Кількість абзаців - 88 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань міграції (Друге читання)

0. Проект
 
1. ЗАКОН УКРАЇНИ
 
2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань міграції
 
3. З метою удосконалення правових засад реалізації державної міграційної політики, забезпечення умов для реалізації прав мігрантів, посилення юридичної відповідальності, як іноземців, так і громадян України, за порушення міграційного законодавства Верховна Рада України постановляє:
 
4. І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
5. 1. У Законі України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства " (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 23, ст. 161):
 
6. 1) Статтю 4 викласти в такій редакції:
„Стаття 4. Надання притулку
 
7. Відповідно до Конституції та закону іноземцям та особам без громадянства може надаватися притулок в Україні ".
 
8. 2) Статтю 25 викласти в такій редакції:
„Стаття 25. В'їзд в Україну
Іноземці та особи без громадянства можуть в'їжджати в Україну за дійсними паспортними документами і лише в пунктах пропуску через державний кордон України. При цьому іноземці та особи без громадянства повинні одержати у встановленому порядку в'їзну візу, якщо інше не передбачено законодавством України.
 
9. В'їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється:
 
10. - в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку;
 
11. - якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, охорони здоров'я, а також забезпечення екологічної безпеки та охорони довкілля;
 
12. - якщо при порушенні клопотання про в'їзд або при в’їзді в Україну він подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені чи зіпсовані документи, а також, якщо його документи не відповідають встановленому зразку або належать іншій особі;
 
13. - якщо при в’їзді на територію України він не подав паспортний документ, візу або інші документи, необхідні для в’їзду в Україну відповідно до чинного законодавства;
 
14. - якщо він у пункті пропуску через державний кордон України порушив правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконав законних вимог посадових осіб Державної прикордонної служби України, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
 
15. - якщо встановлено факти порушення ним законодавства України під час попереднього перебування в Україні;
 
16. - якщо є обґрунтовані підстави вважати, що він має інші, ніж заявлені ним при порушенні клопотання про в’їзд або при в’їзді в Україну, причини та мету в’їзду або не надав підтвердження щодо причини та мети в’їзду;
 
17. - якщо є обґрунтовані підстави вважати, що він є носієм інфекційної чи іншої хвороби, включеної до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади в сфері охорони здоров’я або прибув із країни зі особливо складною епідеміологічною ситуацією;
 
18. - якщо він в’їжджає в Україну з метою транзитного проїзду, але не має належним чином оформлених документів для в'їзду до країни призначення, або наступних за Україною транзитних країн, а також оплачених квитків з України до зазначених країн;
 
19. - якщо є факти невиконання ним фінансових зобов’язань перед Україною, включаючи пов’язані із попереднім видворенням, в тому числі і після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну у зв’язку з видворенням;
 
20. - якщо він не має фінансових можливостей, необхідних для забезпечення свого перебування в Україні та виїзду з України, включаючи мінімальні грошові кошти на добу в сумі, що визначається Кабінетом Міністрів України.
 
21. 3) доповнити Закон статтею 28-1 такого змісту:
„Стаття 28-1. Зупинення іноземців та осіб без громадянства на державному кордоні України
 
22. Якщо іноземцю та особі без громадянства не дозволяється в'їзд в Україну в пункті пропуску через державний кордон України, він має бути зупинений на державному кордоні України та негайно повернутий в країну, з якої він прибув, або в країну походження чи попереднього перебування тим самим транспортним засобом, яким він прибув до України. Витрати на повернення несе такий іноземець, особа без громадянства, компанія - перевізник, транспортним засобом якої він прибув до України, або держава, якщо не доведено вину іноземця чи компанії - перевізника у виникненні причин, що спричинили зупинення.
 
23. В разі неможливості негайного повернення іноземця та особи без громадянства тим самим транспортним засобом, яким він прибув, його може бути затримано в пункті пропуску через державний кордон України до його повернення іншим транспортним засобом.
 
