Кількість абзаців - 201 Таблиця поправок


Про засади запобігання та протидії корупції (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
 		    Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
 
1. Про засади запобігання та протидії корупції
 		 -1- Тополов В.С.
 Назву викласти у такій редакції:
„Про засади протидії корупції".
 		Відхилено , ураховуючи положення статей 5 – 6 та 13, 36, 46, 58 і 60 Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції.  Про засади запобігання та протидії корупції
 
2. Цей Закон встановлює правові та організаційні засади запобігання та протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, порядок відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень шкоди, вимоги щодо поновлення прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, засади міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії корупції.
 		 -2- Міщенко С.Г.
 Преамбулу викласти у такій редакції:
„Цей закон встановлює правові та організаційні основи протидії корупції, порядок відшкодування завданої шкоди, внаслідок вчинення корупційних злочинів та правопорушень, вимоги щодо поновлення прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, засади міжнародного співробітництва у сфері протидії корупції.".
 		Враховано частково і викладено у новій редакції.  Цей Закон визначає основні засади запобігання та протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
 
3. Розділ І
 		    Розділ І
 
4. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 		    ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
5. Стаття 1. Визначення термінів
 		    Стаття 1. Визначення термінів
 
6. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
 		 -3- Вернидубов І.В.
 Виключити слова „наведені нижче".
 		Враховано   1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
 
7. блага — грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги матеріального і/або нематеріального характеру;
 		 -4- Тополов В.С.
 Виключити визначення поняття терміну
„блага".
 		Враховано   неправомірна вигода — грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги матеріального або нематеріального характеру, що їх обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, без законних на те підстав.
 
    -5- Міщенко С.Г.
 Викласти у такій редакції:
„неправомірна вигода майнового характеру — кошти, майно, послуги матеріального характеру, право на нього (документи, які надають право одержати кошти, майно, послуги матеріального характеру, користуватися ним або вимагати виконання зобов’язань тощо), у тому числі одержання як подарунок, які особа, одержує безоплатно або за ціною, що нижче мінімальної ринкової від фізичних та юридичних осіб, за вчинення на їх користь, або на користь інших осіб, будь-яких дій з використанням свого службового становища.
Неправомірна вигода немайнового характеру — одержання дозволів (тендерів) на виконання робіт, нагородження відзнаками, посад, звань, рангів, класів, без належної процедури і підстав або з їх порушенням, або у вигляді подарунку.
Неправомірною вигодою також визнається наданою безпосередньо, якщо її отримали члени сім’ї, близькі родичі та інші родичі, за умови, що особа, була зацікавлена в її отриманні.".
 		Враховано частково . Доповнено визначенням поняття терміну „неправомірна вигода" і змінено порядок розміщення текстів щодо визначення понять термінів.   
    -6- Тополов В.С.
 Викласти у такій редакції:
„неправомірна вигода майнового характеру — кошти, майно, послуги матеріального характеру, право на нього (документи, що надають право одержувати кошти, майно, послуги матеріального характеру, користуватися ним або вимагати виконання зобов’язань тощо), які особа отримує внаслідок вчинення корупційного правопорушення;
неправомірна вигода немайнового характеру — одержання дозволів (тендерів на виконання робіт), нагородження відзнаками, призначення на посаду, присвоєння звання, рангу, класу без належної процедури чи підстави, або у вигляді подарунку;".
 		Враховано частково і доповнено визначенням поняття терміну „неправомірна вигода".   
8. близькі родичі — батьки, подружжя, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки, усиновлювачі, усиновлені;
 		 -7- Міщенко С.Г.
 Викласти у такій редакції:
„близькі родичі — батьки, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки.
Інші родичі — неповнорідні брати, сестри, рідні дядько, тітка, племінники, двоюрідні брати і сестри.
Члени сім’ї — подружжя, діти, батьки. Членами сім’ї можуть бути визнані близькі родичі й інші родичі, та особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв’язках (зять, невістка, вітчим, мачуха, тесть, теща, свекруха, свекор) за умови постійного проживання разом із суб’єктом, визначеним у статті 2 цього Закону, і веденням ним спільного побуту".
 		Враховано частково і викладено у новій редакції з урахуванням положення статті 63 Конституції України, в якій застосовано терміни-словосполуки „члени сім’ї" та „близькі родичі".  близькі особи — подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, усиновлювачі, усиновлені, а також інші особи за умови їх постійного проживання разом із суб’єктом, визначеним у частині першій статті 2 цього Закону, і ведення з ним спільного господарства;
 
    -8- Тополов В.С.
 Викласти у такій редакції:
„близькими особами є:
а) близькі родичі — подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки, прадід, прабаба, правнуки, усиновлювачі, усиновлені, опікуни, піклувальники;
б) інші родичі — неповно рідні брати, сестри, рідні дядько, тітка, племінники, двоюрідні брати і сестри;
в) особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв’язках — зять, невістка,вітчим, мачуха, тесть, теща, свекруха, свекор;
г) жінки та чоловіки, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або будь-якому іншому шлюбі;".
 		Відхилено , оскільки значно розширює загальний перелік суб’єктів корупційних правопорушень.   
    -9- Рябека О.Г.
 Термін та визначення поняття „близькі родичі" викласти у такій редакції:
„близькі родичі — батьки, дружина чоловік, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки;".
 		Відхилено , оскільки не розкриває визначення поняття терміну у повному обсязі.   
9. конфлікт інтересів — протиріччя особистих і публічних інтересів особи, що зумовлює умисне невиконання чи неналежне виконання нею її повноважень;
 		 -10- Кожем'якін А.А.
 Термін та визначення поняття „конфлікт інтересів" викласти у такій редакції:
„конфлікт інтересів — протиріччя особистих і публічних інтересів особи, що зумовлює можливість свідомого невиконання чи неналежного виконання нею її повноважень;".
 		Враховано частково і викладено у новій редакції.  конфлікт інтересів — реальні або такі, що видаються реальними, протиріччя між приватними інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність яких може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень;
 
10. корупція — протиправне використання особою повноважень та пов’язаних з цим можливостей, з метою незаконного одержання благ для себе, інших осіб, та відповідно неправомірні обіцянка, пропозиція чи надання таких благ;
 		 -11- Рябека О.Г.
 Термін та визначення поняття „корупція" викласти у такій редакції:
„корупція — протиправна діяльність, яка полягає у використанні посадовими особами їх прав і службових можливостей для особистого та для інших осіб збагачення та одержання благ;".
 		Враховано частково і викладено у новій редакції із застосуванням нової рубрикації.  корупція — використання особою наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей;
 
11. корупційне правопорушення — умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у статті 2 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну і/або цивільно-правову відповідальність;
 		 -12- Міщенко С.Г.
 Викласти у такій редакції:
„корупційне правопорушення — умисне діяння (дія чи бездіяльність), що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у статті 2 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну і/або цивільно-правову відповідальність і яке завдало шкоду особі, суспільству чи державі;".
 		Враховано частково і викладено у новій редакції із застосуванням нової рубрикації.  корупційне правопорушення — умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 2 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність;
 
    -13- Міщенко С.Г.
 Доповнити абзацом такого змісту:
„корупційне адміністративне правопору-шення — умисне діяння (дія чи бездіяльність), що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у статті 2 цього Закону, за яке законом встановлено адміністративну відповідальність;".
 		Відхилено , оскільки пропозиція не стосується предмету регулювання цього проекту Закону.   
    -14- Міщенко С.Г.
 Доповнити абзацом такого змісту:
„корупційний злочин — передбачене Кримінальним кодексом України суспільно-небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом корупційного правопорушення, визначеного статтею 2 цього Закону з використанням своїх службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей (або без використання), з метою незаконного одержання вигод для себе, інших осіб, та відповідно неправомірна обіцянка, пропозиція чи надання таких вигод, за яке передбачена кримінальна відповідальність;".
 		Відхилено , оскільки пропозиція не стосується предмету регулювання цього проекту Закону.   
    -15- Міщенко С.Г.
 Доповнити визначенням поняття терміну „особистий інтерес — можливість отримання будь-якої вигоди особисто, членами сім’ї, близькими та іншими родичами або іншими пов’язаними з нею юридичними та фізичними особами;".
 		Відхилено , оскілки пропозиція не стосується предмету регулювання цим проектом Закону.   
    -16- Рябека О.Г.
 Термін та визначення поняття „корупційне правопорушення" викласти у такій редакції:
„корупційне правопорушення — умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у статті 2 цього Закону, яке завдало шкоди особі, суспільству чи державі, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплін-нарну і/або цивільно-правову відповідаль-ність;".
 		Враховано частково і викладено у новій редакції із застосуванням нової рубрикації.   
12. подарунок — будь-яке благо, яке особа, зазначена у статті 2 цього Закону, безоплатно або за вартістю суттєво меншою від ціни цих благ одержує від фізичних чи юридичних осіб.
 		 -17- Міщенко С.Г.
 Викласти у такій редакції:
„подарунок — будь-яка вигода, яку особа, зазначена у статті 2 цього Закону, і/або її члени сім’ї, близькі родичі одержали безкоштовно, або за вартістю нижче справедливої ринкової від фізичних та юридичних осіб;".
 		Відхилено . Визначення поняття терміну „подарунок" виключено, ураховуючи положення статті 5 проекту цього проекту Закону.     
    -18- Тополов В.С.
 Викласти у такій редакції:
„подарунок — будь-яка неправомірна вигода, яку особа, зазначена у статті 2 цього Закону, і/або близькі їй особи одержали від фізичних або юридичних осіб за вартістю нижче від ринкової чи безкоштовно;".
 		Відхилено    
    -19- Міщенко С.Г.
 Доповнити абзацом такого змісту:
„правоохоронні органи — є органи, перелік яких наведений у Законі України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів;".
 		Відхилено , оскільки пропозиція не стосується предмету регулювання цим проектом Закону.   
13. Стаття 2. Суб’єкти корупційних правопорушень
 		    Стаття 2. Суб’єкти відповідальності за корупційні правопорушення
 
14. Суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення можуть бути:
 		 -20- Міщенко С.Г.
 Слова „можуть бути" замінити на частку „є".
 		Враховано   1. Суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення є:
 
15. 1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, а саме: Президент України, Голова Верховної Ради України та його заступники, Прем’єр–міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
 		 -21- Рябека О.Г.
 Складним для тлумачення є положення статті 2, оскільки здійснена в ній диференціація суб’єктів корупційних правопорушень не є послідовною. Викликає заперечення прирівнювання осіб, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але виконують надані законом публічні повноваження (аудитори, нотаріуси, експерти, оцінювачі, адвокати, арбітражні керуючі, незалежні посередники чи члени трудового арбітражу під час розгляду колективних трудових спорів, а також у встановлених законом випадках інші особи), до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування.
Також слід зауважити, що при включенні до переліку суб’єктів корупційних правопорушень посадових осіб та співробітників міжнародних організацій та іноземних держав необхідно враховувати, що згідно норм міжнародного права зазначені особи можуть користуватися дипломатичними привілеями та імунітетами.
 		Враховано частково , з урахуванням положень пунктів „а", „b" і „с" статті 2 Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції, пунктів „а", „b" статті 1 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією та пунктів 1 і 3 статті 1 Додаткового протоколу до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією. Виключено слова „а саме" та викладено із застосуванням нової рубрикації.  1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування:
а) Президент України, Голова Верховної Ради України та його заступники, Прем’єр-міністр України та інші члени Кабінету Міністрів України, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
 
16. народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати сільських, селищних, міських, районних, районних у містах, обласних рад;
 		 -22- Вернидубов І.В.
 Слова „сільських, селищних, міських, районних, районних у містах, обласних" замінити словом „місцевих".
 		Враховано   б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад;
 
    -23- Міщенко С.Г.
 Викласти у такій редакції:
„народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;".
 		Відхилено , оскільки пропозиція значно звужує коло суб’єктів корупційних діянь.   
17. державні службовці;
 		    в) державні службовці;
 
18. посадові особи місцевого самоврядування;
 		    г) посадові особи місцевого самоврядування;
 
19. військові посадові особи Збройних Сил України та інших військових формувань;
 		    ґ) військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань;
 
20. судді Конституційного Суду України, професійні судді, народні засідателі та присяжні;
 		 -24- Міщенко С.Г.
 Викласти у такій редакції:
„професійні судді, народні засідателі та присяжні, а також третейський суддя;", оскільки стаття 1 Закону України „Про статус суддів" визначає поняття професійного судді, до яких також належать судді Конституційного суду. Законом України „Про третейські суди" від 11.05.04 визначено поняття третейський суддя.
 		Враховано частково у підпункті „е" пункту 2 цієї статті.  д) судді Конституційного Суду України, професійні судді, народні засідателі і присяжні;
 
21. працівники правоохоронних органів;
 		 -25- Вернидубов І.В.
 Викласти у такій редакції:
„особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України;
посадові особи і працівники органів прокуратури, дипломатичної служби, митної служби, державної податкової служби;".
 		Враховано   е) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України;
є) посадові особи і працівники органів прокуратури, дипломатичної служби, митної служби, державної податкової служби;
 
22. посадові та службові особи інших державних органів;
 		 -26- Вернидубов І.В.
 Слова „державних органів" замінити словами „органів державної влади".
 		Враховано   ж) посадові та службові особи інших органів державної влади;
 
23. 2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, а саме:
 		 -27- Вернидубов І.В.
 Виключити слова „а саме".
 		Враховано   2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування:
 
24. посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 цієї статті, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету;
 		    а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету;
 
25. члени окружних та дільничних виборчих комісій;
 		 -28- Міщенко С.Г.
 Після слова „члени" доповнити словом „територіальні", оскільки відповідно до Законів України „Про вибори Президента України" (стаття 21), „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" система виборчих комісій складається з ЦВК, територіальних виборчих комісій та дільничних виборчих комісій.
 		Враховано   б) члени окружних/територіальних та дільничних виборчих комісій;
 
