Кількість абзаців - 281 Таблиця поправок


Про внесення змін до Закону України ''Про доступ до публічної інформації'' (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Проект
 
   Проект
 
1. ЗАКОН УКРАЇНИ
 
   ЗАКОН УКРАЇНИ
 
2. Про доступ до публічної інформації
 
   Про доступ до публічної інформації
 
3. Цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес.
 
   Цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес.
 
4. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
   Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
5. Стаття 1. Публічна інформація
 
   Стаття 1. Публічна інформація
 
6. 1. Під публічною інформацією цей Закон розуміє:
 
   1. Для цілей цього Закону термін "публічна інформація" означає:
 
7. 1) інформацію, яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (надалі – також інформація, розпорядники інформації тощо);
 
   1) інформацію, яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (надалі – також інформація, розпорядники інформації);
 
8. 2) інформацію, що становить суспільний інтерес (суспільно значущу), тобто, яка свідчить про загрозу державному суверенітету та територіальній цілісності України; дозволяє здійснити обґрунтований політичний вибір; гарантує обізнаність з подіями і фактами, що впливають на стан і характер життя людини; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків; порушенням прав людини, введенню громадськості в оману, запобігає шкідливим екологічним та іншим наслідкам діяльності (бездіяльності) суб’єктів господарювання тощо.
 
-1- Ландік В.І.
Пункт 2 частини першої статті 1 викласти в такій редакції:
"2) інформацію, що становить суспільний інтерес (суспільно значущу інформацію), тобто свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; дозволяє здійснити обґрунтований політичний вибір; гарантує обізнаність із фактами та явищами, що впливають на стан і характер життя людини; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків; запобігає порушенням прав людини, введенню громадськості в оману, шкідливим екологічним та іншим негативним наслідкам діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо."
 
Враховано   2) інформацію, що становить суспільний інтерес (суспільно значущу інформацію), тобто свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; дає змогу здійснити обґрунтований політичний вибір; гарантує обізнаність з фактами та явищами, що впливають на стан і характер життя людини; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків; запобігає порушенням прав людини, введенню громадськості в оману, шкідливим екологічним та іншим негативним наслідкам діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
2. Публічна інформація є відкритою, за винятком випадків, встановлених цим Законом.
 
    -2- Ландік В.І.
Статтю 1 доповнити новою частиною другою: "2. Публічна інформація є відкритою, за винятком випадків, встановлених цим законом."
 
Враховано    
9. Стаття 2. Мета і сфера дії Закону
 
   Стаття 2. Мета і сфера дії Закону
 
10. 1. Метою цього Закону є забезпечення прозорості і відкритості суб’єктів владних повноважень та створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
 
   1. Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб’єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації та захисту права кожного на доступ до публічної інформації.
 
11. 2. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб’єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій.
 
   2. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб’єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій.
 
12. Стаття 3. Гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації
 
   Стаття 3. Гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації
 
13. 1. Право на доступ до публічної інформації гарантується:
 
   1. Право на доступ до публічної інформації гарантується:
 
14. 1) обов’язком розпорядників інформації надавати і оприлюднювати інформацію;
 
   1) обов’язком розпорядників інформації надавати і оприлюднювати інформацію;
 
15. 2) створенням у розпорядників інформації спеціальних інформаційних служб та/або систем, що забезпечують у встановленому порядку доступ до публічної інформації;
 
   2) створенням у розпорядників інформації спеціальних інформаційних служб та/або систем, що забезпечують у встановленому порядку доступ до публічної інформації;
 
16. 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту і отримання інформації;
 
   3) максимальним спрощенням процедури подання запиту і отримання інформації;
 
17. 4) вільним доступом до відкритих засідань суб’єктів владних повноважень;
 
-3- Ландік В.І.
Пункт 4 частини першої статті 3 викласти в такій редакції:
"4) вільним доступом до засідань суб’єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законом;"
 
Враховано   4) вільним доступом до засідань суб’єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законом;
 
18. 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації та режиму доступу до інформації;
 
-4- Ландік В.І.
Пункт 5 частини першої статті 3 викласти в такій редакції:
"5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;"
 
Враховано   5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням права на доступ до публічної інформації;
 
19. 6) юридичною відповідальністю за порушенням законодавства про доступ до публічної інформації.
 
   6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
 
20. Стаття 4. Принципи забезпечення доступу до публічної інформації
 
   Стаття 4. Принципи забезпечення доступу до публічної інформації
 
21. 1. Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах:
 
   1. Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах:
 
22. 1) прозорості та відкритості діяльності суб’єктів владних повноважень;
 
   1) прозорості та відкритості діяльності суб’єктів владних повноважень;
 
23. 2) вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом;
 
   2) вільного отримання та поширення інформації;
 
24. 3) рівного права кожного на доступ до публічної інформації, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
 
-5- Ландік В.І.
Пункті 3 частини першої статті 4 викласти в такій редакції:
"3) рівноправності незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак."
 
Враховано   3) рівноправності незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
 
25. 4) безперешкодного та оперативного надання повної, достовірної, точної інформації розпорядниками інформації запитувачу.
 
-6- Ландік В.І.
Пункт 4 статті 4 виключити.
 
Враховано   2. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:
безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;
ненадання інформації за запитом;
неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;
надання або оприлюднення недостовірної, неточної, неповної інформації;
несвоєчасне надання інформації;
необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;
нездійснення реєстрації документів;
навмисне приховування або знищення інформації чи документів;
невжиття заходів щодо усунення порушень права на доступ до публічної інформації відповідно до подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
 
    -7- Шевченко А.В.
Ландік В.І.
Статтю 4 доповнити частиною другою такого змісту:
"2. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:
безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;
ненадання інформації за запитом;
неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;
надання або оприлюднення недостовірної , неточної, неповної інформації;
несвоєчасне надання інформації;
необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;
нездійснення реєстрації документів;
навмисне приховування або знищення інформації чи документів;
невжиття заходів щодо усунення порушень права на доступ до публічної інформації відповідно до подання Уповноваженого з прав людини."
 
Враховано    
26. Розділ ІІ. РЕЖИМ ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ
 
-8- Ландік В.І.
Назву Розділу ІІ викласти в такій редакції: "Розділ ІІ. Порядок доступу до інформації"
 
Враховано   Розділ ІІ. ПОРЯДОК ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ
 
27. Стаття 5. Види інформації за режимом доступу до неї
 
-9- Ландік В.І.
Статтю 5 викласти в такій редакції:
"Стаття 5. Забезпечення доступу до інформації
Стаття 5. Забезпечення доступу до інформації
1. Доступ до інформації забезпечується шляхом:
1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:
в офіційних друкованих виданнях;
на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;
на інформаційних стендах;
будь-яким іншим способом;
2) надання інформації за запитами на інформацію."
 
Враховано   Стаття 5. Забезпечення доступу до інформації
 
28. 1. Режим доступу до інформації – це встановлений законом порядок збирання, зберігання, використання, поширення інформації. За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
 
   1. Доступ до інформації забезпечується шляхом:
1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:
в офіційних друкованих виданнях;
на офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет;
на інформаційних стендах;
у будь-якій інший спосіб;
2) надання інформації за відповідним запитом.
 
29. 2. Обмеження доступу до інформації здійснюються виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, у разі, якщо шкода від оприлюднення такої інформації вагоміша, ніж суспільний інтерес в її отриманні.
 
      
30. 3. Не підлягає обмеженню доступу інформація, яка становить суспільний інтерес або яка уже була раніше оприлюднена.
 
      
31. Стаття 6. Відкрита інформація
 
-10- Ландік В.І.
Статтю 6 виключити. У в’язку з цим замінити нумерацію наступних статей.
 
Враховано      
32. 1. Інформація, яка не віднесена законом до інформації з обмеженим доступом, є відкритою. Право на одержання відкритої інформації не може бути обмежено.
 
      
33. 2. Доступ до відкритої інформації забезпечується шляхом:
 
      
34. 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:
 
      
35. у телекомунікаційних мережах загального користування, у тому числі на офіційних веб-сторінках в мережі Інтернет;
 
      
36. на інформаційних стендах;
 
      
37. наданням інформації безпосередньо засобам масової інформації.
 
      
38. будь-яким іншим способом, не забороненим законом
 
      
39. 2) надання інформації за запитами на інформацію.
 
      
40. Стаття 7. Інформація з обмеженим доступом
 
-11- Ландік В.І.
Статтю 7 викласти в такій редакції:
"Стаття 6. Публічна інформація з обмеженим доступом
1. Інформацією з обмеженим доступом є:
1) конфіденційна інформація;
2) таємна інформація;
3) службова інформація
2. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати суттєву шкоду цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації вагоміша, ніж суспільний інтерес в її отриманні.
3. Інформація з обмеженим доступом повинна надаватися розпорядником інформації, якщо вона оприлюднювалася цим розпорядником раніше.
4. Інформація з обмеженим доступом повинна надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
5. Не може бути обмеженим доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі копії відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
6. Не відносяться до інформації з обмеженим доступом біографічні дані та декларація про доходи осіб та членів їх сімей, які:
1) претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади;
2) займають посаду державного службовця, службовця органа місцевого самоврядування першої та другої категорії.
7. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо у документі міститься інформація з обмеженим доступом, то для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
 
Враховано      
41. 1. До інформації з обмеженим доступом відноситься:
 
   Стаття 6. Публічна інформація з обмеженим доступом
1. Інформацією з обмеженим доступом є:
 
42. 1) таємна інформація;
 
   1) конфіденційна інформація;
 
43. 2) конфіденційна інформація.
 
   2) таємна інформація;
3) службова інформація.
 
44. 2. Таємна інформація – це інформація з обмеженим доступом, режим доступу до якої встановлюється законом, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі.
 
   2. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону за умови дотримання сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) якщо розголошення інформації може завдати значної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації вагоміша, ніж суспільний інтерес в її отриманні.
 
