Кількість абзаців - 202 Розмітка (ліва колонка)


Про Концепцію відродження та розвитку електронної промисловості в Україні (Друге читання)

0. Про Концепцію відродження та розвитку електронної промисловості в Україні. Народні депутати України М.А.Павловський, О.А.МазурКомітет з питань промислової політики і підприємництваДруге читанняПроект (16.12.99)  
1. Закон України " Про Концепцію відродження та розвитку електронної промисловості в Україні"  
2. Стаття 1. Вступ.  
3. В сучасному економічному стані Україна швидко втрачає можливості розвивати належним чином наукові дослідження, оперативно впроваджувати їх результати у практику, реагувати на світові науково-технологічні досягнення та ефективно використовувати їх у національних інтересах. Недостатність обсягів фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт привела до того, що якість значної частини вітчизняних виробів не відповідає сучасному рівню наукового та технологічного забезпечення, що в свою чергу зумовило їх неконкурентоспроможність як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.  
4. Завдяки цьому основний показник - цінова енергоємність та металоємність одиниці національного продукту в Україні в декілька разів перевищує середньоєвропейський рівень.  
5. Зазначений стан можна змінити шляхом надання пріоритетів наукоємним галузям, які виробляють або в перспективі здатні випускати конкурентоспроможну продукцію. Необхідною умовою гарантії цього успіху є насичення всіх галузей народного господарства продукцією вітчизняної сучасної електроніки, яка є основним засобом зниження енергоємності продукції та ресурсозбереження і якій немає альтернативи. Лише електронна техніка на основі новітніх досягнень фундаментальної та прикладної науки дає можливість створити конкурентоспроможними такі галузі, як інформатика, зв'язок, кольорова металургія, аерокосмонавтика, авіа-, судо-, автомобілебудування, освіта, екологія, медичне, сільськогосподарське, енергетичне приладобудування, системи озброєнь. Важливим моментом економічної доцільності повсюдного використання засобів електроніки при її застосуванні є той факт, що, наприклад, на збереження певної кількості енергоресурсів треба затратити втричі менше коштів, ніж на виробництво такої ж їх кількості.  
6. Нинішній стан глибокої економічної кризи в електронній промисловості України, різке скорочення державних замовлень, в тому числі оборонного, (а для багатьох підприємств оборонно-промислового комплексу його повна відсутність) поставили країну перед фактом можливості повної втрати науково-технічного, промислового та інтелектуального потенціалу національної електроніки. Саме на відродження та розвиток науково-технічного, промислового і інтелектуального потенціалу має бути націлена Державна програма відродження та розвитку електронної промисловості (далі Програма), як складова частина Національної програми відродження України.  
7. Враховуючи економічну ефективність електроніки і велику залежність від неї національної безпеки, обороноздатності та економічного суверенітету держави, реалізація цієї Програми дозволить в короткий термін здійснити комплекс організаційних, законодавчих та економічних заходів, які активізують діяльність наукових організацій та підприємств, сприятимуть інтенсифікації процесу створення високоякісної продукції, нових прогресивних технологій, подальшому розвитку науково-технічного потенціалу України та його практичного використання.  
8. Важливим результатом реалізації даної Програми для України буде збереження кадрового, науково-технічного та виробничого потенціалу електронної промисловості, що залишився, створення масових робочих місць на виробництві та широке впровадження електронних технологій обробки і представлення інформації в навчальні процеси системи освіти для підготовки висококваліфікованих кадрів.  
9. Стаття 2. Мета Програми та основні завдання.  
10. Метою Програми є створення організаційних і правових умов відродження вітчизняної електронної промисловості для забезпечення інтенсифікації економічного розвитку України та національної безпеки, обороноздатності і її суверенітету шляхом прискореного пріоритетного відродження та розвитку вітчизняної електроніки і застосування її досягнень в усіх галузях виробництва, науки, освіти і суспільства в цілому. Для досягнення цієї мети мають бути вирішені такі взаємопов'язані першочергові завдання:  
11. 1. Обов'язкове державне правове та нормативне формування внутрішнього ринку збуту вітчизняної продукції в Україні (в т.ч. і через держзамовлення).  