26. особи, які постійно або тимчасово обіймають в юридичних особах, у статутному фонді яких державна частка становить 50 або більше відсотків, посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, чи спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків;
 		 -29- Омельченко Г.О.
 Виключити абзац.
 		Враховано      
27. керівники громадських організацій, які частково фінансуються з державного чи місцевого бюджету;
 		 -30- Олійник С.В.
 Виключити абзац.
 		Відхилено   в) керівники громадських організацій, які частково фінансуються з державного чи місцевого бюджету;
 
28. керівники політичних партій, їх обласних, міських, районних організацій та інших структурних утворень;
 		 -31- Олійник С.В.
 Виключити абзац.
 		Враховано      
29. помічники-консультанти народних депутатів України та інших виборних осіб, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету;
 		 -32- Олійник С.В.
 Виключити абзац.
 		Відхилено   г) помічники-консультанти народних депутатів України та інших виборних осіб, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету;
 
30. особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але виконують надані законом публічні повноваження (аудитори, нотаріуси, експерти, оцінювачі, адвокати, арбітражні керуючі, незалежні посередники чи члени трудового арбітражу під час розгляду колективних трудових спорів, а також у встановлених законом випадках інші особи);
 		 -33- Міщенко С.Г.
 Виключити із переліку суб’єктів корупційних правопорушень аудиторів та адвокатів, оскільки вони виконують професійні функції.
Кодексом адміністративного судочинства України у ст. 3 визначено термін публічної служби — діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Виходячи з цього, суб’єкти перелічені у цій частині, не виконують публічні повноваження, хоча їх діяльність регулюється окремими законами.
Так, відповідно до Закону України „Про аудиторську діяльність", аудиторська діяльність не відноситься до сфери державного фінансового контролю, до якої до речі входить Рахункова палата, ДПА України, ДКРС України, Державне казначейство України. Діяльність аудиту відбувається лише на підставі договірних зобов’язань.
 		Враховано   ґ) особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але здійснюють надані законом публічні послуги (аудитори, нотаріуси, експерти, оцінювачі, арбітражні керуючі, незалежні посередники чи члени трудового арбітражу під час розгляду колективних трудових спорів, третейські судді, а також у встановлених законом випадках інші особи);
 
    -34- Олійник С.В.
 Виключити абзац.
 		Відхилено    
31. посадові особи та співробітники міжнародних організацій, посадові особи іноземних держав;
 		 -35- Вернидубов І.В.
 Викласти у новій редакції:
„посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посаду в законодавчому, виконавчому, адміністративному або судовому органі іноземної держави, а також будь-які особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства);
посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені);".
 		Враховано   д) посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому, адміністративному або судовому органі іноземної держави, а також інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства);
е) посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені);
 
32. 3) особи, які постійно чи тимчасово займають посади, пов’язані з виконанням організаційно–розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, чи спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків, в юридичних особах (крім юридичних осіб, зазначених в абзаці четвертому пункту 2 цієї статті), фізичні особи – підприємці;
 		 -36- Вернидубов І.В.
 Слова „в абзаці четвертому" замінити словами „у підпункті „в".
 		Враховано   3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків в юридичних особах, а також фізичні особи – підприємці;
 
    -37- Олійник С.В.
 Виключити пункт.
 		Відхилено    
33. 4) посадові особи юридичних осіб, юридичні особи, фізичні особи, в тому числі фізичні особи – підприємці, — у випадках незаконного надання ними особам, зазначеним у пунктах 1 і 2 цієї статті, і/або за участю цих осіб іншим особам благ.
 		 -38- Олійник С.В.
 Виключити пункт.
 		Відхилено і редакційно уточнено.  4) посадові особи юридичних осіб, фізичні особи — у разі одержання від них особами, зазначеними в пунктах 1–2 частини першої цієї статті, або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди;
5) юридичні особи — у визначених законом випадках.
 
    -39- Міщенко С.Г.
 Доповнити абзацом такого змісту:
„Юридична особа за вчинення дій з ознаками корупції несе цивільно-правову і адміністративну відповідальність.".
 		Відхилено , оскільки пропозиція не є предметом регулювання цим проектом Закону.   
    -40- Міщенко С.Г.
 Після статті 2 доповнити наступною статтею:
„Стаття … Класифікація корупційних правопорушень
До корупційних адміністративних правопорушень відносяться наступні протиправні, винні дії (бездіяльність), за які передбачена адміністративна відповідальність в Кодексі України про адміністративні правопорушення:
незаконне одержання неправомірних вигод майнового характеру (стаття 212-21);
незаконне одержання неправомірних вигод немайнового характеру (стаття 212-22);
підкуп (стаття 212-23);
незаконне сприяння та неправомірні переваги фізичним або юридичним особам (стаття 212-24);
порушення порядку зайняття підприємницькою діяльністю та вимог щодо сумісництва (стаття 212-25);
незаконне входження до складу правління чи інших керівних органів суб’єктів господарювання (стаття 212-26);
ненадання інформації або надання недостовірної чи неповної інформації (стаття 212-27);
порушення користування житловими приміщеннями чи транспортним засобом (стаття 212-28);
порушення вимог фінансового контролю (стаття 212-29);
невжиття заходів щодо боротьби з корупцією (стаття 212-30);
порушення встановленого законодавством порядку фінансування політичних партій та виборчих кампаній в органи державної влади та органи місцевого самоврядування (стаття 212-31);
порушення вимог щодо невжиття заходів, внаслідок яких виник конфлікт інтересів (стаття 21).
Відповідальність за умисне невиконання обов’язків по протидії корупції (стаття 212-33)
Невжиття заходів щодо проведення обов’язкової спеціальної перевірки (стаття 212-34).
Порушення обмеження щодо спільної роботи (212-35)
До корупційних злочинів відносяться наступні кримінально-карані діяння:
одержання хабара (стаття 368 КК України)
давання хабара (стаття 369)
провокація хабара (стаття 370)
зловживання владою або службовим становищем (стаття 364)
перевищення влади або службових повноважень (стаття 365)
перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача (стаття 157)
порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) (стаття 159-1)
невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (стаття 17)
протидія законній господарській діяльності (стаття 206)
легалізація (відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом ( стаття 209)
умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом (стаття 209-1)
порушення законодавства про бюджетну систему України (стаття 210)
розголошення комерційної або банківської таємниці (стаття 232)
службове підроблення (стаття 366).".
 		Відхилено , оскільки пропозиція не є предметом регулювання цим проектом Закону.   
34. Стаття 3. Основні принципи запобігання та протидії корупції
 		 -41- Забзалюк Р.О.
 Виключити статтю і відповідно змінити нумерацію статей.
 		Враховано і змінено нумерацію статей.     
35. Діяльність із запобігання та протидії корупції ґрунтується на принципах:
 		       
36. неухильного додержання прав і свобод людини і громадянина;
 		       
37. комплексного здійснення з цією метою правових, політичних, соціально-економічних, інформаційних та інших заходів;
 		 -42- Міщенко С.Г.
 Пункт виключити, та перенести його до статті, яка регулює напрями протидії корупції.
 		Враховано      
38. пріоритетності попереджувальних заходів;
 		       
39. невідворотності відповідальності за вчинення корупційних правопорушень;
 		       
40. участі громадськості у заходах щодо запобігання та протидії корупції, державного захисту осіб, які надають допомогу у здійсненні таких заходів;
 		       
41. забезпечення відновлення порушених прав і законних інтересів, відшкодування шкоди, завданої внаслідок корупційних правопорушень.
 		 -43- Міщенко С.Г.
 Після статті 3 доповнити статтею, яку викласти у такій редакції:
„Основні напрями протидії корупції
Основними напрямами протидії корупції є:
комплексне здійснення з цією метою правових, політичних, соціально-економічних, інформаційних та інші ефективні заходи;
виявлення та усунення негативних соціальних процесів і явищ, що породжують корупцію та сприяють їй;
запобігання нанесенню шкоди людині, суспільству, державі;
протидія виникненню корумпованих зв’язків з державними службовцями та посадовими особами, втягненню їх у злочинну діяльність;
запобігання легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом.".
 		Відхилено , оскільки пропозиція не у повному обсязі розкриває запропоновані напрями і не надає напрямів роботи щодо запобігання корупції.     
42. Стаття 4. Суб’єкти, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції
 		 -44- Міщенко С.Г.
 Назву та зміст статті 4 викласти у такій редакції:
„Система органів, які протидіють корупції".
 		Відхилено , оскільки пропонована редакція назви статті виключає визначення суб’єктів, які здійснюватимуть запобіжні антикорупційні заходи.  Стаття 3. Суб’єкти, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції
 
    -45- Міщенко С.Г.
 Викласти статтю у такій редакції:
„1. Систему державних органів, які здійснюють протидію корупції становлять:
Спеціально створені для протидії корупції державні органи;
Державні органи беруть участь у заходах щодо протидії корупції у межах своєї компетенції, визначеної законами.
2. До державних органів, спеціально створених для протидії корупції, належать:
Державний комітет з протидії корупції;
Спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією Міністерства внутрішніх справ України;
Спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією Служби безпеки України;
3. Участь у запобіганні, виявленні в установлених законом випадках — у здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень, відновленні порушених прав фізичних та юридичних осіб, держави, а також в інформаційному і науково-дослідному забезпеченні здійснення заходів щодо боротьби з корупцією та в міжнародному співробітництві в цій сфері беруть:
підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, органів прокуратури України, та інші органи державної влади;
органи місцевого самоврядування;
підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості і форми власності, їх посадові особи, а також громадяни, об’єднання громадян, за їх згодою.
4. Керівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов’язані вжити в межах своєї компетенції заходів до припинення такого правопорушення та негайно повідомити про його вчинення спеціально створені для боротьби з корупцією державні органи
5. Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України здійснюють заходи щодо протидії корупції в межах повноважень, визначених Конституцією України, та відповідно до законів України.
6. Координація діяльності спеціально створених органів, що протидіють корупції та органів державної влади що беруть участь у протидії корупції здійснюються Генеральною прокуратурою України.".
 		Відхилено , оскільки пропонована редакція змінює структуру статті і визначає пріоритетом репресивну антикорупційну діяльність.   
    -46- Тополов В.С.
 Статтю викласти у такій редакції:
„1. Формування антикорупційної стратегії та координація діяльності органів виконавчої влади у цій сфері здійснюється Кабінетом Міністрів України.
2. Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Генеральна прокуратура України здійснюють заходи щодо протидії корупції в межах повноважень, визначених Конституцією України, та відповідно до законів України.
3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють заходи щодо протидії корупції або беруть участь у їх здійсненні у межах повноважень, визначених законами України та виданими на їх основі нормативно-правовими актами.
4. Спеціально уповноваженими суб’єктами, які безпосередньо здійснюють у межах своєї компетенції заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень (далі — спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції), є спеціально уповноважені органи державної влади, які визначені законами України.
5. Контроль за реалізацією антикорупційної стратегії здійснюється Радою національної безпеки і оборони України.".
 		Відхилено , оскільки пропоновані зміни та мають редакційний характер і передбачають надання додаткових повноважень Кабінетові Міністрів України та Раді національної безпеки і оборони України.   
43. 1. Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції в межах повноважень, визначених Конституцією України, та відповідно до законів України.
 		    1. Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, органи прокуратури України здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції в межах повноважень, визначених Конституцією України та законами.
 
44. 2. Державні органи беруть участь у заходах щодо запобігання і протидії корупції у межах своєї компетенції, визначеної законами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами.
 		 -47- Вернидубов І.В.
 Викласти у новій редакції:
„2. Органи державної влади здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції або беруть участь у їх здійсненні у межах повноважень, визначених законами України та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами.".
 		Враховано   2. Органи державної влади здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції або беруть участь у їх здійсненні в межах повноважень, визначених законами та іншими виданими на їх основі нормативно-правовими актами.
 
45. 3. Координація і контроль діяльності органів виконавчої влади щодо запобігання та протидії корупції здійснюються Радою національної безпеки і оборони України.
 		 -48- Вернидубов І.В.
 Викласти у новій редакції:
„3. Координацію і контроль діяльності органів виконавчої влади щодо запобігання та протидії корупції здійснює Кабінет Міністрів України.
Формування державної антикорупційної політики, реалізацію антикорупційної стратегії, що визначається Верховною Радою України, та координацію діяльності центральних органів виконавчої влади з цих питань здійснює Міністерство юстиції України.".
Внести відповідну зміну до пункту 3 розділу „Прикінцеві положення" щодо підготовки проекту антикорупційної стратегії.
 		Враховано   3. Координацію і контроль за діяльністю органів виконавчої влади щодо запобігання та протидії корупції здійснює Кабінет Міністрів України.
Формування державної антикорупційної політики, реалізацію антикорупційної стратегії, що визначається Верховною Радою України, а також координацію діяльності центральних органів виконавчої влади з цих питань здійснює Міністерство юстиції України.
 
46. 4. Спеціально уповноваженими суб’єктами, які безпосередньо здійснюють у межах своєї компетенції заходи щодо запобігання, виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень (далі — спеціально уповноважені суб’єкти у сфері запобігання та протидії корупції), є визначені законом підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та органів прокуратури України.
 		 -49- Вернидубов І.В.
 Викласти у новій редакції:
„4. Спеціально уповноважені суб’єкти, які безпосередньо здійснюють у межах своєї компетенції заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень (далі — спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції), визначаються законом.
Спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції є спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, якщо інше не передбачено законом.
Координацію діяльності правоохоронних органів з питань протидії корупції здійснюють в межах наданих повноважень, визначених законами, Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.".
 		Враховано   4. Спеціально уповноважені суб’єкти, які в межах своєї компетенції безпосередньо здійснюють заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень (далі — спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції), визначаються законом.
Спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції є спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, якщо інше не передбачено законом.
Координацію діяльності правоохоронних органів з питань протидії корупції здійснюють в межах наданих повноважень, визначених законами, Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.
 
