Кількість абзаців - 212 Розмітка (ліва колонка)


Про відчуження земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності (Друге читання)

0. Проект
 
1. Закон України
 
2. Про відчуження земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності
 
3. Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, що перебувають у власності громадян або юридичних осіб, для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності.
 
4.

 
5. РОЗДІЛ І
 
6. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
7. Стаття 1. Основні терміни та їх визначення
 
8. 1. Терміни, що вживаються у цьому Законі, мають таке значення:
 
9. 1) викуп земельних ділянок для суспільних потреб - передача земельних ділянок, що перебувають у власності громадян або юридичних осіб, у державну або комунальну власність за плату для задоволення суспільних потреб у порядку, встановленому законом;
 
10. 2) викупна ціна - вартість земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що розміщені на ній, з урахуванням збитків, завданих власникові внаслідок викупу земельної ділянки, включаючи збитки, які будуть завдані власнику у зв’язку з достроковим припиненням його зобов’язань перед третіми особами, зокрема упущену вигоду;
 
11. 3) примусове відчуження земельних ділянок - комплекс організаційно-правових, фінансових та інших дій органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування згідно із законодавством, спрямованих на примусове припинення права власності на земельні ділянки з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановленому законом;
 
12. 4) суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами нагальна необхідність, для задоволення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки;
 
13. 5) суспільні потреби - потреби у земельних ділянках для задоволення інтересів держави чи територіальної громади.
 
14. Стаття 2. Сфера дії цього Закону
 
15. 1. Дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов’язані з викупом земельних ділянок, що перебувають у власності громадян або юридичних осіб, для задоволення суспільних потреб, та примусовим відчуженням земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності, якщо такі потреби не можуть бути задоволені з використанням земель державної чи комунальної власності.
 
16. 2. Дія цього Закону не поширюється на:
 
17. суспільні відносини, що виникають у разі звернення стягнення на земельну ділянку за невиконання боргових зобов’язань, забезпечених заставою такої ділянки;
 
18. вилучення (викуп) земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності;
 
19. суспільні відносини, пов’язані з відшкодуванням втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, у разі викупу земельних ділянок для суспільних потреб;
 
20. суспільні відносини, пов’язані з купівлею-продажем земельних ділянок та укладенням інших цивільно-правових договорів між власником земельної ділянки та іншими громадянами або юридичними особами з метою задоволення приватних інтересів;
 
21. примусове відчуження земельних ділянок в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
 
22. Стаття 3. Земельна ділянка як об’єкт відчуження
 
23. 1. Об’єктом відчуження за цим Законом може бути земельна ділянка чи її частина, житловий будинок, інші будівлі, споруди, багаторічні насадження, що розміщені на ній, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб.
 
24. 2. Якщо власник земельної ділянки (її частини), що відчужується, є також власником житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що розміщені на ній, вимога про відчуження земельної ділянки розглядається разом з вимогою про припинення права власності на зазначені об’єкти.
 
25. 3. Якщо власник земельної ділянки (її частини), що відчужується, не є власником житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що розміщені на ній, власник таких об’єктів залучається до участі у переговорах про відчуження земельної ділянки.
 
26. 4. Якщо земельна ділянка, що відчужується, житловий будинок, інші будівлі, споруди, багаторічні насадження, що розміщені на ній, перебувають у власності кількох осіб, питання про відчуження розглядається з кожним із власників.
 
27. 5. У разі коли частина земельної ділянки відчужується, а решта площі такої ділянки не може раціонально використовуватися за цільовим призначенням, власник земельної ділянки може вимагати від органу, який відчужує частину земельної ділянки, відчуження усієї земельної ділянки.
 
28. Стаття 4. Принципи відчуження земельних ділянок
 
29. 1. Громадяни або юридичні особи не можуть бути протиправно позбавлені права приватної власності на земельні ділянки.
 
