Кількість абзаців - 67 Розмітка (ліва колонка)


Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям (Повторний розгляд з пропозиціями (вето) Президента України)

0. ЗАКОН УКРАЇНИ Про державну соцiальну допомогу малозабезпеченим сiм'ям  
1. Цей Закон спрямований на реалiзацiю конституцiйних гарантiй права громадян на соцiальний захист - забезпечення рiвня життя не нижчого вiд прожиткового мiнiмуму шляхом надання грошової допомоги найменш соцiально захищеним сiм'ям.  
2. Стаття 1. Визначення термiнiв  
3. У цьому Законi термiни використовуються в такому значеннi:  
4. державна соцiальна допомога малозабезпеченим сiм'ям (далi - державна соцiальна допомога) - щомiсячна допомога, яка надається малозабезпеченим сiм'ям у грошовiй формi в розмiрi, що залежить вiд величини середньомiсячного сукупного доходу сiм'ї;  
5. сiм'я - одинока особа чи кiлька осiб, якi проживають разом i (або) об'єднанi законними правами та обов'язками щодо утримання;  
6. малозабезпечена сiм'я - сiм'я, яка з поважних або незалежних вiд неї причин має середньомiсячний сукупний доход нижчий вiд прожиткового мiнiмуму для сiм'ї;  
7. прожитковий мiнiмум для сiм'ї - визначена для кожної сiм'ї залежно вiд її складу сума прожиткових мiнiмумiв, розрахованих та затверджених вiдповiдно до Закону України "Про прожитковий мiнiмум" для осiб, якi вiдносяться до основних соцiальних i демографiчних груп населення;  
8. середньомiсячний сукупний доход сiм'ї - обчислений у середньому за мiсяць доход усiх членiв сiм'ї з усiх джерел надходжень протягом шести мiсяцiв, що передують мiсяцю звернення за призначенням державної соцiальної допомоги.  
9. Стаття 2. Законодавство про державну соцiальну допомогу  
10. Законодавство про державну соцiальну допомогу складається з Закону України "Про прожитковий мiнiмум", цього Закону, iнших нормативно-правових актiв, що регулюють правовiдносини з надання державної соцiальної допомоги.  
11. Стаття 3. Право на державну соцiальну допомогу  
12. Право на державну соцiальну допомогу мають малозабезпеченi сiм'ї, якi постiйно проживають на територiї України.  
13. Стаття 4. Порядок надання державної соцiальної допомоги  
14. Заява про надання державної соцiальної допомоги подається уповноваженим представником сiм'ї до органу соцiального захисту населення за мiсцем його проживання або до виконавчого комiтету сiльської, селищної ради. Виконавчий комiтет сiльської, селищної ради передає заяву про надання державної соцiальної допомоги до органу соцiального захисту населення.  
15. У заявi дається згода сiм'ї на збiр iнформацiї про неї, про її власнiсть, доходи та майно, що необхiдна для мети цього Закону.  
16. До заяви про надання державної соцiальної допомоги додаються:  
17. документ, що посвiдчує особу;  
18. довiдка про склад сiм'ї (до складу сiм'ї не включаються особи, якi перебувають на повному державному утриманнi);  
19. декларацiя про доходи та майно осiб, якi входять до складу сiм'ї (в декларацiю не включаються державна соцiальна допомога, призначена вiдповiдно до цього Закону; нарахована субсидiя за спожитi житлово-комунальнi послуги; сплаченi членами сiм'ї алiменти);  
20. довiдка про наявнiсть та розмiр земельної частки (паю).  
21. Форми заяви, довiдки про склад сiм'ї, декларацiї про доходи та майно встановлюються спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сферi працi та соцiальної полiтики.  
22. Органи соцiального захисту населення для мети цього Закону мають право користуватися всiма офiцiйними джерелами iнформацiї, в тому числi й iнформацiєю органiв державної податкової адмiнiстрацiї.  
23. Державна соцiальна допомога призначається з мiсяця звернення, якщо протягом мiсяця подано всi необхiднi документи.  
24. Рiшення про призначення державної соцiальної допомоги чи про вiдмову в її наданнi приймається органом соцiального захисту населення протягом десяти календарних днiв i наступного пiсля його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сiм'ї.  
25. Рiшення про вiдмову в наданнi державної соцiальної допомоги має бути вмотивованим i мiстити роз'яснення порядку його оскарження.  
26. Стаття 5. Розмiр державної соцiальної допомоги  
27. Розмiр державної соцiальної допомоги визначається як рiзниця мiж прожитковим мiнiмумом для сiм'ї та її середньомiсячним сукупним доходом, але не може бути бiльшим нiж 75 вiдсоткiв прожиткового мiнiмуму для сiм'ї.  
28. Стаття 6. Строки призначення державної соцiальної допомоги  
29. Державна соцiальна допомога призначається на шiсть мiсяцiв.  
30. Одиноким особам, визнаним за результатами медико-соцiальної експертизи непрацездатними, якi не мають iнших джерел до iснування, державна соцiальна допомога може бути призначена на строк визнання особи непрацездатною.  
31. Одиноким особам, якi досягли 65-рiчного вiку i не мають iнших джерел до iснування, державна соцiальна допомога може бути призначена довiчно.  
32. Зазначенi у частинах другiй та третiй цiєї статтi умови застосовуються також при призначеннi державної соцiальної допомоги непрацездатному подружжю при вiдсутностi осiб, зобов'язаних їх утримувати вiдповiдно до закону.  
