Кількість абзаців - 220 Розмітка (ліва колонка)


Про охорону культурної спадщини (Друге читання)

0. Проект Закону України Про охорону культурної спадщини  
1. Цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони нерухомої культурної спадщини з метою її збереження, захисту традиційного характеру середовища та культурних ресурсів в інтересах нинішнього і прийдешніх поколінь.  
2. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
3. Стаття 1. Визначення термінів  
4. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:  
5. об'єкт культурної спадщини - місце, споруда /витвір/, комплекс /ансамбль/, їхні частини, пов'язані з ними території, інші природні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу автентичні цінності з історичної, археологічної, архітектурної, мистецької, наукової, технічної або соціальної точки зору, які містять певні передумови для їх державної реєстрації як пам'ятки і являють собою нерухомі культурні ресурси;  
6. пам'ятка - об'єкт культурної спадщини, який внесено до Державного реєстру нерухомих пам"яток України;  
7. національна пам"ятка - пам"ятка, яку внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як особливо цінну;  
8. охорона культурної спадщини - облік (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), захист, зберігання, належне утримання, відповідне використання, реставрація та реабілітація об`єктів культурної спадщини;  
9. реставрація - сукупність науково обгрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об`єктів культурної спадщини;  
10. реабілітація - сукупність науково обгрунтованих заходів щодо відновлення культурних та функціональних властивостей об"єктів культурної спадщини, приведення їх у стан, придатний для використання, за умови дбайливого ставлення до старовинних елементів, ознак та зв"язків цих об"єктів з навколишнім середовищем;  
11. центральний державний орган охорони культурної спадщини - визначений відповідно до чинного законодавства центральний орган виконавчої влади з питань охорони культурної спадщини;  
12. регіональний державний орган охорони культурної спадщини - орган охорони культурної спадщини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;  
13. місцевий державний орган охорони культурної спадщини - орган охорони культурної спадщини у районах або населених пунктах, де зосереджена значна кількість пам"яток;  
14. уповноважена особа з охорони культурної спадщини - особа, уповноважена центральним чи регіональним державним органом охорони культурної спадщини у районах або населених пунктах, де не створено місцевий державний орган охорони культурної спадщини, але зосереджена значна кількість пам'яток;  
15. орган охорони культурної спадщини місцевого самоврядування - орган охорони культурної спадщини, створений органом місцевого самоврядування;  
16. орган охорони культурної спадщини - центральний, регіональний, місцевий державні органи охорони культурної спадщини та орган охорони культурної спадщини місцевого самоврядування;  
17. фонд охорони культурної спадщини - окремий цільовий рахунок органу охорони культурної спадщини;  
18. уповноважений власником орган (особа) - юридична або фізична особа, або спеціально створений орган, якому власником або уповноваженим ним органом передано пам"ятку у володіння, користування чи управління.  
19. Cтаття 2. Класифікація пам"яток  
20. 1. За типами нерухомі пам"ятки поділяються на:  
21. споруди (витвори): твори архітектури та інженерного мистецтва разом з природними чи створеними людиною елементами, твори монументальної скульптури та монументального малярства, археологічні об"єкти, печери з наявними свідченнями життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та діяльність відомих осіб;  
22. комплекси (ансамблі): топографічно визначені сукупності окремих або поєднаних між собою споруд різного призначення - твори містобудування чи їх фрагменти, фортифікаційні, промислові та інші комплекси, що відзначаються своєю архітектурою та органічним зв'язком з ландшафтом;  
23. визначні місця: топографічно визначені зони або ландшафти, природно-антропогенні витвори, що мають цінність з точки зору історії, археології, естетики, етнографії чи антропології.  
24. 2. Залежно від історичної, археологічної, архітектурної, мистецької, наукової, технічної, соціальної цінності нерухомі пам"ятки поділяються на категорії національного, регіонального та місцевого значення. Категорія пам"ятки визначається під час її державної реєстрації.  
25. Розділ ІІ. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ОБ'ЄКТІВ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ  
26. Стаття 3. Державний реєстр нерухомих пам'яток України  
27. 1. Об'єкти культурної спадщини відповідно до їхньої історичної, археологічної, мистецької, наукової, технічної, соціальної цінності, разом пов'язанами з ними територіями незалежно від форм власності вносяться до Державного реєстру нерухомих пам"яток України - /далі Реєстр/ за категоріями національного, регіонального, місцевого значення. Об'єкти культурної спадщини, внесені до Реєстру, набувають правового статусу пам'ятки. Із внесенням до реєстру на об'єкт культурної спадщини, всі його складові елементи поширюється правовий статус пам'ятки.  
