Кількість абзаців - 744 Розмітка (ліва колонка)


"Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законодавчих актів України" (08) РОЗДІЛ ХІХ. ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ РОЗДІЛ ХХ. МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ. (Друге читання)

0. РОЗДІЛ ХІХ. ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ
 
1. ГЛАВА 70. Порядок провадження у справах про порушення митних правил
 
2. Стаття 506. Поняття провадження у справі про порушення митних правил
 
3. 1. Завданням провадження в справах про порушення митних правил є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, запобігання порушенням.
 
4. 2. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 528 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв’язку з оскарженням (опротестуванням).
 
5. Стаття 507. Правове забезпечення провадження у справах про порушення митних правил
 
6. Провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
 
7. Стаття 508. Порушення справи про порушення митних правил
 
8. Справа про порушення митних правил вважається розпочатою з моменту складення протоколу про порушення митних правил.
 
9. Стаття 509. Обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил
 
10. Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, ві відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
 
11. Стаття 510. Посадові особи, уповноважені складати протоколи про порушення митних правил
 
12. Протокол про порушення митних правил мають право складати:
 
13. 1) посадові особи, які відповідно до посадових інструкцій уповноважені здійснювати митний контроль, митне оформлення і пропуск товарів, транспортних засобів через митний кордон України і які безпосередньо виявили порушення митних правил;
 
14. 2) посадові особи підрозділів по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил митних органів, які згідно з посадовими обов’язками мають таке право;
 
15. 3) інші посадові особи, уповноважені керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи або керівником митниці.
 
16. Стаття 511. Приводи і підстави для порушення справи про порушення митних правил
 
17. Приводами і підставами для порушення справи про порушення митних правил є:
 
18. 1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил;
 
19. 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у статті 32 цього Кодексу;
 
20. 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.
 
21. Стаття 512. Мова, якою здійснюється провадження у справі про порушення митних правил
 
22. 1. Провадження у справі про порушення митних правил здійснюється державною мовою.
 
23. 2. Особи, які беруть участь у провадженні у справі про порушення митних правил і не володіють мовою, якою здійснюється провадження, мають право робити заяви, давати пояснення, подавати клопотання рідною мовою, а також користуватися послугами перекладача.
 
24. Стаття 513. Посадові особи митних органів, які здійснюють провадження у справі про порушення митних правил
 
25. 1. Провадження у справі про порушення митних правил здійснюють, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, посадові особи підрозділу по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил митниці, в зоні діяльності якої було вчинено або виявлено таке порушення. Окремі процесуальні дії у справі про порушення митних правил можуть вчинятися посадовими особами, уповноваженими складати протоколи про порушення митних правил відповідно до статті 510 цього Кодексу, а у випадку, передбаченому статтею 538 цього Кодексу, -також посадовими особами іншого митного органу.
 
26. 2. Керівник підрозділу по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи або його заступники мають право передавати справу про порушення митних правил для здійснення провадження з однієї митниці до іншої.
 
27. 3. Посадові особи підрозділу по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи можуть здійснювати провадження у будь-якій справі про порушення митних правил, порушеній будь-яким митним органом України.
 
28. Стаття 514. Протокол про порушення митних правил
 
29. 1. Про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.
 
30. 2. Протокол про порушення митних правил повинен містити такі дані:
 
31. 1) дату і місце його складення;
 
32. 2) посаду, прізвище, ім’я, по батькові посадової особи, яка склала протокол;
 
33. 3) необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено;
 
34. 4) місце, час вчинення та суть порушення митних правил;
 
35. 5) посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає відповідальність за таке порушення;
 
36. 6) прізвища та адреси свідків, якщо вони є;
 
37. 7) відомості щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно із статтею 531 цього Кодексу;
 
38. 8) інші необхідні для вирішення справи відомості.
 
39. 3. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складанні протоколу була присутня особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками.
 
40. 4. Якщо особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення.
 
41. 5. У разі складення протоколу особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, роз’яснюються її права, передбачені статтею 518 цього Кодексу, та повідомляється про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою.
 
42. 6. У разі потреби в протоколі зазначаються також місце, дата та час розгляду справи про порушення митних правил.
 
43. 7. Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил.
 
44. 8. У разі відмови особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується особою, що склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник протягом трьох робочих днів надсилається цій особі за повідомленою нею або наявною в митниці адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим, навіть якщо особа, яка вчинила порушення митних правил і притягується до відповідальності, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування було названо нею неправильно.
 
45. 9. Протокол, а також вилучені товари, транспортні засоби комерційного призначення та документи, зазначені в протоколі, передаються до митниці, в зоні якої виявлено порушення митних правил.
 
46. Стаття 515. Докази у справі про порушення митних правил.
 
47. 1. Доказами в справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються:
 
48. 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів;
 
49. 2) поясненнями свідків;
 
50. 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності;
 
51. 4) висновком експерта;
 
52. 5) іншими документами та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
 
53. 2. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
 
54. Стаття 516. Провадження у справі про порушення митних правил за матеріалами, одержаними від правоохоронних органів
 
55. У разі закриття кримінальної справи про контрабанду за наявності в діях особи, щодо якої було порушено цю справу, ознак порушення митних правил матеріали про таке порушення передаються до митного органу або до суду для притягнення зазначеної особи до адміністративної відповідальності. Постанова по такій справі виноситься у строк, передбачений частиною другою статті 487 цього Кодексу.
 
56. Стаття 517. Особи, які беруть участь у провадженні у справах про порушення митних правил
 
57. Участь у провадженні у справах про порушення митних правил беруть:
 
58. 1) особи, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил;
 
59. 2) особи, права яких оспорено, не визнано або порушено у справі про порушення митних правил;
 
60. 3) представники осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил або права яких оспорено, не визнано або порушено у справі про порушення митних правил (законні представники, представники, що діють на підставі довіреності, доручення);
 
61. 4) захисники;
 
62. 5) представники митних органів;
 
63. 6) свідки;
 
64. 7) експерти;
 
65. 8) перекладачі;
 
66. 9) поняті.
 
67. Стаття 518. Права осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил
 
68. Особи, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил, та особи, права яких оспорено, не визнано або порушено у справі про порушення митних правил, під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у митному органі та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь в їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватись юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватись послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови митного органу, суду (судді), а також користуватись іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
 
69. Стаття 519. Представники осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил
 
70. 1. Представниками осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил, можуть бути:
 
71. 1) законні представники: батьки, усиновителі, опікуни або піклувальники на підставі документів, що посвідчують їх повноваження, - у справах осіб, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про порушення митних правил. Законні представники можуть доручити участь у справі іншій особі, обраній ними як представник;
 
72. 2) інші особи - на підставі нотаріально посвідченої довіреності. Громадяни можуть також посвідчити довіреність на участь у справі на підприємстві, де вони працюють, або в управлінні будинками, де вони проживають; військовослужбовці - у відповідній військовій частині; особи, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріальних контор, - у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської ради; особи, які перебувають на лікуванні, - у відповідному лікувальному закладі.
 
73. 2. Особиста участь у справі громадянина не позбавляє його права мати по цій справі представника.
 
74. 3. Законні представники користуються під час участі у справі усіма правами, зазначеними у статті 518 цього Кодексу. Повноваження інших представників на участь у справі дають їм право на вчинення від імені осіб, яких вони представляють, усіх дій, зазначених у статті 518 цього Кодексу, крім передачі повноважень іншій особі (передоручення), оскарження постанови митного органу або суду (судді), одержання товарів або грошових сум у разі їх повернення. Повноваження представника на вчинення кожної із зазначених дій повинні бути спеціально обумовлені у виданій йому довіреності.
 
75. 4. Не можуть бути представниками осіб, які притягуються до відповідальності:
 
76. 1) особи, які не досягли повноліття;
 
77. 2) особи, над якими встановлено опіку, піклування;
 
78. 3) адвокати, які прийняли доручення про подання юридичної допомоги з порушенням правил, встановлених законодавством України про адвокатуру, а також особи, виключені з колегії адвокатів.
 
79. 5. Посадові особи митної служби України, а також судді, слідчі і прокурори не можуть бути представниками осіб, які притягуються до відповідальності, крім випадків, коли вони діють як батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники цих осіб.
 
80. Стаття 520. Захисник у справі про порушення митних правил
 
81. 1. Захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, а у разі необхідності - свідка та надання їм необхідної юридичної допомоги.
 
82. 2. Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Захисниками можуть бути також близькі родичі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідка, їх опікуни або піклувальники.
 
83. 3. Повноваження захисника на участь у справі стверджується:
 
84. 1) адвоката - ордером відповідного адвокатського об’єднання;
 
85. 2) адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання - угодою, інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи або дорученням юридичної особи - угодою або дорученням юридичної особи;
 
86. 3) близьких родичів, опікунів або піклувальників - заявою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідка про їх допуск до участі в справі як захисників.
 
87. 4. Захисник допускається до участі в справі в будь-якій стадії провадження.
 
88. 5. Про допуск захисника до участі в справі посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у цій справі, виносить постанову, а суд - ухвалу.
 
89. 6. Як захисники свідка, запрошені ним для надання правової допомоги під час опитування чи проведення інших процесуальних дій за участю свідка, допускаються особи, які відповідають вимогам частин другої і третьої цієї статті. Допуск захисника свідка до участі у справі здійснюється у порядку, передбаченому частиною п’ятою цієї статті.
 
90. 7. Захисник під час участі у справі користуються усіма правами, зазначеними у статті 518 цього Кодексу.
 
91. Стаття 521. Представник митного органу
 
92. 1. Представник митного органу, посадові особи якого здійснювали провадження у справі про порушення митних правил, підтримує позицію цього органу щодо притягнення до відповідальності особи, яка вчинила правопорушення, під час розгляду зазначеної справи судом.
 
93. 2. Представник митного органу здійснює свої повноваження в суді на підставі належно оформленої довіреності, виданої митним органом.
 
94. 3. Представник митного органу має право знайомитися з документами, долученими до справи, робити з них витяги або знімати копії, одержувати копії рішень, постанов, ухвал суду, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати запитання іншим особам, які беруть участь у справі, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, які беруть участь у справі, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.
 
95. Стаття 522. Експерт
 
96. 1. Експертом може бути особа, яка має необхідні знання для надання відповідного висновку.
 
97. 2. Експерт призначається посадовою особою органу, в провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, у разі потреби в спеціальних знаннях.
 
98. 3. Експерт зобов’язаний надати об’єктивні висновки з поставлених перед ним питань.
 
99. 4. Експерт має право:
 
100. 1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи;
 
101. 2) заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для надання висновків.
 
102. Стаття 523. Перекладач
 
103. 1. Перекладачем може бути особа, що володіє мовою, знання якої необхідне для здійснення перекладу під час провадження у справі про порушення митних правил.
 
104. 2. Перекладач зобов’язаний точно і у повному обсязі здійснювати доручений йому переклад, у необхідних випадках брати участь у проведенні процесуальних дій у справі про порушення митних правил.
 
105. 3. Як перекладач може виступати посадова особа митного органу.
 
106. Стаття 524. Свідок у справі про порушення митних правил
 
107. 1. Свідком може бути будь-яка особа, якщо є підстави вважати, що їй відомі обставини, що підлягають встановленню у справі про порушення митних правил.
 
108. 2. За викликом органу, у провадженні якого перебуває справа про порушення митних правил, свідок зобов’язаний з’явитися у призначений час до цього органу і дати детальні та правдиві пояснення, повідомити все відоме йому у справі та відповісти на поставлені запитання.
 
109. 3. Свідок має право:
 
110. 1) давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;
 
111. 2) заявляти відвід перекладачу;
 
112. 3) знати у зв’язку з чим і у якій справі він допитується;
 
113. 4) власноручно викладати свої показання в протоколі допиту;
 
114. 5) на обраного за власним бажанням захисника під час опитування чи проведення інших процесуальних дій за своєю участю відповідно до цього Кодексу та на іншу правову допомогу в порядку, встановленому законом, а також відмовитися від запрошеного ним захисника. Захисник може запрошуватися свідком, його законним представником, а також іншими особами на його прохання чи за згодою;
 
115. 5) користуватися нотатками і документами при дачі пояснень у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам’яті;
 
116. 6) відмовитися давати пояснення щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів, а також у разі, якщо у нього немає можливості вільно, без неправомірних обмежень, отримати правову допомогу в обсязі і формах, як він того потребує, в тому числі запросити захисника;
 
117. 7) знайомитися з протоколом опитування і клопотати про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження;
 
118. 8) оскаржувати дії посадової особи митного органу, яка проводила опитування, в порядку, встановленому цим Кодексом;
 
119. 9) одержувати відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для дачі пояснень.
 
120. 4. У разі наявності відповідних підстав свідок має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законом.
 
121. Стаття 525. Поняті у справі про порушення митних правил
 
122. 1. Понятими є особи, які залучаються до участі у проведенні процесуальних дій у справі про порушення митних правил.
 
