Кількість абзаців - 219 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до Закону України "Про біженців" (Друге читання)

0. ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до Закону України "Про біженців"  
1. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:  
2. Внести зміни до Закону України "Про біженців" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 16, ст. 90), виклавши його в такій редакції:  
3. "Закон України "Про біженців"  
4. Цей Закон визначає правовий статус біженців, порядок його надання, втрати та позбавлення і встановлює державні гарантії захисту біженців.  
5. Розділ І  
6. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
7. Стаття 1. Визначення термінів  
8. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:  
9. біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, національності, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи визначеного громадянства і перебуваючи за межами країни свого постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;  
10. країна громадянської належності - це будь-яка з країн, громадянином якої особа є, і за умови, коли вона має понад одне громадянство, ця особа не вважається такою, що не має захисту країни своєї громадянської належності, якщо без будь-якої поважної причини, що випливає з обґрунтованих побоювань, вона не скористалася захистом однієї з країн, громадянином якої вона є;  
11. гуманітарний захист - дозвіл тимчасово перебувати в Україні особі, яка не є громадянином України і якій в Україні не може бути надано статус біженця у зв'язку з її перебуванням до прибуття в Україну в іншій країні, де вона могла в установленому порядку звернутися за отриманням притулку чи статусу біженця;  
12. члени сім'ї біженця - чоловік (дружина), діти, які не досягли вісімнадцятирічного віку, та непрацездатні батьки, інші непрацездатні особи, які перебувають під опікою чи піклуванням біженця;  
13. пункт тимчасового розміщення біженців - місце тимчасового розміщення осіб, які подали заяву про надання статусу біженця та яким надано в Україні статус біженця;  
14. ідентифікація особи - заходи, пов'язані з перевіркою тотожності особи, яка порушує клопотання про надання статусу біженця, за даними обліку Служби громадянства та реєстрації фізичних осіб (служби паспортної, реєстраційної та міграційної роботи), Національного бюро Інтерполу та інших організацій, які ведуть відповідні обліки щодо скоєння злочинів та інших правопорушень на території України, а також встановлення справжності і дійсності документів, що подаються особою.  
15. Стаття 2. Законодавство про біженців  
16. Правові відносини, пов'язані з біженцями, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, а також нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.  
17. Стаття 3. Заборона вислання або примусового повернення біженця до країни, з якої він прибув та де його життю або свободі загрожує небезпека  
18. Біженець не може бути висланий або примусово повернутий до країни, де його життю або свободі загрожує небезпека через його расу, національність, релігію, громадянство, належність до певної соціальної групи або політичні переконання.  
19. Дія цієї статті не поширюється на біженців, діяльність яких становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю населення України.  
20. Стаття 4. Сприяння збереженню єдності сімей біженців  
21. Україна сприяє збереженню єдності сімей біженців. Члени сім'ї особи, яка набула в Україні статусу біженця, можуть прибути в Україну з метою возз'єднання сім'ї.  
22. Дія цієї статті не поширюється на осіб, діяльність яких загрожує національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю населення України.  
23. Розділ ІІ  
24. ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ, ЯКІ ВИРІШУЮТЬ ПИТАННЯ ПРО НАДАННЯ, ВТРАТУ І ПОЗБАВЛЕННЯ СТАТУСУ БІЖЕНЦЯ ТА ГУМАНІТАРНОГО ЗАХИСТУ  
25. Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України  
26. Кабінет Міністрів України: визначає обсяги фінансування заходів щодо надання допомоги біженцям;  
27. затверджує положення про посвідчення біженця, про посвідчення особи, якій надано гуманітарний захист, про проїзний документ біженця для виїзду за кордон та інші необхідні документи;  
28. затверджує порядок виплати грошової допомоги та пенсії, працевлаштування, навчання, надання медичної допомоги особам, які подали заяву про надання статусу біженця, та особам, яким надано в Україні статус біженця.  
