Кількість абзаців - 6298 Таблиця поправок


ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ (Третє читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УРАЇНИ      ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ  
1. КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА      КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА  
2. Розділ I Основні положення      Розділ I Основні положення  
3. Глава 1 Цивільні відносини. Цивільне законодавство України   -1- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
 Назву глави 1 викласти в такій редакції: "Глава 1 Цивільне законодавство України"  		Враховано   Глава 1 (1) Цивільне законодавство України  
4. Стаття 1 Цивільні відносини   -2- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
 Назву та текст статті 1 викласти в такій редакції: "Стаття 1 Відносини, що регулюються цивільним законодавством Цивільним законодавством регулюються майнові та особисті немайнові відносини (цивільні відносини)…" і далі за текстом.  		Враховано   Стаття 1 (1) Відносини, що регулюються цивільним законодавством  
5. Цивільними є майнові та особисті немайнові відносини, основані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, у тому числі відносини, які складаються у сфері підприємництва.      Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), що заснованi на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.  
6. Підприємництвом є самостійна, на власний ризик систематична діяльність з виконання робіт, надання послуг, продажу товарів, передання майна у користування -з метою одержання прибутку.       
7.   -3- Асадчев В.М. (реєстр. картка № 337)
 Ст.1. ч.2. викласти у редакції: "Підприємництвом є самостійна, систематична, на власний ризик, діяльність спрямована на одержання прибутку." Наявність корпоративних прав не є підприємництвом.  		Відхилено    
8.   -4- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Статтю 1 викласти в такій редакції: "Цивільними визнаються майнові та особисті немайнові відносини, які виникають з дій громадян або організацій, що породжують цивільні права та обов'язки учасників цих відносин, а також з обставин чи подій, з якими законодавство пов'язує настання цивільно-правових наслідків. До майнових відносин, основаних на підпорядкуванні одного з учасників цих відносин іншому, а також до податкових і бюджетних відносин цей Кодекс не застосовується."  		Враховано частково   До майнових вiдносин, що заснованi на адмiнiстративному або iншому владному пiдпорядкуваннi однiєї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних вiдносин цивiльне законодавство не застосовується, якщо iнше не встановлено законом.  
9. Стаття 2 Учасники цивільних відносин      Стаття 2 (2) Учасники цивільних відносин  
10. 1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи, юридичні особи.      1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи, юридичні особи.  
11. 2. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.      2. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.  
12.   -5- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Статтю 2 викласти в такій редакції: "Учасниками цивільних відносин є громадяни та організації. Учасниками цивільних відносин можуть бути також інші суб'єкти права, в тому числі органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що мають статус юридичної особи."  		Враховано частково    
13. Стаття 3 Загальні принципи цивільного законодавства   -6- Кочерга В.Г. (реєстр. картка № 290)
Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Статтю 3 - вилучити або істотно доопрацювати, оскільки в ній перераховані не принципи цивільного законодавства, а набір різних загальних положень, що стосуються як інших галузей законодавства (кримінального тощо), так і взагалі не є принципами законодавства, а стосуються діяльності суб'єктів права і т.д.  		Враховано редакційно   Стаття 3 (3) Загальні засади цивільного законодавства  
14. Загальними принципами цивільного законодавства є:      Загальними засадами цивільного законодавства є:  
15.   -7- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Пункти 1) і 2) статті 3 перенести після пункту 4), відповідно змінивши нумерацію перших чотирьох пунктів.  		Відхилено    
16. 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя фізичної особи;   -8- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 1) статті 3 слова "фізичної особи" замінити словом "людини".  		Враховано   1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;  
17. 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, передбачених виключно законом;   -9- Асадчев В.М. (реєстр. картка № 337)
 Ст.3. п.2. Слова "виключно законом" замінити на "виключно законодавством".  		Відхилено   2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених законом;  
18.   -10- Альохін В.І. (в.о. № 39)
 Ст.3. п.2. - неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, передбачених законом, рішенням судової влади.  		Відхилено    
19.   -11- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 2) статті 3 вилучити слово "виключно".  		Враховано    
20. 3) свобода договору;      3) свобода договору;  
21. 4) свобода підприємництва;      4) свобода підприємництва;  
22. 5) судовий захист будь-якого цивільного права у разі його порушення.      5) судовий захист цивільного права;  
23. 6) справедливість, добросовісність та розумність.   -12- Шаров І.Ф.
Акопян В.Г. (в.о. № 131)
 В пункті 6 статті 3 слово "розумність" замінити на "об'єктивність".  		Відхилено   6) справедливість, добросовісність та розумність.  
24. Стаття 4 Акти цивільного законодавства України      Стаття 4 (4) Акти цивільного законодавства України  
25. 1. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України.   -13- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Не можна погодитися з викладеним у статті 4 положенням про те що, основу цивільного законодавства становить Цивільний кодекс України. Основу будь-якої галузі законодавства, у тому числі й цивільного, становить Конституція України. Відповідно до цього і слід сформулювати п.1. ст.4.  		Враховано   1. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України.  
26. 2. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.      2. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.  
27. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які видаються відповідно до цього Кодексу (далі -закони).   -14- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У другому реченні пункту 2 статті 4 після слів "видаються відповідно до" доповнити словами "Конституції України".  		Враховано   Актом цивільного законодавства є також інші закони України, які видаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі -закони).  
28. 3. У разі прийняття закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, закон набуває чинності, якщо відповідні зміни внесені до цього Кодексу.   -15- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
 У разі подання до Верховної Ради проекту закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, суб'єкт законодавчої ініціативи зобов'язаний одночасно подати проект закону про зміни у Цивільному Кодексі. Зазначені законопроекти можуть розглядатись Верховною Радою України тільки одночасно із відповідним проектом закону про зміни до Цивільного кодексу.  		Враховано редакційно   У разі подання до Верховної Ради України проекту закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, суб'єкт законодавчої ініціативи зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін у Цивільний Кодекс. Зазначений законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно із відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу.  
29.   -16- Асадчев В.М. (реєстр. картка № 337)
 Така редакція пункту 3 статті 4 суперечить ст.94 Конституції України, якою визначено порядок за яким закон набуває чинності. На мій погляд краще викласти п.3. у наступній редакції: "При конкуренції правових норм, що регулюють цивільні правовідносини застосовуються правові норми цього Кодексу".  		Враховано частково    
30.   -17- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Пункт 3 статті 4 викласти у такій редакції: "3. У разі якщо норма іншого закону суперечить нормам цього Кодексу, застосовується відповідна норма цього Кодексу.".  		Відхилено    
31. 4. Актами цивільного законодавства є також укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України.   -18- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У першому реченні пункту 4 статті 4 після слів "цивільного законодавства є" доповнити словом "також".  		Враховано   4. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.  
32. У разі якщо указ Президента України або постанова Кабінету Міністрів України суперечать положенням цього Кодексу або іншому законові, застосовуються відповідно положення цього Кодексу або іншого закону.   -19- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 У частині четвертій вилучити слова в дужках та друге речення.  		  У разі якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому законові, застосовуються відповідно положення цього Кодексу або іншого закону.  
33.   -20- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Статтю 4 після пункту 4 доповнити пунктом: "Чинні міжнародні договори України, які регулюють цивільні відносини і згода на обов'язковість яких видана Верховною Радою України, також є актами цивільного законодавства України. Якщо таким міжнародним договором встановлені інші норми , ніж ті, що передбачені іншими актами цивільного законодавства, то застосовуються норми міжнародного договору.".  		Враховано у статті 10   
34. 5. Міністерства, відомства, інші вищі органи державної виконавчої влади України можуть видавати акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, передбачених цим Кодексом, іншими законами та іншими правовими актами.   -21- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Пункт 5 статті 4 викласти у такій редакції "5. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади України можуть видавати акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, передбачених законом.".  		Враховано   5. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади України можуть видавати акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених законом.  
35.   -22- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 - частину п'яту викласти в такій редакції: "Міністерства та інші органи державної влади, органи місцевого самоврядування можуть видавати акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, передбачених цим Кодексом, іншими законами, указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України".  		Враховано частково    
36. 6. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.      6. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.  
37.   -23- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 - додати частину сьому такого змісту: "Засади та інші питання цивільно-правової відповідальності особи визначаються виключно законом." в інших статтях  		Враховано    
38.   -24- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Пункт 6 статті 4 викласти в такій редакції "Акт цивільного законодлавства має одну й ту саму юридичну силу на всій території України.".  		Враховано редакційно    
39. Стаття 5 Дія цивільного законодавства у часі      Стаття 5 (5) Дія акту цивільного законодавства у часі  
40. 1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з моменту надання чинності цим актам.   -25- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Наприкінці пункту 1 статті 5 текст "моменту надання чинності цим актам" замінити текстом "дня набуття чинності цими актами".  		Враховано   1. Акт цивільного законодавства регулює відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.  
41.   -26- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 У частині першій статті 5 слова "з моменту" замінити словом "після";  		Враховано частково    
42. 2. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли до моменту надання їм чинності (зворотна дія) лише у випадках, передбачених Конституцією і законами України.   -27- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
 Пункт 2 статті 5 виключити, відповідно змінивши нумерацію пунктів.  		Враховано частково   2. Акт цивiльного законодавства не має зворотньої дiї у часi, крiм випадкiв, коли він пом'якшує або скасовує цивiльну вiдповiдальнiсть особи.  
43.   -28- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 У частині другій слово "їм" замінити словами "цим актом", а слова після слів "лише у випадках" замінити слова: "коли вони пом'якшують або скасовують цивільно-правову відповідальність особи";  		Враховано частково    
44. 3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту надання йому чинності.   -29- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 3 статті 5 текст "прав та обов'язків, що виникли з моменту надання йому чинності" замінити текстом "цих відносин з дня набуття ним чинності".  		Враховано частково   3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язкiв, що виникли з моменту набрання ним чинності.  
45.   -30- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 У частину третю вилучити, як таку, що повторює зміст частини першої та частково суперечить частині другій. Взагалі ж зміст цієї статті є предметом регулювання закону про закони і законодавчу діяльність, тому доцільно вилучити дану статтю з проекту Кодексу.  		Враховано частково    
46. Стаття 6 Акти цивільного законодавства і договір   -31- Кочерга В.Г. (реєстр. картка № 290)
Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Стаття 6 - суперечить статтям 19, 68 та ч.3 статті 106 Конституції України. Пропонується: Частину першу викласти в такій редакції: "Сторони мають право укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, виходячи з загальних начал і змісту цивільного законодавства та відповідно до Конституції і законів України";  		Враховано частково   Стаття 6 (6) Акти цивільного законодавства і договір  
47. 1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства.      1. Сторони мають право укласти договір, який не встановлено актами цивільного законодавства, але вiдповiдає загальним засадам цивiльного законодавства.  
48. 2. Сторони мають право врегулювати у договорі, що передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.   -32- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Частину другу викласти в такій редакції: "Сторони мають право врегулювати в договорі, що передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, якщо це не суперечить Конституції і законам України";  		Враховано частково   2. Сторони мають право врегулювати у договорі, що передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.  
49. 3. Сторони в договорі мають право відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, і самостійно врегулювати свої відносини.   -33- Кочерга В.Г. (реєстр. картка № 290)
Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Частину третю - вилучити.  		Відхилено   3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і самостійно врегулювати свої відносини.  
50.   -34- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Частину 1 пункту 3 статті 6 доповнити текстом "За взаємною згодою", а текст "які визначені в актах" замінити словом "актів".  		Враховано частково    
51. Сторони в договорі не можуть відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, якщо у них прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.   -35- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 В частині 2 пункту 3 статті 6 текст ",які визначені в актах цивільного законодавства, якщо у них" замінити текстом "актів цивільного законодавства, якщо у цих актах".  		Враховано   Сторони в договорі не можуть відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.  
52.   -36- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
 Доповнити статтю 6 пунктом 4 такого змісту: " 4.Положення п.п. 1, 2, 3 цієї статті застосовується і до односторонніх правочинів.".  		Враховано   4.Положення частин 1, 2, 3 цієї статті застосовується і до односторонніх правочинів.  
53. Стаття 7 Звичай      Стаття 7 (7) Звичай  
54. 1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм (в тому числі звичаєм ділового обороту).      1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту.  
55. Звичаєм визнається правило поведінки, яке не передбачене актами законодавства, але є усталеним, таким, що широко застосовується у певній сфері відносин.      Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивiльного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.  
56. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.   -37- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Наприкінці частини 3 пункту 1 статті 7 слова "відповідному документі" замінити словом "договорі".  		Відхилено   Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.  
57. 2. Звичай, що суперечить положенням актів цивільного законодавства або договору, не застосовується.   -38- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 - у частині другій додати перше речення: "Звичай застосовується, якщо відносини сторін не врегульовані законодавством або договором". У другому реченні виключити слово "цивільного".  		Враховано частково   2. Звичай, що суперечить актам цивільного законодавства або договору, не застосовується.  
58. Стаття 8 Аналогія      Стаття 8 (8) Аналогія  
59. 1. Якщо певні цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства та договором, їх регулювання здійснюється правовими нормами, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).   -39- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 В пункті 1 статті 8 текст "та договором, вони регулюються правовими нормами, які" замінити текстом "чи договором, вони регулюються правовими нормами, що".  		Враховано   1. Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються правовими нормами, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).  
60.   -40- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 У статті 8 у частині першій вилучити слова "та договором", оскільки дане положення суперечить статті 11 ЦПК України щодо застосування судом аналогії закону і права.  		Відхилено    
61. 2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до принципів цивільного законодавства (аналогія права).      2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин, вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).  
62. Стаття 9 Застосування Цивільного кодексу до врегулювання відносин у сферах найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля   -41- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
 Назву та текст статті 9 викласти в такій редакції: " Стаття 9 Застосування Цивільного кодексу до врегулювання відносин у сферах підприємництва, найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля 1. Цивільні відносини в сфері підприємництва, що не врегульовані Цивільним кодексом, регулюються іншими актами законодавства. 2. Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання цивільних відносин, які виникають у сферах найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо ці відносини не врегульовані іншими актами законодавства."  		Враховано   Стаття 9 (9) Застосування Цивільного кодексу до врегулювання трудових відносин, а також відносин у сфері підприємництва, використання природних ресурсів та охорони довкілля  
63.      1. Відносини в сфері підприємництва, що не врегульовані цим Кодексом, регулюються іншими актами законодавства.  
64. Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо ці відносини не врегульовані спеціальним законом.      2. Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.  
65.   -42- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Залишити назву статті 9 у попередній редакції. Викласти текст статті у такій редакції: "Положення цього Кодексу застосовуються до регулювання майнових та особистих немайнових відносин, що виникають у господарській діяльності, у сферах найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо ці відносини не врегульовані господарським, трудовим та іншим відповідним спеціальним законодавством."  		Відхилено    
66.   -43- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Недоцільним вважаємо введення ст.9 "Застосування Цивільного кодексу до врегулювання інших відносин", де передбачена можливість врегулювання цим кодексом відносин, які виникають у зв'язку з укладенням трудового договору та охороною довкілля, оскільки ці питання можуть регулюватися відповідно до ст.8 "Аналогія" (закону і права).  		Відхилено    
67. Стаття 10 Цивільне законодавство та міжнародні договори   -44- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Назву статті 10 викласти в такій редакції: "Міжнародні договори".  		Враховано   Стаття 10 (10) Міжнародні договори 1.Міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.  
    -45- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Доповнити статтю 10 частиною 1 такого змісту: "1.Чинні міжнародні договори, які регулюють цивільні відносини, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України."  		Враховано    
68. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені актами цивільного законодавства, застосовуються правила міжнародного договору.   -46- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Статтю 10 вилучити. Якщо ця пропозиція не буде врахована, то після слова "України" додати текст ",згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України".  		Враховано частково   2. Якщо у міжнародному договорі України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені актами цивільного законодавства, застосовуються правила міжнародного договору.  
69. Глава 2 Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Здійснення цивільних прав і виконання обов'язків      Глава 2 (2) Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Здійснення цивільних прав та виконання обов'язків  
70. Стаття 11 Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків      Стаття 11 (11) Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків  
71. 1. Цивільні права та обов'язки виникають із тих дій осіб, що передбачені законами та іншими правовими актами, а також із тих їхніх дій, які не передбачені ними, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.   -47- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 В пункті 1 статті 11 текст "законами та іншими правовими актами" замінити словами "актами цивільного законодавства", а після слів "які не передбачені" слово "ними" замінити словами "цими актами".  		Враховано   1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осiб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.  
72.   -48- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 - частину першу викласти в такій редакції: "Цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також із дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законодавством, але виходячи із загальних начал та змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки";  		Відхилено    
73. 2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:      2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:  
74. 1) договори та інші правочини;      1) договори та інші правочини;  
75. 2) створення творів науки, літератури, мистецтва, винаходів та інших результатів інтелектуальної праці;   -49- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Підпункт 2) пункту 2 статті 11 викласти у редакції: "творів науки, літератури, мистецтва; винаходи; інші результати творчої, інтелектуальної діяльності".  		Враховано частково   2) створення літературних, мистецьких творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної дiяльностi;  
76. 3) заподіяння шкоди іншій особі;      3) заподіяння матеріальної та моральної шкоди іншій особі;  
77. 4) безпідставне збагачення;   -50- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Підпункт 4) пункту 2 статті 11 вилучити.  		Відхилено    
78. 5) інші юридичні факти.      4) інші юридичні факти.  
79. 3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з підстав, передбачених цим Кодексом, законами або іншими правовими актами.   -51- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пунті 3 статті 11 текст "цим Кодексом, законами або іншими правовими актами" замінити текстом "актами цивільного законодавства".  		Враховано   3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з акту цивільного законодавства.  
80. 4. У випадках, передбачених законами та іншими правовими актами, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів державних органів та органів місцевого самоврядування.   -52- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Пункт 4 статті 11 викласти в такій редакції: " 4.У випадках, передбачених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування".  		Враховано   4.У випадках, встановлених актом цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з акту органів державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування.  
81. 5. У випадках, передбачених законами, іншими правовими актами, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.   -53- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 5 статті 11 текст "законами, іншими правовими актами" замінити текстом "актами цивільного законодавства".  		Враховано   5. У випадках, встановлених актом цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.  
82. 6. У випадках, передбачених законами, іншими правовими актами та договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання певної події.   -54- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 6 статті 11 текст "законами, іншими правовими актами" замінити текстом "актами цивільного законодавства", а після тексту "бути настання" додати текст "або ненастання".  		Враховано   6. У випадках, встановлених актом цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.  
83.   -55- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 - у частині шостій після слів "правовими актами" слово "та" замінити на слово "або". Визначивши у ст.11 підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, автори проекту статтями 11-13 обмежилися розробленням положень відносно лише прав, залишивши поза увагою обов'язки. Тому необхідно цю прогалину усунути.  		Враховано    
84. Стаття 12 Здійснення цивільних прав      Стаття 12 (12) Здійснення цивільних прав  
85. 1. Особи здійснюють свої цивільні права вільно, на власний розсуд.      1. Особа здійснює своє цивільне право вільно, на власний розсуд.  
86. 2. Відмова від здійснення (нездійснення) особами своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, передбачених законом.      2. Нездійснення особою свого цивільного права не є підставою для його припинення, крім випадків, обов'язків встановлених законом.  
87. 3. Особа може відмовитися від свого майнового права.      3. Особа може відмовитися від свого майнового права.  
88. Відмова від права власності на транспортні засоби, нерухомі речі здійснюється у порядку, визначеному законом.      Відмова від права власності на транспортні засоби, тварини, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства.  
89. 4. Особа може за відплатним чи безвідплатним договором передати свої майнові права іншій особі, крім випадків, передбачених законом.      4. Особа може за відплатним чи безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, обов'язків встановлених законом.  
90. 5. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного чи нерозумного здійснення особою своїх прав, поведінка особи припускається добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.   -56- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 5 статті 12 після тексту ",поведінка особи" слово "припускається" замінити словом "вважається".  		Відхилено   5. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, поведінка особи припускається добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено рішенням суду.  
91. Стаття 13 Межі вільного здійснення цивільних прав   -57- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У назві статті 13 вилучити слово "вільного".  		Враховано   Стаття 13 (13) Межі здійснення цивільного права  
92. 1. Цивільні права здійснюються у межах, наданих особі законами, іншими правовими актами та договором.   -58- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 1 статті 13 текст "наданих особі законами, іншими правовими актами" замінити текстом "не заборонених особі актами цивільного законодавства".  		Враховано частково   1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй актами цивільного законодавства та договором.  
93.   -59- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 У ст. 13 "Межі вільного здійснення цивільних прав" ч.1 визначає, що вони здійснюються у межах, наданих особі законом, іншими правовими актами та договором, однак таке формулювання не узгоджується із загальним усталеним правилом "Дозволено все, що заборонено законом".  		Відхилено    
94. 2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які б порушували права інших осіб, заподіювали б шкоду довкіллю та культурній спадщині.   -60- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Підлягає виключенню ч.2 ст.13 про те, що "не допускаються дії осіб,що вчиняються виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах", оскільки зміст цієї норми не є цивільно-правовим.  		Відхилено   2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушувати права інших осіб, заподіяти шкоду довкіллю та культурній спадщині.  
95. 3. Не допускаються дії осіб, що вчиняються виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.   -61- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 У частині третій статті 13 вилучити слово "виключно";  		Враховано   3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.  
96.   -62- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 3 статті 13 вилучити текст ", а також зловживання правом в інших формах".  		Відхилено    
97. 4. При здійсненні цивільних прав особа має додержуватися моральних засад громадянського суспільства.   -63- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 У частині четвертій статті 13 вилучити слово "громадянського", оскільки мова йде про усіх юридичних осіб, в тому числі тих, що належать до суб'єктів публічного права.  		Враховано   4. При здійсненні цивільних прав особа має додержуватися моральних засад суспільства.  
98. 5. Не допускається використання цивільних прав з метою обмеження конкуренції, а також зловживання домінуючим становищем на ринку.      5. Не допускається використання цивільного права з метою обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовiсної конкуренцiї.  
99. 6. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які передбачені пп. 2, 3, 4 цієї статті, суд може зобов'язати її до припинення зловживання своїми правами та застосувати інші наслідки, передбачені законом.      6. У разі недодержання особою при здійсненні свого права вимог, які встановлені частинами 2, 3, 4 та 5 цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїм правом та застосувати інші наслідки, встановлені законом.  
100. Стаття 13-1 Виконання цивільних обов'язків      Стаття 14 (13-1 ) Виконання цивільного обов'язку  
101. 1. Цивільні обов'язки виконуються у межах, визначених договором, цим Кодексом, законами, іншими нормативно-правовими актами.      1. Цивільний обов'язок виконується у межах, встановлених договором або актами цивiльного законодавства.  
102. 2. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.      2. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.  
103. 3. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та застосування санкцій, які передбачені договором, цим Кодексом, законами або іншими нормативно-правовими актами.      3. Виконання цивільного обов'язку забезпечується засобами заохочення та застосування санкцій, які встановлені договором або актами цивiльного законодавства.  
104. 4. Особа може бути звільнена від обов'язку або його виконання у випадках, передбачених договором, цим Кодексом, законами або іншими нормативно-правовими актами або.      4. Особа може бути звільнена від обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивiльного законодавства.  
105. Глава 3 Захист цивільних прав      Глава 3 (3) Захист цивільного права  
106. Стаття 14 Право на захист      Стаття 15 (14) Право на захист цивiльного права та iнтересу  
107. 1. Кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.   -64- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 У частині першій статті 14 після слова "свого" додати слово "цивільного", узгодивши з назвою глави.  		Враховано   1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.  
108.   -65- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 1 статті 14 текст "свого права у разі його" замінити текстом "своїх цивільних прав у разі їх".  		Враховано частково    
109. 2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним принципам цивільного законодавства.   -66- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Пункт 2 статті 14 викласти у редакції: " Кожна особа має право на захист своїх законних інтересів".  		Враховано редакційно   2. Кожна особа має право на захист її інтересiв, якi не суперечать загальним засадам цивільного законодавства.  
110.   -67- Сергієнко О.І.
 У пункті 2) статті 14 слова "свого права" замінити на "своїх прав".  		   
111.   -68- Сергієнко О.І.
 У пункті 2) статті 14 вилучити фразу "вимогам справедливості, добросовісності, розумності"  		   
112. Стаття 15 Захист цивільних прав та інтересів судом   -69- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Назву статті 15 викласти у такій редакції: "Способи захисту цивільних прав";  		Відхилено   Стаття 16 (15) Захист цивільних прав та інтересів судом  
113. 1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого чи майнового права або інтересу.   -70- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Пункт 1 статті 15 вилучити і перенести її у статтю 16;  		Відхилено   1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права чи інтересу.  
114. 2. Способами захисту може бути:   -71- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Пункт 2 статті 15 доповнити підпунктом 11 такого змісту: "11) інші способи, передбачені законом"; у зв'язку з цим друге речення частини другої вилучити;  		Враховано   2. Способами захисту може бути:  
115. 1) визнання права;      1) визнання права;  
116. 2) визнання правочину недійсним;      2) визнання правочину недійсним;  
117. 3) припинення дій, які порушують право;      3) припинення дії, яка порушує право;  
118. 4) відновлення становища, яке існувало до порушення;      4) відновлення становища, яке існувало до порушення;  
119. 5) примусове виконання обов'язку особи в натурі;   -72- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У підпункті 5) пункту 2 статті 15 вилучити текст "в натурі".  		Відхилено   5) примусове виконання обов'язку особи в натурі;  
120. 6) зміни правовідношення;      6) зміна правовідношення;  
121. 7) припинення правовідношення;      7) припинення правовідношення;  
122. 8) відшкодування збитків, в тому числі завданих у стані крайньої необхідності (статті 1222, 1241 цього Кодексу) ;      8) відшкодування збитків та інші способи залагодження матеріальної шкоди;  
123. 9) компенсація моральної шкоди;      9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;  
124. 10) визнання незаконним акта державного органу або органу місцевого самоврядування.   -73- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У підпункті 10) пункту 2 статті 15 текст "державного органу або" замінити текстом "органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим".  		Враховано   10) визнання незаконним рiшення, дiй чи бездiяльностi органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.  
125. Суд здійснює захист цивільних прав та інтересів іншими способами, що передбачені законом.      Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.  
126. 3. Суд може відмовити у захисті особі, якщо вона вчинила дії, заборонені положеннями пп. 2, 3 і 4 статті 13 цього Кодексу.   -74- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 - частину третю вилучити і викласти її у статті 16 в іншій редакції.  		Відхилено   3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею вимог частин 2-5 статті 13 цього Кодексу.  
127.   -75- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 3 статті 15 текст "положеннями пп.2,3 і 4статті 13 цього Кодексу" замінити текстом "актами цивільного законодавства".  		Відхилено    
128.       
129. Стаття 16 Захист цивільних прав державними органами та органами місцевого самоврядування   -76- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У назві статті 16 текст "державними органами" замінити текстом "органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим"  		Враховано   Стаття 17 (16) Захист цивільного права та iнтересу органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування  
130. 1. У випадках, передбачених законом, особа має право звернутися за захистом до відповідних державних органів або органів місцевого самоврядування.   -77- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Пункт 1 статті 16 викласти у редакції: "1. У випадках, передбачених законом, особа має право звернутися за захистом цивільних прав до органів державної влади, органів влади автономної Республік Крим, органів місцевого самоврядування."  		Враховано   1. У випадках, встановлених законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та iнтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республік Крим, органу місцевого самоврядування.  
131.   -78- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Частиною першою статті 16 вважати редакцію частини першої статті 15;  		Відхилено    
132. 2. Державні органи та органи місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав шляхом скасування актів державних органів чи органів місцевого самоврядування, а також іншими способами, що визначені законом.   -79- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Пункт 2 статті 16 викласти у редакції: "2. Органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав шляхом застосування актів цивільного законодавства у межах, на підставах та у спосіб визначених законом, а також іншими способами, передбаченими цивільним законодавством."  		Враховано редакційно   2. Орган державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільного права та інтересу у межах, на підставах та у спосіб, встановлений законом. Рiшення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивiльного права та iнтересу може бути оскаржене до суду.  
133.   -80- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Частину другу викласти в такій редакції: "Суд може відмовити у захисті цивільних прав особі, якщо вона вчинила дії, якими порушуються вимоги частин 2, 3, 4 та 5 статті 13 цього Кодексу"; - у зв'язку з цим частини 1 і 2 статті 16 вважати відповідно частинами 3 і 4 цієї статті.  		Враховано у статті 16   
134. Стаття 17 Захист цивільних прав нотаріусами      Стаття 18 (17) Захист цивільного права нотаріусом  
135. Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі, у випадках і в порядку, визначених законом.      Нотаріус здійснює захист цивільного права шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі, у випадках і в порядку, встановлених законом.  
136. Стаття 18 Самозахист цивільних прав      Стаття 19 (18) Самозахист цивільного права  
137. 1. Особа має право на самозахист своїх прав від порушень і протиправних посягань.      1. Особа має право на самозахист свого права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.  
138. Самозахистом є застосування особою, право якої порушено, засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам громадянського суспільства.      Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.  
139. 2. Способи самозахисту мають відповідати змістові права, що порушене, та характерові дій, якими воно порушене.   -81- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Перше речення частини другої статті 18 доповнити словами: "а також наслідків цих дій".  		Враховано редакційно   2. Способи самозахисту мають відповідати змістові права, що порушене, характерові дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.  
140. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою або визначатися законом, іншими правовими актами чи договором.      Способи самозахисту можуть обиратися самою особою або встановлюватися актами цивiльного законодавства чи договором.  
141. Стаття 19 Здійснення права на захист      Стаття 20 (19) Здійснення права на захист  
142. 1. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.      1. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.  
143. 2. Відмова (нездійснення) особи від здійснення права на захист не є підставою для припинення права, що порушене, крім випадків, передбачених законом.      2. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.  
144. Стаття 20 Визнання недійсними актів державного органу або органу місцевого самоврядування   -82- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Назву статті 20 викласти у редакції: "Визнання незаконним акту органу державної влади , органу влади автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування."  		Враховано   Стаття 21 (20) Визнання незаконним акту органу державної влади , органу влади автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування  
145. 1. Суд може визнати незаконним правовий акт індивідуальної дії державного органу або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить положенням закону або інших правових актів і порушує цивільні права та інтереси певної особи.   -83- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Пункт 1 статті 20 викласти в редакції: "1. Суд може визнати незаконним правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, якщо цей акт суперечить закону або іншим актам цивільного законодавства і порушує цивільні права чи законні інтереси певної особи."  		Враховано   1. Суд визнає незаконним правовий акт індивідуальної дії, що виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивiльного законодавства і порушує цивільне право або інтерес особи, та скасовує його.  
146.   -84- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 У частині першій і другій статті 20 слово "незаконним" замінити словом "недійсним."  		Відхилено    
147.   -85- Сергієнко О.І.
 У пункті 1) статті 20 слово "ненормативний" замінити на "правовий".  		Враховано    
148. 2. Суд може визнати незаконним нормативний акт державного органу або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить положенням цього Кодексу, законів, інших актів цивільного законодавства і порушує права фізичних або юридичних осіб.   -86- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 2 статті 20 текст "державного органу" замінити текстом "органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим".  		Враховано   2. Суд визнає незаконним нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивiльне право або iнтерес особи, і скасовує його.  
149. Стаття 21 Відшкодування збитків      Стаття 22 (21) Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди  
150. 1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.   -87- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 1 статті 21 текст "цивільного права, має право на відшкодування" замінити текстом "цивільних прав чи законних інтересів має право на відшкодування збитків".  		Відхилено   1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.  
151. 2. Збитками вважаються:      2. Збитками є:  
152. 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);   -88- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Підпункт 1) пункту 2 статті 21 після слів "порушеного права" доповнити текстом ", законного інтересу".  		Відхилено   1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);  
153. 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).   -89- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У підпункті 2) пункту 2 статті 21 текст "право не було порушене" замінити текстом "права, законні інтереси не були порушені".  		Відхилено   2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).  
154. 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо законом або договором не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.   -90- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 В частині 1 пункту 3 статті 21 текст "відшкодування у меншому або більшому розмірі" замінити текстом "інше".  		Відхилено   3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.  
155. Якщо особа, що порушила право, одержала завдяки цьому доходи, то розмір збитків, які відшкодовуються потерпілій особі у зв'язку з неодержанням нею доходів, не може бути меншим від тих доходів, що їх одержав порушник права.      Якщо особа, яка порушила право, одержала завдяки цьому доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних порушником права.  
156.      4. На вимогу особи, якій завдано шкоду та відповідно до обставин справи, майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, заподіяна майну може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та якості, полагодження пошкодженої речі, тощо).  
157. Стаття 22 "Відшкодування збитків, завданих державними органами та органами місцевого самоврядування" вилучена.   -91- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Доповнити главу параграфом 2"Полагодження майнової шкоди (збитків) Стаття 22. Поняття майнової шкоди (збитків) Майновою шкодою (збитками) є: 1)втрати, які зробила особа для відновлення становища, що існувало до порушення права; 2)втрата майна; 3)пошкодження майна; 4)доходи, які особа могла реально одержати, якби її право не було порушено (упущен вигода) Стаття 22-1.Способи полагодження майнової шкоди (збитків) Шкода (збитки), яка заподіяна в результаті пошкодження майна, може бути полагоджена його відновленням. 2.Шкода (збитки), завдана в результаті втрати майна, може бути полагоджена наданням взамін іншого майна. 3.Шкода, завдана особі, може бути полагоджена її відшкодуванням у грошах. 4.Особа, якій завдано шкоду (збитки) має право вибрати способи її полагодження. Стаття 22-2. Підстави виникнення права на полагодження майнової шкоди (збитків) 1.Особа, право якої порушено має право на полагодження збитків, навіть якщо це спеціально не застережено в законі або договорі. 2.Шкода (збитки) мають бути полагоджені, якщо вони заподіяні протиправною поведінкою. Законом або договором може бути визначено обов'язок полагодити заподіяну шкоду (збитки) і в тому разі, коли вона заподіяна правомірною поведінкою. 3.Шкода (збитки) має бути прямим наслідком протиправної поведінки того, хто її заподіяв. 4.Шкода (збитки) має бути полагоджена, якщо вона завдана з вини особи. законом або договором може бути визначено обов'язок полагодження шкоди (збитків), завданої випадково. 5.Укладена заздалегідь угода про відмову від права на полагодження майнової шкоди (збитків) є нікчемною. Стаття 22-3. Вина 1.Виною є психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її наслідків. 2.Шкода (збитки) вважається заподіяною умисно, якщо особа, яка її заподіяла, передбачила наслідки своєї протиправної поведінки, бажала або допускала можливість її настання. 3. Шкода (збитки) вважається завданою необережно (проста необачність, груба необережність), якщо особа допускала їх настання , але легковажно надіялася запобігти цьому або не допускала можливості заподіяння шкоди (збитків), але повинна була передбачити її настання. особа вважається такою, що діяла з грубою необережністю, якщо вона порушила основні правила безпеки праці чи безпеки руху. 4.Форма вини не впливає на розмір шкоди(збитків), яка підлягає відшкодуванню. 5. Припускається, що особа, яка заподіяла шкоду (збитки), є винуватою у цьому. Стаття 22-4. Розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню. 1.Особа має право на відшкодування шкоди (збитків) у повному обсязі. 2.Законом або договором може бути передбачено відшкодування збитків у меншому або більшому розмірі. 3.У виняткових випадках, з врахуванням майнового стану (збитків), належних до відшкодування з фізичної особи, якщо стягнення їх у повному обсязі неможливе або поставить її у дуже важке матеріальне становище. 4.Якщо, той, хто порушив право, одержав завдяки цьому доходи, то розмір упущеної вигоди, яка має бути відшкодована особі, не може бути меншим від суми цього доходу.  		Враховано редакційно    
158. Стаття 23 Компенсація моральної шкоди      Стаття 23 (23) Відшкодування моральної шкоди  
159. 1. Фізичні і юридичні особи мають право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної їм внаслідок порушення їх прав.      1. Фізичні і юридичні особи мають право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної їм внаслідок порушення їх прав.  
160. 2. Моральна шкода полягає:      2. Моральна шкода полягає:  
161. 1) у фізичному болю, якого фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;      1) у фізичному болю, якого фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;  
162. 2) у душевних стражданнях, які фізична особа перетерпіла у зв'язку з протиправною поведінкою як щодо неї самої, так і щодо членів її сім'ї та близьких родичів;   -92- Шаров І.Ф.
Акопян В.Г. (в.о. № 131)
 В підпункті 2 пункту 2 статті 23 слова "які фізична особа перетерпіла" замінити на "які фізична особа зазнала".  		Враховано   2) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;  
163.   -93- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У підпункті 2) пункту 2 статті 23 текст "як щодо неї самої, так і щодо членів її сім'ї та близьких родичів" замінити текстом "щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів".  		Враховано    
164. 3) у душевних стражданнях, які фізична особа перетерпіла у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;   -94- Шаров І.Ф.
Акопян В.Г. (в.о. № 131)
 В підпункті 3 пункту 2 статті 23 слова "які фізична особа перетерпіла" замінити на "які фізична особа зазнала".  		Враховано   3) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;  
165. 4) у приниженні честі, гідності і ділової репутації фізичної або юридичної особи. 3. Моральна шкода компенсується грішми або іншим майном, відповідно до положень параграфа 4 глави 80 цього Кодексу.   -95- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Статтю 23 викласти у такій редакції: 1. Особа має право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної їй внаслідок порушення її права. 1) Моральна шкода - це втрати немайнового характеру, спричинені моральними чи фізичними стражданнями, що виникли в результаті протиправних дій (бездіяльності), які посягають на належні громадянину від народження чи внаслідок закону права і блага. 2) Немайнова шкода юридичної особи полягає у приниженні її ділової репутації. 3. Моральна шкода компенсується у грошовій формі.  		Враховано в інших статтях  4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. 3. Моральна шкода відшкодовується грішми або іншим майном. Розмір відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення або позбавлення можливості реалізації потерпілим своїх здібностей, а також ступеня вини завдача, у випадках коли вона є підставою відшкодування. При визначенні розміру шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості. 4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню і не пов'язана з сумою цього відшкодування. 5.Майнова шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено законом.  
166.   -96- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Доповнити главу параграфом 3. Полагодження моральної (немайнової) шкоди Стаття 23. Поняття моральної (немайнової) шкоди Моральною, немайновою шкодою є: 1)фізичний біль, якого людина зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2)душевні страждання, які людина зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї, близьких родичів4 3)душевні страждання, які людина зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням майна; 4)Приниження честі, гідності і ділової репутації фізичної або юридичної особи. Стаття 23-1. Способи полагодження моральної шкоди 1.Особа має право вимагати від порушника її прав полагодження завданої моральної шкоди шляхом вчинення ним відповідної дії (публічне вибачення, спростування інформації тощо). 2.Фізичні і юридичні особи мають право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної їь внаслідок порушення їх прав. Моральна шкода відшкодовується грішми або іншим майном. 3. Моральна шкода відшкодовується незалежно від заподіяння особі майнової шкоди та її відшкодування. 4.Моральна шкода відшкодовується одноразово. Моральна шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, може відшкодовуватися періодично, протягом усього часу каліцтва або ушкодження здоров'я. Стаття 23-2.Підстави виникнення права полагодження моральної шкоди 1.Моральна шкода має бути полагоджена у разі її заподіяння протиправною поведінкою. 2.Моральна шкода має бути прямим наслідком протиправної поведінки того, хто її заподіяв. 3.Моральна шкода має бути полагоджена за наявності вини особи, яка її заподіяла. Законом або договором може бути передбачено обов'язок полагодження моральної шкоди незалежно від наявності вини. Стаття 23-3.Визначення розміру відшкодування моральної шкоди 1.Якщо законом встановлені межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розміри з урахуванням цих меж. 2. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, позбавлення життя члена сім'ї, близького родича, суд бере до уваги характер, обсяг, тривалість завданих потерпілому страждань, вимушені зміни у його житті, форму вини заподіювача шкоди, та інші обставини, які мають істотне значення. 3.При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті порушення інших прав особи, зокрема, честі, гідності та ділової репутації суд бере до уваги характер діяльності, посаду потерпілого, зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, форми вини заподіювача шкоди, намір з яким він діяв, а також інші обставини, які мають істотне значення.  		Враховано редакційно    
167. Розділ ІІ Особи      Розділ ІІ Особи  
168. Підрозділ 1 Фізичні особи      Підрозділ 1 Фізична особа  
169. Глава 4 Загальні положення про фізичних осіб      Глава 4 (4) Загальні положення про фізичну осібу  
170. Стаття 24 Поняття фізичної особи      Стаття 24 (24) Поняття фізичної особи  
171. Фізичною особою визнається людина.   -97- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Статтю 24 викласти в такій редакції: "Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою"  		Враховано   Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.  
    -98- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Статтю 24 після слова "визнається" доповнити словом "кожна".  		Враховано редакційно    
172.   -99- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Термін "фізична особа" у Кодексі замінити терміном "громадянин".  		Відхилено    
173. Стаття 25 Цивільна правоздатність фізичної особи      Стаття 25 (25) Цивільна правоздатність фізичної особи  
174. 1. Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільна правоздатність) визнається за всіма фізичними особами.      1. Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільна правоздатність) мають усі фізичні особи.  
175. 2. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.   -100- Сергієнко О.І.
 У пункті 2) статті 25 слова "у момент" замінити на "з моменту".  		Відхилено   2. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.  
176. У випадках, передбачених законом, охороняються інтереси дитини, що зачата, але ще не народилася.      У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої дитини.  
177. 3. У випадках, передбачених законом, здатність мати окремі права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.      3. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.  
178. 4. Цивільна правоздатність припиняється у момент смерті.      4. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті .  
179. Стаття 26 Обсяг цивільної правоздатності      Стаття 26 (26) Обсяг цивільної правоздатності фiзичної особи  
180. 1. За всіма фізичними особами визнається рівна здатність мати цивільні права та обов'язки.      1. Усі фізичні особи рівні у здатності мати цивільні права та обов'язки.  
181. 2. Фізична особа посідає усі особисті немайнові права, передбачені цим Кодексом.   -101- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 2 статті 26 слово "посідає" замінити словом "має".  		Враховано   2. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцiєю України та цим Кодексом.  
182. 3. Фізична особа здатна посідати усі майнові права, передбачені цим Кодексом, зокрема право приватної власності, право користування житловими приміщеннями, право на підприємництво, право заповідати та успадковувати майно, бути стороною в договорах.   -102- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 3 статті 26 текст після слів "Фізична особа здатна" слово "посідати" замінити словом "мати".  		Враховано   3. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншими законами.  
183. Фізична особа здатна посідати інші цивільні права, не передбачені цим Кодексом, якщо вони не суперечать законам України та моральним засадам суспільства.   -103- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 2 пункту 3 статті 26 після слів "Фізична особа здатна" слово "посідати" замінити словом "мати", а наприкінці - текст "та моральним засадам суспільства" замінити текстом "актам цивільного законодавства".  		Враховано частково   4. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншими законами, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.  
184. 4. Фізична особа здатна мати обов'язки як власник, підприємець, сторона у договорі, а також як учасник інших цивільних правовідносин, передбачених законом.   -104- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 4 статті 26 наприкінці слово "законом" замінити словами "цивільним законодавством".  		Відхилено   5. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних правовідносин.  
185. Стаття 27 Недійсність правочинів, актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, якими обмежується обсяг цивільних прав та обов'язків фізичної особи      Стаття 27 (27) Недійсність правочину, незаконність акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, якими обмежена можливiсть фiзичної особи мати цивільнi права та обов'язки  
186. Правочини, акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування а також посадових осіб, що обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені законами цивільні права та обов'язки, є недійсними.   -105- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У статті 27 текст "виконавчої влади та" замінити текстом "органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим,".  		Враховано   1.Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є недійсним. 2.Акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, а також посадової особи, що обмежує можливість мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є незаконним.  
187. Стаття 28 Ім'я фізичної особи      Стаття 28 (28) Ім'я фізичної особи  
188. 1. Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям.      1. Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям.  
189. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, включає прізвище, власне ім'я та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини.      Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного ім'я та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.  
190. 2. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я), або діяти без вказання імені.   -106- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
 У пункті 2 статті 28 добавити слова після (вигадане ім'я) "або без вказання імені".  		Враховано редакційно   2. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я), або діяти без вказання імені.  
191. 3. Ім'я дитині надається відповідно до положень Книги шостої цього Кодексу.      3. Ім'я дитині надається відповідно до Сімейного Кодексу України.  
192. Стаття 29 Місце проживання фізичної особи      Стаття 29 (29) Місце проживання фізичної особи  
193. 1. Місцем проживання визначається житловий будинок, квартира, інше помешкання у відповідному населеному пункті, де фізична особа постійно або переважно проживає.   -107- Сергієнко О.І.
 У пункті 1) статті 29 слово "місце" замінити на "приміщення".  		  1. Місцем проживання є житловий будинок, квартира, інше приміщення придатне для проживання у ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, де фізична особа постійно, переважно або тимчасово проживає.  
194. 2. Фізична особа, якій виповнилося 14 років, вільно обирає собі місце проживання.      2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання.  
195. 3. Місцем проживання дитини віком від десяти до чотирнадцяти років визнається місце проживання її батьків, усиновлювача, опікуна або місце знаходження навчального чи лікувально-профілактичного закладу, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не передбачене погодженням між дитиною та батьками, усиновлювачем або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.      3. Місцем проживання дитини у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювача), опікуна або місце знаходження навчального чи лікувально-профілактичного закладу, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не передбачене погодженням між дитиною та батьками (усиновлювачем) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.  
196. У разі спору питання вирішується органами опіки та піклування і судом.      У разі спору мiсце проживання дитини визначається органам опіки та піклування або судом.  
197. 4. Місцем проживання дитини, яка не досягла десятирічного віку, визнається місце проживання її батьків, усиновлювача чи опікуна або місце знаходження навчального чи лікувально-профілактичного закладу, в якому вона проживає.      4. Місцем проживання дитини, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків, усиновлювача чи опікуна або місце знаходження навчального чи лікувально-профілактичного закладу, в якому вона проживає.  
198. 5. Місцем проживання недієздатної особи визнається місце проживання її опікуна або місце знаходження відповідного закладу, який виконує щодо неї функції опікуна.   -108- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Доповнити статтю 29 частиною 6 такого змісту "6.Фічна особа може мати кілька місць проживання."  		Враховано   5. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місце знаходження відповідного закладу, який виконує щодо неї функції опікуна. 6.Фічна особа може мати кілька місць проживання.  
199. Стаття 30 Цивільна дієздатність фізичної особи      Стаття 30 (30) Цивільна дієздатність фізичної особи  
200. 1. Цивільна дієздатність визнається за фізичними особами, які усвідомлюють значення своїх дій та можуть керувати ними.      1. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.  
201. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та відповідати у разі їх невиконання.      Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та відповідати у разі їх невиконання.  
202. 2. Обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб визначається цим Кодексом і не може бути обмежений інакше ніж у випадках і в порядку, передбачених законом.      2. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.  
203.   -109- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Статті 31 та 32 замінити однією статтею: "Стаття 31 Повна цивільна дієздатність фізичної особи та її набуття 1. Повна цивільна дієздатність фізичної особи настає з виповненням їй 18 років (повноліття). 2. У разі одруження до повноліття фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. У разі розірвання шлюбу до повноліття фізичної особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається. 3. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, якій виповнилось 16 років і яка працює за трудовим договором. Повна цивільна дієздатність такій особі надається органом опіки та піклування за письмовою згодою батьків (усиновлювача) або опікуна, а за відсутності такої згоди - судом.  		Враховано редакційно у статтях 31,32   
204. Стаття 31 Повна цивільна дієздатність      Стаття 31 (31) Повна цивільна дієздатність  
205. 1. Повна цивільна дієздатність настає з виповненням 18 років (повноліттям).      1. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, якій виповнилося 18 років (повноліття).  
206. 2. У разі одруження до досягнення повноліття фізична особа набуває повної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.   -110- Сергієнко О.І.
 У пункті 2) статті 31 додати таку фразу: "У разі народження дитини неповнолітньою жінкою, наступає повна цивільна дієздатність".  		Враховано редакційно у ст.32  2. У разі укладення шлюбу до досягнення повноліття фізична особа набуває повної цивiльної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.  
207. У разі розірвання шлюбу до повноліття набута повна дієздатність зберігається. У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою того з подружжя, яке є неповнолітнім, набута ним повна цивільна дієздатність зберігається.      У разі розірвання шлюбу до досягнення фiзичною особою повноліття набута нею повна дієздатність зберігається. У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою особи, яка є неповнолітньою, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.  
208. Стаття 32 Надання повної цивільної дієздатності (емансипація)   -111- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
 Статтю назвати "Емансипація".  		Враховано редакційно   Стаття 32 (32) Надання повної цивільної дієздатності (емансипація)  
209. 1. Повна цивільна дієздатність, як виняток, може бути надана особі, якій виповнилося 16 років і яка працює за трудовим договором або бажає займатися підприємництвом, а також особі яка записана матір'ю, батьком дитини до досягнення нею (ним) повноліття.      1. Повна цивільна дієздатність, як виняток, може бути надана особі, яка досягла шістнадцяти років і яка працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю, батьком дитини.  
210. 2. Надання повної дієздатності провадиться за заявою зацікавленої особи органом опіки та піклування за письмовою згодою батьків (усиновлювача) або піклувальника, а за відсутності такої згоди -судом.      2. Надання повної дієздатності провадиться за заявою заінтересованої особи органом опіки та піклування за письмовою згодою батьків (усиновлювача) або піклувальника, а за відсутності такої згоди -судом.  
211. 3. Якщо особа, якій виповнилося 16 років, бажає займатися підприємництвом, то за наявності згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування вона може бути зареєстрована як підприємець.      3. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, якій виповнилось 16 років і яка бажає займатися підприємництвом. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювача), опікуна або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець.  
212. Особа набуває повної цивільної дієздатності у момент її державної реєстрації як підприємця.      У цьому разі особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту її державної реєстрації як підприємця.  
213. 4. Повна цивільна дієздатність, надана особі, стосується усіх її цивільних прав та обов'язків.   -112- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Доповнити статтю 32 частиною 5 такого змісту: "5. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою прідприємницької діяльності, надана їй повна цивільна дієздатність зберігається."  		Враховано   4. Повна цивільна дієздатність, надана особі, поширюється на усi цивільнi права та обов'язки. 5. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.  
214.   -113- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Відповідно до вимог ст.188 Кодексу Законів про працю України неповнолітні особи за згодою батьків можуть прийматися на роботу у разі досягнення ними 15 років. У зв'язку з цим вважаємо ст.32 доповнити ч.5 такого змісту: "3. У разі прийняття на роботу за наявності згоди на це батьків особи, яка досягла 15 років, повна цивільна дієздатність її настає з моменту укладення трудового договору".  		Відхилено    
215. Стаття 33 Мінімальна цивільна дієздатність осіб, яким не виповнилося 14 років (малолітніх)      Стаття 33 (33) Часткова цивільна дієздатність особи, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітньої)  
216. 1. Діти, яким не виповнилося 14 років (малолітні), мають право:      1. Дитина, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня), має право:  
217. 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, стосується предмета, який має невисоку вартість, та відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвиткові;      1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвиткові та стосується предмета, який має невисоку вартість;  
218. 2) вкладати кошти у банківські (кредитні) установи та розпоряджатися ними.   -114- Альохін В.І. (в.о. № 39)
 Викласти підпункт 2 пункту 1 статті 33 таким чином "Вкладати кошти у банківські (кредитні) страхові установи та розпоряджатися ними.".  		Відхилено   2) вкладати кошти у банківські (кредитні) установи та розпоряджатися ними.  
219.   -115- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Частину 2 підпінкту 2) пункту 1 статті 33 викласти у редакції: "Якщо кошти на ім'я малолітньої дитини внесені іншою особою, цими коштами мають право розпоряджатися батьки (один з них, який проживає разом з дитиною), усиновлювач, опікун або організація що виконує функції опікуна".  		Враховано редакційно    
220. Якщо кошти внесені на ім'я дитини іншими особами, ними мають право розпоряджатися батьки, або один з них, що проживає з дитиною, або опікун.      Якщо кошти внесені на ім'я дитини іншими особами, ними мають право розпоряджатися батьки, або один з них, що проживає з дитиною, або опікун;  
221.   -116- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
 До пункту 1 статті 33 додати підпункт 3 такого змісту: "3) мати немайнові права авторів на результати творчої діяльності".  		Враховано редакційно   3) здійснювати особисті немайнові права автора на твори науки, літератури та мистецтва, об`єкти промислової власності або інші результати своєї творчої діяльності, що охороняються законом.  
222. 2. Малолітні не відповідають за заподіяну ними шкоду.   -117- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Пункт 2 статті 33 викласти у редакції: "2.Малолітній не несе цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну ним.".  		Враховано редакційно   2. Малолітні не несуть цивільно-правової відповідальністі за завдану ними шкоду.  
223. Стаття 34 Неповна цивільна дієздатність осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх)   -118- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 В назві статті 34 після слова "дієздатність" додати слово "фізичних".  		Відхилено   Стаття 34 (34) Неповна цивільна дієздатність особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітніх)  
224. 1. Крім правочинів, передбачених у статті 33 цього Кодексу, особи віком від 14 до 18 років (неповнолітні) мають право:   -119- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 В пункті 1 статті 34 перше речення після тексту "цього Кодексу," доповнити словом "фізичні".  		Відхилено   1. Крім правочинів, передбачених у статті 33 цього Кодексу, особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня) має право:  
225. 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;      1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;  
226. 2) самостійно здійснювати права автора на твори науки, літератури та мистецтва, об`єкти промислової власності або інші результати своєї творчої діяльності, що охороняються законом;      2) самостійно здійснювати авторські права на результати літературної, художньої, наукової і технічної творчості, що охороняються законом;  
227. 3) бути членами та засновниками громадських і кооперативних організацій відповідно до закону про такі організації та до їхніх статутів.      3) бути учасником та засновником юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи.  
228. 2. Неповнолітні особи вчиняють інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.      2. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.  
229. На правочини щодо транспортних засобів або нерухомого майна, які вчиняються неповнолітніми особами, згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників має бути дана письмово і нотаріально посвідчена.      На правочини щодо транспортних засобів або нерухомого майна, які вчиняє неповнолітня особа, згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника має бути дана письмово і нотаріально посвідчена.  
230. 3. Неповнолітні особи можуть розпоряджатися коштами, що внесені іншими особами у банківські (кредитні) установи на їхнє ім`я, за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.   -120- Альохін В.І. (в.о. № 39)
 Ст.34. п.3 - Самостійно розпоряджатися майном, яке вони купили на свій заробіток, стипендію чи інший дохід (дар майна, грошей, цінностей), окрім нерухомих речей та транспортних засобів. Ст.34. п.3 - Неповнолітні особи можуть розпоряджатися коштами, що внесені іншими особами у банківські (кредитні), страхові установи на їхнє ім'я, за згодою батьків (усиновителів), або піклувальників.  		Відхилено   3. Неповнолітня особа може розпоряджатися коштами, що внесені іншими особами у банківські (кредитні) установи на її ім`я, за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника.  
231. 4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків, усиновлювачів, піклувальників. У разі заперечення того з батьків, з яким проживає дитина, правочин може бути здійснений з дозволу органів опіки та піклування.   -121- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 4 статті 34 наприкінці доповнити текстом ",усиновлювача, опікуна, піклувальника".  		Враховано   4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків (усиновлювачів). У разі заперечення того з батьків, з яким проживає дитина, правочин може бути здійснений з дозволу органів опіки та піклування.  
232.   -122- Сергієнко О.І.
 У пункті 5) статті 34 додати слова "на деякий час".  		Відхилено    
233. 5. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальників, органів опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи або позбавити її права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами.   -123- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 5 статті 34 після слова "розпоряджатися" слово "своїм" замінити текстом "своїми коштами".  		Враховано редакційно   5. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи або позбавити її права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами.  
234. Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.      6. Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.  
235. Порядок обмеження дієздатності неповнолітньої особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.      7. Порядок обмеження дієздатності неповнолітньої особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.  
236. Стаття 35 Цивільна правова відповідальність осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх)      Стаття 35 (35) Цивільно-правова відповідальність неповнолітньої особи  
237. 1. Неповнолітній сам несе відповідальність за невиконання договору, укладеного ним самостійно згідно із законом.      1. Неповнолітня особа особисто відповідає за невиконання договору, укладеного ним самостійно згідно із законом.  
238. 2. Неповнолітній сам несе відповідальність за невиконання договору, укладеного зі згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітнього немає майна, якого було б достатньо для відшкодування збитків, додатково відповідають батьки (усиновлювачі) або піклувальники.      2. Неповнолітня особа особисто відповідає за невиконання договору, укладеного зі згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи немає майна, якого було б достатньо для відшкодування збитків, додатково відповідають батьки (усиновлювачі) або піклувальники.  
239. 3. Неповнолітній несе відповідальність за шкоду, що заподіяна ним іншим особам, згідно зі статтею 1230 цього Кодексу.   -124- Альохін В.І. (в.о. № 39)
 Ст.35 п.3 - Неповнолітній за заподіяну ним шкоду іншим особам відповідає за правилами статті 1230 цього Кодексу.  		Враховано редакційно   3. Неповнолітня особа відповідає за шкоду, що завдана нею іншій особі, відповідно до статті 1257 цього Кодексу.  
240.   -125- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 3 статті 35 слово "правилом" замінити словом "нормами". Аналогічно у всьому тексті Кодексу.  		Враховано редакційно    
241. Стаття 36 Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи      Стаття 36 (36) Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи  
242. 1.Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад здоров'я, який суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.      1.Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад здоров'я, який суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.  
243. 2. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.      2. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.  
244. 3. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.      3. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.  
245. 4. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набуття чинності рішенням суду.      4. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання чинності рішення суду.  
246. Стаття 37 Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи      Стаття 37 (37) Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи  
247. 1. Над фізичною особою, яка обмежена у дієздатності, встановлюється піклування. Піклування встановлюється судом.   -126- Альохін В.І. (в.о. № 39)
 Ст.37 п.1 - В разі видужання фізичної особи або поліпшення її психічного стану до такого, що призводить до відновлення у повному обсязі здатності цієї особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд поновлює її дієздатність.  		Враховано у ч.1 ст.38  1. Над фізичною особою, яка обмежена у дієздатності, встановлюється піклування (див. ст. 60).  
248. 2. Особа, яка обмежена у дієздатності, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.      2. Фізична особа, яка обмежена у дієздатності, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.  
249. 3. Правочини щодо розпорядження майном вчиняються нею за згодою піклувальника.      3. Правочини щодо розпорядження майном та iншi правочини, що виходять за межi дрiбних побутових, вчиняються особою, яка обмежена у дiєздатностi, за згодою піклувальника.  
250. Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, яка обмежена у дієздатності, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником.       
251. Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оспорена особою, дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду.      Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оспорена особою, яка обмежена у дієздатностi, до органу опіки та піклування або суду.  
252. 4. Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію й інші доходи та розпоряджатися ними.      4. Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, яка обмежена у дієздатності, та розпорядження ними здійснюються піклувальником. Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, яка обмежена у дiєздатностi, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними.  
253. 5. Особа, яка обмежена у дієздатності, самостійно несе відповідальність за невиконання своїх договірних зобов'язань або за заподіяння шкоди.      5. Особа, яка обмежена у дієздатності, самостійно відповідає за невиконання нею договору, укладеного зі згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.  
254. Стаття 38 Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи      Стаття 38 (38) Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи  
255. 1. У разі видужання фізичної особи або такого поліпшення її психічного стану, який призводить до відновлення у повному обсязі здатності цієї особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд поновлює її дієздатність.      1. У разі видужання фізичної особи або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд поновлює її дієздатність.  
256. 2. У разі припинення особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, суд, за заявою зацікавлених осіб (в тому числі самої особи, яка обмежена у дієздатності), поновлює її дієздатність.   -127- Альохін В.І. (в.о. № 39)
 Ст.38. п.2 - У разі вилікування особи від алкогольної та наркотичної залежності суд за заявою зацікавлених осіб (в тому числі самої особи, яка обмежена у дієздатності), поновлює її дієздатність.  		Враховано редакційно   2. У разі припинення особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, суд, за особи, яка обмежена у дієздатності, поновлює її дієздатність.  
257. 3. На підставі рішення суду встановлене над фізичною особою піклування припиняється.      3. На підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності встановлене над фізичною особою піклування припиняється.  
258. 4. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.      4. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.  
259. Стаття 39 Визнання фізичної особи недієздатною      Стаття 39 (39) Визнання фізичної особи недієздатною  
260. 1. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу здоров"я не здатна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.   -128- Альохін В.І. (в.о. № 39)
 Ст.39 п.1 - Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок тривалого або хронічного психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.  		Враховано редакційно   1. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу здоров'я не здатна усвідомлювати значення своїх дій і (або) керувати ними.  
261. 2. Порядок визнання фізичної особи недієздатною визначається Цивільним процесуальним кодексом України.      2. Порядок визнання фізичної особи недієздатною визначається Цивільним процесуальним кодексом України.  
262. 3. Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно, особа, якій такими діями була заподіяна моральна шкода, має право вимагати від заявника її компенсації.   -129- Сергієнко О.І.
 У пункті 3) статті 39 слова "від заявника її компенсації" замінити на "компенсацію від заявника".  		Враховано редакційно   3. Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно, особа, якій такими діями була заподіяна моральна шкода, має право вимагати її відшкодування від заявника.  
263. Стаття 40 Момент визнання фізичної особи недієздатною      Стаття 40 (40) Момент визнання фізичної особи недієздатною  
264. 1. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набуття чинності рішенням суду.      1. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання чинності рішення суду.  
265. 2. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів про психічний стан особи може визначити у рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.      2. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів про психічний стан особи може визначити у рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.  
266. Стаття 41 Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною      Стаття 41 (41) Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною  
267. 1. Над недієздатною особою встановлюється опіка. Опіка встановлюється судом.   -130- Сергієнко О.І.
 У пункті 1) статті 41 додати слова "чи піклування".  		Відхилено   1. Над недієздатною особою встановлюється опіка (див.ст.60).  
268. 2. Недієздатна особа не має права вчиняти будь-яких правочинів.      2. Недієздатна особа не має права вчиняти будь-якого правочину.  
269. 3. Правочини від імені недієздатної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.      3. Правочини від імені недієздатної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.  
270. 4. Відповідальність за здійснення шкоди недієздатною особою несе її опікун згідно зі статтею 1261 цього Кодексу.      4. Відповідальність за шкоду, завдану, недієздатною особою, відповідає її опікун (стаття 1261 цього Кодексу).  
271. Стаття 42 Поновлення дієздатності особи, яка визнана недієздатною      Стаття 42 (42) Поновлення дієздатності особи, яка визнана недієздатною  
272. 1. За позовом опікуна, органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність особи і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.      1. За позовом опікуна, органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність особи і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.  
273. 2. Порядок поновлення цивільної дієздатності визначається Цивільним процесуальним кодексом України.      2. Порядок поновлення цивільної дієздатності визначається Цивільним процесуальним кодексом України.  
274. Стаття 43 Визнання фізичної особи безвісно відсутньою      Стаття 43 (43) Визнання фізичної особи безвісно відсутньою  
275. 1. Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.   -131- Сергієнко О.І.
 У пункті 1) статті 43 слова "одного року" замінити на "одного року і одного місяця".  		Відхилено   1. Фізична особа може бути за заявою заiнтересованих осiб визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.  
276. 2. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про особу початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані останні відомості про неї, а в разі неможливості встановити цей місяць -перше січня наступного року.      2. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про особу початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані останні відомості про неї, а в разі неможливості встановити цей місяць -перше січня наступного року.  
277. 3. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою визначається Цивільним процесуальним кодексом України.      3. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою визначається Цивільним процесуальним кодексом України.  
278. Стаття 44 Опіка над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме      Стаття 44 (44) Опіка над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме  
279. 1. На підставі рішення суду державний нотаріус за останнім місцем проживання фізичної особи, що визнана безвісно відсутньою, описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.   -132- Альохін В.І. (в.о. № 39)
 Ст.44 п.1 - На підставі рішення суду нотаріус за останнім місцем проживання фізичної особи, що визнана безвісно відсутньою описує належне їм майно та встановлює над ним опіку.  		Враховано редакційно    
280.   -133- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 1 статті 44 після слів "рішення суду" вилучити слово "державний".  		Враховано   1. На підставі рішення суду нотаріус за останнім місцем проживання фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.  
281. 2. За заявою заінтересованої особи, органу опіки та піклування опіка може бути встановлена нотаріусом над майном фізичної особи, місце знаходження якої невідоме, до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.   -134- Альохін В.І. (в.о. № 39)
 Залишити в тій же редакції  		Враховано   2. За заявою заінтересованої особи, органу опіки та піклування опіка може бути встановлена нотаріусом над майном фізичної особи, місце знаходження якої невідоме, до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.  
282. 3. Опікун над майном особи, що визнана безвісно відсутньою, або особи, місце знаходження якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на їхню користь, погашає за рахунок їхнього майна борги, управляє цим майном в їхніх інтересах.      3. Опікун над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, місце знаходження якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах.  
283. 4. За заявою заінтересованих осіб опікун над майном особи, що визнана безвісно відсутньою, або особи, місце знаходження якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати.      4. За заявою заінтересованої особи опікун над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, місце знаходження якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати.  
284. 5. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою, а також у разі появи особи, місце перебування якої було невідомим.      5. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою, а також у разі появи особи, місце перебування якої було невідомим.  
285. Стаття 45 Скасування рішення про визнання особи безвісно відсутньою      Стаття 45 (45) Скасування рішення про визнання фiзичної особи безвісно відсутньою  
286. Якщо особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи, скасовує його.      Якщо фiзична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що ухвалив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи, скасовує рішення про визнання фiзичної особи безвісно відсутньою.  
287. Стаття 46 Оголошення фізичної особи такою, що померла      Стаття 46 (46) Оголошення фізичної померлою  
288. 1. Фізична особа може бути оголошена судом такою, що померла, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісно за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, -протягом шести місяців.   -135- Сергієнко О.І.
 У пункті 1) статті 46 слова "трьох років" замінити на "трьох років і одного місяця"; слова "шести місяців" замінити на "одного року".  		Відхилено   1. Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісно за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, -протягом шести місяців.  
289. 2. Фізична особа, яка пропала безвісно у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом такою, що померла, після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи, що заслуговують на увагу, суд може оголосити фізичну особу такою, що померла, і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.   -136- Сергієнко О.І.
 У пункті 2) статті 46 слова "двох років" замінити на "двох років і одного місяця".  		Відхилено   2. Фізична особа, яка пропала безвісно у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою, після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи, що заслуговують на увагу, суд може оголосити фізичну особу померлою, і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.  
290. 3. Фізична особа оголошується такою, що померла, від дня набуття чинності рішенням суду про це. Фізична особа, що пропала безвісно за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або в зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена такою, що померла, від дня її гаданої смерті.      3. Фізична особа оголошується померлою, від дня набрання чинності рішення суду. Фізична особа, яка пропала безвісно за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або в зв'язку з воєнними діями, може бути померлою, від дня її гаданої смерті.  
291. 4. Порядок оголошення фізичної особи такою, що померла, визначається Цивільним процесуальним кодексом України.      4. Порядок оголошення фізичної особи такою, що померла, визначається Цивільним процесуальним кодексом України.  
292. Стаття 47 Правові наслідки оголошення особи такою, що померла      Стаття 47 (47) Правові наслідки оголошення фiзичної особи померлою  
293. 1. Правові наслідки оголошення фізичної особи такою, що померла, прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.      1. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою, прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.  
294. 2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена такою, що померла, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини.   -137- Сергієнко О.І.
 У пункті 2) статті 47 слова "п'яти років" замінити на "п'яти років і одного місяця".  		Відхилено   2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини.  
295. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.      Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.  
296. Стаття 48 Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена такою, що померла      Стаття 48 (48) Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою  
297. 1. Якщо особа, яка була визнана такою, що померла, з'явилася або якщо виявлено місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про оголошення її такою, що померла, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує його.   -138- Альохін В.І. (в.о. № 39)
 Ст.48 п.1 - Якщо особа, яка була визнана такою, що померла, з'явилася або якщо виявлено місце її перебування, та наявності інших підстав, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про оголошення її такою, що померла за заявою цієї особи, або іншої зацікавленої особи скасовує його.  		Враховано частково   1. Якщо фiзична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася або якщо виявлено місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про оголошення особи померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує його.  
298. 2. Незалежно від часу своєї появи особа може зажадати від будь-кого повернення майна, що збереглося та безоплатно перейшло до нього після оголошення фізичної особи такою, що померла, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника.      2. Незалежно від часу своєї появи фiзична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє майном, його повернення, якщо майно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника.  
299. 3. Особи, до яких майно перейшло за оплатними правочинами, зобов'язані повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття майна вони знали, що фізична особа, яка оголошена такою, що померла, жива.      3. Особа, до якої майно перейшло за оплатними правочинами, зобов'язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття майна вона знала, що фізична особа, яка оголошена померлою, жива.  
300. У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена такою, що померла, відшкодовується вартість цього майна.   -139- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У другому реченні пункту 3 статті 48 текст "в натурі" замінити текстом "," (комою).  		Відхилено   У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна.  
301. 4. Якщо майно фізичної особи, яка оголошена такою, що померла, перейшло до територіальної громади і було реалізоване нею, їй повертається сума, одержана від продажу від реалізації майна.   -140- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 4 статті 48 текст "ним, їй" замінити текстом "нею, цій особі".  		Враховано редакційно   4. Якщо майно фізичної особи, яка оголошена померлою, перейшло у власнiсть територіальної громади і було реалізоване нею, фiзичнiй особi, яка з'явилася, повертається сума, одержана від реалізації майна.  
302.   -141- Сергієнко О.І.
 У пункті 4) статті 48 додати слова "або рівнозначне майно".  		Відхилено    
303. Стаття 49 Опіка   -142- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Статті 49 та 50 вилучити.  		Враховано    
304. 1. Опіка встановлюється над малолітніми особами віком до 14 років та над особами, які визнані судом недієздатними.       
305. 2. Порядок встановлення опіки, призначення опікуна, обсяг його прав та обов'язків визначаються правилами глав 96 та 97 Книги шостої цього Кодексу.   -143- Альохін В.І. (в.о. № 39)
 Ст. 49 п.2 - Порядок встановлення опіки, призначення опікуна, обсяг його прав та обов'язків визначаються правилами цього Кодексу.  		   
306. Стаття 50 Піклування       
307. 1. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами віком від 14 до 18 років, над особами, які обмежені судом у дієздатності, а також над дієздатними особами, які не здатні виконувати свої права, на їх прохання.       
308. 2. Порядок встановлення піклування, призначення піклувальника, обсяг його прав та обов'язків визначаються правилами глав 96 та 97 Книги шостої цього Кодексу.   -144- Альохін В.І. (в.о. № 39)
 Ст.50 п.2 - Порядок встановлення піклування призначення піклувальника, обсяг його прав та обов'язків визначаються правилами цього Кодексу.  		   
309. Стаття 51 Надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов'язків   -145- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Статтю 51 вилучити.  		Враховано    
310. 1. Дієздатна фізична особа, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права, у тому числі право на захист, та виконувати свої обов'язки, має право обрати собі помічника.       
311. 2. Помічником може бути дієздатна фізична особа.       
312. За заявою особи, яка потребує допомоги, ім'я її помічника реєструється в органі опіки та піклування, про що видається відповідне посвідчення.       
313. Помічник може бути відкликаний, а його повноваження припинені особою, яка потребувала допомоги, у будь-який час.       
314. 3. Послуги помічника є оплатними, якщо інше не визначено домовленістю сторін.       
315. 4. Якщо в особи, якій необхідна допомога, є майно, яке потребує догляду та управління, помічник за договором з нею здійснює довірче управління цим майном відповідно до правил глави 68 Книги п'ятої.       
316. Стаття 52 Акти цивільного стану      Стаття 49 (52) Акти цивільного стану  
317. 1. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з особою і започатковують, змінюють, доповнюють, припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.      1. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з особою і започатковують, змінюють, доповнюють, припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.  
318. 2. Актами цивільного стану є народження дитини, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної дієздатності, обмеження у дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.   -146- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Пункт 2 статті 52 після слів "зміні імені" доповнити текстом "зміна прізвища,".  		Відхилено   2. Актами цивільного стану є народження дитини, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної дієздатності, обмеження у дієздатності, визнання особи недієздатною, укладення шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.  
319. 3. Державній реєстрації підлягають народження дитини та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть.      3. Державній реєстрації підлягають народження дитини та її походження, громадянство, укладення шлюбу, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть.  
320. 4. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.      4. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.  
321. Глава 5 Фізична особа як підприємець      Глава 5 (5) Фізична особа як підприємець  
322. Стаття 53 Право фізичної особи на заняття підприємництвом      Стаття 50 (53) Право фізичної особи на заняття підприємництвом  
323. 1. Право на заняття підприємництвом має фізична особа з повною дієздатністю.      1. Право на заняття підприємництвом, яке не заборонено законом, має фізична особа з повною цивiльною дієздатністю, а також неповнолітня фізична особа відповідно до п.3) ч.1 статті 34 цього Кодексу.  
324. 2. В окремих випадках, визначених законом, дозволяється участь осіб з неповною дієздатністю в громадських і кооперативних організаціях.   -147- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 В частині 2 статті 53 вилучити текст "громадських і".  		Враховано   2. Фізична особа здійснює своє право на підприємництво за умови її державної реєстрації як підприємця у порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб як підприємців є відкритою.  
325.   -148- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Викласти стапттю 53 в такій редакції: "Громадяни мають право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, за умови державної реєстрації громадянина як підприємця відповідно до закону."  		Відхилено   3. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем. Суд при вирішенні спору може застосувати до таких договорів правила Книги п'ятої про зобов'язання, які пов'язані з підприємницькою діяльністю.  
326.   -149- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Статті 54, 57, 59 - вилучити.  		Враховано частково    
327. Стаття 54 Державна реєстрація фізичної особи як підприємця       
328. 1. Фізична особа здійснює своє право на підприємництво за умови державної реєстрації її як підприємця.   -150- Асадчев В.М. (реєстр. картка № 337)
 Додати: "Реєстрація фізичних осіб як підприємців здійснюється за принципом повідомлення і не пізніш одного робочого дня, який настає за днем отримання реєструючим органом повідомлення від фізичної особи, що бажає зареєструватися як підприємець."  		   
329. Реєстрація фізичної особи як підприємця провадиться органами юстиції. Дані державної реєстрації включаються до єдиного реєстру фізичних осіб, що займаються підприємництвом, і є відкритими для загального ознайомлення.   -151- Жовтіс О.І. (в.о. № 138)
 Пункт перший статті 54 викласти в редакції: "Фізична особа здійснює своє право на підприємництво за умови державної реєстрації у порядку, що визначається законом про систему державної реєстрації суб'єктів господарювання. Реєстрація фізичної особи як підприємця провадиться органами державної реєстрації. Дані державної реєстрації включаються до єдиного реєстру суб'єктів господарювання, і є відкритими для загального ознайомлення".  		Враховано у ст. 5о(53)   
    -152- Шишкін В.І. (в.о. № 133)
 Пункт перший статті 54 викласти в редакції: "Фізична особа здійснює своє право на підприємництво за умови державної реєстрації у порядку, що визначається законом про систему державної реєстрації суб'єктів господарювання. Реєстрація фізичної особи як підприємця провадиться органами державної реєстрації. Дані державної реєстрації включаються до єдиного реєстру суб'єктів господарювання, і є відкритими для загального ознайомлення".  		Враховано у ст. 50(53)   
330. 2. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду.       
331. 3. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори з тих міркувань, що не є підприємцем.   -153- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У абзаці першому частини 3 статті 54 текст "з тих міркувань" замінити текстом "на тій підставі".  		Враховано у ч.3 ст.50(53)   
332. Суд при вирішенні спору може застосувати до таких договорів правила Книги п'ятої про зобов'язання, які пов'язані з підприємницькою діяльністю.       
333. Статтю 55 "Обмеження права фізичної особи на заняття підприємництвом" виключено.       
334.       
335. Статтю 56 "Правові наслідки порушення особою, яка займається підприємництвом, законодавства та прав інших осіб" виключено.       
336. Стаття 57 Підприємницька діяльність голови селянського (фермерського) господарства   -154- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Наявність ст.57 у Цивільному кодексі є недоцільною, оскільки існує Закон про селянське (фермерське) господарство, а дана стаття у проекті виглядає штучно вмонтованою.  		Враховано    
337. 1. Голова селянського (фермерського) господарства, яке не є юридичною особою, займається підприємництвом від імені усіх його членів за їхньою згодою.   -155- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 1 статті 57 текст "його членів" замінити текстом "членів господарства".  		Враховано    
338. 2. Голова селянського (фермерського) господарства має право на заняття підприємництвом з моменту державної реєстрації його як підприємця.       
339.       
340. Статтю 58 "Право подружжя на майно, яке використовується для підприємництва, та на доходи, одержані від нього" виключено.       
341.       
342. Стаття 59 Застосування до підприємницької діяльності фізичних осіб правил, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб      Стаття 51 (59) Застосування до підприємницької діяльності фізичних осіб правил, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб  
343. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються усі правила, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не випливає із закону або суті правовідносин.   -156- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У статті 59 текст "випливає із закону" замінити текстом "встановлено законом, або не випливає із".  		Враховано   До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються усі правила, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом, або не випливає із суті правовідносин.  
344. Стаття 60 Майнова відповідальність фізичної особи -підприємця      Стаття 52 (60) Цивільно-правова відповідальність фізичної особи -підприємця  
345. 1. Фізична особа -підприємець несе відповідальність за забов"язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.   -157- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частинах 1 і 2 статті 60 слово "цією" замінити "підприємницькою".  		Враховано   1. Фізична особа -підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.  
346. 2. Фізична особа -підприємець, що перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.   -158- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Сумнівною є необхідність визначення у ч.2 ст. 60 положення про те, що фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна, оскільки у книзі 6 "Сімейне право", детально регулюються майнові відносини подружжя і порядок накладення стягнення на майно подружжя за зобов'язаннями кожного з них.  		Відхилено   2. Фізична особа -підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.  
347. Стаття 61 Банкрутство фізичної особи, що є підприємцем      Стаття 53 (61) Банкрутство фізичної особи - підприємця  
348. Фізична особа, яка неспроможна задовільнити вимоги кредиторів, що пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом, на підставах, передбачених законом.      Фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, що пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.  
349. Стаття 62 Встановлення довірчого управління майном, що використовується в підприємництві, органами опіки і піклування      Стаття 54 (62) Управління майном, що використовується в підприємництві, органом опіки і піклування  
350. 1. Якщо особа, яка займалася підприємництвом, визнана безвісно відсутньою, недієздатною чи такою, що обмежена у дієздатності, або якщо майно, яке використовувалося у підприємництві, перейшло до неповнолітніх (малолітніх) осіб, органом опіки та піклування може бути призначений управитель цього майна.      1. Якщо особа, яка займалася підприємництвом, визнана безвісно відсутньою, недієздатною або обмежена у дієздатності, або якщо власником майна, яке використовувалося у підприємництві, стала неповнолітня (малолітня) особа, орган опіки та піклування може призначити управителя цього майна.  
351. Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про довірче управління цим майном.      Орган опіки та піклування укладає з управителем про довірче управління цим майном.  
352. 2. При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені, але в інтересах осіб, які є його власниками.      2. При здійсненні повноважень щодо довірчого управління майном управитель діє від свого імені, але в інтересах особи, яка є власником майна.  
353. 3. У договорі про довірче управління майном визначаються права та обов'язки управителя.      3. У договорі про управління майном визначаються права та обов'язки управителя.  
354. Органи опіки та піклування контролюють діяльність управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльністю опікуна і піклувальника.      Орган опіки та піклування контролює діяльність управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльністю опікуна і піклувальника.  
355. 4. Довірче управління майном припиняється, якщо відпали обставини, на підставі яких воно було встановлене.   -159- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Доповнити першу книгу Кодексу главою 5-1 "Опіка та піклування"  		Враховано   4. Договір про управління майном припиняється, якщо відпали обставини, на підставі яких він був укладений. Глава 6 .Опіка та піклування Стаття 55. Поняття опіки та піклування Опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх фізичних осіб , а також повнолітніх фізичних осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки. Стаття 56. Орган опіки та піклування Перелік органів, на які покладено функції органу опіки і піклування, їх права та обов'язки по забезпеченню прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, визначаються законом та іншими нормативно-правовими актами. Стаття 57. Обов'язок повідомляти про фізичних осіб, які потребують опіки або піклування Кожен, кому стало відомо про фізичну особу, яка потребує опіки або піклування, зобов'язаний негайно повідомити про це орган опіки та піклування. Стаття 58. Фізичні особи, над якими встановлюється опіка Опіка встановлюється над малолітніми фізичними особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. Стаття 59. Фізичні особи, над якими встановлюється піклування Піклування встановлюється над неповнолітніми фізичними особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які обмежені у дієздатності. Стаття 60. Встановлення опіки та піклування судом 1.Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною. 2.Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її дієздатності. 3.Суд встановлює опіку над малолітньою та піклування над неповнолітньою фізичною особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вони позбавлені батьківського піклування. Стаття 61. Встановлення опіки та піклування органом опіки та піклування 1.Орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою фізичною особою. 2.Орган опіки та піклування встановлює піклування над неповнолітньою фізичною особою. Стаття 62. Місце встановлення опіки та піклування Опіка та піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки та піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Стаття 63. Призначення опікуна та піклувальника 1. Опікуна та піклувальника призначає орган опіки та піклування. 2. Опікуном та піклувальником може бути лише фізична особа з повною дієздатністю; 3. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою; 4.Опікун та піклувальник призначається переважно з тих, хто є у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітнього та при призначенні піклувальника береться до уваги бажання підопічних; 5.Особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Стаття 64. Фізична особа, яка не може бути опікуном та піклувальником Опікуном та піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були відновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам того, хто потребує опіки або піклування. Стаття 65. Опіка або піклування над фізичною особою, щодо якої не призначено опікуна або піклувальника До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна або піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування. Стаття 66. Опіка або піклування над особою, яка перебуває у спеціальному закладі Якщо над фізичною особою, яка перебуває у дитячому, лікувальному, навчально-виховному закладі або закладі органу соціального захисту, не встановлена опіка або піклування або не призначено опікуна або піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад. Стаття 67. Права та обов'язки опікуна 1. Опікун зобов'язаний піклуватися про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітнього зобов'язаний дбати про його виховання, навчання та розвиток. 2.Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави. 3.Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. 4.Опікун зобов'язаний вживати заходів до захисту прав та інтересів підопічного . Стаття 68. Правочини, які не може вчиняти опікун 1.Опікун сам, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички. 2.Опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою. 3.Опікун не може представляти підопічного в суді при розгляді спору між підопічним і дружиною, чоловіком опікуна або його близькими родичами. Стаття 69. Права та обов'язки піклувальника 1. Піклувальник над неповнолітнім зобов'язаний дбати про створення йому необхідних побутових умов, про його виховання, навчання та розвиток. Піклувальник над фізичною особою, яка обмежена у дієздатності, зобов'язаний дбати про її лікування, створення необхідних побутових умов. 2. Піклувальник дає згоду на вчинення фізичною особою правочинів (стаття _____ цього Кодексу). 3. Піклувальник зобов'язаний вживати заходів до захисту прав та інтересів фізичної особи. Стаття 70. Правочини, на вчинення яких піклувальник не може давати згоду 1. Піклувальник не може давати згоду на укладення договорів між підопічним та своєю дружиною, чоловіком або своїми близькими родичами, крім передання майна підопічному у власність на підставі договору дарування або у безоплатне користування на підставі договору позички. 2. Піклувальник не може представляти підопічного в суді при розгляді спору між підопічним та дружиною, чоловіком піклувальника або його близькими родичами. Стаття 71. Правочини, вчинення яких неможливе без дозволу органу опіки та піклування 1.Опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування: 1)відмовитися від майнових прав підопічного; 2) видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; 3) укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори про розподіл або обмін житлового будинку, квартири; 4) укладати договори щодо іншого цінного майна; 2.Піклувальник має право дати дозвіл на вчинення правочинів, визначених у п. п.1-4 частини 1 цієї статті, лише при наявності дозволу органу опіки та піклування. Стаття 72. Управління майном особи, над якою встановлена опіка 1.Опікун зобов'язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах. 2.Якщо малолітній може самостійно визначити свої потреби та інтереси, опікун, здійснюючи управління майном, повинен враховувати його бажання. 3.Опіку самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок його пенсії, аліментів, інших доходів від його майна тощо. 4.Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном або передати його за договором в управління іншій особі. Стаття 73. Право опікуна та піклувальника на плату за виконання ними своїх обов'язків Кабінет Міністрів України визначає підстави виникнення права на оплату послуг опікуна та піклувальника, розмір та порядок її виплати. Стаття 74. Опіка над майном 1. Якщо у особи, над якою встановлена опіка чи піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості, то опіка над цим майном встановлюється органами опіки і піклування за місцем знаходження майна. 2. Опіка над майном встановлюється також в інших випадках, встановлених законом. Стаття 75. Звільнення опікуна та піклувальника 1.Орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Така заява має бути розглянута протягом одного місяця. До винесення рішення про звільнення від повноважень опікуна чи піклувальника або до закінчення місячного строку, якщо заява не розглянута, особа залишається опікуном або піклувальником. 2. Орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від своїх повноважень за заявою особи, над якою встановлено піклування. 3. За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов'язків, а також у разі поміщення підопічного до дитячого, лікувального, навчально-виховного закладу або закладу органу соціального захисту. Стаття 76. Припинення опіки 1.Опіка припиняється у разі передачі малолітнього батькам або усиновлювачам. 2.Опіка припиняється у разі досягнення підопічним чотирнадцяти років. Особа, яка здійснювала обов'язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього. 3.Опіка припиняється у разі поновлення дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною. Стаття 77. Припинення піклування Піклування припиняється у разі : 1) досягнення фізичною особою повноліття; 2)реєстрації шлюбу з неповнолітнім; 3)надання неповнолітньому повної дієздатності; 4) поновлення дієздатності фізичної особи, дієздатність якої була обмежена. Стаття 78. Надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов'язків 1. Дієздатна фізична особа, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов' язки, має право обрати собі помічника. 2. Помічником може бути дієздатна фізична особа. За заявою особи, яка потребує допомоги, ім'я її помічника реєструється органом опіки та піклування, про що видається відповідний документ, зразок якого встановлює Міністерство юстиції Укарїни. 3. Помічник має право на одержання пенсії, аліментів, заробітної плати, поштових відправлень, що належаться фізичній особі, яка потребувала допомоги. 4. Помічник має право на вчинення дрібних побутових правочинів, відповідно до наданих йому повноважень. 5. Помічник представляє особу у органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та організаціях, діяльність яких пов'язана із обслуговуванням населення. Помічник може представляти фізичну особу в суді лише на підставі окремої довіреності. 6. Послуги помічника є оплатними, якщо інше не визначено домовленістю сторін. 7.Помічник може бути відкликаний, а його повноваження анульовані особою, яка потребувала допомоги у будь-який час. Стаття 79. Оскарження дій опікуна, рішень органу опіки та піклування Дії опікуна можуть бути оскаржені заінтересованою особою, в тому числі родичами підопічного, до органу опіки та піклування або до суду. Рішення органу опіки та піклування може бути оскаржено до відповідного органу, якому підпорядкований орган опіки та піклування, або до суду.  
356. Підрозділ 2 Юридичні особи      Підрозділ 2 Юридична особа  
357. Глава 6 Загальні положення про юридичних осіб      Глава 7 (6) Загальні положення про юридичну особу  
358. Стаття 63 Поняття юридичної особи   -160- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Необхідно уточнити поняття юридичної особи, оскільки юридична особа є суб'єктом, а не об'єднанням майна у відокремлену організацію. Не може бути правоздатності у об'єднання майна. Крім того, слід уточнити, чи йде мова про об'єднання в організацію громадян, чи також інших осіб, в т.ч. юридичних осіб, чи може бути одна юридична особа у складі іншої?  		Враховано частково   Стаття 80 (63) Поняття юридичної особи  
359. Юридична особа є об'єднанням осіб та/або майна у відокремлену організацію, яка наділяється правоздатністю і яка внаслідок цього як така може мати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді.   -161- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Статтю викласти в такій редакції: "1.Юридичною особою є організація, яка зареєстрована у встановленому законом порядку. 2.Умови створення юридичної особи (склад засновників, наявність майна тощо) та її державної реєстрації встановлюється законом. 3.Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації та внесення відповідного запису до єдиного державного реєстру юридичних осіб."  		Відхилено   Юридичною особою є органiзацiя, створена шляхом об'єднання осіб та/або майна, яка наділяється правоздатністю і може від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа може бути створена однією особою, якщо це не заборонено законом.  
360.   -162- Сергієнко О.І.
 У статті 63 перший абзац викласти в такій редакції: "Юридичними особами визнаються організації, які мають право власності, інші майнові та особисті немайнові права, а також несуть обов'язки і можуть бути позивачами та відповідачами у суді".  		Враховано редакційно    
361. Стаття 64 Види юридичних осіб      Стаття 81 (64) Види юридичних осіб  
362. 1. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.      1. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.  
363. Юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів відповідно до пп. 2 і 3 статті 72 цього Кодексу.      Юридична особа приватного права створює на підставі установчих документів відповідно до частин 2 і 3 статті 91 цього Кодексу.  
364. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади як юридичні особи публічного права визначаються такими і діють на підставі закону. Інші юридичні особи публічного права можуть створюватися розпорядчим способом державними органами, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.   -163- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 В абзаці третьому частини 1 статті 64 текст "державними органами, органами" замінити текстом "органами державної влади, органами влади".  		Враховано редакційно   Юридична особа публічного права створюються розпорядчим способом органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування.  
365. 2. Цим Кодексом регулюється порядок створення, організаційно-правові форми, правове становище юридичних осіб приватного права.      2. Цим Кодексом регулюється порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.  
366. Порядок створення, організаційно-правові форми, правове становище юридичних осіб публічного права визначаються законом.      Порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб публічного права визначаються законом.  
367. Стаття 64-1 Участь юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах      Стаття 82 (64-1) Участь юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах  
368. Юридичні особи публічного права у цивільних відносинах підлягають правилам цього Кодексу, якщо окремі винятки не будуть встановлені законом."   -164- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У статті 64-1 текст "якщо окремі винятки не будуть" замінити текстом ".Винятки можуть бути встановлені законом.".  		Враховано редакційно   На юридичних осiб публічного права у цивільних відносинах поширюються правила, встановленi цим Кодексом, якщо iнше не встановлено законом.  
369. Стаття 65 Організаційно-правові форми юридичних осіб      Стаття 83 (65) Організаційно-правові форми юридичних осіб  
370. 1. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств або установ.   -165- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
 Частину першу статті 65 доповнити словами " інших формах, встановлених законом "  		Враховано   1. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ, інших формах, встановлених законом.  
    -166- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
 Залишити частину першу статті 65 у редакції, прийнятій у другому читанні.  		Відхилено    
371. 2. Товариством є об'єднання осіб (учасників), яке має корпоративний устрій та управляється його учасниками. Товариство може бути створене й однією особою, якщо законом це прямо не заборонено.   -167- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Оскільки основною ознакою поділу юридичних осіб є вид їх діяльності, у ч.2 ст.65 слід зазначити: "Товариства можуть бути підприємницькі та непідприємницькі".  		Враховано   2. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створене однією особою, якщо інше не встановлено законом.  
372. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.      Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.  
373. 3. Установою є об'єднання майна у відокремлену організацію, без членів, створену однією або кількома особами (засновниками) для досягнення визначеної засновниками мети за рахунок цього майна. Установа може задовольняти культурні, соціальні чи економічні потреби суспільства (суспільно-корисна установа) чи потреби третіх осіб-дестинаторів (приватно-корисна установа).   -168- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
 Частину 3 статті 65 викласти в такій редакції "3. Установою є організація без членів, створена однією або кількома особами (засновниками) шляхом об'єднання (видiлення) майна, для досягнення визначеної засновниками мети за рахунок цього майна. Особливостi правового статусу окремих видів установ визначаються законом."  		Враховано   3. Установою є організація без членів, створена однією або кількома особами (засновниками) шляхом об'єднання (видiлення) майна, для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Особливостi правового статусу окремих видів установ встановлюються законом.  
374. 4. До всіх товариств та установ застосовуються положення цієї глави Кодексу, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені цим Кодексом й іншими законами.   -169- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 4 статті 65 вилучити слово "кодексу".  		Враховано   4. До всіх товариств та установ застосовуються положення цієї глави, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законами.  
375. Стаття 66 Підприємницькі товариства   -170- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Організаційно-правові форми підприємницьких товариств безпідставно обмежуються лише двома видами, що суперечить чинному законодавству. У проекті мають розрізнятися організаційно-правові форми суб'єктів господарської діяльності та види або форми юридичних осіб.  		Враховано   Стаття 84 (66) Підприємницькі товариства  
376. Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання та наступного розподілу між учасниками прибутку (підприємницькі товариства), можуть бути організовані тільки як господарські товариства (акціонерне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, повне товариство та командитне товариство) або виробничі кооперативи.      Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками прибутку (підприємницькі товариства), можуть бути організовані тільки як господарські товариства (акціонерне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, повне товариство та командитне товариство) або виробничі кооперативи.  
377.   -171- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Регулювання господарської діяльності господарських товариств та виробничих кооперативів не є предметом цього Кодексу, а має бути врегульоване господарським законодавством. У Цивільному кодексі повинні регулюватися лише цивільні майнові відносини, що виникають між особами у процесі створення товариства чи кооперативу, до реєстрації його як суб'єкта господарювання та набуття статусу юридичної особи.  		Відхилено   Стаття 85 Непідприємницькі товариства Непідприємницькими товариствами вважаються товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статус окремих видів непідприємницьких товариств визначається законом.  
378. Стаття 67 Здійснення підприємницької діяльності непідприємницькими товариствами та установами      Стаття 86 (67) Здійснення підприємницької діяльності непідприємницькими товариствами та установами  
379. Непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об'єднання громадян тощо) та установи можуть, поряд зі своєю основною діяльністю, займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, якщо інше не встановлено законом.   -172- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Статтю 67 викласти у редакції "Непідприємницькі товариства можуть займатися підприємницькою діяльністю лише у випадках і в порядку передбачених законом.".  		Відхилено   Непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об'єднання громадян тощо) та установи можуть, поряд зі своєю основною діяльністю, займатися підприємницькою діяльністю, якщо інше не встановлено законом, i якщо ця дiяльнiсть вiдповiдає метi, для якої вони були створенi, та сприяє її досягненню.  
380. Стаття 68 Правоздатність юридичної особи      Стаття 87 (68) Правоздатність юридичної особи  
381. 1. Юридична особа, відповідно до її здатності мати цивільні права та обов'язки (цивільна правоздатність), має такі самі цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, за винятком тих, які за своєю природою можуть належати тільки людині.      1. Юридична особа здатна мати такі самі цивільні права та обов'язки (цивільна правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати тільки людині.  
382. 2. Юридична особа може бути обмежена у правах не інакше ніж у випадках і в порядку, встановлених законом. Рішення про обмеження прав може бути оскаржене юридичною особою до суду.   -173- Сергієнко О.І.
 У пункті 2) статті 68 слова "не інакше ніж" замінити на "лише".  		Враховано   2. Юридична особа може бути обмежена у правоздатності лише за рішенням суду.  
383. 3. Окремими видами діяльності, перелік яких визначається законом, юридична особа може займатися тільки після одержання спеціального дозволу (ліцензії).   -174- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Статтю 68 викласти в такій редакції "1. Юридична особа здатна мати цивільні права та обов'язки, які відповідають профілю її діяльності та не суперечать меті, для досягнення якої вона створена. 2.Законом можуть бути передбачені права та обов'язки, якими не може володіти відповідна юридична особа. 3. Законом можуть бути передбачені права та обов'язки, якими відповідна юридична особа може володіти лише за наявності спеціального дозволу."  		Відхилено   3. Юридична особа може займатися окремими видами діяльності, перелік яких визначається законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).  
384. 4. Правоздатність юридичної особи виникає в момент її створення і припиняється в момент внесення запису до єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи.      4. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення, і припиняється з моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи.  
385. Стаття 69 Найменування юридичної особи      Стаття 88 (69) Найменування юридичної особи  
386. 1. Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить вказівку на її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити вказівку на характер її діяльності. Юридична особа може мати, крім повного найменування, скорочене найменування.      1. Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати, крім повного найменування, скорочене найменування.  
387. 2. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, повинна мати фірмове найменування.      2. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, повинна мати фірмове найменування (фірму).  
388. Порядок реєстрації та використання фірмового найменування визначається положеннями глави 42 цього Кодексу, іншими законами та правовими актами.      Порядок реєстрації та використання фірмового найменування визначається положеннями глави 42 цього Кодексу, іншими актами цивiльного законодавства.  
389. 3. Найменування юридичної особи зазначається в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру юридичних осіб.      3. Найменування юридичної особи зазначається в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.  
390. 4. У разі зміни свого найменування юридична особа, крім виконання інших вимог, встановлених законом, зобов'язана помістити оголошення про це в органах друку, в яких публікуються дані про державну реєстрацію юридичної особи, та сповістити про це всіх осіб, з якими вона перебуває у договірних відносинах.      4. У разі зміни свого найменування юридична особа, крім виконання інших вимог, встановлених законом, зобов'язана помістити оголошення про це в органах друку, в яких публікуються дані про державну реєстрацію юридичної особи, та сповістити про це всіх осіб, з якими вона перебуває у договірних відносинах.  
391. 5. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.      5. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.  
392. Стаття 70 Особисті немайнові права юридичної особи      Стаття 89 (70) Особисті немайнові права юридичної особи  
393. Права юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть належати юридичній особі, визначаються та захищаються так само, як і аналогічні права фізичних осіб (Книга друга).   -175- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У статті 70 слово "недоторканість" замінити словом "захист".  		Відхилено   Юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть належати юридичній особі, та які захищаються так само, як і аналогічні права фізичних осіб.  
394.   -176- Сергієнко О.І.
 Статтю 70 викласти в такій редакції: "Юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, на таємницю телеграфної та іншої кореспонденції, телефонних розмов, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть належати юридичній особі".  		Враховано редакційно    
395. Стаття 71 Місцезнаходження юридичної особи      Стаття 90 (71) Місцезнаходження юридичної особи  
396. 1. Місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.      1. Місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.  
397. 2. Місцезнаходження юридичної особи зазначається в її установчих документах.      2. Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.  
398. Стаття 72 Створення юридичної особи      Стаття 91 (72) Створення юридичної особи  
399. 1. Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками, якщо законом не встановлений інший порядок їх установчих документів.      1. Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками, якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.  
400. 2. Установчими документами товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.   -177- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти пункт 2 статті 72 в новій редакції: "2. Для створення юридичної особи засновники розробляють та затверджують договір, в якому визначається порядок спільної діяльності по створенню юридичної особи, умови передання їй свого майна та участі в її діяльності. На підставі договору засновники розробляють та затверджують установчий документ юридичної особи. Юридична особа, створена однією особою, діє на підставі установчого документу, затвердженого цією особою."  		Враховано редакційно   2. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.  
401. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.      Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.  
402. 3. Установа створюється на основі індивідуального або спільного установчого акта. Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути у будь-який час скасований засновником.      3. Установа створюється на пiдставi індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками).  
403. 4. Юридична особа вважається створеною в момент її державної реєстрації.      4. Юридична особа вважається створеною з моменту її державної реєстрації.  
404. Стаття 73 Державна реєстрація юридичної особи   -178- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Статтю 73 виключити.  		Відхилено   Стаття 92 (73) Державна реєстрація юридичної особи  
405. 1. Юридична особа підлягає державній реєстрації органами юстиції у порядку, що визначається законом про реєстрацію юридичних осіб. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру юридичних осіб, відкритого для загального ознайомлення.   -179- Жовтіс О.І. (в.о. № 138)
 Пункт перший статті 73 викласти в редакції: "Юридична особа підлягає державній реєстрації органами державної реєстрації у порядку, що визначається законом про систему державної реєстрації суб'єктів господарювання. Дані державної реєстрації включаються до єдиного реєстру суб'єктів господарювання, відкритого для загального ознайомлення"  		Враховано   1. Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру юридичних осіб, відкритого для загального ознайомлення.  
    -180- Шишкін В.І. (в.о. № 133)
 Пункт перший статті 73 викласти в редакції: "Юридична особа підлягає державній реєстрації органами державної реєстрації у порядку, що визначається законом про систему державної реєстрації суб'єктів господарювання. Дані державної реєстрації включаються до єдиного реєстру суб'єктів господарювання, відкритого для загального ознайомлення".  		Враховано    
406. 2. Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів законові є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи. Відмова у державній реєстрації за іншими мотивами (недоцільність тощо) не допускається.      2. Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів законові є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи. Відмова у державній реєстрації за іншими мотивами (недоцільність тощо) не допускається.  
407. 3. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені в суді.   -181- Сергієнко О.І.
 У пункті 3) статті 73 слова "в суді" замінити на "в судовому порядку".  		Відхилено   3. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені в суді.  
408. 4. До єдиного державного реєстру юридичних осіб вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування (фірмове найменування), місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, предмет діяльності товариства чи мета установи, а також інші відомості, якщо цього вимагає закон.      4. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування (фірмове найменування), місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мета установи, а також інші відомості, якщо цього вимагає закон.  
409. 5. Зміни установчих документів набувають чинності для третіх осіб із моменту їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, -із моменту сповіщення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Однак юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.      5. Зміни установчих документів набувають чинності для третіх осіб із моменту їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, -із моменту сповіщення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.  
410. Стаття 74 Вимоги до змісту установчих документів      Стаття 93 (74) Вимоги до змісту установчих документів  
411. 1. Статут товариства, якщо додаткові вимоги щодо його змісту не встановлені цим Кодексом або іншими законами, має включати найменування юридичної особи, вказівку на її місце знаходження, адресу, визначати органи управління товариством, їхню компетенцію, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього.      1. Статут товариства, якщо додаткові вимоги щодо його змісту не встановлені цим Кодексом або іншими законами, має включати найменування юридичної особи, вказівку на її місце знаходження, адресу, визначати органи управління товариством, їхню компетенцію, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього.  
412. 2. Засновницький договір товариства, якщо додаткові вимоги до його змісту не встановлені цим Кодексом та іншими законами, має містити обов'язок учасників створити юридичну особу, визначати порядок спільної діяльності щодо її створення, умови передання їй свого майна.      2. Засновницький договір товариства, якщо додаткові вимоги до його змісту не встановлені цим Кодексом та іншими законами, має містити обов'язок учасників створити юридичну особу, визначати порядок спільної діяльності щодо її створення, умови передання їй свого майна.  
413. 3. В установчому акті установи зазначається її мета, визначається, як правило, майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, організація управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні деякі із зазначених вище положень, їх встановлює відповідний орган юстиції, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб.   -182- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 3 статті 74 вилучити текст ",як правило".  		Враховано   3. В установчому акті установи зазначається її мета, визначається майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, організація управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні деякі із зазначених вище положень, їх встановлює орган, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб.  
    -183- Жовтіс О.І. (в.о. № 138)
 У пункті третьому статті 74 слова: "орган юстиції, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб" замінити словами: "орган державної реєстрації".  		Враховано    
    -184- Шишкін В.І. (в.о. № 133)
 У пункті третьому статті 74 слова "орган юстиції, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб" замінити словами "орган державної реєстрації".  		Враховано    
414. Стаття 75 Дієздатність юридичної особи      Стаття 94 (75) Дієздатність юридичної особи  
415. 1. Юридична особа набуває цивільних прав та бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, які діють відповідно до закону або установчого документа.   -185- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У першому реченні частини 1 статті 75 слово "або" замінити словом "та".  		Враховано   1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків через свої органи, які діють відповідно до закону та установчих документів (див. ст.81).  
416. Порядок створення органів юридичної особи визначається законом та установчим документом.      Порядок створення органів юридичної особи визначається законом та установчими документами.  
417. 2. У передбачених законом випадках юридична особа може набувати цивільних прав та брати на себе цивільні обов'язки через своїх учасників.      2. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків через своїх учасників.  
418. 3. Органи, які за законом чи установчими документами юридичної особи виступають від її імені, повинні діяти в інтересах юридичної особи, яку вони представляють, добросовісно і розумно, й не перевищувати повноважень.      3. Орган або особа, яка за законом чи установчими документами юридичної особи виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, та не перевищувати своїх повноважень.  
419. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень на представництво юридичної особи не має правової сили, за винятком випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.      У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має правової сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.  
420. 4. Члени органу юридичної особи, які порушують свої обов'язки по представництву, несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.      4. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, якi за законом чи установчими документами виступають вiд iменi юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.  
421. Стаття 76 Філії та представництва      Стаття 95 (76) Філії та представництва  
422. 1. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює усі або частину її функцій.      1. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює усі або частину її функцій.  
423. 2. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.   -186- Сергієнко О.І.
 Пункт 2) статті 76 викласти в такій редакції: "Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження, який представляю і захищає інтереси юридичної особи".  		Враховано редакційно   2. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.  
424. 3. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.      3. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.  
425. 4. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.      4. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.  
426. 5. Відомості про відкриті філії та представництва мають бути внесені до єдиного державного реєстру юридичних осіб.      5. Відомості про відкриті філії та представництва мають бути внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.  
427. Стаття 77 Відповідальність юридичних осіб      Стаття 96 (77) Відповідальність юридичних осіб  
428. 1. Юридична особа несе самостійну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями.      1. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.  
429. 2. Юридична особа за своїми зобов'язаннями відповідає усім належним їй майном.      2. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.  
430. 3. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями учасника (засновника) юридичної особи, крім випадків, передбачених законами та установчими документами.      3. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених законами та установчими документами.  
431. 4. Особи, що створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації юридичної особи.      4. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до державної реєстрації юридичної особи.  
432. Юридична особа несе відповідальність за зобов'язаннями учасників (засновників), що пов'язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення іхніх дій відповідними органами.   -187- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Друге речення частини 4 статті 77 наприкінці доповнити текстом "юридичної особи".  		Враховано   Юридична особа відповідає за зобов'язаннями її учасників (засновників), що пов'язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.  
433. 5. Якщо банкрутство юридичної особи спричинене недобросовісними діями учасників юридичної особи, то в разі недостатності майна юридичної особи на таких учасників може бути покладена додаткова (субсидіарна) відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи.       
434. Стаття 78 Управління товариством      Стаття 97 (78) Управління товариством  
435. У товаристві мають бути такі органи управління, як загальні збори учасників і правління, якщо інше не встановлено законом.      Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.  
436. Стаття 79 Загальні збори учасників товариства      Стаття 98 (79) Загальні збори учасників товариства  
437. 1. Загальні збори учасників мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції правління.      1. Загальні збори учасників мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.  
438. 2. Якщо інше не встановлено законом або установчими документами, рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, крім рішень про зміну статуту товариства та про його ліквідацію, які приймаються більшістю у 3/4 голосів.   -188- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В частині 2 статті 79 слова "статуту товариства" замінити словами "статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства та про ліквідацію товариства"  		Враховано   2. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено законом або установчими документами. Рішення про внесення змiн до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства та про ліквідацію товариства приймаються більшістю у 3/4 голосів.  
439. Рішення, що приймається без скликання загальних зборів, вважається прийнятим, якщо всі учасники товариства письмово висловили свою згоду з цим рішенням.   -189- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Абзац другий частини 2 статті 79 виключити.  		Враховано    
440. Якщо інше не встановлено в установчих документах, для зміни мети товариства вимагається згода всіх учасників товариства. Згода учасників, які не з'явилися, має бути висловлена письмово.       
441. 3. Учасник товариства не має права голосу з питань щодо вчинення з ним правочину, будь-яких дій у спорі між ним і товариством.      3. Учасник товариства не має права голосу з питань щодо вчинення з ним правочину, будь-яких дій у спорі між ним і товариством.  
442. 4. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах. У будь-якому разі скликання загальних зборів можуть вимагати учасники, що мають не менше десяти відсотків голосів.      4. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах. Учасники товариства, що володіють не менше десяти відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.  
443. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не задоволена, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.      Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.  
444. 5. Рішення загальних зборів може бути оскаржене до суду учасником, який був відсутній не зі своєї вини на загальних зборах або голосував проти такого рішення. Рішення може бути оскаржене до суду протягом двох місяців від дня, коли рішення було доведене до учасника, який звертається до суду.   -190- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Частину 5 статті 79 викласти в такій редакції "5. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду. ".  		Враховано   5. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.  
    -191- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 п.5. термін двох місяців замінити на 10 днів. (Чому треба чекати два місяця? За цей час може статися багато дій і подій, які вже не можливо буде повернути. Да і товариство такий великий термін, два місяця плюс судовий розгляд, буде у невизначеному стані).  		Враховано редакційно    
445. Стаття 80 Правління товариства      Стаття 99 (80) Виконавчий орган товариства  
446. 1. Загальні збори своїм рішенням створюють правління та встановлюють його компетенцію і склад.      1. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.  
447. 2. Правління може складатися з однієї або кількох осіб. Правління, що складається з кількох осіб, приймає рішення відповідно до положень п. 2 статті 79 цього Кодексу.   -192- Асадчев В.М. (реєстр. картка № 337)
 Речення друге статті 80 викладено не зовсім вірно, так як у п.2. ст.79 мова йде про загальні збори, а не про правління, отже п.2.ст.79 може бути застосований як аналогія і тоді друге речення ст.80. п.2. треба викласти у наступній редакції: "Рішення Правління, що складається з кількох осіб приймається за аналогією п.2.ст.79. цього Кодексу."  		Враховано редакційно   2. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, визначеному частиною другою статті 98 цього Кодексу.  
448. 3. Члени правління у будь-який час можуть бути усунені, якщо в статуті не зазначені підстави, з яких допускається усунення членів правління.      3. Члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені вiд виконання своїх обов'язкiв, якщо в статуті не визначені підстави усунення членів виконавчого органу.  
449. 4. За законом або за установчим документом назва виконавчого органу може бути іншою ніж "правління".   -193- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 4 статті 80 текст "виконавчого органу" замінити текстом "органу управління" (узгодження зі статтею 78).  		Враховано частково   4. Назва виконавчого органу товариства відповідно до закону або установчих документів товариства може бути "правління", "дирекція" тощо.  
450. Стаття 81 Право участі у товаристві      Стаття 100 (81) Право участі у товаристві  
451. 1. Право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може передаватись іншим особам або успадковуватись.      1. Право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може передаватись іншій особі.  
452. Передача частки, акцій товариства тощо іншим особам не є передачею або успадкуванням права участі у товаристві.      Передача частки, акцій товариства тощо іншій особі не є передачею права участі у товаристві.  
453. 2. Учасники можуть вільно вийти з товариства, якщо у статуті не встановлений обов'язок учасника письмово попередити товариство про свій вихід у визначений строк, який не може перевищувати одного року.      1. Учасники мають право вільно вийти з товариства, якщо у статуті не встановлений обов'язок учасника письмово попередити товариство про свій вихід у визначений строк, який не може перевищувати одного року.  
454. 3. Учасник товариства у випадках та порядку, передбачених законом та/або установчими документами, може бути виключений з товариства.      2. Учасник товариства у випадках та порядку, встановлених законом та/або установчими документами, може бути виключений з товариства.  
455. Стаття 82 Управління установою   -194- Сіренко В.Ф. (реєстр. картка № 233)
Райковський Б.С. (реєстр. картка № 290)
 Статтю 82 виключити  		Відхилено   Стаття 101 (82) Управління установою  
456. 1. Засновники установи не беруть участі в її управлінні. В установі обов'язково створюється правління, до якого застосовується положення п. 2 статті 80 цього Кодексу. Установчий акт може передбачати створення й інших органів, визначати порядок формування органів та їх склад.      1. Засновники установи не беруть участі в управлінні нею. В установі обов'язково створюється правління, до якого застосовується положення частини другої статті 99 цього Кодексу. Установчий акт може передбачати створення також інших органів, визначати порядок формування цих органів та їх склад.  
457. 2. Наглядає за діяльністю установи її наглядова рада.      2. Нагляд за діяльністю установи здiйснює її наглядова рада.  
458. Наглядова рада наглядає за управлінням майном, додержанням мети установи та за іншою її діяльністю, відповідно до установчого акта.      Наглядова рада здiйснює нагляд за управлінням майном, додержанням мети установи та за іншою її діяльністю, відповідно до установчого акта.  
459. Стаття 83 Передання майна установі      Стаття 102 (83) Передання майна установі  
460. Якщо в установчому акті зазначається майно, яке передається установі, то засновник (а в разі його смерті -зобов'язана особа відповідно до положень Книги сьомої цього Кодексу) зобов'язаний передати його установі після державної реєстрації установи.      Якщо в установчому акті визначається майно, яке передається установі, то засновник (а в разі його смерті -зобов'язана особа відповідно до положень Книги сьомої цього Кодексу) зобов'язаний передати майно установі після державної реєстрації установи.  
461. Стаття 84 Зміна мети установи та її структури управління      Стаття 103 (84) Зміна мети установи та її структури управління  
462. 1. Якщо здійснення мети установи стало неможливим або воно загрожує суспільним інтересам, то відповідний орган юстиції може звернутися до суду з заявою про визначення їй іншої мети.   -195- Сергієнко О.І.
 У пункті 1) статті 84 додати словами "за погодженням з органами управління установою".  		Враховано   1. Якщо здійснення мети установи стало неможливим або воно загрожує суспільним інтересам, то відповідний орган, який здiйснює державну реєстрацiю, може звернутися до суду з заявою про визначення їй іншої мети за погодженням з органами управління установою.  
    -196- Жовтіс О.І. (в.о. № 138)
Шишкін В.І. (в.о. № 133)
 У пункті першому статті 84 слово "юстиції" замінити словами "державної реєстрації".  		Враховано    
463. 2. При зміні мети установи суд повинен по можливості враховувати наміри засновника та особливо піклуватися про те, щоб вигоди від використання майна установи передавалися тим дестинаторам, яким ці вигоди призначалися наміром засновника.   -197- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункт 2 статті 84 вилучити текст "по можливості", а також текст "особливо".  		Враховано   2. При зміні мети установи суд повинен враховувати наміри засновника та дбати про те, щоб вигоди від використання майна установи передавалися тим дестинаторам, яким ці вигоди призначалися наміром засновника.  
464. 3. Суд може змінити структуру управління установи, якщо це необхідно внаслідок зміни мети установи або з інших поважних причин.      3. Суд може змінити структуру управління установи, якщо це необхідно внаслідок зміни мети установи або з інших поважних причин.  
465. 4. При зміні мети установи або її структури суд повинен мати письмову думку правління установи про це.      4. При зміні мети установи або структури її управління, правління установи зобов'язане надати суду письмову думку з цього питання.  
466. Стаття 85 Припинення юридичної особи      Стаття 104 (85) Припинення юридичної особи  
467. 1. Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу), або в результаті ліквідації.      1. Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу) або в результаті ліквідації.  
468. 2. Юридична особа вважається такою, що припинила існування, після внесення про це запису до єдиного державного реєстру юридичних осіб.      2. Юридична особа вважається такою, що припинена, після внесення запису про припинення до єдиного державного реєстру юридичних осіб.  
469. 3. Припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства визначається законом.      3. Припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства визначається законом.  
470. Стаття 86 Обов'язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи      Стаття 105 (86) Обов'язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи  
471. 1. Учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, який вносить до єдиного державного реєстру юридичних осіб відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.      1. Учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.  
472. 2. Учасники юридичної особи або орган, що прийняли рішення про припинення юридичної особи, призначають за погодженням з органом, який здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, комісію щодо припинення юридичної особи (ліквідаційна комісія, ліквідатор, зовнішній управляючий тощо) та встановлюють відповідно до цього Кодексу порядок та строки припинення.      2. Учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають за погодженням з органом, який здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, комісію щодо припинення юридичної особи (ліквідаційна комісія, ліквідатор тощо) та встановлюють відповідно до цього Кодексу порядок та строки припинення.  
473. Виконання функцій комісії щодо припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи.      Виконання функцій комісії щодо припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи.  
474. 3. З моменту призначення відповідної комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія від імені юридичної особи, яка припиняється, виступає у суді.   -198- Сергієнко О.І.
 У пункті 3) статті 86 наприкінці першого речення додати слова "щодо припинення".  		Відхилено   3. З моменту призначення відповідної комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія від імені юридичної особи, яка припиняється, виступає у суді.  
475. 4. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в органах друку, в яких публікуються дані про реєстрацію юридичних осіб, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення вимог її кредиторами. Цей строк не може бути меншим двох місяців з моменту публікації про припинення.      4. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в органах друку, в яких публікуються дані про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення вимог її кредиторами. Цей строк не може бути меншим двох місяців з моменту публікації повідомлення про припинення юридичної особи.  
476. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово сповіщає їх про припинення юридичної особи.      Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово сповіщає їх про припинення юридичної особи.  
477. Стаття 87 Злиття, приєднання та поділ юридичної особи      Стаття 106 (87) Злиття, приєднання та поділ юридичної особи  
478. 1. Злиття, приєднання та поділ юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або ж органу юридичної особи, правоуповноваженої на те установчими документами, а в передбачених законом випадках -за рішенням суду або відповідних органів державної виконавчої влади.   -199- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 1 статті 87 текст "юридичної особи, право уповноваженої" замінити текстом "управління юридичної особи, уповноваженої".  		Враховано редакційно   1. Злиття, приєднання та поділ юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а в передбачених законом випадках -за рішенням суду або відповідних органів державної влади.  
479. 2. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної виконавчої влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.      2. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.  
480. Стаття 88 Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання та поділ      Стаття 107 (88) Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання та поділу  
481. 1. Кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання та відшкодування збитків.      1. Кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання та відшкодування збитків.  
482. 2. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (злиття, приєднання) або роздільний баланс (поділ), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно до всіх її кредиторів та боржників, враховуючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.      2. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (злиття, приєднання) або розподільчий баланс (поділ), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно до всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.  
483. 3. Передавальний акт та роздільний баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про її припинення.      3. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про її припинення.  
484. Нотаріально посвідчені копії передавального акта та роздільного балансу передаються в органи, які здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб, як за місцем реєстрації юридичної особи, що припиняється, так і за місцем реєстрації юридичної особи-правонаступника.      Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в органи, які здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб, за місцем реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в органи, які здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб, за місцем реєстрації юридичної особи-правонаступника.  
485. 4. Порушення правил пп. 2 та 3 цієї статті є підставою для відмови у державній реєстрації припинення юридичної особи та створюваних юридичних осіб-правонаступників.      4. Порушення правил частин 2 та 3 цієї статті є підставою для відмови у внесеннi до державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державнiй реєстрацiї створюваних юридичних осіб-правонаступників.  
486. 5. Якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб, а точно з'ясувати правонаступника юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи-правонаступники солідарно відповідають перед кредиторами юридичної особи, що припинила існування.      5. Якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб, i точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків, що припинилася, неможливо, юридичні особи-правонаступники солідарно відповідають перед кредиторами юридичної особи, що припинила існування.  
487. Стаття 89 Виокремлення      Стаття 108 (89) Видiлення  
488. Якщо частина майна, прав та обов'язків юридичної особи переходять до створюваних нових юридичних осіб (виокремлення), то за аналогією застосовуються правила пп. 1, 2, 4 статті 86 та статей 87 і 88.   -200- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
 Доповнити Кодекс статтею "Стаття . Перетворення юридичної особи Перетворенням вважається зміна організаційно-правової форми юридичної особи. Перетворення юридичної особи не має наслідком її припинення"  		Враховано   Виділенням вважається перехід по розподільчому балансу частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або декількох створюваних нових юридичних осіб. До виділення за аналогією застосовуються правила частин 1, 2, 4 статті 105 та статей 106 і 107. Стаття 109 Перетворення юридичної особи Перетворенням вважається зміна організаційно-правової форми юридичної особи. Перетворення юридичної особи не має наслідком її припинення. До перетворення за аналогією застосовуються правила частини 1 статті 105.  
489. Стаття 90 Ліквідація юридичної особи      Стаття 110 (90) Ліквідація юридичної особи  
490. 1. Юридична особа ліквідовується:      1. Юридична особа ліквідується:  
491. 1) за рішенням її учасників або ж органу юридичної особи, правоуповноваженої на те установчими документами, в тому числі у зв'язку зі спливом строку, на який створено юридичну особу, з досягненням мети, для якої її створено, або з визнанням судом недійсною реєстрації юридичної особи у зв'язку з допущеними при її створенні порушеннями закону або інших правових актів, які мають характер таких, що їх не можна позбутися, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;      1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який створено юридичну особу, з досягненням мети, для якої її створено, або з визнанням судом недійсною державної реєстрації юридичної особи у зв'язку з допущеними при її створенні порушеннями, які не можна усунути, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;  
492. 2) за рішенням суду в разі заняття діяльністю без належного дозволу (ліцензії) чи діяльністю, забороненою законом, а також в інших випадках передбачених законом.      2) за рішенням суду в разі заняття діяльністю без належного дозволу (ліцензії) чи діяльністю, забороненою законом, а також в інших випадках передбачених законом.  
493. 2. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у підпункті 2 п. 1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, а також учасником юридичної особи.   -201- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 1 пункту 2 статті 90 текст "юридичної особи, право уповноваженої" замінити текстом "управління юридичної особи, уповноваженої".  		Враховано редакційно у абз.2 ч.2  2. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини 1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, а також учасником юридичної особи.  
494. Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, правоуповноважений на ліквідацію юридичної особи її установчими документами, можуть бути покладені обов'язки щодо здійснення ліквідації юридичної особи.      Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, уповноважений установчими документами приймати рiшення про ліквідацію юридичної особи, можуть бути покладені обов'язки щодо проведення ліквідації юридичної особи.  
495. 3. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа може ліквідуватися тільки у порядку, передбаченому законодавством про неспроможність.      3. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.  
496. Стаття 91 Порядок ліквідації юридичної особи      Стаття 111 (91) Порядок ліквідації юридичної особи  
497. 1. Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідовується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.      1. Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.  
498. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.      Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.  
499. 2. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, яка ліквідовується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 92 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів п'ятої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.      2. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів п'ятої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу. У разi недостатностi у юридичної особи, що лiквiдується, грошових коштiв для задоволення вимог кредиторiв, лiквiдацiйна комiсiя здiйснює продаж майна юридичної особи.  
500. 3. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.      3. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.  
501. 4. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не передбачено законом або установчими документами юридичної особи.      4. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасниками, якщо інше не передбачено законом або установчими документами юридичної особи.  
502. 5. Ліквідація юридичної особи вважається завершеною після внесення запису до єдиного державного реєстру юридичних осіб про припинення юридичної особи.      5. Ліквідація юридичної особи вважається завершеною після внесення запису до єдиного державного реєстру юридичних осіб про припинення юридичної особи.  
503. Стаття 92 Задоволення вимог кредиторів   -202- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Частину 1 статті 92 редакційно узгодити зі статтею 44 Закону України "Про виконавче провадження"  		Враховано   Стаття 112 (92) Задоволення вимог кредиторів  
504. 1. При ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:   -203- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
 Частину 1 статті 92 викласти в такі редакції: " 1. При ліквідації платоспроможної юридичної особи після задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою чи іншим способом, вимоги решти її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги фізичних осіб, перед якими юридична особа, яка ліквідовується, несе відповідальність за заподіяння шкоди життю чи здоров'ю, шляхом капіталізації відповідних почасових платежів; 2) у другу чергу провадяться розрахунки з виплати вихідної допомоги та оплати праці з особами, що працюють за трудовим договором, і з виплати винагороди авторам обє'ктів інтелектуальної власності; 3) у третю чергу погашається заборгованість iз сплати податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв); 4) у четверту чергу провадяться розрахунки з іншими кредиторами.  		Відхилено   1. При ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:  
505. 1) у першу чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, які забезпечені заставою майна юридичної особи, що ліквідується, а також за зобов'язаннями, які забезпечені іншими способами;      1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;  
506. 2) у другу чергу задовольняються вимоги фізичних осіб, перед якими юридична особа, яка ліквідовується, несе відповідальність за заподіяння шкоди життю чи здоров'ю, шляхом капіталізації відповідних почасових платежів;      2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги щодо виплати винагороди, що належить автору за використання його твору, винаходу, промислового зразка та інших об'єктів права інтелектуальної власності;  
507. 3) у третю чергу провадяться розрахунки з виплати вихідної допомоги та оплати праці з особами, що працюють за трудовим договором, і з виплати винагороди авторам об'єктів інтелектуальної власності;      3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);  
508. 4) у четверту чергу погашається заборгованість за обов'язковими платежами до бюджету та до небюджетних фондів;      4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.  
509. 5) у п'яту чергу провадяться розрахунки з іншими кредиторами.   -204- Сергієнко О.І.
 У пункті 1) пп. 2) статті 92 викласти в такій редакції: "у другу чергу провадяться розрахунки з виплати вихідної допомоги, поточної заробітної плати, заборгованості по заробітній платі особам, що працюють за трудовим договором і з виплати винагороди авторам об'єктів інтелектуальної власності".  		Відхилено   Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору однієї черги.  
510. 2. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ж ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися в суд із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося, юридичної особи, яку ліквідували.      2. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ж ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися в суд із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося пiсля лiквiдацiї юридичної особи.  
511. 3. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.      3. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.  
512. 4. Вимоги кредиторів, не задоволені через недостатність майна юридичної особи, яку ліквідовують, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених законом. Погашеними вважаються також вимоги кредиторів, не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор не звертався до суду з позовом, а також вимоги, у задоволенні яких рішенням суду кредиторові відмовлено.   -205- Сергієнко О.І.
 У пункті 4) статті 92 після слова "пред'явлення" додати слова "але не пізніше одного року".  		  4. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор не звертався до суду з позовом, а також вимоги, у задоволенні яких рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними.  
513. Стаття 93 "Банкрутство юридичної особи" виключена.       
514. Глава 7 Підприємницькі товариства      Глава 8 (7) Підприємницькі товариства  
515. § 1. Господарські товариства      § 1. Господарські товариства  
516. 1. Загальні положення      1. Загальні положення  
517. Стаття 94 Поняття та види господарських товариств      Стаття 113 (94) Поняття та види господарських товариств  
518. 1. Господарськими товариствами визнаються юридичні особи з поділеним на частки учасників статутним (складеним) капіталом.      1. Господарськими товариствами визнаються юридичні особи з поділеним на частки учасників статутним (складеним) капіталом.  
519. 2. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.      2. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.  
520. Стаття 95 Учасники господарських товариств      Стаття 114 (95) Учасники господарських товариств  
521. Учасниками господарських товариств можуть бути юридичні та фізичні особи.      Учасниками господарських товариств можуть бути юридичні та фізичні особи.  
522. Законом може бути заборонена чи обмежена участь окремих категорій громадян у господарських товариствах, за винятком відкритих акціонерних товариств.      Законом може бути заборонена чи обмежена участь окремих категорій громадян у господарських товариствах, за винятком відкритих акціонерних товариств.  
523. Господарське товариство (за винятком повного і командитного товариств) може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.      Господарське товариство (за винятком повного і командитного товариств) може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.  
524. Стаття 96 Майно господарського товариства      Стаття 115 (96) Майно господарського товариства  
525. 1. Товариство є власником:      1. Товариство є власником:  
526. 1) майна, переданого йому учасниками у власність;      1) майна, переданого йому учасниками у власність як внесок до статутного (складеного) капiталу;  
527. 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;      2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;  
528. 3) одержаних доходів;      3) одержаних доходів;  
529. 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.      4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.  
530. 2. Внеском до майна господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або ж майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку.   -206- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 2. До складу майна господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або ж майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку.  		Враховано редакційно   2. Внеском до майна господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або ж майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку.  
531. Грошова оцінка внеску учасника господарського товариства здійснюється за угодою між учасниками товариства; у випадках, передбачених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.      Грошова оцінка внеску учасника господарського товариства здійснюється за угодою між учасниками товариства; у випадках, передбачених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.  
532. Стаття 97 Права учасників господарського товариства      Стаття 116 (97) Права учасників господарського товариства  
533. Учасники товариства мають право:   -207- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 Частину 1 статті 97 викласти у такій редакції: "Учасники товариства мають право у порядку, визначеному законом та установчими документами: 1) брати участь у керуванні справами товариства; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти зі складу товариства; 4) здійснити відчуження часток, пайових цінних паперів; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства".  		Враховано редакційно   Учасники товариства мають право у порядку, визначеному законом та установчим документом:  
534. 1) брати участь у керуванні справами товариства у порядку, визначеному в установчих документах, -крім випадків, передбачених законом;      1) брати участь в управлiннi товариством у порядку, визначеному в установчому документі, -крім випадків, передбачених законом;  
535. 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);      2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);  
536. 3) вийти у встановленому порядку з товариства;      3) вийти у встановленому порядку з товариства;  
537. 4) здійснити відчуження часток, пайових цінних паперів у порядку, передбаченому установчими документами;   -208- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В ч.4 статті 97 після слова "передбаченому" доповнити слово "законом"  		Враховано   4) здійснити відчуження часток, пайових цінних паперів, що засвiдчують участь у товариствi у порядку, встановленому законом;  
538. 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, передбаченому установчими документами.      5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, передбаченому установчим документом.  
539. Учасники можуть також мати інші права, що передбачені законом та установчими документами товариства.      Учасники можуть також мати інші права, що передбачені законом та установчим документом товариства.  
540. Стаття 98 Обов'язки учасників господарського товариства      Стаття 117 (98) Обов'язки учасників господарського товариства  
541. Учасники товариства зобов'язані:      Учасники товариства зобов'язані:  
542. 1) додержуватися установчих документів товариства та виконувати рішення загальних зборів;      1) додержуватися установчих документів товариства та виконувати рішення загальних зборів;  
543. 2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити внески (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, які передбачені установчими документами;      2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити внески (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, які передбачені установчим документом;  
544. 3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;      3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;  
545. 4) нести інші зобов'язання, якщо це передбачено законом і установчими документами.      4) нести інші зобов'язання, якщо це передбачено законом і установчим документом.  
546.   -209- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити кодекс новою сттею наступного змісту: "Стаття 98-1 Дочірнє господарське товариство 1. Господарське товариство визнається дочірнім, якщо іншому (головному) господарське товариству належать 50 або більше відсотків статутного капіталу першого господарського товариства, або якщо інше (головне) господарське товариство відповідно закону має можливість визначати рішення, що приймаються таким господарським товариством. 2. Дочірнє господарське товариство не відповідає за боргами головного господарського товариства. 3. Головне господарське товариство, яке має право надавати дочірньому господарському товариству обов'язкові до виконання вказівки, несе солідарну з дочірнім господарським товариством відповідальність за правочинами, здійсненими на виконання таких вказівок. Головне господарське товариство вважається таким, що має право давати дочірньому господарському товариству вказівки, обов'язкові до виконання останнім, у випадку, коли це право передбачено законом. 4. Учасники (акціонери) дочірнього господарського товариства мають право вимагати відшкодування головним господарським товариством дочірньому господарському товариству збитків, завданих з вини головного господарського товариства. Збитки вважаються завданими з вини головного господарського товариства тільки у випадку, коли вони стали наслідком виконання дочірнім товариством обов'язкової для нього вказівки головного господарського товариства. 5. Якщо банкрутство дочірнього господарського товариства сталося з вини головного господарського товариства, останнє несе субсидіарну відповідальність за боргами дочірнього господарського товариства. Банкрутство дочірнього господарського товариства вважається таким, що сталося з вини головного господарського товариства, тільки у випадку, коли воно стало наслідком виконання дочірнім товариством обов'язкової для нього вказівки головного господарського товариства.  		Відхилено    
547.   -210- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити кодекс новою статтею наступного змісту "Стаття 98-2 Залежне господарське товариство 1. Господарське товариство (товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) визнається залежним господарським товариством, якщо іншому (переважному) господарському товариству належать 20 або більше відсотків статутного капіталу, (у випадку акціонерних товариств 20 або більше відсотків простих акцій) першого господарського товариства. 2. Господарське товариство, яке придбало або іншим чином набуло 20 або більше відсотків часток товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, або 20 або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства, зобов'язане оприлюднити цю інформацію в порядку, передбаченому законом.  		Враховано   Стаття 118 (98-2) Залежне господарське товариство  
548.      1. Господарське товариство (товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) визнається залежним господарським товариством, якщо іншому (переважному) господарському товариству належать 20 або більше відсотків статутного капіталу, (у випадку акціонерних товариств 20 або більше відсотків простих акцій) першого господарського товариства.  
549.      2. Господарське товариство, яке придбало або іншим чином набуло 20 або більше відсотків часток товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, або 20 або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства, зобов'язане оприлюднити цю інформацію в порядку, передбаченому законом.  
550. 2. Повне товариство      2. Повне товариство  
551. Стаття 99 Поняття повного товариства      Стаття 119 (99) Поняття повного товариства  
552. 1. Повним визнається товариство, учасники якого (повні учасники) відповідно до укладеного між ними договору займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і солідарно відповідають за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить.      1. Повним визнається товариство, учасники якого (повні учасники) відповідно до укладеного між ними договору займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і відповідають за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить.  
553. 2. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.      2. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.  
554. 3. Учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.      3. Учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.  
555. При порушенні цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або ж передання товариству усієї набутої за такими правочинами вигоди.      При порушенні цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або ж передання товариству усієї набутої за такими правочинами вигоди.  
556. 4. Фірмове найменування повного товариства має містити:      4. Фірмове найменування повного товариства має містити:  
557. імена (найменування) всіх його учасників, а також слова "повне товариство", або ж ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів "і компанія", а також слова "повне товариство".      Імена (найменування) всіх його учасників, а також слова "повне товариство", або ж ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів "і компанія", а також слiв "повне товариство".  
558. Стаття 100 Засновницький договір повного товариства      Стаття 120 (100) Засновницький договір повного товариства  
559. Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується всіма його учасниками.      Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується всіма його учасниками.  
560. Засновницький договір повного товариства має містити, крім відомостей, що зазначені у статті 74 цього Кодексу, умови про розмір і склад складеного капіталу товариства; про розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у цьому капіталі; про розмір, склад, строки і внесення ними вкладів.      Засновницький договір повного товариства має містити, крім відомостей, що зазначені у статті 93 цього Кодексу, умови про розмір і склад складеного капіталу товариства; про розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у цьому капіталі; про розмір, склад, строки і внесення ними вкладів.  
561. Стаття 101 Управління повним товариством      Стаття 121 (101) Управління повним товариством  
562. 1. Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників.      1. Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників.  
563. 2. Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.      2. Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.  
564. 3. Кожний учасник товариства, незалежно від того, чи уповноважений він вести загальні справи, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства. Відмова від цього права чи його обмеження -у тому числі за домовленістю учасників товариства -є недійсними.      3. Кожний учасник повного товариства, незалежно від того, чи уповноважений він вести справи товариства, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства. Відмова від цього права чи його обмеження -у тому числі за домовленістю учасників товариства -є недійсними.  
565. Стаття 102 Ведення справ повного товариства      Стаття 122 (102) Ведення справ повного товариства  
566. 1. Кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або ж що ведення справ доручено окремим учасникам.      1. Кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або ж що ведення справ доручено окремим учасникам.  
567. При спільному веденні учасниками справ товариства для вчинення кожного правочину необхідною є згода всіх учасників товариства.   -211- Сергієнко О.І.
 У пункті 1) статті 102 другий абзац викласти в такій редакції "При спільному веденні справ учасниками товариства для вчинення кожного правочину необхідна згода всіх учасників товариства".  		Враховано   При спільному веденні учасниками справ товариства для вчинення кожного правочину необхідною є згода всіх учасників товариства. Якщо ведення справ доручено окремим учасникам повного товариства, iншi учасники можуть вчиняти правочини вiд iменi товариства за наявностi у них довiреностi виданої окремими учасниками, яким доручено ведення справ товариства.  
568. У відносинах з третіми особами товариство не має права посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників товариства, -крім випадків, коли товариство доведе, що третя особа у момент вчинення правочину знала чи наперед повинна була знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.      У відносинах з третіми особами повне товариство не може посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників повного товариства щодо права дiяти вiд iменi товариства, -крім випадків, коли товариство доведе, що третя особа у момент вчинення правочину знала чи наперед повинна була знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.  
569. 2. Учасник повного товариства, що діяв на спільний інтерес, але не мав повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, зажадати від товариства відшкодування здійснених ним витрат -якщо він доведе, що завдяки його діям товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.      2. Учасник повного товариства, що діяв у спільних інтересах, але не мав повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, зажадати від товариства відшкодування здійснених ним витрат -якщо він доведе, що завдяки його діям товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.  
570. 3. У разі спору між учасниками товариства повноваження на ведення справ товариства, надані одному чи кільком учасникам, можуть бути припинені судом на вимогу одного чи кількох інших учасників товариства за наявності для цього достатніх підстав, зокрема внаслідок грубого порушення управоможеною особою своїх обов'язків чи виявленої його (їхньої) нездатності до розумного ведення справ. На підставі судового рішення до засновницького договору товариства вносяться необхідні зміни.      3. У разі спору між учасниками повного товариства повноваження на ведення справ товариства, надані одному чи кільком учасникам, можуть бути припинені судом на вимогу одного чи кількох інших учасників товариства за наявності для цього достатніх підстав, зокрема внаслідок грубого порушення уповноваженою особою своїх обов'язків чи виявленої його (їхньої) нездатності до розумного ведення справ. На підставі судового рішення до засновницького договору товариства вносяться необхідні зміни.  
571. Стаття 103 Розподіл прибутку та збитків повного товариства      Стаття 123 (103) Розподіл прибутку та збитків повного товариства  
572. Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або іншою угодою учасників. Не допускається угода про усунення будь-кого з учасників товариства від участі в прибутку чи у розподілі збитків.      Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або іншою угодою учасників. Не допускається угода про усунення будь-кого з учасників товариства від участі у розподілі прибутку чи збитків.  
573. Стаття 104 Відповідальність учасників повного товариства за його зобов'язаннями      Стаття 124 (104) Відповідальність учасників повного товариства за його зобов'язаннями  
574. 1. Якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна недостатньо для виплати усіх боргів, за товариство у частині, якої не вистачає, несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Учасник товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги після чи до його вступу в товариство.      1. Учасники повного товариства солiдарно несуть субсидiарну вiдповiдальнiсть своїм майном за зобов'язаннями товариства.  
575. 2. Учасник повного товариства, який не є його засновником, рівною мірою з іншими учасниками відповідає і за боргами, що виникли до його вступу в товариство.      2. Учасник товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги після чи до його вступу в товариство.  
576. 3. Учасник, який вибув із товариства, відповідає за боргами товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства.      3. Учасник повного товариства, який вибув із товариства, відповідає за зобов'язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства.  
577. 4. Учасник, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у майні товариства.      4. Учасник, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у складеному капiталi товариства.  
578. Стаття 105 Зміни у складі учасників повного товариства      Стаття 125 (105) Зміни у складі учасників повного товариства  
579. 1. Зміни у складі учасників повного товариства можуть бути у зв'язку з:      1. Зміни у складі учасників повного товариства можуть бути у зв'язку з:  
580. 1) виходом учасника товариства із його складу з власної ініціативи;      1) виходом учасника повного товариства із його складу з власної ініціативи;  
581. 2) виключенням із числа повних учасників;      2) виключенням із складу повних учасників;  
582. 3) вибуттям із числа повних учасників з причин, що не залежать від учасника або передбачені статутом.      3) вибуттям із складу повних учасників з причин, що не залежать від учасника або передбачені статутом.  
583. 2. Порядок і особливості виходу, виключення та вибуття повних учасників зі складу товариства визначаються цим Кодексом, законом чи засновницьким договором.      2. Порядок і особливості виходу, виключення та вибуття повних учасників зі складу товариства визначаються цим Кодексом, законом чи засновницьким договором.  
584. Стаття 106 Вихід з повного товариства      Стаття 126 (106) Вихід з повного товариства  
585. 1. Учасник повного товариства, яке було створене на невизначений строк, може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства. Дострокова відмова від участі у повному товаристві, що засноване на певний строк, допускається лише з поважних причин.      1. Учасник повного товариства, яке було створене на невизначений строк, може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства. Дострокова відмова від участі у повному товаристві, що засноване на певний строк, допускається лише з поважних причин.  
586. 2. Угода між учасниками товариства про відмову від права вийти з товариства є нікчемною.   -212- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 2 статті 106 наприкінці слово "нікчемною" замінити словом "нечинною".  		Відхилено   2. Угода між учасниками товариства про відмову від права вийти з товариства є нікчемною.  
587. Стаття 107 Відступлення частки (її частини) у майні повного товариства      Стаття 127 (107) Відступлення частки (її частини) у складеному капiталi повного товариства  
588. 1. Учасник повного товариства має право за згодою інших його учасників передати свою частку у складеному капіталі чи її частину іншому учасникові товариства або ж третій особі.      1. Учасник повного товариства має право за згодою інших його учасників передати свою частку у складеному капіталі чи її частину іншому учасникові товариства або ж третій особі.  
589. 2. При переданні частки (її частини) новому учасникові до нього переходять повністю чи у відповідній частині права, що належали учасникові, який передав частку (її частину). Особа, якій передано частку (її частину), несе відповідальність за зобов'язаннями товариства у порядку, встановленому п. 2 статті 104 цього Кодексу.      2. При переданні частки (її частини) новому учасникові до нього переходять повністю чи у відповідній частині права, що належали учасникові, який передав частку (її частину). Особа, якій передано частку (її частину), несе відповідальність за зобов'язаннями товариства у порядку, встановленому частиною другою статті 124 цього Кодексу.  
590. 3. Передання учасником товариства усієї частки іншій особі припиняє участь цього учасника в товаристві і породжує для нього наслідки, передбачені п. 3 статті 104 цього Кодексу.      3. Передання учасником товариства усієї частки іншій особі припиняє участь цього учасника в товаристві і породжує для нього наслідки, передбачені частиною третьою статті 124 цього Кодексу.  
591. Стаття 108 Виключення зі складу повних учасників      Стаття 128 (108) Виключення зі складу учасників повного товариства  
592. 1. Учасник повного товариства, який систематично не виконує чи виконує неналежним чином обов'язки, покладені на нього товариством, або ж який перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства, може бути виключений із товариства у порядку, передбаченому установчими документами.      1. Учасник повного товариства, який систематично не виконує чи виконує неналежним чином обов'язки, покладені на нього товариством, або ж який перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства, може бути виключений із товариства у порядку, передбаченому засновницьким договором.  
593. 2. Рішення про виключення з повного товариства може бути оскаржене виключеним учасником у суді.      2. Рішення про виключення з повного товариства приймається одноголосно i може бути оскаржене виключеним учасником у суді.  
594. Стаття 109 Вибуття з повного товариства      Стаття 129 (109) Вибуття з повного товариства  
595. 1. Повне товариство може ухвалити рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, у випадках:      1. Повне товариство може ухвалити рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, у випадках:  
596. 1) смерті учасника, оголошення його таким, що помер, -за відсутності правонаступництва;      1) смерті учасника, оголошення його таким, що помер, -за відсутності спадкоємцiв;  
597. 2) ліквідації юридичної особи, що є учасником товариства, в тому числі у зв'язку з оголошенням її банкрутом;      2) ліквідації юридичної особи, що є учасником товариства, в тому числі у зв'язку з визнанням її банкрутом;  
598. 3) визнання учасника недієздатним, обмежено дієздатним або ж безвісно відсутнім;      3) визнання учасника недієздатним, обмежено дієздатним або ж безвісно відсутнім;  
599. 4) призначення примусової реорганізації юридичної особи-учасника, в тому числі у зв'язку з її неплатоспроможністю.      4) призначення за рiшенням суду примусової реорганізації юридичної особи-учасника, в тому числі у зв'язку з її неплатоспроможністю. 5) звернення стягнення повного товариства частину майна, що вiдповiдає частцi учасника повного товариства у складеному капiталi.  
600. 2. Рішення про вибуття приймається одноголосно і може бути оскаржене заінтересованими особами в суді.      2. Рішення про вибуття приймається одноголосно і може бути оскаржене заінтересованими особами в суді.  
601. 3. При вибутті учасника з повного товариства за підставами, передбаченими у п. 1 цієї статті, товариство може продовжити свою діяльність, якщо інше не передбачено засновницьким договором товариства чи іншою угодою учасників, що залишаються.      3. При вибутті учасника з повного товариства за підставами, передбаченими у частині першій цієї статті, товариство може продовжити свою діяльність, якщо інше не передбачено засновницьким договором товариства чи угодою учасників, що залишаються.  
602. Стаття 110 Розрахунки при виході, виключенні та вибутті з повного товариства      Стаття 130 (110) Розрахунки при виході, виключенні та вибутті з повного товариства  
603. 1. Учасникові, що вийшов, якого виключено або який вибув за підставами, передбаченими у статтях 106, 108, 109 цього Кодексу, виплачується вартість частини майна товариства, яка відповідає частці цього учасника у складеному капіталі товариства, - якщо інше не передбачено засновницьким договором.      1. Учасникові, що вийшов, якого виключено або який вибув за підставами, передбаченими у статтях 126, 128, 129 цього Кодексу, виплачується вартість частини майна товариства, яка відповідає частці цього учасника у складеному капіталі товариства, - якщо інше не передбачено засновницьким договором.  
604. 2. Розрахунки з такими, що не вступили у товариство, спадкоємцем учасника повного товариства та правонаступником юридичної особи, яка є його учасником, здійснюються відповідно до п. 1 цієї статті.      2. Якщо спадкоємець учасника повного товариства або правонаступник юридичної особи, не вступили у товариство, розрахунки з ними здійснюються відповідно до частини першої цієї статті.  
605. 3. Порядок визначення вартості частки учасника у майні товариства та строки її виплати встановлюються законом і засновницьким договором.      3. Порядок визначення вартості частки учасника у майні товариства та строки її виплати встановлюються законом і засновницьким договором.  
606. 4. У разі виникнення спору учасник, його спадкоємець, правонаступник мають право звернутися до суду.      4. У разі виникнення спору учасник, його спадкоємець, правонаступник мають право звернутися до суду.  
607. Стаття 111 Накладення стягнення на частку учасників у майні повного товариства      Стаття 131 (111) Звернення стягнення на частину майна повного товариства, що вiдповiдає частцi учасника повного товариства у складеному капiталi  
608. Накладення стягнення на частку учасника повного товариства за його власними зобов'язаннями не допускається. При недостатності майна учасника для покриття його боргів за зобов'язаннями кредитори можуть вимагати у встановленому порядку ліквідації товариства або виділення частки учасника-боржника.      1. Звернення стягнення на частку учасника у складеному капiталi повного товариства за його власними зобов'язаннями допускається тільки у разі недостатності іншого майна для задоволення вимог кредиторів. При недостатності майна учасника повного товариства для виконання його зобов'язань перед кредиторами, вони можуть вимагати у встановленому порядку виділення частини майна повного товариства, що вiдповiдає частцi учасника-боржника у складеному капiталi.  
609. Інші учасники мають право з метою збереження товариства виділити частку учасника-боржника у грошовій чи натуральній формі відповідно до балансу, складеного на момент виходу такого учасника з товариства.      2. Частина майна повного товариства, що відповідає частці учасника-боржника у складеному капіталі виділяється у грошовій чи натуральній формі відповідно до балансу, складеного на момент вибуття такого учасника з товариства.  
610. Стаття 112 Ліквідація повного товариства      Стаття 132 (112) Ліквідація повного товариства  
611. 1. Повне товариство ліквідовується за підставами, зазначеними у статті 85 цього Кодексу, а також у разі якщо в товаристві залишається один-єдиний учасник. Останній має право протягом шести місяців з моменту, коли він став одним-єдиним учасником товариства, перетворити таке товариство в інше господарське товариство у порядку, встановленому цим Кодексом.   -213- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 1 статті 112 текст "один-єдиний" замінити текстом "один", а текст "одним-єдиним" замінити текстом "єдиним".  		Враховано   1. Повне товариство ліквідовується за підставами, зазначеними у статті 110 цього Кодексу, а також у разі якщо в товаристві залишається єдиний учасник. Цей учасник має право протягом шести місяців з моменту, коли він став єдиним учасником товариства, перетворити таке товариство в інше господарське товариство у порядку, встановленому цим Кодексом.  
612. 2. У разі виходу з товариства чи смерті кого-небудь із учасників повного товариства, виключення одного з його учасників із товариства, ліквідації тієї, що бере участь у товаристві, юридичної особи або ж звернення кредитором одного з учасників стягнення на частину майна, яка відповідає його частці у складеному капіталі, товариство може продовжити свою діяльність, якщо це передбачено засновницьким договором товариства чи угодою учасників, що залишаються.      2. У разі виходу з товариства чи смерті кого-небудь із учасників повного товариства, виключення одного з його учасників із товариства, ліквідації тієї, що бере участь у товаристві, юридичної особи або ж звернення кредитором одного з учасників стягнення на частину майна, яка відповідає його частці у складеному капіталі, товариство може продовжити свою діяльність, якщо це передбачено засновницьким договором товариства чи угодою учасників, що залишаються.  
613. 3. Командитне товариство      3. Командитне товариство  
614. Стаття 113 Основні положення про командитне товариство      Стаття 133 (113) Основні положення про командитне товариство  
615. 1. Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають за зобов'язаннями товариства солідарно усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів, та не беруть участі в діяльності товариства.      1. Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників, командитистiв), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів, та не беруть участі в діяльності товариства.  
616. 2. Фірмове найменування командитного товариства має містити:      2. Фірмове найменування командитного товариства має містити:  
617. імена (найменування) усіх повних учасників, а також слова "командитне товариство", або ж ім'я (найменування) не менш як одного повного учасника з доданням слів "і компанія", а також слова "командитне товариство".      імена (найменування) усіх повних учасників, а також слова "командитне товариство", або ж ім'я (найменування) не менш як одного повного учасника з доданням слів "і компанія", а також слова "командитне товариство".  
618. Якщо у фірмове найменування командитного товариства включене ім'я вкладника, такий вкладник стає повним учасником.      Якщо у фірмове найменування командитного товариства включене ім'я вкладника, такий вкладник стає повним учасником.  
619. 3. До командитного товариства застосовуються правила цього Кодексу про повне товариство -наскільки це не суперечить положенням цього Кодексу про командитне товариство.      3. До командитного товариства застосовуються правила цього Кодексу про повне товариство, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.  
620. Стаття 114 Засновницький договір командитного товариства      Стаття 134 (114) Засновницький договір командитного товариства  
621. 1. Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується усіма повними учасниками.      1. Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується усіма повними учасниками.  
622. 2. Засновницький договір командитного товариства має містити, крім відомостей, зазначених у статті 74 цього Кодексу, умови про розмір та склад складеного капіталу товариства, про розмір і порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі, про сукупний розмір вкладу вкладників.      2. Засновницький договір командитного товариства має містити, крім відомостей, зазначених у статті 93 цього Кодексу, умови про розмір та склад складеного капіталу товариства, про розмір і порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі, про сукупний розмір вкладу вкладників.  
623. 3. Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноосібну заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то засновницьким документом є одноосібна заява (меморандум), яка містить усі реквізити, встановлені цією статтею для командитного товариства.      3. Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі реквізити, встановлені цією статтею для командитного товариства.  
624. Стаття 115 Учасники командитного товариства      Стаття 135 (115) Учасники командитного товариства  
625. 1. Становище повних учасників, які беруть участь у командитному товаристві, та їхня відповідальність за зобов'язаннями товариства визначаються правилами цього Кодексу про учасників повного товариства.      1. Становище повних учасників, які беруть участь у командитному товаристві, та їхня відповідальність за зобов'язаннями товариства визначаються правилами цього Кодексу про учасників повного товариства.  
626. 2. Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві.   -214- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 2 статті 115 після першого речення додати текст: "Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства".  		Враховано   2. Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві. Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства.  
627. Учасник повного товариства не може бути повним учасником командитного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства.      Учасник повного товариства не може бути повним учасником командитного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства.  
628. 3. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати п'ятдесяти відсотків майна товариства, зазначеного у засновницькому договорі.      3. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати п'ятдесяти відсотків складеного капiталу товариства, зазначеного у засновницькому договорі.  
629. На момент реєстрації командитного товариства кожний із вкладників повинен зробити внесок у розмірі, визначеному законом.      На момент реєстрації командитного товариства кожний із вкладників повинен зробити внесок у розмірі, визначеному законом.  
630. Стаття 116 Управління командитним товариством      Стаття 136 (116) Управління командитним товариством  
631. 1. Управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками у порядку, встановленому для повного товариства.      1. Управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками у порядку, встановленому для повного товариства.  
632. 2. Вкладники не мають права брати участь в управлінні справами командитного товариства та заперечувати дії повних учасників щодо управління справами товариства. Вони можуть виступати від імені товариства тільки за довіреністю.      2. Вкладники не мають права брати участь в управлінні справами командитного товариства та заперечувати дії повних учасників щодо управління справами товариства. Вони можуть виступати від імені товариства тільки за довіреністю.  
633. Стаття 117 Права та обов'язки вкладника командитного товариства      Стаття 137 (117) Права та обов'язки вкладника командитного товариства  
634. 1. Вкладник зобов'язаний зробити вклад до складеного капіталу. Внесення вкладів посвідчується свідоцтвом про участь, яке видається вкладникові товариства.      1. Вкладник зобов'язаний зробити вклад до складеного капіталу. Внесення вкладів посвідчується свідоцтвом про участь, яке видається вкладникові товариства.  
635. 2. Вкладник командитного товариства має право:      2. Вкладник командитного товариства має право:  
636. 1) одержувати частину прибутку товариства, яка припадає на його вклад, у порядку, передбаченому засновницьким договором;   -215- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 2 пунктах 1) та 5) статті 117 наприкінці доповнити текстом "чи меморандумом".  		Враховано   1) одержувати частину прибутку товариства, пропорцiйно до їх часток у складеному капiталi у порядку, передбаченому засновницьким договором (меморандумом);  
637. 2) діяти від імені командитного товариства у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї;      2) діяти від імені командитного товариства у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї;  
638.   -216- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити частину 2 статті 117 новим пунктом 3 ) та змінити нумерацію виклавши її в такій редакції: "Вкладники користуються переважним перед третіми особами правом придбання відчужуваної частки в складеному капіталі. Якщо бажання викупити частку виявили декілька вкладників, зазначена частка розподіляється між ними відповідно до їх часток у складеному капіталі товариства. Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у товаристві"  		Враховано редакційно   3) переважно перед третіми особами набувати відчужувану частку (її частину) в складеному капіталі за правилами статтi 147 цього Кодексу. Якщо бажання викупити частку виявили декілька вкладників, зазначена частка розподіляється між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталі товариства;  
639. 3) вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;      4) вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;  
640. 4) ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;      5) ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;  
641. 5) після закінчення фінансового року вийти з товариства й одержати свій вклад у порядку, передбаченому засновницьким договором;      6) після закінчення фінансового року вийти з товариства й одержати свій вклад у порядку, передбаченому засновницьким договором (меморандумом);  
642. 6) передати свою частку у майні чи її частину іншому вкладникові чи третій особі зі сповіщенням про це товариства.      7) передати свою частку у складеному капiталі чи її частину іншому вкладнику чи третій особі зі сповіщенням про це товариства.  
643. Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у товаристві.      Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у товаристві.  
644. Засновницьким договором командитного товариства можуть бути передбачені й інші права вкладника.   -217- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У статті 117 останнє речення після слів "командитного товариства" доповнити текстом "чи меморандуму".  		Враховано   Засновницьким договором (меморандумом) командитного товариства можуть бути передбачені й інші права вкладника.  
645. Стаття 118 Відповідальність вкладника командитного товариства      Стаття 138 (118) Відповідальність вкладника командитного товариства  
646. 1. Якщо вкладник командитного товариства вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то в разі схвалення його дій командитним товариством разом з повними учасниками він відповідає за правочин перед кредиторами усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення.   -218- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти пункт 1 статті 118 в новій редакції: "Якщо вкладник командитного товариства вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то в разі схвалення його дій командитним товариством він звільняється від відповідальності перед кредиторами за правочин."  		Враховано   1. Якщо вкладник командитного товариства вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то в разі схвалення його дій командитним товариством він звільняється від відповідальності перед кредиторами за вчинений правочин.  
647. 2. Якщо схвалення не буде отримано, вкладник відповідає перед третіми особами самостійно усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути накладене стягнення.      Якщо схвалення командитного товариства не буде отримано, вкладник відповідає перед третіми особами та вчиненим ним правочином усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення.  