30. 2. Викуп та примусове відчуження земельних ділянок, що перебувають у власності громадян або юридичних осіб, допускається на підставі та в порядку, встановлених цим Законом.
 
31. 3. Викуп та примусове відчуження земельних ділянок, що перебувають у власності громадян або юридичних осіб, може здійснюватися за умови попереднього і повного відшкодування вартості земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що розміщені на ній, відповідно до закону. Примусове відчуження земельних ділянок і нерухомого майна, що розміщене на них, з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
 
32. 4. Викуп земельних ділянок здійснюється як виняток у разі відсутності інших варіантів можливого розміщення об’єктів, зазначених у статтях 8 та 9 цього Закону, у найменш обтяжливий для власника земельної ділянки спосіб з дотриманням вимог екологічної безпеки та із забезпеченням подальшого раціонального використання земельних ділянок.
 
33. 5. Викуплена земельна ділянка не може бути передана в користування фізичній чи юридичній особі для цілей, не пов’язаних із задоволенням суспільних потреб, заявлених у рішенні органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про викуп зазначеної земельної ділянки.
 
34. Стаття 5. Порядок визначення викупної ціни
 
35. 1. Викупна ціна включає вартість земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що розміщені на ній, з урахуванням збитків, завданих власникові внаслідок викупу земельної ділянки, включаючи збитки, які будуть завдані власнику у зв’язку з достроковим припиненням його зобов’язань перед третіми особами, зокрема упущену вигоду, у повному обсязі. У разі надання власнику іншої земельної ділянки замість відчуженої у викупну ціну включається вартість виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на надану земельну ділянку та державну реєстрацію прав на неї.
 
36. 2. Вартість земельної ділянки, яка відчужується або передається у власність замість відчуженої, визначається за договором на підставі її експертної грошової оцінки.
 
37. За рішенням Кабінету Міністрів України для викупу за рахунок коштів державного бюджету чи відповідного органу місцевого самоврядування - за рахунок місцевого бюджету викупна ціна може бути більшою, ніж вартість відчужуваної земельної ділянки, визначена за результатами експертної грошової оцінки, але не більше ніж на 100 відсотків.
 
38. 3. Звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок, які відчужуються, підлягають обов’язковому рецензуванню в установленому порядку.
 
39. 4. Звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, які передаються у власність замість відчужених земельних ділянок, підлягають обов’язковій державній експертизі землевпорядної документації.
 
40. 5. Суб’єкти оціночної діяльності для проведення такої оцінки визначаються органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування в порядку, визначеному законом, а вартість послуг таких суб’єктів, послуг з рецензування звітів з експертної грошової оцінки та їх державної експертизи сплачується за рахунок коштів відповідних бюджетів.
 
41. 6. Визначення вартості земельної ділянки, нерухомого майна, що розміщене на ній, з урахуванням збитків, завданих власникові внаслідок викупу земельної ділянки, включаючи збитки, які будуть завдані власнику у зв’язку з достроковим припиненням його зобов’язань перед третіми особами, зокрема упущену вигоду, здійснюється в порядку, встановленому законодавством.
 
42. Стаття 6. Фінансування заходів з відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності
 
43. 1. Заходи з відчуження земельних ділянок, що перебувають у власності громадян або юридичних осіб, для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності здійснюються за рахунок коштів відповідних бюджетів.
 
44. РОЗДІЛ ІІ
 
45. ВИКУП ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ДЛЯ СУСПІЛЬНИХ ПОТРЕБ
 
46. Стаття 7. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб
 
47. 1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у порядку, визначеному цим Законом, та відповідно до повноважень, визначених Земельним кодексом України, мають право викупу земельних ділянок, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, для таких суспільних потреб:
 
48. 1) забезпечення національної безпеки та оборони;
 
49. 2) будівництво та обслуговування лінійних об’єктів і об’єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто- та газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, зв’язку, аеропортів, нафтових та газових терміналів, електростанцій та об'єктів, необхідних для їх експлуатації);
 
