Кількість абзаців - 173 Таблиця поправок


Про психіатричну допомогу (Повторне друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Проект      Проект  
1. ЗАКОН УКРАЇНИ      ЗАКОН УКРАЇНИ  
2. ПРО ПСИХІАТРИЧНУ ДОПОМОГУ      ПРО ПСИХІАТРИЧНУ ДОПОМОГУ  
3. Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов'язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов'язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги.      Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов'язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов'язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги.  
4. Розділ І. Загальні положення      Розділ І. Загальні положення  
5. Стаття 1. Визначення термінів      Стаття 1. Визначення термінів  
6. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:      У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:  
7. психічні розлади - розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті;      психічні розлади - розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті;  
8. тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку;      тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку;  
9. психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади;      психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади;  
10. фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги;      фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги;  
11. комісія лікарів-психіатрів - двоє чи більше лікарів-психіатрів, які колегіально приймають рішення з питань, пов'язаних з наданням психіатричної допомоги;      комісія лікарів-психіатрів - двоє чи більше лікарів-психіатрів, які колегіально приймають рішення з питань, пов'язаних з наданням психіатричної допомоги;  
12. психіатричний заклад - психоневрологічний, наркологічний чи інший cпеціалізований заклад незалежно від форми власності, що в установленому порядку акредитований для надання психіатричної допомоги;   -1- Марковська Н.С. (реєстр. картка № 347)
 Пропоную абзац сьомий частини першої статті 1 викласти у такій редакції: "психіатричний заклад - психоневрологічний, наркологічний чи інший cпеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги".  		Враховано   психіатричний заклад - психоневрологічний, наркологічний чи інший cпеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги;  
13. законні представники - батьки (усиновителі), опікуни або інші особи, яким згідно з законом надано право здійснювати захист прав, свобод і законних інтересів осіб при наданні їм психіатричної допомоги;   -2- Савенко М.М. (реєстр. картка № 425)
 Абзац восьмий частини першої статті 1 доповнити новим абзацом у такій редакції: "особистий представник - представник особи, що страждає на психічний розлад, родичі, доглядальники, піклувальники дієздатної особи, які у період загострення хвороби, коли хвора особа неспроможна приймати свідомі рішення, вирішують питання про надання їй психіатричної допомоги. Особистий представник виступає дійовою особою при взаємовідносинах хворий-лікар, його присутність необхідна у зв`язку з тим, що в процесі надання психіатричної допомоги психічно хвора особа під час загострення хвороби не завжди може розуміти значення своїх дій та керувати ними. Призначення особистого представника здійснювати у районному диспансері, коли хвору особу беруть на облік. Про це, а також про особу, яка замінить особистого представника у разі його відсутності, робиться запис у медичній картці хворої особи".  		Враховано частково   законні (особисті) представники - батьки (усиновителі), опікуни або інші особи, які уповноважені законом представляти інтереси осіб, які страждають на психічні розлади, та здійснювати захист їх прав, свобод і законних інтересів при наданні їм психіатричної допомоги;  
    -3- Марковська Н.С. (реєстр. картка № 347)
Синенко С.І. (реєстр. картка № 272)
Черненко В.Г. (в.о. № 48)
 Абзац восьмий частини першої статті 1 викласти у такій редакції: "законні (особисті) представники - батьки (усиновителі), опікуни або інші особи, які уповноважені законом представляти інтереси осіб, які страждають на психічні розлади, та здійснювати захист їх прав, свобод і законних інтересів при наданні їм психіатричної допомоги;"  		Враховано    
14. усвідомлена згода особи - це згода, вільно висловлена особою, яка здатна зрозуміти інформацію, що надається доступним способом, про характер її психічного розладу та прогноз його можливого розвитку, мету, порядок та тривалість надання психіатричної допомоги, методи діагностики, лікування та лікарські засоби, що можуть застосовуватися в процесі надання психіатричної допомоги, їх побічні ефекти та альтернативні методи лікування;   -4- Кожин Б.Б. (реєстр. картка № 317)
 Пропоную в абзаці дев'ятому статті 1 слово "усвідомлена" замінити словом "свідома".  		Враховано частково   усвідомлена згода особи - це згода, вільно висловлена особою, яка здатна зрозуміти інформацію, що надається доступним способом, про характер її психічного розладу та прогноз його можливого розвитку, мету, порядок та тривалість надання психіатричної допомоги, методи діагностики, лікування та лікарські засоби, що можуть застосовуватися в процесі надання психіатричної допомоги, їх побічні ефекти та альтернативні методи лікування;  
15. амбулаторна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади в позалікарняних умовах;   -5- Марковська Н.С. (реєстр. картка № 347)
 Абзац десятий частини першої статті 1 після слова "лікування" доповнити словом "диспансерний".  		Враховано   амбулаторна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, диспансерний нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади в позалікарняних умовах;  
16. стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в стаціонарних умовах і пов`язана з їх перебуванням у психіатричному стаціонарі понад 24 години підряд.      стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в стаціонарних умовах і пов`язана з їх перебуванням у психіатричному стаціонарі понад 24 години підряд.  
17. Стаття 2. Законодавство України про психіатричну допомогу      Стаття 2. Законодавство України про психіатричну допомогу  
18. Законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я, цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.      Законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я, цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.  
19. Дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.      Дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.  
20. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про психіатричну допомогу, то застосовуються правила міжнародного договору.      Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про психіатричну допомогу, то застосовуються правила міжнародного договору.  
21. Стаття 3. Презумпція психічного здоров'я      Стаття 3. Презумпція психічного здоров'я  
22. Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.      Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.  
23. Стаття 4. Принципи надання психіатричної допомоги      Стаття 4. Принципи надання психіатричної допомоги  
24. Психіатрична допомога надається на засадах законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та у відповідності з сучасним рівнем наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями.      Психіатрична допомога надається на засадах законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та у відповідності з сучасним рівнем наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями.  
25. Стаття 5. Державні гарантії щодо забезпечення психіатричною допомогою та соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади      Стаття 5. Державні гарантії щодо забезпечення психіатричною допомогою та соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади  
26. Держава забезпечує:   -6- Савенко М.М. (реєстр. картка № 425)
 Пропоную в частині першій статті 5 слово "забезпечує" замінити словом "гарантує".  		Враховано   Держава гарантує:  
27. фінансування надання психіатричної допомоги в обсязі, необхідному для забезпечення гарантованого рівня і належної якості психіатричної допомоги;   -7- Савенко М.М. (реєстр. картка № 425)
 Абзац перший частини першої статті 5 доповнити такими абзацами у такій редакції: "встановлення доплати психічно хворим інвалідам І-ІІ групи одиноким або проживаючим одиноко з непрацюючими родичами, доглядальниками пенсійного віку, єдиним джерелом існування яких є пенсія нижче прожиткового рівня, - 2 мінімальні пенсії (30 грн.), а іншим - 1 мінімальну пенсію залежно від прибутку в сім`ї; оплату за житлову площу, електроенергію, комунальні послуги від загальної площі не вище 7,5% сукупного доходу одиноких інвалідів І-ІІ гр. з психічними захворюваннями, та для сімей, які складаються з непрацездатних осіб пенсійного віку не пільгових категорій та психічно хворих інвалідів І-ІІ гр., єдиним джерелом існування яких є пенсія; забезпечення інвалідів І-ІІ гр. з психічними захворюваннями безкоштовним медичним обслуговуванням з урахуванням нових методів лікування, а також безкоштовним придбанням ліків для лікування психічних та супутніх соматичних захворювань в першу чергу тих, хто є одинокий або проживає в сім`ях непрацездатних батьків, родичів, єдиним джерелом існування яких є пенсія; грошову доплату в розмірі не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян непрацюючим малозабезпеченим доглядальникам похилого віку, які здійснюють догляд за психічно хворими інвалідами І-ІІ гр., єдиним джерелом існування яких є не пільгова пенсія, а також одиноким психічно хворим інвалідам І-ІІ групи".  		Враховано частково   фінансування надання психіатричної допомоги в обсязі, необхідному для забезпечення гарантованого рівня і належної якості психіатричної допомоги;  
28. безоплатне надання медичної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, в державних і комунальних закладах охорони здоров`я та безоплатне або на пільгових умовах забезпечення їх лікарськими засобами і виробами медичного призначення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;      безоплатне надання медичної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, в державних і комунальних закладах охорони здоров`я та безоплатне або на пільгових умовах забезпечення їх лікарськими засобами і виробами медичного призначення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;  
29. грошову допомогу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду - на догляд за ним у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;      грошову допомогу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду - на догляд за ним у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;  
30. надання в державних та комунальних психіатричних закладах безоплатної діагностичної, консультативної, лікувальної, реабілітаційної допомоги в позалікарняних та стаціонарних умовах;      надання в державних та комунальних психіатричних закладах безоплатної діагностичної, консультативної, лікувальної, реабілітаційної допомоги в позалікарняних та стаціонарних умовах;  
31. здійснення всіх видів експертизи психічного стану особи;      здійснення всіх видів експертизи психічного стану особи;  
32. захист прав, свобод і законних інтересів осіб, які страждають на психічні розлади;      захист прав, свобод і законних інтересів осіб, які страждають на психічні розлади;  
33. вирішення в установленому законом порядку питань опіки та піклування щодо осіб, які страждають на психічні розлади;      вирішення в установленому законом порядку питань опіки та піклування щодо осіб, які страждають на психічні розлади;  
34. соціально-побутове влаштування інвалідів та осіб похилого віку, які страждають на психічні розлади, а також догляд за ними;   -8- Кожин Б.Б. (реєстр. картка № 317)
 Доповнити частину один статті 1 абзацом такого змісту: "збереження за особою права на житлову площу за попереднім місцем проживання на час надання їй психіатричної допомоги;". у ст.25 остаточної редакції  		Враховано   соціально-побутове влаштування інвалідів та осіб похилого віку, які страждають на психічні розлади, а також догляд за ними;  
    -9- Савенко М.М. (реєстр. картка № 425)
 Абзац дванадцятий частини першої статті 5 викласти у редакції: "збереження за психічно хворим право на житлову площу постійно (внести в Житловий кодекс);" у ст.25 остаточної редакції згідно з п.6 ст.71 Житлового кодексу України  		Враховано    
35. здобуття безоплатно відповідної освіти особами, які страждають на психічні розлади, в державних і комунальних навчальних закладах;      здобуття безоплатно відповідної освіти особами, які страждають на психічні розлади, в державних і комунальних навчальних закладах;  
36. встановлення обов`язкових квот робочих місць на підприємствах, в установах і організаціях для працевлаштування інвалідів внаслідок психічного розладу в установленому законом порядку.      встановлення обов`язкових квот робочих місць на підприємствах, в установах і організаціях для працевлаштування інвалідів внаслідок психічного розладу в установленому законом порядку.  