648. 3. Вкладник, який не зробив передбаченого засновницьким договором чи заявою (меморандумом) відповідного внеску, несе відповідальність перед товариством у порядку, передбаченому засновницьким договором чи меморандумом.      2. Вкладник, який не зробив передбаченого засновницьким договором (меморандумом) відповідного внеску, несе відповідальність перед товариством у порядку, передбаченому засновницьким договором (меморандумом).  
649. Стаття 119 Ліквідація командитного товариства      Стаття 139 (119) Ліквідація командитного товариства  
650. 1. Командитне товариство ліквідовується при вибутті усіх вкладників. Однак повні учасники мають право замість ліквідації перетворити командитне товариство у повне товариство. Командитне товариство ліквідовується також за підставами ліквідації повного товариства (стаття 112). Командитне товариство зберігається, якщо в ньому залишається один повний учасник і один вкладник.      1. Командитне товариство ліквідовується при вибутті усіх вкладників. Повні учасники мають право у разi вибуття всiх вкладникiв перетворити командитне товариство у повне товариство. Командитне товариство ліквідується також за підставами ліквідації повного товариства (стаття 134). Командитне товариство зберігається, якщо в ньому залишається один повний учасник і один вкладник.  
651. 2. При ліквідації кошти, що є у командитного товариства, включаючи і виторг від продажу його майна при ліквідації, після розрахунків з кредиторами у першу чергу розподіляються між вкладниками для повернення їм їхніх вкладів, а потім -між повними учасниками у порядку та на умовах, передбачених цим Кодексом і засновницьким договором. При недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їхніх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками пропорційно до їхніх часток у майні товариства.   -219- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 2 статті 119 перше речення наприкінці доповнити текстом "чи меморандуму".  		Враховано   2. При ліквідації командитного товариства, після розрахунків з кредиторами, вкладники мають переважне право перед повними учасниками на одержання вкладів у порядку та на умовах, передбачених цим Кодексом і засновницьким договором (меморандумом). При недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їхніх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками пропорційно до їхніх часток у складеному капiталi товариства.  
652. 4. Товариство з обмеженою відповідальністю і товариство з додатковою відповідальністю   -220- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву підрозділу четвертого, виділивши товариство з додатковою відповідальністю в окремий підрозділ "4. Товариство з обмеженою відповідальністю" По тексту всього підрозділу замінити слово сполучення "установчий документ" на "статут"  		Враховано   4. Товариство з обмеженою відповідальністю  
653. Стаття 120 Поняття товариства з обмеженою відповідальністю      Стаття 140 (120) Поняття товариства з обмеженою відповідальністю  
654. 1. Товариством з обмеженою відповідальністю визнається засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених установчим документом розмірів.      1. Товариством з обмеженою відповідальністю визнається засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених статутом розмірів.  
655. 2. Товариство з обмеженою відповідальністю за своїми зобов'язаннями відповідає самостійно усім своїм майном.       
656. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості внесених ними вкладів.      2. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості внесених ними вкладів.  
657. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.      Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.  
658. 3. Фірмове найменування товариства з обмеженою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова "товариство з обмеженою відповідальністю".      3. Фірмове найменування товариства з обмеженою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова "товариство з обмеженою відповідальністю".  
659. Стаття 121 Учасники товариства з обмеженою відповідальністю      Стаття 141 (121) Учасники товариства з обмеженою відповідальністю  
660. 1. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється законом. При перевищенні цієї кількості товариство з обмеженою відповідальністю підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом року, а зі спливом цього строку -ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі.      1. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється законом. При перевищенні цієї кількості товариство з обмеженою відповідальністю підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом року, а зі спливом цього строку -ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі.  
661. 2. Товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, що складається з однієї особи.      2. Товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, що складається з однієї особи.  
662. Одна особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке складається з одного-єдиного учасника.      Одна особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке складається з єдиного учасника.  
663. Стаття 122-1 Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю      Стаття 142 (122-1) Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю  
664. 1. При необхідності визначити взаємовідносини між собою, особи, що засновують товариство з обмеженою відповідальністю, укладають письмовий договір, який передбачає порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності по створенню товариства, розмір статутного капіталу, частку кожного з них, строки та порядок внесення вкладів та інші умови.      1. Якщо товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю засновується кiлькома особами, цi особи при необхідності визначити взаємовідносини між собою, укладають письмовий договір, який передбачає порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності по створенню товариства, розмір статутного капіталу, частку кожного з них, строки та порядок внесення вкладів та інші умови.  
665. 2. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації не є обов'язковим.      2. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації не є обов'язковим.  
666. Умови цього договору є обов'язковими для нових учасників товариства, якщо інше не передбачене договором.       
667. Стаття 122-2 Статут товариства з обмеженою відповідальністю      Стаття 143 (122-2) Статут товариства з обмеженою відповідальністю  
668. 1. Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.      1. Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.  
669. Крім відомостей, зазначених у статті 74 цього Кодексу, статут повинен визначати умови щодо розміру статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника, склад та компетенції органів управління і порядок прийняття ними рішень -у тому числі і з питань, рішення з яких приймаються одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів, відомості про розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передачі (переходу) часток у статутному фонді.      Крім відомостей, зазначених у статті 93 цього Кодексу, статут повинен визначати умови щодо розміру статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника, склад та компетенції органів управління і порядок прийняття ними рішень -у тому числі і з питань, рішення з яких приймаються одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів, відомості про розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передачі (переходу) часток у статутному фонді.  
670. 2. Статут товариства зі всіма наступними змінами і доповненнями зберігається в органі, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, і є відкритим для ознайомлення.   -221- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 2 статті 122-2 текст "здійснює державну реєстрацію юридичних осіб" замінити текстом "здійснив його державну реєстрацію".  		Враховано   2. Статут товариства зі всіма наступними змінами і доповненнями зберігається в органі, що здійснив його державну реєстрацію, і є відкритим для ознайомлення.  
671. Стаття 123 Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю      Стаття 144 (123) Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю  
672. 1. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.      1. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.  
673. Статутний капітал визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим від суми, що визначається законом.      Статутний капітал визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим від суми, що визначається законом.  
674. 2. Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом урахування вимог до товариства.      2. Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.  
675. 3. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю має бути на момент реєстрації товариства сплачений його учасниками не менш як наполовину. Та частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті його учасниками протягом першого року діяльності товариства. У разі невиконання цього обов'язку товариство має або оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати це зменшення у встановленому порядку, або ж припинити свою діяльність шляхом ліквідації.   -222- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти пункт 3 Статті 123 в новій редакції "3. До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю засновники мають сплатити не менш, ніж п'ятдесят відсотків обсягу статутного капіталу. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Відчуження часток в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, статутний капітал якого не повністю сплачений, не дозволяється. При несплаті протягом року засновниками своїх внесків повністю товариство має або оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати це зменшення у встановленому порядку, або заявити про свою ліквідацію."  		Враховано редакційно   3. До моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю засновники повиннi сплатити не менш, ніж п'ятдесят відсотків обсягу статутного капіталу. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. При несплаті протягом року засновниками своїх внесків повністю товариство має або оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку, або прийняти рiшення про ліквідацію.  
676. 4. Якщо на закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від зареєстрованого статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати це зменшення у встановленому порядку -якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість зазначених активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу (частина перша цієї статті), товариство підлягає ліквідації.      4. Якщо на закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від зареєстрованого статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку -якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість зазначених активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу (частина перша цієї статті), товариство підлягає ліквідації.  
677. 5. Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після оповіщення у порядку, передбаченому законом, усіх його кредиторів. У цьому випадку останні мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.      5. Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після оповіщення у порядку, передбаченому законом, усіх його кредиторів. У цьому випадку останні мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.  
678. 6. Збільшення статутного капіталу товариства допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів визначається законом.      6. Збільшення статутного капіталу товариства допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів визначається законом i статутом товариства.  
679. Стаття 124 Управління товариством з обмеженою відповідальністю      Стаття 145 (124) Управління товариством з обмеженою відповідальністю  
680. 1. Найвищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.      1. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.  
681. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний не зі складу учасників товариства.      У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також i не зі складу учасників товариства.  
682. 2. Компетенція виконавчих органів товариства, а також порядок ухвалення ними рішень і порядок виступання від імені товариства визначаються відповідно до цього Кодексу, закону та установчих документів.      2. Компетенція виконавчих органів товариства, а також порядок ухвалення ними рішень і порядок виступання від імені товариства визначаються відповідно до цього Кодексу, закону та статуту товариства.  
683. 3. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:      3. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:  
684. 1) визначення основних напрямів діяльності товариства з обмеженою відповідальністю, затвердження його планів і звітів про їх виконання;      1) визначення основних напрямів діяльності товариства з обмеженою відповідальністю, затвердження його планів і звітів про їх виконання;  
685. 2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;      2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;  
686. 3) утворення та відкликання виконавчих органів товариства;      3) утворення та відкликання виконавчих органів товариства;  
687. 4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу або утворення відповідних контрольних органів;      4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу або утворення відповідних контрольних органів;  
688. 5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства;      5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства;  
689. 6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;      6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;  
690. 7) виключення учасника із товариства.      7) виключення учасника із товариства.  
691. 8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.      8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.  
692. Законом та статутом товариства до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.      Законом та статутом товариства до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.  
693. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчим органам товариства.      Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчим органам товариства.  
694. Черговість та порядок скликання зборів визначаються законом та статутом товариства.      Черговість та порядок скликання зборів визначаються законом та статутом товариства.  
695. Стаття 125 Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю      Стаття 146 (125) Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю  
696. 1. Контроль за діяльністю виконавчого органу здійснюється у порядку, визначеному статутом.      1. Контроль за діяльністю виконавчого органу здійснюється у порядку, визначеному статутом.  
697. 2. Загальні збори можуть формувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу.      2. Загальні збори можуть формувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу.  
698. Порядок утворення та повноваження контрольного органу визначаються загальними зборами учасників.      Порядок утворення та повноваження контрольного органу визначаються загальними зборами учасників.  
699. 3. Для здійснення контролю за фінансовою діяльністю згідно з рішенням загальних зборів, а також в інших випадках, передбачених законом чи установчими документами товариства, може призначатися аудиторська перевірка.      3. Для здійснення контролю за фінансовою діяльністю згідно з рішенням загальних зборів, а також в інших випадках, передбачених законом чи статутом товариства, може призначатися аудиторська перевірка.  
700. 4. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства визначається законом і статутом товариства.      4. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства визначається законом і статутом товариства.  
701. На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками (зовнішній аудит).      На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками (зовнішній аудит).  
702.   -223- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити частину 2 пункту 4 статті 125 реченням такого змісту " Витрати по проведенню такої перевірки покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка, якщо інший порядок не передбачено установчим документом товариства. "  		Враховано   Витрати по проведенню такої перевірки покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка, якщо інший порядок не передбачено статутом товариства.  
703. 5. Публічна звітність товариства про результати ведення його справ не вимагається, крім випадків, передбачених законом.      5. Публічна звітність товариства про результати ведення його справ не вимагається, крім випадків, передбачених законом.  
704. Стаття 126 Перехід частки учасника у майні товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи      Стаття 147 (126) Перехід частки учасника у статутному капiталi товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи  
705. 1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку у майні товариства, яка відповідає його вкладові у статутний капітал товариства, чи її частину одному або кільком учасникам цього товариства.      1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку у статутному капiталi, чи її частину одному або кільком учасникам цього товариства.  
706. 2. Відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається -якщо інше не передбачено статутом товариства.      2. Відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається -якщо інше не передбачено статутом товариства.  
707. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки учасника (її частини) пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи угодою його учасників не передбачений інший порядок здійснення цього права. У разі якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня сповіщення або ж протягом іншого строку, передбаченого статутом товариства чи угодою його учасників, частка учасника може бути відчужена будь-якій третій особі.      Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки учасника (її частини) пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи угодою його учасників не передбачений інший порядок здійснення цього права. Купівля здiйснюється за цiною та на iнших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалась для продажу третiм особам. У разі якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня сповіщення або ж протягом іншого строку, передбаченого статутом товариства чи угодою його учасників, частка учасника може бути відчужена будь-якій третій особі.  
708. 3. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.      3. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.  
709. 4. У разі придбання частки учасника (її частини) самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, що передбачені законом та статутом, або ж зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 123 цього Кодексу.      4. У разі придбання частки учасника (її частини) самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, що передбачені законом та статутом, або ж зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 144 цього Кодексу.  
710. 5. Частки у майні товариства з обмеженою відповідальністю переходять до спадкоємців фізичних осіб і правонаступників юридичних осіб, які є учасниками товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається тільки за згодою інших учасників товариства.      5. Частки у статутному капiталi товариства з обмеженою відповідальністю переходять до спадкоємців фізичних осіб і правонаступників юридичних осіб, які є учасниками товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається тільки за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються у відповідності з правилами статті 149.  
711. Стаття 127 Вихід учасника із товариства з обмеженою відповідальністю      Стаття 148 (127) Вихід учасника із товариства з обмеженою відповідальністю  
712. 1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, сповістивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.      1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, сповістивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.  
713. 2. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, яка відповідає його частці у статутному капіталі товариства.   -224- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити частину 1 пункту 2 статті 127 реченням наступного змісту: "За угодою між учасником та товариством виплата частки учасника може бути замінена передачею майна в натурі."  		Враховано   2.Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, яка відповідає його частці у статутному капіталі товариства. За угодою між учасником та товариством виплата частки учасника може бути замінена передачею майна в натурі. Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.  
714. Порядок і спосіб визначення вартості частки, а також строки її виплати встановлюються законом та статутом.      Порядок і спосіб визначення вартості частки, а також порядок i строки її виплати встановлюються законом та статутом.  
715. 3. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори про порядок визначення частки, її розмір і строки виплати, вирішуються судом.   -225- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти пункт 3 статті 127 в новій редакції : "3. Якщо в якості внеску до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю було внесене право користування майном, відповідне майно має бути повернене учаснику. Зниження вартості майна внаслідок його нормального використання не відшкодовується. "  		Враховано редакційно   3. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори про порядок визначення частки, її розмір і строки виплати, вирішуються судом.  
716. 4. Якщо внесок до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, при виході з товариства це право повертається без сплати винагороди.       
717.   -226- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити кодекс новою статтею такого змісту: "Стаття 127-1 Накладення стягнення на частку учасника в майні товариства з обмеженою відповідальністю 1. Накладення стягнення на частку учасника в майні товариства з обмеженою відповідальністю за його особистими боргами допускається лише при недостатності іншого його майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, що припадає на частку боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення стягнення на нього. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, визначаються згідно з балансом, який складається на дату заявлення вимог кредиторами. 2. Накладення стягнення на всю частку учасника в майні товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь в товаристві."  		Враховано   Стаття 149 (127-1) Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, що вiдповiдає частцi учасника у статутному капiталi  
718.      1. Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, що вiдповiдає частцi учасника у статутному капiталi, за його особистими боргами допускається лише при недостатності іншого його майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, що вiдповiдає частцi боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для накладення стягнення на нього. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, визначаються згідно з балансом, який складається на дату заявлення вимог кредиторами.  
719.      2. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капiталi товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь в товаристві.  
720. Стаття 128 Ліквідація товариства з обмеженою відповідальністю      Стаття 150 (128) Ліквідація товариства з обмеженою відповідальністю  
721. 1. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому числі у зв'язку зі спливом строку, на який товариство було створене, у зв'язку із досягненням мети, заради якої воно було створене, а також за рішенням суду - в інших випадках, передбачених цим Кодексом і законом.   -227- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти пункт 1 статті 128 в новій редакції : "1. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути реорганізоване або ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, прийнятим одностайно, якщо інший порядок прийняття рішення з цих питань не встановлений в статуті товариства. Інші підстави реорганізації та ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю, а також порядок його реорганізації і ліквідації визначаються цим Кодексом та іншими законами."  		Враховано частково   1. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому числі у зв'язку зі спливом строку, на який товариство було створене, а також за рішенням суду - в інших випадках, встановлених законом.  
722. 2. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути перетворене в акціонерне товариство чи у виробничий кооператив.      2. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути перетворене в акціонерне товариство чи у виробничий кооператив.  
723. Стаття 129 Поняття товариства з додатковою відповідальністю      Стаття 151 (129) Поняття товариства з додатковою відповідальністю  
724. 1. Товариством з додатковою відповідальністю визнається засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений установчими документами.   -228- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 1 та 2 статті 129 слова "установчими документами" замінити словом "статутом".  		Враховано   1. Товариством з додатковою відповідальністю визнається засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом.  
725. 2. Учасники товариства з додатковою відповідальністю несуть субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном в однаковому для всіх розмірі, кратному до вартості внесених ними вкладів, який визначається статутом.      2. Учасники товариства з додатковою відповідальністю несуть субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном в однаковому для всіх розмірі, кратному до вартості внесених ними вкладів, який визначається статутом. У разi визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність по зобов'язанням товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.  
726. 3. Фірмове найменування товариства з додатковою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова "товариство з додатковою відповідальністю".      3. Фірмове найменування товариства з додатковою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова "товариство з додатковою відповідальністю".  
727. 4. До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються правила цього Кодексу про товариства з обмеженою відповідальністю -оскільки інше не передбачено цією статтею та установчими документами товариства.   -229- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 4 статті 129 текст "оскільки" замінити текстом ", якщо", а текст "цією статтею" замінити текстом "цим Кодексом".  		Враховано редакційно   4. До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються правила цього Кодексу про товариства з обмеженою відповідальністю -якщо інше не передбачено цією статтею та статутом товариства.  
728. 5. Акціонерне товариство      5. Акціонерне товариство  
729. Стаття 130 Поняття акціонерного товариства      Стаття 152 (130) Поняття акціонерного товариства  
730. 1. Акціонерним визнається товариство, статутний капітал якого поділений на певне число акцій.      1. Акціонерним визнається товариство, статутний капітал якого поділений на певне число акцій.  
731. 2. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.      2. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.  
732. Акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть у випадках, передбачених статутом, відповідальність за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій. Акціонери мають право відчужувати акції, що їм належать, без згоди інших акціонерів.      Акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть у випадках, передбачених статутом, відповідальність за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій. Акціонери мають право відчужувати акції, що їм належать, без згоди інших акціонерів.  
733. 3. Фірмове найменування акціонерного товариства має містити його найменування і вказівку на те, що товариство є акціонерним.      3. Фірмове найменування акціонерного товариства має містити його найменування і вказівку на те, що товариство є акціонерним.  
734. 4. Особливості правового становища акціонерних товариств, створених шляхом приватизації державних підприємств, визначаються також законами та іншими правовими актами про приватизацію державних підприємств.      4. Особливості правового становища акціонерних товариств, створених шляхом приватизації державних підприємств, визначаються також законами та іншими нормативно-правовими актами про приватизацію державних підприємств.  
735. 5. Акціонерне товариство, яке проводить відкриту підписку на акції, зобов'язане щорічно публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом.      5. Акціонерне товариство, яке проводить відкриту підписку на акції, зобов'язане щорічно публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом.  
736. Стаття 131 Створення акціонерного товариства      Стаття 153 (131) Створення акціонерного товариства  
737. 1. Акціонерне товариство може бути створене юридичними та фізичними особами.      1. Акціонерне товариство може бути створене юридичними та фізичними особами.  
738. Обмеження щодо участі у заснуванні акціонерних товариств можуть встановлюватися законом.      Обмеження щодо участі у заснуванні акціонерних товариств можуть встановлюватися законом.  
739. 2. Особи, що створюють акціонерне товариство, укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Договір не є установчим документом.      2. Якщо осіб, що створюють акціонерне товариство, декілька, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства.  
740. Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, -договір підлягає нотаріальному посвідченню.      Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, -договір підлягає нотаріальному посвідченню.  
741. 3. Особи, що створюють акціонерне товариство, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації товариства.      3. Особи, що створюють акціонерне товариство, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації товариства.  
742. Товариство несе відповідальність за такими, що пов'язані з його створенням, зобов'язаннями учасників тільки у разі наступного схвалення їхніх дій загальними зборами акціонерів.      Товариство несе відповідальність за зобов'язаннями учасників, пов'язаними з його створенням, тільки у разі наступного схвалення їх дій засновників загальними зборами акціонерів.  
743. 4. Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це мають бути зареєстровані і підлягають опублікуванню для загального відома.      4. Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це мають бути зареєстровані і підлягають опублікуванню для загального відома.  
744. Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, що складається з однієї особи.   -230- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У другому абзаці частини 4 статті 131 вилучити слово "підприємницьке".  		Відхилено   Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, що складається з однієї особи.  
745. 5. Порядок і строки вчинення дій щодо створення акціонерного товариства, у тому числі порядок проведення установчих зборів та їхня компетенція визначаються законом.      5. Порядок і строки вчинення дій щодо створення акціонерного товариства, у тому числі порядок проведення установчих зборів та їхня компетенція визначаються законом.  
746. Стаття 132 Статут акціонерного товариства      Стаття 154 (132) Статут акціонерного товариства  
747. 1. Установчим документом акціонерного товариства є його статут.      1. Установчим документом акціонерного товариства є його статут.  
748. 2. Статут акціонерного товариства, крім відомостей, зазначених у статті 74 цього Кодексу, має містити відомості про розмір статутного капіталу, умови про категорії акцій, що випускаються товариством, про їхню номінальну вартість і кількість, про права акціонерів, про склад і компетенцію органів управління товариством і про порядок ухвалення ними рішень -у тому числі з питань, рішення щодо яких приймається кваліфікованою більшістю голосів. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.      2. Статут акціонерного товариства, крім відомостей, зазначених у статті 93 цього Кодексу, має містити відомості про розмір статутного капіталу, умови про категорії акцій, що випускаються товариством, про їхню номінальну вартість і кількість, про права акціонерів, про склад і компетенцію органів управління товариством і про порядок ухвалення ними рішень -у тому числі з питань, рішення щодо яких приймається кваліфікованою більшістю голосів. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.  
749. Стаття 133 Статутний капітал акціонерного товариства      Стаття 155 (133) Статутний капітал акціонерного товариства  
750. 1. Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.      1. Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.  
751. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим, ніж розмір, передбачений законом.      Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим, ніж розмір, передбачений законом.  
752. 2. Не допускається звільнення акціонера від обов'язку оплати акцій товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.   -231- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В статті 133 вилучити частини 2 і 5  		Враховано    
753. 3. При заснуванні акціонерного товариства усі його акції мають бути розподілені між засновниками. Відкрита підписка на акції акціонерного товариства не провадиться до повної сплати статутного капіталу. Порядок проведення відкритої підписки визначається законом.      2. При заснуванні акціонерного товариства усі його акції мають бути розподілені між засновниками. Відкрита підписка на акції акціонерного товариства не провадиться до повної сплати статутного капіталу. Порядок проведення відкритої підписки визначається законом.  
754. 4. Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити та зареєструвати у встановленому порядку зменшення свого статутного капіталу. Якщо вартість зазначених активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу (частина перша цієї статті), товариство підлягає ліквідації.      3. Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити та зареєструвати у встановленому порядку зменшення свого статутного капіталу. Якщо вартість зазначених активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, передбаченого законом, товариство підлягає ліквідації.  
755. 5. Законом чи статутом товариства можуть бути встановлені обмеження кількості, сумарної номінальної вартості акцій чи максимальної кількості голосів, які можуть належати одному акціонерові.       
756. Стаття 134 Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства      Стаття 156 (134) Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства  
757. 1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів збільшити статутний капітал шляхом збільшення номінальної вартості акцій або випуску додаткових акцій. У випадках, передбачених законом, рішення про збільшення статутного капіталу може прийматися також іншими органами акціонерного товариства.      1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів збільшити статутний капітал шляхом збільшення номінальної вартості акцій або випуску додаткових акцій.  
758. 2. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після його повної сплати. Збільшення статутного капіталу товариства для покриття зазнаних ним збитків не допускається.      2. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після його повної сплати. Збільшення статутного капіталу товариства для покриття зазнаних ним збитків не допускається.  
759. 3. У випадках, передбачених законом або статутом товариства, може бути встановлене переважне право акціонерів на купівлю акцій, що додатково випускаються товариством.      3. У випадках, передбачених законом або статутом товариства, може бути встановлене переважне право акціонерів на купівлю акцій, що додатково випускаються товариством.  
760. Стаття 135 Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства      Стаття 157 (135) Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства  
761. 1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів зменшити статутний капітал шляхом зменшення номінальної вартості акцій або ж шляхом купівлі частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості.      1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів зменшити статутний капітал шляхом зменшення номінальної вартості акцій або ж шляхом купівлі товариством частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості.  
762. Зменшення статутного капіталу товариства допускається після оповіщення всіх його кредиторів у порядку, що визначається законом. При цьому кредитори товариства мають право зажадати або дострокового припинення, або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.      Зменшення статутного капіталу товариства допускається після оповіщення всіх його кредиторів у порядку, що визначається законом. При цьому кредитори товариства мають право зажадати або дострокового припинення, або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.  
763. 2. Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом купівлі та погашення частини акцій допускається, якщо така можливість передбачена у статуті товариства.      2. Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом купівлі та погашення частини акцій допускається, якщо така можливість передбачена у статуті товариства.  
764. 3. Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче від визначеного законом мінімального розміру (частина перша статті 133 цього Кодексу) має наслідком ліквідацію товариства.      3. Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче від визначеного законом мінімального розміру має наслідком ліквідацію товариства.  
765. Стаття 136 Обмеження на випуск цінних паперів і на виплату дивідендів акціонерного товариства      Стаття 158 (136) Обмеження на випуск цінних паперів і на виплату дивідендів акціонерного товариства  
766. 1. Частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу не може перевищувати двадцяти п'яти відсотків.      1. Частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу не може перевищувати двадцяти п'яти відсотків.  
767. 2. Акціонерне товариство має право випускати облігації на суму, яка не перевищує розміру статутного капіталу або ж розміру забезпечення, що надається товариству з цією метою третіми особами.      2. Акціонерне товариство має право випускати облігації на суму, яка не перевищує розміру статутного капіталу або ж розміру забезпечення, що надається товариству з цією метою третіми особами.  
768. 3. Акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди:      3. Акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди:  
769. 1) до повної сплати всього статутного капіталу;      1) до повної сплати всього статутного капіталу;  
770. 2) при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду, розміру;   -232- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У підпункті 2 пункту 3 статті 136 вилучити слово "чистих".  		Відхилено   2) при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду, розміру;  
771. 3) в інших випадках, передбачених законом.      3) в інших випадках, передбачених законом.  
772. Стаття 137 Загальні збори акціонерів      Стаття 159 (137) Загальні збори акціонерів  
773. 1. Найвищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.      1. Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.  
774. Акціонери (їхні представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний учасник.      Акціонери (їхні представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний учасник.  
775. 2. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить:      2. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить:  
776. 1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;      1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;  
777. 2) обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;      2) обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;  
778. 3) затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства;      3) затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства;  
779. 4) рішення про ліквідацію товариства.      4) рішення про ліквідацію товариства.  
780. До виключної компетенції загальних зборів законом може бути також віднесене вирішення інших питань.      До виключної компетенції загальних зборів законом та статутом товариства може бути також віднесене вирішення інших питань.  
781. Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчим органам товариства.   -233- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 2 підпункті 4 статті 137 останнє речення після слів "для вирішення" доповнити текстом "наглядовій раді чи".  		Враховано редакційно   Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства.  
782. 3. Порядок голосування на загальних зборах визначається законом.      3. Порядок голосування на загальних зборах визначається законом.  
783. Акціонер має право призначити свого представника для участі у зборах. Представник може бути постійним чи призначеним на певний строк. Акціонер має право у будь-який момент замінити свого представника у найвищому органі товариства, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства.      Акціонер має право призначити свого представника для участі у зборах. Представник може бути постійним чи призначеним на певний строк. Акціонер має право у будь-який момент замінити свого представника у найвищому органі товариства, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства.  
784. 4. Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з питань:      4. Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з питань:  
785. 1) внесення змін до статуту товариства;      1) внесення змін до статуту товариства;  
786. 2) ухвалення рішення про ліквідацію.      2) ухвалення рішення про ліквідацію.  
787. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.      З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.  
788. 5. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше ніж один раз на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства.      5. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше ніж один раз на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства.  
789.   -234- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 5 статті 137 у першому реченні вилучити текст ", якщо інше не передбачено статутом товариства".  		Враховано    
790. Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин, визначених у статуті товариства, та в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.      Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин, визначених у статуті товариства, та в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.  
791. Порядок скликання і проведення загальних зборів, а також умови скликання і проведення позачергових зборів та оповіщення акціонерів визначаються законом і статутом товариства.      Порядок скликання і проведення загальних зборів, а також умови скликання і проведення позачергових зборів та оповіщення акціонерів визначаються законом і статутом товариства.  
792. Стаття 138 Наглядова рада акціонерного товариства      Стаття 160 (138) Наглядова рада акціонерного товариства  
793. 1. В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.   -235- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 1 статті 138 доповнити словами "та захист прав акціонерів товариства".  		Враховано   1. В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.  
794. Випадки обов'язкового створення наглядової ради встановлюються законом.      Випадки обов'язкового створення наглядової ради встановлюються законом.  
795. 2. Законом і статутом товариства встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.      2. Законом і статутом товариства встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.  
796. 3. Члени наглядової ради не можуть бути членами виконавчого органу.      3. Члени наглядової ради не можуть бути членами виконавчого органу.  
797. 4. Наглядова рада товариства визначає форми контролю за діяльністю виконавчого органу.      4. Наглядова рада товариства визначає форми контролю за діяльністю виконавчого органу.  
798. Стаття 139 Виконавчий орган акціонерного товариства      Стаття 161 (139) Виконавчий орган акціонерного товариства  
799. 1. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.   -236- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В частинах третій та четвертій пункту 1 статті 139 слово "Правління" замінити словами "Виконавчий орган".  		Враховано   1. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.  
800. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.      Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.  
801. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, передбачених законом і статутом акціонерного товариства.      Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, передбачених законом і статутом акціонерного товариства.  
802. 2. Виконавчий орган товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).      2. Виконавчий орган товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).  
803. Стаття 140 Аудиторська перевірка в акціонерному товаристві      Стаття 162 (140) Аудиторська перевірка в акціонерному товаристві  
804. Акціонерне товариство, яке зобов'язане відповідно до цього Кодексу або закону публікувати для загального відома документи, зазначені у частині п'ятій статті 130 цього Кодексу, повинне для перевірки та підтвердження правильності річної фінансової звітності щорічно залучати професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками (зовнішній аудит).      Акціонерне товариство, яке зобов'язане відповідно до цього Кодексу або закону публікувати для загального відома документи, зазначені у частині п'ятій статті 152 цього Кодексу, повинне для перевірки та підтвердження правильності річної фінансової звітності щорічно залучати професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками (зовнішній аудит).  
805. Аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства, у тому числі й такого, що не зобов'язане публікувати для загального відома документи, має бути проведена у будь-який час на вимогу акціонерів, які володіють 10 відсотками акцій. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності акціонерного товариства визначається законом і статутом товариства.   -237- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У першому реченні абзацу 2 статті 140 текст "володіють" замінити текстом "разом володіють не менше як".  		Враховано   Аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства, у тому числі й такого, що не зобов'язане публікувати для загального відома документи, має бути проведена у будь-який час на вимогу акціонерів, які разом володіють не менше як 10 відсотками акцій.  
806.      Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності акціонерного товариства визначається законом і статутом товариства.  
807.      Витрати по проведенню такої перевірки покладаються на осіб, на вимогу яких проводиться аудиторська перевірка, якщо загальними зборами акціонерів не буде ухвалене рішення про інше.  
808.   -238- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти статтю 140 в новій редакції: " 1. Акціонерне товариство, яке відповідно до закону зобов'язане публікувати для загального відома інформацію про фінансовий стан та результати господарювання, повинне для перевірки та підтвердження правильності цієї інформації щорічно залучати аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасникам. Вимоги до порядку та змісту проведення обов'язкової аудиторської перевірки акціонерного товариства встановлюються законом. Залежно від мети створення або видів діяльності акціонерного товариства, законом можуть бути встановлені додаткові вимоги щодо звітності такого товариства."  		Враховано редакційно    
809.   -239- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити статтю 140 новим пунктом такого змісту: "2. Особи що у сукупності є власниками 10 або більше відсотків простих акцій товариства мають право у будь-який момент вимагати проведення аудиторської перевірки діяльності акціонерного товариства. Витрати по проведенню такої перевірки покладаються на осіб, на вимогу яких проводиться аудиторська перевірка, якщо загальними зборами акціонерів не буде ухвалене рішення про інше."  		Враховано частково    
810. § 2. Виробничий кооператив      § 2. Виробничий кооператив  
811. Стаття 141 Поняття виробничого кооперативу      Стаття 163 (141) Поняття виробничого кооперативу  
812. 1. Виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній власній трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Законом і установчими документами виробничого кооперативу може бути передбачена участь у його діяльності на засадах членства також інших осіб.   -240- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У реченні 2 частини 1 статті 141 текст "і установчими документами виробничого кооперативу може бути передбачена участь у його діяльності" замінити текстом "може бути передбачена участь у діяльності виробничого кооперативу".  		Враховано   1. Виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній власній трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Законом та статутом кооперативу може бути передбачена участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб.  
813. 2. Члени виробничого кооперативу несуть за зобов'язаннями кооперативу субсидіарну відповідальність у розмірах та порядку, передбачених законом і статутом кооперативу.   -241- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти пункт 2 статті 141 в новій редакції : "2. Члени виробничого кооперативу солідарно несуть за зобов'язаннями кооперативу субсидіарну відповідальність у розмірах та порядку, передбачених законом і статутом кооперативу "  		Враховано редакційно   2. Члени виробничого кооперативу несуть за зобов'язаннями кооперативу субсидіарну відповідальність у розмірах та порядку, передбачених законом і статутом кооперативу.  
814. 3. Фірмове найменування кооперативу має містити його найменування, а також слова "виробничий кооператив".      3. Фірмове найменування кооперативу має містити його найменування, а також слова "виробничий кооператив".  
815. 4. Правове становище виробничих кооперативів, права та обов'язки їх членів визначаються відповідно до цього Кодексу і Законом про кооперацію.      4. Правове становище виробничих кооперативів, права та обов'язки їх членів визначаються відповідно до цього Кодексу і закону про кооперацію.  
816. Стаття 142 Установчі документи виробничого кооперативу      Стаття 164 (142) Установчі документи виробничого кооперативу  
817. 1. Установчим документом виробничого кооперативу є його статут, що затверджується загальними зборами його членів.      1. Установчим документом виробничого кооперативу є його статут, що затверджується загальними зборами його членів.  
818. 2. Статут кооперативу має містити, крім відомостей, зазначених у статті 74 цього Кодексу, умову про розмір пайового внеску членів кооперативу, відомості про склад і порядок внесення пайових внесків членами кооперативу та про їхню відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення пайового внеску, відомості про характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та їхньої відповідальності за порушення зобов'язань щодо особистої трудової участі, відомості про порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу, відомості про розмір і умови субсидіарної відповідальності його членів за боргами кооперативу, відомості про склад і компетенцію органів управління кооперативу і про порядок ухвалення ним рішень, у тому числі щодо питань, рішення з яких приймаються одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів.      2. Статут кооперативу має містити, крім відомостей, зазначених у статті 93 цього Кодексу, умову про розмір пайового внеску членів кооперативу, відомості про склад і порядок внесення пайових внесків членами кооперативу та про їхню відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення пайового внеску, відомості про характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та їхньої відповідальності за порушення зобов'язань щодо особистої трудової участі, відомості про порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу, відомості про розмір і умови субсидіарної відповідальності його членів за боргами кооперативу, відомості про склад і компетенцію органів управління кооперативу і про порядок ухвалення ним рішень, у тому числі щодо питань, рішення з яких приймаються одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів.  
819. 3. Кількість членів кооперативу не може бути меншою ніж та, що встановлена у законі.      3. Кількість членів кооперативу не може бути меншою ніж та, що встановлена у законі.  
820. Стаття 143 Майно виробничого кооперативу      Стаття 165 (143) Майно виробничого кооперативу  
821. 1. Майно, що перебуває у власності виробничого кооперативу, поділяється на паї його членів відповідно до статуту кооперативу.      1. Майно, що перебуває у власності виробничого кооперативу, поділяється на паї його членів відповідно до статуту кооперативу.  
822. 2. Член кооперативу зобов'язаний внести на момент реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового внеску, а частину, що залишилася, -протягом року з моменту реєстрації, якщо статутом кооперативу не передбачений інший строк.      2. Член кооперативу зобов'язаний внести до моменту державної реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового внеску, а частину, що залишилася, -протягом року з моменту державної реєстрації, якщо статутом кооперативу не передбачений інший строк.  
823. Порядок внесення пайових внесків членами кооперативу встановлюється законом і статутом.      Порядок внесення пайових внесків членами кооперативу встановлюється законом і статутом.  
824. 3. Кооператив не має права випускати акції.      3. Кооператив не має права випускати акції.  
825. Прибуток кооперативу розподіляється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не передбачений статутом кооперативу.      Прибуток кооперативу розподіляється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не передбачений статутом кооперативу.  
826. У такому самому порядку розподіляється майно, що залишилося після ліквідації кооперативу та задоволення вимог його кредиторів.      У такому самому порядку розподіляється майно, що залишилося після ліквідації кооперативу та задоволення вимог його кредиторів.  
827. Стаття 144 Управління виробничим кооперативом   -242- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Статтю 144 вилучити  		Враховано    
828. 1. Найвищим органом кооперативу є загальні збори його членів.   -243- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
 Статтю 144 залишити в редакції прийнятій у другому читанні.  		Відхилено    
829. У кооперативі з кількістю членів, що є більшою ніж 50 осіб, створюється наглядова рада, яка здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу кооперативу. Члени наглядової ради не мають права діяти від імені кооперативу.   -244- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Статтю 144 викласти в такій редакції "Органи управління виробничим кооперативом, їх компетенція, участь в управлінні членів кооперативу встановлюються законом"  		Відхилено    
830. Виконавчим органом кооперативу є правління чи голова кооперативу. Виконавчий орган здійснює поточне керівництво діяльністю кооперативу і є підзвітним наглядовій раді та загальним зборам членів кооперативу.       
831. Членами наглядової ради та правління кооперативу, а також головою кооперативу можуть бути тільки члени кооперативу.       
832. Член кооперативу не може бути членом наглядової ради і членом правління або головою кооперативу одночасно.       
833. 2. Компетенція органів управління кооперативу, а також порядок ухвалення ними рішень та представлення інтересів кооперативу визначається законом і статутом кооперативу.       
834. 3. До виключної компетенції загальних зборів членів кооперативу належить:       
835. 1) зміна статуту кооперативу;       
836. 2) формування наглядової ради і виконавчих органів та відкликання їх членів;       
837. 3) прийняття у члени кооперативу та виключення з членів кооперативу;       
838. 4) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів кооперативу і розподіл його прибутку та збитків;       
839. 5) рішення про припинення діяльності кооперативу.       
840. Законом і статутом кооперативу до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.       
841. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів чи наглядової ради кооперативу, не можуть бути передані ними на вирішення виконавчим органам кооперативу.       
842. 4. Член кооперативу має один голос при ухваленні рішень загальними зборами.       
843. Стаття 145 Припинення членства у виробничому кооперативі і перехід паю      Стаття 166 (145) Припинення членства у виробничому кооперативі і перехід паю  
844. 1. Член кооперативу має право на свій розсуд вийти з кооперативу. У цьому разі йому має бути виплачена вартість паю або видане майно, яке відповідає розмірові його паю, а також здійснені інші виплати, передбачені статутом кооперативу.      1. Член кооперативу має право вихід із кооперативу. У цьому разі йому має бути виплачена вартість паю або видано майно, яке відповідає розміру його паю, а також здійснені виплати, передбачені статутом кооперативу.  
845. Видача паю та іншого майна членові кооперативу, що виходить, здійснюється у порядку, передбаченому законом і статутом кооперативу.      Видача паю, виплата вартості паю та інші виплати членові кооперативу, що виходить, здійснюється у порядку, передбаченому законом і статутом кооперативу.  
846. 2. Член кооперативу може бути виключений із кооперативу за рішенням загальних зборів у разі невиконання чи неналежного виконання обов'язків, покладених на нього статутом кооперативу, а також в інших випадках, передбачених законом і статутом кооперативу.      2. Член кооперативу може бути виключений із кооперативу за рішенням загальних зборів у разі невиконання чи неналежного виконання обов'язків, покладених на нього статутом кооперативу, а також в інших випадках, передбачених законом і статутом кооперативу.  
847. Член кооперативу, якого виключили, має відповідно до частини першої цієї статті право на одержання паю та інших виплат, передбачених статутом кооперативу.      Член кооперативу, якого виключили, має відповідно до частини першої цієї статті право на одержання паю та інших виплат, передбачених статутом кооперативу.  
848. 3. Член кооперативу має право передати свій пай чи його частину іншому членові кооперативу, якщо інше не передбачено законом і статутом кооперативу.      3. Член кооперативу має право передати свій пай чи його частину іншому членові кооперативу, якщо інше не передбачено законом і статутом кооперативу.  
849. Передання паю (його частини) особі, що не є членом кооперативу, допускається лише за згодою кооперативу. У цьому разі інші члени кооперативу користуються переважним правом купівлі такого паю (його частини). Порядок відчуження паю чи його частини іншому членові кооперативу або третій особі встановлюється законом чи статутом кооперативу.      Передання паю (його частини) особі, що не є членом кооперативу, допускається лише за згодою кооперативу. У цьому разі інші члени кооперативу користуються переважним правом купівлі такого паю (його частини). Порядок відчуження паю чи його частини іншому членові кооперативу або третій особі встановлюється законом чи статутом кооперативу.  
850. 4. У разі смерті члена виробничого кооперативу його спадкоємців може бути прийнято у члени кооперативу, якщо інше не визначено статутом кооперативу. При відмові прийняти спадкоємців у члени кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю померлого члена кооперативу.      4. У разі смерті члена виробничого кооперативу його спадкоємців може бути прийнято у члени кооперативу, якщо інше не визначено статутом кооперативу. При відмові прийняти спадкоємців у члени кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю померлого члена кооперативу.  
851. 5. Накладення стягнення на пай члена виробничого кооперативу за його власними боргами допускається лише при нестачі іншого його майна для покриття таких боргів -у порядку, передбаченому законом і статутом кооперативу.      5. Накладення стягнення на пай члена виробничого кооперативу за його власними боргами допускається лише при нестачі іншого його майна для покриття таких боргів -у порядку, передбаченому законом і статутом кооперативу.  
852. 6. При заставі паю та наступному зверненні заставоутримувачем стягнення на цей пай відповідно застосовується правило частини другої п. 3 цієї статті.      6. При заставі паю та наступному зверненні заставоутримувачем стягнення на цей пай відповідно застосовується правило абзацу другого частини третьої цієї статті.  
853. Підрозділ 3 Участь держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством      Підрозділ 3 Участь держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством  
854. Глава 8 Правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством      Глава 9 (8) Правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством  
855. Стаття 146 Правові форми участі держави у відносинах, що регулюються цивільним законодавством      Стаття 167 (146) Правові форми участі держави у відносинах, що регулюються цивільним законодавством  
856. 1. Держава діє у відносинах, що регулюються цивільним законодавством як юридична особа публічного права.      1. Держава діє у відносинах, що регулюються цивільним законодавством на рівних правах з іншими учасниками цивільних відносин.  
857. 2. Матеріальною основою участі держави у цивільних відносинах є державна скарбниця.       
858. 3. Держава може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, передбачених законом.      2. Держава може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених законом.  
859. 4. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом".      3. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.  
860. Стаття 147 Правові форми участі Автономної Республіки Крим у відносинах, що регулюються цивільним законодавством      Стаття 168 (147) Правові форми участі Автономної Республіки Крим у відносинах, що регулюються цивільним законодавством  
861. 1. Автономна Республіка Крим діє у відносинах, що регулюються цивільним законодавством як юридична особа публічного права.      1. Автономна Республіка Крим діє у відносинах, що регулюються цивільним законодавством на рівних правах з іншими учасниками цивільних відносин.  
862. 2. Матеріальною основою участі Автономної Республіки Крим у цивільних відносинах є скарбниця Автономної Республіки Крим.       
863. 3. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, передбачених законом.      2. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених законом.  
864. 4. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.      3. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.  
865. Стаття 148 Правові форми участі територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством      Стаття 169 (148) Правові форми участі територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством  
866. 1. Територіальні громади діють у відносинах, що регулюються цивільним законодавством як юридична особа публічного права.      1. Територіальні громади діють у відносинах, що регулюються цивільним законодавством на рівних права з іншими учасниками цивільних відносин.  
867. 2. Матеріальною основою участі територіальних громад у цивільних відносинах є скарбниці територіальних громад.       
868. 3. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, передбачених законом.      2. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених законом.  
869. 4. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.      4. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.  
870. Стаття 149 "Скарбниці як юридичні особи публічного права" виключена.   -245- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Ст.149-152 виключити  		Враховано    
871. Стаття 150 Майно державної скарбниці       
872. Майно державної скарбниці становлять кошти державного бюджету та інше державне майно, не закріплене за створеними державою юридичними особами.       
873. Стаття 151 Майно скарбниці Автономної Республіки Крим       
874. Майно скарбниці Автономної Республіки Крим становлять кошти бюджету Автономної Республіки Крим та інше майно, не закріплене за створеними нею юридичними особами.       
875. Стаття 152 Майно скарбниць територіальних громад       
876. Майно скарбниць територіальних громад становлять кошти бюджету цих територіальних громад та інше майно, не закріплене за створеними ними юридичними особами.       
877. Глава 9 Органи та представники, через яких діють держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади      Глава 10 (9) Органи та представники, через яких діють держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади у цивільних відносинах  
878. Стаття 153 Органи, через які діє держава      Стаття 170 (153) Органи, через які діє держава у цивільних відносинах  
879. Держава діє через державні органи у межах їхньої компетенції, встановленої актами, які визначають статус цих органів.   -246- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У статті 153 текст "державні органи" замінити текстом "органи державної влади".  		Враховано   Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їх компетенції, встановленої законодавством  
880. Стаття 154 Органи, через які діє Автономна Республіка Крим      Стаття 171 (154) Органи, через які діє Автономна Республіка Крим у цивільних відносинах  
881. Автономна Республіка Крим діє через відповідні республіканські органи у межах їхньої компетенції, встановленої актами, які визначають статус цих органів.   -247- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У статті 154 текст "відповідні республіканські органи" замінити текстом "органи влади Автономної Республіки Крим".  		Враховано   Автономна Республіка Крим набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи влади Автономної Республіки Крим у межах їхньої компетенції, встановленої законодавством.  
882. Стаття 155 Органи, через які діють територіальні громади      Стаття 172 (155) Органи, через які діють територіальні громади у цивільних відносинах  
883. Територіальні громади діють через органи місцевого самоврядування цих утворень у межах компетенції, встановленої актами, які визначають статус цих органів.   -248- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У статті 155 вилучити текст "цих утворень".  		Враховано   Територіальні громади набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах компетенції, встановленої законодавством.  
884. Стаття 156 Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад      Стаття 173 (156) Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад  
885. У випадках і в порядку, що передбачені законами, іншими правовими актами, нормативними актами територіальних громад, від імені держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, державні органи, органи Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.   -249- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У статті 156 текст "правовими" замінити текстом "нормативно-правовими", текст "державні органи, органи" замінити текстом "органи державної влади, органи влади".  		Враховано   У випадках і в порядку, що передбачені законами, іншими нормативно-правовими актами, нормативними актами територіальних громад, від імені держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.  
886. Глава 10 Відповідальність за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад      Глава 11 (10) Відповідальність за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад  
887. Стаття 157 Відповідальність за зобов'язаннями держави      Стаття 174 (157) Відповідальність за зобов'язаннями держави  
888. Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення.      Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення.  
889. Стаття 158 Відповідальність за зобов'язаннями Автономної Республіки Крим      Стаття 175 (158) Відповідальність за зобов'язаннями Автономної Республіки Крим  
890. Автономна Республіка Крим відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення.      Автономна Республіка Крим відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення.  
891. Стаття 159 Відповідальність за зобов'язаннями територіальних громад      Стаття 176 (159) Відповідальність за зобов'язаннями територіальних громад  
892. Територіальні громади відповідають за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено накладати стягнення.      Територіальні громади відповідають за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення.  
893. Стаття 160 Розмежування відповідальності за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад та створених ними юридичних осіб      Стаття 177 (160) Розмежування відповідальності за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад та створених ними юридичних осіб  
894. 1. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, передбачених законом.      1. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, передбачених законом.  
895. 2. Юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.      2. Юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.  
896. 3. Держава не відповідає за зобов'язаннями Автономної Республіки Крим і територіальних громад.      3. Держава не відповідає за зобов'язаннями Автономної Республіки Крим і територіальних громад.  
897. 4. Автономна Республіка Крим та територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями одна одної, а також за зобов'язаннями держави.      4. Автономна Республіка Крим та територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями одна одної, а також за зобов'язаннями держави.  
898. Розділ ІІІ Об'єкти цивільних прав      Розділ ІІІ Об'єкти цивільних прав  
899. Глава 11 Загальні положення про об'єкти цивільних прав      Глава 12 (11) Загальні положення про об'єкти цивільних прав  
900. Стаття 161 Види об'єктів цивільних прав      Стаття 178 (161) Види об'єктів цивільних прав  
901. Об'єктами цивільного права є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної діяльності, конфіденційна інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.   -250- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 У ст. 161 "Види об'єктів цивільних прав", до переліку об'єктів цивільних правовідносин не включені інформації, які за чинним Законом України "Про інформацію" можуть бути об'єктом права власності. Тому текст статті після слів "службова та комерційна таємниця" слід доповнити словом "інформація".  		Враховано   Об'єктами цивільного права є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.  
902. Стаття 162 Оборотоздатність об'єктів цивільних прав      Стаття 179 (162) Оборотоздатність об'єктів цивільних прав  
903. 1. Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку універсального правонаступництва (успадкування) або іншим чином, якщо вони не вилучені з обороту, або не обмежені в обороті, або є невід'ємними від фізичної або юридичної особи.   -251- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Внести редакційне уточнення, виклавши ч.1 ст.162 у такій редакції: "... в обороті, або не є невід'ємними від особистості фізичної або юридичної особи".  		Враховано   1. Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва або успадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної або юридичної особи.  
904. 2. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких в обороті не допускається (об'єкти, вилучені з обороту), мають бути прямо зазначені у законі.      2. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких в обороті не допускається (об'єкти, вилучені з обороту), мають бути прямо зазначені у законі.  
905. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких в обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти обмежено оборотоздатні), визначаються у порядку, встановленому законом.      Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких в обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти обмежено оборотоздатні), визначаються у порядку, встановленому законом.  
906. 3. Земля та інші природні ресурси можуть відчужуватися або іншим чином переходити від однієї особи до іншої в межах, яких їхній оборот визнається законом про землю та інші природні ресурси.      3. Земля та інші природні ресурси можуть відчужуватися або іншим чином переходити від однієї особи до іншої відповідно до закону.  
907. Глава 12 Речі. Майно      Глава 13 (12) Речі. Майно  
908. Стаття 163 Поняття речі      Стаття 180 (163) Поняття речі  
909. Річчю визнається предмет матеріального світу, який задовольняє потреби людей і щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.   -252- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Доповнити Кодекс Статтею 162-1 такого змісту "Стаття 162-1. Тварини 1. Тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюються правовий режим речі крім випадків встановлених законом. 2. Правила поводження з тваринами визначаються законом. 3. Тварини, занесені до Червоної Книги, можуть бути предметом цивільного обігу лише у випадках та порядку, встановлених законом  		Враховано   Річчю визнається предмет матеріального світу, який задовольняє потреби людей і щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Стаття 181 Тварини 1. Тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюються правовий режим речі крім випадків встановлених законом. 2. Правила поводження з тваринами визначаються законом. 3. Тварини, занесені до Червоної Книги, можуть бути предметом цивільного обігу лише у випадках та порядку, встановлених законом  
910. Стаття 164 Нерухомі та рухомі речі      Стаття 182(164) Нерухомі та рухомі речі  
911. 1. До нерухомих речей належать земельні ділянки та все, що розташоване на них і міцно з ними пов'язане, тобто об'єкти, переміщення яких без непропорційного збитку їх призначенню є неможливим.      1. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки та все, що розташоване на них і нерозривно з ними пов'язане, тобто об'єкти, переміщення яких без непропорційної шкоди для їх призначення є неможливим.  
912. Режим нерухомої речі може бути поширений законом і на інші речі, зокрема на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, -як такі, що підлягають державній реєстрації.      Режим нерухомої речі може бути поширений законом і на інші речі, зокрема на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, -права на які підлягають державній реєстрації.  
913. 2. Рухомими речами визнаються такі, що їх можна вільно переміщувати у просторі.      2. Рухомими речами визнаються такі, що їх можна вільно переміщувати у просторі.  
914. Стаття 165 Державна реєстрація нерухомості      Стаття 183 (165) Державна реєстрація прав на нерухомість  
915. 1. Право власності та інші речеві права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.      1. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.  
916. 2. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів з нею є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, передбаченому законом.      2. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, передбаченому законом.  
917. 3. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів з нею, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені в суді.      3. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені в суді.  
918. 4. Порядок державної реєстрації та підстави відмови у ній передбачаються законом.   -253- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 4 статті 165 наприкінці доповнити текстом "та іншими законами".  		Враховано   4. Порядок проведення державної реєстрації пра не нерухомість та підстави відмови у ній встановлюються законом.  
919. Стаття 166 Речі подільні та неподільні      Стаття 184 (166) Речі подільні та неподільні  
920. 1. Подільною визнається річ, внаслідок користування якою кожна її частина зберігає свої властивості цілого та не втрачає при цьому свого господарського (цільового) призначення.      1. Подільною вважається річ, яку можна поділити без втрати цільового призначення.  
921. 2. Неподільною визнається річ, внаслідок поділу якої її частини втрачають властивості первісної речі та змінюють господарське (цільове) призначення.      2. Неподільною вважається річ, яку не можна поділити без втрати цільового призначення.  
922. Стаття 167 Індивідуально-визначені речі та речі, що визначаються родовими ознаками      Стаття 185 (167) Речі, визначені індивідуальними та родовими ознаками  
923. 1. Індивідуально-визначеною визнається річ, наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з безлічі однорідних речей і тим самим індивідуалізують цю річ. Індивідуально-визначені речі є незамінними.   -254- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 1 статті 167 слово "безлічі" замінити словом "інших".  		Враховано редакційно   1. Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей та індивідуалізують цю річ. Речі, визначені індивідуальними ознаками є незамінними.  
924. 2. Родовими визнаються речі, що визначаються родовими ознаками, властивими усім речам того самого роду, та вимірюються числом, вагою, мірою. Речі, що визначаються родовими ознаками, є замінними.      2. Речі є визначеними родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюються числом, вагою, мірою. Речі, що визначаються родовими ознаками, є замінними.  
925. Стаття 168 Речі споживні та неспоживні      Стаття 186 (168) Речі споживні та неспоживні  
926. 1. Споживними визнаються речі, які внаслідок одноразового їх використання знищуються або припиняють існувати у первісному вигляді.      1. Споживними вважаються речі, які внаслідок одноразового їх використання знищуються або припиняють існувати у первісному вигляді.  
927. 2. Неспоживними визнаються речі, призначені для неодноразового використання, які зберігають при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.      2. Неспоживними вважаються речі, призначені для неодноразового використання, які зберігають при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.  
928. Стаття 169 Головна річ і приналежність      Стаття 187 (169) Головна річ і приналежність  
929. 1. Головною річчю визнається самостійна річ, пов'язана з іншою річчю (приналежністю), що покликана слугувати головній речі та пов'язана з нею спільним господарським призначенням.      1. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням є її приналежністю.  
930. 2. Приналежність поділяє долю головної речі, якщо інше не визначено законодавчими актами або договором.      2. Приналежність поділяє долю головної речі, якщо інше не визначено законом або договором.  
931. Стаття 170 Складові частини речі      Стаття 188 (170) Складові частини речі  
932. Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від неї без пошкодження або істотного знецінення речі.      Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від неї без пошкодження або істотного знецінення речі.  
933. При переході права на річ складові частини не підлягають відокремленню.      При переході права на річ складові частини не підлягають відокремленню.  
934. Стаття 171 Складні речі      Стаття 189 (171) Складні речі  
935. Якщо різнорідні речі утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, яке визначається сутністю з'єднання, вони вважаються за одну річ (складна річ).      Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).  
936. Дія правочину, вчиненого щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо договором не визначено інше.      Дія правочину, вчиненого щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо договором не визначено інше.  
937. Стаття 172 Продукція, плоди та доходи      Стаття 190 (172) Продукція, плоди та доходи  
938. 1. Продукцією, плодами та доходами визнається все те, що виробляється, добувається, дістається з речі або приноситься річчю.   -255- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Вважається за доцільне викласти ч.1 ст.172 у такій редакції: "Продукцією, плодами та доходами визнається все те, що вилучається з речі чи одержується внаслідок її використання".  		Враховано редакційно   1. Продукцією, плодами та доходами вважається все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю.  
939. 2. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не визначено законом або договором власника з іншою особою.      2. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено законом або договором власника з іншою особою.  
940. Стаття 173 Майно      Стаття 191 (173) Майно  
941. Майном як особливим об'єктом визнаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.      Майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.  
942. Стаття 174 Підприємство як майновий комплекс      Стаття 192 (174) Підприємство як єдиний майновий комплекс  
943. 1. Підприємством визнається єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.      1. Підприємством вважається єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.  
944. 2. До складу підприємства як майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також права на позначення, що індивідуалізують підприємство, його продукцію, роботи та послуги (фірмові найменування, знаки для товарів і послуг), та інші виключні права, якщо інше не передбачено договором або законом.      2. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також права на позначення, що індивідуалізують підприємство, його продукцію, роботи та послуги (фірмові найменування, знаки для товарів і послуг), та інші виключні права, якщо інше не передбачено законом або договором.  
945. 3. Підприємство в цілому як майновий комплекс визнається нерухомістю.      3. Підприємство в цілому як єдиний майновий комплекс визнається нерухомістю.  
946. 4. Підприємство в цілому або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів, пов'язаних із встановленням, зміною та припиненням речевих прав.      4. Підприємство в цілому або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів, пов'язаних із встановленням, зміною та припиненням речових прав.  
947. Стаття 175 Гроші (валюта)      Стаття 193 (175) Гроші (валюта)  
948. 1. Гривня -це національна валюта, яка є законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України.      1. Гривня -це національна валюта, яка є законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України.  
949. 2. Іноземна валюта може використовуватися у випадках і в порядку, передбачених законом України.      2. Іноземна валюта може використовуватися у випадках і в порядку, передбачених законом.  
950. Стаття 176 Валютні цінності      Стаття 194 (176) Валютні цінності  
951. Види майна, що визнаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними визначаються законом.      1. Види майна, що визнаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними визначаються законом.  
952. Право власності на валютні цінності захищається на загальних підставах.      2. Право власності на валютні цінності захищається на загальних підставах.  
953. Глава 13 Цінні папери      Глава 14 (13) Цінні папери  
954. § 1. Загальні положення про цінні папери       
955. Стаття 177 Поняття цінних паперів   -256- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти статтю 177 в такій редакції: "Стаття 177 Поняття цінних паперів 1. Цінні папери є документами встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошове або інше майнове право і визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила і власником, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цих документів, іншим особам. З переданням цінного паперу переходять усі права, які посвідчуються ним, у сукупності. 2. Віднесення окремих документів до цінних паперів здійснюється в порядку, передбаченому законом."  		Враховано   Стаття 195 (177) Поняття цінних паперів  
956. 1. Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, здійснення або передання якого можливі тільки у разі пред'явлення цінного паперу.      Цінні папери є документами встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошове або інше майнове право і визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила (видала) і власником, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цих документів, іншим особам.  
957. З переданням цінного паперу переходять усі права, які посвідчуються ним, у сукупності.      З переданням цінного паперу переходять усі права, які посвідчуються ним, у сукупності.  
958. 2. У випадках, передбачених законом, для здійснення та передання прав, посвідчених цінним папером, достатньо доказів їх закріплення у спеціальному реєстрі (звичайному або комп'ютеризованому) особи, яка здійснює випуск цінного паперу від свого імені та несе відповідальність згідно з вираженим у ньому зобов'язанням.       
959. 3. Віднесення окремих об'єктів/документів до цінних паперів здійснюється в порядку, передбаченому законом.   -257- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
 Частину 2 статті 177 вилучити  		Враховано    
960. Стаття 178 Види і форми цінних паперів   -258- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
 Назву статті 178 викласти в такій редакції "Групи і види цінних паперів"  		Враховано   Стаття 196 (178) Групи та види цінних паперів  
961. В Україні можуть випускатися і знаходитися в обігу такі групи і види цінних паперів:   -259- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Статтю 178 викласти в такій редакції Види цінних паперів 1.Види цінних паперів, порядок їх випуску та обігу визначаються законом. 2.Цінні папери можуть випускатися в документарній та бездокументарній формі.  		Враховано частково   1. В Україні можуть знаходитися в обігу такі групи цінних паперів:  
962. 1) пайові цінні папери -такі папери, які засвідчують участь у статутному фонді, надають їх власникам корпоративні права з управління справами емітента і одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента. До пайових цінних паперів належать акції, інвестиційні сертифікати та інші цінні папери, передбачені законом;      1) пайові цінні папери -такі цінні папери, які засвідчують участь у статутному фонді, надають їх власникам права на участь в управлінні справами емітента і одержання частини прибутку, у тому числі у вигляді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента;  
963. 2) боргові цінні папери -такі папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента повернути у визначений строк кошти, інвестовані в його діяльність. До боргових цінних паперів належать облігації, державні казначейські зобов'язання, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі та інші, передбачені законом;      2) боргові цінні папери -такі цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання;  
964. 3) похідні цінні папери (деривативи) -такі папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, визначеного договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів. До похідних цінних паперів належать опціони, ф'ючерсні контракти, форвардні контракти, варанти, депозитарні свідоцтва, інші види документів, передбачені законом;      3) похідні цінні папери -такі цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, визначеного договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;  
965. 4) товаророзпорядчі цінні папери -документи, які надають їх держателю право розпоряджатися майном, зазначеним в цих документах. До товаророзпорядчих цінних паперів належать коносамент, складське свідоцтво та інші документи, визнані таким законом.      4) товаророзпорядчі цінні папери -документи, які надають їх держателю право розпоряджатися майном, зазначеним в цих документах. Законом можуть визначатися й інші групи цінних паперів. 2. Види цінних паперів, порядок їх обігу встановлюються законом.  
966. Законом можуть визначатися й інші групи цінних паперів.      3. Цінні папери можуть випускатися в документарній та бездокументарній формі відповідно до закону.  
967. Стаття 179 Вимоги до цінного паперу   -260- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти статтю в новій редакції: "Стаття 179 Вимоги до цінного паперу 1. Емісія цінних паперів в готівковій формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів. Цінні папери в готівковій формі повинні виготовлятися з урахуванням вимог, встановлених законом для технології друкування бланків цінних паперів та реквізитів цінних паперів. 2. Емісію цінних паперів у безготівковій формі здійснює емітент шляхом розміщення глобального сертифікату у Національній депозитарній системі та вимогами, встановленими окремим законом. 3. Знерухомлення власниками цінних паперів, випущених у готівковій формі здійснюється без розміщення глобального сертифікату. 4. Відсутність обов'язкових реквізитів цінного паперу або невідповідність цінного паперу встановленій для нього формі має наслідком його недійсність.  		Враховано частково   Стаття 197 (179) Вимоги до цінного паперу  
968. 1. Обов'язкові реквізити цінних паперів та вимоги щодо їх форми цінного паперу та інші необхідні вимоги визначаються законом.      1. Обов'язкові реквізити цінних паперів та вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом.  
969. 2. Відсутність обов'язкових реквізитів цінного паперу або невідповідність цінного паперу встановленій для нього формі має наслідком його недійсність.   -261- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
 Частину 2 статті 179 викласти в такій редакції: "2. Документ, якеий не містить обов язкових реквізитів для цінних паперів і не вдповідає формі, встановленій для цінних паперів - не є цінним папером."  		Враховано   2. Документ, який не містить обов'язкових реквізитів для цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів - не є цінним папером.  
970. Стаття 180 Передання прав за цінним папером   -262- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти статтю в новій редакції: "Стаття 180 Передання прав за цінним папером 1. Права, посвідчені цінним папером, можуть належати: 1) пред'явнику цінного паперу, або 2) особі, вказаній у цінному папері (при готівковій формі) або ідентифікованій за рахунком у цінних паперах (іменний цінний папір), або 3) названий у цінному папері особі, яка може сама здійснити ці права, або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу управомочену особу (ордерний цінний папір). 2. Законом може бути виключена можливість випуску цінних паперів визначеного виду як іменних, або як ордерних, або як паперів на пред'явника. 3. Права за цінним папером на пред'явника передаються шляхом вручення сертифікату цінного паперу набувачеві. 4. Права за іменним цінним папером передаються в порядку сесії шляхом перереєстрації в системі реєстру власників іменних цінних паперів (при готівковій формі) або зарахуванням на рахунок у цінних паперів (при безготівковій формі). Особа, яка передає право за цінним папером, несе відповідальність за недійсність відповідної вимоги, але не за її невиконанням. 5. Права за ордерним цінним папером передаються через учинення на цьому папері передавального напису - індосаменту, індосант несе відповідальність не лише за існування права, але й за його здійснення. Індосамент, учинений на цінному папері, переносить усі права, посвідчені цінним папером, на особу, якій або за наказом якої передаються права за цінним папером - індосант. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає, як представник.  		Враховано   Стаття 198 (180) Передання прав за цінним папером  
971. 1. Права, посвідчені цінним папером, можуть належати:      1. Права, посвідчені цінним папером, можуть належати:  
972. 1) пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника);      1) пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника);  
973. 2) названій у цінному папері особі (іменний цінний папір);      2) названій у цінному папері особі (іменний цінний папір);  
974. 3) названій у цінному папері особі, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу управоможену особу (ордерний цінний папір).      3) названій у цінному папері особі, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).  
975. 2. Законом може бути виключена можливість випуску цінних паперів визначеного виду як іменних, або як ордерних, або як паперів на пред'явника.      2. Законом може бути виключена можливість випуску цінних паперів визначеного виду як іменних, або як ордерних, або як паперів на пред'явника.  
976. 3. Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручення цінного паперу цій особі.      3. Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручення цінного паперу цій особі.  
977. 4. Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення вимог (цесії). Особа, яка передає право за цінним папером, несе відповідальність за недійсність відповідної вимоги, але не за її невиконання.      4. Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення вимог (цесії). Особа, яка передає право за цінним папером, несе відповідальність за недійсність відповідної вимоги, але не за її невиконання.  
978.       
979. 5. Права за ордерним цінним папером передаються через учинення на цьому папері передавального напису -індосаменту. Індосант несе відповідальність не лише за існування права, а й за його здійснення.      5. Права за ордерним цінним папером передаються шляхом учинення на цьому папері передавального напису -індосаменту. Індосант несе відповідальність за існування та здійснення права.  
980. Індосамент, учинений на цінному папері, переносить усі права, посвідчені цінним папером, на особу, якій або за наказом якої передаються права за цінним папером -індосата. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник.      Індосамент, учинений на цінному папері, переносить усі права, посвідчені цінним папером, на особу, якій або за наказом якої передаються права за цінним папером -індосата. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник.  
981. Стаття 181 Виконання за цінним папером      Стаття 199 (181) Виконання за цінним папером  
982. 1. Особа, що видала цінний папір, та всі особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця цінного паперу про виконання посвідченого цим папером обов'язку однією або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набувають права зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером.      1. Особа, що видала (випустила) цінний папір, та всі особи, що інвестували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця цінного паперу про виконання посвідченого цим папером зобов'язання однією або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набувають права зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером.  
983. 2. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.      2. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.  
984. Володілець такого цінного паперу, щодо якого встановлено фальшування або підробку, має право виставити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов'язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків.      Володілець незаконно виготовленого або підробленого цінного паперу має право пред'явити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов'язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків.  
985. Стаття 182 Бездокументарні цінні папери   -263- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Статтю 182. ("Бездокументарні цінні папери") виключити оскільки її зміст вже охоплюється запропонованою редакцією ст. 178 ("Форми випуску цінних паперів") та ст. 181, "Вимоги до цінного паперу").  		Враховано    
986. 1. У випадках, визначених законом, або в порядку, що ним встановлений, організація-депозитарій, яка має спеціальну ліцензію, може за договором з емітентом (депозитарним договором) провадити фіксацію прав, які закріплюються іменним або ордерним цінним папером, у тому числі в бездокументарній формі (за допомогою засобів електронно-обчислювальної техніки тощо). До такої форми фіксації прав застосовуються правила, встановлені цим Кодексом й іншими законами для цінних паперів, якщо інше не випливає з особливостей фіксації.       
987. Фіксація, що провадиться за клопотанням емітента або особи, яка зареєстрована як така, що володіє відповідними правами, прирівнюється до цінного паперу і є достатньою для здійснення та передання прав за цінним папером. На вимогу володільця права депозитарій зобов'язаний видати йому документ, який свідчить про закріплені права.       
988. Права, що посвідчуються фіксацією у депозитарія, порядок діяльності депозитарія цінних паперів і видачі ліцензій на проведення операцій з цінними паперами, порядок офіційної фіксації прав і правоволодільців депозитарієм, порядок документального підтвердження напису у депозитарія та порядок вчинення операцій з бездокументарними цінними паперами визначаються законом або у встановленому порядку.       
989. 2. Операції з бездокументарними цінними паперами можуть вчинятися тільки при зверненні до депозитарія, який офіційно вчиняє написи прав. Здійснення, передання, надання та обмеження прав мають офіційно фіксуватися депозитарієм. Депозитарій несе відповідальність за збереження офіційних написів, забезпечення їх конфіденційності, подання правильних даних про такі написи та за вчинення офіційних написів про проведені операції.       
990. §2. Окремі види цінних паперів   -264- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Параграф 2, ст.183-189. Окремі види цінних паперів. Пропоную повністю виключити з проекту Цивільного Кодексу України і внести відповідні зміни в нумерацію параграфів.  		Враховано    
991. Стаття 183 Акція       
992. Акція -пайовий цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує участь у статутному фонді акціонерного товариства, закріплює права її власника (акціонера) на одержання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством та відповідну частку майна при його ліквідації."       
993. Стаття 184 Інвестиційні сертифікати       
994. Інвестиційний сертифікат -пайовий цінний папір, який засвідчує право власності на частку в інвестиційному фонді чи відповідному фонді іншого інституційного інвестора.       
995. Стаття 185 Облігації       
996. Облігація -борговий цінний папір, який засвідчує внесення її власником грошових коштів, визначає відносини позики між власником облігацій та емітентом і підтверджує зобов'язання повернути власникові облігацій номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в умовах строк. Облігація може передаватися з премією або з дисконтом до номінальної вартості з подальшим погашенням за номіналом та/або з купоном (купонним листом), за яким передбачається виплата процентних доходів. Список майнових прав, що надаються власникові облігацій, визначається умовами випуску.   -265- Сергієнко О.І.
 Статтю 185 викласти в такій редакції: "Векселем називається цінний папір, що містить безумовне боргове зобов'язання векселедавця про сплату визначеної суми векселедержателю у конкретному місці та в указаний строк".  		   
997. Стаття 186 Казначейські зобов'язання України       
998. Казначейські зобов'язання України (надалі -казначейські зобов'язання) -боргові цінні папери, що розміщуються на добровільних засадах виключно серед резидентів України -фізичних і юридичних осіб, засвідчують факт заборгованості Державного бюджету України перед їх власниками, дають право останнім на одержання грошового доходу і погашаються при здійсненні обов'язкових платежів до Державного бюджету.   -266- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Доцільно ч.2 ст. 186 викласти у такій редакції: "Акції можуть бути іменними або на пред'явника, такими, що перебувають у вільному обігу, або з обмеженим колом обігу".  		   
999. Стаття 187 Ощадний (депозитний) сертифікат       
1000. Ощадний (депозитний) сертифікат -борговий цінний папір, який містить письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів і засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту та процентів по ньому.       
1001. Стаття 188 Вексель       
1002. Вексель -борговий цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).       
1003. Стаття 189-1 Закладна       
1004. Закладна -борговий цінний папір, який посвідчує право його володільця на одержання виконання за грошовим зобов'язанням, що забезпечене заставою (іпотекою) майна, зазначеного у закладній, а також право на накладення стягнення на заставлене майно, зазначене у заставній, з метою одержання виконання за грошовим зобов'язанням, забезпеченим заставою цього майна.       
1005. Стаття 189-2 Чек       
1006. Чеком визнається цінний папір, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження чекодавця банкові видати утримувачеві чека зазначену в ньому суму. Чек має бути поданий до виплати протягом строку, встановленого законом.       
1007. Стаття 189-3. Опціони       
1008. Опціон -похідний цінний папір у формі контракту, який передбачає право однієї особи придбати у іншої особи чи продати іншій особі цінні папери, інші фінансові та/або товарні ресурси протягом визначеного часу з фіксацією ціни реалізації на дату укладення (придбання) опціону. Продавець опціону несе зобов'язання щодо збереження безумовної та безвідкличної пропозиції про реалізацію права покупця опціону на придбання (продаж) цінних паперів протягом строку дії опціону. Покупець опціону має право на відмову від придбання (продажу) цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.       
1009. Стаття 189-4 Ф'ючерсні контракти       
1010. Ф'ючерсний контракт (далі -ф'ючерс) -похідний цінний папір у формі строкового контракту, який передбачає зобов'язання щодо майбутнього продажу (купівлі) цінних паперів, інших фінансових або товарних ресурсів, або на оплату чи одержання плати, розрахованим у залежності до ціни цінних паперів, інших фінансових або товарних ресурсів у визначений час у майбутньому. Покупець (продавець) ф'ючерсу має право на відмову від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони.       
1011. Стаття 189-5 Форвардні контракти       
1012. Форвардні контракти (далі -форварди) -похідний цінний папір, який засвідчує безумовне зобов'язання особи щодо продажу (придбання) відповідної кількості цінних паперів на зафіксований в момент укладання ціни у визначений час у майбутньому. Покупець (продавець) форварду має право на відмову від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони.       
1013. Стаття 189-6 Варанти       
1014. Варант -похідний цінний папір (різновид опціону), який випускається емітентом щодо власних цінних паперів і дає його власникам право на придбання акцій чи боргових цінних паперів даного емітанта протягом певного періоду за певною ціною.       
1015. Стаття 189-7 Депозитарні свідоцтва (розписки)       
1016. Депозитарне свідоцтво (розписка) -похідний цінний папір, випущений в установленому порядку, який свідчить про право власності інвестора -резидента України на певну кількість депонованих у цій іноземній фінансовій установі акцій чи облігацій емітента, який не є резидентом України.       
1017. Глава 14 Нематеріальні блага      Глава 15 (14) Нематеріальні блага  
1018. Стаття 190 Результати творчої діяльності      Стаття 200 (190) Результати творчої діяльності  
1019. У випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами, визнається виключне право фізичної або юридичної особи на результати творчої діяльності та прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичної особи, індивідуалізації продукції фізичної або юридичної особи, виконуваних ними робіт і послуг, що надаються (фірмове найменування, знак для товарів і послуг).      У випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами, визнається виключне право фізичної або юридичної особи на результати творчої діяльності та прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичної особи, індивідуалізації продукції фізичної або юридичної особи, виконуваних ними робіт і послуг, що надаються (фірмове найменування, знак для товарів і послуг).  
1020. Використання результатів творчої діяльності та засобів індивідуалізації, що є об'єктом виключних прав, може здійснюватися третіми особами тільки за згодою правоутримувача.   -267- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 В останньому реченні статті 190 після слів "особами тільки за" доповнити словами "письмовою, нотаріально завіреною".  		Відхилено   Використання результатів творчої діяльності та засобів індивідуалізації, що є об'єктом виключних прав, може здійснюватися третіми особами тільки за згодою правоутримувача.  
1021. Стаття 191 Інформація   -268- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Статтю 191 викласти у такій редакції: 1. Під інформацією розуміються документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. 2. Суб'єкт права та інформацію може вимагати усунення будь-яких порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями."  		Враховано частково   Стаття 201 (191) Інформація  
1022. 1. Інформацією визнається документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали, або мають місце у суспільстві державі та навколишньому середовищі.      1. Інформацією визнається документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали, або мають місце у суспільстві державі та навколишньому середовищі.  
1023. 2. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права та відшкодування майнової і немайнової (моральної) шкоди, завданої такими правопорушеннями.      2. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.  
1024. 3. Порядок використання інформації та захисту права на неї визначаються законами та нормативно-правовими актами.      3. Порядок використання інформації та захисту права на неї визначаються законами та нормативно-правовими актами.  
1025. Стаття 192 Особисті немайнові блага фізичної особи      Стаття 202 (192) Особисті немайнові блага фізичної особи  
1026. 1. Особистими немайновими благами фізичної особи є життя і здоров'я; честь, гідність і ділова репутація; ім'я; вільний розвиток своєї особистості; свобода та особиста недоторканність; недоторканність житла; таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; сім'я; недоторканність особистого і сімейного життя; таємниця свого особистого життя; вільний вибір роду занять; свобода пересування, вільний вибір місця проживання; інформація; свобода об'єднань; авторство; безпечне для життя і здоров'я довкілля; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються законом.      1. Особистими немайновими благами фізичної особи є життя і здоров'я; честь, гідність і ділова репутація; ім'я; вільний розвиток своєї особистості; свобода та особиста недоторканність; недоторканність житла; таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; сім'я; недоторканність особистого і сімейного життя; таємниця свого особистого життя; вільний вибір роду занять; свобода пересування, вільний вибір місця проживання; інформація; свобода об'єднань; авторство; безпечне для життя і здоров'я довкілля; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються законом.  
1027. 2. Відповідно до Конституції життя і здоров'я людини та її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.      2. Відповідно до Конституції життя і здоров'я людини та її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.  
1028. Розділ IV Правочини. Представництво      Розділ IV Правочини. Представництво  
1029. Глава 15 Правочини      Глава 16 (15) Правочини  
1030. § 1. Загальні положення про правочини      § 1. Загальні положення про правочини  
1031. Стаття 193 Поняття та види правочинів      Стаття 203 (193) Поняття та види правочинів  
1032. 1. Правочином визнається дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.      1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.  
1033. 2. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).      2. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).  
1034. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, що його вчинила.      3. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.  
1035. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.      4. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.  
1036. 3. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні правила про зобов'язання та договори, якщо це не суперечить вимогам закону, іншим нормативно-правовим актам або суті одностороннього правочину.      5. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні правила про зобов'язання та договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.  
1037. Стаття 194 Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину      Стаття 204 (194) Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину  
1038. 1. Зміст правочину не може суперечити вимогам закону, інших нормативно-правових актів, а також моральним засадам суспільства.      1. Зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.  
1039. 2. Особи, що вчиняють правочин, повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.      2. Особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.  
1040. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.      3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.  
1041. 4. Правочин має вчинятися у формі, передбаченій законом.      4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.  
1042. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.      5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.  
1043. 6. Правочини, що вчиняються батьками (усиновлювачами), не можуть суперечити інтересам їхніх неповнолітніх дітей.      6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не можуть суперечити правам та інтересам їх малолітніх, та неповнолітніх та непрацездатних дітей.  
1044. Стаття 195 Презумпція правозгідності правочину      Стаття 205 (195) Презумпція правомірності правочину  
1045. Правочин є правозгідності, якщо тільки його недійсність прямо не випливає із закону, інших нормативно-правових актів або якщо він не визнаний судом недійсним.   -269- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
 Ст. 195 Навряд чи варто вносити новий термін "правозгідний" (згідно з правом). Термін правомірний більш широкий і інколи може переважати в приватних відносинах модель гіпотези правової норми. Більш того, він укорінився. Вводити нові терміни треба: а) з огляду на установлену термінологію; б) з огляду на зрозумілість та спрямування розвитку правничої термінології. в) на латинські корені; г) якщо вже абсолютно нічого нема. Намагання все "обукраїнити" за правилами граматики може лише зашкодити.  		Враховано   Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.  
1046.   -270- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У статті 195 текст "його недійсність прямо не впливає" замінити текстом "він не суперечить нормам".  		Враховано редакційно    
1047. Стаття 196 Форма правочину      Стаття 206 (196) Форма правочину. Способи волевиявлення  
1048. 1. Правочини можуть вчинятися усно або письмово.      1. Правочини можуть вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.  
1049. 2. Правочин, для якого законом не встановлена письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання певних правових наслідків.      2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.  
1050. 3. У випадках, передбачених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.      3. У випадках, встановлених договором або законом , воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.  
1051. 4. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.       
1052. Стаття 197 Правочини, які можуть вчинятися усно      Стаття 207 (197) Правочини, які можуть вчинятися усно  
1053. 1. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент його вчинення, за винятком правочинів, щодо яких потрібне нотаріальне посвідчення або державна реєстрація, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.      1. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент його вчинення, за винятком правочинів, щодо яких потрібне нотаріальне посвідчення або державна реєстрація, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.  
1054. 2. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з іншою стороною, має бути виданий документ, що підтверджує підставу та суму одержаних коштів.      2. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з іншою стороною, має бути виданий документ, що підтверджує підставу та суму одержаних коштів.  
1055. 3. Правочини на виконання договору, укладеного письмово, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить положенням закону та договору.      3. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить положенням договору або закону.  
1056. Стаття 198 Вимоги до письмової форми правочину      Стаття 208 (198) Вимоги до письмової форми правочину  
1057. 1. Правочин вважається таким, що вчинений письмово, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.      1. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.  
1058. Правочин вважається таким, що вчинений письмово, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного та іншого технічного засобу зв'язку.      Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.  
1059. 2. Правочин вважається таким, що вчинений письмово, якщо він підписаний його учасниками.      2. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його учасниками.  
1060. Правочин, який вчиняється юридичною особою, підписується особами, що правоуповноважені на те законом, іншими правовими актами або установчими документами, та скріплюється печаткою.      Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це законом, іншими нормативно-правовими актами або установчими документами, та скріплюється печаткою.  
1061. 3. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, передбачених законом, іншими правовими актами або письмовою згодою сторін, яка містить зразки відповідного аналога власноручного підпису.   -271- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 3 статті 198 текст "правовими актами" замінити текстом "нормативно-правовими актами", аналогічні зміни зробити у всьому тексті Кодексу.  		Враховано   3. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами або письмовою згодою сторін, яка містить зразки відповідного аналога власноручного підпису.  
1062. 4. Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину підписує інша особа.      4. Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.  
1063. Підпис цієї особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний його учасниками.      Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.  
1064. Підпис такої особи на тексті правочину, стосовно якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений керівником підприємства, установи або організації за місцем роботи чи навчання, або ж за місцем проживання, або керівником лікувально-профілактичного закладу за місцем лікування учасника правочину чи особи, що підписала правочин замість нього.      Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.  
1065. Стаття 199 Правочини, що мають вчинятися письмово      Стаття 209 (199) Правочини, які належить вчиняти у письмовій формі  
1066. 1. Письмово мають вчинятися:      1. У письмовій формі належить вчиняти:  
1067. 1) правочини між юридичними особами;      1) правочин між юридичними особами;  
1068. 2) правочини між фізичними та юридичними особами, за винятком правочинів, передбачених у п. 1 статті 197 цього Кодексу;      2) правочин між фізичною та юридичною особою, за винятком правочинів, встанолених у частині першій статті 207 цього Кодексу;  
1069. 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує щонайменше у десять разів розмір доходу, який не оподатковується, за винятком правочинів, передбачених у п. 1 статті 197 цього Кодексу;   -272- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 В статті 199 в п.3) слово "десять" замінити словом "двадцять"  		Враховано   3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує не менш як у двадцять разів розмір неоподаткованого мінімуму доходу громадян, за винятком правочинів, встановлених у частині першій статті 207 цього Кодексу;  
1070. 4) інші правочини, щодо яких законом, іншими правовими актами вимагається письмова форма.      4) інші правочини, щодо яких актами цивільного законодавства вимагається письмова форма.  
1071. 2. Правочини, які вчинені письмово, потребують нотаріального посвідчення лише у випадках, передбачених законом або договором.      2. Правочин, який вчинений у письмовій формі, потребує нотаріального посвідчення лише у випадку, встановленому законом або домовленістю сторін.  
1072. Стаття 200 Нотаріальне посвідчення правочину      Стаття 210 (200) Нотаріальне посвідчення правочину  
1073. 1. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.      1. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.  
1074. 2. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, що містяться у статті 194 цього Кодексу.      2. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, що встановлені у статті 204 цього Кодексу.  
1075. 3. На вимогу особи будь-який правочин з її участю може бути посвідчений нотаріально.      3. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути посвідчений нотаріально.  
1076. Стаття 201 Державна реєстрація правочину      Стаття 211 (201) Державна реєстрація правочину  
1077. 1. Правочини підлягають державній реєстрації лише у випадках, передбачених законом. Такі правочини вважаються вчиненими з моменту державної реєстрації.      1. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадку, встановленому законом. Такі правочини вважаються вчиненими з моменту державної реєстрації.  
1078. 2. Перелік органів, які здійснюють реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів визначаються законами та іншими нормативно-правовими актами.      2. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів визначаються законом.  
1079. Стаття 202 Місце вчинення правочину      Стаття 212 (202) Місце вчинення правочину  
1080. Якщо у правочині не вказане місце його вчинення, то: 1) місцем вчинення одностороннього правочину є місце вираження волі сторони;      Якщо у правочині не вказане місце його вчинення, то: 1) місцем вчинення одностороннього правочину є місце вираження волі сторони;  
1081. 2) місцем вчинення двостороннього правочину є місце одержання згоди (акцепту) на пропозицію укласти договір (стаття 679 цього Кодексу).      2) місце вчинення двостороннього правочину визначається відповідно до статті 696 цього Кодексу.  
1082. Стаття 203 Правочини, щодо яких правові наслідки пов'язуються з настанням певної обставини      Стаття 213 (203) Правочини, щодо яких правові наслідки пов'язуються з настанням певної обставини  
1083. 1. Особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).      1. Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).  
1084. 2. Особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).      2. Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).  
1085. 3. Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.      3. Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.  
1086. 4. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.      4. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.  
1087. Стаття 204 Тлумачення змісту правочину      Стаття 214 (204) Тлумачення змісту правочину  
1088. 1. Зміст правочину може бути витлумачений самими сторонами.      1. Зміст правочину може бути витлумачений самою стороною (сторонами).  
1089. 2. На вимогу однієї або обох сторін суд може винести рішення про тлумачення змісту правочину.      2. На вимогу однієї або обох сторін суд може винести рішення про тлумачення змісту правочину.  
1090. 3. При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і виразів, загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.      3. При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і виразів, загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.  
1091. Якщо буквальне значення слів і виразів, загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати змісту окремих частин правочину, цей зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину з змістом інших його частин,усім його змістом, намірами сторін.      Якщо буквальне значення слів і виразів, загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати змісту окремих частин правочину, цей зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин,усім його змістом, намірами сторін.  
1092. 4. Якщо за правилами, передбаченими у п. 3 цієї статті, немає можливості встановити справжню волю особи, що вчинила правочин, до уваги береться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін та інші обставини, що мають істотне значення.   -273- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Доповнити частину четверту словами: "текст взірцевого договору"  		Враховано редакційно   4. Якщо за правилами, встановлеими у частині третій цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги береться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.  
1093. Стаття 205 Відмова від правочину      Стаття 215 (205) Відмова від правочину  
1094. 1. Особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.      1. Особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.  
1095. 2. Особи, які вчинили дво- чи багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.      2. Особи, які вчинили дво- чи багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.  
1096. 3. Відмова від правочину вчиняється у тій самій формі, в якій правочин було вчинено.      3. Відмова від правочину вчиняється у такій же формі, в якій правочин було вчинено.  
1097. 4. Правові наслідки відмови від правочину визначаються домовленістю сторін.      4. Правові наслідки відмови від правочину визначаються законом або домовленістю сторін.  
1098. § 2. Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону      § 2. Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону  
1099. Стаття 206 Поняття недійсності правочину      Стаття 216 (206) Недійсність правочину  
1100. 1. Підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які передбачені у пп. 1-3, 5, 6 статті 194 цього Кодексу, в момент вчинення правочину.      1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені у частинах першій - третій, п'ятій та шостій статті 204 цього Кодексу.  
1101. 2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо випливає із закону, інших правових актів (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом правочину недійсним не вимагається.      2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена у законі (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом правочину недійсним не вимагається.  
1102. У випадках, передбачених у п. 2 статті 210, п. 1 статті 211, п. 2 статті 212, п. 3 статті 216, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.      У випадках, встановлених у частині другій статті 220, частині другій статті 221, частині другій статті 222, частині другій статті 227, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.  
1103. 3. Якщо недійсність правочину прямо не випливає із закону, інших нормативно-правових актів, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним (заперечуваний правочин).      3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена у законі, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).  
1104. 4. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути виставлена будь-якою заінтересованою особою.   -274- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Частину четверту статті 206 перенести до статті 207 як частину п'яту.  		Враховано    
1105. Суд має право застосувати такі наслідки з власної ініціативи.       
1106. Стаття 207 Правові наслідки недійсності правочину      Стаття 217 (207) Правові наслідки недійсності правочину  
1107. 1. У разі недійсності правочину сторони зобов'язані повернути одна одній у натурі все, що одержали на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, у тому числі тоді, коли те, що одержано, полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент взаємних розрахунків.      1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.  
1108. 2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину завдано збитків іншій стороні або третій особі, вони підлягають відшкодуванню винною стороною у випадках, передбачених законом.   -275- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 У частині другій ст.207 вилучити слова: "у випадках, передбачених законом".  		Враховано   2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину завдані збитки другій стороні або третій особі, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.  
1109. 3. Правові наслідки, передбачені у пп. 1, 2 цієї статті, застосовуються завжди, якщо положеннями закону стосовно окремих видів недійсних правочинів не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки.      3. Правові наслідки, встановлені у частинах першій та другій цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.  
1110. 4. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину завдано моральної шкоди, сторона, що є винною у вчиненні цього правочину, зобов'язана її компенсувати у випадках, передбачених законом.   -276- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 У ч.4. ст. 207 визначено: "Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину завдано моральної шкоди, сторона, що є винною у вчиненні цього правочину зобов'язана її компенсувати у випадках, передбачених законом." Дана норма у сформувльованому вигляді фактично нічого нового не вносить, лише повторює зміст більш загальних норм, наприклад, ч.1 ст. 23, тому її слід виключити.  		Враховано    
1111.   -277- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Пункти 4, 5 статті 207 вилучити.  		Враховано    
1112. 5. Законом можуть встановлюватися додаткові правові наслідки недійсності правочинів.       
1113. 6. Правові наслідки недійсності правочину, передбачені законом, не можуть змінюватися домовленістю сторін.   -278- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
 Ст. 207 ч.6 додати після слова "недійсності" слово "нікчемного".  		Враховано   4. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, встановлені законом, не можуть змінюватися домовленістю сторін. 5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсного нікчемного правочину з власної ініціативи.  
1114. Стаття 208 Правові наслідки недійсності окремих частин правочину      Стаття 218 (208) Правові наслідки недійсності окремих частин правочину  
1115. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність решти його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.      Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.  
1116. Стаття 209 Наслідки недодержання письмової форми правочину      Стаття 219 (209) Наслідки недодержання письмової форми правочину  
1117. 1. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка передбачена цим Кодексом, іншими законами, не має наслідком його недійсність.      1. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена актами цивільного законодавства, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.  
1118. У разі заперечення однією із сторін наявності правочину або оспорювання окремих його частин сторони не мають права посилатися на свідчення свідків. Наявність самого правочину, його зміст можуть доводитися письмовими доказами або за допомогою засобів аудіо- та відеозапису.   -279- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Доцільно ч. 1 ст. 209 абзац 2 - викласти у такій редакції: " У разі заперечення однією із сторін самого факту вчинення правочину, для якого законом передбачена письмова форма укладання, або оспорювання окремих його частин, сторони не мають права посилатися на свідчення свідків…" і далі по тексту.  		Враховано редакційно   Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин має доводитися письмовими доказами, засобами аудіо- та відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. 2. Якщо за правочином , для якого встановлена обов'язкова письмова форма, укладеним усно, одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.  
1119. 2. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка передбачена цим Кодексом, має наслідком його недійсність лише у випадках, що прямо зазначені у законі.      3. Недодержання сторонами письмової форми правочину має наслідком його недійсність лише у випадках, встановлених законом.  
1120. Стаття 210 Наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину      Стаття 220 (210) Наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину  
1121. 1. Недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину має наслідком його недійсність.      1. У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.  
1122. 2. У виняткових випадках суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.   -280- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 2 статті 210 вилучити текст "у виняткових випадках".  		Враховано   2. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.  
1123. Стаття 211 Наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору      Стаття 221 (211) Наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору  
1124. 1. Недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору має наслідком його недійсність.      1. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.  
1125. 2. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. В цьому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не потребується.      2. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.  
1126. Стаття 212 Правові наслідки вчинення правочину особою, яка не досягла 14 років (малолітнім), за межами її дієздатності   -281- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Частину 1 статті 212 викласти в такій редакції: " 1.Правочин, який вчинено малолітним за межами його дієздатності, може бути згодом схвалений його батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким він проживає, або опікуном. Правочин вважається схвалений, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. У разі відсутності такого схвалення правочин є недійсним ".  		Враховано   Стаття 222 (212) Правові наслідки вчинення правочину малолітньою фізичною особою, за межами її дієздатності 1.Правочин, який вчинено малолітнім за межами його дієздатності, може бути згодом схвалений його батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким він проживає, або опікуном. Правочин вважається схвалений, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. У разі відсутності такого схвалення правочин є нікчемним.  
1127. 1. За позовом заінтересованої особи суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він не суперечить інтересам малолітнього.      2. За позовом заінтересованої особи суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь малолітнього.  
1128. 2. Якщо правочин з малолітнім вчинила особа з повною дієздатністю, то в разі його недійсності вона зобов'язана повернути особам, що перелічені в п. 1 цієї статті, все те, що вона одержала за таким правочином від малолітнього.      3. Якщо правочин з малолітнім вчинила особа з повною дієздатністю, то вона зобов'язана повернути особам, вказаним у частині першій цієї статті, все те, що вона одержала за таким правочином від малолітнього.  
1129. 3. Дієздатна сторона зобов'язана також відшкодувати збитки, завдані укладенням недійсного правочину, якщо у момент вчинення правочину вона знала або повина була знати про вік іншої сторони. Батьки (усиновлювачі) або опікуни малолітнього зобов'язані повернути дієздатній стороні майно, яке було одержане ним за цим правочином, а якщо майно не збереглося, -відшкодувати його вартість за цінами, що існують на момент відшкодування.      4. Дієздатна сторона зобов'язана також відшкодувати збитки, завдані укладенням недійсного правочину, якщо у момент вчинення правочину вона знала або могла знати про вік другої сторони. Батьки (усиновлювачі) або опікуни малолітнього зобов'язані повернути дієздатній стороні все одержане ним за цим правочином у натурі, а при неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість за цінами, які існують на момент відшкодування.  
1130. 4. Якщо обома сторонами правочину є малолітні, то в разі його недійсності кожна з них зобов'язана повернути одна одній усе, що одержала за цим правочином. У разі неможливості повернення майна в натурі відшкодування його вартості провадиться батьками (усиновлювачами) чи опікуном, якщо буде встановлено, що вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла їхня винна поведінка.      5. Якщо обома сторонами правочину є малолітні, то кожна з них зобов'язана повернути другій стороні все, що одержала за цим правочином у натурі. У разі неможливості повернення майна відшкодування його вартості провадиться батьками (усиновлювачами) чи опікуном, якщо буде встановлено, що вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла їхня винна поведінка.  
1131. 5. Якщо правочин з малолітнім вчинила особа віком від 14 до 18 років, то в разі його недійсності настають наслідки, передбачені п. 3 статті 213 цього Кодексу.      6. У разі вчинення особою у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років правочину з малолітнім настають наслідки, встановлені частиною третьою статті 223 цього Кодексу.  
1132. Стаття 213 Правові наслідки вчинення правочину особою віком від 14 до 18 років (неповнолітнім) за межами її дієздатності      Стаття 223 (213) Правові наслідки вчинення правочину неповнолітньою фізичною особою за межами її дієздатності  
1133. 1. Правочин, який неповнолітній вчинив без згоди батьків, усиновлювачів, піклувальника (стаття 34 цього Кодексу), може бути згодом схвалений ними. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про вчинення правочину, протягом трьох місяців не заявили претензій іншій стороні.      1. Правочин, який неповнолітній вчинив за межами його дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому частиною першою статті 222. 2. Правочин, вчинений неповнолітнім за межами його дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.  
1134. 2. Якщо обома сторонами недійсного правочину є неповнолітні особи, то кожна з них зобов'язана повернути одна одній усе, що одержала за цим правочином. У разі неможливості повернення майна в натурі відшкодовується його вартість за ціною, що існує на момент відшкодування. Якщо у неповнолітнього відсутні кошти, необхідні для відшкодування, його виплата провадиться батьками (усиновлювачами), піклувальниками, якщо вони своєю винною поведінкою сприяли вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину.      3. Якщо обома сторонами недійсного правочину є неповнолітні особи, то кожна з них зобов'язана повернути другій стороні усе одержане нею за цим правочином у натурі. У разі неможливості повернення одержаного в натурі відшкодовується його вартість за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у неповнолітнього немає коштів, достатніх для відшкодування, батьки (усиновлювачі) або піклувальник зобов'язані відшкодувати заподіяні збитки, якщо вони своєю винною поведінкою сприяли вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину.  
1135. Стаття 214 Правові наслідки вчинення правочину особою, що обмежена у дієздатності, за межами її дієздатності      Стаття 224 (214) Правові наслідки вчинення правочину особою, що обмежена у дієздатності, за межами її дієздатності  
1136. Правочин, який вчинила особа, що обмежена у дієздатності, без згоди піклувальника, може бути згодом схвалений ним (п. 1 статті 212 цього Кодексу).      1. Правочин, який вчинила особа, яка обмежена у дієздатності, за межами її дієздатності без згоди піклувальника, може бути згодом схвалений ним у порядку, встановленому частиною першою статті 222 цього Кодексу).  
1137. Якщо такого схвалення немає, правочин за позовом піклувальника може бути визнаний судом недійсним, якщо буде встановлено, що він суперечить інтересам самого підопічного та членів його сім'ї або осіб, яких він відповідно до закону зобов'язаний утримувати.   -282- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Доповнити Кодекс новою статтею 205-1, виклавши її в редакції: Стаття 205-1.Правові наслідки вчинення правочину без згоди органу опіки та піклування 1.Правочин, вчинений без згоди органу опіки та піклування (стаття___цього Кодексу), є нікчемним. 2.За позовом заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний дійсним судом, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам особи, над якою встановлена опіка або піклування.  		Враховано   2. У разі відсутності такого схвалення, правочин за позовом піклувальника може бути визнаний судом недійсним, якщо буде встановлено, що він суперечить інтересам самого підопічного, членів його сім'ї або осіб, яких він відповідно до закону зобов'язаний утримувати. Стаття 225 Правові наслідки вчинення правочину без згоди органу опіки та піклування Правочин, вчинений без згоди органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним. За позовом заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний дійсним судом, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам особи, над якою встановлена опіка або піклування.  
1138. Стаття 215 Правові наслідки вчинення правочину дієздатною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними      Стаття 226 (215) Правові наслідки вчинення правочину дієздатною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними  
1139. 1. Правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними, визнається судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті -за позовом інших осіб, чиї права або інтереси, що охороняються законом, порушені.      1. Правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті -за позовом інших осіб, чиї права або інтереси, що охороняються законом, порушені.  
1140. 2. У разі наступного визнання особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може вчинити її опікун.      2. У разі наступного визнання особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може вчинити її опікун.  
1141. 3. Сторона, яка знала про стан особи у момент вчинення правочину, зобов'язана компенсувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.      3. Сторона, яка знала про стан особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.  
1142. Стаття 216 Правові наслідки вчинення правочину недієздатною особою      Стаття 227 (216) Правові наслідки вчинення правочину недієздатною особою  
1143. 1. Правочин, який вчинила недієздатна особа, є недійсним.   -283- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 1.частину першу ст.216 викласти в редакції: "Опікун може схвалити у порядку, встановленому частиною першою статті 203 цього Кодексу, дрібний побутовий правочин, вчинений недієздатною особою. У разі відсутності такого схвалення такий правочин та інші правочини, які вчиняє недієздатна особа, є нікчемними".  		Враховано   1.1. Опікун може схвалити дрібний побутовий правочин, вчинений недієздатною особою, у порядку, встановленому частиною першою статті 222 цього Кодексу. У разі відсутності такого схвалення такий правочин та інші правочини, які вчинені недієздатною особою, є нікчемними.  
1144. 2. На вимогу опікуна правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо він вчинений на користь недієздатної особи.      2. На вимогу опікуна правочин, вчинений недієздатною особою, може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь недієздатної особи.  
1145. 3. Дієздатна сторона зобов'язана повернути опікунові недієздатної особи все те, що вона одержала за цим правочином, а в разі неможливості такого повернення -відшкодувати вартість майна за цінами, які існували на момент відшкодування.      3. Дієздатна сторона зобов'язана повернути опікунові недієздатної особи все одержане нею за цим правочином, а в разі неможливості такого повернення -відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодування.  
1146. Опікун зобов'язаний повернути дієздатній стороні все те, що недієздатна особа одержала за цим правочином. Якщо майно не збереглося, опікун зобов'язаний відшкодувати його вартість, якщо вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла його винна поведінка.      Опікун зобов'язаний повернути дієздатній стороні все одержане недієздатною особою за нікчемним правочином. Якщо майно не збереглося, опікун зобов'язаний відшкодувати його вартість, якщо вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла його винна поведінка.  
1147. 4. Дієздатна сторона зобов'язана компенсувати опікунові недієздатної особи або членам його сім'ї моральну шкоду, якщо буде встановлено, що вона знала про психічний розлад здоров'я або недоумство іншої сторони або могла припустити такий стан особи.      4. Дієздатна сторона зобов'язана відшкодувати опікунові недієздатної особи або членам її сім'ї моральну шкоду, якщо буде встановлено, що вона знала про психічний розлад здоров'я або недоумство другої сторони або могла припустити такий стан особи.  
1148. Стаття 217 Правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти      Стаття 228 (217) Правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти  
1149. 1. Правочин юридичної особи, який заборонений її установчими документами, а також правочин, який вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), є недійсним.   -284- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
 Частину першу ст.217 викласти в редакції: "Правочин юридичної особи, який заборонений її установчими документами, а також правочин, який вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним".  		Враховано редакційно   1. Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.  
1150. 2. Якщо юридична особа ввела іншу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана компенсувати їй збитки і моральну шкоду, завдану таким правочином.      2. Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.  
1151. Стаття 218 Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок      Стаття 229 (218) Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок  
1152. 1. Правочин, який порушує публічний порядок, є недійсним.      1. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.  
1153. 2. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо дії сторін (або однієї з них), що його вчинили, були спрямовані на ушкодження здоров'я, заподіяння смерті громадян, приниження їхньої честі та гідності, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, незаконне заволодіння ним, приниження ділової репутації, організацію масових заворушень та вчинення інших дій на підрив існуючого суспільного ладу.      2. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо дії сторін (або однієї з них), були спрямовані на ушкодження здоров'я людини, заподіяння смерті, приниження її честі та гідності, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, приниження ділової репутації, організацію заворушень.  
1154. 3. Якщо правочин виконано сторонами, то при наявності умислу в обох сторін, все те, що взаємно передано ними, стягується до державного бюджету за рішенням суду.   -285- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
 Частини 3 та 4 статті 218 вилучити  		Враховано    
1155. 4. За наявності умислу однієї сторони, все те, що вона передала другій стороні, повертається їй, а все те, що вона мала одержати або одержала від другої сторони, яка діяла умисно, стягується до державного бюджету за рішенням суду.       
1156. За наявності умислу збитки і моральна шкода відшкодовуються іншій стороні на загальних підставах.       
1157. Стаття 219 Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки      Стаття 230 (219) Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки  
1158. 1. Правочин визнається судом недійсним, якщо особа, що вчинила його, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення.      1. Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.  
1159. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей предмета, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, передбачених законом.      Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.  
1160. 2. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилялася, зобов'язана відшкодувати іншій стороні завдані їй збитки, якщо буде встановлено, що помилка позивача була результатом його власного недбальства.      2. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки, якщо буде встановлено, що помилка цієї особи була результатом її власного недбальства.  
1161. 3. Особа, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати іншій стороні завдані їй збитки.      Особа, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати іншій стороні завдані їй збитки.  
1162. Стаття 220 Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману      Стаття 231 (220) Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману  
1163. 1. Правочин визнається судом недійсним, якщо буде встановлено, що одна із сторін навмисно ввела іншу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (п. 1 статті 219 цього Кодексу).      1. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 230 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.  
1164. Обман має місце як тоді, коли сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, так і тоді, коли вона замовчує їх існування.      Обман має місце як тоді, коли сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, так і тоді, коли вона замовчує їх існування.  
1165. 2. Якщо угода визнана недійсною, то потерпілому повертається другою стороною все одержане нею за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодовується його вартість. Майно, одержане за угодою потерпілим від другої сторони (або належне йому) стягується за рішенням суду до державного бюджету.   -286- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
 Частину 2 статті 220 вилучити.  		Враховано    
1166. 3. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана компенсувати іншій стороні завдані їй у зв'язку із вчиненням такого правочину збитки і моральну шкоду.   -287- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Частину 3 статті 220 викласти в такій редакції: "2. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв"язку з вчиненням цього правочину."  		Враховано   2. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.  
1167.   -288- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 2 статті 220 після слів "такого правочину" доповнити текстом "збитки і".  		Відхилено    
1168. Стаття 221 Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства      Стаття 232 (221) Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства  
1169. 1. Правочин визнається судом недійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений внаслідок застосування до однієї із сторін фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, що призвело до вчинення правочину однією із сторін проти її справжньої волі.      1. Якщо правочин вчинений внаслідок застосування до однієї із сторін фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, що призвело до вчинення правочину однією із сторін проти її справжньої волі, такий правочин визнається судом недійсним.  
1170. 2. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, передбачені частиною 2 статті 220 цього Кодексу. Винна сторона, яка застосувала фізичний або психічний тиск до іншої сторони, зобов'язана компенсувати їй завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину моральну шкоду.   -289- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 2 статті 221 після слів "такого правочину" доповнити текстом "збитки і".  		Відхилено   2. Винна сторона (особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов'язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.  
1171. Стаття 222 Правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною      Стаття 233 (222) Правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною  
1172. 1. Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.      1. Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.  
1173. 2. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, передбачені частиною 2 статті 220 цього Кодексу. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та компенсації моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням такого правочину.      2. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням цього правочину.  
1174. Стаття 223 Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом збігу тяжких обставин      Стаття 234 (223) Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини  
1175. 1. Правочин, який вчинено особою через збіг тяжких для неї обставин і на вкрай невигідних умовах, визнається судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.   -290- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 У частині першій ст. 223 слова "через збіг тяжких обставин" замінити на слова "під впливом тяжкої обставини"  		Враховано   1. Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.  
1176. 2. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, передбачені статтею 207 цього Кодексу. Сторона яка скористалася збігом тяжких обставин при укладенні цієї угоди відшкодовує другій стороні збитки і моральну шкоду.      2. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 217 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною зобов'язана відшкодовувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.  
1177. Стаття 224 Правові наслідки фіктивного правочину      Стаття 235 (224) Правові наслідки фіктивного правочину  
1178. 1. Фіктивним є правочин, який вчинено однією стороною або усіма сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.   -291- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
 У частині першій ст.224 вилучити слова: "однією стороною або усіма сторонами".  		Враховано   1. Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.  
1179. 2. Фіктивний правочин є недійсним.   -292- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
 Частину 2 статті 224 викласти в такій редакції: "2. Фіктивний правочин може бути визнаний судом недійсним. "  		Враховано   2. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.  
1180. Стаття 225 Правові наслідки удаваного правочину      Стаття 236 (225) Правові наслідки удаваного правочину  
1181. 1. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.      Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.  
1182. 2. Удаваний правочин є недійсним. Відносини сторін у цьому разі регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.   -293- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
 Перше речення частини 2 статті 225 викласти в такій редакції: " Удаваний правочин може бути визнаний судом недійсним. "  		Враховано   У разі встановлення цієї обставини відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.  
1183. Стаття 226 Момент недійсності правочину      Стаття 237 (226) Момент недійсності правочину  
1184. 1. Правочин вважається недійсним з моменту його вчинення.      1. Правочин вважається недійсним з моменту його вчинення.  
1185. 2. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.      2. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.  
1186. Глава 16 Представництво      Глава 17 (16) Представництво  
1187. Стаття 227 Поняття та підстави представництва      Стаття 238 (227) Поняття та підстави представництва  
1188. 1. Представництвом є правовідношення, у якому одна сторона (представник) зобов'язана за повноваженнями вчинити правочин від імені іншої сторони, яку вона представляє.      1. Представництвом є правовідношення, у якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.  
1189. 2. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.      2. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.  
1190. 3. Представництво виникає на підставі закону, договору, акта органу юридичної особи та з інших законних підстав.      3. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.  
1191. Стаття 228 Правочини, які можуть вчинятися представником      Стаття 239 (228) Правочини, які може вчиняти представник  
1192. 1. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.      1. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.  
1193. 2. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.      2. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.  
1194. 3. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, ні щодо себе особисто, ні щодо іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва.      3. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, ні щодо себе особисто, ні щодо іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.  
1195. Стаття 229 Правові наслідки вчинення правочину представником      Стаття 240 (229) Правові наслідки вчинення правочину представником  
1196. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.      Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.  
1197. Стаття 230 Передоручення      Стаття 241 (230) Передоручення  
1198. 1. Представник зобов'язаний вчиняти правочин особисто. Він може перекласти свої повноваження повністю або частково на іншу особу, якщо це передбачено законом чи договором між особою, яку представляють, і представником або ж якщо представник був примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яку представляє.      1. Представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може перекласти свої повноваження повністю або частково на іншу особу, якщо це встановлено законом чи договором між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яку представляє.  
1199. 2. Представник, який переклав свої повноваження на іншу особу, повинен сповістити про це особу, яку представляють, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку накладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за власні.      2. Представник, який переклав свої повноваження на іншу особу, повинен сповістити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні.  
1200. 3. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки безпосередньо для особи, яку представляють.      3. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.  
1201. Стаття 231 Вчинення правочинів з перевищенням повноважень      Стаття 242 (231) Вчинення правочинів з перевищенням повноважень  
1202. 1. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки для особи, яку представляють, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин визнається схваленим також у тому разі, якщо особа, яку представляють, учинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.      1. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема, тоді, коли особа, яку представляють, вчинила дії, які свідчать про прийняття його до виконання.  
1203. 2. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє для цієї особи цивільні права та обов'язки щодо даного правочину з моменту його вчинення.   -294- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Доповнити Кодекс статтею "Предстаництво за законом" 1. Батьки (усиновлювачі) є законними представнгиками своїх малолітніх , неповнолітніх дітей. 2. Опікун є законним представником малолітніх та фізичних осіб, визнаних недієздатними. 3. Законними представниками у випадках встановлених законом можуть бути інші особи.  		Враховано   2. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Стаття 243 Представництво за законом 1. Батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх , неповнолітніх дітей. 2. Опікун є законним представником малолітніх та фізичних осіб, визнаних недієздатними. 3. Законними представниками у випадках, встановлених законом, можуть бути інші особи.  
1204. Стаття 232 Комерційне представництво      Стаття 244 (232) Комерційне представництво  
1205. 1. Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.      1. Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.  
1206. 2. Одночасне комерційне представництво різних сторін правочину допускається за згодою цих сторін і в інших випадках, передбачених законом.      2. Одночасне комерційне представництво кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом.  
1207. 3. Повноваження комерційного представника може бути підтверджене письмовою угодою між ним та особою, яку представляють, або довіреністю.      3. Повноваження комерційного представника може бути підтверджене письмовим договором між ним та особою, яку представляють, або довіреністю.  
1208. 4. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом та іншими правовими актами.      4. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.  
1209. Стаття 233 Представництво за довіреністю      Стаття 245 (233) Представництво за довіреністю  
1210. 1. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.      1. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. 2. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.  
1211. 2. Довіреністю визнається письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надане особою, яку представляють, безпосередньо третій особі.      3. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.  
1212. Стаття 234 Форма довіреності      Стаття 246 (234) Форма довіреності  
1213. 1. Форма довіреності має відповідати тій формі, в якій вчиняється правочин.      1. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій вчиняється правочин.  
1214. 2. Довіреність, що видається у порядку передоручення, має бути нотаріально посвідчена, крім випадків, передбачених у п. 4 цієї статті.      2. Довіреність, що видається у порядку передоручення, повинна бути нотаріально посвідчена, крім випадків, встановлених у частині четвертій цієї статті.  
1215. 3. До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:      3. Довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, може бути посвідчена начальником такого закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем.  
1216. 1) довіреності військовослужбовців та інших осіб, що перебувають на лікуванні у госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальником такого закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем;      Довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає нотаріусів чи органів, що вчиняють нотаріальні дії, також довіреність робітника, службовця, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців, можуть бути посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів;  
1217. 2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає нотаріусів чи органів, що вчиняють нотаріальні дії, також довіреності робітників і службовців, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів;      Довіреність особи, яка перебуває у місцях позбавлення волі (слідчих ізоляторах), може бути посвідчена начальником місць позбавлення волі. Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.  
1218. 3) довіреності осіб, що перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.       
1219. 4. Довіреність на одержання заробітної плати й інших платежів, пов'язаних з трудовими відносинами, на одержання винагороди авторів і винахідників, пенсій, допомог і стипендій, вкладів осіб у банках і на одержання кореспонденції, в тому числі грошової і посилкової, а також на вчинення інших правочинів у простій письмовій формі може бути посвідчена також організацією, в якій довіритель працює або навчається, житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання та адміністрацією стаціонарного лікувального закладу, в якому він перебуває на лікуванні.      4. Довіреність на одержання заробітної плати та інших платежів, пов'язаних з цивільними, трудовими відносинами, пенсій, допомог і стипендій, і на одержання кореспонденції, (грошових переказів тощо), в тому числі грошової і посилкової, а також на вчинення інших правочинів у письмовій формі може бути посвідчена також посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, або перебуває на стаціонарному лікуванні за місцем його проживання.  
1220. Стаття 235 Довіреність юридичної особи      Стаття 247 (235) Довіреність юридичної особи  
1221. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, правоуповноваженою на це її установчими документами, з прикладенням печатки цієї юридичної особи.      Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, з прикладенням печатки цієї юридичної особи.  
1222. Стаття 236 Строк довіреності      Стаття 248 (236) Строк довіреності  
1223. 1. Строк дії довіреності зазначається у довіреності. Якщо строк її дії не зазначений, довіреність зберігає чинність до її припинення.      1. Строк довіреності зазначається у довіреності. Якщо строк довіреності не зазначений, вона зберігає чинність до її припинення.  
1224. 2. Строк дії довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої вона видана.      2. Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана.  
1225. 3. Довіреність, у якій не зазначена дата її вчинення, є нікчемною.   -295- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 3 статті 236 слово "нікчемного" замінити словом "нечинного".  		Відхилено   3. Довіреність, у якій не зазначена дата її вчинення, є нікчемною.  
1226. Стаття 237 Припинення представництва за довіреністю      Стаття 249 (237) Припинення представництва за довіреністю  
1227. 1. Представництво за довіреністю припиняється у разі:      1. Представництво за довіреністю припиняється у разі:  
1228. 1) закінчення строку довіреності;      1) закінчення строку довіреності;  
1229. 2) скасування довіреності особою, що її видала;      2) скасування довіреності особою, яка її видала;  
1230. 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;      3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;  
1231. 4) ліквідації юридичної особи, від імені якої видана довіреність;      4) припинення юридичної особи, від імені якої видана довіреність;  
1232. 5) ліквідації юридичної особи, якій видана довіреність;      5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;  
1233. 6) смерті особи, яка видала довіреність, визнання особи недієздатною, обмеженою у дієздатності або безвісно відсутньою. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає свої повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до збитків;      6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її дієздатності. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає свої повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до збитків;  
1234. 7) смерті особи, якій видана довіреність, визнання особи недієздатною, обмеженою у дієздатності або безвісно відсутньою.      7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її дієздатності.  
1235. 2. З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення.      2. З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення.  
1236. 3. З припиненням представництва за довіреністю представник або його правонаступники повинні негайно повернути довіреність.      3. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність.  
1237. Стаття 238 Скасування довіреності      Стаття 250 (238) Скасування довіреності  
1238. 1. Особа, що видала довіреність, може у будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Угода про відмову від цього права є нікчемною.   -296- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 1 статті 238 наприкінці слово "нікчемною" замінити словом "нечинною".  		Відхилено   1. Особа, яка видала довіреність, може у будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Договір про відмову від цього права є нікчемним.  
1239. 2. Особа, що видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно сповістити про скасування представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими видана довіреність.      2. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно сповістити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими видана довіреність.  
1240. 3. Права та обов'язки, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або повинен був довідатися про її припинення, зберігають чинність для особи, що видала довіреність, і її правонаступників щодо третіх осіб. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або повинна була знати, що дія довіреності припинилася.      3. Права та обов'язки, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність або міг для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників щодо третіх осіб. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.  
1241. 4. Законом можуть бути передбачені випадки, коли дозволяється видавати безвідкличні довіреності на певний час.      4. Законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час.  
1242. Стаття 239 Відмова представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю      Стаття 251 (239) Відмова представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю  
1243. 1. Представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю.      1. Представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю.  
1244. 2. Представник зобов'язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю.      2. Представник зобов'язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю.  
1245. 3. Представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними, такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, або іншим особам.      3. Представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними, такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, або іншим особам.  
1246. 4. Представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог, передбачених у пп. 2, 3 цієї статті.      4. Представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог, встановлених у частинах другій та третій цієї статті.  
1247. Розділ V Строки та терміни. Позовна давність      Розділ V Строки та терміни. Позовна давність  
1248. Глава 17 Визначення та обчислення строків      Глава 18 (17) Визначення та обчислення строків  
1249. Стаття 240 Поняття строку та терміну      Стаття 252 (240) Поняття строку та терміну  
1250. 1. Строком визнається період у часі, зі спливом якого пов'язана певна дія чи подія, яка має юридичне значення.   -297- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
 Викласти в ред. "Строком визнається визначений період в часі", а далі за текстом.  		Враховано редакційно   1. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.  
1251. 2. Терміном визнається момент у часі, із настанням якого пов'язана певна дія чи подія, яка має юридичне значення.      2. Терміном є певний момент у часі, із настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.  
1252.   -298- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частинах 1 і 2 статті 240 слово "пов'язана" замінити текстом "вже відбулася чи має неминуче настати".  		Відхилено   3. Строк та термін може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.  
1253. Стаття 241 Визначення строку та терміну      Стаття 253 (241) Визначення строку та терміну  
1254. 1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями чи годинами.      1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.  
1255. Початок строку чи його закінчення можуть визначатись вказівкою на календарну дату або подію, яка має неминуче настати.   -299- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 1 статті 241 друге речення після тексту "подію, яка" доповнити текстом "вже відбулася, або".  		Відхилено    
1256. 2. Термін, установлений законом, іншими правовими актами, правочином або судом, визначається календарною датою або ж вказівкою на подію, яка має неминуче настати.   -300- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 2 статті 241 після тексту "подію, яка" доповнити текстом "вже відбулася, або".  		Відхилено   2. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.  
1257. Стаття 242 Початок строку      Стаття 254 (242) Початок строку  
1258. Строк починається або наступного дня після календарної дати, або з настанням події, якими визначено його початок.      Строк починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якими пов'язано його початок.  
1259. Стаття 243 Закінчення строку      Стаття 255 (243) Закінчення строку  
1260. 1. Строк, що обчислюється роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку.      1. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.  
1261. 2. До строку, визначеного півроком або кварталами року, застосовуються правила для строків, які обчислюються місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.      2. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.  
1262. 3. Строк, що обчислюється місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.      3. Строк, що визначений місяцем, спливає у відповідне число останнього місяця строку.  
1263. Строк, що визначається у півмісяця, розглядається як строк, який обчислюється днями, і вважається таким, що дорівнює п'ятнадцяти дням.      Строк, що визначений у півмісяця дорівнює п'ятнадцяти дням.  
1264. Якщо закінчення строку, що обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, то строк спливає в останній день цього місяця.      Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, то строк спливає в останній день цього місяця.  
1265. 4. Строк, що обчислюється тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.      4. Строк, що визначається тижнем, спливає у відповідний день останнього тижня строку.  
1266. Стаття 244 Закінчення строку в неробочий день   -301- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Статтю 244 вилучити, її зміст зробити частиною 5 статті 243.  		Враховано   5. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або неробочий день, що офіційно визначений таким у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.  
1267. Якщо останній день строку припадає на неділю або неробочий день, що офіційно визначений таким у місці подання заяви або вчинення певної дії, днем закінчення строку вважається найближчий за ним робочий день.       
1268. Стаття 245 Порядок вчинення дій в останній день строку      Стаття 256 (245) Порядок вчинення дій в останній день строку  
1269. 1. Якщо строк встановлено для вчинення будь-якої дії, вона може бути виконана до закінчення 24 години останнього дня строку. Проте якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.      1. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути виконана до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.  
1270. 2. Письмові заяви та повідомлення, що їх здали до установи зв'язку до закінчення 24 години останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.      2. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.  
1271. Глава 18 Позовна давність      Глава 19 (18) Позовна давність  
1272. Стаття 246 Поняття позовної давності      Стаття 257 (246) Поняття позовної давності  
1273. Позовна давність -це встановлений законом строк, у межах якого особа може захистити своє порушене право шляхом вчинення позову.      Позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.  
1274. Стаття 247 Загальна позовна давність      Стаття 258 (247) Загальна позовна давність  
1275. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.      Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.  
1276. Стаття 248 Спеціальна позовна давність      Стаття 259 (248) Спеціальна позовна давність  
1277. 1. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність - скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.      1. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність - скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.  
1278. 2. Зокрема, позовна давність тривалістю у:   -302- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 У частині другій ст.248 пропонується: змінити позовну давність на вимогу про стягнення неустойки (штрафу), пені, а саме: замість шести місяців - один рік;  		Враховано   2. Позовна давність у один рік застосовується до вимог:  
1279. 1) шість місяців -на вимогу про стягнення неустойки (штрафу, пені);      1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);  
1280. 2) один рік:       
1281. -на вимогу про спростування поміщених у засобах масової інформації відомостей, що ганьблять честь, гідність, ділову репутацію, який обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про ці відомості;      2) спростування поміщених у засобах масової інформації відомостей, що ганьблять честь, гідність, ділову репутацію, який обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про ці відомості;  
1282. -на вимогу у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 711 цього Кодексу);      3) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 730 цього Кодексу);  
1283. -на вимогу про скасування договору дарування (стаття 780 цього Кодексу);      4) про скасування договору дарування (стаття 799 цього Кодексу);  
1284. -на вимоги про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачів за договором найму, а також на вимогу про відшкодування витрат на поліпшення цієї речі (п. 1 статті 829 цього Кодексу);   -303- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Богословська І.Г. (в.о. № 169)
 В п.2) частини 2 статті 248 абзац 5 та 6 вилучити.  		Враховано    
1285. -на вимоги щодо неналежної якості робіт, виконаних за договором підряду (стаття 918 цього Кодексу);       
1286. -на вимоги, що виникають у зв'язку з перевезенням вантажу (стаття 982 цього Кодексу);      5) у зв'язку з перевезенням вантажу (стаття 1002 цього Кодексу);  
1287. -на вимоги про оскарження дій виконавця заповіту (п. 2 статті 1535 цього Кодексу);      6) про оскарження дій виконавця заповіту (частина друга статті 1582 цього Кодексу);  
1288. 3) п'ять років -на вимогу про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, якщо він був вчинений під впливом насильства, погрози, обману;      3. Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, обману;  
1289. 4) десять років -на вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.      4. Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.  
1290. Стаття 249 Зміна тривалості позовної давності      Стаття 260 (249) Зміна тривалості позовної давності  
1291. 1. За взаємною згодою сторони можуть збільшувати позовну давність, встановлену законом. 2. Скорочення позовної давності за угодою сторін не допускається.      1. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. 2. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.  
1292. Стаття 250 Обчислення позовної давності      Стаття 261 (250) Обчислення позовної давності  
1293. 1. Порядок обчислення позовної давності визначається за загальними правилами обчислення строків, передбаченими статтями 242-245 цього Кодексу.      1. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 254-256 цього Кодексу.  
1294. 2. Не допускається зміна порядку обчислення позовної давності угодою сторін.      2. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.  
1295. Стаття 251 Застосування позовної давності   -304- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Статтю 251 вилучити.  		Враховано    
1296. 1. Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом незалежно від спливу позовної давності.       
1297. 2. Позовна давність застосовується судом тільки за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.       
1298. 3. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.       
1299. Стаття 252 Початок перебігу позовної давності      Стаття 262 (252) Початок перебігу позовної давності  
1300. 1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про порушення свого права.   -305- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Частину 1 статті 252 доповнити словами: " або про особу, яка порушила право  		Враховано   1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка порушила право.  
1301. 2. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.      2. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.  
1302. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом зажадання, перебіг позовної давності починається від моменту, коли у кредитора виникає право поставити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, обчислення позовної давності починається зі спливом зазначеного строку.      За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від моменту, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом зазначеного строку.  
1303. 3. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, вчиненого під впливом насильства, погрози або обману, починається від дня припинення насильства, погрози, обману або від дня, коли позивач довідався або повинен був довідатися про ці обставини.      3. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства.  
1304. 4. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.   -306- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 4 статті 252 слово "нікчемного" замінити словом "нечинного".  		Відхилено   4. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.  
1305. 5. Винятки з правил, передбачених у пп. 1, 2 цієї статті, можуть бути встановлені цим Кодексом, законом або іншими правовими актами.      5. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої фізичної особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.  
1306. 6. У разі порушення права чи такого, що охороняється законом, інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.      6. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від моменту виконання основного зобов'язання.  
1307. 7. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від моменту виконання основного зобов'язання.   -307- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 5 статті 252 вилучити текст "або іншими правовими актами".  		Враховано   7. Винятки з правил, у частинах першій та другій цієї статті, можуть встановлених бути встановлені цим Кодексом, законом.  
1308. Стаття 253 Позовна давність при зміні осіб у зобов'язанні      Стаття 263 (253) Позовна давність при зміні осіб у зобов'язанні  
1309. Зміна осіб у зобов'язанні не має наслідком зміни позовної давності та порядку її обчислення.      Зміна осіб у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності .  
1310. Стаття 254 Зупинення перебігу позовної давності      Стаття 264 (254) Зупинення перебігу позовної давності  
1311. 1. Перебіг позовної давності зупиняється:      1. Перебіг позовної давності зупиняється:  
1312. 1) якщо вчиненню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за цих умов подія (непереборна сила);      1) якщо вчиненню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за цих умов подія (непереборна сила);  
1313. 2) за встановленим Кабінетом Міністрів України відстроченням виконання зобов'язання (мораторій);      2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;  
1314. 3) за зупиненням дії закону або іншого правового акта, який регулює відповідні відносини;      3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;  
1315. 4) якщо позивач або відповідач перебувають у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.      4) якщо позивач або відповідач перебувають у складі Збройних Сил України та інших створених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.  
1316. 2. Перебіг позовної давності зупиняється за умови, що зазначені у цій статті обставини виникли чи продовжували існувати в останні шість місяців давності, а якщо ця давність дорівнює шести місяцям чи є меншою ніж шість місяців, - протягом давності.   -308- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Потребує уточнення ст. 254, що регулює зупинення перебігу строків позовної давності. У ч. 2 визначено, що перебіг строків позовної давності зупиняється за умови, що названі обставини виникли чи породжували існувати в останні 6 місяців давності, а якщо ця давність дорівнює 6 місяцями чи є меншою, ніє 6 місяців, - протягом давності. Однак, ст.ст. 247 і 248 не передбачають строку позовної давності менше 6 місяців.  		Враховано   2.У разі виникнення обставин, визначених в частині першій цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування таких обставин.  
1317. 3. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення давності, перебіг позовної давності продовжується. При цьому частина строку, що залишилася, подовжується до шести місяців, а якщо позовна давність була меншою ніж шість місяців, -до позовної давності.      3. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.  
1318. Стаття 255 Переривання перебігу позовної давності      Стаття 265 (255) Переривання перебігу позовної давності  
1319. 1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням позову у встановленому порядку, а також вчиненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу чи іншого зобов'язання.      1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. 2. Позовна давність переривається у разі вчинення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.  
1320. 2. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, - час, що сплинув до переривання, до нового строку не зараховується.      3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується.  
1321. Стаття 256 Перебіг позовної давності у разі залишення позову без розгляду      Стаття 266 (256) Перебіг позовної давності у разі залишення позову без розгляду  
1322. 1. Залишення позову без розгляду не перериває перебігу позовної давності.      1. Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.  
1323. 2. Якщо судом залишений без розгляду позов, вчинений у кримінальній справі, то перебіг позовної давності, що почався до вчинення позову, зупиняється до набуття чинності вироком, яким позов було залишено без розгляду, а час, протягом якого давність була зупинена, не зараховується до тривалості позовної давності. При цьому, якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.      2. Якщо судом залишений без розгляду позов, поданий у кримінальному процесі, перебіг позовної давності, що почався до подання позову, зупиняється до вступу у законну силу вироку, яким позов було залишено без розгляду. Час, протягом якого перебіг позовної давності був зупинений, не зараховується до позовної давності. Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.  
1324. Стаття 257 Застосування позовної давності щодо додаткових вимог      Стаття 267 (257) Застосування позовної давності щодо додаткових вимог  
1325. Зі спливом позовної давності щодо головної вимоги вважається, що позовна давність спливла і щодо додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).      Зі спливом позовної давності щодо основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і щодо додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).  
1326. Стаття 259 Наслідки спливу позовної давності      Стаття 268 (259) Наслідки спливу позовної давності  
1327. 1. Особа, яка виконала зобов'язання після закінчення позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, хоча б у момент виконання вона не знала про її закінчення.   -309- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Доповнити статтю 259 положеннями статті 251  		Враховано   1. Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. 2. Вимога про захист цивільного права або інтересу приймається до розгляду судом незалежно від спливу позовної давності. 3. Позовна давність застосовується судом тільки за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення. 4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.  
1328. 2. Якщо суд визнає поважними причини прогаяння позовної давності, порушене право підлягає захисту.      5. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.  
1329. Стаття 258 Вимоги, на які позовна давність не поширюється      Стаття 269 (258) Вимоги, на які позовна давність не поширюється  
1330. 1. Позовна давність не поширюється:      1. Позовна давність не поширюється:  
1331. 1) на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, - крім випадків, передбачених законодавчими актами;   -310- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 1 пункту 1) статті 258 текст "законодавчими актами" замінити текстом "законом".  		Враховано   1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;  
1332. 2) на вимоги вкладників до кредитних установ про видачу вкладів;      2) на вимогу вкладника до банківської (кредитної) установи про видачу вкладу;  
1333. 3) на вимоги про відшкодування шкоди, завданої життю чи здоров'ю фізичної особи, - крім випадків, передбачених законом;   -311- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 У пункті третьому частини першої вилучити слова: "крім випадків, передбачених законом"  		Враховано   3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої життю чи здоров'ю фізичної особи;  
1334. 4) на вимогу власника або інших осіб про визнання недійсними актів органів державної влади або органів влади Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування, якими порушуються права зазначених осіб щодо володіння, користування та розпоряджання належним їм майном.   -312- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 1 пункту 5) статті 258 текст "державних органів" замінити текстом "органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим".  		Враховано   4) на вимоги власників або іншої особи про визнання незаконним акту органу державної влади або органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, якими порушено їх право власності або інші речові права. 5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про виплату страхової суми, страхового відшкодування.  
    -313- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Доповнити частину першу пунктом п'ятим такого змісту "на вимоги страхувальника (застрахованої особи) до страховика про виплату страхової суми, страхового відшкодування."  		Враховано    
1335. 2. Законодавчими актами можуть бути передбачені й інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.   -314- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 2 статті 258 текст "Законодавчими актами" замінити текстом "Законом".  		Враховано   2. Законом можуть бути встановлені й інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.  
1336. КНИГА ДРУГА ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНИХ ОСІБ      КНИГА ДРУГА ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ  
1337. Глава 19 Загальні положення про особисті немайнові права фізичних осіб      Глава 20 (19) Загальні положення про особисті немайнові права фізичної особи  
1338. Стаття 260 Поняття особистого немайнового права      Стаття 270 (260) Поняття особистого немайнового права  
1339. 1. Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.      1. Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.  
1340. 2. Особисті немайнові права фізичних осіб не мають економічного змісту.      2. Особисті немайнові права фізичних осіб не мають економічного змісту.  
1341. 3. Особисті немайнові права тісно пов'язані з особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.      3. Особисті немайнові права тісно пов'язані з особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.  
1342. 4. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.      4. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.  
1343. Стаття 261 Види особистих немайнових прав      Стаття 271 (261) Види особистих немайнових прав  
1344. 1. Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вибір місця проживання та на вільне пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.      1. Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вибір місця проживання та на вільне пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.  
1345. 2. Цим Кодексом передбачаються й інші особисті немайнові права фізичної особи.      2. Цим Кодексом та іншими законами можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи.  
1346. 3. Перелік особистих немайнових прав, які закріплені Конституцією України та цим Кодексом, не є вичерпним.      3. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та законами України, не є вичерпним.  
1347. Стаття 262 Зміст особистого немайнового права      Стаття 272 (262) Зміст особистого немайнового права  
1348. Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи на власний розсуд, без втручання інших осіб, визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.      Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.  
1349. Стаття 263 Рівність особистих немайнових прав фізичних осіб   -315- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Статтю 263 вилучити  		Враховано    
1350. 1. Кожна фізична особа має рівні особисті немайнові права -незалежно від віку, дієздатності та інших обставин.       
1351. 2. Забороняються будь-які обмеження особистих немайнових прав фізичних осіб, крім тих, які прямо передбачені цим Кодексом та іншими законами.       
1352. Стаття 264 Здійснення особистих немайнових прав      Стаття 273 (264) Здійснення особистих немайнових прав  
1353. 1. Особисті немайнові права фізичні особи здійснюють самостійно. В інтересах малолітніх і неповнолітніх дітей, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком,чи за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті права, їх здійснюють батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники.      1. Особисті немайнові права фізична особа здійснює самостійно. В інтересах малолітніх і неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком чи за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі) опікуни, піклувальники.  
1354. 2. При здійсненні особистих немайнових прав фізична особа може діяти лише у межах наданої їй свободи поведінки.      2. Фізична особа має право вимагати від службових (посадових) осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення своїх особистих немайнових прав.  
1355. Стаття 265 Забезпечення здійснення особистих немайнових прав      Стаття 274 (265) Забезпечення здійснення особистих немайнових прав  
1356. 1. Дії органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших організацій, службових і посадових осіб, що ними порушуються особисті немайнові права, є неправомірними.   -316- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 1 статті 265 текст "виконавчої влади" замінити текстом "влади, органів влади Автономної Республіки Крим", а текст "інших" замінити текстом "установ, підприємств".  		Враховано   1. Рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, службових і посадових осіб, якими порушені особисті немайнові права, є незаконними.  
1357. 2. Організації, їх працівники, професійні обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.   -317- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У частині 2 статті 265 на початку доповнити текстом "Установи, підприємства".  		Враховано редакційно   2. Юридичні особи , організації, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.  
1358. 3. Фізична особа, позбавлена можливості здійснювати свої особисті немайнові права, а також особа, особисте немайнове право якої порушене іншим чином, мають право на захист.      3. Діяльність юридичних осіб , організацій, якими порушуються особисті немайнові права, є неправомірною.  
1359. Стаття 266 Обмеження у здійсненні особистих немайнових прав      Стаття 275 (266) Обмеження особистих немайнових прав  
1360. 1. Обмеження у здійсненні особистих немайнових прав, передбачених Конституцією України, можливе лише у випадках, визначених нею.      1. Обмеження особистих немайнових прав, встановлених Конституцією України, можливе лише у випадках, визначених нею.  
1361. 2. Обмеження у здійсненні особистих немайнових прав, передбачених цим Кодексом та законами України, можливе лише у випадках, визначених ними.      2. Обмеження особистих немайнових прав, встановлених цим Кодексом та законами України, можливе лише у випадках, визначених ними.  
1362. Стаття 267 Захист особистих немайнових прав      Стаття 276 (267) Захист особистого немайнового права  
1363. 1. Захист особистих немайнових прав здійснюється способами, передбаченими у статтях 15, 16 цього Кодексу.      1. Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими у статтях 16, 17 цього Кодексу.  
1364. 2. Захист особистих немайнових прав може здійснюватися й іншими способами -відповідно до змісту цих прав, способу їх порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.      2. Захист особистого немайнового права може здійснюватися й іншим способом -відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.  
1365. Стаття 268 Поновлення порушеного особистого немайнового права      Стаття 277 (268) Поновлення порушеного особистого немайнового права  
1366. 1. Фізична особа, юридична особа, якими порушено особисте немайнове право, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.      1. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.  
1367. 2. Якщо особа не вчиняє необхідних дій для негайного поновлення порушеного нею права, суд може примусити її до їх вчинення, оголосити їй догану і стягнути завдані нею збитки та компенсувати моральну шкоду.   -318- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 2 статті 268 вилучити текст "оголосити їй догану".  		Враховано   2. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного права, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди.  
1368. Стаття 269 Спростування неправдивої інформації      Стаття 278 (269) Спростування неправдивої інформації  
1369. 1. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї неправдивої інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.      1. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї неправдивої інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.  
1370. 2. Право на відповідь, а також на спростування інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї та родичам.      2. Право на відповідь, а також на спростування інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, родичам та іншим заінтересованим особам.  
1371. 3. Негативна інформація, поширена про особу, вважається неправдивою, якщо той, хто її поширив, не доведе протилежного.      3. Негативна інформація, поширена про особу, припускається неправдивою.  
1372. 4. Спростування здійснюється особою, яка поширила інформацію.      4. Спростування здійснюється особою, яка поширила інформацію.  
1373. Поширювачем інформації, яку подає службова особа при виконанні своїх службових обов'язків, вважається організація, у якій вона працює.   -319- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 4 статті 269 після слів "яку подає" доповнити текстом "посадова чи", а слово "організація" замінити словами "юридична особа".  		Враховано   Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх службових обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.  
1374. Якщо особа, яка поширила інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може подати в суд заяву про встановлення факту неправдивості цієї інформації та її спростування.      Якщо особа, яка поширила інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може подати в суд заяву про встановлення факту неправдивості цієї інформації та її спростування.  
1375. 5. Якщо неправдива інформація міститься у документі, який видала юридична особа, цей документ має бути відкликаний.      5. Якщо неправдива інформація міститься у документі, який видала юридична особа, цей документ має бути відкликаний.  
1376. 6. Особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих та інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування у тому самому засобі масової інформації.      6. Особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування у тому ж засобі масової інформації у порядку, встановленому законом.  
1377. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його ліквідацією, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила неправдиву інформацію.   -320- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 6 статті 269 друге речення після тексту "друкованому засобі," доповнити текстом "оприлюднена в іншому засобі масової інформації".  		Враховано редакційно   Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його ліквідацією, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила неправдиву інформацію.  
1378. Спростування здійснюється незалежно від вини особи, яка поширила інформацію.      Спростування здійснюється незалежно від вини особи, яка поширила інформацію.  
1379. 7. Спростування здійснюється у такий самий спосіб, у який була поширена неправдива інформація.      7. Спростування здійснюється у такий же спосіб, у який була поширена неправдива інформація.  
1380. Стаття 270 Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права      Стаття 279 (270) Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права  
1381. 1. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушується у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які готуються до випуску у світ, суд може заборонити такий випуск у світ до усунення порушення права.      1. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які готуються до випуску у світ, суд може заборонити їх випуск у світ до усунення порушення права.  
1382. 2. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити або припинити їх розповсюдження до усунення такого порушення, а якщо усунення порушення неможливе, -вилучити тираж газети, книги, кінофільму, телезапис тощо та знищити його.      2. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити або припинити їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, -постановити рішення про вилучення тиражу газети, книги, кінофільму, телезапису тощо та знищення його.  
1383. Стаття 271 Правові наслідки невиконання рішення суду про захист особистого немайнового права      Стаття 280 (271) Правові наслідки невиконання рішення суду про захист особистого немайнового права  
1384. 1. Якщо особа, яку суд зобов'язав вчинити відповідні дії для усунення порушення особистого немайнового права, ухиляється від виконання судового рішення, вона може бути оштрафована відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.      1. Якщо особа, яку суд зобов'язав вчинити відповідні дії для усунення порушення особистого немайнового права, ухиляється від виконання судового рішення, на неї може бути накладено штраф відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.  
1385. 2. Сплата штрафу не звільняє особу від обов'язку виконати рішення суду.      2. Сплата штрафу не звільняє особу від обов'язку виконати рішення суду.  
1386. Стаття 272 Право фізичної особи, особисті немайнові права якої порушено, на відшкодування завданих їй збитків та компенсацію моральної шкоди      Стаття 281 (272) Право фізичної особи, особисті немайнові права якої порушено, на відшкодування шкоди  
1387. Якщо фізичній особі внаслідок порушення особистого немайнового права завдано майнової або моральної шкоди, вона підлягає відшкодуванню.   -321- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 щодо змісту ст. 272, в якій визначено: якщо особі внаслідок порушення особистого немайнового права завдана майнова шкода, вона підлягає відшкодуванню у всіх випадках (ч.1), а якщо завдана моральна шкода вона підлягає компенсації (ч.2). Отже можна дійти висновку, що майнова шкода відшкодовується у всіх випадках, оскільки на цьому зауважено, а моральна - не завжди. Це б означало, що має діяти певний спеціальний режим регулювання немайнової шкоди. Проте умови відшкодування шкоди майнової чи немайнової однакові. Тому розмежування відповідальності за майнову і немайнову шкоду в ст. 272 слід визнати необгрунтованим.  		Враховано частково   Якщо фізичній особі внаслідок порушення особистого немайнового права завдано матеріальної і (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.  
1388. Глава 20 Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи      Глава 21 (20) Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи  
1389. Стаття 273 Право на життя      Стаття 282 (273) Право на життя  
1390. 1. Кожна людина має невід'ємне право на життя.      1. Кожна людина має невід'ємне право на життя.  
1391. 2. Фізична особа не може бути позбавлена життя.      2. Фізична особа не може бути позбавлена життя.  
1392. Фізична особа має право захищати своє життя будь-якими засобами, незабороненими законом.      Фізична особа має право захищати від протиправних посягань своє життя та здоров'я, а також життя та здоров'я інших людей будь-якими засобами, незабороненими законом.  
1393. 3. Медико-біологічні та інші дослідження і експерименти, що є небезпечними для життя, можуть провадитися лише щодо повнолітньої фізичної особи і за її згодою.      3. Медичні, наукові та інші досліди можуть провадитися лише щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільною згодою.  
1394. 4. Забороняється задоволення прохання фізичної особи про припинення її життя.      4. Забороняється задоволення прохання фізичної особи про припинення її життя.  
1395. 5. Стерилізація може відбутися лише за бажанням повнолітньої фізичної особи.      5. Стерилізація може відбутися лише за бажанням повнолітньої фізичної особи.  
1396. Стерилізація недієздатної фізичної особи за наявності медико-соціальних показань може бути проведена за згодою опікуна з попереднім повідомленням прокурора.      Стерилізація недієздатної фізичної особи за наявності медико-соціальних показань може бути проведена за згодою опікуна, з попереднім повідомленням прокурора.  
1397. 6. Штучне переривання вагітності, якщо вона не перевищує 12 тижнів, може здійснюватись за бажанням жінки. У виключних випадках, визначених законом, штучне переривання вагітності може бути проведене без згоди жінки.   -322- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 6 статті 273 у другому реченні вилучити слово "виключних".  		Враховано   6. Штучне переривання вагітності, якщо вона не перевищує 12 тижнів, може здійснюватись за бажанням жінки. У випадках, встановлених законом, штучне переривання вагітності може бути проведене без згоди жінки.  
1398. Перелік обставин, що дають право на переривання вагітності після 12 тижнів вагітності за медичними та соціальними показаннями, визначається законом.      Перелік обставин, що дають право на переривання вагітності після 12 тижнів вагітності за медичними та соціальними показаннями, встановлюється законом.  
1399. 7. Повнолітня жінка має право за медичними показаннями на штучне запліднення та імплантацію зародка.      7. Повнолітня жінка має право за медичними показаннями на штучне запліднення та імплантацію зародка.  
1400. Стаття 274 Право на охорону здоров'я      Стаття 283 (274) Право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю  
1401. 1. Фізична особа має право на охорону здоров'я.      Фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю, що створена внаслідок підприємницької або іншої діяльності.  
1402. Здоров'я є станом повного фізичного, духовного і соціального благополуччя і не пов'язується лише з відсутністю хвороб та фізичних вад.       
1403. 2. Здоров'я забезпечується власним відповідальним ставленням особи до нього, а також системною діяльністю державних та інших організацій, що передбачені Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами.       
1404. Стаття 275 Право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю      Стаття 284 (275) Право на охорону здоров'я  
1405. Фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю, що створена внаслідок господарської та іншої діяльності.      1. Фізична особа має право на охорону здоров'я. 2. Охорона здоров'я забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами.  
1406. Стаття 276 Право на надання медичної допомоги      Стаття 285 (276) Право на медичну допомогу та медичне страхування  
1407. 1. Фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.      1. Фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.  
1408. 2. Фізична особа, яка звернулася за наданням медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.      2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування, відповідно до його рекомендацій.  
1409. 3. Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла 14-річного віку, провадиться за її згодою.      3. Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою.  
1410. Медична допомога надається фізичній особі, яка досягла 14-річного віку, проти її волі, якщо вона внаслідок хвороби або каліцтва перебуває у стані, який є небезпечним для життя, і не може повною мірою оцінити того, що відбувається з нею.      Медична допомога надається фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, проти її волі, якщо вона внаслідок хвороби або каліцтва перебуває у стані, який є небезпечним для життя, і не може повною мірою оцінити того, що відбувається з нею.  
1411. 4. Повнолітня фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.      4. Повнолітня фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.  
1412. 5. Медична допомога надається неповнолітній фізичній особі, яка не досягла 14-річного віку, незалежно від її згоди, а також згоди батьків (усиновлювачів), опікуна.      5. Медична допомога надається малолітньому, незалежно від його згоди, згоди батьків (усиновлювачів), опікуна.  
1413. 6. Медична допомога надається недієздатній фізичній особі незалежно від згоди опікуна.      6. Медична допомога надається недієздатній фізичній особі незалежно від згоди опікуна.  
1414. 7. Відповідно до висновку уповноваженної лікарської комісії, за згодою батьків, іншими членами сім'ї, опікуном чи піклувальником, може бути припинене надання медичної допомоги особі, яка втратила притомність, якщо за даних умов врятування її життя є неможливим.      7. Відповідно до висновку уповноваженої лікарської комісії, за згодою батьків, інших членів сім'ї, опікуна чи піклувальника може бути припинене надання медичної допомоги особі, яка втратила притомність, якщо за даних умов врятувати її життя неможливо.  
1415. 8. Надання фізичній особі психіатричної допомоги здійсненюється відповідно до закону.      8. Надання фізичній особі психіатричної допомоги здійснюється відповідно до закону. 9. Фізична особа має право на медичне страхування відповідно до закону.  
1416. Стаття 277 Право на інформацію про стан свого здоров'я      Стаття 286 (277) Право на інформацію про стан свого здоров'я  
1417. 1. Повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров'я.      1. Повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров'я.  
1418. 2. Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на інформацію про стан здоров'я дитини чи підопічного.      2. Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на інформацію про стан здоров'я дитини або підопічного.  
1419. 3. Якщо інформація про хворобу фізичної особи може погіршити її стан, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право дати неповну інформацію про стан здоров'я фізичних осіб, що перелічені у пп. 1, 2 цієї статті, обмежити їх доступ до окремих медичних документів.      3. Якщо інформація про хворобу фізичної особи може погіршити стан її здоров'я, або погіршити стан здоров'я фізичних осіб, визначених в частині другій цієї статті, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право дати неповну інформацію про стан здоров'я фізичної особи, обмежити можливість ознайомлення з окремими медичними документами.  
1420. 4. У разі смерті фізичної особи члени її сім'ї або інші фізичні особи, що уповноважені ними, мають право бути присутніми при дослідженні причин її смерті.      4. У разі смерті фізичної особи члени її сім'ї або інші фізичні особи, уповноважені ними, мають право бути присутніми при дослідженні причин її смерті та ознайомитись із висновками щодо причин смерті.  
1421. Стаття 278 Право на таємницю про стан здоров'я      Стаття 287 (278) Право на таємницю про стан здоров'я  
1422. 1. Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також відомості, одержані при її медичному обстеженні.      . 1. Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також відомості, одержані при її медичному обстеженні.  
1423. 2. Забороняється подання за місцем праці або навчання інформації про діагноз та методи лікування фізичної особи.      2. Забороняється вимагати та подавати за місцем праці або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.  
1424. 3. Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, перерахованої у п. 1 цієї статті, що стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.   -323- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 3 статті 278 слово "йому" замінити словом "їй".  		Враховано   3. Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.  
1425. Стаття 279 Права особи, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі      Стаття 288 (279) Права особи, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі  
1426. 1. Фізична особа, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі, має право на допуск до неї інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса, а також адвоката для захисту своїх інтересів.      1. Фізична особа, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі, має право на допуск до неї інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката.  
1427. 2. Фізична особа, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі, має право на допуск до неї священослужителя та на відправлення релігійного обряду.      2. Фізична особа, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі, має право на допуск до неї священнослужителя та на відправлення релігійного обряду.  
1428. Стаття 280 Право на свободу      Стаття 289 (280) Право на свободу  
1429. 1. Фізична особа має право на свободу.      1. Фізична особа має право на свободу.  
1430. 2.Забороняються будь-які форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу, втягування її до вживання наркотичних та психотропних засобів, вчинення дій, що порушують публічний порядок.   -324- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 2 статті 280 у першому реченні текст "не допускається" замінити текстом "забороняється". Аналогічну заміну зробити у всьому тексті Кодексу.  		Враховано   2.Забороняються будь-які форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу, втягування її до вживання наркотичних та психотропних засобів, вчинення дій, що порушують публічний порядок.  
1431. 3. Тримання фізичної особи в неволі не допускається.      3. Забороняється тримання фізичної особи в неволі.  
1432. 4. Фізична особа може бути затримана лише у випадках і в порядку, встановлених законом.      4. Фізична особа може бути затримана лише у випадках і в порядку, встановлених законом.  
1433. 5. Фізична особа не може бути заарештована або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом.      5. Фізична особа не може бути заарештована або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом.  
1434. Стаття 280-1 Право на особисту недоторканність      Стаття 290 (280-1) Право на особисту недоторканність  
1435. 1. Фізична особа має право на особисту недорканність.      1. Фізична особа має право на особисту недоторканність.  
1436. 2. Фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню.      2. Фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню.  
1437. 3.Фізичне покарання батьками (усиновлювачами), опікунами, піклувальниками, вихователями малолітніх, неповнолітніх дітей та підопічних не допускається. У разі жорстокої, аморальної поведінки фізичних осіб щодо неповнолітніх дітей, інших осіб, які є в безпорадному стані вживаються заходи, передбачені цим Кодексом та іншими законами.      3.Фізичне покарання батьками (усиновлювачами), опікунами, піклувальниками, вихователями малолітніх, неповнолітніх дітей та підопічних не допускається. У разі жорстокої, аморальної поведінки фізичних осіб щодо інших осіб, які є в безпорадному стані, вживаються заходи, встановлені цим Кодексом та іншими законами.  
1438. 4. Взяття органів (тканин) з тіла фізичної особи, яка померла, не допускається, крім випадків і в порядку, встановлених законом.       
1439. 5. Фізична особа має право розпорядитися щодо передачі після її смерті органів та тканин її тіла науковим, навчальним закладам.   -325- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 5 статті 280-1 друге речення після слова "науковим" доповнити текстом ", медичним".  		Враховано редакційно   4. Фізична особа має право розпорядитися щодо передачі після її смерті органів та інших анатомічних матеріалів її тіла науковим, медичним або навчальним закладам.  
1440. 6. Забороняється підприємницька діяльність щодо збирання та збування тканин і органів людини, у тому числі і тієї, що померла.       
1441. Стаття 281 Право на донорство      Стаття 291 (281) Право на донорство  
1442. 1. Повнолітня дієздатна фізична особа має право бути донором крові, її компонентів, а також репродуктивних речовин та інших тканин.      1. Повнолітня дієздатна фізична особа має право бути донором крові, її компонентів, а також органів інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин.  
1443. Донорство органів (тканин, клітин) може здійснюватися з дотриманням вимог, встановлених законом.      Донорство крові, її компонентів, органів інших анатомічних матеріалів, репродуктивних речовин та репродуктивних клітин здійснюється відповідно до закону.  
1444. Донорство непарного органу не допускається.       
1445. Донорство парного органу дозволяється лише в тому разі, якщо донор і реципієнт перебувають у шлюбі або кровному спорідненні між собою.       
1446. У невідкладних випадках, коли реальна загроза життю не може бути відвернена ніяким іншим способом, повнолітня дієздатна особа має право на донорство такого органу для пересадки іншій вказаній нею близькій особі.      2. Взяття органів та інших анатомічних матеріалів з тіла фізичної особи, яка померла, не допускається, крім випадків і в порядку, встановлених законом.  
1447. 2. Фізична особа має право дати письмову згоду на донорство тканин та органів на випадок своєї смерті або заборонити його.      3. Фізична особа може дати письмову згоду на донорство анатомічних матеріалів на випадок своєї смерті або заборонити його.  
1448. Якщо фізична особа письмово не заборонила донорства тканин та органів після своєї смерті, вважається, що вона погоджується на це.       
1449. Донорство у цьому випадку можливе лише після констатації смерті особи. Ознаки смерті фізичної особи визначаються законом.       
1450. Члени сім'ї донора мають право знати ім'я фізичної особи-реципієнта.      Члени сім'ї донора мають право знати ім'я фізичної особи-реципієнта.  
1451. 3. Фізична особа має право дати згоду на донорство тканин та органів на випадок своєї смерті.       
1452. 4. Донорство є безоплатним. За домовленістю між донором і відповідним медичним закладом або реципієнтом донорові може бути виплачена грошова компенсація або компенсація в натурі за тимчасовий розлад здоров'я та перенесений біль, спричинені донорством.       
1453. Стаття 282 Право на сім'ю      Стаття 292 (282) Право на сім'ю  
1454. 1. Фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я має право на сім'ю.      1. Фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я має право на сім'ю.  
1455. 2. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім'єю, крім випадків, передбачених законом.      2. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім'єю, крім випадків, встановлених законом.  
1456. 3. Фізична особа має право на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває.      3. Фізична особа має право на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває.  
1457. 4. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи.      4. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, встановлених Конституцією України.  
1458. Стаття 283 Право на опіку та піклування      Стаття 293 (283) Право на опіку та піклування  
1459. 1. Фізична особа, що є малолітньою, неповнолітньою, недієздатною або обмеженою у дієздатності, має право на опіку та піклування.      1. Фізична особа, яка є малолітньою, неповнолітньою, визнана недієздатною або обмежена у дієздатності, має право на опіку або піклування.  
1460. 2. Опіка та піклування над особами, переліченими в п. 1 цієї статті, здійснюється батьками (усиновлювачами), опікунами та піклувальниками.   -326- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
 Частину другу ст.283 вилучити у зв'язку з приведенням у відповідність із Кигою 1.  		Враховано    
1461. Стаття 284 Право на вибір опікуна та піклувальника   -327- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 статтю 284 вилучити  		Враховано    
1462. 1. Діти, яким виповнилося десять років, мають право на вибір опікуна.       
