Кількість абзаців - 364 Таблиця поправок


Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''Народний депутат Терьохін С.А.Комітет з питань фінансів і банківської діяльностіДруге читанняПроект (15.09.99) (На заміну раніше розданого від 18.09.98 р.) Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"      Проект Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"  
1. Цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені, а також штрафних санкцій, що накладаються контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.   -1- Кабінет Міністрів України
 До преамбули Преамбулу проекту викласти у такій редакції: "Цей Закон встановлює порядок погашення перед бюджетами та державними цільовими фондами боргу з податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів, а також штрафних та фінансових санкцій, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення".  		Враховано редакційно   Цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.  
2. Цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства.   -2- Кабінет Міністрів України
 Вилучити.  		Відхилено   Цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування. Цей Закон не регулює також питання погашення податкових зобов"язань або стягнення податкового боргу осіб, на яких розповсюджуються процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.  
3. Стаття 1. Визначення термінів      Стаття 1. Визначення термінів  
4. Наведені у цьому Законі терміни мають таке значення:       
5. 1.1. платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, що мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі);   -3- Кабінет Міністрів України
 До статті 1 Термін платники податків викласти у такій редакції: "платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), неподаткові платежі, штрафні та фінансові санкції (далі - платники)".  		Враховано частково   1.1. платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, що мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції;  
6. 1.2. податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами з питань оподаткування;      1.2. податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.  
7. 1.3. податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання, узгоджене платником податків, але не погашене у встановлений строк, а також пеня та штрафні санкції, нараховані на суму такого податкового зобов'язання;   -4- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція пункту 1.3. статті 1: Стаття 1. Визначення термінів 1.3. податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання, узгоджене платником податків, але не погашене у встановлений строк;  		Відхилено - нараховані на суму податкового зобов"язання пеня і штрафні санкції є частиною податкового боргу  1.3. Податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій при їх наявності), узгоджене платником податків, або встановлене судом (арбітражним судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.  
8. 1.4. пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без врахування пені та штрафних санкцій), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання;      1.4. пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без врахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання;  
9. 1.5. штрафна санкція - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового боргу (без врахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідним законом. Цей Закон не регулює правила накладення та стягнення адміністративних штрафів;      1.5. штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без врахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами;  
10. 1.6. примусове стягнення податкового боргу - звернення стягнення на активи платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, без отримання попередньої згоди на таке стягнення з боку такого платника податків;   -5- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція пункту 1.6. статті 1: 1.6. примусове стягнення податкового боргу - звернення стягнення за рішенням суду (арбітражного суду) на активи платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, без отримання попередньої згоди на таке стягнення з боку такого платника податків. - вважаємо за необхідне у пункті 1.3. виключити слова "а також пеня та штрафні санкції, нараховані на суму такого податкового зобов'язання", у зв'язку з тим, що відповідно до пункту 20.4 статті 20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР) та статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" № 8-93 від 21.01.1993 року (із змінами і доповненнями), пеня та штрафні санкції не можуть визначатись як недоїмка; - до тексту пункту 1.6. внести слова: "за рішенням суду (арбітражного суду)", - так, як згідно пункту 3.1. статті 3 Проекту Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Законопроект), звернення стягнення на активи платника податків може бути здійснене лише за рішенням суду (арбітражного суду).  		Відхилено - примусове стягнення не обмежується лише випадками рішення суду - є виконавчий надпис нотаріуса, стягнення майна, визнаного безхазяйним тощо.  1.6. примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків;  
    -6- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Викласти п.1.6 у такій редакції: "1.6. примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків в рахунок погашення його податкового зобов'язання, без попереднього узгодження його суми з боку такого платника податків".  		Враховано редакційно    
11. 1.7. активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, які належать підприємству або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання;      1.7. активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, які належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання;  
12. 1.8. картотека - реєстр розрахункових або виконавчих документів, надісланих обслуговуючому банку органом стягнення, та не оплачених у строк у зв'язку із недостатністю коштів на такому рахунку;      1.8. картотека - реєстр розрахункових або виконавчих документів, надісланих обслуговуючому банку платником податків або органом стягнення, та не оплачених у строк у зв'язку із недостатністю коштів на такому рахунку;  
13. 1.9. податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податку погасити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом;      1.9. податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом;  
14. 1.10. податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податку погасити суму податкового боргу;      1.10. податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу;  
15. 1.11. податкова декларація (податковий розрахунок) - документ, що є офіційним оприлюдненням розрахунку суми податкових зобов'язань платника податку, на підставі якого здійснюється сплата або нарахування податку, збору (обов'язкового платежу);   -7- Кабінет Міністрів України
 Пункт 1.11 проекту викласти у такій редакції: "податкова декларація, розрахунок - документ, який подається платником до контролюючого органу в установленому законодавством порядку, на підставі якого здійснюються нарахування та сплата податку і збору (обов'язкового платежу), неподаткового платежу" та у статті 4 після слова "декларація" доповнити словом "розрахунок" у відповідних відмінках по тексту.  		Враховано частково   1.11. податкова декларація, розрахунок (далі-податкова декларація) - документ, який подається платником податків до контролюючого органу у строки та за формою, встановленими законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу);  
16. 1.12. контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законом, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю та повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу;      1.12. контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю та повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону;  
17. 1.13. кошти - гривня або іноземна валюта;      1.13. кошти - гривня або іноземна валюта;  
18. 1.14. реструктуризація податкового боргу - відстрочення або розстрочення сплати податкового боргу, накопиченої підприємством або фізичною особою станом на встановлену цим Законом дату.   -8- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Пропоную ввести пункт 1.15 такого змісту: "1.15. податковий орган - орган державної податкової служби України; митний орган - орган державної митної служби України"  		Враховано   1.14. реструктуризація податкового боргу - відстрочення або розстрочення сплати податкового боргу, накопиченого платником податків станом на встановлену цим Законом дату, а також його часткове списання; 1.15. податковий орган - орган державної податкової служби України; митний орган - орган державної митної служби України; 1.16. орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законами; 1.17. податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає у силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому цим Законом.  
    -9- Національний банк України
 На наш погляд, статтю 1 слід доповнити визначенням терміну "Орган стягнення", який застосовується у пункті 7.2 та інших законопроекту.  		Враховано    
    -10- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Доповнити статтю 1 пуктом 1.17 такого змісту: "Податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає у силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому цим Законом."  		Враховано    
19. Стаття 2. Контролюючі органи   -11- Кабінет Міністрів України
 До статті 2 Статтю 2 законопроекту викласти у такій редакції: "Стаття 2 Контролюючі органи 1. Контролюючими органами є: органи державної податкової служби - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених в абзацах третьому і шостому цього пункту; органи державної митної служби - стосовно ввізного/ вивізного мита, а також акцизного збору та податку на додану вартість, які справляються при ввезенні (імпорті) на митну територію України або вивезенні (експорті) з митної території України; установи Пенсійного фонду України - стосовно внесків до Пенсійного фонду України; установи Фонду соціального страхування України - стосовно внесків до Фонду соціального страхування України; органи державного казначейства та державної контрольно-ревізійної служби в межах їх компетенції - стосовно бюджетних позик, позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів, інших бюджетних коштів. 2. Контролюючі органи, визначені у пункті 2 цього Положення, мають право здійснювати перевірки результатів діяльності платників виключно в межах своїх повноважень, установлених законодавством. У разі виявлення під час перевірок порушень законодавства щодо своєчасності, достовірності, повності нарахування та погашення платежів відповідний акт надсилається контролюючими органами до органів державної податкової служби для вжиття заходів із забезпечення погашення не сплачених у строк платежів. При цьому скарги на дії зазначених органів надсилаються до органу, який склав цей акт, або до контролюючого органу вищого рівня. 3. Органами, уповноваженими здійснювати заходи із забезпечення погашення боргу платників, є виключно органи державної податкової служби в межах їх компетенції та державні виконавці. Інші контролюючі органи взаємодіють з органами державної податкової служби та державними виконавцями у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 4. Списання коштів з рахунків платників без їх згоди здійснюється виключно за рішенням арбітражного суду."  		Враховано редакційно   Стаття 2. Контролюючі органи  
20. 2.1. Перелік контролюючих органів      2.1. Перелік контролюючих органів  
21. Контролюючими органами є:      Контролюючими органами є:  
22. митні органи - стосовно ввiзного та вивiзного мита, акцизного збору та податку на додану вартiсть, якi справляються при ввезеннi (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України;      2.1.1 митні органи - стосовно ввiзного та вивiзного мита, акцизного збору, податку на додану вартiсть, інших податків, зборів (обов'язкових платежів), якi відповідно до законів справляються при ввезеннi (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України;  
23. установи Пенсійного фонду України - стосовно внесків до Пенсійного фонду України;      2.1.2 установи Пенсійного фонду України - стосовно внесків до Пенсійного фонду України;  
24. установи Фонду соціального страхування України - стосовно внескiв до Фонду соцiального страхування України;      2.1.3. установи Фонду соціального страхування України - стосовно внескiв до Фонду соцiального страхування України;  
25. податкові органи - стосовно податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), які справляються до бюджетiв та державних цiльових фондiв, крiм зазначених в абзацах другому - четвертому цього пункту.      2.1.4 податкові органи - стосовно податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), які справляються до бюджетiв та державних цiльових фондiв, крiм зазначених у підпунктах 2.1.1 - 2.1.3 цього пункту.  
26. 2.2. Компетенція контролюючих органів      2.2. Компетенція контролюючих органів  
27. Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати лише тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.   -12- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Доповнити підпункт 2.2.1 частиною такого змісту: "Порядок контролю з боку митних органів за справлянням платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального митного органу та центрального податкового органу".  		Враховано   2.2.1. Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати лише тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом. Порядок контролю з боку митних органів за справлянням платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.  
28. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі за запитами правоохоронних органів.      2.2.2. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі за запитами правоохоронних органів.  
29. 2.3. Органи, уповноважені здійснювати заходи з погашення податкового боргу      2.3. Органи, уповноважені здійснювати заходи з погашення податкового боргу (органи стягнення)  
30. Органами, уповноваженими здiйснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу платникiв податків, є виключно податкові органи, а також державнi виконавцi у межах їх компетенції. Інші контролюючі органи надсилають висновки перевiрок своєчасностi, достовiрностi, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що засвідчують існування податкових зобов'язань або податкового боргу, до податкових органiв для вжиття ними заходiв iз забезпечення їх погашення.   -13- Національний банк України
 Якщо під таким органом мають на увазі органи, уповноважені здійснювати заходи з погашенням податкового боргу, передбачені у п.2.3 проекту, то пропонується перше речення цього пункту доповнити словами "(далі - органи стягнення)".  		Враховано редакційно   2.3.1. Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державнi виконавцi у межах їх компетенції.  
    -14- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Виключити друге речення п.2.3 та внести відповідне доповнення до пп.6.2.1 п.6.2 статті 6 цього Закону.  		Враховано    
    -15- Цибенко П.С. (в.о. № 110)
Кунєв І.П. (реєстр. картка № 434)
 У пункті 2.3. зазначеного проекту Закону, розглянутому Верховною Радою України у першому читанні 16.09.99 р., передбачено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу, у тому числі недоїмки по збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції. Таким чином, позбавлення органів Пенсійного фонду права безпосереднього стягнення заборгованості з обов'язкових платежів до Фонду, передбачає цих функцій органам податкової служби призведе до значного зменшення надходжень до Пенсійного фонду, що в умовах існуючої заборгованості з виплати пенсій є неприпустимим. У зв'язку з цим пропонуємо пункт 2.3 статті 2 зазначеного проекту Закону після слів "податкові органи" доповнити словами "установи Пенсійного фонду".  		Відхилено - дублювання функцій органів стягнення декількома державними установами призводить до збільшення бюрократичного апарату та витрат на його утримання, а також кількості перевірок платників податків.   
31. 2.4. Органи, уповноважені провадити оперативно-розшукові дії та досудове дізнання щодо порушень податкового законодавства       
32. Органами, уповноваженими провадити оперативно-розшукові дії та досудове дізнання стосовно порушення податкового законодавства є виключно органи податкової міліції. У разі коли інші правоохоронні органи в результаті проведення оперативно-розшукових дій знаходять докази порушення податкового законодавства, такі матеріали передаються органам податкової міліції для їх подальшого розслідування.       
33. Стаття 3. Підстави для примусового стягнення активів      Стаття 3. Підстави для примусового стягнення активів та визначення бюджетного фонду  
34. 3.1. Підстави для стягнення активів неплатника податків   -16- Кабінет Міністрів України
 До статті 3 Пункт 3.1 статті з проекту Закону виключити.  		Відхилено   3.1. Підстави для примусового стягнення активів платника податків  
    -17- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція. Стаття 3. Підстави для примусового стягнення активів 3.1. Підстави для стягнення активів платника податків Активи платника податків можуть бути примусово стягнені виключно за рішенням суду (арбітражного суду). В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від застави зобов'язань забезпечення боргу. Термін "неплатник податків" у назві пункту 3.1. пропонуємо замінити на термін "платник податків". Термін "неплатник податків" з пункту 3.1. виключити. Запровадження терміну "неплатник податків" є недоцільним і таким, що протирічить діючому законодавству України та змісту Законопроекту: по-перше, відповідно до статті 4 Закону України "Про систему оподаткування" обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі) покладено виключно на платника податків. Отже, згідно законодавства України з питань оподаткування, визначеною характеристикою платника податків є його обов'язок сплачувати податки, а не те виконав він цей обов'язок, чи ні; по-друге, у законодавстві України не існує терміну "неплатник податків", і стаття 1 Законопроекту не надає його визначення.  		Враховано редакційно    
35. Активи платника податків, визнаного неплатником податків, можуть бути примусово стигнені виключно за рішенням суду (арбітражного суду).   -18- Національний банк України
 частину 1 статті 3.1 викласти в такій редакції: "Активи платника податків можуть бути примусово стягнені виключно за виконавчими документами, передбаченими чинним законодавством, та за визнаними претензіями".  		Відхилено - визнання претензії є виразом згоди боржника з претензією кредитора - тобто немає факту примусовості.   
36. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.   -19- Білоус А.О. (реєстр. картка № 405)
 Викласти ст. 3.1. у наступній редакції: "Активи платника податків, визнаного таким, що має податковий борг, можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення такого податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу, крім випадків, якщо такого платника податків визнано банкрутом. У цьому випадку черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство."  		Враховано редакційно   3.1.1. Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду (арбітражного суду). В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу, крім випадків, якщо такого платника податків визнано банкрутом, - у цьому випадку черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство. 3.1.2. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.  
37. 3.2. Бюджетний фонд   -20- Кабінет Міністрів України
 Пункт 3.2 статті 3 законопроекту виключити.  		Відхилено   3.2. Бюджетний фонд  
38. У будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються у джерела виплати та за її рахунок, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді, та є створеним від їх імені.      3.2.1. У будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються у джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді, та є створеним від їх імені. 3.2.2. На кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу).  
39. Стаття 4. Визначення суми податкових зобов'язань      Стаття 4. Порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань  
40. 4.1. Податкова декларація      4.1. Податкова декларація  
41. Крім випадків, передбачених пунктом 4.2 цієї статті, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання та подає контролюючому органу податкову декларацію у строки, встановлені законодавством.      4.1.1. Крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.  
42. Податкові декларації приймаються контролюючим органом без попередньої перевірки зазначених у них показників.      4.1.2. Податкові декларації приймаються контролюючим органом без попередньої перевірки зазначених у них показників. 4.1.3. У разі коли згідно з правилами податкового обліку, визначеного законами, податкова звітність з окремого податку, збору (обов'язкового платежу) складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації, при цьому остання не подається. Встановлення форм або методів обов'язкової податкової звітності, які передбачають подання зведеної інформації щодо окремих доходів, витрат, пільг, інших елементів податкових баз, що були раніше відображені у податкових деклараціях або розрахунках з окремих податків, зборів (обов'язкових платежів), не дозволяється, якщо інше не встановлене законами з питань оподаткування. 4.1.4. Податкові декларації подаються при базовому податковому (звітному) періоді, що дорівнює: а) календарний місяць (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарний квартал або календарне півріччя (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) квартала (півріччя); в) календарний рік, крім випадків, передбачених частиною "г" цього підпункту, протягом 60 календарних днів за останнім днем звітного (податкового) року; г) календарний рік для платників податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), до 1 квітня року, наступного за звітним. У разі якщо декларація за квартал, півріччя, три квартала або рік з податку, збору (обов'язкового платежу) розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складається такий квартал, півріччя, три квартала або рік (без урахування авансових внесків) згідно із відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей цього підпункту під терміном "базовий податковий період" розуміється податковий період, визначений відповідним законом з питань оподаткування.  
43. Якщо останній день строку подачі податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то за останній день строку вважається наступний за вихідним або святковим робочий день.      4.1.5. Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то за останній день строку вважається наступний за вихідним або святковим робочий день. Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, передбаченими пунктом 15.4 статті 15 цього Закону.  
44. 4.2. Визначення податкового зобов'язання   -21- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція: Стаття 4. Визначення суми податкових зобов'язань 4.2. Визначення податкового зобов'язання У разі, коли згідно з законодавством сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання, та має право на оскарження цієї суми у порядку встановленому законодавством України та цим Законом. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків та надіслати йому податкове повідомлення про суми податкового зобов'язання або виявлені податкові недоплати чи переплати у разі коли: - платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; - дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; - згідно з законами України з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган. 1) Пропонуємо частину першу пункту 4.2. доповнити словами "законодавством України", у зв'язку з тим, що порядок оскарження ненормативних актів державних органів більш повно викладено, крім Законопроекту, у Арбітражному процесуальному кодексі України, Цивільному процесуальному кодексу України та інших законодавчих актах; 2) вважаємо за необхідне виключити частину п'яту пункту 4.2. так як вона повторює частину четверту; 3) частину сьому пункту 4.2. необхідно виключити, так як норма, викладена у цій частині, що доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене податковим органом при визначенні суми податкового зобов'язання платника податків є помилковим, покладається на платника податків, - протирічить діючому законодавству України і Законопроекту. Так, згідно законодавства України та Законопроекту платник податків має право, у разі незгоди з визначеною сумою податкового зобов'язання, звернутись з позовом до суду (арбітражного суду). У разі ж звернення платника податків з позовом до суду (арбітражного суду), відповідно до статті 33 Арбітражного процесуального кодексу України, контролюючий орган (як сторона у справі) буде зобов'язаний доводити правильність свого нарахування податкового зобов'язання.  		Враховано частково   4.2. Визначення податкового зобов'язання контролюючим органом  
45. У разі коли згідно з законодавством сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання, та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.      4.2.1 У разі коли згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання, та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.  
46. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків та надіслати йому податкове повідомлення про суми податкового зобов'язання або виявлені податкові недоплати чи переплати у разі коли:      4.2.2. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі коли:  
47. Платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;      а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;  
48. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;      б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;  
49. податковий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у наданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання;      в) контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у наданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання;  
50. згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.      г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.  
51. При цьому тягар доведення того, що будь - яке нарахування, здійснене податковим органом у зазначених цим пунктом випадках, є помилковим, покладається на платника податків.      4.2.3 Обов'язок доведення того, що будь - яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунком 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.  
52. 4.3. Метод аналогій та непрямі методи визначення суми податкового зобов'язаня   -22- Кабінет Міністрів України
 До статті 4 Пункт 4.3 виключити з проекту.  		Відхилено   4.3. Визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами  
    -23- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція: 4.3. Метод аналогій та непрямі методи визначення суми податкового зобов'язання Сума податкових зобов'язань платника податків, який не подав у встановлений строк податкову декларацію, визначається контролюючим органом на підставі висновків позачергової перевірки. У разі неможливості проведення такої перевірки у зв'язку з невстановленням фактичного місця розташування підприємства чи його підрозділів, місця знаходження фізичної особи, ухиленням посадових осіб платника податків від надання відомостей, передбачених законодавством, а також при неможливості визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з нездійсненням платником податків податкового обліку або відсутністю первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена непрямим методом або методом аналогій. За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання з конкретного податку (збору, обов'язкового платежу) відповідно до закону. За методом аналогій податкове зобов'язання визначається на рівні податкового зобов'язання платника з цього податку (збору, обов'язкового платежу) попереднього податкового періоду. Методика непрямих методів оцінки податкових баз розробляється Міністерством фінансів України за узгодженням з профільним комітетом Верховної Ради України і Державним комітетом України з питань розвитку підприємництва та є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів оцінки доходів фізичної особи визначається законом з питань оподаткування доходів фізичних осіб. Застосування непрямих методів оцінки або методу аналогій для визначення податкових зобов'язань платника податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не припускається. Вважаємо за необхідне до частини четвертої пункту 4.3. внести слова "і Державним комітетом України з питань розвитку підприємництва". У зв'язку з тим, що Методика непрямих методів оцінки податкових баз має безпосереднє значення для підприємництва та правових відносин підприємців і держави, її розробка повинна обов'язково узгоджуватись з Державним комітетом України з питань розвитку підприємництва.  		Враховано редакційно    
53. Сума податкових зобов'язань платника податків, який не подав у встановлений срок податкову декларацію, визначається контролюючим органом на підставі висновків позачергової перевірки. У разі неможливості проведення такої перевірки у зв'язку з невстановленням фактичного місця розташування підприємства чи його підрозділів, місця знаходження фізичної особи, ухиленням посадових осіб платника податків від надання відомостей, передбачених законодавством, а також при неможливості визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з нездійсненням платником податків податкового обліку або відсутністю первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена непрямим методом або методом аналогій.   -24- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Доповнити частину 1 п.4.3 реченням такого змісту: "Ці методи можуть застосовуватися також у випадках коли декларацію було подано, але платник податків не підтверджує розрахунки, надані у декларації, відповідними документами обліку, або ухиляється від такого підтвердження."  		Немає висновку   4.3.1. У разі, коли контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з пунктом "а" підпункту 4.2.2. статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місця розташування підприємствами чи його підрозділів, місця знаходження фізичної особи, ухиленням платника податків або його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також при неможливості визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, надані у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.  
54. За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання з конкретного податку (збору, обов'язкового платежу) відповідно до закону.      4.3.2. За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання з конкретного податку (збору, обов'язкового платежу) відповідно до закону. У разі, коли підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкту оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податку подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.  
55. За методом аналогій податкове зобов'язання визначається на рівні податкового зобов'язання платника з цього податку (збору, обов'язкового платежу) попереднього податкового періоду, якщо таке податкове зобов'язання мало позитивне значення.       
56. Методика непрямих методів оцінки податкових баз розробляється Міністерством фінансів України за узгодженням з профільним комітетом Верховної Ради України та є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів оцінки доходів фізичної особи визначається законом з питань оподаткування доходів фізичних осіб.   -25- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 частину 4 пункту 4.3 викласти у такій редакції: "Методики оцінок податкових зобов'язань за непрямим методом або методом аналогій розробляється Міністерством фінансів України за узгодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику, та профільним комітетом Верховної Ради України і є загальними для всіх платників податків."  		Враховано редакційно   4.3.3. Метода оцінки податкових зобов'язань за непрямим методом затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального податкового органу, погодженим з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику і є загальними для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів оцінки доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.  
57. Застосування непрямих методів оцінки або методу аналогій для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не припускається.   -26- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Доповнити пп. 4.3.6 - 4.3.7 такого змісту: "4.3.6. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу або методу аналогій може здійснюватись виключно податковими органами. Суми нарахованих податкових зобов'язань можуть бути оскаржені платником податку у загальному порядку, передбаченому цим Законом. 4.3.7. До 1 січня 2005 року діє правило, за яким якщо платник податку відмовляється узгодити податкове зобов'язання, нараховане податковим органом з використанням непрямого методу або методу аналогій, такий податковий орган зобов'язаний звернутися до суду (арбітражного суду) з позовом про визнання такої суми податкового зобов'язання. При цьому обов'язок доведення того, що таке нарахування було зроблено належним чином, покладається на податковий орган. Обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може грунтуватися на визначенні податковим органом податкового зобов'язання з використанням непрямого методу або методу аналогій до остаточного вирішення справи судом (арбітражним судом). "  		Враховано   4.3.4. Застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не припускається. 4.3.5. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу може здійснюватися виключно податковими органами. Суми нарахованих податкових зобов'язань можуть бути оскаржені платником податку у загальному порядку, передбаченому цим Законом. Якщо непрямий метод було застосовано у зв"язку з невстановленням фактичного місця розташування підприємства чи його структурного підрозділу, місця знаходження фізичної особи - платника податку, тягар доведення того, що податковий орган здійснив достатні заходи для встановлення такого місця розташування (знаходження) такого платника податку, покладається на такий податковий орган 4.3.6. У разі коли податковий орган нараховує фізичній особі податкове зобов'язання, не пов'язане із здійсненням такою фізичною особою підприємницької діяльності з використанням непрямих методів, та така фізична особа не погоджується з таким нарахуванням, спір вирішується виключно судом за поданням такого податкового органу. 4.3.7. Обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може грунтуватися на визначенні податковим органом податкового зобов'язання з використанням непрямого методу до остаточного вирішення справи судом (арбітражним судом).  
58. 4.4. Конфлікт інтересів      4.4. Конфлікт інтересів та податкові роз'яснення  
59. У разі коли норма закону або іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи інших нормативно-правових актів припускають подвійне тлумачення тотожної юридичної ваги, внаслідок чого є можливим прийняти рішення як на користь платника податків, так і на користь контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.   -27- Кабінет Міністрів України
 Пункт 4.4 проекту Закону пропонуємо викласти у наступній редакції: "Якщо норма закону або іншого нормативно-правового акту, прийнятого на підставі закону з питань оподаткування, припускає можливість його вільного трактування і застосування, яке може мати різні юридичні наслідки щодо одних і тих же правовідносин, рішення приймається на користь платника податків. Контролюючі органи при наданні роз'яснень нормативно-правових актів з питань оподаткування платникам податків зобов'язані застосовувати вищенаведене правило."  		Немає висновку   4.4.1. Конфлікт інтересів У разі коли норма закону або іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податку або контролюючих органів, внаслідок чого є можливим прийняти рішення як на користь платника податків, так і на користь контролюючого органу, рішення у межах апеляційного узгодження приймається на користь платника податків. 4.4.2. Податкові роз'яснення а). Роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України "Про систему оподаткування", та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається. б). У разі коли законом з питань оподаткування податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язки з роз'яснення окремих його положень покладено на інші державні органи, такі роз'яснення надаються із дотриманням правил, визначених у частині "а" цього підпункту. в). У разі коли податкові роз'яснення, надані згідно з підпунктом "а" цього пункту, суперечать податковим роз'ясненням, наданим згідно із частиною "б" цього підпункту, пріоритет мають роз'яснення, надані згідно із частиною "а" цього підпункту. г). Податкове роз'яснення є оприлюденням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства уповноваженими на це контролюючими органами, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акту. д). Не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, що діяв у відповідності до податкового роз'яснення, лише на підставі того, що у майбутньому таке податкове роз'яснення було змінене або скасоване. При цьому при оцінці доказів судом (арбітражним судом), наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками. е). Усі податкові роз'яснення, що носять загальний характер або зачіпають інтереси значного числа платників податків, підлягають оприлюдненню із дотриманням правил комерційної або банківської таємниці. Порядок виконання цього правила визначається Кабінетом Міністрів України. Платник податку має право безоплатно отримати будь-яке податкове роз'яснення, у тому числі надане іншому платнику податку з питання, що розглядається (при дотриманні комерційної та банківської таємниці), у строки, передбачені для надання відповіді на звернення громадян до органів державної влади, встановлені законом; є) Центральний податковий орган зобов'язаний видавати та оприлюднювати письмові роз'яснення норм законодавства, які стосуються усіх аспектів оподаткування окремим податком, збором (обов'язковим платежом) у спосіб, доступний для ознайомлення ними більшості їх платників. При введенні нового податку, збору (обов'язкового платежу) або прийнятті змін до порядку справляння існуючих, центральний податковий орган зобов'язаний роз'яснити їх платникам особливості такого справляння, використовуючи органи масової інформації або інші доступні для таких платників способи доступу до зазначеної інформації, включаючи візити працівників контролюючих органів до платників таких податків, зборів (обов'язкових платежів) з метою роз'яснення їх положень (не пов'язані із здійсненням податкових перевірок). При плануванні змін або доповнень до діючих податкових законодавчих актів у поточному або наступному бюджетному році, мають бути заплановані видатки відповідного бюджету, пов'язані з оприлюдненням та застосуванням таких норм у такому поточному або наступному бюджетному роках. ж) Центральний податковий орган зобов'язаний підготовлювати письмові правила для користування податковими роз'ясненнями його працівниками. Такі правила мають бути деталізованими, містити конкретні приклади застосування окремого податку, збору (обов'язкового платежу) при виникненні ситуацій, що регулюються цивільним або зобов'язальним правом, та не допускати подвійних тлумачень. з) У разі коли внаслідок запровадження нового податку, збору (обов'язкового платежу) або зміни правил оподаткування, змінюються форми податкового обліку чи обов'язкової податкової звітності, центральний податковий орган зобов'язаний безоплатно оприлюднити такі нові форми обліку чи звітності. Забороняється використання бланків суворої звітності чи обліку в якості форм податкового обліку чи звітності, якщо інше прямо не встановлено законом з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу). Форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним податковим органом, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу). Платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним податковим органом, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Такий звіт з іншою формою подається разом із поясненням мотивів його складення. Податкова звітність може бути надана за добровільним рішенням платника податку, збору (обов'язкового платежу) податковому органу в електронній формі, за умови реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. и) Податкові роз'яснення можуть надаватися виключно центральним податковим органом України. Будь-які відповіді на запити платника податків, які надаються іншими податковими органами, або контролюючими органами, іншими ніж центральний податковий орган, повинні виходити із змісту роз'яснень, наданих центральним податковим органом, а при відсутності останніх, - мають прийматися платниками податків у якості рекомендацій. У разі коли норми роз'яснень центрального податкового органу суперечать нормам відповідей інших податкових органів (інших контролюючих органів0, для дотримання положень частини "д" цього підпункту, пріоритет мають норми роз'яснень центрального податкового органу. і) Платник податків може оскаржити у суді (арбітражному суді) рішення контролюючого органу або органу стягнення, щодо видання інструкцій чи податкових роз'яснень (у тому числі форм обов'язкової податкової звітності, далі - податкових роз'яснень), які за висновком такого платника податків суперечать нормам або змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу). Визнання судом (арбітражним судом) інструкції або податкового роз'яснення податкового органу (незалежно від їх реєстрації у Міністерстві юстиції України) недійсними, є підставою для використання зазначеного рішення всіма платниками податків з моменту прийняття такого судового рішення, а також для відповідної зміни положень інструкцій чи роз'яснень контролюючих органів з цього питання. Зазначене рішення суду (арбітражного суду) набирає чинності з моменту його прийняття, та повинно бути оприлюднене за рахунок сторони, що програла спір (була визнана винною), протягом 30 календарних днів з моменту прийняття такого судового рішення. Норми цієї частини не розповсюджуються на випадки коли суд (арбітражний суд) приймає рішення щодо застосування податкових чи регулятивних (адміністративних) пільг, встановлених законодавством, що втратило чинність, яке може розповсюджуватися виключно на платників податків - позивачів протягом строку дії такого законодавства, яке втратило чинність. У разі коли арбітражний суд прийняв рішення щодо продовження таких пільг до моменту набрання чинності цим Законом, такі пільги розповсюджуються на правові відносини (у тому числі податкові), які діяли до моменту набрання чинності цим Законом.  
