Кількість абзаців - 268 Розмітка (ліва колонка)


"Про прикордонний контроль" (Друге читання)

0. Проект
 
1. Закон України
 
2. Про прикордонний контроль
 
3. Цей Закон визначає правові основи здійснення прикордонного контролю, процедури, правила та умови перетинання державного кордону.
 
4. Розділ І
 
5. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
6. Стаття 1. Визначення термінів
 
7. 1. Терміни, що вживаються в цьому Законі, мають таке значення:
 
8. 1) аналіз та оцінка ризиків – діяльність, що провадиться посадовими особами Державної прикордонної служби України і спрямована на встановлення необхідності застосування додаткових заходів контролю на основі виявлення формальних ознак причетності осіб до протиправної діяльності на державному кордоні та використання транспортних засобів, вантажів та іншого майна із зазначеною метою;
 
9. 2) біометричні дані – внесена до паспортного документа чи візи машинозчитувана інформація про фізіологічні характеристики особи, що її ідентифікують;
 
10. 3) вантаж – будь-яке рухоме майно, що перевозиться транспортними засобами;
 
11. 4) віза – спеціальна етикетка (відмітка) в паспортному документі, що оформлена уповноваженими державними органами України і є дозволом на в’їзд особи на її територію на певний строк або на транзитний проїзд через її територію протягом певного строку;
 
12. 5) дипломатичні привілеї та імунітети – сукупність особливих пільг, прав і переваг, які надаються іноземним дипломатичним агентам і консульським посадовим особам, іншим особам, які користуються захистом на території держави перебування відповідно до міжнародного права;
 
13. 6) екіпаж – персонал, який обслуговує морське чи річкове судно, повітряне судно та інші транспортні засоби;
 
14. 7) контроль другої лінії – заходи щодо додаткового вивчення правових підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів та іншого майна;
 
15. 8) контрольні органи і служби – органи і служби, що здійснюють санітарний, ветеринарний, фітосанітарний, радіологічний, екологічний контроль, контроль за вивезенням з території України культурних цінностей, інші передбачені законодавством види контролю;
 
16. 9) контроль першої лінії – заходи щодо перевірки в мінімально необхідному обсязі з метою визначення правових підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами та переміщення через нього вантажів;
 
17. 10) круїзне судно – судно, яке рухається за певним маршрутом згідно з попередньо визначеною програмою, що включає в себе програму туристичного обслуговування в різних портах;
 
18. 11) малий прикордонний рух – перетинання державного кордону особами, які проживають у населених пунктах поблизу державного кордону і яким дозволяється в’їзд на територію прикордонного контрольованого району та перебування в ньому за наявності дозволу на спрощене перетинання кордону відповідно до міжнародних угод;
 
19. 12) огляд транспортних засобів, вантажів та іншого майна – комплекс дій та заходів щодо недопущення випадків незаконного переміщення через державний кордон осіб з використанням обладнаних схованок та їх виявлення, а також незаконного переміщення, у тому числі з використанням схованок, через державний кордон зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених для ввезення в Україну і вивезення з України, виявлення викрадених транспортних засобів;
 
20. 13) паспортний документ – виданий уповноваженими державними органами України чи іншої держави або статутними організаціями ООН документ, що підтверджує громадянство, посвідчує особу пред’явника, дає право на в’їзд або виїзд з держави і визнаний Україною;
 
21. 14) перевірка документів – дослідження спеціально уповноваженими для цього посадовими особами Державної прикордонної служби України паспортного та інших документів фізичних осіб, які перетинають державний кордон, з метою встановлення їх дійсності та належності певній особі, а також дослідження за результатами аналізу та оцінки ризиків документів, що стосуються транспортних засобів, вантажів та іншого майна;
 
22. 15) підрозділ охорони державного кордону – підрозділ органу охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, спеціально призначений для виконання завдань з прикордонного контролю та (або) охорони державного кордону;
 
23. 16) прибережне рибальство – рибальство, що здійснюється за допомогою риболовецьких суден, які повертаються щодня або протягом 36 годин, не заходячи до портів інших держав, у порт, розташований на території України;
 
24. 17) прикордонний контроль – комплекс дій та система заходів, що здійснюються підрозділами охорони державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон, а також у визначених законодавством випадках поза пунктами пропуску і спрямовані на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів та іншого майна на основі позитивних висновків митних органів та контрольних органів і служб;
 
25. 18) режим у пунктах пропуску через державний кордон – порядок перебування і пересування осіб і транспортних засобів на території пунктів пропуску через державний кордон для міжнародного залізничного, автомобільного, морського, річкового та повітряного сполучення, а також провадження на їх території господарської та інших видів діяльності, пов’язаної із забезпеченням пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна;
 
26. 19) строк перебування на території України – визначений законодавством України, міжнародними договорами України строк, протягом якого іноземець чи особа без громадянства може на законних підставах перебувати в Україні;
 
27. 20) транскордонний працівник – особа, що працює на території однієї держави, проживає на території іншої держави, до якої повертається кожного дня або, принаймні, раз на тиждень;
 
28. 21) транспортний засіб – механічний пристрій, призначений для перевезення людей та (або) вантажів, а також установленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;
 
29. 22) уповноважені державні органи – державні органи, яким відповідно до Конституції та законів України надані повноваження приймати обов’язкові для виконання рішення з прикордонних питань;
 
30. 23) яхта – палубне, вітрильне, вітрильно-моторне або моторне судно, що використовується для індивідуального чи колективного відпочинку та спорту.
 
31. Стаття 2. Організаційні засади здійснення прикордонного контролю
 
32. 1. Прикордонний контроль є видом державного контролю у пунктах пропуску через державний кордон та однією з форм оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби України.
 
33. 2. Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів, заборонених до переміщення через державний кордон.
 
34. 3. Прикордонному контролю підлягають:
 
35. особи, які перетинають державний кордон;
 
36. транспортні засоби, які переміщують через державний кордон осіб, вантажі та інше майно;
 
37. вантажі, інше майно як можливі засоби для приховання незаконного переміщення через державний кордон осіб та заборонених до переміщення через державний кордон зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів.
 
