Кількість абзаців - 257 Розмітка (ліва колонка)


Про організації роботодавців (Друге читання)

0. Проект Закон України Про організації роботодавців  
1. Цей Закон визначає порядок створення організацій роботодавців та їх об'єднань, форми та напрямки їх діяльності, а також принципи їх взаємодії з органами державної влади та місцевого самоврядування, професійними спілками, їх об'єднаннями, іншими об'єднаннями громадян.  
2. Закон спрямований на підвищення ролі організацій роботодавців та їх об'єднань в соціально-трудових відносинах та при реалізації економічної політики в державі.  
3. Розділ І. Загальні положення  
4. Стаття 1. Визначення термінів  
5. Для цілей цього Закону нижченаведені терміни вживаються у такому значенні:  
6. роботодавець - фізична, юридична особа, яка є власником підприємства, установи, організації (у тому числі таких, що проводять свою діяльність на території України через філії та представництва); уповноважений орган, особа щодо підприємства, установи, організації, створених на базі майна, що належить до державної та комунальної власності, Автономній Республіці Крим, часток (паїв, акцій), що належать державі, територіальній громаді, Автономній Республіці Крим у майні підприємств, установ, організацій; а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують найману працю;  
7. організація роботодавців - неприбуткова статутна організація, яка об'єднує роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту їх прав та інтересів;  
8. об'єднання організацій роботодавців - неприбуткова статутна організація, яка об'єднує організації роботодавців на засадах добровільності та рівності з метою представництва і захисту прав та інтересів організацій роботодавців та роботодавців;  
9. соціальне партнерство - система відносин між соціальними партнерами, що спрямована на співробітництво, пошук компромісів, підготовку пропозицій щодо прийняття ними узгоджених рішень з питань соціально-трудових відносин при реалізації їх прав та інтересів;  
10. сторони соціального партнерства - професійні спілки та їх об'єднання, інші організації найманих працівників, утворені ними відповідно до чинного законодавства; роботодавці, їх організації та об'єднання; держава.  
11. Стаття 2. Право роботодавців на свободу об'єднання  
12. Роботодавці мають право на свободу об'єднання у організації роботодавців для здійснення і захисту своїх прав та задоволення соціальних, економічних інтересів на основі вільного волевиявлення без попереднього дозволу будь-якого органу або організації, вступу до таких організацій на умовах і в порядку, визначених їх статутами, участі в організаціях роботодавців, а також вільного виходу з них на умовах і в порядку, визначених законодавством та їх статутами, міжнародних договорів України.  
13. Стаття 3. Законодавство про організації роботодавців та їх об'єднання  
14. Законодавство України про організації роботодавців та об'єднання організацій роботодавців складається з Конституції України, цього Закону, інших нормативноправових актів, виданих відповідно до нього, а також законодавства про соціальне партнерство, професійні спілки.  
15. Стаття 4. Сфера дії Закону  
16. Дія цього Закону поширюється на організації роботодавців та їх об'єднання всіх рівнів, а також на утворені ними органи.  
17. Цей Закон не поширюється на відповідні відносини, що виникають у зв'язку із використанням найманої праці у Збройних Силах України, органах внутрішніх справ, Служби безпеки України, інших військових формуваннях, органах прокуратури, судів, дипломатичної служби, митної служби, державної податкової служби, а також інших органів та організацій, в яких проходять державну службу державні службовці.  
18. Цей Закон не поширюється на об'єднання громадян, створені в порядку та на засадах, визначених іншими законами України.  
19. Цей Закон не поширюється на об'єднання громадян, створені в порядку і на засадах, визначених іншими законами України.  
20. Повна назва організації роботодавців чи їх об'єднання повинна містити слово "роботодавець" або похідні від нього.  
21. Визначення "організація роботодавців", "об'єднання організацій роботодавців" та похідні від них можуть використовувати лише ті організації та їх об'єднання, які утворені і діють відповідно до цього Закону.  
22. Стаття 5. Мета та завдання організацій роботодавців та їх об'єднань  
23. Організації роботодавців та їх об'єднання створюються і діють з метою представництва та захисту інтересів роботодавців у економічній, соціально-трудовій та інших сферах, в тому числі у їх відносинах з іншими сторонами соціального партнерства.  
