Кількість абзаців - 570 Розмітка (ліва колонка)


Про автомобільний транспорт (Друге читання)

0. Проект ЗАКОН УКРАЇНИ Про автомобільний транспорт  
1. Цей Закон визначає засади організації та експлуатації автомобільного транспорту.  
2. Розділ І. Загальна частина  
3. Глава 1. Загальні засади діяльності автомобільного транспорту  
4. Стаття 1. Визначення основних термінів  
5. У цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:  
6. автомобільний транспортний засіб - дорожній транспортний засіб, за допомогою якого здійснюється перевезення пасажирів і вантажів автомобільними дорогами чи виконання спеціальних робочих функцій;  
7. автобус - пасажирський автомобільний транспортний засіб з кількістю місць для сидіння більше дев'яти з місцем водія включно;  
8. автовокзал - комплекс будівель, споруд, стоянок та під'їздів для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та одночасного обслуговування 150 і більше пасажирів;  
9. автостанція - споруда або комплекс будівель, споруд, стоянок та під'їздів для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та одночасного обслуговування до 150 пасажирів;  
10. автобусний маршрут загального користування - визначений уповноваженим органом шлях проходження автобуса між відповідно обладнаними пунктами для перевезення пасажирів у встановленому порядку;  
11. вантажна автомобільна станція - комплекс будівель, споруд, призначених для виконання вантажних, складських і комерційних робіт з вантажами та надання транспортно-експедиторських послуг перевізникам;  
12. вантажний термінал - комплекс будівель, споруд, обладнаних навантажувальними засобами, призначених для виконання вантажних, складських і комерційних робіт з вантажами, надання технічних послуг дорожнім транспортним засобам, транспортно-експедиторських та інших послуг перевізникам;  
13. зупинка - спеціально обладнаний пункт для очікування автобуса та посадки і висадки пасажирів;  
14. контейнерний пункт - комплекс будівель, споруд, обладнаних технічними засобами, призначений для виконання навантажувально-розвантажувальних, складських і комерційних операцій з контейнерами, а також робіт з технічного обслуговування і ремонту контейнерів та надання транспортно-експедиторських послуг перевізникам;  
15. легковий автомобіль - пасажирський автомобільний транспортний засіб з числом місць для сидіння не більше дев'яти з місцем водія включно;  
16. перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення пасажира чи (та) вантажу автомобільним транспортом загального користування;  
17. подорожній лист - документ встановленого зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу;  
18. причіп - автомобільний транспортний засіб без власного джерела енергії, який повністю опирається на дорогу колесами, призначений для перевезення пасажирів чи вантажів і пристосований для буксирування автомобілем;  
19. сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа;  
20. спеціальний автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для виконання спеціальних робочих функцій;  
21. спеціалізований автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів або вантажів певних категорій;  
22. стоянка таксі - спеціально обладнаний пункт для зупинки таксі та посадки пасажирів;  
23. таксі - спеціальний легковий автомобіль, обладнаний таксометром і призначений для перевезення пасажирів та багажу в індивідуальному порядку.  
24. Стаття 2. Склад автомобільного транспорту  
25. Автомобільний транспорт загального користування, як підгалузь галузі транспорту, покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в автомобільних перевезеннях. Його утворюють перевізники, автостанції, автовокзали, виконавці ремонту і технічного обслуговування автомобільних транспортних засобів, вантажні термінали, вантажні автомобільні станції та контейнерні пункти.  
26. Автомобільні транспортні засоби перевізників, що використовуються ними для надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів, відносяться до автомобільного транспорту загального користування.  
27. Автомобільні транспортні засоби суб'єктів підприємницької діяльності, установ та організацій, що використовуються ними тільки для власних потреб, відносяться до відомчого автомобільного транспорту.  
28. Автомобільні транспортні засоби фізичних осіб, що використовуються ними тільки для власних потреб, відносяться до індивідуального автомобільного транспорту.  
29. Стаття 3. Законодавство про автомобільний транспорт  
30. Законодавство про автомобільний транспорт складається з цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух" та інших нормативно-правових актів.  
31. Стаття 4. Сфера дії цього Закону  
32. Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані з діяльністю у сфері автомобільного транспорту.  
33. Стаття 5. Землекористування на автомобільному транспорті  
34. Автомобільним транспортом загального користування використовуються землі транспорту відповідно до земельного законодавства.  
35. Глава 2. Державне регулювання діяльності автомобільного транспорту  
36. Стаття 6. Завдання та функції державного регулювання діяльності автомобільного транспорту  
37. Основним завданням державного регулювання діяльності автомобільного транспорту є формування ринку його послуг шляхом реалізації єдиної економічної, інвестиційної, науково-технічної та соціальної політики.  
38. Основними функціями державного регулювання діяльності автомобільного транспорту є:  
39. формування ринку послуг;  
40. контроль за виконанням законодавства про автомобільний транспорт;  
41. нормативно-правове регулювання з питань автомобільного транспорту;  
42. ліцензування діяльності перевізників;  
43. стандартизація і сертифікація відповідно до законодавства;  
44. організація та контроль автомобільних перевезень;  
45. тарифна, інноваційна та інвестиційна політика;  
46. державне замовлення на соціально значущі послуги автомобільного транспорту загального користування;  
47. захист прав споживачів послуг автомобільного транспорту.  
48. Стаття 7. Система органів державного регулювання  
49. Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.  
50. Уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через свої територіальні органи та урядовий орган державного управління автомобільним транспортом.  
51. Виключна компетенція уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань транспорту, його територіальних органів, урядового органу державного управління на автомобільному транспорті та повноваження їх посадових осіб визначаються законодавством та положеннями про ці органи.  
52. Нормативно-правові акти уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань транспорту, прийняті в установленому порядку та в межах повноважень, обов'язкові до виконання місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, суб'єктами підприємницької діяльності, які належать до автомобільного транспорту, їх персоналом та споживачами послуг.  
53. Урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті організовує контроль за виконанням законодавства про автомобільний транспорт та підготовку пропозицій щодо його вдосконалення, проводить відповідно до законодавства стандартизацію та сертифікацію, ліцензування перевезень, формує пропозиції щодо тарифної політики, забезпечує захист прав споживачів послуг автомобільного транспорту загального користування.  
54. Місцеві державні адміністрації здійснюють державне регулювання діяльності автомобільного транспорту в межах, визначених законодавством.  
55. Стаття 8. Стандартизація і сертифікація на автомобільному транспорті  
56. Державна система стандартизації на автомобільному транспорті спрямована на забезпечення:  
57. реалізації єдиної технічної політики;  
58. захисту інтересів споживачів і держави щодо безпеки перевезень для життя, здоров'я та майна осіб, охорони довкілля;  
59. взаємозамінності та сумісності товарів (робіт, послуг), їх уніфікації;  
60. якості товарів (робіт, послуг) відповідно до розвитку науки і техніки, потреб населення і народного господарства;  
61. економії всіх видів ресурсів, поліпшення техніко-економічних показників діяльності;  
62. безпеки об'єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;  
63. створення нормативної бази функціонування систем стандартизації і сертифікації товарів (робіт, послуг);  
64. обороноздатності та мобілізаційної готовності країни.  
65. Сертифікація товарів (робіт, послуг) на автомобільному транспорті загального користування здійснюється з метою:  
66. запобігання реалізації товарів (робіт, послуг), небезпечних для життя, здоров'я людей та майна осіб і довкілля;  
67. сприяння споживачам у компетентному виборі товарів (робіт, послуг);  
68. створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності, які належать до автомобільного транспорту загального користування, у міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві.  
69. Стаття 9. Ліцензування на автомобільному транспорті загального користування  
70. Надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.  
71. Ліцензування на автомобільному транспорті загального користування спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.  