12. 2. Обов'язкове державне регулювання (управління і контроль) процесів збереження профілю, переорієнтації і використання наявних виробничих потужностей після реструктуризації підприємств та їх нарощування відповідно до сучасних вимог.  
13. 3. Реструктуризація управління електронною галуззю та боргів конкретно визначених стратегічно важливих підприємств і установ цієї галузі. Відновлення державної власності на цих підприємствах, зважаючи на їх стратегічне значення.  
14. 4. Проведення експертизи науководослідних розробок за останні 10 - 15 років, виконаних НАНУ, Міннауки, Міносвіти, науковими установами Міноборони і СБУ та іншими галузевими інститутами і прийняття рішення про їх подальше використання у виробництві.  
15. 5. Законодавче надання податкових пільг для вітчизняних підприємств-експортерів електронної техніки та застосування жорсткої цінової та податкової політики щодо імпорту електронної техніки в Україну:  
16. -скасування податку з прибутку пiдприємств виконавцiв Програми з 2000 до 2005 року i використання його для розвитку пiдприємств;  
17. -скасування пенi та штрафiв з пiдприємств виконавцiв Програми та реструктуризацiя їх боргiв;  
18. -видiлення цiльових ресурсiв, iновацiйних кредитiв та фонду енергозбереження на виробництво та впровадження вiтчизняної електронiки;  
19. -прийняття законiв, спрямованих на сприяння впровадженню енерго- та ресурсозберiгаючих виробiв вiтчизняної електронiки;  
20. -заборона закупiвлi пiдприємствами та державними установами iмпортної технiки за рахунок видiлених бюджетних коштiв, окрiм закупки лiцензiй з передовими технологiями;  
21. -звiльнення пiдприємств вiд ПДВ на продукцiю електронної галузi;  
22. -щорiчне видiлення 10% цiльового фiнансування на розробку i впровадження вiтчизняної електронiки в складi коштiв, що визначенi бюджетом на розвиток окремих галузей (наприклад, ПЕК, кораблебудування, лiтакобудування, ракетобудування, сiльського господарства, оборони та iнше);  
23. -надання дозволу на прiоритетне постачання iмпортних електронних виробiв фiрмам, якi вкладають iнвестицiї, спрямованi на органiзацiю вiтчизняного виробництва, в галузi електронiки;  
24. -накладання пiдвищенного мита на вироби фiрм, якi не вкладають iнвестицiй у вiтчизняне виробництво, частка якого спрямовується на розвиток вiдповiдного напряму електронiки України;  
25. -цiльове пряме бюджетне фiнансування окремих першочергових проектiв Програми: розробка стандартiв, створення центрiв сертифiкацiї, формування iнформацiйно-патентного фонду (в т.ч. скасування плати за патенти).  
26. 6. Для вирiшення питань пiльгового кредитування пiдприємств електронної галузi, зокрема, i промисловостi взагалi, створити Державний банк кредитування промисловостi України. Державний банк кредитування промисловостi надає кредити за ставками нижчими вiд ставки НБУ.  
27. 7. Забезпечення пріоритетного фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт з електронної техніки, що виконуються на замовлення в межах державних і галузевих програм усіх рівнів.  
28. 8. Забезпечення пріоритетного надання інноваційних кредитів підприємствам електронної промисловості. Надання їм пільгових довгострокових кредитів комерційними банками. Реінвестування діючих кредитів. Повернення комерційними банками (оборотних) обігових коштів, вкладених в статутні кошти цих банків підприємствами електронної промисловості.  
29. 9. Прийняття концепції стандартизації в сфері електроніки та електронного приладобудування.  
30. 10. У виробах де застосовується електронiка, установити слiдуючi норми вiтчизняної комплектацiї електронної галузi (у вiдсотках вiд загальної кiлькостi електронної комплектацiї по специфiкацiям):  
31. - лiтакобудування - не менше 50%  
32. - суднобудування - не менше 50%  
33. - сiльськогосподарське машинобудування - не менше 50%  
34. - оборонна технiка - не менше 60%  
35. - зв'язок i телекомунiкацiї - не менше 50%  
36. - телевiзiйна i радiоапаратура - не менше 50%  
37. - всi види транспорту - не менше 60%  
38. - товари народного вжитку - не менше 60%  
39. - у всiх iнших виробах - не менше 50%  
40. 11. Проведення моніторингу науковотехнічного потенціалу НДІ та підприємств вітчизняного виробництва електроніки, електронного приладобудування, електронних систем управління та інформатики, за якими будуть прийняті конкретні заходи уряду щодо необхідності поновлення їх виробництва на сучасному рівні.  