37. З метою забезпечення громадян різними видами психіатричної допомоги та соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень:      З метою забезпечення громадян різними видами психіатричної допомоги та соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень:  
38. створюють мережу психіатричних закладів та організовують надання психіатричної допомоги гарантованого рівня;      створюють мережу психіатричних закладів та організовують надання психіатричної допомоги гарантованого рівня;  
39. забезпечують належні умови для надання психіатричної допомоги та реалізації прав, свобод і законних інтересів осіб, які страждають на психічні розлади;      забезпечують належні умови для надання психіатричної допомоги та реалізації прав, свобод і законних інтересів осіб, які страждають на психічні розлади;  
40. організовують за спеціальними програмами безоплатне загальноосвітнє та професійно-технічне навчання осіб, які страждають на психічні розлади;      організовують за спеціальними програмами безоплатне загальноосвітнє та професійно-технічне навчання осіб, які страждають на психічні розлади;  
41. створюють лікувально-виробничі підприємства, цехи, дільниці тощо з полегшеними умовами праці для здійснення трудової реабілітації, оволодіння новими професіями та працевлаштування осіб, які страждають на психічні розлади;      створюють лікувально-виробничі підприємства, цехи, дільниці тощо з полегшеними умовами праці для здійснення трудової реабілітації, оволодіння новими професіями та працевлаштування осіб, які страждають на психічні розлади;  
42. організовують гуртожитки та інші місця проживання для осіб, які страждають на психічні розлади і втратили соціальні зв`язки; поліпшують житлові умови осіб, які страждають на психічні розлади, в установленому законодавством порядку;      організовують гуртожитки та інші місця проживання для осіб, які страждають на психічні розлади і втратили соціальні зв`язки; поліпшують житлові умови осіб, які страждають на психічні розлади, в установленому законодавством порядку;  
43. забезпечують виконання загальнодержавних та інших програм у сфері надання психіатричної допомоги та соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади;   -10- Кожин Б.Б. (реєстр. картка № 317)
 Пропоную частину другу статті 5 доповнити абзацом такого змісту: "застосовують методи економічного заохочення підприємств, установ, організацій всіх форм власності, які надають робочі місця особам, які страждають на психічні розлади, або матеріальну чи фінансову допомогу психіатричним закладам;".  		Відхилено   забезпечують виконання загальнодержавних та інших програм у сфері надання психіатричної допомоги та соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади;  
44. здійснюють відповідно до законів інші заходи щодо соціального та правового захисту осіб, які страждають на психічні розлади.   -11- Савенко М.М. (реєстр. картка № 425)
 Абзац дев`ятий частини другої статті 5 доповнити новими абзацами у такій редакції: "пільги за оплату за телефон та непереведення телефонів на похвилинну оплату за міські переговори для сімей пенсіонерів, що проживають з психічно хворими інвалідами І-ІІ гр.; забезпечення батьків-пенсіонерів не пільгових категорій, які мають психічно хворих, пільговими ліками; надання психічно хворим спеціалізованої стаціонарної хірургічної, стоматологічної, травматологічної та інших видів допомоги з гарантованим санітарним постом, коли психічно хворий перебуває в позалікарняних умовах з урахуванням специфіки захворювання; створення кризового центру, інституту соціальних працівників та телефону довіри для допомоги і захисту психічно хворих, якщо вони залишаються самі на деякий час (хвороба рідних та інші кризові ситуації); створення та фінансування центрів реабілітації для психічно хворих; вивчення та вирішення проблеми залежності від ліків внаслідок лікування при кафедрах психіатрії медичних інститутів, медичних університетів, науково-дослідних інститутів та в інституті підвищення кваліфікації; підготовку спеціалістів та відкриття спеціалізованих відділень з новими методами лікування безкоштовно для цих хворих залежних від ліків; не зменшення ліжко-місць та персоналу в психіатричних закладах при не зменшенні кількості психічно хворих".  		Відхилено   здійснюють відповідно до законів інші заходи щодо соціального та правового захисту осіб, які страждають на психічні розлади.  
45. Стаття 6. Конфіденційність відомостей про стан психічного здоров`я особи та надання психіатричної допомоги      Стаття 6. Конфіденційність відомостей про стан психічного здоров`я особи та надання психіатричної допомоги  
46. Медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та особи, яким у зв`язку з навчанням або виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов`язків стало відомо про наявність у особи психічного розладу, про факти звернення за психіатричною допомогою і лікування у психіатричному закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для соціального захисту або спеціального навчання, а також інші відомості про стан психічного здоров`я особи, її приватне життя, не можуть розголошувати ці відомості, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті.      Медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та особи, яким у зв`язку з навчанням або виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов`язків стало відомо про наявність у особи психічного розладу, про факти звернення за психіатричною допомогою і лікування у психіатричному закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для соціального захисту або спеціального навчання, а також інші відомості про стан психічного здоров`я особи, її приватне життя, не можуть розголошувати ці відомості, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті.  
47. Право на одержання і використання конфіденційних відомостей про стан психічного здоров`я особи та надання їй психіатричної допомоги має сама особа чи її законний представник.      Право на одержання і використання конфіденційних відомостей про стан психічного здоров`я особи та надання їй психіатричної допомоги має сама особа чи її законний представник.  
48. За усвідомленою згодою особи або її законного представника відомості про стан психічного здоров`я цієї особи та надання їй психіатричної допомоги можуть передаватися іншим особам лише в інтересах особи, яка страждає на психічний розлад, для проведення обстеження і лікування чи захисту її прав і законних інтересів, для здійснення наукових досліджень, публікацій в науковій літературі, використання в навчальному процесі. Допускається передача відомостей про стан психічного здоров`я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для: 1) організації надання особі, яка страждає на тяжкий психічний розлад, психіатричної допомоги; 2) провадження дізнання, попереднього слідства або судового розгляду за письмовим запитом особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора та суду. У листку непрацездатності, що видається особі, яка страждає на психічний розлад, діагноз психічного розладу вказується за згодою цієї особи, а у разі її незгоди - лише причина непрацездатності (захворювання, травма або інша причина).      За усвідомленою згодою особи або її законного представника відомості про стан психічного здоров`я цієї особи та надання їй психіатричної допомоги можуть передаватися іншим особам лише в інтересах особи, яка страждає на психічний розлад, для проведення обстеження і лікування чи захисту її прав і законних інтересів, для здійснення наукових досліджень, публікацій в науковій літературі, використання в навчальному процесі. Допускається передача відомостей про стан психічного здоров`я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для: 1) організації надання особі, яка страждає на тяжкий психічний розлад, психіатричної допомоги; 2) провадження дізнання, попереднього слідства або судового розгляду за письмовим запитом особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора та суду. У листку непрацездатності, що видається особі, яка страждає на психічний розлад, діагноз психічного розладу вказується за згодою цієї особи, а у разі її незгоди - лише причина непрацездатності (захворювання, травма або інша причина).  
49. Забороняється без згоди особи або без згоди її законного представника і лікаря-психіатра, який надає психіатричну допомогу, публічно демонструвати особу, яка страждає на психічний розлад, фотографувати її чи робити кінозйомку, відеозапис, звукозапис та прослуховувати співбесіди особи з медичними працівниками чи іншими фахівцями при наданні їй психіатричної допомоги.      Забороняється без згоди особи або без згоди її законного представника і лікаря-психіатра, який надає психіатричну допомогу, публічно демонструвати особу, яка страждає на психічний розлад, фотографувати її чи робити кінозйомку, відеозапис, звукозапис та прослуховувати співбесіди особи з медичними працівниками чи іншими фахівцями при наданні їй психіатричної допомоги.  
50. Забороняється вимагати відомості про стан психічного здоров'я особи та про надання їй психіатричної допомоги, за винятком випадків, передбачених цим Законом та іншими законами.      Забороняється вимагати відомості про стан психічного здоров'я особи та про надання їй психіатричної допомоги, за винятком випадків, передбачених цим Законом та іншими законами.  
51. Документи, що містять відомості про стан психічного здоров`я особи та надання їй психіатричної допомоги, повинні зберігатися з додержанням умов, що гарантують конфіденційність цих відомостей. Вилучення оригіналів цих документів та їх копіювання може здійснюватися лише у випадках, встановлених законом.      Документи, що містять відомості про стан психічного здоров`я особи та надання їй психіатричної допомоги, повинні зберігатися з додержанням умов, що гарантують конфіденційність цих відомостей. Вилучення оригіналів цих документів та їх копіювання може здійснюватися лише у випадках, встановлених законом.  
52. Стаття 7. Діагностика психічного розладу і лікування особи, яка страждає на психічний розлад      Стаття 7. Діагностика психічного розладу і лікування особи, яка страждає на психічний розлад  
53. Діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до загальноприйнятих міжнародних стандартів діагностики та Міжнародної статистичної класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих Міністерством охорони здоров'я України для застосування в Україні. Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов'язаних із станом її психічного здоров'я.      Діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до загальноприйнятих міжнародних стандартів діагностики та Міжнародної статистичної класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих Міністерством охорони здоров'я України для застосування в Україні. Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов'язаних із станом її психічного здоров'я.  
54. Методи діагностики і лікування та лікарські засоби, дозволені Міністерством охорони здоров`я України, застосовуються лише з діагностичною і лікувальною метою відповідно до характеру психічних розладів і не можуть призначатися для покарання особи, яка страждає на психічний розлад, або в інтересах інших осіб.      Методи діагностики і лікування та лікарські засоби, дозволені Міністерством охорони здоров`я України, застосовуються лише з діагностичною і лікувальною метою відповідно до характеру психічних розладів і не можуть призначатися для покарання особи, яка страждає на психічний розлад, або в інтересах інших осіб.  
55. Забороняється визначати стан психічного здоров`я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно.      Забороняється визначати стан психічного здоров`я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно.  