28. 2. Не підлягають державній реєстрації об"єкти, що є сучасними копіями існуючих пам"яток або спорудами (витворами), створеними за старовинними проектами чи науковими реконструкціями.  
29. 3. Порядок ведення Реєстру встановлюється центральним державним органом охорони культурної спадщини.  
30. Стаття 4. Внесення об"єкта культурної спадщини до Реєстру та змін до нього  
31. 1. Внесення об"єкта культурної спадщини до Реєстру та змін до нього (виключення з Реєстру, зміни категорії пам"ятки) провадиться за рішенням центрального державного органу охорони культурної спадщини за поданням регіонального державного органу охорони культурної спадщини протягом шести місяців з дня одержання подання.  
32. Інформація щодо об"єктів культурної спадщини, які пропонуються для внесення до Реєстру /виключення з Реєстру, зміни категорії пам"ятки/, публікується у пресі.  
33. 2. З дня одержання подання центральний державний орган охорони культурної спадщини вносить запропонований об"єкт культурної спадщини до списку об"єктів культурної спадщини, поданих на внесення до Реєстру. Об'єкт культурної спадщини, внесений до цього списку до вирішення питання про внесення до Реєстру підлягає охороні відповідно до вимог цього Закону, інших актів законодавства щодо охорони культурної спадщини, про що центральний державний орган охорони культурної спадщини письмово повідомляє власника цього об"єкта або уповноважений ним орган (особу) та Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеву державну адміністрацію, орган місцевого самоврядування, на території яких він розташований.  
34. 3. До прийняття рішення щодо подання про внесення об"єкта культурної спадщини до Реєстру або змін до Реєстру заінтересованим особам надається можливість оскарження цього подання центральному державному органу охорони культурної спадщини. Рішення у разі подання скарги приймається центральним державним органом охорони культурної спадщини на основі висновку консультативної науково-методичної ради цього органу.  
35. 4. Центральний державний орган охорони культурної спадщини може, як виняток, приймати рішення про внесення об"єкта культурної спадщини до Реєстру або змін до Реєстру з власної ініціативи, а також за поданням органу місцевого самоврядування чи громадського об"єднання національної меншини у разі коли регіональний державний орган охорони культурної спадщини не зробив такого подання.  
36. 5. Центральний державний орган охорони культурної спадщини видає власникові пам"ятки або уповноваженому ним органу (особі) свідоцтво про реєстрацію об'єкта культурної спадщини як пам"ятки і надсилає рішення про це відповідно Раді міністрів Автномної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації, органу місцевого самоврядування, на території яких розташована пам"ятка.  
37. 6. Районним місцевим державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування центральний державний орган охорони культурної спадщини надає виписи із Реєстру, а також із списку об"єктів культурної спадщини, поданих на внесення до Реєстру, що розташовані на їх територіях.  
38. Стаття 5. Інформування про державну реєстрацію об'єктів культурної спадщини  
39. 1. Центральний державний орган охорони культурної спадщини забезпечує публікацію Реєстру, внесених до нього змін та доповнень.  
40. Регіональні державні органи охорони культурної спадщини забезпечують заінтересованим особам можливість ознайомлення з Реєстром та списком об"єктів культурної спадщини, поданих на внесення до Реєстру.  
41. Районні місцеві державні адміністрації, орган місцевого самоврядування забезпечують заінтересованим особам можливість ознайомлення з виписом із Реєстру, списку об"єктів культурної спадщини, поданих на внесення до Реєстру, що розташовані на їх територіях.  
42. 2. Регіональні державні органи охорони культурної спадщини забезпечують виготовлення, встановлення та утримування охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам"ятках або в межах їх територій незалежно від форм власності за встановленим центральним державним органом охорони культурної спадщини зразком.  
43. Розділ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ПАМ"ЯТКИ  
44. Стаття 6. Суб"єкти права власності на пам"ятки  
45. Пам"ятка може перебувати у державній, комунальній, приватній власності або у власності Автономної Республіки Крим.  
46. Суб'єктами права власності на пам'ятку можуть бути органи державної влади, органи, уповноважені управляти власністю Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, релігійні організації, юридичні особи, громадяни України, фізичні особи, інші держави, міжнародні організації.  
47. Стаття 7. Здійснення права власності на пам'ятки  
48. 1. Пам'ятка, крім національної пам'ятки, може бути роздержавлена або відчужена чи передана власником або уповноваженим ним органом (особою) у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності дозволу відповідного державного органу охорони культурної спадщини та за умов засвідчення цим власником або уповноваженим ним органом (особою) своїх намірів щодо використання пам'ятки і підтвердження фінансової спроможності утримувати її відповідно до цього Закону.  
