Кількість абзаців - 1498 Розмітка (ліва колонка)


Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2012 рік та основні напрями розвитку на 2013 і 2014 роки (Друге читання)

0. ПРОЕКТ
 
1. Закон України
 
2. Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2012 рік та основні напрями розвитку на 2013 і 2014 роки
 
3. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
4. І. Затвердити Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2012 рік та основні напрями розвитку на 2013 і 2014 роки (додається).
 
5. ІІ. Прикінцеві положення
 
6. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 
7. 2. Кабінету Міністрів України забезпечити виконання завдань та заходів, визначених у Державній програмі економічного і соціального розвитку України на 2012 рік та основних напрямах розвитку на 2013 і 2014 роки.
 
8. ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА ЕКОНОМІЧНОГО І СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ НА 2012 РІК ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ НА 2013 І 2014 РОКИ
 
9. ВСТУП
 
10. Проект Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2012 рік та основних напрямів розвитку на 2013 і 2014 роки (далі – Державна програма) розроблено Міністерством економічного розвитку і торгівлі України разом з іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за участю Національного банку України відповідно до Закону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» від 23 березня 2000 року № 1602-ІІІ та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 березня 2011 року № 219 «Про питання організації підготовки проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2012 рік».
 
11. В основу Державної програми покладені ключові положення передвиборчої Програми Президента України В. Ф. Януковича «Україна — для людей», Програми економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України «Модернізація України – наш стратегічний вибір», Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики».
 
12. Метою Державної програми є зростання добробуту і підвищення якості життя населення за рахунок забезпечення позитивних структурних зрушень в економіці, підвищення її конкурентоспроможності як основи для збалансованого зростання стандартів та показників економічного розвитку.
 
13. Державна програма визначає цілі, завдання та основні заходи економічного і соціального розвитку країни на 2012 рік та основні напрями розвитку на 2013 і 2014 роки. За кожним напрямом державної політики сформульовані також проблемні питання, ризики та критерії ефективності. Заходи державного регулювання, які реалізуються шляхом застосування економічних і організаційно-правових важелів, повинні закласти основи для стійкого довгострокового економічного зростання та підвищення добробуту населення.
 
14. Відповідно до Державної програми головні зусилля будуть спрямовані на закріплення економічного зростання на основі його інноваційно-інвестиційної складової, забезпечення доступу до результатів економічного зростання для якомога більшої кількості громадян, справедливої оплати праці та повноцінного відновлення робочої сили та задіяння стимулів до збільшення індивідуальних доходів громадян шляхом підвищення продуктивності праці з метою досягнення головної мети розвитку – підвищення добробуту населення України.
 
15. Напрями та завдання Державної програми конкретизуються у додатках до неї: «Заходи щодо реалізації Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2012 рік», «Перелік державних (цільових) програм, які планується виконувати у 2012 році з використанням коштів державного бюджету», «План співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями на 2012 рік», «Основні прогнозні показники та баланси національної економіки на 2012 рік».
 
16. І. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КРАЇНИ У 2010–2011 РОКАХ
 
17. Економічне зростання в Україні, яке розпочалося після глобальної фінансово-економічної кризи, поступово набуває рис стійкого відновлення, компенсуючи втрачений потенціал.
 
18. За перші роки роботи нового Уряду вдалося відновити дієву вертикаль виконавчої влади, реорганізувати роботу міністерств на засадах плановості та системності; розробити та прийняти Бюджетний і Податковий кодекси України; активізувати роботу із спрощення умов ведення бізнесу; відновити реалізацію інфраструктурних проектів із залученням приватного капіталу.
 
19. Підтвердженням ефективності прийнятих рішень стало досягнення макроекономічної стабільності, поліпшення умов діяльності суб’єктів господарювання та підвищення рівня добробуту громадян. Зростання ВВП у 2010 році становило 4,2 відсотка, промислового виробництва – 11,2 відсотка.
 
20. Головними внутрішніми факторами зростання стали:
 
21. збільшення доходів населення та соціальних стандартів: реальні наявні доходи населення у 2010 році збільшилися на 16,2 відсотка, реальна заробітна плата – на 10,2 відсотка. При індексі інфляції у середньому за 2010 рік 9,4 відсотка прожитковий мінімум у середньому на одну особу збільшено на 32,1 відсотка, мінімальну заробітну плату – на 38,1 відсотка, мінімальну пенсію за віком – на 29,2 відсотка;
 
22. підвищення розмірів державної допомоги: у 2010 році збільшено розміри державної допомоги для 1,2 млн. сімей у середньому на 23-26 відсотків, у 2011 році порівняно з 2010 роком збільшено розміри допомоги при народженні дитини вдвічі;
 
23. покращення ситуації на ринку праці: у 2010 році рівень зайнятості зріс з 57,7 до 58,5 відсотка, а рівень безробіття зменшився з 8,8 до 8,1 відсотка порівняно з попереднім роком (за методологією МОП). Зменшилася чисельність працівників, які працювали у стані вимушеної неповної зайнятості;
 
24. помірне зростання цін: у 2010 році вперше за останні шість років удалося втримати інфляцію на рівні, нижчому за 10 відсотків (9,1 відсотка порівняно з 12,3 відсотка та 22,3 відсотка у 2009 і 2008 роках відповідно), що було досягнуто за рахунок стабілізаційних дій у сфері ціноутворення, вчасного усунення дисбалансів на продовольчих ринках в умовах збереження курсової стабільності;
 
25. стабілізація ситуації у сфері державних фінансів: було вирішено проблему заборгованості з відшкодування ПДВ, накопичену за попередні роки. Підприємства отримали обігові кошти для антикризових програм та відновлення виробництва;
 
26. відновлення інвестування економіки за рахунок збільшення ролі держави як інвестора та власних коштів підприємств. Капітальні видатки за рахунок коштів державного бюджету зросли в номінальному вимірі майже вдвічі, а у структурі фінансування інвестицій в основний капітал зросла частка коштів державного бюджету;
 
27. позитивні зрушення в грошово-кредитній сфері, ознакою чого було відновлення довіри до національної грошової одиниці та банківського сектору – відбулась активізація процесів притоку коштів населення на депозити в умовах відносної курсової стабільності.
 
28. Основними зовнішніми факторами позитивної економічної динаміки були:
 
29. високий рівень світових цін та зростання попиту на метали, хімічну продукцію та окремі види сільськогосподарської продукції, що в умовах реалізації комплексу антикризових заходів надало можливість активізувати зовнішньоекономічну діяльність та сприяло зростанню обсягів експорту товарів та послуг (за даними платіжного балансу) у 2010 році на 27,7 відсотка;
 
30. збільшення вартості енергетичних та інших сировинних матеріалів, що в умовах прискореного відновлення промислового виробництва вплинуло на зростання обсягів імпорту товарів та послуг на 30,1 відсотка. За цих умов від’ємне сальдо торгівлі товарами та послугами становило 3,9 млрд. доларів США (за даними платіжного балансу).
 
31. Відновлення співробітництва з Міжнародним валютним фондом надало можливість отримати доступ до міжнародного ринку капіталів, розрахуватися з боргами держави та підвищити «запас міцності» фінансової системи. У 2010 році було отримано два транші кредиту на загальну суму 3,4 млрд. доларів США.
 
32. Проте на заваді модернізаційного розвитку стало довготривале зволікання з розв'язанням системних проблем економіки і суспільства, серед яких:
 
33. структурна недосконалість, відставання процесів оновлення виробничих потужностей від їх зношення та вибуття; високий рівень енергоємності базових галузей промисловості та житлово-комунального господарства;
 
34. висока залежність від зовнішнього попиту, у структурі експорту переважають сировина, напівфабрикати та товари з низькою часткою доданої вартості, низька можливість виробництва високотехнологічних товарів та надання сучасних послуг;
 
35. низька забезпеченість прав кредитора, подальше відстрочення у формуванні інституту ефективного власника;
 
36. високий рівень корупції та тінізації економіки.
 
37. До чинників, що гальмують економічний розвиток, належать недостатність власних коштів у підприємств для здійснення інвестування, низька якість транспортної та енергетичної інфраструктури, застаріле енерговитратне промислове виробництво з орієнтацією на сировинні ринки, невідповідність фахової структури трудових ресурсів потребам ринку, низький рівень розвитку людського капіталу в цілому.
 
38. Ураховуючи підсумки 2010 року у 2011 році перед Урядом постало головне завдання – трансформувати економіку в конкурентоспроможний господарський комплекс, який повинен забезпечити подальший соціальний і гуманітарний розвиток суспільства. У цьому контексті 2011 рік повинен стати роком проведення структурних реформ з метою закладення фундаменту стійкого і довгострокового економічного зростання.
 
39. Економічне зростання у 2011 році буде базуватися на активізації внутрішнього попиту, в першу чергу інвестиційного, в умовах збереження сприятливої зовнішньоекономічної кон’юнктури. Очікується, що зростання ВВП у 2011 році становитиме 4,7 відсотка.
 
40. Інвестиційний попит буде безпосередньо підтримуватися з боку бюджету. Передбачається повне фінансування заходів Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.
 
41. У рамках проведення другого етапу реформ 2011–2012 років передбачається формування базових принципів поліпшення пенсійного забезпечення громадян, перехід до принципу адресності всіх видів соціальної підтримки та проведення реформ у медичній сфері та освіті.
 
42. За цей період планується завершити впровадження бюджетної та податкової реформ, забезпечивши стимулюючий характер їх впливу на економічні процеси, зменшити структурні диспропорції та провести фінансове оздоровлення, перш за все в енергетиці, агропромисловому комплексі та житлово-комунальному господарстві, суттєво підвищити обсяги залучення інвестицій.
 
43. У зовнішньоекономічній сфері будуть гармонізовані з вимогами ЄС системи технічного регулювання, відбудеться спрощення митних процедур, очікується підписання Угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС.
 
44. Таким чином, економічна політика у 2011 році, ураховуючи особливості посткризового періоду відновлення економіки та початкового періоду впровадження реформ, зосереджуватиметься на розв’язанні невирішених у 2010 році проблем та продовженні створення необхідного нормативно-правового та інституційного базису для переходу починаючи з 2012 року до поступового вирішення складних системних проблем в економіці.
 
45. Вплив очікуваних змін зовнішньоекономічної ситуації на економіку України у 2011–2012 роках
 
46. Після 2010 – року посткризового нерівномірного відновлення, світова економіка переживає стадію повільного зростання, яке продовжиться протягом 2011 – 2012 років.
 
47. Економічне зростання в окремих країнах і регіонах світу (відсотки)
 
48. Показник2009201020112012
Світова економіка-0,55,14,34,5
Розвинені країни-3,43,02,22,6
США-2,62,92,52,7
Японія-6,34,0-0,72,9
єврозона-4,11,82,01,7
Країни, що розвиваються (у тому числі з трансформаційними економіками)2,87,46,66,4
Китай 9,210,39,69,5
Країни СНД-6,44,65,14,7
Дані доповіді Міжнародного валютного фонду (МВФ) Wоrld Есоnоmіс Оutlооk, червень 2011 року.
 
49. Ключову роль у виробленні світової економічної політики розпочне відігравати оновлена модель взаємодоповнення двох найбільших економік США і Китаю, з фінансовим центром у США і виробничим – у Китаї, яка підтримуватиме глобальне стале економічне зростання і забезпечуватиме високі прибутки для транснаціональних корпорацій.
 
50. Щодо перспективи скористатися новою світовою економічною структурою, то Україна на сьогодні активно надолужує втрачені позиції в Азії.
 
51. Незважаючи на те, що експорт України до Китаю останніми роками мав украй нестійкий характер, інвестиційне партнерство з Китаєм – важливий вектор української зовнішньоекономічної політики. Китайські інвестори вже беруть участь у реалізації українських інфраструктурних проектів. Серед спільних українсько-китайських проектів, які на цей час перебувають у стадії реалізації – будівництво залізниці для пасажирського сполучення Київ – міжнародний аеропорт «Бориспіль». Заплановано пілотний проект із технічного переоснащення трьох шахт у Луганський і Донецькій областях.
 
52. Після тривалої і глибокої рецесії після другої світової війни відновлення економіки у США йде найнижчими темпами в історії. Очікується, що обсяг ВВП повернеться до свого докризового рівня вже у 2011 році, проте для повного відновлення необхідно принаймні ще три-чотири роки.
 
53. Зростання в багатьох європейських країнах теж буде доволі низьким – усього 1,6-1,8 відсотка у зоні євро, а деякі країни, наприклад Греція та Португалія, можуть, як і раніше, залишитися в стані рецесії.
 
54. Японія є третьою за розміром ВВП країною світу. Неповне відновлення економіки країни та внутрішніх економічних зв’язків, які були порушені внаслідок природних катаклізмів, з якими країна зіткнулася навесні 2011 року, негативно впливатиме і на динаміку зростання економіки Японії. Україна і Японія не є стратегічними економічними партнерами. Держави лише намагаються вибудувати взаємини в торговому секторі та секторі інвестицій. Однак після подій у березні 2011 року в Японії очікується суттєве зменшення обсягів зовнішнього інвестування, зокрема «замороження» українського вектора інвестицій. Крім того, за оцінками експертів, українським компаніям не вдасться взяти участь у програмах з відновлення інфраструктури Японії.
 
55. На сьогодні зовнішні фактори відіграють вирішальну роль у розвитку економіки України, зважаючи на високу частку експорту у ВВП та залежність від зміни зовнішньоекономічної кон’юнктури.
 
56. Товари гірничо-металургійного комплексу
 
57. Україна залишиться великим постачальником металопродукції на світовий ринок. У зв’язку з цим розвиток світового ринку буде здійснювати значний вплив на динаміку металургійної галузі.
 
58. Важливим фактором, що впливатиме на розвиток світової металургії, є наслідки інтенсивного нарощування виробничих потужностей у світі за останні п’ять років. Прогнозується, що до 2012 року завантаження потужностей у світі зросте лише до 75 – 80 відсотків. Це створюватиме значні загрози для національної металургії. З іншого боку, велика кількість нових потужностей (особливо в країнах Близького Сходу) буде задіяна лише на стадії переробки прокату в готову продукцію. Відповідно потреба світового ринку в напівфабрикатах буде зростати.
 
59. Металургійна промисловість України не здатна знайти іншого місця у світовому поділі праці, крім як постачальника напівфабрикатів та прокату з низькою доданою вартістю. Визначальним на ринку буде питання собівартості. Необхідно відзначити перспективність та стратегічну важливість для України створення вертикально інтегрованих компаній, що дає можливість значно зменшити собівартість прокату.
 
60. Критична залежність від кон’юнктури зовнішнього ринку сталі, незмінна товарна структура експорту, низька продуктивність праці, недосконала транспортна інфраструктура значно погіршують економічні перспективи країни в найближчі роки стосовно конкурентів українських металургів на світовому ринку.
 
61. Товари агропромислового комплексу
 
62. Відновлення зростання економік країн сприяють зростанню попиту на продукти харчування та збільшення світової торгівлі сільськогосподарськими товарами. На міжнародних ринках відбувається помірне зростання цін на продукцію агропромислового комплексу.
 
63. Продукція агропромислового комплексу залишиться однією з найважливіших статей українського експорту.
 
64. Очікується поступове збільшення світового виробництва продовольчої пшениці, яке у 2011 – 2015 роках перевищуватиме 700 млн. тонн і поступово зростатиме далі. У середньостроковій перспективі очікується значне зростання виробництва фуражного зерна. Це значною мірою буде пов’язано з розширенням посівних площ. Зростання виробництва фуражного зерна буде прямо пов’язане зі збільшенням споживання м’яса у світі, зокрема в країнах, що розвиваються, а отже, зі збільшенням попиту на фуражне зерно в країнах-виробниках та експортерах м’яса.
 
65. Перспективи ринків олійних культур приблизно такі самі, як і зернових. Очікується більш значне підвищення світових цін у зв’язку з прогнозованим збільшенням виробництва біодизеля (близько 3 відсотків щороку).
 
66. Ураховуючи, що попит на первинні продукти сільськогосподарського виробництва (зернові, олійні культури) зростатиме, Україна може і в подальшому за сприятливих погодних умов розраховувати на нарощування обсягу їх експорту.
 
67. Товари хімічної промисловості
 
68. Споживання товарів хімічної промисловості у світі зростає. Останнім часом провідним виробником хімічної продукції є Китай.
 
69. В Україні за останні п’ять років від’ємне торговельне сальдо товарів хімічної промисловості зростало, що, у першу чергу, було пов’язано із зростанням цін на природний газ, що негативно вплинуло на виробництво азотних добрив та аміаку, які становили 45 – 50 відсотків загального експорту товарів галузі. Зважаючи на це, найголовнішими питаннями для галузі в найближчій перспективі є стабілізація цін на газ та іншу сировину, проведення модернізації галузі, зменшення сировинної залежності, покращення доступу до кредитних ресурсів, інвестицій.
 
70. Прогнозується, що в середньостроковій перспективі збільшення обсягів експорту продукції хімічної та нафтохімічної промисловості коливатиметься в межах 4 – 11 відсотків у середньому за рік, а у структурі експорту товарів їх частка становитиме 7 – 8 відсотків.
 
71. Товари машинобудівного комплексу
 
72. Високий потенціал цього сектору економіки України визначається історично отриманими науково-технічними перевагами.
 
73. Передбачається, що в середньостроковій перспективі збільшення обсягів експорту продукції машинобудування коливатиметься в межах 10 – 16 відсотків у середньому за рік. Досягнення докризового рівня (за вартістю експортованої продукції) очікується у 2011 – 2012 роках.
 
74. Експорт продукції машинобудівного комплексу поступово структурується зі зростанням спеціалізації на окремих товарних підгрупах (двигуни, насоси, турбіни, переробка давальницької сировини в галузі кабельної продукції, електроніки, побутової техніки, вантажні вагони, авіаційна техніка). Решта товарних підгруп утратить своє значення.
 
75. Основними ринками для української продукції машинобудування та приладобудування в середньостроковій перспективі залишаться ринки країн СНД (найбільшим з яких буде ринок Російської Федерації). Водночас поступово зростатиме частка експорту до країн Європи (переважно продукти переробки давальницької сировини), Африки та Азії (авіаційні двигуни, турбіни для перекачування нафти та газу, енергетичні турбіни, металургійне обладнання).
 
76. Оптимістичним щодо перспектив є розвиток літакобудування. Наявність замовлень на літаки та поновлення декількох проектів щодо кооперації з Російською Федерацією за умови достатнього фінансування нададуть змогу відновити серійне виробництво авіаційної техніки. Ураховуючи велику тривалість виробничого циклу в галузі, у 2010 – 2011 роках експорт готових літаків може бути відсутнім (одночасно будуть експортуватися компоненти та складові).
 
77. Ринок нафтопродуктів
 
78. Міжнародні експерти прогнозують коливання цін на нафту у 2011 – 2012 роках у середньому 107-108 доларів за барель.
 
79. Ураховуючи зазначене, а також значну експортоорієнтованість національної економіки, важливим повинно стати формування потужного конкурентного середовища і створення на цій основі підґрунтя для закріплення позитивної динаміки вітчизняного виробництва.
 
80. ІІ. ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ ПРОГРАМИ
 
81. Цілями та завданнями Державної програми є створення в середньостроковій перспективі підґрунтя для:
 
82. поліпшення умов життєдіяльності громадян на основі розвитку економіки як базису для підвищення рівня зайнятості, зростання доходів населення, зниження рівня інфляції через розширення пропозиції товарів і послуг;
 
83. підвищення стандартів життя, розвиток людського і соціального капіталу шляхом поліпшення якості та більшої доступності освіти і медичного обслуговування, підвищення дієвості і стабільності соціального захисту громадян;
 
84. покращення стану навколишнього природного середовища та забезпечення екологічно збалансованого використання природних ресурсів;
 
85. створення більш прийнятних умов для ведення підприємницької діяльності шляхом утвердження на практиці верховенства права; зменшення втручання держави в економіку; удосконалення податкової системи з урахуванням досвіду проведення податкової реформи; налагодження державно-приватного партнерства та створення ефективних стимулів для інвесторів;
 
86. забезпечення макроекономічної стабільності через утримання відносно низького рівня інфляції, стабілізацію державних фінансів і оздоровлення фінансової системи;
 
87. відновлення довгострокового кредитування реального сектору економіки та домогосподарств;
 
88. підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів та послуг, нарощення їх експорту та створення умов для імпортозаміщення;
 
89. модернізації інфраструктури, перш за все транспортної та енергетичної;
 
90. підвищення ефективності державного управління шляхом залучення високопрофесійних кадрів на державну службу та службу в органах місцевого самоврядування;
 
91. зменшення диспропорцій у розвитку регіонів шляхом підвищення їх інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності завдяки ефективному використанню наявного економічного потенціалу, створення доробку для нових «точок» розвитку.
 
92. Для досягнення поставлених середньострокових цілей і завдань державна політика буде формуватися і реалізовуватися таким чином, щоб забезпечити необхідні умови для підвищення самодостатності економічного і соціального розвитку країни та кожного з її регіонів.
 
93. ІІІ. ФАКТОРИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
 
94. Стратегічним завданням у 2012 році буде посилення ролі держави у створенні умов для структурно-інноваційних змін виробництва. Триватимуть започатковані у посткризовий період процеси з модернізації та технічного переозброєння виробництва. Необхідність завершення інвестиційних проектів з розбудови транспортної, спортивної та готельної інфраструктури, оновлення виробничих потужностей стимулюватиме зростання виробництва машинобудування, будівельних матеріалів, металоконструкцій, а розширення споживчого попиту сприятиме збільшенню обсягів виробництва у харчовій та легкій промисловості.
 
95. За песимістичними оцінками зростання промислового виробництва у 2012 році планується на рівні 5,5 відсотка. Заходи Державної програми економічного і соціального розвитку спрямовані на покращення цього показника до рівня 8,3 відсотка.
 
96. Так, за песимістичною оцінкою, зростання в машинобудуванні відбуватиметься на рівні 14,4 відсотка. Реалізація передбачених Державною програмою заходів сприятиме збільшенню виробництва товарів як інвестиційного спрямування, внаслідок зростаючого внутрішнього інвестиційного попиту в галузях-споживачах (металургія та хімічна промисловість, енергетика, будівництво інфраструктури), так і споживчого. Це дасть змогу забезпечити зростання виробництва продукції машинобудування на рівні 20 відсотків.
 
97. Приріст у металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів прогнозується на рівні 6 відсотків. Розвиток галузі відбуватиметься в умовах зростання вартості природного газу. Чергове підвищення ціни на імпортований природний газ хоч і залишиться одним із вагомих факторів, що визначатиме ефективність діяльності підприємств, проте не матиме значного негативного впливу. Найбільшу роль для галузі відіграватиме зовнішній попит, розширення якого можливе за рахунок диверсифікації ринків збуту готової продукції, що створить умови для закріплення позицій металургійних підприємств на зовнішніх ринках.
 
98. Це буде досягнуто за рахунок:
 
99. збільшення випуску сучасної авіаційної продукції, зокрема виробництва літаків Ан-148;
 
100. уведення в експлуатацію ТОВ «Металургійний завод «Дніпросталь», що дасть можливість виробляти 1,3 млн. тонн продукції на рік, яка відповідатиме світовим стандартам якості та забезпечить обсяги бюджетних надходжень на рівні 150 млн. гривень на рік;
 
101. зростання обсягів виробництва продукції машинобудування, зокрема внаслідок розширення:
 
102. споживання сільськогосподарської техніки на внутрішньому та зовнішньому ринках збуту;
 
103. внутрішнього ринку, у тому числі за рахунок оновлення парку вантажних та пасажирських вагонів Укрзалізниці в кількості близько 8300 штук на загальну суму 5976 млн. гривень.
 
104. Розвиток сільськогосподарського виробництва відбуватиметься в умовах реалізації політики Уряду, спрямованої на забезпечення пріоритетності розвитку агропромислового комплексу.
 
105. Передбачається, що поштовхом до розвитку сільськогосподарського виробництва стане підвищення економічної ефективності виробництва, збільшення поголів’я великої рогатої худоби шляхом будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів, розвиток інфраструктури аграрного ринку шляхом будівництва оптових ринків сільськогосподарської продукції, овоче- та картоплесховищ.
 
106. Особливістю 2012 року, яка також суттєво впливатиме на економічний розвиток, буде проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. У першу чергу, це стосується створення нових постійних та тимчасових робочих місць у сфері послуг (реклама, засоби масової інформації, туризм, торгівля та транспорт), пов’язаних з необхідністю обслуговування та утримання інфраструктурних об’єктів.
 
107. Соціальна політика у 2012 році буде базуватися на наступних факторах.
 
108. У 2012 році буде забезпечено підвищення базового соціального стандарту та державних соціальних гарантій.
 
109. Прожитковий мінімум у середньому на одну особу становитиме з 1 січня 1017 гривень, з 1 квітня – 1037 гривень, з 1 липня – 1044 гривні, з 1 жовтня – 1060 гривень, з 1 грудня 1095 гривень.
 
110. Прожитковий мінімум для працездатних осіб досягне з 1 січня 1073 гривні, з 1 квітня – 1094 гривні, з 1 липня – 1102 гривні, з 1 жовтня – 1118 гривень, з 1 грудня – 1134 гривні.
 
111. Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становитиме з 1 січня 822 гривні, з 1 квітня – 838 гривень, з 1 липня – 844 гривні, з 1 жовтня – 856 гривень, з 1 грудня – 884 гривні.
 
112. Прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років досягне з 1 січня 893 гривні, з 1 квітня – 911 гривень, з 1 липня – 917 гривень, з 1 жовтня – 930 гривень, з 1 грудня – 961 гривня.
 
113. Прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років досягне з 1 січня 1112 гривень, з 1 квітня – 1134 гривні, з 1 липня – 1141 гривня, з 1 жовтня – 1158 гривень, з 1 грудня – 1197 гривень.
 
114. Порівняно з 2011 роком розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць зросте на 14 відсотків.
 
115. Мінімальну заробітну плату буде підвищено до рівня прожиткового мінімуму для працездатної особи (тобто в середньому за рік до 1098 гривень). Порівняно з 2011 роком вона збільшиться на 135 гривень, тобто на 14 відсотків.
 
116. Буде здійснюватися робота щодо поетапної ліквідації диспропорцій та підвищення рівня оплати праці в бюджетній сфері.
 
117. З другого півріччя 2011 року достроково збільшено розмір посадового окладу працівника Ітарифного розряду Єдиної тарифної сітки. Так, з 1 липня 2011 року посадові оклади (тарифні ставки) розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника Ітарифного розряду – 635 гривень, з 1 вересня 2011 року – 641 гривня, з 1 жовтня 2011 року – 660 гривень, з 1 грудня 2011 року – 704 гривні. Таким чином, на три місяці раніше зменшено розрив між зазначеним посадовим окладом та мінімальною заробітною платою.
 
118. Завдяки таким крокам поетапно підвищено посадові оклади для висококваліфікованих працівників бюджетної сфери, а також частково відновлено міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення в оплаті праці працівників бюджетної сфери за 1-7 тарифними розрядами, що неможливо було здійснити в попередні роки.
 
119. Загалом у 2012 році посадовий оклад (тарифна ставка) працівникаІ тарифного розряду Єдиної тарифної сітки (у середньому за рік) буде підвищено на 162 гривні. Це дасть можливість збільшити середню заробітну плату в бюджетній сфері не менше ніж на 15 відсотків.
 
120. У цілому реалізація заходів у сфері оплати праці забезпечить зростання середньої заробітної плати в економіці близько на 18 відсотків.
 
121. Розміри соціальної допомоги при народженні дитини та деякі інші соціальні виплати будуть підвищені пропорційно зростанню величини прожиткового мінімуму.
 
122. Так, зокрема, у 2012 році буде збільшено (порівняно з початком 2011 року) розміри допомоги при народженні:
 
123. на першу дитину до 30 розмірів прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років (з 26 100 гривень до 28 830 гривень);
 
124. на другу дитину до 60 розмірів прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років (з 52 200 гривень до 57 660 гривень);
 
125. на третю і кожну наступну дитину до 120 розмірів прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років (з 104 400 гривень до 115 320 гривень).
 
126. Буде збільшено розмір державної соціальної допомоги, визначений відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», на кожну дитину віком від 3 до 13 років на 120 гривень, а на кожну дитину віком від 13 до 18 років – на 230 гривень, що вдвічі більше, ніж у 2011 році.
 
127. Водночас планується забезпечити здійснення соціальної політики, спрямоване на підвищення величини прожиткового мінімуму, поліпшення пенсійного забезпечення громадян, реформування системи надання пільг населенню та перехід до принципу адресності для основних видів соціальної підтримки населення тощо.
 
128. Здійснення комплексних заходів щодо стабілізації солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування надасть змогу підвищити розмір мінімальної трудової пенсії в середньому на 75,2 гривні (або на 9,8 відсотка порівняно з 2011 роком) та розмір середньої пенсії за віком на 121,9 гривні (або на 9,5 відсотка).
 
129. Розмір мінімальної допомоги у зв’язку з безробіттям порівняно з 2011 роком у середньому збільшиться майже на 102 гривні - для застрахованих осіб та на 73 гривні для незастрахованих осіб (або на 14 відсотків).
 
130. У 2012 році одним з принципових стане питання реформування системи пільг, а саме перехід від безготівкової форми надання пільг окремим категоріям громадян до адресної грошової компенсації, що дасть можливість забезпечити ефективне використання коштів державного бюджету, здійснити облік наданих пільгових послуг та посилити соціальний захист вразливих верств населення.
 
131. Ще одним напрямом діяльності Уряду буде проведення роботи щодо запровадження універсальної електронної соціальної картки, яка слугуватиме ідентифікаційним та платіжним засобом, що дасть змогу спростити механізми призначення та надання всіх соціальних виплат (пенсій, страхових відшкодувань, допомог, компенсацій).
 
132. Будуть створюватись умови для формування та розширення мережі спеціалізованих закладів для інвалідів, ветеранів, бездомних, безпритульних, для людей похилого віку та ринку надавачів соціальних послуг. Це забезпечить притік недержавних суб’єктів у цю сферу, які діятимуть на базі визначених державою стандартів якості надання цих послуг, та створить додаткові робочі місця з одночасним поліпшенням обслуговування вразливих верств населення.
 
133. Проведення експерименту з реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій областях у 2012 році надасть можливість відпрацювати модель реформування системи охорони здоров’я для подальшого її впровадження на загальнодержавному рівні. У рамках реалізації експерименту передбачено вдосконалення порядку організації медичного обслуговування населення та діяльності закладів охорони здоров’я, забезпечення підвищення якості медичного обслуговування, запровадження договірних відносин між замовниками та постачальниками медичних послуг, створення механізмів раціонального використання фінансових, кадрових та матеріально-технічних ресурсів галузі, що дасть змогу забезпечити конституційні права громадян на охорону здоров’я та медичну допомогу.
 
134. З метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняної освіти, інтеграції її в єдиний європейський освітній простір у 2012 році передбачається вдосконалення системи управління освітою, зокрема оптимізація мережі навчальних закладів з урахуванням демографічної й економічної ситуації.
 
135. Для поліпшення якості та забезпечення ефективності фінансування системи освіти передбачено розроблення та упровадження у навчальний процес нових стандартів та нормативів початкової, базової, повної середньої, професійно-технічної та вищої освіти з урахуванням європейських стандартів, розроблення та запровадження механізму визначення вартості навчання одного учня, фахівця чи вихованця.
 
136. Тенденції розвитку галузей реального сектору економіки
 
137. Розвиток промисловості України у 2012 році буде здійснюватися на основі активної промислової політики з урахуванням проведення реформ, посилення їх стимулюючого впливу на розвиток виробництва.
 
138. У 2012 році передбачається забезпечити державну підтримку тих галузей, які мають потенціал для вироблення продукції з високим ступенем доданої вартості та формують 5-6 технологічні уклади.
 
139. Відповідно структурна політика буде спрямована на науково-технологічне оновлення та диверсифікацію виробництва з поліпшенням його техніко-економічних показників, орієнтацію як на вироблення продукції, спроможної конкурувати на зовнішніх ринках, так і забезпечувати потреби внутрішнього ринку.
 
140. Буде продовжуватися політика оптимізації впливу держави з одночасним підвищенням ефективності діяльності підприємств державної форми власності.
 
141. У 2012 році політика енерго- та ресурсозбереження надасть можливість забезпечити більш ефективне використання власних енергетичних ресурсів. Заходи енергозбереження будуть здійснюватись у рамках Державної цільової економічної програми енергозбереження на 2010–2015 роки.
 
142. Збільшиться виробництво в машинобудуванні на 20 відсотків, виробництві харчових продуктів – на 7 відсотків, у металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів – на 6 відсотків, у хімічній та нафтохімічній промисловості – на 5 відсотків, у легкій промисловості – на 6 відсотків, іншої неметалевої мінеральної продукції – на 15 відсотків.
 
143. Електроенергетика у 2012 році здатна забезпечити стабільне і надійне енергопостачання галузей економіки та населення електричною та тепловою енергією.
 
144. Для забезпечення намічених обсягів генерації електроенергії буде здійснено відповідне ресурсне забезпечення, зокрема постачання енергетичного вугілля. Але основну частку вироблення електроенергії забезпечать атомні станції (45,7 відсотка загального виробництва). У галузі також буде проводитися модернізація, зокрема реконструкція відкритих розподільчих споруд 750 кВ Хмельницької та Рівненської АЕС, продовження будівництва першої черги Дністровської ГАЕС, спорудження Канівської ГАЕС.
 
145. Будуть уводитися нові обсяги маневрових потужностей, зокрема продовжено будівництво першої черги Дністровської ГАЕС, будівництво 750 кВ Запорізька АЕС-Каховська (третій пусковий комплекс), будівництво підстанцій «Сєвєрна» та «Західна».
 
146. Розвиток у галузі буде забезпечуватися переважно за рахунок власних коштів підприємств та коштів міжнародних фінансових організацій.
 
147. Державна підтримка вугільної галузі буде спрямована на технічне переоснащення державних вугледобувних підприємств та їх фінансове оздоровлення, підвищення безпеки праці на вугледобувних та шахтобудівних підприємствах, ліквідацію вугледобувних підприємств.
 
148. З метою забезпечення надійної роботи нафтопереробних підприємств буде здійснений перехід від механізму диференціації цін для окремих категорій споживачів до єдиних цін на природний газ, започатковано реалізацію проекту модернізації та реконструкції магістрального газопроводу Уренгой – Помари – Ужгород, виконання геологорозвідувальних робіт з метою приросту запасів вуглеводнів.
 
149. У 2012 році пріоритетом у розвитку металургійної промисловості буде впровадження сучасних технологічних процесів з метою підвищення якості продукції, а також поліпшення екологічної ситуації в районах з розвиненим металургійним виробництвом.
 
150. Передбачаються позитивні внутрішньогалузеві структурні зміни – модернізація та технічне переоснащення сталеплавильного виробництва шляхом виведення з експлуатації та заміни мартенівських печей на конвертери та електроагрегати, упровадження технології вдування пиловугільного палива, зокрема ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат», ВАТ «Єнакіївський металургійний завод», Металургійний комбінат «Запоріжсталь», ЗАТ «Донецьксталь – металургійний завод» впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій у коксохімічному виробництві.
 
151. Основною метою розвитку машинобудування у 2012 році є нарощування виробництва експортоспроможної та імпортозамінюючої продукції за рахунок упровадження нових технічних і технологічних досягнень.
 
152. За рахунок використання інструментів державно-приватного партнерства (державної фінансової підтримки на умовах кредитування) буде забезпечено виробництво літаків, зокрема Ан-148). Буде реалізовуватися Державна програма реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу на період до 2013 року.
 
153. Для стимулювання виробництва продукції авіаційної промисловості буде впроваджено механізм фінансової підтримки експортної діяльності.
 
154. Приріст виробництва валової продукції сільського господарства прогнозується досягти за рахунок зростання виробництва як рослинницької, так і тваринницької продукції.
 
155. За рахунок використання інструментів державно-приватного партнерства (часткової компенсації здешевлення кредитів, часткового відшкодування вартості будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів, страхування аграрних ризиків) буде збільшено поголів’я великої рогатої худоби, реалізацію м’яса свинини сільськогосподарськими підприємствами. Також будуть використовуватись інструменти формування державного інтервенційного фонду та здійснення інтервенційних операцій Аграрним фондом.
 
156. У 2012 році буде забезпечено розвиток виробництва продукції овочівництва, у тому числі закритого ґрунту.
 
157. Приріст валової доданої вартості транспорту та зв’язку становитиме 7,5 відсотка. Додатковим вагомим фактором, який впливатиме на зростання показників перевезень пасажирським транспортом, буде проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.
 
158. Крім того, за рахунок заходів державної підтримки, у тому числі впровадження механізмів державно-приватного партнерства, у 2012 році передбачається ліквідувати 110 км довгобудів, забезпечити поточний ремонт 750 км автомобільних доріг загального користування.
 