45. 3. Конфіденційна інформація – це інформація з обмеженим доступом, що знаходиться у володінні, користуванні, розпорядженні фізичних та юридичних осіб, за винятком суб’єктів владних повноважень, та може поширюватись у визначеному ними порядку за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. До конфіденційної інформації відноситься комерційна таємниця, інформація про фізичну особу, будь-яка інша конфіденційна інформація, окрім інформації, що становить суспільний інтерес.
 
   3. Розпорядник інформації зобов’язаний надати інформацію з обмеженим доступом, якщо він оприлюднював ії раніше.
 
46. 4. Суб’єкти владних повноважень, інші розпорядники інформації, визначені у статті 12 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть розпоряджатися нею лише у межах своїх повноважень та в порядку і за згодою осіб, від яких вони її отримали, крім випадків, встановлених законом.
 
   4. Розпорядник інформації зобов’язаний надати інформацію з обмеженим доступом, якщо немає законних підстав для обмеження в доступі до такої інформації, які існували раніше.
 
47. 5. Фізичні та юридичні особи, за винятком суб’єктів владних повноважень, які володіють інформацією комерційного, персонального, службового, професійного, банківського та іншого характеру, одержаною за власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу, і на яку не поширюються обмеження, передбачені законом, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до конфіденційної, та встановлюють для неї систему та способи захисту.
 
   5. Не може бути обмеженим доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі копії відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
 
48. 6. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо у документі міститься інформація з обмеженим доступом, то документ надається для ознайомлення у частині, що не містить інформацію з обмеженим доступом.
 
   6. Не відносяться до інформації з обмеженим доступом біографічні дані та декларація про доходи осіб та членів їхніх сімей, які:
1) претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади;
2) займають посаду державного службовця, службовця органа місцевого самоврядування першої та другої категорії.
 
49. 7. Інформація з обмеженим доступом повинна надаватися розпорядником, якщо вона становить суспільний інтерес, і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право розпорядника інформації на її захист.
 
   7. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо в документі міститься інформація з обмеженим доступом, то для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений.
 
50. Стаття 8. Доступ фізичної особи до інформація про себе
 
-12- Ландік В.І.
Статтю 8 викласти в такій редакції:
"Стаття 7. Конфіденційна інформація
Конфіденційна інформація – це інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, за винятком суб’єктів владних повноважень, та може поширюватись у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена у частині першій та другій статті 13 цього Закону.
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, яким вона належить, крім випадків, встановлених законом, або якщо інтерес в отриманні такої інформації є вагоміший, ніж потенційна шкода від її розкриття.
 
Враховано   Стаття 7. Конфіденційна інформація
1. Конфіденційна інформація – це інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, за винятком суб’єктів владних повноважень, але яка може поширюватися у визначеному такими особами порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій та другій статті 13 цього Закону.
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, яким вона належить, крім випадків, встановлених законом, або якщо інтерес в отриманні такої інформації є вагомішим, ніж потенційна шкода від її розкриття.
 
51. 1. Кожна фізична особа має право:
 
      
52. 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї і з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються;
 
      
53. 2) доступу до інформації, яка збирається та зберігається про неї, заперечувати її правильність, повноту тощо, за винятком випадків, встановлених законом;
 
      
54. 3) вимагати виправлення неточних, застарілих персональних даних, знищення персональних даних, збирання, використання чи зберігання яких здійснюється з порушенням вимог законодавства;
 
      
55. 4) ознайомлення, за рішенням суду, з персональними даними інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;
 
      
56. 5) відшкодування шкоди у випадку розкриття інформації про неї з порушенням вимог визначених законом.
 
      
57. 2. Обсяг персональних даних, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
 
      
58. 3. Розпорядники інформації, реєстри яких містять інформацію про фізичних осіб, зобов'язані:
 
      
59. 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, за винятком випадків, передбачених законом;
 
      
60. 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;
 
      
61. 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованому доступу до неї інших осіб;
 
      
62. 4) виправляти невірні і застарілі персональні дані самостійно або на вимогу осіб, яких вони стосуються.
 
      
63. 4. Зберігання інформації про фізичних осіб не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралась.
 
      
64. 5. Відмова фізичній особі у доступі до інформації про неї, приховування інформації, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення можуть бути оскаржені.
 
      
65. Стаття 9. Таємна інформація
 
-13- Ландік В.І.
Статтю 9 викласти в такій редакції:
"Стаття 8. Таємна інформація
1. Таємна інформація – це інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю.
2. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
 
Враховано   Стаття 8. Таємна інформація
 
66. 1. Таємною визнається інформація, яка містить державну, службову, професійну, банківську, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю.
 
   1. Таємна інформація – це інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю.
 
67. 2. Службова таємниця - це таємна інформація, визначена такою у встановленому законом порядку, розголошення якої може завдати шкоди інтересам суспільства та держави, перешкодити виконанню відповідними органами державної влади, органами місцевого самоврядування передбачених законом повноважень, та яка не становить державної таємниці.
 
   2. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
 
68. 3. До інформації, що містить службову таємницю, відноситься:
 
      
69. 1) інформація, яка міститься у документах суб’єктів владних повноважень, що становить внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напрямку діяльності установи, процесом прийняття рішень і передують їх публічному обговоренню та/або прийняттю;
 
      
70. 2) інформація, зібрана в процесі здійснення контрольних функцій органами державної влади, до прийняття рішення з цього питання.
 
      
71. Інформація, яка становить службову таємницю, стає відкритою з моменту прийняття рішення з питань, вказаних у частині третій цієї статті.
 
      
72. 4. Документам, що містять інформацію, яка становить службову таємницю, присвоюється гриф "для службового користування".
 
      
73. 5. Правовий статус та порядок доступу до інших видів таємної інформації, визначених частиною першою цієї статті, регулюється спеціальними законами.
 
-14- Ландік В.І.
Доповнити розділ ІІ новою статтею 9 такого змісту:
"Стаття 9. Службова інформація
1. З дотриманням вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може бути віднесена така інформація:
1) інформація, яка міститься у документах суб’єктів владних повноважень, що становить внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напрямку діяльності установи, процесом прийняття рішень і передують їх публічному обговоренню та/або прийняттю;
2) інформація, зібрана в процесі здійснення контрольних або наглядових функцій органами державної влади;
3) інформація, зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, в сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
2. Службова інформація, передбачена у пунктах 1, 2 частини першої цієї статті, стає відкритою з моменту прийняття рішення.
3. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини шостої статті 6 цього Закону.
4. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб’єктами владних повноважень, у тому числі, на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі."
 
Враховано   Стаття 9. Службова інформація
1. З дотриманням вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може бути віднесена інформація:
1) що міститься у документах суб’єктів владних повноважень і становить внутрішньовідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробленням напрямів діяльності установи, процесом прийняття рішень і передують їх публічному обговоренню та/або прийняттю;
2) зібрана у процесі здійснення контрольних або наглядових функцій органами державної влади;
3) зібрана у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони держави, яку не віднесено до державної таємниці.
2. Службова інформація, передбачена у пунктах 1, 2 частини першої цієї статті, стає відкритою з дня прийняття рішення.
3. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини шостої статті 6 цього Закону.
4. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб’єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
Стаття 10. Доступ до інформації про особу
1. Кожна особа має право:
1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості і з якою метою про неї збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;
2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;
3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації, збирання, використання чи зберігання якої здійснювалося з порушенням вимог закону;
4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту її прав та законних інтересів;
5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
2. Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
3. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані:
1) надавати її безперешкодно і безоплатно на вимогу осіб, яких вона стосується, за винятком випадків, передбачених законом;
2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;
3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;
4) виправляти неточну і застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
4. Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.
5. Відмова особі у доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.
 
    -15- Ландік В.І.
Доповнити розділ ІІ новою статтею 10 такого змісту:
"Стаття 10. Доступ до інформації про особу
1. Кожна особа має право:
1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї і з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;
2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;
3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про цю особу, збирання, використання чи зберігання яких здійснюється з порушенням вимог закону;
4) ознайомлення, за рішенням суду, з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;
5) відшкодування шкоди у випадку розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
2. Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
3. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані:
1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, за винятком випадків, передбачених законом;
2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;
3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;
4) виправляти неточну і застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
4. Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.
5. Відмова особі у доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.
 
Враховано    
74. Стаття 10. Захист інформаторів
 
-16- Ландік В.І.
Статтю 10 викласти в такій редакції:
"Стаття 11. Захист інформаторів
1. Посадові та службові особи суб’єктів владних повноважень (інформатори), які викривають факти неправомірної поведінки, корупційні діяння, порушуючи при цьому свої обов’язки щодо нерозголошення інформації з обмеженим доступом, якщо вони в своїх діях керуються добрими намірами і переконані в тому, що розголошення такої інформації відповідає суспільним інтересам, звільняються від юридичної відповідальності за розголошення такої інформації."
 
Враховано   Стаття 11. Захист інформаторів
 
75. 1. Посадові та службові особи суб’єктів владних повноважень (інформатори), які, порушуючи свої обов’язки щодо розголошення інформації з обмеженим доступом, викривають факти неправомірної поведінки, корупційні діяння, які вчиняються вищими посадовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, якщо вони в своїх діях керуються добрими намірами і переконані в тому, що розголошення такої інформації відповідає суспільним інтересам, звільняються від юридичної відповідальності.
 
   Посадові та службові особи суб’єктів владних повноважень (інформатори), які викривають факти неправомірної поведінки, корупційні діяння, порушуючи при цьому свої обов’язки щодо нерозголошення інформації з обмеженим доступом, якщо вони у своїх діях керуються добрими намірами і переконані в тому, що розголошення такої інформації відповідає суспільним інтересам, звільняються від юридичної відповідальності за розголошення такої інформації.
 