29. Стаття 6. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції  
30. До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції належить:  
31. прийняття рішень про надання, втрату і позбавлення статусу біженця та гуманітарного захисту;  
32. координація взаємодії інших органів виконавчої влади з питань, що стосуються біженців та осіб, яким надано гуманітарний захист;  
33. затвердження форм та переліку документів, необхідних для надання, втрати і позбавлення статусу біженця та гуманітарного захисту;  
34. розгляд скарг на рішення органів міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі про відмову у прийнятті заяви про надання статусу біженця чи гуманітарного захисту;  
35. скасування рішень органів міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця чи гуманітарного захисту у разі, коли рішення було прийнято з порушенням цього Закону;  
36. ведення централізованого обліку та створення довідково-інформаційного банку даних централізованої інформаційної системи про осіб, які подали заяви про надання статусу біженця, та осіб, яким надано статус біженця чи гуманітарний захист;  
37. збір та аналіз інформації щодо наявності у країнах громадянства або постійного проживання біженців умов, зазначених у абзаці другому статті 1 цього Закону;  
38. утримання пунктів тимчасового розміщення біженців;  
39. підготовка до розгляду Кабінетом Міністрів України пропозицій про визначення обсягів фінансування заходів щодо надання допомоги біженцям;  
40. контроль за виконанням цього Закону.  
41. Стаття 7. Повноваження органів міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі  
42. Органи міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у справах міграції, а також Раді міністрів Автономної Республіки Крим та відповідним місцевим державним адміністраціям.  
43. До компетенції органів належить:  
44. прийом заяв від іноземців та осіб без громадянства про надання їм статусу біженця у порядку, передбаченому цим Законом;  
45. прийняття рішень про оформлення документів для вирішення питання щодо надання, втрати або позбавлення статусу біженця чи гуманітарного захисту;  
46. видача довідок встановленого зразка особам, щодо яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання їм статусу біженця чи гуманітарного захисту;  
47. розгляд заяв про надання статусу біженця та підготовка письмового висновку щодо надання або відмови у наданні статусу біженця;  
48. видача посвідчень та проїзних документів для виїзду за кордон особам, яким надано статус біженця чи гуманітарний захист;  
49. перереєстрація осіб, яким надано статус біженця;  
50. визначення місць для тимчасового проживання осіб, які подали заяву про надання статусу біженця, та направлення їх у пункти тимчасового розміщення біженців;  
51. прийняття рішення про надання грошової допомоги особам, яким надано статус біженця;  
52. сприяння у працевлаштуванні осіб, які подали заяву про надання статусу біженця та яким надано такий статус;  
53. сприяння в отриманні особами, які подали заяву про надання їм статусу біженця, та яким надано статус біженця чи гуманітарний захист, соціально-побутових і медичних послуг;  
54. ведення обліку та особових справ осіб, які звернулися із заявою про надання їм статусу біженця та яким надано статус біженця чи гуманітарний захист;  
55. вирішення інших питань, віднесених законодавством до їх компетенції.  
56. Стаття 8. Повноваження інших центральних органів виконавчої влади  
57. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону організовує прийняття заяв про надання статусу біженця від осіб, затриманих за незаконне перетинання державного кордону або спробу такого перетинання з наміром набути статус біженця.  
58. Служба безпеки України та її органи на місцях при зверненні органів міграційної служби у межах своєї компетенції вживають заходів до виявлення серед осіб, які подали заяву про надання їм статусу біженця, таких, яким статус біженця не надається відповідно до абзаців другого, третього і четвертого статті 10 цього Закону.  
59. Міністерство внутрішніх справ України та його органи на місцях при зверненні органів міграційної служби у межах своєї компетенції вживають заходів до виявлення серед осіб, які подали заяву про надання їм статусу біженця, таких, яким статус біженця не надається відповідно до абзаців другого, третього і четвертого статті 10 цього Закону, до ідентифікації осіб, які порушили клопотання про надання їм статусу біженця.  
60. Служба громадянства та реєстрації фізичних осіб та її органи на місцях реєструють осіб, які подали заяву про надання їм статусу біженця та яким надано такий статус чи гуманітарний захист.  
61. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, його органи на місцях у разі можливості надають особам, які подали заяву про надання їм статусу біженця та яким надано такий статус, допомогу у працевлаштуванні, забезпечують призначення особам, яким надано статус біженця, грошової допомоги, пенсії, допомоги сім'ям з дітьми.  
62. Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва і консульські установи України за кордоном беруть участь у підготовці документів та вносять пропозиції Кабінету Міністрів України щодо укладання міжнародних договорів з питань, пов'язаних із захистом соціальних, економічних та інших прав і інтересів біженців, у тому числі з компенсацією збитків, завданих біженцям, витратами на їх приймання та облаштування; надають спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у справах міграції інформацію про становище в країнах громадянської належності чи постійного проживання біженців; у разі потреби вживають заходів до возз'єднання на території України або поза її межами сімей осіб, яким надано статус біженця; сприяють добровільному поверненню біженців в країну їхньої громадянської належності або постійного проживання чи переселенню у держави, які погоджуються надати їм притулок; здійснює загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у сфері захисту осіб, яким надано статус біженця.  
63. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації при зверненні органів міграційної служби забезпечують обов'язкове медичне обстеження, у разі необхідності, лікування осіб, які подали заяви про надання їм статусу біженця та яким надано такий статус чи гуманітарний захист.  
64. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації сприяють задоволенню освітніх потреб осіб, які подали заяви про надання їм статусу біженця та яким надано такий статус чи гуманітарний захист.  
65. Розділ ІІІ  
66. НАДАННЯ, ВТРАТА І ПОЗБАВЛЕННЯ СТАТУСУ БІЖЕНЦЯ  
67. Стаття 9. Порядок порушення клопотання про надання статусу біженця  
68. Особи, які мають намір набути статус біженця і перетнули державний кордон України у порядку, встановленому законодавством України, повинні протягом трьох робочих днів звернутися до відповідного органу міграційної служби із заявою про надання їм статусу біженця.  
69. Особи, які з наміром набути статус біженця намагалися незаконно перетнути або незаконно перетнули державний кордон України, повинні протягом доби звернутися до відповідного органу-міграційної служби через уповноваженого цього органу чи посадову особу Прикордонних військ України із заявою про надання їм статусу біженця та з обгрунтованим поясненням спроби незаконно перетнути або незаконного перетинання державного кордону України.  
70. Особи, які на законних підставах перебувають на території України і внаслідок виникнення умов, зазначених у абзаці другому статті 1 цього Закону, не можуть повернутися до країни своєї громадянської належності або постійного проживання і мають намір набути в Україні статус біженця, повинні звернутися до відповідного органу міграційної служби із заявою про надання їм статусу біженця не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення строку дії дозволу на перебування в Україні. Заяви про надання статусу біженця, подані із порушенням зазначеного порядку, можуть бути прийняті до розгляду з дозволу керівника органу міграційної служби, за наявності поважних причин та обгрунтованого їх пояснення.  
71. Стаття 10. Умови, за яких статус біженця не надається  
72. Статус біженця не надається особі:  
73. яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві;  
74. яка вчинила тяжкий кримінальний злочин за межами України;  
75. яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об'єднаних Націй;  
76. якщо в країні її громадянської належності або в країні її постійного проживання визнаються і забезпечуються права і свободи людини і громадянина, передбачені національним законодавством;  
77. стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, відсутні;  
78. якій раніше було відмовлено у наданні статусу біженця у зв'язку з відсутністю умов, передбачених абзацом другим статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися;  
79. яка до прибуття в Україну перебувала в країні, де вона могла в установленому порядку звернутися за набуттям притулку чи статусу біженця. Дія цього абзацу не поширюється на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їхніх нащадків (дітей, онуків);  
80. яка повідомила про себе свідомо неправдиві відомості щодо обставин прибуття та проживання на території України чи яка для набуття статусу біженця подала про себе фальшиві документи або свідомо неправдиві відомості з метою підтвердження наявності умов, передбачених абзацом другим статті 1 цього Закону.  
81. Стаття 11. Оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця  
82. Оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця проводиться на підставі особистої заяви іноземця чи особи без громадянства або її законного представника, поданої до органу міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за місцем тимчасового перебування заявника.  
83. Заявник, який досяг шістнадцятирічного віку, подає заяву та заповнює анкету, де викладає основні відомості про себе та обставини, що змусили його залишити країну громадянської належності або країну постійного проживання.  