24. Основними завданнями організацій роботодавців та їх об'єднань є:  
25. співробітництво з органами державної влади та місцевого самоврядування, професійними спілками, їх об'єднаннями та іншими організаціями найманих працівників;  
26. забезпечення представництва та захист інтересів і прав роботодавців у відносинах з органами державної влади, Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, професійними спілками, їх об'єднаннями та іншими організаціями найманих працівників, іншими об'єднаннями громадян;  
27. участь у формуванні та реалізації соціально-економічної політики держави;  
28. участь у проведенні колективних переговорів і укладанні генеральної, регіональних та галузевих угод;  
29. координація діяльності роботодавців у виконанні зобов'язань за генеральною, регіональною чи галузевою угодами;  
30. аналіз за виконанням іншими сторонами соціального партнерства зобов'язань за генеральною, регіональними та галузевими угодами;  
31. сприяння максимальному дотриманню інтересів роботодавців у колективних трудових спорах (конфліктах);  
32. запобігання страйкам, як крайньому засобу вирішення колективного трудового спору (конфлікту);  
33. запобігання страйкам, як крайньому засобу вирішення колективного трудового спору (конфлікту);  
34. збалансування попиту і пропозиції робочої сили, запобігання масовому безробіттю шляхом сприяння створенню нових робочих місць, забезпечення раціональної структури зайнятості населення;  
35. вдосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, поширення професійних знань та досвіду;  
36. забезпечення скоординованості дій роботодавців, їх організацій та об'єднань щодо виконання науково-технічних і соціальних програм, спрямованих на збільшення обсягів виробництва продукції і послуг, підвищення їх конкурентоспроможності, врегулювання та поліпшення умов праці;  
37. розвиток співробітництва з іноземними і міжнародними організаціями роботодавців та їх об'єднаннями.  
38. Розділ ІІ. Основні засади діяльності організацій роботодавців та їх об'єднань  
39. Стаття 6. Принципи створення та діяльності організацій роботодавців та їх об'єднань  
40. Організації роботодавців та їх об'єднання створюються без попереднього дозволу і діють на таких основних принципах:  
41. законності;  
42. добровільності вступу та свободи виходу;  
43. рівноправності членів;  
44. самоврядування;  
45. гласності.  
46. Відповідно до принципів, визначених у цій статті:  
47. ніхто не може бути примушений до вступу в будь-які організації роботодавців або їх об'єднання чи обмежений у правах за належність або неналежність до них;  
48. кожен член організації роботодавців, організація роботодавців, яка є членом об'єднання організації роботодавців (далі - член об'єднання), має право у будь-який час вийти з організації роботодавців чи їх об'єднання в порядку та на умовах, визначених статутом;  
49. кожен член організації роботодавців, член об'єднання має рівні права у вирішенні будь-яких питань діяльності організації роботодавців, їх об'єднання, незалежно від статусу, майнового стану, результатів фінансово-господарської діяльності та інших ознак.  
50. Організації роботодавців та їх об'єднання вирішують питання щодо діяльності організації, об'єднання на свій розсуд, не порушуючи при цьому законодавства України.  
51. Організації роботодавців та їх об'єднання зобов'язані забезпечити повне та своєчасне інформування своїх членів з питань їх діяльності, на їх прохання ознайомлювати з усіма матеріалами, що стосуються діяльності організації, об'єднання.  
52. Стаття 7. Гарантії діяльності організацій роботодавців та їх об'єднань  
53. Держава забезпечує додержання прав і законних інтересів організацій роботодавців та їх об'єднань, створених у порядку, встановленому цим Законом.  
54. Держава визнає створені відповідно до цього Закону організації роботодавців та їх об'єднання повноважними представниками інтересів їх членів в межах статусу та повноважень, закріплених їх статутами.  
55. Організації роботодавців та їх об'єднання у своїй діяльності незалежні від органів державної влади та місцевого самоврядування, органів Автономної Республіки Крим, професійних спілок, їх об'єднань, інших організацій найманих працівників, політичних партій та інших об'єднань громадян, їм не підзвітні і не підконтрольні.  
56. Забороняється будь-яке втручання у статутну діяльність організацій роботодавців та їх об'єднань з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, органів Автономної Республіки Крим, професійних спілок, їх об'єднань, інших організацій найманих працівників, політичних партій та інших об'єднань громадян, крім випадків, передбачених законами України.  
57. Розділ ІІІ. Статус організацій роботодавців та їх об'єднань  
58. Стаття 8. Статус організацій роботодавців та їх об'єднань  
59. Організації роботодавців створюються і діють за територіальною, галузевою та/або галузево-територіальною ознакою і мають статус місцевих, обласних, республіканських, всеукраїнських.  
60. Для виконання своїх статутних завдань організації роботодавців мають право на добровільних засадах створювати або вступати в об'єднання організацій роботодавців і вільно виходити з них.  
61. Об'єднання організацій роботодавців створюються і діють за територіальною ознакою і мають статус місцевих, обласних, республіканських, всеукраїнських.  