56. Методи діагностики і лікування та лікарські засоби, що становлять підвищений ризик для здоров`я особи, якій надається психіатрична допомога, застосовуються за призначенням і під контролем комісії лікарів-психіатрів: за усвідомленою згодою особи; щодо неповнолітнього віком до 15 років - за згодою його батьків чи іншого законного представника; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - за згодою її опікуна. Перелік методів діагностики і лікування та лікарських засобів, що становлять підвищений ризик для здоров`я особи, встановлюється Міністерством охорони здоров'я України.      Методи діагностики і лікування та лікарські засоби, що становлять підвищений ризик для здоров`я особи, якій надається психіатрична допомога, застосовуються за призначенням і під контролем комісії лікарів-психіатрів: за усвідомленою згодою особи; щодо неповнолітнього віком до 15 років - за згодою його батьків чи іншого законного представника; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - за згодою її опікуна. Перелік методів діагностики і лікування та лікарських засобів, що становлять підвищений ризик для здоров`я особи, встановлюється Міністерством охорони здоров'я України.  
57. Стаття 8. Забезпечення безпеки надання психіатричної допомоги та попередження небезпечних діянь з боку осіб, які страждають на психічні розлади      Стаття 8. Забезпечення безпеки надання психіатричної допомоги та попередження небезпечних діянь з боку осіб, які страждають на психічні розлади  
58. Психіатрична допомога надається в найменш обмежених умовах, що забезпечують безпеку оcоби та інших осіб, при додержанні прав і законних інтересів особи, якій надається психіатрична допомога.      Психіатрична допомога надається в найменш обмежених умовах, що забезпечують безпеку оcоби та інших осіб, при додержанні прав і законних інтересів особи, якій надається психіатрична допомога.  
59. Заходи фізичного обмеження та (або) ізоляції особи, яка страждає на психічний розлад, при наданні їй психіатричної допомоги здійснюються за призначенням та під постійним контролем лікаря-психіатра чи іншого медичного працівника, на якого власником психіатричного закладу чи уповноваженим ним органом покладені обов`язки з надання психіатричної допомоги, і застосовуються лише в тих випадках, формах і на той час, коли усіма іншими законними заходами неможливо запобігти діям особи, що являють безпосередню небезпеку для неї або інших осіб. Про форми та час застосування заходів фізичного обмеження та (або) ізоляції робиться запис у медичній документації. Заходи фізичного обмеження та (або) ізоляції застосовуються відповідно до правил, встановлених Міністерством охорони здоров`я України.      Заходи фізичного обмеження та (або) ізоляції особи, яка страждає на психічний розлад, при наданні їй психіатричної допомоги здійснюються за призначенням та під постійним контролем лікаря-психіатра чи іншого медичного працівника, на якого власником психіатричного закладу чи уповноваженим ним органом покладені обов`язки з надання психіатричної допомоги, і застосовуються лише в тих випадках, формах і на той час, коли усіма іншими законними заходами неможливо запобігти діям особи, що являють безпосередню небезпеку для неї або інших осіб. Про форми та час застосування заходів фізичного обмеження та (або) ізоляції робиться запис у медичній документації. Заходи фізичного обмеження та (або) ізоляції застосовуються відповідно до правил, встановлених Міністерством охорони здоров`я України.  
60. Органи внутрішніх справ зобов`язані подати допомогу медичним працівникам, за їх зверненням, при наданні психіатричної допомоги в примусовому порядку і забезпечувати безпечні умови для доступу до особи та її психіатричного огляду. Органи внутрішніх справ повинні попереджувати дії з боку особи, якій надається психіатрична допомога в примусовому порядку, що загрожують життю і здоров`ю оточуючих та інших осіб, та вжити заходів щодо забезпечення схоронності залишеного без нагляду майна і житла особи, яка госпіталізується в примусовому порядку, а при необхідності проводити розшук особи, якій повинна надаватися психіатрична допомога в примусовому порядку.      Органи внутрішніх справ зобов`язані подати допомогу медичним працівникам, за їх зверненням, при наданні психіатричної допомоги в примусовому порядку і забезпечувати безпечні умови для доступу до особи та її психіатричного огляду. Органи внутрішніх справ повинні попереджувати дії з боку особи, якій надається психіатрична допомога в примусовому порядку, що загрожують життю і здоров`ю оточуючих та інших осіб, та вжити заходів щодо забезпечення схоронності залишеного без нагляду майна і житла особи, яка госпіталізується в примусовому порядку, а при необхідності проводити розшук особи, якій повинна надаватися психіатрична допомога в примусовому порядку.  
61. Стаття 9. Обмеження, пов`язані з виконанням окремих видів діяльності      Стаття 9. Обмеження, пов`язані з виконанням окремих видів діяльності  
62. Особа може бути визнана тимчасово (на строк до п`яти років) або постійно непридатною внаслідок психічного розладу до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих.      Особа може бути визнана тимчасово (на строк до п`яти років) або постійно непридатною внаслідок психічного розладу до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих.  
63. З метою встановлення придатності особи до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) з особливими вимогами до стану її психічного здоров'я, вона підлягає обов'язковому попередньому (перед початком діяльності) та періодичним (у процесі діяльності) психіатричним оглядам. Порядок проведення попередніх і періодичних психіатричних оглядів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Рішення про визнання особи внаслідок психічного розладу тимчасово або постійно непридатною до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих, приймається відповідною лікарською комісією за участю лікаря-психіатра на підставі оцінки стану психічного здоров`я особи відповідно до переліку медичних психіатричних протипоказань і може бути оскаржене до суду.      З метою встановлення придатності особи до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) з особливими вимогами до стану її психічного здоров'я, вона підлягає обов'язковому попередньому (перед початком діяльності) та періодичним (у процесі діяльності) психіатричним оглядам. Порядок проведення попередніх і періодичних психіатричних оглядів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Рішення про визнання особи внаслідок психічного розладу тимчасово або постійно непридатною до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих, приймається відповідною лікарською комісією за участю лікаря-психіатра на підставі оцінки стану психічного здоров`я особи відповідно до переліку медичних психіатричних протипоказань і може бути оскаржене до суду.  
64. Перелік медичних психіатричних протипоказань до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих, затверджується Кабінетом Міністрів України і підлягає періодичному (не рідше одного разу на п`ять років) перегляду.      Перелік медичних психіатричних протипоказань до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих, затверджується Кабінетом Міністрів України і підлягає періодичному (не рідше одного разу на п`ять років) перегляду.  
65. Стаття 10. Психіатричні заклади та медичні працівники, інші фахівці, які надають психіатричну допомогу      Стаття 10. Психіатричні заклади та медичні працівники, інші фахівці, які надають психіатричну допомогу  
66. Психіатрична допомога надається психіатричними закладами всіх форм власності, а також лікарями-психіатрами, які мають ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням психіатричної допомоги. Порядок видачі ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням психіатричної допомоги, встановлюється законодавством. Медичні працівники, інші фахівці для допуску до роботи з особами, які страждають на психічні розлади, повинні пройти спеціальну підготовку і підтвердити свою кваліфікацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.   -12- Марковська Н.С. (реєстр. картка № 347)
 У частині першій слова "які мають ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням психіатричної допомоги. Порядок видачі ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням психіатричної допомоги, встановлюється законодавством" замінити словами "за наявності відповідної ліцензії".  		Враховано   Психіатрична допомога надається психіатричними закладами всіх форм власності, а також лікарями-психіатрами за наявності відповідної ліцензії. Медичні працівники, інші фахівці для допуску до роботи з особами, які страждають на психічні розлади, повинні пройти спеціальну підготовку і підтвердити свою кваліфікацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  
67. Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних працівників, інших фахівців, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюються відповідно до законодавства.      Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних працівників, інших фахівців, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюються відповідно до законодавства.  
68. Розділ ІІ. Види психіатричної допомоги, підстави та порядок її надання      Розділ ІІ. Види психіатричної допомоги, підстави та порядок її надання  
69. Стаття 11. Психіатричний огляд      Стаття 11. Психіатричний огляд  
70. Психіатричний огляд проводиться з метою з'ясування: наявності чи відсутності у особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги та вирішення питання про вид такої допомоги і порядок її надання. Психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром на прохання або за усвідомленою згодою особи; щодо неповнолітнього віком до 15 років - за згодою його батьків чи іншого законного представника; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - на прохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного із батьків чи відсутності батьків або іншого законного представника психіатричний огляд неповнолітнього здійснюється за рішенням органів опіки і піклування, яке може бути оскаржене до суду.      Психіатричний огляд проводиться з метою з'ясування: наявності чи відсутності у особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги та вирішення питання про вид такої допомоги і порядок її надання. Психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром на прохання або за усвідомленою згодою особи; щодо неповнолітнього віком до 15 років - за згодою його батьків чи іншого законного представника; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - на прохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного із батьків чи відсутності батьків або іншого законного представника психіатричний огляд неповнолітнього здійснюється за рішенням органів опіки і піклування, яке може бути оскаржене до суду.  
71. Психіатричний огляд особи може бути проведений без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок якого вона: 1) вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або 2) неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або 3) завдасть значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.      Психіатричний огляд особи може бути проведений без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок якого вона: 1) вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або 2) неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або 3) завдасть значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.  
72. Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. З заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи.      Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. З заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи.  
73. Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обгрунтовують необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря-психіатра. Лікар-психіатр має право робити запит щодо надання йому додаткових медичних та інших відомостей, необхідних для прийняття відповідного рішення.      Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обгрунтовують необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря-психіатра. Лікар-психіатр має право робити запит щодо надання йому додаткових медичних та інших відомостей, необхідних для прийняття відповідного рішення.  
74. У невідкладних випадках, коли за одержаними відомостями особа внаслідок наявного у неї тяжкого психічного розладу: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або вона неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, заява про психіатричний огляд особи може бути усною. В цих випадках рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром самостійно і психіатричний огляд проводиться ним негайно.      У невідкладних випадках, коли за одержаними відомостями особа внаслідок наявного у неї тяжкого психічного розладу: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або вона неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, заява про психіатричний огляд особи може бути усною. В цих випадках рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром самостійно і психіатричний огляд проводиться ним негайно.  