72. Завданням ліцензування на автомобільному транспорті загального користування є:  
73. сприяння становленню сучасного ринку послуг, його захист від несумлінних суб'єктів підприємницької діяльності та стимулювання впровадження нових видів послуг;  
74. створення конкурентного середовища;  
75. захист прав споживачів та ринку послуг від небезпечних перевезень;  
76. забезпечення надання послуг за встановленими рівнями якості;  
77. забезпечення використання сертифікованих і дозволених для використання транспортних засобів;  
78. забезпечення доступності до послуг.  
79. Органами ліцензування на автомобільному транспорті є:  
80. урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті щодо міжнародних перевезень;  
81. територіальні органи уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань транспорту щодо внутрішніх перевезень.  
82. Органи ліцензування на автомобільному транспорті загального користування фінансуються з Державного бюджету України за рахунок плати за ліцензії.  
83. Стаття 10. Тарифна політика на автомобільному транспорті загального користування  
84. Тарифна політика на автомобільному транспорті загального користування повинна задовольняти підприємницький інтерес, розвиток автомобільного транспорту, стимулювати впровадження новітніх технологій перевезень, застосування сучасних зразків автомобільних транспортних засобів, а також забезпечувати вирішення таких завдань:  
85. підвищення можливостей суб'єктів підприємницької діяльності, які належать до автомобільного транспорту загального користування, щодо забезпечення потреб споживачів у послугах, залучення інвестицій у його розвиток та досягнення сталих економічних умов роботи;  
86. стимулювання конкуренції і появи нових суб'єктів підприємницької діяльності, які належать до автомобільного транспорту загального користування;  
87. забезпечення балансу між платоспроможним попитом на послуги та обсягом витрат на їх надання;  
88. забезпечення стабільності, прозорості і прогнозованості тарифів.  
89. Стаття 11. Організація перевезень автомобільним транспортом загального користування  
90. Організація перевезень вантажів автомобільним транспортом загального користування здійснюється перевізниками за замовленнями вантажовласників (уповноважених ними осіб), а також в межах поставки продукції для державних потреб.  
91. Організація перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування здійснюється в межах повноважень урядовим органом державного управління автомобільним транспортом, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.  
92. Організація туристичних, таксомоторних перевезень та перевезень на замовлення здійснюється перевізниками у встановленому порядку, виходячи з попиту на такі послуги.  
93. Міські, селищні та сільські органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень організовують відповідно до законодавства перевезення пасажирів автомобільним транспортом в межах відповідної території населеного пункту.  
94. Стаття 12. Державне замовлення на соціально значущі послуги автомобільного транспорту загального користування  
95. З метою забезпечення надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту загального користування встановлюється щорічне державне та регіональне замовлення на такі перевезення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.  
96. Стаття 13. Страхування  
97. Страхування на автомобільному транспорті здійснюється відповідно до законодавства і є обов'язковою умовою надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів.  
98. При придбанні квитка пасажиру надається інформація про страховика та здійснений вид обов'язкового страхування.  
99. Стаття 14. Забезпечення діяльності автомобільного транспорту загального користування  
100. Організаційне, науково-технічне та методичне забезпечення, державне регулювання та контроль, міжнародна діяльність автомобільного транспорту загального користування здійснюються за рахунок автотранспортного збору, який включається до Державного бюджету України і має виключно цільове використання.  
101. Платниками автотранспортного збору є суб'єкти підприємницької діяльності, які належать до автомобільного транспорту загального користування.  
102. Автотранспортний збір є частиною плати за послуги автомобільного транспорту загального користування, розмір, порядок відрахування та використання якої визначається Кабінетом Міністрів України.  
103. Глава 3. Державний контроль на автомобільному транспорті  
104. Стаття 15. Завдання та система державного контролю на автомобільному транспорті  
105. Основним завданням державного контролю на автомобільному транспорті є забезпечення точного і неухильного виконання законодавства про автомобільний транспорт.  
106. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюють уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань транспорту, його територіальні органи та урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті.  
107. Стаття 16. Порядок здійснення державного контролю територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту  
108. Державному контролю територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту підлягає дотримання вимог цього Закону суб'єктами підприємницької діяльності, що належать до автомобільного транспорту загального користування, їх персоналом та споживачами послуг.  
109. При виявленні порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт територіальні органи центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту мають право не пізніше десяти робочих днів з дня виявлення цього порушення:  
110. вносять припис про усунення порушення та при необхідності обмежують діяльність суб'єкта підприємницької діяльності, який належить до автомобільного транспорту загального користування, на ринку його послуг;  
111. застосовують відповідно до цього Закону фінансові санкції за окремі порушення;  
112. скасовують дозвіл на перевезення пасажирів на таксі;  
113. вживають заходи щодо припинення діяльності на ринку послуг автомобільного транспорту загального користування суб'єкта підприємницької діяльності, який до нього належить, у разі невиконання ним припису або грубого чи неодноразового порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що створює загрозу суспільній безпеці.  
114. Територіальні органи уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань транспорту здійснюють збір інформації про стан ринку автотранспортних послуг на відповідній території та вносять пропозиції щодо його розвитку.  
115. Урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування в частині організації перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування підконтрольні уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань транспорту.  
116. Порядок проведення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування затверджується Кабінетом Міністрів України.  
117. Глава 4. Розвиток автомобільного транспорту загального користування  
118. Стаття 17. Засади розвитку автомобільного транспорту загального користування  
119. Розвиток автомобільного транспорту загального користування здійснюється відповідно до загальнодержавної програми розвитку і вдосконалення транспорту.  
120. Відповідно до загальнодержавної програми розвитку та вдосконалення транспорту Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними та Київською і Севастопольською міськими радами затверджуються регіональні програми розвитку автомобільного транспорту загального користування з урахуванням його пріоритету та на основі досягнень науково-технічного прогресу, якими визначається регіональна мережа автобусних маршрутів загального користування.  
121. Органи виконавчої влади та місцевого самоврядування в межах своїх повноважень сприяють створенню сталих та безпечних умов роботи автомобільного транспорту загального користування.  
122. Стаття 18. Підтримка розвитку автомобільного транспорту загального користування та інвестиційна політика  
123. Розвиток автомобільного транспорту загального користування забезпечується підтримкою органів державної влади шляхом створення умов для:  
124. надання соціально значущих його послуг;  
125. придбання автомобільних транспортних засобів та засобів їх технічного обслуговування і ремонту;  
126. стимулювання розвитку ринку його послуг.  
127. Інвестиційну політику на автомобільному транспорті загального користування реалізовують суб'єкти підприємницької діяльності шляхом використання своїх внутрішніх ресурсів, зовнішніх інвестиційних ресурсів, а також позичкових та залучених коштів.  
128. Інвестиційні проекти на автомобільному транспорті загального користування, що спрямовані на реалізацію положень загальнодержавної програми розвитку та вдосконалення транспорту, регіональних програм розвитку автомобільного транспорту загального користування реалізовуються на конкурсних засадах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.  
129. Глава 5. Персонал автомобільного транспорту загального користування  
130. Стаття 19. Статус персоналу автомобільного транспорту загального користування  
131. До персоналу автомобільного транспорту загального користування належать працівники, які безпосередньо здійснюють надання послуг автомобільного транспорту загального користування.  
132. Трудові відносини персоналу автомобільного транспорту загального користування визначаються трудовим законодавством, положенням про дисципліну та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Персоналу автомобільного транспорту загального користування забороняється припинення роботи (страйк).  
133. Створення робочих місць для працевлаштування інвалідів проводиться перевізниками у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, крім водіїв.  
134. Перелік категорій і посад працівників, які належать до персоналу автомобільного транспорту загального користування, затверджується Кабінетом Міністрів України.  
