Кількість абзаців - 220 Розмітка (ліва колонка)


Про курорти (Третє читання)

0. Проект Закон України  
1. Про курорти  
2. Цей Закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади розвитку курортів в Україні та спрямований на забезпечення охорони природних лікувальних ресурсів, природних територій курортів, які є надбанням народу України, та їх використання з метою лікування і оздоровлення людей.  
3. Розділ І. Загальні положення  
4. Стаття 1. Визначення термінів  
5. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: курорт - освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що підлягає особливій охороні, має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури і використовується з лікувально-профілактичною метою та для рекреації;  
6. лікувально-оздоровча місцевість - природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань;  
7. особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси - ресурси, які рідко (не часто) зустрічаються на території України, мають обмежені кордони їх розповсюдження або невеликі запаси у родовищах та є особливо сприятливими і придатними для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань;  
8. загальнопоширені природні лікувальні ресурси - ресурси, які зустрічаються на усій території України, не мають обмежених кордонів їх розповсюдження або обмежених запасів у родовищах та є придатними для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань;  
9. медичний (бальнеологічний) висновок - це висновок, зроблений на підставі медико-біологічних та інших спеціальних досліджень складу та властивостей природних лікувальних ресурсів про можливість їх використання з лікувально-профілактичною метою;  
10. курортна справа - сукупність усіх видів науково-практичної та господарської діяльності, спрямованих на організацію та забезпечення профілактики і лікування хвороб людини з використанням природних лікувальних ресурсів.  
11. Стаття 2. Законодавство про курорти та його завдання Законодавство про курорти базується на положеннях Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України. Завданням законодавства про курорти є регулювання суспільних відносин у сфері організації і розвитку курортів, виявлення та обліку природних лікувальних ресурсів, забезпечення їх раціонального видобутку, використання і охорони з метою створення сприятливих умов для лікування, профілактики захворювань та відпочинку людей.  
12. Стаття 3. Принципи державної політики у сфері курортної справи  
13. Державна політика України у сфері курортної справи визначається Верховною Радою України і будується на принципах: законодавчого визначення умов і порядку організації діяльності курортів; забезпечення доступності санаторно-курортного лікування для всіх громадян, в першу чергу для інвалідів, ветеранів війни та праці, учасників бойових дій, громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, дітей, жінок репродуктивного віку, які страждають на гінекологічні захворювання, хворих на туберкульоз та хворих з травмами і захворюваннями спинного мозку та хребта; врахування попиту населення на конкретні види санаторно-курортних послуг при розробці та затвердженні загальнодержавних і місцевих програм розвитку курортів; економного та ефективного використання природних лікувальних ресурсів і забезпечення їх належної охорони; сприянння перетворенню санаторно-курортного комплексу України у високорентабельну та конкурентоспроможну галузь економіки.  
14. Стаття 4. Види курортів  
15. За характером природних лікувальних ресурсів курорти України поділяються на курорти державного та місцевого значення.  
16. До курорту державного значення належить природна територія, що має особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси і використовується з лікувально-профілактичною метою.  
17. До курорту місцевого значення належить природна територія, що має загальнопоширені природні лікувальні ресурси і використовується з лікувально-профілактичною метою.  
18. Стаття 5. Медичний профіль (спеціалізація) курортів  
19. Медичний профіль (спеціалізація) курортів визначається з урахуванням властивостей природних лікувальних ресурсів.  
20. За своєю спеціалізацією курорти поділяються на курорти загального призначення та спеціалізовані курорти для лікування конкретних захворювань.  
21. Порядок визначення медичного профілю (спеціалізації) курортів установлюється центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я.  
22. Стаття 6. Природні лікувальні ресурси  
23. До природних лікувальних ресурсів належать мінеральні і термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропа лиманів та озер, морська вода, природні об'єкти і комплекси з сприятливими для лікування кліматичними умовами, придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.  