76. Розділ ІІІ. СУБ’ЄКТИ ВІДНОСИН У СФЕРІ ДОСТУПУ ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
 
   Розділ ІІІ. СУБ’ЄКТИ ВІДНОСИН У СФЕРІ ДОСТУПУ ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
 
77. Стаття 11. Визначення та перелік суб’єктів
 
-17- Ландік В.І.
Статтю 11 викласти в такій редакці:
"Стаття 12. Визначення та перелік суб’єктів:
1) запитувачі інформації – фізичні, юридичні особи, об’єднання громадян без статусу юридичної особи, за винятком суб’єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації – суб’єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації;
4) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (надалі – Уповноважений з прав людини)."
 
Враховано   Стаття 12. Визначення та перелік суб’єктів відносин у сфері доступу до публічної інформації:
 
78. 1. Суб’єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
 
   До суб’єктів відносин у сфері доступу до публічної інформації належать:
 
79. 1) запитувачі інформації – фізичні, юридичні особи, за винятком суб’єктів владних повноважень;
 
   1) запитувачі інформації – фізичні, юридичні особи, об’єднання громадян без статусу юридичної особи, за винятком суб’єктів владних повноважень;
 
80. 2) розпорядники інформації – суб’єкти, визначені у статті 12 цього Закону;
 
   2) розпорядники інформації – суб’єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
 
81. 3) службові особи з питань запитів на інформацію чи структурний підрозділ з питань запитів на інформацію розпорядників інформації (надалі – службові особи з питань запитів на інформацію);
 
   3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації;
 
82. 4) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (надалі – Уповноважений з прав людини).
 
   4) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі – Уповноважений з прав людини).
 
83. Стаття 12. Розпорядники інформації
 
-18- Ландік В.І.
Статтю 12 викласти в такій редакції:
«Стаття 13. Розпорядники інформації
1. Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб’єкти владних повноважень— органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної республіки Крим, їхні посадові чи службові особи; інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, – стосовно інформації, пов’язаної з виконанням їх обов’язків;
4) суб’єкти господарювання, що займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов та цін постачання товарів, послуг та цін на них.
2. До розпорядників інформації, які зобов`язані оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену у цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб’єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров’ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно значущою інформацією).
3. На розпорядників інформації, визначених п. 2, 3, 4 частини першої та частиною другою цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами, а також оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності до Уповноваженого з прав людини та суду.
4. Усі розпорядники інформації, незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації повинні керуватися цим Законом.
 
Враховано   Стаття 13. Розпорядники інформації
 
84. 1. Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
 
   1. Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
 
85. 1) суб’єкти владних повноважень;
 
   1) суб’єкти владних повноважень — органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної республіки Крим, їх посадові чи службові особи; інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства, рішення яких є обов’язковими для виконання;
 
86. 2) юридичні особи, що фінансуються з державного або місцевих бюджетів, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
 
   2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
 
87. 3) юридичні особи, якщо вони виконують делеговані повноваження держави або органів місцевого самоврядування згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов’язаної з виконанням їх обов’язків;
 
   3) особи, які виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, – стосовно інформації, пов’язаної з виконанням їх обов’язків;
 
88. 4) суб’єкти господарювання, що займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов та цін постачання товарів, послуг та цін на них.
 
   4) суб’єкти господарювання, що займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації про умови та вартість поставлених товарів, наданих послуг.
 
89. 2. До розпорядників інформації, які зобов`язані оприлюднювати та надавати інформацію за запитами на інформацію в порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб’єкти господарювання, які володіють:
 
   2. До розпорядників інформації, які зобов`язані оприлюднювати та надавати за запитом інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб’єкти господарювання, які володіють інформацією:
 
90. 1) інформацією про стан довкілля;
 
   1) про стан довкілля;
 
91. 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
 
   2) про якість харчових продуктів і предметів побуту;
 
92. 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров’ю та безпеці громадян;
 
   3) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров’ю та безпеці громадян;
 
93. 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес.
 
   4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно значущою інформацією).
3. На розпорядників інформації, визначених пунктами 2, 3, 4 частини першої та частиною другою цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитом, а також оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності до Уповноваженого з прав людини та суду.
4. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації повинні керуватися цим Законом.
 
94. Стаття 13. Обов’язки розпорядників інформації
 
-19- Ландік В.І.
Статтю 13 викласти в такій редакції: "Стаття 14. Обов’язки розпорядників інформації
1. Розпорядники інформації зобов’язані:
1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення;
2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їх розпорядженні;
3) вести облік запитів на інформацію;
4) визначати спеціальні приміщення (місця) для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також забезпечувати право запитувачів робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;
5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;
6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також, у разі потреби, перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації.
2. Розпорядник інформації щорічно подає звіт про свою діяльність щодо задоволення запитів на інформацію Уповноваженому з прав людини. Звіт містить наступну інформацію:
1) кількість отриманих запитів на інформацію;
2) кількість задоволених запитів;
3) кількість відмов у задоволенні запитів із зазначенням відповідних норм, на підставі яких відмовлено у задоволенні запитів на інформацію;
4) кількість скарг на відмову у наданні інформації;
5) розмір плати, яку встановлено за копіювання або друк при задоволенні запитів на інформацію;
6) іншу інформацію на вимогу Уповноваженого з прав людини.
 
Враховано   Стаття 14. Обов’язки розпорядників інформації
 
95. 1. Розпорядники і запитувачі інформації зобов’язані:
 
   1. Розпорядники інформації зобов’язані:
 
96. 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення;
 
   1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення;
 
97. 2) мати і систематично оновлювати реєстри (переліки) документів, що знаходяться в їх розпорядженні;
 
   2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому розпорядженні;
 
98. 3) мати хронологічні підшивки копій офіційних документів і матеріалів для громадського ознайомлення;
 
   3) вести облік запитів на інформацію;
 
99. 4) виділяти спеціальні приміщення (місця) для роботи запитувачів з документами, а також правом запитувачів робити з них виписки, копії тощо;
 
   4) визначати спеціальні приміщення (місця) для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також забезпечувати право запитувачів робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;
 
100. 5) мати спеціальні служби або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;
 
   5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;
 
101. 6) забезпечити дотримання режиму доступу до інформації;
 
   6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації.
 
102. 7) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також, у разі потреби, перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації.
 
      
103. 2. Розпорядник інформації щорічно подає звіт про свою діяльність щодо задоволення запитів на інформацію Уповноваженому з прав людини. Звіт містить наступну інформацію:
 
   2. Розпорядник інформації щорічно подає звіт про свою діяльність щодо задоволення запитів на інформацію Уповноваженому з прав людини. Звіт містить таку інформацію:
 
104. 1) кількість отриманих запитів на інформацію, кількість задоволених запитів;
 
   1) кількість отриманих запитів на інформацію;
 
105. 2) кількість відмов у задоволенні запитів із зазначенням відповідних норм, на підставі яких відмовлено у задоволенні запиту на інформацію;
 
   2) кількість задоволених запитів;
 
106. 3) кількість скарг на відмову у наданні інформації;
 
   3) кількість відмов у задоволенні запитів із зазначенням відповідних норм, на підставі яких відмовлено у задоволенні запитів на інформацію;
 
107. 4) розмір плати, яку було стягнуто за задоволення запитів на інформацію;
 
   4) кількість скарг на відмову в наданні інформації;
 
108. 5) інформацію про виконання обов’язку оприлюднювати інформацію;
 
   5) розмір плати, яку встановлено за копіювання або друк при задоволенні запитів на інформацію;
 
109. 6) іншу інформацію на вимогу Уповноваженого з прав людини, якщо надання цієї інформації не заборонено законом.
 
   6) іншу інформацію на вимогу Уповноваженого з прав людини.
 
110. Стаття 14. Обов’язок оприлюднювати інформацію. Строки оприлюднення
 
-20- Ландік В.І.
Статтю 14 викласти в такій редакції:
"Стаття 15. Оприлюднення інформації розпорядниками
1. Розпорядники інформації зобов’язані оприлюднювати:
1) інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрямки діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо);
2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, які підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності;
3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення;
4) порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності;
5) інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник;
6) інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації;
7) плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань;
8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи;
9) загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку;
10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію;
11) інформацію про діяльність суб’єктів владних повноважень, а саме про:
місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв’язку, адресу офіційної веб-сайту та електронної пошти;
прізвище, ім’я та по батькові, службові номери засобів зв’язку, адресу електронної пошти керівника органу та його заступників, а також керівників структурних та регіональних підрозділів, основні функції структурних та регіональних підрозділів, крім випадків, коли ці відомості належать до інформації з обмеженим доступом;
розклад роботи та графік прийому громадян;
вакансії, порядок і умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад;
перелік та умови надання послуг форма і зразки документів, необхідних для надання послуг, правила їх оформлення;
перелік і службові номери засобів зв’язку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, та їх керівників, крім підприємств, установ та організацій, створених з метою конспірації, оперативно-розшукової або контррозвідувальної діяльності;
порядок складення, подання запиту на інформацію, оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, їх дій чи бездіяльності;
відомості про спеціальну службу або прізвище, ім’я та по батькові відповідальної особи, що призначена сприяти оформленню та поданню запитувачами запитів;
інформація про систему обліку, види інформації, якою володіє суб’єкт владних повноважень;
12) інша інформація про діяльність суб’єктів владних повноважень, порядок обов’язкового оприлюднення якої встановлений законами.
2. Інформація, передбачена у частині першій цієї статті, підлягає обов’язковому оприлюдненню на офіційних веб-сторінках розпорядників з моменту її виникнення, а іншими способами - не пізніше, ніж протягом 5 робочих днів з моменту виникнення цієї інформації. На офіційних веб-сторінках повинна бути зазначена дата кожного випадку оприлюднення документа і дата оновлення інформації.
3. Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніше, ніж за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
4. Негайному оприлюдненню підлягає будь-яка інформація про факти, що загрожують життю, здоров’ю або/та майну осіб та про заходи, які застосовуються у зв’язку з цим."
 