24. Іноземці та особи без громадянства в разі спроби перетину державного кордону України не в пункті пропуску через державний кордон України зупиняються на державному кордоні України та повертаються до країни попереднього перебування. "
 
25. 4) Статті 31 та 32 викласти в такій редакції:
„Стаття 31. Скорочення терміну тимчасового перебування в Україні
 
26. Іноземцю та особі без громадянства, може бути скорочений раніше визначений йому термін перебування в Україні в таких випадках:
 
27. - у разі порушення ним законодавства України, якщо ці порушення не передбачають адміністративної або кримінальної відповідальності;
 
28. - якщо в нього відсутні підстави для подальшого перебування в Україні;
 
29. - якщо в нього немає законних засобів існування, достатніх для забезпечення його перебування в Україні, в розмірі не меншому мінімальних грошових коштів на добу, в сумі, що визначається Кабінетом Міністрів України;
 
30. - якщо його діяльність на території України може негативно впливати на відносини України з іншою країною;
 
31. - якщо під час його перебування виникли підстави для заборони в’їзду відповідно до цього закону;
 
32. - якщо іноземець та особа без громадянства, який прибув для навчання або працевлаштування, не прибув у визначений термін до відповідного навчального закладу або місця роботи і якщо причини неприбуття не визнані поважними державним органом, уповноваженим приймати рішення про видворення.
 
33. Рішення про скорочення терміну тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства в Україні приймається органами внутрішніх справ, Державної прикордонної служби України із обов’язковим зазначенням терміну, в який така особа зобов’язана добровільно виїхати із України. Цей термін не може бути більшим ніж 10 діб з моменту винесення такого рішення.
 
34. У разі прийняття рішення про скорочення терміну тимчасового перебування в Україні іноземця та особи без громадянства така особа зобов’язана щодня з’являтись для реєстрації до органу, який прийняв зазначене рішення про що робляться відповідні відмітки в його паспортному документі.
 
35. У разі, якщо така особа не з'явилась для реєстрації до органу, який прийняв рішення про скорочення терміну тимчасового перебування в Україні, цим органом приймається рішення про видворення цієї особи за межі України.
 
36. Стаття 32. Видворення за межі України
 
37. Іноземець та особа без громадянства має бути видворений за межі України в таких випадках:
 
38. - якщо він вчинив злочин повторно після відбуття призначеного йому покарання;
 
39. - якщо він добровільно не виконав рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні у визначений в цьому рішенні термін;
 
40. - якщо його перебування в Україні становить загрозу національній безпеці або громадському порядку;
 
41. - якщо під час його перебування виникли підстави для заборони в’їзду відповідно до цього закону;
 
42. - якщо він хоча б раз не виконав вимогу щодня з’являтись для реєстрації до органу, який прийняв рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні, за причин, які не визнані поважними.
 
43. Іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України в таких випадках:
 
44. - якщо його діяльність на території України негативно впливає на відносини України з іншою країною;
 
45. - якщо він вчинив адміністративне правопорушення після виконання адміністративного стягнення;
 
46. - якщо в нього немає законних засобів існування, достатніх для забезпечення його перебування в Україні, в розмірі не меншому мінімальних грошових коштів на добу, в сумі, що визначається Кабінетом Міністрів України;
 
47. - якщо іноземець та особа без громадянства, який прибув в Україну для навчання або працевлаштування у визначений термін не прибув до визначеного навчального закладу або місця роботи і якщо причини неприбуття не визнані поважними державним органом, уповноваженим приймати рішення про видворення.
 
48. Рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України за підстав, визначених в частині першій цієї статті, супроводжується забороною подальшого в'їзду в Україну строком до десяти років, а за підстав, визначених в частині другій цієї статті, може супроводжуватись забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п’яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
 
49. Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства можуть бути видворені за межі України за рішенням органів Державної прикордонної служби України (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих ними прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.
 
50. Іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України, в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні.
 
51. Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 5 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
 
52. Орган внутрішніх справ, Державної прикордонної служби або Служби безпеки України може затримати і примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду, крім випадків зупинення іноземця або особи без громадянства на державному кордоні України. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, Державної прикордонної служби України або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
 
53. Іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.
 