1463. 2. Фізичні особи, яким виповнилося 14 років, за винятком недієздатних, мають право на вибір піклувальника.       
1464. Стаття 285 Право на патронатне піклування   -328- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
 статтю 285 вилучити  		Враховано    
1465. Дієздатна фізична особа, що є немічною за станом здоров'я, має право на патронатне піклування, яке здійснюється органами соціального захисту, відповідно до закону.       
1466. Стаття 286 Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля      Стаття 294 (286) Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля  
1467. 1. Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, а також право на достовірну інформацію про стан довкілля.      1. Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, а також право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту.  
1468. 2. Будь-які дії фізичної та юридичної особи, що призводять до нищення, псування, забруднення довкілля, є протизаконними. Кожен має право вимагати припинення зазначених дій.      2. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводять до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності.  
1469. 3. Фізичним та юридичним особам, які здійснюють господарську та інші види діяльності і цим завдають шкоди довкіллю, може бути присуджено судом припинення такої діяльності.      Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду.  
1470. 4. Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання. Майнова шкода, заподіяна придбаними в інших осіб неякісними продуктами, підлягає відшкодуванню цими особами за правилами статті 742 цього Кодексу.      3. Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту).  
1471. 5. Фізична особа має право на безпечні, сприятливі умови праці, проживання, навчання тощо.      4. Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.  
1472. Глава 21 Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи      Глава 22 (21) Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи  
1473. Стаття 287 Право на ім'я      Стаття 295 (287) Право на ім'я  
1474. 1. Кожна фізична особа має право на ім'я. Дитина має бути зареєстрована відразу після народження і з моменту народження має право на ім'я.      1. Кожна фізична особа має право на ім'я. Дитина має бути зареєстрована відразу після народження і з моменту народження має право на ім'я.  
1475. 2. Фізична особа має право на транскрибований запис свого прізвища та власного імені відповідно до традиції національної меншини до якої вона належить.      2. Фізична особа має право на транскрибований запис свого прізвища та власного імені відповідно до своєї національної традиції.  
1476. 3. У разі спотворення імені воно має бути виправлене. Якщо спотворення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якщо спотворення імені допущене у пресі або інших засобах масової інформації, воно має бути виправлене також відповідно у пресі або в інших засобах масової інформації.      3. У разі спотворення імені воно має бути виправлене. Якщо спотворення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якщо спотворення імені допущене у пресі або інших засобах масової інформації, воно має бути виправлене також відповідно у пресі або в інших засобах масової інформації.  
1477. Стаття 288 Право на зміну імені      Стаття 296 (288) Право на зміну імені  
1478. 1. Фізична особа, якій виповнилося 16 років, має право змінити своє прізвище та ім'я у порядку, встановленому законом.      1. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право змінити своє прізвище та ім'я у порядку, встановленому законом.  
1479. 2. Фізична особа, якій виповнилося 14 років, має право у порядку, встановленому законом, за згодою батьків або одного з батьків, з ким вона проживає, чи піклувальника змінити своє прізвище та ім'я.   -329- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 2 статті 288 вилучити текст "якщо це відповідає її інтересам - ".  		Враховано   2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право у порядку, встановленому законом, за згодою батьків або одного з батьків, з ким вона проживає, чи піклувальника змінити своє прізвище та ім'я.  
1480. 3. По батькові може бути змінене у разі зміни батьком свого імені.      3. По батькові може бути змінене у разі зміни батьком свого імені.  
1481. 4. Прізвище, ім'я та по батькові дитини можуть бути змінені у разі її усиновлення -відповідно до правил Книги шостої цього Кодексу.      4. Прізвище, ім'я та по батькові дитини можуть бути змінені у разі її усиновлення відповідно до закону.  
1482. 5. Прізвище фізичної особи може бути змінене у разі реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу чи визнання його недійсним, відповідно до правил Книги шостої цього Кодексу.      5. Прізвище фізичної особи може бути змінене у разі реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу або визнання його недійсним, відповідно до закону.  
1483. Стаття 289 Право на використання імені      Стаття 297 (289) Право на використання імені  
1484. 1. Кожна фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах своєї життєдіяльності.   -330- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 1 статті 289 слово "життєдіяльності" замінити словом "діяльності".  		Враховано   1. Кожна фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах своєї діяльності.  
1485. 2. Використання імені фізичної особи в літературних та інших творах як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті -за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, -батьків, братів та сестер.   -331- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У статті 289 вилучити пункт 2.  		Відхилено   2. Використання імені фізичної особи в літературних та інших творах як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті -за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, -батьків, братів та сестер.  
1486. 3. Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди.   -332- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 3 статті 289 слово "імені" замінити словом "прізвища".  		Відхилено   3. Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди.  
1487. 4. Ім'я фізичної особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину або адміністративної провинності, може бути використане (обнародуване) лише у разі набуття чинності відповідно вироком суду чи постановою адміністративного органу.   -333- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 4 статті 289 слово "Ім'я" замінити словом "Прізвище". Зробити аналогічну заміну у пунктах 5 та 6 цієї статті.  		Відхилено   4. Ім'я фізичної особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише у разі набрання законної сили обвинувального вироку щодо неї або винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення.  
1488. 5. Ім'я потерпілого від правопорушення може бути обнародуване лише за його згодою.      5. Ім'я потерпілого від правопорушення може бути обнародуване лише за його згодою.  
1489. 6. Ім'я учасників цивільного спору, який стосується особистого життя сторін, може бути використане іншими особами лише за їхньою згодою.      6. Ім'я учасників цивільного спору, який стосується особистого життя сторін, може бути використане іншими особами лише за їхньою згодою.  
1490. 7. Використання початкової літери прізвища особи у пресі, науковій та іншій літературі не є порушенням її права.      7. Використання початкової літери прізвища особи у пресі, літературних творах не є порушенням її права.  
1491. Стаття 290 Право на повагу до гідності та честі      Стаття 298 (290) Право на повагу до гідності та честі  
1492. 1. Людська гідність та честь є недоторканними.      1. Людська гідність та честь є недоторканними.  
1493. 2. Фізична особа, людська гідність або честь якої зганьблена усно, письмово чи будь-яким іншим чином, має право звернутися в суд з вимогою про винесення особі, винній у такому порушенні, догани та/або застосування інших способів захисту, передбачених цим Кодексом.   -334- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 2 статті 290 текст "в суд з вимогою про винесення особі, винній у такому порушенні, догани та застосування інших способів захисту, передбачених цим Кодексом" замінити текстом "до суду з позовом про захист своєї честі та гідності".  		Враховано   2. Фізична особа має право звернутись до суду з позовом про захист своєї честі та гідності.  
1494. Стаття 290-1 Повага до особи, що померла      Стаття 299 (290-1) Повага до людини, яка померла  
1495. 1. Кожен зобов'язаний шанобливо ставитися до тіла особи, що померла.      1. Кожен зобов'язаний шанобливо ставитися до тіла людини, яка померла.  
1496. 2. Кожен зобов'язаний шанобливо ставитися до місця поховання особи.      2. Кожен зобов'язаний шанобливо ставитися до місця поховання людини.  
1497. 3. У разі глуму над тілом особи, що померла, або над місцем її поховання члени її сім'ї, родичі мають право на компенсацію завданої їм моральної шкоди.      3. У разі глуму над тілом людини, яка померла, або над місцем її поховання члени її сім'ї, родичі мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.  
1498. Стаття 291 Право на недоторканність ділової репутації   -335- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Аналізуючи норми глави про особисті немайнові права слушно було б зупинити увагу на захисті честі і гідності (ст. 290) і ділової репутації (ст. 291): чому автори проекту при порушенні права фізичної особи на повагу до її гідності та честі надають право потерпілому звернутися в суд з вимогою про винесення винній особі громадського осуду та застосування інших способів захисту передбачених Кодексом (ч.2 ст. 290), а у випадках ушкодження ділової репутації - лише з вимогою про винесення винній особі громадської догани (ч. 2 ст. 291). Чи означає це, що в останньому випадку не можуть бути застосовані інші способи захисту, зокрема і компенсація моральної шкоди? У такому разі це не узгоджується зі змістом ст.ст. 23, 272, 268.  		Враховано редакційно   Стаття 300 (291) Право на недоторканність ділової репутації  
1499. 1. Фізична особа має право на недоторканність ділової репутації.      1. Фізична особа має право на недоторканність ділової репутації.  
1500. 2. Фізична особа, ділова репутація якої зганьблена усно, письмово чи будь-яким іншим чином, має право звернутися в суд із вимогою про винесення особі, винній у такому порушенні, догани та застосування інших способів захисту, передбачених цим Кодексом.   -336- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 2 статті 291 текст "в суд із вимогою про винесення особі, винній у такому порушенні, догани та застосування інших способів захисту, передбачених цим Кодексом" замінити текстом "до суду з позовом про захист своєї ділової репутації".  		Враховано   2.Фізична особа може звернутись до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.  
1501. Стаття 292 Право на індивідуальність      Стаття 301 (292) Право на індивідуальність  
1502. 1. Фізична особа має право на індивідуальність.      1. Фізична особа має право на індивідуальність.  
1503. 2. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, що не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.      2. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, що не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.  
1504. Стаття 293 Право на особисте життя та його таємницю      Стаття 302 (293) Право на особисте життя та його таємницю  
1505. 1. Фізична особа має право на особисте життя.      1. Фізична особа має право на особисте життя.  
1506. 2. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб.      2. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб.  
1507. 3. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя.      3. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя.  
1508. 4. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджені вироком, рішенням (постановою) суду.   -337- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 4 статті 293 вилучити текст "або постановою адміністративного органу".  		Враховано   4. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду.  
1509. Стаття 294 Право на інформацію      Стаття 303 (294) Право на інформацію  
1510. 1. Фізична особа має право відповідно до закону шукати, одержувати та поширювати інформацію.      1. Фізична особа має право відповідно до закону шукати, одержувати та поширювати інформацію.  
1511. Збирання, збереження, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи проти її волі не допускається. Не допускається також збирання інформації, яка є державною таємницею або конфіденційною таємницею юридичної особи.      Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи проти її волі не допускається. Не допускається також збирання інформації, яка є державною таємницею або конфіденційною інформацією юридичної особи.  
1512. 2. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.      2. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.  
1513. 3. Інформація, яка подається посадовою або службовою особою при виконанні нею своїх службових обов'язків, а також інформація, яка міститься в офіційних джерелах (звіти, стенограми, повідомлення засобів масової інформації), припускається правдивою.   -338- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 3 статті 294 перше речення після слів "яка подається" доповнити текстом "посадовою чи".  		Враховано редакційно   3. Припускається, що інформація, яка подається посадовою або службовою особою при виконанні нею своїх службових обов'язків, а також інформація, яка міститься в офіційних джерелах (звіти, стенограми, повідомлення засобів масової інформації, засновниками яких є відповідні державні органи), є правдивою.  
1514. Особа, яка поширює таку інформацію, не зобов'язана перевіряти її достовірність і не відповідає у разі її спростування.      Особа, яка поширює таку інформацію, не зобов'язана перевіряти її достовірність і не відповідає у разі її спростування.  
1515. Стаття 295 Право на особисті папери      Стаття 304 (295) Право на особисті папери  
1516. 1. Особисті папери (документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо) фізичної особи є її власністю.      1. Особисті папери (документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо) фізичної особи є її власністю.  
1517. 2. Ознайомлення з особистими паперами, їх використання, у тому числі шляхом опублікування, допускається лише за згодою фізичної особи.      2. Ознайомлення з особистими паперами, їх використання, зокрема, шляхом опублікування, допускається лише за згодою фізичної особи.  
1518. 3. Якщо особисті папери стосуються особистого життя інших осіб, для їх використання, у тому числі шляхом опублікування, потрібна згода цих осіб.      3. Якщо особисті папери стосуються особистого життя фізичної особи, іншої особи, для їх використання, у тому числі шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи.  
1519. 4. У разі смерті осіб, перелічених у пп. 2, 3 цієї статті, особисті папери, можуть бути використані, у тому числі шляхом опублікування, лише за згодою їхніх дітей, вдови (вдівця) а якщо їх немає, -батьків, братів та сестер.      4. У разі смерті фізичних осіб, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, особисті папери, можуть бути використані, у тому числі шляхом опублікування, лише за згодою їхніх дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, -батьків, братів та сестер.  
1520. Стаття 296 Розпорядження особистими паперами      Стаття 305 (296) Розпорядження особистими паперами  
1521. Особа, якій належать особисті папери (п. 1 статті 295), може усно або письмово розпорядитися ними на власний розсуд, у тому числі і на випадок своєї смерті.      Фізична особа, якій належать особисті папери, може усно або письмово розпорядитися ними, у тому числі і на випадок своєї смерті.  
1522. Стаття 297 Право на ознайомлення з особистими паперами, які передані до фонду бібліотек або архівів      Стаття 306 (297) Право на ознайомлення з особистими паперами, які передані до фонду бібліотек або архівів  
1523. Фізична особа має право вільно ознайомлюватися і використовувати, у тому числі шляхом опублікування, будь-які особисті папери, передані до фонду бібліотек або архівів, з додержанням прав осіб, зазначених у пп. 3, 4 статті 295 цього Кодексу, -якщо інше не визначено умовами такого передання.      Фізична особа має право вільно ознайомлюватися і використовувати, зокрема, шляхом опублікування, будь-які особисті папери, передані до фонду бібліотек або архівів, з додержанням прав осіб, зазначених у частинах третій та четвертій статті 304 цього Кодексу, -якщо інше не визначено умовами відповідного договору, на підставі якого були передані особисті папери.  
1524. Стаття 298 Право на таємницю кореспонденції      Стаття 307 (298) Право на таємницю кореспонденції  
1525. 1. Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов та інших видів кореспонденції.      1. Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов та інших видів кореспонденції.  
1526. Листи, телеграми тощо є власністю адресата.      Листи, телеграми тощо є власністю адресата.  
1527. 2. Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть бути доведені до відома третіх осіб, у тому числі шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила кореспонденцію, і адресата.   -339- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 2 статті 298 у другому реченні наприкінці текст "її згода замінити текстом "згода цієї особи".  		Враховано   2. Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть використовуватись, зокрема, шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата.  
1528. Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої особи, то на її опублікування потрібна її згода.      Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, для її використання, зокрема, шляхом опублікування потрібна згода цієї особи.  
1529. 3. У разі смерті особи, яка направила кореспонденцію, і адресата, ознайомлення з кореспонденцією, її опублікування можливе лише за згоди осіб, перелічених у п.4 статті 295.   -340- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 3 статті 298 у другому реченні наприкінці текст "правовими актами" замінити текстом "актами цивільного законодавства".  		  3. У разі смерті фізичної особи, яка направила кореспонденцію, і адресата, використання кореспонденції, зокрема, шляхом її опублікування можливе лише за згодою фізичних осіб, зазначених у частині четвертій статті 304.  
1530. У разі смерті того, хто направив кореспонденцію, і адресата, а також у разі смерті осіб, зазначених у абзаці першому цього пункту, кореспонденція, яка має наукову, художню, історичну цінність, може бути опублікована у порядку, визначеному законом.      У разі смерті того, хто направив кореспонденцію, і адресата, а також у разі смерті фізичних осіб, зазначених у абзаці першому цієї частини, кореспонденція, яка має наукову, художню, історичну цінність, може бути опублікована у порядку, визначеному законом.  
1531. 4. Кореспонденція, яка стосується особи, може бути долучена до судової справи лише у випадку, якщо у ній містяться докази, що мають значення для вирішення справи.      4. Кореспонденція, яка стосується фізичної особи, може бути долучена до судової справи лише у випадку, якщо у ній містяться докази, що мають значення для вирішення справи. Інформація, яка міститься в такій кореспонденції, розголошенню не підлягає.  
1532. 5. Порушення таємниці кореспонденції може бути дозволено судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігання злочинові чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.      5. Порушення таємниці кореспонденції може бути дозволено судом у випадках, встановлених законом, з метою запобігання злочинові або з'ясування обставин під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.  
1533. Стаття 299 Захист інтересів особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок      Стаття 308 (299) Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок  
1534. 1. Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.      1. Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.  
1535. 2. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на кіно-, відео-, телеплівку, може зажадати припинення її публічного показу в тій частині, у якій це стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем запису, відшкодовуються цією фізичною особою.      2. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на кіно-, відео-, телеплівку, може зажадати припинення її публічного показу в тій частині, у якій це стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем запису, відшкодовуються цією фізичною особою.  
1536. 3. У разі проведення зборів, мітингів, конференцій знімання осіб, які беруть у них участь, може бути проведене лише особами, які мають на це дозвіл їх організаторів.   -341- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У статті 299 вилучити пункт 3.  		Враховано    
1537. 4. Знімання особи на фото-, кіно-, теле-, відеоплівку без її згоди може бути проведене лише у випадках, передбачених законом.      3. Знімання особи на фото-, кіно-, теле-, відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди фізичної особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.  
1538. Стаття 300 Охорона інтересів особи, яка зображена на фотографіях та у творах образотворчого мистецтва      Стаття 309 (300) Охорона інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та у інших творах образотворчого мистецтва  
1539. 1. Фотографія, твір образотворчого мистецтва, де зображено особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті -за згоди осіб, перелічених у пункті 4 статті 295.      1. Фотографія, інші твори образотворчого мистецтва, на якому зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті -за згодою осіб, зазначених у частині четвертій статті 304.  
1540. 2. Згода, яку дала особа, зображена на фотографії, у творі образотворчого мистецтва, може бути після її смерті відкликана її дітьми, вдовою (вдівцем). Збитки у вигляді витрат, яких зазнав той, хто здійснював публічний показ, відтворення чи розповсюдження фотографій, твору образотворчого мистецтва, мають бути відшкодовані йому цими особами.      2. Згода, яку дала фізична особа, яка зображена на фотографії, іншому творі образотворчого мистецтва, може бути після її смерті відкликана особами, зазначеними у частині четвертій статті 304. Збитки у вигляді витрат, яких зазнав той, хто здійснював публічний показ, відтворення чи розповсюдження фотографії чи іншого твору образотворчого мистецтва, мають бути відшкодовані йому цими особами.  
1541. 3. Якщо особа позувала авторові за плату, твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди.      3. Якщо фізична особа позувала авторові за плату, твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди  
1542. Особа, яка позувала за плату, а після її смерті -її діти та вдова (вдівець), батьки, можуть вимагати припинення публічного показу, відтворення чи розповсюдження фотографії, твору образотворчого мистецтва -з умовою компенсації авторові або іншій особі пов'язаних із цим збитків.   -342- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 3 статті 300 наприкінці доповнити текстом "у розмірі, визначеному договором між автором та зазначеними особами".  		Відхилено   Фізична особа, яка позувала за плату, а після її смерті -її діти та вдова (вдівець), батьки, можуть вимагати припинення публічного показу, відтворення чи розповсюдження фотографії чи іншого твору образотворчого мистецтва -з умовою відшкодування автору або іншій особі пов'язаних із цим збитків.  
1543. 4. Фотографія може бути розповсюджена проти волі особи, яка зображена на ній, якщо це зумовлено необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.      4. Фотографія може бути розповсюджена проти волі фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це зумовлено необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.  
1544. Стаття 301 Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості      Стаття 310 (301) Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості  
1545. 1. Фізична особа має право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.      1. Фізична особа має право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.  
1546. 2. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості.      2. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості.  
1547. Цензура процесу творчості та результатів творчої діяльності не допускається.      Цензура процесу творчості та результатів творчої діяльності не допускається.  
1548. Стаття 302 Право на місце проживання      Стаття 311 (302) Право на місце проживання  
1549. 1. Фізична особа має право на місце проживання. Новонароджена дитина одержує право на місце проживання за місцем проживання своїх батьків (усиновлювачів).   -343- Сергієнко О.І.
 У пункті 1) статті 302 додати таке речення: "Право на житло гарантується Конституцією України".  		Відхилено   1. Фізична особа має право на місце проживання. Новонароджена дитина має право на місце проживання за місцем проживання своїх батьків (усиновлювачів).  
1550. 2. Фізична особа має право на вибір місця проживання та його зміну.      2. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом  
1551. Стаття 303 Право на недоторканність житла      Стаття 312 (303) Право на недоторканність житла  
1552. 1. Житло особи є недоторканним.      1. Житло фізичної особи є недоторканним.  
1553. 2. Вхід у житло інших осіб може відбутися лише за згодою тих, хто у ньому проживає.      2. Проникнення до житла може відбутися лише за згодою тих, хто у ньому проживає, або за вмотивованим рішенням суду.  
1554. 3. У невідкладних випадках, пов'язаних із рятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, законом може бути встановлено інший порядок проникнення в житло чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в них огляду та обшуку.      3. У невідкладних випадках, пов'язаних із рятуванням життя людей та майна або з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, законом може бути встановлено інший порядок проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в них огляду та обшуку.  
1555. 4. Фізична особа не може бути виселена з житла, крім випадків, передбачених законом або договором.      4. Фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом за рішенням суду.  
1556. Стаття 304 Право на вибір роду занять      Стаття 313 (304) Право на вибір роду занять  
1557. 1. Фізична особа має право на вибір та зміну роду занять.      1. Фізична особа має право на вибір та зміну роду занять.  
1558. 2. Фізичній особі може бути заборонено виконувати певну роботу або обіймати певні посади за рішенням суду у випадках, передбачених законом.   -344- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 2 статті 304 після слів "за рішенням" доповнити текстом "чи вироком".  		Відхилено   2. Фізичній особі може бути заборонено виконувати певну роботу або обіймати певні посади у випадках і в порядку, встановлених законом.  
1559. 3. Фізична особа не може бути присилувана до виконання примусової чи обов'язкової праці.   -345- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 3 статті 304 вилучити текст "чи постановою адміністративного органу", наприкінці доповнити текстом "перддбаченими законом".  		  3. Фізична особа не може бути примушена до виконання роботи.  
1560. Не вважвється примусовою військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншими рішеннями суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.      Не вважається примусовою військова або альтернативна (невійськова) служба, робота, яка виконується особою за вироком чи іншими рішеннями суду, а також робота чи служба відповідно до закону під час воєнного та надзвичайного стану.  
1561. Стаття 305 Право на пересування      Стаття 314 (305) Право на пересування  
1562. 1. Фізична особа має право на пересування.      1. Фізична особа має право на пересування.  
1563. 2. Фізична особа, якій виповнилося 14 років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування.      2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування.  
1564. Фізична особа, якій не виповнилося 14 років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.      Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.  
1565. 3. Фізична особа, якій виповнилося 16 років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну.      3. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну.  
1566. Фізична особа, якій не виповнилося 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.      Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.  
1567. 4. Військовослужбовці строкової служби, а також ті, що відбувають альтернативну (невійськову) службу, можуть бути обмежені у здійсненні права на пересування.   -346- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 5 статті 305 текст "ті, що" замінити текстом "особи, які".  		  4. Фізичні особи можуть бути обмежені у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом .  
    -347- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 частину четверту ст.305 викласти в редакції: "Фізичні особи можуть бути обмежені у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом ."  		Враховано    
1568. 5. Фізична особа не може бути видворена з обраного нею місця перебування, доступу до якого не заборонений законом.      5. Фізична особа не може бути видворена з обраного нею місця перебування, доступ до якого не заборонений законом.  
1569. 6. Законом можуть бути встановлені особливі правила в'їзду на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров'я людей.   -348- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 7 статті 305 слово "в'їзду" замінити словом "доступу".  		Враховано   6. Законом можуть бути встановлені особливі правила доступу на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров'я людей.  
1570. Стаття 306 Право на свободу об'єднань      Стаття 315 (306) Право на свободу об'єднань  
1571. 1.Фізичні особи мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадської організації.      1.Фізичні особи мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації.  
1572. 2. Законом, статутами об'єднань громадян можуть бути встановлені вимоги до особи, згідно з якими вона може бути засновником цього об'єднання або її членом.      2. Законом, статутами об'єднань громадян можуть бути встановлені вимоги до особи, згідно з якими вона може бути засновником цього об'єднання або її членом.  
1573. 3. Належність чи неналежність фізичної особи до об'єднання не є підставою для обмеження її прав, надання їй пільг чи переваг.      3. Належність чи неналежність фізичної особи до об'єднання не є підставою для обмеження її прав, надання їй пільг чи переваг.  
1574. Стаття 307 Право на мирні зібрання      Стаття 316 (307) Право на мирні зібрання  
1575. 1. Фізичні особи мають право вільно збиратися на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі тощо.      1. Фізичні особи мають право вільно збиратися на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі тощо.  
1576. 2. Суд, відповідно до закону, може заборонити або припинити проведення зібрань, якщо вони порушують громадський порядок, створюють загрозу життю та здоров'ю їх учасників та інших осіб.   -349- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 2 статті 307 текст "Державні органи" замінити текстом "Органи державної влади".  		Враховано   2. Обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюватись судом відповідно до закону.  
1577. КНИГА ТРЕТЯ РЕЧЕВЕ ПРАВО   -350- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Назву книги уточнити: "Право власності та інші речеві права"  		Враховано   КНИГА ТРЕТЯ ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧЕВІ ПРАВА Розділ І. Право власності  
    -351- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Ввести розділ 1. Право власності  		Враховано    
1578. Глава 22 Загальні положення про речеве право   -352- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Назву глави 23 записати: "Загальні положення про право власності"  		Враховано   Глава 23 (23) Загальні положення про право власності  
1579. Стаття 308 Поняття речевого права   -353- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Статті 308 - 313 вилучити  		Враховано    
1580. 1. Речевим визнається право, яке забезпечує задоволення інтересів управоможеної особи шляхом безпосереднього впливу на річ без сприяння інших осіб.       
1581. 2. Перехід права власності на майно від власника до інших осіб не є підставою для припинення речевих прав інших управоможених осіб на це майно за винятками, встановленими законом або договором.   -354- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
 У пункті 2 статті 308 текст "за винятками встановленими" замінити текстом "якщо інше не передбачено".  		Враховано    
1582. Стаття 309 Підстави виникнення речевих прав       
1583. Речеві права встановлюються законом, а у випадках, передбачених законом, можуть встановлюватися правочином (договором) або рішенням суду.       
1584. Стаття 310 Об'єкти речевих прав       
1585. Об'єктами речевих прав можуть бути речі та речеві права.       
1586. Стаття 311 Суб'єкти речевих прав       
1587. Суб'єктами речевих прав можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальна громада, Автономна Республіка Крим, держава.       
1588. Стаття 312 Види речевих прав       
1589. 1. Речевими правами є право власності, володіння, а також сервітутні права (ст. 407), емфітевзис (ст. 417), суперфіцій (ст. 422), застава та інші права на чужі речі.       
1590. 2. Не можуть бути об'єктом речевих прав на чужі речі такі речі, що вилучені з обігу.       
1591. Стаття 313 Захист речевих прав       
1592. 1. Речеві права в разі їх порушення захищаються позовами, предметом яких є безпосередньо речі (речеві позови). Речеві позови йдуть слідом за речами і заявляються до того, хто на даний момент незаконно володіє річчю або створює перешкоди користуватися нею.       
1593. 2. Речеві права управоможених осіб підлягають такому самому захисту, як і права власника (статті 385-395).       
1594. Розділ І Право власності       
1595. Глава 23 Загальні положення про право власності       
1596. Стаття 314 Поняття права власності   -355- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Статтю 314 викласти в редакції: " Стаття 314. Зміст права власності Суб'єкт права власності на свій розсуд одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому майном незалежно від волі інших осіб. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб. Власник має право передавати (закріплювати) майно, що є у його власності за іншими суб'єктами на основі інших речевих прав, передбачених законом".  		Враховано редакційно в ст.ст. 317, 320  Стаття 317 (314) Поняття права власності  
1597. Правом власності є найбільш повне право на річ яке здійснює особа своєю волею і в своїх інтересах незалежно від волі інших осіб.      Правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі іншої особи.  
1598. Особа, яка є власником майна, безпосередньо впливає на це майно, спираючись на закон. Право власності є безстроковим. Усі інші особи зобов'язані утримуватися від вчинення будь-яких дій, які можуть порушити право власності.       
1599. Особа вважається власником майна доки інше не буде доведено в суді.       
1600. Стаття 315 Зміст права власності   -356- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Статтю 315 вилучити  		Відхилено   Стаття 318 (315) Зміст права власності  
1601. 1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.   -357- -8- Н.д.Бандурка О.М. (Округ 175) Ст. 315 ч.1 доповнити словами "Та на захист від будь-якого порушення цих прав".  Враховано у гл.30  1. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.  
1602. 2. Правом володіння визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над річчю.      2. На зміст права власності не впливає місце проживання власника та місце знаходження майна.  
1603. 3. Правом користування визнається юридично забезпечена можливість власника здобувати з майна, що йому належить, його корисні властивості для задоволення своїх особистих та майнових потреб.       
1604. 4. Правом розпоряджання визнається юридично забезпечена можливість визначати долю речі.       
1605. 5. Власник має право вимагати усунення будь-яких порушень його права власності Право захисту права власності належить йому відповідно до способів захисту, визначених пунктом 2 статті 14 цього Кодексу.       
1606. 6. На зміст права власності не впливає зміна громадянства, місце проживання власника та місце знаходження майна.      Стаття 319 (319-1) Суб'єкти права власності 1. Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені у статті 2 цього Кодексу. 2. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.  
1607. Стаття 316 Здійснення права власності   -358- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Назву статті 316 викласти: "Умови здійснення права власності" При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних... і далі за текстом. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення та захисту своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може... і далі за текстом.  		Враховано редакційно   Стаття 320 (316) Здійснення права власності  
    -359- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Викласти статтю 316 в новій редакції: "Стаття316 Здійснення права власності 6. Держава не втручається у здійснення особою свого права власності. 7. У випадках і в порядку, встановлених законом, діяльність власника може бути обмежена чи припинена, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами. 8. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності визначаються законом."  		Враховано редакційно    
1608. 1. Власник володіє, користується, розпоряджається майном на свій розсуд.      1. Власник володіє, користується, розпоряджається майном на свій розсуд.  
1609. 2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.      2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.  
1610. При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.      При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.  
1611. 3. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.      3. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.  
1612. 4. Держава не втручається у здійснення особою свого права власності.      4. Власність зобов'язує.  
1613. 5. У випадках і в порядку, встановлених законом, діяльність власника може бути обмежена чи припинена, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.      5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.  
1614. 6. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності визначаються законом.      6. Держава не втручається у здійснення особою права власності.  
1615.      7. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами лише у випадках і в порядку, встановлених законом.  
1616.      8. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності визначаються законом.  
1617. Стаття 316-1 Використання власником свого майна для підприємницької діяльності   -360- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Статтю 316-1 вилучити 1. Власник володіє, користується, розпоряджається майном на свій розсуд. 2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. 3. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. 4. Власність зобов'язує. 5. Власник не може використовувати право власновсті на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтрсесам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.  		Відхилено   Стаття 321 (316-1)- Використання власником свого майна для підприємницької діяльності  
1618. Власник має право використовувати своє майно для підприємницької діяльності.      Власник має право використовувати своє майно для підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.  
1619. Стаття 317 Непорушність права власності      Стаття 322 (317) Непорушність права власності  
1620. 1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.      1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.  
1621. 2. Випадки позбавлення права власності чи обмеження його здійснення допускаються лише на основі Конституції України або іншого закону.      2 Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.  
1622. 3. Примусове відчуження майна для державних і суспільних потреб може бути здійснено лише за умови попереднього та повного його відшкодування.   -361- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 У частині третій ст.317 не враховано конфіскацію  		Враховано у ст.348(342), 356(350)  3. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості. 4. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.  
1623. Стаття 318 Тягар утримання майна      Стаття 323 (318) Тягар утримання майна  
1624. Власник несе тягар утримання майна, що йому належить, якщо інше не передбачено законом або договором.      Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.  
1625. Стаття 319 Ризик випадкового знищення та пошкодження майна      Стаття 324 (319) Ризик випадкового знищення та пошкодження майна  
1626. Ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не передбачено законом або договором.      Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.  
1627. Стаття 319-1 Суб'єкти права власності       
1628. 1. Суб'єктами права власності є Український народ, фізичні особи, юридичні особи, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади.       
1629. 2. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.       
1630. Стаття 320 Право власності Українського народу      Стаття 325 (320) Право власності Українського народу  
1631. 1. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу.      1. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.  
1632. 2. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.      2. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.  
1633. 3. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.   -362- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
 Доповнення не "вилучними", а "виключними". Мова йде про "исключительную" власність народу України. Частина 2 як що вже і ставити, то не органи місцевого самоврядування, а територіальні громади. Бажано викласти у редакції: "Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади. Органи державної влади в порядку та межах визначених Конституцією можуть делегувати це право територіальним громадам в особі їх органів самоврядування".  		Враховано редакційно   3. Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу відповідно до закону.  
1634. Стаття 321 Право приватної власності фізичних та юридичних осіб      Стаття 326 (321) Право приватної власності  
1635. 1. Право приватної власності належить фізичним та юридичним особам. Кожна фізична та юридична особа має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.      1. Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.  
1636. 2. Право приватної власності набувається і може бути припинене в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами.       
1637. 3. У власності фізичних та юридичних осіб - суб'єктів права приватної власності може перебувати будь-яке майно, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть належати фізичним особам.      2. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.  
1638. 4. Склад, кількість та вартість майна, яке може перебувати у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими - крім випадків, якщо такі обмеження встановлені законом.      3. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.  
1639. 5. Особливості набуття та припинення права власності юридичних осіб на майно, володіння, користування та розпоряджання ним встановлюються цим Кодексом, іншими законами.       
1640. Статтю 322 "Право власності юридичних осіб" виключено.       
1641. Стаття 323 Право власності держави Україна   -363- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Статтю 323 уточнити  		Враховано   Стаття 327 (323) Право державної власності  
1642. 1. Держава має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.      1. Державною власністю є майно у тому числі, кошти, які належать державі Україна.  
1643. 2. Право власності держави поширюється на кошти, що їй належать у формі державної скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб'єктам права власності. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідні органи державної влади.      2. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади.  
1644. 3. Суб'єктами права власності на майно, передане державою створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи.       
1645. Стаття 323-1 Право власності Автономної Республіки Крим   -364- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Статтю 323-1 уточнити  		Враховано   Стаття 328 (323-1) Право власності Автономної Республіки Крим  
1646. 1. Автономна Республіка Крим має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.      1. Автономна Республіка Крим є власником майна, що належить їй відповідно до закону.  
1647. 2. Право власності Автономної Республіки Крим поширюється на кошти, що їй належать у формі її скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб'єктам права власності. Від імені та в інтересах Автономної Республіки Крим право власності здійснюють відповідні органи Автономної Республіки Крим.      2. Від імені та в інтересах Автономної Республіки Крим право власності здійснюють відповідні органи Автономної Республіки Крим.  
1648. 3. Суб'єктами права власності на майно, передане Автономною Республікою Крим створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи.       
1649. Стаття 323-2 Право комунальної власності      Стаття 329 (323-2) Право комунальної власності  
1650. 1. Територіальні громади мають право володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм майном (право комунальної власності).      1. Комунальною власністю є майно, у тому числі, кошти, яке належить територіальній громаді.  
1651. 2. Право власності територіальної громади поширюється на кошти, що їй належать у формі комунальної скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб'єктам права власності. Від імені та в інтересах територіальної громади право власності здійснюють органи місцевого самоврядування.   -365- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Частину другу ст.323-2 уточнити  		Враховано   2. Управління майном, що є комунальною власністю, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.  
1652. 3. Суб'єктами права власності на майно, передане територіальною громадою створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи".   -366- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Частину третю ст.323-2 вилучити  		Враховано    
1653. Глава 24 Виникнення права власності      Глава 24 (24) Набуття права власності  
1654. Стаття 324 Підстави виникнення права власності      Стаття 330 (324) Підстави набуття права власності  
1655. Право власності виникає із підстав що не заборонені законом в тому числі правочинів.   -367- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
 Ст. 324 передбачити ч.1 наступної редакції "Право власності виникає із підстав що не заборонені законом в тому числі і через учинення правочинів".  		Враховано   1. Право власності набувається із підстав, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. 2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена рішенням суду. Стаття 331 Набуття права власності юридичною особою публічного права Юридична особа публічного права набуває право власності на те майно, яке передане їй у власність, та на майно, яке вона одержала (створила) в результаті своєї господарської діяльності. Стаття 332(324-2). Набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це право Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до статті 390 (388) цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.  
    -368- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Доповнити кодекс статтею 331 такого змісту: " Стаття 331 .Набуття права власності юридичною особою публічного права Юридична особа публічного право набуває права власності на те майно, яке передане їй у власність, та на майно, яке вона одержала (створила) в результаті своєї господарської діяльності".  		Враховано    
1656. Стаття 325 Виникнення права власності на новостворене майно      Стаття 333 (325) Набуття права власності на новостворене майно  
1657. 1. Право власності на нову річ, що виготовлена та створена особою для себе з додержанням закону та інших правових актів, набувається цією особою.   -369- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Частину першу ст.325 уточнити  		Враховано   1.Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору з іншою особою, є власником цієї речі.  
1658. 2. Право власності на нерухоме майно (будівлі, споруди, а також на інше таке, що створюється, нерухоме майно) виникає з моменту завершення створення цього майна.      2. Право власності на новостворене нерухоме майно (будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).  
1659. Якщо законом або договором передбачено прийняття будівель і споруд до експлуатації, право власності виникає з моменту такого прийняття.      Якщо законом або договором передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації  
1660. Якщо право на будівлю, споруду, відповідно до закону, підлягає державній реєстрації право власності виникає з моменту такої реєстрації.      Якщо право власності на нерухоме майно, відповідно до закону, підлягають державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.  
1661. 3. До завершення будівництва особа, що створює річ, вважається власником матеріалів, обладнання тощо які використані в процесі цього будівництва.   -370- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Частину третю ст.325 уточнити  		Враховано редакційно   3. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).  
1662. 4. За заявою зацікавленої особи суд може визнати за нею право власності на недобудовану будівлю, споруду у разі, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту є незначною.      4. За заявою заінтересованої особи суд може визнати її власником на недобудоване нерухоме майно у разі, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною.  
1663. Стаття 326 Переробка      Стаття 334 (326) Набуття права власності на перероблену річ  
1664. 1. Переробкою є створення нової речі в результаті використання іншої речі (матеріалу).      1. Переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.  
1665. 2. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не стає власником нової речі.      2. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває права власності на нову річ.  
1666. 3. Право власності на нову рухому річ, яку особа виготовила шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу, якщо інше не передбачено законом.      3. Право власності на рухому річ, створену особою шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу, якщо інше не встановлено законом або договором.  
1667. 4. Якщо вартість переробки істотно перевищує вартість матеріалів, право власності на нову річ набуває особа, яка здійснила переробку, - за умови, що вона діяла добросовісно.      4. Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває особа, яка здійснила таку переробку. Власник самочинно переробленого матеріалу, має право на компенсацію його вартості.  
1668. 5. Якщо інше не передбачено договором, власник матеріалу, що набув право власності на виготовлену ним річ, зобов'язаний компенсувати особі, що здійснила переробку, її вартість.      5. Власник матеріалу, який набув право власності на виготовлену з нього річ, зобов'язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не встановлено договором.  
1669. У разі набуття права власності на нову річ особою, що здійснила переробку, ця особа зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість та завдані збитки.      У разі набуття права власності на нову річ особою, яка здійснила переробку, вона зобов'язана відповідно відшкодувати власникові матеріалу його вартість та завдані збитки.  
1670. Стаття 327 Привласнення загальнодоступних дарів природи      Стаття 335 (327) Привласнення загальнодоступних дарів природи  
1671. У разі якщо відповідно до закону, місцевих звичаїв чи за наданим власником загальним дозволом у лісах, водоймах і на іншій території допускається збирання ягід, ловля риби, збирання чи здобування інших речей, право власності на відповідні речі набуває особа, що здійснює збирання або здобування.      Особа, яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зловила рибу або здобула іншу річ в лісі, водоймі тощо, є їх власником, якщо вона діяла відповідно закону, місцевого звичаю або загального дозволу власника відповідної земельної ділянки.  
1672. Стаття 328 Самочинне будівництво       
1673. 1. Житловий будинок, інша будівля, споруда або інше нерухоме майно вважаються зведеними самочинно, якщо їх споруджено на земельній ділянці, яку не відведено для цієї мети у встановленому порядку чи без належного дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від будівельних норм і правил. Особа, що зводить таку будівлю, не набуває на неї права власності. Вона не має права розпоряджатися цією будівлею - продавати її, дарувати, здавати в оренду, вчиняти щодо неї інші правочини.   -371- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Статтю 328 перенести до наступної глави, після статті, яке надає особі право забудови земельної ділянки в такій редакції: "1. Фізична та юридична особа, яка збудувала або будує жилий будинок, будівлю чи споруду, здійснила або здійснює їх перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням будівельних норм і правил не має права розпоряджатися цим будинком чи його частиною. За позовом органу місцевого самоврядування такий будинок, будівля, споруда або їх частина можуть бути вилучені судом з компенсацією і зараховані до фонду органу місцевого самоврядування або за рішенням суду знесено фізичною чи юридичною особою, яка провадила самовільне будівництво, за її рахунок. Знесення чи вилучення будинку, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, провадиться, коли фізична чи юридична особа не привела його, після офіційного попередження у відповідність з проектом чи зазначеними нормами і правилами. 2. Незначне відхилення від проекту (порушення внутрішнього планування, незначна зміна його зовнішніх габаритів тощо) не є підставою для вилучення будинку, будівлі, споруди. В таких випадках, за наявності законних підстав до того, орган місцевого самоврядування має право пред'явити до забудовника вимоги про усунення порушень. 3. У разі передачі будинку, будівлі чи споруди у власність держави або територіальної громада, забудовник має право на компенсацію їх вартості.  		Враховано   Статтю перенесено після статті 377 (374).  
1674. 2. Самочинно зведена будівля за позовом відповідного органу місцевого самоврядування може бути безоплатно вилучена судом і зарахована у власність територіальної громади, а також за рішенням цього органу знесена самою особою, що здійснила самочинне будівництво, або ж її коштом.       
1675. 3. За особою, що самочинно звела будівлю, право власності на цю будівлю може бути визнане рішенням суду тільки за умови, що цій особі буде надано у встановленому порядку земельну ділянку, на якій знаходиться будівля, або земельна ділянка вже їй належить.       
1676. 4. Право власності на самочинно зведену будівлю може бути визнане судом також за особою, якій належить земельна ділянка, де зведено будівлю. У цьому випадку особа, у власності, у володінні чи в користуванні якої перебуває земельна ділянка, відшкодовує самочинному забудовникові витрати у справжньому розмірі, що його визначає суд. За відсутності на це згоди особи, на земельній ділянці якої самочинно споруджено будівлю, зазначена будівля підлягає знесенню за рахунок самочинного забудовника.       
1677. 5. Право власності на самочинно зведену будівлю не може бути визнане за особами, зазначеними у пп. 3, 4 цієї статті, якщо збереження самочинно зведеної будівлі матиме наслідком порушення прав і таких, що охороняються законом, інтересів будь-яких осіб.       
1678. 6. Якщо будівля споруджується або споруджена на земельній ділянці, яка є власністю держави або територіальної громади без відповідного дозволу, районна, міська державна адміністрація або орган територіальної громади має подати до суду позовну заяву про передачу будівлі у власність держави або територіальної громади або про її знесення. У разі передачі будівлі у власність держави або територіальної громади забудовник має право на компенсацію її вартості.       
1679. Якщо така перебудова неможлива, або забудовник відмовляється від її проведення, за рішенням суду така будівля підлягає зносу за рахунок забудовника. Крім цього, забудовник зобов'язується відшкодувати витрати, пов'язані із приведенням земельної ділянки до попереднього стану.       
1680. Стаття 329 Набуття права власності за договором      Стаття 336 (329) Момент набуття права власності за договором  
1681. 1.Право власності може набуваєтися за договором.       
1682. 2. Право власності у набувача за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не обумовлено договором чи не встановлено законом.      1. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.  
1683. 3. Переданням речі визнається вручення речі набувачеві, а також і здача речі транспортній організації для відправлення її набувачеві, і здача речі на пошту для пересилання набувачеві речі, відчуженої без зобов'язання доставки. До передання речі прирівнюється передання коносамента обо ж іншого товарно-розпорядчого документа на річ. Якщо на момент укладення договору набувач уже володіє річчю, вона вважається такою, що передана йому з моменту фактичного надходження у володіння.      2. Переданням майна вважається вручення його набувачеві, перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.  
1684. 4. Право власності на річ за договором, який потребує нотаріального посвідчення, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або ж з моменту набуття рішенням суду законної сили про визнання дійсним договору, не посвідченого нотаріально, -крім випадків, передбачених пп. 2, 3, 5 цієї статті.      3. Право власності на майно за договором, який потребує нотаріального посвідчення, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання дійсним договору, не посвідченого нотаріально.  
1685. 5. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту його реєстрації.      4. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої державної реєстрації.  
1686. Стаття 329-1 Набуття права власності на цінні папери   -372- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Статтю 329-1 вилучити  		Враховано    
1687. 1. Право власності на цінні папери може набувататися за юридичними фактами, передбаченими законом.       
1688. 2. Право власності на цінні папери на пред'явника набувається:       
1689. 1) при документарній формі -з моменту передачі (поставки) цінних паперів;       
1690. 2) при бездокументарній формі випуску та по знерухомленим документарним цінним паперам -із моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.       
1691. 3. Право власності на іменні цінні папери набувається:       
1692. 1) при документарній формі випуску -з моменту перереєстрації цінних паперів на ім'я нового власника в реєстрі власників іменних цінних паперів;       
1693. 2) при бездокументарній формі випуску та по знерухомленим документарним цінним паперам -з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.       
1694. 4. Права за ордерним цінним папером передаються шляхом учинення на цьому папері передавального напису -індосамента.       
1695. Стаття 330 Набуття права власності на безгосподарне майно   -373- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Статтю 330 слід озаглавити "Безхазяйне майно" (ст. 137 чинного кодексу).  		Враховано редакційно   Стаття 337 (330) Набуття права власності на безхазяйну річ  
1696. 1. Безгосподарним вважається майно, яке не має власника або власник якого невідомий.      1. Безхазяйною вважається річ, яка не має власника або власник якої невідомий.  
1697. 2. Право власності на безгосподарне рухоме майно може набуватися за набувальною давністю, якщо це не виключається правилами про набуття права власності на майно, від якого власник відмовився (стаття 332 цього Кодексу), про набуття права власності на знахідку (стаття 334 цього Кодексу), про скарб (стаття 339 цього Кодексу).      2. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Після спливу одного року з дня взяття безхазяйної нерухомої речі на облік, вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана судом у комунальну власність.  
1698. 3. Безгосподарні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію нерухомого майна, за заявою відповідного органу.      3. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, якщо це не виключається правилами про набуття права власності на речі, від яких власник відмовився (стаття 338 (332) цього Кодексу); на знахідку (стаття 340 (334) цього Кодексу); на бездоглядних домашніх тварин (стаття 343(337) цього Кодексу); на скарб (стаття 345 (339) цього Кодексу).  
1699. Наявність рішення суду про визнання майна таким, що надійшло у власність відповідної територіальної громади, не перешкоджає вчиненню позову про повернення цього нерухомого майна колишньому власникові.       
1700. Після спливу одного року з дня взяття безгосподарного нерухомого майна на облік, орган управління відповідної територіальної громади має право подати до суду заяву про надання громаді права володіння та користування цим майном.       
1701. Безгосподарне нерухоме майно, не визнане за рішенням суду таким, що надійшло у власність територіальної громади, може бути знову прийняте у володіння, користування та розпоряджання власником, що його залишив, або ж набуватися у володіння за набувальною давністю.       
1702. Стаття 331 Відумерлість майна   -374- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Статтю 331 перенести в книгу "Спадкове право".  		Враховано    
1703. 1. Відумерлим вважається майно у разі смерті особи, якій воно належало на праві власності, і якщо у цієї особи немає спадкоємців за заповітом або за законом. Відумерлість майна визначається судом.       
1704. 2. Порядок визнання майна відумерлим і набуття права власності на відумерле майно визначається згідно зі статтею 1518 цього Кодексу.       
1705. Стаття 332 Набуття права власності на рухоме майно, від якого власник відмовився      Стаття 338 (332) Набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився  
1706. 1. Рухоме майно, покинуте власником чи залишене ним іншим чином з метою відмови від права власності, може набуватися у власність іншою особою у порядку, встановленому п. 2 цієї статті.      Особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився (ст.349 (343), набуває права власності на цю річ в момент заволодіння нею.  
1707. 2. Особа, у власності, володінні або користуванні якої знаходиться земельна ділянка, водоймище або інший об' єкт, де знаходиться покинуте майно, вартість якого нижче розміру п' ятикратного неоподатковуваного мінімуму заробітної плати або покинутий лом , бракована продукція, відходи від виробництва і інші відходи, має право обернути це майно у свою власність, розпочавши його використання чи вчинивши інші дії, що свідчать про звернення майна у власність. Інше покинуте власником майно надходить у власність особи, яка вступила у володіння ним, якщо за заявою цієї особи воно визнано судом безгосподарним.       
1708. Стаття 333 Знахідка      Стаття 339 (333) Знахідка  
1709. 1. Той, хто знайшов загублену річ, зобов'язаний негайно (але не пізніше 10 днів) сповістити про це особу, яка її загубила або власника речі, і повернути знайдену річ цій особі.      1. Особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана негайно сповістити про це особі, яка її загубила, або власникові речі і повернути знайдену річ цій особі.  
1710. Якщо річ знайдено у приміщенні чи на транспорті, вона має бути передана особі, що представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу.      Особа, яка знайшла загублену річ у приміщенні або транспортному засобі, зобов'язана передати її особі, яка представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу. Особа, якій передана знахідка, набуває права та обов'язки особи, яка знайшла загублену річ.  
1711. 2. Якщо особа, що має право вимагати повернення знайденої речі, є невідомою чи є невідомим місце її перебування, той, хто знайшов річ, зобов'язаний заявити про знахідку до міліції або до відповідного органу місцевого самоврядування.      2. Якщо особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі є невідомою або невідоме місце її перебування, особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана заявити про знахідку до міліції або до відповідного органу місцевого самоврядування.  
1712. 3. Той, хто знайшов річ, має право зберігати її у себе або ж здати на зберігання до міліції, або до відповідного органу місцевого самоврядування або особі, яку вони вказали.      3. Особа, яка знайшла загублену річ, має право зберігати її у себе або здати на зберігання до міліції, або до відповідного органу місцевого самоврядування, або передати особі, яку вони вказали.  
1713. Річ, що швидко псується, чи річ, витрати на зберігання якої є невідповідно великими порівняно з її вартістю, може бути продана тому, хто її знайшов, з одержанням письмових доказів, які підтверджують суму виторгу. Гроші, одержані від продажу знайденої речі, підлягають поверненню особі, що управоможена на її одержання.      Річ, що швидко псується, або річ, витрати на зберігання якої є невідповідно великими порівняно з її вартістю, може бути продана особою, яка її знайшла річ, з одержанням письмових доказів, що підтверджують суму виторгу. Гроші, одержані від продажу знайденої речі, підлягають поверненню особі, яка мала право вимагати її повернення.  
1714. 4. Той, хто знайшов річ, відповідає за її втрату чи пошкодження лише у разі умислу чи грубої необережності - у межах вартості речі.      4. Особа, яка знайшла загублену річ, відповідає за її втрату чи пошкодження у межах її вартості лише у разі свого умислу або грубої необережності.  
1715. Стаття 334 Набуття права власності на знахідку      Стаття 340 (334) Набуття права власності на знахідку  
1716. 1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про знахідку до міліції чи до відповідного органу місцевого самоврядування (п. 2 статті 333 цього Кодексу) особу, управоможену одержати загублену річ, не буде встановлено і вона не заявить про своє право на річ тому, хто її знайшов, або міліції, або ж відповідному органові місцевого самоврядування, той, хто знайшов річ, набуває право власності на неї.      1.Особа, яка знайшла загублену річ, набуває право власності на неї, після спливу шести місяців з моменту заявлення про знахідку до органу міліції або до відповідного органу місцевого самоврядування, якщо: 1) не буде встановлено власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення загубленої речі; 2) власник або інша особа яка має право вимагати повернення загубленої речі не заявить про своє право на річ особі, яка знайшла загублену річ, або органові міліції, чи відповідному органові місцевого самоврядування.  
1717. 2. Якщо той, хто знайшов загублену річ, не виявить бажання набути на неї право власності, ця річ переходить у власність відповідної територіальної громади після подання особою, яка знайшла річ, заяви про відмову щодо набуття права власності на цю річ до відповідного органу місцевого самоврядування.      2. Якщо особа, яка знайшла загублену річ, подасть до відповідного органу місцевого самоврядування письмову заяву про відмову від набуття права власності на неї, ця річ переходить у власність територіальної громади.  
1718. 3. Знайдені транспортні засоби передаються на зберігання органу міліції, про що робиться оголошення в пресі. Якщо протягом шести місяців не буде виявлено власника чи володільця або жоден з них не заявить про свої права на транспортний засіб, орган міліції має право продати його, а суму виторгу внести на спеціальний рахунок в комерційному банку. Після спливу трьох років ця сума стає власністю територіальної громади.      3. Знайдені транспортні засоби передаються на зберігання органові міліції, про що робиться оголошення в пресі. Якщо протягом шести місяців не буде виявлено власника чи володільця, або вони не заявлять про свої права на транспортний засіб, орган міліції має право продати його, а суму виторгу внести на спеціальний рахунок в банку. Якщо протягом трьох років колишній власник транспортного засобу не зажадає передання йому суми виторгу, ця сума переходить у власність відповідної територіальної громади.  
1719. Стаття 335 Відшкодування витрат, пов'язаних із знахідкою      Стаття 341 (335) Право особи, яка знайшла загублену річ, на винагороду та відшкодування витрат, пов'язаних із знахідкою  
1720. 1. Той, хто знайшов та повернув річ особі, управоможеній на її одержання, має право одержати від цієї особи, а в разі переходу речі у власність територіальної громади -від відповідного органу місцевого самоврядування, відшкодування необхідних витрат, пов'язаних із зберіганням, здаванням чи продажем речі, а також відшкодування витрат на виявлення особи, управоможеної на одержання речі.      1. Особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від особи, якій вона повернута, або особи, яка набула право власності на неї, відшкодування необхідних витрат, пов'язаних із знахідкою (зберігання, розшук власника, продаж речі тощо).  
1721. 2. Той, хто знайшов річ, має право вимагати від особи, управоможеної на одержання речі, винагороду за знахідку в розмірі до 20 відсотків вартості речі.      2. Особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від її власника (володільця) винагороду за знахідку в розмірі до 20 відсотків вартості речі.  
1722. У разі недосягнення домовленості про розмір винагороди спір вирішується судом. Якщо особа, управоможена вимагати повернення знайденої речі, публічно обіцяла винагороду за знахідку, винагорода виплачується на умовах публічної обіцянки винагороди.      3. Якщо власник (володілець) публічно обіцяв винагороду за знахідку, винагорода виплачується на умовах публічної обіцянки.  
1723. Право на винагороду не виникає, якщо той, хто знайшов річ, не заявив про знахідку та вчинив спробу її приховати.      4. Право на одержання винагороди не виникає, якщо особа, яка знайшла загублену річ, не заявила про знахідку або вчинила спробу її приховати.  
1724. Стаття 336 Бездоглядні тварини   -375- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Назву статті 336 слід викласти у такій редакції: "Бездоглядні домашні тварини". Відповідні корективи слід внести також до статтей 337 та 338.  		Враховано   Стаття 342 (336) Бездоглядна домашня тварина  
1725. 1. Особа, що затримала домашню бездоглядну тварину, пригульну худобу або інших бездоглядних домашніх тварин, зобов'язана негайно повідомити про це власника і повернути їх йому, а якщо власник або його місцеперебування невідомі, не пізніше ніж через три дні після такого затримання заявити про виявлених тварин до міліції чи до відповідного органу територіальної громади, який вживає заходів для розшуку власника.      1. Особа, яка затримала домашню бездоглядну тварину, зобов'язана негайно повідомити про це власника і повернути її. Якщо власник домашньої бездоглядної тварини або місце його перебування невідомі, особа, яка затримала тварину, зобов'язана протягом трьох днів заявити про це органові міліції або органові місцевого самоврядування, який вживає заходів для розшуку власника.  
1726. 2. На час розшуку власника тварин вони можуть бути залишені особою, що їх затримала, у себе на утриманні та в користуванні або передані нею на утримання іншій особі, яка має для цього необхідні умови, включаючи додержання ветеринарних правил. На прохання особи, що затримала бездоглядних тварин, підшукання особи, яка має необхідні умови для їх утримання і використання, і передання їй тварин здійснює міліція або органи територіальної громади.      2. Особа, яка затримала тварину, може на час розшуку власника залишити її у себе на утриманні та в користуванні або передати іншій особі, якщо вони можуть забезпечити її утримання та догляд, з додержанням ветеринарних правил, або передати її органові міліції або органові місцевого самоврядування.  
1727. 3. Особа, що затримала бездоглядних тварин, і особа, якій вони передані на утримання, зобов'язані їх належним чином утримувати, і за наявності вини ці особи відповідають у межах вартості тварин за їхню загибель і ушкодження.      3. Особа, у якої залишена бездоглядна домашня тварина, відповідає за її загибель або ушкодження у межах її вартості лише у разі свого умислу або грубої необережності.  
1728. Стаття 337 Набуття права власності на бездоглядних тварин      Стаття 343 (337) Набуття права власності на бездоглядну домашню тварину  
1729. 1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців - інших тварин їхнього власника не буде виявлено або він не заявить про своє право на них, право власності на цих тварин переходить до особи, у якої вони перебували на утриманні і в користуванні.      1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців щодо інших тварин не буде виявлено їхнього власника, або він не заявить про своє право на них, право власності на цих тварин переходить до особи, у якої вони були на утриманні та в користуванні.  
1730. 2. При відмові цієї особи від набуття у власність тварин, що у неї утримуються, вони переходять у власність територіальної громади, на території якої їх було виявлено, і використовуються в порядку, що визначається відповідним органом місцевого самоврядування.      2. У разі відмови особи, у якої бездоглядна домашня тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї, ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.  
1731. Стаття 338 Відшкодування витрат на утримання бездоглядних тварин і винагорода за них      Стаття 344 (338) Відшкодування витрат на утримання бездоглядної домашньої тварини та виплата винагороди  
1732. 1. У разі повернення домашніх тварин власникові особа, яка затримала тварин, та особа, у якої вони були на утриманні і в користуванні, мають право одержати від власника відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням тварин, з урахуванням вигод, здобутих від користування ними.      1. У разі повернення бездоглядної домашньої тварини власникові особа, яка затримала тварину, та особа, якій вона була передана на утримання та в користування, мають право на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням тварини, з урахуванням вигод, здобутих від користування нею.  
1733. 2. Особа, яка затримала домашніх тварин, має право вимагати від власника виплати винагороди відповідно до статті 335 цього Кодексу.      2. Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, має право на винагороду відповідно до статті 341(335) цього Кодексу.  
1734. Стаття 339 Набуття права власності на скарб      Стаття 345 (339) Набуття права власності на скарб  
1735. 1. Скарб, тобто зариті у землі чи приховані іншим способом гроші або цінні предмети, власник яких невідомий чи за законом втратив на них право, переходять у власність в рівних частках власникові того майна, у якому скарб був прихований, і особі, яка виявила скарб, якщо угодою між ними не встановлено інше.      1. Скарбом є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності. 2. Особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього. Якщо скарб був прихований у майні, що належить на праві власності іншій особі, особа, яка виявила його, та власник майна, у якому скарб був прихований, набувають в рівних частках право спільної часткової власності на нього.  
1736. 2. У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника земельної ділянки чи іншого майна, де був прихований скарб, він підлягає переданню цьому власникові.      3. У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника майна, в якому він був прихований, право власності на скарб набуває власник цього майна.  
1737. 3. У разі виявлення скарбу, що містить речі, які належать до пам'яток історії та культури, вони є власністю держави. При цьому власник земельної ділянки чи іншого майна, в якому було виявлено скарб, і особа, що виявила скарб, мають право на одержання винагороди у розмірі 50 відсотків від вартості скарбу на момент виявлення. Винагорода розподіляється між цими особами у рівних частках, якщо домовленістю між ними не передбачено інше.      4. У разі виявлення скарбу, що містить пам'ятки історії та культури, право власності на них набуває держава. Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від держави винагороди у розмірі 20 відсотків від його вартості на момент виявлення, якщо вона невідкладно повідомила орган міліції або орган місцевого самоврядування про скарб і передала його відповідному державному органові або органові місцевого самоврядування. Якщо пам'ятка історії та культури була виявлена у майні, що належить іншій особі, ця особа, а також особа, яка виявила скарб, мають право на винагороду у розмірі по 10 відсотків від вартості скарбу.  
1738. 4. Правила цієї статті не застосовуються до осіб, у коло трудових та службових обов'язків яких входило проведення розкопок та пошуку, що спрямовані на виявлення скарбу.      5. Правила цієї статті не поширюються на осіб, які виявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводилися відповідно до їх трудових (договірних) обов'язків.  
1739. Стаття 340 Набувальна давність      Стаття 346 (340) Набувальна давність  
1740. 1. Фізична чи юридична особа, що не є власником майна, але добросовісно, відкрито, безперервно і беззаперечно володіє нерухомим майном як своїм власним протягом 10 років або рухомим майном протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), - крім випадків, передбачених правилами цього Кодексу.   -376- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 У частині першій ст.340 замінити "10" на "15".  		Відхилено   1. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном - протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.  
1741. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає в особи, яка набула це майно за набувальною давністю, з моменту такої реєстрації.      Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.  
1742. 2. До набуття права власності на майно особа, яка володіє ним як своїм власним, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна, а також які не мають прав на володіння ним з підстав, передбачених законом, іншими правовими актами або договором.      2. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм правонаступником (спадкоємцем) вона є.  
1743. 3. Особа, яка посилається на давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володів той, чиїм правонаступником вона є.      3. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, ця особа набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять та на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата володільцем майна помимо його волі не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або вчинення протягом цього строку позову про його витребування.  
1744. 4. Перебіг набувальної давності стосовно речей, що знаходяться в особи, з володіння якої вони могли бути витребувані відповідно до правил цього Кодексу, починається зі спливом позовної давності за відповідними вимогами.      4. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.  
1745. Втрата володіння всупереч волі володільця не перериває набувальної давності, якщо володіння відновлюється протягом року чи протягом року вчиняється позов про відновлення володіння.       
1746. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається на підставі рішення суду.       
1747. 5. На майно, набуте злочинним шляхом, правила цієї статті не застосовуються       
1748. Стаття 341 Набуття права власності при приватизації державного майна та майна територіальної громади      Стаття 347 (341) Набуття права власності при приватизації державного майна та майна, що є комунальною власністю  
1749. 1.Фізичні та юридичні особи можуть набувати право власності шляхом приватизації державного майна та майна територіальної громади.      1.Фізична особа може набути право власності шляхом приватизації державного майна та майна, що є комунальною власністю.  
1750. 2. Приватизація зазначеного майна здійснюється у порядку, передбаченому.      2. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.  
1751. Глава 25 Припинення права власності      Глава 25 (25) Припинення права власності  
1752. Стаття 342 Підстави припинення права власності   -377- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 У ст. 342 серед підстав припинення права власності не визначено таких, як споживання речей і витрати грошових коштів, переробки майна для створення нових об'єктів, смерті власника, ліквідації юридичної особи, оплатного вилучення майна.  		Відхилено   Стаття 348 (342) Підстави припинення права власності  
1753. Право власності припиняється у разі:      1. Право власності припиняється у разі:  
1754. 1) відчуження власником свого майна;      1) відчуження власником свого майна;  
1755. 2) відмови власника від права власності;      2) відмови власника від права власності;  
1756. 3) відчуження майна, яке за законом не може належати цій особі;      3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;  
1757. 4) знищення майна;      4) знищення майна;  
1758. 5) викупу безгосподарно утримуваних пам'яток історії та культури;      5) викупу безгосподарно утримуваних пам'яток історії та культури; 6) викупу земельної ділянки з метою суспільної необхідності;  
1759. 6) відчуження нерухомого майна за підставами, передбаченими законом, у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій воно знаходиться;      7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;  
1760. 7) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;      8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;  
1761. 8) реквізиції;      9) реквізиції;  
1762. 9) конфіскації;      10) конфіскації;  
1763. 10) ліквідації юридичної особи за рішенням суду;       
1764. 11) націоналізації;       
1765. 12) приватизації;       
1766. 13) смерті власника;   -378- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Підпункт 13) статті 342 виключити  		Враховано    
1767. 14) ліквідації юридичної особи.       
1768. 15) в інших випадках, передбачених цим Кодексом.      2. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.  
1769. Стаття 343 Відмова від права власності      Стаття 349 (343) Відмова від права власності  
1770. 1.Фізичні та юридичні особи можуть відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або ж вчинивши інші дії, які свідчать про їх відмову від права власності, без наміру зберегти за собою право володіння, користування цим майном.      1.Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або учинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.  
1771. 2. У разі відмови від права власності на майно, що не потребує державної реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про цю відмову.      2. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про цю відмову.  
1772. 3. У разі відмови від права власності на майно, що потребує державної реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення змін до відповідного реєстру, за заявою власника.      3. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до відповідного реєстру.  
1773.   -379- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Змінити структуру глави згідно зі статтею 342  		Враховано    
1774. Стаття 344 Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати      Стаття 350(344) Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати  
1775. 1. Якщо у власності особи є майно, яке за чинним законом не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом.      1. Якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом не може їй належати, це майно повинно бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом.  
1776. 2. У випадках коли майно не відчужене власником у строки, зазначені у п. 1 цієї статті, таке майно -з урахуванням його характеру і призначення -за рішенням суду, винесеним за заявою відповідного державного органу, підлягає примусовому продажу з переданням колишньому власникові виторгуваної суми або ж передання у державну власність з відшкодуванням власникові майна суми, визначеної судом. При цьому вираховуються витрати на відчуження майна.      2. У випадках, якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду, винесеним за заявою відповідного органу державної влади, підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна, його колишньому власникові передається сума, одержана від продажу, за вирахуванням витрат, пов'язаних з відчуженням майна. 3. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.  
1777. 3. Якщо у власності особи за підставами, що допускаються законом, опиниться річ, на набуття якої необхідний особливий дозвіл, а в його видачі власникові відмовлено, ця річ підлягає відчуженню у порядку, встановленому для майна, яке не може належати цьому власникові.      4. Якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, на набуття якого за новим законом потрібен особливий дозвіл, а в його видачі цій особі відмовлено, це майно підлягає відчуженню у порядку, встановленому частинами першою, другою та третьою цієї статті.  
1778. Стаття 345 Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати   -380- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Викласти статтю 345 в такій редакції: Припинення права власності внаслідок знищення майна 1. Право власності може бути припинено внаслідок знищення майна. 2. Право власності на майно, що підлягало державній реєстрації, у разі його знищення вважається припиненим з моменту внесення зміни до відповідного реєстру, за заявою власника."  		Враховано   Стаття 351 (345) Припинення права власності внаслідок знищення майна  
1779. 1. Якщо у власності особи є майно, яке за чинним законом не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом.      1. Право власності на майно припиняється в разі його знищення.  
1780. 2. У випадках коли майно не відчужене власником у строки, зазначені у п. 1 цієї статті, таке майно -з урахуванням його характеру і призначення -за рішенням суду, винесеним за заявою відповідного державного органу, підлягає примусовому продажу з переданням колишньому власникові виторгуваної суми або ж передання у державну власність з відшкодуванням власникові майна суми, визначеної судом. При цьому вираховуються витрати на відчуження майна.      2. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до відповідного реєстру.  
1781. 3. Якщо у власності особи за підставами, що допускаються законом, опиниться річ, на набуття якої необхідний особливий дозвіл, а в його видачі власникові відмовлено, ця річ підлягає відчуженню у порядку, встановленому для майна, яке не може належати цьому власникові.      Стаття 352 (345-1). Викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності 1. Викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду в порядку, встановленому законом. 2. Суд постановляє рішення про викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності за позовом відповідного органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. 3. Власник земельної ділянки має бути повідомлений письмово про необхідність викупу не пізніше ніж за рік до вчинення позову про викуп земельної ділянки. 4. Плата за земельну ділянку, що викуповується (викупна ціна), строки та інші умови викупу визначаються за домовленістю з власником ділянки, а в разі спору -судом. 5. До викупної ціни включаються ринкова вартість земельної ділянки і нерухомого майна, що на ній розміщене, та всі збитки, завдані власникові у зв'язку з викупом земельної ділянки (у тому числі упущена вигода). 6. За домовленістю з власником земельної ділянки, яка підлягає викупу, йому може бути надана органом, який вчинив позов про викуп земельної ділянки, інша земельна ділянка, вартість якої враховується при визначенні викупної ціни.  
1782. Стаття 346 Відчуження нерухомого майна у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій воно знаходиться      Стаття 353 (346) Припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщене  
1783. 1. Припинення права власності на будинок, інші будови, будівлі чи споруди у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій вони знаходяться (ст. 376), здійснюються судом лише у випадках та в порядку, встановлених законом і з обов'язковим попереднім відшкодуванням збитків (у які включається і реальна вартість земельної ділянки) в обсязі, передбаченому статтею 21 цього Кодексу.      1. Припинення права власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій вони розміщені (стаття 352 (345-1) цього Кодексу), здійснюються за рішенням суду шляхом викупу зазначеного нерухомого майна і з обов'язковим попереднім відшкодуванням збитків у повному обсязі.  
1784. Вимоги щодо викупу зазначеного майна не підлягають задоволенню, якщо відповідний орган, який звернувся з ними до суду, не доведе, що використання земельної ділянки з метою суспільної необхідності є неможливим без припинення права власності на це майно.      2. Позов про припинення права власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій вони розміщені, подається органами, вказаними у частині другій статті 352 (345-1). Вимога про викуп зазначеного майна підлягає задоволенню, якщо позивач доведе, що використання земельної ділянки, вилученої з метою суспільної необхідності, є неможливим без припинення права власності на це майно. 3. Суд може постановити рішення про знесення житлового будинку, інших будівель, споруд, насаджень, які розміщені на земельній ділянці, що підлягає викупу, або про перенесення їх, за бажанням власника на іншу земельну ділянку та їх відбудову, якщо це можливо. У разі знесення або перенесення цих об'єктів на іншу земельну ділянку особа має право на попереднє відшкодування збитків, у тому числі витрат на покращання земельної ділянки, та упущеної вигоди.  
1785. 2. Особа, право власності якої припинилося, має право вимагати надання їй іншої, рівноцінної за якістю земельної ділянки в межах даного населеного пункту.      4. Особа, право власності якої припинилося, має право вимагати надання їй іншої, рівноцінної за якістю земельної ділянки в межах даного населеного пункту. 5. Знесення житлового будинку не допускається до забезпечення осіб, які у проживали ньому як власники, та члени їх сімей, а також як наймачі та члени їх сімей, помешканням у розмірі та у порядку, встановленому законом.  
1786. 3. Якщо власник земельної ділянки є одночасно власником житлового будинку, іншої будівлі, споруди чи насаджень, що розташовані на ній, разом з вимогою про викуп земельної ділянки розглядається вимога про припинення права власності на ці об'єкти.      6. Якщо власник земельної ділянки, що підлягає викупу, є власником житлового будинку, іншої будівлі, споруди чи насаджень, що розміщені на ній, вимога про припинення права власності на ці об'єкти розглядається разом з вимогою про викуп земельної ділянки.  
1787. 4. Якщо власник земельної ділянки не є власником житлового будинку, інших будівель та насаджень, що розташовані на ній, власник цих об'єктів має бути залучений до участі у справі.      7. Якщо власник земельної ділянки, що підлягає викупу, не є власником житлового будинку, інших будівель, споруд та насаджень, що розміщені на ній, власник цих об'єктів залучається до участі у справі.  
1788. 5. До винесення рішення про припинення права власності на земельну ділянку, власник має право розпоряджатися житловим будинком, іншими будівлями на свій розсуд.      8. До винесення рішення про викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю власник має право розпорядитися житловим будинком, іншими будівлями, спорудами, насадженнями, що розміщені на цій земельній ділянці, на власний розсуд.  
1789.   -381- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Доповнити проект статтею 346-1. "Стаття346-1 Припинення права власності на земельну ділянку за постановою Верховної Ради України 1. Верховна Рада України має право прийняти постанову про припинення права власності на земельну ділянку та вилучення її, якщо цього вимагають загальнодержавні інтереси. 2. Права власника земельної ділянки у цьому разі визначаються статтею 346 цього Кодексу".  		Відхилено    
1790. Стаття 346-2 Припинення права власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження, які розміщені на земельній ділянці, що вилучена з метою суспільної необхідності       
1791. 1. Припинення права власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження, які розміщені на земельній ділянці, що вилучена з метою суспільної необхідності, здійснюється судом лише у випадках та в порядку, встановлених законом.       
1792. Суд може постановити рішення про знесення житлового будинку, інших будівель, споруд, насаджень, які на ній розміщені, або про перенесення їх, якщо це можливо , на іншу земельну ділянку.       
1793. У разі знесення або перенесення цих об'єктів на інше місце особа має право на попереднє відшкодування збитків, у тому числі витрат на покращення земельної ділянки, а також упущеної вигоди у розмірах, які вона в змозі довести.       
1794. 2. Знесення житлового будинку не допускається до забезпечення осіб, які у ньому проживали як наймачі чи члени сімей власників, які не є співвласниками, або члени сімей наймачів помешканням у розмірі, передбаченому законом.       
1795. Стаття 347 Викуп безгосподарно утримуваних пам'яток історії та культури      Стаття 354 (347) Викуп пам'ятки історії та культури, що утримуються безгосподарно  
1796. 1. Якщо власник безгосподарно ставиться до належного йому майна, що є пам'яткою історії та культури, державні органи охорони пам'яток роблять попередження про припинення безгосподарного ставлення до цього майна. Якщо власник не виконає цієї вимоги, то за позовом зазначених органів суд може вилучити це майно. При невідкладній необхідності забезпечення схоронності майна, що є пам'яткою історії та культури, позов про вилучення цього майна може бути пред'явлено без попередження.      1. Якщо власник безгосподарно ставиться до пам'ятки історії та культури, державний орган охорони пам'яток історії та культури робить попередження про припинення безгосподарного ставлення до цього майна.  
1797. 2. Якщо власник не забезпечує схоронності належного йому майна, що є пам'яткою історії та культури, у зв'язку з неможливістю створити необхідний режим його утримання, це майно може бути викуплено державою. Якщо власник не дає згоди на викуп такого майна, то за позовом державних органів охорони пам'яток суд може вилучити його у власника.      2. Якщо власник не припинить безгосподарного утримання пам'ятки історії та культури, зокрема у зв'язку з неможливістю створення умов, необхідних для її збереження, суд за позовом державного органу охорони пам'яток історії та культури може постановити рішення про її викуп. 3.При невідкладній необхідності забезпечення збереження пам'ятки позов про її викуп може бути пред'явлено без попередження.  
1798. 3. Вилучене майно, що є пам'яткою історії та культури, переходить у власність держави. Власникові відшкодовується вартість вилученого майна в розмірі, встановленому за згодою сторін, в разі спору - судом.      4. Викуплена пам'ятка історії та культури переходить у власність держави. 5. Викупна ціна пам'ятки історії та культури визначається за згодою сторін, в разі спору -судом.  
1799. Стаття 348 Реквізиція      Стаття 355 (348) Реквізиція  
1800. У випадках стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших обставин, що мають надзвичайний характер, майно в інтересах суспільства рішенням органів державної влади може бути вилучене у власника в порядку та на умовах, встановлених законом, з виплатою йому вартості майна (реквізиція).      1.У випадку стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово викуплено у власника за умови попереднього і повного відшкодування його вартості, в порядку, встановленому законом (реквізиція). В умовах воєнного та надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості. 2. Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується.  
1801. Оцінка, за якою власникові було відшкодовано вартість реквізованого майна, може бути заперечена ним у суді. На вимогу власника відшкодування реквізованого майна має бути здійснене в натурі.      3. Оцінка, за якою власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду. 4. У зв'язку з реквізицією майна його власник може вимагати, якщо це можливо, надання йому взамін іншого майна.  
1802. Особа, майно якої було реквізоване, має право після припинення дії обставин, у зв'язку з якими було здійснено реквізицію, вимагати повернення їй майна, що збереглося.      5. Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення.  
1803. У разі повернення майна у особи поновлюється право власності на нього, одночасно вона зобов'язується повернути грошову суму або річ, що була нею одержана у зв'язку з реквізицією, з відрахуванням розумної плати за використання цього майна.      У разі повернення майна у особи поновлюється право власності на нього, одночасно вона зобов'язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв'язку з реквізицією, з відрахуванням розумної плати за використання цього майна.  
1804. Стаття 349 Припинення права власності при оплатному вилученні майна у власника за рішенням суду   -382- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Статтю 349 вилучити.  		Враховано    
1805. 1. У випадках, передбачених законом, є можливим оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду. Власникові виплачується дійсна вартість цього майна в порядку і в розмірах, встановлених законом.       
1806. 2. Оцінка, за якою власникові було відшкодовано вартість вилученого майна, може бути оспорена ним у суді.       
1807. Стаття 350 Конфіскація      Стаття 356 (350) Конфіскація  
1808. 1. У випадках, передбачених законом, право власності фізичної чи юридичної особи припиняється а майно може бути безвідплатно вилучене у неї за рішенням або вироком суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація). Конфісковане майно стає власністю держави.      1. Фізична та юридична особа може бути позбавлена права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація), у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави.  
1809. 2. Порядок конфіскації майна визначається законом.      2. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.  
1810. Стаття 351 Націоналізація       
1811. 1. Звернення у власність держави певного майна, що перебуває у власності фізичних чи юридичних осіб (націоналізація), здійснюється на підставі закону із відшкодуванням власникові майна його вартості та інших завданих збитків у порядку, встановленому цим Кодексом.   -383- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Статтю 351 викласти в такій редакції: "1. Націоналізацією є позбавлення усіх фізичних осіб та(або) усіх юридичних осіб права власності на певні види нерухомого або рухомого майна і набуття державою права власності на це майно. 2. Вилучення націоналізованого майна здійснюється за умови попереднього і повного відшкодування його вартості. 3. Націоналізація здійснюється на підставі закону."  		Відхилено    
1812. 2. У разі наступної денаціоналізації колишні власники мають право вимагати повернення зазначеного майна, якщо інше не передбачено наступним законом про денаціоналізацію.       
1813. У разі заявлення такої вимоги колишнім власником він зобов'язаний повернути державі виплачену йому в порядку відшкодування вартість майна, повернення якого в натурі він вимагає.       
1814. Стаття 352 Припинення права власності у разі приватизації державного майна і майна територіальної громади       
1815. Право власності на майно держави або відповідної територіальної громади припиняється у разі його приватизації. Підстави, умови і порядок приватизації державного і комунального майна встановлюється.       
1816. Глава 26 Право спільної власності      Глава 26 (26) Право спільної власності  
1817. Стаття 353 Поняття і підстави виникнення спільної власності      Стаття 357 (353) Поняття і види права спільної власності  
1818. 1. Майно, що перебуває у власності двох чи більше осіб (співвласників), належить їм за правом спільної власності.   -384- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Статтю 353 викласти в такій редакції: "1. Майно, що перебуває у власності двох чи більше осіб (співвласників), належить їм за правом спільної власності. 2. Спільна власність виникає з підстав, не заборонених законом. 3. Спільна власність визначається як часткова, якщо в договорі або законі не передбачена спільна сумісна власність на майно."  		Враховано   1. Майно, що є власністю двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).  
1819. Спільна власність виникає при надходженні у власність двох чи кількох осіб майна, яке не може бути поділене без зміни його призначення (неподільні речі) або ж не підлягає поділу за законом. Спільна власність на подільне майно виникає у випадках, передбачених законом чи договором.      2. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.  
1820. 2. Спільна власність виникає з підстав, незаборонених законом.   -385- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Частину 2 п.1 та п. 2 статті 353 виключити, доповнити статтю новим п.2 "2. Спільна власність виникає на підставі закону або договору."  		Враховано   3. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. 4. Спільна власність вважається частковою, якщо в договорі або законі не встановлена спільна сумісна власність на майно.  
1821. Стаття 354 Види спільної власності      Стаття 358 (354) Право спільної часткової власності  
1822. 1. Спільна власність двох чи більше власників із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.      1. Спільна власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.  
1823. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава або територіальна громада у будь-якому їх поєднанні.      2. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.  
1824. 2. Спільною частковою власністю є майно, набуте в результаті спільної діяльності фізичних та (або) юридичних осіб, що об'єдналися для досягнення спільної мети.   -386- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Пункт 2 статті 354 виключити  		Враховано    
1825. 3. Спільною сумісною власністю є власність двох або більше власників без визначення часток у праві власності.       
1826. Суб'єктами спільної сумісної власності можуть бути лише фізичні особи.   -387- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Частину 2 п. 2 та п.6 статті 354 виключити, відповідно змінивши нумерацію пунктів.  		Враховано    
1827. 4. Спільною сумісною власністю є майно, нажите подружжям за час шлюбу, якщо інше не передбачено цим Кодексом або шлюбним договором.       
1828. 5. Спільною сумісною власністю є майно, набуте в результаті спільної праці членів сім'ї, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними.       
1829. 6. Майно осіб, що ведуть селянське (фермерське) господарство, належить їм за правом спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними або якщо ними не утворено селянське (фермерське) господарство у формі юридичної особи (п. 3 статті 336 цього Кодексу).       
1830. Стаття 355 Визначення часток у праві спільної часткової власності      Стаття 359 (355) Визначення часток у праві спільної часткової власності  
1831. 1. Частки у праві спільної часткової власності визначаються з урахуванням вкладу в майно кожного з співвласників, якщо інше не визначено угодою між ними чи не встановлено законом.      1. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено законом або правочином. 2. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не визначений законом або правочином, він визначається з урахуванням вкладу придбання (виготовлення, спорудження) майна кожного з співвласників.  
1832. 2. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві на спільне майно, якщо здійснені ним своїм коштом невіддільні поліпшення цього майна, які не можна відокремити, зроблені за згодою всіх співвласників з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.      Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.  
1833. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх здійснив, якщо інше не передбачено угодою співвласників.      3.Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.  
1834. Стаття 356 Здійснення права спільної часткової власності      Стаття 360 (356) Здійснення права спільної часткової власності  
1835. 1. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою, а за відсутності згоди спір вирішується судом.      1. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.  
1836. 2. Кожен із учасників спільної часткової власності має право використовувати майно, що перебуває у спільній частковій власності, за умови, що використання не суперечить інтересам інших учасників.   -388- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Перше речення п.2 статті 356 виключити  		Враховано   2. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є у їх спільній власності. У разі відсутності такої домовленості спір вирішується судом.  
1837. Кожен із учасників спільної часткової власності має право на надання в його володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка є відповідною до його частки у праві спільної власності. При неможливості цього він має право вимагати від інших учасників, що володіють і користуються майном, відповідної компенсації.      3. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. При неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.  
1838. Якщо угода між учасниками спільної часткової власності про порядок користування майном відповідно до часток учасників нотаріально посвідчена, то вона є обов'язковою для особи, яка надалі набуває частку в праві спільної власності на це майно.      4. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.  
1839. Стаття 357 Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є спільною частковою власністю      Стаття 361 (357) Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є спільною частковою власністю  
1840. Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є спільною частковою власністю, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток, якщо інше не передбачено угодою між ними.      Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є спільною частковою власністю, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.  
1841. Стаття 358 Утримання майна, що є спільною частковою власністю      Стаття 362 (358) Утримання майна, що є спільною частковою власністю  
1842. Кожний співвласник відповідно до своєї частки зобов'язаний брати участь у витратах щодо управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів, платежів, а також відповідати перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними зі спільним майном.      Кожен співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також відповідати перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними зі спільним майном.  
1843. Стаття 359 Право співвласника розпоряджатися своєю часткою      Стаття 363 (359) Право співвласника розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності  
1844. Кожен співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у майні, яке перебуває у спільній частковій власності, з урахуванням прав інших учасників, що передбачені статтею 360 цього Кодексу.      Кожен співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.  
1845. Стаття 360 Переважне право купівлі частки у спільній частковій власності      Стаття 364 (360) Переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності  
1846. 1. При продажу частки у спільній частковій власності сторонній особі інші співвласники мають переважне право купівлі частки, що продається, за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.      1.При продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.  
1847. 2. Продавець частки у спільній частковій власності зобов'язаний сповістити у письмовій формі інших співвласників про намір продати свою частку сторонній особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовляються від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять це право стосовно нерухомого майна -протягом одного місяця, а стосовно рухомого майна -протягом десяти днів від дня отримання ними сповіщення, продавець має право продати свою частку будь-якій особі.      2. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, із зазначенням ціни та інших умов, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права стосовно нерухомого майна -протягом одного місяця, а стосовно рухомого майна -протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку будь-якій особі.  
1848. 3. Якщо кілька співвласників виявили бажання придбати частку у спільній власності, право вибору покупця надається продавцеві.      3. Якщо кілька співвласників виявили бажання придбати частку у праві спільної часткової власності, продавець має право вибору покупця.  
1849. 4. Власники спільної часткової власності не мають переважного права купівлі частки у спільній власності при продажу одним із них своєї частки власникові -учаснику спільної часткової власності.   -389- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 П. 4 статті 360 виключити  		Враховано    
1850. 5. При продажу частки з порушенням переважного права купівлі інший співвласник протягом трьох місяців може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав та обов'язків покупця і внести на депозитний рахунок суду всі суми, які має за договором сплатити покупець.      4. При продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може вчинити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду всі суми, які за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність у 1 рік.  
1851. 6. Передача співвласником переважного права купівлі частки іншим особам не допускається.      5. Передача співвласником переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.  
1852. Стаття 361 Момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором      Стаття 365 (361) Момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором  
1853. 1. Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо угодою сторін не передбачено інше.      1. Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.  
1854. 2. Момент переходу частки у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, визначається відповідно до пп. 3, 4 статті 329 цього Кодексу.      2 Частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 336(329) цього Кодексу.  
1855. Стаття 362 Поділ майна, що є спільною частковою власністю, та виділ із нього частки      Стаття 366 (362) Виділ з частки майна, що є спільною частковою власністю  
1856. 1. Майно, що перебуває у спільній частковій власності, може бути поділене між співвласниками згідно з їх домовленістю.      1. Кожен із співвласників майна, що є спільною частковою власністю, має право на виділ з нього частки в натурі.  
1857. 2. За бажанням кожного із співвласників може відбутися виділ із спільної власності належної цьому співвласнику частки майна в натурі.       
1858. 3. У разі недосягнення співвласниками згоди про спосіб і умови поділу спільного майна або виділу частки майна того із співвласників, який бажає виділу, спір між співвласниками вирішується судом.       
1859. 4. Якщо виділ частки в натурі не допускається законом або є неможливим без неспівмірної шкоди для майна, що перебуває у спільній частковій власності, співвласник, який бажає виділу, має право на виплату йому грошової або на надання йому іншої компенсації вартості його частки іншими співвласниками.      2. Якщо виділ частки із спільного майна в натурі не допускається законом або є неможливим (частина друга статті 184), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.  
1860. Надання такої компенсації співвласнику, який бажає виділу, відбуватися лише за його згодою, а у виняткових випадках, коли здійснення ним своїх прав порушує права і охоронювані законом інтереси інших співвласників, виплата такої компенсації провадиться без його згоди за рішенням суду.   -390- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Доповнити Кодекс статтею 367 такого змісту: " Стаття 367 Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників 1. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) ця частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) спільне володіння і користування майном є неможливим; 3) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та його сім'ї ".  		Враховано   3. Договір про виділ частки нерухомого спільного майна в натурі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Стаття 367 Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників 1. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) ця частка є незначною і не може бути виділена в натурі або річ є неподільною; 2) спільне володіння і користування майном є неможливим; 3)таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членами його сім'ї. 2. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.  
1861. Стаття 363 Звернення стягнення на частку учасника спільної часткової власності у спільному майні      Стаття 368 (363) Звернення стягнення на частку у майні, що є спільною частковою власністю  
1862. 1. Кредитор учасника спільної часткової власності має право вчинити позов про виділення частки його боржника в натурі для звернення на неї стягнення. Якщо виділення частки в натурі має наслідком зміну призначення спільного майна або ж проти цього заперечують інші учасники спільної часткової власності, спір вирішується судом.      1. Кредитор співвласника майна, що є спільною частковою власністю, при недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може вчинити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ частки майна в натурі має наслідком зміну призначення спільного майна або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.  
1863. 2. У разі неможливості виділення частки в натурі або при запереченні інших учасників спільної часткової власності проти цього кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки іншим учасникам спільної часткової власності із зверненням виторгуваних коштів на погашення боргу, а в разі відмови боржника від продажу своєї частки іншим учасникам спільної часткової власності чи відмови інших учасників спільної часткової власності від придбання частки боржника -вимагати продажу частки у спільній частковій власності сторонній особі. Кредитор також має право вимагати через суд звернути стягнення на частку боржника у праві спільної часткової власності чи перевести на нього права та обов'язки власника-боржника з проведенням відповідних перерахунків.      2. У разі неможливості виділу частки спільного майна в натурі або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності із направленням виторгуваних коштів на погашення боргу. 3. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідних перерахунків. Стаття 369. Поділ майна, що є спільною частковою власністю 1. Майно, що є спільною частковою власністю, може бути поділене в натурі між співвласниками згідно з домовленістю між ними. 2. У разі поділу майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. 3. Договір про поділ нерухомого майна, що є спільною частковою власністю, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Стаття 370 Право спільної сумісної власності 1. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. 2. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні та (або) юридичні особи, держава, територіальна громада, якщо інше не встановлено законом. 3. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено законом або шлюбним договором. 4. Майно, набуте в результаті спільної праці членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.  
1864. Стаття 364 Здійснення спільної сумісної власності      Стаття 371 (364) Здійснення права спільної сумісної власності  
1865. 1. Учасники спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними, разом володіють і користуються усім спільним майном.      1 Співвласники майна спільно володіють і користуються ним, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.  
1866. 2. Розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності, здійснюється за взаємною згодою всіх її учасників, яка передбачається, незалежно від того, ким із учасників учинено правочин щодо розпорядження майном.      2. Розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном, вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.  
1867. Щодо правочинів, які потребують нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації, згода інших учасників спільної сумісної власності на розпорядження майном має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.      Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, якій підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.  
1868. 3. Правочини щодо розпорядження спільним майном може здійснювати кожний учасник спільної сумісної власності, якщо інше не передбачається домовленістю між ними.      3. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.  
1869. Учасники спільної сумісної власності мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.       
1870. 4. Вчинений одним із учасників правочин, пов'язаний із розпорядженням спільним майном, може бути визнаний судом недійсним на вимогу інших учасників з мотивів відсутності в учасника, який вчинив правочин, необхідних повноважень, а також у зв'язку з обманом або із введенням ним в оману інших учасників спільної сумісної власності.      4. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним на вимогу інших співвласників у разі відсутності в співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.  
1871. Стаття 365 Поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, та виділення з неї частки окремого власника      Стаття 372 (365) Виділ частки із майна, що є спільною сумісною власністю  
1872. 1. Учасники спільної сумісної власності мають право на поділ майна або на виділ з нього окремої частки.      1. Співвласники мають право на виділення частки із майна, що є спільною сумісною власністю, у натурі  
1873. 2. При поділі майна, що перебуває у спільній сумісній власності, передбачається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено законом, домовленістю сторін або не встановлено судом, коли для цього є підстави, передбачені законом.      2. При виділі частки із майна, що є спільною сумісною власністю, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.  
1874. 3. Порядок поділу спільної сумісної власності та виділу із неї частки визначається за правилами статті 362 цього Кодексу.      3. Виділ частки із майна, що є спільною сумісною власністю, здійснюється у порядку, встановленому статтею 366(362) цього Кодексу. Стаття 373 Звернення стягнення на частку майна, що є спільною сумісною власністю 1. Кредитор співвласника майна, що є спільною сумісною власністю, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може вчинити позов про виділ із спільного майна частки цього співвласника в натурі для звернення стягнення на неї. 2. Виділ частки із майна, що є спільною сумісною власністю, здійснюється у порядку, встановленому статтею 368(363) цього Кодексу. Стаття 374 Поділ майна, що є спільною сумісною власністю 1. Майно, що є спільною сумісною власністю, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. 2. При поділі майна, що є спільною сумісною власністю, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю сторін, законом або рішенням суду. 3. У разі поділу майна між співвласниками, припиняється право спільної сумісної власності на нього. 4. Договір про поділ нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.  
1875. Стаття 366 Власність селянського (фермерського) господарства   -391- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Статті 366 - 369 вилучити  		Враховано    
1876. 1. У спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства перебувають виділені йому у власність чи придбані ним земельна ділянка, засоби виробництва, житловий будинок, господарські будівлі, вироблена продукція та інше майно, придбане для господарства на спільні кошти його членів.       
1877. 2. Не становлять власності селянського (фермерського) господарства особисті трудові доходи і заощадження члена селянського (фермерського) господарства, а також майно, придбане ним власним коштом або ж одержане на інших підставах відповідно до цього Кодексу, інших законів та інших правових актів і не передане ним у спільну сумісну власність господарства.       
1878. 3. У разі утворення селянського (фермерського) господарства у формі юридичної особи власником майна цього господарства є ця юридична особа в одній із форм господарських товариств чи кооперативу.       
1879. Стаття 367 Володіння, користування та розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства       
1880. 1. Володіння, користування та розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства, здійснюється за згодою всіх членів господарства, а в разі незгоди спір вирішується судом.       
1881. 2. Правочини щодо розпорядження майном господарства вчиняються главою господарства або ж уповноваженим ним членом господарства, при цьому в разі відчуження майна, а також при його заставі необхідна згода усіх членів господарства.       
1882. Стаття 368 Вихід із селянського (фермерського) господарства       
1883. 1. У разі виходу одного або кількох членів селянського (фермерського) господарства з його складу (крім випадків, передбачених п. 3 цієї статті) земельна ділянка та засоби виробництва поділу не підлягають.       
1884. 2. Той, хто вийшов із господарства, має право на одержання грошової компенсації, відповідної його частці у праві спільної власності на це майно, яка могла б бути йому виділена при поділі.       
1885. 3. Право одержання частки в натуральній формі, включаючи поділ земельної ділянки та засобів виробництва, мають ті члени селянського (фермерського) господарства, що виходять із нього з метою створення нового селянського (фермерського) господарства. При цьому виділення частки в натуральній формі для нового селянського (фермерського) господарства здійснюється таким чином, щоб не позбавити перше селянське (фермерське) господарство необхідних для його нормального функціонування виробничих фондів.       
1886. 4. Порядок виплати компенсації встановлюється взаємною домовленістю усіх членів селянського (фермерського) господарства, а при недосягненні такої домовленості спір вирішується в судовому порядку.       
1887. Стаття 369 Припинення права власності селянського (фермерського) господарства       
1888. 1. Спільна сумісна власність селянського (фермерського) господарства припиняється поділом господарства на два чи більше, а також виходом із нього всіх його членів.       
1889. 2. При поділі селянського (фермерського) господарства на два і більше застосовуються правила статті 365 цього Кодексу.       
1890. 3. У разі припинення селянського (фермерського) господарства у зв'язку з виходом із нього всіх його членів або за іншими підставами, передбаченими законом, його майно, що залишилося після сплати податків та інших платежів, належить членам колишнього господарства за правом спільної сумісної власності і може підлягати поділу між ними відповідно до правил цього Кодексу.       
1891. Правовий режим земельної ділянки у цих випадках визначається за правилами, встановленими законодавчими актами про землю.       
1892. Глава 27 Право власності на землю   -392- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Главу 27 вилучити  		Відхилено   Глава 27 (27) Право власності на землю (земельну ділянку)  
1893. Стаття 370 Земля як об'єкт права власності      Стаття 375 (370) Земля (земельна ділянка) як об'єкт права власності  
1894. 1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.      1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.  
1895. 2. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується фізичними та юридичними особами, державою та територіальними громадами виключно відповідно до закону.      2. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. 3. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар, у межах цієї ділянки, на шари ґрунту під нею, на замкнені водойми, а також на рослини, що знаходяться на ній. 4. Власник земельної ділянки має право використовувати її на власний розсуд, відповідно до її цільового призначення. 5. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.  
1896. Стаття 370-1 Земельна ділянка як об'єкт права власності       
1897. 1. Земельною ділянкою вважається площа землі, яка включає в себе ґрунт, замкнені водойми, багаторічні насадження, що знаходяться на ній.       
1898. 2. Надання земельної ділянки у власність здійснюється відповідно до Земельного кодексу. Право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації і виникає з моменту такої реєстрації.       
1899. 3. Розміри і територіальні межі земельної ділянки, що перебуває у власності відповідної фізичної або юридичної особи, визначаються в порядку, встановленим Земельним кодексом, іншими законами та нормативно-правовими актами.       
1900. 4. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар, який знаходиться у межах цієї ділянки, на шари ґрунту, що знаходяться під нею, на замкнені водойми, а також на рослини, що знаходяться на ній.       
1901. 5. Особа, що має право власності на земельну ділянку, може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не передбачено законами та не порушує прав третіх осіб.       
1902. Стаття 371 Набуття права власності на земельну ділянку   -393- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Статтю виключити.  		Відхилено   Стаття 376(371) Суб'єкти права власності на землю (земельну ділянку)  
1903. 1. Право власності на земельну ділянку гарантується Конституцією України.      1. Суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи - громадяни України, юридичні особи, створені на території України, держава, територіальні громади.  
1904. 2. Право власності на земельну ділянку набувається і реалізовується фізичними та юридичними особами, державою та територіальними громадами виключно відповідно до закону.      2. Іноземці, особи без громадянства можуть бути суб'єктами права власності на землю (земельні ділянки) крім випадків, встановлених законом. 3. Іноземні юридичні особи, іноземні держави та міжнародні організації можуть бути суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) у випадках, встановлених законом. 4. Права та обов'язки суб'єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.  
1905. Стаття 372 Право власності на земельну ділянку фізичних осіб       
1906. 1. Право мати земельну ділянку у власності належить фізичним особам, які є громадянами України. За іноземними фізичними особами, а також за особами без громадянства це право визнається лише у випадках, передбачених законом.       
1907. 2. Земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних осіб, можуть використовуватися для ведення селянського (фермерського) господарства, індивідуального житлового будівництва та ведення підсобного господарства у містах і сільських населених пунктах, для садівництва, городництва, тваринництва, а також для інших цілей, передбачених законом.       
1908. Стаття 373 Право власності на земельну ділянку юридичних осіб       
1909. Право мати земельну ділянку у власності визнається за юридичними особами, яким вона надається згідно з її цільовим призначенням і з додержанням вимог, встановлених Земельним кодексом та іншими законами. За іноземними юридичними особами це право визнається лише у випадках, передбачених законом.       
1910. Cтaття 373-1 Пpaвo влacнocтi нa зeмeльнi дiлянки iнoзeмнoї дepжaви, мiжнapoдниx opгaнiзaцiй.       
1911. За іноземними державами і міжнародними організаціями право мати земельну ділянку визнається у випадках, передбачених законом.       
1912. Стаття 373-2 Права власника земельної ділянки       
1913. 1. Власник земельної ділянки має право використовувати її на власний розсуд, але відповідно до її цільового призначення.       
1914. 2. Власник має право без будь-яких обмежень закладати сади, виноградники, пасіки тощо.       
1915. 3. Власник має право вільно користуватися загально-поширеними корисними копалинами, торфом, лісними угіддями, водними об'єктами, прісними підземними водами.       
1916. 4. Власник має право споруджувати межеві знаки, огорожі за погодженням із власником сусідньої земельної ділянки.       
1917. Стаття 373-3 Обов'язки власника земельної ділянки.       
1918. Власник земельної ділянки зобов'язаний:       
1919. 1) ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватись від дій, які могли б привести до погіршення екологічної ситуації;       
1920. 2) здійснювати комплекс заходів по охороні землі;       
1921. 3) дотримуватися правил добросусідства з власниками і користувачами суміжних земельних ділянок: а) утримуватися від спуску на сусідню ділянку стічних вод; б) у разі використання отрутохімікатів та мінеральних добрив вживати заходів до того, щоб усунути можливість їх проникнення на сусідню земельну ділянку, а також сповіщати про час їх використання; в) споруджувати будівлі, насаджувати дерева тощо на відповідній відстані від сусідньої земельної ділянки; г) обрізати гілки та коріння дерев, що виходять за межу сусідньої ділянки; плоди, які є на гілці, що вийшла за межу сусідньої ділянки, є спільною власністю сусідів.       
1922. Стаття 374 Право власника на забудову земельної ділянки      Стаття 377 (374) Право власника на забудову земельної ділянки  
1923. 1. Власник земельної ділянки може зводити на ньому будівлі та споруди, закриті водойми, здійснювати перебудову або знесення, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.      1. Власник земельної ділянки може зводити на ній будівлі та споруди, закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.  
1924. 2. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно, яке міцно з'єднане або з землею безпосередньо, або з іншими будівлями та спорудами, якщо останні не становлять частини іншого нерухомого майна.      2. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.  
1925. 3. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних та екологічних норм і правил, а також за умови додержання вимог про призначення земельної ділянки.      3. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови додержання вимог про цільове призначення земельної ділянки.  
1926. 4. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, визначаються статтею 328 цього Кодексу.      4. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, визначаються статтею 378(328) цього Кодексу. Стаття 378 (328) Самочинне будівництво 1. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається збудованим самочинно, якщо їх споруджено на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. 2. Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього . Самочинно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка його здійснила, або за її рахунок, якщо інше не встановлено цим Кодексом. 3. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови, надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній. За відсутності згоди власника (користувача) земельної ділянки, на якій було здійснене самочинне будівництво, на визнання за нею права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, будівля підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі, якщо визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особами, вказаними у цій частині, та його збереження , порушує права інших осіб, самочинно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню. 4. У разі, якщо самочинно збудоване нерухоме майно розміщується на земельній ділянці, що є державною або комунальною власністю, відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування може подати позов про визнання права державної або комунальної власності на це нерухоме майно, або про його знесення. 5. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, у разі якщо право власності на будівлю визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій вона розміщена. 6. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування суд може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим, або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) будівництво зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані із приведенням земельної ділянки до попереднього стану.  
1927. Стаття 374-1 Право власника на земельну ділянку при відчужені будівлі або споруди, що знаходиться на ній      Стаття 379 (374-1) Право на земельну ділянку при придбанні житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній  
1928. 1. При відчуженні будівлі або споруди разом з ними переходить і право власності на земельну ділянку, на якій вони знаходяться і яка належить власникові, без зміни її цільового призначення та у розмірах, визначених договором. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її у власність провадиться в порядку надання земельних ділянок згідно із законом та іншими правовими актами.      1. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду переходить і право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.  
1929. Якщо у договорі про відчуження будівлі або споруди сторони не обумовили розмірів земельної ділянки, яка переходить до набувача будівлі або споруди, останній набуває право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею або спорудою, а також є необхідною для її використання. У разі виникнення спору про розмір земельної ділянки, необхідної для використання будівлі або споруди, він вирішується судом.      Якщо у договорі про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, і на ту, яка є необхідною для їх обслуговування.  
1930. 2. При відчуженні будівлі або споруди, розташованої на земельній ділянці, наданій власникові цієї будівлі або споруди на праві користування, разом з ними переходить і право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розташоване зазначене нерухоме майно і яка необхідна для його обслуговування.      2. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій на праві користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, і тією, яка необхідна для їх обслуговування.  
1931. Стаття 375 Звернення стягнення на земельну ділянку       
1932. Звернення стягнення на земельну ділянку за зобов'язаннями її власника допускається на підставі рішення суду та в порядку, передбаченому законом.       
1933. Стаття 376 Викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності       
1934. 1. Викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності може здійснюватись в порядку, визначеному судом.       
1935. 2. Рішення про викуп земельної ділянки приймається судом за позовом відповідного органу держави, Автономної Республіки Крим та територіальної громади.       
1936. 3. Власник земельної ділянки має бути не пізніше ніж за рік до вчинення позову письмово сповіщений про викуп.       
1937. Стаття 377 Права власника земельної ділянки, яка підлягає викупу   -394- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Статтю 377 виключити.  		Враховано    
1938. Власник земельної ділянки, попереджений про майбутнє вчинення позову, має право здійснювати свої права на ділянку на власний розсуд, а також здійснити необхідні витрати, які забезпечують використання ділянки відповідно до її призначення. При цьому, однак, власник несе ризик покладення на нього при визначенні викупної ціни земельної ділянки (стаття 378 цього Кодексу) витрат і збитків, пов'язаних із здійсненням у зазначений період на земельній ділянці нового будівництва, із розширенням і реконструкцією будівель і споруд та із зниженням ціни земельної ділянки внаслідок її обтяження правами інших осіб.       
1939. Стаття 378 Викупна ціна земельної ділянки       
1940. 1. Плата за земельну ділянку, яка викуповується на підставі рішення суду (викупна ціна), строки та інші умови викупу визначаються домовленістю з власником ділянки, а в разі спору - судом.       
1941. 2. При визначенні викупної ціни судом до неї включаються ринкова вартість земельної ділянки і нерухомого майна, що знаходиться на ній, та всі збитки, завдані власникові викупом земельної ділянки (у тому числі втрачена вигода), які він несе у зв'язку з достроковим припиненням своїх зобов'язань перед третіми особами.       
1942. 3. За домовленістю з власником йому замість ділянки, що викуповується, може бути надана органом, який вчинив позов про викуп земельної ділянки, інша земельна ділянка, із зарахуванням її вартості до викупної ціни.       
1943. Стаття 379 Позбавлення права власності на земельну ділянку      Стаття 380 (379) Позбавлення права власності на земельну ділянку  
1944. 1. Власник може бути позбавлений права власності на земельну ділянку за рішенням суду у випадках, передбачених законом за позовом відповідного державного органу або органу місцевого самоврядування.      Особа може бути позбавлена права власності на земельну ділянку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.  
1945. 2. Відповідний державний орган або органу місцевого самоврядування, який вчиняє позову до суду про припинення права власності на земельну ділянку зобов'язаний у порядку, визначеному законом, завчасно попередити власника ділянки про допущені порушення.       
1946. Глава 28 Право власності на помешкання      Глава 28 (28) Право власності на помешкання  
1947. Стаття 379-1 Поняття помешкання      Стаття 381 (379-1) Поняття помешкання  
1948. Помешканням є будинки, квартири, інші приміщення, які призначені та придатні для постійного проживання в них.      Помешканням є житловий будинок, квартира, інше приміщення, якщо вони призначені та придатні для постійного проживання в ньому.  
1949. Стаття 380 Житловий будинок як об'єкт права власності      Стаття 382 (380) Житловий будинок як об'єкт права власності  
1950. 1. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог , що встановлені законом, іншими нормативно-правовими актами і призначена для постійного у ній проживання. До складу житлового будинку входять усі господарсько-побутові будівлі (сараї, гаражі тощо), що обслуговують житловий будинок і розташовані на одній з ним ділянці.      Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, що встановлені законом, іншими нормативно-правовими актами і призначена для постійного у ній проживання.  
1951. 2. Право власності на житловий будинок підлягає державній реєстрації.       
1952. Стаття 381 Садиба як об'єкт права власності      Стаття 383 (381) Садиба як об'єкт права власності  
1953. 1. Садибою є земельна ділянка, розташовані на ній житловий будинок, господарські будівлі, наземні і підземні комунікації, багаторічні насадження.      1. Садибою є земельна ділянка, разом з розташованою на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.  
1954. 2. У разі відчуження житлового будинку, якщо інше не передбачено договором або законом, вважається разом з ним відчужується уся садиба.      2. У разі відчуження житлового будинку, вважається, що відчужується уся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.  
1955. Стаття 381-1 Квартира як об'єкт права власності      Стаття 384 (381-1) Квартира як об'єкт права власності  
1956. 1. Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, придатне для постійного у ньому проживання однієї особи або однієї сім'ї, і таке, що відповідає передбаченим у законі санітарно-технічним вимогам.      1. Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, придатне для постійного у ньому проживання, і таке, що відповідає санітарно-технічним вимогам, встановленим законом.  
1957. 2. Власникові квартири у багатоквартирному будинку разом з житловим приміщенням та елементами благоустрою у цьому приміщенні, яке йому належить за правом приватної власності і яке він займає під квартиру, належить також частка у праві власності на спільне майно будинку.       
1958. 3. Власникові квартири у багатоквартирному будинку належать за правом спільної часткової власності спільні приміщення будинку, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб всіх мешканців будинку та власників нежитлових приміщень.      2. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.  
1959. Розмір часток власників квартир у праві власності на спільне майно та порядок поділення будинку між його власниками, порядок здійснення витрат на утримання та збереження цього майна визначаються відповідно до житлових законів.       
1960. 4. Власник квартири не має права відчужувати свою частку у праві власності на спільне майно житлового будинку, а також вчиняти інші дії, які мають наслідком передання цієї частки окремо від права власності на квартиру.       
1961. Стаття 382 Права власника житлового будинку та квартири      Стаття 385 (382) Права власника житлового будинку та квартири  
1962. 1. Власник житлового будинку та квартири має право володіти ним, використовувати його та розпоряджатися ним на свій розсуд.       
1963. 2. Власник квартири має право відчужувати квартиру цілком або в частині (окремі житлові приміщення), віддавати її в заставу, не запитуючи згоди на це в інших власників квартир у багатоквартирному будинку чи у товариства власників квартир.       
1964. Інші власники квартир у багатоквартирному будинку, наймачі або товариство власників квартир права переважної купівлі не мають.       
1965. Відчуження або застава житлового будинку чи квартири, в яких проживають або мають частку в праві спільної часткової власності на квартиру неповнолітні члени сім'ї власника, допускається тільки за письмовою згодою органів опіки та піклування.       
1966. 3. Власник квартири може використовувати її для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати її для промислового виробництва.      1. Власник житлового будинку квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.  
1967. 4. Житлові приміщення у квартирі, а також уся квартира можуть здаватися власником у найм або в безоплатне користування для проживання іншим особам на підставі договору або закону.       
1968. 5. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданої йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не завдадуть матеріальної або моральної шкоди іншим власникам квартир у багатоквартирному будинку та не суперечитимуть санітарно-технічним правилам і правилам експлуатації будинку.      2. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, -за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.  
1969. Стаття 383 Права житлобудівного і житлового кооперативу, а також членів цих кооперативів на невикуплену квартиру в будинку кооперативу      Стаття 386 (383) Права житлово-будівельного (житлового) кооперативу та їх членів на невикуплену квартиру в будинку кооперативу  
1970. 1. Власником невикупленої квартири в будинку, що належить житлобудівному або житловому кооперативу, є відповідно житлобудівний або житловий кооператив.      1. Будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю.  
1971. 2. Член житлобудівного або житлового кооперативу має право володіння і користування, а зі згоди кооперативу -і розпоряджання житловим приміщенням, яке він займає в будинку кооперативу, до викупу ним наданої йому кооперативом квартири.      2. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу -і розпорядження квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, до її викупу. 3. У разі викупу квартири член житлово-будівельного(житлового) кооперативу стає її власником.  
1972. Стаття 384 Товариство власників квартир      Стаття 387 (384) Об'єднання власників житлових будинків, квартир  
1973. 1. Власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та своїм спільним майном можуть створювати товариство власників квартир (житла).      1. Власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об'єднання власників квартир (житла). Таке об'єднання може бути створене і власниками житлових будинків.  
1974. 2. Товариство власників квартир є організацією, що створюється та діє згідно із законом та його статутом про зазначене товариство.      2. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до закону та його статуту.  
1975. 3. Товариство власників квартир є юридичною особою.       
1976. 4. Кожний власник квартири, у тому числі учасник спільної часткової та спільної сумісної власності, може бути членом товариства власників квартир.       
1977. 5. Товариство власників квартир здійснює управління спільним майном житлового будинку та території, що до нього належить, стежить за виконанням зобов'язань власників квартир щодо оплати витрат на збереження та на утримання будинку, організовує в разі необхідності капітальний ремонт житлового будинку.       
1978. 6. У межах повноважень, визначених статутом товариства або законом, товариство власників квартир може представляти кожного із власників квартир.       
1979. Глава 29 Захист права власності      Глава 29 (29) Захист права власності  
1980. Стаття 385 Засади захисту права власності      Стаття 388 (385) Засади захисту права власності  
1981. 1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.      1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.  
1982. 2. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.      2. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної (немайнової) шкоди  
1983. 3. Власник має право вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були пов'язані з позбавленням володіння, а також вимагати усунення будь-яких перешкод з боку інших осіб, пов'язаних із здійсненням ним володіння, користування або розпоряджання належним йому майном.       
1984. 4. У разі завдання власникові внаслідок порушення його права збитків власник має право вимагати повного їх відшкодування.       
1985. Статтю 386 виключено.       
1986. Стаття 387 Право витребування майна власником із чужого незаконного володіння      Стаття 389 (387) Право власника на витребування майна від особи, яка незаконно заволоділа ним  
1987. Власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння (віндікаційний позов). Незаконним визнається володіння без відповідної правової підстави.      Власник має право витребувати своє майно від будь - якої особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.  
1988. Стаття 388 Витребування майна власником від добросовісного набувача      Стаття 390 (388) Право власника на витребування майна від добросовісного набувача  
1989. 1. Якщо майно оплатно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у тому разі, якщо майно загублене власником чи особою, якій майно було передане власником у володіння, або було вкрадене у них, або якщо воно вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею      1. Якщо майно оплатно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо ним або особою, якій передав майно було: 1) загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) викрадене у власника або у його володільця; 3) вибуло з їхнього володіння іншим шляхом помимо їх волі.  
1990. 2. Витребування майна за підставами, зазначеними в п. 1 цієї статті, не допускається, якщо майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.      2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.  
1991. 3. Якщо майно було набуте безоплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати майно в усіх випадках.      3. Якщо майно було набуте безоплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.  
1992. Статтю 389 "Наслідки відмови власникові у витребуванні його майна" вилучено.       
1993. Стаття 390 Витребування грошей та цінних паперів      Стаття 391 (390) Витребування грошей та цінних паперів  
1994. Гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.      Гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.  
1995. Стаття 391 Розрахунки при витребуванні речей із незаконного володіння      Стаття 392 (391) Розрахунки при витребуванні майна із чужого незаконного володіння  
1996. 1. При витребуванні майна із чужого незаконного володіння власник має право вимагати від особи, яка знала або повинна була знати, що її володіння є незаконним (недобросовісний набувач), повернення або відшкодування усіх доходів, що їх особа набула або мала набути за весь час володіння. Від добросовісного ж набувача - усіх доходів, що він їх набув або мав би набути з часу, коли дізнався або повинен був дізнатися про неправозгідність володіння чи отримав повістку за позовом власника про повернення майна.      1. Власник має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що її володіння є незаконним (недобросовісний набувач), передачі усіх доходів, які вона одержала або могла б одержати за весь час володіння. 2.Власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передачі усіх доходів, які він одержав або міг би одержати з часу, коли дізнався або міг дізнатися про незаконність володіння, або з часу, коли йому було вручено повістку у справі за позовом власника про повернення майна.  
1997. 2. Володілець -як добросовісний, так і недобросовісний - у свою чергу має право вимагати від власника відшкодування здійснених ним необхідних витрат на майно з того часу, з якого власникові належать доходи на майно.      3. Добросовісний або недобросовісний володілець має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на майно, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передачу доходів.  
1998. 3. Добросовісний володілець має право залишити за собою здійснені ним поліпшення, якщо вони можуть бути відділені від речі без завдання їй шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відділені від речі, добросовісний володілець має право вимагати відшкодування здійснених ним на поліпшення витрат, -але не більше ніж у розмірах збільшення вартості речі.      4. Добросовісний володілець має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний володілець має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилась вартість речі.  
1999. Стаття 392 Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння      Стаття 393 (392) Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння  
2000. 1. Власник має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, які можуть бути і не пов'язані з позбавленням володіння.      1. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.  
2001. 2. Власник, який має підстави очікувати порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою, аби ця особа утрималася від дій чи бездіяльності, які можуть порушити право власника, -під загрозою відповідальності за шкоду, що може бути завдана.      2. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такого порушення.  
2002. Стаття 393 Позов про визнання права власності      Стаття 394 (393) Визнання права власності  
2003. Особа, яка є власником майна, може вчинити позов про визнання її прав власника, якщо ці права оспорюються або не визнаються іншими особами.      Особа, яка є власником майна, може вчинити позов про визнання її права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати нею документа, який засвідчує її право власності.  
2004. Стаття 394 Недійсність актів, що порушують право власності      Стаття 395 (394) Незаконність актів, що порушують право власності  
2005. 1. Якщо в результаті видання державним органом чи органом територіальної громади акта, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.      1. Якщо в результаті видання органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законові і порушує права власника, такий акт за позовом власника визнається судом незаконним і анулюється.  
2006. 2. Власник, права якого порушені зазначеним актом, має право вимагати відновлення того становища, в якому він перебував до прийняття цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища збитки, завдані фізичним та юридичним особам в результаті видання зазначеного акту, підлягають відшкодуванню в обсязі, передбаченому ст. 21 цього Кодексу.      2. Власник, права якого порушені актом органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до прийняття цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища, власник має право на відшкодування збитків у повному обсязі.  
2007. Стаття 395 Особливості відшкодування збитків, завданих власнику земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель, пов'язаних із зниженням цінності цих об'єктів      Стаття 396 (395) Особливості відшкодування збитків, завданих власникові земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель, пов'язаних із зниженням їх цінності  
2008. Власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на компенсацію, що пов'язана із зниженням цінності цих об'єктів в результаті діяльності підприємств, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі.   -395-  Немає висновку   Власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на компенсацію, у зв'язку із зниженням цінності цих об'єктів в результаті діяльності підприємства, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі.  
2009. Розділ ІІ Інші речеві права      Розділ ІІ Речеві права на чуже майно Глава 30 Загальні положення про речеві права на чуже майно. Стаття 397 Види речевих прав на чуже майно. 1. Речевими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право обмеженого користування (сервітут); 3) право забудови земельної ділянки (суперфіцій); 4) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). 2. Законом можуть бути передбачені інші речеві права на чуже майно. Стаття 398 Захист речевих прав на чуже майно Особа, яка має речеве право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень гл.29 цього Кодексу.  
2010. Глава 30 Захист володіння   -396- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Назву глави 30 викласти - "Інші речеві права"  		Враховано редакційно   Глава 31 (30) Право володіння чужим майном  
2011. Стаття 396 Поняття володіння   -397- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Статті 396 - 406 переробити.  		Враховано редакційно   Стаття 399 (396) Суб'єкти права володіння чужим майном  
2012. 1. Володінням визнається фактична наявність майна в особи, яка вважає його своїм.      1. Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе 2. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам.  
2013. 2. Володіння вважається правомірним доти, доки інше не буде встановлено судом.      3. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.  
2014. Стаття 397 Суб'єкти володіння       
2015. Суб'єктами володіння є особи, що здатні бути суб'єктами права власності на це майно.       
2016. Стаття 398 Об'єкти володіння       
2017. Об'єктом володіння може бути майно, яке здатне бути об'єктом права власності.       
2018. Стаття 399 Спільне володіння   -398- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Статтю 399 перенести частиною другою до статті 396 із подальшою зміною нумерації.  		Враховано    
2019. Спільним вважається володіння одним і тим самим майном двох або більше осіб.       
2020. Стаття 400 Виникнення володіння      Стаття 400 (400) Виникнення права володіння  
2021. Володіння виникає:      Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.  
2022. 1) набуттям речі від особи, яка не мала права на її відчуження;       
2023. 2) заволодінням речі, власник якої невідомий;       
2024. 3) набуттям речі без достатньої правової підстави;       
2025. 4) переданням майна володільцеві попереднім володільцем, в інших випадках, передбачених законом.       
2026. Стаття 401 Припинення володіння      Стаття 401 (401) Припинення права володіння  
2027. Володіння припиняється:      1. Право володіння припиняється у разі:  
2028. 1) втратою володіння;       
2029. 2) відмовою володільця від володіння;      1) відмови володільця від володіння майном;  
2030. 3) витребуванням речі від володільця власником речі або іншою управоможеною особою;      2) витребуванням майна від володільця власником майна або іншою особою;  
2031. 4) знищенням речі;      3) знищення майна;  
2032. 5) в інших випадках, передбачених законом.      2. Право володіння припиняється в інших випадках, встановлених законом.  
2033. Стаття 402 Захист володіння майном       
2034. 1. Держава забезпечує захист володіння, у тому числі і від власника, який втратив володіння із своєї волі.       
2035. 2. Володілець має право зажадати своє майно від будь-якої особи, що самоправно ним заволоділа, у тому числі і від власника чи від особи, яка має на майно інші права, за умови, що судом не визнано право останніх на це майно.       
2036. 3. Незаконне недобросовісне володіння не захищається.       
2037. Стаття 403 Захист володіння від порушень, не пов'язаних із втратою володіння       
2038. Володілець може вимагати усунення будь-яких порушень свого володіння, навіть якби ці порушення і не були пов'язані із втратою реального володіння майном.       
2039. Статтю 404 виключено       
2040. Стаття 405 Обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на це майно право власності чи інше право або яка є добросовісним володільцем      Стаття 402 (405). Обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності чи інше право або яка є добросовісним володільцем  
2041. 1. Недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на це майно право власності чи інше право, передбачене договором чи законом, або яка є добросовісним володільцем цього майна.      Недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право, передбачене договором чи законом, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем зазначеного цього обов'язку, заінтересована особа має право вчинити до суду позов про витребування цього майна.  
2042. 2. У разі невиконання недобросовісним володільцем зазначеного у п. 1 обов'язку майно вилучається у нього у встановленому законом порядку та передається власникові чи особі, яка має на це майно інше законне право, передбачене договором чи законом, або передається особі, яка є добросовісним володільцем.       
2043. Стаття 406 Захист володіння майном до набуття на нього права власності за давністю володіння (набувальна давність)       
2044. 1. До набуття права власності на майно за набувальною давністю (стаття 340 цього Кодексу) володілець має таке саме, як і власник, право на захист проти третіх осіб, які не є власниками майна, а також проти осіб, які не мають права на володіння за іншою підставою.       
2045. 2. У разі втрати володільцем майна до набуття ним права власності на нього за давністю володіння володілець не може зажадати це майно за правилами п. 1 цієї статті, якщо воно опинилося у володінні власника чи добросовісного набувача цього майна.   -399- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Доповнити главу статтею "Види інших речових прав", де передбачити такі права як "право повного господарського відання" і "право оперативного управління" з відсилками на чинне законодавство.  		Враховано у інших статтях Кодексу   
2046. Глава 31 Право обмеженого користування чужими речами (сервітути)   -400- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 У главі 31 статті про земельні сервітути - вилучити, статті про володіння - переробити.  		Враховано частково   Глава 32 (31) Право обмеженого користування чужим майном  
2047. Стаття 407 Поняття сервітуту      Стаття 403 (407) Поняття обмеженого користування чужим майном  
2048. Сервітут - це право обмеженого користування чужими речами (майном) певною мірою. Таке право може бути встановлене на користь власника сусідньої земельної ділянки (земельні сервітути) або на користь певної особи (особисті сервітути).      Право обмеженого користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також певній особі (особистий сервітут). Стаття 404 (413) Встановлення сервітуту 1. Сервітути можуть бути встановлені законом, договором, заповітом або рішенням суду. 2. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. 3. В разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Стаття 405 (414). Зміст сервітуту 1. Особа може користуватися чужим майном лише у межах, визначених сервітутом. 2. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. 3. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. 4. Суб'єкт сервітуту зобов'язаний внести плату за користування майном, якщо інше не встановлено законом, договором, заповітом або рішенням суду. 5. Сервітут не підлягає відчуженню. 6. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка мала сервітут, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.  
2049. Стаття 408 Право обмеженого користування чужою земельною ділянкою (земельний сервітут)      Стаття 406 (408) Право обмеженого користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном  
2050. 1. Земельним сервітутом визнається право обмеженого користування чужою земельною ділянкою та іншими природними ресурсами. Він може полягати в праві проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній передач, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, випасу худоби, сінокосу тощо, а також в інших способах задоволення потреб, які не можуть бути забезпечені без встановлення сервітуту.      1. Земельний сервітут полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередач, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.  
2051. 2. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника іншої земельної ділянки (далі - сусідньої земельної ділянки) надання права обмеженого користування земельною ділянкою, якщо в нього немає тих вигід, заради яких має бути встановлений сервітут.      2. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності -від власника (володільця) іншої земельної ділянки (далі -сусідньої земельної ділянки) надання земельного сервітуту.  
2052. 3. На умовах та в порядку, передбачених у пп. 1, 2 цієї статті, сервітут може бути встановлений в інтересах та на вимогу особи, яка законно володіє земельною ділянкою чи іншим нерухомим майном на іншій правовій підставі.      3. Земельний сервітут встановлюється на визначений або на невизначений строк.  
2053. 4. Право обмеженого користування (сервітут) може бути встановлено і на інше нерухоме майно (будинки, будівлі, споруди тощо), обмежене користування якими необхідне для задоволення потреб іншого власника нерухомого майна.      4. Право обмеженого користування може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).  
2054. 5. Земельні сервітути встановлюються на визначений або на невизначений строк.       
2055. Стаття 409 Право користування чужим рухомим майном без одержання доходу (узус)       
2056. Право користування чужим рухомим майном без одержання доходу (узус) надається його власником певній особі на визначений строк або довічно.       
2057. Стаття 410 Право членів сім'ї власника на користування помешканням, яке йому належить      Стаття 407 (410) Право членів сім'ї власника помешкання на користування цим помешканням  
2058. 1. Члени сім'ї власника помешкання, які проживають разом з ним, мають право на користування цим помешканням.      1. Члени сім'ї власника помешкання, які проживають разом з ним, мають право на користування цим помешканням відповідно до закону.  
2059. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається власником.      Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається власником.  
2060. 2. Член сім'ї власника помешкання втрачає право на проживання у ньому у разі його відсутності без поважних причин понад 1 рік.      2. Член сім'ї власника помешкання втрачає право на користування цим помешканням у разі його відсутності без поважних причин понад 1 рік, якщо інше не встановлено законом.  
2061. 3. Перехід права власності на житловий будинок або квартиру до іншої особи не є підставою для припинення права користування житловим приміщенням членами сім'ї попереднього власника, яке у них існувало.       
2062. Статтю 411 "Право члена житлобудівного і житлового кооперативу на невикуплену кооперативну квартиру" вилучено.       
2063. Стаття 412 Право користування чужим майном із одержанням доходів (узуфрукт)       
2064. 1. Право користування чужим майном із одержанням доходів від нього надається власником певній особі на визначений строк або довічно.       
2065. 2. Суб'єкт цього сервітуту має право на одержання доходів від майна, на яке встановлено зазначений сервітут, у розмірі, що визначається сервітутом.       
2066. Стаття 413 Встановлення сервітутів       
2067. 1. Сервітути можуть бути встановлені законом, заповітом, постановою суду, а також давністю користування а також звичаєм (зокрема давністю користування).       
2068. 2. Земельний сервітут може бути встановлений договором про встановлення сервітуту між особою, яка просить про встановлення сервітуту та власником земельної ділянки, яка буде обмежена сервітутом.       
2069. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації нерухомого майна.       
2070. В разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, що вимагає встановлення сервітуту.       
2071. Стаття 414 Зміст сервітутних прав       
2072. 1. Суб'єкти сервітутного права можуть користуватися чужим майном лише у межах, визначених сервітутом.       
2073. 2. Особа, зобов'язана надати сервітут, не може перешкоджати суб'єктові сервітутного права користуватися майном, якщо користування здійснюється у межах сервітуту правомірно.       
2074. 3. Обмеження, встановлені сервітутом, не позбавляють власника майна права на володіння, користування та розпоряджання цим майном.       
2075. 4. Власник майна, обтяженого сервітутом, має право -якщо інше не передбачено законом -вимагати від суб'єкта сервітутного права, в інтересах якого встановлено сервітут, відповідної плати за користування майном.       
2076. 5. Сервітут не може бути самостійним об'єктом купівлі-продажу чи застави і не може передаватися у будь-який інший спосіб особам, що не є власниками майна, для забезпечення користування яким встановлено сервітут.       
2077. 6. Земельний сервітут зберігає свою чинність у разі переходу до інших осіб права власності на земельну ділянку чи на інше нерухоме майно, обтяжене сервітутом.       
2078. 7. Власникові земельної ділянки чи іншого нерухомого майна, на яке встановлено сервітут, мають бути відшкодовані збитки, завдані внаслідок користування сервітутом.       
2079. Стаття 415 Припинення сервітутів      Стаття 408(415) Припинення сервітуту  
2080. 1. Сервітути припиняються:      1. Сервітут припиняється у разі:  
2081. 1) законом, що забороняє певний вид сервітуту з належним відшкодуванням завданих збитків;       
2082. 2) поєднанням в одній особі суб'єкта сервітутного права і власника майна, на яке встановлено сервітут;      1) поєднання в одній особі суб'єкта сервітуту і власника майна, обтяженого сервітутом;  
2083. 3) відмовою суб'єкта сервітутного права від подальшого використання сервітуту;      2) відмови суб'єкта сервітуту від подальшого його використання;  
2084. 4) рішенням суду;       
2085. 5) спливом строку, на який було встановлено сервітут;      3) спливу строку, на який було встановлено сервітут;  
2086. 6) у разі зникнення підстав, на яких було встановлено сервітут;      4) зникнення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;  
2087. 7) невикористанням сервітуту протягом трьох років;      5) невикористання сервітуту протягом трьох років;  
2088. 8) смертю особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.      6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут. 2. Сервітут може бути припинений за рішенням суду.  
2089. 2. Власник має право вимагати припинення сервітуту, якщо земельна ділянка, яка йому належить, не може використовуватися за своїм цільовим призначенням через наявність сервітуту.      3. Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за своїм цільовим призначенням. 4. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.  
2090. Стаття 416 Захист сервітутних прав       
2091. Положення про захист права власності (статті 385-395 цього Кодексу) поширюються також на сервітутні права. Суб'єкт сервітутного права може захищати своє право також від посягань власника майна, обмеженого сервітутом.       
2092. Глава 32 Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)      Глава 33 (32) Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб  
2093. Стаття 417 Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)      Стаття 409 (417) Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб  
2094. 1. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) -це довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується право використання чужої земельної ділянки для сільськогосподарських потреб.      1. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) -є довгостроковим, відчужуваним і таким, що успадковується.  
2095. 2. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором про встановлення емфітевзису між власником земельної ділянки і особою, що виявила бажання користуватися в своїх інтересах цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі -емфітевта).      2. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі -землекористувач).  
2096. Стаття 417-1 Строк договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб      Стаття 410 (417-1) Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб  
2097. Строк договору визначається домовленістю сторін.      1. Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб визначається за домовленістю сторін.  
2098. Сторони можуть укласти зазначений договір на невизначений строк. В цьому разі кожна із сторін може відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону не менш як за 1 рік до такої відмови."      2. Якщо договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб укладено на невизначений строк, кожна із сторін може відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону не менш як за 1 рік до такої відмови.  
2099. Стаття 418 Права та обов'язки власника землі, переданої в емфітевзис      Стаття 411 (418) Права та обов'язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб  
2100. 1. Власник землі має право вимагати від емфітевти використання землі за призначенням, обумовленим у договорі.      1. Власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі.  
2101. 2. Власник землі має переважне право на викуп емфітевзису, що відчужується емфітевтою третім особам.      2. Власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.  
2102. 3. Власник землі має право на винагороду за використання землі. Розмір винагороди, її форма, умови, порядок та строки її виплати визначаються договором між власником землі та емфітевтою.       
2103. 4. При відчуженні емфітевзису емфітевтою третім особам власник землі має право на визначену договором частину від ціни продажу (процент).       
2104. 5. Власник землі не може перешкоджати користуванню землею, що передана ним у емфітевзис.      3. Власник зобов'язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав.  
2105. Стаття 419 Права та обов'язки користувача земельної ділянки (емфітевти)      Стаття 412 (419) Права та обов'язки землекористувача  
2106. 1. Користувач має право користуватися земельною ділянкою власника в повному обсязі та за призначенням, обумовленим договором.      1. Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору.  
2107. 2. Користувач має право відчужувати право користування шляхом продажу будь-кому, в тому числі і власнику земельної ділянки. При продажу права користування земельною ділянкою користувач зобов'язаний своєчасно сповістити про це власника землі. Якщо продаж права користування буде здійснено без сповіщення про це власника земельної ділянки, останній має право вимагати через суд визнання продажу недійсним.       
2108. 3. Користувач земельної ділянки зобов'язаний виплачувати її власнику обумовлену винагороду за користування нею, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням земельною ділянкою, та справляти встановлені щодо неї повинності.      2. Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом.  
2109. 4. Користувач зобов'язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть привести до погіршення екологічної ситуації.   -401- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Статтю 413 викласти в редакції: "Стаття 413. Право землекористувача на відчуження права користування земельною ділянкою 1. Землекористувач має право на відчуження права користування земельною ділянкою. 2. У разі продажу право користування земельною ділянкою власник цієї земельної ділянки має переважне перед іншими особами право на його придбання, за ціною, що оголошена для продажу, та на інших рівних умовах. 3. Землекористувач зобов'язаний письмово повідомити власника земельної ділянки про продаж права користування нею. Якщо протягом одного місяця власник не надішле письмової згоди на купівлю, право користування земельною ділянкою може бути продане іншій особі. 4. У разі порушення права переважної купівлі настають наслідки, передбачені частиною четвертою статті 360 (356) цього Кодексу. 5. У разі продажу права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб землекористувачем третім особам власник земельної ділянки має право на одержання встановленого договором відсотку від ціни продажу (вартості права).  		Враховано   3. Землекористувач зобов'язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації. Стаття 413 Право землекористувача на відчуження права користування земельною ділянкою 1. Землекористувач має право на відчуження права користування земельною ділянкою. 2. У разі продажу права користування земельною ділянкою власник цієї земельної ділянки має переважне перед іншими особами право на його придбання, за ціною, що оголошена для продажу, та на інших рівних умовах. 3. Землекористувач зобов'язаний письмово повідомити власника земельної ділянки про продаж права користування нею. Якщо протягом одного місяця власник не надішле письмової згоди на купівлю, право користування земельною ділянкою може бути продане іншій особі. 4. У разі порушення права переважної купівлі настають наслідки, встановлені частиною четвертою статті 364 цього Кодексу. 5. У разі продажу права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб землекористувачем третій особі власник земельної ділянки має право на одержання відсотку від ціни продажу (вартості права), встановленого договором.  
2110. Стаття 420 Припинення права користування земельною ділянкою, переданою для сільськогосподарських потреб      Стаття 414 (420) Припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб  
2111. Право користування земельною ділянкою припиняється:      1. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється у разі:  
2112. а) законом;       
2113. б) поєднанням в одній особі власника земельної ділянки та користувача;      1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;  
2114. в) спливом строку права користування;      2) спливу строку, на який було надано права користування;  
2115. г) викупом земельної ділянки з метою суспільної необхідності (ст. 376);      3) викупу земельної ділянки з метою суспільної необхідності;  
2116. д) рішенням суду.      2. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.  
2117. Стаття 421 Захист емфітевзису       
2118. Положення про захист права власності (статті 385-395 цього Кодексу) поширюються також на емфітевзис. Емфітевта має право на захист своїх прав, що випливають із емфітевзису, також на захист від посягань власника землі, на яку встановлено емфітевзис.       
2119. Глава 33 Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)      Глава 34 (33) Право користування чужою земельною ділянкою для забудови  
2120. Стаття 422 Поняття і підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)      Стаття 415 (422) Поняття і підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови  
2121. 1. Власник земельної ділянки має право надавати земельну ділянку або її частину в користування -фізичній чи юридичній особі -для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель безплатно або за обумовлену плату.      1. Власник земельної ділянки має право надати її в користування для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель.  
2122. 2. Власник нерухомого майна (будівлі або споруди), що побудоване на земельній ділянці, переданій йому в користування -суперфіціарій -має довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується право користування цією ділянкою.      2. Власник будівлі (споруди), що побудована на земельній ділянці, переданій йому в користування (землекористувач), має довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується, право користування цією земельною ділянкою.  
2123. 3. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може бути встановлено законом, договором про встановлення суперфіцію або заповітом на визначений або невизначений строк.      3. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено договором або заповітом на визначений або на невизначений строк.  
2124. Стаття 422-1 Права та обов'язки права власника земельної ділянки, наданої для забудови      Стаття 416 (422-1) Права та обов'язки власника земельної ділянки, наданої для забудови  
2125. 1. Власник земельної ділянки, переданої іншій особі для забудови, має право на плату за користування нею.      1. Власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею.  
2126. Якщо земельна ділянка забудована промисловими об'єктами, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на частку доходу землекористувача.      Якщо на земельній ділянці збудовані промислові об'єкти, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на одержання частки від доходу землекористувача.  
2127. 2. Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися і розпоряджатися нею в обсязі, необмеженому суперфіцієм.      2. Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем.  
2128. Перехід права власності на земельну ділянку до інших осіб не є підставою для припинення чи зміни належного власникові нерухомого майна права користування цією ділянкою.      Перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг права власника будівлі (споруди) щодо користування земельною ділянкою.  
2129. 3. Власник земельної ділянки має права вимагати від суперфіціарія використовувати її відповідно до умов суперфіцію.      3. Власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використовувати її відповідно до умов договору.  
2130. 4. Власник земельної ділянки не може припинити право користування нею за своїм одностороннім волевиявленням, а також перешкоджати користуватися земельною ділянкою, що передана для забудови.       
2131. Стаття 422-2 Права та обов'язки землекористувача (суперфіціарія)      Стаття 417(422-2) Права та обов'язки землекористувача  
2132. 1. Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою у повному обсязі, визначеному суперфіцієм.      1. Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою у обсязі, встановленому договором.  
2133. 2. Землекористувач має право власності на нерухоме майно, що збудовано, споруджено на земельній ділянці, переданій йому для забудови.      2. Землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.  
2134. 3. Землекористувач має право володіти, користуватися і розпоряджатися нерухомістю, що знаходиться на земельній ділянці, переданій йому для забудови відповідно до чинного законодавства.      3. Особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).  
2135. 4. При переході права власності на нерухоме майно до інших осіб набувач набуває також і право користування відповідною частиною земельної ділянки на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що й попередній власник нерухомого майна.       
2136. 5. Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування чужою земельною ділянкою, переданою йому для забудови, а також інші платежі, пов'язані з користуванням земельною ділянкою, та справляти встановлені щодо неї інші повинності.      4. Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою для забудови, а також інші платежі, встановлені законом.  
2137. 6. Землекористувач несе також обов'язки, передбачені статтею 419 цього Кодексу.      5. Землекористувач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до вимог, встановлених частиною 3 статті 412(419) цього Кодексу.  
2138. Стаття 423 Наслідки втрати права користування земельною ділянкою власником нерухомого майна      Стаття 418 (423) Наслідки припинення права користування земельною ділянкою  
2139. 1. У разі припинення суперфіцію право на нерухоме майно, що залишилося на земельній ділянці, визначається домовленістю між власником ділянки і власником нерухомого майна.      1. У разі припинення права користування земельною ділянкою права на будівлю (споруду) можуть бути визначені домовленістю між власником земельної ділянки та власником цієї будівлі (споруди).  
2140. 2. У разі відсутності угоди наслідки припинення права користування ділянкою визначаються судом.      Якщо такої домовленості не досягнуто, власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування.  
2141. 3. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника нерухомого майна його знесення та приведення ділянки до стану, в якому вона була до встановлення суперфіцію.       
2142. У разі якщо знесення будівлі або споруди, що знаходиться на земельній ділянці, заборонене законом (житлові будинки, пам'ятки історії та культури тощо) або ж є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі чи споруди порівняно з вартістю відведеної під них землі, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою і за наявності відповідних вимог сторін:      2.У разі якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам'ятки історії та культури тощо) або ж є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.  
2143. 1) визнати або право власника нерухомого майна на придбання права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, або право власника земельної ділянки на придбання нерухомого майна, що залишилося на земельній ділянці;       
2144. 2) визначити власникові нерухомого майна умови користування земельною ділянкою на новий строк.       
2145. Стаття 424 Припинення права користування чужою земельною ділянкою      Стаття 419(424) Припинення права користування земельною ділянкою для забудови  
2146. Право користування чужою земельною ділянкою, що передана для забудови припиняється:      1. Право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі:  
2147. 1) законом, що припиняє дані відносини, з належним відшкодуванням завданих збитків;      1) поєднанням в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;  
2148. 2) поєднанням в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;      2) спливу строку, на який було надано право користування;  
2149. 3) спливом строку договору;      3) відмови землекористувача від права користування чужою земельною ділянкою;  
2150. 4) відмовою землекористувача від права користування чужою земельною ділянкою;      4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років від укладення договору.  
2151. 5) судовим рішенням;       
2152. 6) в разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років від набуття чинності договору.      2. Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.  
2153. Стаття 425 Захист суперфіцію       
2154. Положення про захист права власності (статті 385-395 цього Кодексу) поширюються також на суперфіцій. Суперфіцій може захищатися також від посягань власника землі, на яку встановлено суперфіцій.       
2155. КНИГА ЧЕТВЕРТА ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ   -402- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Книгу четверту викласти в такій редакції.  		Відхилено   КНИГА ЧЕТВЕРТА ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ  
2156. Глава 34 Загальні положення про інтелектуальну власність   -403- Сіренко В.Ф. (реєстр. картка № 233)
 Главу доповнити новою статтею виклавши її в редакції: "Стаття. Суб'єкти права інтелектуальної власності Суб'єктами права інтелектуальної власності є особи, чиї права і обов'язки виникають з набуття, здійснення і захисту прав на об'єкти права інтелектуальної власності".  		Відхилено   Глава 34 (34) Загальні положення про право інтелектуальної власності  
2157. Стаття 426 Об'єкти права інтелектуальної власності      Стаття 1 Поняття права інтелектуальної власності  
2158. До об'єктів права інтелектуальної власності належать:      1. Право інтелектуальної власності - це право особи на результати інтелектуальної, творчої діяльності та на інші об'єкти, визначені цим Кодексом та іншими законами.  
2159. 1) результати інтелектуальної діяльності:      2. Право інтелектуальної власності складають особисті немайнові права та майнові права, зміст яких щодо конкретних об'єктів права інтелектуальної власності встановлюється цим Кодексом та іншими законами.  
2160. - твори науки, літератури і мистецтва;      3. Право інтелектуальної власності є недоторканним: ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та в порядку, встановлених законом.  
2161. - виконання творів;   -404- Сіренко В.Ф. (реєстр. картка № 233)
 Абзац 2 пункту 1 статті 426 вилучити.  		Відхилено    
2162. - фонограми і передачі організацій мовлення;       
2163. - винаходи, корисні моделі, промислові зразки;       
2164. - селекційні досягнення;       
2165. - топографії (топології) інтегральних мікросхем;       
2166. - нерозкрита (конфіденційна) інформація, у тому числі секрети виробництва (ноу-хау);       
2167. 2) засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів або послуг:   -405- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 У частині другій статті 426 замість слів:" учасників цивільного обороту" записати слова:" учасників відносин з інтелектуальної власності, а також індивідуалізації товарів (послуг)".  		Відхилено    
2168. -фірмові найменування;       
2169. -знаки для товарів і послуг;       
2170. -найменування місць походження (зазначення походження) товарів;       
2171. 3) інші результати інтелектуальної діяльності і засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.   -406- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Статтю 426 доповнити частиною четвертою такого змісту: "До відносин, пов'язаних з використанням прав інтелектуальної власності у сфері господарювання ( прав промислової власності) застосовуються положення цього Кодексу, якщо ці відносини не врегульовані господарським законодавством та іншими законами".  		Відхилено    
2172. Стаття 427 Підстави виникнення прав на об'єкти інтелектуальної власності   -407- Сіренко В.Ф. (реєстр. картка № 233)
 Статтю 427 доповнити новою частиною, виклавши її в редакції: "Всі форми інтелектуальної власності набувають юридичної сили тільки після реєстрації їх в Україні"  		Відхилено   Стаття 2 Об'єкти права інтелектуальної власності  
2173. Права на об'єкти інтелектуальної власності виникають за фактом їх створення або внаслідок надання їм правової охорони уповноваженим державним органом у випадках і в порядку, що передбачені цим Кодексом або іншими законами.      До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: - літературні та художні твори у сфері літератури, науки та мистецтва; - виконання; - фонограми, відеограми і передачі (програми) організацій мовлення; - комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних); - винаходи, корисні моделі, промислові зразки; - наукові відкриття; - компонування (топографії) інтегральних мікросхем; - раціоналізаторські пропозиції; - сорти рослин, породи тварин; - позначення: комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення тощо; - нерозголошувана інформація (комерційна таємниця). До об'єктів права інтелектуальної власності належить захист від недобросовісної конкуренції.  
2174. Умови надання правової охорони нерозкритій (конфіденційній) інформації визначаються законом.       
2175. Стаття 428 Особисті немайнові і майнові права на об'єкти інтелектуальної власності      Стаття 3 Суб'єкти права інтелектуальної власності  
2176. 1. Авторам результатів інтелектуальної діяльності належать щодо них особисті немайнові і майнові права.      1. Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець об'єкта права інтелектуальної власності (автор, винахідник тощо) - фізична особа, та інші особи, яким належать особисті немайнові та/або майнові права на об'єкти права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, інших законів або договору.  
2177. Особисті немайнові права належать авторові незалежно від його майнових прав і зберігаються за ним у випадках переходу його майнових прав на результати інтелектуальної діяльності до іншої особи.      2. Якщо об'єкт права інтелектуальної власності створений в результаті інтелектуальної, творчої діяльності кількох фізичних осіб, вони є його співавторами.  
2178. 2. Володільцям права на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг (далі -засоби індивідуалізації) належать щодо них майнові права.       
2179. 3. Право визнаватися автором результату інтелектуальної діяльності (право авторства) є особистим немайновим правом і належить тільки особі, творчою працею якої створено результат інтелектуальної діяльності.       
2180. Право авторства є таким, що не відчужується і не передається.       
2181. Якщо результат створений спільною працею двох або більше осіб, вони визнаються співавторами. Стосовно до окремих видів результатів інтелектуальної діяльності законом може бути обмежено коло осіб, які визнаються співавторами твору в цілому.       
2182. Стаття 429 Виключні права на об'єкти інтелектуальної власності      Стаття 4 Підстави виникнення (набуття) права інтелектуальної власності  
2183. 1. Володільцеві майнових прав на результат інтелектуальної діяльності або засобів індивідуалізації належить виключне право правомірно використовувати цей об'єкт інтелектуальної власності на свій розсуд у будь-якій формі та у будь-який спосіб.      Право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, які встановлені цим Кодексом, іншими законами або договором.  
2184. Використання іншими особами інтелектуальної власності, щодо якої правоволодільцеві належить виключне право, допускається тільки з дозволу правоволодільця.       
2185. 2. Володілець виключного права на об'єкт інтелектуальної власності має право передати це право іншій особі повністю або частково, має право дозволити іншій особі використати цей об'єкт і має право розпорядитися ним іншим чином, якщо це не суперечить правилам цього Кодексу та іншим законам.       
2186. 3. Обмеження виключних прав, у тому числі шляхом надання можливості використання об'єкта інтелектуальної власності іншими особами, визнання цих прав недійсними та їх припинення (анулювання) допускається у випадках, межах і порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами.       
2187. Обмеження виключних прав допускається за умови, що воно не завдає шкоди нормальному використанню об'єкта інтелектуальної власності і не зачіпає безпідставно законних інтересів правоволодільців.       
2188. Стаття 430 Перехід виключних прав до іншої особи      Стаття 5 Особисті немайнові права суб'єкта права інтелектуальної власності  
2189. 1. Майнові права, що належать володільцеві виключних прав на об'єкт інтелектуальної власності, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи іншим законом, можуть бути передані їх правоволодільцем повністю або частково іншій особі за договором, а також переходять у порядку спадкування і внаслідок ліквідації юридичної особи-правоволодільця.      1. Особистими немайновими правами суб'єкта права інтелектуальної власності є: 1) право на визнання творцем (автором, винахідником тощо); 2) право зазначати чи не зазначати, дозволяти зазначати чи не дозволяти зазначати своє ім'я (псевдонім) при використанні об'єкта права інтелектуальної власності; 3) інші особисті немайнові права.  
2190. Передання майнових прав за договором та їх перехід у порядку спадкування не мають наслідком передання або обмеження права авторства та інших невідчужуваних і таких, що не передаються, виключних прав. Умови договору про передання або обмеження таких прав є нікчемними.      2. Особисті немайнові права належать творцеві, а у випадках, встановлених законом, - іншим суб'єктам права інтелектуальної власності.  
2191. 2. Виключні права, які передаються за договором, мають бути в ньому визначені. Права, не зазначені в договорі як відчужувані, припускаються такими, що не передані, оскільки не доведено інше.      3. Особисті немайнові права належать суб'єкту права інтелектуальної власності незалежно від його майнових прав.  
2192. 3. До договору, який передбачає надання виключного права в період його дії іншій особі на обмежений час, застосовуються правила про ліцензійний договір.      4. Особисті немайнові права не можуть відчужуватися (передаватися) іншій особі, у тому числі, при передачі майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності іншим особам.  
2193. Стаття 431 Строк дії виключного права      Стаття 6 Майнові права суб'єкта права інтелектуальної власності  
2194. 1. Виключне право на об'єкт інтелектуальної власності діє протягом строку, передбаченого цим Кодексом або іншим законом.      1. Майновими правами суб'єкта права інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) право перешкоджати (забороняти) використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) право на розпорядження правом інтелектуальної власності; 4) інші майнові права.  
2195. Закон може передбачати можливість подовження такого строку.      2. Щодо окремих об'єктів та суб'єктів права інтелектуальної власності законом може бути встановлені інші майнові права, способи та порядок їх набуття, а також умови їх здійснення.  
2196. 2. Особисті немайнові права на результати інтелектуальної діяльності діють безстроково.      3. Майнові права суб'єктів права інтелектуальної власності можуть бути обмежені у випадках, встановлених законом.  
2197. 3. У випадках, передбачених законом, дія виключного права може припинятися внаслідок невикористання цього права протягом певного строку.       
2198. Стаття 432 Виключне право і право власності      Стаття 7 Використання об'єкта права інтелектуальної власності  
2199. Виключне право на результат інтелектуальної діяльності або засіб індивідуалізації існує незалежно від права власності на матеріальний об'єкт, в якому такий результат чи засіб індивідуалізації відображений.      1. Особа може використовувати об'єкт права інтелектуальної власності, яке їй належить, на власний розсуд. Використання об'єкта права інтелектуальної власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. 2. Використання об'єкта права інтелектуальної власності без дозволу особи, якій належать майнові права інтелектуальної власності, можливе лише у випадках, встановлених цим Кодексом та іншими законами.  
2200. Стаття 433 Порушення права інтелектуальної власності      Стаття 8 Розпорядження майновим правом інтелектуальної власності  
2201. 1. Будь-яке посягання на права, що випливають з інтелектуальної власності, визнається порушенням цього права.      1. Особа, якій належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності, має право розпоряджатися ними шляхом передачі (повністю або частково) або надання дозволу на їх використання (ліцензії) іншій особі.  
2202. 2. Не вважаються порушенням прав інтелектуальної власності дії, які відповідно до цього Кодексу та інших законодавчих актів, визнаються правомірними.      2. Передача майнового права інтелектуальної власності здійснюється на підставі договору.  
2203. 3. Ввезення на митну територію України виробів (товарів), в яких використано об'єкти права інтелектуальної власності, що захищаються на території України, без дозволу суб'єктів права інтелектуальної власності, є порушенням цього права незалежно від того чи ці об'єкти захищалися або захищаються в країнах їх походження.      3. Дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності надається на підставі ліцензійного договору.  
2204. 4. Вироби (товари), вироблені з використанням об'єктів інтелектуальної власності і розповсюджені в межах України з порушенням права на них, є контрафактними.      4. Договір про передачу майнового права інтелектуальної власності та ліцензійний договір повинні відповідати вимогам, встановленим відповідно статтями __ та __ цього Кодексу та іншими законами. 5. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути об'єктом договору застави, використовуватись у спільній діяльності, можуть бути внеском до статутного фонду юридичних осіб та до їх майна, можуть бути введені у комерційний обіг іншим способом, встановленим законом або договором. 6. У випадках, встановлених цим Кодексом та іншими законами, після спливу строку чинності майнових прав інтелектуальної власності, відповідний об'єкт права інтелектуальної власності стає суспільним надбанням.  
2205. Стаття 433-1 Цивільно-правові засоби забезпечення захисту права інтелектуальної власності      Стаття 9 Співвідношення права на об'єкт права інтелектуальної власності і права власності на річ  
2206. 1. До розгляду справи в суді суд має право винести ухвалу про заборону відповідачеві чи іншій особі, щодо якої є достатні підстави вважати, що вона є порушником права інтелектуальної власності, вчиняти певні дії (виробництво, відтворення, розповсюдження, використання, а також транспортування, збереження або володіння тощо з метою випуску в цивільний оборот виробів (товару), щодо яких припускається, що вони є контрафактними). Суд має право винести ухвалу про накладення арешту і вилучення всієї партії виробів (товару), щодо яких припускається, що вони є контрафактними, а також матеріалів і обладнання, призначених для їх виготовлення і розповсюдження.      Право на об'єкт права інтелектуальної власності та право власності на річ відокремлені одне від одного. Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ і навпаки.  
2207. 2. За наявності достатніх даних про вчинення злочину, за який відповідно до чинного законодавства передбачена кримінальна відповідальність, орган дізнання, слідства або ж суд зобов'язані вжити заходів для забезпечення вчиненого або можливого в майбутньому цивільного позову шляхом розшуку і накладення арешту на: 1) вироби (товари), щодо яких припускається, що вони є контрафактними; 2) матеріали та обладнання, призначених для їх виготовлення і використання; 3) документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом вчинення дій, за які відповідно до чинного законодавства передбачена кримінальна відповідальність.       
2208. Стаття 433-2 Цивільно-правова відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності      Стаття 10 Здійснення права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам  
2209. 1. Порушник права інтелектуальної власності зобов'язаний:      Право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам спільно, здійснюється відповідно до угоди між ними, а за відсутності такої, - спір вирішується судом.  
2210. 1) задовольнити всі вимоги, що випливають із факту порушення права інтелектуальної власності, відповідно до цього Кодексу (ст. ст. 15 і 23);       
2211. 2) відшкодувати заподіяні порушенням збитки, включаючи втрачену вигоду;       
2212. 3) повернути суб'єктові права інтелектуальної власності одержані внаслідок порушення доходи (прибутки) в повному обсязі;       
2213. 4) виплатити компенсацію в сумі від 5 до 5000 неоподатковуваних доходів громадян, встановлених законодавством України, розмір яких визначається судом.       
2214. 2. При визначенні суми збитків (підпункт 2 п. 1 цієї статті) суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої суб'єктові права інтелектуальної власності, а також можливого доходу, який могла б одержати зазначена особа при правомірному використанні об'єкта інтелектуальної власності. У розмір збитків мають бути включені суми, витрачені позивачем, на ведення судового процесу, включаючи виплату гонорару його адвокатові.       
2215. 3. Порушник права інтелектуальної власності зобов'язаний відшкодувати його володільцеві моральну шкоду в розмірі, що визначається судом.       
2216. Стаття 433-3. Цивільно-правові засоби забезпечення виконання судового рішення      Стаття 11 Права на об'єкт права інтелектуальної власності, створений у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків або доручення роботодавця  
2217. 1. Судове рішення про факт порушення права інтелектуальної власності певною особою має бути опубліковане в засобах масової інформації за рахунок порушника.      1. Творцеві об'єкта права інтелектуальної власності, створеного у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків або доручення роботодавця, належать особисті немайнові права на нього. У випадках, встановлених законом, окремі особисті немайнові права можуть належати роботодавцеві.  
2218. 2. Суд може винести рішення про знищення виробів (товару), щодо яких встановлено, що вони виготовлені з порушенням прав на інтелектуальну власність.      2. Майнові права на об'єкт, зазначений у частині першій цієї статті, належать його творцеві (працівникові) та роботодавцеві спільно, якщо інше не встановлено договором між ними.  
2219. 3. Особа, що неправомірно використала засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, зобов'язана знищити зображення індивідуалізації, усунути його з товару та його упаковки. У разі неможливості виконати вимоги, встановлені частиною першою п. 3 цієї статті, відповідний товар підлягає знищенню.      3. Особливості здійснення майнових прав щодо об'єкта права інтелектуальної власності, створеного у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків або доручення роботодавця, можуть бути встановлені законом.  