24. Стаття 7. Порядок визначення особливостей природних лікувальних ресурсів курортів, їх профілю та затвердження положень про курорти  
25. Особливості лікувальних ресурсів курортів та їх профіль визначаються у положеннях про курорти, що розробляються відповідно до цього Закону і затверджуються:  
26. Кабінетом Міністрів України - щодо курортів державного значення;  
27. Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями - щодо курортів місцевого значення. Типове положення про порядок організації та особливості функціонування курортів затверджуються Верховною Радою України одночасно з цим Законом.  
28. Розділ ІІ. Створення та розвиток курортів  
29. Стаття 8. Підстава для створення курортів  
30. Підставою для прийняття рішення про оголошення природної території курортною є наявність на ній природних лікувальних ресурсів, необхідної інфраструктури для їх експлуатації та організації лікування людей.  
31. Стаття 9. Клопотання про оголошення природних територій курортними  
32. Підготовку та подання клопотань про оголошення природних територій курортними можуть здійснювати центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування або інші заінтересовані підприємства, установи, організації та громадяни.  
33. Клопотання про оголошення природних територій курортними мають містити обгрунтування необхідності оголошення природних територій курортними; характеристику природних лікувальних ресурсів, їх лікувальних факторів, мінеральних джерел, кліматичних, інженерно-геологічних та інших умов, сприятливих для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань, інших цінностей природних територій, що пропонуються для оголошення; відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, про власників і користувачів природних територій, а також відповідний картографічний матеріал. Клопотання про оголошення природних територій курортними подаються до відповідних органів виконавчої влади, уповноважених цим Законом здійснювати їх попередній розгляд.  
34. Стаття 10. Розгляд клопотань про оголошення природних територій курортними  
35. Клопотання про оголошення природних територій курортними розглядаються у місячний термін:  
36. щодо природних територій державного значення - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань діяльності курортів, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим;  
37. щодо природних територій місцевого значення - відповідними місцевими органами виконавчої влади з питань діяльності курортів.  
38. У разі схвалення клопотання спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань діяльності курортів, його місцевий орган або Рада Міністрів Автономної Республіки Крим погоджує це клопотання з власниками чи користувачами земельних ділянок та інших природних ресурсів у межах цих територій.  
39. На підставі результатів погодження клопотань відповідно спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань діяльності курортів, його місцеві органи забезпечують розроблення проектів оголошення природних територій курортними.  
40. Стаття 11. Експертиза проектів оголошення природних територій курортними  
41. Проекти оголошення природних територій курортними підлягають державній екологічній та санітарно-гігієнічній експертизі, які проводяться відповідно до Законів України "Про державну екологічну експертизу" і "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" .  
42. Стаття 12. Прийняття рішень про оголошення природних територій курортними  
43. У разі позитивного висновку державної екологічної та санітарно-гігієнічної експертизи щодо проектів оголошення природних територій курортними матеріали передаються:  
44. щодо курортів державного значення - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань діяльності курортів до Кабінету Міністрів України;  
45. щодо курортів місцевого значення - місцевими органами виконавчої влади з питань діяльності курортів відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.  
46. Рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення приймає Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України.  
47. Рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення приймають Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради за поданням відповідно Ради міністсрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.  
48. Стаття 13. Забудова курортів  
49. Забудова курортів здійснюється відповідно до затверджених в установленому законодавством порядку генеральних планів курортів, іншої містобудівної документації.  
50. Будівництво на курортах нових і розширення діючих промислових підприємств та інших об'єктів, не пов'язаних безпосередньо із задоволенням потреб відпочиваючих і місцевого населення, потреб курортного та житлового будівництва, або таких, що можуть негативно впливати на природні лікувальні фактори, забороняється.  
51. Стаття 14. Надання земельних ділянок для створення або розширення курорту  
52. Надання земельних ділянок для створення або розширення курорту здійснюється у порядку, встановленому Земельним кодексом України, на підставі розроблення техніко-економічних обгрунтувань використання землі та проектів відведення земельних ділянок з урахуванням затверджених округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони, схем медичного зонування.  