Враховано   Стаття 15. Оприлюднення інформації розпорядниками
 
111. 1. Розпорядники інформації зобов’язані оприлюднювати інформацію про:
 
   1. Розпорядники інформації зобов’язані оприлюднювати:
 
112. 1) організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрямки діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо);
 
   1) інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо);
 
113. 2) нормативно-правові засади діяльності, нормативно-правові акти та правові акти індивідуальної дії, прийняті розпорядником, проекти рішень;
 
   2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, які підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності;
 
114. 3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення;
 
   3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення;
 
115. 4) порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності ;
 
   4) порядок складення, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності;
 
116. 5) загальну інформацію про систему реєстрації, види інформації, яку зберігає розпорядник;
 
   5) інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник;
 
117. 6) механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на процес формування політики чи на реалізацію інших повноважень розпорядника інформації;
 
   6) інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації;
 
118. 7) плани проведення та порядок денний своїх засідань;
 
   7) плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань;
 
119. 8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи;
 
   8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи;
 
120. 9) загальні правила (правила внутрішнього трудового розпорядку) роботи установи;
 
   9) загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку;
 
121. 10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію тощо.
 
   10) звіти, у тому числі щодо задоволення запитів на інформацію;
 
122. 2. Інформація, передбачена у частині першій цієї статті, підлягає обов’язковому оприлюдненню на офіційних веб-сторінках розпорядників з моменту її виникнення, а іншими способами - не пізніше, ніж протягом 5 календарних днів з моменту виникнення цієї інформацією.
 
   11) інформацію про діяльність суб’єктів владних повноважень, а саме про:
місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв’язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти;
 
123. 3. Проекти законів та інших нормативно-правових актів, внесені на розгляд відповідних розпорядників, оприлюднюються не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати їх розгляду.
 
   прізвище, ім’я та по батькові, службові номери засобів зв’язку, адреси електронної пошти керівника органу та його заступників, а також керівників структурних та регіональних підрозділів, основні функції структурних та регіональних підрозділів, крім випадків, коли ці відомості належать до інформації з обмеженим доступом;
 
124. 4. Негайному оприлюдненню підлягає будь-яка інформація про факти, що загрожують життю, здоров’ю або/та майну осіб та про заходи, які застосовуються у зв’язку з цим.
 
   розклад роботи та графік прийому громадян;
вакансії, порядок і умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад;
перелік та умови надання послуг, форма і зразки документів, необхідних для надання послуг, правила їх оформлення;
перелік і службові номери засобів зв’язку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, та їх керівників, крім підприємств, установ та організацій, створених з метою конспірації, оперативно-розшукової або контррозвідувальної діяльності;
порядок складення, подання запиту на інформацію, оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, їх дій чи бездіяльності;
спеціальну службу або прізвище, ім’я та по батькові відповідальної особи, яка призначена сприяти оформленню та поданню запитувачами запитів;
систему обліку, види інформації, якою володіє суб’єкт владних повноважень;
12) іншу інформацію про діяльність суб’єктів владних повноважень, порядок обов’язкового оприлюднення якої встановлений законом.
2. Інформація, передбачена в частині першій цієї статті, підлягає обов’язковому оприлюдненню на офіційних веб-сайтах розпорядників з моменту її виникнення, а в інший спосіб - не пізніше, ніж протягом 5 робочих днів з моменту виникнення цієї інформації. На офіційних веб-сайтах обов’язково зазначається дата кожного випадку оприлюднення документа і дата оновлення інформації.
3. Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніше, ніж за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
4. Негайному оприлюдненню підлягає будь-яка інформація про факти, що загрожують життю, здоров’ю або/та майну осіб та про заходи, які застосовуються у зв’язку з цим.
 
125. Стаття 15. Службові особи з питань запитів на інформацію
 
-21- Ландік В.І.
Статтю 15 викласти в редакції:
"Стаття 16. Відповідальні особи з питань запитів на інформацію
1. Розпорядник інформації відповідає за створення чи визначення та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту.
2. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію."
 
Враховано   Стаття 16. Відповідальні особи з питань запитів на інформацію
 
126. 1. Розпорядник інформації відповідає за створення та забезпечення діяльності службових осіб з питань запитів на інформацію – уповноважених працівників відповідних структурних підрозділів розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту.
 
   1. Розпорядник інформації відповідає за створення чи визначення та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту.
 
127. 2. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється службовими особами з питань запитів на інформацію.
 
   2. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.
 
128. Стаття 16. Контроль за забезпеченням доступу до публічної інформації
 
-22- Ландік В.І.
Статтю 16 викласти в такій редакції:
"Стаття 17. Контроль за забезпеченням доступу до публічної інформації
1. Парламентський контроль за забезпеченням розпорядниками інформації права на доступ до інформації здійснюється Уповноваженим з прав людини, який з цією метою в межах свого секретаріату та бюджету створює спеціальний підрозділ з контролю за здійсненням права на доступ до інформації.
2. Громадський контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до публічної інформації здійснюється народними депутатами України, депутатами місцевих рад, громадськими організаціями, громадськими радами, громадянами особисто шляхом проведення громадських слухань, громадської експертизи тощо.
3. Державний контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до інформації здійснюється відповідно до спеціального законодавства."
 
Враховано   Стаття 17. Контроль за забезпеченням доступу до публічної інформації
 
129. 1. Парламентський контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до інформації здійснюється Уповноваженим з прав людини, який з цією метою в межах свого секретаріату та бюджету створює службовий підрозділ з контролю за здійсненням права на доступ до інформації.
 
   1. Парламентський контроль за забезпеченням розпорядниками інформації права на доступ до інформації здійснюється Уповноваженим з прав людини, який з цією метою в межах свого секретаріату та бюджету створює спеціальний підрозділ з контролю за здійсненням права на доступ до інформації.
 
130. 2. Громадський контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до публічної інформації здійснюється народними депутатами України, депутатами місцевих рад, громадськими організаціями, громадськими радами, громадянами особисто шляхом проведення громадських слухань, громадської експертизи тощо.
 
   2. Громадський контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до публічної інформації здійснюється народними депутатами України, депутатами місцевих рад, громадськими організаціями, громадськими радами, громадянами особисто шляхом проведення громадських слухань, громадської експертизи тощо.
 
131. 3. Державний контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до інформації здійснюється за правилами адміністративної процедури.
 
   3. Державний контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до інформації здійснюється відповідно до спеціального законодавства.
 
132. Стаття 17. Порядок здійснення контролю Уповноваженим з прав людини
 
   Стаття 18. Порядок здійснення контролю Уповноваженим з прав людини
 
133. 1. Крім зазначених у Законі України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" повноважень, Уповноважений з прав людини:
 
   1. На доповнення до визначених у Законі України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" повноважень, Уповноважений з прав людини:
 
134. 1) бере участь у формуванні та реалізації державної політики щодо забезпечення реалізації права на доступ до інформації;
 
   1) бере участь у формуванні та реалізації державної політики щодо забезпечення реалізації права на доступ до інформації;
 
135. 2) проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу в засобах масової інформації, організовує проведення просвітницьких заходів з питань забезпечення доступу до інформації;
 
   2) проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу в засобах масової інформації, організовує проведення просвітницьких заходів з питань забезпечення доступу до інформації;
 
136. 3) здійснює відповідні заходи, спрямовані на забезпечення доступу до інформації;
 
   3) здійснює відповідні заходи, спрямовані на забезпечення доступу до інформації;
 
137. 4) організовує навчання публічних службовців з питань забезпечення доступу до інформації;
 
-23- Ландік В.І.
Пункт четвертий частини першої статті 18 викласти в такій редакції:
"4) організовує навчання державних службовців та службовців місцевого самоврядування з питань забезпечення доступу до інформації;"
 
Враховано   4) організовує навчання державних службовців та службовців місцевого самоврядування з питань забезпечення доступу до інформації;
 
138. 5) організовує наукові та експертні дослідження з питань забезпечення доступу до інформації;
 
   5) організовує наукові та експертні дослідження з питань забезпечення доступу до інформації;
 
139. 6) здійснює моніторинг та узагальнює результати забезпечення доступу до інформації;
 
   6) здійснює моніторинг та узагальнює результати забезпечення доступу до інформації;
 
140. 7) здійснює контрольні перевірки діяльності розпорядників інформації у процесі задоволення запитів на інформацію та її розкриття на підставі скарг чи з власної ініціативи;
 
   7) здійснює контрольні перевірки діяльності розпорядників інформації у процесі задоволення запитів на інформацію та її розкриття на підставі скарг чи з власної ініціативи;
 
141. 8) розглядає скарги громадян про порушення їх прав та законних інтересів розпорядниками інформації;
 
   8) розглядає скарги громадян про порушення їхніх прав та законних інтересів розпорядниками інформації;
 
142. 9) веде облік та узагальнює випадки порушення права на доступ до інформації та вносить пропозиції щодо їх усунення;
 
-24- Ландік В.І.
У Статті 18 додати новий пункт 9 такого змісту:
"9) на основі отриманих звітів від розпорядників інформації, веде облік отриманих запитів на інформацію, зокрема: задоволених запитів, відмов у задоволенні запитів, скарг на відмови у наданні інформації тощо;"
У зв’язку з цим замінити нумерація наступних пунктів на 10 та 11.
 
Враховано   9) на основі отриманих звітів від розпорядників інформації веде облік отриманих запитів на інформацію, зокрема: про кількість задоволених запитів, відмов у задоволенні запитів, скарг на відмови у наданні інформації тощо;
 
143. 10) здійснює співпрацю з міжнародними організаціями, відповідними органами зарубіжних країн з питань дотримання міжнародних стандартів забезпечення доступу до інформації.
 
-25- Ландік В.І.
Пункт 10 статі 18 викласти в такій редакції:
"10) веде облік, узагальнює та оприлюднює випадки порушення права на доступ до інформації та вносить пропозиції щодо їх усунення;"
 
Враховано   10) веде облік, узагальнює та оприлюднює випадки порушення права на доступ до інформації та вносить пропозиції щодо їх усунення;
11) співпрацює з міжнародними організаціями, відповідними органами іноземних країн з питань дотримання міжнародних стандартів забезпечення доступу до інформації.
 
