Кількість абзаців - 461 Таблиця поправок


Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення доступу до публічної інформації) (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Проект
 		    Проект
 
1. Закон України
 		    ЗАКОН УКРАЇНИ
 
2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення доступу до публічної інформації)
 		 -1- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Назву законопроекту викласти в такій редакції:
"Закон України
Про внесення змін до Закону України "Про інформацію"
(нова редакція)"
 		Враховано   Про внесення змін до Закону України "Про інформацію"
 
3. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 		 -2- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Виключити такі положення законопроекту:
"І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. Частину першу статті 200 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356) викласти в такі редакції:
"1. Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді".
Частину 2 вступних положень викласти в такій редакції:
"Внести до Закону України "Про інформацію" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 48, ст. 650; 2000 р., № 27, ст. 213; 2002 р., № 29, ст. 194; 2003 р., № 28, ст. 214; 2004 р., № 11, ст. 141; 2004 р., № 32, ст. 394; 2005 р., № 33, ст. 429; 2010 р., № 37, ст. 496) зміни, виклавши його в такій редакції:".
 		Враховано   Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
4. І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 		       
5. 1. Частину першу статті 200 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356) викласти в такі редакції:
 		       
6. "1. Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді".
 		       
7. 2. Внести до Закону України "Про інформацію" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 48, ст. 650; 2000 р., № 27, ст. 213; 2002 р., № 29, ст. 194; 2003 р., № 28, ст. 214; 2004 р., № 11, ст. 141; 2004 р., № 32, ст. 394; 2005 р., № 33, ст. 429; 2010 р., № 37, ст. 496) зміни, виклавши його в такій редакції:
 		 -3- Терещук С.М.
 Оскільки по суті в законопроекті пропонується внесення змін лише до Закону України "Про інформацію", необхідно привести назву законопроекту у відповідність до змісту.
 		Враховано редакційно   І. Внести до Закону України "Про інформацію" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 48, ст. 650; 2000 р., № 27, ст. 213; 2002 р., № 29, ст. 194; 2003 р., № 28, ст. 214; 2004 р., № 11, ст. 141; № 32, ст. 394; 2005 р., № 33, ст. 429; 2010 р., № 37, ст. 496) зміни, виклавши його в такій редакції:
 
8. "ЗАКОН УКРАЇНИ
 		    "ЗАКОН УКРАЇНИ
 
9. Про інформацію
 		    Про інформацію
 
10. Цей Закон визначає межі та спосіб державного регулювання щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення інформації, її охорони та захисту.
 		 -4- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Преамбулу Закону України "Про інформацію" в законопроекті викласти у такій редакції:
"Цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.".
 		Враховано   Цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.
 
11. Розділ І
 		    Розділ І
 
12. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 		    ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
13. Стаття 1. Визначення термінів
 		 -5- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 1 викласти у такій редакції:
"Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
документ – матеріальний носій, який містить інформацію, основними функціями якого є її збереження, передавання в часі і просторі;
захист інформації – це сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї;
інформація – будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;
суб'єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
 		Враховано   Стаття 1. Визначення термінів
 
14. 1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
 		    1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
 
15. державна інформаційна політика - це діяльність держави зі створення, одержання, збирання, зберігання, використання, поширення інформації, її охорони та захисту;
 		       
16. документ - матеріальний носій, який містить інформацію, основною функцією якого є її збереження і передавання в часі і просторі;
 		    документ – матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі;
 
17. захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують конфіденційність, цілісність або доступність інформації;
 		    захист інформації – сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї;
 
18. інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;
 		    інформація – будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;
 
19. інформаційна безпека України - стан захищеності інформаційного середовища суспільства, що забезпечує його формування, використання та розвиток в інтересах осіб, суспільства та держави;
 		       
20. охорона інформації - діяльність суб’єктів інформаційних відносин, спрямована на створення умов та розроблення заходів, необхідних для забезпечення її захисту;
 		       
21. суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
 		    суб'єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
 
22. Стаття 2. Мета і завдання Закону
 		 -6- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Назву статті 2 викласти в такій редакції:
"Стаття 2. Основні принципи інформаційних відносин"
 		Враховано   Стаття 2. Основні принципи інформаційних відносин
 
23. 1. Закон визначає загальні правові основи реалізації права кожного на інформацію в усіх сферах життя як можливості вільно створювати, збирати, одержувати, зберігати, використовувати та поширювати інформації усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір та обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування надавати доступ до офіційної інформації, визначає систему інформації та режим доступу до неї, джерела інформації, права та обов’язки учасників інформаційних відносин та забезпечує охорону та захист інформації.
 		 -7- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 2 чинного Закону замінити у законопроекті статтею 2 такого змісту:
"1. Основними принципами інформаційних відносин є:
гарантованість права на інформацію;
відкритість, доступність інформації, свобода її обміну;
достовірність і повнота інформації;
свобода вираження поглядів і переконань;
правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації;
захищеність особи від втручань в її особисте та сімейне життя.".
 		Враховано   1. Основними принципами інформаційних відносин є:
гарантованість права на інформацію;
відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією;
достовірність і повнота інформації;
свобода вираження поглядів і переконань;
правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації;
захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
 
24. Стаття 3. Державна інформаційна політика
 		 -8- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 3 викласти в такій редакції:
"Стаття 3. Державна інформаційна політика
1. Основними напрямами державної інформаційної політики є:
забезпечення доступу кожного до інформації;
забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації;
створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства;
забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб’єктів владних повноважень;
створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного врядування;
постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів;
забезпечення інформаційної безпеки України;
сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України в світовий інформаційний простір.".
 		Враховано   Стаття 3. Державна інформаційна політика
 
25. 1. Основним принципом діяльності держави в інформаційній сфері є забезпечення:
 		       
26. свободи вираження поглядів і переконань;
 		       
27. відкритості, доступності інформації та свободи обмінюватись нею;
 		       
28. достовірності, повноти та точності інформації;
 		       
29. законності створення, збирання, одержання, зберігання, використання та поширення інформації;
 		       
30. своєчасності надання інформації за запитом;
 		       
31. охорони та захисту інформації;
 		       
32. захищеності особи від втручань в її особисте та сімейне життя;
 		       
33. інформаційної безпеки України.
 		       
34. 2. Головними напрямами державної інформаційної політики є:
 		    1. Основними напрямами державної інформаційної політики є:
 
35. забезпечення доступу кожного до інформації;
 		    забезпечення доступу кожного до інформації;
 
36. забезпечення рівних можливостей всіх суб’єктів інформаційних відносин;
 		    забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації;
 
37. створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства;
 		    створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства;
забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб’єктів владних повноважень;
 
38. забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб’єктів владних повноважень;
 		    створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування;
 
39. створення інформаційних систем і мереж інформації;
 		 -9- Терещук С.М.
 В частині 1 статті 3 вилучити абзац:
"інформаційної безпеки України.".
 		Враховано редакційно   постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів;
забезпечення інформаційної безпеки України;
сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.
 
40. постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів;
 		       
41. забезпечення інформаційної безпеки України;
 		       
42. формування позитивного іміджу держави;
 		       
43. сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входження України в світовий інформаційний простір.
 		       
44. 3. Для забезпечення успішного функціонування і розвитку інформаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем в Україні здійснюються фундаментальні та прикладні наукові дослідження в інформаційній сфері.
 		       
45. З цією метою створюються наукові установи, науково-виробничі підрозділи, об'єднання, асоціації, центри нових інформаційних технологій та інші формування, в тому числі за участю зарубіжних партнерів.
 		       
46. Стаття 4. Суб'єкти інформаційних відносин
 		 -10- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 3 викласти в такій редакції:
"Стаття 4. Суб'єкти і об’єкт інформаційних відносин
1. Суб'єктами інформаційних відносин є:
фізичні особи;
юридичні особи;
об’єднання громадян;
суб'єкти владних повноважень.
2. Об'єктом інформаційних відносин є інформація.
 		Враховано   Стаття 4. Суб'єкти і об’єкт інформаційних відносин
 
47. 1. Суб'єктами інформаційних відносин є:
 		    1. Суб'єктами інформаційних відносин є:
 
48. фізичні особи;
 		    фізичні особи;
 
49. юридичні особи;
 		    юридичні особи;
 
50. об’єднання громадян;
 		    об’єднання громадян;
 
51. релігійні організації;
 		       
52. суб'єкти владних повноважень.
 		    суб'єкти владних повноважень.
 
53. 2. Держава в особі відповідних органів може виступати суб'єктом інформаційних відносин в міжнародній діяльності.
 		    2. Об'єктом інформаційних відносин є інформація.
 
54. Стаття 5. Об'єкт інформаційних відносин
 		 -11- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 5 об’єднати зі статтею 4, виклавши її у такій редакції: "2. Об'єктом інформаційних відносин є інформація.".
 		Враховано      
55. 1. Об'єктом інформаційних відносин є інформація.
 		       
56. Стаття 6. Мова інформації
 		 -12- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 6 викласти в такій редакції:
"Стаття 8. Мова інформації Мова інформації визначається Законом "Про мови в Україні", іншими законодавчими актами України в цій галузі, міжнародними договорами та угодами, ратифікованими Україною.".
 		Враховано   Стаття 8. Мова інформації
 
57. 1. Мова інформації визначається суб’єктами інформаційних відносин відповідно до законодавства України.
 		    1. Мова інформації визначається Законом "Про мови в Україні", іншими актами законодавства в цій сфері, міжнародними договорами та угодами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
 
58. Стаття 7. Гарантії права на інформацію
 		 -13- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Частину 1 статті 7 викласти в такій редакції:
"Стаття 6. Гарантії права на інформацію
1. Право на інформацію забезпечується:
створенням механізму реалізації права на інформацію;
створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів;
обов’язком суб’єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність та прийняті рішення;
обов’язком суб’єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;
здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію;
встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.".
Частину 2 статті 7 викласти в такій редакції:
"Стаття 5. Право на інформацію
1. Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.".
 		Враховано      
59. 1. Право на інформацію забезпечується:
 		    Стаття 6. Гарантії права на інформацію
1. Право на інформацію забезпечується:
 
60. створенням механізму реалізації права на інформацію;
 		    створенням механізму реалізації права на інформацію;
 
61. створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів;
 		    створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів;
 
62. обов’язком суб’єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність та прийняті рішення;
 		    обов’язком суб’єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення;
 
63. обов’язком суб’єктів владних повноважень створювати спеціальні служби або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;
 		    обов’язком суб’єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;
 
64. здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про інформацію;
 		    здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію;
 
65. встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
 		    встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
2. Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
 
66. 2. Кожному гарантується право на вільне вираження поглядів і переконань, що передбачає можливість вільно створювати, одержувати, збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір, крім випадків, встановлених законами України.
 		    Стаття 5. Право на інформацію
1. Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
 
67. 3. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації про себе, крім випадків, встановлених законами України.
 		       