38. 4. Прикордонний контроль включає:
 
39. проведення перевірки документів;
 
40. огляд осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна;
 
41. виконання доручень правоохоронних органів України;
 
42. здійснення контролю за виконанням іноземцями, особами без громадянства умов в’їзду, виїзду та транзитного проїзду територією України;
 
43. реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон;
 
44. здійснення контролю автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених.
 
45. 5. Прикордонний контроль забезпечується шляхом:
 
46. установлення режиму у пунктах пропуску через державний кордон та здійснення контролю за його виконанням;
 
47. застосування спеціальних технічних засобів прикордонного контролю, використання службових собак та інших тварин;
 
48. створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в’їзд в Україну або які тимчасово обмежуються у праві виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних;
 
49. спостереження за транспортними засобами і в разі потреби їх супроводження;
 
50. здійснення адміністративно-правових, кримінально-процесуальних, а також оперативно-розшукових заходів;
 
51. організації і забезпечення взаємодії з підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких пов’язана з міжнародним сполученням;
 
52. координації дій контрольних органів і служб.
 
53. Стаття 3. Правові засади здійснення прикордонного контролю
 
54. Під час виконання функцій прикордонного контролю посадові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про Державну прикордонну службу України" та іншими актами законодавства України.
 
55. Стаття 4. Принципи організації та здійснення прикордонного контролю
 
56. 1. Прикордонний контроль організується та здійснюється на основі принципів:
 
57. законності та відкритості;
 
58. забезпечення поваги до людської гідності та рівності осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак;
 
59. дотримання права громадян України на вільний вибір місця проживання, свободу пересування та вільне залишення території України, за винятком обмежень, установлених законами України;
 
60. здійснення прикордонного контролю виключно спеціально підготовленими з цією метою військовослужбовцями та працівниками Державної прикордонної служби України;
 
61. дотримання прав біженців та осіб, які звертаються з клопотанням про надання такого статусу;
 
62. вибірковості контрольних заходів та їх адекватності поставленій меті.
 
63. Стаття 5. Місце здійснення, початок та закінчення прикордонного контролю
 
64. 1. Перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів та іншого майна здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон протягом часу роботи такого пункту, який зазначається на інформаційних стендах перед в’їздом до пункту пропуску.
 
65. 2. Пропуск через державний кордон може бути дозволено поза пунктами пропуску через державний кордон та у неробочий час у разі:
 
66. користуванням яхтами із спортивною або туристичною метою;
 
67. прибережного рибальства;
 
68. плавання річкових і морських суден внутрішніми водними шляхами;
 
69. сходження на берег екіпажу судна для перебування на території населеного пункту, де розташований порт;
 
70. виникнення особливих потреб особи або групи осіб за умови відсутності конфлікту з інтересами державної політики та загроз національній безпеці України з обов’язковим оформленням такого пропуску в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України;
 
71. виникнення невідкладних обставин, пов’язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та їх наслідків, загрози людському життю за умови відсутності загроз національній безпеці України.
 
72. Рішення про пропуск осіб поза пунктами пропуску через державний кордон та у неробочий час приймається начальником підрозділу охорони державного кордону, у зоні відповідальності якого перебуває пункт пропуску через державний кордон чи ділянка державного кордону.
 
73. 3. У разі коли прикордонний контроль здійснюється поза пунктом пропуску через державний кордон, на необхідний для його проведення час посадові особи Державної прикордонної служби України мають право визначати місця або зони контролю на місцевості чи у транспортному засобі. У визначених посадовою особою Державної прикордонної служби України місцях, зонах контролю діє відповідний режим та у разі потреби запроваджуються додаткові режимні правила, передбачені законодавством України для пунктів пропуску через державний кордон.
 
74. 4. Початком здійснення прикордонного контролю осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна є момент подання паспортного та інших документів для перевірки посадовій особі Державної прикордонної служби України.
 
75. 5. Прикордонний контроль вважається закінченим після надання посадовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
 
76. Розділ ІІ
 
77. ПРОЦЕДУРИ ПРИКОРДОННОГО КОНТРОЛЮ
 
78. Стаття 6. Загальні процедури прикордонного контролю
 
79. 1. Перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів та іншого майна здійснюється тільки за умови проходження прикордонного контролю, якщо інше не передбачено цим Законом, та з дозволу посадових осіб Державної прикордонної служби України.
 
80. 2. Пропуск осіб через державний кордон здійснюється посадовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.
 
81. 3. Пропуск транспортних засобів, вантажів та іншого майна через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законодавством України видів контролю на державному кордоні.
 
82. 4. Під час здійснення пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна проводиться аналіз та оцінка ризиків за методиками, визначеними спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
 
83. За результатами аналізу та оцінки ризиків посадовими особами Державної прикордонної служби України проводяться вибіркові перевірки документів на транспортні засоби та вантажі, а в разі потреби – огляд таких транспортних засобів та вантажів з метою виконання завдань та здійснення повноважень Державної прикордонної служби України.
 
84. 5. З метою скорочення часу проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон визначаються смуги руху для спрямування осіб та транспортних засобів у місця та зони здійснення контролю.
 
85. У пунктах пропуску через державний кордон для авіаційного, морського, поромного та залізничного сполучення в зонах та місцях здійснення прикордонного контролю визначаються смуги руху для осіб.
 
86. Органи охорони державного кордону мають право за погодженням з митними органами установлювати окремі смуги руху для автомобільних транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного та поромного сполучення.
 
87. Порядок використання смуг руху та їх позначення визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони кордону за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.
 
