Кількість абзаців - 189 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо видачі особи (екстрадиції) (Друге читання)

0. Проект
 
1. Закон України
 
2. Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо видачі особи (екстрадиції)
 
3. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
4. І. Внести до Кримінально-процесуального кодексу України такі зміни:
 
5. 1) доповнити частину першу статті 6 новим пунктом дванадцятим такого змісту:
 
6. "12) стосовно злочину, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу".
 
7. 2) доповнити статтю 23-2 новою частиною п’ятою такого змісту:
 
8. "Суд може винести окрему ухвалу (постанову) щодо вирішення питання про екстрадицію, тимчасову видачу, тимчасову передачу, продовження строку тимчасової видачі або тимчасової передачі особи в Україну".
 
9. У зв’язку з цим частини п’яту - сьому вважати відповідно частинами шостою-восьмою;
 
10. 3)статтю 32 доповнити новими пунктами 21-28 такого змісту:
 
11. "21) "Видача особи (екстрадиція)" - форма міжнародної співпраці держав в боротьбі зі злочинністю, яка полягає в арешті і доставлені однією державою іншій (за запитом) особи, що підозрюється або обвинувачується в скоєнні злочину, або ж засудженого злочинця, для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, а також особи, яка розшукується для утримання під вартою.
 
12. Екстрадиція включає офіційний запит про видачу особи, її встановлення на території однієї держави, перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі, а також прийняття рішення за запитом та фактичну видачу такої особи іншій державі.
 
13. 22) "Екстрадиційний злочин" - передбачене кримінальним законом України або іноземної держави діяння, яке відповідає вимогам міжнародного договору щодо покарання, яке призначене вироком суду або може бути призначене у разі визнання особи винною у його вчиненні;
 
14. 23) "Екстрадиційний арешт" - взяття особи під варту з метою забезпечення її екстрадиції;
 
15. 24) "Екстрадиційна перевірка" - діяльність щодо встановлення та дослідження визначених міжнародним договором і чинним законодавством України обставин, які можуть перешкоджати видачі особи;
 
16. 25) "Екстрадиційне провадження" - процедура розгляду та вирішення запиту про екстрадицію;
 
17. 26) "Тимчасовий арешт" - взяття під варту особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину за межами України, на строк, визначений міжнародним договором для отримання запиту про екстрадицію;
 
18. 27) "Тимчасова видача" - видача на певний строк особи, яка відбуває покарання на території однієї держави, до іншої держави для притягнення до кримінальної відповідальності;
 
19. 28) "Тимчасова передача" - передача на певний строк особи, яка відбуває покарання на території однієї держави, до іншої держави для дачі показань або участі у проведенні процесуальних дій у справі, у якій вона не притягується до кримінальної відповідальності.";
 
20. 4) у статті 106:
 
21. частину першу доповнити пунктом 4 такого змісту:
 
22. "4) коли наявні дані про вчинення особою злочину за межами України та оголошення її у розшук компетентним органом іноземної держави";
 
23. пункт 1 частини шостої доповнити словами "або встановлені обставини, при яких екстрадиція не здійснюється";
 
24. пункт 3 частини шостої доповнити словами "або застосування тимчасового арешту у зв’язку із вчиненням злочину за межами України";
 
25. друге речення частини сьомої доповнити словами "або застосування тимчасового арешту";
 
26. третє речення частини сьомої після слів "обрання запобіжного заходу" доповнити словами "або застосування тимчасового арешту";
 
27. у частині восьмій слова та цифри "статтею 165-2" замінити словами та цифрами "статтями 165-2, 460";
 
28. частину одинадцяту після слів "взяття під варту" доповнити словами "чи тимчасового арешту";
 
29. 5) доповнити статтю 114 новою частиною шостою такого змісту:
 
30. "Слідчий може винести постанову щодо вирішення питання про екстрадицію, тимчасову видачу, тимчасову передачу, продовження строку тимчасової видачі або тимчасової передачі особи в Україну. Разом із постановою слідчий, у відповідності до вимог міжнародного договору, що є чинним для України та держави, на території якої встановлена особа, готує документи про видачу особи".
 
