Кількість абзаців - 169 Розмітка (ліва колонка)


Про перевезення небезпечних вантажів (Друге читання)

0. Проект Закон України Про перевезення небезпечних вантажів  
1. Цей Закон визначає правові, організаційні, соціальні та економічні основи діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом.  
2. РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
3. Стаття 1. Визначення термінів  
4. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:  
5. небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої дiяльностi, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів транспорту, заподіяти матеріальні збитки та шкоду навколишньому природному середовищу, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин;  
6. державне управління у сфері перевезення небезпечних вантажів - діяльність, спрямована на виконання завдань державного управління в галузі транспорту щодо перевезення небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом;  
7. державне регулювання безпеки перевезення небезпечних вантажів - діяльність, спрямована на визначення обов'язкових екологічних та санітарних вимог i забезпечення їх додержання суб'єктами перевезення небезпечних вантажів згідно із законодавством України;  
8. компетентний орган України з перевезення небезпечних вантажів - орган, що визнається таким Кабінетом Міністрів України у зв'язку із застосуванням правил міжнародних перевезень небезпечних вантажів;  
9. суб'єкт перевезення небезпечних вантажiв - підприємства, установи, організації, які відправляють, провозять або одержують небезпечні вантажі (відправники, перевізники та одержувачі);  
10. відправник небезпечного вантажу - зазначена в перевізних документах юридична (резидент i нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка є власником небезпечного вантажу, підготовляє та подає цей вантаж для перевезення;  
11. перевізник небезпечного вантажу - юридична (резидент i нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка відповідно до свого правового статусу здійснює перевезення небезпечного вантажу;  
12. одержувач небезпечного вантажу - зазначена в перевізних документах юридична (резидент i нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка одержує небезпечний вантаж від перевізника;  
13. перевезення небезпечних вантажів - діяльність, пов'язана з переміщенням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи зберігання до місця призначення з виконанням підготовки вантажу до відправлення, його прийманням у встановлених місцях, здійсненням вантажних операцій та короткостроковим зберіганням вантажів на всіх етапах переміщення;  
14. об'єкти зберігання небезпечних вантажiв - спеціально облаштованi місця, майданчики, складські приміщення та споруди, де короткостроково зберігаються прийняті до/пiсля перевезення небезпечні вантажі;  
15. маршрути перевезення небезпечних вантажів - залізничні шляхи, автомобільні дороги, внутрішні водні шляхи, морський та повітряний простір, де відбувається рух транспортних засобів, які перевозять небезпечні вантажі;  
16. міжнародне перевезення небезпечних вантажів - перевезення небезпечних вантажів з території на/через територію України, на/через територію іншої держави;  
17. Державний реєстр небезпечних вантажів - перелік небезпечних вантажів відповідно до їх класифікації за результатами випробувань.  
18. Стаття 2. Законодавство з питань перевезення небезпечних вантажів  
19. Законодавство з питань перевезення небезпечних вантажів складається з цього Закону, інших нормативно-правових актів, що визначають умови перевезення вантажів.  
20. Стаття 3. Сфера дії Закону  
21. Дія цього Закону поширюється на такі види дiяльностi:  
22. державне управління та державне регулювання безпеки у сфері перевезення небезпечних вантажів;  
23. виконання робіт i надання послуг, пов'язаних з перевезенням небезпечних вантажів;  
24. забезпечення мiжнародних зобов'язань у сфері перевезення небезпечних вантажів.  
25. Дія цього Закону не поширюється на перевезення небезпечних вантажів на територіях підприємств, установ та організацій, де ці вантажі виготовляються або утворюються, використовуються або захороняються.  
26. Стаття 4. Завдання законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів  
27. Основними завданнями законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів є:  
28. визначення основних принципів та напрямів державної політики у сфері перевезення небезпечних вантажів;  
29. створення правових засад систем державного управління та державного регулювання безпеки у сферi перевезення небезпечних вантажiв;  
30. установлення прав, обов'язків i відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажiв та врегулювання їх взаємовідносин.  