49. Національна пам'ятка, що перебуває у державній чи комунальній власності або у власності Автономній Республіки Крим і потребує спеціального режиму охорони, може надаватися у користування за погодженням з центральним державним органом охорони культурної спадщини.  
50. 2. Особі, яка набула право володіння, користування чи управління пам'яткою, за винятком наймача державної чи тієї, що перебуває у власності Автономної Республіки Крим, або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам'ятку у користування іншій особі.  
51. Стаття 8. Порядок відчуження пам'яток і привілеєве право їх придбання  
52. 1. У разі наміру відчуження пам'ятки власник або уповноважений ним орган (особа) зобов'язані письмово повідомити про це відповідний державний орган охорони культурної спадщини із зазначенням ймовірного майбутнього власника пам'ятки. Протягом двох місяців з дня одержання повідомлення державний орган охорони культурної спадщини має право ознайомитись з намірами ймовірного майбутнього власника щодо використання пам'ятки та фінансової спроможності утримувати її згідно з вимогами цього Закону. Якщо державний орган охорони культурної спадщини визнає, що у разі відчуження пам'ятки новий власник не забезпечить її належну охорону, він не дає згоди на відчуження. У разі коли у зазначений строк державний орган охорони культурної спадщини не прийняв рішення у зв'язку з повідомленням, власник або уповноважений ним орган (особа) має право відчужити пам'ятку зазначеному у повідомленні ймовірному власникові пам'ятки та повідомити про це відповідний державний орган охорони культурної спадщини.  
53. Якщо ймовірним новим власником пам'ятки, яка перебуває у приватній власності, є фізична особа, поріднена з відчужувачем за прямою висхідною чи низхідною лінією споріднення першої або другої черги, відчужувач звільняється від необхідності отримання дозволу на відчуження пам'ятки.  
54. 2. Держава в особі центрального державного органу охорони культурної спадщини має привілеєве право на придбання пам'ятки, а в разі відмови від здійснення цього права або нездійснення його протягом одного місяця з дня одержання письмового повідомлення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу (особи) про намір відчуження пам'ятки привілеєве право на її придбання переходить до органу, уповноваженого управляти майном Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій або органу місцевого самоврядування, на території якого розташована пам'ятка. У разі коли зазначені органи відмовилися від цього права або не здійснили його до закінчення двомісячного строку від дня одержання органом охорони культурної спадщини письмового повідомлення власника, власник або уповноважений ним орган (особа) вправі відчужити пам'ятку зазначеному у повідомленні ймовірному новому власникові.  
55. Привілеєве право на придбання пам'ятки не застосовується, коли ймовірним новим власником пам'ятки, яка перебуває у приватній власності, є особа, поріднена з відчужувачем за прямою висхідною чи низхідною лінією споріднення першої або другої черги.  
56. Стаття 9. Примусове відчуження або вилучення пам'яток  
57. 1. Відчуження або вилучення пам'ятки може бути здійснено державою в особі центрального або регіонального органу охорони культурної спадщини примусово, якщо:  
58. це обгрунтовується мотивами суспільної необхідності;  
59. власник, уповноважений ним орган (особа), володілець або користувач не дотримує правил та вимог охорони цієї пам`ятки; пам'ятці загрожує пошкодження, руйнування або знищення і немає іншої можливості запобігти цьому.  
60. 2. Примусове відчуження або вилучення пам'ятки здійснюється на підставі рішення суду за позовом відповідного державного органу охорони культурної спадщини.  
61. Примусове відчуження або вилучення пам'ятки може здійснюватись на користь іншого власника, володільця чи користувача, якщо це відповідає інтересам суспільства і гарантує збереження пам'ятки.  
62. 3. Примусове відчуження пам'ятки здійснюється за умови попереднього і повного відшкодування її вартості власникові або уповноваженому ним органові (особі).  
63. Відшкодування користувачеві шкоди, заподіяної внаслідок примусового вилучення пам'ятки, провадиться відповідно до чинного законодавства. Розмір вартості відшкодування визначається судом на підставі експертної оцінки відповідного органу охорони культурної спадщини.  
64. Розділ IV. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ПАМ'ЯТОК  
65. Стаття 10. Утримання та використання пам`яток  
66. 1. Власник або уповноважений ним орган (особа) зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, вчасно ремонтувати, захищати від пошкодження, руйнування або знищення.  
67. Якщо власник або уповноважений ним орган (особа) безпосередньо не володіє, не користується, не управляє пам'яткою, обов"язки з утримання та використання пам'ятки у повному обсязі здійснює її безпосередній володілець або користувач відповідно до договору про використання пам'ятки, укладеного згідно з законодавством про охорону культурної спадщини.  