50. 3) розміщення дипломатичних і прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організацій;
 
51. 4) будівництво та обслуговування гірничодобувних підприємств, що експлуатують родовища корисних копалин загальнодержавного значення;
 
52. 5) будівництво та обслуговування промислових та інших підприємств, що мають стратегічне значення для розвитку регіону;
 
53. 6) будівництво захисних гідротехнічних споруд;
 
54. 7) будівництво та обслуговування нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, необхідних для їх експлуатації;
 
55. 8) створення міських парків, будівництво майданчиків відпочинку, стадіонів та інших об’єктів загального користування;
 
56. 9) розміщення будівель і споруд органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
 
57. 10) розміщення будівель, споруд та інших виробничих об’єктів державної та комунальної власності, у тому числі тих, що призначені для видобування корисних копалин загальнодержавного значення;
 
58. 11) розташування об’єктів природно-заповідного фонду.
 
59. 2. Рішення про викуп земельних ділянок для суспільних потреб органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування приймають на підставі генеральних планів населених пунктів, проектів будівництва та реконструкції лінійних об’єктів, об’єктів транспортної і енергетичної інфраструктури та об’єктів, пов’язаних з видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення, документації із землеустрою, затвердженої в установленому законодавством порядку.
 
60. Стаття 8. Повноваження органів виконавчої влади щодо викупу земельних ділянок для суспільних потреб
 
61. 1. Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації приймають рішення про викуп земельних ділянок у порядку, визначеному цим Законом, та відповідно до повноважень, визначених Земельним кодексом України, для таких суспільних потреб:
 
62. 1) забезпечення національної безпеки та оборони;
 
63. 2) будівництво та обслуговування лінійних об’єктів і об’єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто- та газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, зв’язку, аеропортів, нафтових та газових терміналів, електростанцій та об'єктів, необхідних для їх експлуатації);
 
64. 3) розміщення дипломатичних і прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організацій;
 
65. 4) будівництво та обслуговування гірничодобувних підприємств, що експлуатують родовища корисних копалин загальнодержавного значення;
 
66. 5) будівництво та обслуговування промислових та інших підприємств, що мають стратегічне значення для розвитку регіону;
 
67. 6) будівництво захисних гідротехнічних споруд;
 
68. 7) будівництво та обслуговування нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, необхідних для їх експлуатації;
 
69. 8) розміщення будівель і споруд органів державної влади;
 
70. 9) розміщення будівель, споруд та інших виробничих об’єктів державної власності, у тому числі тих, що призначені для видобування корисних копалин загальнодержавного значення;
 
71. 10) розташування об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.
 
72. Стаття 9. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо викупу земельних ділянок для суспільних потреб
 
73. 1. Сільські, селищні, міські ради приймають рішення про викуп земельних ділянок у порядку, визначеному цим Законом, та відповідно до повноважень, визначених Земельним кодексом України, для таких суспільних потреб:
 
74. 1) будівництво та обслуговування лінійних об’єктів і об’єктів транспортної та енергетичної інфраструктури, пов’язаних з обслуговуванням територіальної громади села, селища, міста (доріг, мостів, естакад, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, зв’язку, аеропортів, нафтових та газових терміналів, електростанцій та об'єктів, необхідних для їх експлуатації);
 
75. 2) розміщення будівель, споруд та інших виробничих об’єктів комунальної власності;
 
76. 3) розташування об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення;
 
77. 4) розміщення будівель та споруд органів місцевого самоврядування;
 
78. 5) створення міських парків, будівництво майданчиків відпочинку, стадіонів та інших об’єктів загального користування.
 
79. Стаття 10. Порядок і умови повідомлення власника земельної ділянки про її викуп для суспільних потреб
 
80. 1. Ініціатива викупу земельної ділянки для суспільних потреб може належати лише органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування.
 
81. 2. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб, протягом п’яти днів з дня прийняття такого рішення зобов’язаний письмово поінформувати про це власника земельної ділянки.
 