135. Стаття 20. Вимоги до персоналу автомобільного транспорту загального користування  
136. Персонал автомобільного транспорту загального користування повинен відповідати визначеним законодавством вимогам, зокрема:  
137. мати необхідний рівень професійної кваліфікації;  
138. відповідно до своїх обов'язків забезпечувати якісне надання послуг автомобільного транспорту загального користування;  
139. ввічливо та уважно реагувати на звернення споживачів послуг автомобільного транспорту загального користування.  
140. Порядок підготовки та перепідготовки персоналу автомобільного транспорту визначається Кабінетом Міністрів України.  
141. Стаття 21. Особливості організації праці та контролю за роботою водіїв автомобілів  
142. З метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв автомобілів перевізники зобов'язані:  
143. організовувати роботу водіїв щодо їх режимів праці і відпочинку відповідно до вимог законодавства;  
144. запроваджувати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;  
145. здійснювати у встановленому порядку обов'язкове страхування водіїв;  
146. забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;  
147. забезпечувати водіїв санітарно-побутовими приміщеннями і обладнанням.  
148. Контроль за роботою водіїв автомобілів повинен забезпечувати безпечне виконання водіями транспортної роботи і включає організацію перевірок режимів їх праці і відпочинку, а також виконання водіями вимог цього Закону.  
149. Глава 6. Автомобільні транспортні засоби  
150. Стаття 22. Класифікація автомобільних транспортних засобів  
151. Автомобільні транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на:  
152. пасажирські автомобілі;  
153. вантажні автомобілі;  
154. вантажопасажирські автомобілі;  
155. причепи.  
156. Стаття 23. Вимоги до автомобільних транспортних засобів та запасних частин до них  
157. Автомобільні транспортні засоби повинні відповідати таким вимогам:  
158. не загрожувати безпеці осіб, які ними користуються, або іншим учасникам руху, не порушувати порядку руху на дорогах і не наражати будь-кого на матеріальні збитки;  
159. не порушувати громадського спокою створенням шуму понад встановлений рівень;  
160. не спричиняти виділення шкідливих субстанцій, рівень яких перевищує допустимі значення;  
161. не спричиняти нищення доріг та їх облаштування;  
162. забезпечувати достатнє поле обзору водієві, а також легке, зручне і певне користування органами керування, гальмування, сигналізації та освітлення дороги при одночасному її спостереженні;  
163. не спричиняти радіоелектричних перешкод вище встановленого рівня.  
164. Запасні частини повинні відповідати вимогам нормативної та конструкторської документації і мати маркування для їх ідентифікації. Обладнання та пристрої автомобільних транспортних засобів, насамперед ті, що сприяють безпеці та охороні довкілля від негативних наслідків їх використання, повинні утримуватись у належному технічному стані, діяти надійно та ефективно.  
165. Технічні приписи до автомобільних транспортних засобів застосовуються відповідно до законодавства.  
166. Стаття 24. Сертифікація автомобільних транспортних засобів та запасних частин до них  
167. Автомобільні транспортні засоби, використання яких є джерело підвищеної небезпеки для життя, здоров'я громадян, майна осіб та довкілля, підлягають обов'язковій сертифікації.  
168. Запасні частини до автомобільних транспортних засобів, що виробляються в Україні або ввозяться на її територію, підлягають обов'язковій сертифікації.  
169. Ввезення в Україну автомобільних транспортних засобів та запасних частин до них здійснюється за умови наявності на них українських сертифікатів відповідності або свідоцтва про визнання іноземних сертифікатів, які видаються уповноваженими органами.  
170. Порядок сертифікації транспортних засобів та запасних частин до них визначається законодавством.  
171. Стаття 25. Захист транспортних засобів від використання без відома їх власників  
172. Особи, які використовують автомобільні транспортні засоби на законних підставах, зобов'язані мати приміщення, гараж-стоянку чи майданчик для їх зберігання, забезпечені засобами охорони з метою виключення можливості використання цих засобів без відома їх власників.  
173. Органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень повинні забезпечувати на відповідній території достатню кількість місць для зберігання автомобільних транспортних засобів, що відповідають встановленим законодавством вимогам.  
174. Стаття 26. Вимоги до технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів  
175. Технічне обслуговування і ремонт автомобільних транспортних засобів та їх складових виконуються з метою підтримання їх у роботоздатному стані і забезпечення встановлених виготівником технічних характеристик.  
176. Технічне обслуговування і ремонт повинні забезпечувати відповідність автомобільних транспортних засобів вимогам законодавства про автомобільний транспорт.  
177. Виконавцем технічного обслуговування і ремонту є суб'єкт підприємницької діяльності, який повинен мати для цього:  
178. кваліфікований відповідно до видів робіт персонал;  
179. виробничі споруди, засоби технічного обслуговування і ремонту, які відповідають встановленим вимогам.  
180. Порядок встановлення відповідності виконавця технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів та їх складових вимогам законодавства про автомобільний транспорт та правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів та їх складових затверджуються Кабінетом Міністрів України.  
181. Стаття 27. Вимоги до автомобільного палива, мастильних матеріалів та до їх реалізації  
182. Автомобільне паливо, мастильні матеріали та місця їх реалізації повинні відповідати встановленим вимогам і супроводжуватись сертифікатом відповідності цим вимогам.  
183. Відносини між продавцем і покупцем автомобільного палива та мастильних матеріалів визначаються законодавством з питань стандартизації і сертифікації продукції, торговельної діяльності та захисту прав споживачів.  
184. Стаття 28. Договір про технічне обслуговування і ремонт автомобільного транспортного засобу  
185. Договір про технічне обслуговування і ремонт автомобільного транспортного засобу укладається між замовником і виконавцем у простій письмовій формі (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція, касовий чек тощо).  
186. Обов'язковими умовами договору про технічне обслуговування і ремонт автомобільного транспортного засобу є:  
187. найменування та місцезнаходження виконавця за цим договором;  
188. перелік робіт з технічного обслуговування чи ремонту;  
189. вартість робіт та порядок розрахунків;  
190. гарантійні зобов'язання виконавця.  
191. Виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт автомобільного транспортного засобу під час його укладання чи виконання не може нав'язувати замовнику за цим договором додаткові оплачувані послуги.  
192. Стаття 29. Права, обов'язки і відповідальність виконавця за договором про технічне обслуговування і ремонт автомобільних транспортних засобів  
193. Виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт автомобільних транспортних засобів має право:  
194. відмовитися від виконання договору, якщо замовник порушує його умови;  
195. відмовитися від виконання договору, якщо замовник надає запасні частини і матеріали для проведення технічного обслуговування і ремонту, які не відповідають встановленим вимогам;  
196. відмовитися від задоволення рекламації, у разі недотримання правил експлуатації автомобільного транспортного засобу в частині, що стосується проведеного технічного обслуговування і ремонту.  
197. Виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт автомобільних транспортних засобів зобов'язаний:  
198. надавати можливість замовнику (уповноваженій ним особі) особисто спостерігати за виконанням договору;  
199. безкоштовно усувати недоліки, виявлені під час приймання виконаної згідно договору роботи;  
200. безкоштовно виконувати роботу чи відшкодовувати замовнику витрати, пов'язані з усуненням недоліків від неналежного виконання договору;  
201. гарантувати відповідність технічного стану автомобільного транспортного засобу встановленим вимогам в межах проведеного ним технічного обслуговування і ремонту цього автомобільного транспортного засобу;  
202. виконувати гарантійні зобов'язання, надані ним замовнику.  
203. Виконавець за договором про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільного транспортного засобу несе у встановленому порядку відповідальність за невиконання або неналежне виконання цього договору.  
204. Стаття 30. Права, обов'язки та відповідальність замовника за договором про технічне обслуговування і ремонт автомобільного транспортного засобу  
205. Замовник за договором про технічне обслуговування і ремонт автомобільного транспортного засобу має право:  
206. одержувати достовірну інформацію про предмет договору та його виконавця;  
207. відмовлятися від договору, якщо виконавець порушує його умови;  
208. вимагати від виконавця належного виконання договору;  
209. спостерігати особисто (через уповноважену ним особу) за виконанням робіт за договором;  
210. на відшкодування у встановленому порядку збитків, завданих в результаті невиконання або неналежного виконання виконавцем договору, а також на безплатне усунення ним недоліків в період гарантійного терміну.  