68. 4. Обмеження прав на інформацію встановлюється законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
 		    Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
 
69. Стаття 8. Обов'язки суб’єктів інформаційних відносин
 		 -14- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 8 вилучити.
 		Враховано      
70. 1. Суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані:
 		       
71. поважати інформаційні права інших суб’єктів інформаційних відносин;
 		       
72. використовувати інформацію згідно з законом або договором (угодою);
 		       
73. забезпечувати доступ до інформації усім запитувачам на умовах, передбачених законом або угодою;
 		       
74. зберігати інформацію в належному стані протягом встановленого терміну та надавати іншим суб’єктам інформаційних відносин у передбаченому законом порядку;
 		       
75. компенсувати шкоду, заподіяну при порушенні законодавства про інформацію.
 		 -15- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Стаття 31. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди
1. У разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.
2. Суб’єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе та не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді.
Статтю 9 викласти у такій редакції:
"Стаття 9. Основні види інформаційної діяльності
1. Основними видами інформаційної діяльності є: створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації.
 		Враховано   Стаття 31. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди
1. У разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.
2. Суб’єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді.
 
76. Стаття 9. Основні види інформаційної діяльності
 		    Стаття 9. Основні види інформаційної діяльності
 
77. 1. Основними видами інформаційної діяльності є: створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення інформації, її охорона та захист.
 		    1. Основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації.
 
78. Стаття 10. Право власності на інформацією
 		       
79. 1. Право власності на інформацію - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження інформацією, що належить суб’єктам інформаційних відносин.
 		 -16- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 10 вилучити.
 		Враховано      
80. Інформація може бути об’єктом права власності як у повному обсязі, так і об’єктом лише володіння, користування чи розпорядження.
 		       
81. 2. Інформація, створена кількома фізичними або юридичними особами, є колективною власністю її творців. Порядок і правила користування такою інформацією визначаються договором, укладеним між співвласниками.
 		 -17- Терещук С.М.
 Перший абзац частини 2 статті 10 викласти у такій редакції:
"2. Порядок і правила користування інформацією, створеною кількома фізичними або юридичними особами, визначається договором, укладеним між співвласниками."
 		Відхилено      
82. Інформація, створена суб’єктами інформаційних відносин є власністю цих суб’єктів.
 		       
83. Інформація, створена на кошти державного бюджету, є державною власністю.
 		       
84. Стаття 11. Охорона права на інформацію
 		 -18- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 11 викласти у такій редакції:
"Стаття 7. Охорона права на інформацію
1. Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує
всім суб’єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
2. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел
одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких
порушень його права.
3. Забороняється вилучення і знищення друкованих видань, експонатів, інформаційних банків, документів із архівних, бібліотечних, музейних фондів, крім встановлених законом випадків або на підставі рішення суду.
4. Права на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб’єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняються в порядку, визначеному законодавством.".
 		Враховано   Стаття 7. Охорона права на інформацію
 
85. 1. Суб’єкт владних повноважень не може обмежувати право особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, встановлених законами України.
 		    1. Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб’єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
 
86. 2. Суб’єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права.
 		    2. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
 
87. 3. Забороняється вилучення і знищення друкованих видань, експонатів, інформаційних банків даних, документів із архівних, бібліотечних, музейних фондів, крім випадків, встановлених законами України та на підставі рішення суду.
 		 -19- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Доповнити законопроект розділом під такою назвою:
"Розділ ІІ. ВИДИ ІНФОРМАЦІЇ"
 		Враховано   3. Забороняється вилучення і знищення друкованих видань, експонатів, інформаційних банків, документів з архівних, бібліотечних, музейних фондів, крім встановлених законом випадків або на підставі рішення суду.
4. Права на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб’єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняються в порядку, визначеному законодавством.
Розділ ІІ
ВИДИ ІНФОРМАЦІЇ
 
88. Стаття 12. Класифікація інформації
 		 -20- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 12 вилучити.
 		Враховано      
89. 1. Інформація в цьому Законі класифікується за наступними основними ознаками:
 		       
90. за змістом;
 		       
91. за способом фіксації;
 		       
92. за режимом доступу;
 		       
93. за достовірністю (об’єктивністю);
 		       
94. за оперативністю чи ретроспективністю.
 		       
95. Стаття 13. Класифікація інформації за змістом та її види
 		 -21- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 12 викласти у такій редакції:
"Стаття 10. Види інформації за змістом
За змістом інформація поділяється на такі види:
інформація про особу;
інформація довідково-енциклопедичного характеру;
інформація про стан довкілля (екологічна інформація);
інформація про товар (роботу, послугу);
науково-технічна інформація;
податкова інформація;
правова інформація;
статистична інформація;
соціологічна інформація;
інші види інформації
 		Враховано   Стаття 10. Види інформації за змістом
 
96. 1. За змістом інформація поділяється на такі види:
 		    За змістом інформація поділяється на такі види:
 
97. інформація про особу (персональні дані);
 		    інформація про фізичну особу;
 
98. інформація довідково-енциклопедичного характеру;
 		    інформація довідково-енциклопедичного характеру;
 
99. інформація про стан довкілля (екологічна інформація);
 		    інформація про стан довкілля (екологічна інформація);
 
100. інформація про товар (роботу, послугу);
 		    інформація про товар (роботу, послугу);
 
101. науково-технічна інформація;
 		    науково-технічна інформація;
 
102. офіційна інформація;
 		    податкова інформація;
 
103. правова інформація;
 		    правова інформація;
 
104. статистична інформація;
 		    статистична інформація;
 
105. соціологічна інформація;
 		    соціологічна інформація;
 
106. податкова інформація та інші.
 		    інші види інформації.
 
107. Стаття 14. Класифікація інформації за способом фіксації та її види
 		 -22- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статті 14, 15, 16, 17 вилучити.
 		Враховано      
108. 1. Основними способами фіксації інформації є:
 		       
109. рукописний - інформація фіксується на матеріальному носієві від руки; шляхом машинопису (за допомогою друкарської машинки) або ЕОМ (за допомогою принтера);
 		       
110. друкований - інформація фіксується на папері поліграфічним чи іншим способом (набірним, копіювально-розмножувальною технікою, засобами друку ЕОМ тощо);
 		       
111. механічний - інформація фіксується механічною системою звукозапису (фотографічною, шоринофонною, грамофонною) на фонографічних валках, фотографічній плівці, металевих дисках;
 		       
112. магнітний - інформація фіксується за допомогою магнітною системи звукозапису на магнітних плівках, дискетах для ЕОМ, відеокасетах тощо;
 		       
113. фотографічний - інформація фіксується за допомогою кінематографічної чи фотографічної техніки на носіях з плівкою, скляною чи паперовою основою;
 		       
114. оптичний - інформація фіксується на компакт-дисках, фотодокументах з оптичним записом, постійно запам’ятовуючим пристроєм;
 		       
115. лазерний - фіксування і зчитування інформації на оптичних дисках, СD-RОМ, компакт-дисках, голограмах здійснюється шляхом лазерного променю;
 		       
116. електронний - інформація фіксується у вигляді електронних даних (включаючи обов’язкові реквізити), що відображаються електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (електронна книга, електронний журнал, диск тощо).
 		       
117. Стаття 15. Класифікація інформації за режимом доступу та її види
 		       
118. 1. За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
 		       
119. 2. Інформація з обмеженим доступом поділяється на конфіденційну та таємну.
 		       
120. Стаття 16. Класифікація інформації за достовірністю (об’єктивністю)
 		       
121. 1. Достовірна інформація - інформація, яка об’єктивно (адекватно) відображає стан, властивості, якості, ознаки суб’єктів і об’єктів (предметів, технологій, засобів, ресурсів тощо), фактів, подій, дій, явищ і процесів у суспільстві, державі і навколишньому середовищі.
 		       
122. 2. Недостовірна інформація - інформація, яка в силу тих чи інших причин не адекватно відображає стан, властивості, якості, ознаки суб’єктів і об’єктів (предметів, процесів, технологій, ресурсів тощо), фактів, подій, явищ тощо.
 		 -23- Терещук С.М.
 Частину 3 статті 16 вилучити, замінивши її частиною 3 такого змісту:"Достовірність (недостовірність) інформації встановлюється шляхами, способами, передбаченими чинним законодавством України.".
 		Відхилено      
123. 3. Дезінформація - цілеспрямоване поширення недостовірної інформації.
 		       
124. Стаття 17. Класифікація інформації за оперативністю чи ретроспективністю
 		       
125. 1. Оперативна інформація - це інформація про сучасний стан, властивості, якості, ознаки суб’єктів і об’єктів (предметів, технологій, засобів, ресурсів тощо), фактів, подій, дій, явищ і процесів у суспільстві, державі і навколишньому середовищі.
 		       
126. 2. Ретроспективна інформація - це інформація про стан, властивості, якості, ознаки суб’єктів і об’єктів (предметів, технологій, засобів, ресурсів тощо), фактів, подій, дій, явищ і процесів у суспільстві, державі і навколишньому середовищі, які відбулися у минулому.
 		       
127. 3. Правовий режим ретроспективної інформації встановлюється законами про бібліотеки і бібліотечну справу, про Національний архівний фонд та архівні установи та іншими нормативно-правовими актами в цій галузі.
 		       
128. Стаття 18. Інформація про фізичну особу
 		 -24- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 18 викласти у такій редакції:
"Стаття 15. Інформація про фізичну особу
1. Інформація про фізичну особу – персональні дані, інші відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу.
2. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу зокрема належать: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження.
Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.".
 		Враховано   Стаття 15. Інформація про фізичну особу
 
129. 1. Інформація про фізичну особу (персональні дані) -відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
 		    1. Інформація про фізичну особу – персональні дані, інші відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу.
 