2220. Розділ І Авторське право та суміжні права       
2221. Глава 35 Авторське право       
2222. Стаття 434 Об'єкти авторського права      Стаття 12 Права на об'єкт права інтелектуальної власності, створений за договором замовлення  
2223. 1. Авторське право поширюється на твори науки, літератури і мистецтва, що є результатом творчої діяльності, -незалежно від їх жанру, достоїнства, обсягу, мети (освіта, інформація, пропаганда, розваги тощо), а також способу і форми їх відтворення, а саме:      1. Особисті немайнові права на об'єкт права інтелектуальної власності, створений за договором замовлення, належать його творцеві. У випадках, встановлених законом, окремі особисті немайнові права можуть належати замовникові.  
2224. 1) літературні письмові твори белетристичного, наукового, технічного або практичного характеру (книги, брошури, газети, статті тощо);      2. Майнові права на об'єкт, зазначений у частині першій цієї статті, належать сторонам договору спільно, якщо інше не встановлено договором.  
2225. 2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;       
2226. 3) музичні твори з текстом і без тексту;       
2227. 4) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу;       
2228. 5) аудіовізуальні твори (кіно-, теле- та відеофільми, слайдофільми та інші відеотвори і радіотвори);       
2229. 6) скульптури, графіка, дизайн, картини, малюнки, гравюри, літографії та інші твори образотворчого мистецтва;       
2230. 7) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;       
2231. 8) фотографічні твори і твори, виконані способами, аналогічними фотографії;       
2232. 9) твори прикладного мистецтва, якщо вони не охороняються спеціальним законом про промислову власність;       
2233. 10) ілюстрації, карти, плани, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, архітектури та інших галузей науки;       
2234. 11) сценічні обробки творів, зазначених у підпункті 1 п. 1 цієї статті, та обробки фольклору, придатні для сценічного показу;       
2235. 12) програми для ЕОМ (електронних обчислювальних машин) усіх видів, включаючи прикладні програми та операційні системи;       
2236. 13) переклади, обробки, анотації, реферати, резюме, огляди, інсценізації, музичні аранжування та інші переробки творів науки, літератури і мистецтва та обробки фольклору (похідні твори) незалежно від того, чи є об'єктами авторського права твори, на основі яких створено похідні твори, і без заподіяння шкоди оригінальним творам, на яких вони засновані;       
2237. 14) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, включаючи бази даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці з добору і розташування матеріалів незалежно від того, чи є об'єктами авторського права твори, які вони включають, і без заподіяння шкоди творам, що входять до них;       
2238. 15) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів кінематографії;       
2239. 16) інші твори.       
2240. 2. Цим Кодексом охороняються як обнародувані, так і необнародувані твори в галузі науки, літератури і мистецтва, виражені в письмовій чи будь-якій іншій формі.       
2241. Стаття 435 Твори і результати діяльності, які не є об'єктами авторського права      Стаття 13 Строк чинності права інтелектуальної власності  
2242. Не є об'єктами авторського права, зокрема:      1. Право інтелектуальної власності є чинним протягом строку, встановленого цим Кодексом та іншими законами.  
2243. 1) офіційні документи (закони, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;      2. Особисті немайнові права на об'єкти права інтелектуальної власності охороняються безстроково.  
2244. 2) офіційні символи і знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки тощо);      3. Право інтелектуальної власності може бути припинено достроково у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.  
2245. 3) твори народної творчості;       
2246. 4) повідомлення про новини дня або повідомлення про поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;       
2247. 5) результати, одержані з допомогою технічних засобів, призначених для виробництва певного роду, без здійснення творчої діяльності, безпосередньо спрямованої на створення індивідуального твору;       
2248. 6) авторське право не поширюється на ідеї, процедури, методи роботи або математичні концепції як такі, відкриття або прості факти.       
2249. Стаття 436 Права на проекти офіційних документів, символів і знаків   -408- Сіренко В.Ф. (реєстр. картка № 233)
 Статтю 436 віднести до спеціального законодавства.  		Відхилено   Стаття 14 Порушення права інтелектуальної власності  
2250. Право авторства на проект офіційного документа, символу чи знака належить особі, що розробила проект (розробникові).      Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, є підставою для відповідальності, встановленої цим Кодексом та іншими законами.  
2251. Розробники проектів офіційних документів, символів і знаків мають право публікувати такі проекти, якщо це не заборонено органом, за дорученням якого розроблявся проект. При опублікуванні проекту розробники мають право зазначити своє ім'я.       
2252. Проект може бути використаний компетентним органом для підготовки офіційного документа без згоди розробника, якщо проект ним опублікований або направлений відповідному органові.       
2253. При підготовці офіційних документів, символів і знаків на основі проекту до нього можуть вноситися доповнення і зміни на розсуд органу, що здійснює підготовку офіційного документа, символу чи знака.       
2254. Після схвалення проекту компетентним органом він може використовуватися без зазначення імені розробника.       
2255. Стаття 437 Сфера чинності авторського права   -409- Сіренко В.Ф. (реєстр. картка № 233)
 Статтю 437 віднести до спеціального законодавства.  		Відхилено   Стаття 15 Захист права інтелектуальної власності судом  
2256. Положення авторського права поширюються на:      2) Право інтелектуальної власності може захищатися судом відповідно до статей 16, 17 та 19 цього Кодексу.  
2257. 1) авторів, незалежно від громадянства і постійного місця проживання, твори яких уперше опубліковані або не опубліковані, але знаходяться в об'єктивній формі на території України;      3) Суд може постановити рішення про вилучення з комерційного обігу, без відшкодування їх вартості, товарів, які були виготовлені або введені в комерційний обіг в результаті неправомірного використання права інтелектуальної власності. Такі товари передаються у розпорядження особи, права якої порушені.  
2258. 2) авторів, незалежно від громадянства і постійного місця проживання, твори яких уперше опубліковані в іншій країні та протягом тридцяти днів після цього опубліковані в Україні;      Суд може постановити рішення про вилучення з комерційного обігу матеріалів (обладнання), які були використані для виготовлення цих товарів.  
2259. 3) авторів, які є громадянами України або мають постійне місце проживання на території України, незалежно від того, на якій території вперше були опубліковані їхні твори.      3. Особа, право інтелектуальної власності якої порушене, має право, замість відшкодування збитків, в тому числі і упущеної вигоди, вимагати виплати їй адекватної грошової компенсації особою, яка вчинила протиправну поведінку. Суд визначає розмір такої компенсації з врахуванням форми вини особи, яка порушила право, та інших обставин, які мають істотне значення.  
2260. Відповідно до міжнародних договорів України авторське право поширюється на авторів незалежно від громадянства, твори яких уперше опубліковані або не опубліковані, але вони знаходяться в об'єктивній формі на території іншої держави.      4. У разі задоволення судом вимоги про захист права інтелектуальної власності, повна інформація про це, за бажанням позивача, має бути опублікована в пресі, за рахунок особи, яка ці права та інтереси порушила.  
2261. Чинність цієї статті поширюється і на інших осіб, які мають авторське право.      5. Якщо в результаті порушення права інтелектуальної власності особа одержала прибуток, він має бути повністю переданій особі, чиє право порушене. За рішенням суду частина прибутку може бути залишена особі, яка вчинила таке правопорушення, з врахуванням витрат, які вона понесла. 6. Для захисту права інтелектуальної власності можуть бути застосовані тимчасові заходи, встановлені законом. 7. Право інтелектуальної власності може захищатися іншими способами, які встановлені законом. Глава 35 (35) Право інтелектуальної власності на літературні та художні твори, комп'ютерні програми, компіляції даних (авторське право)  
2262. Стаття 438 Виникнення і здійснення авторського права. Презумпція авторства   -410- Сіренко В.Ф. (реєстр. картка № 233)
 Статтю 438 віднести до спеціального законодавства.  		Відхилено   Стаття 16 Об'єкти авторського права  
2263. 1. Авторське право на твори науки, літератури і мистецтва виникає за фактом його створення. Виникнення і здійснення прав, передбачених цим Кодексом, не потребують виконання будь-яких формальностей.      1. Об'єктами авторського права є твори в сфері літератури, науки та мистецтва, а саме:  
2264. 2. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери С у колі -©, імені (найменування) особи, яка має авторське право, і року першої публікації твору.      літературні та художні твори, зокрема:  
2265. 3. Автором твору вважається особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору.      книги, брошури та інші письмові твори;  
2266. При опублікуванні твору анонімно або під псевдонімом (крім випадку, якщо псевдонім автора не викликає сумніву в його особі) видавець, ім'я або найменування якого позначено на творі, за відсутності доказів іншого вважається представником автора відповідно до цього Кодексу і як такий має право захищати права автора та забезпечувати їх здійснення. Це положення діє доти, доки автор такого твору не розкриє своє ім'я.      лекції, промови, проповіді та інші усні твори;  
2267. 4. Автор або особа, яка має виключну правоможність на обнародуваний чи необнародуваний твір, для свідчення про права автора або особи, що має виключну правоможність на твір, про факт і дату опублікування твору чи про договори, які зачіпають права автора на твір, у будь-який час протягом строку дії авторського права може зареєструвати права або виключну правоможність на твір, факт і дату опублікування твору, договори, які зачіпають права автора на твір, в офіційних державних реєстрах.      драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;  
2268. Орган, який забезпечує державну реєстрацію, положення про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва затверджує Кабінет Міністрів України.      музичні твори з текстом або без тексту;  
2269. Орган, який забезпечує державну реєстрацію, видає свідоцтва про державну реєстрацію прав автора на твір, виключні правоможності особи на твір, факт і дату опублікування твору, договорів, які зачіпають права автора на твір, складає і періодично видає Каталог державної реєстрації.      аудіовізуальні твори;  
2270. При виникненні спору державна реєстрація визнається судом як юридична презумпція прав автора або особи, яка має виключну правоможність на твір, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.      рисунки, твори живопису, архітектури, скульптури, графіки і літографії;  
2271. 5. Особа, яка володіє матеріальним об'єктом, в якому виражений твір, не може перешкоджати особі, що має авторське право, у реєстрації.      фотографічні твори;  
2272. Стаття 439 Автор як первинний суб'єкт авторського права   -411- Сіренко В.Ф. (реєстр. картка № 233)
 Статтю 439 віднести до спеціального законодавства.  		Відхилено   твори ужиткового мистецтва;  
2273. Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор.      ілюстрації, географічні карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або наук; переклади, адаптації, музичне аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів за умови, що вони є результатом інтелектуальної діяльності за добором, координацією або упорядкуванням змісту; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); інші твори. 2. Твори, зазначені в частині першій цієї статті, є об'єктом авторського права, якщо вони виражені письмово або в іншій матеріалізованій (об'єктивній) формі, придатній для сприйняття іншими особами. Твори є об'єктом авторського права незалежно від їх завершеності, призначення, жанру, змісту, обсягу, мети, а також способу і форми випуску в світ. 3. Авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі. 4. Комп'ютерні програми є об'єктом авторського права, незалежно від способу і (або) форми їх вираження, включаючи вихідний код та об'єктний код. Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. 5. Компіляція даних (база даних) або інша інформація у будь-якій формі, яка за добором та розміщенням змісту є результатом інтелектуальної, творчої діяльності, охороняється як така. Правова охорона не розповсюджується на самі дані або інформацію і не зачіпає будь-яке авторське право щодо самих даних або інформації, яка міститься у компіляції.  
2274. Стаття 440 Співавторство   -412- Сіренко В.Ф. (реєстр. картка № 233)
 Статтю 440 віднести до спеціального законодавства.  		Відхилено   Стаття 17 Результати інтелектуальної діяльності, які не є об'єктами авторського права  
2275. 1. Авторське право на твір, створений спільною творчою працею двох або більше осіб (співавторство), належить співавторам спільно, незалежно від того, чи становить такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення. Взаємовідносини співавторів можуть визначатися угодою між ними.      Не є об'єктами авторського права:  
2276. Частина твору визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин твору.      1) офіційні документи (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;  
2277. Кожний із співавторів має право використовувати створену ним частину твору, що має самостійне значення, на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між ними.      2) державні та інші офіційні символи і знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки тощо), затверджені державними органами;  
2278. Право на використання твору в цілому належить співавторам спільно.      3) твори народної творчості;  
2279. 2. Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частинах, якщо в угоді не передбачається інше.      4) повідомлення про новини дня або повідомлення про поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації; 5) інші результати інтелектуальної, творчої діяльності, встановлені законом.  
2280. Стаття 441 Авторське право упорядників збірників та інших складених творів   -413- Сіренко В.Ф. (реєстр. картка № 233)
 Статтю 441 віднести до спеціального законодавства.  		Відхилено   Стаття 18 Підстави виникнення авторського права  
2281. Авторові збірника та інших складених творів (упорядникові) належить авторське право на здійснений ним підбір і розташування матеріалів, що є результатом творчої праці (упорядкування).      1. Авторське право виникає за фактом створення твору і не потребує виконання будь-яких формальностей.  
2282. Упорядник збірника користується авторським правом за умови дотримання ним прав авторів кожного з творів, включених до складеного твору.      2. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, встановлений законом.  
2283. Автори творів, включених до складеного твору, мають право використовувати свої твори незалежно від складеного твору, якщо інше не передбачено авторським договором.       
2284. Авторське право упорядника не перешкоджає іншим особам здійснювати самостійний підбір або розташування тих самих матеріалів для створення своїх творів.       
2285. Стаття 441-1 Авторське право на комп'ютерні програми      Стаття 19 Суб'єкти авторського права  
2286. Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Така охорона поширюється на комп'ютерні програми незалежно від способу або форми їх вираження.      1. Первинним суб'єктом авторського права є автор. Автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору, якщо інше не встановлено судом (презумпція авторства). 2. Суб'єктами авторського права є також інші фізичні і (або) юридичні особи, які набули майнових прав на об'єкти авторського права відповідно до закону або договору.  
2287. Стаття 442 Авторське право на похідні твори      Стаття 20 Співавторство  
2288. 1. Похідний твір -результат інтелектуальної творчості, створений на основі іншого існуючого твору (переклад, адаптація, аранжування , обробка фольклору, інші переробки творів), без заподіяння шкоди охороні оригінального твору.      1. Авторське прав на твір, створений у співавторстві, належать всім співавторам спільно, незалежно від того, чи становить такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких може мати також і самостійне значення.  
2289. Оригінальність похідного твору полягає у творчій переробці твору, що існував раніше, або у творчому перекладі його на іншу мову.      2. Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення. Частина твору визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана окремо, незалежно від інших частин цього твору.  
2290. До похідних творів не належать аудіовізуальні твори, у тому числі іноземні, дубльовані, озвучені, субтитровані українською або іншими мовами.      3. Якщо твір, створений у співавторстві, складається з частин, кожна з яких має самостійне значення, кожен із співавторів має право використовувати створену ним частину твору на власний розсуд, якщо інше не встановлено угодою між ними.  
2291. 2. Авторам похідних творів належить авторське право на здійснений ними переклад, переробку, аранжування.      4. Якщо твір складає одне нерозривне ціле та належить спільно кільком особам, кожна з цих осіб може використовувати такий твір в особистих некомерційних цілях, але жодна з них не має права надати дозвіл (видати ліцензію) або передати майнове право на цей твір третім особам без згоди інших співавторів.  
2292. 3. Авторське право похідного твору не повинне завдавати шкоди авторським правам автора твору, що зазнав перекладу, переробки, аранжування.      6. Якщо одним із співавторів ініціюється передача майнових прав на спільно створений твір, інший співавтор не може без достатніх на те підстав заборонити таку передачу.  
2293. 4. Авторське право авторів похідних творів не перешкоджає іншим особам здійснювати свої переклади і переробки тих самих творів.       
2294. Стаття 443 Авторське право на колективний твір      Стаття 21 Особисті немайнові права автора  
2295. 1. Особи, що організовують створення творів (видавці енциклопедій, виробники фільмів, продюсери тощо) не визнаються авторами відповідних творів.      Автору належать такі особисті немайнові права:  
2296. 2. Видавцеві енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірників і збірників, що продовжуються, наукових праць, газет, журналів та інших періодичних видань належать виключні права на використання таких видань у цілому. Видавець має право при будь-якому використанні такого видання зазначати своє найменування або вимагати такого зазначення.      1) вимагати визнання свого авторства, зазначення свого імені у зв`язку з використанням твору, якщо це практично можливо;  
2297. Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо інше не передбачено договором на створення такого твору.      2) забороняти зазначення свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитися анонімом; 3) обирати псевдонім у зв`язку з використанням твору; 4) право на недоторканність твору; 5) інші права, встановлені законом.  
2298. Стаття 444 Авторське право на аудіовізуальний твір      Стаття 22 Випуск твору у світ  
2299. 1. Авторами аудіовізуального твору вважаються автори сценаріїв, діалогів, музичних творів, спеціально створених для даного аудіовізуального твору, режисери-постановники, оператори тощо.      1. Випущеним в світ є твір, випущений за згодою автора. Твір вважається випущеним в світ у разі можливого ознайомлення з ним необмеженого кола осіб. Твір випускається в світ шляхом його опублікування, оголошення, публічного показу або за допомогою інших засобів.  
2300. Автор раніше створеного твору, переробленого або включеного частиною аудіовізуального твору, також вважається співавтором аудіовізуального твору.      2. Твір не може бути випущений в світ, якщо він порушує права людини, на таємницю її особистого і сімейного життя, завдає шкоду громадському порядку, здоров'ю та моральності населення.  
2301. 2. Якщо інше не встановлено у договорі, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передати майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсерові, не мають права заперечувати проти відтворення, розповсюдження, публічного сповіщення і виконання, передання в ефір і кабелем для загального відома або проти будь-якого іншого публічного сповіщення твору, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на публічне сповіщення музичних творів, включених до аудіовізуального твору.      3. Авторові належить виключне право вважати твір закінченим та готовим до випуску в світ.  
2302. Постановник аудіовізуального твору має право при будь-якому використанні твору зазначити своє ім'я або найменування чи вимагати такого зазначення.      5. Ніхто не має право випускати твір у світ без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом, законом або договором.  
2303. 3. Автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожен на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з постановником аудіовізуального твору не передбачено інше.      6. Автор має право заборонити випуск твору у світ певним способом або певною особою. Якщо твір створено на замовлення іншої особи, вона має право вимагати від автора передачі твору та має право сама випустити його у світ.  
2304. 4. Автор музичного твору з текстом або без тексту, створеного спеціально для аудіовізуального твору, зберігає право на одержання винагороди за використання цього музичного твору при кожному публічному виконанні аудіовізуального твору і його публічному сповіщенні, а також здаванні в прокат примірників аудіовізуального твору.      7. У разі смерті особи його правонаступники мають право на випуск твору у світ, якщо це не суперечить волі автора.  
2305. 5. Без згоди автора та інших володільців майнових прав на фільм забороняється знищення остаточного варіанту фільму (негативів, оригінального запису).       
2306. Стаття 445 Автори інтерв'ю      Стаття 23 Забезпечення недоторканності твору  
2307. Авторське право на запис інтерв'ю належить особі, що дала інтерв'ю, та особі, що взяла інтерв'ю і здійснила його запис, як співавторам, якщо інше не передбачено угодою між ними.      1. Автор має право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також супроводженню твору без його згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо.  
2308. Опублікування запису інтерв'ю допускається лише зі згоди особи, що дала інтерв'ю.      2. В разі смерті автора недоторканність твору охороняється його спадкоємцями.  
2309. Стаття 446 Авторське право на твір, створений за договором найму      Стаття 24 Майнові права автора  
2310. 1. Авторське право на твір, створений за договором найму, належить його авторові.      1. Автор має право на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом.  
2311. 2. Виключне право на використання твору, створеного за договором найму, належить особі, з якою автор перебуває у трудових відносинах (роботодавцеві), якщо в договорі найму не передбачено інше.      2. Автор має виключне право дозволити використання твору іншій особі або заборонити використання твору взагалі або заборонити його використання певним способом або певною особою.  
2312. Розмір авторської винагороди за кожний вид використання твору, створеного за договором найму, та порядок її виплати встановлюються в договорі найму.      3. Автор або інший суб'єкт майнових авторських прав має право доручити здійснення своїх майнових прав іншій фізичній або юридичній особі, у тому числі організаціям колективного управління майновими правами, порядок створення та діяльність яких встановлюється законом.  
2313. 3. Роботодавець має право при будь-якому використанні твору, створеного за договором найму, зазначати своє найменування або вимагати такого зазначення.       
2314. Стаття 447 Особисті немайнові права автора      Стаття 25 Право на використання твору іншими особами зі згоди автора  
2315. Авторові належать такі особисті немайнові права:      Автор має виключне право дозволяти або забороняти:  
2316. 1) право авторства;      1) відтворення твору;  
2317. 2) право на авторське ім'я;      2) публічне виконання і публічне сповіщення твору;  
2318. 3) право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора (право на недоторканність твору);      3) публічну демонстрацію і публічний показ твору;  
2319. 4) право на обнародування твору.      4) будь-яке повторне оприлюднення твору організацією, яка не здійснювала першого оприлюднення; 5) переклад твору; 6) переробку, адаптацію, аранжування та інші подібні зміни твору; 7) включення твору складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 8) розповсюдження оригіналів творів та їх примірників шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або здавання у оренду (прокат) або передачу примірників твору до їх першого продажу; 9) надання необмеженому колу осіб можливості ознайомитися з твором з будь-якого місця і у будь-який час; 10) здавання у оренду (прокат) після першого продажу або відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у іншій формі, яку зчитує комп'ютер; 11) імпорт примірників творів з метою розповсюдження; 12) використання твору іншим способом у випадках, встановлених законом.  
2320. Стаття 448 Майнові права автора      Стаття 26 Право на використання твору іншими особами без згоди автора  
2321. 1. Авторові або іншій особі, яка має авторське право, належать виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким чином.      1. Без згоди автора твір може бути використано іншою особою:  
2322. 2. Авторові або іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право дозволяти або забороняти:      1) як цитата з опублікованого твору у обсязі, виправданому поставленою метою;  
2323. 1) відтворення творів;      2) як короткий уривок з виступу або твору для включення їх до фонограми (відеограми) або програми мовлення;  
2324. 2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;      3) для відтворення у пресі, публічного виконання чи публічного сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;  
2325. 3) публічний показ;      4) для відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії; публічного сповіщення або іншого публічного повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, у обсязі, виправданому інформаційною метою;  
2326. 4) будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи проводами уже переданих в ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією;      5) для відтворення у каталогах твору, виставленого на виставці, аукціоні, ярмарку або у колекції, зібраній для публічного показу;  
2327. 5) переклади творів;      6) для видання рельєфно-крапковим шрифтом оприлюднених творів;  
2328. 6) переробки, адаптації, аранжування та інші аналогічні зміни творів;      7) для відтворення творів для судового та адміністративного провадження в обсязі, виправданому цієї метою;  
2329. 7) розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження в інший спосіб або шляхом здання в найм чи у прокат та іншого передання до першого продажу примірників твору;      8) для публічного виконання музичних творів під час офіційних і релігійних обрядових церемоній, в обсязі, виправданому характером таких церемоній;  
2330. 8) здання в найм оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі;      9) для відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передачах в ефір або іншому публічному сповіщенні публічно виголошених промов лекцій, звернень, доповідей тощо у обсязі, виправданому поставленою метою;  
2331. 9) імпорт примірників творів з метою розповсюдження, включаючи примірники, виготовлені з дозволу автора або іншої особи, яка має авторське право.      10) в інших випадках, встановлених законом.  
2332. Цей перелік не є вичерпним.      2. Особа, яка використовує твір, зобов'язана зазначити ім'я його автора та джерело запозичення.  
2333. 3. Виключні права авторів на використання творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва включають і право участі в практичній реалізації проектів цих творів.       
2334. 4. Якщо примірники правомірно опублікованого твору введені в цивільний оборот шляхом їх продажу, то допускається їх подальше розповсюдження без згоди особи, якій належить авторське право, і без виплати авторської винагороди. Однак при цьому за особою, яка має авторське право, зберігається право, передбачене в підпункті 8 п. 2 цієї статті.       
2335. 5. Крім випадків, передбачених статтями 452-460 цього Кодексу, особа, яка має авторське право, має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання її твору. Винагорода може здійснюватися у формі платежу (одноразова винагорода), відрахувань (відсотків) за кожний проданий примірник чи кожне використання твору або у формі змішаних платежів.       
2336. Розмір і порядок обчислення авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі, а також у договорах, що укладаються організаціями, які управляють майновими правами авторів на колективній основі, з користувачами.       
2337. 6. Обмеження майнових прав, встановлені статтями 452-460 цього Кодексу, здійснюються за умови, що вони не завдаватимуть шкоди нормальному використанню твору і безпідставно не обмежуватимуть законних інтересів автора.       
2338. Стаття 449 Право доступу до твору образотворчого мистецтва      Стаття 27 Право автора на плату за використання його твору  
2339. Якщо при переданні носія твору образотворчого мистецтва у власність іншій особі автор не поступається своїми майновими правами, він має право вимагати доступу до цього твору з метою його використання для відтворення (виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо) за умови, що це не зачіпає необґрунтованим способом законних прав та інтересів власника твору образотворчого мистецтва. Власник не може відмовити авторові в доступі до твору без достатніх підстав.      Автор твору має право на плату за його використання.  
2340. Стаття 450 Право слідування      Стаття 28 Строк чинності авторського права у автора твору  
2341. Автор протягом життя, а після його смерті -спадкоємці у встановлений статтею 461 цього Кодексу строк щодо проданих автором оригіналів творів образотворчого мистецтва користуються невідчужуваним правом на одержання п'яти відсотків від ціни кожного наступного продажу носія твору через аукціон, галерею, салон, магазин тощо, що йде за першим його відступленням, здійсненим автором (право слідування).      1. Авторське право у автора твору триває пожиттєво.  
2342. Збір і виплата винагороди, одержаної в результаті використання права слідування, здійснюються через організації, які управляють майновими правами авторів на колективній основі.      2. Якщо твір був створений кількома особами, авторське право на нього триває до смерті останнього співавтора.  
2343. Стаття 451 Депонування творів      Стаття 29 Строк чинності майнового авторського права у інших осіб  
2344. 1. Депонування рукописів творів, інших творів на матеріальному носії, у тому числі на машинному, визнається опублікуванням твору, якщо таке депонування здійснене у сховищі (депозитарії), відкритому для доступу кожного, і надає можливість одержання за договором з депозитарієм примірника твору будь-якою особою, що звернеться до цього депозитарію.      1. Строк чинності майнового авторського права, яке особа одержала на підставі договору, визначається цим договором.  
2345. 2. Депонування твору здійснюється на основі договору володільця права на використання твору (правоволодільця) з депозитарієм, який встановлює умови використання твору. Такий договір і договір депозитарію з користувачем є публічним (стаття 665 цього Кодексу).      2. Після смерті автора майнові авторські права є чинними протягом семидесяти років, крім випадків, встановлених законом. 2. Якщо твір був створений кількома особами, авторське майнове право на нього у інших осіб є чинним протягом семидесяти років від часу смерті останнього співавтора. 3. Законом можуть бути встановлені інші строки чинності авторського права.  
2346. Стаття 452 Обмеження авторських прав      Стаття 30 Правові наслідки закінчення строку чинності авторського права  
2347. 1. Обмеження права на використання твору (вільне використання) допускається тільки у випадках, встановлених цим Кодексом.      1. Твір, щодо якого закінчився строк чинності авторського права, стає надбанням суспільства.  
2348. 2. Вільне використання твору допускається за умови, що таке використання не завдасть невиправданої шкоди нормальному використанню твору і не обмежить необґрунтованим чином законних інтересів автора.      2. Твір, який є надбанням суспільства, може бути вільно безоплатно використаний будь-ким, з дотриманням вимоги про зазначення авторства особи та забезпечення недоторканності твору.  
2349. Стаття 453 Вільне використання творів в особистих цілях      Стаття 31 Право автора на доступ до художнього твору  
2350. 1. Допускається відтворення обнародуваного твору в особистих цілях.      1. У разі передачі художнього твору або речі, в якій він втілений, у власність іншої особи автор має право на доступ до нього з метою з'ясування умов, в яких він утримується, а також виготовлення репродукції, фотографій тощо.  
2351. 2. Положення п. 1 цієї статті не застосовується при:      2. При здійсненні цього права автор зобов'язаний утримуватися від дій, які би завдавали шкоду творові та інтересам власника.  
2352. 1) відтворенні творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва шляхом їх практичної реалізації;       
2353. 2) відтворенні книг (у повному обсязі) і нотних текстів.       
2354. Стаття 454 Вільне використання творів із зазначенням імені автора      Стаття 32 Право на частку від ціни продажу художнього твору  
2355. Без згоди суб'єкта авторського права, але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення допускається:      1. Якщо автор продав свій художній твір іншій особі, то у разі наступного продажу нею цього твору він має право на п'ять відсотків від ціни, незалежно від місця та способу продажу (в галереї, салоні, магазині тощо або на аукціоні, в тому числі і у зв'язку з зверненням стягнення на твір). Виплата відповідної грошової суми здійснюється продавцем художнього твору.  
2356. 1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів у обсязі, виправданому поставленою метою, включаючи цитування статей із газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлене критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, в яке цитати включаються, вільне використання цитат у формі коротких уривків із виступів і творів, включених у фонограми або радіо- і телевізійні передачі;      Таке право автор має у разі продажу художнього твору кожним наступним його власником.  
2357. 2) використання літературних і художніх творів у виданнях, у передачах мовлення, у записах звуку чи зображення в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрації навчального характеру;      2. Після смерті автора право, встановлене у частині першій цієї статті, переходить до його спадкоємців.  
2358. 3) відтворення в пресі, передача в ефір або інше публічне сповіщення опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних питань або переданих в ефір творів такого самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, передачу в ефір і проводами чи інше публічне сповіщення спеціально не заборонене автором;      3. Права, встановлені у частинах першій, другій цієї статті, тривають протягом строків, встановлених у статтях ___цього Кодексу, і не можуть бути відчужені іншій особі.  
2359. 4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, передача в ефір або інше публічне сповіщення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;      У разі смерті спадкоємця ці права переходить до його спадкоємців у межах строку, що залишився.  
2360. 5) відтворення випущених у світ творів без одержання прибутку рельєфно-крапковим шрифтом та іншими способами для сліпих, крім творів, спеціально виданих для таких способів використання;       
2361. 6) відтворення з інформаційною метою в газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших аналогічних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;       
2362. 7) відтворення шляхом репродукування в одному примірнику без одержання прибутку:       
2363. -випущених у світ творів бібліотеками та архівами для заміни втрачених примірників;       
2364. -малих за обсягом творів із періодичних видань, а також коротких частин з інших випущених у світ творів, якщо таке використання здійснюється бібліотекою або архівом на запити громадян з метою освіти або навчання, а також якщо таке використання здійснюється навчальним закладом для аудиторних занять;       
2365. 8) відтворення твору для судового чи адміністративного провадження;       
2366. 9) відтворення твору в особистих цілях за умов, передбачених статтями 452-460 цього Кодексу.       
2367. Цей перелік є вичерпним, крім випадків, зазначених у статтях 452-460 цього Кодексу.       
2368. Вільне використання твору здійснюється без виплати винагороди, крім випадків, передбачених статтею 460 цього Кодексу.       
2369. Стаття 455 Вільне використання творів без зазначення імені автора       
2370. Без зазначення імені автора вільне використання твору допускається в таких випадках:       
2371. 1) відтворення, передача в ефір, технічний запис фотографії та її відтворення, твори архітектури або образотворчого мистецтва, що постійно знаходяться у відкритому для вільного відвідування місці, крім випадків, якщо такий твір є основним об'єктом, що використовується;       
2372. 2) публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похорону - в обсязі, виправданому характером таких церемоній;       
2373. 3) технічний запис твору і його відтворення, що здійснюється організацією ефірного мовлення стосовно творів, на передачу в ефір яких ця організація одержала право. Зазначений запис може використовуватися тільки для власних передач організації ефірного мовлення і має бути знищений після спливу шести місяців після його виготовлення, якщо інший строк не передбачений договором з автором.      Глава 36. Право інтелектуальної власності на виконання, фонограми, відеограми та програми (передачі) організацій мовлення (суміжні права)  
2374. Стаття 456 Вільне використання примірників творів для навчання      Стаття 33 Об'єкти суміжних прав  
2375. Допускається без згоди автора та іншої особи, що має авторське право:      Об'єктами суміжних прав незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є:  
2376. 1) відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів і фонограм як ілюстрації для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;      а) виконання;  
2377. 2) репрографічне відтворення для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків із письмових творів з ілюстраціями або без них, навчальними закладами, діяльність яких не спрямована прямо чи опосередковано на одержання прибутку за умови, що:      б) фонограми;  
2378. -обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;      в) відеограми;  
2379. -відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру;      г) передачі (програми) організацій мовлення.  
2380. -немає колективної ліцензії (ліцензії, наданої організацією, що управляє майновими правами авторів на колективній основі), яка визначала б умови такого відтворення.       
2381. Стаття 457 Використання творів, які постійно знаходяться у місцях, відкритих для вільного відвідування      Стаття 34 Суб'єкти суміжних прав  
2382. Допускається без згоди автора або іншої особи, що має авторське право, і без виплати авторської винагороди відтворювання або публічне сповіщення творів архітектури, образотворчого мистецтва, фотографічних творів, які постійно знаходяться у місці, відкритому для вільного відвідування, крім випадків, якщо зображення твору є основним об'єктом такого відтворення чи публічного сповіщення і якщо зображення твору використовуються з комерційною метою.      1. Первинними суб'єктами суміжних прав є: виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. 2. Суб'єктом суміжних прав можуть бути інші особи, які набули їх відповідно до закону або договору. 3. За відсутності доказів іншого, виконавцем, виробником фонограм, виробником відеограм вважаються особи, імена (назви) яких зазначені в фонограмі, відеограмі та їх примірниках або на їх упаковці.  
2383. Стаття 458 Записи короткострокового користування творів, здійснювані організаціями ефірного мовлення      Стаття 35 Підстави виникнення суміжних прав  
2384. Організація ефірного мовлення має право без згоди автора або іншої особи, що має авторське право, і без виплати додаткової винагороди здійснювати запис короткострокового користування того твору, щодо якого ця організація одержала право на сповіщення в ефір, за таких умов:      1. Суміжні права виконавця виникають внаслідок виконання твору.  
2385. 1) виготовлення запису організацією ефірного мовлення за допомогою її власного обладнання і для її власної передачі;      2. Суміжні права виробника фонограми, виробника відеограми виникає внаслідок фіксації фонограми, відеограми.  
2386. 2) знищення такого запису протягом шести місяців після його виготовлення, якщо триваліший строк не був погоджений з автором записаного твору. Такий запис може бути збережений без згоди автора в офіційних архівах, якщо запис має виключно документальний характер.      3. Суміжні права організації мовлення виникає внаслідок оприлюднення передачі (програми) мовлення. 4. Виникнення суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей.  
2387. Стаття 459 Вільне відтворення комп'ютерних програм. Декомпіляція комп'ютерних програм      Стаття 36 Особисті немайнові права суб'єктів суміжних прав  
2388. 1. Особа, що правомірно володіє примірником комп'ютерної програми, має право без згоди автора або особи, що має авторське право на цю програму, і без виплати авторської винагороди:      Особливості особистих немайнових прав осіб, які володіють суміжними правами, та особливості їх здійснення встановлюються законом.  
2389. 1) внести до комп'ютерної програми зміни виключно з метою її функціонування на технічних засобах користувача і вчинення дій, пов'язаних із функціонуванням комп'ютерної програми відповідно до її призначення, зокрема запис і збереження в пам'яті комп'ютера (одного комп'ютера або одного користувача мережі), а також виправлення очевидних помилок, якщо інше не передбачено угодою з особою, що має авторське право;       
2390. 2) виготовити копію комп'ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей і для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, якщо оригінал комп'ютерної програми втрачений, знищений або став непридатним для користування. При цьому копія комп'ютерної програми не може бути використана для інших цілей, ніж зазначено в підпункті 1 цього пункту, і має бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп'ютерної програми перестає бути правомірним;       
2391. 3) декомпілювати комп'ютерну програму (відтворити і перетворити об'єктний код у вихідний текст) або доручити іншій особі здійснити ці дії, якщо вони є необхідними для досягнення здатності до взаємодії незалежно розробленої цією особою комп'ютерної програми з іншими програмами, які можуть взаємодіяти з декомпільованою програмою при додержанні таких умов:       
2392. -інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, раніше не була доступною цій особі з інших джерел;       
2393. -зазначені дії здійснюються стосовно тих частин декомпільованої комп'ютерної програми, які необхідні для досягнення здатності до взаємодії;       
2394. -інформація, одержана в результаті декомпіляції, може використовуватися лише для досягнення здатності до взаємодії незалежно розробленої комп'ютерної програми з іншими програмами, не може передаватися іншим особам, крім випадків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії незалежно розробленої комп'ютерної програми з іншими програмами, а також не може використовуватися для розроблення комп'ютерної програми, за своїм виглядом істотно подібної до декомпільованої комп'ютерної програми, або для вчинення будь-якої іншої дії, що порушує авторське право.       
2395. 2. Застосування положень цієї статті не повинне завдавати невиправданої шкоди нормальному використанню комп'ютерної програми і не повинне обмежувати необґрунтованим способом законні інтереси автора та (або) іншої особи, що має авторське право на комп'ютерну програму.       
2396. Стаття 460 Відтворення творів і фонограм в особистих цілях      Стаття 37 Майнові права виконавців  
2397. 1. Відповідно до п. 9 статті 454 допускається відтворення виключно в особистих цілях творів, зафіксованих у звуко- і відеозаписах, без згоди автора або іншої особи, що має авторське право, але з виплатою їм винагороди.      До майнових прав виконавців належить право на використання, а також виключне право дозволяти або забороняти:  
2398. 2. Винагорода за відтворення зазначених у п. 1 цієї статті творів виплачується у формі відрахувань (відсотків) виробниками або імпортерами обладнання (аудіоапаратури, відеомагнітофонів тощо) та матеріальних носіїв (звуко- та (або) відеоплівки, касет, лазерних дисків, компакт-дисків тощо), які використовуються для такого відтворення.      1) ефірне мовлення і сповіщення для загального відома незаписаних виконань, за винятком випадків, коли виконання вже передавалися в ефір;  
2399. Збір і розподіл цієї винагороди здійснюється однією з організацій, що управляє майновими правами авторів, виконавців і виробників фонограм на колективній основі, відповідно до угоди між цими організаціями. Якщо цією угодою не передбачено інше, зазначена винагорода розподіляється в такій пропорції: 50 відсотків -авторам, 25 відсотків -виконавцям, 25 відсотків -виробникам фонограм. Винагорода підлягає виплаті авторам або іншим особам, що мають авторське право, виконавцям і виробникам фонограм щодо тих творів і фонограм, які зазначені в п. 1 цієї статті і відтворення яких в особистих цілях можна припустити за звичайних умов.      2) запис (фіксацію) незаписаних виконань;  
2400. Розмір винагороди та умови її виплати визначаються на підставі договорів між зазначеними виробниками, імпортерами та спеціально уповноваженим органом України. Винагорода розподіляється таким чином: авторам -50 відсотків, виконавцям -25 відсотків, виробникам фонограм -25 відсотків.      3) пряме або опосередковане відтворення виконань, зафіксованих у фонограмі і (або) відеограмі будь-яким способом і у будь-якій формі;  
2401. 3. Винагорода, зазначена в п. 2 цієї статті, не виплачується щодо обладнання і матеріальних носіїв, які є предметом експорту, професійного обладнання, не призначеного для використання в домашніх умовах, а також обладнання і матеріальних носіїв, що імпортуються фізичними особами виключно в особистих цілях.      4) доведення до загального відома оригіналу і (або) примірників виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, шляхом першого продажу або іншої передачі права власності;  
2402. 4. Допускається без згоди автора або іншої особи, що має авторське право, і без виплати авторської винагороди відтворення виключно в особистих цілях фізичною особою в одному примірнику правомірно опублікованого твору, крім випадків, передбачених п. 1 цієї статті.      5) оренда (прокат) оригіналу і (або) примірників своїх виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах;  
2403. 5. Положення п. 4 цієї статті не поширюється на:      6) доведення до загального відома своїх виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, способом, завдяки якому особи можуть здійснювати доступ до них з будь-якого місця і у будь-який час.  
2404. 1) відтворення творів архітектури у формі будівель і аналогічних споруд;      Цей перелік прав не є вичерпним.  
2405. 2) відтворення баз даних;      2. Майнові права, встановлені у частині першій, можуть бути обмежені законом.  
2406. 3) відтворення комп'ютерних програм, крім випадків, передбачених статтею 459 цього Кодексу;       
2407. 4) репрографічне відтворення книг (повністю), нотних текстів та оригінальних творів образотворчого мистецтва.      Стаття 37-1 Майнові права виробників фонограм, виробників відеограм 1. До майнових прав виробників фонограм, виробників відеограм належить право на використання фонограми, відеограми, а також виключне право дозволяти або забороняти: 1) пряме або опосередковане відтворення будь-яким способом або у будь-якій формі; 2) доведення до загального відома оригіналу або примірників шляхом першого продажу або іншої передачі права власності; 3) оренда (прокат) оригіналу і (або) примірників; 4) доведення до загального відома способом, завдяки якому особи можуть здійснювати доступ до цих фонограм, відеограм з будь-якого місця і у будь-який час. Цей перелік прав не є вичерпним. 2. Майнові права, встановлені у частині першій, можуть бути обмежені законом. Стаття 37-2 Майнові права організацій мовлення 1. До майнових прав організацій мовлення належить право на використання, а також виключне право дозволяти або забороняти: 1) випуск у світ шляхом трансляції і ретрансляції; 2) фіксацію на матеріальному носії та подальше відтворення; 3) доведення до загального відома осіб, якщо воно здійснюється у місцях, де встановлена вхідна плата. Цей перелік не є вичерпним. 2. Майнові права встановлені у частинах першій - третій цієї статті можуть бути обмежені законом. 3. Суб'єкт суміжних прав може доручити здійснення своїх майнових прав іншій фізичній або юридичній особі, у тому числі організаціям колективного управління майновими правами, порядок створення та діяльність яких встановлюється законом.  
2408. Стаття 461 Строки чинності авторських майнових прав      Стаття 38 Строк чинності суміжних майнових прав  
2409. 1. Авторські майнові права є чинними протягом усього життя автора і 50 років після його смерті, крім випадків, передбачених цією статтею.      1. Майнове право на виконання є чинним від дня його фіксації у фонограмі чи відеограмі, а за відсутності такої фіксації, - від дня здійснення виконання.  
2410. 2. Для творів, обнародуваних анонімно або під псевдонімом, строк чинності авторських прав закінчується через 50 років після того, як твір був обнародуваний. Якщо обраний автором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо автор твору, обнародуваного анонімно чи під псевдонімом, розкриє свою особу протягом 50 років, застосовується строк чинності, передбачений п. 1 цієї статті.      2. Майнове право на фонограму є чинним від дня її першого опублікування, а за відсутності такого опублікування, - від дня її запису.  
2411. 3. Строк чинності авторських майнових прав на твори, створені у співавторстві, діє протягом усього життя і 50 років після смерті останнього співавтора. Строк чинності авторських майнових прав на твори посмертно реабілітованих авторів діє протягом 50 років після їх реабілітації.      3. Майнове право на відеограму є чинним від дня її першого опублікування, а за відсутності такого опублікування, - від дня її запису.  
2412. 4. Авторські майнові права на твори, вперше опубліковані протягом 30 років після смерті автора, є чинними протягом 50 років від дати його правомірного опублікування.      4. Майнове право на передачу (програму) мовлення є чинним від дня її публічного сповіщення.  
2413. 5. Чинність норм, які встановлені пп. 1-4 цієї статті, починається з 1 січня року, що настає за роком, в якому мали місце юридичні факти, передбачені у зазначених пунктах.      5. Строк чинності суміжних майнових прав, встановлених у частинах першій - четвертій цієї статті, триває протягом п'ятдесяти календарних років, відраховуючи з першого січня року, наступного за тим, у якому відбулися зазначені факти. Законом можуть встановлюватися інші строки чинності суміжних прав. Глава 37. Право на винахід, корисну модель і промисловий зразок  
2414. Стаття 462 Наслідки припинення чинності авторських майнових прав      Стаття 39 Придатність винаходу для набуття права інтелектуальної власності на нього  
2415. Твори, на які припинилася чинність авторських майнових прав, а також твори, які ніколи не охоронялися на території України, можуть вільно використовуватися будь-якою особою без виплати авторської винагороди. При цьому повинні охоронятися право авторства, право на ім'я, право на недоторканність твору.      1. Винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання. 2. Об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології. 3. Законом може бути встановлено перелік результатів інтелектуальної, творчої діяльності, які не охороняються за цією статтею.  
2416. Стаття 463 Перехід авторських майнових прав у спадщину      Стаття 40 Придатність корисної моделі для набуття права інтелектуальної власності на неї  
2417. У разі смерті автора його авторські майнові права переходять у спадщину відповідно до Книги сьомої цього Кодексу в межах строків, передбачених статтею 461 цього Кодексу.      1. Корисна модель вважається придатною для набуття права інтелектуальної власності на неї, якщо вона є новою і придатною для промислового використання. 2. Об'єктом корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології. 3. Законом може бути встановлено перелік результатів інтелектуальної, творчої діяльності, які не охороняються за цією статтею.  
2418. Стаття 464 Право спадкоємців на захист особистих немайнових прав авторів      Стаття 41 Придатність промислового зразка для набуття права інтелектуальної власності на нього  
2419. Особисті немайнові права не переходять у спадщину.      1. Промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він є новим.  
2420. Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора (право на недоторканність твору).      2. Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.  
2421. Стаття 465 Відчуження авторських майнових прав       
2422. Майнові права можуть відчужуватися автором та іншими суб'єктами авторського права. Автор та інші суб'єкти авторського права (ліцензіар) можуть видавати ліцензію іншій особі (ліцензіату) на використання творів відповідно до такої ліцензії. Відчуження авторських майнових прав і видача ліцензії оформляється авторським договором.       
2423. Особисті немайнові права автора не можуть передаватися іншим особам.       
2424. Глава 36 Суміжні права       
2425. Стаття 466 Поняття суміжних прав      Стаття 42 Засвідчення набуття права на винахід, корисну модель, промисловий зразок  
2426. Суміжними визнаються права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення на результати їхньої творчої діяльності.      1. Набуття права на винахід, корисну модель і промисловий зразок засвідчується патентом. 2. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка. 3. Умови одержання патенту, порядок його видачі встановлюються законом.  
2427. Стаття 467 Суб'єкти суміжних прав      Стаття 43 Суб'єкти права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок  
2428. 1. Право на виконання для фіксації за допомогою технічних засобів, розповсюдження і відтворення належить виконавцям-артистам (акторам театру, кіно тощо, співакам, музикантам, диригентам, танцюристам та іншим особам, які виконують роль, співають, декламують, грають на музичному інструменті або яким-небудь іншим чином виконують твори літератури або мистецтва, включаючи твори фольклору, а також іншим особам, які займаються також творчою діяльністю, в тому числі виконують естрадні, лялькові номери), режисерам-постановникам, диригентам та їхнім спадкоємцям. Право на використання зафіксованого виконання може переходити іншим правонаступникам на підставі закону або договору.      1. Суб'єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок є: 1) винахідник, автор промислового зразка; 2) володілець патенту, інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за законом або договором.  
2429. 2. Право на запис (звуко- або відеозапис) належить особі, що здійснила такий запис, або її правонаступникам.      2. Володільцем патенту може бути винахідник, автор промислового зразку, роботодавець або їх правонаступники.  
2430. 3. Право на трансляцію належить організації ефірного і кабельного мовлення, що створила передачу.       
2431. Стаття 468 Виникнення і здійснення суміжних прав       
2432. 1. Виникнення і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм або на їх упаковці використати знак охорони суміжних прав, який складається з латинської літери P у колі -(P) та імені (найменування) особи, що має суміжні права, із зазначенням року першої публікації фонограми.       
2433. 2. Виконавці здійснюють права за умови дотримання ними прав авторів творів, що виконуються. Виробники фонограм повинні дотримуватися прав авторів творів і прав виконавців, що записуються на фонограму. Організації мовлення повинні дотримуватися прав авторів творів, виконавців і виробників фонограм.       
2434. Стаття 469 Умови охорони суміжних прав      Стаття 44 Майнові права на винахід, корисну модель, промисловий зразок  
2435. 1. Права виконавців охороняються, якщо:      1. Володілець патенту має такі майнові права:  
2436. 1) виконання вперше мало місце на території України;      1) право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразку, якщо при цьому не порушуються права інших володільців патенту;  
2437. 2) виконання зафіксоване на фонограмі, що охороняється відповідно до цієї статті;      2) дозволяти іншим особам використовувати винахід, корисну модель, промисловий зразок (видавати ліцензії);  
2438. 3) виконання, не зафіксоване на фонограмі, включене в передачу організації мовлення, що охороняється відповідно до цієї статті.      3) перешкоджати (забороняти) іншим особам використовувати винахід, корисну модель, промисловий зразок без його дозволу, крім випадків правомірного використання, встановлених законом;  
2439. 2. Права виробників фонограм охороняються відповідно до цього Кодексу, якщо:      4) передавати майнові права іншій особі;  
2440. 1) виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України;      5) інші права, визначені законом.  
2441. 2) фонограма вперше опублікована на території України або опублікована на території України протягом 30 днів від дня її першої публікації в іншій державі;      2. Способи використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка встановлюються законом.  
2442. 3) перша фіксація фонограми мала місце в Україні.      2. Майнові права на винахід, корисну модель, промисловий зразок інших суб'єктів, зазначених у статті ___ цього Кодексу, визначаються законом, договором.  
2443. 3. Права організацій мовлення охороняються цим Кодексом, якщо вони мають офіційне місцезнаходження на території України і здійснюють передачі з передавачів, розташованих на території України.      3. Законом може бути встановлено випадки правомірного використання прав, що засвідчуються патентом, без дозволу володільця патенту.  
2444. 4. Суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняються відповідно до міжнародних договорів України.      4. У порядку та у випадках, встановлених законом, майнові права володільця патенту можуть бути обмежені.  
2445. Стаття 470 Права виконавців      Стаття 45 Строк чинності майнових прав, засвідчених патентом  
2446. 1. Крім випадків, передбачених у цьому Кодексі, виконавцеві належить виключне право на використання виконання у будь-якій формі, включаючи право на одержання винагороди за кожний вид використання виконання.      1. Майнові права, засвідчені патентом, набувають чинності від дня їх державної реєстрації.  
2447. 2. Виключне право на використання виконання означає право дозволяти або забороняти здійснення таких дій:      2. Обчислення строку чинності майнових прав, що засвідчуються патентом, починається з дня, наступного за днем їх державної реєстрації. Законом може бути встановлений тимчасовий режим охорони винаходу, який діє до державної реєстрації прав на винахід.  
2448. 1) записувати раніше не записане виконання;      3. Строк чинності майнових прав, що засвідчуються патентом на винахід, спливає через двадцять років від дня подання заявки. Цей строк може бути продовжений в установленому законом порядку щодо винаходу, використання якого потребує спеціальних випробувань та офіційного дозволу.  
2449. 2) відтворювати запис виконання, крім випадків, якщо відтворюється запис виконання, зроблений за згодою виконавця, в тих самих цілях, для яких було одержано згоду виконавця при такому запису;      4. Строк чинності майнових прав, що засвідчуються патентом на корисну модель, спливає через десять років від дня подання заявки.  
2450. 3) сповіщати виконання в ефір, кабелем або здійснювати інше публічне сповіщення виконання, крім випадків, якщо для сповіщення використовується запис виконання, раніше зробленого за згодою виконавця, або виконання, раніше переданого в ефір;      5. Строк чинності майнових прав, що засвідчуються патентом на промисловий зразок, спливає через п'ятнадцять років від дня подання заявки.  
2451. 4) здавати в найм, прокат або оренду опубліковану фонограму, що включає виконання з участю виконавця.       
2452. Передбачені в цьому пункті дозволи видаються виконавцем, а при виконанні колективом виконавців -керівником такого колективу шляхом укладення письмового договору з користувачем.       
2453. 3. Виконавцям належать особисті немайнові права на ім'я, на охорону своїх виступів від спотворення і на згадування свого імені у зв'язку з використанням виконання там, де це можливо.       
2454. 4. Укладення договору між виконавцем і постановником аудіовізуального твору на створення аудіовізуального твору передбачає передання виконавцем прав, зазначених у підпункті 2 п. 2 цієї статті. При цьому виконавець зберігає право на винагороду за здачу в найм примірників такого аудіовізуального твору.       
2455. Надання виконавцем таких прав обмежується використанням аудіовізуального твору і, якщо в договорі не встановлено інше, не виключає прав на окреме використання звуку та зображення, зафіксованих в аудіовізуальному творі.       
2456. 5. Укладення договору на запис виконання на фонограму між виконавцем і виробником фонограми передбачає передання виконавцем права здавати фонограму в найм, прокат або оренду (підпункт 4 п. 2 цієї статті). При цьому виконавець зберігає право на винагороду за здачу в найм прокат або оренду примірників такої фонограми.       
2457. 6. Укладення договору між виконавцем і організацією мовлення на сповіщення в ефір або кабелем передбачає передання виконавцем права здійснення запису виконання і його відтворення (підпункти 1, 2 п. 2 цієї статті), якщо це прямо передбачено договором виконавця з організацією мовлення.       
2458. Розмір винагороди виконавцеві за таке використання встановлюється в зазначеному договорі.       
2459. 7. Щодо виконання, створеного за договором найму, виконавцеві належать особисті немайнові права, передбачені в п. 3 цієї статті. Виключне право на використання такого виконання належить особі, з якою виконавець перебуває у трудових відносинах (роботодавцеві), якщо в договорі не передбачено інше.       
2460. 8. Виключні права виконавця, передбачені п. 2 цієї статті, можуть передаватися за договором іншим особам.       
2461. Стаття 471 Права виробника фонограми      Стаття 46 Дострокове припинення чинності майнових прав, засвідчених патентом  
2462. 1. Крім випадків, передбачених у цьому Кодексі, виробникові фонограми належить виключне право на використання фонограми у будь-якій формі, включаючи право на одержання винагороди за таке використання.      1. Особа, яка має майнові права, засвідчені патентом, може відмовитися від них у порядку, встановленому законом. У цьому разі вона зобов'язана відшкодувати збитки, заподіяні особам, яким було надано дозвіл на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразку, якщо інше не встановлено законом або договором.  
2463. 2. Виключне право на використання фонограми означає право дозволяти або забороняти вчинення таких дій:      2. Чинність майнових прав, засвідчених патентом, може бути припинена в інших випадках, встановлених законом.  
2464. 1) відтворювати фонограму;       
2465. 2) розповсюджувати примірники фонограми будь-яким чином: продавати, здавати в найм, прокат або оренду;       
2466. 3) імпортувати примірники фонограми з метою розповсюдження, включаючи примірники, виготовлені з дозволу виробника фонограми;       
2467. 4) переробляти або будь-яким іншим чином змінювати фонограму.       
2468. 3. Якщо примірники правомірно опублікованої фонограми введені в цивільний оборот шляхом їх продажу, то допускається їх подальше розповсюдження без згоди виробника фонограми і без виплати йому винагороди.       
2469. При цьому незалежно від права власності на примірники фонограми за виробником фонограми зберігається право на розповсюдження примірників фонограми шляхом здачі в найм.       
2470. 4. Виключні права виробника фонограми, передбачені п. 2 цієї статті, можуть передаватися за договором іншим особам.       
2471. Стаття 472 Права організації мовлення      Стаття 47 Правові наслідки припинення чинності майнових прав, засвідчених патентом  
2472. 1. Крім випадків, передбачених у цьому Кодексі, організації мовлення належить виключне право на використання її передачі у будь-якій формі, включаючи право на одержання винагороди за таке використання.      У разі припинення чинності майнових прав, засвідчених патентом, винахід, корисна модель, промисловий зразок можуть вільно, безоплатно використовуватися іншими особами.  
2473. 2. Виключне право на використання передачі мовлення означає право організації ефірного або кабельного мовлення дозволяти або забороняти вчинення таких дій:       
2474. 1) записувати її передачу;       
2475. 2) відтворювати запис її передачі;       
2476. 3) одночасно сповіщати її передачу в ефір іншій організації ефірного мовлення (право організації ефірного мовлення);       
2477. 4) сповіщати її передачу кабелем (право організації ефірного мовлення);       
2478. 5) одночасно сповіщати її передачу кабелем іншій організації кабельного мовлення (право організації кабельного мовлення);       
2479. 6) сповіщати її передачу в ефір (право організації кабельного мовлення);       
2480. 7) публічно сповіщати її передачу в місцях із платним входом.       
2481. Стаття 473 Обмеження прав виконавців, виробників програм фонограм та організацій мовлення      Стаття 48 Відновлення чинності майнових прав, засвідчених патентом  
2482. Допускається за умови, що це не завдасть шкоди нормальному використанню виконань, фонограм і передач організацій мовлення і не обмежує необґрунтованим способом законних інтересів виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення, використання виконань, фонограм і програм мовлення, їх фіксація, відтворення, передача в ефір і проводами і доведення до загального відома в інший спосіб без згоди виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення і без виплати винагороди у тих самих випадках, що передбачені статтями 452-460 цього Кодексу щодо обмежень майнових прав творів науки, літератури і мистецтва.      Чинність майнових прав, засвідчених патентом, може бути відновлено за заявою володільця патенту або особи, якій вони передані, у порядку, встановленому законом.  
2483. Стаття 474 Використання фонограм, опублікованих з комерційною метою      Стаття 49 Визнання прав, що засвідчуються патентом, недійсними  
2484. 1. Допускається без згоди виробників фонограм, опублікованих з комерційною метою, і виконавців, записаних на таких фонограмах, але з виплатою винагороди:      Права, що засвідчуються патентом на винахід, корисну модель або промисловий зразок, визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановленому законом.  
2485. 1) публічне виконання фонограм;       
2486. 2) передача фонограм в ефір;       
2487. 3) передача фонограм проводами.       
2488. 2. Збір, розподіл і виплата винагороди здійснюється однією з організацій, що управляє майновими правами виробників фонограм і виконавців на колективній основі відповідно до угоди між цими організаціями. Якщо цією угодою не передбачено інше, винагорода розподіляється таким чином: авторам -50 відсотків, виконавцям -25 відсотків, виробникам фонограм -25 відсотків.       
2489. 3. Розмір винагороди і порядок її виплати визначаються угодою між користувачем фонограми або об'єднанням таких користувачів, з одного боку, та організаціями, що управляють майновими правами виробників фонограм і виконавців, -з іншого.       
2490. Розмір винагороди встановлюється за кожний вид використання фонограми.       
2491. Стаття 475 Записи короткострокового користування виконань або передачі, здійснювані організаціями ефірного мовлення      Стаття 50 Право попереднього користувача  
2492. Організація ефірного мовлення має право без згоди виконавця, виробника фонограми та організації мовлення здійснювати записи короткострокового користування виконання або передачі і відтворювати такі записи за таких умов:      1. Будь-яка особа, яка до дня подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, - до дати пріоритету (конвенційного пріоритету), в інтересах своєї діяльності добросовісно використала в Україні заявлений винахід, корисна модель чи промисловий зразок або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження такого використання або на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).  
2493. 1) попереднього одержання організацією ефірного мовлення дозволу на сповіщення в ефір виконання або передачі, щодо яких здійснюється запис короткострокового користування або відтворення такого запису;      2. Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством або діловою практикою, або ж тією частиною підприємства чи ділової практики, у яких було використано заявлений винахід, корисну модель, промисловий зразок або здійснено значну (суттєву) підготовку для такого використання.  
2494. 2) виготовлення запису короткострокового користування і його відтворення організацією ефірного мовлення за допомогою власного обладнання і для власної передачі;       
2495. 3) знищення такого запису на умовах, передбачених підпунктом 2 статті 458 цього Кодексу щодо запису короткострокового користування творів.      Глава 38. Право на наукове відкриття  
2496. Стаття 476 Строк чинності суміжних прав      Стаття 51 Поняття наукового відкриття  
2497. 1. Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років після першої фіксації виконання або постановки. Особисті немайнові права виконавців охороняються безстроково.      1. Науковим відкриттям є встановлена об'єктивно існуюча, але раніше невідома закономірність, явище матеріального світу, які піднімають рівень наукового пізнання.  
2498. Охорона прав виконавця після його смерті здійснюється в порядку, передбаченому статтею 464 цього Кодексу щодо особистих немайнових прав автора творів науки, літератури і мистецтва.      2. Право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом.  
2499. 2. Права виробників фонограм охороняються протягом 50 років після першого опублікування фонограми, а якщо її не було опубліковано, то протягом 50 років після першої фіксації звукового запису.       
2500. 3. Організації мовлення користуються наданими цим Кодексом правами протягом 50 років після першої передачі в ефір або проводами.       
2501. 4. Встановлені цією статтею строки починаються з 1 січня року, наступного за роком, в якому мали місце юридичні факти, передбачені цією статтею.       
2502. 5. До спадкоємців виконавця і правонаступників виробників фонограм та організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти використання виконання, фонограми, передачі в ефір і проводами, а також право на одержання винагороди в межах встановлених цією статтею частини строків, що залишилася.       
2503. Права виконавця, передбачені в п. 3 статті 470 цього Кодексу, у спадщину не переходять, їх охорона після смерті виконавця здійснюється в порядку, передбаченому статтею 464 цього Кодексу для охорони особистих немайнових прав автора.       
2504. 6. Спадкоємці мають право захищати авторство на об'єкт суміжних прав і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні виконання, фонограми і програми мовлення або будь-якому іншому посяганню на об'єкт суміжних прав, що може зашкодити честі та репутації виконавця, виробника фонограми чи організації мовлення.       
2505. Глава 37 Колективне управління майновими правами       
2506. Стаття 477 Забезпечення колективного управління майновими правами авторів      Стаття 52 Право на наукове відкриття  
2507. 1. Автори та їхні правонаступники, суб'єкти суміжних прав з метою забезпечення своїх майнових прав можуть доручити управління останніми на колективній основі організаціям (юридичним особам), які не мають права займатися комерційною діяльністю.      Автор має право на присвоєння науковому відкриттю свого імені або спеціальної назви.  
2508. Такі організації діють на основі законодавства про об'єднання громадян і в межах повноважень, добровільно переданих їм авторами та іншими суб'єктами авторських і суміжних прав.       
2509. 2. Допускається створення або окремих організацій, що управляють різними правами в інтересах різних осіб, які мають авторські майнові права, або однієї організації, що управляє одночасно авторськими і суміжними правами.      Глава 39 Право на компонування (топографію) інтегральної мікросхеми  
2510. Стаття 478 Діяльність організацій, що управляють майновими правами на колективній основі      Стаття 53 Засвідчення набуття права на компонування (топографію) інтегральної мікросхеми  
2511. 1. Повноваження на колективне управління майновими правами передаються організації, що управляє майновими правами на колективній основі, безпосередньо особами, що мають авторське право і суміжні права, добровільно на основі письмових договорів.      1. Набуття права на компонування (топографію) інтегральної мікросхеми засвідчується свідоцтвом.  
2512. Будь-який автор, його спадкоємець або інша особа, що має авторське право і суміжні права, які охороняються відповідно до цього Кодексу, мають право передавати здійснення своїх майнових прав такій організації, а організація зобов'язана взяти на себе здійснення цих прав на колективній основі, якщо управління такою категорією прав належить до статутної діяльності цієї організації.      2. Обсяг прав на компонування (топографію) інтегральної мікросхеми визначається його зображенням на матеріальному носієві.  
2513. 2. На основі одержаних повноважень організація, що управляє майновими правами на колективній основі, укладає ліцензійні угоди з користувачами творів та об'єктів суміжних прав.      3. Умови одержання свідоцтва, порядок його видачі встановлюються законом.  
2514. Претензії осіб, які мають авторське право і суміжні права, до користувачів щодо виникнення умов ліцензійних угод розглядаються організацією, що управляє майновими правами на колективній основі і виступає стороною у відповідній ліцензійній угоді.       
2515. Ліцензійні угоди дозволяють використання передбаченими в них способами всіх творів і відповідних об'єктів суміжних прав і надаються від імені всіх осіб, що мають авторське право і суміжні права, включаючи і тих, які не передали організації повноважень відповідно до п. 1 цієї статті.       
2516. 3. Організації, що управляють майновими правами на колективній основі, мають право вимагати від користувачів творів та об'єктів суміжних прав надання їм документів, що містять точні відомості про використання творів та об'єктів суміжних прав, необхідні для збору і розподілу винагороди.       
2517. Користувачі творів та об'єктів суміжних прав зобов'язані надавати авторам та іншим особам, що мають авторське право і суміжні права, їхнім представникам або організаціям, які управляють майновими правами на колективній основі, точний перелік і програми публічного використання творів, виконань, фонограм, програм мовлення і забезпечувати їх завіреним звітом про одержані прибутки. Користувачі зобов'язані виплачувати авторові або його представникам винагороду в передбачений строк і в обумовленому розмірі.       
2518. 4. Організації, що управляють майновими правами на колективній основі, мають право резервувати на своєму рахунку суми незапитаної винагороди, що надійшла їм від користувачів. Після трьох років з моменту розподілу винагороди суми незапитаної винагороди ці суми можуть бути використані для чергових виплат або спрямовані на інші цілі, передбачені їхніми статутами, в інтересах осіб, які мають авторське право і суміжні права.       
2519. 5. Організації, що управляють майновими правами авторів на колективній основі, зобов'язані своєчасно повідомляти авторів та інших суб'єктів авторського права і суміжних прав про винагороду, що надійшла на їхнє ім'я.       
2520. Глава 38 "Захист авторського права і суміжних прав" виключена.       
2521. Розділ ІІ Право промислової власності       
2522. Глава 39 Право на винаходи, корисні моделі і промислові зразки       
2523. Стаття 483 Умови правової охорони винаходу, корисної моделі, промислового зразка      Стаття 54 Суб'єкти права інтелектуальної власності на компонування (топографію) інтегральної мікросхеми  
2524. 1. Право на винахід, корисну модель і промисловий зразок охороняється за умови видачі патенту.      1. Суб'єктами права інтелектуальної власності на компонування (топографію)інтегральної мікросхеми є:  
2525. 2. Винаходом є технологічне (технічне) вирішення, яке відповідає умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності).      1) автор;  
2526. 3. Об'єктом винаходу можуть бути:      2) інші фізичні та юридичні особи, які набули права на компонування (топографію) інтегральної мікросхеми за законом або договором.  
2527. 1) продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо);      2. Володільцем свідоцтва може бути автор, роботодавець та їх правонаступники.  
2528. 2) спосіб;       
2529. 3) застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням.       
2530. Не визнаються винаходами: відкриття, наукові теорії та математичні методи; методи організації праці та управління господарством; плани та умовні позначення, розклади, правила; методи виконання розумових операцій; комп'ютерні програми; результати художнього конструювання; топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин.       
2531. 4. Корисною моделлю є конструктивне виконання засобів виробництва і предметів споживання, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто досягає певного технічного рівня, є новим і придатним для використання.       
2532. Об'єктом корисної моделі є конструктивне виконання засобів виробництва і предметів споживання.       
2533. 5. Промисловим зразком визнається художньо-конструкторське або естетичне рішення виробу, яке визначає його зовнішній вигляд, є новим, оригінальним і придатним для використання.       
2534. 6. Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначаються для задоволення естетичних та ергономічних потреб.       
2535. 7. Вимоги, що заявляються до винаходу, корисної моделі, промислового зразка, за наявності яких виникає право на одержання патенту, порядок його видачі патентним відомством встановлюються законом.       
2536. Стаття 484 Межі надання правової охорони винаходу, корисній моделі, промисловому зразку      Стаття 55 Майнові права на компонування (топографію) інтегральної мікросхеми  
2537. 1. Правова охорона надається винаходу, корисній моделі та промисловому зразку, використання яких не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності й моралі.      1. Володілець свідоцтва має такі майнові права:  
2538. 2. Особливості правової охорони винаходу, корисної моделі та промислового зразка, віднесені до державної таємниці, визначаються законами України.      1. Володілець свідоцтва має такі майнові права:  
2539. 3. Обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, зображених на фотографіях виробу (його макета, малюнка). Тлумачення формули та ознак має здійснюватися у межах описання винаходу, корисної моделі, відповідних креслень та описання промислового зразка.      1) використовувати компонування (топографію) інтегральної мікросхеми, якщо при цьому не порушуються права інших володільців свідоцтва; 2) дозволяти використання компонування (топографії) інтегральної мікросхеми (видавати ліцензії); 3) перешкоджати (забороняти) іншим особам використовувати компонування (топографію) інтегральної мікросхеми без свого дозволу, за винятком випадків правомірного використання, встановлених законом; 4) передавати майнові права іншій особі; 5) інші права, визначені законом. Способи використання компонування (топографії) інтегральної мікросхеми встановлюються законом. 2. Майнові права на компонування (топографію) інтегральної мікросхеми інших суб'єктів, визначених в статті __ цього Кодексу, визначаються законом або договором. 3. Законом може бути встановлено випадки правомірного використання прав, засвідчених свідоцтвом, без дозволу володільця свідоцтва. 4. У порядку та у випадках, встановлених законом, майнові права володільця свідоцтва можуть бути обмежені.  
2540. Стаття 485 Патент      Стаття 56 Строк чинності майнових прав, засвідчених свідоцтвом  
2541. 1. Правова охорона винаходу, корисної моделі та промислового зразка посвідчується патентом.      1. Майнові права, засвідчені свідоцтвом, набувають чинності від дня їх державної реєстрації.  
2542. 2. Патент видається патентним відомством України (далі -Відомство).      2. Майнові права на компонування (топографію) інтегральної мікросхеми є чинними протягом десяти років від дня подання заявки.  
2543. 3. Патент посвідчує:       
2544. 1) авторство;       
2545. 2) пріоритет;       
2546. 3) виключне право використання захищеного патентом винаходу, корисної моделі, промислового зразка на свій розсуд.       
2547. Стаття 486 Назва винаходу      Стаття 57 Правові наслідки спливу строку чинності майнових прав, засвідчених свідоцтвом  
2548. 1. Винахідник має право на присвоєння винаходові свого імені або спеціальної назви.      У разі спливу строку чинності майнових прав, засвідчених свідоцтвом, компонування (топографія) інтегральної мікросхеми може вільно, безоплатно використовуватися іншими особами.  
2549. 2. Заява про присвоєння винаходові імені винахідника чи спеціальної назви має бути подана до Відомства із заявкою на видачу патенту на винахід або не пізніше двох місяців після надходження заявки до Відомства.       
2550. 3. Назва винаходу має бути відображена в патенті і в супровідній документації.       
2551. Винахідник має право вимагати, щоб при використанні його винаходу згадувалося його ім'я.       
2552. Стаття 487 Право на одержання патенту      Стаття 58 Дострокове припинення чинності майнових прав, засвідчених свідоцтвом  
2553. 1. Право на одержання патенту мають винахідники та їхні правонаступники, автори промислових зразків та їхні правонаступники, роботодавці.      1. Особа, яка має майнові права, засвідчені свідоцтвом, може відмовитися від них у порядку, встановленому законом. У цьому разі вона зобов'язана відшкодувати збитки, заподіяні особам, яким було надано дозвіл на використання компонування (топографії) інтегральної мікросхеми, якщо інше не встановлено законом або договором.  
2554. 2. Винахідники, а також автори промислового зразка, які створили винахід, корисну модель або промисловий зразок спільною творчою працею, мають рівні права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними.      2. Чинність майнових прав, засвідчених свідоцтвом, може бути припинена в інших випадках, встановлених законом.  
2555. 3. Склад винахідників чи авторів промислового зразка, які створили винахід, корисну модель або промисловий зразок спільною творчою працею, у разі необхідності може бути переглянутий Відомством за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як винахідники або автори промислового зразка, а також винахідників чи авторів промислового зразка, що не зазначені у заявці як такі.       
2556. У разі зміни складу винахідників чи авторів промислового зразка Відомство вносить відповідні зміни до заявочних матеріалів у порядку, що визначається Відомством.       
2557. 4. Клопотання про зміну складу винахідників чи авторів промислового зразка може бути порушене і розглянуте Відомством до прийняття рішення про видачу патенту або про відмову у видачі патенту.       
2558. 5. Після прийняття рішення про видачу патенту клопотання про зміну складу винахідників чи авторів промислового зразка може бути розглянуте лише в судовому порядку.       
2559. Стаття 487-1 Конфіденційність заявки      Стаття 59 Відновлення чинності прав, засвідчених свідоцтвом  
2560. З дати надходження заявки до Відомства до публікації відомостей про заявку або публікації відомостей про видачу патенту матеріали заявки вважаються конфіденційною інформацією. Доступ третьої особи до матеріалів заявки забороняється. За винятком випадків, коли такий доступ здійснюється за особистим дозволом заявника або за рішенням компетентного органу.      Чинність майнових прав, засвідчених свідоцтвом, може бути відновлена за заявою володільця свідоцтва або особи, якій вони передані, у порядку, встановленому законом.  
2561. Стаття 487-2 Зміна заявника      Стаття 60 Визнання прав, засвідчених свідоцтвом, недійсними  
2562. Зміна заявника може бути здійснена внаслідок передачі права на одержання патенту на підставі договору або застосування закону чи виконання рішення суду, внаслідок реорганізації чи ліквідації юридичної особи тощо. Заявник або особа, яка набула такі права, подає до відомства клопотання, до якого додається документ чи засвідчена копія документа, що є підставою для такої зміни. Якщо відбувається зміна не всіх заявників, клопотання повинно бути підписано всіма заявниками, які подали заявку.      Права, засвідчені свідоцтвом на компонування (топографію) інтегральної мікросхеми, визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановленому законом.  
2563. Стаття 487-3 Зміна патенту      Стаття 61 Право попереднього користувача  
2564. Володілець патенту строком дії 6 років або його правонаступник може подати клопотання про проведення експертизи заявки по суті з метою отримання патенту строком дії 20 років. Таке клопотання подається з дотриманням встановлених законом вимог.      1. Будь-яка особа, яка до дня подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, - до дати пріоритету (конвенційного пріоритету), в інтересах своєї діяльності добросовісно використала в Україні заявлене компонування (топографію) інтегральної мікросхеми або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження такого використання або на використання компонування (топографію) інтегральної мікросхеми, як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).  
2565. Якщо за заявкою прийняте рішення про видачу патенту строком дії 20 років, дія патенту, виданого без проведення експертизи заявки по суті, припиняється від дати публікації відомостей про видачу патенту строком дії 20 років. Відомство публікує відомості про припинення дії патенту в офіційному бюлетені.      2. Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством або діловою практикою, або ж тією частиною підприємства чи ділової практики, у яких було використано заявлене компонування (топографію) інтегральної мікросхеми або здійснено значну (суттєву) підготовку для такого використання.  
2566. Якщо в результаті проведення експертизи заявки по суті прийняте рішення про відмову у видачі патенту, патент строком дії 6 років вважається таким, що не набрав чинності від дати публікації відомостей про його видачу, про що Відомство публікує відомості в офіційному бюлетені.      Глава 40. Право на раціоналізаторську пропозицію  
2567. Стаття 488 Право роботодавця      Стаття 62 Поняття та об'єкти раціоналізаторської пропозиції  
2568. 1. Роботодавцеві та його правонаступникам належить право на одержання патенту за умови, що винахідник (винахідники) або автор (автори) промислового зразка передали йому це право за договором, укладеним у письмовій формі.      1. Раціоналізаторською є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.  
2569. 2. Винахідник (автор промислового зразка) в письмовій формі повідомляє роботодавця про створений ним винахід, корисну модель чи промисловий зразок з описанням, яке розкриває суть винаходу, корисної моделі чи промислового зразка досить повно і ясно. Якщо роботодавець протягом чотирьох місяців від дати одержання повідомлення не подасть заявки до Відомства або не передасть право на його одержання іншій особі, або не прийме рішення про збереження винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, як конфіденційної інформації, то право на одержання патенту переходить до винахідника чи автора промислового зразка або їх спадкоємців. У цей же строк роботодавець повинен укласти з винахідником чи автором промислового зразка письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності винаходу, корисної моделі чи промислового зразка і(або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем.      2. Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес.  
2570. 3. Якщо винахід, корисна модель або промисловий зразок створені у зв'язку з виконанням службових обов'язків, наданням фінансової чи іншої матеріальної допомоги авторам на основі знань, досвіду та інформації роботодавця та іншого істотного сприяння створенню винаходу, корисної моделі чи промислового зразка роботодавцем, останньому належить право виключного використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка протягом п'яти років від дня подання заявки на винахід, корисну модель і промисловий зразок до Відомства.       
2571. 4. Використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка в такому разі здійснюється на умовах угоди, укладеної між роботодавцем і авторами. Спори з приводу розміру винагороди, порядку її виплати та інших умов розглядаються судом.       
2572. 5. Невикористання роботодавцем винаходу, корисної моделі та промислового зразка протягом п'яти років відповідно до п. 2 цієї статті дає право винахідникові використати винахід, корисну модель чи промисловий зразок на свій розсуд.       
2573. У такому разі роботодавець зберігає право використати в майбутньому цей винахід, корисну модель чи промисловий зразок на умовах безоплатної невиключної ліцензії.       
2574. Стаття 489 Право правонаступника      Стаття 63 Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції  
2575. Право на одержання патенту мають правонаступники винахідника та автора промислового зразка.      Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції визначається її описом, а також кресленнями, якщо вони подані.  
2576. Винахідник і автор промислового зразка можуть передати належне їм право на одержання патенту державі, яка здійснює в їхніх інтересах права володільця патенту відповідно до цього Кодексу.       
2577. Стаття 490 Строк чинності патенту      Стаття 64 Суб'єкти права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію  
2578. Строк дії патенту на винахід, який видається з проведенням експертизи заявки по суті, становить 20 років від дати публікації відомостей про його видачу.      Суб'єктами права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є її автор та юридична особа, якій ця пропозиція подана.  
2579. Строк дії патенту на винахід, який видається без проведення експертизи заявки по суті (деклараційний патент), становить 6 років від дати публікації відомостей про його видачу.       
2580. Строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб або засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого вимагає відповідного дозволу може бути продовжено за клопотання володільця патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки і датою одержання цього дозволу, але не більше ніж 5 років. Порядок подання клопотання та продовження строку дії патенту визначається Відомством .       
2581. Строк дії патенту на корисну модель становить 10 років від дати подання заявки до Відомства і продовжується Відомством за клопотанням володільця патенту, але не більше, ніж на три роки.       
2582. Строк дії патенту на промисловий зразок становить 10 років від дати подання заявки до Відомства. За клопотанням володільця патенту строк його дії може бути подовжений Відомством, але не більше ніж на 5 років.       
2583. Дія патенту припиняється достроково за умов, викладених у статті 495 цього Кодексу.       
2584. Стаття 491 Правові наслідки припинення чинності патенту спливом строку його дії      Стаття 65 Права на раціоналізаторську пропозицію  
2585. 1. Чинність патенту припиняється зі спливом строків, зазначених у попередній статті цього Кодексу.      1. Автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення, в тому числі на винагороду, від юридичної особи, якій ця пропозиція надана.  
2586. 2. Винахід, корисна модель і промисловий зразок, чинність патенту на які припинилася у зв'язку зі спливом строків їх чинності, можуть бути використані будь-якою особою без дозволу патентоволодільця і без виплати йому винагороди.      2. Юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на її використання в будь-якому обсязі. Глава 41. Право на сорт рослин і породу тварин  
2587. Стаття 492 Дострокове припинення чинності патенту      Стаття 66 Охорона права на сорт рослин і породу тварин  
2588. 1. Володілець патенту може в будь-який час відмовитися від нього на підставі заяви, поданої до Відомства. Відмова від патенту набуває чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Відомства.      Право інтелектуальної власності на сорт рослин і породу тварин складають:  
2589. Не допускається повна або часткова відмова від патенту без згоди особи, якій надано право на використання винаходу за ліцензійним договором, зареєстрованим у Відомстві, а також в разі накладення арешту на майно, описане за борги, якщо до його складу входять права, що засвідчуються патентом.      2) немайнові права, засвідчені державною реєстрацією;  
2590. 2. Чинність патенту припиняється в разі несплати у встановлений строк річного збору для підтримання його чинності. Чинність патенту припиняється з першого дня року, за який не сплачений збір.      3) право на поширення сорту рослин; 4) майнові права, засвідчені патентом.  
2591. Стаття 493 Відновлення права на патент      Стаття 67 Суб'єкти права на сорт рослин і породу тварин  
2592. 1. Право на патент, що втратив чинність на підставі попередньої статті цього Кодексу, може бути відновлене Відомством за заявою осіб, зазначених у п. 1 статті 487 цього Кодексу, якщо для цього будуть істотні підстави.      1. Суб'єктами права на сорт рослин і породу тварин є:  
2593. 2. Заява про відновлення права на патент може бути подана протягом трьох років від дати припинення чинності патенту.      2) автор сорту рослин і породи тварин;  
2594. 3. Відмова у відновленні права на патент може бути оскаржена до суду.      3) володілець патенту, інші фізичні та юридичні особи, які набули майнових прав на сорт рослин і породу тварин за законом, договором. 2. Володільцем патенту може бути автор, роботодавець або їх правонаступники.  
2595. Стаття 494 Правові наслідки дострокового припинення чинності патенту      Стаття 68 Права на сорт рослин і породу тварин  
2596. Якщо право на патент не було відновлене (стаття 493 цього Кодексу), настають наслідки, передбачені п. 2 статті 491 цього Кодексу.      1. Володілець патенту має такі права: 1) використовувати сорт рослин і породу тварин, якщо при цьому не порушуються права інших володільців патентів; 2) перешкоджати (забороняти) іншим особам використовувати сорт рослин і породу тварин без свого дозволу, за винятком випадків правомірного використання, встановлених законом; 3) передавати майнові права іншій особі; 4) інші права, визначені законом. 2. Майнові права на сорт рослин і породу тварин інших суб'єктів, зазначених в статті __ цього Кодексу, визначаються законом, договором. 3. Законом може бути встановлено випадки правомірного використання прав, засвідчених патентом, без дозволу володільця патенту. 4. Майнові права володільця патенту можуть бути обмежені у випадках та у порядку, встановлених законом.  
2597. Стаття 495 Визнання патенту недійсним      Стаття 69 Строк чинності прав на сорт рослин і породу тварин  
2598. Патент на винахід, корисну модель або промисловий зразок визнається судом недійсним у разі відсутності в них ознак патентоспроможності (стаття 483 цього Кодексу), а також у випадках видачі патенту особі, яка не мала права на його одержання.      1. Право на поширення сорту рослин і породи тварин набуває чинності від дня його державної реєстрації та діє безстроково за умови підтримання його чинності. 2. Права, засвідчені патентом, набувають чинності від дня їх державної реєстрації. Законом може бути встановлений тимчасовий режим охорони сорту рослин та породи тварин, який діє до державної реєстрації прав на сорт рослин та породу тварин. 3. Майнові права володільця патенту на сорт рослин є чинними протягом тридцяти календарних років, а щодо дерев та винограду - протягом тридцяти п'яти років, відраховуючи з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав. 4. Майнові права володільця патенту на породу тварин є чинними протягом тридцяти календарних років, відраховуючи з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав. 5. Чинність майнових прав володільця патенту може бути припинена достроково або поновлена у порядку та у випадках, встановлених законом. Глава 42. Право на комерційне (фірмове) наймениування  
2599. Стаття 496 Наслідки визнання патенту недійсним      Стаття 70 Засвідчення права на комерційне (фірмове) найменування  
2600. 1. У разі визнання патенту недійсним у зв'язку з відсутністю ознак патентоспроможності рішення Відомства про видачу патенту анулюється.      1. Право юридичної особи на комерційне (фірмове) найменування охороняється без обов'язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є комерційне (фірмове)найменування частиною торговельної марки.  
2601. 2. Права та обов'язки, що виникли з патенту, визнаного недійсним, анулюються.      2. Правова охорона надається комерційному (фірмовому) найменуванню, якщо воно дає можливість відрізнити одну юридичну особу від іншої, та не вводить в оману щодо справжнього виду діяльності юридичної особи. 3. Відомості про комерційне (фірмове) найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. 4. Юридичні особи можуть мати однакові комерційні (фірмові) найменування, якщо їх діяльність на певній території не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють і (або) реалізовують, та послуг, які надаються ними. 5. Якщо особа використовувала комерційне (фірмове) найменування на певній території раніше, ніж ідентичне комерційне (фірмове) найменування стало відомим на території всієї країни або значної її частини, вона має право на продовження його використання на цій певній території.  
2602. Стаття 497 Права, що надаються патентом      Стаття 71 Майнові права на комерційне (фірмове) найменування  
2603. 1. Права, що надаються патентом, набувають чинності від дати публікації відомостей про його видачу.      Майновими правами на комерційне (фірмове) найменування є:  
2604. 2. Патент надає володільцеві винаходу, корисної моделі чи промислового зразка виключне право використати винахід, корисну модель чи промисловий зразок на свій розсуд.      1) право використовувати комерційне (фірмове) найменування;  
2605. Відносини при використанні винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, патент на які належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі якщо такої угоди немає, кожний володілець патенту може використати винахід, корисну модель чи промисловий зразок на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка і передавати виключне право на винахід, корисну модель чи промисловий зразок іншим особам без згоди останніх володільців.      2) право перешкоджати (забороняти) іншим особам неправомірно використовувати комерційне (фірмове) найменування;  
2606. Використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка визнається:      3) право передавати іншій особі майнові права разом з підприємством.  
2607. 1) виготовлення, пропонування для продажу, запровадження в господарський оборот, застосування або ввезення чи зберігання в зазначених цілях продукту, що охороняється патентом, або -виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка;       
2608. 2) застосування способу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, що пропонує цей спосіб, знає або могла знати про те, що його застосування забороняється без дозволу володільця патенту або виходячи із обставин це і так є очевидним;       
2609. 3) пропонування для продажу, запровадження в господарський оборот, застосування або ввезення чи зберігання в зазначених цілях продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється патентом.       
2610. Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, якщо при цьому використана кожна ознака, що включена в незалежний пункт формули винаходу, корисної моделі, чи ознака, еквівалентна йому, а також всі істотні ознаки промислового зразка.       
2611. Спосіб, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену в незалежний пункт формули винаходу, чи ознаку, еквівалентну йому.       
2612. 3. Патент надає його володільцеві право забороняти іншим особам використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок без його дозволу, крім випадків, якщо таке використання не визнається відповідно до цього Кодексу порушенням прав володільця патенту.       
2613. 4. Володілець патенту може передавати на підставі договору виключне право на винахід, корисну модель чи промисловий зразок будь-якій особі, яка стає правонаступником володільця патенту.       
2614. 5. Володілець патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка на підставі ліцензійного договору.       
2615. 6. Володілець патенту має право подати до Відомства для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.       
2616. Особа, що виявила бажання скористатися зазначеним дозволом, зобов'язана укласти з володільцем патенту договір про платежі. Спори, що виникають при укладенні і виконанні цього договору, розв'язуються в судовому порядку.       
2617. Якщо жодна особа не заявила володільцеві патенту про свій намір використати винахід, корисну модель чи промисловий зразок, він може подати до Відомства письмове клопотання про відклик своєї заяви.       
2618. 7. Права винахідників та авторів промислових зразків (крім особистих немайнових) переходять у спадщину відповідно до Книги сьомої цього Кодексу.       
2619. Стаття 498 Примусове відчуження прав      Стаття 72 Припинення чинності майнових прав на комерційне (фірмове) найменування  
2620. Виходячи із суспільних інтересів та інтересів національної безпеки, Кабінет Міністрів України має право дозволити заінтересованій особі використання винаходу, корисної моделі або промислового зразка без згоди володільця патенту, але з виплатою йому відповідної компенсації.      Чинність майнових прав на комерційне (фірмове) найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом.  
2621. Спори про умови видачі дозволу, виплати компенсації та її розміри розв'язуються в судовому порядку.      Глава 43. Право на торговельну марку (знак для товарів і послуг)  
2622. Стаття 499 Право попереднього користування      Стаття 73 Об'єкт торговельної марки (знака для товарів і послуг)  
2623. 1. Будь-яка особа, яка до дати пріоритету (конвенційного пріоритету) в інтересах своєї діяльності добросовісно використала в Україні заявлений винахід, корисну модель чи промисловий зразок або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження такого використання або на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, для чого була здійснена зазначена підготовка (право попереднього користування).   -414- Сіренко В.Ф. (реєстр. картка № 233)
 Частину першу статті 499 викласти в редакції:" Будь-яка особа, яка до дати пріоритету (конвенційного пріоритету) в інтересах своєї діяльності добросовісно використала в Україні тотожній заявленому винаходу, корисній моделі чи промисловому зв'язку, або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання незалежно від його автора, зберігає право на безоплатне продовження такого використання без збільшення обсягу (право попереднього користування)".  		Відхилено   Об'єктом торговельної марки (знака для товарів і послуг) можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні, буквенно - цифрові та інші позначення або їх комбінації, виконані в будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів.  
2624. 2. Право попереднього користування може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством або діловою практикою, або ж тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано заявлені винахід, корисну модель чи промисловий зразок або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.       
2625. Стаття 500 Дії, які не визнаються порушенням патентних прав      Стаття 74 Суб'єкти права інтелектуальної власності на торговельну марку (знака для товарів і послуг)  
2626. 1. Не визнається порушенням прав, що надаються патентом, використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка:      1. Суб'єктом права інтелектуальної власності на торговельну марку (знак для товарів і послуг) є фізична та юридична особа.  
2627. 1) в конструкції або при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід, корисна модель чи промисловий зразок використовується виключно для потреб даного засобу;      2. Право на певну торговельну марку (знак для товарів і послуг) може належати одночасно кільком фізичним та юридичним особам.  
2628. 2) без комерційної мети;       
2629. 3) з науковою метою або в порядку експерименту;       
2630. 4) за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемії тощо);       
2631. 5) при разовому виготовленні ліків в аптеках за рецептом лікаря.       
2632. 2. Якщо продукт виготовлений і впроваджений в господарський оборот з використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка самим патентоволодільцем або на підставі виданої ним ліцензії, подальше поширення і використання цього ж продукту іншими особами не буде порушенням патентних прав.   -415- Сіренко В.Ф. (реєстр. картка № 233)
 Частину другу статті 500 викласти в редакції:" Подальше поширення і використання будь-якаю особою продукту, виготовленого і впровадженого в господарський оборот з використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразку самим патентовласником або на підставі виданої ним ліцензії, не буде порушенням патентних прав".  		Відхилено    
2633. Стаття 501 Обов'язки володільця патенту   -416- Сіренко В.Ф. (реєстр. картка № 233)
 Статтю 501 викласти в редакції: "Стаття 501. Державне стимулювання створення і використання винаходів, корисних моделей і промислових зразків Держава стимулює створення і використання винаходів, корисних моделей і промислових зразків, встановлює авторам і іншим особам, що використовують зазначені об'єкти, пільгові умови оподаткування і кредитування, надає їм інші пільги у відповідності до чинного законодавства".  		Відхилено   Стаття 75 Засвідчення набуття права на торговельну марку (знак для товарів і послуг)  
2634. Володілець патенту не повинен користуватися правами, що надаються патентом, на шкоду іншим особам.      1. Набуття прав на торговельну марку (знак для товарів і послуг) засвідчується свідоцтвом. Умови одержання свідоцтва, порядок його видачі встановлюється законом. 2. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки (знака для товарів і послуг) і переліком товарів та послуг щодо неї, якщо інше не встановлено іншими законами. 3. Набуття прав на торговельну марку (знака для товарів і послуг), яка має міжнародну реєстрацію або є добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом в Україні.  
2635. Стаття 502 Примусова ліцензія      Стаття 76 Майнові права на торговельну марку (знак для товарів і послуг)  
2636. 1. Якщо винахід, корисна модель чи промисловий зразок не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років, починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і готовність використати винахід, корисну модель чи промисловий зразок, у разі відмови володільця патенту від укладення ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.      1. Володілець свідоцтва має такі майнові права:  
2637. 2. Якщо володілець патенту не доведе, що факт невикористання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка зумовлений поважними причинами, суд виносить рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка (надання примусової ліцензії) з визначенням обсягу використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди володільцеві патенту.      1) право використовувати торговельну марку (знак для товарів і послуг); 2) право перешкоджати (забороняти) іншим особам використовувати торговельну марку (знак для товарів і послуг), за винятком випадків правомірного використання, встановлених законом; 3) право передавати майнові права іншій особі; 4) інші права, встановлені законом. Способи використання торговельної марки (знака для товарів і послуг) встановлюються законом. 2. Майнові права на торговельну марку (знак для товарів і послуг) інших суб'єктів, визначених в статті __ цього Кодексу, встановлюються законом, договором.  
2638. Стаття 503 Залежна ліцензія      Стаття 77 Строк чинності майнових прав, засвідчених свідоцтвом на торговельну марку (знак для товарів і послуг)  
2639. 1. Володілець патенту зобов'язаний за обумовлену винагороду дати дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка володільцеві пізніше виданого патенту, якщо винахід, корисна модель чи промисловий зразок останнього призначається для досягнення іншої мети або має значну техніко-економічну перевагу і не може використовуватися без порушення прав першого володільця патенту.      1. Майнові права, засвідчені свідоцтвом на торговельну марку (знак для товарів і послуг), набувають чинності з дня подання заявки, якщо інше не встановлено законом.  
2640. 2. Видача залежної ліцензії володільцеві пізніше виданого патенту може бути обумовлена зобов'язанням останнього видати за обумовлену винагороду дозвіл володільця раніше виданого патенту, якщо його використання в поєднанні з винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, патенти на які були видані раніше, дає кращий корисний ефект або іншим чином удосконалює його.      2. Права, засвідчених свідоцтвом на торговельну марку (знак для товарів і послуг), є чинними протягом десяти років від дня подання заявки. Цей строк може бути продовженим, щоразу на десять років.  
2641. Дозвіл видається в обсязі, необхідному для найбільш ефективного використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.      3. Майнове право інтелектуальної власності на добре відому торговельну марку (знак для товарів і послуг) є чинним без обмеження строку.  
2642.       
2643. Статтю 504 "Відповідальність за порушення прав володільця патенту" виключено.       
2644.       
2645. Стаття 505 Патентування винаходів, корисних моделей і промислових зразків у зарубіжних країнах      Стаття 78 Дострокове припинення прав володільця свідоцтва на торговельну марку (знак для товарів і послуг)  
2646. 1. Будь-яка особа, яка має право на одержання патенту, може запатентувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок у зарубіжних країнах.      1. Особа, яка має права, засвідчені свідоцтвом на торговельну марку (знаком для товарів і послуг), може відмовитися від них. У цьому разі вона зобов'язана відшкодувати збитки, заподіяні особам, яким було надано дозвіл на використання торговельної марки (знака для товарів і послуг).  
2647. 2. Виходячи із суспільних інтересів та інтересів національної безпеки, Відомство може заборонити патентування винаходу, корисної моделі і промислового зразка в зарубіжній країні.      Це право може бути обмежено у випадках, встановлених законом.  
2648. 3. Якщо патентування винаходу здійснюється за процедурою Договору про патентну кооперацію, міжнародна заявка подається до Відомства України.      2. Чинність права на торговельну марку (знак для товарів і послуг) припиняється достроково у зв'язку з перетворенням її в позначення, яке стало загальновживаним як позначення товарів і послуг певного виду.  
2649. Глава 40 Право на нові сорти рослин і нові породи тварин       
2650. Стаття 506 Умови охорони прав на нові сорти рослин і нові породи тварин      Стаття 79 Відновлення чинності майнових прав, засвідчених свідоцтвом  
2651. 1. Права на нові сорти рослин і нові породи тварин (селекційні досягнення) охороняються за умови видачі патенту.      Чинність майнових прав, засвідчених свідоцтвом, може бути відновлено за заявою володільця свідоцтва або особи, якій вони передані, у порядку, встановленому законом.  
2652. Селекційним досягненням в рослинництві визнається сорт рослин, одержаний штучним шляхом або шляхом відбору і такий, що має один або кілька господарських ознак, які відрізняють його від існуючих сортів рослин.       
2653. Селекційним досягненням у тваринництві визнається порода, тобто цілісна численна група тварин загального походження, що створена людиною та має генеалогічну структуру і властивості, які дають змогу відрізнити її від інших тварин цього самого виду, і є кількісно достатньою для розмноження як однієї породи.       
2654. 2. Вимоги, за яких виникає право на одержання патенту, і порядок видачі патенту на селекційні досягнення встановлюються законом.       
2655. 3. До відносин, пов'язаних із правами на селекційні досягнення та охороною цих прав, відповідно застосовуються норми про промислову власність. При цьому відповідні права та обов'язки патентного Відомства здійснюються державним органом, на який покладено випробовування та охорону селекційних досягнень.       
2656. Стаття 507 Право автора визначати назву селекційного досягнення      Стаття 80 Визнання прав, засвідчених свідоцтвом, недійсними  
2657. 1. Автор селекційного досягнення має право визначати його назву, яка має відповідати встановленим законом про селекційні досягнення вимогам і підлягає схваленню державним органом, що відає випробовуванням та охороною селекційних досягнень.      Права, засвідчені свідоцтвом на торговельну марку (знаком для товарів і послуг), визнаються недійсними на підставах та у порядку, встановлених законом.  
2658. 2. При виробництві, відтворенні, пропонуванні для продажу, продажу та інших видах збування охоронюваних селекційних досягнень застосування зареєстрованих для них назв є обов'язковим. Присвоєння виведеним і (або) таким, що продаються, насінню, племінному матеріалу назви, що відрізняється від зареєстрованої, не допускається.       
2659. 3. Присвоєння назви зареєстрованого селекційного досягнення насінню і племінному матеріалу, що не належить до них, є порушенням прав патентоволодільця і селекціонера.       
2660. Стаття 508 Права автора селекційного досягнення на винагороду      Стаття 81 Право попереднього користувача  
2661. 1. Автор селекційного досягнення, який не є патентоволодільцем, має протягом строку чинності патенту право на одержання винагороди від патентоволодільця за використання селекційного досягнення.      1. Будь-яка особа, яка до дня подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, - до дати пріоритету (конвенційного пріоритету), в інтересах своєї діяльності добросовісно використала в Україні заявлену торговельну марку (знак для товарів і послуг) або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження такого використання або на використання торговельної марки (знака для товарів і послуг), як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).  
2662. 2. Розмір та умови виплати винагороди авторові селекційного досягнення визначаються договором, що укладається між ним і патентоволодільцем. При цьому розмір винагороди не повинен становити менше двох відсотків від сум щорічних надходжень, які одержує патентоволоділець за використання селекційного досягнення, включаючи надходження від продажу ліцензій.      2. Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством або діловою практикою, або ж тією частиною підприємства чи ділової практики, у яких було використано заявлену торговельну марку (знак для товарів і послуг) або здійснено значну (суттєву) підготовку для такого використання.  
2663. Винагорода виплачується авторові протягом шести місяців після закінчення кожного року, в якому використовувалося селекційне досягнення, якщо договором з патентоволодільцем не передбачено інше.      Глава 44 Право на географічне зазначення  
2664. Стаття 509 Права патентоволодільця на селекційне досягнення      Стаття 82 Набуття права на географічне зазначення  
2665. Патентоволодільцеві на селекційне досягнення належить виключне право на використання цього досягнення в межах, встановлених законом про селекційні досягнення.      1. Право на географічне зазначення виникає з дня його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. 2. Обсяг правової охорони географічного зазначення визначається характеристиками товару (послуги) та межами географічного місця його походження, зафіксованими державною реєстрацією географічного зазначення.  
2666. Стаття 510 Обов'язки патентоволодільця      Стаття 83 Суб'єкти права на географічне зазначення  
2667. Патентоволоділець на селекційне досягнення зобов'язаний підтримувати відповідний сорт рослини чи відповідну породу тварин протягом строку чинності патенту таким чином, щоб зберігалися ознаки, зазначені в описанні сорту чи породи, складеному при їх реєстрації.      Суб'єктами права на географічне зазначення є виробники товарів, асоціації споживачів, інші особи, визначені законом.  
2668. Стаття 511 Строк чинності патенту на селекційне досягнення      Стаття 84 Права на географічне зазначення  
2669. Чинність патенту на селекційне досягнення починається від дня реєстрації у державному реєстрі селекційних досягнень та видачі патенту і триває протягом двадцяти років.      Суб'єкт права на географічне зазначення має право:  
2670. Законом про селекційні досягнення можуть бути встановлені триваліші строки чинності патенту на окремі види селекційних досягнень.      1) на визнання позначення товару географічним зазначенням; 2) використовувати географічного зазначення; 3) перешкоджати (забороняти) використовувати географічне зазначення особами, які не мають на це право.  
2671. Стаття 512 Допуск селекційних досягнень до використання      Стаття 85 Строк чинності права на географічне зазначення  
2672. 1. До використання допускаються селекційні досягнення, яким надана правова охорона. Надання селекційному досягненню правової охорони не є підставою для його допуску до використання.      Чинність права на географічне зазначення настає з наступного дня від дня державної реєстрації цього права та діє безстроково, за умови збереження характеристик товару, позначеного цим зазначенням.  
2673. 2. Включення сортів рослин і порід тварин у державний реєстр селекційних досягнень, які допускаються до використання, провадиться державним органом, який відає випробовуваннями та охороною селекційних досягнень, за результатами державних випробовувань на господарську корисність.       
2674. Заявка на допуск сортів рослин і порід тварин до використання подається до державного органу, який відає випробовуваннями та охороною селекційних досягнень.       
2675. Глава 41 Право на захист нерозкритої (конфіденційної) інформації від незаконного використання      Глава 45. Право на конфіденційну інформацію(комерційну таємницю)  
2676. Стаття 513 Поняття нерозкритої інформації      Стаття 86 Право на конфіденційну інформацію (комерційну таємницю)  
2677. 1. Технічна, організаційна, комерційна, виробнича та інша інформація, здатна сприяти підвищенню ефективності виробництва або давати інший позитивний ефект, невідома третім особам, внаслідок чого має комерційну цінність, визнається нерозкритою інформацією.      1. Будь-яка особа має право щодо інформації, яка законно контролюється нею, перешкоджати розголошенню, збиранню або використанню цієї інформації без її згоди у спосіб, що суперечить чесній комерційній практиці, якщо така інформація є конфіденційною, а саме:  
2678. 2. Не визнається нерозкритою інформацією комерційна та інші види таємниць, які охороняються спеціальними законами, а також якщо ця інформація захищається авторським чи патентним правом та іншими промисловими правами.      1) є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в точній формі та сукупності її складових є взагалі невідомою чи легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона відноситься; та  
2679. 3. Особа, яка правомірно володіє такою технічною, організаційною, комерційною, виробничою та іншою інформацією, що здатна сприяти підвищенню ефективності виробництва або давати інший позитивний ефект, має право на захист від незаконного використання цієї інформації.      2) у зв'язку з цим має комерційну цінність; та 2) була предметом адекватних існуючим обставинам заходів для збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. 2. Конфіденційна інформація надана будь-якою особою державним органам з метою отримання встановленого законом дозволу на збут фармацевтичних, сільськогосподарських, хімічних продуктів, що містять нові хімічні сполуки, та отримання якої потребує значних зусиль, охороняється цими органами від недобросовісного комерційного використання. Ця інформація охороняється також від розголошення, окрім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів для охорони її від недобросовісного комерційного використання.  
2680. Стаття 514 Умови охороноспроможності нерозкритої інформації      Стаття 87 Об'єкт конфіденційної інформації (комерційної таємниці)  
2681. Нерозкрита інформація охороняється законом від незаконного використання третіми особами за умови, що:      Об'єктом конфіденційної інформації (комерційної таємниці) можуть бути технічні, організаційні, комерційні, виробничі та інші відомості, за винятком відомостей, які відповідно до закону не є конфіденційними.  
2682. 1) ця інформація має дійсну або потенційну цінність і фактично невідома третім особам;       
2683. 2) до цієї інформації немає вільного доступу третім особам на законних підставах;       
2684. 3) володілець зазначеної інформації вживає відповідних заходів для збереження її конфіденційності.      Стаття 88 Майнові права на конфіденційну інформацію (комерційну таємницю) 1. Майновими правами на конфіденційну інформацію (комерційну таємницю), окрім встановлених в статті 86 цього Кодексу, є: 1) право використовувати конфіденційну інформацію (комерційну таємницю); 2) право передавати майнові права іншій особі; 3) інші права, визначені законом. 2. У порядку та у випадках, встановлених законом, майнові права на конфіденційну інформацію (комерційну таємницю) можуть бути обмежені. Стаття 89 Строк чинності права на конфіденційну інформацію (комерційну таємницю) Строк чинності права на конфіденційну інформацію (комерційну таємницю) обмежується строком існування сукупності ознак конфіденційну інформації, встановлених статтею __ цього Кодексу.  
2685. Стаття 515 Зміст права на захист нерозкритої інформації       
2686. 1. Володілець нерозкритої інформації має виключне право на її використання.       
2687. 2. У тих випадках, коли нерозкрита інформація містить у собі результат творчої діяльності, володілець нерозкритої інформації має особисті немайнові права щодо неї (авторство тощо).       
2688. Стаття 516 Відчуження права на використання нерозкритої інформації       
2689. Володілець нерозкритої інформації має право відчужувати її іншим особам будь-яким чином.       
2690. Стаття 517 Строк чинності права на захист нерозкритої інформації       
2691. 1. Строк чинності права на захист нерозкритої інформації обмежується строком чинності умов, передбачених статтею 514 цього Кодексу.       
2692. 2. Чинність права на захист нерозкритої інформації припиняється у тих випадках, коли в результаті розкриття змісту інформації самим володільцем виникає можливість одержання третіми особами надійних і достатніх відомостей про її зміст.       
2693. Стаття 518 Обмеження права на захист нерозкритої інформації       
2694. Особа, яка добросовісно і самостійно одержала знання, аналогічні нерозкритій інформації іншого володільця, що охороняється законом, має право користуватися ними без будь-якого обмеження на свій розсуд.       
2695.       
2696. Статтю 519 "Захист прав на нерозкриту інформацію" виключено.       
2697.       
2698. Глава 41-1 Право на топографії (топології) інтегральних мікросхем (ІМС)       
2699. Стаття 518-1 Надання прав на топографію ІМС       
2700. 1. Правова охорона топографії інтегральних мікросхем надається лише державною реєстрацією їх у Відомстві. Особливості охорони прав на топографії ІМС, віднесені до державної таємниці, визначаються окремим законодавством.       
2701. 2. Правова охорона не надається ідеям, способам, системам, технологіям або закодованій інформації, які можуть бути втілені в топографію ІМС.       
2702. 3. Виключне право на використання топографії ІМС засвідчується свідоцтвом, яке підтверджує реєстрацію топографії ІМС. Свідоцтво діє 10 років від дати подання заявки до Відомства або від дати першого використання топографії ІМС за умови, що від цієї дати до дати подачі заявки до Відомства пройшло не більше ніж два роки.       
2703. 4. Обсяг прав на топографію ІМС визначається зображенням топографії на матеріальному носії.       
2704. Стаття 518-2 Умови охороноздатності топографії ІМС       
2705. 1. Топографія ІМС відповідає умовам охороноздатності, якщо вона є оригінальною.       
2706. 2. Топографія ІМС визнається оригінальною, якщо вона не створена шляхом прямого відтворення /копіювання/ іншої топографії ІМС, має відмінності, що надають їй нові властивості, і не була відомою у галузі мікроелектроніки до дати подання заявки до Відомства або до дати її першого використання. Топографія ІМС визнається оригінальною доти, доки не доведено протилежне.       
2707. 3. Топографія, яка містить елементи, відомі в галузі мікроелектроніки на дату подання заявки до Відомства або на дату першого використання топографії ІМС, може бути визнана оригінальною тільки в тому разі, якщо сукупність таких елементів у цілому відповідає вимогам пункту 2 цієї статті.       
2708. 4. На визнання топографії ІМС оригінальною не впливає розкриття інформації про неї автором або особою, яка одержала, від автора прямо чи опосередковано таку інформацію, якщо строк від дати розкриття інформації до дати подання до Відомства заявки на реєстрацію цієї топографії ІМС не перевищує двох років.       
2709. 5. Не може бути визнана оригінальною та топографія ІМС, заявка на реєстрацію якої подана до Відомства пізніше ніж через два роки від дати її першого використання.       
2710. Стаття 518-3 Право автора на реєстрацію топографії ІМС       
2711. 1. Право на реєстрацію топографії ІМС має автор або його правонаступник.       
2712. 2. Автори, які спільно створили топографію ІМС, мають однакові права на реєстрацію топографії ІМС, якщо інше не передбачено угодою між ними.       
2713. 3. Автору топографії ІМС належить право авторства, яке є невідчужуваним особистим правом і охороняється безстроково. Особам, які при створенні топографії ІМС, надавали авторові лише технічну, організаційну чи матеріальну допомогу або сприяли оформленню матеріалів заявки, але не внесли особистого творчого вкладу у створення топографії, право авторства не належить.       
2714. Стаття 518-4 Право роботодавця на реєстрацію топографії ІМС       
2715. 1. Право на реєстрацію топографії ІМС і усі права, що з цієї реєстрації випливають, має роботодавець автора топографії ІМС або його правонаступник, якщо топографію створено у зв'язку з виконанням службових обов`язків чи за спеціальним дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором /контрактом/ не передбачено інше.       
2716. 2. Автор топографії ІМС, створеної у зв`язку з використанням службових обов`язків чи за спеціальним дорученням роботодавця, зобов`язаний подати роботодавцю письмове повідомлення про створену ним топографію ІМС разом з матеріалами, що відображають топографію ІМС досить ясно і повно. Якщо роботодавець чи його правонаступник протягом чотирьох місяців від дати одержання цього повідомлення не подасть заявки до Відомства чи не прийме рішення про збереження топографії як конфіденційної інформації, про що він зобов`язаний повідомити письмово автора, то право на реєстрацію топографії переходить до автора.       
2717. 3. У разі, коли роботодавець використав своє право на реєстрацію топографії ІМС чи на збереження її як конфіденційної інформації, автор має право на винагороду відповідно до економічної цінності топографії та іншої вигоди, яку одержав чи міг би одержати роботодавець чи його правонаступник.       
2718. Винагорода авторові виплачується у розмірі та на умовах, що визначаються письмовою угодою між автором і роботодавцем, яка укладається не пізніше чотирьох місяців від дати одержання роботодавцем повідомлення.       
2719. Спори щодо умов одержання автором від роботодавця винагороди та її розміру розв`язуються у судовому порядку.       
2720. Стаття 518-5 Заявка на реєстрацію топографії ІМС       
2721. Особа, яка бажає зареєструвати топографію ІМС і має на це право, подає до Відомства заявку на реєстрацію. Заявка на реєстрацію складається державною мовою і повинна містити:       
2722. - заяву про реєстрацію топографії ІМС;       
2723. - матеріали, що ідентифікують топографію ІМС.       
2724. Стаття 518-6 Видача свідоцтва       
2725. Відомство видає заявнику свідоцтво у місячний строк після реєстрації топографії ІМС. Свідоцтво засвідчує реєстрацію топографії ІМС і виключне право на її використання.       
2726. Стаття 518-7 Оскарження рішення стосовно заявки       
2727. Заявник може оскаржити будь-яке рішення Відомства стосовно заявки.       
2728. Стаття 518-8 Права, що випливають з реєстрації топографії ІМС       
2729. 1. Права, що випливають із реєстрації топографії ІМС, діють від дати внесення відомостей про топографію ІМС до Реєстру.       
2730. 2. Реєстрація топографії ІМС надає володільцю зареєстрованої топографії ІМС виключне право використовувати топографію ІМС на свій розсуд, якщо таке використання не порушує права інших володільців зареєстрованих топографії ІМС.       
2731. 3. Реєстрація надає володільцю зареєстрованої топографії ІМС право:       
2732. - забороняти іншим особам використовувати топографію ІМС без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно із статтею 512-9 цього Кодексу порушенням прав володільця зареєстрованої топографії ІМС;       
2733. - передавати на підставі договору виключне право використання топографії ІМС будь-якій особі, яка стає правонаступником володільця зареєстрованої топографії ІМС;       
2734. - видавати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання зареєстрованої топографії ІМС на підставі ліцензійного договору.       
2735. Під використанням топографії ІМС слід розуміти:       
2736. - копіювання топографії ІМС;       
2737. - виготовлення ІМС із застосування м даної топографії;       
2738. - виготовлення будь-якого виробу, що містить таку ІМС;       
2739. - ввезення таких ІМС та виробів, що їх містять, на митну територію України;       
2740. - пропонування для продажу, зберігання в зазначених цілях та інше ведення в обіг ІМС, виготовленої із застосуванням даної топографії, та будь-яких виробів, що містять такі ІМС.       
2741. ІМС визнається виготовленою із застосуванням зареєстрованої топографії, якщо при цьому використані всі елементи, які визначають топографію ІМС оригінальною.       
2742. 4. Взаємовідносини під час використання зареєстрованої топографії ІМС, свідоцтво на яку належить кільком особам, визначається угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний володілець прав на зареєстровану топографію ІМС може використовувати її на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл /ліцензію/ на використання зареєстрованої топографії ІМС та передавати виключне право на зареєстровану топографію ІМС будь-якій іншій особі без згоди решти володільців.       
2743. 5. Договір про передачу виключного права на зареєстровану топографію ІМС і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони складені у письмовій формі і підписані сторонами. Зазначені договори набирають чинності стосовно будь-якої іншої особи лише після їх реєстрації у Відомстві.       
2744. 6. Володілець виключного права на зареєстровану топографію ІМС або його правонаступник має право сповіщати про реєстрацію топографії ІМС шляхом позначення топографії або виробів, що містять таку топографію, виділеною літерою "Т" із зазначенням дати початку строку дії виключного права на використання топографії ІМС та інформації, яка надає можливість ідентифікувати володільця прав.       
2745. Стаття 518-9 Дії, які не визнаються порушенням прав на зареєстровану топографію ІМС       
2746. 1. Не визнається порушенням прав, то надаються реєстрацією топографії ІМС, використання зареєстрованої топографії ІМС:       
2747. - у конструкції чи в процесі експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково знаходиться у водах, повітряному просторі чи на території України. За умови, що зареєстрована топографія ІМС використовується лише для потреб зазначеного засобу;       
2748. - без комерційної мети;       
2749. - з науковою метою або в порядку експерименту; за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія, епізоопія тощо).       
2750. 2. Не визнається порушенням прав, що надаються реєстрацією топографії ІМС, ввезення на митну територію України, пропонування для продажу, продаж, зберігання в зазначених цілях або інше введення в обіг ІМС, виготовлених із застосуванням зареєстрованої топографії, і будь-яких виробів, що містять такі ІМС, якщо вони придбані законним шляхом.       
2751. ІМС із зареєстрованою топографією та вироби, що містять такі ІМС, вважаються придбаними будь-якою особою законним шляхом, якщо вони після виготовлення були введені в обіг володільцем прав на дану зареєстровану топографію ІМС чи за його дозволом.       
2752. 3. Не визнається порушенням прав, що надаються реєстрацією топографії ІМС, використання ІМС будь-якою особою, що придбала ІМС; і при цьому не знала і не могла знати, що ця ІМС або виріб, що її містить, були виготовлені і введені в обіг з порушенням прав, що надаються реєстрацією топографії ІМС. Проте після одержання відповідного повідомлення від володільця прав зазначена особа повинна припинити використання ІМС або виплатити йому компенсацію, розмір якої встановлюється за згодою сторін. Спори щодо компенсації та порядку її виплати розв`язуються в судовому порядку.       
2753. 4. Будь-яка особа, яка добросовісно використовувала топографію ІМС до дати подання заявки на реєстрацію топографії ІМС чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право попереднього користування цією топографією ІМС. Право переднього користування може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом з підприємством чи діловою практикою або тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано заявлену топографію ІМС чи здійснену значну і серйозну підготовку для такого використання.       
2754. Стаття 518-10 Обов'язки володільця прав на зареєстровану топографію ІМС       
2755. 1. Власник прав на зареєстровану топографію ІМС повинен добросовісно користуватися виключним правом, що надається реєстрацією.       
2756. 2. Якщо зареєстрована топографія ІМС не використовується в Україні протягом трьох років від дати публікації офіційних відомостей про реєстрацію або від дати, коли використання топографії ІМС було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати топографію ІМС, в разі відмови володільця виключного права на зареєстровану топографію ІМС від укладення ліцензійного договору, може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання зареєстрованої топографії ІМС.       
2757. 3. Якщо власник прав на зареєстровану топографію ІМС не доведе, що факт невикористання зареєстрованої топографії ІМС зумовлений поважними причинами, суд може винести рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання зареєстрованої топографії ІМС з визначенням обсягу її використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди володільцю прав.       
2758. Стаття 518-11 Використання зареєстрованої топографії ІМС без дозволу володільця прав на неї       
2759. 1. Виходячи із суспільних інтересів та інтересів національної безпеки, Кабінет Міністрів України може дозволити використання зареєстрованої топографії ІМС без згоди її володільця, але з виплатою йому відповідної компенсації.       
2760. 2. Спори щодо умов надання дозволу і виплати компенсації та її розміру розв`язуються у судовому порядку.       
2761. Стаття 518-12 Визнання реєстрації топографії ІМС недійсною       
2762. 1. Реєстрація топографії ІМС може бути визнана недійсною у разі: невідповідності зареєстрованої топографії ІМС умовам охороноздатності, визначеними статтею 512-2 цього Кодексу; порушення вимог пункту 2 статті 518-1 цього Кодексу.       
2763. 2. Будь-яка особа протягом шести місяців від дати публікації офіційних відомостей про реєстрацію може оскаржити реєстрацію у встановленому порядку.       
2764. 3. Реєстрація, визнана недійсною, вважається такою, що не набрала чинності від дати реєстрації топографії ІМС.       
2765. Стаття 518-13 Охорона прав на топографії ІМС в іноземних державах       
2766. 1. Автор топографії ІМС чи його правонаступник мають право на реєстрацію топографії ІМС в іноземних державах. Охорона в іноземних державах прав на розроблені в Україні топографії ІМС здійснюється відповідно до міжнародних договорів України та законодавства іноземних держав.       
2767. 2. До подання заявки на одержання охорони прав на топографію ІМС в орган іноземної держави, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, заявник зобов`язаний подати заявку до Відомства і повідомити про наміри здійснити таку охорону.       
2768. 3. Витрати, пов`язані з одержанням охорони прав на топографію ІМС в іноземних державах, несе заявник чи за його згодою інша особа.       
2769. Розділ ІІІ Право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг Глава 42 Право на фірмове найменування (фірму)       
2770. Стаття 520 Поняття фірмового найменування (фірми)       
2771. 1. Найменування юридичної особи (фірми) (стаття 69 цього Кодексу) охороняється законом за умови його державної реєстрації у встановленому порядку.       
2772. 2. Не може бути зареєстроване найменування юридичної особи (фірми), подібне до вже зареєстрованого настільки, що їх можна сплутати або вони здатні ввести в оману споживача.   -417- Сіренко В.Ф. (реєстр. картка № 233)
 Частину другу статті 520 викласти в редакції: "Не може бути зареєстроване найменування юридичної особи (фірми), подібне до вже зареєстрованого на ім'я іншої особи формованого найменування або знака для товарів і послуг настільки, що їх можна сплутати або вони здатні ввести в оману споживача".  		Відхилено    
2773. 3. Не може бути зареєстроване також найменування (фірма), яке не відображає справжнього характеру і виду діяльності особи та інші елементи фірми (принцип істинності фірми).   -418- Сіренко В.Ф. (реєстр. картка № 233)
 Частину третю статті 520 вилучити.  		Відхилено    
2774. Стаття 521 Дія права на фірмове найменування (фірму)       
2775. 1. Право на фірмове найменування (фірму) виникає в юридичної особи з моменту його реєстрації в Україні.   -419- Сіренко В.Ф. (реєстр. картка № 233)
 Частину першу статті 521 викласти в редакції: " Право на фірмове найменування юридичної особи (фірму) виникає в юридичної особи з моменту його реєстрації".  		Відхилено    
2776. 2. Дія права на фірму припиняється у разі виключення юридичної особи з Державного реєстру.       
2777. 3. Юридична особа, яка користувалася фірмовим найменуванням (фірмою) до його реєстрації іншою юридичною особою, зберігає право на його використання.       
2778. Стаття 522 Зміст права на фірмове найменування (фірму)       
2779. 1. Юридична особа, фірмове найменування (фірма) якої зареєстроване у встановленому порядку, має виключне право на його використання.       
2780. 2. Юридична особа, зокрема, має право використовувати фірмове найменування (фірму) на товарах, їхній упаковці, в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках та іншій документації, пов'язаній з її діяльністю, а також при демонстрації товарів на виставках і ярмарках, які проводяться на території України, та іншим чином.       
2781. 3. Фірмове найменування юридичної особи може бути використане в належному їй знаку для товарів і послуг.   -420-  Немає висновку    
2782. Стаття 523 Неприпустимість відчуження права на фірмове найменування (фірму)       
2783. 1. Право на фірмове найменування (фірму) окремо від підприємства відчужуватися не може, крім випадків відчуження підприємства в цілому.       
2784. 2. Юридична особа, яка має право на фірмове найменування (фірму), може передавати виключне право на його використання іншим юридичним особам шляхом видачі виключної або невиключної ліцензії.       
2785. У ліцензійному договорі мають бути обумовлені заходи, які б виключали введення в оману споживачів.       
2786.       
2787. Стаття 524 "Захист права на фірмове найменування (фірму)" виключена.       
2788.       
2789. Глава 43 Право на знаки для товарів і послуг       
2790. Стаття 525 Поняття знака для товарів і послуг       
2791. Знак для товарів і послуг (товарний знак) -це позначення, яким товари і послуги одних осіб відрізняють від однорідних товарів і послуг інших осіб.       
2792. Стаття 526 Об'єкт знака для товарів і послуг       
2793. Об'єктом знака для товарів і послуг можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні, буквено-цифрові, звукові та інші позначення або їх комбінації, виконані в будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів.       
2794. Стаття 527 Умови надання правової охорони знакові для товарів і послуг       
2795. Правова охорона надається знакам для товарів і послуг, які не суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі, які відповідають умовам патентоспроможності, зареєстровані у встановленому порядку у Відомстві України.       
2796. Стаття 528 Свідоцтво на знак для товарів і послуг       
2797. 1. Правова охорона знака для товарів і послуг посвідчується свідоцтвом, в якому міститься перелік товарів і послуг, що позначаються зареєстрованим знаком.       
2798. Свідоцтво на знак для товарів і послуг посвідчує:       
2799. 1) що дане позначення в межах України охороняється законом;       
2800. 2) пріоритет;       
2801. 3) виключне право на знак для товарів і послуг.       
2802. 2. Свідоцтво видається будь-якій особі, об'єднанню осіб або їхнім правонаступникам.       
2803. Стаття 529 Видача свідоцтва       
2804. 1. Видача свідоцтва здійснюється Відомством України в місячний строк після державної реєстрації знака. Свідоцтво видається особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.       
2805. 2. Порядок подання заявки на знак для товарів і послуг, її експертиза, видача свідоцтва визначаються законом.       
2806. Стаття 530 Строк чинності свідоцтва       
2807. 1. Строк чинності свідоцтва -10 років від дати державної реєстрації. Він може бути подовжений Відомством за клопотанням володільця свідоцтва щоразу на десять років.       
2808. 2. Клопотання про подовження строку чинності свідоцтва має бути подане до Відомства протягом останнього року його чинності.       
2809. 3. Права, що надаються свідоцтвом, діють від дати публікації відомостей про його видачу або від дня рішення Відомства про подовження строку чинності свідоцтва. Обсяг правової охорони, що надається, визначається наведеним у свідоцтві зображенням знака і переліком товарів та послуг.   -421- Сіренко В.Ф. (реєстр. картка № 233)
 Частину третю статті 530 викласти в редакції: "Права, що надаються свідоцтвом, діють від дати подання заявки або від дати рішення Відомства про продовження строку дії свідоцтва".  		Відхилено    
2810. Стаття 531 Право користування знаком для товарів і послуг       
2811. 1. Свідоцтво надає його володільцеві виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд.       
2812. Відносини при користуванні знаком, свідоцтво на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожен із володільців свідоцтва може користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака і передавати виключне право на знак іншим особам без згоди інших володільців.       
2813. 2. Використанням знака визнається застосування його на товарах, а також при наданні послуг, для яких знак зареєстровано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках; під час демонстрації експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з уведенням зазначених товарів і послуг у господарський оборот.       
2814. 3. Свідоцтво надає його володільцеві право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу, крім випадків, якщо використання знака не визнається відповідно до цього Кодексу порушенням прав володільця свідоцтва.       
2815. 4. Володілець свідоцтва може передавати на підставі договору виключне право на знак іншій особі, яка стає правонаступником володільця свідоцтва.       
2816. Передання виключного права на знак не допускається, якщо це може ввести в оману споживача щодо товарів і послуг або особи, що виробляє товари чи надає послуги.       
2817. 5. Володілець свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Ліцензійний договір має містити умову про те, що якість товарів і послуг, вироблених або наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг володільця свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.       
2818. 6. Володілець свідоцтва має право проставляти поряд зі знаком попереджувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак зареєстрований в Україні.       
2819. 7. Володілець свідоцтва, який здійснює посередницьку діяльність, має право на підставі договору з виробником товару чи особою, що надає послуги, використовувати свій знак поряд зі знаком зазначених осіб, а також замість їхнього знака.       
2820. Стаття 532 Обов'язки за свідоцтвом   -422- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 За міжнародними конвенціями дострокове припинення чинності свідоцтва на знак для товарів і послуг допускається у випадку, якщо знак не використовується або недостатньо використовується протягом трьох років. Стаття 532 передбачає п'ятирічний строк. Тому необхідно цю статтю привести у відповідність до загальновизнаних норм міжнародного права.  		Відхилено    
2821. Володілець свідоцтва зобов'язаний добросовісно користуватися виключним правом, що визначається свідоцтвом.       
2822. Якщо знак не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від дати, коли використання знака було припинено, будь-яка особа може звернутися в суд із заявою про дострокове припинення чинності свідоцтва.       
2823. При вирішенні цього питання суд може взяти до уваги подані володільцем докази того, що знак не використовувався з незалежних від нього причин.       
2824. Стаття 533 Правові наслідки спливу строку чинності свідоцтва       
2825. 1. Чинність свідоцтва на знак для товарів і послуг припиняється зі спливом строків, зазначених у статті 530 цього Кодексу.       
2826. 2. Знак для товарів і послуг, чинність свідоцтва стосовно якого припинилася у зв'язку зі спливом строку його охорони, може бути використаний будь-якою особою без дозволу і виплати винагороди.       
2827. 3. Ніхто інший, крім колишнього володільця свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака після припинення чинності свідоцтва.   -423- Сіренко В.Ф. (реєстр. картка № 233)
 Частину третю статті 533 викласти в редакції: "Ніхто інший, крім колишнього власника, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва".  		Відхилено    
2828. Стаття 534 Дострокове припинення чинності свідоцтва       
2829. 1. Володілець свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Відомства.       
2830. Зазначена відмова набуває чинності від дати опублікування відомостей про це в офіційному бюлетені Відомства України.       
2831. 2. Чинність свідоцтва припиняється за рішенням суду у зв'язку з перетворенням знака в позначення, яке стало загальноприйнятим як позначення товарів і послуг певного роду після дати подання заявки.       
2832. 3. Чинність свідоцтва припиняється у разі несплати збору за подовження строку його чинності.       
2833. Стаття 535 Правові наслідки дострокового припинення чинності свідоцтва       
2834. Якщо право на свідоцтво не було поновлене, то знак для товарів і послуг анулюється Відомством.       
2835. Стаття 536 Відновлення права на свідоцтво       
2836. 1. Право на свідоцтво на знак для товарів і послуг може бути відновлене Відомством за клопотанням його володільця.       
2837. 2. Заява про відновлення права на свідоцтво може бути подана протягом трьох років від дати припинення його чинності.       
2838. 3. Відмова у відновленні права на свідоцтво може бути оскаржена в суді.       
2839. 4. У разі відновлення права на свідоцтво заявник зобов'язаний сплатити протягом одного місяця збір у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.       
2840.       
2841. Статтю 537"Відповідальність за порушення прав на знак для товарів і послуг" виключено.       
2842.       
2843. Глава 44 Право на зазначення походження товарів       
2844. Стаття 538 Поняття зазначення місця походження товару       
2845. 1. Зазначення походження товару може бути двох видів: -просте зазначення походження товару; -кваліфіковане зазначення походження товару.       
2846. 2. Просте зазначення походження товару -будь-яке словесне чи зображувальне /графічне/ позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне походження товару. Правова охорона простого зазначення товару надається на підставі його використання і полягає в недопущенні використання зазначень, що є неправдивими /фальшивими/ чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного географічного місця походження товару. Просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації.       
2847. 3. Кваліфіковане зазначення походження товарів складається із двох видів:       
2848. -назва місця походження товару;       
2849. -географічне зазначення походження товару.       
2850. Стаття 539 Назва місця походження товару       
2851. Назва місця походження /далі НМП/ товару -назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором.       
2852. Стаття 540 Географічне зазначення походження товару       
2853. 1. Географічне зазначення походження /далі -ГЗП/ товару -назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактору.       
2854. 2. Географічне місце -будь-який географічний об`єкт із офіційно визначеними межами, зокрема: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо.       
2855. Стаття 541 Умови надання правової охорони       
2856. 1. Правова охорона надається кваліфікованому зазначенню походження товару, що вказує на конкретне географічне місце, з якого походить товар, і на яке не поширюються встановлені цим Кодексом підстави для відмови в наданні правової охорони.       
2857. 2. Правова охорона надається назві місця походження товару, щодо якої виконуються такі умови:       
2858. а) вона є назвою географічного місця, з якого даний товар походить;       
2859. б) вона вживається як назва даного товару чи як складова цієї назви;       
2860. в) у вказаному цією назвою географічному місці об`єктивно існують характерні природні умови чи поєднання характерних природних умов і людського фактора, що надають товару особливих властивостей порівняно з однорідними товарами з інших географічних місць;       
2861. г) позначуваний цією назвою товар має відповідні властивості, що виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи поєднанням цих умов з характерними для даного географічного місця людським фактором;       
2862. д) виробництво (видобування) і переробка позначуваною цією назвою товару здійснюється в межах зазначеного географічного місця.       
2863. 3. Правова охорона надається географічному зазначенню походження товару, щодо якого виконуються такі умови:       
2864. а) воно є назвою географічного місця, з якого товар походить;       
2865. б) воно вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви;       
2866. в) у вказаному цією назвою географічному місці наявні характерні умови та/або людський фактор, що надають певних якостей чи інших характеристик;       
2867. г) позначуваний цією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та/або людським фактором;       
2868. д) хоча б основна складова позначуваного цією назвою товару виробляється та/або переробляється в межах зазначеного географічного місця.       
2869. 4. Правова охорона може бути надана однаковим зазначенням походження товару, що використовуються для позначення різних за властивостями однакових товарів, за умови забезпечення при використанні цих зазначень відмінностей, достатніх для запобігання введення в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товарів.       
2870. 5. Правова охорона надається омонімічним зазначенням походження товару за умови забезпечення запобігання введення в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товару, географічного місця походження: товару або його меж.       
2871. Стаття 541-1 Обов`язки володільця свідоцтва       
2872. Володілець свідоцтва зобов`язаний забезпечувати відповідність якості, особливих властивостей та характеристик товару, що виробляється, їх опису в Реєстрі.       
2873. Стаття 542 Підстави для відмови в наданні правової охорони кваліфікованому зазначенню походження товару       
2874. 1. Правова охорона кваліфікованому зазначенню походження товару не надається, якщо:       
2875. а) воно не відповідає умовам, передбаченими статтею 541 цього Кодексу;       
2876. б) суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі;       
2877. в) є видовою назвою товару;       
2878. г) правильно вказує на географічне місце виготовлення товару, але створює у споживачів помилкове уявлення про те, що товар виготовлено в іншому географічному місці;       
2879. д) є назвою сорту рослини чи породи тварини і тому здатне ввести в оману споживачів щодо дійсного походження товару.       
2880. 2. Правова охорона кваліфікованому зазначенню походження товару, пов`язаному з географічним місцем в іноземній державі, не надається, якщо:       
2881. а) Україна не має відповідної угоди з іноземною державою про взаємну охорону цього виду зазначень походження товару;       
2882. б) це зазначення не охороняється у відповідній іноземній державі.       
2883. 3. Не може бути підставою для відмови в наданні правової охорони заявленій назві місця походження чи заявленому географічному зазначенню походження товару зареєстрований в Україні товарний знак, що складається тільки з цього позначення або містить в собі заявлене позначення як елемент.       
2884. Стаття 543 Право на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару       
2885. 1. Право на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару мають:       
2886. а) особа чи група осіб, які в заявленому географічному місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов`язані з цим географічним місцем;       
2887. б) асоціації споживачів;       
2888. в) установи, що мають безпосереднє відношення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць.       
2889. 2. Право на використання назви місця походження товару або зареєстрованого географічного зазначення походження товару мають за умови реєстрації цього права, виробники, які в географічному місці, зазначеному в Реєстрі, виробляють товар, особливі властивості якого чи інші характеристики якого відповідають тим, що внесені до Реєстру.       
2890. Стаття 544 Заявка на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару       
2891. Заявка, на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару подається до Відомства особами, які мають право на реєстрацію відповідно до статті 543.       
2892. Заявка, на реєстрацію права на використання уже зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару подається до Відомства особами які мають право на таке використання відповідно до пункту 2 статті 543.       
2893. Якщо заявка на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару подається до Відомства особами, що виробляють товар, для якого заявляється зазначення, заявка вважається одночасно і заявкою на реєстрацію права на використання цього зазначення.       
2894. Стаття 545 Відкликання заявки       
2895. Заявник має право відкликати заявку в будь-який час до дня реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару та/або прав на використання кваліфікованого зазначення походження товару.       
2896. Стаття 546 Видача свідоцтва на право використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару       
2897. 1. На підставі прийнятого Відомством рішення про реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару здійснються відповідна реєстрація.       
2898. 2. Свідоцтво про реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару видається Відомством протягом місяця від дати реєстрації цього зазначення або від дати внесення до Реєстру відомостей щодо осіб, яким надано право на використання раніше зареєстрованого цього кваліфікованого зазначення походження товару.       
2899. 3. Свідоцтво, що посвідчує реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару, діє протягом 10 років від дати подання заявки.       
2900. Строк дії свідоцтва продовжується Відомством на наступні 10 років на підставі заяви, поданої володільцем свідоцтва протягом останнього року дії свідоцтва.       
2901. Стаття 546-1 Реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару в іноземних державах       
2902. Заявка на реєстрацію в іноземній державі кваліфікованого зазначення походження товару, пов`язаного з географічним місцем на території України, може бути подана тільки після його реєстрації в Україні.       
2903. Стаття 546-2 Права, що випливають із реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на його використання       
2904. 1. Права, що випливають із реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару та/або право на його використання, діють від дати їх реєстрації.       
2905. 2. Реєстрація права на використання кваліфікованого зазначення походження товару не обмежує прав інших осіб на реєстрацію їх прав на його використання.       
2906. 3. Обсяг правової охорони, що надається реєстрацією права на використання кваліфікованого зазначення походження товару, визначається занесеними до Реєстру і зафіксованими у свідоцтві характеристиками товару та межами географічного місця.       
2907. 4. Володілець свідоцтва має право:       
2908. а) використовувати зареєстроване кваліфіковане зазначення походження товару;       
2909. б) вживати заходів щодо заборони неправомірного використання кваліфікованого зазначення походження товару особами, які не мають на це права;       
2910. в) вимагати від осіб, що порушили його права, припинення цих порушень і відшкодування матеріальної і моральної шкоди.       
2911. 5. Використанням зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару визнається:       
2912. а) нанесення його на товар або на етикетку;       
2913. б) нанесення його на упаковку товару, застосування у рекламі;       
2914. в) запис на бланках, рахунках та інших документах, що супроводжують товар.       
2915. 6. Володілець свідоцтва має право наносити поряд із кваліфікованим зазначенням походження товару попереджувальне маркування для інформації про те, що це зазначення зареєстровано в Україні. Для попереджувального маркування назви місця походження товару застосовується обведена овалом абревіатура /НМП/. Замість цього маркування або разом із ним може наноситися текст: "Зареєстрована в Україні назва місця походження товару". Для попереджувального маркування географічного зазначення походження товару застосовується обведена овалом абревіатура /ГЗП/. Замість цього маркування або разом із ним може наноситися текст: "Зареєстроване в Україні географічне зазначення походження товару".       
2916. 7. Володілець свідоцтва не має права:       
2917. а) видавати ліцензію на використання кваліфікованого зазначення походження товару;       
2918. б) забороняти (перешкоджати) спеціально уповноваженим органам здійснювати контроль за наявністю в товарі особливих властивостей та інших характеристик, на підставі яких зареєстровано кваліфіковане зазначення походження товару та/або право на його використання.       
2919. Стаття 546-3 Підстави визнання недійсною та припинення правової охорони кваліфікованого зазначення походження товару       
2920. 1. Правова охорона кваліфікованого зазначення походження товару визнається недійсною на підставі визнання недійсною реєстрації цього зазначення.       
2921. 2. Правова охорона кваліфікованого зазначення походження товару припиняється на підставі припинення дії реєстрації цього зазначення.       
2922. Стаття 546-3 Підстави визнання недійсною та припинення правової охорони кваліфікованого зазначення походження товару       
2923. 1. Реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару може бути визнана судом недійсною у разі його невідповідності умовам надання правової охорони, передбаченою статтею 541 цього Кодексу.       
2924. Визнані недійсним реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару або права на використання цього зазначення вважаються такими, що не набрали чинності.       
2925. 2. Реєстрація права на використання кваліфікованого зазначення походження товару може бути визнана судом недійсною, якщо вона була здійснена з порушенням вимог, передбачених статтею 543 цього Кодексу. Визнання недійсними реєстрації права на використання кваліфікованого зазначення походження товару та свідоцтва, що посвідчує це право, вважаються такими, що не набрали чинності.       
2926. Стаття 546-5 Припинення дії реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару та охорони права на його використання       
2927. 1. Дія реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару може бути припинена судом у разі втрати характерних для даного географічного місця умов і можливостей виготовлення товару, описаного в Реєстрі, а також визнання цього зазначення видовою назвою товару.       
2928. 2. Дія реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару, пов'язаного з географічним місцем в іноземній державі, припиняється також у зв`язку з припиненням правової охорони цього зазначення в країні походження.       
2929. 3. Право на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару може бути припинено:       
2930. а) за рішення суду про припинення права у зв`язку з втратою товаром особливих властивостей або інших характеристик, описаних в Реєстрі. У цьому разі право припиняється від дати постановленого судового рішення. За рішенням суду про припинення дії реєстрації право припиняється від дати припинення дії реєстрації;       
2931. б) у разі ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, що є володільцем свідоцтва;       
2932. в) в разі подання володільцем свідоцтва заяви до Відомства про відмову від права на використання цього зазначення. Право припиняється з дня офіційної публікації відомостей про це;       
2933. г) у разі несплати збору за продовження дії свідоцтва. Право припиняється з першого дня наступного строку, за який збір сплачено.       
2934. КНИГА П'ЯТА ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО      КНИГА П'ЯТА ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО  
2935. Розділ I Загальні положення про зобов'язання      Розділ I Загальні положення про зобов'язання  
2936. Глава 45 Поняття та сторони зобов'язання      Глава 45 (45) Поняття зобов'язання та сторони у зобов'язанні  
2937. Стаття 547 Поняття зобов'язання та підстави його виникнення      Стаття 562 (547) Поняття зобов'язання та підстави його виникнення  
2938. 1. Зобов'язанням вважається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, як-то: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або ж утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.      1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  
2939. 2. Зобов'язання виникають з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з договорів та інших правочинів, які хоч і не передбачені законом, проте й не суперечать йому.      2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених у статті 11 цього Кодексу.  
2940. Зобов'язання також виникають внаслідок заподіяння шкоди, безпідставного збагачення та інших підстав, зазначених у цьому Кодексі та інших законах України.      3. Зобов'язання повинно грунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.  
2941. Стаття 548 Сторони зобов'язання      Стаття 563 (548) Сторони у зобов'язанні  
2942. 1. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть брати участь одна або одночасно кілька осіб (зобов'язання з множинністю осіб).      1.Сторонами у зобов"язанні є боржник і кредитор. 2. У зобов'язанні можуть на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.  
2943. 2. Якщо кожна із сторін зобов'язання має обов'язок на користь іншої сторони, ця сторона вважається боржником на користь іншої сторони у тому, що вона зобов'язана вчинити на її користь, і одночасно її кредитором у тому, що вона має право від неї вимагати.      3. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має обов'язок щодо другої сторони, ця сторона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.  
2944. Стаття 549 Треті особи у зобов'язанні      Стаття 564 (549) Третя особа у зобов'язанні  
2945. 1. Третіми особами визнаються особи, що не є в зобов'язанні однією із сторін.      Третьою є особа, яка не є у зобов'язанні ні боржником, ні кредитором.  
2946. 2. Зобов'язання не створює обов'язків для третіх осіб. У випадках, передбачених домовленістю сторін, зобов'язання може породжувати для третіх осіб права щодо однієї чи обох сторін зобов'язання.      2. Зобов"язання не створює обов"язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов"язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Стаття 564 - 1 Підстави заміни кредитора у зобов'язанні 1. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (уступка права вимоги, цесія). 2) правонаступництва; 3) виконання зобов'язання боржника його поручителем або заставодавцем; 4) виконання третьою особою за боржника його зобов'язання перед кредитором; 2. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений у інших випадках, встановлених законом. 3. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Стаття 564-2 (621) Обсяг прав, що переходять до нового кредитора 1. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у обсязі і на умовах, що існували на момент переходу права, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 564 -3 Зобов'язання, у яких заміна кредитора не допускається Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема, у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті. Стаття 564 - 4 Порядок заміни кредитора у зобов'язанні 1. Для заміни кредитора не потрібна згода боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. 2. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора , новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником зобов'язання первісному кредиторові є належним виконанням. Стаття 564-5 (622) Докази прав нового кредитора 1. Первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредиторові, документи, що засвідчують передані права, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. 2. Боржник має право не виконувати зобов'язання новому кредиторові до надання йому доказів переходу до нього прав за зобов'язанням. Стаття 564-6 (623) Заперечення боржника проти вимоги нового кредитора 1. Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання повідомлення про заміну кредитора. 2. У разі, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, він має право висувати проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором, або, якщо боржник виконав зобов'язання до пред'явлення йому вимоги новим кредитором - на момент виконання зобов'язання. Стаття 564-7 (625) Відповідальність первісного кредитора Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором. Стаття 564-8 (626) Форма правочину щодо заміни кредитора 1. Правочин щодо заміни кредитора вчиняється у тій формі, що і правочин, з якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передаються новому кредиторові. 2. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло з правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. Стаття 564-9 (627) Заміна боржника у зобов'язанні Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Стаття 564-10 (628) Заперечення нового боржника проти вимоги кредитора Новий боржник має право висувати проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником. Стаття 564-11 (629) Правові наслідки заміни боржника у зобов'язанні, забезпеченому порукою або заставою 1. Порука і застава, встановлена іншою особою, припиняються після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником. 2. Застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 564 - 12 Форма правочину щодо заміни боржника Форма правочину щодо заміни боржника визначається відповідно до правил, встановлених статтею 643 цього Кодексу. Стаття 564-13 (558) Валюта зобов'язання 1. Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. 2. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов"язання в іноземній валюті. Стаття 564 -14 Недопустимість односторонньої відмови від зобов"язання Одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.  
2947. Глава 46 Виконання зобов'язань      Глава 46 (46) Виконання зобов'язання  
2948. Стаття 550 Загальні умови виконання зобов'язань      Стаття 565 (550) Загальні умови виконання зобов'язання  
2949. 1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.      Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  
2950. 2. Виконання зобов'язань має спиратися на засади добросовісності, розумності та справедливості.       
2951. Стаття 551 Неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань      Саття 566 перенесена після статті 564 -13  
2952. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускаються - крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.       
2953. Стаття 552 Виконання зобов'язань сторонами      Стаття 567 (552) Виконання зобов'язання належними сторонами  
2954. 1. Зобов'язання має бути виконане боржником кредиторові.      1. Зобов'язання має бути виконане кредиторові боржником особисто,якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із звичаїв ділового обороту чи суті зобов"язання  
2955. 2. Якщо інше не передбачено угодою сторін або не випливає із звичаїв ділового обороту чи суті зобов'язання, кожна із сторін має право вимагати доказів того, що виконання за зобов'язанням надається самим боржником, приймається самим кредитором або управоможеною на це особою, і несе ризик наслідків незаявлення такої вимоги.      2. Кожна із сторін має право вимагати доказів того, що зобов'язання виконується належним боржником або приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.  
2956. Стаття 553 Виконання зобов'язань третьою особою      Стаття 568 (553) Виконання зобов'язання іншою особою  
2957. 1. Виконання зобов'язань може бути покладене боржником на третю особу, якщо із закону, інших правових актів, з умов договору, його суті не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника третьою особою.      1. Виконання зобов'язання може бути покладене боржником на іншу особу, якщо із актів цивільного законодавства, з умов договору або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.  
2958. 2. У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання третьою особою обов'язок виконати зобов'язання покладається на боржника, а в разі невиконання ним зобов'язань він відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання.      2. У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання іншою особою, це зобов'язання повинен виконати боржник.  
2959. 3. Третя особа, у разі небезпеки втратити своє право на майно боржника (право оренди, застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно, може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника. У цьому разі третя особа стає на місце кредитора за зобов'язанням і застосовуються правила статей 619-629 цього Кодексу.      3. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора за зобов'язанням і застосовуються правила статей 636-646 цього Кодексу.  
2960. Стаття 554 Неприпустимість виконання зобов'язань частинами      Стаття 569 (554) Виконання зобов'язання частинами  
2961. Кредитор має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами, договором або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.      Кредитор має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.  
2962. Стаття 555 Строк чи термін виконання зобов'язання      Стаття 570 (555) Строк ( термін) виконання зобов'язання  
2963. 1. Якщо у зобов'язанні передбачено строк чи термін його виконання, то воно підлягає виконанню у зазначений строк чи термін.      1. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).  
2964. Зобов'язання, строк чи термін виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.      Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.  
2965. 2. Якщо строк чи термін виконання зобов'язання не визначений або визначений моментом зажадання виконання, кредитор має право вимагати, а боржник має право виконати зобов'язання у будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня поставлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, інших правових актів або договору.      2. Якщо строк (термін) виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконня у будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.  
2966. Стаття 556 Дострокове виконання зобов'язання      Стаття 571 (556) Дострокове виконання зобов'язання  
2967. Боржник має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено договором, законом чи іншими правовими актами або ж не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.      Боржник має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.  
2968. Стаття 557 Місце виконання зобов'язання      Стаття 572 (557) Місце виконання зобов'язання  
2969. Якщо місце виконання зобов'язання не визначене, виконання має бути здійснене:      1. Місце виконання зобов'язання встановлюється в договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання проводиться:  
2970. 1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна -за місцем знаходження майна;      1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна -за місцем його знаходження ;  
2971. 2) за зобов'язанням про передання товару або іншого майна, що передбачає перевезення цього товару або іншого майна, -за місцем здавання товару або іншого майна першому перевізникові для передання його кредиторові;      2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, -за місцем здавання товару (майна) перевізникові;  
2972. 3) за іншими зобов'язаннями боржника про передання товару або іншого майна -за місцем виготовлення або зберігання майна, якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;      3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів -за місцем виготовлення або зберігання товару ( майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;  
2973. 4) за грошовим зобов'язанням -за місцем проживання кредитора на момент виникнення зобов'язання, а якщо кредитором є юридична особа, -за місцем її знаходження на момент виникнення зобов'язання; якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання або місце знаходження і сповістив про це боржника, -за новим місцем проживання або знаходження кредитора з віднесенням за рахунок кредитора усіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання;      4) за грошовим зобов'язанням -за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, -за місцем її знаходження на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місце знаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцем знаходження) кредитора з віднесенням за рахунок кредитора усіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання;  
2974. 5) за іншими зобов'язаннями -за місцем проживання боржника, а якщо боржником є юридична особа, -за місцем її знаходження.      5) за іншим зобов'язанням -за місцем проживання (місцем знаходження) боржника . 2. Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.  
2975. Стаття 558 Валюта виконання грошових зобов'язань      Стаття 573 Валюта виконання зобов'язання  
2976. 1. Грошове зобов'язання має бути виражене та підлягати виконанню у валюті України.      Зобов'язання підлягає виконання у гривні.  
2977. 2. У грошовому зобов'язанні може бути передбачено, що воно підлягає оплаті у валюті України в сумі, що є еквівалентною визначеній сумі в іноземній валюті. У цьому разі сума, що підлягає сплаті у валюті України, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений законом, іншими правовими актами або домовленістю сторін.      2 Якщо у зобов"язанні визначено грошовий еквівалент у іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривні, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений законом, іншими нормативно-правовими актами або договором.  
2978. 3. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, у порядку та на умовах, що визначені законом.      3. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, у порядку та на умовах, встановлених законом.  
2979. Стаття 559 Черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням      Стаття 574 (559) Черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням  
2980. Сума проведеного платежу, недостатня для виконання грошового зобов'язання повністю, за відсутності іншої угоди погашає насамперед витрати кредитора з одержанням виконання, потім -проценти і неустойку, а в частині, що залишилася, -основну суму боргу.      У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1)відшкодування витрат кредитора, пов'язаних із одержанням виконання; 2) сплата процентів і неустойки; 3) сплата основної суми боргу.  
2981. Стаття 560 Зміни розміру грошових зобов'язань      Стаття 575 (560) Збільшення суми, що виплачується на утримання фізичної особи  
2982. 1. Сума, що виплачується за грошовим зобов'язанням безпосередньо на утримання фізичної особи, - на відшкодування збитків, заподіяних життю або здоров'ю, за договором довічного утримання та в інших випадках -зі збільшенням встановленого законом неоподатковуваного мінімуму заробітної плати пропорційно збільшується.      1.У разі збільшення встановленого законом неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, сума, що виплачується за грошовим зобов'язанням на утримання фізичної особи: на відшкодування шкоди, завданої життю або здоров'ю, за договором довічного утримання та в інших випадках, встановлених законом або договором, пропорційно збільшується.  
2983. 2. Якщо суми, що підлягають виплаті за іншими грошовими зобов'язаннями, мають наслідком для сторони, зобов'язаної провадити ці виплати, таку шкоду, в результаті якої вона значною мірою позбувається того, на що мала право розраховувати при укладенні договору, на вимогу цієї сторони договір може бути розірваний за рішенням суду.      2. Якщо внаслідок виплати збільшеної суми, сторона, яка зобов'язана провадити ці виплати, втрачає вигоди, на одержання яких вона могла розраховувати при укладенні договору, на вимогу цієї сторони договір може бути розірваний за рішенням суду.  
2984. Стаття 561 Проценти      Стаття 576 (561) Проценти  
2985. 1. За користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.      1. За користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.  
2986. У відносинах між фізичними особами правила, що містяться в частині першій цього пункту, застосовуються, якщо угодою не передбачено інше.       
2987. 2. Розмір процентів встановлюється угодою сторін.      2. Розмір процентів встановлюється договором.  
2988. Стаття 562 Виконання зобов'язання внесенням боргу в депозит      Стаття 577 (562) Виконання зобов'язання внесенням боргу в депозит нотаріуса  
2989. 1. У разі відсутності кредитора, а також у разі його ухилення від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з його боку, так само, як і за відсутності представника недієздатного кредитора, боржник за грошовим зобов'язанням або за зобов'язанням передати цінні папери має право внести належні з цього гроші або цінні папери у депозит державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса, які повідомляють про це кредитора.      1.Боржник має право виконати зобов'язання шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса у разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора,  
2990. 2. Внесення грошей або цінних паперів у депозит державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса визначається виконанням зобов'язання.      2. Нотаріус повідомляє кредитора про внесення боргу у депозит у порядку, встановленому законом.  
2991. Стаття 563 Виконання взаємних обов'язків за договором      Стаття 578 (563) Зустрічне виконання зобов'язання  
2992. 1. Взаємні обов'язки за договором мають виконуватися одночасно, якщо інше не випливає з договору, закону та інших правових актів, звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання.      1. Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням свого обов'язку другою стороною є зустрічним виконанням зобов'язання.  
2993. 2. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свої зобов'язання, повинна своєчасно повідомити про це кредитора.      2. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту . 2. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це кредитора.  
2994. 3. У разі ненадання зобов'язаною стороною обумовленого договором виконання зобов'язання або ж за наявності обставин, що вочевидь свідчать про те, що таке виконання не буде проведене у встановлений строк чи термін або не буде здійснене в повному обсязі, сторона, на яку покладено зустрічне виконання, має право зупинити виконання свого зобов'язання, відмовитися від виконання зобов'язання в частині, що відповідає ненаданому виконанню, або ж відмовитися від виконання цього зобов'язання в цілому і вимагати відшкодування збитків.      3. У разі невиконання однією із сторін свого обов'язку або наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.  
2995. 4. Якщо зустрічне виконання зобов'язання здійснене незважаючи на ненадання іншою стороною обумовленого договором виконання свого зобов'язання, ця сторона повинна виконати таке зобов'язання.      4. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснене однією із сторін незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, ця сторона повинна виконати свій обов'язок.  
2996. Стаття 564 Виконання альтернативного зобов'язання      Стаття 579 (564) Виконання альтернативного зобов'язання  
2997. Боржникові, що зобов'язаний вчинити одну з двох або кількох дій, належить право вибору, якщо з договору, закону й інших правових актів, із суті зобов'язання або із звичаїв ділового обороту не випливає інше.      Альтернативним є зобов'язання, в якому боржник зобов'язанний вчинити одну з двох або кількох дій. Боржник має право вибору предмету зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту .  
2998. Стаття 565 Виконання зобов'язання з множинністю осіб      Стаття 580 (565) Виконання зобов'язання, у якому беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників.  
2999. 1. У зобов'язанні з множинністю осіб кожен із кредиторів має право вимагати виконання, а кожен із боржників повинен виконати зобов'язання у рівній частці, якщо із закону, інших правових актів або договору не випливає інше.      1. Якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожен із кредиторів має право вимагати виконання, а кожен із боржників повинен виконати зобов'язання у рівній частці, якщо із інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.  
3000. 2. У випадках, передбачених договором, законом, іншими правовими актами, зокрема, при неподільності предмета зобов'язання, зобов'язання з множинністю осіб виконуються солідарно.      Стаття 580 - 1 Солідарне зобов'язання Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності премета зобов'язання.  
3001. Стаття 566 Солідарні вимоги кредиторів      Стаття 581 (566) Солідарна вимога кредиторів  
3002. 1. У разі солідарної вимоги кредиторів кожен із солідарних кредиторів має право поставити до боржника вимоги у повному обсязі.      1. У разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожен із кредиторів має право пред'явити боржникові вимогу у повному обсязі.  
3003. До заявлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право на свій розсуд виконати зобов'язання кожному з них.      До пред'явлення вимоги одним із кредиторів боржник має право виконати зобов'язання будь - кому із солідарних кредиторів на свій розсуд .  
3004. 2. Боржник не має права висувати проти вимоги одного із солідарних кредиторів заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах боржника з рештою солідарних кредиторів, у яких цей кредитор не бере участі.      2. Боржник не має права висувати проти вимоги одного із кредиторів заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах боржника з іншими солідарними кредиторами , у яких цей кредитор не бере участі.  
3005. 3. Виконання зобов'язання повністю одному із солідарних кредиторів звільняє боржника від виконання решті кредиторам.      3. Виконання боржником зобов'язання одному із солідарних кредиторів у повному обсязі звільняє боржника від виконання решті кредиторам.  
3006. Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов'язаний відшкодувати належне решті кредиторів у рівних частках, оскільки інше не випливає з відносин між ними.      4. Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов'язаний передати належне решті кредиторів у рівних частках, якщо інше не встановлено договором між ними.  
3007. Стаття 567 Солідарний обов'язок боржника      Стаття 582 (567) Солідарний обов'язок боржника  
3008. 1. У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання як від усіх боржників, так і від кожного з них окремо, - причому як повністю, так і в частині боргу.      1. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.  
3009. 2. Кредитор, який не одержав повного задоволення від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.      2. Кредитор, який не одержав виконання зобов'язання у повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.  
