Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про охорону прав на сорти рослин" (Друге читання)
| № п.п. | Редакція, прийнята в першому читанні | Пропозиції | Висновки | Остаточна редакція |
| 0. | Проект Закон України Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про охорону прав на сорти рослин" | -1- Дроботов А.І. (реєстр. картка № 355) У назві Закону слова " і доповнень" вилучити. | Враховано | Проект ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до Закону України "Про охорону прав на сорти рослин" |
| 1. | Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: Внести до Закону України "Про охорону прав на сорти рослин" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N21, ст. 218) зміни і доповнення, виклавши його у такій редакції: | -2- Дроботов А.І. (реєстр. картка № 355) В абзаці 2 слова "і доповнення" вилучити. | Враховано | Верховна Рада України постановляє: Внести до Закону України "Про охорону прав на сорти рослин" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №21, с. 218) зміни, виклавши його у такій редакції: |
| 2. | ЗАКОН УКРАЇНИ Про охорону прав на сорти рослин Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням прав авторства та власності на cорти рослин і визнанням сортів рослин придатними для використання в Україні. | -3- Глухівський Л.Й. (реєстр. картка № 341) Преамбулу викласти у такій редакції: "Цей Закон регулює майнові і особисті немайнові відносини, що виникають у зв'язку з набуттям, здійсненням та захистом прав на сорти рослин." | Враховано | "ЗАКОН УКРАЇНИ "Про охорону прав на сорти рослин" Цей Закон регулює майнові і особисті немайнові відносини, що виникають у зв'язку з набуттям, здійсненням та захистом прав на сорти рослин. |
| 3. | Р о з д і л I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ | Р о з д і л I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ | ||
| 4. | Стаття 1. Основні поняття У цьому Законі використовуються такі основні поняття: Комісія - Державна сортова комісія України (Держкомсорт); Союз - Міжнародний союз з охорони нових сортів рослин, членом якого є Україна; ботанічний таксон - сукупність рослин з спільними ознаками та вл астивостями, які є підставою для віднесення цих рослин до певної класифікаційної одиниці, наприклад, виду, роду; сорт рослин (сорт) - сукупність рослин у межах відокремленого ботанічного таксона найнижчої з відомих класифікаційних одиниць, що може: бути визначена рівнем прояву ознак, які є результатом реалізації певного генотипу чи певної комбінації генотипів; бути відрізнена від будь-якої іншої сукупності рослин рівнем прояву щонайменше однієї з цих ознак; розглядатися як єдине ціле з точки зору її здатності до відтворення у незмінному вигляді. Сорт може бути представлений матеріалом, який дає можливість відтворити цілісні рослини сорту. Категоріями сорту за цим Законом є клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція; розмноження - як відтворення, так і розмноження сорту; насіннєвий матеріал - будь-який матеріал рослин, що застосовується для розмноження; вирослий матеріал - матеріал цілісних рослин та їх частин; патент - патент України на сорт; автор сорту - людина, творчою працею якої створено або виявлено і поліпшено сорт; заявка - заявка на сорт рослин; заявник - особа, яка подала заявку; пріоритет - першість у поданні заявки; дата пріоритету - дата подання першої заявки до відповідного органу держави-члена Союзу або іншої міжнародної організації, пріоритет якої заявлено до Комісії; Реєстр - Державний реєстр сортів рослин України; Реєстр заявок - Державний реєстр заявок на сорти рослин; використання сорту - будь-яка дія, що потребує дозволу держателя патенту. | -4- Ситник К.М. (реєстр. картка № 403) Статтю 1 викласти у такій редакції: "Стаття 1. Терміни та їх визначення У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: автор сорту (селекціонер) - людина, яка безпосередньо створила (виявила і/або вивела і/або поліпшила) сорт; ботанічний таксон - відособлена група рослин, споріднених між собою спільністю ознак і властивостей, завдяки чому їм можна присвоїти таксономічну категорію; використання сорту - будь-яка дія щодо сорту, що зазначена у цьому Законі в переліку дій, які потребують дозволу його власника; власник сорту (власник) - особа, якій належить засвідчене патентом право на сорт; заклад експертизи - науковий заклад, що уповноважений Установою проводити експертизу заявок, перевірку збереженості сорту та виконувати інші завдання, що випливають з цього Закону; заявка на сорт рослин (заявка) - сукупність документів, необхідних для реєстрації сорту і отримання охоронних документів, що засвідчують право на сорт; заявник - особа, яка подала заявку; зібраний матеріал - зібраний урожай рослин або їх частин, вирощених з посадкового матеріалу; компетентний орган Сторони міжнародного договору - орган Сторони міжнародного договору, що реєструє права на сорти; ознаки - показники, за якими розрізняють сорти під час проведення експертизи заявки без врахування їх економічної важливості; особа - фізична особа або юридична особа; патент - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на сорт рослин; посадковий матеріал - рослини та їх частини, що вважаються придатними для відтворення цілісних рослин; поширення сорту - комерційне розповсюдження сорту, що прошов реєстрацію та занесений до Реєстру сортів; Реєстр заявок - Державний реєстр заявок на сорти рослин; Реєстр патентів - Державний реєстр прав власників сортів рослин; Реєстр сортів - Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні незалежно від умов їх правової охорони; сорт рослин - окрема група рослин в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умовам надання правової охорони: - може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів; - може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак; - може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту. Категоріями сорту є клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція. | Враховано | Стаття 1. Визначення термінів У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: автор сорту (селекціонер) - людина, яка безпосередньо створила (виявила і/або вивела і/або поліпшила) сорт; ботанічний таксон - відособлена група рослин, споріднених між собою спільністю ознак і властивостей, завдяки чому їм можна присвоїти таксономічну категорію; використання сорту - будь-яка дія щодо сорту, що зазначена у цьому Законі в переліку дій, які потребують дозволу його власника; власник сорту - особа, якій належить впродовж визначеного цим Законом строку і засвідчене патентом право на сорт; держава-учасник - держава, що приєдналась до Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин, прийнятої 2 грудня 1961 р. і переглянутої 10 листопада 1972 р., 23 жовтня 1978 р. і 19 березня 1991 р.; заклад експертизи - науковий заклад, що уповноважений Установою проводити експертизу заявок, перевірку збереженості сорту та виконувати інші завдання, що випливають з цього Закону; заявка на сорт рослин (заявка) - сукупність документів, необхідних для реєстрації сорту і отримання охоронних документів, що засвідчують право на сорт; заявник - особа, яка подала заявку; зібраний матеріал - зібраний урожай рослин або їх частин, вирощених з посадкового матеріалу; компетентний орган держави-учасника - орган держави-учасника , що реєструє права на сорти; ознаки - показники, за якими розрізняють сорти під час проведення експертизи заявки без врахування їх економічної важливості; особа - фізична особа або юридична особа; патент - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на сорт рослин; посадковий матеріал - рослини та їх частини, що вважаються придатними для відтворення цілісних рослин; поширення сорту - комерційне розповсюдження сорту, занесеного до Реєстру сортів; Реєстр заявок - Державний реєстр заявок на сорти рослин; Реєстр патентів - Державний реєстр прав власників сортів рослин; Реєстр сортів - Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні; свідоцтво про авторство на сорт - охоронний документ, що засвідчує особисте немайнове право авторства на сорт; сорт рослин - окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умовам надання правової охорони: - може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів; - може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак; - може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту; Установа - державний заклад, на який Центральним органом виконавчої влади з питань сільського господарства і продовольства покладається реалізація державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин і виконання завдань, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами про охорону прав на сорти рослин. Стаття 2. Законодавство України про права на сорти рослин Законодавство України про права на сорти рослин базується на Конституції України і складається із цього Закону та інших законів України і нормативно-правових актів, що регулюють відносини, пов'язані з правом власності на сорти рослин. Стаття 3. Сфера застосування цього Закону Цей Закон застосовується щодо сортів усіх родів і видів рослин. Стаття 4. Застосування норм міжнародних договорів Якщо у міжнародному договорі, згода на обов'язковість якого в Україні надана Верховною Радою України, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені цим Законом та виданими відповідно до нього нормативно-правовими актами, то застосовуються правила міжнародного договору. Стаття 5. Права іноземних осіб і осіб без громадянства Іноземні особи та особи без громадянства, відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності, мають однакові з особами України права, передбачені цим Законом. |
| -5- Глухівський Л.Й. (реєстр. картка № 341) Доповнити статтю 1 визначеннями: "держава-учасник - держава, що приєдналась до Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин, прийнятої 2 грудня 1961 р. і переглянутої 10 листопада 1972 р., 23 жовтня 1978 р. і 19 березня 1991 р.; свідоцтво про авторство сорту - охоронний документ, що засвідчує особисте немайнове право авторства на сорт; Установа - державний заклад, на який Центральним органом виконавчої влади з питань сільського господарства і продовольства покладається реалізація державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин і виконання завдань, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами про охорону прав на сорти рослин" | Враховано | |||
| -6- Дроботов А.І. (реєстр. картка № 355) Доповнити Закон статтею у такій редакції: "Стаття . Законодавство України про права на сорти рослин Законодавство України про права на сорти рослин базується на Конституції України і складається із цього Закону та інших законів України і нормативно-правових актів, що регулюють відносини, пов'язані з правом власності на сорти рослин." | Враховано | |||
| -7- Шепа В.В. (реєстр. картка № 325) Доповнити Закон статтями у такій редакції: "Стаття №1. Сфера застосування цього Закону Цей Закон застосовується щодо сортів усіх родів і видів рослин. Стаття №2. Застосування норм міжнародних договорів Якщо у міжнародному договорі, згода на обов'язковість якого в Україні надана Верховною Радою України, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені цим Законом та виданими відповідно до нього нормативно-правовими актами, то застосовуються правила міжнародного договору" Стаття №3. Права іноземних осіб і осіб без громадянства Іноземні особи та особи без громадянства, відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності, мають однакові з особами України права, передбачені цим Законом". | Враховано | |||
| 5. | Стаття 2. Органи, що забезпечують виконання цього Закону 1. Центральний орган виконавчої влади, уповноважений з питань сільського господарства і продовольства, організовує роботу державної служби з з випробування та охорони сортів рослин, проводить науково-технічну політику з визначення ознак, властивостей та господарської цінності сортів рослин При центральному органі виконавчої влади, уповноваженому з питань сільського господарства і продовольства, діє Рада з прав на сорти рослин, до якої входять представники державних і недержавних організацій, заінтересованих в охороні прав на сорти рослин. Рада дає пропозиції з питань охорони прав на сорти рослин центральному органу виконавчої влади, уповноваженому з питань сільського господарства і продовольства, допомагає Комісії консультаціями з питань виконання цього Закону та вирішення інших завдань. 2. Комісія проводить державну політику щодо використання сортів рослин та охорони прав на них, розробляє і затверджує в установленому порядку нормативні акти, що належать згідно з цим Законом до її компетенції, приймає до розгляду заявки, проводить їх експертизу, веде Реєстри, публікує офіційні відомості, у тому числі каталоги і бюлетені, видає патенти та свідоцтва про авторство, проводить перевірку збереженості сортів або їх вихідних компонентів, а також виконує інші функції, встановлені цим Законом та Положенням про неї. Комісії підпорядковуються державні територіальні інспекції з випробування та охорони сортів рослин, державні сортовипробувальні станції, державні сортовипробувальні дільниці, Державний центр з оцінки якості сортів рослин, інші установи, організації та підприємства, які разом з нею становлять єдину державну службу з випробування та охорони сортів рослин. Комісії надається право в межах законодавства укладати угоди з компетентними органами інших держав з об`єднання зусиль для проведення експертної Фінансування діяльності єдиної державної служби з випробування та охорони сортів рослин провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів, одержаних від встановлених цим Законом платежів, коштів за надані послуги та з інших незаборонених законодавством джерел. 3. Центральний орган виконавчої влади, уповноважений з питань правової охорони промислової власності бере участь у забезпеченні проведення у життя державної політики щодо охорони прав на сорти рослин та в роботі відповідних органів міжнародних організацій, встановлює загальні вимоги до нормативного забезпечення охорони прав на сорти рослин відповідно до міжнародних договорів України з питань інтелектуальної власності та торгівлі, вирішує разом з Комісією питання поєднання найменувань сортів рослин із знаками для товарів і послуг та географічними зазначеннями. 4. Центральний орган виконавчої влади, уповноважений з питань статистики, забезпечує збір та оброблення відомостей про сортові посіви і надає їх центральному органу виконавчої влади, уповноваженому з питань сільського господарства і продовольства, Комісії та Українській академії аграрних наук для використання під час формування Реєстру, припинення правопорушень та здійснення інших завдань, що випливають з цього Закону. 5. Національна академія наук України та Українська академія аграрних наук відповідно до своїх повноважень можуть залучатися до виконання цього Закону для забезпечення науково-методичного обгрунтування експертизи сортів рослин на придатність їх до правової охорони та використання в Україні. | -8- Глухівський Л.Й. (реєстр. картка № 341) Замість статті 2 запропонувати наступні статті: "Стаття 2-1. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері охорони прав на сорти Кабінет Міністрів України: спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади з виконання цього Закону; видає нормативно - правові акти з питань, віднесених цим Законом до його компетенції, контролює їх додержання; організовує міжнародне співробітництво з питань охорони прав на сорти. Стаття 2-2. Повноваження Центрального органу виконавчої влади у сфері охорони прав на інтелектуальну власність Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони прав на інтелектуальну власність бере участь: а) в реалізації державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин як об'єкти інтелектуальної власності; б) в контролі за виконанням цього Закону; в) в установленні загальних вимог до нормативного забезпечення охорони прав на сорти рослин; г) у підготовці експертних висновків щодо назв сортів у частині їх відношення до знаків для товарів і послуг та зазначень походження товарів; д) в узагальненні практики застосування законодавства про охорону прав на сорти рослин, розробці пропозицій з його вдосконалення і внесення їх у встановленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України; е) в міжнародному співробітництві з питань охорони прав на сорти рослин. Стаття 2-3. Повноваження і обов'язки Центрального органу виконавчої влади з питань сільського господарства і продовольства у сфері охорони прав на сорти Центральний орган виконавчої влади з питань сільського господарства і продовольства: забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин; організовує і контролює виконання цього Закону; затверджує нормативно-правові акти щодо складання та подання заявок, проведення їх експертизи та здійснює контроль за їх додержанням; доручає Установі виконання завдань, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері охорони прав на сорти рослин; видає патенти на сорти рослин, свідоцтва про авторство і свідоцтва про придатність сорту для поширення в Україні; забезпечує розвиток наукового та матеріально-технічного потенціалу у сфері охорони прав на сорти рослин. Стаття 2-4. Повноваження і обов'язки Установи у сфері охорони прав на сорти 1. Установа забезпечує реалізацію цього Закону та інших нормативно-правових актів про охорону прав на сорти рослин та бере участь в розробці та здійсненні державної політики у сфері сортових рослинних ресурсів; узагальнює практику застосування законодавства про оборону прав на сорти, розробляє пропозиції з його удосконалення та в установленому порядку вносить їх на розгляд Центрального органу виконавчої влади у сфері сільського господарства і продовольства; визначає уповноважені заклади експертизи та доручає їм її проведення; організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них; веде Реєстр заявок, Реєстр патентів, Реєстр сортів; забезпечує державну реєстрацію заявок, патентів і сортів; організовує перевірку збереженості сортів; забезпечує здійснення контролю за дотриманням норм цього Закону щодо вживання назв сортів; забезпечує опублікування офіційних відомостей про видані патенти на сорти рослин, свідоцтва про авторство, свідоцтва про придатність сорту для поширення в Україні, видає Каталог сортів рослин, придатних для поширення в Україні; здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони сортів рослин і представляє інтереси України з питань охорони прав на сорти рослин в міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства; укладає міжнародні договори міжвідомчого характеру з експертизи та випробування сортів, перевірки їх збереження; приймає в установленому порядку нормативно-правові акти у межах своїх повноважень; організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері охорони прав на сорти; організовує науково-дослідні роботи з удосконалення законодавства, діяльності у сфері охорони прав на сорти, з удосконалення державного випробування сортів рослин; організовує роботу щодо підготовки і перепідготовки кадрів державної системи охорони прав на сорти; доручає закладам, що входять до державної системи охорони прав на сорти, відповідно до їх спеціалізації, а також закладам експертизи виконувати окремі завдання, що визначені цим Законом, Положенням про Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері правової охорони інтелектуальної власності; може бути уповноважена Кабінетом Міністрів України здійснювати управління майном закладів експертизи, які входять до її складу і відносяться до державної власності, створювати їх, реорганізовувати та ліквідувати, укладати та розривати контракти з їх керівниками; виконує інші функції відповідно до Положення про неї, затвердженого в установленому порядку. 2. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок коштів державного бюджету України". | Враховано | Стаття 6. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері охорони прав на сорти Кабінет Міністрів України: спрямовує і координує роботу Центральних органів виконавчої влади з виконання цього Закону; видає нормативно-правові акти з питань охорони прав на сорти рослин і контролює їх виконання; організовує міжнародне співробітництво з питань охорони прав на сорти рослин. Стаття 7. Повноваження Центрального органу виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності Центральний орган виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності бере участь: в реалізації державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин як на об'єкти інтелектуальної власності; у контролі за виконанням цього Закону; в установленні загальних вимог до нормативного забезпечення охорони прав на сорти рослин; у підготовці експертних висновків щодо назв сортів у частині їх відношення до знаків для товарів і послуг та зазначень походження товарів; в узагальненні практики застосування законодавства про охорону прав на сорти рослин, розробці пропозицій з його вдосконалення і внесення їх у встановленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України; в міжнародному співробітництві з питань охорони прав на сорти рослин. Стаття 8. Повноваження і обов'язки Центрального органу виконавчої влади з питань сільського господарства і продовольства у сфері охорони прав на сорти Центральний орган виконавчої влади з питань сільського господарства і продовольства: забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин; організовує і контролює виконання цього Закону; затверджує нормативно-правові акти щодо складання та подання заявок, проведення їх експертизи та здійснює контроль за їх додержанням; доручає Установі виконання завдань, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері охорони прав на сорти рослин; видає патенти на сорти рослин і свідоцтва про авторство на сорти рослин; забезпечує розвиток наукового та матеріально-технічного потенціалу у сфері охорони прав на сорти рослин. Стаття 9. Повноваження і обов'язки Установи у сфері охорони прав на сорти Установа забезпечує реалізацію цього Закону та інших нормативно-правових актів про охорону прав на сорти рослин і виконує такі функції: реалізує державну політику у сфері охорони прав на сорти рослин; узагальнює практику застосування законодавства про охорону прав на сорти, розробляє пропозиції з його удосконалення та в установленому порядку вносить їх на розгляд Центрального органу виконавчої влади у сфері сільського господарства і продовольства; визначає уповноважені заклади експертизи та доручає їм проведення експертизи заявок; розробляє проекти нормативно-правових актів щодо складання та подання заявок і подає їх для затвердження Центральному органу виконавчої влади з питань сільського господарства і продовольства, організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них; веде Реєстр заявок, Реєстр патентів, Реєстр сортів і забезпечує державну реєстрацію заявок, патентів і сортів; організовує перевірку збереженості сортів; забезпечує здійснення контролю за дотриманням норм цього Закону щодо вживання назв сортів; забезпечує опублікування офіційних відомостей про видані патенти на сорти рослин і свідоцтва про авторство на сорти рослин, видає Каталог сортів рослин, придатних для поширення в Україні; здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони сортів рослин і представляє інтереси України з питань охорони прав на сорти рослин в міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства; укладає міжнародні договори міжвідомчого характеру з експертизи та випробування сортів, перевірки їх збереження; приймає в установленому порядку нормативно-правові акти у межах своїх повноважень; організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері охорони прав на сорти; організовує науково-дослідні роботи з удосконалення законодавства, діяльності у сфері охорони прав на сорти, з удосконалення державного випробування сортів рослин; організовує роботу щодо підготовки і перепідготовки кадрів державної системи охорони прав на сорти; доручає закладам, що входять до державної системи охорони прав на сорти, відповідно до їх спеціалізації, а також закладам експертизи виконувати окремі завдання, що визначені цим Законом, Положенням про Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері правової охорони інтелектуальної власності; виконує інші функції відповідно до Положення про неї, затвердженого в установленому порядку. 2. Установа може бути уповноважена Центральним органом виконавчої влади з питань сільського господарства і продовольства здійснювати управління майном закладів експертизи, які відносяться до державної власності, створювати їх, реорганізовувати та ліквідовувати, укладати та розривати контракти з їх керівниками. 3. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України. |