84. Відомості про дітей, які не досягли шістнадцятирічного віку, наводяться в анкеті одного з батьків, а у разі відсутності батьків - у заяві опікуна чи піклувальника або іншої особи, яка добровільно взяла на себе відповідальність за виховання та утримання дітей.  
85. Якщо заявник не може особисто скласти заяву через неписьменність або через фізичні вади, заява, на його прохання, складається іншою особою, про що орган міграційної служби робить на заяві відповідний запис.  
86. До заяви про надання статусу біженця додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для набуття ним статусу біженця.  
87. До заяви додаються також по 4 фотокартки заявника та членів його сім'ї, які не досягли шістнадцятирічного віку, відомості про яких внесено до заяви.  
88. Відомості, що подаються заявником, є конфіденційною інформацією.  
89. Оформлення документів - для вирішення питання щодо надання статусу біженця дітям, які не досягли шістнадцятирічного віку і прибули в Україну без супроводу батьків або опікунів чи піклувальників, або інших осіб, які добровільно взяли на себе відповідальність за виховання та утримання дітей, здійснюється органом міграційної служби, який одночасно вживає всіх можливих заходів для отримання відомостей щодо батьків, опікунів чи піклувальників цих дітей.  
90. Орган міграційної служби реєструє заяву та подані документи, проводить дактилоскопію заявника, заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про надання їй статусу біженця, та членів її сім'ї, які не досягли шістнадцятирічного віку, інші необхідні документи, оформлює особову справу, заносить отримані відомості до автоматизованої бази даних, ознайомлює заявника з порядком прийняття рішення за його заявою, його правами та обов'язками. Заявник власним підписом засвідчує факт ознайомлення з порядком прийняття рішення за заявою та його правами і обов'язками.  
91. Стаття 12. Попередній розгляд заяв  
92. Орган міграційної служби, до якого надійшла заява іноземця чи особи без громадянства про надання статусу біженця, протягом трьох робочих днів з дня її реєстрації проводить співбесіду із заявником, оцінює наведені ним в анкеті відомості, інші документи і приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.  
93. Під час співбесіди заявник має право користуватися послугами перекладача. Перекладач повинен суворо дотримуватися конфіденційності з обов'язковим оформленням органом міграційної служби розписки про нерозголошення відомостей, що містяться в особовій справі заявника.  
94. Рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом керівника органу міграційної служби.  
95. У разі прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця орган міграційної служби видає заявникові довідку про особу, яка звернулася із заявою щодо надання їй статусу біженця, яка є підставою для реєстрації в Службі громадянства та реєстрації фізичних осіб.  
96. Після отримання довідки особа, яка подала заяву про надання статусу біженця, передає на зберігання до органу міграційної служби свій національний паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а також документи, що можуть бути доказом наявності умов для набуття нею статусу біженця, і отримує відповідну розписку.  
97. У разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця за умов, зазначених у статті 10 цього Закону, орган міграційної служби протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилає інформацію про прийняте рішення до відповідного органу внутрішніх справ та до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції, а також повідомляє заявника про своє рішення і видає йому письмове повідомлення з викладенням причин відмови і порядку його оскарження.  
98. Рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця протягом семи робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову може бути оскаржене до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції або до суду.  
99. Якщо спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції або суд прийняв позитивне рішення за скаргою заявника, орган міграційної служби протягом семи робочих днів з дня його отримання приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця і видає заявникові довідку про особу, яка звернулася із заявою щодо надання їй статусу біженця.  
100. Особа, яка отримала повідомлення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця і не використала право на його оскарження, повинна залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших правових підстав для перебування в Україні.  
101. Стаття 1З. Порядок розгляду заяви після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця  
102. Розгляд заяви про надання статусу біженця здійснюється органами міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця. У разі потреби строк розгляду може бути продовжено керівником органу міграційної служби за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більше ніж до трьох місяців.  
103. Працівником органу міграційної служби проводяться співбесіди із заявником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником.  
104. Під час співбесіди заявник має право користуватися послугами перекладача. Перекладач повинен суворо дотримуватися конфіденційності з обов'язковим оформленням органом міграційної служби розписки про нерозголошення відомостей, що містяться в особовій справі заявника.  
