Кількість абзаців - 264 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до Закону України ''Про нотаріат'' (Друге читання)

0. Проект
 
1. Закон України
 
2. Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат»
 
3. Верховна Рада України
п о с т а н о в л я є:
 
4. І. Внести до Закону України «Про нотаріат» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 39, ст. 383; 1998 р., № 35, ст. 241; 2002 р., № 16, ст. 114; 2003 р., № 30, ст. 247; 2004 р., № 2, ст. 6, 11, ст. 140; 2005 р., № 42, ст. 464; 2006 р., № 13, ст. 110, № 35, ст. 295) такі зміни:
 
5. 1. Частину четверту статті 1 викласти в такій редакції:
 
6. «У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими, службовими особами органів місцевого самоврядування.».
 
7. 2. Статтю 3 викласти в такій редакції:
 
8. «Стаття 3. Нотаріус
 
9. Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту та отримав освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менше п’яти років, з них стажистом нотаріуса не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість за вчинення злочину, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.
 
10. Нотаріус не може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, перебувати у штаті інших юридичних осіб, бути народним депутатом України, депутатом місцевих рад, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів господарських організацій, кредитно-фінансових установ, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої, у вільний від роботи час.
 
11. Особова справа нотаріуса зберігається і ведеться Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі.».
 
12. 3. Доповнити статтю 4 після абзацу другого новим абзацом такого змісту:
 
13. «одержувати плату за надання консультацій правового характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, за вчинення приватними нотаріусами нотаріальних дій, за надання додаткових інформаційно-технічних послуг.».
 
14. У зв’язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим.
 
15. 4. Доповнити статтю 5 абзацами такого змісту:
 
16. «вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил;
 
17. дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення;
 
18. дотримуватися правил професійної етики нотаріуса;
 
19. надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за дотриманням вимог законодавства приватними нотаріусами під час виконання своїх обов’язків;
 
20. постійно підвищувати свій професійний рівень не рідше одного разу на п’ять років обов’язково здійснювати підвищення кваліфікації;
 
21. виконувати інші обов’язки, передбачені цим Законом.».
 
22. 5. Доповнити статтю 8 після частини п’ятої новими частинами такого змісту:
 
23. «На вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі з метою забезпечення контролю за дотриманням вимог законодавства приватні нотаріуси під час виконання своїх обов’язків видають копії документів та витяги з них, а також особисті пояснення нотаріусів у строк, установлений цими органами.
 
24. Нотаріус не має права давати показання як свідок про обставини, які стали йому відомі при вчиненні нотаріальних дій, крім випадків, коли цього вимагають особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії, чи суд під час розгляду цивільної, господарської, адміністративної або кримінальної справи.
 
25. Обшук, виїмка, огляд в приміщенні нотаріальної контори провадяться на підставі та в порядку, встановленому законом.
 
26. Виїмка реєстрів для реєстрації нотаріальних дій та документів, що передані нотаріусу на зберігання в порядку, передбаченому цим Законом, а також печатки нотаріуса не допускається. Такі реєстри та печатка нотаріуса можуть бути надані суду за вмотивованою постановою судді для огляду і повинні бути повернуті судом негайно після огляду або передані безпосередньо нотаріусом до відповідної експертної установи на строк, необхідний для проведення експертизи на підставі постанови слідчого чи ухвали суду про призначення та проведення експертизи.».
 
27. У зв’язку з цим частини шосту і сьому вважати відповідно частинами десятою і одинадцятою.
 
28. 6. Статтю 10 викласти в такій редакції:
 
29. «Стаття 10. Кваліфікаційна комісія нотаріату
 
30. Для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, при Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управліннях юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі утворюються кваліфікаційні комісії нотаріату. Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату затверджується Міністерством юстиції України.
 
31. Строк повноважень кваліфікаційної комісії нотаріату становить три роки, починаючи з дня видання наказу про її утворення.
 
32. Особи, які мають намір пройти стажування, складають кваліфікаційний іспит на право пройти стажування.
 