82. 3. Орган, що прийняв рішення про викуп земельної ділянки, зобов’язаний письмово повідомити про це власника земельної ділянки не пізніш як за три місяці до її викупу. Цей строк поширюється і на тих осіб, які стануть власниками земельної ділянки протягом трьох місяців з дня надіслання зазначеного повідомлення.
 
83. 4. Інформація (письмове повідомлення) надсилається власнику земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.
 
84. 5. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування несе відповідальність за отримання власником земельної ділянки, щодо якої прийнято рішення про викуп, інформації в обсязі, передбаченому цією статтею.
 
85. 6. В інформації, що надсилається власнику земельної ділянки, яка підлягає викупу для суспільних потреб, зазначаються:
 
86. об’єкт викупу, його місцезнаходження, площа, кадастровий номер, категорія земель;
 
87. мета викупу земельної ділянки;
 
88. умови викупу земельної ділянки: орієнтовна викупна ціна (ціна на вимогу власника земельної ділянки уточнюється на момент продажу), строк викупу, джерело фінансування витрат, пов’язаних з викупом, а також відомості про земельну ділянку, яка може бути надана замість відчуженої;
 
89. права і обов’язки власника земельної ділянки, що виникли у зв’язку з її викупом, відповідно до закону.
 
90. 7. До інформації додається план земельної ділянки, що підлягає викупу, і рішення про її викуп.
 
91. Стаття 11. Проведення переговорів щодо умов викупу земельної ділянки для суспільних потреб
 
92. 1. Власник земельної ділянки протягом одного місяця з дня надходження інформації (письмового повідомлення) згідно із статтею 10 цього Закону письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування про надання згоди або відмову від проведення переговорів щодо умов викупу земельної ділянки.
 
93. 2. Якщо на час прийняття рішення про викуп земельна ділянка передана в оренду та/або заставу або власник земельної ділянки, що підлягає викупу, не є власником житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що розміщені на ній, до участі в переговорах залучаються власники житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, орендарі та заставодержателі.
 
94. 3. У разі надання власником земельної ділянки згоди на її продаж за запропонованими умовами викупу відразу після надходження інформації (письмового повідомлення) орган, що прийняв рішення про викуп земельної ділянки, укладає з власником договір купівлі-продажу в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону.
 
95. Стаття 12. Порядок викупу земельної ділянки для суспільних потреб
 
96. 1. Викуп земельної ділянки здійснюється шляхом укладення договору купівлі-продажу, що підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
 
97. 2. Викуп земельної ділянки можливий лише за згодою її власника.
 
98. 3. Якщо протягом одного року з дня прийняття рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб договір купівлі-продажу з власником земельної ділянки не укладений, таке рішення втрачає чинність.
 
99. 4. Власник земельної ділянки, щодо якої органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування прийнято рішення про викуп, зобов’язаний сприяти представникам зазначених органів і особам, уповноваженим на проведення експертної грошової оцінки вартості такої земельної ділянки та експертної оцінки житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що розміщені на ній, у визначенні розміру збитків, що підлягають відшкодуванню, доступі до об’єктів оцінки і до наявної у власника інформації про них.
 
100. 5. Замість викупної ціни земельної ділянки власнику такої ділянки за його бажанням можуть бути передані у власність інша земельна ділянка в межах території, на яку поширюються повноваження відповідної місцевої ради, або майно, вартість яких враховується при визначенні викупної ціни.
 
101. Стаття 13. Права власника земельної ділянки, щодо якої прийнято рішення про викуп для суспільних потреб
 
102. 1. Власник земельної ділянки, щодо якої органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування прийнято рішення про викуп для суспільних потреб, з дня надходження інформації (письмового повідомлення) про викуп до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки та його державної реєстрації має право володіти, користуватися та розпоряджатися нею на власний розсуд, отримувати доходи та здійснювати витрати, пов’язані з використанням земельної ділянки за цільовим призначенням.
 