31. У зв’язку з цим частину шосту вважати частиною сьомою;
 
32. 6) доповнити статтю 165-2 новою частиною шостою такого змісту:
 
33. "Суд приймає рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту за відсутності обвинуваченого лише у разі оголошення його у міждержавний або міжнародний розшук. У таких випадках після затримання особи і не пізніше ніж через сорок вісім годин з моменту доставки її до місця провадження у справі суд за участю обвинуваченого розглядає питання про застосування до нього обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну та виносить постанову".
 
34. У зв’язку з цим частини шосту - восьму вважати відповідно частинами сьомою-дев’ятою;
 
35. 7) у статті 227:
 
36. пункт 3 частини першої доповнити словами "а також про винесення постанов щодо вирішення питання про екстрадицію, тимчасову видачу або тимчасову передачу особи в Україну";
 
37. доповнити новим пунктом 3-1 такого змісту:
 
38. "3-1) перевіряє перед направленням вищестоящому прокуророві постанови органів досудового слідства щодо вирішення питання про екстрадицію, тимчасову видачу, тимчасову передачу, продовження строку тимчасової видачі або тимчасової передачі особи в Україну та документи про видачу особи, повертає їх відповідному органу з письмовими вказівками, якщо вважає їх необґрунтованими або таким, що не відповідають вимогам міжнародних договорів і чинного законодавства";
 
39. доповнити новим пунктом 4-1 такого змісту:
 
40. "4-1) доручає органам дізнання проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили злочини за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою їх екстрадиції, тимчасової видачі або тимчасової передачі за запитами компетентних органів іноземних держав";
 
41. 8) частину шосту статті 349 після цифр "236-8" доповнити цифрами "460, 461, 466";
 
42. 9) у статті 382:
 
43. речення третє частини першої після цифр "205" доповнити цифрами "460, 461";
 
44. речення четверте частини першої після цифр "236-8" доповнити цифрами "466";
 
45. 10) доповнити Кодекс новим розділом дев’ятим такого змісту:
 
46. "Розділ дев’ятий
 
47. Видача осіб (екстрадиція)
 
48. Глава 37. Видача осіб (екстрадиція)
 
49. Стаття 450. Центральний орган
 
50. Центральним органом з виконання міжнародних договорів України про екстрадицію є Генеральна прокуратура України.
 
51. При здійсненні функцій центрального органу Генеральна прокуратура України:
 
52. 1) звертається до компетентних органів іноземних держав із запитами про екстрадицію, тимчасову видачу та тимчасову передачу особи в Україну;
 
53. 2) приймає рішення за запитами компетентних органів іноземних держав про видачу осіб з України;
 
54. 3) організовує проведення екстрадиційної перевірки;
 
55. 4) організовує прийом-передачу осіб, щодо яких прийняті рішення про екстрадицію;
 
56. 5) надає доручення органам прокуратури, дізнання та іншим відповідним установам;
 
57. 6) вирішує запити компетентних органів іноземних держав про тимчасову видачу, транзитне перевезення та тимчасову передачу засуджених осіб;
 
58. 7) здійснює інші повноваження, визначені чинними міжнародними договорами про екстрадицію.
 
59. Стаття 451. Порядок підготовки та передачі запитів
 
60. Орган досудового слідства виносить постанову, а суд, у провадженні якого перебуває кримінальна справа або яким постановлено вирок, окрему ухвалу (постанову) щодо вирішення питання про екстрадицію особи в Україну.
 
61. Після винесення постанови чи окремої ухвали (постанови) орган досудового слідства чи суд, у відповідності до вимог міжнародного договору, що є чинним для України та держави, на території якої встановлена особа, готують документи про видачу особи.
 