33. Після проходження стажування особи, що мають намір скласти кваліфікаційний іспит на право на зайняття нотаріальною діяльністю, допускаються кваліфікаційною комісією нотаріату до його складання.
 
34. Порядок проведення іспитів установлюється Міністерством юстиції України.
 
35. На підставі результатів складеного іспиту кваліфікаційна комісія нотаріату приймає рішення про можливість допуску особи до стажування або до нотаріальної діяльності.
 
36. Особи, які не склали кваліфікаційний іспит, допускаються до його повторного складення не раніше ніж через один рік.
 
37. Особа, приватна нотаріальна діяльність якої протягом трьох років після отримання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю не була зареєстрована і яка не працювала нотаріусом, консультантом державної нотаріальної контори чи помічником приватного нотаріуса, до подання заяви про реєстрацію нотаріальної діяльності повинна підтвердити свою кваліфікацію шляхом складення кваліфікаційного іспиту в установленому Міністерством юстиції України порядку.
Кваліфікаційна комісія нотаріату:
 
38. 1) вирішує питання про допуск або відмову в допуску до складення іспиту на право пройти стажування та до складення кваліфікаційного іспиту на право заняття нотаріальною діяльністю;
 
39. 2) приймає іспити на право пройти стажування;
 
40. 3) приймає кваліфікаційні іспити на право на заняття нотаріальною діяльністю;
 
41. 4) за поданням Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі ухвалює рішення про визнання обґрунтованою скарги, пов’язаної з виконанням професійних обов’язків нотаріуса;
 
42. 5) приймає рішення про визнання безпідставною відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.
 
43. Рішення кваліфікаційної комісії нотаріату щодо пункту 3 частини дев’ятої цієї статті може бути оскаржене особою, щодо якої воно прийняте, до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України протягом одного місяця з дня отримання його копії, а рішення кваліфікаційної комісії нотаріату щодо пунктів 4 і 5 частини дев’ятої цієї статті може бути оскаржене також до суду.
 
44. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату затверджується Кабінетом Міністрів України.».
7. Доповнити пункт 2 частини першої статті 12 підпунктами «з», «и» , «і» та «ї» такого змісту:
 
45. «з) визнання повторно кваліфікаційними комісіями нотаріату безпідставною відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії;
 
46. и) набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії;
 
47. і) знищення нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів;
 
48. ї) порушення встановлених законодавством вимог щодо обліку, зберігання та витрачання спеціальних бланків нотаріальних документів, що призвело до їх втрати або викрадення.».
8. Статті 13, 14, 18, 24—26 і 28 викласти в такій редакції:
 
49. «Стаття 13. Стажист нотаріуса
 
50. Стажистом нотаріуса може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту та отримав освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра, має стаж роботи у сфері права не менше трьох років, володіє державною мовою. Керівником стажування може бути нотаріус, який має стаж нотаріальної діяльності не менше десяти років.
 
51. Кількість посад стажистів нотаріусів щороку визначається Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі за погодженням з Міністерством юстиції України.
 
52. Не може бути стажистом нотаріуса особа, яка має судимість, а також особа, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.
 
53. Стажист нотаріуса не може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, перебувати у штаті інших юридичних осіб, бути народним депутатом України, депутатом місцевих рад, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів господарських організацій, кредитно-фінансових установ, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої, у вільний від роботи час.
 
54. Стажист нотаріуса має право:
 
55. 1) знайомитися із змістом нотаріальних документів, поданих нотаріусу для вчинення нотаріальних дій;
 
56. 2) бути присутнім на прийомі фізичних осіб та представників юридичних осіб;
 
57. 3) складати проекти правочинів, заповітів, свідоцтв та інших документів, що стосуються вчинення нотаріальних дій;
 
58. 4) вносити записи до реєстрів для реєстрації нотаріальних дій;
 
59. 5) виконувати інші завдання, передбачені договором про стажування та планом стажування.
 
60. Стажист нотаріуса не має права підписувати за нотаріуса нотаріальні документи та використовувати печатку нотаріуса.
 