130. 2. Правовий режим інформації про фізичну особу визначається законом про захист персональних даних.
 		    2. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу зокрема належать дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження.
Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
 
131. Стаття 19. Інформація довідково-енциклопедичного характеру
 		 -25- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 19 викласти у такій редакції:
"Стаття 18. Інформація довідково-енциклопедичного характеру
1. Інформація довідково-енциклопедичного характеру – це систематизовані, документовані, публічно оголошені або іншим чином поширені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище.
2. Основними джерелами цієї інформації є: енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали, електронні бази та банки даних, архіви різноманітних довідкових інформаційних служб, мереж та систем, а також довідки, що даються уповноваженими на те органами державної влади та органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, організаціями, їх працівниками та автоматизованими інформаційно-телекомунікаційними системами.
3. Правовий режим цієї інформації визначається законами України та міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.".
 		Враховано   Стаття 18. Інформація довідково-енциклопедичного характеру
 
132. 1. Інформація довідково-енциклопедичного характеру - це систематизовані, документовані, публічно оголошені, або іншим чином поширені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище.
 		    1. Інформація довідково-енциклопедичного характеру – систематизовані, документовані, публічно оголошені або іншим чином поширені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище.
 
133. 2. Основними джерелами цієї інформації є: енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали тощо, а також довідки, що даються уповноваженими на те органами державної влади та органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, організаціями, їх працівниками та автоматизованими інформаційними системами.
 		    2. Основними джерелами інформації довідково-енциклопедичного характеру є: енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали, електронні бази та банки даних, архіви різноманітних довідкових інформаційних служб, мереж та систем, а також довідки, що видаються уповноваженими на те органами державної влади та органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, організаціями, їх працівниками та автоматизованими інформаційно-телекомунікаційними системами.
 
134. 3. Правовий режим цієї інформації визначається законом та іншими нормативно-правовими актами у бібліотечній, архівній та інших галузях.
 		    3. Правовий режим інформації довідково-енциклопедичного характеру визначається законодавством та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
 
135. Стаття 20. Інформація про стан довкілля (екологічна інформація)
 		 -26- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 20 викласти у такій редакції:
"Стаття 16. Інформація про стан довкілля (екологічна інформація)
1. Інформація про стан довкілля (екологічна інформація) – відомості та/або дані про:
стан складових довкілля та його компоненти, включаючи генетично змінені організми, та взаємодію між цими складовими;
фактори, що впливають або можуть впливати на складові довкілля (речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні заходи, угоди в галузі навколишнього середовища, політику, законодавство, плани і програми);
стан здоров’я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових довкілля.
2. Правовий режим інформації про стан довкілля (екологічної інформації) визначається законами України та міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
3. Інформація про стан довкілля, крім інформації про місця розташування військових об’єктів, не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.".
 		Враховано   Стаття 16. Інформація про стан довкілля (екологічна інформація)
 
136. 1. Інформація про стан довкілля (екологічна інформація) -відомості та/або дані про:
 		    1. Інформація про стан довкілля (екологічна інформація) – відомості та/або дані про:
 
137. стан складових навколишнього середовища та його компоненти, включаючи генетично змінені організми, та взаємодію між цими складовими;
 		    стан складових довкілля та його компоненти, включаючи генетично модифіковані організми, та взаємодію між цими складовими;
 
138. фактори, що впливають або можуть впливати на складові навколишнього середовища (речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні заходи, угоди в галузі навколишнього середовища, політику, законодавство, плани і програми);
 		    фактори, що впливають або можуть впливати на складові довкілля (речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні, угоди в галузі навколишнього природного середовища, політику, законодавство, плани і програми);
 
139. стан здоров’я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових навколишнього середовища.
 		    стан здоров’я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових довкілля.
 
140. 2. Правовий режим інформації про стан довкілля (екологічної інформації) визначається законами України.
 		    2. Правовий режим інформації про стан довкілля (екологічної інформації) визначається законами України та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
 
141. 3. Інформація про стан довкілля, крім інформації про місця розташування військових об’єктів, не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.
 		    3. Інформація про стан довкілля, крім інформації про місце розташування військових об’єктів, не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.
 
142. Стаття 21. Інформація про товар, роботу та послуги
 		 -27- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 21 викласти у такій редакції:
"Стаття 17. Інформація про товар, роботу та послугу
1. Інформація про товар, роботу та послугу – відомості та/або дані, які розкривають кількісні, якісні та інші характеристики товару (роботи, послуги).
2. Інформація щодо впливу товару, роботи та послуг на життя та здоров'я людини не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.
3. Правовий режим цієї інформації визначається законами про захист прав споживачів, про рекламу, іншими законами України та міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.".
 		Враховано   Стаття 17. Інформація про товар (роботу, послугу)
 
143. 1. Інформація про товар, роботу та послуги - відомості та/або дані, які характеризують кількісні, якісні та інші характеристики товару (роботи, послуги).
 		    1. Інформація про товар (роботу, послугу) – відомості та/або дані, які розкривають кількісні, якісні та інші характеристики товару (роботи, послуги).
 
144. 2. Інформація щодо впливу товару, роботи та послуг на життя та здоров'я людини не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.
 		    2. Інформація про вплив товару (роботи, послуги) на життя та здоров'я людини не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.
 
145. 3. Правовий режим цієї інформації визначається законами про захист прав споживачів, про рекламу та іншими нормативно-правовими актами в цій галузі.
 		    3. Правовий режим інформації про товар (роботу, послугу) визначається законами України про захист прав споживачів, про рекламу, іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
 
146. Стаття 22. Науково-технічна інформація
 		 -28- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 22 викласти у такій редакції:
"Стаття 11. Науково-технічна інформація
1. Науково-технічна інформація – це будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
2. Правовий режим науково-технічної інформації визначається законом про науково-технічну інформацію, іншими законами України та міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
3. Ця інформація є відкритою за режимом доступу, якщо інше не встановлено законами України.".
 		Враховано   Стаття 11. Науково-технічна інформація
 
147. 1. Науково-технічна інформація - це будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
 		    1. Науково-технічна інформація – будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
 
148. 2. Правовий режим науково-технічної інформації визначається законом про науково-технічну інформацію та іншими нормативно-правовими актами в цій галузі.
 		    2. Правовий режим науково-технічної інформації визначається Законом "Про науково-технічну інформацію", іншими законами та міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
 
149. 3. Ця інформація є відкритою за режимом доступу, якщо інше не встановлено законами України.
 		    3. Науково-технічна інформація є відкритою за режимом доступу, якщо інше не встановлено законами України.
 
150. Стаття 23. Офіційна інформація
 		 -29- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 23 вилучити.
 		Враховано      
151. 1. Офіційна інформація - інформація, створена в результаті виконання завдань та функцій суб’єктами владних повноважень, та містить відомості про прийняті ними рішення.
 		       
152. 2. Офіційні документи - документи, підготовлені або видані суб’єктами владних повноважень, а також подані до суб’єктів владних повноважень у встановленому порядку.
 		       
153. 3. Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти суб’єктів владних повноважень, інша офіційна документована інформація.
 		       
154. 4. Інформація суб’єктів владних повноважень доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом:
 		       
155. опублікування її в офіційних друкованих виданнях або поширення інформаційними службами органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
 		       
156. опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіовізуальні засоби масової інформації;
 		       
157. поширення її засобами інформаційних та інформаційно-комунікаційних технологій;
 		       
158. безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами);
 		       
159. надання можливості ознайомлення з архівними документами;
 		       
160. оголошення її під час публічних виступів посадових осіб.
 		       
161. 5. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки фізичних осіб, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, не мають юридичної сили.
 		       
162. Стаття 24. Правова інформація
 		 -30- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 24 викласти у такій редакції:
"Стаття 14. Правова інформація
1. Правова інформація – це будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.
2. Джерелами правової інформації є Конституція, інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.
3. З метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів фізичним та юридичним особам держава забезпечує офіційне видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після їх прийняття.
 		Враховано   Стаття 14. Правова інформація
 
163. 1. Правова інформація - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.
 		    1. Правова інформація – будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.
 
164. 2. Джерелами правової інформації є Конституція, інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.
 		    2. Джерелами правової інформації є Конституція України, інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.
 
165. 3. З метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів фізичним та юридичним особам держава забезпечує офіційне видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після їх прийняття.
 		    3. З метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів фізичним та юридичним особам держава забезпечує офіційне видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після їх прийняття.
 
166. Стаття 25. Статистична інформація
 		 -31- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 25 викласти у такій редакції:
"Стаття 12. Статистична інформація
1. Статистична інформація – це документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства.
2. Офіційна державна статистична інформація підлягає систематичному оприлюдненню.
3. Держава гарантує відкритий доступ суб’єктів інформаційних відносин до офіційної державної статистичної інформації, за винятком інформації, доступ до якої обмежений згідно із законом.
4. Правовий режим державної статистичної інформації визначається законом про державну статистику, іншими законами України та міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
 		Враховано   Стаття 12. Статистична інформація
 
167. 1. Статистична інформація - це документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства.
 		    1. Статистична інформація – документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства.
 
168. 2. Офіційна державна статистична інформація підлягає систематичному оприлюдненню.
 		    2. Офіційна державна статистична інформація підлягає систематичному оприлюдненню.
 
169. 3. Держава гарантує відкритий доступ суб’єктів інформаційних відносин до офіційної державної статистичної інформації, за винятком інформації, доступ до якої обмежений згідно з чинним законодавством.
 		    3. Держава гарантує суб’єктам інформаційних відносин відкритий доступ до офіційної державної статистичної інформації, за винятком інформації, доступ до якої обмежений згідно із законом.
 
170. 4. Правовий режим державної статистичної інформації визначається Законом України "Про державну статистику" та іншими нормативно- правовими актами у цій галузі.
 		    4. Правовий режим державної статистичної інформації визначається Законом України "Про державну статистику", іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
 
171. Стаття 26. Соціологічна інформація
 		 -32- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 26 викласти у такій редакції:
"Стаття 19. Соціологічна інформація
1. Соціологічна інформація – це будь-які документовані відомості про ставлення до окремих осіб, подій явищ, процесів, фактів тощо.
2. Правовий режим цієї інформації визначається законами України та міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.".
 		Враховано   Стаття 19. Соціологічна інформація
 
172. 1. Соціологічна інформація - це документовані, публічно оголошені або іншим чином поширені відомості про ставлення окремих осіб і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів.
 		    1. Соціологічна інформація – будь-які документовані відомості про ставлення до окремих осіб, подій, явищ, процесів, фактів тощо.
 
173. 2. Основними джерелами соціологічної інформації є документовані або публічно оголошені відомості, в яких відображено результати соціологічних опитувань, спостережень та інших соціологічних досліджень.
 		       