105. Орган міграційної служби разом з органами внутрішніх справ, служби безпеки здійснює перевірку наявності обставин, за якими статус біженця не надається відповідно до абзаців другого, третього і четвертого статті 10 цього Закону.  
106. У разі відсутності у заявника документів, що посвідчують особу, органом міграційної служби разом з відповідними органами внутрішніх справ і служби безпеки згідно з законодавством України проводиться ідентифікація особи.  
107. У разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, повідомленої заявником, необхідності у встановленні справжності і дійсності поданих ним документів орган міграційної служби має право звертатися з відповідними запитами до органів внутрішніх справ, служби безпеки, інших державних органів та об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів щодо особи, заява якої розглядається.  
108. Орган міграційної служби направляє особу, яка подала заяву про надання їй статусу біженця, на медичне обстеження, що проводиться у порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.  
109. Документи, отримані або підготовлені органом міграційної служби під час розгляду заяви, долучаються до особової справи заявника.  
110. Після вивчення документів, перевірки фактів, повідомлених особою, яка подала заяву про надання їй статусу біженця, орган міграційної служби готує письмовий висновок щодо надання або відмови у наданні статусу біженця.  
111. Особова справа заявника разом з письмовим висновком органу міграційної служби, який розглядав заяву, надсилається до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції для прийняття остаточного рішення за заявою.  
112. Стаття 14. Прийняття рішення за заявою про надання статусу біженця  
113. Рішення за заявою про надання статусу біженця приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку органу міграційної служби, який розглядав заяву. У разі потреби строк прийняття рішення може бути продовжено керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції, але не більше ніж до трьох місяців.  
114. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції може вимагати додаткову інформацію від органу міграційної служби, який здійснював розгляд заяви.  
115. У разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, потреби у встановленні справжності і дійсності документів спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції має право звертатися з відповідними запитами до Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, інших державних органів, а також об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів щодо особи, за заявою якої приймається рішення.  
116. Документи, отримані або підготовлені спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції під час прийняття рішення за заявою, долучаються до особової справи заявника.  
117. На основі всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для набуття статусу біженця, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції приймає рішення про надання статусу біженця або про відмову у наданні статусу біженця.  
118. Статус біженця в Україні надається на період дії обставин, зазначених у абзаці другому статті 1 цього Закону.  
119. Рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом з особовою справою заявника надсилається до органу міграційної служби, який розглядав заяву.  
120. Орган міграційної служби протягом семи робочих днів з дня отримання рішення про надання статусу біженця видає особі, щодо якої прийнято це рішення, посвідчення біженця встановленого зразка. Під час видачі посвідчення біженця довідка про особу, яка звернулася із заявою щодо надання їй статусу біженця, вилучається.  
121. Посвідчення біженця є документом, який посвідчує особу його власника і підтверджує факт надання йому статусу біженця. Це посвідчення є підставою для реєстрації в установленому порядку в Службі громадянства та реєстрації фізичних осіб за місцем проживання.  
122. Відомості про членів сім'ї біженця, які не досягли шістнадцятирічного віку, заносяться до посвідчення біженця одного з батьків, а у разі відсутності батьків - опікуна чи піклувальника або іншої особи, яка добровільно взяла на себе відповідальність за виховання та утримання дітей.  
123. Посвідчення біженця видається дітям, які не досягли шістнадцятирічного віку, якщо вони прибули в Україну без супроводу батьків або опікунів чи піклувальників або осіб, які добровільно взяли на себе відповідальність за виховання та утримання дітей.  
124. Посвідчення біженця видається строком на один рік. Під час перереєстрації біженця органом міграційної служби за місцем його проживання дія посвідчення продовжується.  
125. Особі, якій надано статус біженця в Україні, може бути виданий проїзний документ для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  
126. Якщо спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції прийняв рішення про відмову у наданні статусу біженця, орган міграційної служби протягом семи робочих днів з дня його отримання видає особі, щодо якої прийнято це рішення, письмове повідомлення з обґрунтуванням причин такого рішення і порядком його оскарження. Довідка про особу, яка звернулася із заявою щодо надання їй статусу біженця, вилучається, про що орган міграційної служби протягом трьох робочих днів інформує відповідні органи внутрішніх справ і Службу громадянства та реєстрації фізичних осіб. Національний паспорт та інші документи, що перебували на зберіганні в органі міграційної служби, повертаються власникові.  
