Кількість абзаців - 48 Таблиця поправок


Про внесення змін до деяких законодавчих актів України в частині видачі особи (екстрадиції) (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. проект
 		    Проект
 
1. Закон України
 		    Закон України
 
2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України в частині видачі особи (екстрадиції)
 		 -1- Чуднов В.М.
 В назві проекту слова "в частині" необхідно замінити словом "щодо".
 		Враховано   Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо видачі особи (екстрадиції)
 
3. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 		    Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
4. І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 		    І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
5. 1. У Кримінально-процесуальному кодексі України:
 		    1. У Кримінально-процесуальному кодексі України:
 
6. у третьому реченні частини сьомої статті 462 і третьому реченні частини шостої статті 463 слова «на неї не може бути внесено касаційне подання прокурора» виключити;
 		    у третьому реченні частини сьомої статті 462 і третьому реченні частини шостої статті 463 слова «на неї не може бути внесено касаційне подання прокурора» виключити;
 
7. у пункті 1 частини першої статті 466 слова «або особою без громадянства, що постійно проживає в Україні» виключити;
 		 -2- Мойсик В.Р.
 Пропозиція щодо внесення змін до пункту 1 частини першої 466 КПК України та частини першої статті 10 КК України викликає заперечення з таких міркувань.
Відповідно до статті 26 Конституції України категорії осіб без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, надається один із трьох визнаних міжнародним правом правових режимів для іноземців, а саме — національний режим, що означає надання цим особам таких самих прав і свобод, як і громадянам своєї держави, за винятком лише деяких політичних прав, що у нашому випадку безпосередньо не пов’язані з поняттям екстрадиції в контексті кримінального права.
Структурна побудова конституційних положень як у цілому, так і окремих глав, зокрема, здійснена за принципом системно-логічного підходу до її змісту, згідно з яким часткове випливає із загального, а головне передує й обумовлює його складові. Саме з цієї точки зору треба розглядати частину першу статті 26, частину другу статті 25, частини першу та другу статті 24 та частину третю статті 22 Конституції України, що знаходяться у невід’ємному взаємозв’язку відповідно до зазначеного вище підходу.
Із викладеного випливає, що запропоновані законопроектом зміни до статті 466 КПК України та статті 10 КК України суперечать зазначеним вище положенням Конституції України, а тому їх необхідно виключити з тексту законопроекту.
 		Враховано      
8. у частині десятій статті 468 слова «внесено касаційне подання» замінити словами «подана касаційна скарга».
 		 -3- Чуднов В.М.
 Запропоновані зміни до частини десятої статті 468 створюють неузгодженість у самій статті, а тому необхідно викласти їх в такій редакції:
"слова "оскарженню не підлягає, але на нього може бути внесено касаційне подання прокурора" замінити словами "може бути оскаржено лише прокурором і".
 		Враховано   у частині десятій статті 468 слова "оскарженню не підлягає, але на нього може бути внесено касаційне подання прокурора" замінити словами "може бути оскаржено лише прокурором і".
 
9. 2. У статті 10 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131):
 		 -4- Мойсик В.Р.
 Зміни до статті 10 КК України виключити, як такі, що суперечать Конституції України. Обґрунтування дивись у пропозиції № 2 Таблиці.
 		Враховано      
10. у частині першій слова «та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні» виключити;
 		       
11. у частині третій слова «що постійно не проживають в Україні» виключити.
 		       