62. Постанова органу досудового слідства чи окрема ухвала (постанова) суду щодо вирішення питання про екстрадицію особи в Україну разом із документами про видачу особи передаються Генеральній прокуратурі України через прокуратуру області не пізніше десяти днів з моменту затримання особи на території іноземної держави. У вказаний строк безпосередньо передаються Генеральній прокуратурі України відповідні постанови та документи про видачу особи слідчих підрозділів у складі Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної податкової адміністрації України.
 
63. Генеральна прокуратура України після отримання постанови органу досудового слідства чи окремої ухвали (постанови) щодо вирішення питання про екстрадицію особи в Україну та документів про видачу особи перевіряє:
 
64. 1) громадянство особи;
 
65. 2) екстрадиційність злочину за чинним законодавством України;
 
66. 3) наявність строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності;
 
67. 4) відповідність оформлення документів про видачу особи вимогам міжнародного договору;
 
68. 5) дотримання інших вимог міжнародного договору щодо екстрадиції.
 
69. Генеральний прокурор України або його заступник протягом п’яти днів з моменту отримання постанови органу досудового слідства чи окремої ухвали (постанови) щодо вирішення питання про екстрадицію особи в Україну та документів про видачу особи вирішує питання по суті, і, за наявності підстав передбачених міжнародним договором, звертається до компетентного органу іноземної держави із запитом про видачу особи в Україну.
 
70. Генеральна прокуратура України може не звертатися до компетентного органу іноземної держави із запитом про видачу особи, якщо екстрадиція буде явно невиправданою з огляду на співвідношення тяжкості вчиненого особою злочину та ймовірних витрат, необхідних для її здійснення.
 
71. Стаття 452. Межі кримінального переслідування виданої особи
 
72. Видана в Україну особа може притягуватися до кримінальної відповідальності і щодо неї може бути виконаний вирок суду лише за ті злочини, у зв’язку з якими здійснена екстрадиція.
 
73. Обмеження, висловлені компетентним органом іноземної держави при прийнятті рішення про видачу особи в Україну, є обов’язковими при прийнятті процесуальних рішень.
 
74. У разі вчинення особою до її екстрадиції злочинів, за які вона не була видана, притягнути таку особу до кримінальної відповідальності або виконати вирок суду за ці злочини можна лише після отримання згоди компетентного органу іноземної держави, що видала особу.
 
75. Запит про надання такої згоди готується та надсилається у порядку, передбаченому для запиту про екстрадицію.
 
76. Отримання такої згоди не вимагається у разі притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені нею після видачі.
 
77. Стаття 453. Зарахування строку тримання під вартою особи, яка видана в Україну
 
78. Час тримання під вартою особи на території іноземної держави, а також час її етапування зараховуються до загального строку відбування покарання, призначеного вироком суду.
 
79. Стаття 454. Інформування про результати кримінального переслідування виданої особи
 
80. Про результати кримінального переслідування виданої особи Генеральна прокуратура України інформує компетентний орган іноземної держави, який прийняв рішення про екстрадицію.
 
81. Стаття 455. Тимчасова видача та тимчасова передача
 
82. Орган досудового слідства виносить постанову, а суд, у провадженні якого перебуває кримінальна справа або яким постановлено вирок, окрему ухвалу (постанову) щодо вирішення питання про тимчасову видачу особи, яка відбуває покарання на території іноземної держави, з метою попередження закінчення строків давності притягнення такої особи до кримінальної відповідальності та можливої втрати доказів у вчиненні злочинів на території України.
 
83. Якщо для дачі показань або участі у проведенні процесуальних дій у справі необхідна присутність особи, яка відбуває покарання на території іноземної держави і не притягується до кримінальної відповідальності у цій справі, орган досудового слідства виносить постанову, а суд, у провадженні якого перебуває кримінальна справа або яким постановлено вирок, окрему ухвалу (постанову) щодо вирішення питання про тимчасову передачу такої особи в Україну.
 