174. 3. Соціологічні дослідження здійснюються суб’єктами владних повноважень, об'єднаннями громадян, зареєстрованими в установленому порядку.
 		    2. Правовий режим соціологічної інформації визначається законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
 
175. Стаття 27. Податкова інформація
 		 -33- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 18 викласти у такій редакції:
"Стаття 13. Податкова інформація
1. Податкова інформація – сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
2. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.".
 		Враховано   Стаття 13. Податкова інформація
 
176. 1. Податкова інформація - сукупність відомостей та/або даних, створених або отриманих суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності, які необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій.
 		    1. Податкова інформація – сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
 
177. 2. Правовий режим податкової інформації визначається законами України та іншими нормативно-правовими актами в цій сфері.
 		    2. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.
 
178. Розділ ІІ
 		 -34- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Назву розділу ІІ вилучити.
 		Враховано      
179. ОПРИЛЮДНЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ СУБ’ЄКТАМИ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ
 		       
180. Стаття 28. Організація доступу до інформації про діяльність та рішення суб’єктів владних повноважень
 		 -35- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Сnаттю 28 вилучити
 		Враховано      
181. 1. Доступ до інформації про діяльність та рішення суб’єктів владних повноважень, здійснюється у такий спосіб:
 		       
182. оприлюднення інформації у засобах масової інформації та в офіційних друкованих виданнях;
 		       
183. надання інформації за запитами;
 		       
184. розміщення інформації на офіційному веб-сайті в мережі Інтернет;
 		       
185. надання інформації через інформаційні служби суб’єктів владних повноважень.
 		       
186. 2. Доступ до інформації про діяльність та рішення суб’єктів владних повноважень може здійснюватись у будь-який інший спосіб, що встановлений законодавством України.
 		       
187. Стаття 29. Інформація, яка підлягає обов'язковому оприлюдненню суб’єктами владних повноважень
 		 -36- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статті 29, 30, 31, 32, 33, 34 вилучити.
 		Враховано      
188. 1. Обов’язковому оприлюдненню суб’єктами владних повноважень підлягає:
 		       
189. інформація про діяльність суб’єктів владних повноважень, зокрема:
 		       
190. основні завдання, повноваження, функції, організаційна структура та нормативно-правові засади діяльності, крім випадків, коли ці відомості віднесені до інформації з обмеженим доступом;
 		       
191. місцезнаходження, поштова адреса, номер телефону, факсу, адреса офіційного веб-сайту в мережі Інтернет та електронної пошти;
 		       
192. прізвище, ім’я та по-батькові, номер службового телефону, адреса електронної пошти керівника органу, а також керівників структурних підрозділів, основні функції структурних підрозділів;
 		       
193. розпорядок роботи та час прийому громадян;
 		       
194. відомості про вакансії, порядок і умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад;
 		       
195. перелік та умови отримання послуг, що надаються ними, форми і зразки документів, правила їх заповнення;
 		       
196. перелік підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління;
 		       
197. порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, дій чи бездіяльності;
 		       
198. рішення суб’єктів владних повноважень;
 		       
199. інша інформація, обов’язковість оприлюднення якої встановлена законами України.
 		       
200. 2. Негайному оприлюдненню підлягає будь-яка інформація про факти, що загрожують життю, здоров'ю чи майну осіб, а також про заходи, які застосовуються у зв'язку з цим, а також спростування недостовірної інформації, розміщеної раніше.
 		       
201. 3. Суб’єкти владних повноважень оприлюднюють й іншу інформацію, яка знаходиться у їх володінні і стосується прав, свобод, інтересів або обов’язків фізичних чи юридичних осіб, якщо інше не встановлено законодавством України.
 		       
202. 4. Спосіб оприлюднення інформації, встановленої цією статтею, визначається суб’єктом владних повноважень.
 		       
203. Стаття 30. Строки оприлюднення інформації
 		       
204. 1. Строки оприлюднення інформації про діяльність та рішення суб’єктів владних повноважень визначається суб’єктом владних повноважень, якщо інше не встановлено законодавством.
 		       
205. 2. Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш двадцяти робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
 		       
206. Стаття 31. Оприлюднення інформації через аудіовізуальні засоби масової інформації
 		       
207. 1. Суб’єкти владних повноважень зобов'язанні надавати аудіовізуальним засобам масової інформації об'єктивну, вичерпну, достовірну інформацію, яка знаходиться у їх володінні.
 		       
208. 2. Оприлюднення суб’єктами владних повноважень інформації через аудіовізуальні засоби масової інформації здійснюється на підставі державних замовлень та укладання відповідних договорів з телерадіоорганізаціями.
 		       
209. 3. Порядок оприлюднення інформації суб’єктами владних повноважень визначається договорами, укладеними із аудіовізуальними засобами масової інформації.
 		       
210. Стаття 32. Опублікування інформації в друкованих засобах масової інформації
 		       
211. 1. Інформація, яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, публікується в друкованих засобах масової інформації.
 		       
212. 2. Порядок і строки опублікування інформації суб’єктів владних повноважень визначається договорами, укладеними між відповідними суб’єктами владних повноважень та редакціями друкованих засобів масової інформації.
 		       
213. Стаття 33. Розміщення інформації на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет
 		       
214. 1. Суб’єкти владних повноважень зобов’язані створювати та вести офіційні веб-сайти в мережі Інтернет.
 		       
215. 2. Суб’єкти владних повноважень зобов’язані оприлюднювати на офіційному веб-сайті інформацію, встановлену статтею 29 цього Закону.
 		       
216. 3. Суб’єкти владних повноважень можуть за рішенням керівника органу оприлюднювати на офіційному веб-сайті й іншу інформацію.
 		       
217. 4. На офіційному веб-сайті в мережі Інтернет повинна бути зазначена дата кожного випадку оприлюднення документу і дата оновлення інформації.
 		       
218. 5. Офіційний веб-сайт в мережі Інтернет суб’єктів владних повноважень повинна містити відповідні посилання на веб-сайти, які створені їх структурними підрозділами, територіальними органами, а також підпорядкованими їм підприємствами, установами, організаціями.
 		       
219. Стаття 34. Оприлюднення інформації через інформаційні служби суб’єктів владних повноважень
 		       
220. 1. Суб’єкти владних повноважень зобов'язанні створювати власні інформаційні служби (інформаційні управління, прес-служби, прес-центри, центри громадських зв'язків, прес-бюро, прес-секретарі, прес-аташе), через які надаватимуть громадськості та засобам масової інформації інформацію про діяльність та рішення.
 		       
221. 2. Порядок їх створення, структура, права та обов'язки визначаються Кабінетом Міністрів України, іншими суб'єктами владних повноважень.
 		       
222. Розділ ІІІ
 		       
223. ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ
 		 -37- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Назву розділу ІІІ вилуити.
Статтю 35 викласти у такій редакції:
"Стаття 20. Доступ до інформації
1. За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
2. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом."
 		Враховано      
224. Стаття 35. Доступ до відкритої інформації
 		    Стаття 20. Доступ до інформації
 
225. 1. Відкритою визнається будь-яка інформація, що відповідно до закону не віднесена до інформації з обмеженим доступом.
 		    1. За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
 
226. 2. Доступ до відкритої інформації забезпечується шляхом її поширення чи шляхом забезпечення можливості ознайомлення з нею.
 		    2. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
 
227. 3. Порядок і умови надання суб’єктами владних повноважень інформації за запитами встановлюються цим Законом.
 		       
228. Стаття 36. Доступ до інформації з обмеженим доступом
 		 -38- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 36 викласти у такій редакції:
"Стаття 21. Інформація з обмеженим доступом
1. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
2. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Відносини, пов’язані з правовим режимом персональних даних, регулюються законом.
3. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.
4. До інформації з обмеженим доступом не може бути віднесено такі відомості:
1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;
2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці фізичних осіб;
3) про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;
4) про факти порушення прав і свобод людини і громадянина;
5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;
6) інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів України та міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.".
 		Враховано   Стаття 21. Інформація з обмеженим доступом
 
229. 1. Інформацією з обмеженим доступом визнається інформація, доступ до якої обмежується суб’єктами владних повноважень відповідно до законів, або іншими суб’єктами інформаційних відносин на свій розсуд.
 		    1. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
 
230. 2. До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені відомості та/або дані:
 		    2. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Відносини, пов’язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
 
231. про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;
 		    3. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.
 
232. про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці фізичних осіб;
 		    4. До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості:
1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;
2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей;
3) про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;
4) про факти порушення прав і свобод людини і громадянина;
5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;
6) інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.".
 
233. про стан здоров’я населення, його життєвий рівень та чинники, що його визначають, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;
 		       
234. про встановлення фактів порушення прав і свобод людини і громадянина;
 		       
235. про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.
 		       
236. установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;
 		       
237. інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
 		       
238. відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;
 		       
239. інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
 		       
240. відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оприлюдненню;
 		       
241. інша інформація, доступ до якої відповідно до законів України та міжнародних договорів України не може бути обмеженим.
 		       
242. 3. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо у документі міститься інформація з обмеженим доступом, то документ може бути наданий для ознайомлення в частині, що не містить інформацію з обмеженим доступом.
 		 -39- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статті 37, 38, 39, 40 вилучити.
 		Враховано      
243. Стаття 37. Доступ до конфіденційної інформації
 		       
244. 1. Конфіденційна інформація - це відомості та/або дані, які знаходяться у володінні суб’єктів інформаційних відносин (крім суб’єктів владних повноважень), режим доступу до яких визначається ними, якщо інше не встановлено законами України.
 		       
245. 2. Відносини та умови володіння чи користування конфіденційною інформацією визначаються відповідними договорами (угодами) або законом.
 		       
246. 3. Суб’єкти владних повноважень володіють та/або користується конфіденційною інформацією, одержаною в установленому законом порядку, із забезпеченням встановленого режиму обмеження доступу до неї.
 		       
247. 4. Суб’єкти владних повноважень, які володіють конфіденційною інформацією, не можуть віднести її до відкритої за режимом доступу та надавати її за запитами третіх осіб без письмової згоди на це особи, яка передала таку інформацію за винятком випадків, встановлених законами України.
 		       
248. 5. Порядок обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять конфіденційну інформацію, правила забезпечення захисту інформації в інформаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах визначаються Кабінетом Міністрів України.
 		       
249. Стаття 38. Доступ до службової таємниці
 		       
250. 1. До службової таємниці відноситься інформація, яку не віднесено до державної таємниці та доступ до якої обмежується відповідно до законів України суб’єктами владних повноважень.
 		       
251. 2. До службової таємниці відноситься:
 		       
252. конфіденційна інформація, передана у володіння суб’єктам владних повноважень;
 		       
253. інформація, унаслідок розголошення якої можливе порушення конституційних прав і свобод фізичних і юридичних осіб;
 		       
254. інформація у сфері національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, яка не віднесена до державної таємниці.
 		       