41. 12. Залучення передових технологій в галузі електроніки на основі взаємовигідних інвестиційних проектів з країнами СНД та далекого зарубіжжя.  
42. 13. Проведення першочергових заходів технологічного забезпечення, в т. ч. закупівля дефіцитного імпортного обладнання, для відновлення випуску вітчизняної електронної техніки і нарощування обсягів випуску та впровадження нових видів продукції.  
43. 14. Створення вітчизняної науковотехнічної і виробничої бази машинобудування з випуску технологічного устаткування для електронної промисловості.  
44. 15. Створення ефективної державної системи ціноутворення, спрямованої на збільшення частки заробітної плати в ціні продукції та збільшення реальної заробітної плати працюючих.  
45. Стаття 3. Загальні принципи державної політики у сфері розвитку електронної промисловості в Україні  
46. Державна політика у сфері відродження і розвитку електронної промисловості в Україні повинна формуватися як складова частина соціально-економічної політики держави в цілому і спрямовуватися на раціональне використання промислового та науково-технічного потенціалу, матеріально-технічних і фінансових ресурсів для створення сучасної електронної індустрії в інтересах вирішення комплексу поточних та перспективних завдань розвитку України як незалежної демократичної держави з ринковою економікою.  
47. В основу державної політики має бути покладено державне регулювання процесів розробок, впровадження, виробництва та споживання засобів електроніки на основі поєднання принципів централізації і децентралізації, саморозвитку, самофінансування та самоокупності, державної підтримки через систему сприятливих умов, пільг, обов'язків, кредитів, прямого бюджетного фінансування.  
48. Бюджетні кошти мають бути спрямовані в першу чергу на забезпечення стратегічних напрямів розвитку електронної промисловості.  
49. Державне регулювання повинно забезпечити системність, комплексність, галузеву і регіональну узгодженість розвитку всіх напрямів електроніки з використанням при цьому традиційних та нетрадиційних форм і методів створення засобів електроніки.  
50. Програмою мають бути визначені пріоритети, основні цілі, завдання та шляхи розвитку електронної галузі в Україні.  
51. Основне завдання Програми є створення механізму формування та активного розвитку внутрішнього ринку споживання продукції насиченою вітчизняною електронною технікою, вихід на світовий ринок з власною продукцією та послугами, інтеграцію України у міжнародне співтовариство.  
52. Програма повинна передбачати такі питання, як стимулювання попиту населення, організацію робочих місць, припинення витратної економіки, створення сприятливого інвестиційного клімату, вирішення питань кредитного забезпечення вітчизняного виробника.  
53. Здійснення процесу відродження та розвитку електроніки в період становлення України як незалежної держави в умовах кризового стану економіки і обмеженості ресурсів має забезпечуватися визначенням пріоритетів розвитку з концентрацією на них фінансових, матеріальних і трудових ресурсів виходячи із:  
54. - значення електроніки для забезпечення рівня життя суспільства на сучасному етапі, в тому числі потреби суспільства в результатах розвитку електроніки;  
55. - сучасних світових тенденцій, перспектив та пріоритетів розвитку електроніки;  
56. - потенціалу електроніки України в системі національних цінностей держави та принципів її розвитку і використання;  
57. - пріоритетів державної політики в галузі розвитку електроніки на сучасному етапі, в тому числі пріоритетів галузевого застосування електроніки в Україні.  
58. Стаття 4. Принципи формування та виконання Програми розвитку електронної промисловості в Україні  
59. Програма має передбачати комплекс взаємоузгоджених галузевих і регіональних цільових програм, напрямів і проектів, концентрацію ресурсів і засобів на обмеженій кількості підприємств і організацій та державних замовлень з відповідним законодавчим забезпеченням.  
60. Реалізація програми повинна здійснюватися відповідними етапами з додержанням таких основних принципів:  
61. - підтримка вітчизняного виробника;  
62. - розробка і реалізація цільових міжгалузевих та галузевих програм;  
63. - випереджаючий розвиток законодавчої нормативно-правової бази.  