12. 3. У Законі України «Про попереднє ув’язнення» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 35, ст. 360; 1999 р., № 4, ст. 35; 2001 р., № 40, ст. 193; 2002 р., № 33, ст. 236; 2003 р., № 15, ст. 109, № 29, ст. 233; 2004 р., № 8, ст. 66; 2005 р., № 10, ст. 187, ст. 191, ст. 195, № 11, ст. 198; 2006 р., № 12, ст. 103; 2009 р., № 36-37, ст. 511; 2010 р., № 12, ст. 115):
 		    2. У Законі України «Про попереднє ув’язнення» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 35, ст. 360; 1999 р., № 4, ст. 35; 2001 р., № 40, ст. 193; 2002 р., № 33, ст. 236; 2003 р., № 15, ст. 109, № 29, ст. 233; 2004 р., № 8, ст. 66; 2005 р., № 10, ст. 187, ст. 195, № 11, ст. 198; 2009 р., № 36-37, ст. 511):
 
13. статтю 2 після слів «забезпечення виконання вироку» доповнити словами «видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення»;
 		 -5- Чуднов В.М.
 Зміни до статті 2 ЗУ "Про попереднє ув‘язнення" викласти в такій редакції: "статтю 2 доповнити словами «та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення».
 		Враховано   статтю 2 доповнити словами «та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення»;
 
14. статтю 3 після слів «взяття під варту» доповнити словами «або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту», а після слів «Кримінально-процесуального кодексів України» - словами «, та рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом»;
 		 -6- Чуднов В.М.
 Зміни до статті 3 ЗУ "Про попереднє ув‘язнення" викласти в такій редакції:
"текст статті 3 викласти в такій редакції:
"Підставою для попереднього ув‘язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу взяття під варту або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом"
.
 		Враховано   текст статті 3 викласти в такій редакції:
"Підставою для попереднього ув‘язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу взяття під варту або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом";
 
    -7- Кармазін Ю.А.
 Частину першу статті 3 викласти в такій редакції:
"Підставою для попереднього ув‘язнення є винесене відповідно до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу взяття під варту або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту (при наявності рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом)"
 		Відхилено    
15. частину першу статті 4 і перше речення частини третьої статті 7 після слів «взяття під варту» доповнити словами «або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт»;
 		    частину першу статті 4 і перше речення частини третьої статті 7 після слів «взяття під варту» доповнити словами «або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт»;
 
16. перше речення частини четвертої статті 9 після слів «в зв’язку з провадженням в іншій справі» доповнити словами «або у разі прийняття рішення про тимчасову видачу іншій державі»;
 		    перше речення частини четвертої статті 9 після слів «в зв’язку з провадженням в іншій справі» доповнити словами «або в разі прийняття рішення про тимчасову видачу іншій державі»;
 
17. у статті 12:
 		    у статті 12:
 
18. після частини другої доповнити статтю новою частиною такого змісту:
 		    після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:
 
19. «Особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, побачення з родичами або іншими особами надається адміністрацією місця попереднього ув’язнення з письмового дозволу органу, який проводить екстрадиційну перевірку.».
 		 -8- Кармазін Ю.А.
 Частину третю статті 12 викласти в такій редакції:
"Особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, побачення з родичами або іншими особами надається адміністрацією місця попереднього ув’язнення без письмового дозволу органу, який проводить екстрадиційну перевірку, оскільки особа, щодо якої застосовується процедура екстрадиції, не є злочинцем у звичайному розумінні кримінального законодавства, і її немає смислу обмежувати із контактами із суспільством, а тим більше лишати право спілкуватися із рідними, хоча б і для захисту її прав людини".
 		Відхилено   «Особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, побачення з родичами або іншими особами надається адміністрацією місця попереднього ув’язнення на підставі письмового дозволу органу, що проводить екстрадиційну перевірку».
 
    -9- Чуднов В.М.
 У новій частині третій статті 12 ЗУ "Про попереднє ув‘язнення" слова "з письмового дозволу" замінити словами "на підставі письмового дозволу".
 		Враховано    
20. У зв’язку з цим частини третю і четверту вважати відповідно частинами четвертою і п’ятою;
 		    У зв’язку з цим частини третю і четверту вважати відповідно частинами четвертою і п’ятою;
 