127. Рішення про відмову в наданні статусу біженця може бути оскаржене до суду.  
128. У разі прийняття судом позитивного рішення за скаргою спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції протягом семи робочих днів з дня його отримання приймає рішення про надання статусу біженця і повідомляє про це відповідний орган міграційної служби.  
129. Особа, яка отримала повідомлення про відмову у наданні статусу біженця і не використала права на його оскарження, повинна залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших правових підстав для перебування в Україні.  
130. Стаття 15. Втрата і позбавлення статусу біженця  
131. Статус біженця втрачається, якщо особа:  
132. добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності або країни постійного проживання;  
133. набула громадянства України або іншої держави і користується її захистом;  
134. отримала притулок чи дозвіл на постійне проживання в Україні або в іншій країні і користується захистом цієї країни.  
135. Особа позбавляється статусу біженця, якщо вона:  
136. втратила підстави, за яких набула статус біженця;  
137. займається діяльністю, яка становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю населення України.  
138. Підставою для подання органу міграційної служби про втрату або позбавлення статусу біженця може бути також особиста заява особи, якій надано статус біженця в Україні, або клопотання органу внутрішніх справ, служби безпеки України, іншого заінтересованого державного органу.  
139. Органи міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за наявності підстав, зазначених у частинах першій, другій, третій цієї статті, вносять до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції подання про втрату або позбавлення статусу біженця за власною ініціативою.  
140. У поданні про втрату або позбавлення статусу біженця мають бути викладені обставини та долучені документи, що підтверджують наявність підстав для втрати або позбавлення статусу біженця.  
141. Рішення про втрату або позбавлення статусу біженця приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції за поданням органу міграційної служби за місцем проживання біженця протягом місяця з дня отримання подання та його особової справи. У разі потреби строк прийняття рішення може бути продовжено керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції, але не більше ніж до трьох місяців.  
142. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції може вимагати додаткову інформацію від органу міграційної служби, який вніс подання.  
143. У разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, викладеної у поданні, потреби у встановленні справжності і дійсності документів, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції має право звертатися з відповідними запитами до Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, інших державних органів та об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів щодо особи, питання про втрату або позбавлення статусу біженця якої вирішується.  
144. Подання щодо втрати та позбавлення статусу біженця, документи, отримані або підготовлені під час розгляду подання, додаються до особової справи біженця.  
145. На основі всебічного вивчення і оцінки документів та матеріалів спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції приймає рішення про втрату або позбавлення статусу біженця або про відсутність підстав для втрати або позбавлення статусу біженця.  
146. Рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом з особовою справою біженця надсилається до органу міграційної служби за місцем проживання особи.  
147. Орган міграційної служби за місцем проживання особи, щодо якої прийнято рішення про втрату або позбавлення статусу біженця, протягом семи робочих днів з дня його отримання видає їй письмове повідомлення з обгрунтуванням причин такого рішення і порядком його оскарження. Національний паспорт та інші документи, що перебували на зберіганні в органі міграційної служби, повертаються власникові. Посвідчення біженця та проїзний документ біженця вилучається або визнається недійсним, про що орган міграційної служби протягом трьох робочих днів інформує відповідні органи внутрішніх справ, Службу громадянства та реєстрації фізичних осіб, роботодавця, з яким біженець перебуває у трудових відносинах. Рішення про втрату або позбавлення особи статусу біженця є підставою для розірвання з нею трудових відносин.  
148. Рішення про втрату або позбавлення статусу біженця може бути оскаржене до суду.  
149. Особа, яка отримала повідомлення про втрату або позбавлення статусу біженця і не використала права на його оскарження, повинна залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших правових підстав для перебування в Україні.  
150. Розділ ІV  
151. НАДАННЯ, ВТРАТА І ПОЗБАВЛЕННЯ ГУМАНІТАРНОГО ЗАХИСТУ  
152. Стаття 16. Умови надання гуманітарного захисту  
153. Гуманітарний захист може бути надано особі, яка відповідає умовам, зазначеним в абзаці другому статті 1 цього Закону, але яка до прибуття в Україну перебувала в державі, де могла в установленому порядку звернутися за отриманням притулку чи статусу біженця, якщо вона з гуманних міркувань не може бути видворена з території України.  