3010. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки зобов'язання не буде погашене повністю.      Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки зобов'язання не буде виконане у повному обсязі. 3. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що грунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.  
3011. 3. Виконання солідарного зобов'язання повністю одним із боржників звільняє решту боржників від виконання кредиторові.      4. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.  
3012. 4. Недійсність вимог кредитора до однієї з осіб, що беруть участь у зобов'язанні на боці боржника, так само як і сплив позовної давності за вимогою до такої особи, самі по собі не стосуються його вимог до решти цих осіб.       
3013. Стаття 568 Право регресу в солідарних зобов'язаннях      Стаття 583 (568) Право боржника, який виконав солідарний обов'язок, на зворотню вимогу  
3014. 1. Боржник, що виконав солідарне зобов'язання, має право зворотної (регресної) вимоги до кожного з решти боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором, законом, а в разі спору -рішенням суду.      1.Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотню вимог (регрес) до кожного з решти боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом.  
3015. Несплачене одним із співборжників боржникові, що виконав солідарне зобов'язання, припадає на нього та на решту боржників у частці, що визначається відповідно до частини першої цього пункту.      2. Несплачене одним із солідарних боржників тому із них, хто повністю виконав солідарний обов'язок, припадає у рівній частці на всіх солідарних боржників.  
3016. 2. Солідарний кредитор, що одержав виконання від боржника, зобов'язаний передати решті кредиторів належні їм частки, якщо інше не випливає із домовленості між ними.       
3017. Стаття 569 Посвідчення виконання зобов'язання      Стаття 584 (569) Підтвердження виконання зобов'язання  
3018. 1. Приймаючи виконання зобов'язання, кредитор зобов'язаний на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання повністю або його частини.      1. Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор зобов'язаний на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов'язання частково або в повному обсязі.  
3019. Якщо на посвідчення зобов'язання боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути документ боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен зазначити це у розписці, яку він видає.      2. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.  
3020. 2. Перебування боргового документа у боржника посвідчує виконання зобов'язання.      3.Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання зобов'язання.  
3021. 3. У разі відмови кредитора повернути борговий документ, видати розписку на підтвердження виконання зобов'язаний боржник має право затримати виконання. У цьому разі настає прострочення кредитора.      4. У разі відмови кредитора повернути борговий документ, видати розписку на підтвердження виконання зобов'язання боржник має право затримати виконання. У цьому разі настає прострочення кредитора.  
3022. Глава 47 Забезпечення виконання зобов'язань      Глава 47 (47) Забезпечення виконання зобов'язань  
3023. § 1. Загальні положення про способи забезпечення виконання зобов'язань      § 1. Загальні положення про забезпечення виконання зобов'язання  
3024. Стаття 570 Способи забезпечення виконання      Стаття 585 (570) Види забезпечення виконання зобов'язання  
3025. 1. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, утримуванням та іншими способами, встановленими цим Кодексом, іншими законами або договором.      1. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.  
3026. 2. Речево-правовими способами забезпечення виконання визнаються застава, затримання тощо.      2. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.  
3027. 3. Зобов'язально-правовими способами забезпечення виконання визнаються неустойка, порука, гарантія тощо.       
3028. Стаття 570-1 Загальні умови забезпечення виконання      Стаття 586 (570-1) Загальні умови забезпечення виконання зобов'язання  
3029. 1. Забезпечуватися може тільки дійсна вимога. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність зобов'язання, яке його забезпечує.      1. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. 2. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.  
3030. 2. Недійсність угоди щодо забезпечення зобов'язання не спричиняє недійсність цього (основного) зобов'язання.      3. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.  
3031. Стаття 571 Форма угоди щодо забезпечення виконання      Стаття 587 (571) Форма правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання  
3032. 1. Угода щодо встановлення способу забезпечення виконання зобов'язання має бути укладена в письмовій формі незалежно від форми основного зобов'язання.      1. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.  
3033. 2. Недодержання письмової форми спричиняє недійсність угоди щодо встановлення способів забезпечення виконання.      2. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.  
3034. § 2. Зобов'язально-правові способи забезпечення виконання зобов'язань      § 2. Неустойка  
3035. 1. Неустойка       
3036. Стаття 572 Поняття неустойки      Стаття 588 (572) Поняття неустойки  
3037. 1. Неустойкою (штрафом, пенею) вважається передбачена договором, законом або іншими правовими актами грошова сума чи інша встановлена у договорі майнова цінність, яку боржник зобов'язаний сплатити або передати кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання ним основного зобов'язання.      1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або майно, які боржник зобов'язаний передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.  
3038. 2. Неустойка стягується незалежно від наявності у кредитора збитків, спричинених невиконанням зобов'язання боржником.      2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання . 3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грощового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Стаття 588 -1 Підстави виникнення права на неустойку 1.Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання боржником. 2.Проценти на неустойку не нараховуються. 3.Кредитор не має права на неустойку у разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 651 цього Кодексу).  
3039. Стаття 573 Розмір неустойки      Стаття 589 (573) Предмет неустойки  
3040. 1. Розмір неустойки, визначений законом та іншими правовими актами, може бути збільшений угодою сторін. Сторони мають право зменшити розмір неустойки у випадках, що допускаються законом.      1. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.  
3041. 2. Проценти на неустойку не нараховуються.      2. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або законом. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони мають право зменшити розмір неустойки, встановленої законом, крім випадків, передбачених законом.  
3042. 3. Розмір неустойки, яка підлягає сплаті, може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які заслуговують на увагу, зокрема, у випадках, коли розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяної шкоди..      2. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.  
3043. Стаття 574 Сплата неустойки і виконання зобов'язання      Стаття 590 (574) Правові наслідки сплати (передачі) неустойки  
3044. 1. Сплата неустойки, встановленої на випадок прострочення або неналежного виконання зобов'язання, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, якщо інше не передбачено порозумінням сторін.      1. Сплата (передача) неустойки не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.  
3045. 2. Сплата неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків за виконання зобов'язання.      2. Сплата (передача) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.  
3046. 3. Кредитор має право на свій розсуд зажадати замість сплати неустойки і відшкодування збитків боржником тільки виконання ним зобов'язання в натурі, якщо це відповідає його інтересам.      3. Кредитор має право не вимагати сплати неустойки і відшкодування збитків, обмежившись вимогою про виконання зобов'язання в натурі.  
3047. Статтю 575 "Записи короткострокового користування виконань або передачі, здійснювані організаціями ефірного мовлення" вилучено.       
3048. 2. Порука      §3. Порука  
3049. Стаття 576 Поняття поруки      Стаття 591 (576) Договір поруки  
3050. 1. За договором поруки поручник зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання останньою свого зобов'язання в повному обсязі або в частині.      1.За договором поруки поручитель поручається перед кредитором іншої особи (боржника) за належне виконання нею зобов"язання. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. 2. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або в повному обсязі.  
3051. 2. Порука може бути оформлена як договір, що укладається між основним боржником і поручником на користь третьої особи -кредитора з основного боргу.      2. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.  
3052. Стаття 577 Відповідальність поручника      Стаття 592 (577) Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою  
3053. 1. У разі невиконання основного зобов'язання боржник і поручник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поруки.      1. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлена субсидіарна відповідальність поручителя.  
3054. 2. Поручник відповідає в тому самому обсязі, що й боржник, зокрема, відповідає за сплату основного боргу, процентів, сплату неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.      2. Поручитель відповідає перед кредитором у тому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.  
3055. 3. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.      3. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.  
3056. Стаття 578 Права та обов'язки поручника у разі поставлення до нього вимоги      Стаття 593 (578) Права та обов'язки поручителя у разі пред'явлення до нього вимоги  
3057. 1. Поручник зобов'язаний до задоволення вимоги кредитора попередити про це боржника, а якщо проти поручника вчинено позов, -залучити боржника до участі у справі. В іншому випадку боржник має право висунути проти вимоги поручника, який виконав зобов'язання боржника, всі заперечення, які він мав проти кредитора.      1. У разі одержання вимоги кредитора, поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника , а у разі подання до нього позову, -подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника і сам виконає зобов'язання перед кредитором, боржник має право висунути проти вимоги поручителя, всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.  
3058. 2. Поручник має право висувати проти вимоги кредитора заперечення, які міг би надати боржник, якщо інше не випливає з договору поруки за умов, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручник не втрачає права на ці заперечення навіть у тому разі, якщо боржник від них відмовився або визнав свій борг.      2. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.  
3059. Стаття 579 Права поручника, який виконав зобов'язання      Стаття 594 (579) Права поручителя, який виконав зобов'язання  
3060. 1. До поручника, який виконав зобов'язання, переходять усі права кредитора з цього зобов'язання, в тому числі й ті, що забезпечували виконання основного зобов'язання.      1. .Після виконання поручителем зобов'язання кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують зобов'язання боржника .  
3061. 2. До кожного з кількох поручників, які виконали зобов'язання боржника, переходять права кредитора з цього зобов'язання у розмірі виконаної цим поручником частини зобов'язання.      2. .До поручителя, який виконав зобов'язання, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.  
3062. 3. Після виконання поручником зобов'язання кредитор повинен вручити поручникові документи, які засвідчують вимоги до боржника та права, що забезпечують ці вимоги.      3. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання боржника, переходять права кредитора у розмірі частини зобов'язання, що виконана ним.  
3063. Стаття 580 Повідомлення поручника про виконання зобов'язання боржником      Стаття 595 (580) Повідомлення поручителя про виконання зобов'язання боржником  
3064. Боржник, який виконав забезпечене порукою зобов'язання, повинен негайно повідомити про це поручника. Інакше поручник, який, у свою чергу, виконав зобов'язання, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або висунути регресну вимогу боржникові. В останньому випадку боржник має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або висунути регресну вимогу до боржника. В цьому випадку боржник має право стягнути з кредитора безпідставно одержане.      1. Боржник, який виконав забезпечене порукою зобов'язання, повинен негайно повідомити про це поручителя. 2. Поручитель, який виконав зобов'язання у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним зобов'язання, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотню вимогу до боржника.  
3065. Стаття 581 Оплата послуг поручника      Стаття 596 (581) Оплата послуг поручителя  
3066. Поручник має право на винагороду за послуги, надані ним боржникові, якщо це передбачено договором.      Поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.  
3067. Стаття 582 Припинення поруки      Стаття 597 (582) Припинення поруки  
3068. 1. Порука припиняється після припинення забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі його зміни, що спричиняє збільшення відповідальності поручника, без згоди останнього.      1. Порука припиняється із припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується його відповідальність.  
3069. 2. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання забезпеченого нею зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, добровільно запропоноване боржником або поручником. Порука також припиняється після переведення боргу на іншу особу, якщо поручник не дав згоди кредиторові нести відповідальність за нового боржника.      2. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання обов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. 3. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.  
3070. 3. Порука припиняється після закінчення строку, зазначеного в договорі поруки. У випадках коли такий строк не встановлено, вона припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання забезпеченого порукою зобов'язання не вчинить позову проти поручника. Якщо строк основного зобов'язання не зазначено і не може бути визначено або визначено моментом витребування, порука припиняється, якщо кредитор не вчинить позову до поручника протягом року від дня укладення договору поруки.      4. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.  
3071. 3. Гарантія      §4. Гарантія  
3072. Стаття 583 Поняття гарантії      Стаття 598 (583) Поняття гарантії  
3073. 1. Гарантією визнається письмове зобов'язання банку, іншої кредитної установи, страхової організації тощо (гаранта), яке видається на прохання іншої особи (принципала), за яким гарант зобов'язується сплатити кредиторові принципала (бенефіціарові) відповідно до умов гарантійного зобов'язання грошову суму після подання бенефіціаром письмової вимоги про її сплату.      1. За гарантією банк, інша кредитна установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання зобов'язання боржником (принципалом).  
3074. 2. Гарантія набирає сили від дня її видачі, якщо в ній не передбачено інше.      2.Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Стаття 598 -1 Строк дії гарантії 1. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. 2. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. 3. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.  
3075. Стаття 584 Забезпечення гарантією зобов'язання принципала       
3076. 1. Гарантія забезпечує належне виконання принципалом його зобов'язань перед бенефіціаром (основного зобов'язання).       
3077. 2. За видачу гарантії принципал сплачує гарантові обумовлену винагороду.       
3078. Стаття 585 Незалежність гарантії від основного зобов'язання      Стаття 599 Незалежність гарантії від основного зобов'язання  
3079. Зобов'язання гаранта перед бенефіціаром є самостійним і таким, що не залежить від основного зобов'язання, на забезпечення виконання якого гарантію видано, в тому числі у випадках, коли в ній міститься посилання на цю обставину.      Зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання, на забезпечення якого видана гарантія, навіть і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання. Стаття 599 -1 Правові наслідки порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією 1. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. 2. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. 3. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією 4. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. 5. Кредитор не може передавати інший особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.  
3080. Стаття 586 Безвідкличність гарантії       
3081. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не передбачено інше.       
3082. Стаття 587 Непередаваність прав за гарантією       
3083. Належне бенефіціарові за гарантією право вимоги до гаранта не може бути передане іншій особі, якщо в гарантії не передбачено інше.       
3084. Стаття 588 Обов'язки гаранта під час розгляду вимоги бенефіціара      Стаття 603 (588) Обов'язки гаранта під час розгляду вимоги кредитора  
3085. 1. Після одержання вимоги бенефіціара гарант повинен без зволікань повідомити про це принципала і передати копії вимоги з усіма документами, що стосуються вимоги.      1. Після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги з усіма доданими до неї документами.  
3086. 2. Гарант повинен розглянути вимогу бенефіціара з доданими до неї документами в зазначений у гарантії строк, а в разі відсутності його -у розумний строк і виявити розумну дбайливість, щоб установити, чи відповідає ця вимога та додані до неї документи умовам гарантії.      2. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а в разі відсутності його -у розумний строк і проявити дбайливість для встановлення відповідності вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.  
3087. Стаття 589 Відмова гаранта задовольнити вимоги бенефіціара      Стаття 604 (589) Право гаранта на відмову в задоволенні вимоги кредитора  
3088. Гарант має право відмовити бенефіціарові в задоволенні його вимоги, якщо вона або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення визначеного в гарантії строку.      1. Гарант має право відмовити кредиторові в задоволенні його вимоги, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.  
3089. Гарант повинен негайно повідомити бенефіціара про відмову задовольнити його вимогу.      2. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову задовольнити його вимогу.  
3090. Якщо гарантові до задоволення вимоги бенефіціара стало відомо, що основне зобов'язання, забезпечене гарантією, повністю чи у відповідній частині вже виконане, або припинилося з інших підстав, або є недійсним, він повинен негайно повідомити про це бенефіціара і принципала.      3. Якщо гарантові до задоволення вимоги кредитора стало відомо, що основне зобов'язання, забезпечене гарантією, є недійсним, частково або в повному обсязі виконане, чи припинилося з інших підстав, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника.  
3091. Одержана гарантом після такого повідомлення повторна вимога бенефіціара підлягає задоволенню гарантом.      Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення підлягає задоволенню.  
3092. Стаття 590 Межі зобов'язання гаранта      Стаття 605 (590) Межі зобов'язання гаранта  
3093. Передбачене гарантією зобов'язання гаранта перед бенефіціаром обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію.      1.Зобов'язання гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. 2. У разі порушення гарантом зобов'язання перед кредитором, відповідальність гаранта не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії. Стаття 605 - 1 Оплата послуг гаранта Гарант має право на оплату наданих ним послуг.  
3094. Стаття 591 Припинення гарантії      Стаття 606 (591) Припинення гарантії  
3095. 1. Зобов'язання гаранта перед бенефіціаром за гарантією припиняється:      1. Зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:  
3096. 1) сплатою бенефіціарові суми, на яку видано гарантію;      1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;  
3097. 2) закінченням визначеного в гарантії строку, на який її видано;      2) закінчення строку дії гарантії;  
3098. 3) внаслідок відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією і повернення її гарантові;      3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією і повернення її гарантові;  
3099. 4) внаслідок відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією з допомогою письмової заяви щодо звільнення гаранта від його зобов'язань.      4) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від зобов'язань за гарантією.  
3100. Припинення зобов'язання гаранта на підставах, зазначених у підпунктах 1, 3 і 4 цього пункту, не залежить від того, чи повернуто йому гарантію.      Припинення зобов'язання гаранта на підставах, встановлених у пунктах 1, 2 і 4 цієї частини, не залежить від повернення йому гарантії.  
3101. 2. Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен без зволікання повідомити про це принципала.      2. Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен негайно повідомити про це боржника.  
3102. Стаття 592 Регресні вимоги гаранта до принципала      Стаття 607 (592) Право гаранта на зворотню вимогу до боржника  
3103. 1. Гарант має право зажадати від принципала в порядку регресу відшкодування сум, сплачених бенефіціарові за гарантією, якщо інше не передбачено угодою гаранта з принципалом.      1. Гарант має право на зворотню вимогу ( регрес) до боржника в межах суми, сплаченої за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.  
3104. 2. Гарант не має права вимагати від принципала відшкодування сум, сплачених бенефіціарові не відповідно до умов гарантії або за порушення зобов'язання гаранта перед бенефіціаром, якщо угодою гаранта з принципалом не передбачено інше.      2. Гарант не має права на зворотню вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо гарант сплатив кредиторові суму не відповідно до умов гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.  
3105. 4. Завдаток      §5 . Завдаток  
3106. Стаття 593 Поняття завдатку      Стаття 608 (593) Поняття завдатку  
3107. 1. Завдатком вважається грошова сума, що видається однією з договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів іншій стороні на підтвердження укладення договору і на забезпечення його виконання.      1. Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання  
3108. 2. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних зі сторони за договором платежів, є завдатком, ця сума вважається сплаченою як аванс.      2. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.  
3109. Стаття 594 Наслідки невиконання і припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком      Стаття 609 (594) Правові наслідки порушення і припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком  
3110. 1. Якщо за невиконання договору відповідальною є сторона, яка дала завдаток, він залишається в іншої сторони. Якщо за невиконання договору відповідальною є сторона, яка одержала завдаток, вона зобов'язана сплатити іншій стороні подвійну суму завдатку.      1.Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі (вартості) завдатку.  
3111. 2. Сторона, відповідальна за невиконання договору, зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки із заліком суми завдатку, оскільки у договорі не передбачено інше.      2. Сторона, винна у порушенні зобов'язання, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у сумі, в якій вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором..  
3112. 3. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання за порозумінням сторін або внаслідок неможливості його виконання завдаток має бути повернутий.      3. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.  
3113. § 3. Речеві способи забезпечення виконання зобов'язань       
3114. 1. Застава      § 6. Застава  
3115. Стаття 595 Поняття застави      Стаття 610 (595) Поняття застави  
3116. В силу застави кредитор за забезпеченим заставою зобов'язанням (заставоутримувач) має право у разі невиконання боржником цього зобов'язання одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами особи, якій це майно належить (заставодавця), за винятками, встановленими законом.      В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі порушення боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення за рахунок заставленого майна, переважно перед іншими кредиторами цього боржника , якщо інше не встановлено законом (право застави).  
3117. Стаття 595-1 Забезпечення майбутньої вимоги      Стаття 611 (595-1) Забезпечення майбутньої вимоги  
3118. Заставою може бути забезпечена вимога, яка виникне в майбутньому.      Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.  
3119. Стаття 596 Підстави виникнення застави      Стаття 612 (596) Підстави виникнення застави  
3120. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.       
3121. 2. До застави, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються положення цього Кодексу про заставу, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.       
3122. Стаття 597 Спеціальні правила про окремі види застав      Стаття 613 (597) Окремі види застав  
3123. 1. Спеціальні правила про окремі види застав, зокрема іпотека, заклад, тощо, можуть встановлюватися законом.      1. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.  
3124. 2. Іпотекою визнається зареєстрована застава нерухомого або рухомого майна, що залишається у володінні заставодавця.      2. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом у володіння третій особі.  
3125. 3. Закладом визнається застава рухомого майна, що передається у володіння заставоутримувача або за його наказом у володіння третій особі.      3. Правила про окремі види застав, зокрема, про іпотеку землі встановлюються законом.  
3126. Стаття 598 Предмет застави      Стаття 614 (598) Предмет застави  
3127. 1. Предметом застави може бути будь-яке майно (в тому числі речі, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.      1. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, речі, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.  
3128. 2. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, якщо це передбачено договором.      2. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави ( майбутній урожай, приплід худоби тощо).  
3129. 3. Права заставоутримувача (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не передбачено договором. Право застави на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, поширюється у випадках, передбачених договором.      3. Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, у випадках, встановлених договором.  
3130. 4. Предметом застави не можуть бути національні, культурні та історичні цінності, які перебувають в державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національної культурної спадщини.      4. Предметом застави не можуть бути національні, культурні та історичні цінності, які є в державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національної культурної спадщини.  
3131. 5. Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом.      5. Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом.  
3132. 6. Предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не передбачено законом або договором.      6. Предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. 7. Застава окремих видів майна може бути заборонена чи обмежена законом.  
3133. Стаття 599 Застава майна, яке перебуває у спільній власності      Стаття 615 (599) Застава майна, що є у спільній власності  
3134. Майно, яке перебуває у спільній власності, може бути передане в заставу тільки за згодою усіх співвласників.      Майно,що є у спільній власності , може бути передане в заставу тільки за згодою усіх співвласників.  
3135. Стаття 600 Заміна предмета застави      Стаття 616 (600) Заміна предмета застави  
3136. Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою заставоутримувача, якщо інше не передбачено законом або договором.      Предмет застави може бути замінений тільки за згодою заставоутримувача, якщо інше не встановлено договором або законом.  
3137. Стаття 601 Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави      Стаття 617 (601) Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави  
3138. 1. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не передбачено законом або договором.      1. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом.  
3139. 2. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставоутримувача зобов'язаний надати рівноцінний предмет або відновити старий предмет застави, якщо це можливо. За наявності обставин, які заслуговують на увагу, зокрема у разі відсутності рівноцінного предмета, суд може відмовити заставоутримувачу у задоволенні його вимоги. В такому випадку застава припиняється.      2. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов'язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений або пошкоджений предмет застави.  
3140. Стаття 602 Страхування предмета застави      Стаття 618 (602) Страхування предмета застави  
3141. 1. Якщо предмет застави не підлягає обов'язковому страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на домовлену суму.      1. Якщо предмет застави не підлягає обов'язковому страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на домовлену суму.  
3142. 2. При настанні страхового випадку предметом застави стають вимоги до страховика.      2. При настанні страхового випадку предметом застави стають вимоги до страховика.  
3143. Стаття 603 Оцінка предмета застави      Стаття 619 (603) Оцінка предмета застави  
3144. Якщо закон або договір вимагає оцінку предмета застави, вона здійснюється заставодавцем із заставоутримувачем, відповідно до цін, що звичайно існують на подібні предмети в торговельному обігу на момент застави. Законом або договором може встановлюватися інший порядок оцінки вартості предмета застави.      1.Оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. 2. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставоутримувачем, відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення застави, інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом..  
3145. Стаття 604 Сторони договору застави      Стаття 620 (604) Сторони договору застави  
3146. 1. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручник).      1. Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).  
3147. 2. Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з можливістю їх заставлення.      2. Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з можливістю їх застави.  
3148. 3. Застава права на чужі речі здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо відчуження цих прав відповідно до закону або договору відбувається за згодою власника.      3. Застава права на чужі речі здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо відчуження цих прав відповідно до закону або договору відбувається за згодою власника.  
3149. Статтю 605 "Момент виникнення права застави" поставлено після статті 607"Форма договору та реєстрація застави" та змінено її номер на 607-1.       
3150. Стаття 606 Зміст договору застави      Стаття 621 (606) Зміст договору застави  
3151. 1. У договорі застави мають бути зазначені суть зобов'язання, що забезпечене заставою, опис заставленого майна, а також будь-які інші умови, що погоджені сторонами договору.      1. У договорі застави визначаються суть,розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, погоджені сторонами договору.  
3152. 2. Опис майна у договорі застави може бути і в загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).      2. Опис предмета застави у договорі застави може бути в загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).  
3153. Стаття 607 Форма договору та реєстрація застави      Стаття 622 (607) Нотаріальне посвідчення договору застави та реєстрація застави  
3154. 1. У випадках коли предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, передбачених законом, договір застави має бути нотаріально посвідчений.      1. Якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.  
3155. 2. Застава нерухомого майна підлягає обов'язковій державній реєстрації.      2. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації.  
3156. 3. Застава рухомого майна може бути також зареєстрована на підставі заяви сторони договору застави.      3. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесення запису до Державного реєстру застав рухомого майна  
3157. 4. Договір застави нерухомого майна може бути укладений у формі закладної.       
3158. Закладна є цінним папером, який посвідчує право його законного володільця на одержання виконання за грошовим зобов'язанням, що забезпечене заставою (іпотекою) майна, зазначеного у закладній, а також право на звернення стягнення на заставлене майно, зазначене у закладній, з метою одержання виконання за грошовим зобов'язанням, забезпеченим заставою цього майна.       
3159. Стаття 607-1 Момент виникнення права застави      Стаття 623 (607-1) Момент виникнення права застави  
3160. 1. Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, -з моменту нотаріального посвідчення, якщо інше не випливає з умов або змісту договору.      1. Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, -з моменту нотаріального посвідчення.  
3161. 2. Якщо предмет застави відповідно до закону або договору має знаходитися у заставоутримувача, право застави виникає в момент передання йому предмета застави. Якщо таке передання було здійснене до укладення договору, право застави виникає з моменту його укладення.      2. Якщо предмет застави відповідно до договору або закону повинен знаходитися у заставодержателя з його вини , право застави виникає в момент передання йому предмета застави. Якщо таке передання було здійснене до договору застави, право застави виникає з моменту його укладення.  
3162. Стаття 608 Користування та розпоряджання предметом застави      Стаття 624 (608) Користування та розпоряджання предметом застави  
3163. 1. Заставодавець має право, якщо інше не передбачено договором і не випливає із суті застави, користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати від нього плоди та доходи.      1. Заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати від нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави..  
3164. 2. Якщо інше не передбачено законом або договором та не випливає із суті застави, заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в оренду (найм), або в безоплатне користування іншій особі, або ж іншим чином розпоряджатися ним тільки за згодою заставоутримувача.      2. Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі, або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя , якщо інше не втсановлено договором.  
3165. Угода, яка обмежує право заставодавця заповідати заставлене майно, є нікчемною.      3. Заставодавець має право заповідати заставлене майно. Правочин, яким обмежується право заставодавця заповідати заставлене майно, є нікчемним .  
3166. 3. Заставоутримувач має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, передбачених договором. За договором на заставоутримувача може бути покладений обов'язок здобувати від предмета застави плоди та доходи з метою погашення основного зобов'язання або в інтересах заставодавця.      3. Заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, встановлених договором. За договором на заставодержателя може бути покладений обов'язок здобувати від предмета застави плоди та доходи.  
3167. Стаття 608-1 Обов'язки володільця предмета застави      Стаття 625 (608-1) Обов'язки володільця предмета застави  
3168. 1. Особа, що володіє предметом застави, якщо інше не передбачено договором, зобов'язана:      1. Особа, яка володіє предметом застави, зобов'язана, якщо інше не встановлено договором :  
3169. 1) застосовувати заходи, які необхідні для збереження заставленого майна;      1) застосовувати заходи, необхідні для збереження предмета застави;  
3170. 2) утримувати заставлене майно належним чином;      2) утримувати предмет застави належним чином;  
3171. 3) негайно повідомляти іншу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження заставленого майна.      3) негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмету застави.  
3172. 2. Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або загибелі з його вини заставленого майна, повинен його замінити або відновити.      2. Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини , зобов'язаний замінити або відновити це майно.  
3173. 3. Заставоутримувач, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або загибелі з його вини заставленого майна, зобов'язаний відшкодувати заставодавцю завдані ним збитки.      3. Заставодержатель, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини , зобов'язаний відшкодувати заставодавцю завдані ним збитки.  
3174. Стаття 609 Наступні застави      Стаття 626 (609) Наступна застава  
3175. 1. Наступні застави майна, що вже заставлене, допускаються у випадках, якщо інше не передбачено законом або попередніми договорами застави.      1. Наступна застава майна, що вже заставлене, не допускається, якщо інше не встановлено попереднім договорам застави або законом.  
3176. 2. Якщо предметом застави стає майно, яке вже є заставним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), заставне право попереднього заставоутримувача (попередніх заставоутримувачів) зберігає силу.      2. Якщо предметом застави стає майно, що вже є заставленим, право застави попереднього заставодержателя (попередніх заставодержателів) зберігає силу.  
3177. 3. Перший заставоутримувач має переважне право перед іншими заставоутримувачами на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. Вимоги інших заставоутримувачів задовольняються в порядку черговості виникнення права застави відповідно до статті 605.      3. Перший заставодержатель має переважне право перед іншими заставодержателями на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. Вимоги інших заставодержателів задовольняються в порядку черговості виникнення права застави.  
3178. 4. Якщо предметом застави є рухоме майно, заставоутримувач зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставоутримувачами незареєстрованих застав та заставоутримувачами застав, які зареєстровані пізніше. Заставоутримувачі, що зареєстрували одну і ту ж заставу в один день, мають рівні права на задоволення вимог заставленого майна.      4. Якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та застав, які зареєстровані пізніше. Заставодержателі, які зареєстрували одну і ту ж заставу в один день, мають рівні права на задоволення вимог їз заставленого майна.  
3179. 5. Заставодавець незареєстрованої застави зобов'язаний надати кожному із заставоутримувачів дані в обсязі, передбаченому статтею 606 цього Кодексу, про всі попередні застави. Заставодавець повинен відшкодувати збитки, що виникли у будь-кого із заставоутримувачів, внаслідок невиконання ним цього обов'язку.      5. Заставодавець незареєстрованої застави зобов'язаний надати кожному із заставодержателів інформацію про всі попередні застави в обсязі, встановленому статтею 621 цього Кодексу. Заставодавець зобов'язаний відшкодувати збитки, що виникли у будь-кого із заставодержателів, внаслідок невиконання ним цього обов'язку.  
3180. Стаття 610 Вимоги заставоутримувача, які задовольняються за рахунок закладеного майна      Стаття 627 (610) Вимоги заставоутримувача, які задовольняються за рахунок предмета застави  
3181. За рахунок закладеного майна заставоутримувач має право задовольнити в повному обсязі свої вимоги, які визначені до моменту фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання (а у випадках, передбачених законом або договором, -неустойку), необхідні витрати щодо утримання заставленого майна, а також витрати щодо здійснення вимоги, що забезпечена заставою, якщо інше не передбачено договором застави.      За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свої вимоги, що визначені на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням цієї вимоги, якщо інше не встановлено договором.  
3182. Стаття 611 Звернення стягнення на предмет застави      Стаття 628 (611) Звернення стягнення на предмет застави  
3183. 1. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, якщо інше не передбачено законом або договором.      1. Звернення стягнення на предмет застави у разі спору здійснюється за рішенням суду, а також на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не встановлено договором або законом.  
3184. 2. Заставоутримувач набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконане, -якщо інше не передбачено законом або договором.      2. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання строку (терміну) виконання зобов'язання воно буде порушене, -якщо інше не встановлено договором або законом.  
3185. 3. У разі ліквідації юридичної особи (заставодавця) заставоутримувач набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.      3. У разі ліквідації заставодавця - юридичної особи заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.  
3186. 4. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі.      4. При частковому виконанні боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в початковому обсязі.  
3187. 5. Якщо предмет одного договору застави становить дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) на вибір заставоутримувача.      5. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.  
3188. Якщо заставоутримувач зверне стягнення на одну річ (право) і в повному обсязі вимогу не буде задоволено, він зберігає право на інші речі (права), які складають предмет застави.      Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.  
3189. Стаття 612 Реалізація заставленого майна      Стаття 629 (612) Реалізація предмета застави  
3190. 1. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться з публічних торгів у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, якщо інше не передбачено законом або договором.      1. Реалізація предмета застави, на яке звернено стягнення, провадиться шляхом продажу з публічних торгів , якщо інше не встановлено договором або законом, у порядку, встановленому законом.  
3191. 2. Початкова продажна ціна заставленого майна для його реалізації визначається в порядку, який вказується у договорі або законі. Якщо звернення стягнення здійснюється судом, суд може своїм рішенням визначити початкову продажну ціну заставленого майна.      2. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому в договорі або законі. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд може у рішенні визначити початкову ціну предмета застави.  
3192. 3. У випадку, коли протягом розумного строку заставлене майно не буде продане, заставоутримувач має право залишити заставлене майно за собою, якщо інше не передбачено законом або договором.      3. Якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом .  
3193. 4. Якщо реалізація майна не покриває вимоги заставоутримувача, він має право, якщо інше не передбачено законом або договором, отримати суму, що недостає, з іншого майна боржника в порядку задоволення вимог, передбаченому в статті 92 цього Кодексу.      4. Якщо сума одержана від реалізації предмета застави не покриває вимоги заставодержателя, він має право, отримати суму, якої недостає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до в статті 112 (92) цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.  
3194. Стаття 613 Дострокове виконання зобов'язання, що забезпечене заставою, та звернення стягнення на заставлене майно      Стаття 630 (613) Дострокове виконання зобов'язання, забезпеченого заставою  
3195. 1. Заставоутримувач має право зажадати дострокового виконання зобов'язання, що забезпечене заставою, у випадках:      1. Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у разі:  
3196. 1) якщо предмет застави вибув із володіння заставодавця, у якого він був залишений, не відповідно до умов договору про заставу;      1) передання заставодаводавцем предмета застави іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідним;  
3197. 2) порушення заставодавцем правил про заміну предмета застави;      2) порушення заставодавцем правил про заміну предмета застави;  
3198. 3) втрати предмета застави за обставинами, за які заставоутримувач не відповідає, якщо заставодавець не дав згоди на заміну предмета застави.      3) втрати предмета застави за обставин, за які заставодержатель не відповідає, якщо заставодавець не замінив або не відновив предмет застави.  
3199. 2. Заставоутримувач має право зажадати дострокового виконання зобов'язання, яке забезпечене заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, звернути стягнення на предмет застави:      2. Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, звернути стягнення на предмет застави, у разі:  
3200. 1) у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу;      1) порушення заставодавцем правил про наступну заставу;  
3201. 2) у разі порушення заставодавцем правил про розпоряджання заставним майном;      2) порушення заставодавцем правил про розпоряджання предметом застави;  
3202. 3) в інших випадках, передбачених договором застави.      3) в інших випадках, встановлених договором .  
3203. Стаття 614 Припинення застави      Стаття 631 (614) Припинення права застави  
3204. 1. Право застави припиняється:      1. Право застави припиняється у разі:  
3205. 1) припиненням забезпеченого заставою зобов'язання;      1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;  
3206. 2) знищенням заставленого майна;      2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив або не відновив предмет застави;  
3207. 3) придбанням заставоутримувачем права власності на заставлене майно;      3) реалізації предмета застави;  
3208. 4) примусовим продажем заставленого майна;      4)набуття заставодержателем права власності на предмет застави;  
3209. 5) спливом строку дії права, яке становить предмет застави;       
3210. 6) в інших випадках, передбачених законом.      5) в інших випадках, встановлених законом.  
3211. 2. Про припинення застави нерухомого майна до державного реєстру вносяться відповідні дані.      2. У разі припинення права застави на нерухоме майна до державного реєстру вносяться відповідні дані.  
3212. 3. При припиненні застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставоутримувач, у якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.      3. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.  
3213. 2. Утримування      §7. Притримання  
3214. Стаття 615 Право утримування      Стаття 632 (615) Право притримання  
3215. 1. Кредитор, у якого перебувала річ, що її належить передати боржникові або особі, зазначеній боржником, у разі невиконання боржником у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або компенсації кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право утримувати її доти, доки відповідне зобов'язання не буде виконане.      1. Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її до виконання боржником зобов'язання.  
3216. Утримування речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо це не передбачене договором      Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.  
3217. Право утримування поширюється також на інші об'єкти, передбачені ст. 161 цього Кодексу.      Право притримання поширюється також на інші об'єкти цивільних прав, втсановлені статтею 160 цього Кодексу.  
3218. 2. Кредитор має право затримати річ, яка є у нього, незалежно від набуття третіми особами права на неї, якщо ці права виникли піємія передачі речі у його володіння      2. Кредитор має право притримати річ також у разі, якщо права на неї набула третя особа за умови, що ці права виникли після передачі речі у володіння кредитора. 3. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження утримуваної речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом  
3219. Стаття 616 Обов'язки кредитора, який утримує річ      Стаття 633 (616) Обов'язки кредитора, який притрмує річ  
3220. 1. Кредитор, який притримує річ, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.       
3221. 2. Кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує, якщо не доведе, що це сталося внаслідок дії непереборної сили.       
3222. 3. Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує.       
3223. Стаття 617 Право власності на утримувану річ      Стаття 634 (617) Розпорядження річчю, що притримується кредитором  
3224. 1. До кредитора, який утримує річ і не є її власником, внаслідок утримування право власності на річ не переходить.      1. До кредитора, який притримує річ боржника, не переходить право власності на неї.  
3225. 2. Боржник, який є власником утримуваної речі, зберігає право розпоряджання нею. У цьому випадку він зобов'язаний сповістити набувача речі про факт утримування речі і права кредитора.      2. Боржник, річ якого кредитор притримує, має право розпорядитися нею, повідомвши набувача про притримання речі і права кредитора.  
3226. 3. Ризик випадкового знищення або псування утримуваної речі несе кредитор, якщо інше не передбачене законом.       
3227. Стаття 618 Задоволення вимог за рахунок утримуваної речі      Стаття 635 (618) Задоволення вимог за рахунок речі, яку притримують  
3228. Вимоги кредитора, який утримує річ, задовольняються з її вартості відповідно до статті 611 цього Кодексу".      Вимоги кредитора, який притримує річ, задовольняються з її вартості відповідно до статті 628 цього Кодексу.  
3229. Глава 48 Перехід прав кредитора до третіх осіб і переведення боргу      Глава 48 (50) Припинення зобов'язань  
3230. Стаття 619 Підстави та порядок переходу прав кредитора до іншої особи      Стаття 663 (646) Підстави припинення зобов'язання  
3231. 1. Право (вимога), що належить кредиторові на підставі зобов'язання, може бути передане ним іншій особі за правочином (цесія) або перейти до іншої особи на підставі закону, зокрема при суброгації.      1. Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.  
3232. 2. Суброгацією визнається придбання всіх прав, що належали раніше кредиторові, внаслідок виконання третьою особою (суброгантом) обов'язків боржника щодо цього кредитора. Суброгант стає на місце кредитора.      2. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається тільки у випадках, встановлених договором або законом.  
3233. 3. Для переходу прав кредитора до іншої особи відповідно до пп. 1, 2 цієї статті не потрібна згода боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.       
3234. 4. Якщо боржник не був письмово повідомлений щодо здійснюваного переходу прав кредитора до іншої особи, новий кредитор несе ризик спричинених цим для нього несприятливих наслідків. У цьому разі виконання зобов'язання первісному кредиторові визнається належним виконанням.       
3235. 5. Правила щодо переходу прав кредитора до іншої особи не застосовуються до регресних вимог.       
3236. Стаття 620 Права кредитора, які не можуть переходити до інших осіб      Стаття 664 (647) Припинення зобов'язання виконанням  
3237. Перехід до іншої особи прав, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, не допускається, якщо це змінює суть зобов'язання.      Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.  
3238. Стаття 621 Обсяг прав кредитора, що переходять до іншої особи      Стаття 665 (648) Припинення зобов'язання переданням відступного  
3239. Право первісного кредитора переходить до нового кредитора у тому обсязі і на тих умовах, що існували на момент переходу права, якщо інше не передбачено законом або договором. Зокрема, до нового кредитора переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання, а також інші, пов'язані з вимогою права, у тому числі право на несплачені проценти.      Зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного ( грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.  
3240. Стаття 622 Докази прав нового кредитора      Стаття 666 (649) Припинення зобов'язання зарахуванням  
3241. 1. Кредитор, який передав право іншій особі, зобов'язаний передати їй документи, що засвідчують передане право, і переказати відомості, важливі для здійснення цього права.      1.Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк яких настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.  
3242. 2. Боржник має право не виконувати зобов'язання новому кредиторові до надання йому доказів переходу прав до цієї особи.      2. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.  
3243. Стаття 623 Заперечення боржника проти вимоги нового кредитора      Стаття 667 (650) Недопустимість зарахування зустрічних вимог  
3244. Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання повідомлення щодо переходу прав за зобов'язанням до нового кредитора.      Не допускається зарахування зустрічних вимог:  
3245. Стаття 624 Умови цесії      1) у разі спливу позовної давностьі:  
3246. 1. Цесія допускається, якщо вона не суперечить законові, іншим правовим актам або договору.      2) про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті;  
3247. 2. Цесія не допускається без згоди боржника за зобов'язанням, у якому особа кредитора має істотне значення для боржника.      3) про стягнення аліментів;  
3248. Стаття 625 Відповідальність кредитора, який відступив вимогу      4) щодо довічного утримання;  
3249. Первісний кредитор, який відступив вимогу, відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником, крім випадків, коли первісний кредитор узяв на себе поруку за боржника перед новим кредитором.      5) в інших випадках, встановлених договором або законом.  
3250. Стаття 626 Форми цесії і переведення боргу      Стаття 668 (651) Зарахування при уступці права вимоги  
3251. 1. Цесія або переведення боргу мають бути здійснені у тих самих формах, що і дії, на яких ґрунтуються цесія і переведення боргу.      1.При уступці права вимоги (цесії) боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.  
3252. 2. Цесія або переведення боргу за правочином, що підлягає державній реєстрації, мають бути зареєстровані в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.      2. Приуступці права вимоги (цесії) зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. У разі, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав зобов'язання до пред'явлення йому вимоги новим кредитором - на момент виконання зобов'язання.  
3253. Стаття 627 Переведення боргу      Стаття 669 (652) Припинення зобов'язання за домовленістю сторін  
3254. Переведення боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора.      1. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.  
3255. Стаття 628 Заперечення нового боржника проти вимоги кредитора      2. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами(новація).  
3256. Новий боржник має право висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.      3. Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.  
3257. Стаття 629 Наслідки переведення боргу, забезпеченого порукою або заставою      4. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.  
3258. 1. Порука і встановлена третьою особою застава припиняються після переведення боргу, якщо поручник або заставодавець не висловив згоди відповідати за нового боржника.      Стаття 670 (653) Припинення зобов'язання прощенням боргу  
3259. 2. Застава, встановлена на забезпечення боргу первісним боржником, зберігається після переведення боргу на іншу особу, якщо інше не передбачено законом або договором.      Зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Стаття 671 (654) Припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі Зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Стаття 672 (655) Припинення зобов'язання неможливістю виконання Зобов'язання припиняється неможливістю виконання у зв'язку із обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Стаття 673 (656) Припинення зобов'язання смертю фізичної особи 1. Зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно нерозривно пов'язане з його особою, і, у зв'язку з цим, не може бути виконане іншою особою. 2. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно нерозривно пов'язане з особою кредитора. Стаття 674 (657) Припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема, за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті.  
3260. Глава 49 Відповідальність за порушення зобов'язань      Глава 49 (49) Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання  
3261. Стаття 630 Поняття порушення зобов'язання      Стаття 647 Порушення зобов'язання  
3262. Порушенням зобов'язання є невиконання його або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 550 цього Кодексу).      Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).  
3263. Стаття 631 Відшкодування збитків, спричинених порушенням зобов'язання      Стаття 647-1 Правові наслідки порушення зобов'язання  
3264. 1. У разі порушення зобов'язання боржником він повинен відшкодувати кредиторові завдані ним збитки (п. 2 статті 21 цього Кодексу).      1. У разі порушення зобов'язання можуть наступити правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:  
3265. 2. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.      1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;  
3266. 3. Якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором, під час визначення збитків беруться до уваги ринкові ціни, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора, у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, -у день вчинення позову. Суд може задовольнити вимогу щодо відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.      2) зміна умов зобов'язання;  
3267. 4. Під час визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання і здійснені з цією метою приготування.      3) сплата неустойки;  
3268. Стаття 631-1 Відмова кредитора від договору      4) відшкодування збитків.  
3269. 1. У разі невиконання зобов'язання боржником кредитор вправі, якщо інше не передбачено законом або договором відмовитись від договору.      Стаття 661 (644) Прострочення боржника 1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або -законом.  
3270. 2. Відмова кредитора від договору не звільняє боржника від відповідальності за порушення зобов'язання (в статті 631 та 632 цього Кодексу).      2. Боржник, який прострочив виконання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.  
3271. 3. Відмова кредитора від договору тягне наслідки, передбачені при розірванні договору (пункт 2 статті 684-1 цього Кодексу).      3. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.  
3272. Стаття 632 Збитки і неустойка      4. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.  
3273. 1. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то її стягують у повному розмірі понад відшкодування збитків (штрафна неустойка).      Стаття 662 (645) Прострочення кредитора  
3274. 2. Угодою сторін може бути передбачено стягнення тільки неустойки без відшкодування збитків (виключна неустойка) або можливість стягнення за вибором кредитора неустойки чи збитків (альтернативна неустойка). Угодою сторін може бути також передбачено неустойку, стягувану в залік відшкодування збитків (залікова неустойка).      1.Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною третьою статті 584 цього Кодексу. 2. У разі, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати зобов'язання, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.  
3275. Статтю 633 "Недійсність угоди щодо обмеження відповідальності за зобов'язаннями, в яких фізична особа виступає як споживач" вилучено.      3. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо він доведе, що прострочення не є наслідком вини кредитора або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. 4. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.  
3276. Стаття 634 Підстави відповідальності за порушення зобов'язання      Стаття 651 (634) Вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання  
3277. 1. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності вини (умисел або необережність), крім випадків, коли законом або договором передбачено інші підстави відповідальності.      1. Особа, яка порушила зобов'язання, відповідає за наявності вини (умисел або необережність), якщо інше не встановлено договором або законом.  
3278. Особа визнається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.      Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.  
3279. 2. Відсутність вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.      2. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.  
3280. 3. Укладена заздалегідь угода щодо усунення чи обмеження відповідальності за умисне порушення зобов'язання є нікчемною.      3. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.  
3281. Стаття 635 Відповідальність і виконання зобов'язання в натурі      Стаття 649 (631-1) Одностороння відмова від зобов'язання  
3282. 1. Сплата неустойки і відшкодування збитків, що спричинені неналежним виконанням зобов'язання, не звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі, якщо інше не передбачено законом або договором.      1. У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитись від виконання зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.  
3283. 2. Відшкодування збитків у разі невиконання зобов'язання і сплата неустойки за його невиконання звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі, якщо інше не передбачено законом або договором.      2. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.  
3284. 3. Відмова кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 644 цього Кодексу), а також сплата відступного (стаття 648 цього Кодексу) звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі.      3. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання в повному обсязі або частково , зобов'язання відповідно припиняється або змінюються його умови.  
3285. 4. Відмова кредитора від договору (стаття 631-1 цього Кодексу) звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі.      Стаття 659 (642) Правові наслідки порушення зобов'язання з вини кредитора  
3286. Стаття 636 Відповідальність за порушення грошового зобов'язання      1. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.  
3287. 1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.      2. Суд має право також зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів для їх зменшення.  
3288. 2. Якщо збитки, завдані кредиторові неправомірним користуванням його коштами, перевищують суму процентів, належних йому відповідно до статті 561 цього Кодексу, він має право вимагати від боржника відшкодування збитків у частині, що перевищує цю суму.       
3289. 3. За неправомірне користування коштами за зобов'язанням, пов'язаним із підприємницькою діяльністю, понад суми, зазначені у п. 2 цієї статті, стягується штраф у розмірі п'яти процентів річних від суми, сплату якої прострочено, якщо договором не встановлено вищого розміру штрафу.      Стаття 656 (639) Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання  
3290. Стаття 637 Відповідальність за невиконання зобов'язання передати індивідуально-визначену річ      1. Особа, яка порушила зобов'язання звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. 2. Випадком не є, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.  
3291. У разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові індивідуально-визначену річ як предмет зобов'язання кредитор має право вимагати відшкодування завданих йому збитків, а також відібрання цієї речі у боржника. Останнє право відпадає, якщо річ уже передано іншій особі, яка має однорідне право. Якщо річ ще не передано, перевагу має той з кредиторів, зобов'язання на користь якого виникло раніше, а коли це неможливо визначити, -той, хто раніше вчинив позов.      Стаття 660 (643) Відповідальність боржника за дії інших осіб  
3292. Стаття 638 Обмеження розміру відповідальності за зобов'язанням      Боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 568 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.  
3293. 1. Законом або договором може бути обмежене право на повне відшкодування збитків.      Стаття 658 (641) Субсидіарна відповідальність  
3294. 2. Угода щодо обмеження розміру відповідальності за зобов'язаннями в яких фізична особа виступає як споживач (кредитор), є недійсною, якщо розмір відповідальності встановлений законом і якщо угоду укладено до настання обставин, що мають наслідком відповідальність за порушення зобов'язання.      1. До пред'явлення вимоги особі, яка відповідно до закону або умов зобов'язання несе відповідальність додатково до відповідальності іншої особи, яка є основним боржником (субсидіарну відповідальність), кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника.  
3295. Стаття 639 Підстави звільнення від відповідальності під час здійснення підприємницької діяльності      Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу у повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.  
3296. Особа, яка порушила зобов'язання під час здійснення підприємницької діяльності, якщо інше не передбачено законом або договором, звільняються від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотніх за даних умов подій. Не є непереборною силою, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.      2. Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги до основного боржника від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника.  
3297. Стаття 640 Виконання зобов'язання за рахунок боржника      3. Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред'явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред'явлення позову, -подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі. У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора.  
3298. У разі невиконання боржником зобов'язання виготовити і передати річ у власність, або передати річ у користування кредиторові, або виконати для нього певну роботу чи надати йому послугу кредитор має право виконати цю роботу власними силами або доручити її виконання третім особам, якщо інше не випливає із закону, інших правових актів, договору або суті зобов'язання, і зажадати від боржника відшкодування збитків.      Стаття 654 (637) Правові наслідки невиконання зобов'язання передати річ, визначену індивідуальними ознаками  
3299. Стаття 641 Субсидіарна відповідальність      1.У разі невиконання боржником зобов'язання передати кредиторові річ, визначену індивідуальними ознаками,у власність або у користування кредитор має право вимагати відібрання цієї речі у боржника та передання її йому відповідно до умов зобов'язання.  
3300. 1. До заявлення вимоги особі, яка відповідно до закону, інших правових актів або умов зобов'язання несе відповідальність додатково до відповідальності іншої особи, яка є основним боржником (субсидіарну відповідальність), кредитор повинен заявити вимогу до основного боржника.      2. Кредитор втрачає право на відібрання у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність Якщо річ, визначену індивідуальними ознаками, ще не передано, переважне право на її одержання має той з кредиторів, зобов'язання на користь якого виникло раніше, а коли це неможливо визначити, -той, хто раніше пред'явив позов.  
3301. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповідь на заявлену вимогу, ця вимога у повному обсязі може бути заявлена особі, яка несе субсидіарну відповідальність.      Стаття 657 (640) Виконання зобов'язання за рахунок боржника  
3302. 2. Кредитор не має права вимагати задоволення своєї вимоги до основного боржника від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом заліку зустрічної вимоги до основного боржника або безспірного стягнення коштів з основного боржника.      У разі невиконання боржником зобов'язання виготовити і передати річ у власність або передати річ у користування кредиторові, або виконати для кредитора певну роботу чи надати йому послугу кредитор має право виконати цю роботу власними силами, або доручити її виконання третім особам, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавтсва або не випливає із суті зобов'язання, і вимагати від боржника відшкодування збитків.  
3303. 3. Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, поставленої їй кредитором, попередити про це основного боржника, а якщо до цієї особи вчинено позов, -залучити основного боржника до участі у справі. Інакше основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, що відповідає субсидіарно, заперечення, які він мав проти кредитора.      Стаття 652 (635) Відповідальність і виконання зобов'язання в натурі  
3304. Стаття 642 Наслідки порушення зобов'язання з вини обох сторін      1. Боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.  
3305. 1. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини обох сторін, суд відповідно зменшує розмір відповідальності боржника.      2. У разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 661 цього Кодексу), або передання відступного (стаття 665 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.  
3306. Суд має право також зменшити розмір відповідальності боржника, якщо кредитор з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням виконання зобов'язання, або не вжив заходів для їх зменшення.      3 У разі відмови кредитора від виконання договору (стаття 649 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.  
3307. 2. Правила п. 1 цієї статті відповідно застосовуються й у випадках, коли боржник за договором або законом несе майнову відповідальність за порушення зобов'язання незалежно від своєї вини.      Стаття 648 (631) Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання  
3308. Стаття 643 Відповідальність боржника за дії третіх осіб      1. У разі порушення боржником зобов'язання він повинен відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (частина друга статті 22 цього Кодексу).  
3309. Боржник відповідає за порушення зобов'язання третіми особами, на яких було покладено його виконання (стаття 553 цього Кодексу), якщо законом не передбачена відповідальність безпосереднього виконавця.      2. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.  
3310. Стаття 644 Прострочення боржника      3. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора, у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, -у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.  
3311. 1. Боржник, який прострочив виконання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.      4. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором для їх одержання.  
3312. 2. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від виконання і вимагати відшкодування збитків.      Стаття 650 (632) Збитки і неустойка  
3313. 3. Боржник не вважається таким, що прострочив, поки зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.      1. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.  
3314. Стаття 645 Прострочення кредитора      2. Договором може бути також встановлений обов'язок відшкодувати збитки лише у тій частині, у якій вони не покриті неустойкою.  
3315. 1. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, договором чи випливають із звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання. Кредитор вважається також таким, що прострочив, у випадках, зазначених у п. 3 статті 569 цього Кодексу.      3. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.  
3316. 2. У випадках якщо кредитор не вдався до дій, до вчинення яких боржник не міг виконати зобов'язання, за згодою боржника можливе відстрочення виконання зобов'язання на строк існування прострочення кредитора.      Стаття 653 (636) Відповідальність за порушення грошового зобов'язання  
3317. 3. Прострочення кредитора дає боржникові право на відшкодування завданих відстроченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення не спричинене умислом або необережністю його самого або тих осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Зі спливом прострочення кредитора боржник не зобов'язаний сплачувати проценти за час прострочення кредитора.      1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.  
3318. Глава 50 Припинення зобов'язань      2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також неустойку у розмірі трьох процентів від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  
3319. Стаття 646 Підстави припинення зобов'язання       
3320. 1. Зобов'язання припиняється повністю або в частині на підставах, передбачених цим Кодексом, законом або договором.       
3321. 2. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається тільки у випадках, передбачених договором або законом.      Стаття 655 ( 638) "Обмеження розміру відповідальності за зобов'язанням" виключена.  
3322. Стаття 647 Припинення зобов'язання виконанням       
3323. Зобов'язання припиняється виконанням, здійсненим у належний спосіб і посвідченим відповідно до статті 569 цього Кодексу.       
3324. Стаття 648 Відступне       
3325. За згодою сторін зобов'язання може бути припинене наданням замість виконання відступного (сплатою грошей, переданням майна тощо). Розмір, строки й порядок надання відступного встановлюються сторонами.       
3326. Стаття 649 Припинення зобов'язання заліком       
3327. Зобов'язання припиняється повністю або в частині заліком зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не вказано чи визначено моментом витребування.       
3328. Для заліку досить заяви однієї сторони.       
3329. Стаття 650 Неприпустимість заліку       
3330. Не допускається залік вимоги:       
3331. 1) якщо на заяву другої сторони до вимоги належить застосувати строк позовної давності, і строк цей сплив;       
3332. 2) щодо відшкодування заподіяної життю або здоров'ю фізичної особи шкоди;       
3333. 3) щодо стягнення аліментів;       
3334. 4) щодо довічного утримання;       
3335. 5) в інших випадках, передбачених законом або договором.       
3336. Стаття 651 Залік у випадку відступлення вимоги       
3337. У випадку відступлення вимоги (стаття 624 цього Кодексу) боржник має право зарахувати проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.       
3338. Залік здійснюється, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником повідомлення щодо відступлення вимоги, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не зазначено чи визначено моментом витребування.       
3339. Стаття 652 Припинення зобов'язання угодою сторін       
3340. 1. Зобов'язання припиняється угодою сторін.       
3341. 2. Зобов'язання припиняється угодою сторін щодо заміни первісного зобов'язання, що існувало між ними, іншим зобов'язанням між тими самими сторонами, у тому числі щодо заміни предмета або способу виконання (новація).       
3342. 3. Новація не допускається щодо аліментних зобов'язань, зобов'язань стосовно відшкодування, заподіяної життю або здоров'ю фізичної особи шкоди, в інших випадках, передбачених законом.       
3343. 4. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісними, якщо інше не передбачено порозумінням сторін, і в інших випадках, передбачених законом.       
3344. Стаття 653 Прощення боргу       
3345. Зобов'язання припиняється звільненням кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав інших осіб щодо майна кредитора.       
3346. Стаття 654 Припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі       
3347. Зобов'язання припиняється поєднанням кредитора і боржника в одній особі.       
3348. Якщо надалі це поєднання припиняється, зобов'язання виникає знову.       
3349. Стаття 655 Припинення зобов'язання неможливістю виконання       
3350. 1. Зобов'язання припиняється неможливістю виконання, якщо вона спричинена обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.       
3351. 2. У разі неможливості виконання боржником зобов'язання, спричиненої винними діями кредитора, останній не має права вимагати повернення виконаного ним за зобов'язанням.       
3352. Стаття 656 Припинення зобов'язання смертю фізичної особи       
3353. 1. Зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо виконання не може бути здійснене без особистої участі боржника або в інший спосіб нерозривно пов'язане з особою боржника.       
3354. 2. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо виконання призначене особисто для кредитора або в інший спосіб нерозривно пов'язане з особою кредитора.       
3355. Стаття 657 Припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи       
3356. Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу (за зобов'язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю фізичної особи тощо).       
3357. Розділ ІІ Загальні положення про договори      Розділ ІІ Загальні положення про договори  
3358. Глава 51 Поняття та умови договору      Глава 51 (51) Поняття та умови договору  
3359. Стаття 658 Поняття та види договору      Стаття 675 (658) Поняття та види договору  
3360. 1. Договором визнається угода двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.      1. Договором є домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.  
3361. 2. Договір є одностороннім, якщо одна сторона (особа) бере на себе обов'язок перед іншою стороною (особою) вчинити певні дії або утриматися від них, а інша сторона наділяється лише правом вимоги без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.      2. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.  
3362. 3. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони зобов'язання, що виникло з цього договору.      3. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.  
3363. 4. До договорів, що укладаються більше ніж двома сторонами (багатосторонні договори), загальні положення про договір застосовуються, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.      4. До договорів, що укладаються більше ніж двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір , якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.  
3364. 5. Договір вважається оплатним, якщо інше не випливає із закону, інших правових актів, угоди сторін або суті договору.      5. Договір є оплатним, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті договору.  
3365. Стаття 659 Свобода договору      Стаття 676 (659) Свобода договору  
3366. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.      Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору із врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.  
3367. Стаття 660 Зміст договору      Стаття 677 (660) Зміст договору  
3368. 1. Зміст договору складають умови (пункти), як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові в силу чинного законодавства.      1. Зміст договору складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які визначені як обов'язкові відповідно до актів цивільного законодавства.  
3369. 2. Сторони мають право укладати договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах закони та інші правові акти про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не випливає з угоди сторін або суті змішаного договору.      2. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.  
3370. Стаття 661 Обов'язкова сила договору      Стаття 678 (661) Обов'язковість договору  
3371. 1. Договір, укладений відповідно до чинних правових актів, має обов'язкову силу для сторін.      Договір є обов'язковим для виконання сторонами  
3372. 2. Якщо після укладення договору був прийнятий закон або інший правовий акт, який передбачає інші правила, ніж ті, якими керувалися сторони при укладенні договору, умови раніше укладеного договору зберігають чинність, крім випадків, коли новий закон або інший правовий акт пом'якшує чи звільняє від відповідальності за порушення умов договору.       
3373. Стаття 662 Взірцеві умови договорів      Стаття 679 (662) Типові умови договору  
3374. У договорі може бути передбачено, що його окремі умови визначаються відповідно до взірцевих умов, вироблених практикою для договорів певного виду й опублікованих у пресі (взірцеві умови тощо).      1.Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов, вироблених практикою для договорів певного виду і оприлюднених у встановленому порядку. 2. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись до відносин сторін як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.  
3375. Стаття 663 Строк дії договору      Стаття 680 (663) Строк дії договору  
3376. 1. Строком дії договору визнається час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати взяті на себе обов'язки.      1. Строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати взяті на себе обов'язки відповідно до договору..  
3377. 2. Договір набуває чинності з моменту його укладення (cтаття 670 цього Кодексу).      2. Договір набирає чинності з моменту його укладення (cтаття 670 цього Кодексу).  
3378. 3. Сторони можуть обумовити, що умови укладеного ними договору застосовуються до їхніх відносин, які виникли до укладення договору.      3. Сторони можуть встановити, що умови укладеного ними договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення договору.  
3379. 4. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.      4. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.  
3380. Стаття 664 Ціна договору      Стаття 681 (664) Ціна  
3381. 1. Розрахунки сторін при виконанні договору здійснюються за цінами, визначеними угодою сторін. У випадках, передбачених законом або іншими правовими актами, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими на те державними органами.      1. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.  
3382. 2. Зміна ціни договору після його укладення допускається лише у випадках і на умовах, передбачених договором або законом чи іншими правовими актами.      2. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. 3. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.  
3383. 3. У разі якщо у договорі ціна не передбачена і не може бути визначена виходячи з умов договору, виконання договору має бути оплачене за ціною, яка за подібних обставин звичайно сплачується за аналогічні товари, роботи або послуги.      4. У разі, якщо ціна не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з умов договору, ціна визначається, виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.  
3384. Стаття 665 Публічний договір      Стаття 682 (665) Публічний договір  
3385. 1. Публічним визнається договір, в якому однією із сторін є підприємець або інша особа відповідно до закону, що взяли на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до нього звертається (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).      1. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до нього звертається (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).  
3386. 2. Ціна товарів, робіт і послуг, а також інші умови публічного договору встановлюються однаково для всіх споживачів, крім випадків, коли законом або іншими правовими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів.      2. В публічному договорі ціна товарів, робіт і послуг, а також інші умови встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому на підставі закону надані відповідні пільги..  
3387. 3. Підприємець або інша особа відповідно до закону не повинні надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законом або іншими правовими актами.      3. Підприємець не повинен надавати переваги одному споживачеві перед другим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.  
3388. 4. Відмова підприємця або іншої особи, визначеної законом, від укладення публічного договору за наявності у них можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг) не допускається.      4. Відмова підприємця від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг) не допускається.  
3389. Необґрунтоване ухилення підприємця від укладення публічного договору має наслідки, передбачені статтею 21 цього Кодексу.      Необґрунтоване ухилення підприємця від укладення публічного договору має наслідки, передбачені статтею 22 цього Кодексу.  
3390. 5. У випадках, передбачених законом або іншими правовими актами, Кабінетом Міністрів України або уповноваженими ним органами можуть прийматися правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічних договорів.   -424- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 У проекті серед видів договорів названо попередній договір ( ст. 667). За цим договором сторони зобов'язуються у певний строк укласти у майбутньому договір на умовах, передбачених попереднім договором. В Цивільних кодексах країн СНД також передбачено такий вид договору. Проте, якщо в проекті встановлено, що попередній договір укладається в письмовій формі, то в Цивільних кодексах РФ, Республіки Узбекистан та ін. передбачено, що попередній договір укладається у формі, визначеній для основного договору, а якщо форма основного договору не визначена, то в письмовій формі. Доцільно подібне правило закріпити і в проекті з метою усунення суперечностей щодо форми попереднього договору.  		Відхилено   5. Кабінет Міністрів України або уповноважений ним орган можуть у випадках, встановлених законом, приймати правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.  
3391. 6. Умови публічного договору, які не відповідають вимогам, зазначеним у пп. 2, 5 цієї статті, є недійсними.      6. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору , є нікчемними.  
3392. Стаття 666 Договір про приєднання      Стаття 683 (666) Договір приєднання  
3393. 1. Договором приєднання визнається договір, умови якого визначені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і можуть бути прийняті іншою стороною не інакше як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.      1. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, і який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати умови договору приєднання.  
3394. 2. Сторона, яка приєдналася до договору, може вимагати розірвання або зміни договору і відшкодування завданих їй збитків, якщо договір про приєднання хоч і не суперечить законові або іншим правовим актам, але позбавляє цю сторону прав, які їй звичайно надаються, виключає чи обмежує відповідальність іншої сторони за порушення зобов'язань або містить інші явно обтяжливі для сторони, що приєдналася, умови. При цьому вважається, що сторона, яка приєдналася, виходячи зі своїх розумних інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.      2. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася до договору, якщо вона позбавляється прав, які вона звичайно мала, якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, що приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.  
3395. 3. У разі якщо вимоги, зазначені в п. 2 цієї статті, пред'явлені стороною, що приєдналася до договору у зв'язку зі здійсненням своєї підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або повинна була знати, на яких умовах вона укладає договір.      3. У разі якщо вимоги, встановлені частині другій цієї статті, пред'явлені стороною, яка приєдналася до договору у зв'язку зі здійсненням своєї підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона укладає договір.  
3396. Стаття 667 Попередній договір      Стаття 684 (667) Попередній договір  
3397. 1. За попереднім договором сторони зобов'язуються у певний строк укласти в майбутньому договір на умовах, передбачених попереднім договором. Порядок погодження істотних умов майбутнього договору, не передбачених попереднім договором, якщо такий порядок не встановлений законом або іншими правовими актами, визначається сторонами у попередньому договорі.      1. За попереднім договором сторони зобов'язуються у певний строк укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.  
3398. Попередній договір укладається у формі, визначеній для основного договору, а якщо, форма основного договору не визначена, - то в письмовій формі.      Попередній договір укладається у формі, визначеній для основного договору, а якщо форма основного договору не визначена, ѕ то в письмовій формі.  
3399. 2. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати іншій стороні збитки, спричинені простроченням, якщо інше не передбачено попереднім договором або правовими актами.      2. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати іншій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.  
3400. 3. Зобов'язання, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до спливу строку, протягом якого має бути укладений основний договір, цей договір не буде укладений або жодна із сторін не направить іншій стороні пропозицію про його укладення.      3. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо до спливу строку, протягом якого має бути укладений основний договір, цей договір не буде укладений або жодна із сторін не направить іншій стороні пропозицію про його укладення.  
3401. 4. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому не виражено прямо волі сторін надати йому силу попереднього договору, не породжує цивільно-правових наслідків.      4. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому не виражено прямо волі сторін надати йому силу попереднього договору, не породжує цивільно-правових наслідків.  
3402. Стаття 668 Договір на користь третьої особи      Стаття 685 (668) Договір на користь третьої особи  
3403. 1. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, що уклала договір, так і третя особа, на користь якої обумовлене виконання, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами, договором і не випливає із суті договору.      1. Договором на користь третьої особи є договір, в якому сторони встановили, що боржник виконає свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. 2. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, що уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає із суті договору.  
3404. 2. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони, якщо інше не передбачено законом або іншими правовими актами чи договором, не можуть розірвати або змінити укладений договір без згоди третьої особи.      3. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом, сторони не можуть розірвати або змінити укладений договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договром або законом  
3405. 3. У разі якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй за договором, то особа, що уклала договір, може скористатися цим правом, якщо це не суперечить суті договору.      4. У разі якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй за договором, то особа, що уклала договір, може скористатися цим правом, якщо це не суперечить суті договору.  
3406. Стаття 669 Тлумачення договору      Стаття 686 (669) Тлумачення договору  
3407. 1. Тлумачення умов договору здійснюється за правилами тлумачення правочинів, зазначеними у статті 204 цього Кодексу.      1. Тлумачення умов договору здійснюється за правилами тлумачення правочинів, встановленими у статті 195 цього Кодексу.  
3408. 2. При тлумаченні договору можуть враховуватися також зразкові умови (зразкові договори), навіть якщо в договорі й немає посилання на ці умови.      2. При тлумаченні договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі й немає посилання на ці умови.  
3409. Глава 52 Укладення, зміна і розірвання договору      Глава 52 (52) Укладення, зміна і розірвання договору  
3410. Стаття 670 Укладення договору      Стаття 687 (670) Укладення договору  
3411. 1. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами, в потрібній у належних випадках формі, досягнуто згоди за всіма істотними його умовами. Істотними є умови про предмет договору, умови, визнані як істотні законом або іншими правовими актами чи необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін має бути досягнуто згоди.      1. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови про предмет договору, умови, що встановлені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін має бути досягнуто згоди.  
3412. 2. Договір укладається шляхом пропозиції укласти договір (оферти) однієї сторони і прийняття пропозиції (акцепту) іншою стороною.      2. Договір укладається шляхом пропозиції укласти договір (оферти) однієї сторони і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.  
3413. Стаття 671 Форма договору      Стаття 688 (671) Форма договору  
3414. 1. Договір може укладатися у будь-якій формі, передбаченій для вчинення правочинів, якщо за законом або іншим правовим актом для договорів даного виду не встановлена певна форма.      1. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.  
3415. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, навіть якщо за законом або іншим правовим актом для даного виду договорів ця форма й не вимагалася.      2. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, навіть якщо за законом для даного виду договорів ця форма й не вимагалася.  
3416. 2. Договір у письмовій формі може бути укладений шляхом складення одного документа, підписаного сторонами, або шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, за допомогою факсимільного, електронного чи іншого зв'язку або іншим засобом, який дозволяє достовірно встановити, що документ виходить від сторони за договором.      3. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. 4. Якщо сторони домовились про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не встановлена вимога про його нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.  
3417. Стаття 672 Момент укладення договору      Стаття 689 (672) Момент укладення договору  
3418. 1. Договір вважається укладеним у момент одержання акцепту особою, яка направила оферту.      1. Договір є укладеним у момент одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття пропозиції цієї пропозиції.  
3419. 2. Якщо відповідно до закону або іншого правового акта для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.      2. Якщо відповідно до закону або іншого нормативно-правового акта для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.  
3420. 3. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, вважається укладеним з моменту нотаріального посвідчення або реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і реєстрації -в момент реєстрації.   -425- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Відзначаючи як позитивне включення до проекту (ст. 672) положення про момент укладення договору (що усуває прогалину в чинному законодавстві), проект повністю не вирішує питання, про підстави для зміни або розірвання договору. Новоприйняті Цивільні кодекси країн СНД передбачають, зокрема, що договір може бути розірваний судом за вимогою однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною. Поняття "істотне порушення договору" міститься в міжнародно-правових джерелах, наприклад, у Віденській конвенції про міжнародний договір купівлі-продажу. Істотним визнається таке порушення договору однією із сторін, внаслідок якого інша позбавляється того, на що мала право розраховувати при укладенні договору. У законодавстві України відсутнє визначення поняття "істотне порушення". Немає такого визначення і в проекті. Тому з метою гармонізації вітчизняного законодавства з нормами міжнародного права доцільно в проекті у ст. 684 передбачати як підставу для змін або розірвання договору "істотне порушення договору" і розкрити зміст поняття "істотне порушення".  		Враховано   3. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту реєстрації.  
3421. Стаття 673 Оферта      Стаття 690 (673) Пропозиція укласти договір  
3422. 1. Офертою визнається пропозиція укласти договір, яка адресована одній чи кільком особам, містить вказівку на істотні умови договору і виражає намір особи, що зробила пропозицію, вважати себе зв'язаною договором у разі її прийняття (акцепту).      1. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір адресується одній чи кільком особам, містить істотні умови договору і виражає намір особи, яка зробила пропозицію, вважати себе такою, що уклала договір у разі її прийняття.  
3423. 2. Реклама та інші пропозиції, розраховані на невизначене коло осіб, розглядаються як запрошення до оферти, якщо інше прямо не зазначено в пропозиціях.      2. Реклама або інші пропозиції ,адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.  
3424. 3. Пропозицію укласти договір (оферту) можна відкликати до моменту або в момент її одержання адресатом. Оферта, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для її акцепту, якщо інше не застережено в самій оферті або не випливає із суті пропозиції чи обстановки, в якій вона була зроблена.      2. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку відповіді, якщо інше не вказано в пропозиції або не випливає із суті пропозиції чи обстановки, в якій вона була зроблена.  
3425. Стаття 674 Акцепт      Стаття 691 (674) Прийняття пропозиції  
3426. 1. Відповідь особи, якій адресована оферта, про прийняття нею пропозиції визнається акцептом.      1. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною .  
3427. 2. Вчинення особою, яка одержала оферту, у встановлений для акцепту строк дії щодо виконання зазначених у ній умов договору (відвантаження товарів, надання послуг, виконання робіт, сплата відповідної суми тощо) вважається акцептом, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або не зазначено в оферті.      2. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, в межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору ( відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.  
3428. 3. Акцепт може бути відкликаний акцептантом і втрачає чинність, якщо повідомлення про його скасування одержане оферентом до моменту або в момент одержання самого акцепту.      3. Згода на укладення договору може бути відкликана особою, яка прийняла пропозицію і втрачає чинність, якщо повідомлення про це одержане особою, яка подала пропозицію укласти договір до моменту або в момент одержання відповіді про її прийняття.  
3429. Стаття 675 Укладення договору за офертою, яка містить строк для акцепту      Стаття 692 (675) Укладення договору за пропозицією, в якій вказаний строк для відповіді  
3430. Якщо оферта містить строк для акцепту, договір вважається укладеним за умови, що оферент одержав від іншої сторони відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.      Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.  
3431. Стаття 676 Укладення договору за офертою, яка не містить строку для акцепту      Стаття 693 (676) Укладення договору за пропозицією, в якій не вказаний строк для відповіді  
3432. Якщо письмова оферта не містить строку для акцепту, договір вважається укладеним за умови, що акцепт одержано оферентом до закінчення строку, встановленого законом чи іншим нормативно-правовим актом, а якщо такий строк не встановлений, -протягом необхідного для цього часу.      1. Якщо пропозиція укласти договір зроблена усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій була зроблена пропозиція, негайно заявила про її прийняття. 2.Якщо пропозиція укласти договір, в якій не вказаний строк для відповді, зроблена у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актами цивільного законодавства, а якщо він не встановлений - протягом нормально необхідного для цього часу.  
3433. Стаття 677 Акцепт, одержаний із запізненням      Стаття 694 (677) Відповідь про згоду на укладення договору, одержана із запізненням  
3434. 1. Якщо з одержаної із запізненням відповіді про згоду укласти договір видно, що відповідь була відправлена своєчасно, вона вважається такою, що запізнилася, лише в тому разі, якщо оферент негайно повідомить акцептанта про одержання відповіді із запізненням. У цьому разі оферент не вважається зв'язаним зробленою ним пропозицією, а відповідь, що запізнилася, вважається новою офертою.      1.Якщо згода на укладення договору була одержана із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань.  
3435. 2. Оферент може підтвердити дію раніше зробленої пропозиції укласти договір і в тому разі, якщо відповідь запізнилася.      2. Якщо згода на укладення договору була відправлена своєчасно, але одержана із запізненням, особа, яка зробила пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов'язань, якщо вона негайно повідомить особу, якій була направлена пропозиція, про одержання відповіді із запізненням. Відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією. 3. За згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про году на укладення договору була відправлена та (або) одержана із запзненням.  
3436. Стаття 678 Акцепт на інших умовах      Стаття 695 (678) Відповідь про згоду укласти договір на інших умовах  
3437. 1. Акцепт має бути повним і безумовним.       
3438. 2. Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиції і водночас новою пропозицією.      Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією для особи, яка зробила попередню пропозицію.  
3439. Стаття 679 Місце укладення договору      Стаття 696 (679) Місце укладення договору  
3440. Якщо в договорі не зазначено місця його укладення, договір вважається укладеним у місці проживання фізичної особи або в місці знаходження юридичної особи, які направили оферту.      Договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або в місці знаходження юридичної особи, які направили пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.  
3441. Стаття 680 Договір та акти державних органів      Стаття 697 (680) Договір та акти органів державної влади  
3442. Договір, укладений на підставі акта державного органу, обов'язкового для сторін (сторони) за договором, за своїм змістом має відповідати цьому акту.      1. Зміст договору, укладеного на підставі акта органу державної влади, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.  
3443. Особливості укладення таких договорів визначаються відповідними законами або іншими правовими актами.      2. Особливості укладення договорів на підставі акту органу державної влади встановлюються актами цивільного законодавства.  
3444. Стаття 681 Вирішення переддоговірних спорів      Стаття 698 (681) Вирішення переддоговірних спорів  
3445. У випадках, передбачених угодою сторін, законом або іншими правовими актами, розбіжності, що виникають між сторонами при укладенні договору, вирішуються судом.      1. Розбіжності, що виникають між сторонами при укладенні договору на підставі акту органу державної влади, вирішуються судом. 2. Розбіжності, що виникають між сторонами при укладенні договору не на підставі акту органу деравжної влади, можуть бути вирішені судом у випадках встановлених законом або за згодою сторін.  
3446. Стаття 682 Укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо      Стаття 699 (682) Укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах  
3447. Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо визначаються відповідними законами або іншими правовими актами.      Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо визначаються відповідними актами цивільного законодавства.  
3448. Стаття 683 Зміна або розірвання договору      Стаття 700 (683) "Зміна або розірвання договору" виключена. Її зміст перенесений у частини першу та другу статті 702-1  
3449. 1. Зміна договору означає, що зобов'язання сторін діють відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.       
3450. 2. При розірванні договору зобов'язання сторін припиняються.       
3451. Стаття 684 Підстави для зміни або розірвання договору      Стаття 701 (684) Підстави для зміни або розірвання договору  
3452. 1. Зміна або розірвання договору допускаються лише за угодою сторін, якщо інше не передбачено договором, цим Кодексом, законами або іншими нормативно-правовими актами.      1. Зміна або розірвання договору допускаються лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.  
3453. 2. Сторона може заявити вимогу про зміну чи розірвання договору при істотному порушенні договору другою стороною.      2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та у інших випадках, встановлених договором або законом.  
3454. 3. Порушення договору, допущене однією із сторін, є істотним, якщо воно тягне за собою таку шкоду для другої сторони, що остання значною мірую позбавляється того, на що вона мала право розраховувати на підставі договору, крім випадкі, коли сторона, яка порушила договір, не передбачила такого результату і розумна інша особа, за аналогічних обставин не передбачила б цієї шкоди.      Істотним є порушення стороною договору, якщо внаслідок завданої ним шкоди друга сторона в значній мірі позбавляється того, на що вона могла розраховувати при укладенні договору. 3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим  
3455. Стаття 684-1 Зміна і розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин      Стаття 702 (684-1)- Зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин  
3456. 1. Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, є підставою для його зміни або розірвання, якщо інше не передбачено договором або не випливає з його суті.      1. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором абюо не випливає із суті зобов'язання.  
3457. Зміна обставин визнається істотною, коли вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це розумно передбачити, договір взагалі не був би ними укладений або був би укладений на умовах, які значно відрізняються від погоджених умов.      Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.  
3458. 2. Якщо сторони не досягли угоди про приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися б, або про його розірвання, договір може бути розірваний, а за підставами, передбаченими пунктом 4 цієї статті, змінений судом на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:      2. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність у відповідність із обставинами, ящо істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розрваний, а за підставами, встановленими пунктом 4 цієї частни, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявнності одночасно таких умов:  
3459. 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що таких змін обставин не відбудеться;      1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що такі зміни обставин не настануть;  
3460. 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла подолати після їх виникнення при тому ступені турботливості та обачності, який від неї вимагався за характером договору та умовами обороту;      2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, яка від неї вимагалася;  
3461. 3) виконання договору без зміни його умов настільки порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і спричинило б для заінтересованої сторони таку шкоду, що вона, значною мірою, позбулася б того, на що мала право розраховувати при укладенні договору;      3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що могла розраховувати при укладенні договору;  
3462. 4) із звичаїв ділового обороту або суті договору не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.      4) із звичаїв ділового обороту або суті договору не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.  
3463. 3. При розірванні договору внаслідок істотно змінених обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу сторонами витрат, понесених ними.ю у зв'язку з виконанням цьго договору.      3. При розірванні договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цьго договору.  
3464. 4. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виключних випадках, коли розірвання договору суперечить громадським інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.      4. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виключних випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Стаття 702-1 Наслідки зміни або розірвання договору 1. При зміні договору зобов'язання сторін не припиняються, а змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. 2. При розірванні договору зобов'язання сторін припиняються. 3. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту укладення договору про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання законної сили рішення суду про зміну або розірвання договору. 4. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. 5. Якщо договір змнений або розірваний у зв'язку із істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.  
3465. Стаття 685 Форма і порядок зміни або розірвання договору      Стаття 703 (685) Форма зміни або розірвання договору  
3466. 1. Угода про зміну або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, якщо із закону, іншого правового акта, договору або звичаїв ділового обороту не випливає інше.      Зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту. .  
3467. 2. Вимога про зміну чи розірвання договору може бути виявлена заінтересованою стороною в суд у разі одержання відмови другої сторони на пропозицію змінити чи розірвати договір, а в разі неодержання відповіді -у строк, зазначений у пропозиції або встановлений договором чи законом або іншим правовим актом, а за його відсутності -у двадцятиденний строк.       
3468. Розділ ІІІ Окремі види зобов'язань      Розділ ІІІ Окремі види зобов'язань  
3469. Підрозділ 1 Договірні зобов'язання      Підрозділ 1 Договірні зобов'язання  
3470. Глава 53 Купівля-продаж      Глава 53 (53) Купівля-продаж  
3471. § 1. Загальні положення про купівлю-продаж      § 1. Загальні положення про купівлю-продаж  
3472. Стаття 686 Договір купівлі-продажу      Стаття 704 (686) Договір купівлі-продажу  
3473. 1. За договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно (товар) у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.      1. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 704 - 1 Предмет договору купівлі - продажу  
3474. 2. Договір може бути укладений на купівлю-продаж як товару, що наявний у продавця на момент укладення договору, так і товару, що буде створений або придбаний продавцем у майбутньому, якщо інше не встановлено законом, іншими правовими актами або не випливає з характеру товару.      1. Предметом договору купівлі - продажу може бути товар , який є у продавця на момент укладення договору, або буде створений (придбане, набутий) продавцем у майбутньому.  
3475. 3. Договір купівлі-продажу майнових прав підпорядковується загальним правилам про договори купівлі-продажу, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.      2. Предметом договору купівлі - продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положенн про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.  
3476. 4. Предметом купівлі-продажу може бути також право вимоги, якщо воно не має суворо особистого характеру. При продажу права вимоги застосовуються правила про відступлення вимоги (статті 624), якщо інше не випливає з цього Кодексу, закону, інших правових актів або договору.      4. Предметом договору купівлі - продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі - продажу права вимоги застосовуються правила про уступку вимоги (стаття 641 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.  
3477. 5. При купівлі-продажу на біржах, аукціонах, конкурсах, з публічних торгів, купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не передбачено законом чи іншими нормативно-правовими актами про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їх суті.      5. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їх суті. 2. Особливості договору купівлі - продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом. Стаття 706 (688) Форма окремих видів договорів купівлі-продажу та їх державна реєстрація Договір купівлі-продажу земельних ділянок, цілісних (єдиних) майнових комплексів, житлових будинків (квартир) та іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації відповідно до статті 192 цього Кодексу.  
3478. Стаття 687 Право продажу товару      Стаття 705 (687) Право продажу товару  
3479. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, передбачених законом або іншими правовими актами, належить власникові. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише в тих випадках, коли згідно зі статтею 388 цього Кодексу власник не має права зажадати від нього товар.      Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише в тих випадках, коли згідно зі статтею 385 цього Кодексу власник не має права вимагати його повернення.  
3480. Стаття 688 Форма окремих видів договорів купівлі-продажу та їх державна реєстрація       
3481. 1. Договори купівлі-продажу земельних ділянок, цілісних майнових комплексів, житлових будинків (квартир) та інших об'єктів нерухомого майна мають бути нотаріально посвідчені. Зазначені договори купівлі-продажу, крім того, підлягають реєстрації у відповідних органах державної влади відповідно до статті 201 цього Кодексу. Законами та іншими правовими актами можуть бути передбачені й інші випадки нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу.       
3482. 2. Законами або іншими правовими актами можуть передбачатися особливості окремих видів купівлі-продажу (біржової, аукціонної торгівлі, з публічних торгів, підприємств, земельних ділянок тощо).       
3483. Стаття 689 Обов'язки продавця щодо передання товару       
3484. 1. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, передбачений договором.       
3485. 2. Якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами, продавець повинен одночасно з переданням товару передати покупцеві його приналежності, а також документи, що до нього відносяться (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), передбачені законом, іншими правовими актами або договором.       
3486. Стаття 690 Обов'язок продавця попередити покупця про права третіх осіб на товар, що продається      Стаття 708 (690) Обов'язок продавця попередити покупця про права третіх осіб на товар, що продається  
3487. При укладенні договору продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, довічного користування тощо). Невиконання цього правила дає покупцеві право вимагати зниження ціни або розірвання договору і відшкодування збитків, крім випадків, коли буде доведено, що покупець знав або повинен був знати про права третіх осіб.      При укладенні договору купівлі - продажу продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, довічного користування тощо). Невиконання цього правила дає покупцеві право вимагати зниження ціни або розірвання договору, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.  
3488. Стаття 691 Обов'язки покупця і продавця у разі вчинення позову про відібрання товару      Стаття 709 (691) Обов'язки покупця і продавця у разі пред'явлення позову про відібрання товару  
3489. 1. Якщо третя особа за підставами, що виникли до продажу товару, вчинить до покупця позов про відібрання товару, покупець повинен притягти продавця до участі у справі, а продавець повинен вступити в цю справу на боці покупця.      1. Якщо третя особа за підставами, що виникли до продажу товару, пред'явить до покупця позов про відібрання товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі. Продавець повинен вступити в справу на стороні покупця.  
3490. 2. Непритягнення покупцем продавця до участі у справі звільняє продавця від відповідальності перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару в покупця.      2. Якщо покупець не повідомив продавця про пред'явлення третьою особою позову про відібрання товару та не подасть клопотання про залучення продавця до участі у справі, продавець не відповідає перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару в покупця.  
3491. 3. Продавець, що був притягнений покупцем до участі у справі, але не взяв у ній участі, позбавляється права доводити неправильність ведення справи покупцем.      3. Якщо продавець був залучений до участі у справі, але ухилився від участі у її розгляді, він не має права доводити неправильність ведення справи покупцем.  
3492. Стаття 692 Відповідальність продавця у разі відсудження товару в покупця      Стаття 710 (692) Відповідальність продавця у разі відсудження товару в покупця  
3493. 1. При вилученні товару в покупця третіми особами за підставами, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві зазначені ним збитки, крім випадків, коли покупець знав або повинен був знати про наявність цих підстав.      1. При вилученні товару в покупця третьою особою за підставами, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.  
3494. 2. Угода сторін про звільнення продавця від відповідальності або про її обмеження у разі витребування товару в покупця третіми особами є недійсною.      2. Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі відібрання товару в покупця третьою особою є нікчемним. Стаття 707 (689) Обов'язок продавця передати товар покупцеві 1. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, вказаний у договорі. 2. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності, та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню відповідно до договору або актів цивільного законодавства.  
3495. Стаття 693 Наслідки відмови продавця передати товар       
3496. 1. Якщо продавець відмовляється передати індивідуально-визначену річ, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги, передбачені статтею 637 цього Кодексу.       
3497. 2. У разі відмови продавця передати покупцеві проданий товар покупець має право відмовитися від виконання договору і вимагати відшкодування завданих йому збитків.       
3498. Стаття 694 Наслідки невиконання обов'язку передати приналежності та документи, що відносяться до товару       
3499. 1. Якщо продавець не передає або відмовляється передати покупцеві приналежності та документи, що відносяться до товару і підлягають переданню відповідно до закону, інших правових актів або договору (п. 2 статті 689 цього Кодексу), покупець може призначити йому розумний строк для їх передання.       
3500. 2. У разі якщо приналежності або документи, що відносяться до товару, не передані продавцем у зазначений строк, покупець має право відмовитися від прийняття товару і вимагати відшкодування завданих йому збитків, якщо інше не передбачено договором.       
3501. Стаття 695 Строк виконання обов'язку передати товар      Стаття 713 (695) Строк виконання обов'язку передати товар  
3502. 1. Строк виконання продавцем обов'язку передати товар покупцеві визначається договором, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, -відповідно до правил, передбачених статтею 555 цього Кодексу.      1. Строк виконання продавцем обов'язку передати товар покупцеві встановлюється у договорі, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, -відповідно до правил, встановлених у статті 570 цього Кодексу.  
3503. 2. Договір купівлі-продажу визнається укладеним з умовою про його виконання до чітко визначеного терміну, якщо з договору ясно випливає, що при недодержанні цього терміну покупець втрачає інтерес до виконання договору.       
3504. Продавець не має права виконувати такий договір до настання або після спливу зазначеного в ньому строку без згоди покупця і в тому разі, якщо покупець не відмовився від виконання договору.       
3505. Стаття 696 Момент виконання обов'язку продавця передати товар      Стаття 714 (696) Момент виконання обов'язку продавця передати товар  
3506. 1. Оскільки інше не передбачено договором, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:      1. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:  
3507. 1) вручення товару покупцеві або зазначеній ним особі, якщо договором передбачений обов'язок продавця щодо доставки товару;      1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;  
3508. 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві в місці знаходження товару.      2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві в місці знаходження товару. Договором купівлі - продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.  
3509. Товар вважається наданим у розпорядження покупця або зазначеної ним особи, якщо він чітко ідентифікований для цілей цього договору шляхом маркування, повідомлення, надісланого покупцеві, або іншим чином.      Товар є наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений у договорі, він готовий до передання покупцеві у належному місціі покупець поінформований про це.готовність товару до передання. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема, шляхом маркування.  
3510. 2. У випадках коли з договору не випливає обов'язок продавця щодо доставки товару або передання товару у місці його знаходження, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві, якщо договором не передбачено інше.      2. Якщо з договору купівлі - продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у місці його знаходження, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві. Стаття 711 (693) Наслідки відмови продавця передати товар 1.У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі - продажу. 2. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 654 цього Кодексу. Стаття 712 (694) Наслідки невиконання обов'язку передати приналежності та документи, що стосуються товару 1. Якщо продавець не передає покупцеві приналежності та документи, що стосуються товару та підлягають переданню відповідно до договору або актів цивільного законодавства (частина друга статті 707 цього Кодексу), покупець має право встановити йому розумний строк для їх передання. 2. Якщо приналежності або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору та повернути товар продавцеві .  
3511. Стаття 697 Обов'язок продавця щодо зберігання проданого майна      Стаття 715 (697) Обов'язок продавця зберігати проданий товар  
3512. Коли право власності переходить до покупця раніше від передання майна, продавець зобов'язаний до передання зберігати майно, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не передбачено угодою сторін.      Якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.  
3513. Стаття 698 Перехід ризику випадкового знищення або пошкодження товару      Стаття 716 (698) Перехід ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження товару  
3514. 1. Якщо інше не передбачено договором, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить на покупця з моменту, коли відповідно до закону, іншого правового акта або договору продавець вважається таким, що виконав свій обов'язок щодо передання товару покупцеві.      1. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару , якщо інше не встановлено договором або законом.  
3515. 2. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час його перебування в дорозі, переходить на покупця з моменту укладення договору, якщо інше не передбачено угодою сторін або звичаями ділового обороту.      2. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час його транспортування, переходить до покупця з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено договором або звичаями ділового обороту.  
3516. 3. Умова договору про те, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить на покупця з моменту здачі товару першому перевізникові, на вимогу покупця може бути визнана судом недійсною, якщо в момент укладення договору продавець знав або повинен був знати, що товар втрачено або пошкоджено, але не повідомив про це покупця.      3. Умова договору про те, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить на покупця з моменту здачі товару першому перевізникові, на вимогу покупця може бути визнана судом недійсною, якщо в момент укладення договору продавець знав або міг знати, що товар втрачено або пошкоджено, але не повідомив про це покупця.  
3517. Стаття 699 Кількість товарів      Стаття 717 (699) Кількість товарів  
3518. 1. Кількість товарів, що підлягають переданню покупцеві, передбачається договором у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.      1. Кількість товарів, що продається, встановлюється у договорі у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.  
3519. 2. Умова щодо кількості товарів може бути погоджена шляхом встановлення у договорі порядку її визначення.      2. Умова щодо кількості товарів може бути погоджена шляхом встановлення у договорі порядку її визначення.  
3520. Стаття 700 Наслідки порушення умови договору щодо кількості      Стаття 718 (700) Наслідки порушення умови договору щодо кількості товару  
3521. 1. У разі якщо на порушення умов договору продавець передав покупцеві меншу кількість товарів, ніж це визначено договором, покупець має право, якщо інше не передбачено договором, або зажадати передання кількості товарів, якої не вистачає, або відмовитися від переданих товарів та їх оплати, а якщо вони оплачені, -зажадати повернення сплаченої за них грошової суми. Законом або договором може бути передбачена неустойка за передання товару в меншій кількості, ніж це визначено договором.      1. Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі - продажу , покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та їх оплати, а якщо він оплачений, -вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.  
3522. 2. Якщо продавець передав покупцеві товари в кількості, що перевищує зазначену в договорі, покупець зобов'язаний сповістити про це продавця в порядку, передбаченому п. 1 статті 718 цього Кодексу. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться відповідними товарами, покупець має право, оскільки інше не передбачено договором, прийняти всю кількість товарів. Законом або договором може бути передбачена неустойка за передання товару в більшій кількості, ніж це визначено договором.      2. Якщо продавець передав покупцеві товар у більшій кількості, покупець зобов'язаний сповістити про це продавця ( частина перша статті 737 цього Кодексу). Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.  
3523. 3. У разі прийняття покупцем товарів у кількості, що перевищує зазначену в договорі, відповідні товари оплачуються за ціною, обумовленою договором, якщо інша ціна не визначена угодою сторін.      3. У разі прийняття покупцем товару у більшій кількості, додатково прийнятий товар оплачуються за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.  
3524. Стаття 701 Асортимент товарів      Стаття 719 (701) Асортимент товару  
3525. 1. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягають товари у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товари в асортименті, погодженому сторонами.      1. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.  
3526. 2. Якщо асортимент у договорі не визначено або не встановлено у порядку, передбаченому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товари мають бути передані покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товари в асортименті, виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від виконання договору.      2. Якщо договором купівлі - продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті, виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.  
3527. Стаття 702 Наслідки порушення умови договору щодо асортименту      Стаття 720 (702) Наслідки порушення умови договору щодо асортименту  
3528. 1. При переданні продавцем передбачених договором товарів в асортименті, що не відповідає умовам договору, покупець має право відмовитися від їх прийняття та оплати, а якщо вони вже оплачені, -зажадати повернення сплаченої за них грошової суми.      1. Якщо продавець передає товар в асортименті, що не відповідає умовам договору , покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо вони вже оплачені, -вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.  
3529. 2. Якщо продавець передав покупцеві поряд з товарами, асортимент яких відповідає договору, товари з порушенням умов договору щодо асортименту, покупець має право на свій вибір:      2. Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір:  
3530. 1) прийняти товари, що відповідають умовам договору щодо асортименту, і відмовитися від решти товарів;      1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору , і відмовитися від решти товару;  
3531. 2) відмовитися від усіх переданих товарів;      2) відмовитися від усього товару;  
3532. 3) зажадати заміни товарів, що не відповідають умовам договору про асортимент, товарами в асортименті, який передбачений договором;      3) вимагати заміни чатисни товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлений договором;  
3533. 4) прийняти всі передані товари.      4) прийняти увесь товар.  
3534. 3. У разі відмови від товарів, асортимент яких не відповідає умовам договору, або пред'явлення вимоги про заміну товарів, що не відповідають умовам договору щодо асортименту, покупець має також право відмовитися від оплати цих товарів, а якщо вони вже оплачені, зажадати повернення сплаченої суми.      3. У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару, покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.  
3535. 4. Товари, які не відповідають умовам договору щодо асортименту, вважаються прийнятими, якщо покупець у розумний строк після їх одержання не повідомив продавця про свою відмову від товарів.      4. Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.  
3536. 5. Якщо покупець не відмовився від товарів, асортимент яких не відповідає договору, він зобов'язаний оплатити їх за ціною, погодженою з продавцем. У разі якщо продавцем не вжито необхідних заходів для погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товари за ціною, яка на момент укладення договору за порівнюваних обставин звичайно застосовувалася щодо аналогічних товарів.      5. Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем. Якщо продавець не вжив необхідних заходів для погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення договору звичайно застосовувалась щодо аналогічного товару.  
3537. Стаття 703 Якість товару      Стаття 721 (703) Якість товару  
3538. 1. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору.      1. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору.  
3539. 2. За відсутності в договорі умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.      2. За відсутності в договорі умов щодо якості продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.  
3540. Якщо продавець при укладенні договору був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.      Якщо продавець при укладенні договору був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.  
3541. 3. У разі продажу товарів за зразком і (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товари, які відповідають зразку та (або) опису.      3. У разі продажу товару за зразком і (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.  
3542. 4. Якщо відповідно до встановленого законом порядку передбачено обов'язкові вимоги щодо якості товару, який продається, то продавець, що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим обов'язковим вимогам.      4. Якщо законом встановлені вимоги щодо якості товару , продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.  
3543. За угодою між продавцем і покупцем може бути переданий товар, який відповідає підвищеним вимогам щодо якості порівняно з обов'язковими вимогами, встановленими в передбаченому законом порядку.      Продавець і покупець можуть домовитись про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.  
3544. Стаття 703-1 Підтвердження відповідності товару вимогам нормативних документів      Стаття 722 (703 -1) Підтвердження відповідності товару вимогам нормативних документів  
3545. 1. Відповідність товару вимогам нормативних документів, які встановлюють вимоги до відповідних товарів, іншій інформації про товар, що передається за договором та вводиться в обіг, повинна бути підтверджена шляхом декларування відповідності товару продавцем. Введення товару в обіг без декларації про відповідність забороняється.      Відповідність товару вимогам законодавства підтвержується способом та у порядку, встановлених законом та іншими нормативно - правовими актами.  
3546. 2. До окремих видів товарів, крім декларування відповідності, застосовується процедура сертифікації товарів органом з сертифікації, акредитованим та уповноваженим на це в установленому порядку.       
3547. 3. Поорядок підтвердження достовірності декларації про відповідність сертифікатом відповідності щодо окремих видів товарів, форма декларації про відповідність, порядок її заповнення і реєстрації затверджується Кабінетом Міністрів України.       
3548. Стаття 704 Гарантії якості      Стаття 723 (704) Гарантії якості товару  
3549. 1. Товари, які продавець зобов'язаний передати покупцеві, мають відповідати вимогам, передбаченим статтею 703 цього Кодексу, в момент їх передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товарів цим вимогам не передбачений договором, і в межах розумного строку мають бути придатними для мети, з якою товари такого роду звичайно використовуються.      1. Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам до його якості в момент їх передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товарів цим вимогам не встановлено договором.  
3550. 2. У разі якщо договором або законом, іншими правовими актами передбачено надання продавцем гарантії якості товарів, продавець зобов'язаний передати покупцеві товари, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 703 і 703-1 цього Кодексу, протягом певного періоду часу, встановленого договором або законом чи іншими правовими актами (гарантійного строку).      2. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).  
3551. 3. Гарантія якості товару поширюється і на всі комплектуючі вироби, якщо інше не передбачено договором.      3. Гарантія якості товару поширюється і на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.  
3552. Стаття 705 Обчислення гарантійного строку      Стаття 724 (705) Обчислення гарантійного строку  
3553. 1. Гарантійний строк починає спливати з моменту передання товарів покупцеві (стаття 695 цього Кодексу), якщо інше не передбачено договором.      1. Гарантійний строк починається з моменту передання товарів покупцеві (стаття 713 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором.  
3554. 2. Якщо покупець позбавлений можливості використовувати товар, щодо якого договором встановлено гарантійний строк, за обставин, що залежать від продавця, гарантійний строк не спливає до усунення відповідних обставин продавцем.      2. Гарантійний строк, встановлений договором, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв'язку із обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем.  
3555. Якщо інше не передбачено договором, гарантійний строк продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися через виявлені в ньому недоліки, за умови повідомлення продавця про недоліки товару в порядку, встановленому статтею 555 цього Кодексу.      Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися у зв'язку з виявленими в ньому недоліками, за умови повідомлення про це продавця в порядку, встановленому статтею 570 цього Кодексу.  
3556. 3. Якщо інше не передбачено договором купівлі-продажу, гарантійний строк на комплектуючий виріб вважається таким, що дорівнює гарантійному строку на основний виріб, і починає спливати одночасно з гарантійним строком на основний виріб.      3. Гарантійний строк на комплектуючий виріб дорівнює гарантійному строку на основний виріб, і починає спливати одночасно з ним.  
3557. 4. При заміні товару (комплектуючого виробу) неналежної якості на товар (комплектуючий виріб), що відповідає умовам договору, гарантійний строк на нього починає спливати заново.      4. При заміні товару (комплектуючого виробу) неналежної якості на товар (комплектуючий виріб), що відповідає умовам договору, гарантійний строк на нього з цього моменту починає спливати заново.  
3558. Стаття 706 Строк придатності товару      Стаття 725 (706) Строк придатності товару  
3559. 1. Законом, іншими правовими актами, державними стандартами або іншими обов'язковими правилами може бути визначений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності).      1. Законом або іншими нормативно - правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності). 2. Строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання.  
3560. 2. Товар, на який встановлено строк придатності, продавець повинен передати покупцеві з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до спливу строку придатності.      3. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, на який встановлено строк придатності, з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до спливу цього строку.  
3561. Стаття 707 Обчислення строку придатності товару      Стаття 726 (707) " Обчислення строку придатності товару" виключена.  
3562. Строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання.      Зміст статті перенесений частиною другою у статтю 725.  
3563. Стаття 708 Наслідки передання товару неналежної якості      Стаття 727 (708) Наслідки передання товару неналежної якості  
3564. 1. Якщо недоліки товару не були застережені продавцем, покупець, якому передано товар неналежної якості, має право на свій вибір зажадати від продавця:      1. Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право незалежно від можливості використання його за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:  
3565. 1) співмірного зменшення купівельної ціни;      1) пропорційного зменшення ціни;  
3566. 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;      2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;  
3567. 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків товару.      3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.  
3568. 2. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право на свій вибір:      2. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово, чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:  
3569. 1) відмовитися від виконання договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;      1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;  
3570. 2) зажадати заміни товару неналежної якості на товар, що відповідає умовам договору.      2) вимагати заміни товару  
3571. 3. У всіх зазначених випадках покупець має право на відшкодування зазнаних ним збитків.       
3572. 4. У разі якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача.      3. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.  
3573. 5. Правила, передбачені цією статтею, застосовуються, якщо цим Кодексом або іншим законом не встановлено інше.      5. Правила цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.  
3574. Стаття 709 Недоліки товару, за які відповідає продавець      Стаття 728 (709) Недоліки товару, за які відповідає продавець  
3575. 1. Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання його покупцеві або з причин, які виникли до цього моменту.      1. Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання його покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.  
3576. 2. Щодо товару, на який продавцем надані гарантії якості, продавець відповідає за недоліки товару, якщо не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування товаром чи його зберігання, дій третіх осіб або непереборної сили.      2. Якщо продавцем надані гарантії якості щодо товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб або випадку чи непереборної сили.  
3577. Стаття 710 Строки виявлення недоліків і пред'явлення вимог у зв'язку з недоліками проданого товару      Стаття 729 (710) Строки виявлення недоліків і пред'явлення вимог у зв'язку з недоліками проданого товару  
3578. 1. Якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором, покупець має право пред'явити вимоги, пов'язані з недоліками товарів, за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею.      1. Покупець має право пред'явити вимоги у зв'язку з недоліками товару, за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.  
3579. 2. У разі якщо на товари не встановлено гарантійного строку або строку придатності, вимоги, пов'язані з недоліками, можуть бути пред'явлені покупцем за умови, що недоліки в проданому товарі були виявлені в розумний строк, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна (будинків, квартир, споруд, земельних ділянок тощо) -не пізніше ніж через три роки з дня передання товару покупцеві, якщо триваліші строки не встановлені законом або договором.      2. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимоги у зв'язку з його недоліками можуть бути пред'явлені покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.  
3580. 3. У разі якщо неможливо встановити день передання нерухомого майна або якщо нерухоме майно перебувало у володінні покупця до укладення договору, зазначені строки обчислюються від дня укладення договору.      Якщо встановити день передання нерухомого майна неможливо, або якщо покупець володів нерухомим майном до укладення договору, зазначені строки обчислюються від дня укладення договору.  
3581. Строк для виявлення недоліків товару, що підлягає перевезенню або відправленню поштою, обчислюється від дня одержання товару в місці його призначення.      Строк для виявлення недоліків товару, що перевозився або був відправлений поштою, обчислюється від дня одержання товару в місці його призначення.  
3582. 4. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право заявити вимоги, пов'язані з недоліками товару, при виявленні їх протягом гарантійного строку.      3. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.  
3583. У разі якщо на комплектуючі вироби в договорі встановлено гарантійний строк меншої тривалості, ніж на основний виріб, покупець має право пред'явити вимоги про недоліки комплектуючого виробу при їх виявленні протягом гарантійного строку на основний виріб.      Якщо на комплектуючі вироби встановлено гарантійний строк меншої тривалості, ніж на основний виріб, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками комплектуючого виробу, якщо ці недоліки були виявлені протягом гарантійного строку на основний виріб.  
3584. Якщо на комплектуючий виріб у договорі встановлено гарантійний строк більшої тривалості, ніж гарантійний строк на основний виріб, покупець має право пред'явити вимоги про недоліки товару, якщо недоліки у комплектуючому виробі виявлені протягом гарантійного строку на нього, незалежно від спливу гарантійного строку на основний виріб.      Якщо на комплектуючий виріб встановлено гарантійний строк більшої тривалості, ніж гарантійний строк на основний виріб, покупець має право пред'явити вимог у зв'язку з недоліками товару, якщо недоліки у комплектуючому виробі виявлені протягом гарантійного строку на нього, незалежно від спливу гарантійного строку на основний виріб.  
3585. 5. Щодо товару, на який встановлено строк придатності, покупець має право пред'явити вимоги про недоліки, якщо вони виявлені протягом строку придатності товару.      4. Покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, на який встановлений строк придатності, якщо вони виявлені протягом строку придатності товару.  
3586. 6. Якщо недоліки товару виявлені покупцем за межами гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки виникли до передання йому товару або з причин, які виникли до цього моменту.      5. Якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки виникли до передання йому товару або є наслідком обставин , які існували до цього моменту.  
3587. Стаття 711 Позовна давність у зв'язку з недоліками проданого товару      Стаття 730 (711) Позовна давність, що застосовується до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару  
3588. Позовна давність для вимог, пов'язаних із недоліками проданого товару, встановлюється в один рік, що обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, зазначених у статті 710 цього Кодексу, а якщо на товари встановлено гарантійний строк (строк придатності), -від дня їх виявлення протягом гарантійного строку (строку придатності).      Позовна давність до вимог у зв'язку із недоліками проданого товару встановлюється в один рік і обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 729 цього Кодексу, а якщо на товари встановлено гарантійний строк (строк придатності), -від дня їх виявлення у межах гарантійного строку (строку придатності).  
3589. Стаття 712 Комплектність товару      Стаття 731 (712) Комплектність товару  
3590. 1. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умовам договору про комплектність.      1. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору про комплектність.  
3591. 2. У разі якщо договором не передбачена комплектність товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.      2. Якщо договором не встановлена комплектність товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.  
3592. Стаття 713 Комплект товарів      Стаття 732 (713) Комплект товару  
3593. 1. Якщо договором передбачено обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товарів у комплекті (комплект товарів), зобов'язання вважається виконаним з моменту передання усіх товарів, включених до комплекту.      1. Якщо договором встановлений обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту передання усього товару, включених до комплекту.  
3594. 2. Якщо інше не передбачено договором і не випливає із суті зобов'язання, продавець зобов'язаний передати всі товари, які входять у комплект, одночасно.      2. Продавець зобов'язаний передати весь товар, які входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов"язання.  
3595. Стаття 714 Наслідки передання некомплектних товарів      Стаття 733 (714) Наслідки передання некомплектних товарів  
3596. 1. У разі передання некомплектних товарів покупець має право на свій вибір зажадати від продавця:      1. У разі передання некомплектного товару покупець має право за своїм вибором вимагати від продавця:  
3597. 1) домірного зменшення купівельної ціни;      1) пропорційного зменшення ціни;  
3598. 2) доукомплектування товарів у розумний строк.      2) доукомплектування товару у розумний строк.  
3599. 2. Якщо продавець у розумний строк не виконав вимоги покупця про доукомплектування товарів, покупець має право на свій вибір:      2. Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором:  
3600. 1) зажадати заміни некомплектних товарів на комплектні;      1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний;  
3601. 2) відмовитися від виконання договору і зажадати повернення сплаченої за них грошової суми.      2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми.  
3602. 3. Наслідки, передбачені пп. 1, 2 цієї статті, застосовуються і в разі порушення продавцем обов'язку передати покупцеві комплект товарів (стаття 713 цього Кодексу), якщо інше не передбачено договором і не випливає із суті зобов'язання.      3. Наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються і в разі порушення продавцем обов'язку передати покупцеві комплект товару (стаття 732 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором і не випливає із суті зобов'язання.  
3603. Стаття 715 Тара та упаковка      Стаття 734 (715) Тара та упаковка  
3604. 1. Якщо інше не передбачено договором і не випливає із суті зобов'язання, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в тарі та (або) упаковці, крім товарів, які за своїм характером не потребують затарювання та (або) упакування.      1. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) упаковці, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Обов'язок передання товару у тарі та (або) у паковці не поширюється на товари, які за своїм характером не потребують тари та (або) упакування.  
3605. 2. Якщо договором не передбачено вимог щодо тари та упаковки, то товар слід затарювати та (або) упаковувати звичайним для такого товару способом, а за відсутності такого -способом, який забезпечує схоронність товарів цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування.      2. Товар повинен бути переданий у тарі та (або) упакований звичайним для нього способом, а за відсутності такого -способом, який забезпечує схоронність товару цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування, якщо договором не встановлено вимог щодо тари та (або) упаковки .  
3606. 3. Якщо у встановленому законом порядку передбачено обов'язкові вимоги щодо тари та (або) упаковки, то продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) упаковці, які відповідають цим обов'язковим вимогам.      3. Продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) упаковці, які відповідають вимогам, встановленим актами цивільного законодавства.  
3607. Стаття 716 Наслідки передання товару без тари та (або) упаковки або в неналежній тарі та (або) упаковці      Стаття 735 (716) Наслідки передання товару з порушенням вимог про тару та (або) упаковку  
3608. У разі якщо товар, що підлягає затарюванню та (або) упаковці, передається покупцеві без тари та (або) упаковки чи в неналежній тарі та (або) упаковці, покупець має право зажадати від продавця належного затарювання та (або) упакування товару або заміни неналежної тари та (або) упаковки, якщо інше не випливає із суті зобов'язання або характеру товару.      Якщо продавець передає покупцеві товар без тари та (або) упаковки чи в неналежній тарі та (або) упаковці, покупець має право вимагати від продавця передання товару у належній тарі та (або) упаковці або заміни неналежної тари та (або) упаковки, якщо інше не випливає із суті зобов'язання або характеру товару або пред'явити до нього інші вимоги, що випливають із передання товару неналежної якості (стаття 727 цього Кодексу).  
3609. Замість заявлення до продавця зазначених вимог покупець має право пред'явити до нього також інші вимоги, що випливають із передання товару неналежної якості (стаття 708 цього Кодексу).       
3610. Стаття 717 Перевірка додержання продавцем умов договору      Стаття 736 (717) Перевірка додержання продавцем умов договору  
3611. 1. Якщо законом, іншими правовими актами або договором передбачено перевірку додержання продавцем умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товарів та інших умов, така перевірка має здійснюватися покупцем відповідно до встановлених ними вимог.      1. Перевірка додержання продавцем умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товарів та інших умов здійснюється у випадках та у порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.  
3612. У випадках коли державними стандартами, іншими нормативними актами із стандартизації передбачено обов'язкові вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товарів, порядок перевірки, що визначається договором, має відповідати цим обов'язковим вимогам.      Якщо нормативно-правовими актами із питань стандартизації встановлені вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товарів, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.  
3613. 2. Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору не встановлений відповідно до п. 1 цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або умов, що звичайно застосовуються в таких випадках.      2. Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або умов, що звичайно застосовуються в таких випадках.  
3614. 3. Якщо законом, іншими правовими актами, обов'язковими вимогами державних стандартів або договором купівлі-продажу передбачено обов'язок продавця перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару (та) або упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо), продавець на вимогу покупця повинен надати йому докази проведення такої перевірки.      3. Обов'язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару (та) або упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору, актів цивільного законодавства та нормативно - правових актів з питань стандартизації. У цьому разі продавець повинен на вимогу покупця надати йому докази проведення такої перевірки.  
3615. 4. Перевірка додержання вимог щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на одних і тих самих умовах.      4. Перевірка додержання вимог щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на одних і тих же умовах.  
3616. Стаття 718 Повідомлення продавця про неналежне виконання договору      Стаття 737 (718) Повідомлення продавця про порушення умов договору  
3617. 1. Покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товарів у строк, передбачений законом, іншими правовими актами або договором, а якщо такий строк не встановлений, -у розумний строк після того, як порушення відповідної умови договору мало бути виявлене, виходячи з характеру і призначення товарів.      1. Покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товарів у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, -у розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товарів.  
3618. 2. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право повністю або частково відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо доведе, що це спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця недомірні витрати порівняно з тими, яких він зазнав би, якби був своєчасно повідомлений про порушення умов договору.      У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право у повному обсязі або частково відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, непропорційні його можливим витратам у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.  
3619. 3. Якщо продавець знав або повинен був знати про те, що передані покупцеві товари не відповідають умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на положення, передбачені пп. 1, 2 цієї статті.      2. Якщо продавець знав або міг знати про те, що передані покупцеві товари не відповідають умовам договору , він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про неналежне виконання договору, та на наслідки невиконання покупцем обов'язку, встановленого частиною першою цієї статті.  
3620. Стаття 719 Обов'язок покупця прийняти товар      Стаття 738 (719) Обов'язок покупця прийняти товар  
3621. 1. Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або відмовитися від виконання договору.      1. Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору.  
3622. 2. Якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором, покупець повинен вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання відповідного товару.      2. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.  
3623. Стаття 720 Відповідальне зберігання товару, не прийнятого покупцем      Стаття 739 (720) Зберігання товару, не прийнятого покупцем  
3624. 1. Якщо покупець (одержувач) відповідно до закону, інших правових актів або договору відмовляється від переданого продавцем товару, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару (відповідальне зберігання) і негайно повідомити про це продавця.      1. Якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити його схоронність, негайно повідомивши про це продавця.  
3625. 2. Продавець зобов'язаний вивезти товар, прийнятий покупцем (одержувачем) на відповідальне зберігання, або розпорядитися ним у розумний строк.      2. Продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем) , або розпорядитися ним у розумний строк.  
3626. Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві.      Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві.  
3627. 3. Необхідні витрати, зазнані покупцем у зв'язку з прийняттям товару на відповідальне зберігання, реалізацією товару або його поверненням продавцеві, підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, виручені від реалізації товару, передаються продавцеві з урахуванням сум, що належать покупцеві.      3. Витрати покупця у зв'язку з зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, одержані від реалізації товару, передаються продавцеві з урахуванням сум, що належать покупцеві.  
3628. 4. У випадках коли покупець на порушення закону, інших правових актів або договору без достатніх підстав не приймає товару або відмовляється його прийняти, продавець має право зажадати від покупця прийняти та оплатити товар або відмовитися від виконання договору і вимагати відшкодування збитків.      4. Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору.  
3629. Стаття 721 Ціна товару      Стаття 740 (721) Ціна товару  
3630. 1. Покупець зобов'язаний оплатити товари за ціною, передбаченою договором, або, якщо вона договором не передбачена і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до п. 3 статті 664 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до закону, інших правових актів, договору або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.      1. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена, виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до частини четвертої статті 681 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.  
3631. 2. Якщо ціна встановлена залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не передбачено договором.      2. Якщо ціна встановлена залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором.  
3632. 3. Якщо договором передбачено, що ціна на товар підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу перегляду ціни, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент виконання обов'язку щодо передання товару. При простроченні продавцем виконання обов'язку щодо передання товару ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, що передбачений договором, а якщо такий день договором не передбачений,-на день, визначений відповідно до статті 555 цього Кодексу.      3. Якщо договором встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду , ціна визначається, виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару ціна визначається, виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, що встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений у договорі,-на день, визначений відповідно до статті 570 цього Кодексу.  
3633. Правила, передбачені цим пунктом, застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом, законами чи іншими правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.      Правила цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.  
3634. Стаття 722 Оплата товару      Стаття 741 (722) Оплата товару  
3635. 1. Якщо з умов договору, закону чи інших правових актів не випливає обов'язок сплатити ціну в певний строк, покупець зобов'язаний сплатити її своєчасно після передання йому продавцем товару або товаророзпорядчих документів на цей товар.      1. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.  
3636. 2. Якщо договором не передбачено розстрочення в оплаті переданого товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві суму в розмірі повної ціни переданого товару.      2. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором може бути передбачено розстрочення в оплаті товару.  
3637. 3. Якщо покупець не оплачує товару, переданого відповідно до умов договору, продавець має право зажадати оплати товару і сплати процентів за користування чужими коштами (стаття 636 цього Кодексу).      3. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами.  
3638. 4. Якщо покупець на порушення договору відмовляється прийняти й оплатити товар, продавець на свій вибір має право зажадати оплати товару або відмовитися від виконання договору.      4. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору.  
3639. 5. У разі якщо продавець відповідно до договору зобов'язаний передати покупцеві, крім неоплачених, й інші товари, він має право зупинити передання цих товарів до повної оплати всіх раніше переданих товарів, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором.      5. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві, крім неоплачених, також і інші товари, він має право зупинити передання цих товарів до повної оплати всіх раніше переданих товарів, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.  
3640. Стаття 723 Попередня оплата товарів      Стаття 742 (723) Попередня оплата товару  
3641. 1. У разі якщо договором передбачено обов'язок покупця оплатити ціну повністю або частково до передання продавцем товарів (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, передбачений договором, а якщо такий строк договором не передбачений, -у строк, визначений відповідно до статті 555 цього Кодексу.      1. Якщо договором встановлений обов'язок покупця повністю або частково оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений договором, -у строк, визначений відповідно до статті 570 цього Кодексу.  
3642. 2. У разі невиконання покупцем передбаченого договором обов'язку щодо попередньої оплати товарів застосовуються правила, передбачені статтею 563 цього Кодексу.      2. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються правила, встановлені статтею 578 цього Кодексу.  
3643. 3. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не виконує своїх обов'язків щодо передання товарів у встановлений строк, покупець має право зажадати передання оплачених товарів або повернення суми попередньої оплати за товари, не передані продавцем.      3. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплачених товарів або повернення суми попередньої оплати.  
3644. 4. Якщо інше не передбачено договором, на суму попередньої оплати підлягають нарахуванню відсотки відповідно до статті 561 цього Кодексу від дня, коли передання товару мало б бути здійснене до дня передання товару покупцеві або повернення йому попередньо сплаченої ним суми. Договором може бути передбачений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати, починаючи від дня одержання цієї суми від покупця.      4. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 576 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.  
3645. Стаття 724 Оплата товарів, переданих у кредит      Стаття 743 (724) Продаж товару в кредит  
3646. 1. У разі якщо договором передбачено оплату товарів через певний час після передання їх покупцеві (продаж товарів у кредит), покупець повинен здійснити оплату в строк, передбачений договором, а якщо такий строк договором не передбачений, -у строк, визначений відповідно до статті 555 цього Кодексу.      1. Договором може бути встановлений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.  
3647. 2. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товарів застосовуються правила, передбачені статтею 693 цього Кодексу.      2. Товари продаються в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товари, продані в кредит, не є підставою для проведення перерозрахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.  
3648. 3. Якщо покупець, який одержав товари, не виконує своїх обов'язків щодо їх оплати, продавець має право зажадати оплати переданих товарів або повернення неоплачених товарів.      3. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються правила, встановлені статтею 711 цього Кодексу.  
3649. Якщо інше не передбачено договором, у випадках, коли покупець не виконує обов'язку щодо оплати переданих товарів у встановлений договором строк, на прострочену суму підлягають нарахуванню відсотки відповідно до статті 561 цього Кодексу від дня, коли товари мали бути оплачені, до дня оплати товарів покупцем.      4. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.  
3650. 4. Договором може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, починаючи від дня передання товарів продавцем.      5. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 576 цього Кодексу від дня, коли товари мали бути оплачені, до дня фактичної оплати товарів покупцем.  
3651. 5. Продаж товарів у кредит здійснюється за цінами, що діють на день продажу. Подальша зміна цін на продані в кредит товари не породжує обов'язку здійснити перерозрахунок, якщо інше не передбачено законом.      Договором може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару,проданого в кредит, починаючи від дня передання товарів продавцем.  
3652. 6. З моменту передання товару і до його оплати товар, проданий у кредит, визнається таким, що перебуває у заставі в продавця для забезпечення виконання покупцем його обов'язку щодо оплати товару.      6. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.  
3653. Стаття 725 Оплата товару з розстроченням      Стаття 744 (725) Особливості оплати товару з розстроченням  
3654. 1. Договором про продаж товарів у кредит може бути передбачена оплата товарів з розстроченням платежів.      1. Договором про продаж товару у кредит може бути передбачена оплата товару з розстроченням платежів.  
3655. Договір про продаж товарів у кредит з умовою про розстрочення платежу вважається укладеним, якщо в ньому поряд з іншими істотними умовами договору купівлі-продажу зазначені ціна, порядок, строки і розміри платежів.      Істотними умовами договору про продаж товарів у кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.  
3656. 2. У разі якщо покупець не здійснює у встановлений договором термін чергового платежу за продані з розстроченням і передані йому товари, продавець має право відмовитися від виконання договору і зажадати повернення проданого товару.      2. Якщо покупець не здійснює у встановлений договором строк чергового платежу за продані з розстроченням і передані йому товари, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.  
3657. 3. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються правила, передбачені пп. 2, 4, 6 статті 724 цього Кодексу.      3. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються правила, встановлені частинами другою, четвертою та шостою статті 743 цього Кодексу.  
3658. Стаття 726 Страхування товару      Стаття 745 (726) Страхування товару  
3659. 1. Якщо договором передбачено обов'язок продавця або покупця страхувати товар, але при цьому не визначені умови страхування і мінімальна сума, на яку товар страхується, сума страхового відшкодування, передбачена договором страхування, не може бути меншою від ціни товару.      1. Договором може бути встановлений обов'язок продавця або покупця страхувати товар. Якщо сторони не визначили умови страхування і мінімальну суму, на яку страхується товар, сума страхового відшкодування не може бути меншою від ціни товару.  
3660. 2. У випадках коли сторона, що зобов'язана страхувати товар, не здійснює страхування відповідно до умов договору, друга сторона має право застрахувати товар і зажадати від зобов'язаної сторони відшкодування витрат на страхування або відмовитися від виконання договору.      2. Якщо сторона, яка зобов'язана страхувати товар, не застрахувала його, друга сторона має право застрахувати товар і вимагати відшкодування витрат на страхування або відмовитися від договору.  
3661. Стаття 727 Збереження права власності за продавцем      Стаття 746 (727) Збереження права власності за продавцем  
3662. 1. У разі якщо договором передбачено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин, покупець не має права до переходу до нього права власності відчужувати товар або розпоряджатися ним іншим чином, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами чи договором або не випливає із призначення та властивостей товару.      1. Договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором , законом або не випливає із призначення та властивостей товару.  
3663. 2. У випадках коли у термін, передбачений договором, переданий покупцеві товар не буде оплачений або не настануть інші обставини, за яких право власності переходить до покупця, продавець має право зажадати від покупця повернення товару, якщо інше не передбачено договором.      2. Якщо покупець прострочив оплату товару або , продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця  
3664. § 2. Роздрібна купівля-продаж      § 2. Роздрібна купівля-продаж  
3665. Стаття 728 Договір роздрібної купівлі-продажу      Стаття 747 (728) Договір роздрібної купівлі-продажу  
3666. 1. За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, що здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів, зобов'язується передати покупцеві товари, що звичайно призначаються для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товари і сплатити за них певну грошову суму.      1. За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначаються для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.  
3667. 2. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним договором (стаття 665 цього Кодексу).      2. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним.  
3668. 3. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця -фізичної особи, що не врегульовані цим Кодексом, застосовуються закони про захист прав споживачів та інші правові акти, прийняті відповідно до них.      3. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця -фізичної особи, що не врегульовані цим Кодексом, застосовуються нормативно-правові акти про захист прав споживачів.  
3669. 4. Умови договору, що обмежують права покупця -фізичної особи порівняно з правами, встановленими цим Кодексом, іншими законами про захист прав споживачів, визнаються недійсними. Якщо внаслідок застосування таких умов договору покупцеві були завдані збитки, вони відшкодовуються продавцем у повному обсязі.      4. Умови договору, що обмежують права покупця -фізичної особи порівняно з правами, встановленими цим Кодексом, та ормативно - правовими актами про захист прав споживачів, є нікчемними.  
3670. 5. Покупець має право на відшкодування збитків, завданих йому продавцем внаслідок використання ним переваг свого становища у виробничій або торговельній діяльності.      5. Покупець має право на відшкодування збитків, завданих йому продавцем внаслідок використання ним переваг свого становища у виробничій або торговельній діяльності.  
3671. Стаття 729 Публічна оферта товару      Стаття 748 (729) Публічна пропозиція укласти договір купівлі - продажу товару  
3672. 1. Пропозиція щодо продажу товару, яка містить усі істотні умови договору в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, визнається публічною офертою (п. 2 статті 673 цього Кодексу).      1. Пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір (частина друга статті 690 цього Кодексу), якщо вона містить усі істотні умови договору.  
3673. 2. Виставлення товарів, демонстрація їх зразків або надання відомостей про товари (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях їх продажу визнається публічною офертою незалежно від того, чи зазначено ціну та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідні товари не призначені для продажу.      2. Виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір незалежно від того, чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.  
3674. Стаття 730 Надання покупцеві інформації про товар      Стаття 749 (730) Надання покупцеві інформації про товар  
3675. 1. Продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам щодо її змісту і способів надання, що містяться в законі, інших правових актах або звичайно ставляться у роздрібній торгівлі.      1. Продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання.  
3676. 2. Покупець має право до укладення договору оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей або демонстрації користування товаром, якщо це не виключено характером товару і не суперечить правилам, прийнятим у роздрібній торгівлі.      2. Покупець має право до укладення договору оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей або демонстрації користування товаром, якщо це не виключено характером товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі.  
3677. 3. Якщо покупцеві не надано можливості негайного одержання повної і достовірної інформації про товар у місці його продажу, він має право зажадати відшкодування збитків, спричинених необґрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, -в розумний строк відмовитися від виконання договору, зажадати повернення сплаченої за товар суми і відшкодування інших збитків, а також компенсації моральної шкоди.   -426- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Окремі статті у проекті ЦК, що запозичені з чинних законів, не повністю відтворюють діючі їх тексти. Зокрема, ст. 730 (ч. 3) передбачає право покупця відмовитися від виконання договору та зажадати повернення сплаченої за товар суми і відшкодування інших збитків у разі, коли йому не надано повної і достовірної інформації про товар, а Законом "Про захист прав споживачів" передбачено також і право на компенсацію моральної шкоди, що не відтворено у проекті.  		Враховано   3. Якщо покупцеві не надано можливості негайного одержання повної і достовірної інформації про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необґрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, -в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар суми і відшкодування інших збитків, а також моральної шкоди.  
3678. 4. Продавець, який не надав покупцеві можливості одержати відповідну інформацію про товар, несе відповідальність і за ті недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв'язку з відсутністю у нього такої інформації.      4. Продавець, який не надав покупцеві можливості одержати відповідну інформацію про товар, несе відповідальність недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв'язку з відсутністю у нього такої інформації.  
3679. Стаття 731 Договір з умовою про прийняття покупцем товару в певний строк      Стаття 750 (731) Договір з умовою про прийняття покупцем товару у встановлений строк  
3680. 1. Сторонами може бути укладено договір з умовою про прийняття покупцем товару у строк, визначений договором, і протягом цього строку товар не може бути проданий ним іншому покупцеві.      1. Сторони можуть укласти договір з умовою про прийняття покупцем товару у строк, встановлений договором, і протягом цього строку товар не може бути проданий продавцем іншому покупцеві.  
3681. 2. Якщо інше не передбачено договором, нез'явлення покупця або невчинення ним інших необхідних дій для прийняття товару в певний строк може розглядатися продавцем як відмова покупця від виконання договору.      2. Якщо покупець не з'явився або не вчинив інших необхідних дій для прийняття товару у встановлений строк, вважається що покупець відмовився від договору, якщо інше не встановлено договором.  
3682. 3. Додаткові витрати продавця на забезпечення передання товару покупцеві у визначений договором строк включаються в ціну товару, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором.      3. Додаткові витрати продавця на забезпечення передання товару покупцеві у визначений строк включаються в ціну товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства .  
3683. Стаття 732 Продаж товарів за зразками      Стаття 751 (732) Продаж товару за зразками  
3684. 1. Сторонами може бути укладений договір купівлі-продажу товару за зразком (за описом, каталогом тощо).      1. Сторони можуть укласти договір купівлі-продажу товару на підставі ознайомлення покупця з зразком товару (за описом, каталогом тощо).  
3685. 2. Якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором, такий договір вважається виконаним з моменту доставки товару до місця, зазначеного у договорі, а якщо місце передання товару договором не визначене, -з моменту доставки товару покупцеві за місцем проживання фізичної особи або місцем знаходження юридичної особи.      2. Договір купівлі - продажу товару за зразком є виконаним з моменту доставки товару у місце, встановлене у договорі, а якщо місце передання товару не встановлене договором, -з моменту доставки товару за місцем проживання фізичної особи - покупця або місцем знаходження юридичної особи - покупця, якщо інше не встановлено договором або законом.  
3686. 3. Покупець до передання товару має право відмовитися від виконання договору за умови відшкодування продавцеві розумних витрат, пов'язаних із вчиненням дій щодо виконання договору.      3. Покупець до передання товару має право відмовитися від виконання договору за умови відшкодування продавцеві витрат, пов'язаних із вчиненням дій щодо виконання договору.  
3687. Стаття 733 Продаж товарів з використанням автоматів      Стаття 752 (733) Продаж товарів з використанням автоматів  
3688. 1. У разі якщо продаж товарів здійснюється з використанням автоматів, володілець автоматів зобов'язаний довести до покупців інформацію про продавця товарів шляхом поміщення на автоматі або надання покупцям іншим чином відомостей про найменування (фірмове найменування) продавця, місце його знаходження, режим роботи, а також про дії, які необхідно вчинити покупцеві для одержання товару.      1. Якщо продаж товарів здійснюється з використанням автоматів, володілець автоматів зобов'язаний довести до покупців інформацію про продавця товарів шляхом розміщення на автоматі або надання покупцям іншим чином відомостей про найменування (фірмове найменування) продавця, місце його знаходження, режим роботи, а також про дії, які необхідно вчинити покупцеві для одержання товару.  
3689. 2. Договір роздрібної купівлі-продажу з використанням автоматів вважається укладеним з моменту вчинення покупцем дій, необхідних для одержання товару.      2. Договір роздрібної купівлі-продажу з використанням автоматів є укладеним з моменту вчинення покупцем дій, необхідних для одержання товару.  
3690. 3. Якщо покупцеві не надається оплачений товар, продавець повинен на вимогу покупця негайно надати покупцеві товар або повернути сплачену ним суму. У разі невиконання цього обов'язку покупець має право зажадати від продавця відшкодування завданих збитків.      3. Якщо покупцеві не надається оплачений товар, продавець повинен на вимогу покупця негайно надати покупцеві товар або повернути сплачену ним суму.  
3691. 4. У випадках коли автомат використовується для розміну грошей, придбання знаків оплати або обміну валюти, застосовуються правила про роздрібну купівлю-продаж, якщо інше не випливає із суті зобов'язання.      4. Якщо автомат використовується для розміну грошей, придбання платіжних засобів або обміну валюти, застосовуються правила про роздрібну купівлю-продаж, якщо інше не випливає із суті зобов'язання.  
3692. Стаття 734 Договір з умовою про доставку товару покупцеві      Стаття 753 (734) Договір з умовою про доставку товару покупцеві  
3693. 1. У разі якщо договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов'язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, зазначеним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем не зазначене, -за місцем проживання фізичної особи або місцем знаходження юридичної особи, що є покупцями.      1. Якщо договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов'язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, вказаним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем не вказане, -за місцем проживання фізичної особи - покупця або місцем знаходження юридичної особи- покупця.  
3694. 2. Договір вважається виконаним продавцем з моменту вручення товару покупцеві, а за його відсутності -будь-якій особі, що пред'явила квитанцію або інший документ, який свідчить про укладення договору або про оформлення доставки товару, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами, договором або не випливає із суті зобов'язання.      2. Договір роздрібної купівлі - продажу з умовою про доставку товару покупцеві є виконаним з моменту вручення товару покупцеві, а у разі його відсутності -будь-якій особі, яка пред'явила квитанцію або інший документ, що засвідчує укладення договору або оформлення доставки товару, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.  
3695. 3. У разі якщо договором не визначено терміну доставки товару для вручення його покупцеві, товар має бути доставлений у розумний строк після одержання вимоги покупця.      3. Якщо договором не встановлений строк доставки товару для вручення його покупцеві, товар має бути доставлений у розумний строк після одержання вимоги покупця.  
3696. Стаття 735 Договір найму-продажу      Стаття 754 (735) Договір найму-продажу  
3697. Договором може бути передбачено, що до переходу права власності на товар до покупця покупець є наймачем (орендарем) переданого йому товару (договір найму-продажу).      1. За договором найму - продажу до переходу до покупця права власності на переданий йому продавцем товар, покупець є наймачем (орендарем) цього товару.  
3698. Якщо інше не передбачено договором, покупець стає власником товару з моменту його оплати.      2. Покупець стає власником товару, переданого йому за договром найму - продажу, з моменту оплати товару, якщо інше не встановлено договором .  
3699. Стаття 736 Ціна та оплата товару      Стаття 755 (736) Ціна та оплата товару  
3700. 1. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.      1. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.  
3701. 2. У випадках коли договором передбачено попередню оплату товару (стаття 723 цього Кодексу), неоплата покупцем товару у встановлений договором строк визнається відмовою покупця від договору, якщо інше не передбачено угодою сторін.      2. Якщо договором встановлена попередня оплату товару (стаття 742 цього Кодексу), прострочення покупцем оплати товару є відмовою покупця від виконання договору, якщо інше не встановлено договром.  
3702. 3. До договорів роздрібної купівлі-продажу товарів у кредит, у тому числі з умовою оплати покупцем товарів із розстроченням, не застосовуються правила, передбачені частиною другою п. 3 статті 724 цього Кодексу.      3. До договорів роздрібної купівлі-продажу товарів у кредит, у тому із розстроченням, не застосовуються правила, встановлені частиною частини п'ятої статті 743 цього Кодексу.  
3703. 4. Покупець має право повністю оплатити товар у будь-який час у межах встановленого договором періоду розстрочення його оплати.      4. Покупець має право повністю оплатити товар у будь-який час у межах встановленого договором періоду розстрочення його оплати.  
3704. Стаття 737 Обмін товару      Стаття 756 (737) Обмін товару  
3705. 1. Покупець має право протягом чотирнадцяти днів з моменту передання йому непродовольчого товару, якщо триваліший строк не оголошений продавцем, обміняти куплений товар у місці купівлі або інших місцях, оголошених продавцем, на аналогічний товар іншого розміру, форми, габариту, фасону, розцвітки, комплектації тощо, здійснивши у разі виявлення різниці в ціні необхідний перерозрахунок з продавцем.      1. Покупець має право протягом чотирнадцяти днів з моменту передання йому непродовольчого товару неналежної якості, якщо триваліший строк не оголошений продавцем, обміняти його у місці купівлі або інших місцях, оголошених продавцем, на аналогічний товар іншого розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо. У разі виявлення різниці в ціні покупець проводить необхідний перерахунок з продавцем.  
3706. Якщо у продавця немає необхідного для обміну товару, покупець має право повернути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього суму.      Якщо у продавця немає необхідного для обміну товару, покупець має право повернути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього суму.  
3707. Вимога покупця про обмін або повернення товару підлягає задоволенню, якщо товар не був у споживанні, збережені його споживні властивості та наявні докази придбання його у цього продавця.      Вимога покупця про обмін або повернення товару підлягає задоволенню, якщо товар не був у споживанні, збережено його товарний вид, споживчі властивості, за наявності доказів придбання його у цього продавця.  
3708. 2. Перелік товарів, які не підлягають обміну або поверненню за підставами, зазначеними у цій статті, визначається у порядку, встановленому законом або іншими правовими актами.      2. Перелік товарів, які не підлягають обміну або поверненню за підставами, вказаними у цій статті, встановлюється актами цивільного законодавтсва.  
3709. Стаття 738 Права покупця у разі продажу йому товару неналежної якості      Стаття 757 (738) Права покупця у разі продажу йому товару неналежної якості  
3710. 1. Покупець при виявленні недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товарів протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, має право на свій вибір зажадати від продавця або виготовлювача:      1. Покупець при виявленні недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товарів протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виготовлювача:  
3711. 1) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення покупцем чи третьою особою;      1) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення покупцем чи третьою особою;  
3712. 2) заміни недоброякісного товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерозрахунком купівельної ціни;      2) заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;  
3713. 3) домірного зменшення купівельної ціни.      3) відповідного зменшення ціни;  
3714. 4) відмовитися від виконання договору і вимагати повернення сплаченої за товар суми.      4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.  
3715. 2. Покупець, який придбав непродовольчі товари, що були вже в користуванні і реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, про що він був проінформований продавцем, має право пред'явити зазначені в п. 1 цієї статті вимоги, якщо придбані товари містили істотні недоліки, не застережені продавцем.      2. Покупець, який придбав непродовольчі товари, що були вже в користуванні і реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, про що він був проінформований продавцем, має право пред'явити вказані у частині першій цієї статті вимоги, якщо придбані товари містили істотні недоліки, не застережені продавцем.  
3716. Стаття 739 Порядок і строки задоволення вимог покупця про заміну товару або усунення недоліків      Стаття 758 (739) Порядок і строки задоволення вимог покупця про заміну товару або усунення недоліків  
3717. 1. Продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники) зобов'язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Доставка товару продавцеві та його повернення покупцеві здійснюються силами і засобами продавця або виготовлювача, а в разі невиконання ними цього обов'язку, а також у разі відсутності продавця чи виготовлювача в місці знаходження покупця повернення товару може бути здійснене покупцем за їхній рахунок.      1. Продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники) зобов'язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Доставка товару продавцеві та його повернення покупцеві здійснюються продавцем або виготовлювачем, а в разі невиконання ними цього обов'язку, або відсутності продавця чи виготовлювача в місці знаходження покупця повернення товару може бути здійснене покупцем за їхній рахунок.  
3718. 2. Вимога покупця про заміну товару підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірити якість товару -протягом чотирнадцяти днів або в інший строк за згодою сторін. Якщо необхідного товару немає, вимога покупця про заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу покупця про заміну товару в зазначені строки неможливо, покупець на свій вибір має право заявити продавцеві інші вимоги, передбачені п. 1 статті 716 цього Кодексу.      2. Вимога покупця про заміну товару підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірки якості товару -протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін в інший строк. У разі відсутності необхідного товару, вимога покупця про заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу покупця про заміну товару у встановлені строки неможливо, покупець на свій вибір має право пред'явити продавцеві або виготовлювачу інші вимоги відповідно до частини першої статті 757 цього Кодексу.  
3719. 3. При пред'явленні покупцем вимог про безоплатне усунення недоліків товару вони мають бути усунені продавцем або виготовлювачем протягом чотирнадцяти днів або за угодою сторін в інший строк. На вимогу покупця на час ремонту йому має бути наданий з доставкою в користування аналогічний товар незалежно від моделі.      3. Вимога покупця про безоплатне усунення недоліків товару підлягає задоволенню продавцем або виготовлювачем протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін в інший строк. На вимогу покупця на час ремонту йому має бути наданий в користування аналогічний товар, незалежно від моделі, з доставкою.  
3720. 4. При усуненні недоліків шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлено гарантійні строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб або складову частину обчислюється від дня видачі покупцеві товару після ремонту.      4. При усуненні недоліків шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлено гарантійні строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб або складову частину обчислюється від дня видачі покупцеві товару після ремонту.  
3721. 5. За кожний день затримки усунення недоліків понад встановлені строки і невиконання вимоги про надання в користування аналогічного товару на час усунення недоліків продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару.      5. За кожний день прострочення продавцем або виготовлювачем усунення недоліків і невиконання вимоги про надання в користування аналогічного товару на час усунення недоліків продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару.  
3722. Стаття 740 Відшкодування різниці в ціні при заміні товару, зменшенні купівельної ціни і поверненні товару неналежної якості      Стаття 759 (740) Відшкодування різниці в ціні при заміні товару, зменшенні ціни і поверненні товару неналежної якості  
3723. 1. При заміні недоброякісного товару на товар належної якості, що відповідає умовам договору, продавець не має права вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною товару, яка існує на момент заміни товару або винесення судом рішення про заміну товару.      1. У разі заміни товару з недоліками на товар належної якості продавець не має права вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною товару, яка існує на момент заміни товару або винесення судом рішення про заміну товару.  
3724. 2. При заміні недоброякісного товару на аналогічний, але інший за розміром, фасоном, сортом тощо товар належної якості відшкодуванню підлягає різниця між ціною замінюваного товару і ціною товару належної якості, що діють на момент заміни або винесення рішення суду про заміну.      2. У разі заміни товару неналежної якості на аналогічний, але інший за розміром, фасоном, сортом тощо, товар належної якості відшкодуванню підлягає різниця між ціною заміненого товару і ціною товару належної якості, що діють на момент заміни товару або винесення судом рішення про заміну.  
3725. 3. У разі пред'явлення вимоги про домірне зменшення купівельної ціни на товар в розрахунок береться ціна товару на момент пред'явлення вимоги про знижку, а якщо вимога покупця добровільно не задоволена, -на момент винесення судом рішення про домірне зменшення ціни.      3. У разі пред'явлення вимоги про відповідне зменшення ціни товару в розрахунок береться ціна товару на момент пред'явлення вимоги про зменшення ціни, а якщо вимога покупця добровільно не задоволена, -на момент винесення судом рішення про відповідне зменшення ціни товару.  
3726. 4. При поверненні товару неналежної якості продавцеві покупець має право вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною відповідного товару на момент добровільного задоволення його вимоги, а якщо вона добровільно не задоволена, -на момент винесення судом рішення.      4. У разі відмови покупця від договору та поверненні продавцю товару неналежної якості покупець має право вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною відповідного товару на момент добровільного задоволення його вимоги, а якщо вона добровільно не задоволена, -на момент винесення судом рішення.  
3727. 5. У тому разі, якщо на час виконання рішення суду про відшкодування різниці в ціні при заміні товару, зменшенні купівельної ціни і поверненні товару неналежної якості підвищилися ціни на товари, покупець з цих підстав може заявити додаткові вимоги до продавця.      5. Якщо на час виконання рішення суду про відшкодування різниці в ціні при заміні товару, зменшенні ціни або поверненні товару неналежної якості підвищилися ціни на товари, покупець з цих підстав може заявити додаткові вимоги до продавця.  
3728. Стаття 741 Відповідальність продавця і виконання зобов'язання в натурі      Стаття 760 (741) "Відповідальність продавця і виконання зобов'язання в натурі" виключена .  
3729. У разі невиконання продавцем зобов'язання за договором роздрібної купівлі-продажу відшкодування збитків і сплата неустойки не звільняють продавця від виконання зобов'язання в натурі.       
3730. Стаття 742 Відповідальність за шкоду, завдану товаром неналежної якості      Стаття 761 (742) Відповідальність за шкоду, завдану товаром неналежної якості  
3731. Шкода, завдана життю, здоров'ю або майну покупця придбаним ним товаром неналежної якості, підлягає відшкодуванню продавцем або виготовлювачем відповідно до правил, передбачених главою 80 цього Кодексу.      Шкода, завдана життю, здоров'ю або майну покупця товаром неналежної якості, відшкодовується продавцем або виготовлювачем товару відповідно до правил, встановлених главою 81 цього Кодексу.  
3732. § 3. Поставка      § 3. Поставка  
3733. Стаття 743 Договір поставки      Стаття 762 (743) Договір поставки  
3734. 1. За договором поставки постачальник, що є підприємцем, зобов'язується передати в обумовлені строки (строк), що не збігаються з моментом укладення договору, товари у власність покупця для використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товари і сплатити за них певну грошову суму.      1. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для використання їх у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товари і сплатити за них певну грошову суму.  
3735. 2. До договору поставки застосовуються правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не передбачено договором або не випливає з характеру відносин сторін.      2. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю- продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.  
3736. 3. Відносини за договором поставки товарів для державних потреб можуть регулюватися, крім цього Кодексу, окремими законами, іншими правовими актами.      3. Особливості відносини, що виникають при поставці товарів для державних потреб можуть регулюватися іншими законами.  
3737. Стаття 744 Строк дії договору поставки      Стаття 763 (744) Строк дії договору поставки  
3738. 1. Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, передбачений угодою сторін.      1. Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, встановлений договором.  
3739. Якщо в договорі строк його дії не визначено, договір вважається укладеним на один рік.      Якщо в договорі строк його дії не встановлений, договір є укладеним на один рік.  
3740. 2. Якщо в довгостроковому договорі кількість належних до поставки товарів або інші умови договору визначено на рік або на менш тривалий період, у договорі має бути встановлений порядок погодження цих умов сторонами на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо в договорі не встановлено такого порядку, договір визнається укладеним відповідно на один рік або на період, на який погоджені умови договору.      2. Якщо в довгостроковому договорі кількість належних до поставки товарів або інші умови договору визначено на рік або на менш тривалий період, у договорі встановлюється порядок погодження цих умов сторонами на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо в договорі не встановлено такого порядку, договір є укладеним відповідно на один рік або на період, на який погоджені умови договору.  
3741. 3. У разі відмови або ухилення однієї із сторін довгострокового договору від погодження кількості належних до поставки товарів або інших умов на наступні періоди в порядку, встановленому договором, інша сторона має право звернутися до суду з вимогою про визначення умов поставки товарів на відповідні періоди або про розірвання договору.      3. У разі відмови або ухилення однієї із сторін довгострокового договору від погодження кількості належних до поставки товарів або інших умов на наступні періоди в порядку, встановленому договором, інша сторона має право звернутися до суду з вимогою про визначення умов поставки товарів на відповідні періоди або про розірвання договору.  
3742. Стаття 745 Періоди поставки      Стаття 764 (745) Періоди поставки  
3743. 1. У разі якщо сторонами передбачена поставка товарів протягом строку дії договору окремими партіями, але строки поставки окремих партій (періоди поставки) у ньому не визначені, то товари мають поставлятися рівномірними партіями помісячно, оскільки інше не випливає із закону, інших правових актів, звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання.      1.Договором може бути встановлена поставка товарів протягом строку дії договору окремими партіями. Якщо строки поставки окремих партій (періоди поставки) договором не встановлені, товари поставляються рівномірними партіями щомісячно, якщо інше не встановлено законом, не випливає із звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання.  
3744. 2. Поряд із визначенням періодів поставки в договорі може бути встановлений графік поставки товарів (декадний, добовий, погодинний тощо).      2. Договором може бути встановлений графік поставки товарів (декадний, добовий, погодинний тощо).  
3745. 3. Дострокова поставка товарів може здійснюватися за згодою покупця. Товари, поставлені достроково і прийняті покупцем, зараховуються в кількість товарів, які належать до поставки в наступному періоді.      3. Дострокова поставка товарів може здійснюватися за згодою покупця. Товари, поставлені достроково і прийняті покупцем, зараховуються в кількість товарів, які належать до поставки в наступному періоді.  
3746. Стаття 746 Порядок поставки товарів      Стаття 765 (746) Порядок поставки товарів  
3747. 1. Поставка товарів здійснюється постачальником шляхом відвантаження (передання товарів) покупцеві за договором або особі, зазначеній у договорі як одержувач.      1. Поставка товарів здійснюється постачальником шляхом відвантаження (передання) товарів покупцеві або особі, встановленій у договорі (одержувач).  
3748. 2. У разі якщо договором передбачено право покупця давати вказівки про відвантаження товарів одержувачам (відвантажувальні рознарядки), відвантаження (передання) товарів здійснюється постачальником на адресу одержувачів, зазначених у відвантажувальній рознарядці.      2. Якщо договором встановлено право покупця давати постачальнику вказівки про відвантаження товарів одержувачам (відвантажувальні рознарядки), відвантаження (передання) товарів здійснюється постачальником на адресу одержувачів, вказаних у відвантажувальній рознарядці.  
3749. Зміст відвантажувальної рознарядки і строк її направлення покупцем постачальникові визначаються договором. Якщо строки направлення відвантажувальної рознарядки договором не передбачені, рознарядка має бути направлена постачальникові не пізніше ніж за тридцять днів до настання періоду поставки.      Зміст відвантажувальної рознарядки і строк її направлення покупцем постачальникові встановлюються договором. Якщо строк направлення відвантажувальної рознарядки не встановлений договором, рознарядка направляється постачальникові не пізніше ніж за тридцять днів до настання періоду поставки.  
3750. 3. Ненадання покупцем відвантажувальної рознарядки у встановлений строк дає постачальникові право або відмовитися від виконання договору, або вимагати від покупця оплати товарів. Крім того, постачальник має право зажадати відшкодування збитків, завданих у зв'язку з ненаданням відвантажувальної рознарядки.      3. Ненадання покупцем відвантажувальної рознарядки у встановлений строк дає постачальникові право відмовитися від виконання договору або вимагати від покупця оплати товарів.  
3751. Стаття 747 Доставка товарів      Стаття 766 (747) Доставка товарів  
3752. 1. Доставка товарів здійснюється постачальником шляхом відвантаження їх транспортом і на умовах, передбачених у договорі.      1. Доставка товарів здійснюється постачальником шляхом відвантаження їх транспортом і на умовах, встановлених договором.  
3753. 2. Якщо в договорі не визначено, яким видом транспорту або на яких умовах здійснюється доставка, право вибору виду транспорту або визначення умов доставки товару належить постачальникові, оскільки інше не випливає із закону, інших правових актів, звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання.      2. Якщо в договорі не встановлено, яким видом транспорту або на яких умовах здійснюється доставка товарів, право вибору виду транспорту або визначення умов доставки товару належить постачальникові, якщо інше не встановлено законом, не випливає із звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання.  
3754. Стаття 748 Поповнення недопоставки товарів      Стаття 767 (748) Поповнення недопоставки товарів  
3755. 1. Постачальник, який недопоставив товари в окремому періоді поставки, зобов'язаний поповнити недопоставлену кількість товарів у наступному періоді (періодах) у межах строку дії договору, якщо інше не передбачено договором.      1. Постачальник, який недопоставив товари в окремому періоді поставки, зобов'язаний поповнити недопоставлену кількість товарів у наступному періоді (періодах) у межах строку дії договору, якщо інше не встановлено договором.  
3756. 2. За довгостроковим договором кількість товарів, недопоставлена постачальником в окремому періоді поставки, підлягає поповненню в наступному періоді (періодах) у межах того року, в якому допущена недопоставка товару, якщо інше не передбачено у договорі.      2. За довгостроковим договором кількість товарів, недопоставлена постачальником в окремому періоді поставки, підлягає поповненню в наступному періоді (періодах) у межах того року, в якому допущена недопоставка товару, якщо інше не встановлено договором.  
3757. 3. У разі якщо товари відвантажуються постачальником кільком одержувачам, зазначеним у договорі або у відвантажувальній рознарядці покупця, товари, які поставлені одному одержувачеві понад кількість, передбачену в договорі або відвантажувальній рознарядці, не зараховуються у покриття недопоставки іншим одержувачам і підлягають поповненню постачальником, якщо інше не передбачено у договорі.      3. Якщо товари відвантажуються постачальником кільком одержувачам, встановленим договором або вказаним покупцем у відвантажувальній рознарядці, товари, що поставлені одному одержувачеві понад кількість, встановлену договором або вказану у відвантажувальній рознарядці, не зараховуються у рахунок недопоставленої кількості товарів іншим одержувачам і підлягають поповненню постачальником, якщо інше не встановлено договором.  
3758. 4. Покупець має право, повідомивши постачальника, відмовитися від прийняття товарів, поставка яких прострочена, якщо у договорі не передбачено інше. Товари, поставлені до одержання постачальником повідомлення, покупець зобов'язаний прийняти й оплатити.      4. Покупець має право, повідомивши постачальника, відмовитися від прийняття товарів, поставка яких прострочена, якщо інше не встановено договором. Товари, поставлені до одержання постачальником повідомлення, покупець зобов'язаний прийняти та оплатити.  
3759. Стаття 749 Асортимент товарів при поповненні недопоставки      Стаття 768 (749) Асортимент товарів при поповненні недопоставки  
3760. 1. Асортимент товарів, недопоставка яких підлягає поповненню, визначається угодою сторін. За відсутності такої угоди постачальник зобов'язаний поповнити недопоставлену кількість товарів в асортименті, встановленому для того періоду, в якому була допущена недопоставка.      1. Асортимент товарів, недопоставка яких підлягає поповненню, встановлюється договором. Якщо договором не встановлений асортимент товарів, недопоставка яких підлягає поповненню, постачальник зобов'язаний поповнити недопоставлену кількість товарів в асортименті, встановленому для того періоду, в якому була допущена недопоставка.  
3761. 2. Поставка товарів одного найменування в більшій кількості, ніж передбачено договором, не зараховується в покриття недопоставки товарів іншого найменування, що входять у той самий асортимент, і підлягає поповненню, крім випадків, коли така поставка здійснена за попередньою письмовою згодою покупця.      2. Поставка товарів одного найменування в більшій кількості, ніж встановлено договором, не зараховується у рахунок недопоставленої кількості товарів іншого найменування, що входять у той самий асортимент, і підлягає поповненню, крім випадків, коли така поставка здійснена за попередньою письмовою згодою покупця.  
3762. Стаття 750 Прийняття товарів покупцем      Стаття 769 (750) Прийняття товарів покупцем  
3763. 1. Покупець (одержувач) зобов'язаний вчинити всі необхідні дії, що забезпечують прийняття товарів, поставлених відповідно до умов договору.      1. Покупець (одержувач) зобов'язаний вчинити всі необхідні дії, що забезпечують прийняття товарів, поставлених відповідно до умов договору.  
3764. 2. Прийнятий покупцем (одержувачем) товар слід належним чином оглянути у строк, визначений законом, іншими правовими актами, договором або звичаями ділового обороту.      2. Покупець (одержувач) зобов'язані належним чином оглянути прийнятий товар у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства чи звичаями ділового обороту.  
3765. Покупець повинен у цей самий строк перевірити кількість, асортимент, якість, комплектність, тару й упаковку товару та додержання постачальником інших умов договору в порядку, встановленому законом, іншими правовими актами, звичаями ділового обороту або договором, і про виявлені невідповідності негайно повідомити постачальника у письмовій формі.      Покупець зобов'язаний у цей же строк перевірити кількість, асортимент, якість, комплектність, тару і упаковку товару та дотримання постачальником інших умов договору в порядку, встановленому договором, актами цивільного законодавства, звичаями ділового обороту, і про виявлені порушення негайно повідомити постачальника у письмовій формі.  
3766. 3. У разі одержання поставлених товарів від транспортної організації покупець (одержувач) зобов'язаний перевірити відповідність товарів відомостям, зазначеним у транспортних і супровідних документах, а також прийняти ці товари від транспортної організації з додержанням правил, передбачених законом, іншими правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.      3. У разі одержання поставлених товарів від транспортної організації покупець (одержувач) зобов'язаний перевірити відповідність товарів відомостям, вказаним у транспортних і супровідних документах, а також прийняти ці товари від транспортної організації з додержанням правил, встановлених нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.  