144. 2. У процесі здійснення контролю Уповноважений з прав людини здійснює контроль щодо законності рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації, зокрема щодо:
 
   2. У процесі здійснення контролю Уповноважений з прав людини здійснює контроль законності рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації, зокрема щодо:
 
145. 1) дотримання процедури реєстрації запиту на інформацію;
 
   1) дотримання процедури реєстрації запиту на інформацію;
 
146. 2) дотримання встановленої Законом процедури, строків та порядку задоволення запиту на інформацію;
 
   2) дотримання встановленої законом процедури, строків та порядку задоволення запиту на інформацію;
 
147. 3) обмеження доступу до інформації;
 
   3) обмеження доступу до інформації;
 
148. 4) дотримання розпорядником інформації вимог щодо оприлюднення інформації та захисту інформації з обмеженим доступом;
 
   4) дотримання розпорядником інформації вимог щодо оприлюднення інформації та захисту інформації з обмеженим доступом;
 
149. 5) наявності реєстру документів розпорядника інформації, який дозволяє оперативний пошук інформації, та внесення інформації розпорядника до реєстру;
 
-26- Ландік В.І.
Пункт 5 частини другої статі 18 викласти в такій редакції:
"5) наявності системи обліку документів розпорядника інформації, який дозволяє оперативний пошук інформації, та внесення інформації розпорядника до системи обліку;"
 
Враховано   5) наявності системи обліку документів розпорядника інформації, що забезпечує оперативний пошук інформації, та внесення інформації розпорядника до системи обліку;
 
150. 6) дотримання належних умов збереження та захисту інформації від несанкціонованого знищення або доступу.
 
   6) дотримання належних умов збереження та захисту інформації від несанкціонованого доступу або знищення.
 
151. 3.Уповноважений з прав людини у частині здійснення контролю за розпорядниками інформації у процесі задоволення запитів на інформацію проводить перевірки на підставі скарг та з власної ініціативи, під час та/або за результатами яких він має право:
 
   3. Уповноважений з прав людини у частині здійснення контролю за розпорядниками інформації у процесі задоволення запитів на інформацію проводить перевірки на підставі скарг та з власної ініціативи, під час та/або за результатами яких він має право:
 
152. 1) вимагати пояснень та відповідних документів від розпорядників інформації;
 
   1) вимагати пояснення та відповідні документи від розпорядників інформації;
 
153. 2) перевіряти документи, якими володіють розпорядники інформації, включаючи документи, що містять інформацію з обмеженим доступом;
 
-27- Ландік В.І.
Пункт 2 частини третьої статі 18 викласти в такій редакції:
"2) перевіряти підстави обмеження доступу до інформації розпорядниками;"
 
Враховано   2) перевіряти підстави обмеження доступу до інформації розпорядниками;
 
154. 3) видавати акти реагування – подання – щодо приведення розпорядниками інформації своєї діяльності у відповідність до законодавства, якщо виявлені порушення;
 
-28- Ландік В.І.
Пункт 2 частини третьої статі 18 викласти в такій редакції:
"3) вносити подання про надання відповідної інформації скаржнику, усунення інших виявлених порушень, а також про притягнення до дисциплінарної відповідальності службових та посадових осіб за порушення ними норм цього Закону;"
 
Враховано   3) вносити подання про надання відповідної інформації скаржнику, усунення інших виявлених порушень, а також про притягнення до дисциплінарної відповідальності службових та посадових осіб за порушення ними норм цього Закону;
 
155. 4) видавати акти реагування – подання – щодо розгляду питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності службових та посадових осіб у разі порушення ними законодавства про доступ до інформації;
 
-29- Ландік В.І.
Пункт 4 частини третьої статті 18 виключити. У зв’язку з цим пункт 5 вважати пунктом 4.
 
Враховано   4) вносити пропозиції розпорядникам інформації щодо вдосконалення організації доступу до інформації.
 
156. 5) вносити пропозиції розпорядникам інформації щодо вдосконалення організації доступу до інформації.
 
      
157. Стаття 18. Реєстр документів розпорядника інформації
 
-30- Ландік В.І.
Статтю 18 викласти в новій редакції:
"Стаття 19. Реєстрація документів розпорядника інформації
1. Для забезпечення збереження та доступу до інформації документи, що знаходяться у суб’єктів владних повноважень, підлягають обов`язковій реєстрації у системі обліку, яка містить такі характеристики:
1) назва документа,
2) дата створення документа,
3) дата надходження документа,
4) джерело інформації (автор, відповідний підрозділ),
5) передбачена законом підстава віднесення інформації до категорії з обмеженим доступом, якщо інформація віднесена до такої,
6) строк обмеження доступу до інформації, якщо вона віднесена до інформації з обмеженим доступом,
7) галузь,
8) ключові слова,
9) тип, носій (текстовий документ; плівки; відеозаписи, аудіозаписи тощо.
10) вид (нормативні акти, угоди, рішення, протоколи, звіти, прес-релізи)
11) проекти рішень, доповідні записки, звернення, заяви, подання, пропозиції, листи тощо);
12) форма та місце зберігання документа тощо.
2. Доступ до такої системи обліку забезпечується шляхом:
1) оприлюднення на офіційних веб-сайтах суб’єктів владних повноважень, а у разі їх відсутності – в інший прийнятний спосіб;
2) надання доступу до цієї системи за запитами.
3. Система обліку не може бути віднесена до категорії інформації з обмеженим доступом.
4. Розпорядники інформації несуть відповідальність за забезпечення доступу до системи обліку відповідно до законом."
 
Враховано   Стаття 19. Реєстрація документів розпорядника інформації
 
158. 1. Для забезпечення збереження та доступу до інформації документи, що знаходяться у суб’єктів владних повноважень, підлягають обов`язковій реєстрації у реєстрі документів.
 
   1. З метою забезпечення збереження та доступу до інформації усі документи суб’єктів владних повноважень, підлягають обов`язковій реєстрації в системі обліку, де, зокрема, зазначаються:
 
159. 2. Реєстр документів - це система обліку та збереження інформації про документи, які знаходяться у розпорядника, яка містить основні характеристики документів та інформації.
 
   1) назва документа;
2) дата створення документа;
3) дата надходження документа;
4) джерело інформації (автор, відповідний підрозділ);
 
160. 3. Реєстр створюється відповідно до наказів керівників суб’єктів владних повноважень.
 
   5) передбачена законом підстава віднесення інформації до категорії з обмеженим доступом, якщо інформація віднесена до такої;
 
161. 4. Реєстри містять наступну інформацію:
 
   6) строк обмеження доступу до інформації, якщо вона віднесена до інформації з обмеженим доступом;
 
162. 1) назва документа,
 
   7) галузь;
 
163. 2) дата створення документа,
 
   8) ключові слова;
 
164. 3) дата надходження документа,
 
   9) тип, носій (текстовий документ, плівки, відеозаписи, аудіозаписи тощо);
 
165. 4) джерело інформації (автор, відповідний підрозділ),
 
   10) вид (нормативні акти, угоди, рішення, протоколи, звіти, прес-релізи);
 
166. 5) класифікація інформації за режимом доступу,
 
   11) проекти рішень, доповідні записки, звернення, заяви, подання, пропозиції, листи тощо);
 
167. 6) причина занесення інформації до категорії з обмеженим доступом,
 
   12) форма та місце зберігання документа.
 
168. 7) підстави, строк обмеження доступу до інформації,
 
   2. Доступ до такої системи обліку забезпечується шляхом:
 
169. 8) галузь,
 
   1) оприлюднення на офіційних веб-сайтах суб’єктів владних повноважень, а в разі їх відсутності – в інший прийнятний спосіб;
2) надання доступу до цієї системи за запитами.
 
170. 9) ключові слова,
 
   3. Система обліку не може бути віднесена до категорії інформації з обмеженим доступом.
 
171. 10) тип, носій (текстовий документ; плівки; відеозаписи, аудіозаписи тощо)
 
   4. Розпорядники інформації несуть відповідальність за забезпечення доступу до системи обліку відповідно до закону.
 
172. 11) вид (нормативні акти, угоди, рішення, протоколи, звіти, прес-релізи, проекти рішень, доповідні записки, звернення, заяви, подання, пропозиції, листи тощо),
 
      
173. 12)форма та місце зберігання документа, та інше.
 
      
174. 5. Реєстри документів не можуть бути віднесені до категорії інформації з обмеженим доступом.
 
      
175. 6. Розпорядники інформації несуть відповідальність за забезпечення доступності до інформації реєстру документів у порядку, визначеному Законом.
 
      
176. Розділ ІV. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ ЧЕРЕЗ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗАПИТ
 
   Розділ ІV. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ ЧЕРЕЗ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗАПИТ
 
177. Стаття 19. Оформлення запитів на інформацію
 
-31- Ландік В.І.
Статтю 19 викласти в такій редакції:
"Стаття 20. Оформлення запитів на інформацію
1. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію, незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
2. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть бути подані в усній, письмовій чи іншій формі, зокрема поштою, факсом, телефоном, електронною поштою чи в інший спосіб на вибір запитувача.
3. Письмовий запит подається у довільній формі.
4. Запит на інформацію повинен містити:
1) ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назва, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату – за умови подання запиту у письмовій формі.
5. З метою полегшення оформлення письмових запитів на інформацію, особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати у розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми повинні містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
6. Якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, то його повинна оформити відповідальна особа з питань запитів на інформацію, обов’язково зазначивши у запиті своє ім’я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.
 
Враховано   Стаття 20. Оформлення запитів на інформацію
 
178. 1. Кожна особа має право звернутися до розпорядника інформації із запитом щодо надання інформації, незалежно від того, стосується цей документ її особисто чи ні, без пояснень причини запиту.
 