    -28- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Ввести підпункт 4.4.2 такого змісту: "Податкові роз'яснення а). Роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються у порядку, визначеному Міністерством фінансів України, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України "Про систему оподаткування", та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається. б). У разі коли законом з питань оподаткування податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язки з роз'яснення окремих його положень покладено на інші державні органи, такі роз'яснення надаються із дотриманням правил, визначених у частині "а" цього підпункту. в). У разі коли податкові роз'яснення, надані згідно з підпунктом "а" цього пункту, суперечать податковим роз'ясненням, наданим згідно із частиною "б" цього підпункту, пріоритет мають роз'яснення, надані згідно із частиною "а" цього підпункту. г). Податкове роз'яснення є оприлюденням офіційного трактування окремих положень податкового законодавства уповноваженими на це органами державної влади та використовується контролюючими органами при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акту. д). Не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, що діяв у відповідності до податкового роз'яснення, лише на підставі того, що у майбутньому таке податкове роз'яснення було змінене або скасоване. При цьому при оцінці доказів судом (арбітражним судом), наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками. є). Усі податкові роз'яснення, що носять універсальний характер або зачіпають інтереси значного числа платників податків, підлягають оприлюдненню із дотриманням правил комерційної або банківської таємниці. Порядок реалізації цього правила визначається Міністерством фінансів України.  		Враховано    
    -29- Білоус А.О. (реєстр. картка № 405)
 Викласти ст. 4,4. у наступній редакції: "У випадку, коли норми закону або підзаконного нормативно-правового акту, або коли норми різних законів чи різних підзаконних нормативно-правових актів припускають подвійне тлумачення прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливим прийняття судом рішення як на користь платника податків, так і на користь контролюючого органу, судом приймається рішення на користь платника податків".  		Враховано редакційно    
60. Стаття 5. Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень податкового органу, визначення неплатника податків та податкового боргу   -30- Кабінет Міністрів України
 До статті 5 Статтю 5 проекту Закону викласти у наступній редакції: "Стаття 5. Порядок узгодження платежів. 1. Платіж, самостійно визначений платником у податковій декларації, розрахунку, вважається узгодженим. 2. Платники, які не погоджуються з платежем, нарахованим контролюючим органом (у випадках, визначених у 2, 4, 5, 7 цієї статті), протягом 10 календарних днів з дня отримання повідомлення можуть звернутися до цього контролюючого органу з письмовою скаргою на неправильне визначення баз нарахування та сум платежів. Контролюючий орган зобов'язаний протягом встановленого законодавством строку, але не пізніше 30 календарних днів з дня отримання зазначеної скарги, розглянути її та винести вмотивоване рішення, яке вручається заявнику під розписку або надсилається платнику поштою з повідомленням про вручення. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику вмотивовану відповідь про відхилення скарги або не надсилає відповіді протягом зазначеного строку, такий платник податку має право протягом 10 календарних днів з дня її отримання чи неотримання відповіді звернутися з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня або до арбітражного суду. 3. У разі коли арбітражний суд або контролюючий орган вищого рівня задовольняє повністю позов (скаргу) платника, контролюючий орган зобов'язаний відкликати раніше надіслані ним повідомлення щодо зазначеного в цьому позові (скарзі) платежу. 4. У разі коли рішення арбітражного суду про відмову у задоволенні позовної заяви платника набрало законної сили, платіж вважається узгодженим і з дня нарахування такого платежу до дня його фактичного погашення на цей платіж нараховується пеня. 5. У разі коли контролюючий орган вищого рівня або арбітражний суд прийняв рішення про часткове задоволення скарги (позову) платника, визначена частина платежу вважається узгодженої і з дня нарахування такої частини платежу до дня її фактичного погашення на цю частину нараховується пеня. 6. У разі коли платник не оскаржив висновки контролюючого органу в контролюючому органі вищого рівня або в арбітражному суді у строки, встановлені цим Законом, платіж, визначений контролюючим органом або арбітражним судом, вважається узгодженим і з дня нарахування такого платежу до дня його фактичного погашення на цей платіж нараховується пеня. 7. Платник зобов'язаний погасити суму платежу, зазначену у самостійно поданій ним податковій декларації, розрахунку, у строки, передбачені законодавством. У випадках, визначених у статті 6 цього Закону, платники зобов'язані самостійно погасити суму узгодженого платежу та нараховану на неї пеню протягом 10 календарних днів з дня такого узгодження. 8. Для цілей цього Закону днем узгодження платежів вважається: день самостійно поданої платником податкової декларації, розрахунку; день підписання платником акта перевірки, складеного контролюючим органом, без зауважень; день набрання законної сили рішенням арбітражного суду про визнання повністю або частково боргу платника; перший робочий день, наступний за останнім днем строку оскарження рішення контролюючого органу, в разі коли платник відмовляється від такого оскарження. 9. Орган державної податкової служби може звернутися до арбітражного суду з позовною заявою про стягнення з платника суми боргу в разі коли передбачені цим Законом заходи щодо погашення боргу не привели до його повного чи часткового погашення. 10. У разі непогашення узгодженого платежу у встановлений строк платник визнається боржником перед бюджетами та державними цільовими фондами і орган державної податкової служби може застосувати до нього заходи примусового стягнення боргу в порядку, передбаченому цим Законом. 11. Норми цього Закону не поширюються на порядок стягнення штрафів, що накладаються за адміністративні правопорушення, а також на порядок справляння податків з нерезидентів, якщо чинною міжнародною угодою з питань усунення подвійного оподаткування, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, встановлено інші правила".  		Враховано редакційно   Стаття 5. Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу  
61. 5.1. Самостійне узгодження податкового зобов'язання      5.1. Самостійне узгодження податкового зобов'язання  
62. Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.      Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податку в адміністративному або судовому порядку. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податку зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.  
63. 5.2. Апеляційне узгодження податкового зобов'язання Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, вважається узгодженим між таким платником податків та контролюючим органом з дня отримання податкового повідомлення, за винятком випадків коли платник податків звертається до контролюючого органу з письмовою скаргою на неправильні дії його посадових осіб стосовно визначення суми податкового зобов'язання, у тому числі штрафних санкцій, протягом десяти календарних днів від дня отримання такого податкового повідомлення. Контролюючий орган зобов'язаний протягом десяти календарних днів після отримання зазначеної скарги розглянути її та винести вмотивоване рішення, яке надсилається заявникові поштою з повідомленням про вручення або вручається йому (посадовій особі або повноважному представнику) під розпис. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків відповідь про відхилення скарги або не надсилає відповіді протягом визначених десяти календарних днів, такий платник податку має право протягом наступних десяти календарних днів після отримання або неотримання відповіді звернутися з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня або до суду (арбітражного суду), а при повторному незадоволенні скарги, - до контролюючого органу або суду (арбітражного суду) вищого рівня із збереженням зазначеного десятиденного терміну. У разі коли суд (арбітражний суд) або контролюючий орган повністю задовольняє позов (скаргу) платника податків, раніше виставлене податкове повідомлення підлягає відкликанню. У разі коли суд (арбітражний суд) приймає остаточне рішення про відмову у задоволенні позову платника податків або платник податків не оскаржує рішення суду (арбітражного суду) чи контролюючого органу про відмову у задоволенні позову (скарги) протягом строків, визначених у цьому пункті, податкове зобов'язання вважається узгодженим з дня отримання платником податків першого податкового повідомлення. У разі коли суд (арбітражний суд) приймає остаточне рішення про часткове задоволення позову платника податків або платник податків не оскаржує рішення суду (арбітражного суду) чи контролюючого органу про часткове задоволення позову (скарги) протягом строків, визначених у цьому пункті, визнана частина податкового зобов'язання вважається узгодженою з дня отримання платником податків першого податкового повідомлення. У разі коли платник податків не оскаржує висновки контролюючого органу протягом строків, визначених частиною першою цього пункту, податкове зобов'язання, визначене податковим органом, вважається узгодженим з дня отримання першого податкового повідомлення.   -31- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Пункт 5.2 викласти у такій редакції: 5.2. Апеляційне узгодження податкового зобов'язання 5.2.1. Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податку податкового повідомлення, за виключенням випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. 5.2.2. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що протирічить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до такого контролюючого органу з заявою про перегляд цього рішення. Заява повинна бути подана у письмовій формі та може супроводжуватися такими документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Заява повинна бути подана податковому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення за скаргою та надіслати його заявникові поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розпис. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків відповідь про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податку має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання такої відповіді, з повторною заявою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги, - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження. Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити податкове зобов'язання платника податків - фізичної особи за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, така фізична особа має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення або відповіді контролюючого органу на скаргу, замість десятиденного строку, визначеного у частині першій цього підпункту. Строки подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу можуть бути продовжені за правилами та на підставах, визначених пунктом 15.4 статті 15 цього Закону. 5.2.3. Заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, призупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, яка оскаржується, вважається неузгодженою. Процедура адміністративного оскарження закінчується: останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податку рішення контролюючого органу про задоволення скарги, викладеній у заяві; днем отримання платником податку рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню; днем прийняття судом (арбітражним судом) справи до провадження за скаргою платника податків на рішення контролюючого органу, стосовно якого здійснюється адміністративне оскарження. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податку. 5.2.4. З урахуванням строків позовної давності, платник податків має право оскаржити у суді (арбітражному суді) рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню. Платник податку зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень. 5.2.5. У разі коли платник податків оскаржує рішення контролюючого органу у суді (арбітражному суді), обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може грунтуватися на такому рішенні контролюючого органу, до остаточного вирішення справи судом (арбітражним судом).  		Враховано   5.2. Апеляційне узгодження податкового зобов'язання 5.2.1. Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податку податкового повідомлення, за виключенням випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. 5.2.2. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до такого контролюючого органу зі скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися такими документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розпис. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податку має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання такої відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги, - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього. З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону, керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені у частині першій цього підпункту, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного у частині першій цього підпункту. У разі коли вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного у частині першій цього пункту. Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податку має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення або відповіді контролюючого органу на скаргу, замість десятиденного строку, визначеного у частині першій цього підпункту. У разі коли останній день строків, зазначених у частині першій цього підпункту або встановлених за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника) у випадках, визначених частиною другою цього підпункту, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день. Строки подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу можуть бути продовжені за правилами та на підставах, визначених пунктом 15.4 статті 15 цього Закону. Процедура адміністративного оскарження здійснюється тим контролюючим органом, який надіслав платнику податків податкове повідомлення, відповідно до своєї компетенції, визначеної цим Законом. 5.2.3. Заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, призупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. 5.2.4. Процедура адміністративного оскарження закінчується: останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податку рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеній у заяві; днем отримання платником податку рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню; днем порушення судом (арбітражним судом) провадження у справі за позовом платника податків щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податку. 5.2.5. З урахуванням строків позовної давності, платник податку має право оскаржити у суді (арбітражному суді) рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контолюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню. Платник податку зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень. 5.2.6 У разі коли платних податків оскаржує рішення податкового органу у суді (арбітражному суді), обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може грунтуватися на такому рішенні контролюючого органу, до остаточного вирішення справи судом (арбітражним судом)‚ за винятком коли таке обвинувачення базується не тільки на такому рішенні контролюючого органу‚ а доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства України. 5.2.7. Працівник податкового органу, який уповноважений розглядати скаргу платника податків у межах адміністративної апеляційної процедури, має право пропонувати такому платнику податку компромісне рішення спору, яка полягає у задоволенні частини скарги платника податків під зобов'язання останнього погодитись з рештою податкових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом. Підставою для прийняття рішення щодо податкового компромісу є наявність у податкового органу таких наявних фактів та доказів по суті скарги платника податку, які дають підстави вважати, що запропонований податковий компроміс призведе до більш швидкого та/або більш повного погашення податкового зобов"язання, порівняно з результатами, які можуть бути отримані внаслідок передання такого спору на вирішення суду (арбітражного суду). Податковий компроміс не може бути запропоновано платнику податку до того, як працівник податкового органу, уповноважений розглядати скаргу такого платника податків, не складе письмове обгрунтування доцільності такого податкового компромісу, яке має бути розглянутим посадовою особою податкового органу, що нарахувала оскаржуване податкове зобов"язання, а також посадовою особою, якій безпосередньо підпорядковується такий працівник.У разі коли платник податків погоджується на укладення податкового компромісу, зазначене рішення набирає чинності з моменту отримання письмового погодження керівника податкового органу вищого рівня, а податкове зобов"язання, визначене умовами податкового компромісу, вважається узгодженим і не може бути оскаржене у майбутньому.  
    -32- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція: Стаття 5. Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень податкового органу та визначення податкового боргу 5.2. Апеляційне узгодження податкового зобов'язання Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. статті 4 цього Закону, вважається узгодженим між таким платником податків та контролюючим органом з дня отримання податкового повідомлення, за винятком випадків, коли платник податків звертається до контролюючого органу з письмовою скаргою на неправильність визначення суми податкового зобов'язання, у тому числі штрафних санкцій, протягом десяти календарних днів від дня отримання такого податкового повідомлення, або до суду (арбітражного суду) з позовом про визнання недійсним рішення податкових органів щодо визначення податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення чи протягом тридцяти календарних днів після закінчення терміну отримання відповіді, у разі звернення до контролюючого органу зі скаргою. Контролюючий орган зобов'язаний протягом десяти календарних днів після отримання зазначеної скарги розглянути її та винести вмотивоване рішення, яке надсилається заявникові поштою з повідомленням про вручення або вручається йому (посадовій особі або повноважному представнику) під розпис. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків відповідь про відхилення скарги або не надсилає відповіді протягом визначених десяти календарних днів, такий платник податку має право протягом наступних тридцяти календарних днів після отримання звернутися з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня або до суду (арбітражного суду). Платник податку зобов`язаний письмово повідомляти контролюючий орган за місцем свого знаходження про кожний випадок оскарження його рішення у контролюючих органах вищого рівня бо суді (арбітражному суді). При цьому з моменту отримання першого повідомлення про оскарження таким податковим органом до моменту узгодження суми податкового зобов`язання, податкові вимоги не виставляються. У разі коли суд (арбітражний суд) або контролюючий орган повністю задовольняє позов (скаргу) платника податків, раніше виставлене податкове повідомлення підлягає відкликанню. У разі, коли суд (арбітражний суд) приймає остаточне рішення про відмову у задоволенні позову платника податків або платника податків не оскаржує рішення суду (арбітражного суду) чи контролюючого органу про відмову у задоволенні позову (скарги) протягом строків, визначених у цьому пункті, податкове зобов`язання вважається узгодженим з дня отримання платником податків першого податкового повідомлення. У разі коли суд (арбітражний суд) приймає остаточне рішення про часткове задоволення позову платника або платник податків не оскаржує рішення суду (арбітражного суду) чи контролюючого органу про часткове задоволення позову (скарги) протягом строків, визначених у цьому пункті, визнана частина податкового зобов`язання вважається узгодженою з дня отримання платником податків першого податкового повідомлення. 1. Вважаємо за необхідне до частини першої внести слова "пунктів 4.2 та 4.3", у зв`язку з тим, зо згідно законопроекту нарахування контролюючим органом податкового зобов`язання платника податків здійснюється відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 законопроекту; 2. частину першу доповнити словами: "або до суду (арбітражного суду) з позовом про визнання недійсними рішення податкових органів щодо визначення податкового зобов`язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення чи протягом тридцяти календарних днів після закінчення терміну отримання відповіді, у разі звернення до контролюючого органу зі скаргою". Право на оскарження рішень державних податкових органів до суду (арбітражного суду) надано платнику податків Конституцією України, Законом України "Про державну податкову службу в Україні", Арбітражним процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України"; 3. В частині першій слова "неправильні дії його посадових осіб стосовно" замінити на слово "неправильність". У зв`язку з тим, що визначення суми податкового зобов`язання контролюючим органом здійснюється у відсутність платника податків, оскарження саме дій посадових осіб є неможливим, але платник податків, згідно чинного законодавства, має право оскаржити визначену контролюючим органом суму податкового зобов`язання, якщо вважає її неправильною; 4. Вважаємо за необхідне виключити з тексту частини четвертої слова: "Перелік відомостей, які мають зазначатися у такому повідомленні, встановлюються центральним податковим органом". 5. Останню частину виключити, так як норма, викладена в ній вже врегульована законопроектом та чинним законодавством України.  		Враховано концептуально   
    -33- Білоус А.О. (реєстр. картка № 405)
 У частині 1 статті 5.2. замість слів "на неправильні дії його посадових осіб стосовно визначення суми податкового зобов'язання, у тому числі штрафних санкцій" записати: "на дії його посадових осіб стосовно визначення суми податкового зобов'язання, а також суми штрафних санкцій та пені".  		Враховано редакційно    
    -34- Стоян О.М. (в.о. № 18)
 Абзаци п'ятий та шостий пункту 5.2 статті 5. Узгодити зі ст.102 Арбітражного процесуального кодексу України щодо термінів оскарження рішень арбітражного судів.  		Враховано    
64. 5.3. Строки погашення податкового зобов'язання      5.3. Строки погашення податкового зобов'язання  
65. Платник податків зобов'язаний самостійно погасити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, у строки, передбачені законом з цього виду податку чи збору (обов'язкового платежу).      5.3.1. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а при їх відсутності, - протягом 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.  
66. В інших випадках, визначених цією статтею, платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму податкового зобов'язання, а також пеню та штрафні санкції при їх наявності, протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.      5.3.2. У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання, платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції при їх наявності, протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.  
67. 5.4. Неплатник податків та податковий борг   -35- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція: 5.4. Податковий борг Непогашена у зазначені в цій статті строки узгоджена сума податкового зобов`язання визнається сумою податкового боргу платника податків. Термін "неплатник податків" виключити з назви пункту 5.4 та з його тексту (див.коментар до пункту 3.1).  		Враховано    
68. Підприємство або фізична особа, які не погашають узгоджену суму податкового зобов'язання у зазначені в цій статті строки, визнаються неплатниками податків, а сума непогашеного податкового зобов'язання визнається сумою їх податкового боргу.      5.4. Податковий борг Узгоджена сума податкового зобов'язання, несплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу такого платника податків.  
69. Стаття 6. Податкове повідомлення і податкові вимоги      Стаття 6. Податкове повідомлення і податкові вимоги  
70. 6.1. Податкове повідомлення      6.1. Податкове повідомлення  
71. У разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначається підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, суму податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, штрафних санкцій при їх наявності, граничні строки їх погашення, а також повідомлення про наслідки їх несплати в установлений строк.   -36- Черняк В.К. (в.о. № 153)
 Необхідно більш грунтовно виписати процедуру повідомлення про борги.  		Враховано концептуально  У разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначається підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, суму податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати та штрафних санкцій при їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов"язання (штрафних санкцій при їх наявності).  
72. Отримання податкового повідомлення не є підставою для визнання суми податкового зобов'язання узгодженою.   -37- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Другий абзац п.6.1 вилучити  		Враховано    
73. 6.2. Податкові вимоги   -38- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція: Стаття 6. Податкове повідомлення і податкові вимоги 6.2. Податкові вимоги У разі, коли платник податку не погашає узгоджену суму податкового зобов`язання в установлені строки, податковий орган надсилає податкові вимоги, які мають містити крім відомостей, передбачених пунктом 6.3 цієї статті. посилання про підстави їх виставлення, норму податкового закону, порушену платником податків, суму податку чи збору (обов`язкового платежу), штрафних санкцій та нарахованої пені, належних до сплати, перелік запропонованих заходів із забезпечення суми податкового боргу. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов`язань у встановлені законом строки, без попередньої надсилки (вручення) податкового повідомлення. Податкові вимоги надсилаються: А) перша податкова вимога - наступного робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов`язань. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов`язання, обов`язок сплатити суму податкового боргу та можливість його примусового стягнення. Б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня надсилки (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) підприємству, якщо її передано будь-якій посадовій особі такого підприємства або надіслано листом з повідомлення про вручення. У разі коли сума податкового боргу, визначена у першій податковій вимозі, самостійно погашається платником податків до виставлення податкової вимоги, така друга податкова вимога не надсилається.  		Враховано частково   6.2. Податкові вимоги  
    -39- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 1. Норма, викладена у пункті "б", стосовно того, що друга податкова вимога містить повідомлення про примусове стягнення активів платника податків органом стягнення, дату та час проведення опису активів, грубо протирічить пункту 3.1 статті 3 законопроекту, відповідно до якого активи платника податків можуть бути примусово стягнені виключно за рішенням суду (арбітражного суду). Отже, друга податкова вимога повинна містити відомості про звернення податкових органів до суду (арбітражного суду) щодо примусового стягнення активів платника податків, і лише суд має право винести відповідне рішення; 2. частину шосту пропонуємо виключити. Податкова вимога має досить юридичні наслідки для платника податків, тому вважаємо за необхідне, щоб норма щодо вручення податкової вимоги платнику податків або його представнику (посадовій особі) носила обов`язковий характер.  		Відхилено . Продаж активів платника податку здійснюється виключно при узгодженні таким платником податку суми податкового боргу. Саме тому, жодних примусових стягнень не відбувається.   
74. У разі коли платник податку не погашає узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає податкові вимоги, які мають містити крім відомостей, передбачених пунктом 6.3 цієї статті, посилання про підстави їх виставлення, норму податкового закону, порушену платником податків, суму податку чи збору (обов'язкового платежу), штрафних санкцій та нарахованої пені, належних до сплати, перелік запропонованих заходів із забезпечення суми податкового боргу. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попередньої надсилки (вручення) податкового повідомлення.   -40- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Частину першу пункту 6.2 викласти у такій редакії: "У разі коли платник податку не погашає узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені цим Законом строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган зобов'язаний надати інформацію про виникнення податкового боргу податковому органу за місцезна-ходженням (місцем податкової реєстрації) такого платника податку, на підставі якої податковий орган надсилає платнику податку податкові вимоги. Порядок надання зазначеної інформації встановлюється Кабінетом Міністрів України. Податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених пунктом 6.3 цієї статті, посилання про підстави їх виставлення, суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій, перелік запропонованих заходів із забезпечення суми податкового боргу. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попередньої надсилки (вручення) податкового повідомлення."  		Враховано редакційно   6.2.1. У разі коли платник податку не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий інший контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України. 6.2.2. Податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення суми податкового боргу. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попередньої надсилки (вручення) податкового повідомлення.  
75. Податкові вимоги надсилаються:      6.2.3. Податкові вимоги надсилаються:  
76. а) перша податкова вимога - наступного робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання, обов'язок сплатити суму податкового боргу та можливість його примусового стягнення;      а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;  
77. б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня надсилки (вручення) першої податкової вимоги. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, містить повідомлення про примусове стягнення активів платника податків органом стягнення, дату та час проведення опису активів.   -41- Джоджик Я.І. (в.о. № 163)
 У статті 6 п.6.2, підпункт (б) слова "опису активів" замінити словами "публічних торгів по продажу активів".  		Враховано частково   б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня надсилки (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.  
78. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) підприємству, якщо її передано будь-якій посадовій особі такого підприємства або надіслано листом з повідомленням про вручення.   -42- Гавриш С.Б. (в.о. № 176)
 Ст. 6, п.6.2, підпункт б), другий абзац слова "Будь-якій посадовій особі" замінити на "керівнику або головному бухгалтеру"; далі - за текстом.  		Враховано частково   6.2.4. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.  
79. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові або надіслано листом за адресою її реєстрації, як платника податку, із повідомленням про вручення.      Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі, або її законному представникові, або надіслано листом за адресою її місця проживання або останнього відомого місця її знаходження, із повідомленням про вручення. У такому ж порядку надсилаються податкові повідомлення.  
80. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податку податкову вимогу у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкову вимогу, або незнаходженням фактичного місця розташування (місця знаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.      У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податку податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, або незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує такі податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення. Порядок встановлення дошок податкових повідомлень визначається центральним податковим органом. Податкові повідомлення або податкові вимоги, розміщені з порушенням правил, установлених цим підпунктом, вважаються такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків.  
81. У разі коли сума податкового боргу, визначена у першій податковій вимозі, самостійно погашається платником податків до виставлення другої податкової вимоги, така друга податкова вимога не надсилається.      6.2.5. У разі коли сума податкового боргу, визначена у першій податковій вимозі, самостійно погашається платником податків до виставлення другої податкової вимоги, така друга податкова вимога не надсилається.  
82. 6.3. Черговість виставлення податкових повідомлень і вимог та консолідований борг      6.3. Черговість виставлення податкових повідомлень і податкових вимог та консолідований борг  
83. Податкові повідомлення та податкові вимоги виставляються по кожному окремому податку, збору (обов'язковому платежу). Податковий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень та податкових вимог в розрізі окремого платника податку. У випадку коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу, не виставляється.   -43- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Викласти пп.6.3.1 - 6.3.2 у такій редакції: 6.3.1. Податкове повідомлення виставляється по кожному окремому податку, збору (обов'язковому платежу). Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень у розрізі окремого платника податку. Податкова вимога повинна містити загальну суму податкового боргу та суми податкового боргу по кожному окремому податку, збору (обов'язковому платежу). Податковий орган веде реєстр виданих податкових вимог у розрізі окремих платників податків. 6.3.2. У випадку коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу, не виставляється. Консолідованим розуміється борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги  		Враховано   6.3.1. Податкове повідомлення виставляється по кожному окремому податку, збору (обов'язковому платежу). Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень у розрізі окремого платника податку. Податкова вимога повинна містити загальну суму податкового боргу та суми податкового боргу по кожному окремому податку, збору (обов'язковому платежу). Податковий орган веде реєстр виданих податкових вимог у розрізі окремих платників податків. 6.3.2. У випадку коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу, не виставляється.  
84. Консолідованим розуміється борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.   -44- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Ст. 6 доповнити пунктом 6.4. такого змісту: "6.4. Відкликання податкових повідомлень і податкових вимог. Податкове повідомлення або податкові вимоги підлягають відкликанню якщо: а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій при їх наявності, самостійно погашається платником податку; б) податковий орган самостійно скасовує раніше прийняте ним рішення про нарахування суми податкових зобов'язань, пені і штрафних санкцій; в) рішення податкового органу про нарахування суми податкового зобов'язання, пені та штрафних санкцій скасовується податковим органом вищого рівня або судом (арбітражним судом). У випадках, визначених підпунктом "а" цього пункту, податкове повідомлення або податкова вимога вважається відкликаною від дня, протягом якого відбулося погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу. У випадках, визначених підпунктом "б" цього пункту, податкове повідомлення або податкова вимога відкликається у день отримання платником податку письмового повідомлення податкового органу про скасування раніше нарахованої ним суми податкового зобов'язання, пені і штрафних санкцій. У випадках, визначених підпунктом "в" цього пункту, податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними у день отримання платником податку рішення податкового органу вищого рівня або суду (арбітражного суду) про скасування попереднього рішення податкового органу про нарахування суми податкового зобов'язання, пені і штрафних санкцій. У разі коли за самостійним рішенням податкового органу або податкового органу вищого рівня раніше нарахована сума податкового зобов'язання або податкового боргу, пені та штрафних санкцій збільшується або зменшується, раніше надіслане податкове повідомлення та податкові вимоги підлягають відкликанню від дня отримання платником податку нового податкового повідомлення, що містить нову суму податкового зобов'язання. При цьому нове податкове зобов'язання підлягає узгодженню і погашенню у строки і за процедурою, визначеною статтею 5 цього Закону.  		Враховано редакційно   Консолідованим розуміється борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги. 6.4. Відкликання податкових повідомлень і податкових вимог. 6.4.1. Податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними якщо: а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій при їх наявності, самостійно погашається платником податку; б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження; в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується або змінюється судом (арбітражним судом); г) податковий борг розстрочується або відстрочується чи стосовно нього досягається податковий компроміс, якщо про це вказується у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс; д) податковий борг визнається безнадійним. 6.4.2. У випадках, визначених частиною "а" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення або податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу. 6.4.3. У випадках, визначених частиною "б" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу. 6.4.4. У випадках, визначених частиною "в" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними у день отримання платником податку відповідного рішення суду (арбітражного суду). 6.4.5. У випадках, визначених частиною "г" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкові вимоги вважаються відкликаними у день прийняття податковим органом рішення про розстрочення або відстрочення податкового боргу чи про досягнення щодо нього податкового компромісу. 6.4.6. У випадках, визначених частиною "д" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкові вимоги вважаються відкликаними у день прийняття податковим органом рішення про визнання податкового боргу безнадійним. 6.5. У разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними від дня отримання платником податку нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу). Зменшена сума податкового зобов'язання (податкового боргу) повинна бути сплачена або може бути оскаржена у строки, визначені цим Законом. 6.6. У разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення. Донарахована сума податкового зобов'язання, визначена у такому окремому податковому повідомленні, повинна бути сплачена або може бути оскаржена платником податків за процедурою, передбаченою статтею 5 цього Закону, із застосуванням строків, встановлених для сплати або оскарження нового податкового зобов'язання. 6.7. Контролюючий орган, який надіслав відповідному податковому органу подання, визначене у підпункті 6.2.1 пункту 6.2 цієї статті, зобов'язаний надати інформацію такому податковому органу про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (арбітражного суду). Зазначена інформація надається у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.  
85. Стаття 7. Джерела погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків      Стаття 7. Джерела сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків  
86. 7.1. Перелік джерел самостійного погашення податкового зобов'язання або податкового боргу      7.1. Перелік джерел самостійної сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу  
87. Джерелами самостійного погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.   -45- Гавриш С.Б. (в.о. № 176)
 Ст.7 пункт 7.1: слова "отримані у позику (кредит)" - вилучити.  		Відхилено - заперечує надання санаційних кредитів.  7.1.1. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. За рішенням платника податку сплата його податкових зобов`язань або погашення податкового боргу може бути здійснені шляхом заліку непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податку, що виникли відповідно до норм податкового або бюджетного законодавства чи цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов'язань такого платника податку. Порядок проведення такого заліку визначається Міністерством фінансів України за погодженням з центральним податковим органом. 7.1.2. За податками, зборами (обов'язковими платежами), які відповідно до закону справляються з об'єктів нерухомої власності, джерелом їх самостійної сплати можуть бути активи як власника таких об'єктів нерухомої власності так і будь-якої іншої особи, на яку покладено обов'язок такої сплати. При цьому якщо особу, відповідальну за сплату таких податків, зборів (обов'язкових платежів) не виявлено, податкові процедури, визначені цим Законом, застосовуються безпосередньо до об'єктів такої власності.  
    -46- Джоджик Я.І. (в.о. № 163)
 У статті 7 п.7.1 перший абзац доповнити реченням "Погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків може бути здійснено за згодою сторін шляхом заліку взаємних зобов'язань такого платника податків та відповідного бюджету".  		Враховано частково    
88. 7.2. Джерела погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення   -47- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція: 7.2. Джерела погашення податкового боргу за рішенням суду Джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням суду є активи такого платника податків окрім коштів, на які стягнення може бути звернено виключно у порядку, передбаченому законодавством з питань банкрутства. Вважаємо за необхідне термін "орган стягнення" замінити на термін "суд", так як єдиним органом який має право виносити рішення про стягнення активів платника податків, відповідно до законопроекту, є суд.  		Відхилено - суд вирішує суперечки між сторонами, однак податковий борг є узгодженою сумою податкового зобов"язання - тобто немає факту спору.  7.2. Джерела погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення  
89. Джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення є активи такого платника податків крім коштів, на які стягнення може бути звернено виключно у порядку, передбаченому законодавством з питань банкрутства.   -48- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Викласти частину 1 п.7.2 у такій редакції: "7.2.1. Джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення є активи такого платника податків, з урахуванням обмежень, визначених цією статтею."  		Враховано   7.2.1. Джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення є будь-які активи такого платника податків, з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законодавчими актами.  
90. 7.3. Перелік активів, що не можуть бути використані як джерела погашення податкових зобов'язань або податкового боргу      7.3. Перелік активів, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу  
91. Не можуть бути використані як джерела погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення:      7.3.1. Не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення:  
92. майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам, якщо така застава була належним чином зареєстрована у державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна відповідно до закону, до моменту виникнення права податкової застави;      а) майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам, якщо така застава була належним чином зареєстрована у державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна відповідно до закону, до моменту виникнення права податкової застави;  
93. активи, які належать на правах власності іншим особам, та перебувають у тимчасовому розпорядженні або користуванні платника податків, у тому числі, але не виключно: майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (на відповідальне зберігання), у тому числі ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику в якості оплати за таку переробку, а також активи інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;      б) активи, які належать на правах власності іншим особам, та перебувають у тимчасовому розпорядженні або користуванні платника податків, у тому числі, але не виключно: майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), у тому числі ломбардний схов, комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків в якості оплати за такі послуги, а також активи інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;  
94. майнові права інших осіб, надані платнику податків у користування або розпорядження, а також немайнові права інших осіб, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків;      в) майнові права інших осіб, надані платнику податків у тимчасове користування або розпорядження, а також немайнові права інших осіб, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження;  
95. кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти підприємства, які використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з таким підприємством, у розмірах та порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;   -49- Стоян О.М. (в.о. № 18)
 Абзац п`ятий пункту 7.3 статті 7. Слова "а також власні кошти підприємства, які використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з таким підприємством" вилучити.  		Відхилено - заборгованість підприємства з заробітної плати належить працівникам, а не підприємству.  г) кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи, які використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою, у розмірах та порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України; кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих на користь такого платника податків, а також суми акредитивів, виставлених на ім"я платника податків, але не відкритих, до моменту такого відкриття;  
    -50- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 частину "г" доповнити абзацем такого змісту: "кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих на користь такого платника податків, а також суми акредитивів, виставлених на ім'я платника податків, але не відкритих відповідно до їх умов, до моменту такого відкриття;"  		Враховано    
96. активи державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, які включаються до складу його цілісного майнового комплексу. Порядок віднесення активів до таких, що включаються до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється державним органом, у сфері управління якого перебуває таке підприємство.      д) майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України; е) активи, чий вільний обіг заборонено або обмежено згідно із законодавством. У разі коли підприємницька діяльність з активами, що продаються, підлягає ліцензуванню відповідно до закону, покупцями таких активів можуть бути лише особи, які отримали відповідну ліцензію.  