84. Запит про тимчасову видачу або тимчасову передачу готується та передається у порядку, передбаченому цим Кодексом для запиту про екстрадицію.
 
85. У разі задоволення компетентним органом іноземної держави запиту Генеральної прокуратури України про тимчасову видачу або тимчасову передачу така особа має бути повернута після проведення процесуальних дій, для яких вона була видана (передана), у погоджений з іноземною державою строк.
 
86. Орган досудового слідства може винести постанову, а суд, у провадженні якого перебуває кримінальна справа або яким постановлено вирок, окрему ухвалу (постанову) щодо вирішення питання про продовження строку тимчасової видачі або тимчасової передачі, які надсилаються Генеральній прокуратурі України не пізніше як за двадцять днів до закінчення строку тимчасової видачі або тимчасової передачі.
 
87. Стаття 456. Спеціальні правила щодо тримання під вартою
 
88. Рішення компетентного органу іноземної держави є правовою підставою для тримання під вартою на території України осіб, які:
 
89. 1) за дорученням Генеральної прокуратури України транзитно перевозяться територією України;
 
90. 2) відбувають покарання у вигляді позбавлення волі в іноземних державах і тимчасово видані в Україну для притягнення до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені в Україні;
 
91. 3) відбувають покарання у вигляді позбавлення волі в іноземних державах і тимчасово передані в Україну для проведення за їх участю процесуальних дій у кримінальних справах.
 
92. Стаття 457. Участь захисника
 
93. З метою захисту своїх прав і законних інтересів та отримання необхідної юридичної допомоги особа, щодо якої вирішується питання про екстрадицію, має право на захисника у порядку та на умовах, передбачених цим Кодексом.
 
94. Захисник запрошується особою, щодо якої вирішується питання про екстрадицію, її законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою такої особи. Орган дізнання та прокурор зобов’язані надати затриманій особі чи особі, щодо якої застосований тимчасовий або екстрадиційний арешт, допомогу у встановленні зв’язку з захисником або з особами, які можуть запросити захисника.
 
95. Прокурор, якому доручено проведення екстрадиційної перевірки, може призначити захисника у встановленому законом порядку через адвокатське об’єднання. Вимога прокурора про призначення захисника є обов’язковою для керівника адвокатського об’єднання.
 
96. Про допуск захисника до участі в екстрадиційному провадженні орган дізнання, прокурор виносять постанову.
 
97. Стаття 458. Участь перекладача
 
98. Під час екстрадиційного провадження відповідно до правил, встановлених цим Кодексом, залучається перекладач:
 
99. 1) для забезпечення перекладу документів;
 
100. 2) якщо особа не володіє мовою, якою здійснюється провадження.
 
101. Особі, щодо якої здійснюється екстрадиційне провадження, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
 
102. Стаття 459. Затримання особи, яка скоїла злочин за межами України
 
103. Затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою у зв’язку із вчиненням злочину, здійснюється органом дізнання у порядку, передбаченому статтею 106 цього Кодексу.
 
104. Про затримання негайно інформується прокурор, що здійснює нагляд за додержанням законів органом дізнання, який здійснив затримання. Повідомлення прокурору, до якого додається копія протоколу, повинне містити докладну інформацію щодо підстав та мотивів затримання.
 
105. Прокурор, отримавши повідомлення, перевіряє законність затримання особи, яка розшукується компетентними органами іноземних держав, та негайно інформує прокуратуру області або іншу вищестоящу прокуратуру, яка діє на правах прокуратури області.
 
106. Про затримання таких осіб прокуратура області протягом сімдесяти двох годин після затримання повідомляє Генеральну прокуратуру України.
 
107. Про кожен випадок затримання громадянина іноземної держави, який скоїв злочин за межами України, прокуратура області також повідомляє дипломатичне представництво або консульську установу цієї держави.
 
