Кількість абзаців - 165 Таблиця поправок


Про місцеві податки і збори (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Проект
 
   Проект
 
1. Закон України
 
   Закон України
 
2. Про місцеві податки і збори
 
   Про місцеві податки і збори
 
3. Цей Закон визначає перелік місцевих податків і зборів, платників податків і зборів, об’єкти (базу) оподаткування та механізм їх справляння.
 
   Цей Закон визначає перелік місцевих податків і зборів, платників податків і зборів, об’єкти (базу) оподаткування та механізм їх справляння.
 
4. Стаття 1. Визначення термінів
 
   Стаття 1. Визначення термінів
 
5. 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
 
   1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
 
6. місцеві податки і збори — обов’язкові платежі, суми яких установлюються згідно з цим Законом органом місцевого самоврядування на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та які зараховуються до її місцевого бюджету;
 
-1- Терьохін С.А.
Статтю 1 доповнити абзацом такого змісту:
«місцеві податки – обов’язкові постійні платежі, які установлюється органом місцевого самоврядування згідно з цим Законом на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та зараховується до її місцевого бюджету;
місцеві збори – обов’язкові платежі, які встановлюються органом місцевого самоврядування згідно з цим Законом на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці з метою компенсації вартості послуг, що надаються платнику місцевого збору органами місцевого самоврядування, комунальними підприємствами, уповноваженими на виконання таких функцій органами місцевого самоврядування відповідної територіальної громади, та зараховується до її місцевого бюджету;»
 
Враховано   місцеві податки – обов’язкові постійні платежі, які установлюється органом місцевого самоврядування згідно з цим Законом на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та зараховується до її місцевого бюджету;
місцеві збори – обов’язкові платежі, які встановлюються органом місцевого самоврядування згідно з цим Законом на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці з метою компенсації вартості послуг, що надаються платнику місцевого збору органами місцевого самоврядування, комунальними підприємствами, уповноваженими на виконання таких функцій органами місцевого самоврядування відповідної територіальної громади, та зараховується до її місцевого бюджету;
комунальна послуга - послуга, яка надається органом місцевого самоврядування або від його імені - підприємствами, організаціями чи установами, фізичним або юридичним особам безоплатно або під обов'язок сплати місцевого збору, у межах повноважень такого органу місцевого самоврядування, відповідно до закону;
 
    -2- Терьохін С.А.
Доповнити визначенням такого змісту:
«комунальна послуга - послуга, яка надається органом місцевого самоврядування або від його імені - підприємствами, організаціями чи установами, фізичним або юридичним особам безоплатно або під обов'язок сплати місцевого збору, у межах повноважень такого органу місцевого самоврядування, відповідно до закону».
 
Враховано    
7. податковий агент — юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений (структурний) підрозділ) або фізична особа — підприємець чи представництво нерезидента — юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати до місцевого бюджету місцеві податки і збори, перелік яких визначений цим Законом, від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до цього Закону та рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, а також нести відповідальність за порушення закону;
 
   податковий агент — юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений (структурний) підрозділ) або фізична особа — підприємець чи представництво нерезидента — юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати до місцевого бюджету місцеві податки і збори, перелік яких визначений цим Законом, від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до цього Закону та рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, а також нести відповідальність за порушення закону;
 
8. ринок — суб’єкт господарювання, утворений на відведеній в установленому земельним законодавством порядку земельній ділянці і зареєстрований як платник податку, функціональними обов’язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов для організації торговельної діяльності;
 
-3- Терьохін С.А.
Визначення терміну «ринок» перенести у статтю 12 ринковий збір цього законопроекту.
 
Враховано      
    -4- Семинога А.І.
У частині першої статті 1 законопроекту абзац третій викласти в такій редакції:
«ринок - суб’єкт господарювання, утворений на відведеній в установленому земельним законодавством порядку земельній ділянці і зареєстрований як платник податку, функціональними обов’язками якого є надання послуг з організації та створення для продавців і покупців належних умов для організації торговельної діяльності»
 
Враховано по суті у статті 12 ринковий збір цього законопроекту   
    -5- Шпак В.Ф.
Абзац 3 пункту 1 статті 1 викласти у такій редакції:
«ринок – суб’єкт господарювання, створений юридичною або фізичною особою – суб’єктом господарської (підприємницької) діяльності і мають у своєму складі торгово-сервісні комплекси (ТСК), торгово-сервісні центри (ТСЦ), торгівельні площадки, майданчики, торгові ряди, інші форми організації торгівлі, які органами місцевого самоврядування та органами місцевої виконавчої влади визначені такими, що виконують функції ринку на відведеній, за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, земельній ділянці, на підставі затвердженої та зареєстрованої належним чином і в установленому порядку проектної документації та зареєстровані як платники податку. Для ринку, що створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на довгостроковий термін земельній ділянці, на якій споруджуються капітальні криті споруди, генеральний план ринку погоджується у відповідних державних органах. Функціональними обов'язками такого ринку є надання послуг громадянам і оптовим покупцям та створення належних умов для здійснення купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій»;
 
Враховано по суті у статті 12 ринковий збір цього законопроекту   
    -6- Бірюк Л.В.
Внести зміни до абз. 3 ст.1 („Визначення термінів») проекту Закону, який пропонується викласти у наступній редакції :
«Ринок – це суб’єкт господарювання, створений юридичною або фізичною особою – суб’єктом господарської (підприємницької) діяльності, торгово-сервісні комплекси (ТСК), торгово-сервісні центри (ТСЦ), торговельні площадки, майданчики торгові ряди, інші форми організації торгівлі, які визначені органами місцевого самоврядування та органами місцевої виконавчої влади на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці, на підставі затвердженої та зареєстрованої належним чином і в установленому порядку проектної документації (а для ринку, що створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на довгостроковий термін земельній ділянці та є за своєю конструкцією капітальною, критою спорудою, погоджується у відповідних державних органах і генеральний план ринку), функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для торговців і споживачів належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій. Ринок має у своєму складі спеціально відведені місця для здійснення торговельної діяльності».
 
Враховано по суті у статті 12 ринковий збір цього законопроекту   
9. ринкова торгівля — діяльність, пов’язана з купівлею-продажем товарів, наданням послуг, виконанням робіт на земельній ділянці ринку.
 
-7- Терьохін С.А.
Термін «ринкова торгівля» перенести у статтю 12 ринковий збір цього законопроекту.
 
Враховано      
    -8- Бірюк Л.В.
Внести зміни до абз. 4 ст.1 („Визначення термінів») проекту Закону, який пропонується викласти у наступній редакції :
„ринкова торгівля – діяльність, пов’язана з купівлею-продажем товарів, надання послуг, виконанням робіт на площі спеціально відведеного місця для здійснення торгівлі на ринку (торгового місця) та надання послуг, пов’язаних із здійсненням торгівлі».
 
Враховано по суті у статті 12 ринковий збір цього законопроекту   
    -9- Шпак В.Ф.
Доповнити пункт 1 статті 1 новим абзацом п’ятим такого змісту:5
«Торгово-сервісні комплекси (ТСК), торгово-сервісні центри (ТСЦ), Торгівельний майданчик, Торговий ряд – це створені на відведеній земельній ділянці на короткостроковий або довгостроковий термін торгові місця для здійснення торговельної діяльності з контейнерів, торговельних павільйонів, секцій, кіосків, наметів, критих та відкритих прилавків (столів) пунктів пересувної торгівлі, тощо для продажу непродовольчих та продовольчих товарів за цінами, що складаються в залежності від попиту і пропозиції та є за своєю конструкцією тимчасовою або капітальною, критою спорудою. У період переходу ринків до торговельно-сервісних комплексів виконують функції ринку».
 
Враховано по суті у статті 12 ринковий збір цього законопроекту   
    -10- Бірюк Л.В.
Ст. 1 („Визначення термінів») проекту Закону доповнити абз. 5 наступного змісту:
„Торгово-сервісні комплекси (ТСК), торгово-сервісні центри (ТСЦ) – це створені у відповідності до вимог чинного законодавства України на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на короткостроковий або довгостроковий термін земельній ділянці місця для здійснення торговельної діяльності з обладнаних місць (контейнерів, торговельних павільйонів, секцій, кіосків, наметів, критих та відкритих прилавків (столів) пунктів пересувної торгівлі,, тощо) відповідно план-схем для продажу непродовольчих та продовольчих товарів за цінами, що складаються в залежності від попиту і пропозиції та є за своєю конструкцією тимчасовою або капітальною, критою спорудою. В період переходу ринків до торговельно-сервісних комплексів виконують функції ринку.»
 
Враховано по суті у статті 12 ринковий збір цього законопроекту   
    -11- Бірюк Л.В.
Ст. 1 („Визначення термінів») проекту Закону доповнити абз. 6 наступного змісту:
„Торговельний майданчик, торговий ряд – це місце, відведене органом місцевої виконавчої влади або органом місцевого самоврядування на територій населеного пункту для здійснення торговельної діяльності з обладнаних місць (контейнерів, торговельних павільйонів, секцій, кіосків, наметів, критих та відкритих прилавків (столів), пунктів пересувної торгівлі, тощо) відповідно до затверджених план-схем, для продажу непродовольчих та продовольчих товарів за цінами, що складаються в залежності від попиту і пропозиції. В період переходу до торгово-сервісних комплексів виконують функції ринку.»
 
Враховано по суті у статті 12 ринковий збір цього законопроекту   
    -12- Шпак В.Ф.
Доповнити пункт 1 статті 1 новим абзацом шостим такого змісту:
«Торговий павільйон, Контейнер, Намет, Криті прилавки (столи), Відкриті прилавки (столи), Пункт пересувної торгівлі – споруди, транспортні засоби з торговими місцями для торгівлі на території ринку.»
 
Враховано по суті у статті 12 ринковий збір цього законопроекту   
    -13- Бірюк Л.В.
Ст. 1 („Визначення термінів») проекту Закону доповнити абз. 7-13 наступного змісту:
„Торговий павільйон – пункт роздрібного продажу товарів визначеної площ та позначений на план-схемі ринку, що займає відокремлену споруду полегшеної конструкції на території ринку».
„Контейнер– споруда для перевезення штучних вантажів широкої номенклатури, а на ринку з метою здійснення торгівлі може бути переобладнаний під кіоск, що має визначену площу та позначена на план-схемі ринку.»
„Намет – об’єкт дрібно роздрібної торговельної мережі збірно-розбірної конструкції, який займає відокремлене місце (приміщення) визначеної площі та не має торговельного залу для покупців.»
„Криті прилавки (столи) – прилавки (столи) з покриттям, які розташовані на відкритій території ринку. До критих прилавків (столів) відносяться також прилавки (столи0, які розміщені у капітальних або тимчасових спорудах (будівлях) та мають одну загальну покрівлю над декількома прилавками (столами).»
„Відкриті прилавки (столи) – це прилавки ( столи) без покрівлі, які розміщені на відкритій території ринку.»
„Пункт пересувної торгівлі – торговельні місця для здійснення роздрібного продажу товарів на ринку із використанням спеціально обладнанниих транспортних засобів (автомагазини, авто розвозки, мото-, велоколяски, ручні візки) і торгівля на рознос.»
„Спеціально відведене місце для здійснення торгівлі на ринку (торговельне місце) та надання послуг, пов’язаних із здійсненням торгівлі – площа, що відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (терезів, лотків, тощо) та здійснення продажу продукції. Одним спеціально відведеним місцем для здійснення торгівлі на ринку (торговельним місцем) вважається два повних та неповних квадратних або погонних метрів площі, з якої здійснюється торгівля на ринку.»
 
Відхилено    
10. Терміни щодо порядку погашення зобов’язань платників місцевих податків і зборів перед бюджетами застосовуються у значенні, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», крім тих термінів, що визначені цим Законом.
 
   Терміни щодо порядку погашення зобов’язань платників місцевих податків і зборів перед бюджетами застосовуються у значенні, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», крім тих термінів, що визначені цим Законом.
 
11. Стаття 2. Повноваження сільських, селищних та міських рад щодо місцевих податків і зборів
 
   Стаття 2. Повноваження сільських, селищних та міських рад щодо місцевих податків і зборів
 
12. 1. Сільські, селищні та міські ради:
 
   1. Сільські, селищні та міські ради:
 
13. 1) приймають відповідно до вимог цього Закону рішення про встановлення місцевих податків і зборів;
 
-14- Шпак В.Ф.
Підпункт 1 пункту 1 статті 2 викласти у такій редакції:
«приймають відповідно до вимог цього Закону рішення про встановлення та справляння місцевих податків і зборів»
 
Враховано підпункті 2 цього пункту  1) приймають відповідно до вимог цього Закону рішення про встановлення місцевих податків і зборів;
 
    -15- Бірюк Л.В.
Внести зміни до абз. 1, п. 1, ст. 2 проекту Закону, який пропоную викласти у наступній редакції:
„1) приймають відповідно до вимог цього Закону рішення про встановлення місцевих податків і зборів та визначають юридичних або фізичних осіб – підприємців, на яких покладена функція збору та перерахування місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів.»
 
Враховано У пункті 3 статті 3 цього Закону   
14. 2) затверджують порядок справляння кожного місцевого податку чи збору;
 
   2) затверджують порядок справляння кожного місцевого податку чи збору;
 
15. 3) встановлюють ставки місцевих податків і зборів з урахуванням особливостей їх визначення згідно з цим Законом;
 
   3) встановлюють ставки місцевих податків і зборів з урахуванням особливостей їх визначення згідно з цим Законом;
 
16. 4) забезпечують офіційне оприлюднення своїх рішень про встановлення місцевих податків і зборів;
 
   4) забезпечують офіційне оприлюднення своїх рішень про встановлення місцевих податків і зборів;
 
17. 5) встановлюють для окремих соціальних категорій фізичних осіб за переліком, що визначається відповідною радою, пільгові ставки місцевих податків і зборів або звільняють їх від сплати таких податків і зборів. Не дозволяється встановлювати пільгові ставки місцевих податків і зборів для юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців або звільняти їх від сплати таких податків і зборів.
 
-16- Терьохін С.А.
Доповнити статтю 2 новими пунктами такого змісту:
2. Сільська, селищна та міська рада обов’язково встановлює відповідно до вимог цього Закону місцеві податки і збори, механізм справляння яких визначено цим Законом.
3. Сільська, селищна та міська рада самостійно вирішує питання відповідно до вимог цього Закону щодо встановлення туристичного збору.
4. Податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки, плата за землю та плата за торговий на деякі види підприємницької діяльності патент встановлюється окремими законами.
 
Враховано   5) встановлюють для окремих соціальних категорій фізичних осіб за переліком, що визначається відповідною радою, пільгові ставки місцевих податків і зборів або звільняють їх від сплати таких податків і зборів. Не дозволяється встановлювати пільгові ставки місцевих податків і зборів для юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців або звільняти їх від сплати таких податків і зборів.
2. Сільська, селищна та міська рада обов’язково встановлює відповідно до вимог цього Закону місцеві податки і збори, механізм справляння яких визначено цим Законом.
3. Сільська, селищна та міська рада самостійно вирішує питання відповідно до вимог цього Закону щодо встановлення туристичного збору.
4. Податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки, плата за землю та плата за торговий на деякі види підприємницької діяльності патент встановлюється окремими законами.
 
18. Стаття 3. Порядок справляння місцевого податку чи збору
 
   Стаття 3. Порядок справляння місцевого податку чи збору
 
19. 1. Порядок справляння кожного виду місцевого податку чи збору, що затверджується рішенням сільської, селищної та міської ради відповідно до норм цього Закону, є невід’ємною частиною рішення про встановлення місцевих податків і зборів.
 
   1. Порядок справляння кожного виду місцевого податку чи збору, що затверджується рішенням сільської, селищної та міської ради відповідно до норм цього Закону, є невід’ємною частиною рішення про встановлення місцевих податків і зборів.
 
20. 2. Рішення сільської, селищної чи міської ради про встановлення місцевих податків і зборів має силу нормативно-правового акта з питань оподаткування.
 
-17- Терьохін С.А.
Після слів «міської ради» доповнити словами «або районної ради, крім районів у містах»
 
Відхилено (Прийняття Рішення радою про встановлення місцевих податків і зборів є прямою нормою статті 143 Конституції України)  2. Рішення сільської, селищної чи міської ради або районної ради, крім районів у містах про встановлення місцевих податків і зборів має силу нормативно-правового акта з питань оподаткування.
 
    -18- Ткач Р.В.
у пункті 2 статті 3 доповнити реченням:
«і підлягає державній реєстрації в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України «
 
Немає висновку    
21. 3. Порядок справляння кожного виду місцевого податку чи збору повинен містити інформацію про:
 
   3. Порядок справляння кожного виду місцевого податку чи збору повинен містити інформацію про:
 
22. 1) суб’єкта оподаткування — платника та/або податкового агента місцевого податку чи збору;
 
   1) суб’єкта оподаткування — платника та/або податкового агента місцевого податку чи збору;
 
23. 2) об’єкт (базу) оподаткування;
 
   2) об’єкт (базу) оподаткування;
 
24. 3) ставки місцевого податку чи збору;
 
   3) ставки місцевого податку чи збору;
 
25. 4) механізм справляння місцевого податку чи збору;
 
   4) механізм справляння місцевого податку чи збору;
 
26. 5) пільги щодо оподаткування;
 
   5) пільги щодо оподаткування;
 
27. 6) інші питання, пов’язані із сплатою місцевого податку чи збору, що регулюються цим Законом.
 