    -50- Кожем'якін А.А.
 Виключити слова „та органів прокуратури України".
 		Враховано    
    -51- Рябека О.Г.
 Вилучити з частини четвертої слова
„та органів прокуратури України", так як відповідно до статті 121 Конституції України прокуратура України взагалі не виконує функції „запобігання, виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень", а тому не може бути визнана спеціально уповноваженим суб’єктом для здійснення цих функцій. Згідно з пунктом 9 Перехідних положень Конституції України прокуратура тимчасово може виконувати тільки функцію попереднього слідства, тобто може тільки розслідувати злочини корупційного характеру. Тому положення статті 4 проекту в частині наділення органів прокуратури повноваженнями з виконання вказаної функції потрібно узгодити з положеннями Конституції України.
 		Враховано    
47. 5. Участь у запобіганні, виявленні, а в установлених законом випадках — у здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень, відновленні порушених прав фізичних та юридичних осіб, держави, а також в інформаційному і науково-дослідному забезпеченні здійснення заходів щодо запобігання та протидії корупції, в міжнародному співробітництві в цій сфері беруть:
 		    5. Суб’єктами, які беруть участь у запобіганні, виявленні, а в установлених законом випадках і у здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень, відновленні порушених прав чи інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави, а також в інформаційному і науково-дослідному забезпеченні здійснення заходів щодо запобігання та протидії корупції, у міжнародному співробітництві в цій сфері, є:
 
48. інші, ніж зазначено у частині четвертій цієї статті, підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, органів прокуратури України, а також уповноважені підрозділи інших центральних органів виконавчої влади;
 		 -52- Кожем'якін А.А.
 Доповнити словами „органів прокуратури України".
 		Враховано і викладено у новій редакції.  1) уповноважені підрозділи органів державної влади;
 
    -53- Рябека О.Г.
 Дати більш точне визначення „уповноважених підрозділів інших центральних органів виконавчої влади".
 		Відхилено , оскільки назви абсолютно більшої частини центральних органів виконавчої влади не визначаються законом, що унеможливлює визначення на законодавчому рівні назв уповноважених підрозділів центральних органів виконавчої влади.   
49. місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування;
 		    2) місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування;
 
50. підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості і форми власності, їх посадові особи, а також громадяни, об’єднання громадян за їх згодою (далі — суб’єкти, які беруть участь у заходах із протидії корупції).
 		 -54- Вернидубов І.В.
 Виключити слова „далі — суб’єкти, які беруть участь у заходах із протидії корупції".
 		Враховано   3) підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, їх посадові особи, а також громадяни, об’єднання громадян за їх згодою.
 
51. 6. Керівники державних органів, юридичних осіб, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних державних органів, юридичних осіб зобов’язані вжити в межах своєї компетенції заходів до припинення такого правопорушення та негайно повідомити про його вчинення спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері запобігання та протидії корупції.
 		 -55- Кожем'якін А.А.
 Після слова „негайно" доповнити словом „письмово".
 		Враховано і викладено у новій редакції.  6. Керівники органів державної влади, юридичних осіб, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних органів державної влади, юридичних осіб зобов’язані в межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції.
 
52. Розділ ІІ
 		    Розділ ІІ
 
53. ЗАХОДИ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ
 		    ЗАХОДИ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ
 
54. Стаття 5. Обмеження, спрямовані на запобігання та протидію корупції
 		    Стаття 4. Обмеження, спрямовані на запобігання та протидію корупції
 
55. 1. Особам, зазначеним у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, крім народних засідателів і присяжних, забороняється:
 		 -56- Кожем'якін А.А.
 Виключити слова „крім народних засідателів і присяжних".
 		Враховано і викладено у новій редакції.  1. Особам, зазначеним у пунктах 1–3 частини першої статті 2 цього Закону, забороняється:
 
    -57- Міщенко С.Г.
 Виключити застереження щодо народних засідателів та присяжних.
 		Враховано    
    -58- Рябека О.Г.
 Необхідно усунути суперечності між абзацами першим та третім статті 5 проекту, які встановлюють обмеження, спрямовані на запобігання та протидію корупції. Положення цих норм є взаємовиключними, і їх неможливо однозначно застосувати щодо народних засідателів і присяжних. Так, в абзаці першому частини першої цієї статті встановлено винятки для народних засідателів і присяжних стосовно обмежень, передбачених у цьому абзаці. Абзац одинадцятий цієї ж частини, навпаки, поширює такі обмеження на вказаних осіб.
 		Враховано    
56. 1) використовувати своє службове становище з метою незаконного одержання благ для себе, інших осіб, у тому числі:
 		 -59- Міщенко С.Г.
 Слово „благ" замінити на „вигод майнового та немайнового характеру".
 		Враховано частково і викладено у новій редакції.  1) використовувати своє службове становище з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі:
 
57. а) сприяти фізичним і/або юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, одержанні субсидій, дотацій, кредитів, пільг;
 		 -60- Міщенко С.Г.
 Перед словом „сприяти" додати слова „незаконно" а після слова субсидій доповнити словом „субвенцій".
 		Враховано частково і викладено у новій редакції.  а) неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарській діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);
 
    -61- Забзалюк Р.О.
 Підпункти („а", „б", „в", „г") пункту 1 частини першої статті 5 пропонується вилучити, оскільки положення деяких із них можуть тлумачитися неоднозначно. Зокрема, положення підпункту „в" пункту 1 частини першої статті 5 забороняють використовувати службове становище з метою незаконного одержання благ для себе, інших осіб, а саме: втручатися в діяльність інших державних органів, органів місцевого самоврядування або посадових осіб. Якщо в особи відсутня така мета, то можна зробити припущення, що зазначені дії є правомірними.
 		Враховано частково , оскільки саме визначені у цьому пункті обмеження є одними із головних запобіжних антикорупційних заходів.   
58. б) сприяти призначенню на посаду особи, яка не має переваг перед іншими кандидатами на цю посаду;
 		 -62- Міщенко С.Г.
 Перед словом „сприяти" додати слова „незаконно".
 		Враховано і викладено у новій редакції.  б) неправомірно сприяти призначенню на посаду особи, яка не має переваг перед іншими кандидатами на цю посаду;
 
59. в) втручатися в діяльність інших державних органів, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;
 		 -63- Міщенко С.Г.
 Перед словом „втручатися" додати слово „протиправно".
 		Враховано і викладено у новій редакції.  в) неправомірно втручатися в діяльність інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;
 
60. г) неправомірно надавати перевагу фізичним і/або юридичним особам у зв’язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень;
 		 -64- Міщенко С.Г.
 Викласти у такій редакції:
„неправомірно надавати перевагу фізичним і/або юридичним особам у зв’язку з виданням нормативно-правових актів, управлінських чи кадрових рішень, затвердження (погодження) висновків;".
 		Враховано частково і викладено у новій редакції.  г) неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв’язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків;
 
61. 2) займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, безпосередньо або через посередників чи підставних осіб (крім викладацької, наукової, творчої роботи, а також медичної практики, які здійснюються у позаробочий час);
 		 -65- Міщенко С.Г.
 Словосполучення „посередників чи підставних осіб", замінити словосполученням „або через представників".
Після слова „творчої" додати слова „спортивної".
Доповнити після слова „посередників" словосполученням „а так само виконувати роботу за сумісництвом". Зазначене буде узгоджуватися із законопроектом № 0875 (стаття 212-24).
 		Враховано частково і викладено у новій редакції.  2) займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту, що здійснюються в позаробочий час) безпосередньо або через інших осіб, якщо інше не передбачено законом;
 
62. 3) входити, в тому числі через представника або підставних осіб, до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляють інтереси держави в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), якщо інше не передбачено Конституцією України;
 		 -66- Міщенко С.Г.
 Слова „входити, в тому числі через представника або підставних осіб, до складу керівного органу" викласти в наступній редакції: „входити, в тому числі через представника, до складу органу управління (крім загальних зборів) чи наглядової ради господарської організації, що має на меті одержання прибутку". Чинним Господарським кодексом та Цивільним кодексом передбачено органи управління — це загальні збори і виконавчий орган (стаття 97 – 99 ЦК), а не керівний орган. Крім того термін „господарська організація" значно ширше ніж запропоноване „підприємства або організація" статті 55,62,63 ГК.
Слово „Конституцією" замінити словом „Законами", оскільки Конституцією такі питання не вирішуються. Це також буде узгоджуватися із законопроектом № 0875.
 		Враховано частково і викладено у новій редакції.  3) входити, у тому числі через інших осіб, до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляють інтереси держави в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), якщо інше не передбачено законом;
 
63. 4) відмовляти фізичним і/або юридичним особам в інформації, надання якої передбачено законом, надавати недостовірну чи не в повному обсязі інформацію.
 		 -67- Міщенко С.Г.
 Після пункту 4 доповнити пунктом 5 такого змісту:
„користуватись житловим приміщеннями та транспортними засобами, окрім приміщень та транспортних засобів, що належать цим особам та члена їх сім’ї на правах власності, або на підставі інших цивільно правових договорів. Користування житловими приміщеннями та транспортними засобами на підставі договорів оренди (найма) та інших договорів, дозволяється лише при умові оплати вартості такого користування за цінами не нижчими за мінімальну ринкову вартість оренди (найма) такого приміщення, транспортного засобу, та за погодженням ціни з територіальними підрозділами Управлінням Державної служби України за місцем знаходження житла чи реєстрації транспортного засобу."
 		Відхилено , оскільки це питання доцільно розглядати як конфлікт інтересів.  4) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої передбачено законом, надавати недостовірну чи не в повному обсязі інформацію.
 
64. Обмеження, передбачені пунктами 2 та 3 цієї частини, не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів сільських, селищних, міських, районних, районних у містах, обласних рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), а також на осіб, зазначених у пункті 2 статті 2 цього Закону.
 		 -68- Міщенко С.Г.
 Слова „сільських, селищних, міських, районних, районних у містах, обласних рад" замінити на „місцевих рад".
 		Враховано   Обмеження, передбачені пунктами 2–3 частиною першою цієї статті, не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), а також на осіб, зазначених у пункті 2 частини першої статті 2 цього Закону.
 
    -69- Кожем'якін А.А.
 Після слів „на постійній основі" доповнити словами „або є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, військовими посадовими особами Збройних Сил України та інших військових формувань, працівниками правоохоронних органів, посадовими та службовими особами інших державних органів".
 		Відхилено , оскільки скасовує визначені у пунктах 2 і 3 обмеження для абсолютно більшої частини суб’єктів корупційних діянь.   
65. Обмеження, передбачені пунктом 1 цієї частини, поширюються на народних засідателів, присяжних, а також осіб, зазначених у пункті 3 статті 2 цього Закону.
 		 -70- Кожем'якін А.А.
 Виключити абзац.
 		Враховано      
    -71- Міщенко С.Г.
 Викласти у такій редакції:
„обмеження, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, не поширюються на народних засідателів та присяжних, під час здійснення ними правосуддя у складі з професійними суддями".
 		Відхилено , оскільки фактично усуває будь-які обмеження для народних засідателів і присяжних.   
    -72- Олійник С.В.
 Виключити абзац.
 		Враховано    
66. 2. Фізичним та юридичним особам забороняється здійснювати фінансування державних органів або органів місцевого самоврядування, в тому числі надавати їм матеріальну і/або нематеріальну допомогу, безоплатно виконувати роботи, надавати послуги, передавати кошти та інше майно, крім випадків, передбачених законами України та чинними міжнародними договорами України, що укладені в установленому законом порядку.
 		 -73- Вернидубов І.В.
 Слова „державних органів" замінити словами „органів державної влади".
 		Враховано   2. Фізичним та юридичним особам забороняється здійснювати фінансування органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, у тому числі надавати їм матеріальну та/або нематеріальну допомогу, безоплатно виконувати роботи, надавати послуги, передавати кошти та інше майно, крім випадків, передбачених законами та чинними міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку.
 
67. 3. Не є конфіденційною, не може становити комерційну або банківську таємницю інформація про:
 		 -74- Калєтнік І.Г.
 Виключити частину і викласти окремою статтею, відповідно змінивши нумерацію статей.
 		Враховано   Стаття 14. Вимоги щодо прозорості інформації у приватній сфері
1. Не є конфіденційною та не може становити комерційну або банківську таємницю інформація про:
 
    -75- Кожем'якін А.А.
 Викласти абзац у такій редакції:
„3. Не є інформацією з обмеженим доступом дані про:".
 		Відхилено , оскільки значно звужує норму.   
68. 1) розміри, види благодійної та іншої допомоги, яка надається або одержується фізичними та юридичними особами;
 		    1) розміри, види благодійної та іншої допомоги, що надається фізичним та юридичним особам чи одержується від них особами, зазначеними в пунктах 1–2 частини першої статті 2 цього Закону;
 
69. 2) розміри та види винагороди, яку одержують особи, зазначені у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, правочини, пов’язані з одержанням майна, коштів цими особами, їх близькими родичами;
 		    2) розміри, види винагороди, що одержують особи, зазначені в пунктах 1–2 частини першої статті 2 цього Закону, а також правочини, пов’язані з одержанням подарунків цими особами або їхніми близькими особами;
 
70. 3) працевлаштування, виконання робіт, послуг за цивільно-правовими угодами близьких родичів осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, якщо інше не передбачено законом.
 		    3) працевлаштування, виконання робіт, надання послуг за цивільно-правовими угодами близьким особам осіб, зазначених у пунктах 1–2 частини першої статті 2 цього Закону, якщо інше не передбачено законом.
 