159. ІV. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
 
160. 1. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УМОВ ДЛЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
 
161. 1.1. Адміністративна реформа та поліпшення якості державного управління
 
162. Протягом 2010–2011 років Уряду вдалося відновити дієву вертикаль виконавчої влади, реорганізувати роботу міністерств на засадах плановості та системності, розпочати процес упровадження інструментів стратегічного планування у діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
 
163. На законодавчому рівні врегульовані питання діяльності Кабінету Міністрів України, визначено види центральних органів виконавчої влади, їх повноваження і порядок діяльності. Оптимізовано й упорядковано систему центральних органів виконавчої влади, затверджено Схему їх організації та взаємодії. З метою реформування системи державної служби розроблено проект Закону України «Про державну службу» (нова редакція).
 
164. З метою подальшого проведення адміністративної реформи та вдосконалення державного управління необхідно виконати такі завдання:
 
165. модернізація інструментів, процедур та стандартів діяльності органів виконавчої влади шляхом нормативно-правового та методичного забезпечення реалізації Закону України «Про державне стратегічне планування», модернізації інструментів та процедур діяльності центральних органів виконавчої влади та оптимізації структури місцевих державних адміністрацій і розподілу функцій між територіальними органами центральних органів виконавчої влади та місцевими державними адміністраціями;
 
166. реформування системи надання адміністративних послуг, зокрема шляхом ліквідації посередницьких структур, упровадження інформаційно-комунікаційних технологій під час їх надання, приведення законодавчих актів, а також актів Кабінету Міністрів України та органів державної влади у відповідність із Законом України «Про адміністративні послуги»;
 
167. удосконалення інституту державної служби та здійснення заходів з питань запобігання та протидії проявам корупції шляхом створення нормативно-правової бази, необхідної для імплементації Закону України «Про державну службу» (нова редакція), розроблення професійно-кваліфікаційних характеристик посад державної служби в органах виконавчої влади, реформування системи підготовки і перепідготовки фахівців у галузі знань «Державне управління», організації підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань запобігання та протидії проявам корупції на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування.
 
168. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
169. упровадження цілісної взаємоузгодженої системи державного стратегічного планування;
 
170. приведення функціональної та організаційної структури кожного органу виконавчої влади у відповідність із визначеними цілями його діяльності;
 
171. створення збалансованої, функціонально узгодженої системи територіальних органів центральних органів виконавчої влади та структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади;
 
172. підвищення якості та рівня надання адміністративних послуг органами державної, зокрема виконавчої влади.
 
173. 1.2. Цінова політика
 
174. Проведення виваженої цінової політики сприятиме розвитку ринкових відносин, зменшенню рівня інфляції та пом’якшенню її негативних соціально-економічних наслідків та сприятиме розвитку конкуренції і, як наслідок, підвищить ефективність національної економіки.
 
175. За умов економічного зростання державне втручання в ціноутворення поступово зменшуватиметься шляхом обмеження впливу на передумови та побічні наслідки вільного ціноутворення. Однак зазначене передбачатиме збереження державного регулювання цін на товари та послуги природних монополій та тих, що мають особливе значення для підтримки життєвого рівня населення (електроенергія, газо- та водопостачання, поштові, телекомунікаційні та транспортні послуги, окремі соціально значущі споживчі товари).
 
176. У рамках удосконалення політики ціноутворення Кабінету Міністрів України разом з Національним банком України належить виконати такі завдання:
 
177. утримання індексів цін виробників промислової продукції та споживчих цін у межах визначених прогнозних макропоказників шляхом удосконалення ціноутворення, зокрема методів та обсягів державного цінового регулювання та спостереження; зменшення податкового навантаження на реальний сектор економіки; розвитку конкуренції; товарної насиченості на споживчому ринку в умовах прогнозованого зростання виробництва в галузях, орієнтованих на споживчий ринок;
 
178. удосконалення методології ціноутворення шляхом розроблення та запровадження методології «стимулюючого ціноутворення».
 
179. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
180. Створення базису для спільної антиінфляційної політики держави, яка спрямована на координацію грошово-кредитної політики і політики управління державним боргом та забезпечення контролю за дотриманням суб’єктами господарювання норм законодавства.
 
181. 1.3. Грошово-кредитна політика
 
182. Ситуацію у сфері проведення грошово-кредитної політики в останні роки можна охарактеризувати як стабільну, що формує позитивні очікування на середньострокову перспективу. Головним завданням грошово-кредитної політики буде утримання цінової стабільності в державі шляхом послідовного зниження інфляції та підтримки її на низькому рівні, що створюватиме базові макроекономічні умови для максимально можливих темпів економічного зростання.
 
183. З метою вдосконалення проведення грошово-кредитної політики Кабінету Міністрів України разом з Національним банком України належить виконати ряд завдань:
 
184. стабілізація роботи фінансового сектору шляхом підвищення ефективності функціонування системи державного регулювання фінансового ринку, подальшої розбудови інфраструктури фондового ринку та посилення системи захисту прав та інтересів споживачів фінансових послуг;
 
185. відновлення кредитування реального сектору економіки та сприяння зменшенню вартості кредитних ресурсів шляхом урегулювання питань щодо забезпечення виконання зобов’язань позичальників за кредитними договорами та підвищення якості кредитного аналізу платоспроможності позичальників.
 
186. У сфері валютно-курсової політики важливим завданням залишиться згладжування різких коливань обмінного курсу гривні, не обумовлених об'єктивними економічними чинниками, що сприятиме формуванню в економічних агентів стійких орієнтирів у виробленні господарських рішень і стимулюванні попиту на активи, номіновані в національній валюті.
 
187. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
188. Показники2010 факт2011
очікуване2012
прогноз
Монетарна база, відсотків до попереднього року15,814-1812-16
Грошова маса, відсотків до попереднього року22,720-2419-23
Рівень монетизації, відсотків50,056,458,3
Зростання обсягів депозитів до банківської системи, відсотків26,327,025,5
Обсяг активів небанківських фінансових установ, млрд. грн.69,987,890,7
Приріст обсягів довгострокових кредитів, млрд. грн.-2,2758,8137
 
189. 1.4. Інвестиційна політика
Розвиток взаємодії держави та бізнесу є однією з найважливіших умов для формування ефективної інвестиційної політики, підвищення інноваційної активності в економіці, розвитку економічної та соціальної інфраструктури.
 
190. Несприятливий бізнес-клімат є одним з основних чинників, що негативно впливають на обсяг надходження інвестицій в Україну. За результатами рейтингової оцінки, проведеної Світовим банком, Україна займає 142 позицію із 183 країн світу за рівнем інвестиційної привабливості.
 
191. Головним завданням інвестиційної політики буде розвиток державно-приватного партнерства, активізація науково-технічної та інноваційної діяльності в інтересах розвитку національної економіки, спрямування інвестиційних потоків у пріоритетні сектори (агропромисловий, оборонно-промисловий та гірничо-металургійний комплекси, хімічну промисловість, машинобудування), створення та вдосконалення функціонування територій пріоритетного розвитку.
 
192. З метою вдосконалення проведення інвестиційної політики належить виконати такі завдання:
 
193. удосконалення системи функціонування інститутів спільного інвестування, створення корпоративних та пайових інвестиційних фондів, що забезпечать обсяг випуску цінних партерів інститутів спільного інвестування на загальну суму 45 млрд. гривень;
 
194. створення сприятливих умов для залучення інвестицій, у тому числі власних коштів підприємств і організацій, та впровадження інновацій у визначені базові галузі, оптимізація державної підтримки та підвищення її ефективності шляхом здійснення державної підтримки реалізації інвестиційних та інноваційних програм та проектів у реальному секторі економіки та реалізації національних проектів, поліпшення інвестиційного іміджу України у сфері залучення інвестицій;
 
195. сприяння забезпеченню реалізації місцевими органами виконавчої влади узгодженої регіональної інвестиційної політики в реальному секторі економіки шляхом реорганізації регіональних центрів з інвестицій та розвитку; організації формування та розвитку кластерів; проведення моніторингу інвестиційних проектів, які реалізуються у діючих спеціальних (вільних) економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку.
 
196. удосконалення формату функціонування територій пріоритетного розвитку із запровадженням на них спеціального режиму інвестування для залучення інвестицій у пріоритетні види економічної діяльності для вирішення соціально-економічних проблем територій, економіка яких зазнала суттєвих втрат унаслідок структурних змін, а також регіонів, населення яких найбільш постраждало від техногенних та екологічних катастроф, що надасть змогу протягом перших п’яти років: залучити інвестицій на суму близько 4,0 млрд. доларів США; створити близько 250 тис. робочих місць; реалізувати продукції (робіт, послуг) на суму близько 200 млрд. гривень, у тому числі на експорт – близько 120 млрд. гривень; надходження до бюджетів усіх рівнів від реалізації інвестиційних проектів становитимуть близько 10,6 млрд. гривень;
 
197. підвищення інституційної спроможності забезпечувати реалізацію політики у сфері державно-приватного партнерства та посилення прозорості функціонування механізмів державно-приватного партнерства шляхом проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо особливостей здійснення державно-приватного партнерства в Україні та запровадження державної реєстрації інвестиційних проектів, які претендують на отримання державної підтримки та експертної оцінки їх економічної ефективності.
 
198. Реалізація Державної програми передбачає започаткування низки інвестиційних проектів інноваційної спрямованості, реалізація яких потребує державної підтримки шляхом надання державних гарантій, здешевлення кредитів, співфінансування, прямого бюджетного фінансування. Усі форми надання державної підтримки реалізації інвестиційних проектів будуть надаватися виключно на конкурсних засадах та в межах видатків, установлених державним бюджетом на 2012 рік.
 
199. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
200. Показники2010 факт2011
очікуване2012
прогноз
Валове нагромадження основного капіталу, млрд. гривень 208,3270,0329,8
відсотків до попереднього року104,9111,8107,9
Структура інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування, відсотків
власні кошти підприємств та організацій55,756,856,2
кредити банків та інші позики13,715,116,0
кошти населення на індивідуальне житлове будівництво10,75,15,0
кошти населення на будівництво власних квартир3,13,33,3
кошти іноземних інвесторів2,34,85,0
Інші джерела фінансування14,514,914,5
Прямі іноземні інвестиції, млрд. доларів США 44,750,356,3
Іноземні інвестиції на одну особу, доларів США978,51 100,81 232,5
Реалізація поставлених завдань надасть можливість проводити конкурсні відбори за видами підтримки; забезпечити перевищення обсягу позабюджетних коштів, які будуть залучені на реалізацію проектів (програм); привести базу даних інноваційних та інвестиційних програм та проектів у відповідність із міжнародними стандартами.
 
201. 1.5. Регуляторна політика та розвиток підприємництва
 
202. Протягом останніх років активізовано роботу із спрощення регуляторного середовища для бізнесу: знижено адміністративні бар'єри "входу" підприємців на ринок, відкрито 678 єдиних реєстраційних офісів, які здійснюють державну реєстрацію суб’єктів господарювання за принципом «єдиного вікна», діють спеціальні податкові режими, розширено доступ суб'єктів малого підприємництва до кредитних і фінансових ресурсів, скорочено кількість і впорядковано процедуру державного контролю за проведенням контрольно-наглядових заходів.
 
203. На виконання вимог Закону України «Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування» у 2011 році органами місцевого самоврядування переглянуто майже 58,6 тисячі регуляторних актів, з яких: відповідають принципам державної регуляторної політики – 23,2 тис. актів (40 відсотків загальної кількості); 35,4 тис. регуляторних актів (60 відсотків) – не відповідають принципам державної регуляторної політики, які було скасовано чи до яких було внесено зміни.
 
204. У 2010 році кількість малих підприємств збільшилася до 341,7 тисячі, а кількість зайнятих на них становила близько 2,2 млн. осіб, або 24 відсотки всіх зайнятих працівників. Галузева структура малого підприємництва характеризується переважанням малих підприємств у сфері торгівлі та послуг. Крім того, здійснюють діяльність понад 2,4 млн. фізичних осіб – підприємців.
 
205. Пріоритетами державної політики підтримки розвитку бізнесу стануть:
 
206. дерегулювання підприємницької діяльності та усунення адміністративних бар'єрів за рахунок удосконалення державного нагляду (контролю) за підприємницькою діяльністю суб'єктів господарювання у різних сферах, на законодавчому рівні буде встановлено відповідальність посадових осіб органів державного нагляду (контролю) за недотримання ними процедури здійснення державного нагляду (контролю) та завдання збитків;
 
207. удосконалення дозвільної системи у сфері господарської діяльності шляхом законодавчого врегулювання питань щодо скасування документів дозвільного характеру, запровадження видачі дозволів за принципом «організаційної єдності»;
 
208. активізація фінансово-кредитної та інформаційної підтримки суб’єктів малого підприємництва. Передбачається, що державна підтримка реалізації бюджетної програми мікрокредитування суб’єктів малого підприємництва та Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні становитиме близько 19,3 млн. гривень.
 
209. Основними завданнями у сфері технічного регулювання як одного з пріоритетних напрямів забезпечення безпеки та підвищення конкурентоспроможності продукції, робіт та послуг на внутрішньому і зовнішньому ринку є:
 
210. розроблення та прийняття національних стандартів, гармонізованих з міжнародними, зокрема європейськими;
 
211. створення системи оперативного обміну інформацією між органами державного нагляду (контролю) та митними органами про виявлені небезпечні, неякісні та фальсифіковані товари.
 
212. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
213. Показники2010 факт2011
очікуване2012
прогноз
Проведення аналізу регуляторного впливу проектів регуляторних актів (відсотків загальної кількості), відсотків97,197,497,7
Оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій (відсоток від загальної кількості), відсотків95,596,096,5
Відстеження результативності регуляторних актів (відсотків від загальної кількості), відсотків374045
Кількість малих підприємств, тис. одиниць341,7348,3355,9
Кількість фермерських господарств, тис. одиниць43,045,047,0
Кількість фізичних осіб–суб’єктів підприємницької діяльності, тис. осіб2471,72570,02700,0
Кількість суб’єктів малого підприємництва, тис. одиниць2856,42963,33102,9
Кількість національних стандартів, гармонізованих з міжнародними і європейськими, одиниць680972097721
Зменшення кількості небезпечної нехарчової продукції на споживчому ринку, відсотків346
Реалізація поставлених завдань надасть можливість скоротити час підприємців на входження та вихід з бізнесу, скоротити витрати на ведення бізнесу за рахунок усунення необґрунтованих адміністративних бар’єрів.
 
214. 1.6. Розвиток науково-технічної та інноваційної сфери
 
215. Конкурентоспроможність вітчизняної продукції на світових ринках визначається темпами впровадження новітніх науково-технічних рішень та розвитком наукоємних виробництв, а використання інновацій у господарській діяльності стає запорукою стабільного економічного зростання.
 
216. В Україні протягом останніх років спостерігається суттєве падіння інноваційної активності промислових підприємств, зокрема за період 1994 – 2009 років майже у 2,5 раза, а саме: з рівня 26 відсотків у 1994 році до рівня 10,7 відсотка у 2009 році. Наукоємність промислового виробництва в Україні, яка наприкінці 90-х років становила близько 3 відсотків, зараз не перевищує 1 відсотка, що у десятки разів менше рівня високорозвинених країн. Разом з тим, за глобальним індексом конкурентоспроможності згідно з рейтингом Всесвітнього економічного форуму в Давосі Україна обіймає у 2010–2011 роках 89 позицію серед 139 країн порівняно з 82 позицією серед 133 країн у 2009–2010 роках.
 
217. Як підтверджує вітчизняний досвід, а також практика провідних країн світу, науковий сектор без інтеграції та тісної взаємодії з реальним сектором економіки втрачає дієздатність і стає все менш самодостатнім. Система формування пріоритетів бюджетного фінансування недостатньо ефективна - за рахунок коштів державного бюджету фінансується велика кількість прикладних розробок, які не мають перспективи попиту на внутрішньому і зовнішньому ринку.
 
218. Розв’язання зазначених проблем потребує реалізації таких ключових завдань:
 
219. запровадження державного замовлення на інноваційну продукцію шляхом розроблення та внесення змін до законодавства про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти в частині формування державного замовлення на впровадження наукоємної (інноваційної) продукції;
 
220. підвищення конкурентоспроможності сектору наукових досліджень і розробок, забезпечення розвитку державного сектору науки, зокрема розвитку науково-технічної та інноваційної експертизи;
 
221. поліпшення ефективності бюджетного фінансування наукової сфери шляхом упровадження інструментів державної підтримки науково-технічної та інноваційної діяльності, оптимізації мережі бюджетних наукових установ на основі об'єктивних критеріїв оцінювання результативності їх науково-технічної діяльності.
 
222. Повільні темпи створення ефективної системи стимулювання інноваційної діяльності призводять до низького рівня сприйняття вітчизняними компаніями інновацій, а зниження конкурентоспроможності продукції, що випускається, зумовлює низьку рентабельність підприємств.
 
223. Для розвитку національної інноваційної системи та інфраструктури інноваційної діяльності будуть ужиті заходи щодо:
 
224. забезпечення проведення досліджень на антарктичній станції «Академік Вернадський»;
 
225. створення на базі вищих навчальних закладів 20 малих підприємств;
 
226. формування інноваційної інфраструктури, що надасть змогу створити, зокрема у вищих навчальних закладах, цілісну систему інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності.
 
227. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
228. Показники
2010 факт
2011
очікуване
2012
прогноз
Частка інноваційної продукції в обсязі реалізованої промислової продукції, відсотків
3,8
5,0
7,0
Рівень інноваційної активності підприємств у промисловості, відсотків
13,8
14,0
15,0
Частка промислових підприємств, що впроваджували інновації, відсотків
11,5
12,5
14,0
Питома вага інноваційної продукції в експорті промислової продукції, відсотків
16,0
17,0
18,0
 
229. 1.7. Податково-бюджетна політика
Протягом останніх двох років ситуацію у сфері податково-бюджетної політики вдалося стабілізувати, були розроблені та прийняті Бюджетний та Податковий кодекси України. Бюджетна політика була спрямована на формування сприятливого макроекономічного середовища, забезпечення стабільності державних фінансів, подальше вдосконалення нормативної бази у податково-бюджетній сфері, формування бюджету на 2012 рік за принципом середньострокового бюджетного планування з чіткими фіскальними та видатковими орієнтирами.
 
230. У рамках удосконалення проведення податково-бюджетної політики Кабінету Міністрів України належить виконати такі завдання:
 
231. забезпечення збалансованості державних фінансових ресурсів, у тому числі утримання дефіциту державного бюджету на економічно безпечному рівні шляхом проведення виваженої бюджетної політики відповідно до Основних напрямів бюджетної політики на 2012 рік;
 
232. формування фундаменту розвитку держави на основі стабілізації державних фінансів шляхом забезпечення прозорості системи державних фінансів та поліпшення управління ними;
 
233. створення сприятливих умов для бізнесу шляхом зниження адміністративних бар'єрів для його розвитку через подальше вдосконалення системи оподаткування та зменшення навантаження на платників податків;
 
234. поліпшення управління державним боргом шляхом ефективного управління ризиками, оптимізації структури державного боргу.
 
235. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
236. Реалізація поставлених завдань надасть можливість забезпечити утримання граничного обсягу дефіциту державного бюджету у 2012 році на рівні 2,5 відсотка ВВП та вдосконалити податкове законодавство, що сприятиме підвищенню ефективності його застосування та розвитку податкової культури.
 
237. 1.8. Управління об’єктами державної власності та корпоративними правами держави
 
238. На сьогодні в цілому сформоване правове поле діяльності підприємств державного сектору економіки, відповідно до якого державні підприємства перебувають у сфері управління галузевих органів виконавчої влади, а переважна більшість суб’єктів господарювання з корпоративними правами держави у статутному капіталі – в управлінні Фонду державного майна України.
 
239. Державний сектор економіки залишається досить значним – його частка у ВВП країни становить 37 відсотків, що не дає змоги повною мірою задіяти нові ефективні механізми управління.
 
240. Поступове доведення частки державного сектору економіки до економічно доцільного рівня та забезпечення ефективного управління цією державною власністю передбачає виконання таких завдань:
 
241. забезпечення прозорості та посилення контролю за діяльністю підприємств державного сектору економіки шляхом запровадження стратегічного планування підприємств державного сектору економіки, контролю за діяльністю об’єктів державної власності та ефективним виконанням державою функцій власника;
 
242. оптимізація структури державного сектору економіки через забезпечення прозорості процесу приватизації буде здійснюватись шляхом упровадження приватизації об’єктів стратегічних галузей з урахуванням галузевих програм та створення умов ефективного розвитку підприємств після приватизації, скорочення переліку об’єктів, заборонених до приватизації, законодавчого забезпечення спрощених процедур продажу об’єктів, які не користуються попитом у покупців, запровадження процедури ліквідації непрацюючих суб’єктів господарювання державного сектору економіки з подальшою приватизацією їх майна;
 
243. запровадження нової моделі управління об’єктами державної власності, зокрема уточнення переліку суб’єктів управління та чітке визначення їх повноважень щодо управління об’єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави, шляхом удосконалення механізмів управління державними активами;
 
244. належне забезпечення державою функції власника через виконання функцій орендодавця, удосконалення нормативного забезпечення оціночної діяльності та недопущення незаконного відчуження державного майна.
 
245. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
246. Показники2010 факт2011
очікуване2012
прогноз
Зростання обсягів реалізації продукції державних підприємств, відсотків11,512,313,1
Зростання прибутковості державних підприємств, відсотків 3,03,54,5
Зростання активів державних підприємств, відсотків (з урахуванням індексу інфляції)8,97,57,0
Зменшення дебіторської заборгованості державних підприємств, відсотків3,02,52,5
Зменшення кредиторської заборгованості державних підприємств, відсотків2,53,03,0
Зростання штатної чисельності працюючих, відсотків2,03,54,0
 
247. 1.9. Розвиток внутрішньої торгівлі
Зростання рівня реальної заробітної плати є основою для активізації внутрішнього споживчого ринку та зумовило позитивну динаміку збільшення обороту роздрібної торгівлі. Тенденції у цій сфері позитивні, проте їх динаміка є недостатньою, ураховуючи відсутність єдиного підходу до вирішення питань, пов’язаних із діяльністю суб’єктів господарювання підприємств роздрібної торгівлі; стихійним закриттям діючих та відкриттям нових торговельних об’єктів без приведення документації на їх розміщення відповідно до генеральних планів населених пунктів; неврегульованістю на законодавчому рівні питань щодо взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування у процесі реалізації державної політики у сфері торгівлі, що призводить до необґрунтованого зростання цін на споживчому ринку, в тому числі на соціально значущі продовольчі товари.
 
248. Головним завданням у сфері внутрішньої торгівлі є стабілізація цін на споживчому ринку, в тому числі на соціально значущі продовольчі товари.
 
249. У рамках розвитку внутрішньої торгівлі Кабінету Міністрів України належить виконати такі завдання:
 
250. сприяння розвитку конкуренції у сфері оптової та роздрібної торгівлі шляхом проведення виваженої державної політики щодо розвитку внутрішньої торгівлі, залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій з метою розширення мережі сучасних об’єктів торгівлі та ресторанного господарства, адаптованих до європейських та світових стандартів, упровадження на українському ринку передових торговельних технологій;
 
251. оптимізація соціальної, організаційної, функціональної і територіальної структури торгівлі, посилення розвитку і зміцнення торгівлі як ефективного каналу реалізації товарів та послуг шляхом забезпечення високого рівня обслуговування населення, сприяння товарному насиченню споживчого ринку, розширення асортименту товарів та поліпшення їх якості з урахуванням попиту.
 
252. Важливим завданням залишається врегулювання на законодавчому рівні питань щодо взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування в процесі реалізації державної політики у сфері торгівлі.
 
253. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
254. Показники2010 факт2011
очікуване2012
прогноз
Обсяг роздрібного товарообороту підприємств, які здійснюють діяльність із роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, млрд. гривень280,9330,8390,0
у тому числі:
продовольчих110,9127,4154,0
непродовольчих170,0203,4236,0
Темпи у порівнянних цінах, відсотків
Обсяг роздрібного товарообороту підприємств, які здійснюють діяльність роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, відсотків110,1114,5115
Частка вітчизняних товарів у роздрібному товарообороті, відсотків62,164,765,0
Роздрібний товарооборот ресторанного господарства, млрд. гривень9,510,912,5
Темпи у порівнянних цінах, відсотків
Обсяг роздрібного товарообороту ресторанного господарства108,3110,0111,5
 
255. 2. МОДЕРНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ІНФРАСТРУКТУРИ
2.1. Використання промислово-технологічного потенціалу
 
256. Макроекономічний ефект від реалізації промислової політики багато в чому залежатиме від зміни структури виробництва, що відбуватиметься тільки за умови реалізації комплексу регулюючих заходів щодо підвищення конкурентоспроможності та темпів зростання окремих секторів економіки, у першу чергу тих, які формуватимуть потенційний внесок у ВВП наукоємної продукції та «економіки знань». При цьому, якісний внесок цих секторів буде значно вищим від кількісного ефекту, що свідчить про їх можливу більшу віддачу в середньостроковому періоді.
 
257. Комплекс заходів включає такі основні напрями:
 
258. підтримка розвитку базових високо- та середньотехнологічних виробництв:
 
259. закупівля 8 літаків АН-148 та проведення технічного переоснащення виробничих потужностей підприємств літакобудування;
 
260. розвитку ракетно-космічної галузі сприятиме реалізація домовленостей щодо співпраці з країнами – основними партнерами в цій сфері (Російська Федерація, Бразилія, країни Південно-Східної Азії та Близького Сходу);
 
261. додатковою підтримкою для розвитку високотехнологічних виробництв стане запровадження компенсації відсотків за кредитами, взятими для такого виробництва;
 
262. просування промислової продукції вітчизняного виробництва на внутрішньому та зовнішньому ринку:
 
263. виготовлення технологічного обладнання для модернізації базових галузей промисловості – електротехнічного обладнання (замовники – Росія та Таджикистан), енергоблоків теплових електростанцій, котельного та когенераційного обладнання, теплових насосів, котлів та двигунів;
 
264. формування та розвиток на інноваційній основі машинобудівної підгалузі з виробництва побутової техніки, зокрема виготовлення побутових холодильників на ЗАТ «Норд»;
 
265. модернізація промислових виробництв та технологій:
 
266. спорудження на існуючих підприємствах нових сучасних конвертерних та електросталеплавильних цехів і прискорення виводу з експлуатації фізично зношених та морально застарілих мартенівських агрегатів;
 
267. модернізація підприємств суднобудування (Херсонська, Миколаївська, Донецька області) та виконання заходів з підготовки серійного виробництва корабля класу «Корвет»;
 
268. уведення в експлуатацію нового енергоефективного та екологічно безпечного виробництва полівінілхлоридної смоли суспензійної (ПВХ) за технологіями передових європейських фірм потужністю 300 тис. тонн на рік, що забезпечить випуск за світовими стандартами конкурентного високорентабельного продукту (полівінілхлориду суспензійного), який має прогнозований та широкий рівень збуту;
 
269. упровадження високих технологій у провідних галузях економіки та збільшення обсягів випуску високотехнологічної та конкурентоспроможної продукції:
 
270. відродження виробництва елементної бази і комплектувальних виробів, створення науково-виробничих комплексів з реалізації галузеутворюючих технологій мікроелектроніки та доведення їх структурного складу до рівня замкнених макротехнологій;
 
271. підтримка вітчизняних виробників елементів та систем сонячної електроенергетики з метою досягнення обсягів виробництва потужністю не менше 150 МВт на рік шляхом створення пільгових умов увезення високопродуктивного технологічного обладнання;
 
272. запровадження технологій утилізації твердого ракетного палива;
 
273. додатковою підтримкою стане виконання Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2008–2012 роки;
 
274. створення серійних виробництв енергоефективних джерел та систем освітлення на основі над’яскравих світодіодів вітчизняного виробництва.
 
275. З метою впровадження інструментів підтримки експортних можливостей вітчизняних виробників будуть діяти механізми гарантування та страхування експортних операцій через Акціонерний комерційний банк «Укрексімбанк».
 
276. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
277. Показники2010 факт2011
очікуване2012
прогноз
Темпи зростання обсягів продукції промисловості, усього (відсотків) 111,2107,5108,3
у тому числі:
металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів 112,2106,0106,0
хімічна та нафтохімічна промисловість 122,5105,0105,0
машинобудування136,1115,0120,0
легка промисловість 108,9107,0106,0
оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів 109,6110,0118,0
целюлозно-паперове виробництво; видавнича діяльність 102,8106,5117,0
 
278. 2.2. Модернізація транспортної інфраструктури, розвиток зв’язку та інформаційних технологій
Ефективне функціонування галузей транспорту та зв’язку є необхідною умовою для забезпечення обороноздатності, захисту економічних інтересів держави, підвищення якості життя населення.
 
279. Проте на заваді інтенсивного розвитку стало довготривале зволікання з розв’язанням низки проблем, зокрема недостатній обсяг фінансових ресурсів, необхідних для оновлення та забезпечення інноваційного розвитку матеріально-технічної бази, знос основних виробничих фондів, низький рівень використання транзитного потенціалу держави.
 
280. Основними завданнями державної політики в напрямі модернізації транспортної інфраструктури, розвитку зв’язку та інформаційних технологій стануть:
 
281. розвиток інфраструктури залізничного транспорту в частині розмежування руху пасажирських і вантажних поїздів; будівництва нового тунелю на залізничній ділянці Бескид – Скотарське;
 
282. оновлення рухомого складу шляхом формування раціональної структури парку тягового рухомого складу з урахуванням потужності, вантажопідйомності, пасажиромісткості, спеціалізації транспортних засобів;
 
283. забезпечення доступності та підвищення якості транспортних послуг шляхом упровадження швидкісного руху пасажирських поїздів та інших денних неспальних пасажирських поїздів;
 
284. розвиток судноплавства на внутрішніх водних шляхах шляхом підтримки експлуатаційно-безпечного стану судноплавних шлюзів, внутрішніх водних шляхів;
 
285. забезпечення функціонування національної системи пошуку і рятування в морському пошуково-рятувальному районі України шляхом закупівлі рятувального та іншого спеціального обладнання;
 
286. розвиток державної системи використання повітряного простору України, у тому числі до проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу шляхом реалізації заходів щодо забезпечення розвитку системи використання повітряного простору України;
 
287. лібералізація ринку авіаперевезень шляхом приєднання України до європейської програми «відкрите небо»;
 
288. підвищення якості і рівня безпечності перевезень пасажирів та вантажів, їх енергоефективності, покращення безпеки дорожнього руху;
 
289. розвиток мережі автомобільних доріг загального користування (реконструкція, ремонт аварійно небезпечних ділянок доріг, мостів (шляхопроводів);
 
290. прискорення темпів будівництва і розвитку мережі метрополітенів у великих містах;
 
291. здійснення секторальних реформ і адаптації національного законодавства та практики до норм європейських стандартів у сфері технічного регулювання та торгівлі послугами зв’язку;
 
292. створення ефективних стимулів для модернізації інфраструктури галузі зв’язку та впровадження нових технологій та послуг, що відповідатимуть потребам суспільства та національним інтересам держави шляхом створення умов для впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, систем мобільного зв’язку наступних поколінь, широкосмугового доступу до Інтернету; упровадження конвергентних технологій;
 
293. забезпечення доступу споживачів до універсальних послуг поштового зв’язку, поліпшення якості їх надання, розширення спектра нових послуг поштового зв’язку на базі інформаційно-комунікаційних технологій шляхом створення ефективної системи управління Національного оператора поштового зв’язку та вдосконалення тарифної політики на послуги з розповсюдження вітчизняних періодичних друкованих видань за передплатою;
 
294. реформування системи державного управління і фінансування у галузі дорожнього господарства з метою підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів на будівництво доріг;
 
295. технічне переоснащення та модернізація об’єктів інфраструктури аеропортів та морських портів шляхом розширення їх виробничих потужностей;
 
296. збільшення обсягів фінансування розвитку транспортної інфраструктури;
 
297. поліпшення управління залізничним транспортом з метою підвищення рівня інвестиційної привабливості національних залізниць.
 
298. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
299. Показники2010 факт2011
очікуване2012
прогноз
Темп зростання обсягів перевезень вантажів, відсотків108,6107,4108,8
у тому числі:
автомобільним транспортом, відсотків113,0105,9107,5
водним транспортом, відсотків112,9110,1108,8
авіаційним транспортом, відсотків103,3103,5107,2
залізничним транспортом, відсотків110,6110,5108,0
у тому числі: темп росту транзитних перевезень вантажів залізничним транспортом, відсотків99,3102,8104,5
Темп росту переробки вантажів у морських портах, відсотків94,3100,9101,1
у тому числі: темп росту обсягів переробки транзитних вантажів у портах, відсотків84,589,395,2
Темп росту обсягів перевезень пасажирів, відсотків 94,198,2104,6
у тому числі:
залізничним транспортом, відсотків100,3104,7111,5
автомобільним транспортом, відсотків92,896,9103,2
водним транспортом, відсотків98,7103,1109,8
авіаційним транспортом, відсотків119,0124,6132,7
Обсяг виконання дорожніх робіт, млрд. гривень7,08,610,1
у тому числі:
будівництво, реконструкція1,22,33,3
ремонт та експлуатаційне утримання5,86,36,8
Обсяг наданих послуг зв’язку, млрд. гривень47,448,852,5
Забезпеченість населення телефонними апаратами в розрахунку на 100 сімей, одиниць616262
Введення в експлуатацію кабельних і волоконно-оптичних ліній зв’язку, тис. км (розрахункова)11,8217,6126,24
Кількість абонентів стільникового зв’язку на 100 мешканців (розрахункова)117,8118118,2
 
300. Підготовка інфраструктури для проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу
Державна політика з підготовки до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу спрямовується на забезпечення виконання наданих УЄФА гарантій, зокрема щодо експлуатаційної готовності об’єктів спортивної, транспортної та медичної інфраструктури і дотримання безпеки та правопорядку на них.
 
301. Основними завданнями у 2012 році крім реконструкції та утримання автомобільних доріг загального користування, залізничних колій є:
 
302. доведення до параметрів експлуатаційної готовності новозбудованих стадіонів НСК «Олімпійський» та стадіону в м. Львові;
 
303. завершення будівництва злітно-посадкових смуг, існуючих та нових аеровокзалів у міжнародних аеропортах міст, що приймають, які є стратегічними для подальшого розвитку транспортного комплексу України;
 
304. створення сучасних систем надання послуг громадського транспорту мм. Києва, Донецька, Львова, Харкова та здійснення контролю за безпекою на дорогах, що ведуть до стадіонів;
 
305. забезпечення надання транспортних послуг між містами, що приймають, та аеропортами;
 
306. підготовка гуртожитків до надання послуг з розміщення вболівальників;
 
307. забезпечення надання необхідних медичних послуг належної якості та максимальної доступності;
 
308. створення оптимальних умов для роботи представників засобів масової інформації на основі впровадження найсучасніших інформаційно-телекомунікаційних технологій;
 
309. проведення робіт з реставрації та ремонту будівель театрів, музеїв, цирків, концертних організацій, бібліотек та вищих навчальних закладів, що є пам'ятками культурної спадщини, національних заповідників, парків культури і відпочинку в містах, у яких проводитимуться матчі чемпіонату, а також у містах та селах, розташованих на маршрутах руху учасників чемпіонату і туристів;
 
310. забезпечення належної підготовки національної збірної команди України з футболу.
 
311. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
312. Реалізація поставлених завдань дасть можливість забезпечити потреби чемпіонату та подальшого розвитку стратегічних секторів економіки і соціальної сфери, зокрема:
 
313. функціонування стадіонів загальною місткістю 192 439 місць;
 
314. 5 міжнародних аеропортів з пропускною спроможністю 147 700 пасажирів на день у піковий період (дні проведення матчів);
 
315. придбання 2023 одиниць рухомого складу (тролейбуси, трамваї, автобуси), будівництво та ремонт автомобільних доріг комунальної власності у містах, що приймають (мм. Київ, Донецьк, Львів, Харків), протяжністю 45 км;
 
316. облаштування 21 пункту пропуску через державний кордон;
 
317. уведення в експлуатацію 367 об’єктів з розміщення (готелі, гуртожитки);
 
318. проведення робіт з будівництва, реконструкції і ремонту 19 ліній електропередачі;
 
319. реконструкція і ремонт 21 закладу медичної допомоги;
 
320. створення 38 інформаційних центрів та екскурсійних пунктів, 50 туристичних терміналів у містах, що приймають;
 
321. створення 4 медіа-центрів для роботи журналістів.
 
322. 2.3. Оптимізація процесів структурних перетворень у паливно-енергетичному комплексі
 
323. Найважливішими завданнями державної політики у сфері енергетики є забезпечення стабільного енергопостачання, розвиток виробництва енергії в Україні та зміцнення енергетичної безпеки держави шляхом створення ринкових умов в енергетичному секторі, зокрема зміни цінової політики, оскільки існуюча система ціноутворення на енергоносії субсидує імпорт і пригнічує внутрішніх виробників, що, у свою чергу, збільшує обсяги імпорту за рахунок внутрішнього виробництва енергоносіїв, реструктуризації енергетичних підприємств, покращення управління і розвитку конкурентних ринків.
 