| 6. | Стаття 3. Рівність у здійсненні відносин 1. Громадянам і юридичним особам України та інших держав, а також особам без громадянства надаються рівні можливості щодо здійснення відносин, врегульованих цим Законом. 2. Кореспондування Комісії з громадянами і юридичними особами України та інших держав, а також особами без громадянства щодо відносин, врегульованих цим Законом, провадиться за адресою в Україні. | -9- Шепа В.В. (реєстр. картка № 325) Статтю 3 вилучити і замість неї подати статтю у наступній редакції: "Стаття 3. Права іноземних осіб і осіб без громадянства Іноземні особи та особи без громадянства, відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності, мають однакові з особами України права, передбачені цим Законом" у редакції статті 5. | Враховано | |
| 7. | Р о з д і л II СОРТ ЯК ОБ'ЄКТ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ | -10- Глухівський Л.Й. (реєстр. картка № 341) Назву розділу ІІ викласти у такій редакції: "Р о з д і л II УМОВИ НАБУТТЯ ПРАВ НА СОРТ РОСЛИН" | Враховано | Р о з д і л II УМОВИ НАБУТТЯ ПРАВ НА СОРТ РОСЛИН Стаття 10. Права на сорти 1. Згідно з цим Законом можуть набуватися такі права на сорти: особисте немайнове право авторства на сорт; майнове право власника сорту. Ці права набуваються на сорт, який відповідає критеріям, визначеним цим Законом, та якому присвоєна назва згідно з ним. 2. Про особисте немайнове право авторства на сорт свідчать Реєстр сортів, Реєстр патентів, свідоцтво про авторство на сорт рослин, патент. 3. Про майнове право власника сорту свідчать Реєстр патентів, патент. Обсяг правової охорони сорту, на який видано патент, визначається сукупністю ознак, викладених в занесеному до Реєстру патентів описі сорту. 4. Зазначені права на сорт набуваються в порядку, встановленому цим Законом. |
| 8. | Стаття 4. Придатність сорту до правової охорони 1. Сорт вважається придатним до правової охорони, якщо він відмінний, однорідний і стабільний. 2. Сорт вважається відмінним, якщо він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого до дати подання заявки до Комісії або до дати пріоритету заявки. Сорт може визнаватися загальновідомим за такими факторами, як його широке використання, надання права власності на сорт, наявність відомостей про сорт в офіційних каталогах, внесення сорту до колекції зразків або наявність точного опису сорту в публікації тощо. Зокрема, сорт вважається загальновідомим з дати подання заявки, відповідно до якої він став офіційно визнаним. 3. Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням особливостей його розмноження рослини цього сорту достатньо схожі за своїми основними ознаками. 4. Сорт вважається стабільним, якщо його основні ознаки залишаються незмінними після неодноразового розмноження, а у разі особливого циклу розмноження - в кінці кожного циклу. | -11- Глухівський Л.Й. (реєстр. картка № 341) Статтю 4 викласти у наступній редакції: "Стаття 4. Критерії охороноздатності сорту 1. Різновидами сорту, на які можуть набуватися права, є клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція. 1) 2. Сорт вважається охороноздатним - придатним для набуття права на нього як на об'єкт інтелектуальної власності, якщо за проявом ознак, породженим певним генотипом чи певною комбінацією генотипів, він є новим, вирізняльним, однорідним та стабільним. 3. Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, заявник (селекціонер) чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання: а) на території України - за рік до цієї дати; б) на території іншої держави - щодо деревних та чагарникових культур і винограду за шість років і щодо рослин інших видів за чотири роки до цієї дати. 4. Новизна сорту не втрачається, якщо будь-який його матеріал збувався, у тому числі й до визначених пунктами а) і б) частини третьої цієї статті дат: із зловживанням на шкоду заявнику; на виконання договору про передачу права на подання заявки; на виконання договору про розмноження відтворювального матеріалу сорту і його випробування, за умови, що зібраний внаслідок цього матеріал передавався лише заявникові і не використовувався для виробництва іншого сорту; на виконання визначених законодавством заходів, зокрема, щодо біологічної безпеки чи формування Реєстру сортів; як побічний або відхідний продукт, отриманий під час створення чи поліпшення сорту, без посилань на сорт і лише для споживання. 5. Сорт відповідає умові вирізняльності, якщо за проявом його ознак він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого до дати, на яку заявка вважається поданою. Сорт, що протиставляється заявленому, вважається загальновідомим, якщо: він поширений на певній території в будь-якій державі; відомості про прояви його ознак стали загальнодоступними у світі, зокрема шляхом їх опису в будь-якій оприлюдненій публікації; він представлений зразком у загальнодоступній колекції; йому надана правова охорона і/або він внесений до офіційного реєстру сортів в будь-якій державі, при цьому він вважається загальновідомим від дати подання заявки на надання права чи внесення до реєстру. 6. Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням особливостей його розмноження, рослини цього сорту залишаються достатньо схожими за своїми основними ознаками, відзначеними в описі сорту. 7. Сорт вважається стабільним, якщо його основні ознаки, відзначені в описі сорту, залишаються незмінними після неодноразового розмноження чи, у разі особливого циклу розмноження, в кінці кожного такого циклу." | Враховано | Стаття 11. Критерії охороноздатності сорту 1. Різновидами сорту, на які можуть набуватися права, є клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція. 1) 2. Сорт вважається охороноздатним - придатним для набуття права на нього як на об'єкт інтелектуальної власності, якщо за проявом ознак, породженим певним генотипом чи певною комбінацією генотипів, він є новим, вирізняльним, однорідним та стабільним. 3. Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, заявник (селекціонер) чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання: а) на території України - за рік до цієї дати; б) на території іншої держави - щодо деревних та чагарникових культур і винограду за шість років і щодо рослин інших видів за чотири роки до цієї дати. 4. Новизна сорту не втрачається, якщо будь-який його матеріал збувався, у тому числі й до визначених пунктами а) і б) частини третьої цієї статті дат: із зловживанням на шкоду заявнику; на виконання договору про передачу права на подання заявки; на виконання договору про розмноження відтворювального матеріалу сорту і його випробування, за умови, що зібраний внаслідок цього матеріал передавався лише заявникові і не використовувався для виробництва іншого сорту; на виконання визначених законодавством заходів, зокрема, щодо біологічної безпеки чи формування Реєстру сортів; як побічний або відхідний продукт, отриманий під час створення чи поліпшення сорту, без посилань на сорт і лише для споживання. 5. Сорт відповідає умові вирізняльності, якщо за проявом його ознак він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого до дати, на яку заявка вважається поданою. Сорт, що протиставляється заявленому, вважається загальновідомим, якщо: а) він поширений на певній території в будь-якій державі; б) відомості про прояви його ознак стали загальнодоступними у світі, зокрема шляхом їх опису в будь-якій оприлюдненій публікації; в) він представлений зразком у загальнодоступній колекції; г) йому надана правова охорона і/або він внесений до офіційного реєстру сортів в будь-якій державі, при цьому він вважається загальновідомим від дати подання заявки на надання права чи внесення до реєстру. 6. Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням особливостей його розмноження, рослини цього сорту залишаються достатньо схожими за своїми основними ознаками, відзначеними в описі сорту. 7. Сорт вважається стабільним, якщо його основні ознаки, відзначені в описі сорту, залишаються незмінними після неодноразового розмноження чи, у разі особливого циклу розмноження, в кінці кожного такого циклу. |
| 9. | Стаття 5. Придатність сорту до державної реєстрації Сорт вважається придатним до державної реєстрації, якщо він придатний до правової охорони та йому надано найменування згідно з вимогами цього Закону. | -12- Шепа В.В. (реєстр. картка № 325) Статтю 5 викласти у наступній редакції: "Стаття 5. Умови державної реєстрації сорту Сорт може бути внесеним до Державного реєстру сортів, якщо він є охороноздатним, придатним для поширення в Україні та йому присвоєно назву згідно з вимогами цього Закону". | Враховано | Стаття 12. Умови державної реєстрації сорту Сорт може бути внесеним до Реєстру сортів, якщо він є охороноздатним відповідно до норм статті 11 цього Закону, придатним для поширення в Україні згідно з вимогами статті 14 цього Закону та йому присвоєно назву згідно з вимогами статті 13 цього Закону. |
| 10. | Стаття 6. Вимоги до найменування сорту 1. Найменування сорту складається з зазначення відповідного ботанічного таксона та назви сорту. Найменування повинно давати можливість ідентифікувати сорт. 2. Назва сорту може бути представлена будь-яким словом, комбінацією слів, комбінацією слів і цифр або комбінацією літер і цифр. Назва сорту не повинна: суперечити суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі; бути ідентичною або настільки подібною, щоб її можна було сплутати з назвою сорту того ж або близького до нього ботанічного таксона на території України чи іншої держави-члена Союзу, крім випадків, коли сорт більше не використовується і його назва не має особливого значення; складатися виключно з позначень якості, кількості, призначення, цінності, місця і часу виробництва, а також позначень, які стали звичними в ужитку або для усталеної практики виробництва сортів і насіння; вводити в оману або давати хибне уявлення про властивості, значення, географічне походження сорту, про автора сорту чи заявника; включати елемент, який може перешкоджати її вільному використанню. 3. Групи близьких ботанічних таксонів встановлюються Комісією. | -13- Ситник К.М. (реєстр. картка № 403) Статтю 6 викласти у такій редакції: "Стаття 6 . Назва сорту 1. Сортові присвоюється назва, яка повинна його однозначно ідентифікувати і відрізнятися від будь-якої іншої назви існуючого в Україні і державах-учасницях сорту того ж чи спорідненого виду. 2. Назва сорту включає його родове чи видове позначення і власну назву. 3. Власна назва може бути представлена будь-яким словом, комбінацією слів, комбінацією слів і цифр або комбінацією літер і цифр. 4. Назва сорту не повинна: суперечити принципам гуманності і моралі; складатися тільки із цифр, за винятком випадків, коли це відповідає усталеній практиці найменування сортів, чи складатися виключно із знаків чи зазначень, які вказують на вид, групу стиглості, якість, призначення, цінність, походження або технологію вирощування; вводити в оману або давати хибне уявлення щодо характеристик, цінності, географічного походження сорту, а також про автора сорту чи іншу заінтересовану особу; бути тотожною чи настільки подібною, що її можна сплутати, щодо назви сорту, права на який набуті в Україні чи іншій державі-учасниці. 5. Сорт повинен пропонуватися в Україні та в іншій державі-учасниці під однією і тією ж назвою". | Враховано | Стаття 13. Назва сорту 1. Сортові присвоюється назва, яка повинна його однозначно ідентифікувати і відрізнятися від будь-якої іншої назви існуючого в Україні і державах-учасницях сорту того ж чи спорідненого виду. 2. Назва сорту включає його родове чи видове позначення і власну назву. 3. Власна назва може бути представлена будь-яким словом, комбінацією слів, комбінацією слів і цифр або комбінацією літер і цифр. 4. Назва сорту не повинна: а) суперечити принципам гуманності і моралі; б) складатися тільки із цифр, за винятком випадків, коли це відповідає усталеній практиці найменування сортів, чи складатися виключно із знаків чи зазначень, які вказують на вид, групу стиглості, якість, призначення, цінність, походження або технологію вирощування; в) вводити в оману або давати хибне уявлення щодо характеристик, цінності, географічного походження сорту, а також про автора сорту чи іншу заінтересовану особу; г) бути тотожною чи настільки подібною, що її можна сплутати, щодо назви сорту, права на який набуті в Україні чи іншій державі-учасниці. 5. Сорт повинен пропонуватися в Україні та в іншій державі-учасниці під однією і тією ж назвою. |
| 11. | Стаття 7. Вимоги до сорту як об'єкта права власності Сорт може бути об'єктом права власності, якщо він новий та придатний до державної реєстрації. | -14- Глухівський Л.Й. (реєстр. картка № 341) Статтю 7 вилучити, об'єднавши її зі статтею 4. | Враховано | |
| 12. | Стаття 8. Новизна сорту Сорт вважається новим, якщо до дати подання заявки до Комісії з вимогою видати патент або до дати пріоритету, будь-який матеріал сорту не збувався, зокрема не продавався, іншим особам заявником або його правопопередником чи за їхньою згодою з метою комерційного використання сорту на території: України - понад один рік; іншої держави - понад чотири роки, а щодо дерев та винограду - понад шість років. Новизна сорту не втрачається, якщо збут будьякого матеріалу сорту іншим особам здійснено: із зловживанням на шкоду заявнику; на виконання договору про передачу права на одержання патенту; на виконання договору, за яким третя сторона проводить додаткові поставки матеріалу для розмноження сорту за згодою заявника за умови, що такі поставки здійснюються під контролем заявника; на виконання договору, за яким третя сторона проводить польові випробування, лабораторні дослідження або незначні контрольні випробування для оцінки сорту; на виконання договору, за яким третя сторона проводить польові випробування, лабораторні дослідження або незначні контрольні випробування для оцінки сорту; на виконання зобов`язань, визначених законами України, актами Президента України або Кабінету Міністрів України. Новизна сорту не втрачається також, якщо предметом зазначеного збуту є побічний чи додатковий рослинний матеріал, одержаний у процесі створення та виведення сорту або провадження дій на виконання зазначених у цій статті договорів і зобов`язань за умови, що цей матеріал зрештою збувався для споживання і без посилань на сорт. | -15- Ситник К.М. (реєстр. картка № 403) Статтю 8 викласти у наступній редакції: "1. Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, заявник (селекціонер) не продавав чи будь-яким іншим способом не передавав матеріал сорту для комерційного використання: а) на території України - за рік до цієї дати; б) на території іншої держави - щодо дерев та винограду за шість років і щодо рослин інших видів за чотири роки до цієї дати. 2. Новизна сорту не втрачається, якщо будь-який його матеріал збувався, у тому числі й до визначених пунктами а) і б) частини третьої цієї статті дат: із зловживанням на шкоду заявнику; на виконання договору про передачу права на подання заявки; на виконання договору про розмноження відтворювального матеріалу сорту і його випробування, за умови, що зібраний внаслідок цього матеріал передавався лише заявникові і не використовувався для виробництва іншого сорту; на виконання визначених законодавством заходів, зокрема, щодо біологічної безпеки чи формування офіційного каталогу сортів, допущених для поширення; як побічний або відхідний продукт, отриманий під час створення чи поліпшення сорту, без посилань на сорт і лише для споживання". у редакції статті 11. | Враховано | |
| 13. | Стаття 9. Придатність сорту до використання в Україні Сорт вважається придатним до використання в Україні, якщо він має біологічну, господарську чи споживчу цінність і є придатним до державної реєстрації. Сорт вважається таким, що має біологічну та господарську цінність, якщо він відповідає вимогам, встановленим Комісією. Комісія визначає перелік родів і видів рослин, сорти яких визнаються придатними до використання в Україні на підставі інформації та документів, наданих заявником. | -16- Шепа В.В. (реєстр. картка № 325) Статтю 9 викласти у наступній редакції: "Стаття 9. Придатність сорту для поширення в Україні Сорт вважається придатним для поширення в Україні, якщо він придатний для правової охорони, може бути використаний для задоволення потреб суспільства і не заборонений для поширення з підстав загрози життю і здоров'ю людей, нанесення шкоди тваринному і рослинному світам, збереженню довкілля. Критерії заборони поширення сортів в Україні розробляються Установою і затверджуються Центральним органом виконавчої влади з питань сільського господарства і продовольства". | Враховано | Стаття 14. Придатність сорту для поширення в Україні Сорт вважається придатним для поширення в Україні, якщо він придатний для правової охорони, може бути використаний для задоволення потреб суспільства і не заборонений для поширення з підстав загрози життю і здоров'ю людей, нанесення шкоди тваринному і рослинному світам, збереженню довкілля. Критерії заборони поширення сортів в Україні розробляються Установою і затверджуються Центральним органом виконавчої влади з питань сільського господарства і продовольства. |
| 14. | Розділ III НАБУТТЯ ПРАВ НА СОРТ РОСЛИН | -17- Дроботов А.І. (реєстр. картка № 355) Назву розділу ІІІ викласти у такій редакції: "Р о з д і л IІІ ПОРЯДОК НАБУТТЯ ПРАВ НА СОРТ РОСЛИН" | Враховано | Р о з д і л IІІ ПОРЯДОК НАБУТТЯ ПРАВ НА СОРТ РОСЛИН |
| 15. | Стаття 10. Порядок набуття прав на сорт рослин Набуття прав на сорт здійснюється через подання до Комісії заявки на сорт рослин, експертизи її відповідно до вимог цього Закону та подальшої державної реєстрації сорту. | -18- Дроботов А.І. (реєстр. картка № 355) Статтю 10 викласти у такій редакції: "Стаття 10. Загальні положення порядку набуття прав на сорт 1. Права на сорт набуваються в Україні через подання в установленому порядку заявки, експертизу її та подальшу державну реєстрацію цих прав, а також в іншому порядку, якщо це визначено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. 2. Набування прав на сорт в іноземних державах здійснюється незалежно від набування таких прав в Україні. 3. Право на подання заявки переходить у порядку правонаступництва, у тому числі спадкування. Воно може бути передане повністю або частково за договором, який повинен додержувати права і законні інтереси інших осіб та укладатись у письмовій формі. Недодержання письмової форми договору має наслідком його недійсність. 4. Від імені авторів, заявників та власників сортів у відносинах, врегульованих цим Законом, можуть виступати їх представники, зокрема, представники з питань інтелектуальної власності, зареєстровані відповідно до положення про них, затвердженого Кабінетом Міністрів України. В цьому разі відносини з представниками вважаються відносинами відповідно з авторами, заявниками та власниками прав". | Враховано | Стаття 15. Загальні положення порядку набуття прав на сорт 1. Права на сорт набуваються в Україні шляхом подання до Установи заявки, експертизи заявки та державної реєстрації прав. 2. Набування прав на сорт в іноземних державах здійснюється незалежно від набування таких прав в Україні. 3. Від імені селекціонерів (авторів сортів), заявників та власників сортів у відносинах, врегульованих цим Законом, можуть виступати їх представники, зокрема, представники з питань інтелектуальної власності, зареєстровані відповідно до положення про них, затвердженого Кабінетом Міністрів України. В цьому разі відносини з представниками вважаються відносинами відповідно з авторами, заявниками та власниками прав. |
| 16. | Стаття 11. Посвідчення прав на сорт рослин 1. Право авторства на сорт посвідчується Реєстром, офіційним бюлетенем Комісії та свідоцтвом про авторство на сорт рослин. 2. Право власності на сорт посвідчується Реєстром, офіційним бюлетенем Комісії та патентом. 3. Визнання сорту придатним до використання в Україні посвідчується Реєстром та Каталогом сортів рослин, дозволених до використання в Україні. 4. Форма Реєстру, офіційного бюлетеня Комісії, патенту та зазначеного Каталогу і зміст зазначених у них відомостей визначаються Комісією з урахуванням вимог цього Закону. 5. Обсяг правової охорони, що надається, визначається описом сорту, опублікованим Комісією. | -19- Глухівський Л.Й. (реєстр. картка № 341) Статтю 11 перенести до розділу IІ як першу статтю цього розділу і викласти у такій редакції: "Стаття №. Права на сорти 1. Згідно з цим Законом можуть набуватися такі права на сорти: особисте немайнове право авторства на сорт; майнове право власника сорту. Ці права набуваються на сорт, який відповідає критеріям, визначеним цим Законом, та якому присвоєна назва згідно з ним. 2. Про особисте немайнове право авторства на сорт свідчать Реєстр сортів, Реєстр патентів, свідоцтво про авторство на сорт рослин, патент. 3. Про майнове право власника сорту свідчать Реєстр патентів, патент. Обсяг правової охорони сорту, на який видано патент, визначається сукупністю ознак, викладених в занесеному до Реєстру сортів і Реєстру патентів описі сорту. 4. Зазначені права на сорт набуваються в порядку, встановленому цим Законом. | Враховано | |