75. У випадках, коли відсутні дані, що свідчать про наявність обставин, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої цієї статті, заява повинна бути у письмовій формі і містити відомості, що обгрунтовують необхідність проведення такого огляду. При встановленні обгрунтованості заяви про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника лікар-психіатр надсилає до суду за місцем проживання цієї особи заяву про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку. До заяви додається висновок лікаря-психіатра, що обгрунтовує необхідність проведення такого огляду, та інші матеріали. Психіатричний огляд особи проводиться лікарем-психіатром у примусовому порядку за рішенням суду.      У випадках, коли відсутні дані, що свідчать про наявність обставин, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої цієї статті, заява повинна бути у письмовій формі і містити відомості, що обгрунтовують необхідність проведення такого огляду. При встановленні обгрунтованості заяви про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника лікар-психіатр надсилає до суду за місцем проживання цієї особи заяву про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку. До заяви додається висновок лікаря-психіатра, що обгрунтовує необхідність проведення такого огляду, та інші матеріали. Психіатричний огляд особи проводиться лікарем-психіатром у примусовому порядку за рішенням суду.  
76. Лікар-психіатр перед проведенням психіатричного огляду зобов`язаний відрекомендуватися особі, яка підлягає огляду, або її законному представнику як лікар-психіатр, назвати своє прізвище, місце роботи і викласти мету огляду.      Лікар-психіатр перед проведенням психіатричного огляду зобов`язаний відрекомендуватися особі, яка підлягає огляду, або її законному представнику як лікар-психіатр, назвати своє прізвище, місце роботи і викласти мету огляду.  
77. Дані психіатричного огляду з висновком про стан психічного здоров`я особи, а також причини звернення до лікаря-психіатра та медичні рекомендації фіксуються у медичній документації. Умисне подання заяви про психіатричний огляд особи, що містить завідомо неправдиві або неточні відомості щодо стану психічного здоров'я цієї особи, тягне за собою відповідальність передбачену законом.      Дані психіатричного огляду з висновком про стан психічного здоров`я особи, а також причини звернення до лікаря-психіатра та медичні рекомендації фіксуються у медичній документації. Умисне подання заяви про психіатричний огляд особи, що містить завідомо неправдиві або неточні відомості щодо стану психічного здоров'я цієї особи, тягне за собою відповідальність передбачену законом.  
78. Стаття 12. Амбулаторна психіатрична допомога      Стаття 12. Амбулаторна психіатрична допомога  
79. Амбулаторна психіатрична допомога надається лікарем-психіатром на прохання або за усвідомленою згодою особи; щодо неповнолітнього віком до 15 років - за згодою його батьків чи іншого законного представника; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - на прохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного із батьків чи відсутності батьків або іншого законного представника амбулаторна психіатрична допомога неповнолітнього здійснюється за рішенням органів опіки і піклування, яке може бути оскаржене до суду.      Амбулаторна психіатрична допомога надається лікарем-психіатром на прохання або за усвідомленою згодою особи; щодо неповнолітнього віком до 15 років - за згодою його батьків чи іншого законного представника; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - на прохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного із батьків чи відсутності батьків або іншого законного представника амбулаторна психіатрична допомога неповнолітнього здійснюється за рішенням органів опіки і піклування, яке може бути оскаржене до суду. За особою, яка страждає на тяжкий психічний розлад, може встановлюватися диспансерний нагляд за рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів). Диспансерний нагляд особи, яка страждає на тяжкий психічний розлад, передбачає періодичні огляди цієї особи лікарем-психіатром (комісією лікарів-психіатрів) для проведення лікування та реабілітаційних заходів. Диспансерний нагляд припиняється за рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів) у разі видужання особи або такий зміні її психічного стану, що не потребує диспансерного нагляду.  
80. Амбулаторна психіатрична допомога може надаватися особі без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника при наявності у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок якого вона завдасть значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Амбулаторна психіатрична допомога особі без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника надається лікарем-психіатром в примусовому порядку за рішенням суду.   -13- Марковська Н.С. (реєстр. картка № 347)
 Пропоную частину першу доповнити новим абзацом у такій редакції: "За особою, яка страждає на тяжкий психічний розлад, може встановлюватися диспансерний нагляд за рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів). Диспансерний нагляд особи, яка страждає на тяжкий психічний розлад, передбачає періодичні огляди цієї особи лікарем-психіатром (комісією лікарів-психіатрів) для проведення лікування та реабілітаційних заходів. Диспансерний нагляд припиняється за рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів) у разі видужання особи або такий зміні її психічного стану, що не потребує диспансерного нагляду".  		Враховано   Амбулаторна психіатрична допомога може надаватися особі без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника при наявності у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок якого вона завдасть значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Амбулаторна психіатрична допомога особі без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника надається лікарем-психіатром в примусовому порядку за рішенням суду.  
81. Питання про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку вирішується судом за місцем проживання особи. Заява про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку надсилається до суду лікарем-психіатром. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави для надання особі амбулаторної психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди та без згоди її законного представника, передбачені частиною другою цієї статті, додається висновок лікаря-психіатра, який містить обгрунтування про необхідність надання особі такої допомоги.      Питання про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку вирішується судом за місцем проживання особи. Заява про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку надсилається до суду лікарем-психіатром. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави для надання особі амбулаторної психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди та без згоди її законного представника, передбачені частиною другою цієї статті, додається висновок лікаря-психіатра, який містить обгрунтування про необхідність надання особі такої допомоги.  
82. Особа, якій надається амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку, повинна оглядатися лікарем-психіатром не рідше одного разу на місяць, а комісією лікарів-психіатрів - не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про продовження чи припинення надання їй такої допомоги.      Особа, якій надається амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку, повинна оглядатися лікарем-психіатром не рідше одного разу на місяць, а комісією лікарів-психіатрів - не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про продовження чи припинення надання їй такої допомоги.  
83. При необхідності продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку понад 6 місяців лікар-психіатр повинен надіслати до суду за місцем проживання особи заяву про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави надання особі амбулаторної психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди та без згоди її законного представника, передбачені частиною другою цієї статті, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження надання особі такої допомоги. В подальшому продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. У разі погіршення стану психічного здоров`я особи, якій надається амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку, та ухилення від виконання цією особою або її законним представником рішення суду про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку психіатрична допомога може надаватися на підставах та в порядку, передбачених статтями 14, 16 і 17 цього Закону. Надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку припиняється за рішенням комісії лікарів-психіатрів при видужанні особи або такій зміні стану її психічного здоров`я, що не потребує надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, або за рішенням суду про відмову в продовженні надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.   -14- Кожин Б.Б. (реєстр. картка № 317)
 Частину шосту статті 12 після слова "порядку" доповнити словами "або у випадку, якщо після надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку протягом 6 місяців необхідність у наданні особі психіатричної допомоги не відпала, психіатрична допомога надається на підставах та в порядку, передбаченому статтями 14, 16 та 17 цього Закону".  		Відхилено   При необхідності продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку понад 6 місяців лікар-психіатр повинен надіслати до суду за місцем проживання особи заяву про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави надання особі амбулаторної психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди та без згоди її законного представника, передбачені частиною другою цієї статті, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження надання особі такої допомоги. В подальшому продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. У разі погіршення стану психічного здоров`я особи, якій надається амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку, та ухилення від виконання цією особою або її законним представником рішення суду про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку психіатрична допомога може надаватися на підставах та в порядку, передбачених статтями 14, 16 і 17 цього Закону. Надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку припиняється за рішенням комісії лікарів-психіатрів при видужанні особи або такій зміні стану її психічного здоров`я, що не потребує надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, або за рішенням суду про відмову в продовженні надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.  
84. Клопотання про припинення надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може направлятися до суду особою, якій надається ця допомога, членами її сім'ї, іншими родичами або законним представником через кожних 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про надання особі такої допомоги.   -15- Марковська Н.С. (реєстр. картка № 347)
 У частині восьмій статті 12, частині четвертій статті 17 вилучити слова "членами її сім'ї, іншими родичами".  		Враховано   Клопотання про припинення надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може направлятися до суду особою, якій надається ця допомога, або законним представником через кожних 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про надання особі такої допомоги.  
85. Стаття 13. Госпіталізація до психіатричного стаціонару   -16- Марковська Н.С. (реєстр. картка № 347)
 У статтях 13-19 та 22 слово "стаціонар" замінити словом "заклад".  		Враховано   Стаття 13. Госпіталізація до психіатричного закладу  
86. Особа госпіталізується до психіатричного стаціонару добровільно - на її прохання або за її усвідомленою згодою. Неповнолітній віком до 15 років госпіталізується до психіатричного стаціонару на прохання або за згодою його батьків чи іншого законного представника. Особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, госпіталізується до психіатричного стаціонару на прохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного із батьків або відсутності батьків чи законного представника госпіталізація неповнолітнього до психіатричного стаціонару проводиться за рішенням (згодою) органу опіки і піклування, яке може бути оскаржене до суду. Згода на госпіталізацію фіксується у медичній документації за підписом особи або її законного представника і лікаря-психіатра. Госпіталізація особи у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за рішенням лікаря-психіатра.      Особа госпіталізується до психіатричного закладу добровільно - на її прохання або за її усвідомленою згодою. Неповнолітній віком до 15 років госпіталізується до психіатричного закладу на прохання або за згодою його батьків чи іншого законного представника. Особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, госпіталізується до психіатричного закладу на прохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного із батьків або відсутності батьків чи законного представника госпіталізація неповнолітнього до психіатричного закладу проводиться за рішенням (згодою) органу опіки і піклування, яке може бути оскаржене до суду. Згода на госпіталізацію фіксується у медичній документації за підписом особи або її законного представника і лікаря-психіатра. Госпіталізація особи у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за рішенням лікаря-психіатра.  
87. Особа може бути госпіталізована до психіатричного стаціонару в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, а також у випадках проведення експертизи стану психічного здоров'я особи на підставах та в порядку, встановлених законом, або призначення особі, яка страждає на психічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння, примусового лікування в стаціонарних умовах на підставах, передбачених Кримінальним кодексом України.      Особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, а також у випадках проведення експертизи стану психічного здоров'я особи на підставах та в порядку, встановлених законом, або призначення особі, яка страждає на психічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння, примусового лікування в стаціонарних умовах на підставах, передбачених Кримінальним кодексом України.  