   6) інші питання, пов’язані із сплатою місцевого податку чи збору, що регулюються цим Законом.
 
28. 4. Копія прийнятого рішення сільської, селищної чи міської ради про встановлення місцевих податків і зборів та порядок їх справляння надсилається у десятиденний строк до органу державної податкової служби, в якому перебувають на обліку платники місцевих податків і зборів.
 
   4. Копія прийнятого рішення сільської, селищної чи міської ради про встановлення місцевих податків і зборів та порядок їх справляння надсилається у десятиденний строк до органу державної податкової служби, в якому перебувають на обліку платники місцевих податків і зборів.
 
29. 5. Реєстрація суб’єктів оподаткування як платників та податкових агентів місцевих податків і зборів здійснюється у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби України.
 
   5. Реєстрація суб’єктів оподаткування як платників та податкових агентів місцевих податків і зборів здійснюється у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби України.
 
30. Стаття 4. Місцеві податки і збори
 
   Стаття 4. Місцеві податки і збори
 
31. 1. До місцевих податків належать:
 
   1. До місцевих податків належать:
 
32. 1) ринковий податок;
 
-19- Терьохін С.А.
У статті 4 у виключити підпункт 1 щодо встановлення ринкового податку замінивши його ринковим збором (стаття12 законопроекту) та змінивши концепцію його справляння.
 
Враховано      
    -20- Олійник В.С.
Підпункт 1 пункту 1 статті 4 законопроекту виключити.
 
Враховано щодо виключення ринкового податку   
    -21- Кравчук В.П.
Пункт 1 частини першої статті 4 виключити.
 
Враховано щодо виключення ринкового податку   
    -22- Терещук С.М.
У статті 4 проекту виключити підпункт 1 щодо ринкового податку.
 
Враховано щодо виключення ринкового податку   
    -23- Бірюк Л.В.
Внести зміни до п. 1, ст.4 („ Місцеві податки і збори») проекту Закону, який пропоную доповнити абз. 5 та викласти у наступній редакції:
...„1. До місцевих податків належать:
ринковий податок;
2) податок за місця для паркування транспортних засобів;
податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки;
плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності;
фіксований патент, за яким здійснюють свою підприємницьку діяльність - торгівлю на ринку фізичні особи – підприємці, здійснюючи сплату за нього за місцем здійснення торгівлі через касирів та контролерів ринку із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій відповідно до вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з видачею касових чеків. Торгівля без документів, що підтверджують сплату фіксованого патенту забороняється.»
 
Враховано частково    
33. 2) податок за місця для паркування транспортних засобів;
 
-24- Терьохін С.А.
Змінити нумерацію підпункту у зв’язку із виключенням ринкового податку
 
Враховано   1) податок за місця для паркування транспортних засобів;
 
34. 3) податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки;
 
-25- Терьохін С.А.
Змінити нумерацію підпункту у зв’язку із виключенням ринкового податку
 
Немає висновку   2) податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки;
 
35. 4) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).
 
-26- Терьохін С.А.
Змінити нумерацію підпункту у зв’язку із виключенням ринкового податку
 
Немає висновку   3) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).
4) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
 
    -27- Терьохін С.А.
Доповнити новим підпунктом такого змісту:
4) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
 
Враховано    
    -28- Шпак В.Ф.
Підпункт 1 статті 4 доповнити підпунктом 5 такого змісту:
«5) фіксований патент, за яким здійснюють торгівлю на ринку фізичні особи – підприємці, що відпускають товар через касирів та контролерів ринку із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій відповідно до вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Торгівля без документів, що підтверджують сплату фіксованого патенту забороняється «.
 
Відхилено атент отримується і плата за цей патент здійснюється у порядку, встановленому розділом ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян, який не скасовується у зв’язку з прийняттям цього законопроекту.   
    -29- Шпак В.Ф.
Підпункт 1 статті 4 доповнити підпунктом 6 такого змісту:
«6) податок з феєрверків, салютів та інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів.»
 
Відхилено не запропоновано редакції щодо порядку справляння такого податку   
36. 2. До місцевих зборів належать:
 
-30- Терьохін С.А.
Доповнити новими підпунктом такого змісту:
3) ринковий збір
4) ярмарковий збір
 
Враховано   2. До місцевих зборів належать:
 
37. 1) рекламний збір;
 
   1) рекламний збір;
 
38. 2) туристичний збір.
 
-31- Семинога А.І.
Текст статті 4 доповнити частинами третьою та четвертою такого змісту:
«3. Місцеві податки і збори, визначені у частині першій та у пункті 1 частини другої цієї статті є обов’язковими до впровадження сільськими, селищними та міськими радами.
4. Туристичний збір є необов’язковим до запровадження сільськими, селищними та міськими радами.»
 
Враховано у статті 2  2) туристичний збір;
3) ринковий збір
4) ярмарковий збір
 
39. Стаття 5. Ринковий податок
 
-32- Петров Б.Ф.
Кравчук В.П.
Терещук С.М.
Олійник В.С.
Положення статті 5 законопроекту в частині порядку нарахування, стягнення і ставок ринкового податку відхилити.
Статтю 5 виключити.
 
Враховано (Концепцію ринкового податку змінено шляхом удосконалення ринкового збору (стаття 12 законопроекту), за яким податкове навантаження залишається на рівні діючого ринкового збору)     
    -33- Білий О.П.
Статтю 5 «Ринковий податок» викласти у такій редакції:
«1.Ринковий податок встановлюється окремим Законом України «Про ринки»
 
Відхилено    
    -34- Гасюк П.П.
Статтю 5 викласти у такій редакції
«Стаття 5. Ринковий податок
1.Ринковий податок встановлюється окремим Законом України «Про ринки»
 
Відхилено    
    -35- Ляпіна К.М.
Статтю 5 викласти у такій редакції
«Стаття 5. Ринковий податок»
1.Ринковий податок встановлюється окремим законом»
 
Відхилено    
    -36- Шпак В.Ф.
Першим пунктом статті 5 повинно бути визначення терміну «ринковий податок», а саме:
1. Ринковий податок – плата, яку суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні та фізичні особи сплачують за тимчасове користування (оренду) спеціально відведеної площі (торгового місця) для здійснення торгівлі на ринку та надання послуг, пов’язаних із торгівельною діяльністю.
Відповідно змінити нумерацію пунктів: пункт 1 на 2, пункт 2 на 3, пункт 3 на 4, пункт 4 на 5.
 
Відхилено (Концепцію ринкового податку змінено шляхом удосконалення ринкового збору (стаття 12 законопроекту), за яким податкове навантаження залишається на рівні діючого ринкового збору)   
    -37- Бірюк Л.В.
Ст. 5 („Ринковий податок») проекту Закону доповнити визначенням „ринковий податок», виклавши його першим абзацом з подальшою зміною нумерації абзаців в проекті закону 1 на 2, 2 на 3, 3 на 4, 4 на 5 відповідно:
„Ринковий податок – це плата, яку суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні та фізичні особи здійснюють за тимчасове користування (оренду) площі спеціально відведеного місця для здійснення торгівлі на ринку (торговельного місця) та надання послуг, пов’язаних із здійсненням торгівлі.
 
Відхилено (Концепцію ринкового податку змінено шляхом удосконалення ринкового збору (стаття 12 законопроекту), за яким податкове навантаження залишається на рівні діючого ринкового збору)   
40. 1. Платники податку
 
      
41. 1.1. Платником податку є юридична особа або фізична особа – підприємець, які в установленому земельним законодавством порядку отримали у власність або користування, зокрема на умовах оренди (суборенди), земельну ділянку з метою організації ринкової торгівлі.
 
-38- Петров Б.Ф.
Кравчук В.П.
Терещук С.М.
Олійник В.С.
Положення статті 5 законопроекту в частині порядку нарахування, стягнення і ставок ринкового податку відхилити.
Статтю 5 виключити.
 
Враховано (Концепцію ринкового податку змінено шляхом удосконалення ринкового збору (стаття 12 законопроекту), за яким податкове навантаження залишається на рівні діючого ринкового збору)     
    -39- Шпак В.Ф.
Підпункт 1.1 пункту 1 статті 5 викласти у такій редакції:
«1.1. Платниками податку є юридичні особи, їхні філії , відділення, інші підрозділи, що не мають статусу юридичної особи (далі підрозділи), постійні представництва нерезидентів або виконавці агентських (представни-цьких) функцій, які отримають доходи з України, а також фізичні особи-підприємці, яким в установленому законом порядку надано на ринку спеціально відведені місця (торгові місця) у тимчасове користування (оренду) для здійснення ними торгівлі або надання послуг, пов’язаних із здійсненням торгівлі».
 
Відхилено    
    -40- Бірюк Л.В.
Внести зміни до абз. 1.1, п. 1, ст.5 („Ринковий податок») проекту Закону, який пропоную викласти у наступній редакції:
„1.1. Платниками податку є юридичні особи, їх філії , відділення, інші підрозділи, що не мають статусу юридичної особи (далі підрозділи), постійні представництва нерезидентів, які отримають доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції, а також фізичні особи-підприємці, яким в установленому законом порядку ринком (або іншим суб’єктом підприємницької діяльності, що виконує в період переходу ринків до торговельно-сервісних комплексів функції ринку) надано спеціально відведені місця (торговельні місця) визначеної площі у тимчасове користування (оренду) для здійснення такими особами торгівлі, надання послуг, пов’язаних із здійсненням торгівлі».
 
Відхилено    
42. 1.2. У разі коли земельна ділянка перебуває у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність), платником податку є один із співвласників, на якого покладено обов’язки щодо управління спільним майном.
 
-41- Петров Б.Ф.
Кравчук В.П.
Терещук С.М.
Олійник В.С.
Положення статті 5 законопроекту в частині порядку нарахування, стягнення і ставок ринкового податку відхилити.
Статтю 5 виключити.
 
Враховано (Концепцію ринкового податку змінено шляхом удосконалення ринкового збору (стаття 12 законопроекту), за яким податкове навантаження залишається на рівні діючого ринкового збору)     
    -42- Шпак В.Ф.
Підпункт 1.2. пункту 1 статті 5 викласти у такій редакції:
«1.2. У разі, коли спеціально відведене місце для здійснення торгівлі на ринку (торгове місце) та надання послуг, пов’язаних із здійсненням торгівлі перебуває у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність), платником податку є кожен з учасників спільної власності у відповідності до його визначеної частки спільної власності. За умов відсутності визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність), платником податку є один із співвласників, на якого покладено обов’язки щодо управління спільним майном.»
 
Відхилено (Концепцію ринкового податку змінено шляхом удосконалення ринкового збору (стаття 12 законопроекту), за яким податкове навантаження залишається на рівні діючого ринкового збору).   
    -43- Бірюк Л.В.
Внести зміни до абз. 1.2, п. 1, ст.5 („Ринковий податок») проекту Закону, який пропоную викласти у наступній редакції:
„1.2. У разі коли спеціально відведене місце для здійснення торгівлі на ринку (торгове місце) та надання послуг, пов’язаних із здійсненням торгівлі. перебуває у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність), платником податку є кожен з учасників спільної власності у відповідності до його визначеної частки спільної власності. За умов відсутності визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність), платником податку є один із співвласників, на якого покладено обов’язки щодо управління спільним майном.»
 
Відхилено (Концепцію ринкового податку змінено шляхом удосконалення ринкового збору (стаття 12 законопроекту), за яким податкове навантаження залишається на рівні діючого ринкового збору)   
    -44- Бірюк Л.В.
Доповнити п. 1, ст.5 („Ринковий податок») проекту Закону абз 1.3, який пропоную викласти у наступній редакції:
„1.3. Контрагентами, які організовують своєчасний збір ринкового податку та його перерахування до місцевих бюджетів є юридичні або фізичні особи – суб’єкти господарської (підприємницької) діяльності – засновки ринку як суб’єкта господарювання, а також торгово-сервісні комплекси (ТСК), торгово-сервісні центри (ТСЦ), торгові площадки та торгові майданчики, інші форми організації торгівлі, які визначені органами місцевого самоврядування та органами місцевої виконавчої влади такими, що виконують функції ринку і на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці здійснюють організацію ринкової торгівлі.»
 
Відхилено (Концепцію ринкового податку змінено шляхом удосконалення ринкового збору (стаття 12 законопроекту), за яким податкове навантаження залишається на рівні діючого ринкового збору)   
    -45- Шпак В.Ф.
Пункт 1 статті 5 доповнити підпунктом 1.3 такого змісту:
«1.3. Контрагентами, які організовують своєчасний збір ринкового податку та його перерахування до місцевих бюджетів є юридичні або фізичні особи - засновки ринку, як суб’єкта господарювання, а також торгово-сервісні комплекси (ТСК), торгово-сервісні центри (ТСЦ), торгові площадки та майданчики, інші форми організації торгівлі, які визначені органами місцевого самоврядування та органами місцевої виконавчої влади як такі, що виконують функції ринку і на відведеній земельній ділянці здійснюють організацію ринкової торгівлі.
 
Відхилено (Концепцію ринкового податку змінено шляхом удосконалення ринкового збору (стаття 12 законопроекту), за яким податкове навантаження залишається на рівні діючого ринкового збору)   
43. 2. Об’єкт оподаткування
 
      
44. 2.1. Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, яка надана у власність або користування, зокрема на умовах оренди (суборенди), юридичним та фізичним особам з метою організації на такій ділянці ринкової торгівлі.
 
-46- Петров Б.Ф.
Кравчук В.П.
Терещук С.М.
Олійник В.С.
Положення статті 5 законопроекту в частині порядку нарахування, стягнення і ставок ринкового податку відхилити.
Статтю 5 виключити.
 
Враховано (Концепцію ринкового податку змінено шляхом удосконалення ринкового збору (стаття 12 законопроекту), за яким податкове навантаження залишається на рівні діючого ринкового збору)     
    -47- Шпак В.Ф.
Підпункт 2.1. пункту 2 статті 5 викласти у такій редакції:
«2.1. Об’єктом оподаткування є торгова площадка (місце), відведені суб’єктами, що виконують функції ринку, юридичним особам, їх філіям , відділенням, підрозділам, що не мають статусу юридичної особи, постійним представництвам нерезидентів, які отримають доходи з України або виконують агентські (представницькі) функції, а також фізичним особам -підприємцям для здійснення торгівлі та надання послуг, пов’язаних із торгівлею.»
 
Враховано по суті В новій концепції ринкового збору   
    -48- Бірюк Л.В.
Внести зміни до абз. 2.1, п. 2, ст.5 („Ринковий податок») проекту Закону, який пропоную викласти у наступній редакції:
„Об’єктом оподаткування є площа спеціально відведеного місця для здійснення торгівлі на ринку (торгового місця) та надання послуг, пов’язаних із здійсненням торгівлі, яка в установленому законом порядку ринком (або іншим суб’єктом підприємницької діяльності, що виконує функції ринку) надана юридичним особам, їх філіям , відділенням, іншим підрозділам, що не мають статусу юридичної особи (далі підрозділи), постійним представництвам нерезидентів, які отримають доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції, а також фізичним особами-підприємцям.»
 
Враховано по суті в новій концепції ринкового збору   
45. 2.2. Орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади, який прийняв рішення про надання земельної ділянки для організації ринкової торгівлі, у п’ятиденний строк з дня прийняття такого рішення надсилає його копію органові державної податкової служби за місцезнаходженням такої земельної ділянки.
 
-49- Петров Б.Ф.
Кравчук В.П.
Терещук С.М.
Олійник В.С.
Положення статті 5 законопроекту в частині порядку нарахування, стягнення і ставок ринкового податку відхилити.
Статтю 5 виключити.
 
Враховано (Концепцію ринкового податку змінено шляхом удосконалення ринкового збору (стаття 12 законопроекту), за яким податкове навантаження залишається на рівні діючого ринкового збору)     
46. 2.3. У разі коли юридичною особою або фізичною особою — підприємцем укладається договір найму (оренди) земельної ділянки для розміщення ринку та/або оренди (суборенди) будівель, споруд, що належать ринку, з метою організації ринкової торгівлі, копія такого договору надається у п’ятиденний строк після його укладення органові державної податкової служби особою (орендарем), що уклала договір.
 
-50- Петров Б.Ф.
Кравчук В.П.
Терещук С.М.
Олійник В.С.
Положення статті 5 законопроекту в частині порядку нарахування, стягнення і ставок ринкового податку відхилити.
Статтю 5 виключити.
 