31. Стаття 5. Основні напрями державної полiтики у сферi перевезення небезпечних вантажiв  
32. Основними напрямами державної полiтики у сферi перевезення небезпечних вантажiв є:  
33. виконання вимог екологічної, радіаційної i пожежної безпеки, фізичного захисту, захисту здоров'я людей, охорони праці, санiтарноепiдемiчного благополуччя населення та безпеки руху;  
34. організація підприємницької діяльності з перевезення небезпечних вантажiв, установлення критеріїв, норм, правил, вимог до робіт та послуг щодо перевезення та його безпеки, контроль за додержанням умов перевезення, а також створення системи страхування відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна під час перевезення небезпечних вантажiв;  
35. облік небезпечних вантажiв відповідно до їх класифікації та допуску до перевезення за Державним реєстром небезпечних вантажiв;  
36. забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих перевезенням небезпечних вантажiв, та осіб, що постраждали від аварій під час перевезення небезпечних вантажiв.  
37. Стаття 6. Стандартизація i сертифікація у сфері перевезення небезпечних вантажiв  
38. Стандартизації підлягають загальнотехнічні та органiзацiйно-методичнi вимоги, зокрема щодо термінології, класифікації небезпечних вантажiв та методів класифікаційних випробувань, упаковок (тари), контейнерів, цистерн, засобів пакування для перевезення небезпечних вантажiв i методів їх випробувань та маркування.  
39. Нормативно-правові акти на всі види продукції та відходи, що належать до небезпечних вантажів, зміни i доповнення до них підлягають обов'язковому погодженню з органом, зазначеним у статтi 16 цього Закону. Упаковки (тара), контейнери, цистерни та засоби пакування, що можуть за результатами випробувань використовуватися для перевезення зазначеної продукції та відходів, повинні мати сертифікати відповідності, видані в державній системі сертифікації.  
40. Послуги з перевезення небезпечних вантажiв підлягають обов'язковій сертифікації.  
41. Стандартизація i сертифікація здiйснюються відповідно до законодавства України.  
42. Стаття 7. Класифікація i державна реєстрація небезпечних вантажiв  
43. Небезпечні вантажі, що подаються до перевезення, мають бути класифіковані за результатами випробувань у встановленому порядку i внесені до Державного реєстру небезпечних вантажів.  
44. Порядок ведення Державного реєстру небезпечних вантажів встановлюється Кабінетом Мiнiстрiв України.  
45. Розділ II. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СУБ'ЄКТІВ ПЕРЕВЕЗЕННЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ ВАНТАЖІВ  
46. Стаття 8. Права та обов'язки відправників у сфері перевезення небезпечних вантажів  
47. Відправники небезпечних вантажів мають право на:  
48. одержання у встановленому порядку достовірної інформації про продукцію або відходи, які належать до небезпечних вантажів та подаються ними до перевезення;  
49. передачу небезпечного вантажу перевізнику для перевезення його відповідно до встановленого порядку;  
50. перевезення небезпечного вантажу у визначений договором (нормативним актом) строк;  
51. відшкодування у певних випадках збитків, що виникли внаслідок втрати чи пошкодження небезпечного вантажу або безпідставної відмови перевізника від прийняття небезпечного вантажу до перевезення.  
52. Відправники небезпечних вантажiв зобов'язані:  
53. забезпечувати у встановленому порядку заходи щодо класифікації небезпечного вантажу вiдповiдно до результатів випробувань та державну реєстрацію цього вантажу;  
54. здійснювати заходи щодо фізичного захисту, охорони i безпеки небезпечних вантажів до передачі їх перевізнику;  
55. надавати перевізнику необхідні документи з достовірною інформацією про небезпечний вантаж;  
56. забезпечувати вiдповiдно до встановленого порядку підготовку вантажу до відправлення, подавати перевізнику небезпечний вантаж відповідно до встановленого порядку у відповідній упаковці (тарі), контейнері, цистерні та засобі пакування;  
57. забезпечувати у певних випадках фізичний захист, охорону i супроводження небезпечного вантажу під час перевезення;  
58. забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які займаються відправленням небезпечних вантажів, та перевірок стану їх здоров'я;  
59. надавати в установленому порядку необхідну інформацію про відправлення небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 11 i 18 цього Закону;  
60. застрахувати в установленому порядку свою відповідальність за негативні наслідки перевезення небезпечних вантажiв;  
61. відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ними законодавства з питань перевезення небезпечних вантажiв.  