| 17. | 12. Стаття Право на подання заявки 1. Право на подання заявки до Комісії мають автори чи їхні правонаступники; власники підприємств, установ, організацій чи уповноважені ними органи або фізичні особи, з якими укладено відповідний договір (надалі - роботодавці). 2. Автори сорту, який є результатом їх спільної творчої праці, мають рівні права на подання заявки, якщо інше не передбачено угодою між ними. 3. У разі перегляду умов угоди стосовно складу авторів сорту Комісія за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як автори, а також авторів, не зазначених у заявці, вносить зміни до відповідних документів у порядку, що встановлюється Комісією. 4. Право на подання заявки може бути передано повністю або частково автором іншій особі за договором, що укладається у письмовій формі. 5. Роботодавець набуває право на подання заявки за умови укладання з працівником письмового договору, яким працівник передає роботодавцю право на подання заявки, а роботодавець бере на себе зобов'язання видати йому винагороду відповідно до економічної цінності сорту та іншої вигоди роботодавця від використання сорту і виконати інші умови договору. Автор подає роботодавцю письмове повідомлення про сорт з описом цього сорту, у якому досить ясно і повно розкриваються його особливості. Якщо роботодавець протягом чотирьох місяців від дати одержання цього повідомлення не подав заявки до Комісії або суттєво порушив умови договору, право на подання заявки повертається до автора. 6. Спори, пов'язані з набуттям і здійсненням права на подання заявки, вирішуються у судовому порядку. | -20- Борзих О.І. (в.о. № 103) Статтю 12 вилучити і замість неї записати наступні статті у такій редакції: "Стаття 12-1 . Право селекціонера (автора сорту) 1. Право на подання заявки на сорт рослин належить автору сорту (селекціонеру), якщо інше не передбачено цим Законом. 2. Якщо сорт створили спільно декілька селекціонерів, то всі вони мають однакові права на подання заявки, якщо інше не передбачено угодою між ними. Відмова одного чи декількох з них від прав на сорт не поширюється на інших авторів. 3. У разі перегляду умов угоди стосовно складу авторів сорту Установа за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як автори, а також авторів, не зазначених у заявці, вносить зміни до відповідних документів у встановленому порядку. 4. Автору сорту (селекціонеру) належить право авторства, яке є особистим немайновим правом і охороняється безстроково. Стаття 12-2. Право роботодавця 1. Якщо сорт створено селекціонером у зв'язку з виконанням службових обов'язків або за дорученням роботодавця, з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва, обладнання, матеріальних і фінансових засобів роботодавця, то у разі, якщо трудовим договором (контрактом) між роботодавцем і селекціонером не передбачено інше, то право на подання заявки з метою набуття права власника сорту належить роботодавцю. 2. За умов, викладених у частині першій цієї статті, автор сорту подає роботодавцю письмове повідомлення про одержаний ним сорт з достатньо повним описом. 3. Роботодавець повинен протягом 60 днів від дати отримання повідомлення автора сорту подати до Установи заявку на одержання патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження відомостей про сорт як конфіденційної інформації. У цей же строк роботодавець повинен укласти з автором сорту письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому справедливої винагороди відповідно до економічної цінності сорту та іншої вигоди роботодавця. Кабінет Міністрів України може встановлювати мінімальні ставки зазначеної винагороди та порядок їх індексації. 4. Якщо роботодавець не виконає зазначених у частині третій цієї статті вимог у встановлений строк чи строк не використання сорту і збереження роботодавцем або його правонаступником відомостей про сорт як конфіденційної інформації перевищує чотири роки від дати одержання повідомлення автора сорту, то право на подання заявки і одержання патенту переходить до автора сорту, а за роботодавцем залишається переважне право на придбання невиключної ліцензії на використання сорту. Суперечки щодо умов одержання автором сорту від роботодавця винагороди та її розміру розв'язуються у судовому порядку. Стаття 12-3. Право правонаступника Право на подання заявки і одержання патенту на сорт рослин має відповідно правонаступник автора або роботодавця. Стаття 12-4. Право першого заявника Якщо сорт рослин створено двома чи більше авторами (групами авторів) незалежно один від одного, то право на одержання патенту належить заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за якою не прийнято рішення про відмову у видачі патенту". | Враховано | Стаття 16. Право селекціонера (автора сорту) 1. Право на подання заявки на сорт рослин належить автору сорту (селекціонеру), якщо інше не передбачено цим Законом. 2. Якщо сорт створили спільно декілька селекціонерів, то всі вони мають однакові права на подання заявки, якщо інше не передбачено угодою між ними. Відмова одного чи декількох з них від прав на сорт не поширюється на інших авторів. 3. У разі перегляду умов угоди стосовно складу авторів сорту Установа за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як автори, а також авторів, не зазначених у заявці, вносить зміни до відповідних документів у встановленому порядку. 4. Автору сорту (селекціонеру) належить право авторства, яке є особистим немайновим правом і охороняється безстроково, згідно із положеннями статті 37 цього Закону. Стаття 17. Право роботодавця 1. Якщо сорт створено селекціонером у зв'язку з виконанням службових обов'язків або за дорученням роботодавця, з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва, обладнання, матеріальних і фінансових засобів роботодавця, то у разі, якщо трудовим договором (контрактом) між роботодавцем і селекціонером не передбачено інше, право на подання заявки на сорт належить роботодавцю. 2. За умов, викладених у частині першій цієї статті, автор сорту подає роботодавцю письмове повідомлення про одержаний ним сорт з достатньо повним описом. 3. Роботодавець повинен протягом 60 днів від дати отримання повідомлення автора сорту подати до Установи заявку на одержання патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження відомостей про сорт як конфіденційної інформації. У цей же строк роботодавець повинен укласти з автором сорту письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому справедливої винагороди відповідно до економічної цінності сорту та іншої вигоди роботодавця. Кабінет Міністрів України може встановлювати мінімальні ставки зазначеної винагороди та порядок їх індексації. 4. Якщо роботодавець (правонаступник роботодавця) не виконає зазначених у частині третій цієї статті вимог у встановлений строк чи не використовуватиме сорт, зберігаючи відомості про нього як конфіденційну інформацію більше чотирьох років від дати одержання повідомлення автора сорту, то право на подання заявки і одержання патенту переходить до автора сорту, а за роботодавцем залишається переважне право на придбання невиключної ліцензії на використання сорту. 5. Суперечки щодо умов одержання автором сорту від роботодавця винагороди та її розміру розв'язуються у судовому порядку. Стаття 18. Право правонаступника Право на подання заявки і одержання патенту на сорт рослин має відповідно правонаступник автора або роботодавця. Стаття 19. Право першого заявника Якщо сорт рослин створено двома чи більше авторами (групами авторів) незалежно один від одного, то право на одержання патенту належить заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за якою не прийнято рішення про відмову у видачі патенту. |
| 18. | Стаття 13. Вимоги до заявки на сорт рослин 1. Заявка на сорт рослин подається до Комісії заявником або через його представника. 2. Заявка повинна стосуватися тільки одного сорту. 3. Заявка на сорт складається українською мовою і повинна містити: заяву на реєстрацію сорту; опис сорту; показники господарської цінності (якщо необхідно). 4. За подання заявки вноситься платіж. Документ про внесення платежу повинен надійти до Комісії разом із заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки. 5. У заяві на реєстрацію сорту необхідно зазначити заявника (заявників), його (їх) адресу, адресу для листування в Україні, автора (авторів), а також запропонувати назву сорту. У заяві необхідно зазначити конкретну мету заявки: зареєструвати сорт, одержати патент, визнати сорт придатним до використання в Україні. Автор має право вимагати, щоб його не згадували як такого в будь-якій публікації Комісії, зокрема у відомостях про заявку чи патент. Якщо заявка на сорт подавалася в інші держави, запропонована назва сорту повинна бути такою, як у цих державах. 6. Опис сорту повинен викладатися у визначеному порядку і розкривати ознаки сорту та його властивості з повнотою, необхідною для визначення сорту. 7. Інші вимоги до документів заявки визначаються Комісією. | -21- Глухівський Л.Й. (реєстр. картка № 341) Статтю 13 викласти у наступній редакції: "Стаття 13. Заявка на сорт 1. Заявка на сорт подається до визначеного Установою закладу експертизи особою, яка має на це право, згідно зі статтями 16, 17 і 18 цього Закону. 2 Заявка повинна стосуватися тільки одного сорту. 3. Заявка складається українською мовою і повинна містити: заяву про видачу патенту і/або заяву про занесення сорту до Реєстру сортів; ім'я (назву) та адресу місця проживання (місцезнаходження) заявника (заявників); ім'я та адресу місця проживання автора (авторів); зазначення ботанічного таксона (українською та латинською мовами); запропоновану назву сорту; опис сорту; зазначення показників для визначення придатності сорту для поширення в Україні (у разі необхідності); відомості про походження сорту; відомості про інші заявки щодо цього сорту; відомості про здійснене комерційне використання; доказ сплати збору за подання заявки; інші визначені Установою відомості, необхідні для набуття прав на сорт. 4. Опис сорту повинен викладатися, розкриваючи ознаки сорту та його властивості з повнотою, необхідною для визначення сорту. 5. Автор (селекціонер) має право вимагати, щоб його не згадували як автора в будь-якій публікації про заявку чи патент. 6. До заявки додаються зразки посадкового матеріалу сорту у порядку, встановленою Установою. 7. Інші вимоги до документів заявки визначаються Установою. 8. За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору має надійти до Установи разом із заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки. Цей строк продовжується на шість місяців за умови сплати відповідного збору." | Враховано | Стаття 20. Заявка на сорт 1. Заявка на сорт подається до Установи особою, яка має на це право, згідно зі статтями 16, 17 і 18 цього Закону. 2. Заявка повинна стосуватися тільки одного сорту. 3. Заявка складається українською мовою і повинна містити: заяву про занесення сорту до Реєстру сортів і видачу патенту на сорт або заяву про занесення сорту до Реєстру сортів; ім'я (назву) та адресу місця проживання (місцезнаходження) заявника; ім'я та адресу місця проживання автора (авторів); зазначення ботанічного таксона (українською та латинською мовами); запропоновану назву сорту; опис сорту; зазначення показників для визначення придатності сорту для поширення в Україні (у разі необхідності); відомості про походження сорту; відомості про інші заявки щодо цього сорту; відомості про здійснене комерційне використання; доказ сплати збору за подання заявки; інші визначені Установою відомості, необхідні для набуття прав на сорт. 4. Опис сорту повинен розкривати ознаки сорту та його властивості з повнотою, необхідною для визначення сорту. 5. Автор (селекціонер) має право вимагати, щоб його не згадували як автора в будь-якій публікації про заявку чи патент. 6. До заявки додаються, у встановленому Установою порядку, зразки посадкового матеріалу. 7. Інші вимоги до документів заявки визначаються Установою. 8. За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору має надійти до Установи разом із заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки. Цей строк може бути продовженим на шість місяців за умови сплати відповідного збору. |
| 19. | Стаття 14. Дата подання заявки 1. Датою подання заявки є дата одержання Комісією матеріалів, що містять : відомості про заявника, викладені українською мовою; зазначення ботанічного таксона (латинське та українське позначення); запропоновану заявником назву або тимчасове позначення сорту; якщо заявляється пріоритет - назву держави, в якій подано першу заявку, та дату пріоритету; опис сорту, який дає змогу ідентифікувати сорт, викладений українською або іншою мовою. В такому разі для збереження дати подання заявки переклад опису сорту українською мовою повинен надійти до Комісії протягом двох місяців від дати подання заявки. 2. Якщо Комісія вважає, що на момент одержання матеріали заявки не відповідають вимогам пункту 1 цієї статті, вона повідомляє про це заявника. Для внесення змін до матеріалів надається двомісячний термін від дати одержання заявником повідомлення Комісії. Якщо за цей час невідповідність буде усунуто, датою подання заявки вважатиметься дата одержання Комісією виправлених матеріалів. У протилежному разі заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилається повідомлення. 3. Рішення про встановлення дати подання заявки Комісія надсилає заявникові після надходження документа про внесення платежу за подання заявки. У разі невнесення або несвоєчасного внесення цього платежу рішення не надсилається, а заявка вважається відкликаною. | -22- Глухівський Л.Й. (реєстр. картка № 341) Статтю 14 викласти у наступній редакції: "Стаття 14. Дата, на яку заявка вважається поданою 1. Датою подання заявки вважається дата одержання визначеним Установою закладом експертизи всіх матеріалів заявки, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, чи частину матеріалів, що містять принаймні: відомості про заявника, викладені українською мовою; зазначення ботанічного таксона (латинське та українське позначення); запропоновану заявником назву або тимчасове позначення сорту; якщо заявляється пріоритет - назву держави-учасника, в якій подано попередню заявку на цей сорт, та дату подання цієї заявки; опис сорту, який дає змогу ідентифікувати сорт, викладений українською або іншою мовою. Якщо він викладений іншою мовою, то для збереження дати подання заявки переклад опису сорту українською мовою повинен надійти до закладу експертизи протягом двох місяців від дати подання заявки. 2. Якщо заклад експертизи вважає, що на момент одержання матеріали заявки не відповідають вимогам пункту 1 цієї статті, він повідомляє про це заявника. Для внесення змін до матеріалів надається двомісячний термін від дати одержання заявником повідомлення закладу експертизи. Якщо за цей час невідповідність буде усунуто, датою подання заявки вважатиметься дата одержання закладом експертизи виправлених матеріалів. У протилежному разі заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилається повідомлення. 3. Рішення про встановлення дати подання заявки заклад експертизи надсилає заявникові після надходження документа про сплати збору за подання заявки. У разі несплати або несвоєчасної сплати збору рішення не надсилається, а заявка вважається відкликаною". | Враховано | Стаття 21. Дата, на яку заявка вважається поданою 1. Датою подання заявки вважається дата одержання Установою всіх матеріалів заявки, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, чи частини матеріалів, що містять принаймні: а) відомості про заявника, викладені українською мовою; б) зазначення ботанічного таксона (латинське та українське позначення); в) запропоновану заявником назву або тимчасове позначення сорту; г) якщо заявляється пріоритет - назву держави-учасника, в якій подано попередню заявку на цей сорт, та дату подання цієї заявки; д) опис сорту, який дає змогу ідентифікувати сорт, викладений українською або іншою мовою. Якщо він викладений іншою мовою, то для збереження дати подання заявки переклад опису сорту українською мовою повинен надійти до закладу експертизи протягом двох місяців від дати подання заявки. 2. Якщо Установа вважає, що на момент одержання матеріали заявки не відповідають вимогам частини першої цієї статті, вона повідомляє про це заявника. Для внесення змін до матеріалів надається двомісячний строк від дати одержання заявником повідомлення закладу експертизи. Якщо за цей час невідповідність буде усунуто, датою подання заявки вважатиметься дата одержання закладом експертизи виправлених матеріалів. У протилежному разі заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилається повідомлення. 3. Рішення про встановлення дати подання заявки заклад експертизи надсилає заявникові після надходження документа про сплати збору за подання заявки. У разі несплати або несвоєчасної сплати збору рішення не надсилається, а заявка вважається відкликаною. |
| 20. | Стаття 15. Пріоритет 1. Заявник може скористатися правом пріоритету першої заявки, яка була подана на цей же сорт ним або його правопопередником до відповідного органу держави-члена Союзу чи іншої міжнародної організації, протягом 12 місяців від дати подання першої заявки. День подання першої заявки не включається в цей період. 2. Заявник, який бажає скористатися правом пріоритету, подає протягом трьох місяців від дати подання заявки до Комісії заяву про пріоритет з посиланням на дату подання і номер першої заявки, копії документів цієї заявки, завірені органом, до якого вона була подана, та їх переклад українською мовою. Якщо зазначені матеріали подано несвоєчасно, право на пріоритет заявки вважається втраченим, про що заявнику надсилається повідомлення. 3. Пріоритет щодо умов для надання сортові правової охорони означає, що заявка вважається поданою на дату подання першої заявки. 4. Заявник має право вимагати відкладення експертизи заявки на термін до трьох років від дати пріоритету або, якщо пріоритет не заявлявся, від дати подання заявки до Комісії. Проте, якщо першу заявку відхилено або відкликано, Комісія має право розпочати експертизу заявки до дати, визначеної заявником. У такому разі Комісія встановлює заявнику певний час для подання інформації, документів або матеріалів, необхідних для проведення експертизи. | -23- Шепа В.В. (реєстр. картка № 325) Статтю 15 викласти у наступній редакції: "Стаття 15. Право на пріоритет заявки 1. Заявник має право заявити пріоритет за датою подання попередньої заявки на той же сорт до компетентного органу іншої держави-учасника, за умови, що заявка подана не пізніше дванадцяти місяців від дати подання попередньої заявки до компетентного органу іншої держави-учасника і на дату подання заявки попередня заявка була чинною. Якщо останній день цього строку є офіційним днем відпочинку або днем, коли заклад експертизи не приймає заявки, то строк продовжується до першого наступного робочого дня. 2. Заявник, який бажає заявити пріоритет, подає заяву про пріоритет, копію попередньої заявки разом з зазначенням дати подання цієї заявки та її номера, завірену органом, до якого вона була подана, та переклад її на українську мову. Ці документи повинні надійти до закладу експертизи до закінчення трьохмісячного строку від дати подання заявки. 3. Строки, зазначені в цій частині, пропущені через непередбачені і незалежні від заявника обставини, продовжуються на два місяці за умови сплати відповідного збору. В протилежному випадку заявник втрачає право на пріоритет". | Враховано | Стаття 22. Право на пріоритет заявки 1. Заявник має право заявити пріоритет за датою подання попередньої заявки на той же сорт до компетентного органу іншої держави-учасника, за умови, що заявка подана до Установи не пізніше дванадцяти місяців від дати подання попередньої заявки до компетентного органу іншої держави-учасника і на дату подання заявки попередня заявка була чинною. Якщо останній день цього строку є вихідним днем, то строк продовжується до першого наступного робочого дня. 2. Заявник, який бажає заявити пріоритет, подає заяву про пріоритет, копію попередньої заявки разом з зазначенням дати подання цієї заявки та її номера, завірену органом, до якого вона була подана, та переклад її на українську мову. Ці документи повинні надійти до закладу експертизи до закінчення трьохмісячного строку від дати подання заявки. 3. Строки, зазначені в цій частині, пропущені через непередбачені і незалежні від заявника обставини, можуть бути продовжені на два місяці за умови сплати відповідного збору. В протилежному випадку заявник втрачає право на пріоритет. Стаття 23. Конфіденційність заявки Заявка та матеріали її експертизи зберігаються Установою в таємниці і без дозволу заявника чи власника сорту ніяка інформація про них не надається, якщо інше не встановлено цим Законом та правилами проведення експертизи заявки. У випадку з сортом, розмноження якого потребує багаторазового використання інших сортів (компонентів) заявник може, подаючи заявку, вимагати, щоб надані ним відомості та результати випробувань не розголошувались. Стаття 24. Відкликання заявки Заявник має право відкликати заявку в будь-який час до дати одержання ним рішення про реєстрацію сорту. |
| -24- Дроботов А.І. (реєстр. картка № 355) Доповнити Закон статтею наступного змісту: "Стаття №. Конфіденційність заявки Заявка та матеріали її експертизи зберігаються закладом експертизи в таємниці і без дозволу заявника чи власника сорту ніяка інформація про них не надається, якщо інше не встановлено цим Законом та правилами проведення експертизи заявки. У випадку з сортом, розмноження якого потребує багаторазового використання інших сортів (компонентів) заявник може подаючи заявку вимагати, щоб надані ним відомості та результати випробувань не розголошувались". | Враховано | |||
| 21. | Стаття 16. Експертиза заявки 1. Експертиза заявки проводиться Комісією відповідно до цього Закону і встановлених на його основі правил. 2. Заявник має право з власної ініціативи чи на пропозицію Комісії особисто або через свого представника брати участь у розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи. Порядок участі заявника або його представника у розгляді зазначених питань визначається Комісією. 3. Заявник має право з власної ініціативи вносити до заявки виправлення і уточнення, які не змінюють значень розкритих в описі ознак і властивостей сорту. Ці виправлення і уточнення не враховуються, якщо вони надійшли до Комісії після дати одержання заявником рішення про реєстрацію сорту або про відхилення заявки. Під час публікування відомостей про заявку на сорт зазначені виправлення та уточнення враховуються у разі, коли вони надійшли до Комісії за шість місяців до дати опублікування. 4. Після встановлення дати подання заявки та за наявності документа про внесення платежу за подання заявки Комісія проводить попередню експертизу заявки за формальними ознаками, під час якої перевіряється: заявка на відповідність вимогам цього Закону; документ про внесення платежу за подання заявки на відповідність установленим вимогам. 5. Якщо заявка не відповідає вимогам цього Закону або документ про внесення платежу за подання заявки не відповідає установленим вимогам, Комісія повідомляє про це заявника. Для внесення змін до матеріалів заявки надається двомісячний термін від дати одержання заявником повідомлення Комісії. Якщо за цей час не буде усунуто невідповідності і заявник не подасть мотивованого клопотання щодо продовження цього терміну, Комісія надсилає заявникові рішення про відхилення заявки. 6. Якщо заявка відповідає вимогам цього Закону і документ про внесення платежу за подання заявки оформлено правильно, відомості про неї вносяться до Реєстру заявок. Форма Реєстру заявок та порядок його ведення визначаються Комісією. Комісія надсилає заявнику повідомлення про можливість проведення експертизи по суті і публікує у своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про заявку, якщо протягом двох місяців від дати одержання цього повідомлення заявник не подав заперечення. Після опублікування відомостей про заявку будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки у порядку, що визначається Комісією. У разі виявлення в опублікованих відомостях очевидних помилок заявник має право звернутися до Комісії з клопотанням про їх виправлення. 7. Протягом шести місяців після опублікування відомостей про заявку будь-яка особа може подати до Комісії обгрунтоване та підтверджене документами заперечення в письмовій формі проти надання сортові правової охорони. Заперечення подається тільки на підставі невідповідності сорту вимогам для надання йому правової охорони, визначеним в цьому Законі. Комісія доводить заперечення до відома заявника. Заявник зобов`язаний викласти своє ставлення до заперечення і повідомити протягом трьох місяців про свої наміри - залишити заявку, внести до неї зміни або відкликати її. Зазначений термін може бути продовжено на підставі обгрунтованого клопотання заявника. У разі коли заявник не відповів у встановлений час, заявка вважається відкликаною. Якщо він відповів і залишив заявку з змінами або без них, відповідь заявника доводиться до відома особи, яка подала заперечення. Їй надається місячний термін для повідомлення про свої наміри - залишити заперечення чи зняти його. За запереченням, яке не було зняте, Комісія приймає рішення і повідомляє про нього заінтересовану особу. 8. Комісія проводить експертизу заявки по суті, під час якої сорт перевіряється на відповідність меті, зазначеній у заяві на реєстрацію сорту. 9. Під час проведення експертизи заявки на сорт по суті Комісія може зажадати від заявника подання додаткових матеріалів (інформації, документів, зразків тощо), без яких проведення експертизи неможливе. Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним запиту Комісії вимагати копії матеріалів, що протиставлені заявці. Додаткові матеріали мають бути подані заявником безоплатно протягом двох місяців від дати одержання ним запиту або копій матеріалів, що протиставлені заявці. Якщо заявник на запит Комісії у встановлений термін не подасть матеріали або вмотивоване клопотання про його продовження, заявка вважається відкликаною. 10. Якщо під час проведення експертизи встановлено, що назва сорту не відповідає встановленим вимогам, Комісія надсилає заявникові письмове повідомлення про необхідність запропонувати нову назву. Якщо заявник не запропонував нову назву протягом місяця від дати одержання повідомлення, заявка вважається відхиленою. Прийняту назву сорту, Комісія публікує в офіційному бюлетені та повідомляє про це компетентні органи держав-членів Союзу. Будь-яка заінтересована особа протягом трьох місяців від дати опублікування назви сорту може подати вмотивоване заперечення щодо неї. Органи держав-членів Союзу можуть подати свої зауваження з цього приводу. Про ці заперечення і зауваження повідомляється заявникові, який зобов`язаний відповісти на них протягом місяця. Заявник може подати нову пропозицію щодо назви сорту. Нова пропозиція розглядається і публікується згідно з процедурою, передбаченою цією статтею. Вмотивоване рішення Комісії стосовно заперечень і зауважень повідомляється заінтересованим сторонам. Рішення Комісії про відхилення запропонованої назви надсилається заявнику з обгрунтуванням підстав відхилення. 