21. у частині четвертій слова «першою і другою» замінити словами «першою - третьою»;
 		 -10- Кармазін Ю.А.
 Частину четверту статті 12 викласти в такій редакції:
"Заяви осіб з питань оскарження постанови судді на обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або на постанову про продовження строків тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту надсилаються адміністрацією місця попереднього ув‘язнення до визначеного законом суду невідкладно після їхнього подання. Лист може надійти і пізніше, але відправлений повинен невідкладно.
 		Відхилено   у частині четвертій слова «першою і другою» замінити словами «першою-третьою»;
 
22. частину четверту статті 13 після слів «тримання під вартою» доповнити словами «або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту»;
 		    частину четверту статті 13 після слів «тримання під вартою» доповнити словами «або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту»;
 
23. частину третю статті 17 викласти в такій редакції:
 		    частину третю статті 17 викласти в такій редакції:
 
24. «У разі скасування або заміни запобіжного заходу, припинення чи закінчення максимального строку тимчасового чи екстрадиційного арешту збитки, не відшкодовані особою, звільненою з-під варти або виданою іншій державі, можуть бути стягнуті на загальних підставах.»;
 		 -11- Чуднов В.М.
 У частині третій статті 17 слово "заміни" замінити словом "зміни".
 		Враховано   «У разі скасування або зміни запобіжного заходу, припинення чи закінчення максимального строку тимчасового чи екстрадиційного арешту збитки, не відшкодовані особою, звільненою з-під варти або виданою іншій державі, можуть бути стягнуті на загальних підставах»;
 
25. у статті 20:
 		    у статті 20:
 
26. назву статті викласти в такій редакції:
 		    назву викласти в такій редакції:
 
27. «Стаття 20. Підстави та порядок звільнення осіб, взятих під варту»;
 		    «Стаття 20. Підстави та порядок звільнення осіб, взятих під варту»;
 
28. у частині першій:
 		    у частині першій:
 
29. друге і третє речення абзацу четвертого виключити;
 		    друге і третє речення абзацу четвертого виключити;
 
30. доповнити частину новими абзацами такого змісту:
 		    доповнити абзацами такого змісту:
 
31. «припинення тимчасового або екстрадиційного арешту;
 		 -12- Чуднов В.М.
 Строки № 31 та 32 Таблиці варто поміняти місцями, оскільки по кодексу спочатку йде закінчення максимального строку арешту, а потім його припинення.
До того ж, строку 31 після слів "максимального строку" необхідно доповнити словами "тимчасового арешту або" оскільки у частині другій статті 462 КПК України передбачений такий строк.
 		Враховано   «закінчення максимального строку тимчасового або екстрадиційного арешту, передбаченого Кримінально-процесуальним кодексом України;
 
32. закінчення максимального строку екстрадиційного арешту, передбаченого Кримінально-процесуальним кодексом України;
 		    припинення тимчасового або екстрадиційного арешту;
 
33. звільнення особи з-під екстрадиційного арешту судом.»;
 		    звільнення особи з-під екстрадиційного арешту судом»;
 
34. Доповнити статтю новими частинами четвертою - шостою такого змісту:
 		    після частини третьої доповнити чотирма новими частинами такого змісту:
 
35. «Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити з-під варти обвинуваченого, щодо якого на день закінчення строку тримання під вартою, передбаченого статтею 156 Кримінально-процесуального кодексу України, не надійшла постанова судді про продовження такого строку. При цьому він надсилає повідомлення особі чи органу, в провадженні яких перебуває справа, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням.
 		 -13- Кармазін Ю.А.
 Частину четверту статті 20 викласти в такій редакції:
Начальник установи попереднього ув‘язнення зобов‘язаний негайно звільнити з-під варти, з одночасним надсиланням повідомлення особі чи органу, в провадженні яких перебуває справа, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням:
1) обвинуваченого, щодо якого на день закінчення строку тримання під вартою, передбаченого статтею 156 Кримінально-процесуального кодексу України, не надійшла постанова судді про продовження такого строку та повідомити про це особу чи орган, в провадження яких перебуває справа, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням;
2) особу, яку піддано екстрадиційному арешту, передбаченого статтею 463 Кримінально-процесуального кодексу України, у разі закінчення максимального строку екстрадиційного арешту, та повідомити прокурора області або його заступника, а також суд, який прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту".
 		Враховано редакційно   «Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити з-під варти обвинуваченого, щодо якого на день закінчення строку тримання під вартою, передбаченого статтею 156 Кримінально-процесуального кодексу України, не надійшла постанова судді про продовження такого строку. При цьому він надсилає повідомлення особі чи органу, у провадженні яких перебуває справа, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням.
 