68. 2. Використання пам'ятки повинно здійснюватися за її первісним, історично успадкованим або рівноцінним призначенням у такий спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.  
69. 3. Пам'ятку, її частини та елементи забороняється змінювати, замінювати, переміщувати, а також ремонтувати, змінювати призначення, робити написи позначки та розміщувати рекламу на ній без дозволу уповноваженого на це органу охорони культурної спадщини.  
70. 4. У разі виникнення загрози для схоронності пам'ятки її власник або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний негайно повідомити про це місцевий державний орган охорони культурної спадщини та орган місцевого самоврядування, на території якого розташована пам'ятка.  
71. Стаття 11. Реставрація та реабілітація пам'яток  
72. 1. Реставрація та реабілітація пам`ятки здійснюється лише за наявності дозволу державного органу охорони культурної спадщини та на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.  
73. 2. Пропозиції щодо реставрації або реабілітації пам`ятки подаються власником пам'ятки або уповноваженим ним органом (особою), або органом охорони культурної спадщини разом з науковим, технічним та економічним обгрунтуванням.  
74. 3. Розроблення проектів та проведення робіт з реставрації або реабілітації пам`яток здійснюються відповідними юридичними або фізичними особами за наявності у них ліцензій, виданих центральним державним органом охорони культурної спадщини, щодо пам'яток національного та регіонального значення, та ліцензій, виданих регіональними державними органами охорони культурної спадщини, щодо пам'яток місцевого значення.  
75. Стаття 12. Забезпечення заходів щодо охорони пам'яток  
76. 1. Орган охорони культурної спадщини своїм розпорядженням може зобов'язати власника або уповноважений ним орган (особу), володільця, користувача пам'ятки у встановлені ним строки привести цю пам'ятку до належного стану, змінити вид або спосіб її використання, провести реставраційні чи реабілітаційні роботи.  
77. Орган охорони культурної спадщини може зобов'язати здійснити зазначені роботи, якщо:  
78. це обгрунтовується мотивами суспільної необхідності;  
79. пам'ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування або знищення.  
80. 2. У разі коли власник або уповноважений ним орган (особа), володілець, користувач не в змозі здійснити розпорядження органу охорони культурної спадщини щодо охорони пам'ятки, орган охорони культурної спадщини може вжити необхідні заходи самостійно (повністю або частково), профінансувавши їх за рахунок коштів фонду охорони культурної спадщини.  
81. Стаття 13. Погодження з державними органами охорони культурної спадщини вимог органів протипожежної, санітарної охорони та інших заінтересованих органів  
82. Вимоги органів протипожежної, санітарної охорони та інших заінтересованих органів щодо умов утримання, використання, проведення реставрації, реабілітації пам'яток підлягають погодженню з уповноваженими на це державними органами охорони культурної спадщини.  
83. Стаття 14. Обов'язки фізичних та юридичних осіб, діяльність яких може негативно позначатися на стані пам'яток  
84. Обов'язком кожної юридичної особи є не заподіювати шкоди об'єктам культурної спадщини, відшкодовувати завдані їй збитки.  
85. На фізичну або юридичну особу, діяльність якої створює загрозу знищення, руйнування, пошкодження, спотворення пам'ятки або негативно позначається на її стані, покладається обов"язок вжити заходів, погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини, для запобігання такій загрозі та підтримання пам'ятки в належному стані за власні кошти.  
86. Стаття 15. Заборона діяльності, яка створює загрозу пам'яткам  
87. Державні органи охорони культурної спадщини мають право заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, яка створює загрозу пам'ятці.  
88. Органи місцевого самоврядування, на території яких не створено органів охорони культурної спадщини, вправі заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, яка створює загрозу пам'ятці, негайно повідомивши про це відповідний державний орган охорони культурної спадщини.  
89. Органи місцевого самоврядування повідомляють регіональні державні органи охорони культурної спадщини про діяльність або бездіяльність осіб, що створює загрозу пам'ятці.  
90. Стаття 16. Охоронні договори  
91. Пам'ятка, що перебуває у державній чи комунальній власності або у власності Автономної Республіки Крим, передається у володіння, користування або управління фізичній чи юридичній особі за умови укладення охоронного договору, попередньо погодженого з відповідним органом охорони культурної спадщини.  
92. Типовий охоронний договір затверджується центральним державним органом охорони культурної спадщини.  
93. Розділ У. ЗАХИСТ ТРАДИЦІЙНОГО ХАРАКТЕРУ СЕРЕДОВИЩА ТА КУЛЬТУРНИХ РЕСУРСІВ  
94. Стаття 17. Охоронювані археологічні території  
95. 1. Топографічно визначені території чи акваторії, в яких містяться культурні ресурси або можлива їх наявність, можуть оголошуватися рішенням центрального чи регіонального державного органу охорони культурної спадщини охоронюваними археологічними територіями на обмежений або необмежений строк.  