255. 3. Суб’єкт владних повноважень призначає особу, відповідальну за віднесення інформації до службової таємниці.
 		       
256. 4. Відповідальна особа складає Звід відомостей, що становлять службову таємницю, -акт, в якому зведено переліки відомостей, що згідно з рішеннями суб’єкта владних повноважень, становлять службову таємницю.
 		       
257. 5. Звід відомостей, що становлять службову таємницю, публікується суб’єктом владних повноважень в офіційних друкованих виданнях.
 		       
258. 6. Порядок обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, що містять службову таємницю, а також віднесення службової таємниці до відкритої інформації встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 		       
259. Стаття 39. Доступ до таємної інформації
 		       
260. 1. До таємної інформації, з метою забезпечення суспільних інтересів, відноситься державна або інша встановлена законами України таємниця.
 		       
261. 2. Суспільні відносини, пов’язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв, охороною державної таємниці та доступу до неї встановлюється законами України.
 		       
262. 3. Віднесення інформації до іншої встановленої законом таємниці і обмеження доступу до неї здійснюється виключно на підставі законів України.
 		       
263. Стаття 40. Контроль за забезпеченням доступу до публічної інформації
 		       
264. 1. Держава здійснює контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до інформації.
 		 -40- Терещук С.М.
 Перший абзац частини 1 статті 40 вилучити.
 		Враховано редакційно      
265. Державний контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до інформації здійснюється спеціальними органами, які визначають Верховна Рада України і Президент України.
 		       
266. У порядку контролю Верховна Рада України може вимагати від розпорядників інформації звіти щодо задоволення запитів на інформацію (кількість отриманих запитів на інформацію; кількість задоволених запитів; кількість відмов в задоволенні запитів із зазначенням відповідних норм, на підставі яких відмовлено у задоволенні запитів на інформацію; кількість скарг на відмову в наданні інформації; розмір плати, встановлений за копіювання або друк при задоволенні запитів на інформацію).
 		 -41- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину 1 статті 45 викласти в такій редакції:
"Строк вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати семи робочих днів.".
 		Відхилено      
267. 2. Парламентський контроль за дотриманням прав людини на доступ до інформації здійснюється комітетами Верховної Ради України та народними депутатами, Уповноваженим Верховної Ради з прав людини.
 		 -42- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину 1 статті 46 викласти в такій редакції:
"Строк вивчення запиту на предмет можливості його задоволення може бути продовжений до десяти робочих днів з обґрунтуванням причини такого продовження, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або вимагає пошуку інформації серед значної кількості даних.".
 		Відхилено      
268. 3. Громадський контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до інформації здійснюється депутатами місцевих рад, громадськими організаціями, громадськими радами, громадянами особисто шляхом проведення громадських слухань, громадської експертизи тощо.
 		 -43- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Розділ ІV (статті 41–52) вилучити.
 		Враховано      
269. Розділ ІV
 		       
270. РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН, ПОВ’ЯЗАНИХ
 		       
271. ІЗ НАДАННЯМ ІНФОРМАЦІЇ ЗА ЗАПИТАМИ
 		       
272. Стаття 41. Запит на інформацію
 		       
273. 1. Запит на інформацію (далі - запит) це звернення суб’єктів інформаційних відносин (далі - запитувача) з клопотанням про надання офіційного документу або іншої інформації, що знаходиться у володінні розпорядника інформації.
 		       
274. 2. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом щодо надання інформації, незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснень причини запиту.
 		       
275. 3. Порядок і умови надання запитувачам інформації за запитами встановлюються цим Законом.
 		       
276. Стаття 42. Розпорядники інформації
 		       
277. 1. Розпорядниками інформації є:
 		       
278. суб'єкти владних повноважень;
 		       
279. суб'єкти господарювання, що займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природною монополією, -стосовно інформації щодо умов та цін постачання товарів, послуг та цін на них;
 		       
280. суб'єкти господарювання, які володіють інформацією про: стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту, аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці фізичних осіб;
 		       
281. непідприємницькі товариства, що фінансуються з державного або місцевих бюджетів, -стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.
 		       
282. Стаття 43. Порядок подання та задоволення запиту
 		       
283. 1. Запити можуть бути подані на вибір запитувача в усній або у письмовій формі. Задоволення запиту здійснюється у спосіб, який вимагає запитувач.
 		       
284. 2. Усне звернення може подаватися щодо надання довідкової, незначної за обсягом інформації, або отримання, у випадках, встановлених законами України, інформації, яка є необхідною для попередження протиправних дій чи надзвичайних ситуацій.
 		       
285. 3. На вимогу запитувача, який з поважних причин (інвалідність, хвороба тощо) не може надати письмовий запит, особа, що уповноважена розпорядником інформації, повинна оформити його у письмовій формі, обов’язково зазначивши в ньому своє прізвище, ім’я та по батькові, посаду, контактний телефон, та надати копію запиту запитувачу.
 		       
286. 4. Розпорядник інформації, за винятком випадків, встановлених законами України, зобов’язаний повідомити запитувача про те, чи володіє він запитуваною інформацією незалежно від того, чи належить запитувана інформація до інформації з обмеженим доступом.
 		       
287. 5. Розпорядник інформації, до якого подається запит, який не володіє необхідною інформацією, повинен негайно, але не пізніше п’яти робочих днів, порекомендувати запитувачу звернутися до компетентної посадової особи або переадресувати запит у письмовій формі до відповідальної посадової особи чи службовця з одночасним повідомленням про це запитувача.
 		       
288. 6. Розпорядник інформації, до якого подається запит, має звернутися до запитувача для уточнення запиту, якщо із його змісту не зрозуміло, яка саме інформація необхідна запитувачу.
 		       
289. 7. Особливості подання запитів суб’єктами владних повноважень та відповідей на ці запити регулюються законами України.
 		       
290. Стаття 44. Вимоги до запиту
 		       
291. 1. Письмовий запит може подаватися у довільній формі.
 		       
292. 2. З метою полегшення оформлення письмових запитів, запитувач може подавати запит шляхом заповнення відповідних бланків запитів, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті в мережі Інтернет відповідного органу. Зазначені бланки повинні містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту.
 		       
293. 3. Запит повинен містити:
 		       
294. прізвище, ім’я та по батькові або найменування запитувача, поштову адресу, місцезнаходження, а також номер засобу зв’язку, адресу електронної пошти, якщо такі є;
 		       
295. загальний опис інформації, щодо якої зроблено запит - зміст інформації чи вид, назву та зміст документа, на який зроблено запит, або інформацію про реквізити документа, які відомі запитувачу;
 		       
296. підпис та дату (крім запиту електронною поштою).
 		       
297. 4. Клопотання про термінове задоволення запиту повинно бути обґрунтованим.
 		       
298. Стаття 45. Строк вивчення та задоволення запиту
 		       
299. 1. Строк вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати п’яти робочих днів.
 		       
300. 2. Якщо запитувана інформація не підлягає наданню для ознайомлення, розпорядник інформації протягом вказаного строку письмово або в інший, прийнятний для запитувача спосіб, доводить про це до відома запитувача.
 		       
301. 3. Протягом двадцяти робочих днів з дня реєстрації запиту розпорядник інформації повідомляє запитувача про розмір плати за копіювання або друк інформації, можливі підстави звільнення від такої плати, контакти особи, відповідальної за надання інформації, або надає обґрунтовану відмову у наданні інформації.
 		       
302. 4. Загальний строк вивчення та задоволення запиту не може перевищувати двадцяти робочих днів з дня реєстрації запиту, якщо інше не встановлено законом.
 		       
303. Стаття 46. Продовження строків для задоволення запитів
 		       
304. 1. Строк задоволення запиту може бути продовжений до десяти робочих днів з обґрунтуванням причини такого продовження, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або вимагає пошуку інформації серед значної кількості даних.
 		       
305. 2. Рішення про продовження доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз’ясненням порядку його оскарження.
 		       
306. 3. Рішення про продовження повинне бути викладене у письмовій формі. У цьому рішенні має бути зазначено:
 		       
307. уповноважену особу розпорядника інформації, відповідальну за розгляд запиту;
 		       
308. дату надсилання або видачі повідомлення про продовження строку для задоволення запиту;
 		       
309. причини, з яких запитуваний документ чи інформацію не може бути видано у встановлений цим Законом строк;
 		       
310. строк, у який буде задоволено запит.
 		       
311. Стаття 47. Реєстрація задоволення запитів та відмов у їх задоволенні
 		       
312. 1. Розпорядником інформації здійснюється реєстрація інформації про задоволення запитів та відмову у їх задоволенні, за винятком випадків:
 		       
313. якщо запит є анонімним;
 		       
314. якщо запит зроблений усно і задоволений негайно.
 		       
315. 2. У разі задоволення запиту чи відмови в його задоволенні, розпорядником інформації реєструється така інформація:
 		       
316. запитувач;
 		       
317. особа, яка відповідальна за розгляд запиту та особа, яка надає інформацію;
 		       
318. спосіб, яким було задоволено запит або підстави відмови у наданні інформації;
 		       
319. інформація про те, що запитувач здійснив оплату за копіювання або друк інформації або про те, що запитувач звільняється від такої плати.
 		       
320. Стаття 48. Відмова у задоволенні запиту
 		       
321. 1. Розпорядник інформації повинен відмовити в задоволенні запиту, якщо:
 		       
322. інформація, яка вимагається, віднесена до інформації з обмеженим доступом, а запитувач не має права доступу до цієї інформації;
 		       
323. розпорядник інформації не володіє і/або не повинен володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
 		       
324. запитувач не оплатив витрати, пов’язані із копіюванням або друком інформації.
 		       
325. 2. Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо:
 		       
326. необхідна інформація вже була надана запитувачу;
 		       
327. задоволення запиту вимагатиме зміни в організації роботи розпорядника інформації, порушить виконання покладених на нього завдань або вимагатиме непотрібних і непропорційних витрат через великі обсяги інформації, що вимагається;
 		       
328. не зазначено адреси або не вказано телефонного номеру або адреси електронної пошти запитувача;
 		       
329. відсутні технічні можливості задовольнити запит у спосіб, який вимагає запитувач.
 		       