97. Посадові особи, у тому числі державні виконавці, які прийняли рішення про використання активів, визначених цим пунктом, як джерела погашення податкової заборгованості або боргу платника податків, притягаються до відповідальності згідно із закондавством.   -51- Стоян О.М. (в.о. № 18)
 Пункт 7.3 пропоную доповнити абзацом такого змісту: "власні кошти підприємства, які використовуються для виплат поточної та заборгованої заробітної плати у розмірі не менше 50 відсотків наявних на поточних та інших рахунках коштів за рішенням керівника підприємства (організації, установи)". Такий порядок передбачено пунктом 2.1.19 Генеральної Угоди між Кабінетом Міністрів України і Конфедерацією роботодавців України та профспілковими об`єднаннями України на 1999-2000 роки.  		Відхилено . Зазначена норма не може виконуватися при відсутності картотеки, а також може призвести до легального способу несплати податків.  7.3.2. Посадові особи, у тому числі державні виконавці, які прийняли рішення про використання активів, визначених цим пунктом, як джерела погашення податкової заборгованості або боргу платника податків, притягаються до відповідальності згідно із законодавством.  
98. 7.4. Додаткові джерела погашення податкового боргу   -52- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 7.4. Додаткові джерела податкового боргу. У разі, коли заходи з продажу активів платника податків не призвели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення можу бути визначено продаж активів платинка податків, попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, або прав вимоги боргу, у тому числі коштів, розміщених платником податків у вклад (депозит). У такому разі звернення стягнення на такі активи (кошти) не зупиняє дію такого цивільно-правового договору до кінця строку його дії, а покупець таких активів (коштів) набуває прав і обов`язків такого платника податків за таким цивільно-правовим договором, у тому числі права на отримання доходу за ним. Рішення щодо застосування продажу активів, визначених у цій статті, може бути прийняте при недостатності коштів, отриманих від продажу активів. Вважаємо за необхідне частину першу доповнити нормою, що у разі звернення стягнення на активи (кошти), розміщені платником податків у вклад (депозит), доходи, які мав отримати платник податку за даним вкладом, зараховуються до суми погашення боргу. Ця норма врегульовує питання, хто повинен отримати суму доходу у вищезазначеній ситуації: банк, платник податків (боржник), держава чи якась третя особа? Запропонована нами норма має досить суттєве значення та відповідає змісту законопроекту, а саме визначення порядку погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.  		Враховано редакційно   7.4. Додаткові джерела погашення податкового боргу  
99. У разі коли заходи з продажу активів платника податків не призвели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення може бути визначено продаж активів платника податків, попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, або прав вимоги боргу, у тому числі коштів, розміщених платником податків у вклад (депозит). У такому разі звернення стягнення на такі активи (кошти) не зупиняє дію такого цивільно-правового договору до кінця строку його дії, а покупець таких активів (коштів) набуває прав і обов'язків такого платника податків за таким цивільно-правовим договором, у тому числі права на отримання доходу за ним.      7.4.1. У разі коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не призвели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення може бути визначено продаж активів платника податків за рішенням органу стягнення, попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, у тому числі прав вимоги боргу, включаючи кошти, розміщені платником податків у вклад (депозит). У такому разі продаж таких активів (коштів) не зупиняє дію такого цивільно-правового договору до кінця строку його дії, а покупець таких активів (коштів) набуває прав і обов'язків такого платника податків за таким цивільно-правовим договором, у тому числі права на отримання доходу за ним, який враховується у зменшення суми податкового боргу такого платника податку. У разі коли норми зазначеного цивільно-правового договору передбачають право кредитора на його дострокове припинення, або збільшення розміру доходів за ним чи прийняття інших рішень, які призводять до більш швидкого повернення суми основного боргу та /або доходу за ним, орган стягнення зобов'язаний прийняти рішення про такі дії. Порядок застосування цього пункту визначається центральним органом податкової служби.  
100. Рішення щодо застосування продажу активів, визначених у цій статті, може бути прийняте при недостатності коштів, отриманих від продажу активів платника податку, визначених у пункті 7.1 цієї статті.      7.4.2. Рішення щодо продажу активів, у випадках, визначених цим пунктом, може бути прийняте при недостатності коштів, отриманих від продажу активів платника податку, визначених у пункті 7.1 цієї статті, або неможливості їх продажу. 7.4.3. У разі відсутності у платника податків що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, активів, достатніх для погашення його податкового зобов'язання або податкового боргу, додатковим джерелом погашення такого податкового зобов'язання або податкового боргу такого платника податків є активи такої юридичної особи, на які може бути звернено стягнення згідно з цим Законом.  
101. 7.5. Персональна податкова відповідальність   -53- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 7.5. Персональна податкова відповідальність. Податкова відповідальність носить персональний характер. Забороняється уступка контролюючим органом права вимоги податкового боргу платника податків іншим особам. Це положення не розповсюджується на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення податкових зобов`язань платника податків виступають інші особи, якщо таке право передбачене цим законом або іншими законами України з питань оподаткування. Не забороняється будь-яка уступка податкового зобов`язання або податкового боргу платника податків третім особам за їх згодою. Коментар: запропонована нами редакція пункту 7.5 статті 7 законопроекту має наслідком зменшення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, що повністю відповідає змісту та меті законопроекту.  		Відхилено - податкові борги є персональними і не можуть дисконтуватися або переводитися у розряд комерційних боргів, а податковий орган не повинен займатися операціями на фінансовому ринку з податковими боргами.  7.5. Персональна податкова відповідальність  
102. Забороняється будь-яка уступка податкового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам, а також уступка контролюючим органом права вимоги податкового боргу платника податків іншим особам. Положення цього пункту не розповсюджуються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення податкових зобов'язань платника податків виступають інші особи, якщо таке право передбачено цим законом або іншими законами України з питань оподаткування.      Забороняється будь-яка уступка податкового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам, а також уступка контролюючим органом права вимоги податкового боргу платника податків іншим особам. Положення цього пункту не розповсюджуються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення податкових зобов'язань платника податків виступають інші особи, якщо таке право передбачено цим Законом або іншими законами України з питань оподаткування.  
103. 7.6. Погашення податкового боргу банків та небанківських фінансових установ      7.6. Погашення податкового боргу банків та небанківських фінансових установ  
104. Додатково до пункту 7.1 цієї статті, джерелом погашення податкового боргу банків, небанківських фінансових установ, у тому числі страхових організацій, можуть бути кошти, незалежно від джерел їх походження та без застосування обмежень, визначених у пункті 7.2 цієї статті, у сумі, яка не перевищує суму їх власного капіталу (без урахування страхових та прирівняних до них обов'язкових резервів, сформованих відповідно до закону).      Додатково до пункту 7.1 цієї статті, джерелом погашення податкового боргу банків, небанківських фінансових установ, у тому числі страхових організацій, можуть бути кошти, незалежно від джерел їх походження та без застосування обмежень, визначених у частині "г" підпункту 7.3.1 пункту 7.3 цієї статті, у сумі, яка не перевищує суму їх власного капіталу (без урахування страхових та прирівняних до них обов'язкових резервів, сформованих відповідно до закону).  
105. Під терміном "власний капітал" розуміється балансова вартість активів, вкладених до статутного фонду зазначеної установи, а також сума прибутку, неозподіленого між власниками її корпоративних прав. Для відкритих акціонерних товариств власним капіталом є сумарна курсова (ринкова) вартість випущених нею акцій.   -54- Національний банк України
 доповнити п.7.6 проекту абзацем третім в такій редакції. "Визначення розміру власного капіталу банку здійснюється у відповідності з банківським законодавством".  		Враховано   Визначення розміру власного капіталу здійснюється у відповідності із законодавством.  
106. 7.7. Рівність бюджетних інтересів      7.7. Рівність бюджетних інтересів  
107. У разі коли платник податків має податковий борг перед різними бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу відбувається у порядку черговості його виникнення, а у разі одночасного виникнення - у рівній пропорції.      У разі коли платник податків має податковий борг перед різними бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу відбувається у порядку черговості його виникнення, а у разі одночасного виникнення - у рівній пропорції.  
108. 7.8. Податковий борг банкрутів   -55- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Пункт 7.8. викласти у такій редакції: У разі коли норми цього Закону щодо стягнення податкового боргу банкрутів суперечать нормам Закону України "Про банкрутство", пріоритет мають норми Закону України "Про банкрутство".  		Враховано   7.8. Податковий борг банкрутів  
109. У разі коли стягнення податкового боргу здійснюється у порядку, передбаченому Законом України "Про банкрутство", черговість задоволення претензій кредиторів визначається названим законом.      З моменту прийняття ухвали судом (арбітражним судом) про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків, порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду (арбітражного суду), визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без застосування норм цього Закону. При цьому порядок продажу активів у рахунок погашення податкового боргу боржника визначаються державною госпрозрахунковою установою України з питань банкрутства.  
110. 7.9. Джерела погашення податкового боргу фізичних осіб      7.9. Джерела погашення податкового боргу фізичних осіб  
111. Порядок визначення джерел для погашення податкових зобов'язань фізичних осіб, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, визначається законом з питань оподаткування доходів фізичних осіб.   -56- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Викласти пункт 7.9 у такій редакції: "Для платника податків - фізичної особи законом з питань оподаткування доходів фізичних осіб можуть бути встановлені додаткові обмеження при визначенні джерел для погашення податкового боргу."  		Враховано   Законодавством можуть бути встановлені додаткові обмеження при визначенні органом стягнення джерел для погашення податкового боргу платника податків - фізичної особи.  
112. Стаття 8. Податкова застава   -57- Гавриш С.Б. (в.о. № 176)
 Статтю 8 - "Податкова застава" - викласти в наступній редакції: Стаття 8. Податкова застава 8.1. Податкова застава як спосіб забезпечення погашення платником податків податкової заборгованості Податковою заборгованістю визнаються суми несплачених у встановлені строки податків, зборів (обов`язкових платежів), а також неподаткових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, пені, штрафів та інших санкцій, передбачених законодавством і застосованих у встановленому порядку за несвоєчасну сплату податків і зборів (обов`язкових платежів), а також неподаткових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, що підлягають стягненню в безспірному порядку.  		Відхилено - дублює інші норми закону.  Стаття 8. Податкова застава  
    -58- Гавриш С.Б. (в.о. № 176)
 8.2. Предмет податкової застави Майно і майнові права платника податків, які використовуються ним в підприємницькій діяльності, за винятком майна і майнових прав, які у відповідності з законом не можуть бути предметом застави і основних фондів підприємства, визнаного у встановленому порядку казенним підприємством та підприємством, що є природним монополістом, можуть в порядку, визначеному цим Законом, передаватися в податкову заставу.  		Відхилено - дублює норми Закону України "Про заставу"   
    -59- Гавриш С.Б. (в.о. № 176)
 8.3. Встановлення відносин, пов`язаних з заставою Якщо протягом 72 годин після отримання платником податків письмового повідомлення податкової адміністрації про застосування податкової застави платник податків не надасть податковій адміністрації заперечень з необхідними обгрунтуванням про незгоду на оформлення відносин по податковій заставі, звернення стягнення на предмет застави проводиться податковою адміністрацією в безпірному порядку переважно перед іншими кредиторами платника податків. При наявності заперечень з боку платника податків у строк, встановлений параграфом 1 даного підпункту, звернення стягнення на предмет застави проводиться в порядку, передбаченому ст.20 Закону України "Про заставу".  		Відхилено - протирічить іншим статтям закону, а також головній його ідеї - безспірне стягнення може здійснюватися лише за рішенням суду.   
    -60- Гавриш С.Б. (в.о. № 176)
 В будь-якому випадку, статтю 8 в існуючій редакції, що запропонована авторами законопроекту, необхідно вилучити, оскільки в цьому разі вона суперечить Цивільному кодексу України та Закону України "Про заставу". Згідно статті 178 Цивільного кодексу та статті 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань. В даному ж випадку ми маємо справу з невиконаними належним чином обов`язковими щодо сплати податків. Застава - це двостороннє цивільно-правове зобов`язання (договір), яке містить взаємні права і обов`язки кредитора і боржника. З положень законопроекту не випливає, що таке цивільно-правове зобов`язання як податкова застава виникатиме з договору, тобто двосторонньої згоди учасників зобов`язання набути певні права та відповідні обов`язки. Право податкових органів стягувати у безпірному порядку з підприємств несплачені податкові платежі закріплене ч.1 п.8 ст.11 Закону "Про державну податкову службу в Україні". Крім того, податкові органи можуть застосовувати механізм банкрутства щодо тих підприємств, які не сплатили податки. Згідно з чинним законодавством податкові органи мають достатньо важелів для стягнення податкової заборгованості і без запровадження такого правового інституту як податкова застава.  		Відхилено Відповідно до законодавства право застави виникає у силу договору або у силу закону. В останньому випадку воно не потребує письмового оформлення, що й не може бути реалізованим - податкова застава не стосується об"єктів відокремленої власності, а просто встановлює правило "першої руки" для податкових боргів.   
    -61- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція: Стаття 8. Податкова застава 8.1. Зміст податкової застави З моменту узгодження податкового боргу активи платника податку, у випадках, визначених цим Законом передаються у податкову заставу. Право податкової застави потребує письмового оформлення за формою, встановленою законодавством. Коментар: вважаємо за необхідне викласти пункт 8.2 статті 8 Законопроекту у запропонованій редакції. По-перше, податкова застава має для платника податків досить суттєві правові наслідки. По-друге, відповідно до Закону України "Про заставу", застава нерухомого та рухомого майна, транспортних засобів, майнових прав і т.д. потребує обов"язкового письмового оформлення. З тих же підстав пропонуємо внести зміни до пунктів 8.1., 8.2, 8.8 статті 8 Законопроекту.  		Відхилено Відповідно до законодавства право застави виникає у силу договору або у силу закону. В останньому випадку воно не потребує письмового оформлення, що й не може бути реалізованим - податкова застава не стосується об"єктів відокремленої власності, а просто встановлює правило "першої руки" для податкових боргів.   
113. 8.1. Зміст податкової застави      8.1. Зміст податкової застави  
114. З метою захисту інтересів бюджетних споживачів, активи платника податку, у випадках, визначених цим Законом, передаються у податкову заставу.      З метою захисту інтересів бюджетних споживачів, активи платника податку, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.  
115. Право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення.   -62- Стоян О.М. (в.о. № 18)
 Абзац другий пункту 8.1 статті 8 пропоную замість слів "не потребує" записати слово "потребує". Таке доповнення необхідно для узгодження норми цього проекту із Законом України "Про заставу" щодо норми договору застави.  		Відхилено - податкова застава не є продуктом домовленості сторін, а виникає у силу закону - тобто письмова згода боржника не потрібна.  Право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення.  
    -63- Гавриш С.Б. (в.о. № 176)
 Пункт 8.1 цієї статті також встановлює, що "Податкова застава не потребує письмового оформлення". Але це суперечить ст.13 Закону "Про заставу", згідно якого має бути укладено договір застави у письмовій формі. Згідно ст.16 Закону "Про заставу", право застави виникає лише з моменту укладення договору застави, що ігнорується поданим законопроектом. Письмове оформлення податкової застави необхідне для чіткого визначення майна і майнових прав, які стануть предметом податкової застави.  		Відхилено (див. Попередні обґрунтування)   
116. 8.2. Виникнення права податкової застави   -64- Кабінет Міністрів України
 До статті 8 Пункт 8.2. викласти у такій редакції: "8.2. Право податкової застави виникає в разі: неподання або несвоєчасного подання податкової декларації, розрахунку - з дня, наступного за останнім днем строку, встановленого для подання такої податкової декларації, розрахунку; виявлення несплаченого платежу за наслідками перевірки - з дня затвердження керівником контролюючого органу акта перевірки; непогашення в установлені строки узгоджених платежів - з дня, наступного за днем, встановленим для сплати таких узгоджених платників. З урахуванням положень цього пункту право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника (крім коштів), які перебували в його власності на день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи (крім коштів), на які платник набуде прав власності у майбутньому, до дня погашення платежу такого платника".  		Враховано редакційно .  8.2. Виникнення права податкової застави  
    -65- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція: 8.2. Виникнення права податкову заставу виникає з моменту узгодження податкового боргу. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів (крім коштів) платника податків, які перебували в його власності в день виникнення такого права. Коментар. запропонована редакція пункту 8.2 є наслідком змін до пункту 8.1 статті 8 Законопроекту (див. Коментар до пункту 8.1).  		Відхилено - суперечить економічному змісту податкової застави, яка є інструментом майнового забезпечення боргу перед державою.   
117. Право податкової застави виникає у разі:   -66- Черняк В.К. (в.о. № 153)
 Не може бути суцільної податкової застави. Треба виписати, в яких конкретно випадках вона необхідна.  		Враховано концептуально  8.2.1. Право податкової застави виникає у разі:  
118. Неподання або несвоєчасного подання податкової декларації, - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації;      неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації, - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку;  
119. Нарахування податкових зобов'язань контролюючим органом у випадках, встановлених статтею 4 цього Закону, -з дня отримання платником податків податкового повідомлення про нараховану суму податкових зобов'язань.   -67- Білоус А.О. (реєстр. картка № 405)
 В абзаці 3 статті 8.2. термін "нарахування податкових зобов'язань" привести у відповідність до ст. 4.2.: "визначення суми податкових зобов'язань".  		Враховано   несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.  
    -68- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Частини другу - третю статті 8.2 викласти у такій редакції: "не погашення у строк, встановлений цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку; непогашення у строк, встановлений цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні."  		Враховано    
120. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів (крім коштів) платника податків, які перебували в його власності в день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи (крім коштів), на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.   -69- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Підпункт 8.2.2 викласти у такій редакції: "8.2.2. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу."  		Враховано   8.2.2. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.  
    -70- Гавриш С.Б. (в.о. № 176)
 Необґрунтованими є також положення п.8.2 цієї статті про поширення податкової застави на все майно та майнові права платника податку, оскільки навіть при незначній податковій заборгованості (декілька гривень) все його майно може бути проданим, а здійснення ефективної підприємницької діяльності фактично стає неможливим. Якщо і вводити податкову заставу, то вона не повинна поширюватися на все майно підприємця, а повинна бути чітко визначеною, наприклад, у розмірі податкової заборгованості. Таким чином, відповідно до запропонованої редакції статті застава - це двостороннє цивільно-правове зобов`язання (договір), яке містить взаємні права і обов`язки кредитора і боржника. Передача майна платника податків в заставу може мати місце тільки при його згоді на підставі договору. Згідно запропонованої редакції ініціативи по введенню податкової застави виходить від податкової адміністрації. У випадку неотримання заперечень від платника податків на протязі 72 годин з моменту отримання письмового повідомлення податкової адміністрації про заставу, договір застави може признаватися укладеним. При наявності письмових належним чином обґрунтованих заперечень з боку платника податків звернення стягнення на предмет застави повинно здійснюватися в судовому порядку.  		Відхилено за вищевикладеними причинами   
    -71- Білоус А.О. (реєстр. картка № 405)
 В абзаці 4 статті 8.2. замість слів "поширюється на будь-які види активів (крім коштів) платника податків, які перебували в його власності" записати: "поширюються на будь-які види активів (крім коштів) платника податків, які належать йому за правом власності або за правом оперативного управління".  		Враховано за змістом.   
121. 8.3. Реєстрація податкової застави      8.3. Реєстрація податкової застави  
122. Платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна.   -72- Національний банк України
 Пункт 8.3 проекту Закону пропонується викласти у такій редакції: "Податкова застава підлягає обов'язковій реєстрації податковим органом у Державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна. Така реєстрація здійснюється безкоштовно".  		Відхилено - право на реєстрацію застав має згідно із законодавством виключно власник заставленого майна. Крім того, без попереднього опису майна (який не проводиться в момент виникнення права податкової застави) неможливо визначити відокремлені об"єкти власності, що перебувають у податковій заставі.  Платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов'язан безоплатно зареєструвати податкову заставу в державному реєстрі застав нерухомого майна за умови строку дії такої податкової застави більш ніж десять календарних днів. .  
123. 8.4. Податковий пріоритет      8.4. Податковий пріоритет  
124. Право податкової застави має пріоритет перед:      Право податкової застави має пріоритет перед:  
125. Будь-якими правами інших застав, що виникли після моменту виникнення такого права на податкову заставу, незалежно від того, чи були зареєстровані такі права інших застав у державних реєстрах застав рухомого майна чи нерухомого майна або ні;      будь-якими правами інших застав, що виникли після моменту виникнення такого права на податкову заставу, незалежно від того, чи були зареєстровані такі права інших застав у державних реєстрах застав рухомого майна чи нерухомого майна або ні;  
126. Будь-якими правами інших застав, які не були зареєстровані у державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна до виникнення права на таку податкову заставу.      будь-якими правами інших застав, які не були зареєстровані у державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна до виникнення права на таку податкову заставу.  
127. У разі коли право податкової застави виникає в той самий день, в який виникло або було зареєстровано право іншої застави на майно платника податків у державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, пріоритет має право податкової застави.      У разі коли право податкової застави виникає в той самий день, в який виникло або було зареєстровано право іншої застави на майно платника податків у державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, пріоритет має право податкової застави.  
128. До законодавчого запровадження системи реєстрації майна у державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна, до зазначеної реєстрації прирівнюється факт нотаріального посвідчення договору застави.      До законодавчого запровадження системи реєстрації майна у державних реєстрах застав нерухомого майна, до зазначеної реєстрації прирівнюється факт нотаріального посвідчення договору застави.  
129. 8.4. Захист інтересів кредиторів      8.5. Захист інтересів кредиторів  
130. Платник податків, активи якого знаходяться в податковій заставі, зобов'язаний письмово повідомити наступних кредиторів про таку податкову заставу, а також про характер та розмір забезпечених цією заставою зобов'язань.      Платник податків, активи якого знаходяться в податковій заставі, зобов'язаний письмово повідомити наступних кредиторів про таку податкову заставу та про характер та розмір забезпечених цією заставою зобов'язань, а також відшкодувати збитки кредиторів, що можуть виникнути у разі неподання зазначеного повідомлення.  
131. 8.5. Узгодження операцій з заставленими активами      8.6. Узгодження операцій з заставленими активами  
132. Платник податків, активи якого знаходяться в податковій заставі, здійснює вільне володіння, користування та розпорядження ними, за виключенням таких операцій, що підлягають узгодженню з податковим органом:   -73- Джоджик Я.І. (в.о. № 163)
 У статті 8 п.8.5 додати підпункт (в) "операції відчуження будь-яких активів у випадку, коли залишкова балансова вартість всіх активів платника податків, розрахована станом на початок поточного місяця становить або є меншою 500% величини податкового боргу".  		Враховано концептуально.  8.6.1. Платник податків, активи якого знаходяться у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за виключенням таких операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:  
133. а) продажу основних фондів, та прав на їх володіння чи користування, у тому числі прав на видобуток корисних копалин (концесій); б) внесення основних фондів та прав на їх володіння чи користування до статутних фондів інших осіб або надання їх в користування або розпорядження іншим особам.   -74- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Частини "а"-"б" підпункту 8.5.1 викласти у такій редакції: а) продажу або інших видів відчуження нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, що використовується у звичайній підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів та товарних запасів. б) внесення об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів до статутних фондів інших осіб.  		Враховано   а) продажу, інших видів відчуження або оренда (лізинг) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів та товарних запасів, робіт та послуг за кошти за їх звичайними цінами; б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступки вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів; в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління. 8.6.2. Платник податків, активи якого знаходяться у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у частині "б" підпункту 8.6.1 цього пункту.  
    -75- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Ввести підпункт 8.5.2 такого змісту: 8.5.2. Платник податків, активи якого знаходяться у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у частині "б" підпункту 8.5.1 цього пункту.  		Враховано    
134. Надання заставлених активів у наступні застави або інші види забезпечення зобов'язань боргу платника податків не дозволяється.      8.6.3. Надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється.  
135. У разі здійснення зазначених операцій з активами платника податків без отримання попередньої згоди податкового органу, посадова особа такого платника податків чи фізична особа, що прийняла зазначене рішення, несуть відповідальність, встановлену законодавством України за умисне ухилення від оподаткування.      8.6.4. У разі здійснення операцій, зазначених у підпунктах 8.6.1 - 8.6.3 цього пункту, без отримання попередньої згоди податкового органу, посадова особа такого платника податків чи фізична особа, що прийняла зазначене рішення, несуть відповідальність, встановлену законодавством України за умисне ухилення від оподаткування.  
136. Для своєчасного узгодження операцій з активами платника податків, керівник податкового органу призначає з числа службових осіб такого податкового органу податкового керуючого. Для узгодження окремої цивільно-правової операції, платник податків надає податковому керуючому запит в якому роз'яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий керуючий має право видати припис про заборону здійснення такої операції, у разі, коли за його висновками цінові умови та/або форми розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно абго у повному обсязі погасити податковий борг. Зазначений припис має бути затвердженим керівником відповідного податкового органу. У разі коли припис не видається протягом 10 робочих днів з моменту надходження зазначеного запиту, операція вважається узгодженою.   -76- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Доповнити пункт 8.5 частиною такого змісту: "Кабінет Міністрів України встановлює правила призначення, звільнення, а також визначає обсяги компетенції податкового керуючого."  		Враховано   8.6.5. Для своєчасного узгодження операцій з активами платника податків, керівник податкового органу призначає з числа службових осіб такого податкового органу податкового керуючого. Для узгодження окремої цивільно-правової операції, платник податків надає податковому керуючому запит, в якому роз'яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий керуючий має право видати припис про заборону здійснення такої операції, у разі, коли за його висновками цінові умови та/або форми розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному обсязі погасити податковий борг. Зазначений припис має бути затвердженим керівником відповідного податкового органу. У разі коли припис не видається протягом 10 робочих днів з моменту надходження зазначеного запиту, операція вважається узгодженою. Рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку, встановленому цим Законом для оскарження рішень контролюючих органів. Центральний податковий орган визначає правила призначення, звільнення, а також компетенцію податкового керуючого.  
137. 8.6. Зупинення податкової застави   -77- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція: 8.6. Зупинення податкової застави Активи платника податків звільняються з податкової застави з дня: - отримання податковим органом копії платіжного документу, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового боргу; - ліквідації платника податку як юридичної особи; - отримання довідки про смерть фізичної особи або визнання її померлою чи безвісно відсутньою згідно із законодавством; - отримання ухвали арбітражного суду про затвердження ліквідаційного балансу платника податків, відповідно до законодавства з питань банкрутства; - отримання договору поруки на повну суму податкового боргу платника податків; - арешту активів платника податків протягом строку дії такого арешту. - отримання рішення суду (арбітражного суду) про визнання недійсним рішення податкових органів про встановлення податкових зобов'язань. Довідка податкового органу про звільнення активів підприємства з-під податкової застави є підставою для виключення такої податкової застави з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна. Копія зазначеної довідки направляється також контролюючому органу, який нарахував відповідне податкове зобов'язання. Коментар: вважаємо за необхідне пункт 8.6. доповнити частиною восьмою, у зв'язку з тим, що з дня отримання рішення суду (арбітражного суду) про визнання недійсним рішення податкових органів про встановлення податкових зобов'язань, подальше застосування податкової застави є незаконним.  		Враховано редакційно .  8.7. Зупинення податкової застави  
138. Активи платника податків звільняються з податкової застави з дня:   -78- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Внести редакційні уточнення до пп. "а" - "д": а) отримання податковим органом копії платіжного документу, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового зобов'язання; б) визнання податкового боргу безнадійним, у тому числі внаслідок ліквідації платника податків як юридичної особи або зняття фізичної особи з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності чи недостатності майна особи, оголошеної банкрутом; в) отримання податковим органом довідки про смерть фізичної особи - платника податків, або про визнання її померлою чи безвісно відсутньою згідно із законодавством, за винятком випадків коли активи такої фізичної особи переходять за правом спадщини у власність інших осіб; г) спливу строків позовної давності щодо такого податкового боргу; д) отримання податковим органом договору поруки на повну суму податкового боргу платника податків або інших видів його забезпечення, передбачених податковим законодавством;  		Немає висновку   8.7.1. Активи платника податків звільняються з податкової застави з дня:  
139. Отримання податковим органом копії платіжного документу, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового боргу;      а) отримання податковим органом копії платіжного документу, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового зобов'язання, а у разі виникнення права податкової застави у зв'язку із неподанням або несвоєчасним поданням податкової декларації, - з дня отримання такої податкової декларації контролюючим органом (за умови відсутності порушень платником податків вимог, визначених частиною другою підпункту 8.2.1 пункту 8.2 цієї статті);  
140. Ліквідації платника податку як юридичної особи;      б) визнання податкового боргу безнадійним, у тому числі внаслідок ліквідації платника податків як юридичної особи або зняття фізичної особи з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності чи недостатності майна особи, оголошеної банкрутом;  
141. Отримання довідки про смерть фізичної особи, або про визнання її померлою чи безвісно відсутньою згідно із законодавством;      в) отримання податковим органом довідки про смерть фізичної особи - платника податків, або про визнання її померлою чи безвісно відсутньою згідно із законодавством, за винятком випадків коли активи такої фізичної особи переходять за правом спадщини у власність інших осіб;  
142. Отримання ухвали арбітражного суду про затвердження ліквідаційного балансу платника податків, відповідно до законодавства з питань банкрутства;      г) спливу строків позовної давності щодо такого податкового боргу;  
143. Отримання договору поруки на повну суму податкового боргу платника податків;      д) отримання податковим органом договору поруки на повну суму податкового боргу платника податків або інших видів його забезпечення, передбачених податковим законодавством;  
144. Арешту активів платника податків протягом строку дії такого арешту.   -79- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Викласти підпункти "е"-"є" у такій редакції: "е) прийняття рішення про арешт активів платника податків, протягом строку дії такого арешту; є) отримання платником податку рішення контролюючого органу або суду (арбітражного суду) про визнання недійсним рішення контролюючого органу про нарахування суми податкових зобов'язань, податкового боргу, пені або штрафних санкцій."  		Немає висновку   е) прийняття рішення про арешт активів платника податків, на строк дії такого арешту; є) отримання платником податку рішенння відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми податкового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження; ж) прийняття податковим органом рішення про розстрочення, відстрочення суми податкового боргу або досягнення податкового компромісу у разі коли умови, визначені в рішенні про розстрочення, відстрочення або податкового компромісу передбачають зупинення права податкової застави; з) прийняття відповідного рішення судом (арбітражним судом) у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.  
    -80- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Доповнити п.8.6 підпунктом "ж " такого змісту: "ж) прийняття податковим органом рішення про розстрочення, відстрочення суми податкового боргу або досягнення податкового компромісу.  		Немає висновку    
145. Довідка податкового органу про звільнення активів підприємства з-під податкової застави є підставою для виключення такої податкової застави з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна. Копія зазначеної довідки направляється також контролюючому органу, який нарахував відповідне податкове зобов'язання.   -81- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 У зв'язку з тим, що податкова застава виникає без письмового оформлення, звільнення активів з податкової застави має також відбуватися автоматично - на підставі документів, які засвідчують наявність відповідної підстави. Тому пропоную останню частину п.8.6 викласти у такій редакції: "Підставою для звільнення активів підприємства з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами "а" - "з" цього пункту".  		Враховано   Підставою для звільнення активів підприємства з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами "а" - "ж" цього підпункту. Перелік відповідних документів визначається за правилами, встановленими Кабінетом Міністрів України.  
146. 8.7. Податкова порука   -82- Національний банк України
 У пункті 8.7 проекту слово "банк" у відповідних відмінках пропонуємо замінити на слово "підприємство", оскільки на нашу думку, поручителем за податковими зобов'язаннями може виступати не лише банк, а й інші підприємства та організації, що перебувають у нормальному фінансовому стані. Що стосується банків, то видача таких поручительств боржникам за податками і зборами (обов'язковими платежами) є дуже ризикованою діяльністю і згідно з нормативними актами Національного банку України підлягає 100% резервуванню. До того ж, у разі надання таких поручительств, банк ризикує коштами своїх клієнтів, що може, у свою чергу негативно відобразитися на їх спроможності сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджету.  		Відхилено - бюджет може приймати ризик лише високоліквідних фінансових установ. В іншому випадку виникає загроза переведення боргу на підприємства, ліквідність та достатність капіталу яких ніким не регулюється. Щодо вимоги 100% резервування - вона подібна до вимог при видачі незабезпечених кредитів та залежить від власної кредитної ініціативи комерційного банку.  8.8. Податкова порука  
147. Податковий орган зобов'язаний відмовитися від права податкової застави активів платника податків у разі, коли банк-резидент поручається за нього.      Податковий орган зобов'язаний відмовитися від права податкової застави активів платника податків у разі, коли банк-резидент поручається за нього.  