62. Стаття 9. Права та обов'язки перевiзникiв у сфері перевезення небезпечних вантажів  
63. Перевізники небезпечних вантажів мають право на:  
64. своєчасне одержання небезпечного вантажу разом з відповідними документами з повною інформацією про вантаж;  
65. проведення всебічної передбаченої законодавством перевірки небезпечного вантажу, що приймається до перевезення, та документів на нього;  
66. відмову у прийнятті до перевезення небезпечного вантажу у разі невідповідності вантажу або документів на нього встановленим вимогам;  
67. відшкодування збитків, заподіяних їм унаслідок подання вантажовідправником недостовірної інформації про вантаж або несвоєчасного прийняття його вантажоодержувачем.  
68. Перевізники небезпечних вантажів зобов'язані:  
69. приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж i документи на нього відповідають встановленим вимогам;  
70. забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у визначених встановленим порядком умовах певними транспортними засобами;  
71. перевозити у встановлений строк небезпечний вантаж та передавати його вантажоодержувачу;  
72. зберігати небезпечний вантаж та здійснювати заходи щодо його безпеки;  
73. у відповідних випадках здiйснювати заходи фізичного захисту i охороняти небезпечний вантаж;  
74. забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів, та перевірок стану їх здоров'я;  
75. надавати в установленому порядку необхідну інформацію про перевезення небезпечних вантажiв іншим суб'єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 11 i 18 цього Закону;  
76. застрахувати в установленому порядку свою відповідальність за негативні наслідки перевезення небезпечних вантажiв;  
77. відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ними законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.  
78. Стаття 10. Права та обов'язки одержувачів у сфері перевезення небезпечних вантажів  
79. Одержувачі небезпечних вантажів мають право на:  
80. своєчасне одержання небезпечних вантажів разом з документами на них;  
81. відшкодування у відповідних випадках збитків за втрату, пошкодження, затримку перевезення небезпечного вантажу.  
82. Одержувачі небезпечних вантажів зобов'язані:  
83. своєчасно приймати небезпечний вантаж, що надійшов на їх адресу, та документи на нього;  
84. здійснювати заходи щодо збереження та забезпечення безпеки небезпечних вантажів;  
85. забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які займаються прийманням небезпечних вантажів, та перевірок стану їх здоров'я;  
86. надавати в установленому порядку необхідну інформацію про одержання небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 11 i 18 цього Закону;  
87. застрахувати в установленому порядку свою відповідальність за негативні наслідки перевезення небезпечних вантажів;  
88. відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок несвоєчасного прийняття небезпечних вантажів та порушення ними законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.  
89. РОЗДІЛ III. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ БЕЗПЕКИ У СФЕРІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ ВАНТАЖІВ  
90. Стаття 11. Органи, що здійснюють державне управління у сфері перевезення небезпечних вантажів  
91. Державне управління у сфері перевезення небезпечних вантажів здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, а також спеціально уповноважені державні органи відповідно до їх компетенції.  
92. Стаття 12. Компетенція Кабінету Міністрів України у сфері перевезення небезпечних вантажів  
93. До компетенції Кабінету Міністрів України у сфері небезпечних вантажів належить:  
94. забезпечення проведення державної політики у сферi перевезення небезпечних вантажів;  
95. розроблення i реалізація загальнодержавної програми забезпечення безпеки перевезення небезпечних вантажів;  
96. забезпечення розроблення нормативно-правових актів у сферi перевезення небезпечних вантажів;  
97. вжиття заходів до запобігання незаконному міжнародному перевезенню небезпечних вантажів;  
98. спрямування i координація роботи органів, спеціально уповноважених здійснювати державне управління та державне регулювання безпеки у сферi перевезення небезпечних вантажів;  
99. затвердження Державного реєстру небезпечних вантажів, які допускаються для перевезення на території України.  
