Кількість абзаців - 516 Таблиця поправок


Про нормативно-правові акти (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Проект
Закон України
 		    Проект
Закон України
 
1. Про нормативно-правові акти
 		    Про нормативно-правові акти
 
2. Цей Закон регулює правові відносини, пов’язані з розробленням нормативно-правових актів, їх прийняттям, набранням ними чинності, державною реєстрацією та обліком, визначає систему, види, ієрархію нормативно-правових актів та встановлює єдині вимоги до нормопроектувальної техніки для всіх суб’єктів нормотворення.
 		 -1- Міщенко С.Г.
 Термін «правові відносини», вжитий у преамбулі, є неправильним, оскільки закон регулює не правові, а суспільні відносини.
 		Враховано   Цей Закон регулює суспільні відносини, пов’язані з розробленням нормативно-правових актів, їх прийняттям, набранням ними чинності, державною реєстрацією та обліком, визначає систему, види, ієрархію нормативно-правових актів та встановлює єдині вимоги до нормопроектувальної техніки для всіх суб’єктів нормотворення.
 
3.     -2- Круць М.Ф.
 З метою виправлення юридичної та лексичної помилки у преамбулі слова "регулює правові відносини" замінити словами "регулює суспільні відносини у правовій сфері"
 		Враховано частково      
4.     -3- Зварич Р.М.
 Преамбулу законопроекту викласти у такій редакції:
"Цей Закон відповідно до Конституції України регулює суспільні відносини, пов’язані із загальними засадами розроблення нормативно-правових актів, їх прийняттям, набранням ними чинності, державною реєстрацією, визначає види, ієрархію та юридичну силу нормативно-правових актів, усуває прогалини, пов’язані з правотворчою діяльністю."
 		Враховано частково      
5. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 		 -4- Зварич Р.М.
 Статтю 1 викласти у такій редакції:
"Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
аналогія закону – застосування до неврегульованих суспільних відносин положень нормативно-правових актів, які регулюють подібні суспільні відносини;
аналогія права - застосування до суспільних відносин, не врегульованих нормативно-правовими актами, загальних принципів права;
закон — нормативно-правовий акт, який приймається (затверджується) всеукраїнським референдумом, Верховною Радою України, встановлює відповідні засади правового регулювання суспільних відносин, є основою правової системи України;
зворотна дія нормативно-правового акта — поширення дії нормативно-правового акта на відносини, що виникли до набрання ним чинності;
ієрархія нормативно-правових актів — встановлене Конституцією України та цим Законом співвідношення нормативно-правових актів, що полягає в підпорядкованості актів нижчої юридичної сили актам вищої юридичної сили, встановленні взаємозв’язків і взаємозалежності між цими актами, визначенні місця кожного виду нормативно-правових актів у системі законодавства;
ненормативний правовий акт — акт, що містить лише індивідуально-конкретні або індивідуально-правозастосовні приписи;
норма права (правова норма) — санкціоноване державою загальнообов’язкове правило поведінки, встановлене у нормативно-правовому акті, що поширюється на визначене у цьому нормативно-правовому акті коло осіб та призначене для тривалого і неодноразового застосування;
нормативно-правовий акт — офіційний правовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб’єктом у визначеній формі і за встановленою процедурою, який регулює суспільні відносини і містить норми права;
правотворчі повноваження — визначене Конституцією України та законами України право Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та органів виконавчої влади, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб приймати (видавати) нормативно-правові акти з питань власних або делегованих повноважень;
офіційне опублікування нормативно-правового акта — розміщення прийнятого (виданого) нормативно-правового акта на сторінках офіційного друкованого видання;
офіційне оприлюднення нормативно-правового акта (доведення до відома населення) — доведення змісту нормативно-правового акта до відома фізичних і юридичних осіб шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях, інформаційного повідомлення в друкованих засобах масової інформації, оголошення через телебачення і радіо та в інший спосіб, визначений законодавством;
офіційне друковане видання — видання державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (відомості, бюлетені, збірники, вісники тощо), які використовуються для оприлюднення прийнятих (виданих) цими органами нормативно-правових актів, інших рішень з питань їх діяльності, обов’язковість оприлюднення яких передбачена законодавством;
підзаконні нормативно-правові акти — нормативно-правові акти суб’єктів правотворчості, які приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції України і законів України, міжнародних договорів України і не повинні їм суперечити;
прогалина у нормативно-правовому акті — повна або часткова відсутність норм, що повинні регулювати певні суспільні відносини;
суб’єкти правотворчості — громадяни України, Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України та органи виконавчої влади, інші державні органи, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені приймати, змінювати та скасовувати нормативно-правові акти;
юридична сила нормативно-правових актів — властивість нормативно-правових актів та встановлених ними норм права визначати їх взаємну ієрархічну підпорядкованість, що обумовлює порядок внесення до них змін, їх скасування чи втрату ними чинності."
 		Враховано частково   Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
6. Стаття 1. Визначення термінів
 		    Стаття 1. Визначення термінів
 
7. 1. У цьому Законі та в інших нормативно-правових актах терміни вживаються в такому значенні:
 		    1. У цьому Законі та в інших нормативно-правових актах терміни вживаються в такому значенні:
аналогія закону — застосування до неврегульованих суспільних відносин положень нормативно-правових актів, які регулюють подібні суспільні відносини;
аналогія права — застосування до суспільних відносин, не врегульованих нормативно-правовими актами, загальних принципів права;
глава — структурна одиниця закону, що об’єднує статті, які регулюють окрему групу правовідносин у межах предмета регулювання нормативно-правового акта;
дія нормативно-правового акта у часі — застосування нормативно-правового акта стосовно фактів (дій, подій) чи правовідносин, що виникли після набрання ним чинності або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності;
закон — нормативно-правовий акт, що ухвалюється Верховною Радою України, який регулює найбільш важливі суспільні відносини шляхом встановлення статусу, загальнообов’язкових правил поведінки суб’єктів таких відносин та відповідальності за порушення зазначених правил;
законодавство України — утворена на ієрархічній основі система нормативно-правових актів та міжнародних договорів України;
зворотна дія нормативно-правового акта у часі — застосування нормативно-правового акта стосовно фактів (дій, подій), правовідносин, що виникли до дня набрання ним чинності (введення в дію).
Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів — автоматизована система збирання, накопичення, обліку та зберігання нормативно-правових актів;
інкорпорація — упорядкування нормативно-правових актів у збірники чи зібрання шляхом розташування їх у хронологічному порядку або за предметом регулювання.
інструкція — акт, що детально визначає зміст і методику правового регулювання у певній сфері суспільних відносин;
 
8. законодавство України — утворена на ієрархічній основі система нормативно-правових актів та міжнародних договорів України;
 		    книга — структурна одиниця кодексу, що об’єднує кілька розділів, які регулюють окрему підгалузь права в межах предмета його регулювання;
 
9. система нормативно-правових актів — взаємопов’язана сукупність нормативно-правових актів, яка ієрархічно структурована від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили та взаємозалежна між актами однакової юридичної сили;
 		    кодекс — закон, який об’єднує та систематизує норми права, що належать до певної галузі законодавства, і регулює суспільні відносини у відповідній сфері.
 
10. ієрархія нормативно-правових актів — встановлене Конституцією України та цим Законом співвідношення нормативно-правових актів, що полягає в підпорядкованості актів нижчої юридичної сили актам вищої юридичної сили, встановленні взаємозв’язків і взаємозалежності між цими актами, визначенні місця кожного виду нормативно-правових актів у системі законодавства;
 		 -5- Писаренко В.В.
 В абз. 4 і 5 ч. 1 ст. 1 слова «системі законодавства» замінити словами «системі законодавства України» або «системі нормативно-правових актів».
 		Враховано   кодифікація — процес зведення різних нормативно-правових актів у єдиний, внутрішньо узгоджений та структурований акт шляхом переробки їх змісту.
колізійна норма — норма права, яка визначає порядок врегулювання колізії між нормами кількох нормативно-правових актів, якщо вони по-різному за змістом і формою регулюють одні й ті самі правовідносини;
 
11. юридична сила — властивість нормативно-правових актів, що визначає їх взаємну ієрархічну підпорядкованість та співвідношення обов’язковості між ними в системі законодавства;
 		    консолідація — об’єднання в єдиний нормативно-правовий акт кількох актів, які регулюють певну сферу суспільних відносин, без зміни їх змісту;
 
12. норма права — санкціоноване державою загальнообов’язкове правило поведінки, спрямоване на врегулювання суспільних відносин шляхом надання їх учасникам прав, встановлення обов’язків та юридичної відповідальності;
 		    норма права — санкціоноване державою загальнообов’язкове правило поведінки, спрямоване на врегулювання суспільних відносин шляхом надання їх учасникам прав, встановлення обов’язків та юридичної відповідальності;
нормативно-правовий акт — офіційний документ, прийнятий (виданий) уповноваженим на це суб’єктом у визначених законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування;
нормотворча діяльність – діяльність, пов’язана з плануванням, розробленням, проведенням експертизи, прийняттям (виданням) нормативно-правового акта, внесенням до нього змін, припинення ним чинності;
нормотворча ініціатива — офіційне подання за встановленою процедурою суб’єктами нормотворчої ініціативи проектів нормативно-правових актів;
нормотворча пропозиція — вмотивоване подання, що вноситься уповноваженим суб’єктом щодо необхідності прийняття (видання) нормативно-правового акта, внесення до нього змін або визнання його таким, що втратив чинність.
нормотворчий процес — спеціальна організаційно-правова діяльність уповноважених суб’єктів, яка полягає в ініціюванні, підготовці, розгляді проектів нормативно-правових актів та прийнятті (виданні) цих актів та набранні ними чинності;
офіційне друковане видання — видання органів державної влади та органів місцевого самоврядування (відомості, бюлетені, збірники, вісники тощо), які не належать до засобів масової інформації та використовуються для оприлюднення прийнятих (виданих) цими органами нормативно-правових актів, інших рішень з питань їх діяльності, обов’язковість оприлюднення яких передбачена законодавством;
офіційне оприлюднення — доведення нормативно-правового акта до відома фізичних та юридичних осіб шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях, інформаційного повідомлення в друкованих засобах масової інформації, оголошення через телебачення і радіо та в інший спосіб, визначений законодавством;
офіційне опублікування — розміщення прийнятого (виданого) нормативно-правового акта в офіційному друкованому виданні в порядку, визначеному цим Законом;
 
13. колізійна норма — норма права, яка визначає порядок врегулювання колізії між нормами кількох нормативно-правових актів, якщо вони по-різному за змістом і формою регулюють одні й ті самі правовідносини;
 		    підзаконний нормативно-правовий акт — нормативно-правовий акт суб’єкта нормотворення, який приймається (видається) на основі Конституції і законів України, міжнародних договорів України та спрямований на їх реалізацію;
 
14. правила — акт, який конкретизує норми права загального характеру з метою регулювання поведінки суб’єктів правовідносин у певних галузях законодавства і вирішує процедурні питання;
 		    правила — акт, який конкретизує норми права загального характеру з метою регулювання поведінки суб’єктів правовідносин у певних галузях законодавства і вирішує процедурні питання;
 
15. порядок — акт, що встановлює механізм реалізації прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, процедуру застосування нормативно-правового акта та умови провадження певної діяльності;
 		    порядок — акт, що встановлює механізм реалізації прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, процедуру застосування нормативно-правового акта та умови провадження певної діяльності;
 
16. регламент — акт державного органу, органу місцевого самоврядування, що визначає порядок і процедуру діяльності відповідного органу та його структурних підрозділів;
 		 -6- Писаренко В.В.
 В абз. 10 ч. 1 ст. 1 слова «державного органу» замінити словами «органу державної влади».
 		Враховано   преамбула — вступна частина нормативно-правового акта, яка стисло визначає предмет його регулювання;
регламент — акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, що визначає порядок і процедуру діяльності відповідного органу та його структурних підрозділів;
розділ — структурна одиниця нормативно-правового акта, що об’єднує кілька глав закону чи пунктів підзаконного нормативно-правового акта, які регулюють окрему групу правовідносин у межах предмета регулювання нормативно-правового акта;
система нормативно-правових актів — взаємопов’язана сукупність нормативно-правових актів, яка ієрархічно структурована від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили та взаємозалежна між актами однакової юридичної сили;
 
17. статут, положення — акт, що визначає статус, обсяг повноважень центральних органів виконавчої влади, інших державних органів і органів місцевого самоврядування;
 		 -7- Писаренко В.В.
 В абз. 11 ч. 1 ст. 1 слова «державних органів» замінити словами «органів державної влади».
 		Враховано   систематизація нормативно-правових актів — упорядкування нормативно-правових актів шляхом їх зведення у певну внутрішню систему уповноваженими на це суб’єктами нормотворення, що здійснюється у формі інкорпорації, консолідації та кодифікації.
 
18. інструкція — акт, що детально визначає зміст і методику правового регулювання у певній сфері суспільних відносин;
 		    статут, положення — акт, що визначає статус, обсяг повноважень центральних органів виконавчої влади, інших органів державної влади і органів місцевого самоврядування;
 
19. аналогія закону — застосування до неврегульованих суспільних відносин положень нормативно-правових актів, які регулюють подібні суспільні відносини;
 		    техніка нормопроектування — система засобів, методів і прийомів підготовки нормативно-правових актів;
 
20. аналогія права — застосування до суспільних відносин, не врегульованих нормативно-правовими актами, загальних принципів права.
 		 -8- Міщенко С.Г.
 Статтю 1 слід доповнити положеннями ч. 2 ст. 2, ч.ч. 2 і 3 ст.6 та іншими, які також містять визначення термінів.
 		Враховано   юридична сила — властивість нормативно-правових актів, що визначає їх взаємну ієрархічну підпорядкованість та співвідношення обов’язковості між ними в системі законодавства;
 
21. Стаття 2. Сфера застосування Закону
 		 -9- Зварич Р.М.
 Статтю 2 викласти у такій редакції:
"Стаття 2. Сфера застосування Закону
1. Дія цього Закону поширюється на нормативно-правові акти, визначені у статті 5 цього Закону, за винятком Конституції України, міжнародних договорів України."
 		Відхилено   Стаття 2. Сфера застосування Закону
 
22. 1. Дія цього Закону поширюється на нормативно-правові акти, зазначені у статті 6 цього Закону, за винятком Конституції України.
 		    1. Дія цього Закону поширюється на нормативно-правові акти, зазначені у статті 6 цього Закону, за винятком Конституції України.
 
23. 2. Нормативно-правовий акт — офіційний документ, прийнятий (виданий) уповноваженим на це суб’єктом у визначених законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.
 		 -10- Писаренко В.В.
 Частини 2 і 4 ст. 2 перенести у ст. 1.
 		Враховано      
24. 3. Вимоги розділу ІІІ цього Закону враховуються під час розроблення суб’єктами нормотворення вимог до індивідуально-правових актів.
 		 -11- Міщенко С.Г.
 Питання індивідуально-правових актів, передбачені частинами 3 і 4 ст.2, з огляду на назву законопроекту, не є предметом цього Закону.
 		Враховано      
25. 4. Індивідуально-правовий акт — акт, що містить лише індивідуально-конкретні або індивідуально-правозастосовні приписи.
 		       
26. 5. Якщо у тексті правового акта одночасно містяться норми права і індивідуально-правозастосовні норми, він вважається нормативно-правовим.
 		    2. Якщо у тексті правового акта одночасно містяться норми права і індивідуально-правозастосовні норми, він вважається нормативно-правовим.
 
27. Стаття 3. Суб’єкти нормотворення
 		 -12- Зварич Р.М.
 Статтю 3 викласти у такій редакції:
"Стаття 3. Правонаступництво у правотворчості
1. У разі припинення суб’єкта правотворчих повноважень (ліквідації, реорганізації тощо) питання про внесення змін, скасування чи визнання таким, що втратив чинність, нормативно-правового акта, який прийнятий (виданий) таким суб’єктом, вирішується його правонаступником або в іншому порядку, встановленому законодавством."
 		Відхилено   Стаття 3. Суб’єкти нормотворення
 
28. 1. Відповідно до Конституції та законів України суб’єктами нормотворення є:
 		    1. Відповідно до Конституції та законів України суб’єктами нормотворення є:
 
29. 1) громадяни України;
 		    1) громадяни України;
 
30. 2) Верховна Рада України;
 		    2) Верховна Рада України;
 
31. 3) Президент України;
 		    3) Президент України;
 
32. 4) Кабінет Міністрів України;
 		    4) Кабінет Міністрів України;
 
33. 5) міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи;
 		    5) міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи;
 
34. 6) інші державні органи, яким відповідно до законодавства надано повноваження суб’єктів нормотворення;
 		 -13- Писаренко В.В.
 В п. 6 ч. 1 ст. 3 слова «державні органи» замінити словами «органи державної влади».
 		Враховано   6) інші органи державної влади, яким відповідно до законодавства надано повноваження суб’єктів нормотворення;
 
    -14- Олійник С.В.
 Викласти п.6 ст.3 в наступній редакції:
«6) Генеральний прокурор України, державні органи та їх посадові особи, яким відповідно до законодавства надано повноваження суб’єктів нормотворення;».
 		Відхилено    
35. 7) Верховна Рада Автономної Республіки Крим;
 		    7) Верховна Рада Автономної Республіки Крим;
 
36. 8) Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
 		    8) Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
 
37. 9) міністерства та інші республіканські органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
 		    9) міністерства та інші республіканські органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
 
38. 10) місцеві державні адміністрації;
 		    10) місцеві державні адміністрації;
 
39. 11) органи місцевого самоврядування.
 		    11) органи місцевого самоврядування.
 
40. Стаття 4. Делегування нормотворчих повноважень
 		 -15- Зварич Р.М.
 Статтю 4 викласти у такій редакції:
"Стаття 4. Делегування (передача) повноважень на прийняття нормативно-правових актів
1. Делегування (передача) повноважень на прийняття (видання) нормативно-правових актів допускається лише в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування у випадках, передбачених Конституцією України і законами України.
2. Забороняється делегування (передача) повноважень на прийняття (видання) нормативно-правових актів органам і особам, які не є суб’єктами правотворчості.
3. У нормативно-правовому акті, яким делегуються (передаються) повноваження на прийняття (видання) нормативно-правового акта, зазначаються:
1) обсяг делегованих (переданих) повноважень;
2) суб’єкти делегування (суб’єкти, яким делегують (передають) повноваження, та суб’єкти, які делегують (передають) повноваження);
3) строк, на який делегуються (передаються) повноваження;
4) орган, на який покладається відповідальність та контроль за виконанням делегованих (переданих) повноважень;
5) умови матеріально-фінансового забезпечення виконання делегованих (переданих) повноважень, а також інші умови.
4. Суб’єкт правотворчості, що приймає (видає) нормативно-правовий акт в порядку делегованих (переданих) йому повноважень, зобов’язаний послатися на нормативно-правовий акт, яким йому делеговано (передано) відповідні повноваження."
 		Відхилено   Стаття 4. Делегування нормотворчих повноважень
 
41. 1. Делегування нормотворчих повноважень може здійснюватися виключно у випадках, визначених законодавством.
 		    1. Делегування нормотворчих повноважень може здійснюватися виключно у випадках, визначених законодавством.
 
42. 2. У нормативно-правовому акті про делегування нормотворчих повноважень, якщо інше не передбачено законом, визначається:
 		    2. У нормативно-правовому акті про делегування нормотворчих повноважень, якщо інше не передбачено законом, визначається:
 
43. 1) суб’єкт, якому делегуються нормотворчі повноваження та їх обсяг;
 		    1) суб’єкт, якому делегуються нормотворчі повноваження та їх обсяг;
 
44. 2) строк делегування (у разі потреби);
 		    2) строк делегування (у разі потреби);
 
45. 3) орган, на який покладається відповідальність і контроль за виконанням делегованих повноважень;
 		    3) орган, на який покладається відповідальність і контроль за виконанням делегованих повноважень;
 
46. 4) матеріально-фінансове забезпечення виконання делегованих повноважень (у разі потреби).
 		    4) матеріально-фінансове забезпечення виконання делегованих повноважень (у разі потреби).
 
47. Стаття 5. Правонаступництво у нормотворчості
 		 -16- Зварич Р.М.
 Статтю 5 пропонується вилучити.
 		Немає висновку   Стаття 5. Правонаступництво у нормотворчості
 
48. 1. У разі припинення суб’єкта нормотворчих повноважень (ліквідації, реорганізації тощо) питання про внесення змін, скасування чи визнання таким, що втратив чинність, нормативно-правового акта, який прийнятий (виданий) таким суб’єктом, вирішується його правонаступником або в іншому порядку, встановленому законодавством.
 		    1. У разі припинення суб’єкта нормотворчих повноважень (ліквідації, реорганізації тощо) питання про внесення змін, скасування чи визнання таким, що втратив чинність, нормативно-правового акта, який прийнятий (виданий) таким суб’єктом, вирішується його правонаступником або в іншому порядку, встановленому законодавством.
 
49. Розділ ІІ. ВИДИ, ФОРМИ ТА ІЄРАРХІЯ
 		    Розділ ІІ. ВИДИ, ФОРМИ ТА ІЄРАРХІЯ
 
50. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
 		    НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
 
51. Стаття 6. Нормативно-правові акти, їх види та форми
 		    Стаття 6. Нормативно-правові акти, їх види та форми
 
52. 1. Видами нормативно-правових актів є закони та підзаконні нормативно-правові акти.
 		    1. Видами нормативно-правових актів є закони та підзаконні нормативно-правові акти.
 