Враховано (Концепцію ринкового податку змінено шляхом удосконалення ринкового збору (стаття 12 законопроекту), за яким податкове навантаження залишається на рівні діючого ринкового збору)     
47. 3. Ставки податку
 
      
48. 3.1. Ставки податку встановлюються органами місцевого самоврядування у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки за кожний день здійснення ринкової торгівлі у розмірі від 0,25 до 2,5 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
 
-51- Петров Б.Ф.
Кравчук В.П.
Терещук С.М.
Олійник В.С.
Положення статті 5 законопроекту в частині порядку нарахування, стягнення і ставок ринкового податку відхилити.
Статтю 5 виключити.
 
Враховано (Концепцію ринкового податку змінено шляхом удосконалення ринкового збору (стаття 12 законопроекту), за яким податкове навантаження залишається на рівні діючого ринкового збору)     
    -52- Круглов М.П.
У пункті 3.1 статті 3 законопроекту цифри і слова «від 0,25 до 2,5» замінити цифрами і словами «від 0,05 до 0,25»
 
Враховано по суті в новій концепції ринкового збору   
    -53- Дубіль В.О.
У пункті 3.1 статті 3 законопроекту цифри і слова «від 0,25 до 2,5» замінити цифрами і словами «від 0,05 до 0,25»
 
Враховано по суті в новій концепції ринкового збору   
    -54- Шпак В.Ф.
Підпункт 3.1. пункту 3 статті 5 викласти у такій редакції:
«3.1. Ставки податку встановлюються органами місцевого самоврядування у розмірі від 0,05 до 0,2 відсотка неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для фізичних осіб і від 0,2 до 2% неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для юридичних осіб за 1 квадратний метр площі спеціально відведеної на ринку торгової площадки (місця) для здійснення торгівлі та надання послуг, пов’язаних із торгівлею за один день ринкової торгівлі з диференційованим урахуванням категорій та груп товарів – промислових, продовольчих (рослинного або тваринного походження, власного виробництва тощо), товарів підсобного промислу, тощо. «
 
Враховано по суті в новій концепції ринкового збору   
    -55- Бірюк Л.В.
Внести зміни до абз. 3.1, п. 3, ст.5 („Ринковий податок») проекту Закону, який пропоную викласти у наступній редакції:
„Ставки податку встановлюються органами місцевого самоврядування у розмірі від 0,05 до 0,2% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для фізичних осіб і від 0,2 до 2% неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для юридичних осіб за 1 квадратний метр площі спеціально відведеного місця для здійснення торгівлі на ринку (торгового місця) та надання послуг, пов’язаних із здійсненням торгівлі за один день здійснення ринкової торгівлі з диференційованим урахуванням категорій та груп товарів - продовольчі (рослинного або тваринного походження, власного виробництва тощо), промислові, товари промислу, тощо. «
 
Враховано по суті в новій концепції ринкового збору   
    -56- Колесніченко В.В.
В підпункті 3.1 пункту 3 статті 5 після слів «у розмірі від» цифри «0,25» і «2,5» замінити на цифри «0,01» та «0,25» відповідно.
 
Враховано по суті в новій концепції ринкового збору (стаття 12 законопроекту)   
    -57- Семинога А.І.
У частині 3 статті 5 законопроекту у пункті 3.1 цифри та слова « 1 січня» замінити словами «відповідний період».
У пункті 3.1 статті 3 законопроекту цифри і слова «від 0,25 до 2,5» замінити цифрами і словами «від 0,05 до 0,25»
 
Враховано по суті в новій концепції ринкового збору (стаття 12 законопроекту)   
    -58- Джоджик Я.І.
Пункт 3.1 статті 5 законопроекту викласти в такій редакції:
«3.1. Ставки податку встановлюються органами місцевого самоврядування у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки за кожний день здійснення ринкової торгівлі у розмірі від 0,05 до 2,5 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
 
Враховано по суті в новій концепції ринкового збору (стаття 12 законопроекту)   
49. 3.2. При визначенні ставки податку органи місцевого самоврядування враховують місцезнаходження земельної ділянки, на якій здійснюється ринкова торгівля, період її здійснення та види товарів (робіт, послуг), продаж (виконання, надання) яких здійснюється.
 
-59- Петров Б.Ф.
Кравчук В.П.
Терещук С.М.
Олійник В.С.
Положення статті 5 законопроекту в частині порядку нарахування, стягнення і ставок ринкового податку відхилити.
Статтю 5 виключити.
 
Враховано (Концепцію ринкового податку змінено шляхом удосконалення ринкового збору (стаття 12 законопроекту), за яким податкове навантаження залишається на рівні діючого ринкового збору)     
    -60- Шпак В.Ф.
Підпункт 3.2. пункту 3 статті 5 викласти у такій редакції:
«3.2. При визначені ставки податку органи місцевого самоврядування здійснюють їх у відповідності з підпунктом 3.1. пункту 3 статті 5 Закону, враховуючи при цьому місце розташування ринку, відведених на ньому торгівельних площадок (місць) та характеру надання послуг, пов’язаних із здійсненням торгівлі. Ставки податку для міст Києва, Севастополя, обласних центрів, міст обласного підпорядкування з населенням більше ста тисяч мешканців встановлюються: для фізичних осіб від 0,07 до 0,2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а для юридичних осіб – від 1 до 2-х неоподаткованих мінімумів доходів громадян .
Ставки податку для міст обласного підпорядкування з населенням менш ста тисяч мешканців: для фізичних осіб встановлюється від 0,06 до 0,2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а для юридичних осіб – від 0,5 до 2-х неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Ставки податку для інших населених пунктів: для фізичних осіб від 0,05 до 0,2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а для юридичних осіб – від 0,2 до 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Для товарів продовольчої групи всіх категорій, товарів власного виробництва та народних промислів ставки податку встановлюються у відповідності до вимог підпункту 3.1. пункту 3 статті 5 Закону, але не більш 0,08 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а для юридичних осіб – не більш 0,3 неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
 
Враховано по суті в новій концепції ринкового збору (стаття 12 законопроекту)   
    -61- Бірюк Л.В.
Внести зміни до абз. 3.2, п. 3, ст.5 („Ринковий податок») проекту Закону, який пропоную викласти у наступній редакції:
„3.2. При визначені ставки податку органи місцевого самоврядування враховують вимоги, визначені в абз.3.1, п.3 даної статті Закону, а також місця розташування ринку за кожне спеціально відведене місце для здійснення торгівлі на ринку (торгове місце) та надання послуг, пов’язаних із здійсненням торгівлі для міст Києва, Севастополя, обласних центрів, міст обласного підпорядкування з населенням сто і більше мешканців, міст обласного підпорядкування з населенням менш ста тисяч мешканців,, для інших населених пунктів
Ставки податку для міст Києва, Севастополя, обласних центрів, міст обласного підпорядкування з населенням більш ста тисяч мешканці :для фізичних осіб встановлюються від 0,07 до 0,2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а для юридичних осіб – від 1 до 2-х неоподаткованих мінімумів доходів громадян .
Ставки податку для міст обласного підпорядкування з населенням менш ста тисяч мешканців: для фізичних осіб встановлюється від 0,06 до 0,2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а для юридичних осіб – від 0,5 до 2-х неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Ставки податку для інших населених пунктів: для фізичних осіб від 0,05 до 0,2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а для юридичних осіб – від 0,2 до 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Для товарів продовольчої групи всіх категорій, товарів власного виробництва та народних промислів ставки податку встановлюються у відповідності до вимог абз.3.1 п.3 даної статті цього Закону, але не більш 0,08 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а для юридичних осіб – не більш 0,3 неоподаткованого мінімуму доходів громадян.»
 
Враховано частково в новій концепції ринкового збору (стаття 12 законопроекту)   
    -62- Шпак В.Ф.
Доповнити пункт 3 статті 5 підпунктом 3.3 такого змісту:
"3.3. Підлягає оподаткуванню за встановленою ставкою податку площа спеціально відведених місць для здійснення торгівлі на ринку (торгові місця) та послуги, надання яких пов’язано із здійсненням торгівлі, а також продаж продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків, ( у тому числі ручних), у магазинах, що за своєю конструкцією не є капітальними спорудами, кіосках, контейнерах, палатках, які у схемі ринку є спеціально відведеними місцями для здійснення торгівлі.»
 
Враховано по суті в новій концепції ринкового збору (стаття 12 законопроекту)   
    -63- Бірюк Л.В.
Доповнити п. 3, ст.5 („Ринковий податок») проекту Закону абз 3.3, який пропоную викласти у наступній редакції:
„3.3. Площа спеціально відведених місць для здійснення торгівлі на ринку (торгові місця) та надання послуг, пов’язаних із здійсненням торгівлі, а також для здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків, ( у тому числі ручних), у магазинах, що за своєю конструкцією не є капітальними спорудами, кіосках, контейнерах, палатках, які згідно затвердженої у відповідних державних органах плані – схемі ринку є спеціально відведеними місцями для здійснення торгівлі, складає загальну кількість спеціально відведених місць для здійснення торгівлі на ринку (торгових місць).
 
Враховано по суті в новій концепції ринкового збору (стаття 12 законопроекту)   
    -64- Шпак В.Ф.
Доповнити пункт 3 статті 5 підпунктом 3.4.такого змісту:
«3.4. Ринок справляє ринковий податок з юридичних та фізичних осіб - підприємців, яким надаються у тимчасове користування (оренду) спеціально відведені місця для здійснення торгівлі на ринку (торгові місця) та надання послуг, пов’язаних із здійсненням торгівлі, та плату за отримані такими особами послуги, які може надавати ринок. Сплата податку та плати за отриманні послуги здійснюють касири та контролери ринку із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій відповідно до вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з видачею касових чеків. Торгівля без документів, що підтверджують сплату податку забороняється.»
 
Відхилено    
    -65- Бірюк Л.В.
Доповнити п. 3, ст.5 („Ринковий податок») проекту Закону абз 3.4 та 3.5, які пропоную викласти у наступній редакції:
„3.4. Ринок справляє ринковий податок з юридичних та фізичних осіб - підприємців, яким надаються у тимчасове користування (оренду) спеціально відведені місця для здійснення торгівлі на ринку (торгові місця) та надання послуг, пов’язаних із здійсненням торгівлі, та плату за отримані такими особами послуги, які може надавати ринок. Сплата податку та плати за отриманні послуги здійснюють касири та контролери ринку із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій відповідно до вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з видачею касових чеків. Торгівля без документів, що підтверджують сплату податку забороняється.»
3.5. З метою системного та комплексного розвитку інфраструктури ринків, поступового їх переходу до торгово-сервісних комплексів орган місцевого самоврядування або місцевої виконавчої влади здійснює цільове спрямування коштів в обсязі від 5 до 10 відсотків суми ринкового податку, що отримана за базовий податковий (звітний) період, на розвиток інфраструктури ринків.
Визначений обсяг коштів спрямовується на визначені цілі щодо розвитку та облаштування ринків протягом наступного базового податкового (звітного) періоду –календарного року.
Розмір відсотку суми ринкового податку, що у цільовий спосіб спрямовуються на системний розвиток інфраструктури ринків, а також порядок їх використання затверджується органом місцевого самоврядування або відповідним органом місцевої виконавчої влади одночасно із прийняттям інших нормативних актів, передбачених цим Законом».
 
Відхилено    
50. 4. Порядок сплати податку
 
      
51. 4.1. Платники податку сплачують податок до місцевих бюджетів за місцезнаходженням земельної ділянки, на якій здійснюється ринкова торгівля.
 
-66- Петров Б.Ф.
Кравчук В.П.
Терещук С.М.
Олійник В.С.
Положення статті 5 законопроекту в частині порядку нарахування, стягнення і ставок ринкового податку відхилити.
Статтю 5 виключити.
 
Враховано (Концепцію ринкового податку змінено шляхом удосконалення ринкового збору (стаття 12 законопроекту), за яким податкове навантаження залишається на рівні діючого ринкового збору)     
52. 4.2. Платник податку, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що здійснює ринкову торгівлю на земельній ділянці не за місцем реєстрації такого платника податку, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як платника податку в органі державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.
 
-67- Петров Б.Ф.
Кравчук В.П.
Терещук С.М.
Олійник В.С.
Положення статті 5 законопроекту в частині порядку нарахування, стягнення і ставок ринкового податку відхилити.
Статтю 5 виключити.
 
Враховано (Концепцію ринкового податку змінено шляхом удосконалення ринкового збору (стаття 12 законопроекту), за яким податкове навантаження залишається на рівні діючого ринкового збору)     
53. 4.3. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.
 
-68- Петров Б.Ф.
Кравчук В.П.
Терещук С.М.
Олійник В.С.
Положення статті 5 законопроекту в частині порядку нарахування, стягнення і ставок ринкового податку відхилити.
Статтю 5 виключити.
 
Враховано Концепцію ринкового податку змінено шляхом удосконалення ринкового збору (стаття 12 законопроекту), за яким податкове навантаження залишається на рівні діючого ринкового збору)     
    -69- Шпак В.Ф.
Доповнити пункт 4 статті 5 підпунктом 4.4 такого змісту:
«4.4. З метою системного та комплексного розвитку інфраструктури ринків, поступового переходу їх до торгово-сервісних комплексів, у відповідності до Програми Кабінету Міністрів України, орган місцевого самоврядування або місцевої виконавчої влади здійснює цільове спрямування коштів в обсязі від 5 до 10 відсотків суми ринкового податку, що отримана за базовий податковий (звітний) період, на розвиток інфраструктури ринків. Визначений обсяг коштів спрямовується на визначені цілі щодо розвитку та облаштування ринків протягом наступного базового податкового (звітного) періоду –календарного року».
 
Відхилено    
54. Стаття 6. Податок за місця для паркування транспортних засобів
 
-70- Терьохін С.А.
Змінити нумерацію статті у зв’язку із виключенням ринкового податку та доповнити статтю новим пунктом такого змісту
1. Для цілей цієї статті наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів – площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, яка визначається радою із встановленням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу або без такої відповідальності.
Спеціально відведене місце для паркування транспортних засобів відводиться та обладнується з урахуванням правил дорожнього руху.
До спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів можуть належати комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету з метою здійснення організації паркування транспортних засобів.
Не належить до спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів гаражі, автостоянки, власники або користувачі яких є платниками земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а також земельні ділянки, що відносяться до прибудинкових територій.
 
Враховано   Стаття 5. Податок за місця для паркування транспортних засобів
1. Для цілей цієї статті наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів – площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, яка визначається радою із встановленням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу або без такої відповідальності.
Спеціально відведене місце для паркування транспортних засобів відводиться та обладнується з урахуванням правил дорожнього руху.
До спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів можуть належати комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету з метою здійснення організації паркування транспортних засобів.
Не належить до спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів гаражі, автостоянки, власники або користувачі яких є платниками земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а також земельні ділянки, що відносяться до прибудинкових територій.
 
55. 1. Платники податку
 
-71- Терьохін С.А.
Змінити відповідну нумерацію пунктів та підпунктів цієї статті
 
Враховано   2. Платники податку
 
56. 1.1. Платниками податку є юридичні особи та фізичні особи —підприємці, які згідно з рішенням органу місцевого самоврядування організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на спеціально відведених земельних ділянках.
 
   2.1. Платниками податку є юридичні особи та фізичні особи —підприємці, які згідно з рішенням органу місцевого самоврядування організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на спеціально відведених земельних ділянках.
 
57. 1.2. Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням органу місцевого самоврядування про встановлення податку.
 
   2.2. Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням органу місцевого самоврядування про встановлення податку.
 
58. Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради органові державної податкової служби у п’ятиденний строк з дня набрання ним чинності.
 
-72- Терьохін С.А.
Доповнити пункт новим підпунктом 2.3. такого змісту:
«2.3. Плата за паркування не справляється із осіб, які паркують транспортні засоби у спеціально відведеному місці для паркування транспортних засобів, що належать закладам, установам, організаціям з метою надання швидкої або невідкладної медичної допомоги, пожежної і надзвичайної допомоги, а також коли здійснюється паркування бойових машин та машин спеціального призначення правоохоронних органів, Міністерства надзвичайних ситуацій, Міністерства оборони та аварійних служб (при проведенні аварійно-відновлюючих робіт)».
 
Враховано   Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради органові державної податкової служби у п’ятиденний строк з дня набрання ним чинності.
2.3. Плата за паркування не справляється із осіб, які паркують транспортні засоби у спеціально відведеному місці для паркування транспортних засобів, що належать закладам, установам, організаціям з метою надання швидкої або невідкладної медичної допомоги, пожежної і надзвичайної допомоги, а також коли здійснюється паркування бойових машин та машин спеціального призначення правоохоронних органів, Міністерства надзвичайних ситуацій, Міністерства оборони та аварійних служб (при проведенні аварійно-відновлюючих робіт).
 
59. 2. Об’єкт оподаткування
 
   3. Об’єкт і база оподаткування
 
60. 2.1. Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням органу місцевого самоврядування спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях.
 
-73- Терьохін С.А.
Пункт викласти у такій редакції:
«3. Об’єкт і база оподаткування
3.1. Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням органу місцевого самоврядування спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.
3.2. Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету».
 
Враховано   3.1. Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням органу місцевого самоврядування спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.
3.2. Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.
 