330. 3. Не підлягають обов’язковому наданню для ознайомлення за запитами документи, які містять у собі:
 		       
331. внутрішньовідомчу та міжвідомчу службову кореспонденцію (доповідні записки, переписка між структурними підрозділами та інше), якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності, процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю;
 		       
332. інформацію, визнану у встановленому порядку державною та службовою таємницею;
 		       
333. конфіденційну інформацію;
 		       
334. інформацію про оперативну і слідчу роботу органів суб’єктів владних повноважень у тих випадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню, порушити право людини на справедливий та об'єктивний судовий розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров'ю будь-якої особи;
 		       
335. інформацію, що стосується особистого і сімейного життя громадян;
 		       
336. інформацію фінансових установ, підготовлену для контрольно-фінансових відомств.
 		       
337. 4. Відмова повинна бути викладена у письмовій формі. У відмові має бути зазначено:
 		       
338. уповноважену особу розпорядника інформації, відповідальну за розгляд запиту;
 		       
339. підставу відмови;
 		       
340. дату відмови.
 		       
341. Стаття 49. Плата за копіювання або друк інформації
 		       
342. 1. Розмір і порядок плати за копіювання або друк інформації встановлюються Кабінетом Міністрів України, з урахуванням пільг для певних категорій громадян, що передбаченні чинним законодавством.
 		       
343. 2. Надання інформації для ознайомлення в місці її збереження є безкоштовним.
 		       
344. Стаття 50. Організація доступу до інформації
 		       
345. 1. Розпорядник інформації зобов’язаний на підставі нормативних чи інших документів органів державної влади визначати структурний підрозділ та посадових осіб чи службовців, відповідальних за задоволення запитів.
 		       
346. 2. Кожна посадова особа чи службовець, якій доручено задовольнити запит або до якої надійде запит, є відповідальною за задоволення запиту таким способом, який відповідає згаданим вимогам, якщо розпорядник інформації не визначить компетенцію посадових осіб чи службовців щодо задоволення запитів.
 		       
347. Стаття 51. Задоволення запиту
 		       
348. 1. Запит вважається задоволеним розпорядником інформації, який отримав запит, якщо:
 		       
349. особі за запитом надана інформація у спосіб, встановлений цим Законом:
 		       
350. запит було переадресовано до компетентного органу, а запитувача було про це проінформовано.
 		       
351. Стаття 52. Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації
 		       
352. 1. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації щодо доступу до інформації можуть бути оскаржені до вищестоящого органу, органів прокуратури або суду.
 		       
353. 2. Оскарженню підлягають:
 		       
354. відмова у задоволенні запиту;
 		       
355. надання недостовірної інформації;
 		       
356. порушення строків надання інформації;
 		       
357. інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядника інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача щодо доступу до інформації.
 		 -44- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Назву розділу V викласти у такій редакції:
"РОЗДІЛ ІІІ
ДІЯЛЬНІСТЬ ЖУРНАЛІСТІВ, ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ, ЇХ ПРАЦІВНИКІВ"
 		Враховано      
358. Розділ V
 		       
359. ДІЯЛЬНІСТЬ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ.
 		    РОЗДІЛ ІІІ
ДІЯЛЬНІСТЬ ЖУРНАЛІСТІВ, ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ, ЇХ ПРАЦІВНИКІВ
 
360. ПОРЯДОК АКРЕДИТАЦІЇ ЖУРНАЛІСТІВ
 		 -45- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 53 викласти у такій редакції:
"Стаття 22. Масова інформація та її засоби
1. Масова інформація – це інформація, яка поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб.
2. Засоби масової інформації – це засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.
 		Враховано      
361. Стаття 53. Масова інформація та її засоби
 		    Стаття 22. Масова інформація та її засоби
 
362. 1. Масова інформація - це інформація, яка поширюється з метою доведення до необмеженого кола осіб.
 		    1. Масова інформація – інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб.
 
363. 2. Засоби масової інформації - це засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації. Порядок створення (заснування) та організації діяльності окремих засобів масової інформації визначаються законодавчими актами про ці засоби.
 		    2. Засоби масової інформації – засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.
 
364. Друкованими засобами масової інформації (пресою) є періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.
 		       
365. Аудіовізуальними засобами масової інформації є організації, які надають для масового приймання споживачами аудіовізуальну інформацію, передану у вигляді електричних сигналів і прийняту за допомогою побутових електронних пристроїв.
 		 -46- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Доповнити законопроект статтею 23 такого змісту;
"Стаття 23. Інформаційна продукція та інформаційна послуга
1. Інформаційна продукція – це матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення потреб суб’єктів інформаційних відносин. Інформаційною послугою є діяльність з надання інформаційної продукції споживачам з метою задоволення їхніх потреб.
2. Інформаційна продукція та інформаційні послуги є об’єктами цивільно-правових відносин, що регулюються цивільним законодавством України.".
 		Враховано   Стаття 23. Інформаційна продукція та інформаційна послуга
1. Інформаційна продукція – матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення потреб суб’єктів інформаційних відносин. Інформаційною послугою є діяльність з надання інформаційної продукції споживачам з метою задоволення їхніх потреб.
2. Інформаційна продукція та інформаційні послуги є об’єктами цивільно-правових відносин, що регулюються цивільним законодавством України.
 
366. Стаття 54. Акредитація журналіста
 		 -47- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 54 викласти у такій редакції:
Стаття 26. Акредитація журналістів, працівників засобу масової інформації
1. З метою створення сприятливих умов для здійснення їх професійної діяльності суб‘єкт владних повноважень може здійснювати акредитацію журналістів, працівників засобів масової інформації. Усі дії, пов’язані з акредитацією, повинні ґрунтуватися на принципах відкритості, рівності, справедливості з метою забезпечення права громадськості на одержання інформації через засоби масової інформації. Відсутність акредитації не може бути підставою для відмови у допуску журналіста, працівника засобу масової інформації на відкриті заходи, що проводить суб‘єкт владних повноважень.
2. Акредитація журналіста, працівника засобу масової інформації здійснюється безоплатно на підставі його заяви або подання засобу масової інформації.
У заяві, поданій журналістом, працівником засобу масової інформації зазначаються його прізвище, ім’я та по батькові, адреса, номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо така є. До заяви додаються копії документів, що посвідчують особу та засвідчують його професійну належність.
В поданні засобу масової інформації зазначаються його повне найменування, дата і номер реєстрації, адреса, адреса електронної пошти, якщо така є, номер засобу зв’язку, прізвище, ім’я та по батькові журналіста, працівника засобу масової інформації, щодо якого вноситься подання. До подання додаються копії документів, що посвідчують особу.
В акредитації не може бути відмовлено в разі подання усіх документів, передбачених цією частиною статті.
Суб‘єкт владних повноважень може встановлювати спрощений порядок акредитації.
3. Порядок акредитації, визначений суб’єктом владних повноважень, підлягає оприлюдненню.
4. Суб’єкти владних повноважень, що здійснили акредитацію журналістів, працівників засобів масової інформації, зобов’язані сприяти провадженню ними професійної діяльності; завчасно сповіщати їх про місце і час проведення сесій, засідань, нарад, брифінгів та інших публічних заходів; подавати їм інформацію, призначену для засобів масової інформації; а також сприяти створенню умов для здійснення запису і передачі інформації; сприяти провадженню їх діяльності щодо проведення інтерв’ю, отримання коментарів посадових осіб.
5. У випадку, коли захід проводиться відповідно до міжнародних або інших спеціальних протоколів, можуть встановлюватись особливі умови допуску журналістів до такого заходу. Такі особливі умови оприлюднюються на офіційному веб-сайті відповідного суб’єкта владних повноважень до проведення заходу.
6. Журналіст, працівник засобу масової інформації зобов’язаний дотримуватися встановлених суб’єктом владних повноважень правил внутрішнього трудового розпорядку, не перешкоджати діяльності його службових та посадових осіб.
7. Суб’єкти владних повноважень, що акредитували журналіста, працівника засобу масової інформації, приймають рішення про припинення акредитації у разі:
подання ним відповідної заяви;
неодноразового грубого порушення ним обов’язків, визначених цією статтею;
звернення засобу масової інформації, за поданням якого була здійснена акредитація.
8. У рішенні про припинення акредитації вказується посадова особа чи службова особа (суб’єкт владних повноважень), яка прийняла відповідне рішення, дата прийняття рішення, підстава для прийняття рішення та порядок його оскарження. Письмове повідомлення про припинення акредитації видається або надсилається засобу масової інформації або журналістові, працівникові засобу масової інформації протягом п‘яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.
9. Рішення про припинення акредитації може бути оскаржене у суді в установленому порядку.".
Статті 55 – 58 вилучити.
 		Враховано   Стаття 26. Акредитація журналістів, працівників засобів масової інформації
 
367. 1. Акредитація журналіста при суб’єктах владних повноважень, в яких діє порядок акредитації, здійснюється безоплатно на підставі його заяви або офіційного подання редакції засобу масової інформації.
 		    1. З метою створення сприятливих умов для здійснення їх професійної діяльності суб‘єкт владних повноважень може здійснювати акредитацію журналістів, працівників засобів масової інформації.
Усі дії, пов’язані з акредитацією, мають ґрунтуватися на принципах відкритості, рівності, справедливості з метою забезпечення права громадськості на одержання інформації через засоби масової інформації. Відсутність акредитації не може бути підставою для відмови в допуску журналіста, працівника засобу масової інформації на відкриті заходи, що проводить суб‘єкт владних повноважень.
 
368. У заяві, поданій журналістом, зазначаються його прізвище, ім’я та по батькові, адреса, контактні телефони. До заяви додається копія посвідчення.
 		    2. Акредитація журналіста, працівника засобу масової інформації здійснюється безоплатно на підставі його заяви або подання засобу масової інформації.
У заяві, поданій журналістом, працівником засобу масової інформації зазначаються його прізвище, ім’я та по батькові, адреса, номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти (за наявності). До заяви додаються копії документів, що посвідчують особу та засвідчують її професійну належність.
У поданні засобу масової інформації зазначаються його повне найменування, дата і номер реєстрації, адреса, адреса електронної пошти (за наявності), номер засобу зв’язку, прізвище, ім’я та по батькові журналіста, працівника засобу масової інформації, щодо якого вноситься подання. До подання додаються копії документів, що посвідчують особу.
В акредитації не може бути відмовлено в разі подання усіх документів, передбачених цією частиною.
Суб‘єкт владних повноважень може встановлювати спрощений порядок акредитації.
 
369. В офіційному поданні редакції зазначаються повне найменування засобу масової інформації, дата і номер реєстрації, дані про його засновників засобу масової інформації, поштова та електронна адреси, номери телефонів і телефаксів редакції, прізвище, ім’я та по батькові журналіста (журналістів, що входять до складу творчої групи) і додаються копії посвідчень.
 		    3. Порядок акредитації, визначений суб’єктом владних повноважень, підлягає оприлюдненню.
 