88. 6. Практичні заходи та тактичні прийоми посадових осіб Державної прикордонної служби України з протидії протиправній діяльності під час перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів та іншого майна визначаються нормативно-правовими актами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
 
89. Стаття 7. Перетинання державного кордону іноземцями та особами без громадянства у разі в’їзду в Україну
 
90. 1. Іноземці та особи без громадянства перетинають державний кордон у разі в’їзду в Україну за умови:
 
91. наявності в них дійсного паспортного документа, а у передбачених законодавством випадках також інших документів, що дають право на перетинання державного кордону;
 
92. відсутності щодо них рішення уповноважених державних органів України про відмову у в’їзді або заборону на в’їзд в Україну;
 
93. наявності в них в’їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України;
 
94. підтвердження мети запланованого перебування і наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в них можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України.
 
95. 2. Іноземцям та особам без громадянства, що не відповідають одній чи кільком умовам в’їзду в Україну, підрозділ охорони державного кордону, а також уповноважені державні органи мають право дозволити в’їхати на її територію в установленому законодавством порядку за наявності підстав гуманітарного характеру, для забезпечення захисту національних інтересів або у зв’язку з виконанням міжнародних зобов’язань, про що зазначені органи інформують центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
 
96. 3. Правила в’їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду її територією іноземців та осіб без громадянства визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
97. Стаття 8. Прикордонний контроль осіб
 
98. 1. Паспортні та інші документи осіб перевіряються в кабінах паспортного контролю або на смугах руху транспорту, а також у контрольних павільйонах, службових приміщеннях пунктів пропуску через державний кордон чи безпосередньо в транспортних засобах закордонного прямування.
 
99. 2. У ході перевірки документів посадові особи Державної прикордонної служби України з’ясовують наявність обставин, за яких особі тимчасово відмовляється у перетинанні державного кордону, а за результатами аналізу та оцінки ризиків здійснюють також опитування осіб, які прямують через державний кордон, для з’ясування питань, пов’язаних із встановленням правових підстав їх пропуску через державний кордон.
 
100. 3. Посадові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів аналізу та оцінки ризиків можуть проводити повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон.
 
101. 4. Паспортні документи громадян України, які перетинають державний кордон, перевіряються у мінімально необхідному обсязі з метою встановлення особи громадянина. Правила перетинання державного кордону громадянами України визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
102. 5. Під час проведення перевірки документів посадові особи Державної прикордонної служби України використовують у разі потреби технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах і за результатами аналізу та оцінки ризиків здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України.
 
103. Стаття 9. Прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в’їзду в Україну
 
104. 1. Прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в’їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої або другої лінії.
 
105. 2. Процедура здійснення контролю першої лінії передбачає проведення перевірки:
 
106. паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи, а також біометричних даних;
 
107. наявності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону на в’їзд в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон;
 
108. відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства для перевірки виконання іноземцем або особою без громадянства вимог щодо строку перебування на території України.
 
109. 3. Процедура здійснення контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо у посадової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в’їзду в Україну, та передбачає:
 
110. встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтвердних документів і співбесіди;
 
111. з’ясування наявності достатнього фінансового забезпечення для перебування в Україні, транзитного проїзду через територію України та виїзду за її межі.
 
112. Наявність достатнього фінансового забезпечення для перебування в Україні, транзитного проїзду через територію України та виїзду за її межі оцінюється посадовою особою Державної прикордонної служби України за критеріями, визначеними Кабінетом Міністрів України.
 
113. Процедура здійснення контролю другої лінії може проводитися в окремому приміщенні пункту пропуску через державний кордон.
 
114. 4. Іноземцям та особам без громадянства, щодо яких проводиться процедура здійснення контролю другої лінії, надається інформація про мету такої перевірки українською та англійською мовами або мовою держави, що межує з Україною, із зазначенням права іноземця або особи без громадянства звертатися з проханням назвати прізвища або службові особисті номери посадових осіб Державної прикордонної служби України, які проводять додаткові перевірки, назву пункту пропуску через державний кордон і дату перетинання державного кордону.
 
115. Стаття 10. Прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час виїзду з України
 
116. 1. Прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час виїзду з України передбачає проведення перевірки:
 
117. наявності дійсного паспортного документа;
 
118. відсутності обмежень для виїзду з України;
 
119. виконання вимог щодо строків перебування в Україні.
 
120. Стаття 11. Спрощення прикордонного контролю
 
121. 1. Посадові особи Державної прикордонної служби України мають право запроваджувати спрощення прикордонного контролю у зв’язку з виникненням обставин, які призводять до такої інтенсивності руху осіб та транспортних засобів, коли час очікування в пункті пропуску стає надмірним, а всі можливості до його скорочення вичерпані.
 
122. 2. Спрощення прикордонного контролю полягає у тимчасовій відмові від виконання окремих загальних процедур прикордонного контролю.
 
123. 3. У разі спрощення прикордонного контролю пріоритети надаються в’їзду в Україну перед виїздом.
 
124. 4. Рішення про спрощення прикордонного контролю приймається начальником підрозділу охорони державного кордону, у зоні відповідальності якого знаходиться пункт пропуску через державний кордон.
 
125. Спрощення прикордонного контролю є тимчасовим, запроваджується поступово і на певний період.
 
126. 5. У разі спрощення прикордонного контролю у паспортних документах іноземців або осіб без громадянства обов’язково проставляється відмітка про перетинання державного кордону.
 
127. 6. Застосування спрощеного порядку пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів у пунктах пропуску через державний кордон допускається також відповідно до міжнародних договорів України.
 
128. Стаття 12. Відмітка про перетинання державного кордону
 
129. 1. Відмітка про перетинання державного кордону проставляється в:
 
130. паспортних документах іноземців та осіб без громадянства, що містять візу;
 
131. паспортних документах іноземців, для яких не встановлено візового порядку в’їзду;
 
132. імміграційних картках іноземців та осіб без громадянства, якщо в їх паспортних документах не передбачено сторінок для відміток про перетинання державного кордону;
 
133. паспортних та інших документах у передбачених законодавством випадках.
 