96. 2. Центральний державний орган охорони культурної спадщини веде Список охоронюваних археологічних територій України.  
97. Регіональні державні органи охорони культурної спадщини ведуть Списки охоронюваних археологічних територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.  
98. Інформація, що стосується характеру культурних ресурсів таких територій, може бути визнана центральним органом охорони культурної спадщини конфіденційною. Особи, які мають доступ до такої інформації у зв'язку з виконанням ними службових обов"язків, зобов'язані зберігати її конфіденційність.  
99. Стаття 18. Зони охорони пам'яток, історичні ареали населених місць  
100. 1. З метою захисту традиційного характеру середовища пам'яток навколо них можуть встановлюватись зони охорони: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту.  
101. Межі зон охорони пам'яток визначаються на підставі наукових досліджень та затверджуються центральним органом охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.  
102. Порядок визначення меж та використання зон охорони пам'яток встановлюється центральним органом охорони культурної спадщини.  
103. 2. З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць центральний державний орган охорони культурної спадщини веде Список історичних населених місць України, до якого вносяться населені місця, історичні ареали яких зберегли автентичний старовинний вигляд, планування та форму забудови, типові для певних культур або періодів розвитку.  
104. Межі історичних ареалів населених місць визначаються на підставі наукових досліджень та затверджуються центральним органом охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.  
105. 3. У межах зон охорони, історичних ареалів населених місць, внесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, дорожні, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.  
106. Стаття 19. Статус територій, пов'язаних з охороною культурної спадщини  
107. Території пам'яток культури, зони охорони, охоронювані археологічні території та історичні ареали населених місць, внесених до Списку історичних населених місць України, належать до історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної документації.  
108. Стаття 20. Дозволи на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт  
109. 1. Проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, історичних ареалах населених місць, внесених до Списку історичних населених місць України, здійснюються за дозволом уповноваженого на це органу охорони культурної спадщини та за погодженням з відповідною місцевою державною адміністрацією, органом місцевого самоврядування, на території яких проводитимуться зазначені роботи, із землекористувачем.  
110. 2. Дозволи на проведення археологічних розвідок, розкопок видаються за умови дотримання виконавцем робіт вимог охорони культурної спадщини та наявності у нього необхідної ліцензії, виданої центральним органом охорони культурної спадщини.  
111. 3. Виконавець археологічних розвідок, розкопок зобов'язаний забезпечити схоронність виявлених об'єктів культурної спадщини та передачу рухомих об'єктів визначеній у дозволі установі, ведення наукової документації, передачу її органу охорони культурної спадщини, який видав дозвіл, належну консервацію нерухомих об'єктів культурної спадщини, упорядкування території після завершення робіт, а в разі потреби - приведення зазначених нерухомих об'єктів до експозиційного стану та підготовку матеріалів для їх державної реєстрації як пам'ятки.  
112. 4. Власник або уповноважений ним орган (особа), користувач земельної ділянки в межах територій, зазначених у пункті 1 цієї статті, згідно з розпорядженням органу охорони культурної спадщини зобов'язаний не перешкоджати виконавцю робіт, який має дозвіл на проведення археологічних розвідок, розкопок на цій ділянці.  
113. Виконавець археологічної розвідок, розкопок зобов'язаний відшкодувати власникові або уповноваженому ним органу (особі), користувачеві (у тому числі орендареві) земельної ділянки шкоду.  
114. Стаття 21. Припинення земляних робіт у разі виявлення знахідки археологічного або історичного характеру  
115. 1. Якщо під час проведення будь-яких земляних робіт виявлено знахідку археологічного або історичного характеру, виконавець робіт зобов'язаний зупинити їх подальше ведення і повідомити про це відповідний орган охорони культурної спадщини та орган місцевого самоврядування, на території якого провадяться земляні роботи.  
116. 2. Земляні роботи можуть бути відновлені лише після дозволу органу охорони культурної спадщини.  
117. 3. Відшкодування збитків виконавцеві земляних робіт у зв'язку з їх припиненням здійснюється органом охорони культурної спадщини згідно з чинним законодавством.  