61. Трудова книжка стажиста державного нотаріуса заповнюється і зберігається у Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, відповідних головних управліннях юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі. Трудова книжка стажиста приватного нотаріуса заповнюється приватним нотаріусом — керівником стажування і зберігається в Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, відповідних головних управліннях юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі в особовій справі приватного нотаріуса — керівника стажування.
 
62. Умови та порядок проходження стажування встановлюються Міністерством юстиції України.
 
63. До стажування прирівнюється робота строком не менше семи років у Міністерстві юстиції України, Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управліннях юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі на посадах, які безпосередньо пов’язані з контролем за дотриманням вимог законодавства приватними нотаріусами, а також керівництвом державними нотаріальними конторами.
 
64. Особа, яка проходила стажування в державній нотаріальній конторі і отримала свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, повинна протягом трьох років після отримання такого свідоцтва працювати на посаді державного нотаріуса.
Стаття 14. Нотаріальне діловодство і звітність
 
65. Правила ведення нотаріального діловодства затверджуються Міністерством юстиції України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.
 
66. Нотаріуси складають і подають звітність у встановленому законодавством порядку.
 
67. Статистичний звіт про роботу нотаріальних контор подається Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі до Міністерства юстиції України.
 
68. Документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса є власністю держави і перебувають у володінні та користуванні приватного нотаріуса у зв’язку із здійсненням ним повноважень, установлених законом.
 
69. Приватний нотаріус зобов’язаний забезпечити зберігання документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса протягом усього строку здійснення ним повноважень, установлених законом.
 
70. У разі припинення приватної нотаріальної діяльності документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса передаються ним до відповідного державного нотаріального архіву в порядку, встановленому законодавством.»;
 
71. «Стаття 18. Керівництво державними нотаріальними конторами
 
72. Керівництво державними нотаріальними конторами здійснює Міністерство юстиції України через Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі.»;
 
73. «Стаття 24. Реєстрація приватної нотаріальної діяльності. Реєстраційне посвідчення
 
74. Реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі на підставі заяви особи, яка має свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, та висновку Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі про відповідність приміщення для розташування контори приватного нотаріуса встановленим вимогам. У заяві зазначається назва нотаріального округу, в якому особа буде займатися нотаріальною діяльністю.
 
75. Контора приватного нотаріуса повинна розташовуватися в межах визначеного для нього нотаріального округу. Вимоги до приміщення нотаріальної контори встановлюються Міністерством юстиції України.
 
76. До заяви про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності додаються:
 
77. свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю та його засвідчена копія;
 
78. документ, що підтверджує право власності або право оренди на приміщення для розташування нотаріальної контори, чи договір про співпрацю з іншим приватним нотаріусом, який надає заявнику відповідне приміщення, та його засвідчена копія;
 
79. паспорт громадянина України та його копія;
 
80. довідка про відсутність судимості;
 
81. довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про те, що особа не займається підприємницькою діяльністю;
 
82. трудова книжка та її засвідчена копія;
 
83. дві фотокартки розміром 3 х 4 см.
 
84. Копії зазначених документів залишаються в особовій справі нотаріуса.
 
85. Реєстраційне посвідчення видається Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі у семиденний строк після подання заяви. Відмова у реєстрації приватної нотаріальної діяльності допускається лише у разі, коли подані документи не відповідають установленим вимогам. Про видачу реєстраційного посвідчення Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі повідомляють державну податкову інспекцію за місцезнаходженням контори приватного нотаріуса.
 
86. У реєстраційному посвідченні зазначаються нотаріальний округ та адреса нотаріальної контори.
 
87. Приватний нотаріус зобов’язаний розпочати нотаріальну діяльність у двотижневий строк після видачі реєстраційного посвідчення.
 
88. У разі коли нотаріус не розпочав роботу в установлений строк без поважних на те причин, реєстраційне посвідчення за наказом Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі анулюється.
 
89. Приватний нотаріус вправі укладати цивільно-правові та трудові договори, відкривати поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках.
 