54. Типове положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
55. Рішення органів внутрішніх справ, Державної прикордонної служби України або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду. Оскарження зупиняє виконання рішення про видворення, крім випадків, коли необхідність негайного видворення зумовлена інтересами забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.
 
56. Видворення іноземців та осіб без громадянства, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, здійснюється органами Державної прикордонної служби України, а в інших випадках - органами внутрішніх справ. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про видворення здійснюється органом, який його прийняв.
 
57. Іноземці та особи без громадянства, які підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.
 
58. Фізичні або юридичні особи, які запрошували чи приймали цих іноземців та осіб без громадянства, влаштовували їх незаконний в'їзд, проживання, працевлаштування, сприяли в ухиленні від виїзду після закінчення терміну перебування, в порядку, встановленому законом, відшкодовують витрати, завдані державі видворенням зазначених іноземців та осіб без громадянства."
 
59. 5) доповнити Закон статтею 32-1 такого змісту:
„Стаття 32-1. Заборона видворення та інших форм примусового повернення
 
60. Іноземець та особа без громадянства не може бути видворений або в інший спосіб примусово повернутий до країн, де він може зазнати катування, жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, або з якої він може бути висланий або примусово повернутий до країн, де його життю або свободі загрожує небезпека. В цьому випадку іноземцю та особі без громадянства на території України надається притулок рішенням Президента України.
 
61. Дія цієї статті не поширюється на іноземця та особу без громадянства в таких випадках:
 
62. - якщо його перебування в Україні становить серйозну загрозу національній безпеці або громадському порядку;
 
63. - яка він вчинив злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві;
 
64. - якщо він вчинив тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну, якщо таке діяння віднесено Кримінальним кодексом України до тяжких злочинів;
 
65. - якщо він винний у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об'єднаних Націй.
 
66. У зазначених випадках такі особи підлягають видворенню до країни за їх вибором "
 
67. 2. В Кримінальному Кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001, N 25-26 (29.06.2001), ст. 131):
 
68. „Стаття 332. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України
 
69. 1. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод -
 
70. караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією транспортних або інших засобів вчинення злочину, а також з конфіскацією майна або без такої.
 
71. 2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища -
 
72. караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією транспортних або інших засобів вчинення злочину, а також з конфіскацією майна або без такої.
 
73. 3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені щодо малолітнього, або організованою групою -
 
74. караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією з конфіскацією транспортних або інших засобів вчинення злочину, а також з конфіскацією майна.".
 
75. 3. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122):
 
76. 1) Частину першу статті 203 після слів „відповідного терміну перебування" доповнити словами „неприбуття до визначеного місця навчання або працевлаштування після в’їзду в Україну у визначений строк". Також у частині першій статті 203 слова „від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян" замінити словами від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
 
77. 2) У частині другій статті 203 слова „від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян" замінити словами „від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян"
 
78. 3) У частині першій статті 204-1 слова „від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян" замінити словами „від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян", а слова „або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб" виключити.
 
79. 5) У частині другій статті 204-1 слова „від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян " замінити словами „від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ", а слова „або виправні роботи на строк до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб " виключити.
 
80. 6) У статті 206 слова „від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян" замінити словами „від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
 
81. 7) У частині першій статті 206-1 слова „від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян" замінити словами „від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортним засобом строком на два роки". Частини другу та третю статті 206-1 виключити.
 
82. ІІ. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім положень, що встановлюють заборону видворення та інших форм примусового повернення, а також надання притулку, які набирають чинності одночасно з набранням чинності законом України, що регулюватиме надання притулку в Україні.
 
83. ІІІ. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк після набрання чинності цим Законом:
 
84. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
85. забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом
 
86. забезпечити розробку та внесення на розгляд Верховної Ради України проектів законів України про основні засади міграційної політики України та про надання притулку в Україні.
 
87. З метою реалізації положень цього Закону Кабінету Міністрів України забезпечити посилення захисту державного кордону України; передбачати в проектах законів України про Державний бюджет України кошти для фінансування витрат, пов’язаних із примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства, і організувати відшкодування цих витрат у відповідності із законом.