3767. Стаття 751 Вибірка товарів      Стаття 770 (751) Вибірка товарів  
3768. 1. У разі якщо договором передбачено передання товарів покупцеві (одержувачеві) у місці знаходження постачальника (вибірка товарів), покупець (одержувач) повинен оглянути товари, що йому передаються, у місці їх передання, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або не випливає із суті зобов'язання. При виявленні невідповідності товарів умовам договору він має право відмовитися від їх одержання.      1. Якщо договором встановлено передання товарів покупцеві (одержувачеві) у місці знаходження постачальника (вибірка товарів), покупець (одержувач) зобов'язаний оглянути товари, що йому передаються, у місці їх передання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання. При виявленні порушення договору покупець (одержувач) має право відмовитися від одержання товарів.  
3769. 2. Невибірка покупцем (одержувачем) товарів у встановлений договором строк, а якщо його не встановлено, -у розумний строк після одержання повідомлення постачальника про готовність товарів до передання, дає постачальникові право відмовитися від виконання договору або зажадати від покупця оплати товарів.      2. Якщо покупець (одержувач) не здійснив вибірку товарів у встановлений договором строк, а якщо строк не встановлений договором, -у розумний строк після одержання повідомлення постачальника про готовність товарів до передання, постачальник має право відмовитися від виконання договору або вимагати від покупця оплати товарів.  
3770. Стаття 752 Розрахунки за товари, що поставляються      Стаття 771 (752) Розрахунки за товари, що поставляються  
3771. 1. Покупець оплачує товари, що поставляються, з додержанням порядку і форми розрахунків, передбачених договором. Якщо угодою сторін порядок і форма розрахунків не визначені, розрахунки здійснюються платіжними дорученнями.      1. Покупець оплачує товари, що поставляються, з додержанням порядку і форми розрахунків, встановлених договором. Якщо договором не встановлені порядок і форма розрахунків, розрахунки здійснюються платіжними дорученнями.  
3772. 2. Якщо в договорі передбачена поставка товарів окремими частинами, що входять до комплекту, оплата товарів покупцем здійснюється після відвантаження (вибірки) останньої частини, що входить у комплект, оскільки інше не обумовлено договором.      2. Якщо договором встановлена поставка товарів окремими частинами, що входять до комплекту, оплата товарів покупцем здійснюється після відвантаження (вибірки) останньої частини, що входить у комплект, якщо інше не встановлено договором.  
3773. 3. Якщо договором передбачено, що оплата товарів здійснюється одержувачем (платником), і він безпідставно відмовився від оплати або не здійснив оплату товарів у встановлений договором строк, постачальник має право зажадати оплати поставлених товарів від покупця.      3. Якщо договором встановлено, що оплата товарів здійснюється одержувачем (платником), і він безпідставно відмовився від оплати або не здійснив оплату товарів у встановлений договором строк, постачальник має право вимагати оплати поставлених товарів від покупця.  
3774. Стаття 753 Тара та упаковка      Стаття 772 (753) Тара та упаковка  
3775. 1. Якщо інше не передбачено договором, покупець (одержувач) зобов'язаний повернути постачальникові багатооборотну тару і засоби пакетування, в яких надійшов товар, у порядку і в строки, встановлені законом, іншими правовими актами або договором.      1. Покупець (одержувач) зобов'язаний повернути постачальникові багатооборотну тару і засоби пакетування, в яких надійшов товар, якщо інше не встановлено договором. Порядок і строки повернення багатооборотної тари і засобів пакетування встановлюються договором або актами цивільного законодавства.  
3776. 2. Інша тара й упаковка підлягають поверненню постачальникові лише у випадках, передбачених договором.      2. Інша тара і упаковка підлягають поверненню постачальникові лише у випадках, встановлених договором.  
3777. Стаття 754 Наслідки поставки товарів неналежної якості або некомплектних товарів у роздрібну торгівлю      Стаття 773 (754) Наслідки поставки товарів неналежної якості або некомплектних товарів для їх продажу у роздрібній торгівлі  
3778. Якщо інше не передбачено договором, покупець (одержувач), який, у свою чергу, виступає продавцем за договором роздрібної купівлі-продажу, має право в розумний строк вимагати від постачальника заміни повернених споживачем товарів неналежної якості або некомплектних товарів.      Покупець (одержувач), який здійснює продаж одержаних за договором поставки товарів у роздрібній торгівлі, має право в розумний строк вимагати від постачальника заміни повернених споживачем товарів неналежної якості або некомплектних товарів.  
3779. Стаття 755 Права покупця у разі недопоставки товарів, невиконання вимог про усунення недоліків або доукомплектування товарів      Стаття 774 (755) Права покупця у разі недопоставки товарів, невиконання вимог про усунення недоліків або доукомплектування товарів  
3780. 1. Якщо постачальник не поставив передбачену договором кількість товарів або не виконав вимог покупця про заміну товарів неналежної якості або про доукомплектування товарів у встановлений строк, покупець має право придбати непоставлені товари в інших осіб з віднесенням усіх необхідних і розумних витрат з їх придбання на постачальника.      1. Якщо постачальник не поставив передбачену договором кількість товарів або не виконав вимог покупця про заміну товарів неналежної якості або про доукомплектування товарів у встановлений строк, покупець має право придбати непоставлені товари в іншої особи. Покупець має право вимагати від постачальника відшкодування усіх необхідних і розумних витрат на придбання товарів у іншої особи.  
3781. 2. Покупець (одержувач) має право відмовитися від оплати товарів неналежної якості і некомплектних товарів, а якщо такі товари оплачені, -зажадати повернення сплачених сум до усунення недоліків чи доукомплектування товарів або їх заміни.      2. Покупець (одержувач) має право відмовитися від оплати товарів неналежної якості і некомплектних товарів, а якщо такі товари оплачені, -вимагати повернення сплачених сум до усунення недоліків чи доукомплектування товарів або їх заміни.  
3782. Стаття 756 Неустойка за недопоставку або прострочення поставки товару      Стаття 775 (756) Неустойка за недопоставку або прострочення поставки товару  
3783. Встановлена законом, іншими правовими актами або договором неустойка за недопоставку або прострочення поставки товарів стягується з постачальника до фактичного виконання зобов'язання у межах строку дії договору (стаття 744 цього Кодексу), якщо інший порядок стягнення неустойки не встановлений законом, іншими правовими актами або договором.      Неустойка, встановлена договором або законом за недопоставку або прострочення поставки товарів, стягується з постачальника до фактичного виконання зобов'язання у межах строку дії договору (стаття 763 цього Кодексу), якщо інший порядок стягнення неустойки не встановлений договором або законом.  
3784. Стаття 757 Одностороння відмова від виконання договору поставки      Стаття 776 (757) Одностороння відмова від договору поставки  
3785. 1. Одностороння відмова від виконання договору поставки (повна або часткова) допускається у разі істотного порушення договору однією із сторін.      1. Одностороння відмова від договору поставки (частково або в повному обсязі) допускається у разі істотного порушення договору однією із сторін.  
3786. 2. Порушення договору постачальником припускається як істотне у разі:      2. Порушення договору постачальником є істотним у разі:  
3787. 1) поставки товарів неналежної якості з недоліками, які не можуть бути усунені у прийнятний для покупця строк;      1) поставки товарів неналежної якості з недоліками, які не можуть бути усунені у прийнятний для покупця строк;  
3788. 2) неодноразового порушення строків поставки.      2) неодноразового порушення строків поставки.  
3789. 3. Порушення договору покупцем припускається як істотне у разі:      3. Порушення договору покупцем є істотним у разі:  
3790. 1) неодноразового порушення строків оплати товарів;      1) неодноразового порушення строків оплати товарів;  
3791. 2) неодноразової невибірки товарів.      2) неодноразової невибірки товарів.  
3792. 4. Угодою сторін можуть бути передбачені інші підстави для односторонньої відмови від виконання договору поставки або односторонньої зміни його умов.      4. Договором можуть бути встановлені інші підстави для односторонньої відмови від договору поставки або односторонньої зміни його умов.  
3793. 5. Договір поставки вважається відповідно зміненим або розірваним з моменту одержання стороною повідомлення іншої сторони про односторонню відмову від виконання договору, якщо інший термін не передбачений у повідомленні або не визначений угодою сторін.      5. Договір поставки вважається відповідно зміненим або розірваним з моменту одержання стороною повідомлення іншої сторони про односторонню відмову від договору, якщо інший термін не встановлений у повідомленні або договором.  
3794. § 4. Контрактація сільськогосподарської продукції      § 4. Контрактація сільськогосподарської продукції  
3795. Стаття 758 Договір контрактації сільськогосподарської продукції      Стаття 777 (758) Договір контрактації сільськогосподарської продукції  
3796. 1. За договором контрактації сільськогосподарський товаровиробник зобов'язується виробити обумовлену сільськогосподарську продукцію і передати її у власність контрактанту (заготівельникові) або зазначеному ним одержувачеві, а контрактант зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.      1. За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити встановлену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту ) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.  
3797. 2. До відносин за договором контрактації, не врегульованих правилами цього параграфа, застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу (статті 686-727 цього Кодексу) і правила про договори поставки (статті 743-757 цього Кодексу), якщо інше не передбачено договором, законом або іншими правовими актами.      2. До договору контрактації, не врегульованих правилами цього параграфа, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (статті 704-746 цього Кодексу) та про договір поставки (статті 762-776 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.  
3798. Стаття 759 Виробниче сприяння сільськогосподарським товаровиробникам      Стаття 778 (759) Обов'язки заготівельника  
3799. 1. Контрактант (заготівельник) зобов'язаний на умовах, передбачених договором, забезпечувати сільськогосподарського товаровиробника основними матеріально-технічними ресурсами в рахунок авансів під закупівлю продукції (паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива, засоби захисту рослин тощо).      1. Заготівельник зобов'язаний прийняти сільськогосподарську продукцію у місці її знаходження і забезпечити її вивезення своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.  
3800. У разі якщо контрактант здійснює закупівлю сільськогосподарської продукції для державних потреб, зазначені ресурси поставляються за цінами, що регулюються державою.       
3801. 2. На контрактанта (заготівельника) покладається обов'язок щодо прийняття продукції у місцях її виробництва і вивезення своїми засобами, якщо інше не передбачено договором.       
3802. 3. У разі якщо згідно з умовами договору прийняття продукції здійснюється в місці знаходження заготівельника або іншому зазначеному ним місці, заготівельник не має права відмовитися від прийняття продукції, яка відповідає умовам договору і передана заготівельникові в обумовлений договором строк.      2. Якщо прийняття продукції здійснюється в місці знаходження заготівельника або іншому вказаному ним місці, заготівельник не має права відмовитися від прийняття сільськогосподарської продукції, яка відповідає умовам договору і передана заготівельникові в установлений договором строк.  
3803. 4. Договором контрактації можуть бути передбачені обов'язки заготівельника, який здійснює переробку сільськогосподарської продукції, повертати виробникові на його вимогу продукти переробки або відходи від переробки продукції з оплатою за цінами, що визначені договором контрактації.      3. Договором може бути передбачений обов'язок заготівельника, який здійснює переробку сільськогосподарської продукції, повертати виробникові на його вимогу продукти переробки або відходи від переробки продукції з оплатою їх за цінами, встановленими договором.  
3804. 5. Контрактант має право контролювати виробництво і зберігання сільськогосподарської продукції відповідно до технологічних, санітарних та інших правил, спрямованих на захист здоров'я населення та охорону довкілля.      Стаття 778-1 Обов'язки виробника сільськогосподарської продукції Сільськогосподарський товаровиробник зобов'язаний передати заготівельнику вироблену сільськогосподарську продукцію у кількості та асортиментів, встановлених договором.  
3805. § 5. Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу      § 5. Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу  
3806. Стаття 760 Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу      Стаття 760 Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу  
3807. 1. За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу сторона, що постачає, зобов'язується забезпечувати іншу сторону -споживача (абонента) ресурсами, передбаченими договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів.      1. За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій строні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, встановлені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів.  
3808. 2. За згодою організації, що постачає, абонент може передавати енергетичні або інші ресурси, прийняті ним від організації, що постачає, через приєднану мережу, іншій особі (субабоненту). При переданні енергетичних та інших ресурсів субабоненту відповідальним перед організацією, що постачає, залишається абонент, якщо інше не встановлено законом, іншими правовими актами.       
3809. 3. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються правила про договіри купівлі-продажу статті 686-727), поставки (стаття 743-757 цього Кодексу), оскільки це не суперечить суті відносин сторін або інше не передбачено законом, іншими правовими актами.      2. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (статті 686-727 цього Кодексу), правила про договір поставки (стаття 743-757 цього Кодексу), якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.  
3810. Стаття 761 Обов'язки сторін щодо додержання режиму споживання енергетичних та інших ресурсів      Стаття 761 Права та обов'язки сторін щодо додержання режиму споживання енергетичних та інших ресурсів  
3811. 1. Сторона, що постачає, повинна забезпечити подачу ресурсів у кількості, належної якості та в строки, що відповідають встановленим технічним вимогам та умовам договору.      1. Постачальник повинен забезпечити подачу енергетичних та інших ресурсів у кількості, належної якості та в строки, що відповідають встановленим технічним вимогам та умовам договору.  
3812. 2. Сторона, що постачає, має право перевіряти систему обліку витрачення ресурсів споживачем, технічний стан його обладнання та установок для використання або переробки ресурсів, не втручаючись при цьому у господарську діяльність споживача.      2. Постачальник має право перевіряти систему обліку витрачення енергетичних та інших ресурсів споживачем, технічний стан його обладнання та установок для використання або переробки ресурсів, не втручаючись при цьому у господарську діяльність споживача.  
3813. 3. Споживач зобов'язаний додержувати встановленого договором режиму споживання енергетичних та інших ресурсів.      3. Споживач зобов'язаний додержувати встановленого договором режиму споживання енергетичних та інших ресурсів.  
3814. Стаття 762 Відповідальність за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу       
3815. У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором постачання енергетичними або іншими ресурсами через приєднану мережу сторона, що постачає, і абонент повинні відшкодувати завдану цим порушенням реальну шкоду.       
3816. § 6. Міна (бартер)      § 6. Міна  
3817. Стаття 763 Договір міни (бартеру)      Стаття 782 (763) Договір міни  
3818. 1. За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати іншій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.      1. За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати іншій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.  
3819. 2. Кожен із тих, хто бере участь у міні (бартері), вважається продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.      2. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.  
3820. 3. За погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.      3. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.  
3821. 4. Якщо законом, іншими правовими актами або договором не передбачено інше, право власності на обмінювані товари переходить до сторін, що виступають як покупці за договором міни, одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами.      4. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін, що виступають як покупці за договором міни, одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.  
3822. 5. Договором міни (бартеру) може бути передбачений збалансований за вартістю обмін майна на роботи (послуги), що не опосередкований рухом грошових коштів -готівкою або в безготівковій формі.      5. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).  
3823. Стаття 764 Правове регулювання міни (бартеру)      Стаття 783 (764) Правове регулювання міни  
3824. До договору міни (бартеру) застосовуються правила про договори купівлі-продажу (статті 686-727 цього Кодексу), поставки (статті 743-757 цього Кодексу), контрактації (статті 758, 759 цього Кодексу) або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни (бартеру), якщо це не суперечить суті відносин сторін.      До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю - продаж (статті 704-746 цього Кодексу), правила про договір поставки (статті 762-776 цього Кодексу), договір контрактації (статті 777, 778 цього Кодексу) або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни , якщо це не суперечить суті зобов'язання.  
3825. Глава 54 Дарування      Глава 54 Дарування  
3826. Стаття 765 Договір дарування      Стаття 784 (765) Договір дарування  
3827. 1. За договором дарування одна сторона (дарівник) передає або зобов'язується передати у майбутньому іншій стороні (обдарованому) безоплатно майно у власність.      1. За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.  
3828. 2. Договір не є даруванням, якщо обдарований зобов'язується при цьому вчинити на користь дарівника будь-яку дію майнового або немайнового змісту.      2. Договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.  
3829. Стаття 766 Предмет дарування      Стаття 785 (766) Предмет договору дарування  
3830. 1. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.      1. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.  
3831. 2. Дарунком можуть бути майнові права, якими уже володіє дарівник, а також ті, які можуть виникнути у нього у зв'язку із здійсненням права інтелектуальної власності, та інші права.      2. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарівник володіє, та які можуть виникнути у нього в майбутньому. Стаття 788 (769) Форма договору дарування 1. Договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно. 2. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і посвідчується нотаріусом. 3. Договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. Договір, укладений із недодержанням письмової форми є нікчемним. 4. Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдарований заволодів нею незаконно. 5. Договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятидесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.  
3832. Стаття 767 Сторони у договорі дарування      Стаття 786 (767) Сторони у договорі дарування  
3833. 1. Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, адміністративно-територіальні утворення, які діють як відповідна скарбниця.      1. Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади.  
3834. 2. Батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей та підопічних.      2. Батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних .  
3835. 3. Договір дарування між юридичними особами, які займаються підприємницькою діяльністю, не допускається, якщо право дарування прямо не передбачене у статуті дарівника. Це положення не стосується права таких юридичних осіб робити пожертви, відповідно до статті 781 цього Кодексу.      3. Юридичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність, можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено статутом дарувальника. Це положення не поширюється на право юридичних осіб укладати договір пожертви.  
3836. 4. Від імені дарівника договір дарування може бути укладений його представником. Доручення на укладення договору дарування, в якому не зазначено імені обдарованого, є недійсним.      4. Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдарованого, є нікчемним.  
3837. Стаття 768 Обов'язки дарівника      Стаття 787 (768) Обов'язки дарувальника  
3838. 1. Якщо дарівникові відомо про недоліки речі або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна як самого обдарованого, так і інших осіб, він зобов'язаний повідомити про них обдарованого.      1. Якщо дарувальникові відомо про недоліки речі, що є дарунком, або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна обдарованого або інших осіб, він зобов'язаний повідомити про них обдарованого.  
3839. 2. Якщо дарівник не виконає цього обов'язку, то в разі заподіяння шкоди при володінні чи користуванні дарунком він зобов'язується до її відшкодування.      2. Дарувальник, якому було відомо про недоліки або особливі власгивості подарованої речі і який не повідомив про них обдарованого, зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану життю, здоров'ю або майну в результаті володіння чи користуванні дарунком.  
3840. Стаття 769 Форма договору дарування       
3841. 1. Договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно.       
3842. 2. Договір дарування нерухомої речі укладається письмово і посвідчується нотаріусом.       
3843. 3. Договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому укладається письмово. У разі недодержання форми такі договори є недійсними.       
3844. 4. Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається письмово. Передання такої речі за усним договором визнається правомірним, якщо судом не буде встановлено незаконності заволодіння нею з боку обдарованого.       
3845. 5. Договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує десятикратний розмір доходу, що не оподатковується, укладається письмово і посвідчується нотаріусом.       
3846. Стаття 770 Прийняття дарунка      Стаття 789 (770) Прийняття дарунка  
3847. 1. Право власності на дарунок виникає з моменту його прийняття.      1. Право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття.  
3848. 2. Дарівник, який передав річ органам транспорту, зв'язку або іншій особі для вручення її обдарованому, має право скасувати дарування до вручення йому речі.      2. Дарувальник, який передав річ організації транспорту, зв'язку або іншій особі для вручення її обдарованому, має право скасувати дарування до вручення йому речі.  
3849. 3. Якщо дарунок направлено обдарованому без його попередньої згоди, він вважається прийнятим, якщо обдарований негайно не заявить про його відхилення.      2. Якщо дарунок направлено обдарованому без його попередньої згоди, дарунок є прийнятим, якщо обдарований негайно не заявить про відмову від його прийняття .  
3850. 4. Прийняття документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарівникові предмета договору дарування, або символів речі (ключів, макетів тощо) вважається прийняттям дарунка.      3. Прийняття обдарованим документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору , або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.  
3851. Стаття 771 Договір дарування з умовою передання майна в майбутньому      Стаття 790 (771) Договір з обов'язком передати дарунок в майбутньому  
3852. 1. Сторони можуть укласти договір дарування з умовою передання майна обдарованому при настанні певного строку (терміну) або відкладальної обставини.      1. У договорі дарування може бути встановлений обов'язок дарувальника передати дарунок обдарованому у майбутньому через певний строк ( у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини.  
3853. 2. Якщо до настання умови, визначеної в договорі, помре дарівник або обдарований, договір дарування припиняється.      2. У разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановлених договором з обов'язком передати дарунок у майбутньому, обдарований має право вимагати від дарувальника передання дарунка, витребувати дарунок або вимагати відшкодування його вартості. 3. Якщо до настання строку (терміну) або відкладальної обставини, визначеної договором з обов'язком передати дарунок у майбутньому, дарувальник або обдарований помре, договір дарування припиняється.  
3854. Стаття 772 Право дарівника на відмову від договору про передання дарунка у майбутньому      Стаття 791 (772) Одностороння відмова від договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому  
3855. Дарівник має право відмовитися від виконання обов'язку передати дарунок, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився.      1. Дарувальник має право відмовитися від передання дарунку у майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився. 2. Обдарований має право у будь - який час до прийняття дарунку на підставі договору з обов'язком передати дарунок у майбутньому відмовитись від нього.  
3856. Стаття 773 Правові наслідки настання умови, яка зазначена у договорі дарування      Стаття 792 (773) "Правові наслідки настання умови, яка зазначена у договорі дарування" виключена.  
3857. 1. У разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини обдарований має право зажадати передання йому дарунка, який визначений у договорі дарування.      Частина перша цієї статті перенесена частиною другою статті 790 (771)  
3858. 2. Якщо дарівник, незважаючи на настання умови, ухилятиметься під виконання свого обов'язку, обдарований має право на примусове витребування відповідної речі або компенсацію її вартості.       
3859. Стаття 774 Договір дарування з покладенням на обдарованого обов'язку на користь третьої особи      Стаття 793 (774) Обов'язок обдарованого на користь третьої особи  
3860. 1. За договором дарування на обдарованого може бути покладений обов'язок вчинити певну дію майнового змісту або утриматися від її вчинення на користь третьої особи (передати грошову суму чи інше майно у власність, сплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо).      1. Договором може бути встановлений обов'язок обдарованого вчинити певну дію майнового змісту на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, сплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо).  
3861. 2. Вимагати від обдарованого виконання покладеного на нього обов'язку має право дарівник, а в разі його смерті, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним -особа, на користь якої має бути виконаний цей обов'язок.      2. Дарувальник має право вимагати від обдарованого виконання покладеного на нього обов'язку на користь третьої особи. У разі смерті дарувальника, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним вимагати від обдарованого виконання обов'язку на користь третьої особи має право особа, на користь якої встановлений цей обов'язок.  
3862. Стаття 775 Правові наслідки невиконання обдарованим обов'язку на користь третьої особи      Стаття 794 (775) Наслідки порушення обдарованим обов'язку на користь третьої особи  
3863. У разі ухилення обдарованого від виконання обов'язку на користь третьої особи дарівник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе, -компенсації його вартості.      У разі порушення обдарованим обов'язку на користь третьої особи дарувальник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе, -відшкодування його вартості.  
3864. Стаття 776 Відмова від договору дарування      Стаття 795 (776) "Відмова від договору дарування" виключена  
3865. Обдарований має право у будь-який час односторонньо відмовитися від договору дарування і повернути річ, якщо вона не потребує догляду або особливих умов утримання чи зберігання.       
3866. Якщо річ потребує догляду або особливих умов утримання чи зберігання, вона не може бути повернена дарівникові без його згоди. У разі недодержання обдарованим цієї вимоги дарівник має право вимагати відшкодування йому витрат, які він мусив здійснити у зв'язку з поверненням дарунка, і компенсації моральної шкоди.       
3867. Стаття 777 Скасування договору дарування на вимогу дарівника      Стаття 796 (777) Розірвання договору дарування на вимогу дарувальника  
3868. 1. Дарівник має право зажадати скасування договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарівника, його батьків, дружини (чоловіка) та дітей.      1. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарівника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Якщо обдарований вчинив умисне вбивство дарувальника, вимагати розірвання договору дарування мають право його спадкоємці.  
3869. 2. Дарівник має право зажадати скасування договору дарування, якщо дарунок представляє для нього велику немайнову цінність, а обдарований створює загрозу її безповоротної втрати.   -427- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
 П.2 статті 777 доповнити словами: "Дарівник має право зажадати скасування договору дарування, якщо дарунок представляє для нього велику немайнову цінність, а обдарований створює загрозу її безповоротної втрати".  		Враховано   2. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдарований створює загрозу безповоротної втрати дарунку, що має для дарувальника велику немайнову цінність.  
3870. 3. Дарівник має право зажадати скасування договору дарування, якщо через недбале ставлення обдарованого до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.      3. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо внаслідок недбалого ставлення обдарованого до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. 4. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим. 5. У разі розірвання договору дарування обдарований зобов'язаний повернути дарунок у натурі. 7. До вимог про скасування договору дарування застосовується позовна давність в один рік.  
3871. Стаття 778 Неможливість скасування договору дарування      Статті 797, 798 виключені. Їх зміст включений до статті 796  
3872. 1. Скасування договору дарування з підстав, передбачених у п. 2 статті 777 цього Кодексу, не допускається у разі смерті обдарованого.       
3873. 2. Скасування договору дарування з підстав, передбачених у п. 2 статті 777 цього Кодексу, можливе, якщо дарунок зберігся на момент подання заяви чи вчинення позову про таке скасування.       
3874. Стаття 779 Правові наслідки скасування договору дарування       
3875. У разі скасування договору дарування дарівникові повертається дарунок у натурі.       
3876. Стаття 780 Позовна давність на вимоги про скасування договору дарування      Стаття 780 Позовна давність, що застосовується до вимог про розірвання договору дарування  
3877. На вимоги про скасування договору дарування застосовується позовна давність в один рік.      До вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.  
3878. Стаття 781 Пожертва      Стаття 800 (781) Пожертва  
3879. 1. Пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, зазначеним у п. 1 статті 767 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.      1. Пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 786 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.  
3880. 2. Договір про пожертву вважається укладеним з моменту її прийняття, відповідно до статті 748 цього Кодексу.      2. Договір про пожертву є укладеним з моменту її прийняття. 3. До договору про пожертву застосовуються правила про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.  
3881. Стаття 782 Форма договору про пожертву      Стаття 801 (782) "Форма договору про пожертву виключена"  
3882. Договір про пожертву укладається у формі, визначеній положеннями статті 769 цього Кодексу.   -428- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Статтею 782 про форму договору про пожертву передбачається, що така форма договору визначається положеннями ст. 747 Кодексу. Однак ст. 747 положень про форму договору не передбачає, а регулює порядок доставки товарів.  		Відхилено    
3883. Стаття 783 Права пожертвувача      Стаття 802 (783) Права пожертвувача  
3884. 1. Пожертвувач має право контролювати використання пожертви відповідно до обумовленої мети.      1. Пожертвувач має право контролювати використання пожертви відповідно до мети,встановленої договором про пожертву.  
3885. 2. Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи -за рішенням суду.      2. Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи -за рішенням суду.  
3886. 3. Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати скасування договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням.      3. Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням.  
3887. 4. Якщо пожертвувачем є фізична особа, то вона або її спадкоємці мають право вимагати скасування договору про пожертву у випадках, передбачених у статті 777 цього Кодексу.       
3888. Глава 55 Рента      Глава 55 (55) Рента  
3889. Стаття 784 Поняття договору ренти      Стаття 803 (784) Договір ренти  
3890. 1. За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає іншій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти зобов'язується в обмін на одержане майно періодично сплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або іншого надання.      1. За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін майна зобов'язується періодично сплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або іншій формі.  
3891. 2. За договором ренти допускається встановлення обов'язку сплачувати ренту безстроково або протягом певного строку.      2. Договором ренти може бути встановлений обов'язок сплачувати ренту безстроково (безстрокова рента) або протягом певного строку.  
3892. Стаття 785 Форма договору ренти      Стаття 804 (785) Форма договору ренти 1. Договір ренти укладається у письмовій формі.  
3893. Договір ренти підлягає нотаріальному посвідченню, а договір, що передбачає відчуження нерухомого майна під виплату ренти, підлягає також державній реєстрації.      2. Договір ренти підлягає нотаріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти, підлягає також державній реєстрації. Стаття 804 -1 Сторони в договорі ренти Сторонами у договорі ренти можуть бути фізичні або юридичні особа.  
3894. Стаття 786 Відчуження майна під виплату ренти      Стаття 805 (786) Передання майна під виплату ренти  
3895. 1. Майно, що відчужується під виплату ренти, може бути передане одержувачем ренти у власність платника ренти за плату або безоплатно.      1. Договором ренти може бути встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату або безоплатно.  
3896. 2. У випадках коли договором ренти передбачається відчуження майна у власність платника ренти за плату, до відносин сторін щодо передання майна та його оплати застосовують правила купівлі-продажу, а у випадках, коли таке майно передається безоплатно, -правила договору дарування, оскільки інше не встановлено правилами цієї глави і не суперечить суті договору ренти.      2. Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату, до відносин сторін щодо передання майна застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо майно передається безоплатно, -правила про договір дарування, якщо інше не встановлено законом і не суперечить суті договору ренти.  
3897. Стаття 787 Обтяження рентою нерухомого майна       
3898. 1. Рента обтяжує земельну ділянку, підприємство, будинок, споруду чи інше нерухоме майно, передане під її виплату. У разі відчуження такого майна платником ренти іншій особі його зобов'язання за договором ренти переходять на набувача майна.       
3899. 2. Платник ренти, який передав обтяжене рентою нерухоме майно у власність іншої особи, несе субсидіарну з нею відповідальність (стаття 641 цього Кодексу) на вимоги одержувача ренти, що виникли у зв'язку з порушенням договору ренти, якщо законом або договором не передбачена солідарна відповідальність за цим зобов'язанням.       
3900. Стаття 788 Забезпечення виплати ренти      Стаття 807 (788) Забезпечення виплати ренти  
3901. 1. У разі передання під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти на забезпечення зобов'язання платника ренти набуває право застави на це майно.      1. У разі передання під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти набуває право застави на це майно.  
3902. 2. Істотною умовою договору, що передбачає передання під виплату ренти грошової суми або іншого рухомого майна, є умова, яка встановлює обов'язок платника ренти надати забезпечення виконання його зобов'язань або застрахувати на користь одержувача ренти ризик відповідальності за невиконання або неналежне виконання цих обов'язків.      2.Платник ренти ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за згодою відчужувача. У разі відчуженн нерухомого майна іншій особі, до неї перехоять обов'язки платинка ренти.  
3903. 3. У разі невиконання платником ренти обов'язків, передбачених п. 2 цієї статті, а також у випадку втрати забезпечення або погіршення його умов внаслідок обставин, за які одержувач ренти не відповідає, одержувач ренти має право розірвати договір ренти і зажадати відшкодування збитків, спричинених розірванням договору.      3. Виплата ренти може бути забезпечена шляхом встановлення обов'язку платинка ренти застрахувати ризик невиконання ним своїх обов'язків за договором ренти.  
3904. Стаття 789 Відповідальність за прострочення виплати ренти      Стаття 808 (789) Відповідальність за прострочення виплати ренти  
3905. За прострочення виплати ренти платник ренти сплачує одержувачеві ренти проценти, передбачені статтею 561 цього Кодексу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором ренти.      За прострочення виплати ренти платник ренти сплачує одержувачеві ренти проценти, встановлені статтею 576 цього Кодексу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором ренти.  
3906. Стаття 790 Передання прав одержувача ренти іншим особам       
3907. Права одержувача ренти можуть передаватися іншим особам шляхом відступлення вимоги і переходити у спадщину, якщо одержувачем ренти є фізична особа, або передаватися в порядку правонаступності в разі реорганізації юридичних осіб, якщо інше не передбачено законом чи договором.       
3908. Стаття 791 Виплати і розмір ренти      Стаття 810 (791) Форма і розмір ренти  
3909. 1. Ренту виплачують грошима в розмірі, що встановлюється договором у межах середньої ставки орендної плати, застосовуваної під час здавання в оренду майна, аналогічного переданому під виплату ренти, а в разі передання під виплату ренти грошової суми -в межах облікової ставки банківського процента (ставки рефінансування), застосовуваної у даній місцевості.   -429- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
 З п. 1 статті 791 виключити слова: "у межах середньої ставки орендної плати, застосування під час здавання в оренду майна, аналогічного переданому під виплату ренти".  		Враховано частково   1. Рента може виплачуватись у грошовій формі або шляхом передання речей, виконання робіт або надання послуг. Форма виплати ренти встановлюється договором.  
3910. 2. Якщо інше не передбачено договором, розмір сплачуваної ренти змінюється пропорційно зміні відповідної облікової ставки банківського процента (ставки рефінансування).      2. Розмір ренти встановлюється договором. Якщо одержувач ренти передав у власність платника ренти грошову суму, розмір ренти встановлюється у розмірі облікової ставки Національного банку України. Розмір ренти змінюється відповідно до зміни розміру облікової ставки Національного банку України, якщо інше не встановлено договором.  
3911. Стаття 792 Строки виплати ренти      Стаття 811 (792) Строк виплати ренти  
3912. Якщо інше не передбачено договором, рента виплачується після закінчення кожного календарного кварталу.      Рента виплачується після закінчення кожного календарного кварталу, якщо інше не встановлено договором.  
3913. Стаття 793 Право платника на викуп ренти, що виплачується безстроково      Стаття 812 (793) Право платника безстрокової ренти на відмову від договору ренти  
3914. 1. Платник виплачуваної безстроково ренти має право відмовитися від подальшої виплати ренти шляхом її викупу.      1. Платник безстрокової ренти має право відмовитися від договору ренти. Умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитись від договору ренти , є нікчемною.  
3915. 2. Така відмова дійсна за умови, що її заявлено платником ренти у письмовій формі не пізніш як за три місяці до припинення виплати ренти або за триваліший строк, передбачений договором ренти. У цьому разі зобов'язання щодо виплати ренти не припиняється до одержання всієї суми викупу одержувачем ренти, якщо інший порядок викупу не передбачений договором.      2. Договором ренти можуть бути встановлені умови здійснення платником бестрокової ренти відмови від договору ренти.  
3916. 3. Умова договору щодо відмови платника ренти від права на її викуп є нікчемною.      3. Договір ренти припиняється після спливу трьох місяців від дня одержання одержувачем ренти письмової відмови платника безстрокової ренти від договору , за умови повного розрахунку між ними.  
3917. Договором може бути передбачено, що право на викуп ренти не може бути здійснене за життя одержувача ренти, якщо ним є фізична особа, або протягом іншого строку, який не перевищує тридцяти років від дня укладення договору.       
3918. Стаття 794 Підстави викупу ренти, виплачуваної безстроково, на вимогу одержувача ренти      Стаття 813 (794) Право одержувача безстрокової ренти на розірвання договору ренти  
3919. Одержувач ренти має право вимагати викупу ренти платником у випадках, коли:      1. Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти у разі, якщо:  
3920. 1) платник ренти прострочив її виплату більш як на один рік, якщо інше не передбачено договором про ренту;      1) платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш як на один рік;  
3921. 2) платник ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти (стаття 5 цього Кодексу);      2) платник безстрокової ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти;  
3922. 3) платник ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать, що рента не виплачуватиметься ним у розмірі і в строки, встановлені договором;      3) платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі і в строки, встановлені договором;  
3923. 4) в договорі передбачено інше.      2. Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти у інших випадках, встановлених договором.  
3924. Стаття 795 Викупна ціна ренти      Стаття 814 (795) Розрахунки між сторонами уразі розірвання договору ренти  
3925. 1. Викуп ренти у випадках, передбачених статтями 793 і 794 цього Кодексу, здійснюється за ціною, визначеною договором сторін.      1. Якщо договором ренти не встановлені правові наслідки розірвання договору ренти, розрахунки проводяться в залежності від того, чи майно було передано у власність платника ренти за плату чи безоплатно.  
3926. 2. У разі відсутності умови щодо викупної ціни в договорі, за яким майно передано у власність під виплату ренти з оплатою, викуп здійснюється за ціною, що відповідає річній сумі належної до виплати ренти.      2. Якщо майно було передано у власність платника ренти безоплатно, у разі розрвання договору ренти одержувач ренти має право вимагати від платника ренти сплати річної суми ренти.  
3927. 3. За відсутності умов щодо викупної ціни у договорі, за яким майно передано у власність під виплату ренти безоплатно, до викупної ціни поряд із річною сумою рентних платежів включається ціна переданого майна, що визначається за правилами, передбаченими пунктом 3 статті 664 цього Кодексу.      3. Якщо майно було передано у власність платника ренти за плату, одержувач ренти має право вимагати від платника ренти сплати річної суми ренти та вартості переданого майна, що визначається відповідно до частини третьої статті 681 цього Кодексу.  
3928. Стаття 796 Ризик випадкового знищення або випадкового псування майна, переданого під виплату безстроково виплачуваної ренти      Стаття 815 (796) Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату безстрокової ренти  
3929. 1. Ризик випадкового знищення чи випадкового псування майна, переданого безоплатно під виплату безстроково виплачуваної ренти, несе платник ренти.      1. Ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження майна, переданого безоплатно під виплату безстрокової ренти, несе платник ренти.  
3930. 2. У разі випадкового знищення чи випадкового псування майна, переданого за плату під виплату безстроково виплачуваної ренти, платник має право вимагати відповідно припинення зобов'язання щодо виплати ренти або вишукування умов її виплати.      2. У разі випадкового знищення чи випадкового пошкодження майна, переданого за плату під виплату безстрокової ренти, платник має право вимагати відповідно припинення зобов'язання щодо виплати ренти або зміни умов її виплати.  
3931. Стаття 797 Ризик випадкового знищення майна, переданого під виплату на певний строк      Стаття 816 (797) Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату ренти на певний строк  
3932. Випадкове знищення чи випадкове пошкодження майна, переданого під виплату ренти на певний строк, не звільняє платника ренти від зобов'язання сплачувати її до закінчення строку виплати ренти на умовах, передбачених договором.      Випадкове знищення чи випадкове пошкодження майна, переданого під виплату ренти на певний строк, не звільняє платника ренти від зобов'язання сплачувати її до закінчення строку виплати ренти на умовах, встановлених договором.  
3933. Глава 56 Довічне утримання      Глава 56 (56) Довічне утримання (догляд)  
3934. Стаття 798 Поняття договору довічного утримання      Стаття 817 (798) Поняття договору довічного утримання (догляду)  
3935. 1. За договором довічного утримання одна сторона (фізична особа) передає у власність іншій стороні (фізичній або юридичній особі) будинок або його частину, квартиру, інше нерухоме або таке, що має значну цінність, рухоме майно, взамін чого набувач майна зобов'язується надати відчужувачеві або зазначеній ним третій особі довічне грошове або матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду, медичного обслуговування, санаторно-курортного лікування та іншої необхідної допомоги.      За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.  
3936. 2. Допускається встановлення довічного утримання на користь кількох фізичних осіб, частки яких у праві на одержання утримання вважаються рівними, якщо інше не передбачено договором.      Стаття 799 Сторони в договорі довічного утримання (догляду) 1. Відчужувачем може бути фізична особа, незалежно від її віку та стану здоров'я. 2. Набувачем може бути повнолітня, дієздатна фізична особа або юридична особа. 3. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співласниками майна, переданого їм за договором, на праві спільної сумісної власності. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їх обов'язок перед відчужувачем є солідарним. 4. Договір довічного утримання може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи. Стаття 800 Особливості укладення договору довічного утримання (догляду) щодо майна, що є у спільній сумісній власності. 1. Майно, що належить співвланикам на праві спільної сумісної вланості, зокрема, майно, що належить подужжю, може бути відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду). У разі смерті одного із співвласників, майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду), обсяг зобов'язання набувача відповідно зменшується. 2. Якщо відчужувачем є один із співвлаників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення його частки або визначення між співвласниками порядку користування цим майном.  
3937. Стаття 799 Форма та умови довічного утримання      Стаття 801 (799) Форма договору довічного утримання (догляду)  
3938. 1. Договір довічного утримання має бути нотаріально посвідчений, а якщо він передбачає відчуження нерухомого майна, то підлягає також державній реєстрації.      1. Договір довічного утримання укладається у письмові формі та підлягає нотаріальному посвідченню. 2. Договір довічного утримання, за яким передано у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації.  
3939. 2. У договорі довічного утримання має бути зазначена оцінка відчужуваного майна, яка визначається за погодженням сторін, а також конкретні види грошового і матеріального забезпечення та строки його надання.       
3940. 3. У разі вирішення спору, який виник, про обсяг утримання, що надається або має надаватися, суд повинен керуватися принципами добросовісності та розумності.       
3941. 4. Договором може бути передбачена можливість заміни надання утримання в натурі виплатою періодичних платежів у грошах. У цих випадках розмір грошової суми, що визначається у договорі, у розрахунку на місяць має бути не меншим від розміру грошової оцінки прожиткового мінімуму.       
3942. 5. Договором може бути передбачена оплата набувачем майна, ритуальних послуг.      Стаття 802 Момент виникнення у набувача права власності на майно, яке було предметом договору. Набувач стає власником майна, переданого йому за договором, відповідно до статті ___ цього Кодексу. Стаття 803 Обов'язки набувача за договором 1. У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути зазначені усі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. 2. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені, або виникла потреба забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду, спір моє вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності. 3. Набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо про це не було застережено у договорі. Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем. Стаття 803-1 Обов'язок набувача забезпечити відчужувача житлом Набувач може бути зобов'язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором. У цьому разі у договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, у якій відчужувач має право проживати. Стаття 803-2 Грошова оцінка матеріальних благ, якими має бути забезпечений відчужувач Матеріальні блага, якими щомісячно повинен бути забезпечений відчужувач, мають бути оцінені в грошах. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом. Стаття 803-3 Заміна набувача за договором довічного утримання (догляду) 1. У разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов'язків за договором з підстав, що мають істотне значення, обов'язки набувача можуть бути перекладені за згодою відчужувача на члена сім'ї набувача або на іншу особу, за їхньою згодою. 2. Відмова відчужувача на перекладення обов'язку виконання договору на іншу особу може бути оскаржена до суду. При розгляді спору суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне значення. Стаття 803-4 Заміна майна, яке було передане набувачеві за договором 1. Набувач та відчужувач мають право домовитися про заміну речі, яка була передана за договором, на іншу річ. У цьому разі обсяг обов'язків набувача за волею сторін може змінитися або залишитися незмінним. 2. Зміна умов договору має вчинятися у формі, встановленній у статті ___ цього Кодексу. Стаття 805-5 Забезпечення виконання договору довічного утримання (догляду) 1. Набувач майна не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти його, укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину. 2. На майно, яке було передане за договором довічного утримання (догляду), до тих пір, поки живий відчужувач, не може бути звернено стягнення. 3. Втрата (знищення), пошкодження майна, яке було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем. Стаття 803-6 Припинення договору довічного утримання (догляду) 1. Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний судом: а) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; б) на вимогу набувача; 2. Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача. Стаття 803-7 Правові наслідки розірвання договору довічного утримання договору довічного утримання (догляду) 1. У разі розірвання договору у зв'язку з ухиленням набувача від його виконання, відчужувач набуває права власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, понесені набувачем на утримання, догляд відчужувача, не підлягають поверненню. 2. У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з врахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором. Стаття 803-8 Правові наслідки смерті набувача 1. Обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було предметом договору. 2. Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття права власності на майно, що було предметом договору, це право може бути прийняте спадкоємцем за законом. 3. Якщо у набувача майна немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття права власності на нього, відчужувач стає знову власником цього майна. У цьому разі договір довічного утримання (догляду) припиняється. Стаття 803-9 Правові наслідки припинення набувача - юридичної особи 1. У разі припинення набувача - юридичної особи - набувача з визначенням правонаступників, до них переходять права та обов'язки за договором довічного утримання (догляду). 2. У разі ліквідації набувача - юридичної особи, право власності на майно, передане їй на підставі договору довічного утримання (догляду), переходить до відчужувача цього майна. Якщо в результаті ліквідації набувача - юридичної особи майно, що було передане їй на підставі договору довічного утримання (догляду), перейшло до її засновника (учасника), до нього переходять права та обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду).  
3943. Глава 57 Найм (оренда)      Глава 57 (57) Найм (оренда)  
3944. § 1. Загальні положення про найм      § 1. Загальні положення про найм (оренду)  
3945. Стаття 804 Поняття договору найму      Стаття 823 (804) Договір найму  
3946. 1. За договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві за плату і на певний строк річ у користування.      За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату і на певний строк.  
3947. 2. У користування передається річ, яка має індивідуальні ознаки і не втрачає при використанні своєї споживчої якості.      Стаття 823 - 1 Предмет договору найму 1. Предметом найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні ( неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. 2. Предметом договору найму можуть бути майнові права. 3. Особливості найму окремих видів майна можуть встановлюватись законами. Стаття 823 - 2 Право передання майна у найм 1.Право передання майна у найм має власник майна, або особа, якій належать майнові права. 2.Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення такого договору.  
3948. Стаття 805 Плата за користування річчю      Стаття 824 (805) Плата за користування майном  
3949. 1. За користування річчю з наймача справляється плата, розмір якої визначається домовленістю сторін.      1. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлється договором.  
3950. 2. Якщо сторони не обумовили розміру плати, вона визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення, і відповідно до ситуації, яка існувала на час укладення договору.      Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення, та ситуації, яка існувала на час укладення договору.  
3951. 3. Плата за користування може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі.      2. Плата за користування може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.  
3952. 4. Законом або договором може бути передбачений періодичний перегляд, зміна (індексація) розміру плати за користування річчю.      3. Договором або законом може бути встановлений періодичний перегляд, зміна (індексація) розміру плати за користування майном.  
3953. 5. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування річчю істотно зменшилася.      4. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.  
3954. 6. Наймач зобов'язаний вносити плату за користування річчю щомісячно. Сторони можуть визначити інші строки внесення плати.      5. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.  
3955. 7. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого річ не могла бути використана ним через обставини, за які він не відповідає.      7. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.  
3956. Стаття 806 Строк договору найму      Стаття 825 (806) Строк договору найму  
3957. 1. Строк договору визначається домовленістю сторін.      1. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.  
3958. 2. Законом можуть бути передбачені граничні строки користування щодо окремих речей.   -430- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 У статті 812 після слів "протягом одного місяця" джодати "якщо це передбачено договором".  		Враховано частково   2. Якщо строк найму не встановлений , договір є укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитись від договору у будь-який час, попередивши про це у письмовій формі другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про припинення договору найму, укладеного на невизначений строк. 3. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремого майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилась від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, є укладеним на строк, що відповідає максимальному строку. Стаття 831 (812) Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.  
3959. Стаття 807 Надання речі у користування      Стаття 826 (807) Передання майна наймачеві  
3960. Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у користування негайно або у строк, визначений договором.      Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором. Стаття 830 (811) Правові наслідки непередання майна наймачеві Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих йому затримкою; 2) відмовитись від договору найму і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням зобов'язання.  
3961. Стаття 808 Якість речі, яка передається у користування      Стаття 827 (808) Якість речі, яка передається у користування  
3962. 1. Наймодавець зобов'язаний надати наймачеві річ у комплекті і в стані, який відповідав би умовам договору і забезпечував би досягнення мети найму.      1. Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і в стані, що відповідає умовам договору та її призначенню.  
3963. 2. Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею.      2. Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею.  
3964. 3. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі у його володіння не переконається в її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.      3. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі у його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.  
3965. Стаття 809 Гарантія якості речі, яка передається наймачеві у володіння      Стаття 828 (809) Гарантія якості речі, яка передається у найм  
3966. 1. Наймодавець може гарантувати якість речі протягом всього строку найму.      1. Наймодавець може гарантувати якість речі протягом всього строку найму.  
3967. 2. Якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором зажадати:      2. Якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором вимагати:  
3968. 1) заміни речі, якщо це можливо;      1) заміни речі, якщо це можливо;  
3969. 2) відповідного зменшення плати;      2) відповідного зменшення розміру плати за користування річчю;  
3970. 3) безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на її виправлення;      3) безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на їх усунення;  
3971. 4) розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані.      4) розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані.  
3972. Стаття 810 Права третіх осіб на річ, яка передана у володіння наймачеві      Стаття 829 (810) Права третіх осіб на річ, що передана у найм  
3973. 1. Передання речі у володіння наймачеві не припиняє прав на неї третіх осіб, зокрема заставоутримувача.      1. Передання речі у найм не припиняє та не змінює прав на неї третіх осіб, зокрема права застави.  
3974. 2. Заставоутримувач при настанні строку виконання договору, який було забезпечено заставою, має право вимагати звернення стягнення на річ, яка була передана наймачеві.      2. При укладенні договору найму наймодавець зобов'язаний повідомити наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм. Якщо наймодавець не повідомив наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм, наймач має право вимагати зменшеня розміру плати за користування річчю або розірвання договору та відшкодування збитків.  
3975. Стаття 811 Правові наслідки ненадання наймачеві речі у користування       
3976. Якщо наймодавець зволікає з переданням речі у користування, наймач має право за своїм вибором:       
3977. 1) вимагати від наймодавця передання речі і відшкодування збитків, завданих йому затримкою виконання зобов'язання;       
3978. 2) односторонньо розірвати договір і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням зобов'язання.       
3979. Стаття 812 Правові наслідки продовження користування річчю після закінчення строку договору       
3980. Якщо наймач продовжує користуватися річчю після закінчення строку договору, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше визначений сторонами.       
3981. Стаття 813 Правонаступництво при зміні власника речі, яка передана у користування      Стаття 832 (813) Правонаступництво при зміні власника речі, що передана у найм  
3982. 1. При зміні власника речі, яка передана у користування, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.      1. При зміні власника речі, яка передана у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.  
3983. 2. Сторони можуть обумовити припинення договору в разі відчуження наймодавцем речі іншій особі.      2. Сторони можуть встановити у договорі, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.  
3984. Стаття 814 Страхування речі, яка передана у користування      Стаття 833 (814) Страхування речі, що передана у найм  
3985. 1. Передання речі, яка була застрахована, у користування і володіння наймачеві не припиняє договору страхування, який був укладений наймодавцем.      1. Передання у найм речі, що була застрахована наймодавцем, не припиняє чинності договору страхування.  
3986. 2. Обов'язок страхування речі може бути покладений на наймача за законом або договором.      2.Договором або законом може бути встановлений обов'язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм.  
3987. Стаття 815 Ризик випадкового знищення або пошкодження речі      Стаття 834 (815) Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження речі  
3988. Якщо наймач затримав повернення речі наймодавцеві, він несе ризик її випадкового знищення або пошкодження.      Наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.  
3989. Стаття 816 Здійснення наймачем права користування річчю      Стаття 835 (816) Користування річчю, переданою у найм  
3990. 1. Наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.   -431- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 У частині першій статті 816 після слів "та умов договору" додати "якщо іншого не пердбачено договором"  		Враховано по суті  1. Наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.  
3991. 2. Наймач не має права самочинно змінювати стан речі, яка передана йому в користування.      2. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або із порушенням умов договору, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. 3. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.  
3992. Стаття 817 Піднайм      Стаття 836 (817) Піднайм  
3993. Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише зі згоди наймодавця, якщо інше не передбачено договором або законом.      1. Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. 2. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. 3. До договору піднайму застосовуються правила про договір найму.  
3994. Стаття 818 Право власності на плоди, доходи, продукцію, яка виготовлена наймачем      Стаття 837 (818) Право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані від користування річчю, переданою у найм  
3995. 1. Продукція, яка виготовлена наймачем шляхом використання речі, що передана йому в користування, є власністю наймача.      Наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним в результаті користування річчю.  
3996. 2. Плоди, одержані наймачем від речі, що передана йому в користування, є власністю наймача.       
3997. 3. Доходи, одержані наймачем від використання речі при здійсненні ним підприємницької діяльності, є власністю наймача.       
3998. Стаття 819 Ремонт речі, яка передана наймачеві у володіння      Стаття 838 (819) Ремонт речі, що передана у найм  
3999. 1. Поточний ремонт речі провадиться наймачем і за його рахунок.   -432- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 У частині першій статті 819 після слів "за його рахунок" додати "якщо іншого не передбачено договором".  		Враховано   1. Поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.  
4000. 2. Капітальний ремонт речі провадиться наймодавцем і за його рахунок.   -433- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 У частині другій статті 819 після слів "за його рахунок" додати "якщо іншого не передбачено договором".  		Враховано   2. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.  
4001. 3. Якщо наймодавець зволікає з проведенням капітального ремонту, що перешкоджає використанню речі відповідно до її призначення та умов договору, наймач має право сам відремонтувати річ, зарахувати вартість ремонту в суму плати за користування річчю або зажадати відшкодування вартості ремонту.      Капітальний ремонт проводиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. 3. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в суму плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту. 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.  
4002. Стаття 820 Переважне право наймача на укладення нового договору найму      Стаття 839 (820) Переважні права наймача  
4003. 1. Якщо наймач належно виконував свої обов'язки за договором найму, то після спливу строку договору він має переважне право перед іншими особами на укладення нового договору найму.      1. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.  
4004. 2. Умови нового договору найму визначаються домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших істотних умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.      Наймач, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором - у розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється. 2. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі , яка є предметом найму, має переважне право перед іншими особами на її придбання.  
4005. Стаття 821 Правові наслідки поліпшення наймачем речі, яка передана йому в користування      Стаття 840 (821) Поліпшення наймачем речі, переданої у найм  
4006. 1. Річ, яка була поліпшена наймачем, залишається власністю наймодавця.      1.Наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.  
4007. 2. У разі поліпшення речі зі згоди наймодавця наймач має право на відшкодування необхідних витрат, які були ним здійснені, або зарахування їх у суму плати за користування нею. Якщо в результаті поліпшення річ перестала існувати у попередньому стані, що дає підставу для висновку про створення нової речі, наймач стає її співвласником у розмірі частки її доданої вартості.   -434- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 У частині другій статті 821 після слів "доданої вартості" додати "якщо іншого не встановлено законом або договором"  		Враховано   2.Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження , наймач має право на їх вилучення.річчю. 3. Якщо поліпшення речі зроблені за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості у рахунок плати за користування  
4008. 3. Якщо поліпшення речі зроблено без згоди наймодавця, наймодавець має право односторонньо зарахувати витрати, які були здійснені наймачем, у рахунок плати за користування річчю або компенсувати ці витрати наймачеві.      4. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця створена нова річ, наймач стає її співвласником . Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договорм або законом. 5. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.  
4009. При відмові наймодавця провести таке зарахування або компенсувати вартість витрат на поліпшення речі наймач має право вилучити поліпшення речі, якщо це можливо без її пошкодження.       
4010. 4. Вартість поліпшень, які були зроблені наймачем без згоди наймодавця, якщо вони не можуть бути вилучені без пошкодження речі, не підлягає компенсації.       
4011. Стаття 822 Правові наслідки погіршення стану речі, яка передана у користування      Стаття 841 (822) Наслідки погіршення речі, переданої у найм  
4012. 1. Наймач зобов'язаний усунути погіршення стану речі, які сталися з його вини.      1. Наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини.  
4013. 2. У разі неможливості відновлення стану речі або неможливості такого відновлення наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.      2. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.  
4014. 3. Наймач не відповідає за погіршення стану речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зносу або упущень наймодавця.      3. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зносу або упущень наймодавця.  
4015. Стаття 823 Відповідальність за шкоду, яка завдана у зв'язку з використанням речі      Стаття 842 (823) Відповідальність за шкоду, що завдана у зв'язку з користуванням річчю, переданою у найм  
4016. 1. Шкода, яка завдана третім особам у зв'язку з використанням речі, підлягає відшкодуванню наймачем на загальних підставах.      1. Шкода, завдана третім особам у зв'язку з користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах.  
4017. 2. Домовленість сторін про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, яка завдана при користуванні річчю, є недійсною.      2. Шкода, завдана у зв'язку з користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений і про які він не знав і не міг знати.  
4018. 3. Шкода, яка була завдана у зв'язку з використанням речі, підлягає відшкодуванню наймодавцем, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок особливих властивостей та недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений і про які він не знав і не міг знати.      3. Умова договору про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок особливих властивостей чи недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений і про які він не знав і не міг знати, є нікчемною.  
4019. Стаття 824 Припинення договору найму      Стаття 843 (824) Припинення договору найму  
4020. Договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи, ліквідації юридичної особи, які були наймачами у договорі.      1. Договір найму припиняється у разі смерті наймача - фізичної особи, якщо інше не встановлено договором або законом. 2. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.  
4021. Стаття 825 Право наймодавця відмовитися від договору найму      Стаття 844 (825) Право наймодавця відмовитися від договору найму  
4022. Наймодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плати за користування нею протягом трьох місяців підряд.      1. Наймодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування нею протягом трьох місяців підряд.  
4023. Договір у цьому випадку вважається розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.      2. У раіз відмови наймодавця від договору, договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.  
4024. Стаття 826 Розірвання договору найму на вимогу наймодавця      Стаття 845 (826) Розірвання договору найму на вимогу наймодавця  
4025. Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:      Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:  
4026. 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;   -435- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 У частині першій статті 826 після слів "призначенню речі" додати "якщо іншого не передбачено договором".  		Враховано по суті  1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;  
4027. 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;      2) наймач без дозволу наймодавця передав майно у користування іншій особі;  
4028. 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;      3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;  
4029. 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, про що було обумовлено в договорі.      4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.  
4030. Стаття 827 Розірвання договору найму на вимогу наймача      Стаття 846 (827) Розірвання договору найму на вимогу наймача  
4031. Наймач має право вимагати розірвання договору, якщо:      Наймач має право вимагати розірвання договору, якщо:  
4032. 1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та меті найму;      1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;  
4033. 2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.      2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.  
4034. Стаття 828 Обов'язки наймача у разі припинення договору найму      Стаття 847 (828) Обов'язки наймача у разі припинення договору найму  
4035. 1. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була від нього одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.      1. У разі припинення договору наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.  
4036. 2. У разі зволікання з поверненням речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за час прострочення.   -436- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 У частині другій статті 828 після слів "за час прострочення" додати "якщо іншого її розміру не буде передбачено договором спеціально для цього випадку".  		Відхилено   2. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі наймодавець, має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі пдвійної плати за час прострочення.  
4037. Стаття 829 Позовна давність щодо вимог, які випливають із договору найму      Стаття 848 (829) Позовна давність щодо вимог, які випливають із договору найму  
4038. 1. На вимоги про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також на вимогу про відшкодування затрат на поліпшення цієї речі встановлюється позовна давність в один рік.      1. До вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі встановлюється позовна давність в один рік.  
4039. 2. Позовна давність щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача -з моменту припинення договору найму.      2. Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача -з моменту припинення договору найму.  
4040. § 2. Прокат      § 2. Прокат  
4041. Стаття 830 Договір прокату      Стаття 849 (830) Договір прокату  
4042. 1. За договором прокату наймодавцем є фізична і юридична особа, для якої надання речей у користування є видом підприємницької діяльності.      1. За договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк.  
4043. 2. Договір прокату є договором про приєднання. Наймодавець може встановлювати типові умови договору прокату. Типові умови договору прокату не можуть порушувати прав наймачів, які визначені в параграфі 1 цієї глави та іншими законами.      2. Договір прокату є договором приєднання. Наймодавець може встановлювати типові умови договору прокату. Типові умови договору прокату не можуть порушувати прав наймачів, встановлених законом.  
4044. Умови договору прокату, які погіршують становище наймача порівняно з тим, що закріплене в типових умовах договору, є недійсними.      Умова договору прокату, які погіршують становище наймача порівняно з тим, що закріплене в типових умовах договору, є нікчемною .  
4045. 3. Договір прокату є публічним.      3. Договір прокату є публічним договором.  
4046. 4. До договору прокату застосовуються положення статей 807-809, 811-816, 821-829 цього Кодексу.      4. До договору прокату застосовуються загальні положення про найм, встановлені статтями 826-828, 830- 835, 840-848 цього Кодексу.  
4047. Стаття 831 Предмет прокату      Стаття 850 (831) Предмет договору прокату  
4048. 1. Предметом прокату є рухомі речі.      1. Предметом договору прокату є рухома річ, яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб .  
4049. 2. Предмет прокату використовується для задоволення побутових невиробничих потреб.       
4050. Предмет прокату може використовуватися для виробничих потреб, якщо це визначено домовленістю сторін.      2. Предмет прокату може використовуватися для виробничих потреб, якщо це встановлено договором.  
4051. Стаття 832 Плата за користування річчю      Стаття 851 (832) Плата за прокат речі  
4052. Плата за користування річчю визначається тарифами наймодавця.      Плата за прокат речі встановлюється за тарифами наймодавця.  
4053. Стаття 833 Право наймача на відмову від договору      Стаття 852 (833) Право наймача на відмову від договору  
4054. 1. Наймач має право відмовитися від договору і повернути майно наймодавцеві у будь-який час.      1. Наймач має право відмовитися від договору і повернути майно наймодавцеві у будь-який час.  
4055. 2. Плата, що сплачена за весь строк дії договору, зменшується відповідно до тривалості фактичного користування річчю.      2. Плата за прокат речі, що сплачена наймачем за весь строк дії договору, зменшується відповідно до тривалості фактичного користування річчю.  
4056. Стаття 834 Інші особливості договору прокату      Стаття 853 (834) Особливості договору прокату  
4057. 1. Наймач не має права на укладення договору піднайму.      1. Наймач не має права на укладення договору піднайму.  
4058. 2. Наймач не має переважного права на купівлю речі у разі її продажу наймодавцем.      2. Наймач не має переважного права на купівлю речі у разі її продажу наймодавцем.  
4059. 3. Капітальний і поточний ремонт речі здійснює наймодавець за свій рахунок, якщо не доведе, що її пошкодження сталося з вини наймача.      3. Капітальний і поточний ремонт речі здійснює наймодавець за свій рахунок, якщо не доведе, що її пошкодження сталося з вини наймача.  
4060. § 3. Найм (оренда) земельних ділянок      § 3. Найм (оренда) земельної ділянки Стаття 853-1 Договір найму (оренди) земельної ділянки 1. За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язуэться передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями , будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. 2. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.  
4061. Стаття 835 Предмет найму       
4062. Предметом найму є земельна ділянка з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.       
4063. Стаття 836 Форма договору найму земельних ділянок       
4064. 1. Договір найму земельної ділянки укладається письмово.       
4065. 2. Договір найму земельної ділянки з участю фізичної особи посвідчується нотаріально.       
4066. Стаття 837 Державна реєстрація договору найму земельних ділянок       
4067. Договір найму земельної ділянки підлягає державній реєстрації.       
4068. Стаття 838 Плата за користування земельною ділянкою       
4069. Плата за користування земельною ділянкою, яка є державною або комунальною власністю, не може бути нижчою за встановлену законом.       
4070. Стаття 839 Інші умови договору найму земельної ділянки       
4071. Наймач може бути зобов'язаний до вчинення дій щодо впорядкування території, яка прилягає до земельної ділянки, що передана за договором.       
4072. Стаття 840 Піднайм (суборенда) земельних ділянок       
4073. Наймач може передати земельну ділянку або її частину в користування іншій особі (піднайм, суборенда) лише з дозволу наймодавця.       
4074. Стаття 841 Обов'язки наймача земельної ділянки       
4075. 1. Наймач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до мети, яка визначена в договорі.       
4076. 2. Наймач зобов'язаний здійснювати комплекс заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню земельної ділянки.       
4077. 3. Наймач зобов'язаний утримуватися від порушень прав власників сусідніх земельних ділянок і суб'єктів сервітутних прав.       
4078. Стаття 842 Розірвання договору найму земельної ділянки на вимогу наймача       
4079. 1. Наймач має право відмовитися від найму земельної ділянки, попередньо повідомивши про це наймодавця.       
4080. 2. У разі відмови наймача від договору наймодавець має право на одержання з нього плати за шість місяців, якщо доведе, що не міг знайти осіб, які бажали б укласти договір найму на тих самих умовах.       
4081. Стаття 843 Розірвання договору найму земельної ділянки на вимогу наймодавця       
4082. Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму в разі, якщо:       
4083. 1) наймач протягом одного року не почав використовувати земельну ділянку, у зв'язку з чим земельна ділянка може втратити свою споживчу вартість;       
4084. 2) наймач використовує земельну ділянку не за призначенням, яке було визначене у договорі;       
4085. 3) наймач, незважаючи на попередження наймодавця, не здійснює заходів для запобігання псуванню, забрудненню земельної ділянки або не вживає заходів для відновлення якості земельної ділянки, що було визначено в договорі;       
4086. 4) наймач протягом трьох місяців підряд не вносить плати за користування земельною ділянкою.       
4087. Стаття 844 Правові наслідки смерті наймача земельної ділянки       
4088. Право найму земельної ділянки у разі смерті наймача переходить до його дітей, до того з подружжя, що пережив іншого, до батьків, а також інших членів сім'ї, якщо вони разом із наймачем користувалися земельною ділянкою.       
4089. § 4. Найм (оренда) будівель та інших капітальних споруд      § 4. Найм будівлі або іншої капітальної споруди  
4090. Стаття 845 Форма договору найму будівель та інших капітальних споруд      Стаття 864 (845) Форма договору найму будівель та інших капітальних споруд  
4091. 1. Договір найму будівель та інших капітальних споруд, окремих їх частин укладається письмово.      1. Договір найму будівель та інших капітальних споруд, окремих їх частин укладається у письмовій формі.  
4092. 2. Договір найму будівель та інших капітальних споруд або їх частин строком на один рік і більше укладається письмово і посвідчується нотаріусом.      2. Договір найму будівель та інших капітальних споруд або їх частин строком на один рік і більше укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.  
4093. Стаття 846 Державна реєстрація договору найму будівель та інших капітальних споруд      Стаття 865 (846) Державна реєстрація договору найму будівель та інших капітальних споруд  
4094. Договір найму будівель та інших капітальних споруд або їх частин, який укладений на строк щонайменше в один рік, підлягає державній реєстрації.      Договір найму будівель та інших капітальних споруд або їх частин, укладений на строк щонайменше в один рік, підлягає державній реєстрації. Стаття 867(848) Передання будівель та інших капітальних споруд у найм 1. Передання наймачеві будівель та інших капітальних споруд або їх частин оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами. З цього моменту починається обчислення строку договору, якщо інше не встановлено договором. 2. Повернення наймачем предмета найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами. З цього моменту договір найму припиняється.  
4095. Стаття 847 Надання наймачеві права користування земельною ділянкою      Стаття 866 (847) Надання наймачеві права користування земельною ділянкою  
4096. 1. Одночасно з правом найму будівель та інших капітальних споруд або їх частин наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі чи споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.      1. Одночасно з правом найму будівель та інших капітальних споруд або їх частин наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі чи споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.  
4097. 2. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки в договорі не визначений, наймач одержує право користування усією ділянкою, якою володів наймодавець.      2. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки в договорі не визначений, наймач одержує право користування усією ділянкою, якою володів наймодавець.  
4098. 3. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, згода власника на надання наймачеві права користування земельною ділянкою припускається, якщо інше не передбачено у договорі наймодавця з власником земельної ділянки.      3. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, згода власника на надання наймачеві права користування земельною ділянкою припускається, якщо інше не встановлено у договорі наймодавця з власником земельної ділянки.  
4099. 4. У разі продажу земельної ділянки у наймача зберігається право користування нею на весь строк договору.       
4100. Стаття 848 Передання будівель та інших капітальних споруд у найм       
4101. 1. Передання наймачеві будівель та інших капітальних споруд або їх частин оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами. З цього моменту починається обчислення строку договору, якщо інше не визначено погодженням сторін.       
4102. 2. Повернення наймачем предмета найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами. З цього моменту договір найму вважається припиненим.       
4103. Стаття 849 Плата за користування      Стаття 868 (849) Плата за користування  
4104. Плата, яка справляється з наймача, складається із плати за користування будівлею, спорудою і плати за користування земельною ділянкою.      Плата, яка справляється з наймача будівлі, іншої капітальної споруди складається із плати за користування будівлею, спорудою і плати за користування земельною ділянкою.  
4105. § 5. Найм (оренда) транспортних засобів      § 5. Найм (оренда) транспортного засобу  
4106. Стаття 850 Предмет найму      Стаття 869 (850) Предмет договору найму  
4107. 1. До транспортних засобів, стосовно до цього параграфа, належать повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби, тощо.      1.Предметом договору можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.  
4108. 2. Відповідно до умов договору наймачеві може надаватися у користування транспортний засіб з екіпажем, який його обслуговує, або без нього.      2. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. 3. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.  
4109. Стаття 851 Форма договору найму транспортних засобів      Стаття 870 (851) Форма договору найму транспортних засобів  
4110. 1. Договір найму транспортних засобів укладається письмово.      1. Договір найму транспортних засобів укладається у письмовій формі.  
4111. 2. Договір найму транспортних засобів з участю фізичної особи посвідчується нотаріально.      2. Договір найму транспортних засобів з участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченю.  
4112. Стаття 852 Комерційна діяльність наймача транспортного засобу      Стаття 871 (852) Діяльність наймача транспортного засобу  
4113. Наймач має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори, відповідно до призначення транспортного засобу.      Наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори, відповідно до призначення транспортного засобу.  
4114. Стаття 853 Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу      Стаття 872 (853) Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу  
4115. 1. Наймач транспортного засобу зобов'язаний підтримувати його в належному технічному стані.      1. Наймач транспортного засобу зобов'язаний підтримувати його в належному технічному стані.  
4116. 2. Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплати податків та інших платежів, несе наймач.      2. Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.  
4117. Стаття 854 Страхування транспортного засобу      Стаття 873 (854) Страхування транспортного засобу  
4118. 1. Страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем.      1. Страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем.  
4119. 2. Наймач зобов'язаний застрахувати відповідальність за шкоду, яка може бути завдана третім особам у зв'язку з використанням транспортного засобу.      2. Наймач зобов'язаний застрахувати відповідальність за шкоду, яка може бути завдана третім особам у зв'язку з використанням транспортного засобу.  
4120. Стаття 855 Правові наслідки пошкодження транспортного засобу      Стаття 874 (855) Правові наслідки пошкодження транспортного засобу  
4121. Наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, які виникли у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.      Наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, які виникли у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.  
4122. Стаття 856 Правові наслідки заподіяння шкоди іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу      Стаття 875 (856) Правові наслідки заподіяння шкоди іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу  
4123. Наймач зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану іншим особам у зв'язку з використанням транспортного засобу, відповідно до правил глави 80 цього Кодексу.      Наймач зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану іншим особам у зв'язку з використанням транспортного засобу, відповідно до правил глави 81 цього Кодексу.  
4124. Стаття 857 Особливості найму транспортного засобу з екіпажем, що його обслуговує      Стаття 876 (857) Особливості найму транспортного засобу з екіпажем, яеий його обслуговує  
4125. 1. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.       
4126. 2. Наймач самостійно здійснює комерційне використання транспортного засобу.       
4127. 3. Управління та технічна експлуатація транспортного засобу провадиться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.      1. Управління та технічна експлуатація транспортного засобу провадиться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.  
4128. 4. Екіпаж транспортного засобу зобов'язаний відмовитися від виконання розпоряджень наймача, якщо вони суперечать умовам договору, використанню транспортного засобу за призначенням, а також якщо вони можуть бути небезпечними для екіпажу, транспортного засобу, прав інших осіб.      2. Екіпаж транспортного засобу зобов'язаний відмовитися від виконання розпоряджень наймача, якщо вони суперечать умовам договору, використанню транспортного засобу за призначенням, а також якщо вони можуть бути небезпечними для екіпажу, транспортного засобу, прав інших осіб.  
4129. 5. Законом можуть встановлюватися додаткові особливості договору найму повітряних, морських, річкових суден та інших транспортних засобів з екіпажами.      3. Законом можуть встановлюватися додаткові особливості договору найму повітряних, морських, річкових суден та інших транспортних засобів з екіпажами.  
4130. § 6. Лізинг      § 6. Лізинг  
4131. Стаття 858 Договір лізингу      Стаття 877 (858) Договір лізингу  
4132. 1. За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) зобов'язується передати іншій стороні (лізингоодержувачеві) у користування належне їй на праві власності майно, набуте раніше самостійно для подальшої здачі в оренду (прямий лізинг), або ж зобов'язується за дорученням лізингоодержувача укласти договір купівлі-продажу (поставки) з третьою стороною (продавцем, постачальником) для набуття у свою власність майна з метою подальшої здачі його в оренду лізингоодержувачеві на певний строк і за визначену плату (непрямий лізинг).   -437- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Частину першу статті 858 викласти в редакції "За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) зобовязується передати іншій стороні (лізингоодержувачу) у користування належне їй на праві власності майно, як спеціально придбане для цього лізингодавцем згідно визначених в угоді з лізингоодержувачем спеціфікації та умов (непрямий лізинг), так і майно, придбане лізингодавцем на свій розсуд безвідносно до будь-яких попередніх домовленостей з лізингоодержувачем, або отримане ним у власність в інший спосіб (прямий лізинг), на певний строк і за визначену плату".  		Враховано   1. За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить йому на праві вланості і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов ( непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) .  
4133. 2. Предметом договору лізингу можуть бути будь-які неспоживні речі, що використовуються для підприємницької діяльності, крім земельних ділянок та інших природних об'єктів.   -438- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Частину другу статті 858 викласти в редакції: "Предметом договору лізингу можуть бути будь-які непоживні речі, віднесені законодавством до основних фондів, крім земельних ділянок, та за винятком тих, щодо яких чинним законодавством встановлено заборону передачі у лізинг".  		Відхилено   2. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) ( статті 824 - 848 цього Кодексу) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних із лізингом, застосовуються правила про договір купівлі - продажу та про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.  
4134. 3. До договору лізингу застосовуються правила цього Кодексу, що регулюють договори купівлі-продажу, поставки, найму (оренди), якщо інше не передбачено договором лізингу, законом, іншими правовими актами.   -439- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Частину третю статті 858 вилучити.  		Відхилено   3. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.  
4135. 4. Залежно від особливостей відносин сторін, передбачених договором, лізинг може бути зворотним, фінансовим, оперативним або іншого виду.      Стаття 877 -1 Предмет договору лізингу 1. Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. 2. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом..  
4136. Стаття 859 Зворотний лізинг      Статті 878(859) - 883(864) виключені.  
4137. За умовами договору зворотного лізингу лізингодавець купує майно у продавця (лізингоодержувача) з одночасним (зворотним) наданням йому цього майна у користування з правом подальшого набуття права власності на нього.       
4138. Стаття 860 Фінансовий лізинг       
4139. За договором фінансового лізингу лізингодавець відповідно до специфікації та умов, схвалених лізингоодержувачем, укладає договір купівлі-продажу (поставки) з третьою стороною -продавцем (постачальником) про набуття майна у власність з метою подальшого передання його у користування лізингоодержувачеві на строк, що збігається зі строком повної амортизації цього майна.       
4140. Лізингоодержувач має право набути використовуване майно зі спливом строку оренди за застережену сторонами ціну, що відповідає передбачуваній залишковій вартості майна.       
4141. Стаття 861 Оперативний лізинг       
4142. За договором оперативного лізингу лізингоодержувач користується одержаним за договором з лізингодавцем майном протягом строку, який є коротшим від строку амортизації цього майна. Зі спливом строку дії договору він може бути продовжений на новий строк або майно має бути повернене лізингодавцеві.       
4143. Стаття 862 Обов'язки лізингоодержувача       
4144. Лізингоодержувач зобов'язаний:       
4145. 1) належним чином користуватися майном, підтримувати його відповідно до умов договору, на яких воно було передане, з урахуванням його природного зносу та змін майна, погоджених сторонами;       
4146. 2) своєчасно та у повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком провадити лізингові платежі;       
4147. 3) у разі припинення договору, якщо він не реалізує своє право на покупку (викуп) майна та не продовжить його використання, повернути майно лізингодавцеві у стані, зазначеному в договорі.       
4148. Стаття 863 Права лізингоодержувача       
4149. Лізингоодержувач має право:       
4150. 1) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає умовам договору, затримувати належні лізингодавцеві платежі до усунення ним порушення;       
4151. 2) зажадати від лізингодавця відшкодування збитків, що виникли внаслідок його винних дій або упущень.       
4152. Стаття 864 Обов'язки лізингодавця       
4153. 1. Лізингодавець зобов'язаний:       
4154. 1) передати належне йому на праві власності майно у користування лізингоодержувачеві або ж за дорученням лізингоодержувача відповідно до його вибору та визначеної ним специфікації укласти договір купівлі-продажу (поставки) майна з відповідним продавцем (постачальником) і передати його у користування лізингоодержувачеві;       
4155. 2) не втручатися у вибір лізингоодержувачем продавця (постачальника) майна та у визначення специфікації предмета лізингу;       
4156. 3) набуваючи майно для лізингоодержувача, сповістити продавця про те, що майно призначене для передання у лизинг конкретній особі;       
4157. 4) прийняти майно від лізингоодержувача зі спливом строку лізингу, якщо це майно не буде викуплене лізингоодержувачем.       
4158. 2. Якщо інше не передбачено договором, лізингодавець не несе відповідальності перед лізингоодержувачем за виконання продавцем (постачальником) вимог, що випливають із договору купівлі-продажу (поставки), крім випадків, коли відповідальність за вибір продавця відповідно до договору покладається на лізингодавця. У такому разі лізингоодержувач має право на свій розсуд ставити вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу (поставки), як безпосередньо продавцеві (постачальникові) майна, так і лізингодавцеві, які несуть перед ним солідарну відповідальність.       
4159. Стаття 865 Права лізингоодержувача стосовно продавця (постачальника) майна      Стаття 884 (865) Відповідальність продавця (постачальника) предмету договору лізингу  
4160. 1. Лізингоодержувач має стосовно продавця (постачальника) майна (предмет лізингу) усі права вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу (поставки) цього майна, зокрема щодо якості та комплектності майна, строків його передання (поставки). Однак лізингоодержувач не має права припиняти або змінювати дію договору купівлі-продажу (поставки) між лізингодавцем і продавцем (постачальником).      1. Якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмету договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо несе продавець (постачальник) предмету договору лізингу. Якщо вибір продавця (постачальника) предмету договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмету договору лізингу.  
4161. 2. Право лізингоодержувача на ремонт і технічне обслуговування майна (предмета лізингу) визначається у самостійному договорі з продавцем (постачальником).      2. Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).  
4162. Стаття 866 Ризик випадкового знищення або випадкового псування майна, що є предметом лізингу      Стаття 885 (866) Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмету договору лізингу  
4163. 1. Ризик випадкового знищення або випадкового псування майна, що є предметом прямого лізингу, несе лізингодавець.      1. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмету договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не ствновлено договором або законом..  
4164. 2. Ризик випадкового знищення або випадкового псування майна, що є предметом непрямого лізингу, несе лізингоодержувач.      2. Якщо лізигодавець або продавець (постачальник) прострочили передання предмету договору лізингу лізингоодержувачу, або лізигоодержувач прострочив повернення предмету договору лізингу лізингодавцю, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження несе сторона, яка прострочила.  
4165. 3. Якщо продавець (постачальник) або лізингодавець прострочили передання майна, що є предметом лізингу, ризик випадкового знищення або випадкового псування несе сторона, що прострочила.       
4166. Глава 58 Найм житла      Глава 58 (58) Найм (оренда) житла  
4167. Стаття 867 Договір найму житла      Стаття 886 (867) Договір найму житла  
4168. 1. За договором найму житла одна сторона -наймодавець (власник житла) зобов'язується надати іншій стороні -наймачеві -житло за плату в тимчасове володіння та користування для проживання у ньому.      1. За договором найму житла одна сторона -власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому за плату на певний строк . 2. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об"єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. Законом можуть бути встановлені особливості найму житла.  
4169. 2. У державному та комунальному житловому фонді соціального використання житло надається за договором соціального найму житла. Підстави, умови та порядок укладення такого договору визначаються житловим законодавством. Правила цієї глави застосовуються до цього договору тільки у випадках, якщо інше не передбачено житловим законодавством.      3. До договору найму житла застосовуюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.  
4170. Стаття 868 Сторони у договорі найму житла      Стаття 887 (868) Сторони у договорі найму житла  
4171. 1. Наймодавцями за договором найму житла можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.      1. Сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи. особи.  
4172. 2. Наймачами за договором найму житла можуть бути тільки фізичні особи.      2. Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб.  
4173. 3. Юридична особа, що орендує житло, може використовувати його тільки для фізичних осіб.      Стаття 888 (869) Предмет договору найму житла  
4174. Стаття 869 Об'єкт договору найму житла      1. Предметом договору найму житла може бути помешкання :окрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина.  
4175. 1. Об'єктом договору найму житла може бути окрема квартира або інше ізольоване помешкання (частина квартири), а також одноквартирний житловий будинок або його частина.      2. Помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому .  
4176. 2. Помешкання має бути придатним для постійного у ньому проживання і за розміром відповідати вимогам, передбаченим житловим законодавством.       
4177. 3. Наймач житла у багатоквартирному будинку поряд із правом користування житлом має право користування майном, яке обслуговує будинок.      3. Неізольоване помешкання ( кімната, з'єднана з іншою кімнатою спільним входом, а також частини кімнати) може передаватись у найм за короткостроковим договором (частиниа друга статті 898 цього Кодексу) в одноквартирному житловому будинку або у квартирі багатоквартирного житлового будинку, власниками яких є фізичні особи.  
4178. 4. Допускається здавання у найм за короткостроковим договором (п. 2 статті 879 цього Кодексу) в одноквартирному будинку або у квартирі багатоквартирного будинку, власниками яких є фізичні особи, неізольованого помешкання (кімнати, з'єднаної з іншою кімнатою спільним входом, а також частини кімнати).      4. Наймач житла у багатоквартирному житловому будинку має право користування майном, яке обслуговує будинок.  
4179. Стаття 870 Форми договору найму житла      Стаття 889 (870) Форма договору найму житла  
4180. Договір найму житла укладається письмово.      Договір найму житла укладається у письмовій формі.  
4181. Стаття 871 Чинність договору найму житла при переході права власності на житло до іншої особи      Стаття 890 (871) Правонаступництво при зміні власника житла, переданого у найм  
4182. При переході права власності на житло, що здане у найм, до іншої особи договір найму зберігає чинність і щодо нового власника на умовах, що були раніше укладені.      При зміні власника житла, переданого у найм до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.  
4183. Стаття 872 Обов'язки наймодавця житла      Статті 891(872)-896(877) виключені  
4184. 1. Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві вільне житло.       
4185. 2. Наймодавець зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію будинку, в якому знаходиться здане у найм житло, надавати наймачеві за плату необхідні комунальні послуги, забезпечувати проведення ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та того устаткування для надання комунальних послуг, що знаходиться у помешканні.       
4186. Стаття 873 Обов'язки наймача житла      Стаття 873 Обов'язки наймача житла  
4187. Наймач зобов'язаний використовувати житло тільки для проживання, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані.      Наймач зобов'язаний використовувати житло тільки для проживання, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані.  
4188. Наймач не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця.      Наймач не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця.  
4189. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Якщо договором не встановлено інше, наймач зобов'язаний самостійно вносити комунальні платежі.      Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Якщо договором не встановлено інше, наймач зобов'язаний самостійно вносити комунальні платежі.  
4190. Стаття 874 Наймач та особи, що постійно проживають разом з ним      Стаття 874 Наймач та особи, які постійно проживають разом з ним  
4191. 1. При укладенні договору найму житла у договорі мають бути зазначені особи, що разом проживають з наймачем для постійного проживання у житлі. Вони набувають рівних із наймачем прав щодо користування житлом.      1. У договорі найму житла мають бути вказані особи, які разом проживатимуть разом із наймачем. Ці особи набувають рівних із наймачем прав та обов'язків щодо користування житлом.  
4192. 2. Наймач несе відповідальність перед наймодавцем за дії осіб, що постійно проживають разом з ним і порушують умови договору найму житла.      2. Наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним.  
4193. 3. Особи, що постійно проживають разом з наймачем, можуть за погодженням між собою і з наймачем укласти договір про те, що всі вони несуть солідарну відповідальність перед ним. У цьому разі усі вони є співнаймачами житла.      3. Якщо наймачами житла є кілька осіб, їхній обов'язок за договором найму житла є солідарним.  
4194. 4. Порядок користування житлом наймачем та особами, що постійно проживають з ним, у тому числі й тими, що є співнаймачами, визначається угодою між ними, а у випадках виникнення між ними незгоди спір вирішується судом.      4. Порядок користування житлом наймачем та особами, які постійно проживають з ним, визначається за домовленістю між ними, а у разі виникнення спору - вирішується судом.  
4195. Стаття 875 Право наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним, на вселення інших осіб у житло, що займається      Стаття 875 Право наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним, на вселення інших осіб у житло, що займається  
4196. 1. Наймач та особи, які постійно проживають з ним, у тому числі й ті, що є співнаймачами, мають право за їх спільною згодою та зі згоди наймодавця вселити у житло, що займається, інших осіб для постійного у ньому проживання.      1. Наймач та особи, які постійно проживають з ним, мають право за їхньою спільною згодою та за згодою наймодавця вселити у житло інших осіб для постійного проживання у ньому .  
4197. 2. На вселення до батьків їхніх неповнолітніх дітей такої згоди не потрібно.       
4198. 3. Особи, що вселилися у житло, відповідно до п. 1 цієї статті, набувають рівні з іншими особами права користування житлом, якщо при їх вселенні не було застережено інше.      2. Особи, які вселилися у житло, відповідно до частини першої цієї статті, набувають рівні з іншими особами права користування житлом, якщо інше не було обумовлено при їх вселенні.  
4199. 4. Вселення інших осіб, відповідно до цієї статті, допускається за умови додержання вимог законодавства про норму площі житла на кожного мешканця, крім випадків вселення неповнолітніх дітей.       
4200. Стаття 876 Тимчасові мешканці      Стаття 876 Тимчасові мешканці  
4201. 1. Наймач та особи, які постійно з ним проживають за взаємною згодою та за попереднім сповіщенням наймодавця, можуть дозволити тимчасове проживання у житлі, що перебуває в їхньому користуванні, осіб без стягнення плати за користування житлом (тимчасових мешканців).      1. Наймач та особи, які постійно з ним проживають за взаємною згодою та за попереднім сповіщенням наймодавця, можуть дозволити тимчасове проживання у помешканні іншої особи без стягнення плати за користування житлом (тимчасових мешканців).  
4202. 2. Вселення тимчасових мешканців на строк понад півтора місяця допускається при додержанні вимог законодавства про норму площі житла на кожного мешканця.       
4203. 3. Загальний строк проживання тимчасових мешканців не може перевищувати шести місяців.       
4204. 4. Тимчасові мешканці не мають самостійного права користування житлом.      4. Тимчасові мешканці не мають самостійного права користування житлом.  
4205. 5. Тимчасові мешканці повинні звільнити житло після спливу погодженого з ними строку проживання, а якщо строк не погоджений, -не пізніше семи днів від дня поставлення до них вимоги про звільнення приміщення наймачем або іншою особою, що постійно з ним проживає.      5. Тимчасові мешканці повинні звільнити житло після спливу погодженого з ними строку проживання або не пізніше семи днів від дня пред"явлення до них наймачем або наймодавцем вимоги про звільнення помешкання.  
4206. Стаття 877 Ремонт житла, що здане у найм      Стаття 877 Ремонт житла, що здане у найм  
4207. 1. Поточний ремонт житла, що здане у найм, є обов'язком наймача, якщо інше не встановлено договором найму житла.      1. Поточний ремонт житла, що здане у найм, є обов'язком наймача, якщо інше не встановлено договором.  
4208. 2. Капітальний ремонт житла, що здане у найм, є обов'язком наймодавця, якщо інше не встановлено договором найму житла.      2. Капітальний ремонт житла, що здане у найм, є обов'язком наймодавця, якщо інше не встановлено договором.  
4209. 3. Переобладнання житлового будинку, в якому знаходиться житло, здане в найм, якщо таке переобладнання істотно змінить умови користування житлом, без згоди наймача не допускається.      3. Переобладнання житлового будинку, в якому знаходиться житло, здане в найм, якщо таке переобладнання істотно змінить умови користування житлом, без згоди наймача не допускається.  
4210. Стаття 878 Плата за житло      Стаття 897 (878) Плата за користування житлом  
4211. 1. Розмір плати за житло встановлюється за погодженням сторін у договорі найму житла. У разі якщо відповідно до закону встановлений максимальний розмір плати за житло, плата, встановлена у договорі, не повинна перевищувати цього розміру.      1. Розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата, встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру.  
4212. 2. Одностороння зміна розміру плати за житло не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.      2. Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  
4213. 3. Плата за житло має вноситися наймачем у строк, передбачений договором найму житла. Якщо договором строк не передбачений, плата має вноситися наймачем щомісяця у порядку, встановленому житловим законодавством.      3. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користуванням житлом не встановлений, наймач вносить її щомісяця.  
4214. Стаття 879 Строк у договорі найму житла      Стаття 898 (879) Строк договору найму житла  
4215. 1. Договір найму житла укладається на строк, що не перевищує п'яти років. Якщо у договорі строк не визначений, договір вважається таким, що укладений на п'ять років.      1. Договір найму житла укладається на строк, що не перевищує п'яти років. Якщо у договорі строк не встановлений, договір є укладеним на п'ять років.  
4216. 2. До договору найму житла, укладеному на строк до одного року (короткостроковий найм), не застосовуються правила п. 1 статті 874, статей 876, 880-882, п. 4 статті 883 цього Кодексу.      2. До договору найму житла, укладеному на строк до одного року (короткостроковий найм), не застосовуються правила статей 899, 900, частини четвертої статті 902 цього Кодексу.  
4217. Стаття 880 Переважне право наймача на укладення договору на новий строк      Стаття 899 (880) Переважні права наймача житла  
4218. 1. Зі спливом строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк.      1. Зі спливом строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк.  
4219. Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець повинен запропонувати наймачеві укласти договір на тих самих або інших умовах або ж попередити наймача про відмову від продовження договору у зв'язку з рішенням не здавати протягом не менш як року житла у найм. Якщо наймодавець не виконав цього обов'язку, а наймач не відмовився від продовження договору, договір вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк.      Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець повинен запропонувати наймачеві укласти договір на тих же або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк у зв'язку з рішенням не передавати майно у найм протягом строку не менш як один рік.. Якщо наймодавець не виконав цього обов'язку, а наймач не відмовився від укладення договору на новий строк, договір договір є укладеним на тих же умовах і на той же строк.  
4220. 2. У разі погодження умов договору наймач не має права вимагати збільшення числа осіб, що постійно з ним проживають за договором найму житла.       
4221. 3. Якщо наймодавець відмовився від продовження договору у зв'язку з рішенням не здавати житло в найм, але протягом року від дня спливу строку договору з наймачем уклав договір найму житла з іншою особою, наймач має право вимагати визнання такого договору нечинним та (або) відшкодування збитків, завданих відмовою поновити з ним договір.      Якщо наймодавець відмовився від укладення договору на новий строк у зв'язку з рішенням не передавати житло в найм, але протягом одного року від дня спливу строку договору уклав договір найму житла з іншою особою, наймач має право вимагати визнання такого договору недійсним та (або) відшкодування збитків, завданих відмовою укласти з ним договір на новий строк. 2. У разі продажу житла, яке було предметом договору найму, наймач має переважне перед іншими особами право на його придбання.  
4222. Стаття 881 Піднайм житла      Стаття 900 (881) Договір піднайму житла  
4223. 1. За договором піднайму житла наймач за згодою наймодавця передає на певний строк частину або все найняте ним приміщення у користування піднаймачеві. Піднаймач не набуває самостійного права користування житлом. Відповідальним перед наймодавцем за договором найму житла залишається наймач.      1. За договором піднайму житла наймач за згодою наймодавця передає на певний строк частину або все найняте ним помешкання у користування піднаймачеві. Піднаймач не набуває самостійного права користування житлом  
4224. 2. Договір піднайму може бути укладений за умови додержання вимог житлового законодавства про норму площі житла на кожного мешканця.       
4225. 3. Договір піднайму є оплатним. Розмір плати за користування житлом і за комунальні послуги встановлюється погодженням сторін.      2. Договір піднайму житла є оплатним. Розмір плати за користування житлом встановлюється договором піднайму.  
4226. 4. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму житла.      4. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму житла.  
4227. 5. У разі дострокового припинення договору найму житла одночасно з ним припиняється договір піднайму.      5. У разі дострокового припинення договору найму житла одночасно з ним припиняється договір піднайму.  
4228. 6. На договір піднайму не поширюються правила про переважне право на укладення договору на новий строк.      6. На договір піднайму не поширюються правила про переважне право на укладення договору на новий строк.  
4229. Стаття 882 Заміна наймача у договорі найму житла      Стаття 901 (882) Заміна наймача у договорі найму житла  
4230. 1. На вимогу наймача та інших осіб, що постійно з ним проживають, і за згодою наймодавця наймач у договорі найму житла може бути замінений однією з повнолітніх осіб, що постійно проживає з наймачем.      1. На вимогу наймача та інших осіб, що постійно з ним проживають, і за згодою наймодавця наймач у договорі найму житла може бути замінений однією з повнолітніх осіб, яка постійно проживає з наймачем.  
4231. 2. У разі смерті наймача або його вибуття з житла договір залишається чинним на тих самих умовах, а наймачем стає одна з осіб, що постійно проживає з колишнім наймачем, за спільною згодою між ними. Якщо такої згоди не досягнуто, всі особи, що постійно проживають у помешканні, стають співнаймачами.      2. У разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачем можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали із колишнім наймачем, або за погодженням із наймодавцем- одна або декілька із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попердніх умовах.  
4232. Стаття 883 Розірвання договору найму житла      Стаття 902 (883) Розірвання договору найму житла  
4233. 1. Наймач житла має право за згодою інших осіб, що постійно проживають з ним, у будь-який час розірвати договір найму з письмовим попередженням наймодавця за три місяці.      1. Наймач житла має право за згодою інших осіб, що постійно проживають з ним, у будь-який час відмовитись від договору найму, письмово попередивши про це наймодавця за три місяці. Якщо наймач звільнив помешкання негайно, наймодавець має право вимагати від нього сплатити плату за користування житломза три місяці, якщо він доведе, що не міг укласти договір найму на тих же умовах з іншою особою.  
4234. 2. Договір найму житла може бути розірваний у судовому порядку на вимогу наймодавця у випадках:      2. Договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у випадку:  
4235. 1) невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі -понад два рази зі спливом встановленого договором строку платежу;      1) невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі -понад два рази ;  
4236. 2) руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він несе відповідальність.      2) руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він несе відповідальність.  
4237. За рішенням суду наймачеві може бути наданий строк не більше одного року для усунення ним порушень, що стали підставою для розірвання договору найму житла. Якщо протягом визначеного судом строку наймач не усуне допущених порушень або не вживе усіх необхідних заходів для їх усунення, суд за повторним зверненням наймодавця приймає рішення про розірвання договору найму житла. При цьому на прохання наймача суд у рішенні про розірвання договору може відстрочити виконання рішення не більше ніж на один рік.      За рішенням суду наймачеві може бути наданий строк не більше одного року для усунення ним порушень, що стали підставою для розірвання договору найму житла. Якщо протягом визначеного судом строку наймач не усуне допущених порушень, суд за повторним позовом наймодавця постановляє рішення про розірвання договору найму житла. На прохання наймача суд у рішенні про розірвання договору може відстрочити виконання рішення не більше ніж на один рік.  
4238. Короткостроковий договір, об'єктом якого є кімната або частина кімнати, якщо в ньому не зазначений конкретний строк чинності, може бути розірваний на вимогу наймодавця до спливу встановленого законом строку в один рік у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та осіб, що постійно проживають з ним. Однак наймодавець повинен попередити наймача про майбутнє розірвання договору не пізніше ніж за два місяці, якщо встановлений законом строк чинності договору, що залишився, є більшим ніж два місяці.      3. Короткостроковий договір найму кімнати або частини кімнати, конкретний строк якого не встановлений, може бути розірваний на вимогу наймодавця до спливу встановленого законом строку в один рік у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та осіб, що постійно проживають з ним. Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці, якщо строк договору, що залишився, є більшим ніж два місяці.  
4239. 3. Договір найму житла може бути розірваний у судовому порядку на вимогу будь-якої із сторін у договорі:      3. Договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу будь-якої із сторін:  
4240. 1) якщо житло стає непридатним для постійного проживання, а також у разі його аварійного стану;      1) якщо житло стає непридатним для постійного проживання;  
4241. 2) в інших випадках, передбачених житловим законодавством.      2) в інших випадках, встановлених законом.  
4242. 4. Якщо наймач житла або інші особи, за дії яких він несе відповідальність, використовують житло не за призначенням або ж систематично порушують права та інтереси сусідів, наймодавець може попередити наймача про необхідність усунення порушення.      4. Якщо наймач житла або інші особи, за дії яких він несе відповідальність, використовують житло не за призначенням або ж систематично порушують права та інтереси сусідів, наймодавець може попередити наймача про необхідність усунення порушення.  
4243. Якщо наймач або інші особи, за дії яких він несе відповідальність, після попередження продовжує використовувати житло не за призначенням або порушувати права та інтереси сусідів, наймодавець має право у судовому порядку розірвати договір найму житла. У цьому разі застосовуються правила частини третьої п. 2 цієї статті.      Якщо наймач або інші особи, за дії яких він несе відповідальність, після попередження продовжують використовувати житло не за призначенням або порушувати права та інтереси сусідів, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму житла. У цьому разі застосовуються правила частини третьої пункту 2 цієї статті.  
4244. Стаття 884 Наслідки розірвання договору найму житла      Стаття 903 (884) Наслідки розірвання договору найму житла  
4245. У разі розірвання договору найму житла наймач та інші фізичні особи, що проживають у помешканні до моменту розірвання договору, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду.      У разі розірвання договору найму житла наймач та інші, що проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.  
4246. Глава 59 Позичка      Глава 59 Позичка  
4247. Стаття 885 Договір позички      Стаття 885 Договір позички  
4248. 1. За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.      1. За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.  
4249. 2. Користування річчю припускається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.      2. Користування річчю припускається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.  
4250. 3. До договору позички застосовуються правила глави 57 цього Кодексу.      3. До договору позички застосовуються правила глави 57 цього Кодексу.  
4251. Стаття 886 Позичкодавець      Стаття 886 Позичкодавець  
4252. 1. Позичкодавцями можуть бути фізичні та юридичні особи.      1. Позичкодавцем може бути фізична або юридична особа.  
4253. Особа, яка здійснює довірче управління майном, може бути позичкодавцем за згодою власника.      Особа, яка здійснює управління майном, може бути позичкодавцем за згодою власника.  
4254. 2. Юридична особа, яка займається підприємництвом, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю.      2. Юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю.  
4255. Стаття 887 Форма договору позички      Стаття 887 Форма договору позички  
4256. 1. Договір позички речей побутового призначення між фізичними особами може укладатися усно.      1. Договір позички речей побутового призначення між фізичними особами може укладатися усно.  
4257. 2. Договір позички між юридичними особами, а також між юридичними та фізичними особами укладається письмово.      2. Договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі.  
4258. 3. Договір позички будівель, інших капітальних споруд та їхніх окремих частин укладається у формі, яка визначена у статті 845 цього Кодексу.      3. Договір позички будівель, інших капітальних споруд та їхніх окремих частин укладається у формі, яка визначена у статті 845 цього Кодексу.  
4259. 4. Договір позички транспортних засобів з участю фізичних осіб укладається письмово і посвідчується нотаріально.      4. Договір позички транспортних засобів з участю фізичної особи укладається у письмовій формі і посвідчується нотаріально.  
4260. Стаття 888 Правові наслідки невиконання обов'язку передати річ у безоплатне користування      Стаття 888 Правові наслідки невиконання обов'язку передати річ у безоплатне користування  
4261. Якщо позичкодавець не виконує обов'язку передати річ у безоплатне користування, інша сторона має право вимагати розірвання договору, відшкодування пов'язаних з цим витрат.      Якщо позичкодавець не виконує обов'язку передати річ у безоплатне користування, друга сторона має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.  
4262. Стаття 889 Строк позички      Стаття 889 Строк позички  
4263. Якщо сторони не встановили строку користування майном, він визначається відповідно до мети такого користування.      Якщо сторони не встановили строку користування майном, він визначається відповідно до мети користування ним.  
4264. Стаття 890 Право позичкодавця на відчуження речі      Стаття 890 Право позичкодавця на відчуження речі  
4265. 1. Позичкодавець має право відчужити річ, яка передана ним у безоплатне користування. До набувача речі переходять права та обов'язки позичкодавця.      1. Позичкодавець має право відчужити річ, яка передана ним у безоплатне користування. До набувача речі переходять права та обов'язки позичкодавця.  
4266. 2. Користувач не має переважного права перед іншими особами на купівлю речі, яка передана йому у користування.      2. Користувач не має переважного права перед іншими особами на купівлю речі, яка передана йому у користування.  
4267. Стаття 891 Обов'язки користувача      Стаття 891 Обов'язки користувача  
4268. 1. Користувач несе звичайні витрати щодо підтримання речі у належному стані.      1. Користувач несе звичайні витрати щодо підтримання речі у належному стані.  
4269. 2. Користувач зобов'язаний: 1) користуватися річчю лише за її призначенням або відповідно до мети, визначеної в договорі;      2. Користувач зобов'язаний: 1) користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної в договорі;  
4270. 2) користуватися річчю особисто, якщо інше не передбачено договором;      2) користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором;  
4271. 3) повернути річ після закінчення строку договору в тому самому стані, в якому вона була на момент її передання."      3) повернути річ після закінчення строку договору в тому ж стані, в якому вона була на момент її передання.  
4272. Стаття 892 Розірвання договору позички      Стаття 892 Розірвання договору позички  
4273. 1. Користувач має право повернути річ у будь-який час, не чекаючи закінчення строку договору. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов'язаний сповістити позичкодавця про розірвання договору щонайменше як за сім днів до повернення речі.      1. Користувач має право повернути річ у будь-який час, не чекаючи закінчення строку договору. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов'язаний сповістити позичкодавця про розірвання договору щонайменше як за сім днів до повернення речі.  
4274. 2. Позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо:      2. Позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо:  
4275. 1) у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому;      1) у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому;  
4276. 2) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору;      2) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору;  
4277. 3) річ самочинно передана у користування іншій особі;      3) річ самочинно передана у користування іншій особі;  
4278. 4) в результаті недбалого поводження з річчю їй загрожує небезпека знищення або пошкодження.      4) в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищенаабо пошкоджена.  
4279. 3. Особа, яка стала власником речі, що була передана у безоплатне користування, має право вимагати розірвання договору, який укладено без зазначення строку. Про таке розірвання договору користувач має бути повідомлений попередньо, за час, який відповідав би меті позички.      3. Особа, яка стала власником речі, переданої у безоплатне користування, має право вимагати розірвання договору, який укладено без зазначення строку. Про таке розірвання договору користувач має бути повідомлений попередньо, за час, який відповідав би меті позички.  
4280. Стаття 893 Припинення договору позички      Стаття 893 Припинення договору позички  
4281. Договір позички припиняється у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи, якій майно було надане в користування, якщо інше не передбачено договором.      Договір позички припиняється у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи, якій майно було надане в користування, якщо інше не передбачено договором.  
4282. Стаття 894 Правові наслідки неповернення речі після закінчення строку користування нею      Стаття 894 Правові наслідки неповернення речі після закінчення строку користування нею  
4283. Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих йому збитків.      Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих йому збитків. Стаття 867 (848) Передання будівель та інших капітальних споруд у найм 1. Передання наймачеві будівель та інших капітальних споруд або їх частин оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами. З цього моменту починається обчислення строку договору, якщо інше не визначено погодженням сторін. 2. Повернення наймачем предмета найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами. З цього моменту договір найму вважається припиненим.  
4284. Глава 60 Підряд      Глава 60 (60) Підряд  
4285. § 1. Загальні положення про підряд      § 1. Загальні положення про підряд  
4286. Стаття 895 Договір підряду      Стаття 914 (895) Договір підряду  
4287. 1. За договором підряду підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.      1. За договором підряду підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.  
4288. 2. Договір підряду може укладатися на виготовлення, або обробку чи переробку речі або ж на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.   -440- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
 Ст.895 п.2 викласти в редакції "Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку або переробку, ремонт речі, або ж на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику".  		Враховано   2. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі, або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.  
4289. 3. Для виконання окремих видів робіт, передбачених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл на ведення цих робіт.      3. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.  
4290. 4. До окремих видів договорів підряду, передбачених параграфами 2-5 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не передбачено правилами цього Кодексу про ці види договорів.      4. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-5 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено правилами цього Кодексу про ці види договорів.  
4291. Стаття 896 Генеральний підрядник і субпідрядник      Стаття 915 (896) Генеральний підрядник і субпідрядник  
4292. 1. Підрядник має право, якщо інше не передбачено договором, залучити до виконання інших осіб, несучи відповідальність перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником -як замовник.      1. Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання інших осіб (субпідрядників), несучи відповідальність перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником -як замовник.  
4293. 2. Генеральний підрядник несе перед субпідрядником відповідальність за невиконання або неналежне виконання замовником своїх зобов'язань за договором підряду, а перед замовником -за наслідки невиконання або неналежного виконання свого зобов'язання субпідрядником відповідно до статей 553, 643 цього Кодексу.      2. Генеральний підрядник несе перед субпідрядником відповідальність за невиконання або неналежне виконання замовником своїх зобов'язань за договором підряду, а перед замовником -за порушення свого зобов'язання субпідрядником відповідно до статей 568, 660 цього Кодексу.  
4294. Якщо інше не передбачено законом або договором, замовник і субпідрядник не мають права ставити один до одного вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них із генеральним підрядником.      Якщо інше не передбачено законом або договором, замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один до одного вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них із генеральним підрядником.  
4295. Стаття 897 Виконання роботи з матеріалу підрядника та його засобами      Стаття 916 (897) Виконання роботи з матеріалу підрядника та його засобами  
4296. 1. Підрядник зобов'язаний виконати роботу, обумовлену договором, зі своїх матеріалів і своїми засобами, якщо інше не передбачено договором.      1. Підрядник зобов'язаний виконати роботу, обумовлену договором, зі своїх матеріалів і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.  
4297. 2. Підрядник несе відповідальність за неналежну якість наданих ним матеріалів і устаткування, а також за надання матеріалів та устаткування, обтяжених правами третіх осіб.      2. Підрядник несе відповідальність за неналежну якість наданих ним матеріалів і устаткування, а також за надання матеріалів та устаткування, обтяжених правами третіх осіб.  
4298. Стаття 898 Виконання роботи з матеріалу замовника      Стаття 917 (898) Виконання роботи з матеріалу замовника  
4299. 1. Якщо робота виконується повністю або частково з матеріалу замовника, підрядник несе відповідальність за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.      1. Якщо робота виконується повністю або частково з матеріалу замовника, підрядник несе відповідальність за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.  
4300. 2. У договорі, що передбачає виконання роботи з матеріалів замовника, крім інших умов, мають бути передбачені норми витрат матеріалів, строки повернення залишків та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання обов'язків.      2. Якщо робота виконується з матеріалів замовника, у договорі мають бути встановлені норми витрат матеріалів, строки повернення залишків та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.  
4301. 3. Підрядник несе відповідальність за неналежне виконання роботи, спричинене недоліками наданих замовником матеріалів, якщо не доведе, що недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні цих матеріалів.      3. Підрядник несе відповідальність за неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалів, наданих замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалів.  
4302. Стаття 899 Обов'язок підрядника зберігати надане йому майно      Стаття 918 (899) Обов'язок підрядника зберігати надане йому майно  
4303. Підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо забезпечення збереження наданого йому замовником майна та несе відповідальність за втрату або пошкодження цього майна, що сталася з йони вини.      Підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів для збереження, майна, переданого йому замовником, та несе відповідальність за втрату або пошкодження майна.  
4304. Стаття 900 Ризик випадкового знищення матеріалів      Стаття 919 (900) Ризик випадкового знищення матеріалів  
4305. Ризик випадкового знищення матеріалів або випадкового псування (пошкодження) до настання строку здачі підрядником обумовленої договором роботи несе сторона, що надала матеріали, а після настання цього строку -сторона, що прогаяла строк, якщо інше не встановлено договором або законодавчими актами.      Ризик випадкового знищення або випадкового псування (пошкодження) матеріалів до настання строку здачі підрядником обумовленої договором роботи несе сторона, яка надала матеріали, а після настання цього строку -сторона, яка пропустила строк, якщо інше не встановлено договором або законом.  
4306. Стаття 901 Ціна роботи      Стаття 920 (901) Ціна роботи  
4307. 1. У договорі підряду зазначається ціна роботи або способи її визначення.      1. У договорі підряду зазначається ціна роботи або способи її визначення.  
4308. 2. Якщо у договорі не встановлена ціна роботи або способи її визначення, ціна може бути встановлена судом на основі звичайно застосовуваних за аналогічні роботи цін з урахуванням необхідних витрат, зазначених сторонами.      2. Якщо у договорі не встановлена ціна роботи або способи її визначення, ціна може бути встановлена судом на основі цін, що звичайно застосовуваних за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, обумовлених сторонами.  
4309. 3. Ціна у договорі підряду включає компенсацію витрат підрядника та належну йому винагороду.".      3. Ціна у договорі підряду включає компенсацію витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.  
4310. "Стаття 901-1 Кошторис      Стаття 921 (901-1)- Кошторис  
4311. 1. Ціна роботи може бути визначена складанням кошторису.      1. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.  
4312. У випадках коли робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набуває чинності та стає частиною договору з моменту підтвердження його замовником.      Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набуває чинності та стає частиною договору з моменту підтвердження його замовником.  
4313. 2. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Якщо у договорі немає інших вказівок, кошторис визнається твердим.      2. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.  
4314. 3. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися тільки за погодженням сторін.      3. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.  
4315. Якщо сторони передбачали у договорі твердий кошторис, у разі його перевищення усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, крім випадків, передбачених частиною другою п. 8 цієї статті.      У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, крім випадків, встановлених частиною другою пункту 8 цієї статті.  
4316. 4. Якщо виникла необхідність у проведенні додаткових робіт і з цієї причини -в істотному перевищенні визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, що не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника сплати йому ціни за виконану частину роботи.      4. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим - істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.  
4317. Підрядник, що своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення зазначеного у договорі кошторису, зобов'язаний виконати договір, зберігаючи право на оплату робіт за ціною, визначеною у договорі.      Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення кошторису, зобов'язаний виконати договір за ціною, визначеною у договорі.  
4318. 5. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник -його зменшення, у тому числі і в разі якщо на момент укладення договору виключалася можливість передбачити повний обсяг роботи, що підлягає виконанню, або необхідні для цього витрати.      5. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник -його зменшення, і в разі, якщо на момент укладення договору не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.  
4319. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалів та устаткування, які мали бути надані підрядником, а також послуг, що надавалися йому третіми особами, підрядник має право вимагати збільшення встановленої ціни (кошторису), а в разі відмови замовника виконати його вимоги -розірвання договору відповідно до статті 683 цього Кодексу.      У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалів , устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору відповідно до статті 700 цього Кодексу.  
4320. Стаття 902 Ощадливість підрядника      Стаття 922 (902) Ощадливість підрядника  
4321. 1. Підрядник має право на ощадливо ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості.      1. Підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості.  
4322. 2. У випадках коли фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які враховувалися при визначенні ціни (складанні кошторису), підрядник зберігає право на оплату роботи за ціною, передбаченою договором (кошторисом), якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження вплинуло на якість виконаної роботи.      2. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які враховувалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження вплинуло на якість роботи.  
4323. 3. У договорі підряду може бути передбачено розподіл між сторонами отриманого підрядником заощадження.      3. Сторони можуть домовитись про розподіл між ними заощадження, отриманого підрядником.  
4324. Стаття 903 Строки виконання робіт      Стаття 923 (903) Строки виконання роботи  
4325. 1. Строки виконання робіт або їх окремих етапів встановлюються сторонами у договорі.      1. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі.  
4326. 2. Якщо у договорі немає вказівок про строки виконання робіт, підрядник зобов'язаний виконати роботи, а замовник має право вимагати їх виконання у розумні строки, виходячи із суті зобов'язання, характеру та обсягів робіт і звичаїв ділового обороту.      2. Якщо у договорі не визначені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.  
4327. Стаття 904 Обставини, про які підрядник зобов'язаний попередити замовника      Стаття 924 (904) Обставини, про які підрядник зобов'язаний попередити замовника  
4328. Підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника про:      Підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника про:  
4329. 1) недоброякісність або непридатність матеріалів, одержаних від замовника;      1) недоброякісність або непридатність матеріалів, одержаних від замовника;  
4330. 2) те, що додержання вказівок замовника загрожує міцності або придатності виконуваної роботи;      2) те, що додержання вказівок замовника загрожує міцності або придатності результату роботи;  
4331. 3) наявність інших, що не залежать від підрядника, обставин, які загрожують міцності або придатності виконуваної роботи.      3) наявність інших, що не залежать від підрядника, обставин, які загрожують міцності або придатності результату роботи.  
4332. Стаття 905 Наслідки невиконання замовником вимог підрядника      Стаття 925 (905) Наслідки невиконання замовником вимог підрядника  
4333. 1. Якщо замовник, незважаючи на своєчасне та обґрунтоване попередження з боку підрядника, у домірний строк не замінить недоброякісні або непридатні матеріали, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або ж не усуне інших обставин, що загрожують міцності або придатності виконуваної роботи, підрядник має право відмовитися від договору та стягнути зазнані з вини замовника збитки.      1. Якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісні або непридатні матеріали, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або ж не усуне інших обставин, що загрожують міцності або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору та право на відшкодування збитків.  
4334. 2. Якщо використання недоброякісних чи непридатних матеріалів або додержання вказівок замовника загрожує життю та здоров'ю людей чи призводить до порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки фізичних осіб та інших вимог, підрядник зобов'язаний відмовитися від виконання цих робіт за договором і стягнути зазнані з вини замовника збитки.      2. Якщо використання недоброякісних чи непридатних матеріалів або додержання вказівок замовника загрожує життю та здоров'ю людей чи призводить до порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки людей та інших вимог, підрядник зобов'язаний відмовитися від договору і право на відшкодування збитків.  
4335. Стаття 906 Права замовника під час виконання роботи      Стаття 926 (906) Права замовника під час виконання роботи  
4336. 1. Замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість робіт, не втручаючись у діяльність підрядника.      1. Замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.  
4337. 2. Якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.      2. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.  
4338. 3. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові домірний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги у призначений строк -відмовитися від договору, або ж зажадати відшкодування збитків, або ж доручити виправлення роботи третій особі за рахунок підрядника.      3. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові домірний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги -відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків, або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.  
4339. 4. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору, виплативши підрядникові винагороду за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору, із зарахуванням того, що підрядник зберіг внаслідок розірвання договору.      4. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.  
4340. Стаття 907 Сприяння замовника      Стаття 927 (907) Сприяння замовника  
4341. 1. Замовник зобов'язаний у випадках, в обсязі та в порядку, що передбачені договором підряду, сприяти підрядникові у виконанні роботи.      1. Замовник зобов'язаний у випадках, в обсязі та в порядку, встановленому договором підряду, сприяти підрядникові у виконанні роботи.  
4342. У разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, спричинені простоєм, або ж перенесенням строків виконання роботи, або підвищенням ціни роботи.      У разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи.  
4343. 2. У випадках коли виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник зберігає право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням виконаної частини роботи, з відрахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв'язку з невиконанням договору.      2. Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням виконаної частини роботи, з відрахуванням сум, які підрядник одержав або міг би одержати у зв'язку з невиконанням договору.  
4344. Стаття 908 Невиконання замовником зустрічних обов'язків за договором      Стаття 928 (908) Невиконання замовником зустрічних обов'язків за договором  
4345. Підрядник має право не братися за роботу, а розпочату роботу призупинити у випадках, коли порушення замовником своїх зустрічних обов'язків за договором, зокрема таких, як надання матеріалів, устаткування або речі, що підлягає переробці, створило неможливість виконання договору підрядником.      Підрядник має право не братися за роботу, а розпочату роботу призупинити у випадках, коли порушення замовником своїх зустрічних обов'язків за договором, зокрема таких, як надання матеріалів, устаткування або речі, що підлягає переробці, створило неможливість виконання договору підрядником.  
4346. Стаття 909 Права замовника у разі порушення договору підрядником      Стаття 929 (909) Права замовника у разі порушення договору підрядником  
4347. 1. Якщо підрядник допустився відступів від умов договору, що погіршили роботу, або інших недоліків у роботі, замовник має право на свій вибір вимагати безоплатного виправлення зазначених недоліків у домірний строк або відшкодування зазнаних ним необхідних витрат з виправлення своїм коштом недоліків роботи, якщо договором передбачено таке право замовника, або відповідного зменшення винагороди за роботу.      1. Якщо підрядник допустився відступів від умов договору, що погіршили роботу, або інших недоліків у роботі, замовник має право на свій вибір вимагати безоплатного виправлення зазначених недоліків у домірний строк або відшкодування зазнаних ним необхідних витрат з виправлення своїм коштом недоліків роботи, якщо договором передбачено таке право замовника, або відповідного зменшення винагороди за роботу.  
4348. 2. За наявності у роботі істотних відхилень від договору або ж інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків.      2. За наявності у роботі істотних відхилень від договору або ж інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків.  
4349. Стаття 910 Обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником      Стаття 930 (910) Обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником  
4350. 1. Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником згідно з договором, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від договору або інших недоліків заявити про них підрядникові негайно.      1. Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником згідно з договором, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від договору або інших недоліків заявити про них підрядникові негайно.  
4351. 2. Якщо замовник не заявить негайно підрядникові про відступи від умов договору, які погіршили роботу, або інші недоліки в роботі, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.      2. Якщо замовник не заявить негайно підрядникові про відступи від умов договору, які погіршили роботу, або інші недоліки в роботі, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.  
4352. 3. Замовник, що прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).      3. Замовник, що прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).  
4353. 4. Замовник, що виявив після прийняття роботи відступи у ній від договору або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, зобов'язаний сповістити про це підрядника у розумний строк після їх виявлення.      4. Замовник, що виявив після прийняття роботи відступи у ній від договору або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, зобов'язаний сповістити про це підрядника у розумний строк після їх виявлення.  
4354. 5. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-якої із сторін має бути призначена експертиза. Витрати з проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати з експертизи несе сторона, що вимагала її призначення, а якщо експертиза призначена за погодженням між сторонами, -обидві сторони порівну.      5. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-якої із сторін має бути призначена експертиза. Витрати з проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати з експертизи несе сторона, що вимагала її призначення, а якщо експертиза призначена за погодженням між сторонами, -обидві сторони порівну.  
4355. 6. Якщо інше не передбачено договором, у разі ухилення замовника від прийняття виконаної роботи підрядник має право зі спливом одного місяця від дня, коли згідно з договором робота мала передаватися замовникові, та після наступного дворазового його попередження продати результат роботи, а виторг, з відрахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріальної контори на ім'я замовника.      6. Якщо інше не передбачено договором, у разі ухилення замовника від прийняття виконаної роботи підрядник має право зі спливом одного місяця від дня, коли згідно з договором робота мала передаватися замовникові, та після наступного дворазового його попередження продати результат роботи, а виторг, з відрахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріальної контори на ім'я замовника.  
4356. 7. Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило прогаяння строку здачі робіт, право власності на виготовлену (перероблену) річ визнається таким, що перейшло до замовника у момент, коли відбулося передання.      7. Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило прогаяння строку здачі робіт, право власності на виготовлену (перероблену) річ визнається таким, що перейшло до замовника у момент, коли відбулося передання.  
4357. Стаття 911 Порядок оплати роботи      Стаття 931 (911) Порядок оплати роботи  
4358. 1. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що робота виконана належним чином і в погоджений строк, або ж за згодою замовника -достроково.      1. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що робота виконана належним чином і в погоджений строк, або ж за згодою замовника -достроково.  
4359. 2. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу тільки у випадку та в розмірі, зазначених у договорі.      2. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу тільки у випадку та в розмірі, зазначених у договорі.  
4360. Стаття 912 Розрахунки між сторонами у разі знищення предмета підряду або неможливості закінчення роботи      Стаття 932 (912) Розрахунки між сторонами у разі знищення предмета підряду або неможливості закінчення роботи  
4361. 1. Якщо предмет підряду до здачі його замовникові випадково знищений або закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати винагороди за роботу.      1. Якщо предмет підряду до здачі його замовникові випадково знищений або закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати винагороди за роботу.  
4362. 2. Якщо знищення предмета підряду чи неможливість закінчення роботи сталися через недоліки матеріалу, доставленого замовником, чи внаслідок його розпоряджень про спосіб виконання роботи або ж відбулися після прогаяння строку прийняття замовником виконаної роботи, причому підрядником були додержані правила статей 882 і 883 цього Кодексу, підрядник зберігає право на одержання винагороди за роботу.      2. Якщо знищення предмета підряду чи неможливість закінчення роботи сталися через недоліки матеріалу, доставленого замовником, чи внаслідок його розпоряджень про спосіб виконання роботи або ж відбулися після прогаяння строку прийняття замовником виконаної роботи, причому підрядником були додержані правила статей 901 і 902 цього Кодексу, підрядник зберігає право на одержання винагороди за роботу.  
4363. Стаття 913 Право підрядника на утримування      Стаття 933 (913) Право підрядника на утримування  
4364. У разі невиконання замовником обов'язку сплатити встановлену ціну або іншу суму, належну підрядникові у зв'язку з виконанням договору, підрядник має право на утримування результату роботи відповідно до статей 615-618 цього Кодексу, а також належного замовникові устаткування, переданого для перероблення речі, залишку невикористаних матеріалів та іншого майна замовника, що опинилося у нього до сплати замовником відповідних сум.      У разі невиконання замовником обов'язку сплатити встановлену ціну або іншу суму, належну підрядникові у зв'язку з виконанням договору, підрядник має право на утримування результату роботи відповідно до статей 632-635 цього Кодексу, а також належного замовникові устаткування, переданого для перероблення речі, залишку невикористаних матеріалів та іншого майна замовника, що опинилося у нього до сплати замовником відповідних сум.  
4365. Стаття 914 Якість роботи      Стаття 934 (914) Якість роботи  
4366. Виконана підрядником робота має відповідати умовам договору, а в разі їх відсутності або неповноти -вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.      Виконана підрядником робота має відповідати умовам договору, а в разі їх відсутності або неповноти -вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.  
4367. Якщо інше не передбачено договором, виконана робота має:      Якщо інше не передбачено договором, виконана робота має:  
4368. 1) у момент передання замовникові відповідати якості, зазначеній у договорі, або відповідати вимогам, що звичайно ставляться, та      1) у момент передання замовникові відповідати якості, зазначеній у договорі, або відповідати вимогам, що звичайно ставляться, та  
4369. 2) у межах розумного строку бути придатною для передбаченого договором використання, а якщо воно договором не передбачене, -для звичайного використання роботи такого характеру.      2) у межах розумного строку бути придатною для передбаченого договором використання, а якщо воно договором не передбачене, -для звичайного використання роботи такого характеру.  
4370. Стаття 915 Відповідальність підрядника за неналежну якість роботи      Стаття 935 (915) Відповідальність підрядника за неналежну якість роботи  
4371. 1. Якщо робота виконана підрядником з відступами від договору, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для передбаченого у договорі, або ж -за відсутності у договорі відповідної умови -для звичайного використання, замовник має право, оскільки інше не встановлено законом або договором, на свій вибір зажадати від підрядника:      1. Якщо робота виконана підрядником з відступами від договору, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для передбаченого у договорі, або ж -за відсутності у договорі відповідної умови -для звичайного використання, замовник має право, оскільки інше не встановлено законом або договором, на свій вибір зажадати від підрядника:  
4372. 1) безоплатного усунення недоліків роботи у розумний строк;      1) безоплатного усунення недоліків роботи у розумний строк;  
4373. 2) домірного зменшення встановленої за роботу ціни;      2) домірного зменшення встановленої за роботу ціни;  
4374. 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх передбачене у договорі.      3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх передбачене у договорі.  
4375. 2. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він несе відповідальність, безоплатно виконати роботу наново з відшкодуванням замовникові завданих прогаянням строку виконання збитків. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.      2. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він несе відповідальність, безоплатно виконати роботу наново з відшкодуванням замовникові завданих прогаянням строку виконання збитків. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.  
4376. 3. Якщо відступи у роботі від умов договору або інші недоліки роботи є істотними та такими, що не усуваються, або ж у встановлений замовником розумний строк виявлені недоліки не були усунені, замовник має право відмовитися від договору та зажадати відшкодування завданих збитків.      3. Якщо відступи у роботі від умов договору або інші недоліки роботи є істотними та такими, що не усуваються, або ж у встановлений замовником розумний строк виявлені недоліки не були усунені, замовник має право відмовитися від договору та зажадати відшкодування завданих збитків.  
4377. 4. Умова договору підряду про звільнення підрядника від відповідальності за певні недоліки роботи не звільняє його від відповідальності, якщо доведено, що такі недоліки виникли внаслідок умисних дій або бездіяльності підрядника.      4. Умова договору підряду про звільнення підрядника від відповідальності за певні недоліки роботи не звільняє його від відповідальності, якщо доведено, що такі недоліки виникли внаслідок умисних дій або бездіяльності підрядника.  
4378. 5. Підрядник, що надав матеріали для виконання роботи, несе відповідальність за їхню якість за правилами про відповідальність продавця за товари неналежної якості (стаття 708).      5. Підрядник, що надав матеріали для виконання роботи, несе відповідальність за їхню якість за правилами про відповідальність продавця за товари неналежної якості (стаття 727 цього Кодексу).  
4379. Стаття 916 Гарантія якості роботи      Стаття 936 (916) Гарантія якості роботи  
4380. 1. У разі якщо законом або договором передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам п. 1 статті 914 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку.      1. У разі якщо законом або договором передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам пункту 1 статті 934 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку.  
4381. 2. Гарантія якості результату робіт, якщо інше не передбачено договором, поширюється на все, що становить результат роботи.      2. Гарантія якості результату робіт, якщо інше не передбачено договором, поширюється на все, що становить результат роботи.  
4382. Стаття 917 Порядок обчислення гарантійного строку      Стаття 937 (917) Порядок обчислення гарантійного строку  
4383. 1. Якщо інше не передбачено договором підряду, перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником.      1. Якщо інше не передбачено договором підряду, перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником.  
4384. 2. До обчислення гарантійного строку за договором підряду застосовуються відповідно правила, що містяться у статті 705 цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом, погодженням сторін або не випливає з особливостей договору підряду.      2. До обчислення гарантійного строку за договором підряду застосовуються відповідно правила, що містяться у статті 724 цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом, погодженням сторін або не випливає з особливостей договору підряду.  
4385. Стаття 918 Позовна давність за позовами про неналежну якість роботи      Стаття 938 (918) Позовна давність за позовами про неналежну якість роботи  
4386. Позовна давність для вимог, спричинених неналежною якістю роботи, виконаної за договором підряду, становить один рік, а щодо будівель і споруд -три роки від дня прийняття роботи замовником.      Позовна давність для вимог, спричинених неналежною якістю роботи, виконаної за договором підряду, становить один рік, а щодо будівель і споруд -три роки від дня прийняття роботи замовником.  
4387. Стаття 919 Початок перебігу позовної давності у спеціальних випадках      Стаття 939 (919) Початок перебігу позовної давності у спеціальних випадках  
4388. 1. Якщо законом або договором підряду встановлений гарантійний строк і заява з приводу недоліків роботи зроблена у межах гарантійного строку, перебіг позовної давності, зазначеної у статті 918, починається від дня заявлення про недоліки.      1. Якщо законом або договором підряду встановлений гарантійний строк і заява з приводу недоліків роботи зроблена у межах гарантійного строку, перебіг позовної давності, зазначеної у статті 938, починається від дня заявлення про недоліки.  
4389. 2. Якщо відповідно до договору підряду робота прийнята замовником частинами, перебіг позовної давності починається від дня прийняття роботи в цілому.      2. Якщо відповідно до договору підряду робота прийнята замовником частинами, перебіг позовної давності починається від дня прийняття роботи в цілому.  
4390. Стаття 920 Обов'язок підрядника передати інформацію замовникові      Стаття 940 (920) Обов'язок підрядника передати інформацію замовникові  
4391. Підрядник зобов'язаний передати замовникові разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета договору, якщо це передбачено договором або характер інформації такий, що без неї неможливе використання результатів роботи для цілей, зазначених у договорі.      Підрядник зобов'язаний передати замовникові разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета договору, якщо це передбачено договором або характер інформації такий, що без неї неможливе використання результатів роботи для цілей, зазначених у договорі.  
4392. Стаття 921 Конфіденційність одержаної сторонами інформації      Стаття 941 (921) Конфіденційність одержаної сторонами інформації  
4393. Якщо сторона завдяки виконанню свого зобов'язання за договором одержала від іншої сторони інформацію про нові рішення і технічні знання, у тому числі й такі, що не захищаються законом, а також відомості, що можуть розглядатися як комерційна таємниця, вона не має права повідомляти їх третім особам без згоди іншої сторони.      Якщо сторона завдяки виконанню свого зобов'язання за договором одержала від іншої сторони інформацію про нові рішення і технічні знання, у тому числі й такі, що не захищаються законом, а також відомості, що можуть розглядатися як комерційна таємниця, вона не має права повідомляти їх третім особам без згоди іншої сторони.  
4394. § 2. Побутовий підряд      § 2. Побутовий підряд  
4395. Стаття 922 Договір побутового підряду      Стаття 942 (922) Договір побутового підряду  
4396. Стаття 923 Форма договору побутового підряду      Стаття 943 (923) Форма договору побутового підряду  
4397. 1. Якщо інше не передбачено договором, законом та іншими правовими актами, у тому числі стандартними умовами та формулярами, до яких приєднується замовник (стаття 666 цього Кодексу), договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі з моменту видачі підрядником замовникові квитанції або іншого документа, що підтверджує укладення договору.      1. Якщо інше не передбачено договором, законом та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі стандартними умовами та формулярами, до яких приєднується замовник (стаття 683 цього Кодексу), договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі з моменту видачі підрядником замовникові квитанції або іншого документа, що підтверджує укладення договору.  
4398. 2. Відсутність у замовника зазначених документів не позбавляє його можливості посилатися на свідчення свідків на підтвердження факту укладення договору або його умов.      2. Відсутність у замовника зазначених документів не позбавляє його можливості посилатися на свідчення свідків на підтвердження факту укладення договору або його умов.  
4399. Стаття 924 Гарантії прав замовника      Стаття 944 (924) Гарантії прав замовника  
4400. 1. Підрядник не має права нав'язати замовникові включення у договір побутового підряду додаткових оплатних робіт або послуг. У разі порушення цієї вимоги замовник має право відмовитися від оплати відповідних робіт або послуг.      1. Підрядник не має права нав'язати замовникові включення у договір побутового підряду додаткових оплатних робіт або послуг. У разі порушення цієї вимоги замовник має право відмовитися від оплати відповідних робіт або послуг.  
4401. 2. Замовник має право у будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового підряду, сплативши підрядникові частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, виконаній до сповіщення про відмову від договору, та відшкодувавши йому витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору, якщо вони не входять до зазначеної частини ціни роботи. Умови договору, що позбавляють замовника цього права, є нікчемними.      2. Замовник має право у будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового підряду, сплативши підрядникові частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, виконаній до сповіщення про відмову від договору, та відшкодувавши йому витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору, якщо вони не входять до зазначеної частини ціни роботи. Умови договору, що позбавляють замовника цього права, є нікчемними.  
4402. Стаття 925 Надання замовникові інформації про роботу      Стаття 945 (925) Надання замовникові інформації про роботу  
4403. Підрядник зобов'язаний до укладення договору побутового підряду надати замовникові необхідну та достовірну інформацію про пропоновані роботи, їх види та особливості, про ціну та форму оплати роботи, а також повідомити замовникові на його прохання інші відомості, що стосуються договору та відповідають роботі. Якщо за характером роботи це має значення, підрядник повинен вказати замовникові конкретну особу, що буде її виконувати.      Підрядник зобов'язаний до укладення договору побутового підряду надати замовникові необхідну та достовірну інформацію про пропоновані роботи, їх види та особливості, про ціну та форму оплати роботи, а також повідомити замовникові на його прохання інші відомості, що стосуються договору та відповідають роботі. Якщо за характером роботи це має значення, підрядник повинен вказати замовникові конкретну особу, що буде її виконувати.  
4404. Стаття 926 Публічна оферта робіт      Стаття 946 (926) Публічна оферта робіт  
4405. 1. До реклами та інших пропозицій щодо робіт, які виконуються за договорами побутового підряду, відповідно застосовуються правила про публічну оферту товарів, які містяться у статті 673 цього Кодексу.      1. До реклами та інших пропозицій щодо робіт, які виконуються за договорами побутового підряду, відповідно застосовуються правила про публічну оферту товарів, які містяться у статті 690 цього Кодексу.  
4406. 2. При здачі робіт замовникові підрядник зобов'язаний повідомити його про вимоги, яких необхідно додержувати для ефективного та безпечного використання виготовленої або переробленої речі або ж іншої виконаної роботи, а також про можливі для самого замовника та інших осіб наслідки недодержання відповідних вимог.      2. При здачі робіт замовникові підрядник зобов'язаний повідомити його про вимоги, яких необхідно додержувати для ефективного та безпечного використання виготовленої або переробленої речі або ж іншої виконаної роботи, а також про можливі для самого замовника та інших осіб наслідки недодержання відповідних вимог.  
4407. 3. Замовник має право вимагати розірвання укладеного договору побутового підряду та відшкодування збитків у випадках, коли внаслідок неповноти або недостовірності отриманої від підрядника інформації був укладений договір на виконання робіт, які не мають властивостей, що їх мав на увазі замовник.      3. Замовник має право вимагати розірвання укладеного договору побутового підряду та відшкодування збитків у випадках, коли внаслідок неповноти або недостовірності отриманої від підрядника інформації був укладений договір на виконання робіт, які не мають властивостей, що їх мав на увазі замовник.  
4408. Стаття 927 Виконання робіт за договором побутового підряду з матеріалів підрядника      Стаття 947 (927) Виконання робіт за договором побутового підряду з матеріалів підрядника  
4409. 1. За договором побутового підряду підрядник виконує роботу зі свого матеріалу, а за бажанням замовника -з його матеріалів.      1. За договором побутового підряду підрядник виконує роботу зі свого матеріалу, а за бажанням замовника -з його матеріалів.  
4410. 2. Якщо робота виконується з матеріалів підрядника, вартість матеріалу оплачується замовником повністю або в частині, визначеній погодженням сторін, з остаточним розрахунком при одержанні замовником виконаної роботи підрядником. У випадках, передбачених договором, матеріал може бути наданий підрядником у кредит (із розстроченням платежу). Подальша зміна ціни наданого в кредит матеріалу не призводить до перерахунку, якщо інше не передбачено договором.      2. Якщо робота виконується з матеріалів підрядника, вартість матеріалу оплачується замовником повністю або в частині, визначеній погодженням сторін, з остаточним розрахунком при одержанні замовником виконаної підрядником роботи. У випадках, передбачених договором, матеріал може бути наданий підрядником у кредит (із розстроченням платежу). Подальша зміна ціни наданого в кредит матеріалу не призводить до перерахунку, якщо інше не передбачено договором.  
4411. Стаття 928 Виконання робіт за договором побутового підряду з матеріалів замовника      Стаття 948 (928) Виконання робіт за договором побутового підряду з матеріалів замовника  
4412. Якщо робота виконується з матеріалів замовника, то у квитанції або іншому документі, що видається підрядником при укладенні договору, має бути зазначено точне найменування матеріалу, його кількість і оцінка, здійснена за погодженням сторін.      Якщо робота виконується з матеріалів замовника, то у квитанції або іншому документі, що видається підрядником при укладенні договору, має бути зазначено точне найменування матеріалу, його кількість і оцінка, здійснена за погодженням сторін.  
4413. Стаття 929 Права замовника у разі істотного порушення підрядником договору побутового підряду      Стаття 949 (929) Права замовника у разі істотного порушення підрядником договору побутового підряду  
4414. 1. Якщо підрядником допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, останній має право на свій вибір вимагати:      1. Якщо підрядником допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, останній має право на свій вибір вимагати:  
4415. 1) виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості;      1) виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості;  
4416. 2) розірвання договору та відшкодування збитків.      2) розірвання договору та відшкодування збитків.  
4417. 2. У разі виявлення інших недоліків, що призвели до погіршення виконаної роботи або інших відступів від договору, замовник має право на свій вибір вимагати безоплатного усунення цих недоліків у домірний строк, або відшкодування витрат, яких він зазнав при усуненні своїм коштом недоліків роботи, або ж відповідного зменшення винагороди.      2. У разі виявлення інших недоліків, що призвели до погіршення виконаної роботи або інших відступів від договору, замовник має право на свій вибір вимагати безоплатного усунення цих недоліків у домірний строк, або відшкодування витрат, яких він зазнав при усуненні своїм коштом недоліків роботи, або ж відповідного зменшення винагороди.  
4418. 3. Вимога про безоплатне усунення таких недоліків роботи, виконаної за договором побутового підряду, які можуть становити небезпеку життю або здоров'ю самого замовника та інших осіб, може бути поставлена замовником або його правонаступником протягом десяти років з моменту прийняття роботи, якщо у встановленому законом порядку не передбачені більш тривалі строки (строки служби). Така вимога може бути поставлена незалежно від того, коли виявлені ці недоліки, у тому числі й при виявленні їх після закінчення гарантійного строку.      3. Вимога про безоплатне усунення таких недоліків роботи, виконаної за договором побутового підряду, які можуть становити небезпеку життю або здоров'ю самого замовника та інших осіб, може бути поставлена замовником або його правонаступником протягом десяти років з моменту прийняття роботи, якщо у встановленому законом порядку не передбачені більш тривалі строки (строки служби). Така вимога може бути поставлена незалежно від того, коли виявлені ці недоліки, у тому числі й при виявленні їх після закінчення гарантійного строку.  
4419. У разі невиконання підрядником зазначеної вимоги замовник має право протягом того самого строку зажадати або повернення частини ціни, сплаченої за роботу, або ж відшкодування витрат, зазнаних через усунення недоліків своїми силами чи з допомогою третіх осіб.      У разі невиконання підрядником зазначеної вимоги замовник має право протягом того самого строку зажадати або повернення частини ціни, сплаченої за роботу, або ж відшкодування витрат, зазнаних через усунення недоліків своїми силами чи з допомогою третіх осіб.  
4420. Стаття 930 Розмір винагороди за договором побутового підряду      Стаття 950 (930) Розмір винагороди за договором побутового підряду  
4421. 1. Вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами, тарифами тощо.      1. Вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами, тарифами тощо.  
4422. 2. Робота оплачується замовником після її остаточної здачі підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору повністю або шляхом видачі авансу.      2. Робота оплачується замовником після її остаточної здачі підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору повністю або шляхом видачі авансу.  
4423. Стаття 931 Наслідки нез'явлення замовника за одержанням роботи      Стаття 951 (931) Наслідки нез'явлення замовника за одержанням роботи  
4424. 1. У разі нез'явлення замовника за одержанням виконаної роботи або іншого ухилення замовника від її прийняття підрядник має право, письмово попередивши замовника, зі спливом двох місяців від дня такого попередження продати предмет договору підряду за розумну ціну, а виторг, з відрахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести до депозиту нотаріальної контори на ім'я замовника.      1. У разі нез'явлення замовника за одержанням виконаної роботи або іншого ухилення замовника від її прийняття підрядник має право, письмово попередивши замовника, зі спливом двох місяців від дня такого попередження продати предмет договору підряду за розумну ціну, а виторг, з відрахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести до депозиту нотаріальної контори на ім'я замовника.  
4425. 2. Підрядник має право у випадках, зазначених у п. 1 цієї статті, замість продажу предмета договору підряду скористатися правом на його утримання (статті 615-618 цього Кодексу) або стягнути із замовника завдані збитки.      2. Підрядник має право у випадках, зазначених у пункті 1 цієї статті, замість продажу предмета договору підряду скористатися правом на його утримання (статті 632-635 цього Кодексу) або стягнути із замовника завдані збитки.  
4426. § 3. Будівельний підряд      § 3. Будівельний підряд  
4427. Стаття 932 Будівельний підряд      Стаття 952 (932) Договір будівельного підряду  
4428. 1. За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або ж виконати обумовлені договором будівельні роботи відповідно до затвердженої у встановленому порядку проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик або ж забезпечити фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.      1. За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або ж виконати обумовлені договором будівельні роботи відповідно до затвердженої у встановленому порядку проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик або ж забезпечити фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.  
4429. 2. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель, споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних із місцем знаходження об'єкта.      2. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель, споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних із місцем знаходження об'єкта. 3. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.  
4430. Стаття 933 Право власності на об'єкт будівництва      Стаття 953 (933) Право власності на об'єкт будівництва  
4431. Власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт до їх здачі замовникові є підрядник.      Власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт до їх здачі замовникові є підрядник.  
4432. Стаття 934 Проектно-кошторисна документація      Стаття 954 (934) Проектно-кошторисна документація  
4433. 1. Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт, кошторису, що визначає ціну робіт.      1. Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт, кошторису, що визначає ціну робіт.  
4434. Якщо у договорі немає інших вказівок, передбачається, що підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, зазначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації).      Якщо у договорі немає інших вказівок, передбачається, що підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, зазначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації).  
4435. 2. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути передбачено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.      2. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути передбачено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.  
4436. 3. Підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані технічною документацією роботи і необхідність у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису будівництва, зобов'язаний сповістити про це замовника.      3. Підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані технічною документацією роботи і необхідність у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису будівництва, зобов'язаний сповістити про це замовника.  
4437. У разі неодержання від замовника відповіді на своє повідомлення протягом розумного строку підрядник зобов'язаний призупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, спричинених простоюванням, на рахунок замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності.      У разі неодержання від замовника відповіді на своє повідомлення протягом розумного строку підрядник зобов'язаний призупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, спричинених простоюванням, на рахунок замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності.  
4438. 4. Підрядник, що не виконав обов'язку, встановленого п. 3 цієї статті, позбавляється права вимагати від замовника оплати виконаних ним додаткових робіт і відшкодування спричинених цим збитків, якщо не доведе необхідності негайних дій в інтересах замовника, зокрема у зв'язку з тим, що призупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об'єкта, що будується.      4. Підрядник, що не виконав обов'язку, встановленого пунктом 3 цієї статті, позбавляється права вимагати від замовника оплати виконаних ним додаткових робіт і відшкодування спричинених цим збитків, якщо не доведе необхідності негайних дій в інтересах замовника, зокрема у зв'язку з тим, що призупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об'єкта, що будується.  
4439. Стаття 935 Внесення змін у проектно-кошторисну документацію      Стаття 955 (935) Внесення змін у проектно-кошторисну документацію  
4440. 1. Замовник має право вносити зміни до проектно-кошторисної документації як до початку робіт, які належить виконати, так і в процесі їх виконання, за умови що спричинена цим додаткова робота за вартістю не перевищує десяти відсотків зазначеної в кошторисі вартості будівництва і не змінює характеру передбаченої в договорі будівельного підряду роботи.      1. Замовник має право вносити зміни до проектно-кошторисної документації як до початку робіт, які належить виконати, так і в процесі їх виконання, за умови що спричинена цим додаткова робота за вартістю не перевищує десяти відсотків зазначеної в кошторисі вартості будівництва і не змінює характеру передбаченої в договорі будівельного підряду роботи.  
4441. 2. Внесення змін, які потребують додаткових робіт у розмірі, що перевищує зазначений у п. 1 цієї статті, допускається тільки за згодою підрядника. Підрядник має право у цьому разі відмовитися від договору та зажадати відшкодування відповідних збитків.      2. Внесення змін, які потребують додаткових робіт у розмірі, що перевищує зазначений у пункті 1 цієї статті, допускається тільки за згодою підрядника. Підрядник має право у цьому разі відмовитися від договору та зажадати відшкодування відповідних збитків.  
4442. Стаття 936 Забезпечення будівництва та оплата робіт      Стаття 956 (936) Забезпечення будівництва та оплата робіт  
4443. 1. Матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не передбачено договором.      1. Матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не передбачено договором.  
4444. Договором може бути покладений на замовника обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також надання інших послуг.      Договором може бути покладений на замовника обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також надання інших послуг.  
4445. 2. Підрядник, до обов'язків якого належить матеріально-технічне забезпечення будівництва, несе ризик виявленої неможливості використання без погіршення якості виконуваних робіт наданих ним матеріалів (деталей, конструкцій) або устаткування.      2. Підрядник, до обов'язків якого належить матеріально-технічне забезпечення будівництва, несе ризик виявленої неможливості використання без погіршення якості виконуваних робіт наданих ним матеріалів (деталей, конструкцій) або устаткування.  
4446. 3. У разі виявленої неможливості використання без погіршення якості виконуваних робіт наданих замовником матеріалів (деталей, конструкцій) або устаткування підрядник має право відмовитися від договору та зажадати від замовника сплати ціни договору пропорційно частині виконаних робіт, а також відшкодування збитків, не покритих цією сумою.      3. У разі виявленої неможливості використання без погіршення якості виконуваних робіт наданих замовником матеріалів (деталей, конструкцій) або устаткування підрядник має право відмовитися від договору та зажадати від замовника сплати ціни договору пропорційно частині виконаних робіт, а також відшкодування збитків, не покритих цією сумою.  
4447. 4. Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не передбачений погодженням сторін.      4. Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не передбачений погодженням сторін.  
4448. 5. У разі руйнування або пошкодження об'єкта будівництва внаслідок непереборної сили до спливу встановленого договором строку здачі об'єкта, а також неможливості завершити будівництво (будівельні роботи) з інших причин, що не залежать від замовника, підрядник не має права вимагати від замовника винагороди або оплати зазнаних витрат, якщо інше не передбачено договором.      5. У разі руйнування або пошкодження об'єкта будівництва внаслідок непереборної сили до спливу встановленого договором строку здачі об'єкта, а також неможливості завершити будівництво (будівельні роботи) з інших причин, що не залежать від замовника, підрядник не має права вимагати від замовника винагороди або оплати зазнаних витрат, якщо інше не передбачено договором.  
4449. 6. У разі необхідності консервації будівництва з незалежних від сторін обставин замовник зобов'язаний оплатити підрядникові виконані до консервації роботи та відшкодувати йому пов'язані з консервацією витрати.      6. У разі необхідності консервації будівництва з незалежних від сторін обставин замовник зобов'язаний оплатити підрядникові виконані до консервації роботи та відшкодувати йому пов'язані з консервацією витрати.  
4450. Стаття 937 Ризик знищення або пошкодження об'єкта      Стаття 957 (937) Ризик знищення або пошкодження об'єкта  
4451. Якщо об'єкт знищений або пошкоджений, ризик знищення або пошкодження об'єкта до прийняття його замовником несе підрядник, крім випадків, коли такі наслідки настали за обставин, що залежали від замовника.      Якщо об'єкт знищений або пошкоджений, ризик знищення або пошкодження об'єкта до прийняття його замовником несе підрядник, крім випадків, коли такі наслідки настали за обставин, що залежали від замовника.  
4452. Стаття 938 Обов'язок підрядника страхувати об'єкт будівництва      Стаття 958 (938) Обов'язок підрядника страхувати об'єкт будівництва  
4453. 1. Підрядник зобов'язаний своїм коштом здійснити страхування передбаченого договором об'єкта або комплексу робіт, якщо інший порядок та умови не визначені сторонами у договорі.      1. Підрядник зобов'язаний своїм коштом здійснити страхування передбаченого договором об'єкта або комплексу робіт, якщо інший порядок та умови не визначені сторонами у договорі.  
4454. 2. Сторона, на яку покладається обов'язок щодо страхування, має надати іншій стороні в порядку, передбаченому договором, докази укладення нею договору страхування відповідно до умов договору будівельного підряду, включаючи дані про страхувальника, розмір страхової суми та застраховані ризики.      2. Сторона, на яку покладається обов'язок щодо страхування, має надати іншій стороні в порядку, передбаченому договором, докази укладення нею договору страхування відповідно до умов договору будівельного підряду, включаючи дані про страхувальника, розмір страхової суми та застраховані ризики.  
4455. 3. Недоліки виконання робіт або використовуваних для робіт матеріалів, допущені з вини підрядника (або субпідрядника), мають бути усунені підрядником власним коштом.      3. Недоліки виконання робіт або використовуваних для робіт матеріалів, допущені з вини підрядника (або субпідрядника), мають бути усунені підрядником власним коштом.  
4456. 4. Замовник має право з метою здійснення контролю та нагляду за будівництвом і прийняття від свого імені відповідних рішень у відносинах з підрядником укласти договір про надання такого виду послуг із спеціалізованою організацією або спеціалістом. У цьому разі в договорі будівельного підряду визначаються функції та повноваження такого спеціаліста.      4. Замовник має право з метою здійснення контролю та нагляду за будівництвом і прийняття від свого імені відповідних рішень у відносинах з підрядником укласти договір про надання такого виду послуг із спеціалізованою організацією або спеціалістом. У цьому разі в договорі будівельного підряду визначаються функції та повноваження такого спеціаліста.  
4457. Стаття 939 Здача та прийняття робіт      Стаття 959 (939) Здача та прийняття робіт  
4458. 1. Замовник, що одержав повідомлення підрядника про готовність до здачі робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або ж, якщо це передбачено договором, -етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.      1. Замовник, що одержав повідомлення підрядника про готовність до здачі робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або ж, якщо це передбачено договором, -етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.  
4459. 2. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт своїм коштом, якщо інше не передбачено договором. У передбачених законом або іншими правовими актами випадках у прийнятті робіт мають брати участь представники державних органів та органів місцевого самоврядування.      2. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт своїм коштом, якщо інше не передбачено договором. У передбачених законом або іншими нормативно-правовими актами випадках у прийнятті робіт мають брати участь представники державних органів та органів місцевого самоврядування.  
4460. 3. Замовник, що попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе наслідки їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором передбачено виконання робіт на ризик підрядника.      3. Замовник, що попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе наслідки їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором передбачено виконання робіт на ризик підрядника.  
4461. 4. Здача робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це у ньому робиться позначка і акт підписується іншою стороною.      4. Здача робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це у ньому робиться позначка і акт підписується іншою стороною.  
4462. Односторонній акт здачі або прийняття робіт може бути визнаний судом недійсним лише у випадку, якщо мотиви відмови від підписання акта визнані судом обґрунтованими.      Односторонній акт здачі або прийняття робіт може бути визнаний судом недійсним лише у випадку, якщо мотиви відмови від підписання акта визнані судом обґрунтованими.  
4463. 5. У випадках коли це передбачено договором або ж випливає з характеру роботи, що виконується за договором будівельного підряду, її прийняттю мають передувати попередні іспити. У цих випадках прийняття роботи може здійснюватися тільки у разі позитивного результату попередніх іспитів.      5. У випадках коли це передбачено договором або ж випливає з характеру роботи, що виконується за договором будівельного підряду, її прийняттю мають передувати попередні іспити. У цих випадках прийняття роботи може здійснюватися тільки у разі позитивного результату попередніх іспитів.  
4464. 6. Замовник має право відмовитися від прийняття роботи у разі виявлення недоліків, які виключають можливість її використання для зазначеної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.      6. Замовник має право відмовитися від прийняття роботи у разі виявлення недоліків, які виключають можливість її використання для зазначеної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.  
4465. Стаття 940 Відповідальність підрядника      Стаття 960 (940) Відповідальність підрядника  
4466. 1. Підрядник несе відповідальність за недоліки побудованого об'єкта, за прогаяння строку здачі його замовникові та за інші порушення умов договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що вони мали місце не з його вини.      1. Підрядник несе відповідальність за недоліки побудованого об'єкта, за прогаяння строку здачі його замовникові та за інші порушення умов договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що вони мали місце не з його вини.  
4467. 2. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує передбачену договором або законом неустойку та відшкодовує в повному обсязі збитки.      2. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує передбачену договором або законом неустойку та відшкодовує в повному обсязі збитки.  
4468. 3. Суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі закінчення всіх робіт щодо об'єкта до встановленого договором граничного терміну.      3. Суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі закінчення всіх робіт щодо об'єкта до встановленого договором граничного терміну.  
4469. Стаття 941 Гарантії якості у договорі будівельного підряду      Стаття 961 (941) Гарантії якості у договорі будівельного підряду  
4470. 1. Підрядник, якщо інше не передбачено договором будівельного підряду, гарантує досягнення об'єктом будівництва зазначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо триваліший гарантійний строк не передбачений у законі або договорі.      1. Підрядник, якщо інше не передбачено договором будівельного підряду, гарантує досягнення об'єктом будівництва зазначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо триваліший гарантійний строк не передбачений у договорі або законі.  
4471. 2. Підрядник несе відповідальність за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо не доведе, що вони сталися внаслідок природного зносу об'єкта або його частин, неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним третіми особами, неналежного ремонту об'єкта, який здійснений самим замовником або залученими ним третіми особами.      2. Підрядник несе відповідальність за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо не доведе, що вони сталися внаслідок природного зносу об'єкта або його частин, неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним третіми особами, неналежного ремонту об'єкта, який здійснений самим замовником або залученими ним третіми особами.  
4472. 3. Плин гарантійного строку переривається на весь час, протягом якого об'єкт не міг експлуатуватися внаслідок недоліків, за які несе відповідальність підрядник.      3. Плин гарантійного строку переривається на весь час, протягом якого об'єкт не міг експлуатуватися внаслідок недоліків, за які несе відповідальність підрядник.  
4473. 4. У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків замовник повинен заявити про них підрядникові у розумний строк після їх виявлення.      4. У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків замовник повинен заявити про них підрядникові у розумний строк після їх виявлення.  
4474. 5. Договором будівельного підряду може бути передбачене право замовника відрахувати передбачену в договорі частину зазначеної у кошторисі ціни робіт до закінчення гарантійного строку.      5. Договором будівельного підряду може бути передбачене право замовника відрахувати передбачену в договорі частину зазначеної у кошторисі ціни робіт до закінчення гарантійного строку.  
4475. Стаття 942 Усунення недоліків за рахунок замовника      Стаття 962 (942) Усунення недоліків за рахунок замовника  
4476. 1. Договором будівельного підряду може бути передбачений обов'язок підрядника усувати на вимогу замовника та за його рахунок недоліки, за які підрядник не несе відповідальності.      1. Договором будівельного підряду може бути передбачений обов'язок підрядника усувати на вимогу замовника та за його рахунок недоліки, за які підрядник не несе відповідальності.  
4477. 2. Підрядник має право відмовитися від виконання обов'язків, зазначених у п. 1 цієї статті, у випадках коли усунення недоліків не пов'язане безпосередньо з предметом договору або ж не може бути здійснене підрядником із незалежних від нього причин.      2. Підрядник має право відмовитися від виконання обов'язків, зазначених у пункті 1 цієї статті, у випадках коли усунення недоліків не пов'язане безпосередньо з предметом договору або ж не може бути здійснене підрядником із незалежних від нього причин.  
4478. Стаття 943 Відповідальність замовника      Стаття 963 (943) Відповідальність замовника  
4479. Замовник за невиконання або неналежне виконання покладених на нього за договором обов'язків сплачує підрядникові передбачену договором або законом неустойку та відшкодовує у повному обсязі збитки, якщо не доведе, що порушення договору мало місце не з його вини.      Замовник за невиконання або неналежне виконання покладених на нього за договором обов'язків сплачує підрядникові передбачену договором або законом неустойку та відшкодовує у повному обсязі збитки, якщо не доведе, що порушення договору мало місце не з його вини.  
4480. § 4. Підряд на проектні та пошукові роботи      § 4. Підряд на проектні та пошукові роботи  
4481. Стаття 944 Договір підряду на проведення проектних і пошукових робіт      Стаття 964 (944) Договір підряду на проведення проектних і пошукових робіт  
4482. За договором підряду на проведення проектних і пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити їх.      1. За договором підряду на проведення проектних і пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити їх. 2. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.  
4483. Стаття 945 Вихідні дані для проектних і пошукових робіт      Стаття 965 (945) Вихідні дані для проектних і пошукових робіт  
4484. 1. За договором підряду на проектні та пошукові роботи замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.      1. За договором підряду на проектні та пошукові роботи замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.  
4485. 2. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них тільки за згодою замовника.      2. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них тільки за згодою замовника.  
