Кількість абзаців - 71 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо експертного забезпечення правосуддя у кримінальних справах (Друге читання)

0. Проект
 
1. ЗАКОН УКРАЇНИ
 
2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо експертного забезпечення правосуддя у кримінальних справах
 
3. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
4. І. Внести до Кримінально-процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 28.12.1960, № 2 ст. 15) такі зміни:
 
5. 1. У частині другій статті 65 після слів «висновком експерта» доповнити словами «показаннями експерта, отриманими під час його допиту»;
 
6. 2. У частині першій статті 66:
 
7. слова «або як експертів для дачі висновків» - виключити;
 
8. доповнити реченням такого змісту: «Для дачі висновку та надання роз’яснень чи доповнень до нього як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу».
 
9. 3. Статтю 75 викласти в такій редакції:
 
10. «Експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання.
 
11. Експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про фактичні дані та обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового слідства та суду, і дати висновок з питань, які стосуються сфери її спеціальних знань. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу».
 
12. Висновок експерта – докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені питання. Питання, які ставляться експертові, і його висновок по них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
 
13. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. У разі необхідності в справі може бути призначено первинну, додаткову, повторну експертизу, яка може бути одноосібною, комісійною або комплексною.
 
14. Первинною є експертиза, коли об’єкт досліджується вперше.
 
15. Додаткова експертиза призначається у випадках, коли для вирішення додаткових питань по досліджуваному первинною експертизою об’єктові необхідно провести додаткові дослідження, або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні данні тощо), які не були надані експерту під час проведення первинної експертизи. Додаткова експертиза доручається тому ж самому або іншому експертові.
 
16. У випадку, коли експерт при проведенні первинної експертизи не надав вичерпних відповідей на всі поставлені питання, не дослідив всіх наданих йому об’єктів, і усунути неясність та неповноту дослідження шляхом допиту неможливо, та висновок експерта буде визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові або іншим експертам.
 
17. Комісійна експертиза проводиться не менше, ніж двома експертами з одного напряму знань.
 
18. Комплексна експертиза проводиться у випадках, коли для вирішення питання потрібні спеціальні знання в різних галузях науки, техніки, мистецтва тощо, або в різних напрямах однієї галузі знань; комплексна експертиза може бути доручена як комісії експертів, так і одному експертові, який володіє знаннями в різних галузях, необхідними для вирішення питання. Комісія експертів проводить дослідження, виходячи з компетенції кожного із її членів, про що зазначається у висновку, та формулює загальний висновок.
 
19. Висновок експерта для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду не є обов'язковим, окрім передбачених цим законом обов’язкових випадків призначення експертизи. Незгода з висновком експерта повинна бути мотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
 
20. Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами в справі».
 
21. 4. Доповнити статтею 75-1 такого змісту:
 
22. «Стаття 75-1. Показання експерта
 
23. Показання експерта отримуються під час його допиту особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором і судом з метою надання роз’яснень чи доповнень з приводу проведеної ним експертизи, якщо це не потребує нових, додаткових чи повторних досліджень, або для роз’яснень причин повідомлення про неможливість її проведення.
 
24. Експерт зобов’язаний з’явитися за викликом особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора і суду для допиту з метою дачі показань.
 
25. Експерт не може давати показання з приводу експертизи, яка проводилася іншим експертом. Якщо експерт виконував експертизу у складі комісії експертів, то він може давати показання в межах результатів тих досліджень, які він безпосередньо проводив. Не можуть бути доказами повідомлені експертом дані, встановлення яких не потребує використання спеціальних знань в межах його компетенції.
 
26. За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнання експерт несе відповідальність відповідно за частиною 2 статті 185-3 або статтею 185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо неправдивих показань — за статтею 384 Кримінального кодексу України.
 
27. Показання експерта фіксуються у протоколі допиту експерта або в протоколі судового засідання. Експерт має право викладати письмово відповіді на питання, які ставляться йому під час дачі показань.
 
28. Якщо роз’яснення і доповнення неможливо отримати під час допиту, оскільки для цього необхідно провести відповідні дослідження, призначається нова, додаткова чи повторна експертиза».
 