123. 2. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у справі. Понятим не може бути родич особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, її представника, а також працівники митних органів.
 
124. 3. Поняті, присутні при проведенні процесуальних дій, засвідчують своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаним діям.
 
125. Стаття 526. Обставини, що виключають можливість здійснення посадовою особою митного органу провадження у справі про порушення митних правил
 
126. 1. Посадова особа митного органу не може здійснювати провадження у справі, якщо вона є родичем особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, її представника, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі, а також коли існують інші обставини, які дають підстави вважати, що ця посадова особа може бути особисто заінтересована у вирішенні справи.
 
127. 2. Питання про передачу такої справи іншій посадовій особі органу вирішується керівником підрозділу по боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил цього органу або його заступником.
 
128. 3. Якщо керівник підрозділу по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил митного органу, в якому здійснюється провадження у справі про порушення митних правил, є родичем особи, яка притягується до відповідальності, її представника, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі, а також коли існують інші обставини, які дають підстави вважати, що керівник зазначеного підрозділу може бути особисто заінтересованим у розгляді справи, справа підлягає передачі до іншого митного органу.
 
129. ГЛАВА 71. Адміністративне затримання
 
130. Стаття 527. Мета і порядок застосування адміністративного затримання
 
131. 1. З метою припинення порушення митних правил, встановлення особи, яка вчинила порушення митних правил, а також для складення протоколу про порушення митних правил, якщо його неможливо скласти на місці вчинення правопорушення, допускається адміністративне затримання особи, яка вчинила таке порушення, на строк до трьох годин.
 
132. 2. Адміністративне затримання громадянина, який вчинив порушення митних правил, здійснюється посадовою особою митного органу за вмотивованим письмовим рішенням керівника цього органу або його заступника, керівника підрозділу по боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил, а в разі їх відсутності (в нічний час, у вихідні та святкові дні тощо) – старшого чергової зміни.
 
133. 3. Працівники правоохоронних органів та військовослужбовці повинні надавати допомогу посадовим особам митного органу, які здійснюють адміністративне затримання, в разі вчинення опору або спроби втечі особи, яка підлягає затриманню, з місця події.
 
134. 4. Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення особи до службового приміщення митного органу або до іншого приміщення, де проведення необхідних дій з метою, визначеною в частині першій цієї статті, є можливим, а якщо особа перебуває в стані сп’яніння - з часу його витвереження.
 
135. 5. У разі виявлення порушення митних правил, за яке цим Кодексом передбачено застосування стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, строк адміністративного затримання особи, яка знаходиться у службовому приміщенні митного органу або в іншому приміщенні у зв’язку з проведенням митного контролю або митного оформлення таких товарів, транспортних засобів, обчислюється з моменту винесення вмотивованого письмового рішення про її адміністративне затримання. Митний контроль та митне оформлення товарів, транспортних засобів при цьому зупиняється. У разі виявлення інших порушень митних правил строк адміністративного затримання обчислюється з моменту завершення митного контролю та митного оформлення.
 
136. 6. Про адміністративне затримання складається протокол, форма якого затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. В протоколі обов’язково зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого, час і підстави затримання, робиться відмітка про застосування фізичної сили або спеціальних засобів, якщо таке мало місце.
 
137. 7. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманою особою. У разі відмови затриманої особи від підписання протоколу в протоколі робиться запис про це. Копія протоколу вручається затриманій особі.
 
138. 8. Митний орган, який здійснив тимчасове затримання особи, невідкладно повідомляє про це її родичів, а якщо затриманий громадянин-нерезидент не має родичів на території України - дипломатичне представництво або консульську установу відповідної іноземної держави.
 
139. ГЛАВА 72. Процесуальні дії у справі про порушення митних правил та порядок їх проведення
 
140. Стаття 528. Мета проведення процесуальних дій
 
141. 1. У справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи.
 
142. 2. До процесуальних дій належать:
 
143. 1) складання протоколу про порушення митних правил;
 
144. 2) опитування осіб, які притягаються до відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб;
 
145. 3) витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил;
 
146. 4) тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 481 цього Кодексу, та документів на них;
 
147. 5) митне обстеження;
 
148. 6) пред’явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання;
 
149. 7) експертиза;
 
150. 8) взяття проб та зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).
 
151. 3. При проведенні процесуальних дій, зазначених у пунктах 2, 4 - 6, 8 частини другої цієї статті, складаються протоколи, форми яких встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
 
152. Стаття 529. Опитування осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб
 
153. 1. Посадова особа митного органу, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, може опитувати особу, яка притягується до відповідальності за це правопорушення, а також свідків, інших осіб.
 
154. 2. Особи, які викликаються для опитування, повинні з’явитися на виклик митного органу і правдиво повідомити все, що їм відомо про обставини, які стосуються справи про порушення митних правил.
 
155. 3. Особи, які підлягають опитуванню у справі, викликаються повісткою, яка вручається їм під розписку, або телефонограмою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв’язку.
 
156. 4. У повістці зазначається прізвище, ім’я, по батькові особи, яка викликається для опитування, посада, прізвище, ім’я, по батькові, посадової особи, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, місце та час явки, а також попередження про відповідальність, передбачену цим Кодексом, у разі невиконання без поважних причин вимог посадової особи митного органу щодо прибуття до митного органу.
 
157. 5. Про проведення опитування складається протокол за формою, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
 
158. Стаття 530. Витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил
 
159. 1. Посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, може витребувати документи, необхідні для розгляду справи, у тому числі матеріали фото- і кінозйомки, звуко- і відеозапису, інформаційних баз та банків даних, а також інші носії інформації.
 
160. 2. Особа, якій адресовано вимогу про подання документів, зобов’язана не пізніш як у п’ятиденний строк надіслати їх посадовій особі митного органу, яка вимагає подати документи.
 
161. Стаття 531. Тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів
 
162. 1. Товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази в справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями.
 
163. 2. У разі виявлення порушень митних правил, передбачених статтями 492, 493, 496, 502, 503 цього Кодексу, вилучення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов’язковим.
 
164. 3. У разі вчинення порушення митних правил особою, яка не має в Україні постійного місця проживання або адреси, допускається вилучення товарів, транспортних засобів у розмірах, необхідних для забезпечення стягнення штрафу або вартості товарів, транспортних засобів відповідно до частини другої статті 561 цього Кодексу.
 
165. 4. Вилучені товари, транспортні засоби та документи повинні бути перелічені у протоколі, що складається в передбачених цим Кодексом випадках, або в доданому до нього описі з точним зазначенням кількості, міри, ваги та особливих ознак цих товарів, транспортних засобів та документів, а також вартості товарів, транспортних засобів.
 
166. Стаття 532. Оскарження тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів.
 
167. 1. Тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів та документів, зазначених у частині першій статті 531 цього Кодексу, може бути оскаржено в порядку, встановленому главою 3 цього Кодексу та іншими законами України.
 
168. 2. Подання скарги на рішення про застосування тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів та документів, зазначених у частині першій статті 531 цього Кодексу, не зупиняє дію такого рішення.
 
169. Стаття 533. Проведення митних обстежень
 
170. 1. Посадові особи митних органів, в провадженні яких перебуває справа про порушення митних правил і які мають достатні підстави вважати, що на території або в приміщеннях підприємств, або у транспортних засобах, що їм належать, знаходяться товари, що є безпосередніми предметами порушення митних правил, або товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, а також документи та інформація, у тому числі ті, що перебувають в електронному вигляді, необхідні для розгляду справи про порушення митних правил, можуть проводити митне обстеження таких територій, приміщень або транспортних засобів.
 
171. 2. Митне обстеження проводиться з метою виявлення товарів, документів, інформації, зазначених у частині першій цієї статті, та їх тимчасового вилучення відповідно до статті 531 цього Кодексу.
 
172. 3. Митне обстеження проводиться у присутності посадових осіб підприємств, зазначених у частині першій цієї статті.
 
173. 4. Посадові особи митних органів мають право запросити до участі у митному обстеженні спеціалістів.
 
174. 5. Про проведення митного обстеження складається протокол за формою, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
 
175. Стаття 534. Пред’явлення товарів, транспортних засобів, документів для впізнання
 
176. 1. За рішенням посадової особи митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, особі, яка вчинила це порушення, а також свідку можуть бути пред’явлені товари, транспортні засоби, документи для впізнання.
 
177. 2. Особу, яка бере участь у впізнанні, спочатку опитують про обставини, за яких вона бачила товари, транспортні засоби, документи, зазначені у частині першій цієї статті, ознаки, за якими вона може провести впізнання.
 
178. 3. Товари, транспортні засоби, документи пред’являються в групі однорідних товарів, транспортних засобів, документів.
 
179. 4. Пред’явлення для впізнання проводиться в присутності понятих.
 
180. 5. Про пред’явлення товарів, транспортних засобів, документів для впізнання складається протокол за формою, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
 
181. Стаття 535. Експертиза та висновок експерта
 
182. 1. Експертиза призначається, якщо для з’ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо.
 
183. 2. Експертиза проводиться експертами спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.
 
184. 3. Поставлені перед експертом питання та його висновок не повинні виходити за межі спеціальних знань експерта. Експерт надає висновок у письмовій формі від свого імені. У висновку викладаються суть проведеного ним дослідження та обгрунтування відповіді на поставлені запитання.
 
185. 4. Якщо експерт під час проведення експертизи встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не було поставлено запитань, він має право викласти ці обставини у своєму висновку.
 
186. 5. Висновок експерта не є обов’язковим для посадової особи митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. У разі незгоди цієї особи з висновком експерта у постанові, яка виноситься у справі, повинно міститися обгрунтування незгоди.
 
187. 6. У разі неналежної якості або повноти висновку експерта може бути призначена повторна експертиза, проведення якої доручається іншому експерту (експертам).
 
188. Стаття 536. Порядок призначення експертизи посадовою особою митного органу
 
189. 1. Визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, в якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта.
 
190. 2. До призначення експерта з’ясовуються необхідні відомості про його професіоналізм та компетентність.
 
191. 3. Рішення про призначення експертизи є обов’язковим для експерта, а також для посадових осіб підприємства, де працює експерт.
 
192. Стаття 537. Одержання проб та зразків для проведення експертизи
 
193. 1. Посадова особа митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, має право відбирати в осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил, зразки підпису, почерку, а також брати проби та зразки товарів, необхідні для проведення експертизи.
 
194. 2. Особа, щодо якої порушено справу про порушення митних правил, її представники, захисник, мають право клопотатися перед органом, або посадовою особою, в провадженні яких знаходиться зазначена справа, про відбір проб та зразків для проведення експертизи. Орган (посадова особа), в провадженні якої знаходиться справа, в випадку відмови повинна письмово повідомити особу, що подала клопотання, з вмотивованим обґрунтуванням причин такої відмови.
 
195. 3. У разі потреби взяття проб та зразків може проводитися також в осіб, не зазначених у частині першій цієї статті, свідчення та участь яких у вивченні та оцінці обставин порушення митних правил можуть мати істотне значення для провадження і розгляду справи.
 
196. 4. Посадова особа митного органу, в провадженні або на розгляді якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову про взяття проб та зразків.
 
197. 5. До взяття проб та зразків у разі потреби може залучатися експерт.
 
198. 6. Про взяття проб та зразків складається протокол.
 
199. Стаття 538. Доручення на проведення окремих процесуальних дій
 
200. 1. Посадова особа митного органу, в провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, має право доручити проведення конкретних процесуальних дій посадовій особі іншого митного органу.
 
201. 2. Доручення повинно бути виконано не більш як у п’ятиденний строк з дня його одержання.
 
202. Стаття 539. Витрати у справі про порушення митних правил
 
203. 1. Витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, зазначених у пункті 3 статті 481 цього Кодексу, а також з інших понесених митними органами витрат на провадження або розгляд справи.
 
204. 2. До таких витрат належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов’язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, а також компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення.
 
205. 3. За робітниками та службовцями, які викликаються до митного органу як свідки, експерти, перекладачі, зберігається середній місячний заробіток за місцем основної роботи. Особи, які не є робітниками та службовцями, отримують у зв’язку з таким викликом грошову компенсацію, яку виплачує митний орган.
 
206. Стаття 540. Відшкодування витрат у справі про порушення митних правил
 
207. 1. Витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення стягнення. Витрати на оплату послуг перекладача відшкодовуються з Державного бюджету України.
 
208. 2. Посадова особа митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, а також посадова особа, яка здійснює розгляд цієї справи, зобов’язані зібрати та додати до справи документи про понесені на провадження справи витрати.
 
209. 3. Порядок відшкодування витрат у справі про порушення митних правил, обчислення сум, що підлягають відшкодуванню, а також порядок розпорядження отриманими коштами встановлюються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.
 
210. Стаття 541. Компроміс у справі про порушення митних правил
 
211. 1. За відсутності в діях особи, яка вчинила порушення митних правил, ознак злочину провадження у справі про це правопорушення може бути припинено шляхом компромісу. Компроміс полягає в укладенні мирової угоди між зазначеною особою та митним органом, у провадженні якого знаходиться справа.
 