64. Етапи визначаються пріоритетами, складністю завдань, економічною доцільністю та фінансовим забезпеченням робіт.  
65. Стаття 5. Пріоритетні напрями Програми розвитку електронної промисловості в Україні та її виконавці  
66. Пріоритетними напрямами розвитку електроніки, насамперед, є напрями, пов'язані з обороноздатністю країни, безпекою державного управління, банківською безпекою та соціальним розвитком і реалізуються через міжгалузеві та галузеві цільові програми.  
67. 1. Критерії, що мають бути використані в програмі для визначення пріоритетів розвитку електроніки в умовах кризового стану в Україні:  
68. забезпечення економічної безпеки та обороноздатності держави;  
69. виробництво продукції спеціального і подвійного призначення;  
70. забезпечення безпеки державного управління;  
71. забезпечення безпеки фінансової системи;  
72. забезпечення здоров'я людини;  
73. забезпечення ресурсо- і енергозбереження;  
74. збереження наукового і виробничого кадрового потенціалу;  
75. створення і збереження робочих місць;  
76. забезпечення екологічних, пожежних вимог та техніки безпеки;  
77. забезпечення коротких термінів окупності фінансових витрат.  
78. Базуючись на зазначених критеріях мають бути визначені рівні пріоритетних напрямів електроніки:  
79. -національні (державні) пріоритетні напрями;  
80. -галузеві пріоритетні напрями;  
81. -регіональні пріоритетні напрями.  
82. На період до 2005 р. в Програмі необхідно передбачити такі Державні (національні) пріоритетні напрями:  
83. 1. Базові електронні технології і стандарти та компоненти мікроелектроніки, оптоелектроніки, кріоелектроніки, СВЧ-електроніки.  
84. 2. Матеріали електронної техніки.  
85. 3. Інформаційні та телекомунікаційні системи.  
86. 4. Вимірювальна техніка та метрологія.  
87. 5. Обладнання для електроніки та наукове приладобудування.  
88. 6. Базові технології приладобудування та енергозбереження.  
89. 7. Розробка апаратних засобів кріптозахисту засобів електронної пошти Національного банку України.  
90. Державні (національні) пріоритетні напрями повинні одержувати першочергову організаційно-правову та фінансову підтримку державних органів.  
91. На базі державних пріоритетних напрямів будуть відроджуватись і розвиватись наступні галузеві пріоритетні напрями:  
92. 1. Мікроелектроніка.  
93. 2. Інформаційна техніка.  
94. 3.Електронна техніка для забезпечення екології довкілля та здоров'я людини.  
95. 4. Силова електроніка та енергоперетворювальна техніка.  
96. 5. Електроніка для промислового комплексу.  
97. 6. Електроніка для агропромислового комплексу.  
98. 7. Електроніка для транспорту.  
99. 8. Авіакосмічне приладобудування.  
100. 9. Радіоелектронні побутові та комунальні прилади.  
101. 10.Спеціальне оптико-електронне приладобудування.  
102. 11.Електронні пожежно-охоронні системи та системи захисту в інформаційних засобах.  
103. Поточні пріоритети визначаються в галузевих комплексних та цільових програмах, і захищаються відповідними бізнес-планами.  
104. 2. Критерії визначення учасників реалізації Програми.  
105. Вибір учасників реалізації Програми необхідно передбачити на основі наступних основних критеріїв відновлення вітчизняного ринку:  
106. підприємства (організації), що випускають техніку в інтересах відомств, які визначають обороноздатність та національну безпеку держави;  
107. підприємства (організації), які виконують "Українські проекти";  
108. підприємства (організації), які володіють новітніми технологіями, що зможуть забезпечити виробничий прорив в Україні;  
109. підприємства (організації), у яких є замовник (замовники) на продукцію;  
110. підприємства (організації), які володіють унікальними розробками, спроможними забезпечити випуск масової продукції;  
111. підприємства, які експортують продукцію або є потенційними експортерами;  
112. підприємства, продукція яких забезпечує швидкий обіг коштів.  