90. Час прийому громадян приватним нотаріусом повинен становити не менше п’яти годин на день і п’яти робочих днів на тиждень.
Стаття 25. Нотаріальний Округ Нотаріальний округ — територія, в межах якої приватний нотаріус займається нотаріальною діяльністю.
Кількість нотаріальних округів затверджується Міністерством юстиції України відповідно до адміністративно-територіального поділу України. У містах, що мають районний поділ, нотаріальним округом є територія відповідного міста.
 
91. Стаття 26. Печатка приватного нотаріуса
 
92. Приватний нотаріус має печатку із зображенням Державного Герба України, яка містить слова «приватний нотаріус», його прізвище, ім’я та по батькові, назву нотаріального округу.
 
93. Печатка приватного нотаріуса виготовляється за єдиним зразком та описом у порядку, встановленому Міністерством юстиції України, за рахунок коштів приватного нотаріуса.»;
«Стаття 28. Страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса
 
94. Для забезпечення відшкодування заподіяної внаслідок вчиненої нотаріальної дії шкоди приватний нотаріус зобов’язаний до початку заняття приватною нотаріальною діяльністю укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності.
 
95. Страхова сума встановлюється в розмірі не менше п’ятисот мінімальних заробітних плат.
Розмір відшкодування заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або в судовому порядку.».
9. Доповнити частину першу статті 29 після слів «управління юстиції» словами «із зазначенням причин та строку відсутності».
10. Доповнити Закон статтею 29-1 такого змісту:
 
96. «Стаття 29-1. Зупинення приватної нотаріальної діяльності
 
97. Приватний нотаріус вправі зупинити нотаріальну діяльність за власним бажанням на строк, що не перевищує двох місяців протягом календарного року, або на більший строк за наявності поважних причин (хвороба, вагітність, пологи, догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку).
 
98. Приватна нотаріальна діяльність тимчасово зупиняється Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі у разі, коли:
 
99. 1) приватний нотаріус не поновив дію договору страхування своєї цивільно-правової відповідальності або розмір страхових сум не відповідає вимогам цього Закону — до усунення зазначених недоліків, але не більш як на один місяць з моменту виявлення порушення;
 
100. 2) приміщення контори приватного нотаріуса не відповідає встановленим вимогам — до усунення недоліків, але не більш як на один місяць;
 
101. 3) за результатами перевірки виконання нотаріусом своїх обов’язків під час вчинення нотаріальних дій виявлено порушення законодавства — до закінчення проходження нотаріусом стажування, навчання на курсах з підвищення кваліфікації (не менш як один місяць та не більш як два місяці);
 
102. 4) під час проведення перевірки дотримання вимог законодавства під час виконання своїх обов’язків приватний нотаріус відмовляється від надання документів чи умисно ухиляється від такої перевірки — на строк не більш як один тиждень;
 
103. 5) нотаріус оскаржив рішення про припинення нотаріальної діяльності — до вирішення питання по суті;
 
104. 6) суд виніс рішення про визнання нотаріуса безвісно відсутнім;
 
105. 7) приватний нотаріус заміщується — до припинення заміщення;
 
106. 8) Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі надіслали до Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю — до вирішення питання по суті, але не більш як на шість місяців;
 
107. 9) в інших випадках, передбачених законодавством.
 
108. Про зупинення своєї нотаріальної діяльності на строк більш як один тиждень приватний нотаріус зобов’язаний за три дні до зупинення письмово повідомити Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі із зазначенням причин та строку зупинення.
 
109. Рішення про зупинення нотаріальної діяльності приймає начальник Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальники головних управлінь юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі шляхом видачі відповідного наказу за наявності підстав, передбачених цим Законом. Копія наказу про зупинення нотаріальної діяльності надсилається до Міністерства юстиції України для внесення відповідних відомостей в порядку, встановленому Міністерством юстиції України, до Єдиного реєстру нотаріусів України.
 
110. Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі зобов’язані протягом трьох робочих днів з дня видачі наказу про зупинення нотаріальної діяльності письмово повідомити нотаріуса про зупинення його нотаріальної діяльності і передати йому копію відповідного наказу.
 