103. 2. Власник земельної ділянки, щодо якої органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування прийнято рішення про викуп для суспільних потреб, несе ризик віднесення на нього витрат і збитків, пов’язаних з новим будівництвом, реконструкцією та капітальним ремонтом будівель і споруд, що розміщені на земельній ділянці, або закладенням багаторічних насаджень та проведенням інших заходів, що значно підвищують викупну ціну, за умови, що такі дії вчиняються після надходження її власнику письмового повідомлення про викуп та до отримання ним коштів у розмірі викупної ціни.
 
104. 3. Власник земельної ділянки, якого письмово повідомили про викуп, у разі її відчуження на користь іншої особи зобов’язаний попередити таку особу про викуп зазначеної земельної ділянки для суспільних потреб та повідомити орган, що прийняв рішення про її викуп для суспільних потреб, про відчуження цієї земельної ділянки на користь іншої особи. Рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб зберігає свою чинність для нового власника земельної ділянки.
 
105. Стаття 14. Форми відшкодування вартості земельної ділянки, що викуповується для суспільних потреб
 
106. 1. Викуп земельної ділянки для суспільних потреб здійснюється за умови попереднього повного відшкодування її вартості.
 
107. 2. У разі викупу земельної ділянки для суспільних потреб за згодою власника:
 
108. вартість ділянки може бути відшкодовано у грошовій формі;
 
109. може бути надано іншу земельну ділянку або майно, вартість яких враховується під час визначення викупної ціни. За згодою власника йому може бути передана у власність земельна ділянка більшої вартості, що передбачає виплату власником різниці у вартості ділянок, або меншої вартості, що передбачає виплату власнику різниці у вартості ділянок.
 
110. 3. Громадяни та юридичні особи - власники та користувачі суміжних земельних ділянок, яким завдано збитків унаслідок викупу земельної ділянки для суспільних потреб, мають право вимагати від органу, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб, їх відшкодування.
 
111. Стаття 15. Припинення права власності на нерухоме майно у зв’язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщене
 
112. 1. Припинення права власності на нерухоме майно у зв’язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщене, здійснюється відповідно до закону.
 
113. Стаття 16. Виникнення права власності на викуплену земельну ділянку та порядок її використання
 
114. 1. Право власності на земельну ділянку переходить до держави чи територіальної громади після укладення договору купівлі-продажу, його державної реєстрації, відшкодування власнику її вартості та внесення відповідних відомостей до державного земельного кадастру.
 
115. 2. У разі коли власнику земельної ділянки, що підлягає викупу, надано іншу земельну ділянку, право власності на викуплену для суспільних потреб земельну ділянку виникає після видачі попередньому власнику документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та його державної реєстрації.
 
116. 3. У разі викупу земельної ділянки для суспільних потреб припиняється дія обмежень (обтяжень), які унеможливлюють її використання для суспільних потреб. Скасування обмежень (обтяжень) покладається на органи, які ініціювали викуп земельної ділянки. Особи, на користь яких були встановлені обмеження (обтяження) на викуплену земельну ділянку, вправі вимагати відшкодування або встановлення обмежень (обтяжень) для користувача викупленої земельної ділянки в установленому законом порядку.
 
117. 4. Використання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб, та розпорядження нею здійснюється в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
 
118. 5. Земельна ділянка, викуплена для суспільних потреб за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, передається для задоволення суспільних потреб у порядку, визначеному Земельним кодексом України.
 
119. 6. Викуплена земельна ділянка не може бути передана в користування фізичній чи юридичній особі для цілей, не пов’язаних із задоволенням суспільних потреб, заявлених у рішенні органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про викуп зазначеної земельної ділянки.
 
120. Стаття 17. Повернення викупленої земельної ділянки
 
121. 1. У разі коли відпала потреба у використанні земельної ділянки (її частини) для суспільних потреб, орган, що прийняв рішення про викуп земельної ділянки, приймає відповідне рішення.
 