71. Стаття 6. Спеціальна перевірка осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування
 		 -76- Вернидубов І.В.
 Змінити нумерацію статті і після слова „перевірка" доповнити словом „щодо".
 		Враховано і змінено нумерацію статті.  Стаття 9. Спеціальна перевірка щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування
 
    -77- Міщенко С.Г.
 Перед словом „спеціальна" доповнити словом „Обов’язкова".
 		Відхилено , оскільки „перевірка" запроваджується законом.   
72. 1. Стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, проводиться спеціальна перевірка.
 		 -78- Міщенко С.Г.
 Викласти у новій редакції та доповнити абзацом такого змісту:
„1. Обов’язковій спеціальній перевірці підлягають відомості, що подають кандидати на зайняття посад пов’язаних із виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування (далі — кандидати на зайняття посад) усіх категорій.
Організація проведення обов’язкової спеціальної перевірки покладається на керівника державного органу, органу місцевого самоврядування, в якому кандидат претендує на зайняття посади.".
 		Враховано частково і викладено у новій редакції.  1. Стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто.
Організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на зайняття посади в якому претендує особа.
 
73. До проведення спеціальної перевірки залучаються спеціально уповноважені суб’єкти у сфері запобігання та протидії корупції.
 		 -79- Вернидубов І.В.
 Виключити слова „запобігання та".
 		Враховано   До проведення спеціальної перевірки залучаються спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції, а в разі потреби — інші центральні органи виконавчої влади.
 
    -80- Міщенко С.Г.
 Перед словом „спеціальної" доповнити словом „обов’язкової".
 		Відхилено , оскільки „перевірка" запроваджується законом.   
    -81- Рябека О.Г.
 Покласти здійснення спеціальної перевірки осіб які претендують на зайняття посад пов’язаних із виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування на Службу безпеки України.
 		Відхилено , керуючись положеннями частини третьої цієї статті.   
74. У разі потреби до проведення спеціальної перевірки залучаються інші центральні органи виконавчої влади.
 		 -82- Міщенко С.Г.
 Перед словом „спеціальної" доповнити словом „обов’язкової".
 		Відхилено , оскільки „перевірка" запроваджується законом.     
75. 2. Спеціальній перевірці підлягають:
 		 -83- Міщенко С.Г.
 Перед словом „спеціальній" доповнити словом „обов’язковій".
 		Відхилено , оскільки „перевірка" запроваджується законом.  2. Спеціальній перевірці підлягають відомості про:
 
76. 1) дані про притягнення особи до кримінальної відповідальності та відповідальності за корупційні правопорушення;
 		    1) притягнення особи до кримінальної відповідальності та відповідальності за корупційні правопорушення;
 
77. 2) достовірність інформації про доходи, їх джерела та зобов’язання фінансового характеру, в тому числі за кордоном, щодо особи, яка претендує на посаду, і її близьких родичів;
 		 -84- Вернидубов І.В.
 Слово „родичів" замінити словом „осіб".
 		Враховано   2) достовірність інформації про доходи, їх джерела та зобов’язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном, щодо особи, яка претендує на посаду, та її близьких осіб;
 
    -85- Міщенко С.Г.
 Викласти у такій редакції:
„достовірність відомостей, передбачених частиною 1 статті 8 цього Закону, наданих кандидатом щодо себе та членів сім’ї, під час розгляду питання щодо прийняття його на посаду, пов’язану із виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, або просування по службі".
 		Відхилено , оскільки редакційно ускладнює зміст пункту.   
78. 3) дані про наявність у особи корпоративних прав;
 		 -86- Вернидубов І.В.
 Після слова „особи" доповнити словами „та близьких їй осіб".
 		Враховано   3) наявність у особи та її близьких осіб корпоративних прав;
 
    -87- Міщенко С.Г.
 Пропоную пункт 3) виключити, оскільки він врахований в частині 1 статті 8, та в пункті 2 цієї статті.
 		Відхилено , ураховуючи важливість наявності корпоративних прав і специфічні особливості перевірки цих даних.   
79. 4) відомості про особу, яка претендує на зайняття посади, у тому числі про стан її здоров’я, освіту, наявність наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації.
 		    4) особу, яка претендує на зайняття посади, у тому числі про стан її здоров’я, освіту, наявність наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації.
 
80. 3. Порядок проведення спеціальної перевірки та перелік посад, на зайняття яких претендують особи, щодо яких проводиться спеціальна перевірка, визначаються Кабінетом Міністрів України.
 		 -88- Вернидубов І.В.
 Викласти у новій редакції:
„3. Спеціальна перевірка проводиться у п’ятнадцятиденний строк за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади, зазначеної в пункті 1 і підпунктах „а"–„е" пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону.
У разі відсутності зазначеної згоди питання щодо такої кандидатури не розглядається.
Положення щодо організації проведення спеціальної перевірки визначається Кабінетом Міністрів України.".
 		Враховано   3. Спеціальна перевірка проводиться у п’ятнадцятиденний строк за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади, зазначеної в пункті 1 і підпунктах „а"–„ґ" пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону.
У разі відсутності зазначеної згоди питання щодо такої кандидатури не розглядається.
Положення щодо організації проведення спеціальної перевірки визначається Кабінетом Міністрів України.
 
    -89- Міщенко С.Г.
 Викласти у такій редакції:
„3. Порядок, строки проведення перевірки, використання даних, отриманих під час проведення обов’язкової спеціальної перевірки, та строки зберігання матеріалів перевірки визначаються Указом Президента України".
 		Відхилено , оскільки виходить за межі регулювання актами Президента України.   
    -90- Рябека О.Г.
 Виключити слова „перелік посад".
 		Відхилено , оскільки відсутність переліку спричинить певні складності при виконанні вимог цієї статті.   
    -91- Матвієнко А.С.
 Слова „Кабінетом Міністрів України" замінити словами „законами України".
 		Враховано частково у першій – третій частинах цієї статті.   
81. Стаття 7. Обмеження щодо одержання подарунків
 		    Стаття 5. Обмеження щодо одержання подарунків
 
82. 1. Особам, зазначеним у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, у зв’язку з виконанням ними функцій держави або органів місцевого самоврядування забороняється приймати подарунки, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами України.
 		 -92- Міщенко С.Г.
 Викласти у такій редакції:
„Особам, зазначеним у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, забороняється приймати прямо чи опосередковано будь-які подарунки в зв’язку з виконанням ними функцій держави або органів місцевого самоврядування, за винятком одержання подарунків у таких випадках:
1) під час офіційних чи робочих зустрічей з представниками іноземних держав чи міжнародних організацій;
2) з нагоди свят, визначених Кодексом законів про працю України;
3)з нагоди ювілею органу, де працює особа;
4)з нагоди професійних свят;
5) у порядку заохочення за сумлінне виконання службових обов’язків;
6) з нагоди інших подій, передбачених законодавством України.
Особам, зазначеним у частині першій цієї статті дозволяється приймати подарунки не пов’язані з виконанням ними своїх обов’язків по службі від будь-яких фізичних та юридичних осіб, стосовно яких вони протягом року до отримання подарунку не приймали рішень, не здійснювали нагляду, контролю, розслідування, не накладали стягнень, не вчиняли інших дій, пов’язаних з їх повноваженнями. У разі пропонування фізичними та юридичними особами зазначеним особам подарунку, якщо це ставить в залежність від прийняття рішення, здійснення нагляду, контролю чи розслідування, накладення стягнення, вчиняти інші дії, особа зобов’язана відмовитися від пропонованого подарунку.
Особи, зазначені у цій статті можуть приймати особисті подарунки, якщо вартість одного подарунку не перевищує шести неоподаткованих мінімуму доходів громадян (0,5 податкової соціальної пільги)."
 		Відхилено , ураховуючи те, що проект цього Закону „визначає основні засади запобігання та протидії корупції", а спеціальний закон визначатиме відповідну деталізацію обмежень щодо одержання подарунків.  1. Особам, зазначеним у пунктах 1–2 частини першої статті 2 цього Закону, у зв’язку з виконанням ними функцій держави або органів місцевого самоврядування забороняється приймати подарунки, за винятком випадків, передбачених цим Законом та іншими законами.
 
83. 2. Подарунки, одержані особами, зазначеними у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, під час проведення офіційних заходів, передаються державному органу, організації або іншій юридичній особі, в яких такі особи працюють, у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 		 -93- Вернидубов І.В.
 Після слів „офіційних заходів" доповнити словами „у триденний строк" і слова „державному органу" замінити словами „органу державної влади" і визначити третьою частиною цієї статті.
 		Враховано   3. Особи, зазначені в пунктах 1–2 частини першої статті 2 цього Закону, передають органу державної влади, організації або іншій юридичній особі, де вони працюють, подарунки, одержані під час проведення офіційних заходів, у триденний строк в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
    -94- Міщенко С.Г.
 Викласти у такій редакції:
„Подарунки, передбачені частиною 1 цієї статті, вартістю більше ста гривень, передаються до державного органу, органу, місцевого самоврядування, установі, організації, або іншій юридичній особі, в яких така особа працює, відповідно до Положення про подарунки, затверджене Кабінетом Міністрів України.".
 		Відхилено , оскільки визначення фіксованої вартості подарунка у грошовій формі спричинить певну періодичність внесення змін до цієї норми.   
84. 3. Особи, зазначені у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону можуть приймати особисті подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність за умови, що вартість одного подарунка не перевищує двадцяти відсотків прожиткового мінімуму для працюючих.
 		 -95- Міщенко С.Г.
 Виключити частину.
 		Відхилено , ураховуючи висновок щодо відхилення пропозиції про визначення фіксованої вартості подарунка до ста гривень. Редакційно уточнено.  2. Особи, зазначені в пунктах 1–2 частини першої статті 2 цього Закону, можуть приймати особисті подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, за умови, що вартість одного подарунка не перевищує однієї податкової соціальної пільги.
 
85. Стаття 8. Фінансовий контроль
 		    Стаття 10. Фінансовий контроль
 
86. 1. Особи, зазначені у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, зобов’язані подавати відомості про власні, а також їх близьких родичів доходи, витрати, зобов’язання фінансового характеру, в тому числі за кордоном, у порядку та обсягах, визначених законами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами.
 		 -96- Вернидубов І.В.
 Викласти у новій редакції:
„1. Особи, зазначені у пункті 1 і підпунктах „а" – „е" пункту 2 статті 2 цього Закону, зобов’язані подавати відомості про майно, доходи, витрати, зобов’язання фінансового характеру, в тому числі за кордоном, у порядку та обсягах, визначених законами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами.
Порядок оприлюднення зазначених відомостей визначається законом.".
 		Враховано   1. Особи, зазначені в пункті 1 і підпунктах „а"–„ґ" пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону, зобов’язані подавати відомості про майно, доходи, витрати, зобов’язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном, у порядку та обсягах, визначених законами та іншими виданими на їх основі нормативно-правовими актами.
Порядок оприлюднення зазначених відомостей визначається законом.
 
    -97- Міщенко С.Г.
 Викласти у новій редакції:
„1. Особи, зазначені у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, зобов’язані подавати відомості про власні, а також членів сім’ї, доходи, одержані (нараховані)з усіх джерел як на території України так і за її межами.
1.1. Зокрема, заробітна плата, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;
Дивіденди, проценти, роялті та інші виплати за використання об’єктів інтелектуальної власності;
Матеріальна допомога;
Призи, виграші, подарунки;
Допомога по безробіттю;
Державна пенсія;
Аліменти;
Спадщина;
Страхові виплати, страхові відшкодування, викупні суми або пенсійні виплати, що сплачуються платнику податку за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення, за договорами пенсійного вкладу);
Дохід від передачі грошей у позику (тимчасове користування);
Дохід від відчуження рухомого та нерухомого майна;
Дохід від наукової, викладацької, творчої, спортивної діяльності, авторська винагорода (гонорар);
Дохід від провадження підприємницької та незалежної професійної діяльності;
Дохід від відчуження цінних паперів та корпоративних прав;
Дохід від передачі в оренду (строкове володіння та/або користування) майна;
Отримання подарунків, вартість яких перевищує шість неоподаткованих мінімуму доходів громадян (0,5 податкової соціальної пільги).
Інші види доходів
1.2 Витрати за зобов’язаннями фінансового характеру:
за договорами добровільного страхування;
за договорами на додаткове пенсійне забезпечення;
за договорами позики;
за договорами найму (оренди);
витрати на утримання майна (у тому числі земельних ділянок, нерухомого майна та транспортних засобів)
1.3 Відомості про нерухоме майно, що знаходиться в приватній власності:
Земельні ділянки;
Житловий будинок;
Квартира;
Садовий (дачний0 будинок;
Гараж;
Інше нерухоме майно
1.4 Відомості про транспортні засоби, що перебувають у приватній власності:
Автомобілі легкові;
Автомобілі вантажні, спеціальні;
Автобуси;
Мотоцикли;
Трактори;
Водні транспортні засоби;
Інші транспортні засоби, які підлягають реєстрації.
1.5 Відомості про вклади в банках, цінні папери та інші активи, що перебувають у приватній власності:
Сума коштів на рахунках у банках та інших фінансових установах;
Загальна номінальна вартість цінних паперів;
Загальний розмір внесків (паїв) до статутних (пайових) фондів підприємств, організацій.".
 		Відхилено , ураховуючи те, що проект цього Закону „визначає основні засади запобігання та протидії корупції", а спеціальний закон визначатиме відповідну деталізацію фінансового контролю.   
87. 2. У разі відкриття валютного рахунка в установі банку–нерезидента особа, зазначена у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, зобов’язана в місячний строк письмово повідомити про це орган державної податкової служби за місцем проживання із зазначенням номера рахунка і місцезнаходження банку-нерезидента.
 		 -98- Міщенко С.Г.
 Слова „в місячний строк" замінити на „у десятиденний строк". Діючий Закон визначає саме такий термін, та у порівнянні з місячним строком він є дійовим.
 		Враховано і викладено у новій редакції.  2. У разі відкриття валютного рахунку в установі банку–нерезидента особа, зазначена в пункті 1 і підпунктах „а"–„ґ" пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону, зобов’язана в десятиденний строк письмово повідомити про це орган державної податкової служби за місцем проживання із зазначенням номера рахунку і місцезнаходження банку-нерезидента.
 