108. Оскарження затримання таких осіб та розгляд скарг про їх затримання здійснюються за правилами, встановленими статтею 106 цього Кодексу.
 
109. Стаття 460. Тимчасовий арешт
 
110. До затриманої особи, яка скоїла злочин за межами України, застосовується тимчасовий арешт на 40 діб або інший, встановлений відповідним міжнародним договором термін, до надходження запиту про її видачу.
 
111. Тимчасовий арешт застосовується до особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину за межами України.
 
112. Орган дізнання, який затримав особу, вносить за згодою прокурора подання до суду про застосування тимчасового арешту. Таке ж подання вправі внести прокурор.
 
113. До подання додаються:
 
114. 1) протокол затримання особи;
 
115. 2) документи, що містять дані про вчинення особою злочину на території іноземної держави та обрання щодо неї запобіжного заходу компетентним органом іноземної держави;
 
116. 3) документи, що підтверджують особу затриманого.
 
117. Подання має бути розглянуто протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання особи.
 
118. При розгляді подання суддя встановлює особу, пропонує їй зробити заяву, досліджує наявність документів, передбачених пунктом 2 частини четвертої цієї статті, вислуховує думку прокурора, інших учасників і виносить постанову:
 
119. 1) про відмову в застосуванні тимчасового арешту, якщо для його обрання немає підстав;
 
120. 2) про застосування тимчасового арешту до надходження запиту про екстрадицію на 40 діб або інший термін, встановлений відповідним міжнародним договором.
 
121. На постанову судді до апеляційного суду прокурором, особою, щодо якої вирішується питання про екстрадицію, її захисником протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді.
 
122. Звільнення особи з-під варти у зв’язку з несвоєчасним надходженням до Генеральної прокуратури України запиту про видачу не перешкоджає застосуванню до неї екстрадиційного арешту у разі отримання в подальшому такого запиту.
 
123. Стаття 461. Екстрадиційний арешт
 
124. Після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи прокурор готує подання про її екстрадиційний арешт.
 
125. Разом із поданням на розгляд суду подаються:
 
126. 1) оригінал запиту компетентного органу іноземної держави про екстрадицію або його засвідчена копія, якщо Генеральною прокуратурою України письмово підтверджений факт надходження вказаних документів від компетентного органу іноземної держави;
 
127. 2) дані про громадянство особи;
 
128. 3) матеріали екстрадиційної перевірки.
 
129. Матеріали, що подаються до суду, мають бути перекладені на державну мову або іншу мову, передбачену міжнародним договором.
 
130. Після одержання подання суддя встановлює особу, пропонує їй зробити заяву, досліджує запит про видачу та матеріали екстрадиційної перевірки, вислуховує думку прокурора, інших учасників і виносить постанову:
 
131. 1) про відмову в застосуванні екстрадиційного арешту, якщо для його обрання немає підстав;
 
132. 2) про застосування екстрадиційного арешту до вирішення питання щодо видачі особи та фактичної її видачі іноземній державі.
 
133. При розгляді подання суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі відносно особи, щодо якої надійшов запит про видачу.
 
134. На постанову судді до апеляційного суду прокурором, особою, щодо якої вирішується питання про видачу, її захисником протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді.
 
135. Екстрадиційний арешт особи не може продовжуватися більше вісімнадцяти місяців. У межах цього терміну суддя за поданням прокурора переглядає наявність підстав для продовження застосування екстрадиційного арешту не рідше одного разу на два місяці.
 
136. Звільнення особи з-під екстрадиційного арешту не перешкоджає повторному його застосуванню з метою фактичної видачі особи іноземній державі на виконання рішення про видачу.
 