134. 2. Порядок проставлення в паспортних документах та імміграційних картках відміток про перетинання державного кордону та їх форма визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
 
135. 3. Відмітки про перетинання державного кордону не проставляються в:
 
136. паспортних документах громадян України, за винятком випадків їх особистого звернення з метою проставлення такої відмітки;
 
137. паспортних документах глав держав та вищих посадових осіб іноземних держав, про чиє прибуття офіційно оголошено заздалегідь дипломатичними каналами;
 
138. паспортних документах моряків, які перебувають на території України у складі екіпажу під час стоянки їх судна у порту;
 
139. паспортних документах членів екіпажів та пасажирів круїзних суден у передбачених статтею 19 цього Закону випадках;
 
140. ліцензіях пілотів або посвідченнях (сертифікатах) членів екіпажів повітряних суден;
 
141. паспортних та інших документах осіб у передбачених законодавством випадках.
 
142. 4. Відмітка про перетинання державного кордону не проставляється в паспортному документі на прохання іноземця, для якого встановлено безвізовий порядок в’їзду, якщо це призведе до суттєвих ускладнень для зазначеної особи при її поверненні в державу, громадянином (підданим) якої вона є, чи в державу вибуття. У такому разі відмітка про перетинання державного кордону проставляється в імміграційній картці.
 
143. Стаття 13. Перевірка дотримання правил і строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України
 
144. 1. Відсутність у паспортному документі іноземця або особи без громадянства, які перебувають на території України, відмітки про перетинання державного кордону на в’їзд в Україну є підставою для проведення перевірки дотримання нею правил та строку перебування на території України.
 
145. 2. Дотримання іноземцем або особою без громадянства правил та строку перебування на території України підтверджується шляхом пред’явлення будь-якого документа, що підтверджує факт і дату перетинання державного кордону та/або законність перебування іноземця або особи без громадянства на території України у певний період, або в інший, не заборонений законом спосіб. У такому разі іноземцеві або особі без громадянства видається документ, що підтверджує законність його перебування в Україні, за формою і в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
 
146. 3. Іноземці або особи без громадянства, які не підтвердили дотримання ними правил та строку перебування на території України, притягуються до відповідальності відповідно до закону.
 
147. Стаття 14. Відмова у в’їзді в Україну іноземцям та особам без громадянства
 
148. 1. Іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній або кільком умовам в’їзду, зазначеним у частині першій статті 7 цього Закону, може бути відмовлено у в’їзді в Україну. Не може бути відмовлено у в’їзді в Україну особам, які набули в Україні статусу біженців або звернулися з клопотанням про надання такого статусу.
 
149. 2. У в’їзді відмовляється лише за обґрунтованим рішенням начальника органу охорони державного кордону із зазначенням конкретних причин відмови. Таке рішення набирає чинності невідкладно.
 
150. 3. Рішення про відмову у в’їзді в Україну оформляється у двох примірниках на стандартному бланку за формою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону. Один примірник рішення про відмову у в’їзді в Україну видається іноземцю чи особі без громадянства, які підтверджують своїм підписом у кожному примірнику факт отримання такого рішення.
 
151. 4. Іноземці або особи без громадянства, яким відмовлено у в’їзді в Україну, мають право оскаржити відповідне рішення згідно із законодавством України. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії.
 
152. 5. У разі прийняття рішення про відмову у в’їзді в Україну іноземцю чи особі без громадянства віза у паспортному документі скасовується у разі:
 
153. коли особі, яка має в’їзну візу, заборонено в’їзд в Україну за рішенням відповідного державного органу України;
 
154. коли паспортний документ або віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
 
155. наявності серйозних підстав вважати паспортний документ або візу отриманими у незаконний спосіб.
 
156. Неподання іноземцем або особою без громадянства під час в’їзду в Україну одного чи кількох підтвердних документів щодо мети та умов перебування в Україні не веде до скасування візи.
 
157. 6. У разі коли іноземець або особа без громадянства, якій відмовлено у в’їзді, були привезені у пункт пропуску через державний кордон перевізником, підрозділ охорони державного кордону:
 
158. наказує перевізникові вивезти іноземця або особу без громадянства в державу, з якої їх було привезено, або в державу, яка видала паспортний документ, або знайти інший спосіб вивезення зазначених осіб за межі території України;
 
159. до подальшого перевезення іноземця або особи без громадянства, яким було відмовлено у в’їзді в Україну, вживає належних заходів щодо запобігання їх незаконному в’їзду в Україну.
 
160. 7. Начальник органу охорони державного кордону, яким прийнято рішення щодо відмови у в’їзді в Україну іноземцю або особі без громадянства, вживає заходів до недопущення в’їзду таких осіб на територію України до усунення обставин, що призвели до прийняття такого рішення.
 
161. 8. Рішення щодо відмови у в’їзді в Україну у визначених законодавством України випадках може поєднуватися із забороною на в’їзд в Україну на певний строк іноземцю або особі без громадянства. Порядок прийняття рішення про заборону в’їзду в Україну визначається Кабінетом Міністрів України.
 
162. Розділ ІІІ
 
163. ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ПРИКОРДОННОГО КОНТРОЛЮ
 
164. Стаття 15. Прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення
 
165. 1. З метою здійснення прикордонного контролю з одночасним забезпеченням безпеки та безперервності дорожнього руху всі переміщення осіб та транспортних засобів у межах території пункту пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення регулюються посадовими особами Державної прикордонної служби України.
 
166. 2. Начальники органів охорони державного кордону за погодженням з керівниками митних органів та за необхідності керівниками контрольних органів і служб, а також підприємств, на території яких розміщено пункти пропуску, визначають з урахуванням схеми розміщення технологічних споруд та технічних можливостей пунктів пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення окремі смуги руху для осіб та транспортних засобів.
 
167. 3. Особи, які перетинають державний кордон у транспортних засобах, мають право під час здійснення прикордонного контролю залишатися всередині таких засобів. На вимогу посадових осіб Державної прикордонної служби України, митних органів або інших контрольних служб зазначені особи зобов’язані вийти із своїх транспортних засобів для проходження відповідного виду контролю.
 