88. 3. Особа, яка претендує на зайняття посади, зазначеної у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, до призначення або обрання на відповідну посаду подає в установленому законодавством порядку відомості про належні їй та її близьким родичам доходи, цінні папери, нерухоме, цінне рухоме майно і вклади у банках.
 		 -99- Вернидубов І.В.
 Слова „належні їй та її близьким родичам доходи, цінні папери, нерухоме, цінне рухоме майно і вклади у банках" замінити словами „майно, доходи, зобов’язання фінансового характеру, в тому числі за кордоном.".
 		Враховано і викладено у новій редакції.  3. Особа, яка претендує на зайняття посади, зазначеної в пункті 1 і підпунктах „а"–„ґ" пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону, до призначення або обрання на відповідну посаду подає в установленому законодавством порядку відомості про майно, доходи, зобов’язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном.
 
    -100- Міщенко С.Г.
 Після слова „відомості" викласти в наступній редакції:
„передбачені частиною 1 цієї статті".
 		Відхилено з редакційних міркувань.   
    -101- Міщенко С.Г.
 Після частини 3 доповнити частиною 4 наступного змісту:
„Такі відомості особи, зазначені у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, подають щорічно до 1 квітня року, наступного за звітним до органу державної податкової служби за місцем проживання. Щорічна перевірка достовірності цих відомостей покладається на органи державної податкової служби".
 		Відхилено , ураховуючи те, що проект цього Закону визначає основні засади запобігання та протидії корупції, а спеціальний закон визначатиме відповідну деталізацію порядку декларування.   
89. У разі неподання або подання недостовірних відомостей зазначена особа не може бути призначена (обрана) на відповідні посади, а призначена особа підлягає звільненню.
 		 -102- Міщенко С.Г.
 Доповнити цю статтю частинами такого змісту:
„5.Обов’язковому оприлюдненню підлягають наступні відомості, щодо кандидатів на зайняття посад, передбачених у частині першій статті 9 Закону України „Про державну служб" та державних службовців першої, другої і третьої категорій:
– передбачені частиною 1 статті 8 цього Закону;
– відомості про особу, яка претендує на зайняття посади, про освіту, наявність наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації.
6. Щорічній публікації в офіційних виданнях державних органів України підлягають зазначені у частині 1 відомості про осіб, які займають посади, передбачені статтею 9 Закону України „Про державну службу".
7. Форма подачі відомостей, передбачених частиною 1 цієї статті, порядок подання, зберігання, оприлюднення та використання зазначених відомостей, встановлюється Кабінетом Міністрів України.".
 		Враховано частково у частині першій цієї статті.  У разі неподання або подання недостовірних відомостей зазначена особа не може бути призначена (обрана) на відповідну посаду, а призначена особа підлягає звільненню, якщо інше не передбачено Конституцією України.
 
90. Стаття 9. Кодекси поведінки
 		 -103- Рябека О.Г.
 Вилучити дану норму, оскільки положення кодексів поведінки, про які йдеться у статті 9 проекту, є рекомендаціями етичного характеру, а за їх порушення юридична відповідальність не може бути встановлена.
 		Відхилено , ураховуючи положення статей 8 і 12 Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції.  Стаття 11. Кодекси поведінки
 
91. 1. Загальні вимоги до поведінки осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, встановлюються кодексами поведінки відповідних осіб, якими вони мають керуватись при виконанні своїх повноважень.
 		 -104- Вернидубов І.В.
 Викласти у новій редакції:
„1. Загальні вимоги до поведінки осіб, зазначених у пунктах 1–2 частини першої статті 2 цього Закону, якими вони зобов’язані керуватися під час виконання своїх службових повноважень, підстави та порядок притягнення до відповідальності за порушення цих вимог, встановлюються законом.".
 		Враховано , у зв’язку з чим виключено частину другу цієї статті і змінено нумерацію частин.  1. Загальні вимоги до поведінки осіб, зазначених у пунктах 1–2 частини першої статті 2 цього Закону, якими вони зобов’язані керуватися під час виконання своїх службових повноважень, підстави та порядок притягнення до відповідальності за порушення цих вимог встановлюються законом.
 
    -105- Міщенко С.Г.
 Викласти у такій редакції:
„1. Загальні вимоги до поведінки осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, встановлюються кодексом поведінки службових осіб, який затверджується Кабінетом Міністрів України.".
 		Враховано частково    
92. 2. Підстави та порядок притягнення до відповідальності за порушення вимог кодексів поведінки встановлюються законом.
 		 -106- Павленко С.Г.
 Слова „встановлюються законом" замінити словами „здійснюється згідно з чинним законодавством України".
 		Враховано частково      
93. 3. Законодавством, що визначає організацію і порядок діяльності окремих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, надання окремих видів державних послуг або діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави, органів місцевого самоврядування, встановлюються спеціальні вимоги щодо поведінки таких осіб.
 		 -107- Міщенко С.Г.
 Виключити частину.
 		Відхилено , оскільки має місце встановлення законами окремих специфічних функцій органів державної влади та органів місцевого самоврядування.  2. Законодавством, що визначає організацію і порядок діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, надання окремих видів державних послуг або діяльності категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави, органів місцевого самоврядування, можуть встановлюватися спеціальні вимоги щодо поведінки таких осіб.
 
94. 4. Держава сприяє закріпленню етичних та інших вимог щодо здійснення окремих видів діяльності в кодексах поведінки підприємців, представників відповідних професій.
 		 -108- Міщенко С.Г.
 Виключити частину.
 		Відхилено , ураховуючи положення статті 12 Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції.  3. Держава сприяє закріпленню норм професійної етики та інших вимог щодо здійснення окремих видів діяльності в кодексах поведінки підприємців, представників відповідних професій.
 
95. Стаття 10. Обмеження щодо роботи близьких родичів
 		 -109- Вернидубов І.В.
 Слово „родичів" замінити словом „осіб".
 		Враховано   Стаття 6. Обмеження щодо роботи близьких осіб
 
    -110- Міщенко С.Г.
 Викласти у такій редакції: „Обмеження щодо спільної роботи".
 		Відхилено , виходячи з визначення поняття терміну „спільний " – такий, що належить багатьом.   
96. 1. Особи, зазначені в абзацах другому, четвертому – восьмому пункту 1 та в абзацах другому – четвертому пункту 2 статті 2 цього Закону (крім народних засідателів та присяжних), не можуть мати в безпосередньому підпорядкуванні або бути безпосередньо підпорядковані у зв’язку з виконанням повноважень близьким родичам.
 		 -111- Вернидубов І.В.
 Викласти у новій редакції:
„1. Особи, зазначені у підпунктах „а", „в" – „ж" пункту 1 та підпунктах „а" – „в" пункту 2 статті 2 цього Закону (крім народних засідателів та присяжних), не можуть мати в безпосередньому підпорядкуванні або бути безпосередньо підпорядковані у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам.
Особа, яка претендує на зайняття посади, зазначеної у підпунктах „а", „"в – „ж" пункту 1 та підпунктах „а" – „в" пункту 2 статті 2 цього Закону (крім народних засідателів та присяжних), зобов’язана повідомити керівництво органу, до якого вона працевлаштовується, про працюючих в цьому органі близьких їй осіб.".
 		Враховано   1. Особи, зазначені в підпунктах „а", „в"–„ж" пункту 1 та підпунктах „а"–„б" пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону (крім народних засідателів і присяжних), не можуть мати в безпосередньому підпорядкуванні або бути безпосередньо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким особам.
Особа, зазначена в підпунктах „а", „в"–„ж" пункту 1 та підпунктах „а"–„б" пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону (крім народних засідателів і присяжних), зобов’язана повідомити керівництво органу, на посаду в якому вона претендує, про працюючих у цьому органі близьких їй осіб.
 
    -112- Міщенко С.Г.
 Викласти у такій редакції:
„Для осіб, зазначених в абзацах другому, четвертому – восьмому пункту 1 та в абзацах другому – четвертому пункту 2 статті 2 цього Закону, встановлюється обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є членами сім’ї, близькими родичами, іншими родичами, якщо у зв’язку з виконанням трудових обов’язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.".
 		Відхилено , ураховуючи відхилення пропозиції щодо застосування терміну „спільний".   
97. 2. У разі виникнення обставин, що порушують вимоги частини першої цієї статті, відповідні особи, їх близькі родичі вживають заходів щодо усунення таких обставин протягом п’ятнадцяти робочих днів. Якщо протягом п’ятнадцяти робочих днів такі обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або їх близькі родичі у місячний строк підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування. У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.
 		 -113- Вернидубов І.В.
 Викласти у новій редакції:
„2. У разі виникнення обставин, що порушують вимоги частини першої цієї статті, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п’ятнадцятиденний строк. Якщо у цей строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи у місячний строк підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування.
У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади крім випадків, передбачених законодавством, що регулює питання доброчесної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави, органів місцевого самоврядування.".
 		Враховано   2. У разі виникнення обставин, що порушують вимоги частини першої цієї статті, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п’ятнадцятиденний строк. Якщо в даний строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи та/або близькі їм особи в місячний строк підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування.
У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває в підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, що регулює питання доброчесної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави, органів місцевого самоврядування.
 
    -114- Міщенко С.Г.
 Слова „відповідні особи, їх близькі родичі вживають заходів" замінити словами „керівник підприємства, установи, організації зобов’язаний вжити заходів".
Речення „У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади" — виключити.
 		Відхилено , оскільки суперечить вимогам абзацу другого частини першої цієї статті.   
    -115- Рябека О.Г.
 У частині другій статті 10 проекту необхідно точно вказати, які саме „відповідні особи" повинні вжити заходів для усунення обставин, які порушують встановлені в частині першій цієї статті обмеження щодо роботи близьких родичів, та способи добровільного усунення таких обставин.
 		Відхилено , оскільки відповідні особи — це особи, зазначені у підпунктах „а", „в" – „ж" пункту 1 та підпунктах „а" – „в" пункту 2 статті 2 цього проекту Закону (крім народних засідателів та присяжних).   
98. 3. Особам, зазначеним у абзацах другому, четвертому – восьмому пункту 1 та в абзацах другому – четвертому пункту 2 статті 2 цього Закону (крім народних засідателів та присяжних), забороняється брати участь у роботі колегіальних органів під час розгляду питань щодо призначення на посаду близьких родичів, а також у будь-який інший спосіб впливати на прийняття такого рішення.
 		 -116- Міщенко С.Г.
 Після слів „близьких родичів" доповнити словами „інших родичів, члена сім’ї чи кума".
Частину третю доповнити наступним реченням: „Такі особи зобов’язані поінформувати колегіальний орган про те що особа, яка буде призначатися має статус члена сім’ї, близького родичу, іншого родича чи кума.".
 		Враховано частково і викладено у новій редакції.  3. Особам, зазначеним у підпунктах „а", „в"–„ж" пункту 1 та підпунктах „а"–„б" пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону (крім народних засідателів і присяжних), забороняється брати участь у роботі колегіальних органів під час розгляду питань щодо призначення на посаду близьких їм осіб та в будь-який інший спосіб впливати на прийняття такого рішення.
 
99. Примітка. У цій статті під близькими родичами слід розуміти осіб, зазначених у абзаці третьому статті 1 цього Закону, незалежно від того, чи вони спільно проживають з особами, зазначеними у пунктах 1 – 2 статті 2 цього Закону і пов’язані з такими особами спільним побутом.
 		 -117- Міщенко С.Г.
 Примітку виключити, оскільки це визначення враховано у статті 1.
Доповнити частиною 4 наступного змісту: „У разі невиконання заходів щодо усунення таких обставин, керівник підлягає звільненню з такої посади.".
 		Враховано частково      
100. Стаття 11. Антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів
 		    Стаття 13. Антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів
 
101. 1. З метою виявлення в проектах нормативно-правових актів положень, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, розроблення рекомендацій стосовно їх усунення проводиться антикорупційна експертиза.
 		 -118- Вернидубов І.В.
 Викласти статтю у новій редакції:
„1. З метою виявлення в проектах нормативно-правових актів положень, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, розроблення рекомендацій стосовно їх усунення Міністерством юстиції України проводиться антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів.
Порядок і методологія проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів та порядок оприлюднення її результатів визначаються Кабінетом Міністрів України.
Результати антикорупційної експертизи підлягають обов’язковому розгляду при прийнятті рішення щодо видання відповідного нормативно-правового акта.
2. Антикорупційній експертизі підлягають:
проекти законів України;
проектів актів Президента України, Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади за дорученням відповідно Президента України, Кабінету Міністрів України, зверненням центрального органу виконавчої влади.
3. За ініціативою фізичних осіб, об’єднань громадян, юридичних осіб може проводитись громадська антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів.
Проведення громадської антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів та оприлюднення її результатів здійснюються за рахунок відповідних фізичних осіб, об’єднань громадян, юридичних осіб або інших джерел, не заборонених законодавством.".
 		Враховано   1. З метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, розроблення рекомендацій стосовно їх усунення Міністерство юстиції України проводить антикорупційну експертизу проектів нормативно-правових актів.
Порядок і методологія проведення антикорупційної експертизи та порядок оприлюднення її результатів визначаються Кабінетом Міністрів України.
Результати антикорупційної експертизи підлягають обов’язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання відповідного нормативно-правового акта.
 