62. Статус місцевих мають організації роботодавців, які на момент державної реєстрації об'єднують роботодавців відповідної адміністративно-територіальної одиниці або галузі на відповідній адміністративно-територіальній одиниці.  
63. Статус місцевих мають об'єднання організацій роботодавців, які на момент державної реєстрації об'єднують більшість організацій роботодавців відповідної адміністративно-територіальної одиниці.  
64. Статус обласних, Київської та Севастопольської міських мають організації роботодавців, які на момент реєстрації об'єднують роботодавців більшості адміністративно-територіальних одиниць відповідно області, міст Києва та Севастополя або роботодавців певної галузі більшості адміністративно-територіальних одиниць відповідно області, міст Києва та Севастополя.  
65. Статус обласних, Київської та Севастопольської міських мають об'єднання організацій роботодавців, які на момент державної реєстрації об'єднують більшість організацій роботодавців відповідно області, міст Києва або Севастополя.  
66. Статус республіканських мають організації роботодавців, які на момент державної реєстрації об'єднують роботодавців більшості адміністративно-територіальних одиниць Автономної Республіки Крим або роботодавців певної галузі на території Автономної Республіки Крим.  
67. Статус республіканських мають об'єднання організацій роботодавців, які на момент державної реєстрації об'єднують більшість організацій роботодавців на території Автономної Республіки Крим.  
68. Статус всеукраїнських мають організації роботодавців, які на момент державної реєстрації об'єднують роботодавців більшості областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя або більшість роботодавців певної галузі.  
69. Діяльність організацій роботодавців та їх об'єднань в Україні координується Конфедерацією роботодавців України, яка є незалежною неурядовою організацією і має статус всеукраїнського об'єднання організацій роботодавців та їх об'єднань.  
70. У своїй діяльності Конфедерація роботодавців України керується законодавством України та власним статутом.  
71. У випадку коли інтереси певної галузі на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці представляє один роботодавець для цілей створення об'єднання роботодавців, членства у такому об'єднанні він прирівнюється до організації роботодавців відповідної адміністративно-територіальної одиниці.  
72. Всеукраїнські організації роботодавців та Конфедерація роботодавців України мають право без спеціального дозволу використовувати у своїй назві слово "Україна" та похідні від нього.  
73. Розділ ІV. Порядок створення та припинення діяльності організацій роботодавців та їх об'єднань  
74. Стаття 9. Заснування організацій роботодавців  
75. Засновниками організацій роботодавців відповідно до цього Закону можуть бути не менш як двоє роботодавців.  
76. Рішення про заснування організацій роботодавців приймаються установчим з'їздом (конференцією) роботодавців.  
77. Рішенням про заснування організації роботодавців є протокол установчого з'їзду (конференції), який підписують голова та секретар з'їзду (конференції).  
78. Невід'ємною частиною протоколу є реєстр осіб, які брали участь в установчому з'їзді (конференції).  
79. У реєстрі обов'язково зазначаються:  
80. щодо фізичних осіб - роботодавців: прізвище, ім'я та по батькові особи, дані її паспорта (а для іноземців та осіб без громадянства - дані національного паспорта або документа, що його замінює), адреса та інші відомості, які підтверджують статус роботодавця та факт використання найманої праці. Дані про особу засвідчуються її особистим підписом;  
81. щодо юридичних осіб - роботодавців: повне найменування, ідентифікаційний код, юридична адреса, відомості, що підтверджують статус роботодавця та факт використання найманої праці, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка уповноважена брати участь в установчому з'їзді (конференції), дані її паспорта (а для іноземців та осіб без громадянства - дані національного паспорта або документа, що його замінює). Ці дані засвідчуються підписом особи, яка уповноважена брати участь в установчому з'їзді (конференції);  
82. щодо уповноважених органів, осіб - роботодавців: дані, зазначені відповідно у абзацах другому та третьому цієї частини.  
83. Установчий з'їзд (конференція) затверджує статут організації роботодавців обирає її органи управління, уповноважує осіб на проведення державної реєстрації, вирішує інші питання, пов'язані із створенням організації роботодавців.  
84. Стаття 10. Заснування об'єднань організацій роботодавців  
85. Засновниками об'єднань організацій роботодавців є організації роботодавців.  
86. Рішення про заснування об'єднань організацій роботодавців приймаються установчим з'їздом (конференцією) роботодавців.  
87. Рішенням про заснування об'єднання організацій роботодавців є протокол установчого з'їзду (конференції), які підписують голова та секретар з'їзду (конференції).  