154. Стаття 17. Порядок надання, втрати і позбавлення гуманітарного захисту  
155. Рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання гуманітарного захисту приймається органом міграційної служби за поданням працівника, який веде справу особи, що подала заяву про надання статусу біженця.  
156. Рішення про надання гуманітарного захисту приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції за поданням органу міграційної служби, який розглядав заяву про надання статусу біженця.  
157. Надання, втрата і позбавлення гуманітарного захисту відбувається у порядку, зазначеному у розділі ІІІ цього Закону.  
158. Особі, щодо якої прийнято рішення про надання гуманітарного захисту, видається посвідчення встановленого зразка.  
159. Посвідчення про надання гуманітарного захисту є документом, який посвідчує особу його власника і підтверджує факт надання йому гуманітарного захисту. Це посвідчення є підставою для реєстрації в установленому порядку в Службі громадянства та реєстрації фізичних осіб за місцем тимчасового проживання особи, якій надано гуманітарний захист.  
160. Відомості про членів сім'ї особи, якій надано гуманітарний захист, що не досягли шістнадцятирічного віку, заносяться до посвідчення одного з батьків, а у разі відсутності батьків - опікуна або іншої особи, яка добровільно взяла на себе відповідальність за виховання та утримання дітей.  
161. Посвідчення про надання гуманітарного захисту видається строком на три місяці. Орган міграційної служби може продовжити його дію, кожний раз на три місяці, якщо не зникли обставини, на підставі яких було надано гуманітарний захист.  
162. Особі, якій надано гуманітарний захист в Україні, може бути видано проїзний документ для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  
163. Особа, яка одержала повідомлення про втрату або позбавлення гуманітарного захисту і не використала права на його оскарження, повинна залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших правових підстав для перебування в Україні.  
164. Розділ V  
165. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ОСІБ, НА ЯКИХ ПОШИРЮЄТЬСЯ ДІЯ ЦЬОГО ЗАКОНУ  
166. Стаття 18. Права та обов'язки особи, щодо якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця  
167. Особа, щодо якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, має право на:  
168. тимчасове працевлаштування чи навчання;  
169. медичну допомогу і соціально-побутові послуги;  
170. проживання у родичів, піднайм житлового приміщення у порядку, передбаченому законодавством України, або користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення;  
171. вільне сповідування своєї релігії;  
172. звернення до суду з особистих питань.  
173. Особа, щодо якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, зобов'язана:  
174. подати до відповідного органу міграційної служби відомості, необхідні для вирішення питання щодо надання статусу біженця;  
175. у разі одержання направлення органу міграційної служби відбути до визначеного місця тимчасового проживання і протягом трьох робочих днів зареєструватися в Службі громадянства та реєстрації фізичних осіб;  
176. дотримуватися встановленого законом порядку перебування на території України;  
177. проходити медичне обстеження на вимогу органів міграційної служби;  
178. з'являтися до відповідного органу міграційної служби у визначений ним строк;  
179. повідомляти орган міграційної служби, до якого було подано заяву, про свої виїзди за межі території адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюються повноваження цього органу.  
180. Стаття 19. Права та обов'язки особи, якій надано статус біженця  
181. Особа, якій надано статус біженця в Україні, користується тими ж правами і свободами і виконує ті ж обов'язки, як і інші іноземці та особи без громадянства, що на законних підставах перебувають в Україні, а також передбачені цим Законом.  
182. Особа, якій надано статус біженця, має право на:  
183. працю за наймом або на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, на умовах, передбачених для іноземців та осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають в Україні;  
184. охорону здоров'я та відпочинок у порядку, передбаченому для громадян України;  
185. одержання освіти в порядку, передбаченому для громадян України;  
186. одержання грошової допомоги, пенсій та інших видів соціального забезпечення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;  
187. користування житлом, наданим у місці проживання;  
188. порушення клопотання про набуття дозволу на імміграцію в порядку, встановленому законом України;  
189. порушення клопотання про набуття громадянства України.  