212. 2. За умовами мирової угоди сторони зобов’язуються:
 
213. 1) особа, яка вчинила порушення митних правил - у визначений термін унести до Державного бюджету кошти у сумі, що дорівнює сумі штрафу, передбаченого санкцією відповідної статті цього Кодексу, та/або задекларувати в режим відмови на користь держави товари - безпосередні предмети порушення митних правил, а у відповідних випадках - також товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Якщо за висновком митного органу реалізація зазначених товарів неможлива, а також якщо ці товари не можуть бути випущені у вільний обіг, вони підлягають декларуванню в режим знищення або руйнування;
 
214. 2) митний орган - припинити провадження у справі про порушення митних правил щодо цієї особи та здійснити митне оформлення задекларованих нею товарів відповідно до заявленого режиму.
 
215. 3. Товари, зазначені у частині другій цієї статті, можуть бути предметом мирової угоди тільки за умови, що особа, яка вчинила порушення митних правил, є власником цих товарів або уповноважена розпоряджатися ними.
 
216. 4. Мирова угода укладається у письмовій формі. Право її підписання від імені митниць надається керівникам цих митних органів або їх заступникам, а від імені спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи - посадовим особам підрозділу по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, уповноваженим на це відповідно до посадових інструкцій. Порядок укладення мирової угоди встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.
 
217. 5. У разі невиконання особою, яка вчинила порушення митних правил, у визначений мировою угодою термін дій, зазначених у частині другій цієї статті, угода вважається недійсною і провадження у справі про порушення митних правил поновлюється.
 
218. 6. Мирова угода у справі про порушення митних правил оскарженню не підлягає.
 
219. 7. У разі припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу особа, яка вчинила це правопорушення, вважається такою, що не була притягнута за нього до адміністративної відповідальності.
 
220. Стаття 542. Органи, уповноважені розглядати справи про порушення митних правил
 
221. 1. Справи про порушення митних правил, передбачені статтями 488 - 490, 494, 495, 497 - 501, 505 цього Кодексу, розглядаються митними органами.
 
222. 2. Справи про порушення митних правил, передбачені статтями 491 - 493, 496, 502 - 504 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються місцевими судами (суддями).
 
223. Стаття 543. Повноваження посадових осіб митних органів щодо розгляду справ про порушення митних правил
 
224. Від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками, а від імені спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи - посадовими особами підрозділу по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій, або іншими особами, уповноваженими на це керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
 
225. Стаття 544. Місце розгляду справи про порушення митних правил
 
226. Справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням митного органу, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі.
 
227. Стаття 545. Строк розгляду справи про порушення митних правил
 
228. Справа про порушення митних правил розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою митного органу або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.
 
229. Стаття 546. Присутність під час розгляду справи особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, або її представника
 
230. 1. Справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до відповідальності, та/або її представника.
 
231. 2. Митний орган інформує особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, про час та місце розгляду справи в митному органі, як правило, відповідним письмовим повідомленням, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.
 
232. 3. У разі розгляду справи в суді про час та місце розгляду справи суд (суддя) повідомляє особу, яка притягується до відповідальності, а також відповідний митний орган.
 
233. 4. Справа про порушення митних правил може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
 
234. Стаття 547. Види постанов у справі про порушення митних правил
 
235. 1. У справі про порушення митних правил митний орган або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов:
 
236. 1) про проведення додаткової перевірки;
 
237. 2) про накладення адміністративного стягнення;
 
238. 3) про закриття провадження у справі;
 
239. 4) про порушення кримінальної справи про контрабанду.
 
240. 2. У постанові про проведення додаткової перевірки зазначаються конкретні суб’єкти, завдання та строки перевірки. Ці дії не повинні порушувати права особи, шкодити господарській діяльності юридичної особи.
 
241. Стаття 548. Особливості розгляду судом справ про порушення митних правил
 
242. 1. Справа про порушення митних правил розглядається суддею одноособово.
 
243. 2. У справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 547 цього Кодексу.
 
244. 3. У разі, якщо за результатами перевірки законності та обгрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до відповідальності, або її представникові. Якщо конфісковані товари, транспортні засоби неможливо повернути в натурі, повертається їхня вартість за вирахуванням сум належних митних платежів за ставками, що діяли на день конфіскації. Повернення грошових коштів, зазначених у цій частині, здійснюється органами Державної казначейської служби України з державного бюджету України.
 
245. ГЛАВА 73. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил
 
246. Стаття 549. Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил
 
247. 1. Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи або до місцевого суду за місцезнаходженням цієї митниці.
 
248. 2. Якщо постанова митниці одночасно оскаржується до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи та до суду і суд приймає скаргу до розгляду, розгляд аналогічної скарги спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи припиняється.
 
249. 3. Постанова спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи у справі про порушення митних правил, а також його постанова по скарзі на постанову митниці у такій справі можуть бути оскаржені до місцевого суду за місцезнаходженням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
 
250. 4. Скарга на постанову у справі про порушення митних правил подається протягом десяти днів з дати вручення заінтересованій особі копії постанови або повідомлення про прийняте рішення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою заінтересованої особи може бути поновлений відповідно митницею, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи або судом.
 
251. 5. Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, або представником такої особи. На цю постанову також може бути принесено протест прокурора. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил та принесення прокурором протесту на постанову визначаються Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами.
 
252. Стаття 550. Перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил
 
253. 1. Законність та обгрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи у зв’язку з поданням скарги, принесенням протесту прокурором або в порядку контролю.
 
254. 2. За результатами перевірки суд або спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи приймає одне з таких рішень:
 
255. 1) про залишення постанови без змін, а скарги або протесту - без задоволення;
 
256. 2) про скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд;
 
257. 3) про скасування постанови та закриття справи;
 
258. 4) про зміну заходу стягнення в межах передбаченої відповідальності за відповідне порушення митних правил, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
 
259. 3. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи рішення, зазначені у частині другій цієї статті, приймаються шляхом винесення постанов.
 
260. 4. Копія рішення по скарзі, протесту прокурора на постанову у справі про порушення митних правил протягом трьох днів з дня його винесення надсилається особі, стосовно якої винесено постанову. В цей же строк прокурор повідомляється про результати розгляду протесту.
 
261. 5. У разі скасування постанови у справі про порушення митних правил суми штрафів повертаються особам, які притягалися до відповідальності, або уповноваженим ними особам з Державного бюджету України органами Державного казначейства України за поданням митних органів.
 
262. Стаття 551. Підстави для скасування або зміни постанови про накладення стягнення за порушення митних правил
 
263. 1. Підставами для скасування постанови про накладення стягнення або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є:
 
264. 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил;
 
265. 2) необ’єктивність або неповнота провадження у справі або необ’єктивність її розгляду;
 
266. 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;
 
267. 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;
 
268. 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;
 
269. 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
 
270. 2. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення стягнення або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.
 
271. Стаття 552. Строки розгляду скарги або протесту прокурора на постанову у справі про порушення митних правил
 
272. Скарга і протест прокурора на постанову у справі про порушення митних правил розглядаються правомочними посадовими особами у строки, встановлені законодавством України.
 
273. Стаття 553. Наслідки подання скарги або принесення протесту
 
274. Подання скарги або принесення протесту зупиняє виконання постанови у справі про порушення митних правил до закінчення розгляду скарги (протесту).
 
275. ГЛАВА 74. Виконання постанов митних органів про накладення стягнення за порушення митних правил
 
276. Стаття 554. Обов’язковість постанов митних органів про накладення стягнення по справах про порушення митних правил
 
277. Постанови митних органів про накладення стягнення по справі про порушення митних правил є обов’язковими для виконання.
 
278. Стаття 555. Загальні положення щодо порядку виконання постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил
 
279. 1. Постанова митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил підлягає виконанню після закінчення строку оскарження, встановленого статтею 549 цього Кодексу.
 
280. 2. Митний орган, який виніс постанову про накладення стягнення за порушення митних правил, виконує її самостійно або через державного виконавця.
 
281. 3. У разі винесення митним органом кількох постанов про накладення стягнень за порушення митних правил щодо однієї особи кожна постанова виконується окремо.
 
282. Стаття 556. Давність виконання постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил
 
283. Не підлягає виконанню постанова митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
 
284. Стаття 557. Контроль за виконанням постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил
 
285. Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил здійснюється митним органом, який виніс постанову.
 
286. Стаття 558. Порядок виконання постанови митного органу про винесення попередження
 
287. 1. Постанова митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил у вигляді попередження виконується митним органом, який виніс постанову, шляхом оголошення постанови порушнику з врученням копії такої постанови.
 
288. 2. Якщо постанова митного органу про накладення стягнення у вигляді попередження виноситься за відсутності порушника, копія постанови видається або висилається йому протягом трьох днів з дня винесення постанови.
 
289. Стаття 559. Порядок виконання постанови митного органу про накладення штрафу
 
290. 1. Штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення митних правил, не пізніше п’ятнадцяти днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови митного органу про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови або принесення на неї протесту прокурором - не пізніше п’ятнадцяти днів з дня залишення скарги без задоволення або відхилення протесту.
 
291. 2. Сума штрафу вноситься особою, яка вчинила порушення митних правил, до Державного бюджету України у порядку, встановленому законодавством України.
 
292. Стаття 560. Примусове виконання постанови митного органу України або суду щодо накладання штрафу
 
293. 1. У разі коли штраф не буде сплачено у строки, встановлені статтею 559 цього Кодексу, постанова митного органу та суду (судді) надсилається для примусового виконання районному, міському (міста обласного значення), районному у місті відділу державної виконавчої служби.
 
294. 2. Постанова митного органу або суду (судді), по якій стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконання повертається до митного органу або до суду, що виніс постанову.
 
295. 3. Штраф вноситься до державного бюджету.
 
296. 4. Особа, яка вчинила порушення митних правил, повинна, незважаючи на стягнення штрафу, сплатити митні платежі.
 
297. Стаття 561. Виконання постанови суду (судді) про конфіскацію
 
298. 1. Постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил у частині конфіскації виконується:
 
299. 1) митним органом відповідно до статті 169 цього Кодексу - якщо товари, транспортні засоби, що конфіскуються, були ним попередньо вилучені;
 
300. 2) державним виконавцем в установленому законодавством порядку - якщо товари, транспортні засоби, що конфіскуються, не були попередньо вилучені митними органами.
 
301. 2. У разі неможливості конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 481 цього Кодексу, за рішенням суду з осіб, що вчинили порушення митних правил, державним виконавцем в установленому законодавством порядку може стягуватися вартість цих товарів, транспортних засобів.
 
302. 3. Витрати митного органу, пов’язані із зберіганням товарів, щодо яких прийнято постанову про конфіскацію, до моменту винесення такої постанови повинні бути відшкодовані особою, яка вчинила порушення митних правил. Порядок відшкодування зазначених витрат встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.
 
303. Стаття 562. Виконання постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил на осіб, які проживають або перебувають за межами України
 
304. 1. Постанова митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил на осіб, які проживають або перебувають за межами України, виконується за рахунок майна цих осіб, що знаходиться на території України.
 
305. 2. У разі відсутності в Україні майна, що належить зазначеним у частині першій цієї статті особам, порядок виконання постанови митного органу про накладення на них стягнень визначається законодавством України та міжнародними договорами з державами, на території яких проживають або перебувають особи, притягнуті до відповідальності за порушення митних правил.
 
306. РОЗДІЛ ХХ. МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
 
307. ГЛАВА 75. Структура та організація діяльності митної служби України
 
308. Стаття 563. Митна служба України
 
309. 1. Безпосереднє здійснення митної справи покладається на митну службу України.
 
310. 2. Митна служба України є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів та митних організацій.
 
311. 3. Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, митниці, митні пости, а також спеціалізовані митні органи.
 
312. Стаття 564. Призначення та основні завдання митної служби України
 
313. 1. Призначенням митної служби України є забезпечення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, гарантуванні безпеки зовнішньої торгівлі та суспільства, захист митних інтересів України.
 