211. Глава 7. Автомобільні шляхи сполучення  
212. Стаття 31. Інфраструктура автомобільних шляхів сполучення  
213. До інфраструктури автомобільних шляхів сполучення належать: автомобільні дороги, зупинки автобусних маршрутів загального користування, майданчики для розвороту і відстою автобусів у початкових і кінцевих пунктах маршрутів, стоянки таксі, об'єкти дорожнього сервісу.  
214. До об'єктів дорожнього сервісу, призначених для надання послуг перевізникам, водіям та пасажирам, належать: стоянки, мийки, автозаправні станції, мотелі, кемпінги, магазини, пункти громадського харчування, зв'язку та медичної допомоги.  
215. Стаття 32. Вимоги до інфраструктури автомобільних шляхів сполучення  
216. Інфраструктура автомобільних шляхів сполучення призначена для забезпечення перевезення пасажирів, багажу і вантажів з дотриманням вимог безпеки перевезень, екологічної безпеки, надання послуг пасажирам, водіям та з ремонту автомобільних транспортних засобів, заправки їх пальним, а також для надання додаткових послуг окремим категоріям пасажирів (інвалідам, людям похилого віку, вагітним жінкам, пасажирам з дітьми та іншим).  
217. На автовокзалах та автостанціях забезпечуеться:  
218. організацію прийому та відправлення автобусів та пасажирів;  
219. організацію продажу квитків населенню;  
220. диспетчерське управління і регулювання руху автобусів;  
221. контроль екіпіровки та санітарного стану автобусів, дорожньої документації водіїв та дотримання визначеного режиму роботи підприємств, установ і організацій, розташованих на їх території;  
222. організацію побутового обслуговування пасажирів і водіїв.  
223. У разі скорочення необхідної площі для обслуговування населення і пасажирів та для технологічних потреб звільнені площі повинні використовуватись для надання додаткових послуг населенню і пасажирам. Переобладнання цих площ не повинно мати постійного характеру, щоб у разі потреби можна було відновити їх функціональне призначення.  
224. Розміщення зупинок та стоянок таксі повинно забезпечувати:  
225. зручний і безпечний прохід до них;  
226. якнайменше зниження пропускної здатності вулиці (дороги);  
227. відсутність перешкод іншим видам транспорту;  
228. зручну пересадку на інші види транспорту;  
229. безпеку дорожнього руху.  
230. Розміщення майданчиків для розвороту і відстою автобусів у початкових і кінцевих пунктах маршрутів повинно забезпечувати безпеку дорожнього руху.  
231. На вантажних терміналах забезпечується:  
232. навантаження, розвантаження та зберігання вантажів;  
233. збирання дрібних партій вантажів та формування їх у великовагові відправлення за напрямками перевезень;  
234. технічне обслуговування і ремонт автомобільних транспортних засобів;  
235. заправлення та миття автомобільних транспортних засобів;  
236. надання транспортно-експедиційних послуг;  
237. умовами для відпочинку та харчування, зв'язком перевізників і водіїв.  
238. На вантажних автомобільних станціях забезпечується:  
239. навантаження, розвантаження та зберігання вантажів;  
240. збирання дрібних партій вантажів та формування їх у великовагові відправлення за напрямками перевезень;  
241. надання транспортно-експедиційних послуг.  
242. На контейнерних пунктах забезпечується:  
243. навантаження та розвантаження контейнерів;  
244. зберігання контейнерів;  
245. збирання дрібних партій контейнерів та формування їх у великовагові відправлення за напрямками перевезень;  
246. ремонт та обслуговування контейнерів;  
247. надання транспортно-експедиційних послуг.  
248. Об'єкти дорожнього сервісу повинні забезпечувати:  
249. зберігання автомобільних транспортних засобів;  
250. технічне обслуговування та ремонт автомобільних транспортних засобів;  
251. заправлення та миття автомобільних транспортних засобів;  
252. супроводження автомобільних транспортних засобів з вантажем;  
253. буксирування автомобільних транспортних засобів при дорожньо-транспортних пригодах;  
254. умовами для відпочинку та харчування, зв'язком перевізників, водіїв та пасажирів.  
255. Стаття 33. Будівництво, ремонт і утримання об'єктів інфраструктури автомобільних шляхів сполучення  
256. Будівництво, ремонт і утримання об'єктів інфраструктури автомобільних шляхів сполучення здійснюється відповідно до вимог законодавства та з метою задоволення потреб споживачів послуг автомобільного транспорту загального користування.  
257. Будівництво об'єктів інфраструктури автомобільних шляхів сполучення, крім автомобільних доріг, здійснюється на конкурсних засадах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.  
258. Ремонт і утримання об'єктів інфраструктури автомобільних шляхів сполучення здійснюється їх власниками.  
259. Утримання автовокзалів і автостанцій здійснюється за рахунок відповідно автовокзального та автостанційного зборів.  
260. Будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг здійснюється відповідно до законодавства.  
261. Стаття 34. Автостанційний та автовокзальний збір  
262. Автостанційний чи автовокзальний збір є платою пасажирів за послуги відповідно автостанції чи автовокзалу, яка стягується під час придбання ними проїзних квитків, залишається у розпорядженні автостанції чи автовокзалу і використовується виключно на їх утримання.  
263. Розміри автостанційного та автовокзального збору встановлюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.  
264. Розділ ІІ. Внутрішні перевезення пасажирів автомобільним транспортом  
265. Глава 8. Загальні положення перевезення пасажирів автомобільним транспортом  
266. Стаття 35. Послуги пасажирського автомобільного транспорту загального користування та правила їх надання  
267. Послуги пасажирського автомобільного транспорту загального користування поділяються на автобусні, таксі і вантажопасажирські перевезення пасажирів та багажу.  
268. Автобусні перевезення - це переміщення людей і багажу за допомогою автобусів. Внутрішні перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування поділяються на: міські, приміські, міжміські внутрішньообласні, міжміські міжобласні. До міських належать перевезення за маршрутами в межах території населеного пункту (далі - міські маршрути). До приміських належать перевезення за маршрутами, завдовжки до 50 кілометрів незалежно від адміністративно-територіального поділу, крім міських маршрутів (далі - приміські маршрути). До міжміських внутрішньообласних належать перевезення за маршрутами, довжина яких перевищує 50 кілометрів і які проходять в межах Автономної Республіки Крим, області. До міжміських міжобласних належать перевезення за маршрутами, довжина яких перевищує 50 кілометрів і які виходять за межі Автономної Республіки Крим, області.  
269. Внутрішні перевезення пасажирів автобусами на маршрутах загального користування за режимами руху поділяються на: у звичайному режимі руху, експресні, маршрутні таксі. Перевезення пасажирів у звичайному режимі руху - переміщення пасажирів і багажу за маршрутом з дотриманням усіх зупинок, передбачених розкладом руху. Експресні перевезення - переміщення пасажирів і багажу за маршрутом з обмеженою кількістю зупинок і скороченим часом поїздки (далі експресні маршрути). Маршрутні перевезення таксі - це перевезення пасажирів автобусами за встановленими маршрутами (далі - таксомоторні маршрути) з обов'язковим наданням місць для сидіння.  
270. Перевезення на замовлення - це перевезення на погоджених перевізником і замовником умовах за визначеним ними маршрутом.  
271. Туристичні перевезення - це перевезення пасажирів за заздалегідь визначеними маршрутами з туристичною метою.  
272. Перевезення таксі - це перевезення пасажирів і багажу на таксі.  