36. Звільнення особи з-під варти у разі припинення тимчасового чи екстрадиційного арешту провадить начальник установи попереднього ув’язнення на підставі постанови прокурора області або його заступника відповідно до статті 464 Кримінально-процесуального кодексу України.
 		 -14- Чуднов В.М.
 Строку № 36 Таблиці необхідно вважати строчкою № 38, оскільки по КПК України спочатку йде закінчення максимального строку арешту, а потім його припинення.
До того ж друге речення строки № 38 після слів "або його заступнику" необхідно доповнити словами "а також суду, який прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту".
 		Враховано   Начальник установи попереднього ув‘язнення зобов‘язаний негайно звільнити особу з-під варти у разі закінчення максимального строку тимчасового арешту, передбаченого частиною першою статті 462 Кримінально-процесуального кодексу України, повідомивши про це прокурора та суд, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту. За п‘ять днів до закінчення максимального строку тимчасового арешту начальник установи попереднього ув‘язнення зобов‘язаний надіслати прокурору та суду, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту, повідомлення про день його закінчення".
 
    -15- Чуднов В.М.
 Статтю 20 необхідно доповнити ще однією новою частиною такого змісту:
"Начальник установи попереднього ув‘язнення зобов‘язаний негайно звільнити з-під варти особу у разі закінчення максимального строку тимчасового арешту, передбаченого частиною першою статті 462 КПК України, та повідомити прокурора, а також суд, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту. За п‘ять днів до закінчення максимального строку тимчасового арешту начальник установи попереднього ув‘язнення зобов‘язаний надіслати прокурора та суду, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту, повідомлення про день його закінчення".
 		Враховано    
37. Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити з-під варти особу у разі закінчення максимального строку екстрадиційного арешту, передбаченого статтею 463 Кримінально-процесуального кодексу України, та повідомити прокурора області або його заступника, а також суд, який прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту. За десять днів до закінчення максимального строку екстрадиційного арешту начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний надіслати прокуророві області або його заступникові повідомлення про дату його закінчення».
 		 -16- Кармазін Ю.А.
 Вилучити частину шосту статті 20: " За десять днів до закінчення максимального строку екстрадиційного арешту начальник установи попереднього ув‘язнення зобов‘язаний надіслати прокуророві області або його заступникові повідомлення про дату його закінчення", оскільки немає потреби завантажувати начальника установи попереднього ув‘язнення зайвою роботою, тому що прокурор області або його заступник повинні самі забезпечити контроль за датами закінчення утримання під вартою.
 		Відхилено   Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити особу з-під варти в разі закінчення максимального строку екстрадиційного арешту, передбаченого статтею 463 Кримінально-процесуального кодексу України, повідомивши про це прокурора області або його заступника, а також суд, що прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту. За десять днів до закінчення максимального строку екстрадиційного арешту начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний надіслати прокурору області або його заступнику, а також суду, який прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту, повідомлення про день його закінчення.
Звільнення особи з-під варти в разі припинення тимчасового чи екстрадиційного арешту провадить начальник установи попереднього ув’язнення на підставі постанови прокурора області або його заступника відповідно до статті 464 Кримінально-процесуального кодексу України.
 