111. Наказ про зупинення нотаріальної діяльності може бути оскаржений приватним нотаріусом до Міністерства юстиції України або до суду в місячний строк з дня його отримання.
 
112. У разі зупинення нотаріальної діяльності приватний нотаріус зобов’язаний укласти договір про його заміщення з іншим нотаріусом.».
11. Статті 30, 33 і 34 викласти в такій редакції:
 
113. «Стаття 30. Припинення приватної нотаріальної діяльності
 
114. Приватна нотаріальна діяльність припиняється, а реєстраційне посвідчення нотаріуса анулюється Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі у разі:
 
115. 1) подання приватним нотаріусом письмового клопотання про припинення своєї діяльності;
 
116. 2) анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю;
 
117. 3) неусунення приватним нотаріусом протягом місяця порушень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої статті 291 цього Закону;
 
118. 4) порушення приватним нотаріусом вимог частин першої і третьої статті 29 цього Закону;
 
119. 5) відмови нотаріуса підвищити кваліфікацію у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 291 цього Закону;
 
120. 6) відмови нотаріуса від надання документів для перевірки чи умисного ухилення від перевірки понад строк, установлений згідно з пунктом 4 частини другої статті 291 цього Закону;
 
121. 7) ухвалення кваліфікаційною комісією нотаріату повторного рішення про визнання обґрунтованою скарги, пов’язаної з професійною діяльністю нотаріуса, за поданням відповідного управління юстиції;
 
122. 8) набрання законної сили рішенням суду, що підтверджує порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальних дій;
 
123. 9) обрання або призначення нотаріуса на посаду, робота на якій не сумісна з нотаріальною діяльністю;
 
124. 10) неможливості виконувати роботу за станом здоров’я, що протягом тривалого часу (понад чотири місяці) перешкоджає заняттю нотаріальною діяльністю;
 
125. 11) ненадання в установленому порядку інформації у випадках, передбачених законом.
 
126. Приватний нотаріус, діяльність якого припинена, зобов’язаний у двотижневий строк після припинення діяльності передати документи, що стосуються вчинених ним нотаріальних дій до державного нотаріального архіву.
«Стаття 33. Контроль за дотриманням вимог законодавства приватними нотаріусами
 
127. Контроль за дотриманням вимог законодавства приватними нотаріусами під час виконання своїх обов’язків здійснюється Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі.
 
128. Порядок здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства приватними нотаріусами під час виконання своїх обов’язків установлюється Міністерством юстиції України.
 
129. Стаття 34. Нотаріальні дії, що вчиняють нотаріуси
 
130. Нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії:
 
131. 1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо);
 
132. 2) вживають заходів до охорони спадкового майна;
 
133. 3) видають свідоцтва про право на спадщину;
 
134. 4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя;
 
135. 5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);
 
136. 6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися;
 
137. 7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме;
 
138. 8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса;
 
139. 9) накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації;
 
140. 10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;
 
141. 11) засвідчують справжність підпису на документах;
 
142. 12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;
 
143. 13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту;
 
144. 14) посвідчують факт, що фізична особа є живою;
 
145. 15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці;
 
146. 16) посвідчують час пред’явлення документів;
 
147. 17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам;
 
148. 18) приймають у депозит грошові суми та цінні папери;
 
149. 19) вчиняють виконавчі написи;
 
150. 20) вчиняють протести векселів;
 
151. 21) вчиняють морські протести;
 
152. 22) приймають на зберігання документи.
 
153. На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом.
 
154. Тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів. Зразок, опис, порядок витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів установлюються Міністерством юстиції України.»
12. Статтю 36 виключити.
 
155. 13. Статті 37 і 40 викласти в такій редакції:
 
156. «Стаття 37. Нотаріальні дії, що вчиняються посадовими, службовими особами органів місцевого самоврядування
У населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені посадові, службові особи відповідного органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії:
 
157. 1) вживають заходів до охорони спадкового майна;
 
158. 2) посвідчують заповіти (крім секретних);
 
159. 3) видають дублікати посвідчених ними документів.
 