33. Стаття 7. Випадки обмеження права на державну соцiальну допомогу  
34. У наданнi державної соцiальної допомоги може бути вiдмовлено, а виплата призначеної допомоги може бути припинена у випадках, коли:  
35. з'ясовано, що малозабезпеченою сiм'єю чи кимось iз її складу протягом останнього перед зверненням за наданням державної соцiальної допомоги року була здiйснена покупка на суму, що на час звернення перебiльшує 10-кратну величину прожиткового мiнiмуму для сiм'ї;  
36. у власностi чи володiннi малозабезпеченої сiм'ї є земельна дiлянка площею бiльше 0,60 га чи пiдсобне господарство, що має приносити доход, чи друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сiм'ї та додатково 10,5 квадратного метра на сiм'ю, чи бiльше одного автомобiля, транспортного засобу (механiзму);  
37. сiм'єю навмисне подано недостовiрнi вiдомостi чи приховано вiдомостi, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соцiальну допомогу та на визначення її розмiру.  
38. Призначена державна соцiальна допомога може бути зменшена до 50 вiдсоткiв її розмiру у випадку невикористання сiм'єю можливостей знаходження додаткових джерел для iснування.  
39. Порядок вiдмови в наданнi державної соцiальної допомоги, припинення виплати та зменшення розмiру призначеної державної соцiальної допомоги в передбачених цiєю статтею випадках встановлюється спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi працi та соцiальної полiтики.  
40. Стаття 8. Перерахунок розмiру державної соцiальної допомоги  
41. Розмiр призначеної державної соцiальної допомоги перераховується за заявою уповноваженого представника сiм'ї в зв'язку зi змiнами в складi сiм'ї.  
42. Стаття 9. Виплата державної соцiальної допомоги  
43. Державна соцiальна допомога виплачується раз на мiсяць за мiсцем проживання уповноваженого представника сiм'ї державними пiдприємствами зв'язку чи перераховується на особовий рахунок уповноваженого представника сiм'ї в банкiвськiй установi.  
44. Не отримана своєчасно з вини сiм'ї державна соцiальна допомога може бути отримана в наступному мiсяцi, але не пiзнiше мiсяця пiсля закiнчення строку, на який вона призначена.  
45. Затримка виплати державної соцiальної допомоги з вини органу, що її призначає чи виплачує, не допускається.  
46. При переїздi сiм'ї в iншу мiсцевiсть виплата призначеної державної соцiальної допомоги за попереднiм мiсцем проживання припиняється.  
47. Стаття 10. Порядок оскарження рiшення про надання державної соцiальної допомоги  
48. Скарга на рiшення органу соцiального захисту населення про призначення державної соцiальної допомоги чи про вiдмову в її наданнi може бути подана до вищестоящого органу виконавчої влади або до суду.  
49. Стаття 11. Фiнансування державної соцiальної допомоги  
50. Державна соцiальна допомога надається за рахунок коштiв Державного бюджету України.  
51. Обсяг коштiв, пов'язаних з наданням державної соцiальної допомоги, встановлюється окремим рядком у законi про Державний бюджет України на поточний рiк.  
52. За рахунок мiсцевих бюджетiв та спецiально створених регiональних фондiв соцiальної допомоги органи мiсцевого самоврядування можуть проводити доплати до встановлених вiдповiдно до цього Закону розмiрiв державної соцiальної допомоги виходячи iз затвердженого регiонального прожиткового мiнiмуму.  
53. Стаття 12. Облiк одержувачiв державної соцiальної допомоги  
54. З метою ведення облiку сiмей - одержувачiв державної соцiальної допомоги, забезпечення контролю за правильнiстю i своєчаснiстю її надання, а також для органiзацiї нормативнодовiдкової iнформацiї для органiв соцiального захисту населення, що призначають i здiйснюють контроль за правильнiстю надання державної соцiальної допомоги, спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сферi працi та соцiальної полiтики створюється єдина облiково-iнформацiйна система.  
55. Єдина облiково-iнформацiйна система одержувачiв державної соцiальної допомоги формується та використовується з додержанням вимог Закону України "Про iнформацiю", iнших законiв України.  
56. Стаття 13. Контроль за правильнiстю надання державної соцiальної допомоги  
57. Контроль за правильнiстю надання державної соцiальної допомоги та використання коштiв Державного бюджету України, спрямованих на надання державної соцiальної допомоги, здiйснює спецiально уповноважений орган виконавчої влади в сферi працi та соцiальної полiтики безпосередньо та через соцiальних iнспекторiв.  
58. Правовий статус соцiальних iнспекторiв та їх повноваження визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.  
59. Стаття 14. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про державну соцiальну допомогу  
60. Посадовi особи, виннi у порушеннi законодавства про державну соцiальну допомогу малозабезпеченим сiм'ям, несуть вiдповiдальнiсть згiдно з законом.  
61. Стаття 15. Прикiнцевi положення  
62. 1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування.  
63. 2. Кабiнету Мiнiстрiв України в двомiсячний строк з дня опублiкування цього Закону:  
64. внести до Верховної Ради України пропозицiї щодо приведення законодавчих актiв у вiдповiднiсть iз цим Законом;  
65. привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом;  
66. забезпечити перегляд i скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актiв, що не вiдповiдають цьому Закону.