53. 2. Закон — нормативно-правовий акт, який регулює найбільш важливі суспільні відносини шляхом встановлення статусу, загальнообов’язкових правил поведінки суб’єктів таких відносин та відповідальності за порушення зазначених правил.
 		 -17- Писаренко В.В.
 Ч. 2 ст. 6 після слова «акт» доповнити словами «що ухвалюється Верховною Радою України».
 		Враховано Частина друга ст.6 перенесена до ст.1) (Частина третя ст.6 перенесена до ст.1)     
54. 3. Підзаконний нормативно-правовий акт — нормативно-правовий акт суб’єкта нормотворення, який приймається (видається) на основі Конституції і законів України, міжнародних договорів України та спрямований на їх реалізацію.
 		       
55. 4. Законами є:
 		    4. Законами є:
 
56. 1) Конституція України;
 		    1) Конституція України;
 
57. 2) кодекси України;
 		    2) кодекси України;
 
58. 3) закони України.
 		    3) закони України.
 
59. 5. Підзаконними нормативно-правовими актами є:
 		    5. Підзаконними нормативно-правовими актами є:
 
60. 1) укази Президента України;
 		 -18- Писаренко В.В.
 Ч. 5 ст. 6 доповнити пунктом 1 такого змісту:
«1) постанови Верховної Ради України».
 		Враховано   1) постанови Верховної Ради України;
2) укази Президента України;
 
61. 2) постанови Кабінету Міністрів України;
 		    3) постанови Кабінету Міністрів України;
 
62. 3) накази, розпорядження, рішення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, накази їх територіальних органів;
 		    4) накази, розпорядження, рішення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, накази їх територіальних органів;
 
63. 4) накази, постанови, розпорядження інших державних органів, які відповідно до законодавства є суб’єктами нормотворення;
 		 -19- Писаренко В.В.
 В п. 4 ч. 5 ст. 6 слова «державних органів» замінити словами «органів державної влади».
 		Враховано   5) накази, постанови, розпорядження інших органів державної влади, які відповідно до законодавства є суб’єктами нормотворення;
 
64. 5) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
 		    6) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
 
65. 6) постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
 		    7) постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
 
66. 7) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
 		    8) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
 
67. 8) розпорядження голів і накази управлінь, відділів, інших структурних підрозділів державних адміністрацій;
 		 -20- Писаренко В.В.
 В п. 8 ч. 5 ст. 6 після слова «підрозділів» доповнити словом «місцевих».
 		Враховано   9) розпорядження голів і накази управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій;
 
68. 9) рішення місцевих рад та їх виконавчих органів;
 		    10) рішення місцевих рад та їх виконавчих органів;
 
69. 10) розпорядження сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах, районних, обласних рад.
 		 -21- Міщенко С.Г.
 У ч.5 ст.6 доповнити перелік підзаконних нормативно-правових актів актами місцевого референдуму.
 		Враховано   11) рішення всеукраїнських та місцевих референдумів;
12) розпорядження сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах, районних, обласних рад.
 
70. 6. Складовою частиною нормативно-правових актів можуть бути правила, порядок, регламент, статут, положення, інструкція, які мають однакову юридичну силу з нормативно-правовими актами, що їх затверджують.
 		 -22- Зварич Р.М.
 Статтю 6 викласти у такій редакції, змінивши нумерацію статті:
"Стаття 5. Види та форми нормативно-правових актів
1. Нормативно-правові акти утворюють єдину внутрішньо узгоджену систему, яка забезпечує правове регулювання суспільних відносин в Україні.
2. Видами нормативно-правових актів є закони та підзаконні нормативно-правові акти.
3. Законами є:
1) закони України, у тому числі прийняті або затверджені всеукраїнським референдумом;
2) кодекси України;
3) основи законодавства України.
4. Підзаконними нормативно-правовими актами є:
1) постанови Верховної Ради України;
2) укази Президента України;
3) постанови Кабінету Міністрів України;
4) накази, розпорядження, рішення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, накази їх територіальних органів;
5) накази, постанови, розпорядження інших державних органів, які відповідно до законодавства є суб’єктами правотворчості;
6) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
7) постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
8) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
9) розпорядження голів і накази управлінь, відділів, інших структурних підрозділів державних адміністрацій;
10) рішення місцевих рад та їх виконавчих органів;
11) розпорядження сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах, районних, обласних рад.
5. У випадках, передбачених законодавством України, нормативно-правовий акт може бути виданий спільно кількома суб’єктами правотворчості.
6. Якщо у тексті правового акта одночасно містяться норми права і індивідуально-правозастосовчі норми, він вважається нормативно-правовим.
7. Складовою частиною нормативно-правових актів можуть бути правила, порядок, регламент, статут, положення, інструкція, які мають однакову юридичну силу з нормативно-правовими актами, що їх затверджують."
 		Відхилено   6. Складовою частиною нормативно-правових актів можуть бути правила, порядок, регламент, статут, положення, інструкція, які мають однакову юридичну силу з нормативно-правовими актами, що їх затверджують.
 
71. Стаття 7. Юридична сила та ієрархія нормативно-правових актів
 		    Стаття 7. Юридична сила та ієрархія нормативно-правових актів
 
72. 1. В Україні встановлюється така ієрархія нормативно-правових актів:
 		    1. В Україні встановлюється така ієрархія нормативно-правових актів:
 
73. 1) Конституція України в системі нормативно-правових актів України має найвищу юридичну силу. Закон про внесення змін до Конституції України після набрання ним чинності є невід’ємною частиною Конституції України;
 		 -23- Зварич Р.М.
 У пункті 1 частини першої статті 7 після слова Конституція України доповнити словами: "яка є актом установчої влади, що належить народу, і визначає правові основи законодавства України в системі нормативно-правових актів України".
 		Відхилено   1) Конституція України в системі нормативно-правових актів України має найвищу юридичну силу. Закон про внесення змін до Конституції України після набрання ним чинності є невід’ємною частиною Конституції України;
 
74. 2) закони приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати Конституції та чинним міжнародним договорам України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
 		 -24- Зварич Р.М.
 Пункт 2 частини першої статті 7 доповнити абзацами такого змісту:
"Закони, прийняті або затверджені на всеукраїнському референдумі, мають вищу юридичну силу щодо інших законів, підзаконних нормативно-правових актів.
Закони посідають провідне місце в ієрархії нормативно-правових актів та мають вищу юридичну силу щодо підзаконних нормативно-правових актів".
 		Відхилено   2) закони приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати Конституції та чинним міжнародним договорам України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
 
75. 3) укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4—11 цієї статті;
 		 -25- Міщенко С.Г.
 Пункт 3 ч. 1 ст.7 перед словами «укази Президента України» слід доповнити словами «постанови Верховної Ради України».
 		Враховано   3) постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4—11 цієї статті;
 
    -26- Зварич Р.М.
 Пункт 3 частини першої статті 7 викласти у такій редакції:
"3) укази Президента України та постанови Верховної Ради України, прийняті відповідно до Конституції та законів України, мають вищу юридичну силу щодо постанов Кабінету Міністрів України.
4) постанови Кабінету Міністрів України приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 5—12 цієї статті;».
 		Відхилено    
76. 4) накази, розпорядження, рішення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 5—11 цієї статті;
 		    4) накази, розпорядження, рішення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 5—11 цієї статті;
 
77. 5) накази, постанови, розпорядження інших державних органів приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 6—11 цієї статті;
 		 -27- Писаренко В.В.
 В п. 5 ч. 1 ст. 7 слова «державних органів» замінити словами «органів державної влади».
 		Враховано   5) накази, постанови, розпорядження інших органів державної влади приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 6—11 цієї статті;
 
78. 6) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 7—9 цієї статті;
 		 -28- Зварич Р.М.
 Пункти 4-11ч.1 ст.7 викласти у такій редакції:
«5) накази, розпорядження, рішення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 6-11 цієї статті;
6) накази, постанови, розпорядження інших державних органів приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 7—11 цієї статті;
7) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 8—10 цієї статті;
8) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 11 цієї статті;
9) накази територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади видаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 11 цієї статті;
10) розпорядження голів і накази управлінь, відділів, інших структурних підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 11 цієї статті;
11) розпорядження голів і накази управлінь, відділів, інших структурних підрозділів районних державних адміністрацій приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
12) рішення місцевих рад нормативного характеру приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України і мають вищу юридичну силу, ніж акти їх виконавчих органів або відповідно розпорядження сільського, селищного, міського голови або голови районної у місті, районної, обласної ради.»
 		Відхилено   6) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 7—9 цієї статті;
 
79. 7) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 10 цієї статті;
 		    7) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 10 цієї статті;
 
80. 8) накази територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади видаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 10 цієї статті;
 		    8) накази територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади видаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 10 цієї статті;
 
81. 9) розпорядження голів і накази управлінь, відділів, інших структурних підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 10 цієї статті;
 		    9) розпорядження голів і накази управлінь, відділів, інших структурних підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 10 цієї статті;
 
82. 10) розпорядження голів і накази управлінь, відділів, інших структурних підрозділів районних державних адміністрацій приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
 		    10) розпорядження голів і накази управлінь, відділів, інших структурних підрозділів районних державних адміністрацій приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
 
83. 11) рішення місцевих рад нормативного характеру приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України і мають вищу юридичну силу, ніж акти їх виконавчих органів або відповідно розпорядження сільського, селищного, міського голови або голови районної у місті, районної, обласної ради.
 		 -29- Мірошниченко Ю.Р.
 Доповнити статтю 7 новою частиною другою такого змісту:
«2. Правила частини першої цієї статті застосовуються, якщо інше співвідношення між нормативними актами в частині їх юридичної сили не випливає з Конституції і законів України.»
 		Враховано   11) рішення місцевих рад нормативного характеру приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України і мають вищу юридичну силу, ніж акти їх виконавчих органів або відповідно розпорядження сільського, селищного, міського голови або голови районної у місті, районної, обласної ради.
2. Правила частини першої цієї статті застосовуються, якщо інше співвідношення між нормативними актами в частині їх юридичної сили не випливає з Конституції і законів України.
 
    -30- Зварич Р.М.
 Доповнити статтю 7 новими частинами такого змісту:
«2. Акти нормативного характеру відповідних місцевих референдумів мають вищу юридичну силу щодо постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим, нормативно-правових актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування, на території яких проведено референдум.
3. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частину національного законодавства України. Юридична сила міжнародних договорів України визначається відповідно до Закону України „Про міжнародні договори України».
 		Відхилено    
84. Стаття 8. Юридична сила міжнародних договорів України
 		    Стаття 8. Юридична сила міжнародних договорів України
 
85. 1. Чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 2—11 статті 7 цього Закону.
 		 -31- Зварич Р.М.
 Статтю 8 вилучити, замінивши її статтею 7 такого змісту:
"Стаття 7. Пряма дія нормативно-правових актів
1. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
2. Норми нормативно-правових актів мають пряму дію, якщо інше не передбачено в самих нормативно-правових актах."
 		Відхилено   1. Чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 2—11 статті 7 цього Закону.
 
86. 2. Міжнародні договори України, затвердження чи прийняття яких або приєднання до яких відбулося у формі указу Президента України, мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3—11 статті 7 цього Закону.
 		    2. Міжнародні договори України, затвердження чи прийняття яких або приєднання до яких відбулося у формі указу Президента України, мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3—11 статті 7 цього Закону.
 
87. 3. Міжнародні договори України, що укладаються від імені Уряду України, затвердження чи прийняття яких або приєднання до яких відбулося у формі указу Президента України, мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3—11 статті 7 цього Закону.
 		    3. Міжнародні договори України, що укладаються від імені Уряду України, затвердження чи прийняття яких або приєднання до яких відбулося у формі указу Президента України, мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3—11 статті 7 цього Закону.
 
88. 4. Міжнародні договори України, що укладаються від імені Уряду України, затвердження чи прийняття яких або приєднання до яких відбулося у формі постанови Кабінету Міністрів України, мають вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України та нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4—11 статті 7 цього Закону.
 		    4. Міжнародні договори України, що укладаються від імені Уряду України, затвердження чи прийняття яких або приєднання до яких відбулося у формі постанови Кабінету Міністрів України, мають вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України та нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4—11 статті 7 цього Закону.
 
89. 5. Міжвідомчі міжнародні договори, що укладаються від імені міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, затвердження яких відбулося у формі постанови Кабінету Міністрів України, мають вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України та нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4—11 статті 7 цього Закону.
 		    5. Міжвідомчі міжнародні договори, що укладаються від імені міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, затвердження яких відбулося у формі постанови Кабінету Міністрів України, мають вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України та нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4—11 статті 7 цього Закону.
 
90. 6. Міжвідомчі міжнародні договори, що укладаються від імені міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, прийняття яких чи приєднання до яких відбулося у формі нормативно-правового акта цих органів, мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4—11 статті 7 цього Закону.
 		    6. Міжвідомчі міжнародні договори, що укладаються від імені міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, прийняття яких чи приєднання до яких відбулося у формі нормативно-правового акта цих органів, мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4—11 статті 7 цього Закону.
 
91. Розділ ІІІ. ТЕХНІКА НОРМОПРОЕКТУВАННЯ
 		    Розділ ІІІ. ТЕХНІКА НОРМОПРОЕКТУВАННЯ
 
92. Стаття 9. Техніка нормопроектування та її загальні вимоги
 		    Стаття 9. Техніка нормопроектування та її загальні вимоги
 
93. 1. Техніка нормопроектування — система засобів, методів і прийомів підготовки нормативно-правових актів.
 		 -32- Зварич Р.М.
 Статтю 9 викласти у такій редакції, змінивши нумерацію статті:
"Стаття 8. Вимоги техніки нормопроектування до нормативно-правового акта
1. Відповідно до загальних вимог техніки нормопроектування нормативно-правовий акт:
1) повинен розроблятися з урахуванням його галузевої належності, відповідати за обсягом регламентації визначеному в ньому предмету правового регулювання;
2) не повинен дублювати норми інших нормативно-правових актів;
3) повинен бути чітким, конкретним і зрозумілим;
4) не повинен містити суперечливі між собою норми права.
2. Інші вимоги можуть визначатися правилами техніки нормопроектування, що розробляються суб’єктом правотворчості з дотриманням вимог цього Закону."
 		Враховано частково (Частина перша ст.9 перенесена до ст.1)      
94. 2. Проекти нормативно-правових актів розробляються з дотриманням вимог техніки нормопроектування.
 		    1. Проекти нормативно-правових актів розробляються з дотриманням вимог техніки нормопроектування.
 
95. 3. Проект нормативно-правового акта повинен:
 		    2. Проект нормативно-правового акта повинен:
 
96. 1) відповідати за обсягом регламентації визначеному в ньому предмету правового регулювання;
 		    1) відповідати за обсягом регламентації визначеному в ньому предмету правового регулювання;
 
97. 2) не повторювати норм права, які містяться в інших нормативно-правових актах;
 		    2) не повторювати норм права, які містяться в інших нормативно-правових актах;
 
98. 3) не повторювати положень, які містяться в тексті проекту нормативно-правового акта;
 		    3) не повторювати положень, які містяться в тексті проекту нормативно-правового акта;
 
99. 4) включати положення, що належать до одного і того самого предмета правового регулювання;
 		    4) включати положення, що належать до одного і того самого предмета правового регулювання;
 
100. 5) бути внутрішньо узгодженим, мати логічно побудовану структуру.
 		 -33- Міщенко С.Г.
 Частину 3 ст.9 слід доповнити такими принципами нормопроектуальної техніки як ясність, чіткість, зрозумілість, стислість, компактність та послідовність викладення змісту нормативно-правових актів. Невиправданою є вимога не повторювати норм права, які містяться в інших нормативно-правових актах та положень, що містяться в тексті проекту нормативно-правового акта.
 		Враховано   5) бути внутрішньо узгодженим, мати логічно побудовану структуру;
6) бути ясним, чітким, зрозумілим, стислим, компактним та послідовним.
 
101. 4. У тексті нормативно-правового акта розміщуються спочатку положення загального, а потім спеціального характеру.
 		 -34- Зварич Р.М.
 Доповнити законопроект новою статтею такого змісту:
Стаття 9. Загальні вимоги до тексту та термінології нормативно-правового акта
1. Текст нормативно-правового акта повинен відповідати нормативам державної мови.
2. Положення нормативно-правового акта має викладатися однозначно і не допускати різного тлумачення.
3. У тексті нормативно-правового акта розміщуються спочатку загальні, а потім спеціальні норми права.
4. Терміни (поняття) у нормативно-правовому акті повинні бути загальнозрозумілі та не можуть використовуватись в іншому значенні, ніж вони використовуються в Конституції України.
5. У нормативно-правовому акті повинна забезпечуватись уніфікація термінології.
6. Терміни (поняття), які вживалися раніше в нормативно-правових актах, визначаються в тексті нормативно-правового акта (описова диспозиція) в його складових частинах.
7. Спеціальні терміни (поняття), необхідні для врегулювання конкретного виду (сфери) суспільних відносин, вживаються у нормативно-правовому акті лише в тому значенні, в якому вони вживаються в цій сфері.
8. У разі потреби спеціальні терміни (поняття) визначаються в тексті нормативно-правового акта у першій статті.
9. Терміни (поняття), які вживаються в підзаконному нормативно-правовому акті, не повинні відрізнятися за змістом від їх визначення в Конституції України і законах України, що регулюють відповідну сферу.
10. У тексті нормативно-правового акта не повинна вживатися:
1) розмовна мова та її експресивні форми (підсилення важливості, значущості певних положень акта шляхом вживання у тексті слів, що не мають самостійного лексичного чи граматичного значення);
2) в одному і тому ж розумінні різні терміни (поняття), близькі за своїм значенням (синоніми);
3) іноземні слова і терміни (поняття) за наявності рівнозначних слів і термінів (понять) в українській мові;
4) нечіткі словосполучення, загальні міркування, гасла, заклики;
5) літерні позначення (абревіатури)."
 		Відхилено   3. У тексті нормативно-правового акта розміщуються спочатку положення загального, а потім спеціального характеру.
 
102. Стаття 10. Структура закону
 		 -35- Зварич Р.М.
 Пропонується статтю 10 викласти у такій редакції:
"Стаття 10. Структура закону
1. Закон обов’язково має містити:
1) назву;
2) статті, частини статей;
3) прикінцевих положень.
2. Закон може складатися з:
1) преамбули;
2) розділів, глав;
3) абзаців;
4) перехідних положень;
5) тексту міжнародного договору України (для закону, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України);
6) тексту офіційного перекладу міжнародного договору України (для закону, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України)."
 		Відхилено   Стаття 10. Структура закону
 
103. 1. Закон може складатися з:
 		    1. Закон може складатися з:
 
104. 1) назви;
 		    1) назви;
 
105. 2) преамбули;
 		    2) преамбули;
 
106. 3) книг, розділів, глав, статей, частин статей, пунктів, підпунктів;
 		 -36- Міщенко С.Г.
 Закон, за виключенням кодифікованого, не може складатися з книг. Поділ на книги слід вказати лише в статті, присвяченій кодексам.
 		Враховано   3) розділів, глав, статей, частин статей, пунктів, підпунктів;
 
107. 4) прикінцевих положень;
 		    4) прикінцевих положень;
 
108. 5) перехідних положень;
 		    5) перехідних положень;
 
109. 6) додатків;
 		    6) додатків;
 
110. 7) тексту міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);
 		    7) тексту міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);
 
111. 8) тексту офіційного перекладу міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору).
 		    8) тексту офіційного перекладу міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору).
 
112. Стаття 11. Кодекс та особливості його структури
 		 -37- Зварич Р.М.
 Пропонується статтю 11викласти у такій редакції:
"Стаття 11. Особливості структури кодексу
1. Кодекс може складатися із загальної та особливої частин.
2. Загальна частина кодексу може містити:
1) завдання, принципи, визначення понять, основні інститути;
2) спеціальні правові положення (презумпції, преюдиції);
3) положення, дія яких поширюється на всю сферу відносин, які регулюються кодексом;
4) інші загальні нормативні положення, які характеризуються усталеністю і є правовою основою застосування норм особливої частини.
3. Особлива частина кодексу може містити:
1) конкретні правила поведінки суб’єктів суспільних відносин, що є предметом правового регулювання цього нормативно-правового акта;
2) положення, які регулюють окремі види відносин всередині цієї сфери;
3) визначення виду і міри юридичної відповідальності.
4. Загальна та особлива частини кодексу повинні бути органічно пов’язані між собою і містити норми відповідно до особливостей предмета правового регулювання.
5. За відсутності поділу на загальну та особливу частини кодекси можуть складатися з інших структурних частин."
 		Відхилено (Частина перша ст.11 перенесена до ст.1)  Стаття 11. Кодекс та особливості його структури
 
113. 1. Кодекс — закон, який об’єднує та систематизує норми права, що належать до певної галузі законодавства, і регулює суспільні відносини у відповідній сфері.
 		       