324. Вугільна промисловість обтяжена проблемами непокритих збитків через недосконалі рішення та недостатній технічний і технологічний рівень вуглевидобутку (втрати вугілля під час відпрацювання покладів перевищують 15 відсотків).
 
325. У паливно-енергетичному комплексі для забезпечення структурних перетворень необхідно виконати такі завдання:
 
326. модернізація та будівництво об’єктів електроенергетики шляхом продовження строків експлуатації та модернізації діючих енергоблоків АЕС, будівництва нових потужностей АЕС, реконструкції відкритих розподільчих споруд 750 кВ Хмельницької та Рівненської АЕС, продовження будівництва першої черги Дністровської ГАЕС, спорудження Канівської ГАЕС, добудови Ташлицької ГАЕС;
 
327. уведення необхідних обсягів маневрових потужностей та створення умов для збільшення експорту електроенергії. Створення умов для забезпечення надійної роботи Об’єднаної енергетичної системи України шляхом проведення реконструкції енергоблоків № 1, 5, 9 Криворізької ТЕС, № 2, 3, 4 Запорізької ТЕС, № 2 Трипільської ТЕС;
 
328. технічна модернізація та переоснащення підприємств вугільної галузі з упровадженням нових технологій шляхом проведення капітального будівництва об'єктів вугле- і торфодобувних підприємств, здійснення технічного переоснащення вугле- і торфодобувних підприємств, завершення виконання робіт, передбачених проектами ліквідації вугледобувних підприємств;
 
329. забезпечення надійної роботи нафтогазового комплексу шляхом уведення в експлуатацію родовища Суботіна – етап випереджаючого видобутку нафти;
 
330. нарощування потужностей з видобування уранової руди.
 
331. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
332. Показники2010 факт2011
очікуване2012
прогноз
Виробництво електричної енергії, усього, млн. кВт.г187899,6197589,0200190,0
в тому числі:
тепловими електростанціями, млн. кВт.г77977,379183,079075,0
гідроелектростанціями, млн. кВт.г12593,010237,010150,0
атомними станціями, млн. кВт.г89151,489055,091500,0
Виробництво готового вугілля, млн. тонн54,460,562,2
Видобуток нафти і газового конденсату, млн. тонн3,53,453,6
Видобуток газу, включаючи газ нафтовий попутний, млн. куб. метрів20486,020762,021578,0
Обсяги переробки нафти, млн. тонн10,916,3513,0
Виробництво нафтопродуктів, тис. тонн
бензин3084,04460,03600,0
дизельне паливо3772,04690,04000,0
мазут2414,02600,02900,0
Виробництво концентрату природного урану, тонн848,0892,01100,0
 
333. 2.4. Підвищення конкурентоспроможності агропромислового комплексу
На сьогодні агропромисловий комплекс забезпечує потреби внутрішнього ринку в більшості видів продовольчої продукції та займає провідні позиції на зовнішніх ринках щодо експорту соняшникової олії та зернових культур.
 
334. Проте вітчизняний аграрний сектор за рівнем розвитку суттєво поступається розвиненим країнам світу і ЄС, що підтверджується низькою економічною ефективністю сільськогосподарського виробництва.
 
335. В агропромисловому комплексі для забезпечення розвитку базових галузей сільського господарства і лісового господарства та гарантування продовольчої безпеки необхідно виконати такі завдання:
 
336. створення умов для розвитку сільських територій та базових галузей сільського господарства шляхом реалізації заходів Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року;
 
337. забезпечення цінової стабільності на продовольчому ринку та гарантування продовольчої безпеки шляхом формування Аграрним фондом державного інтервенційного фонду;
 
338. збільшення виробництва конкурентоспроможної тваринницької продукції через стимулювання будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів, підприємств з виробництва комбікормів шляхом часткової компенсації вартості таких об’єктів, виплату бюджетних дотацій за реалізоване молоко, здешевлення кредитів, компенсації придбання доїльних апаратів;
 
339. здійснення селекційних заходів у тваринництві шляхом створення, збереження, відтворення і раціонального використання племінних ресурсів, забезпечення функціонування єдиної системи селекції у тваринництві;
 
340. техніко-технологічне переоснащення підприємств агропромислового комплексу, зокрема надання державної фінансової підтримки сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам для придбання сільськогосподарської техніки й обладнання вітчизняного виробництва;
 
341. збільшення обсягів вилову риби шляхом модернізації та реконструкції державних підприємств з аквакультури, відновлення природних нерестовищ у рибогосподарських водоймах, будівництва рибопромислових суден та модернізації рибопромислового флоту;
 
342. збільшення обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції овочівництва шляхом часткового відшкодування суб’єктам господарювання вартості будівництва нових тепличних комплексів, овоче- та картоплесховищ;
 
343. забезпечення подальшого стійкого розвитку лісового господарства шляхом заходів Державної цільової програми «Ліси України» на 2010–2015 роки.
 
344. На сьогодні відсутній єдиний державний інформаційний ресурс, який містить дані про всі види нерухомого майна. Процедури приватизації земельних ділянок та надання прав на земельні ділянки для будівництва та іншого господарського використання непрозорі та досить ускладнені. Однією з причин неефективності процедур надання прав на земельні ділянки є відсутність у багатьох містах правил землекористування і забудови.
 
345. Одним з основних завдань є створення єдиної автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру та відповідної земельно-інформаційної бази даних, проведення інвентаризації земель.
 
346. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
347. Показники2010 факт2011
очікуване2012
прогноз
Темпи виробництва валової продукції сільського господарства, відсотків98,5107,4105,1
Теми приросту виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, відсотків103,2101,0107,0
Рівень рентабельності (збитковості) виробництва, відсотків20,72122
Продуктивність праці в сільськогосподарських підприємствах (в порівняльних цінах на 1 працівника, тис. гривень)63,768,471,9
Сукупний індекс витрат виробництва, відсотків116,9119,0115,0
Середньорічна номінальна заробітна плата працівників сільського господарства, гривень1430,01624,481879,44
 
348. 2.5. Реалізація політики у сфері енергозбереження
 
349. Проблема високої енергоємності ВВП має загальнодержавний характер, оскільки впливає на рівень собівартості продукції та її конкурентоспроможність. Енергоємність ВВП в Україні вдвічі перевищує відповідний показник провідних країн світу і становить 0,4 кілограма нафтового еквівалента на 1 долар США з урахуванням паритету реальної купівельної спроможності, що у 2,1 раза перевищує середнє значення енергоємності ВВП розвинених держав світу.
 
350. Основною причиною є відсутність стимулів раціонального ведення господарства – економії матеріальних і фінансових ресурсів; ослаблена мотивація енергозбереження, упровадження нових технологій та інвестицій у модернізацію виробництва.
 
351. На сьогодні в загальному обсязі споживання енергоносіїв в Україні частка енергоносіїв, вироблених з відновлюваних джерел енергії, становить близько 1 відсотка, у той час як у розвинених країнах Європи такі показники становлять 10-15 відсотків.
 
352. Основними завданнями державної політики у сфері енергозбереження стане впровадження енергоефективних технологій і матеріалів у реальному секторі економіки та домогосподарствах шляхом виконання заходів Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлювальних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010–2015 роки.
 
353. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
354. Виконання комплексу заходів у сфері енергозбереження дасть можливість знизити енергоємність ВВП на 3,3 відсотка.
 
355. 2.6. Будівництво та житлова політика
 
356. Упродовж останніх двох років у будівельному комплексі країни спостерігається поступова стабілізація ситуації. Водночас, існує обмеженість ресурсів інститутів житлового кредитування та інфраструктури ринку житла, високий рівень ризиків і витрат на цьому ринку. Крім того, доступність житла широким верствам населення обмежують ціни на житло, які постійно зростають, що пов’язано з високим ступенем монополізації житлового будівництва і є наслідком непрозорої системи надання земельних ділянок та високих адміністративних бар’єрів щодо отримання дозволів на будівництво житла.
 
357. Головним завданням у сфері формування ринку доступного житла є створення ефективного житлового сектору, що діє на ринкових принципах і задовольняє житлові потреби основної частини населення на рівні, що відповідає їх платоспроможному попиту, а також механізмів участі держави у підтримці розвитку і функціонування цього ринку в цілому.
 
358. Для вирішення завдань щодо забезпечення громадян доступним житлом передбачена реалізація заходів будівництва та придбання доступного житла, зокрема передбачено забезпечення житлом інвалідів І групи Великої Вітчизняної війни та будівництво малосімейних будинків для дітей-сиріт.
 
359. У рамках стабілізації політики у сфері будівництва будуть виконані такі завдання:
 
360. формування сучасного будівельного комплексу, спроможного забезпечувати інвестиційні наміри суб’єктів інвестиційної діяльності шляхом упровадження інструментів стимулювання підвищення якості та конкурентоспроможності трудового потенціалу в будівництві та розвитку виробництва новітніх вітчизняних будівельних матеріалів;
 
361. створення національної нормативної бази, інтегрованої у міжнародний нормативно-правовий простір технічного регулювання будівництва, шляхом розвитку системи оцінки відповідності продукції будівельного призначення у законодавчо регульованій сфері, прийняття будівельних норм та стандартів, спрямованих на підвищення рівня функціональних властивостей будівель та споруд, гармонізації національних стандартів на продукцію будівельного призначення з відповідними міжнародними та регіональними стандартами.
 
362. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
363. Реалізація поставлених завдань дасть можливість збільшити темпи виконання будівельно-монтажних робіт на 6 відсотків, обсяги надходження капітальних інвестицій у будівельну галузь – не менше ніж на 30 відсотків, обсяги виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції – 15 відсотків. Також буде надано державну підтримку для будівництва (придбання) доступного житла 2380 громадянам,
 
364. забезпечено доступним житлом 10412 сімей, забезпечено житлом: 102 інвалідів І групи Великої Вітчизняної війни та 800 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
 
365. 3. ПІДВИЩЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ
 
366. 3.1. Демографічна, сімейна, молодіжна та міграційна політика
 
367. Демографічні процеси є одними з ключових факторів сталого розвитку країни. Триває багаторічна тенденція скорочення чисельності населення України за рахунок усіх складових демографічного розвитку: народжуваності, смертності та міграції, що набирає ознак депопуляції і ставить під загрозу національну безпеку країни.
 
368. Протягом останніх років відбувається зменшення природного приросту населення як через зниження народжуваності, так і через збільшення смертності. Важливе значення в стані демографічного розвитку має нестримне старіння, що призводить до зростання демографічного навантаження на частину населення, яка працює.
 
369. Необхідність розроблення сучасної імміграційної політики диктується не тільки вимогою вирішити накопичені проблеми, пов'язані з міграційними процесами в минулому, але і цілим рядом внутрішніх і міжнародних чинників, що визначають майбутнє країни.
 
370. З метою покращення ситуації в демографічній, сімейній, молодіжній та міграційній політиці Кабінету Міністрів України необхідно буде здійснити такі заходи:
 
371. формування позитивного іміджу сім’ї, підвищення її престижу, формування відповідального батьківства та материнства, збільшення кількості сімей, у яких виховується двоє та більше дітей, шляхом підвищення ролі сім’ї в суспільстві та утвердження сімейних традицій; формування відповідального батьківства, реалізації права дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, у сімейному оточенні;
 
372. якісне проведення оздоровлення та відпочинку дітей, підвищення якості надання оздоровчих та відпочинкових послуг, гарантування безпеки перебування дітей у закладах оздоровлення та відпочинку шляхом підвищення якості надання таких послуг та безпеки дітей під час перебування у дитячих закладах;
 
373. підвищення ефективності державного управління міграційними процесами, використання потенціалу міграційних процесів, забезпечення ефективної роботи з нелегальними мігрантами.
 
374. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
375. Реалізація поставлених завдань сприятиме поліпшенню якісних характеристик рівня життя населення та гармонізації процесів його відтворення на основі відродження духовності української нації та національних традицій, відновленню сімейних цінностей, забезпеченню морального здоров’я сім’ї, вихованню свідомого батьківства та запобіганню соціальному сирітству.
 
376. Показники2010 факт2011
очікуване2012
прогноз
Середня чисельність наявного населення, млн. осіб45,8745,6945,51
Кількість дітей шкільного віку, охоплених організованими формами оздоровлення та відпочинку, відсотків4754,555
Притулки для неповнолітніх та центри соціально-психологічної реабілітації дітей, одиниць120120120
Кількість дітей у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях, одиниць9 02410 10013 500
Центри соціальних служб для молоді, в тому числі сільські та селищні, одиниць742735735
Співвідношення середнього рівня заробітної плати жінок до середнього рівня заробітної плати чоловіків77,880,081,5
 
377. 3.2. Державна політика у сфері освіти
Пріоритетними напрямами діяльності у сфері освіти є законодавче забезпечення модернізації вітчизняної системи освіти, приведення змісту та структури професійної підготовки кадрів у відповідність із сучасними потребами ринку праці, підвищення доступності якісних освітніх послуг.
 
378. Необхідно реформувати всю систему освіти, починаючи з дошкільної та закінчуючи вищою і післядипломною освітою, шляхом удосконалення освітніх програм і стандартів, більшої орієнтації на потреби ринку праці, чіткого визначення зобов’язань держави в галузі освіти на різних рівнях.
 
379. Слід провести оптимізацію мережі освітніх закладів, упорядкувати систему бюджетного і позабюджетного фінансування за рахунок переходу на єдиний стандарт вартості навчання одного учня/студента, надання освітніх кредитів, створити незалежні системи контролю якості освіти.
 
380. Завдання щодо забезпечення якості, доступності та ефективності освіти можуть бути виконані шляхом здійснення таких заходів:
 
381. широкомасштабне упровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освіту шляхом оснащення навчальних закладів засобами інформаційно-комунікаційних технологій та створення відкритої мережі освітніх ресурсів;
 
382. розвиток мережі дошкільних навчальних закладів шляхом їх будівництва за новими типовими проектами, вивільнення орендованих приміщень, відкриття таких закладів у пристосованих приміщеннях;
 
383. підвищення якості загальної середньої освіти шляхом модернізації матеріально-технічної та методичної бази загальноосвітніх навчальних закладів, підготовки та підвищення рівня професійної компетентності вчителя;
 
384. створення умов для подальшого розвитку позашкільної освіти шляхом упорядкування та розвитку мережі позашкільних навчальних закладів, проведення модернізації навчальної, матеріально-технічної бази позашкільних навчальних закладів, оснащення їх сучасним обладнанням;
 
385. створення системи забезпечення якості професійно-технічної освіти шляхом розроблення державних стандартів професійно-технічної освіти нового покоління, оснащення державних професійно-технічних навчальних закладів сучасним обладнанням та технікою, упровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виробничий процес, проведення капітального ремонту будівель, споруд, комунікацій та обладнання державних професійно-технічних навчальних закладів;
 
386. удосконалення системи управління професійно-технічною освітою та її фінансового забезпечення шляхом передачі окремих функцій управління державними професійно-технічними навчальними закладами, оптимізації мережі професійно-технічних навчальних закладів з урахуванням розвитку економіки країни та регіональних ринків праці;
 
387. забезпечення якості вищої освіти відповідно до потреб економіки шляхом оптимізації функціонування підрозділів вищих навчальних закладів ІІІ – ІV рівнів акредитації щодо сприяння працевлаштуванню студентів та випускників: створення бази даних про студентів і випускників, накопичення банку потенційних роботодавців;
 
388. удосконалення управління вищою освітою шляхом унесення змін до порядку формування та розміщення державного замовлення на підготовку фахівців за відповідними напрямами (спеціальностями) з урахуванням потреб ринку праці, удосконалення методики прогнозування розвитку системи освіти і ринку праці в Україні, оптимізації мережі вищих навчальних закладів з урахуванням розвитку економіки країни та регіональних ринків праці.
 
389. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
390. Показники2010 факт2011
очікуване2012
прогноз
Чистий показник охоплення освітою дітей у віці 3–6 років в дошкільних навчальних закладах,
у тому числі міські поселення, відсотків
61,3
72,0
63,0
74,0
65,0
75,0
та сільська місцевість39,941,043,0
Чистий показник охоплення дітей повною загальною середньою освітою, відсотків97,399,899,9
Оснащення комп’ютерами загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі міські поселення та сільська місцевість, відсотків86,790100
Підключення загальноосвітніх навчальних закладів до широкосмугового Інтернету, відсотків101525
Розроблення державних стандартів професійно-технічної освіти нового покоління, одиниць193585
Утворення центрів з впровадження інноваційних технологій на базі державних професійно-технічних навчальних закладів, одиниць51016
 
391. 3.3. Забезпечення зростання купівельної спроможності населення
Забезпечення зростання доходів населення, зменшення їх диференціації та ліквідація заборгованості з виплати заробітної плати є одним із основних завдань державної соціальної політики. Незважаючи на тенденцію збільшення темпів зростання базових соціальних стандартів (мінімальна заробітна плата, мінімальна пенсія, прожитковий мінімум тощо) протягом останніх років, продовжує залишатися значною кількість сімей, які мають рівень споживання, що не набагато перевищує прожитковий мінімум.
 
392. Відповідно до офіційних даних частка бідного населення за національним критерієм у 2010 році становила 24,1 відсотка. Не втратила гостроти проблема бідності серед населення, що працює. Кожна четверта сім’я з дітьми, у якій усі дорослі працюють, належить до категорії бідних. Залишається високим рівень бідності в сільській місцевості – 32,3 відсотка, який значно перевищує рівень бідності в містах – 20,2 відсотка.
 
393. У рамках вирішення зазначених проблем буде забезпечено підвищення мінімального розміру оплати праці та рівня оплати праці працівників бюджетних установ. Крім того, з метою підвищення купівельної спроможності населення Кабінету Міністрів України необхідно виконати такі завдання:
 
394. створення законодавчих умов для детінізації заробітної плати шляхом створення відповідних законодавчих умов, легалізації незареєстрованих виплат заробітної плати; легалізації зайнятості;
 
395. ліквідація заборгованості з виплати заробітної плати за рахунок нормативного регулювання погашення заборгованості та посилення роботи тимчасових комісій з питань погашення заборгованості з виплати заробітної плати (грошового забезпечення), пенсій, стипендій та інших соціальних виплат.
 
396. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
397. Показники2010 факт2011
очікуване2012
прогноз
Частка бідного населення за національним критерієм, відсотків24,126,526,2
Темпи зростання середньомісячної номінальної заробітної плати, відсотків до попереднього року120,0120,4116,0
Номінальна середньомісячна заробітна плата, скоригована на індекс споживчих цін, відсотків до попереднього року109,7110,1106,6
Частка працівників, яким заробітна плата за грудень нараховується в межах, або нижче прожиткового мінімуму для працездатної особи, відсотків7,26,96,5
Середній розмір пенсії за віком, гривень1 156,041 283,201 405,1
Мінімальний розмір пенсії за віком, середній за рік, гривень709,17766,80842,00
 
398. 3.4. Забезпечення природної і техногенної безпеки та подолання наслідків Чорнобильської катастрофи
Ситуацію у сфері забезпечення природної і техногенної безпеки та подолання наслідків Чорнобильської катастрофи в останні роки можна охарактеризувати як стабільну, що формує позитивні очікування на середньострокову перспективу. Головним завданням цієї сфери є забезпечення цивільного захисту населення від техногенних та природних надзвичайних ситуацій шляхом запобігання виникненню таких ситуацій та гарантування високого рівня захисту населення і територій від їх наслідків.
 
399. У рамках удосконалення політики у сфері цивільного захисту населення необхідно виконати такі завдання:
 
400. запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру шляхом створення та впровадження системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112;
 
401. оснащення сил цивільного захисту сучасною технікою і засобами шляхом придбання спеціальної пожежно-рятувальної техніки й обладнання.
 
402. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
403. Реалізація поставлених завдань дасть змогу створити систему екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112, оснастити сучасною пожежно-рятувальною технікою та обладнанням підрозділи цивільного захисту.
 
404. 3.5. Охорона навколишнього природного середовища
 
405. Антропогенне і техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в Україні в кілька разів перевищує відповідні показники в розвинених країнах світу.
 
406. Ситуацію у сфері охорони навколишнього природного середовища загалом можна охарактеризувати як загрозливу: водокористування здійснюється переважно нераціонально, практично всі поверхневі водні джерела і ґрунтові води забруднені, стан земельних ресурсів близький до критичного – на всій території поширені процеси деградації земель, серед яких найбільш масштабним є ерозія.
 
407. Проте в останні роки спостерігається тенденція до покращення ситуації шляхом стабілізації та зменшення викидів забруднюючих речовин, започаткування процесу вивезення на знешкодження небезпечних відходів та пестицидів, поступове збільшення площі природно-заповідних територій.
 
408. Головними завданнями у цій сфері є стабілізація і поліпшення стану навколишнього природного середовища з метою гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров’я населення, упровадження екологічно збалансованої системи природокористування та збереження природних екосистем. У рамках удосконалення проведення екологічної політики Кабінету Міністрів України необхідно виконати такі завдання:
 
409. удосконалення державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, зменшення викидів забруднювальних речовин та парникових газів в атмосферне повітря шляхом упровадження інноваційних технологій у системі екологічного моніторингу із застосуванням сучасних технічних засобів та інформаційних систем, реалізації пілотних проектів щодо скорочення викидів забруднюючих речовин та парникових газів у повітря;
 
410. охорона земель та відтворення вод (поверхневих, підземних, морських), раціональне використання водних ресурсів та забезпечення раціонального використання надр шляхом запобігання зростанню антропогенного впливу на екосистему басейнів Азовського і Чорного морів, річок та водойм, оцінки такого впливу та проведення робіт із геологічного вивчення надр, здійснення консервації деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених земель і рекультивації порушених земель та проведення робіт, спрямованих на боротьбу з опустелюванням;
 
411. здійснення протипаводкових заходів та ліквідація наслідків підтоплення територій у містах і селищах України шляхом проведення робіт із попередження забезпечення захисту населених пунктів, виробничих об'єктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод та створення безпечних умов для життєдіяльності населення;
 
412. збереження і відтворення біологічного та ландшафтного різноманіття, створення системи біобезпеки генетично модифікованих організмів, формування екомережі шляхом розроблення нормативно-правової бази щодо збереження флори та фауни та їх середовища існування, створення правової та інституційної основи державного регулювання і контролю у сфері поводження з генетично модифікованими організмами та генетично-інженерної діяльності, створення нових та розширення існуючих його територій та об’єктів, розташованих на суходолі і в морській акваторії.
 
413. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
414. Показники2010 факт2011
очікуване2012
прогноз
Викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами, млн. тонн4,134,484,62
Загальне відведення зворотних вод, у тому числі 814186509160
забруднених, млн. куб. метрів174417801820
 
415. 3.6. Покращення здоров’я населення
За останнє десятиліття стан здоров’я населення помітно погіршився. Середня тривалість життя громадян на 10–12 років нижча, ніж у країнах з розвиненою економікою, і становить 69,3 року, причому найбільше відносне скорочення тривалості життя спостерігається серед громадян працездатного віку.
 
416. Водночас саме показник очікуваної тривалості життя репрезентує стан здоров’я населення та інші фактори, що впливають на нього, оскільки в переважній більшості випадків у людини, яка має безперешкодний доступ до висококваліфікованої медичної допомоги, тривалість життя, як правило, довша.
 
417. Високими порівняно із середньоєвропейськими показниками залишаються рівні материнської, малюкової та дитячої смертності. Тільки третина дітей віком до 18 років здорові. Високою є також смертність унаслідок нещасних випадків, травм та отруєнь, причому 76 відсотків постраждалих гине на догоспітальному етапі. Зростає потреба в медичній допомозі, тому що перебіг хвороб стає більш важким і тривалим. Збільшується питома вага запущених патологій, лікування яких вимагає значних витрат.
 
418. Головні завдання політики у сфері охорони здоров’я – забезпечення доступності медичних послуг, профілактика та раннє виявлення захворювань, особливо у жителів сільської місцевості.
 
419. У рамках удосконалення політики у сфері охорони здоров’я постають такі завдання:
 
420. пріоритетний розвиток первинної медико-санітарної допомоги через структурно-організаційне та фінансово-економічне розмежування рівнів надання медичної допомоги шляхом створення центрів первинної медико-санітарної допомоги; запровадження медичних стандартів (уніфікованих клінічних протоколів) надання медичної допомоги та індикаторів якості роботи закладів охорони здоров’я; розвиток інституту сімейних лікарів; активну реалізацію заходів медико-соціальної профілактики та типових профілактичних програм; проведення інформаційної та освітньо-роз’яснювальної роботи серед населення щодо формування здорового способу життя;
 
421. удосконалення організації надання екстреної медичної допомоги шляхом розроблення механізму створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги та регулювання її функціонування, упровадження уніфікованих технологій надання екстреної медичної допомоги різних рівнів;
 
422. проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві з метою відпрацювання нових організаційно-правових та фінансово-економічних механізмів, спрямованих на підвищення ефективності та доступності медичного обслуговування населення, а також створення економічних стимулів для медичних працівників з урахуванням обсягу та якості виконаної роботи;
 
423. розвиток сучасної системи надання медичної допомоги дітям і матерям, структурна реорганізація акушерсько-гінекологічної і неонатологічної служб та розвиток перинатальної допомоги, поліпшення санаторного забезпечення шляхом створення мережі перинатальних центрів, забезпечення проведення лікування безплідності жінок методами допоміжних репродуктивних технологій;
 
424. удосконалення кадрової політики шляхом удосконалення системи підготовки та перепідготовки працівників сфери охорони здоров’я та запровадження механізмів підвищення оплати праці працівників цієї сфери з урахуванням єдиної тарифної сітки, обсягу, якості, складності та ефективності медичних послуг і соціального захисту;
 
425. загальне зниження рівня захворюваності та смертності населення від усіх хвороб, раннє виявлення захворювань, передусім соціально значимих: серцево-судинних, онкологічних, туберкульозу, СНІДу; забезпечення імунопрофілактики, здійснення інших заходів щодо профілактики і боротьби із соціально небезпечними захворюваннями шляхом реалізації низки державних цільових програм.
 
426. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
427. Реалізація поставлених завдань надасть змогу: підвищити ефективність роботи закладів охорони здоров’я; сформувати систему надання населенню доступних та високоякісних медичних послуг на всіх рівнях медичної допомоги.
 
428. Показники
2010 факт
2011
очікуване
2012
прогноз
Кількість лікарняних закладів, тис. одиниць
2,8
2,8
2,8
Кількість лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів, тис. одиниць
9,0
9,0
9,0
У розрахунку на 10 000 населення:
кількість лікарів усіх спеціальностей, осіб
49,3
49,0
48,5
кількість середнього медичного персоналу, осіб
102,4
101,0
100,0
кількість лікарняних ліжок, одиниць
94,0
94,0
93,0
Середня тривалість перебування хворого у стаціонарі, днів
12,5
12,3
12,2
Рівень смертності дітей віком до 5 років, кількість померлих дітей відповідного віку на 1000 народжених живими
11,0
10,9
10,8
Рівень смертності дітей віком до 1 року на 1000 народжених живими
9,1
9,1
9,0
Рівень материнської смертності, кількість материнських смертей на 100 000 народжених живими
23,5
15,4
15,1
Рівень абортів, кількість абортів на 1000 жінок фертильного віку
15,1
15,1
15,0
Темпи поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу, відсотків
3,7
3,7
3,6
Кількість померлих від хвороби, зумовленої ВІЛ, на 100 тис. населення
12,3
9,0
8,6
Кількість осіб з вперше встановленим діагнозом туберкульозу (у тому числі органів дихання) на 100 000 населення
68,5
68,3
68,0
Кількість померлих від туберкульозу на 100 000 населення
16,6
16,3
16,0
 
429. 3.7. Політика у сфері житлово-комунального господарства
Ситуацію у сфері житлово-комунального господарства в останні роки можна охарактеризувати як складну, яка характеризується незадовільним технічним та фінансовим станом підприємств, неефективною системою управління житлово-комунальним господарством та неефективною тарифною політикою.
 
430. Водночас у найближчі роки є реальна можливість здійснити основні перетворення у сфері житлово-комунального господарства, пов’язані з його переходом на ринкові засади функціонування. Основними напрямами робіт повинні стати: розвиток приватної ініціативи та конкуренції в управлінні та обслуговуванні житлового фонду; залучення приватного бізнесу до управління та інвестування в комунальний комплекс при переважному збереженні публічної (муніципальної) власності на комунальну інфраструктуру; оптимізація бюджетних витрат у житлово-комунальному комплексі, підвищення адресності та ефективності соціальної підтримки населення щодо оплати житлово-комунальних послуг; розроблення нових ефективних механізмів державної підтримки процесів модернізації житлових будинків та інженерно-комунальної інфраструктури міст.
 
431. У рамках реалізації зазначених пріоритетів у сфері житлово-комунального господарства необхідно виконати такі завдання:
 
432. розвиток житлово-комунального господарства шляхом технічного переоснащення галузі, скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг, створення системи ефективного управління житлом та підприємствами житлово-комунального господарства, розвиток системи державного регулювання природних монополій у сфері виробництва і надання житлово-комунальних послуг, розвиток конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг;
 
433. удосконалення тарифоутворення на житлово-комунальні послуги, зокрема запровадження єдиного підходу до формування тарифів та порядку ведення окремого обліку доходів і витрат на підприємствах, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, зменшення податкового навантаження на них.
 
434. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
435. Реалізація поставлених завдань забезпечить технічне переобладнання, підвищення ресурсо- та енергоефективності житлово-комунального господарства, залучення фінансових ресурсів вітчизняних і міжнародних організацій для реалізації інвестиційних проектів у сфері житлово-комунального господарства; забезпечить населення питною водою належної якості, високоякісними послугами з перевезення трамвайними вагонами та тролейбусами; зменшить негативний вплив побутових відходів на навколишнє природне середовище.
 
436. Показники2010 факт2011
очікуване2012
прогноз
Рівень відшкодування доходами витрат операційної діяльності підприємств з виробництва та надання послуг, відсотків:
централізованого водопостачання та водовідведення85100100
централізованого теплопостачання7898100
утримання будинків і прибудинкової території90100100
Рівень оплати житлово-комунальних послуг населенням відсотків:
централізованого водопостачання та водовідведення979598
централізованого теплопостачання999498
утримання будинків, споруд і прибудинкової території989898
Питомі витрати енергоресурсів:
питомі витрати електроенергії на очищення і транспортування 1 м3 стічних вод (кВт. год/м-3)0,74*0,5390,518
питомі витрати електроенергії на 1 м3 поданої води (кВт-год/м-3)0,7470,660,613
Питомі витрати умовного палива на відпуск тепла (кг/Гкал)166,6167,2164,6
* За оперативними даними
 
437. 3.8. Ринок праці
 
438. Високі темпи економічного зростання неможливі без розвитку гнучкого ринку праці та створення ефективних робочих місць, для чого необхідно вдосконалити трудове законодавство; підвищити якість зайнятості та якість надання державних послуг у сфері сприяння зайнятості населення.
 
439. Істотним чинником, що впливає на якість зайнятості та конкурентоспроможність продукції вітчизняних виробників, є умови праці. Близько 30 відсотків робочих місць в економіці пов’язані з небезпечними і шкідливими умовами праці. Виробничий травматизм збільшує чисельність громадян з обмеженою працездатністю і, у свою чергу, державні витрати на реабілітацію інвалідів.
 
440. З метою формування ефективного ринку праці необхідно забезпечити підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили шляхом сприяння підприємствам у здійсненні професійного навчання працівників протягом трудової діяльності;
 
441. Важливим завданням залишається раціоналізація структури зайнятості на базі поліпшення якості робочої сили, розвитку її професійної мобільності, удосконалення політики оплати праці та створення сучасних високотехнологічних робочих місць відповідно до завдань модернізації економіки.
 
442. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
443. Показники2010 факт2011
очікуване2012
прогноз
Рівень зайнятості у віці 15 – 70 років (за методологією МОП), відсотків58,558,759,0
Рівень безробіття населення у віці 15 – 70 років (за методологією МОП), відсотків8,17,6-8,17,2-7,7
Кількість зайнятих економічною діяльністю у віці 15 – 70 років, млн. осіб20,320,6-20,420,7-
20,5
Кількість безробітних у віці 15 – 70 років (за методологією МОП), млн. осіб1,81,7-1,81,6-1,7
Продуктивність праці, у відсотках до попереднього року, відсотків103,8104,1105,7
 
444. 3.9. Розбудова інформаційного суспільства
Останнім часом відбувається стабільний розвиток і структуризація всіх сегментів інформаційного ринку. Зроблено суттєві кроки у впровадженні європейських стандартів свободи слова, сформовано розгалужену правову базу в інформаційній сфері, створено належні умови для діяльності засобів масової інформації.
 
445. Для потреб населення на сьогодні функціонують: 15 загальнонаціональних та 7 регіональних каналів телевізійного мовлення, 15 загальнонаціональних та 14 регіональних каналів радіомовлення; зареєстровано близько 28 тис. періодичних друкованих видань, переважна більшість яких мають в Інтернеті свої електронні версії.
 
446. Ключовими напрямами подальшого розвитку інформаційного суспільства будуть: розбудова національного інформаційного простору та формування ринку інформаційних послуг шляхом широкого впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у всі сфери суспільного життя.
 
447. У рамках удосконалення інформаційної політики і політики у сфері інформатизації та розвитку інформаційного суспільства необхідно виконати такі завдання:
 
448. забезпечення розбудови орієнтованого на інтереси людей, відкритого для всіх і спрямованого на розвиток інформаційного суспільства через забезпечення належного функціонування програмно-технічного комплексу центрального засвідчувального органу (ПТК ЦЗО) національної системи електронного цифрового підпису та Єдиного інформаційного веб-ресурсу адміністративних послуг, розвиток функціонування Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів, упровадження автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності»;
 
449. сприяння функціонуванню державних телерадіокомпаній шляхом сприяння виробництву якісної інформаційної продукції державними телерадіокомпаніями, технічного переоснащення Національної телекомпанії та обласних державних телерадіокомпаній, переходу державних телерадіокомпаній на цифрові стандарти мовлення;
 
450. підвищення організаційного та інституційного потенціалу органів державної влади за рахунок упровадження новітніх інформаційних технологій шляхом удосконалення механізмів формування та виконання Національної програми інформатизації.
 
451. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
452. Показники2010 факт2011
очікуване2012
прогноз
Загальний обсяг телемовлення в середньому на добу державними телерадіокомпаніями, годин1045,41029,31077,3
Кількість користувачів Інтернет, млн. осіб12,013,014,0
Кількість електронних інформаційних ресурсів органів державної влади та органів місцевого самоврядування444460485
 
453. 3.10. Розвиток культури
Державна політика у сфері культури на сучасному етапі орієнтована на пошук рішень, які нададуть можливість без шкоди для збереження культурних цінностей створити економічні механізми, що забезпечуватимуть ефективний розвиток сфери культури і масових комунікацій в ринкових умовах.
 
454. Державна підтримка сфери культури спрямована на забезпечення широкого доступу до скарбниці культури, знань та інформації, збереження національної самобутності культур національних меншин, розвиток професійного мистецтва та народної творчості.
 
455. У рамках реалізації зазначених пріоритетів належить виконати такі завдання:
 
456. задоволення потреб особи, суспільства, держави у видавничій продукції шляхом формування сприятливих умов для розвитку вітчизняного книговидання, зокрема випуск книжкової продукції за програмою «Українська книга», розбудови мережі книгорозповсюдження та залучення книгарень до популяризації вітчизняної книги українською мовою;
 
457. забезпечення доступу українського суспільства до загальнолюдських культурних цінностей шляхом упровадження Європейської хартії регіональних мов, відродження традиційних видів художніх промислів та ремесел, розширення мережі самодіяльних музично-фольклорних, етнографічних, хореографічних, хорових, музичних, театральних, вокально-інструментальних, циркових колективів, забезпечення повноцінного функціонування мережі бібліотек, зокрема фінансове забезпечення оновлення фондів публічних бібліотек відповідно до культурних, інформаційних та пізнавальних потреб громадян;
 
458. посилення державного контролю у сфері охорони культурної спадщини та забезпечення стабільної діяльності історико-культурних заповідників шляхом паспортизації та реставрації пам'яток історії та культури.
 
459. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
460. Показники2010 факт2011
очікуване2012
прогноз
Обсяги виробництва національних фільмів, млн. гривень22,4 52,255,3
Клубні заклади, одиниць185931859318593
Відвідуваність населенням кіносеансів з платним показом, млн. осіб9,010,811,2
Музеї, одиниць546565580
Відвідуваність музеїв населенням, млн. осіб21,721,821,9
Відвідуваність театрів населенням, млн. осіб6,66,87
 
461. Виконання поставлених завдань надасть можливість сформувати цілісний національний культурно-інформаційний і мовно-культурний простір, наповнити його високоякісним і різноманітним національним культурним продуктом, забезпечити збереження та використання національної культурної спадщини як фактора розвитку українського суспільства.
 