122. 2. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що прийняв рішення про викуп земельної ділянки, зобов’язаний письмово повідомити попереднього власника зазначеної ділянки чи його спадкоємця (правонаступника) протягом місяця про те, що відпала суспільна потреба у використанні земельної ділянки. Попередній власник земельної ділянки (її частини) чи його спадкоємець (правонаступник) має переважне право на її повернення у власність.
 
123. 3. Викуплена за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельна ділянка (її частина) може бути повернена попередньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) за його заявою (клопотанням).
 
124. 4. Якщо попередній власник чи його спадкоємець (правонаступник) відмовився від свого права на повернення земельної ділянки (її частини) у власність, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про передачу такої ділянки (її частини) у власність або користування іншій особі на конкурентних засадах в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
 
125. 5. Відмова попереднього власника чи його спадкоємця (правонаступника) від свого права на повернення земельної ділянки або її частини у власність посвідчується нотаріально.
 
126. 6. Умови повернення земельної ділянки визначаються в договорі, що укладається між органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування і попереднім власником або його спадкоємцем (правонаступником).
 
127. РОЗДІЛ ІІІ
 
128. ПРИМУСОВЕ ВІДЧУЖЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК З МОТИВІВ СУСПІЛЬНОЇ НЕОБХІДНОСТІ
 
129. Стаття 18. Підстави для примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності
 
130. 1. Земельна ділянка може бути примусово відчужена у державну власність з мотивів суспільної необхідності виключно для будівництва лінійних об’єктів і об’єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафтових та газових терміналів, електростанцій та об’єктів, необхідних для їх експлуатації) загальнодержавного або регіонального значення.
 
131. 2. Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності допускається в разі, коли:
 
132. будівництво зазначених у частині першій цієї статті об’єктів передбачається здійснити із застосуванням оптимального варіанта з урахуванням економічних, технологічних, соціальних, екологічних та інших чинників;
 
133. позитивний суспільний ефект від примусового відчуження земельної ділянки значно перевищує негативні наслідки для власника зазначеної ділянки.
 
134. 3. Примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду.
 
135. Стаття 19. Порядок примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності
 
136. 1. Заінтересований орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування у разі недосягнення з власником земельної ділянки згоди щодо її викупу для суспільних потреб відповідно до процедур, визначених розділом ІІ цього Закону, звертається до Кабінету Міністрів України з обґрунтованим поданням щодо примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.
 
137. 2. За результатами розгляду подання заінтересованого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування Кабінет Міністрів України приймає рішення про необхідність примусового відчуження земельної ділянки або надає вмотивовану відмову.
 
138. У рішенні Кабінету Міністрів України про необхідність примусового відчуження земельної ділянки зазначається:
 
139. об’єкт примусового відчуження, його власник, місцезнаходження, площа, кадастровий номер, цільове призначення, категорія земель;
 
140. мета та обґрунтування потреби у примусовому відчуженні земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;
 
141. умови попереднього повного відшкодування вартості земельної ділянки, розміщеного на ній нерухомого майна, збитків, завданих власнику внаслідок примусового відчуження, та його розмір, визначений відповідно до статті 5 цього Закону;
 
142. строк, протягом якого власник повинен звільнити земельну ділянку;
 
143. джерело фінансування витрат, пов’язаних з примусовим відчуженням;
 
144. відомості про земельну ділянку, яка може бути надана замість відчуженої (у разі подання відповідних пропозицій заінтересованим органом).
 
145. 3. Кабінет Міністрів України або уповноважений ним орган у п’ятиденний строк після прийняття рішення про необхідність примусового відчуження земельної ділянки письмово повідомляє власника земельної ділянки про прийняте рішення та пропонує йому протягом 10 робочих днів укласти договір про відчуження земельної ділянки із заінтересованим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування.
 