314. 2. Реалізуючи митну політику України, митна служба України виконує такі основні завдання:
 
315. 1) забезпечення правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства України з питань митної справи;
 
316. 2) забезпечення виконання зобов’язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку;
 
317. 3) створення сприятливих умов для полегшення торгівлі, сприяння транзитові, збільшення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;
 
318. 4) здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування);
 
319. 5) аналіз та управління ризиками з метою визначення форм та обсягів митного контролю;
 
320. 6) забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах компетенції, визначеної цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства України;
 
321. 7) застосування передбачених законодавством заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснення контролю за дотриманням усіма суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами установлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення окремих видів товарів через митний кордон України;
 
322. 8) здійснення контролю за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;
 
323. 9) сприяння захисту прав інтелектуальної власності, вжиття заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України товарів з порушеннями охоронюваних законом прав інтелектуальної власності;
 
324. 10) здійснення заходів щодо недопущення переміщення через митний кордон України товарів, на які встановлені заборони та обмеження щодо переміщення через митний кордон України;
 
325. 11) запобігання та протидія контрабанді та боротьба з порушеннями митних правил;
 
326. 12) здійснення в межах повноважень, визначених цим Кодексом, контролю діяльності підприємств, які надають послуги з декларування товарів, перевезення та зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України чи перебувають під митним контролем, та здійснюють інші операції з такими товарами;
 
327. 13) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;
 
328. 14) ведення митної статистики та обмін даними митної статистики з митними органами інших країн;
 
329. 15) видача сертифікатів про походження та верифікація сертифікатів про походження товарів з України;
 
330. 16) здійснення обміну документами та інформацією (у тому числі електронною) з іншими державними органами;
 
331. 17) розвиток та впровадження інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем в митній справі, автоматизація митних процедур;
 
332. 18) здійснення судово-експертної діяльності з питань, віднесених до компетенції митної служби України;
 
333. 19) здійснення міжнародного співробітництва у галузі митної справи, залучення зовнішніх ресурсів для забезпечення діяльності митної служби;
 
334. 20) управління персоналом, професійно-психологічний добір кандидатів для проходження служби в митних органах України;
 
335. 21) підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців з митної справи;
 
336. 22) кінологічне забезпечення діяльності митної служби України;
 
337. 23) управління об’єктами митної інфраструктури, здійснення фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності митних органів та організацій.
 
338. 24) здійснення пост-аудит-контролю у межах компетенції, визначеної цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства України;
 
339. 25) здійснення інформування та консультування з питань митної справи, зв’язків з громадськістю, забезпеченню довіри суспільства до митної служби і послуг, які нею надаються;
 
340. 26) здійснення науково-дослідної та науково-технічної діяльності з питань забезпечення митної безпеки та реалізації митної справи.
 
341. 27) здійснення заходів щодо недопущення переміщення через митний кордон України товарів, які не відповідають вимогам якості та безпеки;
 
342. 28) організація, забезпечення та управління діяльністю митною службою, здійснення внутрішнього аудиту діяльності митної служби.
 
343. Стаття 565. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи
 
344. 1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи спрямовує, координує та контролює діяльність митниць, митних постів, спеціалізованих митних органів та митних організацій щодо виконання законодавства України з питань митної справи, в межах своїх повноважень видає накази, організує та контролює їх виконання.
 
345. 2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи здійснює свої повноваження на всій митній території України. Йому підпорядковані митниці, митні пости, спеціалізовані митні органи та митні організації.
 
346. 3. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується Президентом України.
 
347. 4. Створення, реорганізація та ліквідація спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи здійснюються Президентом України.
 
348. 5. Керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи та його заступники призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України в порядку, встановленому Конституцією та законами України.
 
349. Стаття 566. Митниця
 
350. 1. Митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митну службу України.
 
351. 2. Митниця є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом міністерства, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
 
352. 3. Митниця підпорядковується спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи.
 
353. 4. Митниця здійснює свою діяльність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (Автономна Республіка Крим; область; міста Київ, Севастополь). Окремі митниці можуть здійснювати свою діяльність на територіях двох чи більше адміністративно-територіальних одиниць або на всій території України.
 
354. 5. Створення, реорганізація та ліквідація митниць здійснюються Кабінетом Міністрів України в порядку, визначеному законом. Ліквідація та реорганізація митниць можлива тільки у разі зміни територіального устрою України.
 
355. 6. У населених пунктах, на залізничних станціях, в аеропортах, морських та річкових портах та інших об’єктах, розташованих у зоні діяльності митниці, в міру необхідності створюються її відокремлені структурні підрозділи (митні пости, відділи митного оформлення).
 
356. 7. Керівник митниці призначається на посаду та звільняється з посади керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому законодавством. Необхідною умовою для призначення є наявність у кандидата стажу роботи на керівних посадах в митних органах України не менше 5 років.
 
357. Стаття 567. Митний пост
 
358. 1. Митний пост є митним органом, який входить до складу митниці як відокремлений структурний підрозділ і в зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митну службу України.
 
359. 2. Зони діяльності митних постів визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.
 
360. 3. Положення про митні пости затверджуються керівниками відповідних митниць.
 
361. 4. Створення, реорганізація та ліквідація митних постів здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи за поданням керівника відповідної митниці.
 
362. 5. Керівник митного поста призначається на посаду і звільняється з посади керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. Необхідною умовою для призначення є наявність у кандидата стажу роботи на керівних посадах в митних органах України не менше 3 років.
 
363. Стаття 568. Спеціалізовані митні органи
 
364. 1. Для здійснення окремих повноважень або сукупності декількох повноважень, пов’язаних з виконанням основних завдань, покладених на митну службу України, в митній службі України створюються відповідні спеціалізовані митні органи.
 
365. 2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи може делегувати спеціалізованим митним органам окремі організаційні та контрольні повноваження.
 
366. 3. В місцях розташування митниць в міру необхідності можуть створюватись відокремлені підрозділи спеціалізованих митних органів.
 
367. 4. Спеціалізований митний орган з питань експертного забезпечення проводить лабораторні дослідження (аналізи, експертизи) проб і зразків товарів, що відбираються митницями, митними постами в процесі здійснення митного контролю та провадження по справах про контрабанду та порушення митних правил, експертизи товарів з метою подальшого визначення митницями їх кодів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, а також інші дослідження (аналізи, експертизи) в митних цілях. Забезпечує ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснює класифікаційну роботу. В місцях розташування митниць, митних постів у міру необхідності створюються відокремлені підрозділи спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення. Спеціалізованому митному органу з питань експертного забезпечення та його відокремленим підрозділам надається право на здійснення судово-експертної діяльності в межах питань, віднесених до компетенції митної служби України.
 
368. 4. Спеціалізований митний орган з питань забезпечення впровадження та розвитку інформаційних технологій в митній справі та ведення митної статистики бере участь у здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів у межах повноважень, наданих центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, забезпечує розвиток інформаційних технологій у митній справі, функціонування системи електронного документообігу, ведення митної статистики зовнішньої торгівлі.
 
369. 5. Спеціалізований митний орган з питань підвищення кваліфікації фахівців та кінологічного забезпечення здійснює підвищення кваліфікації працівників митної служби України, спеціальну підготовку інспекторів-кінологів митних органів України, забезпечує митні органи службовими собаками (вирощування й підготовка молодняку собак службових порід, добір і обстеження), організує та забезпечує використання службових собак для боротьби з контрабандою наркотиків, вибухових речовин, зброї та боєприпасів, для охорони службовими собаками об’єктів митної служби, зон митного контролю, їхнє використання у підрозділах митної варти, для надання практичної допомоги митним органам та взаємодії, у межах компетенції, з органами прикордонної служби, іншими правоохоронними органами та контрольними службами, проведення спільних оперативних заходів з підрозділами боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил митних органів у зоні їх діяльності щодо пошуку та виявлення наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, зброї, вибухових речовин, здійснює вивчення, узагальнення та забезпечує практичне впровадження передового досвіду кінологічних служб інших центральних органів виконавчої влади України, а також зарубіжних країн, веде єдину книгу обліку службових собак митних органів України.
 
370. 6. Спеціалізовані митні органи виконують свої функції на всій митній території України.
 
371. 7. Спеціалізовані митні органи є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та зі своїм найменуванням і діють відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положень, які затверджуються наказами міністерства, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.
 
372. 8. Створення, реорганізація та ліквідація спеціалізованих митних органів здійснюються Кабінетом Міністрів України.
 
373. 9. Керівники спеціалізованих митних органів призначаються на посади та звільняються з посад наказами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи в порядку, визначеному законодавством. Необхідною умовою для призначення є наявність у кандидата стажу роботи на керівних посадах в митних органах України не менше 5 років.
 
374. Стаття 569. Митні організації
 
375. 1. З метою забезпечення діяльності митних органів в митній службі України можуть створюватися господарські, будівельні, експлуатаційні, постачальні, транспортні митні організації, спеціалізований вищий навчальний заклад, інші спеціалізовані навчальні заклади, науково-дослідні установи тощо.
 
376. 2. Митні організації можуть виконувати як одну, так і одночасно декілька функцій, зазначених у частині першій цієї статті.
 
377. 3. Митні організації є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, печатки із зображенням Державного Герба України та зі своїм найменуванням і діють відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі Положень, які затверджуються наказами міністерства, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.
 
378. 4. Керівники митних організацій призначаються на посади й звільняються з посад наказами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, якщо цим Кодексом не передбачено інше.
 
379. 5. Створення, реорганізація та ліквідація митних організацій здійснюються Кабінетом Міністрів України.
 
380. Стаття 570. Спеціалізовані навчальні заклади митної служби України
 
381. 1. Спеціалізовані навчальні заклади митної служби України є митними організаціями.
 
382. 2. Спеціалізовані навчальні заклади митної служби України здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників митних органів та організацій, навчання фахівців підприємств, які надають послуги з декларування товарів, перевезення та зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України чи перебувають під митним контролем, та здійснюють інші операції з такими товарами, відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Вищий спеціалізований навчальний заклад митної служби України, крім того, здійснює наукову та науково-дослідну діяльність.
 
383. 3. Система спеціалізованих навчальних закладів митної служби України складається зі спеціалізованого вищого навчального закладу та інших спеціалізованих навчальних закладів.
 
384. 4. Спеціалізовані навчальні заклади митної служби України є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та зі своїм найменуванням і діють відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі статутів, затверджених в установленому порядку.
 
385. 5. Створення, реорганізація та ліквідація спеціалізованого вищого навчального закладу митної служби України здійснюються Кабінетом Міністрів України. Спеціалізований вищий навчальний заклад митної служби України очолює ректор, який обирається на посаду та звільняється з посади відповідно до Закону України «Про вищу освіту».
 
386. 6. Створення, реорганізація та ліквідація спеціалізованих закладів післядипломної освіти митної служби України здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Керівники закладів післядипломної освіти митної служби України призначаються на посади й звільняються з посад наказами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
 
387. Стаття 571. Науково-дослідна установа митної служби України
 
388. 1. Науково-дослідна установа митної служби України є митною організацією.
 
389. 2. Основними завданнями науково-дослідної установи митної служби України є проведення фундаментальних та прикладних досліджень у сфері митної безпеки, митної політики та митної справи, вироблення рекомендацій та пропозицій спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у галузі митної справи щодо вдосконалення митної справи в Україні.
 
390. 3. Науково-дослідна установа митної служби України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та зі своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі статуту, затвердженого в установленому порядку.
 
391. 4. Створення, реорганізація та ліквідація науково-дослідної установи митної служби України здійснюються Кабінетом Міністрів України. Науково-дослідну установу митної служби України очолює директор, який обирається на посаду та звільняється з посади відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».
 
392. ГЛАВА 76. Атрибутика митної служби України
 
393. Стаття 572. Емблеми та прапори митної служби України
 
394. 1. Митна служба України має емблему та прапор, опис та порядок використання яких встановлюються Президентом України.
 
395. 2. Митні органи та організації, спеціалізовані навчальні заклади та науково-дослідна установа митної служби України можуть мати свої емблеми та прапори, описи та порядок використання яких затверджуються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.
 
396. Стаття 573. Формений одяг працівників митної служби України
 
397. Працівники митної служби України мають формений одяг з відповідними знаками розрізнення, який видається безплатно. Зразки форменого одягу, норми забезпечення ним та строки його експлуатації затверджуються Кабінетом Міністрів України, а правила носіння - наказом міністерства, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.
 
398. Стаття 574. Службові посвідчення працівників митної служби України
 
399. Працівникам митної служби України видаються службові посвідчення. Положення про службове посвідчення працівника митної служби України та його зразок затверджуються наказом міністерства, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.
 
400. Стаття 575. Заохочувальні відзнаки митної служби України
 
401. 1. Для заохочування працівників митної служби України за значні досягнення у службовій діяльності, активність та ініціативність, виявлені під час виконання ними своїх службових обов’язків, а також заохочування інших осіб за активне сприяння митним органам у виконанні ними завдань, покладених на митну службу України, в митній службі України встановлюються заохочувальні відзнаки митної служби України у вигляді медалей, нагрудних знаків, значків, грамот.
 
402. 2. Положення про заохочувальні відзнаки митної служби України затверджуються наказами міністерства, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.
 
403. ГЛАВА 77. Майно, фінансування та матеріально-технічне забезпечення митної служби України
 
404. Стаття 576. Майно митної служби України
 
405. Майно митних органів, організацій, навчальних закладів та науково-дослідної установи митної служби України є державною власністю. Управління цим майном здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
 
406. Стаття 577. Земельні ділянки, службові та побутові приміщення, обладнання та засоби зв'язку митних органів, організацій, навчальних закладів та науково-дослідної установи митної служби України
 
407. 1. Надання митним органам, організаціям, навчальним закладам та науково-дослідній установі митної служби України у користування земельних ділянок для службових потреб, відшкодування власникам зазначених ділянок та землекористувачам вартості цих ділянок та збитків, завданих їх вилученням, здійснюється відповідно до Земельного кодексу України.
 