168. 4. В інтересах безпеки прикордонний контроль здійснюється, як правило, двома посадовими особами Державної прикордонної служби України.
 
169. 5. За результатами аналізу та оцінки ризиків посадові особи Державної прикордонної служби України мають право зобов’язати перевізника або його представника чи водія забезпечити для проведення огляду доступ до вантажних відсіків та інших порожнин, передбачених конструкцією транспортного засобу, а також вантажу, який переміщується через державний кордон. У разі коли транспортний засіб переміщується під митним забезпеченням, такий огляд здійснюється з дозволу митного органу.
 
170. 6. З метою скорочення часу прикордонного та інших видів контролю в пунктах пропуску через державний кордон огляд автотранспортних засобів здійснюється вибірково, а в разі потреби із залученням представників інших контрольних органів і служб.
 
171. Стаття 16. Прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон для залізничного сполучення
 
172. 1. Прикордонний контроль поїздів закордонного сполучення здійснюється на залізничній платформі, або у спеціально відведеній будівлі залізничного вокзалу пункту пропуску через державний кордон (пункту контролю), або у вагонах поїзда під час його стоянки (зупинки) у пункті пропуску через державний кордон за розкладом руху, або у вагонах поїзда під час руху між залізничними станціями.
 
173. 2. Під час здійснення прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для залізничного сполучення перевірці підлягають пасажири поїздів, працівники залізниці на поїздах, які перетинають державний кордон, у тому числі працівники, що пересуваються на товарних поїздах або в порожніх вагонах поїздів.
 
174. 3. За результатами аналізу та оцінки ризиків посадові особи Державної прикордонної служби України мають право зобов’язати провідника, працівників залізниці на поїздах забезпечити для проведення огляду доступ до вантажних відсіків та інших порожнин, передбачених конструкцією локомотивів, вагонів, а також вантажу, який переміщується через державний кордон.
 
175. Стаття 17. Прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон для повітряного сполучення
 
176. 1. Перетинання державного кордону громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які здійснюють переліт авіаційним транспортом, дозволяється в аеропортах (на аеродромах), відкритих для міжнародного повітряного сполучення.
 
177. 2. Прикордонному контролю підлягають усі повітряні судна українських та іноземних авіакомпаній цивільної авіації, а також приватні повітряні судна та повітряні судна військово-транспортної авіації, які здійснюють міжнародні польоти.
 
178. Для забезпечення здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон керівниками аеропортів (аеродромів) вживаються необхідні заходи до спрямування потоку пасажирів та запобігання проникненню сторонніх осіб у місця та приміщення для здійснення прикордонного контролю осіб, які перетинають державний кордон.
 
179. 3. В окремих випадках міжнародне повітряне сполучення здійснюється з аеропортів (аеродромів), у яких відсутні пункти пропуску, в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Керівники таких аеропортів (аеродромів) забезпечують створення умов для фізичного відокремлення потоків пасажирів з внутрішніх авіарейсів від потоків пасажирів з міжнародних авіарейсів.
 
180. 4. Під час вимушених посадок українських та іноземних повітряних суден, які здійснюють міжнародні польоти, в аеропортах (на аеродромах), не відкритих для міжнародних польотів, їх прикордонний контроль здійснюється посадовими особами найближчого підрозділу охорони державного кордону Державної прикордонної служби України.
 
181. Перевезення посадових осіб Державної прикордонної служби України для здійснення прикордонного контролю до пунктів пропуску через державний кордон в аеропортах (на аеродромах) з нерегулярним міжнародним повітряним сполученням або в аеропортах (на аеродромах), не відкритих для міжнародних польотів, забезпечується керівниками таких аеропортів (аеродромів).
 
182. 5. Прикордонний контроль повітряних суден, що перетинають державний кордон з проміжною посадкою в кількох аеропортах (на аеродромах) на території України, здійснюється:
 
183. у разі прильоту — в першому аеропорту (на аеродромі) прильоту в Україну;
 
184. у разі вильоту — в останньому аеропорту (на аеродромі) вильоту з України.
 
185. Під час посадки (висадки) пасажирів та взяття (доставки) вантажу у повітряне судно, що здійснює міжнародний політ, в аеропорту (на аеродромі) його проміжної зупинки зазначені пасажири та вантаж підлягають прикордонному контролю.
 
186. Особи, які пройшли прикордонний контроль у попередніх аеропортах (на аеродромах) вильоту, залишаються в повітряному судні або проходять до зони розміщення транзитних пасажирів. Повторний прикордонний контроль таких пасажирів та огляд багажу, як правило, не здійснюється. Здійснення прикордонного контролю таких пасажирів, екіпажу та повітряного судна не виключається за результатами аналізу та оцінки ризиків. Забороняється посадка пасажирів, які не прямують за межі території України, в аеропортах (на аеродромах) проміжної зупинки на повітряні судна, що перетинають державний кордон.
 
187. 6. У разі затримки вильоту повітряних суден на тривалий час пасажири, які пройшли прикордонний контроль, розміщуються до оголошення посадки на повітряне судно у залах очікування аеропортів або у спеціально відведених для них готелях на строк до 48 годин з дозволу та під контролем підрозділів охорони державного кордону.
 
188. У паспортних документах таких пасажирів повторні відмітки про перетинання державного кордону не проставляються.
 
189. 7. Прикордонний контроль на борту повітряного судна або на виході з нього не проводиться, якщо за результатами аналізу та оцінки ризиків у цьому немає потреби.
 
190. 8. Перевірка осіб, які перебувають у приміщеннях для транзитних пасажирів у пунктах пропуску через державний кордон, проводиться лише за результатами аналізу та оцінки ризиків.
 
191. 9. Повітряне судно, що виконує міжнародний авіарейс і змушене у разі виникнення під час польоту обставин непереборної сили або небезпеки чи за вказівками уповноважених державних органів України здійснити посадку в аеропорту (на аеродромі), не відкритому для міжнародних польотів, продовжує здійснення авіарейсу лише після одержання відповідного дозволу підрозділом охорони державного кордону, у зоні відповідальності якого знаходиться найближчий пункт пропуску через державний кордон, та відповідним митним органом України.
 