4486. Стаття 946 Обов'язки замовника      Стаття 966 (946) Обов'язки замовника  
4487. Замовник зобов'язаний, якщо інше не передбачено договором підряду на проектні та пошукові роботи:      Замовник зобов'язаний, якщо інше не передбачено договором підряду на проектні та пошукові роботи:  
4488. 1) сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів роботи або ж в іншому порядку, передбаченому законом або договором;      1) сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів роботи або ж в іншому порядку, передбаченому договором або законом;  
4489. 2) використовувати проектно-кошторисну документацію, одержану від підрядника, тільки на цілі, передбачені договором, не передавати проектно-кошторисну документацію третім особам і не розголошувати дані, що містяться у ній, без згоди підрядника;      2) використовувати проектно-кошторисну документацію, одержану від підрядника, тільки на цілі, передбачені договором, не передавати проектно-кошторисну документацію третім особам і не розголошувати дані, що містяться у ній, без згоди підрядника;  
4490. 3) надавати послуги підрядникові у виконанні проектних і пошукових робіт в обсязі та на умовах, передбачених у договорі;      3) надавати послуги підрядникові у виконанні проектних і пошукових робіт в обсязі та на умовах, передбачених у договорі;  
4491. 4) брати участь разом з підрядником у погодженні готової проектно-кошторисної документації з компетентними державними органами та органами місцевого самоврядування;      4) брати участь разом з підрядником у погодженні готової проектно-кошторисної документації з компетентними державними органами та органами місцевого самоврядування;  
4492. 5) відшкодувати підрядникові додаткові витрати, спричинені зміною вихідних даних для проектування та пошукових робіт внаслідок обставин, що не залежать від підрядника;      5) відшкодувати підрядникові додаткові витрати, спричинені зміною вихідних даних для проектування та пошукових робіт внаслідок обставин, що не залежать від підрядника;  
4493. 6) залучити підрядника до участі у справі за позовом, вчиненим до замовника третьою особою у зв'язку з недоліками складеної проектної документації або виконаних пошукових робіт.      6) залучити підрядника до участі у справі за позовом, вчиненим до замовника третьою особою у зв'язку з недоліками складеної проектної документації або виконаних пошукових робіт.  
4494. Стаття 947 Обов'язки підрядника      Стаття 967 (947) Обов'язки підрядника  
4495. Підрядник зобов'язаний:      Підрядник зобов'язаний:  
4496. 1) виконувати роботи відповідно до вихідних даних на проектування та згідно з договором;      1) виконувати роботи відповідно до вихідних даних на проектування та згідно з договором;  
4497. 2) погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності -разом із замовником, компетентними державними органами та органами місцевого самоврядування;      2) погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності -разом із замовником, компетентними державними органами та органами місцевого самоврядування;  
4498. 3) передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт;      3) передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт;  
4499. 4) не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію третім особам;      4) не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію третім особам;  
4500. 5) гарантувати замовникові відсутність у третіх осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно-кошторисної документації.      5) гарантувати замовникові відсутність у третіх осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно-кошторисної документації.  
4501. Стаття 948 Відповідальність підрядника за недоліки документації та робіт      Стаття 968 (948) Відповідальність підрядника за недоліки документації та робіт  
4502. 1. Підрядник за договором підряду на проектні та пошукові роботи несе відповідальність за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об'єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і даних пошукових робіт.      1. Підрядник за договором підряду на проектні та пошукові роботи несе відповідальність за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об'єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і даних пошукових робіт.  
4503. 2. При виявленні недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах підрядник на вимогу замовника зобов'язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію та, відповідно, здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо законом або договором не встановлено інше.      2. При виявленні недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах підрядник на вимогу замовника зобов'язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію та, відповідно, здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо договором або законом не встановлено інше.  
4504. Глава 60-1 Виконання науково-пошукових і дослідно-конструкторських робіт      Глава 61 (60-1) Виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт  
4505. Стаття 949 Договір на виконання науково-пошукових і дослідно-конструкторських робіт      Стаття 969 (949) Договір на виконання науково - дослідних і дослідно-конструкторських робіт  
4506. За договором на виконання науково-пошукових і дослідно-конструкторських робіт підрядник зобов'язаний провести обумовлене завданням замовника дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію виробництва або іншу виробничу новину, а замовник зобов'язаний прийняти виконану роботу та оплатити її.      За договором на виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт підрядник зобов'язаний провести обумовлене завданням замовника дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію виробництва або іншу виробничу новину, а замовник зобов'язаний прийняти виконану роботу та оплатити її.  
4507. Договір з виконавцем може охоплювати як увесь цикл проведення досліджень, розроблення та виготовлення виробничих новин, так і окремі види досліджень, розроблення, виготовлення новин.      Договір з виконавцем може охоплювати як увесь цикл проведення досліджень, розроблення та виготовлення виробничих новин, так і окремі види досліджень, розроблення, виготовлення новин.  
4508. Стаття 950 Виконання робіт      Стаття 970 (950) Виконання робіт  
4509. 1. Виконавець зобов'язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не передбачено договором.      1. Виконавець зобов'язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не передбачено договором.  
4510. Він має право залучати до виконання договору на науково-пошукові роботи третіх осіб тільки за згодою замовника.      Він має право залучати до виконання договору на науково- дослідні роботи третіх осіб тільки за згодою замовника.  
4511. 2. При виконанні дослідно-конструкторських і технологічних робіт виконавець має право, якщо інше не передбачено договором, залучати до їх виконання третіх осіб як субвиконавців.      2. При виконанні дослідно-конструкторських і технологічних робіт виконавець має право, якщо інше не передбачено договором, залучати до їх виконання третіх осіб як субвиконавців.  
4512. Стаття 951 Здача, прийняття та оплата робіт      Стаття 971 (951) Здача, прийняття та оплата робіт  
4513. 1. Виконавець зобов'язаний здати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-пошукові, дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або ж інший спосіб оплати.      1. Виконавець зобов'язаний здати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-пошукові, дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або ж інший спосіб оплати.  
4514. 2. Винагорода виконавцеві при проведенні науково-пошукових робіт або ж виконавцеві при проведенні дослідно-конструкторських робіт, передбачена договором, може бути зменшена замовником залежно від співвідношення фактично одержаних результатів з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від поведінки замовника, а можливість такого зменшення та його межі були обумовлені погодженням сторін.      2. Винагорода виконавцеві при проведенні науково-пошукових робіт або ж виконавцеві при проведенні дослідно-конструкторських робіт, передбачена договором, може бути зменшена замовником залежно від співвідношення фактично одержаних результатів з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від поведінки замовника, а можливість такого зменшення та його межі були обумовлені погодженням сторін.  
4515. Стаття 952 Конфіденційність відомостей про договір      Стаття 972 (952) Конфіденційність відомостей про договір  
4516. Якщо інше не передбачено договором на науково-пошукові роботи або ж на дослідно-конструкторські та технологічні роботи, як виконавець, так і замовник зобов'язані забезпечити конфіденційність відомостей щодо предмета договору, ходу його виконання та одержаних результатів. Обсяг відомостей, що визнаються конфіденційними, визначається у договорі.      Якщо інше не передбачено договором на науково-пошукові роботи або ж на дослідно-конструкторські та технологічні роботи, як виконавець, так і замовник зобов'язані забезпечити конфіденційність відомостей щодо предмета договору, ходу його виконання та одержаних результатів. Обсяг відомостей, що визнаються конфіденційними, визначається у договорі.  
4517. Стаття 953 Права сторін на результати робіт      Стаття 973 (953) Права сторін на результати робіт  
4518. 1. Замовник за договором на науково-пошукові роботи або ж на дослідно-конструкторські роботи має право використовувати передані йому результати робіт у межах і на умовах, передбачених договором.      1. Замовник за договором на науково-пошукові роботи або ж на дослідно-конструкторські роботи має право використовувати передані йому результати робіт у межах і на умовах, передбачених договором.  
4519. 2. Якщо інше не передбачено договором, виконавець має право використати одержаний ним результат робіт і для себе.      2. Якщо інше не передбачено договором, виконавець має право використати одержаний ним результат робіт і для себе.  
4520. 3. Договором може бути передбачене право виконавця реалізовувати результати робіт третім особам.      3. Договором може бути передбачене право виконавця реалізовувати результати робіт третім особам.  
4521. 4. Виконавець має право здійснювати патентування результатів робіт, одержаних за договорами на виконання науково-пошукових і дослідно-конструкторських робіт, зі згоди замовника.      4. Виконавець має право здійснювати патентування результатів робіт, одержаних за договорами на виконання науково-пошукових і дослідно-конструкторських робіт, зі згоди замовника.  
4522. Стаття 954 Обов'язки виконавця      Стаття 974 (954) Обов'язки виконавця  
4523. Виконавець за договором на науково-пошукові роботи або ж на дослідно-конструкторські та технологічні роботи зобов'язаний:      Виконавець за договором на науково-пошукові роботи або ж на дослідно-конструкторські та технологічні роботи зобов'язаний:  
4524. 1) виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у передбачений договором строк;      1) виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у передбачений договором строк;  
4525. 2) додержувати вимог, пов'язаних із правовою охороною інтелектуальної власності;      2) додержувати вимог, пов'язаних із правовою охороною інтелектуальної власності;  
4526. 3) утримуватися від публікації без згоди замовника науково-технічних результатів, одержаних при виконанні робіт;      3) утримуватися від публікації без згоди замовника науково-технічних результатів, одержаних при виконанні робіт;  
4527. 4) вживати заходів для захисту одержаних при виконанні робіт результатів, що підлягають правовій охороні, та інформувати про це замовника;      4) вживати заходів для захисту одержаних при виконанні робіт результатів, що підлягають правовій охороні, та інформувати про це замовника;  
4528. 5) надати замовникові, якщо у договорі не передбачено інше, ліцензію на використання науково-технічних результатів, що підлягають правовому захисту, застосовуваних у виконаних роботах;      5) надати замовникові, якщо у договорі не передбачено інше, ліцензію на використання науково-технічних результатів, що підлягають правовому захисту, застосовуваних у виконаних роботах;  
4529. 6) своїми силами та своїм коштом усувати допущені з його вини недоліки у технічній документації, які можуть спричинити відступи від техніко-економічних показників, передбачених у технічному завданні замовника або в договорі;      6) своїми силами та своїм коштом усувати допущені з його вини недоліки у технічній документації, які можуть спричинити відступи від техніко-економічних показників, передбачених у технічному завданні замовника або в договорі;  
4530. 7) негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.      7) негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.  
4531. Стаття 955 Обов'язки замовника      Стаття 975 (955) Обов'язки замовника  
4532. Замовник за договором на науково-пошукові роботи або ж на дослідно-конструкторські та технологічні роботи зобов'язаний:      Замовник за договором на науково-пошукові роботи або ж на дослідно-конструкторські та технологічні роботи зобов'язаний:  
4533. 1) видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт;      1) видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт;  
4534. 2) передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію;      2) передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію;  
4535. 3) прийняти виконані роботи та оплатити їх.      3) прийняти виконані роботи та оплатити їх.  
4536. Стаття 956 Наслідки неможливості досягти результату в договорах      Стаття 976 (956) Наслідки неможливості досягти результату в договорах  
4537. 1. Якщо у ході науково-пошукових робіт виявляється неможливість досягнення результату через обставини, що не залежать від виконавця, замовник зобов'язаний оплатити вартість робіт, проведених до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати, але не вище відповідної частини ціни робіт, зазначеної у договорі.      1. Якщо у ході науково-пошукових робіт виявляється неможливість досягнення результату через обставини, що не залежать від виконавця, замовник зобов'язаний оплатити вартість робіт, проведених до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати, але не вище відповідної частини ціни робіт, зазначеної у договорі.  
4538. 2. Якщо у ході виконання дослідно-конструкторських і технологічних робіт виявляється неможливість, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний оплатити зазнані виконавцем витрати.      2. Якщо у ході виконання дослідно-конструкторських і технологічних робіт виявляється неможливість, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний оплатити зазнані виконавцем витрати.  
4539. Стаття 957 Відповідальність виконавця за порушення договору      Стаття 977 (957) Відповідальність виконавця за порушення договору  
4540. 1. Виконавець несе відповідальність перед замовником за невиконання та неналежне виконання договору на науково-пошукові роботи або ж на дослідно-конструкторські та технологічні роботи, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з вини виконавця.      1. Виконавець несе відповідальність перед замовником за невиконання та неналежне виконання договору на науково-пошукові роботи або ж на дослідно-конструкторські та технологічні роботи, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з вини виконавця.  
4541. 2. Виконавець зобов'язаний відшкодувати збитки замовника, що становлять для нього реальну шкоду, у межах вартості робіт, у яких виявлені недоліки, якщо договором передбачено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної вартості за договором.      2. Виконавець зобов'язаний відшкодувати збитки замовника, що становлять для нього реальну шкоду, у межах вартості робіт, у яких виявлені недоліки, якщо договором передбачено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної вартості за договором.  
4542. Упущена вигода підлягає відшкодуванню у випадках, передбачених законом.      Упущена вигода підлягає відшкодуванню у випадках, передбачених законом.  
4543. Глава 61 Послуги. Загальні положення      Глава 62 (61) Послуги. Загальні положення  
4544. Стаття 958 Договір про надання послуг      Стаття 978 (958) Договір про надання послуг  
4545. 1. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не передбачено договором.      1. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не передбачено договором.  
4546. 2. Правила цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, у тому числі й договорів, передбачених главами 62-64, 66 цього Кодексу, якщо це не суперечить суті цих зобов'язань.      2. Правила цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, у тому числі й договорів, передбачених главами 63-65, 67 цього Кодексу, якщо це не суперечить суті цих зобов'язань.  
4547. 3. Правила, що містяться у главах 62-64, 66 цього Кодексу, можуть застосовуватися до інших договорів про надання послуг, якщо інше не передбачено законом, укладеним договором або не суперечить суті зобов'язання.      3. Правила, що містяться у главах 63-65, 67 цього Кодексу, можуть застосовуватися до інших договорів про надання послуг, якщо інше не передбачено укладеним договором, законом або не суперечить суті зобов'язання.  
4548. Стаття 959 Виконання договору про надання послуг      Стаття 979 (959) Виконання договору про надання послуг  
4549. 1. Виконавець повинен надати послугу особисто.      1. Виконавець повинен надати послугу особисто.  
4550. 2. У випадках, передбачених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на третю особу, залишаючись відповідальним перед замовником за невиконання договору в повному обсязі.   -441- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
 П.2 статті 959 слова "за невиконання договору в повному обсязі" замінити словами "за невиконання та неналежне виконання договору".  		Враховано редакційно   2. У випадках, передбачених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на третю особу, залишаючись відповідальним перед замовником за порушення договору в повному обсязі.  
4551. Стаття 960 Винагорода за договором про оплатне надання послуг      Стаття 980 (960) Винагорода за договором про оплатне надання послуг  
4552. 1. За договором про оплатне надання послуг замовник повинен оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що передбачені договором.      1. За договором про оплатне надання послуг замовник повинен оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що передбачені договором.  
4553. 2. У разі неможливості виконати договір, що виникла не з вини виконавця, замовник повинен виплатити виконавцеві розумну винагороду. У тих випадках, коли неможливість виконання виникла з вини замовника, винагорода підлягає виплаті у повному обсязі, якщо інше не передбачено законом або договором.      2. У разі неможливості виконати договір, що виникла не з вини виконавця, замовник повинен виплатити виконавцеві розумну винагороду. У тих випадках, коли неможливість виконання виникла з вини замовника, винагорода підлягає виплаті у повному обсязі, якщо інше не передбачено законом або договором.  
4554. Стаття 961 Відшкодування виконавцеві фактично зазнаних витрат за договором про безоплатне надання послуг      Стаття 981 (961) Відшкодування виконавцеві фактично зазнаних витрат за договором про безоплатне надання послуг  
4555. 1. За договором про безоплатне надання послуг замовник повинен відшкодувати виконавцеві усі фактично зазнані витрати, необхідні для виконання договору.      1. За договором про безоплатне надання послуг замовник повинен відшкодувати виконавцеві усі фактично зазнані витрати, необхідні для виконання договору.  
4556. 2. Правило, що міститься у п. 1 цієї статті, застосовується й у випадках, коли неможливість виконання договору про безоплатне надання послуг виникла з вини замовника або внаслідок дії непереборної сили.      2. Правило, що міститься у пункті 1 цієї статті, застосовується й у випадках, коли неможливість виконання договору про безоплатне надання послуг виникла з вини замовника або внаслідок дії непереборної сили.  
4557. Стаття 962 Строк договору про надання послуг      Стаття 982 (962) Строк договору про надання послуг  
4558. Строк договору про надання послуг визначається погодженням сторін, якщо інше не передбачено законом або іншими правовими актами.      Строк договору про надання послуг визначається погодженням сторін, якщо інше не передбачено законом або іншими нормативно-правовими актами.  
4559. Стаття 963 Відповідальність виконавця за невиконання або неналежне виконання договору про надання послуг      Стаття 983 (963) Відповідальність виконавця за невиконання або неналежне виконання договору про надання послуг  
4560. 1. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про оплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у повному обсязі, якщо інше не передбачено договором, лише за наявності його вини. Якщо інше не передбачено законом або договором, виконавець, який порушив договір про оплатне надання послуг при здійсненні підприємницької діяльності несе відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили.      1. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про оплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у повному обсязі, якщо інше не передбачено договором, лише за наявності його вини. Якщо інше не передбачено договором або законом, виконавець, який порушив договір про оплатне надання послуг при здійсненні підприємницької діяльності несе відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили.  
4561. 2. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати, якщо договором не передбачений інший розмір відповідальності виконавця.      2. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати, якщо договором не передбачений інший розмір відповідальності виконавця.  
4562. Стаття 964 Розірвання договору про надання послуг      Стаття 984 (964) Розірвання договору про надання послуг  
4563. Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі в односторонньому порядку, на підставах, передбачених цим Кодексом, законом або угодою сторін.      Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі в односторонньому порядку, на підставах, передбачених цим Кодексом, законом або угодою сторін.  
4564. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються законом або угодою сторін.      Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються законом або угодою сторін.  
4565. Глава 62 Перевезення      Глава 63 (62) Перевезення  
4566. Стаття 965 Загальні положення про перевезення      Стаття 985 (965) Загальні положення про перевезення  
4567. 1. Перевезення вантажів, пасажирів і багажу здійснюється за договором перевезення.      1. Перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.  
4568. 2. Загальні умови перевезення визначаються транспортними статутами та кодексами, іншими законодавчими актами та правилами, що видаються згідно з ними.      2. Загальні умови перевезення визначаються транспортними статутами та кодексами, іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.  
4569. Умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень визначаються погодженням сторін, якщо цим Кодексом, транспортними статутами та кодексами, іншими законодавчими актами та правилами, що видаються згідно з ними, не встановлено інше.      Умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено Кодексом, транспортними статутами та кодексами, іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.  
4570. Стаття 966 Договір перевезення вантажу      Стаття 986 (966) Договір перевезення вантажу  
4571. 1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній йому іншою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його правоуповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.      1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.  
4572. 2. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.      2. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.  
4573. 3. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, передбаченого транспортними статутами та кодексами).      3. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними статутами та кодексами).  
4574. Стаття 967 Договір перевезення пасажира та багажу      Стаття 987 (967) Договір перевезення пасажира та багажу  
4575. 1. За договором перевезення пасажира перевізник зобов'язується перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі здавання багажу -також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, що має право на одержання багажу; пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а при здаванні багажу -й за провезення багажу.      1. За договором перевезення пасажира перевізник зобов'язується перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі здавання багажу -також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу; пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а при здаванні багажу -і за його провезення.  
4576. 2. Договір перевезення пасажира та багажу посвідчується відповідно квитком і багажною квитанцією, форми яких встановлюються у порядку, передбаченому транспортними статутами та кодексами.      2. Договір перевезення пасажира та багажу посвідчується відповідно квитком і багажною квитанцією, форми яких встановлюються у порядку, встановленому транспортними статутами та кодексами.  
4577. Стаття 968 Права пасажира      Стаття 988 (968) Права пасажира  
4578. 1. Пасажир має право:   -442- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
 Ст. 968 п.1 (старої редакції) вилучити - тому, що придбання квитка знаходиться поза рамками змісту договору, і є лише способом його укладнення. Цей пункт договору логічно зробити п.2 ст. 967 в редакції: "Договір перевезення пасажира та багажу" укладається придбання квитка на будь-який вид транспорту, за будь яким маршрутом відкритим для перевезення. Особи, яким надано право безплатного проїзду, повинні взяти посадочний квиток. При міських перевезеннях договір укладається з моменту посадки пільгового пасажира в транспортний засіб. На осіб що перевозяться без достатніх підстав, правила про договір перевезення пасажира не поширюються. Замість п.1 ст.968 помістити 1: "На повну та своєчасну інформацію про час та місце відправлення транспортного засобу за вказаним у квитку чи іншому перевізному документі маршрутом".  		Враховано частково   1. Пасажир має право:  
4579. 1) одержати місце згідно з придбаним квитком;      1) одержати місце згідно з придбаним квитком;  
4580. 2) провозити із собою безплатно одну дитину віком до шести років, якщо вона не займає окремого місця;      2) провозити із собою безплатно одну дитину віком до шести років без права зайняття нею окремого місця;  
4581. 3) купувати на дітей віком від 6 до 12 років дитячі квитки зі сплатою у пільговому порядку;      3) купувати на дітей віком від 6 до 14 років дитячі квитки за пільговою ціною;  
4582. 4) перевозити із собою безоплатно ручну кладь у межах норм, встановлених транспортними статутами та кодексами;      4) перевозити із собою безоплатно ручну кладь у межах норм, встановлених транспортними статутами та кодексами;  
4583. 5) зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів не більше ніж на 10 діб, а в разі хвороби -на весь час хвороби;      5) зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів (квитка) не більше ніж на 10 діб, а в разі хвороби -на весь час хвороби;  
4584. 6) відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка -залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними статутами та кодексами;      6) відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка -залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними статутами та кодексами;  
4585. 7) На повну та своєчасну інформацію про час та місце відправлення транспортного засобу за вказаним у квитку чи іншому перевізному документі маршрутом      7) отримувати повну та своєчасну інформацію про час та місце відправлення транспортного засобу за вказаним у транспортному документі (квитку) маршрутом  
4586. 2. Пасажир може мати інші права, передбачені цим Кодексом, іншими законами, транспортними статутами та кодексами і правилами, що видаються згідно з ними.      2. Пасажир може мати інші права, встановлені цим Кодексом, іншими законами, транспортними статутами та кодексами і правилами, що видаються згідно з ними.  
4587. Стаття 969 Договір чартеру (фрахтування)      Стаття 989 (969) Договір чартеру (фрахтування)  
4588. За договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину вмісткості одного чи кількох транспортних засобів на один або кілька рейсів для перевезення пасажирів, багажу, вантажу та пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить законові та іншим правовим актам.      1. За договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину вмісткості одного чи кількох транспортних засобів на один або кілька рейсів для перевезення пасажирів, багажу, вантажу та пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить законові та іншим нормативно-правовим актам.  
4589. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма зазначеного договору встановлюються транспортними статутами та кодексами.      2. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними статутами та кодексами.  
4590. Стаття 970 Перевезення у прямому змішаному сполученні      Стаття 990 (970) Перевезення у прямому змішаному сполученні  
4591. 1. Перевезення вантажів, пасажирів і багажу може здійснюватися кількома видами транспорту за єдиним транспортним документом (пряме змішане сполучення).      1. Перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти може здійснюватися кількома видами транспорту за єдиним транспортним документом (пряме змішане сполучення).  
4592. 2. Відносини транспортних організацій, що здійснюють перевезення у прямому змішаному сполученні, визначаються погодженням між цими організаціями.      2. Відносини транспортних організацій, що здійснюють перевезення у прямому змішаному сполученні, визначаються погодженням між ними.  
4593. Стаття 971 Довгострокові договори      Стаття 991 (971) Довгострокові договори  
4594. Перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезнь можуть укласти довгострокові договори.      Перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезнь можуть укласти довгострокові договори.  
4595. За довгостроковим договором перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу -подавати до перевезення вантажі у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезень вантажів визначаються обсяги, строки та інші умови надання транспортних засобів і подання вантажів для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезень.      За довгостроковим договором перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу -подавати до перевезення вантажі у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезень вантажів визначаються обсяги, строки та інші умови надання транспортних засобів і подання вантажів для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезень.  
4596. Стаття 972 Перевезення транспортом загального користування      Стаття 992 (972) Перевезення транспортом загального користування  
4597. 1. Перевезення, що їх здійснює комерційна організація, визнається перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажів, пасажирів і багажу за зверненням будь-якої особи.      1. Перевезення, що їх здійснює комерційна організація, визнається перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажів, пасажирів і багажу за зверненням будь-якої особи.  
4598. 2. Договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором (стаття 665 цього Кодексу).      2. Договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором (стаття 682 цього Кодексу).  
4599. Стаття 973 Провізна плата      Стаття 993 (973) Провізна плата  
4600. 1. За перевезення вантажів, пасажирів і багажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається погодженням сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими правовими актами. У випадках коли розмір провізної плати не визначений, має стягуватися розумна чи домірна плата.      1. За перевезення вантажів, пасажирів , багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, вона стягується у розумному відповідному розмірі..  
4601. 2. Плата за перевезення вантажів, пасажирів і багажу, здійснюване транспортом загального користування, визначається погодженням сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.      2. Плата за перевезення вантажів, пасажирів , багажу, пошти здійснюване транспортом загального користування, визначається погодженням сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.  
4602. Пільгові умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу транспортом загального користування можуть встановлюватися транспортною організацією за її рахунок або ж за рахунок відповідного бюджету у випадках, передбачених законами та іншими правовими актами.      Пільгові умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися транспортною організацією за її рахунок або ж за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами.  
4603. 3. Робота та послуги, виконувані на вимогу вантажоволодільців і не передбачені тарифами, оплачуються за погодженням сторін.      3. Робота та послуги, які виконуються на вимогу вантажоволодільців і не передбачені тарифами, оплачуються додатково за погодженням сторін.  
4604. 4. Перевізник має право утримувати передані йому для перевезення вантажі на забезпечення належних йому провізної плати та інших платежів із перевезення (стаття 615 цього Кодексу), якщо інше не встановлено законом, іншими правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.      4. Перевізник має право притримати передані йому для перевезення вантажі для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів (стаття 632 цього Кодексу), якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.  
4605. Стаття 974 Надання транспортних засобів і пред'явлення вантажу до перевезення      Стаття 994 (974) Надання транспортних засобів і пред'явлення вантажу до перевезення  
4606. 1. Перевізник повинен надати транспортні засоби під навантаження у строк, встановлений договором.      1. Перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під навантаження у строк, встановлений договором.  
4607. Відправник вантажу має право відмовитися від поданих транспортних засобів, що не придатні для перевезення відповідного вантажу.      Відправник вантажу має право відмовитися від поданих транспортних засобів, що не придатні для перевезення відповідного вантажу.  
4608. 2. Відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог.      2. Відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог.  
4609. 3. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі або упаковці, яка не відповідає встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.      3. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі або упаковці, яка не відповідає встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.  
4610. Стаття 975 Вантаження та вивантаження вантажів      Стаття 995 (975) Вантаження та вивантаження вантажів  
4611. 1. Вантаження (вивантаження) вантажів здійснюється транспортною організацією або відправником (одержувачем) у порядку, передбаченому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними статутами, кодексами та правилами, що видаються згідно з ними.      1. Вантаження (вивантаження) вантажів здійснюється транспортною організацією або відправником (одержувачем) у порядку, передбаченому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними статутами, кодексами та правилами, що видаються згідно з ними.  
4612. 2. Вантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, передбачені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними статутами, кодексами та правилами, що видаються згідно з ними.      2. Вантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, передбачені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними статутами, кодексами та правилами, що видаються згідно з ними.  
4613. Стаття 976 Строк доставки вантажу, пасажира та багажу      Стаття 996 (976) Строк доставки вантажу, пасажира, багажу, пошти  
4614. 1. Перевізник повинен доставити вантаж, пасажира або багаж до пункту призначення у строк, встановлений погодженням сторін, якщо транспортними статутами, кодексами та правилами, що видаються згідно з ними, не передбачено інше, а в разі відсутності таких строків -у розумний строк.      1. Перевізник повинен доставити вантаж, пасажира,багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними статутами, кодексами та правилами, що видаються відповідно доних, а в разі відсутності таких строків -у розумний строк.  
4615. 2. Вантаж, не виданий вантажоодержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не передбачений погодженням сторін, транспортними статутами та кодексами, вважається втраченим.      2. Вантаж, не виданий вантажоодержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними статутами та кодексами, вважається втраченим.  
4616. Проте вантажоодержувач, якщо інше не передбачено погодженням сторін, транспортними статутами та кодексами, повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу.      Вантажоодержувач, повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними статутами та кодексами, .  
4617. Стаття 977 Відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із перевезення      Стаття 997 (977) Відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із перевезення  
4618. У разі порушення зобов'язань, що випливають із перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену погодженням сторін, якщо інше не передбачено цим Кодексом, транспортними статутами та кодексами.      У разі порушення зобов'язань, що випливають із перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену погодженням сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, транспортними статутами та кодексами.  
4619. Стаття 978 Відповідальність перевізника за неподання транспортних засобів і відправника за невикористання поданих транспортних засобів      Стаття 998 (978) Відповідальність перевізника за неподання транспортних засобів і відповідальність відправника за невикористання поданих транспортних засобів  
4620. 1. Перевізник за неподання транспортних засобів для перевезення вантажу, а відправник за ненадання вантажу (стаття 974 цього Кодексу) або невикористання поданих транспортних засобів з інших причин несуть відповідальність, передбачену погодженням сторін, якщо інше не передбачено транспортними статутами або кодексами.      1. Перевізник за неподання транспортних засобів для перевезення вантажу, а відправник за ненадання вантажу (стаття 994 цього Кодексу) або невикористання поданих транспортних засобів з інших причин несуть відповідальність, встановлену договором, якщо інше не встановлено транспортними статутами або кодексами.  
4621. 2. Перевізник і відправник вантажу звільняються від відповідальності, якщо неподання транспортних засобів або невикористання поданих транспортних засобів сталися внаслідок непереборної сили, інших явищ стихійного характеру, воєнних дій, припинення або обмеження перевезення вантажів у певних напрямках, встановленої у випадках і порядку, що передбачені транспортними статутами та кодексами.      2. Перевізник і відправник вантажу звільняються від відповідальності, якщо неподання транспортних засобів або невикористання поданих транспортних засобів сталисяне з їхньої вини, зокрема, у разі припинення (обмеження) перевезення вантажів у певних напрямках, встановленого у випадках і порядку, передбачених транспортними статутами та кодексами.  
4622. Стаття 979 Відповідальність перевізника за затримку відправлення пасажира та порушення строку доставлення пасажира до пункту призначення      Стаття 999 (979) Відповідальність перевізника за затримку відправлення пасажира та порушення строку доставлення пасажира до пункту призначення  
4623. 1. За затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому погодженням сторін, транспортними статутами та кодексами, якщо не доведе, що зазначені порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправних транспортних засобів, що загрожують життю або здоров'ю пасажирів, та інших обставин, що не залежать від перевізника.      1. За затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому погодженням сторін, транспортними статутами та кодексами, якщо не доведе, що зазначені порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправних транспортних засобів, що загрожувала життю або здоров'ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника.  
4624. 2. У разі відмови пасажира від перевезення з причини затримки відправлення транспортного засобу перевізник зобов'язаний повернути провізну плату.      2. У разі відмови пасажира від перевезення з причини затримки відправлення транспортного засобу перевізник зобов'язаний повернути провізну плату.  
4625. 3. Якщо поїздка пасажира з пункту пересадки не відбулася внаслідок запізнення транспортного засобу, який доставив його у цей пункт, перевізник зобов'язаний відшкодувати пасажирові зазнані витрати.      3. Якщо поїздка пасажира з пункту пересадки не відбулася внаслідок запізнення транспортного засобу, який доставив його у цей пункт, перевізник зобов'язаний відшкодувати пасажирові завдані збитки.  
4626. Стаття 980 Відповідальність перевізника за прострочення у доставці вантажу      Стаття 1000 (980) Відповідальність перевізника за прострочення у доставці вантажу  
4627. У разі прострочення у доставці вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати іншій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо погодженням сторін, транспортними статутами та кодексами не передбачені інші форми відповідальності.      У разі прострочення у доставці вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними статутами та кодексами.  
4628. Стаття 981 Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування та пошкодження вантажу і багажу      Стаття 1001 (981) Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування та пошкодження вантажу , багажу, пошти  
4629. 1. Перевізник несе відповідальність за збереження вантажу або багажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачеві або особі, правоуповноваженій на одержання вантажу або багажу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу або багажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.      1. Перевізник несе відповідальність за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачеві або особі, яка має право на його одержання, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.  
4630. 2. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу, псування і пошкодження прийнятого до перевезення вантажу або багажу у розмірі фактичної шкоди.      2. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу, псування і пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди.  
4631. Стаття 982 Пред'явлення претензій і вчинення позовів за договірними перевезеннями      Стаття 1002 (982) Пред'явлення претензій і пред'явлення позовів за договірними перевезеннями  
4632. 1. До вчинення перевізникові позову, що випливає з перевезення вантажу, є обов'язковим пред'явлення йому претензії у порядку, передбаченому транспортними статутами та кодексами.      1. До пред'явлення перевізникові позову, що випливає з перевезення вантажу, пошти є обов'язковим пред'явлення йому претензії у порядку, передбаченому транспортними статутами та кодексами.  
4633. 2. Позов до перевізника може бути вчинений вантажовідправником або вантажоодержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.      2. Позов до перевізника може бути пред'явлений вантажовідправником або вантажоодержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.  
4634. 3. Позовна давність за вимогами, що випливають із перевезення вантажу, встановлюється в один рік з моменту, що визначається згідно з транспортними статутами та кодексами.      3. Позовна давність за вимогами, що випливають із перевезення вантажу, пошти встановлюється в один рік з моменту, що визначається згідно з транспортними статутами та кодексами.  
4635. Стаття 983 Позови щодо перевезення в закордонному сполученні      Стаття 1003 (983) Позови щодо перевезення в закордонному сполученні  
4636. Позовна давність, порядок вчинення позовів щодо спорів, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами, транспортними статутами та кодексами.      Позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами, транспортними статутами та кодексами.  
4637. Стаття 984 Страхування вантажів, пасажирів і багажу      Стаття 1004 (984) Страхування вантажів, пасажирів і багажу  
4638. Страхування вантажів, пасажирів і багажу вчиняється у порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства.      Страхування вантажів, пасажирів і багажу проводиться відповідно до закону.  
4639. Стаття 985 Відповідальність перевізника за заподіяння смерті або ушкодження здоров'я пасажира      Стаття 1005 (985) Відповідальність перевізника за заподіяння смерті або ушкодження здоров'я пасажира  
4640. Відповідальність перевізника за шкоду, завдану життю або здоров'ю пасажира, визначається за правилами, встановленими у главі 80 цього Кодексу, якщо законом або договором перевезення не передбачена підвищена відповідальність перевізника.      Відповідальність перевізника за шкоду, завдану здоров'ю пасажира або заподіяння йому смерті , визначається за правилами, встановленими у главі 81 цього Кодексу, якщо договором або законом не встановлена відповідальність перевізника без вини.  
4641. Глава 63 Транспортна експедиція      Глава 64 (63) Транспортне експедирування  
4642. Стаття 986 Договір транспортної експедиції      Стаття 1006 (986) Договір транспортного експедирування  
4643. 1. За договором транспортної експедиції одна сторона (експедитор) зобов'язується за винагороду і за рахунок іншої сторони (клієнтавантажовідправника або вантажоодержувача) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з доставкою вантажів.      1. За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів.  
4644. Договором можуть бути передбачені зобов'язання експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і по маршруту, вибраному експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від його імені договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.      Договором може бути встановлене зобов'язання експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і по маршруту, вибраному експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.  
4645. Як додаткові послуги договором транспортної експедиції може бути передбачене здійснення таких необхідних для доставки вантажу операцій, як перевірка кількості та стану вантажу, його вантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей, а також виконання інших операцій і послуг, передбачених договором.      Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його вантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).  
4646. 2. Правила цієї глави поширюються і на випадки, коли згідно з договором обов'язки експедитора виконуються перевізником.      2. Правила цієї глави поширюються і на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.  
4647. 3. Умови виконання договору транспортної експедиції визначаються погодженням сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими правовими актами.      3. Умови виконання договору транспортного експедирування визначаються погодженням сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.  
4648. Стаття 987 Форма договору      Стаття 1007 (987) Форма договору транспортного еспедирування  
4649. 1. Договір транспортної експедиції укладається в письмовій формі.      1. Договір транспортного експедирування укладається в письмовій формі.  
4650. 2. Відправник (одержувач) вантажу повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків.      2. Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків.  
4651. Стаття 988 Винагорода за договором експедиції      Стаття 1008 (988) Плата за договором транспортного експедирування  
4652. За договором експедиції клієнт повинен виплатити експедиторові винагороду в розмірі, визначеному погодженням сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими правовими актами. У випадках коли розмір винагороди не визначений, клієнт повинен виплатити експедиторові домірну плату.      Розмір плати експедиторові встановлюється договором, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити її експедиторові у розумному розмірі.  
4653. Стаття 989 Виконання договору експедиції      Стаття 1009 (989) Виконання договору транспортного експедирування  
4654. 1. Експедитор повинен надати послугу особисто.       
4655. 2. У випадках, передбачених договором експедиції, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб, залишаючись відповідальним перед клієнтом за виконання договору.      Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'зків за договором транспортного експедирування інших осіб, еспедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.  
4656. Стаття 990 Документи та інша інформація, що надається експедиторові      Стаття 1010 (990) Документи та інша інформація, що надається експедиторові  
4657. 1. Клієнт повинен надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, передбачених договором.      1. Клієнт повинен надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.  
4658. 2. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти запросити у клієнта необхідну додаткову інформацію.      2. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію.  
4659. 3. Ненадання клієнтом необхідної інформації дає право експедиторові на відкладення виконання відповідних обов'язків до її надання.      3. Ненадання клієнтом необхідної інформації дає право експедиторові на відкладення виконання відповідних обов'язків до її надання у повному обсязі.  
4660. 4. Клієнт несе відповідальність за збитки, завдані експедиторові у зв'язку з порушенням обов'язків щодо надання інформації, зазначеної у п. 1 цієї статті.      4. Клієнт несе відповідальність за збитки, завдані експедиторові у зв'язку з порушенням обов'язків щодо надання інформації, зазначеної у пункті 1 цієї статті.  
4661. Стаття 991 Відповідальність експедитора за договором транспортної експедиції      Стаття 1011 (991) Відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування  
4662. 1. За порушення обов'язків за договором експедиції експедитор несе відповідальність перед клієнтом на підставах і в розмірах, що визначаються згідно з правилами глави 49 цього Кодексу.      За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор несе відповідальність перед клієнтом згідно з правилами глави 49 цього Кодексу.  
4663. 2. Відповідальність за невиконання та неналежне виконання обов'язків, що становлять зміст додаткових послуг, надання яких взяв на себе експедитор, визначається законодавством про відповідний договір.       
4664. Стаття 992 Відмова від договору експедиції      Стаття 1012 (992) Відмова від виконання договору транспортного еспедирування  
4665. Клієнт або експедитор має право відмовитися від виконання договору експедиції, попередивши про це іншу сторону в розумний строк. При цьому сторона, що заявила відмову, відшкодовує іншій стороні збитки, спричинені припиненням договору.      Клієнт або експедитор має право відмовитися від виконання договору транспортного експедирування, попередивши про це другу сторону в розумний строк. Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв'язку із розірванням договору.  
4666. Глава 64 Зберігання      Глава 65 (64) Зберігання  
4667. § 1. Загальні положення про зберігання      § 1. Загальні положення про зберігання  
4668. Стаття 993 Договір зберігання      Стаття 1013 (993) Договір зберігання  
4669. 1. За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, що належить другій стороні (поклажедавцеві).      1. За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана йому другою стороною (поклажедавцем) і повернути йому цю річ у схоронності.  
4670. 2. У договорі зберігання може бути передбачений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде йому передана у майбутньому.      2. У договорі зберігання, у якому зберігачем є особа.що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності, може бути встановлений обов'язок зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.  
4671. 3. Якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (камерах, інших приміщеннях) загального користування, такий договір є публічним (стаття 665 цього Кодексу).      3. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (камерах, інших приміщеннях) загального користування (стаття 682 цього Кодексу).  
4672. Стаття 994 Форма договору зберігання      Стаття 1014 (994) Форма договору зберігання  
4673. 1. Договір зберігання має бути укладений в письмовій формі у випадках, передбачених у статті 199 цього Кодексу. Договір зберігання, що передбачає обов'язок зберігача взяти річ на зберігання, може бути укладений у письмовій формі -незалежно від складу учасників цього договору і вартості речі, що передається на зберігання.   -443- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
 Ст. 994 Замість слова "може" включити слово "повинен".  		Враховано редакційно   1. Договір зберігання має бути укладений в письмовій формі у випадках, встановлених у статті 190 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується взяти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.  
4674. Письмова форма договору вважається додержаною, якщо взяття речі на зберігання посвідчене видачею поклажедавцеві зберігальної розписки, квитанції або іншого документа, підписаного зберігачем.      Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.  
4675. 2. Передання на зберігання речі при пожежі, повені, раптовому захворюванні та при інших надзвичайних обставин може доводитися свідченням свідків незалежно від вартості зданої на зберігання речі.      2. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні, або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків.  
4676. 3. Договір зберігання може бути укладений шляхом видачі зберігачем поклажодавцеві номерного жeтона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, -якщо це допускається законом, іншим правовим актом чи якщо це звично для цього виду зберігання.      3. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншим актом цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.  
4677. Стаття 995 Строк зберігання      Стаття 1015 (995) Строк зберігання  
4678. 1. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом обумовленого договором строку.      1. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі.  
4679. 2. Якщо строк зберігання договором не передбачений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до зажадання її поклажодавцем.      2. Якщо строк зберігання у договорі не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до подання поклажедавцем вимоги про її повернення.  
4680. 3. Якщо строк зберігання визначений моментом зажадання речі поклажодавцем, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання речі вимагати від поклажодавця забрати річ, надавши йому для цього розумний строк. Невиконання поклажодавцем цього обов'язку породжує наслідки, передбачені пунктом 3 статті 1006 цього Кодексу.      3. Якщо строк зберігання визначений моментом подання поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання, вимагати від поклажодавця забрати річ, надавши йому для цього розумний строк. Невиконання поклажодавцем цього обов'язку може мати наслідки, встановлені пунктом 3 статті 1025 цього Кодексу.  
4681. Стаття 996 Наслідки порушення обов'язку щодо передання (прийняття) речі на зберігання у встановлений строк      Стаття 1016 (996) Наслідки відмови від передання речі на зберігання  
4682. 1. Зберігач, який зобов'язався взяти річ на зберігання у передбачений договором строк, не має права вимагати передання йому цієї речі на зберігання.      1. Зберігач, який зобов'язався взяти в майбутньому річ на зберігання, не має права вимагати її передання на зберігання.  
4683. 2. Поклажодавець, який не передав річ на зберігання у визначений договором строк (п. 2 статті 993 цього Кодексу), відповідає перед зберігачем за збитки, завдані у зв'язку з тим, що зберігання не відбулося, -якщо інше не передбачено законом або договором зберігання. Поклажодавець звільняється від цієї відповідальності, якщо в розумний строк він заявить зберігачеві про відмову від його послуг.      2. Поклажодавець, який не передав річ на зберігання, зобов'язаний відшкодувати зберігачеві збитки, завдані йому у зв'язку з тим, що зберігання не відбулося якщо в розумний строк не попередив зберігача про відмову від договору.  
4684. 3. Якщо інше не передбачено договором, зберігач звільняється від обов'язку взяти річ на зберігання у випадках, коли в обумовлений договором строк річ не може бути передана йому на зберігання.       
4685. Стаття 997 Обов'язок взяти річ на зберігання      Стаття 1017 (997) Обов'язок взяти річ на зберігання  
4686. Особа, що здійснює на засадах підприємницької діяльності зберігання речей на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування, не має права відмовитися від укладення договору зберігання за наявності у неї такої можливості. Договори, що підлягають укладенню в таких випадках, визнаються публічними договорами (стаття 665 цього Кодексу).      1. Особа, яка зберігає речі на засадах підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування, не має права відмовитися від укладення договору зберігання за наявності у неї такої можливості (стаття 682 цього Кодексу). 2. Зберігач звільняється від обов'язку взяти річ на зберігання, якщо у зв'язку з обставинами, які мають істотне значення, він не може забезпечити її схоронності. Якщо річ мала бути передана на зберігання в майбутньому, зберігач звільняється від обов'язку взяти річ на зберігання, якщо у зв'язку з обставинами, які мають істотне значення, він не може забезпечити її схоронності.  
4687. Стаття 998 Зберігання знеособлених речей      Стаття 1018 (998) Зберігання речей, наділених родовими ознаками.  
4688. У випадках, передбачених договором, зберігач має право змішати речі одного і того ж роду та якості, які здані на зберігання кількома особами.      За згодою поклажедавця зберігач має право змішати речі одного і того ж роду та якості, які здані на зберігання особами. Стаття 1020 (1000) Обов'язок зберігача щодо забезпечення схоронності речі 1. Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. 2. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.  
4689. Стаття 999 Виконання договору зберігання      Стаття 1019 (999) Виконання договору зберігання  
4690. 1. Якщо договором не передбачено інше, зберігач зобов'язаний виконувати його особисто.      1. Зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором особисто.  
4691. 2. Зберігач має право передати річ на зберігання третій особі у разі, якщо він через обставини вимушений зробити це в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду.      2. Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду.  
4692. 3. Про передання речі на зберігання третій особі зберігач зобов'язаний своєчасно сповістити поклажодавця.      Про передання речі на зберігання іншій особі зберігач зобов'язаний своєчасно сповістити поклажодавця.  
4693. 4. При переданні речі на зберігання третій особі умови договору зберігають чинність і первісний зберігач відповідає за дії третьої особи, якій він передав річ на зберігання, як за свої власні дії.      3. При переданні зберігачем речі на зберігання іншій особі умови договору зберігають чинність, і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання, як за свої власні.  
4694. Стаття 1000 Обов'язок зберігача щодо забезпечення схоронності речі       
4695. 1. Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених договором, законом, іншими правовими актами, для забезпечення схоронності речі, переданої йому на зберігання.       
4696. 2. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про взяту на зберігання річ, як про свою власну.       
4697. Стаття 1001 Користування річчю, переданою на зберігання      Стаття 1021 (1001) Користування річчю, переданою на зберігання  
4698. Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися переданою йому на зберігання річчю, а також надавати третім особам можливість користування нею.      Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.  
4699. Стаття 1002 Зміна умов зберігання      Стаття 1022 (1002) Зміна умов зберігання  
4700. 1. Зберігач зобов'язаний негайно сповістити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі, які передбачені договором, і дочекатися його відповіді.      1. Зберігач зобов'язаний негайно повідомити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі і дочекатися його відповіді.  
4701. 2. У разі небезпеки, нестачі чи пошкодження речі зберігач зобов'язаний змінити спосіб, місце та інші умови зберігання речі, не чекаючи відповіді поклажодавця.      2. У разі небезпеки втрати, нестачі чи пошкодження речі зберігач зобов'язаний змінити спосіб, місце та інші умови її зберігання, не чекаючи відповіді поклажодавця.  
4702. 3. Якщо річ, що є на зберіганні, пошкоджена, або ж виникла реальна загроза її пошкодження, чи виникли інші обставини, що не дають змоги забезпечити її схоронність, а вжиття заходів з боку поклажодавця очікувати неможливо, зберігач має право реалізувати річ чи її частину самостійно. Якщо зазначені обставини виникли з причин, за які зберігач не відповідає, він має право за рахунок купівельної ціни відшкодувати свої витрати з продажу речей. Наявність зазначених обставин доводиться зберігачем.      3. Якщо річ пошкоджена, або ж виникла реальна загроза її пошкодження, чи інші обставини, що не дають змоги забезпечити її схоронність, а вжиття заходів з боку поклажодавця очікувати неможливо, зберігач має право продати річ або її частину. Якщо зазначені обставини виникли з причин, за які зберігач не відповідає, він має право відшкодувати свої витрати з суми, яка була одержана від продажу речей. Наявність зазначених обставин доводиться зберігачем.  
4703. Стаття 1003 Плата за зберігання      Стаття 1023 (1003) Плата за зберігання  
4704. 1. Плата за зберігання, строки її внесення визначаються договором.      1. Плата за зберігання, строки її внесення встановлюються договором.  
4705. 2. Якщо зберігання припиняється до спливу обумовленого строку через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на домірну частину винагороди.      2. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на домірну частину плати.  
4706. 3. Якщо поклажедавець після закінчення строку договору не взяв річ назад, він зобов'язаний внести плату за весь час її зберігання.      3. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.  
4707. 4. Статутом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.      4. Статутом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.  
4708. Стаття 1004 Відшкодування витрат із зберігання      Стаття 1024 (1004) Відшкодування витрат на зберігання  
4709. 1. Якщо інше не визначено договором зберігання, витрати зберігача із зберігання речі включаються до винагороди за зберігання.      1. Витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.  
4710. 2. Надзвичайні витрати, тобто витрати із зберігання речі, що їх сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання, відшкодовуються поза винагородою, яка належить зберігачеві, якщо інше не передбачено договором.      2. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві.  
4711. 3. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати із зберігання речі, якщо законом або договором не передбачено інше.      3. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо законом або договором не передбачено інше.  
4712. Стаття 1006 Обов'язок поклажедавця забрати річ після закінчення строку зберігання.      Стаття 1025 (1006) Обов'язок поклажедавця забрати річ після закінчення строку зберігання.  
4713. 1. Поклажедавець зобов'язаний забрати річ у зберігача після закінчення строку зберігання.      Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку.  
4714. 2. Зберігач зобов'язаний письмово попередити поклажедавця про закінчення строку зберігання і запропонувати йому розумний строк для взяття речі.       
4715. 3. Якщо поклажедавець у запропонований зберігачем строк не забрав речі, зберігач має право продати її за ціною, що склалася на день продажу.       
4716. Сума одержана від продажу речі, передається поклажедавцеві з відрахуванням сум, належних зберігачеві, у тому числі його витрат щодо продажу речі.       
4717. Стаття 1005 Обов'язок зберігача повернути річ      Стаття 1026 (1005) Обов'язок зберігача повернути річ  
4718. 1. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, ту річ, що була передана на зберігання, а якщо договором було передбачено зберігання із знеособленням речей, -тотожна або обумовлена сторонами кількість речей того самого роду та якості.      1. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання або відповідну кількість речей того ж роду та якості.  
4719. 2. Річ має бути повернена зберігачеві у такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням її природного погіршення, природного убутку або іншої зміни внаслідок її природних властивостей.      2.Річ має бути повернена зберігачеві у такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.  
4720. Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, одержані за час зберігання речі.      Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі.  
4721. 4. Тотожність речі, що прийнята на зберігання і речі, що повернута поклажедавцеві може підтверджуватись свідченням свідків.      3. Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажедавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.  
4722. Стаття 1007 Відповідальність зберігача за втрату, нестачу чи пошкодження речі      Стаття 1027 (1007) Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) пошкодження речі  
4723. 1. За втрату, нестачу чи пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач несе відповідальність на підставах, передбачених главою 49 цього Кодексу.      1. За втрату (нестачу) чи пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.  
4724. 2. Зберігач, що здійснює зберігання речей на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), несе відповідальність за втрату, нестачу чи пошкодження речей, якщо не доведе, що втрата, нестача чи пошкодження відбулися внаслідок непереборної сили, або ж через властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на збереження, не знав і не повинен був знати, або ж у результаті умислу чи грубої необережності поклажодавця.      2. Зберігач, який зберігає річ на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач) відповідає за втрату (нестачу) чи пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або у результаті умислу чи грубої необережності поклажодавця.  
4725. 3. За втрату, нестачу чи пошкодження прийнятих на зберігання речей після того, як настав обов'язок поклажодавця взяти ці речі назад (п. 1 статті 1005 цього Кодексу), зберігач несе відповідальність лише за наявності з його боку умислу чи грубої необережності.      3. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) чи пошкодження речі, після закінчення строку зберігання лише за наявності умислу або грубої необережності.  
4726. Стаття 1008 Розмір відповідальності зберігача      Стаття 1028 (1008) Відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві  
4727. 1. Збитки, завдані поклажедавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням речей, відшкодовуються зберігачем на загальних підставах.      1. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) чи пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:  
4728. 2. У разі безоплатного зберігання збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням речі, відшкодовуються:       
4729. 1) за втрату та нестачу речей -у розмірі вартості втрачених або таких, що їх не вистачає, речей;      1) за втрату та нестачу речей - у розмірі їх вартості;  
4730. 2) за пошкодження речей -у розмірі суми, на яку знизилася їхня вартість.      2) за пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.  
4731. 3. У випадках коли внаслідок пошкодження, за яке зберігач несе відповідальність, якість речі змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від неї і зажадати від зберігача відшкодування вартості цієї речі, а також інших збитків, якщо інше не передбачено законом або договором.      2. У випадках, коли внаслідок пошкодження якість речі змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від неї і зажадати від зберігача відшкодування її вартості.  
4732. Стаття 1009 Відшкодування збитків, завданих зберігачеві      Стаття 1029 (1009) Відшкодування збитків, завданих зберігачеві  
4733. Поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві збитки, завдані властивостями речі, яку здано на зберігання, якщо зберігач, приймаючи річ на зберігання, не знав і не міг знати про ці властивості.      Поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві збитки, завдані властивостями речі, якщо зберігач, приймаючи її на зберігання не знав і не міг знати про ці властивості.  
4734. Стаття 1010 Припинення зобов'язання зберігання на вимогу поклажодавця      Стаття 1030 (1010) Повернення речі за вимогою поклажодавця  
4735. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, що прийнята на зберігання, навіть якщо передбачений договором строк її зберігання ще не закінчився. Однак у цьому разі поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві збитки, спричинені достроковим припиненням зобов'язання, якщо інше не передбачено договором.      Зберігач зобов'язаний за першою вимогою поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання ще не закінчився.  
4736. Стаття 1011 Зберігання за законом      Стаття 1031 (1011) Зберігання за законом  
4737. Правила цієї глави застосовуються до зобов'язань зберігання, що виникають за законом, якщо законом не встановлені інші правила.      Правила цієї глави застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо законом не встановлені інші правила.  
4738. Стаття 1012 Застосування загальних положень про зберігання до окремих його видів      Стаття 1032 (1012) Застосування загальних положень про зберігання до окремих його видів  
4739. Правила, що містяться у параграфі 1 цієї глави, застосовуються до окремих видів зберігання, якщо правилами про окремі види зберігання не встановлено інше.      Правила, що містяться у параграфі 1 цієї глави, застосовуються до окремих видів зберігання, якщо правилами про окремі види зберігання не встановлено інше.  
4740. § 2. Зберігання в товарному складі      § 2. Зберігання на товарному складі  
4741. Стаття 1013 Поняття товарного складу      Стаття 1033 (1013) Поняття товарного складу  
4742. 1. Товарним складом визнається організація, що здійснює зберігання товарів та надає пов'язані зі зберіганням послуги на засадах підприємницької діяльності.      1. Товарним складом вважається організація, яка зберігає товари та надає пов'язані зі зберіганням послуги на засадах підприємницької діяльності .  
4743. 2. Товарний склад визнається складом загального користування у випадках, коли із закону, інших правових актів або виданого підприємницькій організації дозволу (ліцензії) випливає, що вона зобов'язана приймати на зберігання товари від будь-якого товароволодільця.      2. Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.  
4744. Стаття 1014 Договір складського зберігання      Стаття 1034 (1014) Договір складського зберігання  
4745. 1. За договором складського зберігання товарний склад (зберігач) зобов'язується за винагороду зберігати товари, що передані йому товароволодільцем (поклажодавцем), і повернути ці товари в схоронності.      1. За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товари, що передані йому поклажодавцем, і повернути ці товари в схоронності.  
4746. 2. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, визнається публічним договором (стаття 665 цього Кодексу).      2. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором (стаття 682 цього Кодексу).  
4747. 3. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається такою, що додержана, якщо його укладення та прийняття товару на склад посвідчені складськими документами.      3. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на склад посвідчене складськими документами.  
4748. Стаття 1015 Зберігання замінних речей з правом розпоряджання ними      Стаття 1035 (1015) Зберігання речей, наділених родовими ознаками, з правом розпоряджання ними  
4749. Якщо із закону або договору випливає, що товарний склад має право розпоряджатися речами, зданими на зберігання зі знеособленням (очевидне зберігання), до відносин сторін застосовуються правила про позику, проте час та місце повернення товарів визначаються правилами про зберігання.      Якщо товарний склад має право розпоряджатися речами наділеними родовими ознаками, до відносин сторін застосовуються правила про позику, проте час та місце повернення товарів визначаються правилами про зберігання.  
4750. Стаття 1016 Огляд товару сторонами договору      Стаття 1036 (1016) Огляд товару сторонами договору  
4751. 1. Товарний склад зобов'язаний здійснити за свій рахунок огляд товарів при прийнятті їх на зберігання для визначення їх кількості та зовнішнього стану.      1. Товарний склад зобов'язаний за свій рахунок оглянути товари при прийнятті їх на зберігання для визначення їх кількості та зовнішнього стану.  
4752. 2. Товарний склад зобов'язаний надати товароволодільцеві можливість огляду товарів або їх зразків (якщо зберігання здійснюється зі знеособленням), взяття проб та вжиття заходів, необхідних для забезпечення схоронності товарів.      2. Товарний склад зобов'язаний надавати поклажодавцеві можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання, а якщо предметом зберігання є речі, наділені родовими ознаками, взяти проби та вжити заходи, необхідні для забезпечення його схоронності.  
4753. 3. Кожна із сторін договору при поверненні товару має право вимагати його огляду та перевірки якості. Витрати, пов'язані з оглядом речей, несе сторона, що зажадала їх огляду та перевірки.      3. Кожна із сторін договору при поверненні товару має право вимагати його огляду та перевірки якості. Витрати, пов'язані з оглядом речей, несе сторона, що зажадала їх огляду та перевірки.  
4754. Якщо при поверненні товару він не був спільно оглянутий або перевірений сторонами, заява про нестачу або пошкодження товару внаслідок його неналежного зберігання має бути зроблена товароволодільцем у письмовій формі при одержанні товару, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару, -протягом трьох днів після його одержання. Якщо немає заяви товароволодільця, вважається, що товар повернений складом відповідно до умов договору, оскільки товароволоділець не доведе інше.      Якщо при поверненні товару він не був спільно оглянутий або перевірений сторонами, поклажодавець має заявити про нестачу або пошкодження товару у письмовій формі при його одержанні, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару - протягом трьох днів після його одержання. За відсутності заяви поклажодавця вважається, що склад повернув товар відповідно до умов договору.  
4755. Стаття 1017 Зміна умов зберігання та стан товарів      Стаття 1037 (1017) Зміна умов зберігання та стан товарів  
4756. 1. У разі якщо для забезпечення схоронності товарів необхідною є термінова зміна умов зберігання, товарний склад зобов'язаний самостійно вжити термінових заходів, які вимагаються, та сповістити про них товароволодільця.      1. Якщо для забезпечення схоронності товарів потрібна негайна зміна умов зберігання, товарний склад зобов'язаний самостійно вжити відповідні невідкладні заходи та сповістити про них товароволодільця.  
4757. 2. У разі виявлення пошкоджень товару склад зобов'язаний негайно скласти акт і того самого дня сповістити про це товароволодільця.      2. У разі виявлення пошкоджень товару склад зобов'язаний негайно скласти акт і того ж дня сповістити про це товароволодільця.  
4758. Стаття 1018 Складські документи      Стаття 1038 (1018) Складські документи  
4759. 1. Товарний склад на підтвердження прийняття товарів видає один із таких документів:      1. Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких документів:  
4760. -складську квитанцію;      - складську квитанцію;  
4761. -просте складське свідоцтво;      - просте складське свідоцтво;  
4762. -подвійне складське свідоцтво.      - подвійне складське свідоцтво.  
4763. 2. Товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання товару шляхом застави відповідного свідоцтва.      2. Товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання товару на підставі застави цього свідоцтва.  
4764. Стаття 1019 Подвійне складське свідоцтво      Стаття 1039 (1019) Подвійне складське свідоцтво  
4765. 1. Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин -складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені одне від одного.      1. Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин - складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені одне від одного.  
4766. 2. У кожній з двох частин подвійного складського свідоцтва мають бути однаково зазначені:      2. У кожній з двох частин подвійного складського свідоцтва мають бути однаково зазначені:  
4767. 1) найменування та місце знаходження товарного складу, що прийняв товар на зберігання;      1) найменування та місце знаходження товарного складу, що прийняв товар на зберігання;  
4768. 2) поточний номер складського свідоцтва за реєстром складу;      2) номер складського свідоцтва за реєстром складу;  
4769. 3) найменування юридичної особи або ж ім'я фізичної особи, від якої прийнято товар на зберігання, а також місце знаходження (місце проживання) товароволодільця;      3) найменування юридичної особи або ж ім'я фізичної особи від якої прийнято товар на зберігання, їх місце знаходження та місце проживання товароволодільця;  
4770. 4) найменування та кількість прийнятого на зберігання товару -число одиниць і (або) товарних місць та (або) міра (вага, об'єм) товару;      4) найменування та кількість прийнятого на зберігання товару - число одиниць і (або) товарних місць та (або) міра (вага, об'єм) товару;  
4771. 5) строк, на який прийнято товар на зберігання, якщо такий строк встановлюється, або ж вказівка, що товар прийнято на зберігання до запитання;      5) строк, на який прийнято товар на зберігання, або ж вказівка, що товар прийнято на зберігання до запитання;  
4772. 6) розмір винагороди за зберігання або ж тарифи, на підставі яких вона обчислюється, та порядок оплати зберігання;      6) розмір плати за зберігання або ж тарифи, на підставі яких вона обчислюється, та порядок оплати;  
4773. 7) дата видачі складського свідоцтва;      7) дата видачі складського свідоцтва;  
4774. 8) підпис правоуповноваженої особи та печатка товарного складу.      8) підпис особи яка видала свідоцтво та печатка товарного складу.  
4775. 3. Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є подвійним складським свідоцтвом.      3. Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є подвійним складським свідоцтвом.  
4776. Стаття 1020 Права утримувачів складського та заставного свідоцтва      Стаття 1040 (1020) Права особи, яка має складське та заставне свідоцтво  
4777. 1. Утримувач складського та заставного свідоцтва має право розпоряджатися товаром, що зберігається на складі.      1. Особа, яка має складське та заставне свідоцтво, має право розпоряджатися товаром, що зберігається на складі.  
4778. 2. Утримувач, який має лише складське свідоцтво, має право розпоряджатися товаром, але цей товар не може бути взятий зі складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом.      2. Особа, яка має лише складське свідоцтво, має право розпоряджатися товаром, але цей товар не може бути взятий зі складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом.  
4779. 3. Утримувач, який має лише заставне свідоцтво, має право застави на товар на суму відповідно до суми кредиту та процентів за користування ним. У разі застави товару, відмітка про це робиться на складському свідоцтві.      3. Особа, яка має лише заставне свідоцтво, має право застави на товар на суму відповідно до суми кредиту та процентів за користування ним. У разі застави товару, відмітка про це робиться на складському свідоцтві.  
4780. Стаття 1021 Передання складського та заставного свідоцтва      Стаття 1041 (1021) Передання складського та заставного свідоцтва  
4781. Складське та заставне свідоцтво можуть передаватися разом або окремо за передавальними написами.      Складське та заставне свідоцтва можуть передаватися разом або окремо за передавальними написами.  
4782. Стаття 1022 Просте складське свідоцтво      Стаття 1042 (1022) Просте складське свідоцтво  
4783. 1. Просте складське свідоцтво видається на пред'явника.      1. Просте складське свідоцтво видається на пред'явника.  
4784. 2. Просте складське свідоцтво має містити відомості, передбачені підпунктами 1, 2, 4-8 п. 2 статті 1019 цього Кодексу, а також вказівку на те, що воно видане на пред'явника.      2. Просте складське свідоцтво має містити відомості, встановлені підпунктами 1, 2, 4-8 частини 2 статті 1039 цього Кодексу, а також зазначення, що воно видане на пред'явника.  
4785. 3. Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є простим складським свідоцтвом.      3. Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є простим складським свідоцтвом.  
4786. Стаття 1023 Видача товару за подвійним складським свідоцтвом      Стаття 1043 (1023) Видача товару за подвійним складським свідоцтвом  
4787. 1. Товарний склад видає товар утримувачеві складського та заставного свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) не інакше як в обмін на обидва свідоцтва разом.      1. Товарний склад видає товари володільцеві складського та заставного свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) лише в обмін на обидва свідоцтва разом.  
4788. 2. Утримувачеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва, але вніс суму боргу за ним, товар видається складом не інакше як в обмін на складське свідоцтво та за умови надання разом із ним квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом.      2. Володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва, але вніс суму боргу за ним, склад видає товар лише в обмін на складське свідоцтво та за умови надання разом із ним квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом.  
4789. 3. Товарний склад, що видав товар утримувачеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва та не вніс суми боргу за ним, несе відповідальність перед утримувачем заставного свідоцтва за платіж усієї забезпеченої за ним суми.      3. Товарний склад, що видав товар володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва та не вніс суми боргу за ним, відповідає перед володільцем заставного свідоцтва за платіж усієї суми, забезпеченої за ним.  
4790. 4. Утримувач складського та заставного свідоцтва має право вимагати видачі товару частинами. При цьому в обмін на первісні свідоцтва йому видаються нові свідоцтва на товари, що залишилися на складі.      4. Утримувач складського та заставного свідоцтва має право вимагати видачі товару частинами. При цьому в обмін на первісні свідоцтва йому видаються нові свідоцтва на товари, що залишилися на складі.  
4791. § 3. Спеціальні види зберігання      § 3. Спеціальні види зберігання  
4792. Стаття 1024 Зберігання речей у ломбарді      Стаття 1044 (1024) Зберігання речей у ломбарді  
4793. 1. Договір зберігання речей, що прийняті ломбардом від фізичної особи, оформляється шляхом видачі ломбардом іменної схоронної квитанції.      1. Договір зберігання речей, що прийняті ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції.  
4794. 2. Річ, що здається до ломбарду, оцінюється за погодженням сторін.      2. Ціна речі визначається домовленістю сторін.  
4795. 3. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок прийняті на зберігання речі у повній сумі їх оцінки.      3. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання у повній сумі їх оцінки.  
4796. Стаття 1025 Продаж речей, не взятих поклажедавцем із ломбарда      Стаття 1045 (1025) Продаж речі, яку поклажодавець не забрав із ломбарду  
4797. 1. Річ, що не зажадана поклажодавцем із ломбарду зі спливом трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, може бути продана ломбардом у порядку, встановленому законом.      1. Річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, може бути продана ломбардом у порядку, встановленому законом.  
4798. 2. Із виторгу від продажу речі погашається плата за зберігання та інші платежі, які належить зробити ломбардові. Залишок суми повертається ломбардом поклажодавцеві.      2. Із виторгу від продажу речі погашається плата за зберігання та інші платежі, які належить зробити ломбардові. Залишок суми повертається поклажодавцеві.  
4799. Стаття 1026 Зберігання цінностей у банку      Стаття 1046 (1026) Зберігання цінностей у банку  
4800. 1. Банк може прийняти на зберігання цінні папери, дорогоцінні метали та каміння, інші коштовності та інші цінності, у тому числі документи.      1. Банк може прийняти на зберігання документи, цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності. 2. Банк може бути уповноважений поклажодавцем на вчинення правочинів з цінними паперами, прийнятими на зберігання.  
4801. 2. Договір зберігання цінностей у банку оформляється видачею банком поклажодавцеві іменного зберігального документа, пред'явлення якого є підставою для видачі цінностей, що зберігаються, поклажодавцеві.      3. Укладення договору зберігання цінностей у банку засвідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа, пред'явлення якого є підставою для повернення цінностей поклажодавцеві.  
4802. 3. У випадках, передбачених договором зберігання цінних паперів, банк, окрім забезпечення їх збереження, може вчиняти щодо цих паперів юридично значущі дії.       
4803. 4. Договором зберігання цінностей у банку може бути передбачено надання поклажодавцеві індивідуального банківського сейфа (частини сейфа, окремого приміщення для зберігання), що охороняється, а також право поклажодавця працювати у банку з цінностями, що зберігаються в індивідуальному банківському сейфі. При цьому банк зобов'язаний видати поклажодавцеві ключ від сейфа, картку, що ідентифікує поклажодавця, інший знак або документ, що посвідчує право пред'явника на доступ до сейфа та одержання з нього цінностей.      Стаття 1046-1 Договір про надання індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком. 1. Банк може передати поклажодавцеві індивідуальний банківський сейф (його частину або спеціальне приміщення) для зберігання у ньому цінностей та роботи з ними. 2. Банк видає поклажодавцеві ключ від сейфа, картку, що індентифікує поклажодавця, інший знак або документ, що посвідчує право пред'явника на доступ до сейфа та одержання з нього цінностей.  
4804. 5. За договором зберігання цінностей у банку з використанням поклажодавцем індивідуального банківського сейфа банк приймає від клієнта цінності, які мають зберігатися у сейфі, здійснює контроль за їх поміщенням у сейф та вилученням із сейфа клієнтом.      3. Банк приймає від поклажодавця цінності, контролює їх поміщення у сейфі та одержання їх із сейфа.  
4805. 6. До договору про надання банківського сейфа в користування особі без відповідальності банку за вміст сейфа застосовуються правила цього Кодексу про майновий найм (оренду).      Стаття 1046-2Договір про надання індивідуального банківського сейфа, який не охороняється банком. До договору про надання банківського сейфа особі без відповідальності банку за вміст сейфа застосовуються правила цього Кодексу про майновий найм (оренду).  
4806. Стаття 1027 Зберігання речей у камерах схову транспортних організацій      Стаття 1047 (1027) Зберігання речей у камерах схову транспортних організацій  
4807. 1. Камери схову загального користування, що перебувають у віданні транспортних організацій, зобов'язані брати на зберігання речі пасажирів та інших осіб незалежно від наявності у них проїзних документів. Договір зберігання речей у камерах схову транспортних організацій є публічним договором (стаття 665 цього Кодексу).      1. Камери схову загального користування, що перебувають у віданні транспортних організацій, зобов'язані брати на зберігання речі пасажирів та інших осіб незалежно від наявності у них проїзних документів (стаття 682 цього Кодексу).  
4808. 2. На підтвердження прийняття речі на зберігання до камери схову (крім автоматичних камер) поклажодавцеві видається квитанція або номерний жетон.      2. На підтвердження прийняття речі на зберігання до камери схову (крім автоматичних камер) поклажодавцеві видається квитанція або номерний жетон.  
4809. 3. Збитки, зазнані поклажодавцем внаслідок втрати, нестачі або пошкодження речей, зданих до камери схову, відшкодовуються поклажодавцеві протягом доби, якщо при здаванні речей на зберігання була здійснена їх оцінка або ж якщо сторони дійшли згоди щодо суми збитків, що підлягають відшкодуванню.      3. Збитки, завдані поклажодавцеві внаслідок втрати, нестачі або пошкодження речі, зданої до камери схову, відшкодовуються протягом доби з моменту пред'явлення вимоги про їх відшкодування у розмірі суми оцінки речі здійсненої при переданні її на зберігання.  
4810. 4. Строк, протягом якого камера схову зобов'язана зберігати речі, визначається правилами, що видаються відповідно до транспортних статутів або кодексів, або ж погодженням сторін. Речі, не затребувані у зазначені строки, камера схову зобов'язана зберігати протягом трьох місяців. Зі спливом цього строку незажадані речі можуть бути продані у порядку, передбаченому законом.      4. Строк, протягом якого камера схову зобов'язана зберігати річ, визначається правилами, що видаються відповідно до транспортних статутів або кодексів, або ж погодженням сторін. Якщо сторона не забрала річ у зазначені строки, камера схову зобов'язана зберігати її протягом трьох місяців. Зі спливом цього строку річ може бути продана у порядку, встановленому законом.  
4811. 5. У разі втрати квитанції або жетона річ, здана до камери схову, видається поклажодавцеві із наданням доказів належності йому цієї речі.      5. У разі втрати квитанції або жетона річ, здана до камери схову, видається поклажодавцеві із наданням доказів належності йому цієї речі. 6. До договору про зберігання речі в автоматичних камерах схову застосовуються__________.  
4812. Стаття 1028 Зберігання речей у гардеробах організації      Стаття 1048 (1028) Зберігання речей у гардеробі організації  
4813. 1. Зберігання у гардеробах організації передбачається безоплатним, якщо винагорода за зберігання не застережена або в інший очевидний спосіб не обумовлена при здаванні речей на зберігання.      1. Якщо річ здана у гардероб юридичної особи, стороною договору є ця юридична особа.  
4814. Зберігач речі, зданої до гардеробу, незалежно від того, здійснюється зберігання оплатно чи безоплатно, зобов'язаний вжити для забезпечення схоронності речі усіх необхідних заходів.      Зберігач речі, зданої до гардеробу, незалежно від того, здійснюється зберігання оплатно чи безоплатно, зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів для забезпечення схоронності речі.  
4815. 2. Правила цієї статті застосовуються також до зберігання верхнього одягу, головних уборів та інших подібних речей, що залишаються без здавання їх на зберігання громадянами у місцях, відведених для цих цілей в організаціях та засобах транспорту.      2. Правила цієї статті застосовуються у разі зберігання верхнього одягу, головних уборів у місцях, спеціально відведених для цього, в лікувальних та інших закладах. Стаття 1049-1 Зберігання речей пасажира під час його перевезення Перевізник зобов'язаний забезпечити схоронність валізи (сумки), особистих речей пасажира, (крім дорогоцінностей та грошей), які пасажир перевозить у відведеному йому місці.  
4816. Стаття 1029 Зберігання речей у готелях      Стаття 1049 (1029) Зберігання речей у готелі  
4817. 1. Готель як зберігач несе відповідальність за схоронність майна, внесеного до готелю особою, яка проживає у ньому. Такою, що внесена до готелю, вважається річ, ввірена працівникам готелю, або ж річ, яка поміщена у призначеному для цього місці.      1. Готель відповідає за схоронність майна, внесеного до готелю особою, яка проживає у ньому. Річ вважається такою, що внесена до готелю, якщо вона передана працівникам готелю або знаходиться у відведеному для особи приміщенні.  
4818. 2. Готель несе відповідальність за втрату грошей, інших валютних цінностей, цінних паперів та інших коштовностей особи, що проживає у готелі, тільки за умови, якщо вони були прийняті готелем на зберігання.      2. Готель відповідає за втрату грошей, інших цінностей (цінних паперів, коштовностей) лише за умови, що вони були окремо передані готелю на зберігання.  
4819. 3. Особа, що проживає у готелі, яка виявила втрату, нестачу або пошкодження своїх речей, зобов'язана негайно заявити про це готелю. В іншому випадку готель звільняється від відповідальності за незбереження речей.      3. У разі втрати чи пошкодження речі особа зобов'язана негайно повідомити готель про це. Якщо до закінчення строку проживання особа не пред'явила свої вимоги до готелю, вважається, що її речі не були втрачені чи пошкодженні.  
4820. 4. Правила цієї статті відповідно застосовуються до зберігання речей громадян у мотелях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях та інших організаціях, в яких особа тимчасово проживає.      4. Правила цієї статті застосовуються до зберігання речей фізичних осіб в гуртожитках, у мотелях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях та інших організаціях, у приміщеннях яких особа тимчасово проживає.  
4821. Стаття 1030 Зберігання речей, що є предметом спору (секвестр)      Стаття 1050 (1030) Зберігання речей, що є предметом спору (секвестр)  
4822. 1. За договором про секвестр двоє або більше осіб, між якими виник спір про право на річ, передають цю річ третій особі, яка бере на себе обов'язок після розв'язання спору повернути річ тій особі, якій вона буде присуджена за рішенням суду або ж за погодженням усіх осіб, що спорять (договірний секвестр).      1. За договором про секвестр двоє або більше осіб, між якими виник спір про право на річ, передають цю річ третій особі, яка бере на себе обов'язок після розв'язання спору повернути річ тому, кому вона буде присуджена судом або за погодженням усіх осіб, що спорять (договірний секвестр).  
4823. 2. Річ, яка є предметом спору, може бути передана на зберігання в порядку секвестру за рішенням суду (судовий секвестр).      2. Річ, яка є предметом спору, може бути передана на зберігання в порядку секвестру за рішенням суду (судовий секвестр).  
4824. Зберігачем за судовим секвестром може бути як особа, призначена судом, так і особа, визначена за взаємною згодою сторін, що спорять. В обох випадках вимагається згода зберігача, якщо законом не встановлено інше.      Зберігачем за судовим секвестром може бути як особа, призначена судом, так і особа, визначена за взаємною згодою сторін, що спорять. В обох випадках вимагається згода зберігача, якщо законом не встановлено інше.  
4825. 3. На зберігання в порядку секвестру можуть бути передані як рухомі, так і нерухомі речі.       
4826. 4. Зберігач, що здійснює зберігання речі в порядку секвестру, має право на винагороду за рахунок сторін, що спорять, якщо договором або рішенням суду, яким встановлюється секвестр, не передбачено інше.   -444- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
 Стаття 1030-1 Зберігання транспортних засобів 1. За договором зберігання транспортних засобів на автостоянках зберігач зобов'язаний створити належні умови для заїзду транспортного засобу на стоянку, зберігати його і надати можливість поклажодавцю чи уповноваженій ним особі забрати в будь-який час, а поклажодавець зобов'язаний дотримуватись правил зберігання й платити встановлену суму. 2. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах зберігач зобов'язується не допустити проникнення в них сторонніх осіб. Договір зберігання транспортного засобу поширюється і на відносини між гаражно-будівельними та гаражними кооперативами і їх іменами, якщо в законі чи статуті цих кооперативів не встановлюється інше.  		Враховано частково   3. Зберігач, що здійснює зберігання речі в порядку секвестру, має право на винагороду за рахунок сторін, що спорять. Стаття 1051 (1030-1) Зберігання автотранспортних засобів 1. Якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. 2. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допустити проникнення в них сторонніх осіб і видати його за першою вимогою поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється і на відносини між гаражно-будівельними та гаражними кооперативами і їх членами, якщо в законі чи статуті цих кооперативів не встановлюється інше. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном). Стаття 1052 (1030-2) Договір охорони За договором охорони одна сторона (охоронець) що є суб'єктом підприємництва, зобов'язана забезпечити недоторканість особи чи майна. Володілець майна або особа, яку охороняють, зобов'язаний виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати встановлену плату.  
    -445- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
 Стаття 1030-2 Договір охорони За договором охорони одна сторона (охоронець) що є суб'єктом підприємництва зобов'язана забезпечити недоторканість особистостей чи майна, а охороняємий виконувати передбачені правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати встановлену плату.  		Враховано редакційно    
4827. Глава 65 Страхування      Глава 66 (65) Страхування  
4828. Стаття 1031 Поняття страхування      Стаття 1053 (1031) "Поняття страхування"- виключена  
4829. Страхування - це забезпечення майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати ними страхових платежів ( страхових премій, страхових внесків)      Стаття 1055 (1031-2)- Договір страхування За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, встановленій страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у встановлений строк та виконувати інші умови договору. Стаття 1053-1 (1034) Предмет договору страхування 1. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані: 1) з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) з відшкодуванням страхувальником завданої ним шкоди особі або майну фізичної особи, а також шкоди, завданої юридичній особі (страхування відповідальності). 2.Види страхування встановлюються законом.  
4830. Стаття 1031-1 Підстави виникнення страхування       
4831. 1. Страхування здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником (добровільне страхування).       
4832. 2. У випадках, передбачених законом або іншими правовими актами, проводиться страхування без укладення договору (обов'язкове страхування). До зобов'язань із обов'язкового страхування застосовуються правила цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом або іншими правовими актами.       
4833. Стаття 1031-2 Договір страхування       
4834. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується при настанні страхового випадку виплатити страхову суму або страхове відшкодування другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, уповноваженій на її одержання, а страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору."       
4835. Стаття 1032 Страховики      Стаття 1056 (1032) Страховики  
4836. 1. Страховиками визнаються юридичні особи, які спеціально створені для здійснення страхової діяльності та які одержали у встановленому порядку ліцензію на цей вид діяльності. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування та пов'язана з ним страхова діяльність. Іншими видами страхової діяльності страховик може займатися лише у випадках, передбачених законом або іншими правовими актами.      1. Страховиками є юридичні особи, які спеціально створені для здійснення страхової діяльності та які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом. 2. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування та пов'язана з ним страхова діяльність. Іншими видами страхової діяльності страховик може займатися лише у випадках, встановлених законом.  
4837. 2. Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання на правах юридичних осіб для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм.      3. Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм.  
4838. 3. Громадяни та юридичні особи з метою страхового захисту своїх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування.      4. Фізичні та юридичні особи з метою страхування своїх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування.  
4839. Стаття 1033 Страхувальники, застраховані особи і вигодонабувачі      Стаття 1057 (1033) Страхувальники, застраховані особи і вигодонабувачі  
4840. 1. Страхувальниками є фізичні та юридичні особи, які страхують свій майновий інтерес і вносять страхові платежі.      1. Страхувальником є фізична або юридична особа, яка уклала із страховиком договір страхування у своїх інтересах та (або) у інтересах іншої особи.  
4841. 2. Застрахованою особою за особистим страхуванням визнається фізична особа, в житті якої може статися подія, що породжує обов'язок страховика виплатити їй або -в разі її смерті -іншій особі страхову суму. Застрахованою особою може бути як сам страхувальник, так і інша фізична особа."      2. Застрахованою особою за договором особистого страхування є фізична особа, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату, у разі досягнення нею певного віку або настання у її житті встановленої договором подіїї ( страхового випадку). Застрахованою особою може бути страхувальник або інша фізична особа, встановлена страхувальником у договорі.  
4842. 3. Страхувальники мають право при укладенні договорів страхування призначати громадян чи юридичних осіб для одержання страхових сум або страхового відшкодування (вигодонабувачів), а також замінювати їх до настання страхового випадку.      3. Страхувальник має право при укладенні договорів страхування, призначати фізичних чи юридичних осіб для одержання страхової виплати (вигодонабувачів), а також замінювати їх до настання страхового випадку.  
4843. Стаття 1034 Об'єкти страхування      Стаття 1058 перенесена після статті 1053.  
4844. Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать законодавству і пов'язані:       
4845. 1) з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);       
4846. 2) з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);       
4847. 3) з відшкодуванням страхувальником завданої ним шкоди особі або майну фізичної особи, а також шкоди, завданої юридичній особі (страхування відповідальності).       
4848. Стаття 1035 Види страхування      Стаття 1059 (1035) "Види страхування" - виключена  
4849. Відповідно до установчих документів та одержаної ліцензії страховики можуть здійснювати такі види страхування:       
4850. 1) особисте:       
4851. а) страхування життя;       
4852. б) страхування від нещасних випадків;       
4853. в) медичне страхування;       
4854. 2) майнове:       
4855. а) страхування засобів наземного, повітряного і водного транспорту;       
4856. б) страхування вантажів;       
4857. в) страхування інших видів майна;       
4858. г) страхування фінансових ризиків;       
4859. 3) відповідальності:       
4860. а) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;       
4861. б) страхування інших видів відповідальності;       
4862. 4) перестрахування;       
4863. 5) інші види особистого і майнового страхування.       
4864. Стаття 1036 Страховий ризик і страховий випадок      Стаття 1060 (1036) Страховий ризик і страховий випадок  
4865. 1. Страховий ризик -це ймовірність настання певної події, у зв'язку з якою проводиться страхування.      1. Страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.  
4866. 2. Страховий випадок -це передбачена договором або законом чи іншими правовими актами подія, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування страхувальникові, застрахованій або іншій третій особі (вигодонабувачеві).      2. Страховим випадком є певна подія, встановлена договором або законом, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальникові, застрахованій особі або третій особі( вигодонабувачеві).  
4867. Стаття 1037 Страхова сума, страхова оцінка і страхове відшкодування      Стаття 1061 (1037) Страхова сума, страхова виплата, страхова вартість,страхове відшкодування  
4868. 1. Страхова сума -це сума грошових коштів, у межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.      1. Страхова сума -грошова сума, у межах якої страховик відповідно до договору страхування зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку.  
4869. 2. Виплати страхових сум за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від сум, які виплачуються одержувачеві за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.      2. Страхова виплата - грошова сума, що виплачується страховиком відповідно до договору страхування у разі настання страхового випадку  
4870. 3. Страхова оцінка -це визначення вартості майна з метою його страхування. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладення договору, якщо інше не обумовлено договором страхування або умовами обов'язкового страхування.      Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюються незалежно від сум, які виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.  
4871. 4. Страховим відшкодуванням вважається грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати страхову оцінку і розмір збитків, яких зазнав страхувальник. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.      3. Страхова вартість - визначення вартості майна з метою його страхування. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладення договору, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.  
4872. 5. У разі якщо страхова сума за договором майнового страхування є нижчою від страхової оцінки, страхове відшкодування зменшується у відповідній пропорції, якщо умовами страхування не передбачено інше.      4. Страховим відшкодуванням є страхова виплата, що виплачується страховиком за умовами договорів майнового страхування та страхування відповідальності у разі настання страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розмір збитків, яких зазнав страхувальник. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Договором страхування може бути встановлено частину збитків, що не підлягають відшкодуванню (франшиза). 5. Якщо страхова сума за договором майнового страхування є нижчою від страхової вартості, страхове відшкодування зменшується у відповідній пропорції, якщо інше не встановлено договором.  
4873. Стаття 1038 Страховий платіж (внесок, премія) і страховий тариф      Стаття 1062 (1038) Страховий платіж (внесок, премія) і страховий тариф  
4874. 1. Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) -це плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховикові відповідно до умов договору страхування або умов обов'язкового страхування.      1. Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховикові відповідно до договору страхування.  
4875. 2. Страховий тариф -це ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за певний період страхування.      2. Страховий тариф -це ставка страхового платежу з одиниці страхової суми за певний період страхування.  
4876. 3. Страхові тарифи при добровільній формі страхування встановлюються страховиком самостійно. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за погодженням сторін.      3. При добровільному страхуванні страхові тарифи встановлюються страховиком самостійно. Конкретний розмір страхового тарифу встановлюється у договорі страхування.  
4877. 4. Законами або іншими правовими актами про обов'язкове страхування встановлюються максимальні розміри страхових тарифів та мінімальні розміри страхових сум.      4. При обов'язковому страхуванні максимальні розміри страхових тарифів та мінімальні розміри страхових сум можуть встановлюватись актами цивільного законодавства.  
4878.       
4879. Статтю 1039 "Договір страхування" виключено з проекту.       
4880.       
4881. Стаття 1040 Форма та істотні умови договору страхування      Стаття 1063 (1040) Форма договору страхування  
4882. 1. Договір страхування укладається в письмовій формі шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).      1.Договір страхування укладається в письмовій формі.  
4883. 2. Істотними умовами договору страхування, які зазначаються у страховому свідоцтві (полісі, сертифікаті), визнаються об'єкт страхування, розмір страхової суми, страхового внеску і строки його сплати, страховий ризик (страхові випадки), строк страхування, початок і закінчення дії договору страхування. У договорі можуть бути також передбачені й інші умови страхування.      Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). 2. У разі порушення письмової форми договору страхування, такий договір є нікчемним. Стаття 1063 -1 Істотні умови договору страхування Істотними умовами договору страхування є об'єкт страхування, розмір страхової суми, страхового платежу і строки його сплати, страховий ризик (страхові випадки), строк договору страхування та інші умови, встановлені актами цивільного законодавства.  
4884. Стаття 1041 Момент набуття договором страхування чинності      Стаття 1064 (1041) Момент набраня чинності договором страхування  
4885. Договір страхування набуває чинності з моменту внесення страхового платежу (внеску, премії), якщо інше не передбачено умовами страхування.      Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.  
4886. Стаття 1042 Співстрахування      Стаття 1065 (1042) Співстрахування  
4887. 1. Зі згоди страхувальника об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування кількома страховиками (співстрахування). При цьому в договорі мають міститися умови, що визначають права та обов'язки кожного із страховиків.      1. За згодою страхувальника об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування кількома страховиками (співстрахування). При цьому в договорі повинні бути встановлені умови, що визначають права та обов'язки кожного із страховиків.  
4888. 2. За наявності відповідної угоди між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших у відносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірах своєї частки.      2. За наявності договору між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших у відносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірах своєї частки.  
4889. Стаття 1043 Укладення кількох договорів страхування щодо одного й того самого об'єкта      Стаття 1066 (1043) "Укладення кількох договорів страхування щодо одного об'єкта" - виключена  
4890. 1. Страхувальник має право укладати договори страхування одного й того самого об'єкта з іншими страховиками за умови повідомлення їх про те, що об'єкт уже застрахований.       
4891. 2. Недодержання цього правила має наслідком недійсність нового договору страхування.       
4892. Стаття 1044 Перестрахування      Стаття 1067 (1044) Перестрахування  
4893. 1. Перестрахування -це страхування одним страховиком на умовах, визначених договором, ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником в іншого страховика (перестраховика).      1. Перестрахування -це страхування одним страховиком на умовах, встановлених договором, ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником в іншого страховика (перестраховика).  
4894. 2. Страховик, який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до умов договору страхування.      2. Страховик, який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до умов договору страхування.  
4895. Стаття 1045 Обов'язки страховика      Стаття 1068 (1045) Обов'язки страховика  
4896. За договором страхування страховик зобов'язаний:      1.За договором страхування страховик зобов'язаний:  
4897. 1) ознайомити страхувальника з умовами страхування;      1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;  
4898. 2) негайно, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальникові;      2) протягом двох робочих днів, як стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;  
4899. 3) при настанні страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодуваня у встановлений договором строк;      3) при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором;  
4900. 4) за заявою страхувальника, у разі прийняття страховиком заходів, які зменшили страховий ризик, або в разі збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;      4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором;  
4901. 5) зберігати в таємниці відомості про страхувальника та його майновий стан, крім випадків, передбачених законом або іншими правовими актами.      4) за заявою страхувальника, у разі здійснення страховиком заходів, які зменшили страховий ризик, або в разі збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;  
4902. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика.      5) не розголошувати відомості про страхувальника та його майновий стан, крім випадків, встановлених законом. 2. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страховика.  
4903. Стаття 1046 Відповідальність страховика      Стаття 1069 (1046) Відповідальність страховика  
4904. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальникові неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається законом чи іншими правовими актами або погодженням сторін, а також відшкодовує збитки, завдані страхувальникові при настанні страхового випадку у зв'язку з діями щодо їх запобігання або зменшення їх розміру.      Якщо страховик порушив обов'язок здійснити страхову виплату, він повинен сплатити страхувальникові неустойку у розмірі, встановленому договором або законом.  
4905. Стаття 1047 Обов'язки страхувальника      Стаття 1070 (1047) Обов'язки страхувальника  
4906. За договором страхування страхувальник зобов'язаний:      За договором страхування страхувальник зобов'язаний:  
4907. 1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії);      1) своєчасно вносити страхові платежі ;  
4908. 2) при укладенні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;      2) при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;  
4909. 3) повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об'єкта страхування;      3) повідомити страховика про інші укладені договори страхування цього об'єкта ; Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.  
4910. 4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих настанням страхового випадку;      4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих настанням страхового випадку;  
4911. 5) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, передбачений умовами страхування.      5) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором;  
4912. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страхувальника.      2. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страхувальника.  
4913. Стаття 1048 Права страхувальника після настання страхового випадку      Стаття 1071 (1048) виключена.  
4914. Після настання страхового випадку страхувальник може, якщо це передбачено договором, законом або іншими правовими актами, заявити страховикові про відмову від своїх прав на майно, з яким пов'язаний страховий інтерес, і одержати повну суму страхового відшкодування.       
4915. Стаття 1049 Умови та порядок виплати страхових сум і страхового відшкодування      Стаття 1072 (1049) Умови та порядок здійснення страхової виплати  
4916. 1. Виплата страхових сум і страхового відшкодування провадиться страховиком згідно з умовами договору та правилами страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката).      1. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або інших осіб, встановлених договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).  
4917. 2. Страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою.      2. Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою, у формі, що встановлюється страховиком.  
4918. Стаття 1050 Відмова у виплаті страхової суми або страхового відшкодування      Стаття 1073 (1050) Відмова від здійснення страхової виплати  
4919. 1. Страховик має право відмовити у виплаті страхової суми (страхового відшкодування) з таких підстав:      1. Страховик має право відмовитись від здійснення страхової виплати у разі:  
4920. 1) навмисних дій страхувальника або осіб, на користь яких укладено договір страхування, якщо ці дії спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського обов'язку або захисту майна, життя, здоров'я, честі та гідності;      1) навмисних дій страхувальника (вигодонабувача) , якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського обов'язку або захисту майна, життя, здоров'я, честі та гідності;  
4921. 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;      2) вчинення страхувальником (вигодонабувачем) умисного злочину, що призвів до страхового випадку;  
4922. 3) подання страхувальником зазнаки неправдивих відомостей про об'єкт страхування;      3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;  
4923. 4) одержання страхувальником відповідного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної в їх заподіянні;      4) одержання страхувальником повного відшкодування збитві за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;  
4924. 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на те причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;      5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на те причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;  
4925. 6) невжиття можливих заходів щодо запобігання або зменшення збитків, завданих при настанні страхового випадку.      6) інші підстави, встановлені законом.  
4926. 2. Договором страхування можуть бути передбачені й інші підстави для відмови у виплаті страхових сум (страхового відшкодування), якщо це не суперечить законові або іншим правовим актам.      2. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить законові.  
4927. 3. Рішення страховика про відмову у виплаті страхової суми (страхового відшкодування) повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.      3. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.  
4928. Стаття 1051 Перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки      Стаття 1074 (1051) Перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки  
4929. До страховика, який виплатив страхове відшкодування за майновим страхуванням, у межах цієї суми переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.      До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхуванням, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за завдані збитки.  
4930. Стаття 1052 Зміна страхувальника -фізичної особи у договорі страхування      Стаття 1075 (1052) Зміна страхувальника -фізичної особи у договорі страхування  
4931. 1. У разі смерті страхувальника -фізичної особи, який уклав договір майнового страхування, його права та обов'язки переходять до спадкоємців особи, що померла.      1. У разі смерті страхувальника, який уклав договір майнового страхування, його права та обов'язки переходять до спадкоємців, які прийняли це майно у спадщину.  
4932. 2. В інших випадках зміни страхувальника його права та обов'язки можуть перейти до інших осіб лише за згодою страховика, якщо інше не передбачено договором страхування.      В інших випадках права та обов'язки страхувальника можуть перейти до третіх осіб лише за згодою страховика, якщо інше не встановлено договором страхування.  
4933. 3. У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, права та обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до закону покладено обов'язки щодо охорони прав і законних інтересів застрахованих.      2. У разі смерті страхувальника , який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права та обов'язки можуть перейти до цієї особи або до осіб, на яких відповідно до закону покладено обов'язки щодо охорони прав і інтересів застрахованої особи.  
4934. Стаття 1053 Наслідки припинення страхувальника -юридичної особи      Стаття 1076 (1053) Наслідки припинення страхувальника - юридичної особи  
4935. Якщо в період дії договору страхування прининяється юридична особа -страхувальник з правонаступництвом, його права та обов'язки, що випливають з цього договору, переходять до правонаступника.      Якщо страхувальник - юридична особа припиняється і встановлюються її правонаступники, її права та обов'язки страхувальника переходять до правонаступника.  
4936. Стаття 1054 Наслідки визнання страхувальника -фізичної особи недієздатним або обмеження його у дієздатності      Стаття 1077 (1054) Наслідки визнання страхувальника -фізичної особи недієздатним або обмеження її дієздатності  
4937. Якщо в період дії договору страхування страхувальника визнано недієздатним або його обмежено у дієздатності, його права та обов'язки здійснюються опікуном або піклувальником. При цьому зобов'язання із страхування цивільної відповідальності припиняється з моменту втрати або обмеження дієздатності.      1. Права та обов'язки страхувальника - фізичної особи, яка визнана судом недієздаткою, здійснюються її опікуном з моменту визнання особи недієздатною. Договір страхування відповідальності фізичної особи, яка визана судом недієздатною, припиняється з моменту визнання особи недієздатною. 2. Страхувальник - фізична особа, дієздатність якої обмежена судом, здійснює свої права та обов'язки страхувальника лише за згодою піклувальника.  
4938. Стаття 1055 Припинення зобов'язань із страхування      Стаття 1078 (1055) "Припинення зобов'язань із страхування" - виключена  
4939. Крім загальних підстав припинення зобов'язань, передбачених статтею 624 цього Кодексу, зобов'язання за договором страхування припиняються в разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки.       
4940. Стаття 1056 Дострокове припинення дії договору страхування      Стаття 1079 (1056) Припинення договору страхування  
4941. 1. Зобов'язання за договором страхування може бути достроково припинене на вимогу страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами цього договору.      1. Договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом. 2. Якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом десяти робочих днів після пред'явлення страховиком вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитись від договору страхування, якщо інше встановлено договором.  
4942. 2. Про намір дострокового припинення зобов'язання за договором страхування будь-яка сторона повинна повідомити іншу сторону не пізніше як за 30 днів, якщо інше не передбачено договором.      Стахувальник або страховик можуть відмовитись від договору страхування в інших випадках, встановлених договором.  
4943. 3. У разі дострокового припинення зобов'язання на вимогу страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням витрат, яких він зазнав. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням умов договору страховиком, останній повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.      3.Стахувальник або страховик зобов'язані повідомити другу сторону про свій намір відмовитись від договору страхування не пізніше як за 30 днів до припинення договору договору, якщо інше не встановлено договором.  
4944. 4. При достроковому припиненні зобов'язання із страхування на вимогу страховика страхувальникові повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страховик повертає страхувальникові страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат, яких він зазнав.      Стаховик не має права відмовитись від договору особистого страхування без згоди на це страхувальника, який не допускає порушення договору, якщо інше не встановлено договором або законом. 4. Якщо страхувальник відмовився від договору страхування, крім договору страхування життя, страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, за вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку тарифу, та фактично здійснених страховиом страхових виплат. Якщо відмова страхувальника від договору обумовлена порушенням умов договору страховиком, страховик повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю. 4. Якщо страховик відмовився від договору страхування, крім договору страхування життя, страхувальникові повертаються повністю сплачені ним страхові платежі . Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страховик повертає страхувальникові страхові платежі (внески, премії) за період, що лишився до закінчення строку договору, за вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страхових виплат. Наслідки відмови від договору страхування життя встановлюються законом. 5. Якщо страхувальник або страховик відмовились від договору страхування, договір припиняється.  
4945. Стаття 1057 Недійсність договору страхування      Стаття 1080 (1057) Недійсність договору страхування  
4946. Крім загальних підстав, за якими правочини визнаються недійсними (стаття 206 цього Кодексу), договір страхування визнається недійсним у разі, якщо:      Крім загальних підстав, за якими правочини визнаються недійсними (стаття 197 цього Кодексу), договір страхування визнається недійсним у разі, якщо:  
4947. 1) він укладений після настання страхового випадку;      1) він укладений після настання страхового випадку;  
4948. 2) об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набули законної сили.      2) об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.  
4949. Наслідки недійсності таких договорів визначаються за правилами про недійсність правочинів.      Наслідки недійсності таких договорів визначаються за правилами про недійсність правочинів. Стаття 1080-1 Обов'язкове страхування 1. Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи страхувати в якості страхувальника життя, здоров'я, майно або відповідальність перед іншими особами за свій рахунок або за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). 2. До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються правила цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.  
4950. Глава 66 Доручення      Глава 67 (66) Доручення  
4951. Стаття 1058 Договір доручення      Стаття 1081 (1058) Договір доручення  
4952. 1. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені й за рахунок іншої особи (довірителя) певні юридичні дії. За правочином, вчиненим повіреним, прав та обов'язків набуває безпосередньо довіритель.      1. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені й за рахунок іншої особи (довірителя) певні юридичні дії. За правочином, вчиненим повіреним, прав та обов'язків набуває безпосередньо довіритель.  
4953. 2. Договором доручення може бути встановлене виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя усіх або частини юридичних дій, передбачених у ньому. У договорі можуть бути зазначені строк, протягом якого, або ж територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.      2. Договором доручення може бути встановлене виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя усіх або частини юридичних дій, передбачених у ньому. У договорі можуть бути зазначені строк, протягом якого, або ж територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.  
4954. Стаття 1059 Строк договору доручення      Стаття 1082 (1059) Строк договору доручення  
4955. Договір доручення може бути укладений із зазначенням строку, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя, або без такого зазначення.      Договір доручення може бути укладений із зазначенням строку, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя, або без такого зазначення.  
4956. Стаття 1060 Винагорода повіреного      Стаття 1083 (1060) Винагорода повіреного  
4957. 1. Довіритель повинен виплатити повіреному винагороду, якщо це передбачено законом, іншими правовими актами або договором.      1. Довіритель повинен виплатити повіреному винагороду, якщо це передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором.  
4958. У тих випадках, коли договір доручення пов'язаний зі здійсненням обома сторонами або однією з них підприємницької діяльності, довіритель повинен виплатити повіреному винагороду, якщо договором не передбачено інше.      У тих випадках, коли договір доручення пов'язаний зі здійсненням обома сторонами або однією з них підприємницької діяльності, довіритель повинен виплатити повіреному винагороду, якщо договором не передбачено інше.  
4959. 2. Якщо в оплатному договорі доручення немає умови про розмір винагороди або про порядок її виплати, винагорода виплачується після виконання доручення з урахуванням узвичаєних розцінок на такі послуги.      2. Якщо в оплатному договорі доручення немає умови про розмір винагороди або про порядок її виплати, винагорода виплачується після виконання доручення з урахуванням узвичаєних розцінок на такі послуги.  
4960. Стаття 1061 Вказівка довірителя      Стаття 1084 (1061) Вказівка довірителя  
4961. Вказівки довірителя на вчинення повіреним конкретних юридичних дій мають міститися в договорі, або у виданій на підставі договору довіреності, або ж в усних розпорядженнях. Вказівки мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.      Вказівки довірителя на вчинення повіреним конкретних юридичних дій мають міститися в договорі, або у виданій на підставі договору довіреності, або ж в усних розпорядженнях. Вказівки мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.  
4962. Стаття 1062 Виконання доручення згідно із вказівками довірителя      Стаття 1085 (1062) Виконання доручення згідно із вказівками довірителя  
4963. 1. Повірений повинен виконати дане йому доручення згідно із вказівками довірителя. Порушення цих вказівок може мати місце, якщо за обставинами справи це є необхідним в інтересах довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або ж не одержав своєчасної відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен сповістити довірителя про допущені порушення, як тільки це стане можливим.      1. Повірений повинен виконати дане йому доручення згідно із вказівками довірителя. Порушення цих вказівок може мати місце, якщо за обставинами справи це є необхідним в інтересах довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або ж не одержав своєчасної відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен сповістити довірителя про допущені порушення, як тільки це стане можливим.  
4964. 2. Повіреному, що діє як комерційний представник (стаття 232 цього Кодексу), довірителем може бути надане право відступати в інтересах довірителя від його вказівок без попереднього запиту про це. Комерційний представник повинен у розумний строк сповістити довірителя про допущені відступи, якщо інше не передбачено договором доручення.      2. Повіреному, що діє як комерційний представник (стаття 223 цього Кодексу), довірителем може бути надане право відступати в інтересах довірителя від його вказівок без попереднього запиту про це. Комерційний представник повинен у розумний строк сповістити довірителя про допущені відступи, якщо інше не передбачено договором доручення.  
4965. Стаття 1063 Виконання договору доручення      Стаття 1086 (1063) Виконання договору доручення  
4966. 1. Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Він має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або ж якщо повірений примушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. Повірений, що передовірив виконання іншій особі, повинен негайно сповістити про це довірителя. У цьому разі повірений несе відповідальність тільки за вибір замісника.      1. Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Він має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або ж якщо повірений примушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. Повірений, що передовірив виконання іншій особі, повинен негайно сповістити про це довірителя. У цьому разі повірений несе відповідальність тільки за вибір замісника.  
4967. 2. Довіритель має право у будь-який час відхилити замісника, обраного повіреним.      2. Довіритель має право у будь-який час відхилити замісника, обраного повіреним.  
4968. 3. Якщо замісник повіреного був поіменований у договорі, повірений не несе відповідальності ні за його вибір, ані за ведення ним справ.      3. Якщо замісник повіреного був поіменований у договорі, повірений не несе відповідальності ні за його вибір, ані за ведення ним справ.  
4969. 4. Якщо ведення справ замісником повіреного у договорі не передбачене або ж передбачене, але замісник у ньому не поіменований, повірений несе відповідальність за вибір замісника.      4. Якщо ведення справ замісником повіреного у договорі не передбачене або ж передбачене, але замісник у ньому не поіменований, повірений несе відповідальність за вибір замісника.  
4970. Стаття 1064 Обов'язки повіреного      Стаття 1087 (1064) Обов'язки повіреного  
4971. Повірений зобов'язаний:      Повірений зобов'язаний:  
4972. 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення;      1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення;  
4973. 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк чинності якої не сплинув, і надати звіт із залученням виправдальних документів, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;      2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк чинності якої не сплинув, і надати звіт із залученням виправдальних документів, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;  
4974. 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.      3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.  
4975. Стаття 1065 Обов'язки довірителя      Стаття 1088 (1065) Обов'язки довірителя  
4976. 1. Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.      1. Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.  
4977. 2. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не передбачено договором:      2. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не передбачено договором:  
4978. 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;      1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;  
4979. 2) відшкодувати повіреному зазнані витрати.      2) відшкодувати повіреному зазнані витрати.  
4980. 3. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного усе виконане ним згідно з договором.      3. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного усе виконане ним згідно з договором.  
4981. 4. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному винагороду, якщо вона йому належить.      4. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному винагороду, якщо вона йому належить.  
4982. Стаття 1066 Припинення договору доручення      Стаття 1089 (1066) Припинення договору доручення  
4983. 1. Договір доручення припиняється внаслідок:      1. Договір доручення припиняється внаслідок:  
4984. 1) скасування доручення довірителем;      1) скасування доручення довірителем;  
4985. 2) смерті довірителя або повіреного;      2) смерті довірителя або повіреного;  
4986. 3) визнання будь-кого з них недієздатним, обмеженим у дієздатності або безвісно відсутнім.      3) визнання будь-кого з них недієздатним, обмеженим у дієздатності або безвісно відсутнім.  
4987. 2. Довіритель має право скасувати доручення, а повірений -відмовитися від нього у будь-який час. Угода про відмову від цих прав є нікчемною.      2. Довіритель має право скасувати доручення, а повірений -відмовитися від нього у будь-який час. Угода про відмову від цих прав є нікчемною.  
4988. 3. Сторона, що відмовляється від договору з повіреним, який діє як підприємець, має сповістити іншу сторону про припинення договору за один місяць, якщо триваліший строк не передбачений договором.      3. Сторона, що відмовляється від договору з повіреним, який діє як підприємець, має сповістити іншу сторону про припинення договору за один місяць, якщо триваліший строк не передбачений договором.  
4989. У разі реорганізації юридичної особи, яка виступає комерційним представником, довіритель має право скасувати доручення без такого попереднього сповіщення.      У разі реорганізації юридичної особи, яка виступає комерційним представником, довіритель має право скасувати доручення без такого попереднього сповіщення.  
4990. Стаття 1067 Наслідки припинення договору доручення      Стаття 1090 (1067) Наслідки припинення договору доручення  
4991. 1. Якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному зазнані при виконанні доручення витрати, а якщо повіреному належить винагорода, -також виплатити йому винагороду домірно виконаній ним роботі. Це правило не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або повинен був довідатися про припинення доручення.      1. Якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному зазнані при виконанні доручення витрати, а якщо повіреному належить винагорода, -також виплатити йому винагороду домірно виконаній ним роботі. Це правило не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або повинен був довідатися про припинення доручення.  
4992. 2. Скасування довірителем доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору, крім випадків припинення договору, що передбачає дії повіреного як комерційного представника.      2. Скасування довірителем доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору, крім випадків припинення договору, що передбачає дії повіреного як комерційного представника.  
4993. 3. Відмова від виконання доручення довірителя не є підставою для відшкодування збитків, завданих довірителеві припиненням договору, крім випадків відмови повіреного в умовах, коли довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси, а також відмови від виконання договору, що передбачає дії повіреного як комерційного представника.      3. Відмова від виконання доручення довірителя не є підставою для відшкодування збитків, завданих довірителеві припиненням договору, крім випадків відмови повіреного в умовах, коли довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси, а також відмови від виконання договору, що передбачає дії повіреного як комерційного представника.  
4994.      Глава 68 (67) Комісія  
4995. Стаття 1068 Обов'язки спадкоємця повіреного та ліквідатора юридичної особи, що є повіреним      Стаття 1091 (1068) Обов'язки спадкоємця повіреного та ліквідатора юридичної особи, яка є повіреним  
4996. У разі смерті повіреного його спадкоємці повинні сповістити довірителя про припинення договору доручення та вжити заходів, необхідних для охорони майна довірителя, зокрема, зберегти його речі та документи, і потім передати його довірителеві.      У разі смерті повіреного його спадкоємці повинні сповістити довірителя про припинення договору доручення та вжити заходів, необхідних для охорони майна довірителя, зокрема, зберегти його речі та документи, і потім передати його довірителеві.  
4997. Такий самий обов'язок покладений на ліквідатора юридичної особи, що є повіреним.      Такий самий обов'язок покладений на ліквідатора юридичної особи, яка є повіреним.  
4998. Стаття 1069 Договір комісії      Стаття 1092 (1069) Договір комісії  
4999. 1. За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду вчинити один або кілька правочинів від свого імені за рахунок комітента.      За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені за рахунок комітента.  
5000. 2. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без зазначення строку його чинності, із зазначенням або без зазначення території його виконання, із зобов'язанням комітента не надавати третім особам права вчиняти в його інтересах і за його рахунок правочини, вчинення яких доручено комісіонерові, або без такого зобов'язання, з умовою чи без умов щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.      Стаття 1092-1 (1069) Умови договору комісії 1. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без зазначення строку його чинності, із зазначенням або без зазначення території його виконання, з умовою чи без умов щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. 2. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. 3. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про річ та ціну.  
5001. Стаття 1070 Права та обов'язки комісіонера за правочином з третьою особою      Перенесено частиною першою ст. 1097 (1074) зі зміною редакції.  
5002. За правочином, що вчиняється комісіонером з третьою особою, набуває права та стає зобов'язаним комісіонер, навіть якщо комітент і був названий у правочині або вступив з третьою особою у безпосередні відносини щодо виконання правочину.       
5003. Стаття 1071 Комісійна винагорода      Стаття 1094 (1071) Комісійна плата  
5004. 1. Комітент повинен виплатити комісіонерові винагороду в розмірі та в порядку, що встановлені у договорі комісії. Якщо комісіонер прийняв на себе поруку за виконання правочину третьою особою (стаття 1074 цього Кодексу), комітент повинен також виплатити комісіонерові й обумовлену в договорі додаткову винагороду. Якщо договором цей розмір або порядок не передбачений і розмір винагороди не може бути визначений, виходячи з умов договору, винагорода виплачується після виконання договору комісії, з урахуванням звичайно заведених (узвичаєних) розцінок за такі послуги.      1. Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та в порядку, що встановлені у договорі комісії. 2. Якщо комісіонер прийняв на себе поруку за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату. 3. Якщо договором розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії, з урахуванням усталених цін за такі послуги.  
5005. 2. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер зберігає право на комісійну винагороду, а також на відшкодування зазнаних витрат.      4. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах. 5. У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії.  
5006. Стаття 1072 Виконання комісійного доручення      Стаття 1095 (1072) Виконання договору комісії комісіонером  
5007. 1. Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента і згідно з його вказівками. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, -згідно зі звичаями ділового обороту або іншими вимогам, що звичайно ставляться.      1. Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента і згідно з його вказівками. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає - згідно зі звичаями ділового обороту або вимогами, що звичайно ставляться.  
5008. 2. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були зазначені комітентом, уся вигода надходить комітентові, якщо в договорі не передбачено інше.      2. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були зазначені комітентом, уся вигода надходить комітентові.  
5009. Стаття 1073 Субкомісія      Стаття 1096 (1073) Субкомісія  
5010. 1. Якщо інше не передбачено договором, комісіонер має право з метою виконання договору комісії укласти договір субкомісії з третьою особою, залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом.      1. Зі згоди комітента комісіонер має право укласти договір субкомісії з третьою особою, залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комінентом.  
5011. За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонера права та обов'язки комітента.      За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонера права та обов'язки комітента.  
5012. 2. У виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комітента, комісіонер має право перекласти виконання договору на третю особу, без згоди комітента      2. У виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії без згоди комітента.  
5013. 3. До припинення договору комісії комітент не має права без згоди комісіонера вступати у безпосередні відносини із субкомісіонером, якщо інше не передбачено договором комісії.      3.Комітент не має пава без згоди комісіонера вступати у відносини з субкомісіонером.  
5014. Стаття 1074 Виконання комісіонером договору з третьою особою      Стаття 1097 (1074) Виконання комісіонером договору з третьою особою  
5015. 1. Комісіонер має виконати усі обов'язки та здійснити всі права, що випливають з правочину, вчиненого ним з третьою особою.      1. За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, якщо комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи відносини, щодо виконання договору.  
5016. 2. Комісіонер не несе відповідальності перед комітентом за невиконання третьою особою правочину, вчиненого з ним за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер не виявив необхідної обачності у виборі цієї особи, прийняв на себе поруку за виконання правочину (делькредере).      2. Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з ним за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або прийняв на себе поруку за виконання договору (делькредере).  
5017. 3. У разі порушення третьою особою правочину, вчиненого з нею комісіонером, комісіонер повинен негайно сповістити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази.      3. У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний повідомити негайно про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази.  
5018. 4. Комітент, сповіщений про порушення третьою особою правочину, вчиненого з нею комісіонером, має право зажадати передання йому вимог комісіонера до цієї особи щодо зазначеного правочину.      4. Комітент, повідомлений про порушення третьою особою договору, вчиненого з нею комісіонером, має право зажадати передання йому вимог комісіонера до цієї особи.  
5019. Стаття 1075 Відступи від вказівок комітента      Стаття 1098 (1075) Відступи від вказівок комітента  
5020. 1. Комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо за обставинами справи це є необхідним в інтересах комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або ж не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. Комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи, як тільки повідомлення стане можливим.      1. Комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо за обставинами справи це є необхідним в інтересах комітента, і комісіонер не міг запитати комітента або ж не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. Комісіонер повинен повідомити комітента про допущені без вказівок комітента відступи, як тільки це стане можливим.  
5021. Комісіонерові, що діє як підприємець, може бути надане комітентом право відступати від його вказівок без попереднього запиту. У цьому разі комісіонер повинен у розумний строк повідомити комітента про допущені відступи, якщо інше не передбачено договором.      2. Комісіонерові, який є підприємцем, може бути надане право відступати від вказівок комітента без його згоди, але з обов'язковим повідомленням комітента про допущені відступи.  
5022. 2. Комісіонер, який продав майно за ціною, нижчою за погоджену з комітентом, повинен відшкодувати останньому різницю, якщо не доведе, що у нього не було можливості продати майно за погодженою ціною і продаж за нижчою ціною попередив ще більші збитки. У випадках коли комісіонер був зобов'язаний попередньо запитати комітента, комісіонер має також довести, що він не мав можливості одержати попередньо згоду комітента на відступ від його вказівок.      3. Комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові, якщо не доведе, що не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а продаж за нижчою ціною попередив ще більші збитки. Якщо для відступу від вказівок комітента потрібна була його згода, комісіонер має також довести, що він не мав можливості одержати її.  
5023. 3. Якщо комісіонер купив майно за ціною, вищою за погоджену з комітентом, комітент, не бажаючи прийняти таку покупку, повинен заявити про це комісіонерові у розумний строк після отримання від нього повідомлення про вчинення правочину з третьою особою. Інакше покупка визнається такою, що прийнята комітентом.      4. Якщо комісіонер купив майно за вищою ціною ніж була погоджена, комітент має право не прийняти його, заявивши про це комісіонерові у розумний строк після отримання від нього повідомлення про цю купівлю. Якщо комітент не надішле комісіонерові відмови від купленого для нього майна, воно вважається прийнятим комітентом.  
5024. Якщо комісіонер повідомив, що приймає різницю в ціні на свій рахунок, комітент не має права відмовлятися від вчиненого для нього правочину.      5. Якщо комісіонер заплатив різницю у ціні, комітент не має права відмовитися від прийняття виконаного договору.  
5025. Стаття 1076 Право власності комітента      Стаття 1099 (1076) Право власності комітента  
5026. Майно, що надійшло до комісіонера від комітента або ж придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього.      Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього.  
5027. Стаття 1077 Право комісіонера на утримання речей      Стаття 1100 (1077) Право комісіонера на притримування речі  
5028. Комісіонер має право для забезпечення своїх вимог за договором комісії утримувати речі, які є у нього та повинні бути передані комітентові або тій особі, що зазначена комітентом.      Комісіонер має право для забезпечення своїх вимог за договором комісії притримувати річ, яка має бути передана комітентові.  
5029. У разі оголошення комітента банкрутом це право комісіонера припиняється, а його вимоги до комітента задовольняються нарівні з вимогами, забезпеченими заставою.      У разі оголошення комітента банкрутом комісіонер вважається заставотримачем притримуваної ним речі.  
5030. Стаття 1078 Утримання комісіонером належних комітентові сум      Стаття 1101 (1078) Право комісіонера на відрахування з коштів належних до виплати комітентові  
5031. Комісіонер має право утримувати належні йому за договором комісії суми з усіх сум, що надійшли до нього на рахунок комітента. Проте кредитори комітента, які мають щодо черговості задоволення їхніх вимог перевагу перед заставоутримувачами, не позбавляються права на задоволення цих вимог із відрахованих комісіонером сум.      Комісіонер має право утримувати належні йому за договором суми з усіх сум, що надійшли до нього на рахунок комітента. Проте кредитори комітента, які мають щодо черговості задоволення їхніх вимог перевагу перед заставоутримувачами, не позбавляються права на задоволення цих вимог із відрахованих комісіонером сум.  
5032. Стаття 1079 Відповідальність комісіонера за збереження майна комітента      Стаття 1102 (1079) Обов'язок комісіонера зберігати майно комітента  
5033. 1. Комісіонер несе відповідальність перед комітентом за втрату, нестачу або пошкодження майна комітента, яке знаходиться у нього.      1. Комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.  
5034. 2. Якщо при прийнятті комісіонером майна, надісланого комітентом або такого, що надійшло до комісіонера для комітента, у цьому майні виявляються пошкодження або нестачі, які можуть бути помічені при зовнішньому огляді, а також у разі завдання будь-ким шкоди майну комітента, яке знаходиться у комісіонера, комісіонер повинен вжити заходів щодо охорони прав та інтересів комітента, зібрати необхідні докази та про все негайно сповістити комітента.      2. Якщо при прийнятті комісіонером від комітента майна або майна, що надійшло до комісіонера для комітента, буде виявлена недостача або пошкодження, а також у разі завдання будь-ким шкоди майну комітента, комісіонер повинен негайно сповістити комітента, вжити заходів для охорони прав та інтересів комітента.  
5035. 3. Комісіонер, що не застрахував майно комітента, яке у нього знаходиться, несе відповідальність за це лише у випадках, коли комітент приписав йому застрахувати майно за рахунок комітента або ж страхування цього майна комісіонером передбачене договором чи звичаями ділового обороту.      3. Комісіонер, який не застрахував майно комітента, відповідає за втрату, недостачу, пошкодження майна комітента, якщо він зобов'язаний був застрахувати майно за рахунок комітента відповідно до договору, звичаїв ділового обороту.  
5036. Стаття 1080 Звіт комісіонера      Стаття 1103 (1080) Звіт комісіонера  
5037. Після виконання доручення комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, що має заперечення щодо звіту, повинен повідомити про них комісіонера у строк, не більший за тридцять днів від дня отримання звіту, якщо погодженням сторін не встановлений інший строк. Інакше звіт, за відсутності іншої угоди, вважається прийнятим.      1. Після виконання доручення комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. 2. Комітент, який заперечує щодо звіту, повинен повідомити про це комісіонера протягом одного місяця від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.  
5038. Стаття 1081 Прийняття комітентом виконаного за договором      Стаття 1104 (1081) Прийняття комітентом виконаного за договором  
5039. Комітент повинен:      Комітент повинен:  
5040. 1) прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії;      1) прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії;  
5041. 2) оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і негайно сповістити останнього про виявлені у цьому майні недоліки;      2) оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і негайно сповісти останнього про виявлені у цьому майні недоліки;  
5042. 3) забезпечити комісіонера усім необхідним (передати йому товари, перевести кошти тощо) для виконання комісіонером зобов'язань, узятих ним на себе перед третьою особою на виконання доручення.      3) забезпечити комісіонера усім необхідним (передати йому товари, кошти тощо) для виконання зобов'язань перед третьою особою.  
5043. Стаття 1082 Право комісіонера на відшкодування витрат, що ним понесені під час виконання договору      Стаття 1105 (1082) Право комісіонера на відшкодування витрат, які ним понесені під час виконання договору  
5044. 1. Комісіонер має право на відшкодування витрат, які були ним понесені на виконання договору.      Комісіонер має право на відшкодування витрат, які були ним понесені у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором, в тому числі і коли він або субкомісіонер вжив всіх заходів до вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від них не залежали.  
5045. 2. Комісіонер не має права на відшкодування витрат на зберігання майна комітента, що у нього знаходиться, якщо в законі або договорі не встановлене інше.       
5046. Стаття 1083 Припинення договору комісії   -446- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Статтю 1106(1083) виключити  		Враховано    
5047. Договір комісії припиняється внаслідок:       
5048. 1) відмови комітента від виконання договору;       
5049. 2) відмови комісіонера від виконання договору у випадках, передбачених законом або договором;       
5050. 3) смерті комісіонера, визнання його недієздатним, обмеження його дієздатності або безвісно відсутнім.       
5051. 4) неможливості його виконання.       
5052. Стаття 1084 Скасування доручення комітентом      Стаття 1107 (1084) Право комітента на односторонню відмову від договору комісії  
5053. 1. Комітент має право у будь-який час відмовитися від виконання договору комісії, скасувавши дане комісіонерові доручення. Комісіонер має право вимагати відшкодування збитків, спричинених скасуванням доручення.      1. Комітент має право відмовитися від договору комісії.  
5054. 2. У разі якщо договір комісії укладений без зазначення строку його чинності, комітент повинен сповістити комісіонера про припинення договору не пізніше ніж за тридцять днів, якщо більш тривалий строк повідомлення не передбачений договором.      2. Якщо договір комісії укладено без зазначення строку його чинності, комітент повинен сповістити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів.  
5055. У цьому разі комітент повинен виплатити комісіонерові винагороду за правочини, вчинені ним до припинення договору, а також відшкодувати комісіонерові зазнані ним до припинення договору витрати.   -447- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Друге речення частини другої виключити  		Враховано    
5056. 3. У разі скасування доручення комітент повинен у строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений, то негайно розпорядитися своїм майном, яке перебуває у віданні комісіонера.      3. У разі відмови від договору комітент повинен у строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений, то негайно розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера. У разі невиконання цього обов'язку, комісіонер має право передати майно на зберігання за рахунок комітента, або продати за найвигіднішою для нього ціною.  
5057. Якщо комітент не виконає цього обов'язку, комісіонер має право або здати майно на зберігання за рахунок комітента, або ж продати його за найвигіднішою для комітента ціною.      4. У разі відмови від договору комісіонер має право на відшкодування витрат, нанесених ним на виконання договору.  
5058. Стаття 1085 Відмова комісіонера від виконання договору      Стаття 1108 (1085) Право комісіонера на односторонню відмову від договору  
5059. 1. Комісіонер не має права, якщо інше не передбачено договором, відмовитися від виконання, крім випадків, коли договір комісії укладений без зазначення строку його чинності. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про припинення договору не пізніше ніж за тридцять днів, якщо триваліший строк повідомлення не передбачений договором.      1. Комісіонер має право відмовитися від договору комісії лише тоді, якщо в ньому не визначено строку його чинності. Комісіонер повинен повідомити комітента про свою відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів.  
5060. Комісіонер повинен вжити заходів, необхідних для забезпечення збереження майна комітента.      Комісіонер повинен вжити заходів, необхідних для збереження майна комітента.  
5061. 2. Комітент має розпорядитися своїм майном, яке перебуває у віданні комісіонера, протягом п'ятнадцяти днів від дня отримання повідомлення про відмову комісіонера виконати доручення, якщо договором не встановлений інший строк. Якщо він не виконає цього обов'язку, комісіонер має право здати майно на зберігання за рахунок комітента або ж продати його за якомога вигіднішою для комітента ціною.      2. Комітент має розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера, протягом п'ятнадцяти днів від дня отримання повідомлення про відмову комісіонера від договору. У разі невиконання цього обов'язку, комісіонер має право передати на зберігання за рахунок комітента або продати його за найвигіднішою для нього ціною.  
5062. 3. Якщо договором не передбачено інше, комісіонер, що відмовився від виконання доручення, зберігає право на комісійну винагороду за правочини, вчинені ним до припинення договору, а також на відшкодування зазнаних до цього моменту витрат.   -448- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Частину третю ст.1108 (1085) виключити  		Враховано    
5063. Стаття 1086 Наслідки смерті фізичної особи або ж реорганізації чи ліквідації юридичної особи -комісіонера      Стаття 1109 (1086) Наслідки смерті фізичної особи або ж реорганізації чи ліквідації юридичної особи -комісіонера  
5064. У разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи -комісіонера договір комісії припиняється.      У разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи - комісіонера договір комісії припиняється.  
5065. У разі реорганізації юридичної особи -комісіонера її права та обов'язки комісіонера переходять до правонаступників, якщо протягом місяця від дня отримання повідомлення про реорганізацію, що сталася, комітент не повідомить про розірвання договору.      У разі реорганізації юридичної особи - комісіонера її права та обов'язки переходять до правонаступників, якщо протягом місяця від дня отримання повідомлення про реорганізацію, що сталася, комітент не повідомить про розірвання договору.  
5066. Стаття 1087 Особливості окремих видів комісії      Стаття 1110 (1087) Особливості окремих видів комісії  
5067. Законом можуть бути передбачені особливості окремих видів договорів комісії.      Законом можуть бути передбачені особливості окремих видів договорів комісії.  
5068. Глава 68 Довірче управління майном      Глава 69 (68) Управління майном  
5069.       
5070. Статтю 1088 "Поняття довірчого управління майном" виключено.       
5071.       
5072. Стаття 1089 Договір довірчого управління майном      Стаття 1111 (1089) Договір управління майном  
5073. 1. За договором довірчого управління одна сторона (установник управління) передає іншій стороні (довірчому управителеві) на певний строк майно у довірче управління, а інша сторона зобов'язується за винагороду здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або особи, зазначеної ним (вигодонабувача).      За договором управління одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або особи, зазначеної ним (вигодонабувача).  
5074. 2. Управитель майна не стає його власником.       
5075. Стаття 1090 Здійснення довірчого управління майном       
5076. 1. Довірчий управитель здійснює довірче управління майном особисто, крім випадків, передбачених у статті 1102 цього Кодексу.       
5077. 2. Довірчий управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов'язані зі здійсненням ним довірчого управління майном, зобов'язаний інформувати своїх контрагентів про те, що він хоч і виступає у відносинах з ними від свого імені, проте є не власником майна, а лише довірчим управителем.       
5078. При вчиненні правочинів та інших дій, що потребують письмового оформлення, у документах в обов'язковому порядку має бути зазначено, що вони вчинені довірчим управителем.       
5079. Якщо немає вказівок про дії особи як довірчого управителя майном, довірчий управитель зобов'язується перед третіми особами особисто та несе відповідальність перед ними тільки належним йому майном.       
5080. 3. Права, набуті довірчим управителем у результаті вчинення дії щодо довірчого управління майном, включаються до складу майна, переданого в довірче управління (стаття 1091 цього Кодексу), а обов'язки, що виникли в результаті таких дій, виконуються за рахунок цього майна.       
5081. Стаття 1091 Об'єкт довірчого управління      Стаття 1113 (1091) Об'єкт управління  
5082. 1. Об'єктом довірчого управління можуть бути підприємства як майнові комплекси, окремі об'єкти, що належать до нерухомого майна, цінні папери, виключні майнові права та інше майно.      1. Об'єктом управління можуть бути підприємства як майнові комплекси, нерухомі речі, цінні папери, майнові права та інше майно.  
5083. 2. Не можуть бути самостійним об'єктом довірчого управління гроші.      2. Не можуть бути об'єктом управління гроші.  
5084. 3. Майно, передане у довірче управління, має бути відокремлене як від іншого майна установника управління, так і від майна довірчого управителя.      3. Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя.  
5085. Майно, передане у довірче управління, має обліковуватися у довірчого управителя на окремому балансі, і по ньому має вестися самостійний облік.      Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і по ньому має вестися самостійний облік.  
5086. Для розрахунків за діяльністю, пов'язаною з довірчим управлінням, довірчому управителеві відкривається окремий банківський рахунок.      Для розрахунків за діяльністю, пов'язаною з управлінням, управителеві відкривається окремий банківський рахунок. Стаття 1117 (1095) Установник управління 1. Установником управління є власник майна. 2. Якщо місце перебування власника майна невідоме або він визнаний безвісновідсутнім, установником управління є орган опіки та піклування. 3. Якщо власник майна є малолітнім або визнаний недієздатним, установником управління може бути опікун або орган опіки та піклування. 4. Якщо власник майна є неповнолітнім, установником управління є він сам, діючи з дозволу батьків (усиновлювачів) або піклувальника. 5. Якщо власником майна є особа, яка обмежена у дієздатності, установником управління є її піклувальник. 6. Перехід права власності на майно, що є об'єктом управління, від установника управління до іншої особи не має наслідком припинення договору управління майном, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок накладання на нього стягнення. Статтю 1118 (1096) Управитель майном 1. Управителем може бути суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі й державне підприємство. 2. Майно не може передаватися в управління органів державної влади та органів місцевого самоврядування. 3. Вигодонабувач не може бути управителем майна. Статтю 1119 (1097) Особа, яка здобуває вигоди від майна, що передане в управління 1. Вигоди від майна, що передане в управління, належать його установникові. 2. Установник управління майном може зазначити в договорі особу, яка має право здобувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувач) (стаття 685 цього кодексу). Стаття 1121 (1099) Істотні умови договору про управління майном Істотними умовами договору управління майном є: 1) перелік майна, що передається в управління; 2) розмір і форма плати за управління. Стаття 1122 (1100) Строк договору 1. Строк управління майном встановлюється у договорі. Якщо сторони не визначили строку договору, він вважається укладеним на п'ять років. 2. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах. Стаття 1120 (1098) Форма договору 1. Договір управління майном має бути укладений у письмовій формі. 2. Договір управління нерухомим майном має бути нотаріально посвідчений і підлягає державній реєстрації. Стаття 1123 (1101) Права та обов'язки управителя 1. Управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління. 2. Управитель має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на майно, що перебуває в його управлінні, відповідно до статей 383-391 цього Кодексу. Стаття 1112 (1090) Здійснення управління майном 1. Управитель управляє майном особисто, крім випадків, встановлених у статті 1124 цього Кодексу. 2. Управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов'язані із управлінням майном, зобов'язаний повідомляти усіх, з ким він вчиняє правочини, про те, що є управителем, а не власником майна. 3. У правочинах, які потребують письмової форми, має бути зазначено, що вони вчинені управителем майна. Якщо немає такого зазначення, управитель зобов'язується перед третіми особами особисто. Стаття 1114 (1092) Передання в управління майна, що є предметом застави 1. Майно, що є предметом застави, може бути передане в управління. 2. Установник управління зобов'язаний попередити про те, що майно, яке передається в управління, є предметом застави. Якщо установник управління не попередив управителя, і сам управитель не знав і не міг знати проте, що майно є предметом застави, він має право вимагати розірвання договору та виплати належної йому за договором плати, домірної до строку управління цим майном. Стаття 1115 (1093) Накладення стягнення не майно, передане в управління, за вимогою кредиторів установника управління Накладення стягнення на майно, передане в управління, за вимогою кредиторів установника управління, не допускається, крім випадків банкрутства установника управління або накладення стягнення за вимогою заставодержателя на майно, що є предметом застави. У разі банкрутства установника управління договір управління цим майном припиняється, і воно включається до конкурсної маси.  
5087. Стаття 1092 Передання у довірче управління майна, обтяженого заставою       
5088. 1. Майно, обтяжене заставою, може бути об'єктом довірчого управління.       
5089. 2. Довірчий управитель має бути попереджений про те, що майно, яке передається йому у довірче управління, обтяжене заставою. Якщо довірчий управитель не знав і не повинен був знати про обтяження заставою майна, переданого йому в довірче управління, він має право зажадати в суді розірвання договору довірчого управління майном та виплати належної йому за договором винагороди, домірно строку здійснення довірчого управління таким майном, а також відшкодування завданих збитків.       
5090. Стаття 1093 Звернення стягнення на майно, передане у довірче управління за боргами установника управління       
5091. Звернення стягнення на майно, передане у довірче управління за боргами установника управління, не допускається, крім випадків банкрутства установника управління або звернення стягнення заставоутримувача на майно, обтяжене заставою.       
5092. У разі банкрутства установника управління договір довірчого управління цим майном припиняється і воно включається до конкурсної маси.       
5093. Стаття 1094 Суб'єкти довірчого управління   -449- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Статтю 1116(1094) виключити, бо це повторення статті 1111 (1089)  		Враховано    
5094. Суб'єктами довірчого управління майном є установник управління, довірчий управитель, а у випадках, передбачених договором, -вигодонабувач.       
5095. Стаття 1095 Установник управління       
5096. 1. Установником довірчого управління є власник майна.       
5097. 2. Перехід права власності на майно, що належить довірчому управлінню, від установника управління до іншої особи не має наслідком припинення управління майном, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення.       
5098. Стаття 1096 Довірчий управитель       
5099. 1. Довірчим управителем може бути як фізична, так і юридична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності, в тому числі й державне підприємство.       
5100. 2. Майно не може передаватися в довірче управління державних органів та органів місцевого самоврядування.       
5101. Стаття 1097 Особа, яка здобуває вигоди від майна, що передане у довірче управління       
5102. 1. Вигоди від майна, переданого у довірче управління, належать його установникові, якщо інше не передбачено у договорі про довірче управління майном.       
5103. 2. Установник довірчого управління майном має право зазначити в договорі особу, яка має право здобувати вигоди від майна, переданого в довірче управління (вигодонабувач). У цьому разі такий договір визнається договором на користь третьої особи (стаття 667 цього Кодексу).       
5104. 3. Вигодонабувач не може бути довірчим управителем.       
5105. Стаття 1098 Форма договору       
5106. 1. Договір довірчого управління майном має бути укладений у письмовій формі.       
5107. 2. Договір довірчого управління нерухомим майном має бути нотаріально посвідчений і підлягає державній реєстрації.       
5108. Стаття 1099 Істотні умови договору про довірче управління майном       
5109. Договір довірчого управління майном має передбачати:       
5110. 1) перелік майна, що передається у довірче управління;       
5111. 2) вказівку про вигодонабувача;       
5112. 3) строки надання звітів довірчим управителем;       
5113. 4) розмір і форму винагороди управителя;       
5114. 5) строк договору.       
5115. У разі відсутності хоча б однієї із зазначених умов договір вважається неукладеним.       
5116. Стаття 1100 Строк договору       
5117. 1. Строк договору довірчого управління майном не має перевищувати п'яти років. Для окремих видів майна, що передається в управління, законом можуть бути встановлені інші граничні строки дії договору.       
5118. 2. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.       
5119. Стаття 1101 Права та обов'язки управителя       
5120. 1. Довірчий управитель (управитель) здійснює довірче управління майном відповідно до умов договору.       
5121. Відчуження та заставу нерухомого майна, переданого в довірче управління, довірчий управитель має право здійснювати лише у випадках, прямо передбачених у договорі.       
5122. 2. Управитель має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на майно, що перебуває в його управлінні, відповідно до статей 385-395 цього Кодексу.       
5123. 3. Управитель зобов'язаний у строки та в порядку, що встановлені договором, надавати установникові управління та вигодонабувачеві звіти про свою діяльність.       
5124. 4. У випадках, передбачених договором про довірче управління майном, довірчий управитель зобов'язаний внести заставу з метою забезпечення виконання його обов'язків щодо установника довірчого управління або вигодонабувача.       
5125. Стаття 1102 Передання довірчого управління майном      Стаття 1124 (1102) Передання управління майном  
5126. Довірчий управитель може доручити іншій особі (замісникові) вчинити від імені довірчого управителя дії, необхідні для управління майном, у випадках, коли він правоуповноважений на це договором довірчого управителя або примушений до цього обставинами для забезпечення інтересів установника управління або вигодонабувача та не має при цьому можливості отримати вказівки установника управління в розумний строк. Довірчий управитель несе відповідальність за дії обраного ним повіреного як за власні.      Управитель може доручити іншій особі (замісникові) вчинити від його імені дії, необхідні для управління майном, у випадках, якщо це передбачено договором або викликане необхідністю до забезпечення інтересів установника управління або вигодонабувача за умовами неможливості отримати вказівки установника управління в розумний строк. Управитель відповідає за дії обраного ним повіреного, як за свої власні.  
5127. Стаття 1103 Винагорода довірчому управителеві      Стаття 1125 (1103) Право управителя на плату  
5128. 1. Довірчий управитель має право на винагороду, передбачену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зазнаних ним при довірчому управлінні майном.      1. Управитель має право на плату встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, понесених ним при управлінні майном.  
5129. 2. Довірчий управитель, якщо це передбачено договором, має право відраховувати належні йому відповідно до п. 1 цієї статті суми безпосередньо з доходів від використання майна.      2. Управитель майном, якщо це передбачено договором, має право відраховувати належні йому відповідно до пункту 1 цієї статті суми безпосередньо з доходів від використання майна.  
5130. Стаття 1104 Відповідальність довірчого управителя      Стаття 1126 (1104) Відповідальність управителя  
5131. 1. Управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботи про інтереси власника, або вигодонабувача зобов'язаний відшкодувати власникові заподіяні збитки, а вигодонабувачеві -упущену вигоду.      1. Управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботи про інтереси власника або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати власникові заподіяні збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду.  
5132. Довірчий управитель несе відповідальність за завдані збитки, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача.      Управитель відповідає за завдані збитки, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача.  
5133. 2. Довірчий управитель несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли в результаті здійснення ним довірчого управління, у тому разі, якщо вартості майна, що перебуває в довірчому управлінні, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.      2. Управитель несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли в результаті здійснення ним довірчого управління, у тому разі, якщо вартості майна, що перебуває в довірчому управлінні, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.  
5134. 3. Субсидіарна відповідальність довірчого управителя, передбачена у п. 2 цієї статті, настає також у разі вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не повинні були знати про перевищення повноважень або встановлених обмежень. Установник управління може в цьому разі зажадати від довірчого управителя відшкодування зазнаних ним збитків.      3. Субсидіарна відповідальність управителя, встановлена у частині 2 цієї статті, настає також у разі вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не могли знати про перевищення повноважень або встановлених обмежень. Установник управління може в цьому разі зажадати від управителя відшкодування завданих ним збитків.  
5135. Стаття 1105 Припинення договору довірчого управління      Стаття 1127 (1105) Припинення договору управління  
5136. 1. Договір довірчого управління майном припиняється:      1. Договір довірчого управління майном припиняється:  
5137.   -450- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
 Стаття 1105 додати п.1 "внаслідок загибелі предмету довірчого управління", всі інші пункти за текстом. Обгрунтування - немає предмету, немає і зобов'язання щодо нього.  		Враховано   1) внаслідок загибелі майна, що знаходиться в довірчому управлінні;  
5138. 1) заявою однієї із сторін про припинення договору у зв'язку зі спливом його строку;      2) заявою однієї із сторін про припинення договору у зв'язку зі спливом його строку;  
5139. 2) смертю фізичної особи, що є вигодонабувачем, або ліквідацією юридичної особи -вигодонабувача, якщо інше не передбачено договором;      3) смертю фізичної особи, що є вигодонабувачем, або ліквідацією юридичної особи -вигодонабувача, якщо інше не передбачено договором;  
5140. 3) відмовою вигодонабувача від одержання вигод за договором;      4) відмовою вигодонабувача від одержання вигод за договором;  
5141. 4) Смертю упріавителя, визнанням його недієздатним, безвісно відсутнім, обмеженням його у дієздатності.      5) смертю управителя, визнанням його недієздатним, безвісно відсутнім, обмеженням його у дієздатності;  
5142. 5) відмовою довірчого управителя або установника управління від здійснення довірчого управління у зв'язку з неможливістю для довірчого управителя здійснювати довірче управління майном;      6) відмовою довірчого управителя або установника управління від здійснення довірчого управління у зв'язку з неможливістю для довірчого управителя здійснювати довірче управління майном;  
5143. 6) відмовою установника управління від договору з іншої причини, не зазначеної в підпункті 5 цього пункту, за умови виплати довірчому управителеві винагороди, передбаченої договором;      7) відмовою установника управління від договору з іншої причини, не зазначеної в підпункті 5 цього пункту, за умови виплати довірчому управителеві винагороди, передбаченої договором;  
5144. 7) визнання фізичної особи -установника управління банкрутом.      8) визнання фізичної особи -установника управління банкрутом.  
5145. 2. У разі відмови сторони від договору довірчого управління майном інша сторона має бути сповіщена про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлений інший строк.      2. У разі відмови сторони від договору довірчого управління майном інша сторона має бути сповіщена про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлений інший строк.  
5146. 3. Майно, що перебуває в довірчому управлінні, у разі припинення договору довірчого управління передається установникові управління, якщо інше не передбачено договором.      3. Майно, що перебуває в довірчому управлінні, у разі припинення договору довірчого управління передається установникові управління, якщо інше не передбачено договором.  
5147. Стаття 1005-1 Розірвання договору на вимогу однієї із сторін      Стаття 1128 (1005-1)- Розірвання договору на вимогу однієї із сторін  
5148. Кожна із сторін має право відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону за 3 місяці.      Кожна із сторін має право відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону за 3 місяці.  
5149. Стаття 1105-2 Правові наслідки припинення договору довірчого управління      Стаття 1129 (1105-2)- Правові наслідки припинення договору управління  
5150. У разі припинення договору майно, що було в довірчому управлінні повертається власникові.      1. У разі припинення договору майно, що було в управлінні, повертається власникові. 2. Установник управління зобов'язаний оплатити роботу, виконану управителем до припинення договору.  
5151. Стаття 1106 Довірче управління цінними паперами      Стаття 1130 (1106) Особливості управління цінними паперами  
5152. Особливості довірчого управління цінними паперами визначаються законом.      Особливості управління цінними паперами встановлюються законом.  
5153. Глава 69 Позика. Кредит. Банківський вклад      Глава 70 (69) Позика. Кредит. Банківський вклад  
5154. § 1. Позика      § 1. Позика  
5155. Стаття 1107 Договір позики      Стаття 1131 (1107) Договір позики  
5156. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошей (суму позики) або рівну кількість речей того самого роду та якості.      За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму ж грошей (суму позики) або рівну кількість речей того ж роду та якості.  
5157. Договір позики вважається таким, що укладений, з моменту передання грошей або речей.      Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або речей.  
5158. Стаття 1108 Форма договору позики      Стаття 1132 (1108) Форма договору позики  
5159. 1. Договір позики має бути укладений у письмовій формі, якщо його сума не менш ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного доходу, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, -незалежно від суми.      1. Договір позики має бути укладений у письмовій формі, якщо його сума не менш ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходу громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, -незалежно від суми.  
5160. 2. На підтвердження договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.      2. На підтвердження договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  
5161. Стаття 1109 Проценти за договором позики      Стаття 1133 (1109) Проценти за договором позики  
5162. 1. Якщо інше не передбачено законом або договором, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму позики у розмірах і в порядку, що передбачені договором. Якщо у договорі немає умови про розмір процентів, їх розмір визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України.      1. Якщо інше не встановлено договором або законом, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму позики у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо у договорі немає умови про розмір процентів, їх розмір визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України.  
5163. 2. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми позики.      2. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми позики.  
5164. 3. Договір позики передбачається безпроцентним, якщо у ньому прямо не передбачено інше, у випадках, коли:      3. Договір позики передбачається безпроцентним, якщо :  
5165. 1) договір укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного доходу, що встановлений законом, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;      1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходу громадян і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;  
5166. 2) за договором позичальникові передаються речі, визначені родовими ознаками.      2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.  
5167. Стаття 1110 Обов'язок позичальника повернути предмет позики      Стаття 1134 (1110) Обов'язок позичальника повернути предмет позики  
5168. 1. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві одержану предмет позики у строк та в порядку, що передбачені договором.      1. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві одержаний предмет позики у строк та в порядку, встановленому договором.  
5169. У випадках коли строк повернення договором не встановлений або визначений моментом вимоги, сума позики має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня виставлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не передбачено договором.      Якщо строк повернення договором не встановлений або визначений моментом вимоги, сума позики має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред"явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не передбачено договором.  
5170. 2. Якщо інше не передбачено договором, предмет безпроцентної позики може бути повернена позичальником достроково.      2. Предмет безпроцентної позики може бути повернений позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.  
5171. Сума позики, наданої під проценти, може бути повернена достроково за згодою позикодавця або ж якщо це передбачено договором.      Сума позики, наданої під проценти, може бути повернена достроково за згодою позикодавця або якщо це встановлено договором.  
5172. 3. Предмет позики вважається повернутим у момент її передачі поклажедавцеві або зарахування суми грошей, що позичалася на його банківський рахунок.      3. Предмет позики вважається повернутим у момент її передачі поклажедавцеві або зарахування суми грошей, що позичалася, на його банківський рахунок.  
5173. Стаття 1111 Наслідки порушення договору позичальником      Стаття 1135 (1111) Наслідки порушення договору позичальником  
5174. 1. Якщо інше не передбачено законом або договором, у випадках, коли позичальник не повертає своєчасно суму позики, на цю суму підлягають сплаті проценти у розмірі, що передбачений у статті 561 цього Кодексу, від дня, коли вона мала б бути повернена, до дня її повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, що передбачені у п. 1 статті 1109 цього Кодексу.      1. Якщо позичальник не повернув своєчасно суму позики, він зобов'язаний сплатити проценти ( стаття -- (576) цього Кодексу), від дня, коли вона мала бути повернена, до дня її повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, встановлених частиною першою статті 1133 цього Кодексу.  
5175. 2. Якщо договором передбачено повернення позики частинами (з розстроченням), то в разі порушення позичальником строку, встановленого для повернення чергової частини позики, позикодавець має право зажадати дострокового повернення всієї суми позики, що залишилася, разом з належними процентами.      2. Якщо договором встановлений обов'язок повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право зажадати дострокового повернення всієї суми позики, що залишилася, разом з належними процентами.  
5176. Стаття 1112 Оспорювання договору позики      Стаття 1136 (1112) Оспорювання договору позики  
5177. Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що гроші або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж зазначено у договорі.      Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що гроші або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж зазначено у договорі.  
5178. У тих випадках, коли договір позики має бути укладений письмово, свідчення свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж зазначено у договорі, не допускаються. Це правило не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або через збіг тяжких обставин.      У тих випадках, коли договір позики має бути укладений письмово, свідчення свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж зазначено у договорі, не допускаються. Це правило не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або через збіг тяжких обставин.  
5179. Стаття 1113 Забезпечення виконання зобов'язання позичальника      Стаття 1137 (1113) Забезпечення виконання зобов'язання позичальника  
5180. У разі невиконання позичальником обов'язків, передбачених договором, щодо забезпечення повернення суми позики, а також у разі втрати забезпечення або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми позики та сплати належних процентів, якщо інше не передбачено договором.      У разі невиконання позичальником обов'язків, передбачених договором, щодо забезпечення повернення суми позики, а також у разі втрати забезпечення або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми позики та сплати належних процентів, якщо інше не передбачено договором.  
5181. Стаття 1114 Новація боргу у позикове зобов'язання      Стаття 1138 (1114) Новація боргу у позикове зобов'язання  
5182. 1. За погодженням сторін борг, що виник із купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.      1. За погодженням сторін борг, що виник із купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.  
5183. 2. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться із додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, передбаченій для договору позики (стаття 1108 цього Кодексу).      2. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться із додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1132 цього Кодексу).  
5184. § 2. Кредит      § 2. Кредит  
5185. Стаття 1115 Кредитний договір      Стаття 1139 (1115) Кредитний договір  
5186. 1. За кредитним договором банк або інша кредитна організація (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, що передбачені договором, а позичальник зобов'язується повернути грошову суму та сплатити проценти на неї.      1. За кредитним договором банк або інша кредитна організація (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, що передбачені договором, а позичальник зобов'язується повернути грошову суму та сплатити проценти на неї.  
5187. 2. До відносин за кредитним договором застосовуються правила, передбачені параграфом 1 цієї глави, якщо інше не передбачено правилами цього параграфа і не випливає із суті кредитного договору.      2. До відносин за кредитним договором застосовуються правила, передбачені параграфом 1 цієї глави, якщо інше не передбачено правилами цього параграфа і не випливає із суті кредитного договору.  
5188. Стаття 1116 Форма кредитного договору      Стаття 1140 (1116) Форма кредитного договору  
5189. Кредитний договір укладається письмово.      Кредитний договір укладається письмово.  
5190. Недодержання письмової форми має наслідком недійсність кредитного договору.      Недодержання письмової форми має наслідком недійсність кредитного договору.  
5191. Стаття 1117 Відмова від надання або одержання кредиту      Стаття 1141 (1117) Відмова від надання або одержання кредиту  
5192. 1. Кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту повністю або частково у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або ж за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що надана позичальникові сума не буде повернена своєчасно.      1. Кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту повністю або частково у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або ж за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що надана позичальникові сума не буде повернена своєчасно.  
5193. 2. Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту повністю або частково, сповістивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором.      2. Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту повністю або частково, сповістивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не передбачено доовором, законом, іншими нормативно-правовими актами.  
5194. 3. У разі порушення позичальником передбаченого кредитним договором обов'язку цільового використання кредиту кредитодавець має право також відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.      3. У разі порушення позичальником передбаченого кредитним договором обов'язку цільового використання кредиту кредитодавець має право також відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.  
5195. Стаття 1118 Комерційний кредит      Стаття 1142 (1118) Комерційний кредит  
5196. 1. Договорами, виконання яких пов'язане з переданням у власність іншій стороні коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту, в тому числі як аванс, попередньої оплати, відстрочення та розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.      1. Договорами, виконання яких пов'язане з переданням у власність іншій стороні коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту, в тому числі як аванс, попередньої оплати, відстрочення та розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.  
5197. 2. До комерційного кредиту відповідно застосовуються правила статей 1115-1117 цього Кодексу, якщо інше не передбачено правилами про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.      2. До комерційного кредиту відповідно застосовуються правила статей 1139-1141 цього Кодексу, якщо інше не передбачено правилами про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.  
5198. § 3. Банківський вклад      § 3. Банківський вклад  
5199. Стаття 1119 Договір банківського вкладу      Стаття 1143 (1119) Договір банківського вкладу  
5200. 1. За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплатити вкладникові таку суму та проценти на неї або доход в іншій формі на умовах та в порядку, що передбачені договором.      1. За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплатити вкладникові таку суму та проценти на неї або доход в іншій формі на умовах та в порядку, що передбачені договором.  
5201. 2. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, визнається публічним договором (стаття 665 цього Кодексу).      2. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, визнається публічним договором (стаття 682 цього Кодексу).  
5202. 3. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який зроблений вклад, застосовуються правила про договір банківського рахунка (глава 70 цього Кодексу), якщо інше не передбачено правилами цієї глави або не випливає із суті договору банківського вкладу.      3. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який зроблений вклад, застосовуються правила про договір банківського рахунка (глава 70 цього Кодексу), якщо інше не передбачено правилами цієї глави або не випливає із суті договору банківського вкладу.  
5203. 4. Правила цієї глави, що стосуються банків, застосовуються також до інших кредитних організацій при укладенні ними договору банківського вкладу.      4. Правила цієї глави, що стосуються банків, застосовуються також до інших кредитних організацій при укладенні ними договору банківського вкладу.  
5204. Стаття 1120 Форма договору банківського вкладу      Стаття 1144 (1120) Форма договору банківського вкладу  
5205. 1. Договір банківського вкладу має бути укладений письмово.      1. Договір банківського вкладу має бути укладений письмово.  
5206. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення суми посвідчено ощадною книжкою, ощадним або депозитним сертифікатом або ж іншим документом, що виданий банком вкладникові і відповідає вимогам, передбаченим для таких документів законом, встановленими відповідно до них банківськими правилами та звичаями ділового обороту, які застосовуються у банківській практиці.      Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення суми посвідчено ощадною книжкою, ощадним або депозитним сертифікатом або ж іншим документом, що виданий банком вкладникові і відповідає вимогам, передбаченим для таких документів законом, встановленими відповідно до них банківськими правилами та звичаями ділового обороту, які застосовуються у банківській практиці.  
5207. 2. Недодержання письмової форми договору банківського вкладу має наслідком недійсність такого договору. Такий договір є нікчемним.      2. Недодержання письмової форми договору банківського вкладу має наслідком недійсність такого договору. Такий договір є нікчемним.  
5208. Стаття 1121 Види вкладів      Стаття 1145 (1121) Види вкладів  
5209. 1. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або ж на умовах повернення вкладу зі спливом визначеного договором строку (строковий вклад).      1. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або ж на умовах повернення вкладу зі спливом визначеного договором строку (строковий вклад).  
5210. Договором може бути передбачено внесення суми на інших умовах її повернення, які не суперечать законові.      Договором може бути передбачено внесення суми на інших умовах її повернення, які не суперечать законові.  
5211. 2. За договором банківського вкладу будь-якого виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які передбачені договором.      2. За договором банківського вкладу будь-якого виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які передбачені договором.  
5212. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.      Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.  
5213. 3. У випадках коли строковий вклад або ж вклад, інший, ніж вклад на вимогу, повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або ж до настання інших обставин, зазначених у договорі, проценти за вкладом виплачуються у розмірі, який відповідає розмірові процентів, що виплачуються банком за вкладами на вимогу, якщо договором не передбачений більш високий процент.      3. У випадках коли строковий вклад або ж вклад, інший, ніж вклад на вимогу, повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або ж до настання інших обставин, зазначених у договорі, проценти за вкладом виплачуються у розмірі, який відповідає розмірові процентів, що виплачуються банком за вкладами на вимогу, якщо договором не передбачений більш високий процент.  
5214. 4. У випадках коли вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку або ж суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, -після настання передбачених договором обставин, договір вважається таким, що продовжений на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не передбачено договором.      4. У випадках коли вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку або ж суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, -після настання передбачених договором обставин, договір вважається таким, що продовжений на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не передбачено договором.  
5215. Стаття 1122 Проценти на вклад   -451-  Немає висновку   Стаття 1146 (1122) Проценти на вклад  
5216. 1. Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, визначеному договором банківського вкладу.      1. Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, визначеному договором банківського вкладу.  
5217. Якщо в договорі немає умови про розмір виплачуваних процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі, що визначається відповідно до п. 1 статті 1109 цього Кодексу.      Якщо в договорі немає умови про розмір виплачуваних процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі, що визначається відповідно до пункту 1 статті 1129 цього Кодексу.  
5218. 2. Якщо інше не передбачено договором, банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу.      2. Якщо інше не передбачено договором, банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу.  
5219. У разі зменшення банком розміру процентів новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до сповіщення вкладників про зменшення процентів, зі спливом місяця з моменту відповідного сповіщення, якщо інше не передбачено договором.      У разі зменшення банком розміру процентів новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до сповіщення вкладників про зменшення процентів, зі спливом місяця з моменту відповідного сповіщення, якщо інше не передбачено договором.  
5220. 3. Визначений договором розмір процентів за вкладом, внесеним на умовах його видачі зі спливом визначеного строку або ж із настанням передбачених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не передбачено законом.      3. Визначений договором розмір процентів за вкладом, внесеним на умовах його видачі зі спливом визначеного строку або ж із настанням передбачених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не передбачено законом.  
5221. 4. Проценти на суму банківського вкладу нараховуються від дня, який іде за днем її надходження у банк, до дня, який передує її поверненню вкладникові або ж її списанню з рахунка вкладника з інших підстав.      4. Проценти на суму банківського вкладу нараховуються від дня, який іде за днем її надходження у банк, до дня, який передує її поверненню вкладникові або ж її списанню з рахунка вкладника з інших підстав.  