408. 2. У разі якщо митне оформлення товарів здійснюється митними органами безпосередньо на територіях або в приміщеннях підприємств, зазначені підприємства, незалежно від форми власності та підпорядкування, зобов'язані надавати митним органам у тимчасове користування відповідні службові та побутові приміщення, а також обладнання, засоби та канали зв'язку на договірних засадах.
 
409. Стаття 578. Фінансування, матеріально-технічне забезпечення та розвиток інфраструктури митної служби України
 
410. 1. Фінансування, матеріально-технічне забезпечення та розвиток інфраструктури митної служби України здійснюються за рахунок Державного бюджету України, а також з інших джерел, не заборонених законом.
 
411. 2. У межах пунктів пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення митні органи, як балансоутримувачі земельних ділянок, нерухомого майна та службових приміщень, можуть надавати у тимчасове користування відповідні приміщення та земельні ділянки для службових потреб підприємствам, діяльність яких пов’язана з забезпеченням функціонування пунктів пропуску та підприємствам сфери обслуговування.
 
412. ГЛАВА 78. Взаємовідносини митних органів з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб’єктами підприємницької діяльності
 
413. Стаття 579. Взаємодія митних органів з правоохоронними органами
 
414. 1. Митні органи при виконанні завдань, покладених на митну службу країни, взаємодіють з правоохоронними органами в порядку, встановленому законодавством.
 
415. 2. У разі виявлення під час здійснення митного контролю та інших заходів, що здійснюються митними органами відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, ознак правопорушень, розслідування яких не належить до компетенції митних органів, митні органи повідомляють про це відповідні правоохоронні органи.
 
416. 3. Правоохоронні органи повідомляють митні органи про виявлені ними порушення митних правил або контрабанду.
 
417. 4. Правоохоронні органи повідомляють митні органи про наявність оперативної інформації щодо можливих випадків переміщення товарів з порушенням норм законодавства України.
 
418. Стаття 580. Взаємодія митних органів з іншими органами виконавчої влади з питань контролю за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України
 
419. Митні органи здійснюють контроль за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України у взаємодії зі спеціально уповноваженим державним органом по контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства в порядку, встановленому законом.
 
420. Стаття 581. Взаємодія митних органів з Національним банком України та фінансовими установами України
 
421. 1. Митні органи взаємодіють з Національним банком України, Рахунковою палатою, Міністерством фінансів України, Державною податковою службою, Державною казначейською службою, Державною фінансовою інспекцією, а також з їх територіальними органами та підрозділами.
 
422. 2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи подає Міністерству фінансів України звіт про надходження митних платежів до державного бюджету України.
 
423. Стаття 582. Взаємодія митних органів з іншими органами виконавчої влади
 
424. Митні органи при виконанні завдань, покладених на митну службу України відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, взаємодіють зі спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у галузі економіки, статистики, юстиції, регуляторної політики та підприємництва, освіти і науки, охорони здоров’я, культури і туризму, транспорту та зв’язку тощо, а також з їх територіальними органами та підрозділами.
 
425. Стаття 583. Взаємодія митних органів з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування
 
426. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування сприяють діяльності митних органів та взаємодіють з ними в межах повноважень, установлених законом.
 
427. Стаття 584. Взаємодія митних органів з суб’єктами підприємницької діяльності
 
428. Митні органи встановлюють та підтримують офіційні відносини консультативного характеру з суб’єктами підприємницької діяльності та громадянами. Ці відносини включають в себе укладення меморандумів про взаєморозуміння з метою розвитку співробітництва, забезпечення участі зазначених осіб в удосконаленні митного контролю та оптимізації методів роботи митної служби України. Порядок встановлення та підтримання таких відносин визначається Кабінетом Міністрів України.
 
429. ГЛАВА 79. Міжнародне співробітництво з питань митної справи
 
430. Стаття 585. Участь України у міжнародному співробітництві з питань митної справи
 
431. Участь України у міжнародному співробітництві з питань митної справи є складовою частиною її зовнішньополітичної діяльності.
 
432. Стаття 586. Міжнародна діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи
 
433. 1. Міжнародна діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та здійснюється за погодженням з Міністерством закордонних справ та міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
 
434. 2. За дорученням Кабінету Міністрів України спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи може в обсязі наданих відповідно до закону повноважень вести переговори та консультативну роботу, пов’язані з підготовкою міждержавних та міжурядових договорів з питань митної справи.
 
435. 3. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи з метою вдосконалення митного контролю підтримує зв’язки з митними органами іноземних держав, в установленому законом порядку укладає з ними відповідні міжвідомчі договори.
 
436. 4. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи представляє Україну у Всесвітній митній організації, інших міжнародних митних організаціях.
 
437. Стаття 587. Співробітництво митних органів України з митними органами суміжних держав
 
438. 1. Відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, митними органами України спільно з митними органами суміжних держав може здійснюватися:
 
439. 1) створення спільних пунктів пропуску через державний кордон України;
 
440. 2) проведення спільного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України;
 
441. 3) узгодження в установленому законом порядку часу здійснення митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон, процедур митного контролю, митного оформлення та взаємне визнання документів, що використовуються митними органами для здійснення митних формальностей;
 
442. 4) проведення спільних заходів, спрямованих на запобігання, виявлення і припинення контрабанди та порушень митних правил;
 
443. 5) проведення в установленому законом порядку спільних заходів, спрямованих на запобігання, виявлення і припинення правопорушень у сфері службової діяльності працівників митних служб;
 
444. 6) проведення інших спільних одноразових чи постійних заходів з питань, що відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України належать до компетенції митних органів;
 
445. 7) обмін інформацією, у тому числі з використанням інформаційних технологій та систем.
 
446. Стаття 588. Підтримання оперативного зв’язку між митними органами України і митними органами суміжних іноземних держав
 
447. 1. З метою вирішення невідкладних питань щодо пропуску товарів, виявлення та припинення контрабанди і порушення митних правил, забезпечення законності і правопорядку в пунктах пропуску через державний кордон України керівнику митниці та його заступникам надається право проведення робочих зустрічей з представниками митного органу суміжної іноземної держави.
 
448. 2. Про час, умови і мету таких зустрічей керівник митниці або особа, яка його заміщує, керівника відповідного органу охорони державного кордону України.
 
449. 3. Порядок проведення таких зустрічей визначається Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку.
 
450. Стаття 589. Взаємодія митних органів України з митними та іншими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил
 
451. Взаємодія митних органів України з митними та іншими уповноваженими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил здійснюється в порядку, передбаченому міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку.
 
452. ГЛАВА 80. Проходження служби в митних органах та організаціях
 
453. Стаття 590. Служба в митних органах та організаціях
 
454. Служба в митних органах та організаціях є державною службою, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я, освітнім рівнем та віком громадян України, пов’язаній із захистом економічних інтересів України.
 
455. Стаття 591. Посадові особи та інші працівники митної служби України
 
456. 1. Посадовими особами митної служби України є працівники митних органів та організацій, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 564 цього Кодексу, організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і яким присвоєно спеціальні звання митної служби. Посадові особи митної служби України є державними службовцями.
 
457. 2. Правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині не врегульованій ним, -законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
 
458. 3. Правове становище працівників митних органів та організацій, які не є посадовими особами, у тому числі тих, яким присвоєно спеціальні звання митної служби, регулюється іншими актами законодавства України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
 
459. Стаття 592. Особливості прийняття на службу до митних органів, організацій
 
460. 1. На службу до митних органів та організацій приймаються громадяни України, які досягли 18-річного віку і здатні за своїми діловими і моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров’я виконувати завдання, покладені на митну службу України. З прийняттям на службу може бути встановлено випробування строком від двох до шести місяців.
 
461. 2. Прийняття на службу до митних органів, організацій здійснюється, як правило, на конкурсній основі. Порядок проведення конкурсу визначається Кабінетом Міністрів України. Науково-педагогічні працівники спеціалізованих навчальних закладів митної служби України та наукові працівники науково-дослідної установи митної служби України приймаються на роботу в порядку, визначеному відповідно законодавством України про освіту і про наукову та науково-технічну діяльність.
 
462. 3. Керівники митних органів, організацій мають право самостійно добирати та приймати осіб, які відповідають критеріям, визначеним у частині першій цієї статті, на посади своїх помічників, радників, секретарів, а також керівників прес-служб, у порядку, визначеному законодавством України для патронатної служби.
 
463. 4. На службу до митних органів, організацій не можуть бути прийняті особи, визнані в установленому порядку недієздатними або обмеженими у дієздатності, особи, які мають судимість за вчинення умисного злочину, а також особи, які протягом року, що передував їх зверненню до митного органу, організації з приводу працевлаштування, притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією.
 
464. Стаття 593. Присяга та урочисте зобов’язання працівників митної служби України
 
465. 1. Посадові особи митної служби України, вперше прийняті на службу до митних органів, організацій, приймають Присягу державного службовця, якщо раніше вони не приймали такої присяги.
 
466. 2. Працівники, які не є посадовими особами митної служби України, вперше прийняті на службу до митних органів, організацій, приймають урочисте зобов'язання такого змісту:
 
467. «Вступаючи на митну службу, урочисто зобов'язуюсь бути відданим Українському народу, справі української державності, неухильно додержуватися вимог Конституції України, Митного кодексу України та законодавства України. Зобов'язуюсь активно захищати інтереси Української держави, її економічний суверенітет і безпеку, суворо додержуватися дисципліни, сумлінно, на високому професійному рівні виконувати свої службові обов'язки, зберігати державну таємницю, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян».
 
468. 3. Процедура прийняття урочистого зобов’язання визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
 
469. Стаття 594. Обмеження, пов’язані зі службою в митних органах, організаціях
 
470. 1. Посадові особи митної служби України мають обмеження, пов’язані з проходженням державної служби, які визначаються законами України.
 
471. 2. Посадові особи митної служби України не можуть бути членами політичних партій.
 
472. 3. Посадові особи митних органів не можуть обіймати посади, перебування на яких передбачає прийняття рішень з питань діяльності підприємств, контроль за діяльністю яких відповідно до розділу VІ цього Кодексу покладено на митні органи, а також службові зносини з такими підприємствами, якщо у штаті цих підприємств перебувають близькі родичі зазначених посадових осіб.
 
473. Стаття 595. Спеціальні звання митної служби України
 
474. 1. В митній службі України присвоюються такі спеціальні звання відповідно до займаних посад:
 
475. 1) дійсний державний радник митної служби;
 
476. 2) державний радник митної служби 1 рангу;
 
477. 3) державний радник митної служби 2 рангу;
 
478. 4) державний радник митної служби 3 рангу;
 
479. 5) радник митної служби 1 рангу;
 
480. 6) радник митної служби 2 рангу;
 
481. 7) радник митної служби 3 рангу;
 
482. 8) інспектор митної служби 1 рангу;
 
483. 9) інспектор митної служби 2 рангу;
 
484. 10) інспектор митної служби 3 рангу;
 
485. 11) інспектор митної служби 4 рангу;
 
486. 12) інспектор митної служби;
 
487. 13) молодший інспектор митної служби.
 
488. 14) старший курсант;
 
489. 15) курсант.
 
490. 3. Спеціальне звання дійсного державного радника митної служби присвоюється Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.
 
491. 4. Спеціальні звання державного радника митної служби 1, 2, 3 рангів присвоюються Президентом України за поданням керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
 
492. 5. Спеціальні звання радника митної служби 1, 2, 3 рангів посадовим особам та іншим працівникам митних органів та організацій, а також спеціальні звання інспекторів митної служби 3, 4 рангів, інспекторів митної служби випускникам спеціалізованого вищого навчального закладу митної служби України присвоюються керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
 
493. 6. Спеціальні звання інспекторів митної служби 1, 2, 3, 4 рангів, інспекторів митної служби та молодших інспекторів митної служби (крім випадку, передбаченого частиною п’ятою цієї статті) присвоюються керівниками відповідних митних органів (за винятком митних постів), митних організацій.
 
494. 7. Спеціальні звання «курсант», «старший курсант» присвоюються керівником спеціалізованого вищого навчального закладу митної служби України.
 
495. 8. Спеціальні звання митної служби України присвоюються довічно. Позбавлення спеціального звання здійснюється лише за вироком суду.
 
496. 9. Перелік посад у митних органах, організаціях, перебування на яких передбачає присвоєння спеціальних звань митної служби, та порядок присвоєння цих звань визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
497. Стаття 596. Робочий час посадових осіб митної служби України
 
498. 1. Тривалість робочого часу посадових осіб митної служби України встановлюється відповідно до законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
 
499. 2. Для виконання невідкладних заходів з митного контролю, митного оформлення, боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил та інших службових завдань посадові особи митних органів України за розпорядженням керівника митного органу або його заступника можуть залучатися до роботи в надурочний, а також у нічний час, у святкові і неробочі дні. Оплата праці посадових осіб митних органів України у надурочний, нічний час, а також у святкові і неробочі дні провадиться відповідно до чинного законодавства.
 