    -119- Тополов В.С.
 Доповнити реченням такого змісту:
„Висновок антикорупційної експертизи враховується у подальшій роботі над нормативно-правовим актом.".
 		Враховано частково у частині першій цієї статті.   
102. 2. Обов’язковій офіційній антикорупційній експертизі підлягають:
 		    2. Антикорупційній експертизі підлягають:
проекти законів України;
проекти актів Президента України, Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади за рішенням відповідно Президента України, Кабінету Міністрів України, зверненням центрального органу виконавчої влади.
 
103. законопроекти, що вносяться Президентом України, Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України;
 		 -120- Міщенко С.Г.
 Викласти у такій редакції:
„Проекти законів, що вносяться на розгляд Верховної Ради України суб’єктами законодавчої ініціативи;".
 		Враховано частково у частині другій цієї статті.     
104. за рішенням відповідного комітету Верховної Ради України – законопроекти, що внесені народними депутатами України на розгляд Верховної Ради України.
 		       
105. 3. За дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України, за зверненням центральних органів виконавчої влади також здійснюється офіційна антикорупційна експертиза проектів актів відповідно Президента України, Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади.
 		       
106. 4. Офіційна антикорупційна експертиза здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
 		 -121- Міщенко С.Г.
 Викласти у такій редакції:
„Антикорупційна експертиза проектів законів, Указів Президента України, постанови та проекти постанов Кабінету Міністрів України та Міністерств проводиться в науковому закладі Національної академії наук України.".
 		Відхилено , оскільки потребуватиме значних додаткових видатків з Державного бюджету України.     
107. 5. За результатами офіційної антикорупційної експертизи готується експертний висновок щодо наявності чи відсутності в законопроекті, проекті іншого акта положень, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, із зазначенням рекомендацій про їх усунення, а також про доцільність прийняття закону, іншого акта, строки набрання ними чинності.
 		       
108. У разі негативної оцінки законопроекту, проекту іншого акта за результатами офіційної антикорупційної експертизи такий законопроект, проект іншого акта підлягає доопрацюванню відповідно до вимог експертного висновку та передачі на додаткову офіційну антикорупційну експертизу.
 		       
109. 6. За ініціативою фізичних осіб, об’єднань громадян, юридичних осіб може проводитись громадська неофіційна антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів.
 		    3. За ініціативою фізичних осіб, об’єднань громадян, юридичних осіб може проводитися громадська антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів.
 
110. Проведення громадської неофіційної антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів та оприлюднення її результатів здійснюються за рахунок відповідних фізичних осіб, об’єднань громадян, юридичних осіб або інших джерел, не заборонених законодавством.
 		    Проведення громадської антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів та оприлюднення її результатів здійснюються за рахунок відповідних фізичних осіб, об’єднань громадян, юридичних осіб або інших джерел, не заборонених законодавством.
 
111. Стаття 12. Участь громадськості у заходах щодо запобігання та протидії корупції
 		 -122- Калєтнік І.Г.
 Змінити нумерацію і включити до нового розділу ІІІ „Участь громадськості у заходах щодо запобігання та протидії корупції".
 		Враховано і змінено нумерацію розділів та статтей..  Розділ ІІІ
Участь громадськості В заходах щодо запобігання та протидії корупції
Стаття 15. Участь громадськості в заходах щодо запобігання та протидії корупції
 
112. 1. Фізичні особи, об’єднання громадян, юридичні особи можуть брати участь у заходах щодо запобігання та протидії корупції, крім випадків, передбачених законом.
 		 -123- Калєтнік І.Г.
 Викласти статтю у новій редакції:
„1. Об’єднання громадян та їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання, виявлення та протидії корупційним правопорушенням можуть за виключенням випадків, коли це віднесено законом до виключної компетенції спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції:
1) брати участь у діяльності по виявленню фактів вчинення корупційних правопорушень та встановленню осіб, які їх вчинили, в межах, що визначені законом;
2) повідомляти про виявленні факти вчинення корупційних правопорушень спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, іншим органам, зазначеним у статті 3 цього Закону, керівництву та колективу підприємства, установи та організації, в яких були вчинені ці правопорушення, а також громадськості;
3) запитувати та одержувати в установленому порядку від органів державної влади та органів місцевого самоврядування інформацію про діяльність із запобігання та протидії корупції;
4) проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції відповідним органам державної влади або органам місцевого самоврядування;
5) брати участь у відкритих парламентських слуханнях з питань запобігання та протидії корупції;
6) вносити пропозиції суб’єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання та протидії корупції;
7) проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання та протидії корупції;
8) проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання та протидії корупції;
9) здійснювати громадський контроль за дотриманням законів, спрямованих на запобігання та протидію корупції, з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать чинному законодавству.
2. Об’єднанню громадян, фізичній, юридичній особі не може бути відмовлено у наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції, та основних напрямів їх діяльності.
3. Законопроекти та інші нормативно-правові акти, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб’єктам господарювання, а також делегування функцій, повноважень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, в тому числі недержавним організаціям, з метою їх громадського обговорення підлягають опублікуванню в офіційних виданнях Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня їх внесення суб’єктом права законодавчої ініціативи, але в будь-якому випадку не пізніше ніж у семиденний строк до дня їх розгляду.
4. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані узагальнювати результати громадського обговорення законопроектів та інших нормативно–правових актів, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб’єктам господарювання, а також делегування функцій, повноважень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування недержавним організаціям, та оприлюднювати їх у засобах масової інформації.".
 		Враховано   1. Об’єднання громадян та їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання, виявлення та протидії корупційним правопорушенням можуть (крім випадків, коли це віднесено законом до виключної компетенції спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції):
1) брати участь у діяльності щодо виявлення фактів вчинення корупційних правопорушень та встановлення осіб, які їх вчинили, у межах повноважень, визначених законом;
2) повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних правопорушень спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, іншим органам, зазначеним у статті 3 цього Закону, керівництву та колективу підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення, а також громадськості;
3) запитувати та одержувати в установленому порядку від органів державної влади та органів місцевого самоврядування інформацію про діяльність щодо запобігання та протидії корупції;
4) проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування;
5) брати участь у відкритих парламентських слуханнях з питань запобігання та протидії корупції;
6) вносити пропозиції суб’єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання та протидії корупції;
7) проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання та протидії корупції;
8) проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання та протидії корупції;
9) здійснювати громадський контроль за дотриманням законів, спрямованих на запобігання та протидію корупції, з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать чинному законодавству.
2. Об’єднанню громадян, фізичній, юридичній особі не може бути відмовлено в наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції, та основних напрямів їх діяльності.
3. Законопроекти та інші нормативно-правові акти, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб’єктам господарювання, а також делегування функцій, повноважень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, у тому числі недержавним організаціям, з метою їх громадського обговорення підлягають опублікуванню в офіційних виданнях Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня їх внесення суб’єктом права законодавчої ініціативи, але не пізніше ніж у семиденний строк до дня їх розгляду.
4. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані узагальнювати результати громадського обговорення законопроектів та інших нормативно-правових актів, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб’єктам господарювання, а також делегування функцій, повноважень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування недержавним організаціям, та оприлюднювати їх у засобах масової інформації.
 
113. 2. Об’єднання громадян для здійснення цілей і завдань, визначених у їх статутних документах, мають право:
 		       
114. 1) запитувати та одержувати в установленому порядку від органів державної влади та органів місцевого самоврядування інформацію про діяльність із запобігання та протидії корупції;
 		       
115. 2) проводити, замовляти проведення громадської неофіційної антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції відповідним органам державної влади або органам місцевого самоврядування;
 		       
116. 3) брати участь у відкритих парламентських слуханнях з питань запобігання та протидії корупції;
 		       
117. 4) вносити пропозиції суб’єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання та протидії корупції;
 		       
118. 5) проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання та протидії корупції.
 		       
119. 3. Об’єднанню громадян, фізичній, юридичній особі не може бути відмовлено у наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції, та основних напрямів їх діяльності.
 		 -124- Міщенко С.Г.
 Викласти у такій редакції:
„Об’єднанням громадян, фізичним особам не може бути відмовлено у наданні доступу до інформації стосовно офіційних даних про стан протидії корупції, притягнення винних осіб до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, відомості щодо декларування доходів осіб зазначених ст. 2 цього Закону.".
 		Враховано частково      
120. 4. Законопроекти та інші нормативно-правові акти, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб’єктам господарювання, а також передачу функцій, повноважень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, в тому числі недержавним організаціям, підлягають обов’язковому опублікуванню з метою їх широкого обговорення.
 		 -125- Міщенко С.Г.
 Викласти у такій редакції :
„Законопроекти, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб’єктам господарювання, підлягають обов’язковому опублікуванню в офіційному друкованому виданні Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України у десяти денний строк з дня їх внесення суб’єктом законодавчої ініціативи, але в будь-якому випадку не пізніше ніж за сім днів до дня їх розгляду.".
 		Враховано частково      
121. Порядок опублікування проектів таких актів встановлюється законами України.
 		 -126- Міщенко С.Г.
 Виключити.
 		Враховано .     
122. Стаття 13. Інформування громадськості про заходи щодо запобігання та протидії корупції
 		    Стаття 16. Інформування громадськості про заходи щодо запобігання та протидії корупції
 
123. 1. Спеціально уповноважені суб’єкти у сфері запобігання та протидії корупції, суб’єкти, які беруть участь у заходах з протидії корупції, зобов’язані поінформувати громадськість про результати вжитих заходів щодо боротьби з корупцією.
 		 -127- Міщенко С.Г.
 Викласти у такій редакції:
„Спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції, в межах відповідного адміністративно-територіаль-ного утворення та по державі в цілому зобов’язані щороку не пізніше 10 лютого оприлюднювати інформацію про вжиті заходи щодо протидії корупції, притягнутих осіб до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення.".
 		Враховано   1. Спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції в межах відповідного адміністративно-територіального утворення та в державі в цілому зобов’язані щороку не пізніше 10 лютого оприлюднювати інформацію про вжиті заходи щодо протидії корупції та про осіб, притягнутих до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.
 
124. 2. Уповноважений центральний орган виконавчої влади з реалізації правової політики щороку готує та оприлюднює звіт про результати проведення заходів щодо запобігання та протидії корупції.
 		 -128- Вернидубов І.В.
 Слова „Уповноважений центральний орган виконавчої влади з реалізації правової політики" замінити словами „Міністерство юстиції України".
 		Враховано   2. Міністерство юстиції України щороку не пізніше 1 квітня готує та оприлюднює у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку звіт про результати проведення заходів щодо запобігання та протидії корупції.
 
125. У звіті відображаються такі відомості:
 		 -129- Міщенко С.Г.
 Слово „звіт" замінити словом „інформація".
 		Відхилено , оскільки йдеться про результати (звітування) роботи.  У звіті мають відображатися такі відомості:
 
126. 1) статистичні дані про результати діяльності спеціально уповноважених суб’єктів у сфері запобігання та протидії корупції з обов’язковим зазначенням таких показників:
 		 -130- Вернидубов І.В.
 Виключити слова „запобігання та".
 		Враховано   1) статистичні дані про результати діяльності спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції з обов’язковим зазначенням таких показників:
 
127. кількість осіб, щодо яких складено протоколи про вчинення корупційних правопорушень;
 		    а) кількість осіб, щодо яких складено протоколи про вчинення корупційних правопорушень;
 
128. кількість осіб, щодо яких набрав законної сили обвинувальний вирок суду або на яких накладено адміністративне стягнення за корупційне правопорушення;
 		    б) кількість осіб, щодо яких набрав законної сили обвинувальний вирок суду або на яких накладено адміністративне стягнення за корупційне правопорушення;
 
129. дані окремо за категоріями осіб, зазначених у статті 2 цього Закону, і за видами відповідальності за корупційні правопорушення;
 		 -131- Міщенко С.Г.
 Доповнити абзацом такого змісту:
„інформація про розміри завданих корупційними правопорушеннями збитків, стан та обсяги їх відшкодування;".
 		Враховано   в) дані окремо за категоріями осіб, зазначених у частині першій статті 2 цього Закону, і за видами відповідальності за корупційні правопорушення;
г) дані про розміри завданих корупційними правопорушеннями збитків, стан та обсяги їх відшкодування;
 
130. 2) узагальнені результати офіційної антикорупційної експертизи проектів нормативно–правових актів;
 		 -132- Вернидубов І.В.
 Виключити слово „офіційної".
 		Враховано   2) узагальнені результати антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів;
 
131. 3) інформація про результати виконання органами державної влади заходів щодо запобігання та протидії корупції, в тому числі в рамках міжнародного співробітництва;
 		    3) інформація про результати виконання органами державної влади заходів щодо запобігання та протидії корупції, у тому числі в рамках міжнародного співробітництва;
 
132. 4) інформація про розміри завданих корупційними правопорушеннями збитків, стан та обсяги їх відшкодування;
 		 -133- Міщенко С.Г.
 Виключити та перенести його до пункту 1 останнім абзацом.
 		Враховано .     
133. 5) результати соціологічних досліджень, що проводяться державними та недержавними науково–дослідними установами, з питань поширення корупції.
 		 -134- Міщенко С.Г.
 Доповнити частиною такого змісту:
„Оприлюднення інформації здійснюється через друковані засоби масової інформації, що засновані а державній або комунальній власності. Перелік таких видань затверджується Кабінетом Міністрів України.".
 		Враховано частково у частині другій цієї статті.  4) результати соціологічних досліджень, що проводяться державними та недержавними науково-дослідними установами, з питань поширення корупції.
 