88. Стаття 14. Підстави для госпіталізації особи до психіатричного стаціонару в примусовому порядку      Стаття 14. Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку  
89. Особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного стаціонару без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок якого вона: 1) вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або 2) неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.   -17- Кожин Б.Б. (реєстр. картка № 317)
 Статтю 14 доповнити підпунктами три та чотири такого змісту: "3) якщо інші методи та заходи лікування не дають позитивних змін у психічному стані хворого; 4) якщо конкретний вид лікування можливий лише в стаціонарних умовах, або в конкретному стаціонарному лікувальному закладі".  		Враховано частково   Особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок якого вона: 1) вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або 2) неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.  
90. Стаття 15. Огляд неповнолітнього віком до 15 років та особи, визнаної недієздатною, госпіталізованих до психіатричного стаціонару на прохання або за згодою їх законних представників Неповнолітній віком до 15 років та особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, госпіталізовані до психіатричного стаціонару на прохання або за згодою їх законних представників, підлягають обов`язковому протягом 48 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про необхідність подальшого перебування цих осіб у психіатричному стаціонарі та надання їм стаціонарної психіатричної допомоги. При подальшому перебуванні в психіатричному стаціонарі зазначені в цій статті особи підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць для вирішення питання про необхідність продовження надання їм стаціонарної психіатричної допомоги. У випадку виявлення комісією лікарів-психіатрів зловживань, допущених законним представником неповнолітнього віком до 15 років, або особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, власник психіатричного закладу або уповноважений ним орган повідомляє про це органи опіки і піклування за місцем проживання особи, яку було госпіталізовано. Стаття 16. Огляд осіб, госпіталізованих до психіатричного стаціонару в примусовому порядку Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного стаціонару за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в психіатричному стаціонарі, ця особа підлягає негайній виписці. У випадках, коли госпіталізація особи до психіатричного стаціонару в примусовому порядку визнається доцільною, то представник психіатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годин направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про госпіталізацію особи до психіатричного стаціонару в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного стаціонару в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність такої госпіталізації. До винесення судом рішення лікування може проводитися за рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів). Керівник психіатричного закладу зобов`язаний негайно повідомити про госпіталізацію особи до психіатричного стаціонару в примусовому порядку членів її сім'ї, інших родичів або законного представника. У разі відсутності відомостей про наявність членів сім'ї, інших родичів або законного представника у особи, яка госпіталізована, а також про їх місце проживання, - повідомляються органи внутрішніх справ за місцем проживання цієї особи.      Стаття 15. Огляд неповнолітнього віком до 15 років та особи, визнаної недієздатною, госпіталізованих до психіатричного закладу на прохання або за згодою їх законних представників Неповнолітній віком до 15 років та особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, госпіталізовані до психіатричного закладу на прохання або за згодою їх законних представників, підлягають обов`язковому протягом 48 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про необхідність подальшого перебування цих осіб у психіатричному закладі та надання їм стаціонарної психіатричної допомоги. При подальшому перебуванні в психіатричному закладі зазначені в цій статті особи підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць для вирішення питання про необхідність продовження надання їм стаціонарної психіатричної допомоги. У випадку виявлення комісією лікарів-психіатрів зловживань, допущених законним представником неповнолітнього віком до 15 років, або особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, власник психіатричного закладу або уповноважений ним орган повідомляє про це органи опіки і піклування за місцем проживання особи, яку було госпіталізовано. Стаття 16. Огляд осіб, госпіталізованих до психіатричного закладу в примусовому порядку Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в психіатричному закладі, ця особа підлягає негайній виписці. У випадках, коли госпіталізація особи до психіатричного закладу в примусовому порядку визнається доцільною, то представник психіатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годин направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність такої госпіталізації. До винесення судом рішення лікування може проводитися за рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів). Керівник психіатричного закладу зобов`язаний негайно повідомити про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку членів її сім'ї, інших родичів або законного представника. У разі відсутності відомостей про наявність членів сім'ї, інших родичів або законного представника у особи, яка госпіталізована, а також про їх місце проживання, - повідомляються органи внутрішніх справ за місцем проживання цієї особи.  
91. Стаття 17. Продовження госпіталізації в примусовому порядку      Стаття 17. Продовження госпіталізації в примусовому порядку  
92. Перебування особи в психіатричному стаціонарі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими була проведена госпіталізація.      Перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими була проведена госпіталізація.  
93. Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного стаціонару в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації. При необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен надіслати до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного стаціонару в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному стаціонарі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.      Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації. При необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен надіслати до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.  
94. Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано в примусовому порядку, або членами її сім'ї, іншими родичами чи законним представником через 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації.      Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано в примусовому порядку, або законним представником через 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації.  
95. Стаття 18. Виписка особи з психіатричного стаціонару      Стаття 18. Виписка особи з психіатричного закладу  
96. Виписка особи з психіатричного стаціонару здійснюється у випадках завершення обстеження чи експертизи психічного стану особи, або видужання особи чи такої зміни стану її психічного здоров'я, що не потребує подальшого лікування в стаціонарних умовах. Виписка особи, добровільно госпіталізованої до психіатричного стаціонару, здійснюється за письмовою заявою цієї особи або її законного представника, або за рішенням лікаря-психіатра.   -18- Савенко М.М. (реєстр. картка № 425)
 Доповнити частину першу статті 21 новим абзацом у такій редакції: "Якщо доглядач психічно хворої особи сам захворів і знаходиться в лікарні на лікуванні або лежить вдома тяжкохворий і вдома більше нікого немає, виписка особи із стаціонару повинна бути призупинена незалежно від стану хворої особи".  		Враховано частково   Виписка особи з психіатричного закладу здійснюється у випадках завершення обстеження чи експертизи психічного стану особи, або видужання особи чи такої зміни стану її психічного здоров'я, що не потребує подальшого лікування в стаціонарних умовах. Виписка особи, добровільно госпіталізованої до психіатричного закладу, здійснюється за письмовою заявою цієї особи або її законного представника, або за рішенням лікаря-психіатра. Виписка особи, яка страждає на тяжкий психічний розлад, що не потребує подальшого лікування в стаціонарних умовах, може бути призупинена у разі відсутності особи за станом здоров'я, яка здійснює безпосередній догляд та нагляд за нею.  
    -19- Синенко С.І. (реєстр. картка № 272)
Черненко В.Г. (в.о. № 48)
Марковська Н.С. (реєстр. картка № 347)
 Пропонуємо частину першу статті 21 доповнити новим абзацом у такій редакції: "Виписка особи, яка страждає на тяжкий психічний розлад, що не потребує подальшого лікування в стаціонарних умовах, може бути призупинена у разі відсутності особи за станом здоров'я, яка здійснює безпосередній догляд та нагляд за нею".  		Враховано    
97. Особі, яку було госпіталізовано до психіатричного стаціонару добровільно, або її законному представнику може бути відмовлено у виписці цієї особи з психіатричного стаціонару, якщо комісією лікарів-психіатрів будуть встановлені підстави госпіталізації в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону. У цьому випадку питання про продовження її госпіталізації та виписки вирішуються в порядку, передбаченому статтями 16 і 17, частинами другою і третьою статті 22 цього Закону та частиною третьою цієї статті.   -20- Синенко С.І. (реєстр. картка № 272)
Черненко В.Г. (в.о. № 48)
Марковська Н.С. (реєстр. картка № 347)
 Друге речення частини другої статті 18 викласти у такій редакції: "У цьому випадку питання про госпіталізацію особи в примусовому порядку, продовження госпіталізації та виписки вирішуються відповідно до статей 16 і 17, частин другої та третьої статті 22 цього Закону та частини третьої цієї статті".  		Враховано   Особі, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу добровільно, або її законному представнику може бути відмовлено у виписці цієї особи з психіатричного закладу, якщо комісією лікарів-психіатрів будуть встановлені підстави госпіталізації в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону. У цьому випадку питання про госпіталізацію особи в примусовому порядку, продовження госпіталізації та виписки вирішуються відповідно до статей 16 і 17, частин другої та третьої статті 22 цього Закону та частини третьої цієї статті.  
98. Виписка особи, яку було госпіталізовано до психіатричного стаціонару в примусовому порядку, здійснюється за рішенням комісії лікарів-психіатрів або за рішенням суду про відмову в продовженні такої госпіталізації.      Виписка особи, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, здійснюється за рішенням комісії лікарів-психіатрів або за рішенням суду про відмову в продовженні такої госпіталізації.  
99. Виписка особи, яка вчинила суспільно небезпечні діяння і відносно якої судом були застосовані примусові заходи медичного характеру, здійснюється за рішенням суду.      Виписка особи, яка вчинила суспільно небезпечні діяння і відносно якої судом були застосовані примусові заходи медичного характеру, здійснюється за рішенням суду.  
100. Стаття 19. Примусові заходи медичного характеру Примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінально-процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами. Судом застосовуютьсяі такі примусові заходи медичного характеру: 1) амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку; 2) поміщення до психіатричного стаціонару з звичайним наглядом; 3) поміщення до психіатричного стаціонару з посиленим наглядом; 4) поміщення до психіатричного стаціонару з суворим наглядом. Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду з заявою про припинення або про зміну такого заходу. При відсутності підстав для припинення застосування або зміни примусового заходу медичного характеру, представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), в якому перебуває особа, надсилає до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів про продовження примусового лікування. При подальшому продовженні примусового лікування понад 6 місяців представник психіатричного закладу (лікар-психіатр) повинен надіслати до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження наданні особі примусового лікування. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження надання особі такого лікування. В подальшому продовження примусового лікування проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. Питання про зміну або скасування примусового заходу медичного характеру вирішується судом у випадках такої зміни стану психічного здоров'я особи, при якому відпадає необхідність застосування раніше призначеного заходу або виникає необхідність у призначенні іншого примусового заходу медичного характеру.      Стаття 19. Примусові заходи медичного характеру Примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінально-процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами. Судом застосовуютьсяі такі примусові заходи медичного характеру: 1) амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку; 2) поміщення до психіатричного закладу з звичайним наглядом; 3) поміщення до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) поміщення до психіатричного закладу з суворим наглядом. Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду з заявою про припинення або про зміну такого заходу. При відсутності підстав для припинення застосування або зміни примусового заходу медичного характеру, представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), в якому перебуває особа, надсилає до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів про продовження примусового лікування. При подальшому продовженні примусового лікування понад 6 місяців представник психіатричного закладу (лікар-психіатр) повинен надіслати до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження наданні особі примусового лікування. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження надання особі такого лікування. В подальшому продовження примусового лікування проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. Питання про зміну або скасування примусового заходу медичного характеру вирішується судом у випадках такої зміни стану психічного здоров'я особи, при якому відпадає необхідність застосування раніше призначеного заходу або виникає необхідність у призначенні іншого примусового заходу медичного характеру.  