462. 3.11. Розвиток туристичної та рекреаційно-курортної сфери
Україна посідає одне з провідних місць у Європі за рівнем забезпеченості цінними природними лікувальними та історико-культурними ресурсами. Однак моральний та фізичний знос туристичної інфраструктури, незавершеність процесів сертифікації та категоризації послуг, непідготовленість обслуговуючого персоналу до надання послуг на рівні світових стандартів робить вітчизняну сферу туризму і курортів на сьогодні неконкурентоспроможною. За даними Світового економічного форуму, у 2010 році у сфері подорожей і туризму Україна посіла 85-те місце серед 124 країн світу (Естонія – 25, Латвія – 51, Литва – 55, Російська Федерація – 59, Грузія – 73).
 
463. Покращення ситуації очікується у зв’язку з проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, розбудовою туристичної інфраструктури та підвищенням рівня якості надання послуг.
 
464. Головним завданням державної політики у туристичній та курортно-рекреаційній сфері буде забезпечення її розвитку за рахунок підвищення якості національних туристичних пропозицій до рівня міжнародних стандартів та формування іміджу України як туристичної держави.
 
465. У рамках реалізації зазначених пріоритетів належить виконати такі завдання:
 
466. створення оптимальних нормативно-правових засад прискореного розвитку туристичної інфраструктури шляхом розширення договірно-правової бази міжнародних відносин, укладання міжурядових та міжвідомчих Угод про співробітництво в галузі туризму;
 
467. поширення інформації про Україну і її туристичні можливості на міжнародному туристичному ринку та всередині держави шляхом регулярного проведення в Україні міжнародних та національних туристичних виставок, салонів, бірж, ярмарків, участь у професійних виставках на основних зарубіжних туристичних ринках з метою пропаганди національного туристичного потенціалу, виготовлення рекламно-інформаційної продукції про Україну і її туристичні можливості (буклети, путівники, каталоги, географічні карти) основними європейськими мовами;
 
468. забезпечення раціонального використання природних територій курортів та природних лікувальних ресурсів шляхом контролю за використанням туристичних ресурсів, зокрема створення Державного кадастру природних територій курортів України та проведення моніторингу санаторно-курортних, оздоровчих закладів та природних територій курортів України.
 
469. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
470. Показники2010 факт2011
очікуване2012
прогноз
Кількість суб’єктів туристичної діяльності, тис. одиниць8,19,310,7
Обсяг наданих туристичних послуг, млн. гривень15 853,519 087,623 306,0
 
471. 3.12. Розвиток фізичної культури і спорту
В Україні, на жаль, не набули поширення традиції та мотивація щодо фізичного виховання і масового спорту як важливого чинника фізичного розвитку, поліпшення стану здоров’я, ведення здорового способу життя і продовження його тривалості.
 
472. За останні роки кількість дітей середучнівської молоді, які віднесені до спеціальної медичної групи, збільшилася на 40 відсотків; лише 13 відсотків дітей віком 6–18 років залучено до занять у дитячо-юнацьких спортивних школах; 16,1 відсотка населення охоплено фізкультурно-оздоровчою і спортивною діяльністю (у Фінляндії цей показник становить 25 відсотків, Німеччині – 30, Франції – 45, в Японії – 73,4 відсотка); за 2010 рік на 4 відсотки зменшилася кількість працюючих на підприємствах і в організаціях, що займаються фізкультурно-оздоровчою та спортивною діяльністю.
 
473. У рамках вирішення зазначених проблем належить виконати такі завдання:
 
474. створення умов для фізичного виховання і масового спорту в усіх типах навчальних закладів, за місцем роботи, у місцях проживання та масового відпочинку населення шляхом забезпечення діяльності Всеукраїнського центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» та залучення широких верств населення до систематичних занять фізичною культурою і масовим спортом;
 
475. забезпечення підтримки дитячого, дитячо-юнацького спорту, спорту вищих досягнень, спорту інвалідів шляхом створення умов для ефективного функціонування дитячо-юнацьких закладів, реалізації заходів із фізкультурно-спортивної реабілітації та спорту інвалідів;
 
476. сприяння підготовці та участі збірних команд України з видів спорту у міжнародних змаганнях, зокрема шляхом проведення всеукраїнських спортивних змагань з визнаних у державі олімпійських та неолімпійських видів спорту серед спортсменів різних вікових груп, здійснення заходів щодо встановлення грошової винагороди, соціально-побутових та інших заохочень для видатних спортсменів, які посіли призові місця на офіційних міжнародних змаганнях з олімпійських видів спорту, та їх тренерів, діячів фізичної культури і спорту, фінансової підтримки паралімпійського руху в Україні;
 
477. формування сучасної інфраструктури розвитку зимових видів спорту у Карпатському регіоні та створення передумов для отримання права на проведення зимових Олімпійських та Паралімпійських ігор 2022 року в Карпатах.
 
478. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
479. Показники2010 факт2011
очікуване2012
прогноз
Кількість осіб, що займаються всіма видами фізкультурно-оздоровчої роботи, усього, млн. осіб4,94,94,9
у тому числі кількість учнів середніх загальноосвітніх шкіл, що займаються фізкультурно-оздоровчою роботою, тис. осіб1,51,51,5
Стадіони з трибунами на 1500 місць і більше, одиниць110811151120
Спортзали площею не менше 162 кв. метрів, одиниць171761723017325
Плавальні басейни, одиниць593608623
Спортивні майданчики із синтетичним покриттям, одиниць122712971372
Кількість дитячо-юнацьких спортивних шкіл (ДЮСШ), одиниць150214651965
Кількість дитячо-юнацьких спортивних шкіл (ДЮСШ) для інвалідів, одиниць242424
Питома вага дітей віком від 6 до 18 років, які займаються в ДЮСШ усіх типів, від загальної кількості дітей такого віку в Україні, відсотків13,012,813,0
 
480. 3.13. Соціальний захист
Одним із основних напрямів роботи Уряду є проведення реформи надання соціальних пільг, головним завданням якої є впорядкування їх переліку та максимальна оптимізація законодавства, що регулює це питання. Процес надання пільг повинен бути прозорим, чітким та орієнтованим на якісне обслуговування громадян, у тому числі з реабілітації та соціальної інтеграції інвалідів.
 
481. Реформування системи соціальної підтримки буде здійснюватися шляхом посилення адресності та поступової трансформації пільг в адресну грошову компенсацію, розроблення соціальних нормативів споживання пільгових послуг.
 
482. Реформування системи соціальних послуг передбачає створення цілісної системи соціальних послуг, яка б відповідала потребам осіб, які потрапили у складні життєві обставини, забезпечувала доступність та адресність соціальних послуг, сприяла підвищенню їх якості. Для вирішення зазначеного завдання передбачається проводити роботу з формування ринку соціальних послуг з рівними можливостями для їх постачальників, які представлятимуть державні та недержавні суб’єкти, які надають соціальні послуги, створення нових організаційно-правових форм надання соціальних послуг.
 
483. Особлива увага повинна бути приділена використанню потенціалу соціальних служб для інтеграції осіб з інвалідністю, бездомних осіб та осіб, звільнених з місць позбавлення волі у суспільне життя.
 
484. Важливим питанням є інвентаризація соціального законодавства, вартісна оцінка нормативних актів, що регулюють соціальну сферу, упорядкування категорій осіб, які мають право на різні соціальні пільги, завершення формування реєстру отримувачів пільг.
 
485. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
486. Показники2010 факт2011
очікуване2012
прогноз
Прожитковий мінімум, гривень
на одну особу843,17914,081042,0
для працездатних осіб888,25963,081098,0
для осіб, які втратили працездатність709,17766,83842,0
дітей віком до 6 років 771,0834,67915,0
дітей віком від 6 до18 років921,33999,921140,0
Рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги малозабезпеченим особам, відсотків
для працездатних осіб20,52121
для дітей-5050
для осіб, які втратили працездатність37,67580
для інвалідів41,57580
Середній розмір допомоги малозабезпеченим особам, гривень 88211501315
 
487. 3.14. Пенсійне забезпечення та розвиток загальнообов’язкового державного соціального страхування
Удосконалення системи пенсійного забезпечення та соціального страхування громадян потребує значних зусиль з боку Уряду та підтримки серед населення. Головним завданням є запровадження нових принципів солідарної системи з метою розв’язання завдань соціального захисту осіб похилого віку, стабілізації стану державних фінансів.
 
488. У рамках удосконалення системи пенсійного забезпечення Кабінету Міністрів України необхідно виконати такі завдання:
 
489. забезпечення збалансованої солідарної системи пенсійного страхування через звільнення солідарної системи від невластивих для неї виплат, удосконалення порядку призначення й індексації пенсій, скасування необґрунтованих пільг стосовно дострокового виходу на пенсію та зі сплати страхових внесків;
 
490. запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування шляхом створення інституційно-технічних умов перерахування страхових внесків.
 
491. Не менш важливим завданням є перегляд системи надання пенсій пільговим категоріям пенсіонерів та перехід до виплати пенсій окремим професійним групам із професійних пенсійних систем.
 
492. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
493. Реалізація поставлених завдань призведе до впровадження соціально справедливої системи пенсійного забезпечення; стабілізації та покращення стану державних фінансів; гарантування своєчасної виплати пенсій у майбутньому; легалізації заробітної плати та зниження рівня тінізації економіки.
 
494. 4. ПОСИЛЕННЯ РОЛІ РЕГІОНІВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЗРОСТАННЯ ЕКОНОМІКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ ЇХ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У НАПРЯМКУ РОЗВ’ЯЗАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ
 
495. Регіони України впродовж 2012 року будуть спрямовувати свої зусилля на забезпечення збалансованого галузевого та регіонального соціально-економічного розвитку, збереження та створення нових робочих місць, сприяння зайнятості та підвищення добробуту населення, задоволення матеріальних, культурних і духовних потреб людини, відтворення якісної робочої сили.
 
496. У 2010 році у 22 регіонах відновлено зростання валового регіонального продукту, приріст якого порівняно з попереднім роком спостерігався від 0,2 відсотка у Волинській області до 8,2 відсотка у Донецькій області; у 25 регіонах зросло виробництво промислової продукції, у 13 – нарощено виробництво сільськогосподарської продукції, за рахунок чого зростали доходи місцевих бюджетів, спостерігалася позитивна динаміка інвестиційних потоків в Україну. Це сприяло підвищенню доходів населення, зменшенню кількості безробітних (розрахованої за методологією Міжнародної організації праці), покращенню в цілому інших соціальних показників.
 
497. Завдання 2012 року будуть досягнуті за рахунок:
 
498. підвищення інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності територій завдяки більш ефективному використанню наявного природно-економічного потенціалу;
 
499. сприяння розвитку міст, соціальної інфраструктури, упровадженню новітніх технологій архітектури та містобудування;
 
500. сприяння розвитку транспортної інфраструктури місцевого рівня з урахуванням розселення та концентрації населення;
 
501. сприяння впровадженню екологічних проектів, спрямованих на покращення стану довкілля, зокрема в промислових зонах;
 
502. удосконалення відносин у сфері житлово-комунального господарства, посилення системи контролю над операційно-господарською діяльністю підприємств та організацій галузі, недопущення необґрунтованого зростання цін і тарифів на товари масового попиту та послуги для населення.
 
503. Пріоритетні завдання Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо забезпечення реалізації державної регіональної політики у 2012 році
 
504. Регіони відповідно до пріоритетів, визначених у Державній програмі економічного і соціального розвитку України на 2012 рік, протягом 2012 року будуть спрямовувати свої зусилля на підвищення інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності територій завдяки ефективному використанню наявного економічного потенціалу.
 
505. Передбачається, що в рамках реалізації пріоритетних напрямів розвитку регіонів буде реалізовано близько 859 проектів загальною вартістю близько 47,9 млрд. гривень, для фінансування яких передбачається залучити кошти державного та місцевих бюджетів, а також кошти з інших джерел.
 
506. При цьому, основним джерелом фінансування проектів повинні стати кошти вітчизняних суб’єктів господарювання, які будуть підкріплені ресурсами іноземних інвесторів, коштами міжнародної технічної допомоги, кредитами банківських установ та іншими ресурсами.
 
507. Зазначені проекти охоплюють 23 напрями за такими пріоритетами:
 
508. пріоритет «Модернізація і реконструкція промислових потужностей, упровадження інноваційних науково-технічних розробок»:
 
509. технічне переоснащення підприємств металургійного комплексу;
 
510. розвиток машинобудування;
 
511. розвиток високотехнологічного виробництва у хімічній та нафтохімічній промисловості;
 
512. розвиток, модернізація та розширення виробництва на підприємствах легкої промисловості;
 
513. розвиток виробництва будівельних матеріалів;
 
514. модернізація потужностей підприємств з переробки сільськогосподарської продукції та виробництва харчових продуктів;
 
515. створення виробництв з виготовлення медичної техніки та готових лікарських засобів;
 
516. упровадження енергоефективної техніки, технологій та матеріалів;
 
517. пріоритет «Підвищення конкурентоспроможності аграрного комплексу»:
 
518. створення оптових ринків сільськогосподарської продукції;
 
519. будівництво сучасних тваринницьких комплексів;
 
520. розвиток рослинництва;
 
521. оновлення машинно-тракторного парку сільськогосподарських підприємств;
 
522. удосконалення інфраструктури зернового ринку, реконструкція діючих та будівництво нових зерноскладів, елеваторів;
 
523. пріоритет «Розвиток інфраструктури»:
 
524. будівництво метрополітенів;
 
525. розвиток автодорожньої, авіаційної та морської інфраструктури;
 
526. розвиток прикордонної інфраструктури;
 
527. інтеграція регіональних підприємств у кластери, створення технологічних та індустріальних парків;
 
528. пріоритет «Створення сприятливого і комфортного життєвого простору»:
 
529. упровадження новітніх технологій утилізації та видалення твердих побутових відходів;
 
530. покращення екологічного стану територій;
 
531. охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання земель;
 
532. пріоритет «Підвищення доступності і якості соціальних та комунальних послуг»:
 
533. розвиток мережі закладів охорони здоров’я та освіти;
 
534. збереження та розвиток мережі закладів культури і мистецтва;
 
535. реформування системи житлово-комунального господарства та газифікація населених пунктів.
 
536. ПРІОРИТЕТ 4.1. Модернізація і реконструкція промислових потужностей, упровадження інноваційних науково-технічних розробок
 
537. 4.1.1. Технічне переоснащення підприємств металургійного комплексу
 
538. У рамках пріоритету заплановано реалізацію комплексу проектів і заходів з технічного переоснащення підприємств металургійного комплексу: у регіонах буде реалізовано проекти, що передбачають створення умов для переходу на більш прогресивні технології (заміна мартенівського на конверторний спосіб виплавки сталі, а також підвищення рівня ефективності використання паливних та інших видів ресурсів), зокрема найбільш значущі проекти у цій сфері будуть упроваджені у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій та Полтавській областях.
 
539. Реалізація трьох проектів із заміни мартенівського способу виробництва сталі на електросталеплавильний, будівництва установки вдування пиловугільного палива у горно-доменних печах та будівництва кисневого блока в рамках реконструкції відділення компресії повітря у Донецькій області надасть можливість забезпечити зростання виробництва сталі до 700 тис. тонн на рік, економію енергоресурсів (зменшення використання природного газу зі 131 куб. метра на тонну до 14 куб. метрів на тонну сталі) та інших ресурсів (коксу – до 130 кг на тонну чавуну), зменшення викидів пилу та шкідливих оксидів в атмосферу в 3,5 раза; поліпшення умов праці працівників.
 
540. Будівництво електросталеплавильного комплексу з виробництва круглої трубної і колісної безперервнолитої заготовки у Дніпропетровській області сприятиме розвитку місцевої економічної інфраструктури; упровадженню енерго- та ресурсозберігаючих технологій; зменшенню викидів у навколишнє середовище та безпосередньо забезпечить створення близько 500 нових робочих місць.
 
541. Проведення реконструкції сталеплавильного виробництва із заміною мартенівського на конверторний спосіб виплавки сталі у Запорізькій області сприятиме зменшенню викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря (на 13,1 тис. тонн на рік); скороченню споживання природного газу (на 330 млн. куб. метрів на рік); розширенню асортименту продукції.
 
542. Розвиток виробництва збагаченої руди та обкотишів у Полтавській області сприятиме зростанню випуску збагаченої руди (до 4,6 млн. тонн на рік) та обкотишів (до 1,6 млн. тонн на рік), підвищенню якості продукції вітчизняної металургії, що надасть можливість зберегти традиційні ринки в Центральній та Східній Європі та сформує необхідні умови для освоєння нових ринків Західної Європи, Туреччини та Південно-Східної Азії.
 
543. 4.1.2. Розвиток машинобудування
 
544. У 2012 році у сфері розвитку машинобудування передбачається реалізувати проекти у 12 регіонах України.
 
545. Спрямованість цих проектів різна: від заміни технологічного обладнання, технічного переоснащення, введення в експлуатацію окремих виробничих потужностей та модернізації виробничих процесів на вже діючих підприємствах до розробки, випробування та серійного виробництва турбореактивного двоконтурного двигуна, важкого багатоцільового джипа, пасажирських залізничних вагонів, вагонів з асинхронним тяговим приводом, модернізованих вагонів метрополітену, трамваїв нового покоління, зернозбиральних комбайнів, повнокомплектних суден, високоякісних автобусів і тролейбусів, швидкісних пасажирських суден на підводних крилах, міні-техніки для особистих селянських господарств, холодильників з регульованим газовим середовищем, запчастин, вузлів, агрегатів для зернозбиральних комбайнів тощо.
 
546. Упровадження двох проектів з виробництва важкого багатоцільового джипа для використання у нафтогазовій, аграрній, лісогосподарській сферах та силових структурах та виробництва трамваїв нового покоління у Львівській області сприятиме розвитку вітчизняного транспортного машинобудування на інноваційній основі.
 
547. Реалізація трьох проектів з розвитку серійного виробництва зернозбиральних комбайнів, сучасних високоякісних автобусів і тролейбусів, повнокомплектних суден (великих та самохідних барж) у Херсонській області надасть можливість відродити вітчизняне виробництво конкурентоспроможної наукоємної продукції машинобудування. Випуск продукції сільгоспмашинобудування збільшиться у 2015 році більше ніж на 2,5 млрд. гривень на рік (а частка вітчизняної продукції на внутрішньому ринку комбайнів зросте до 10 відсотків), суднобудування – на 1,5 – 2,0 млрд. гривень на рік, випуск автобусів і тролейбусів – до 500 млн. гривень (виробництво їх буде доведено до 1500 одиниць на рік), що забезпечить створення на головному та суміжних підприємствах понад 20 тис. робочих місць.
 
548. Здійснення заміни технологічного обладнання з виробництва сільськогосподарської техніки та технічного переоснащення допоміжних виробництв у Кіровоградській області сприятиме освоєнню випуску нової продукції, забезпечить створення 279 нових робочих місць.
 
549. Реалізація двох проектів із введення в експлуатацію зварювального комплексу для випуску автомобілів «Богдан» та встановлення обладнання з числовим програмним управлінням у Черкаській області забезпечить створення нових робочих місць та зростання виробництва легкових автомобілів і сільськогосподарської техніки.
 
550. Організація виробництва швидкісних пасажирських суден на підводних крилах в Автономній Республіці Крим забезпечить приріст обсягу промислового виробництва на 10 відсотків та забезпечить збільшення бюджетних відрахувань на 8 відсотків.
 
551. ЗАТ «Єврокар» у Закарпатській області, на розвиток якого передбачається спрямувати приватні інвестиції на суму 590,7 млн. гривень, збільшить потужність виробництва легкових автомобілів до 45 тисяч одиниць на рік та чисельність працівників до 6,5 тис. осіб.
 
552. Налагодження повномасштабного виробництва тролейбусів на базі ВАТ «Чернігівський автозавод» у Чернігівській області, на розвиток якого будуть спрямовані кошти інвесторів у сумі 10 млн. гривень, сприятиме оновленню рухомого складу електротранспорту за рахунок продукції вітчизняного виробництва.
 
553. Реалізація у Житомирській області трьох проектів з модернізації виробничих процесів, виготовлення міні-техніки для особистих селянських господарств та розвитку виробництва запчастин, вузлів, агрегатів до зернозбиральних комбайнів загальною вартістю 3,1 млн. гривень (з них 900 тис. гривень планується виділити за рахунок місцевого бюджету) сприятиме забезпеченню особистих селянських господарств ручними буряковими сівалками (обсяг виробництва 5 тис. штук на рік) та надання належної технічної підтримки парку зернозбиральних комбайнів сільгосппідприємств.
 
554. У Полтавській області виконання планів щодо введення в дію другої черги комплексу виробничих потужностей з будівництва пасажирських залізничних вагонів та технічного переоснащення виробництва автомобілів КрАЗ, які знов почали користуватися попитом, забезпечить нарощування випуску транспортних засобів та збереження 1500 робочих місць.
 
555. Створення потужностей з виробництва холодильників з регульованим газовим середовищем у Вінницькій області вартістю 136,1 млн. гривень надасть можливість збільшити виробництво вітчизняних холодильників та створити 50 нових робочих місць.
 
556. Реалізація у м. Києві двох проектів з розробки, виготовлення та випробування вітчизняних вагонів з асинхронним тяговим приводом, а також із проведення комплексної модернізації вагонів метрополітену, загальною вартістю 521 млн. гривень, сприятиме створенню конкурентоспроможного вітчизняного виробництва вагонів, зменшенню споживання електроенергії на 35 відсотків та продовженню терміну експлуатації вагонів на 15 — 31 рік.
 
557. 4.1.3. Розвиток високотехнологічного виробництва у хімічній та нафтохімічній промисловості
 
558. Для розвитку високотехнологічного виробництва у хімічній та нафтохімічній промисловості передбачено реалізацію 10 проектів в Івано–Франківській, Чернігівській, Сумській, Рівненській, Херсонській та Харківській областях, а саме:
 
559. реконструкцію установки гідроочищення та гідродепарафінізації дизельного палива (ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»);
 
560. будівництво установки ізомеризації легких бензинових фракцій (ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»);
 
561. упровадження установки полімеризації потужністю 160 тонн на добу (ВАТ «Чернігівське» Хімволокно»);
 
562. будівництво цеху з виготовлення високоякісних пластмасових виробів на базі товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-Бокс Україна» (ТОВ «Пласт-Бокс Україна», акціонерне товариство «РLАSТ-ВОХ» (Польща);
 
563. реконструкцію сірчанокислотного цеху № 4 із застосуванням енергозберігаючих технологій на базі ВАТ «Сумихімпром»;
 
564. введення в дію на базі ВАТ «Рівнеазот» двох агрегатів азотної кислоти, уніфікованої комплектуючої лінії та складу азотної кислоти; установку утилізації пари агрегатів аміаку та азотної кислоти (ВАТ «Рівнеазот»);
 
565. здійснення заходів з реконструкції та модернізації Приватне АТ «Херсонський нафтопереробний завод» (Приватне АТ «Херсонський нафтопереробний завод»);
 
566. реалізацію проектів із стабілізації та нарощування обсягів видобутку вуглеводнів газопромисловим управлінням «Шебелинкагазвидобування», Харківська область.
 
567. Зазначені проекти фінансуються з небюджетних джерел із загальним обсягом інвестицій понад 9 млрд. гривень (виключно за рахунок приватних джерел фінансування).
 
568. За результатами реалізації проектів буде вироблятися літнє і зимове дизельне паливо якості Євро-4, Євро-5 та високооктановий компонент бензину, знижено вміст бензолу; упроваджено установку полімеризації потужністю 160 тонн на добу, яка надасть можливість збільшити обсяг випуску грануляту поліаміду-6, зменшити питомі норми витрат основної сировини - капролактаму, збільшити випуск нових видів продукції, обсягів виробництва пластмаси на 50 відсотків, сірчаної кислоти на 40 тис. тонн, скоротити енерговитрати; збільшити обсяг виробництва азотної кислоти та вапняно-аміачної селітри на 20 відсотків; буде зменшено собівартість продукції; обсяг переробки сирої нафти досягне рівня 4,5 млн. тонн на рік, буде збільшено видобуток природного газу до 300 млн. м-3 на рік. Започатковується виробництво високооктанових бензинів; буде знижено виробництво паливного мазуту з високим вмістом сірки, поліпшиться екологічна характеристика виробництва. Відновлена виробнича діяльність забезпечить робочими місцями близько 1500 осіб.
 
569. 4.1.4. Розвиток, модернізація та розширення виробництва на підприємствах легкої промисловості
 
570. У цьому напрямі на території Івано-Франківської, Житомирської та Херсонської областей заплановано реалізувати 6 проектів:
 
571. упровадження нових технологій обробки хутра на базі ВАТ «Хутрофірма «Тисмениця»;
 
572. модернізація та розширення виробництва панчішно-шкарпеткових виробів дитячого асортименту в ЗАТ «Україна";
 
573. упровадження технологічної лінії на базі ВАТ «Бердичівська фабрика одягу» та освоєння нових видів продукції;
 
574. введення в експлуатацію цеху з виробництва нових виробів на державному підприємстві «Євроголд Індестріз ЛТД»;
 
575. відновлення стабільної роботи ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» на основі розроблених інвестиційно-інноваційних проектів технопарку «Текстиль».
 
576. Усі проекти фінансуються з небюджетних джерел з обсягом понад 30,6 млн. гривень і спрямовані на забезпечення потреб розвитку виробництва на підприємствах легкої промисловості.
 
577. За результатами виконання проектів будуть завантажені вільні виробничі площі, створено 3-4 тисячі додаткових робочих місць, збільшено виробництво продукції та розширено її асортимент; зменшено на 30 відсотків витрати на енергоносії; підвищено продуктивність праці та якість продукції. Будуть створені умови для широкого впровадження ресурсозберігаючих технологій, забезпечення власною сировиною, зокрема на базі ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат».
 
578. 4.1.5. Розвиток виробництва будівельних матеріалів
 
579. У цьому напрямі передбачено реалізацію інвестиційних проектів на території Сумської, Рівненської, Херсонської та Черкаської областей, які спрямовані на забезпечення потреб будівництва цих та сусідніх областей, а також експорту (до Російської Федерації), зокрема у цементі (виконавці — ТОВ «Путивльбудінвест» і ТОВ «Цементбудінвест» – найбільший інвестиційний проект цього напряму вартістю понад 1,9 млрд. гривень), технічному кремнію (ЗАТ «Видобувна компанія «Технолайн» на базі Мацківського родовища Глухівського району Сумської області), теплоізоляційних матеріалах (на основі скловолокна —ТОВ «Компанія «Теплокерамтехнологія»), газобетонних блоках (будівництво нового заводу), гофрокартонних упаковках (ЗАТ «Дунапак») та склопакетах (ТОВ «Оріон – Гласс»).
 
580. Зазначені інвестиційні проекти передбачають упровадження нових маловідходних, ресурсозберігаючих технологічних процесів, забезпечать створення нових робочих місць (не менше 1230) та збільшення надходжень до бюджету.
 
581. 4.1.6. Модернізація потужностей підприємств з переробки сільськогосподарської продукції та виробництва харчових продуктів
 
582. Для нарощування та модернізації потужностей агропереробних підприємств заплановано здійснити комплекс заходів, спрямованих на:
 
583. відновлення роботи непрацюючих підприємств, зокрема цукрових заводів (одного заводу в Тернопільській області та трьох заводів у Одеській області);
 
584. завершення технічного переоснащення лінії очищення олії на базі ЗАТ «Пологівський олійноекстракційний завод» у Запорізькій області із забезпеченням безперервного режиму роботи;
 
585. упровадження новітніх енергозберігаючих технологій (лінії переробки томатів на фермерському господарстві «Інтегровані агросистеми», Херсонська область);
 
586. модернізацію і розширення виробництва (завод з розливу мінеральної води і безалкогольних напоїв на базі ТОВ «Росина" Кіровоградська область);
 
587. будівництво нових підприємств та виробничих комплексів (будівництво олієпресового заводу, виконавець — приватна комерційна фірма «Каскад»; нового виробничого комплексу на базі ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» – найбільшого об’єкта цього напряму – вартістю 800 млн. гривень, що забезпечить створення 2,5 тис. нових робочих місць).
 
588. 4.1.7. Створення виробництв з виготовлення медичної техніки та готових лікарських засобів
 
589. У сфері виробництва медичної техніки та готових лікарських засобів заплановано реалізувати 7 проектів у Донецькій, Одеській, Сумській, Черкаській, Чернігівській областях та в м. Києві.
 
590. Зміст інноваційних проектів, їх розподіл за регіонами та економічні вигоди від їх упровадження такі:
 
591. Донецька область:
 
592. «Будівництво нового фармацевтичного комплексу з виробництва готових лікарських засобів згідно з вимогами GМР». Введення в експлуатацію такого комплексу розширить асортимент лікарських засобів вітчизняного виробництва;
 
593. Одеська область:
 
594. «Введення в дію дільниці з виробництва готових лікарських засобів ВАТ «ІнтерХім» потужністю 500 млн. таблеток на рік». Реалізація цього проекту забезпечить залучення інвестицій на суму 10 млн. доларів США та створення 100 робочих місць;
 
595. Сумська область:
 
596. запровадження на базі ТОВ «Кусум Фарм» виробництва лікарських засобів для лікування онкозахворювань, що забезпечить створення 150 нових робочих місць;
 
597. будівництво фармацевтичного підприємства «Фармак» у м. Шостці, що забезпечить створення 76 робочих місць;
 
598. Черкаська область:
 
599. «Введення в експлуатацію цеху з виробництва лікарських засобів» на Приватному АТ «Технолог» у м. Умані, що сприятиме розширенню номенклатури лікарських препаратів на підприємстві;
 
600. Чернігівська область:
 
601. «Створення виробництва з виготовлення медичної техніки (кардіодефібриляторів та комплексу аероінсоляційного для лікування опікових хворих)». Заплановано введення в експлуатацію інженерно-лабораторного комплексу з виробництва кардіодефібриляторів-моніторів в обсязі 1000 штук, комплексу аероінсоляційного – до 100 штук на рік;
 
602. м. Київ:
 
603. «Упровадження у виробництво інноваційних енергозберігаючих технологій з випуску життєво необхідних імпортозамінювальних ліків», що дасть можливість збільшити обсяги виробництва протягом 4 років на 385 млн. гривень на ЗАТ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».
 
604. 4.1.8. Упровадження енергоефективної техніки, технологій та матеріалів
 
605. Робота спрямовуватиметься на підвищення енергоефективності економіки, більш широке використання потенціалу відновлювальних джерел енергії, поліпшення екологічного стану регіонів.
 
606. У 2012 році заплановано реалізувати такі проекти:
 
607. Донецька область:
 
608. організація виробництва вітроенергетичних установок у м. Краматорську, що забезпечить створення 525 робочих місць;
 
609. організація виробництва вітряної електроенергії шляхом будівництва 43 вітроенергетичних установок типу «Fuhrlаndеr» потужністю 2,5 МВт кожна в Новоазовському районі Донецької області, що забезпечить збільшення потужності виробництва електроенергії на 336 тис. МВт на рік та створення 30 робочих місць;
 
610. будівництво вітрового парку «ДТЕК Мангуш» (Донецька область, Першотравневий район, узбережжя Азовського моря). Проектна потужність обсягу виробництва електроенергії становитиме 1958,6 кВт.год на рік та забезпечить створення 175 робочих місць;
 
611. Запорізька область:
 
612. будівництво вітрового парку «ДПЕК Приазовський» Ботієвської вітрової елетростанції на узбережжі Азовського моря (Приазовський район) – введення в експлуатацію першої черги Ботієвської вітрової елетростанції загальною потужністю 12,5 МВт;
 
613. Луганська область:
 
614. організація виробництва енергетичних установок з отриманням енергоносіїв з відходів та відновлювальних джерел, що забезпечить розв’язання глобальної проблеми утилізації промислових і побутових відходів;
 
615. програма енергозбереження в теплоенергетиці «БІОТЕРМО» – створення 350 робочих місць; економія на опаленні бюджетних організацій 23 719 тис. гривень щороку;
 
616. спорудження системи видобутку, транспортування та промислової утилізації шахтного газу (метану) шляхом виробництва електроенергії – використання альтернативних джерел енергії для опалення та виробництва електроенергії;
 
617. Львівська область:
 
618. упровадження технології отримання з вугілля синтез-газу та використання його для спалювання у скловарних печах ВАТ «Іскра» – економія природного газу на підприємстві на 20 відсотків;
 
619. Харківська область:
 
620. наукова розробка і виробництво екологічно чистих і енергозберігаючих освітлювальних приладів (м. Харків) – створення нових робочих місць та збільшення платежів до бюджету;
 
621. м. Севастополь:
 
622. упровадження енергозберігаючих технологій із заміною насосного обладнання на менш енергоємне на комунальному підприємстві «Севміськводоканал», що забезпечить зменшення обсягу споживання електроенергії на 15 відсотків.
 
623. ПРІОРИТЕТ 4.2. Підвищення конкурентоспроможності аграрного комплексу
 
624. 4.2.1. Створення оптових ринків сільськогосподарської продукції
 
625. Заплановані проекти орієнтовані на підвищення конкурентоспроможності та ефективності аграрного комплексу, поліпшення продовольчого забезпечення за рахунок власного виробництва продукції сільського господарства та харчової промисловості, покращення умов її зберігання.
 
626. Передбачається формування регіональної і міжрегіональної розгалуженої системи оптових ринків сільськогосподарської продукції. У 2012 році заплановано реалізувати ряд таких проектів у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Чернігівській, Сумській, Одеській, Рівненській, Херсонській та Київській областях. Реалізацію проектів здійснюватимуть відповідні облдержадміністрації та зацікавлені суб’єкти господарювання.
 
627. При цьому буде забезпечено впровадження системи продуктової логістики, створення умов для мінімізації посередницьких схем у торгівлі, формування прозорих каналів збуту сільськогосподарської продукції від виробника до кінцевого споживача.
 
628. Створення оптових ринків сприятиме формуванню та вдосконаленню конкурентного середовища реалізації сільськогосподарської продукції, зростанню обсягів виробництва, що дасть змогу досягти балансу попиту і пропозиції, а також зниження цін на сільськогосподарську продукцію. У цілому це підвищить ефективність сільськогосподарського виробництва і буде сприяти своєчасному забезпеченню більш дешевими та якісними продуктами харчування населення України.
 
629. 4.2.2. Будівництво сучасних тваринних комплексів
 
630. Упровадження проектів за програмою розвитку регіонів надасть можливість збільшити поголів’я та продуктивність худоби і птиці та, як наслідок, – нарощування виробництва м’яса, молока, яєць та іншої продукції тваринництва. Це дасть змогу поповнити та поліпшити племінне поголів’я, створити й вдосконалити вертикально-інтегровані структури виробництва, переробки і реалізації продукції тваринництва, створити додаткові робочі місця. Зокрема, з цією метою передбачається більш широке залучення населення до відтворення тваринництва, що потребує вдосконалення механізмів відповідного стимулювання.
 
631. Заплановано введення в дію 9 сучасних молочних комплексів (у Івано-Франківській, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Сумській, Черкаській, Чернігівській областях); упровадження 15 пілотних проектів з вирощування великої рогатої худоби м’ясного напряму на базі фермерських господарств (в Одеській, Харківській, Житомирській областях).
 
632. 4.2.3. Розвиток рослинництва
 
633. У цій сфері головним завданням на 2012 рік буде здійснення комплексу заходів з упровадження новітніх технологій у галузі сільського господарства і проектів комплексного розвитку агропромислового комплексу в Харківській, Тернопільській, Херсонській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Заплановано реалізацію таких проектів:
 
634. реконструкція тепличного комплексу на базі ЗАТ «Тепличний», площа – 6 га (Харківська область);
 
635. реалізація на території Ізюмського району Харківської області проекту «Село майбутнього»;
 
636. збільшення обсягів виробництва плодів і ягід за рахунок розширення площ багаторічних плодових насаджень у господарствах Тернопільської області;
 
637. підвищення продуктивності ріллі за рахунок оптимізації структури посівних площ, застосування новітніх технологій обробки ґрунтів та вирощування сільськогосподарських культур у Херсонській області;
 
638. поліпшення сортового складу сільськогосподарських культур шляхом придбання насіння високих репродукцій у Херсонській області;
 
639. упровадження у виробництво нових високотехнологічних сортів промислового типу томатів з використанням органічної технології вирощування (спільне сільськогосподарське товариство ТОВ НВФ «Насіння-сервіс» Нововоронцовського району Херсонської області;
 
640. посадка і догляд за молодими насадженнями виноградників, використання крапельного зрошення в Автономній Республіці Крим;
 
641. проведення робіт із закладання виноградників і нагляду за ними з одночасним упровадженням крапельного зрошення під м. Севастополем.
 