11. За клопотанням заявника назва сорту може бути змінена за умови, що клопотання надійшло до прийняття рішення про реєстрацію сорту. 12. Назва сорту реєструється одночасно із внесенням сорту до Реєстру. 13. Комісія затверджує переліки родів і видів рослин, сорти яких підлягають агробіологічній перевірці на придатність до: правової охорони; використання в Україні. Агробіологічна перевірка проводиться під контролем Комісії, на її умовах та з попереднім внесенням відповідного платежу. Під час перевірки Комісія може випробовувати сорт, висувати вимоги щодо його вирощування чи проведення інших необхідних випробувань або використовувати результати вже проведених офіційних випробувань. Якщо вирощування чи інші необхідні випробування були проведені або проводяться компетентним органом іншої держави чи міжнародної організації-члена Союзу і результати цих випробувань можуть бути передані Комісії та перенесені на агрономічні умови України, експертиза може грунтуватись на зазначених результатах. Якщо експертиза не грунтується на таких результатах, вона проводиться на основі результатів випробувань, проведених Комісією або від її імені іншою установою чи заявником. 14. Якщо за результатами експертизи заявки по суті буде визначено, що сорт відповідає меті, зазначеній у заяві на реєстрацію сорту, Комісія надсилає заявнику рішення про реєстрацію сорту. У протилежному разі заявнику надсилається рішення про відхилення заявки. 15. Заявник має право ознайомитися з усіма матеріалами, зазначеними в запиті або рішенні Комісії. Копії матеріалів, затребуваних заявником, Комісія надсилає протягом місяця. 16. Передбачені цією статтею терміни, крім визначених пунктом 9, не дотримані заявником з поважних причин, можуть бути поновлені Комісією. Клопотання про поновлення терміну має надійти до Комісії протягом шести місяців від дати закінчення пропущеного терміну. | -25- Глухівський Л.Й. (реєстр. картка № 341) Здійснити заміну статті 16 проекту Закону наступними статтями у такій редакції: "Стаття 16-1. Експертиза заявки 1. Експертиза заявки має статус державної науково-технічної експертизи. Вона проводиться з метою встановлення відповідності заявки і сорту вимогам цього Закону та підготовки обґрунтованих експертних висновків і рішень за заявкою. 2. Експертиза заявки проводиться визначеним Установою експертним органом відповідно до цього Закону та встановлених на його основі правил. 3. Експертиза заявки складається з формальної експертизи (експертизи за формальними ознаками) та кваліфікаційної (основної) експертизи. 4. Заявник має право з власної ініціативи чи на пропозицію закладу експертизи особисто або через свого представника брати участь у встановленому порядку в розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи. 5. Заявник має право з власної ініціативи вносити до заявки виправлення і уточнення, щодо ознак, розкритих в описі сорту. Ці виправлення і уточнення не враховуються, якщо вони надійшли до Установи після дати одержання заявником рішення за заявкою. За подання заявником клопотання про внесення виправлень і уточнень до заявки після внесення відомостей про неї до Реєстру заявок сплачується збір. Стаття 16-2. Формальна експертиза 1. Формальна експертиза заявки проводиться з метою визначення відповідності формальних ознак заявки вимогам, що встановлені цим Законом і розробленими Установою на його основі правилами складання та подання заявки. 2. Під час проведення формальної експертизи: а) визначається дата подання заявки відповідно до положень статті 21 цього Закону; б) перевіряється відповідність складу документів заявки вимогам, визначеним частиною 3 статті 20 цього Закону; в) заявка порівнюється з наданою заявником копією попередньої заявки, якщо така подавалася до компетентного органу держави-учасника, і встановлюється дата пріоритету відповідно до положень статті 22 цього Закону; г) встановлюється факт сплати збору за подання заявки. 3. У разі надходження матеріалів, на підставі яких може бути встановлена дата подання заявки,: а) заявнику надсилається повідомлення про прийняття заявки до розгляду з зазначенням її номера та дати подання; б) до Реєстру заявок вносяться відомості, що містять зазначене в частині третій статті 20 цього Закону, номер та дату подання заявки, а також, якщо заявлено пріоритет, дату пріоритету. Внесені до Реєстру заявок відомості відкриті для загального ознайомлення. 4. У разі надходження матеріалів, на підставі яких дата подання заявки не може бути встановлена, заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилається експертний висновок з зазначенням дати надходження цих матеріалів. 5. У разі відповідності формальних ознак заявки встановленим вимогам і одержання позитивних висновків за положеннями пунктів а), б) і г) частини другої цієї статті: а) заявнику надсилається експертний висновок про позитивні результати формальної експертизи і про можливість проведення кваліфікаційної експертизи; б) в офіційному виданні публікуються відомості про заявку, що містять зазначене в частині третій статті 20 цього Закону, номер та дату подання заявки, а також, якщо заявлено пріоритет, дату пріоритету; в) компетентний орган кожної держави-учасника інформується про запропоновану заявником назву сорту. 6. Перше повідомлення заявникові щодо формальної експертизи, яким може бути повідомлення згідно із пунктом а) частини третьої цієї статті або згідно з частиною четвертою цієї статті або пунктом а) частини п'ятої цієї статті, повинно бути надіслано Установою не пізніше 6 місяців від дати одержання нею матеріалів заявки. 7. Після опублікування відомостей про заявку будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки в установленому порядку. 8. У разі невідповідності формальних ознак заявки встановленим вимогам заявнику надсилається відповідний експертний висновок. Заявник зобов'язаний усунути зазначену невідповідність протягом двох місяців від дати одержання ним експертного висновку. Цей строк може бути продовжений на шість місяців за умови сплати відповідного збору. Інакше заявнику надсилається рішення про відмову в державній реєстрації прав на сорт. Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови подання заявником клопотання протягом дванадцяти місяців від дати його закінчення та сплати відповідного збору. Стаття 16-3. Кваліфікаційна експертиза 1. Кваліфікаційна експертиза передбачає проведення комплексу досліджень, необхідних для підготовки експертного висновку за заявкою та прийняття рішення щодо державної реєстрації сорту і прав на нього. 2. Кваліфікаційна експертиза проводиться за клопотанням заявника про її проведення і за умови сплати ним відповідного збору. Заявник може подати зазначене клопотання не пізніше трьох років від дати подання заявки. Якщо це клопотання не надійде до Установи у встановлений строк, заявка вважається відкликаною. 3. Збір за проведення кваліфікаційної експертизи для сортів, що не підлягають державному випробуванню, є меншим від аналогічного збору для сортів, що підлягають такому випробуванню. 4. Під час проведення кваліфікаційної експертизи: а) визначається, чи відноситься об'єкт, описаний у заявці, та доданий до неї посадковий матеріал до сортів рослин; б) проводиться експертиза запропонованої назви сорту у порядку, визначеному статтею 28 цього Закону; в) визначається новизна сорту, відповідно до частин 3 і 4 статті 11 цього Закону; г) визначається відповідність сорту критеріям вирізняльності, однорідності та стабільності, відповідно до частин 5, 6 і 7 статті 11 цього Закону; д) з метою, визначеною пунктами в) і г) цієї частини, а також для визначення придатності сорту для поширення в Україні проводиться державне випробування сорту відповідно до положень статті 29 цього Закону. При цьому можуть бути враховані результати випробувань сорту, проведені компетентним органом будь-якої держави-учасника; е) розглядаються у порядку, визначеному статтею 30 цього Закону, можливі заперечення третіх осіб проти надання прав на сорт. 5. За результатами кваліфікаційної експертизи у порядку, визначеному статтею 31 цього Закону, формулюється обґрунтований експертний висновок за заявкою і приймається рішення про державну реєстрацію сорту і видачу патенту або рішення про відмову в реєстрації сорту і видачі патенту. 6. Під час проведення кваліфікаційної експертизи Установа і її експертний орган мають право зажадати від заявника додаткові матеріали, інформацію, документи, зразки тощо, необхідні для проведення експертизи. Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним запиту зажадати копії матеріалів, що протиставлені заявці. Експертний орган зобов'язаний надати ці копії безоплатно протягом місяця від дати одержання ним запиту заявника. Заявник зобов'язаний надати затребувані Установою чи її експертним органом матеріали, інформацію тощо протягом двох місяців від дати одержання ним запиту або копій матеріалів, що протиставлені заявці. Цей строк може бути продовженим на дванадцять місяців за умови сплати відповідного збору. У протилежному випадку заявка вважається відкликаною, про що заявнику надсилається повідомлення. Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови подання заявником клопотання протягом дванадцяти місяців від дати його закінчення та сплати відповідного збору. Стаття 16-4. Експертиза назви сорту 1. Експертиза запропонованої назви сорту проводиться з метою визначення відповідності цієї назви вимогам, встановленим статтею 13 цього Закону. 2. У разі виявлення Установою невідповідності запропонованої назви сорту встановленим вимогам, заявнику надсилається експертний висновок з вимогою запропонувати іншу назву сорту. 3. Будь-яка особа може подати до Установи вмотивоване заперечення щодо запропонованої назви сорту протягом трьох місяців від дати опублікування її в офіційному виданні. Компетентний орган будь-якої держави-учасника може подати свої зауваження з цього приводу. Заклад експертизи надсилає заперечення та зауваження заявнику. 4. Заявник зобов'язаний повідомити Установу про своє ставлення до зазначених експертного висновку, заперечення чи зауваження протягом трьох місяців від дати його одержання. Він може спростувати їх та залишити запропоновану назву сорту без змін або запропонувати іншу назву сорту. Зазначений строк продовжується на шість місяців за умови сплати відповідного збору. Інакше заявка вважається відкликаною, про що заявнику надсилається повідомлення. Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови подання заявником клопотання протягом дванадцяти місяців від дати його закінчення та сплати відповідного збору. 5. Запропонована заявником інша назва сорту публікується в офіційному виданні. Про неї інформується компетентний орган кожної держави-учасника. Експертиза нової назви проводиться у тому ж порядку, що і запропонованої раніше назви сорту. 6. За результатами розгляду заперечення чи зауваження заявнику і (або) особі, яка подала заперечення, надсилається експертний висновок. 7. Якщо проведеною експертизою не виявлено невідповідності запропонованої назви сорту вимогам, встановленим статтею 13 цього Закону, заявнику надсилається експертний висновок про її ухвалення. 8. За клопотанням заявника ухвалену Установою назву сорту може бути змінено за умови надходження клопотання до прийняття рішення про державну реєстрацію прав на сорт та сплати відповідного збору. 9. Назва сорту затверджується рішенням про державну реєстрацію прав на сорт та реєструється одночасно із внесенням відомостей про сорт до відповідних видань. Про зареєстровану назву сорту інформується компетентний орган кожної держави-учасника. Стаття 16-5. Державне випробування сорту 1. Центральний орган виконавчої влади з питань сільського господарства і продовольства за поданням Установи затверджує переліки родів і видів рослин, сорти яких підлягають державному випробуванню сорту і визначенню його придатності для поширення в Україні. 2. Державне випробування сорту проводиться Установою і визначеними нею закладами експертизи згідно з методикою державного випробування, затвердженою Центральним органом виконавчої влади з питань сільського господарства і продовольства, за умови попередньої сплати відповідного збору. 3. Визначення придатності сорту для поширення в Україні виконується у відповідності до положень статті 14 цього Закону. 4. Дослідні зразки сортів, які ввозяться в Україну для цілей державного випробування, не обкладаються ввізним митом і не підлягають квотуванню, ліцензуванню і сертифікації, а карантинний огляд цих зразків здійснюється на безоплатної основі. Митне оформлення їх здійснюється без сертифікатів відповідності на основі документального підтвердження Установи, що ці зразки ввозяться для проведення державного випробування. 5. Установа зобов'язана щорічно повідомляти заявника про результати випробування сорту, а також надавати йому коментарі до результатів випробування. 6. Якщо Установа вважає результати випробування недостатніми для складання експертного висновку за заявкою, вона може після консультацій з заявником провести додаткове випробування. 7. Якщо випробування сорту проводилося за дорученням Установи іншою юридичною особою, його результати повинні передаватися виключно Установі і будь-яке інше використання результатів випробування цією особою можливе лише за його дозволом. Стаття 16-6. Заперечення щодо реєстрації сорту 1. Будь-яка особа може подати Установі вмотивоване заперечення щодо реєстрації сорту на підставі невідповідності його вимогам, встановленим цим Законом, протягом трьох місяців від дати опублікування відомостей про заявку в офіційному виданні. Установа надсилає копію заперечення заявнику. 2. Заявник зобов'язаний повідомити Установу про своє ставлення до заперечення протягом трьох місяців від дати його одержання. Він може спростувати заперечення та залишити заявку без змін, внести до неї зміни або відкликати її. Зазначений строк продовжується на шість місяців за умови сплати відповідного збору. Інакше заявка вважається відкликаною, про що заявнику надсилається повідомлення. Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови подання заявником клопотання протягом дванадцяти місяців з його спливу та сплати відповідного збору. 3. Відповідь заявника про залишення заявки без змін або внесення до неї змін доводиться до відома подавця заперечення. Останньому надається місячний строк для повідомлення Установи про те, залишає він заперечення чи знімає його. 4. У разі надходження повідомлення про залишення заперечення останнє розглядається Установою. Вона має право затребувати від подавця заперечення необхідні для цього матеріали, інформацію, документи, зразки тощо. Про результати розгляду заперечення повідомляється його подавець і заявник. Стаття 16-7. Рішення за заявкою 1. У разі відповідності, за результатами експертного висновку, заявленого сорту вимогам цього Закону Установою приймається рішення про державну реєстрацію прав на сорт у Реєстрі патентів і/або державну реєстрацію сорту у Реєстрі сортів. Якщо заявлений сорт не відповідає вимогам цього Закону, приймається рішення про відмову в державній реєстрації прав на сорт. Прийняте рішення надсилається заявнику. 2. Рішення про державну реєстрацію прав на сорт набирає чинності з дати сплати державного мита за реєстрацію права на сорт. 3. Державне мито сплачується протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про державну реєстрацію прав на сорт. Цей строк продовжується на шість місяців за умови сплати відповідного збору. У протилежному випадку заявка вважається відкликаною, про що заявнику надсилається повідомлення. Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови подання заявником клопотання протягом дванадцяти місяців від дня закінчення строку та сплати відповідного збору". | Враховано | Стаття 25. Експертиза заявки 1. Експертиза заявки має статус державної науково-технічної експертизи. Вона проводиться з метою встановлення відповідності заявки і сорту вимогам цього Закону та підготовки обґрунтованих експертних висновків і рішень за заявкою. 2. Експертиза заявки проводиться визначеними Установою експертними закладами відповідно до цього Закону та встановлених на його основі правил. 3. Експертиза заявки складається з формальної експертизи (експертизи за формальними ознаками) та кваліфікаційної (основної) експертизи. 4. Заявник має право з власної ініціативи чи на пропозицію закладу експертизи особисто або через свого представника брати участь у встановленому порядку в розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи. 5. Заявник має право з власної ініціативи вносити до заявки виправлення і уточнення ознак, розкритих в описі сорту. Ці виправлення і уточнення не враховуються, якщо вони надійшли до Установи після дати одержання заявником рішення за заявкою. За подання заявником клопотання про внесення виправлень і уточнень до заявки після внесення відомостей про неї до Реєстру заявок сплачується збір. Стаття 26. Формальна експертиза 1. Формальна експертиза заявки проводиться з метою визначення відповідності формальних ознак заявки вимогам, що встановлені цим Законом і розробленими Установою на його основі правилами складання та подання заявки. 2. Під час проведення формальної експертизи: а) визначається дата подання заявки відповідно до положень статті 21 цього Закону; б) перевіряється відповідність складу документів заявки вимогам, визначеним частиною 3 статті 20 цього Закону; в) заявка порівнюється з наданою заявником копією попередньої заявки, якщо така подавалася до компетентного органу держави-учасника, і встановлюється дата пріоритету відповідно до положень статті 22 цього Закону; г) встановлюється факт сплати збору за подання заявки. 3. У разі надходження матеріалів, на підставі яких може бути встановлена дата подання заявки,: а) заявнику надсилається повідомлення про прийняття заявки до розгляду з зазначенням її номера та дати подання; б) до Реєстру заявок вносяться відомості, що містять зазначене в частині третій статті 20 цього Закону, номер та дату подання заявки, а також, якщо заявлено пріоритет, дату пріоритету. Внесені до Реєстру заявок відомості відкриті для загального ознайомлення. 4. У разі надходження матеріалів, на підставі яких дата подання заявки не може бути встановлена, заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилається експертний висновок з зазначенням дати надходження цих матеріалів. 5. У разі відповідності формальних ознак заявки встановленим вимогам і одержання позитивних висновків за положеннями пунктів а), б) і г) частини другої цієї статті: а) заявнику надсилається експертний висновок про позитивні результати формальної експертизи і про можливість проведення кваліфікаційної експертизи; б) в офіційному виданні публікуються відомості про заявку, що містять зазначене в частині третій статті 20 цього Закону, номер та дату подання заявки, а також, якщо заявлено пріоритет, дату пріоритету; в) компетентний орган кожної держави-учасника інформується про запропоновану заявником назву сорту. 6. Перше повідомлення заявникові щодо формальної експертизи, яким може бути повідомлення згідно із пунктом а) частини третьої цієї статті або згідно з частиною четвертою цієї статті або пунктом а) частини п'ятої цієї статті, повинно бути надіслано Установою не пізніше 6 місяців від дати одержання нею матеріалів заявки. 7. Після опублікування відомостей про заявку будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки в установленому порядку. 8. У разі невідповідності формальних ознак заявки встановленим вимогам заявнику надсилається відповідний експертний висновок. Заявник зобов'язаний усунути зазначену невідповідність протягом двох місяців від дати одержання ним експертного висновку. Цей строк може бути продовжений на шість місяців за умови сплати відповідного збору. Інакше заявнику надсилається рішення про відмову в державній реєстрації прав на сорт. Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови подання заявником клопотання протягом дванадцяти місяців від дати його закінчення та сплати відповідного збору. Стаття 27. Кваліфікаційна експертиза 1. Кваліфікаційна експертиза передбачає проведення комплексу досліджень, необхідних для підготовки експертного висновку за заявкою та прийняття рішення щодо державної реєстрації сорту і прав на нього. 2. Кваліфікаційна експертиза проводиться за клопотанням заявника про її проведення і за умови сплати ним відповідного збору. Заявник може подати зазначене клопотання не пізніше трьох років від дати подання заявки. Якщо це клопотання не надійде до Установи у встановлений строк, заявка вважається відкликаною. 3. Збір за проведення кваліфікаційної експертизи для сортів, що не підлягають державному випробуванню, є меншим від аналогічного збору для сортів, що підлягають такому випробуванню. 4. Під час проведення кваліфікаційної експертизи: а) визначається, чи відноситься об'єкт, описаний у заявці, та доданий до неї посадковий матеріал до сортів рослин; б) проводиться експертиза запропонованої назви сорту у порядку, визначеному статтею 28 цього Закону; в) визначається новизна сорту, відповідно до частин 3 і 4 статті 11 цього Закону; г) визначається відповідність сорту критеріям вирізняльності, однорідності та стабільності, відповідно до частин 5, 6 і 7 статті 11 цього Закону; д) з метою, визначеною пунктами в) і г) цієї частини, а також для визначення придатності сорту для поширення в Україні проводиться державне випробування сорту відповідно до положень статті 29 цього Закону. При цьому можуть бути враховані результати випробувань сорту, проведені компетентним органом будь-якої держави-учасника; е) розглядаються у порядку, визначеному статтею 30 цього Закону, можливі заперечення третіх осіб проти надання прав на сорт. 5. За результатами кваліфікаційної експертизи у порядку, визначеному статтею 31 цього Закону, формулюється обґрунтований експертний висновок за заявкою і приймається рішення про державну реєстрацію сорту і видачу патенту або рішення про відмову в реєстрації сорту і видачі патенту. 6. Під час проведення кваліфікаційної експертизи Установа і її експертний орган мають право зажадати від заявника додаткові матеріали, інформацію, документи, зразки тощо, необхідні для проведення експертизи. Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним запиту зажадати копії матеріалів, що протиставлені заявці. Експертний орган зобов'язаний надати ці копії безоплатно протягом місяця від дати одержання ним запиту заявника. Заявник зобов'язаний надати затребувані Установою чи її експертним органом матеріали, інформацію тощо протягом двох місяців від дати одержання ним запиту або копій матеріалів, що протиставлені заявці. Цей строк може бути продовженим на дванадцять місяців за умови сплати відповідного збору. У протилежному випадку заявка вважається відкликаною, про що заявнику надсилається повідомлення. Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови подання заявником клопотання протягом дванадцяти місяців від дати його закінчення та сплати відповідного збору. Стаття 28. Експертиза назви сорту 1. Експертиза запропонованої назви сорту проводиться з метою визначення відповідності цієї назви вимогам, встановленим статтею 13 цього Закону. 2. У підготовці експертних висновків щодо назви сорту у частині її відношення до знаків для товарів і послуг та зазначень походження товарів бере участь Центральний орган виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності. 3. У разі виявлення Установою невідповідності запропонованої назви сорту встановленим вимогам, заявнику надсилається експертний висновок з вимогою запропонувати іншу назву сорту. 4. Будь-яка особа може подати до Установи вмотивоване заперечення щодо запропонованої назви сорту протягом трьох місяців від дати опублікування її в офіційному виданні. Компетентний орган будь-якої держави-учасника може подати свої зауваження з цього приводу. Заклад експертизи надсилає заперечення та зауваження заявнику. 5. Заявник зобов'язаний повідомити Установу про своє ставлення до зазначених експертного висновку, заперечення чи зауваження протягом трьох місяців від дати його одержання. Він може спростувати їх та залишити запропоновану назву сорту без змін або запропонувати іншу назву сорту. Зазначений строк продовжується на шість місяців за умови сплати відповідного збору. Інакше заявка вважається відкликаною, про що заявнику надсилається повідомлення. Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови подання заявником клопотання протягом дванадцяти місяців від дати його закінчення та сплати відповідного збору. 6. Запропонована заявником інша назва сорту публікується в офіційному виданні. Про неї інформується компетентний орган кожної держави-учасника. Експертиза нової назви проводиться у тому ж порядку, що і запропонованої раніше назви сорту. 7. За результатами розгляду заперечення чи зауваження заявнику і (або) особі, яка подала заперечення, надсилається експертний висновок. 8. Якщо проведеною експертизою не виявлено невідповідності запропонованої назви сорту вимогам, встановленим статтею 13 цього Закону, заявнику надсилається експертний висновок про її ухвалення. 9. За клопотанням заявника ухвалену Установою назву сорту може бути змінено за умови надходження клопотання до прийняття рішення про державну реєстрацію прав на сорт та сплати відповідного збору. 10. Назва сорту затверджується рішенням про державну реєстрацію сорту і прав на сорт та реєструється одночасно із внесенням відомостей про сорт до відповідних видань. Про зареєстровану назву сорту інформується компетентний орган кожної держави-учасника. Стаття 29. Державне випробування сорту 1. Центральний орган виконавчої влади з питань сільського господарства і продовольства за поданням Установи затверджує переліки родів і видів рослин, сорти яких підлягають державному випробуванню сорту і визначенню його придатності для поширення в Україні. 2. Державне випробування сорту проводиться Установою і визначеними нею закладами експертизи згідно з методикою державного випробування, затвердженою Центральним органом виконавчої влади з питань сільського господарства і продовольства, за умови попередньої сплати відповідного збору. 3. Визначення придатності сорту для поширення в Україні виконується у відповідності до положень статті 14 цього Закону. 4. Дослідні зразки сортів, які ввозяться в Україну для цілей державного випробування, не обкладаються ввізним митом і не підлягають квотуванню, ліцензуванню і сертифікації та державній санітарно-гігієнічній експертизі, а карантинний огляд цих зразків здійснюється на безоплатної основі. Митне оформлення їх здійснюється без сертифікатів відповідності на основі документального підтвердження Установи, що ці зразки ввозяться для проведення державного випробування. 5. Установа зобов'язана щорічно повідомляти заявника про результати випробування сорту, а також надавати йому коментарі до результатів випробування. 6. Якщо Установа вважає результати випробування недостатніми для складання експертного висновку за заявкою, вона може після консультацій з заявником провести додаткове випробування. 7. Якщо випробування сорту проводилося за дорученням Установи іншою юридичною особою, його результати повинні передаватися виключно Установі і будь-яке інше використання результатів випробування цією особою можливе лише за його дозволом. Стаття 30. Заперечення третіх осіб щодо реєстрації сорту 1. Будь-яка особа може подати Установі вмотивоване заперечення щодо реєстрації сорту на підставі невідповідності його вимогам, встановленим цим Законом, протягом трьох місяців від дати опублікування відомостей про заявку в офіційному виданні. Установа надсилає копію заперечення заявнику. 2. Заявник зобов'язаний повідомити Установу про своє ставлення до заперечення протягом трьох місяців від дати його одержання. Він може спростувати заперечення та залишити заявку без змін, внести до неї зміни або відкликати її. Зазначений строк продовжується на шість місяців за умови сплати відповідного збору. Інакше заявка вважається відкликаною, про що заявнику надсилається повідомлення. Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови подання заявником клопотання протягом дванадцяти місяців з його спливу та сплати відповідного збору. 3. Відповідь заявника про залишення заявки без змін або внесення до неї змін доводиться до відома подавця заперечення. Останньому надається місячний строк для повідомлення Установи про те, залишає він заперечення чи знімає його. 4. У разі надходження повідомлення про залишення заперечення останнє розглядається Установою. Вона має право затребувати від подавця заперечення необхідні для цього матеріали, інформацію, документи, зразки тощо. 5. Про результати розгляду заперечення повідомляється його подавець і заявник. Стаття 31. Рішення за заявкою 1. У разі відповідності, за результатами експертного висновку, заявленого сорту вимогам цього Закону Установою приймається рішення про державну реєстрацію прав на сорт у Реєстрі патентів і/або державну реєстрацію сорту у Реєстрі сортів. Якщо заявлений сорт не відповідає вимогам цього Закону, приймається рішення про відмову в державній реєстрації сорту і прав на нього. Прийняте рішення надсилається заявнику. 2. Рішення про державну реєстрацію прав на сорт набирає чинності з дати сплати державного мита за реєстрацію права на сорт. 3. Рішення про державну реєстрацію сорту набирає чинності з дати сплати відповідного збору за реєстрацію сорту. 4. Державне мито за реєстрацію прав на сорт і збір за реєстрацію сорту сплачуються протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про державну реєстрацію. Цей строк може бути продовженим на шість місяців за умови сплати відповідного збору. У протилежному випадку заявка вважається відкликаною, про що заявнику надсилається повідомлення. Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови подання заявником клопотання протягом дванадцяти місяців від дня закінчення строку та сплати відповідного збору. |
| 22. | Стаття 17. Відкликання заявки Заявник має право відкликати заявку в будь-який час до дати одержання ним рішення про реєстрацію сорту. | -26- Борзих О.І. (в.о. № 103) Статтю 17 розташувати перед статтею, у якій визначається суть експертизи. | Враховано | Стаття 32. Тимчасова правова охорона 1. Внесені до Реєстру заявок відомості про сорт, заявлений з метою набуття майнового права власника сорту, надають заявнику право на тимчасову правову охорону в межах наданого з заявкою опису сорту від дати подання заявки. 2. Тимчасова правова охорона полягає в тому, що заявник має право на одержання компенсації за завдані йому після публікації відомостей про заявку збитки від особи, яка дійсно знала чи одержала письмове повідомлення українською мовою з зазначенням номера заявки про те, що відомості про заявку внесено до Реєстру заявок. Зазначена компенсація може бути одержана заявником тільки після одержання ним патенту. 3. Дія тимчасової правової охорони не поширюється на сорти тих родів і видів рослин, що не підлягають державному випробуванню в Україні. 4. Чинність тимчасової правової охорони припиняється з наступного дня після дати державної реєстрації права власника сорту або з дати внесення до Реєстру заявок відомостей про відкликання заявки чи прийняття рішення про відмову в державній реєстрації права власника сорту. |
| 23. | Стаття 18. Реєстрація сорту 1. На підставі рішення про реєстрацію сорту та за наявності документа про внесення платежу за реєстрацію сорту Комісія здійснює державну реєстрацію сорту, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості, зокрема щодо авторства, права власності та придатності сорту до використання в Україні. Якщо протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про реєстрацію сорту документ про внесення платежу за реєстрацію сорту до Комісії не надійшов, сорт не реєструється, а заявка вважається відкликаною. 2. Після внесення до Реєстру відомостей будь-яка особа має право ознайомитися з ними у порядку, що визначається Комісією. | -27- Шепа В.В. (реєстр. картка № 325) Статтю 18 викласти у наступній редакції: "Стаття 18. Державна реєстрація сорту і права на сорт 1. Державна реєстрація сорту здійснюється на підставі винесеного рішення про державну реєстрацію внесенням до Реєстру сортів відомостей, встановлених цим Законом і Положенням про Реєстр сортів, і за умови сплати відповідного збору, згідно з положеннями частини третьої статті 31 цього Закону. Державна реєстрація прав на сорт здійснюється на підставі винесеного рішення про державну реєстрацію внесенням до Реєстру патентів відомостей, встановлених цим Законом і Положенням про Реєстр патентів, і за умови сплати державного мита, згідно з положеннями частини другої статті 31 цього Закону. 2. Реєстр сортів містить відомості про права на сорт, в тому числі право авторства, а також про визнання сорту придатним для поширення в Україні. Такими відомостями, зокрема, є: зазначення ботанічного таксона (латинською та українською мовами); назва сорту; номер та дата подання заявки; дата пріоритету; опис сорту; зазначення характеристик придатності сорту для поширення в Україні; ім'я автора (авторів). 3. Реєстр патентів містить відомості щодо майнового права власності на сорт та прав, пов'язаних з цим правом. Такими відомостями, зокрема, є: номер та дата реєстрації прав на сорт; зазначення ботанічного таксона (латинською та українською мовами); назва сорту; номер та дата подання заявки; дата пріоритету; опис сорту; дата публікації відомостей про реєстрацію прав на сорт; ім'я автора (авторів); ім'я (назва) особи, яка є власником сорту і зберігає сорт; відомості про надання ліцензій на використання сорту; відомості про передачу прав на сорт. 4. Внесені до реєстрів відомості відкриті для загального ознайомлення. Внесені до реєстрів відомості можуть бути змінені. Зміни за ініціативою особи, якій належать права, вносяться до реєстру за умови сплати відповідного збору. Якщо у заявці заявником було виражене прохання тільки реєстрації сорту, то сорт від дати його реєстрації стає суспільним надбанням, і його може вільно використовувати будь-яка особа, з врахуванням положень частини п'ятої статті 38 цього Закону.". | Враховано | Стаття 33. Державна реєстрація сорту і права на сорт 1. Державна реєстрація сорту здійснюється на підставі винесеного рішення про державну реєстрацію внесенням до Реєстру сортів відомостей, встановлених цим Законом і Положенням про Реєстр сортів, і за умови сплати відповідного збору, згідно з положеннями частини третьої статті 31 цього Закону. Державна реєстрація прав на сорт здійснюється на підставі винесеного рішення про державну реєстрацію внесенням до Реєстру патентів відомостей, встановлених цим Законом і Положенням про Реєстр патентів, і за умови сплати державного мита, згідно з положеннями частини другої статті 31 цього Закону. 2. Реєстр сортів містить відомості про сорт, про права на сорт, про автора, а також про визнання сорту придатним для поширення в Україні. Такими відомостями, зокрема, є: а) зазначення ботанічного таксона (латинською та українською мовами); б) назва сорту; в) ім'я автора (авторів); г) номер та дата подання заявки; д) дата пріоритету; е) опис сорту; є) зазначення характеристик придатності сорту для поширення в Україні; ж) географічні і зонові рекомендації використання сорту. 3. Реєстр патентів містить відомості щодо майнового права власності на сорт та прав, пов'язаних з цим правом. Такими відомостями, зокрема, є: а) номер та дата реєстрації прав на сорт; б) зазначення ботанічного таксона (латинською та українською мовами); в) назва сорту; г) номер та дата подання заявки; д) дата пріоритету; е) опис сорту; є) дата публікації відомостей про реєстрацію прав на сорт; ж) ім'я автора (авторів); ім'я (назва) особи, яка є власником сорту і зберігає сорт; з) відомості про надання ліцензій на використання сорту; и) відомості про передачу прав на сорт. 4. Внесені до реєстрів відомості відкриті для загального ознайомлення. 5. Внесені до реєстрів відомості можуть бути змінені. Зміни за ініціативою особи, якій належать права, вносяться до реєстру за умови сплати відповідного збору. 6. Якщо у заявці, поданій згідно із положеннями статті 20 цього Закону, було виражене прохання тільки реєстрації сорту, то він від дати реєстрації стає суспільним надбанням, і його може вільно використовувати будь-яка особа, з врахуванням положень статті 38 цього Закону. |
| 24. | Стаття 19. Публікування внесених до Реєстру відомостей 1. Внесені до Реєстру відомості Комісія публікує у своєму офіційному бюлетені. 2. Одночасно з публікуванням відомостей щодо реєстрації сорту Комісія публікує його опис. 3. Після опублікування відомостей щодо реєстрації сорту будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки у порядку, що визначається Комісією. | -28- Борзих О.І. (в.о. № 103) Статтю 19 викласти у такій редакції: "Стаття 19. Публікування внесених до реєстрів відомостей Внесені до Реєстру сортів та Реєстру патентів відомості публікуються в періодичному офіційному виданні Установи ". | Враховано | Стаття 34. Публікування внесених до реєстрів відомостей Внесені до Реєстру сортів та Реєстру патентів відомості публікуються в періодичному офіційному виданні Установи. |
| 25. | Стаття 20. Видача патенту 1. Видача патенту здійснюється Комісією у місячний термін після державної реєстрації сорту за наявності документа про внесення платежу за видачу патенту. Якщо право на одержання патенту мають кілька осіб, патент видається особі, яка зазначена у заявці першою, за умови, що договором між заявниками не передбачено інше. Патент на сорт, що не підлягає агробіологічній перевірці на придатність до правової охорони, видається під відповідальність власника права на сорт без гарантії чинності патенту. 2. На вимогу власника права на сорт Комісія вносить до виданого патенту виправлення очевидних помилок з наступним повідомленням про це в офіційному бюлетені. | -29- Глухівський Л.Й. (реєстр. картка № 341) Статтю 20 викласти у редакції: "Стаття 20. Видача документів про права на сорт 1. В місячний строк від дати державної реєстрації прав на сорт та відповідно до вимог, зазначених у заявці, Центральним органом виконавчої влади з питань сільського господарства і продовольства авторові (авторам) видається свідоцтво про авторство на сорт, а заявникові видається патент. 2. Якщо у заявці було виражене прохання тільки реєстрації сорту, то у місячний строк від дати занесення відомостей про сорт до Реєстру сортів авторові (авторам) видається свідоцтво про авторство на сорт. 3. Якщо авторів сорту є більше, ніж один, то свідоцтво про авторство на сорт видається кожному автору. 4. Якщо майнове право на сорт мають декілька осіб, то патент на сорт рослин видається особі, яка зазначена у заявці першою, якщо договором між заявниками не передбачено інше. 5. Патенти на сорти, що не підлягають державному випробуванню, видаються під відповідальність заявників за відповідність сорту критеріям, визначеним цим Законом. У таких патентах відзначається, що вони мають деклараційний характер." | Враховано | Стаття 35. Видача документів про права на сорт 1. В місячний строк від дати державної реєстрації прав на сорт та відповідно до вимог, зазначених у заявці, Центральним органом виконавчої влади з питань сільського господарства і продовольства авторові (авторам) видається свідоцтво про авторство на сорт, а заявникові видається патент. 2. Якщо у заявці було виражене прохання тільки реєстрації сорту, то у місячний строк від дати занесення відомостей про сорт до Реєстру сортів авторові (авторам) видається свідоцтво про авторство на сорт. 3. Якщо авторів сорту є більше, ніж один, то свідоцтво про авторство на сорт видається кожному автору. 4. Якщо майнове право на сорт мають декілька осіб, то патент на сорт рослин видається особі, яка зазначена у заявці першою, якщо договором між заявниками не передбачено інше. 5. Патенти на сорти, що не підлягають державному випробуванню, видаються під відповідальність заявників за відповідність сорту критеріям, визначеним цим Законом. У таких патентах відзначається, що вони мають деклараційний характер. |
| 26. | Стаття 21. Оскарження рішення стосовно заявки Будь-яке рішення Комісії стосовно заявки може бути оскаржене до неї, а також до суду протягом шести місяців від дати одержання рішення заявником. | -30- Дроботов А.І. (реєстр. картка № 355) Статтю 21 викласти у наступній редакції: "Стаття 21. Оскарження рішення стосовно заявки Заявник має право оскаржити будь-яке рішення Установи щодо заявки до суду". | Враховано | Стаття 36. Оскарження рішення стосовно заявки Заявник має право оскаржити будь-яке рішення Установи щодо заявки до суду. |
| 27. | Стаття 22. Набуття прав на сорт в іноземних державах 1. Набуття прав на сорт в іноземних державах не залежить від факту подання заявки в Україні. 2. Витрати, пов`язані з набуттям прав на сорт в іноземних державах, несе заявник або інша особа за його згодою. | -31- Дроботов А.І. (реєстр. картка № 355) Статтю 22 вилучити, а положення її частини першої перенести до статті "Порядок набуття прав на сорт". | Враховано | |
| 28. | Розділ IV ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ, ПОВ'ЯЗАНІ З СОРТОМ РОСЛИН | Р о з д і л ІV ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ, ПОВ'ЯЗАНІ З СОРТОМ РОСЛИН | ||
| 29. | Стаття 23. Права автора сорту 1. Визнання людини автором сорту (право авторства) провадиться на підставі державної реєстрації сорту. Право авторства не відчужується, не передається і діє безстроково. 2. Автор сорту має право за своєю вимогою до Комісії одержати свідоцтво про авторство на сорт рослин. 3. Автор сорту має право запропонувати назву сорту, якщо укладеним ним договором не передбачено інше. 4. Автори сорту, який є результатом їх спільної творчої праці, мають рівні права за цим Законом, якщо інше не передбачено угодою між ними. | -32- Глухівський Л.Й. (реєстр. картка № 341) Статтю 23 проекту Закону викласти у редакції: "Стаття 23. Особисте немайнове право авторства на сорт 1. Особа, яка створила сорт, визнається автором сорту і виникає особисте немайнове право авторства на підставі державної реєстрації сорту. Право авторства не відчужується, не передається і діє безстроково. 2. Автор сорту має право за своєю вимогою одержати свідоцтво про авторство на сорт рослин. 3. Автор сорту має право пропонувати назву сорту. 4. Автори сорту, який є результатом їх спільної творчої праці, мають однакові права за цим Законом, якщо інше не передбачено письмовим договором між ними. 5. Особа, визнана автором сорту, має право: а) перешкоджати іншим особам привласнювати та спотворювати його авторство; б) вимагати не розголошувати його ім'я як автора сорту і не зазначати його у публікаціях; в) вимагати зазначення свого імені під час використання сорту, якщо це практично можливо. Цей перелік особистих немайнових прав автора не є вичерпним. 6. У разі перегляду складу авторів за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як автори, а також осіб, не зазначених у заявці як автори, вносяться зміни до відповідних документів у встановленому порядку". | Враховано | Стаття 37. Особисте немайнове право авторства на сорт 1. Особа, яка створила сорт, визнається автором сорту. Вона набуває особисте немайнове право авторства від дати державної реєстрації сорту. 2. Не визнаються авторами сорту фізичні особи, які не внесли особистого творчого внеску у створення сорту, а тільки надали автору (авторам) технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при створенні сорту і/або оформленні заявки. 3. Право авторства не відчужується, не передається і діє безстроково. 4. Автор сорту має право за своєю вимогою одержати свідоцтво про авторство на сорт рослин. 5. Автор сорту має право пропонувати назву створеного ним сорту і включати до назви своє ім'я. 6. Автори сорту, який є результатом їх спільної творчої праці, мають однакові права за цим Законом, якщо інше не передбачено письмовим договором між ними. 7. Особа, визнана автором сорту, має право: а) перешкоджати іншим особам привласнювати та спотворювати його авторство; б) вимагати не розголошувати його ім'я як автора сорту і не зазначати його у публікаціях; в) вимагати зазначення свого імені під час використання сорту, якщо це практично можливо. Цей перелік особистих немайнових прав автора не є вичерпним. 8. У разі перегляду складу авторів за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як автори, а також осіб, не зазначених у заявці як автори, вносяться зміни до відповідних документів у встановленому порядку. |
| 30. | Стаття 24. Право на використання сорту в Україні Право на використання сорту в Україні діє на підставі державної реєстрації сорту та підтримання чинності цього права. За підтримання чинності права на використання сорту в Україні вносяться платежі в порядку та на умовах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Комісія регулярно видає Каталог сортів рослин, дозволених до використання в Україні. Забороняється використання в Україні сортів, не внесених до зазначеного Каталогу, за винятком, встановленим пунктом 3 статті 28 цього Закону. Право на використання сорту в Україні не може здійснюватись з порушенням права власності на сорт. Право на використання в Україні сорту, на який не поширюється право власності, здійснюється будь-якою особою добросовісно без спеціального на те дозволу. | -33- Ситник К.М. (реєстр. картка № 403) Статтю 24 викласти у наступній редакції: "Стаття 24. Право на поширення сорту в Україні 1. Право на поширення сорту в Україні виникає з дати прийняття рішення про занесення його до Реєстру сортів. 2. Право на поширення в Україні сорту, на який не розповсюджується виключне право власника, здійснюється будь-якою особою, яка зобов'язана підтримувати обіг сорту за порядком, визначеним Установою. 3. Сорти, не внесені до Державного реєстру сортів рослин забороняється використовувати в Україні для поширення. | Враховано | Стаття 38. Право на поширення сорту в Україні 1. Право на поширення сорту в Україні виникає з дати прийняття рішення про занесення його до Реєстру сортів. 2. Право на поширення в Україні сорту, на який не розповсюджується виключне право власника, здійснюється будь-якою особою, за умови підтримування нею господарського обігу сорту у порядку, визначеному Установою. 3. Сорти, не внесені до Реєстру сортів, забороняється поширювати в Україні. |