100. Стаття 13. Компетенція Ради міністрів Автономної Республіки Крим у сфері перевезення небезпечних вантажів  
101. До компетенції Ради міністрів Автономної Республіки Крим у сфері перевезення небезпечних вантажів належить:  
102. здiйснення нормативного регулювання діяльності транспорту загального користування, санiтарно-епiдемiчних та медичних служб у частині перевезення небезпечних вантажів відповідно до вимог нормативно-правових актів органів, спеціально уповноважених здійснювати державне управління та державне регулювання безпеки у сфері перевезення небезпечних вантажів;  
103. забезпечення розроблення, затвердження i реалізація республіканської програми забезпечення перевезення небезпечних вантажів вiдповiдно до загальнодержавної програми.  
104. Стаття 14. Компетенція місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування у сферi перевезення небезпечних вантажів  
105. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції, визначеної законодавством України, у сферi перевезення небезпечних вантажів здійснюють:  
106. реалізацію загальнодержавних, розроблення та реалізацію мiсцевих програм забезпечення перевезень небезпечних вантажів;  
107. визначення регулярних маршрутів перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом та контроль за перевезенням таких вантажів іншими видами транспорту;  
108. виконання інших функцій, встановлених законодавством з питань перевезення небезпечних вантажів.  
109. Стаття 15. Спеціально уповноважені органи державного управління у сфері перевезення небезпечних вантажів  
110. Органами, спеціально уповноваженими здійснювати державне управління у сфері перевезення небезпечних вантажів, є центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту та інші центральні органи виконавчої влади, зазначені у статті 17 цього Закону, відповідно до їх компетенцiї.  
111. Стаття 16. Компетенція центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту у сфері перевезення небезпечних вантажів  
112. До компетенції центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту у сфері перевезення небезпечних вантажів (компетентного органу України з перевезення небезпечних вантажів) належить:  
113. розроблення i затвердження нормативно-правових актів з питань перевезення небезпечних вантажів та забезпечення ліквідації наслідків аварій, що виникають під час перевезення небезпечних вантажів, а також погодження нормативів i правил щодо безпеки перевезення;  
114. організація проведення робіт з обов'язкової сертифікації послуг з перевезення небезпечних вантажiв, їх упаковок (тари), контейнерів, цистерн i засобів пакування, якi можуть використовуватися для перевезення цих вантажiв;  
115. встановлення порядку спеціального навчання працівників суб'єктів перевезення небезпечних вантажів;  
116. контроль за додержанням законодавства у сфері перевезення небезпечних вантажів;  
117. прийняття в установленому порядку рішень про умови перевезення небезпечних вантажiв, якщо такі умови не передбачені у відповідних нормативно-правових актах;  
118. затвердження результатів випробування небезпечних вантажiв з метою проведення їх класифікації;  
119. подання Кабінетові Міністрів України пропозицій про внесення вантажiв, які визнано небезпечними, до Державного реєстру небезпечних вантажiв;  
120. створення інспекцій, які належать до сфери управління компетентного органу України з перевезення небезпечних вантажiв i виконують його завдання;  
121. інформування Комітету експертів ООН з перевезення небезпечних вантажів про результати класифікації небезпечних вантажів в Українi, які раніше не були визнані такими, та про зміни у класифікації небезпечних вантажів;  
122. здійснення міжнародного співробітництва у сфері перевезення небезпечних вантажів.  
123. Стаття 17. Компетенція інших центральних органів виконавчої влади у сфері перевезення небезпечних вантажів  
124. До компетенції інших центральних органів виконавчої влади, що здійснюють державне управління у сфері перевезення небезпечних вантажів, належить:  
125. 1) у галузі промислової політики:  
126. участь у визначенні умов безпечного перевезення небезпечних вантажів та ліквідації наслідків аварій, що виникли у процесі їх перевезення;  
127. прийняття рішень про перевезення окремих вантажів на особливих умовах, які віднесено до його компетенції, якщо це обумовлено в нормативно-правових актах;  
128. 2) у галузі стандартизації, метрології та сертифікації:  
129. організація виконання завдань, визначених статтею 6 цього Закону, розроблення та затвердження відповідних державних стандартів України;  
130. затвердження переліку послуг з перевезення небезпечних вантажiв, якi підлягають обов'язковій сертифікації;  
131. 3) у галузі праці та соціальної політики:  
132. організація та здійснення державного нагляду за дотриманням вимог актiв законодавства про охорону праці під час перевезення небезпечних вантажiв;  
133. участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань перевезення небезпечних вантажiв.  