192. 10. Прикордонний контроль в аеропортах (на аеродромах), які не відкрито для міжнародних польотів, але через які дозволено в установленому законодавством України порядку здійснення міжнародних авіарейсів, здійснюється за процедурами, передбаченими для пунктів пропуску через державний кордон для повітряного сполучення.
 
193. 11. Посадові особи Державної прикордонної служби України можуть не перебувати постійно в пункті пропуску в аеропорту (на аеродромі) з нерегулярним міжнародним повітряним сполученням за умови забезпечення їх своєчасного прибуття для здійснення прикордонного контролю.
 
194. 12. Під час здійснення міжнародних польотів приватними повітряними суднами командири таких суден подають до початку процедури прикордонного контролю посадовим особам Державної прикордонної служби України генеральну декларацію та пасажирську відомість згідно з додатком 9 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію. Прикордонний контроль осіб, які перетинають державний кордон на приватних літаках, здійснюється на борту повітряного судна або в залах оформлення пасажирів.
 
195. 13. У разі коли приватні повітряні судна прибувають і здійснюють проміжні зупинки на території України, прикордонний контроль здійснюється у пункті пропуску через державний кордон в аеропорту (на аеродромі), де здійснюється перша та остання посадка таких суден. При цьому відмітка про перетинання державного кордону проставляється в генеральній декларації та пасажирській відомості.
 
196. Стаття 18. Прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон для морського та річкового сполучення
 
197. 1. Прикордонний контроль морських (річкових) суден (далі — судна) здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон для морського та річкового сполучення на борту судна чи в спеціально призначеній зоні прикордонного контролю, розташованій на причалі безпосередньо біля судна. Прикордонний контроль може також здійснюватися під час руху судна або під час його перебування на стоянці в акваторії порту.
 
198. 2. Капітан судна або представник судновласника (морський агент) (далі — морський агент) складає у двох примірниках список осіб суднового екіпажу (суднову роль) (далі — суднова роль) та список пасажирів, що перебувають на судні. Капітан судна або морський агент подає не пізніше ніж за чотири години до часу прибуття у порт один примірник таких списків відповідному підрозділу охорони державного кордону.
 
199. У разі коли внаслідок виникнення обставин непереборної сили суднова роль або список пасажирів, що перебувають на судні, не можуть бути подані своєчасно, вони надсилаються відповідному підрозділу охорони державного кордону або капітанові морського (річкового) порту, який невідкладно передає суднову роль та списки пасажирів підрозділу охорони державного кордону.
 
200. 3. Один примірник суднової ролі та списку пасажирів, що перебувають на судні, підписані посадовою особою Державної прикордонної служби України з відмітками про перетинання державного кордону, повертаються капітанові судна для пред’явлення на вимогу державних органів України під час перебування в порту.
 
201. 4. Капітан судна або морський агент невідкладно повідомляє підрозділ охорони державного кордону та митний орган про будь-які зміни у складі екіпажу чи кількості пасажирів.
 
202. Капітан судна або морський агент невідкладно повідомляє підрозділ охорони державного кордону до входу судна в порт (за відсутності такої можливості — відразу після приходу) про присутність на борту судна осіб без паспортних документів. Такі пасажири залишаються на борту судна до вирішення питання про їх сходження на берег або про відправлення за межі території України.
 
203. 5. Капітан судна або морський агент завчасно, але не пізніше ніж за чотири години, повідомляє підрозділ охорони державного кордону про відхід судна згідно з правилами, що діють у відповідному порту.
 
204. Стаття 19. Прикордонний контроль круїзних суден
 
205. 1. У разі коли круїзне судно прибуває з порту, розташованого в іншій державі, або відходить з порту, розташованого в Україні, до порту, розташованого в іншій державі, екіпаж та пасажири підлягають прикордонному контролю в порту прибуття на територію України та порту відходу судна з території України у порядку, передбаченому частиною другою статті 18 цього Закону.
 
206. 2. З метою забезпечення здійснення прикордонного контролю круїзного судна капітан судна або морський агент подає відповідним підрозділам охорони державного кордону письмову інформацію про маршрут судна та програму туристичного обслуговування пасажирів не пізніше ніж за чотири години до відходу судна з порту відправлення і до приходу в кожний із портів на території України.
 
207. Капітан круїзного судна або морський агент подає підрозділу охорони державного кордону суднову роль та список пасажирів, що перебувають на судні, за 24 години до прибуття в кожний з портів на території України або, якщо подорож до такого порту триває менше 24 годин, невідкладно після завершення посадки пасажирів на судно в попередньому порту.
 
208. У першому порту прибуття та останньому порту відходу круїзного судна з території України та після кожного випадку внесення змін до суднової ролі та списку пасажирів, що перебувають на судні, у зазначених документах проставляється відмітка про перетинання державного кордону.
 
209. 3. У разі коли маршрут круїзного судна проходить винятково через порти, розташовані на території України, включаючи порти посадки та висадки пасажирів, прикордонний контроль суден може не здійснюватися і круїзне судно може входити в порти, в яких не відкрито пунктів пропуску через державний кордон, за винятком випадків, передбачених законодавством України. За результатами аналізу та оцінки ризиків здійснення прикордонного контролю таких суден допускається на всій ділянці маршруту круїзного судна.
 
210. 4. Пасажири круїзного судна, що сходять на берег в портах на території України, підлягають прикордонному контролю лише за результатами аналізу та оцінки ризиків.
 
211. Стаття 20. Прикордонний контроль яхт
 
212. 1. У разі прибуття яхти з іншої держави до порту, в якому відкрито пункт пропуску через державний кордон, чи відходу такої яхти з порту капітан яхти повідомляє про це капітана порту не пізніше ніж за дві години до прибуття чи відходу яхти. Капітан порту про прибуття в порт чи про відхід яхти з порту інформує підрозділ охорони державного кордону та митний орган.
 