642. За результатами реалізації проектів:
 
643. буде забезпечено оптимальне співвідношення сільськогосподарських культур у сівозмінах, що сприятиме підвищенню продуктивності розораних земель на 40 відсотків, яке у свою чергу, забезпечить відтворення родючості ґрунтів;
 
644. поліпшиться репродукція складу насіннєвого матеріалу, що сприятиме підвищенню врожайності на 10 – 15 відсотків;
 
645. збільшаться обсяги виробництва овочевої продукції на 30 відсотків, у тому числі томатів (на 20 тис. тонн на рік та одержання їх насіння до 4 тонн);
 
646. зросте площа садів та ягідників у всіх категоріях господарств до 11,4 тис. гектарів та обсяги виробництва до 70,2 тис. тонн фруктів на рік;
 
647. збільшення площі посадки виноградників на 1100 гектарах та оновлення існуючих – на 313 гектарах.
 
648. 4.2.4. Оновлення машинно-тракторного парку сільськогосподарських підприємств
 
649. Основним завданням 2012 року є переоснащення агропромислового комплексу шляхом зменшення фінансового навантаження на підприємства агропромислового комплексу для впровадження новітніх технологій виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції.
 
650. Так, у Київській області у 2012 році в рамках виконання регіональної програми «Зерно Київщини 2011 — 2015 роки» передбачається реалізувати проект щодо придбання нової сільськогосподарської техніки. За результатами виконання проекту буде оновлено технічну базу сільгоспвиробників області на 200 одиниць техніки (трактори, зернозбиральні комбайни, сівалки, борони, культиватори, ґрунтообробні агрегати тощо).
 
651. 4.2.5. Удосконалення інфраструктури зернового ринку, реконструкція діючих та будівництво нових зерноскладів, елеваторів
 
652. У 5 областях (Вінницька, Херсонська, Київська, Одеська та Кіровоградська) передбачається реалізація 6 проектів, основними з яких (5 проектів) є нове будівництво зерноскладів, зерносховищ та елеваторів.
 
653. Зазначені проекти передбачають:
 
654. введення в експлуатацію зерноскладів та елеваторів різної потужності (від 50 тис. тонн в Одеській області до 200 тис. тонн у Вінницькій області);
 
655. будівництво сучасного зерноскладу в с. Городківці у Вінницькій області (концерн «Укрпромінвест», створення 840 нових робочих місць);
 
656. збільшення потужностей з переробки сільськогосподарської продукції власного виробництва та будівництво зерносховищ (Кіровоградська область);
 
657. збільшення обсягу перевантаження зерна – будівництво зернового термінала на базі державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт», Херсонська область.
 
658. ПРІОРИТЕТ 4.3. Розвиток інфраструктури
 
659. 4.3.1. Будівництво та розвиток метрополітенів
 
660. У 2012 році заплановано реалізувати комплекс проектів щодо будівництва та розвитку метрополітенів. Шість визначених проектів включатимуть не тільки будівництво окремих ділянок метрополітенів, а й придбання нерухомого складу (вагонів) для них.
 
661. Виконання таких програм планується здійснити в мм. Києві та Дніпропетровську.
 
662. Основні результати від упровадження проектів:
 
663. завершення будівництва станції «Виставковий центр» (м. Київ);
 
664. покращення транспортного сполучення, у тому числі між правобережною та лівобе режною частинами м. Києва;
 
665. придбання нових вагонів (20 одиниць);
 
666. створення робочих місць та вирішення соціальних питань населення.
 
667. 4.3.2. Розвиток автодорожньої, авіаційної та морської інфраструктури
 
668. Пріоритетними проектами щодо розвитку об’єктів транспортної інфраструктури у 2012 році в регіонах визначено проекти, які насамперед спрямовані на технічне переоснащення та модернізацію об'єктів інфраструктури залізниць, аеропортів та морських портів, розвиток мережі автомобільних доріг загального користування, вжиття заходів щодо підвищення використання рівня транзитного потенціалу держави.
 
669. Автономна Республіка Крим:
 
670. реконструкція будівлі морського вокзалу під готельно-офісний комплекс зі створенням яхтової марини на території Євпаторійського морського порту, що дасть змогу збільшити кількість яхт, які прибувають;
 
671. Запорізька область:
 
672. будівництво автотранспортної магістралі через р. Дніпро у м. Запоріжжі для забезпечення введення в експлуатацію 9,1 км полотна автомагістралі через р. Дніпро в нормативні строки (2012 рік);
 
673. Миколаївська область:
 
674. будівництво мостового переходу через р. Південний Буг для розв’язання проблеми розвантаження «вузького» місця автомагістралі України М-14, яка належить до міжнародних автомобільних доріг (Одеса — Мелітополь — Новоазовськ (на Таганрог) і входить до міжнародних транспортних коридорів Євразійського та Чорноморсько-Євразійського сполучення;
 
675. Дніпропетровська область:
 
676. будівництво автомобільної дороги на ділянці від вул. Кайдацький шлях до автомобільної дороги Київ – Луганськ – Ізварине, зокрема з’їздів з Кайдацького мосту;
 
677. Полтавська область:
 
678. будівництво мостового переходу через р. Дніпро в м. Кременчуці Полтавської області;
 
679. Тернопільська область:
 
680. розбудова і модернізація аеропорту «Тернопіль»;
 
681. м. Київ:
 
682. будівництво Міжнародного термінала аеропорту «Київ» (Жуляни) та реконструкція пасажирського термінала з привокзальною площею та паркінгом на 200 автомобілів;
 
683. м. Севастополь:
 
684. виконання Програми розвитку Севастопольського морського торговельного порту, яка дасть змогу підвищити рівень рентабельності порту на 6 відсотків;
 
685. будівництво та реконструкція катерних причалів для збільшення пасажирообороту морського транспорту на 6,3 млн. пасажирів;
 
686. будівництво та реконструкція будівель і споруд морського вокзалу, який примикає до площі Нахімова в м. Севастополі;
 
687. реконструкція та модернізація гідротехнічних споруд державного підприємства «Севастопольський морський рибний порт» для збільшення кількості заходів у порт круїзних суден і судів типу «річка-море» до 670 одиниць.
 
688. 4.3.3. Розвиток прикордонної інфраструктури
 
689. Пріоритетними напрямами розвитку прикордонної інфраструктури визначено:
 
690. будівництво пункту пропуску «Дзвінкове», що дасть змогу завершити будівництво пункту пропуску для автомобільного сполучення через державний кордон з Угорською Республікою та його облаштування;
 
691. будівництво пунктів пропуску «Косино» та «Дякове» з метою завершення їх будівництва та облаштування сучасною інфраструктурою, що дозволить збільшити їх пропускну спроможність;
 
692. реконструкція існуючих та будівництво нових об’єктів митної інфраструктури пункту пропуску «Ужгород», що надасть можливіть збільшити потік через митний пост "Ужгород" за добу до 5 тис. легкових автомобілів, 80 автобусів та 10 тис. громадян;
 
693. реконструкція пункту пропуску «Лужанка» з метою завершення його реконструкції та технічної модернізації, що надасть можливість згідно з європейськими стандартами та нормами обслуговувати потік туристів до України з Австрії, Чехії, Німеччини, Франції, Італії та інших держав;
 
694. реконструкція пункту пропуску «Вилок» з метою його технічної модернізації, що дасть змогу згідно з європейськими стандартами та нормами обслуговувати потік туристів до України з Австрії, Чехії, Німеччини, Франції, Італії та інших держав;
 
695. організація дорожнього руху, розмежування смуг руху транспортних засобів та встановлення технічних засобів митного контролю у пункті пропуску «Чоп» (Тиса). Буде визначено за погодженням з Угорською Республікою окремі смуги руху та технології для переміщення учасників та вболівальників чемпіонату Європи 2012 року з футболу;
 
696. будівництво та облаштування місцевих пунктів пропуску «Гута» та «Хрипськ» з метою забезпечення розвитку мережі місцевих пунктів пропуску, оптимізації їх кількості та вдосконалення механізму функціонування, створення біля них зон обслуговування відповідно до європейських стандартів.
 
697. 4.3.4. Інтеграція регіональних підприємств у кластери, створення технологічних та індустріальних парків
 
698. Вісім запланованих проектів, що реалізовуватимуться в 4 областях України (Луганській, Харківській, Сумській, Закарпатській) та в Автономній Республіці Крим, передбачають створення техно-, індустріальних та логістичних парків у сфері транспорту та зв’язку, машинобудування та переробки сільгосппродукції, біотехнологій тощо.
 
699. У результаті реалізації проектів будуть створені робочі місця, сучасні транспортні логістичні структури, підвищено рівень безпеки польотів та збільшаться у 4,5 раза обсяги пасажирських та в 10 разів вантажних перевезень лише у сфері авіаперевезень. Зростуть надходження до бюджетів усіх рівнів та державних соціальних фондів (зростання лише за двома проектами в Сумській та Закарпатській областях оцінюється на рівні понад 770 тис. гривень). Реалізація проектів також прискорить розвиток регіонального співробітництва, у тому числі міждержавного рівня, за рахунок диверсифікації виробництва, обслуговування виробничих процесів стосовно фінансових, технологічних, технічних потоків і надання безпосередньо логістичних послуг.
 
700. Автономна Республіка Крим:
 
701. три проекти створення індустріальних (промислових) парків. У рамках першого – «Створення Щолкінського індустріального парку» – передбачається складання проекту відведення території, розроблення проектно-кошторисної документації на будівництво зовнішніх інженерних мереж і комунікацій, а також виконання робіт з будівництва інженерних мереж та комунікацій. У рамках другого та третього проектів – «Створення індустріального (промислового) парку «Новий Крим» та «Створення Бахчисарайського районного промислового парку» – відповідно у мм. Джанкої та Бахчисараї здійснюватиметься підготовка проектно-вишукувальних робіт та будівництво інфраструктури парку;
 
702. Закарпатська область:
 
703. проект «Будівництво інженерних мереж і виробничих потужностей у формі індустріального парку на території спеціальної економічної зони «Закарпаття» (виконавець проекту – ТОВ «Сезпарксервіс»);
 
704. проект «Створення індустріального парку з елементами логістики «Берег – Карпати» передбачає будівництво інженерних мереж та виробничих потужностей у формі української частини дзеркальних транскордонних індустріальних парків з елементами логістики на українсько-угорському кордоні поблизу с. Дийда Берегівського району. Проект прискорить розвиток регіонального співробітництва міждержавного рівня за рахунок диверсифікації виробничих процесів, які спостерігатимуться на території транскордонного логістичного центру з елементами індустріального парку (з одного боку, охоплюватиме обслуговування виробничих процесів стосовно фінансових, технологічних, технічних потоків, з іншого боку, – надання безпосередньо логістичних послуг);
 
705. Луганська область:
 
706. проект «Створення інтермодального логістичного парку «Луганський» передбачає будівництво в м. Луганську сучасної транспортної інфраструктури, завданням якої буде прийом транзитних вантажів, що проходять на сьогодні через райони Луганської області в системі логістичних зв’язків «Схід–Захід–Схід», з використанням залізничного й автомобільного транспорту. Це створить умови для облаштування в м. Луганську, Станично-Луганському районі, на залізничних станціях Кондрашівська та Вільхова лише на першому етапі діяльності до 1500 робочих місць;
 
707. Сумська область:
 
708. продовження реалізації проекту «Утворення міжнародного центру авіаперевезень та логістики на базі обласного комунального підприємства «Аеропорт Суми». У результаті очікується збільшення в 4,5 раза обсягів пасажирських та в 10 разів обсягів вантажних перевезень, підвищення рівня безпеки польотів, створення комфортних умов для пасажирів, задоволення потреби споживачів у авіаційних перевезеннях;
 
709. проект із створення індустріального парку «Свема», що забезпечить формування місцевої економічної інфраструктури; залучення інвестиційних ресурсів, упровадження енергозберігаючих технологій, збільшення випуску конкурентоспроможних товарів, формування ефективної системи кооперації;
 
710. Харківська область:
 
711. проект «Створення Українсько-Російського технопарку «Слобожанщина». Очікується, що технопарк стане дієвою системою трансферу науково-технічних розробок у бізнес;
 
712. проект «Створення ІТ-парку «Інтелектроніка» передбачає появу в області Дата-центру високого рівня відмовостійкості з високошвидкісним підключенням до магістральних каналів зв’язку;
 
713. проект «Створення наукового парку «ФЕД» передбачає створення цеху виготовлення наноструктурованих матеріалів для машинобудування.
 
714. ПРІОРИТЕТ 4.4. Створення сприятливого і комфортного життєвого простору
 
715. 4.4.1. Упровадження новітніх технологій утилізації та видалення твердих побутових відходів
 
716. У рамках пріоритету передбачається впровадження новітніх технологій утилізації та видалення твердих побутових відходів у 8 областях (Івано-Франківській, Сумській, Миколаївській, Луганській, Львівській, Кіровоградській, Донецькій, Харківській) та м. Києві, де будуть побудовані сортувально-переробні заводи і комплекси, створено та рекультивовано полігони твердих побутових відходів.
 
717. У результаті реалізації проектів буде вдосконалено систему збирання твердих побутових відходів, вирішено проблеми їх транспортування, сортування і переробки (у тому числі переробки відпрацьованої побутової техніки та великогабаритних відходів) з повною мінімізацією основних технологічних операцій. Це суттєво покращить екологічну ситуацію в зазначених регіонах через зняття навантаження на полігони твердих побутових відходів, а також хімічне убезпечення завдяки запровадженню технологічних рішень, які дадуть змогу не тільки зменшити початковий обсяг відходів, а й зберегти відходи інертними до зовнішнього впливу. Будівництво системи збирання та утилізації звалищного газу шляхом виробництва електроенергії забезпечить використання альтернативних джерел енергії для виробництва електроенергії. Крім того, стане можливим використання частини побутових відходів як вторинної сировини. Також буде створено нові робочі місця.
 
718. Івано-Франківська область:
 
719. проект «Будівництво заводу із сортування твердих побутових відходів». Потужність побудованого підприємства, яке займатиметься вилученням і переробкою ресурсно-цінних речовин з побутових відходів, становитиме 50 тис. тонн на рік. У результаті зменшиться навантаження на полігон твердих побутових відходів, а частина побутових відходів може бути використана як вторинна сировина;
 
720. Кіровоградська область:
 
721. проект «Будівництво заводу з утилізації твердих побутових відходів» передбачає створення нового підприємства потужністю 120 тис. тонн, що займатиметься сортуванням, утилізацією та знешкодженням твердих побутових відходів з використанням екологічно безпечних піролізних технологій, забезпечить вирішення проблем із твердими побутовими відходами в регіоні та створення майже 100 нових робочих місць (виконавець проекту – ТОВ «Конлєр»);
 
722. Луганська область:
 
723. проект «Рекультивація полігона ТПВ та будівництво системи збирання й утилізації звалищного газу шляхом виробництва електроенергії», який забезпечить використання альтернативних джерел енергії для виробництва електроенергії (виконавець проекту –ТОВ «Надра Луганщини»);
 
724. Львівська область:
 
725. проект «Будівництво полігона твердих побутових відходів». Новий полігон у м. Новояворівську забезпечить вирішення проблеми збирання, транспортування, сортування та переробки побутових відходів з повною мінімізацією основних технологічних операцій у місті і прилеглих населених пунктах та запобігання забрудненню навколишнього природного середовища (виконавець проекту – Новояворівська міська рада);
 
726. Миколаївська область:
 
727. проект «Будівництво полігону ТПВ» передбачає будівництво в м. Первомайську нового полігону твердих побутових відходів потужністю 400 куб. метрів. Його запуск дозволить удосконалити систему збирання твердих побутових відходів та забезпечить можливість їх захоронення, що зменшить навантаження на навколишнє природне середовище. Проект фінансуватиметься за рахунок коштів державного (3000 тис. гривень) та місцевого (2000 тис. гривень) бюджетів (виконавці проекту – виконавчий комітет Первомайської міської ради та Миколаївська облдержадміністрація);
 
728. проект «Створення комплексу повної переробки твердих побутових відходів з отриманням альтернативних видів палива» передбачає вдосконалення системи роздільного збирання, утилізації та переробки твердих побутових відходів у м. Южноукраїнську, що також зменшить навантаження на навколишнє природне середовище (виконавці проекту – виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради та Миколаївська облдержадміністрація);
 
729. Сумська область:
 
730. проект «Будівництво сміттєпереробного заводу» передбачає будівництво заводу в м. Сумах. За результатом його реалізації вирішиться проблема забруднення навколишнього природного середовища, буде створено нові робочі місця та нову індустрію переробки відходів (виконавці проекту – ТОВ «Грінко-Суми» та Сумська міська рада.);
 
731. Донецька область:
 
732. проект «Рекультивація існуючого полігона твердих побутових відходів, м.Краматорськ» передбачає рекультивацію існуючого звалища загальною площею 14,5 га та, як наслідок, – поліпшення екологічного стану довкілля;
 
733. Харківська область:
 
734. проект «Будівництво другої черги Дергачівського полігона по захороненню твердих побутових відходів», що дасть змогу впровадити технології з видобування 155,4 кг уп/гкал біогазу;
 
735. м. Київ:
 
736. проект «Будівництво сортувально-переробного комплексу» передбачає будівництво комплексу потужністю 500 тис. тонн на рік з полігоном потужністю 10 млн. тонн та цехами з утилізації вторинних ресурсів, у тому числі з перероблення відпрацьованої побутової техніки та великогабаритних відходів, на полігоні № 5 ВАТ «Київспецтранс»;
 
737. проект «Будівництво сортувально-переробного комплексу» спрямований на будівництво комплексу потужністю 200 тис. тонн на рік з полігоном потужністю 2 млн. тонн та цехами з утилізації вторинних ресурсів, у тому числі з перероблення відпрацьованої побутової техніки та великогабаритних відходів.
 
738. За підсумком реалізації двох проектів відбуватиметься вилучення корисних складових та повернення їх у товарний обіг; ущільнення та вивезення у вигляді брикетів на спеціально підготовлені полігони залишків, які залишились після сортування. Метод переробки побутових відходів з виділенням утильних фракцій та глибоким пресуванням залишкової частини дасть змогу зменшити початковий обсягів відходів у 5-6 разів і не потребуватиме особливих умов складування, оскільки зберігає відходи інертними до зовнішнього впливу.
 
739. 4.4.2. Покращення екологічного стану територій
 
740. Заплановано чотири проекти в чотирьох областях (рекультивація та озеленення земель, безпечне зберігання ядохімікатів сільськогосподарського використання, утилізація небезпечних відходів виробництва)
 
741. Очікуваним результатом є поліпшення екологічної ситуації, зменшення негативних впливів виробничих відходів і непридатних сільськогосподарських пестицидів, отрутохімікатів, засобів захисту рослин на здоров’я населення в Житомирській області, зменшення небезпечних викидів відходів в атмосферу в Луганській та Миколаївській областях, знешкодження 904,15 тонни хімічних речовин та промислових відходів в Харківській області.
 
742. 4.4.3. Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання земель
 
743. Запланована реалізація 9 проектів у Автономній Республіці Крим, Донецькій та Львівській областях. Результатом проектів є вирішення організаційних питань в земельній сфері, організація планування розподілу земель, запровадження схеми інвентаризації і планування розподілу та використання площ, інженерний протизсувний захист земель, збільшення фонду природно-заповідних земель, влаштування ландшафтних парків, створення водоохоронних зон тощо.
 
744. ПРІОРИТЕТ 4.5. Підвищення доступності і якості соціальних та комунальних послуг
 
745. 4.5.1. Розвиток мережі закладів охорони здоров'я та освіти
 
746. Охорона здоров’я. У рамках пріоритету передбачається реалізувати низку проектів, спрямованих на покращення доступності медичних послуг населенню, профілактику та раннє виявлення захворювань, особливо жителів сільської місцевості, що сприятиме зміцненню стану здоров’я населення.
 
747. Пріоритетним напрямом розвитку системи охорони здоров'я визначено розвиток перинатальних центрів та центрів надання допомоги жінкам з високими ступенями акушерських екстрагенітальних та перинатальних ризиків.
 
748. Упровадження проектів з будівництва (реконструкції) закладів цієї спеціалізації заплановано здійснити в Автономній Республіці Крим, Вінницькій Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Закарпатській, Луганській, Чернігівській, Тернопільській, Івано-Франківській, Кіровоградській, Одеській, Сумській та Полтавській областях, а саме:
 
749. будівництво Кримського республіканського центру екстреної медичної допомоги в м.Сімферополі;
 
750. реконструкція Луганського обласного клінічного онкологічного диспансеру, що буде сприяти поліпшенню умов та якості діагностики й лікування онкологічних хворих;
 
751. реконструкція центральної районної лікарні в смт Козелець (акушерсько-педіатричний корпус на 65 ліжок) та корпусу акушерського відділення Ніжинського міського пологового будинку Чернігівської області;
 
752. будівництво туберкульозної лікарні ОТМО «Фтизіатрія», с. Нижня Апша Тячівського району – закладу для хворих хіміорезистентним туберкульозом;
 
753. будівництво поліклініки в м. Ковелі потужністю1200 відвідувань за зміну , що буде сприяти поліпшенню доступу населення до медичних послуг;
 
754. будівництво сучасного обласного перинатального центру в м. Івано-Франківську;
 
755. добудова незавершеного об’єкта під пологовий будинок та дитячу поліклініку по вул. Семашко, 7А м Конотопі Сумської області;
 
756. будівництво радіологічного корпусу міської лікарні № 19 — міського онкологічного центру по вул. Космічній, м. Дніпропетровськ;
 
757. будівництво хірургічного корпусу лікарні швидкої медичної допомоги в м. Кіровограді ;
 
758. Будівництво обласного протитуберкульозного диспансеру по вул. Шилівській у м. Полтаві (ІІІ черга, 1 та 2 пусковий комплекс).
 
759. Крім того, одним з пріоритетних напрямів щодо покращення доступності медичних послуг населенню є створення амбулаторій загальної практики сімейної медицини, і такі проекти, зокрема, будуть реалізовані в Автономній Республіці Крим (Будівництво амбулаторії сімейної медицини в смт Коктебель, м. Феодосія), Рівненській (реконструкція амбулаторії загальної практики сімейної медицини з пунктом швидкої медичної допомоги і житловими квартирами для працівників бюджетних установ Семидубської сільської ради Дубенського району), Хмельницькій (реконструкція існуючої недобудованої будівлі під медичну амбулаторію загальної практики сімейної медицини з улаштуванням на другому поверсі тимчасового житла для медпрацівників та приміщень сільської ради с. Куча Новоушицького району), Полтавській (реконструкція приміщення по вул. Ветеринарній, 32, під амбулаторію сімейної медицини в м. Полтаві), Харківській (будівництво Кам’яно-Ярузької амбулаторії загальної практики - сімейної медицини Чугуївського району) областях.
 
760. Разом з тим, у 2012 році в Чернігівській та Херсонській областях планується реалізувати проекти, спрямовані на дооснащення закладів охорони здоров'я медичним обладнанням та закупівлю перевізного медичного обладнання для проведення профілактичного огляду сільського населення.
 
761. Освіта. Створення належних умов для всебічного та повноцінного розвитку дітей, забезпечення надання якісних послуг дошкільної та загальної освіти планується здійснити за рахунок реалізації в регіонах проектів, які насамперед спрямовані на технічне переоснащення та модернізацію об'єктів освіти, оптимізацію мережі навчальних закладів.
 
762. У рамках зазначеного пріоритету у 2012 році планується:
 
763. будівництво 72 загальноосвітніх шкіл (у Вінницькій області – 3 одиниці, Волинській – 10, Донецькій – 1, Житомирській, Закарпатській по – 6, Івано-Франківській – 5, Київській – 4, Кіровоградській – 2, Луганській – 2, Львівській -2, Одеській – 4, Полтавській – 2, Рівненській – 8, Харківській – 1, Хмельницькій – 6, Чернівецькій – 1, Чернігівській області – 5, м. Києві – 4) та 17 дошкільних закладів (у Вінницькій – 1, Волинській – 3, Закарпатській – 4, Київській – 3, Кіровоградській – 1, Одеській – 2, Полтавській – 1, Хмельницькій області – 2);
 
764. здійснити реконструкцію 51 загальноосвітньої школи (у Автономній Реєстр.картка №1), Івано-Франківській – 1, Київській – 5, Кіровоградській – 3, Луганській – 1, Львівській – 5, Миколаївській 9, Одеській – 1, Полтавській – 2, Рівненській – 2, Харківській – 2, Хмельницькій – 2, Чернігівській області – 2, м. Києві – 7) та 39 дошкільних закладів (у Вінницькій – 1, Закарпатській – 2, Київській – 1, Кіровоградській – 3 Луганській – 21, Миколаївській – 7, Одеській, Полтавській, Рівненській, Харківській областях – по 1);
 
765. добудувати 13 загальноосвітніх шкіл (у Рівненській області – 2, Івано-Франківській, Київській, Сумській областях – по 1, Вінницькій, Житомирській, Запорізькій, Полтавській, Хмельницькій, Чернігівській областях, Автономній Республіці Крим та м. Києві – по 1) та 2 дошкільні заклади (у Кіровоградській та Житомирській областях – по 1 одиниці);
 
766. придбати шкільні автобуси у Сумській, Дніпропетровській, Тернопільській та Львівській областях;
 
767. облаштувати загальноосвітні навчальні заклади комп’ютерною технікою та сучасними інформаційними технологіями, у тому числі Інтернетом. Зокрема, у Дніпропетровській області передбачається придбати 50 навчально-комп’ютерних комплексів, у Сумській області — підключити до інформаційної мережі Інтернет 39 загальноосвітніх шкіл І — ІІ ступенів (70 відсотків загальноосвітніх шкіл області І — ІІ ступенів) та створити інформаційно-комунікаційну (4G) освітню мережу, що забезпечить загальноосвітні навчальні заклади комп’ютерною технікою на 95 відсотків).
 
768. 4.5.2. Збереження та розвиток мережі закладів культури і мистецтва
 
769. Значна увага у 2012 році буде приділятися будівництву, реконструкції та ремонту об’єктів культури.
 
770. У регіонах у 2012 році заплановано провести роботи на 140 об’єктах культури – у театрах, музеях, бібліотеках, клубах, парках. Зокрема, буде реставровано та відремонтовано такі заклади, як Лівадійський палац-музей в смт Лівадія та концертного залу «Ювілейний» у м. Ялті, Троїцького собору у м. Новомосковську, Кіровоградський. М. Л. Кропивницько, обласний драматичний театр у м. Тернополі, філармонія у м. Харкові, Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр імені О. Кобилянської, підготовлено проектно-кошторисну документацію щодо реконструкції та благоустрою парку «Володимирська гірка» у м. Києві тощо.
 
771. 4.5.3. Реформування системи житлово-комунального господарства та газифікація населених пунктів
 
772. У рамках пріоритету у 2012 році заплановано реалізувати в усіх регіонах комплекс проектів і заходів з розбудови та модернізації об’єктів соціальної і транспортної інфраструктури комунальної власності з метою підвищення інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності територій. Зокрема планується виконання робіт з водозабезпечення, водовідведення, теплопостачання, упровадження енергозберігаючих технологій у житлово-комунальному господарстві, будівництво доріг та інженерних захисних споруд, розвиток міського електротранспорту.
 
773. У 2012 році планується здійснити покращення водопостачання територіальних одиниць, стабільне забезпечення населення якісною питною водою та зменшення втрат при подачі води, будівництво та реконструкцію мереж водопостачання у 9 областях.
 
774. Зокрема, у Вінницькій області планується здійснити реконструкцію водопровідної мережі у смт Стрижавка Вінницького району, будівництво системи водопостачання від Суворівського водозабору в м. Тульчині, реконструкцію водогону по вул. Київській у м. Вінниці. У Дніпропетровській області буде здійснено реконструкцію насосної станції 1-го підйому в м. Марганці, будівництво трубопроводу водопостачання у с-щі Південне та с-щі Залізничників у м. Павлограді та будівництво водогонів у низці сіл області.
 
775. Передбачено здійснення реконструкції пунктів доочистки води в окремих школах Миколаївської області.
 
776. У Полтавській області передбачено здійснити будівництво, реконструкцію та ремонт на 10 об’єктах водопостачання.
 
777. Буде здійснено комплексну модернізацію та реконструкцію каналу Сіверський Донець – Донбас, що забезпечить майже 2 млн. мешканців Донецької області якісною питною водою.
 
778. Здійснення реконструкції очисних споруд з метою підвищення якості очищення стічних вод, поліпшення екологічної ситуації та запобігання забрудненню акваторій Чорного та Азовського морів, а також басейну р. Дніпро повинно стати у 2012 році пріоритетом для 7 регіонів.
 
779. Зокрема, реконструкцію біологічних очисних споруд буде здійснено в мм. Скалаті Підволочиського району та Копичинцях Гусятинського району Тернопільської області. Реконструкцію міських каналізаційних очисних споруд буде здійснено в м. Знам’янці Кіровоградської області. Реконструкцію міської каналізаційної мережі планується здійснити у м. Новій Одесі Миколаївської області. У 2012 році пріоритетним завданням для 7 регіонів буде реконструкція і модернізація котелень та систем теплопостачання з метою забезпечення стабільності перебігу технологічних процесів, зменшення річного споживання газу та електроенергії.
 
780. Реконструкцію котелень, зокрема, буде здійснено в мм. Кременці, Чорткові, Шумську Тернопільської області. Буде реконструйовано систему електроопалення Новоодеської центральної районної лікарні у Миколаївській області.
 
781. Значна увага приділятиметься ремонту вулиць і доріг у населених пунктах трьох областей. Зокрема, капітальний ремонт вулиць і доріг передбачено здійснити в м. Каневі Черкаської області. Ремонт вулично-дорожного покриття передбачено у мм. Алушті, Євпаторії, Керчі, Саках та інших містах, селищах і селах Автономної Республіки Крим. Реконструкцію та капітальний ремонт дорожньої мережі міста передбачається здійснити в м. Харкові.
 
782. Реконструкція трамвайних колій та благоустрій на проспекті Південному продовжиться в м. Кривому Розі, що буде мати своїм наслідком зменшення транспортних заторів, розширення пропускної спроможності автомобільного руху за рахунок площі нового трамвайного полотна, зменшення динамічного навантаження на механічну частину трамвайних вагонів та навколишню забудову, покращення екологічних показників із зниженням рівня шуму та пилу, скорочення експлуатаційних витрат рухомого складу та трамвайних колій, збільшення терміну експлуатації трамвайних колій.
 
783. Одночасно з ремонтом і реконструкцією вулично-дорожньої мережі буде оновлюватися міський транспорт. Так, зокрема, для м. Севастополя буде придбано 12 тролейбусів, оновлення комунального транспорту Автономної Республіки Крим передбачає придбання 30 автобусів.
 
784. Разом з тим, у 2012 році в 10 регіонах країни заплановано здійснити заходи щодо подальшої газифікації населених пунктів України:
 
785. будівництво газопроводу– відводу до селища Степногірськ Василівського району Запорізької області, що дать змогу ввести в експлуатацію газопровід – відвід до селища Степногірськ протяжністю19,7 кілометра;
 
786. будівництво газопроводів у Миколаївській області, зокрема до с. Привільного Баштанського району, с. Нечаяного Миколаївського району, с. Великоолександрівки Казанківського району, с. Новополтавки Новобузького району.
 
787. На заходи з газифікації населених пунктів України потреба у фінансуванні з Державного бюджету складає 106 591,85 тис. гривень та місцевих бюджетів – 5 918,355 тис. гривень.
 
788. Реалізація у 2012 році пріоритетних завдань та основних заходів на регіональному рівні забезпечить формування позитивної динаміки в економічній та соціальній сфері регіонів.
 
789. У всіх регіонах за підсумками 2012 року прогнозується зростання обсягів виробництва:
 
790. у промисловості, яка є пріоритетною галуззю для 20 регіонів країни, адже в їх структурі валової доданої вартості близько чверті припадає саме на промисловість. При прогнозованому у 2012 році нарощуванні виробництва промислової продукції в усіх регіонах темпи його приросту у 21 регіоні активізуються порівняно з очікуваними показниками 2011 року. У цілому індекс промислової продукції коливатиметься від 102,8 відсотка у Чернігівській до 113,5 у Луганській області (див. таблицю 4 «Індекс промислової продукції»).
 
791. у сільському господарстві, де за рахунок виконання заходів щодо підвищення родючості ґрунтів, упровадження інтенсивних ресурсозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур, будівництва нових сучасних тваринницьких комплексів прогнозне валове виробництво сільськогосподарської продукції у 2012 році збільшиться в усіх регіонах. Індекс обсягу сільськогосподарського виробництва коливатиметься від 102,5 відсотка у Київській до 110,0 відсотків у Полтавській області (див. таблицю 6 «Індекс обсягу сільськогосподарського виробництва»).
 
792. у будівництві – у галузі, яка зазнала найбільшого спаду виробництва в період кризи, у 2012 році прогнозується зростання виробництва у 25 регіонах (від 0,6 відсотка у Сумській до 47 відсотків у Чернівецькій області). Ця динаміка забезпечить зростання у 26 регіонах обсягів уведеного в експлуатацію житла, що, у свою чергу, сприятиме зменшенню у 24 регіонах кількості сімей та одиноких осіб, які перебувають на квартирному обліку. Крім того, за прогнозами регіонів, зростання обсягів виконаних будівельних робіт надасть можливість у 2012 році ввести в експлуатацію дошкільних закладів освіти на 6751 місць, загальноосвітніх навчальних закладів на 20352 учнівських місць, лікарень на 2952 ліжок тощо.
 
793. Здійснення у 2012 році комплексу заходів, спрямованих на поліпшення інвестиційного клімату та активізацію інвестиційної діяльності, забезпечить зростання обсягів інвестицій в основний капітал у 26 регіонах (див. таблицю 24 «Обсяг інвестицій в основний капітал (за рахунок усіх джерел фінансування)») та прямих іноземних інвестицій у всіх регіонах (див. таблицю 26 «Обсяг прямих іноземних інвестицій»). При цьому у 2012 році у 22 регіонах динаміка інвестицій в основний капітал та у 20 регіонах – прямих іноземних інвестицій перевищуватиме очікуваний приріст 2011 року.
 
794. Найвищими темпами інвестиції в основний капітал зростатимуть у Херсонській (на 34 відсотки) та Луганській (на 21,5 відсотка) областях, прямі іноземні інвестиції – у Черкаській (на 21,5 відсотка), Тернопільській (на 17,8 відсотка) та Львівській (на 17 відсотків) областях. Основним джерелом капіталовкладень залишатимуться власні інвестиційні ресурси підприємств регіонів.
 
795. Крім того, економіка регіонів у 2012 році буде характеризуватися посиленням інноваційної складової. У всіх регіонах збільшиться кількість інноваційно-активних підприємств, приріст яких коливатиметься від 2,3 відсотка в Івано-Франківській до 20,7 відсотка у Волинській області. Як і в попередні роки, найбільш інноваційно-активними будуть м. Київ, Львівська, Харківська та Донецька області, на території яких розташовано 595 інноваційно-активних підприємств, що становить 33 відсотки їх загальноукраїнської кількості (див. таблицю 20 «Кількість інноваційно-активних підприємств»).
 
796. Позитивна динаміка забезпечить зростання частки інноваційно-активних підприємств у загальній кількості промислових підприємств з 15,2 відсотка у 2011 році до 16,3 відсотка у 2012 році. При цьому в 4 регіонах (Сумська, Харківська, Херсонська та Чернігівська області) ця частка перевищує 20 відсотків, а в м. Києві – 30 відсотків (див. таблицю 21 «Частка інноваційно-активних підприємств»).
 
797. Стабільне нарощування виробництва в реальному секторі економіки регіонів та підвищення інвестиційної активності сприятиме покращанню фінансових показників їх розвитку. Зокрема, у 26 регіонах прогнозується зростання прибутків прибуткових підприємств і їх приріст коливатиметься від 0,5 відсотка у Полтавській до 28,7 відсотка у Вінницькій області.
 
798. Загалом у 2012 році у всіх регіонах прибутки прибуткових підприємств прогнозуються на рівні 249,2 млрд. гривень, з яких 102,1 млрд. гривень (або 40,9 відсотка) припадає на м. Київ (див. таблицю 14 «Прибутки прибуткових підприємств (з урахуванням малих підприємств)»).
 