| 31. | Стаття 25. Право власності на сорт 1. Право власності на сорт діє з дати внесення відомостей про сорт до Реєстру за умови внесення платежу за підтримання чинності патенту. Чинність права власності на сорт припиняється через двадцять календарних років, відраховуючи з року, наступного за роком внесення відомостей про сорт до Реєстру, а відносно дерев та винограду тривалість дії зазначеного права становить двадцять п`ять років. Цей термін може бути продовжено Комісією за клопотанням заявника, але не більше ніж на п(ять років. 2. Право власності на сорт здійснюється держателем патенту на свій розсуд, якщо при цьому не порушуються права держателів інших патентів. Взаємовідносини під час здійснення права власності на сорт, патент на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний держатель патенту може здійснювати надане право на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл на використання сорту та передавати право власності на сорт іншій особі без згоди на те решти власників прав згідно з патентом. 3. Виробництво або відтворення насіннєвого матеріалу сорту, що охороняється правом власності, доведення цього матеріалу до кондиції з метою розмноження, пропонування до комерційного збуту (продажу), комерційний збут (продаж), експорт з України, імпорт в Україну, а також зберігання для будь-якої із зазначених цілей потребує дозволу держателя патенту. Якщо держатель патенту не мав практичної можливості дати зазначений дозвіл, його дозволу потребують такі ж дії щодо вирослого матеріалу цього сорту. Якщо держатель патенту не мав практичної можливості дати дозвіл, зазначений у частині другій цього пункту, його дозволу потребують дії, зазначені у першій частині цього пункту, щодо продукції, одержаної безпосередньо із вирослого матеріалу цього сорту. Держатель патенту може обумовити надання цих дозволів певними умовами та обмеженнями, що не суперечать чинним законам. 4. Умови, передбачені пунктом 3 цієї статті, застосовуються також до: сортів, які є суттєво похідними від сорту, що охороняється, якщо останній сам не є сортом, що є суттєво похідним від іншого сорту; сортів, які відрізняються не чітко від сорту, що охороняється як відмінний; сортів, які потребують під час їх виробництва багаторазового використання сорту, що охороняється. Сорт визнається суттєво похідним від іншого сорту (вихідного сорту), якщо він: створений переважно з вихідного сорту або із сорту, що сам створений переважно з вихідного сорту і зберігає прояв основних ознак, які є результатом реалізації генотипу чи комбінації генотипів вихідного сорту; чітко відрізняється від вихідного сорту; за винятком відмінностей, зумовлених методом його створення, відповідає вихідному сорту за проявом основних ознак, які є результатом реалізації генотипу чи комбінації генотипів цього вихідного сорту. 5. Патент надає його держателю право забороняти іншим особам використовувати сорт без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав держателя патенту. 6. Держатель патенту на підставі договору може передавати право власності на сорт будь-якій особі, яка стає правонаступником держателя патенту. 7. Держатель патенту має право надати будь-якій особі дозвіл на використання сорту на підставі ліцензійного договору. 8. Договір про передачу права власності на сорт і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони складені у письмовій формі і підписані сторонами. Зазначені договори набирають чинності стосовно будь-якої іншої особи лише після їх реєстрації у Комісії. Ліцензійний договір, підставою для якого є заявка з метою одержати патент, втрачає силу, якщо ця заявка відкликана або відхилена. У цьому разі сплачені ліцензіатом платежі залишаються у ліцензіара за умови, що ліцензіат мав вигоду від одержаного дозволу. Ліцензіат має право на справедливу компенсацію за здійснені марно заходи, сподіваючись використати сорт за ліцензійним договором. Він також має право на відшкодування збитків, завданих недотриманням ліцензіаром умов договору. 9. Держатель патенту має право подати до Комісії для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання сорту. У цьому разі платіж за підтримання чинності патенту зменшується на 50 відсотків, починаючи з року, наступного за роком опублікування такої заяви. Особа, яка виявила бажання скористатися зазначеним дозволом, зобов'язана укласти з держателем патенту відповідний договір. Спори, що виникають під час укладання та виконання цього договору, розв'язуються у судовому порядку. Якщо жодна особа не заявила держателю патенту про свої наміри щодо використання сорту, він може подати до Комісії письмове клопотання про відкликання своєї заяви. У цьому разі платіж за підтримання чинності патенту вноситься у повному розмірі, починаючи з року, наступного за роком опублікування такого клопотання. | -34- Глухівський Л.Й. (реєстр. картка № 341) Ситник К.М. (реєстр. картка № 403) Статтю 25 вилучити і викладені у ній норми викласти у вигляді таких наступних статей: "Стаття 25-1. Майнове право власника сорту 1. Майновим правом власника сорту є його виключне право на використання власного сорту і на дозвіл чи заборону використання сорту іншими особами. 2. Виключне право власника сорту на дозвіл чи заборону використання сорту полягає у тому, що ніхто без його дозволу не може здійснювати по відношенню до матеріалу сорту наступні дії: а) виробництво або відтворення (з метою розмноження); б) доведення до кондиції з метою розмноження; в) пропонування до продажу; г) продаж або інший комерційний обіг; д) вивезення за межі митної території України; е) ввезення на митну територію України; є) зберігання для будь-якої із зазначених у пунктах а) - е) цієї частини цілей. 3. Положення частини другої цієї статті застосовуються і по відношенню до сорту, : а) який є похідним в основному від сорту власника (суттєво успадковує ознаки сорту власника), за умови, що сорт власника не є похідним в основному від іншого сорту; б) який нечітко відрізняється від сорту власника; в) виробництво якого потребує багаторазового використання сорту власника. 3. Похідним в основному від іншого сорту (вихідного сорту) вважається сорт, який хоч явно і відрізняється від вихідного сорту, але: а) зберігає прояв основних ознак, породжених генотипом чи певною комбінацією генотипів вихідного сорту; б) відповідає генотипові чи комбінації генотипів вихідного сорту, за винятком відмінностей, зумовлених такими методами його створення, як відбір природного чи індукованого мутанта, відбір окремого мутанта із рослин вихідного сорту, беккрос, зміна сорту методами генної інженерії. 4. Майнове право власника сорту може бути предметом застави і використовуватись у спільній діяльності, зокрема, бути внеском до статутного фонду чи майна юридичної особи, та бути предметом іншого комерційного обігу, що не заборонений законом. 5. Своє майнове право власник сорту реалізує на власний розсуд, але при цьому не повинні порушуватися майнові права власників інших сортів. 6. Взаємовідносини під час здійснення майнового права власності на сорт, патент на який належить спільно декільком особам, визначаються угодою між ними, укладеною у письмовій формі і підписаною сторонами. У разі відсутності такої угоди кожний співвласник патенту може здійснювати надане патентом право на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл на використання сорту та передавати право власності на сорт іншій особі без згоди на те решти власників прав. Стаття 25-2. Передача (відчуження) майнового права на сорт і передача права на використання сорту Власник сорту має право передати своє майнове право на сорт на підставі договору будь-якій особі, яка стає його правонаступником. Власник сорту має право заповісти своє майнове право на сорт у спадщину. Власник сорту може видати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання сорту на підставі ліцензійного договору. За ліцензійним договором власник сорту (ліцензіар) передає право на використання сорту іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені договором про виключну або невиключну ліцензію. За договором про виключну ліцензію ліцензіар передає право на використання сорту ліцензіату в певному обсязі, на визначеній території і в обумовлений строк, залишаючи за собою право використовувати сорт в частині, що не передається ліцензіату. При цьому ліцензіар не має права надавати ліцензії на використання сорту іншій особі на цій же території в обсязі наданих ліцензіату прав. За договором про невиключну ліцензію ліцензіар передає право на використання сорту ліцензіату, залишаючи за собою право на використання сорту і надання ліцензій іншим особам. 4. Впродовж строку чинності патенту власник сорту має право в установленому порядку подати для офіційної публікації заяву про готовність надати дозвіл будь-якій особі на використання сорту. У цьому разі збір за підтримання чинності виключного права власника сорту зменшується на 50 відсотків, починаючи з року, наступного за роком опублікування такої заяви. Якщо жодна особа не заявила власнику сорту про свої наміри щодо використання сорту і не виявила бажання укласти ліцензійний договір, він може подати письмове клопотання про відкликання своєї заяви. У цьому разі збір за підтримання чинності виключного права власника сорту вноситься у повному розмірі, починаючи з року, наступного за роком опублікування такого клопотання. 5. Ліцензійний договір та договір про передачу виключного права власника сорту вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. 6. Видача ліцензії на використання сорту та передача виключного права власника сорту вважаються дійсними для третіх осіб з дати публікації відомостей про це в офіційному виданні, яка здійснюється на підставі занесення відповідних відомостей до Реєстру патентів. За внесення зазначених відомостей до Реєстру патентів та змін до них за ініціативою сторін договору сплачуються збори. 7. Майнове право на сорт, що належить юридичній особі, яка ліквідується, може бути передане (відчужене) іншій юридичній особі у встановленому законом порядку. Стаття 25-3. Строк чинності патенту і майнового права власника сорту 1. Чинність патенту і засвідчуваного ним майнового права власника сорту обмежується строком, установленим цим Законом, та підтримується за умови належної сплати відповідного збору за підтримання чинності патенту. 2. Строк чинності патенту і засвідчуваного ним права власності на сорт починається з наступного дня після дати державної реєстрації права та закінчується в останній день: а) тридцять п'ятого календарного року, що відраховується від року, наступного за роком державної реєстрації сорту, для сортів дерев та винограду; б) тридцятого календарного року, що відраховується від року, наступного за роком державної реєстрації сорту, для всіх інших сортів. 3. Після завершення строку чинності патенту і засвідчуваного ним права власності на сорт цей сорт стає суспільним надбанням, і його може вільно використовувати будь-яка особа, з врахуванням положень частини п'ятої статті 37 цього Закону. Стаття 25-4. Збір за підтримання чинності прав на сорт 1. Збір за підтримання чинності майнового права власника сорту сплачується за кожний рік, починаючи з календарного року, наступного за роком державної реєстрації права. Збір сплачується протягом чотирьох останніх місяців поточного календарного року. Збір за підтримання чинності права у першому календарному році може бути сплачено також протягом перших чотирьох місяців цього року. 2. Чинність права припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено. 3. Збір за підтримання чинності права може бути сплачено протягом дванадцяти місяців після закінчення встановленого строку. У цьому випадку розмір збору збільшується на п'ятдесят відсотків. При сплаті збору чинність права відновлюється з наступного дня після внесення відомостей про це до Реєстру патентів. 4. Якщо встановлений збір не сплачено протягом зазначених дванадцяти місяців, в офіційному виданні публікується інформація про припинення чинності права". | Враховано | Стаття 39. Майнове право власника сорту 1. Майновим правом власника сорту є його виключне право на використання власного сорту і на дозвіл чи заборону використання сорту іншими особами. 2. Виключне право власника сорту на дозвіл чи заборону використання сорту полягає у тому, що ніхто без його дозволу не може здійснювати по відношенню до матеріалу сорту наступні дії: а) виробництво або відтворення (з метою розмноження); б) доведення до кондиції з метою розмноження; в) пропонування до продажу; г) продаж або інший комерційний обіг; д) вивезення за межі митної території України; е) ввезення на митну територію України; є) зберігання для будь-якої із цілей, зазначених у пунктах а) - е) цієї частини. 3. Положення частини другої цієї статті застосовуються і по відношенню до сорту, : а) який є похідним в основному від сорту власника (суттєво успадковує ознаки сорту власника), за умови, що сорт власника не є похідним в основному від іншого сорту; б) який нечітко відрізняється від сорту власника; в) виробництво якого потребує багаторазового використання сорту власника. 3. Похідним в основному від іншого сорту (вихідного сорту) вважається сорт, який хоч явно і відрізняється від вихідного сорту, але: а) зберігає прояв основних ознак, породжених генотипом чи певною комбінацією генотипів вихідного сорту; б) відповідає генотипові чи комбінації генотипів вихідного сорту, за винятком відмінностей, зумовлених такими методами його створення, як відбір природного чи індукованого мутанта, відбір окремого мутанта із рослин вихідного сорту, беккрос, зміна сорту методами генної інженерії. 4. Майнове право власника сорту може бути предметом застави і використовуватись у спільній діяльності, зокрема, бути внеском до статутного фонду чи майна юридичної особи, та бути предметом іншого комерційного обігу, що не заборонений законом. 5. Своє майнове право власник сорту реалізує на власний розсуд, але при цьому не повинні порушуватися майнові права власників інших сортів. 6. Взаємовідносини під час здійснення майнового права власності на сорт, патент на який належить спільно декільком особам, визначаються угодою між ними, укладеною у письмовій формі і підписаною сторонами. У разі відсутності такої угоди кожний співвласник патенту може здійснювати надане патентом право на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл на використання сорту та передавати право власності на сорт іншій особі без згоди на те решти власників прав. Стаття 40. Передача (відчуження) майнового права на сорт і передача права на використання сорту Власник сорту має право передати своє майнове право на сорт на підставі договору будь-якій особі, яка стає його правонаступником. Власник сорту має право заповісти своє майнове право на сорт у спадщину. Власник сорту може видати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання сорту на підставі ліцензійного договору. За ліцензійним договором власник сорту (ліцензіар) передає право на використання сорту іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені договором про виключну або невиключну ліцензію. За договором про виключну ліцензію ліцензіар передає право на використання сорту ліцензіату в певному обсязі, на визначеній території і в обумовлений строк, залишаючи за собою право використовувати сорт в частині, що не передається ліцензіату. При цьому ліцензіар не має права надавати ліцензії на використання сорту іншій особі на цій же території в обсязі наданих ліцензіату прав. За договором про невиключну ліцензію ліцензіар передає право на використання сорту ліцензіату, залишаючи за собою право на використання сорту і надання ліцензій іншим особам. 4. Впродовж строку чинності патенту власник сорту має право в установленому порядку подати до Установи для офіційної публікації заяву про готовність надати дозвіл будь-якій особі на використання сорту (відкритої ліцензії). У цьому разі збір за підтримання чинності виключного права власника сорту зменшується на 50 відсотків, починаючи з року, наступного за роком опублікування такої заяви. Якщо жодна особа не заявила власнику сорту про свої наміри щодо використання сорту і не виявила бажання укласти ліцензійний договір, він може подати письмове клопотання про відкликання своєї заяви. У цьому разі збір за підтримання чинності виключного права власника сорту вноситься у повному розмірі, починаючи з року, наступного за роком опублікування такого клопотання. 5. Ліцензійний договір та договір про передачу виключного права власника сорту вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. 6. Видача ліцензії на використання сорту та передача виключного права власника сорту вважаються дійсними для третіх осіб з дати публікації відомостей про це в офіційному виданні, яка здійснюється на підставі занесення відповідних відомостей до Реєстру патентів. За внесення зазначених відомостей до Реєстру патентів та змін до них за ініціативою сторін договору сплачуються збори. 7. Майнове право на сорт, що належить юридичній особі, яка ліквідується, може бути передане (відчужене) іншій юридичній особі у встановленому законом порядку. Стаття 41. Строк чинності патенту і майнового права власника сорту 1. Чинність патенту і засвідчуваного ним майнового права власника сорту обмежується строком, установленим цим Законом, та підтримується за умови належної сплати відповідного збору за підтримання чинності патенту. 2. Строк чинності патенту і засвідчуваного ним права власності на сорт починається з наступного дня після дати державної реєстрації права та закінчується в останній день: а) тридцять п'ятого календарного року, що відраховується від року, наступного за роком державної реєстрації сорту, для сортів деревних та чагарникових культур та винограду; б) тридцятого календарного року, що відраховується від року, наступного за роком державної реєстрації сорту, для всіх інших сортів. 3. Після завершення строку чинності патенту і засвідчуваного ним права власності на сорт, а також його дострокового припинення чи відмови від нього, відповідно до положень статей 50 і 51 цього Закону, цей сорт стає суспільним надбанням, і його може вільно використовувати будь-яка особа, з врахуванням положень частин другої і третьої статті 38 цього Закону. Стаття 42. Збір за підтримання чинності прав на сорт 1. Збір за підтримання чинності майнового права власника сорту сплачується за кожний рік, починаючи з календарного року, наступного за роком державної реєстрації права. Збір за наступний рік сплачується протягом чотирьох останніх місяців поточного календарного року. Збір за підтримання чинності права у першому календарному році, наступному за роком державної реєстрації права, може бути сплачено також протягом перших чотирьох місяців цього року. 2. Чинність права припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено. 3. Збір за підтримання чинності права може бути сплачено протягом дванадцяти місяців після закінчення встановленого строку. У цьому випадку розмір збору збільшується на п'ятдесят відсотків. При сплаті збору чинність права відновлюється з наступного дня після внесення відомостей про це до Реєстру патентів. 4. Якщо встановлений збір не сплачено протягом зазначених дванадцяти місяців, в офіційному виданні публікується інформація про припинення чинності права на сорт. |
| 32. | Стаття 26. Обмеження прав держателя патенту З мотивів суспільної необхідності, але не більше ніж для задоволення потреб внутрішнього ринку України, центральний орган виконавчої влади, уповноважений з питань сільського господарства і продовольства, має право надати дозвіл (ліцензію) на використання сорту без дозволу держателя патенту. Така ліцензія видається у разі, коли: заява на видачу ліцензії надійшла після трьох років від дати внесення сорту до Реєстру; держатель патенту відмовив у видачі дозволу особі, яка подала зазначену заяву, або не готовий видати дозвіл на прийнятних умовах; відсутні поважні причини, що перешкоджають держателю патенту видати дозвіл на умовах особи, яка подала зазначену заяву; особа, яка подала зазначену заяву, навела докази того, що вона у фінансовому і в усіх інших відношеннях у змозі компетентно та ефективно здійснювати права, надані ліцензією; внесено платіж за видачу ліцензії. Ліцензія не позбавляє держателя патенту права видавати дозволи. Центральний орган виконавчої влади, уповноважений з питань сільського господарства і продовольства, встановлює вартість відчуження сорту, яку держатель ліцензії зобов`язаний попередньо і повно відшкодувати держателю патенту. Центральний орган виконавчої влади, уповноважений з питань сільського господарства і продовольства, може вимагати від держателя патенту надати на прийнятних фінансових умовах у розпорядження держателя ліцензії матеріал для розмноження сорту в обсягах, достатніх для належного здійснення прав, наданих ліцензією. Термін дії ліцензії встановлюється до чотирьох років. Цей термін може бути продовжено, якщо умови, на підставі яких було видано таку ліцензію, не змінилися, або скорочено, якщо умови, на підставі яких було видано таку ліцензію, змінилися. Якщо держатель ліцензії порушує умови, на яких вона була видана, центральний орган виконавчої влади, уповноважений з питань сільського господарства, може скасувати рішення про її видачу. Рішення центрального органу виконавчої влади, уповноваженого з питань сільського господарства і продовольства, стосовно ліцензії може бути оскаржено в судовому порядку. | -35- Глухівський Л.Й. (реєстр. картка № 341) Статтю 26 проекту Закону викласти у редакції: "Стаття 26. Примусова ліцензія на використання сорту 1. Примусова ліцензія на використання сорту дає право особі, яка її отримує, використовувати сорт без дозволу власника сорту. Видавати примусові ліцензії на використання сортів можуть Кабінет Міністрів України і суд. 2. Примусова ліцензія може бути тільки невиключною, з визначенням обсягу використання сорту, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику сорту. 3. Кабінет Міністрів України може видати на строк до чотирьох років примусову ліцензію визначеній ним особі з мотивів надзвичайної суспільної необхідності з виплатою відповідної компенсації власнику сорту. При цьому Кабінет Міністрів України може вимагати від власника сорту надати на прийнятних фінансових умовах у розпорядження ліцензіата матеріал для розмноження сорту в обсягах, достатніх для належного здійснення прав, наданих примусовою ліцензією. Видача Кабінетом Міністрів України примусової ліцензії може бути оскаржена до суду. Якщо після трьох років від дати державної реєстрації чи від дати, коли використання сорту було припинено, сорт в Україні не використовується або використовується у незначних обсягах будь-яка особа звертається до власника сорту з пропозицією укладання ліцензійного договору, а власник сорту без поважних причин відмовляє, ця особа може звернутися до суду з позовною заявою про видачу їй примусової ліцензії на використання сорту. Якщо власник сорту не доведе, що факт невикористання сорту чи відмова у видачі ним ліцензії зумовлені поважними причинами, а особа-позивач доведе, що вона у фінансовому і в усіх інших відношеннях у змозі компетентно та ефективно здійснювати права, надані ліцензією, суд виносить постанову про надання примусової ліцензії на строк до чотирьох років. 5. За видачу примусової ліцензії ліцензіат сплачує державне мито." | Враховано | Стаття 43. Примусова ліцензія на використання сорту 1. Примусова ліцензія на використання сорту дає право особі, яка її отримує, використовувати сорт без дозволу власника сорту. Видавати примусові ліцензії на використання сортів можуть Кабінет Міністрів України і суд. 2. Примусова ліцензія може бути тільки невиключною, з визначенням обсягу використання сорту, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику сорту. 3. Кабінет Міністрів України може видати на строк до чотирьох років примусову ліцензію визначеній ним особі з мотивів надзвичайної суспільної необхідності з виплатою відповідної компенсації власнику сорту. При цьому Кабінет Міністрів України може вимагати від власника сорту надати на прийнятних фінансових умовах у розпорядження ліцензіата матеріал для розмноження сорту в обсягах, достатніх для належного здійснення прав, наданих примусовою ліцензією. Видача Кабінетом Міністрів України примусової ліцензії може бути оскаржена до суду. 4. Якщо після трьох років від дати державної реєстрації чи від дати, коли використання сорту було припинено, сорт в Україні не використовується або використовується у незначних обсягах і будь-яка особа звертається до власника сорту з пропозицією укладання ліцензійного договору, а власник сорту без поважних причин відмовляє, ця особа може звернутися до суду з позовною заявою про видачу їй примусової ліцензії на використання сорту. Якщо власник сорту не доведе, що факт невикористання сорту чи відмова у видачі ним ліцензії зумовлені поважними причинами, а особа-позивач доведе, що вона у фінансовому і в усіх інших відношеннях у змозі компетентно та ефективно здійснювати права, надані ліцензією, суд виносить постанову про надання примусової ліцензії на строк до чотирьох років. 5. Ліцензіат сплачує за видачу йому примусової ліцензії державне мито. |