101. Стаття 20. Експертиза психічного стану особи      Стаття 20. Експертиза психічного стану особи  
102. Експертиза психічного стану особи (медико-соціальна експертиза втрати працездатності, військово-лікарська та інші) проводиться на підставах та в порядку, передбачених законом та прийнятими відповідно до них інших нормативно-правових актів.      Експертиза психічного стану особи (медико-соціальна експертиза втрати працездатності, військово-лікарська та інші) проводиться на підставах та в порядку, передбачених законом та прийнятими відповідно до них інших нормативно-правових актів.  
103. Стаття 21. Судово-психіатрична експертиза Судово-психіатрична експертиза з адміністративних, кримінальних і цивільних справ призначається і проводиться на підставах та в порядку, передбачених законом.      Стаття 21. Судово-психіатрична експертиза Судово-психіатрична експертиза з адміністративних, кримінальних і цивільних справ призначається і проводиться на підставах та в порядку, передбачених законом.  
104. Стаття 22. Порядок судового розгляду заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку      Стаття 22. Порядок судового розгляду заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку  
105. Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку розглядається судом за місцем проживання цієї особи у триденний строк з дня її надходження.      Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку розглядається судом за місцем проживання цієї особи у триденний строк з дня її надходження.  
106. Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи в психіатричний заклад у примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладу протягом 24 годин з дня її надходження. Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються судом за місцем проживання особи у десятиденний строк з дня їх надходження. Заяви представників психіатричних закладів про продовження госпіталізації в примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження психіатричного закладу у десятиденний строк з дня їх надходження.      Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи в психіатричний заклад у примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладу протягом 24 годин з дня її надходження. Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються судом за місцем проживання особи у десятиденний строк з дня їх надходження. Заяви представників психіатричних закладів про продовження госпіталізації в примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження психіатричного закладу у десятиденний строк з дня їх надходження.  
107. Суддя в приміщенні суду або психіатричного закладу розглядає зазначені у цій статті заяви. Особам, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, повинно бути надано право особисто брати участь в судовому розгляді питань про надання їм психіатричної допомоги. Участь при розгляді заяви прокурора, лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов'язковою.   -21- Марковська Н.С. (реєстр. картка № 347)
 Пропоную частину четверту статті 22 викласти у такій редакції: "Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги. Участь при розгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов'язковою".  		Враховано   Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги. Участь при розгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов'язковою.  
108. Стаття 23. Поміщення особи до психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання      Стаття 23. Поміщення особи до психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання  
109. Підставою для поміщення особи, яка страждає на психічний розлад, до психоневрологічного закладу для соціального захисту є особиста заява особи та висновок лікарської комісії за участю лікаря-психіатра; для неповнолітнього віком до 18 років або особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - заява батьків або іншого законного представника та рішення органу опіки і піклування, прийняте на підставі висновку лікарської комісії за участю лікаря-психіатра. Висновок повинен містити відомості про наявність у особи психічного розладу і необхідність утримання її в психоневрологічному закладі для соціального захисту. Органи опіки та піклування повинні вживати заходів для охорони майнових інтересів особи, яка знаходяться у психоневрологічному закладі для соціального захисту.      Підставою для поміщення особи, яка страждає на психічний розлад, до психоневрологічного закладу для соціального захисту є особиста заява особи та висновок лікарської комісії за участю лікаря-психіатра; для неповнолітнього віком до 18 років або особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - заява батьків або іншого законного представника та рішення органу опіки і піклування, прийняте на підставі висновку лікарської комісії за участю лікаря-психіатра. Висновок повинен містити відомості про наявність у особи психічного розладу і необхідність утримання її в психоневрологічному закладі для соціального захисту. Органи опіки та піклування повинні вживати заходів для охорони майнових інтересів особи, яка знаходяться у психоневрологічному закладі для соціального захисту.  
110. Підставою для поміщення до психоневрологічного закладу для спеціального навчання неповнолітнього віком до 18 років, який страждає на психічний розлад, є заява його батьків чи іншого законного представника та висновок комісії за участю лікаря-психіатра, психолога і педагога. Висновок повинен містити відомості про наявність у неповнолітнього психічного розладу і необхідність його навчання в умовах психоневрологічного закладу для спеціального навчання.      Підставою для поміщення до психоневрологічного закладу для спеціального навчання неповнолітнього віком до 18 років, який страждає на психічний розлад, є заява його батьків чи іншого законного представника та висновок комісії за участю лікаря-психіатра, психолога і педагога. Висновок повинен містити відомості про наявність у неповнолітнього психічного розладу і необхідність його навчання в умовах психоневрологічного закладу для спеціального навчання.  
111. Власник психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання чи уповноважений ним орган зобов'язаний не рідше одного разу на рік організовувати проведення огляду осіб, які знаходяться в них, лікарською комісією за участю лікаря-психіатра, комісією за участю лікаря-психіатра, психолога і педагога з метою вирішення питання щодо подальшого їх утримання у цих закладах або щодо можливості перегляду рішень про недієздатність тих, хто такими визнаний.      Власник психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання чи уповноважений ним орган зобов'язаний не рідше одного разу на рік організовувати проведення огляду осіб, які знаходяться в них, лікарською комісією за участю лікаря-психіатра, комісією за участю лікаря-психіатра, психолога і педагога з метою вирішення питання щодо подальшого їх утримання у цих закладах або щодо можливості перегляду рішень про недієздатність тих, хто такими визнаний.  
112. Стаття 24. Переведення і виписка з психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання      Стаття 24. Переведення і виписка з психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання  
113. Переведення особи з психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання до будинку-інтернату (пансіонату) для престарілих та інвалідів або до навчального закладу іншого типу здійснюється на підставі висновку лікарської комісії за участю лікаря-психіатра, комісії за участю лікаря-психіатра, психолога і педагога про відсутність медичних показань для проживання особи у психоневрологічному закладі для соціального захисту або спеціального навчання. Підставою для виписки особи з психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання є:      Переведення особи з психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання до будинку-інтернату (пансіонату) для престарілих та інвалідів або до навчального закладу іншого типу здійснюється на підставі висновку лікарської комісії за участю лікаря-психіатра, комісії за участю лікаря-психіатра, психолога і педагога про відсутність медичних показань для проживання особи у психоневрологічному закладі для соціального захисту або спеціального навчання. Підставою для виписки особи з психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання є:  
114. особиста заява особи при наявності висновку комісії лікарів-психіатрів про можливість особи задовольняти свої основні життєві потреби;      особиста заява особи при наявності висновку комісії лікарів-психіатрів про можливість особи задовольняти свої основні життєві потреби;  
115. письмова заява законного представника неповнолітнього віком до 18 років або особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, з зобов'язанням здійснення необхідного догляду;      письмова заява законного представника неповнолітнього віком до 18 років або особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, з зобов'язанням здійснення необхідного догляду;  
116. рішення суду про незаконне поміщення особи до психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання.      рішення суду про незаконне поміщення особи до психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання.  
117. Розділ ІІІ. Забезпечення прав осіб при наданні психіатричної допомоги      Розділ ІІІ. Забезпечення прав осіб при наданні психіатричної допомоги  
118. Стаття 25. Права осіб, яким надається психіатрична допомога      Стаття 25. Права осіб, яким надається психіатрична допомога  
119. Особи, яким надається психіатрична допомога, мають права і свободи громадян, передбачені Конституцією України і законами України. Обмеження їх прав і свобод допускається лише у випадках, передбачених Конституцією України, відповідно до законів України.      Особи, яким надається психіатрична допомога, мають права і свободи громадян, передбачені Конституцією України і законами України. Обмеження їх прав і свобод допускається лише у випадках, передбачених Конституцією України, відповідно до законів України.  
120. Особи, яким надається психіатрична допомога, можуть піклуватися про захист своїх прав та свобод особисто або через своїх представників в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України.      Особи, яким надається психіатрична допомога, можуть піклуватися про захист своїх прав та свобод особисто або через своїх представників в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України.  