148. На підставі договору поруки погашення податкового зобов'язання або боргу замість платника податків здійснюється банком поручителем, у разі коли платник податків не виконує або неналежно виконує обов'язки з його погашення.   -83- Стоян О.М. (в.о. № 18)
 Абзац другий пункту 8.7 статті 8 після слів "банком-поручителем" записати слова "у десятиденний термін з дня набрання чинності договору". З метою запобігання не однозначному тлумаченню норми цього закону щодо податкової поруки необхідно визначити конкретні строки погашення податкового боргу банком-поручителем.  		Враховано редакційно   За договором податкової поруки банк - поручитель зобов'язується перед податковим органом відповідати за належне виконання платником податку обов'язків із погашення його податкового зобов'язання або податкового боргу у строки та за процедурою, визначеною цим Законом. У разі невиконання платником податку обов'язків із погашення податкового зобов'язання або податкового боргу, банк-поручитель приймає на себе відповідальність за таке погашення у такому ж обсязі, як і платник податків. Банк-поручитель, який виконав зобов'язання з погашення податкового зобов'язання або податкового боргу платника податку, має право зворотньої вимоги до такого платника податку у розмірі виплаченої суми.  
149. Зазначений договір поруки набирає чинності після його реєстрації в податковому органі за місцем розташування (місцем проживання) платника податків, яка здійснюється на підставі надання податковому органу нотаріально посвідченого договору поруки. Податковий орган зобов'язаний видати платнику податків протягом одного робочого дня, наступного за днем отримання договору поруки, довідку про реєстрацію такого договору, на підставі якої активи такого платника податків вважаються звільненими з податкової застави. Договір поруки не може бути відкликаним поручителем до повного погашення податкового боргу. Поручитель не має права передоручати виконання зобов'язань за таким договором поруки третім особам.   -84- Національний банк України
 у пункті 8.7 законопроекту пропонується вказати, що податкове поручительство оформлюється укладеним на добровільних задачах договором поруки між податковим органом та поручителем і процедура реєстрації в податковому органі за таких обставин не потрібна.  		Відхилено - адміністративно ускладнює процедуру.  Договір податкової поруки набирає чинності після його повідомчої реєстрації у податковому органі за місцезнаходженням (місцем податкової реєстрації) платника податків, що здійснюється на підставі надання податковому органу нотаріально посвідченого договору поруки. Податковий орган зобов'язаний видати платнику податків протягом одного робочого дня, наступного за днем отримання договору поруки, довідку про реєстрацію такого договору, на підставі якої активи такого платника податків вважаються звільненими з-під податкової застави. Договір поруки не може бути відкликаним поручителем до повного погашення податкового боргу. Поручитель не має права передоручати виконання зобов'язань за таким договором поруки третім особам. Банк - поручитель набуває усіх прав і обов'язків платника податку щодо строків погашення узгодженого податкового зобов'язання такого платника податку або його податкового боргу, а також щодо оскарження дій податкового органу у порядку, визначеному цим Законом.  
    -85- Білоус А.О. (реєстр. картка № 405)
 У першому реченні частини 3 статті 8.7. замість слів "за місцем розташування (місцем проживання) платника податків" записати "за місцем реєстрації платника податків".  		Враховано    
150. 8.8. Обмеження щодо застосування податкової застави   -86- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція: 8.8. Обмеження щодо застосування податкової застави Податкова застава не застосовується, якщо сума податкового зобов'язання (податкового боргу) платника податків не перевищує 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 відсотків від балансової вартості основних фондів такого платника податків, розрахованої станом на початок кожного податкового року, протягом якого виникло або перейшло таке податкове зобов'язання (податкових борг). У разі коли платника податків має декілька податкових заборгованостей або податкових боргів, обмеження, визначені частиною першою цього пункту, застосовуються з урахуванням їх загальної суми. Коментар: вважаємо за необхідне "10" відсотків замінити на "50" відсотків у зв'язку тим, що обмеження у розпорядженні своєю власністю для платника податків при застосуванні податкової застави є досить суттєвими. Отже застосування податкової застави у випадку, коли сума податкового боргу складає лише 10% є таким, що порушує свободу підприємницької діяльності, гарантовану Конституцією України та Законом України "Про підприємництво".  		Відхилено - податкова застава є способом забезпечення боргу платника податків перед суспільством. При необґрунтованому обмеженні прав держави на майнове забезпечення такого боргу, виникне легальний шлях несплати податків. На законослухняні суб"єкти підприємництва ця норма не розповсюджується.   
151. Податкова застава не застосовується, якщо сума податкового зобов'язання (податкового боргу) платника податків не перевищує 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 10 відсотків від балансової вартості основних фондів такого платника податків, розрахованої станом на початок кожного податкового року, протягом якого виникло або перейшло таке податкове зобов'язання (податковий борг).   -87- Джоджик Я.І. (в.о. № 163)
 У статті 8 п.8.8 цифру "1000" замінити цифрою "100", слова "кожного податкового року" замінити словами "на початок поточного місяця".  		Відхилено у зв"язку із зміною загального порядку   
152. У разі коли платник податків має декілька податкових заборгованостей або податкових боргів, обмеження, визначені частиною першою цього пункту, застосовуються з урахуванням їх загальної суми.   -88- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Викласти пункт 8.8 у такій редакції: "За запитом платника податків, що має податковий борг, податковий орган видає письмове повідомлення про звільнення окремих видів активів такого платника податків з-під податкової застави, якщо такий податковий орган визначить, що звичайна вартість інших активів, які залишаються у податковій заставі, є більшою суми податкового боргу, забезпеченого такою податковою заставою, у два чи більше разів, з урахуванням сум будь-яких інших прав дійсних вимог до активів такого платника податків, які мають пріоритет над таким правом податкової застави. У разі коли платник податків має декілька видів податкових боргів, для виконання частини першої цього пункту враховується їх загальна сума". КОМЕНТАР: у зв'язку з тим, що право податкової застави виникає автоматично й не потребує попередніх рішень податкового органу, визначити балансову вартість активів боржника на день виникнення права податкової застави вважається нереальним. З іншого боку, встановлення нижнього "порогу" у розмірі 17.000 грн може й прийнятне для крупного підприємства, але фактично виводить з-під режиму майнової відповідальності 80% усіх платників.  		Враховано   8.9. Обмеження щодо застосування податкової застави За запитом платника податків, що має податковий борг, податковий орган може видати письмове повідомлення про звільнення окремих видів активів такого платника податків з-під податкової застави, якщо такий податковий орган визначає, що звичайна вартість інших активів, які залишаються у податковій заставі, є більшою суми податкового боргу, забезпеченого такою податковою заставою, у два чи більше разів, з урахуванням сум будь-яких інших прав дійсних вимог до активів такого платника податків, які мають пріоритет над таким правом податкової застави. У разі коли платник податків має декілька видів податкових боргів, для виконання частини першої цього пункту враховується їх загальна сума".  
153. Стаття 9. Арешт активів   -89- Національний банк України
 Статтю 9 проекту пропонується виключити, оскільки механізм застосування судом арешту активів передбачено чинним законодавством, зокрема, ст.67 Арбітражного процесуального кодексу України та ст.152 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України "Про виконавче провадження".  		Відхилено - при збереженні існуючої системи арешту активів, цей Закон втрачає економічний сенс.  Стаття 9. Адміністративний арешт активів  
154. 9.1. Поняття арешту активів      9.1. Поняття адміністративного арешту активів  
155. Арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення його податкового боргу та застосовується у випадку коли внаслідок проведення оперативно-розшукових дій органами податкової міліції або митними органами є підстави для підозри посадових осіб платника податків в умисному ухиленні від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) таким платником податків, і за такими підставами розпочато кримінальне провадження.   -90- Черняк В.К. (в.о. № 153)
 Викликає сумнів новела стосовно примусового арешту майна підприємств. Треба дуже чітко і грамотно, коректно виписати, тому що це може нанести шкоду економіці.  		Враховано концептуально  9.1.1. Адміністративний арешт активів платника податків (далі-арешт активів) є виключним способом забезпечення його податкового боргу. 9.1.2. Арешт активів може бути застосовано, якщо з"ясовується одна з наступних обставин: а) платник податку порушує правила відчуження активів, визначені пунктом 8.5 статті 8 цього Закону; б) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; в) платника податків, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг, визнано неплатоспроможним за зобов'язаннями, іншими ніж податкові, крім випадків коли стосовно такого платника податків запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням щодо нього провадження у справі про банкрутство; г) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки при наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування; д) відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи (ліцензіїї) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності електронних контрольно-касових апаратів, комп"ютерних систем, е) відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до закону або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переведення активів за межі України, їх приховування або передачі іншим особам".  
    -91- Джоджик Я.І. (в.о. № 163)
 У статті 9 п.9.1 перший абзац викласти у редакції "Арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення його податкового боргу та застосовується у випадку, коли внаслідок проведення оперативно-розшукових дій органами податкової міліції або митними органами розпочато кримінальне провадження".  		Враховано редакційно    
    -92- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Викласти п.9.1.1 у такій редакції: 9.1.1. Арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення його податкового боргу. Арешт активів може бути застосований без розпочинання кримінального провадження, якщо внаслідок проведення оперативно-розшукової діяльності з'ясовується будь-яка з наступних обставин: а) платник податку, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг, планує або здійснює дії з переведення активів за межі України, їх приховування або передачі іншим особам; б) платник податку, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг, чи його посадові особи, що згідно із законодавством відповідають за належне виконання податкових зобов'язань, планують виїхати або виїжджають за кордон; в) наявні відомості про визнання платника податків неплатоспроможним за зобов'язаннями, іншими ніж податкові.  		Враховано частково    
156. Арешт активів полягає у забороні вчиняти платником податку дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту. Арешт може бути накладеним на будь-які активи підприємства, а для фізичної особи - на будь-які її активи, крім тих, на яких не може бути накладено стягнення згідно з законодавством. Арешт активів накладається виключно за рішенням суду (арбітражного суду).   -93- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Пункт 9.1.2 викласти у такій редакції: "9.1.2. Арешт активів полягає у забороні вчиняти платником податку будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані. Арешт може бути накладеним на будь-які активи юридичної особи, а для фізичної особи - на будь-які її активи, крім тих, що не підлягають арешту згідно із законодавством."  		Враховано   9.1.3. Арешт активів полягає у забороні вчиняти платником податку будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані. Арешт може бути накладеним на будь-які активи юридичної особи, а для фізичної особи - на будь-які її активи, крім тих, що не підлягають арешту згідно із законодавством.  
157. 9.2. Повний або умовний арешт      9.2. Повний або умовний арешт  
158. Арешт активів може бути повним або умовним.      9.2.1. Арешт активів може бути повним або умовним.  
159. Повним арештом активів визнається виключна заборона платнику податків на розпорядження, володіння та користування його активами із їх вилученням або без такого. При вилученні активів ризик, пов'язаний з їх зберіганням, покладається на орган, який прийняв рішення про таке вилучення. Умовним арештом активів визнається обмеження права платника податків на розпорядження, володіння та користування його активами, що полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу податкового органу на будь-яку операцію платника податків з такими активами.   -94- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Викласти частини другу - третю пункту 9.2 у такій редакції: "Повним арештом активів визнається виключна заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження, володіння або користування його активами, з їх вилученням або без такого. При вилученні активів ризик, пов'язаний з їх зберіганням або втратою їх функціональних чи споживчих якостей, покладається на орган, який прийняв рішення про таке вилучення. Умовним арештом активів визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на такі активи, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного податкового органу на здіснення будь-якої операції платника податків з такими активами. Зазначений дозвіл може бути наданим, якщо за висновком керівника податкового органу здійснення окремої операції платником податків не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.  		Враховано   9.2.2. Повним арештом активів визнається виключна заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його активами, з їх тимчасовим вилученням або без такого. При вилученні активів ризик, пов'язаний з їх зберіганням або втратою їх функціональних чи споживчих якостей покладається на орган, який прийняв рішення про таке вилучення. 9.2.3. Умовним арештом активів визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на такі активи, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного податкового органу на здіснення будь-якої операції платника податків з такими активами. Зазначений дозвіл може бути наданий керівником податкового органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення окремої операції платником податків не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.  
160. 9.3. Попереднє майнове забезпечення податкового боргу   -95- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція: Стаття 9. Арешт активів Пункт 9.3. "Попереднє майнове забезпечення податкового боргу" виключити. Пункт 9.4. вважати пунктом 9.3. і т.д. Коментар: пункт 9.3. статті 9 законопроекту вступає у протиріччя з пунктом 3.1 статті 3 законопроекту.  		Враховано частково   9.3. Порядок застосування арешту активів  
161. За поданням відповідного органу податкової міліції керівник податкового органу може видати припис про застосування попереднього майнового забезпечення податкового боргу, який надсилається:   -96- Стоян О.М. (в.о. № 18)
 Абзац перший пункту 9.3 статті 9 тут і далі по тексту пропоную слово "припис" на слово "рішення", оскільки таке формулювання суперечить Закону України "Про державну податкову службу".  		Немає висновку    
162. а) банкам, обслуговуючим платника податків з вимогою щодо тимчасового зупинення активних операцій з рахунків такого платника податків, крім операцій з:       
163. погашення податкових зобов'язань та податкового боргу;       
164. сплати боргу за рішенням суду (арбітражного суду), чи виконавчими документами; сплати боргу за задоволеними претензіями в порядку доарбітражного врегулювання спорів;   -97- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 частину "а" підпункту 9.3.1 викласти у такій редакції: а) банкам, обслуговуючим платника податків з вимогою щодо тимчасового зупинення активних операцій з рахунків такого платника податків, крім операцій з: погашення податкових зобов'язань та податкового боргу; сплати боргу за виконавчими документами або за задоволеними претензіями у порядку доарбітражного врегулювання спорів, якщо такі виконавчі документи або претензії набули юридичної сили до моменту виникнення права податкової застави;  		Немає висновку   9.3.1. За поданням відповідного підрозділу податкової міліції керівник податкового органу (його заступник) може прийняти рішення про застосування арешту активів платника податків, яке надсилається: а) банкам, обслуговуючим платника податків з вимогою щодо тимчасового зупинення активних операцій з рахунків такого платника податків, крім операцій з: погашення податкових зобов'язань та податкового боргу; сплати боргу за виконавчими документами або за задоволеними претензіями у порядку доарбітражного врегулювання спорів, якщо такі виконавчі документи або претензії набули юридичної сили до моменту виникнення права податкової застави;  
165. б). платнику податків щодо тимчасової заборони відчуження його активів;      б). платнику податків щодо тимчасової заборони відчуження його активів;  
166. в) іншим особам, у тимчасовому розпорядженні або користуванні яких знаходяться активи такого платника податків, щодо тимчасової заборони їх відчуження.      в) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких знаходяться активи такого платника податків, щодо тимчасової заборони їх відчуження.  
167. Попереднє майнове забезпечення податкового боргу може бути також застосоване до підакцизних товарів, які виготовляються, зберігаються або реалізовуються з порушенням правил, визначених податковим законодавством або до інших товарів, які продаються у роздрібній торгівлі з порушенням її правил, встановлених законодавством. У цьому випадку службові особи органів податкової міліції мають право тимчасово затримувати такі товари з одночасним інформуванням керівника відповідного органу, який має прийняти рішення про попереднє майнове забезпечення боргу продавців таких товарів протягом першого робочого дня, наступного за днем отримання такої інформації.   -98- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Частину другу пункту 9.3 пропоную викласти такій редакції: "9.3.2. Адміністративний арешт активів може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством чи законодавством з питань оподаткування акцизними зборами, та до товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, без попереднього встановлення їх власника. У цьому випадку службові особи органів податкової міліції або інших правоохоронних органів, відповідно до їх компетенції, мають право тимчасово затримувати такі товари з виданням протоколу, який повинен містити відомості про причини такого затримання із посиланням на порушення конкретної законодавчої норми; опису товарів, їх родових ознак та кількості; відомостями про особу (особи), у яких було вилучено такі товари; переліком прав та обов'язків таких осіб, що виникають у зв'язку із таким вилученням. Форма зазначеного протоколу затверджується Кабінетом Міністрів України. Керівник підрозділу правоохоронного органу, у підпорядкуванні якого знаходиться службова особа, що склала протокол про тимчасове затримання, зобов'язаний невідкладно проінформувати керівника податкового органу, на території якого здійснено таке затримання. На підставі відомостей, зазначених у протоколі, керівник податкового органу має право прийняти рішення про накладення адміністративного арешту на такі активи або відмовити у ньому шляхом його неприйняття. Рішення про накладення адміністративного арешту активів має бути прийняте до закінчення першого робочого дня, наступного за днем складення протоколу про тимчасове затримання. У разі коли таке рішення не приймається протягом зазначеного строку, товари вважаються звільненими з-під режиму тимчасового затримання, а посадові чи службові особи, які перешкоджають такому звільненню, несуть відповідальність, установлену законодавством за умисне перешкоджання законній підприємницькій діяльності. При накладенні адміністративного арешту активів у випадках, визначених цим підпунктом, рішення керівника податкового органу має бути надіслане особі (особам), зазначеній у протоколі про тимчасове затримання товарів, без обов'язків виконання положень підпункту 9.3.1 цієї статті. У разі коли місцезнаходження осіб, зазначених у протоколі про тимчасове затримання активів, не виявлено, або коли активи були затримано без знаходження осіб, яким вони належать на правах власності чи інших правах, рішення про адміністративний арешт розміщується на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такого рішення вважається днем її вручення. 9.3.3. Адміністративний арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку. 9.3.4. Рішення керівника податкового органу щодо адміністративного арешту активів може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. 9.3.5. Цей пункт не регулює порядок затримання або арешту активів у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством.  		Враховано редакційно   9.3.2. Арешт активів може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством чи законодавством з питань оподаткування акцизними зборами, а також до товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, без попереднього встановлення їх власника. У цьому випадку службові особи органів податкової міліції або інших правоохоронних органів, відповідно до їх компетенції, мають право тимчасово затримувати такі активи з виданням протоколу, який повинен містити відомості про причини такого затримання із посиланням на порушення конкретної законодавчої норми; опису активів, їх родових ознак та кількості; відомостями про особу (особи), у яких було вилучено такі товари (при їх наявності); переліком прав та обов'язків таких осіб, що виникають у зв'язку із таким вилученням. Форма зазначеного протоколу затверджується Кабінетом Міністрів України. Керівник підрозділу правоохоронного органу, у підпорядкуванні якого знаходиться службова особа, що склала протокол про тимчасове затримання активів, зобов'язаний невідкладно проінформувати керівника податкового органу (його заступника), на території якого здійснено таке затримання. На підставі відомостей, зазначених у протоколі, керівник податкового органу (його заступник) має право прийняти рішення про накладення арешту на такі активи або відмовити у ньому шляхом неприйняття такого рішення. Рішення про накладення арешту активів має бути прийняте до 24 години робочого дня, наступного за днем складання протоколу про тимчасове затримання активів, але коли відповідно до законодавства податковий орган закінчує роботу раніше, то такий строк закінчується у момент такого закінчення роботи. У разі коли рішення про арешт активів не приймається протягом зазначеного строку, активи вважаються звільненими з-під режиму тимчасового затримання, а посадові чи службові особи, які перешкоджають такому звільненню, несуть відповідальність, установлену законодавством. При накладенні арешту на активи у випадках, визначених цим підпунктом, рішення керівника податкового органу (його заступника) має бути невідкладно вручене особі (особам), зазначеній у протоколі про тимчасове затримання активів, без обов'язків виконання положень підпункту 9.3.1 цієї статті. У разі коли місцезнаходження осіб, зазначених у протоколі про тимчасове затримання активів, не виявлено, або коли активи були затримано без знаходження осіб, яким вони належать на правах власності чи інших правах, рішення про арешт активів розміщується на дошці податкових оголошень. При цьому день розміщення такого рішення вважається днем її вручення. 9.3.3. Арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступника). Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, за винятком випадків, коли власника заарештованих активів не встановлено (не виявлено), - у цьому випадку такі активи перебувають під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законодавством для їх визнання безхазяйними, або у разі коли такі активи є такими, що швидко псуються, - протягом граничного строку, визначеного законодавства, після якого вони підлягають продажу за процедурою, встановленою статтю 10 цього Закону. Керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду (арбітражного суду) з поданням про продовження строку арешту активів платника податків при наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд (арбітражний суд) повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення. Строки, визначені цим підпунктом, не включають годин, які припадають на вихідні та святкові дні. 9.3.4. Рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо арешту активів може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. У всіх випадках коли податковий орган вищого рівня або суд (арбітражний суд) скасовує рішення про арешт активів, такий податковий орган вищого рівня проводть службове розслідування щодо мотивів видання керівником податкового органу (його заступником) рішення про арешт активів та, при необхідності, приймає рішення про притягнення винних до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності. 9.3.5. При прийнятті рішення щодо арешту активів банку, арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок у частині платежів, що виконуються за рахунок коштів його клієнтів. 9.3.6. Платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди, завданих податковим органом внаслідок неправомірного застосування арешту його активів за рахунок коштів відповідного бюджету згідно із законодавством. Рішення про таке відшкодування приймається судом (арбітражним судом). 9.3.7. Цей пункт не регулює порядок затримання або арешту активів у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством. 9.3.8. Адміністративний арешт не може бути накладено, якщо: платник податків відмовляється допустити працівника контролюючого органу до документальної або матеріальної перевірки у зв'язку з відсутністю у такого працівника контролюючого органу підстав для її проведення, визначених законодавством, само так як до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів, або пов'язаних з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.  
168. 9.4. Прийняття рішення про арешт активів   -99- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Пункт 9.4. виключити  		Враховано    
169. У день видання припису про застосування попереднього майнового забезпечення податкового боргу, керівник податкового органу зобов'язаний звернутися до суду (арбітражного суду) з поданням про призначення часу розгляду справи щодо доцільності арешту активів платника податків. Суд (арбітражний суд) зобов'язаний призначити час такого розгляду не пізніше 72 годин з моменту отримання звернення керівника податкового органу та невідкладно повідомити про це сторони спору.       
170. Припис керівника податкового органу про застосування попереднього майнового забезпечення податкового боргу діє до прийняття відповідного рішення судом (арбітражним судом), але не пізніше закінчення 96 години з моменту його видання.       
171. Суд (арбітражний суд) зобов'язаний на єдиному відкритому засіданні у присутності представників податкового органу та платника податків розглянути подання такого керівника податкового органу та прийняти рішення про його задоволення або відхилення, а при його задоволенні - також про накладення повного чи умовного арешту. Для прийняття рішення суд (арбітражний суд) оцінює доводи представника податкового органу щодо доцільності застосування арешту активів платника податків та можливі ризики самовільного відчуження таких активів, які перебувають під податковою заставою, а також заперечення представника такого платника податків. При цьому суд (арбітражний суд) не приймає рішення щодо конкретної суми податкового боргу.       
172. У разі неявки представника платника податків на засідання суду (арбітражного суду) без поважних причин, рішення приймається у його відсутності. У разі коли представника платника податку затримано або заарештовано, у тому числі за підозрами у скоєнні іншого злочину, відповідний правоохоронний орган зобов'язаний забезпечити його явку або надати право на представлення його інтересів адвокатом на засіданні такого суду (арбітражного суду).       
173. У всіх випадках коли суд (арбітражний суд) не задовольняє подання керівника податкового органу про тимчасове майнове забепечення суми боргу платника податків, центральний орган державної податкової служби зобов'язаний провести службове розслідування щодо мотивів видання керівником податкового органу припису про застосування попереднього майнового забезпечення податкового боргу та передати матеріали такого розслідування правоохоронним органам для визначення їх відповідності вимогам адміністративного та кримінального законодавства.       
174. 9.5. Виконавці рішення про арешт активів   -100- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція: 9.5. Виконавці рішення про арешт активів Функції виконавця рішення суду (арбітражного суду) про арешт активів платника податків виконує податковий орган за місцем його розташування, який: - надсилає рішення суду (арбітражного суду) платнику податків та обслуговуючим його банкам про зупинення активних операцій з його рахунків, крім операцій з погашення податкових зобов'язань та податкового боргу, за виконавчими листами суду (арбітражного суду); - організовує опис активів платника податків, видає йому припис про заборону відчуження активів, а також приписи третім особам, у тимчасовому розпорядженні або користуванні яких знаходяться активи такого платника податків, щодо заборони їх відчуження. Виконання зазначених функцій може бути також покладено судом (арбітражним судом) на державного виконавця. Коментар: частину четверту пункту 9.5 - виключити. Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів не впливає на арешт активів платника податків. Однак вилучення оригіналів первинних документів має велике значення для господарської діяльності платника податків на порушує норму, викладену в Законах України "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", "Про державну податкову службу в Україні" в частині, що контролюючі органи та держава не повинні перешкоджати підприємцю у здійсненні господарської діяльності. Крім того, виготовлення копій первинних бухгалтерських документів податковими органами призведе до марних витрат для держави.  		Враховано частково   9.4. Виконавці рішення про арешт активів  
175. Функції виконавця рішення суду (арбітражного суду) про арешт активів платника податків виконує податковий орган за місцем його розташування, який: надсилає рішення суду (арбітражного суду) платнику податків та обслуговуючим його банкам про зупинення активних операцій з його рахунків, крім операцій з погашення податкових зобов'язань та податкового боргу, за виконавчими листами суду (арбітражного суду) чи за претензіями, задоволеними у порядку доарбітражного врегулювання спорів до моменту прийняття рішення суду (арбітражного суду); організовує опис активів платника податків, видає йому припис про заборону відчуження активів, а також приписи третім особам, у тимчасовому розпорядженні або користуванні яких знаходяться активи такого платника податків, щодо заборони їх відчуження; організовує вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із залишенням платнику податків їх копій, завірених посадовою особою податкового органу та його печаткою. Виконання зазначених функцій може бути також покладено судом (арбітражним судом) на державного виконавця.   -101- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Викласти п.9.5.1 у такій редакції: "9.4.1. Функції виконавця рішення про адміністративний арешт активів платника податків виконує податковий керуючий або інша особа, призначена керівником податкового органу за місцем розташування платника податків, що: надсилає рішення про адміністративний арешт активів платнику податків, а також обслуговуючим його банкам про зупинення активних операцій з його рахунків, з урахуванням норм цього Закону; організовує опис активів платника податків, видає йому припис про заборону відчуження активів, а також приписи третім особам, у тимчасовому розпорядженні або користуванні яких знаходяться активи такого платника податків, щодо заборони їх відчуження; організовує вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складанням їх опису, що має скріплюватися підписами посадової особи податкового органу та платника податків, із залишенням платнику податків копій таких документів. Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів податковими органами в інших випадках не допускається, крім вилучень, що провадяться згідно із кримінально-процесуальним законодавством; здійснює інші заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".  		Враховано частково .  9.4.1. Функції виконавця рішення про арешт активів платника податків покладаються на податкового керуючого або іншого працівника податкового органу, призначеного його керівником (його заступником). Виконавець надсилає рішення про арешт активів відповідно до підпункту 9.3.1 пункту 9.3 цієї статті; організовує опис активів платника податків; організовує вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складанням їх опису, що має скріплюватися підписами посадової особи податкового органу та платника податків, із залишенням платнику податків копій таких документів. Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів податковими органами в інших випадках не допускається, крім вилучень, що провадяться згідно із кримінально-процесуальним законодавством; здійснює інші заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".  
176. 9.7. Опис активів   -102- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція: 9.6. Опис активів Опис активів платника податків проводиться у присутності його посадових осіб чи їх представників, а також понятих осіб. У разі відсутності посадових осіб платника податків або їх представників, опис його активів здійснюється у присутності понятих осіб. По мірі необхідності, для проведення опису активів залучається оцінник. Представникам платника податків, активи якого підлягають арешту, письмово роз'яснюються їх права та обов'язки. Понятими особами не можуть бути працівники податкових органів або правоохоронних органів. При проведенні опису активів платника податків особи, які його проводять, зобов'язані пред'явити посадовим особам такого платника податків або їх представникам відповідне рішення суду, а також документи, які засвідчують їх повноваження на проведення такого опису. За наслідками проведення опису активів платника податків складається протокол опису. За наслідками проведення опису активів платника податків складається протокол, який має містити опис та перелік активів, що арештовуються, із зазначенням назви, кількості, мір ваги та індивідуальних ознак та, при присутності оцінника, - звичайних цін. Усі активи, які підлягають опису, пред'являються посадовими особам платника податків або їх представникам та понятим особам, а при відсутності посадових осіб або їх представників - понятим особам, для візуального контролю. Суд (арбітражний суд), який виніс рішення про арешт активів платника податків, визначає порядок їх збереження та охорони. Проведення арешту активів у період з 20 години до 9 години не припускається, за виключенням випадків, коли такий арешт є невідкладним у зв'язку з обставинами кримінальної справи. Коментар: слова "посадова особа, яка видала рішення" в частині четвертій пункту 9.7. замінити на слова "суд (арбітражний суд), який виніс рішення", так як, згідно пункту 3.1. статті 3 законопроекту, рішення про арешт активів платника податків має право виносити лише суд (арбітражний суд).  		Враховано редакційно .   
177. Опис активів платника податків проводиться у присутності його посадових осіб чи їх представників, а також понятих осіб. У разі відсутності посадових осіб платника податків або їх представників, опис його активів здійснюється у присутності понятих осіб. По мірі необхідності, для проведення опису активів залучається оцінщик. Представникам платника податків, активи якого підлягають арешту, письмово роз'яснюються їх права та обов'язки.      9.4.2. Опис активів платника податків проводиться у присутності його посадових осіб чи їх представників, а також понятих осіб. У разі відсутності посадових осіб платника податків або їх представників, опис його активів здійснюється у присутності понятих осіб. По мірі необхідності, для проведення опису активів залучається оцінник. Представникам платника податків, активи якого підлягають адміністративному арешту, письмово роз'яснюються їх права та обов'язки.  
178. Понятими особами не можуть бути працівники податкових органів або правоохоронних органів.      Понятими особами не можуть бути працівники податкових органів або правоохоронних органів, а також інші особи, участь яких у якості понятих осіб обмежується Законом України "Про виконавче провадження".  
179. При проведенні опису активів платника податків особи, які його проводять, зобов'язані пред'явити посадовим особам такого платника податків або їх представникам відповідне рішення суду, а також документи, які засвідчують їх повноваження на проведення такого опису. За наслідками проведення опису активів платника податків складається протокол, який має містити опис та перелік активів, що арештовуються, із зазначенням назви, кількості, мір ваги та індивідуальних ознак та, при присутності оцінщика, - звичайних цін. Усі активи, які підлягають опису, пред'являються посадовим особам платника податків або їх представникам та понятим особам, а при відсутності посадових осіб або їх представників - понятим особам, для візуального контролю.      9.4.3. При проведенні опису активів платника податків особи, які його проводять, зобов'язані пред'явити посадовим особам такого платника податків або їх представникам відповідне рішення про накладення адміністративного арешту, а також документи, які засвідчують їх повноваження на проведення такого опису. За наслідками проведення опису активів платника податків складається протокол, який має містити опис та перелік активів, що арештовуються, із зазначенням назви, кількості, мір ваги та індивідуальних ознак та, при присутності оцінщика, - звичайних цін. Усі активи, які підлягають опису, пред'являються посадовим особам платника податків або їх представникам та понятим особам, а при відсутності посадових осіб або їх представників - понятим особам, для візуального контролю.  
180. Посадова особа, яка видала рішення про арешт активів платника податків, визначає порядок їх збереження та охорони.      9.4.4. Посадова особа податкового органу, яка виконує рішення про адміністративний арешт активів платника податків, визначає порядок їх збереження та охорони.  
181. Проведення арешту активів у період з 20 години до 9 години не припускається, за виключенням випадків, коли такий арешт є невідкладним у зв'язку з обставинами кримінальної справи.      9.4.5. Проведення адміністративного арешту активів у період з 20 години до 9 години не припускається, за виключенням випадків коли такий арешт є невідкладним у зв'язку з обставинами кримінальної справи, відповідно до закону.  
182. 9.8. Зупинення арешту активів платника податків      9.5. Зупинення адміністративного арешту активів платника податків  
183. Зупинення арешту активів платника податків здійснюється у зв'язку з:      Зупинення адміністративного арешту активів платника податків здійснюється у зв'язку з:  
184. а) скасуванням рішення суду (арбітражного суду) щодо такого арешту;      а) скасуванням рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо такого арешту;  
185. б) погашенням податкового боргу платника податків;      б) погашенням податкового боргу платника податків;  
186. в) ліквідацією платника податків, у тому числі через процедуру банкрутства;      в) ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства;  
187. г) наданням податковому органу належних доказів третьою особою про належність арештованих активів до об"єктів права власності такої третьої особи.      г) наданням податковому органу належних доказів третьою особою про належність арештованих активів до об'єктів права власності такої третьої особи; д) спливом граничного строку накладення адміністративного арешту; е) прийняття рішення судом (арбітражним судом) про зупинення адміністративного арешту згідно з вимогами законодавства з питань банкрутства; є) пред'вленням платником податку свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкту підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій) на її здійснення, торгових патентів, сертифікатів відповідності електронно-касових апаратів, комп'ютерних систем, відсутніх на момент прийняття рішення про адміністративний арешт.  
188. У випадку, визначеному підпунктом "г" цього пункту, рішення щодо звільнення з арешту активів, що належать третій особі, приймає виконавець судового рішення.      У випадку, визначеному підпунктом "г" цього пункту, рішення щодо звільнення з арешту активів, що належать третій особі, приймає податковий орган.  