   1. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
 
179. 2. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть бути подані в усній, письмовій чи іншій формі, зокрема поштою, факсом, телефоном, електронною поштою чи в інший спосіб на вибір запитувача.
 
   2. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть бути подані в усній, письмовій чи іншій формі, зокрема поштою, факсом, телефоном, електронною поштою чи в інший спосіб на вибір запитувача.
 
180. 3. Усний запит на інформацію подається щодо отримання оперативної інформації, або інформації, яка є необхідною для попередження протиправних дій чи надзвичайних ситуацій.
 
   3. Письмовий запит подається у довільній формі.
 
181. 4. Письмовий запит подається у довільній формі.
 
   4. Запит на інформацію повинен містити:
1) ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назва, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату – за умови подання запиту в письмовій формі.
 
182. 5. З метою полегшення оформлення письмових запитів на інформацію, особа може подавати запит на інформацію шляхом заповнення відповідних бланків запитів на інформацію, які можна отримати у розпорядника інформації та на офіційній веб-сторінці відповідного розпорядника. Зазначені бланки повинні містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
 
   5. З метою полегшення оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати у розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми повинні містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
 
183. 6. Якщо з поважних причин (недієздатність, інвалідність тощо) особа не може подати письмовий запит, то його повинна оформити службова особа з питань інформаційних запитів, обов’язково зазначивши у заявці своє ім’я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.
 
   6. Якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, то його повинна оформити відповідальна особа з питань запитів на інформацію, обов’язково зазначивши у запиті своє ім’я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.
 
184. Стаття 20. Вимоги до запиту на інформацію
 
-32- Ландік В.І.
Статтю 20 виключити. У в’язку з цим замінити нумерацію наступних статей.
 
Враховано      
185. 1. Запит на інформацію повинен містити:
 
      
186. 1) ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку якщо такий є;
 
      
187. 2) загальний опис інформації або вид, назва та реквізити документа, щодо якого зроблено запит;
 
      
188. 3) спосіб задоволення запиту на інформацію;
 
      
189. 4) графи для підпису і дати – за умови подання запиту у письмовій формі.
 
      
190. Стаття 21. Строк розгляду запитів на інформацію
 
-33- Ландік В.І.
Статтю 21 викласти в такій редакції:
Стаття 21. Строк розгляду запитів на інформацію
1. Розпорядник інформації зобов’язаний негайно повідомити поштою, факсом, телефоном або електронною поштою запитувача про отримання запиту на інформацію.
2. Розпорядник інформації повинен дати відповідь на запит на інформацію якнайшвидше, але не пізніше 5 робочих днів з дня отримання запиту.
3. Якщо запит на інформацію стосується інформації, яка необхідна для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян, то відповідь повинна бути надана негайно, але не пізніше, ніж протягом 48 годин з дня отримання запиту.
4. Клопотання про термінове опрацювання запиту повинно бути обґрунтованим.
5. Якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або вимагає пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача у письмовій формі негайно, але не пізніше 5 робочих днів з дня отримання запиту, з одночасним інформуванням про це Уповноваженого з прав людини.
 
Враховано   Стаття 21. Строк розгляду запитів на інформацію
 
191. 1. Розпорядник інформації повинен дати відповідь на запит на інформацію якнайшвидше, але не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання запиту.
 
   1. Розпорядник інформації зобов’язаний негайно повідомити поштою, факсом, телефоном або електронною поштою запитувача про отримання запиту на інформацію.
 
192. 2. Якщо запит на інформацію стосується інформації, яка необхідна для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян, то відповідь повинна бути надана негайно, але не пізніше, ніж протягом 48 годин з моменту отримання запиту.
 
   2. Розпорядник інформації повинен дати відповідь на запит на інформацію якнайшвидше, але не пізніше 5 робочих днів з дня отримання запиту.
 
193. 3. Клопотання про термінове опрацювання запиту повинно бути обґрунтованим.
 
   3. Якщо запит на інформацію стосується інформації, яка необхідна для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян, то відповідь надається невідкладно, не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
 
194. 4. Якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або вимагає пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача негайно у письмовій формі, але не пізніше 5 робочих днів, з одночасним інформуванням про це Уповноваженого з прав людини.
 
   4. Клопотання про невідкладне опрацювання запиту має містити відповідне обґрунтування.
5. Якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або вимагає пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може подовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про подовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі негайно, але не пізніше 5 робочих днів з дня отримання запиту, з одночасним інформуванням про це Уповноваженого з прав людини.
 
195. Стаття 22. Плата за надання інформації
 
-34- Ландік В.І.
Статтю 22 викласти в такій редакції:
"Стаття 22. Плата за надання інформації
"1. Інформація на запит надається безкоштовно.
2. Якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більше, ніж 50 сторінок, то запитувач зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
3. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. Якщо розпорядник інформації не встановив розмір плати на копіювання або друк, то інформація надається безкоштовно.
4. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується."
 
Враховано   Стаття 22. Плата за надання інформації
 
196. 1. Інформація на запит надається безкоштовно.
 
   1. Інформація на запит надається безоплатно.
 
197. 2. Якщо задоволення інформаційного запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більше, ніж 50 сторінок, то запитувач зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
 
   2. Якщо задоволення запиту на інформацію передбачає копіювання або друк обсягом більш як 50 сторінок формату А4, запитувач зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання або друк.
 
198. 3. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником за справедливою ринковою ціною на копіювання та друк в межах норм, встановлених Кабінетом Міністрів України.
 
   3. Розмір фактичних витрат на копіювання або друк визначається відповідним розпорядником у межах норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. Якщо розпорядник інформації не встановив розмір плати на копіювання або друк, інформація надається безоплатно.
 
199. 4. Якщо надання інформації підлягає оплаті, то запитувач повідомляється про це негайно, а розгляд запиту про надання інформації починається лише після внесення плати за надання інформації або підтвердження права на звільнення від такої плати.
 
   4. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
 
200. 5. Не стягується плата за надання особі інформації про себе та надання інформації, що становить суспільний інтерес.
 
      
201. Стаття 23. Відмова та відстрочка у задоволенні запиту на інформацію
 
-35- Ландік В.І.
Статтю 23 викласти в новій редакції:
"Стаття 23. Відмова та відстрочка у задоволенні запиту на інформацію
1. Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов’язаний відповідно до його повноважень, передбачених законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, яка запитується, віднесена до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 22 цього Закону фактичні витрати, пов’язані із копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною четвертою статті 20 цього Закону.
2. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою у наданні інформації.
3. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або повинно бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит до належного розпорядника з одночасним повідомленням про це запитувача. У цьому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з моменту отримання запиту належним розпорядником.
4. У відмові повинно бути зазначено:
1) прізвище, ім’я, по-батькові та посаду особу особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
2) дату відмови;
3) мотивовану підставу відмови;
4) порядок оскарження відмови;
5) підпис.
5. Відмова у задоволенні запиту на інформацію надається у письмовий формі.
6. Відстрочка задоволення запиту допускається у разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення у передбачені цим Законом строки у випадку настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
7. У рішенні про відстрочку повинно бути зазначено:
1) прізвище, ім’я, по-батькові та посаду особу особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку;
3) причини, з яких запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк;
4) строк, у який буде задоволено запит;
5) підпис.
 
Враховано   Стаття 23. Відмова та відстрочення задоволення запиту на інформацію
 
202. 1. Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо:
 
   1. Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у разі, якщо:
 
203. 1) інформація, яка запитується, віднесена до категорії інформації з обмеженим доступом і не становить суспільного інтересу;
 
   1) розпорядник інформації не володіє і не зобов’язаний відповідно до його повноважень, передбачених законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
 
204. 2) розпорядник інформації не володіє і не повинен володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
 
   2) інформація, яка запитується, віднесена до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
 
205. 3) задоволення запиту на інформацію є неможливим, оскільки зі змісту запиту не зрозуміло, яка саме інформація необхідна особі, яка подала запит;
 
   3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 22 цього Закону фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком;
 
206. 4) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила витрати, пов’язані із задоволенням запиту на інформацію, якщо плата передбачена законом, а запитувач не клопотав про звільнення від плати;
 
   4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною четвертою статті 20 цього Закону.
 
207. 5) необхідна інформація уже була надана особі, яка подала запит, і запитувач не дає пояснень про необхідність одержання інформації повторно.
 
   2. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою у наданні інформації.
 
208. 2. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел або відповідь не по суті запиту вважається відмовою у наданні інформації.
 
   3. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо чи має бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит до належного розпорядника з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з моменту отримання запиту належним розпорядником.
 
209. 3. Переадресування запиту, направленого за неправильною адресою, здійснюється первісним одержувачем запиту, якщо він за статусом або характером своєї діяльності володіє або повинен володіти інформацією про місцезнаходження запитуваної інформації.
 
   4. У відмові у задоволенні запиту на інформацію зазначається:
1) прізвище, ім’я, по батькові та посад особи особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
2) дата відмови;
3) мотивована підстава відмови;
4) порядок оскарження відмови;
5) підпис.
 
210. 4. У відмові повинно бути зазначено:
 
   5. Відмова у задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
 
211. 1) посадову чи службову особу розпорядника інформації, відповідальну за розгляд запиту на інформацію;
 
   6. Відстрочення задоволення запиту допускається у разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення у передбачені цим Законом строки внаслідок настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочення доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
 
212. 2) дату відмови;
 
   7. У рішенні про відстрочення задоволення запиту на інформацію зазначається:
 
213. 3) мотивовану підставу відмови;
 
   1) прізвище, ім’я, по батькові та посада особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
 
214. 4) порядок оскарження відмови.
 
   2) дата надсилання або вручення повідомлення про відстрочення;
 
215. 5. Відстрочка задоволення запиту допускається у разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення у передбачені цим Законом строки у випадку настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
 
   3) причини, з яких запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк;
4) строк, у який буде задоволено запит;
5) підпис.
 