213. Особи, які на яхті із спортивною чи туристичною метою прибувають з іншої держави до розташованого на території України порту, в якому відкрито пункт пропуску через державний кордон, або відправляються з нього до іншої держави, не підлягають прикордонному контролю.
 
214. 2. Прикордонний контроль осіб, які перебувають на яхті, та/або яхти може здійснюватися за результатами аналізу та оцінки ризиків.
 
215. У разі здійснення прикордонного контролю яхт за результатами аналізу та оцінки ризиків капітаном яхти на вимогу посадових осіб Державної прикордонної служби України подається документ із зазначенням усіх технічних характеристик судна та прізвищ осіб, що перебувають на яхті, в якому проставляється відмітка про перетинання державного кордону. До залишення яхтою територіальних вод України копія зазначеного документа зберігається у складі суднових документів та подається посадовим особам Державної прикордонної служби України на їх вимогу.
 
216. 3. Яхта, що прибуває з іншої держави, може зайти до розташованого на території України порту, в якому не відкрито пункту пропуску через державний кордон, з дозволу капітана порту, наданого за погодженням з підрозділом охорони державного кордону, у зоні відповідальності якого знаходиться найближчий пункт пропуску через державний кордон, та відповідним митним органом. Список пасажирів, що перебувають на яхті, та членів екіпажу яхти подається завчасно, але не пізніше ніж за дві години до прибуття яхти у порт підрозділу охорони державного кордону, у зоні відповідальності якого знаходиться найближчий пункт пропуску через державний кордон.
 
217. У разі виникнення обставин непереборної сили яхта, що прибула з іншої держави, може зайти до порту, розташованого на території України, в якому не відкрито пункт пропуску через державний кордон, без дозволу капітана порту, але з наступним його повідомленням про прихід. Капітан порту про прибуття у порт такої яхти інформує підрозділ охорони державного кордону, у зоні відповідальності якого знаходиться найближчий пункт пропуску через державний кордон.
 
218. Яхта може входити до розташованого на території України порту, в якому не відкрито пункту пропуску через державний кордон.
 
219. Стаття 21. Прикордонний контроль риболовних суден
 
220. 1. Прикордонний контроль риболовних суден, що приписані до портів України та ведуть прибережне рибальство, здійснюється лише за результатами аналізу та оцінки ризиків.
 
221. 2. Прикордонний контроль риболовних суден, що приписані до портів України і виходять на промисел в Азово-Чорноморський басейн без заходу в іноземні порти, може не здійснюватися протягом 30 діб з дня останнього проходження прикордонного контролю. Протягом зазначеного строку судна можуть багаторазово виходити в район промислу та повертатися до визначених для них причалів (пристаней), пунктів базування в місці розташування риболовних підприємств або рибних портів для вивантаження улову, отримання предметів постачання та здійснення позапланових ремонтних робіт. Члени командного складу таких суден повинні мати посвідчення особи моряка, а інші члени екіпажу — документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.
 
222. 3. Риболовні судна, що виходять на промисел у води за межами юрисдикції України, підлягають прикордонному, митному та іншим видам контролю в пункті пропуску через державний кордон у порядку, передбаченому статтею 18 цього Закону.
 
223. 4. Іноземні судна, що ведуть прибережне рибальство у водах, що перебувають під юрисдикцією України, підлягають прикордонному контролю в порядку, передбаченому статтею 18 цього Закону.
 
224. 5. Підхід суден, зазначених у частинах третій і четвертій цієї статті, до причалів (пристаней, пунктів базування) поза пунктами пропуску через державний кордон для вивантаження продукції та висадки людей без дозволу підрозділу охорони державного кордону та митного органу забороняється.
 
225. Стаття 22. Прикордонний контроль поромів закордонного сполучення
 
226. 1. Під час здійснення прикордонного контролю поромів закордонного сполучення:
 
227. у пунктах пропуску через державний кордон відповідно до частини п’ятої статті 6 цього Закону встановлюються окремі смуги та напрями руху осіб і транспортних засобів, кількість яких повинна бути достатньою для забезпечення швидкого проведення прикордонного контролю;
 
228. контроль піших пасажирів провадиться на окремих смугах руху, у місцях та зонах здійснення контролю. Пасажири порому, що подорожують автобусом, вважаються пішими пасажирами і виходять з автобуса для здійснення прикордонного контролю;
 
229. контроль водіїв та пасажирів легкових транспортних засобів провадиться під час їх перебування в транспортних засобах;
 
230. контроль водіїв вантажних транспортних засобів та всіх осіб, що їх супроводжують, провадиться під час їх перебування в транспортному засобі окремо від інших пасажирів порому;
 
231. за результатами аналізу та оцінки ризиків для виявлення незаконних мігрантів провадиться вибірковий огляд пасажирських транспортних засобів, а в разі потреби вантажу та іншого майна, що міститься в транспортних засобах;
 
232. члени екіпажів поромів проходять прикордонний контроль у порядку, передбаченому статтею 18 цього Закону для членів екіпажу морських суден.
 
233. Стаття 23. Прикордонний контроль окремих категорій осіб
 
234. 1. Глави держав, а в разі відсутності у відповідних державах інституту президента — глави урядів і члени делегацій, які прибувають разом з ними та про прибуття яких офіційно повідомлено дипломатичними каналами, не підлягають прикордонному контролю.
 
235. 2. Особам з дипломатичними, офіційними або службовими паспортами, виданими іноземними державами, що визнані Україною, а також особам, які виконують свої обов’язки згідно з повноваженнями, наданими міжнародними організаціями, що підтверджується відповідними документами, надається пріоритет перед іншими особами під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон. Зазначені особи не зобов’язані підтверджувати наявність у них фінансового забезпечення для перебування в Україні.
 
236. У разі коли особа заявляє про наявність у неї привілеїв, імунітету або пільг, посадова особа Державної прикордонної служби України має право вимагати від неї пред’явлення документів, що підтверджують відповідний статус.
 