113. Стаття 6. Створення ринку вітчизняної електроніки  
114. Для створення сприятливих умов на всіх етапах розробки, виготовлення та застосування енерго- та ресурсозберігаючої електронної техніки з метою розвитку вітчизняного ринку потрібно реалізувати такі заходи:  
115. 1. Посилити на законодавчому рівні протекціоністську політику держави щодо вітчизняних виробів електроніки та підприємств-виробників:  
116. підвищити ввізне мито на вироби електроніки, аналоги яких виробляються або можуть вироблятися в Україні;  
117. відмінити на певний період ПДВ з обов'язковим цільовим використанням вивільнених коштів на розробку та освоєння виробництва нових виробів електронної техніки;  
118. скасувати податок на частину прибутку, що використовується для розробки та освоєння виробництва виробів електронної техніки (ВЕТ);  
119. скасувати на певний період ввізне мито на імпортні комплектуючі вироби, "напівфабрикати" і матеріали для електроніки, які не виробляються в Україні та системи автоматизованого проектування ACTEL, XILINX, ALTERA, що дозволить вітчизняним розробникам сучасного електронного обладнання накопичувати досвід розробки надскладних систем у період відсутності в Україні субмікронних технологій.  
120. 2. Скасувати або реструктуризувати борги підприємств-виробників перед бюджетом, пенсійним фондом, енергоспоживанням та цільовими кредитами, наданими під державні програми.  
121. 3. Для підприємств-споживачів передбачити скасування податку на частину прибутку, отриману за рахунок використання ВЕТ з умовою, що частина прибутку буде спрямована на придбання нових ВЕТ і подальше розширення їх використання.  
122. 4. Законодавчими актами надати гарантії інвесторам щодо пільгового оподаткування прибутків, одержаних за рахунок інвестицій.  
123. 5. Ввести обов'язкову централізовану сертифікацію виробів електроніки, що ввозяться в Україну.  
124. 6. Скасувати на законодавчому рівні плату за видачу патентів та їх підтримку в продовж терміну дії з віднесенням цієї плати за рахунок державного бюджету.  
125. Для опрацювання викладених заходів у порядку експерименту мають бути створені технопарки з мікроелектроніки - у м. Києві, з силової електроніки - у м. Запоріжжі, оптоелектроніки - у м. Чернівці.  
126. Стаття 7. Кадри  
127. З метою постійного поновлення інтелектуального потенціалу, розвитку та поширення наукової та технічної культури, розвитку новаторства, сприяння творчості працівників наукової та науково-технічної діяльності в галузі електроніки програмою має бути передбачено забезпечення розвитку кадрового науково-технічного потенціалу в галузі електроніки, що відповідає Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності".  
128. Кадрова політика повинна бути спрямована на створення умов збереження кадрів, які пройшли наукову та виробничу школу в галузі електроніки і спроможні забезпечувати вирішення питань з відродження та розвитку електроніки, а також на забезпечення підготовки в вузах фахівців з пріоритетних напрямів електроніки за державним замовленням.  
129. Починаючи з 2000 р. Програмою в електронній промисловості необхідно передбачити систему ротації та конкурсного заняття керівних посад усіх рівнів управління.  
130. Стаття 8. Управління Програмою та її корекція  
131. В механізмі реалізації Програми треба передбачити:  
132. затвердження органу управління Програмою;  
133. визначення Головних наукових установ та Головних (Генеральних) конструкторів з напрямів розвитку електроніки;  
134. затвердження щорічних і довгострокових завдань Кабінетом Міністрів України на впровадження вітчизняної електроніки в галузях, які мають державне фінансування за рахунок коштів держбюджету;  
135. розроблення та впровадження вітчизняних стандартів, гармонізованих з європейськими та міжнародними стандартами;  
136. обов'язкову сертифікацію вітчизняних виробів;  
137. обов'язкову сертифікацію імпортних електронних комплектуючих виробів та електронної техніки в центрах сертифікації України;  
138. удосконалення системи атестації виробництв усіх форм власності;  
139. удосконалення структури управління електронною галуззю;  
140. приведення у відповідність з вимогами міжнародних норм (стандарти СО МЕГ) законодавчі та нормативні акти України щодо конфіденційності умов міжнародних контрактів;  
141. створення інформативної системи розвитку електронної промисловості в світі.  
142. Стаття 9. Стратегія та джерела фінансування Програми  
143. Стратегія фінансування Програми має базуватися на принципі самофінансування і самоокупності.  