137. Стаття 462. Скасування тимчасового або екстрадиційного арешту
 
138. Тимчасовий або екстрадиційний арешт скасовується, якщо:
 
139. 1) Генеральна прокуратура України не отримала у передбачені міжнародним договором строки запит про екстрадицію;
 
140. 2) під час екстрадиційної перевірки встановлені обставини, при яких екстрадиція не здійснюється;
 
141. 3) компетентний орган іноземної держави відмовився вимагати видачу особи;
 
142. 4) Генеральною прокуратурою України прийняте рішення про відмову в екстрадиції.
 
143. Скасування тимчасового або екстрадиційного арешту здійснюється прокурором області або його заступником за погодженням з Генеральною прокуратурою України. Про скасування тимчасового або екстрадиційного арешту прокурор виносить постанову, в якій зазначає про наявність підстав, які унеможливлюють подальше застосування до особи вказаних заходів.
 
144. Особа також звільняється з-під варти, якщо немає достатніх підстав для продовження екстрадиційного арешту або у разі закінчення його максимального строку.
 
145. У цьому випадку за погодженням з Генеральною прокуратурою України прокурор області або його заступник виносить постанову про застосування заходів для забезпечення у подальшому видачі особи іноземній державі та звільняє таку особу з-під варти.
 
146. Заходи, застосовані при звільненні особи з-під варти, мають бути достатніми, щоб гарантувати можливість виконання рішення про екстрадицію, і можуть, зокрема включати вилучення паспорта або іншого документу для виїзду за кордон, заставу, встановлення обмежень пересування особи та контролю за місцем її перебування. Особа також попереджається, що у разі порушення покладених на неї обов’язків та її неналежної поведінки до неї можуть бути застосовані більш суворі заходи.
 
147. Виконання постанови про застосування заходів для забезпечення екстрадиції покладається на органи дізнання.
 
148. Копія постанови про звільнення з-під варти надсилається начальнику місця попереднього ув’язнення та суду, який приймав рішення про застосування тимчасового або екстрадиційного арешту.
 
149. Стаття 463. Екстрадиційна перевірка
 
150. Екстрадиційна перевірка існування обставин, які можуть перешкоджати видачі особи, проводиться прокуратурою області за дорученням Генеральної прокуратури України.
 
151. Така перевірка здійснюється в строк не більше тридцяти днів, який може бути продовжений Генеральною прокуратурою України.
 
152. Матеріали перевірки прокурор області разом зі своїм висновком щодо можливості видачі особи надсилає Генеральній прокуратурі України.
 
153. Стаття 464. Відмова в екстрадиції
 
154. Підстави для відмови в екстрадиції до іноземної держави визначаються чинним міжнародним договором України.
 
155. У будь-якому випадку не може бути видана особа, яка відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу є громадянином України.
 
156. Особа, якій надано статус біженця, не може бути видана іноземній державі, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, віросповідання (релігію), національність, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.
 
157. У разі відмови у видачі з мотивів громадянства та наявності статусу біженця за клопотанням компетентного органу іноземної держави Генеральна прокуратура України надає доручення органу досудового слідства здійснити розслідування кримінальної справи відносно цієї особи у порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
158. У видачі відмовляється, якщо компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу Генеральної прокуратури України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про екстрадицію.
 
159. Стаття 465. Рішення за запитом про екстрадицію
 
160. Після вивчення матеріалів екстрадиційної перевірки Генеральна прокуратура України приймає рішення про екстрадицію або відмову в екстрадиції до іноземної держави. Рішення оформляється постановою, яка виноситься Генеральним прокурором України або його заступником.
 
161. Про рішення Генеральної прокуратури України повідомляється компетентному органу іноземної держави, а також особі, щодо якої прийняте рішення про видачу.
 
162. У разі прийняття рішення про екстрадицію такій особі вручається копія постанови. Якщо упродовж семи днів вказана постанова не оскаржена до суду, організовується фактична видача цієї особи компетентним органам іноземної держави.
 
163. Стаття 466. Порядок оскарження рішення про екстрадицію
 
164. Постанова про екстрадицію може бути оскаржена цією особою або її захисником до місцевого суду за місцем тримання такої особи під вартою.
 