114. 2. Кодекс складається з розділів і глав. Окремий кодекс може складатися з книг, які поділяються на розділи та глави. Кодекс може складатися із загальної та особливої частин.
 		    1. Кодекс складається з розділів і глав. Окремий кодекс може складатися з книг, які поділяються на розділи та глави. Кодекс може складатися із загальної та особливої частин.
 
115. 3. У загальній частині кодексу містяться завдання, принципи, визначення термінів, інститутів та інші загальні нормативні положення, які характеризуються підвищеною стабільністю і становлять правову основу для застосування норм особливої частини.
 		    2. У загальній частині кодексу містяться завдання, принципи, визначення термінів, інститутів та інші загальні нормативні положення, які характеризуються підвищеною стабільністю і становлять правову основу для застосування норм особливої частини.
 
116. 4. В особливій частині кодексу містяться конкретні правила поведінки суб’єктів суспільних відносин, що є предметом правового регулювання такого нормативно-правового акта, визначення правових наслідків невиконання цих правил.
 		    3. В особливій частині кодексу містяться конкретні правила поведінки суб’єктів суспільних відносин, що є предметом правового регулювання такого нормативно-правового акта, визначення правових наслідків невиконання цих правил.
 
117. 5. Загальна та особлива частини повинні бути органічно пов’язані між собою і містити норми, необхідні і достатні для їх застосування залежно від особливостей предмета правового регулювання.
 		    4. Загальна та особлива частини повинні бути органічно пов’язані між собою і містити норми, необхідні і достатні для їх застосування залежно від особливостей предмета правового регулювання.
 
118. Стаття 12. Структура підзаконного нормативно-правового акта
 		 -38- Зварич Р.М.
 Пропонується статтю 12 викласти у такій редакції:
"Стаття 12. Структура підзаконого нормативно-правового акта
1. Підзаконний нормативно-правовий акт обов’язково має містити:
1) назву;
2) абзаци.
2. Підзаконний нормативно-правовий акт може складатися з:
1) преамбули
2) розділів;
3) пунктів, підпунктів;
4) перехідних положень;
5) припис про порядок набрання чинності;
6) додатків.
7) тексту міжнародного договору України (затвердження, прийняття чи приєднання до якого відбулося у формі указу Президента України, постанови Кабінету Міністрів України);
8) тексту офіційного перекладу міжнародного договору України (затвердження, прийняття чи приєднання до якого відбулося у формі указу Президента України, постанови Кабінету Міністрів України)."
 		Відхилено   Стаття 12. Структура підзаконного нормативно-правового акта
 
119. 1. Підзаконний нормативно-правовий акт складається з:
 		    1. Підзаконний нормативно-правовий акт складається з:
 
120. 1) назви;
 		    1) назви;
 
121. 2) преамбули;
 		    2) преамбули;
 
122. 3) розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, абзаців;
 		    3) розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, абзаців;
 
123. 4) додатків.
 		    4) додатків.
 
124. Стаття 13. Реквізити нормативно-правового акта
 		    Стаття 13. Реквізити нормативно-правового акта
 
125. 1. Нормативно-правовий акт повинен містити такі реквізити:
 		    1. Нормативно-правовий акт повинен містити такі реквізити:
 
126. 1) повну назву суб’єкта нормотворення, форму нормативно-правового акта, дату його прийняття (видання);
 		 -39- Міщенко С.Г.
 Пункт 1 ч.1 ст.13 після слова «нормотворення» доцільно доповнити словами «крім законів».
 		Враховано   1) повну назву суб’єкта нормотворення, крім законів, форму нормативно-правового акта, дату його прийняття (видання);
 
127. 2) номер акта;
 		 -40- Зварич Р.М.
 Статтю 13 викласти у такій редакції:
"Стаття 13. Реквізити нормативно-правового акта
1. Нормативно-правовий акт, як правило, має такі реквізити:
1) зображення Державного Герба України;
2) вид нормативно-правового акта;
3) назву нормативно-правового акта;
4) повну назву суб’єкта правотворчості;
5) дату прийняття (видання) нормативно-правового акта;
6) власний номер нормативно-правового акта;
7) найменування посади особи, прізвище, ім’я особи, підпис особи (для електронного документа — електронний цифровий підпис), уповноваженої підписувати відповідний нормативно-правовий акт;
8) підпис особи (для електронного документа — електронний цифровий підпис), уповноваженої скріплювати підписом нормативно-правовий акт у випадках, передбачених Конституцією України.
Відтворення підпису уповноваженої особи факсимільним способом або за допомогою засобів механічного та іншого копіювання забороняється;
9) гербову печатку.
2. Нормативно-правовий акт має містити дату державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, якщо він підлягає такій реєстрації, та його реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів України."
 		Відхилено   2) номер акта;
 
128. 3) посаду, прізвище та ім’я уповноваженої посадової особи, яка підписала нормативно-правовий акт;
 		    3) посаду, прізвище та ім’я уповноваженої посадової особи, яка підписала нормативно-правовий акт;
 
129. 4) посаду, прізвище та ім’я уповноваженої посадової особи, яка скріпила підписом нормативно-правовий акт у випадках, передбачених Конституцією України;
 		    4) посаду, прізвище та ім’я уповноваженої посадової особи, яка скріпила підписом нормативно-правовий акт у випадках, передбачених Конституцією України;
 
130. 5) дату державної реєстрації нормативно-правового акта в Міністерстві юстиції України, якщо він підлягає такій реєстрації.
 		    5) дату державної реєстрації нормативно-правового акта в Міністерстві юстиції України, якщо він підлягає такій реєстрації.
 
131. Стаття 14. Назва нормативно-правового акта
 		 -41- Зварич Р.М.
 Пропонується статтю 14 викласти у такій редакції:
"Стаття 14. Назва нормативно-правового акта
1. Назва нормативно-правового акта повинна відображати зміст цього акта.
2. Нормативно-правовий акт не може мати назву, тотожну назві іншого нормативно-правового акта, за винятком нормативно-правових актів про внесення змін."
 		Відхилено   Стаття 14. Назва нормативно-правового акта
 
132. 1. Нормативно-правовий акт повинен мати лаконічну назву із зазначенням предмета правового регулювання.
 		    1. Нормативно-правовий акт повинен мати лаконічну назву із зазначенням предмета правового регулювання.
 
133. 2. Нормативно-правовий акт не може мати назву, однакову з назвою іншого чинного нормативно-правового акта.
 		    2. Нормативно-правовий акт не може мати назву, однакову з назвою іншого чинного нормативно-правового акта.
 
134. Стаття 15. Преамбула нормативно-правового акта
 		    Стаття 15. Преамбула нормативно-правового акта
 
135. 1. Нормативно-правовий акт може містити преамбулу — вступну частину, яка стисло визначає предмет його регулювання.
 		    1. Нормативно-правовий акт може містити преамбулу. — вступну частину, яка стисло визначає предмет його регулювання.
 
136. 2. Преамбула нормативно-правового акта не може повторювати зміст інших його структурних складових.
 		    2. Преамбула нормативно-правового акта не може повторювати зміст інших його структурних складових.
 
137. 3. Преамбула нормативно-правового акта є його невід’ємною частиною і підлягає врахуванню під час тлумачення, роз’яснення і застосування цього акта.
 		    3. Преамбула нормативно-правового акта є його невід’ємною частиною і підлягає врахуванню під час тлумачення, роз’яснення і застосування цього акта.
 
138. Стаття 16. Книга кодексу
 		 -42- Зварич Р.М.
 Пропонується статті 16, 17, 18 вилучити, замінивши новою статтею такого змісту:
"Стаття 16. Стаття закону
1. Основною первинною структурною складовою закону є стаття, яка має містити одне змістовне і стилістично завершене нормативне положення або кілька таких положень, пов’язаних між собою за змістом. Як виняток, стаття може містити положення не нормативно-правового характеру (засади або загальні принципи відповідних суспільних відносин).
2. Стаття має порядковий номер арабською цифрою та назву.
3. Якщо стаття складається з однієї частини, вона також підлягає нумерації."
 		Відхилено Стаття 16 перенесена до ст.1) (Стаття 17 перенесена до ст.1.) (Стаття 18 перенесена до ст.1)     
139. 1. Книга — структурна одиниця кодексу, що об’єднує кілька розділів, які регулюють окрему підгалузь права в межах предмета його регулювання.
 		       
140. Стаття 17. Розділ нормативно-правового акта
 		       
141. 1. Розділ — структурна одиниця нормативно-правового акта, що об’єднує кілька глав закону чи пунктів підзаконного нормативно-правового акта, які регулюють окрему групу правовідносин у межах предмета регулювання нормативно-правового акта.
 		       
142. Стаття 18. Глава закону
 		       
143. 1. Глава — структурна одиниця закону, що об’єднує статті, які регулюють окрему групу правовідносин у межах предмета регулювання нормативно-правового акта.
 		       
144. Стаття 19. Позначення складових частин тексту нормативно-правового акта
 		    Стаття 16. Позначення складових частин тексту нормативно-правового акта
 
145. 1. Книги, розділи і глави нормативно-правового акта повинні мати коротку, чітко сформульовану назву, що відображає їх зміст.
 		    1. Книги, розділи і глави нормативно-правового акта повинні мати коротку, чітко сформульовану назву, що відображає їх зміст.
 
146. 2. Книги і розділи нормативно-правового акта нумеруються римськими цифрами.
 		    2. Книги і розділи нормативно-правового акта нумеруються римськими цифрами.
 
147. 3. Глави і статті нормативно-правового акта мають наскрізну нумерацію арабськими цифрами.
 		    3. Глави і статті нормативно-правового акта мають наскрізну нумерацію арабськими цифрами.
 
148. 4. Частини статей у законах, а також пункти у підзаконних актах позначаються арабськими цифрами.
 		    4. Частини статей у законах, а також пункти у підзаконних актах позначаються арабськими цифрами.
 
149. 5. Пункти статей позначаються арабською цифрою з дужкою.
 		    5. Пункти статей позначаються арабською цифрою з дужкою.
 
150. 6. Підпункти пунктів – починаються з абзацу та позначаються арабською цифрою з дужкою.
 		    6. Підпункти пунктів – починаються з абзацу та позначаються арабською цифрою з дужкою.
 
151. 7. Абзаци починаються з абзацу без позначення цифрою.
 		    7. Абзаци починаються з абзацу без позначення цифрою.
 
152. Стаття 20. Посилання на складові частини нормативно-правового акта
 		    Стаття 17. Посилання на складові частини нормативно-правового акта
 
153. 1. Посилання на книгу, розділ, главу, статтю складається з назви відповідної складової частини (книга, розділ, глава, стаття), її порядкового номера і форми нормативно-правового акта, його назви.
 		    1. Посилання на книгу, розділ, главу, статтю складається з назви відповідної складової частини (книга, розділ, глава, стаття), її порядкового номера і форми нормативно-правового акта, його назви.
 
154. 2. Посилання на частину, пункт, підпункт, абзац складається з назви відповідної складової частини (частина, пункт, підпункт, абзац), її номера і форми нормативно-правового акта.
 		    2. Посилання на частину, пункт, підпункт, абзац складається з назви відповідної складової частини (частина, пункт, підпункт, абзац), її номера і форми нормативно-правового акта.
 
155. 3. У разі коли посилання робиться на дві та більше складових частин нормативно-правового акта, вони перелічуються за висхідною нумерацією перед посиланням на форму нормативно-правового акта та його назву.
 		    3. У разі коли посилання робиться на дві та більше складових частин нормативно-правового акта, вони перелічуються за висхідною нумерацією перед посиланням на форму нормативно-правового акта та його назву.
 
156. 4. Для письмового посилання назви складових частин нормативно-правового акта скорочуються:
 		    4. Для письмового посилання назви складових частин нормативно-правового акта скорочуються:
 
157. 1) книга — «кн.»;
 		    1) книга — «кн.»;
 
158. 2) розділ — «розд.»;
 		    2) розділ — «розд.»;
 
159. 3) глава — «гл.»;
 		    3) глава — «гл.»;
 
160. 4) стаття — «ст.»;
 		    4) стаття — «ст.»;
 
161. 5) частина — «ч.»;
 		    5) частина — «ч.»;
 
162. 6) пункт — «п.»;
 		    6) пункт — «п.»;
 
163. 7) підпункт — «пп.»;
 		    7) підпункт — «пп.»;
 
164. 8) абзац — «абз.».
 		    8) абзац — «абз.».
 
165. Стаття 21. Прикінцеві положення нормативно-правового акта
 		 -43- Зварич Р.М.
 Пропонується статтю 21викласти у такій редакції, змінивши нумерацію статті:
"Стаття 19. Прикінцеві положення закону
1. Прикінцеві положення розміщуються в кінці закону і містять порядок набрання чинності таким актом або його окремими нормами; перелік нормативно-правових актів, що втрачають чинність; зміни, що вносяться до інших нормативно-правових актів.
2. У разі потреби прикінцеві положення можуть містити доручення, пов’язані з набранням чинності законом."
 		Відхилено   Стаття 18. Прикінцеві положення нормативно-правового акта
 
166. 1. Прикінцеві положення розміщуються в кінці нормативно-правового акта і містять порядок набрання чинності таким актом або його окремими нормами; перелік нормативно-правових актів, що втрачають чинність; зміни, що вносяться до інших нормативно-правових актів. У разі потреби прикінцеві положення можуть містити доручення, пов’язані з набранням чинності нормативно-правовим актом.
 		    1. Прикінцеві положення розміщуються в кінці нормативно-правового акта і містять порядок набрання чинності таким актом або його окремими нормами; перелік нормативно-правових актів, що втрачають чинність; зміни, що вносяться до інших нормативно-правових актів. У разі потреби прикінцеві положення можуть містити доручення, пов’язані з набранням чинності нормативно-правовим актом.
 
167. Стаття 22. Перехідні положення нормативно-правового акта
 		    Стаття 19. Перехідні положення нормативно-правового акта
 
168. 1. Перехідні положення включаються до нормативно-правового акта у разі, коли:
 		    1. Перехідні положення включаються до нормативно-правового акта у разі, коли:
 
169. 1) акт має зворотну дію в часі;
 		    1) акт має зворотну дію в часі;
 
170. 2) акт виконуватиметься поетапно;
 		    2) акт виконуватиметься поетапно;
 
171. 3) нормативно-правові акти, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювали інший порядок реалізації одних і тих самих прав і свобод та виконання обов’язків;
 		    3) нормативно-правові акти, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювали інший порядок реалізації одних і тих самих прав і свобод та виконання обов’язків;
 
172. 4) нормативно-правові акти, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювали певний статус суб’єктів правовідносин і виникла потреба у підтвердженні набутого раніше статусу;
 		    4) нормативно-правові акти, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювали певний статус суб’єктів правовідносин і виникла потреба у підтвердженні набутого раніше статусу;
 
173. 5) інші нормативно-правові акти або їх окремі положення врегульовують правовідносини, пов’язані з виконанням цього нормативно-правового акта.
 		    5) інші нормативно-правові акти або їх окремі положення врегульовують правовідносини, пов’язані з виконанням цього нормативно-правового акта.
 
174. Стаття 23. Додатки до нормативно-правового акта
 		 -44- Зварич Р.М.
 Пропонується статтю 23 викласти у такій редакції, змінивши нумерацію статті:
"Стаття 21. Додатки до підзаконного нормативно-правового акта
1. Підзаконний нормативно-правовий акт може містити додатки, які є його невід’ємною частиною і мають таку ж юридичну силу, як і акт, до якого вони додаються.
2. Посилання на наявність додатків має міститися в підзаконному нормативно-правовому акті."
 		Відхилено   Стаття 20. Додатки до нормативно-правового акта
 
175. 1. Додаток до нормативно-правового акта є його невід’ємною частиною та має таку саму юридичну силу, як і акт.
 		    1. Додаток до нормативно-правового акта є його невід’ємною частиною та має таку саму юридичну силу, як і акт.
 
176. 2. Посилання на додаток повинно міститися у тексті нормативно-правового акта.
 		    2. Посилання на додаток повинно міститися у тексті нормативно-правового акта.
 
177. 3. У додатку до нормативно-правового акта можуть міститися:
 		    3. У додатку до нормативно-правового акта можуть міститися:
 
178. 1) зміни до нормативно-правових актів або перелік нормативно-правових актів, які втрачають чинність у зв’язку з прийняттям (виданням) такого акта;
 		    1) зміни до нормативно-правових актів або перелік нормативно-правових актів, які втрачають чинність у зв’язку з прийняттям (виданням) такого акта;
 
179. 2) строк виконання, перелік суб’єктів, об’єктів, форми та зразки документів тощо, а також умови та вимоги, необхідні для виконання нормативно-правового акта;
 		    2) строк виконання, перелік суб’єктів, об’єктів, форми та зразки документів тощо, а також умови та вимоги, необхідні для виконання нормативно-правового акта;
 
180. 3) текст міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);
 		    3) текст міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);
 
181. 4) текст офіційного перекладу міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);
 		    4) текст офіційного перекладу міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);
 
182. 5) інші відомості.
 		    5) інші відомості.
 
183. Стаття 24. Особливості нормативно-правового акта про внесення змін
 		 -45- Писаренко В.В.
 Назву ст. 24 доповнити словами «до іншого нормативно-правового акту».
 		Враховано   Стаття 21. Особливості нормативно-правового акта про внесення змін до іншого нормативно-правового акта
 
184. 1. Зміни до нормативно-правового акта можуть вноситися шляхом зміни окремих його положень або викладення нормативно-правового акта у новій редакції.
 		    1. Зміни до нормативно-правового акта можуть вноситися шляхом зміни окремих його положень або викладення нормативно-правового акта у новій редакції.
 
185. 2. Зміни до нормативно-правового акта вносяться лише тим суб’єктом нормотворення, який прийняв (видав) цей акт, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.
 		 -46- Зварич Р.М.
 У частині другій статті 24 слово "нормотворення" замінити словом "правотворчості".
 		Відхилено   2. Зміни до нормативно-правового акта вносяться лише тим суб’єктом нормотворення, який прийняв (видав) цей акт, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.
 
186. 3. Зміни до нормативно-правового акта вносяться лише шляхом прийняття нормативно-правового акта того самого виду і тієї самої юридичної сили.
 		    3. Зміни до нормативно-правового акта вносяться лише шляхом прийняття нормативно-правового акта того самого виду і тієї самої юридичної сили.
 
187. 4. Нормативно-правовий акт викладається у новій редакції у разі, коли:
 		    4. Нормативно-правовий акт викладається у новій редакції у разі, коли:
 
188. 1) змінюється наскрізна нумерація складових частин нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни;
 		    1) змінюється наскрізна нумерація складових частин нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни;
 
189. 2) зміни вносяться до більшості положень нормативно-правового акта.
 		    2) зміни вносяться до більшості положень нормативно-правового акта.
 
190. 5. До нормативно-правового акта про внесення змін до іншого нормативно-правового акта не допускається внесення змін, за винятком випадків, коли нормативно-правовий акт було викладено у новій редакції.
 		 -47- Круць М.Ф.
 Оскільки зміни мають вноситись тільки до первинного нормативно правового акта, а не до акта про внесення змін до нього, ч. 5 ст.24 необхідно викласти у такій редакції:
"5. Не допускається внесення змін до нормативно-правового акта про внесення змін до іншого нормативно-правового акта".
 		Враховано   5. Не допускається внесення змін до нормативно-правового акта про внесення змін до іншого нормативно-правового акта
 
191. 6. Нормативно-правовий акт про внесення змін до іншого нормативно-правового акта повинен містити:
 		    6. Нормативно-правовий акт про внесення змін до іншого нормативно-правового акта повинен містити:
 
192. 1) назву нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни;
 		    1) назву нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни;
 
193. 2) джерело офіційного опублікування акта, до якого вносяться зміни, за винятком актів, які відповідно до цього Закону не підлягають опублікуванню.
 		    2) джерело офіційного опублікування акта, до якого вносяться зміни, за винятком актів, які відповідно до цього Закону не підлягають опублікуванню.
 
194. Стаття 25. Вимоги до термінології нормативно-правового акта
 		    Стаття 22. Вимоги до термінології нормативно-правового акта
 
195. 1. Термінологія нормативно-правового акта не може відрізнятися від термінології чинних нормативно-правових актів вищої або однакової з ним юридичної сили, якщо це спеціально не обумовлено відповідно до цієї статті.
 		    1. Термінологія нормативно-правового акта не може відрізнятися від термінології чинних нормативно-правових актів вищої або однакової з ним юридичної сили, якщо це спеціально не обумовлено відповідно до цієї статті.
 