500. ГЛАВА 81. Професійна освіта та науково-дослідна діяльність в галузі митної справи
 
501. Стаття 597. Система професійної освіти у галузі митної справи
 
502. 1. Система професійної освіти в галузі митної справи включає в себе:
 
503. 1) підготовку фахівців з вищою освітою;
 
504. 2) перепідготовку працівників митної служби;
 
505. 3) підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів;
 
506. 4) підвищення кваліфікації працівників митної служби;
 
507. 5) організацію навчання працівників митної служби без відриву від роботи.
 
508. 2. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації працівників митної служби України здійснюється у спеціалізованих навчальних закладах митної служби України. Підготовка фахівців з вищою освітою для митної служби за окремими напрямами може здійснюватися також у вищих навчальних закладах іншого галузевого підпорядкування за державним замовленням.
 
509. 3. Спеціалізовані навчальні заклади митної служби України можуть надавати освітні послуги за кошти фізичних та юридичних осіб згідно із законодавством України.
 
510. Стаття 598. Науково-дослідна діяльність в галузі митної справи
 
511. 1. Науково-дослідна діяльність, спрямована на забезпечення розвитку митної справи та професійної освіти в митній службі України, здійснюється науково-дослідною установою митної служби України та науково-дослідними підрозділами спеціалізованого вищого навчального закладу митної служби України.
 
512. 2. На спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи покладається координація науково-дослідної діяльності у галузі митної справи.
 
513. Стаття 599. Працівники спеціалізованих навчальних закладів, науково-дослідної установи митної служби України.
 
514. 1. Працівники спеціалізованих навчальних закладів, науково-дослідної установи митної служби України приймаються на роботу на умовах та в порядку, що встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.
 
515. 2. На науково-педагогічних працівників, керівників та спеціалістів митних закладів освіти поширюються обов’язки, права та пільги, встановлені для посадових осіб митної служби України, їм присвоюються спеціальні звання митної служби.
 
516. 3. Працівники спеціалізованих навчальних закладів, науково-дослідної установи митної служби України, які не є посадовими особами, підлягають атестації у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки.
 
517. 4. У разі потреби до викладання окремих спеціальних дисциплін у навчальних закладах митної служби України можуть залучатися фахівці митних органів та організацій. За наявності у спеціалізованих навчальних закладах митної служби України відповідних вакансій фахівці митних органів та організацій можуть в установленому законом порядку переводитися до цих закладів для викладання таких дисциплін на строк не менше, ніж один повний навчальний рік. На час роботи таких фахівців у спеціалізованих навчальних закладах митної служби України їхні посади в митних органах та організаціях можуть тимчасово заміщуватися іншими працівниками на умовах строкового трудового договору. Протягом трьох років з моменту переведення до спеціалізованих навчальних закладів митної служби України зазначені працівники мають право повернутися на попереднє місце роботи в митних органах та організаціях.
 
518. Стаття 600. Правовий статус курсантів (студентів), слухачів, аспірантів спеціалізованих навчальних закладів митної служби України та інших вищих закладів освіти, в яких здійснюється підготовка фахівців для митної служби України
 
519. 1. Курсантами (студентами), слухачами спеціалізованих навчальних закладів митної служби України та інших вищих закладів освіти, в яких здійснюється підготовка фахівців для митної служби України, можуть бути громадяни України, зараховані на навчання відповідно до вимог законодавства, та громадяни інших країн, зараховані на навчання на підставі між народних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
 
520. 2. Курсантам вищого спеціалізованого навчального закладу митної служби України, які проходять підготовку для подальшої роботи в митній службі України, може надаватися додаткове соціально-матеріальне забезпечення за рахунок коштів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. Курсантам (студентам) денної форми навчання відповідно до закону надається відстрочка у призові до Збройних Сил України на весь період навчання.
 
521. 3. Випускники спеціалізованих навчальних закладів митної служби України та інших вищих навчальних закладів, в яких здійснюється підготовка фахівців для митної служби України, працевлаштовуються у порядку, встановленому законодавством України.
 
522. Стаття 601. Фінансування професійної освіти та науково-дослідної діяльності у галузі митної справи
 
523. Фінансування професійної освіти та науково-дослідної діяльності у галузі митної справи здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також додаткових джерел фінансування, не заборонених законодавством.
 
524. ГЛАВА 82. Правовий захист працівників митної служби України
 
525. Стаття 602. Обов’язковість законних розпоряджень та вимог посадових осіб митної служби України
 
526. Законні розпорядження та вимоги посадових осіб митної служби України є обов’язковими для виконання фізичними та юридичними особами.
 
527. Стаття 603. Гарантування захисту життя, здоров’я і майна посадових осіб митної служби України
 
528. Посадові особи митної служби України перебувають під захистом закону. Захист життя, здоров’я, честі, гідності, майна цих посадових осіб та членів їхніх сімей від злочинних посягань, інших протиправних дій здійснюється відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та забезпечується мірами відповідальності, передбаченими Кримінальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.
 
529. ГЛАВА 83. Застосування фізичної сили, спеціальних засобів та зброї посадовими особами митної служби України
 
530. Стаття 604. Право посадових осіб митної служби України застосовувати фізичну силу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю
 
531. 1. У випадках, передбачених цим Кодексом, посадові особи митної служби України під час виконання службових обов’язків можуть застосовувати фізичну силу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю.
 
532. 2. Для забезпечення правильного та ефективного застосування фізичної сили, спеціальних засобів, вогнепальної зброї з посадовими особами митної служби України проводяться заняття із спеціальної підготовки та періодичні перевірки придатності до зазначених дій. Порядок проведення таких занять та перевірок затверджується наказом міністерства, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
 
533. 3. За неправомірне застосування фізичної сили, спеціальних засобів, вогнепальної зброї посадові особи митної служби України несуть відповідальність, передбачену законодавством.
 
534. Стаття 605. Застосування фізичної сили
 
535. Посадові особи митної служби України під час виконання службових обов’язків мають право застосовувати фізичну силу для:
 
536. 1) припинення порушень митних правил, затримання осіб, які їх вчинили, подолання опору законним розпорядженням або вимогам посадових осіб митної служби України;
 
537. 2) забезпечення доступу до приміщень або на території, де знаходяться товари, що перебувають під митним контролем;
 
538. 3) припинення інших дій, що перешкоджають виконанню обов’язків, покладених на посадових осіб митної служби України, якщо ненасильницькі засоби впливу не забезпечують виконання цих обов’язків.
 
539. Стаття 606. Застосування спеціальних засобів
 
540. 1. Посадові особи митної служби України під час виконання службових обов’язків мають право застосовувати наручники, гумові кийки, сльозоточиві речовини, обладнання для відкриття приміщень, засоби для примусової зупинки транспортних засобів та інші спеціальні засоби для:
 
541. 1) відбиття нападу безпосередньо на них або на інших осіб;
 
542. 2) відбиття нападу на будинки, будівлі, споруди, транспортні засоби, що належать митним органам, організаціям, спеціалізованим навчальним закладам митної служби України або використовуються ними, на підприємства, установи та організації в приміщеннях та/або на території яких здійснюється митний контроль, на товари, що перебувають під митним контролем, а також для звільнення зазначених об’єктів у разі їх захоплення;
 
543. 3) затримання правопорушників, їх доставки до службового приміщення митного органу, організації, якщо ці особи чинять опір та іншу протидію або можуть завдати шкоди оточуючим чи собі;
 
544. 4) припинення фізичного опору, що чиниться посадовій особі митної служби України;
 
545. 5) проникнення до приміщень або на території, де можуть знаходитися предмети контрабанди або безпосередні предмети порушення митних правил;
 
546. 6) зупинення транспортного засобу, водій якого не виконав вимогу посадової особи митної служби України про зупинення.
 
547. 2. Забороняється застосовувати спеціальні засоби до жінок з явними ознаками вагітності, осіб з явними ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними збройного опору, вчинення групового нападу, який загрожує життю та здоров’ю людей, збереженню товарів, що перебувають під митним контролем.
 
548. 3. За наявності обставин, що не дають можливості уникнути застосування спеціальних засобів, вжиті заходи не повинні перевищувати меж, необхідних для забезпечення виконання завдань, покладених на митну службу України, і повинні зводити до мінімуму можливість заподіяння шкоди здоров’ю правопорушників.
 
549. 4. Перелік спеціальних засобів, що використовуються посадовими особами митної служби України, та порядок їх застосування визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
550. Стаття 607. Зберігання, носіння та застосування вогнепальної зброї
 
551. 1. Окремим категоріям посадових осіб митної служби України, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, надається право під час виконання службових обов’язків зберігати, носити та застосовувати вогнепальну зброю.
 
552. 2. Посадові особи митної служби України під час виконання службових обов’язків мають право застосовувати вогнепальну зброю для:
 
553. 1) відбиття групового чи збройного нападу безпосередньо на них або інших осіб, якщо їх життю та здоров’ю загрожує небезпека і запобігти їй іншими засобами немає можливості;
 
554. 2) відбиття групового чи збройного нападу на будівлі, склади, інші приміщення митних органів та організацій, навчальних закладів митної служби України;
 
555. 3) відбиття групового чи збройного нападу на будинки, будівлі, споруди, транспортні засоби, що належать митним органам, організаціям, навчальним закладам митної служби України або використовуються ними, на підприємства установи, організації, в приміщеннях та/або на території яких здійснюється митний контроль, на товари, що перебувають під митним контролем, а також для звільнення зазначених об’єктів у разі їх захоплення;
 
556. 4) зупинення транспортного засобу шляхом пошкодження, якщо його водій у зоні митного контролю своїми діями створює загрозу життю та здоров’ю людей;
 
557. 5) подання сигналу тривоги, виклику допомоги, знешкодження тварини, що загрожує життю та здоров’ю людини.
 
558. 3. Забороняється застосовувати вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб з явними ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними збройного опору, вчинення групового нападу, який загрожує життю та здоров’ю людей, збереженню товарів, що перебувають під митним контролем.
 
559. 4. Забороняється також застосовувати вогнепальну зброю проти громадян з малолітніми дітьми та у разі значного скупчення людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.
 
560. 5. За наявності обставин, що не дають можливості уникнути застосування вогнепальної зброї, вжиті заходи не повинні перевищувати меж, необхідних для забезпечення виконання завдань, покладених на митну службу України, і повинні зводити до мінімуму можливість заподіяння шкоди здоров’ю правопорушників.
 
561. 6. Забороняється зберігання, носіння та застосування посадовими особами митної служби України вогнепальної зброї та набоїв до неї не під час виконання службових обов’язків.
 
562. ГЛАВА 84. Соціальний захист працівників митної служби України
 
563. Стаття 608. Гарантія оплати праці посадових осіб митної служби України
 
564. 1. Держава забезпечує достатній рівень оплати праці посадових осіб митної служби України з метою створення матеріальних умов для не залежного і сумлінного виконання ними службових обов’язків.
 
565. 2. Умови оплати праці посадових осіб митної служби України визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
566. Стаття 609. Житлове забезпечення посадових осіб митної служби України
 
567. 1. Посадові особи митної служби України, які потребують поліпшення житлових умов, забезпечуються житлом у встановленому законодавством порядку із державного фонду.
 
568. 2. Посадовим особам митної служби України надається службове житло в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Посадовим особам митної служби України, які переводяться на роботу в іншу місцевість, а також випускникам спеціалізованих вищих навчальних закладів, які одержали направлення на роботу до митних органів, організацій, спеціалізованих навчальних закладів митної служби України, розташованих в іншій місцевості, службове житло надається невідкладно.
 
569. 3. У разі неможливості забезпечення посадової особи митної служби України житлом з державного фонду або надання їй службового житла митний орган, організація, навчальний заклад митної служби України орендує житло для забезпечення ним посадової особи або, за бажанням цієї особи, виплачує їй грошову компенсацію за найом (піднайом) жилого приміщення. Порядок виплати посадовим особам митної служби України грошової компенсації за найом (піднайом) жилих приміщень визначається Кабінетом Міністрів України.
 
570. 4. У разі загибелі посадової особи митної служби України у зв’язку з виконанням нею службових обов’язків за сім’єю загиблого зберігається право на одержання житлової площі на тих самих умовах і підставах, які мали місце на момент загибелі цієї посадової особи.
 
571. 5. Посадові особи митної служби України, які відповідно до чинного законодавства потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання безпроцентного кредиту на індивідуальне чи кооперативне житлове будівництво або для придбання квартир чи індивідуальних жилих будинків на строк до 20 років. Умови надання кредиту визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
572. Стаття 610. Медичне забезпечення та охорона здоров’я посадових осіб митної служби України та членів їх сімей
 
573. 1. Посадові особи митної служби України та члени їх сімей, які проживають разом з ними, користуються правом на безоплатне медичне обслуговування у державних та комунальних закладах охорони здоров’я. Таке право зберігається за посадовими особами митної служби України після звільнення з митних органів, організацій у зв’язку з виходом на пенсію або у відставку.
 