190. Особа, якій надано статус біженця в Україні, зобов'язана:  
191. повідомляти протягом десяти робочих днів орган міграційної служби за місцем проживання про зміни ім'я, прізвища, складу сім'ї, сімейного стану, місця проживання, набуття громадянства України або іншої держави, надання притулку або дозволу на постійне проживання в Україні або в іншій державі;  
192. повідомляти орган міграційної служби за місцем проживання про намір змінити місце проживання і переїхати до адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюється компетенція іншого органу міграційної служби, або за межі України;  
193. у разі зміни місця проживання і переїзду до адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюється компетенція іншого органу міграційної служби, знятися з обліку і стати на облік у відповідних органах міграційної служби за новим місцем проживання. Взяття на облік у органі міграційної служби за новим місцем проживання є підставою для реєстрації у Службі громадянства та реєстрації фізичних осіб;  
194. проходити щорічну перереєстрацію у строки, встановлені органом міграційної служби за місцем проживання.  
195. Стаття 20. Права та обов'язки особи, якій відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, у наданні статусу біженця та яка втратила або позбавлена статусу біженця  
196. Особа, якій відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця за відсутності умов, зазначених у абзаці другому статті 1 цього Закону, у разі виникнення зазначених умов може повторно звернутися із заявою про надання статусу біженця.  
197. Особа, якій відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, у наданні статусу біженця та яка втратила або позбавлена статусу біженця і яка оскаржує відповідне рішення до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції або до суду, до прийняття рішення за скаргою має права та обов'язки відповідно до статей 18 і 19 цього Закону у частині, що відповідає її правовому статусу.  
198. Особа, яка отримала повідомлення суду про підтвердження рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця чи у наданні статусу біженця, або втрату чи позбавлення статусу біженця, повинна залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших правових підстав для перебування в Україні.  
199. Стаття 21. Права та обов'язки особи, якій надано гуманітарний захист, відмовлено у гуманітарному захисті або яка втратила чи позбавлена гуманітарного захисту  
200. Особа, якій надано гуманітарний захист, користується тими ж правами і свободами і виконує ті ж обов'язки, як і інші іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні.  
201. Особа, якій надано гуманітарний захист в Україні, зобов'язана:  
202. повідомляти протягом десяти робочих днів орган міграційної служби за місцем проживання про зміни ім'я, прізвища, складу сім'ї, сімейного стану, місця проживання, набуття громадянства України або іншої держави, надання їй притулку або дозволу на постійне проживання в Україні або в іншій державі;  
203. повідомляти орган міграційної служби за місцем проживання про намір змінити місце проживання і переїхати до адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюється компетенція іншого органу міграційної служби, або за межі України;  
204. у разі зміни місця проживання і переїзду до адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюється компетенція іншого органу міграційної служби, знятися з обліку і стати на облік в органі міграційної служби за новим місцем проживання. Взяття на облік в органі міграційної служби за новим місцем проживання є підставою для реєстрації у Службі громадянства та реєстрації фізичних осіб;  
205. звертатися до органу міграційної служби із заявою про продовження гуманітарного захисту не пізніше ніж за три робочих дні до закінчення його строку.  
206. Права та обов'язки особи, якій відмовлено у гуманітарному захисті або яка втратила чи позбавлена гуманітарного захисту, регулюються відповідно до статті 20 цього Закону.  
207. Розділ VІ  
208. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО  
209. Стаття 22. Міжнародне співробітництво з метою захисту прав біженців  
210. Україна співпрацює з іншими державами, Управлінням Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців, іншими міжнародними організаціями з метою усунення причин виникнення проблеми біженців, поліпшення їх матеріального становища і вдосконалення правового статусу, а також повернення біженців у країну їх громадянської належності або попереднього проживання.  
211. Міжнародне співробітництво щодо розв'язання проблем біженців здійснюється на основі міжнародних договорів України.  
212. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
213. 1. Цей Закон набирає чинності з дня опублікування.  
214. 2. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.  
215. 3. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк:  
216. внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;  
217. привести свої акти у відповідність із цим Законом;  
218. забезпечити перегляд і скасування центральними органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Закону".