189. 9.9. Оскарження рішення щодо арешту активів   -103- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція: 9.8. Оскарження рішення щодо арешту активів Рішення суду (арбітражного суду) щодо накладення арешту та активи платника податків може бути оскаржене у порядку, визначеному законодавством для оскарження або перегляду у порядку нагляду рішень судів (арбітражних судів) для оскарження сум нарахованих податкових зобов'язань або податкового боргу. Коментар: слова "цим законом" замінити словом "законодавством", так як крім законопроекту порядок оскарження рішень державних органів встановлено Цивільним процесуальним кодексом України та Арбітражним процесуальним кодексом України.  		Враховано    
190. Рішення суду (арбітражного суду) щодо накладення арешту на активи платника податків може бути оскаржене у порядку, визначеному цим законом для оскарження або перегляду у порядку нагляду рішень судів (арбітражних судів) для оскарження сум нарахованих податкових зобов'язань або податкового боргу.   -104- Стоян О.М. (в.о. № 18)
 Пункт 9.9 статті 9 узгодити зі ст.102 Арбітражного процесуального кодексу України щодо термінів оскарження рішень арбітражного суду.  		Враховано редакційно   9.6. Оскарження рішення щодо адміністративного арешту активів Рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо накладення адміністративного арешту на активи платника податків може бути оскаржене у порядку, визначеному цим законом для оскарження сум податкових зобов'язань або податкового боргу, нарахованих податковим органом.  
191. 9.10. Обмеження щодо застосування арешту активів   -105- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція: 9.9. Обмеження щодо застосування арешту активів Арешт активів платника податків не застосовується, якщо: а) сума податкового боргу платника податків не перевищує ста мінімальних заробітних плат; б) сума податкового боргу платника податків дорівнює або є нижчою п'ятидесяти відсотків балансової вартості його основних фондів усіх груп сукупно. Коментар: арешт активів платника податків може призвести до повної зупинки його фінансово-господарської діяльності, тому межа, за якою застосовується такий жорсткий захід, повинна бути більш високою.  		Відхилено - арешт є виключним способом забезпечення податкових зобов"язань, що застосовується виключно при відкритті кримінальної справи.   
192. Арешт активів платника податків не застосовується, якщо:   -106- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Пропоную вилучити пункт 9.10 у зв'язку з тим, що арешт активів є виключним способом забезпечення податкових зобов'язань, пов'язаних із порушенням кримінального законодавства. При цьому надання будь-яких фіскальних пільг виглядає беззмістовним.  		Враховано    
193. а). Сума податкового боргу платника податків не перевищує ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; б). сума податкового боргу платника податків дорівнює або є нижчою десяти відсотків балансової вартості його основних фондів усіх груп сукупно.   -107- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Ввести пункт 9.7 такого змісту: "9.7. У разі коли активи платника податків звільняються з-під адміністративного арешту у зв'язку зі спливом граничного строку його застосування, повторне накладення адміністративного арешту за підставами, що призвели до прийняття рішення про накладення першого адміністративного арешту, не дозволяється."  		Враховано   9.7. У разі коли активи платника податків звільняються з-під адміністративного арешту у зв'язку зі спливом граничного строку його застосування, повторне накладення адміністративного арешту за підставами накладення першого адміністративного арешту, не дозволяється.  
194. 9.11. Митні правила      9.8. Митні правила  
195. Норми цієї статті не розповсюджуються на порядок затримання або вилучення товарів чи предметів відповідно до Митного кодексу України.      Норми цієї статті не розповсюджуються на порядок затримання або вилучення товарів чи предметів відповідно до Митного кодексу України, не пов'язаний із порушенням податкового законодавства.  
196. Стаття 10. Продаж активів, що знаходяться у податковій заставі      Стаття 10. Продаж активів, що знаходяться у податковій заставі  
197. 10.1.Організація публічних торгів      10.1. Організація публічних торгів  
198. У разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення податкового боргу шляхом організації публічних торгів з продажу активів (крім коштів) такого платника податків.   -108- Джоджик Я.І. (в.о. № 163)
 У статті 10, п.10.1 викласти в редакції: "У разі, колив інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не далі позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення податкового боргу шляхом організації публічних торгів з продажу активів (крім коштів) такого платника податків. Для забезпечення надходжень до відповідних бюджетів або державних цільових фондів податковий орган створює на рівних засадах комісію з числа своїх представників, а у випадку, коли платник податків знаходиться у власності держави або територіальної громади, - з представників відповідного державного або місцевого органу, уповноваженого здійснювати управління майном такого платника податків. Порядок формування такої комісії визначається Кабінетом Міністрів України. Платник податків (для державних і комунальних підприємств - орган, уповноважений управляти його майном) протягом 10 днів з дня отримання другої податкової вимоги самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів, виходячи з принципів збереження цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності та повного погашення суми податкового боргу, тобто балансова вартість виставлених на продаж активів повинна складати не менше 130% від суми податкового боргу. У разі, коли платник податків не приймає рішення щодо складу активів, які можуть бути продані, визначити склад таких активів зобов`язана комісія. У разі, коли сума коштів, отримана за наслідками продажу частини активів платника податків є недостатньою для погашення його податкової заборгованості, різниця покривається шляхом додаткового продажу його активів, що організується не раніше тридцяти календарних днів, наступних за днем проведення попереднього продажу. Продаж активів платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, повинен здійснюватися виходячи з принципів повного погашення податкового боргу не менше ніж на 5 аукціонах. У разі, коли залишкова вартість активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу і не були продані на публічних торгах у зв`язку з відсутністю покупців, становить менше ніж 50% від суми податкового боргу такий платник податку зобов`язаний протягом тридцяти календарних днів прийняти рішення про продаж цілісного майнового комплексу або його частини і за бажанням здійснити його оцінку шляхом залучення оцінщика. Якщо цілісний майновий комплекс або його частину не було реалізовано, цей продаж здійснюється повторно не менше ніж на 2 аукціонах. Якщо після проведення 3 аукціонів з продажу цілісного майнового комплексу, він не був проданий, податковий орган повинен на протязі тридцяти календарних днів звернутися до суду (арбітражного суду) про визнання такого платника податків банкрутом. Витрати, пов`язані із організацією та проведенням публічних торгів активами платника податків, покриваються у першу чергу за рахунок сум, одержаних від їх продажу. У разі, коли сума коштів, отримана за наслідками продажу активів платника податків перевищує суму його податкової заборгованості, різниця направляється на рахунки такого платника податків і використовується у встановленому ним порядку".  		Враховано частково .  10.1.1. У разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення узгодженої суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а при їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків. Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадиться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги. Стягнення коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючим платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини. Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним податковим органом.  
199. Для забезпечення надходжень до відповідних бюджетів або держаних цільових фондів податковий орган створює на рівних засадах комісію з числа своїх представників, а у випадку, коли платник податків знаходиться у власності держави або територіальної громади, - з представників відповідного державного або місцевого органу, уповноваженого здійснювати управління майном такого платника податків. Порядок формування такої комісії визначається Кабінетом Міністрів України.      10.1.2. Організація продажу активів платника податку здійснюється податковим керуючим такого платника податків.  
200. Платник податків (для державних і комунальних підприємств - орган, уповноважений управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів, виходячи з принципів збереження цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу.   -109- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Підпункт 10.1.3 викласти у редакції: "10.1.3. Платник податків (для державних і комунальних підприємств - орган, уповноважений управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів, виходячи з принципів збереження цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу. При цьому якщо комісія вирішує, що платник податків визначає для продажу активи, чия звичайна ціна є завідомо нижчою ніж сума податкового боргу, така комісія зобов'язана самостійно визначити склад активів, що підлягають продажу, виходячи із принципів збереження цілісного майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу. Таке рішення комісії може бути оскаржене в адміністративному порядку у податковому органі вищого рівня."  		Враховано редакційно   10.1.3. Платник податків (для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів, виходячи з принципів збереження цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу. Якщо податковий керуючий вирішує, що платник податків визначає для продажу активи, чия звичайна ціна є завідомо нижчою ніж сума податкового боргу, такий податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити склад активів, що підлягають продажу, виходячи із принципів збереження цілісного майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу. Таке рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку, визначеному цим Законом для оскарження рішень податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань або податкового боргу. При цьому протягом строку такого оскарження продаж активів платника податку, визначених за рішенням податкового керуючого, не здійснюється.  
201. У разі недостатності коштів, отриманих від продажу активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу платника податків, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, такий платник зобов'язаний прийняти рішення про продаж цілісного майнового комплексу або його частини.   -110- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 П.п. 10.1.4 доповнити частиною такого змісту: "Податковий керуючий не може прийняти рішення про продаж частини цілісного майнового комплексу, внаслідок якого платник податків позбувається можливості ведення його основної господарської діяльності, - у цьому випадку продажу підлягає цілісний майновий комплекс".  		Враховано   10.1.4. У разі недостатності коштів, отриманих від продажу активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу платника податків, що забезпечує ведення його основної господарської діяльності, податковий керуючий зобов'язаний прийняти рішення про продаж цілісного майнового комплексу або його частини, без застосування обмежень щодо їх вартості, встановлених частиною другою підпункту 10.1.3 цього пункту. Податковий керуючий не може прийняти рішення про продаж частини цілісного майнового комплексу, внаслідок якого платник податків позбувається можливості ведення його основної господарської діяльності, - у цьому випадку продажу підлягає цілісний майновий комплекс. Продаж цілісного майнового комплексу боржника під час процедури його санації або ліквідації внаслідок банкрутства здійснюється згідно з положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без застосування положень цієї статті.  
202. У разі коли платник податків не приймає рішення щодо складу активів, які можуть бути продані, визначити склад таких активів зобов'язана комісія.   -111- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Абзац 5 вилучити (враховано у абзаці 3).  		Враховано    
203. Витрати, пов'язані із організацією та проведенням публічних торгів активами платника податків, покриваються у першу чергу за рахунок сум, одержаних від їх продажу.      10.1.5. Витрати, пов'язані із організацією та проведенням публічних торгів активами платника податків, покриваються у першу чергу за рахунок сум, одержаних від їх продажу.  
204. У разі коли сума коштів, отримана за наслідками продажу активів платника податків перевищує суму його податкової заборгованості, різниця направляється на рахунки такого платника податків і використовується у встановленому ним порядку.      10.1.6. У разі коли сума коштів, отримана за наслідками продажу активів платника податків перевищує суму його податкової заборгованості, різниця направляється на рахунки такого платника податків або його правонаступників і використовується у встановленому ними порядку.  
205. У разі коли сума коштів, отримана за наслідками продажу частини активів платника податків є недостатньою для погашення його податкової заборгованості, різниця покривається шляхом додаткового продажу його активів, що організується не раніше тридцяти календарних днів, наступних за днем проведення попереднього продажу.      10.1.7. У разі коли сума коштів, отримана за наслідками продажу частини активів платника податків є недостатньою для погашення його податкової заборгованості, різниця покривається шляхом додаткового продажу його активів, що організується не раніше тридцяти календарних днів, наступних за днем проведення попереднього продажу.  
206. 10.2. Порядок продажу активів   -112- Джоджик Я.І. (в.о. № 163)
 У статті 10 п.10.2 викласти в редакції: "Продаж активів платника податків на публічних торгах здійснюється у такому порядку: об`єкти нерухомого майна, інші основні фонди, а також товари, які можуть бути стандартизовані, підлягають продажу виключно за кошти на біржах, створених відповідно до закону України "Про товарну біржу", при цьому на вимогу платника податків ціна не може бути знижена більш ніж на 30% від середньої біржової ціни по угодах, що були заключені на аналогічні товари; інші товари, а також цілісні майнові комплекси підприємств підлягають продажу за кошти на цільових аукціонах з продажу державного або комунального майна, які організуються Фондом державного майна України на товарних біржах, при цьому на вимогу платника податків, ціна реалізації не може бути знижена ніж на 30% від початкової ціни аукціону, яка встановлюється згідно методики Фонду державного майна України, що застосовується для оцінки державного майна, яке підлягає приватизації. Реалізація будь-яких активів платника податків для покриття його податкового боргу поза публічними торгами не припускається. Для цілей цього пункту під стандартизованими розуміються товари, які мають східні якісні характеристики та можуть бути поділені на кількісні лоти, партії, об`єми".  		Враховано частково   10.2. Порядок продажу активів  
    -113- Кабінет Міністрів України
 До статті 10 Абзац перший пункту 10.2 проекту доповнити реченням такого змісту: "активи платника податків, які можуть бути використані у сфері невиробничого споживання, підлягають продажу через роздрібну торгівлю".  		Відхилено - постає питання вибору агента податкової служби, що буде здійснювати продаж товарів у роздрібну мережу, а себто виникає підстава для комерційної корупції   
207. Продаж активів платника податків на публічних торгах здійснюється у такому порядку:   -114- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Викласти п.10.2 у такій редакції: "10.2.1. Продаж активів платника податків на публічних торгах здійснюється у такому порядку: а) товари, які можуть бути згруповані та стандартизовані (енергоносії, продукція металургійної, хімічної промисловості, агропромислового сектору, партії товарів однієї товарної групи тощо) підлягають продажу за кошти виключно на біржових торгах, що проводяться біржами, створеними відповідно до закону України "Про товарну біржу"; б) інші товари, об'єкти рухомого чи нерухомого майна, а також цілісні майнові комплекси підприємств підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організуються за поданням відповідного податкового органу на зазначених біржах. У випадку коли на території району або міста, де знаходяться активи платника податку, що продаються, є відсутньою товарна біржа, податковий орган організовує окремий позабіржовий аукціон. 10.2.2. У разі коли продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, активи якого знаходяться в державній або комунальній власності, чи коли згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження активів підприємства потребується попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж активів такого підприємства організуються за поданням відповідного податкового органу реґіональним органом приватизації із дотриманням норм законодавства з питань приватизації. При цьому способи приватизації, крім оплати коштами, не припускаються. 10.2.3. За наполяганням платника податків проводиться експертна оцінка вартості активу, що підлягає продажу, для визначення його початкової ціни. Зазначена оцінка здійснюється у порядку, визначеному законодавством з питань професійної оціночної діяльності, а до набрання чинності зазначеним законодавством, - організаціями, які уклали договори на виконання послуг з експерної оцінки майна з Фондом державного майна України, перелік яких доводиться до податкового органу. Платник податків має право самостійно визначити оцінщика з числа тих, що зазначені у частині першій цього підпункту. У разі коли платник податків самостійно не визначає такого оцінщика протягом установлених строків, таке визначення здійснюється податковим органом, який укладає договір про проведення оцінки активу. Оцінка не проводиться щодо активів, які можуть бути згрупованими або стандартизованими та продаються на біржових торгах. 10.2.4. При продажі активів на товарних біржах податковий орган укладає відповідний договір з брокером (брокерською конторою), яка вчиняє дії з продажу такого активу від імені та за дорученням податкового органу на умовах найкращої цінової пропозиції. При продажі активів на позабіржовому аукціоні безпосереднім продавцем виступає податковий орган, при цьому участь будь-яких посередників або агентів для організації такого продажу, не дозволяється. 10.2.5. Порядок збільшення або зменшення початкової ціни активів платника податків визначається за методологією, встановленою центральним податковим органом, крім випадків, визначених підпунктом 10.2.2 цього пункту, які регулюються нормами законодавства про приватизацію."  		Враховано редакційно .  10.2.1. Продаж активів платника податків на публічних торгах на умовах змагальності здійснюється у такому порядку:  
208. об"єкти нерухомого майна, інші основні фонди, а також товари, які можуть бути стандартизовані, підлягають продажу виключно за кошти на біржах, створених відповідно до закону України "Про товарну біржу";      а) товари, які можуть бути згруповані та стандартизовані, підлягають продажу за кошти виключно на біржових торгах, що проводяться біржами, створеними відповідно до закону України "Про товарну біржу", визначених центральним податковим органом на конкурсних засадах;  
209. інші товари, а також цілісні майнові комплекси підприємств підлягають продажу за кошти на цільових аукціонах з продажу державного або комунального майна, які організуються Фондом державного майна України на зазначених біржах.   -115- Кабінет Міністрів України
 Абзац другий пункту 10.2 виключити та замінити абзацом такого змісту: "Порядок продажу активів платників податків встановлюється Кабінетом Міністрів України".  		Відхилено   б) інші товари, об'єкти рухомого чи нерухомого майна, а також цілісні майнові комплекси підприємств підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організуються за поданням відповідного податкового органу на зазначених біржах. У випадку коли на території району або міста, де знаходяться активи платника податку, що продаються, є відсутньою товарна біржа, визначена центральним податковим органом, податковий орган організовує окремий позабіржовий аукціон. Продовольчі товари, які швидко псуються, а також інші товари, обсяги яких не є достатніми для організації публічних торгів, реалізуються на комісійних умовах через організації роздрібної торгівлі, визначені податковим органом на конкурсних засадах. Майно боржника, щодо обігу якого встановлено обмеження законом, продається на закритих торгах, які проводяться на умовах змагальності. У таких закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права. 10.2.2. У разі коли продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, активи якого знаходяться в державній або комунальній власності, чи коли згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження активів підприємства потребується попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж активів такого підприємства організується за поданням відповідного податкового органу реґіональним органом приватизації із дотриманням норм законодавства з питань приватизації. При цьому способи приватизації, крім оплати коштами, не дозволяються. 10.2.3. За наполяганням платника податків проводиться експертна оцінка вартості активу, що підлягає продажу, для визначення його початкової ціни. Зазначена оцінка здійснюється у порядку, визначеному законодавством з питань професійної оціночної діяльності, а до набрання чинності зазначеним законодавством, - організаціями, які уклали договори на виконання послуг з експерної оцінки майна з Фондом державного майна України, перелік яких доводиться до податкового органу. Платник податків має право самостійно визначити оцінщика з числа тих, що зазначені у частині першій цього підпункту. У разі коли платник податків самостійно не визначає такого оцінщика протягом установлених центральним податковим органом строків, таке визначення здійснюється податковим органом, який укладає договір про проведення оцінки активу. Оцінка не проводиться щодо активів, які можуть бути згрупованими або стандартизованими чи мають курсову (поточну) біржову вартість та/або перебувають у лістінгу товарних бірж. Порядок встановлення курсової біржової вартості або лістінгу біржового товару визначається біржовою спілкою, яка має статус самоврядної організації відповідно до законодавства. 10.2.4. При продажі активів на товарних біржах податковий орган укладає відповідний договір з брокером (брокерською конторою), яка вчиняє дії з продажу такого активу за дорученням податкового органу на умовах найкращої цінової пропозиції. При продажу активів на позабіржовому аукціоні безпосереднім продавцем, а у випадку продажу через організації роздрібної торгівлі - комітентом, виступає податковий орган, при цьому участь будь-яких посередників або агентів для організації такого продажу, не дозволяється. Порядок реалізації цього пункту визначається центральним податковим органом. 10.2.5. Порядок збільшення або зменшення початкової ціни активів платника податків визначається за методологією, встановленою Кабінетом Міністрів України, крім випадків, визначених підпунктом 10.2.2 цього пункту, які регулюються нормами законодавства про приватизацію.  
210. 10.3. Оприлюднення інформації      10.3. Оприлюднення інформації  
211. Інформація про проведення торгів активами платника податків оприлюднюється у такому порядку:   -116- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Пункт 10.3 викласти у такій редакції: 10.3.1. Інформація про склад активів платників податків, призначених для продажу, оприлюднюється центральним податковим органом. 10.3.2. Інформація про час та умови проведення прилюдних торгів активами платників податків оприлюднюється: при продажі активів на біржовому ринку, - відповідною товарною біржею; при продажі активів на позабіржовому аукціоні та через організації роздрібної торгівлі, - відповідним податковим органом. 10.3.3. Склад зазначеної інформації та порядок її оприлюднення визначаються Кабінетом Міністрів України.  		Враховано   10.3.1. Інформація про склад активів платників податків, призначених для продажу, оприлюднюється центральним податковим органом.  
212. у регіональному друкованому засобі масової інформації за місцем розташування підприємства (місцем проживання фізичної особи) та за місцем розташування їх активів, визначених для продажу, - не менше як у двох послідовних випусках (номерах), останній з яких має бути виданий не пізніше 20 календарного дня до проведення такого публічного торгу; у центральному друкованому засобі масової інформації - не менше як в одному випуску (номері), але не пізніше 20 календарного дня до проведення такого публічного торгу. Центральний податковий орган зобов'язаний видавати та оприлюднювати офіційну інформацію про склад та умови продажу активів платників податків.      10.3.2. Інформація про час та умови проведення прилюдних торгів активами платників податків оприлюднюється: при продажі активів на біржовому ринку, - відповідною товарною біржею; при продажі активів на позабіржовому аукціоні та через організації роздрібної торгівлі, - відповідним податковим органом. 10.3.3. Склад зазначеної інформації та порядок її оприлюднення визначаються Кабінетом Міністрів України.  
213. 10.4. Доступ до активів   -117- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція: Стаття 10. Продаж активів, що знаходяться у податковій заставі 10.4. Доступ до активів Платник податків зобов'язаний надати комісії інформацію про активи, які знаходяться у податковій заставі, а також забезпечити на першу вимогу комісії безперешкодний доступ представників і учасників публічних торгів для огляду та оцінки активів, що пропонуються на продаж. Будь-яка інша особа, що здійснює управління активами платника додатків або контроль за їх використанням, зобов'язана забезпечити на вимогу комісії безперешкодний доступ її представникам, а також учасникам публічних торгів для огляду та оцінки таких активів, а також забезпечити безперешкодне набуття прав власника такими активами особою, яка їх придбала на публічних торгах. При цьому така інша особа, яка здійснює управління або контроль над активами платника податків, звільняється від будь-яких видів відповідальності або зобов'язань перед таким платником або третіми особами, що можуть Посадові особи платника податків, а також посадові особи інших осіб, що здійснюють управління його активами або контроль за їх використанням, за неподання відомостей або подання неповних чи перекручених відомостей щодо активів, які знаходяться у податковій заставі, або за ухилення від забезпечення безперешкодного доступу до таких активів представникам комісії чи публічних торгів, або за перешкоджання у набутті прав власності на такі активи особою, яка їх придбала, несуть відповідальність, передбачену законодавством України. Коментар: відповідно до статті 148-2 КК України змістом злочину є умисне ухилення від сплати податків, зборів, обов`язкових платежів. Відповідальною за цей злочин може бути лише особа, яка повинна була сплатити податки, збори, обов`язкові платежі. Дії, перераховані у частині 3 пункту 10.4 статті 10 Законопроекту не можуть кваліфікуватися за ознаками злочину, передбаченому статтею 148-2 КК України. Тому громадяни, які вчинили ці дії (бездіяльність) можуть нести лише ту відповідальність, яка передбачена за ці дії (бездіяльність) та передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншим законодавством України.  		Відхилено . Доведення факту незаконного відчуження активів, що перебувають у податковій заставі, свідчить про умисність такого діяння, що регулюється ст.148-2 ККУ.  10.4. Доступ до активів  
214. Платник податків зобов'язаний надати комісії інформацію про активи, які знаходяться у податковій заставі, а також забезпечити на першу вимогу комісії безперешкодний доступ її представників і учасників публічних торгів для огляду та оцінки активів, що пропонуються на продаж.      10.4.1. Платник податків зобов'язаний надати комісії інформацію про активи, які знаходяться у податковій заставі, а також забезпечити на першу вимогу комісії безперешкодний доступ її представників і учасників публічних торгів для огляду та оцінки активів, що пропонуються на продаж.  
215. Будь-яка інша особа, що здійснює управління активами платника податків або контороль за їх використанням, зобов'язана забезпечити на першу вимогу комісії безперешкодний доступ її представникам, а також учасникам публічних торгів для огляду та оцінки таких активів, а також забезпечити безперешкодне набуття прав власника такими активами особою, яка їх придбала на публічних торгах. При цьому така інша особа, яка здійснює управління або контроль над активами платника податків, звільняється від будь-яких видів відповідальності або зобов'язань перед таким платником або третіми особами, що можуть виникнути внаслідок передання таких активів у власність особи - їх покупця.      10.4.2. Будь-яка інша особа, що здійснює управління активами платника податків або контроль за їх використанням, зобов'язана забезпечити на першу вимогу комісії безперешкодний доступ її представникам, а також учасникам публічних торгів для огляду та оцінки таких активів, а також забезпечити безперешкодне набуття прав власника такими активами особою, яка їх придбала на публічних торгах. При цьому така інша особа, яка здійснює управління або контроль над активами платника податків, звільняється від будь-яких видів відповідальності або зобов'язань перед таким платником або третіми особами, що можуть виникнути внаслідок передання таких активів у власність особи - їх покупця.  
216. Посадові особи платника податків, а також посадові особи інших осіб, що здійснюють управління його активами або контроль за їх використанням, за неподання відомостей або подання неповних чи перекручених відомостей щодо активів, які знаходяться у податковій заставі, або за ухилення від забезпечення безперешкодного доступу до таких активів представникам комісії чи учасникам публічних торгів, або за перешкоджання у набутті прав власності на такі активи особою, яка їх придбала, несуть відповідальність, передбачену законодавством за умисне ухилення від оподаткування.      10.4.3. Посадові особи платника податків, а також посадові особи інших осіб, що здійснюють управління його активами або контроль за їх використанням, за неподання відомостей або подання неповних чи перекручених відомостей щодо активів, які знаходяться у податковій заставі, або за ухилення від забезпечення безперешкодного доступу до таких активів представникам комісії чи учасникам публічних торгів, або за перешкоджання у набутті прав власності на такі активи особою, яка їх придбала, несуть відповідальність, передбачену за умисне ухилення від оподаткування.  
217. 10.5. Скасування рішення про продаж активів      10.5. Скасування рішення про продаж активів  
218. Якщо платник податків у будь-який момент до дня проведення продажу його активів повністю погашає суму податкової заборгованості, податковий орган приймає рішення щодо звільнення його активів з-під податкової застави та скасовує рішення про проведення їх продажу.   -118- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 У пп.10.5.1 слова "проведення продажу" замінити словами "укладення договору купівлі-продажу"  		Враховано   10.5.1. Якщо платник податків у будь-який момент до укладення договору купівлі-продажу його активів повністю погашає суму податкової заборгованості, податковий орган приймає рішення щодо звільнення його активів з-під податкової застави та скасовує рішення про проведення їх продажу.  
219. За операції з продажу активів, визначених у цій статті, на біржовому ринку державне мито та місцеві податки (збори) не справляються.   -119- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Ввести пункт 10.6 такого змісту: "10.6. Забезпечення інтересів кредиторів 10.6.1. Якщо сума податкового боргу не була погашена після продажу активів платника податку, податковий орган може звернути стягнення на активи, отримані третіми особами від такого платника податків протягом одного року до дня отримання таким платником податків податкового повідомлення, за цінами, меншими ніж звичайні. При цьому такі треті особи будуть вважатися такими, що несуть податкову відповідальність по залишковому боргу платника податків. Така податкова відповідальність дорівнюватиме звичайній вартості активів, отриманих такою третьою особою від такого платника податків, зменшеній на фактичну ціну придбання таких активів такою третьою особою."  		Немає висновку   10.5.2. За операції з продажу активів, визначених у цій статті, на біржовому ринку державне мито та місцеві податки (збори) не справляються. Такі операції не підлягають нотаріальному посвідченню. 10.6. Забезпечення інтересів кредиторів 10.6.1. Якщо сума податкового боргу не була погашена після закінчення процедури продажу активів платника податків, податковий орган може визначити відповідальною за погашення залишкового податкового боргу такого платника податків третю особу, яка протягом одного року до останнього дня граничного строку погашення суми податкового зобов'язання такого платника податків, придбала від нього активи за цінами, меншими ніж звичайні, або отримала їх у власність на безоплатній основі чи як безповоротну фінансову допомогу (крім благодійних внесків або пожертв неприбутковим організаціям або іншим набувачам благодійної допомоги відповідно до законодавства). Розмір зазначеної відповідальності за погашення залишкового боргу платника податків не може перевищувати суми, що дорівнює звичайній ціні активів, придбаних такою третьою особою від такого платника податків, зменшеній на фактичну ціну придбання таких активів такою третьою особою. Рішення податкового органу щодо покладення відповідальності за погашення залишкового боргу платника податків на третю особу може бути оскаржене у порядку, передбаченому цим законом для оскарження рішень податкового органу про нарахування суми податкового зобов'язання за непрямими методами. Норми, визначені цим підпунктом, не застосовуються, якщо сума податкового боргу залишається непогашеною внаслідок недостатності активів платника податків, визнаного банкрутом згідно із законодавством. 10.6.2. Порядок реалізації цієї статті визначається Кабінетом Міністрів України.  
220. Стаття 11. Погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств      Стаття 11. Погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств  
221. 11.1. У разі коли платник податків, який перебуває в державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності такого платника податків.      11.1. У разі коли платник податків, який перебуває в державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності такого платника податків.  
222. У разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до арбітражного суду з заявою про визнання такого платника податків банкрутом.      У разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і строки, встановленими законодавством з питань приватизації. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку, звернутися до арбітражного суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.  
223. 11.2. У разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.      11.2. У разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.  
224. У разі коли суми коштів, отриманих від такого продажу, не покривають суму податкового боргу такого платника податків та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням про прийняття рішення щодо:   -120- Стоян О.М. (в.о. № 18)
 Абзац другий пункту 11.2 статті 11 після слів "отриманих від такого продажу, не покривають суму" додати слова "заборгованої заробітної плати" і далі за текстом.  		Враховано у попередніх статтях.  У разі коли суми коштів, отриманих від такого продажу, не покривають суму податкового боргу такого платника податків та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням про прийняття рішення щодо:  
225. надання відповідної компенсації бюджету, до якого має зараховуватися сума податкового боргу такого платника податків за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;      надання відповідної компенсації бюджету, до якого має зараховуватися сума податкового боргу такого платника податків за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;  
226. реорганізації такого платника податків з урахуванням правил, встановлених цим Законом;      реорганізації такого платника податків з урахуванням правил, встановлених цим Законом;  
227. ліквідації такого платника податків та списання податкового боргу.      ліквідації такого платника податків та списання податкового боргу; оголошення такого платника податку банкрутом у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом".  
228. Інформація щодо прийняття одного із зазначених рішень має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення звернення. У разі коли податковий орган не отримує зазначену інформацію у визначений цим пунктом строк або отримав незадовільну інформацію, він зобов'язаний протягом місячного строку звернутися до арбітражного суду з заявою про визнання такого платника податків банкрутом.      Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення звернення. У разі коли податковий орган не отримує зазначену відповідь у визначений цим пунктом строк або отримує незадовільну відповідь, такий податковий орган зобов'язаний звернутися до арбітражного суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.  
229. 11.3. Визнання державного або комунального підприємства неплатником податків тягне за собою розірвання контракту (трудового договору) з керівником такого підприємства. Рішення щодо розірвання контракту (трудового договору) з керівником державного (комунального) підприємства може бути відкладене на строк розгляду скарги на неправомірні дії посадових осіб контролюючого органу щодо визначення суми податкових зобов'язань.      11.3. Визнання державного або комунального підприємства таким, що має податковий борг, може бути підставою розірвання трудового договору (контракту) з керівником такого підприємства. Рішення щодо розірвання трудового договору (контракту) з керівником державного (комунального) підприємства може бути відкладене на строк проведення апеляційної процедури. Трудові договори (контракти), що укладаються з керівником державного або комунального підприємства, повинні містити зазначену відповідальність, що є їх істотною умовою. Норми цього пункту не розповсюджуються на випадки виникнення податкового боргу внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або внаслідок невиконання або неналежного виконання державними органами зобов'язань з оплати товарів (робіт, послуг), придбаних у такого платника податків за рахунок бюджетних коштів, з надання платнику податків субсидій або дотацій, передбачених законодавством, або з повернення платнику податків надміру внесених податків, зборів (обов'язкових платежів) чи їх бюджетного відшкодування згідно з нормами податкового законодавства.  
230. Будь-які договори про передання акцій (інших корпоративних прав), що перебувають в державній або комунальній власності, в управління третім особам, мають містити зобов'язання таких третіх осіб щодо недопущення виникнення податкового боргу після такого передання, а також право держави або територіальної громади на одностороннє розірвання таких договорів при виникненні такого податкового боргу.      11.4. Будь-які договори про передання акцій (інших корпоративних прав), що перебувають в державній або комунальній власності, в управління третім особам, мають містити зобов'язання таких третіх осіб щодо недопущення виникнення податкового боргу після такого передання, а також право відповідно держави або територіальної громади на одностороннє (позасудове) розірвання таких договорів при виникненні такого податкового боргу. Таке ж саме правило стосується будь-яких договорів про приватизацію державного або комунального майна, укладених під інвестиційні зобов'язання.  