118. Стаття 22. Захист культурних ресурсів  
119. Органи державної виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування або уповноважені ними органи, інші юридичні та фізичні особи, у володінні, користуванні чи управлінні яких перебувають культурні ресурси:  
120. забезпечують захист культурних ресурсів від загрози знищення, руйнування або пошкодження;  
121. проводять інвентаризацію культурних ресурсів;  
122. призначають службових осіб, відповідальних за організацію роботи щодо захисту культурних ресурсів;  
123. погоджують з відповідними органами охорони культурної спадщини програми та проекти, реалізація яких може позначитися на культурних ресурсах;  
124. забезпечують складання і передачу центральному державному органу охорони культурної спадщини наукової документації з описами та фіксацією культурних ресурсів, а в разі отримання дозволу державного органу охорони культурної спадщини на їх знесення або зміну - демонтаж з них елементів, які становлять культурну цінність з метою їх збереження та подальшого використання.  
125. Розділ VI. ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ  
126. Стаття 23. Джерела фінансування охорони культурної спадщини  
127. 1. Джерелами фінансування заходів у сфері охорони культурної спадщини є:  
128. кошти державного бюджету;  
129. кошти бюджету Автономної Республіки Крим;  
130. кошти місцевих бюджетів;  
131. кошти власників пам'яток або уповноважених ними органів (осіб);  
132. пожертвування на цілі охорони культурної спадщини;  
133. кошти, що стягуються за порушення цього Закону;  
134. інші джерела, не заборонені чинним законодавством.  
135. 2. На здійснення заходів щодо охорони культурної спадщини дозволяється використовувати кошти, що надаються з різних джерел фінансування.  
136. Стаття 24. Фінансові обов'язки суб'єктів права власності на пам'ятки  
137. Власник пам'ятки або уповноважений ним орган (особа) забезпечує зберігання, утримання в належному стані, реставрацію, реабілітацію пам'ятки за власні кошти, якщо інше не передбачено договором про використання цієї пам'ятки, укладеним згідно з чинним законодавством.  
138. Стаття 25. Фонди охорони культурної спадщини  
139. 1. Органи охорони культурної спадщини засновують фонди охорони культурної спадщини.  
140. Фонди охорони культурної спадщини складаються і поповнюються за рахунок коштів відповідних бюджетів, які передбачаються на реставраційні роботи, позабюджетних, у тому числі валютних, надходжень, пожертвувань на цілі охорони культурної спадщини  
141. 2. Позабюджетні надходження до фондів охорони культурної спадщини складаються з відрахувань з платежів за користування пам'ятками, що перебувають у державній власності, власності Автономної Республіки Крим, комунальній власності, а також відрахувань з платежів за комерційну та іншу прибуткову діяльність у межах територій цих пам'яток, відрахувань з прибутків туристських організацій, які використовують пам'ятки як екскурсійні об'єкти, 50 відсотків з штрафів та фінансових стягнень за шкоду, заподіяну пам'яткам, за порушення цього Закону, інших актів законодавства щодо охорони культурної спадщини.  
142. Порядок та розміри зазначених відрахувань встановлюються Кабінетом Міністрів України.  
143. 3. Кошти фондів охорони, крім бюджетних коштів, не підлягають вилученню.  
144. Стаття 26. Використання коштів фондів охорони культурної спадщини  
145. 1. Кошти фондів охорони культурної спадщини можуть використовуватись на:  
146. реставрацію, реабілітацію, зберігання, облік, захист, популяризацію пам'яток та об'єктів культурної спадщини;  
147. наукові дослідження у сфері охорони культурної спадщини;  
148. розроблення та реалізацію або допомогу в розробці та реалізації програм і проектів щодо охорони культурної спадщини;  
149. ведення документації, автоматизованої інформаційної системи банку даних про об'єкти культурної спадщини;  
150. заходи щодо поширення інформації про охорону культурної спадщини;  
151. підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів у сфері охорони культурної спадщини;  
152. допомогу об'єднанням громадян, національним меншинам в охороні культурної спадщини;  
153. міжнародне співробітництво у сфері охорони культурної спадщини;  
154. інші цілі, визначені цим Законом.  
155. 2. Кошторис витрат із фондів охорони культурної спадщини затверджується керівником органу охорони культурної спадщини, який заснував цей фонд.  
156. 3. Забороняється витрачати кошти з фондів охорони культурної спадщини на посередництво у здійсненні заходів у сфері охорони культурної спадщини.  
157. Розділ VІІ. УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ  
158. Стаття 27. Органи управління у сфері охорони культурної спадщини  
159. 1. Державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на систему державних органів охорони культурної спадщини.  
160. 2. Система державних органів охорони культурної спадщини складається з центрального державного органу охорони культурної спадщини, підпорядкованих йому регіональних та місцевих державних органів охорони культурної спадщини, а також уповноважених осіб з охорони культурної спадщини, призначених центральним або регіональними органами охорони культурної спадщини у районах або населених пунктах, де не створені місцеві органи охорони культурної спадщини, але зосереджена значна кількість пам'яток.  