| 33. | Стаття 27. Винятки з прав держателя патенту 1. Права держателя патенту не поширюються на дії, здійснені: в особистих некомерційних цілях; в експериментальних цілях; з метою створення інших сортів та щодо цих створених сортів, крім випадків, коли застосовуються положення, передбачені пунктом 4 статті 25 цього Закону. 2. Права держателя патенту не поширюються на дії щодо будь-якого матеріалу сорту, що охороняється, сортів, зазначених у пункті 4 статті 25 цього Закону, та будь-якої продукції, одержаної безпосередньо з матеріалу сорту, збутих на території України держателем патенту чи за його згодою, або будь-якого матеріалу, одержаного із зазначених матеріалу та продукції, якщо такі дії: не спрямовані на подальше розмноження сорту; не пов`язані з вивезенням матеріалу для відтворення сорту до країни, де сорти роду чи виду рослин, до якого належить зазначений сорт, не охороняються, крім випадків, коли вивезення спрямоване на споживання. | -36- Дроботов А.І. (реєстр. картка № 355) Борзих О.І. (в.о. № 103) Статтю 27 проекту Закону вилучити і замість неї доповнити проект наступними статтями, у яких викладені також положення статті 27, та викласти ці статті у такій редакції: "Стаття 27-1. Дії, які не визнаються порушенням майнового права власника сорту Використання сорту без згоди (дозволу) його власника не визнаються порушеннями майнового права власника сорту у випадках, на які поширюються: вичерпання виключного права власника сорту; право попереднього користування і право при відновленні прав на сорт; обмеження дії виключного права власника сорту. Стаття 27-2. Вичерпання виключного права власника сорту Виключне право власника сорту вичерпується щодо будь-якого матеріалу сорту, право на який занесено до Реєстру патентів, та сорту, на який поширюються положення частини третьої статті 39 цього Закону, і одержаного безпосередньо з них продукту у разі їх збуту на території України власником сорту чи за його згодою, крім дій, які: а) спрямовані на розмноження зазначеного сорту, якщо на це не було дозволу власника сорту при зазначеному збуті; б) пов'язані з експортом посадкового матеріалу сорту до країни, в якій не охороняються майнові права інтелектуальної власності на сорти роду чи виду рослин, до якого належить зазначений сорт, крім експорту матеріалу, призначеного виключно для споживання. Стаття 27-3. Право попереднього користування і право при відновленні прав на сорт 1. Будь-яка особа, яка до дати, на яку заявка від іншої особи на реєстрацію права власника сорту вважається поданою, в інтересах свого господарства або ділової практики добросовісно використовувала в Україні цей згодом заявлений сорт чи інший сорт, що підпадає під положення частини третьої статті 39 цього Закону, або здійснила для цього ефективну і серйозну підготовку (далі - попередній користувач), має право безоплатно продовжувати таке використання сорту, як це передбачалося зазначеною підготовкою, і після реєстрації прав на цей сорт і видачі патенту. 2. Будь-яка особа, яка в період між втратою прав на сорт заявником або власником сорту та їх відновленням добросовісно почала використовувати сорт заявника або власника чи інший сорт, що підпадає під визначення частини третьої статті 39 цього Закону, або здійснила для цього ефективну і серйозну підготовку, має право безоплатно продовжувати таке використання чи використовувати сорт, як це передбачалося підготовкою, і після відновлення права законного власника. 3. Права, передбачені частинами першою та другою цієї статті, можуть передаватися або переходити до іншої особи лише разом з господарством чи діловою практикою або тією частиною господарства чи ділової практики, в яких воно здійснене. Стаття 27-4. Обмеження виключного права власника сорту 1. Виключне право власника сорту не поширюється на дії будь-якої особи з матеріалами сорту, що охороняється, якщо вони здійснені: а) як приватні та з некомерційними цілями; б) в експериментальних цілях; в) з метою створення інших сортів на основі сорту, що охороняється, крім випадків, що підлягають положенням статті 39 цього Закону. 2. Будь-яка особа має право розмножувати у своєму господарстві, і це не вважається порушенням майнових прав власника сорту, для власних потреб зібраний матеріал, одержаний нею у своєму господарстві вирощуванням сорту, що охороняється, чи сорту, на який поширюються положення частини третьої статті 39 цього Закону, за умови належності сорту до одного з таких ботанічних видів: Боби (Vicia faba) Вика посівна (Vicia sativa L.) Горох (Pisum sativum L.) Жито (Secale cereale L.) Картопля (Solanum tuberosum) Конюшина олександрійська (Trifolium alexandrinum L.) Конюшина персидська (Trifolium resupinatum L.) Люпин жовтий (Lupinus luteus L.) Люцерна (Medicago sativa) Льон олійний, включаючи льон-довгунець (Linum usitatissimum L.) Нут (Cicer arietinum) Овес (Avena sativa L.) Очеретянка канарська (Phalaris canariensis L.) Пшениця м'яка (Triticum aestivum L. Emend. Fiori et Paol.) Пшениця тверда (Triticum durum Desf.) Райграс (Lolium multiflorum Lam.) Ріпак (Brassica napus L.) Редька (Brassica rapa L.) Рис (Oriza sativa L.) Спельта (Triticum spelta L.) Тритикале (X Triticosecale Wittm.) Ячмінь (Hordeum vulgare L.) 3. Умови дотримання законних інтересів власника сорту щодо вказаних у частині другій цієї статті ботанічних видів визначаються Кабінетом Міністрів України на підставі таких принципів: розміри земельної ділянки не обмежуються; зібраний матеріал може доводитись до посівних кондицій з метою розмноження власником господарства або через надання послуг; власник малого господарства не сплачує винагороду власнику сорту (під власником малого господарства тут слід розуміти власника господарства, що вирощує зібраний матеріал на площі, яка не перевищує площу, необхідну для виробництва 92 тон зернових); інші власники господарств, що використовують сорт, зобов'язані сплачувати власнику сорту за взаємною угодою винагороду, яка повинна бути нижчою від тієї, що сплачується згідно з ліцензійною угодою за розмноження того ж сорту в тому ж регіоні. Контроль за виконанням цієї статті та виданих відповідно до неї правил здійснює лише власник сорту, а власники зазначених у цій частині статті господарств та особи, що надають їм послуги, зобов'язані надавати власнику сорту на його запит відповідну інформацію щодо використання сорту. Така інформація може надаватися також офіційними особами, якщо вона отримана під час звичайного виконання їх обов'язків" | Враховано | Стаття 44. Дії, які не визнаються порушенням майнового права власника сорту Використання сорту без згоди (дозволу) власника не визнаються порушеннями майнового права власника сорту у випадках, на які поширюються: а) вичерпання виключного права власника сорту; б) право попереднього користування і право при відновленні прав на сорт; в) обмеження дії виключного права власника сорту. Стаття 45. Вичерпання виключного права власника сорту Виключне право власника сорту вичерпується щодо будь-якого матеріалу сорту, право на який занесено до Реєстру патентів, та сорту, на який поширюються положення частини третьої статті 39 цього Закону, і одержаного безпосередньо з них продукту у разі їх збуту на території України власником сорту чи за його згодою, крім дій, які: а) спрямовані на розмноження зазначеного сорту, якщо на це не було дозволу власника сорту при зазначеному збуті; б) пов'язані з експортом посадкового матеріалу сорту до країни, в якій не охороняються майнові права інтелектуальної власності на сорти роду чи виду рослин, до якого належить зазначений сорт, крім експорту матеріалу, призначеного виключно для споживання. Стаття 46. Право попереднього користування і право при відновленні прав на сорт 1. Будь-яка особа, яка до дати, на яку заявка від іншої особи на реєстрацію права власника сорту вважається поданою, в інтересах свого господарства або ділової практики добросовісно використовувала в Україні цей згодом заявлений сорт чи інший сорт, що підпадає під положення частини третьої статті 39 цього Закону, або здійснила для цього ефективну і серйозну підготовку, має право безоплатно продовжувати таке використання сорту, як це передбачалося зазначеною підготовкою, і після реєстрації прав на цей сорт і видачі патенту. 2. Будь-яка особа, яка в період між втратою прав на сорт заявником або власником сорту та їх відновленням добросовісно почала використовувати сорт заявника або власника чи інший сорт, що підпадає під визначення частини третьої статті 39 цього Закону, або здійснила для цього ефективну і серйозну підготовку, має право безоплатно продовжувати таке використання чи використовувати сорт, як це передбачалося підготовкою, і після відновлення права законного власника. 3. Права, передбачені частинами першою та другою цієї статті, можуть передаватися або переходити до іншої особи лише разом з господарством чи діловою практикою або тією частиною господарства чи ділової практики, в яких воно здійснене. Стаття 47. Обмеження виключного права власника сорту 1. Виключне право власника сорту не поширюється на дії будь-якої особи з матеріалами сорту, що охороняється, якщо вони здійснені: а) як приватні та з некомерційними цілями; б) в експериментальних цілях; в) з метою створення інших сортів на основі сорту, що охороняється, крім випадків, що підлягають положенням статті 39 цього Закону. 2. Будь-яка особа має право розмножувати у своєму господарстві, і це не вважається порушенням майнових прав власника сорту, для власних потреб зібраний матеріал, одержаний нею у своєму господарстві вирощуванням сорту, що охороняється, чи сорту, на який поширюються положення частини третьої статті 39 цього Закону, за умови належності сорту до одного з таких ботанічних родів і видів: Боби (Vicia faba); Вика посівна (Vicia sativa L.); Горох (Pisum sativum L.); Жито (Secale cereale L.); Картопля (Solanum tuberosum); Конюшина олександрійська (Trifolium alexandrinum L.); Конюшина персидська (Trifolium resupinatum L.); Люпин жовтий (Lupinus luteus L.); Люцерна (Medicago sativa); Льон олійний, включаючи льон-довгунець (Linum usitatissimum L.); Нут (Cicer arietinum); Овес (Avena sativa L.); Очеретянка канарська (Phalaris canariensis L.); Пшениця м'яка (Triticum aestivum L. Emend. Fiori et Paol.); Пшениця тверда (Triticum durum Desf.); Райграс (Lolium multiflorum Lam.); Ріпак (Brassica napus L.); Редька (Brassica rapa L.); Рис (Oriza sativa L.); Спельта (Triticum spelta L.); Тритикале (X Triticosecale Wittm.); Ячмінь (Hordeum vulgare L.). 3. Умови дотримання законних інтересів власника сорту щодо вказаних у частині другій цієї статті ботанічних родів і видів визначаються Кабінетом Міністрів України на підставі таких принципів: а) розміри земельної ділянки не обмежуються; б) зібраний матеріал може доводитись до посівних кондицій з метою розмноження власником господарства або через надання послуг; в) власник малого господарства не сплачує винагороду власнику сорту (під власником малого господарства тут слід розуміти власника господарства, що вирощує зібраний матеріал на площі, яка не перевищує площу, необхідну для виробництва 92 тон зернових); г) інші власники господарств, що використовують сорт, зобов'язані сплачувати власнику сорту за взаємною угодою винагороду, яка повинна бути нижчою від тієї, що сплачується згідно з ліцензійною угодою за розмноження того ж сорту в тому ж регіоні. 4. Контроль за виконанням цієї статті та виданих відповідно до неї правил здійснює лише власник сорту, а власники зазначених у цій частині статті господарств та особи, що надають їм послуги, зобов'язані надавати власнику сорту на його запит відповідну інформацію щодо використання сорту. Така інформація може надаватися також офіційними особами, якщо вона отримана під час звичайного виконання їх обов'язків. |
| 34. | Стаття 28. Тимчасова правова охорона 1. Внесені до Реєстру заявок відомості про сорт з метою видати патент надають заявнику право на тимчасову правову охорону в межах опису сорту з дати подання заявки. 2. Тимчасова правова охорона полягає в тому, що заявник користується усіма правами, наданими цим Законом держателю патенту. Ці права застосовуються до особи, яка достовірно знала, що відомості про заявку внесено до Реєстру заявок. 3. Під час чинності тимчасової правової охорони дозволяється використовувати сорти лише тих родів і видів рослин, які не підлягають агробіологічній перевірці на придатність до використання в Україні. 4. Чинність тимчасової правової охорони припиняється з дати внесення до Реєстру відомостей про сорт або з дати внесення до Реєстру заявок відомостей про прийняття остаточного рішення щодо заявки. | -37- Борзих О.І. (в.о. № 103) Статтю 28 про тимчасову правову охорону розташувати перед статтею про державну реєстрацію права і викласти у наступній редакції: " Стаття №. Тимчасова правова охорона 1. Внесені до Реєстру заявок відомості про сорт, заявлений з метою набуття майнового права власника сорту, надають заявнику право на тимчасову правову охорону в межах наданого з заявкою опису сорту від дати подання заявки. 2. Тимчасова правова охорона полягає в тому, що заявник має право на одержання компенсації за завдані йому після публікації відомостей про заявку збитки від особи, яка дійсно знала чи одержала письмове повідомлення українською мовою з зазначенням номера заявки про те, що відомості про заявку внесено до Реєстру заявок. Зазначена компенсація може бути одержана заявником тільки після одержання ним патенту. 3. Дія тимчасової правової охорони не поширюється на сорти тих родів і видів рослин, що не підлягають державному випробуванню в Україні. 4. Чинність тимчасової правової охорони припиняється з наступного дня після дати державної реєстрації права власника сорту або з дати внесення до Реєстру заявок відомостей про відкликання заявки чи прийняття рішення про відмову в державній реєстрації права власника сорту." | Враховано | |
| 35. | Стаття 29. Обов'язки, пов'язані з сортом 1. Будь-яка особа, яка пропонує до збуту (продажу) чи збуває (продає) матеріал для відтворення чи розмноження сорту, внесеного до Реєстру, зобов`язана використовувати найменування цього сорту як під час дії правової охорони, так і після її закінчення, якщо цьому не перешкоджають раніше придбані права інших осіб. Зазначений обов`язок стосується також сортів, які не чітко відрізняються від сорту, що охороняється як відмінний. Під час реалізації угод дозволяється поєднувати знаки для товарів та послуг, комерційні назви та інші аналогічні позначення з назвами сортів, внесених до Реєстру, за умови, що назви сортів легко розпізнаються. Протягом усього часу використання сорту забороняється використовувати його назву або назву, подібну до його назви настільки, що її можна сплутати, до інших сортів того ж або близького до нього ботанічного таксона. Щодо сорту, назва якого набула особливого значення, це правило застосовується і з припиненням його використання. 2. Особа, яка виробляє, відтворює або розмножує сорти, зобов'язана подавати до органів статистики звіти про сортові посіви згідно з вимогами, встановленими центральним органом виконавчої влади, уповноваженим з питань статистики. 3. Держатель патенту повинен добросовісно користуватися правом власності на сорт. 4. Держатель патенту зобов`язаний зберігати сорт або його вихідні компоненти протягом усього терміну чинності патенту. На запит Комісії держатель патенту зобов`язаний надати в установлений термін Комісії або органу, визначеному Комісією, інформацію, документи, матеріал, зразки сорту, що охороняється, чи його вихідні компоненти з метою : перевірки збереженості сорту; визначення та оновлення офіційного зразка сорту; проведення порівняльної експертизи між сортами. 5. Комісія може зобов`язати держателя патенту зберігати офіційний зразок. 6. Держатель патенту зобов`язаний вносити вчасно платіж за підтримання чинності патенту. Названий платіж вноситься за кожний календарний рік дії патенту в січні, починаючи з року, наступного за роком внесення відомостей про сорт до Реєстру. Документ про внесення зазначеного платежу повинен надійти до Комісії до 1 березня року внесення платежу. Платіж за підтримання чинності патенту може бути внесено, а документ, що підтверджує це, може надійти до Комісії протягом шести місяців після закінчення встановлених термінів. У цьому разі розмір платежу збільшується на 50 відсотків. | -38- Шепа В.В. (реєстр. картка № 325) Положення статті 29 викласти наступними статтями у такій редакції: "Стаття 29-1. Обов'язки власника сорту 1. Власник сорту повинен добросовісно користуватися своїм майновим правом на сорт. 2. Власник сорту забезпечує збереження сорт або його вихідних компонентів протягом усього терміну чинності патенту. 3. На запит Установи власник сорту зобов`язаний надати в установлений термін Установі або органу, визначеному Установою, інформацію, документи, матеріал, зразки сорту, що охороняється, чи його вихідні компоненти з метою : а) перевірки збереженості сорту; б) визначення та оновлення офіційного зразка сорту; в) проведення порівняльної експертизи між сортами. 4. Установа може зобов`язати власника сорту зберігати офіційний зразок. Стаття 29-2. Обов'язки щодо використання назви сорту 1. Особа, яка використовує сорт, зобов'язана застосовувати його назву під час дії прав на сорт та після її закінчення, якщо цьому не перешкоджають раніше набуті права інших осіб. 2. Якщо матеріали сорту продаються, пропонуються для продажу чи збуваються іншим способом, дозволяється поєднувати з назвою сорту знак для товарів та послуг, фірмову назву чи інше аналогічне позначення за умови, що це не створює перешкод для легкого розпізнавання сорту". | Враховано | Стаття 48. Обов'язки власника сорту 1. Власник сорту повинен добросовісно користуватися своїм майновим правом на сорт. 2. Власник сорту забезпечує збереження сорту або його вихідних компонентів протягом усього терміну чинності патенту. 3. На запит Установи власник сорту зобов`язаний надати в установлений термін Установі або органу, визначеному Установою, інформацію, документи, матеріал, зразки сорту, що охороняється, чи його вихідні компоненти з метою : а) перевірки збереженості сорту; б) визначення та оновлення офіційного зразка сорту; в) проведення порівняльної експертизи між сортами. 4. Установа може зобов`язати власника сорту зберігати офіційний зразок. Стаття 49. Обов'язки щодо використання назви сорту 1. Особа, яка використовує сорт, зобов'язана застосовувати його назву під час дії прав на сорт та після її закінчення, якщо цьому не перешкоджають раніше набуті права інших осіб. 2. Якщо матеріали сорту продаються, пропонуються для продажу чи збуваються іншим способом, дозволяється поєднувати з назвою сорту знак для товарів та послуг, фірмову назву чи інше аналогічне позначення за умови, що це не створює перешкод для легкого розпізнавання сорту |
| 36. | Стаття 30. Платежі За подання заявки, агробіологічну перевірку та державну реєстрацію сорту, видачу патенту, підтримання його чинності та інше вносяться платежі. Перелік платежів, розміри, терміни і порядок їх внесення визначаються Кабінетом Міністрів України. Кошти, одержані від встановлених платежів та за надані послуги, використовуються Комісією для розвитку державної системи випробування та охорони прав на сорти рослин. Комісія щорічно публікує звіт про витрати зазначених коштів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. | -39- Шепа В.В. (реєстр. картка № 325) Статтю 30 проекту цього Закону розташувати у Заключних положеннях проекту закону і викласти у наступній редакції: "Стаття №. Державне мито та збори 1. Розмір та порядок сплати державного мита, передбаченого цим Законом, установлюються законодавством. Кошти, одержані від сплати державного мита, зараховуються до Державного бюджету України і спрямовуються на заходи з реалізації державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин, зокрема на сплату членського внеску України до бюджету Міжнародного союзу з охорони нових сортів рослин. 2. Розмір передбачених цим Законом зборів та порядок їх сплати визначаються Кабінетом Міністрів України. Збори сплачуються на розрахункові рахунки закладів експертизи та інших закладів, які виконують відповідно до їх спеціалізації окремі завдання, що визначені цим Законом. 3. Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове призначення і використовуються виключно на заходи з реалізації державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин, зокрема на виконання завдань, визначених цим Законом". | Враховано | |
| 37. | Стаття 31. Державне стимулювання створення та використання сортів Держава стимулює створення і використання сортів авторами і особами, які використовують їх. | -40- Дроботов А.І. (реєстр. картка № 355) Статтю 31 проекту цього Закону розташувати у Заключних положеннях проекту закону і викласти у наступній редакції: "1. Держава стимулює створення нових сортів рослин, встановлює авторам сортів (селекціонерам) пільгові умови оподаткування та кредитування, надає їм інші пільги відповідно до чинного законодавства України. 2. Авторам високоефективних широко поширених в Україні сортів може присвоюватися почесне звання "Заслужений селекціонер України"". | Немає висновку | |
| 38. | Розділ V ПРИПИНЕННЯ ЧИННОСТІ ПАТЕНТУ ТА ВИЗНАННЯ ЙОГО НЕДІЙСНИМ | -41- Дроботов А.І. (реєстр. картка № 355) Назву розділу V викласти у такій редакції: "Р о з д і л VІ ПРИПИНЕННЯ ЧИННОСТІ МАЙНОВОГО ПРАВА НА СОРТ ТА ВИЗНАННЯ ЙОГО НЕЧИННИМ" | Враховано | Р о з д і л V ПРИПИНЕННЯ ЧИННОСТІ МАЙНОВОГО ПРАВА НА СОРТ ТА ВИЗНАННЯ ЙОГО НЕЧИННИМ |
| 39. | Стаття 32. Припинення чинності патенту 1. Держатель патенту в будь-який час може відмовитися від нього на підставі заяви, поданої до Комісії. Зазначена відмова набирає чинності від дати внесення відомостей про це до Реєстру. 2. Комісія припиняє чинність патенту, якщо буде встановлено, що: держатель патенту не виконав обов`язки, встановлені цим Законом, внаслідок чого сорт став неоднорідним чи нестабільним; держатель патенту не надав вчасно Комісії інформацію, документи або матеріал, необхідний для перевірки збереженості сорту; держатель патенту не подав вчасно на вимогу Комісії нову назву сорту; держатель патенту не вніс вчасно платіж за підтримання чинності патенту. Чинність патенту припиняється з першого дня року, за який не внесено платіж. | -42- Глухівський Л.Й. (реєстр. картка № 341) Положення статті 32 викласти наступними статтями у такій редакції: "Стаття 32-1. Дострокове припинення чинності майнового права на сорт 1. Чинність майнового права власника сорту і патенту, що засвідчує це право, припиняється достроково у разі відмови власника сорту від нього у порядку, визначеному статтею цього Закону. 2. Чинність майнового права на сорт припиняється достроково у разі несплати збору за підтримання його чинності, відповідно до положень статті 42 цього Закону. 3. Чинність майнового права на сорт може бути припинена достроково Центральним органом виконавчої влади з питань сільського господарства і продовольства: а)за заявою будь-якої особи про втрату однорідності чи стабільності сорту внаслідок незабезпечення його збереженості власником сорту і підтвердження факту цієї втрати; б) у разі ненадання власником сорту вчасно на вимогу Установи інформації, документів, матеріалів, зразків сорту, необхідних для перевірки однорідності чи стабільності сорту; в) у разі ненадання вчасно на вимогу закладу експертизи пропозиції з нової назви сорту. 4. Чинність права на сорт припиняється з підстав, зазначених у частині третій цієї статті, наступного дня після внесення відомостей про це до Реєстру патентів. У разі усунення підстав, зазначених у частині третій цієї статті, з яких припинена чинність права на сорт, вона відновлюється наступного дня після внесення відомостей про це до Реєстру патентів. 6. Дострокове припинення чинності прав на сорт відповідно до положень частини третьої цієї статті може бути оскаржене до суду. Стаття 32-2. Відмова від майнового права на сорт Власник сорту має право відмовитися від наданого йому майнового права на сорт і патенту, що зсвідчує це право, шляхом подання письмового повідомлення до Установи. 2. Відмова від майнового права і патенту з боку одного із співвласників сорту не приводить до припинення дії права і патенту - вони залишаються власністю інших співвласників сорту. 3. Відмова від права і патенту набирає чинності від дати отримання Установою письмового повідомлення, на підставі чого вносяться зміни до Реєстру патентів і здійснюється публікація в офіційному виданні Установи. Власник сорту, який має намір відмовитися від майнового права на сорт і патенту і водночас не є автором сорту (селекціонером), зобов'язаний повідомити автора про цей намір. У цьому випадку автор сорту має переважне право на одержання майнового права і патенту впродовж трьох місяців від дати отримання ним повідомлення. 5. Якщо є чинним будь-який ліцензійний договір із власником сорту, відмова від майнового права і патенту можлива тільки за умови згоди ліцензіата, якщо інше не передбачено договором". | Враховано | Стаття 50. Дострокове припинення чинності майнового права на сорт 1. Чинність майнового права власника сорту і патенту, що засвідчує це право, припиняється достроково у разі відмови власника сорту від нього у порядку, визначеному статтею 51 цього Закону. 2. Чинність майнового права на сорт припиняється достроково у разі несплати збору за підтримання його чинності, відповідно до положень статті 42 цього Закону. 3. Чинність майнового права на сорт може бути припинена достроково Центральним органом виконавчої влади з питань сільського господарства і продовольства: а)за заявою будь-якої особи про втрату однорідності чи стабільності сорту внаслідок незабезпечення його збереженості власником сорту і підтвердження в установленому порядку факту цієї втрати; б) у разі ненадання власником сорту вчасно на вимогу Установи інформації, документів, матеріалів, зразків сорту, необхідних для перевірки однорідності чи стабільності сорту; в) у разі ненадання вчасно на вимогу закладу експертизи пропозиції з нової назви сорту. 4. Чинність права на сорт припиняється з підстав, зазначених у частині третій цієї статті, наступного дня після внесення відомостей про це до Реєстру патентів. У разі усунення підстав, зазначених у частині третій цієї статті, з яких припинена чинність права на сорт, вона відновлюється наступного дня після внесення відомостей про це до Реєстру патентів. 6. Дострокове припинення чинності прав на сорт відповідно до положень частини третьої цієї статті може бути оскаржене до суду. Стаття 51. Відмова від майнового права на сорт Власник сорту має право відмовитися від наданого йому майнового права на сорт і патенту, що засвідчує це право, шляхом подання письмового повідомлення до Установи. 2. Відмова від майнового права і патенту з боку одного із співвласників сорту не приводить до припинення дії права і патенту - вони залишаються власністю інших співвласників сорту. 3. Відмова від права і патенту набирає чинності від дати отримання Установою письмового повідомлення, на підставі чого вносяться зміни до Реєстру патентів і здійснюється публікація в офіційному виданні Установи. Власник сорту, який має намір відмовитися від майнового права на сорт і патенту і водночас не є автором сорту (селекціонером), зобов'язаний повідомити автора про цей намір. У цьому випадку автор сорту має переважне право на одержання майнового права і патенту впродовж трьох місяців від дати отримання ним повідомлення. 5. Якщо є чинним будь-який ліцензійний договір із власником сорту, відмова від майнового права і патенту можлива тільки за умови згоди ліцензіата, якщо інше не передбачено договором. |
