Кількість абзаців - 51 Розмітка (ліва колонка)


Про обіг векселів в Україні (Друге читання)

0. Проект (25.04.2000) ЗАКОН УКРАЇНИ Про обіг векселів в Україні  
1. Цей Закон визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком ІІ до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.  
2. Стаття 1. Законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком ІІ до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.  
3. Стаття 2. Уніфікований закон діє в Україні з такими застереженнями, обумовленими статтями 3, 7, 9, 10 і 13 додатка ІІ до Женевської конвенції 1930 року, якою Уніфікований закон запроваджено:  
4. 1) стаття 10 Уніфікованого закону не застосовується;  
5. 2) на часткову зміну статті 41 Уніфікованого закону сума векселя, виражена в іноземній валюті, на території України може бути сплачена лише в національній валюті України за курсом Національного банку України на день настання строку платежу (або якщо боржник прострочить платіж, на розсуд держателя - на день здійснення платежу) чи в іноземній валюті з додержанням вимог валютного законодавства України.  
6. Це положення застосовується і в тому разі, коли векселедавцем (трасантом) обумовлено, що платіж здійснюється у визначеній у векселі валюті (застереження про здійснення платежу в іноземній валюті);  
7. 3) на часткову зміну абзацу третього статті 44 Уніфікованого закону протест у неплатежі за векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення, повинен бути здійснений або в день, коли вексель підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів;  
8. 4) юридичні ситуації, зазначені в пунктах 2 і 3 статті 43, а також в абзаці шостому статті 44 Уніфікованого закону, визначаються таким чином:  
9. у пункті 2 статті 43 - у разі порушення справи про банкрутство трасата, а також у разі визнання його банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель;  
10. у пункті 3 статті 43 - у разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту;  
11. в абзаці шостому статті 44 - у разі визнання трасата банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель, або у разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, для використання держателем векселя права регресу буде достатнім пред'явлення судового рішення про визнання банкрутом такого трасата чи трасанта;  
12. 5) відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.  
13. Стаття 3. Зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.  
14. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також установи та організації, які фінансуються за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим чи місцевих бюджетів, зобов'язуються та набувають права за переказними і простими векселями лише у випадках і в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.  
15. Використання векселів Національним банком України здійснюється відповідно до законодавства України про обіг векселів.  
16. Розпорядники бюджетних коштів - індосанти за векселями Державного казначейства України здійснюють індосамент на користь юридичних осіб, інтереси яких за відповідною угодою представляють філіали, представництва, інші структурні підрозділи цих юридичних осіб, з обов'язковою умовою заборони нового індосаменту.  
17. Стаття 4. Видавати переказні і прості векселі можна лише для сплати за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.  
18. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, повинна мати перед трасантом зобов'язання, сума якого має бути не менше ніж сума платежу за векселем. Така вимога не стосується банків та кредитно-фінансових установ.  
19. Банки України, а також кредитно-фінансові установи, зареєстровані Національним банком України, також можуть видавати переказні і прості векселі з метою кредитування, залучення коштів або оформлення заборгованості за кредитом.  
20. Умова щодо проведення розрахунків між суб'єктами підприємницької діяльності із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються зобов'язання за цим договором та виникають зобов'язання за векселем.  
21. Особи, винні в порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно із законодавством.  
22. Стаття 5. Векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України разом з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону.  
23. Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою офіційне найменування визначено в їх установчих документах.  
24. Вексель підписується:  
25. від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою;  
26. від імені фізичних осіб - власноручно фізичною особою або уповноваженою нею особою. Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності).  
27. Стаття 6. Платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.  
28. Стаття 7. Установи банків та органи Державного казначейства України, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування векселедавців простих векселів, трасатів (акцептантів) за переказними векселями, виконують функції розрахункових палат згідно із статтею 38 Уніфікованого закону.  
29. Стаття 8. Вексель, опротестований нотаріусом у встановленому законодавством порядку, є виконавчим документом.  
30. Стаття 9. Резиденти можуть видавати векселі як переказні, так і прості, в іноземній валюті для розрахунків з нерезидентами за договорами, що передбачають відстрочення оплати поставлених товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відповідно до валютного законодавства України.  
31. Умова проведення розрахунків між резидентом та нерезидентом із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті). Видача векселя в іноземній валюті на користь нерезидента припиняє зобов'язання резидента за таким договором (контрактом) та створює зобов'язання за векселем.  
32. Резидент, який здійснив поставку товару, виконав роботи, надав послуги на користь нерезидента, може одержати від нерезидента виражений в іноземній валюті вексель, що був виданий резидентом відповідно до частин першої і другої цієї статті. У разі одержання резидентом такого векселя у терміни проведення розрахунків, визначених Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", на такі розрахунки не поширюється вимога щодо обов'язкового зарахування виручки на валютний рахунок.  
33. Придбання резидентом векселя в іноземній валюті та проведення розрахунків між резидентами за таким векселем здійснюються відповідно до валютного законодавства України.  
34. Стаття 10. Векселедавець (трасант) зобов'язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України.  
35. Стаття 11. Платіж за втраченим векселем може бути здійснений за умови встановлення права власності на нього в судовому порядку.  
36. Стаття 12. Забороняється використовувати векселі як внесок до статутного фонду господарського товариства.  
37. Стаття 13. Зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до цього Закону.  
38. Держатель повинен дати згоду на внесення зміни до тексту векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів "відповідно до змін" із зазначенням дати внесення зміни та підписанням згідно з вимогами цього Закону.  
39. За переказним векселем держатель повинен одержати згоду (акцепт) трасата на оплату векселя відповідно до нового строку. У разі коли акцепт вже було здійснено раніше, держатель повинен одержати додаткову згоду акцептанта відповідно до нового строку.  
40. Якщо держатель, який погодився на внесення змін до тексту векселя, бажає зберегти відповідальність попередніх індосантів, він повинен одержати їх згоду. У протилежному разі попередні індосанти несуть відповідальність таку, як і до внесення змін.  
41. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
42. 1. Цей Закон набирає чинності з дня опублікування, крім норм у частині, що стосується фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які набирають чинності з 1 січня 2002 року.  
43. 2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк:  
44. внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із Законом України "Про обіг векселів в Україні";  
45. привести свої рішення у відповідність із цим Законом;  
46. забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Закону.  
47. 3. Національному банку України у тримісячний строк:  
48. привести свої рішення у відповідність із цим Законом;  
49. разом з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України розробити та затвердити в установленому порядку нормативно-правові акти з питань регулювання діяльності установ банків як розрахункових палат та положення про умови випуску, обігу і погашення векселів, які обслуговують нетоварні угоди.  
50. 4. До приведення законодавства у відповідність із цим Законом акти законодавства діють у частині, що не суперечить цьому Закону.