196. 2. У статті 1 нормативно-правового акта визначаються терміни у разі, коли:
 		 -48- Мірошниченко Ю.Р.
 У ч.2 ст.25 слова «У статті 1 нормативно-правового акта визначаються терміни» замінити словами «Терміни визначаються у нормативно-правовому акті, коли».
 		Враховано   2. Терміни визначаються у нормативно-правовому акті, коли:
 
197. 1) термін вживається у значенні, що відрізняється від визначеного у нормативно-правовому акті вищої або такої самої юридичної сили, що набрав чинності раніше;
 		 -49- Міщенко С.Г.
 Пункт 1 ч.2 ст.25 слід вилучити, оскільки він суперечить ч.1 цієї статті.
 		Враховано      
    -50- Писаренко В.В.
 У п. 1 ч. 2 ст. 25 виключити слова «вищої або».
 		Враховано    
198. 2) термін вживається у значенні, що відрізняється від усталеного та/або закріпленого в лексикографічних джерелах (словниках);
 		    1) термін вживається у значенні, що відрізняється від усталеного та/або закріпленого в лексикографічних джерелах (словниках);
 
199. 3) як термін вживається слово (словосполучення), яке не застосовувалося в термінології;
 		    2) як термін вживається слово (словосполучення), яке не застосовувалося в термінології;
 
200. 4) як термін вживається слово (словосполучення), якого немає в українській мові;
 		    3) як термін вживається слово (словосполучення), якого немає в українській мові;
 
201. 5) спеціальний неюридичний термін потребує визначення відповідно до предмета регулювання нормативно-правового акта.
 		    4) спеціальний неюридичний термін потребує визначення відповідно до предмета регулювання нормативно-правового акта.
 
202. 3. Для визначення терміна допускається посилання на інший нормативно-правовий акт, у якому розкрито значення такого терміна.
 		    3. Для визначення терміна допускається посилання на інший нормативно-правовий акт, у якому розкрито значення такого терміна.
 
203. 4. Використання абревіатур допускається лише за умови їх визначення у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
 		    4. Використання абревіатур допускається лише за умови їх визначення у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
 
204. Стаття 26. Вимоги до тексту нормативно-правового акта
 		    Стаття 23. Вимоги до тексту нормативно-правового акта
 
205. 1. Текст нормативно-правового акта повинен відповідати нормам української мови.
 		 -51- Міщенко С.Г.
 У ч. 1 ст.26 слово «української» слід замінити словом «державної».
 		Враховано   1. Текст нормативно-правового акта повинен відповідати нормам державної мови.
 
206. 2. Частина нормативно-правового акта викладається, як правило, одним реченням, пункт та підпункт викладаються одним реченням або частиною речення.
 		    2. Частина нормативно-правового акта викладається, як правило, одним реченням, пункт та підпункт викладаються одним реченням або частиною речення.
 
207. 3. У тексті нормативно-правового акта положення повинні бути викладені так, щоб не виникало різного тлумачення.
 		    3. У тексті нормативно-правового акта положення повинні бути викладені так, щоб не виникало різного тлумачення.
 
208. 4. У тексті нормативно-правового акта не допускається:
 		    4. У тексті нормативно-правового акта не допускається:
 
209. 1) позначення одними і тими самими словами (словосполученнями) різних понять та різними словами (словосполученнями) одних і тих самих понять;
 		    1) позначення одними і тими самими словами (словосполученнями) різних понять та різними словами (словосполученнями) одних і тих самих понять;
 
210. 2) вживання слів (термінів) іншомовного походження за наявності українських відповідників;
 		    2) вживання слів (термінів) іншомовного походження за наявності українських відповідників;
 
211. 3) вживання зворотів розмовної мови та її експресивних форм, загальних міркувань, гасел, закликів, скорочення слів.
 		    3) вживання зворотів розмовної мови та її експресивних форм, загальних міркувань, гасел, закликів, скорочення слів.
 
212. Стаття 27. Вимоги до стилю нормативно-правового акта
 		    Стаття 24. Вимоги до стилю нормативно-правового акта
 
213. 1. Текст нормативно-правового акта викладається офіційно-діловим стилем.
 		    1. Текст нормативно-правового акта викладається офіційно-діловим стилем.
 
214. Розділ ІV. НОРМОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС
 		    Розділ ІV. НОРМОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС
 
215. Стаття 28. Нормотворчий процес та його правове регулювання
 		    Стаття 25. Нормотворчий процес та його правове регулювання
 
216. 1. Нормотворчий процес — спеціальна організаційно-правова діяльність уповноважених суб’єктів, яка полягає в ініціюванні, підготовці, розгляді проектів нормативно-правових актів та прийнятті (виданні) цих актів.
 		 -52- Міщенко С.Г.
 Враховуючи положення ст.29, за яким стадією нормотворчого процесу є набрання чинності нормативно-правовим актом, у ч.1 ст.28 слова «та прийнятті (виданні) цих актів» доцільно замінити словами «прийнятті (виданні) цих актів та набранні ними чинності».
 		Враховано Частина перша ст.28 перенесена до ст.1) (частина перша ст.30 перенесена до ст.1) (Стаття 31 перенесена до ст.1)     
217. 2. Нормотворчий процес регулюється Конституцією України, цим Законом, іншими законами та прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.
 		    1. Нормотворчий процес регулюється Конституцією України, цим Законом, іншими законами та прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.
 
218. Стаття 29. Стадії нормотворчого процесу
 		    Стаття 26. Стадії нормотворчого процесу
 
219. 1. Нормотворчий процес здійснюється за процедурою, що складається з таких самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-технічних дій з підготовки та прийняття (видання) нормативно-правових актів:
 		    1. Нормотворчий процес здійснюється за процедурою, що складається з таких самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-технічних дій з підготовки та прийняття (видання) нормативно-правових актів:
 
220. 1) планування нормотворчої діяльності;
 		    1) планування нормотворчої діяльності;
 
221. 2) внесення нормотворчої пропозиції і підготовка проекту нормативно-правового акта;
 		    2) внесення нормотворчої пропозиції і підготовка проекту нормативно-правового акта;
 
222. 3) проведення експертизи проекту нормативно-правового акта;
 		    3) проведення експертизи проекту нормативно-правового акта;
 
223. 4) внесення проекту нормативно-правового акта суб’єкту нормотворення;
 		    4) внесення проекту нормативно-правового акта суб’єкту нормотворення;
 
224. 5) розгляд проекту нормативно-правового акта суб’єктом нормотворення;
 		    5) розгляд проекту нормативно-правового акта суб’єктом нормотворення;
 
225. 6) прийняття (видання) нормативно-правового акта;
 		    6) прийняття (видання) нормативно-правового акта;
 
226. 7) набрання чинності нормативно-правовим актом;
 		    7) набрання чинності нормативно-правовим актом;
 
227. 8) введення нормативно-правового акта в дію.
 		    8) введення нормативно-правового акта в дію.
 
228. Стаття 30. Планування нормотворчої діяльності
 		    Стаття 27. Планування нормотворчої діяльності
 
229. 1. Нормотворча діяльність – діяльність, пов’язана з плануванням, розробленням, проведенням експертизи, прийняттям (виданням) нормативно-правового акта, внесенням до нього змін, припинення ним чинності.
 		       
230. 2. Суб’єкти нормотворення з метою створення єдиної системи нормативно-правових актів, визначення основних напрямів та забезпечення прозорості нормотворчої діяльності, вдосконалення процесу підготовки нормативно-правових актів застосовують перспективне і поточне планування.
 		    1. Суб’єкти нормотворення з метою створення єдиної системи нормативно-правових актів, визначення основних напрямів та забезпечення прозорості нормотворчої діяльності, вдосконалення процесу підготовки нормативно-правових актів застосовують перспективне і поточне планування.
 
231. 3. У поточних планах (програмах) визначаються перелік нормативно-правових актів, основні етапи та строки їх підготовки, органи, відповідальні за розроблення таких проектів. Поточні плани (програми), як правило, складаються і затверджуються суб’єктом нормотворення на строк до одного року.
 		    2. У поточних планах (програмах) визначаються перелік нормативно-правових актів, основні етапи та строки їх підготовки, органи, відповідальні за розроблення таких проектів. Поточні плани (програми), як правило, складаються і затверджуються суб’єктом нормотворення на строк до одного року.
 
232. 4. Перспективні програми нормотворчої діяльності визначають напрями розвитку правового регулювання суспільних відносин і складаються та затверджуються суб’єктом нормотворення, як правило, строком на п’ять і більше років.
 		    3. Перспективні програми нормотворчої діяльності визначають напрями розвитку правового регулювання суспільних відносин і складаються та затверджуються суб’єктом нормотворення, як правило, строком на п’ять і більше років.
 
233. 5. Нормотворчі органи складають короткострокові плани, в яких визначаються послідовність і строки прийняття (видання) нормативно-правових актів, проекти яких розроблено і внесено на розгляд.
 		    4. Нормотворчі органи складають короткострокові плани, в яких визначаються послідовність і строки прийняття (видання) нормативно-правових актів, проекти яких розроблено і внесено на розгляд.
 
234. Стаття 31. Нормотворча ініціатива
 		       
235. 1. Нормотворча ініціатива — офіційне подання за встановленою процедурою суб’єктами нормотворчої ініціативи проектів нормативно-правових актів.
 		       
236. Стаття 32. Суб’єкти нормотворчої ініціативи
 		    Стаття 28. Суб’єкти нормотворчої ініціативи
 
237. 1. Суб’єкти нормотворчої ініціативи визначаються Конституцією України, законами України про статус відповідних органів.
 		    1. Суб’єкти нормотворчої ініціативи визначаються Конституцією України, законами України про статус відповідних органів.
 
238. Стаття 33. Нормотворча пропозиція
 		    Стаття 29. Нормотворча пропозиція
 
239. 1. Нормотворча пропозиція — вмотивоване подання щодо необхідності прийняття (видання) нормативно-правового акта, внесення до нього змін або визнання його таким, що втратив чинність.
 		 -53- Міщенко С.Г.
 У визначенні нормотворчої пропозиції в ст.33 доцільно вказати на її суб’єктів.
 		Враховано (частина перша ст.33 перенесена до ст.1)     
240. 2. Фізичні та юридичні особи мають право звертатися з нормотворчими пропозиціями безпосередньо до суб’єктів нормотворення або через суб’єктів нормотворчої ініціативи чи за їх підтримкою.
 		    1. Фізичні та юридичні особи мають право звертатися з нормотворчими пропозиціями безпосередньо до суб’єктів нормотворення або через суб’єктів нормотворчої ініціативи чи за їх підтримкою.
 
241. 3. Безпосереднє звернення до суб’єкта нормотворення з нормотворчою пропозицією встановлює обов’язок такого суб’єкта дати належну відповідь суб’єкту нормотворчої пропозиції.
 		    2. Безпосереднє звернення до суб’єкта нормотворення з нормотворчою пропозицією встановлює обов’язок такого суб’єкта дати належну відповідь суб’єкту нормотворчої пропозиції.
 
242. Стаття 34. Підготовка проекту нормативно-правового акта
 		    Стаття 30. Підготовка проекту нормативно-правового акта
 
243. 1. Під час підготовки проекту нормативно-правового акта розглядається ініціатива щодо необхідності прийняття (видання) нормативно-правового акта і ухвалення рішення про розроблення проекту, збираються необхідні матеріали та інформація, розробляється концепція проекту нормативно-правового акта, готується текст проекту і пояснювальна записка до нього, здійснюється організаційно-технічне та фінансове забезпечення його підготовки.
 		    1. Під час підготовки проекту нормативно-правового акта розглядається ініціатива щодо необхідності прийняття (видання) нормативно-правового акта і ухвалення рішення про розроблення проекту, збираються необхідні матеріали та інформація, розробляється концепція проекту нормативно-правового акта, готується текст проекту і пояснювальна записка до нього, здійснюється організаційно-технічне та фінансове забезпечення його підготовки.
 
244. 2. Якщо із змісту нормативно-правового акта, який приймається (видається), випливає необхідність у внесенні змін до чинного нормативно-правового акта одного з ним рівня або його скасуванні, одночасно готується проект відповідного нормативно-правового акта.
 		    2. Якщо із змісту нормативно-правового акта, який приймається (видається), випливає необхідність у внесенні змін до чинного нормативно-правового акта одного з ним рівня або його скасуванні, одночасно готується проект відповідного нормативно-правового акта.
 
245. 3. Рішення щодо розроблення проекту нормативно-правового акта приймається суб’єктом нормотворення на підставі аналізу нормотворчої пропозиції з урахуванням необхідності врегулювання суспільних відносин, виявлення прогалин і суперечностей у законодавстві, виконання відповідних міжнародних зобов’язань України.
 		    3. Рішення щодо розроблення проекту нормативно-правового акта приймається суб’єктом нормотворення на підставі аналізу нормотворчої пропозиції з урахуванням необхідності врегулювання суспільних відносин, виявлення прогалин і суперечностей у законодавстві, виконання відповідних міжнародних зобов’язань України.
 
246. Стаття 35. Суб’єкти розроблення проекту нормативно-правового акта
 		    Стаття 31. Суб’єкти розроблення проекту нормативно-правового акта
 
247. 1. Проекти нормативно-правових актів розробляються:
 		    1. Проекти нормативно-правових актів розробляються:
 
248. 1) суб’єктами нормотворення та їх структурними підрозділами;
 		    1) суб’єктами нормотворення та їх структурними підрозділами;
 
249. 2) тимчасовими комісіями, робочими групами, спеціально утвореними суб’єктами нормотворення;
 		    2) тимчасовими комісіями, робочими групами, спеціально утвореними суб’єктами нормотворення;
 
250. 3) підприємствами, установами, організаціями та громадянами, в тому числі науковцями та іншими фахівцями, — за власною ініціативою, дорученням суб’єктів нормотворення або на їх замовлення.
 		 -54- Мірошниченко Ю.Р.
 У п.3 ч.1 ст.35 слова «підприємствами, установами, організаціями та громадянами» замінити словами «юридичними особами, об’єднаннями, що не мають статусу юридичної особи, та фізичними особами».
 		Враховано   3) юридичними особами, об’єднаннями, що не мають статусу юридичної особи, та фізичними особами, в тому числі науковцями та іншими фахівцями, — за власною ініціативою, дорученням суб’єктів нормотворення або на їх замовлення.
 
251. Стаття 36. Розроблення концепції проекту нормативно-правового акта
 		    Стаття 32. Розроблення концепції проекту нормативно-правового акта
 
252. 1. Під час розроблення концепції проекту нормативно-правового акта:
 		    1. Під час розроблення концепції проекту нормативно-правового акта:
 
253. 1) проводиться аналіз суспільних відносин та стану їх правового регулювання;
 		    1) проводиться аналіз суспільних відносин та стану їх правового регулювання;
 
254. 2) визначається можливість врегулювання відповідних суспільних відносин без прийняття нормативно-правового акта;
 		    2) визначається можливість врегулювання відповідних суспільних відносин без прийняття нормативно-правового акта;
 
255. 3) встановлюються причини необхідності та правові підстави розроблення проекту нормативно-правового акта;
 		    3) встановлюються причини необхідності та правові підстави розроблення проекту нормативно-правового акта;
 
256. 4) визначаються цілі проекту нормативно-правового акта, предмет правового регулювання та основні правові механізми реалізації нормативно-правового акта, обґрунтовується їх ефективність;
 		    4) визначаються цілі проекту нормативно-правового акта, предмет правового регулювання та основні правові механізми реалізації нормативно-правового акта, обґрунтовується їх ефективність;
 
257. 5) передбачаються результати виконання нормативно-правового акта;
 		    5) передбачаються результати виконання нормативно-правового акта;
 
258. 6) визначається сума коштів і ресурси, необхідні для виконання нормативно-правового акта;
 		    6) визначається сума коштів і ресурси, необхідні для виконання нормативно-правового акта;
 
259. 7) здійснюється організаційно-технічне та фінансове забезпечення підготовки проекту нормативно-правового акта.
 		    7) здійснюється організаційно-технічне та фінансове забезпечення підготовки проекту нормативно-правового акта.
 
260. 2. Вимоги, зазначені у частині першій цієї статті, можуть не застосовуватися під час підготовки проекту нормативно-правового акта, що приймається на виконання нормативно-правового акта вищої юридичної сили, а також нормативно-правового акта про внесення змін.
 		    2. Вимоги, зазначені у частині першій цієї статті, можуть не застосовуватися під час підготовки проекту нормативно-правового акта, що приймається на виконання нормативно-правового акта вищої юридичної сили, а також нормативно-правового акта про внесення змін.
 
261. Стаття 37. Подання проекту нормативно-правового акта суб’єкту нормотворення
 		    Стаття 33. Подання проекту нормативно-правового акта суб’єкту нормотворення
 
262. 1. Суб’єкт нормотворчої ініціативи подає в установленому порядку суб’єкту нормотворення проект нормативно-правового акта з концепцією, пояснювальною запискою, необхідними довідковими та аналітичними матеріалами, висновком обов’язкової, а також іншої експертизи, якщо така проводилася.
 		    1. Суб’єкт нормотворчої ініціативи подає в установленому порядку суб’єкту нормотворення проект нормативно-правового акта з концепцією, пояснювальною запискою, необхідними довідковими та аналітичними матеріалами, висновком обов’язкової, а також іншої експертизи, якщо така проводилася.
 
263. 2. Проект нормативно-правового акта, виконання якого потребує фінансово-економічних витрат, подається на розгляд суб’єкта нормотворення з необхідними розрахунками витрат та визначенням джерел їх фінансування.
 		    2. Проект нормативно-правового акта, виконання якого потребує фінансово-економічних витрат, подається на розгляд суб’єкта нормотворення з необхідними розрахунками витрат та визначенням джерел їх фінансування.
 
264. 3. Суб’єкт нормотворчої ініціативи має право відкликати поданий ним проект нормативно-правового акта до початку його розгляду суб’єктом нормотворення.
 		    3. Суб’єкт нормотворчої ініціативи має право відкликати поданий ним проект нормативно-правового акта до початку його розгляду суб’єктом нормотворення.
 