29. 5. Статтю 76 доповнити пунктами 6 та 7 такого змісту:
 
30. «6) для встановлення належності речовини до наркотичного засобу, психотропної речовини, їх аналогу, прекурсору, отруйної чи сильнодіючої речовини; або рослини, що вирощується, до такої, що містить наркотичні засоби та психотропні речовини ;
 
31. 7) для встановлення належності предмету до холодної чи вогнепальної зброї».
 
32. 6. Статтю 77 викласти у такій редакції:
 
33. «Експерт зобов'язаний прийняти до виконання доручену йому експертизу; провести повне дослідження і дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок; з'явитися за викликом органу або особи, що призначила експертизу, для роз'яснення або доповнення висновку під час допиту; заявити самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі; з дозволу особи або органу, яка призначила експертизу, проводити окремі дослідження в присутності підозрюваного, обвинуваченого, підсудного та інших осіб у випадках, передбачених законодавством.
 
34. Під час проведення дослідження експерт повинен забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт має одержати на це відповідний дозвіл органу або особи, що призначила експертизу.
 
35. Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи; спілкуватися з учасниками процесу, за винятком передбачених законом дій, пов'язаних з проведенням експертизи; розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім органу або особи, що призначила експертизу, про хід її проведення та отримані результати. Повідомлення про неможливість дачі висновку повинне бути вмотивованим.
 
36. Експерт повинен повідомити орган або особу, що призначила експертизу, про неможливість її проведення, якщо поставлене питання виходить за межі його компетенції, або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були йому надані.
 
37. У разі винесення постанови (ухвали) про припинення проведення експертизи, експерт зобов'язаний негайно повернути матеріали справи та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи.
 
38. Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета дослідження; заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків; викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були задані питання; бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об'єктів дослідження, задавати питання особам, які беруть участь у справі в межах предмету експертного дослідження; разі незгоди з іншими членами експертної комісії - складати окремий висновок; викладати письмово відповіді на питання, які ставляться йому під час надання роз'яснень; оскаржувати в установленому порядку дії та рішення особи або органу, яка призначила експертизу, що порушують права експерта або порядок проведення експертизи; на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав; користуватися іншими правами, встановленими Законом України «Про судову експертизу».
 
39. Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликом до органів дізнання, досудового слідства чи суду, якщо це не є його службовим обов’язком.
 
40. За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнання експерт несе відповідальність відповідно за частиною 2 статті 185-3 або статтею 185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків – відповідно за статтями 384 чи 385 Кримінального кодексу України; за розголошення відомостей, що стали йому відомі у зв’язку з проведенням ним експертизи – за статтею 387 Кримінального кодексу України, а за невиконання інших обов'язків – відповідальність, встановлену законом.»
 
41. 7. Частину другу статті 121 після першого речення, що закінчується словами «досудового слідства», доповнити реченням такого змісту: «Експерт також може бути попередженим про обов’язок не розголошувати дані досудового слідства чи дізнання, що стали йому відомі у зв’язку з проведенням ним експертизи, про що складається протокол.»
 
42. 8. У статті 196:
 
43. частину другу викласти у такій редакції:
 
44. «При необхідності проведення експертизи слідчий складає мотивовану постанову, в якій, крім даних, зазначених у статті 130 цього Кодексу, вказує підстави для проведення експертизи, обставини справи, які мають значення для проведення експертизи, прізвище експерта або назву установи, експертам якої доручається провести експертизу, питання, з яких експерт повинен дати висновок, об'єкти, які мають бути досліджені, перелічує інші матеріали, що пред'являються експертові для ознайомлення та попереджує експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків за статтею 385 Кримінального кодексу України. Якщо під час проведення експертизи об'єкт (об'єкти) дослідження може бути пошкоджений або знищений, у постанові повинен міститися дозвіл на його пошкодження або знищення.»;
 
45. частину четверту викласти у такій редакції:
 
46. «Коли експертиза проводиться в експертній установі, експерт зазначає у вступній частині висновку, що він попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, та за відмову від виконання покладених на нього обов'язків і стверджує це своїм підписом».
 