61. 3. Ставки податку
 
   4. Ставки податку
 
62. 3.1. Ставки податку встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 1 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
 
-74- Семинога А.І.
У частині 3 статті 6 законопроекту у пункті 3.1 цифри та слова «1 січня» замінити словами « відповідний період»
 
Відхилено   4.1. Ставки податку встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 1 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
 
63. 4. Порядок сплати податку
 
   4. Порядок сплати податку
 
64. 4.1. Податок сплачується до відповідного бюджету за місцезнаходженням земельної ділянки, відведеної для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів.
 
   4.1. Податок сплачується до відповідного бюджету за місцезнаходженням земельної ділянки, відведеної для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів.
 
65. 4.2. Платник податку, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на земельній ділянці не за місцем реєстрації такого платника податку, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як платника податку в органі державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.
 
   4.2. Платник податку, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на земельній ділянці не за місцем реєстрації такого платника податку, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як платника податку в органі державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.
 
66. 4.3. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.
 
-75- Терьохін С.А.
Доповнити статтю пунктом 6 і 7 такого змісту:
6. Особливості встановлення податку
6.1. У разі обладнання місць, призначених для паркування транспортних засобів, спеціальними автоматичними пристроями податок сплачується особою, яка паркує транспортний засіб за допомогою спеціального платіжного засобу.
При цьому, з осіб, які визначені підпунктом 2.3 пункту 2 цієї статті податок не справляється.
6.2. Ставка податку та механізм сплати податку до бюджету встановлюються відповідною радою.
6.3. У разі паркування автотранспорту у комунальних гаражах, на стоянках, паркінгах (будівлях, спорудах, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету з метою здійснення організації паркування транспортних засобів рада може прийняти рішення про встановлення підвищуючого коефіцієнту.
7. Відповідальність за несплату збору
7.1. У разі виявлення незаконних місць паркування транспортних засобів на території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, до осіб, які організували незаконне паркування, застосовуються адміністративні стягнення у розмірах та порядку, встановленому Кодексом України «Про адміністративні правопорушення».
7.2. У разі виявлення факту самостійного збільшення площі спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів, до осіб, які уповноважені від імені територіальної громади здійснювати організацію із забезпечення паркування транспортних засобів, застосовуються адміністративні стягнення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
 
Враховано   4.3. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.
6. Особливості встановлення податку
6.1. У разі обладнання місць, призначених для паркування транспортних засобів, спеціальними автоматичними пристроями податок сплачується особою, яка паркує транспортний засіб за допомогою спеціального платіжного засобу.
При цьому, з осіб, які визначені підпунктом 2.3 пункту 2 цієї статті податок не справляється.
6.2. Ставка податку та механізм сплати податку до бюджету встановлюються відповідною радою.
6.3. У разі паркування автотранспорту у комунальних гаражах, на стоянках, паркінгах (будівлях, спорудах, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету з метою здійснення організації паркування транспортних засобів рада може прийняти рішення про встановлення підвищуючого коефіцієнту.
7. Відповідальність за несплату збору
7.1. У разі виявлення незаконних місць паркування транспортних засобів на території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, до осіб, які організували незаконне паркування, застосовуються адміністративні стягнення у розмірах та порядку, встановленому Кодексом України «Про адміністративні правопорушення».
7.2. У разі виявлення факту самостійного збільшення площі спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів, до осіб, які уповноважені від імені територіальної громади здійснювати організацію із забезпечення паркування транспортних засобів, застосовуються адміністративні стягнення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
 
67. Стаття 7. Податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки
 
-76- Терьохін С.А.
Змінити нумерацію підпункту у зв’язку із виключенням ринкового податку
 
Немає висновку   Стаття 6. Податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки
 
68. 1. Податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки встановлюється окремим законом.
 
   1. Податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки встановлюється окремим законом.
 
69. Стаття 8. Земельний податок за земельні ділянки комунальної та приватної власності, а також орендна плата за земельні ділянки комунальної власності
 
-77- Терьохін С.А.
Назву статті 8 викласти у такій редакції:
«Стаття 7. Плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності)»
 
Враховано   Стаття 7. Плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності)
 
70. 1. Земельний податок за земельні ділянки комунальної та приватної власності, а також орендна плата за земельні ділянки комунальної власності встановлюються окремим законом.
 
-78- Терьохін С.А.
Пункт 1 викласти у такій редакції:
« 1. Плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) встановлюються окремим законом».
 
Враховано   1. Плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) встановлюються окремим законом
Стаття 8. Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
1. Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності встановлюється окремим Законом
 
    -79- Кальченко В.М.
Уточнити термінологію статті 8, в якій використовується поняття «земельний податок» зважаючи, що порядок сплати цього податку регулюється Законом України «Про плату за землю», а в статті 4 проекту до місцевих податків включено «плату за землю».
 
Враховано    
    -80- Терьохін С.А.
Доповнити новою статтею 8 такого змісту:
« Стаття 9. Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
1. Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності встановлюється окремим Законом».
 
Враховано    
71. Стаття 9. Рекламний збір
 
-81- Терьохін С.А.
Бондарєв К.А.
Статтю 9 і викласти в новій редакції:
1. Рекламній збір - це плата органу місцевого самоврядування за реалізацію права платника на:
розміщення зовнішньої реклами;
розміщення внутрішньої реклами всередині будинків, споруд (їх частинах), які перебувають у комунальній власності;
розміщення реклами на комунальному транспорті та у метрополітені.
2. Розміщення зовнішньої і внутрішньої реклами, а також реклами на комунальному транспорті та у метрополітені здійснюється комунальними підприємствами у порядку, встановленому органом місцевого самоврядування.
2. Платники збору
2.1. Платниками рекламного збору є юридичні або фізичні особи - рекламодавці, які здійснюють рекламування продукції.
2.2. Податковими агентами із сплати до бюджету рекламного збору є юридичні або фізичні особи-підприємці, які розміщують зовнішню і внутрішню рекламу, а також рекламу на комунальному транспорті та у метрополітені.
Такі особи зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок до місцевого бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до законодавства, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
3. Об’єкт оподаткування збором
3.1. Об'єктом оподаткування рекламним збором є загальна площа носія зовнішньої реклами, а також реклами на транспорті та/у метрополітені.
У разі виготовлення рекламного носія із автоматично змінюваною рекламою, об’єктом оподаткування є загальна площа такого носія, незалежно від кількості конструктивно передбачених змін.
3.2. Загальна площа рекламного носія вираховується по його зовнішнім кордонам, незалежно від того, чи заповнено рекламною інформацією повну площу такого носія, або тільки її частину.
3.3. У разі виготовлення рекламного носія у вигляді букв, інших символів або знаків, загальна площа такого носія вираховується як площа прямокутника, який повністю покриває такі букви, символи або знаки.
3.4 У разі виготовлення рекламного носія у вигляді об'ємних форм (малих архітектурних форм тощо), об'єктом оподаткування є загальна площа поверхні такої форми, конструктивно призначена для розміщення реклами.
3.5. Не є об’єктом оподаткування розповсюдження (розміщення) соціальної реклами, інформації та об’єктів, які згідно із Законом України «Про рекламу» не вважаються рекламою.
Для цілей цього пункту під терміном «соціальна реклама» розуміється інформація державних органів або громадських організацій, які мають статус неприбуткових, крім політичних партій, з питань здорового способу життя, охорони здоров'я, охорони природи, енергозбереження, профілактики правовопорушень, соціального захисту та безпеки населення, правозахисної діяльності, яка не має на меті збільшення доходів (прибутків) окремого рекламодавця або виробника окремої продукції. Підставою для віднесення рекламної інформації до соціальної є узгодження її змісту у порядку, визначеному відповідним органом місцевого самоврядування.
4. Ставки рекламного збору
4.1. Ставки рекламного збору встановлюються:
а) для зовнішньої реклами, а також для реклами на транспорті або на/у метрополітені - від 0,05 до 0,2 гривень за кожний повний або неповний квадратний метр кожного рекламного носія;
б) для внутрішньої реклами - від 0,02 до 0,1 гривень за кожний повний або неповний квадратний метр кожного рекламного носія;
в) у разі рекламування пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів знаків, товарів і послуг (товарних знаків), інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються зазначені товари, ставки оподаткування, визначені пунктами "а" - "б" цього пункту, встановлюються у максимальному розмірі та до них застосовується коефіцієнт 2;
г) у разі розміщення реклами на неосвітленому рекламному носії, ставки оподаткування, визначені пунктами "а" - "б" цього пункту встановлюються у максимальному розмірі, та до них застосовується коефіцієнт 2.
4.2. Ставки рекламного збору розраховуються за кожний повний або неповний день рекламування, включаючи день розміщення та зняття реклами.
5. Порядок обчислення і сплати збору
5.1. Податкові агенти пред’являють рекламодавцю до сплати суму збору, що виділяється у документах окремим рядком одночасно із сплатою вартості наданих рекламних послуг.
5.2. Якщо реклама виготовлена та/або розповсюджена (розміщена) рекламодавцем, він обчислює суму збору самостійно.
5.3. Якщо рекламодавець більше не виготовляє та/або не розповсюджує (не розміщує) рекламу, він звільняється від обов’язку подання податкової декларації у наступних податкових (звітних) періодах, про що платник збору повідомляє орган державної податкової служби шляхом внесення відповідного запису до податкової декларації, що подається за останній звітний період.
5.4. У разі коли рекламу не знято з носія після закінчення строку, визначеного у договорі між рекламодавцем та розповсюджувачем, обов'язки із сплати та внесення рекламного збору до бюджету за додаткові дні рекламування несе розповсюджувач.
5.5. Збір сплачується податковими агентами до місцевого бюджету щомісячними авансовими внесками в терміни, встановлені законом для місячного податкового (звітного) періоду.
5.6. Сума нарахованих авансових внесків відображається у податковій декларації.
7.3. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу».
 
Враховано   Стаття 9. Рекламний збір
1. Рекламній збір - це плата органу місцевого самоврядування за реалізацію права платника на:
розміщення зовнішньої реклами;
розміщення внутрішньої реклами всередині будинків, споруд (їх частинах), які перебувають у комунальній власності;
розміщення реклами на комунальному транспорті та у метрополітені.
2. Розміщення зовнішньої і внутрішньої реклами, а також реклами на комунальному транспорті та у метрополітені здійснюється комунальними підприємствами у порядку, встановленому органом місцевого самоврядування.
 
72. 1. Платники збору
 
   2. Платники збору
 
73. 1.1. Платниками збору є юридичні та фізичні особи, що є замовниками виробництва та/або розповсюдження (розміщення) реклами (далі — рекламодавці), а також виробники та/або розповсюджувачі реклами, якщо вони самі є рекламодавцями.
 
   2.1. Платниками рекламного збору є юридичні або фізичні особи - рекламодавці, які здійснюють рекламування продукції.
 
74. 1.2. Податковими агентами із сплати рекламного збору є виробники та/або розповсюджувачі реклами, та/або особи, які розміщують рекламу і зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок до місцевого бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до законодавства, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
 
   2.2. Податковими агентами із сплати до бюджету рекламного збору є юридичні або фізичні особи-підприємці, які розміщують зовнішню і внутрішню рекламу, а також рекламу на комунальному транспорті та у метрополітені.
Такі особи зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок до місцевого бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до законодавства, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
 
75. 1.3. У разі коли місце розміщення реклами відрізняється від місця реєстрації податкового агента, він повинен зареєструвати свій підрозділ без створення юридичної особи в органах державної податкової служби за місцем розміщення реклами.
 
      
76. 2. Об’єкти оподаткування
 
      
77. 2.1. Об’єктом оподаткування є послуги з виробництва та/або розповсюдження (розміщення) реклами, що надаються рекламодавцю виробником та/або розповсюджувачем реклами на/у транспортних засобах, виробником або розповсюджувачем внутрішньої і зовнішньої реклами, а також послуги, що надаються під час провадження виставкової діяльності.
 
   3. Об’єкт оподаткування збором
3.1. Об'єктом оподаткування рекламним збором є загальна площа носія зовнішньої реклами, а також реклами на транспорті та/у метрополітені.
У разі виготовлення рекламного носія із автоматично змінюваною рекламою, об’єктом оподаткування є загальна площа такого носія, незалежно від кількості конструктивно передбачених змін.
3.2. Загальна площа рекламного носія вираховується по його зовнішнім кордонам, незалежно від того, чи заповнено рекламною інформацією повну площу такого носія, або тільки її частину.
3.3. У разі виготовлення рекламного носія у вигляді букв, інших символів або знаків, загальна площа такого носія вираховується як площа прямокутника, який повністю покриває такі букви, символи або знаки.
3.4 У разі виготовлення рекламного носія у вигляді об'ємних форм (малих архітектурних форм тощо), об'єктом оподаткування є загальна площа поверхні такої форми, конструктивно призначена для розміщення реклами.
3.5. Не є об’єктом оподаткування розповсюдження (розміщення) соціальної реклами, інформації та об’єктів, які згідно із Законом України «Про рекламу» не вважаються рекламою.
Для цілей цього пункту під терміном «соціальна реклама» розуміється інформація державних органів або громадських організацій, які мають статус неприбуткових, крім політичних партій, з питань здорового способу життя, охорони здоров'я, охорони природи, енергозбереження, профілактики правовопорушень, соціального захисту та безпеки населення, правозахисної діяльності, яка не має на меті збільшення доходів (прибутків) окремого рекламодавця або виробника окремої продукції. Підставою для віднесення рекламної інформації до соціальної є узгодження її змісту у порядку, визначеному відповідним органом місцевого самоврядування.
 
78. 3. База оподаткування
 
      
79. 3.1. Базою оподаткування є вартість наданих рекламодавцю послуг з виробництва та/або розповсюдження (розміщення) реклами без урахування суми внесених (нарахованих) відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» податків, зборів (обов’язкових платежів). Така вартість обчислюється виходячи з договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижчими за звичайні.
 
      
80. 3.2. Якщо рекламні роботи виконуються власними силами рекламодавця, базою оподаткування є вартість понесених валових витрат на самостійне виготовлення та/або розповсюдження (розміщення) своєї реклами без урахування суми сплачених (нарахованих) відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» податків, зборів (обов’язкових платежів). Такі валові витрати визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
 
      
81. 4. Ставки збору
 
   4. Ставки рекламного збору
 
82. 4.1. Ставки збору встановлюються у розмірі від 0,5 до 5 відсотків від бази оподаткування, зазначеної у пункті 3 цієї статті.
 
   4.1. Ставки рекламного збору встановлюються:
а) для зовнішньої реклами, а також для реклами на транспорті або на/у метрополітені - від 0,05 до 0,2 гривень за кожний повний або неповний квадратний метр кожного рекламного носія;
б) для внутрішньої реклами - від 0,02 до 0,1 гривень за кожний повний або неповний квадратний метр кожного рекламного носія;
в) у разі рекламування пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів знаків, товарів і послуг (товарних знаків), інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються зазначені товари, ставки оподаткування, визначені пунктами "а" - "б" цього пункту, встановлюються у максимальному розмірі та до них застосовується коефіцієнт 2;
г) у разі розміщення реклами на неосвітленому рекламному носії, ставки оподаткування, визначені пунктами "а" - "б" цього пункту встановлюються у максимальному розмірі, та до них застосовується коефіцієнт 2.
4.2. Ставки рекламного збору розраховуються за кожний повний або неповний день рекламування, включаючи день розміщення та зняття реклами.
 
83. 4.2. У разі рекламування алкогольних напоїв, пива та тютюнових виробів, знаків товарів і послуг (товарних знаків), інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, пиво та тютюнові вироби, застосовується подвійна ставка оподаткування.
 
      
84. 5. Звільнення від сплати збору
 
      
85. Не підлягають оподаткуванню послуги з виробництва та/або розповсюдження (розміщення) інформаційної продукції, яка не носить рекламний характер, а саме:
 
      
86. а) інформаційні вивіски при вході у приміщення юридичної особи, її підрозділу або фізичної особи чи інформаційні таблиці та надписи на/у транспортних засобах, зокрема метрополітені, розповсюдження яких не має на меті отримання прибутку;
 
      
87. б) вивіски чи таблиці, що повідомляють про обмеження пересування, виконання ремонтних, аварійних та інших робіт;
 
      
88. в) повідомлення інформаційного характеру, що розміщуються всередині будинків або приміщень, розповсюдження яких не має на меті отримання прибутку;
 
      
89. г) рекламні носії, що містять соціальну рекламу;
 
      
90. ґ) оголошення чи повідомлення про зміну місця розташування підприємств, установ та організацій, їх номерів телефонів, телефаксів, телетайпів;
 
      
91. д) візитні картки юридичних та фізичних осіб.
 
      
92. 6. Особливості справляння збору
 
      
93. 6.1. Податкові агенти пред’являють рекламодавцю до сплати суму збору, що виділяється у документах окремим рядком одночасно із сплатою вартості наданих рекламних послуг. При цьому податкові агенти обчислюють суму збору до сплати рекламодавцю виходячи із загальної вартості оплачених рекламодавцем рекламних послуг.
 