370. Акредитованому журналісту видається акредитаційна картка, в якій зазначається строк її дії.
 		       
371. 2. Суб’єкти владних повноважень можуть відмовити в акредитації журналісту (журналістам, що входять до складу творчої групи), якщо подана у заяві або в офіційному поданні для оформлення акредитації інформація не відповідає дійсності. Така відмова може бути оскаржена в суді в установленому порядку.
 		    4. Суб’єкти владних повноважень, що здійснили акредитацію журналістів, працівників засобів масової інформації, зобов’язані сприяти провадженню ними професійної діяльності; завчасно сповіщати їх про місце і час проведення сесій, засідань, нарад, брифінгів та інших публічних заходів; надавати їм інформацію, призначену для засобів масової інформації; а також сприяти створенню умов для здійснення запису і передачі інформації, проведення інтерв’ю, отримання коментарів посадових осіб..
 
372. Усі дії, пов’язані з акредитацією журналіста, повинні ґрунтуватися на принципах відкритості, рівності, справедливості з метою забезпечення права громадськості на одержання суспільно необхідної інформації через засоби масової інформації.
 		    5. У разі якщо захід проводиться відповідно до міжнародних або інших спеціальних протоколів, можуть встановлюватися особливі умови допуску журналістів. Такі особливі умови оприлюднюються на офіційному веб-сайті відповідного суб’єкта владних повноважень до проведення заходу.
6. Журналіст, працівник засобу масової інформації зобов’язаний дотримуватися встановлених суб’єктом владних повноважень правил внутрішнього трудового розпорядку, не перешкоджати діяльності його службових та посадових осіб.
 
373. Стаття 55. Обов’язки суб’єктів владних повноважень, що здійснили акредитацію журналістів
 		       
374. 1. Суб’єкти владних повноважень, що здійснили акредитацію журналістів, зобов’язані сприяти провадженню ними професійної діяльності, завчасно сповіщати їх про місце і час проведення сесій, засідань, нарад, брифінгів та інших публічних заходів, подавати усім акредитованим журналістам інформацію, призначену для засобів масової інформації, а також сприяти створенню умов для здійснення запису і передачі інформації до редакції, надавати журналістам для ознайомлення нормативно-правові акти, їх проекти, сприяти провадженню їх діяльності щодо організації інтерв’ю, коментарів посадових осіб, організовувати для журналістів необхідні консультації.
 		    7. Суб’єкти владних повноважень, що акредитували журналіста, працівника засобу масової інформації, приймають рішення про припинення акредитації у разі:
подання ним відповідної заяви;
неодноразового грубого порушення ним обов’язків, визначених цією статтею;
звернення засобу масової інформації, за поданням якого здійснена акредитація.
8. У рішенні про припинення акредитації вказується посадова особа чи службова особа (суб’єкт владних повноважень), яка прийняла відповідне рішення, дата прийняття рішення, підстава для прийняття рішення та порядок його оскарження. Письмове повідомлення про припинення акредитації видається або надсилається засобу масової інформації або журналістові, працівникові засобу масової інформації протягом п‘яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.
9. Рішення про припинення акредитації може бути оскаржено до суду в установленому порядку.
 
375. У випадку, коли захід проводиться відповідно до міжнародних або інших спеціальних протоколів, можуть встановлюватись особливі умови допуску акредитованих журналістів до такого заходу. Такі особливі умови оприлюднюються на офіційному веб-сайті відповідного суб’єкта владних повноважень.
 		       
376. 2. Для всіх акредитованих журналістів повинні бути створені умови, які сприяють їх роботі і не є дискримінаційними.
 		       
377. Стаття 56. Права та обов’язки акредитованого журналіста
 		       
378. 1. Акредитований журналіст має право:
 		       
379. завчасно одержувати інформацію про час і місце проведення запланованих заходів (сесій, засідань, нарад, брифінгів, тощо);
 		       
380. при пред’явленні акредитаційної картки проходити до приміщення;
 		       
381. бути присутнім на заходах суб’єктів владних повноважень, що його акредитували, крім випадків, коли ними згідно із законом прийнято рішення про проведення таких заходів у закритому режимі;
 		       
382. здійснювати записи, у тому числі з використанням засобів аудіо- та відеотехніки, кіно- і фотозйомки;
 		       
383. знайомитися з інформаційно-довідковими матеріалами (порядок денний, стенограми засідань, тексти заяв, прес-релізи тощо), а також одержувати їх паперові та/або електронні копії;
 		       
384. на доступ до документів, за винятком тих, що містять державну чи іншу таємницю, яка охороняється законом, а також коментарі посадових осіб.
 		       
385. 2. Акредитований журналіст зобов’язаний дотримуватися встановлених у суб’єктах владних повноважень, що його акредитували, правил внутрішнього трудового розпорядку, не перешкоджати їх діяльності, не втручатися в хід проведення заходу, на якому він присутній, крім випадків, коли такий захід спеціально організовано для журналістів, пред’являти акредитаційну картку, посвідчення або інший документ, що посвідчує особу журналіста.
 		       
386. Стаття 57. Припинення акредитації журналіста
 		       
387. 1. Суб’єкти владних повноважень, що акредитували журналіста, приймають рішення про припинення його акредитації на підставі поданої до них:
 		       
388. заяви журналіста про звільнення його з редакції або розірвання трудових чи цивільно-правових відносин з редакцією;
 		       
389. заяви журналіста про припинення професійної діяльності журналіста;
 		       
390. заяви редакції про припинення діяльності засобу масової інформації або рішення суду про припинення діяльності чи ліквідацію засобу масової інформації.
 		       
391. Неодноразове невиконання журналістом обов’язків акредитованого журналіста може бути підставою для прийняття рішення суб’єктом владних повноважень, що акредитував його, про припинення акредитації.
 		       
392. 2. У рішенні про припинення акредитації вказується посадова особа (суб’єкт владних повноважень), яка прийняла відповідне рішення, дата рішення та порядок його оскарження.
 		       
393. Письмове повідомлення із зазначенням підстави припинення акредитації видається або надсилається журналістові та/або протягом трьох робочих днів надсилається редакції.
 		       
394. У разі припинення акредитації акредитаційна картка підлягає поверненню суб’єкту владних повноважень, що акредитував відповідного журналіста.
 		       
395. 3. Рішення про припинення акредитації може бути оскаржене у суді в установленому порядку.
 		       
396. Стаття 58. Акредитація в Україні іноземного журналіста
 		       
397. 1. Акредитація в Україні іноземного журналіста здійснюється Міністерством закордонних справ України відповідно до правил про акредитацію, затверджених цим Міністерством.
 		       
398. 2. Представники зарубіжних засобів масової інформації, не акредитовані в Україні у встановленому порядку, здійснюють свою діяльність як співробітники іноземних юридичних осіб.
 		 -48- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Назву розділу VІ викласти у такій редакції;"Розділ ІV
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ІНФОРМАЦІЮ"
 		Враховано      
399. Розділ VІ
 		       
400. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ІНФОРМАЦІЮ
 		    Розділ ІV
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ІНФОРМАЦІЮ
 
401. Стаття 59. Заборона цензури та заборона втручання в професійну діяльність журналістів і засобів масової інформації з боку суб'єктів владних повноважень
 		 -49- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 59 викласти у такій редакції:
"Стаття 24. Заборона цензури та заборона втручання в професійну діяльність журналістів і засобів масової інформації
1. Забороняється цензура – будь-яка вимога, спрямована, зокрема, до журналіста, засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, керівника, розповсюджувача узгоджувати інформацію до її поширення або накладення заборони чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації.
Ця заборона не поширюється на випадки, коли попереднє узгодження інформації здійснюється на підставі законів України, а також на накладення судом заборони на поширення інформації.
2. Забороняються втручання у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації, накладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати суб'єкти владних повноважень, крім випадків, встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом.
3. Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та/або переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, тягне за собою відповідальність згідно із законами України.".
 		Враховано   Стаття 24. Заборона цензури та заборона втручання в професійну діяльність журналістів і засобів масової інформації
 
402. 1. Цензура як вимога, спрямована до засобу масової інформації, журналіста, головного редактора, організації, що здійснює випуск засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, розповсюджувача, попередньо узгоджувати інформацію, що поширюється (крім випадків, коли така вимога йде від автора цієї інформації чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав на неї), та/або як накладення заборони (крім випадків, коли така заборона накладається судом) чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації з боку суб'єктів владних повноважень заборонена.
 		    1. Забороняється цензура – будь-яка вимога, спрямована, зокрема, до журналіста, засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, керівника, розповсюджувача узгоджувати інформацію до її поширення або накладення заборони чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації.
Ця заборона не поширюється на випадки, коли попереднє узгодження інформації здійснюється на підставі закону, а також у разі накладення судом заборони на поширення інформації.
 
403. 2. Забороняються втручання у формах, не встановлених законодавством України або договором, укладеним між засновником (співзасновниками) і редакцією засобу масової інформації, у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом інформації, що поширюється, з боку засновників (співзасновників) засобів масової інформації, суб'єктів владних повноважень, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації, накладення заборони на показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати суб'єктів владних повноважень.
 		    2. Забороняються втручання у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації, накладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати суб'єкти владних повноважень, крім випадків, встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом.
 
404. 3. Забороняються створення будь-яких органів державної влади, установ, введення посад, на які покладаються повноваження щодо здійснення контролю за змістом інформації, що поширюється засобами масової інформації.
 		       
405. 4. Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та/або переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснювані посадовою особою або групою осіб за попередньою змовою, тягне за собою відповідальність згідно з законами України.
 		    3. Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та/або переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, тягне за собою відповідальність згідно із законами України.
 