| 40. | Стаття 33. Визнання патенту недійсним Патент визнається судом недійсним у разі, коли: сорт не був відмінним чи новим на дату подання заявки або на дату пріоритету; за умови прийняття рішення про видачу патенту, головним чином на підставі інформації та документів, наданих заявником, сорт не був однорідним чи стабільним на дату подання заявки або на дату пріоритету; патент видано особі, яка не має на це право, за умови, що патент не передається особі, яка має на це право. | -43- Глухівський Л.Й. (реєстр. картка № 341) Статтю 33 проекту Закону викласти у редакції: "Стаття 33. Визнання права на сорт недійсним 1.Майнове право власника сорту може бути визнане недійсним повністю або частково у судовому порядку в разі, коли: а) сорт не був вирізненим на дату, на яку заявка вважається поданою; б) сорт не був новим на дату, на яку заявка вважається поданою; в) за умови набуття права власника сорту головним чином на підставі інформації та документів, наданих заявником, сорт не був однорідним чи стабільним на дату, на яку заявка вважається поданою; г) право власника сорту надано особі, яка не має на це права, за умови, що воно не передається особі, яка має на це право. 2. Разом з визнанням майнового права власника сорту недійсним визнаються недійсними в тому ж обсязі державна реєстрація цього права та патент, що його засвідчує". | Враховано | Стаття 52. Визнання права на сорт недійсним 1.Майнове право власника сорту може бути визнане недійсним повністю або частково у судовому порядку в разі, коли: а) сорт не був вирізненим на дату, на яку заявка вважається поданою; б) сорт не був новим на дату, на яку заявка вважається поданою; в) за умови набуття права власника сорту головним чином на підставі інформації та документів, наданих заявником, сорт не був однорідним чи стабільним на дату, на яку заявка вважається поданою; г) право власника сорту надано особі, яка не має на це права, за умови, що воно не передається особі, яка має на це право. 2. Разом з визнанням майнового права власника сорту недійсним визнаються недійсними в тому ж обсязі державна реєстрація цього права та патент, що його засвідчує. |
| 41. | Розділ VI ЗАХИСТ ПРАВ | -44- Дроботов А.І. (реєстр. картка № 355) Назву розділу VI викласти у такій редакції: "Р о з д і л VI ЗАХИСТ ПРАВ НА СОРТ" | Враховано | Р о з д і л VI ЗАХИСТ ПРАВ НА СОРТ |
| 42. | Стаття 34. Порушення цього Закону Відчуження, зокрема привласнення авторства, подання заявки неправомочною особою, виробництво, відтворення чи розмноження сорту, недозволеного до використання в Україні або без дозволу держателя патенту, недотримання вимог щодо використання назви сорту та інших вимог є порушенням цього Закону, що тягне за собою відповідальність згідно з законодавством. | -45- Глухівський Л.Й. (реєстр. картка № 341) Статтю 34 проекту Закону викласти у редакції: "Стаття 34. Порушення прав на сорт 1. Привласнення авторства є порушенням особистого немайнового права авторства на сорт. 2. Вчинення без дозволу особи, яка має майнове право на сорт, будь-яких дій по відношенню до цього сорту, що потребують дозволу, згідно до положень статті 39 цього Закону, вважаються порушенням майнового права на сорт. 3. Порушення прав на сорт тягнуть за собою відповідальність згідно із чинним законодавством. Особа, права якої на сорт порушені, може вимагати: а) припинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення його права відносно становища, що існувало до порушення права; б) стягнення завданих збитків, включаючи не одержані доходи; в) відшкодування моральної шкоди; г) вжиття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом прав на сорти. Вимагати поновлення порушених прав власника сорту може також особа, яка має право на використання сорту за ліцензійним договором, якщо інше не передбачено цим договором. 5. Особа, яка порушила права на сорт, зобов'язана на вимогу особи, якій належать ці права, припинити порушення права і відшкодувати завдані збитки". | Немає висновку | Стаття 53. Порушення прав на сорт 1. Привласнення авторства є порушенням особистого немайнового права авторства на сорт. 2. Вчинення без дозволу особи, яка має майнове право на сорт, будь-яких дій по відношенню до цього сорту, що потребують дозволу, згідно до положень статті 39 цього Закону, вважаються порушенням майнового права на сорт. 3. Порушення прав на сорт тягнуть за собою відповідальність згідно із чинним законодавством. Особа, права якої на сорт порушені, може вимагати: а) припинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення його права відносно становища, що існувало до порушення права; б) стягнення завданих збитків, включаючи не одержані доходи; в) відшкодування моральної шкоди; г) вжиття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом прав на сорти. Вимагати поновлення порушених прав власника сорту може також особа, яка має право на використання сорту за ліцензійним договором, якщо інше не передбачено цим договором. 5. Особа, яка порушила права на сорт, зобов'язана на вимогу особи, якій належать ці права, припинити порушення права і відшкодувати завдані збитки. Стаття 54. Суперечки, що розв'язуються у судовому порядку 1. Особа, право якої на сорт порушено, може звернутися до суду за захистом цього права. 2. Суперечки з будь-яких питань щодо відносин, врегульованих цим Законом, можуть розв'язуватися судами. 3. Суди відповідно до їх компетенції розглядають суперечки про: а) надання прав на сорт і їх державну реєстрацію; б) сорти, створені у зв'язку з виконанням службових обов'язків або за дорученням роботодавця; в) авторство на сорт; г) винагороду авторам; д) укладання та виконання ліцензійних договорів; е) визначення власника сорту; є) визнання прав на сорт недійсними; ж) дострокове припинення прав; з) порушення особистих немайнових і майнових прав на сорт; и) визнання сорту придатним для використання в Україні тощо. |
| 43. | Стаття 35. Способи захисту прав 1. Особи, яким належать права за цим Законом, мають право вимагати від порушника: відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; визнання прав; відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду; стягнення доходу, одержаного порушником внаслідок порушення прав, замість відшкодування збитків; 2. Вимагати поновлення порушених прав держателя патенту може також особа, яка отримала дозвіл на використання сорту, якщо інше не передбачено ліцензійним договором. 3. Під час визначення розмірів збитків суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, а також можливого доходу, який могла б одержати ця особа за умови правомірного використання сорту. 4. Суд має право винести рішення про конфіскацію насіння та іншого матеріалу сорту, незаконно одержаного відповідачем. Конфіскації не підлягають насіння та інший матеріал сорту, добросовісно набуті іншими особами. 5. Комісія має право на відбір зразків насіння та іншого матеріалу сорту у підприємців усіх форм власності для визначення додержання ними вимог цього Закону щодо використання сорту і його назви, а також на звернення до суду з метою припинення виявлених правопорушень. | -46- Дроботов А.І. (реєстр. картка № 355) Статтю 35 вилучити і замість неї доповнити проект Закону наступною статтею: "Стаття 35. Відповідальність за порушення прав на сорти 1. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про: а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної порушенням прав на сорт, з визначенням розміру відшкодування; б) відшкодування збитків, завданих порушенням майнового права на сорт; в) стягнення із порушника отриманого внаслідок порушення прав на сорт доходу, включаючи втрачену вигоду; г) стягнення компенсації, що визначається судом у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, з урахуванням того, чи було вчинене порушення без умислу чи навмисно, замість відшкодування збитків або стягнення доходу; д) припинення дії, яка створює загрозу порушення права на сорт; 2. Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України. 3. Суд може постановити рішення про: а) вилучення з комерційного обігу чи конфіскацію незаконно одержаного відповідачем будь-якого матеріалу сорту та продукту, отриманого безпосередньо з нього (матеріал та продукт сорту, добросовісно набуті іншими особами, конфіскації не підлягають); б) вилучення чи конфіскацію матеріалів і/або обладнання, які були значною мірою використані для незаконного виробництва матеріалу сорту. 4. Суд або суддя одноособово мають право за позовною заявою до пред'явлення позову або до початку розгляду справи застосувати тимчасовий захід - постанову про огляд площ чи приміщень, де, як припускається, відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав на сорт". | Враховано | Стаття 55. Відповідальність за порушення прав на сорти 1. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про: а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної порушенням прав на сорт, з визначенням розміру відшкодування; б) відшкодування збитків, завданих порушенням майнового права на сорт; в) стягнення із порушника отриманого внаслідок порушення прав на сорт доходу, включаючи втрачену власником сорту вигоду; г) стягнення компенсації, що визначається судом у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, з урахуванням того, чи було вчинене порушення без умислу чи навмисно, замість відшкодування збитків або стягнення доходу; д) припинення дії, яка створює загрозу порушення права на сорт. 2. Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України. 3. Суд може постановити рішення про: а) вилучення з комерційного обігу чи конфіскацію незаконно одержаного відповідачем будь-якого матеріалу сорту та продукту, отриманого безпосередньо з нього (матеріал та продукт сорту, добросовісно набуті іншими особами, конфіскації не підлягають); б) вилучення чи конфіскацію матеріалів і/або обладнання, які були значною мірою використані для незаконного виробництва матеріалу сорту. 4. Суд або суддя одноособово мають право за позовною заявою до пред'явлення позову або до початку розгляду справи застосувати тимчасовий захід - винести постанову про огляд площ чи приміщень, де, як припускається, відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав на сорт. |
| 44. | Стаття 36.Розв'язання спорів Спори з будь-яких питань щодо відносин, врегульованих цим Законом, можуть розв'язуватися судами. Зокрема, суди відповідно до їх компетенції розглядають справи про: авторство на сорт; винагороду автору; укладання та виконання договорів; визначення держателя патенту; порушення майнових прав держателя патенту; визнання сорту придатним для використання в Україні. | -47- Дроботов А.І. (реєстр. картка № 355) Статтю 36 розташувати відразу після статті "Порушення прав на сорт" і викласти її у наступній редакції: "Стаття 36. Суперечки, що розв'язуються у судовому порядку Суперечки з будь-яких питань щодо відносин, врегульованих цим Законом, можуть розв'язуватися судами. Суди відповідно до їх компетенції розглядають суперечки про: а) надання прав на сорт і їх державну реєстрацію; б) сорти, створені у зв'язку з виконанням службових обов'язків або за дорученням роботодавця; в) авторство на сорт; г) винагороду авторам; д) укладання та виконання ліцензійних договорів; е) визначення власника сорту; є) визнання прав на сорт недійсними; ж) дострокове припинення прав; з) порушення особистих немайнових і майнових прав на сорт; и) визнання сорту придатним для використання в Україні тощо". | Немає висновку | Р о з д і л VІІ ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 56. Державне мито та збори 1. Розмір та порядок сплати державного мита, передбаченого цим Законом, установлюються законодавством. Кошти, одержані від сплати державного мита, зараховуються до Державного бюджету України і спрямовуються на заходи з реалізації державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин, зокрема на сплату членського внеску України до бюджету Міжнародного союзу з охорони нових сортів рослин. 2. Розмір передбачених цим Законом зборів та порядок їх сплати визначаються Кабінетом Міністрів України. 3. Збори сплачуються на розрахункові рахунки закладів експертизи та інших закладів, які виконують відповідно до їх спеціалізації окремі завдання, що визначені цим Законом. 4. Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове призначення і використовуються виключно на заходи з реалізації державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин, зокрема на виконання завдань, визначених цим Законом. Стаття 57. Державне стимулювання створення та використання нових сортів 1. Держава стимулює створення нових сортів рослин, встановлює авторам сортів (селекціонерам) пільгові умови оподаткування та кредитування, надає їм інші пільги відповідно до чинного законодавства . 2. Авторам високоефективних широко поширених в Україні сортів може присвоюватися почесне звання "Заслужений селекціонер України". |
| 45. | Р о з д і л VII ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ | Р о з д і л VІІІ ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ | ||
| 46. | Стаття 37. Охорона відомих сортів 1. Право власності на сорт, що пройшов державне випробування і на цій підставі до набуття чинності цим Законом був дозволений до використання на території України, надається без дотримання вимог, зазначених у статті 9 цього Закону. Тривалість дії права власності на такий сорт скорочується на період між роком, коли він був дозволений до використання, і роком внесення сорту до Реєстру. 2. Автор(и) і заявник(и) сорту рослин, що охороняється авторським свідоцтвом колишнього СРСР чи авторським свідоцтвом України, а також сорту, заявка на який не розглянута до набуття чинності цим Законом, можуть подати заявку з вимогою видати патент на цей сорт тільки за взаємною згодою. Спори з питань подання такої заявки розв'язуються у судовому порядку. 3. Дата пріоритету заявки про видачу патенту на такий сорт встановлюється Комісією без спеціальної заяви заявника за датою подання заявки на державне випробування сорту. | -48- Глухівський Л.Й. (реєстр. картка № 341) Статтю 37 проекту закону вилучити. | Враховано | |
| 47. | Стаття 38. Правовий статус виданих патентів Чинні патенти України на сорти рослин, видані відповідно до законодавства, що діяло до введення в дію цього Закону, прирівнюються за правовим статусом до патентів, виданих згідно з цим Законом. | -49- Глухівський Л.Й. (реєстр. картка № 341) Назву статті 38 викласти у наступній редакції: "Стаття 38. Правовий статус патентів, виданих до введення у дію цього Закону" | Враховано | Стаття 58. Правовий статус патентів, виданих до введення у дію цього Закону Чинні патенти України на сорти рослин, видані відповідно до законодавства, що діяло до введення в дію цього Закону, прирівнюються за правовим статусом до патентів, виданих згідно з цим Законом. |
| 48. | Стаття 39. Чинність авторських свідоцтв 1. Видані відповідно до законодавства авторські свідоцтва колишнього СРСР на сорти рослин та авторські свідоцтва України на сорти рослин є чинними в Україні. 2. Авторське свідоцтво на сорт рослин може бути визнано недійсним у порядку, встановленому цим Законом для визнання недійсними патенту, у разі невідповідності сорту умовам для видачі свідоцтва, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки. | -50- Дроботов А.І. (реєстр. картка № 355) Статтю 39 проекту Закону подати у наступній редакції: "Стаття 58. Чинність виданих до набуття чинності цим Законом і авторських свідоцтв Авторські свідоцтва СРСР та авторські свідоцтва України на сорти рослин, що видані до набуття чинності цим Законом на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 листопада 1993 р. (№935), підлягають обміну на свідоцтва про авторство, визначені цим Законом, впродовж двох років від дати набрання чинності цим Законом". | Враховано | Стаття 59. Чинність виданих до набуття чинності цим Законом авторських свідоцтв Авторські свідоцтва СРСР на сорти рослин, а також видані до набуття чинності цим Законом на підставі Постанови №935 Кабінету Міністрів України від 22 листопада 1993 р. авторські свідоцтва України на сорти рослин підлягають обміну на свідоцтва про авторство, визначені цим Законом, впродовж двох років від дати набрання чинності цим Законом. Стаття 60. Особливості незавершеної до набрання чинності цим Законом експертизи заявки про видачу патенту на сорт рослин Експертиза заявки про видачу патенту на сорт рослин, що не завершена до набрання чинності цим Законом, проводиться у подальшому в порядку, встановленому цим Законом. У цьому разі визначається відповідність сорту умовам патентоспроможності, встановленим законом, що був чинним на дату подання заявки. |
| -51- Глухівський Л.Й. (реєстр. картка № 341) Доповнити Перехідні положення Закону статтею у наступній редакції: "Стаття 58. Особливості не завершеної до набрання чинності цим Законом експертизи заявки про видачу патенту на сорт рослин Експертиза заявки про видачу патенту на сорт рослин, що не завершена до набрання чинності цим Законом, проводиться у подальшому в порядку, встановленому цим Законом. У цьому разі визначається відповідність сорту умовам патентоспроможності, встановленим законом, що був чинним на дату подання заявки, а збір за випробування сорту не сплачується". | Враховано | |||
| 49. | Стаття 40. Винагорода за використання сорту, що охороняється авторським свідоцтвом Авторське свідоцтво колишнього СРСР та авторське свідоцтво України на сорт рослин посвідчують право автора на винагороду за використання сорту протягом двадцяти років з року, коли сорт був дозволений для використання на території України. Умови виплати винагороди визначаються угодою автора з заявником сорту. Це право автора припиняється з дати подання заявки з метою видати патент на сорт, що охороняється авторським свідоцтвом, і не поновлюється. | -52- Борзих О.І. (в.о. № 103) Статтю 40 проекту Закону вилучити. | Враховано | |
| 50. | Стаття 41. Видача авторського свідоцтва з набранням чинності цим Законом З набранням чинності цим Законом авторське свідоцтво України на сорт рослин, на який заявка подана згідно з пунктом 2 статті 37 цього Закону, може бути видано за умови, що: сорт не входив до переліку родів і видів рослин, на сорти яких видавались патенти; заявка на визнання цього сорту подана до набрання чинності цим Законом; на момент державної реєстрації сорту не подана заявка з вимогою видати патент на цей сорт. | -53- Борзих О.І. (в.о. № 103) Статтю 41 проекту Закону вилучити. | Враховано | |
| 51. | Стаття 42. Розгляд заявки про видачу патенту Заявка про видачу патенту України на сорт рослин, розгляд якої не завершено до набрання чинності цим Законом, розглядається у порядку, встановленому цим Законом. У цьому разі відповідність сорту умовам правової охорони визначається згідно з законодавством, що діяло на дату подання заявки, а платіж за агробіологічну перевірку сорту не сплачується. | |||
| 52. | Розділ VIIІ ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ | -54- Дроботов А.І. (реєстр. картка № 355) Розділ VIIІ викласти у такій редакції: "Р о з д і л VІІІ ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності з 1 липня 2002 року. 2. Протягом п'яти років з дня набрання чинності цим Законом роди і види сортів рослин, на які поширюється право власника сорту, можуть бути обмежені Кабінетом Міністрів України відповідно до Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин, учасницею якої є Україна. 3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом: підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону. 4. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону." 5. Внести наступну зміну до Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради, 1993, N 13, ст. 113; N 26, ст. 281; N 49, ст. 459; 1994, N 28, ст. 237, 241, 242; N 29, ст. 257; N 33, ст. 300; 1995, N 13, ст. 85; N 14, ст. 90; N 30, ст. 229; 1996, N 9, ст. 43; N 41, ст. 192; N 52, ст. 302, 306; 1997, N 6, ст. 46; N 9, ст. 70; N 18, ст. 131; 1999, N 25, ст. 211; N 44, ст. 386; N 52, ст. 470; 2000, N 19, ст. 143; N 29, ст. 229, 232; N 38, ст. 317; N 46, ст. 398; N 50, ст. 436) - підпункт "у" пункту 6 статті 3 викласти в такій редакції: "у) за реєстрацію права на сорт - 1,0 неоподатковуваний мінімум доходів громадян"." | Враховано | Р о з д і л ІХ ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ |
| 53. | Стаття 43. Набрання Законом чинності Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Акти законодавства до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечить його положенням. | 1. Цей Закон набирає чинності з 1 липня 2002 року. 2. Протягом п'яти років з дня набрання чинності цим Законом роди і види сортів рослин, на які поширюється право власника сорту, можуть бути обмежені Кабінетом Міністрів України відповідно до Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин, учасницею якої є Україна. 3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом: підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону. 4. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. 5. У Декреті Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради, 1993, N 13, ст. 113; N 26, ст. 281; N 49, ст. 459; 1994, N 28, ст. 237, 241, 242; N 29, ст. 257; N 33, ст. 300; 1995, N 13, ст. 85; N 14, ст. 90; N 30, ст. 229; 1996, N 9, ст. 43; N 41, ст. 192; N 52, ст. 302, 306; 1997, N 6, ст. 46; N 9, ст. 70; N 18, ст. 131; 1999, N 25, ст. 211; N 44, ст. 386; N 52, ст. 470; 2000, N 19, ст. 143; N 29, ст. 229, 232; N 38, ст. 317; N 46, ст. 398; N 50, ст. 436) вилучити пункт "у" частини шостої статті 3, що викладений у редакції: "у) за дії, пов'язані з одержанням патентів на сорти рослин і підтриманням їх чинності: за подання заявки на видачу патенту України на сорт рослин 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; за видачу або переоформлення на прохання заявника патенту на сорт неоподатковуваний мінімум доходів громадян; за підтримання чинності патенту щорічно, починаючи з дати надходження заявки про його видачу: у таких розмірах неоподатковуваного мінімуму доходів громадян: за перший рік 0,1; за другий рік 0,15; за третій рік 0,2; за четвертий рік 0,25; за п'ятий рік 0,3; за шостий рік 0,4; за сьомий рік 0,5; за восьмий рік 0,6; за дев'ятий рік 0,8; за десятий-двадцятий роки 1,0; за кожний рік продовженого строку дії патенту (двадцять перший -тридцяті роки) 1,0; за сплату річного мита протягом шести місяців після закінчення встановленого строку його сплати розмір мита збільшується на 50 відсотків; за підтримання чинності патенту, за яким опубліковано заяву його власника про надання будь-кому відкритої ліцензії розмір річного мита зменшується на 50 відсотків" і викласти цей пункт в такій редакції: "у) за реєстрацію права на сорт - 1,0 неоподатковуваний мінімум доходів громадян; за видачу примусової ліцензії на право використання сорту - 3,0 неоподатковувані мінімуми доходів громадян; " |