146. У разі коли такий договір не укладено в установлений строк, Кабінет Міністрів України або уповноважений ним орган звертається до суду з позовом про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.
 
147. 5. Одночасно із задоволенням позовних вимог щодо примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності суд задовольняє вимоги щодо знесення житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, які розміщені на земельній ділянці, що підлягає примусовому відчуженню.
 
148. 6. За домовленістю з власником земельної ділянки, яка підлягає примусовому відчуженню з мотивів суспільної необхідності, Кабінет Міністрів України або заінтересований орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування може запропонувати йому іншу земельну ділянку в межах території, на яку поширюються повноваження відповідної місцевої ради, вартість якої враховується при визначенні розміру попереднього повного відшкодування вартості земельної ділянки, яка підлягає примусовому відчуженню.
 
149. 7. Рішення суду про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності є підставою для попереднього повного відшкодування її вартості, внесення до державного земельного кадастру інформації про перехід права власності на земельну ділянку.
 
150. 8. Попереднє повне відшкодування вартості земельної ділянки здійснюється шляхом внесення Кабінетом Міністрів України або заінтересованим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування коштів у депозит державної нотаріальної контори за місцем розташування земельної ділянки або перерахування коштів на зазначений власником земельної ділянки банківський рахунок.
 
151. Стаття 20. Припинення права власності на нерухоме майно у зв’язку з примусовим відчуженням земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності
 
152. 1. Припинення права власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди та багаторічні насадження, що розміщені на земельній ділянці, яка примусово відчужується з мотивів суспільної необхідності, здійснюється відповідно до закону.
 
153. РОЗДІЛ ІV
 
154. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
155. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 
156. 2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
157. 1) у Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27):
 
158. пункт "в" статті 13 викласти в такій редакції:
 
159. "в) викуп земельних ділянок для суспільних потреб та примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності в порядку, визначеному законом; ";
 
160. статті 146 і 147 викласти в такій редакції:
 
161. "Стаття 146. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб
 
162. 1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених цим Кодексом, мають право викупу земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для таких суспільних потреб:
 
163. а) забезпечення національної безпеки та оборони;
 
164. б) будівництво та обслуговування лінійних об’єктів і об’єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто- та газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, зв’язку, аеропортів, нафтових та газових терміналів, електростанцій та об'єктів, необхідних для їх експлуатації);
 
165. в) розміщення дипломатичних і прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організацій;
 
166. г) будівництво та обслуговування гірничодобувних підприємств, що експлуатують родовища корисних копалин загальнодержавного значення;
 
167. ґ) будівництво та обслуговування промислових та інших підприємств, що мають стратегічне значення для розвитку регіону;
 
168. д) будівництво захисних гідротехнічних споруд;
 
169. е) будівництво та обслуговування нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, необхідних для їх експлуатації;
 
170. є) створення міських парків, будівництво майданчиків відпочинку, стадіонів та інших об’єктів загального користування;
 
171. ж) розміщення будівель і споруд органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
 
172. з) розміщення будівель, споруд та інших виробничих об’єктів державної та комунальної власності, у тому числі тих, що призначені для видобування корисних копалин загальнодержавного значення;
 
173. и) розташування об’єктів природно-заповідного фонду.
 
174. 2. Порядок викупу земельних ділянок для суспільних потреб встановлюється законом.
 
175. Стаття 147. Примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності
 
176. 1. Примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності здійснюється в порядку, встановленому законом.";
 
177. 2) у Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356):
 
178. пункти 6 і 7 частини першої статті 346 викласти в такій редакції:
 
179. "6) викупу земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб чи їх примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;
 
180. 7) викупу нерухомого майна у зв’язку з викупом земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб чи їх примусовим відчуженням з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;
 
181. статті 350 і 351 викласти в такій редакції:
 
182. "Стаття 350. Викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб та їх примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності
 
183. 1. Викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб та їх примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності здійснюється в порядку, встановленому законом.
 