      
94. 6.2. У разі коли під час виконання рекламними агентствами рекламних робіт (надання рекламних послуг) залучаються треті особи, які виконують частину рекламних робіт (надають рекламні послуги), збір сплачується кожною такою особою пропорційно вартості фактично виконаних робіт.
 
      
95. 6.3. Якщо реклама виготовлена та/або розповсюджена (розміщена) рекламодавцем, він обчислює суму збору самостійно.
 
   .
;  
96. 7. Порядок сплати збору
 
   5. Порядок обчислення і сплати збору
 
97. 7.1. Збір сплачується до місцевого бюджету за місцем розміщення реклами.
 
   5.1. Податкові агенти пред’являють рекламодавцю до сплати суму збору, що виділяється у документах окремим рядком одночасно із сплатою вартості наданих рекламних послуг.
5.2. Якщо реклама виготовлена та/або розповсюджена (розміщена) рекламодавцем, він обчислює суму збору самостійно.
5.3. Якщо рекламодавець більше не виготовляє та/або не розповсюджує (не розміщує) рекламу, він звільняється від обов’язку подання податкової декларації у наступних податкових (звітних) періодах, про що платник збору повідомляє орган державної податкової служби шляхом внесення відповідного запису до податкової декларації, що подається за останній звітний період.
5.4. У разі коли рекламу не знято з носія після закінчення строку, визначеного у договорі між рекламодавцем та розповсюджувачем, обов'язки із сплати та внесення рекламного збору до бюджету за додаткові дні рекламування несе розповсюджувач.
5.5. Збір сплачується податковими агентами до місцевого бюджету щомісячними авансовими внесками в терміни, встановлені законом для місячного податкового (звітного) періоду.
5.6. Сума нарахованих авансових внесків відображається у податковій декларації.
 
98. 7.2. Якщо рекламодавець більше не виготовляє та/або не розповсюджує (не розміщує) рекламу, він звільняється від обов’язку подання податкової декларації у наступних податкових (звітних) періодах, про що платник збору повідомляє орган державної податкової служби шляхом внесення відповідного запису до податкової декларації, що подається за останній податковий (звітний) період.
 
      
99. 7.3. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.
 
-82- Томенко М.В.
У підпункті 4.1 статті 9 встановити ставку рекламного збору у розмірі 1 відсотка від бази оподаткування
 
Відхилено   5.7. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу».
 
    -83- Томенко М.В.
Підпункт 4.2 статті 9 викласти в новій редакції, окремо виділивши обов’язковість подвійної ставки оподаткування при рекламі алкогольних напоїв, тютюнових виробів та відповідних торгівельних знаків лише за допомогою спеціалізованих виставкових заходів, оскільки рекламування цих продуктів та товарних знаків засобами зовнішньої, внутрішньої реклами та реклами на транспорті заборонено відповідно до Закону України «Про рекламу».
«4.2. Подвійна ставка оподаткування застосовується у разі:
рекламування пива, знаків, товарів і послуг (товарних знаків), інших об’єктів інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються пиво;
рекламування за допомогою спеціалізованих виставкових заходів алкогольних напоїв, знаків, товарів і послуг (товарних знаків), інших об’єктів інших об’єктів, під якими випускаються алкогольні напої;
рекламування за допомогою спеціалізованих виставкових заходів тютюнових виробів, знаків, товарів і послуг (товарних знаків), інших об’єктів інших об’єктів, під якими випускаються тютюнові вироби.
 
Враховано у пункті 4.1   
    -84- Томенко М.В.
У пункті 5 статті 9 окремо виділити у підпункт 5.1 положення щодо звільнення від оподаткування послуг виробництва та розповсюдження соціальної реклами, залишивши у підпункті 5.2 чинний текст із вилученням абзацу г)
 
Враховано по суті   
    -85- Семинога А.І.
У статті 9 частину 7 доповнити пунктом 7.2 такого змісту:
«7.2. У разі якщо реклама розповсюджується в межах країни в цілому, або на території декількох сільських, селищних та міських рад сума рекламного збору перераховується до відповідних бюджетів в розмірі пропорційному кількості населення відповідних сіл, селищ та міст в порядку, затвердженому Державною податковою службою та Державним казначейством України»
При цьому пункти 7.2 та 7.3 вважати відповідно пунктами 7.3 та 7.4.
 
Відхилено , ускладнить процедуру адміністрування   
100. Стаття 10. Туристичний збір
 
-86- Терьохін С.А.
статтю 10 та викласти статтю у такій редакції:
«Стаття 10. Туристичний збір
1. Туристичний збір це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету і використовуються на розвиток туристичної і курортної інфраструктури відповідної територіальної громади.
2 . Платники збору
2.1. Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений термін.
2.2. Платниками збору не можуть бути особи, які постійно проживають у селі, селищі, місті, радами яких встановлено такий збір, у тому числі на умовах договорів найму.
2.3. Від сплати туристичного збору звільняються:
а) діти віком до 16 років;
б) інваліди І і ІІ групи та особи, які їх супроводжують (не більш як дві особи на одного інваліда);
в) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
г) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
г-1) особи, які перебувають на навчанні.
4. Ставки збору
4.1. Ставка встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази оподаткування, визначеної пунктом 3 цієї статті.
5. Податкові агенти
5.1. Згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради справляння збору може здійснюватися:
а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;
б) квартирно - посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;
в) юридичними особами або фізичними особами – підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною та міською радою справляти збір на умовах угоди, укладеної з відповідною радою.
6. Особливості справляння збору
6.1. Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею) і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання.
6.2. Особи, які провадять діяльність у сфері сільського, екологічного (зеленого) туризму і надають послуги з тимчасового проживання (ночівлі) у власних або орендованих житлових будинках, а також громадяни, які надають послуги з тимчасового проживання (ночівлі) у власних або орендованих житлових будинках отримують місцевий патент або свідоцтво на право надання послуг з тимчасового проживання та сплачують плату за такий патент або свідоцтво у розмірах, встановлених радою.
Термін дії місцевого патенту або свідоцтва на право надання послуг з тимчасового проживання встановлюється від 30 до 120 днів і видається податковим органом.
7. Порядок сплати збору
7.1. Збір сплачується до бюджетів авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно). Суми нарахованих щомісячних авансових внесків відображаються у квартальній податковій декларації.
7.2. Податковий агент, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що послуги з тимчасового проживання (ночівлі) не за місцем реєстрації такого податкового агента, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як податкового агента туристичного збору в органі державної податкової служби за місцезнаходженням підрозділу.
7.3. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.
 
Враховано   Стаття 10. Туристичний збір
 
101. 1. Туристичний збір є необов’язковим до запровадження сільськими, селищними та міськими радами.
 
   1. Туристичний збір це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету і використовуються на розвиток туристичної і курортної інфраструктури відповідної територіальної громади.
 
102. 2. Платники збору
 
   2 . Платники збору
 
103. 2.1. Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території села, селища, міста чи об’єднання сіл, на якій діє рішення органу місцевого самоврядування про встановлення збору з метою туризму, лікування, відрядження та іншими цілями, що реалізуються під час подорожі, та користуються послугами з тимчасового проживання із зобов’язанням залишити місце перебування у зазначений строк.
 
   2.1. Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений термін.
2.2. Платниками збору не можуть бути особи, які постійно проживають у селі, селищі, місті, радами яких встановлено такий збір, у тому числі на умовах договорів найму.
2.3. Від сплати туристичного збору звільняються:
а) діти віком до 16 років;
б) інваліди І і ІІ групи та особи, які їх супроводжують (не більш як дві особи на одного інваліда);
в) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
г) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
г-1) особи, які перебувають на навчанні.
 
104. 3. Ставки збору
 
   4. Ставки збору
 
105. 3.1. Ставка збору справляється одноразово за весь період тимчасового перебування з метою, визначеною у підпункті 2.1. пункту 2 цієї статті, у розмірі від 0,1 до 2 відсотків мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
 
   4.1. Ставка встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази оподаткування, визначеної пунктом 3 цієї статті.
 
106. 4. Податкові агенти
 
   5. Податкові агенти
 
107. 4.1. Згідно з рішенням органу місцевого самоврядування, справляння збору здійснюється юридичними та фізичними особами, які зареєстровані як платники податків на території села, селища, міста чи об’єднання сіл, на якій діє рішення органу місцевого самоврядування про встановлення
 
   5.1. Згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради справляння збору може здійснюватися:
а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;
б) квартирно - посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;
в) юридичними особами або фізичними особами – підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною та міською радою справляти збір на умовах угоди, укладеної з відповідною радою.
 
108. збору і:
 
      
109. а) для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність з надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;
 
      
110. б) які провадять посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб’єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність з надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність;
 
      
111. в) які надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг;
 
      
112. г) які провадять діяльність, пов’язану з туристичним супроводом, і які в установленому порядку отримали дозвіл на право здійснення туристичного супроводу.
 
      
113. 5. Особливості справляння збору
 
   6. Особливості справляння збору
 
114. 5.1. Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням і туристичним супроводом, і видають платникам збору квитанції (чеки) про його сплату. У разі коли збір сплачено під час отримання путівок та курсівок, квитанція видається безоплатно.
 
   6.1. Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею) і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання.
6.2. Особи, які провадять діяльність у сфері сільського, екологічного (зеленого) туризму і надають послуги з тимчасового проживання (ночівлі) у власних або орендованих житлових будинках, а також громадяни, які надають послуги з тимчасового проживання (ночівлі) у власних або орендованих житлових будинках отримують місцевий патент або свідоцтво на право надання послуг з тимчасового проживання та сплачують плату за такий патент або свідоцтво у розмірах, встановлених радою.
Термін дії місцевого патенту або свідоцтва на право надання послуг з тимчасового проживання встановлюється від 30 до 120 днів і видається податковим органом.
 
115. 5.2. Квитанції повинні бути виготовлені відповідно до Правил виготовлення бланків цінних паперів та документів суворого обліку за єдиною формою на всій території села, селища, міста чи об’єднання сіл, де прийнято рішення про встановлення збору.
 
      
116. Квитанція є документом суворої звітності, в якому зазначається прізвище, ім’я, по батькові платника, сума сплаченого збору та дата сплати.
 
      
117. Облік квитанцій ведеться податковим агентом у товарно-касовій книзі в установленому порядку.
 
      
118. Облік квитанцій, виданих особам, які сплатили збір під час отримання путівок та курсівок, ведеться податковим агентом окремо від обліку виданих квитанцій (чеків).
 
      
119. 5.3. У разі зміни особою місця перебування у межах території села, селища, міста чи об’єднання сіл і за наявності відповідної квитанції про сплату збору повторно такий збір не справляється.
 
      
120. 5.4. Сума збору включається у вартість відрядження, путівки або туристичного продукту (в разі надання туристичних послуг на території України) і зазначається окремим рядком у звіті про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, путівці або іншому документі, що підтверджує надання туристичних послуг на території України. За наявності путівки або іншого документа, що підтверджує оплату туристичних послуг (туристичного продукту), які надаються на території села, селища, міста чи об’єднання сіл, окремо збір з платників не справляється.
 
      
121. 6. Порядок сплати збору
 
   7. Порядок сплати збору
 
122. 6.1. Збір перераховується до місцевого бюджету того села, селища, міста чи об’єднання сіл, на території яких надаються послуги з тимчасового проживання (ночівлі) та/або екскурсійно-туристичні послуги.
 
   7.1. Збір сплачується до бюджетів авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно). Суми нарахованих щомісячних авансових внесків відображаються у квартальній податковій декларації.
7.2. Податковий агент, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що послуги з тимчасового проживання (ночівлі) не за місцем реєстрації такого податкового агента, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як податкового агента туристичного збору в органі державної податкової служби за місцезнаходженням підрозділу.
 
123. 6.2. Збір сплачується податковими агентами за місцем надання послуг.
 
      
124. 6.3. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.
 
-87- Петров Б.Ф.
Відповідно до частини 1 статті 10 проекту туристичний збір визначено «необов’язковим». Проте щодо інших податків та зборів, які визначені цим проектом, нічого не визначено щодо обов’язковості або необов’язковості їх запровадження.
 