121. Особи, яким надається психіатрична допомога, мають право на:      Особи, яким надається психіатрична допомога, мають право на:  
122. поважливе і гуманне ставлення до них, що виключає приниження честі й гідності людини;      поважливе і гуманне ставлення до них, що виключає приниження честі й гідності людини;  
123. отримання інформації про свої права, пов`язані з наданням психіатричної допомоги;      отримання інформації про свої права, пов`язані з наданням психіатричної допомоги;  
124. одержання психіатричної та соціальної допомоги в умовах, що відповідають вимогам санітарного законодавства;      одержання психіатричної та соціальної допомоги в умовах, що відповідають вимогам санітарного законодавства;  
125. відмову від надання психіатричної допомоги, за винятком випадків її надання в примусовому порядку, передбаченому законом; усі види медико-санітарної допомоги (в тому числі санаторно-курортне лікування) за медичними показаннями;      відмову від надання психіатричної допомоги, за винятком випадків її надання в примусовому порядку, передбаченому законом; усі види медико-санітарної допомоги (в тому числі санаторно-курортне лікування) за медичними показаннями;  
126. одержання психіатричної допомоги в найменш обмежених, відповідно до їх психічного стану, умовах, по можливості, за місцем проживання цих осіб, членів їх сім'ї, інших родичів або законних представників;      одержання психіатричної допомоги в найменш обмежених, відповідно до їх психічного стану, умовах, по можливості, за місцем проживання цих осіб, членів їх сім'ї, інших родичів або законних представників;  
127. утримання в психіатричному стаціонарі лише протягом строку, який необхідний для обстеження і лікування;      утримання в психіатричному стаціонарі лише протягом строку, який необхідний для обстеження і лікування;  
128. попередню згоду або відмову в будь-який час від застосування нових методів діагностики і лікування та лікарських засобів чи від участі в навчальному процесі;      попередню згоду або відмову в будь-який час від застосування нових методів діагностики і лікування та лікарських засобів чи від участі в навчальному процесі;  
129. безпечність надання психіатричної допомоги;      безпечність надання психіатричної допомоги;  
130. безоплатне надання медичної допомоги в державних і комунальних закладах охорони здоров`я та забезпечення лікарськими засобами і виробами медичного призначення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; альтернативний, за власним бажанням, психіатричний огляд та залучення до участі в роботі комісії лікарів-психіатрів з питань надання психіатричної допомоги, будь-якого фахівця, який бере участь у наданні психіатричної допомоги, за погодженням з ним;   -22- Марковська Н.С. (реєстр. картка № 347)
 Пропоную абзац одинадцятий частини третьої статті 25 викласти у такій редакції: "безоплатне надання медичної допомоги в державних і комунальних закладах охорони здоров`я, а також безоплатне або на пільгових умовах забезпечення лікарськими засобами і виробами медичного призначення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;" та доповнити новим абзацом такого змісту: "безоплатну юридичну допомогу з питань, пов'язаних з наданням їм психіатричної допомоги;".  		Враховано   безоплатне надання медичної допомоги в державних і комунальних закладах охорони здоров`я, а також безоплатне або на пільгових умовах забезпечення лікарськими засобами і виробами медичного призначення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; безоплатну юридичну допомогу з питань, пов'язаних з наданням їм психіатричної допомоги; альтернативний, за власним бажанням, психіатричний огляд та залучення до участі в роботі комісії лікарів-психіатрів з питань надання психіатричної допомоги, будь-якого фахівця, який бере участь у наданні психіатричної допомоги, за погодженням з ним;  
131. збереження права на жиле приміщення за місцем їх постійного проживання протягом часу надання їм стаціонарної психіатричної допомоги;      збереження права на жиле приміщення за місцем їх постійного проживання протягом часу надання їм стаціонарної психіатричної допомоги;  
132. особисту участь у судових засіданнях при вирішенні питань, пов'язаних з наданням їм психіатричної допомоги та обмеженням у зв`язку з цим їх прав;      особисту участь у судових засіданнях при вирішенні питань, пов'язаних з наданням їм психіатричної допомоги та обмеженням у зв`язку з цим їх прав;  
133. відшкодування заподіяної їм шкоди або шкоди їх майну внаслідок незаконного поміщення до психіатричного закладу чи психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання, чи внаслідок незабезпечення безпечних умов надання психіатричної допомоги або розголошення конфіденційних відомостей про стан психічного здоров'я і надання психіатричної допомоги; одержання винагороди за фактично виконану роботу нарівні з іншими громадянами.      відшкодування заподіяної їм шкоди або шкоди їх майну внаслідок незаконного поміщення до психіатричного закладу чи психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання, чи внаслідок незабезпечення безпечних умов надання психіатричної допомоги або розголошення конфіденційних відомостей про стан психічного здоров'я і надання психіатричної допомоги; одержання винагороди за фактично виконану роботу нарівні з іншими громадянами.  
134. Особи при перебуванні в психіатричному стаціонарі мають право на: спілкування з іншими особами, в тому числі з адвокатом або іншим законним представником, без присутності сторонніх осіб згідно з правилами внутрішнього розпорядку психіатричного закладу; повідомлення будь-якої особи за своїм вибором про надання їм психіатричної допомоги; забезпечення таємниці листування при відправці та отриманні будь-якої кореспонденції; доступ до засобів масової інформації; дозвілля, заняття творчою діяльністю; відправлення релігійних обрядів, додержання релігійних канонів; звернення безпосередньо до керівника або завідуючого відділенням психіатричного закладу з питань надання психіатричної допомоги, виписки із психіатричного стаціонару та додержання прав, передбачених цим Законом; допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню або пенсію згідно з законодавством. Особи мають також права, які рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів) в інтересах захисту їх здоров'я чи безпеки, а також в інтересах здоров'я і безпеки інших осіб можуть бути обмежені: приймати відвідувачів наодинці; придбавати і використовувати предмети повсякденного вжитку; перебувати на самоті. Рішення про обмеження прав осіб, яким надається психіатрична допомога, фіксується у медичній документації з зазначенням строку його дії та може бути оскаржене до суду.      Особи при перебуванні в психіатричному стаціонарі мають право на: спілкування з іншими особами, в тому числі з адвокатом або іншим законним представником, без присутності сторонніх осіб згідно з правилами внутрішнього розпорядку психіатричного закладу; повідомлення будь-якої особи за своїм вибором про надання їм психіатричної допомоги; забезпечення таємниці листування при відправці та отриманні будь-якої кореспонденції; доступ до засобів масової інформації; дозвілля, заняття творчою діяльністю; відправлення релігійних обрядів, додержання релігійних канонів; звернення безпосередньо до керівника або завідуючого відділенням психіатричного закладу з питань надання психіатричної допомоги, виписки із психіатричного стаціонару та додержання прав, передбачених цим Законом; допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню або пенсію згідно з законодавством. Особи мають також права, які рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів) в інтересах захисту їх здоров'я чи безпеки, а також в інтересах здоров'я і безпеки інших осіб можуть бути обмежені: приймати відвідувачів наодинці; придбавати і використовувати предмети повсякденного вжитку; перебувати на самоті. Рішення про обмеження прав осіб, яким надається психіатрична допомога, фіксується у медичній документації з зазначенням строку його дії та може бути оскаржене до суду.  
135. Забороняється залучення осіб, яким надається психіатрична допомога, до примусової праці.      Забороняється залучення осіб, яким надається психіатрична допомога, до примусової праці.  
136. Стаття 26. Інформація про стан психічного здоров`я особи та надання психіатричної допомоги      Стаття 26. Інформація про стан психічного здоров`я особи та надання психіатричної допомоги  
137. Лікар-психіатр зобов`язаний пояснити особі, якій надається психіатрична допомога, з урахуванням її психічного стану в доступній формі інформацію про стан її психічного здоров`я, прогноз можливого розвитку захворювання, про застосування методів діагностики та лікування, альтернативні методи лікування, можливий ризик та побічні ефекти, умови, порядок і тривалість надання психіатричної допомоги, її права і передбачені цим Законом можливі обмеження цих прав при наданні психіатричної допомоги. Право на одержання зазначеної інформації щодо неповнолітнього віком до 15 років та особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, мають їх законні представники.      Лікар-психіатр зобов`язаний пояснити особі, якій надається психіатрична допомога, з урахуванням її психічного стану в доступній формі інформацію про стан її психічного здоров`я, прогноз можливого розвитку захворювання, про застосування методів діагностики та лікування, альтернативні методи лікування, можливий ризик та побічні ефекти, умови, порядок і тривалість надання психіатричної допомоги, її права і передбачені цим Законом можливі обмеження цих прав при наданні психіатричної допомоги. Право на одержання зазначеної інформації щодо неповнолітнього віком до 15 років та особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, мають їх законні представники.  
138. Особа при наданні їй психіатричної допомоги або її законний представник має право на ознайомлення з історією хвороби та іншими документами, а також на отримання в письмовому вигляді будь-яких рішень щодо надання їй психіатричної допомоги.      Особа при наданні їй психіатричної допомоги або її законний представник має право на ознайомлення з історією хвороби та іншими документами, а також на отримання в письмовому вигляді будь-яких рішень щодо надання їй психіатричної допомоги.  
139. У випадках, коли повна інформація про стан психічного здоров`я особи може завдати шкоди її здоров'ю або призвести до безпосередньої небезпеки для інших осіб, лікар-психіатр або комісія лікарів-психіатрів можуть таку інформацію обмежити. У цьому разі лікар-психіатр або комісія лікарів-психіатрів інформує законного представника особи, враховуючи особисті інтереси особи, якій надається психіатрична допомога. Про надану інформацію або її обмеження робиться запис у медичній документації.      У випадках, коли повна інформація про стан психічного здоров`я особи може завдати шкоди її здоров'ю або призвести до безпосередньої небезпеки для інших осіб, лікар-психіатр або комісія лікарів-психіатрів можуть таку інформацію обмежити. У цьому разі лікар-психіатр або комісія лікарів-психіатрів інформує законного представника особи, враховуючи особисті інтереси особи, якій надається психіатрична допомога. Про надану інформацію або її обмеження робиться запис у медичній документації.  
140. Стаття 27. Професійні права, обов'язки та пільги лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади      Стаття 27. Професійні права, обов'язки та пільги лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади  
141. Професійні права, обов`язки лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, при наданні психіатричної допомоги встановлюються Основами законодавства України про охорону здоров`я, цим Законом та іншими законами. Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, мають право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, зайнятих на важких роботах та з шкідливими і небезпечними умовами праці.      Професійні права, обов`язки лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, при наданні психіатричної допомоги встановлюються Основами законодавства України про охорону здоров`я, цим Законом та іншими законами. Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, мають право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, зайнятих на важких роботах та з шкідливими і небезпечними умовами праці.  
142. Виключною компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного захворювання, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов'язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку. При наданні психіатричної допомоги лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів незалежні у своїх рішеннях і керуються лише медичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичною етикою та законом. Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів несуть відповідальність за прийняті ними рішення відповідно до закону.      Виключною компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного захворювання, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов'язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку. При наданні психіатричної допомоги лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів незалежні у своїх рішеннях і керуються лише медичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичною етикою та законом. Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів несуть відповідальність за прийняті ними рішення відповідно до закону.  
143. Рішення, прийняте лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів при наданні психіатричної допомоги, викладається у письмовій формі і підписується лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів.      Рішення, прийняте лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів при наданні психіатричної допомоги, викладається у письмовій формі і підписується лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів.  
144. Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів мають право відмовити у наданні психіатричної допомоги в разі відсутності підстав для її надання. Відмова у наданні психіатричної допомоги з зазначенням її причин фіксується у медичній документації за підписом особи або її законного представника і лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів.      Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів мають право відмовити у наданні психіатричної допомоги в разі відсутності підстав для її надання. Відмова у наданні психіатричної допомоги з зазначенням її причин фіксується у медичній документації за підписом особи або її законного представника і лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів.  
145. Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, мають право на конфіденційність відомостей про своє місце проживання, склад сім'ї, номер домашнього телефону тощо.      Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, мають право на конфіденційність відомостей про своє місце проживання, склад сім'ї, номер домашнього телефону тощо.  