161. Центральний державний орган охорони культурної спадщини є вищий орган у системі органів охорони культурної спадщини.  
162. 3. Центральний державний орган охорони культурної спадщини є центральним органом виконавчої влади.  
163. Центральний державний орган охорони культурної спадщини очолює Голова, який за посадою є міністром.  
164. 4. Органами місцевого самоврядування можуть створюватися органи охорони культурної спадщини у населених пунктах, де зосереджена значна кількість пам'яток.  
165. Стаття 28. Компетенція органів охорони культурної спадщини  
166. 1. До компетенції органів охорони культурної спадщини відноситься:  
167. 1) контроль за виконанням цього Закону, інших актів законодавства про охорону культурної спадщини;  
168. 2) здійснення в межах своїх повноважень єдиної організаційної, економічної та науково-технічної державної політики з питань охорони культурної спадщини;  
169. 3) забезпечення ведення державного обліку пам'яток та об'єктів культурної спадщини;  
170. 4) затвердження меж територій пам'яток, зон охорони пам'яток, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць;  
171. 5) встановлення режиму зберігання і порядок використання пам'яток, їх територій, зон охорони, охоронюваних археологічних територій;  
172. 6) встановлення спеціального режиму зберігання і порядку використання національних пам'яток;  
173. 7) здійснення науково-методичного керівництва в питаннях охорони культурної спадщини;  
174. 8) організація розроблення та погодження програм охорони культурної спадщини;  
175. 9) погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, дорожних, земляних робіт у зонах охорони, історичних ареалах населених місць, внесених до Списку історичних населених місць України, а також програм та проектів, реалізація яких може позначатися на культурних ресурсах;  
176. 10) видавання дозволів на проведення робіт на пам'ятках, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць;  
177. 11) видавання розпоряджень щодо охорони пам'яток, припинення робіт на пам'ятках, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених з державними органами охорони культурної спадщини програм та проектів або з відхиленням від них;  
178. 12) погодження відчуження або передачі пам'яток їх власниками або уповноваженими ними органами (особами) іншим особам у володіння, користування чи управління;  
179. 13) здійснення функцій управління підпорядкованими органам охорони культурної спадщини історико-культурними, історико-архітектурними заповідниками, музеями-заповідниками;  
180. 14) погодження охоронних договорів на використання пам'яток;  
181. 15) застосування фінансових санкцій у вигляді стягнень за заподіяння шкоди пам'яткам, порушення цього Закону, інших актів законодавства про охорону культурної спадщини;  
182. 16) формування і розміщення державного замовлення, укладання з цією метою контрактів на реставрацію, реабілітацію пам'яток та інші заходи щодо охорони культурної спадщини;  
183. 17) здійснення фінансування заходів щодо охорони культурної спадщини згідно з чинним законодавством;  
184. 18) здійснення функцій позивача у суді, арбітражному суді під час розгляду справ з питань порушення цього Закону, інших актів законодавства про охорону культурної спадщини.  
185. 2. Розмежування компетенції державних органів охорони культурної спадщини здійснюється центральним органом охорони культурної спадщини з урахуванням категорії пам'яток, значущості культурних ресурсів, достатньої кількості фахівців на місцях.  
186. 3. Рішення, розпорядження, дозволи органів охорони культурної спадщини з питань, що належать до їх компетенції, є обов'язковими для виконання будь-якими особами.  
187. Стаття 29. Науково-методичні ради, консультативні ради з питань охорони культурної спадщини  
188. 1. Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо розроблення основних напрямів розвитку охорони культурної спадщини, обговорення найважливіших програм, проектів з питань охорони культурної спадщини центральний державний орган охорони культурної спадщини, державний орган охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим створюють науково-методичні ради з провідних учених і висококваліфікованих фахівців-практиків.  
189. Склади науково-методичних рад і положення про них затверджуються відповідно центральним державним органом охорони культурної спадщини та державним органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим. Витрати на роботу цих рад провадяться зазначеними державними органами охорони культурної спадщини.  
190. 2. Для погодженого вирішення питань щодо охорони культурної спадщини на території областей, міст Києва і Севастополя регіональні, місцеві державні органи охорони культурної спадщини, органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування можуть створювати консультативні ради з провідних учених і висококваліфікованих фахівців-практиків.  
191. Консультативні ради діють на підставі типового положення, що затверджується центральним державним органом охорони культурної спадщини.  
192. Склади консультативних рад затверджуються керівником регіонального державного органу охорони культурної спадщини та керівником органу охорони культурної спадщини місцевого самоврядування. Витрати на роботу цих рад провадяться зазначеними органами охорони культурної спадщини.  