134. Стаття 14. Державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції
 		 -135- Міщенко С.Г.
 Виключити статтю, оскільки стаття 33 Конвенції ООН проти корупції, передбачає захист лише у кримінальному процесі.
Закон України „Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".
 		Відхилено , ураховуючи, що йдеться про реалізацію положення ХХІ-ої рекомендації Групи держав проти корупції (ГРЕКО).  Стаття 17. Державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції
 
135. 1. Особи, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції, перебувають під захистом держави.
 		 -136- Павленко С.Г.
 Слово „держави" замінити словом „українського законодавства".
 		Відхилено , оскільки чинні законодавчі акти не розкривають визначення поняття терміну-словосполуки „українське законодавство" у контексті захисту особи.  1. Особи, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції, перебувають під захистом держави.
 
136. Держава забезпечує здійснення правоохоронними органами правових, організаційно–технічних та інших заходів, спрямованих на захист від протиправних посягань життя, житла, здоров’я та майна осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції, їх близьких родичів.
 		 -137- Вернидубов І.В.
 Слова „їх близьких родичів" замінити словами „близьких їм осіб".
 		Враховано   Держава забезпечує здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист від протиправних посягань життя, житла, здоров’я та майна осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції, а також близьких їм осіб.
 
137. 2. Державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції, здійснюється відповідно до Закону України „Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".
 		    2. Державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції, здійснюється відповідно до Закону України „Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".
 
138. Стаття 15. Врегулювання конфлікту інтересів
 		 -138- Рябека О.Г.
 Вилучити з проекту закону статтю 15 як таку, що позбавлена конкретного правового змісту. Положення, вміщені у ній, не відповідають її назві і є декларативними. Запропонована стаття також не передбачає механізму врегулювання конфлікту інтересів.
 		Відхилено , ураховуючи те, що проект цього Закону „визначає основні засади запобігання та протидії корупції", а спеціальний закон визначатиме відповідну деталізацію розв’язання конфлікту інтересів.  Стаття 12. Врегулювання конфлікту інтересів
 
139. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, порядок надання окремих видів державних послуг та провадження інших видів діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, органів місцевого самоврядування, мають передбачати порядок та шляхи врегулювання конфлікту інтересів.
 		 -139- Вернидубов І.В.
 Доповнити статтю частиною першою такого змісту:
„1. Особи, зазначені в пунктах 1–2 частини першої статті 2 цього Закону, зобов’язані вжити заходів, щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів.".
 		Враховано   1. Особи, зазначені в пунктах 1–2 частини першої статті 2 цього Закону, зобов’язані вжити заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів.
2. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, порядок надання окремих видів державних послуг та провадження інших видів діяльності, пов’язаних з виконанням функцій держави, органів місцевого самоврядування, мають передбачати порядок та шляхи врегулювання конфлікту інтересів.
 
140. Стаття 16. Обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави, органів місцевого самоврядування
 		 -140- Міщенко С.Г.
 Виключити статтю.
 		Відхилено як не обґрунтовану і змінено нумерацію статті.  Стаття 7. Обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави, органів місцевого самоврядування
 
141. Установлені цим або іншими законами України обмеження щодо осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, зберігаються щодо цих осіб протягом двох років після їх звільнення з посад або припинення в установленому порядку діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, органів місцевого самоврядування, якщо їх обов’язки за новою посадою у приватному секторі безпосередньо пов’язані з функціями, виконуваними ними під час їх перебування на посаді, пов’язаній з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, або прирівняній до неї посаді.
 		    1. Установлені цим Законом або іншими законами обмеження щодо осіб, зазначених у пунктах 1–2 частини першої статті 2 цього Закону, зберігаються протягом двох років після звільнення таких осіб з посад або припинення ними в установленому порядку діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, органів місцевого самоврядування, за умови якщо обов’язки цих осіб на новій посаді у приватному секторі безпосередньо пов’язані з функціями, які виконували особи, перебуваючи на попередній посаді.
 
142. Стаття 17. Обмеження щодо юридичних осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення
 		    Стаття 8. Обмеження щодо юридичних осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення
 
143. 1. Органи державної влади або органи місцевого самоврядування, юридичні особи публічного права, юридичні особи, що фінансуються з державного або місцевого бюджету, не можуть надавати юридичним особам, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, кошти і майно протягом п’яти років з моменту набрання рішенням суду законної сили.
 		 -141- Міщенко С.Г.
 Викласти у новій редакції:
„Питання відповідальності юридичних осіб за вчинення корупційного правопорушення визначається окремим Законом.
Кабінет Міністрів України створює єдину загально доступну центральну базу даних щодо юридичних осіб притягнутих до відповідальності за корупційні правопорушення.".
 		Враховано частково у частині другій цієї статті.  1. Органи державної влади або органи місцевого самоврядування, юридичні особи публічного права, юридичні особи, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, не можуть надавати юридичним особам, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, кошти і майно протягом п’яти років з дня набрання рішенням суду законної сили.
 
144. Юридичним особам, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, протягом п’яти років забороняється провадити діяльність від імені держави чи будь-яку іншу діяльність з надання державних послуг на договірних засадах.
 		 -142- Вернидубов І.В.
 Після слів „п’яти років" доповнити словами „з дня набрання рішенням суду законної сили".
 		Враховано   Юридичним особам, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, протягом п’яти років з дня набрання рішенням суду законної сили забороняється провадити діяльність від імені держави чи будь-яку іншу діяльність з надання державних послуг на договірних засадах.
 
145. 2. Кабінет Міністрів України визначає порядок оприлюднення інформації про юридичних осіб, притягнутих до відповідальності за корупційні правопорушення.
 		 -143- Вернидубов І.В.
 Викласти у новій редакції:
„2. Кабінет Міністрів України визначає порядок накопичення та оприлюднення інформації про юридичних осіб, притягнутих до відповідальності за корупційні правопорушення.".
 		Враховано   2. Кабінет Міністрів України визначає порядок накопичення та оприлюднення інформації про юридичних осіб, притягнутих до відповідальності за корупційні правопорушення.
 
    -144- Тополов В.С.
 Доповнити проект Закону новою статтею такого змісту:
„Стаття …. Обмеження щодо фізичних осіб-корупціонерів
У разі вчинення корупційного адміністративного правопорушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вона звільняється з посади. Таким особам забороняється займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня їх звільнення.
Якщо корупційне адміністративне правопорушення вчинено депутатом сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, народним депутатом України, щодо них застосовується дострокове припинення депутатських повноважень або вони звільняються з виборної посади.
Таким особам забороняється балотуватися у депутати або на виборні посади в державні органи протягом п’яти років з дня припинення депутатських повноважень або звільнення посади, а також займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня припинення депутатських повноважень або звільнення з посади.".
 		Враховано частково у статтях 18 і 19.   
146. Розділ ІІІ
 		    Розділ ІV
 
147. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КОРУПЦІЙНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
 		    ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КОРУПЦІЙНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
 
148. Стаття 18. Види відповідальності за корупційні правопорушення
 		    Стаття 18. Види відповідальності за корупційні правопорушення
 
149. За вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені у статті 2 цього Закону, притягаються в установленому законом порядку до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної і/або цивільно-правової відповідальності.
 		 -145- Вернидубов І.В.
 Доповнити частиною другою такого змісту:
„2. Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, у триденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили, притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплі-нарного стягнення заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.".
 		Враховано   1. За вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 2 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової або дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
2. Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, у триденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили, притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.
 
    -146- Тополов В.С.
 Викласти статтю у такій редакції:
„1. За вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені у статті 2 цього Закону, притягаються в установленому законом порядку до цивільно-правової, дисциплінарної, адміністративної і кримінальної відповідальності.
2. Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, протягом трьох днів з дня притягнення до цивільно-правової, відповідальності, накладення дисциплінарного чи адміністративного стягнення, набрання законної сили обвинувачу вироком (постановою) суду, заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні дії.".
 		Враховано частково    
150. Стаття 19. Особливості звільнення з роботи осіб, які вчинили корупційні правопорушення
 		    Стаття 19. Особливості звільнення з роботи осіб, які вчинили корупційні правопорушення
 
151. 1. Особа, щодо якої порушено кримінальну справу або справу про адміністративне правопорушення про вчинення нею корупційного правопорушення, пов’язаного із порушеннями обмежень, передбачених пунктами 1 – 3 частини першої статті 5, статтею 7 цього Закону, в тому числі в юридичних особах приватного права, підлягає відстороненню від виконання повноважень за посадою в порядку, визначеному законом, до розгляду справи судом, якщо інше не передбачено Конституцією України.
 		 -147- Вернидубов І.В.
 Викласти частину у такій редакції:
„1. Особа, щодо якої винесено постанову про притягнення як обвинувачуваної за вчинення злочину у сфері службової діяльності або складено протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов’язаного із порушеннями обмежень, передбачених пунктами 1 – 3 частини першої статті 4, статтею 5 цього Закону, в тому числі в юридичних особах приватного права, підлягає відстороненню від виконання повноважень за посадою в порядку, визначеному законом, до розгляду справи судом, якщо інше не передбачено Конституцією України.".
 		Враховано   1. Особа, щодо якої винесено постанову про притягнення як обвинуваченої у вчиненні злочину у сфері службової діяльності або складено протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов’язаного з порушеннями обмежень, передбачених пунктами 1–3 частини першої статті 4, статтею 5 цього Закону, в тому числі в юридичних особах приватного права, підлягає відстороненню від виконання повноважень за посадою в порядку, визначеному законом, до розгляду справи судом, якщо інше не передбачено Конституцією України.
 
152. 2. Дострокове припинення повноважень особи на виборній посаді, звільнення особи з посади, що здійснюється Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, звільнення з військової служби військової посадової особи, яку притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, проводиться відповідно до законодавства.
 		    2. Дострокове припинення повноважень особи на виборній посаді, звільнення особи з посади, що здійснюється Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, звільнення з військової служби військової посадової особи, яку притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, проводиться відповідно до законодавства.
 
153. Інші особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов’язане із порушеннями обмежень, передбачених пунктами 1 – 3 частини першої статті 5, статтею 7 цього Закону, звільняються з відповідних посад протягом трьох робочих днів з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, накладення на них адміністративного стягнення за корупційне правопорушення.
 		 -148- Міщенко С.Г.
 Викласти у новій редакції:
„Особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, звільняються з відповідних посад протягом трьох робочих днів з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, чи постановою суду про накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення.
Керівник державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації протягом трьох робочих днів з моменту одержання рішення суду повідомляє орган державної виконавчої служби про його виконання.".
 		Враховано частково і викладено у новій редакції.  Інші особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов’язане з порушеннями обмежень, передбачених пунктами 1–3 частини першої статті 4, статтею 5 цього Закону, підлягають звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили, якщо інше не передбачено законом.
 
154. 3. Про звільнення особи з посади у зв’язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, пов’язане із порушеннями обмежень, передбачених пунктами 1 – 3 частини першої статті 5, статтею 7 цього Закону:
 		 -149- Міщенко С.Г.
 Виключити частину.
 		Відхилено пропозицію як не обґрунтовану. Викладено у новій редакції.  3. Про звільнення особи з посади у зв’язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, пов’язане з порушеннями обмежень, передбачених пунктами 1–3 частини першої статті 4, статтею 5 цього Закону керівник органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації у триденний строк письмово повідомляє суд, який постановив обвинувальний вирок або прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення, та спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної служби.
 
    -150- Міщенко С.Г.
 Доповнити частиною 3 наступного змісту:
„3. Особа, засуджена за вчинення корупційного злочину, підлягає звільненню з займаної посади та вона не може бути призначена на посади перелічені у ст. 2 цього закону, протягом п’яти років з дня відбуття основного покарання, але в будь-якому разі не раніше зняття або погашення судимості у встановленому законом порядку.".
 		Відхилено , оскільки це не предмет регулювання цим проектом Закону.   
    -151- Тополов В.С.
 Доповнити частину після слів „притягнення до" словами „адміністративної чи кримінальної".
 		Відхилено , оскільки не ураховує усі види відповідальності за корупційні правопорушення.   
155. вноситься запис у трудову книжку із зазначенням підстави звільнення та посиланням на цю статтю Закону;
 		 -152- Вернидубов І.В.
 Виключити абзац другий частини третьої.
 		Враховано      
156. керівник державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації в триденний строк повідомляє суд, який постановив обвинувальний вирок або прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення, та спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної служби.
 		 -153- Кожем'якін А.А.
 Доповнити після слів „в триденний строк" словом „письмово".
 		Враховано Викладено у новій редакції.     
157. 4. З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення, за поданням спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері запобігання та протидії корупції, за рішенням керівника особи, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування.
 		 -154- Кожем'якін А.А.
 Після слів „корупційного правопорушення" доповнити словами „або невиконання норм цього Закону".
 		Враховано і викладено частину у новій редакції.  4. З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення, або невиконання вимог цього Закону за поданням спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції, за рішенням керівника особи, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
    -155- Міщенко С.Г.
 Викласти у такій редакції:
„З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного злочину чи правопорушення керівником підприємства, установи, організації проводиться службове розслідування.".
 		Відхилено , керуючись положеннями статті 23-1 Кримінально-процесуального кодексу України.   
158. Порядок проведення службового розслідування визначається Кабінетом Міністрів України.
 		 -156- Вернидубов І.В.
 Доповнити статтю частиною п’ятою такого змісту:
„5. Обмеження щодо заборони особі, звільненої із займаної посади у зв’язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, органів місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, встановлюється виключно за вмотивованим рішенням суду, якщо інше не передбачено законом. ".
 		Враховано   5. Обмеження щодо заборони особі, звільненій із займаної посади у зв’язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, органів місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, встановлюється виключно за вмотивованим рішенням суду, якщо інше не передбачено законом.
 