88. Невід'ємною частиною протоколу є реєстр організацій роботодавців, які брали участь в установчому з'їзді (конференції), в якому зазначаються дані щодо організації роботодавців: повне найменування, місцезнаходження керівних органів, дата та орган, що здійснював державну реєстрацію організацій роботодавців; прізвище, ім'я та по батькові особи, яка представляє організацію роботодавців, дані її паспорта (національного паспорта або документа, що його замінює). Ці дані засвідчуються підписом особи, яка уповноважена брати участь в установчому з'їзді (конференції).  
89. Установчий з'їзд (конференція) затверджує статут об'єднання організацій роботодавців, обирає його органи управління, уповноважує осіб на проведення державної реєстрації, вирішує інші питання, пов'язання із створенням об'єднання.  
90. Стаття 11. Установчі документі організацій роботодавців та їх об'єднань  
91. Організації роботодавців та їх об'єднання діють на основі статуту, який затверджується установчим з'їздом (конференцією) роботодавців, організацій роботодавців.  
92. Статут організації роботодавців, їх об'єднання повинен містити:  
93. 1) повну назву організації роботодавців, їх об'єднання (відмінну від існуючих), дані щодо статусу організації, об'єднання та місцезнаходження керівних органів;  
94. 2) мету створення, завдання та напрями діяльності організації роботодавців, їх об'єднання;  
95. 3) умови членства (участі) та порядок прийому до організації роботодавців, їх об'єднання та виходу з організації (об'єднання);  
96. 4) права і обов'язки членів (учасників) організації роботодавців чи їх об'єднання;  
97. 5) положення про відповідальність членів по зобов'язаннях організації роботодавців чи їх об'єднання в соціально-трудових відносинах;  
98. 6) порядок утворення і діяльності керівних органів організації роботодавців, їх об'єднання та їх повноваження;  
99. 7) джерела формування і порядок використання коштів та іншого майна організації роботодавців, їх об'єднання, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої діяльності, необхідної для виконання статутних завдань;  
100. 8) порядок сплати вступних, членських та цільових внесків;  
101. 9) порядок внесення змін і доповнень до статуту організації роботодавців, їх об'єднання;  
102. 10) порядок припинення діяльності організації роботодавців, їх об'єднання і вирішення майнових питань, пов'язаних з їх ліквідацією (реорганізацією).  
103. У статуті можуть бути передбачені й інші положення щодо особливостей створення і діяльності організації роботодавців чи їх об'єднання.  
104. Статут організації роботодавців та їх об'єднань не повинен суперечити законодавству України.  
105. Стаття 12. Членство в організаціях роботодавців та їх об'єднаннях  
106. Членами організацій роботодавців можуть бути роботодавці відповідно до цього Закону.  
107. Членами об'єднань організацій роботодавців можуть бути організації роботодавців, зареєстровані відповідно до цього Закону.  
108. У діяльності об'єднань організацій роботодавців можуть брати участь роботодавці, якщо вони відповідають вимогам, передбаченим частиною тринадцятою статті 8 цього Закону.  
109. Організації роботодавців та їх об'єднання не відповідають за зобов'язаннями своїх засновників і членів.  
110. Засновники та члени організацій роботодавців та їх об'єднань відповідають за зобов'язаннями організацій роботодавців та їх об'єднань, якщо це передбачено їх статутами, - в порядку і на умовах, визначених статутами.  
111. Стаття 13. Державна реєстрація організацій роботодавців та їх об'єднань  
112. Організації роботодавців та їх об'єднання підлягають обов'язковій державній реєстрації.  
113. Діяльність організації роботодавців та їх об'єднань, не зареєстрованих у порядку, передбаченому цим Законом, забороняється.  
114. Організації роботодавців та їх об'єднання набувають статусу юридичної особи з моменту їх державної реєстрації.  
115. Державна реєстрація організацій роботодавців та їх об'єднань здійснюється:  
116. у Міністерстві юстиції України - щодо організацій роботодавців із всеукраїнським статусом та Конфедерації роботодавців України;  
117. у Міністерстві юстиції Автономної Республіки Крим - щодо організацій та об'єднань із республіканським статусом, а також щодо організації та об'єднань із місцевим статусом, що створюються на території Автономної Республіки Крим;  
118. в обласному, Київському та Севастопольському міських управліннях юстиції - щодо організацій та об'єднань із обласним, Київським та Севастопольським міським та місцевим статусом.  
119. Про державну реєстрацію організацій роботодавців та їх об'єднань орган, що здійснив таку реєстрацію, повідомляє у засобах масової інформації.  