193. Стаття 30. Залучення фахівців та населення до охорони культурної спадщини  
194. 1. Органи охорони культурної спадщини можуть залучати до роботи на громадських засадах фахівців у сфері охорони культурної спадщини, а також громадян на правах громадських інспекторів для спостереження за станом зберігання та використання пам'яток, їх територій та зон охорони, охоронюваних археологічних територій.  
195. 2. Органи охорони культурної спадщини можуть винагороджувати залучуваних фахівців та громадян на правах громадських інспекторів, а також відшкодовувати їм витрати, пов'язані з виконанням доручень щодо охорони культурної спадщини, за рахунок коштів створених ними фондів охорони культурної спадщини, які надаються цим органам на цілі охорони культурної спадщини в порядку, що встановлюється центральним державним органом охорони культурної спадщини.  
196. Стаття 31. Доступ до об'єктів культурної спадщини  
197. Право доступу до об'єктів культурної спадщини з метою їх обстеження, ознайомлення зі станом зберігання, характером та способом використання, ведення реставраційних робіт, одержання відповідних даних, наукового вивчення мають особи, уповноважені на це органами охорони культурної спадщини.  
198. Власник, уповноважений ним орган (особа), володілець, користувач, виконавець реставраційних робіт зобов'язаний допускати уповноважених органами охорони культурної спадщини осіб для виконання ними своїх обов'язків до об'єктів культурної спадщини та на їх територію. У разі виникнення питань, пов'язаних з державною, комерційною або іншою захищеною законом таємницею, зазначені особи допускаються до цих об'єктів за наявності відповідного дозволу, що видається згідно з чинним законодавством.  
199. Стаття 32. Сприяння органів державної влади, органів місцевого самоврядування діяльності щодо охорони культурної спадщини  
200. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування сприяють:  
201. діяльності Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських, науково-дослідних, проектних організацій, установ та підприємств різних форм власності щодо охорони культурної спадщини;  
202. підприємствам будівельних матеріалів і виробів, спеціалізованим організаціям та майстерням щодо виконання робіт з ремонту, реставрації, реабілітації пам'яток;  
203. підготовці фахівців з охорони культурної спадщини.  
204. Розділ VIII. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ  
205. Стаття 33. Відповідальність за умисне пошкодження, руйнування чи знищення пам'яток  
206. Умисне пошкодження, руйнування, знищення або інші дії, що призвели до істотних змін пам'яток, їх територій, а також охоронюваних археологічних територій та культурних ресурсів, тягне за собою кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.  
207. Стаття 34. Відповідальність за дії, що можуть завдати шкоди пам'ятці  
208. Ведення будь-яких робіт на пам'ятці, її території, в зоні охорони, історичному ареалі населеного місця, на охоронюваній археологічній території, що можуть завдати їм шкоди, недотримання вимог щодо захисту, зберігання, утримання, використання, реставрації та реабілітації пам'яток, інших положень цього Закону та розпоряджень органів охорони культурної спадщини тягне за собою адміністративну відповідальність згідно з чинним законодавством.  
209. Стаття 35. Застосування фінансових санкцій  
210. 1. Фінансові санкції у вигляді стягнень застосовуються органами охорони культурної спадщини до осіб за дії, вчинені без дозволу або з порушенням умов дозволу органу охорони культурної спадщини, щодо відчуження, зміни характеру використання пам'ятки, проведення ремонтних, реставраційних або реабілітаційних робіт на пам'ятці, археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, історичних ареалах населених місць.  
211. 2. Вчинення особами дій, зазначених у пункті 1 цієї статті, тягне за собою застосування фінансових санкцій органом охорони культурної спадщини у вигляді стягнень до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з юридичних осіб, та до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з фізичних осіб.  
212. 3. Кошти, одержані внаслідок стягнень, передбачених у пункті 2 цієї статті, зараховуються: 50 відсотків - до відповідного бюджету, 50 відсотків - до відповідних фондів охорони культурної спадщини.  
213. 4. Порядок застосування фінансових санкцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
214. Стаття 36. Відшкодування шкоди  
215. 1. Застосування фінансових санкцій, адміністративних стягнень або кримінального покарання не звільняє винного від обов"язку відшкодувати шкоду, завдану власникові пам'ятки або уповноваженому ним органу (особі), користувачеві пам'ятки, охоронюваної археологічної території.  
216. 2. Шкода, завдана власникові пам'ятки або уповноваженому ним органу (особі), користувачеві пам'ятки, охоронюваної археологічної території, відшкодовується відповідно до цивільного законодавства України.  
217. Розділ ІХ. МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ У СФЕРІ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ  
218. Стаття 37. Міжнародні договори  
219. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону культурної спадщини, застосовуються правила міжнародного договору.