265. Стаття 38. Розгляд проекту нормативно-правового акта
 		 -55- Зварич Р.М.
 Пропонується розділ ІV "Нормотворчий процес" вилучити, замінивши його двома новими розділами "Розділ ІV. Розгляд та прийняття проекту нормативно-правового акта" та розділ V. Підписання нормативно-правових актів"
"Розділ ІV. РОЗГЛЯД ТА ПРИЙНЯТТЯ ПРОЕКТУ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО АКТА
Стаття 23. Порядок розгляду та прийняття проекту нормативно-правового акта
1. Порядок розгляду та прийняття проекту нормативно-правового акта визначається правовими актами відповідного суб’єкта правотворчості.
Стаття 24. Експертиза проекту нормативно-правового акта
1. Експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться:
1) правова — всіх проектів нормативно-правових актів;
2) гендерно-правова — проектів нормативно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини і громадянина, правосуб’єктності фізичних осіб, правового статусу іноземців та осіб без громадянства;
3) наукова — проектів нормативно-правових актів;
4) фінансово-економічна — проектів нормативно-правових актів, які передбачають або зумовлюють додаткові прибутки і видатки державного або місцевих бюджетів;
5) екологічна — проектів нормативно-правових актів, що регулюють питання використання природних ресурсів та стану навколишнього природного середовища.
2. У разі потреби проект нормативно-правового акта за рішенням суб’єкта правотворчості або за ініціативою його розробників може надсилатися для проведення попередньої, первинної, додаткової, повторної чи іншої експертизи.
3. У разі, коли проект нормативно-правового акта має суспільне значення, може проводитися соціологічна експертиза.
4. У разі, коли проекти нормативно-правових актів стосуються питань регулювання економічної, фінансово-банківської, страхової та іншої діяльності, яка може впливати на рівень криміналізації суспільства, проводиться кримінологічна експертиза.
5. Фінансування експертизи здійснюється відповідно до законодавства України.
Стаття 25. Мета та завдання експертизи
1. Експертиза проекту нормативно-правового акта проводиться для перевірки якості його підготовки та обґрунтованості, своєчасності прийняття (видання), виявлення можливих негативних наслідків дії такого нормативно- правового акта.
2. Основними завданнями експертизи проекту нормативно-правового акта є його об’єктивний всебічний розгляд; перевірка відповідності проекту положенням Конституції України, законодавству України; оцінка відповідності проекту сучасному рівню наукових знань; аналіз рівня використання світового досвіду; прогнозування соціально-економічних, правових наслідків виконання нормативно-правового акта; перевірка дотримання вимог техніки нормопроектування.
Стаття 26. Проведення обов’язкової правової експертизи
1. Обов’язкова правова експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться юридичними службами суб’єктів правотворчості.
2. Міністерство юстиції України проводить обов’язкову правову експертизу проектів законів, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, які подаються відповідно на розгляд Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, на відповідність Конституції і законам України, вимогам техніки нормопроектування.
3. Складовими частинами правової експертизи є гендерно-правова експертиза, експертиза проектів нормативно-правових актів на відповідність положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, на предмет відповідності асquіs соmmunаutаіrе.
4. Гендерно-правова експертиза передбачає аналіз проектів нормативно-правових актів на їх відповідність принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
5. Експертизі на предмет відповідності асquіs соmmunаutаіrе підлягають проекти нормативно-правових актів, якими регулюються суспільні відносини, подібні до суспільних відносин, урегульованих асquіs соmmunаutаіrе.
6. Методика проведення правової експертизи затверджується Міністерством юстиції України.
Стаття 27. Проведення наукової експертизи
1. Наукова експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться науково-дослідними організаціями та установами, вищими навчальними закладами відповідного профілю, спеціалізованими експертними організаціями, окремими науковцями, фахівцями (їх групами), які мають відповідну кваліфікацію та спеціальні знання в тій галузі науки, питання розвитку якої регулює проект нормативно-правового акта.
2. До проведення експертизи можуть залучатися міжнародні установи та організації, іноземні науковці та фахівці.
3. До проведення наукової експертизи не може залучатися суб’єкт, від якого надійшов проект нормативно-правового акта чи який брав участь у його розробленні.
4. У разі наявності альтернативних проектів нормативно-правового акта наукова експертиза кожного з них проводиться тими самими експертами.
Стаття 28. Проведення обов’язкової фінансово-економічної експертизи
1. Обов’язкова фінансово-економічна експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться Міністерством фінансів України та Міністерством економіки України.
2. Методика проведення фінансово-економічної експертизи проектів нормативно-правових актів визначається Міністерством фінансів України та Міністерством економіки України.
Стаття 29. Незалежність експертів
1. Під час оцінки проекту нормативно-правового акта експерти незалежні від позиції суб’єкта правотворчості, на запит якого проводиться експертиза, та будь-якого іншого впливу.
Стаття 30. Висновки експертизи
1. За результатами проведення експертизи готується висновок, що подається суб’єкту правотворчості.
2. Суб’єкт проведення обов’язкової експертизи несе відповідальність у випадках, передбачених законом.
Стаття 31. Врахування результатів наукової експертизи
1. Результати наукової експертизи проекту нормативно-правового акта розглядаються суб’єктом правотворчості під час його обговорення, прийняття чи визначення подальшої роботи. Висновок експертизи не є обов’язковим для врахування суб’єктом правотворчості.
Стаття 32. Результати розгляду та обговорення проекту нормативно-правового акта
1. Суб’єкт правотворчості за результатами експертизи проекту нормативно-правового акта може:
1) прийняти (видати) нормативно-правовий акт;
2) повернути проект нормативно-правового акта відповідному органу для доопрацювання, внесення до нього необхідних змін із зазначенням зауважень і строку доопрацювання;
3) надіслати проект для проведення додаткової чи повторної експертизи;
4) винести проект нормативно-правового акта на обговорення громадськості;
5) відхилити проект нормативно-правового акта.
2. Нормативно-правовий акт приймається (видається) суб’єктом правотворчості за результатами його розгляду з дотриманням процедури, визначеної Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, що визначають правовий статус та регулюють організацію і порядок діяльності відповідних державних органів та посадових осіб.
3. Прийняття (видання) нормативно-правового акта не є остаточним за умови прийняття рішення про проведення з відповідного питання референдуму.
Стаття 33. Винесення проекту нормативно-правового акта на обговорення громадськості
1. Проект нормативно-правового акта, який стосується прав, свобод і законних інтересів громадян, питань суспільно-економічного розвитку держави, виноситься на обговорення громадськості шляхом його розміщення на офіційних веб-сторінках органів державної влади або опублікування в друкованих засобах масової інформації чи доведення до відома громадськості в інший спосіб.
2. Пропозиції та зауваження, що надійшли в процесі обговорення громадськістю проекту нормативно-правового акта, розглядаються його розробниками, органами, яким доручено доопрацювання проекту, узагальнюються, враховуються під час доопрацювання або передаються нормотворчим органам для прийняття відповідного рішення."
Розділ V. ПІДПИСАННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
Стаття 34. Підписання нормативно-правових актів
1. Прийнятий (виданий) суб’єктом правотворчості нормативно-правовий акт підписує (для електронного документа — електронним цифровим підписом) особа, яка відповідно до Конституції України і законів України уповноважена на це, або кілька осіб (для електронного документа — електронними цифровими підписами), якщо це передбачено Конституцією України і законами України.
2. Підписаний нормативно-правовий акт у вигляді документа на папері є оригіналом і зберігається в установленому порядку відповідним суб’єктом правотворчості. Інші паперові примірники нормативно-правового акта є його копіями.
3. Нормативно-правовий акт може відтворюватися у вигляді електронного документа з дотриманням вимог законів, що регулюють питання створення електронних документів, електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
4. У разі надсилання нормативно-правового акта у вигляді електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох носіях інформації кожен з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Стаття 35. Особливості підписання законів
1. Закон після підписання Головою Верховної Ради України невідкладно направляється Президенту України.
2. Особливості підписання законів Президентом України визначаються Конституцією України.
3. Закон, прийнятий на всеукраїнському референдумі, не потребує процедури підписання."
 		Відхилено   Стаття 34. Розгляд проекту нормативно-правового акта
 
266. 1. Суб’єкт нормотворення зобов’язаний розглянути поданий у встановленому порядку суб’єктом нормотворчої ініціативи проект нормативно-правового акта і прийняти рішення щодо нього.
 		    1. Суб’єкт нормотворення зобов’язаний розглянути поданий у встановленому порядку суб’єктом нормотворчої ініціативи проект нормативно-правового акта і прийняти рішення щодо нього.
 
267. 2. Проект нормативно-правового акта, поданий суб’єкту нормотворення, розглядається на предмет його економічної, юридичної, соціально-політичної доцільності.
 		    2. Проект нормативно-правового акта, поданий суб’єкту нормотворення, розглядається на предмет його економічної, юридичної, соціально-політичної доцільності.
 
268. Стаття 39. Експертиза проекту нормативно-правового акта
 		    Стаття 35. Експертиза проекту нормативно-правового акта
 
269. 1. Обов’язково проводиться експертиза проектів нормативно-правових актів, зокрема:
 		    1. Обов’язково проводиться експертиза проектів нормативно-правових актів, зокрема:
 
270. 1) правова — всіх проектів нормативно-правових актів;
 		    1) правова — всіх проектів нормативно-правових актів;
 
271. 2) гендерно-правова — проектів нормативно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини і громадянина, правосуб’єктності фізичних осіб, правового статусу іноземців та осіб без громадянства;
 		    2) гендерно-правова — проектів нормативно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини і громадянина, правосуб’єктності фізичних осіб, правового статусу іноземців та осіб без громадянства;
 
272. 3) наукова — всіх проектів нормативно-правових актів;
 		    3) наукова — всіх проектів нормативно-правових актів;
 
273. 4) фінансово-економічна — проектів нормативно-правових актів, які передбачають або зумовлюють додаткові прибутки і видатки державного або місцевих бюджетів;
 		    4) фінансово-економічна — проектів нормативно-правових актів, які передбачають або зумовлюють додаткові прибутки і видатки державного або місцевих бюджетів;
 
274. 5) екологічна — проектів нормативно-правових актів, що регулюють питання використання природних ресурсів та стану навколишнього природного середовища.
 		    5) екологічна — проектів нормативно-правових актів, що регулюють питання використання природних ресурсів та стану навколишнього природного середовища.
 
275. 2. У разі потреби проект нормативно-правового акта за рішенням суб’єкта нормотворення або за ініціативою його розробників може надсилатися для проведення попередньої, первинної, додаткової, повторної чи іншої експертизи.
 		    2. У разі потреби проект нормативно-правового акта за рішенням суб’єкта нормотворення або за ініціативою його розробників може надсилатися для проведення попередньої, первинної, додаткової, повторної чи іншої експертизи.
 
276. 3. У разі коли проект нормативно-правового акта має суспільне значення, може проводитися соціологічна експертиза.
 		    3. У разі коли проект нормативно-правового акта має суспільне значення, може проводитися соціологічна експертиза.
 
277. 4. У разі коли проекти нормативно-правових актів стосуються питань регулювання економічної, фінансово-банківської, страхової та іншої діяльності, яка може впливати на рівень криміналізації суспільства, проводиться кримінологічна експертиза.
 		    4. У разі коли проекти нормативно-правових актів стосуються питань регулювання економічної, фінансово-банківської, страхової та іншої діяльності, яка може впливати на рівень криміналізації суспільства, проводиться кримінологічна експертиза.
 
278. 5. Фінансування експертизи здійснюється відповідно до законодавства.
 		    5. Фінансування експертизи здійснюється відповідно до законодавства.
 
279. Стаття 40. Мета та завдання експертизи
 		    Стаття 36. Мета та завдання експертизи
 
280. 1. Експертиза проекту нормативно-правового акта проводиться для перевірки якості його підготовки та обґрунтованості, своєчасності прийняття (видання), виявлення можливих негативних наслідків дії такого нормативно-правового акта.
 		    1. Експертиза проекту нормативно-правового акта проводиться для перевірки якості його підготовки та обґрунтованості, своєчасності прийняття (видання), виявлення можливих негативних наслідків дії такого нормативно-правового акта.
 
281. 2. Основними завданнями експертизи проекту нормативно-правового акта є його об’єктивний всебічний розгляд; перевірка відповідності проекту положенням законодавства України; оцінка відповідності проекту сучасному рівню наукових знань; аналіз рівня використання світового досвіду; прогнозування соціально-економічних, правових наслідків виконання нормативно-правового акта; перевірка дотримання вимог техніки нормопроектування.
 		    2. Основними завданнями експертизи проекту нормативно-правового акта є його об’єктивний всебічний розгляд; перевірка відповідності проекту положенням законодавства України; оцінка відповідності проекту сучасному рівню наукових знань; аналіз рівня використання світового досвіду; прогнозування соціально-економічних, правових наслідків виконання нормативно-правового акта; перевірка дотримання вимог техніки нормопроектування.
 
282. Стаття 41. Проведення обов’язкової правової експертизи
 		    Стаття 37. Проведення обов’язкової правової експертизи
 
283. 1. Попередня правова експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться юридичними службами суб’єктів нормотворення.
 		    1. Попередня правова експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться юридичними службами суб’єктів нормотворення.
 
284. 2. Міністерство юстиції України проводить правову експертизу проектів законів, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, які подаються відповідно на розгляд Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, на відповідність Конституції і законам України, вимогам техніки нормопроектування.
 		    2. Міністерство юстиції України проводить правову експертизу проектів законів, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, які подаються відповідно на розгляд Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, на відповідність Конституції і законам України, вимогам техніки нормопроектування.
 
285. 3. Складовими частинами правової експертизи є гендерно-правова експертиза, експертиза проектів нормативно-правових актів на відповідність положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, на предмет відповідності асquіs соmmunаutаіrе.
 		    3. Складовими частинами правової експертизи є гендерно-правова експертиза, експертиза проектів нормативно-правових актів на відповідність положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, на предмет відповідності асquіs соmmunаutаіrе.
 
286. 4. Гендерно-правова експертиза передбачає аналіз проектів нормативно-правових актів на їх відповідність принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
 		    4. Гендерно-правова експертиза передбачає аналіз проектів нормативно-правових актів на їх відповідність принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
 
287. 5. Експертизі на предмет відповідності асquіs соmmunаutаіrе підлягають проекти нормативно-правових актів, якими регулюються правовідносини, подібні до правовідносин, урегульованих асquіs соmmunаutаіrе.
 		    5. Експертизі на предмет відповідності асquіs соmmunаutаіrе підлягають проекти нормативно-правових актів, якими регулюються правовідносини, подібні до правовідносин, урегульованих асquіs соmmunаutаіrе.
 
288. 6. Методика проведення правової експертизи затверджується Міністерством юстиції України.
 		    6. Методика проведення правової експертизи затверджується Міністерством юстиції України.
 
289. Стаття 42. Проведення наукової експертизи
 		    Стаття 38. Проведення наукової експертизи
 
290. 1. Наукова експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться науково-дослідними організаціями та установами, вищими навчальними закладами відповідного профілю, спеціалізованими експертними організаціями, окремими науковцями, фахівцями (їх групами), які мають відповідну кваліфікацію та спеціальні знання в тій галузі науки, питання розвитку якої регулює проект нормативно-правового акта.
 		    1. Наукова експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться науково-дослідними організаціями та установами, вищими навчальними закладами відповідного профілю, спеціалізованими експертними організаціями, окремими науковцями, фахівцями (їх групами), які мають відповідну кваліфікацію та спеціальні знання в тій галузі науки, питання розвитку якої регулює проект нормативно-правового акта.
 
291. 2. До проведення експертизи можуть залучатися міжнародні установи та організації, іноземні науковці та фахівці.
 		    2. До проведення експертизи можуть залучатися міжнародні установи та організації, іноземні науковці та фахівці.
 
292. 3. До проведення наукової експертизи не може залучатися суб’єкт, від якого надійшов проект нормативно-правового акта чи який брав участь у його розробленні.
 		    3. До проведення наукової експертизи не може залучатися суб’єкт, від якого надійшов проект нормативно-правового акта чи який брав участь у його розробленні.
 
293. 4. У разі наявності альтернативних проектів нормативно-правового акта наукова експертиза кожного з них проводиться тими самими експертами.
 		    4. У разі наявності альтернативних проектів нормативно-правового акта наукова експертиза кожного з них проводиться тими самими експертами.
 
294. Стаття 43. Проведення обов’язкової фінансово-економічної експертизи
 		    Стаття 39. Проведення обов’язкової фінансово-економічної експертизи
 
295. 1. Обов’язкова фінансово-економічна експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться Міністерством фінансів України та Міністерством економіки України.
 		    1. Обов’язкова фінансово-економічна експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться Міністерством фінансів України та Міністерством економіки України.
 
296. 2. Методика проведення фінансово-економічної експертизи проектів нормативно-правових актів визначається Міністерством фінансів України та Міністерством економіки України.
 		    2. Методика проведення фінансово-економічної експертизи проектів нормативно-правових актів визначається Міністерством фінансів України та Міністерством економіки України.
 
297. Стаття 44. Незалежність експертів
 		    Стаття 40. Незалежність експертів
 
298. 1. Під час оцінки проекту нормативно-правового акта експерти незалежні від позиції суб’єкта нормотворення, на запит якого проводиться експертиза, та будь-якого іншого впливу.
 		    1. Під час оцінки проекту нормативно-правового акта експерти незалежні від позиції суб’єкта нормотворення, на запит якого проводиться експертиза, та будь-якого іншого впливу.
 
299. Стаття 45. Висновки експертизи
 		    Стаття 41. Висновки експертизи
 
300. 1. За результатами проведення експертизи готується висновок, що подається суб’єкту нормотворення.
 		    1. За результатами проведення експертизи готується висновок, що подається суб’єкту нормотворення.
 
301. 2. Висновок експертизи проекту нормативно-правового акта, який винесено на референдум або обговорення громадськості, публікується в офіційних виданнях або в друкованих засобах масової інформації.
 		    2. Висновок експертизи проекту нормативно-правового акта, який винесено на референдум або обговорення громадськості, публікується в офіційних виданнях або в друкованих засобах масової інформації.
 
302. 3. Суб’єкт проведення обов’язкової експертизи несе відповідальність у випадках, передбачених законом.
 		    3. Суб’єкт проведення обов’язкової експертизи несе відповідальність у випадках, передбачених законом.
 
303. Стаття 46. Врахування результатів наукової експертизи
 		    Стаття 42. Врахування результатів наукової експертизи
 
304. 1. Результати наукової експертизи проекту нормативно-правового акта розглядаються суб’єктом нормотворення під час його обговорення, прийняття чи визначення подальшої роботи. Висновок експертизи не є обов’язковим для врахування суб’єктом нормотворення.
 		    1. Результати наукової експертизи проекту нормативно-правового акта розглядаються суб’єктом нормотворення під час його обговорення, прийняття чи визначення подальшої роботи. Висновок експертизи не є обов’язковим для врахування суб’єктом нормотворення.
 
305. Стаття 47. Результати розгляду та обговорення проекту нормативно-правового акта
 		    Стаття 43. Результати розгляду та обговорення проекту нормативно-правового акта
 
306. 1. Суб’єкт нормотворення за результатами експертизи проекту нормативно-правового акта може:
 		    1. Суб’єкт нормотворення за результатами експертизи проекту нормативно-правового акта може:
 
307. 1) прийняти нормативно-правовий акт;
 		    1) прийняти нормативно-правовий акт;
 
308. 2) повернути проект нормативно-правового акта відповідному органу для доопрацювання, внесення до нього необхідних змін із зазначенням зауважень і строку доопрацювання;
 		 -56- Круць М.Ф.
 Оскільки Верховна Рада України своїм рішенням може повернути законопроект або проект постанови на доопрацювання народному депутату України, вважаю за доцільне п. 2 ч. 1 ст. 47 після слів "відповідному органу" доповнити словами "або конкретній осо6і".
 		Враховано   2) повернути проект нормативно-правового акта відповідному органу або конкретній осо6і для доопрацювання, внесення до нього необхідних змін із зазначенням зауважень і строку доопрацювання;
 
309. 3) надіслати проект для проведення додаткової чи повторної експертизи;
 		    3) надіслати проект для проведення додаткової чи повторної експертизи;
 
310. 4) винести проект нормативно-правового акта на обговорення громадськості;
 		    4) винести проект нормативно-правового акта на обговорення громадськості;
 
311. 5) відхилити проект нормативно-правового акта.
 		    5) відхилити проект нормативно-правового акта.
 
312. Стаття 48. Винесення проекту нормативно-правового акта на обговорення громадськості
 		    Стаття 44. Винесення проекту нормативно-правового акта на обговорення громадськості
 
313. 1. Проект нормативно-правового акта, який стосується прав, свобод і законних інтересів громадян, питань суспільно-економічного розвитку держави, виноситься на обговорення громадськості шляхом його розміщення на офіційних веб-сторінках органів державної влади або опублікування в друкованих засобах масової інформації чи доведення до відома громадськості в інший спосіб.
 		    1. Проект нормативно-правового акта, який стосується прав, свобод і законних інтересів громадян, питань суспільно-економічного розвитку держави, виноситься на обговорення громадськості шляхом його розміщення на офіційних веб-сторінках органів державної влади або опублікування в друкованих засобах масової інформації чи доведення до відома громадськості в інший спосіб.
 
314. 2. Пропозиції та зауваження, що надійшли в процесі обговорення громадськістю проекту нормативно-правового акта, розглядаються його розробниками, органами, яким доручено доопрацювання проекту, узагальнюються, враховуються під час доопрацювання або передаються нормотворчим органам для прийняття відповідного рішення.
 		    2. Пропозиції та зауваження, що надійшли в процесі обговорення громадськістю проекту нормативно-правового акта, розглядаються його розробниками, органами, яким доручено доопрацювання проекту, узагальнюються, враховуються під час доопрацювання або передаються нормотворчим органам для прийняття відповідного рішення.
 
315. Стаття 49. Порядок прийняття (видання) нормативно-правового акта
 		    Стаття 45. Порядок прийняття (видання) нормативно-правового акта
 
316. 1. Нормативно-правовий акт за результатами його розгляду приймається (видається) уповноваженим на це органом або посадовою особою з додержанням процедури, визначеної Конституцією України, цим Законом, відповідними законами України про їх статус чи іншими нормативно-правовими актами.
 		    1. Нормативно-правовий акт за результатами його розгляду приймається (видається) уповноваженим на це органом або посадовою особою з додержанням процедури, визначеної Конституцією України, цим Законом, відповідними законами України про їх статус чи іншими нормативно-правовими актами.
 
317. 2. Нормативно-правові акти згідно з Конституцією України та законом про референдуми можуть прийматися громадянами України на відповідних референдумах.
 		 -57- Бондаренко В.Д.
 Доповнити ст.49 новою частиною такого змісту:
«3. Видання спільних нормативно-правових актів декількома суб’єктами нормотворення забороняється.»
 		Враховано   2. Нормативно-правові акти згідно з Конституцією України та законом про референдуми можуть прийматися громадянами України на відповідних референдумах.
3. Видання спільних нормативно-правових актів декількома суб’єктами нормотворення забороняється.
 
318. Стаття 50. Підписання нормативно-правового акта
 		    Стаття 46. Підписання нормативно-правового акта
 
319. 1. Офіційний текст прийнятого (виданого) суб’єктом нормотворення нормативно-правового акта засвідчується підписом посадової особи (посадових осіб), уповноваженої (уповноважених) на це Конституцією України чи законом. Конституцією України чи законом можуть встановлюватися інші вимоги щодо підписання прийнятих (виданих) нормативно-правових актів.
 		    1. Офіційний текст прийнятого (виданого) суб’єктом нормотворення нормативно-правового акта засвідчується підписом посадової особи (посадових осіб), уповноваженої (уповноважених) на це Конституцією України чи законом. Конституцією України чи законом можуть встановлюватися інші вимоги щодо підписання прийнятих (виданих) нормативно-правових актів.
 
320. 2. Нормативно-правовий акт, підписаний у порядку, встановленому частиною першою цієї статті, не підлягає погодженню, затвердженню чи підтвердженню його легітимності в інший спосіб, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.
 		    2. Нормативно-правовий акт, підписаний у порядку, встановленому частиною першою цієї статті, не підлягає погодженню, затвердженню чи підтвердженню його легітимності в інший спосіб, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.
 
321. 3. Оригінал нормативно-правового акта зберігається в установленому порядку відповідним суб’єктом нормотворення.
 		    3. Оригінал нормативно-правового акта зберігається в установленому порядку відповідним суб’єктом нормотворення.
 
322. Стаття 51. Особливості підписання законів України
 		    Стаття 47. Особливості підписання законів України
 
323. 1. Закон підписує Голова Верховної Ради України і не пізніш як у триденний строк після прийняття надсилає його Президентові України.
 		    1. Закон підписує Голова Верховної Ради України і не пізніш як у триденний строк після прийняття надсилає його Президентові України.
 
324. 2. Особливості підписання законів Президентом України визначаються Конституцією України.
 		    2. Особливості підписання законів Президентом України визначаються Конституцією України.
 