120. Стаття 14. Порядок державної реєстрації організацій роботодавців та їх об'єднань  
121. Для державної реєстрації організації роботодавців подаються такі документи:  
122. 1) заява встановленого зразка про державну реєстрацію;  
123. 2) статут;  
124. 3) протокол установчого з'їзду (конференції);  
125. 4) нотаріально посвідчені копії документів, що підтверджують згідно із статтею 1 цього Закону статус роботодавців, які виступили засновниками організації роботодавців, на відповідній території;  
126. 5) відомості про склад керівних органів;  
127. 6) документ про сплату реєстраційного збору.  
128. Для державної реєстрації організації роботодавців забороняється вимагати будьякі інші документи, крім передбачених цією статтею.  
129. Заява про державну реєстрацію організації роботодавців розглядається в двомісячний строк з дня надходження всіх документів, передбачених цією статтею.  
130. Рішення про державну реєстрацію організації роботодавців або відмову в ній повідомляється заявникові у письмовій формі в 5-денний строк з дня його прийняття.  
131. У державній реєстрації організації роботодавців може бути відмовлено, якщо:  
132. 1) статут організації роботодавців не відповідає цьому Закону або іншому законодавству України;  
133. 2) протокол установчого з'їзду (конференції) складений без додержання вимог, передбачених статтею 9 цього Закону;  
134. 3) якщо в ході перевірки документів, поданих для державної реєстрації, буде виявлено обставини щодо відсутності необхідної мінімальної кількості засновників або порушення вимог цього Закону щодо порядку створенння організації роботодавців.  
135. Рішення про відмову у державній реєстрації повинно містити обгрунтовані підстави такої відмови. Це рішення може бути оскаржено у судовому порядку.  
136. Організації роботодавців органом, яким прийнято рішення про державну реєстрацію, видається свідоцтво про державну реєстрацію організації роботодавців встановленого зразка. Форму свідоцтва затверджує Кабінет Міністрів України.  
137. За державну реєстрацію організації роботодавців та їх об'єднань справляється реєстраційних збір у розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
138. Для державної реєстрації об'єднання організацій роботодавців подаються документи, передбачені пунктами 1-3, 5-6 частини першої цієї статті, а також нотаріально посвідчені копій свідоцтв про державну реєстрацію організацій роботодавців, які виступили засновниками об'єднання.  
139. Державна реєстрація об'єднань організацій роботодавців здійснюється в порядку, визначеному цією статтею для реєстрації організацій роботодавців.  
140. У разі зміни назви, статусу, організація роботодавців або їх об'єднання підлягають перереєстрації, яка проводиться в порядку, передбаченому для державної реєстрації.  
141. Зміни та доповнення до статуту організації роботодавців або їх об'єднання, крім таких, що пов'язані із зміною назви, статусу організації, об'єднання, підлягають державній реєстрації у 5-денний строк з дня надходження відповідної інформації до органу державної реєстрації за наявності документа, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію змін і доповнень у розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
142. Про зміну місцезнаходження керівних органів організація роботодавців або їх об'єднання зобов'язана у 7-денний строк повідомити орган державної реєстрації.  
143. Стаття 15. Символіка організацій роботодавців та їх об'єднань  
144. Організації роботодавців та їх об'єднання можуть використовувати власну символіку, яка затверджується відповідно до їх статуту та підлягає реєстрації у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.  
145. Стаття 16. Припинення діяльності організації роботодавців та їх об'єднань  
146. Припинення діяльності організації роботодавців чи їх об'єднання здійснюється шляхом їх ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску) та реорганізації.  
147. Реорганізація організації роботодавців та їх об'єднань здійснюється відповідно до їх статуту.  
148. Державна реєстрація новостворених організацій роботодавців та їх об'єднань здійснюється відповідно до цього Закону.  
149. Саморозпуск організацій роботодавців чи їх об'єднань здійснюється відповідно до статуту організації або об'єднання.  
150. Примусовий розпуск організацій роботодавців та їх об'єднань здійснюється за рішенням суду у разі:  
151. здійснення діяльності, що суперечить статуту або законодавству України;  
152. визнання недійсним або таким, що суперечить законодавству, протоколу установчого з'їзду (конференцій) або статуту організації роботодавців, їх об'єднання;  
153. здійснення діяльності організацією роботодавців, їх об'єднанням під новою назвою без перереєстрації;  
154. здійснення діяльності відповідно до змін у статуті без державної реєстрації таких змін.  
155. Примусовий розпуск об'єднання організацій роботодавців не тягне за собою розпуск організацій роботодавців, які є засновниками або членами об'єднання.  