273. Вантажопасажирські перевезення - це перевезення пасажирів з вантажем вантажопасажирськими автомобілями. Вантажопасажирські перевезення можуть виконуватись на замовлення або за встановленими маршрутами. Вимоги щодо організації вантажопасажирських перевезень встановлюються уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань транспорту.  
274. Населенню можуть надаватись додаткові транспортні послуги з:  
275. попереднього продажу квитків;  
276. бронювання місць;  
277. замовлення квитка за телефоном;  
278. замовлення таксі (звичайне, термінове, нічне);  
279. замовлення автобуса;  
280. переоформлення квитка та інші послуги.  
281. Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджуються Кабінетом Міністрів України.  
282. Стаття 36. Перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на пільгових умовах  
283. Пільговий проїзд на автомобільному транспорті загального користування надається громадянам, які відповідно до законодавства мають такі права та посвідчення особи встановленого зразка.  
284. Види та обсяги пільг, що надаються перевізниками пасажирського автомобільного транспорту загального користування, визначаються державним та регіональним замовленнями цим перевізникам. У разі відсутності державного чи регіонального замовлення перевізнику на надання цих пільг чи визначеної ним компенсації збитків у повному обсязі від їх надання, такий перевізник має право припинити надання послуг пасажирського автомобільного транспорту загального користування на пільгових умовах.  
285. Стаття 37. Додаткові зручності для окремих категорій пасажирів під час перевезень  
286. Окремі категорії пасажирів мають право на додаткові зручності під час перевезень автомобільним транспортом загального користування.  
287. Право позачергового входу в автобус, користування таксі мають: інваліди, громадяни похилого віку, вагітні жінки, пасажири з дітьми дошкільного віку. Для зазначених категорій пасажирів у передній частині салону автобуса міського і приміського маршрутів відводяться місця. Інші пасажири можуть користуватись цими місцями лише за відсутності в салоні пасажирів зазначених категорій.  
288. Право позачергового придбання квитків надається інвалідам, вагітним жінкам та іншим особам відповідно до законодавства.  
289. На автостанціях та автовокзалах організовується робота кімнат матері і дитини для надання додаткових послуг пасажирам з дітьми віком до 5 років та вагітним жінкам.  
290. Стаття 38. Документи на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування  
291. Документами на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування є:  
292. для пасажирського перевізника - ліцензія, договір із замовником на перевезення пасажирів, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах;  
293. для водія автобуса - посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, подорожній лист, квитково-обліковий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), дозвіл замовника на перевезення за маршрутом (рейсом);  
294. для пасажира - квиток на проїзд в автобусі і перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).  
295. Документами на перевезення пасажирів автобусами на замовлення та при туристичних перевезеннях є:  
296. для пасажирського перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах;  
297. для водія автобуса - посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, подорожній лист.  
298. Документами на перевезення пасажирів таксі є:  
299. для пасажирського перевізника - ліцензія на право надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом;  
300. для водія таксі - посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, подорожній лист, дозвіл на перевезення пасажирів на таксі, дозвіл уповноваженого органу місцевого самоврядування на перевезення на таксі.  
301. Стаття 39. Основні права та обов'язки водія автобуса, таксі при перевезенні пасажирів  
302. Водій автобуса при перевезенні пасажирів автомобільним транспортом загального користування має право:  
303. вимагати від пасажирів виконання їх обов'язків;  
304. не допускати до поїздки або висадити на найближчій зупинці пасажира, який не має квитка, порушує громадський порядок у салоні автобуса, забруднює його, пасажирів або їх речі;  
305. під час посадки в автобус пасажирів на приміському, міжміському або міжнародному маршруті перевіряти наявність квитків на проїзд та перевезення багажу;  
306. не видавати багаж, якщо пасажир не пред'явив квитка.  
307. Водій автобуса зобов'язаний:  
308. виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту загального користування і технічної експлуатації автобуса;  
309. мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи на перевезення;  
310. дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху автобуса;  
311. приймати, розміщати та видавати багаж пасажирам на зупинках, передбачених розкладом руху;  
312. стежити за виконанням пасажирами своїх обов'язків та безпечним розміщенням ними багажу і ручної поклажі в автобусі;  
313. оголошувати назви зупинок і час стоянки на них;  
314. здійснювати висадку пасажирів у відведеному для цього місці у разі заправлення автобуса паливом під час виконання перевезень;  
315. вживати необхідних заходів для безпеки пасажирів у разі виникнення перешкод для руху на маршруті (туман, ожеледь тощо), які не дають змоги продовжити поїздку, а також у разі вимушеної зупинки автомобільного транспортного засобу на залізничному переїзді;  
316. зупиняти автобус за сигналом контролера, виконувати його вказівки та сприяти у здійсненні контролю.  
317. Водію автобуса забороняється:  
318. розпочинати рух до повного зачинення дверей та відчиняти їх до зупинки автобуса;  
319. змінювати маршрут та розклад руху;  
320. продавати пасажирам квитки під час управління автобусом;  
321. розмовляти з пасажирами, їсти, пити, палити під час руху автобуса.  
322. Водій таксі має право відмовляти в наданні послуги пасажиру:  
323. є в нетверезому стані;  
324. кількість осіб, які потребують обслуговування, перевищує кількість місць у легковому автомобілі;  
325. якщо багаж пасажира не може бути вільно розміщений у багажнику чи салоні легкового автомобіля або може забруднити чи пошкодити його.  
326. Водій таксі зобов'язаний:  
327. виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту і технічної експлуатації легкового автомобіля;  
328. здійснювати посадку пасажирів на стоянці у порядку черги, а також надавати право позачергового користування таксі згідно із законодавством;  
329. відчиняти двері таксі і відкривати багажник та перевіряти їх закриття під час посадки пасажирів;  
330. називати пасажирам розмір оплати проїзду, показники таксометра на початку і в кінці поїздки та роз'яснювати порядок користування таксі;  
331. здійснювати перевезення до пункту призначення за визначеним пасажиром маршрутом або найкоротшим шляхом за згодою пасажира.  
332. Водію таксі забороняється:  
333. відмовляти пасажирам у перевезенні, крім випадків, обумовлених цією статтею;  
334. обирати пасажирів за вигідністю напрямків їх прямування;  
335. пропонувати громадянам поїздку без згоди пасажирів, що знаходяться в таксі;  
336. здійснювати перевезення пасажирів, якщо в таксі відсутній або не працює таксометр;  
337. під час руху таксі їсти, пити, палити.  
338. Глава 9. Пасажирський перевізник  
339. Стаття 40. Засади діяльності пасажирського перевізника  
340. Пасажирським перевізником є суб'єкт підприємницької діяльності, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу за договором перевезення пасажира автомобільним транспортним засобом загального користування, що використовується ним на законних підставах.  
341. Збитки пасажирського перевізника від перевезень пільгових категорій громадян та від перевезень за регульованими збитковими тарифами компенсуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.  
342. Стаття 41. Відносини пасажирського перевізника з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування  
343. Відносини пасажирського перевізника з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування здійснюються на основі договору на перевезення пасажирів за конкретним автобусним маршрутом загального користування (маршрутами, рейсом), в якому визначається державне та регіональне замовлення на соціально значущі послуги та дотації на пасажирські перевезення за регульованими збитковими тарифами.  
344. Стаття 42. Відносини пасажирського перевізника з власниками автовокзалів, автостанцій  
345. Відносини пасажирського перевізника автобусного маршруту загального користування з власниками автовокзалів, автостанцій визначаються договором, що укладається в обов'язковому порядку та передбачає доручення перевізника укладати від його імені договір з пасажиром про перевезення.  
346. Предметом договору пасажирського перевізника з власниками автовокзалів, автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів автобусних маршрутів загального користування (крім міських) згідно з розкладом руху.  