325. Стаття 52. Номер нормативно-правового акта
 		    Стаття 48. Номер нормативно-правового акта
 
326. 1. Після прийняття (видання) нормативно-правового акта суб’єкт нормотворення присвоює йому номер.
 		    1. Після прийняття (видання) нормативно-правового акта суб’єкт нормотворення присвоює йому номер.
 
327. 2. Нормативно-правовий акт після підписання одночасно з присвоєнням йому номера скріплюється гербовою печаткою відповідного суб’єкта нормотворення і в п’ятиденний строк включається до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів або надсилається для проведення його державної реєстрації.
 		 -58- Круць М.Ф.
 З метою збереження оригіналу нормативно-правового акта у ч. 2 ст. 52 слова "або надсилається для проведення його державної реєстрації" слід замінити словами "або надсилається для проведення державної реєстрації його копія, засвідчена у встановленому порядку".
 		Враховано   2. Нормативно-правовий акт після підписання одночасно з присвоєнням йому номера скріплюється гербовою печаткою відповідного суб’єкта нормотворення і в п’ятиденний строк включається до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів або надсилається для проведення державної реєстрації його копія, засвідчена у встановленому порядку.
 
328. Розділ V. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА ОФІЦІЙНЕ ОПРИЛЮДНЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
 		    Розділ V. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА ОФІЦІЙНЕ ОПРИЛЮДНЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
 
329. Стаття 53. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів
 		    Стаття 49. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів
 
330. 1. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів —комплекс заходів, під час здійснення яких Міністерство юстиції України та його територіальні органи:
 		    1. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів —комплекс заходів, під час здійснення яких Міністерство юстиції України та його територіальні органи:
 
331. 1) проводять правову експертизу підзаконного нормативно-правового акта на його відповідність Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, іншим міжнародним договорам України, а також асquіs соmmunаutаіrе;
 		    1) проводять правову експертизу підзаконного нормативно-правового акта на його відповідність Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, іншим міжнародним договорам України, а також асquіs соmmunаutаіrе;
 
332. 2) приймають рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта або про відмову в такій реєстрації;
 		    2) приймають рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта або про відмову в такій реєстрації;
 
333. 3) присвоюють нормативно-правовому акту реєстраційний номер.
 		    3) присвоюють нормативно-правовому акту реєстраційний номер.
 
334. 2. Підзаконні нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3, 4, 6—10 частини п`ятої статті 6 цього Закону, підлягають державній реєстрації.
 		 -59- Писаренко В.В.
 У частинах 2 та 4 ст. 53 цифру «10» замінити цифрою «8».
 		Враховано   2. Підзаконні нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3, 4, 6—8 частини п`ятої статті 6 цього Закону, підлягають державній реєстрації.
 
    -60- Олійник С.В.
 Ч.2 ст.53 викласти у наступній редакції:
«Підзаконні нормативно-правові акти, зазначені у частині п`ятій статті 6 цього Закону, підлягають державній реєстрації.»
 		Відхилено    
335. 3. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів, зазначених у пунктах 3 і 4 частини п`ятої статті 6 цього Закону, здійснюється Міністерством юстиції України.
 		 -61- Олійник С.В.
 В ч.3 ст.53 цифри «3 і 4» замінити на «1-4».
 		Враховано   3. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів, зазначених у пунктах 1-4 частини п`ятої статті 6 цього Закону, здійснюється Міністерством юстиції України.
 
336. 4. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів, зазначених у пунктах 6—10 частини п`ятої статті 6 цього Закону, здійснюється відповідними територіальними органами Міністерства юстиції України.
 		 -62- Олійник С.В.
 В частині 4 статті 53 цифру «6» після слова «пунктах» замінити на «5».
 		Враховано   4. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів, зазначених у пунктах 5—8 частини п`ятої статті 6 цього Закону, здійснюється відповідними територіальними органами Міністерства юстиції України.
 
337. 5. Невідповідність підзаконного нормативно-правового акта Конституції і законам України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, іншим міжнародним договорам України, а також аsquіs соmmunаutаіrе або у випадках, визначених законами України, процедурам прийняття чи схвалення такого акту є підставою для відмови в його державній реєстрації.
 		    5. Невідповідність підзаконного нормативно-правового акта Конституції і законам України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, іншим міжнародним договорам України, а також аsquіs соmmunаutаіrе або у випадках, визначених законами України, процедурам прийняття чи схвалення такого акту є підставою для відмови в його державній реєстрації.
 
338. 6. У разі виявлення невідповідності підзаконного нормативно-правового акта органу чи посадової особи місцевого самоврядування, що зазначені в частині дев’ятій цієї статті, Конституції чи законам України орган державної реєстрації відмовляє у проведенні державної реєстрації цього нормативно-правового акта та повертає його оригінал органу чи посадовій особі місцевого самоврядування, які його видали, з обґрунтуванням причин відмови. Одночасно орган державної реєстрації оскаржує такий акт до суду в порядку, встановленому законом, про що повідомляє відповідний орган чи посадову особу місцевого самоврядування.
 		 -63- Писаренко В.В.
 Ч. 6 ст. 53 виключити.
 		Враховано      
    -64- Мірошниченко Ю.Р.
 У ч.6 ст.53 останнє речення виключити.
 		Враховано    
339. 7. У разі відмови в державній реєстрації підзаконного нормативно-правового акта Міністерство юстиції України чи його територіальний орган надсилає суб’єкту нормотворення відповідне вмотивоване рішення.
 		    6. У разі відмови в державній реєстрації підзаконного нормативно-правового акта Міністерство юстиції України чи його територіальний орган надсилає суб’єкту нормотворення відповідне вмотивоване рішення.
 
340. 8. Рішення про відмову в державній реєстрації підзаконного нормативно-правового акта суб’єкт нормотворення може оскаржити до суду.
 		 -65- Мірошниченко Ю.Р.
 Ч. 8 ст.53 виключити.
 		Враховано      
341. 9. Незареєстровані підзаконні нормативно-правові акти, за винятком рішень сільських, селищних, міських, районних у місті, районних, обласних рад та їх виконавчих органів, розпоряджень сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради, є нечинними і не підлягають офіційному оприлюдненню.
 		    7. Незареєстровані підзаконні нормативно-правові акти, за винятком рішень сільських, селищних, міських, районних у місті, районних, обласних рад та їх виконавчих органів, розпоряджень сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради, є нечинними і не підлягають офіційному оприлюдненню.
 
342. 10. Рішення сільських, селищних, міських, районних у місті, районних, обласних рад та їх виконавчих органів, розпорядження сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради набирають чинності відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
 		 -66- Міщенко С.Г.
 Частину 10 ст.53 доцільно вилучити, оскільки її зміст не має відношення до державної реєстрації підзаконних нормативно-правових актів.
 		Враховано      
343. 11. Порядок проведення державної реєстрації підзаконних нормативно-правових актів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 		    8. Порядок проведення державної реєстрації підзаконних нормативно-правових актів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
344. Стаття 54. Скасування рішення про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів
 		    Стаття 50. Скасування рішення про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів
 
345. 1. Рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта скасовується органом, що провів державну реєстрацію цього акта, у разі:
 		    1. Рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта скасовується органом, що провів державну реєстрацію цього акта, у разі:
 
346. 1) виявлення обставин, що не були відомі органу державної реєстрації під час реєстрації зазначеного акта;
 		    1) виявлення обставин, що не були відомі органу державної реєстрації під час реєстрації зазначеного акта;
 
347. 2) винесення судом рішення про визнання зазначеного акта незаконним чи таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили повністю або в окремій його частині;
 		    2) винесення судом рішення про визнання зазначеного акта незаконним чи таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили повністю або в окремій його частині;
 
348. 3) надходження повідомлення від спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної регуляторної політики або його територіального органу про виявлення обставин, за наявності яких регуляторний акт не міг бути прийнятим чи схваленим або повідомлення від спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної регуляторної політики про зупинення дії регуляторного акта або окремих його положень відповідно до закону;
 		    3) надходження повідомлення від спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної регуляторної політики або його територіального органу про виявлення обставин, за наявності яких регуляторний акт не міг бути прийнятим чи схваленим або повідомлення від спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної регуляторної політики про зупинення дії регуляторного акта або окремих його положень відповідно до закону;
 
349. 4) невідповідності підзаконного нормативно-правового акта Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
 		    4) невідповідності підзаконного нормативно-правового акта Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
 
350. 5) неприведення підзаконного нормативно-правового акта у відповідність з нормативно-правовим актом, на підставі якого він був прийнятий, у місячний строк, якщо інший строк не передбачено актом законодавства.
 		    5) неприведення підзаконного нормативно-правового акта у відповідність з нормативно-правовим актом, на підставі якого він був прийнятий, у місячний строк, якщо інший строк не передбачено актом законодавства.
 
351. 2. Підставами для скасування рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта можуть бути інші обставини, що виникли після реєстрації.
 		    2. Підставами для скасування рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта можуть бути інші обставини, що виникли після реєстрації.
 
352. 3. Рішення про скасування рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта суб’єкт нормотворення може оскаржити до суду.
 		 -67- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину 3 ст.. 54 виключити.
 		Враховано (частини перша-четверта ст.56 перенесені до ст.1)     
353. 4. Порядок скасування рішення про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 		    3. Порядок скасування рішення про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
354. Стаття 55. Контроль за дотриманням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів
 		    Стаття 51. Контроль за дотриманням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів
 
355. 1. Контроль за дотриманням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів здійснюють Міністерство юстиції України та його територіальні органи.
 		    1. Контроль за дотриманням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів здійснюють Міністерство юстиції України та його територіальні органи.
 
356. Стаття 56. Відповідальність за порушення законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів
 		    Стаття 52. Відповідальність за порушення законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів
 
357. 1. Посадові особи, винні в порушенні законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів, несуть дисциплінарну та адміністративну відповідальність згідно із законом.
 		    1. Посадові особи, винні в порушенні законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів, несуть дисциплінарну та адміністративну відповідальність згідно із законом.
 
358. Стаття 57. Систематизація нормативно-правових актів
 		    Стаття 53. Систематизація нормативно-правових актів
 
359. 1. Систематизація нормативно-правових актів — упорядкування нормативно-правових актів шляхом їх зведення у певну внутрішню систему уповноваженими на це суб’єктами нормотворення, що здійснюється у формі інкорпорації, консолідації та кодифікації.
 		       
360. 2. Інкорпорація — упорядкування нормативно-правових актів у збірники чи зібрання шляхом розташування їх у хронологічному порядку або за предметом регулювання.
 		       
361. 3. Консолідація — об’єднання в єдиний нормативно-правовий акт кількох актів, які регулюють певну сферу суспільних відносин, без зміни їх змісту.
 		       
362. 4. Кодифікація — упорядкування норм права шляхом приведення їх у логічно послідовну систему з метою створення на цій основі нового узагальненого нормативно-правового акта.
 		 -68- Міщенко С.Г.
 Запропоноване у ч.4 ст.57 визначення кодифікації не розкриває її сутність. Пропоную визначити цей термін як процес зведення різних нормативно-правових актів у єдиний, внутрішньо узгоджений та структурований акт шляхом переробки їх змісту.
 		Враховано Частина перша ст.58 перенесена до ст.1.     
363. 5. Нормативно-правові акти класифікуються згідно з Класифікатором правових актів України, який ведеться Міністерством юстиції України.
 		    1. Нормативно-правові акти класифікуються згідно з Класифікатором правових актів України, який ведеться Міністерством юстиції України.
 
364. 6. Нормативно-правові акти підлягають обліку, підтриманню в контрольному стані та зберіганню.
 		    2. Нормативно-правові акти підлягають обліку, підтриманню в контрольному стані та зберіганню.
 
365. Стаття 58. Включення нормативно-правових актів до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів
 		    Стаття 54. Включення нормативно-правових актів до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів
 
366. 1. Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів — автоматизована система збирання, накопичення, обліку та зберігання нормативно-правових актів.
 		       
367. 2. До Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів включаються нормативно-правові акти, зазначені у статті 6 цього Закону, після їх підписання та присвоєння номера. Нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації, включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів після їх державної реєстрації в Міністерстві юстиції України чи його територіальних органах.
 		    1 До Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів включаються нормативно-правові акти, зазначені у статті 6 цього Закону, після їх підписання та присвоєння номера. Нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації, включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів після їх державної реєстрації в Міністерстві юстиції України чи його територіальних органах.
 
368. 3. Включення нормативно-правових актів до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, підтримання цих актів у контрольному стані та їх зберігання здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами.
 		    2 Включення нормативно-правових актів до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, підтримання цих актів у контрольному стані та їх зберігання здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами.
 
369. 4. Порядок ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 		    3 Порядок ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
370. Стаття 59. Доступ до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів
 		    Стаття 55. Доступ до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів
 
371. 1. Доступ до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів, надається державним органам, підприємствам, установам, організаціям та фізичним особам.
 		 -69- Писаренко В.В.
 У ч. 1 ст. 59 слова «державним органам» замінити словами «органам державної влади, органам місцевого самоврядування».
 		Враховано   1. Доступ до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів, надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, юридичним та фізичним особам.
 
    -70- Мірошниченко Ю.Р.
 У ч.1 ст.59 слова «підприємствам, установам, організаціям» замінити словом «юридичним».
 		Враховано    
372. 2. Інформацію з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів можна отримати на паперових та електронних носіях або шляхом безпосереднього доступу до Інтернет.
 		 -71- Писаренко В.В.
 Частину 2 ст. 59 після слова «до» доповнити словами «Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів через мережу».
 		Враховано   2. Інформацію з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів можна отримати на паперових та електронних носіях або шляхом безпосереднього доступу до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів через мережу Інтернет. Одержання інформації з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів шляхом доступу до Інтернет є вільним, цілодобовим та безоплатним
 
    -72- Мірошниченко Ю.Р.
 Доповнити ч.2 ст.59 другим реченням такого змісту:
«Одержання інформації з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів шляхом доступу до Інтернет є вільним, цілодобовим та безоплатним.».
 		Враховано    
373. 3. За запитами юридичних та фізичних осіб з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів надаються офіційно засвідчені копії нормативно-правових актів або витягів з них. Розмір плати за отримання копій визначається Міністерством юстиції України.
 		    3. За запитами юридичних та фізичних осіб з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів надаються офіційно засвідчені копії нормативно-правових актів або витягів з них. Розмір плати за отримання копій визначається Міністерством юстиції України.
 
374. 4. Інформація з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів використовується для офіційного видання збірників законодавства.
 		    4. Інформація з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів використовується для офіційного видання збірників законодавства.
 
375. Стаття 60. Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів
 		 -73- Зварич Р.М.
 Пропонується статтю 60 викласти у такій редакції, змінивши нумерацію статті:
"Стаття 42. Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів
1. Нормативно-правові акти офіційно оприлюднюються у порядку, визначеному Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
2. Офіційне оприлюднення нормативно-правового акта здійснюється державною мовою.
3. В окремих випадках нормативно-правовий акт може бути офіційно оприлюднений шляхом оголошення через загальнонаціональні канали телебачення і радіо та в інший спосіб, визначений законодавством України.
4. Закони офіційно оприлюднюються відповідно до Конституції України.
5. Нормативно-правові акти, що містять державну таємницю або іншу охоронювану законом інформацію, не підлягають офіційному оприлюдненню, якщо це передбачено законом. Рішення про те, що нормативно-правовий акт чи його окремі положення не підлягають офіційному опублікуванню, приймається в порядку, встановленому законодавством України, про що на оригіналі нормативно-правового акта ставиться відповідне позначення.
6. Офіційне оприлюднення нормативно-правового акта, який не підлягає офіційному опублікуванню і стосується обмеженого та визначеного кола виконавців, може здійснюватися шляхом доведення нормативно-правового акта до відома кожного з них.
7. Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів у неповному обсязі не допускається, за винятком випадків офіційного оприлюднення нормативно-правових актів, що містять положення, які не підлягають офіційному оприлюдненню."
 		Відхилено (Частина перша ст.59 перенесена до ст.1)  Стаття 56. Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів
 
376. 1. Офіційне оприлюднення — доведення нормативно-правового акта до відома фізичних та юридичних осіб шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях, інформаційного повідомлення в друкованих засобах масової інформації, оголошення через телебачення і радіо та в інший спосіб, визначений законодавством.
 		       
377. 2. Нормативно-правові акти після їх прийняття (видання) повинні бути офіційно оприлюднені, якщо законом не встановлено інше.
 		    1. Нормативно-правові акти після їх прийняття (видання) повинні бути офіційно оприлюднені, якщо законом не встановлено інше.
 
378. 3. В окремих випадках нормативно-правовий акт може бути офіційно оприлюднений шляхом оголошення через загальнонаціональні канали телебачення і радіо та в інший спосіб, визначений законодавством.
 		    2. В окремих випадках нормативно-правовий акт може бути офіційно оприлюднений шляхом оголошення через загальнонаціональні канали телебачення і радіо та в інший спосіб, визначений законодавством.
 
379. 4. Порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів визначається Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
 		    3. Порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів визначається Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
 
380. 5. Закони України офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх прийняття в установленому порядку та підписання Президентом України. У випадках, передбачених Конституцією України, закони офіційно оприлюднюються Президентом України протягом 10 днів після підписання, а в разі непідписання Президентом України — невідкладно Головою Верховної Ради України.
 		 -74- Круць М.Ф.
 З метою узгодження ч. 5 ст. 60 з Конституцією України необхідно перше речення цієї частини викласти в такій редакції:
"5. Закони України офіційно оприлюднюються після іх прийняття в установленому порядку та підписання Президентом України протягом 15 днів після іх отримання".
 		Відхилено   4. Закони України офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх прийняття в установленому порядку та підписання Президентом України. У випадках, передбачених Конституцією України, закони офіційно оприлюднюються Президентом України протягом 10 днів після підписання, а в разі непідписання Президентом України — невідкладно Головою Верховної Ради України.
 
381. 6. Нормативно-правові акти Президента України оприлюднюються протягом 15 днів після їх підписання.
 		    5. Нормативно-правові акти Президента України оприлюднюються протягом 15 днів після їх підписання.
 
382. 7. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх прийняття.
 		    6. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх прийняття.
 
383. 8. Нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх державної реєстрації.
 		    7. Нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх державної реєстрації.
 
384. 9. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх прийняття і підписання.
 		    8. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх прийняття і підписання.
 
385. 10. Нормативно-правові акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх прийняття і підписання, а акти, що підлягають реєстрації, — протягом 15 днів після їх реєстрації.
 		    9. Нормативно-правові акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх прийняття і підписання, а акти, що підлягають реєстрації, — протягом 15 днів після їх реєстрації.
 
386. Стаття 61. Офіційне опублікування нормативно-правових актів
 		 -75- Зварич Р.М.
 Пропонується статтю 61 викласти у такій редакції, змінивши нумерацію статті:
"Стаття 43. Офіційне опублікування нормативно-правових актів
1. Офіційне оприлюднення законів України, інших нормативно-правових актів здійснюється шляхом їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.
2. Офіційними друкованими виданнями для нормативно-правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів є видання, визначені відповідно Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України.
3. Нормативно-правові акти органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування офіційно оприлюднюються в офіційних друкованих виданнях цих органів або в інших друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами офіційними.
4. Нормативно-правові акти в офіційних друкованих виданнях публікуються державною мовою. У випадках, установлених законом, нормативно-правові акти можуть бути офіційно опубліковані російською мовою або іншою мовою національних меншин України.
5. Нормативно-правовий акт вважається офіційно опублікованим у день виходу в світ видання з повним текстом нормативно-правового акта.
6. Якщо офіційне опублікування нормативно-правового акта було здійснено в різні строки і в різних офіційних друкованих виданнях, днем його офіційного опублікування вважається день першого опублікування.
7. Якщо офіційне опублікування нормативно-правового акта було здійснено в кількох номерах офіційного друкованого видання, днем його офіційного опублікування вважається день виходу останнього номера офіційного видання.
8. У разі виявлення невідповідності тексту опублікованого нормативно-правового акта тексту його оригіналу такі невідповідності необхідно усунути."
 		Відхилено Частина перша ст.60 перенесена до ст.1) (Частина друга ст.60 перенесена до ст.1)  Стаття 57. Офіційне опублікування нормативно-правових актів
 
387. 1. Офіційне опублікування — розміщення прийнятого (виданого) нормативно-правового акта в офіційному друкованому виданні в порядку, визначеному цим Законом.
 		       
388. 2. Офіційне друковане видання — видання органів державної влади та органів місцевого самоврядування (відомості, бюлетені, збірники, вісники тощо), які не належать до засобів масової інформації та використовуються для оприлюднення прийнятих (виданих) цими органами нормативно-правових актів, інших рішень з питань їх діяльності, обов’язковість оприлюднення яких передбачена законодавством.
 		       
389. 3. Офіційними друкованими виданнями для нормативно-правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів є «Офіційний вісник України», що видається Міністерством юстиції України, а також інші видання, визначені відповідно Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України.
 		    1. Офіційними друкованими виданнями для нормативно-правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів є «Офіційний вісник України», що видається Міністерством юстиції України, а також інші видання, визначені відповідно Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України.
 