237. Акредитовані в Міністерстві закордонних справ України працівники дипломатичних представництв та консульських установ і члени їх сімей можуть в’їжджати на територію України за акредитаційними картками та паспортними документами.
 
238. Рішення про відмову у в’їзді в Україну особам з дипломатичними, офіційними або службовими паспортами може бути прийнято тільки за погодженням з Міністерством закордонних справ України.
 
239. 3. Прикордонний контроль пілотів та інших членів екіпажів повітряних суден, які здійснюють міжнародні польоти, проводиться шляхом перевірки ліцензій пілота або посвідчення (сертифіката) члена екіпажу, що передбачені додатком 9 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, без проставлення в них відмітки про перетинання державного кордону. На зазначених осіб не поширюються вимоги щодо умов в’їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства, передбачені частиною першою статті 7 цього Закону.
 
240. Пілоти та інші члени екіпажів повітряних суден, які здійснюють міжнародні польоти, під час виконання своїх обов’язків на підставі ліцензії пілота або посвідчення (сертифіката) члена екіпажу з дозволу посадових осіб Державної прикордонної служби України можуть:
 
241. заходити до повітряного судна та залишати його в аеропорту проміжної зупинки або в аеропорту прибуття, що розташований на території України;
 
242. виходити на територію населеного пункту України, в якому або поблизу якого розташований аеропорт проміжної зупинки або аеропорт прибуття;
 
243. переїжджати будь-яким транспортним засобом з одного аеропорту в інший аеропорт, розташований на території України, для посадки на літак, що відправляється за межі території України із зазначеного аеропорту.
 
244. У разі коли особи припиняють виконувати обов’язки членів екіпажу повітряного судна, прикордонний контроль зазначених осіб здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом.
 
245. За умови наявності технічних можливостей у пункті пропуску через державний кордон члени екіпажу повітряного судна проходять прикордонний контроль перед пасажирами або в окремих спеціально призначених місцях.
 
246. 4. Членам екіпажу морських суден, які вписані у суднову роль, а також мають посвідчення особи моряка, посадові особи Державної прикордонної служби України можуть надавати дозвіл для перебування в населеному пункті, де розташований порт, або в населених пунктах поблизу нього без проставлення відмітки про перетинання державного кордону.
 
247. У передбачених законодавством України випадках посадові особи Державної прикордонної служби України можуть відмовити моряку у сходженні на берег.
 
248. 5. Прикордонний контроль транскордонних працівників та інших категорій осіб, які регулярно, але не менш як один раз на тиждень перетинають державний кордон (далі — інші категорії осіб) здійснюється у порядку, передбаченому статтями 7—14 цього Закону.
 
249. Транскордонні працівники або інші категорії осіб, які регулярно перетинають державний кордон в одному і тому самому пункті пропуску і щодо яких після проходження попереднього прикордонного контролю не було виявлено підстав для непропущення через державний кордон, перевіряються в мінімальному обсязі — на предмет наявності дійсного паспортного документа, а іноземці та особи без громадянства також на виконання умов в’їзду в Україну. Процедура контролю другої лінії застосовується до таких іноземців та осіб без громадянства з урахуванням результатів аналізу та оцінки ризиків без попередження та з нерегулярними інтервалами.
 
250. 6. Під час пропуску через державний кордон дітей віком до 16 років посадові особи Державної прикордонної служби України перевіряють у осіб, які їх супроводжують, документи, що дають право на супроводження таких дітей.
 
251. У разі коли існують серйозні підстави для виникнення підозри, що дитина віком до 16 років незаконно переміщується через державний кордон, посадова особа Державної прикордонної служби України з’ясовує відповідно до законодавства України підстави для перетинання такою дитиною державного кордону.
 
252. Стаття 24. Реєстрація паспортних документів іноземців та осіб без громадянства у пунктах пропуску через державний кордон
 
253. 1. Реєстрація паспортних документів іноземців та осіб без громадянства у пунктах пропуску через державний кордон здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
254. Розділ ІV
 
255. ВЗАЄМОДІЯ ТА СПІВПРАЦЯ З ПИТАНЬ ЗДІЙСНЕННЯ ПРИКОРДОННОГО КОНТРОЛЮ
 
256. Стаття 25. Взаємодія державних органів влади України під час здійснення пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів у пунктах пропуску через державний кордон
 
257. 1. Діяльність державних органів, що здійснюють різні види контролю під час перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів та іншого майна або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон, координується органами охорони державного кордону.
 
258. 2. Взаємодія контрольних органів і служб, загальний порядок та послідовність проведення всіх видів контролю в пунктах пропуску через державний кордон визначаються технологічними схемами пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна для конкретних пунктів пропуску через державний кордон, які затверджуються керівниками органів охорони державного кордону за погодженням з керівниками митних органів та контролюючих органів і служб, що здійснюють свої функції у пунктах пропуску через державний кордон, та у відповідних випадках з керівниками підприємств, на території яких розміщено пункти пропуску через державний кордон.
 
259. 3. Державні органи та органи місцевого самоврядування співпрацюють відповідно до своєї компетенції з Державною прикордонною службою України з метою забезпечення здійснення прикордонного контролю.
 
260. 4. Державна прикордонна служба України здійснює співпрацю з прикордонною охороною інших держав, включаючи обмін офіцерами зв’язку, створення консультаційних пунктів та використання інших форм взаємодії відповідно до міжнародних договорів України.
 
261. Стаття 26. Спільний прикордонний контроль із суміжними державами
 
262. 1. На державному кордоні згідно з міжнародними договорами може здійснюватися спільний контроль за перетинанням державного кордону особами, транспортними засобами і переміщенням через нього вантажів та іншого майна шляхом співробітництва державних органів України та відповідних органів суміжних держав.
 
263. 2. Спільний контроль може здійснюватися як на території України, так і за її межами.
 
264. 3. Питання, пов’язані з визначенням мети, послідовності процедур та обсягу прикордонного контролю під час здійснення спільного контролю, регулюються відповідно до міжнародних договорів.
 
265. Розділ V
 
266. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
267. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.