Враховано у статті 2 законопроекту  7.3. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.
Стаття 11. Ринковий збір
1. Для цілей цієї статті нижченаведені терміни застосовуються у такому значенні:
ринок - юридична особа, яка надає послуги із створення належних умов для проведення ринкової торгівлі фізичними або юридичними особами у межах території, відведеної для цієї діяльності;
ринкова торгівля - роздрібна та дрібнооптова торгівля товарами (супутніми послугами), яка здійснюється на території ринку за готівкові кошти або з використанням пластикових карток зареєстрованих платіжних систем;
територія ринку – площа земельної ділянки, відведеної у встановленому законодавством порядку для організації ринкової торгівлі, а також площі капітальних будівель (споруд), розміщених на або під такою земельною ділянкою.
1.1. Територія ринку може перебувати у приватній власності ринку та/або бути ним орендованою або знаходитися у комунальній власності територіальної громади. Територія ринку не може бути розташована на землі, наданій у постійне користування будь-якій особі, крім комунальних підприємств.
1.2. Територія ринку складається з торгових місць та інфраструктури ринку.
1.3. Торговим уважається місце безпосереднього продажу товару (надання супутньої послуги) покупцю, а саме:
а) криті або відкриті прилавки, розноси (ятки), столи, стенди, стелажі, павільйони, кіоски, намети та інші подібні пункти продажу товарів;
б) контейнери;
в) легкові та вантажні автомобілі, причепи та напівпричепи;
г) частина території ринку, призначена для розміщення самохідних та несамохідних транспортних засобів, які пропонуються для продажу;
ґ) інша територія ринку, на якій не розміщено його інфраструктуру;
1.4. Інфраструктурою ринку вважається частина його території, на якій не здійснюється ринкова торгівля та на якій розміщено:
а) адміністративні будівлі ринку (їх частини);
б) складські та підсобні приміщення ринку, холодильники, місця для розділки, сортування, пакування та доведення до товарної кондиції товару;
в) будівлі, призначені для тимчасового проживання громадян (готелі та мотелі);
г) автомобільні стоянки та місця для тимчасового паркування автомобільного транспорту (крім частини території ринків, на якій здійснюється торгівля транспортними засобами), підземні та наземні пішохідні переходи;
ґ) дороги та проходи загального користування, за проїзд (прохід) якими не справляється плата;
д) інші місця загального користування (туалети, смітники тощо), включаючи території, які відповідно до норм забудівлі або землекористування не можуть використовуватися для цілей провадження підприємницької діяльності.
До інфраструктури ринку відноситься також частина його території, на якій проводяться планові роботи з благоустрою ринкової території або з реконструкції чи капітального ремонту будівель і споруд (капітального будівництва).
2. Об’єкт оподаткування ринковим збором та податкове зобов’язання
2.1. Об’єктом оподаткування ринковим збором є загальна площа торгових місць.
2.2. Не включається до об’єкту оподаткування ринковим збором частина території ринку, на якій розміщується його інфраструктура, крім випадків, коли на такій території здійснюється ринкова торгівля.
2.3. Якщо внаслідок обставин непереборної сили (пожежі, повені, буревію, протиправної діяльності осіб) або внаслідок оголошення надзвичайного чи військового стану торгівельне місце стає непридатним для його використання за призначенням, то його площа виключається з об’єкту оподаткування протягом строку такої непридатності. Порядок застосування цієї норми встановлюється Кабінетом Міністрів України.
2.4. Ринок, який від свого імені та під власний ризик здійснює торгівлю товарами (послугами) на торгових місцях, що знаходяться на його території, не включає площу таких торгових місць до об’єкту оподаткування. Це правило також поширюється на осіб, зазначених в підпунктів 4.3 пункту 4 цієї статті.
2.5. Зобов’язання з ринкового збору платника за податковий (звітний) період розраховується за такою формулою:
?рз (п) = Срз (р) х S (тм) х К, де
?рз (п) – зобов’язання з ринкового збору платника за податковий (звітний) період;
Срз (р) - ставка ринкового збору, встановлена для поточного бюджетного року;
S (тм) - загальна площа торгових місць на території ринку, крім торгових місць, зазначених в підпункті 2.4 цього пункту;
К – кількість робочих днів ринку.
3. Паспорт торгових місць та інфраструктури ринку, а також розклад його роботи
3.1. Форма паспорта затверджується органом місцевого самоврядування.
Ринок самостійно розробляє паспорт торгових місць та його інфраструктури, який подається на погодження до відповідного виконавчого органу сільської, селищної або міської ради.
3.2. Відповідний виконавчий орган місцевої ради зобов’язаний погодити паспорт торгових місць та інфраструктури ринку або надати вмотивовану відмову у такому погодженні протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання такого паспорту.
3.3. Підставою для прийняття рішення про відмову є:
а) недостовірність інформації, виявленої у поданих заявником документах про організаційно-правову форму, найменування юридичної особи, її місцезнаходження та місцезнаходження будівлі і споруди побутового, торговельного та іншого призначення, керівника та відповідності об’єктів заявника вимогам, встановленим законодавством;
б) відсутність свідоцтва про державну реєстрацію;
в) відсутність договору оренди (суборенди), чи документа, що підтверджує право власності на земельну ділянку, виділену для ринкової діяльності;
г) юридична особа-ринок, паспорт, якої подається на погодження, зареєстрована платником єдиного податку.
3.4. Належним чином засвідчена копія такого паспорту, розрахунок загальної площі торгових місць та розклад роботи ринку у тижневий термін після отримання документів про погодження направляються таким виконавчим органом до відповідного податкового органу.
3.5. Відмова виконавчого органу у погодженні зазначеного паспорту може бути оскаржена у суді.
3.6. Якщо відповідний виконавчий орган протягом 30 днів не погоджує паспорт ринку або не надає вмотивовану відмову у погодженні такий паспорт вважається погодженим.
3.7. Якщо ринок не подав на погодження виконавчому органу паспорт ринку, то загальна територія ринку вважається єдиним торговим місцем та підпадає під відповідне оподаткування. У випадку судового оскарження відмови виконавчого органу у погодженні паспорті ринку, до вирішення справи по суті діють попередні правила оподаткування.
3.8. Якщо ринок планує внести зміни до площі торгових місць чи інфраструктури ринку у майбутньому, то:
а) новий паспорт ринку має бути поданий на погодження виконавчому органу якнайменше за 60 календарних днів до такої планованої зміни;
б) погодження нового паспорту ринку відбувається за процедурою, встановленою цією статтею для погодження попереднього. При цьому, до отримання нового погодження, діють попередні правила оподаткування ринку;
в) до отримання нового погодження ринок не має право змінювати загальну площу торгових місць або інфраструктури ринку.
3.10. При виявленні фактів заниження площі торгових місць податковими органами за результатами документальних перевірок дотримання податкового законодавства застосовуються штрафні санкції у п’ятикратному розмірі суми ринкового збору, обчисленого виходячи із площі занижених торгових місць, за кожний податковий (звітний) період, у якому відбулося таке заниження.
3.10. При виявленні фактів несвоєчасного повернення тимчасово займаних земель, наданих у користування ринку, орган, який виявив таке порушення, повідомляє про це відповідний орган державної податкової служби для проведення перевірки щодо правильності нарахування та сплати податку. Особи, щодо яких складено акт перевірки та/або адміністративний протокол, не звільняються від обов’язку сплачувати ринковий збір у порядку, встановленому цією статтею, із збільшенням його суми у п’ять разів за період, що перевірявся.
4. Платник ринкового збору
4.1. Платником ринкового збору є ринок. Платник не може користуватися спрощеними системами оподаткування, встановленими законодавством, та не може звільнятися від сплати ринкового збору згідно з іншими нормами законодавства. Пільги з ринкового збору не надаються.
4.2. Якщо територія, на якій здійснюється торгівля, перебуває у спільній частковій або у спільній сумісній власності декількох осіб, то платником ринкового збору є один із співвласників, на якого покладено обов’язки з управління таким спільним майном. Якщо така територія перебуває у власності кооперативу, то платником ринкового збору є такий кооператив.
4.3. З метою підтримки правил добросовісної конкуренції, платником ринкового збору вважається також будь-яка особа, відмінна від ринку, яка надає іншим особам в оренду (суборенду) або інші види користування торгові площі, призначені для організації роздрібного або дрібнооптового продажу товарів або послуг, а саме – торгівельні центри, торгівельні доми, супермаркети тощо. Це правило діє виключно щодо торгових площ, наданих в оренду (суборенду) або інші види користування, у тому числі за договорами спільної (сумісної) діяльності та на яких здійснюється торгівля. Для забезпечення ефективного податкового адміністрування цієї норми особа, яка надає торгові площі в оренду (суборенду) або інші види користування, зобов’язана повідомити про це відповідний податковий орган та надати йому копії таких договорів до закінчення податкового періоду, в якому такий договір набирає чинності.
4.4. Особи, які здійснюють ярмаркову діяльність та сплачують ярмарковий збір згідно із статтею 12 цього Закону, не є платниками ринкового збору при здійсненні такої ярмаркової діяльності.
5. Порядок установлення (зміни) ставок ринкового збору та їх розміри
5.1. Виконавчий орган територіальної громади самостійно визначає ставку ринкового збору для кожного платника або для всіх платників, розташованих на її території, виходячи з місця розташування платника, асортименту товарів (послуг) та сезонності роботи, та подає на затвердження місцевій раді.
5.2. Якщо на території органу місцевого самоврядування розташовано декілька платників ринкового збору, то ставки ринкового збору для кожного з платників повинні встановлюватися у спосіб, що не порушує правила справедливої конкуренції.
5.3. Для платників, зазначених у підпункті 4.3 пункту 4 цієї статті, встановлюється єдина ставка ринкового збору на всій території органу місцевого самоврядування.
5.4 Ставки ринкового збору затверджуються місцевою радою разом із затвердженням місцевого бюджету на черговий рік та діють протягом такого бюджетного року. Якщо зміна ставок ринкового збору не була відображена у місцевому бюджеті на черговий рік, то діють ставки попереднього бюджетного року. Будь-які рішення місцевої ради щодо зміни ставок ринкового збору, не включені до місцевого бюджету поточного року, або включені після його затвердження, набирають чинності з наступного бюджетного року.
5.5 Ставки ринкового збору не можуть змінюватися всередині бюджетного року. Це правило не поширюється на випадки, коли протягом бюджетного року платник змінює місце розташування, асортимент товарів (послуг) або сезонність роботи, що є підставою для зміни ставок або об’єктів оподаткування. При наявності таких підстав, за поданням виконавчого органу місцева рада може прийняти рішення про зміну ставок ринкового збору щодо окремого платника, яке набирає чинності з першого числа місяця, наступного за місяцем прийняття такого рішення.
5.6. Ставки ринкового збору встановлюється у розмірі від 0,05 до 0,2 відсотків відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року у розрахунку на один квадратний метр торгівельного місця та за один робочий день ринку кожного податкового (звітного) періоду. У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати всередині бюджетного року, ставки ринкового збору протягом такого бюджетного року перегляду не підлягають.
Для ринків, де здійснюється торгівля транспортними засобами, до ставок ринкового збору може застосовуватися коефіцієнт підвищення, більший та кратній одиниці, але не вище п’яти.
6. Базовий податковий (звітний) період
6.1. Податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.
Стаття 12. Ярмарковий збір
1. Ярмарковий збір - це плата за послугу надання юридичним і фізичним особам (резидентам і нерезидентам) торгового місця на земельних ділянках комунальної власності, що не передані у власність або користування суб’єктам господарювання, а також у будівлях, спорудах (їх частинах), що належать до комунальної власності.
2. Порядок розміщення торгових місць, їх види визначається органом місцевого самоврядування.
3. Ярмарковий збір справляється з юридичних і фізичних осіб – підприємців, а також громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари.
4. Ярмарковий збір справляється за кожний день торгівлі. Розмір встановлюється у розмірі від 0,25 до 3 відсотків мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
5. Ярмарковий збір справляється працівниками органів місцевого самоврядування до початку реалізації продукції і сплачується до місцевого бюджету на наступний день.
6. Виготовлення талонів для сплати збору та порядок їх використання здійснюється у порядку, встановленому органом місцевого самоврядування.
Стаття 13. Порядок подання податкових декларацій з місцевих податків і зборів до податкових органів
1. Податкові декларації з місцевих податків і зборів подаються до податкових органів за базовий податковий (звітний) період, установлений цим Законом, у порядку та строки, встановлені Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з урахуванням таких особливостей:
а) платниками податку за місця для паркування транспортних засобів, які визначені статтею 5 цього Закону, - за місцем знаходження місць для паркування транспортних засобів;
б) платниками або податковими агентами комунального податку, які визначені статтею 6 цього Закону, – за своїм місцезнаходженням;
в) платниками та податковими агентами рекламного збору, які визначені статтею 10 цього Закону , - за місцем розміщення зовнішньої реклами;
г) податковими агентами туристичного збору, які визначені статтею 11 цього Закону, - за своїм місцезнаходженням (крім податкових агентів фізичних-осіб, які отримують і сплачують місцевий патент);
г-1) платниками ринкового збору, які визначені статтею 12 цього Закону, - за місцем знаходження ринку.
2. Податкові декларації по податку на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки та платі за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) подаються у строки та порядку, встановленому Законами України «Про плату за землю» та «Про податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки «.
Стаття 14. Порядок та строки сплати до бюджетів місцевих податків і зборів
1. Місцеві податки і збори сплачуються платниками та податковими агентами до сільських, селищних та міських бюджетів, на території яких прийнято рішення про встановлення місцевих податків і зборів у строки, встановлені Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з урахуванням особливостей, встановлених для подання податкових декларацій, визначених статтею 14 цього Закону.
2. Податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки, плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності), плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності сплачуються до бюджетів у строки та порядку, встановленому Законами України «Про плату за землю», «Про податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки «, «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
4. Штрафи (адміністративні штрафи) за порушення норм цього Закону сплачуються платниками та податковими агентами до сільських, селищних та міських бюджетів, на території яких прийнято рішення про встановлення місцевих податків і зборів»
Стаття 15. Повернення з бюджету місцевого самоврядування надміру сплачених сум місцевих податків і зборів
Зайво сплачені платниками суми місцевих податків і зборів зараховуються у рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам за їх заявою у встановленому законодавством порядку
Стаття 16. Відповідальність за повноту і своєчасність сплати до місцевих бюджетів місцевих податків і зборів.
1. Платники місцевих податків і зборів та податкові агенти, які визначені цим Законом, несуть відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати до місцевих бюджетів місцевих податків і зборів та за своєчасність подання податкових розрахунків до податкових органів згідно із цим Законом, Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та іншими законами, які встановлюють відповідальність за недотримання норм цього Закону.
2. Стягнення адміністративних штрафів, установлених Кодексом України про адміністративні правопорушення та штрафів, установлених цим Законом, не звільняє від обов’язку стягнення місцевих податків і зборів.
3. Контроль за правильністю обчислення, повнотою сплати місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів та своєчасністю подання податкових декларацій здійснюється податковими органами.
 
    -88- Петров Б.Ф.
У частині 2.1 статті 10 «Туристичний збір» проекту слова «туризму, лікування, відрядження та іншими цілями» виключити.
 
Враховано у пункті 2 цієї статті   
    -89- Сафіуллін Р.С.
Підпункт «в)» викласти в такій редакції:
«в) які надають послуги з тимчасового розміщення (проживання)»
 
Враховано у підпункті 2 цієї статті   
    -90- Сафіуллін Р.С.
Підпункт «г» виключити.
 
Враховано    
    -91- Сафіуллін Р.С.
Пункт 5.1 викласти у такій редакції:
«5.1. Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов’язаних з тимчасовим розміщенням (проживанням) і видають платникам збору квитанцію про його сплату»
 
Враховано    
    -92- Сафіуллін Р.С.
Пункт 5.2 виключити.
 
Враховано    
    -93- Терьохін С.А.
Доповнити новою статтею такого змісту:
«Стаття 11. Ринковий збір
1. Для цілей цієї статті нижченаведені терміни застосовуються у такому значенні:
ринок - юридична особа, яка надає послуги із створення належних умов для проведення ринкової торгівлі фізичними або юридичними особами у межах території, відведеної для цієї діяльності;
ринкова торгівля - роздрібна та дрібнооптова торгівля товарами (супутніми послугами), яка здійснюється на території ринку за готівкові кошти або з використанням пластикових карток зареєстрованих платіжних систем;
територія ринку – площа земельної ділянки, відведеної у встановленому законодавством порядку для організації ринкової торгівлі, а також площі капітальних будівель (споруд), розміщених на або під такою земельною ділянкою.
1.1. Територія ринку може перебувати у приватній власності ринку та/або бути ним орендованою або знаходитися у комунальній власності територіальної громади. Територія ринку не може бути розташована на землі, наданій у постійне користування будь-якій особі, крім комунальних підприємств.
1.2. Територія ринку складається з торгових місць та інфраструктури ринку.
1.3. Торговим уважається місце безпосереднього продажу товару (надання супутньої послуги) покупцю, а саме:
а) криті або відкриті прилавки, розноси (ятки), столи, стенди, стелажі, павільйони, кіоски, намети та інші подібні пункти продажу товарів;
б) контейнери;
в) легкові та вантажні автомобілі, причепи та напівпричепи;
г) частина території ринку, призначена для розміщення самохідних та несамохідних транспортних засобів, які пропонуються для продажу;
ґ) інша територія ринку, на якій не розміщено його інфраструктуру;
1.4. Інфраструктурою ринку вважається частина його території, на якій не здійснюється ринкова торгівля та на якій розміщено:
а) адміністративні будівлі ринку (їх частини);
б) складські та підсобні приміщення ринку, холодильники, місця для розділки, сортування, пакування та доведення до товарної кондиції товару;
в) будівлі, призначені для тимчасового проживання громадян (готелі та мотелі);
г) автомобільні стоянки та місця для тимчасового паркування автомобільного транспорту (крім частини території ринків, на якій здійснюється торгівля транспортними засобами), підземні та наземні пішохідні переходи;
ґ) дороги та проходи загального користування, за проїзд (прохід) якими не справляється плата;
д) інші місця загального користування (туалети, смітники тощо), включаючи території, які відповідно до норм забудівлі або землекористування не можуть використовуватися для цілей провадження підприємницької діяльності.
До інфраструктури ринку відноситься також частина його території, на якій проводяться планові роботи з благоустрою ринкової території або з реконструкції чи капітального ремонту будівель і споруд (капітального будівництва).
2. Об’єкт оподаткування ринковим збором та податкове зобов’язання
2.1. Об’єктом оподаткування ринковим збором є загальна площа торгових місць.
2.2. Не включається до об’єкту оподаткування ринковим збором частина території ринку, на якій розміщується його інфраструктура, крім випадків, коли на такій території здійснюється ринкова торгівля.
2.3. Якщо внаслідок обставин непереборної сили (пожежі, повені, буревію, протиправної діяльності осіб) або внаслідок оголошення надзвичайного чи військового стану торгівельне місце стає непридатним для його використання за призначенням, то його площа виключається з об’єкту оподаткування протягом строку такої непридатності. Порядок застосування цієї норми встановлюється Кабінетом Міністрів України.
2.4. Ринок, який від свого імені та під власний ризик здійснює торгівлю товарами (послугами) на торгових місцях, що знаходяться на його території, не включає площу таких торгових місць до об’єкту оподаткування. Це правило також поширюється на осіб, зазначених в підпунктів 4.3 пункту 4 цієї статті.
2.5. Зобов’язання з ринкового збору платника за податковий (звітний) період розраховується за такою формулою:
?рз (п) = Срз (р) х S (тм) х К, де
?рз (п) – зобов’язання з ринкового збору платника за податковий (звітний) період;
Срз (р) - ставка ринкового збору, встановлена для поточного бюджетного року;
S (тм) - загальна площа торгових місць на території ринку, крім торгових місць, зазначених в підпункті 2.4 цього пункту;
К – кількість робочих днів ринку.
3. Паспорт торгових місць та інфраструктури ринку, а також розклад його роботи
3.1. Форма паспорта затверджується органом місцевого самоврядування.
Ринок самостійно розробляє паспорт торгових місць та його інфраструктури, який подається на погодження до відповідного виконавчого органу сільської, селищної або міської ради.
3.2. Відповідний виконавчий орган місцевої ради зобов’язаний погодити паспорт торгових місць та інфраструктури ринку або надати вмотивовану відмову у такому погодженні протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання такого паспорту.
3.3. Підставою для прийняття рішення про відмову є:
а) недостовірність інформації, виявленої у поданих заявником документах про організаційно-правову форму, найменування юридичної особи, її місцезнаходження та місцезнаходження будівлі і споруди побутового, торговельного та іншого призначення, керівника та відповідності об’єктів заявника вимогам, встановленим законодавством;
б) відсутність свідоцтва про державну реєстрацію;
в) відсутність договору оренди (суборенди), чи документа, що підтверджує право власності на земельну ділянку, виділену для ринкової діяльності;
г) юридична особа-ринок, паспорт, якої подається на погодження, зареєстрована платником єдиного податку.
3.4. Належним чином засвідчена копія такого паспорту, розрахунок загальної площі торгових місць та розклад роботи ринку у тижневий термін після отримання документів про погодження направляються таким виконавчим органом до відповідного податкового органу.
3.5. Відмова виконавчого органу у погодженні зазначеного паспорту може бути оскаржена у суді.
3.6. Якщо відповідний виконавчий орган протягом 30 днів не погоджує паспорт ринку або не надає вмотивовану відмову у погодженні такий паспорт вважається погодженим.
3.7. Якщо ринок не подав на погодження виконавчому органу паспорт ринку, то загальна територія ринку вважається єдиним торговим місцем та підпадає під відповідне оподаткування. У випадку судового оскарження відмови виконавчого органу у погодженні паспорті ринку, до вирішення справи по суті діють попередні правила оподаткування.
3.8. Якщо ринок планує внести зміни до площі торгових місць чи інфраструктури ринку у майбутньому, то:
а) новий паспорт ринку має бути поданий на погодження виконавчому органу якнайменше за 60 календарних днів до такої планованої зміни;
б) погодження нового паспорту ринку відбувається за процедурою, встановленою цією статтею для погодження попереднього. При цьому, до отримання нового погодження, діють попередні правила оподаткування ринку;
в) до отримання нового погодження ринок не має право змінювати загальну площу торгових місць або інфраструктури ринку.
3.10. При виявленні фактів заниження площі торгових місць податковими органами за результатами документальних перевірок дотримання податкового законодавства застосовуються штрафні санкції у п’ятикратному розмірі суми ринкового збору, обчисленого виходячи із площі занижених торгових місць, за кожний податковий (звітний) період, у якому відбулося таке заниження.
3.10. При виявленні фактів несвоєчасного повернення тимчасово займаних земель, наданих у користування ринку, орган, який виявив таке порушення, повідомляє про це відповідний орган державної податкової служби для проведення перевірки щодо правильності нарахування та сплати податку. Особи, щодо яких складено акт перевірки та/або адміністративний протокол, не звільняються від обов’язку сплачувати ринковий збір у порядку, встановленому цією статтею, із збільшенням його суми у п’ять разів за період, що перевірявся.
4. Платник ринкового збору
4.1. Платником ринкового збору є ринок. Платник не може користуватися спрощеними системами оподаткування, встановленими законодавством, та не може звільнятися від сплати ринкового збору згідно з іншими нормами законодавства. Пільги з ринкового збору не надаються.
4.2. Якщо територія, на якій здійснюється торгівля, перебуває у спільній частковій або у спільній сумісній власності декількох осіб, то платником ринкового збору є один із співвласників, на якого покладено обов’язки з управління таким спільним майном. Якщо така територія перебуває у власності кооперативу, то платником ринкового збору є такий кооператив.
4.3. З метою підтримки правил добросовісної конкуренції, платником ринкового збору вважається також будь-яка особа, відмінна від ринку, яка надає іншим особам в оренду (суборенду) або інші види користування торгові площі, призначені для організації роздрібного або дрібнооптового продажу товарів або послуг, а саме – торгівельні центри, торгівельні доми, супермаркети тощо. Це правило діє виключно щодо торгових площ, наданих в оренду (суборенду) або інші види користування, у тому числі за договорами спільної (сумісної) діяльності та на яких здійснюється торгівля. Для забезпечення ефективного податкового адміністрування цієї норми особа, яка надає торгові площі в оренду (суборенду) або інші види користування, зобов’язана повідомити про це відповідний податковий орган та надати йому копії таких договорів до закінчення податкового періоду, в якому такий договір набирає чинності.
4.4. Особи, які здійснюють ярмаркову діяльність та сплачують ярмарковий збір згідно із статтею 12 цього Закону, не є платниками ринкового збору при здійсненні такої ярмаркової діяльності.
5. Порядок установлення (зміни) ставок ринкового збору та їх розміри
5.1. Виконавчий орган територіальної громади самостійно визначає ставку ринкового збору для кожного платника або для всіх платників, розташованих на її території, виходячи з місця розташування платника, асортименту товарів (послуг) та сезонності роботи, та подає на затвердження місцевій раді.
5.2. Якщо на території органу місцевого самоврядування розташовано декілька платників ринкового збору, то ставки ринкового збору для кожного з платників повинні встановлюватися у спосіб, що не порушує правила справедливої конкуренції.
5.3. Для платників, зазначених у підпункті 4.3 пункту 4 цієї статті, встановлюється єдина ставка ринкового збору на всій території органу місцевого самоврядування.
5.4 Ставки ринкового збору затверджуються місцевою радою разом із затвердженням місцевого бюджету на черговий рік та діють протягом такого бюджетного року. Якщо зміна ставок ринкового збору не була відображена у місцевому бюджеті на черговий рік, то діють ставки попереднього бюджетного року. Будь-які рішення місцевої ради щодо зміни ставок ринкового збору, не включені до місцевого бюджету поточного року, або включені після його затвердження, набирають чинності з наступного бюджетного року.
5.5 Ставки ринкового збору не можуть змінюватися всередині бюджетного року. Це правило не поширюється на випадки, коли протягом бюджетного року платник змінює місце розташування, асортимент товарів (послуг) або сезонність роботи, що є підставою для зміни ставок або об’єктів оподаткування. При наявності таких підстав, за поданням виконавчого органу місцева рада може прийняти рішення про зміну ставок ринкового збору щодо окремого платника, яке набирає чинності з першого числа місяця, наступного за місяцем прийняття такого рішення.
5.6. Ставки ринкового збору встановлюється у розмірі від 0,05 до 0,2 відсотків відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року у розрахунку на один квадратний метр торгівельного місця та за один робочий день ринку кожного податкового (звітного) періоду. У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати всередині бюджетного року, ставки ринкового збору протягом такого бюджетного року перегляду не підлягають.
Для ринків, де здійснюється торгівля транспортними засобами, до ставок ринкового збору може застосовуватися коефіцієнт підвищення, більший та кратній одиниці, але не вище п’яти.
6. Базовий податковий (звітний) період
6.1. Податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.
 