231. Стаття 12. Погашення податкових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків      Стаття 12. Погашення податкових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків  
232. 12.1. Черговість використання активів платника податків, що ліквідується   -121- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція: Стаття 12. Погашення податкових зобов`язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків 12.1. Черговість використання активів платника податків, що ліквідується У разі коли власник або уповноважений ним орган приймає рішення про повну ліквідацію платника податків, не пов`язану з банкрутством, активи цього платника податків використовуються у такій черговості: а) для повного погашення заборгованості по заробітній платі працівникам; б) для повного погашення податкових зобов`язань чи податкового боргу, включаючи непогашену частину податкового боргу, розстроченого згідно з статтею 14 цього Закону; в) для виконання інших видів зобов`язань у черговості, визначеній відповідності до законодавства. Коментар: повне погашення заборгованості по заробітній платі перед працівниками у разі ліквідації платника податків передбачено законодавством України (Закони України "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства" і т.д.).  		Враховано частково .  12.1. Черговість використання активів платника податків, що ліквідується  
233. У разі коли власник або уповноважений ним орган приймає рішення про повну ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, активи цього платника податків використовуються у такій черговості:   -122- Національний банк України
 У пункті 12.1 проекту при встановленні черговості використання активів для погашення заборгованості слід, в першу чергу, врахувати зобов`язання, забезпечені заставою майна, яка виникла до податкової застави і була зареєстрована в Державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна. Це відповідатиме п.8.4 проекту, а також Закону України "Про заставу".  		Враховано   У разі коли власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, активи цього платника податків використовуються у черговості, визначеною законодавством України:  
    -123- Кабінет Міністрів України
 До статті 12 З підпункту "а" пункту 12.1 проекту виключити слова "податкових зобов`язань чи", оскільки за цим проектом погашаються виключно суми податкового боргу.  		Відхилено    
    -124- Стоян О.М. (в.о. № 18)
 Підпункт "а" пункту 12.1 статті 12 викласти в такій редакції "для повного погашення заборгованості заробітної плати працівникам, які знаходяться в трудових відносинах із таким платником податків" і далі за тестом. Підпункти "а" і "б" вважати відповідно "б" і "в". Оскільки при високому рівні податків у державі значна частина суб`єктів підприємницької діяльності навіть не має власного майна у кількості, достатній для сплати податкових платежів у повному обсязі, то працівники фактично будуть позбавлені можливості отримати заробітну плату, що суперечить п.2 ст.11 Конвенції № 95 МОМ "Про захист заробітної плати".  		Відхилено - з урахуванням положень Закону щодо невключення до податкової застави коштів, що спрямовуються на виплату заборгованості із заробітної плати, зазначена пропозиція призведе до ситуації коли боржник матиме змогу нарахувати фіктивні заробітні плати й тим самим уникнути відповідальності.   
234. а). для повного погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу, включаючи непогашену частину податкового боргу, розстроченого згідно з статтею 14 цього Закону;       
235. б). для виконання інших видів зобов'язань у черговості, визначеній відповідно до законодавства.       
236. Такі ж самі правила застосовуються для ліквідації відділень, філій або інших відокремлених підрозділів платника податків.       
237. 12.2. Повна ліквідація платника податків      12.2. Ліквідація платника податків  
238. Повною ліквідацією платника податків або його філії, відділення чи іншого відкремленого підрозділа, є ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення реєстрації фізичної особи як суб"єкта підприємницької діяльності, а також ліквідація філії, відділення, відокремленого підрозділу платника податків, внаслідок якого відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як уособлених платників податків відповідно до законодавства.      З метою оподаткування ліквідацією платника податків або його філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу, є ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення реєстрації фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а також ліквідація філії, відділення, відокремленого підрозділу платника податків, внаслідок якого відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.  
239. 12.3. Непогашені податкові зобов'язання або податковий борг У разі коли внаслідок ліквідації платника податків частина його податкових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною внаслідок недостатності його активів, така частина погашається за рахунок активів засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов'язаннями такого платника податків згідно із законодавством.   -125- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція: 12.3. Непогашені податкові зобов`язання або податковий борг У разі коли внаслідок ліквідації платника податків (юридичної особи) частина його податкових зобов`язань чи податкового боргу залишається непогашеною внаслідок недостатності його активів, така частина погашається за рахунок активів засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов`язаннями такого платника податків згідно із законодавством. В інших випадках податкові зобов`язання або податковий борг, що залишаються непогашеними після ліквідації підприємства, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню у порядку, визначеному Міністерством фінансів України. Коментар: вважаємо за необхідне до частини першої внести слова "юридичної особи", так як зміст пункту 12.3. стосується лише юридичних осіб.  		Враховано по суті.  12.3. Непогашені податкові зобов'язання або податковий борг У разі коли внаслідок ліквідації платника податків або скасування реєстрації фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності частина його податкових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною внаслідок недостатності його активів, така частина погашається за рахунок активів засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов'язаннями такого платника податків згідно із законодавством, у межах такої повної або додаткової відповідальності, а у разі ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи - така юридична особа, незалежно від того, чи є така юридична особа платником податку, збору (обов"язкового платежу), стосовно якого виникло податкове зобов"язання або податковий борг такої філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу.  
240. В інших випадках податкові зобов'язання або податковий борг, що залишаються непогашеними після ліквідації підприємства, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню у порядку, визначеному Міністерством фінансів України.      В інших випадках податкові зобов'язання або податковий борг, що залишаються непогашеними після ліквідації платника податків, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Те ж саме стосується фізичної особи - платника податків, що помирає або визнається судом безвісно відсутнім або померлим чи недієздатним, за виключенням випадків коли з'являються інші особи, що вступають у права спадщини, незалежно від часу набуття таких прав.  
241. 12.4. Особи, відповідальні за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків      12.4. Особи, відповідальні за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків  
242. Особою, відповідальною за погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є:      Особою, відповідальною за погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є:  
243. стосовно платника податків, який ліквідується, - ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно з законодавством;      а) стосовно платника податків, який ліквідується, - ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно з законодавством;  
244. стосовно філій, відділень, інших відокремлених підрозділів платника податків, які ліквідуються, - такий платник податків;      б) стосовно філій, відділень, інших відокремлених підрозділів платника податків, які ліквідуються, - такий платник податків;  
245. стосовно фізичної особи-суб"єкта підприємницької діяльності, - така фізична особа;      в) стосовно фізичної особи-суб"єкта підприємницької діяльності, - така фізична особа;  
246. стосовно кооперативів, кредитних спілок, кондомініумів або інших колективних господарств - їх члени (пайовики) солідарно;      г) стосовно кооперативів, кредитних спілок, товариств співвласників житла або інших колективних господарств - їх члени (пайовики) солідарно;  
247. стосовно інвестиційних фондів, - інвестиційна компанія, яка здійснює управління таким інвестиційним фондом.      д) стосовно інвестиційних фондів, - інвестиційна компанія, яка здійснює управління таким інвестиційним фондом.  
248. При ліквідації колективних сільськогосподарських підприємств, створених до набрання чинності цим Законом, непогашена частина боргу підлягає списанню у порядку, визначеному Міністерством фінансів України.      При ліквідації колективних сільськогосподарських підприємств, створених до набрання чинності цим Законом, непогашена частина боргу підлягає списанню у порядку, визначеному законодавством.  
249. 12.5. Термін погашення податкової заборгованості чи податкового боргу платника податку, що ліквідується      12.5. Термін погашення податкової заборгованості чи податкового боргу платника податку, що ліквідується  
250. Погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, який ліквідується, здійснюється протягом 10 робочих днів після затвердження його ліквідаційного балансу.   -126- Національний банк України
 Абзац перший пункту 12.5 проекту пропонується виключити, оскільки ліквідаційний баланс затверджується після закінчення процедури ліквідації.  		Враховано редакційно .  Погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, який ліквідується, здійснюється у строки, передбачені для списання безнадійного податкового боргу.  
251. 12.6. Залік надміру сплачених або невідшкодованих податкових платежів платника податку, що ліквідується      12.6. Залік надміру сплачених або невідшкодованих податкових платежів платника податку, що ліквідується  
252. У разі коли платник податків, що ліквідується, має суми надміру сплачених або невідшкодованих податків, зборів (обов'язкових платежів) з відповідного бюджету, такі суми підлягають заліку в рахунок його податкових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом.      У разі коли платник податків, що ліквідується, має суми надміру сплачених або невідшкодованих податків, зборів (обов'язкових платежів) з відповідного бюджету, такі суми підлягають заліку в рахунок його податкових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом.  
253. У разі коли суми надміру сплачених або невідшкодованих податків, зборів (обов'язкових платежів) з відповідного бюджету перевищує суму податкових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом, сума перевищення використовується для погашення податкової заборгованості або податкового боргу перед іншими бюджетами, а при відсутності такої заборгованості (боргу), напривляється у розпорядження такого платника податку.      У разі коли суми надміру сплачених або невідшкодованих податків, зборів (обов'язкових платежів) з відповідного бюджету перевищує суму податкових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом, сума перевищення використовується для погашення податкової заборгованості або податкового боргу перед іншими бюджетами, а при відсутності такої заборгованості (боргу), направляється у розпорядження такого платника податку.  
254. Порядок проведення заліків, визначених у цьому пункті, встановлюється Міністерством фінансів України.      Порядок проведення заліків, визначених у цьому пункті, встановлюється Міністерством фінансів України за погодженням з центральним податковим органом.  
255. 12.7. Погашення податкових зобов'язань або податкового боргу фізичних осіб   -127- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Пункт 12.7. "Погашення зобов`язань або податкового боргу фізичних осіб" виключити. Коментар: вважаємо за доцільне пункт 12.7. виключити у зв`язку з тим, що він протирічить змісту пункту 8.6. статті 6 та пункту 17.2. статті 17 Законопроекту.  		Враховано - врегульовано п.12.3 ст.12 цього Закону.   
256. Порядок погашення податкових зобов'язань або податкового боргу померлої, безвісті відсутньої або визнаною недієздатною фізичної особи визначається законодавством з питань оподаткування доходів фізичних осіб.      Порядок погашення податкових зобов'язань або податкового боргу померлої або безвісті відсутньої фізичної особи визначається законодавством з питань оподаткування доходів фізичних осіб.  
257. Стаття 13. Порядок погашення податкових зобов'язань або податкового боргу при реоганізації платника податків      Стаття 13. Порядок погашення податкових зобов'язань або податкового боргу при реорганізації платника податків  
258. 13.1. Урегулювання податкової заборгованості або податкового боргу платника податків, що реорганізується   -128- Кабінет Міністрів України
 До статті 13. Пункт 13.1 проекту Закону викласти у такій редакції: "13.1. У разі коли власник або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію підприємства, зміну його назви або місця реєстрації, таке підприємство набуває всіх прав і обов`язків щодо погашення платежів". Враховуючи наведене пропонуємо пункт 13.5 виключити з проекту.  		Відхилено - не враховує всі випадки реорганізації, у тому числі з метою уникнення від оподаткування.  13.1. Урегулювання податкової заборгованості або податкового боргу платника податків, що реорганізується  
    -129- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція: Стаття 13. Порядок погашення податкових зобов`язань або податкового боргу при реорганізації платника податків 13.1. Урегулювання податкової заборгованості або податкового боргу платника податків, що реорганізується Останнє речення пункту 13.1. виключити (див. Коментар до пункту 3.1.).  		Відхилено - створює підстави для умисного ухилення від податків шляхом реорганізації неплатника.   
259. У разі коли власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків, його податкова заборгованість чи податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку:      13.1.1. У разі коли власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків, його податкова заборгованість чи податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку:  
260. якщо реорганізація здійснюється шляхом зміни назви, організаційно-правового статусу або місця реєстрації підпримства, таке підприємство після реорганізації набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу, які виникли до його реорганізації;      якщо реорганізація здійснюється шляхом зміни назви, організаційно-правового статусу або місця реєстрації платника податків, такий платник податків після реорганізації набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу, які виникли до його реорганізації;  
261. якщо реорганізація здійснюється шляхом об"єднання двох або більшої кількості підприємств в одне підприємство з ліквідацією підприємств, що об"єдналися, таке об"єднане підприємство набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу всіх підприємств, які об"єдналися у таке одне підприємство;      якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більшої кількості платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єдналися, такий об'єднаний платник податків набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу всіх платників податків, що об'єдналися;  
262. якщо реорганізація здійснюється шляхом розподілу підприємства на два або більше підприємства, з ліквідацією такого підприємства, що розподіляється, усі підприємства, що виникли після такої реорганізації, набувають усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу, який виник до реорганізації. Зазначені зобов'язання чи борг розподіляються між новоствореними підприємствами пропорційно часткам балансової вартості активів, отриманих ними від нього у процесі реорганізації згідно з розподільчим балансом. У разі коли одне чи більше новостворених підприємств не є платниками податків, щодо яких виникли податкові зобов'язання або борг підприємства, яке було реорганізоване, зазначені податкові зобов'язання чи борг повністю розподіляються між підприємствами, що є платниками таких податків, пропорційно долям отриманих ними активів, без урахування активів, наданих неплатникам таких податків.      якщо реорганізація здійснюється шляхом розподілу платника податків на дві або більше особи, з ліквідацією такого платника податків, що розподіляється, усі платники податків, які виникнуть після такої реорганізації, набувають усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу, який виник до такої реорганізації. Зазначені зобов'язання чи борг розподіляються між новоствореними платниками податків пропорційно часткам балансової вартості активів, отриманих ними у процесі реорганізації згідно з розподільчим балансом. У разі коли одна чи більше новостворених осіб не є платниками податків, щодо яких виникли податкові зобов'язання або борг платника податків, який був реорганізований, зазначені податкові зобов'язання чи борг повністю розподіляються між особами, що є платниками таких податків, пропорційно долям отриманих ними активів, без урахування активів, наданих особам, що не є платниками таких податків.  
263. Реорганізація підприємства шляхом виділення з його складу іншого підприємства або внесення частини активів підприємства до статутного фонду іншого підприємства, без ліквідації підприємства, яке реорганізується, не тягне за собою розподілу податкових зобов'язань чи податкового боргу між таким підприємством та підприємствами, створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності, за виключенням випадків коли за висновками податкового органу така реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов'язань підприємством, яке реорганізується. Рішення про солідарну податкову відповідальність може бути прийняте податковим органом у разі, коли підприємство, що реорганізувалося, було визнане неплатником податків згідно з нормами цього Закону.   -130- Стоян О.М. (в.о. № 18)
 Абзац п`ятий пункту 13.1 статті 13 замість слів "не тягне за собою розподілу податкових зобов'язань чи податкового боргу між таким підприємством та підприємствами, створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності, за виключенням випадків, коли за висновками податкового органу така реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов'язань підприємством, яке реорганізується. Рішення про солідарну податкову відповідальність може бути прийняте податковим органом у разі, коли підприємство, що реорганізувалося, було визнане неплатником податків згідно з нормами цього Закону" записати слова "тягне за собою майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства у відповідних частинах за розподільним актом (балансом)".  		Відхилено - підтримуючи у цілому запропоновану норму, Комітет відзначає, що на її заваді стоять різночитання між податковими законами та законодавством з питань бухгалтерського обліку.  13.1.2. Реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини активів платника податків до статутного фонду іншого платника податків, без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу податкових зобов'язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності, за виключенням випадків коли за висновками податкового органу така реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов'язань платником податків, яке реорганізується. Рішення про застосування солідарної або розподільної податкової відповідальності може бути прийняте податковим органом у разі, коли активи платника податків, що реорганізується, перебувають у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію. З метою оподаткування до зазначених видів реорганізації прирівнюється оренда цілісного майнового комплексу відповідно до Закону України "Про оренду державного майна".  
264. 13.2. Узгодження плану реорганізації      13.2. Узгодження плану реорганізації  
265. Платник податків, активи якого передані у податкову заставу, або той, що скористався правом реструктуризації податкового боргу, зобов'язаний завчасно повідомити податковий орган про прийняття рішення щодо проведення будь-яких видів реорганізації та надати податковому органу план такої реорганізації. У разі коли податковий орган встановлює, що план реорганізації призводить або може у майбутньому призвести до неналежного погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, він має право прийняти рішення про:      Платник податків, активи якого передані у податкову заставу, або той, що скористався правом реструктуризації податкового боргу, зобов'язаний завчасно повідомити податковий орган про прийняття рішення щодо проведення будь-яких видів реорганізації та надати податковому органу план такої реорганізації. У разі коли податковий орган встановлює, що план реорганізації призводить або може у майбутньому призвести до неналежного погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, він має право прийняти рішення про:  
266. розподіл суми податкових зобов'язань або податкового боргу між підприємствами, що виникають внаслідок реорганізації, виходячи з очікуваної прибутковості (ліквідності) кожного такого підприємства, без застосування принципу пропорційного розподілу, встановленого пунктом 13.1 цієї статті;      розподіл суми податкових зобов'язань або податкового боргу між платниками податків, що виникають внаслідок реорганізації, виходячи з очікуваної прибутковості (ліквідності) кожного такого платника податків, без застосування принципу пропорційного розподілу, встановленого пунктом 13.1 цієї статті;  
267. погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, забезпечених податковою заставою, до проведення такої реорганізації;      погашення податкових зобов'язань, забезпечених податковою заставою, до проведення такої реорганізації;  
268. встановлення солідарної відповідальності за сплату податкових зобов'язань або податкового боргу, забезпечених податковою заставою, стосовно всіх підприємств, створених у процесі реорганізації;      встановлення солідарної відповідальності за сплату податкових зобов'язань платника податку, що реорганізується, стосовно всіх осіб, створених у процесі реорганізації, що тягне за собою застосування режиму податкової застави щодо усіх активів таких осіб;  
269. поширення права податкової застави на всі активи підприємства, яке створюється шляхом об"єднання інших підприємств, якщо одне або більше таких підприємств мали податкові зобов'язання або податковий борг, забезпечений податковою заставою.      поширення права податкової застави на всі активи платника податків, який створюється шляхом об'єднання інших платників податків, якщо один або більше з них мали податкові зобов'язання або податковий борг, забезпечений податковою заставою.  
270. Зазначені рішення податкового органу можуть бути оскаржені у порядку та строки, визначені цим Законом для оскарження податкового зобов'язання або податкового боргу, нарахованого контролюючим органом.      Зазначені рішення податкового органу можуть бути оскаржені у порядку та строки, визначені цим Законом для оскарження податкового зобов'язання або податкового боргу, нарахованого контролюючим органом. Проведення реорганізації із порушенням правил, визначених цим пунктом, тягне за собою відповідальність, встановлену законодавством.  
271. 13.3. Строки погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу реорганізованими підприємствами      13.3. Строки погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу реорганізованими платниками податків  
272. Реорганізація підприємства не змінює строків погашення податкових зобов'язань або податкового боргу підприємствами, створеними внаслідок такої реорганізації.      Реорганізація платника податків не змінює строків погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платниками податків, створеними внаслідок такої реорганізації.  
273. 13.4. Залік надміру сплачених або невідшкодованих податкових платежів платника податку, що ліквідується      13.4. Залік надміру сплачених або невідшкодованих податкових платежів платника податків, що реорганізується шляхом його ліквідації.  
274. У разі коли підприємство, яке реорганізується, має суми зайво сплачених або невідшкодованих податків (зборів, неподаткових платежів), такі суми підлягають заліку в рахунок його непогашених податкових зобов'язань або податкового боргу за іншими податками (зборами, неподатковими платежами). Зазначена сума розподіляється між бюджетами та цільовими бюджетними фондами пропорційно загальним сумам податкової заборгованості або податкового боргу такого підприємства.      У разі коли платник податків, що реорганізується, має суми зайво сплачених або невідшкодованих податків (зборів, неподаткових платежів), такі суми підлягають заліку в рахунок його непогашених податкових зобов'язань або податкового боргу за іншими податками (зборами, неподатковими платежами). Зазначена сума розподіляється між бюджетами та цільовими бюджетними фондами пропорційно загальним сумам податкової заборгованості або податкового боргу такого платника податків.  
275. У разі коли сума зайво сплачених або невідшкодованих податків (зборів, неподаткових платежів) підприємства перевищує суму податкових зобов'язань або податкового боргу з інших податків (зборів, неподаткових платежів), сума перевищення направляється в розпорядження правонаступників такого підприємства пропорційно до їх долі в активах, що розподіляються, згідно з розподільчим балансом або передаточним актом.      У разі коли сума зайво сплачених або невідшкодованих податків (зборів, неподаткових платежів) платника податків перевищує суму податкових зобов'язань або податкового боргу з інших податків (зборів, неподаткових платежів), сума перевищення направляється в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно до їх долі в активах, що розподіляються, згідно з розподільчим балансом або передаточним актом.  
276. 13.5. Реорганізація платника податків      13.5. Поняття реорганізації платника податків  
277. Реорганізацією платника податку є зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з наступних дій або їх поєднання:      З метою оподаткування реорганізацією платника податку є зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з наступних дій або їх поєднання:  
278. а) зміну назви платника податків, а для господарських товариств - зміну організаційноправового статусу підприємства, що тягне за собою зміну їх ідентифікаційного та/або податкового номеру;      а) зміну назви платника податків, а для господарських товариств - зміну організаційно - правового статусу підприємства, що тягне за собою зміну їх ідентифікаційного та/або податкового номеру;  
279. б) злиття підприємства, а саме передання його активів до статутних фондів інших підприємств внаслідок якого відбувається ліквідація юридичного статусу підприємства, яке зливається з іншими;      б) злиття платника податків, а саме передання його активів до статутних фондів інших платників податків внаслідок якого відбувається ліквідація юридичного статусу платника податку, яке зливається з іншими;  
280. в) розподілення підприємства на декілька підприємств, а саме розподілення його активів між статутними фондами новостворених підприємств, внаслідок якого відбувається ліквідація юридичного статусу підприємства, яке розподіляється;      в) розподілу платника податків на декілька осіб, а саме розподілення його активів між статутними фондами новостворених юридичних осіб та/або фізичними особами, внаслідок якого відбувається ліквідація юридичного статусу платника податків, яке розподіляється;  
281. г) виділення з підприємства інших підприємств, а саме передання частини активів підприємства, що реорганізується, до статутних фондів інших підприємств в обмін на його корпоративні права, внаслідок якого не відбувається ліквідація підприємства, що реорганізується;      г) виділення з платника податків інших платників податків, а саме передання частини активів платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків в обмін на їх корпоративні права, внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується;  
282. д) реєстрації фізичної особи як суб"єкта підприємницької діяльності без скасування її попередньої реєстрації як іншого суб"єкта підприємницької діяльності, або з таким скасуванням.      д) реєстрації фізичної особи як суб"єкта підприємницької діяльності без скасування її попередньої реєстрації як іншого суб"єкта підприємницької діяльності, або із таким скасуванням.  
283. Стаття 14. Розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платника податків, а також податковий компроміс   -131- Черняк В.К. (в.о. № 153)
 Більш чітко виписати реструктуризацію боргу, особливо по структурним боржникам.  		Враховано концептуально  Стаття 14. Розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платника податків  
284. 14.1. Зміст розстрочення чи відстрочення податкових зобов'язань, а також податкового компромісу   -132- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція: Стаття 14. Розстрочення та відстрочення податкових зобов`язань платника податків 14.1. Зміст розстрочення чи відстрочення податкових зобов`язань Розстроченням податкових зобов`язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на суму його податкових зобов`язань під проценти, розмір яких не може бути меншим розміру пені, встановленого цим Законом. Відстроченням податкових зобов`язань є право платника податків від термінувати сплату податкових зобов`язань та суму процентів, нарахованих на таку суму протягом терміну відстрочення, розмір яких не може бути меншим розміру пені встановленого цим Законом. Розстрочення податкових зобов`язань шляхом надання платнику податків бюджетного (податкового) кредиту здійснюється на строк не більше трьох місяців. Сума бюджетного (податкового) кредиту не повинна перевищувати 500 мінімальних заробітних плат.  		Враховано редакційно .  14.1. Порядок розстрочення чи відстрочення податкових зобов'язань  
    -133- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Коментар: виключити пункт 14.7. із статті 14, з назви статті 14 та пункту 14.1. - слова "а також податковий компроміс". У разі запровадження податкового компромісу, ця форма співробітництва повинна бути більш повно законодавчо врегульована. Запропонована форма податкового компромісу призведе до розвитку корупції та зловживанню посадовим становищем посадових осіб податкових органів.  		Відхилено . Пункт 14.7 "Гласність і запобігання корупції" не може бути виключеним з мотивів підтримання прозорості зазначеного процесу.   
285. Розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на суму його податкових зобов'язань під проценти, розмір яких не може бути меншим розміру пені, встановленого цим Законом.      14.1.1. Розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без врахування сум пені під проценти, розмір яких не може бути меншим ставки Національного банку України на дату, визначену згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону.  
286. Відстроченням податкових зобов'язань є надання права платнику податків відтермінувати сплату податкових зобов'язань та суму процентів, нарахованих на таку суму протягом терміну відстрочення, розмір яких не може бути меншим розміру пені, встановленого цим Законом.      14.1.2. Відстроченням податкових зобов'язань є перенесення сплати основної суми податкових зобов'язань платника податків без врахування сум пені під проценти, розмір яких не може бути меншим ставки Національного банку України на дату, визначену згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону, на більш пізніший термін.  
287. Податковим компромісом є досягнення згоди між платником податків та податковим органом щодо обсягів та умов погашення його податкового боргу або його частини, із нарахуванням пені або без такої.      14.1.3. Платник податків, який звертається до податкового органу з заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов'язання. 14.1.4. Розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань у межах процедури відновлення платоспроможності боржника відповідно до законодавства з питань банкрутства здійснюється на умовах, передбачених мировою угодою.  
288. 14.2. Підстави для прийняття рішення щодо розстрочення чи відстрочення податкових зобов'язань      14.2. Підстави для прийняття рішення щодо розстрочення чи відстрочення податкових зобов'язань  
289. Підставою для розстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо існування загрози виникнення податкового боргу, а також можливості погашення податкових зобов'язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.      14.2.1. Підставою для розстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо існування загрози виникнення податкового боргу, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов'язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.  
290. Підставою для відстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо дій обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення податкового боргу та/або банкрутства такого платника податків внаслідок таких обставин.      14.2.2. Підставою для відстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо дій обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення податкового боргу та/або банкрутства такого платника податків внаслідок таких обставин, а також а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов'язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.  
291. 14.3. Підстави для узгодження умов податкового компромісу       
292. Підставою для узгодження умов податкового компромісу є надання платником податків достатніх доказів про те, що застосування режимів розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань не призведуть до їх погашення у повному обсязі та/або призведуть до виникнення податкового боргу чи банкрутства такого платника податків.       
293. Органи, що приймають рішення про податковий компроміс, мають брати до уваги питання соціальної захищеності осіб, які перебувають у відносинах найму з такими платниками податків.       
294. 14.4. Умови надання розстрочення податкових зобов'язань      14.3. Умови надання розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань  
295. Розстрочення у сплаті податкових зобов'язань надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.   -134- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Пункт 14.4 викласти у такій редакції: 14.4.1. Розстрочення податкових зобов'язань надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту. 14.4.2. Відстрочення податкових зобов'язань надається на умовах, за якими основна сума податкових зобов'язань та нараховані на неї проценти сплачуються рівними частками, починаючи з будь-якого податкового періоду, визначеного центральним податковим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, але не пізніше спливу 12 календарних місяців з моменту виникнення такого податкового зобов'язання. 14.4.3. Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань в межах одного бюджетного року приймається у такому порядку: стосовно загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) - рішення приймається керівником податкового органу та має бути затвердженим керівником податкового органу вищого рівня; стосовно місцевих податків і зборів - рішення приймається керівником податкового органу та має бути затвердженим фінансовим органом органу місцевої виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори. 14.4.4. Центральний податковий орган може встановити іншу процедуру затвердження рішень про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань з загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) в межах одного бюджетного року, виходячи з їх сум або видів податків, зборів (обов'язкових платежів). 14.4.5. Рішення про розстрочення податкових зобов'язань на термін, що виходить за рамки одного бюджетного року, щодо загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) приймається керівником (заступником) центрального податкового органу за узгодженням з Міністерством фінансів України, а щодо місцевих податків і зборів - керівником податкового органу за узгодженням з фінансовим органом органу місцевої виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори. 14.4.6. Звіт про виконання відповідного бюджету має містити розрахунок втрат його доходів від розстрочень сплати податкових зобов'язань платників податків. У разі коли розстрочення або відстрочення сплати податкових зобов'язань здійснюється на строк, що виходить за рамки одного бюджетного року, у законі про Державний бюджет України або відповідно у рішенні про затвердження місцевого бюджету на наступний бюджетний рік мають бути відображені доходи, пов'язані із погашенням розстрочених чи відстрочених податкових зобов'язань. 14.4.7. Розстрочення або відстрочення надаються окремо з окремого податку, збору (обов'язкового платежу). 14.5. Податковий компроміс 14.5.1. У виключних випадках, коли платник податку доводить податковому органу за місцем свого розташування (проживання) факт існування загрози виникнення податкового боргу та/або при наявності такого боргу - банкрутства такого платника податків, керівник центрального податкового органу за поданням керівника місцевого податкового органу може прийняти рішення про встановлення податкового компромісу, згідно з яким платник податків буде зобов'язаний сплатити знижену суму податкового зобов'язання чи податкового боргу із застосуванням режиму розстрочення чи відстрочення решти платежів, або без такого застосування. Рішення про досягнення податкового компромісу підлягають узгодженню у порядку, встановленому цією статтею для узгодження рішень про розстрочення чи відстрочення податкового зобов'язання. 14.6. Гласність та запобігання корупції 14.6.1. Будь-які рішення щодо розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань окремих платників податків або умови чи результати податкових компромісів, досягнених з такими платниками податків, мають бути щорічно оприлюдненими у засобах масової інформації за рахунок органів, що прийняли такі рішення. 14.6.2. Рішення про розстрочення, відстрочення чи досягнення податкового компромісу мають бути відіслані відповідним податковим органом Міністерству фінансів України протягом 15 днів з моменту їх прийняття. 14.6.3. Розстрочення, відстрочення та податковий компроміс не можуть надаватися чи встановлюватися стосовно податкових зобов'язань з ввізного мита, акцизних зборів, податку на додану вартість, внесків до Пенсійного фонду України чи інших внесків у межах державного або обов'язкового соціального страхування, якщо інше не встановлено законами з цих податків, зборів (обов'язкових платежів) або цим Законом. 14.6.4. Будь-який платник податку має право вимагати розстрочення чи відстрочення його податкових зобов'язань або укладення з ним податкового компромісу, а орган, уповноважений приймати рішення з таких розстрочень, відстрочень або податкового компромісу, зобов'язаний задовольнити таку вимогу у разі коли підстави, надані таким платником податку в якості обґрунтування такого розстрочення, відстрочення або податкового компромісу, є тотожніми підставам, наданих іншими платниками податків, стосовно податкових зобов'язань яких були прийняті відповідні рішення. 14.7. Підстави для одностороннього розірвання договорів про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс 14.7.1. Договори про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс можуть бути достроково розірвані: а) за ініціативою платника податків - при достроковому погашенні суми податкового боргу, стосовно якого було досягнута домовленість про розстрочення, відстрочення або укладення податкового компромісу; б) за ініціативою податкового органу, у разі якщо: з'ясовано, що інформація, надана платником податків при укладенні зазначених договорів виявилася недостовірною або умисно перекрученою; платник податків визнається таким, що має податковий борг із податкових зобов'язань, що виникли після укладення зазначених договорів; платник податків порушує умови погашення розстроченого або відстроченого податкового боргу. Рішення про одностороннє розірвання зазначених договорів може бути оскаржене в адміністративному або судовому порядку.  		Враховано   14.3.1. Розстрочення податкових зобов'язань надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.  
296. Рішення про розстрочення сплати податкових зобов'язань в межах одного бюджетного року щодо загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) приймається керівником відповідного податкового органу, а для місцевих податків і зборів - виконавчим органом місцевого самоврядування, до бюджету якого зараховуються такі податки чи збори.      14.3.2. Відстрочення податкових зобов'язань надається на умовах, за якими основна сума податкових зобов'язань та нараховані на неї проценти сплачуються рівними частками, починаючи з будь-якого податкового періоду, визначеного відповідним податковим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із підпунктом 14.3.3 цього пункту затверджує рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань, але не пізніше спливу 12 календарних місяців з моменту виникнення такого податкового зобов'язання або одноразово у повному обсязі.  
297. Таке рішення має бути схвалене: Керівником податкового органу вищого рівня - для загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів); Керівником виконавчого органу місцевого самоврядування - для місцевих податків і зборів. Рішення про розстрочення сплати податкових зобов'язань на термін, що виходить за рамки одного бюджетного року, щодо загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) приймається керівником центрального органу державної податкової служби, а для місцевих податків і зборів - відповідним органом місцевого самоврядування, до бюджету якого мають зараховуватися такі податки, збори (обов'язкові платежі).      14.3.3. Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань в межах одного бюджетного року приймається у такому порядку: стосовно загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) - рішення приймається керівником податкового органу та має бути затвердженим керівником податкового органу (його заступником) вищого рівня; стосовно місцевих податків і зборів - рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) та має бути затвердженим фінансовим органом органу місцевої виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.  