160. Зазначені посадові, службові особи органів місцевого самоврядування не мають права на оформлення документів, призначених для використання за межами державного кордону.»;
 
161. «Стаття 40. Заповіти (крім секретних) і довіреності, прирівнювані до нотаріально посвідчених
 
162. До нотаріально посвідчених заповітів (крім секретних) прирівнюються:
 
163. 1) заповіти осіб, які перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також осіб, які проживають у будинках для осіб похилого віку та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров’я, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та інвалідів;
 
164. 2) заповіти осіб, які перебувають під час плавання на морських, річкових суднах, що ходять під прапором України, посвідчені капітанами цих суден;
 
165. 3) заповіти осіб, які перебувають у пошукових або інших експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій;
 
166. 4) заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріусів чи посадових, службових осіб органів місцевого самоврядування, що вчиняють нотаріальні дії, також заповіти працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з’єднань, установ або військово-навчальних закладів;
 
167. 5) заповіти осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі;
 
168. 6) заповіти осіб, які взяті під варту, посвідчені начальником слідчого ізолятору.
 
169. До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:
 
170. 1) довіреності військовослужбовців або інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками цих закладів, їх заступниками з медичної частини, старшими або черговими лікарями;
 
171. 2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військової частини, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадових, службових осіб органів місцевого самоврядування, що вчиняють нотаріальні дії, також довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з’єднань, установ або військово-навчальних закладів;
 
172. 3) довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі (слідчому ізоляторі), посвідчені начальником місця позбавлення волі (начальником слідчого ізолятору).
 
173. Посадові, службові особи, зазначені в частині першій цієї статті, зобов’язані негайно передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів у державний нотаріальний архів за постійним місцем проживання заповідача.
 
174. Капітани морських суден зобов’язані передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів начальникові порту України або консулові України в іноземному порту для подальшого надсилання їх до державного нотаріального архіву за постійним місцем проживання заповідача.
 
175. Державний нотаріус державного нотаріального архіву зобов’язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, та залишити у себе отриманий ним примірник заповіту з повідомленням про це заповідача та посадової, службової особи, яка посвідчила заповіт. У разі встановлення невідповідності заповіту законові державний нотаріус державного нотаріального архіву повідомляє про це заповідача і посадову, службову особу, яка посвідчила заповіт.
 
176. У разі коли заповідач не мав постійного місця проживання в Україні або місце проживання заповідача невідоме, заповіт надсилається до Київського державного нотаріального архіву.
 
177. Посвідчення заповітів і довіреностей посадовими, службовими особами, зазначеними в цій статті, проводиться з дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів.».
 
178. 14. У статті 41:
у частині першій цифри «36,» виключити;
 
179. у першому реченні частини другої слова «, яке є робочим місцем приватного нотаріуса,» замінити словами «нотаріальної контори приватного нотаріуса».
 
180. 15. Статті 42—47, 49—52 викласти в такій редакції:
 
181. «Стаття 42. Строки вчинення нотаріальних дій
 
182. Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів.
 
183. Вчинення нотаріальної дії може бути відкладене в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб або надсилання документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії. Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії в цих випадках, не може перевищувати одного місяця.
 
184. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка бажає звернутися до суду для оспорювання права або факту, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії повинне бути відкладене на строк не більш як десять робочих днів. Якщо за цей строк від суду не буде отримано повідомлення про надходження позовної заяви, нотаріальна дія повинна бути вчинена.
 
185. У разі отримання від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
 
186. Законодавством можуть бути встановлені також інші підстави для відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій.
 
187. Стаття 43. Установлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії
 
188. Не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб — її учасників або їх уповноважених представників.
 
189. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, що звернулися за вчиненням нотаріальної дії.
 
190. Установлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.
 
191. Копія документа, за яким встановлено особу, залишається у справах нотаріуса.
 