Враховано    
    -94- Терьохін С.А.
Доповнити новою статтею такого змісту
«Стаття 12. Ярмарковий збір
1. Ярмарковий збір - це плата за послугу надання юридичним і фізичним особам (резидентам і нерезидентам) торгового місця на земельних ділянках комунальної власності, що не передані у власність або користування суб’єктам господарювання, а також у будівлях, спорудах (їх частинах), що належать до комунальної власності.
2. Порядок розміщення торгових місць, їх види визначається органом місцевого самоврядування.
3. Ярмарковий збір справляється з юридичних і фізичних осіб – підприємців, а також громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари.
4. Ярмарковий збір справляється за кожний день торгівлі. Розмір встановлюється у розмірі від 0,25 до 3 відсотків мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
5. Ярмарковий збір справляється працівниками органів місцевого самоврядування до початку реалізації продукції і сплачується до місцевого бюджету на наступний день.
6. Виготовлення талонів для сплати збору та порядок їх використання здійснюється у порядку, встановленому органом місцевого самоврядування.»
 
Враховано    
    -95- Терьохін С.А.
Доповнити законопроект новою статтею 13 такого змісту:
«Стаття 13. Порядок подання податкових декларацій з місцевих податків і зборів до податкових органів
1. Податкові декларації з місцевих податків і зборів подаються до податкових органів за базовий податковий (звітний) період, установлений цим Законом, у порядку та строки, встановлені Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з урахуванням таких особливостей:
а) платниками податку за місця для паркування транспортних засобів, які визначені статтею 5 цього Закону, - за місцем знаходження місць для паркування транспортних засобів;
б) платниками або податковими агентами комунального податку, які визначені статтею 6 цього Закону, – за своїм місцезнаходженням;
в) платниками та податковими агентами рекламного збору, які визначені статтею 10 цього Закону , - за місцем розміщення зовнішньої реклами;
г) податковими агентами туристичного збору, які визначені статтею 11 цього Закону, - за своїм місцезнаходженням (крім податкових агентів фізичних-осіб, які отримують і сплачують місцевий патент);
г-1) платниками ринкового збору, які визначені статтею 12 цього Закону, - за місцем знаходження ринку.
2. Податкові декларації по податку на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки та платі за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) подаються у строки та порядку, встановленому Законами України «Про плату за землю» та «Про податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки «.
 
Враховано    
    -96- Терьохін С.А.
Доповнити законопроект новою статтею 14 такого змісту:
«Стаття 14. Порядок та строки сплати до бюджетів місцевих податків і зборів
1. Місцеві податки і збори, сплачуються платниками та податковими агентами до сільських, селищних та міських бюджетів, на території яких прийнято рішення про встановлення місцевих податків і зборів у строки, встановлені Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з урахуванням особливостей, встановлених для подання податкових декларацій, визначених статтею 14 цього Закону.
2. Податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки, плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності), плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності сплачуються до бюджетів у строки та порядку, встановленому Законами України «Про плату за землю», «Про податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки «, «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
4. Штрафи (адміністративні штрафи) за порушення норм цього Закону сплачуються платниками та податковими агентами до сільських, селищних та міських бюджетів, на території яких прийнято рішення про встановлення місцевих податків і зборів».
 
Враховано    
    -97- Терьохін С.А.
Доповнити законопроект новою статтею 15 такого змісту:
«Стаття 15. Повернення з бюджету місцевого самоврядування надміру сплачених сум місцевих податків і зборів
Зайво сплачені платниками суми місцевих податків і зборів зараховуються у рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам за їх заявою у встановленому законодавством порядку».
 
Враховано    
    -98- Терьохін С.А.
Доповнити законопроект новою статтею 17 такого змісту:
«Стаття 16. Відповідальність за повноту і своєчасність сплати до місцевих бюджетів місцевих податків і зборів.
1. Платники місцевих податків і зборів та податкові агенти, які визначені цим Законом, несуть відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати до місцевих бюджетів місцевих податків і зборів та за своєчасність подання податкових розрахунків до податкових органів згідно із цим Законом, Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та іншими законами, які встановлюють відповідальність за недотримання норм цього Закону.
2. Стягнення адміністративних штрафів, установлених Кодексом України про адміністративні правопорушення та штрафів, установлених цим Законом, не звільняє від обов’язку стягнення місцевих податків і зборів.
3. Контроль за правильністю обчислення, повнотою сплати місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів та своєчасністю подання податкових декларацій здійснюється податковими органами».
 
Враховано    
125. Стаття 11. Оподаткування іноземців та осіб без громадянства
 
-99- Терьохін С.А.
Змінити нумерацію статті
 
Враховано   Стаття 17. Оподаткування іноземців та осіб без громадянства
 
126. 1. Іноземці та особи без громадянства сплачують місцеві податки і збори на рівних умовах з громадянами України.
 
   1. Іноземці та особи без громадянства сплачують місцеві податки і збори на рівних умовах з громадянами України.
 
127. 2. Іноземні юридичні особи сплачують місцеві податки і збори через свої представництва, зареєстровані на території України відповідно до законодавства.
 
   2. Іноземні юридичні особи сплачують місцеві податки і збори через свої представництва, зареєстровані на території України відповідно до законодавства.
 
128. Стаття 12. Прикінцеві положення
 
-100- Терьохін С.А.
Змінити нумерацію статті і викласти у такій редакції:
«Стаття 18. Прикінцеві та перехідні положення»
 
Враховано   Стаття 18. Прикінцеві та перехідні положення
 
129. 1. Цей Закон набирає чинності одночасно із набранням чинності Законом України «Про податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки», але не раніше дня його опублікування.
 
-101- Терьохін С.А.
Пункт 1 викласти у такій редакції:
1. Цей Закон набирає чинності з 1 липня 2009 року, крім статті 11 (щодо сплати ринкового збору) і 12 (щодо сплати ярмаркового збору), які набирають чинності з 1 січня 2010 року.
 
Враховано   1. Цей Закон набирає чинності з 1 липня 2009 року, крім статті 11 (щодо сплати ринкового збору) і статті 12 (щодо сплати ярмаркового збору), які набирають чинності з 1 січня 2010 року.
2. Установити, що до набрання чинності статтями 11 і 12 цього Закону, ринковий збір, який встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», Указом Президента України «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору» та впроваджений рішеннями органів місцевого самоврядування сплачується до 1 січня 2010 року у порядку, встановленому діючим законодавством.
3. Установити, що комунальний податок, який встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» та впроваджений рішеннями органів місцевого самоврядування сплачується до 1 січня 2011 року у порядку, встановленому діючим законодавством.
4. З моменту набрання чинності Законом до прийняття Закону України „Про спрощену систему оподаткування» Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» застосовується з урахуванням таких особливостей:
юридичні і фізичні особи - підприємці, які використовують земельні ділянки, зайняті ринками, визначеними статтею 12 цього Закону, сплачують плату за землю відповідно до Закону України „Про місцеві податки і збори».
5. Загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади функціонування ринків в Україні здійснюються згідно із законом.
6. Кабінету Міністрів України :
у місячний термін з дня прийняття цим Законом переглянути обсяг трансфертів вирівнювання, а також власних доходів місцевих бюджетів у зв’язку з прийняттям цього Закону та подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»;
у шестимісячний строк з дня прийняття цим Законом внести на розгляд Верховної Ради України законопроект про ринки, передбачивши прозору систему розрахунків за надані послуги ринком суб’єктам підприємницької діяльності, які орендують торгові місця на ринках;
у двохмісячний термін затвердити примірний договір оренди торгового місця на ринку;
у трьохмісячний строк з дня прийняття цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону.
7. Органам місцевого самоврядування забезпечити приведення у відповідність до норм цього Закону рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів у строки, встановлені статтею 27 Бюджетного кодексу України.
8. Місцевим органам виконавчої влади забезпечити до 1 січня 2010 року умови для своєчасного погодження ринками паспортів ринку.
 
    -102- Терьохін С.А.
Доповнити пунктами такого змісту:
«2. Установити, що до набрання чинності статтями 11 і 12 цього Закону, ринковий збір, який встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», Указом Президента України «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору» та впроваджені рішеннями органів місцевого самоврядування сплачуються до 1 січня 2010 року у порядку, встановленому діючим законодавством».
3. Установити, що комунальний податок, який встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» та впроваджений рішеннями органів місцевого самоврядування сплачується до 1 січня 2011 року у порядку, встановленому діючим законодавством.
 
Враховано    
    -103- Петров Б.Ф.
З метою запобігання створенню правової колізії потребують узгодження положення частини 1 статті 12 «Прикінцеві положення» проекту Закону зі ст. 94 Конституції України та частиною 3 статті 27 бюджетного кодексу України щодо порядку набрання чинності Законом.
 
Враховано частково    
    -104- Терьохін С.А.
У зв’язку із зміною концепції оподаткування ринків (платником має бути ринок, а не торговець на ринку), враховуючи, що на сьогодні за даними ДПА України 1571 ринок, як суб’єкт господарювання, перебувають на спрощеній системі оподаткування, які не є платниками ринкового збору та з метою компенсації втрат місцевих бюджетів на території яких є такі ринки,
пропонуємо доповнити новим пунктом такого змісту:
2. З моменту набрання чинності Законом до прийняття Закону України „Про спрощену систему оподаткування» Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» застосовується з урахуванням таких особливостей:
юридичні і фізичні особи - підприємці, які використовують земельні ділянки зайняті ринками, визначеними статтею 12 цього Закону, сплачують плату за землю відповідно до Закону України „Про місцеві податки і збори».
 
Враховано    
    -105- Терьохін С.А.
Доповнити статтю 19 пунктами такого змісту:
4. Загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади функціонування ринків в Україні здійснюються згідно із законом.
5. Кабінету Міністрів України :
у місячний термін з дня прийняття цим Законом переглянути обсяг трансфертів вирівнювання, а також власних доходів місцевих бюджетів у зв’язку з прийняттям цього Закону та подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»;
у шестимісячний строк з дня прийняття цим Законом внести на розгляд Верховної Ради України законопроект про ринки, передбачивши прозору систему розрахунків за надані послуги ринком суб’єктам підприємницької діяльності, які орендують торгові місця на ринках;
у двохмісячний термін затвердити примірний договір оренди торгового місця на ринку;
у трьохмісячний строк з дня прийняття цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону.
6. Органам місцевого самоврядування забезпечити приведення у відповідність до норм цього Закону рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів у строки, встановлені статтею 27 Бюджетного кодексу України.
7. Місцевим органам виконавчої влади забезпечити до 1 січня 2010 року умови для своєчасного погодження ринками паспортів ринку.
 
Враховано    
    -106- Царьков Є.І.
З метою налагодження прозорої системи розрахунків за надані послуги ринком суб’єктам підприємницької діяльності, які орендують торгові місця на ринках, пропоную передбачити у перехідних положеннях проекту Закону України «Про місцеві податки і збори» (реєстр. № 3532) норму щодо розробки Кабінетом Міністрів України законопроекту про ринки.
У зв’язку з цим пропоную статтю 12 законопроекту доповнити новою частиною наступного змісту:
«Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону внести на розгляд Верховної Ради України законопроект про ринки, передбачивши прозору систему розрахунків за надані послуги ринком суб’єктам підприємницької діяльності, які орендують торгові місця на ринках».
 