144. Основні джерела фінансування Програми необхідно передбачити наступні:  
145. кредити державних та комерційних банків;  
146. частина прибутків самих підприємств;  
147. кошти підприємств;  
148. кошти позабюджетних фондів енергозбереження згідно Закону України "Про енергозбереження", створення та наповнення яких слід прискорити;  
149. частина коштів, що виділяються з бюджету на підтримку та розвиток потужностей паливно-енергетичного комплексу, сільського господарства, водного господарства, екологію, тобто переадресація цих коштів на розвиток електроніки;  
150. пряме бюджетне фінансування унікальних критичних технологій, які в значній мірі визначають технічний рівень елементної бази електронної техніки;  
151. кошти інноваційного фонду;  
152. кошти фізичних та юридичних осіб;  
153. частина коштів УНТЦ;  
154. інвестиційні кошти.  
155. Фінансування Програми повинно здійснюватись безпосередньо через Генеральних замовників, яких визначати розпорядниками коштів у Законі України "Про Державний бюджет України" на поточний рік (Міністерство оборони, Служба безпеки України, Національне космічне агентство, Державний комітет зв'язку та інформатизації, Генеральних підрядників - виконавців проектів, та інші).  
156. Стаття 10. Етапи реалізації Програми  
157. Виходячи з мети і основних завдань, реалізацію Програми необхідно здійснювати в три етапи.  
158. Перший етап - 2000 - 2001 роки в умовах економічної кризи.  
159. На цьому етапі мають бути реалізовані задачі, що не потребують значних коштів та повинні стати базою (основою) подальшого розвитку електроніки. Основні з них:  
160. 1. Прийняття законів, що створюють сприятливі умови розвитку електроніки.  
161. 2. Розробка нових та приведення чинних державних стандартів і нормативних актів у відповідність до публікацій МЕК, узгодження їх з країнами СНД.  
162. 3. Виконання обмеженої кількості найбільш ефективних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт і впровадження їх результатів у виробництво з метою різкого підвищення ефективності провідних галузей народного господарства - енергетики, сільського господарства, транспорту, галузей, що забезпечують обороноздатність держави, а також створення базових технологій, які забезпечують подальший прискорений розвиток електроніки.  
163. 4. Для більш ефективного виконання першого етапу створюються у 2000 році технопарки з мікроелектроніки у м. Києві, з силової електроніки - у м. Запоріжжі., оптоелектроніки у м. Чернівці, досвід яких має стати основою для створення системи технопарків в Україні при виконанні послідуючих етапів Програми. Відпрацьовується державна політика щодо збільшення заробітної плати в електронній промисловості.  
164. 5. Реалізуються першочергові завдання науково-технологічної та інноваційної політики України з відродження і розвитку електронної промисловості:  
165. реформування структури науковотехнічного комплексу, і в першу чергу, мережі державних наукових установ та організацій, адаптацію галузевої науки до сучасних вимог економічного розвитку, реструктуризацію організацій, які втратили науковий і виробничий потенціал;  
166. розробка та здійснення комплексу заходів, спрямованих на використання наявного потенціалу у галузі технологій подвійного використання;  
167. першочергова фінансова і організаційна підтримка унікальних науководослідницьких та виробничих установ національного значення;  
168. реалізація державної політики з міжнародного науково-технічного співробітництва у повній відповідності з національними інтересами та реальним геополітичним станом у світі, орієнтація її на спільні конкурентноспроможні розробки і просування української продукції на світовий ринок;  
169. розвиток інноваційної інфраструктури, включаючи створення національного інформаційного фонду інноваційних проектів, інноваційно-технологічних центрів, технопарків та системи їх фінансування з залученням державних і приватних вітчизняних та іноземних інвестицій;  
170. створення умов для успішного функціонування малих високотехнологічних організацій та підприємств, надання їм державної підтримки на початковому етапі діяльності, гармонізація норм, стандартів і систем сертифікації продукції з світовими аналогами;  
171. проведення експертизи технологій електронної галузі за ознаками новизни та рівня використання, екологічної безпеки, конкурентоспроможності;  
172. створення баз і банків даних технологій та підприємств електронної галузі з наступною їх сертифікацією і державною реєстрацією;  
173. створення державного центру сертифікації і реєстрації технологій електронної галузі з покладанням на нього обов'язків виконання контрольних та реєстраційних функцій при експортно-імпортних операціях з електронними технологіями та виробами електронної техніки.  