    -17- Кармазін Ю.А.
 Частину п‘яту статті 20 викласти в такій редакції:
Звільнення особи з під варти у разі припинення тимчасового чи екстрадиційного арешту проводить начальник установи попереднього ув‘язнення на підставі постанови прокурора області або його заступника відповідно до статті 464 Кримінально-процесуального кодексу України".
 		Враховано редакційно    
38. У зв’язку з цим частини четверту і п’яту вважати відповідно частинами сьомою і восьмою.
 		 -18- Чуднов В.М.
 У зв‘язку із доповненням статті 20 чотирма, а не трьома частинами строчка № 38 буде № 39, до того ж слова "сьомою і восьмою" необхідно замінити словами "восьмою і дев‘ятою".
 		Враховано   У зв’язку з цим частини четверту і п’яту вважати відповідно частинами восьмою і дев‘ятою.
 
39. 4. Пункт 3 статті 1 Закону України «Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 23, ст. 129; 2000 р., № 1, ст. 4) викласти в такій редакції:
 		    3. Пункт 3 статті 1 Закону України «Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 23, ст. 129; 2000 р., № 1, ст. 4) викласти в такій редакції:
 
40. «3) до Другого додаткового протоколу 1978 року:
 		    «3) до Другого додаткового протоколу 1978 року:
 
41. Україна визначає, що органами, яким надаються повноваження згідно з пунктом 1 статті 12 Конвенції в редакції Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції, є Міністерство юстиції України (щодо екстрадиції у справах на стадії судового розгляду або виконання вироку) і Генеральна прокуратура України (щодо екстрадиції у справах на стадії досудового слідства).».
 		 -19- Чуднов В.М.
 У змінах до другого додаткового протоколу слова " (щодо екстрадиції у справах на стадії судового розгляду або виконання вироку) і Генеральна прокуратура України (щодо екстрадиції у справах на стадії досудового слідства)" замінити словами " (щодо видачі (екстрадиції) підсудних (засуджених) у справах на стадії судового розгляду або виконання вироку) і Генеральна прокуратура України (щодо видачі (екстрадиції) обвинувачуваних (підозрюваних) у справах на стадії досудового слідства)".
 		Відхилено   Україна визначає, що органами, яким надаються повноваження згідно з пунктом 1 статті 12 Конвенції в редакції Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції, є Міністерство юстиції України (щодо екстрадиції у справах на стадії судового розгляду або виконання вироку) і Генеральна прокуратура України (щодо екстрадиції у справах на стадії досудового слідства)».
 
42. 5. У статті 16 Закону України «Про біженців» (Відомості Верховної Ради України, 2001р., № 47, ст. 250):
 		    4. Частину другу статті 16 Закону України «Про біженців» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 47, ст. 250) після слова "оскаржені" доповнити словами "протягом місяця з дня, коли особа дізналася про такі рішення".
 
43. у частині першій слова «а так само» замінити словами «або в цей самий строк»;
 		 -20- Чуднов В.М.
 Зміни до частини першої статті 16 ЗУ "про біженців" виключити, як такі, що суперечать постанові Пленуму ВАСУ від 25.06.2009 р. № 1 (пункт 18) – строк на оскарження 6 місяців, а не 7 днів та статті 99 КАСУ. Крім того, зміни до статті 16 необхідно викласти у відповідності з вимогами законодавчої техніки.
 		Враховано      
44. частину другу після слова «оскаржені» доповнити словами «протягом місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі рішення».
 		 -21- Чуднов В.М.
 Доповнення частини другої статі 16 ЗУ "Про біженців" словами "або повинна була дізнатися" виключити, як таке, що суперечить статті 99 КАСУ.
 		Враховано      
45. ІІ. Прикінцеві і перехідні положення
 		    ІІ. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 
46. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 		       
47. 2. Дія пункту 5 розділу І цього Закону в частині зміни строків оскарження рішень органу міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, центрального органу виконавчої влади у справах міграції не поширюється на рішення, прийняті до набрання чинності цим Законом.

-22- Чуднов В.М.
 У зв‘язку з виключенням змін до частини першої статті 16 ЗУ "Про біженців" у пункті 2 "прикінцевих і перехідних положень" проекту, а тому його необхідно виключити.
 		Враховано