159. Розділ ІV
 		    Розділ V
 
160. УСУНЕННЯ НАСЛІДКІВ КОРУПЦІЙНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ
 		    УСУНЕННЯ НАСЛІДКІВ КОРУПЦІЙНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ
 
161. Стаття 20. Відшкодування збитків, завданих державі внаслідок вчинення корупційного правопорушення
 		    Стаття 20. Відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок вчинення корупційного правопорушення
 
162. Збитки, завдані внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають відшкодуванню в установленому законом порядку.
 		    1. Шкода, завдана державі внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягає відшкодуванню в установленому законом порядку.
 
163. Стаття 21. Незаконні нормативно-правові акти та правочини
 		    Стаття 21. Незаконні нормативно-правові акти та правочини
 
164. 1. Нормативно–правові акти, рішення, що прийняті внаслідок вчинення корупційного правопорушення, скасовуються органом або посадовою особою, уповноваженими на прийняття чи скасування відповідних актів та рішень, або визнаються незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованих фізичних осіб, об’єднань громадян, юридичних осіб, прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування.
 		 -157- Рябека О.Г.
 Доцільніше було б визначити в законопроекті механізм перевірки нормативно-правових актів та рішень, прийнятих внаслідок вчинення корупційного правопорушення, на відповідність вимогам законодавства і передбачити, що скасуванню підлягають лише незаконні акти та рішення.
 		Відхилено на підставі положень статті 8 Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією. Редакційно уточнено.  1. Нормативно-правові акти, рішення, прийняті внаслідок вчинення корупційного правопорушення, можуть бути скасовані органом або посадовою особою, уповноваженими на прийняття чи скасування відповідних актів та рішень, або визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованих фізичних осіб, об’єднань громадян, юридичних осіб, прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
 
165. 2. Правочини, укладені внаслідок корупційного правопорушення, є нікчемними.
 		    2. Правочин, укладений внаслідок корупційного правопорушення, є нікчемним.
 
166. Стаття 22. Відновлення прав і законних інтересів та відшкодування збитків, завданих фізичним та юридичним особам внаслідок вчинення корупційного правопорушення
 		    Стаття 22. Відновлення прав і законних інтересів та відшкодування збитків, завданих фізичним та юридичним особам внаслідок вчинення корупційного правопорушення
 
167. 1. Фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного правопорушення, які зазнали моральної та/або майнової шкоди, мають право на поновлення прав, відшкодування шкоди у встановленому законом порядку.
 		    1. Фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного правопорушення, які зазнали моральної або майнової шкоди, мають право на відновлення прав, відшкодування збитків у встановленому законом порядку.
 
168. 2. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок незаконних дій суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції, відшкодовуються з Державного бюджету України у встановленому законом порядку.
 		    2. Збитки, завдані фізичній або юридичній особі внаслідок незаконних дій суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції, відшкодовуються з Державного бюджету України у встановленому законом порядку.
 
169. Держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодували шкоду, завдану суб’єктом, що здійснює заходи щодо запобігання та протидії корупції, має право зворотної вимоги (регресу) до особи, яка завдала шкоди, у розмірі виплаченого відшкодування, якщо обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, в діях цієї особи встановлено склад злочину.
 		    Держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодували збитки, завдані суб’єктом, що здійснює заходи щодо запобігання та протидії корупції, мають право зворотної вимоги (регресу) до особи, яка завдала шкоду, у розмірі виплаченого відшкодування, якщо обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, у діях цієї особи встановлено склад злочину.
 
170. Стаття 23. Вилучення незаконно одержаного майна
 		    Стаття 23. Вилучення незаконно одержаного майна
 
171. Кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають вилученню в установленому законом порядку, а вартість незаконно одержаних послуг та пільг — стягненню в доход держави.
 		 -158- Міщенко С.Г.
 Викласти у такій редакції:
„Кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають обов’язковій конфіскації на підставі вироку чи постанови суду, а вартість незаконно одержаних послуг та пільг — стягненню в доход держави.".
 		Відхилено , оскільки застосування терміну „конфіскація" звужує зазначену норму.  1. Кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають вилученню в установленому законом порядку, а вартість незаконно одержаних послуг та пільг — стягненню на користь держави.
 
172. Розділ V
 		    Розділ VІ
 
173. КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ ЗАКОНІВ У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ
 		 -159- Міщенко С.Г.
 Назву розділу після слова „контроль" доповнити словосполученням „і нагляд".
 		Враховано .  КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ВИКОНАННЯМ ЗАКОНІВ У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ
 
174. Стаття 24. Контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції
 		    Стаття 24. Контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції
 
175. Контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції здійснюється державними органами в межах їх повноважень у встановленому законом порядку.
 		 -160- Рябека О.Г.
 Вилучити дану норму, оскільки цей момент врахований у статті 4 законопроекту.
 		Не враховано, а слова „державними органами” замінено словами „органами державної влади”.  1. Контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції здійснюється Верховною Радою України безпосередньо, а також Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, органами державної влади в межах їх повноважень у встановленому законом порядку.
2. Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, здійснюючи контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції, щороку не пізніше 15 квітня представляє Верховній Раді України доповідь про стан запобігання та протидії корупції в Україні, що підлягає опублікуванню в офіційних виданнях Верховної Ради України.
Стаття 26. Прокурорський нагляд
1. Нагляд за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.
 
    -161- Калєтнік І.Г.
 Доповнити частиною другою такого змісту:
„2. Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, здійснюючи контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції, щороку не пізніше 15 квітня представляє Верховній Раді України доповідь про стан запобігання та протидії корупції в Україні, що підлягає опублікуванню в офіційних виданнях Верховної Ради України.”
 		Враховано    
    -162- Міщенко С.Г.
 Викласти у новій редакції:
„Контроль за виконанням законів у сфері протидії корупції здійснюється Верховною радою України безпосередньо, а також Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.”
$175
#8827
Доповнити розділ статтею:
„Стаття … Прокурорський нагляд
Нагляд за виконанням законів у сфері протидії корупції здійснюється Генеральним прокурором України та уповноваженими ним прокурорами."
 		Враховано    
176. Стаття 25. Громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції
 		    Стаття 25. Громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції
 
177. Громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції здійснюється на підставі та в порядку, визначеному цим та іншими законами України.
 		    1. Громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції здійснюється на підставі та в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами.
 
178. Розділ VІ
 		    Розділ VІІ
 
179. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
 		    МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
 
180. Стаття 26. Міжнародне співробітництво у сфері запобігання та протидії корупції
 		    Стаття 27. Міжнародне співробітництво у сфері запобігання та протидії корупції
 
181. 1. Україна відповідно до укладених нею міжнародних договорів здійснює співробітництво у сфері запобігання та протидії корупції з іноземними державами, міжнародними організаціями, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції.
 		    1. Україна відповідно до укладених нею міжнародних договорів здійснює співробітництво у сфері запобігання та протидії корупції з іноземними державами, міжнародними організаціями, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції.
 
182. 2. Правова допомога та інші види міжнародного співробітництва у справах про корупційні правопорушення здійснюються компетентними органами відповідно до законодавства та міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
 		    2. Правова допомога та інші види міжнародного співробітництва у справах про корупційні правопорушення здійснюються компетентними органами відповідно до законодавства та міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
 
183. Стаття 27. Міжнародні договори України у сфері запобігання та протидії корупції
 		    Стаття 28. Міжнародні договори України у сфері запобігання та протидії корупції
 
184. У разі якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про запобігання та протидію корупції, застосовуються правила міжнародних договорів.
 		    1. У разі якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про запобігання та протидію корупції, застосовуються правила міжнародних договорів.
 
185. Стаття 28. Міжнародний обмін інформацією у сфері запобігання та протидії корупції
 		    Стаття 29. Міжнародний обмін інформацією у сфері запобігання та протидії корупції
 
186. 1. Компетентні органи України можуть надавати відповідним органам іноземних держав та одержувати від них інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, з питань запобігання та протидії корупції з додержанням вимог законодавства та міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
 		    1. Компетентні органи України можуть надавати відповідним органам іноземних держав та одержувати від них інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, з питань запобігання та протидії корупції з додержанням вимог законодавства та міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
 
187. 2. Надання органам іноземних держав інформації з питань, пов’язаних із запобіганням та протидією корупції, можливе лише в разі, якщо:
 		 -163- Вернидубов І.В.
 Викласти частину у новій редакції:
„2. Надання органам іноземних держав інформації з питань, пов’язаних із запобіганням та протидією корупції, можливе лише в разі, якщо ці органи та відповідний компетентний орган України можуть встановити такий режим доступу до інформації, який унеможливлює розкриття інформації для інших цілей чи її розголошення в будь-який спосіб, у тому числі шляхом несанкціонованого доступу.".
 		Враховано   2. Надання органам іноземних держав інформації з питань, пов’язаних із запобіганням та протидією корупції, можливе лише в разі, якщо ці органи та відповідний компетентний орган України можуть встановити такий режим доступу до інформації, який унеможливлює розкриття інформації для інших цілей чи її розголошення в будь-який спосіб, у тому числі шляхом несанкціонованого доступу.
 
188. такими органами представлені гарантії того, що інформація буде використана виключно для виконання завдань, покладених на компетентний орган згідно із законодавством;
 		       
189. відповідний компетентний орган України може встановити такий режим доступу до інформації, який унеможливлює розкриття інформації для інших цілей чи її розголошення в будь-який спосіб, у тому числі шляхом несанкціонованого доступу.
 		       
190. Стаття 29. Заходи щодо повернення в Україну доходів, одержаних внаслідок корупційних правопорушень, та розпоряджання вилученими доходами, одержаними внаслідок корупційних правопорушень
 		    Стаття 30. Заходи щодо повернення в Україну доходів, одержаних внаслідок корупційних правопорушень, та розпоряджання вилученими доходами, одержаними внаслідок корупційних правопорушень
 
191. Україна здійснює заходи щодо повернення в Україну коштів та іншого майна, одержаних внаслідок корупційних правопорушень, та розпоряджається цими коштами та майном відповідно до законодавства та міжнародних договорів України.
 		    1. Україна здійснює заходи щодо повернення в Україну коштів та іншого майна, одержаних внаслідок корупційних правопорушень, та розпоряджається цими коштами та майном відповідно до законодавства та міжнародних договорів України.
 
192. Розділ VІІ
 		    Розділ VІІІ
 
193. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 		    ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
194. 1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.
 		 -164- Забзалюк Р.О.
 У пункті 1 слова „через шість місяців" виключити і доповнити словами і цифрами „і вводиться в дію з 1 січня 2010 року." І відповідну зміну внести до пункту 2.
 		Враховано   1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування і вводиться в дію з 1 січня 2010 року.
 
195. 2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України „Про боротьбу з корупцією" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 34, ст. 266; 1997 р., № 19, ст. 136; 1998 р., № 26, ст. 149; 1999 р., № 16, ст. 97, № 26, ст. 213; 2000 р., № 24, ст. 185; 2002 р., № 40, ст. 289, № 43, ст. 315; 2003 р., № 29, ст. 233; 2005 р., № 16, ст. 263, зі змінами, внесеними Законом від 23 лютого 2006 року № 3490-ІV).
 		 -165- Вернидубов І.В.
 Слова і цифри „зі змінами, внесеними Законом від 23 лютого 2006 року № 3490-ІV" замінити словами і цифрами „2006 р., № 32, ст. 272; 2007 р., № 9, ст. 67) і доповнити абзацом такого змісту:
„Постанову Верховної Ради України від 5 жовтня 1995 року „Про порядок введення в дію Закону України „Про боротьбу з корупцією" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 34, ст. 267).".
 		Враховано   2. Визнати такими, що втрачають чинність з 1 січня 2010 року:
Закон України „Про боротьбу з корупцією" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 34, ст. 266; 1997 р., № 19, ст. 136; 1998 р., № 26, ст. 149; 1999 р., № 16, ст. 97, № 26, ст. 213; 2000 р., № 24, ст. 185; 2002 р., № 40, ст. 289, № 43, ст. 315; 2003 р., № 29, ст. 233; 2005 р., № 16, ст. 263; 2006 р., № 32, ст. 272; 2007 р., № 9, ст. 67);
Постанову Верховної Ради України від 5 жовтня 1995 року „Про порядок введення в дію Закону України „Про боротьбу з корупцією" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 34, ст. 267).
 
196. 3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
 		    3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
 
197. внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;
 		 -166- Вернидубов І.В.
 Викласти абзац у такій редакції:
„внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо проекту антикорупційної стратегії та приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;".
 		Враховано   внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо проекту антикорупційної стратегії та приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;
 
198. забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
 		    забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
 
199. привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 		    привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
200. забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

-167- Міщенко С.Г.
 Доповнити текстом такого змісту:
„У шестимісячний строк розробити та затвердити Кодекс поведінки державних службовців.
створити протягом 6 місяців при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України управління антикорупційної експертизи.
у двомісячний строк затвердити перелік друкованих засобів масової інформації в яких буде проводиться оприлюднення інформації про заходи щодо протидії корупції
у двомісячний строк створити єдину загально доступну центральну базу даних щодо юридичних осіб притягнутих до відповідальності за корупційні правопорушення.
затвердити порядок проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного злочину чи правопорушення.
Спецпідрозділи по боротьбі з корупцією Міністерства внутрішніх справ України та Служби безпеки України виконують свої повноваження відповідно до цього Закону до введення в дію закону України про „Державний комітет з протидії корупції".
 		Відхилено , ураховуючи врахування пропозиції по позиції 197 цього проекту Закону.  забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.