216. 6. У рішенні про відстрочку повинно бути зазначено:
 
      
217. 1) посадову особу розпорядника інформації, відповідальну за розгляд запиту на інформацію;
 
      
218. 2) дату надсилання або видачі повідомлення про відстрочку;
 
      
219. 3) причини, з яких запитуваний документ не може бути видано у встановлений цим Законом строк;
 
      
220. 4) строк, у який буде задоволено запит.
 
      
221. Розділ V. ПРОЦЕДУРА ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ РОЗПОРЯДНИКІВ ІНФОРМАЦІЇ
 
-36- Ландік В.І.
Назву розділу V викласти в такій редакції: "Розділ V. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації"
 
Враховано   РОЗДІЛ V. ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ РОЗПОРЯДНИКІВ ІНФОРМАЦІЇ
 
222. Стаття 24. Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації
 
-37- Ландік В.І.
Статтю 24 викласти в такій редакції:
"Стаття 25. Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації.
1. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищестоящого органу Уповноваженого з прав людини або суду.
2. Запитувач має право оскаржити:
1) відмову у задоволенні запиту на інформацію;
2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;
3) ненадання відповіді на запит на інформацію;
4) надання інформації, яка, на думку запитувача, є недостовірною або неповною;
5) несвоєчасне надання інформації;
6) невиконання розпорядниками обов’язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;
7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, які, на думку запитувача, порушили його законні права та інтереси.
3. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України."
 
Враховано   Стаття 24. Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації
 
223. 1. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника чи вищестоящого органу, якщо такі є, до Уповноваженого з прав людини або до суду.
 
   1. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу, Уповноваженого з прав людини або до суду.
 
224. 2. Оскарженню підлягають:
 
   2. Запитувач має право оскаржити:
 
225. 1) відмова у задоволення запиту на інформацію;
 
   1) відмову у задоволенні запиту на інформацію;
 
226. 2) відстрочка задоволення запиту на інформацію;
 
   2) відстрочення задоволення запиту на інформацію;
 
227. 3) ненадання інформації;
 
   3) ненадання відповіді на запит на інформацію;
 
228. 4) надання інформації, яка, на думку запитувача, є недостовірною або неповною;
 
   4) надання інформації, яка, на думку запитувача, є недостовірною або неповною;
 
229. 5) несвоєчасне надання інформації;
 
   5) несвоєчасне надання інформації;
 
230. 6) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, які, на думку запитувача, порушили його законні права та інтереси.
 
   6) невиконання розпорядниками обов’язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;
7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, які, на думку запитувача, порушили його законні права та інтереси.
3. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
 
231. Стаття 25. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до Уповноваженого з прав людини
 
-38- Ландік В.І.
Статтю 25 викласти в такій редакції:
"Стаття 25. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до Уповноваженого з прав людини
1. Скарга до Уповноваженого з прав людини подається у письмовій формі.
У скарзі мають бути зазначені:
1) ім’я (найменування) скаржника, поштова адреса, а також за його бажанням – номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти;
2) ім’я (найменування), розпорядника інформації, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, його поштова адреса;
3) предмет оскарження;
4) зміст запиту на інформацію, поданого розпорядникові (чи додана його копія);
5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
2. Уповноважений з прав людини впродовж 10 робочих днів після одержання скарги зобов’язаний розглянути її, здійснити перевірку правомірності рішень, дій чи бездіяльності розпорядника інформації та письмово повідомити скаржника і розпорядника інформації про результати перевірки та прийняте рішення.
3. Уповноважений з прав людини може продовжити строк розгляду скарги, якщо необхідно отримати додаткові пояснення, документи для її розгляду або вчинити інші дії, але не більше, ніж до 20 робочих днів,. Уповноважений з прав людини повинен повідомити скаржника про продовження строку розгляду скарги протягом 10 робочих днів після її одержання.
4. У разі задоволення скарги Уповноважений з прав людини вносить до розпорядників інформації подання про надання відповідної інформації скаржнику, усунення інших виявлених порушень, а також про притягнення до дисциплінарної відповідальності службових та посадових осіб за порушення ними норм цього Закону.
5.Розпорядник інформації зобов’язаний вжити заходів щодо реагування на подання Уповноваженого з прав людини протягом 5 робочих днів після їх отримання, про що негайно повідомляє Уповноваженого з прав людини."
 
Враховано   Стаття 25. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до Уповноваженого з прав людини
 
232. 1. Скарга до Уповноваженого з прав людини подається у письмовій формі особою (скаржником), яка вважає, що розпорядник інформації порушив її права та законні інтереси особисто або її представником.
 
   1. Скарга до Уповноваженого з прав людини подається у письмовій формі.
 
233. 2. У скарзі зазначаються:
 
   У скарзі зазначаються:
 
234. 1) ім’я (найменування) скаржника, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
 
   1) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) скаржника, поштова адреса, а також за його бажанням – номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти;
 
235. 2) ім’я (найменування) розпорядника інформації, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;
 
   2) прізвище, ім’я, по батькові (найменування), розпорядника інформації, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, його поштова адреса;
 
236. 3) зміст запиту на інформацію, поданого розпорядникові;
 
   3) предмет оскарження;
 
237. 4) підстави, які дозволяють скаржнику вважати, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядника інформації є необґрунтованими;
 
   4) зміст запиту на інформацію, поданого розпорядникові (чи додається його копія);
 
238. 5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
 
   5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
 
239. 3. У випадку оскарження відмови у задоволенні запиту чи надані недостовірної інформації, скаржник повинен додати копію рішення про відмову розпорядника інформації задовольнити запит або інші письмові докази (документи).
 
   2. Уповноважений з прав людини впродовж 10 робочих днів після одержання скарги зобов’язаний розглянути її, здійснити перевірку правомірності рішень, дій чи бездіяльності розпорядника інформації та письмово повідомити скаржника і розпорядника інформації про результати перевірки та прийняте рішення.
 
240. 4. Уповноважений з прав людини зобов’язаний розглянути скаргу та здійснити перевірку правомірності рішень, дій чи бездіяльності розпорядника інформації протягом 20 календарних днів після одержання скарги.
 
   3. Уповноважений з прав людини може подовжити строк розгляду скарги, якщо необхідно отримати додаткові пояснення, документи для її розгляду або вчинити інші дії, але не більш як до 20 робочих днів. Уповноважений з прав людини повідомляє скаржника про подовження строку розгляду скарги протягом 10 робочих днів після її одержання.
 
241. 5. Уповноважений з прав людини може продовжити строк розгляду скарги, але не більше, як до 35 календарних днів, якщо необхідно надати додаткові пояснення та документи для розгляду скарги або вчинити інші дії. Уповноважений з прав людини повинен повідомити скаржника про продовження строку розгляду протягом десяти календарних днів після одержання скарги.
 
   4. У разі задоволення скарги Уповноважений з прав людини вносить до розпорядників інформації подання про надання відповідної інформації скаржнику, усунення інших виявлених порушень, а також про притягнення до дисциплінарної відповідальності службових та посадових осіб за порушення ними норм цього Закону.
 
242. 6. Уповноважений з прав людини зобов’язаний повідомити скаржника та розпорядника інформації про результати перевірки.
 
   5. Розпорядник інформації зобов’язаний вжити заходів реагування на подання Уповноваженого з прав людини протягом 5 робочих днів після його отримання, про що негайно повідомляє Уповноваженого з прав людини.
 
243. 7. За результатами розгляду скарги Уповноважений з прав людини приймає рішення щодо скарги та видає приписи щодо оприлюднення або надання відповідної інформації скаржнику у відповідності до Закону.
 
      
244. Стаття 26. Відмова Уповноваженого з прав людини у розгляді чи задоволенні скарги
 
-39- Ландік В.І.
Статтю 26 викласти в новій редакції:
"Стаття 26. Відмова Уповноваженого з прав людини у розгляді чи задоволенні скарги
1. Скарга залишається без розгляду, якщо у скарзі не вказано ім'я (найменування) скаржника, його поштова адреса.
2. Якщо скарга оформлена з порушенням вимог, визначених у частинах першій статті 25, то Уповноважений з прав людини залишає скаргу без руху до моменту усунення скаржником відповідних недоліків, про що повідомляє скаржника протягом 10 робочих днів після одержання скарги. Якщо впродовж 30 робочих днів з дня повідомлення скаржника про залишення скарги без руху вказані недоліки не усунуті, то скарга залишається без розгляду.
3. Скарга не підлягає задоволенню, якщо:
1) набуло чинності рішення суду у тій самій справі;
2) рішення, дії чи бездіяльність розпорядника інформації були правомірними.
4.Уповноважений з прав людини зобов’язаний письмово повідомити скаржника про відмову у розгляді/задоволенні скарги чи залишення її без руху з обов’язковим обґрунтуванням."
 
Враховано   Стаття 26. Відмова Уповноваженого з прав людини у розгляді чи задоволенні скарги
 
245. 1. Уповноважений з прав людини, встановивши, що скарга оформлена з порушенням вимог, визначених у частині першій, другій статті 2, може відмовити у розгляді скарги чи залишити її без руху до моменту усунення скаржником відповідних недоліків.
 
   1. Скарга залишається без розгляду, якщо у скарзі не вказано прізвище, ім’я, по батькові (найменування) скаржника, його поштова адреса.
 
246. 2. Скарга не підлягає задоволенню, якщо:
 
   2. Якщо скарга оформлена з порушенням вимог, визначених у частині першій статті 25, Уповноважений з прав людини залишає скаргу без розгляду до усунення скаржником відповідних недоліків, про що повідомляє скаржника протягом 10 робочих днів після одержання скарги. Якщо впродовж 30 робочих днів з дня повідомлення скаржника про залишення скарги без розгляду вказані недоліки не усунуті, скарга залишається без розгляду.
 
247. 1) вона не стосується діяльності відповідного розпорядника інформації;
 
   3. Скарга не підлягає задоволенню, якщо:
1) набуло чинності рішення суду у тій самій справі;
 
248. 2) набуло чинності рішення суду у тій самій справі;
 
   2) рішення, дії чи бездіяльність розпорядника інформації були правомірними.
 