165. Начальник місця попереднього ув’язнення негайно надсилає скаргу до суду і повідомляє про це прокуратуру області.
 
166. При прийнятті до провадження скарги на постанову про екстрадицію суд призначає її до розгляду та повідомляє про це Генеральну прокуратуру України і прокуратуру області.
 
167. Прокуратура області на вимогу суду надсилає матеріали, які підтверджують законність і обґрунтованість рішення про видачу особи.
 
168. Розгляд скарги здійснюється суддею одноособово не пізніше десяти днів з дня її надходження до суду. Судовий розгляд проводиться за участю прокурора, особи, щодо якої прийняте рішення про видачу, та її захисника, якщо він бере участь у справі.
 
169. При розгляді скарги суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі відносно особи, щодо якої надійшов запит про екстрадицію.
 
170. За результатами розгляду суддя своєю мотивованою постановою:
 
171. 1) залишає скаргу без задоволення;
 
172. 2) задовольняє скаргу і скасовує постанову про екстрадицію.
 
173. Після набрання законної сили постановою судді про скасування постанови про екстрадицію прокурор виносить постанову про звільнення особи з-під варти.
 
174. На постанову судді протягом семи днів з дня її винесення може бути подана апеляція прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, особою, щодо якої прийнято рішення, або її захисником. Подача апеляції зупиняє виконання постанови судді.
 
175. Особи, вказані у частинах третій та четвертій статті 384 цього Кодексу, мають право подати касаційне подання на рішення суду першої та апеляційної інстанції з мотивів неправильного застосування судом норм міжнародних договорів України, якщо скасування постанови про екстрадицію перешкоджає подальшому провадженню у справі щодо особи, видача якої запитувалася іноземною державою. Таке касаційне подання може бути внесене лише у випадку, якщо рішення суду першої інстанції переглядалося в апеляційному порядку.
 
176. Стаття 467. Відкладення видачі
 
177. Після прийняття рішення про екстрадицію Генеральна прокуратура України може відкласти фактичну видачу особи, якщо:
 
178. 1) особа, щодо якої прийняте рішення про екстрадицію, притягається до кримінальної відповідальності або відбуває покарання за інші злочини на території України - до закінчення досудового розслідування або судового розгляду справи, відбуття покарання або звільнення від покарання з будь-яких законних підстав;
 
179. 2) особа, щодо якої надійшов запит про видачу, тяжко хворіє і за станом здоров’я не може бути видана без шкоди її здоров’ю - до видужання особи.
 
180. У цьому випадку прокуратура області за дорученням Генеральної прокуратури України здійснює нагляд за процесом відбування особою покарання або контролює хід її лікування.
 
181. За відсутності обставин, що перешкоджають видачі компетентним органам іноземної держави особи, щодо якої прийняте рішення про екстрадицію, прокуратура області забезпечує застосування екстрадиційного арешту в порядку, передбаченому статтею 461 цього Кодексу.
 
182. Стаття 468. Фактична видача особи
 
183. З метою фактичної видачі особи, щодо якої прийняте рішення про екстрадицію, Генеральна прокуратура України надає відповідні доручення компетентним органам України.
 
184. Фактична видача особи має бути здійснена упродовж тридцяти днів з моменту надання такого доручення. Цей строк може бути продовжений Генеральною прокуратурою України до тридцяти днів, після чого особа підлягає звільненню з-під варти.
 
185. Під час фактичної видачі особи компетентний орган іноземної держави інформується про строк перебування її під вартою в Україні".
 
186. ІІ. Прикінцеві положення:
 
187. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 
188. 2. Верховному Суду України, Генеральній прокуратурі України, Службі безпеки України, Міністерству юстиції України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній податковій адміністрації України, Державному департаменту України з питань виконання покарань та Державній прикордонній службі України у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.