134. Стаття 18. Органи, що здійснюють державне регулювання безпеки перевезення небезпечних вантажiв  
135. Органами, спеціально уповноваженими здійснювати державне регулювання безпеки перевезення небезпечних вантажiв, є центральні органи виконавчої влади в галузi охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, охорони здоров'я.  
136. У межах компетенції, визначеної законодавством України, ці органи здійснюють:  
137. розроблення та затвердження нормативів i правил безпеки перевезення небезпечних вантажiв та ліквідації наслідків аварій, що сталися під час їх перевезення, здійснення нагляду i контролю за виконанням цих нормативів i правил;  
138. виконання інших функцій, визначених законодавством з питань перевезення небезпечних вантажiв.  
139. РОЗДІЛ IV. ПЕРЕВЕЗЕННЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ ВАНТАЖІВ  
140. Стаття 19. Умови перевезення небезпечних вантажiв  
141. Умови перевезення небезпечних вантажiв визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту. У разі відсутності таких актів небезпечний вантаж допускається до перевезення на умовах, встановлених за рішенням органів, зазначених у статтях 15 та 18 цього Закону.  
142. Стаття 20. Вимоги до транспортних засобів, якими перевозяться небезпечні вантажі  
143. Транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування i свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажiв.  
144. Стаття 21. Документи на перевезення небезпечних вантажiв  
145. Перевезення небезпечних вантажiв допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік i порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.  
146. Стаття 22. Фізичний захист i супроводження небезпечних вантажів  
147. Фізичний захист i супроводження небезпечних вантажів здійснюється відповідно до порядку, встановленого нормативно-правовими актами з питань перевезення небезпечних вантажів залежно від їх класифікації та виду транспорту, якими вони перевозяться.  
148. Стаття 23. Страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів та працівників, які беруть участь у перевезенні таких вантажів  
149. Відповідальність суб'єктів перевезення небезпечних вантажів повинна бути застрахована в установленому порядку.  
150. Працівники, які беруть участь у перевезенні небезпечних вантажів, повинні бути застраховані в установленому порядку від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.  
151. Стаття 24. Ліквідація наслідків аварій, що виникають під час перевезення небезпечних вантажів  
152. Ліквідацію наслідків аварій, що виникають під час перевезення небезпечних вантажів, здійснюють, залежно від категорії аварії та відповідно до плану ліквідації її наслідків, центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи i під його керівництвом відправники, перевізники, одержувачі небезпечних вантажів разом із силами цивільної оборони, іншими підприємствами, установами та організаціями, які залучаються до ліквідації наслідків таких аварій, або перевізники самостійно чи із залученням відповідних підприємств, установ та організацій.  
153. Стаття 25. Вирішення спорів, що виникають у сфері перевезення небезпечних вантажів  
154. Спори, що виникають у сфері перевезення небезпечних вантажів, вирішуються в установленому законодавством порядку.  
155. Стаття 26. Відповідальність у сфері перевезення небезпечних вантажів  
156. Порушення законодавства у сфері перевезення небезпечних вантажів тягне за собою кримінальну, цивільно-правову, адміністративну або дисциплінарну відповідальність згідно із законодавством України.  
157. Стаття 27. Міжнародні перевезення небезпечних вантажiв та міжнародне співробітництво у сфері перевезення небезпечних вантажiв  
158. Міжнародні перевезення небезпечних вантажiв здійснюються вiдповiдно до цього Закону.  
159. Якщо міжнародним договором України встановлюються інші правила перевезення небезпечних вантажiв, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.  
160. Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері перевезення небезпечних вантажiв відповідно до норм міжнародного права.  
161. РОЗДІЛ V. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
162. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
163. 2. Нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить йому.  
164. 3. Кабінетові Міністрів України протягом шести місяців після опублікування цього Закону:  
165. підготувати i подати до Верховної Ради України пропозиції про внесення змін i доповнень до законодавчих актiв у зв'язку з прийняттям цього Закону;  
166. привести свої рішення у вiдповiднiсть з цим Законом;  
167. розробити нормативно-правовi акти, передбачені цим Законом;  
168. забезпечити розроблення, перегляд i скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актiв у зв'язку з прийняттям цього Закону.