574. 2. Посадові особи митної служби України щорічно проходять профілактичний медичний огляд.
 
575. 3. Для надання лікувально-профілактичної допомоги працівникам митних органів та організацій створюються заклади охорони здоров’я митної служби України. Створення, реорганізація та ліквідація закладів охорони здоров’я митної служби України здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
 
576. Стаття 611. Пенсійне забезпечення працівників митної служби України
 
577. 1. Пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу». При цьому час служби в митних органах, організаціях та час навчання у спеціалізованому вищому навчальному закладі митної служби України зараховується до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця, незалежно від останнього місця роботи (служби) особи, яка звертається за призначенням такої пенсії, та часу виходу її на пенсію.
 
578. Стаття 612. Гарантії охорони праці посадових осіб та інших працівників митної служби України
 
579. Держава гарантує забезпечення прав посадових осіб, інших працівників митної служби України на охорону праці під час виконання ними своїх посадових обов’язків, проходження медичних оглядів, права на пільги та компенсації за роботу у важких та шкідливих умовах праці відповідно до чинного законодавства.
 
580. Стаття 613. Гарантії у разі загибелі, каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я
 
581. 1. Посадові особи та інші працівники митної служби України підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, в порядку, встановленому законом.
 
582. 2. У разі загибелі, каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я внаслідок нещасного випадку, який стався з посадовою особою чи іншим працівником митної служби України під час виконання ним службових обов’язків або у зв’язку з їх виконанням, йому або його спадкоємцям спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи здійснюється компенсаційна виплата в таких розмірах:
 
583. 1) у разі загибелі - як різниця між 10-річною сумою середньомісячної заробітної плати постраждалого за останньою посадою на день нещасного випадку та сумою, виплаченою органами соціального страхування за цим нещасним випадком;
 
584. 2) у разі інвалідності - залежно від ступеня втрати працездатності при встановленні інвалідності як різниця між 5-річною для Ігрупи, 4-річною - для ІІ групи, 3-річною - для ІІІ групи середньомісячною заробітною платою постраждалого за останньою посадою на день нещасного випадку та сумою, виплаченою органами соціального страхування за цим нещасним випадком;
 
585. 3) у разі іншого ушкодження здоров’я внаслідок нещасного випадку - як різниця між середньомісячною заробітною платою постраждалого на останній робочий день перед установленням втрати ним професійної працездатності за кожний відсоток втрати професійної працездатності та сумою, виплаченою органами соціального страхування за цим нещасним випадком».
 
586. ІІ. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
587. 1. Частину 2 статті 2 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 48, ст. 483; 2010 р., № 9, ст. 76, № 13, ст. 128, № 58, ст. 1998) після слів « (крім відносин щодо видачі документів дозвільного характеру, необхідних для отримання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності)» доповнити словами «охорони державного кордону, митної справи».
 
588. 2. Додаток до Закону України «Про Митний тариф України» (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № № 36-43, ст. 508, Голос України, 14.01.2009, 15.01.2009) після глави «Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД» доповнити новою главою такого змісту:
 
589. «Особливості оподаткування ввізним митом товарів при ввезенні громадянами на митну територію України.
 
590. Товари, сумарна вартість яких не перевищує суму 1000 євро, не підлягають обкладенню ввізним митом при ввезенні громадянами на митну територію України.
 
591. Товари, сумарна вартість яких перевищує суму 1000 євро, але не перевищує 5000 євро, при ввезенні громадянами на митну територію України підлягають обкладенню ввізним митом за ставкою 10% від митної вартості таких товарів».
 
592. 3. Абзац третій частини п’ятої статті 5 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № …, ст. …) після слів «Військової служби правопорядку у Збройних Силах України» доповнити словами «підрозділи внутрішньої безпеки митних органів».
 
593. 4. Статтю 6 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 51, ст. 454; 2003 р., № 7, ст.68) доповнити частиною п’ятою такого змісту:
 
594. «Єдиний збір за здійснення визначеного цим Законом контролю не справляється у разі перевантаження у пункті пропуску через державний кордон України вантажу з водних та авіаційних транспортних засобів і з трубопровідного транспорту на засоби інших видів транспорту (автомобільний, залізничний)».
 
595. 5. У Законі України «Про судову експертизу» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 28, ст.232; 2003 р., № 27, ст.209; 2005 р., № 1, ст.14):
 
596. 1) абзац четвертий частини другої статті 7 після слів «Служби безпеки України» доповнити словами «Державної митної служби України»;
 
597. 2) частину другу статті 19 після слів «Служби безпеки України» доповнити словами «Державної митної служби України».
 
598. 6. У пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 4, ст. 16; 2002 р., № 9, ст. 68, № 38-39, ст. 288; 2005 р., № 34, ст. 435; 2010 р., № 8, ст. 62):
 
599. 1) в абзаці першому слова «здійснюється з нарахуванням податків і зборів, що справляються при імпорті автомобілів відповідно до закону, у разі якщо такі податки і збори не були попередньо сплачені» замінити словами «або знайдених, за якими протягом шести місяців не звернулися власники чи особи, які мають право вимагати їх повернення, здійснюється за цінами, визначеними згідно з законодавством України з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, а також з урахуванням податкового законодавства»;
 
600. 2) доповнити пункт абзацом четвертим такого змісту:
 
601. «Реалізація автомобілів, конфіскованих за рішеннями судів у справах про порушення митних правил, здійснюється згідно із Митним кодексом України».
 
602. 7. Статтю 53 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 9, ст.58; Голос України, 09.04.2011) доповнити новою частиною третьою такого змісту:
 
603. «3. Акти Кабінету Міністрів України з питань митної справи набирають чинності в порядку, визначеному Митним кодексом України».
 
604. У зв’язку з цим частини третю та четверту вважати частинами четверту та п’ятою.
 
605. 8. У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 29, ст. 377; 1992 р., № 20, ст. 276; 1993 р., № 7, ст. 62, № 12, ст. 109, № 17, ст. 184, № 19, ст. 209; 1995 р., № 14, ст. ст. 90, 93; 1999 р., № 7, ст. 49; 2004 р., № 13, ст. 181; 2005 р., № 3, ст. 78; 2006 р., № 43, ст. 419; 2007 р., № 3, ст. 29; 2010 р., № 37, ст. 496):
 
606. 1) у статті 1:
 
607. а) у визначенні терміну «митне регулювання» слова «митних зборів» замінити словами «інших податків, що справляються при переміщенні товарів через митний кордон України»;
 
608. б) визначення терміну «транзит товарів» викласти у такій редакції:
 
609. «Транзит товарів - переміщення товарів, через територію України без будь-якого використання цих товарів на зазначеній території»;
 
610. 2) абзац третій частини п’ятої статті 7 викласти в такій редакції:
 
611. «режим найбільшого сприяння, який стосується мит, методів стягнення таких мита, правил і формальностей у зв'язку з імпортом і означає, що будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються стосовно будь-якого товару, що походить з будь-якої держави, повинні негайно і безумовно надаватися аналогічному товару, який походить з території держав - членів СОТ або держав, з якими укладено двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння»;
 
612. 3) у статті 13:
 
613. а) у другому реченні частини четвертої слова «або переміщуються транзитом по її території» виключити;
 
614. б) у частині сьомій слова «митних зборів» замінити словами «інших податків, що справляються при переміщенні товарів через митний кордон України»;
 
615. 9. У Законі України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 48, ст.405; 2003 р., № 24, ст.159):
 
616. 1) у статті 21 речення друге - четверте виключити;
 
617. 2) у частині другій статті 31 слова «мита, митних та інших зборів» замінити словами «оподаткування митними платежами, які відповідно до закону справляються при ввезенні товарів на митну територію України».
 
618. 10. Частину першу статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113, № 26, ст. 281, № 49, ст. 459; 1994 р., № 28, ст. 241, № 33, ст. 300, № 29, ст. 257; 1995 р., № 13, ст. 85, № 14, ст. 90; 1996 р., № 9, ст. 43, № 41, ст. 192, № 52, ст. 306; 1997 р., № 6, ст. 46, № 9, ст. 70, № 18, ст. 131; 2000 р., № 19, ст. 143, № 29, ст. 232, № 46, ст. 398, № 50, ст. 436; 2001 р., № 24, ст. 124; 2002 р., № 6, ст. 43, № 32, ст. 223; 2003 р., № 10-11, ст. 87, № 14, ст. 102, № 26, ст. 194, № 38, ст. 314; 2004 р., № 8, ст. 62, № 33-34, ст. 403; 2005 р., № 16, ст. 259, № 17, ст. 267, № 18-19, ст. 267; 2006 р., № 51, ст. 519; 2007 р., № 34, ст. 444; 2010 р., № 1ст. 2, ст..5; Голос України, 27.07.2010) доповнити пунктом 49 такого змісту:
 
619. «49) митні органи - за заявами та скаргами, з якими вони звертаються до суду, адміністративного суду, господарського суду».
 
620. 11. У Законі України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 9-10, ст. 65; 2006 р., № 4, ст. 54):
 
621. 1)у частині дванадцятій статті 14 слова «митних зборів» виключити;
 
622. 2) у частині 8 статті 16 та частині 1 статті 28 слова «митних зборів тощо» виключити;
 
623. 12. У Законі України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 12-13, ст. 80; 2008 р., № 23, ст. 215):
 
624. 1) в абзаці другому пункту 2 частини 2 статті 6, частині 9 статті 19, частині 1 статті 27 слова «митних зборів тощо» виключити;
 
625. 2) у частині 11 статті 17 слова «митних зборів» виключити;
 
626. 3) у пункті 2 розділу І додатку 1 до закону слова «митні збори» виключити;
 
627. 13. У частині 3 статті 11 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 11, ст. 78; 2006 р., № 4, ст. 55) слова «митних зборів тощо» виключити;
 
628. 14. У частині другій статті 4 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 34, ст. 274) слова «митні збори» виключити;
 
629. 15. У частині другій статті 4 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 34, ст.274) слова «митні збори» виключити.
 
630. 16. У Законі України «Про гуманітарну допомогу» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 51, ст. 451; 2005 р., № 34, ст. 442; 2007 р., № 27, ст. 360):
 
631. 1) в частині п’ятій статті 6 слова «митних зборів за митне оформлення таких вантажів» замінити словами «плати за митне оформлення товарів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, встановленим для митних органів»;
 
632. 2) в частині першій статті 8 слова «сплати митних зборів» замінити словами «справляння плати за митне оформлення товарів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, встановленим для митних органів»;
 
633. 17. У статті 18 Закону України «Про Товариство Червоного Хреста України» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 5, ст. 47) слова «податків, мита та митних зборів» замінити словами «податків, у тому числі мита, та плати за митне оформлення товарів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, встановленим для митних органів»;
 
634. 18. В абзаці четвертому частини другої статті 63 Закону України «Про вищу освіту» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 20, ст. 134; 2007 р., № 7-8, ст. 66) слова «митних зборів» виключити.
 
635. 19. У частині другій статті 4 Закону України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 44, ст. 281; Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 10, ст. 37) слова «а також сертифіката походження таких продуктів» виключити.
 
636. 20. У Законі України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207):
 
637. 1) статтю 2 доповнити частиною п’ятою такого змісту:
 
638. «Виконання постанов суду (судді) про конфіскацію в справах про порушення митних правил здійснюється згідно зі статтею 561 Митного кодексу України.»;
 
639. 2) пункт другий частини другої статті 3 після слів «передбачених законом» доповнити словами «крім постанов судів, що підлягають виконанню митними органами».
 
640. 21. У статті 313 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122) слова «в порядку встановленому законом» замінити словами «якщо інше не передбачено законом».
 
641. 22. В абзаці другому статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 08.04.93 № 33-93 «Про порядок вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 23, ст. 250) слова «та вантажі, терміни зберігання яких під митним контролем закінчилися і митницею не вжито заходів до їх реалізації» виключити.
 
642. 23. Статтю 201 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25, ст. 131; 2007 р., № 34, ст. 447; 2010 р., № 32, ст. 450) викласти у такій редакції:
 
643. «Стаття 201. Контрабанда
 
644. 1. Контрабанда, тобто незаконне переміщення через митний кордон України культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації -
 
645. карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди.
 
646. 2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -
 
647. караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна».
 
648. 24. Статтю 1 Закону України від 23.09.94 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 40, ст.364; 2007 р., № 44, ст. 510; 2009 р., № 52, ст. 763; 2010 р., № 10, ст. 101) доповнити частиною другою такого змісту:
 
649. «Строк переробки товарів за межами митної території не може становити більше, ніж 365 днів. Виходячи з технологічних особливостей переробки товарів Кабінет Міністрів України за поданням відповідного центрального органу виконавчої влади може встановлювати більший або менший строк переробки товарів».
 
650. ІІІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
651. 1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2012 року, за винятком пункту 5 цього розділу, який набирає чинності з дня опублікування цього Закону.
 