192. Особа віком до 16 років установлюється за свідоцтвом про народження за умови підтвердження батьками (одним з батьків) того, що ця особа є їх дитиною.
 
193. Стаття 44. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичних осіб і перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевірка повноважень представника фізичної або юридичної особи. Установлення намірів сторін вчиняти правочин
 
194. Під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь.
 
195. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.
 
196. У разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов’язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою.
 
197. При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов’язаний ознайомитися з установчими документами, свідоцтвом про державну реєстрацію і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.
 
198. У разі наявності у нотаріуса сумнівів щодо поданих документів він може витребувати від цієї юридичної особи, державного реєстратора, органів державної податкової служби, інших органів, установ та фізичних осіб додаткові відомості або документи.
 
199. Нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 цього Закону, а також перевіряє обсяг його повноважень.
 
200. Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.
 
201. Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, нотаріусу подається документ, в якому закріплено повноваження даного органу та розподіл обов’язків між його членами.
 
202. У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи.
 
203. Нотаріус зобов’язаний установити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.
 
204. Установлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом установлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін.
 
205. Установлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення.
 
206. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
 
207. Стаття 45. Підписання нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв та інших документів
 
208. При посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.
 
209. Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи інший документ підписані за відсутності нотаріуса, особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею.
 
210. Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.
 
211. Стаття 46. Витребовування відомостей і документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії
 
212. Нотаріуси та інші посадові, службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, мають право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
 
213. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця.
 
214. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.
 
215. Стаття 47. Вимоги до документів, що подаються для вчинення нотаріальної дії
 
216. Документи, викладені на двох і більше аркушах, що подаються для вчинення нотаріальної дії, повинні бути прошиті у спосіб, що унеможливлює їх роз’єднання без порушення цілісності, а аркуші пронумеровані і скріплені печаткою юридичної особи, яка видала документ.
 
217. Тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб та їх ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців — без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місце проживання та ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків, крім уповноважених представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, — із зазначенням дати їх народження.
 
218. Для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.»;
 
219. «Стаття 49. Відмова у вчиненні нотаріальних дій
 
220. Нотаріус чи інша посадова, службова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляють у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
 
221. 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;
 
222. 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;
 
223. 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом чи іншою посадовою, службовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;
 
224. 4) є обґрунтовані сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;
 
225. 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;
 
226. 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним в їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;
 
227. 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;
 
228. 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов’язані з її вчиненням;
 
229. 9) в інших випадках, передбачених цим Законом.
 
230. Нотаріус чи інша посадова, службова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, установленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.
 
231. Нотаріусу чи іншій посадовій, службовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
 
232. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус чи інша посадова, службова особа зобов’язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз’яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
 
233. Стаття 50. Оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні
 
234. Позовні заяви щодо вчинених нотаріальних дій чи відмови у їх вчиненні розглядаються судами в установленому законом порядку.
 
235. Стаття 51. Заходи, що вживаються нотаріусом чи іншою посадовою, службовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, при виявленні порушення законодавства
 
236. Нотаріус чи інша посадова, службова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, у разі виявлення під час вчинення нотаріальних дій порушення законодавства, негайно повідомляє про це відповідні правоохоронні органи для вжиття необхідних заходів.
 
237. Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, нотаріус чи інша посадова, службова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, вправі залишити цей документ і надіслати його до експертної установи (експерта) для проведення експертизи, оплата якої здійснюється в установленому законом порядку.
 
238. У разі виявлення нотаріусом чи іншою посадовою, службовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, що ними допущено помилку при вчиненні нотаріальної дії або вчинена нотаріальна дія не відповідає законодавству, нотаріус чи інша посадова, службова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов’язані повідомити про це сторони (осіб), щодо яких вчинено нотаріальну дію, для вжиття заходів до скасування зазначеної нотаріальної дії відповідно до законодавства.
 
239. Стаття 52. Реєстрація нотаріальних дій
 
240. Про усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами та посадовими, службовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.
 
241. Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом чи в посвідчувальному написі.
 
242. Реєстр для реєстрації нотаріальних дій повинен бути прошнурований, аркуші пронумеровані. Кількість аркушів у реєстрі повинна бути засвідчена підписом посадової особи та печаткою Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, відповідних головних управлінь юстиції в областях, мм. Києві чи Севастополі. Кожний нотаріус веде окремий реєстр.
 
243. Запис у реєстрі робиться чітко, розбірливо, із заповненням усіх граф, передбачених за встановленою формою. Не допускаються підчистки, дописки, інші незастережні виправлення та запис олівцем.
 
244. Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.
 
245. Порядок ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій та їх форма встановлюються Міністерством юстиції України.».
 
246. 16. У статті 53 доповнити:
 
247. абзац перший після слова «втрати» словами «або зіпсування»;
 
248. абзац другий після слова «втраченого» словами «або зіпсованого».
 
249. 17. Частину четверту статті 55 викласти в такій редакції:
 
250. «Посвідчення угод про відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна провадиться за місцем розташування зазначеного майна. Посвідчення угод про заставу житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна провадиться за місцем розташування зазначеного майна або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину.».
 
251. 18. У статтях 60, 61 і 67 слова «державний нотаріус» та «державна нотаріальна контора» в усіх відмінках і числах замінити відповідно словами «нотаріус» та «нотаріальна контора» у відповідному відмінку і числі.
 
252. 19. У тексті Закону слова «управління юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій» в усіх відмінках замінити словами «Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі» у відповідному відмінку.
 
253. ІІ. Прикінцеві та перехідні положення
 
254. 1. Цей Закон набирає чинності через місяць з дня його опублікування, крім абзаців двадцятого — сорок п’ятого пункту 11, пункту 12, абзацу другого пункту 14, пунктів 18 та 19 розділу І цього Закону, які набирають чинності через шість місяців після набрання чинності цим Законом.
 
255. 2. Особи, які на момент набрання чинності цим Законом займають посади державних нотаріусів і вирішили зареєструвати свою приватну нотаріальну діяльність, у разі ліквідації державної нотаріальної контори мають переважне право на оренду приміщень, які перебувають у державній або комунальній власності та надані державним нотаріальним конторам у користування. При укладенні договорів оренди переважне право почергово надається тим особам, які мають більший стаж роботи на посаді державного нотаріуса.
 
256. 3. Нотаріуси, які на день набрання чинності цим Законом займаються приватною нотаріальною діяльністю, допускаються до вчинення нотаріальних дій, пов’язаних із вжиттям заходів до охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, лише після обов’язкового складення іспиту із спадкового права в порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Складення іспиту є обов’язковим для нотаріусів. У разі нескладення іспиту без поважних причин приватна нотаріальна діяльність зупиняється до складення відповідного іспиту.
 
257. 4. Особи, які на момент набрання чинності цим Законом займали посади державних нотаріусів, мають право зареєструвати свою приватну нотаріальну діяльність без складення іспиту за умови, якщо вони пропрацювали на посаді державних нотаріусів не менше трьох років.
 
258. 5. Реєстрація приватної нотаріальної діяльності особи, яка отримала свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю менш ніж за три роки до набрання чинності цим Законом, провадиться після складення іспиту, передбаченого пунктом 3 цього розділу.
 
259. 6. Органам місцевого самоврядування та місцевим державним адміністраціям:
 
260. вирішити питання щодо надання державним нотаріальним архівам додаткової площі або нових приміщень для розміщення в установленому порядку архівних фондів;
 
261. з метою забезпечення населення нотаріальними послугами сприяти Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головним управлінням юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі у забезпеченні приміщеннями нотаріусів, зазначених у пунктах 2 та 4 цього розділу.
 
262. 7. Рекомендувати Президенту України визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 23 серпня 1998 року № 932 «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні».
 
263. 8. У першому реченні частини другої статті 2 Закону України «Про адвокатуру» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 9, ст. 62; 2007 р., № 2, ст. 12) слово «державному» виключити.