146. Стаття 28. Обов`язкове страхування працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади      Стаття 28. Обов`язкове страхування працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади  
147. Працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, на випадок заподіяння шкоди їх здоров`ю або смерті, пов`язаних з виконанням ними службових обов`язків, підлягають державному обов'язковому страхуванню. Перелік цих працівників та порядок їх страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України.      Працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, на випадок заподіяння шкоди їх здоров`ю або смерті, пов`язаних з виконанням ними службових обов`язків, підлягають державному обов'язковому страхуванню. Перелік цих працівників та порядок їх страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України.  
148. Стаття 29. Обов'язки власника психіатричного закладу або уповноваженого ним органу      Стаття 29. Обов'язки власника психіатричного закладу або уповноваженого ним органу  
149. Власник психіатричного закладу або уповноважений ним орган зобов'язаний: створювати необхідні умови для надання психіатричної допомоги та правового захисту осіб, яким надається психіатрична допомога;      Власник психіатричного закладу або уповноважений ним орган зобов'язаний: створювати необхідні умови для надання психіатричної допомоги та правового захисту осіб, яким надається психіатрична допомога;  
150. забезпечувати осіб, яким надається психіатрична допомога, психіатричною допомогою гарантованого рівня та іншою необхідною медичною допомогою;      забезпечувати осіб, яким надається психіатрична допомога, психіатричною допомогою гарантованого рівня та іншою необхідною медичною допомогою;  
151. знайомити осіб, яким надається психіатрична допомога, або їх законних представників з законодавством про психіатричну допомогу, правилами внутрішнього розпорядку психіатричного закладу, а також адресами і телефонами відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, громадських організацій, до яких може звернутися особа у разі порушення її прав;      знайомити осіб, яким надається психіатрична допомога, або їх законних представників з законодавством про психіатричну допомогу, правилами внутрішнього розпорядку психіатричного закладу, а також адресами і телефонами відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, громадських організацій, до яких може звернутися особа у разі порушення її прав;  
152. здійснювати захист прав і законних інтересів осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, які не мають законного представника;      здійснювати захист прав і законних інтересів осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, які не мають законного представника;  
153. створювати умови для дозвілля осіб, яким надається психіатрична допомога;      створювати умови для дозвілля осіб, яким надається психіатрична допомога;  
154. своєчасно інформувати членів сім'ї, інших родичів або законних представників чи інших осіб (за вибором осіб, яким надається психіатрична допомога) про стан їх здоров'я та перебування у психіатричному закладі;      своєчасно інформувати членів сім'ї, інших родичів або законних представників чи інших осіб (за вибором осіб, яким надається психіатрична допомога) про стан їх здоров'я та перебування у психіатричному закладі;  
155. створювати безпечні умови надання психіатричної допомоги;      створювати безпечні умови надання психіатричної допомоги;  
156. забезпечувати виконання вимог санітарного законодавства;      забезпечувати виконання вимог санітарного законодавства;  
157. забезпечувати належні умови праці фахівців та інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, яким надається психіатрична допомога;      забезпечувати належні умови праці фахівців та інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, яким надається психіатрична допомога;  
158. виконувати інші обов'язки, пов'язані з наданням психіатричної допомоги, передбачені законом.      виконувати інші обов'язки, пов'язані з наданням психіатричної допомоги, передбачені законом.  
159. Розділ ІV. Контроль і нагляд за діяльністю з надання психіатричної допомоги      Розділ ІV. Контроль і нагляд за діяльністю з надання психіатричної допомоги  
160. Стаття 30. Контроль за діяльністю з надання психіатричної допомоги      Стаття 30. Контроль за діяльністю з надання психіатричної допомоги  
161. Державний контроль за діяльністю психіатричних закладів усіх форм власності та фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюють у межах своїх повноважень Міністерство охорони здоров'я України, інші відповідні центральні органи виконавчої влади. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень здійснюють контроль за діяльністю психіатричних закладів усіх форм власності та фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, а також контроль за виконанням своїх обов'язків законними представниками.      Державний контроль за діяльністю психіатричних закладів усіх форм власності та фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюють у межах своїх повноважень Міністерство охорони здоров'я України, інші відповідні центральні органи виконавчої влади. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень здійснюють контроль за діяльністю психіатричних закладів усіх форм власності та фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, а також контроль за виконанням своїх обов'язків законними представниками.  
162. Громадський контроль за діяльністю психіатричних закладів усіх форм власності незалежно від їх підпорядкування та за фахівцями, іншими працівниками, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюється об'єднаннями громадян у межах їх компетенції відповідно до законодавства України про об'єднання громадян. Представники об`єднань громадян можуть відвідувати психіатричний заклад відповідно до вимог, встановлених правилами внутрішнього розпорядку цього закладу.      Громадський контроль за діяльністю психіатричних закладів усіх форм власності незалежно від їх підпорядкування та за фахівцями, іншими працівниками, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюється об'єднаннями громадян у межах їх компетенції відповідно до законодавства України про об'єднання громадян. Представники об`єднань громадян можуть відвідувати психіатричний заклад відповідно до вимог, встановлених правилами внутрішнього розпорядку цього закладу.  
163. Стаття 31. Нагляд за додержанням і застосуванням законів при наданні психіатричної допомоги      Стаття 31. Нагляд за додержанням і застосуванням законів при наданні психіатричної допомоги  
164. Нагляд за додержанням і застосуванням законів при наданні психіатричної допомоги здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами відповідно до закону.      Нагляд за додержанням і застосуванням законів при наданні психіатричної допомоги здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами відповідно до закону.  
165. Розділ V. Порядок оскарження рішень, дій і бездіяльності, пов`язаних з наданням психіатричної допомоги      Розділ V. Порядок оскарження рішень, дій і бездіяльності, пов`язаних з наданням психіатричної допомоги  
166. Стаття 32. Оскарження рішень, дій і бездіяльності, пов`язаних з наданням психіатричної допомоги      Стаття 32. Оскарження рішень, дій і бездіяльності, пов`язаних з наданням психіатричної допомоги  
167. Рішення, дії чи бездіяльність осіб, які порушують права, свободи та законні інтереси громадян при наданні їм психіатричної допомоги, можуть бути оскаржені, за вибором цих громадян, до власника психіатричного закладу або власника психоневрологічного закладу для соціального захисту чи спеціального навчання, або уповноваженого ними органу, або до вищестоящих органів (вищестоящих посадових осіб), або безпосередньо до суду.      Рішення, дії чи бездіяльність осіб, які порушують права, свободи та законні інтереси громадян при наданні їм психіатричної допомоги, можуть бути оскаржені, за вибором цих громадян, до власника психіатричного закладу або власника психоневрологічного закладу для соціального захисту чи спеціального навчання, або уповноваженого ними органу, або до вищестоящих органів (вищестоящих посадових осіб), або безпосередньо до суду.  
168. Особи, які страждають на психічні розлади, та їх законні представники звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом питань щодо захисту прав і законних інтересів особи при наданні психіатричної допомоги в порядку, встановленому законодавством.      Особи, які страждають на психічні розлади, та їх законні представники звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом питань щодо захисту прав і законних інтересів особи при наданні психіатричної допомоги в порядку, встановленому законодавством.  
169. Стаття 33. Відповідальність за порушення законодавства про психіатричну допомогу      Стаття 33. Відповідальність за порушення законодавства про психіатричну допомогу  
170. Особи, винні у порушенні законодавства про психіатричну допомогу, несуть відповідальність згідно з законами України.      Особи, винні у порушенні законодавства про психіатричну допомогу, несуть відповідальність згідно з законами України.  
171. Розділ VІ. Прикінцеві положення      Розділ VІ. Прикінцеві положення  
172. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 2. До приведення законодавства України у відповідність з цим Законом нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. 3. Кабінету Міністрів України в 6-місячний строк: подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність з цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом; забезпечити перегляд та скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом. 4. Статтю 6 Закону України "Про страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., №18, ст.78; 1998 р., №2, ст.4, №11-12, ст.50; 1999 р., №4, ст.35) доповнити пунктом 29 такого змісту: "29) державне обов`язкове страхування працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади". 5. Статтю 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №13, ст.113, №26, ст.281, №49, ст.459; 1994 р., №28, ст.241, №29, ст.257, №33, ст.300; 1995 р., №13, ст.85, №14, ст.90; 1996 р., №9, ст.43, №41, ст.192, №52, ст.306; 1997 р., №6, ст.46, №9, ст.70, №18, ст.131) доповнити пунктом 41 такого змісту: "41) громадяни - за позовами, з якими вони звертаються до суду в справах, пов`язаних із захистом прав і законних інтересів при наданні психіатричної допомоги." 6. Частину першу статті 43 Основ законодавства України про охорону здоров`я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №4, ст.19) викласти у такій редакції: "Згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ дієздатного пацієнта та пацієнта віком від 15 до 18 років необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Якщо останній не досяг віку 15 років або був визнаний судом недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою його батьків або інших законних представників".      1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 2. До приведення законодавства України у відповідність з цим Законом нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. 3. Кабінету Міністрів України в 6-місячний строк: подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність з цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом; забезпечити перегляд та скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом. 4. Статтю 6 Закону України "Про страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., №18, ст.78; 1998 р., №2, ст.4, №11-12, ст.50; 1999 р., №4, ст.35) доповнити пунктом 29 такого змісту: "29) державне обов`язкове страхування працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади". 5. Статтю 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №13, ст.113, №26, ст.281, №49, ст.459; 1994 р., №28, ст.241, №29, ст.257, №33, ст.300; 1995 р., №13, ст.85, №14, ст.90; 1996 р., №9, ст.43, №41, ст.192, №52, ст.306; 1997 р., №6, ст.46, №9, ст.70, №18, ст.131) доповнити пунктом 41 такого змісту: "41) громадяни - за позовами, з якими вони звертаються до суду в справах, пов`язаних із захистом прав і законних інтересів при наданні психіатричної допомоги." 6. Частину першу статті 43 Основ законодавства України про охорону здоров`я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №4, ст.19) викласти у такій редакції: "Згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ дієздатного пацієнта та пацієнта віком від 15 до 18 років необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Якщо останній не досяг віку 15 років або був визнаний судом недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою його батьків або інших законних представників".