156. У разі припинення діяльності організацій роботодавців, що є членами об'єднання, діяльність об'єднання припиняється, якщо у складі об'єднання залишився лише один член об'єднання.  
157. Розділ V. Повноваження організацій роботодавців та їх об'єднань  
158. Стаття 17. Права організацій роботодавців та об'єднань щодо захисту прав і законних інтересів своїх членів  
159. В порядку, передбаченому законодавством України та статутами, організації роботодавців та їх об'єднання мають право представляти і захищати свої права і законні інтереси, а також права і законні інтереси своїх членів у відносинах з профспілками, їх об'єднаннями та іншими організаціями найманих працівників, органами державної влади та місцевого самоврядування з питань регулювання соціально-трудових та економічних відносин.  
160. Організації роботодавців та їх об'єднання мають право вносити до державних органів та органів місцевого самоврядування пропозиції з питань, пов'язаних з їх статутною діяльністю.  
161. Організації роботодавців та їх об'єднання можуть проводити незалежну експертизу проектів законів і нормативно-правових актів з питань, що стосуються прав та інтересів їх членів.  
162. Стаття 18. Участь організацій роботодавців та їх об'єднань у веденні колективних переговорів і укладені колективних угод  
163. Організації роботодавців та їх об'єднання беруть участь у веденні колективних переговорів з розроблення та укладення колективних угод на відповідному рівні.  
164. Організації роботодавців та їх об'єднання в межах своїх повноважень укладають колективні угоди, забезпечують їх виконання та здійснюють контроль за виконанням положень колективних угод відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди".  
165. Організації роботодавців та їх об'єднання можуть у встановленому порядку виступати стороною угод на відповідному рівні.  
166. Якщо на одному рівні діють декілька об'єднань роботодавців, для ведення колективних переговорів і укладення колективних угод вони повинні утворити єдиний представницький орган, який діє від їх імені, або делегувати відповідні повноваження одній організації роботодавців чи одному об'єднанню.  
167. Стаття 19. Участь організацій роботодавців та їх об'єднань у соціальному партнерстві  
168. Організації роботодавців та їх об'єднання беруть участь у соціальному партнерстві в порядку і на умовах, визначених Законом України "Про соціальне партнерство".  
169. Метою участі організації роботодавців та їх об'єднань у соціальному партнерстві є удосконалення соціально-трудових відносин, досягнення взаєморозуміння, компромісів між сторонами соціального партнерства, запобігання виникненню та розв'язання колективних трудових спорів (конфліктів).  
170. Сторону роботодавців у соціальному партнерстві представляють:  
171. на всеукраїнському рівні - Конфедерація роботодавців України, в особі уповноважених нею органів;  
172. на республіканському рівні - організації роботодавців та їх об'єднання в особі уповноважених ними органів, що об'єдналися в межах Автономної Республіки Крим;  
173. на галузевому (міжгалузевому) рівні - організації роботодавців та їх об'єднання в особі уповноважених ними органів, що об'єдналися в межах відповідної галузі (кількох галузей);  
174. на територіальному рівні - організації роботодавців та їх об'єднання в особі уповноважених ними органів, що об'єдналися в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць.  
175. Організації роботодавців та їх об'єднання можуть передавати свої повноваження одній організації роботодавців або відповідному об'єднанню з метою їх представництва.  
176. Стаття 20. Участь організацій роботодавців та їх об'єднань у забезпеченні зайнятості населення  
177. Організації роботодавців та їх об'єднання беруть участь у формуванні та проведенні державної політики зайнятості населення.  
178. Представники організацій роботодавців та їх об'єднань на паритетних засадах з представниками професійних спілок, їх об'єднань та інших організацій найманих працівників, державних органів та органів місцевого самоврядування беруть участь у створенні та діяльності координаційних комітетів сприяння зайнятості.  
179. Стаття 21. Право на участь в управлінні фондами соціального страхування  
180. Організації роботодавців та їх об'єднання мають право на паритетних засадах брати участь в управлінні фондами страхування на випадок хвороби, вагітності та пологів, на поховання; медичним страхуванням; пенсійним страхуванням; страхуванням від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань; страхуванням від безробіття відповідно до законодавства.  
181. Стаття 22. Участь організацій роботодавців та їх об'єднань у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів)  
182. Організації роботодавців та їх об'єднання можуть виступати стороною колективного трудового спору (конфлікту) в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", та користуватись усіма правами сторони такого спору (конфлікту).  
183. Стаття 23. Право на інформацію  
184. Організації роботодавців та їх об'єднання мають право одержувати у встановленому порядку від органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, профспілкових організацій, їх об'єднань та інших організацій найманих працівників, об'єднань громадян інформацію з соціально-економічних питань та питань, пов'язаних з трудовими відносинами, розвитком країни, в межах установленої статистичної звітності.  