799. Крім того, в усіх регіонах зростуть доходи місцевих бюджетів (без трансфертів). При цьому в 17 регіонах їх приріст перевищуватиме показник 2011 року. Загалом прогнозується, що у 2012 році обсяг доходів місцевих бюджетів (без трансфертів) становитиме 89,3 млрд. гривень, з яких 42 відсотки припадатиме на м. Київ, Автономну Республіку Крим, Донецьку та Дніпропетровську області (див. таблицю 9 «Доходи місцевих бюджетів (без трансфертів з держбюджету»). Основним бюджетоутворюючим податком для місцевих бюджетів залишиться податок на доходи фізичних осіб, частка якого у доходах місцевих бюджетів (без трансфертів) коливатиметься від 45,2 відсотка в Автономній Республіці Крим до 73,7 відсотка у Херсонській області. У 2012 році, за прогнозами регіонів, надходження від податку на доходи фізичних осіб зростуть у всіх регіонах і становитимуть 57,4 млрд. гривень (див. таблицю 11 «Податок на доходи фізичних осіб»). Активізація економічної діяльності сприятиме підвищенню рівня життя населення. У 2012 році прогнозується подальше зростання середньомісячної заробітної плати. Її розмір буде коливатися від 2248 гривень у Тернопільській до 3444 гривень у Донецькій області. У м. Києві у 2012 році середньомісячна заробітна плата перевищить 4600 гривень (див. таблицю 16 «Середньомісячна заробітна плата штатного працівника»). Пожвавлення економічних процесів сприятиме активізації створення нових робочих місць і, відповідно, зменшенню розбалансованості попиту і пропозиції робочої сили, збільшенню зайнятості населення. У 2012 році у всіх регіонах прогнозується зменшення чисельності безробітних, і в цілому по країні зменшення становитиме 52,9 тис. осіб. Цьому, зокрема, сприятиме зростання кількості створених робочих місць в усіх регіонах на 48,9 тис. одиниць, а в цілому в усіх регіонах у 2012 році буде створено понад 700 тис. робочих місць (див. таблицю 18 «Створено робочих місць»). На регіональних ринках праці знизиться рівень безробіття, визначений за методологією Міжнародної Організації Праці. Діапазон його варіацій буде від 5,4 відсотка у м. Києві та Одеській області до 10,5 — 9,5 відсотка у Рівненській, Черкаській та Чернігівській областях (див. таблицю 17 «Рівень безробіття (за методологією МОП)»).
 
800. У 2012 році прогнозується зростання як кількісних, так і якісних показників розвитку малого підприємництва.
 
801. З урахуванням тенденції збільшення кількості малих підприємств (від 0,1 відсотка у м. Севастополі до 5,2 відсотка у Львівській області) прогнозується поступове зростання питомої ваги продукції, виробленої ними. Найбільше малих підприємств розташовано у м. Києві (59,3 тис. одиниць), Донецькій (25,8 тис. одиниць), Дніпропетровській (23,9 тис. одиниць), Одеській (23,8 тис. одиниць) та Харківській (23,1 тис. одиниць) областях (див. таблицю 19 «Кількість малих підприємств»).
 
802. Продовжуватиметься формування системи фінансової підтримки малого підприємництва шляхом спрямування коштів з обласних та місцевих бюджетів для фінансування цільових заходів регіональних програм розвитку малого підприємництва та пріоритетних бізнес-проектів. Так, у 2012 році на підтримку розвитку малого підприємництва за рахунок місцевих бюджетів планується спрямувати 92,2 млн. гривень, що на 25,2 відсотка більше, ніж у 2011 році.
 
803. Державна підтримка соціально-економічного розвитку регіонів
 
804. З метою забезпечення реалізації пріоритетних завдань, які у майбутньому створять умови для самодостатнього економічного і соціального розвитку регіонів, у 2012 році на подолання міжрегіональних диспропорцій і розв’язання основних соціальних та економічних проблем регіонів буде спрямовано державну підтримку за рахунок загальнодержавних програм економічного і соціального розвитку та посилення фінансового забезпечення місцевих бюджетів.
 
805. Основними пріоритетними напрямами надання державної підтримки розвитку соціальної сфери визначено:
 
806. 1) будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт об’єктів інфраструктури комунальної власності;
 
807. 2) реалізацію проектів, пов’язаних із здійсненням екологічних та природоохоронних заходів;
 
808. 3) придбання обладнання для установ соціально-культурної сфери комунальної власності та комунального транспорту, у тому числі спеціального призначення;
 
809. 4) здійснення:
 
810. заходів, пов’язаних із переселенням громадян з аварійних будинків;
 
811. спільних заходів, які передбачені угодами щодо регіонального розвитку, укладеними відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів»;
 
812. інших заходів, що сприяють соціально-економічному розвитку регіонів, у тому числі проведення робіт з газифікації.
 
813. Пріоритетними напрямами підвищення конкурентоспроможності регіональних економік для надання державної підтримки є:
 
814. 1) розбудова та модернізація об’єктів транспортної та соціальної інфраструктури комунальної власності, що підвищує інвестиційну привабливість території (виконання робіт з газифікації, водозабезпечення, водовідведення, теплопостачання, упровадження енергозберігаючих технологій у житлово-комунальному господарстві, будівництво доріг, мостів та інженерних захисних споруд, розвиток міського електротранспорту);
 
815. 2) будівництво і реконструкція доріг загальнодержавного значення в межах міжнародних транспортних коридорів, створення сучасної прикордонної інфраструктури;
 
816. 3) упровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій у реальному секторі економіки на об’єктах державної власності;
 
817. 4) створення сприятливого середовища для розвитку бізнесу, зокрема малого і середнього;
 
818. 5) стимулювання міжрегіонального і транскордонного співробітництва.
 
819. Головними принципами надання державної підтримки для фінансування інвестиційних проектів (програм) за пріоритетними напрямами соціально-економічного розвитку є такі:
 
820. 1. Фінансування з державного бюджету здійснюється у встановленому чинним законодавством порядку на умовах обов’язкової участі бюджету одержувача державної фінансової підтримки у реалізації відповідного інвестиційного проекту, у таких розмірах:
 
821. 25 відсотків для інвестиційних програм (проектів), які реалізуються у м. Києві;
 
822. 15 відсотків для інвестиційних програм (проектів), які реалізуються у містах республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та в м. Севастополі;
 
823. 5 відсотків для інвестиційних програм (проектів), які реалізуються в містах районного значення.
 
824. 2. Першочергове фінансування об’єктів будівництва та реконструкції із плановим уведенням в експлуатацію в поточному та наступному бюджетному періоді та /або з високим ступенем їх будівельної готовності (понад 80 відсотків) за умови максимальної концентрації коштів на пускових об’єктах для зменшення обсягів незавершеного будівництва.
 
825. 3. Інвестиційні проекти, на фінансування яких планується спрямувувати державну фінансову підтримку, повинні відповідати середньостроковим програмам соціально-економічного розвитку та угодам щодо регіонального розвитку за визначеними пріоритетними напрямами (для тих регіонів, з якими до початку бюджетного періоду укладено угоди між Урядом та органами місцевого самоврядування).
 
826. 4. Обсяг коштів державної підтримки для фінансування середньо- та довгострокових регіональних та міжрегіональних програм і проектів розвитку в розрізі регіонів розподіляється у такому співвідношенні:
 
827. 80 відсотків коштів – між республіканським бюджетом Автономної Республіки Крим, обласними, міськими бюджетами мм. Києва та Севастополя відповідно до чисельності населення, що проживає у відповідних регіонах;
 
828. 20 відсотків коштів – між відповідними бюджетами з урахуванням рівня соціально-економічного розвитку регіонів за показником валового регіонального продукту в розрахунку на одну особу. Ця частина коштів розподіляється тільки між тими регіонами, у яких показник валового регіонального продукту в розрахунку на одну особу становитиме менше, ніж 75 відсотків середнього показника по Україні.
 
829. Розподіл коштів для фінансування середньо- та довгострокових регіональних та міжрегіональних програм і проектів розвитку здійснюється відповідно до пріоритетів Державної стратегії регіонального розвитку за напрямами використання:
 
830. 70 відсотків загальної суми коштів спрямовується на виконання спільних заходів угод щодо регіонального розвитку, укладених відповідно до чинного законодавства;
 
831. 15 відсотків загальної суми коштів спрямовується на виконання програм та проектів, що сприяють розв’язанню специфічних проблем регіонів та окремих населених пунктів (депресивних територій, малих міст, гірських населених пунктів, населених пунктів, що розташовані в зонах спостереження, та інших);
 
832. 15 відсотків загальної суми коштів спрямовується на виконання заходів щодо стимулювання міжрегіональної співпраці та кооперації.
 
833. 5. ЗМІЦНЕННЯ ОБОРОНОЗДАТНОСТІ ДЕРЖАВИ
 
834. Уряду вдалося зупинити руйнівні процеси, що відбувалися у Збройних Силах України. Рівень фінансового забезпечення Збройних Сил України став однією з головних причин зниження рівня бойової готовності, низьких темпів модернізації та розробок оборонно-військової техніки, невиконання ряду програм соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей.
 
835. У рамках розв’язання першочергових проблем у цій сфері Кабінету Міністрів України належить виконати низку завдань:
 
836. відновлення, модернізація озброєння та військової техніки, оснащення військ (сил) новітніми зразками. Буде здійснено закупівлю і модернізацію озброєння та військової техніки, зокрема корабля класу «Корвет» та будівництво двох військово-транспортних літаків Ан-70; проведення дослідно-конструкторських робіт; удосконалення об'єктів навчально-матеріальної бази для забезпечення підготовки військ (сил);
 
837. збереження та посилення кадрового потенціалу Збройних Сил України, забезпечення соціальних гарантій військовослужбовців та членів їх сімей шляхом покращення медичного та санаторно-курортного забезпечення Збройних Сил України, забезпечення фінансування будівництва (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сили;
 
838. виконання міжнародних зобов’язань держави в оборонній сфері шляхом участі Збройних Сил України у міжнародних миротворчих операціях та досягнення сумісності підрозділів Збройних Сил України з відповідними підрозділами країн-партнерів.
 
839. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
Показники2010
факт2011
очікуване2012
прогноз
Забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України, кількість квартир2020 21242227
Утилізація ракет та боєприпасів, тис. тонн 23,729,933,3
 
840. Буде проводитися закупівля та модернізація озброєння та військової техніки, зокрема буде проведено капітальний ремонт (продовження ресурсу) 48 літаків, 5 вертольотів, 5 суден, 125 авіаційних двигунів, 1037 одиниць озброєння та військової техніки та закуплено 165,9 тис. одиниць запчастин, здійснено технічне обслуговування 19,3 тис. одиниць озброєння та військової техніки.
 
841. Реалізація поставлених завдань надасть можливість підвищити рівень бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України, інших військових формувань України та їх спроможності до виконання покладених на них завдань.
 
842. 6. ЗАХИСТ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН, ЗМІЦНЕННЯ ЗАКОННОСТІ ТА ПРАВОПОРЯДКУ
 
843. Удосконалення законодавчої бази, зміни форм і методів діяльності у сфері законності та правопорядку сприяли досягненню певних результатів, а саме: досягнуто покращення криміногенної обстановки в державі, зменшилася кількість злочинів, вчинених у громадських місцях; досягнуто певних позитивних зрушень у боротьбі зі злочинами в економічній сфері; триває робота з попередження і викриття фактів розповсюдження наркотиків, боротьби з наркобізнесом, запобігання контрабанді наркотиків. Крім того, діяльність органів внутрішніх справ спрямовується на покращення взаємодії з громадськістю, зміцнення довіри населення до їх роботи та підвищення іміджу працівників міліції.
 
844. Разом з тим ситуація у сфері забезпечення правопорядку свідчить, що в останні роки злочинність стала більш організованою, латентною, професіональною, набула транснаціонального характеру.
 
845. У зв’язку з цим з метою розбудови більш дієвої системи захисту законних прав та інтересів кожного члена суспільства належить реалізувати такі завдання:
 
846. розвиток інструментів та механізмів захисту законним прав громадян шляхом надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави, створення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, покращення рівня умов утримання засуджених та осіб взятих під варту;
 
847. розроблення основних принципів та інструментів реалізації державної політики стосовно протидії торгівлі людьми та насильству в сім’ї через взаємодію органів місцевої влади з правоохоронними органами, організацію та здійснення цільових оперативно-профілактичних операцій та рейдів, спрямованих на виявлення злочинних груп та осіб, які причетні до вчинення злочинів, пов'язаних із торгівлею людьми, розвиток міжнародного співробітництва, здійснення контролю за реалізацією заходів із протидії торгівлі людьми та створенням системи роботи з потерпілими від насильства в сім’ї, профілактики таких правопорушень;
 
848. формування гендерної культури та усунення гендерних стереотипів у суспільстві шляхом створення дієвого державного механізму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, недопущення дискримінації в ході трудової діяльності.
 
849. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
850. Реалізація поставлених завдань забезпечить захист законних прав та інтересів громадян у різних сферах економіки, підвищить ефективність заходів протидії криміналізації економіки.
 
851. 7. РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОЇ СПІВПРАЦІ
 
852. Розвиток міжнародної співпраці протягом останніх років має позитивну динаміку, про що свідчить зростання основних показників зовнішньої торгівлі.
 
853. Зміцнення двосторонніх відносин між Україною та ЄС і поглиблення торговельного та інвестиційного співробітництва стали базою для початку переговорів про фундаментально нову угоду – Угоду про асоціацію, яка буде побудована на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції.
 
854. Розвиток торговельно-економічних відносин України з країнами СНД є одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики, який доповнює процес досягнення стратегічних зовнішньополітичних цілей щодо європейської інтеграції нашої країни. Російська Федерація на сьогодні є одним з головних торговельних партнерів України та основним ринком збуту української продукції з високою часткою доданої вартості.
 
855. Членство України у СОТ стало потужним стимулом реформування торговельного режиму країни, формування прозорої та передбачуваної регуляторної політики, що сприятиме розвитку вітчизняного підприємництва, у тому числі через вихід на зовнішні ринки.
 
856. Інтеграційні світові процеси потребують активізації діалогу на високому рівні для підтримання дво- та багатостороннього діалогу у процесі вирішення актуальних і важливих для розвитку економіки нашої країни питань. Робота, яка здійснюється спільними міжурядовими комісіями з питань співробітництва (СМК), свідчить про те, що їх діяльність є ефективним механізмом для забезпечення гідного місця України в системі міжнародних відносин, підтримання з іноземними державами постійного діалогу на міжурядовому рівні з метою розбудови зовнішньополітичної діяльності України та посилення її економічної складової, насамперед експортної та інвестиційної.
 
857. Для подальшого розвитку та збереження позитивних тенденцій належить реалізувати ряд завдань:
 
858. забезпечення подальшого розвитку співпраці з країнами ЄС, зокрема щодо підписання та набрання чинності Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, включаючи створення зони вільної торгівлі, створення умов для запровадження ЄС безвізового режиму для короткострокових поїздок громадян України до держав - членів ЄС, забезпечення співробітництва в рамках існуючих механізмів двосторонньої та багатосторонньої співпраці Україна – ЄС;
 
859. забезпечення функціонування повномасштабної зони вільної торгівлі СНД та покращення доступу українських товарів та послуг до ринку СНД;
 
860. продовження нарощування обсягів товарообороту України з Російською Федерацією, зокрема щодо виконання Програми економічного співробітництва України і Російської Федерації на 2011–2020 роки, збільшення обсягів збуту високотехнологічної продукції українських підприємств на ринку Російської Федерації;
 
861. посилення присутності України на перспективних ринках країн Латинської Америки, Азії, Близького Сходу та Африки, поглиблення двосторонньої співпраці з країнами ЄС і США та реалізація прав та інтересів держави у торговельно-економічній сфері за рахунок використання інструментів СОТ та укладання угод про вільну торгівлю з перспективними партнерами;
 
862. забезпечення подальшого розвитку співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями та донорами міжнародної технічної допомоги через мобілізацію зовнішніх ресурсів, їх концентрацію на пріоритетних напрямах соціального та економічного розвитку України (розвиток інфраструктури та підтримка структурних та інституційних реформ) у найбільш ефективних видах та формах, зміцнення та розширення співробітництва з країнами-донорами на принципах рівноправного партнерства.
 
863. Кількісні та якісні критерії ефективності політики
 
864. Показники2010 факт2011
очікуване2012
прогноз
Зовнішньоторговельний оборот товарів та послуг *,
млрд. доларів129,3162,0180,5
Експорт товарів та послуг *, млрд. доларів63,178,687,3
Імпорт товарів та послуг *, млрд. доларів66,283,493,2
Сальдо торгівлі товарами та послугами *, млрд. доларів-3,1-4,8-5,9
Збільшення зовнішньоторговельного обороту товарів та послуг з країнами СНД порівняно з попереднім роком, відсотків404545
Збільшення обсягів експорту товарів та послуг до Російської Федерації порівняно з попереднім роком, відсотків55,356,257,8
Збільшення зовнішньоторговельного обороту товарами та послугами з країнами – членами ЄС порівняно з попереднім роком, відсотків23,520,012,0
Збільшення обсягів експорту товарів та послуг до країн – членів ЄС порівняно з попереднім роком, відсотків29,225,015,0
* - За методологією торговельного балансу
 
865. Реалізація поставлених завдань надасть можливість покращити доступ українських товарів та послуг до ринку СНД, збільшити обсяг збуту високотехнологічної продукції українських підприємств на ринку Російської Федерації; покращити зростання основних показників зовнішньої торгівлі експорту та імпорту товарів; забезпечити подальший розвиток співробітництва в рамках існуючих механізмів двосторонньої та багатосторонньої співпраці Україна – ЄС; забезпечити стабільний доступ українського експорту до ринків країн–членів СОТ; залучити додаткові фінансові ресурси для реформування національної економіки, реалізації пріоритетних системних та інвестиційних проектів.
 
866. V. РИЗИКИ
 
867. Політика соціально-економічного розвитку у 2012 році буде спрямована на забезпечення високих темпів економічного зростання і підвищення добробуту громадян. До ризиків, які можуть мати системний негативний вплив на розвиток економіки, зокрема, належать:
 
868. нестабільна кон’юнктура на світових ринках та зниження світових цін на продукцію основних статей вітчизняного експорту;
 
869. підвищення цін на енергоресурси у зв’язку із загостренням економічної ситуації у світі;
 
870. невирішення питання про реструктуризацію боргів та заборгованостей, включаючи податок на додану вартість, а також затримку з налагодженням механізмів унеможливлення виникнення нових заборгованостей, насамперед в енергетичному секторі.
 
871. Крім того, Уряд вбачає високу небезпеку у можливій невизначеності та нестабільності політичної ситуації, політизації прийнятих рішень та включенні виборчих технологій, що може спричинити суттєве зниження темпів економічного зростання.
 
872. VІ. РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРОГРАМИ
 
873. Послідовна реалізація визначених завдань надасть можливість у 2012 році закріпити позитивні тенденції макроекономічної та фінансової стабілізації, посилити соціальну складову та перейти на траєкторію стійкого економічного зростання, а саме:
 
874. забезпечення приросту валового внутрішнього продукту на 6,5 відсотка, а промислового виробництва – на 8,3 відсотка, що перевищуватиме очікувані темпи зростання світової і, зокрема, європейської економіки;
 
875. приріст валової продукції сільського господарства на 5,7 відсотка і продукції харчової промисловості не менш як на 7 відсотків, отримання у 2012/2013 маркетинговому році 51 млн. тонн зерна;
 
876. утримання інфляції на рівні, який стимулюватиме пожвавлення економічної діяльності та не знижуватиме рівень життя населення: темпи зростання споживчих цін становитимуть 7,9 відсотка;
 
877. поглиблення соціальної орієнтації економічного розвитку і перерозподіл національного доходу на користь населення: середньорічні темпи зростання заробітної плати становитимуть близько 16 відсотків;
 
878. продовження проведення пенсійної реформи, завдяки чому буде забезпечено стабілізацію солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що дасть змогу підвищити розмір мінімальної трудової пенсії на 9,8 відсотка;
 
879. збільшення обсягів інвестицій в економіку: частка валового нагромадження
 
880. основного капіталу у структурі ВВП у 2012 році становитиме близько 22 відсотки;
 
881. приріст прямих іноземних інвестицій очікується на рівні 7 млрд. доларів США (методологія платіжного балансу);
 
882. нарощування експортного потенціалу, диверсифікація і розширення ринків збуту вітчизняних товарів дозволить послабити залежність від впливу світової кон’юнктури, збільшити обсяги експорту товарів та послуг на 12,5 відсотка (методологія платіжного балансу) та забезпечити зростання інвестиційної складової імпорту.
 
883. VІІ. ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ НА 2013 І 2014 РОКИ
 
884. Очікується, що 2013–2014 роки стануть періодом якісних структурних зрушень в економіці у бік посилення ролі інноваційної моделі розвитку, а також суттєвого вдосконалення ринкових інститутів, поглиблення європейської інтегрованості української економіки та поступового досягнення європейських стандартів життя населення.
 
885. У 2013 та 2014 роках проводитиметься реалізація стратегії випереджального розвитку, тобто реалізація ряду структурних реформ у всіх галузях економіки, яка гарантуватиме в середньостроковій перспективі щорічні темпи зростання ВВП в середньому на рівні 7,3 відсотка.
 
886. Чинниками такого зростання буде нарощування обсягів основних фондів, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці на основі впровадження у виробництво новітніх технологій.
 
887. Отже, економічний розвиток обумовлюватиметься не тільки подальшим відновленням світової економіки та лібералізацією доступу вітчизняних товаровиробників із зменшенням відповідних технічних бар’єрів на ринки країн–членів СОТ, а і дією чинників структурного та технологічного оновлення виробництва.
 
888. У 2013–2014 роках прогнозується подальше зростання індексу промислового виробництва в межах 108–109 % в основному за рахунок галузей переробної промисловості (110–111 %). Створення у попередні 2011–2012 роки умов для довгострокового кредитування реального сектору економіки та домогосподарств, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів та послуг на зовнішніх ринках збуту, нарощення їх експорту та створення умов для імпортозаміщення сприятиме структурно–інноваційним змінам у виробництві промислової продукції.
 
889. Започатковані процеси модернізації та технічного переозброєння промислового виробництва, завершення інвестиційних проектів з розбудови інфраструктури, оновлення виробничих потужностей, передбачені Державною програмою соціально-економічного розвитку України на 2012 рік, стимулюватимуть у 2013 та 2014 роках зростання виробництва продукції хімічної та нафтохімічної промисловості ( 108 % та 110 % відповідно), машинобудування (123 % та 125 % відповідно) а також сприятимуть стабільному виробництву металопродукції (106,5 %).
 
890. Зростання обсягів виробництва продукції хімічної та нафтохімічної промисловості передбачається досягти в основному за рахунок збільшення обсягів виробництва мінеральних добрив (азотних, фосфорних), беручи до уваги на сприятливу кон’юнктуру зовнішніх ринків збуту та зростання цін, а також продукції органічної хімії (виробництво органічних кислот, амінокислот, біополімерів).
 
891. Крім того, позитивні тенденції зростання обсягів виробництва хімічної та нафтохімічної продукції забезпечуватимуться шляхом за рахунок збалансованого розвитку виробництва первинних пластмас та їх перероблення, нарощення випуску, марочного асортименту та поставок на внутрішній ринок первинних полімерів (поліетилену низького та високого тиску, суспензійного та емульсійного полівінілхлориду, фенолоформальдегідних смол, поліпропілену, карбамідо-формальдегідних смол, поліуретанів, базових та модифікованих поліамідів, алкідних смол, полівінілацетатної емульсії, сотового та листового полікарбонату, водостійких та вогнестійких полімерів, композиційних матеріалів тощо) та виробів із них.
 
892. Подальший розвиток вітчизняного машинобудування стане можливим завдяки зростанню обсягів виробництва продукції вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу, а також автомобілебудування.
 
893. Для зниження матеріаломісткості та енергомісткості продукції машинобудівної галузі буде здійснено переформування технологічної складової виробництва, як шляхом відновлення втраченого науково-технічного потенціалу, так і шляхом упровадження новітніх технологій, замінення устаткування і обладнання, максимального використання вторинної сировини. Реалізація таких напрямів оптимізації структури і результативності машинобудівної промисловості потребує достатнього періоду часу та спеціальних організаційних заходів, наприклад, формування в державному бюджеті відповідних цільових програм, для яких передбачається фінансове забезпечення, законодавче супроводження тощо.
 
894. Планується прийняття Державної програми розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу до 2015 року, яка передбачатиме зазначені заходи.
 
895. Зокрема завдяки удосконаленню організаційної структури виробництва на машинобудівних підприємствах прогнозне підвищення продуктивності праці для агропромислового комплексу становитиме 36 %. Проведення державного фінансування науково-дослідних та дослідно–конструкторських робіт зі створення нових технічних засобів та нових технологій забезпечить підвищення продуктивності праці в агропромисловому комплексі на 67 %, збільшення прибутковості машинобудівних підприємств на 8 %, дозволить зменшити витрати матеріально-енергетичних ресурсів в агропромисловому комплексі на 12 %.
 
896. Перспективи розвитку автомобілебудування будуть визначені державною політикою у сфері автомобілебудування, яка передбачає прийняття Стратегії розвитку вітчизняного виробництва легкових автомобілів в Україні. Першочерговими будуть заходи, спрямовані на максимальне збільшення доданої вартості на всіх етапах створення легкових автомобілів при достатньому виборі і якості виробленої продукції, а також розвиток сучасних інноваційних технологій у галузі виробництва легкових автомобілів.
 
897. У перспективі стратегічним напрямом розвитку металургійного комплексу України буде системна реструктуризація галузі з орієнтацією на кон'юнктуру внутрішнього та зовнішнього ринку. Передбачається продовжити будівництво об'єктів металургійного комплексу, спроможних замінити імпорт продукції продукцією вітчизняного виробництва (сталеве литво для вагонобудівних підприємств). Разом з цим очікується закриття нерентабельних виробництв, а також вилучення з експлуатації морально застарілого та фізично спрацьованого обладнання. Перспективи розвитку металургійного комплексу України тісно пов'язані з підвищенням конкурентоспроможності продукції за рахунок зменшення енерго- та матеріалоємності продукції, скорочення трудових витрат, упровадження досягнень науково-технічного прогресу.
 
898. Захист українських товаровиробників на зовнішніх ринках, запобігання антидемпінговим процедурам щодо вітчизняних виробників дадуть змогу зміцнити експортний потенціал галузі. У структурі експорту продукції галузі намічено скоротити вивіз продукції сировинного напряму (чавун, заготовка сортова, сляби) та переорієнтуватися на експорт кінцевої продукції (труби, метвироби, листовий та сортовий прокат).
 
899. У 2013–2014 роках державна аграрна політика буде спрямована на подальший розвиток великотоварного високоефективного виробництва тваринницької продукції шляхом будівництва нових тваринницьких ферм та комплексів, заводів з виробництва комбікормів та відтворення і раціонального використання племінних (генетичних) ресурсів.
 
900. Факторами зростання стануть виконання завдань та заходів Державної програми соціально-економічного розвитку України на 2012 рік, зокрема:
 
901. підвищення добробуту населення, а відповідно і купівельної спроможності;
 
902. запровадження повноцінного ринку земель сільськогосподарського призначення;
 
903. завершення будівництва оптових ринків сільськогосподарської продукції у Львівській, Київській, Харківській, Запорізькій та Донецькій областях. Введення першої черги оптових ринків в інших регіонах країни;
 
904. будівництво та реконструкція тваринницьких ферм та комплексів;
 
905. будівництво нових тепличних комплексів з виробництва овочів;
 
906. будівництво овоче- та картоплесховищ;
 
907. технічна модернізація сільськогосподарського виробництва.
 
908. З метою збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності зусилля будуть спрямовані на розвиток сільських територій шляхом забезпечення розвитку підприємництва, житлового будівництва і комунального господарства, освіти та охорони здоров’я у сільській місцевості.
 
909. У зв’язку із значним зносом сільськогосподарської техніки буде продовжено модернізацію сільського господарства шляхом надання державної фінансової допомоги на закупівлю нової сільськогосподарської техніки та обладнання.
 
910. Також буде продовжена робота щодо розвитку інфраструктури аграрного ринку: добудова оптових ринків сільськогосподарської продукції у всіх регіонах; будівництво овоче- та картоплесховищ; розвиток мережі обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів із заготівлі сільськогосподарської продукції.
 
911. У 2013–2014 роках прогнозується нарощування обсягів видобування власних енергоносіїв. Насамперед таке зростання буде зумовлено збільшенням виробництва готової вугільної продукції, яке, у свою чергу, пов’язане із збільшенням попиту на вугільну продукцію. Зростання виробництва у галузі металургії на 6,5 % та обсягів виробництва електроенергії на 4,6 %, крім підвищення попиту на вугілля, призведе до зростання ціни на нього, що позитивно позначиться на фінансовому стані вугледобувних підприємств.
 
912. Прогнозується зменшення внутрішнього споживання природного газу у промисловості та комунальному господарстві на 3–4 % завдяки запровадженню енергозберігаючих технологій, обладнання, матеріалів та за рахунок заміщення природного газу іншими енергоносіями, з одночасним збільшенням видобутку власного природного газу на 2 % та нафти (з газовим конденсатом) на 1,5 %.
 
913. Факторами зростання стануть виконання завдань та заходів Державної програми соціально-економічного розвитку України на 2012 рік, зокрема:
 
914. збільшення геологорозвідувальних робіт на родовищах природного газу та нафти шляхом реалізації Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року (далі – Програма), затвердженої Законом України від 21.04.2011 № 3268;
 
915. модернізація та будівництво об’єктів електроенергетики шляхом продовження строків експлуатації та модернізації діючих енергоблоків АЕС;
 
916. створення умов для забезпечення надійної роботи Об’єднаної енергетичної системи України шляхом проведення реконструкції енергоблоків № 1, № 5, № 9 Криворізької ТЕС, № 2, № 3, № 4 Запорізької ТЕС, № 2 Трипільської ТЕС;
 
917. технічна модернізація та переоснащення підприємств вугільної галузі з упровадженням нових технологій шляхом проведення капітального будівництва об'єктів вугле- і торфодобувних підприємств, здійснення технічного переоснащення діючих вугле- і торфодобувних підприємств, завершення виконання робіт, передбачених проектами ліквідації вугледобувних підприємств;
 
918. нарощування потужностей з видобування уранової руди.
 
919. Протягом 2013–2014 років триватиме модернізація та технічне переоснащення вугільної, нафтогазової галузі та енергетики.
 
920. Продовжиться виконання спільних з Європейським банком реконструкції та розвитку та Європейським співтовариством з атомної енергетики проектів «Реабілітація та розвиток системи електропостачання м. Києва» (Міжнародний банк реконструкції та розвитку) та «Реконструкція лінійних споруд газопроводу Уренгой–Помари–Ужгород (І черга)» (Європейський банк реконструкції та розвитку і Європейський інвестиційний банк).
 
921. Розпочнеться будівництво терміналу з прийняття скрапленого газу.
 
922. Враховуючи високу експортну орієнтованість національної економіки, підвищення зовнішньоекономічної активності в умовах вирівнювання диспропорцій між експортом та імпортом (зростання експорту товарів та послуг на рівні 12,6 % у середньому за рік, імпорту – на 9,3 %). Серед основних зовнішніх припущень закладається:
 
923. зростання попиту на товари українського експорту в умовах позитивної динаміки світової економіки (у 2013–2014 роках передбачається зростання світової економіки на 4,6 % в середньому за рік);
 
924. стабільно помірне збільшення середньорічних цін на світових товарних ринках, зокрема металопродукції (у 2013–2014 роках передбачається зростання світових цін на чорні метали на 5 – 8 % у середньому за рік), продукції хімічної промисловості та агропромислового комплексу;
 
925. відсутність значних коливань світових цін на нафту;
 
926. подальша гармонізація протягом 2013–2015 років регуляторного середовища і митних процедур відповідно до норм ЄС, необхідних для функціонування зони вільної торгівлі з ЄС. Реалізація заходів, спрямованих на вступ до ОЕСР;
 
927. проведення державою виваженої протекціоністської політики, що сприятиме збільшенню частки виробництва транспортного та високотехнологічного обладнання у структурі машинобудування. Диверсифікація зовнішніх ринків збуту та більш широке представлення продукції машинобудування на ринках країн Північної Африки та Близького Сходу;
 
928. створення умов для сталого розвитку вітчизняного агропромислового комплексу шляхом лобіювання у СОТ перегляду глобальних правил доступу до ринків розвинених країн, підвищення транспарентності внутрішніх ринків продовольчих товарів, створення інтегральних регіональних ринків продовольства.
 
929. Соціальна політика у 2013–2014 роках буде базуватися на таких факторах.
 
930. Із 2013 року величина затвердженого прожиткового мінімуму буде поступово наближатися до його фактичного розміру.
 
931. Крім того, базовий соціальний стандарт буде визначатися на основі нових натуральних наборів, схвалених науково-громадською експертизою за участю соціальних партнерів. Такі принципові підходи забезпечать значне підвищення у 2013 році усіх соціальних стандартів та гарантій.
 
932. Планується, що починаючи з 1 січня 2013 року прожитковий мінімум у середньому на одну особу становитиме 1133 грн., з 1 квітня – 1180 грн., з 1 липня – 1203 грн. , з 1 вересня – 1219 грн., з 1 жовтня – 1245 грн., з 1 грудня 1277 гривні. У середньому за рік він зросте до 1194 гривень.
 
933. Прожитковий мінімум для працездатних осіб досягне з 1 січня 1173 грн., з 1 квітня – 1222 грн., з 1 липня – 1246 грн., з 1 вересня – 1262 грн., з 1 жовтня – 1289 грн., з 1 грудня – 1323 гривні. У середньому за рік він зросте до 1237 гривень.
 
934. Порівняно з 2012 роком розмір прожиткового мінімуму зросте на 12,7 %.
 
935. У 2014 році прожитковий мінімум у середньому на одну особу становитиме з 1 січня – 1315 грн., з 1 квітня – 1361 грн., з 1 липня – 1389 грн., з 1 вересня – 1414 грн., з 1 жовтня – 1447 грн., з 1 грудня 1483 гривні. У середньому за рік він зросте до 1383 гривні.
 
936. Прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2014 році досягне з 1 січня –1361 грн., з 1 квітня – 1410 грн., з 1 липня – 1438 грн., з 1 вересня – 1464 грн., з 1 жовтня – 1498 грн., з 1 грудня – 1536 гривень. У середньому за рік він зросте до 1432 гривень.
 
937. Порівняно з 2013 роком розмір прожиткового мінімуму зросте на 15,8 %.
 
938. На кінець 2014 року прожитковий мінімум досягне його фактичного розміру.
 
939. Мінімальну заробітну плату у 2013 та 2014 роках буде підвищено до рівня прожиткового мінімуму для працездатної особи (тобто в середньому за рік до 1237 та 1432 грн. відповідно). Порівнянні з 2012 роком вона збільшиться на 334 грн., а порівняно з 2013 – на 195 гривень.
 
940. У бюджетній сфері буде забезпечено щорічне наближення розміру посадового окладу працівника першого тарифного розряду до рівня мінімальної заробітної плати з метою зменшення розриву між цим розміром та мінімальною заробітною платою.
 
941. У 2013–2014 роках Єдина тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери формуватиметься на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюватиметься у 2013 році у розмірі 80 % мінімальної заробітної плати, а у 2014 році – 90 %. Буде забезпечено зменшення розриву між тарифною ставкою працівника 1 тарифного розряду та мінімальною заробітною платою.
 
942. У 2013–2014 роках продовжуватиметься робота щодо інтеграції осіб з обмеженими можливостями у суспільство, зокрема буде запроваджено новий механізм забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації, виготовленими за індивідуальним замовленням.
 
943. У сфері соціальної підтримки протягом 2013–2014 років акцент робитиметься на адресності (тобто ураховуватиметься рівень доходів громадян) призначення соціальних виплат, а також ефективності контролю за цим процесом шляхом упровадження непрямих методів оцінки доходів малозабезпечених громадян.
 
944. Реформування сфери надання соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям буде спрямоване на підвищення її ролі в напрямку зменшення рівня бідності шляхом:
 
945. збільшення розміру допомоги малозабезпеченим сім'ям, у тому числі на дитину віком від 3 до 13 років – до 250 гривень, на дитину віком від 13 до 18 років – до 500 гривень;
 
946. запровадження стимулюючих заходів щодо активної життєвої позиції одержувачів допомоги.
 
947. З 2013 року планується підвищення ролі інституту державної соціальної інспекції та ефективності роботи соціальних інспекторів. Планується запровадження соціального супроводу отримувачів допомоги та спільного координування для відвідувачів центрів зайнятості та управлінь праці і соціального захисту населення.
 
948. Крім того, проводитиметься робота з удосконалення адміністрування програм, які призначаються за принципом "єдиного вікна".
 
949. До кінця 2014 року буде запроваджено методики і процедури здійснення соціального моніторингу та аудиту програм соціальної підтримки населення. Зокрема планується створення інформаційно-аналітичної системи соціального захисту населення та інтеграція інформаційних систем і програмних продуктів у єдину систему обліку та управління соціальними програмами і коштами.
 
950. У 2013 році буде поетапно запроваджуватися застосування у системі соціального захисту електронної соціальної картки. До кінця 2014 року використання такої картки буде поширюватися не менше як на 45 % отримувачів соціальних виплат (пільгових послуг).
 
951. Продовжуватиметься політика щодо стимулювання народжуваності. Розміри соціальної допомоги при народженні дитини та деякі інші соціальні виплати будуть підвищені пропорційно зростанню величини прожиткового мінімуму.
 
952. Створюватимуться умови щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян шляхом продовження поетапного реформування солідарної системи пенсійного страхування, зокрема запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, введення обов’язкової професійної пенсійної системи за рахунок упровадження корпоративних (професійних) пенсійних схем.
 
953. Здійснення комплексних заходів щодо стабілізації солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування надасть змогу підвищити розмір мінімальної пенсії за віком порівняно з 2011 роком у середньому у 2013 р. – майже на 197 грн., у 2014 р. – на 349 грн.; розмір середньої пенсії за віком у 2013 р. – на 255 грн., у 2014 р. – на 402 гривні.
 