298. Звіт про виконання відповідного бюджету має містити розрахунок втрат його доходів від розстрочень сплати податкових зобов'язань окремих платників податків, а також пояснення щодо мотивів їх надання. Розстрочення надається по кожному окремому податку, збору (обов'язковому платежу) окремо.      14.3.4. Центральний податковий орган може встановити іншу процедуру затвердження рішень про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань з загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) в межах одного бюджетного року, виходячи з їх сум або видів податків, зборів (обов'язкових платежів).  
299. 14.5. Умови надання відстрочення податкових зобов'язань Відстрочення у сплаті податкових зобов'язань надається на умовах, за якими основна сума податкових зобов'язань та нараховані на неї проценти сплачуються рівними частками, починаючи з будь-якого податкового періоду, визначеного центральним податковим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, але не пізніше спливу 12 календарних місяців з моменту виникнення такого податкового зобов'язання      14.3.5. Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань на термін, що виходить за рамки одного бюджетного року, щодо загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) приймається керівником (заступником) центрального податкового органу за узгодженням з Міністерством фінансів України, а щодо місцевих податків і зборів - керівником податкового органу (його заступником) за узгодженням з фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.  
300. Рішення про відстрочення сплати податкових зобов'язань за загальнодержавними податками, зборами (обов'язковими платежами) приймається центральним податковим органом за поданням податкового органу за місцем розташування (місцем проживання) платника податків, а за місцевими податками і зборами - відповідним органом місцевого самоврядування. У разі коли відстрочення сплати податкових зобов'язань здійснюється на строк, що виходить за рамки одного податкового року, у законі про Державний бюджет України або відповідно у місцевому бюджеті на наступний бюджетний рік мають бути відображені доходи, пов'язані з погашенням відстрочених податкових зобов'язань.      14.3.6. Звіт про виконання відповідного бюджету має містити розрахунок втрат його доходів від розстрочень сплати податкових зобов'язань платників податків. У разі коли розстрочення або відстрочення сплати податкових зобов'язань здійснюється на строк, що виходить за рамки одного бюджетного року, у законі про Державний бюджет України або відповідно у рішенні про затвердження місцевого бюджету на наступний бюджетний рік мають бути відображені доходи, пов'язані із погашенням розстрочених чи відстрочених податкових зобов'язань.  
301. Звіт про виконання відповідного бюджету має містити розрахунок втрат його доходів від відстрочень сплати податкових зобов'язань окремих платників податків, а також пояснення щодо мотивів їх надання       
302. Відстрочення надається по кожному окремому податку, збору (обов'язковому платежу) окремо.      14.3.7. Розстрочення або відстрочення надаються окремо з окремого податку, збору (обов'язкового платежу).  
303. 14.6. Податковий компроміс       
304. У виключних випадках, коли платник податку доводить місцевому податковому органу за місцем свого розташування (проживання) факт існування загрози виникнення податкового боргу та/або при наявності такого боргу - банкрутства такого платника податків, керівник центрального податкового органу за поданням керівника місцевого податкового органу може прийняти рішення про встановлення податкового компромісу, згідно з яким платник податків буде зобов'язаний сплатити знижену суму податкового зобов'язання чи податкового боргу із застосуванням режиму розстрочення чи відстрочення решти платежів, або без такого застосування.       
305. 14.7. Гласність та запобігання корупції      14.4. Гласність та запобігання корупції  
306. Будь-які рішення щодо розстрочення або відстрочення податкового боргу окремих платників податків або умови чи результати податкових компромісів, досягнених з такими платниками податків, мають бути оприлюдненими в засобах масової інформації за рахунок відомств, що прийняли такі рішення.      14.4.1. Будь-які рішення щодо розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань окремих платників податків, мають бути щорічно оприлюдненими.  
307. Документи, на підставі яких були прийняті рішення про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань чи досягнення податкового компромісу мають бути відіслані Міністерству фінансів України протягом 15 днів з моменту прийняття зазначених рішень.      14.4.2. Копії рішень про розстрочення, відстрочення, що виходять за межі бюджетного року, мають бути відіслані відповідним податковим органом Міністерству фінансів України протягом 15 днів з дня їх прийняття.  
308. Кабінет Міністрів України надає звіт про застосування розстрочень, відстрочень чи податкових компромісів із зазначенням сум втрат бюджетів, об"єктів надання податкових пільг та мотивів прийняття позитивних рішень по кожному з них, як додаток до звіту про виконання зведеного бюджету України.      14.4.3. Розстрочення, відстрочення не можуть надаватися чи встановлюватися стосовно податкових зобов'язань з ввізного мита, акцизних зборів, податку на додану вартість при ввезенні товарів (робіт, послуг) на митну територію України, внесків до Пенсійного фонду України чи інших внесків у межах державного або обов'язкового соціального страхування, якщо інше не встановлено законами з цих податків, зборів (обов'язкових платежів) або цим Законом.  
309. Розстрочення, відстрочення та податковий компроміс не можуть надаватися чи встановлюватися стосовно податкових зобов'язань з ввізного мита, акцизних зборів, податку на додану вартість, внесків до Пенсійного фонду України чи Фонду соціального захисту України, якщо інше не встановлено законами з цих податків, зборів (обов'язкових відрахувань).      14.4.4. Будь-який платник податку має право вимагати розстрочення чи відстрочення його податкових зобов'язань, а орган, уповноважений приймати рішення з таких розстрочень, відстрочень, зобов'язаний задовольнити таку вимогу у разі коли підстави, надані таким платником податку в якості обґрунтування такого розстрочення, відстрочення, є тотожніми підставам, наданих іншими платниками податків, стосовно податкових зобов'язань яких були прийняті відповідні рішення. 14.5. Підстави для дострокового розірвання договорів про розстрочення, відстрочення 14.5.1. Договори про розстрочення, відстрочення можуть бути достроково розірвані: а) за ініціативою платника податків - при достроковому погашенні суми податкового боргу, стосовно якого було досягнута домовленість про розстрочення, відстрочення; б) за ініціативою податкового органу, у разі якщо: з'ясовано, що інформація, надана платником податків при укладенні зазначених договорів виявилася недостовірною, неповною або перекрученою; платник податків визнається таким, що має податковий борг із податкових зобов'язань, що виникли після укладення зазначених договорів; платник податків порушує умови погашення розстроченого або відстроченого податкового боргу. Рішення про дострокове розірвання зазначених договорів за ініціативою податкового органу може бути оскаржене у порядку, встановленому цим Законом для оскарження рішень податкового органу щодо нарахованої суми податкових зобов'язань. 14.6. Порядок реалізації цього пункту встановлюється центральним податковим органом.  
310. Стаття 15. Строки давності      Стаття 15. Строки давності  
311. 15.1. Строки давності та їх застосування      15.1. Строки давності та їх застосування  
312. За винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. У разі, коли протягом зазначеного строку податковий орган не визначив суму податкових зобов'язань, спір стосовно такої декларації не пілягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.      15.1.1. За винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.  
313. Податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті у разі, коли:      15.1.2. Податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1. цього пункту, у разі коли:  
314. податкову декларацію не було подано;      а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;  
315. розпочато кримінальну справу щодо визнання посадових осіб підприємства або фізичну особу винними у вчиненні злочину, пов'язаного з ухиленням від сплати податків, зборів (інших обов'язкових платежів) у період, за який нараховане податкове зобов'язання чи податковий борг.      б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.  
316. Відлік строку давності призупиняться на період, протягом якого платник податку знаходився поза межами України, якщо такий період є безперервним та дорівнює чи є більшим за 180 днів.      15.1.3. Відлік строку давності призупиняться на будь-який період, протягом якого платник податку знаходився поза межами України, якщо такий період є безперервним та дорівнює чи є більшим за 180 днів.  
317. 15.2. Граничні строки стягнення податкового боргу      15.2. Граничні строки стягнення податкового боргу  
318. У разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до спливу строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 365 календарних днів від дня узгодження такого податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду (арбітражного суду), строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визначення боргу безнадійним.      15.2.1. У разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до спливу строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження такого податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду (арбітражного суду), строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визначення боргу безнадійним.  
319. 15.3. Граничні строки для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків, зборів (обов'язкових платежів)      15.3. Граничні строки для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків, зборів (обов'язкових платежів)  
320. Заяви на повернення зайво сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.      15.3.1. Заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. 15.4. Відтермінування граничних строків 15.4.1. Граничні строки для подання податкової декларації, визначені пунктом 4.1 статті 4, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, визначені пунктом 5.2 статті 5, заяв про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), визначені пунктом 15.3 цієї статті, підлягають продовженню керівником податкового органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податку протягом зазначених строків: перебував за межами України; перебував у плаванні на морських судах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден; перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду; мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або через інші обставини непереборної сили, підтверджені документально; був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законодавством. Штрафні санкції, визначені підпунктом 17.1. пункту 17.1 статті 17 цього закону, не застосовуються протягом строків відтермінування граничних строків подання податкової декларації згідно з нормами цього пункту. 15.4.2. Норми цього пункту розповсюджуються на: платників податків-фізичних осіб; посадових осіб юридичної особи, у разі коли протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства нарахувувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори (обов'язкові платежі), а також вести податковий облік та звітність. 15.4.3. Порядок застосування норм цього пункту встановлюється центральним податковим органом.  
321. Стаття 16. Фінансові санкції      Стаття 16. Пеня  
322. 16.1. Зміст фінансових санкцій Фінансові санкції складаються з пені та штрафних санкцій.       
323. 16.2. Початок строку нарахування пені      16.1. Початок строків нарахування пені  
324. Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання невнесена сума вважається податковим боргом і стягується з нарахуванням пені.      16.1.1. Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.  
325. Нарахування пені розпочинається:      16.1.2. Нарахування пені розпочинається:  
326. при самостійному нарахуванні сум податку, збору (обов'язкового платежу) платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку самостійного внесення такого податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, визначеного відповідним законом;      а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку для сплати такого податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;  
327. при донарахуванні сум податкового зобов'язання контролюючими органами - від дня узгодження податкового зобов'язання згідно із статтею 4 цього Закону.      б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати такого податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.  
328. У разі коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання та погашає його, пеня не нараховується та штрафні (фінансові) санкції не застосовуються.      16.1.3. У разі коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання та погашає його, пеня не нараховується. Це правило не застосовується, якщо: а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулося таке заниження; б) судом доведено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою -платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання. 16.2. Призупинення строків нарахування пені У разі коли керівник податкового органу (його заступника) відповідно до процедури адміністративного оскарження приймає рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені частиною першою підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, пеня не нараховується протягом таких додаткових строків, незалежно від результатів такого адміністративного оскарження.  
329. 16.3. Закінчення строку нарахування пені      16.3. Закінчення строків нарахування пені  
330. Останнім днем граничного строку внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, який припадає на вихідний або святковий день, вважається перший наступний за ним робочий день.      16.3.1. Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У випадку часткової сплати суми податкового боргу, нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.  
331. Нарахування пені зупиняється у день прийняття банком, обслуговуючим платника податку, збору (обов'язкового платежу), платіжного доручення на перерахування до бюджету або державного цільового фонду коштів у погашення такої недоїмки, включаючи такий день, за наявності відповідного залишку таких коштів, вільних від інших зобов'язань.      16.3.2. У разі погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів або відчуження інших активів боржника у порядку, передбаченому цим Законом, нарахування пені зупиняється у день такого стягнення або відчуження активів з права власності (повного господарського відання) такого боржника в рахунок такого погашення, незалежно від строків оплати вартості таких активів їх покупцем. Порядок застосування цього підпункту розробляється центральним податковим органом за погодженням з Державним казначейством України. 16.3.3. При частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.  
332. 16.4. Розмір пені      16.4. Розмір пені  
333. Пеня нараховується на суму податкового боргу з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день самостійного погашення такого податкового боргу або його стягнення відповідним органом.   -135- Національний банк України
 Перше речення пункту 16.4 після слів "Національного банку України" викласти у такій редакції: "яка діяла протягом періоду нарахування цієї пені. У разі зміни облікової ставки Національного банку України у цей період, з дня її зміни враховується нова облікова ставка Національного банку України".  		Відхилено -значно ускладнює підрахунки суми пені.  16.4.1. Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій при їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його погашення (його частини), у залежності від того, яка з величин є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.  
334. Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків, зборів (обов'язкових платежів).      16.4.2. Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків, зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством.  
335. 16.5. Відповідальність банків      16.5. Відповідальність банків  
336. За несвоєчасне зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), та несе іншу відповідальність за несвоєчасну сплату податків, зборів (обов'язкових платежів) згідно із законами. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нарахування пені або штрафних санкцій.      16.5.1. За порушення нормативів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.  
337. Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.      16.5.2. Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах. 16.5.3. Не вважається порушенням нормативів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання економічних нормативів такого банку Національним банком України, що призводить до недостатності вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення такого зарахування. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. 16.5.4. При стягненні коштів та майна платників податків - клієнтів банків, страхувальників страхових організацій або членів інших небанківських фінансових установ, створених відповідно до закону, податкові органи або державні виконавці не мають права звертати стягнення на залишки коштів на кореспондентських рахунках банків, а також на страхові та прирівняні до них резерви банків, страхових організацій або небанківських фінансових установ, сформовані відповідно до законодавства.  
338. 16.6. Штрафні санкції      Стаття 17. Штрафні санкції (штрафи)  
339. Податковий орган накладає штрафні санкції на платника податків у таких розмірах:      17.1. Штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.  
340. а) у разі коли платник податків не подав податкову декларацію у строки, визначені законодавством, - десять відсотків від суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки у такому поданні, але не більше п'ятидесяти відсотків від суми задекларованого або нарахованого податкового зобов'язання та не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; б) у разі коли платник податків не погашає податковий борг протягом строків, визначених цим Законом, - п'ять відсотків від суми податкового боргу за кожний повний або неповний місяць затримки у такому погашенні, але не більше двадцяти п'яти відсотків від суми податкового боргу; в) у разі коли судом було доведено факт умисного ухилення від оподаткування посадовими особами платника податку, або якщо підприємство або фізична особа декларують переоцінені або недооцінені величини, що призводить до значного заниження податкового зобов'язання, - п"ятдесять відсотків від суми недоплати, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Значним заниженням податкового зобов'язання розуміється сума недоїмки, яка складає двадцять та більше відсотків від суми податкового зобов'язання, нарахованого відповідно до податкових законів, або є більшою однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; г) у разі коли будь-яке підприємство або фізична особа, які відповідно до законів зобов'язані збирати, обліковувати та вносити до бюджету податки, збори (обов'язкові платежі) відповідно до положень статті 3 цього Закону, ухиляється від такого збирання, обліку або внесення, таке підприємство або фізична особа зобов'язані сплатити штраф у розмірі такого податку, збору (обов'язкового платежу), додатково до штрафів, визначених у підпункті "в" цього пункту.   -136- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Ввести підпункт 16.6.2 такого змісту: "16.6.2. У разі коли платник податків самостійно виявляє факт заниження свого податкового зобов'язання та погашає його до початку перевірки контролюючим органом, штрафні санкції щодо такого платника податку не застосовуються, у тому числі адміністративні санкції до посадових осіб такого платника податків".  		Немає висновку   17.1.1. Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. Для фізичних осіб, що займають посади, які підпадають під визначення суб'єктів корупційних діянь відповідно до закону, за неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи таких фізичних осіб, отриманих протягом зайняття такої посади, штраф застосовується у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. 17.1.2. У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у частині "а" підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податку сплачує штраф у розмірі десяти відсотків від суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки у поданні податкової декларації, але не більше п'ятидесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 17.1.3 У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податку за підставами, викладеними у частині "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п"яти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше двадцяти п'яти відсотків від такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 17.1.4. У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податку за підставами, викладеними у частині "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків від суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. 17.1.5 У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податку за підставами, викладеними у частині "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, штрафні санкції не застосовуються, за винятком випадків, які підпадають під дію підпункту 17.1.7 цього пункту. 17.1.6. У разі коли платника податку (посадову особу платника податку) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від оподаткування або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені величини, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків сплачує штраф у розмірі п"ятидесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У великих розмірах заниженням податкового зобов'язання розуміється сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України. 17.1.7. У разі коли платник податку не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків від такої суми; - при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків від такої суми; - при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50 відсотків від такої суми. Платник податку сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки, незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, або ні. 17.1.8. У разі коли платник податків, активи якого знаходяться у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, такий платник податків додатково сплачує штраф у розмірі 100 відсотків від суми податкового боргу, стосовно якого виникло право податкової застави. 17.1.9. У разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов"язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов"язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податку сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов"язання з такого податку, збору (обов"язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податку від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону. 17.2. У разі коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання, а також самостійно погашає суму недоплати та штраф у розмірі 10 відсотків від суми такої недоплати, штрафи, визначені підпунктами 17.1.2-17.1.7 пункту 17.1 цієї статті, а також адміністративні штрафи, які відповідно до законодавства накладаються на платника податків (його посадових осіб) за відповідні правопорушення, не застосовуються. Це правило не застосовується, якщо: а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулася недоплата податкового зобов'язання; б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання. 17.3. Штрафні санкції, передбачені цією статтею, прирівнюються до податку для цілей їх сплати (стягнення) та оскарження їх сум.  
341. Стаття 17. Списання боргу      Стаття 18. Списання та розстрочення податкового боргу  
342. 17.1. Списання податкового боргу, пов'язане з відміною картотеки   -137- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція: Стаття 17. Списання боргу 17.1. Списання податкового боргу Списанню з платників податків, зборів (обов`язкових платежів) підлягає податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), не сплачений станом на дату введення в дію цього Закону. Списанню з платників податків, зборів (обов`язкових платежів) підлягає пеня та суми штрафних санкцій, нараховані за станом на дату введення в дію цього Закону та не сплачені станом на дату введення в дію цього Закону, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані у зв`язку із порушенням строків розрахунків під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Коментар: - слова "крім податкового боргу, стягнення якого здійснюється за рішенням суду (арбітражного суду)" з частини першої пункту 17.1. та слова "крім пені та штрафних санкцій, стягнення якої здійснюється за рішенням суду (арбітражного суду), прийнятого за позовами (зверненнями) органів стягнення" з частини другої пункту 17.1. пропонуємо виключити. Це обумовлено тим, що вищезазначена норма - рішення суду належить до виконання - вже повністю врегульована діючим законодавством України (Конституція України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Арбітражний процесуальний кодекс України, Закон "Про державну виконавчу службу" і т.д.). Тому введення її до Законопроекту є зайвим. - слова "станом на 1 січня 1999 року" та "станом на перше вересня 1999 року" замінити словами "станом на дату введення в дію цього Закону".  		Враховано редакційно .  18.1. Списання та розстрочення податкового боргу, пов'язані з відміною картотеки  
343. Списанню з платників податків, зборів (обов'язкових платежів) підлягає податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), не сплачений станом на перше січня 1999 року, крім податкового боргу, стягнення якого здійснюється за рішенням суду (арбітражного суду).   -138- Матвієнков С.А. (в.о. № 55)
 На сьогодні не передбачена процедура погашення боргів в бюджет за рахунок податку на додану вартість, тому підприємства, які оплачували податки, становилися боржниками. Тому необхідно продовжити дію цього положення на необмежений термін, а не тільки на суму заборгованості на 1 січня 1999 р.  		Враховано в іншій редакції.  18.1.1. Списанню з платників податків підлягає податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), не сплачений станом на 31 грудня 1999 року. 18.1.2. Податковий борг, який виник у період з 1 січня 2000 року до 1 січня 2001 року, може бути за бажанням платника податку розстрочений на таких умовах: а) розстрочення податкового боргу надається на строк, що не перевищує 60 календарних місяців від місяця виникнення такого податкового боргу, включаючи такий місяць. У разі існування консолідованого податкового боргу, строк розстрочення відраховується від місяця виникнення першої складової такого консолідованого боргу;  
    -139- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Пункт 18.1 викласти у такій редакції: 18.1.1. Списанню з платників податків, зборів (обов'язкових платежів) підлягає податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), не сплачений станом на 31 грудня січня 1998 року. 18.1.2. Податковий борг, який виник у період з 1 січня 1999 року до 1 квітня 2000 року, може бути за бажанням платника податку розстрочений на таких умовах: а) розстрочення податкового боргу надається на строк, що не перевищує 60 календарних місяців від місяця виникнення такого податкового боргу, включаючи такий місяць. У разі існування консолідованого податкового боргу, строк розстрочення відраховується від місяця виникнення першої складової такого консолідованого боргу; б) основна сума податкового боргу (без пені та штрафних санкцій) підлягає сплаті рівними частками у строки, встановлені цим Законом для квартального податкового періоду, з відстроченням першого платежу на строк, який визначається платником податків, але не може бути більшим двох квартальних податкових періодів, наступних за квартальним періодом, у якому був укладений договір про розстрочення; в) розстрочення податкового боргу надається під проценти, розраховані за період, що починається від місяця укладення договору про розстрочення та закінчується місяцем погашення розстроченого податкового боргу, виходячи з облікової ставки Національного банку України, діючої на момент сплати чергового квартального платежу. Зазначені проценти нараховуються платником податків, але не сплачуються, крім випадків, визначених частиною "д" цього підпункту; г) проценти, нараховані згідно з частиною "в" цього підпункту, списуються у момент кінцевого погашення розстроченого податкового боргу; д) у разі коли платник податків, який уклав договір про розстрочення, до закінчення дії такого договору - накопичує новий податковий борг або не сплачує чергову частку реструктурованого податкового боргу протягом двох податкових періодів, наступних за податковим періодом виникнення такого нового податкового боргу або періодом внесення чергової частки реструктурованого податкового боргу; ліквідується; виїжджає за кордон на постійне місце проживання (якщо платник податків є фізичною особою); визнається неплатоспроможним за зобов'язаннями, іншими ніж податкові, - керівник податкового органу зобов'язаний прийняти рішення про одностороннє розірвання договору про розстрочення, що тягне за собою обов'язок платника податків сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу, а також процентів, нарахованих відповідно до частини "в" цього підпункту. Укладення платником податків договору про розстрочення податкового боргу вважається узгодженням його суми між таким платником податків та податковим органом. Податковий орган не може відмовити платнику податків в укладенні договору про розстрочення його податкового боргу на умовах, визначених цим пунктом, якщо письмове звернення такого платника податків буде надіслано такому податковому органу протягом 30 календарних днів з моменту набрання чинності цим Законом. 18.1.3. Списанню з платників податків, зборів (обов'язкових платежів) підлягають пеня та штрафні санкції, нараховані на податковий борг, визначений у підпунктах 18.1.1 та 8.1.2 цього пункту, та не сплачені на момент прийняття цього Закону, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані у зв'язку із порушенням термінів розрахунків під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності. 18.1.4. Податковий борг, який виник після 1 квітня 2000 року, може бути розстрочений, відстрочений або стосовно нього може бути досягнуто податкового компромісу згідно з правилами, визначеними статтею 14 цього Закону. 18.1.5. Норми цього пункту не розповсюджуються на податковий борг, а також нараховані на його суму пеню та штрафні санкції, у разі коли до моменту набрання чинності цим Законом було розпочате кримінальне провадження щодо умисного ухилення осіб від сплати такого податкового боргу.  		Враховано    
344. Списанню з платників податків, зборів (обов'язкових платежів) підлягає пеня та суми штрафних санкцій, нараховані за станом на 1 січня 1999 року та не сплачені станом на перше вересня 1999 року, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані у зв'язку із порушенням строків розрахунків під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, крім пені та штрафних санкцій, стягнення якої здійснюється за рішенням суду (арбітражного суду), прийнятого за позовами (зверненнями) органів стягнення.      б) основна сума податкового боргу (без пені та штрафних санкцій) підлягає сплаті рівними частками у строки, встановлені цим Законом для квартального податкового періоду, з відстроченням першого платежу на строк, який визначається платником податків, але не може бути більшим двох квартальних податкових періодів, наступних за квартальним періодом, у якому був укладений договір про розстрочення; в) розстрочення податкового боргу надається під проценти, розраховані за період, що починається від місяця укладення договору про розстрочення та закінчується місяцем погашення розстроченого податкового боргу, виходячи з облікової ставки Національного банку України, діючої на момент сплати чергового квартального платежу. Зазначені проценти нараховуються платником податків, але не сплачуються, крім випадків, визначених частиною "д" цього підпункту; г) проценти, нараховані згідно з частиною "в" цього підпункту, списуються у момент кінцевого погашення розстроченого податкового боргу. Керівник податкового органу (його заступник) зобов'язаний прийняти рішення про дострокове розірвання договору про розстрочення, що тягне за собою обов'язок платника податків сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу, а також процентів, нарахованих відповідно до частини "в" цього підпункту, у разі коли платник податків, який уклав договір про розстрочення, до закінчення дії такого договору: накопичує новий податковий борг або не сплачує чергову частку реструктурованого податкового боргу протягом двох податкових періодів, наступних за податковим періодом виникнення такого нового податкового боргу або податковим періодом, за який сплачується чергова частка реструктурованого податкового боргу; ліквідується; виїжджає за кордон на постійне місце проживання (якщо платник податків є фізичною особою); визнається неплатоспроможним за зобов'язаннями, іншими ніж податкові. Податковий орган не може відмовити платнику податків в укладенні договору про розстрочення його податкового боргу на умовах, визначених цим пунктом, якщо письмове звернення такого платника податків буде надіслано такому податковому органу протягом 60 календарних днів з моменту набрання чинності цим Законом. 18.1.3. Списанню з платників податків підлягають пеня та штрафні санкції, нараховані на податковий борг, визначений у підпунктах 18.1.1 та 8.1.2 цього пункту, та не сплачені до дня набрання чинності цим Законом, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані у зв'язку із порушенням термінів розрахунків під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності. 18.1.4. Податковий борг, що виник в період з 1 січня 2001 року до 1 квітня 2001 року, підлягає сплаті у квітні 2001 року відповідно до термінів сплати податкових зобов'язань, встановлених цим Законом. 18.1.5. У разі коли платники податків самостійно виявляють податкові зобов'язання, що виникли у податкових періодах, попередніх податковому періоду, на який припадає набрання чинності цим Законом, та здійснюють їх декларування протягом 60 календарних днів від дня набрання чинності цим Законом, такі податкові зобов'язання (включаючи пеню) підлягають списанню або розстроченню у порядку, визначеному цим пунктом, залежно від часу їх виникнення. 18.1.6. Норми цього пункту не розповсюджуються на податковий борг, а також нараховані на його суму пеню та штрафні санкції, у разі коли до моменту набрання чинності цим Законом було розпочате кримінальне провадження щодо умисного ухилення осіб від сплати такого податкового боргу. У разі коли у майбутньому обвинувачення особи знімається або не підтримується судом, податковий борг (пеня та штрафні санкції) можуть бути списані або розстрочені протягом 60 календарних днів з моменту зняття (непідтримки) такого обвинувачення.  
345. 17.2. Списання безнадійного податкового боргу   -140- Кабінет Міністрів України
 У пункті 17.2 проекту Закону термін "безнадійний податковий борг" замінити на термін "безнадійна заборгованість", у такому значенні: "Безнадійна заборгованість: - заборгованість, платника податку визнаного у встановленому порядку банкрутом, вимоги щодо якої не були задоволені у зв`язку з недостатністю майнових активів банкрута; - заборгованість фізичної особи, стягнення якої неможливе у зв`язку з: визнанням особи у судовому порядку безвісно відсутньою або оголошенням особи померлою; перебуванням особи в розшуку понад 720 днів; смертю особи; - заборгованість юридичних осіб та фізичних осіб, стосовно якої минув строк позовної давності, якщо такий встановлено згідно із законом".  		Враховано редакційно .  18.2. Списання безнадійного податкового боргу  
    -141- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Запропонована редакція: 17.2. Списання безнадійного податкового боргу Податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Безнадійний податковий борг це: а) податковий борг юридичної особи, об`явленої банкрутом у встановленому порядку, у частині, що залишилася непогашеною після ліквідації; б) податковий борг фізичної особи, яка: - визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою; - померла; - що понад 720 календарних днів перебуває в розшуку; в) податковий борг юридичних чи фізичних осіб, стосовно яких минув строк позовної давності, установлений цим Законом. У разі коли фізична особа, визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, з`являється, або фізичну особу, що перебувала у розшуку понад 720 днів, розшукано, попередньо списана заборгованість таких фізичних осіб підлягає відновленню та стягненню у загальному порядку, без дотриманім строків позовної явності, установлених цим Законом. Таке ж саме правило стосується фізичних осіб, які були об`явлені у розшук у зв`язку з провадженням кримінальних справ стосовно ухилення їх від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів). Коментар: у підпункті "б" після слова "померла" виключити слова "у разі недостатності майна, на яке може бути направлене стягнення, згідно із законодавством" тому, що ця норма грубо суперечить діючому законодавству України. Так, відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України "про систему оподаткування" у разі смерті платника податків - фізичної особи - її обов`язок щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) припиняється.  		Враховано частково .   
346. Пiдлягає списанню безнадiйний податковий борг, у тому числi пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкцiї. Безнадійний податковий борг це: а) податковий борг юридичної особи, об'явленої банкрутом у встановленому порядку, у частині, що залишилася непогашеною після її ліквідації; б) податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути направлене стягнення згідно із законодавством; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути направлене стягнення згідно із законодавством; що понад 720 календарних днів перебуває в розшуку; в) податковий борг юридичних чи фізичних осіб, стосовно яких минув строк позовної давності, установлений цим Законом. У разі коли фізична особа, визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, з'являється, або фізичну особу, що перебувала у розшуку понад 720 днів, розшукано, попередньо списана заборгованість таких фізичних осіб підлягає відновленню та стягненню у загальному порядку, без дотримання строків позовної давності, установлених цим Законом. Таке ж саме правило стосується фізичних осіб, які були об'явлені у розшук у зв'язку з провадженням кримінальних справ стосовно ухилення їх від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).      18.2.1. Пiдлягає списанню безнадiйний податковий борг, у тому числi пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкцiї. Пiд термiном "безнадiйний" розумiється: а) податковий борг платника податку, визнаного у встановленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволенi у зв'язку з недостатнiстю активiв банкрута; б) податковий борг фiзичної особи, яка: визнана у судовому порядку безвiсно вiдсутньою або померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством; понад 720 днів перебуває у розшуку; в) податковий борг юридичних та фiзичних осiб, стосовно якого минув строк позовної давностi, установлений цим Законом; г) податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс- мажорних обставин); д) податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними відповідно до закону. У разi коли фiзична особа, що визнана у судовому порядку безвiсно вiдсутньою або померлою, з'являється або фiзичну особу, що перебувала у розшуку понад 720 днiв, розшукано, списана заборгованiсть таких осiб пiдлягає вiдновленню та стягненню у загальному порядку, без дотримання строкiв позовної давностi. 18.2.2. Органи стягнення вiдкликають розрахунковi документи, якi передбачають стягнення пенi, штрафних санкцiй та безнадiйного податкового боргу, списаних вiдповiдно до цього Закону.  
347. Податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу.   -142- Кабінет Міністрів України
 До статті 17. Назву статті 17 та пункт 17.1 цієї ж статті викласти у такій редакції: "Стаття 17. Розстрочення та відстрочення боргу 17.1. Розстрочення сплати боргу надається на умовах податкового кредиту, за яким сума боргу та нараховані на неї відсотки починають погашатися рівними частинами, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту. Рішення про розстрочення сплати боргу приймається Державною податковою адміністрацією України за погодженням з Міністерством фінансів України щодо загальнодержавних податків і зборів (обов`язкових платежів), неподаткових платежів та з місцевими фінансовими органами - щодо місцевих податків і зборів (обов`язкових платежів), неподаткових платежів. Розстрочення надається стосовно кожного податку і збору (обов`язкового платежу), неподаткового платежу окремо на період не більше 6 календарних місяців і в межах поточного бюджетного року. Відстрочення у сплаті боргу надається на умовах відсоткових канікул, за якими сума боргу та нараховані на неї відсотки сплачуються у визначений строк, але не пізніше 6 місяців з дня виникнення боргу і в межах поточного бюджетного року. Рішення про відстрочення у сплаті боргу приймається органом державної податкової служби за погодженням з реґіональним відділенням Державного казначейства України щодо загальнодержавних податків і зборів (обов`язкових платежів), неподаткових платежів та з місцевими фінансовими органами - щодо місцевих податків і зборів (обов`язкових платежів), неподаткових платежів. Відстрочення надається стосовно кожного податку і збору (обов`язкового платежу), неподаткового платежу окремо. Розстрочення чи відстрочення сплати боргу надається у разі коли органу державної податкової служби буде доведено наявність обставин непереборної сили, які призвели до виникнення боргу платника, а також коли за висновками органи державної податкової служби таке розстрочення чи відстрочення сприятиме відновленню спроможності платника вчасно сплачувати податки і збори (обов`язкові платежі), неподаткові платежі у повному обсязі. Розстрочення чи відстрочення сплати боргу не може надаватися за наявності боргу щодо ввізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість, а також внесків до Пенсійного фонду України. З моменту надання розстрочення чи відстрочення сплати боргу пеня на суму такого боргу не нараховується".  		Відхилено - порядок надання податкових кредитів чи розстрочень визначений законом.  18.2.3. Податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України.  