174. 6. Запроваджуються під егідою центру такі форми кооперації в галузі міжнародного співробітництва щодо створення і використання електронних технологій:  
175. взаємний обмін науково-технічними досягненнями і науково-виробничим досвідом;  
176. співробітництво в галузі науковотехнічної інформації;  
177. взаємні консультації з основних питань науково-технічних і науково-виробничих проблем;  
178. придбання і продаж ліцензій, ноу-хау, спільні випробування продукції;  
179. спільне виробництво та кооперація поставок в рамках ліцензійних договорів;  
180. розподіл виробничих програм.  
181. 7. Запроваджуються організаційні форми міжнародного співробітництва при створенні і використанні технологій та виробів електронної галузі:  
182. консорціуми;  
183. транснаціональні компанії;  
184. фінансово-промислові групи;  
185. міжнародні технопарки і інкубатори інноваційного бізнесу;  
186. міжнародні центри підготовки кадрів;  
187. міждержавні і міжфірмові науково-технічні програми і проекти.  
188. Другий етап - 2002 - 2005 р.р. - етап економічного зростання.  
189. На цьому етапі мають бути проведені науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи на технологічні розробки, впровадження яких у виробництво забезпечить власні потреби України у виробах електроніки до 70 - 80 %, а з більшості номенклатури до 100 %.  
190. Поступове підвищення обсягів виробництва забезпечить самоокупність Програми і за рахунок прибутку створиться економічна база виконання третього етапу.  
191. Третій етап - 2006 - 2010 р.р.- етап входження в коло розвинутих країн.  
192. Розвиток фундаментальних та прикладних досліджень і реалізація результатів науково-дослідних робіт, проведених на другому етапі має забезпечити застосування виробів електроніки у високих технологіях та підвищення технологічного і технічного рівня економіки України до рівня розвинутих країн.  
193. Стаття 11. Фактори, які визначають ефективність Програми  
194. В середньому окупність проектів Програми мають бути оцінені в 1 - 3 роки, тобто на момент закінчення дії Програми, вона повинна бути майже повністю самоокуплена.  
195. Тільки за рахунок реалізації енергозберігаючого потенціалу електроніки, за умови повного виконання першого етапу Програми, можливо запобігти капіталовкладенням у паливно-енергетичний комплекс у розмірі 5 - 6 млрд. дол. США, що значно перевищує необхідні фінансові вкладення у розвиток електроніки на першому етапі.  
196. Одним із основних чинників, що повинні визначати ефективність впровадження Програми, є формування структури електронної промисловості в Україні в умовах відсутності коштів у держбюджеті і валютних коштів.  
197. Реалізація Програми відповідно до Концепції дозволить відновити вітчизняну електронну галузь, суттєво зменшити імпорт виробів електронної техніки та створити масові робочі місця (більше 2-х мільйонів робочих місць) для населення України з реальним зростанням заробітної плати, що в цілому поліпшить соціальне становище.  
198. Ще один із факторів, що визначає ефективність Програми - це забезпечення інтелектуальної підготовки національних фахівців та гарантія забезпечення їх працевлаштування. Тому напрацювання, які будуть мати місце в результаті реалізації Програми, створять базу для подальшого розвитку вітчизняної науки і техніки та забезпечення населення, і в першу чергу молоді, роботою.  
199. Важливою особливістю реалізації Програми має стати відновлення внутрішнього основного інвестора, яким повинно бути населення України, так як заробітна плата буде використовуватись на придбання вітчизняного товару і своєчасну оплату податків, комунальних послуг, плату за енергоносії тощо. Саме відміна податків на ПДВ та прибуток, збільшення заробітної плати, цінової частки продукції, дозволить підвищити купівельну спроможність населення. Це стане стабільним джерелом наповнення державного бюджету і чергового кола фінансування розвитку електронної промисловості.  
200. Стаття 12. Державний контроль за виконанням Програми та відповідальність її учасників  
201. Контроль за виконанням Програми та відповідальність учасників її реалізації мають бути визначені умовами виконання Національної програми відродження України до 2010 року та чинним законодавством України.