954. Розмір мінімальної допомоги по безробіттю порівняно з 2011 роком за прогнозними розрахунками в середньому збільшиться: для застрахованих осіб у 2013 році – майже на 208 грн. та у 2014 році – на 356 грн.; для незастрахованих осіб у 2013 році – майже на 148 грн. та у 2014 році – на 254 гривні.
 
955. У 2013 році будуть діяти нові законодавчі засади функціонування національного ринку праці, які забезпечать урахування особливостей виходу економіки з кризи та стимулюватимуть роботодавців і найманих працівників до покращення якості робочої сили та вирівнювання дипропорцій у її попиті та пропозиції.
 
956. У 2013 році буде активізовано перехід від безготівкової форми надання пільг окремим категоріям громадян до адресної грошової компенсації, що дасть можливість забезпечити ефективне використання коштів державного бюджету, здійснити облік наданих пільгових послуг та посилити соціальний захист вразливих верств населення.
 
957. Так, зокрема, планується здійснити заміну безплатного харчування учнів середніх загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних закладів освіти, студентів коледжів та технікумів (училищ), розташованих на територіях радіоактивного забруднення, а також дітей, які є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, на щомісячну грошову адресну допомогу, яка виплачується у період навчання до досягнення повноліття у порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
958. Також планується заміна пільги щодо забезпечення безоплатними санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян на грошову адресну допомогу.
 
959. Буде здійснюватись робота щодо поетапного переходу від фінансування установ та закладів, що надають соціальні послуги, до фінансування безпосередньо послуги, що надається клієнту незалежно від його місця перебування – у домашніх умовах чи в умовах закладу незалежно від підпорядкування такого закладу.
 
960. Одночасно створюватимуться умови для формування механізму задоволення потреб громади шляхом замовлення місцевими органами влади соціальних послуг та їх закупівлі як у державних, так і приватних надавачів.
 
961. Продовжуватиметься формування та розширення мережі закладів для інвалідів, ветеранів, бездомних, безпритульних, людей похилого віку, а також ринку надавачів їм соціальних послуг. Створення таких закладів повинно бути спрямовано на зменшення чисельності осіб, які у них проживають, з одночасним підвищенням фахового рівня працівників та максимальним наближенням умов проживання до домашніх. Це забезпечить притік недержавних суб’єктів у цю сферу, які діятимуть на базі визначених державою стандартів якості надання соціальних послуг, та створить додаткові робочі місця з одночасним поліпшенням обслуговування вразливих верств населення.
 
962. У 2013–2014 роках державна політика у сфері охорони здоров’я буде спрямована на посилення профілактики та забезпечення раннього виявлення захворювань, підвищення якості медичної допомоги та доступності медичних послуг, поліпшення ефективності державного фінансування та створення стимулів для здорового способу життя населення й здорових умов праці.
 
963. Подальша реалізація пілотного проекту щодо реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві у 2013–2014 роках дозволить відпрацювати нові організаційно-правові та фінансово-економічні механізми, спрямовані на підвищення ефективності та доступності медичного обслуговування населення, запровадити моніторинг реформування системи охорони здоров’я у зазначених регіонах з використанням системи індикаторів. У рамках реформування передбачається здійснити переведення закладів охорони здоров’я на систему контрактних відносин між замовником і постачальником медичних послуг, запровадити єдину методику розрахунків вартості медичних послуг, що оплачуються державою. У разі успішності пілотного проекту (покращення якості медичної допомоги та доступності медичного обслуговування населення у зазначених регіонах) його результати будуть поширені на всю країну і враховані під час упровадження моделі реформування системи охорони здоров’я на загальнодержавному рівні з метою забезпечення конституційних прав громадян на охорону здоров'я та медичну допомогу. Також очікується, що реалізація запланованих заходів сприятиме підготовці до запровадження обов'язкового соціального медичного страхування.
 
964. Крім того, завдання та заходи державної політики у сфері охорони здоров’я у 2013–2014 роках будуть спрямовані на:
 
965. підвищення ефективності загальнодержавних заходів, спрямованих на профілактику, діагностику та лікування неінфекційних захворювань, шляхом оптимізації державних цільових програм у сфері охорони здоров’я;
 
966. утвердження тенденції до зростання народжуваності разом із тенденцією до зниження показників малюкової та материнської смертності, покращення стану здоров’я дітей;
 
967. забезпечення зниження рівня захворюваності на інфекційні хвороби, боротьба з якими проводиться засобами імунопрофілактики, а також смертності та інвалідності внаслідок інфекційних хвороб, сприяння розвитку імунології, генної інженерії та імунобіотехнології;
 
968. підвищення ефективності здійснення загальнодержавних заходів з профілактики злоякісних новоутворень, підвищення якості профілактики онкологічних захворювань, доступності медичної допомоги для онкологічно хворих;
 
969. забезпечення здійснення профілактичних, лікувальних та організаційних заходів, а також заходів з догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД;
 
970. подальше поліпшення епідемічної ситуації з туберкульозу, закріплення тенденції зниження показників захворюваності та смертності населення від туберкульозу.
 
971. Очікується, що реалізація запланованих завдань та заходів у сфері охорони здоров’я у 2013–2014 роках дозволить знизити загальний коефіцієнт дитячої смертності до 6,5 %, материнської смертності до 13 %, показник передчасної смертності – на 25 %, смертності від злоякісних новоутворень – на 3 %, смертності від туберкульозу – на 30 %; зменшити кількість померлих від СНІДу до 8 осіб на 100 тис. населення.
 
972. Підвищенню конкурентоспроможності української освіти та її подальшій інтеграції в єдиний європейський освітній простір у 2013–2014 роках сприятиме розроблення методичних засад прогнозування потреби у фахівцях на ринку праці, прийняття порядку формування й розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, робочих кадрів з урахуванням потреб ринку праці та контролю за його виконанням, запровадження Національної рамки кваліфікацій та створення нових державних стандартів початкової, базової і повної середньої освіти.
 
973. Реалізація державної політики, спрямована на подальший розвиток сфери освіти, дозволить охопити дошкільною освітою не менше 75 % дітей дошкільного віку, забезпечити транспортними послугами 100 % учнів сільської місцевості за державною програмою «Шкільний автобус»; упровадити нові професійні стандарти і модульні програми навчання не менше ніж за 150 професіями; оснастити 100 % загальноосвітніх навчальних закладів сучасними комп'ютерними комплексами з підключенням їх до мережі Інтернет, подолати «цифрову неграмотність» дітей, підлітків, учителів незалежно від місця проживання, а також забезпечити присутність ВНЗ України в основних міжнародних рейтингах найкращих університетів.
 
974. Державна політика у сфері культури спрямовуватиметься на збереження культурної спадщини та управління об'єктами, які внесено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, серед яких – Собор Святої Софії, Києво-Печерська лавра і прилеглі монастирські споруди, а також "Ансамбль історичного центру міста Львова".
 
975. У 2013–2014 роках зусилля Уряду спрямовуватимуться на популяризацію національної культурної спадщини серед учнівської та студентської молоді, збереження та використання замків України, реставрацію та розвиток національних об’єктів культурної спадщини.
 
976. В рамках реалізації Державної цільової програми збереження культурної спадщини та розвитку туристичної інфраструктури м. Глухова Сумської області на 2012–2016 роки передбачається розроблення і здійснення комплексу науково-дослідних, ремонтно-реставраційних, природоохоронних, інформаційних, фінансово-економічних заходів для забезпечення збереження, використання та популяризації об'єктів культурної спадщини, створення нових туристичних маршрутів та сучасної туристичної інфраструктури м. Глухова Сумської області.
 
977. Подальший розвиток фізичної культури і спорту у 2013-2014 роках забезпечуватиметься шляхом проведення фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи в усіх навчальних закладах, за місцем проживання, роботи і у місцях масового відпочинку громадян, а також фізкультурно-оздоровчої та реабілітаційної роботи серед інвалідів; забезпечення розвитку олімпійських, паралімпійських, дефлімпійських та неолімпійських видів спорту, надання підтримки дитячому, дитячо-юнацькому, резервному спорту, спорту вищих досягнень, спорту інвалідів і спорту ветеранів; підвищення рівня нормативно-правового, кадрового, матеріально-технічного, фінансового, науково-методичного, медичного, інформаційного забезпечення; участі у міжнародній діяльності.
 
978. ІІІ. Пріоритетні напрями економічної і соціальної політики
 
979. З метою реалізації визначених середньострокових цілей та забезпечення спадкоємності державної політики відповідно до державних програмних документів, зокрема Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2012 рік, Кабінет Міністрів України на 2013-2014 роки визначив такі головні завдання за пріоритетними напрямами.
 
980. 1. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УМОВ ДЛЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
 
981. 1.1. Адміністративна реформа та поліпшення якості державного управління
 
982. Однією з найважливіших умов модернізації країни є підвищення ефективності державного управління на основі демократичних стандартів відносин органів влади та громадян. З урахуванням очікуваних результатів першого та другого етапів адміністративної реформи – відбудови дієвої вертикалі виконавчої влади відповідно до визначеної ідеології реформ, упровадження антикорупційного законодавства, а також законодавчого врегулювання питань реформування державної служби та системи надання адміністративних послуг – протягом 2013 і 2014 років планується виконання таких завдань:
 
983. у 2013 році:
 
984. упровадження нових моделей публічного управління на основі завершення етапу розбудови нової структури виконавчої влади на центральному та місцевому рівні, ефективного розподілу функцій і відповідальності, реформування державної служби, упровадження електронного урядування, підвищення якості надання адміністративних послуг та істотного поліпшення зручності їх отримання для громадян;
 
985. повномасштабне впровадження державного стратегічного планування соціально-економічного розвитку при гармонізації середньострокового економічного та бюджетного планування з використанням єдиної системи показників кінцевих результатів діяльності органів виконавчої влади;
 
986. у 2014 році:
 
987. завершення реформування сфери адміністративних послуг на основі законодавчого врегулювання, децентралізації та упровадження інформаційно-комунікаційних технологій при наданні адміністративних послуг;
 
988. імплементація найкращих практик та результатів, отриманих в рамках комплексних пілотних проектів з реформування сфери надання адміністративних послуг у містах Києві, Кіровограді та Луганську, на інші регіони України.
 
989. 1.2. Цінова політика
 
990. Здійснення ефективної цінової політики сприяє стримуванню темпів інфляції та пом’якшенню її негативного впливу на економіку та соціальні наслідки, забезпечує міжгалузеву координацію, створює передумови для розвитку конкуренції. Удосконалення ціноутворення передбачається здійснювати шляхом вирішення таких завдань:
 
991. у 2013 році:
 
992. уповільнення темпів інфляції та утримання споживчих цін і цін виробників промислової продукції у межах визначених прогнозних макропоказників шляхом зменшення податкового навантаження на реальний сектор економіки; упровадження прозорих методологічних засад формування цін і тарифів; реструктуризації держмонополій та розвитку конкуренції; забезпечення товарної насиченості споживчого ринку;
 
993. запровадження ефективного цінового регулювання природних монополій в інфраструктурних та базових секторах економіки шляхом упорядкування адміністративно регульованих цін і тарифів, ліквідації перехресного субсидування одних категорій споживачів за рахунок інших; планомірного впровадження цін і тарифів, що забезпечать покриття економічно обґрунтованих витрат та інвестиційну складову;
 
994. у 2014 році:
 
995. запровадження «стимулюючого ціноутворення», яке забезпечуватиме підвищення енергоефективності, залучення інвестицій та оновлення основних фондів;
 
996. поступова лібералізація ціноутворення із збереженням державного регулювання цін (тарифів) на товари та послуги природних монополій, та таких, що мають особливе значення для підтримки життєвого рівня населення (на електроенергію, газо- та водопостачання, загальнодоступні поштові, телекомунікаційні та транспортні послуги, окремі ключові споживчі товари);
 
997. усунення наявних регіональних диспропорцій у рівнях тарифів на житлово-комунальні послуги.
 
998. 1.3. Грошово-кредитна політика
 
999. Робота у цій сфері спрямовуватиметься на підвищення ефективності та стійкості функціонування фінансового ринку шляхом активної державної політики щодо підвищення якості захисту прав та інтересів споживачів фінансових послуг, рівня прозорості в діяльності фінансових установ;
 
1000. у 2013 році:
 
1001. зниження частки проблемних активів у загальному портфелі активів банків та інших фінансових установ;
 
1002. реалізацію моделі реструктуризації проблемних активів у банківській сфері;
 
1003. забезпечення повноцінного функціонування агентства кредитних історій;
 
1004. запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності для всіх фінансових установ;
 
1005. удосконалення системи гарантування внесків населення;
 
1006. у 2014 році:
 
1007. підвищення якості системи захисту прав споживачів фінансових послуг та збільшення рівня довіри населення до фінансових установ;
 
1008. удосконалення системи пруденційного нагляду за фінансовими установами, у т. ч. перехід до пруденційного нагляду на консолідованій основі за всіма фінансовими установами;
 
1009. запровадження ринкових інструментів акумулювання і перерозподілу довгострокових фінансових ресурсів тощо.
 
1010. 1.4. Інвестиційна політика
 
1011. Одним з пріоритетних напрямів інвестиційної політики є розвиток економіки на інноваційній основі. Створення сприятливих умов для залучення інвестицій з метою забезпечення розвитку базових галузей економіки та інноваційної інфраструктури, підвищення ефективності механізму надання державної підтримки, забезпечення концентрації державних капітальних вкладень на модернізації виробництва та впровадженні високих технологій передбачається реалізувати шляхом:
 
1012. у 2013 році:
 
1013. розвитку механізмів державно-приватного партнерства;
 
1014. нормативно-правового забезпечення діяльності територій пріоритетного розвитку;
 
1015. упровадження на окремих територіях спеціальних режимів залучення інвестицій;
 
1016. оцінки ефективності надання державної підтримки для реалізації інвестиційних проектів/проектних пропозицій, що включені до державного реєстру;
 
1017. у 2014 році:
 
1018. розвитку інноваційної інфраструктури;
 
1019. розбудови мережі індустріальних (промислових) парків;
 
1020. започаткування реалізації проектів на територіях пріоритетного розвитку;
 
1021. створення наукових парків, технополісів, кластерів у Донецьку, Києві, Одесі та Харкові;
 
1022. розбудови мережі індустріальних (промислових) парків в Автономній Республіці Крим, Київській, Львівській, Одеській та Харківській областях;
 
1023. реалізації проектів на територіях пріоритетного розвитку в Автономній Республіці Крим, у Волинській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Луганській, Сумській, Харківській та Чернігівській областях.
 
1024. 1.5. Регуляторна політика та розвиток підприємництва
 
1025. Одним із пріоритетних напрямів державної політики щодо розвитку підприємництва є подальше суттєве зменшення адміністративних бар'єрів на шляху розвитку підприємництва. Уряд докладатиме зусиль та реалізовуватиме завдання щодо створення сприятливих умов для ведення бізнесу, що передбачають:
 
1026. у 2013 році:
 
1027. суттєве спрощення процедур отримання документів дозвільного характеру для здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та подальше розширення переліку робіт, які можуть виконуватися на підставі подання декларації про відповідність матеріально-технічної бази вимогам законодавства;
 
1028. подальше зменшення втручання органів державного нагляду (контролю) у діяльність суб’єктів підприємницької діяльності;
 
1029. скорочення кількості видів робіт (послуг), які підлягають ліцензуванню і не становлять небезпеки для держави, життя, здоров’я людини та довкілля.
 
1030. підвищення освітнього рівня широких верств населення від здобуття знань до започаткування та ведення власної справи;
 
1031. у 2014 році:
 
1032. передачу частини функцій здійснення контролю за провадженням господарської діяльності саморегулівним організаціям;
 
1033. перехід від здійснення прямого державного нагляду (контролю) до профілактики і запобігання порушенням;
 
1034. забезпечення впровадження систем електронного документообігу та автоматизованого обміну даними між адміністраторами і місцевими дозвільними органами;
 
1035. реалізація механізму часткового відшкодування з місцевих бюджетів відсоткових ставок за кредитами, залученими суб’єктами малого і середнього підприємництва для реалізації інвестиційних проектів;
 
1036. подальше розширення мережі об’єктів інфраструктури підтримки підприємництва (бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, регіональних фондів підтримки підприємництва тощо).
 
1037. 1.6. Розвиток науково-технічної та інноваційної сфери
 
1038. Пріоритетними напрямами державної політики щодо активізації інноваційних процесів в економіці та повноцінного використання потенціалу науки є підвищення конкурентоспроможності сектору наукових досліджень та розробок та забезпечення його спрямованості на забезпечення реальних потреб інноваційного розвитку, підвищення ефективності бюджетного фінансування наукової сфери і підвищення ефективності інноваційної системи та інфраструктури інноваційної діяльності, зокрема:
 
1039. у 2013 році:
 
1040. збільшення частки бюджетних коштів, що спрямовуються на фінансування прикладних наукових досліджень і науково-технічних розробок, до 65 %;
 
1041. збільшення фінансування на оновлення матеріально-технічної бази наукових установ та вищих навчальних закладів;
 
1042. остаточне приведення законодавства України у сфері інтелектуальної власності у відповідність із вимогами законодавства Європейського Союзу;
 
1043. застосування процедури закупівлі в одного учасника для фінансування за рахунок державних коштів науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок, виконавці яких визнаються на конкурсній основі у встановленому законодавством, порядку;
 
1044. створення економічних стимулів щодо технологічної модернізації вітчизняних підприємств
 
1045. у 2014 році:
 
1046. оновлення матеріально-технічної бази наукових установ та вищих навчальних закладів відповідно до сучасних вимог;
 
1047. підвищення наукоємності ВВП за рахунок усіх джерел фінансування;
 
1048. збільшення частки інноваційно активних підприємств;
 
1049. розвиток інфраструктури підтримки малого бізнесу у сфері інновацій (бізнес-інкубатори, центри трансферу технологій).
 
1050. 1.7. Податково-бюджетна політика
 
1051. Ключовим завданням податково-бюджетної політики залишатиметься забезпечення макроекономічної стабільності, стійкості та збалансованості бюджетної і податкової системи, що передбачає:
 
1052. у 2013 році:
 
1053. доведення рівня дефіциту бюджету сектору державного управління (без рекапіталізації) до 2 % ВВП;
 
1054. підвищення ефективності видатків шляхом їх пріоритезації та оцінки ступеня досягнення очікуваних результатів;
 
1055. утримання на економічно безпечному рівні державного боргу шляхом оптимізації структури державного боргу, ефективного управління ризиками та надання державних гарантій;
 
1056. запровадження механізму середньострокового бюджетного прогнозування на всіх етапах бюджетного процесу;
 
1057. посилення стимулюючого характеру податкових преференцій шляхом підвищення їх економічної ефективності;
 
1058. у 2014 році:
 
1059. забезпечення збалансованості державних фінансових ресурсів, у тому числі утримання дефіциту державного бюджету на економічно безпечному рівні шляхом проведення виваженої бюджетної політики;
 
1060. зміщення акцентів з прямих податків на непрямі, зокрема перенесення податкового навантаження з мобільних факторів виробництва – праці і капіталу – на споживання, ресурсні, рентні та екологічні платежі;
 
1061. запровадження середньострокового прогнозування місцевих бюджетів та застосування програмно-цільового методу бюджетування на місцевому рівні;
 
1062. зміцнення фінансової основи місцевих бюджетів, посилення їх інвестиційної складової;
 
1063. удосконалення системи регулювання міжбюджетних відносин.
 
1064. 1.8. Управління об’єктами державної власності та корпоративними правами держави
 
1065. Основними пріоритетними напрямами державної політики у сфері управління об'єктами державної власності та корпоративними правами держави повинні стати оптимізація структури державного сектору економіки, завершення приватизації та створення сучасної системи стратегічного управління державним сектором економіки шляхом:
 
1066. у 2013 році:
 
1067. завершення інвентаризації державного майна та створення єдиної бази обліку й управління об’єктів державної власності;
 
1068. створення державних господарських об'єднань та державних холдингових компаній, основним видом діяльності яких буде управління державними активами суб'єктів господарювання державного сектору економіки у відповідних галузях;
 
1069. широке впровадження інституту незалежних директорів;
 
1070. започаткування планування діяльності підприємств державного сектору економіки на середньостроковий період на підставі стратегій їх розвитку;
 
1071. у 2014 році:
 
1072. завершення формування нової моделі управління об’єктами державної власності, що передбачає, у т. ч. управління державними компаніями під керівництвом професійних менеджерів (які будуть призначатися на конкурентних засадах);
 
1073. завершення приватизації об'єктів стратегічних галузей на основі галузевих підпрограм приватизації.
 
1074. 1.9. Розвиток внутрішньої торгівлі
 
1075. Стратегічними завданнями сфери внутрішньої торгівлі буде збереження та закріплення позитивних тенденцій у забезпеченні населення товарами народного споживання та розвиток торгової мережі нових форматів. Реалізація зазначених напрямів передбачається шляхом:
 
1076. у 2013 році:
 
1077. подальшого вдосконалення нормативно-правової бази для ефективного державного регулювання сфери внутрішньої торгівлі;
 
1078. упровадження в торговельну діяльність сучасних логістичних технологій, технологій фасування та зберігання товарів;
 
1079. у 2014 році:
 
1080. запровадження єдиних стандартів і правил організації та здійснення торговельної діяльності, що відповідають стандартам розвинених країн світу;
 
1081. модернізація і розширення торговельної інфраструктури;
 
1082. розроблення програм розвитку внутрішньої торгівлі щодо оптимізації соціальної, організаційної, функціональної і територіальної структур торгівлі;
 
1083. збільшення нормативів забезпеченості населення торговельною площею в магазинах у містах та в сільській місцевості відповідно до середньоєвропейського рівня.
 
1084. 2. МОДЕРНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ІНФРАСТРУКТУРИ
 
1085. 2.1. Використання промислово-технологічного потенціалу
 
1086. Державна політика у сфері використання промислово-технологічного потенціалу спрямовуватиметься на підтримку позитивних тенденцій, створених у попередніх роках умов для довгострокового кредитування реального сектору економіки та домогосподарств, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг на зовнішніх ринках збуту, нарощування їх експорту та створення умов для імпортозаміщення, сприяння структурно-інноваційним змінам у виробництві промислової продукції. Розвиток та ефективне використання промислово-технологічного потенціалу досягатиметься за рахунок:
 
1087. у 2013 році:
 
1088. модедернізації та технічного переозброєння промислового виробництва;
 
1089. реалізації інвестиційних проектів з розбудови інфраструктури, оновлення виробничих потужностей;
 
1090. підвищення конкурентоспроможності промислової продукції за рахунок упровадження технологій спрямованих на зменшення енерго- та матеріалоємності продукції;
 
1091. нарощування експорту вітчизняних промислових товарів та створення умов для імпортозаміщення;
 
1092. зростання виробництва промислової продукції, зокрема в галузях хімічної та нафтохімічної промисловості, машинобудування, автомобілебудування, металургійному виробництві тощо;
 
1093. розвиток сучасних інноваційних технологій у галузі виробництва легкових автомобілів;
 
1094. зростання обсягів виробництва вітчизняної продукції в галузі машинобудування, зокрема машинобудування для агропромислового комплексу, автомобілебудування;
 
1095. збільшення обсягів виробництва продукції хімічної та нафтохімічної промисловості, зокрема за рахунок збільшення обсягів виробництва мінеральних добрив та продукції органічної хімії;
 
1096. зміцнення експортного потенціалу металургійної галузі, зокрема за рахунок скорочення вивезення продукції сировинного напряму та переорієнтації на експорт кінцевої продукції;
 
1097. у 2014 році:
 
1098. переформування технологічної складової промислових виробництв, зокрема у галузі машинобудування;
 
1099. упровадження новітніх технологій, устаткування і обладнання;
 
1100. закриття нерентабельних виробництв;
 
1101. вилучення з експлуатації морально застарілого та фізично спрацьованого обладнання;
 
1102. проведення системної реструктуризації металургійної галузі з орієнтацією на кон’юнктуру внутрішнього та зовнішнього ринку;
 
1103. будівництво об’єктів металургійного комплексу, спроможних замінити імпорт продукції продукцією власного виробництва;
 
1104. упровадження технологій, що сприятимуть зниженню матеріало- та енергоємності промислової продукції.
 
1105. 2.2. Модернізація транспортної інфраструктури
 
1106. Одним з ключових завдань у цій сфері є поліпшення якості наявних та будівництво нових об’єктів транспортної інфраструктури для потреб економічного розвитку та підвищення якості життя громадян шляхом:
 
1107. у 2013 році:
 
1108. модернізації залізничних колій для забезпечення швидкісного руху залізничного транспорту;
 
1109. запровадження пілотних проектів реконструкції та експлуатації морських портів та аеропортів, що не підлягають приватизації, на умовах державно- приватного партнерства;
 
1110. у 2014 році:
 
1111. підвищення рейтингу логістичної ефективності України;
 
1112. підвищення бюджетного фінансування програм модернізації та будівництва об'єктів транспортної інфраструктури на 10 % щорічно;
 
1113. зменшення рівня зносу основних фондів залізничного транспорту до 65 %;
 
1114. збільшення пропускної спроможності морських портів на 50 %;
 
1115. розвиток логістичної інфраструктури аеропортів;
 
1116. підвищення відповідальності місцевої влади за інфраструктурні активи місцевого значення шляхом делегування повноважень і відповідальності щодо управління місцевими дорогами, метрополітенами та іншими інфраструктурними об'єктами місцевого значення; спрямування відповідного фінансування на місцевий рівень, підвищення рівня моніторингу та контролю за цільовим використанням бюджетних коштів;
 
1117. 2.3. Розвиток зв'язку та телекомунікацій
 
1118. Пріоритетними напрямами державної політики у сферах зв’язку та телекомунікацій стане перехід на найновіші стандарти зв’язку, адаптація національного законодавства та практики до норм європейських стандартів у сфері технічного регулювання та торгівлі послугами, забезпечення споживачів телекомунікаційними послугами гарантованої якості відповідно до національних стандартів, гармонізованих з європейськими; розширення спектру нових послуг на базі сучасних інформаційно-комунікаційних технологій та наукових розробок. Реалізація зазначених напрямів передбачається шляхом:
 
1119. у 2013 році:
 
1120. подальшого вдосконалення нормативно-правової бази документів, зокрема в частині взаємодії телекомунікаційних мереж, побудованих із використанням різних технологій;
 
1121. започаткування процесів повномасштабної імплементації інтернет-сервісів та відповідних технологій, конвергенції традиційних і розвитку нових медіа-форматів на технологічній платформі Інтернет;
 
1122. продовження розбудови мереж мобільного зв’язку четвертого (4G) покоління.
 
1123. активізації фундаментальних та прикладних наукових досліджень за напрямами розвитку інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури та технологій;
 
1124. у 2014–2015 роках:
 
1125. продовження повномасштабної імплементації інтернет-сервісів та відповідних технологій;
 
1126. створення та впровадження ефективних інструментів розв’язання проблеми телефонізації населення, особливо в сільській та гірській місцевостях, зокрема створення та забезпечення функціонування фонду універсальних послуг;
 
1127. впровадження перспективних радіотехнологій телевізійного та мультимедійного мовлення;
 
1128. започаткування створення високошвидкісних телекомунікаційних мереж із виходом на європейські та світові мережі на основі грід-технологій;
 
1129. усунення наявних регіональних диспропорцій рівня номінального проникнення мобільного зв’язку;
 
1130. подальше розширення мережі пунктів колективного доступу до мережі Інтернет, насамперед у сільських та віддалених гірських районах.
 
1131. 2.4. Оптимізація процесів структурних перетворень у паливно-енергетичному комплексі (ПЕК)
 
1132. Пріоритетними напрямами державної політики у паливно-енергетичному комплексі стане підтримка нарощування власного видобутку вуглеводнів шляхом доведення перевищення рівня щорічних розвідувальних запасів над рівнем поточного видобутку, залучення до енергетичного балансу держави альтернативних та відновлювальних джерел енергії, продовження модернізації та технічного переоснащення усіх галузей ПЕК з одночасним посиленням вимог до забезпечення високого рівня охорони праці на підприємствах галузі. Створення умов для залучення інвестицій у розвиток ПЕК, насамперед шляхом запровадження економічно обґрунтованих цін і тарифів на всі види енергоносіїв, у тому числі „зелених тарифів» для стимулювання розвитку альтернативної енергетики. Реалізувати зазначені напрями передбачається шляхом:
 
1133. у 2013 році:
 
1134. створення умов для забезпечення обсягів пошуково-розвідувального буріння на газ та нафту та підготовки нафтогазоносних об’єктів (у тому числі на шельфі) та виявлення нових об’єктів (цу тому числі на шельфі) відповідно до Енергетичної стратегії України до 2030 р.;
 
1135. забезпечення щорічного приросту розвіданих запасів нафти з газоконденсатом відповідно до Енергетичної стратегії України до 2030 р.;
 
1136. початку будівництва терміналу із прийняттям скрапленого газу, використання нафтопроводу „Одеса – Броди»;
 
1137. створення виробництва ядерного палива та цирконієвого виробництва;
 
1138. послідовної лібералізації та забезпечення конкуренції та прозорості на ринку електроенергії;
 
1139. залучення інвестицій в модернізацію основних фондів енергокомпаній, що здійснюють виробництво, передачу та постачання електроенергії з метою ефективного використання палива, скорочення втрат електроенергії, підвищення надійності та якості електропостачання;
 
1140. створення законодавчої бази формування довгострокових резервів нафти та природного газу на основі досвіду країн ЄС;
 
1141. забезпечення введення в дію нових виробничих потужностей з видобутку вугілля відповідно до реальних потреб держави у вітчизняному вугіллі (відповідно до Енергетичної стратегії України до 2030 р.);
 
1142. у 2014 році:
 
1143. завершення до кінця 2014 р. приватизації енергопостачальних і теплових електрогенеруючих потужностей;
 
1144. завершення переходу до ринку двосторонніх договорів в електроенергетиці та доведення цін і тарифів на природний газ для усіх споживачів до економічно-обгрунтованого рівня;
 
1145. завершення до кінця 2015 року ліквідації збиткових та безперспективних вугільних і торфодобувних підприємств, яка була розпочата у попередні роки;
 
1146. продовження створення сприятливих умов для залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у розвиток енергетичної галузі України;
 
1147. продовження здійснення заходів з інтеграції Об'єднаної енергетичної системи України в об'єднання європейських енергосистем ЕКТБО-Е (континентальна Європа);
 
1148. здійснення заходів із подальшої реалізації проекту розвитку Європейського та Азіатського нафтотранспортного коридору для транспортування каспійської нафти на європейський ринок територією України;
 
1149. забезпечення диверсифікації джерел, постачальників, маршрутів та способів постачання енергетичних ресурсів, що імпортуються в Україну;
 
1150. досягнення 100 % розрахунків за спожиті енергоносії всіма категоріями споживачів та погашення заборгованості за попередні періоди.
 
1151. 2.5. Реалізація політики у сфері енергозбереження
 
1152. Пріоритетними напрямами державної політики у сфері енергозбереження стане зменшення енергоємності ВВП України до рівня провідних країн шляхом технічної та технологічної модернізації, а також структурної перебудови економіки з одночасною оптимізацією структури енергетичного балансу через збільшення в ньому частки енергоносіїв, отриманих з альтернативних та відновлюваних джерел енергії. Реалізація зазначених напрямів передбачається шляхом:
 
1153. у 2013 році:
 
1154. упровадження новітніх технологій та обладнання, призначених для виробництва та споживання енергетичних ресурсів у всіх секторах економіки;
 
1155. упровадження когенераційних технологій, електротеплоакумуляційного обігріву та гарячого водопостачання; технологій, які передбачають використання теплових насосів, енергії сонця та геотермальної енергії;
 
1156. розвитку виробництва та використання біопалива відповідно до Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010–2015 роки;
 
1157. подальшого розвитку виробництва та використання газу метану, отриманого з родовищ кам’яного і бурого вугілля та покладів сланців, а також синтетичного газу;
 
1158. удосконалення системи стандартизації у сфері енергоефективності і відновлюваної енергетики;
 
1159. здійснення заходів щодо зменшення обсягу споживання енергоресурсів установами, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету;
 
1160. оптимізації структури енергетичного балансу, зокрема забезпечення збільшення частки енергоносіїв, отриманих з альтернативних (відновлюваних) джерел енергії;
 
1161. створення сприятливих умов для залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у сферу енергоефективності та альтернативну (відновлювану) енергетику;
 
1162. у 2014 році:
 
1163. адаптації національного законодавства у сфері енергоефективності та альтернативної енергетики до законодавства ЄС;
 
1164. формування державної системи моніторингу показників енергетичного балансу держави та енергоефективності реалізації галузевих і регіональних програм енергоефективності; підвищення рівня достовірності статистичної інформації; оптимізації структури та періодичності статистичної звітності;
 
1165. завершення створення системи мотивації, спрямованої на забезпечення технічної та технологічної модернізації вітчизняної економіки;
 
1166. мінімізації споживання енергоресурсів у бюджетній сфері, завдяки чому знизиться навантаження на державний бюджет за рахунок зменшення на 30 % видатків на оплату енергоресурсів, які споживаються бюджетними установами;
 
1167. стимулювання розвитку регіональних (місцевих) альтернативних, нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії.
 
1168. 2.6. Підвищення конкурентоспроможності агропромислового комплексу
 
1169. Пріоритетними напрямами розвитку аграрної політики є забезпечення вітчизняної сільськогосподарської продукції на внутрішньому і зовнішньому ринку, гарантування продовольчої безпеки країни, збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності шляхом:
 
1170. у 2013 році:
 
1171. подальшого розвитку крупнотоварного високоефективного виробництва продукції тваринництва: будівництво тваринницьких ферм та комплексів, заводів з виробництва комбікормів; відтворення і раціонального використання племінних ресурсів;
 
1172. добудови регіональних оптових ринків сільськогосподарської продукції та розбудови сучасних складських приміщень для зберігання сільськогосподарської продукції;
 
1173. розвиток мережі обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів із заготівлі та збуту сільськогосподарської продукції;
 
1174. продовження роботи щодо техніко-технологічного переоснащення підприємств агропромислового комплексу;
 
1175. забезпечення цінової стабільності на продовольчому ринку та гарантування продовольчої безпеки шляхом здійснення Аграрним фондом державних аграрних інтервенцій;
 
1176. у 2014 році:
 
1177. завершення техніко-технологічної модернізації підприємств агропромислового комплексу;
 
1178. налагодження роботи сучасних високотехнологічних виробництв з переробки сільськогосподарської сировини, зокрема ріпакової олії, біоетанолу тощо;
 
1179. розширення географії ринків збуту аграрної продукції;
 
1180. формування агроекологічного іміджу України, зокрема напрацювання нормативно-правової бази в частині розвитку органічного землеробства та створення системи його сертифікації, формування інформаційного простору для просування екологічно чистої продукції на світові ринки;
 
1181. створення доступної системи інформування щодо кон’юнктури внутрішнього та зовнішнього аграрного ринку на базі мережі регіональних оптових ринків сільськогосподарської продукції;
 
1182. доведення у 2015 році споживання населенням України основних видів продовольства до раціональних норм через реалізацію регіональних програм забезпечення продовольчої безпеки;
 
1183. створення умов для розвитку сільських територій шляхом реалізації заходів Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, зокрема забезпечення розвитку підприємництва, житлового будівництва, комунального господарства, освіти та охорони здоров’я.
 
1184. 2.7. Будівництво та житлова політика
 
1185. Реалізація чинних житлових програм, удосконалення існуючих та запровадження нових ефективних фінансово-інвестиційних механізмів державної підтримки будівництва (придбання) доступного житла дозволить підвищити рівень забезпечення громадян житлом. З метою створення умов для прискорення вирішення житлових проблем громадян необхідно здійснити такі кроки:
 
1186. у 2013 році:
 
1187. забезпечити фінансування житлових програм, у тому числі за рахунок коштів державного бюджету, відповідно до затверджених обсягів;
 
1188. продовжити реконструкцію житлових будинків перших масових серій;
 
1189. здійснити реалізацію механізму державної підтримки будівництва (придбання) доступного житла;
 
1190. у 2014 році:
 
1191. створити умови для залучення кредитних ресурсів комерційних банків на довгостроковій основі за невисокою відсотковою ставкою для кредитування громадян на будівництво (придбання) житла;
 
1192. вирішення на місцевому рівні питань, пов’язаних із поліпшенням житлових умов громадян.
 