347. Перелік обов'язкових послуг (робіт), що надаються (виконуються) на автовокзалах, автостанціях та їх гранична вартість визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  
348. Власники автовокзалів, автостанцій зобов'язані укласти договір з пасажирським перевізником тільки за наявності у нього договору із замовником на перевезення на автобусному маршруті загального користування, що пролягає через цей автовокзал чи автостанцію.  
349. Відправлення чи прибуття автобусів приміських та міжміських автобусних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автовокзалу чи автостанції, а у разі їх відсутності - із зупинок, передбачених розкладом руху.  
350. Стаття 43. Вимоги до пасажирського перевізника  
351. Пасажирський перевізник повинен:  
352. виконувати вимоги законодавства про автомобільний транспорт;  
353. утримувати автомобільні транспортні засоби у належному технічному стані;  
354. забезпечувати проведення у встановленому порядку медичного контролю водіїв;  
355. забезпечувати умови праці та відпочинку персоналу згідно з вимогами законодавства;  
356. забезпечувати водіїв автобусів необхідними та оформленими у встановленому порядку документами на перевезення пасажирів.  
357. Глава 10. Організація перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування  
358. Стаття 44. Конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування  
359. Визначення пасажирського перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.  
360. Проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладається виключно на замовників перевезень на автобусних маршрутах загального користування, що передбачаються регіональною мережею таких маршрутів:  
361. на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту;  
362. на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі району, - на відповідні районні державні адміністрації;  
363. на приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі району, але не виходять за межі області, а також на внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування - на відповідні обласні державні адміністрації;  
364. на міжобласних та міжнародних автобусних маршрутах загального користування - на урядовий орган державного управління на автотранспорті.  
365. Для підготовки та проведення конкурсу замовник створює конкурсний комітет, до складу якого включаються представники відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, інших органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також організацій споживачів послуг пасажирського автомобільного транспорту загального користування.  
366. Конкурсний комітет публікує, не пізніше як за 15 днів до початку конкурсу, в засобах масової інформації оголошення про конкурс, яке повинно містити необхідну для перевізників інформацію щодо умов перевезень.  
367. Стаття 45. Вимоги до пасажирських перевізників, які допускаються до участі в конкурсі  
368. У конкурсі на визначення пасажирського перевізника на автобусному маршруті загального користування (маршрутах, рейсі) можуть брати участь пасажирські перевізники, які на законних підставах використовують у достатній кількості автобуси відповідного класу. Відповідність таких автобусів встановленим вимогам визначає відповідний територіальний орган уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань транспорту за зверненням конкурсного комітету.  
369. Стаття 46. Проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування  
370. Для участі у конкурсі пасажирський перевізник подає конкурсному комітету такі документи:  
371. заяву претендента встановленого зразка із зазначенням автобусного маршруту загального користування, на якому має намір працювати претендент;  
372. нотаріально завірену копію ліцензії на право надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом;  
373. документ, що підтверджує внесення плати за участь у конкурсі.  
374. Фінансування проведення конкурсу здійснюється замовником за рахунок плати претендентів за участь у конкурсі, а також за рахунок власних коштів. Якщо конкурс не відбувся або переможця не було визначено, претендентам повертається плата за участь у конкурсі, а витрати на підготовку конкурсу відносяться на рахунок замовника.  
375. Порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування затверджується Кабінетом Міністрів України.  
376. Стаття 47. Визначення переможця конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування  
377. Під час проведення конкурсу пасажирські перевізники можуть пропонувати умови, які відрізняються від тих, що запропоновані замовником.  
378. Переможець конкурсу визначається на засіданні конкурсного комітету із запрошенням на нього всіх перевізників, що беруть участь у конкурсі.  
379. Переможцем конкурсу визначається претендент, який за оцінкою конкурсного комітету та зіставленням пропозицій зайняв перше місце.  
380. Рішення про результати конкурсу приймаються конкурсним комітетом на закритому засіданні у присутності не менше половини його складу відкритим голосуванням простою більшістю голосів. За рівної кількості голосів голос голови конкурсного комітету є вирішальним.  
381. Переможець конкурсу укладає з замовником договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (маршрутах, рейсі), в якому визначаються права, обов'язки та відповідальність сторін. Виконавець договору не може передоручити виконання своїх обов'язків іншій особі.  
382. Строк договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах, рейсі) загального користування визначається замовником, але не може бути меншим ніж три роки.  
383. Стаття 48. Контроль за виконанням умов договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування  
384. Контроль за виконанням пасажирським перевізником умов договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (маршрутах, рейсі) здійснює замовник (уповноважена ним особа) відповідно до цього договору, якщо інше не передбачено законодавством.  
385. Глава 11. Інші перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування  
386. Стаття 49. Організація туристичних перевезень та перевезень пасажирів на замовлення  
387. Туристичні перевезення та перевезення пасажирів на замовлення здійснюються пасажирськими перевізниками за замовленнями.  
388. Пасажирський перевізник, який здійснює туристичні перевезення або перевезення пасажирів на замовлення, повинен заздалегідь узгодити із замовником послуг маршрут, режим руху та умови перевезень. Пасажирському перевізнику, який виконує ці перевезення, забороняється здійснювати посадку пасажирів у пунктах, встановлених для посадки пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.  
389. Стаття 50. Загальні засади перевезень пасажирів на таксі  
390. Перевезення пасажирів, їх багажу в індивідуальному порядку здійснюються на таксі.  
391. Організацію перевезень пасажирів та їх багажу на таксі в межах населеного пункту або пунктом відправлення яких є цей населений пункт здійснює уповноважений орган місцевого самоврядування цього населеного пункту.  
392. Перевізником пасажирів та їх багажу на таксі є суб'єкт підприємницької діяльності, який відповідно до законодавства, одержаної ліцензії, дозволу уповноваженого органу місцевого самоврядування та шляхом використання на законних підставах таксі надає послугу за договором такого перевезення.  
393. Стаття 51. Вимоги до перевезень на таксі  
394. До перевезень пасажирів та їх багажу в індивідуальному порядку допускаються легкові автомобілі, які відповідають вимогам безпеки дорожнього руху, обладнані таксометром, та пристосовані для таких перевезень, що визначається відповідним територіальним органом уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань транспорту за зверненнями перевізників.  
395. На таксі можуть перевозитись тільки пасажири та їх багаж за плату згідно таксометра.  
396. Стаття 52. Дозвіл на перевезення на таксі  
397. Перевезення пасажирів та їх багажу на таксі здійснюється перевізниками за дозволами встановленого зразка, що видаються уповноваженими органами місцевого самоврядування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.  
398. З метою створення умов для найбільш якісного задоволення потреб населення в перевезеннях видача дозволів на перевезення на таксі може здійснюватись шляхом проведення конкурсів та з визначенням кількості таких дозволів.  
399. За порушення перевізником таксі законодавства про автомобільний транспорт, виданий йому дозвіл у встановленому порядку скасовується територіальними органами уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань транспорту.  
400. Глава 12. Договір про перевезення пасажира автомобільним транспортом  
401. Стаття 53. Особливості договору про перевезення пасажира автомобільним транспортом  
402. Договір про перевезення пасажира автомобільним транспортом укладається між перевізником та пасажиром у письмовій формі (пасажирський квиток, договір, квитанція, касовий чек тощо). Істотними умовами договору є:  
403. найменування та місце знаходження перевізника;  
404. вид, маршрут перевезення, вартість перевезення та час відправлення і прибуття до пункту призначення.  
405. Договір про перевезення пасажира автомобільним транспортом загального користування вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, при туристичних перевезеннях, перевезеннях на замовлення - з моменту посадки в автобус. Цей договір набирає чинності з моменту посадки пасажира в автомобільний транспортний засіб і діє до моменту його висадки у пункті призначення. Договір перевезення пасажира на таксі набуває чинності з моменту посадки пасажира.  
406. Пасажир може відмовитись від договору про його перевезення та одержати компенсацію вартості проїзду згідно правил.  