184. Стаття 351. Припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом для суспільних потреб чи примусовим відчуженням з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене
 
185. 1. Право власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження може бути припинене з обов’язковим попереднім відшкодуванням збитків у повному обсязі за згодою власника у разі викупу земельної ділянки, на якій вони розміщені, для суспільних потреб чи за рішенням суду в разі її примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності.
 
186. 2. Особа, право власності якої припинилося, має право вимагати надання їй в межах території, на яку поширюються повноваження відповідної місцевої ради, іншої земельної ділянки, вартість якої враховується при визначенні викупної ціни або розміру попереднього повного відшкодування.
 
187. 3. Якщо власник земельної ділянки, що підлягає примусовому відчуженню з мотивів суспільної необхідності, є власником житлового будинку, інших будівель, споруд чи багаторічних насаджень, що розміщені на ній, вимога про припинення права власності на такі об’єкти розглядається разом з вимогою про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.
 
188. 4. Якщо власник земельної ділянки, що підлягає примусовому відчуженню з мотивів суспільної необхідності, не є власником житлового будинку, інших будівель, споруд та багаторічних насаджень, що розміщені на ній, власник таких об’єктів залучається до участі у справі.
 
189. 5. До набрання законної сили рішенням суду про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності власник має право розпоряджатися житловим будинком, іншими будівлями, спорудами, багаторічними насадженнями, що розміщені на такій земельній ділянці, на власний розсуд.
 
190. 6. Власник земельної ділянки в разі її відчуження на користь іншої особи зобов’язаний попередити таку особу про викуп земельної ділянки для суспільних потреб чи примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності та у десятиденний строк повідомити орган, що прийняв відповідне рішення, про відчуження земельної ділянки на користь іншої особи. Рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб чи примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності зберігає свою чинність для нового власника земельної ділянки.";
 
191. доповнити частину першу статті 537 пунктом 4 такого змісту:
 
192. "4) попереднього повного відшкодування вартості земельної ділянки, яка примусово відчужується з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону.";
 
193. 3) у Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 35-37, ст. 446):
 
194. доповнити частину третю статті 105 пунктом 7 такого змісту:
 
195. "7) примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.";
 
196. доповнити Кодекс статтею 183-1 такого змісту:
 
197. "Стаття 183-1. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності
 
198. 1. Право звернутися з адміністративним позовом про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності має Кабінет Міністрів України або уповноважений ним орган.
 
199. 2. Адміністративні справи про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності розглядаються та вирішуються апеляційним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
 
200. 3. Позовна заява про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності подається до адміністративного суду без сплати судового збору.
 
201. 4. Суд вирішує адміністративні справи про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності протягом одного місяця з дня надходження позовної заяви.
 
202. 5. У постанові адміністративного суду про задоволення позову зазначаються:
 
203. об’єкт примусового відчуження, його місцезнаходження, площа, кадастровий номер, цільове призначення, категорія земель;
 
204. умови попереднього повного відшкодування вартості земельної ділянки, розміщеного на ній нерухомого майна, збитків, завданих власнику внаслідок примусового відчуження, та його розмір, визначений відповідно до закону;
 
205. строк, протягом якого власник повинен звільнити земельну ділянку;
 
206. джерело фінансування витрат, пов’язаних з примусовим відчуженням.
 
207. 6. Судом апеляційної інстанції у справах про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності є Вищий адміністративний суд України.
 
208. 7. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у місячний строк з дня надходження апеляційної скарги.
 
209. 8. Суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду не може повертати справу на новий розгляд. Судове рішення суду апеляційної інстанції є остаточним.
 
210. 9. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.".
 
211. 3. Установити, що дія цього Закону поширюється на випадки відчуження земельних ділянок для цілей, пов’язаних із будівництвом об’єктів, визначених у Державній цільовій програмі підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року, що здійснюється на замовлення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування та/або фінансується за рахунок державного чи місцевих бюджетів.