47. 9. Статтю 198 викласти у такій редакції:
 
48. «Одержавши постанову про призначення експертизи, керівник експертної установи розглядає отримані матеріали і доручає конкретному експерту, вказаному у постанові, чи відповідному структурному підрозділу установи організувати проведення експертизи. Керівник експертної установи має право доручити проведення експертизи одному або кільком експертам, які дають висновок від свого імені і несуть за нього особисту відповідальність; створювати комісії експертів керованої ним установи, якщо органом або особою, що призначила експертизу, не визначено конкретних експертів; у разі потреби замінювати виконавців експертизи; заявити клопотання щодо організації проведення досліджень поза межами експертної установи.
 
49. Роз'яснення прав і обов'язків експерта, здійснюється керівником експертної установи під час присвоєння кваліфікації судового експерта під розписку. Підписана розписка про ознайомлення з правами і обов'язками експерта приєднується до особової справи. Засвідчені печаткою експертної установи копії цих документів подаються на вимогу особи (органу), що призначила експертизу.
 
50. Організовуючи виконання комплексної експертизи комісією експертів, керівник установи доручає проведення досліджень відповідним підрозділам установи і визначає, який з них є провідним. Якщо комплексна експертиза виконується експертами кількох установ, комісія експертів формується керівником провідної установи разом з керівниками інших установ-співвиконавців. Голову комісії призначає керівник провідної установи. Експерт, призначений головою комісії, не має переваг перед іншими співвиконавцями при вирішенні поставлених питань. Як голова комісії він виконує лише організаційні функції:
 
51. Висновок експерта (повідомлення про неможливість надання висновку) розглядається керівником експертної установи і направляється особі або органу, яка призначила експертизу.
 
52. Якщо при ознайомленні з висновком судового експерта буде встановлено, що дослідження проведені з недотриманням чи відхиленням від методики дослідження, керівник судово-експертної установи може передоручити проведення судової експертизи комісії експертів, до якої включається також судовий експерт, який проводив попереднє дослідження. Експерти комісії у разі згоди між собою підписують спільний висновок експертів, а у разі виникнення розбіжностей між членами комісії складається декілька висновків відповідно до позицій експертів.
 
53. Висновок експерта або повідомлення про неможливість надання висновку, який дається поза експертною установою (у судовому засіданні, на місці події), розглядається керівником установи після надходження матеріалів експертизи до установи. Про зауваження, які виникли в керівника експертної установи після ознайомлення з висновком експерта (повідомлення про неможливість надання висновку), він може повідомити особу або орган, яка призначила експертизу».
 
54. 10. Статтю 201 викласти в такій редакції:
 
55. «Ознайомившись з висновком експерта, слідчий має право допитати експерта з метою отримання його показань для роз’яснення чи доповнення висновку з додержанням вимог статті 75-1 цього Кодексу. Показання експерта фіксуються у протоколі його допиту».
 
56. 11. Статтю 202 доповнити частиною четвертою такого змісту:
 
57. «У випадках, коли експертиза проведена до притягнення особи як підозрюваного, матеріали експертизи пред’являються особі після притягнення її як підозрюваного».
 
58. 12. У статті 311:
 
59. частину першу викласти в такій редакції:
 
60. «Після оголошення висновку експертові можуть задаватися питання для роз’яснення і доповнення його висновку в процесі його допиту з додержанням вимог статті 75-1 цього Кодексу»;
 
61. частину третю викласти в такій редакції:
 
62. «Питання, поставлені експертові, та його показання заносяться до протоколу судового засідання».
 
63. ІІ. Внести до Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), від 05.04.2001, № 25-26, ст. 131) такі зміни:
 
64. 1.У статті 384:
 
65. назву статті викласти в такій редакції:
 
66. «Завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, експерта або завідомо неправдивий висновок експерта чи завідомо неправильний переклад»;
 
67. частину першу викласти в такій редакції:
 
68. «1. Завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, експерта або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства, судового слідства, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років».
 
69. 2. У частині першій статті 385 слова «у суді» замінити словом «судом».
 
70. ІІІ. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.