390. 4. Офіційні друковані видання Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначаються нормативно-правовими актами цих органів.
 		    2. Офіційні друковані видання Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначаються нормативно-правовими актами цих органів.
 
391. 5. Офіційні друковані видання для опублікування нормативно-правових актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим і місцевих державних адміністрацій визначаються Кабінетом Міністрів України.
 		    3. Офіційні друковані видання для опублікування нормативно-правових актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим і місцевих державних адміністрацій визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
392. 6. Нормативно-правові акти в офіційних друкованих виданнях публікуються державною мовою. У випадках, установлених законом, нормативно-правові акти можуть бути офіційно опубліковані російською мовою або іншою мовою національних меншин України.
 		    4. Нормативно-правові акти в офіційних друкованих виданнях публікуються державною мовою. У випадках, установлених законом, нормативно-правові акти можуть бути офіційно опубліковані російською мовою або іншою мовою національних меншин України.
 
393. 7. Офіційне опублікування нормативно-правового акта здійснюється із зазначенням реєстраційного коду в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів.
 		    5. Офіційне опублікування нормативно-правового акта здійснюється із зазначенням реєстраційного коду в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів.
 
394. 8. Нормативно-правовий акт вважається офіційно опублікованим у день виходу в світ видання з повним текстом нормативно-правового акта.
 		    6. Нормативно-правовий акт вважається офіційно опублікованим у день виходу в світ видання з повним текстом нормативно-правового акта.
 
395. 9. Якщо офіційне опублікування нормативно-правового акта було здійснено в різні строки і в різних офіційних друкованих виданнях, днем його офіційного опублікування вважається день першого опублікування.
 		    7. Якщо офіційне опублікування нормативно-правового акта було здійснено в різні строки і в різних офіційних друкованих виданнях, днем його офіційного опублікування вважається день першого опублікування.
 
396. 10. Якщо офіційне опублікування нормативно-правового акта було здійснено в кількох номерах офіційного друкованого видання, днем його офіційного опублікування вважається день виходу останнього номера офіційного видання.
 		    8. Якщо офіційне опублікування нормативно-правового акта було здійснено в кількох номерах офіційного друкованого видання, днем його офіційного опублікування вважається день виходу останнього номера офіційного видання.
 
397. Стаття 62. Неофіційне опублікування нормативно-правових актів
 		 -76- Зварич Р.М.
 Пропонується статтю 62 викласти у такій редакції, змінивши нумерацію статті:
"Стаття 44. Неофіційне оприлюднення нормативно-правових актів
1. Нормативно-правовий акт може бути опублікований в неофіційних друкованих виданнях, а також оприлюднений по телебаченню, радіо та іншим способом поширення інформації з дотриманням тексту оригіналу нормативно-правового акта.
2. Нормативно-правовий акт, опублікований в неофіційних друкованих виданнях, є неофіційним і має інформаційний характер."
 		Відхилено   Стаття 58. Неофіційне опублікування нормативно-правових актів
 
398. 1. Нормативно-правовий акт може бути опублікований в неофіційних друкованих виданнях із збереженням тексту оригіналу після його офіційного опублікування з обов’язковим зазначенням реєстраційного коду такого акта в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів та інформації про джерело його офіційного опублікування.
 		    1. Нормативно-правовий акт може бути опублікований в неофіційних друкованих виданнях із збереженням тексту оригіналу після його офіційного опублікування з обов’язковим зазначенням реєстраційного коду такого акта в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів та інформації про джерело його офіційного опублікування.
 
399. 2. Текст нормативно-правового акта, опублікований в неофіційних друкованих виданнях, має інформаційний характер.
 		    2. Текст нормативно-правового акта, опублікований в неофіційних друкованих виданнях, має інформаційний характер.
 
400. 3. У разі виявлення невідповідності тексту опублікованого нормативно-правового акта тексту його оригіналу такі невідповідності необхідно усунути.
 		    3. У разі виявлення невідповідності тексту опублікованого нормативно-правового акта тексту його оригіналу такі невідповідності необхідно усунути.
 
401. Стаття 63. Набрання чинності нормативно-правовими актами
 		 -77- Зварич Р.М.
 Пропонується статтю 63 викласти у такій редакції, змінивши нумерацію статті:
"Стаття 45. Порядок і строки набрання чинності нормативно-правовими актами
1. Нормативно-правові акти набирають чинності у порядку і в строки, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами або самим нормативно-правовим актом, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
2. Нормативно-правовий акт, що не підлягає офіційному оприлюдненню, набирає чинності після доведення його змісту до відома населення, якщо ним не встановлено більш пізній строк набрання чинності.
3. Строк набрання чинності нормативно-правовим актом, визначений датою, відраховується з 0-ї години дня, що наступає за датою офіційного опублікування нормативно-правового акта, і закінчується о 24-й годині останнього дня відповідного строку.
4. У разі, коли строк набрання чинності нормативно-правовим актом визначено вказівкою на день його офіційного опублікування, такий акт вважається таким, що набрав чинності з 24-ї години зазначеного дня.
5. У разі, коли строк набрання чинності нормативно-правовим актом визначено вказівкою на конкретну дату, такий акт вважається таким, що набрав чинності з 0-ї години зазначеної дати.
6. У випадках, передбачених законом, нормативно-правовий акт або його окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають офіційному оприлюдненню і набирають чинності з дня прийняття, якщо ними не встановлено інший строк набрання чинності."
 		Відхилено   Стаття 59. Набрання чинності нормативно-правовими актами
 
402. 1. Нормативно-правові акти набирають чинності у порядку і в строки, визначені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, але не раніше ніж з дня їх офіційного опублікування.
 		    1. Нормативно-правові акти набирають чинності у порядку і в строки, визначені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, але не раніше ніж з дня їх офіційного опублікування.
 
403. 2. Нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через 10 днів з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
 		    2. Нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через 10 днів з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
 
404. 3. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності через 10 днів після їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше ніж з дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
 		    3. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності через 10 днів після їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше ніж з дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
 
405. 4. Зареєстровані в Міністерстві юстиції України та його територіальних органах нормативно-правові акти набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше ніж з дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
 		    4. Зареєстровані в Міністерстві юстиції України та його територіальних органах нормативно-правові акти набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше ніж з дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
 
406. 5. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування набирають чинності через 10 днів після їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше ніж з дня їх офіційного опублікування.
 		    5. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування набирають чинності через 10 днів після їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше ніж з дня їх офіційного опублікування.
 
407. 6. Нормативно-правові акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше ніж з дня їх офіційного опублікування.
 		    6. Нормативно-правові акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше ніж з дня їх офіційного опублікування.
 
408. 7. Нормативно-правовий акт, який не був офіційно опублікований до зазначеного в ньому строку, набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
 		    7. Нормативно-правовий акт, який не був офіційно опублікований до зазначеного в ньому строку, набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
 
409. 8. У випадках, передбачених законом, нормативно-правовий акт або його окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають офіційному оприлюдненню і набирають чинності з дня прийняття, якщо ними не встановлено інший строк набрання чинності.
 		    8. У випадках, передбачених законом, нормативно-правовий акт або його окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають офіційному оприлюдненню і набирають чинності з дня прийняття, якщо ними не встановлено інший строк набрання чинності.
 
410. Стаття 64. Офіційне видання збірників законодавства
 		    Стаття 60. Офіційне видання збірників законодавства
 
411. 1. Офіційним видавцем збірників законодавства є Міністерство юстиції України.
 		    1. Офіційним видавцем збірників законодавства є Міністерство юстиції України.
 
412. 2. Для підготовки збірників законодавства використовуються тексти нормативно-правових актів у контрольному стані з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
 		    2. Для підготовки збірників законодавства використовуються тексти нормативно-правових актів у контрольному стані з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
 
413. 3. Нормативно-правові акти в збірниках законодавства публікуються із зазначенням реєстраційного коду акта в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів та інформації про джерело і дату офіційного оприлюднення.
 		    3. Нормативно-правові акти в збірниках законодавства публікуються із зазначенням реєстраційного коду акта в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів та інформації про джерело і дату офіційного оприлюднення.
 
414. Розділ VІ. РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
 		 -78- Зварич Р.М.
 Пропонується змінити назву розділу VІ:
"Розділ VІ. ДІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ"
 		Відхилено   Розділ VІ. РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
 
415. Стаття 65. Дія нормативно-правового акта у часі
 		    Стаття 61. Дія нормативно-правового акта у часі
 
416. 1. Дія нормативно-правового акта у часі — застосування нормативно-правового акта стосовно фактів (дій, подій) чи правовідносин, що виникли після набрання ним чинності або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
 		 -79- Зварич Р.М.
 Пропонується у статті 65 вилучити частину першу.
 		Відхилено Частину першу перенесено до ст.1.)     
417. 2. Дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності і закінчується моментом припинення його чинності.
 		    1. Дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності і закінчується моментом припинення його чинності.
 
418. 3. У разі потреби окремі положення нормативно-правового акта можуть вводитися в дію пізніше дня набрання ним чинності. Введення в дію окремих положень нормативно-правового акта не може передувати дню набрання чинності таким актом. Положення нормативно-правового акта щодо строку та умов введення в дію інших положень нормативно-правового акта набирають чинності одночасно з набранням чинності таким нормативно-правовим актом.
 		    2. У разі потреби окремі положення нормативно-правового акта можуть вводитися в дію пізніше дня набрання ним чинності. Введення в дію окремих положень нормативно-правового акта не може передувати дню набрання чинності таким актом. Положення нормативно-правового акта щодо строку та умов введення в дію інших положень нормативно-правового акта набирають чинності одночасно з набранням чинності таким нормативно-правовим актом.
 
419. 4. Строк дії може бути визначено для всього нормативно-правового акта або для окремих його частин.
 		    3. Строк дії може бути визначено для всього нормативно-правового акта або для окремих його частин.
 
420. 5. Нормативно-правовий акт діє безстроково, якщо в його тексті не визначено інше.
 		    4. Нормативно-правовий акт діє безстроково, якщо в його тексті не визначено інше.
 
421. 6. Дія нормативно-правового акта припиняється внаслідок:
 		 -80- Зварич Р.М.
 Пропонується частину шосту статті 65 викласти у такій редакції:
"5. Нормативно-правовий акт втрачає чинність внаслідок:
1) закінчення строку дії, якщо такий строк було визначено в його тексті;
2) визнання його нечинним;
3) скасування."
Пропонується у частині сьомій, а також у тексті цієї статті слово "нормотворення" замінити словом "правотворчості".
 		Відхилено   5. Дія нормативно-правового акта припиняється внаслідок:
 
422. 1) закінчення строку дії, якщо такий строк було визначено в його тексті;
 		    1) закінчення строку дії, якщо такий строк було визначено в його тексті;
 
423. 2) втрати ним чинності;
 		    2) втрати ним чинності;
 
424. 3) визнання його нечинним;
 		    3) визнання його нечинним;
 
425. 4) скасування.
 		    4) скасування.
 
426. 7. Нормативно-правовий акт може бути визнаний таким, що втратив чинність, за рішенням суб’єкта нормотворення, що його прийняв чи видав, або правонаступника такого суб’єкта. Нормативно-правовий акт може бути визнаний таким, що втратив чинність, повністю або в окремій частині.
 		    6. Нормативно-правовий акт може бути визнаний таким, що втратив чинність, за рішенням суб’єкта нормотворення, що його прийняв чи видав, або правонаступника такого суб’єкта. Нормативно-правовий акт може бути визнаний таким, що втратив чинність, повністю або в окремій частині.
 
427. 8. Суб’єкт нормотворення, що прийняв чи видав нормативно-правовий акт, або правонаступник такого суб’єкта може прийняти рішення про визнання зазначеного акта таким, що втратив чинність, повністю або в окремій частині, якщо таким суб’єктом встановлено що:
 		    7. Суб’єкт нормотворення, що прийняв чи видав нормативно-правовий акт, або правонаступник такого суб’єкта може прийняти рішення про визнання зазначеного акта таким, що втратив чинність, повністю або в окремій частині, якщо таким суб’єктом встановлено що:
 
428. 1) нормативно-правовий акт не відповідає стану суспільних відносин у певній сфері;
 		    1) нормативно-правовий акт не відповідає стану суспільних відносин у певній сфері;
 
429. 2) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають Конституції України;
 		    2) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають Конституції України;
 
430. 3) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають міжнародним договорам України;
 		    3) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають міжнародним договорам України;
 
431. 4) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають законам України;
 		    4) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають законам України;
 
432. 5) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу.
 		    5) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу.
 
433. 9. У випадках, передбачених Конституцією України, нормативно-правові акти втрачають чинність відповідно до рішення Конституційного Суду України.
 		    8. У випадках, передбачених Конституцією України, нормативно-правові акти втрачають чинність відповідно до рішення Конституційного Суду України.
 
434. Нормативно-правовий акт може бути визнаний Конституційним Судом України таким, що втратив чинність, повністю або в окремій частині.
 		 -81- Круць М.Ф.
 З ч. 9 ст. 65 слід виключити абзаци 2, 3, 4, оск1льки вони повторюють положення Конституції України.
 		Відхилено   Нормативно-правовий акт може бути визнаний Конституційним Судом України таким, що втратив чинність, повністю або в окремій частині.
 
435. Нормативно-правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не підлягають застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
 		    Нормативно-правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не підлягають застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
 
436. Суб’єкт нормотворення, що прийняв (видав) нормативно-правовий акт, який втратив чинність відповідно до рішення Конституційного Суду України, або правонаступник такого суб’єкта, не приймає додатково рішення про втрату чинності цим нормативно-правовим актом.
 		    Суб’єкт нормотворення, що прийняв (видав) нормативно-правовий акт, який втратив чинність відповідно до рішення Конституційного Суду України, або правонаступник такого суб’єкта, не приймає додатково рішення про втрату чинності цим нормативно-правовим актом.
 
437. 10. Нормативно-правовий акт визнається нечинним відповідно до рішення суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
 		 -82- Міщенко С.Г.
 Частина 10 ст.65 суперечить ст.150 Конституції України, згідно з якою вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів наллежить до повноважень Конституційного Суду України, узгодити її з ч. 8 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пропоную викласти зазначене положення в такій редакції:
«Нормативно-правовий акт (крім Конституції України та законів України) або окремі його частини визнаються не чинними відповідно до рішення суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили».
 		Враховано   9. Нормативно-правовий акт (крім Конституції України та законів України) або окремі його частини визнаються не чинними відповідно до рішення суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.
 
438. 11. У випадках, передбачених Конституцією та законами України, нормативно-правовий акт може бути скасований за рішенням Президента України, Кабінету Міністрів України, голови місцевої державної адміністрації вищого рівня, інших суб’єктів владних повноважень, яким надано право скасовувати нормативно-правові акти. Нормативно-правовий акт може бути скасований повністю або в окремій частині.
 		    10. У випадках, передбачених Конституцією та законами України, нормативно-правовий акт може бути скасований за рішенням Президента України, Кабінету Міністрів України, голови місцевої державної адміністрації вищого рівня, інших суб’єктів владних повноважень, яким надано право скасовувати нормативно-правові акти. Нормативно-правовий акт може бути скасований повністю або в окремій частині.
 
439. 12. У рішенні про скасування нормативно-правового акта зазначаються підстави для його скасування. Підставами для скасування нормативно-правового акта є:
 		    11. У рішенні про скасування нормативно-правового акта зазначаються підстави для його скасування. Підставами для скасування нормативно-правового акта є:
 
440. 1) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта або його окремих положень Конституції України (за винятком нормативно-правових актів, стосовно яких питання конституційності вирішується Конституційним Судом України);
 		    1) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта або його окремих положень Конституції України (за винятком нормативно-правових актів, стосовно яких питання конституційності вирішується Конституційним Судом України);
 
441. 2) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта або його окремих положень міжнародним договорам України;
 		    2) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта або його окремих положень міжнародним договорам України;
 
442. 3) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта законам України;
 		    3) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта законам України;
 
443. 4) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта або його окремих положень нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу;
 		    4) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта або його окремих положень нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу;
 
444. 5) недоцільність або неефективність нормативно-правового акта у регулюванні певних суспільних відносин.
 		    5) недоцільність або неефективність нормативно-правового акта у регулюванні певних суспільних відносин.
 
445. 13. У випадках, передбачених Конституцією та законами України, Президент України може указом зупинити дію нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Внаслідок зупинення дії нормативно-правового акта його дія припиняється тимчасово. Якщо Конституційний Суд України ухвалює рішення про неконституційність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена Президентом України, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України. Якщо Конституційний Суд України ухвалює рішення про конституційність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена Президентом України, нормативно-правовий акт вважається таким, дія якого не була зупинена, незалежно від чинності указу Президента України, яким дія такого акта була зупинена.
 		    12. У випадках, передбачених Конституцією та законами України, Президент України може указом зупинити дію нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Внаслідок зупинення дії нормативно-правового акта його дія припиняється тимчасово. Якщо Конституційний Суд України ухвалює рішення про неконституційність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена Президентом України, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України. Якщо Конституційний Суд України ухвалює рішення про конституційність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена Президентом України, нормативно-правовий акт вважається таким, дія якого не була зупинена, незалежно від чинності указу Президента України, яким дія такого акта була зупинена.
 
446. 14. У випадках, передбачених Конституцією та законами України, сільський, селищний, міський голова (голова районної ради у місті) може зупинити дію нормативно-правових актів сільської, селищної, міської ради або виконавчого комітету ради відповідно з одночасним зверненням до суду. Внаслідок зупинення дії нормативно-правового акта його дія припиняється тимчасово. Якщо за рішенням суду нормативно-правий акт, дія якого була зупинена, визнано нечинним, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність з дня набрання законної сили рішенням суду. Якщо суд приймає рішення про законність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена, нормативно-правовий акт вважається таким, дія якого не була зупинена.
 		 -83- Писаренко В.В.
 У ч. 14 ст. 65 виключити слова «або виконавчого комітету ради відповідно з одночасним зверненням до суду. Внаслідок зупинення дії нормативно-правового акта його дія припиняється тимчасово. Якщо за рішенням суду нормативно-правий акт, дія якого була зупинена, визнано нечинним, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність з дня набрання законної сили рішенням суду. Якщо суд приймає рішення про законність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена, нормативно-правовий акт вважається таким, дія якого не була зупинена».
 		Відхилено   13. У випадках, передбачених Конституцією та законами України, сільський, селищний, міський голова (голова районної ради у місті) може зупинити дію нормативно-правових актів сільської, селищної, міської ради або виконавчого комітету ради відповідно з одночасним зверненням до суду. Внаслідок зупинення дії нормативно-правового акта його дія припиняється тимчасово. Якщо за рішенням суду нормативно-правий акт, дія якого була зупинена, визнано нечинним, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність з дня набрання законної сили рішенням суду. Якщо суд приймає рішення про законність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена, нормативно-правовий акт вважається таким, дія якого не була зупинена.
 
447. 15. У випадках, передбачених законами України, дія нормативно-правового акта може бути зупинена протестом прокурора.
 		 -84- Мірошниченко Ю.Р.
 Ч. 15 ст. 65 виключити.
 		Враховано      
448. Якщо суб’єкт нормотворення або його правонаступник відхилив протест прокурора на нормативно-правовий акт або не розглянув його в установлені законом строки, прокурор може оскаржити нормативно-правовий акт в судовому порядку.
 		       
449. Внаслідок зупинення дії нормативно-правового акта його дія припиняється тимчасово на період розгляду протесту прокурора та розгляду справи судом.
 		       
450. У разі коли за рішенням суду нормативно-правовий акт, дія якого була зупинена протестом прокурора, визнано нечинним, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність з дня набрання законної сили рішенням суду.
 		       
451. Якщо суд приймає рішення про законність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена протестом прокурора, нормативно-правовий акт вважається таким, дія якого не була зупинена.
 		       
452. 16. Законами України можуть бути передбачені інші випадки зупинення нормативно-правових актів.
 		    14. Законами України можуть бути передбачені інші випадки зупинення нормативно-правових актів.
 
453. 17. Спосіб дії нормативно-правового акта визначається самим нормативно-правовим актом.
 		 -85- Круць М.Ф.
 Ч. 17 ст. 65 виключити
 		Відхилено   15. Спосіб дії нормативно-правового акта визначається самим нормативно-правовим актом.
 
454. Стаття 66. Дія нормативно-правового акта у просторі
 		 -86- Зварич Р.М.
 Пропонується об’єднати статті 66, 67, замінивши статтею такого змісту, змінивши нумерацію статті:
"Стаття 47. Дія нормативно-правових актів у просторі та щодо кола осіб
1. Дія нормативно-правових актів у просторі залежно від правового статусу суб’єкта правотворчості та їх змісту поширюється на всю територію України, відповідну адміністративно-територіальну одиницю або на певну їх частину, а у випадках, визначених законом, — за межами України.
2. Дія нормативно-правових актів поширюється на громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб, інших суб’єктів правовідносин, осіб, що перебувають на території, на яку поширюється їх дія і яких вони стосуються, крім випадків, передбачених цими нормативно-правовими актами."
 		Немає висновку   Стаття 62. Дія нормативно-правового акта у просторі
 
455. 1. Дія нормативно-правового акта у просторі залежно від правового статусу суб’єкта нормотворення та його змісту поширюється на всю територію України, відповідну адміністративно-територіальну одиницю або на певну їх частину.
 		    1. Дія нормативно-правового акта у просторі залежно від правового статусу суб’єкта нормотворення та його змісту поширюється на всю територію України, відповідну адміністративно-територіальну одиницю або на певну їх частину.
 