53. Земельні ділянки курортів використовуються у порядку, визначеному проектом організації використання території та генеральним планом забудови курорту, і відповідно до режиму, встановленого статтями 32, 33 і 34 цього Закону.  
54. Стаття 15. Розвиток курортів  
55. Розвиток курортів здійснюється згідно з довгостроковими комплексними і цільовими державними та місцевими програмами.  
56. Програми розвитку курортів розробляються на основі показників кадастрів природних лікувальних ресурсів, а також спеціальних наукових досліджень і проектних робіт з визначенням параметрів і режиму використання природних лікувальних ресурсів, з урахуванням екологічних та санітарно-гігієнічних обмежень, фактичних даних про стан об'єктивних показників ефективності лікування захворювань на курортах та фінансово-економічного розвитку курортів.  
57. Містобудівна документація, що регламентує всі види будівництва на території курортів, розробляється відповідно до законів України "Про основи містобудування", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та інших нормативно-правових актів і підлягає обов'язковій державній екологічній та санітарно-гігієнічній експертизі.  
58. Розділ ІІІ. Використання природних лікувальних ресурсів  
59. Стаття 16. Використання природних територій для діяльності курортів  
60. З метою організації діяльності курортів юридичні та фізичні особи, які мають відповідну кваліфікацію та ліцензію на даний вид діяльності, використовують спеціально визначені природні території, які мають мінеральні та термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропу лиманів та озер, акваторію моря, кліматичні, ландшафтні та інші умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.  
61. Стаття 17. Виявлення та облік природних лікувальних ресурсів  
62. Виявлення природних лікувальних ресурсів здійснюється шляхом проведення комплексних кліматологічних, геолого-гідрогеологічних, курортологічних та інших дослідницьких робіт.  
63. Медико-біологічна оцінка якості та цінності природних лікувальних ресурсів, визначення методів їх використання здійснюються центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я на основі даних зазначених у частині першій цієї статті дослідницьких робіт.  
64. Визначені за результатами геологорозвідувальних робіт експлуатаційні запаси родовищ лікувальних підземних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, затверджуються та вносяться до Державного фонду родовищ, корисних копалин України і передаються для використання за призначенням відповідно до законодавства України.  
65. Стаття 18. Надання природних лікувальних ресурсів у користування  
66. Родовища корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, надаються у користування юридичним і фізичним особам, які мають відповідну кваліфікацію та ліцензію на даний вид діяльності, для використання з метою лікування та профілактики захворювань. Підземні лікувальні мінеральні води можуть використовуватися для промислового розливу. Порядок надання у користування таких родовищ визначається Кодексом України про надра та іншими актами законодавства.  
67. Державний нагляд і контроль за додержанням правил і норм використання природних лікувальних ресурсів здійснюють центральні органи виконавчої влади з нагляду за охороною праці, з геології і використання надр, охорони здоров'я, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, інші спеціально уповноважені органи виконавчої влади відповідно до закону.  
68. Стаття 19. Плата за спеціальне використання природних лікувальних ресурсів  
69. Спеціальне використання природних лікувальних ресурсів здійснюється за плату відповідно до Кодексу України про надра.  
70. Нормативи плати за користування природними лікувальними ресурсами та порядок її справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.  
71. Стаття 20. Розробка родовищ підземних лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших природних лікувальних ресурсів  
72. Розробка родовищ підземних лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, здійснюється за спеціальним дозволом (ліцензією) на користування надрами в порядку, визначеному законодавством України.  
73. Мінеральні води, лікувальні грязі, що належать до категорії природних лікувальних ресурсів, видобуваються в обсягах, ліміт яких затверджується Державною комісією України по запасах корисних копалин. Якість природних лікувальних ресурсів регламентується спеціальним медичним (бальнеологічним) висновком, який визначає кондиційний склад корисних і шкідливих для людини компонентів.  
74. Медичний (бальнеологічний) висновок надається центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я.  