407. Дія договору про перевезення пасажира автомобільним транспортом може бути припинена за ініціативою пасажирського перевізника чи водія автомобільного транспортного засобу, якщо пасажир:  
408. перебуває у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння;  
409. порушує громадський порядок;  
410. пред'являє заборонений до перевезення багаж або багаж який за габаритами не відповідає встановленим нормам;  
411. порушує інші вимоги правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.  
412. Поновлення виконання договору про перевезення пасажира автомобільним транспортом здійснюється за згодою сторін (з водієм) та після усунення порушення умов цього договору.  
413. Стаття 54. Основні права та обов'язки пасажира  
414. Пасажир має право:  
415. одержувати від перевізника, його водія, на автостанціях та автовокзалах інформацію про послуги автомобільного транспорту загального користування;  
416. безоплатно провозити з собою на автобусних маршрутах загального користування одну дитину дошкільного віку без надання їй окремого місця;  
417. безоплатно у встановленому порядку перевозити з собою на автобусних маршрутах загального користування ручну поклажу.  
418. Пасажир зобов'язаний:  
419. мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, а за наявності права пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка;  
420. не порушувати громадський порядок та виконувати вимоги правил користування автомобільним транспортом.  
421. Стаття 55. Основні права та обов'язки пасажирського перевізника  
422. Пасажирський перевізник має право:  
423. відміняти рейси своїх автомобільних транспортних засобів за обставин, які він не міг передбачити і запобігти, повернувши пасажирам вартість повернутих ними квитків та додаткових послуг;  
424. обмежувати або припиняти перевезення у разі стихійного лиха, епідемії, епізоотії або іншої надзвичайної ситуації;  
425. зазначати у багажній квитанції стан багажу, що має зовнішні пошкодження, або відмовитись від його перевезення у разі заперечення пасажира щодо такого зазначення.  
426. Пасажирський перевізник зобов'язаний:  
427. забезпечувати дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт;  
428. мати паспорт маршруту для здійснення перевезень;  
429. забезпечувати у встановленому порядку медичний огляд водіїв;  
430. забезпечувати водія схемою маршруту та розкладом руху;  
431. утримувати автомобільні транспортні засоби у належному технічному та санітарному стані, забезпечувати їх своєчасне подання для посадки пасажирів та відправлення;  
432. забезпечувати проїзд пасажирів до зупинки призначення за маршрутом без додаткових витрат у разі припинення поїздки через технічну несправність автомобільного транспортного засобу.  
433. Розділ ІІІ. Внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом  
434. Глава 13. Загальні положення внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом  
435. Стаття 56. Внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом та правила їх надання  
436. Автомобільний транспорт здійснює у встановленому порядку внутрішні перевезення вантажу між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з його перевезенням.  
437. Внутрішні перевезення вантажів виключно для власних потреб власників автомобільних транспортних засобів, що перевозять ці вантажі, можуть здійснюватись у встановленому порядку відомчим та індивідуальним автомобільним транспортом.  
438. До внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом належать технологічні автомобільні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.  
439. Внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом здійснюються у прямому та змішаному сполученні. У прямому сполученні перевезення вантажу здійснюється одним автомобільним транспортним засобом без перевантаження на інший. У змішаному сполученні перевезення вантажу здійснюються кількома видами транспорту.  
440. До комплексу допоміжних операцій, пов'язаних з внутрішнім перевезенням вантажів автомобільним транспортом, належать:  
441. завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів;  
442. перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб;  
443. сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу;  
444. накопичення, формування або дроблення партій вантажу;  
445. зберігання вантажу;  
446. транспортно-експедиційні послуги.  
447. Правила внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом затверджуються уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань транспорту.  
448. Стаття 57. Пряме змішане сполучення  
449. Пряме змішане сполучення при перевезенні вантажів автомобільним транспортом здійснюється ним разом з іншими видами транспорту. Взаємовідносини перевізників у процесі перевезення вантажів за єдиним документом різними видами транспорту визначаються законодавством та укладеними відповідно до нього договорами між перевізниками.  
450. Стаття 58. Документація перевезення вантажів автомобільним транспортом загального користування у внутрішньому сполученні  
451. Документами на перевезення вантажів є:  
452. для вантажного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання автомобільного транспортного засобу на законних підставах, а для вантажного перевізника, який є одночасно водієм - також визначені законодавством документи на вантаж, реєстраційні документи на автомобільні транспортні засоби, посвідчення водія, документ встановленого зразка про проходження медичного огляду;  
453. для водія, який працює на умовах найму, - визначені законодавством документи на вантаж, посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, документ встановленого зразка про проходження медичного огляду.  
454. При внутрішніх і міжнародних перевезеннях вантажу відомчим автомобільним транспортом для власних потреб його власника застосовуються документи визначені частиною першою цієї статті крім ліцензії.  
455. Внутрішні перевезення індивідуальним автомобільним транспортом вантажу, що є особистим майном власника автомобільного транспортного засобу, здійснюються за наявності у водія реєстраційних документів на автомобільні транспортні засоби та посвідчення водія.  
456. Стаття 59. Основні права та обов'язки водія при перевезенні вантажу автомобільним транспортом загального користування у внутрішньому сполученні  
457. Водій вантажного автомобільного транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів має право:  
458. відмовлятись від прийняття для перевезення вантажу, який не відповідає вимогам правил його перевезення та опломбованого вантажу, якщо відтиск пломб не чіткий або пломбу пошкоджено;  
459. вимагати від вантажовласника (уповноваженої ним особи) належного закріплення вантажу на автомобільному транспортному засобі відповідно до встановлених вимог та очищення його кузова від залишків вантажу.  
460. Водій вантажного автомобільного транспортного засобу зобов'язаний:  
461. мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, визначені цим Законом;  
462. перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув'язування вантажу для його безпечного перевезення;  
463. забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення та своєчасно доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі) ;  
464. дотримуватись визначеного режиму праці та відпочинку.  
465. Глава 14. Вантажний перевізник  
466. Стаття 60. Засади діяльності вантажного перевізника  
467. Вантажним перевізником є суб'єкт підприємницької діяльності, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом, що використовується ним на законних підставах.  
468. Стаття 61. Вимоги до вантажного перевізника  
469. Вантажний перевізник повинен:  
470. виконувати вимоги цього Закону;  
471. здійснювати перевезення вантажу автомобільним транспортним засобом відповідного типу та утримувати його у належному технічному стані;  
472. забезпечувати проведення у встановленому порядку медичного огляду водія;  
473. забезпечувати встановлені законодавством умови праці та відпочинку водіїв.  
474. Глава 15. Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування  
475. Стаття 62. Особливості договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування  
476. Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є:  
477. найменування та місце знаходження сторін;  
478. найменування та кількість вантажу, його пакування;  
479. умови та термін перевезення;  
480. місце та час навантаження і розвантаження;  
481. вартість перевезення.  
482. Стаття 63. Відмова від виконання договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом, його зміна та поновлення дії  
483. Відмова від виконання договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом, його зміна та поновлення дії можуть бути здійснені за ініціативою однієї з сторін договору.  
484. Якщо замовник відмовляється від виконання договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом з причин порушення виконавцем умов договору, виконавець повинен повернути замовнику одержаний для перевезення вантаж, внесену ним плату за перевезення та компенсувати замовнику понесені витрати.  
485. Якщо замовник відмовляється від виконання договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом за відсутності порушення виконавцем умов договору, він повинен оплатити виконавцю понесені витрати.  
486. Якщо виконавець відмовляється від виконання договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом з причин порушення замовником умов договору, замовник повинен компенсувати виконавцю понесені ним витрати.  
487. Якщо виконавець відмовляється від виконання договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом за відсутності порушення замовником умов договору, він повинен повернути замовнику одержаний для перевезення вантаж, внесену ним плату за перевезення та компенсувати замовнику понесені витрати.  