456. Стаття 67. Коло осіб, на яких поширюється дія
 		    Стаття 63. Коло осіб, на яких поширюється дія
 
457. нормативно-правового акта
 		    нормативно-правового акта
 
458. 1. Дія нормативно-правового акта поширюється на громадян України, іноземців, осіб без громадянства, в тому числі біженців, юридичних осіб, інших суб’єктів правовідносин, осіб, що перебувають на території, на яку поширюється його дія і яких він стосується, крім випадків, передбачених цим нормативно-правовим актом.
 		    1. Дія нормативно-правового акта поширюється на громадян України, іноземців, осіб без громадянства, в тому числі біженців, юридичних осіб, інших суб’єктів правовідносин, осіб, що перебувають на території, на яку поширюється його дія і яких він стосується, крім випадків, передбачених цим нормативно-правовим актом.
 
459. Стаття 68. Зворотна дія нормативно-правового акта
 		    Стаття 64. Зворотна дія нормативно-правового акта
 
460. 1. Зворотна дія нормативно-правового акта у часі — застосування нормативно-правового акта стосовно фактів (дій, подій), правовідносин, що виникли до дня набрання ним чинності (введення в дію).
 		 -87- Зварич Р.М.
 Пропонується у статті 68 вилучити частину першу.
 		Відхилено Частина перша ст.67 перенесена до ст.1)  1
;  
461. 2. Нормативно-правовий акт чи окремі його норми не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують чи скасовують відповідальність особи або іншим чином покращують правовий статус фізичних та юридичних осіб.
 		    1. Нормативно-правовий акт чи окремі його норми не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують чи скасовують відповідальність особи або іншим чином покращують правовий статус фізичних та юридичних осіб.
 
462. 3. Не допускається надання нормативно-правовому акту зворотної дії у часі для скасування або обмеження прав і свобод людини і громадянина.
 		 -88- Круць М.Ф.
 Ч.3 ст. 68 виключити, оскільки вона повторює положення ч. 2 цієї ж статті
 		Відхилено   2. Не допускається надання нормативно-правовому акту зворотної дії у часі для скасування або обмеження прав і свобод людини і громадянина.
 
463. Стаття 69. Порядок припинення дії нормативно-правових актів
 		    Стаття 65. Порядок припинення дії нормативно-правових актів
 
464. 1. Нормативно-правовий акт за наявності визначених цим Законом та іншими законами підстав може бути визнаний нечинним самим суб’єктом нормотворення, що прийняв (видав) такий акт, або уповноваженими на це відповідно до Конституції чи законів України особами чи органами. Нормативно-правовий акт може бути визнаний нечинним тільки актом такої самої або вищої юридичної сили.
 		 -89- Зварич Р.М.
 Пропонується статті 69-76 вилучити, замінивши трьома статтями такого змісту:
"Стаття 49. Втрата чинності та скасування нормативно-правових актів
1. Нормативно-правовий акт може бути визнаний нечинним самим суб’єктом правотворчості, що прийняв (видав) такий акт, або уповноваженими на це відповідно до Конституції чи законів України особами чи органами.
2. У разі, коли в нормативно-правовому акті чи окремих його положеннях визначено строк його чинності, після закінчення такого строку акт втрачає чинність без прийняття додаткового акта.
4. Нормативно-правовий акт, що не набрав чинності, може бути скасований суб’єктом правотворчості, який його прийняв (видав). Нормативно-правовий акт, що набрав чинності, може бути скасований повністю або частково суб’єктом правотворчості, визначеним Конституцією і законами України, або в судовому порядку.
5. Нормативно-правовий акт, що набрав чинності, крім закону, може бути скасований повністю або частково.
6. Зміна нормативно-правового акта, втрата чинності або його скасування, ухваленого референдумом, провадиться відповідним референдумом.
Стаття 50. Суперечність правових норм та прогалини у законодавстві
1. У разі суперечності правових норм у нормативно-правових актах різної юридичної сили, діють норми акта, що має вищу юридичну силу.
2. У разі суперечності правових норм у нормативно-правових актах однакової юридичної сили, діють норми акта, що прийнятий пізніше.
3. У разі наявності суперечностей між загальними та спеціальними нормативно-правовими актами з одного і того ж предмета регулювання однакової юридичної сили застосовується спеціальний нормативно-правовий акт.
4. У разі наявності суперечностей між нормами одного або різних нормативно-правових актів суб’єкти правотворчості, які прийняли ці акти, або інші уповноважені органи зобов’язані внести відповідні зміни до цих актів або скасувати акт, у дії якого немає потреби.
5. Прогалина у змісті нормативно-правового акта може бути відповідно до закону подолана судом, який застосовує цей акт, шляхом застосування аналогії закону чи аналогії права, крім випадків, заборонених законом. Інші державні органи та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи застосовують аналогію закону (аналогію права) у випадках, безпосередньо передбачених законом.
6. За відсутності норми, яка б безпосередньо регулювала певні суспільні відносини, застосовується інша норма, що регулює подібні відносини, найбільш схожі з тими, що не врегульовані (аналогія закону).
7. До певних суспільних відносин у разі відсутності їх прямого правового регулювання та неможливості застосування аналогії закону (аналогія права) застосовуються загальні принципи права.
8. Аналогія закону та аналогія права не можуть бути застосовані у випадках притягнення особи до адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності, а також у випадках, коли таке застосування може призвести до обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина.
9. У разі виявлення прогалин або суперечностей у нормативно-правовому акті суб’єкти його прийняття (видання) зобов’язані шляхом прийняття нового акта однакового виду внести до нього відповідні зміни з чітким формулюванням або уточненням тексту норми, яка усуває прогалини або суперечності.
Стаття 51. Офіційне тлумачення та офіційне роз’яснення нормативно-правових актів
1. Офіційне тлумачення та офіційне роз’яснення нормативно-правового акта здійснюється з метою усунення неточностей і неоднозначного розуміння його положень, а також неоднакового правозастосування.
2. Офіційне тлумачення Конституції України і законів України чи їх окремих норм у випадках і формі, визначеній Конституцією України, дає Конституційний Суд України.
3. При офіційному тлумаченні Конституції України і законів України чи їх окремих положень не допускається встановлення нових правових норм.
4. Офіційне роз’яснення підзаконних нормативно-правових актів здійснюється органом, що видав (прийняв) такий правовий акт, або ж органами, на які законом покладено обов’язок офіційно роз’яснювати видані (прийняті) підзаконні нормативно-правові акти."
 		Відхилено   1. Нормативно-правовий акт за наявності визначених цим Законом та іншими законами підстав може бути визнаний нечинним самим суб’єктом нормотворення, що прийняв (видав) такий акт, або уповноваженими на це відповідно до Конституції чи законів України особами чи органами. Нормативно-правовий акт може бути визнаний нечинним тільки актом такої самої або вищої юридичної сили.
 
465. 2. Нормативно-правовий акт або окремі його положення втрачають чинність одночасно з набранням чинності актом, який припиняє чинність нормативно-правового акта (його окремих положень), якщо новоприйнятим актом не встановлено інше, але не раніше від дня набрання ним чинності.
 		    2. Нормативно-правовий акт або окремі його положення втрачають чинність одночасно з набранням чинності актом, який припиняє чинність нормативно-правового акта (його окремих положень), якщо новоприйнятим актом не встановлено інше, але не раніше від дня набрання ним чинності.
 
466. 3. У разі коли в нормативно-правовому акті чи окремих його положеннях визначено строк його дії, після закінчення такого строку акт втрачає чинність без прийняття додаткового акта.
 		    3. У разі коли в нормативно-правовому акті чи окремих його положеннях визначено строк його дії, після закінчення такого строку акт втрачає чинність без прийняття додаткового акта.
 
467. 4. Нормативно-правовий акт, що не набрав чинності, може бути скасований суб’єктом нормотворення, який його прийняв (видав). Нормативно-правовий акт, що набрав чинності, може бути скасований повністю або частково суб’єктом нормотворення, визначеним Конституцією і законами України, або в судовому порядку.
 		    4. Нормативно-правовий акт, що не набрав чинності, може бути скасований суб’єктом нормотворення, який його прийняв (видав). Нормативно-правовий акт, що набрав чинності, може бути скасований повністю або частково суб’єктом нормотворення, визначеним Конституцією і законами України, або в судовому порядку.
 
468. 5. Нормативно-правовий акт, що набрав чинності, крім закону, може бути скасований повністю або частково.
 		    5. Нормативно-правовий акт, що набрав чинності, крім закону, може бути скасований повністю або частково.
 
469. 6. Припинення чинності або зміна нормативно-правового акта, ухваленого референдумом, або внесення до нього змін провадиться відповідним референдумом.
 		    6. Припинення чинності або зміна нормативно-правового акта, ухваленого референдумом, або внесення до нього змін провадиться відповідним референдумом.
 
470. Стаття 70. Положення про зміну, скасування чи втрату чинності нормативно-правовим актом
 		    Стаття 66. Положення про зміну, скасування чи втрату чинності нормативно-правовим актом
 
471. 1. Положення, що містяться в тексті нормативно-правового акта про зміну, скасування чи втрату чинності іншим нормативно-правовим актом, викладаються з дотриманням вимог цього Закону.
 		    1. Положення, що містяться в тексті нормативно-правового акта про зміну, скасування чи втрату чинності іншим нормативно-правовим актом, викладаються з дотриманням вимог цього Закону.
 
472. Стаття 71. Усунення прогалин у нормативно-правовому акті
 		    Стаття 67. Усунення прогалин у нормативно-правовому акті
 
473. 1. У разі виявлення прогалин у нормативно-правовому акті суб’єкт нормотворення, який його прийняв (видав), зобов’язаний шляхом прийняття (видання) нового нормативно-правового акта однакової форми внести до нього відповідні зміни з чітким формулюванням норми, яка усуває прогалини.
 		    1. У разі виявлення прогалин у нормативно-правовому акті суб’єкт нормотворення, який його прийняв (видав), зобов’язаний шляхом прийняття (видання) нового нормативно-правового акта однакової форми внести до нього відповідні зміни з чітким формулюванням норми, яка усуває прогалини.
 
474. Стаття 72. Застосування нормативно-правових актів до усунення прогалин
 		    Стаття 68. Застосування нормативно-правових актів до усунення прогалин
 
475. 1. Органи правозастосування, їх посадові та службові особи мають право застосовувати аналогію закону чи аналогію права лише у випадках, прямо передбачених законом.
 		    1. Органи правозастосування, їх посадові та службові особи мають право застосовувати аналогію закону чи аналогію права лише у випадках, прямо передбачених законом.
 
476. Стаття 73. Усунення суперечностей у нормативно-правовому акті
 		    Стаття 69. Усунення суперечностей у нормативно-правовому акті
 
477. 1. У разі виявлення суперечностей між положеннями нормативно-правового акта суб’єкт нормотворення, що його прийняв (видав), вносить відповідні зміни з метою усунення колізії.
 		    1. У разі виявлення суперечностей між положеннями нормативно-правового акта суб’єкт нормотворення, що його прийняв (видав), вносить відповідні зміни з метою усунення колізії.
 
478. Стаття 74. Усунення суперечностей між нормативно-правовими актами
 		    Стаття 70. Усунення суперечностей між нормативно-правовими актами
 
479. 1. У разі виявлення суперечностей між нормативно-правовими актами або їх окремими положеннями до таких актів вносяться зміни для забезпечення кореспондування їх норм у частині регулювання тих самих суспільних відносин.
 		    1. У разі виявлення суперечностей між нормативно-правовими актами або їх окремими положеннями до таких актів вносяться зміни для забезпечення кореспондування їх норм у частині регулювання тих самих суспільних відносин.
 
480. Стаття 75. Застосування нормативно-правових актів до усунення суперечностей
 		    Стаття 71. Застосування нормативно-правових актів до усунення суперечностей
 
481. 1. У разі виявлення суперечностей між нормативно-правовими актами або їх окремими положеннями, які мають різну юридичну силу, застосовується нормативно-правовий акт, що має вищу юридичну силу.
 		    1. У разі виявлення суперечностей між нормативно-правовими актами або їх окремими положеннями, які мають різну юридичну силу, застосовується нормативно-правовий акт, що має вищу юридичну силу.
 
482. 2. У разі виявлення суперечностей (колізії) між положеннями різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовується нормативно-правовий акт, що набрав чинності пізніше.
 		 -90- Мірошниченко Ю.Р.
 У ч.2 ст.75 слово «колізії» замінити словом «конкуренції», слова «застосовується нормативно-правовий акт, що набрав чинності пізніше» замінити словами «застосовуються положення нормативно-правового акта, що набрав чинності пізніше, або положення того нормативно-правового акта, який встановлює спеціальні положення».
 		Враховано   2. У разі виявлення суперечностей (колізії) між положеннями різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно-правового акта, що набрав чинності пізніше, або положення того нормативно-правового акта, який встановлює спеціальні положення
 
483. 3. Якщо нормативно-правові акти, які суперечать один одному, набрали чинності одночасно, застосовуються відповідні положення Конституції України, нормативно-правового акта вищої юридичної сили або спеціального нормативно-правового акта.
 		    3. Якщо нормативно-правові акти, які суперечать один одному, набрали чинності одночасно, застосовуються відповідні положення Конституції України, нормативно-правового акта вищої юридичної сили або спеціального нормативно-правового акта.
 
484. 4. Спеціальний нормативно-правовий акт — акт, який спрямований на безпосереднє врегулювання суспільних відносин у певній сфері.
 		 -91- Мірошниченко Ю.Р.
 Ч.4 ст.75 виключити.
 		Враховано      
485. Стаття 76. Роз’яснення положень нормативно-правового акта
 		    Стаття 72. Роз’яснення положень нормативно-правового акта
 
486. 1. З метою однакового застосування нормативно-правового акта чи його окремих норм здійснюється:
 		    1. З метою однакового застосування нормативно-правового акта чи його окремих норм здійснюється:
 
487. 1) офіційне тлумачення;
 		    1) офіційне тлумачення;
 
488. 2) офіційне роз’яснення;
 		    2) офіційне роз’яснення;
 
489. 3) роз’яснення.
 		    3) роз’яснення.
 
490. 2. Офіційне тлумачення нормативно-правового акта чи його окремих норм здійснюється Конституційним Судом України у випадках і формі, визначених Конституцією України.
 		    2. Офіційне тлумачення нормативно-правового акта чи його окремих норм здійснюється Конституційним Судом України у випадках і формі, визначених Конституцією України.
 
491. 3. Офіційне роз’яснення нормативно-правового акта чи його окремих норм здійснюється суб’єктом нормотворення щодо власних нормативно-правових актів, а у разі правонаступництва нормотворчих повноважень — відповідним суб’єктом нормотворення шляхом прийняття відповідного рішення.
 		    3. Офіційне роз’яснення нормативно-правового акта чи його окремих норм здійснюється суб’єктом нормотворення щодо власних нормативно-правових актів, а у разі правонаступництва нормотворчих повноважень — відповідним суб’єктом нормотворення шляхом прийняття відповідного рішення.
 
492. 4. Офіційне тлумачення та офіційне роз’яснення положень нормативно-правового акта обов’язкове під час застосування нормативно-правового акта, щодо якого здійснено таке тлумачення чи роз’яснення.
 		    4. Офіційне тлумачення та офіційне роз’яснення положень нормативно-правового акта обов’язкове під час застосування нормативно-правового акта, щодо якого здійснено таке тлумачення чи роз’яснення.
 
493. 5. Офіційне тлумачення та офіційне роз’яснення не можуть містити нових норм права.
 		    5. Офіційне тлумачення та офіційне роз’яснення не можуть містити нових норм права.
 
494. 6. Роз’яснення нормативно-правового акта чи його окремих норм може здійснюватися органами або особами, які не є суб’єктами нормотворення щодо цього нормативно-правового акта. Роз’яснення не є вирішальними для суб’єктів застосування відповідних нормативно-правових актів.
 		    6. Роз’яснення нормативно-правового акта чи його окремих норм може здійснюватися органами або особами, які не є суб’єктами нормотворення щодо цього нормативно-правового акта. Роз’яснення не є вирішальними для суб’єктів застосування відповідних нормативно-правових актів.
 
495. Розділ VІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 		    Розділ VІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
496. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 		    1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 
497. 2. Визнати такими, що втратили чинність:
 		    2. Визнати такими, що втратили чинність:
 
498. 1) Закон України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 2, ст. 6, № 9, ст. 61);
 		    1) Закон України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 2, ст. 6, № 9, ст. 61);
 
499. 2) Постанову Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 46, ст. 621).
 		 -92- Писаренко В.В.
 Пп. 2 п. 2 розділу VІІ виключити.
 		Відхилено   2) Постанову Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 46, ст. 621).
 
500. 3. Дія цього Закону поширюється на правовідносини, пов’язані з розробленням нормативно-правових актів, їх прийняттям (виданням), набранням ними чинності, обліком, що існували або виникли на момент набрання чинності цим Законом.
 		    3. Дія цього Закону поширюється на правовідносини, пов’язані з розробленням нормативно-правових актів, їх прийняттям (виданням), набранням ними чинності, обліком, що існували або виникли на момент набрання чинності цим Законом.
 
501. 4. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк після набрання чинності цим Законом:
 		    4. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк після набрання чинності цим Законом:
 
502. 1) подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів, що випливають з цього Закону;
 		    1) подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів, що випливають з цього Закону;
 
503. 2) внести законопроекти з економічних питань, які регулюються указами Президента України, виданими відповідно до пункту 4 Перехідних положень Конституції України;
 		    2) внести законопроекти з економічних питань, які регулюються указами Президента України, виданими відповідно до пункту 4 Перехідних положень Конституції України;
 
504. 3) привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;
 		    3) привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;
 
505. 4) забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.
 		    4) забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.
 
506. Розділ VІІІ. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
 		    Розділ VІІІ. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
507. 1. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з моменту набрання чинності цим Законом провести інвентаризацію:
 		    1. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з моменту набрання чинності цим Законом провести інвентаризацію:
 
508. 1) законів Української РСР та інших актів, ухвалених Верховною Радою Української РСР, що діють на території України відповідно до статті 3 Закону України «Про правонаступництво України» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 46, ст. 617);
 		    1) законів Української РСР та інших актів, ухвалених Верховною Радою Української РСР, що діють на території України відповідно до статті 3 Закону України «Про правонаступництво України» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 46, ст. 617);
 
509. 2) нормативно-правових актів органів державної влади і державного управління Української РСР, які застосовуються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, іншими державними органами, які стали правонаступниками органів, що видали ці акти;
 		    2) нормативно-правових актів органів державної влади і державного управління Української РСР, які застосовуються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, іншими державними органами, які стали правонаступниками органів, що видали ці акти;
 
510. 3) актів законодавства колишнього Союзу РСР, що застосовуються на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР»;
 		    3) актів законодавства колишнього Союзу РСР, що застосовуються на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР»;
 
511. 4) декретів Кабінету Міністрів України, виданих відповідно до Закону України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»;
 		    4) декретів Кабінету Міністрів України, виданих відповідно до Закону України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»;
 
512. 5) указів Президента України, виданих відповідно до пункту 4 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України.
 		    5) указів Президента України, виданих відповідно до пункту 4 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України.
 
513. 2. Закони Української РСР та інші акти, прийняті Верховною Радою Української РСР, нормативно-правові акти органів державної влади і державного управління Української РСР діють на території України до прийняття відповідних нормативно-правових актів Верховною Радою України та центральними органами виконавчої влади і державними органами, що стали правонаступниками органів державної влади і державного управління Української РСР, але не більше ніж протягом двох років з моменту набрання чинності цим Законом.
 		    2. Закони Української РСР та інші акти, прийняті Верховною Радою Української РСР, нормативно-правові акти органів державної влади і державного управління Української РСР діють на території України до прийняття відповідних нормативно-правових актів Верховною Радою України та центральними органами виконавчої влади і державними органами, що стали правонаступниками органів державної влади і державного управління Української РСР, але не більше ніж протягом двох років з моменту набрання чинності цим Законом.
 
514. 3. Акти законодавства колишнього Союзу РСР з питань, які не врегульовані на момент набрання чинності цим Законом законодавством України, можуть застосовуватися на території України не більше ніж протягом одного року з моменту набрання чинності цим Законом.
 		    3. Акти законодавства колишнього Союзу РСР з питань, які не врегульовані на момент набрання чинності цим Законом законодавством України, можуть застосовуватися на території України не більше ніж протягом одного року з моменту набрання чинності цим Законом.
 
515. 4. Декрети Кабінету Міністрів України, видані відповідно до Закону України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання», діють на території України до прийняття відповідних законів, але не більше ніж протягом двох років з моменту набрання чинності цим Законом.

   4. Декрети Кабінету Міністрів України, видані відповідно до Закону України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання», діють на території України до прийняття відповідних законів, але не більше ніж протягом двох років з моменту набрання чинності цим Законом.