    -143- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Пропоную ввести статтю такого змісту: "Стаття 19. Податкова амністія 19.1. Завдання податкової амністії Податкова амністія є виключним засобом списання податкової заборгованості платників податків, які самостійно не задекларували власні податкові зобов'язання до строків, визначених цією статтею. Податкова амністія провадиться як одноразовий захід у зв'язку із зміною правил нарахування та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) та правил їх адміністрування, встановлених цим Законом. 19.2. Об'єктами податкової амністії є: а) податок на прибуток підприємств; б) податок на доходи фізичних осіб (прибутковий податок з громадян); в) податок (плата) за землю; г) податок на нерухоме майно (нерухомість); д) збір до Державного інноваційного фонду України; е) санкції, передбачені за порушення валютного законодавства; є) плата за торговий патент; ж) комунальний податок. 19.3. Суб'єктами податкової амністії є юридичні або фізичні особи - платники податків чи зборів, визначених у пункті 19.2. цієї статті, що здійснюють дії, визначені пунктом 19.6 цієї статті. 19.4. Термін, на який розповсюджується податкова амністія, є: для юридичних осіб - до 1 квітня 2000 року; для фізичних осіб - до 60 календарного дня від дня набрання чинності цим Законом 19.5. Зміст податкової амністії У наслідок податкової амністії її суб'єкти звільняються від пені, штрафних санкцій, а також адміністративної чи кримінальної відповідальності за несплату або неналежну сплату податків, зборів (обов'язкових платежів) чи порушення валютного законодавства. 19.6. Амністованими вважаються: 19.6.1 юридичні особи, які декларують недораховані або приховані величини податків чи зборів у податковому періоді, на який припадає набрання чинності цим Законом; 19.6.2. фізичні особи, які декларують недораховані або приховані доходи, що підлягають оподаткуванню згідно із податковим законодавством до закінчення строку, визначеного пунктом 19.4. цієї статті. 19.7. Правила оподаткування при амністії 19.7.1. Доходи або власність платників податків, задекларовані згідно з положеннями пункту 19.6 цієї статті, звільняються від оподаткування та застосування пені чи штрафних санкцій на момент їх декларування, але приймаються в якості податкової бази для нарахування подальших податкових зобов'язань відносно неї. 19.7.2. Доходи або власність платників податків, які мають походження з-за кордону або розташовані за межами України, звільняються від оподаткування та застосування до них санкцій, передбачених валютним або податковим законодавством на момент їх декларування, але приймаються в якості податкової бази для нарахування подальших податкових зобов'язань відносно них. 19.7.3. У разі коли законами України не встановлено обов'язку оподаткування окремих елементів власності її резидентів, такі резиденти мають право не декларувати такі елементи власності, які знаходяться на території України або за її межами 19.8. Амністія, встановлена цією статтею, не розповсюджується на одноосібних власників коштів або майна, які перебували на державній службі або виборних посадах під час набуття прав на таку власність. 19.9. Права платників податків щодо податкової амністії, визначені цією статтею, не можуть бути скасованими або звуженими наступними актами законодавства, відповідно до статті 22 Конституції України.  		Відхилено    
348. Стаття 18. Перехідні положення      Стаття 19. Перехідні положення  
349. 18.1. З моменту набрання чинності цим Законом банки не здійснюють облік заборгованості клієнтів, не оплаченої в строк, та не ведуть картотеку.   -144- Національний банк України
 Доповнити статтю 18.1 реченням такого змісту: "Списання кошті з рахунку платника податків здійснюється банками лише за дорученнями платника та за платіжними вимогами на підставі виконавчих документів та визнаних платником претензій".  		Враховано   19.1. З моменту набрання чинності цим Законом банки не здійснюють облік заборгованості клієнтів, не оплаченої у строк, та не ведуть картотеку, за виключенням випадків коли такі операції здійснюються банками у межах укладених ними цивільно-правових договорів. Списання коштів з рахунків платника податків здійснюється банками лише за дорученнями платника або за платіжними вимогами на підставі виконавчих документів та за визнаними платником претензіями, у тому числі у порядку доарбітражного врегулювання спорів.  
350. 18.2. Платіжні доручення клієнтів, у тому числі на перерахування або стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів), а також згідно з виконавчими документами, приймаються банками до виконання виключно при наявності достатнього залишку власних коштів на рахунках таких клієнтів. При недостатності коштів на рахунках таких клієнтів, платіжні документи повертаються їх виписувачу без виконання. Неоплачені платіжні документи, у тому числі ті, що мають силу виконавчого документу, які перебували в обліку банків на момент набрання чинності цим законом, повертаються їх виписувачам без виконання. Для платіжних документів, поданих платником податків до обслуговуючого банку до моменту набрання чинності цим Законом, та не оплачених у строк у зв'язку з недостатністю залишків на таких рахунках, санкції, у тому числі адміністративні, не застосовуються. За податковим боргом, що не підлягає списанню або реструктуризації, контролюючий орган має надіслати нове повідомлення, строк оплати якого, визначений цим Закноном, розпочинається з моменту його отримання платником податків.   -145- Національний банк України
 У проекті Закону не врахована пропозиція НБУ щодо доцільності передбачення часткової оплати розрахункових документів на безспірне списання (стягнення) коштів за виконавчими документами у разі їх недостатності на рахунку платника. Згідно із запропонованою редакцією ці документи мають повертатися стягувачам без виконання у повній сумі. Негативним наслідком такого порядку виконання цих документів може бути те, що розрахункові документи на стягнення коштів повергатимуться банком без виконання у повній сумі навіть у випадках, коли на рахунку підприємства-платника не вистачатиме буквально декількох гривень. У зв`язку з цим стягувачу необхідно буде багаторазово подавати розрахунковий документ на стягнення однієї і тієї ж суми коштів, щоразу компенсуючи банку витрати на оплату послуг підприємств спецзв`язку. Крім того, при стягненні досить значних сум коштів платник може продовжувати здійснювати розрахунки з іншими підприємствами, навмисно спрямовуючи на кожний власний рахунок (або тільки на той, що вказаний у наказі суду), трохи меншу суму коштів, ніж та, яка має бути стягнена. Слід також мати на увазі, що стягувач знаходиться в іншій ситуації, ніж власник рахунку, оскільки не може знати, яка сума коштів знаходиться на рахунку боржника і оформити розрахункові документи на стягнення саме на цю суму, яка до того ж після надання документів може змінюватися. За таких обставин передбачена проектом редакція практично унеможливість виконання відсутності коштів, а при їх недостатності - виконувати документи стягувачів в межах наявних коштів. Враховуючи викладене, пропонуємо пункт 18.2 викласти у такій редакції: "Доручення клієнтів, у тому числі на перерахування податків і зборів (обов`язкових платежів), приймаються банками до виконання тільки при наявності залишку коштів на рахунках таких клієнтів, необхідного для виконання таких доручень у повній сумі. У разі недостатності коштів на рахунках клієнтів їх розрахункові документи повертаються їм без виконання. Розрахункові документи на примусове стягнення коштів згідно з виконавчими документами та за визнаними претензіями у разі недостатності коштів на рахунку клієнта виконуються банком частково у межах наявного залишку на рахунку цього клієнта, а у невиконаній сумі повертаються їх виписувачам (стягувачам). Неоплачені платіжні документи, в тому числі і надані на підставі виконавчих документів, які перебували на обліку банків на момент набрання чинності цим Законом, повертаються їх випичувачам без виконання. Абзац 2 п.18.2 залишити без змін і вважати абзацем 4.  		Враховано частково . Відповідно до закону, НБУ не є органом безспірного стягнення, функції якого мають виконуватися судовими виконавцями. Саме тому банк має виконувати чисто функціональні рішення про перерахування достатньої суми коштів із рахунку клієнта в оплату податків чи за іншими причинами. Відповідно до Закону, що окреслює статус НБУ, останній не має причин застосовувати безспірне стягнення.  19.2. Платіжні документи клієнтів приймаються банками до виконання виключно при наявності достатнього залишку власних коштів на рахунках таких клієнтів. У разі недостатності коштів на рахунках клієнтів, платіжні документи повертаються їх виписувачам без виконання. 19.3. Платіжні документи органів стягнення приймаються банками до виконання незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку клієнта та виконуються банком частково у межах наявного залишку власних коштів клієнта - платника таких податків, зборів (обов'язкових платежів), а у невиконаній сумі повертаються стягувачам. 19.4. Неоплачені внаслідок недостатності коштів платіжні документи, у тому числі органів стягнення, які перебували в обліку банків на момент набрання чинності цим законом, повертаються їх виписувачам без виконання протягом п'яти робочих (банківських) днів з дня набрання чинності цим Законом. Контролюючий орган, який отримав такий неоплачений платіжний документ, зобов'язаний надіслати платнику податків податкове повідомлення про суму непогашеного податкового зобов'язання, зазначеного у цьому платіжному документі, яка підлягає сплаті протягом строків, визначених статтею 5 цього Закону. У разі коли згідно з пунктом 18.1 статті 18 цього Закону таке податкове зобов'язання підлягає списанню повністю або частково, податкове повідомлення не надсилається або надсилається у частковій сумі. У разі коли згідно з пунктом 18.1 статті 18 цього Закону таке податкове зобов'язання може бути за бажанням платника податків розстрочене, контролюючий орган надсилає податкове повідомлення після спливу 60 календарного дня з дня набрання чинності цим Законом, якщо платник податків не скористався правом такого розстрочення. З дня набрання чинності цим Законом до дня, наступного за граничним днем сплати податкового зобов'язання, зазначеного у податковому повідомленні, наданого контролюючим органом згідно з цим пунктом, пеня та штрафні санкції на суму такого податкового зобов'язання не нараховуються. 19.5. Для забезпечення сталого надходження коштів до бюджетів (державних цільових фондів) протягом перехідного періоду установити, що податкові декларації подаються: за податковий (звітний) період за наслідками четвертого кварталу або другого півріччя 2000 року згідно з частиною "б" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону, - протягом 25 календарних днів, наступних за останнім календарним днем такого кварталу (півріччя); за податковий (звітний) період за наслідками 2000 року згідно з частиною "в" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону, - протягом 40 днів календарних днів, наступних за останнім календарним днем такого року. У подальшому застосовуються строки подання податкових декларацій, визначені підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону. 19.6. До 1 січня 2005 року діє правило, за яким, якщо платник податку відмовляється узгодити податкове зобов'язання, нараховане податковим органом з використанням непрямого методу, такий податковий орган зобов'язаний звернутися до суду (арбітражного суду) з позовом про визнання такої суми податкового зобов'язання. При цьому обов'язок доведення того, що таке нарахування було зроблено належним чином, покладається на податковий орган.  
351. Стаття 19. Прикінцеві положення      Стаття 20. Прикінцеві положення  
352. 19.1. Внести такі зміни до Закону України N 509 від 4 грудня 1990 року "Про державну податкову службу в Україні", виклавши пункт 7 статті 11 у такій редакції:   -146- Національний банк України
 Пропонується виключити п.8 ст.11 Закону України "Про податкову службу в Україні" доповнити п.19.1 ст.19 проекту відповідною нормою, оскільки саме цей пункт Закону передбачає право податкових органів на безспірне стягнення недоїмки з податків та штрафів, а також порядок застосування безспірного стягнення.  		Враховано редакційно .  20.1. Внести такі зміни до Закону України "Про державну податкову службу в Україні": а) у статті 11: у частині другій пункту 1 слова "Державною податковою адміністрацією" замінити словами "відповідно до законодавства"; у частині першій пункту 2 після слів "інші фінансово-кредитні установи" додати у дужках слова "(у порядку, передбаченому законодавством для розкриття банківської таємниці)"; пункт 5 виключити; пункти 7, 8, 9 викласти у такій редакції: "7) застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом; застосовувати до банків або юридичних осіб, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які у встановлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, штрафні санкції у вигляді двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян"; 8) стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом; 9) надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань, а також вирішувати питання щодо податкового компромісу, а також прийняти рішення про списання безнадійного боргу у порядку, передбаченому законом"; частину першу пункту 11 викласти у такій редакції: "на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, винних у відсутності податкового обліку або веденні його з порушеннями встановленого порядку, неподанні або несвоєчасному поданні аудиторських висновків, передбачених законом, а також платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за відповідне правопорушення, - від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; У пункті 14 слова: "у необхідних випадках" замінити словами "при проведенні адміністративного арешту". б) статтю 22 викласти у такій редакції: "Стаття 22. Права податкової міліції Посадовим особам податкової міліції для виконання покладених на них обов'язків надаються права, передбачені пунктом 1, частиною першою пункту 2, пунктами 3 та 6 статті 11 цього Закону, а також пунктами 1-4, абзацами другим - третім, шостим пункту 5, пунктами 6 - 12,14 підпунктами "а" і "б" пункту 15 (з урахуванням положень цього Закону, інших законів з питань оподаткування), пунктом 16 із дотриманням правил проведення податкових перевірок, встановлених законодавством, пунктами 17, 19, 23, 24, 25, 27, 28, 30 статті 11, статтями 12 - 15-1 Закону України "Про міліцію". 20.2. Внести такі зміни до Закону України "Про міліцію": у статті 11 додати частину такого змісту: "При здійсненні заходів із запобігання, виявлення і розкриття злочинів у сфері податкового законодавства, права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції". 20.3. Внести такі зміни до Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність": У статті 8 додати частину такого змісту: "При виконанні завдань оперативно-розшукової діяльності, пов'язаних з припиненням правопорушень у сфері податкового законодавства, права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції."  
    -147- Сокерчак В.М. (в.о. № 142)
Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Внести такі зміни до Закону України "Про державну податкову службу в Україні": у частині другій пункту 1 статті 11 слова "Державною податковою службою" замінити словами "відповідно до законодавства"; у частині першій пункту 2 статті 11 після слів "інші фінансово-кредитні установи" додати у дужках слова "(у порядку, передбаченому законодавством для розкриття банківської таємниці)"; пункт 5 статті 11 вилучити; пункт 7 статті 11 викласти у такій редакції: "7) застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом; застосовувати до банків або юридичних осіб, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які у встановлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, фінансові санкції у вигляді стягнення двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян"; пункт 8 статті 11 викласти у такій редакції: "8) стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки та штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом"; пункт 9 статті 11 викласти у такій редакції: "9) надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань, а також вирішувати питання щодо податкового компромісу у порядку, передбаченому законом"; пункт 12 статті 11 виключити; статтю 22 викласти у такій редакції: "Стаття 22. Права податкової міліції Посадовим особам податкової міліції для виконання покладених на них обов'язків надаються права, передбачені частиною першою пункту 2, пунктами 3 та 6 статті 11 цього Закону, а також пунктами 1-4, абзацами другим - третім, шостим пункту 5, пунктами 6 - 12,14, підпунктами "а" і "б" пункту 15 (з урахуванням положень цього Закону, інших законів з питань оподаткування), пунктом 16 із дотриманням правил проведення податкових перевірок, встановлених законодавством, пунктами 17, 19, 23, частини першої пункту 24, пунктом 28 статті 11, статтями 12 - 15-1 Закону України "Про міліцію".  		Враховано частково (крім пункту 1 статті 11 щодо повноважень податкової міліції).   
    -148- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Внести такі зміни до Закону України "Про міліцію": У статті 11 додати частину такого змісту: "Для здійснення заходів із запобігання, виявлення і розкриття злочинів у сфері податкового законодавства, права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції".  		Враховано    
    -149- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Внести такі зміни до Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність": У статті 8 додати частину такого змісту: "Для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, пов'язаних з припиненням правопорушень у сфері податкового законодавства, права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції."  		Враховано    
353. "7) застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові (штрафні) санкції у розмірах, визначених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами";   -150- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Внести такі зміни до Закону України "Про заставу": 1. Статтю 13 доповнити останньою частиною такого змісту: "Норми цієї статті не розповсюджуються на право податкової застави, що регулюється податковим законодавством". 2. Статтю 15 доповнити останньою частиною такого змісту: "Обов'язки з реєстрації та нотаріального посвідчення не розповсюджуються на виникнення та зміну прав податкової застави, що регулюється податковим законодавством".  		Враховано   20.4. Внести такі зміни до Закону України "Про заставу": Статтю 13 доповнити останньою частиною такого змісту: "Норми цієї статті не розповсюджуються на право податкової застави, що регулюється податковим законодавством". Статтю 15 доповнити останньою частиною такого змісту: "Обов'язки з реєстрації та нотаріального посвідчення не розповсюджуються на виникнення та зміну прав податкової застави, що регулюється податковим законодавством".  
354. Застосовувати до установ банків або юридичних осіб, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які у встановлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, фінансові санкції у вигляді стягнення від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".   -151- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Внести такі зміни до Кримінально-процесуального Кодексу України: У частині другій статті 112 вилучити слова та цифри "частиною 2 статті 148"; У частині третій вилучити цифри "80-1"; У частині четвертій цифри "148, 148-3 - 148-5" замінити цифрами "80-1, 148-1 - 148-5" та після слова "розслідують" вставити слово "виключно".  		Враховано   20.5. Внести такі зміни до Кримінально-процесуального Кодексу України: у частині третій вилучити цифри "80-1"; у першому реченні частини четвертої після слова "провадяться" доповнити слово "виключно", а у другому реченні цієї ж частини після слова "розслідуються" доповнити слово "виключно".  
355. 19.2. Внести такі зміни до Арбітражного процесуального кодексу України:      20.6. Внести такі зміни до Арбітражного процесуального кодексу України:  
356. У статті 66 додати речення такого змісту: "Арбітражний суд зобов'язаний вжити заходів щодо попереднього забезпечення податкового боргу платника податків за заявами податкових органів у випадках, передбачених законодавством."   -152- Марченко О.А. (в.о. № 201)
 Стаття 19. Прикінцеві положення Слова "у статті 66 додати речення такого змісту: "Арбітражний суд зобов`язаний вжити заходів щодо попереднього забезпечення податкового боргу платника податків за заявами податкових органів у випадках, передбачених законодавством" з пункту 19.2. статті 19 - виключити. Коментар: відповідно до вимог Конституції України та арбітражного судочинства ніхто не може здійснювати тиск на прийняття рішення судом (арбітражним судом). Запропонована у Законопроекті норма порушує головний принцип арбітражного судочинства - незалежність суду.  		Враховано    
357. Частини п"яту та шосту статті 100 викласти у редакції:      Частини п'яту та шосту статті 100 викласти у редакції:  
358. "Подання заяви про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду і принесення протесту прокурором чи його заступником не зупиняють виконавчого провадження, крім випадків коли рішення, ухвала, постанова арбітражного суду, пов'язані з перерахуванням чи списанням грошових сум, а також примусовим вилученням майна, перевіряються за клопотанням сторони в порядку нагляду, на строк такої перевірки.      "Подання заяви про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду і принесення протесту прокурором чи його заступником не зупиняють виконавчого провадження, крім випадків коли рішення, ухвала, постанова арбітражного суду, пов'язані з перерахуванням чи списанням грошових сум, а також примусовим вилученням майна, перевіряються за клопотанням сторони в порядку нагляду, на строк такої перевірки.  
359. В інших випадках, арбітражний суд за клопотанням сторони, відповідного прокурора та його заступника або за своєю ініциативою може зупинити виконавче провадження до закінчення перевірки.      В інших випадках, арбітражний суд за клопотанням сторони, відповідного прокурора та його заступника або за своєю ініциативою може зупинити виконавче провадження до закінчення перевірки.  
360. При зупинці виконавчого провадження у зв'язку із перевіркою рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду, арбітражний суд на загальних підставах може вжити заходів до майнового забезпечення позову."      При зупинці виконавчого провадження у зв'язку із перевіркою рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду, арбітражний суд на загальних підставах може вжити заходів до майнового забезпечення позову."  
361. У статті 115 після слів "підлягають обов'язковому виконанню підприємствами, організаціями, посадовими особами" додати слова: "крім випадків коли рішення, ухвала, постанова арбітражного суду, пов'язані з перерахуванням чи списанням грошових сум, а також примусовим вилученням майна, перевіряються за клопотанням сторони в порядку нагляду, на строк такої перевірки".   -153- Національний банк України
 Пропонується статтю 19 доповнити окремим пунктом такого змісту: "Визнати таким, що втратив чинність пункт 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків". Необхідність такого доповнення викликана тим, що цим пунктом реґламентується ведення банками обліку заборгованості, що списується (стягується) у безспірному порядку, скасування якого передбачається законопроектом.  		Враховано концептуально.  20.7. Визнати таким, що втратив чинність, пункт 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 14, ст. 61). 20.8. Внести такі зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 42-43, ст. 378): частину другу статті 36 викласти у такій редакції: "У разі коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами статті 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов"язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до арбітражного суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов"язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до арбітражного суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцем знаходження боржника. 20.9. У зв'язку з набранням чинності цим Законом припиняється відповідно до пункту 4 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України дія Указу Президента України від 4 березня 1998 року № 167/98 "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами". 20.10. Визнати таким, що втратив чинність Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N8-93 "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N13, ст.114; N20, ст. 120; 1995р., N1, ст.3; 1996 р., N16, ст.71; 1997 р., N9, ст.78).  
    -154- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Пропоную визнати такими, що втратили чинність, Декрет Кабінету Міністрів України № 16-93 від 19 лютого 1993 року "Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті", а також статтю 1 Закону України № 185-94 від 23 вересня 1994 року "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".  		Відхилено    
    -155- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Пропоную ввести пункти 21.9 - 21.10 такого змісту: 21.9. Викласти статтю 148-2 Кримінального кодексу України у такій редакції: "Стаття 148-2. Умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) Умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених законом про систему оподаткування, вчинене посадовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, або фізичною особою, протягом року після накладення адміністративного стягнення за таке ж порушення, або якщо такі діяння призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, - караються накладенням штрафу у розмірі до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років чи без такого. Ті ж самі діяння, скоєні особою, раніше судимою за цей злочин, або за попередньою змовою з посадовими особами контролюючих органів, або якщо вони призвели до ненадходження коштів до бюджетів чи державних цільових фондів у великих розмірах, - караються накладенням штрафу до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на срок до двох років або позбавленням волі на строк від шести місяців до трьох років із конфіскацією майна або без такої, з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п"яти років. Примітка. Під умисним ухиленням від сплати податків, зборів (інших обов'язкових платежів) розуміється: умисне ухилення від реєстрації у якості платника податку на додану вартість або акцизного збору при здійсненні операцій, які оподатковуються таким податком або таким збором; умисне приховування або знищення встановлених первинних документів обліку або їх підробка чи фальсифікація; умисне невиконання законних вимог податкових органів щодо погашення податкового боргу; умисне приховування об'єктів оподаткування, а саме умисне невключення таких об"єктів чи їх елементів до складу податкових декларацій або податкових звітів; умисне використання пільг з оподаткування особами, що не мають права на одержання таких пільг згідно із законодавством, або використання пільг з оподаткування не за їх призначенням, а також при наявності злочинного зговору між особою, яка має право на використання пільг з оподаткування, та іншими особами, які не мають права на такі пільги, з метою незаконного зниження податкових зобов'язань таких інших осіб; умисне подання завідомо перекручених або сфальсифікованих даних у податкових деклараціях, що призвело до незаконного отримання бюджетних відшкодувань або інших бюджетних виплат, включаючи отримання соціальних субсидій та допомог фізичними особами; умисне ухилення особи від збирання або сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), які справляються з інших осіб, у випадках коли обов'язки з такого збирання та сплати покладаються на таку особу згідно із законодавством. Не підпадають під визначення умисного ухилення від оподаткування діяння посадових осіб підприємств, організацій та установ, а також фізичних осіб, які виразилися у поданні податкових декларацій або розрахунків, що містять невірний розрахунок суми податкових зобов'язань, при відсутності ознак умисного приховування об'єктів оподаткування. Під значним розміром коштів слід розуміти суми податку, збору (іншого обов'язкового платежу), які у тисячу й більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян; під великим розміром коштів слід розуміти суми податку, збору чи іншого обов'язкового платежу, які у десять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Діяння щодо ухилення від сплати податку, збору (обов'язкового платежу) визнаються умисними, якщо будуть доведені особисті корисливі мотиви платника податків (його посадових осіб), які сприяли чи організовували таке ухилення, виражені в отриманні ними або пов'язаними з ними особами матеріальних чи нематеріальних переваг або відшкодувань, що відрізняються від звичайної оплати їх праці або інших доходів, у тому числі якщо буде доведено зв'язок між такими діяннями та просуванням таких осіб по службі. Звільняється від кримінальної або адміністративної відповідальності посадова особа, яка до або протягом досудового слідства добровільно заявляє про факт умисного ухилення від сплати податку, збору (обов'язкового платежу) та про осіб, які змусили таку посадову особу здійснити таке ухилення або сприяти йому, якщо злочинність дій останніх буде доведена судом."  		Відхилено    
    -156- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Виключити статтю 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.  		Відхилено    
    -157- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Частину другу статті 36 Закону України "Про Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виключити.  		Відхилено    
    -158- Терьохін С.А. (в.о. № 214)
 Ввести пункт 20.12 такого змісту: "Цей Закон повністю врегульовує питання, визначені Указом Президента України №167/98 від 4 березня 1998 року "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами."  		Враховано    
362. 20. Заключні положення 20.1. інші закони діють у частинах, що не суперечать нормам цього Закону. 20.2. Кабінету Міністрів України та Національному банку України: у двомісячний термін затвердити нормативно-правові акти, що випливають з цього Закону. у місячний термін подати пропозиції про внесення змін до законодавчих актів у у зв'язку з прийняттям цього Закону та привести свої рішення у відповідність з нормами цього Закону.      20.11. Внести такі зміни до Закону України від 22 травня 1997 р., №283/97 "Про оподаткування прибутку підприємств" (Відомості Верховної Ради України, 1997, № 27, ст.181): у частині другій пункту 16.4 статті 16 слова: "не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом" замінити словами: "у строки, визначені законом"; у частині четвертій пункту 16.4 статті 16 слова "у визначені цим пунктом строки" замінити словами "у строки, визначені законом для річного податкового періоду"; у статті 20: пункт 20.1 доповнити словами: "у порядку та розмірах, визначених законом"; пункти 20.2 - 20.7 виключити. Пункт 21.2 статті 21 викласти у такій редакції: "21.2. Після закінчення встановлених строків сплати податку до бюджетів невнесені суми стягуються з нарахуванням пені, відповідно до закону. 20.12. Внести такі зміни до Закону України № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року "Про податок на додану вартість" (Відомості Верховної Ради України 1997 р., № 21, ст.156): у підпункті 7.7.2 пункту 7.7 слова: "передбачені для сплати податку" замінити словами: "передбачені законом для відповідного податкового періоду"; перше речення частини другої пункту 10.2 статті 10 викласти у такій редакції: "Відповідальність платників податку за порушення порядку та строків нарахування та внесення до бюджету податку або порядку звітності, а також порядок оскарження рішень податкових органів визначаються законом з цих питань." 20.13. Внести такі зміни до Декрету Кабінету Міністрів України № 18-92 від 26 грудня 1992 року "Про акцизний збір": частину третю статті 6 викласти у такій редакції: "Акцизний збір сплачується до бюджету у строки, визначені відповідним законом. Центральний податковий орган визначає порядок нарахування сум акцизного збору, виходячи з норм відповідного закону з питань оподаткування окремим видом акцизного збору"; частини другу - п"яту статті 7 виключити. "20.14. Внести такі зміни до Закону України № 329/95 від 15 вересня 1995 року "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби": у пункті 6 статті 7 слова та цифри "щомісячно до 16 числа наступного за звітним місяця" замінити словами: "у строки, визначені законом для місячного звітного періоду". "20.15. Внести такі зміни до Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26 грудня 1992 року "Про прибутковий податок з громадян": у частині третій статті 9 слова "до 1 лютого року, наступного за звітним, а до 15 лютого ці відомості за установленою формою надаються ними до податкової інспекції за місцем проживання платника" замінити словами: "до 1 березня року, наступного за звітним, а у строки, визначені законом, такі відомості за установленою формою надаються ними до податкової інспекції за місцем проживання платника"; у частині другій статті 12 слова: "до 1 березня наступного року" замінити словами: "у строки, визначені законом"; у частині третій статті 12 слова: "не пізніше ніж через 30 днів після виплати" замінити словами: "у строки, визначені законом для місячного звітного періоду, на який припадає виплата"; у частині першій пункту 4 статті 14 слова: "щоквартально, у 15-денний термін, по закінченню кварталу, надають податковому органу декларації, а по закінченню року - до 1 лютого наступного року" замінити словами: "надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом"; у частині другій пункту 4 статті 14: слова: "у 5-ти денний строк після спливу місяця від дня виникнення джерела доходу" замінити словами: "у строки, визначені законом для місячного звітного періоду, на який припадає дата виникнення джерела доходу"; слова "В разі припинення існування джерела доходу протягом року декларація про одержані доходи подається у 5-денний строк з дня припинення його існування, в якій вказується розмір фактичного доходу за період існування джерела доходу в межах календарного року" замінити словами: "У разі припинення існування джерела доходу протягом року сума одержаних доходів включається до складу декларації за наслідками такого календарного року, яка подається податковому органу у строки, визначені законом"; у частині другій пункту 1 статті 18 слова: "у 15-денний строк по закінченню кварталу" замінити словами: "у строки, визначені законом"; у частині третій пункту 1 статті 18 слова: "до 1 січня наступного року" замінити словами "у строки, визначені законом"; у статті 21: пункт 1 викласти у такій редакцції: "1. Відповідальність платників податку за порушення норм цього Декрету визначається відповідним законом"; пункти 2-4 виключити; пункт 6 вважати пунктом 2 та викласти у такій редакції: "2. За прострочення установлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом"; у статті 22 слова: "Законом "Про державну податкову службу в Україні"" замінити словом: "законом 20.16. Внести такі зміни до Закону України №2535-ХІІ від 3 липня 1992 року "Про плату за землю": частину першу статті 25 викласти у такій редакції: "За прострочення установлених строків сплати податку (стаття 17 цього Закону) справляється пеня у розмірах, визначених законом"; у статті 26 слова "з Законом України "Про державну податкову службу в Україні" замінити словами "з іншими законами України". 20.17. Внести такі зміни до Закону України №1963-ХІІ від 11 грудня 1991 року "Про податок з власників транспортних засобів та механізмів": у частині третій статті 6: виключити слова "і строки"; слова: "але не пізніше 15 березня року, наступного за звітним" записати слова: "у строки, визначені законом для річного звітного періоду"; у частинах сьомій - восьмій статті 6 слова "два попередніх роки" замінити словами "три попередніх роки"; у статті 7 виключити частини другу - третю. 20.18. Внести такі зміни до Закону України №587-ХІV від 9 квітня 1999 року "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства": у частині першій статті 4 слова: "до 15 числа, наступного за звітним місяцем" замінити словами: "у строки, визначені законом для місячного звітного періоду"; частину другу статті 4 викласти у такій редакції: "За несвоєчасну сплату збору справляється пеня та штрафи у порядку, визначеному законом". 20.19. Вести такі зміни до Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21 січня 1993 року "Про державне мито": статтю 9 викласти у такій редакції: "Платники державного мита несуть відповідальність за правильність його стягнення, а також за своєчасність і повноту зарахування до бюджету, передбачену законодавством. За несвоєчасне або неповне зарахування державного мита до бюджету справляється пеня та штрафи, відповідно до закону". 20.20. Інші закони діють у частинах, що не суперечать нормам цього Закону. 20.21. Кабінету Міністрів України та Національному банку України: у трьохмісячний термін затвердити нормативно-правові акти, що випливають з цього Закону; у двомісячний термін подати пропозиції про внесення змін до законодавчих актів у у зв'язку з прийняттям цього Закону та привести свої рішення у відповідність з нормами цього Закону. Стаття 21. Набрання чинності та порядок застосування  
363. 20.3. Цей Закон набирає чинності з моменту опублікування. 20.4. Визнати таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N8-93 "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N13, ст.114; N20, ст. 120; 1995р., N1, ст.3; 1996 р., N16, ст.71; 1997 р., N9, ст.78).   -159- Національний банк України
 Враховуючи те, що цей проект Закону передбачає принципово новий порядок погашення платниками податків своїх податкових зобов`язань, що потребує досконалого його вивчення та внесення змін до чинного законодавства, вважаємо за доцільне у пункті 20.3 передбачити набрання чинності Законом, наприклад, через один - два місяці після його опублікування.  		Враховано   21.1. Цей Закон набирає чинності з 1 квітня 2001 року, крім статті 18, яка набирає чинність з дня опублікування цього Закону. 21.2. Статті 6, 8, 9, 14 починають застосовуватися з 1 жовтня 2001 року. 21.3. Пункт 4.3 статті 4, стаття 10 починає застосовуватися з 1 січня 2002 року.