75. Видобуток, підготовка, переробка та використання підземних лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, здійснюються згідно із затвердженими проектами та встановленими центральним органом виконавчої влади з геології та використання надр квотами.  
76. Відповідальність за повне дотримання цієї технології покладається на суб'єкт підприємницької діяльності, який одержав у центральному органі виконавчої влади з геології та використання надр спеціальний дозвіл (ліцензію) на використання надр з метою експлуатації родовищ корисних копалин.  
77. Розділ ІV. Організація лікування та обслуговування на курортах  
78. Стаття 21. Організація лікування на курортах  
79. Організація лікування на курортах спрямовується на забезпечення громадян природними лікувальними ресурсами і здійснюється відповідно до науково обгрунтованих методик, що розробляються для кожного виду (типу) природних лікувальних ресурсів і затверджуються центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я.  
80. Направлення хворих на лікування в санаторно-курортні заклади, незалежно від їх форми власності і відомчого підпорядкування, проводиться відповідно до медичних показань.  
81. Стаття 22. Організація обслуговування на курортах  
82. Організація обслуговування на курортах здійснюється санаторно-курортними закладами різних форм власності, які створені в установленому законодавством України порядку, і спрямовується на забезпечення умов для повноцінного оздоровлення і лікування, прийняття громадянами лікувальних процедур, забезпечення належних умов їх проживання, харчування, одержання ними інших культурно-побутових послуг.  
83. У разі виникнення у громадян, які прибули на курорт для лікування і відпочинку, гострих інфекційних та інших захворювань, а також різкого погіршення здоров'я, амбулаторна та стаціонарна медична допомога їм надається закладами охорони здоров'я за місцем розташування курорту в порядку, встановленому законодавством.  
84. Порядок госпіталізації громадян, які перебувають на курортах, встановлюється центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я.  
85. Стаття 23. Санаторно-курортні заклади  
86. Санаторно-курортні заклади - це заклади охорони здоров'я, що розташовані на територіях курортів і забезпечують подання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів.  
87. Санаторно-курортні заклади створюються в порядку, передбаченому статтею 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я та іншими нормативно-правовими актами.  
88. Перелік видів санаторно-курортних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я.  
89. Напрями спеціалізації санаторно-курортних закладів визначаються з урахуванням лікувальних властивостей природних лікувальних ресурсів курортів в порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я.  
90. Типове положення про санаторно-курортний заклад затверджується Кабінетом Міністрів України.  
91. Розділ V. Економічне та фінансове забезпечення організації та функціонування курортів  
92. Стаття 24. Економічні заходи забезпечення організації та функціонування курортів  
93. Економічні заходи забезпечення організації та функціонування курортів передбачають: ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів, здійснення їх економічної оцінки;  
94. розробку та здійснення програм збереження та розвитку курортної галузі України та забезпечення їх державної підтримки;  
95. податкові, митні, кредитні пільги, що надаються у порядку, встановленому законодавством, і спрямовані на сприяння збереженню та розвитку курортів;  
96. застосування спеціальних платежів та зборів, забезпечення в установленому законодавством порядку компенсації збитків, завданих внаслідок порушення законодавства про курорти; матеріальне та фінансове забезпечення курортної галузі.  
97. Стаття 25. Економічне обгрунтування розвитку курорту та оцінка його природних лікувальних ресурсів  
98. Економічне обгрунтування розвитку курорту та економічна оцінка його природних лікувальних ресурсів здійснюються відповідно до Державного кадастру природних лікувальних ресурсів на основі спеціальних методик, що розробляються і затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  
99. Стаття 26. Фінансове забезпечення курортів  
100. Фінансування курортів державного та місцевого значення, включаючи розвиток транспорту, систем водопостачання та каналізації, телерадіомовлення та зв'язку, енергозабезпечення, проведення природоохоронних заходів, здійснюється відповідно до державних і місцевих програм за рахунок джерел, передбачених законодавством України.  
101. Для цієї мети можуть також залучатися кошти позабюджетних і благодійних фондів, кошти підприємств, установ, організацій і громадян.  