1193. 3. ПІДВИЩЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ ЖИТТЯ
 
1194. 3.1. Демографічна, сімейна, молодіжна та міграційна політика
 
1195. Одним з основних завдань Уряду є створення внутрішніх державних інституціональних механізмів і сприятливого середовища у суспільстві для забезпечення дії факторів, які впливають на подолання проблем демографічного розвитку країни, що здійснюватиметься шляхом:
 
1196. у 2013 році:
 
1197. створення умов для забезпечення доступу широких верств населення до засобів збереження та поліпшення здоров’я, якісного медичного та санаторно-курортного обслуговування;
 
1198. удосконалення законодавства щодо внутрішньої і зовнішньої трудової міграції;
 
1199. укладення міжнародних договорів з питань, пов’язаних із регулюванням процесу добровільної міграції і захистом прав мігрантів;
 
1200. посилення боротьби з нелегальною міграцією;
 
1201. у 2014 році:
 
1202. упровадження заходів для відновлення здоров’я працівників, передусім тих, що зайняті на важких роботах і роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці;
 
1203. реалізація законодавчих ініціатив, спрямованих на спрощення умов і порядку повернення до України закордонних українців, осіб, депортованих за національною ознакою;
 
1204. використання на належному рівні потенціалу міграційних процесів;
 
1205. запобігання виникненню нових і мінімізації наявних негативних наслідків неконтрольованих міграційних потоків.
 
1206. 3.2. Державна політика у сфері освіти
 
1207. Пріоритетними напрямами діяльності у сфері освіти є приведення змісту та структури професійної підготовки кадрів у відповідність із сучасними потребами ринку праці, підвищення доступності якісних освітніх послуг. Характерними умовами розвитку галузі стануть:
 
1208. у 2013 році:
 
1209. перехід до єдиного стандарту вартості навчання одного учня/студента;
 
1210. перехід у фінансуванні навчальних закладів від принципу утримання закладів до принципу формування їх бюджетів виходячи з кількості учнів та стандарту вартості навчання одного учня/студента;
 
1211. розширення прав шкіл, ПТУ самостійно розпоряджатися матеріальними, фінансовими і кадровими ресурсами;
 
1212. зміна підходів до формування державного замовлення на підготовку фахівців на основі впровадження прогнозу потреб економіки (регіону);
 
1213. у 2014 році:
 
1214. упровадження методичних засад прогнозування потреби у фахівцях на ринку праці;
 
1215. прийняття порядку формування та розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, робочих кадрів з урахуванням потреб ринку праці та контролю за його виконанням;
 
1216. запровадження Національної рамки кваліфікацій;
 
1217. упровадження дієвого механізму працевлаштування студентів та випускників (створення бази даних про студентів і випускників, накопичення банку потенційних роботодавців).
 
1218. 3.3. Забезпечення зростання купівельної спроможності населення
 
1219. Одним із пріоритетних напрямів реалізації політики доходів є всіляке сприяння людям забезпечити свій добробут власним трудом, підвищення стимулюючої ролі заробітної плати та розширення прошарку приватних власників. Уряд докладатиме першочергових зусиль та впроваджуватиме заходи щодо пом’якшення соціальних диспропорцій, підвищення рівня життя населення, що передбачають:
 
1220. у 2013 році
 
1221. забезпечення відповідності величини базового соціального стандарту його фактичному розміру;
 
1222. обґрунтоване підвищення мінімальної заробітної плати з урахуванням пропозицій соціальних партнерів;
 
1223. забезпечення подальшого підвищення розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника І тарифного розряду Єдиної тарифної сітки з метою поступового наближення його розміру до мінімальної заробітної плати;
 
1224. продовження роботи щодо забезпечення обґрунтованої міжпосадової диференціації в оплаті праці;
 
1225. підвищення середньої заробітної плати в бюджетній сфері шляхом реалізації Концепції удосконалення оплати праці працівників бюджетної сфери;
 
1226. забезпечення підтримки купівельної спроможності населення через індексацію грошових доходів;
 
1227. детінізацію заробітної плати шляхом створення відповідних законодавчих умов, легалізації незареєстрованих виплат заробітної плати та зайнятості;
 
1228. зменшення заборгованості із виплати заробітної плати за рахунок нормативного регулювання погашення заборгованості, посилення роботи тимчасових комісій з питань погашення заборгованості з виплати заробітної плати (грошового забезпечення), пенсій, стипендій та інших соціальних виплат не нижче ніж на 50 % порівняно з 2012 роком;
 
1229. у 2014 році:
 
1230. підвищення мінімальної заробітної плати на рівні не нижчому ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб і з урахуванням пропозицій соціальних партнерів та економічної ситуації;
 
1231. підвищення до кінця 2015 року тарифної ставки робітника першого розряду Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери до мінімальної заробітної плати;
 
1232. удосконалення механізмів індексації доходів населення та компенсації у разі затримки їх виплат;
 
1233. підготовку Основних напрямів грошових доходів населення на 2015–2020 роки;
 
1234. забезпечення динамічного зростання рівня реальних доходів населення;
 
1235. повну ліквідацію на кінець 2015 року заборгованості з виплати заробітної плати, яка утворилася у попередні роки, проведення профілактичних заходів щодо недопущення утворення поточної заборгованості;
 
1236. створення гарантійного фонду для повернення заборгованої заробітної плати працівникам підприємств-банкрутів;
 
1237. здійснення комплексного моніторингу якості життя населення.
 
1238. 3.4. Забезпечення природної і техногенної безпеки та подолання наслідків Чорнобильської катастрофи
 
1239. Невід’ємною частиною державної політики у сфері національної безпеки і безпеки економіки держави в цілому є створення безпечних умов життєдіяльності населення України.
 
1240. Для досягнення соціального ефекту Уряд докладатиме першочергових зусиль щодо створення безпечних умов життєдіяльності населення України, що передбачають:
 
1241. у 2013 році
 
1242. проведення класифікації та поділу регіонів України на категорії складності за рівнями техногенно-екологічних навантажень і загроз, пов’язаних із незадовільним техногенним та екологічним станом, які можуть завдати значних збитків для економіки держави;
 
1243. розроблення та втілення широкомасштабних бюджетних та позабюджетних інвестиційних проектів і програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру, локалізацію їх дії, пом’якшення наслідків від них, з урахуванням індексів пріоритетності за регіонами;
 
1244. забезпечення фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок, хімічної, біологічної та радіологічної безпеки;
 
1245. упровадження загальнодержавної системи спостереження та моніторингу ризиків і загроз надзвичайних ситуацій для економіки держави;
 
1246. зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкта «Укриття» в екологічно безпечну систему;
 
1247. проведення щорічної дозиметричної паспортизації населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
 
1248. попередження загроз виникнення надзвичайних ситуацій на територіях з найбільш напруженим техногенним та екологічним станом, що потребують першочергового вирішення;
 
1249. у 2014 році:
 
1250. соціально-економічне відродження територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, повернення їх до повноцінного життя та зміну режиму ведення господарської діяльності на цих територіях;
 
1251. забезпечення фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок, хімічної, біологічної та радіологічної безпеки, забезпечення контролю за його реалізацією;
 
1252. розроблення та втілення регіональних інвестиційних проектів і програм для різних сценаріїв розвитку потенційних загроз.
 
1253. 3.5. Охорона навколишнього природного середовища
 
1254. Пріоритетними напрямками екологічної політики є стабілізація екологічної ситуації, уповільнення темпів зростання антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище, створення умов для підвищення рівня екологічної безпеки населення, започаткування переходу до природоохоронних стандартів Європейського Союзу. Реалізація цих напрямів здійснюватиметься шляхом:
 
1255. у 2013 році
 
1256. здійснення заходів із зменшення викидів забруднюючих речовин та парникових газів в атмосферне повітря;
 
1257. запровадження принципу інтегрованого управління водними ресурсами;
 
1258. здійснення знешкодження накопичених, не придатних до використання пестицидів та небезпечних відходів і реконструкція та будівництво полігонів для захоронення побутових відходів;
 
1259. створення нових, розширення існуючих територій та об’єктів природно-заповідного фонду, розташованих на суходолі і в морській акваторії;
 
1260. технічного переоснащення підприємств геологічної галузі та забезпечення виконання геологорозвідувальних та інших робіт;
 
1261. упровадження інноваційних технологій проведення екологічного моніторингу із застосуванням сучасних технічних засобів та інформаційних систем;
 
1262. у 2014–2015 роках:
 
1263. стабілізації та зменшення обсягу викидів стаціонарними та пересувними джерелами загальнопоширених забруднюючих речовин;
 
1264. зниження рівня забруднення внутрішніх морських вод і територіального моря;
 
1265. забезпечення екологічно безпечного знешкодження відходів гексахлорбензолу і тари від них;
 
1266. розвитку мінерально-сировинної бази та збільшення обсягу виконаних геологорозвідувальних та інших робіт;
 
1267. збільшення площі заліснення території держави;
 
1268. рекультивації порушених земель та боротьби з опустелюванням;
 
1269. удосконалення державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища;
 
1270. нормативне врегулювання питання щодо посилення цивільної та кримінальної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства;
 
1271. забезпечення підвищення рівня суспільної екологічної свідомості;
 
1272. затвердження та виконання місцевих планів дій з охорони навколишнього природного середовища.
 
1273. 3.6. Покращення здоров’я населення
 
1274. Головними завданнями політики у сфері охорони здоров’я є забезпечення доступності якісних медичних послуг, профілактика та раннє виявлення захворювань. Реформування системи охорони здоров‘я забезпечуватиметься шляхом упровадження її нової моделі, виробленої в рамках експерименту з реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві. Підвищення доступності медичних послуг досягатиметься шляхом:
 
1275. у 2013 році
 
1276. запровадження механізму закупівлі державою послуг у закладів охорони здоров'я на контрактній основі;
 
1277. упровадження клінічних протоколів;
 
1278. упровадження системи індикаторів якості роботи медичних закладів, створення незалежних центрів оцінювання якості медичних послуг;
 
1279. удосконалення системи оплати праці медичних працівників за рахунок виділення двох складників: постійного – на основі єдиної тарифної сітки та змінного – залежно від обсягу і якості наданої медичної допомоги;
 
1280. створення стимулів для здорового способу життя населення (упровадження програм формування здорового способу життя і програм здорових умов праці;
 
1281. у 2014 році:
 
1282. переведення усіх медичних закладів на систему контрактних відносин між замовником і постачальником медичних послуг;
 
1283. запровадження єдиної методики розрахунків вартості медичних послуг, що оплачуються державою;
 
1284. підготовка умов для переходу на страхову модель охорони здоров'я (систему соціального медичного страхування) через досягнення фінансової стійкості медичних закладів, оптимізацію їх мережі, збільшення самостійності керівників медичних закладів щодо управління фінансовими коштами, підвищення конкуренції у системі охорони здоров'я.
 
1285. 3.7. Політика у сфері житлово-комунального господарства
 
1286. Реформи у сфері житлово-комунального господарства спрямовані на підвищення якості житлово-комунальних послуг для всіх верств населення, а також забезпечення бездотаційності цього сектору через забезпечення рентабельності підприємств галузі, скорочення кредиторської і дебіторської заборгованості, створення конкурентного середовища на ринку послуг, а також стимулювання технічної і технологічної модернізації та підвищення ресурсо- і енергоефективності. З метою забезпечення реалізації поставлених завдань необхідно здійснити такі кроки:
 
1287. у 2013 році:
 
1288. знизити рівень заборгованості в галузі житлово-комунального господарства шляхом реалізації програми забезпечення споживачів лічильниками води, електроенергії, тепла і газу, а також законодавчого врегулювання механізму відключення боржників від надання послуг (за винятком окремих категорій споживачів);
 
1289. створити конкурентне середовище на ринку житлово-комунальних послуг шляхом збільшення кількості об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), розвитку приватних ЖЕКів і керуючих компаній, залучення приватних компаній через механізм державно-приватного партнерства;
 
1290. централізувати тарифоутворення на житлово-комунальні послуги;
 
1291. у 2014 році:
 
1292. здійснити технічне переобладнання і підвищити ресурсо- та енергоефективність житлово-комунального господарства, у тому числі із залученням фінансових ресурсів вітчизняних і міжнародних організацій для реалізації інвестиційних проектів модернізації житлово-комунальної інфраструктури та вдосконалення системи місцевих запозичень;
 
1293. упровадити інститут ОСББ на обов’язковій основі;
 
1294. підвищити якість житлово-комунальних послуг шляхом застосування стандартів якості і забезпечення технічних можливостей для проведення оцінювання якості.
 
1295. 3.8. Ринок праці
 
1296. Державна політика у сфері зайнятості буде формуватися під впливом нових законодавчих засад. Пріоритетним напрямом національного ринку праці стане проведення активної політики зайнятості, яка орієнтуватиметься насамперед, на економічні заходи, зокрема навчання і підвищення кваліфікації, створення нових робочих місць. Вирішення проблем зайнятості на ринку праці здійснюватиметься шляхом:
 
1297. у 2013 році
 
1298. удосконалення нормативно-правової бази у сфері зайнятості населення;
 
1299. запровадження на державному рівні прогнозування попиту на робочу силу у професійному розрізі;
 
1300. здійснення заходів щодо підтримки зайнятості інвалідів та інших не конкурентних на ринку праці груп населення;
 
1301. стимулювання самозайнятості та підприємництва;
 
1302. удосконалення професійної підготовки кадрів, підвищення якості робочої сили (проведення профорієнтаційної роботи серед населення, у тому числі незайнятих осіб та молоді, яка навчається);
 
1303. у 2014 році:
 
1304. стимулювання роботодавців та найманих працівників до покращення якості робочої сили та вирівнювання диспропорцій у її попиті та пропозиції;
 
1305. подальшої легалізації трудових відносин;
 
1306. формування продуктивної зайнятості шляхом реалізації довгострокових інвестиційних проектів;
 
1307. збільшення обсягів охоплення безробітних активними заходами державної підтримки;
 
1308. здійснення профілактичних заходів вивільнення на підприємствах;
 
1309. збільшення обсягів надання державної допомоги безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю та дотацій роботодавцям на створення нових робочих місць;
 
1310. створення механізму ефективного залучення трудових мігрантів у національну економіку;
 
1311. стимулювання зайнятості у сфері надання соціальних послуг;
 
1312. розширення мережі навчальних закладів, у яких упроваджуватимуться інноваційні технології навчання;
 
1313. підтримки зайнятості у сільській місцевості та в інших пріоритетних галузях економіки;
 
1314. активізації підтримки зайнятості у регіонах з найвищим рівнем безробіття, а також розширення сфер прикладання праці у сільській місцевості та інших пріоритетних галузях економіки.
 
1315. 3.9. Розбудова інформаційного суспільства
 
1316. Одним з основних пріоритетів державної політики у сфері інформатизації та створення умов для розвитку інформаційного суспільства має бути широке запровадження та використання новітніх інформаційних технологій як системних чинників політичного та соціально-економічного реформування країни шляхом:
 
1317. у 2013 році
 
1318. створення та впровадження механізмів та інструментів реалізації Стратегії розвитку інформаційного суспільства;
 
1319. удосконалення чинної нормативно-правової бази, у тому числі щодо електронного урядування;
 
1320. активізації роботи щодо кодифікації законодавства в інформаційній сфері, у тому числі розроблення Інформаційного кодексу;
 
1321. реалізації Національної програми інформатизації;
 
1322. стимулювання широкого впровадження в діяльність органів державної влади сучасних інформаційних технологій;
 
1323. подальшої розбудови основних системоутворюючих елементів інформаційного суспільства: інформаційної системи «Електронний Уряд»; автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності»; єдиного інформаційного веб-ресурсу звернень громадян до органів державної влади; єдиної автоматизованої системи (веб-порталу) з надання державних електронних послуг, Національної системи електронних ресурсів.
 
1324. подальший розвиток системи електронних інформаційних ресурсів державних органів у частині розроблення та впровадження стандартизованих форматів даних, протоколів обміну і єдиних класифікаторів, довідників, а також протоколів доступу до них, застосування уніфікованих автоматизованих засобів пошуку та аналітичної обробки інформації;
 
1325. створення сприятливих умов для розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та програмної продукції, у тому числі через розвиток державно-приватного партнерства у сфері інформатизації;
 
1326. у 2014 році:
 
1327. удосконалення механізмів та інструментів реалізації Стратегії розвитку інформаційного суспільства, у тому числі удосконалення інституціональних та інфраструктурних механізмів забезпечення участі громадськості у виробленні, ухваленні та реалізації політико-управлінських рішень відповідно до міжнародних стандартів;
 
1328. подальшої реалізації Національної програми інформатизації;
 
1329. запровадження повноцінного електронного документообігу та електронного цифрового підпису в органах державної влади та забезпечення обміну електронними документами між ними;
 
1330. передання електронних документів у державні архіви, музеї, бібліотеки та надання доступу до них;
 
1331. запровадження практики надання державних послуг в електронній формі;
 
1332. стимулювання розвитку вітчизняної індустрії інформаційно-комунікаційних технологій та програмної продукції;
 
1333. систематизації електронних інформаційних ресурсів органів державної влади та місцевого самоврядування та їх інтеграції у Єдину систему електронних інформаційних ресурсів;
 
1334. розроблення та впровадження Програми стимулювання вітчизняної індустрії електронних книг і створення Національної електронної бібліотеки, що об’єднає наукові, інтелектуальні, культурно-мистецькі та музейні ресурси в єдину мережу;
 
1335. створення та впровадження правових, організаційних та методологічних засад використання інформаційних та телекомунікаційних технологій (електронна торгівля, електронний банкінг, автоматизація управління бізнес-процесами тощо);
 
1336. мінімізації міжрегіонального цифрового розриву та забезпечення гармонійного розвитку регіональної інформаційної і комунікаційної інфраструктури;
 
1337. створення умов для забезпечення загального, рівноправного і прийнятного за ціною доступу до інфраструктури та послуг інформаційно-комунікаційних технологій.
 
1338. 3.10. Розвиток культури
 
1339. Державна політика у сфері культури спрямовуватиметься на збереження культурних цінностей, створення економічних механізмів, що забезпечать ефективний розвиток сфери культури, професійного мистецтва та народної творчості, і реалізуватиметься шляхом:
 
1340. у 2013 році
 
1341. формування сприятливих умов для розвитку вітчизняного книговидання та популяризація вітчизняної книги українською мовою;
 
1342. сприяння розвитку мережі самодіяльних музично-фольклорних, етнографічних, хореографічних, хорових, музичних, театральних, вокально-інструментальних, та циркових колективів;
 
1343. забезпечення повноцінного функціонування мережі бібліотек;
 
1344. у 2014 році:
 
1345. відродження традиційних видів художнього промислу та ремесел;
 
1346. забезпечення оновлення фондів публічних бібліотек відповідно до культурних, інформаційних та пізнавальних потреб громадян;
 
1347. забезпечення умов для виробництва національних художніх фільмів;
 
1348. посилення державного контролю у сфері охорони культурної спадщини та забезпечення стабільної діяльності історико-культурних заповідників шляхом паспортизації та реставрації пам'яток історії та культури.
 
1349. 3.11. Розвиток туристичної та рекреаційно-курортної сфери
 
1350. Головним завданням політики у туристичній та курортно-рекреаційній сфері є забезпечення її розвитку шляхом підвищення якості національного туристичного продукту до рівня міжнародних стандартів та формування іміджу України як туристичної держави, через:
 
1351. у 2013 році
 
1352. удосконалення нормативно-правової бази;
 
1353. створення умов для зростання обсягів інвестицій у розвиток матеріальної бази туризму;
 
1354. забезпечення відповідності туристичних закладів міжнародним стандартам;
 
1355. у 2014 році:
 
1356. сприяння розвитку мережі підприємств готельного господарства;
 
1357. забезпечення ефективності використання рекреаційних ресурсів;
 
1358. упровадження інноваційних проектів та наукових досліджень з питань розвитку перспективних видів туризму;
 
1359. розвиток системи статистики з питань туризму;
 
1360. забезпечення державної підтримки та комплексного підходу до рекламування національного туристичного продукту на внутрішньому та міжнародному ринку туристичних послуг;
 
1361. забезпечення належного розвитку інформаційної інфраструктури у сфері туризму;
 
1362. створення цілісної системи державного управління туризмом у регіонах;
 
1363. будівництво об'єктів для розвитку туристичної діяльності в сільській місцевості.
 
1364. 3.12. Розвиток фізичної культури і спорту
 
1365. Головними завданнями державної політики у сфері фізичної культури і спорту є забезпечення фізичного розвитку, поліпшення стану здоров’я населення, пропагування ведення здорового способу життя, забезпечення розвитку олімпійських, паралімпійських, дефлімпійських та неолімпійських видів спорту, а саме:
 
1366. у 2013 році
 
1367. створення умов для фізичного виховання і масового спорту (забезпечення діяльності Всеукраїнського центру фізичного здоров’я населення "Спорт для всіх");
 
1368. забезпечення державної підтримки дитячого, дитячо-юнацького спорту, спорту вищих досягнень, спорту інвалідів;
 
1369. сприяння підготовці та участі збірних команд України з видів спорту у міжнародних змаганнях;
 
1370. у 2014 році:
 
1371. розвиток матеріально-технічної бази (забезпечення населення фізкультурно-спортивними залами, плавальними басейнами, спортивними майданчиками);
 
1372. сприяння залученню інвестицій для розвитку фізичної культури і спорту;
 
1373. упровадження державних спортивних лотерей (як джерел фінансування спорту);
 
1374. удосконалення системи підготовки та підвищення кваліфікації фахівців фізичної культури і спорту;
 
1375. фінансування наукового забезпечення розвитку фізичної культури і спорту;
 
1376. пропагування здорового способу життя серед населення.
 
1377. 3.13. Соціальний захист населення
 
1378. Система соціального захисту населення є одним з пріоритетним напрямів державної політики і має бути спрямована на активізацію викорінення бідності шляхом:
 
1379. у 2013 році
 
1380. законодавчого врегулювання порядку надання пільг, компенсацій, гарантій та інших виплат;
 
1381. поступової заміни існуючих безготівкових форм надання пільг на адресну грошову компенсацію;
 
1382. запровадження методики непрямої оцінки доходів для отримувачів більшості видів соціальної допомоги;
 
1383. інтеграції осіб з обмеженими можливостями у суспільство;
 
1384. збільшення рівня соціальних виплат з урахуванням зростання прожиткового мінімуму;
 
1385. активного залучення до надання соціальних послуг приватних суб’єктів;
 
1386. у 2014 році
 
1387. встановлення базового соціального стандарту відповідно до Методики визначення прожиткового мінімуму для основних соціальних та демографічних груп населення;
 
1388. розширення сфери застосування електронної соціальної картки в системі соціального захисту населення;
 
1389. розвитку та розширення ринку соціальних послуг;
 
1390. адресного збільшення розмірів соціальної допомоги малозабезпеченим громадянам з одночасним стимулюванням їх до більш активної праці;
 
1391. створення інформаційно-аналітичної системи соціального захисту населення та інтеграції інформаційних систем і програмних продуктів у єдину систему обліку та управління соціальними програмами і коштами;
 
1392. запровадження супроводу одержувачів соціальної допомоги шляхом координації роботи органів праці та соціального захисту населення з центрами зайнятості;
 
1393. удосконалення адміністрування програм, які призначаються за принципом "єдиного вікна";
 
1394. переходу від фінансування установ та закладів, що надають соціальні послуги, до фінансування безпосередньо послуги, що надається клієнту;
 
1395. формування та впорядкування мережі установ і закладів для людей похилого віку та інвалідів, ветеранів, бездомних осіб та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, безпритульних.
 
1396. 3.14. Пенсійне забезпечення
 
1397. Пріоритетним напрямом політики у сфері пенсійного забезпечення залишається поетапна реалізація пенсійної реформи, зокрема запровадження обов’язкової накопичувальної системи пенсійного забезпечення, подальший розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення, посилення ефективності управління пенсійними активами та їх захисту, диверсифікація схем приватного пенсійного страхування, що передбачається шляхом:
 
1398. у 2013 році:
 
1399. нормативно-правового забезпечення запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного забезпечення;
 
1400. забезпечення фінансування з державного бюджету втраченої частини страхових коштів у солідарній системі у зв'язку з перерахуванням частини страхових внесків до Накопичувального фонду;
 
1401. продовження поетапного перерозподілу між роботодавцем і найманим працівником частини єдиного соціального внеску;
 
1402. економічного стимулювання розвитку недержавного пенсійного забезпечення, запровадження програм спільного інвестування;
 
1403. у 2014 році:
 
1404. удосконалення регулювання діяльності накопичувальних пенсійних фондів;
 
1405. підвищення ефективності державного нагляду за накопичувальними пенсійними фондами;
 
1406. упровадження корпоративних (професійних) пенсійних схем;
 
1407. запровадження дієвих механізмів пруденційного нагляду за діяльністю Накопичувального пенсійного фонду.
 
1408. 4. Посилення ролі регіонів у забезпеченні економічного зростання та підвищенні якості життя населення
 
1409. Пріоритетним напрямом державної регіональної політики стане ефективне використання потенціалу регіонів для забезпечення соціально-економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності держави. Реалізація зазначеного напряму передбачається шляхом:
 
1410. у 2013 році:
 
1411. підтримки конкурентоспроможності регіонів через удосконалення планування розвитку інфраструктури міст – обласних центрів;
 
1412. забезпечення узгодженості політики стимулювання розвитку "точок зростання" та підтримки економічно менш розвинених регіонів через застосування фінансових інструментів стимулювання регіонального розвитку (державний фонд регіонального розвитку);
 
1413. посилення міжгалузевої координації у процесі формування та реалізації регіональної політики;
 
1414. у 2014 році
 
1415. розвитку міжрегіональних і регіональних інфраструктурних систем, що стимулюють регіональні структурні зрушення та забезпечують ефективність регіональної економіки;
 
1416. створення умов для поширення процесів розвитку і підвищення ефективності використання потенціалу через поліпшення транспортного сполучення, а також мереж зв'язку між основними міськими центрами в регіонах та між містами і сільськими районами;
 
1417. стимулювання розвитку експортоорієнтованих та імпортозамінних регіональних виробництв на територіях, що мають для цього найбільш сприятливі умови;
 
1418. створення умов для проведення структурної перебудови економіки регіонів у довгостроковій перспективі.
 
1419. 5. ЗМІЦНЕННЯ ОБОРОНОЗДАТНОСТІ ДЕРЖАВИ
 
1420. 5.1. Реформування Збройних Сил України
 
1421. Реформування Збройних Сил України здійснюватиметься шляхом відновлення боєздатності військових частин постійної готовності, підвищення ефективності управління військами, належного матеріально-технічного та фінансового забезпечення Збройних Сил та інших військових формувань, оптимізації їх чисельності.
 
1422. Забезпечення необхідного рівня підготовки Збройних Сил України здійснюватиметься шляхом виконання таких заходів:
 
1423. у 2013 році:
 
1424. удосконалення системи логістики та вивільнення з'єднань і військових частин від виконання невластивих функцій;
 
1425. перехід до професійних Збройних Сил шляхом підвищення грошового забезпечення військовослужбовців за контрактом до конкурентоспроможного рівня на ринку праці;
 
1426. участь підрозділів Збройних Сил України у міжнародних миротворчих операціях та навчаннях;
 
1427. у 2014 році:
 
1428. здійснення заходів, необхідних для вирішення питання забезпечення військовослужбовців житлом, у тому числі створення службового житла;
 
1429. удосконалення системи соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей (навчання без відриву від служби у ВВНЗ, забезпечення харчуванням за рахунок держави тощо);
 
1430. здійснення заходів щодо переозброєння Збройних Сил сучасними зразками ОВТ, упровадження розроблення та виробництва ОВТ на підприємствах вітчизняного ОПК, розширення військово-технічної кооперації з іншими країнами, опрацьовування механізмів придбання ОВТ за кордоном.
 
1431. 5.2. Реформування оборонно-промислового комплексу України
 
1432. У рамках реформування оборонно-промислового комплексу України передбачається здійснення заходів, спрямованих на залучення інвестицій в ОПК, оптимізацію його структури, створення економічно ефективних науково-виробничих об’єднань.
 
1433. З метою задоволення національних потреб як у військовій, так і в цивільній сферах на найвигідніших для держави умовах та отримання покупцем компенсації вартості придбаного товару реалізовуватимуться завдання, спрямовані на розвиток та впровадження офсетної практики в Україні, розгляд наявних пропозицій на міжнародному ринку озброєнь, пошуку перспективних постачальників підофсетної продукції. У рамках виконання вищезазначених завдань здійснюватимуться такі заходи:
 
1434. у 2013 році:
 
1435. підвищення експортного потенціалу підприємств, забезпечення розвитку міжнародної виробничої кооперації;
 
1436. удосконалення механізму нормативно-правового регулювання господарської діяльності підприємств;
 
1437. удосконалення механізму державної підтримки підприємств, що провадять зовнішньоекономічну діяльність у військово-технічній сфері;
 
1438. удосконалення нормативно-правової бази з питань застосування в Україні офсету;
 
1439. удосконалення структури оборонно-промислового комплексу і його підприємств, забезпечення розвитку їх виробничих потужностей;
 
1440. у 2014 році:
 
1441. запровадження сучасних енерго- та ресурсозберігаючих технологій з виготовлення озброєння та військової техніки;
 
1442. запровадження державного протекціонізму у сфері військово-технічного співробітництва з метою просування товарів військового призначення та подвійного використання вітчизняного виробництва на міжнародні ринки;
 
1443. підвищення кваліфікації наукових та інженерно-технічних працівників, робітничих кадрів тощо;
 
1444. формування дієвої системи внутрішньодержавної координації та здійснення контролю за виконанням офсетних договорів;
 
1445. освоєння виробництва нових конкурентоспроможних видів озброєння та військової техніки.
 
1446. 6. РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОЇ СПІВПРАЦІ
 
1447. 6.1. Європейська інтеграція України
 
1448. Забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний і правовий простір є одним з ключових пріоритетів зовнішньої політики України, що передбачено Законом України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики».
 
1449. Головним завданнями у відносинах з Європейським Союзом на середньострокову перспективу є укладення та подальша реалізація Угоди про асоціацію, включаючи положення стосовно поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі. Зазначене є необхідним елементом проведення економічних реформ в Україні, зміцнення її інвестиційної привабливості, диверсифікації виробничих та коопераційних зв’язків між суб’єктами господарювання України та ЄС, стимулювання зростання обсягів взаємної торгівлі.
 
1450. У цьому контексті Уряд докладатиме зусиль та впроваджуватиме заходи щодо адаптації законодавства України до законодавства ЄС та сприяння вітчизняним суб’єктам господарювання в умовах режиму вільної торгівлі з ЄС. Заром з цим Уряд проводитиме роботу, спрямовану на:
 
1451. у 2013 році:
 
1452. юридичне оформлення розділів та укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, зокрема в частині економічного та секторального співробітництва;
 
1453. започаткування реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в частині поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі;
 
1454. оновлення структури двосторонніх органів Україна – ЄС;
 
1455. у 2014 році:
 
1456. реалізацію положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в цілому;
 
1457. проведення постійного діалогу між Україною та Європейським Союзом в рамках розширеної структури двосторонніх органів.
 
1458. 6.2. Розвиток торговельно-економічних відносин з країнами СНД
 
1459. Розвиток торговельно-економічних відносин України з країнами СНД є одним із пріоритетів зовнішньоекономічної політики, який доповнює процес досягнення стратегічних зовнішньоекономічних цілей щодо європейської інтеграції нашої країни. Через співробітництво з країнами Співдружності Україна намагається реалізувати свої національні інтереси, створити умови для економічного зростання країни.
 
1460. Україна виходить з того, що багатостороннє співробітництво держав – учасниць СНД в економічній сфері є базовим напрямом діяльності Співдружності та головним пріоритетом, що відповідає її національним інтересам. Реалізація зазначених напрямів передбачається шляхом:
 
1461. у 2013– 2014 роках:
 
1462. імплементації положень Договору про зону вільної торгівлі з країнами – учасницями СНД;
 
1463. реалізації другого етапу (2012– 2015р.р.) Стратегії економічного розвитку СНД до 2020 року;
 
1464. формування міждержавного інноваційного простору СНД на базі основних напрямів довгострокового співробітництва шляхом реалізації Міждержавної програми інноваційного співробітництва держав – учасниць СНД на період до 2020 року;
 
1465. виконання Програми довгострокового торговельно-економічного співробітництва з Російською Федерацією;
 
1466. розвитку торговельно-економічних відносин з Митним союзом Республіки Білорусь, Республіки Казахстан та Російської Федерації.
 
1467. підтримки та подальшого розвитку проектів транскордонного співробітництва.
 
1468. 6.3. Розвиток співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями
 
1469. У напрямі співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями та донорами міжнародної технічної допомоги ключовими завданнями державної політики є:
 
1470. у 2013 році:
 
1471. започаткування та підготовка нових пріоритетних проектів за підтримки ресурсів МФО та донорів міжнародної технічної допомоги відповідно до стратегічних напрямів співробітництва з країнами-донорами та з міжнародними фінансовими організаціями на 2013—2016 роки;
 
1472. розвиток договірно-правової бази з країнами-донорами щодо залучення міжнародної технічної допомоги для реалізації проектів соціально-економічного розвитку;
 
1473. удосконалення принципів та підходів у співробітництві з донорами, виходячи з принципів рівноправного партнерства та спільної відповідальності за досягнення цілей допомоги;
 
1474. упровадження нових механізмів поєднання кредитних ресурсів МФО і грантових ресурсів для концентрації ресурсів на визначені пріоритети розвитку;
 
1475. розвиток механізмів, які не передбачають прямих зобов'язань держави або надання державних гарантій, у тому числі шляхом використання можливостей МФК, БАГІ, ЄБРР, ЄІБ та ЧБТР у співробітництві з приватним сектором економіки з метою розвитку муніципальної та портової інфраструктури, будівництва, агропромислового комплексу, виробництва транспортного та енергозберігаючого обладнання;
 
1476. переорієнтування співпраці з МВФ на безкредитні відносини (консультативно-дорадча та технічна допомога);
 
1477. у 2014 році:
 
1478. завершення реалізації спільних з МФО масштабних інфраструктурних проектів у сфері транспорту, енергетики та муніципальної інфраструктури;
 
1479. започаткування нових проектів за підтримки ресурсів МФО та донорів для розвитку вітчизняного високотехнологічного виробництва, енергозберігаючих технологій, стимулювання експорту «високих технологій»;
 
1480. визначення стратегії та механізмів надання Україною міжнародної технічної допомоги країнам, які є перспективними з точки зору освоєння їх ринків українськими виробниками товарів, робіт та послуг;
 
1481. створення організаційних та правових засад для отримання статусу країни – кандидата ОЕСР, дотримання положень Кодексу про лібералізацію руху капіталів та Кодексу про лібералізацію поточних трансакцій;
 
1482. визначення рамкових умов запровадження інструментів зовнішньої допомоги в рамках Бюджетної перспективи ЄС 2014+.
 
1483. Співробітництво в рамках СОТ та укладення угод про покращення режимів доступу до ринків товарів і послуг з державами – торговельними партнерами залишаються найефективнішими інструментами розвитку торговельних відносин, поліпшення умов присутності вітчизняних виробників товарів і послуг на зовнішніх ринках та інтеграції України у світовий економічний простір. У рамках цього напряму ключовими завданнями державної політики є:
 
1484. у 2013 році:
 
1485. завершення укладення економічно обґрунтованих угод про вільну торгівлю з Канадою, Королівством Марокко, Сирійською Арабською Республікою та Турецькою Республікою та їх імплементація;
 
1486. завершення двосторонніх переговорів про доступ до ринків товарів і послуг в рамках переговорів про вступ до СОТ Азербайджану, Білорусі, Боснії та Герцеговини, Ємену, Казахстану, Російської Федерації, Сербії та Чорногорії на умовах, що відповідають економічним інтересам України;
 
1487. участь держави у багатосторонніх торговельних переговорах СОТ з урахуванням економічних інтересів України;
 
1488. обґрунтування та оптимізація параметрів доступу до ринків товарів і послуг в рамках угод про вільну торгівлю з використанням сучасних методів економічного моделювання;
 
1489. приєднання до Угоди СОТ про державні закупівлі з метою сприяння виходу українських виробників товарів і послуг на міжнародні ринки державних закупівель;
 
1490. приєднання до Угоди про торгівлю цивільною авіатехнікою та її імплементація;
 
1491. активізація використання механізмів СОТ для захисту економічних інтересів держави.
 
1492. у 2014 році:
 
1493. обґрунтування та започаткування переговорів щодо укладення угод про вільну торгівлю з іншими перспективними торговельними партнерами з метою сприяння нарощуванню експорту вітчизняних товарів і послуг до ринків держав – членів СОТ;
 
1494. ефективне запровадження та вдосконалення сучасних методів моделювання для визначення оптимальних параметрів доступу до ринків товарів і послуг в рамках угод про вільну торгівлю з метою сприяння ефективному розвитку секторів вітчизняної економіки;
 
1495. імплементація домовленостей світового раунду переговорів СОТ «Доха – Розвиток» (у разі його завершення) та підготовка позиційних документів України до нового раунду багатосторонніх торговельних переговорів СОТ;
 
1496. захист звіту України в Органі СОТ з питань розгляду торговельної політики;
 
1497. завершення двосторонніх переговорів про доступ до ринків товарів і послуг в рамках переговорів про вступ до СОТ інших держав – спостерігачів Організації на умовах, що відповідають економічним інтересам України.