406. 5. Повноваження органів державної влади з питань діяльності засобів масової інформації визначаються виключно Конституцією та законами України.
 		 -50- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Доповнити законопроект статтею 25 такого змісту:
"Стаття 25. Гарантії діяльності засобів масової інформації та журналістів
1. При виконанні професійних обов’язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом.
2. Журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб’єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим в розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством.
3. Журналіст має право не розкривати джерело інформації або інформацію, яка дозволяє встановити джерела інформації, крім випадків, коли його зобов’язано до цього рішенням суду на основі закону.
4. По пред’явленні документа, який засвідчує його професійну належність, працівник засобу масової інформації має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, в місцях аварій, масових безпорядків, воєнних дій, крім випадків, передбачених законом.
5. Журналіст має право поширювати підготовлені ним матеріали (фонограми, відеозаписи, письмові тексти тощо) за власним підписом (авторством), під умовним ім’ям (псевдонімом).
6. Журналіст засобу масової інформації має право відмовитися від авторства (підпису) на матеріал, якщо його зміст після редакційного редагування (правки) буде суперечити його переконанням.
7. Права та обов’язки журналіста, працівника засобу масової інформації, визначені цим законом, поширюються на зарубіжних журналістів, працівників зарубіжних засобів масової інформації.".
 		Враховано   Стаття 25. Гарантії діяльності засобів масової інформації та журналістів
1. Під час виконанні професійних обов’язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом.
2. Журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб’єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством.
3. Журналіст має право не розкривати джерело інформації або інформацію, яка дозволяє встановити джерела інформації, крім випадків, коли його зобов’язано до цього рішенням суду на основі закону.
4. Після пред’явлення документа, що засвідчує його професійну належність, працівник засобу масової інформації має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, воєнних дій, крім випадків, передбачених законом.
5. Журналіст має право поширювати підготовлені ним матеріали (фонограми, відеозаписи, письмові тексти тощо) за власним підписом (авторством) або під умовним ім’ям (псевдонімом).
6. Журналіст засобу масової інформації має право відмовитися від авторства (підпису) на матеріал, якщо його зміст після редакційної правки (редагування) суперечить його переконанням.
7. Права та обов’язки журналіста, працівника засобу масової інформації, визначені цим Законом, поширюються на зарубіжних журналістів, працівників зарубіжних засобів масової інформації, які працюють в Україні.
 
407. Стаття 60. Поширення суспільно необхідної інформації
 		 -51- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 60 викласти у такій редакції:
"Стаття 29. Поширення суспільно необхідної інформації
1. Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо ця інформація є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
2. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.".
 		Враховано   Стаття 29. Поширення суспільно необхідної інформації
 
408. 1. Будь-яка інформація може бути поширена без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно необхідною, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
 		    1. Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
 
409. 2. Суспільно необхідною вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; дозволяє здійснити обґрунтований політичний вибір; гарантує обізнаність із фактами та явищами, що впливають на стан і характер життя людини; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків; запобігає порушенням прав людини, введенню громадськості в оману, шкідливим екологічним та іншим негативним наслідкам діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
 		    2. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
 
410. Стаття 61. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію
 		 -52- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 61 викласти у такій редакції:
"Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію
1. Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.".
Доповнити законопроект статтею 28 такого змісту:
"Стаття 28. Неприпустимість зловживання правом на інформацію
1. Інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.".
 		Враховано   Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію
 
411. 1. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як:
 		    1. Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.
 
412. необґрунтована відмова від надання інформації;
 		       
413. надання недостовірної інформації;
 		    Стаття 28. Неприпустимість зловживання правом на інформацію
 
414. несвоєчасне надання інформації;
 		    1. Інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.
 
415. навмисне приховування інформації;
 		       
416. примушення до поширення або перешкоджання поширенню інформації, а також цензура;
 		       
417. поширення недостовірної інформації, або відомостей, які ганьблять честь і гідність особи, або можуть завдати шкоди діловій репутації особи;
 		       
418. безпідставна відмова від поширення певної інформації;
 		       
419. незаконні збирання, одержання, зберігання, використання або поширення інформації стосовно особистого і сімейного життя особи без її згоди особою, яка є володільцем відповідної інформації внаслідок виконання своїх службових обов'язків;
 		       
420. розголошення державної або іншої таємниці, що охороняється законом, особою, яка повинна охороняти цю таємницю;
 		       
421. порушення порядку зберігання інформації;
 		       
422. навмисне знищення інформації;
 		       
423. необґрунтоване віднесення окремих видів інформації до інформації з обмеженим доступом;
 		       
424. незаконне надання матеріальним носіям інформації грифів обмеження доступу;
 		       
425. порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять службову таємницю.
 		       
426. 2. Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законами України.
 		 -53- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Статтю 62 викласти у такій редакції:
Стаття 30. Звільнення від відповідальності
1. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
2. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 Цивільного кодексу та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, що висловила думку, оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.
3. Суб’єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною.
4. Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів встановлюються законами про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні, про телебачення і радіомовлення, про інформаційні агентства та іншими.
 		Враховано      
427. Стаття 62. Звільнення від відповідальності
 		    Стаття 30. Звільнення від відповідальності
 
428. 1. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
 		    1. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
 
429. 2. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
 		    2. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
 
430. 3. Суб’єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною.
 		    3. Суб’єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною.
 
431. 4. Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів встановлюються законами про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні, про телебачення і радіомовлення, про інформаційні агентства та іншими.
 		    4. Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів встановлюються законами України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про телебачення і радіомовлення", "Про інформаційні агентства" та іншими.
 
432. Розділ VІІ
 		 -54- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Розділ VІІ вилучити.
 		Враховано      
433. МІЖНАРОДНА ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ
 		       
434. Стаття 63. Міжнародна інформаційна діяльність
 		       
435. 1. Міжнародна інформаційна діяльність держави полягає в забезпеченні суб'єктів інформаційних відносин офіційною інформацією про зовнішньополітичну діяльність України, про події та явища в інших країнах, а також у цілеспрямованому поширенні за межами України інформації про Україну.
 		       
436. 2. Кожен має право на вільний і безперешкодний доступ до інформації, яка розповсюджується зарубіжними засобами масової інформації.
 		       
437. 3. Правове становище і професійна діяльність акредитованих в Україні іноземних кореспондентів та інших представників іноземних засобів масової інформації регулюється законами України, відповідними міжнародними договорами України.
 		       
438. 4. Створення і діяльність спільних організацій в інформаційній сфері за участю вітчизняних та іноземних суб'єктів інформаційних відносин регулюються законами України.";
 		       
439. 3. У Законі України "Про науково-технічну інформацію" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 33, ст. 345):
 		       
440. абзац другий статті 1 викласти в такій редакції:
 		       
441. "науково-технічна інформація - це будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді";
 		       
442. в абзаці першому статті 2 слова "документована на будь-яких носіях або публічно оголошувана" виключити;
 		       
443. 4. У Законі України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 1, ст. 1):
 		       
444. статтю 27 виключити;
 		       
445. у статті 40:
 		       
446. назву статті викласти у такій редакції:
 		       
447. "Стаття 40. Створення представництв зарубіжних друкованих засобів масової інформації";
 		       
448. частину третю виключити;
 		       
449. 5. У Законі України "Про телебачення і радіомовлення" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 18, ст. 155; 2008 р., № 18, ст. 197):
 		       
450. в абзаці четвертому статті 1 після слова "аудіовізуальний" слово "електронний" виключити;
 		       
451. статті 45, 69 виключити;
 		       
452. 6. У Законі України "Про інформаційні агентства" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 13, ст. 83):
 		       
453. частину другу статті 37 виключити;
 		 -55- Мірошниченко Ю.Р.
Бондаренко О.А.
Шевченко А.В.
 Розділ "Прикінцеві положення" викласти у такій редакції:
"Розділ V.
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.
2. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства України застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Внести зміни до таких законів України:
1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122; 2006 р., № 15, ст. 128)
у статті 2123 слова "п'ятнадцяти до двадцяти п'яти" та "двадцяти п'яти до п'ятдесяти" замінити відповідно словами "двадцяти п'яти до п'ятдесяти" та "п'ятдесяти до вісімдесяти";
у статті 212-26:
а) слова "двадцяти п'яти" замінити словом "тридцяти";
б) абзац перший частини 2 викласти в такій редакції: "Неправомірна відмова особи у наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у разі якщо така інформація підлягає наданню на вимогу правоохоронних органів, Рахункової палати, -"
2) частину першу статті 200 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 – 44, ст. 356) викласти в такі редакції:
"1. Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді";
3) абзац дванадцятий статті 1 Закону України "Про державну статистику" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 43, ст. 608) викласти в такій редакції:
"статистична інформація – це документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства".
4) у Законі України "Про науково-технічну інформацію" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 33, ст. 345):
абзац другий статті 1 викласти в такій редакції:
"науково-технічна інформація – це будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді";
в абзаці першому статті 2 слова "документована на будь-яких носіях або публічно оголошувана" виключити;
5) у Законі України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 1, ст. 1):
статтю 27 виключити;
у статті 40:
назву статті викласти у такій редакції:
"Стаття 40. Створення представництв зарубіжних друкованих засобів масової інформації";
частину третю виключити;
6) у Законі України "Про інформаційні агентства" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 13, ст. 83):
частину другу статті 37 виключити;
7) у Законі України "Про телебачення і радіомовлення" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 18, ст. 155; 2008 р., № 18, ст. 197) статті 45, 69 вилучити;
8) статтю 3 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 49, ст. 299) виключити.
 		Враховано      
454. частину другу статті 39 виключити.
 		       
455. ІІ. Прикінцеві положення
 		    Розділ V.
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
456. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 		    1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.
2. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Внести зміни до таких законів України:
1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122; 2006 р., № 15, ст. 128)
у статті 212-3 слова "п'ятнадцяти до двадцяти п'яти" та "двадцяти п'яти до п'ятдесяти" замінити відповідно словами "двадцяти п'яти до п'ятдесяти" та "п'ятдесяти до вісімдесяти";
у статті 212-26:
слова "двадцяти п'яти" замінити словом "тридцяти";
абзац перший частини 2 викласти в такій редакції:
"Неправомірна відмова особи у наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у разі якщо така інформація підлягає наданню на вимогу правоохоронних органів, Рахункової палати".
2) частину першу статті 200 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 – 44, ст. 356) викласти в такій редакції:
"1. Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді";
3) абзац дванадцятий статті 1 Закону України "Про державну статистику" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 43, ст. 608) викласти в такій редакції:
"статистична інформація – документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства".
4) у Законі України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 1, ст. 1):
статтю 27 виключити;
у статті 40:
назву статті викласти в такій редакції:
"Стаття 40. Створення представництв зарубіжних друкованих засобів масової інформації";
частину третю виключити;
5) у Законі України "Про науково-технічну інформацію" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 33, ст. 345):
абзац другий статті 1 викласти в такій редакції:
"науково-технічна інформація – будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді";
в абзаці першому статті 2 слова "документована на будь-яких носіях або публічно оголошувана" виключити;
6) частину другу статті 37 Закону України "Про інформаційні агентства" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 13, ст. 83) виключити;
7) статтю 3 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 49, ст. 299) виключити;
8) статті 45, 69 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 18, ст. 155; 2008 р., № 18, ст. 197) виключити.
 
457. 2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:
 		    4. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.".
 
458. забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
 		       
459. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 		       
460. забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.".