102. Стаття 27. Приватизація санаторно-курортних закладів Приватизація санаторно-курортних закладів, що знаходяться на територіях курортів державного значення, використовують природні лікувальні ресурси зазначених територій і на момент прийняття цього Закону перебувають у державній або комунальній власності, забороняється. Приватизація спеціальних санаторно-курортних закладів (дитячих, кардіологічних, пульмонологічних, гінекологічних, для лікування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для лікування хворих на туберкульоз, хворих з травмами і хворобами спинного мозку та хребта), що знаходяться на територіях курортів місцевого значення, використовують природні лікувальні ресурси зазначених територій і на момент прийняття цього Закону перебувають у державній або комунальній власності, забороняється. Приватизація інших санаторно-курортних закладів, що знаходяться або утворюються на територіях курортів місцевого значення і використовують природні лікувальні ресурси зазначених територій, може здійснюватися в порядку, встановленому законами з питань приватизації за умови збереження профілю об'єктів, що приватизуються.  
103. Розділ VI. Санітарна охорона курортів  
104. Стаття 28. Мета санітарної охорони курортів  
105. Метою санітарної охорони курортів є збереження природних властивостей наявних лікувальних ресурсів, запобігання забрудненню, пошкодженню та передчасному виснаженню цих ресурсів. З цією метою в межах курорту встановлюється округ санітарної (гірничо-санітарної) охорони.  
106. Стаття 29. Поняття округу санітарної охорони  
107. Округ санітарної охорони - це територія земної поверхні, зовнішній контур якої співпадає з межею курорту. В межах цієї території забороняються будь-які роботи, що призводять до забруднення землі, повітря, води, завдають шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвиткові ерозійних процесів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний стан природних територій курортів.  
108. Для курортів, які використовують родовища корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів (підземні мінеральні води, лікувальні грязі тощо), встановлюються округи гірничо-санітарної охорони.  
109. У разі використання пов'язаних між собою родовищ мінеральних вод, суміжних пляжів та інших природних лікувальних ресурсів декількома курортами для них може встановлюватись єдиний округ санітарної охорони.  
110. Стаття 30. Порядок встановлення меж та режиму округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів  
111. Межі та режим округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань діяльності курортів і затверджуються Кабінетом Міністрів України, а курортів місцевого значення - його місцевими органами і затверджуються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.  
112. Стаття 31. Зони округу санітарної охорони  
113. Округ санітарної охорони поділяється на три зони:  
114. перша зона (зона суворого режиму);  
115. друга зона (зона обмежень);  
116. третя зона (зона спостережень).  
117. Встановлення меж зон санітарної охорони здійснюється в порядку розроблення проектів землеустрою.  
118. Стаття 32. Перша зона (зона суворого режиму)  
119. Перша зона (зона суворого режиму) охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря і прилеглу до пляжів територію шириною не менш як 100 метрів.  
120. На території першої зони (зони суворого режиму) забороняються:  
121. користування надрами, не пов'язане з використанням природних лікувальних ресурсів, розорювання земель та провадження будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс;  
122. прокладення кабелів, у тому числі підземних кабелів високої напруги, трубопроводів, інших комунікацій;  
123. спорудження будь-яких будівель та інших об'єктів, не пов'язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних якостей і лікувальних факторів курорту;  
124. скидання дренажно-скидних та стічних вод;  
125. влаштування стоянок автомобілів, пунктів їх обслуговування (ремонт, миття тощо);  
126. влаштування вигребів (накопичувачів) стічних вод, полігонів рідких і твердих відходів виробництва, полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знешкодження рідких відходів, кладовищ, скотомогильників;  
127. проїзд автотранспорту, не пов'язаний з обслуговуванням цієї території, використанням родовищ лікувальних ресурсів або природоохоронною діяльністю;  
128. розміщення в межах пляжів точок для продажу промислових товарів і продуктів харчування (їдальні, кафе, бари тощо);  
129. постійне і тимчасове проживання громадян (крім осіб, які безпосередньо забезпечують використання лікувальних факторів).  