488. Стаття 63. Основні права та обов'язки замовника за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування  
489. Замовник за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування має право:  
490. відмовитись від договору у разі виявлення його неналежного виконання виконавцем;  
491. отримати компенсацію згідно з законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату або несвоєчасність доставки.  
492. Замовник за договором з перевезення вантажу зобов'язаний:  
493. забезпечити своєчасне та повне оформлення у встановленому порядку документів на перевезення вантажу;  
494. утримувати власні під'їзні шляхи до вантажних пунктів, вантажні майданчики, рампи тощо у стані, що відповідає вимогам законодавства;  
495. здійснювати вантажні операції, закріплення, накриття, ув'язування та пломбування вантажу, зняття кріплень і покриттів та очищення автомобільного транспортного засобу від залишків вантажу;  
496. забезпечувати вимоги законодавства з питань охорони праці і техніки безпеки при вантажних операціях.  
497. Стаття 64. Основні права та обов'язки виконавця за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування  
498. Вантажний перевізник має право:  
499. відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або без попереднього узгодження з ним зміни реквізитів цих документів;  
500. відмовитись від перевезення вантажу, якщо замовник подає до перевезень вантаж, не обумовлений договором про перевезення, пакування вантажу не відповідає встановленим вимогам, ушкоджена тара або невиразні відтиски знаків на пломбі тощо;  
501. одержувати відшкодування від замовника, якщо автомобільний транспортний засіб був пошкоджений під час вантажних робіт або під час перевезення вантажу з вини замовника;  
502. відмовитись від договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом в односторонньому порядку, якщо замовник не виконує його умови.  
503. Вантажний перевізник зобов'язаний:  
504. при укладанні договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом передбачати для персоналу перевізника встановлені умови праці та відпочинку;  
505. забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом в межах, визначених законодавством та цим договором;  
506. забезпечити збереження вантажу прийнятого до перевезення до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) у пункті призначення;  
507. відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.  
508. Розділ ІV. Міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом  
509. Стаття 66. Організація міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом  
510. Міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються між пунктами відправлення та призначення, один з яких або обидва розташовані за межами України.  
511. Організація міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюється перевізниками відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних перевезень та договорів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.  
512. Правила міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом по території України затверджуються Кабінетом Міністрів України.  
513. Правила міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом затверджуються уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань транспорту.  
514. Стаття 67. Державне регулювання міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом  
515. Державне регулювання міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюють уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті.  
516. Основними функціями державного регулювання міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом є:  
517. організація контролю за виконанням міжнародних договорів України з питань міжнародних перевезень;  
518. розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавства з питань міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;  
519. видання відповідно до законодавства нормативно-правових актів з питань міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;  
520. проведення заходів щодо приєднання України до інших міжнародних договорів з питань перевезень;  
521. участь у роботі міжнародних організацій автомобільного транспорту, членами яких є Україна;  
522. видача у встановленому порядку дозвільних документів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.  
523. Стаття 68. Контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом  
524. Контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом проводить служба міжнародних автомобільних перевезень центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту в пунктах пропуску через державний кордон України.  
525. Служба міжнародних автомобільних перевезень діє відповідно до законодавства та свого положення, якими визначається її компетенція та повноваження посадових осіб.  
526. Функціями контролю за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом є:  
527. контроль за виконанням перевізниками вимог міжнародних договорів України з питань міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;  
528. контроль технічного стану автомобільних транспортних засобів;  
529. перевірка вагових і габаритних параметрів автомобільних транспортних засобів;  
530. контроль дозвільних документів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;  
531. облік міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та внесення пропозицій щодо їх вдосконалення.  
532. Стаття 69. Міжнародний перевізник пасажирів і вантажів автомобільним транспортом  
533. Міжнародним перевізником пасажирів і вантажів автомобільним транспортом є суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює таке перевезення відповідно до міжнародних договорів України, ліцензії та договору про перевезення пасажира чи (та) вантажу автомобільним транспортом, що використовується ним на законних підставах.  
534. Міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються:  
535. автомобільним транспортом загального користування відповідно до договору перевезення;  
536. відомчим та індивідуальним автомобільним транспортом для власних потреб їх власників;  
537. перевізниками - нерезидентами України.  
538. Розділ V. Заключні положення  
539. Стаття 69. Відповідальність перевізника  
540. За шкоду, заподіяну під час перевезення багажу чи вантажу, перевізник відповідає:  
541. в разі втрати або нестачі багажу, вантажу - в розмірі вартості багажу чи вантажу, який втрачено або якого не вистачає;  
542. в разі пошкодження (псування) багажу чи вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася вартість багажу чи вантажу;  
543. в разі втрати багажу чи вантажу, зданого для перевезення з оголошенням його цінності, - в розмірі оголошеної цінності багажу чи вантажу.  
544. Якщо внаслідок пошкодження (псування) багажу чи вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, пасажир має право відмовитись від багажу, а вантажовідправник (вантажоодержувач) від вантажу і вимагати відшкодування завданих збитків.  
545. Якщо багаж чи вантаж, за втрату або нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, пасажир має право вимагати видачі йому цього багажу, а вантажовідправник (вантажоодержувач) - цього вантажу з урахуванням відшкодованих збитків.  
546. Вартість багажу чи вантажу визначається, виходячи з ціни, зазначеної в товарному чеку, товарно-транспортній накладній або передбаченої в договорі про перевезення, а в разі відсутності цих документів - виходячи із середньої вартості такого самого товару в місці та на час видачі багажу чи вантажу згідно договору перевезення багажу чи вантажу автомобільним транспортом.  
547. За втрату, нестачу або пошкодження (псування) багажу чи вантажу під час міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом перевізник несе відповідальність згідно з міжнародними договорами України.  
548. За прострочення доставки вантажу до пункту призначення перевізник несе перед вантажовідправником (вантажоодержувачем) відповідальність згідно з умовами договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом.  
549. Перевізник звільняється від відповідальності за шкоду, заподіяну під час перевезення багажу чи вантажу, якщо доведе, що вона настала внаслідок дії непереборної сили.  
550. Стаття 71. Відповідальність перевізника за окремі порушення законодавства про автомобільний транспорт  
551. За окремі порушення законодавства про автомобільний транспорт до перевізника застосовуються фінансові санкції за:  
552. 1) перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування без укладання договору із замовником (без дозволу замовника) - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;  
553. 2) самовільне відкриття автобусного маршруту загального користування - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;  
554. 3) порушення правил перевезення організованих груп пасажирів або туристів автомобільним транспортом - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;  
555. 4) перевезення пасажирів та їх багажу на таксі без дозволу уповноваженого органу місцевого самоврядування - у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян;  
556. 5) перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, не обладнаному таксометром, - у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян;  
557. 6) перевезення пасажира на маршруті протяжністю понад 500 кілометрів одним водієм - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;  
558. 7) порушення вимог щодо документації перевезень пасажирів чи вантажів за договором - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  
559. Стаття 72. Розгляд справи про окремі порушення законодавства про автомобільний транспорт  
560. Про окремі порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачене статтею 71 цього Закону, посадовою особою територіального органу уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань транспорту складається протокол не пізніше двох місяців з дня вчинення цього порушення.  
561. Протокол про окремі порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачене статтею 67 цього Закону, розглядає протягом 10 днів керівник територіального органу уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань транспорту і ухвалює постанову про застосування фінансових санкцій до перевізника, яка передається до виконання органу державної податкової служби за місцем знаходження цього перевізника.  
562. VІ. Прикінцеві положення  
563. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
564. 2. До приведення законодавства у відповідність із Законом України "Про автомобільний транспорт" закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.  
565. 3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін:  
566. подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;  
567. привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;  
568. забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;  
569. відповідно до компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.