185. Організації роботодавців та їх об'єднання мають право розповсюджувати у встановленому порядку інформацію щодо своєї діяльності і пропагувати свої ідеї та цілі.  
186. Організації роботодавців та їх об'єднання мають право на висвітлення своєї діяльності в засобах масової інформації.  
187. Організація роботодавців та їх об'єднання відповідно до законодавства можуть виступати засновниками засобів масової інформації.  
188. Організації роботодавців та їх об'єднання можуть проводити соціологічні дослідження, створювати у встановленому порядку наукові інформаційні та навчально-дослідницькі центри.  
189. Стаття 24. Право в області професійної освіти  
190. Організація роботодавців та їх об'єднання можуть брати участь у розробці та реалізації державної політики в області професійної освіти, у формуванні кваліфікаційних вимог до випускників навчальних закладів.  
191. Стаття 25. Основні обов'язки організацій роботодавців та їх об'єднань  
192. Організації роботодавців та їх об'єднання зобов'язані:  
193. сприяти ефективному розвитку вітчизняного ринку праці;  
194. неухильно додержуватись вимог чинного законодавства України та свого статуту;  
195. використовувати передбаченні законом засоби захисту прав і законних інтересів роботодавців;  
196. брати участь в переговорах, консультаціях по укладанню колективних угод відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди" та забезпечувати реалізацію взятих на себе зобов'язань по них.  
197. Розділ VІ. Взаємовідносини організацій роботодавців та їх об'єднань з органами державної влади та місцевого самоврядування, професійними спілками, їх об'єднаннями та іншими організаціями найманих працівників  
198. Стаття 26. Організації роботодавців та їх об'єднання і органи державної влади та місцевого самоврядування  
199. Організації роботодавців та їх об'єднання співробітничають з органами державної влади та місцевого самоврядування.  
200. Організації роботодавців та їх об'єднання беруть участь у формуванні державної економічної політики.  
201. Органи державної влади та місцевого самоврядування сприяють організаціям роботодавців та їх об'єднанням в їх діяльності.  
202. Організації роботодавців та їх об'єднання мають право вносити пропозиції до органів державної влади і місцевого самоврядування з питань їх статутної діяльності.  
203. Стаття 27. Організації роботодавців та їх об'єднання і професійні спілки, їх об'єднання та інші організації найманих працівників  
204. Організації роботодавців та їх об'єднання взаємодіють з професійними спілками, їх об'єднаннями та іншими організаціями найманих працівників на принципах соціального партнерства. Спори (конфлікти), які виникають між ними, вирішуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.  
205. Організаціям роботодавців та їх об'єднанням забороняється втручатися у діяльність професійних спілок, їх об'єднань та інших організацій найманих працівників перешкоджати у будь-який формі та будь-якими засобами працівникам об'єднуватись у професійні спілки.  
206. Розділ VІІ. Матеріальне та фінансове забезпечення діяльності організацій роботодавців та їх об'єднань  
207. Стаття 28. Майно організацій роботодавців та їх об'єднань  
208. У власності організацій роботодавців та їх об'єднань можуть перебувати рухоме й нерухоме майно, матеріальні та нематеріальні активи, кошти, а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законодавством.  
209. Майно та кошти організацій роботодавців та їх об'єднань належить їм на праві власності, якщо інше не передбачено їх статутом та угодами з власниками такого майна.  
210. У власності організацій роботодавців та їх об'єднань може бути майно, що знаходиться за межами України.  
211. Організації роботодавців та їх об'єднання на свій розсуд володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності.  
212. Стаття 29. Джерела формування майна та коштів організацій роботодавців та їх об'єднань  
213. Джерелами формування майна та коштів організацій роботодавців та їх об'єднань є:  
214. вступні, членські та цільові внески;  
215. доходи від підприємств, установ, організацій, часток, паїв, акцій, що належать організаціям роботодавців та їх об'єднанням;  
216. цільові гранти міжнародних фінансових організацій;  
217. добровільних внесків, що надходять від фізичних та юридичних осіб;  
218. інші джерела, не заборонені законодавством України.  
219. Джерелом формування майна та коштів організацій роботодавців та їх об'єднань не можуть бути кредити.  
220. Порядок формування і використання майна та коштів організацій роботодавців та їх об'єднань, а також розміри вступних та членських внесків визначаються відповідно до їх статутів.  