249. 3) рішення, дії чи бездіяльність розпорядника інформації були правомірними.
 
   4. Уповноважений з прав людини зобов’язаний письмово повідомити скаржника про відмову у розгляді, задоволенні скарги чи про залишення її без розгляду з обов’язковим обґрунтуванням.
 
250. 3. Уповноважений з прав людини зобов’язаний письмово повідомити скаржника про відмову у розгляді/задоволенні скарги з обов’язковим обґрунтуванням причин відмови.
 
      
251. Стаття 27. Акти реагування Уповноваженого з прав людини
 
-40- Ландік В.І.
Статтю 27 виключити.
 
Враховано      
252. 1. За результатом розгляду скарги уповноважений орган приймає рішення про задоволення або відмову у задоволенні скарги з обґрунтуванням підстав відмови.
 
      
253. 2. У разі задоволення скарги Уповноважений з прав людини може вносити подання розпорядникам інформації про:
 
      
254. 1) приведення розпорядниками інформації своїх дій у відповідність до цього Закону, зокрема надання ними інформації, яка не була надана у процесі розгляду запиту на інформацію, надання достовірної інформації тощо;
 
      
255. 2) притягнення до дисциплінарної відповідальності службових та посадових осіб за порушення ними законодавства про доступ до публічної інформації.
 
      
256. Стаття 28. Реагування на подання Уповноваженого з прав людини
 
-41- Ландік В.І.
Статтю 28 виключити. У зв’язку з цим замінити нумерацію наступних статей.
 
Враховано      
257. 1. Розпорядник інформації зобов’язаний вжити заходів щодо реагування на подання протягом 5 календарних днів після отримання, про що зобов’язаний повідомити Уповноваженого з прав людини протягом вказаного строку.
 
      
258. 2. Нереагування на подання розпорядниками інформації може бути оскаржено до суду. Особи, які оскаржують нереагування на подання розпорядниками інформації до суду, звільняються від сплати державного мита.
 
      
259. Стаття 29. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
 
-42- Ландік В.І.
Статтю 29 викласти в такій редакції :
"Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації
1. Відповідальність за порушення цього законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:
неправомірна відмова у задоволенні запиту на інформацію;
ненадання відповіді на запит;
неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;
надання або оприлюднення недостовірної, неточної, неповної інформації;
несвоєчасне надання інформації;
необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;
нездійснення реєстрації документів;
навмисне приховування або знищення інформації чи документів;
бездіяльність щодо усунення порушень права на доступ до публічної інформації відповідно до подання Уповноваженого з прав людини.
2. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди у порядку, визначеному цивільним законодавством.
 
Враховано   Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації
 
260. 1. Особи, винні у порушенні цього Закону, несуть відповідальність, передбачену законом.
 
   1. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:
 
261. 2. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як:
 
   неправомірна відмова у задоволенні запиту на інформацію;
 
262. 1) незаконна відмова у наданні інформації;
 
   ненадання відповіді на запит;
 
263. 2) надання недостовірної інформації;
 
   неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;
 
264. 3) порушення строків надання інформації;
 
   надання або оприлюднення недостовірної, неточної, неповної інформації;
 
265. 4) навмисне приховування інформації;
 
   несвоєчасне надання інформації;
 
266. 5) безпідставна відмова від оприлюднення інформації;
 
   необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;
 
267. 6) необґрунтоване віднесення окремих видів інформації до категорії інформації з обмеженим доступом;
 
   нездійснення реєстрації документів;
 
268. 7) інші порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері доступу до інформації.
 
   навмисне приховування або знищення інформації чи документів;
 
269. 3. Особи, на думку яких їх права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди у порядку, визначеному цивільним законодавством.
 
   бездіяльність щодо усунення порушень права на доступ до публічної інформації відповідно до подання Уповноваженого з прав людини.
2. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди у порядку, визначеному цивільним законодавством.
 
270. Розділ VІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
-43- Ландік В.І.
Розділ VІ.Прикінцеві положення викласти в такій редакції: "Розділ VІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.
2. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства України застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня опублікування цього Закону:
а) затвердити граничні норми витрат на копіювання або друк, передбачені статтею 22 цього Закону;
б) внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти щодо приведення законів України у відповідність до цього Закону;
в) привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону;
г) забезпечити приведення органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону.
4. Внести зміни до таких законів України
1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):
у частині першій статті 212-3 слова "Про інформацію" замінити словами "Про доступ до публічної інформації"
2) у Законі України "Про інформацію" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 48, ст. 650; 2003 р., № 28, ст. 214; 2004 р., № 32, ст. 394):
у статті 2 слова "регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону" замінити словами "забезпечує охорону інформації";
статтю 9 викласти в такій редакції:
"Кожен має право на інформацію — право вільно створювати, збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.";
у статті 23:
у частині четвертій слово "відомостей" замінити словами "конфіденційної інформації";
частину п’яту виключити;
у зв’язку з цим частину шосту вважати відповідно частиною п’ятою;
статті 28 – 38 виключити;
частину другу статті 47 викласти в такій редакції"
Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як:
примушення до поширення або перешкоджання поширенню певної інформації, а також цензура;
поширення інформації, що не відповідає дійсності та принижує честь і гідність особи;
використання і поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди;
розголошення державної або іншої таємниці, що охороняється законом, особою, яка повинна охороняти цю таємницю;
порушення порядку зберігання інформації;
неправомірне знищення інформації;
необґрунтоване віднесення окремих видів інформації до категорії відомостей з обмеженим доступом."
3) статтю 1 Закону України "Про звернення громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 47, ст. 256) доповнити частиною такого змісту:
"Порядок надання інформації за запитами визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації";
4) у Законі України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" ( Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 20, ст. 99):
статтю 13 доповнити новим пунктом 14 такого змісту:
"14) здійснювати контроль за забезпеченням права на доступ до публічної інформації відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації";
частину третю статті 15 після слова "громадянина" доповнити словами "про притягнення до дисциплінарної відповідальності службових та посадових осіб за порушення норм Закону України "Про доступ до публічної інформації".
5) частину десяту статті 9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" доповнити реченням "Забороняється оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності до прийняття рішення за результатами такої діяльності.";
6) статтю 9 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність" доповнити реченням "Забороняється оприлюднювати або надавати (розголошувати) зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи контррозвідувальної діяльності та заходів до прийняття рішення за результатами такої діяльності або заходів.";
7) статтю 13 Закону України "Про авторське право та суміжні права" доповнити такою частиною:
"5. Зазначені положення не поширюються на випадки оприлюднення чи надання інформації на підставі Закону України "Про доступ до публічної інформації".
 
Враховано   Розділ VІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
271. 1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.
 
   1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.
 
272. 2. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства України застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
 
   2. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства України застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
 
273. 3. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
 
   3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у частині першій статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122) слова "Про інформацію" замінити словами "Про доступ до публічної інформації";
 
274. а) затвердити граничні норми і порядок здійснення плати за надання інформації;
 
   2) у Законі України "Про інформацію" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 48, ст. 650; 2003 р., № 28, ст. 214; 2004 р., № 32, ст. 394):
 
275. б) подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;
 
   у статті 2 слова "регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону" замінити словами "забезпечує охорону інформації";
 
276. в) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
   статтю 9 викласти в такій редакції:
"Кожен має право на інформацію — право вільно створювати, збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію";
 
277. г) забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
 
   у статті 23:
у частині четвертій слово "відомостей" замінити словами "конфіденційної інформації";
частину п’яту виключити;
 
278. д) відповідно до компетенції забезпечити видання нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.
 
   статті 28 – 38 виключити;
частину другу статті 47 викласти в такій редакції:
"Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:
примушення до поширення або перешкоджання поширенню певної інформації, а також цензура;
поширення інформації, що не відповідає дійсності та принижує честь і гідність особи;
 
279. 4. Визнати такими, що втратили чинність:
 
   використання і поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди;
розголошення державної або іншої таємниці, що охороняється законом, особою, яка повинна охороняти цю таємницю;
порушення порядку зберігання інформації;
неправомірне знищення інформації;
необґрунтоване віднесення окремих видів інформації до категорії відомостей з обмеженим доступом";
 
280. а) статті 23, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37 Закону України "Про інформацію" (02.10.1992 № 2657-ХІІ).

   3) статтю 1 Закону України "Про звернення громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 47, ст. 256) доповнити частиною четвертою такого змісту:
"Порядок надання інформації за запитами визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації";
4) у Законі України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" ( Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 20, ст. 99):
статтю 13 доповнити пунктом 14 такого змісту:
"14) здійснювати контроль за забезпеченням права на доступ до публічної інформації відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації";
частину третю статті 15 доповнити словами "про притягнення до дисциплінарної відповідальності службових та посадових осіб за порушення норм Закону України "Про доступ до публічної інформації";
5) частину десяту статті 9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., №22, ст.303) доповнити реченням такого змісту: "Забороняється оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності до прийняття рішення за результатами такої діяльності";
6) статтю 9 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2003р., №12, ст.89) доповнити реченням такого змісту: "Забороняється оприлюднювати або надавати (розголошувати) зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи контррозвідувальної діяльності та заходів до прийняття рішення за результатами такої діяльності або заходів";
7) статтю 13 Закону України "Про авторське право та суміжні права" (Відомості Верховної Ради України, 2001р., №43, ст.214) доповнити частиною п’ятою такого змісту:
"5. Зазначені положення не поширюються на випадки оприлюднення чи надання інформації на підставі Закону України "Про доступ до публічної інформації".
4. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня опублікування цього Закону:
1) затвердити граничні норми витрат на копіювання або друк, передбачені статтею 22 цього Закону;
2) внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти щодо приведення законів України у відповідність з цим Законом;
3) привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;
4) забезпечити приведення органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.