130. На території першої зони (зони суворого режиму), за винятком пляжів та берегової смуги моря, дозволяється розміщення об'єктів тимчасового (сезонного) характеру, пов'язаних з обслуговуванням відпочиваючих. Їх розміщення може проводитись, як виняток, за умови погодження з природоохоронними та санітарно-епідеміологічними службами окремим рішенням виконавчих органів місцевої влади на кожний сезон з суворим контролем виконання санітарно-епідеміологічних вимог, дозволяється провадити діяльність, пов'язану з використанням природних лікувальних факторів, на підставі науково обгрунтованих висновків і результатів державної санітарно-гігієнічної та екологічної експертизи виконувати берегоукріплювальні, протизсувні, протиобвальні, протикарстові та протиерозійні роботи, будувати хвилеломи, буни та інші гідротехнічні споруди, а також влаштовувати причали.  
131. Забудова цієї території (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт та упорядкування об'єктів містобудування) здійснюється відповідно до законодавства, державних стандартів і норм, затвердженої містобудівної документації.  
132. Стаття 33. Друга зона (зона обмежень)  
133. Друга зона (зона обмежень) охоплює територію, з якої здійснюється стік поверхневих і грунтових вод до місця виходу на поверхню мінеральних вод і до родовища лікувальних грязей, мінеральних озер та лиманів, місць неглибокої від поверхні землі циркуляції мінеральних та прісних вод, які формують мінеральні джерела; природні та штучні сховища мінеральних вод і лікувальних грязей; територію, на якій знаходяться санаторно-курортні заклади та заклади відпочинку і яка призначена для будівництва таких закладів; парки, ліси та інші зелені насадження, використання яких без дотримання вимог природоохоронного законодавства та правил, передбачених для округу санітарної охорони курорту, може призвести до погіршення природних якостей і лікувальних факторів курорту.  
134. На території другої зони (зони обмежень) забороняється:  
135. будівництво об'єктів і споруд, не пов'язаних з безпосереднім задоволенням потреб місцевого населення, а також людей, які прибувають на курорт для відпочинку та лікування;  
136. проведення гірничих та інших видів робіт, не пов'язаних з безпосереднім упорядкуванням території;  
137. спорудження поглинаючих колодязів, створення полів підземної фільтрації;  
138. забруднення поверхневих водойм під час здійснення будь-яких видів робіт;  
139. влаштування звалищ, гноєсховищ, кладовищ, скотомогильників, а також накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, інших відходів, що призводять до забруднення водойм, грунту, грунтових вод, повітря;  
140. розміщення складів пестицидів і мінеральних добрив;  
141. здійснення промислової вирубки зелених насаджень, а також будь-яке інше використання земельних ділянок і водойм, що може призвести до погіршення їх природних якостей і лікувальних факторів;  
142. скидання у водні об'єкти сміття, стічних підсланевих і баластних вод та допущення витікань інших речовин з транспортних (плавучих) засобів і нафтопроводів.  
143. Усі будинки в межах другої зони (зони обмежень) повинні мати водопровідну мережу та каналізацію. Туалети у приватних будинках в обов'язковому порядку мають бути обладнані водонепроникними вигребами. Території ферм асфальтуються і за периметром огороджуються та обладнуються водопровідними канавами з гідроізольованими відстійниками для забруднених поверхневих вод. При в'їзді на територію ферм споруджуються капітальні санпропускники з дезбар'єрами.  
144. У разі масового поширення небезпечних та карантинних шкідників і хвороб рослин у парках, лісах та інших зелених насадженнях дозволяється використання за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою нетоксичних для людини і таких, що швидко розкладаються в навколишньому природному середовищі пестицидів.  
145. Стаття 34. Третя зона (зона спостережень)  
146. Третя зона (зона спостережень) охоплює всю сферу споживання і формування гідромінеральних ресурсів, лісові насадження навколо курорту, а також території, народногосподарське використання яких без дотримання встановлених для округу санітарної охорони курорту правил може несприятливо впливати на гідрогеологічний режим родовищ мінеральних вод і лікувальних грязей, на санітарні та ландшафтно-кліматичні умови курорту.  