652. 2. З набранням чинності цим Законом втрачають чинність:
 
653. 1) Закон України від 13.09.2001 № 2681-ІІІ «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 1, ст. 2);
 
654. 2) пункт 2 розділу І Закону України від 01.07.2004 № 1970-ІV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 9);
 
655. 3) пункт 2 розділу І Закону України від 30.11.2005 № 3151-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України транспортних засобів» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 8, ст. 93);
 
656. 4) пункт 3 розділу І Закону України від 06.12.2006 № 427-V «Про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації транспортних засобів» (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 9, ст. 68);
 
657. 5) Закон України від 15.04.2008 № 272-VІ «Про внесення змін до Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 25, ст. 238);
 
658. 6) пункт 11 розділу І Закону України від 24.09.2008 № 586-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., № 10-11, ст. 137);
 
659. 7) Закон України від 20.02.2009 № 1041-VІ «Про внесення зміни до статті 11 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., № 29, ст. 389);
 
660. 8) пункт 13 розділу І Закону України від 20.05.2010 № 2275-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 30, ст.398);
 
661. 9) пункт 51 розділу І Закону України від 02.12.2010 № 2756-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» (Офіційний вісник України, 2010 р., № 92, том 1, ст.3249);
 
662. 10) частина друга статті 31 Закону України від 30.06.93 № 3353-ХІІ «Про дорожній рух» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 31, ст. 338);
 
663. 11) пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 16.07.99 № 986-ХІV «Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 40, ст.361).
 
664. 12) Закон України «Про Єдиний митний тариф» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 19, ст.259)
 
665. 13) Постанова Верховної Ради України від 05.02.92 № 2098-ХІІ «Про введення в дію Закону України «Про Єдиний митний тариф»« (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 19, ст.260);
 
666. 14) Декрет Кабінету Міністрів України від 23.04.93 № 36-93 «Про внесення змін до Закону України «Про Єдиний митний тариф»« (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 24, ст.270);
 
667. 15) пункт 4 розділу І Закону України від 10.07.96 № 303/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України з питань пільгового оподаткування підприємств і організацій всеукраїнських та міжнародних об’єднань громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Відомості Верховної Ради України, 1996, № 41, ст.192);
 
668. 16) пункт 2 розділу І Закону України від 03.04.97 № 170/97-ВР «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладення ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 20, ст.144);
 
669. 17) Закон України від 22.12.98 № 334-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про Єдиний митний тариф»« (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 7, ст.48);
 
670. 18) Закон України від від 03.06.99 № 720-ХІV «Про визнання таким, що втратив чинність, пункту «і» статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф»« (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 31, ст.253);
 
671. 19) пункт 1 статті 2 Закону України від 18.11.99 № 1242-ХІV «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 3, ст.20);
 
672. 20) Закон України від 22.02.2000 № 1480-ІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань митної справи» ( Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 13, ст.109);
 
673. 21) Закон України від 16.03.2000 № 1562-ІІІ «Про внесення зміни до Закону України «Про Єдиний митний тариф»« (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 21, ст.163);
 
674. 22) Закон України від 01.06.2000 № 1749-ІІІ «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування» ( Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 35, ст.283);
 
675. 23) пункт 7 розділу І Закону України від 08.06.2000 № 1807-ІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ( Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 38, ст.318);
 
676. 24) підпункт 1 пункту 6 статті 12 Закону України від 21.09.2000 № 1991-ІІІ «Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 48, ст.406);
 
677. 25) підпункт 1 пункту 1 статті 3 Закону України від 11.01.2001 № 2211-ІІІ «Про визнання бронетанкової галузі однією з пріоритетних у промисловості України та заходи щодо надання їй державної підтримки» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 11, ст.46);
 
678. 26) Закон України від 17.05.2001 № 2410-ІІІ «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування» ( Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 30, ст.143);
 
679. 27) підпункт 1 пункту 3 статті 4 Закону України від 12.07.2001 № 2660-ІІІ «Про розвиток літакобудівної промисловості» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 50, ст.261);
 
680. 28) Закон України від 04.10.2001 № 2744-ІІІ «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 5, ст. 31);
 
681. 29) Закон України від 04.10.2001 № 2751-ІІІ «Про внесення змін до статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф»« ( Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 5, ст.34);
 
682. 30) підпункт 2 пункту 4 розділу Х Закону України від 13.12.2001 № 2888-ІІІ Про внесення змін до Закону України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 11, ст.81);
 
683. 31) пункт 3 розділу І Закону України від 07.03.2002 № 3111-ІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про розвідувальні органи України»« (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 33, ст.236);
 
684. 32) підпункт 1 пункту 2 розділу ІІ Закону України від 07.03.2002 № 3118-ІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка», «Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона», «Інститут монокристалів», «Вуглемаш» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 33, ст.238);
 
685. 33) підпункт 1 пункту 3 статті 2 Закону України від 04.07.2002 № 43-ІV «Про забезпечення реалізації інвестиційних проектів в Туркменистані» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 35, ст.259);
 
686. 34) пункт 2 розділу І Закону України від 24.12.2002 № 347-ІV «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування підакцизних та деяких інших товарів» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 6, ст.50);
 
687. 35) Закон України від 16.01.2003 № 440-ІV «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 14, ст.99);
 
688. 36) підпункт 1 пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.03.2003 № 601-ІV Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 24, ст.162);
 
689. 37) пункт 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 29, ст.235);
 
690. 38) пункт 2 розділу І Закону України від 20.11.2003 № 1300-ІV «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки книговидавничої справи в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2004, № 14, ст.195);
 
691. 39) Закон України від 04.03.2004 № 1595-ІV Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 25, ст.346);
 
692. 40) пункт 1 розділу І Закону України від 18.03.2004 № 1637-ІV «Про внесення змін до деяких законів України» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 29, ст.368);
 
693. 41) пункт 2 розділу І Закону України від 15.06.2004 № 1766-ІV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки суднобудівної промисловості України» (Відомості Верховної Ради України), 2005 р., № 3, ст.77);
 
694. 42) пункти 18 та 19 розділу І Закону України від 25.03.2005 № 2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 17, № 18-19, ст.267);
 
695. 43) пункт 2 розділу І Закону України від 07.07.2005 № 2775-ІV «Про внесення змін до деяких законів України» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 46-47, ст.468);
 
696. 44) пункт 3 розділу І Закону України від 15.12.2005 № 3200-ІV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розвідувальних органів України» ( Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 14, ст.116);
 
697. 45) пункт 2 розділу І Закону України від 22.12.2005 № 3269-ІV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 15, ст.130);
 
698. 46) пункт 4 розділу ІІІ Закону України від 12.01.2006 № 3333-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» та інших законів України» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 22, ст.182);
 
699. 47) Закон України від 17.01.2006 № 3351-ІV «Про внесення зміни до статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф»« (Відомості Верховної Ради України, 2006, № 19-20, ст.163);
 
700. 48) пункт 3 розділу І Закону України від 16.03.2007 № 760-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання заходів з енергозбереження» (Відомості Верховної Ради України), 2007 р., № 23, ст.301);
 
701. 49) пункт 2 частини 2 статті 12 Закону України від 19.04.2007 № 962-V «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 31, ст. 405);
 
702. 50) Закон України від 15.04.2008 № 273-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про Єдиний митний тариф»« (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 25, ст.239);
 
703. 51) пункт 1 розділу І Закону України від 18.09.2008 № 521-VІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки книговидавничої справи в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., № 6, ст.20);
 
704. 52) пункт 1 розділу І Закону України від 19.05.2009 № 1342-VІ «Про внесення змін до деяких законів України з питань космічної діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., № 38, ст.537);
 
705. 53) пункт 2 розділу І Закону України від 21.05.2009 № 1391-VІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння виробництву та використанню біологічних видів палива» (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., № 40, ст.577);
 
706. 54) пункт 2 розділу І Закону України від 04.06.2009 № 1451-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів, міжнародних відправлень, міжнародного лізингу та міжнародного ремонту товарів» (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., № 43, ст.641);
 
707. 55) підпункт 1 пункту 2 розділу VІ Закону України від 25.06.2009 № 1563-VІ «Про наукові парки» (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., № 51, ст.757);
 
708. 56) пункт 2 розділу І Закону України від 20.01.2010 № 1814-VІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки літакобудівної промисловості в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 10, ст.101);
 
709. 57) пункт 3 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування угод про розподіл продукції» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 6, ст.47);
 
710. 58) Закон України від 17.12.2010 № 2797-VІ «Про внесення змін до частини першої статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф" щодо звільнення від оподаткування операцій із ввезення макулатури та енергозберігаючого обладнання на митну територію України» (Офіційний вісник України, 2011 р., № 3, ст. 155);
 
711. 59) пункти 8 та 36 розділу І Закону України від 23.12.2010 № 2856-VІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» (Офіційний вісник України, 2010 р., № 101, ст. 3619);
 
712. 60) Декрет Кабінету Міністрів України від 11.01.93 № 4-93 «Про Єдиний митний тариф України» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 12, ст. 107);
 
713. 61) Декрет Кабінету Міністрів України від 20.05.93 № 54-93 «Про лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності»)Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 28, ст.301);
 
714. 62) Закон України від 28.01.94 № 3893-ХІІ «Про внесення змін до декретів Кабінету Міністрів України з питань митного регулювання» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 20, ст.117);
 
715. 63) підпункт 4 пункту 3 статті 13 Закону України від 11.12.98 № 309-ХІV «Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 4, ст.33);
 
716. 64) Закон України від 19.10.99 № 1159-ХІV «Про часткове зупинення дії статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 року «Про Єдиний митний тариф України» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 50, ст.436);
 
717. 65) підпункт 1 пункту 3 статті 5 Закону України від 16.03.2000 № 1559-ІІІ «Про державну підтримку космічної діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 22, ст.172);
 
718. 66) Закон України від 14.09.2000 № 1954-ІІІ «Про підтримку олімпійського, паралімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 43, ст.370);
 
719. 67) пункт 6 розділу І Закону України від 15.11.2001 № 2779-ІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки автомобілебудівної промисловості України» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 9, ст.68);
 
720. 68) підпункт 3 пункту 3 статті 7 Закону України від 18.03.2004 № 1624-ІV «Про розвиток автомобільної промисловості України» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 26, ст.360);
 
721. 69) Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 32, ст. 255)
 
722. 70) Закон України від 15.07.99 № 958-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» (стосовно нафтопродуктів, що реалізуються на ринку України) (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 38, ст.344);
 
723. 71) пункт 2 розділу І Закону України від 21.06.2001 № 2555-ІІІ «Про внесення змін до деяких законів України» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 41, ст.203);
 
724. 72) Закон України від 04.10.2001 № 2761-ІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»« (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 6, ст.40);
 
725. 73) Закон України від 01.07.2004 № 1959-ІV «Про внесення зміни до статті 2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»« (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 52, ст.565);
 
726. 74) пункт 4 розділу І Закону України від 03.06.2005 № 2642-ІV «Про внесення змін до деяких законів України» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 27, ст.363);
 
727. 75) розділ ІІІ Закону України від 07.07.2005 № 2771-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законів України» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 34, ст.441);
 
728. 76) підпункт 2 пункту 2 статті 4 Закону України від 13.12.2006 № 441-V «Про ставки вивізного (експортного) мита на брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикати з їх використанням» (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 9, ст.73);
 
729. 77) пункт 11 розділу І Закону України від 03.06.2008 № 309-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 27-28, ст.253);
 
730. 78) пункт 2 розділу ІІ Закону України від 22.12.2009 № 1782-VІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки агропромислового комплексу в умовах світової фінансової кризи» (Відомості Верховної Ради України), 2010 р., № 9, ст.85).
 
731. 79) Закон України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 42, ст.467).
 
732. 3. Встановити, що з метою розроблення пропозицій з питань митно-тарифного регулювання та врахування при цьому інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності і держави в цілому при Кабінеті Міністрів України діє Митно-тарифна рада.
 
733. На Митно-тарифну раду покладаються:
 
734. 1) розроблення пропозицій щодо основних напрямів митно-тарифної політики України, включаючи пропозиції про встановлення, скасування або зміну митних ставок, надання тарифних пільг і преференцій, а також про зміни в номенклатурі Митного тарифу України;
 
735. 2) підготовка та розгляд проектів законодавчих актів України і міжнародних договорів України з питань митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
 
736. 3) розроблення заходів, спрямованих на захист українського ринку при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів.
 
737. Функції робочого апарату Митно-тарифної ради здійснює Державна митна служба України.
 
738. Положення про Митно-тарифну раду та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України.
 
739. 4. До моменту приведення законодавства України у відповідність із цим Законом чинні нормативно-правові акти діють в частині, що не суперечить йому.
 
740. 5. Кабінету Міністрів України до 1 січня 2012 року:
 
741. 1) привести свої акти у відповідність із цим Законом та видати акти, що випливають з цього Закону;
 
742. 2) забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом та видання ними нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону.
 
743. Н.д.Рибаков І. О. та 19 народних депутатів України – членів депутатської групи (фракції) «Реформи заради майбутнього