Враховано    
    -107- Ляпіна К.М.
Статтю 12 доповнити частиною 7 наступного змісту:
«7. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня опублікування внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти про ринковий податок та ринки, передбачивши визначення терміну «торгівельне місце».
До прийняття цих законів діє стаття 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56-93 «Про місцеві податки і збори»
 
Враховано частині надання доручення КМУ щодо внесення на розгляд ВРУ законопроекту про ринки. 2 в частині дії статті 4 Декрету КМУ до прийняття Закону про ринковий податок та ринки, оскільки ставка ринкового збору по Декрету КМУ на сьогодні становить 20 % мін. зарплати за одне торгове місце або 121 гривня.   
130. 2. З набранням чинності цим Законом втрачають чинність:
 
   9. З набранням чинності цим Законом втрачають чинність:
 
131. Декрет Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 року № 24 —93 «Про податок на промисел» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 19, ст. 208; 1995 р., № 16, ст. 111, № 30, ст. 229; 1996 р., № 45, ст. 237);
 
   1) Декрет Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 року № 24 —93 «Про податок на промисел» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 19, ст. 208; 1995 р., № 16, ст. 111, № 30, ст. 229; 1996 р., № 45, ст. 237);
 
132. Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56 — 93 «Про місцеві податки і збори» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 30, ст. 336, № 32, ст. 340; 1995 р., № 30, ст. 229; 1999 р., № 5—6, ст. 39; 2000 р., № 10, ст. 78; 2002 р., № 2, ст. 5; 2005 р., № 48, ст. 483; 2008 р., № 18, ст. 197).
 
-108- Терьохін С.А.
абзац викласти у такій редакції:
2) Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56 — 93 «Про місцеві податки і збори» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 30, ст. 336, № 32, ст. 340; 1995 р., № 30, ст. 229; 1999 р., № 5—6, ст. 39; 2000 р., № 10, ст. 78; 2002 р., № 2, ст. 5; 2005 р., № 48, ст. 483; 2008 р., № 18, ст. 197), крім абзацу третього статті 1 та статті 4 (щодо ринкового збору), який втрачає чинність з 1 січня 2010 року та абзацу тринадцятого статті 15 (щодо комунального податку), який втрачає чинність з 1 січня 2011 року;
 
Враховано   2) Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56 — 93 «Про місцеві податки і збори» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 30, ст. 336, № 32, ст. 340; 1995 р., № 30, ст. 229; 1999 р., № 5—6, ст. 39; 2000 р., № 10, ст. 78; 2002 р., № 2, ст. 5; 2005 р., № 48, ст. 483; 2008 р., № 18, ст. 197), крім абзацу третього статті 1 та статті 4 (щодо ринкового збору), який втрачає чинність з 1 січня 2010 року та абзацу тринадцятого статті 15 (щодо комунального податку), який втрачає чинність з 1 січня 2011 року;
 
133. 3. У зв’язку з набранням чинності цим Законом припиняється відповідно до пункту 4 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України дія Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 761 «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору».
 
      
134. 4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
   10. Унести зміни до таких законодавчих актів України:
 
135. 1) у Законі України «Про систему оподаткування» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 16, ст. 119; 2000 р., № 39, ст. 333; 2001 р., № 33, ст. 179; 2006 р., № 2 — 3, ст. 35):
 
   1) у Законі України «Про систему оподаткування» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 16, ст. 119; 2000 р., № 39, ст. 333; 2001 р., № 33, ст. 179; 2006 р., № 2 — 3, ст. 35):
 
136. у статті 14:
 
   у статті 14:
 
137. у частині першій пункти 7, 8, 11, 15, 17 і 21 виключити;
 
   у частині першій пункти 7, 8, 11, 15, 17, 18 і 21 виключити;
 
138. у частині четвертій цифри «7, 8 і 11» виключити;
 
   у частині четвертій цифри «7, 8 і 11» виключити;
 
139. пункт 6 викласти у такій редакції:
 
   пункт 6 викласти у такій редакції:
 
140. «6. Підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів можуть надаватися пільги щодо сплати податків, зазначених у пунктах 1 і 3 частини першої цієї статті, на підставі дозволу на право користування такою пільгою, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.»;
 
   «6. Підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів можуть надаватися пільги щодо сплати податків, зазначених у пунктах 1 і 3 частини першої цієї статті, на підставі дозволу на право користування такою пільгою, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні;
 
141. статтю 15 викласти в такій редакції:
 
   статтю 15 викласти в такій редакції:
 
142. «Стаття 15. Місцеві податки і збори
 
   Стаття 15. Місцеві податки і збори
 
143. 1. До місцевих податків належать:
 
   1. До місцевих податків належать:
1) податок за місця для паркування транспортних засобів;
 
144. 1) ринковий податок;
 
   2) податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки;
 
145. 2) податок за місця для паркування транспортних засобів;
 
   3) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).
 
146. 3) податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки;
 
   4) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
 
147. 4) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).
 
      
148. 2. До місцевих зборів належать:
 
   2. До місцевих зборів належать:
 
149. 1) рекламний збір;
 
   1) рекламний збір;
 
150. 2) туристичний збір.
 
   2) туристичний збір;
3) ринковий збір
4) ярмарковий збір;
 
151. 3. Ставки місцевих податків і зборів, механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами і зараховуються до їх бюджетів у порядку, визначеному законодавством.
 
   3. Сільська, селищна та міська рада обов’язково встановлює відповідно до вимог цього Закону місцеві податки і збори, механізм справляння яких визначено цим Законом.
4. Сільська, селищна та міська рада самостійно вирішує питання відповідно до вимог цього Закону щодо встановлення туристичного збору.
5. Податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки, плата за землю та плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності установлюються окремими законами.
 
152. 4. Підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів можуть надаватися пільги щодо сплати податку, зазначеного у пункті 4 частини першої цієї статті, на підставі дозволу на право користування такою пільгою, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
 
   4. Підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів можуть надаватися пільги щодо сплати податку, зазначеного у пункті 4 частини першої цієї статті, на підставі дозволу на право користування такою пільгою, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
 
153. Санаторно-курортним та оздоровчим закладам громадських організацій інвалідів, реабілітаційним установам громадських організацій інвалідів можуть надаватися пільги щодо сплати податку, зазначеного в пункті 4 частини першої цієї статті, на тих самих умовах.»;
 
   Санаторно-курортним та оздоровчим закладам громадських організацій інвалідів, реабілітаційним установам громадських організацій інвалідів можуть надаватися пільги щодо сплати податку, зазначеного в пункті 4 частини першої цієї статті, на тих самих умовах.»;
 
154. 2) у пункті 12.6 статті 12 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 10, ст. 44):
 
   2) у пункті 12.6 статті 12 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 10, ст. 44):
 
155. останній абзац після слів «податкового боргу» доповнити словами «із сплати податку з доходів фізичних осіб»;
 
   останній абзац після слів «податкового боргу» доповнити словами «із сплати податку з доходів фізичних осіб»;
 
156. доповнити пункт абзацом такого змісту:
 
   доповнити пункт абзацом такого змісту:
 
157. «У разі смерті фізичної особи-підприємця платника податку, визнання її недієздатною, безвісно відсутньою або оголошення її померлою обов’язок погашення податкових зобов’язань або податкового боргу покладається на особу (осіб), яка (які) відповідно до законодавства уповноважена (уповноважені) управляти майном такої фізичної особи-підприємця.»;
 
   «У разі смерті фізичної особи-підприємця платника податку, визнання її недієздатною, безвісно відсутньою або оголошення її померлою обов’язок погашення податкових зобов’язань або податкового боргу покладається на особу (осіб), яка (які) відповідно до законодавства уповноважена (уповноважені) управляти майном такої фізичної особи-підприємця.»;
 
158. 3) у пункті 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 37, ст. 308):
 
   3) у пункті 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 37, ст. 308):
 
159. слова «або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір» виключити;
 
   слова «або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір» виключити;
 
160. у підпункті 9.12.1 слова «, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір,» виключити;
 
   у підпункті 9.12.1 слова «, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір,» виключити;
 
161. у підпункті 9.12.2 та першому реченні підпункту 9.12.3 слова «або фізична особа, яка сплачує ринковий збір» виключити;
 
   у підпункті 9.12.2 та першому реченні підпункту 9.12.3 слова «або фізична особа, яка сплачує ринковий збір» виключити;
 
162. 4) частину шосту статті 12 Закону України «Про рекламу» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 8, ст. 62; 2008 р., № 18, ст. 197) викласти в такій редакції:
«6. Рекламний збір під час оплати послуг за розміщення соціальної реклами встановлюється згідно із Законом України «Про місцеві податки і збори.».
 
   4) у Законі України «Про рекламу» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 8, ст. 62; 2008 р., № 18, ст. 197):
а) частину шосту статті 12 викласти у такій редакції:
«6. Рекламний збір під час оплати послуг за розміщення соціальної реклами встановлюється згідно із Законом України «Про місцеві податки і збори.».
б) частину першу статті 16 доповнити абзацами такого змісту:
«6. За розміщення зовнішньої реклами встановлюється рекламний збір під час оплати послуг за розміщення реклами згідно із Законом України «Про місцеві податки і збори».
Будь-які інші платежі, пов’язані із розміщенням зовнішньої реклами не стягуються»;
в) статтю 17 доповнити частиною третьою такого змісту:
«3. За розміщення внутрішньої реклами всередині будинків, споруд (їх частинах), які перебувають у комунальній власності, встановлюється рекламний збір під час оплати послуг за розміщення реклами згідно із Законом України «Про місцеві податки і збори».
Будь-які інші платежі, пов’язані із розміщенням зовнішньої реклами, не стягуються»;
г) статтю 18 доповнити частиною шостою такого змісту:
«6. За розміщення реклами на комунальному транспорті встановлюється рекламний збір під час оплати послуг за розміщення реклами згідно із Законом України «Про місцеві податки і збори».
Будь-які інші платежі, пов’язані із розміщенням реклами на комунальному транспорті, не стягуються»;
5) після частини сьомої статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій» доповнити новою частиною такого змісту:
«За розміщення зовнішньої реклами, внутрішньої реклами всередині будинків, споруд (їх частинах), які перебувають у комунальній власності, встановлюється рекламний збір під час оплати послуг за розміщення реклами згідно із Законом України «Про місцеві податки і збори».
Будь-які інші платежі, пов’язані із розміщенням зовнішньої та внутрішньої реклами, не стягуються».
 
163. 5. Абзаци шостий — двадцять восьмий пункту 1 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13 — 92 «Про прибутковий податок з громадян» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 10, ст. 77; 1998 р., № 30 — 31, ст. 195; 2002 р., № 12—13, ст. 92) виключити.
 
   6) у пункті 1 статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 10, ст.77 із наступними змінами) :
а) абзац сьомий підпункту «в» викласти у такій редакції:
«фізична особа-підприємець здійснює торгівлю, виконує роботи, надає послуги на ринку. Доходи такої особи, одержані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, оподатковуються у загальному порядку»;
7) Пункт 9 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» викласти у такій редакції:
«9) при здійсненні фізичними особами торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках
8) У Законі України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»:
а) у підпункті 2 частини третьої статті 1:
б) в абзаці першому слова «ринковий збір» виключити;
в) абзац другий виключити;
г) частину четверту статті 2 доповнити абзацом такого змісту:
«Разом із заявкою до податкового органу подається нотаріально завірена копія отриманої в установленому порядку суб’єктом підприємницької діяльності ліцензії, якщо така діяльність підлягає ліцензуванню»;
г-1) частину третю статті 5 викласти у такій редакції :
«3. Вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюється у фіксованому розмірі (за рік):
для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем – від 4200 до 12600 гривень за кожне гральне місце грального автомата.
Якщо гральний автомат передбачає можливість одночасної незалежної гри декількох гравців, кількість гральних місць на такому автоматі дорівнює кількості гравців, які можуть одночасно взяти участь у грі (іграх) на такому автомат;
для використання грального столу з кільцем рулетки – від 192000 до 576000 гривень;
для використання інших гральних столів (спеціальних столів для казино, крім столів для більярду) – від 144000 до 432000 гривень за кожне гральне місце грального столу. Кількість гральних місць грального столу відповідає кількості гральних полів, на кожному з яких незалежно від кількості гравців проводиться один сеанс однієї гри;
для використання кегельбанів, що вводяться у дію за допомогою жетона, монети або без них, - від 6000 до 18000 гривень за кожний гральний жолоб (доріжку);
для використання столів для більярду, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для більярду, що використовуються для спортивних аматорських змагань, - від 1800 до 5400 гривень за кожний стіл для більярду;
для провадження інших видів грального бізнесу, включаючи розиграші з видачею грошових виграшів у готівковій формі поза банківські установи або у майновій формі на місці, - від 7200 до 21600 гривень за кожний окремий вид (місце) грального бізнесу».
Органи місцево самоврядування можуть встановлювати до ставок коефіцієнти від 1 до 3 на всі види операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу та всіх суб’єктів підприємницької діяльності або їх структурних (відокремлених) підрозділів, які надають послуги у сфері грального бізнесу. Коефіцієнт має бути кратним 1»;
д) абзац четвертий статті 8 викласти у такій редакції:
«за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі встановленої вартості торгового патенту на календарний рік, незалежно від терміну здійснення діяльності суб’єктами підприємницької діяльності із зазначеним порушенням»;
9) у Бюджетному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, № 37-38, ст.189):
підпункт 5 статті 64 виключити;
у статті 69:
підпункти 1 і 2 частини першої викласти у такій редакції:
«1. До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:
1) місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування, при цьому 100 відсотків плати за землю - для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75 відсотків плати за землю - для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення; 60 відсотків плати за землю - для бюджетів сіл, селищ,
міст районного значення та їх об'єднань»;
підпункт 5 виключити;
10) доповнити пункт а) частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Відомості Верховної Ради, 1997 р., № 24, ст.170) новими підпунктами такого змісту:
«14) узгодження з ринком паспортів ринку;
15) підготовка переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів».
11) доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради 1984 р., додаток до № 51, ст.1122, 2005 р., № 5 ст.118) новою статтею 163-12 такого змісту:
«Стаття 163-12. Порушення порядку справляння місцевих податків і зборів
Виявлення незаконних місць паркування транспортних засобів на території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, -
тягне за собою накладення штрафу на особу, яка організувала незаконне паркування, у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією, отриманої незаконної виручки.
Виявлення факту самостійного збільшення площі спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів, -
тягне за собою накладення штрафу на особу, яка уповноважена від імені територіальної громади здійснювати організацію із забезпечення паркування транспортних засобів у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією, отриманої незаконної виручки»;
12) у Законі України „Про плату за землю» (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 45, ст. 238; 2000 р., № 3, ст. 20, № 6-7, ст. 39; 2001 р., № 11, ст. 46, № 15, ст. 74, № 50, ст. 261; 2002 р., № 9, ст. 68; 2003 р., № 26, ст. 195, № 30, ст. 243, № 45 ст. 363; 2005 р., № 3, ст. 77, № 4, ст. 103, № 17 - 19, ст. 267, № 25, ст. 335; 2006 р., № 2-3, ст. 35; 2007 р., № 3, ст. 31; 2008 р., № 27-28, ст. 253) внести такі зміни:
а) частини десяту статті 7 викласти у такій редакції:
„Податок за частину площ земельних ділянок (за винятком сільськогосподарських угідь), що перевищують норми відведення, справляється у десятикратному розмірі відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті, органами державної податкової служби в порядку, визначеному Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за поданням державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель відповідно до Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель».
б) доповнити статтю 8 частинами такого змісту:
„Податок за частину площ земельних ділянок (за винятком сільськогосподарських угідь), що перевищують норми відведення, справляється у десятикратному розмірі відповідного земельного податку, встановленого частиною першою цієї статті та/або в розмірі 10 відсотків грошової оцінки земельних ділянок, органами державної податкової служби в порядку, визначеному Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за поданням державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель відповідно до Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель».
Ставка земельного податку за земельні ділянки (крім сільськогосподарських угідь), грошову оцінку яких встановлено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від грошової оцінки таких земельних ділянок»;
Статтю 14 Закону України «Про плату за землю» доповнити новою частиною другою наступного змісту:
«Регіональні управління автомобільних доріг, залізниці, підприємства енергетики, зв’язку та інші подібні підприємства, які мають розгалужені сітку земельних ділянок на територіях трьох і більше органів місцевого самоврядування, можуть прийняти рішення про подання єдиного загального розрахунку земельної ділянки в розрізі земельних ділянок і органів місцевого самоврядування, який подається за місцем податкової реєстрації юридичної особи. У такому разі розрахунки земельного податку за місцезнаходженням земельних ділянок не подаються. Про прийняте рішення платник податку зобов’язаний письмово повідомити податкові органи за місцезнаходженням земельних ділянок і місцем податкової реєстрації юридичної особи до початку звітного року. Центральний податковий орган затверджує форму такого розрахунку, порядок його заповнення, подання, обліку нарахованих сум земельного податку в розрізі органів місцевого самоврядування за їх місцезнаходженням»
13) абзац сьомий статті 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 39, ст. 350; 2008 р., № 24, ст. 237; 2008 р., № 48, ст. 358) викласти у такій редакції:
„передавати до органів прокуратури, органів державної податкової служби, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачається ознаки злочину».
14. У Законі України "Про податок на додану вартість" статтю 11 доповнити новим пунктом 11.48:
"11.48. До 01.01.2012 року звільняються від оподаткування операції з надання послуг, які надаються платником податку на додану вартість - ринком користувачам торгових місць, розташованих на території такого ринку, вартістю еквівалентній зобов’язанням з ринкового збору такого платника податку за відповідний податковий період
 
164. 6. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

   10. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.