147. На території третьої зони (зони спостережень) забороняється:  
148. будівництво підприємств, установ і організацій, діяльність яких може негативно впливати на кліматичні умови, стан повітря, грунту та води курорту;  
149. спуск на рельєф неочищених стічних, промислових та господарсько-фекальних вод, проведення вирубок зелених насаджень (крім санітарних рубок).  
150. Третя зона (зона спостережень) є одночасно межею округу і на її території дозволяється проведення всіх видів робіт, які не впливатимуть негативно та не погіршуватимуть лікувальних факторів і санітарно-гігієнічних умов курорту.  
151. Стаття 35. Санітарна охорона водопроводів і джерел водопостачання населених пунктів  
152. Санітарна охорона водопроводів і джерел водопостачання населених пунктів у межах округу санітарної охорони курорту здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.  
153. Розділ VІІ. Моніторинг і кадастр природних територій курортів  
154. Стаття 36. Моніторинг природних територій курортів  
155. З метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про стан довкілля і природних лікувальних ресурсів, прогнозування їх змін під впливом наслідків господарської діяльності, а також розроблення науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень створюється система державного моніторингу природних територій курортів.  
156. Моніторинг природних територій курортів є складовою частиною державної системи моніторингу навколишнього природного середовища і здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.  
157. Стаття 37. Державний кадастр природних територій курортів  
158. Державний кадастр природних територій курортів є системою відомостей про правовий статус, належність, режим, географічне положення, кількість і якісні характеристики цих територій, їх природоохоронну, лікувальну, профілактичну, наукову, рекреаційну та іншу цінність.  
159. Державний кадастр природних територій курортів створюється і ведеться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань діяльності курортів в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.  
160. Стаття 38. Державний кадастр природних лікувальних ресурсів Державний кадастр природних лікувальних ресурсів є системою відомостей про кількість, якість та інші принципові з точки зору лікування та профілактики захворювань людини характеристики всіх природних лікувальних ресурсів, що виявлені та підраховані на території України, а також можливі обсяги, способи та режими їх використання. Державний кадастр природних лікувальних ресурсів створюється та ведеться в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
161. Розділ VІІІ. Органи, що здійснюють управління у сфері діяльності курортів, та їх повноваження  
162. Стаття 39. Органи, що здійснюють управління у сфері діяльності курортів  
163. Управління у сфері діяльності курортів здійснюють Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань діяльності курортів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, інші органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.  
164. Стаття 40. Повноваження Кабінету Міністрів України  
165. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері діяльності курортів належить:  
166. 1) реалізація державної політики у сфері діяльності курортів;  
167. 2) забезпечення розроблення і виконання державних програм та прогнозів розвитку курортів;  
168. 3) установлення норм і правил користування природними лікувальними ресурсами;  
169. 4) організація ведення державного обліку природних лікувальних ресурсів, лікувально-оздоровчих місцевостей та курортів;  
170. 5) затвердження меж та режиму округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення;  
171. 6) проведення державної експертизи державних програм розвитку курортів і генеральних планів курортів, що мають державне значення, та їх затвердження;  
172. 7) затвердження положень про курорти державного значення;  
173. 8) затвердження порядку ведення моніторингу природних територій курортів і порядку створення та ведення Державного кадастру природних територій курортів і Державного кадастру природних лікувальних ресурсів;  
174. 9) затвердження типового положення про санаторно-курортний заклад;  
175. 10) вирішення інших питань у сфері діяльності курортів відповідно до законодавства України.  