221. Роботодавці - члени організацій роботодавців, члени об'єднань мають право передавати належне їм майно у володіння, користування організаціям роботодавців та їх об'єднанням, на умовах і в порядку, передбаченому статутами організацій роботодавців та їх об'єднань та відповідними угодами, чинним законодавством України.  
222. Стаття 30. Господарська діяльність організацій роботодавців та їх об'єднань  
223. Організації роботодавців та їх об'єднання з метою виконання їх статутних цілей та завдань мають право у порядку, визначеному чинним законодавством, створювати (засновувати) підприємства, установи, організації, придбавати частки (паї, акції) підприємств, установ, організацій, а також підприємства, установи, організації.  
224. Організацій роботодавців та їх об'єднання на свій розсуд приймають рішення щодо господарської діяльності, визначення умов оплати праці працівників апарату організацій роботодавців та їх об'єднань, використання власних фінансових та матеріальних ресурсів.  
225. Стаття 31. Розпорядження власністю організацій роботодавців та їх об'єднань, що припинили свою діяльність  
226. У разі припинення діяльності організацій роботодавців та їх об'єднань майнові питання вирішуються відповідно до їх статуту і чинного законодавства.  
227. Після припинення діяльності організацій роботодавців та їх об'єднань майно, надане їм у володіння, користування повертається його власнику.  
228. Майно об'єднань організацій роботодавців, що припинили свою діяльність, розподіляється між його членами у порядку, визначеному статутом.  
229. Стаття 32. Гарантії майнових прав організацій роботодавців та їх об'єднань  
230. Держава гарантує захист права власності організацій роботодавців та їх об'єднань.  
231. Вилучення державою у організацій роботодавців та їх об'єднань коштів та майна здійснюється відповідно до Конституції України тільки у випадках, передбачених законами України.  
232. Організації роботодавців та їх об'єднання мають право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.  
233. Стаття 33. Контроль за господарською діяльністю організацій роботодавців та їх об'єднань  
234. Контроль за діяльністю організацій роботодавців та їх об'єднань, здійснюється державними органами відповідно до їх компетенції в порядку, визначеному законами України.  
235. Організації роботодавців та їх об'єднання не можуть бути примушені виконувати не передбачені законодавством, а також явно злочинні розпорядження чи накази.  
236. Розділ VІІІ. Відповідальність за порушення законодавства про організації роботодавців та їх об'єднання  
237. Стаття 34. Відповідальність за порушення законодавства про організації роботодавців та їх об'єднань  
238. Особи, винні в порушенні законодавства про організації роботодавців та їх об'єднання, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.  
239. Стаття 35. Відповідальність керівних органів організацій роботодавців та їх об'єднань за порушення статуту  
240. Якщо керівний орган організації роботодавців чи їх об'єднання здійснює діяльність, що суперечить законодавству України, статуту, члени організації чи їх об'єднань можуть звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.  
241. Суд може зобов'язати керівний орган цієї організації чи об'єднання привести свою діяльність у відповідність із статутом або призначити дату виборів нового керівництва. При цьому на підставі судового рішення діяльність організацій роботодавців або їх об'єднання може бути зупинена до виконання рішення суду.  
242. Тимчасова заборона або розпуск організацій роботодавців чи їх об'єднань в адміністративному порядку не допускається.  
243. Розділ ІX. Міжнародне співробітництво  
244. Стаття 36. Міжнародні зв'язки організацій роботодавців та їх об'єднань  
245. Організації роботодавців та їх об'єднання мають право здійснювати міжнародну діяльність відповідно до цього Закону, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.  
246. Міжнародна діяльність організацій роботодавців та їх об'єднань відповідно до їх статутів здійснюється шляхом заснування або вступу до міжнародних організацій роботодавців та їх об'єднань, прямих міжнародних контактів і зв'язків, укладання відповідних угод, а також в інших формах, що не суперечать законодавству України, нормам і принципам міжнародного права.  
247. Філії, відділення, представництва, інші структурні осередки іноземних організацій роботодавців та їх об'єднання діють на території України відповідно до цього Закону, інших законодавчих актів України та міжнародних договорів України.  
248. Порядок реєстрації філій та інших структурних осередків організацій роботодавців та їх об'єднань іноземних держав в Україні визначає Кабінет Міністрів України.  
249. Розділ X. Прикінцеві положення  
250. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
251. 2. До приведення законодавства у відповідність із цим Законом нормативно-правові акти України застосовуються у частині, що йому не суперечить.  
252. 3. Кабінету Міністрів України у двомісячний термін:  
253. подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;  
254. привести свої рішення у відповідність з цим Законом;  
255. забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Закону;  
256. відповідно до компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.