176. Стаття 41. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань діяльності курортів  
177. До повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань діяльності курортів належить:  
178. 1) реалізація державної політики у сфері діяльності курортів;  
179. 2) розроблення проектів загальнодержавних програм і прогнозів розвитку курортів;  
180. 3) координація діяльності курортних закладів незалежно від форм власності, пов'язаної з використанням лікувальних ресурсів, а також діяльності підприємств, установ та організацій, які обслуговують курорти;  
181. 4) участь у створенні Державного кадастру природних лікувальних ресурсів України;  
182. 5) організація наукових досліджень з метою розширення курортного потенціалу держави та підвищення ефективності його використання;  
183. 6) здійснення контролю за забезпеченням державних стандартів у сфері санаторно-курортного лікування та відпочинку;  
184. 7) ведення Державного кадастру природних територій курортів;  
185. 8) вирішення інших питань у сфері діяльності курортів відповідно до законодавства України.  
186. Стаття 42. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері діяльності курортів  
187. До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері діяльності курортів відповідно належить:  
188. 1) забезпечення реалізації загальнодержавних програм освоєння земель оздоровчого та рекреаційного призначення, генеральних планів (програм) розвитку курортів;  
189. 2) здійснення контролю за раціональним використанням і охороною природних лікувальних ресурсів, природних територій курортів і прилеглих до них округів санітарної охорони;  
190. 3) затвердження меж та режиму округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів місцевого значення;  
191. 4) затвердження положень про курорти місцевого значення;  
192. 5) вирішення інших питань у сфері діяльності курортів відповідно до законодавства України.  
193. Стаття 43. Повноваження інших органів виконавчої влади у сфері діяльності курортів Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади беруть участь у розробці та реалізації державної політики України у сфері курортної справи в межах своєї компетенції, визначеної законодавством.  
194. Стаття 44. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері діяльності курортів  
195. До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері діяльності курортів належить:  
196. 1) реалізація місцевих програм розвитку мінерально-сировинної бази, раціонального використання та охорони природних лікувальних ресурсів;  
197. 2) управління курортами місцевого значення;  
198. 3) погодження видачі дозволів на користування природними лікувальними ресурсами державного значення;  
199. 4) видача дозволів на користування природними лікувальними ресурсами місцевого значення;  
200. 5) здійснення контролю за використанням природних лікувальних ресурсів;  
201. 6) внесення до відповідних органів виконавчої влади клопотань про оголошення природних територій курортними;  
202. 7) оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення;  
203. 8) ресурсне забезпечення діяльності курортних закладів (шляхом встановлення квот і тарифів на використані електричну енергію, воду, зв'язок, територій, природні, лікувальні та інші ресурси); 9) регуляція ринку курортних послуг (шляхом встановлення асортиментних мінімумів, квот обсягів послуг та діапазонів цін в залежності від якості послуг); 10) координація містобудівної діяльності з питань розвитку курортів; 11) затвердження у встановленому законодавством порядку генеральних планів та проектів детального планування курортів місцевого значення; 12) формування та використання місцевих і позабюджетних фондів розвитку курортів та охорони курортних ресурсів; 13) затвердження положення про курорти місцевого значення згідно з типовим положенням про курорти України;  
204. 14) вирішення інших питань у сфері діяльності курортів відповідно до законодавства України.  
205. Розділ ІХ. Відповідальність за порушення законодавства про курорти  
206. Стаття 45. Відповідальність за порушення законодавства про курорти  
207. Особи, винні у порушенні вимог законодавства про курорти, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.  
208. Розділ Х. Міжнародне співробітництво  
209. Стаття 46. Участь України у міжнародному співробітництві  
210. Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері раціонального використання та охорони природних лікувальних ресурсів, природних територій курортів відповідно до норм міжнародного права.  
211. Стаття 47. Міжнародні договори  
212. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у законодавстві України про природні лікувальні ресурси та природні території курортів, застосовуються правила міжнародного договору.  
213. Розділ ХІ. Прикінцеві положення  
214. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
215. 2. До приведення законів, інших нормативно-правових актів у відповідність з нормами цього Закону вони застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.  
216. 3. Кабінету Міністрів України у шестимісячний термін:  
217. подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону;  
218. привести свої рішення у відповідність з цим Законом;  
219. забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають вимогам цьому Закону.