5222. 5. Якщо інше не передбачено договором банківського вкладу, проценти на суму банківського вкладу виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти.      5. Якщо інше не передбачено договором банківського вкладу, проценти на суму банківського вкладу виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти.  
5223. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.      У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.  
5224. Стаття 1123 Внесення третіми особами коштів на рахунок вкладника      Стаття 1147 (1123) Внесення третіми особами коштів на рахунок вкладника  
5225. Якщо договором банківського вкладу не передбачено інше, на рахунок за вкладом зараховуються кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від третіх осіб із зазначенням необхідних даних про його рахунок за вкладом. При цьому передбачається, що вкладник погодився на одержання коштів від таких осіб, надавши їм необхідні дані про рахунок за вкладом.      Якщо договором банківського вкладу не передбачено інше, на рахунок за вкладом зараховуються кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від третіх осіб із зазначенням необхідних даних про його рахунок за вкладом. При цьому передбачається, що вкладник погодився на одержання коштів від таких осіб, надавши їм необхідні дані про рахунок за вкладом.  
5226. Стаття 1124 Вклади на користь третіх осіб      Стаття 1148 (1124) Вклади на користь третіх осіб  
5227. 1. Вклад може бути зроблений у банк на ім'я визначеної третьої особи. Якщо інше не передбачено договором, така особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що базується на цих правах, або ж вираження нею банку іншим способом наміру скористатися такими правами.      1. Вклад може бути зроблений у банк на ім'я визначеної третьої особи. Якщо інше не передбачено договором, така особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що базується на цих правах, або ж вираження нею банку іншим способом наміру скористатися такими правами.  
5228. Зазначення імені фізичної особи (стаття 28 цього Кодексу) або найменування юридичної особи (стаття 69 цього Кодексу), на користь якої здійснюється вклад, є суттєвою умовою відповідного договору банківського вкладу.      Зазначення імені фізичної особи (стаття 28 цього Кодексу) або найменування юридичної особи (стаття 66 цього Кодексу), на користь якої здійснюється вклад, є суттєвою умовою відповідного договору банківського вкладу.  
5229. 2. Якщо інше не передбачено договором, третя особа, на ім'я якої зроблено вклад, набуває права вкладника з моменту надходження грошей на її рахунок.      2. Якщо інше не передбачено договором, третя особа, на ім'я якої зроблено вклад, набуває права вкладника з моменту надходження грошей на її рахунок.  
5230. 3. У випадках коли третя особа, на ім'я якої зроблено вклад, відмовилася від нього, особа, яка уклала договір банківського вкладу на ім'я третьої особи, має право зажадати повернення вкладу або ж перевести його на своє ім'я.      3. У випадках коли третя особа, на ім'я якої зроблено вклад, відмовилася від нього, особа, яка уклала договір банківського вкладу на ім'я третьої особи, має право зажадати повернення вкладу або ж перевести його на своє ім'я.  
5231. Стаття 1125 Ощадна книжка      Стаття 1149 (1125) Ощадна книжка  
5232. 1. Якщо угодою сторін не передбачено інше, укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення коштів на її рахунок за вкладом посвідчується ощадною книжкою. Договором банківського вкладу може бути передбачена видача іменної ощадної книжки або ощадної книжки на пред'явника.      1. Якщо угодою сторін не передбачено інше, укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення коштів на її рахунок за вкладом посвідчується ощадною книжкою. Договором банківського вкладу може бути передбачена видача іменної ощадної книжки або ощадної книжки на пред'явника.  
5233. В ощадній книжці мають бути зазначені та посвідчені банком найменування і місце знаходження банку, а якщо вклад зроблений у філії, -також його відповідної філії, номер рахунка за вкладом, а також усі суми коштів, зараховані на рахунок, усі суми коштів, що списані з рахунка, та залишок коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк.      В ощадній книжці мають бути зазначені та посвідчені банком найменування і місце знаходження банку, а якщо вклад зроблений у філії, -також його відповідної філії, номер рахунка за вкладом, а також усі суми коштів, зараховані на рахунок, усі суми коштів, що списані з рахунка, та залишок коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк.  
5234. Оскільки не доведений інший стан вкладу, дані про вклад, зазначені в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником.      Оскільки не доведений інший стан вкладу, дані про вклад, зазначені в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником.  
5235. 2. Видача вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюється банком у разі пред'явлення ощадної книжки.      2. Видача вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюється банком у разі пред'явлення ощадної книжки.  
5236. Якщо іменна ощадна книжка втрачена або приведена у непридатний для пред'явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.      Якщо іменна ощадна книжка втрачена або приведена у непридатний для пред'явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.  
5237. Поновлення прав за втраченою ощадною книжкою на пред'явника здійснюється в порядку, передбаченому законом      Поновлення прав за втраченою ощадною книжкою на пред'явника здійснюється в порядку, передбаченому законом.  
5238. Стаття 1126 Ощадний (депозитний) сертифікат      Стаття 1150 (1126) Ощадний (депозитний) сертифікат  
5239. 1. Ощадний (депозитний) сертифікат є документом, який посвідчує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (утримувача сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, обумовлених у сертифікаті, у банку, який видав сертифікат, або в будь-якій філії цього банку.      1. Ощадний (депозитний) сертифікат є документом, який посвідчує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (утримувача сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, обумовлених у сертифікаті, у банку, який видав сертифікат, або в будь-якій філії цього банку.  
5240. 2. Ощадні (депозитні) сертифікати можуть бути пред'явницькими або іменними.      2. Ощадні (депозитні) сертифікати можуть бути пред'явницькими або іменними.  
5241. 3. У разі дострокового пред'явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банком виплачується сума вкладу та проценти, які виплачуються за вкладами на вимогу, якщо умовами сертифіката не встановлений інший розмір процентів.      3. У разі дострокового пред'явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банком виплачується сума вкладу та проценти, які виплачуються за вкладами на вимогу, якщо умовами сертифіката не встановлений інший розмір процентів.  
5242. Глава 70 Банківський рахунок      Глава 71 (70) Банківський рахунок  
5243. Стаття 1127 Договір банківського рахунка      Стаття 1151 (1127) Договір банківського рахунка  
5244. 1. За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), кошти, що надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.      1. За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), кошти, що надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.  
5245. 2. Банк може використовувати наявні на рахунку кошти, гарантуючи право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.      2. Банк може використовувати наявні на рахунку кошти, гарантуючи право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.  
5246. 3. Банк не має права визначати та контролювати напрямки використання коштів клієнта та встановлювати інші не передбачені законом або договором обмеження його права розпоряджатися коштами на свій розсуд.      3. Банк не має права визначати та контролювати напрямки використання коштів клієнта та встановлювати інші не передбачені договором або законом обмеження його права розпоряджатися коштами на свій розсуд.  
5247. 4. Правила цієї глави щодо банків застосовуються також і щодо інших кредитних організацій при укладенні ними договору банківського рахунка.      4. Правила цієї глави щодо банків застосовуються також і щодо інших кредитних організацій при укладенні ними договору банківського рахунка.  
5248. Стаття 1128 Укладення договору банківського рахунка      Стаття 1152 (1128) Укладення договору банківського рахунка  
5249. 1. Договір банківського рахунка укладається шляхом відкриття клієнтові або зазначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.      1. Договір банківського рахунка укладається шляхом відкриття клієнтові або зазначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.  
5250. 2. Банк повинен укласти договір з клієнтом, який звернувся із пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком для відкриття рахунків даного виду умовах, що відповідають вимогам, передбаченим законом і встановленим згідно з ним банківським правилам.      2. Банк повинен укласти договір з клієнтом, який звернувся із пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком для відкриття рахунків даного виду умовах, що відповідають вимогам, передбаченим законом і встановленим згідно з ним банківським правилам.  
5251. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та виданим йому дозволом (ліцензією), крім випадків, коли така відмова спричинена відсутністю в банку можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо вона допускається законом чи іншими правовими актами.      Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та виданим йому дозволом (ліцензією), крім випадків, коли така відмова спричинена відсутністю в банку можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо вона допускається законом чи іншими нормативно-правовими актами.  
5252. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право виставити йому вимоги, передбачені статтею 21 цього Кодексу.      У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право виставити йому вимоги, передбачені статтею 22 цього Кодексу.  
5253. Стаття 1129 Операції за рахунком, що виконуються банком      Стаття 1153 (1129) Операції за рахунком, що виконуються банком  
5254. 1. Банк повинен вчиняти для клієнта операції, передбачені для рахунків даного виду законом, за встановленими згідно з ним банківськими правилами та застосовуваними у банківській практиці звичаями ділового обороту, якщо договором банківського рахунка не передбачено інше.      1. Банк повинен вчиняти для клієнта операції, передбачені для рахунків даного виду законом, за встановленими згідно з ним банківськими правилами та застосовуваними у банківській практиці звичаями ділового обороту, якщо договором банківського рахунка не передбачено інше.  
5255. 2. Банк повинен зараховувати кошти, що надійшли на рахунок клієнта, не пізніше дня, який іде за днем надходження до банку відповідного платіжного документа, якщо більш короткий строк не передбачений договором банківського рахунка.      2. Банк повинен зараховувати кошти, що надійшли на рахунок клієнта, не пізніше дня, який іде за днем надходження до банку відповідного платіжного документа, якщо більш короткий строк не передбачений договором банківського рахунка.  
5256. 3. Банк повинен за розпорядженням клієнта видавати або перераховувати з рахунка кошти клієнта не пізніше дня, що йде за днем надходження до банку відповідного платіжного документа, якщо інші строки не передбачені договором банківського рахунка.      3. Банк повинен за розпорядженням клієнта видавати або перераховувати з рахунка кошти клієнта не пізніше дня, що йде за днем надходження до банку відповідного платіжного документа, якщо інші строки не передбачені договором банківського рахунка.  
5257. Стаття 1130 Кредитування рахунка      Стаття 1154 (1130) Кредитування рахунка  
5258. 1. У випадках коли відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка незважаючи на відсутність коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення такого платежу клієнтові.      1. У випадках коли відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка незважаючи на відсутність коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення такого платежу клієнтові.  
5259. 2. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються правилами про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 60 цього Кодексу), якщо договором не передбачено інше.      2. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються правилами про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 60 цього Кодексу), якщо договором не передбачено інше.  
5260. Стаття 1131 Проценти за користування коштами, що знаходяться на рахунку      Стаття 1155 (1131) Проценти за користування коштами, що знаходяться на рахунку  
5261. 1. Якщо інше не передбачено договором банківського рахунка, за користування коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок.      1. Якщо інше не передбачено договором банківського рахунка, за користування коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок.  
5262. Сума процентів зараховується на рахунок у строки, передбачені договором, а у випадках, коли такі строки договором не передбачені, -зі спливом кожного кварталу.      Сума процентів зараховується на рахунок у строки, передбачені договором, а у випадках, коли такі строки договором не передбачені, -зі спливом кожного кварталу.  
5263. 2. Проценти, зазначені у п. 1 цієї статті, сплачуються банком у розмірі, що визначається договором, а якщо в договорі немає відповідної умови, -в розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладами до запитання.      2. Проценти, зазначені у пункті 1 цієї статті, сплачуються банком у розмірі, що визначається договором, а якщо в договорі немає відповідної умови, -в розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладами до запитання.  
5264. Стаття 1132 Підстави списання коштів з рахунка      Стаття 1156 (1132) Підстави списання коштів з рахунка  
5265. 1. Списання коштів з рахунка вчиняється банком на підставі розпорядження клієнта.      1. Списання коштів з рахунка вчиняється банком на підставі розпорядження клієнта.  
5266. 2. Без розпорядження клієнта списання коштів, що знаходяться на рахунку, допускається за рішенням суду, а також у випадках передбачених договором між банком і клієнтом.      2. Без розпорядження клієнта списання коштів, що знаходяться на рахунку, допускається за рішенням суду, а також у випадках передбачених договором між банком і клієнтом.  
5267. Стаття 1133 Черговість списання коштів з рахунка      Стаття 1157 (1133) Черговість списання коштів з рахунка  
5268. 1. За наявності на рахунку коштів, сума яких є достатньою для задоволення усіх вимог, що ставляться до рахунка, списання цих коштів з рахунка вчиняється в порядку надходження розпоряджень клієнта та інших документів на списання (календарна черговість), якщо інше не передбачено законом.      1. За наявності на рахунку коштів, сума яких є достатньою для задоволення усіх вимог, що ставляться до рахунка, списання цих коштів з рахунка вчиняється в порядку надходження розпоряджень клієнта та інших документів на списання (календарна черговість), якщо інше не передбачено законом.  
5269. 2. У разі якщо коштів на рахунку недостатньо для задоволення всіх вимог, що ставляться до нього, списання коштів вчиняється у такій черговості:      2. У разі якщо коштів на рахунку недостатньо для задоволення всіх вимог, що ставляться до нього, списання коштів вчиняється у такій черговості:  
5270. 1) у першу чергу вчиняється списання за виконавчими документами, які передбачають стягнення коштів з рахунка для задоволення вимог про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, а також вимог про стягнення аліментів;      1) у першу чергу вчиняється списання за виконавчими документами, які передбачають стягнення коштів з рахунка для задоволення вимог про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, а також вимог про стягнення аліментів;  
5271. 2) у другу чергу вчиняється списання за виконавчими документами, які передбачають перерахування або видачу коштів для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці з особами, що працюють за трудовим договором, у тому числі за контрактом, щодо виплати винагород за авторським договором;      2) у другу чергу вчиняється списання за виконавчими документами, які передбачають перерахування або видачу коштів для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці з особами, що працюють за трудовим договором, у тому числі за контрактом, щодо виплати винагород за авторським договором;  
5272. 3) у третю чергу вчиняється списання за платіжними документами, які передбачають платежі до бюджету та до позабюджетних фондів;      3) у третю чергу вчиняється списання за платіжними документами, які передбачають платежі до бюджету та до позабюджетних фондів;  
5273. 4) у четверту чергу вчиняється списання за виконавчими документами, які передбачають задоволення інших грошових вимог;      4) у четверту чергу вчиняється списання за виконавчими документами, які передбачають задоволення інших грошових вимог;  
5274. 5) у п'яту чергу вчиняється списання за іншими платіжними документами в порядку календарної черговості їх надходження.      5) у п'яту чергу вчиняється списання за іншими платіжними документами в порядку календарної черговості їх надходження.  
5275. Стаття 1134 Відповідальність банку за затримку зарахування та необґрунтоване списання коштів      Стаття 1158 (1134) Відповідальність банку за затримку зарахування та необґрунтоване списання коштів  
5276. У випадках несвоєчасного зарахування на рахунок коштів, що надійшли клієнтові, або їх необґрунтованого списання банком з рахунка банк повинен на вимогу клієнта зарахувати відповідну суму на рахунок, а також сплатити на цю суму проценти та відшкодувати збитки відповідно до статті 631 цього Кодексу.      У випадках несвоєчасного зарахування на рахунок коштів, що надійшли клієнтові, або їх необґрунтованого списання банком з рахунка банк повинен на вимогу клієнта зарахувати відповідну суму на рахунок, а також сплатити на цю суму проценти та відшкодувати збитки відповідно до статті 648 цього Кодексу.  
5277. Стаття 1135 Обмеження розпорядження рахунком(арешт або призупинення операцій за рахунком)      Стаття 1159 (1135) Обмеження розпорядження рахунком(арешт або призупинення операцій за рахунком)  
5278. Обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, що знаходяться на рахунку, не допускається, крім випадків накладення арешту на рахунок за рішенням суду або призупинення операцій за рахунком у випадках, передбачених законом.      Обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, що знаходяться на рахунку, не допускається, крім випадків накладення арешту на рахунок за рішенням суду або призупинення операцій за рахунком у випадках, передбачених законом.  
5279. Стаття 1136 Розірвання договору банківського рахунка      Стаття 1160 (1136) Розірвання договору банківського рахунка  
5280. 1. Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.      1. Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.  
5281. 2. Банк має право зажадати розірвання договору банківського рахунка:      2. Банк має право зажадати розірвання договору банківського рахунка:  
5282. 1) коли сума коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, виявиться нижчою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банку про це;      1) коли сума коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, виявиться нижчою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банку про це;  
5283. 2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не передбачено договором.      2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не передбачено договором.  
5284. 3) в інших випадках, передбачених договором або законом      3) в інших випадках, передбачених договором або законом.  
5285. 3. Залишок коштів на рахунку видається клієнтові або ж за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановленими правовими актами.      3. Залишок коштів на рахунку видається клієнтові або ж за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановленими правовими актами.  
5286. Стаття 1137 Банківська таємниця      Стаття 1161 (1137) Банківська таємниця  
5287. 1. Банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.      1. Банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.  
5288. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам, а іншим особам, у тому числі державним органам (їхнім посадовим особам), -виключно у випадках і в порядку, що передбачені законом.      Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам, а іншим особам, у тому числі державним органам (їхнім посадовим особам), -виключно у випадках і в порядку, що передбачені законом.  
5289. 2. У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт, права якого порушені, має право зажадати від банку повного відшкодування завданих збитків, а у випадках, передбачених законом, -також компенсації моральної шкоди.      2. У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт, права якого порушені, має право зажадати від банку повного відшкодування завданих збитків, а у випадках, передбачених законом, -також компенсації моральної шкоди.  
5290. Глава 71 Факторинг      Глава 72 (71) Факторинг  
5291. Стаття 1138 Поняття договору факторингу      Стаття 1162 (1138) Поняття договору факторингу  
5292. 1. За договором факторингу одна сторона (фактор) передає або бере на себе зобов'язання передати кошти в розпорядження іншої сторони (клієнта) на платній основі, а клієнт відступає або бере на себе зобов'язання відступити факторові ту свою грошову вимогу до третьої особи, яка випливає з відносин клієнта (кредитора) з цією третьою особою (боржником).      1. За договором факторингу одна сторона (фактор) передає або бере на себе зобов'язання передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) на платній основі, а клієнт відступає або бере на себе зобов'язання відступити факторові ту свою грошову вимогу до третьої особи, яка випливає з відносин клієнта (кредитора) з цією третьою особою (боржником).  
5293. Грошова вимога до боржника може бути передана клієнтом факторові також з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.      Грошова вимога до боржника може бути передана клієнтом факторові також з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.  
5294. 2. Зобов'язання фактора за договором, передбаченим п. 1 цієї статті, може включати дії щодо обслуговування боргу, що є предметом цього договору.      2. Зобов'язання фактора за договором, передбаченим пунктом 1 цієї статті, може включати дії щодо обслуговування боргу, що є предметом цього договору.  
5295. 3. Фактором може виступати банк або інша юридична особа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.      3. Фактором може виступати банк або інша юридична особа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.  
5296. Стаття 1139 Предмет договору факторингу      Стаття 1163 (1139) Предмет договору факторингу  
5297. 1. Предметом договору факторингу може бути як грошова вимога, строк платежу якої сплинув (наявна вимога), так і право на одержання коштів, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).      1. Предметом договору факторингу може бути грошова вимога, строк платежу якої сплинув (наявна вимога), а також право на одержання коштів, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).  
5298. 2. При переданні майбутньої вимоги вона вважається такою, що перейшла до фактора після того, як виникло саме право на одержання з боржника грошових коштів, які є предметом передання вимоги, передбаченої договором.      2. При переданні майбутньої вимоги вона вважається такою, що перейшла до фактора після того, як виникло саме право на одержання з боржника грошових коштів, які є предметом передання вимоги, передбаченої договором.  
5299. Якщо передання грошової вимоги обумовлене певною подією, воно набирає чинності після настання цієї події. У цих випадках додатково передання вимоги не оформляється.      Якщо передання грошової вимоги обумовлене певною подією, воно набирає чинності після настання цієї події. У цих випадках додатково передання вимоги не оформляється.  
5300.   -452- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
 Стаття 1139-1 Сторони договору факторінгу Сторонами договору факторінгу виступають фактор і клієнт. Фактором може бути банк та інші кредитно-комерційні установи, що мають дозвіл (ліцензію) на здійснення факторінгу. Клієнтам факторінгу можуть бути фізичні та юридичні особи, які є об'єктами підприємницької діяльності.  		Враховано редакційно   Стаття 1164 (1139-1) Сторони договору факторінгу Сторонами договору факторінгу виступають фактор і клієнт. Клієнтам факторінгу можуть бути фізичні та юридичні особи, які є об'єктами підприємницької діяльності.  
5301. Стаття 1140 Недійсність заборони відступлення вимоги      Стаття 1165 (1140) Недійсність заборони відступлення вимоги  
5302. 1. Договір факторингу є дійсним, навіть якщо між клієнтом та його боржником існує угода про заборону передання грошової вимоги або її обмеження.      1. Договір факторингу є дійсним, навіть якщо між клієнтом та його боржником існує угода про заборону передання грошової вимоги або її обмеження.  
5303. 2. Правила, передбачені у п. 1 цієї статті, не звільняють клієнта від зобов'язань або відповідальності перед боржником внаслідок передання грошової вимоги на порушення укладеної між ними угоди про заборону або обмеження факторингу.      2. Правила, передбачені у пункті 1 цієї статті, не звільняють клієнта від зобов'язань або відповідальності перед боржником внаслідок передання грошової вимоги на порушення укладеної між ними угоди про заборону або обмеження факторингу.  
5304. Стаття 1141 Відповідальність клієнта перед фактором      Стаття 1166 (1141) Відповідальність клієнта перед фактором  
5305. 1. Клієнт несе відповідальність перед фактором за дійсність грошової вимоги, що є предметом відступлення, якщо інше не передбачено договором факторингу.      1. Клієнт несе відповідальність перед фактором за дійсність грошової вимоги, що є предметом відступлення, якщо інше не передбачено договором факторингу.  
5306. 2. Грошова вимога, що є предметом відступлення, визнається дійсною, якщо клієнт має право на передання грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не відомі обставини, внаслідок яких боржник має право її не виконувати.      2. Грошова вимога, що є предметом відступлення, визнається дійсною, якщо клієнт має право на передання грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не відомі обставини, внаслідок яких боржник має право її не виконувати.  
5307. 3. Клієнт не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання боржником вимоги, що є предметом відступлення, пред'явленої до виконання фактором, якщо інше не передбачено договором факторингу.      3. Клієнт не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання боржником вимоги, що є предметом відступлення, пред'явленої до виконання фактором, якщо інше не передбачено договором факторингу.  
5308. Стаття 1142 Виконання грошової вимоги боржником факторові      Стаття 1167 (1142) Виконання грошової вимоги боржником факторові  
5309. 1. Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення грошової вимоги цьому факторові і в повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.      1. Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення грошової вимоги цьому факторові і в повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.  
5310. 2. Боржник має право вимагати від фактора в розумні строки надання йому доказів того, що відступлення грошової вимоги факторові справді мала місце. Якщо фактор не виконує цього обов'язку, боржник має право здійснити цей платіж клієнтові на виконання свого зобов'язання перед ним.      2. Боржник має право вимагати від фактора в розумні строки надання йому доказів того, що відступлення грошової вимоги факторові справді мала місце. Якщо фактор не виконує цього обов'язку, боржник має право здійснити цей платіж клієнтові на виконання свого зобов'язання перед ним.  
5311. 3. Виконання грошової вимоги боржником факторові відповідно до правил цієї статті звільняє боржника від його зобов'язання перед клієнтом.      3. Виконання грошової вимоги боржником факторові відповідно до правил цієї статті звільняє боржника від його зобов'язання перед клієнтом.  
5312. Стаття 1143 Наступне відступлення грошової вимоги      Стаття 1168 (1143) Наступне відступлення грошової вимоги  
5313. 1. Наступне відступлення фактором грошової вимоги третім особам не допускається, якщо інше не передбачено договором факторингу.      1. Наступне відступлення фактором грошової вимоги третім особам не допускається, якщо інше не передбачено договором факторингу.  
5314. 2. Якщо договором допускається наступне відступлення грошової вимоги, до нього застосовуються правила цієї глави.      2. Якщо договором допускається наступне відступлення грошової вимоги, до нього застосовуються правила цієї глави.  
5315. Стаття 1144 Права фактора      Стаття 1169 (1144) Права фактора  
5316. 1. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом покупки у нього грошової вимоги фактором, останній набуває права на всі суми, які він одержить від клієнта на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором за те, що одержані останнім суми виявилися меншими від ціни, за яку фактор придбав вимогу.      1. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом покупки у нього грошової вимоги фактором, останній набуває права на всі суми, які він одержить від клієнта на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором за те, що одержані останнім суми виявилися меншими від ціни, за яку фактор придбав вимогу.  
5317. 2. Якщо відступлення грошової вимоги факторові здійснене з метою забезпечення виконання йому зобов'язання клієнта і договором факторингу не передбачено інше, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням вимоги.      2. Якщо відступлення грошової вимоги факторові здійснене з метою забезпечення виконання йому зобов'язання клієнта і договором факторингу не передбачено інше, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням вимоги.  
5318. Якщо кошти, одержані фактором від боржника, виявилися меншими від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу.      Якщо кошти, одержані фактором від боржника, виявилися меншими від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу.  
5319. Стаття 1145 Зустрічні вимоги боржника      Стаття 1170 (1145) Зустрічні вимоги боржника  
5320. 1. У випадку звернення фактора до боржника з вимогою здійснити платіж боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він був повідомлений про відступлення вимоги факторові.      1. У випадку звернення фактора до боржника з вимогою здійснити платіж боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він був повідомлений про відступлення вимоги факторові.  
5321. 2. Вимоги, які боржник міг пред'явити клієнтові у зв'язку з порушенням останнім угоди про заборону або обмеження факторингу, не мають чинності супроти фактора.      2. Вимоги, які боржник міг пред'явити клієнтові у зв'язку з порушенням останнім угоди про заборону або обмеження факторингу, не мають чинності супроти фактора.  
5322. Стаття 1146 Захист прав боржника      Стаття 1171 (1146) Захист прав боржника  
5323. 1. У разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним з боржником, останній не має права вимагати від фактора повернення сум, уже заплачених йому на грошову вимогу, яка була передана, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта.      1. У разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним з боржником, останній не має права вимагати від фактора повернення сум, уже заплачених йому на грошову вимогу, яка була передана, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта.  
5324. 2. Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові внаслідок відступлення грошової вимоги, однак має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо доведено, що останній не виконав свого зобов'язання здійснити клієнтові платіж, пов'язаний із відступленням вимоги, або здійснив такий платіж, знаючи про порушення клієнтом того зобов'язання перед боржником, якого стосується платіж, пов'язаний із відступленням вимоги.      2. Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові внаслідок відступлення грошової вимоги, однак має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо доведено, що останній не виконав свого зобов'язання здійснити клієнтові платіж, пов'язаний із відступленням вимоги, або здійснив такий платіж, знаючи про порушення клієнтом того зобов'язання перед боржником, якого стосується платіж, пов'язаний із відступленням вимоги.  
5325. Глава 72 Розрахунки      Глава 73 (72) Розрахунки  
5326. § 1. Загальні положення про розрахунки      § 1. Загальні положення про розрахунки  
5327. Стаття 1147 Форми розрахунків      Стаття 1172 (1147) Форми розрахунків  
5328. 1. Розрахунки з участю фізичних осіб, не пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися готівкою без обмеження суми або в безготівковому порядку.      1. Розрахунки з участю фізичних осіб, не пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися готівкою без обмеження суми або в безготівковому порядку.  
5329. 2. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки з участю фізичних осіб, пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковому порядку. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.      2. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки з участю фізичних осіб, пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковому порядку. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.  
5330. Стаття 1148 Форма безготівкових розрахунків      Стаття 1173 (1148) Форма безготівкових розрахунків  
5331. 1. При здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки платіжними дорученнями, за акредитивом, чеками, розрахунки за інкасо, а також розрахунки в інших формах, передбачених законом, встановленими згідно з ним банківськими правилами та застосовуваними у банківській практиці звичаями ділового обороту.      1. При здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки платіжними дорученнями, за акредитивом, чеками, розрахунки за інкасо, а також розрахунки в інших формах, передбачених законом, встановленими згідно з ним банківськими правилами та застосовуваними у банківській практиці звичаями ділового обороту.  
5332. 2. Сторони за договором мають право обрати та встановити у договорі будь-яку з форм розрахунків, зазначених у п. 1 цієї статті.      2. Сторони за договором мають право обрати та встановити у договорі будь-яку з форм розрахунків, зазначених у пункті 1 цієї статті.  
5333. 3. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші кредитні організації (далі -банки), в яких відкриті відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не зумовлено використовуваною формою розрахунків.      3. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші кредитні організації (далі -банки), в яких відкриті відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не зумовлено використовуваною формою розрахунків.  
5334. § 2. Розрахунки платіжними дорученнями      § 2. Розрахунки платіжними дорученнями  
5335. Стаття 1149 Загальні положення про розрахунки платіжними дорученнями      Стаття 1174 (1149) Загальні положення про розрахунки платіжними дорученнями  
5336. 1. При розрахунках платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок коштів, що знаходяться на його рахунку, перевести певну грошову суму на рахунок зазначеної платником особи у цьому чи в іншому банку у строк, передбачений законом або встановлюваний згідно з ним, -якщо більш короткий строк не передбачений договором або ж не визначається застосовуваними у банківській практиці звичаями ділового обороту.      1. При розрахунках платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок коштів, що знаходяться на його рахунку, перевести певну грошову суму на рахунок зазначеної платником особи у цьому чи в іншому банку у строк, передбачений законом або встановлюваний згідно з ним, -якщо більш короткий строк не передбачений договором або ж не визначається застосовуваними у банківській практиці звичаями ділового обороту.  
5337. 2. Правила цього параграфа застосовуються до відносин, пов'язаних із перерахуванням коштів через банк особою, що не має рахунка у даному банку, якщо інше не передбачено законом, встановленими згідно з ними банківськими правилами або не випливає із суті цих відносин.      2. Правила цього параграфа застосовуються до відносин, пов'язаних із перерахуванням коштів через банк особою, що не має рахунка у даному банку, якщо інше не передбачено законом, встановленими згідно з ними банківськими правилами або не випливає із суті цих відносин.  
5338. Стаття 1150 Умови виконання банком платіжного доручення      Стаття 1175 (1150) Умови виконання банком платіжного доручення  
5339. 1. Зміст платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, і їхня форма мають відповідати вимогам, передбаченим законом і встановленим згідно з ним банківським правилам.      1. Зміст платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, і їхня форма мають відповідати вимогам, передбаченим законом і встановленим згідно з ним банківським правилам.  
5340. 2. У разі невідповідності платіжного доручення вимогам, зазначеним у п. 1 цієї статті, банк може уточнити зміст доручення. Такий запит має бути зроблений платникові негайно з одержанням доручення. У разі неодержання відповіді у строк, встановлений згідно з банківськими правилами, а за їх відсутності -у розумний строк банк може залишити доручення без виконання і повернути його платникові, якщо інше не передбачено законом, встановленими згідно з ним банківськими правилами або договором між банком і платником.      2. У разі невідповідності платіжного доручення вимогам, зазначеним у пункті 1 цієї статті, банк може уточнити зміст доручення. Такий запит має бути зроблений платникові негайно з одержанням доручення. У разі неодержання відповіді у строк, встановлений згідно з банківськими правилами, а за їх відсутності -у розумний строк банк може залишити доручення без виконання і повернути його платникові, якщо інше не передбачено законом, встановленими згідно з ним банківськими правилами або договором між банком і платником.  
5341. 3. Доручення платника виконується банком за наявності коштів на рахунку платника, якщо інше не передбачено договором між платником і банком. Доручення виконується банком із додержанням черговості списування коштів з рахунка.      3. Доручення платника виконується банком за наявності коштів на рахунку платника, якщо інше не передбачено договором між платником і банком. Доручення виконується банком із додержанням черговості списування коштів з рахунка.  
5342. Стаття 1151 Виконання доручення      Стаття 1176 (1151) Виконання доручення  
5343. 1. Банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача коштів для її зарахування на рахунок особи, зазначеної в дорученні, у строк, встановлений п. 1 статті 1149 цього Кодексу.      1. Банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача коштів для її зарахування на рахунок особи, зазначеної в дорученні, у строк, встановлений пунктом 1 статті 1174 цього Кодексу.  
5344. 2. Банк має право залучати інші банки для виконання операцій для перерахування коштів на рахунок, зазначений у дорученні клієнта.      2. Банк має право залучати інші банки для виконання операцій для перерахування коштів на рахунок, зазначений у дорученні клієнта.  
5345. 3. Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання доручення. Порядок оформлення та вимоги до змісту повідомлення про виконання доручення передбачаються законом, банківськими правилами, що встановлюються згідно з ним, або погодженням сторін.      3. Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання доручення. Порядок оформлення та вимоги до змісту повідомлення про виконання доручення передбачаються законом, банківськими правилами, що встановлюються згідно з ним, або погодженням сторін.  
5346. Стаття 1152 Відповідальність за невиконання або неналежне виконання доручення      Стаття 1177 (1152) Відповідальність за невиконання або неналежне виконання доручення  
5347. 1. У разі невиконання або неналежного виконання доручення клієнта банк несе відповідальність на підставах і в розмірах, передбачених главою 49 цього Кодексу.      1. У разі невиконання або неналежного виконання доручення клієнта банк несе відповідальність на підставах і в розмірах, передбачених главою 49 цього Кодексу.  
5348. 2. У випадках коли невиконання або неналежне виконання доручення мало місце у зв'язку з порушенням правил вчинення розрахункових операцій банком, залученим для виконання доручення платником, відповідальність, передбачена п. 1 цієї статті, може бути покладена судом на цей банк.      2. У випадках коли невиконання або неналежне виконання доручення мало місце у зв'язку з порушенням правил вчинення розрахункових операцій банком, залученим для виконання доручення платником, відповідальність, передбачена пунктом 1 цієї статті, може бути покладена судом на цей банк.  
5349. 3. Якщо порушення правил здійснення розрахункових операцій банком спричинило неправомірне відрахування коштів, на нього покладається відповідальність, передбачена статтею 561 цього Кодексу.      3. Якщо порушення правил здійснення розрахункових операцій банком спричинило неправомірне відрахування коштів, на нього покладається відповідальність, передбачена статтею 576 цього Кодексу.  
5350. § 3. Розрахунки за акредитивом      § 3. Розрахунки за акредитивом  
5351. Стаття 1153 Акредитив      Стаття 1178 (1153) Акредитив  
5352. 1. При розрахунках за акредитивом банк, що відкрив акредитив за дорученням клієнта (платника) і згідно з його вказівками (банк-емітент), зобов'язується провести платіж у разі подання одержувачем коштів або зазначеною ним особою (одержувач коштів) документів і виконання інших умов, передбачених акредитивом.      1. При розрахунках за акредитивом банк, що відкрив акредитив за дорученням клієнта (платника) і згідно з його вказівками (банк-емітент), зобов'язується провести платіж у разі подання одержувачем коштів або зазначеною ним особою (одержувач коштів) документів і виконання інших умов, передбачених акредитивом.  
5353. 2. У разі відкриття покритого (депонованого) акредитива банк-емітент при його відкритті повинен перерахувати власні кошти клієнта або наданий йому кредит у розпорядження виконуючого банку на весь строк чинності зобов'язання банку-емітента.      2. У разі відкриття покритого (депонованого) акредитива банк-емітент при його відкритті повинен перерахувати власні кошти клієнта або наданий йому кредит у розпорядження виконуючого банку на весь строк чинності зобов'язання банку-емітента.  
5354. У разі відкриття непокритого (гарантованого) акредитива виконуючому банку надається право списувати всю суму акредитива з рахунка, що у нього ведеться, банку-емітента.      У разі відкриття непокритого (гарантованого) акредитива виконуючому банку надається право списувати всю суму акредитива з рахунка, що у нього ведеться, банку-емітента.  
5355. Стаття 1154 Відкличний акредитив      Стаття 1179 (1154) Відкличний акредитив  
5356. 1. Відкличним визнається акредитив, який може бути змінений або скасований банком-емітентом без попереднього сповіщення одержувача коштів. Відкликання акредитива не створює жодних зобов'язань банку-емітента перед одержувачем коштів.      1. Відкличним визнається акредитив, який може бути змінений або скасований банком-емітентом без попереднього сповіщення одержувача коштів. Відкликання акредитива не створює жодних зобов'язань банку-емітента перед одержувачем коштів.  
5357. 2. Виконуючий банк повинен здійснити платіж або інші операції за відкличним акредитивом, якщо до моменту їх здійснення ним не одержано повідомлення про зміну умов або скасування акредитива.      2. Виконуючий банк повинен здійснити платіж або інші операції за відкличним акредитивом, якщо до моменту їх здійснення ним не одержано повідомлення про зміну умов або скасування акредитива.  
5358. Стаття 1155 Безвідкличний акредитив      Стаття 1180 (1155) Безвідкличний акредитив  
5359. 1. Безвідкличним визнається акредитив, який не може бути скасований без згоди одержувача коштів.      1. Безвідкличним визнається акредитив, який не може бути скасований без згоди одержувача коштів.  
5360. 2. На прохання банку-емітента виконуючий банк, що бере участь у проведенні акредитивної операції, може підтвердити безвідкличний акредитив (гарантований акредитив). Таке підтвердження означає прийняття виконуючим банком додаткового до зобов'язання банку-емітента зобов'язання провести платіж згідно з умовами акредитива.      2. На прохання банку-емітента виконуючий банк, що бере участь у проведенні акредитивної операції, може підтвердити безвідкличний акредитив (гарантований акредитив). Таке підтвердження означає прийняття виконуючим банком додаткового до зобов'язання банку-емітента зобов'язання провести платіж згідно з умовами акредитива.  
5361. Безвідкличний акредитив, підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або скасований без згоди виконуючого банку.      Безвідкличний акредитив, підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або скасований без згоди виконуючого банку.  
5362. Стаття 1156 Виконання акредитива      Стаття 1181 (1156) Виконання акредитива  
5363. 1. Для виконання акредитива одержувач коштів подає до виконуючого банку документи, що підтверджують виконання всіх умов акредитива. У разі порушення хоча б однієї з цих умов виконання акредитива не провадиться.      1. Для виконання акредитива одержувач коштів подає до виконуючого банку документи, що підтверджують виконання всіх умов акредитива. У разі порушення хоча б однієї з цих умов виконання акредитива не провадиться.  
5364. 2. Якщо виконуючий банк провів платіж або здійснив іншу операцію згідно з умовами акредитива, банк-емітент повинен відшкодувати йому зазнані витрати. Зазначені витрати, а також усі інші витрати банку-емітента, пов'язані з виконанням акредитива, відшкодовуються платником.      2. Якщо виконуючий банк провів платіж або здійснив іншу операцію згідно з умовами акредитива, банк-емітент повинен відшкодувати йому зазнані витрати. Зазначені витрати, а також усі інші витрати банку-емітента, пов'язані з виконанням акредитива, відшкодовуються платником.  
5365. 3. Якщо виконуючий банк відмовляє у прийнятті документів, які за зовнішніми ознаками не відповідають умовам акредитива, він повинен негайно проінформувати про це одержувача коштів і банк-емітент із зазначенням причин відмови.      3. Якщо виконуючий банк відмовляє у прийнятті документів, які за зовнішніми ознаками не відповідають умовам акредитива, він повинен негайно проінформувати про це одержувача коштів і банк-емітент із зазначенням причин відмови.  
5366. 4. Якщо банк-емітент, одержавши прийняті виконуючим банком документи, вважає, що вони не відповідають за зовнішніми ознаками умовам акредитива, він має право відмовитися від їх прийняття і зажадати від виконуючого банку суму, сплачену одержувачеві коштів з порушенням умов акредитива, а за непокритим акредитивом відмовитися від відшкодування виплачених сум.      4. Якщо банк-емітент, одержавши прийняті виконуючим банком документи, вважає, що вони не відповідають за зовнішніми ознаками умовам акредитива, він має право відмовитися від їх прийняття і зажадати від виконуючого банку суму, сплачену одержувачеві коштів з порушенням умов акредитива, а за непокритим акредитивом відмовитися від відшкодування виплачених сум.  
5367. Стаття 1157 Відповідальність банку, що виконує акредитив      Стаття 1182 (1157) Відповідальність банку, що виконує акредитив  
5368. У разі неправильної виплати коштів за акредитивом або ж необґрунтованої відмови у виплаті сум одержувачеві коштів, внаслідок порушення виконуючим банком умов акредитива, виконуючий банк несе відповідальність перед банком-емітентом.      У разі неправильної виплати коштів за акредитивом або ж необґрунтованої відмови у виплаті сум одержувачеві коштів, внаслідок порушення виконуючим банком умов акредитива, виконуючий банк несе відповідальність перед банком-емітентом.  
5369. Якщо виконуючим банком допущено порушення умов покритого акредитива або ж підтвердженого ним безвідкличного акредитива, відповідальність перед платником може бути покладена судом на виконуючий банк.      Якщо виконуючим банком допущено порушення умов покритого акредитива або ж підтвердженого ним безвідкличного акредитива, відповідальність перед платником може бути покладена судом на виконуючий банк.  
5370. Стаття 1158 Закриття акредитива      Стаття 1183 (1158) Закриття акредитива  
5371. 1. Закриття акредитива у виконуючому банку провадиться:      1. Закриття акредитива у виконуючому банку провадиться:  
5372. 1) після спливу строку акредитива;      1) після спливу строку акредитива;  
5373. 2) за заявою одержувача коштів про відмову від використання акредитива до спливу строку його чинності, якщо можливість такої відмови передбачена умовами акредитива;      2) за заявою одержувача коштів про відмову від використання акредитива до спливу строку його чинності, якщо можливість такої відмови передбачена умовами акредитива;  
5374. 3) на вимогу платника про певне або часткове відкликання акредитива, якщо таке відкликання можливе за умовами акредитива.      3) на вимогу платника про певне або часткове відкликання акредитива, якщо таке відкликання можливе за умовами акредитива.  
5375. Про закриття акредитива виконуючий банк має повідомити банк-емітент.      Про закриття акредитива виконуючий банк має повідомити банк-емітент.  
5376. 2. Невикористана сума покритого акредитива підлягає поверненню банку-емітентові негайно одночасно із закриттям акредитива. Банк-емітент повинен зарахувати повернені суми на рахунок платника, з якого депонувалися кошти.      2. Невикористана сума покритого акредитива підлягає поверненню банку-емітентові негайно одночасно із закриттям акредитива. Банк-емітент повинен зарахувати повернені суми на рахунок платника, з якого депонувалися кошти.  
5377. § 4. Розрахунки за інкасо      § 4. Розрахунки за інкасо  
5378. Стаття 1159 Загальні положення про розрахунки за інкасо      Стаття 1184 (1159) Загальні положення про розрахунки за інкасо  
5379. 1. При розрахунках за інкасо клієнт направляє своєму банку (банку-емітентові) доручення про вчинення за рахунок клієнта дій щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу.      1. При розрахунках за інкасо клієнт направляє своєму банку (банку-емітентові) доручення про вчинення за рахунок клієнта дій щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу.  
5380. 2. Банк-емітент, що одержав інкасове доручення, має право залучати для його виконання інший банк (виконуючий банк).      2. Банк-емітент, що одержав інкасове доручення, має право залучати для його виконання інший банк (виконуючий банк).  
5381. Порядок здійснення розрахунків за інкасо регулюється законом, а також банківськими правилами, що видаються згідно з ними, і застосовуваними у банківській практиці звичаями ділового обороту.      Порядок здійснення розрахунків за інкасо регулюється законом, а також банківськими правилами, що видаються згідно з ними, і застосовуваними у банківській практиці звичаями ділового обороту.  
5382. Стаття 1160 Виконання інкасового доручення      Стаття 1185 (1160) Виконання інкасового доручення  
5383. 1. У разі відсутності будь-якого документа або невідповідності документів за зовнішніми ознаками інкасовому дорученню виконуючий банк повинен негайно повідомити про це особу, від якої було отримано інкасове доручення. У разі неусунення зазначених недоліків банк має право повернути документи без виконання.      1. У разі відсутності будь-якого документа або невідповідності документів за зовнішніми ознаками інкасовому дорученню виконуючий банк повинен негайно повідомити про це особу, від якої було отримано інкасове доручення. У разі неусунення зазначених недоліків банк має право повернути документи без виконання.  
5384. 2. Документи подаються платникові у тій формі, в якій вони отримані, за винятком банківських відміток і написів, необхідних для оформлення інкасової операції.      2. Документи подаються платникові у тій формі, в якій вони отримані, за винятком банківських відміток і написів, необхідних для оформлення інкасової операції.  
5385. 3. Якщо документи підлягають оплаті при поданні, виконуючий банк повинен зробити подання до платежу негайно з отриманням інкасового доручення.      3. Якщо документи підлягають оплаті при поданні, виконуючий банк повинен зробити подання до платежу негайно з отриманням інкасового доручення.  
5386. Якщо документи підлягають оплаті в інший строк, виконуючий банк повинен для одержання акцепту платника надати документи до акцепту негайно з отриманням інкасового доручення, а вимога платежу має бути зроблена не пізніше дня настання зазначеного у документі строку платежу.      Якщо документи підлягають оплаті в інший строк, виконуючий банк повинен для одержання акцепту платника надати документи до акцепту негайно з отриманням інкасового доручення, а вимога платежу має бути зроблена не пізніше дня настання зазначеного у документі строку платежу.  
5387. 4. Часткові платежі можуть бути прийняті у випадках, коли це встановлено банківськими правилами, або ж за наявності спеціального дозволу в інкасовому дорученні.      4. Часткові платежі можуть бути прийняті у випадках, коли це встановлено банківськими правилами, або ж за наявності спеціального дозволу в інкасовому дорученні.  
5388. 5. Одержані (інкасовані) суми мають бути негайно передані виконуючим банком у розпорядження банку-емітента, який повинен зарахувати ці суми на рахунок клієнта. Виконуючий банк має право відрахувати з інкасованих сум належні йому винагороду та відшкодування витрат і видатків.      5. Одержані (інкасовані) суми мають бути негайно передані виконуючим банком у розпорядження банку-емітента, який повинен зарахувати ці суми на рахунок клієнта. Виконуючий банк має право відрахувати з інкасованих сум належні йому винагороду та відшкодування витрат і видатків.  
5389. Стаття 1161 Повідомлення про проведені операції      Стаття 1186 (1161) Повідомлення про проведені операції  
5390. 1. Якщо платіж і (або) акцепт не були отримані, виконуючий банк повинен негайно повідомити банк-емітент про причини неплатежу або відмови від акцепту.      1. Якщо платіж і (або) акцепт не були отримані, виконуючий банк повинен негайно повідомити банк-емітент про причини неплатежу або відмови від акцепту.  
5391. Банк-емітент повинен негайно поінформувати про це клієнта, запитавши у нього вказівки щодо подальших дій.      Банк-емітент повинен негайно поінформувати про це клієнта, запитавши у нього вказівки щодо подальших дій.  
5392. 2. У разі неотримання вказівок про подальші дії у строк, встановлений банківськими правилами, а якщо він не встановлений, -у розумний строк виконуючий банк має право повернути документи банку-емітентові.      2. У разі неотримання вказівок про подальші дії у строк, встановлений банківськими правилами, а якщо він не встановлений, -у розумний строк виконуючий банк має право повернути документи банку-емітентові.  
5393. § 5. Розрахунки чеками      § 5. Розрахунки чеками  
5394. Стаття 1162 Загальні положення про розрахунки чеками      Стаття 1187 (1162) Загальні положення про розрахунки чеками  
5395. 1. Чеком визнається цінний папір, що містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж зазначеної у ньому суми чекоутримувачеві.      1. Чеком визнається документ, що містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж зазначеної у ньому суми чекоутримувачеві.  
5396. 2. Платником за чеком може бути зазначений тільки банк, де чекодавець має кошти, якими він має право розпоряджатися шляхом виставлення чеків.      2. Платником за чеком може бути зазначений тільки банк, де чекодавець має кошти, якими він має право розпоряджатися шляхом виставлення чеків.  
5397. 3. Відкликання чека до спливу строку для його подання не допускається.      3. Відкликання чека до спливу строку для його подання не допускається.  
5398. 4. Видача чека не погашає грошового зобов'язання, на виконання якого він виданий.      4. Видача чека не погашає грошового зобов'язання, на виконання якого він виданий.  
5399. 5. Порядок та умови використання чеків у платіжному обороті регулюються цим Кодексом, а в частині, ним не врегульованій, -іншими законами і встановлюваними згідно з ними банківськими правилами.      5. Порядок та умови використання чеків у платіжному обороті регулюються цим Кодексом, а в частині, ним не врегульованій, -іншими законами і встановлюваними згідно з ними банківськими правилами.  
5400. 6. Чек повинен мати реквізити, передбачені банківськими правилами. Відсутність будь-якого реквізиту або ж наявність у чеку виправлень позбавляє його чинності чека.      6. Чек повинен мати реквізити, передбачені банківськими правилами. Відсутність будь-якого реквізиту або ж наявність у чеку виправлень позбавляє його чинності чека.  
5401. 7. Форма чека та порядок його заповнення визначаються законом і встановлюваними згідно з ним банківськими правилами.      7. Форма чека та порядок його заповнення визначаються законом і встановлюваними згідно з ним банківськими правилами.  
5402. Стаття 1163 Оплата чека      Стаття 1188 (1163) Оплата чека  
5403. 1. Чек оплачується за рахунок коштів чекодавця.      1. Чек оплачується за рахунок коштів чекодавця.  
5404. У разі депонування коштів порядок та умови депонування коштів для покриття чека встановлюються банківськими правилами.      У разі депонування коштів порядок та умови депонування коштів для покриття чека встановлюються банківськими правилами.  
5405. 2. Чек підлягає оплаті платником за умови подання його до оплати у строк, встановлений законом.      2. Чек підлягає оплаті платником за умови подання його до оплати у строк, встановлений законом.  
5406. 3. Платник за чеком повинен пересвідчитися усіма приступними йому способами у справжності чека, а також у тому, що пред'явник чека є правоуповноваженою за ним особою.      3. Платник за чеком повинен пересвідчитися усіма приступними йому способами у справжності чека, а також у тому, що пред'явник чека є правоуповноваженою за ним особою.  
5407. У разі оплати індосованого чека платник повинен перевірити правильність індосаментів, але не підписи індосантів.      У разі оплати індосованого чека платник повинен перевірити правильність індосаментів, але не підписи індосантів.  
5408. 4. Збитки, що виникли внаслідок оплати платником підробленого, викраденого або втраченого чека, покладаються на платника або чекодавця -залежно від того, з чиєї вини вони були завдані.      4. Збитки, що виникли внаслідок оплати платником підробленого, викраденого або втраченого чека, покладаються на платника або чекодавця -залежно від того, з чиєї вини вони були завдані.  
5409. 5. Особа, що оплатила чек, має право зажадати передання їй чека з розпискою про одержання платежу.      5. Особа, що оплатила чек, має право зажадати передання їй чека з розпискою про одержання платежу.  
5410. Стаття 1164 Передання прав за чеком      Стаття 1189 (1164) Передання прав за чеком  
5411. 1. Передання прав за чеком провадиться у порядку, встановленому статтею 180 цього Кодексу, із додержанням правил, передбачених цією статтею.      1. Передання прав за чеком провадиться у порядку, встановленому статтею 179 цього Кодексу, із додержанням правил, передбачених цією статтею.  
5412. 2. Іменний чек не підлягає переданню.      2. Іменний чек не підлягає переданню.  
5413. 3. У перевідному чеку індосамент на платника має силу розписки про одержання платежу.      3. У перевідному чеку індосамент на платника має силу розписки про одержання платежу.  
5414. Індосамент, вчинений платником, є нечинним.      Індосамент, вчинений платником, є нечинним.  
5415. Особа, що володіє перевідним чеком, одержаним за індосаментом, вважається його законним володільцем, якщо вона застосовує своє право на безперервному ряді індосаментів.      Особа, що володіє перевідним чеком, одержаним за індосаментом, вважається його законним володільцем, якщо вона застосовує своє право на безперервному ряді індосаментів.  
5416. Стаття 1165 Гарантія платежу      Стаття 1190 (1165) Гарантія платежу  
5417. 1. Платіж за чеком може бути гарантований повністю або частково авалем.      1. Платіж за чеком може бути гарантований повністю або частково авалем.  
5418. Гарантія платежу за чеком (аваль) може надаватися будь-якою особою, крім платника.      Гарантія платежу за чеком (аваль) може надаватися будь-якою особою, крім платника.  
5419. 2. Особа, що гарантує платіж за чеком, несе солідарну відповідальність з особою, яка видала чек.      2. Особа, що гарантує платіж за чеком, несе солідарну відповідальність з особою, яка видала чек.  
5420. 3. Зобов'язання особи, що гарантувала платіж за чеком, чинне також у разі визнання зобов'язання, за яким є належним платіж, забезпечений гарантією бути нечинним на будь-якій іншій підставі, ніж дефект форми.      3. Зобов'язання особи, що гарантувала платіж за чеком, чинне також у разі визнання зобов'язання, за яким є належним платіж, забезпечений гарантією бути нечинним на будь-якій іншій підставі, ніж дефект форми.  
5421. 4. Особа, що гарантувала платіж та оплатила чек, набуває права, які випливають із чека, як проти того, за кого вона дала гарантію, так і проти тих, хто зобов'язаний перед останнім.      4. Особа, що гарантувала платіж та оплатила чек, набуває права, які випливають із чека, як проти того, за кого вона дала гарантію, так і проти тих, хто зобов'язаний перед останнім.  
5422. Стаття 1166 Інкасування чека      Стаття 1191 (1166) Інкасування чека  
5423. 1. Подання чека до банку, який обслуговує чекоутримувача, на інкасо для одержання платежу вважається поданням чека до платежу.      1. Подання чека до банку, який обслуговує чекоутримувача, на інкасо для одержання платежу вважається поданням чека до платежу.  
5424. Оплата чека провадиться у порядку, встановленому статтею 1160 цього Кодексу.      Оплата чека провадиться у порядку, встановленому статтею 1185 цього Кодексу.  
5425. 2. Зарахування коштів за інкасованим чеком на рахунок чекоутримувача провадиться після одержання платежу від платника, якщо інше не передбачено договором між чекоутримувачем і банком.      2. Зарахування коштів за інкасованим чеком на рахунок чекоутримувача провадиться після одержання платежу від платника, якщо інше не передбачено договором між чекоутримувачем і банком.  
5426. Стаття 1167 Посвідчення відмови від оплати чека      Стаття 1192 (1167) Посвідчення відмови від оплати чека  
5427. 1. Відмова від оплати чека має бути посвідчена одним із таких способів:      1. Відмова від оплати чека має бути посвідчена одним із таких способів:  
5428. 1) вчиненням нотаріусом протесту або ж складенням рівнозначного акта у порядку, встановленому законом;      1) вчиненням нотаріусом протесту або ж складенням рівнозначного акта у порядку, встановленому законом;  
5429. 2) відміткою платника на чеку про відмову в його оплаті із зазначенням дати подання чека до оплати;      2) відміткою платника на чеку про відмову в його оплаті із зазначенням дати подання чека до оплати;  
5430. 3) відміткою банку, що інкасує, із зазначенням дати про те, що чек своєчасно виставлений і не оплачений.      3) відміткою банку, що інкасує, із зазначенням дати про те, що чек своєчасно виставлений і не оплачений.  
5431. 2. Протест або рівнозначний акт має бути вчинений до спливу строку для подання чека.      2. Протест або рівнозначний акт має бути вчинений до спливу строку для подання чека.  
5432. Якщо подання чека мало місце в останній день строку, протест або рівнозначний акт може бути вчинений наступного робочого дня.      Якщо подання чека мало місце в останній день строку, протест або рівнозначний акт може бути вчинений наступного робочого дня.  
5433. Стаття 1168 Повідомлення про неоплату чека      Стаття 1193 (1168) Повідомлення про неоплату чека  
5434. 1. Чекоутримувач повинен сповістити свого індосанта та чекодавця про неплатіж протягом двох робочих днів, що йдуть за днем вчинення протесту або рівнозначного акта.      1. Чекоутримувач повинен сповістити свого індосанта та чекодавця про неплатіж протягом двох робочих днів, що йдуть за днем вчинення протесту або рівнозначного акта.  
5435. 2. Кожний індосант повинен протягом двох робочих днів, що йдуть за днем отримання ним повідомлення, сповістити своєму індосантові отримане ним повідомлення. У цей самий строк надсилається повідомлення тому, хто дав аваль за цю особу.      2. Кожний індосант повинен протягом двох робочих днів, що йдуть за днем отримання ним повідомлення, сповістити своєму індосантові отримане ним повідомлення. У цей самий строк надсилається повідомлення тому, хто дав аваль за цю особу.  
5436. 3. Особа, що не надіслала повідомлення у зазначений строк, не втрачає своїх прав. Вона відшкодовує збитки, які можуть статися внаслідок неповідомлення про неоплату чека. Розмір відшкодовуваних збитків не може перевищувати суми чека.      3. Особа, що не надіслала повідомлення у зазначений строк, не втрачає своїх прав. Вона відшкодовує збитки, які можуть статися внаслідок неповідомлення про неоплату чека. Розмір відшкодовуваних збитків не може перевищувати суми чека.  
5437. Стаття 1169 Наслідки неоплати чека      Стаття 1194 (1169) Наслідки неоплати чека  
5438. 1. У разі відмови платника в оплаті чека чекоутримувач має право на свій вибір вчинити позов до однієї, кількох або усіх зобов'язаних за чеком осіб (чекодавцеві, авалістам, індосантам), які несуть перед ним солідарну відповідальність.      1. У разі відмови платника в оплаті чека чекоутримувач має право на свій вибір вчинити позов до однієї, кількох або усіх зобов'язаних за чеком осіб (чекодавцеві, авалістам, індосантам), які несуть перед ним солідарну відповідальність.  
5439. 2. Чекоутримувач має право зажадати від зазначених осіб оплати суми чека, своїх витрат на одержання оплати, а також процентів згідно зі статтею 561 цього Кодексу.      2. Чекоутримувач має право зажадати від зазначених осіб оплати суми чека, своїх витрат на одержання оплати, а також процентів згідно зі статтею 576 цього Кодексу.  
5440. 3. Позов чекоутримувача до осіб, зазначених у п. 1 цієї статті, може бути вчинений протягом шести місяців від дня закінчення строку подання чека до платежу.      3. Позов чекоутримувача до осіб, зазначених у пункті 1 цієї статті, може бути вчинений протягом шести місяців від дня закінчення строку подання чека до платежу.  
5441. Глава 73 Ліцензії на право користування об'єктами інтелектуальної власності      Глава 74 (73) Ліцензії на право користування об'єктами права інтелектуальної власності  
5442. Стаття 1170 Поняття ліцензійного договору      Стаття 1195 (1170) Поняття ліцензійного договору  
5443. 1. За ліцензійним договором сторона, що володіє виключним правом на об'єкт інтелектуальної власності (ліцензіар), надає іншій стороні (ліцензіату) дозвіл на право використання відповідного об'єкта інтелектуальної власності.      1. За ліцензійним договором сторона, що володіє виключним правом на об'єкт права інтелектуальної власності (ліцензіар), надає другій стороні (ліцензіату) право на використання відповідного об'єкта інтелектуальної власності.  
5444. У ліцензійному договорі мають бути визначені права, що надаються за ліцензійним договором, межі та строки їх використання.       
5445. Ліцензійний договір передбачається оплатним.      Ліцензійний договір передбачається оплатним.  
5446. 2. Договір про надання ліцензіатом права використання об'єкта інтелектуальної власності іншій особі визнається субліцензійним договором. Ліцензіат має право укласти субліцензійний договір лише у випадках, передбачених ліцензійним договором.      2. Договір про надання ліцензіатом права на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі визнається субліцензійним договором. Ліцензіат має право укласти субліцензійний договір лише у випадках, передбачених ліцензійним договором.  
5447. Відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо ліцензійним договором не передбачено інше.      Відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо ліцензійним договором не передбачено інше.  
5448. Стаття 1171 Види ліцензійних договорів      Стаття 1196 (1171) Види ліцензійних договорів  
5449. 1. Ліцензійні договори на право використання об'єктів інтелектуальної власності можуть бути у формі простої невиключної ліцензії або виключної ліцензії.      1. Ліцензійні договори про надання використання об'єктів права інтелектуальної власності можуть бути у формі простої невиключної ліцензії або виключної ліцензії.  
5450. 2. За простою невиключною ліцензією ліцензіар передає ліцензіатові право на використання об'єкта інтелектуальної власності і при цьому зберігає за собою право на використання цього самого об'єкта і видачі ліцензії на право використання цього самого об'єкта іншим особам.      2. За простою невиключною ліцензією ліцензіар передає ліцензіатові право на використання об'єкта інтелектуальної власності і при цьому зберігає за собою право на використання цього самого об'єкта і видачі ліцензії на право використання цього самого об'єкта іншим особам.  
5451. 3. За договором про виключну ліцензію ліцензіар передає право на використання об'єкта інтелектуальної власності іншій особі (ліцензіату) в певному обсязі, на визначеній території і на обумовлений строк. При цьому ліцензіар залишає за собою право використовувати цей самий об'єкт в частині, що не передана ліцензіату, а також має право видавати ліцензію іншим особам за межами виданих ліцензій.      3. За договором про виключну ліцензію ліцензіар передає право на використання об'єкта інтелектуальної власності іншій особі (ліцензіату) в певному обсязі, на визначеній території і на обумовлений строк. При цьому ліцензіар залишає за собою право використовувати цей самий об'єкт в частині, що не передана ліцензіату, а також має право видавати ліцензію іншим особам за межами виданих ліцензій.  
5452. 4. Допускаються інші види ліцензійних договорів, що не суперечать чинному законодавству.      4. Допускаються інші види ліцензійних договорів, що не суперечать чинному законодавству.  
5453. Стаття 1172 Умови ліцензійного договору      Стаття 1197 (1172) Умови ліцензійного договору  
5454. 1. Ліцензійний договір має передбачати: способи використання об'єкта інтелектуальної власності (конкретні права, що передаються за таким договором; строк дії і територія, на які передається право); розмір винагороди і (або) порядок визначення розміру винагороди за кожний спосіб використання об'єкта інтелектуальної власності, порядок і строки її виплати, а також інші умови, які сторони вважатимуть за доцільне включити у договір.      1. Ліцензійний договір має передбачати: способи використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що передаються за таким договором; строк дії і територія, на які передається право); розмір винагороди і (або) порядок визначення розміру винагороди за кожний спосіб використання об'єкта права інтелектуальної власності, порядок і строки її виплати, а також інші умови, які сторони вважатимуть за доцільне включити у договір.  
5455. Якщо в ліцензійному договорі немає умови про спосіб використання об'єкта інтелектуальної власності (конкретні права, що передаються за договором), договір вважається укладеним на такі способи використання об'єкта інтелектуальної власності, які можуть вважатися необхідними для досягнення наміру сторін, що були викладені при укладенні договору.      Якщо в ліцензійному договорі немає умови про спосіб використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що передаються за договором), договір вважається укладеним на такі способи використання об'єкта права інтелектуальної власності, які можуть вважатися необхідними для досягнення наміру сторін, що були викладені при укладенні договору.  
5456. Якщо в ліцензійному договорі немає умови про строк, на який видається право, договір може бути розірваний ліцензіаром зі спливом п'яти років від дати його укладення, якщо користувач буде письмово повідомлений про це за шість місяців до розірвання договору.      Якщо в ліцензійному договорі немає умови про строк, на який видається право, договір може бути розірваний ліцензіаром зі спливом п'яти років від дати його укладення, якщо користувач буде письмово повідомлений про це за шість місяців до розірвання договору.  
5457. Якщо в ліцензійному договорі немає умови про територію, на яку видається право, чинність його поширюється на територію України.      Якщо в ліцензійному договорі немає умови про територію, на яку видається право, чинність його поширюється на територію України.  
5458. 2. Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта інтелектуальної власності, які на момент укладення договору були невідомі.      2. Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору були невідомі.  
5459. 3. Розмір винагороди за використання об'єкта інтелектуальної власності визначається погодженням сторін у ліцензійному договорі.      3. Розмір винагороди за використання об'єкта права інтелектуальної власності визначається погодженням сторін у ліцензійному договорі.  
5460. Якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору.      Якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору.  
5461. 4. Відмова суб'єктів права на використання об'єктів інтелектуальної власності від права на одержання винагороди за використання зазначених об'єктів є нікчемною (недійсною).      4. Відмова суб'єктів права на використання об'єктів права інтелектуальної власності від права на одержання винагороди за використання зазначених об'єктів є нікчемною (недійсною).  
5462. 5. Права, передані за ліцензійним договором, можуть передаватися будь-якою стороною договору третім особам повністю або частково лише у випадках, коли це прямо передбачено таким договором.      5. Права, передані за ліцензійним договором, можуть передаватися будь-якою стороною договору третім особам повністю або частково лише у випадках, коли це прямо передбачено таким договором.  
5463. 6. Умови ліцензійного договору, що обмежують авторів або винахідників у створенні в майбутньому нових об'єктів інтелектуальної власності на певну тему або в певній галузі, є недійсними.      6. Умови ліцензійного договору, що обмежують авторів або винахідників у створенні в майбутньому нових об'єктів права інтелектуальної власності на певну тему або в певній галузі, є недійсними.  
5464. 7. Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є недійсними.      7. Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є недійсними.  
5465. Стаття 1173 Форма ліцензійного договору      Стаття 1198 (1173) Форма ліцензійного договору  
5466. 1. Ліцензійний договір має бути укладений у письмовій формі, якщо інше не передбачено погодженням сторін.      1. Ліцензійний договір має бути укладений у письмовій формі, якщо інше не передбачено погодженням сторін.  
5467. Письмова форма не є обов'язковою для авторських ліцензійних договорів про опублікування твору в періодичних виданнях та енциклопедичних словниках.      Письмова форма не є обов'язковою для авторських ліцензійних договорів про опублікування твору в періодичних виданнях та енциклопедичних словниках.  
5468. 2. Ліцензійні договори на право використання об'єктів промислової власності набувають чинності після їх реєстрації в патентному відомстві України.      2. Ліцензійні договори на право використання об'єктів права промислової власності набувають чинності після їх реєстрації в патентному відомстві України.  
5469. Стаття 1174 Строки чинності ліцензійних договорів      Стаття 1199 (1174) Строки чинності ліцензійних договорів  
5470. 1. Ліцензійні договори на право використання об'єктів інтелектуальної власності діють протягом передбачених у договорі строків, але не довше дії виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності.      1. Ліцензійні договори на право використання об'єктів права інтелектуальної власності діють протягом передбачених у договорі строків, але не довше дії виключних прав на об'єкти права інтелектуальної власності.  
5471. 2. Автор твору або його спадкоємці незалежно від включення в авторський ліцензійний договір умови про строк мають право зі спливом десяти років від дати укладення договору розірвати його в односторонньому порядку, письмово сповістивши про це свого контрагента за шість місяців до розірвання договору. Таке право виникає у автора чи його спадкоємців кожні десять років.      2. Автор твору або його спадкоємці незалежно від включення в авторський ліцензійний договір умови про строк мають право зі спливом десяти років від дати укладення договору розірвати його в односторонньому порядку, письмово сповістивши про це свого контрагента за шість місяців до розірвання договору. Таке право виникає у автора чи його спадкоємців кожні десять років.  
5472. 3. Ліцензійні договори на право використання об'єктів інтелектуальної власності можуть передбачати строки їх використання, порушення яких дає підставу правоволодільцеві розірвати договір.      3. Ліцензійні договори на право використання об'єктів права інтелектуальної власності можуть передбачати строки їх використання, порушення яких дає підставу правоволодільцеві розірвати договір.  
5473. Стаття 1175 Типові ліцензійні договори на використання творів науки, літератури і мистецтва      Стаття 1200 (1175) Типові ліцензійні договори на використання об'єктів права інтелектуальної власності  
5474. 1. Відповідними відомствами і творчими спілками можуть розроблятися і затверджуватися у встановленому порядку типові ліцензійні договори на використання творів науки, літератури і мистецтва.      1. Відповідними відомствами і творчими спілками можуть розроблятися і затверджуватися у встановленому порядку типові ліцензійні договори на використання об'єктів права інтелектуальної власності.  
5475. 2. Ліцензійні договори на використання творів науки, літератури і мистецтва можуть містити умови, не передбачені типовими ліцензійними договорами. Умови договору, які погіршують становище автора (або його правонаступників) порівняно із становищем, визначеним чинним законодавством, визнаються недійсними.      2. Ліцензійні договори на використання об'єктів права інтелектуальної власності можуть містити умови, не передбачені типовими ліцензійними договорами. Умови договору, які погіршують становище автора (або його правонаступників) порівняно із становищем, визначеним чинним законодавством, визнаються недійсними.  
5476. Стаття 1176 Договори про створення і використання результатів інтелектуальної діяльності      Стаття 1201 (1176) Договори про створення і використання результатів інтелектуальної діяльності  
5477. 1. Автор може за договором взяти на себе зобов'язання створити у майбутньому твір, винахід або інший результат інтелектуальної діяльності і передати замовникові, що не є його роботодавцем, виключні права на використання цього результату.      1. Автор може за договором взяти на себе зобов'язання створити у майбутньому твір, винахід або інший результат інтелектуальної діяльності і передати замовникові, що не є його роботодавцем, виключні права на використання цього результату.  
5478. 2. Договір, передбачений у п. 1 цієї статті, повинен визначати характер, призначення та інші вимоги до результату інтелектуальної діяльності, що має бути створений на замовлення, а також цілі або способи його використання.      2. Договір, передбачений у пункті 1 цієї статті, повинен визначати характер, призначення та інші вимоги до результату інтелектуальної діяльності, що має бути створений на замовлення, а також цілі або способи його використання.  
5479. 3. Договори, що зобов'язують автора надавати іншим особам виключні права на використання будь-яких результатів інтелектуальної діяльності, які автор створить у майбутньому, є недійсними.      3. Договори, що зобов'язують автора надавати іншим особам виключні права на використання будь-яких результатів інтелектуальної діяльності, які автор створить у майбутньому, є недійсними.  
5480. Стаття 1177 Відповідальність за порушення ліцензійного договору      Стаття 1202 (1177) Відповідальність за порушення ліцензійного договору  
5481. 1. Сторона, що не виконала або неналежним чином виконала зобов'язання за ліцензійним договором, зобов'язана відшкодувати завдані іншій стороні збитки, включаючи втрачену вигоду.      1. Сторона, що не виконала або неналежним чином виконала зобов'язання за ліцензійним договором, зобов'язана відшкодувати завдані іншій стороні збитки, включаючи втрачену вигоду.  
5482. 2. Якщо автор не передав замовлений результат інтелектуальної діяльності в обумовлений строк і відповідно до встановлених договором вимог, він зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану замовникові.      2. Якщо автор не передав замовлений результат інтелектуальної діяльності в обумовлений строк і відповідно до встановлених договором вимог, він зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану замовникові.  
5483. Глава 74 Франчайзинг      Глава 75 (74) Використання виключних прав іншої особи  
5484. Стаття 1178 Договір франчайзингу      Стаття 1203 (1178) Договір використання виключних прав іншої особи За договором одна сторона, яка володіє виключними правами (правоволоділець) надає другій стороні (користувачеві) за плату право на використання цих прав з метою виготовлення та продажу певного виду товарів та (або) надання послуг.  
5485. 1. За франчайзинговим договором один підприємець -франчайзер (правоволоділець) -надоє іншому підприємцеві -франчайзі (користувачеві) -за певну винагороду право експлуатувати франчизу з метою продажу визначеного сторонами виду товарів та/або послуг.      Стаття 1203-1 Предмет договору 1. Предметом договору є право на найменування підприємства (фірму), право на знак для товарів і послуг, конфіденційну торговельну інформацію, право на використання винаходів, корисних моделей, інших об'єктів права інтелектуальної власності, комерційний досвід та ділова репутація. 2. У договорі може бути обумовлене використання предмету договору у певній сфері підприємницької діяльності або на певній території.  
5486. 2. Франчиза є комплекс виключних прав (право на найменування торговельного підприємства (фірму), право на знак для товарів і послуг, конфіденційну торговельну інформацію, винаходи, корисні моделі, авторські права ті інші об'єкти інтелектуальної власності, що підлягають використанню користувачем (франчайзі).       
5487. 3. Договір франчайзингу передбачає використання комплексу виключних прав, ділової репутації і комерційного досвіду франчайзера (правоволодільця) в повному обсязі (зокрема, з визначенням мінімального чи максимального обсягу використання) із зазначенням або зазначення території використання стосовно певної сфери підприємницької діяльності (продаж товарів, одержаних від франчайзера або вироблених франчайзі, здійснення іншої торгової діяльності, виконання робіт, надання послуг).       
5488. 4. Сторонами в договорі франчайзингу можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, зареєстровані як індивідуальні підприємці.      Стаття 1203-2- Сторони в договорі Сторонами в договорі можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, зареєстровані як індивідуальні підприємці.  
5489. 5. Договір франчайзингу укладається з визначенням або без визначення строку його діє.       
5490. Стаття 1179 Форма і реєстрація договору франчайзингу      Стаття 1204 (1179) Форма і реєстрація договору  
5491. 1. Договір франчайзингу має бути укладений у письмовій формі.      1. Договір на використання виключних прав іншої особи має бути укладений у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми такий договір є нікчемним.  
5492. Недодержання письмової форми договору має наслідком його недійсність. Такий договір вважається нікчемним.       
5493. 2. Договір франчайзингу реєструється органом, який здійснює реєстрацію юридичної особи або індивідуального підприємця, що виступає за договором як правоволоділець.      2. Договір на використання виключних прав іншої особи реєструється органом, який здійснює реєстрацію юридичної особи або індивідуального підприємця, що виступає за договором як правоволоділець.  
5494. Якщо правоволоділець зареєстрований як юридична особа або індивідуальний підприємець в іноземній державі, реєстрація договору франчайзингу здійснюється органом, який зареєстрував юридичну особу або індивідуального підприємця, що є користувачем.      Якщо правоволоділець зареєстрований як юридична особа або індивідуальний підприємець в іноземній державі, реєстрація договору на використання виключних прав іншої особи здійснюється органом, який зареєстрував юридичну особу або індивідуального підприємця, що є користувачем.  
5495. У відносинах з третіми особами сторони договору франчайзингу мають право посилатися на договір лише з моменту його реєстрації.      У відносинах з третіми особами сторони договору на використання виключних прав іншої особи мають право посилатися на договір лише з моменту його реєстрації.  
5496. Договір франчайзингу на використання об'єкта, що охороняється відповідно до патентного законодавства, підлягає реєстрації також у центральному органі виконавчої влади в галузі патентів і знаків для товарів і послуг. При недодержанні цієї вимоги договір вважається нікчемним.      Договір на використання виключних прав іншої особи на використання об'єкта, що охороняється відповідно до патентного законодавства, підлягає реєстрації також у центральному органі виконавчої влади в галузі патентів і знаків для товарів і послуг. При недодержанні цієї вимоги договір вважається нікчемним.  
5497. Стаття 1180 Мастер франчайзинговий договір. Субфранчайзинг      Стаття 1205 (1180) Передання права на використання виключних прав іншій особі.  
5498. 1. Мастер франчайзинговий договір означає договір, за яким один підприємець (франчайзер) надає іншому (мастер франчайзі/ субфранчайзеру) за обумовлену винагороду право експлуатувати франчизу з метою укладення франчайзингових договорів з третіми особами (франчайзі).      1. Особа, яка одержала за договором у користування виключні права (користувач), може передати їх для користування іншим особам (субкористувачам). На відносини між користувачем та субкористувачем поширюються положення цієї глави.  
5499. 2. Мастер франчайзі несе субсідіарну відповідальність за шкоду, завдану франчайзеру діями франчайзі, якщо інше не передбачено договором мастер франчайзингу.      2. Користувач та субкористувач відповідає перед володільцем виключних прав за заподіяну йому шкоду солідарно.  
5500. 3. Положення цієї глави стосовно правовідносин франчайзера та франчайзі поширюються на правовідносини франчайзера та мастер франчайзі та на правовідносини мастер франчайзі та франчайзі.      3.У разі відмови користувача від прав та обов'язків за договором, ці права та обов'язки за заявою субкористувача можуть перейти до нього. У цьому випадку договір субкористування припиняється, а субкористувач стає стороною у договорі замість первісного користувача.  
5501. 4. Якщо договір франчайзингу є недійсним, то недійсними визнаються і укладені на його основі договори субфранчайзингу.      4. У разі визнання недійсним основного договору, недійсним є договір субкористування виключними правами.  
5502. 5. Якщо інше не передбачено договором франчайзингу, укладеним на строк, при його достроковому припиненні права та обов'язки похідного правоволодільця за договором франчайзингу (користувача за договором франчайзингу) переходять до правоволодільця, якщо він не відмовиться взяти на себе права та обов'язки за цим договором. Це правило застосовується при розірванні договору франчайзингу, укладеного без визначення строку.       
5503. Стаття 1182 Права та обов'язки правоволодільця (франчайзера)      Стаття 1206 (1182) Права та обов'язки правоволодільця  
5504. 1. Правоволоділець (франчайзер) зобов'язаний:      1. Правоволоділець зобов'язаний:  
5505. 1) передати користувачеві (франчайзі) технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну користувачеві для здійснення прав, наданих йому за договором франчайзингу, а також проінструктувати користувача та його працівників з питань, пов'язаних зі здійсненням цих прав;      1) передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором, а також проінструктувати користувача та його працівників з питань, пов'язаних зі здійсненням цих прав;  
5506. 2) інформувати користувача про основні аспекти франчизи, які повинні забезпечити її повне і ефективне використання;      2) інформувати користувача про основі особливості предмета договору, які повинні забезпечити її повне і ефективне використання;  
5507. 3) надовати франчайзі постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи проведення спеціальних навчальних курсів для персоналу франчайзі;      3) надавати постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи проведення спеціальних навчальних курсів для персоналу користувача;  
5508. 4) забезпечити реєстрацію договору франчайзингу відповідно до цього Кодексу.      4) забезпечити реєстрацію договору відповідно до цього Кодексу.  
5509. 2. Франчайзер має право проводити постійну перевірку якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) франчайзі споживачам відповідно до франчайзингового договору.      2. Правоводілець має право проводити постійну перевірку якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) франчайзі споживачам відповідно до франчайзингового договору.  
5510. Стаття 1183 Права та обов'язки користувача (франчайзі)      Стаття 1207 (1183) Права та обов'язки користувача  
5511. 1. Користувач (франчайзі) зобов'язаний:      1. Користувач зобов'язаний:  
5512. 1) не розголошувати секрети виробництва правоволодільця (франчайзера) та іншу одержану від нього конфіденційну комерційну інформацію;      1) не розголошувати секрети виробництва правоволодільця іншу одержану від нього конфіденційну комерційну інформацію;  
5513. 2) інформувати франчайзера про свій досвід експлуатації франчизи на договірній території та можливе її поліпшення;      2) інформувати правоволодільця про свій досвід експлуатації франчизи на договірній території та можливе її поліпшення;  
5514. 3) експлуатувати передану франчизу виключно з договірних приміщень/засобів транспортування; додержуватися вимог франчайзера до обладнання та загального оформлення договірних приміщень/засобів транспортування; не змінювати без згоди франчайзера місця знаходження договірних приміщень;      3) експлуатувати передану франчизу виключно з договірних приміщень/засобів транспортування; додержуватися вимог правоволодільця до обладнання та загального оформлення договірних приміщень/засобів транспортування; не змінювати без згоди правоволодільця місця знаходження приміщень;  
5515. 4) використовувати при здійсненні передбаченої договором діяльності фірмове найменування і/або комерційне позначення правоволодільця (франчайзера) визначеним в договорі способом;      4) використовувати при здійсненні передбаченої договором діяльності фірмове найменування і/або комерційне позначення правоволодільця визначеним в договорі способом;  
5516. 5) забезпечити відповідність якості товарів, що виробляються ним на основі договору, виконуваних робіт, послуг, що надаються, якості аналогічних товарів, робіт і послуг, що виробляються, надаються або надаються правоволодільцем (франчайзером);      5) забезпечити відповідність якості товарів, що виробляються ним на основі договору, виконуваних робіт, послуг, що надаються, якості аналогічних товарів, робіт і послуг, що виробляються, надаються або надаються правоволодільцем (франчайзером);  
5517. 6) надавати покупцям (замовникам) усі додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купляючи (замовляючи) безпосередньо у правоволодільця;      6) надавати покупцям (замовникам) усі додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купляючи (замовляючи) безпосередньо у правоволодільця;  
5518. 7) інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про те, що він використовує фірмове найменування, комерційне позначення, знак для товарів і послуг або інший засіб індивідуалізації за договором франчайзингу;      7) інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про те, що він використовує фірмове найменування, комерційне позначення, знак для товарів і послуг або інший засіб індивідуалізації за договором франчайзингу;  
5519. 8) утримуватися від пошуку споживачів (замовників) за межами надоної договірної території (території, закріпленої за франчайзі).      8) утримуватися від пошуку споживачів (замовників) за межами наданої договірної території (території, закріпленої за франчайзі).  
5520. Франчайзі зобов'язаний продати товари або надати послуги споживачу, який безпосередньо звернувся до нього, якщо такий споживач має постійне місце знаходження за межами договірної території;      Франчайзі зобов'язаний продати товари або надати послуги споживачу, який безпосередньо звернувся до нього, якщо такий споживач має постійне місце знаходження за межами договірної території;  
5521. 9) не брати участі та не мати будь-якого майнового інтересу прямо або опосередковано в будь-якій підприємницькій діяльності, що може конкурувати з діяльністю членів франчайзингової мережі, включаючи самого франчайзера;      9) не брати участі та не мати будь-якого майнового інтересу прямо або опосередковано в будь-якій підприємницькій діяльності, що може конкурувати з діяльністю членів франчайзингової мережі, включаючи самого франчайзера;  
5522. 10) дозволяти франчайзеру інспектувати договірні приміщення/транспортні засоби, товари та послуги, що надаються, свої інвентаризаційні та фінансові документи.      10) дозволяти франчайзеру інспектувати договірні приміщення/транспортні засоби, товари та послуги, що надаються, свої інвентаризаційні та фінансові документи.  
5523. 2. Користувач (франчайзі) має право:      2. Користувач (франчайзі) має право:  
5524. 1) отримувати товари від іншого франчайзі з франчайзингової мережі або будь-якої іншої збутової мережі франчайзера;      1) отримувати товари від іншого франчайзі з франчайзингової мережі або будь-якої іншої збутової мережі франчайзера;  
5525. 2) купувати товари у будь-якого постачальника, якщо продаж таких товарів не пов'язаний з торговим найменуванням або маркою франчайзера, або не є суттєвими для цілей експлуатації франчизи. При цьому франчайзі зобов'язаний дотримуватися кваліфікаційних вимог, сформульованих франчайзером до якості товарів.      2) купувати товари у будь-якого постачальника, якщо продаж таких товарів не пов'язаний з торговим найменуванням або маркою франчайзера, або не є суттєвими для цілей експлуатації франчизи. При цьому франчайзі зобов'язаний дотримуватися кваліфікаційних вимог, сформульованих франчайзером до якості товарів.  
5526. Стаття 1184 Обмеження прав сторін за договором франчайзингу      Стаття 1208 (1184) Обмеження прав сторін за договором франчайзингу  
5527. 1. Договором франчайзингу можуть бути передбачені обмеження прав сторін за цим договором, зокрема:      1. Договором франчайзингу можуть бути передбачені обмеження прав сторін за цим договором, зокрема:  
5528. 1) обов'язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси виключних прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території;      1) обов'язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси виключних прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території;  
5529. 2) обов'язок користувача не конкурувати з правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність договору франчайзингу стосовно підприємницької діяльності, що здійснюється користувачем з використанням належних правоволодільцеві виключних прав;      2) обов'язок користувача не конкурувати з правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність договору франчайзингу стосовно підприємницької діяльності, що здійснюється користувачем з використанням належних правоволодільцеві виключних прав;  
5530. 3) відмова користувача від одержання за договором франчайзингу аналогічних прав у конкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця;      3) відмова користувача від одержання за договором франчайзингу аналогічних прав у конкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця;  
5531. 4) обов'язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування комерційних приміщень, які мають використовуватися при здійсненні наданих за договором виключних прав, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення.      4) обов'язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування комерційних приміщень, які мають використовуватися при здійсненні наданих за договором виключних прав, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення.  
5532. Обмежувальні умови можуть бути визнані недійсними на вимогу антимонопольного органу або іншої заінтересованої особи, якщо ці умови з урахуванням стану відповідного ринку та економічного стану сторін суперечать антимонопольному законодавству.      Обмежувальні умови можуть бути визнані недійсними на вимогу антимонопольного органу або іншої заінтересованої особи, якщо ці умови з урахуванням стану відповідного ринку та економічного стану сторін суперечать антимонопольному законодавству.  
5533. 2. Визнаються нікчемними такі умови, що обмежують права сторін за договором франчайзингу, в силу яких:      2. Визнаються нікчемними такі умови, що обмежують права сторін за договором франчайзингу, в силу яких:  
5534. 1) правоволоділець має право визначати ціну продажу товару користувачем або ціну робіт (послуг), виконуваних (тих, що надаються) користувачем, або встановлювати верхню чи нижню межу цих цін;      1) правоволоділець має право визначати ціну продажу товару користувачем або ціну робіт (послуг), виконуваних (тих, що надаються) користувачем, або встановлювати верхню чи нижню межу цих цін;  
5535. 2) користувач має право продавати товари, виконувати роботи або надавати послуги виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), що мають місце знаходження (місце проживання) на визначеній у договорі території.      2) користувач має право продавати товари, виконувати роботи або надавати послуги виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), що мають місце знаходження (місце проживання) на визначеній у договорі території.  
5536. Стаття 1185 Відповідальність правоволодільця за вимогами, що заявляються до користувачів      Стаття 1209 (1185) Відповідальність правоволодільця за вимогами, що заявляються до користувачів  
5537. Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що заявляються до користувачів, про невідповідність якості товарів (робіт, послуг), які продаються (виконуються, надаються) користувачем за договором франчайзингу.      Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що заявляються до користувачів, про невідповідність якості товарів (робіт, послуг), які продаються (виконуються, надаються) користувачем за договором франчайзингу.  
5538. За вимогами, що заявляються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем.      За вимогами, що заявляються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем.  
5539. Стаття 1186 Право користувача укласти договір фпанчайзингу на новий строк      Стаття 1210 (1186) Право користувача укласти договір фпанчайзингу на новий строк  
5540. 1. Користувач, що належним чином виконував свої обов'язки, має після спливу строку договору франчайзингу право на укладення договору на новий строк на тих самих умовах.      1. Користувач, що належним чином виконував свої обов'язки, має після спливу строку договору франчайзингу право на укладення договору на новий строк на тих самих умовах.  
5541. 2. Правоволоділець має право відмовити в укладенні договору франчайзингу на новий строк за умови, що протягом трьох років від дня спливу строку даного договору він не буде укладати з іншими особами аналогічні договори франчайзингу і погоджуватися на укладення аналогічних договорів франчайзингу, дія яких поширюватиметься на ту саму територію, на якій мав чинність договір, що припинив свою дію. У разі якщо до спливу трирічного строку правоволоділець забажає надати кому-небудь ті самі права, які були надані користувачеві за договором, що припинив свою чинність, він зобов'язаний запропонувати користувачеві укласти новий договір або відшкодувати зазнані ним збитки. При укладенні нового договору його умови мають бути не менш сприятливі для користувача, ніж умови договору, що припинив свою чинність.      2. Правоволоділець має право відмовити в укладенні договору франчайзингу на новий строк за умови, що протягом трьох років від дня спливу строку даного договору він не буде укладати з іншими особами аналогічні договори франчайзингу і погоджуватися на укладення аналогічних договорів франчайзингу, дія яких поширюватиметься на ту саму територію, на якій мав чинність договір, що припинив свою дію. У разі якщо до спливу трирічного строку правоволоділець забажає надати кому-небудь ті самі права, які були надані користувачеві за договором, що припинив свою чинність, він зобов'язаний запропонувати користувачеві укласти новий договір або відшкодувати зазнані ним збитки. При укладенні нового договору його умови мають бути не менш сприятливі для користувача, ніж умови договору, що припинив свою чинність.  
5542. Стаття 1187 Зміна договору франчайзингу      Стаття 1211 (1187) Зміна договору франчайзингу  
5543. Договір франчайзингу може бути змінений відповідно до правил, передбачених главою 52 цього Кодексу.      Договір франчайзингу може бути змінений відповідно до правил, передбачених главою 52 цього Кодексу.  
5544. У відносинах з третіми особами сторони договору франчайзингу мають право посилатися на зміни договору лише з моменту реєстрації цієї зміни в порядку, встановленому п. 2 статті 1179 цього Кодексу, якщо не доведуть, що третя особа знала або повинна була знати про зміну договору раніше.      У відносинах з третіми особами сторони договору франчайзингу мають право посилатися на зміни договору лише з моменту реєстрації цієї зміни в порядку, встановленому пунктом 2 статті 1204 цього Кодексу, якщо не доведуть, що третя особа знала або повинна була знати про зміну договору раніше.  
5545. Стаття 1188 Припинення договору франчайзингу      Стаття 1212 (1188) Припинення договору франчайзингу  
5546. 1. Кожна із сторін договору франчайзингу, укладеного без зазначеного строку, має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це іншу сторону за шість місяців, якщо договором не передбачений більш тривалий строк.      1. Кожна із сторін договору франчайзингу, укладеного без зазначеного строку, має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це іншу сторону за шість місяців, якщо договором не передбачений більш тривалий строк.  
5547. 2. Дострокове розірвання договору франчайзингу, укладеного із визначенням строку, а також розірвання договору, укладеного без визначення строку, підлягають реєстрації у порядку, встановленому п. 2 статті 1179 цього Кодексу.      2. Дострокове розірвання договору франчайзингу, укладеного із визначенням строку, а також розірвання договору, укладеного без визначення строку, підлягають реєстрації у порядку, встановленому пунктом 2 статті 1204 цього Кодексу.  
5548. 3. У разі припинення належних правоволодільцеві прав на фірмове найменування і комерційне позначення без заміни їх новими аналогічними правами договір франчайзингу припиняється.      3. У разі припинення належних правоволодільцеві прав на фірмове найменування і комерційне позначення без заміни їх новими аналогічними правами договір франчайзингу припиняється.  
5549. 4. При оголошенні правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкрутом) договір франчайзингу припиняється.      4. При оголошенні правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкрутом) договір франчайзингу припиняється.  
5550. Стаття 1189 Збереження договором франчайзингу чинності при зміні сторін      Стаття 1213 (1189) Збереження договором франчайзингу чинності при зміні сторін  
5551. 1. Перехід до іншої особи будь-якого виключного права, що входить до комплексу наданих користувачеві прав, не визнається підставою для зміни або розірвання договору франчайзингу. Новий правоволоділець стає стороною цього договору в частині прав і обов'язків, що стосуються відчуженого виключного права.      1. Перехід до іншої особи будь-якого виключного права, що входить до комплексу наданих користувачеві прав, не визнається підставою для зміни або розірвання договору франчайзингу. Новий правоволоділець стає стороною цього договору в частині прав і обов'язків, що стосуються відчуженого виключного права.  
5552. 2. У разі смерті правоволодільця його права та обов'язки за договором франчайзингу переходять до спадкоємця за умови, що він зареєстрований або протягом шести місяців від дня відкриття спадщини зареєструється як індивідуальний підприємець. Інакше договір припиняється.      2. У разі смерті правоволодільця його права та обов'язки за договором франчайзингу переходять до спадкоємця за умови, що він зареєстрований або протягом шести місяців від дня відкриття спадщини зареєструється як індивідуальний підприємець. Інакше договір припиняється.  
5553. Здійснення прав і виконання обов'язків особи, яка померла, до прийняття спадкоємцем цих прав та обов'язків або до реєстрації спадкоємця як індивідуального підприємця здійснюється управителем, якого призначає нотаріус.      Здійснення прав і виконання обов'язків особи, яка померла, до прийняття спадкоємцем цих прав та обов'язків або до реєстрації спадкоємця як індивідуального підприємця здійснюється управителем, якого призначає нотаріус.  
5554. Стаття 1190 Наслідки зміни фірмового найменування або комерційого позначення правоволодільця      Стаття 1214 (1190) Наслідки зміни фірмового найменування або комерційого позначення правоволодільця  
5555. У разі зміни правоволодільцем свого фірмового найменування або комерційного позначення, права на використання яких входять у комплекс виключних прав, договір франчайзингу зберігає чинність стосовно нового фірмового найменування або комерційного позначення правоволодільця, якщо користувач не зажадає розірвання договору і відшкодування збитків. У разі продовження чинності договору користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві винагороди.      У разі зміни правоволодільцем свого фірмового найменування або комерційного позначення, права на використання яких входять у комплекс виключних прав, договір франчайзингу зберігає чинність стосовно нового фірмового найменування або комерційного позначення правоволодільця, якщо користувач не зажадає розірвання договору і відшкодування збитків. У разі продовження чинності договору користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві винагороди.  
5556. Стаття 1191 Наслідки припинення виключного права, користування яким надано за договором франчайзингу      Стаття 1215 (1191) Наслідки припинення виключного права, користування яким надано за договором франчайзингу  
5557. Якщо в період дії договору франчайзингу сплинув строк дії виключного права, користування яким надано за цим договором, або таке право припинилося за іншою підставою, договір франчайзингу продовжує свою чинність, крім положень, що стосуються права, яке припинилося, а користувач, якщо інше не передбачено договором, має право зажадати відповідного зменшення належної правоволодільцеві винагороди.      Якщо в період дії договору франчайзингу сплинув строк дії виключного права, користування яким надано за цим договором, або таке право припинилося за іншою підставою, договір франчайзингу продовжує свою чинність, крім положень, що стосуються права, яке припинилося, а користувач, якщо інше не передбачено договором, має право зажадати відповідного зменшення належної правоволодільцеві винагороди.  
5558. У разі припинення належних правоволодільцеві прав на фірмове найменування або комерційне позначення настають наслідки, передбачені п. 2 статті 1188 і статтею 1190 цього Кодексу.      У разі припинення належних правоволодільцеві прав на фірмове найменування або комерційне позначення настають наслідки, передбачені пунктом 2 статті 1212 і статтею 1214 цього Кодексу.  
5559. Глава 75 Спільна діяльність      Глава 76 (75) Спільна діяльність  
5560. § 1. Загальні положення про спільну діяльність      § 1. Загальні положення про спільну діяльність  
5561. Стаття 1192 Договір про спільну діяльність      Стаття 1216 (1192) Договір про спільну діяльність  
5562. 1. За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення будь-якої мети, що не суперечить законові.      1. За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення будь-якої мети, що не суперечить законові.  
5563. 2. Спільна діяльність може здійснюватися як на основі поєднання вкладів учасників (просте товариство), так і без поєднання вкладів учасників.      2. Спільна діяльність може здійснюватися як на основі поєднання вкладів учасників (просте товариство), так і без поєднання вкладів учасників.  
5564. Стаття 1193 Форма та умови договору про спільну діяльність      Стаття 1217 (1193) Форма та умови договору про спільну діяльність  
5565. 1. Договір про спільну діяльність укладається письмово.      1. Договір про спільну діяльність укладається письмово.  
5566. 2. Якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності, умови договору, в тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий режим виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх відношення до результатів спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін.      2. Якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності, умови договору, в тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий режим виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх відношення до результатів спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін.  
5567. § 2. Просте товариство      § 2. Просте товариство  
5568. Стаття 1194 Договір простого товариства      Стаття 1218 (1194) Договір простого товариства  
5569. За договором простого товариства учасники беруть зобов'язання поєднати свої вклади та спільно діяти для здобування прибутку або досягнення іншої мети.      За договором простого товариства учасники беруть зобов'язання поєднати свої вклади та спільно діяти для здобування прибутку або досягнення іншої мети.  
5570. Стаття 1195 Вклади учасників      Стаття 1219 (1195) Вклади учасників  
5571. 1. Вкладом учасника визнається все те, що він вносить у спільну справу, в тому числі гроші, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.      1. Вкладом учасника визнається все те, що він вносить у спільну справу, в тому числі гроші, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.  
5572. 2. Вклади учасників передбачаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.      2. Вклади учасників передбачаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.  
5573. Стаття 1196 Спільне майно учасників      Стаття 1220 (1196) Спільне майно учасників  
5574. 1. Внесене учасниками майно, яким вони володіли за правом власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи визнаються їхньою спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено законом або договором простого товариства.      1. Внесене учасниками майно, яким вони володіли за правом власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи визнаються їхньою спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.  
5575. Внесене учасниками майно, яким вони володіли з підстав, відмінних від прав власності, використовується в інтересах усіх учасників і становить поряд із майном, що перебуває у їхній спільній власності, спільне майно учасників.      Внесене учасниками майно, яким вони володіли з підстав, відмінних від прав власності, використовується в інтересах усіх учасників і становить поряд із майном, що перебуває у їхній спільній власності, спільне майно учасників.  
5576. 2. Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одній з осіб, що беруть участь у договорі простого товариства.      2. Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одній з осіб, що беруть участь у договорі простого товариства.  
5577. 3. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди -у порядку, що встановлюється судом.      3. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди -у порядку, що встановлюється судом.  
5578. 4. Обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків, визначаються договором простого товариства.      4. Обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків, визначаються договором простого товариства.  
5579. Стаття 1197 Ведення спільних справ учасників      Стаття 1221 (1197) Ведення спільних справ учасників  
5580. 1. При веденні спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або ж спільно всіма учасниками договору простого товариства.      1. При веденні спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або ж спільно всіма учасниками договору простого товариства.  
5581. У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників.      У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників.  
5582. 2. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства.      2. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства.  
5583. 3. У відносинах із третіми особами учасники не можуть посилатися на обмеження прав учасника, який вчинив правочин, щодо ведення спільних справ учасників, крім випадків, коли вони доведуть, що на момент вчинення правочину третя особа знала або повинна була знати про наявність таких обмежень.      3. У відносинах із третіми особами учасники не можуть посилатися на обмеження прав учасника, який вчинив правочин, щодо ведення спільних справ учасників, крім випадків, коли вони доведуть, що на момент вчинення правочину третя особа знала або повинна була знати про наявність таких обмежень.  
5584. 4. Учасник, який вчинив від імені всіх учасників правочини, щодо яких його право на ведення спільних справ учасників було обмежене, або ж учинив в інтересах усіх учасників правочини від свого імені, може вимагати відшкодування здійснених ним за свій рахунок витрат, якщо існували достатні підстави вважати, що ці правочини були необхідними в інтересах усіх учасників. Учасники, які внаслідок таких правочинів зазнали збитків, мають право вимагати їх відшкодування.      4. Учасник, який вчинив від імені всіх учасників правочини, щодо яких його право на ведення спільних справ учасників було обмежене, або ж учинив в інтересах усіх учасників правочини від свого імені, може вимагати відшкодування здійснених ним за свій рахунок витрат, якщо існували достатні підстави вважати, що ці правочини були необхідними в інтересах усіх учасників. Учасники, які внаслідок таких правочинів зазнали збитків, мають право вимагати їх відшкодування.  
5585. 5. Рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не передбачено договором простого товариства.      5. Рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не передбачено договором простого товариства.  
5586. Стаття 1198 Право учасника на інформацію      Стаття 1222 (1198) Право учасника на інформацію  
5587. Кожний учасник незалежно від того, чи правоуповноважений він вести спільні справи учасників, має право ознайомлюватися з усією документацією з ведення справ. Відмова від цього права або його обмеження, в тому числі за погодженням учасників, є нікчемною.      Кожний учасник незалежно від того, чи правоуповноважений він вести спільні справи учасників, має право ознайомлюватися з усією документацією з ведення справ. Відмова від цього права або його обмеження, в тому числі за погодженням учасників, є нікчемною.  
5588. Стаття 1199 Спільні витрати та збитки учасників      Стаття 1223 (1199) Спільні витрати та збитки учасників  
5589. Порядок покриття витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається їхньою угодою. За відсутності такої угоди кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільну справу.      Порядок покриття витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається їхньою угодою. За відсутності такої угоди кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільну справу.  
5590. Угода, яка повністю звільняє будь-кого із учасників від участі у сплаченні спільних витрат або збитків, є недійсною.      Угода, яка повністю звільняє будь-кого із учасників від участі у сплаченні спільних витрат або збитків, є недійсною.  
5591. Стаття 1200 Відповідальність учасників за спільними зобов'язаннями      Стаття 1224 (1200) Відповідальність учасників за спільними зобов'язаннями  
5592. 1. Якщо договір простого товариства не пов'язаний зі здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірними зобов'язаннями усім своїм майном пропорційно вартості його вкладу у спільну справу.      1. Якщо договір простого товариства не пов'язаний зі здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірними зобов'язаннями усім своїм майном пропорційно вартості його вкладу у спільну справу.  
5593. За спільними зобов'язаннями, що виникли не з договору, учасники відповідають солідарно.      За спільними зобов'язаннями, що виникли не з договору, учасники відповідають солідарно.  
5594. 2. Якщо договір простого товариства пов'язаний зі здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення.      2. Якщо договір простого товариства пов'язаний зі здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення.  
5595. Стаття 1201 Розподіл прибутку      Стаття 1225 (1201) Розподіл прибутку  
5596. Прибуток, одержаний учасниками в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільну справу, якщо інше не передбачено договором простого товариства або іншою угодою учасників. Угода про усунення будь-кого з учасників від участі в прибутку є недійсною.      Прибуток, одержаний учасниками в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільну справу, якщо інше не передбачено договором простого товариства або іншою угодою учасників. Угода про усунення будь-кого з учасників від участі в прибутку є недійсною.  
5597. Стаття 1202 Виділ частки учасника на вимогу його кредитора      Стаття 1226 (1202) Виділ частки учасника на вимогу його кредитора  
5598. Кредитор учасника договору простого товариства має право поставити вимогу про виділ його частки у спільному майні відповідно до положень цього Кодексу.      Кредитор учасника договору простого товариства має право поставити вимогу про виділ його частки у спільному майні відповідно до положень цього Кодексу.  
5599. Стаття 1203 Припинення договору простого товариства      Стаття 1227 (1203) Припинення договору простого товариства  
5600. 1. Припинення договору простого товариства відбувається на таких підстава:      1. Припинення договору простого товариства відбувається на таких підстава:  
5601. 1) визнання будь-кого з учасників недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження у дієздатності, якщо договором простого товариства або наступною угодою не передбачено збереження договору у відносинах між іншими учасниками;      1) визнання будь-кого з учасників недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження у дієздатності, якщо договором простого товариства або наступною угодою не передбачено збереження договору у відносинах між іншими учасниками;  
5602. 2) огошення будь-кого з учасників банкрутом, за винятком, зазначеним у підпункті 1 цього пункту;      2) огошення будь-кого з учасників банкрутом, за винятком, зазначеним у підпункті 1 цього пункту;  
5603. 3) смерті учасника чи ліквідації юридичної особи, що бере участь у договорі простого товариства, якщо договором або наступною угодою не передбачено збереження договору у відносинах між іншими учасниками або ж заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками);      3) смерті учасника чи ліквідації юридичної особи, що бере участь у договорі простого товариства, якщо договором або наступною угодою не передбачено збереження договору у відносинах між іншими учасниками або ж заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками);  
5604. 4) відмови будь-кого з учасників від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, за винятком, зазначеним у підпункті 1 цього пункту;      4) відмови будь-кого з учасників від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, за винятком, зазначеним у підпункті 1 цього пункту;  
5605. 5) спливу строку договору простого товариства;      5) спливу строку договору простого товариства;  
5606. 6) виділу частки учасника на вимогу його кредитора, за винятком, зазначеним у підпункті 1 цього пункту;      6) виділу частки учасника на вимогу його кредитора, за винятком, зазначеним у підпункті 1 цього пункту;  
5607. 7) досягнення мети товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало неможливим      7) досягнення мети товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало неможливим.  
5608. 2. У разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено угодою сторін.      2. У разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено угодою сторін.  
5609. Поділ майна, що перебуває у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому положеннями цього Кодексу.      Поділ майна, що перебуває у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому положеннями цього Кодексу.  
5610. Учасник, який вніс у спільну власність індивідуально-визначену річ, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.      Учасник, який вніс у спільну власність індивідуально-визначену річ, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.  
5611. 3. З моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб.      3. З моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб.  
5612. Стаття 1204 Відмова учасника від подальшої участі в договорі простого товариства та розірвання договору      Стаття 1228 (1204) Відмова учасника від подальшої участі в договорі простого товариства та розірвання договору  
5613. 1. Заява про відмову учасника від безстрокового договору простого товариства має бути зроблена ним не пізніше ніж за три місяці до передбачуваного виходу із договору.      1. Заява про відмову учасника від безстрокового договору простого товариства має бути зроблена ним не пізніше ніж за три місяці до передбачуваного виходу із договору.  
5614. Угода про обмеження права на відмову від безстрокового договору простого товариства є недійсною.      Угода про обмеження права на відмову від безстрокового договору простого товариства є недійсною.  
5615. 2. Учасник договору простого товариства, укладеного із зазначенням строку або із зазначенням мети як скасувальної умови, має право вимагати розірвання договору у відносинах з іншими учасниками через поважну причину з відшкодуванням іншим учасникам реального збитку, завданого розірванням договору.      2. Учасник договору простого товариства, укладеного із зазначенням строку або із зазначенням мети як скасувальної умови, має право вимагати розірвання договору у відносинах з іншими учасниками через поважну причину з відшкодуванням іншим учасникам реального збитку, завданого розірванням договору.  
5616. Стаття 1205 Відповідальність учасника, щодо якого договір простого товариства розірвано      Стаття 1229 (1205) Відповідальність учасника, щодо якого договір простого товариства розірвано  
5617. У разі якщо договір простого товариства не був припинений у результаті заяви будь-кого з учасників про відмову від подальшої у ньому участі або ж розірвання договору на вимогу одного з учасників, особа, участь якої в договорі припинилася, відповідає перед третіми особами за спільними зобов'язаннями, які виникли в період її участі у договорі, так, ніби вона залишилася учасником договору простого товариства.      У разі якщо договір простого товариства не був припинений у результаті заяви будь-кого з учасників про відмову від подальшої у ньому участі або ж розірвання договору на вимогу одного з учасників, особа, участь якої в договорі припинилася, відповідає перед третіми особами за спільними зобов'язаннями, які виникли в період її участі у договорі, так, ніби вона залишилася учасником договору простого товариства.  
5618. Підрозділ 2 Недоговірні зобов'язання      Підрозділ 2 Недоговірні зобов'язання  
5619. Глава 76 Публічне обіцяння нагороди      Глава 77 (76) Публічна обіцянка винагороди (нагороди)  
5620. § 1. Загальні положення про публічне обіцяння нагороди      § 1 Публічна обіцянка винагороди (нагороди) без оголошення конкурсу  
5621. Стаття 1206 Поняття та зміст зобов'язання із публічного обіцяння нагороди без оголошення конкурсу      Стаття 1230 (1206) Право на публічну обіцянку винагороди без оголошення конкурсу  
5622. 1. Особа, яка виступила з публічним обіцянням нагороди за досягнення зазначеного у сповіщенні результату (знайдення речі, що пропала, повідомлення необхідних відомостей тощо), зобов'язана передати обіцяну нагороду особі, що надала цей результат.      1. Особа має право публічно пообіцяти винагороду за передання їй відповідного результату (передання інформації, знайдення речі, знайдення людини тощо).  
5623. 2. Обіцяння нагороди вважається публічним, якщо воно сповіщене будь-яким чином невизначеному колу осіб.      2. Обіцянка винагороди є публічною, якщо вона сповіщена у засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб.  
5624. 3. Нагорода може бути виражена у грошовій або іншій формі. Передання нагороди відбувається одночасно з переданням результату, якщо інше не випливає з характеру нагороди або публічного сповіщення.      3. У публічній обіцянці винагороди має бути викладене завдання, строк та місце його виконання, форма та розмір винагороди.  
5625. 4. Особа, яка виступила з публічним обіцянням нагороди, не має права його скасувати або змінити. Якщо в публічному обіцянні нагороди не встановлений строк його чинності, воно є чинним протягом розумного часу.       
5626. 5. У разі надання результату кількома особами нагорода розподіляється між ними порівну.      Стаття 1230-1 Зміст завдання Завдання, яке належить виконати, може стосувати разової дії або необмеженої кількості дій одного виду, які можуть вчинятися різними особами. Стаття 1230-2 Строк (термін) виконання завдання Для виконання завдання може бути встановлений строк (термін). Якщо строк (термін) виконання завдання не встановлений, воно вважається чинним протягом розумного часу, відповідно до змісту завдання. Стаття 1230-3 Зміна умов публічної обіцянки винагороди 1. Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право змінити завдання та умови надання винагород. 2. Той, хто приступив до виконання завдання, має право вимагати відшкодування збитків, які настали у зв'язку із зміною завдання. 3. Якщо у зв'язку із зміною умов надання винагороди виконання завдання втратило інтерес, особа, яка приступила до його виконання до зміни умов, має право на відшкодування понесених нею витрат. Стаття 1230-4 Правові наслідки виконання завдання 1. У разі виконання завдання і передання його результату той, хто публічно обіцяв винагороду, зобов'язаний виплатити її. 2. Якщо завдання стосується разової дії, винагорода виплачується тому, хто виконав завдання першим. Якщо таке завдання було виконано кількома особами одночасно, винагорода розподіляється між ними порівну. Стаття 1230-5 Припинення зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди 1. Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди припиняється у разі: а) закінчення строку для передання результату; б) передання результату особою, яка перша виконала завдання. 2. Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право публічно оголосити про дострокове припинення виконання завдання. У цьому разі той, хто поніс реальні витрати на підготовку до виконання завдання, має право на їх відшкодування.  
5627. § 2. Публічне обіцяння нагороди за результатами конкурсу      § 2. Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу (змагання)  
5628. Стаття 1207 Публічне обіцяння нагороди за результатами конкурсу      Стаття 1231 (1207) Право на оголошення конкурсу (змагання).  
5629. 1. Публічне обіцяння нагороди за результатами конкурс має місце, коли обіцяна особою (засновником конкурсу) спеціальна нагорода (премія) має бути передана особі, яка бере участь у конкурсі (здобувачеві), яка досягла кращого результату згідно з умовами конкурсу.      1. Конкурс (змагання) має право оголосити фізична або юридична особи (засновник конкурсу).  
5630. 2. Оголошення про конкурс має містити виклад завдання, строк його виконання, розмір і форму нагороди, місце представлення результатів, порядок і строк їхньої порівняльної оцінки. Оголошення про конкурс може містити й інші його умови.      2. Конкурс оголошується публічно через засоби масової інформації. Оголошення про конкурс може бути зроблено іншим чином. 3. Засновник конкурсу має право запросити до участі в ньому персональних учасників (закрити конкурс). Стаття 1232 Умови конкурсу. 1. Засновник конкурсу (змагання) повідомляє про його умови одночасно із оголошенням про конкурс (змагання) або персонально кожному, хто виявив бажання брати участь у ньому. 2. Предметом конкурсу (змагання) може бути результат інтелектуальної діяльності, вчинення певної дії, виконання роботи тощо. 3. За результатами конкурсу (змагання) видається нагорода (премія). Кількість призових місць, сума премії на кожне призове місце, тощо визначається в умовах конкурсу. Умовами конкурсу (змагання) може бути обумовлено надання переможцеві лише морального заохочення. 4. Умовами конкурсу (змагання) має бути передбачено строк подання творів на конкурс чи виконання певної дії. 5. Предмет конкурсу (змагання), нагорода (премія), яка має бути виплачена переможцеві, є істотними умовами оголошення про конкурс.  
5631. Стаття 1208 Скасування або зміна умов конкурсу      Стаття 1233 (1208) Зміна умов конкурсу  
5632. 1. Засновник конкурсу не має права скасувати його.      1. Засновник конкурсу (змагання) має право змінити його умови до його початку. Зміна умов конкурсу (змагання) після його початку не допускається. Про зміну умов конкурсу (змагання) має бути оголошено у тому ж порядку, у якому було його оголошено.  
5633. 2. Зміна умов конкурсу допускається протягом першої половини строку, встановленого для представлення результату. Про зміну умов конкурсу має бути сповіщено учасникам конкурсу в тому самому порядку, в якому конкурс був оголошений.      2. Якщо у зв'язку із зміною умов конкурсу (змагання) участь у ньому для особи втратила інтерес або стало неможливою, це особа має право на відшкодування засновником витрат, які були понесені нею для підготовки до участі у конкурсі (змагання).  
5634. Стаття 1209 Рішення про виплату нагороди (премії)       
5635. Рішення про виплату нагороди (премії) має бути винесене та сповіщене здобувачам у строк, встановлений оголошенням про конкурс, і в порядку, зазначеному цим оголошенням.       
5636. Стаття 1210 Використання премійованих творів творчості, що представлені на конкурс       
5637. Якщо конкурс оголошений на твори творчості, засновник конкурсу набуває право використовувати премійовані твори, що представлені на конкурс, передбаченим в оголошенні про конкурс способом, тільки на підставі договору зі здобувачем, крім випадків, передбачених законом та іншими правовими актами.       
5638. Стаття 1211 Повернення здобувачам результатів, які представлені на конкурс       
5639. Якщо інше не передбачено оголошенням про конкурс, засновники конкурсу після його закінчення зобов'язані повернути здобувачам результати, що представлені ними на конкурс, у строк, зазначений в оголошенні про конкурс.      Стаття 1234 Відмова від проведення конкурсу (змагання) 1. Засновник конкурсу (змагання) має право відмовитися від його проведення якщо це стало неможливим за обставин, які від нього не залежали. 2. У разі відмови засновника від проведення конкурсу (змагання) з інших підстав учасник конкурсу має право на відшкодування витрат, які були ним понесені для підготовки до участі у конкурсі (змаганні). Стаття 1235 Переможець конкурсу (змагання) 1. Переможцем конкурсу (змагання) є та особа, яка досягла кращого результату. 2. Переможець конкурсу (змагання) визначається у порядку, встановленому його засновником. Результати конкурсу оголошуються у тому порядку, у якому його було оголошено. 3. Результати конкурсу (змагання) можуть бути оскаржені заінтересованою особою до суду. Стаття 1235-1 Особливості оцінювання результатів інтелектуальної діяльності, які подані на конкурс За результатом оцінювання літературних та художніх творів, виконання творів засновник конкурсу (конкурсна комісія, жюрі) може прийняти рішення про: 1) присудження усіх призових місць та премій, які були визначені умовами конкурсу; 2) присудження окремих призових місць, якщо їх було встановлено декілька, і премій до них; 3) відмову у присудженні призових місць, якщо жодна із робіт, поданих на конкурс, не відповідає його вимогам. 4) присудження заохочувального призу і (або) премії. Стаття 1235-2 Права переможця конкурсу (змагання) 1. Переможець конкурсу (змагання) має право вимагати від його засновника виконання свого зобов'язання у строки, встановлені умовами конкурсу (змагання). 2. Якщо предметом конкурсу був літературний, художній твір або виконання твору, засновник конкурсу має право подальшого їх використання лише за згодою переможця. Ухилення переможця конкурсу від укладення із засновником договору про використання предмета конкурсу може бути оскаржено до суду. Стаття 1235-3 Повернення учасником конкурсу літературних, художніх творів, фонограм. 1. Передача примірника літературного, художнього твору, фонограми на конкурс не припиняє права власності на них. Умова конкурсу, за якою засновник не повертає особі речі, подані на конкурс, є нікчемною. 2. Засновник конкурсу може залишити у себе річ, передану на конкурс, лише за згодою учасника конкурсу. Якщо учасник конкурсу протягом місяця від дня оголошення його результатів не зажадав повернення йому речі, яка була предметом конкурсу, вважається, що засновник конкурсу має право подальшого володіння нею. Учасник конкурсу має право у будь-який час зажадати повернення йому цієї речі. 3. Якщо річ не була подарована засновникові конкурсу, або куплена ним він може стати її власником відповідно до статті ____ цього Кодексу (набувальна давність).  
5640. Глава 77 Ведення чужих справ без доручення      Глава 78 (77) Вчинення дій в майнових інтересах особи без її доручення  
5641. Стаття 1212 Ведення чужих справ без доручення      Стаття 1236 (1212) Право на вчинення дії в майнових інтересах особи без її доручення 1. Якщо майновим інтересам особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, інша особа має право вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення, без доручення.  
5642. 1. Особа, яка діє в майнових інтересах іншої особи без її доручення, незалежно від того, знає вона про це чи ні, зобов'язана при першій нагоді сповістити цю іншу (заінтересовану) особу про свої дії. Якщо заінтересована особа схвалить ці дії, надалі до відносин сторін застосовуються правила відповідного договору.      2. Особа, яка діє в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені, надалі до відносин сторін застосовуються правила відповідного договору.  
5643. 2. У разі неможливості сповіщення заінтересованої особи той, хто почав дії без доручення, зобов'язаний довести їх до кінця, вживаючи усіх залежних від нього заходів щодо попередження негативних майнових наслідків для цієї особи. При цьому особа, яка діє без доручення, зобов'язана взяти на себе все, що пов'язане із веденням справи, у тому числі обов'язки щодо вчинених правочинів.      3. У разі неможливості повідомлення особи той, хто почав дії без доручення, зобов'язаний вжити усі залежні від нього заходи до попередження, усунення або зменшення негативних майнових наслідків для цієї особи. Особа, яка діє без доручення, зобов'язана взяти на себе все, що пов'язане із веденням справи, у тому числі обов'язки щодо вчинених правочинів.  
5644. 3. Якщо особа, яка діє в інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не сповістить про це заінтересовану особу, вона не має права вимагати відшкодування зазнаних витрат.      Стаття 1237 (1214) Надання звіту про ведення чужих справ без доручення Особа, яка діяла в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення ведення справи надати заінтересованій особі звіт про свої дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.  
5645. Стаття 1213 Відшкодування витрат, зазнаних при веденні чужих справ без доручення      Стаття 1238 (1213) Відшкодування витрат, зазнаних при веденні чужих справ без доручення  
5646. Особа, яка діє в інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від неї відшкодування у межах фактично зазнаних витрат, якщо вони були виправдані обставинами ведення справи.      1. Особа, яка діє в інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від неї відшкодування у межах фактично зазнаних витрат, якщо вони були виправдані обставинами ведення справи. 2. Якщо особа, яка діє в інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не сповістила про це заінтересовану особу, вона не має права вимагати відшкодування зазнаних витрат.  
5647. Стаття 1214 Надання звіту про ведення чужих справ без доручення       
5648. Особа, яка діє в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення ведення справи надати заінтересованій особі звіт про свої дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.       
5649. Глава 78 Запобігання загрозі шкоди чужому майну, рятування здоров'я та життя іншій особі      Глава 79 (78) Рятування здоров'я та життя людини, чужого майна  
5650. Стаття 1215 Зобов'язання, що виникають із запобігання загрозі шкоди чужому майну   -453- -28- Н.д. Ромовська З.В.(о.к.122) Статті 1215 і 1216 поміняти місцями  Враховано   Стаття 1239 (1215) Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя людини  
5651. Якщо особа без відповідних уповноважень запобігала реальній загрозі шкоди майну іншої особи в умовах, які виключали можливість попередження про таку загрозу, вона має право зажадати від цієї іншої особи відшкодування збитків, зазнаних у зв'язку із запобіганням шкоді.      Шкода, що її зазнала особа, яка без відповідних уповноважень рятувала і здоров'я та життя людини від реальної загрози для неї відшкодовується державою у повному обсязі.  
5652. Стаття 1216 Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя іншої людини      Стаття 1240 (1216) Зобов'язання, що виникають у зв'язку з рятуванням чужого майна  
5653. Шкода, що її зазнала особа, яка без відповідних уповноважень запобігала реальній загрозі здоров'ю та життю фізичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі державою.      1. Шкода життю та здоров'ю, що її зазнала особа, яка без відповідних уповноважень рятувала майно іншої особи, що має істотну цінність, від реальної загрози для нього, відшкодовується державою у повному обсязі. Шкода відшкодовується з врахуванням матеріального стану власника (володільця) майна. 2. Шкода, заподіяна майну особи, яка без відповідних повноважень рятувала майно іншої особи, що має істотну цінність, від реальної загрози для нього, відшкодовується його власником (володільцем) з врахуванням його матеріального стану. Розмір відшкодування шкоди не може перевищити вартості майна, яке рятувалося.  
5654. Глава 79 Створення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, а також їхньому майну і майну юридичних осіб      Глава 80 (79) Створення загрози життю і здоров'ю фізичних осіб, а також їхньому майну і майну юридичних осіб  
5655. Стаття 1217 Відповідальність юридичних і фізичних осіб за створення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, а також їхньому майну і майну юридичних осіб      Стаття 1241 (1217) Усунення загрози життю і здоров'ю фізичної особи, її майну і майну юридичної особи  
5656. 1. Небезпека заподіяння шкоди надалі може стати підставою для позову про заборону дій, що створюють таку небезпеку.      Фізична особа, життю, здоров'ю якої та майну , а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, має право вимагати її усунення від того, хто її створює.  
5657. 2. Юридичні та фізичні особи, які займаються підприємницькою та іншою господарською діяльністю, порушуючи при цьому довкілля, умови безпеки і створюючи внаслідок цього загрозу життю і здоров'ю громадян, їхньому майну і майну інших юридичних осіб, зобов'язані усунути цю загрозу.       
5658. 3. Вимогу про усунення небезпеки (загрози) мають право висувати будь-які фізичні та юридичні особи, які їй піддаються або інтересам яких вона загрожує, а також опікуни і піклувальники неповнолітніх.       
5659. Стаття 1218 Наслідки неусунення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну і майну юридичних осіб      Стаття 1242 (1218) Наслідки неусунення загрози життю і здоров'ю фізичної особи її майну і майну інших юридичних осіб  
5660. 1. У разі неусунення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну і майну інших юридичних осіб суд має право з урахуванням конкретних обставин справи ухвалити рішення:      1. У разі неусунення загрози життю, здоров'ю фізичної особи, її майну, майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати:  
5661. 1) щодо вжиття належних заходів для усунення загрози в строк, передбачений у рішенні суду;      1) вжиття невідкладних заходів для усунення такої загрози  
5662. 2) щодо стягнення збитків, фактично зазнаних особою, яка піддавалася небезпеці (загрозі) і своїми діями запобігла цій небезпеці (загрозі);      2) відшкодування заподіяної шкоди  
5663. 3) щодо повної заборони діяльності, яка створює небезпеку (загрозу).      3) заборони діяльності, яка створює загрозу.  
5664. 2. У разі відмови в позові про заборону згаданої діяльності у зв'язку з тим, що це суперечить громадським інтересам, відповідач зобов'язаний таким чином задовольнити варті уваги вимоги особи, яка піддається небезпеці (загрозі), щоб було виключено подальший вплив на неї обставин, що створюють цю небезпеку (загрозу).      2. Якщо заборона діяльності, яка створює небезпеку, неможлива, фізична, юридична особа зобов'язана вжити заходів для зменшення шкідливого впливу на довкілля до норм, встановлених законом.  
5665. Стаття 1219 Відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну і майну юридичних осіб      Стаття 1243 (1219) Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок неусунення загрози життю і здоров'ю фізичної особи, її майну і майну юридичної особи  
5666. Шкода, завдана внаслідок неусунення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну і майну юридичних осіб, підлягає відшкодуванню за правилами глави 80 цього Кодексу.      Шкода, заподіяна внаслідок неусунення загрози життю і здоров'ю фізичної особи, її майну і майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню за правилом глави 81 цього Кодексу.  
5667. Глава 80 Завдання шкоди      Глава 81 (80) Завдання шкоди  
5668. § 1. Загальні положення про завдання шкоди      § 1. Загальні положення відшкодування заподіяної шкоди  
5669. Стаття 1220 Загальні підстави відповідальності за завдання майнової шкоди      Стаття 1244 (1220) Загальні підстави відшкодування заподіяної матеріальної шкоди  
5670. 1. Майнова шкода, завдана неправомірними діями (бездіяльністю) особистим немайновим правам фізичних та юридичних осіб, а також шкода, завдана майну фізичних та юридичних осіб, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.      1. Шкода, заподіяна неправомірними діями (бездіяльністю) особистим немайновим правам фізичної та юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичних та юридичних осіб підлягає відшкодуванню в повному обсязі, яка її заподіяла  
5671. 3. Той, хто завдав шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з його вини.      2. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.  
5672. 4. Шкода, завдана правомірними діями, підлягає відшкодуванню у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.      3. Шкода, заподіяна правомірними діями, підлягає відшкодуванню у випадках встановлених цим Кодексом та іншими законами.  
5673. Стаття 1220-1 ( редакція стаття 1262 зі змінами) Підстави відповідальності за завдання моральної шкоди   -454- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Пропонується викласти зазначені статті у проекті Цивільного кодексу в такій редакції: "Стаття 1262 Підстави відповідальності за завдання моральної шкоди Моральна шкода компенсується незалежно від вини особи, яка її заподіяла, у випадках, якщо: 1) шкоду заподіяно життю і здоров'ю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) шкоду заподіяно фізичній особі внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу взяття під варту або підписки при невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт; 3) в інших випадках, передбачених законом."  		Відхилено   Стаття 1245 (1220-1) Підстави відповідальності за заподіяння моральної шкоди  
5674. 1. Моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними діями, компенсується завдавачем за наявності його вини, (ст. 1220 цього Кодексу) за винятком випадків, передбачених пунктом 2 цієї статті.      1. Моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується заподіювачем за наявності його вини, за винятком випадків, встановлених у пункті 2 цієї статті.  
5675. 2. Моральна шкода компенсується незалежно від вини завдавача, якщо:      2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини її заподіювача, якщо:  
5676. 1) шкоду завдано життю і здоров'ю фізичної особи джерелом підвищеної небезпеки;      1) шкоду завдано життю і здоров'ю фізичної особи джерелом підвищеної небезпеки  
5677. 2) шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу взяття під варту або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт;      2) шкоду заподіяно фізичній особі внаслідок її незаконного затримання, незаконного застосування як запобіжного заходу арешту або підписки про невиїзд, незаконного засудження, незаконного накладення адміністративного стягнення у виді арешту чи виправних робіт  
5678. 3) в інших випадках, передбачених законом.      3. В інших випадках, встановлених законом.  
5679. Стаття 1221 Шкода, завдана у стані необхідної оборони   -455- -30- Н.д. Ромовська З.В. (о.к.122) Назву статті 1221 та текст п.2 викласти в новій оедакції "Стаття 1221 Шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист 1. Не підлягає відшкодуванню шкода, завдана особою при здійсненні права на самозахист (в тому числі у стані необхідної оборони), якщо при цьому не були перевищені її межі. 2.Якщо приздійсненні права на самозахист особа завдала шкоду іншій особі, ця шкода має бути відшкодована особою, яка вчинила протиправну поведінку. Якщо така шкода заподіяна засобами самозахисту, що не заборонені законом, вона відшкодовується особою, яка вчинила протиправну поведінку.  Враховано частково   Стаття 1246 (1221) Відшкодування шкоди, заподіяної при здійсненні права на самозахист  
5680. 1. Не підлягає відшкодуванню шкода, завдана у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі.      1. Не підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, в тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі.  
5681. 2. Якщо при захисті від протиправного посягання той, хто обороняється, заподіяв шкоду третім особам, вона відшкодовується нападавшим.      2. Якщо при здійсненні права на самозахист особа заподіяла шкоду іншій особі, ця шкода має бути відшкодована особою, яка вчинила протиправну поведінку. Якщо така шкода заподіяна засобами самозахисту, що не заборонені законом, вона відшкодовується особою, яка вчинила протиправну поведінку.  
5682. 3. Не підлягає відшкодуванню також шкода, завдана особі у зв'язку з перепиненням її злочинних дій або її затриманням і приведенням у відповідні органи влади.       
5683. Стаття 1221-1 Відшкодування шкоди, заподіяної прийняттям закону про припинення права власності      Стаття 1247 (1221-1) Відшкодування шкоди, заподіяної прийняттям закону про припинення права власності на певне майно  
5684. В разі прийняття закону, що припиняє право власності, завдані власникові внаслідок прийняття такого закону збитки підлягають відшкодуванню у повному обсязі відповідно до реальної вартості на момент припинення права власності державою за рахунок загальнодержавної скарбниці, Автономною Республікою Крим за рахунок її скарбниці, територіальною громадою за рахунок її скарбниці.   -456- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Статтю 1221 викласти в такій редакції: "В разі прийняття закону, що припиняє право власності, завдані власникові збитки підлягають відшкодуванню державою у повному обсязі."  		Враховано   В разі прийняття закону, що припиняє право власності на певне майно, шкода заподіяна власникові, підлягає відшкодуванню державою у повному обсязі.  
5685. Стаття 1222 Відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності      Стаття 1248 (1222) Відшкодування шкоди, завданої у разі крайньої необхідності  
5686. 1. Шкода, завдана у стані крайньої необхідності, має бути відшкодована особою, яка її завдала. У цьому разі той, хто завдав шкоду, має право регресу (зворотної вимоги) до третьої особи, в інтересах якої він діяв.   -457- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Пункт 1 статті 1222 викласти в такій редакції: "1. Шкода, завдана у стані крайньої необхідності (тобто для усунення небезпеки, що загрожує інтересам чи правам фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних обставин не можна було усунути іншими засобами), має бути відшкодована особою, яка її завдала. У цьому разі той, хто завдав шкоду, має право регресу (зворотної вимоги) до третьої особи, в інтересах якої він діяв."  		Враховано   1. Шкода, заподіяна у стані крайньої необхідності (тобто для усунення небезпеки, що загрожувала інтересам чи правам фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами), має бути відшкодована особою, яка її заподіяла, з правом зворотної вимоги до особи, в інтересах якої віна діяла.  
5687. 2. Враховуючи обставини, за яких було завдано шкоду, суд може покласти обов'язок її відшкодування на третю особу, або зобов'язати відшкодувати шкоду частково як того, хто її завдав, так і третю особу, або звільнити від відшкодування шкоди повністю чи частково як третю особу, так і того, хто її завдав.      2. Враховуючи обставини, за яких було заподіяно шкоду, суд може покласти обов'язок її відшкодування на особу, в інтересах якої діяв той, хто заподіяв шкоду, або зобов'язати відшкодувати шкоду частково їх обидвох, або звільнити їх обидвох від відшкодування шкоди повністю чи частково.  
5688. Стаття 1223 Відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану її працівником      Стаття 1249 (1223) Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, заподіяної їхнім працівником  
5689. 1. Юридичні та фізичні особи відшкодовують шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових, посадових) обов'язків.      1. Юридичні та фізичні особи відшкодовують шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.  
5690. 2. Відповідно до правил цієї глави працівниками визнаються фізичні особи, які виконують роботу на підставі трудового договору (контракту), а також цивільно-правового договору, якщо при цьому вони діяли або повинні були діяти за завданням юридичної чи фізичної особи і під її контролюванням безпечного ведення робіт.      2.Відповідно до правил цієї глави працівником вважається і фізична особа, яка виконувала роботу на підставі цивільно-правового договору за умови, що вона діяла або повинна була діяти за завданням замовника.  
5691. 3. Підприємницькі товариства відшкодовують шкоду, завдану їхніми учасниками (членами) під час здійснення останніми підприємницької або іншої діяльності товариства чи кооперативу.      3. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, заподіяну їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу  
5692. Стаття 1224 Відповідальність за шкоду, завдану органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування      Стаття 1250 (1224) Відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування.  
5693. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави, Автономної Республіки Крим чи теріторіальної громади майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі рішення суду незалежно від вини органів і службових осіб.      Шкода, заподіяна особі незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим, територіальною громадою незалежно від вини цих органів.  
5694. Стаття 1225 Відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями посадових осіб органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування      Стаття 1251 (1225) Відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями посадової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування  
5695. Держава, Автономна Республіка Крим чи територіальні громади відшкодовують шкоду, завдану незаконними діями їхніх посадових осіб у галузі адміністративного управління, незалежно від вини посадових осіб.      Шкода, заподіяна фізичній та юридичній особі незаконними діями у галузі адміністративного управління посадовою особою держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим, територіальною громадою, незалежно від вини цієї посадової особи.  
5696. Стаття 1226 Відповідальність за шкоду, заподіяну органами державної влади, органами влади Автономної Респубілки Крим чи органами місцевого самоврядування в галузі нормотворчої діяльності      Стаття 1252 (1226) Відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим, органами місцевого самоврядування в галузі нормотворчої діяльності  
5697. Шкода, завдана в результаті прийняття органами державної влади, органами влади Автономної Респубілки Крим та органами місцевого самоврядування нормативно-правових актів, що не відповідають закону і скасовані або визнані недійсними, підлягає відшкодуванню незалежно від вини цих органів, посадових осіб за рахунок Держави, Автономної Республіки Крим чи територіальної громади (ст. 394 цього Кодексу).      Шкода, заподіяна в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акту, що не відповідає закону і був скасований або визнаний недійсним, - відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою, незалежно від вини посадових осіб.  
5698. Стаття 1227 Відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду      Стаття 1253 (1227) Відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями посадової особи органу дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду  
5699. 1. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу взяття під варту чи підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у виді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою, якщо законом не передбачено покладення відповідальності на Автономну Республіку Крим або на відповідні територіальні громади в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.      1. Шкода, заподіяна фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу арешту або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у виді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі, незалежно від вини посадових осіб органів досудового розслідування, прокуратури та суду.  
5700. 2. Шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок прийняття незаконного рішення, ухвали, постанови з цивільної справи, відшкодовується державою, якщо законом не передбачено покладення відповідальності на Автономну Республіку Крим чи на відповідні територіальні громади в повному обсязі - лише за наявності у діях судді (суддів) складу злочину, встановленого вироком, що набрав чинності.       
5701. 3. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, відшкодовується на загальних підставах.       
5702. 4. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів розслідування та суду, виникає при постановленні виправдального вироку, припиненні кримінальної справи органами розслідування або судом за реабілітуючими підставами, а також у разі припинення справи про адміністративне правопорушення.      2. Право на відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури суду, виникає при постановлені судом виправдального вироку, припиненні кримінальної справи органом досудового розслідування, а також у разі припинення справи про адміністративне правопорушення.  
5703. 5. У разі припинення кримінальної справи відповідно до акта про амністію та з інших нереабілітуючих підстав право на відшкодування шкоди не виникає.      3. Якщо кримінальна справа припинена відповідно до акта про амністію право на відшкодування шкоди не виникає.  
5704. 6. Завдана шкода не підлягає відшкодуванню, якщо фізична особа в процесі дізнання, досудового слідства та судового розгляду шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і тим сприяла своєму незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню як запобіжного заходу взяття під варту або підписки про невиїзд, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.      4. Заподіяна шкода не підлягає відшкодуванню, якщо фізична особа в процесі досудового розслідування та судового розгляду шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і тим сприяла незаконному порушенню кримінальної справи, незаконному застосуванню як запобіжного заходу взяття під варту або підписки про невиїзд, незаконному затриманню, незаконному засудженню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у виді арешту чи виправних робіт.  
5705. Самообмова, що стала наслідком застосування до фізичної особи насильства, погроз та інших незаконних заходів, не є підставою для відмови у відшкодуванні шкоди. Зазначені незаконні дії мають бути встановлені органами розслідування, прокурором або судом.   -458- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Пропонується доповнити проект статтями 1227-1 та 1227-2 такого змісту: "Стаття 1227-1 Обов'язок держави відшкодувати шкоду особі, яка потерпіла від злочину У разі завдання шкоди особі злочином, шкоди відшкодовується потерпілому державою відповідно до положень глави 80 цього Кодексу, якщо не встановлено особу, що вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Стаття 1227-2 Порядок відшкодування державою шкоди, заподіяної злочином Порядок відшкодування державою шкоди, завданої злочином, визначається спецальним законом".  		Враховано частково   5. Шкода, заподіяна фізичній чи юридичній особі внаслідок прийняття судом незаконного рішення, ухвали, постанови в цивільній справі, відшкодовується державою у повному обсязі, за наявності у діях судді (суддів) складу злочину, встановленого обвинувальним вироком суду, що набрав чинності. 6. Шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності органу, досудового розслідування,, прокуратури та суду, відшкодовується на загальних підставах. Стаття 1254 (1227 -1) Відшкодування матеріальної шкоди особі, яка потерпіла від злочину 1.Матеріальна шкода, яка заподіяна життю або здоров'ю фізичної особи в результаті злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. 2. Матеріальна шкода, яка заподіяна майну фізичної особи в результаті злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Така шкода відшкодовується на умовах і в порядку, встановленому законом.  
5706. Стаття 1228 Відшкодування шкоди, завданої діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду      Стаття 1255 (1228) Відшкодування шкоди, завданої діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду  
5707. Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, визначається спеціальним законом.      Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, визначається спеціальним законом.  
5708. Стаття 1229 Відповідальність за шкоду, завдану неповнолітнім, який не досяг чотирнадцяти років      Стаття 1256 (1229) Відшкодування шкоди, заподіяної малолітнім  
5709. 1. За шкоду, завдану неповнолітнім, який не досяг чотирнадцяти років, відповідають його батьки (усиновлювачі) або опікун чи інші фізичні особи, які на правових підставах здійснюють виховання неповнолітнього, - якщо вони не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини.      Шкода, заподіяна малолітнім, відшкодовується його батьками (усиновлювачем) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює його виховання, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення ними або ухилення від здійснення нагляду за малолітнім  
5710. 2. Під виною згаданих осіб слід розуміти несумлінне здійснення або нездійснення нагляду за неповнолітнім, а також нехтування своїми обов'язками щодо його виховання.       
5711. 3. Якщо неповнолітній завдав шкоду тоді, коли перебував під наглядом навчального, виховного, лікувального чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за ним, а також під наглядом особи, яка здійснювала нагляд на підставі договору, ці заклади та особи відповідають за шкоду - якщо не доведуть, що шкода при здійсненні нагляду виникла не з їхньої вини.      Якщо малолітній заподіяв шкоду під час перебування під наглядом навчального, виховного, лікувального чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за ним, а також під наглядом особи, яка здійснювала нагляд на підставі договору, ці заклади та особи зобов'язані відшкодувати її - якщо не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини  
5712. 4. Якщо неповнолітній, що потребує опіки, перебував у виховному, лікувальному закладі, який за законом є його опікуном, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану неповнолітнім, - якщо не доведе, що шкода виникла не з вини закладу.      Якщо малолітній перебував у закладі, який за законом здійснює щодо нього функції опікуна, цей заклад зобов'язаний відшкодовувати шкоду заподіяну ним, якщо не доведе, що вона виникла не його з вини.  
5713. 5. Якщо неповнолітній, який не досяг чотирнадцяти років, завдав шкоду як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини дитячого закладу, згадані особи можуть бути притягнені до часткової відповідальності.      4. Якщо малолітній заподіяв шкоду як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини дитячого закладу, ці особи зобов'язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена домовленістю між ними або судом.  
5714. 6. Обов'язок батьків (усиновлювачів), опікунів, навчальних, виховних, лікувальних та інших закладів з відшкодування шкоди не припиняється досягненням неповнолітніми повноліття або одержанням ними майна, достатнього для відшкодування шкоди.      5. Обв'язок осіб, зазначених у частині першій цієї статті, відшкодувати шкоду, заподіяну малолітнім, не припиняється у разі досягнення ним повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобов'язана судом повністю або частково відшкодувати шкоду, заподіяну нею у віці до чотирнадцяти років життю та здоров'ю потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а особи, які зазначені у частині першій цієї статті, є неплатоспроможними або померли  
5715. 7. Якщо батьки (усиновлювачі), опікуни померли або вони, - а також інші фізичні особи, згадані у п. 3 цієї статті, - не мають достатніх коштів для відшкодування шкоди, завданої життю і здоров'ю потерпілого, а сам завдавач, який став повністю дієздатним, має такі кошти, суд з урахуванням майнового становища потерпілого і завдавача, а також інших обставин має право ухвалити рішення про відшкодування шкоди повністю чи частково за рахунок майна самого завдавача.       
5716. Стаття 1230 Відповідальність за шкоду, завдану неповнолітнім віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років      Стаття 1257 (1230) Відшкодування шкоди заподіяної неповнолітнім віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років  
5717. 1. Неповнолітній віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років відповідає за завдану ним шкоду на загальних підставах.      1. Неповнолітній у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років відповідає за шкоду, заподіяну ним, самостійно, на загальних підставах.  
5718. 2. У випадках коли неповнолітній віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років не має майна чи заробітку (доходу), достатнього для відшкодування шкоди, шкода має бути відшкодована повністю або в частині, якої не вистачає, його батьками (усиновлювачем) або піклувальником, - якщо вони не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини.      2. Якщо неповнолітній не має майна, достатнього для відшкодування шкоди, шкода має бути відшкодована повністю або в частині, якої не вистачає, його батьками (усиновлювачами) або піклувальником, - якщо вони не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини.  
5719. Якщо неповнолітній віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, який потребує піклування, перебував у виховному, лікувальному чи в іншому аналогічному закладі, який за законом є його піклувальником, ці заклади зобов'язані відшкодувати шкоду повністю або в частині, якої не вистачає, - якщо не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини.      Якщо неповнолітній перебував у виховному, лікувальному чи в іншому закладі, який за законом виконує щодо нього функції піклувальника, ці заклади зобов'язані відшкодувати шкоду повністю або в частині, якої не вистачає, - якщо не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини.  
5720. 3. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника і дитячого закладу відшкодовувати шкоду припиняється після досягнення завдавачем шкоди повноліття, або коли у нього до досягнення повноліття з'явиться майно чи інші джерела доходу, достатні для відшкодування шкоди, або коли він до досягнення повноліття став дієздатним.      3. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника і дитячого закладу відшкодувати шкоду припиняється після досягнення заподіювачем шкоди повноліття, або коли він до досягнення повноліття одержить майно, достатнє для відшкодування шкоди  
5721. Стаття 1230-1 Відповідальність за шкоду, завдану неповнолітнім у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років, що набув повної цивільної дієздатності      Стаття 1258 (1230-1) Відшкодування шкоди, заподіяної неповнолітнім у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років після набуття ним повної цивільної дієздатності  
5722. Шкода, завдана неповнолітнім у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років, що набув повної цивільної дієздатності у встановленому порядку (ст. 32 Кодексу), відшкодовується ним самим.      Шкода, заподіяна неповнолітнім у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років після набуття ним повної цивільної дієздатності (стаття 32 цього Кодексу), відшкодовується ним самим.  
5723. При недостатності коштів у такого неповнолітнього обов'язок відшкодувати завдану ним шкоду може бути покладений повністю або частково на його батьків (усиновлювачів) або піклувальника, якщо вони дали згоду на набуття ним повної цивільної дієздатності і не доведуть, що шкода сталася не з їх вини.      При недостатності коштів у неповнолітнього обов'язок відшкодувати шкоду може бути покладений повністю або частково на його батьків (усиновлювачів) або піклувальника, якщо вони дали згоду на набуття ним повної цивільної дієздатності (стаття ? Цивільного Кодексу) і не доведуть, що шкода сталася не з їхньої вини.  
5724. Така відповідальність припиняється з досягненням завдачем шкоди повноліття.      Цей обов'язок припиняється з досягненням заподіювачем шкоди повноліття.  
5725. Стаття 1231 Відповідальність за шкоду, завдану спільно кількома неповнолітніми      Стаття 1259 (1231) Відшкодування шкоди, заподіяної кількома малолітніми особами.  
5726. 1. За шкоду, завдану спільними діями кількох неповнолітніх, які походять від різних батьків (усиновлювачів), батьки (усиновлювачі), а також опікун або піклувальник несуть часткову відповідальність перед потерпілим.      1. Шкода, заподіяна спільними діями кількох малолітніх осіб, відшкодовується їхніми батьками (усиновлювачами), опікунами у частці, яка визначена домовленістю між ними або судом.  
5727. Неповнолітні віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років відповідають перед потерпілим солідарно.       
5728. 2. Якщо на момент завдання шкоди неповнолітні перебували в дитячому закладі, цей заклад разом з батьками (усиновлювачами) або опікуном чи піклувальником інших неповнолітніх, що спільно заподіяли шкоду, несуть часткову відповідальність перед потерпілим.      2. Якщо в момент заподіяння шкоди один із малолітніх перебував у дитячому, навчальному, навчально-виховному або іншому закладі, який виконував щодо нього функції опікуна, цей заклад відшкодовує заподіяну шкоду у частці, яка визначена судом.  
5729. Неповнолітні віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років відповідають за правилами, передбаченими у п. 1 цієї статті.       
5730. 3. Якщо у спільному завданні шкоди брали участь неповнолітні віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, які перебували на піклуванні в дитячих закладах, ці заклади разом із батьками (усиновлювачами) чи опікуном або піклувальником інших неповнолітніх, що спільно заподіяли шкоду несуть часткову відповідальність перед потерпілим.       
5731. Неповнолітні віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років відповідають за правилами, передбаченими у п. 1 цієї статті.      Стаття 1259-1 Відшкодування шкоди, заподіяної кількома неповнолітніми особами 1. Шкода, заподіяна спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшкодовується ними у частці, яка визначена домовленістю між ними або судом. 2. Якщо в момент заподіяння шкоди один із неповнолітніх перебував у дитячому, навчальному, навчально-виховному або іншому закладі, який виконував щодо нього функції піклувальника, цей заклад відшкодовує заподіяну шкоду у частці, яка визначена судом  
5732. Стаття 1232 Відповідальність батьків, позбавлених батьківських прав, за шкоду, завдану неповнолітніми      Стаття 1260 (1232) Відшкодування шкоди батьками, позбавленими батьківських справ  
5733. На батьків, позбавлених батьківських прав, суд може покласти відповідальність за шкоду, завдану їхніми неповнолітніми дітьми, протягом трьох років після позбавлення батьків батьківських прав, якщо поведінка неповнолітнього, що спричинила завдання шкоди, стала наслідком неналежного здійснення ними обов'язку виховання неповнолітнього.      Батьки зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом трьох років після позбавлення їх батьківських прав, якщо не доведуть, що шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов'язків.  
5734. Стаття 1233 Відповідальність за шкоду, завдану фізичною особою, що визнана недієздатною      Стаття 1261 (1233) Відшкодування шкоди, заподіяної недієздатною фізичною особою  
5735. 1. За шкоду, завдану фізичною особою, що визнана недієздатною, відповідають опікун або установа, що зобов'язані здійснювати за нею нагляд, - якщо не доведуть, що шкоду завдано не з їхньої вини.      1. Шкода, заподіяна недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або установою, яка зобов'язана здійснювати за нею нагляд, якщо не доведуть, що шкода була заподіяна не з їхньої вини.  
5736. 2. Обов'язок опікуна чи закладу відшкодувати шкоду, завдану фізичною особою, що визнана недієздатною, не припиняється й у разі відновлення її дієздатності.      2. Обов'язок опікуна чи закладу відшкодувати шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не припиняється і у разі відновлення її дієздатності.  
5737. 3. Якщо опікун помер або не має достатніх коштів для відшкодування шкоди, а сам завдавач має такі кошти, суд з урахуванням майнового становища потерпілого і завдавача, а також інших обставин має право ухвалити рішення про відшкодування шкоди, завданої життю та здоров'ю потерпілого, повністю або частково за рахунок майна самого завдавача.      3. Якщо опікун помер або не має достатніх коштів для відшкодування шкоди, а сама недієздатна особа має такі кошти, суд має право ухвалити рішення про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого, повністю або частково за рахунок її майна.  
5738. Стаття 1234 Відповідальність за шкоду, завдану фізичною особою, дієздатність якої визнана обмеженою      Стаття 1262 (1234) Відшкодування шкоди заподіяної фізичною особою, яка обмежена у дієздатності  
5739. Шкода, завдана особою, дієздатність якої визнана обмеженою внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, відшкодовується самим завдавачем на загальних підставах.      Шкода, заподіяна особою, яка обмежена у дієздатності, відшкодовується нею на загальних підставах.  
5740. Стаття 1235 Відповідальність за шкоду, завдану фізичною особою, що не здатна розуміти значення своїх дій      Стаття 1263 (1235) Відшкодування шкоди, заподіяної фізичною особою, яка не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними  
5741. 1. Повнолітній, а також неповнолітній віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, які завдали шкоду в такому стані, коли вони не могли розуміти значення своїх дій чи керувати ними, не відповідають за завдану ними шкоду.      1. Шкода, заподіяна фізичною особою, яка не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, не підлягає відшкодуванню. З врахуванням матеріального стану потерпілого та заподіювача шкоди суд може постановити рішення про повне або часткове відшкодування ним цієї шкоди.  
5742. Якщо шкоду завдано життю та здоров'ю потерпілого, суд може з урахуванням майнового становища потерпілого і завдавача, а також інших обставин покласти обов'язок відшкодування шкоди повністю або частково на самого завдавача.      2. Якщо фізична особа сама довела себе до такого стану в результаті вживання спиртних напоїв, наркотичних чи інших засобів, шкода, заподіяна нею, підлягає відшкодуванню на загальних підставах.  
5743. 2. Завдавач не звільняється від відповідальності, якщо сам довів себе до такого стану вживанням спиртних напоїв, наркотичних засобів чи в інший спосіб.       
5744. 3. Якщо шкода завдана особою, яка не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними внаслідок психічної хвороби чи недоумства, обов'язок відшкодувати шкоду може бути покладений судом на тих, що з нею проживають, працездатних і спроможних відшкодувати шкоду іншого з подружжя, батьків, повнолітніх дітей, що знали про її стан, але не порушували питання про визнання завдавача недієздатним і встановлення над ним опіки.      3. Якщо шкода заподіяна особою, яка не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними у зв'язку з психічною хворобою або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком, дружиною, батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони спільно з ними проживали, знали про її психічну хворобу або недоумство, але не вжили заходів до запобігання заподіяння шкоди.  
5745. Стаття 1236 Відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки      Стаття 1264 (1236) Заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки  
5746. 1. Юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з використанням транспортних засобів, обладнання, механізмів, споруд, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо, що створюють підвищену небезпеку для оточення, відповідають за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, - якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.      Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів, механізмів, обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, бойових, службових собак, тощо, яка створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та оточення.  
5747. 2. Якщо законом передбачене обов'язкове страхування цивільної відповідальності володільців відповідних видів джерел підвищеної небезпеки, то обов'язок відшкодування завданої шкоди потерпілому несе страховик. 3. Особливості відшкодування ядерної шкоди визначаються відповідно до спеціального закону.       
5748. Стаття 1237 Особа, відповідальна за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки      Стаття 1265 (1237) Особа, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки  
5749. 1. Юридична чи фізична особа, якій належить джерело підвищеної небезпеки на певній правовій основі і яка здійснює його експлуатацію (володіння, користування, зберігання, транспортування тощо), визнається володільцем джерела підвищеної небезпеки і несе перед потерпілим відповідальність за завдану шкоду. Володільцем джерела підвищеної небезпеки є той, хто здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі належного йому права власності (права спільної власності), права володіння та користування джерелом підвищеної небезпеки на підставі договору підряду, оренди, доручення та інших договорів, права володіння й користування джерелом підвищеної небезпеки, що ґрунтується на адміністративному акті чи іншій правовій підставі.      1. Шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується тим, хто на відповідній правовій підставі (право власності, інше речеве право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, який використовується, зберігається чи утримується.  
5750. 2. Особою, відповідальною за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, також визнається особа, яка самочинно (протиправно і винно) заволоділа джерелом підвищеної небезпеки.      2. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, і заподіяла шкоду діяльністю по його використанню, зберіганню чи утриманню, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах  
5751. 3. За наявності вини володільця у протиправному вилученні з його володіння джерела підвищеної небезпеки відповідальність може бути покладена як на володільця, так і на осіб, що заволоділи джерелом підвищеної небезпеки, у віповідній частці залежно від ступеня вини кожного з них.      3. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, заподіяна діяльністю по їх використанню, зберіганню чи утриманню, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається судом з врахуванням обставин, які мають істотне значення. 4. Фізична та юридична особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за шкоду, заподіяну нею, якщо не доведуть, що вона виникла внаслідок непереборної сили, або умислу потерпілого.  
5752. Стаття 1238 Відповідальність за шкоду, завдану внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки      Стаття 1266 (1238) Відшкодування шкоди, завданої внаслідок зіткнення кількох джерел підвищеної небезпеки  
5753. 1. Шкода, завдана внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, як самим джерелам підвищеної небезпеки, так і їх володільцям, відшкодовується на загальних підставах, тобто:      1. Шкода, заподіяна внаслідок зіткнення кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто:  
5754. 1) шкода, завдана одному з володільців з вини іншого, відшкодовується винним;      1) шкода, заподіяна одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.  
5755. 2) за наявності вини лише володільця, якому завдано шкода, вона йому не відшкодовується;      2) за наявності вини лише особи, якій заподіяна шкода, вона йому не відшкодовується.  
5756. 3) за наявності вини обох володільців розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від ступеня вини кожного;      3) за наявності вини усіх осіб, діяльністю яких була заподіяна шкода, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення  
5757. 4) за відсутності вини володільців джерел підвищеної небезпеки у взаємному завданні шкоди (незалежно від її розміру) жоден з них не має права на відшкодування.       
5758. 2. У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки третім особам володільці, які спільно завдали шкоду, несуть перед потерпілим солідарну відповідальність незалежно від їх вини.   -459- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Доповнити проект статтями 1238 -1, 1238 -2, 1238 -3 такого змісту: Стаття 1238-1 Відповідальність за ядерну шкоду Шкода завдана особою, призначеною або визнаною державою як оператор ядерної установи, що відповідає за неї, відшкодовується незалежно від встановлення її вини, крім випадків, передбачених частиною другою статті 1238.-2 Стаття 1238 -2 Виникнення відповідальності оператора за ядерну шкоду 1. Відповідальність оператора за ядерну шкоду настає, якщо ця шкода завдана ядерним інцидентом на ядерній установці, а також під час перевезення ядерного матеріалу на ядерну установку оператора після прийняття від оператора іншої ядерної установки відповідальності за цей матеріал або під час його перевезення з ядерної установки оператора і відповідальність за який не була прийнята іншим оператором згідно з письмовою угодою. 2. Оператор звільняється від відповідальності за ядерну шкоду, якщо вона завдана ядерним інцидентом, що виник безпосередньо як наслідок стихійного лиха виняткового характеру, збройного конфлікту, воєнних дій, громадянської війни або повстання. 3. Якщо ядерна шкода пов'язана з відповідальністю більш як одного оператора, ці оператори несуть часткову відповідальність. Якщо частка кожного з них не може бути обгрунтовано визначена, ці оператори несуть солідарну відповідальність. Стаття 1238 -3 Порядок відшкодування ядерної шкоди Порядок відшкодування ядерної шкоди визначається спеціальним законом. Право на відшкодування державою шкоди, завданої злочином, виникає з часу зупинення провадження по кримінальній справі у зв'язку з розшуком особи, яка вчинила злочин."  		Враховано частково   2. У разі заподіяння шкоди внаслідок зіткнення джерел підвищеної небезпеки третім особам ті, які спільно заподіяли шкоду, зобов'язані її відшкодувати, незалежно від їх вини. Стаття 1267 (1238-1) Відшкодування ядерної шкоди Особливості відшкодування ядерної шкоди визначаються законом.  
5759. Стаття 1239 Відповідальність за шкоду, завдану спільно кількома особами      Стаття 1268 (1239) Відшкодування шкоди, заподіяної спільно кількома особами  
5760. 1. Особи, які спільно завдали шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Спільно завданою визнається неподільна шкода.      1. Особи, які спільно заподіяли шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Спільно завданою визнається неподільна шкода.  
5761. 2. За заявою потерпілого і в його інтересах суд має право покласти на осіб, що спільно завдали шкоду, часткову відповідальність відповідно до ступеня їхньої вини.      2. За заявою потерпілого суд має право покласти на осіб, що спільно заподіяли шкоду, часткову відповідальність відповідно до ступеня їхньої вини.  
5762. Стаття 1240 Право регресу до винної особи      Стаття 1269 (1240) Право регресу до винної особи  
5763. 1. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.      1. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.  
5764. 2. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада, інші юридичні особи мають право регресу до особи, винної у вчиненні злочину, у частині стягнення коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.      2. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотньої вимоги до особи, винної у вчиненні злочину, у частині стягнення коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.  
5765. 3. Держава, відшкодувавши шкоду, завдану службовими особами органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, має право регресу до цих осіб тільки при встановленні в їхніх діях складу злочину за вироком суду.      3. Держава, відшкодувавши шкоду, завдану службовими особами органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, має право регресу до цих осіб тільки при встановленні в їхніх діях складу злочину за вироком суду.  
5766. 4. Батьки (усиновлювачі), опікун або піклувальник, а також заклади, згадані в п. 3 статті 1229 цього Кодексу, які відшкодували шкоду, завдану неповнолітнім або особою, яка визнана недієздатною, не мають права регресу до цих осіб.      4. Батьки (усиновлювачі), опікун або піклувальник, а також заклади, згадані в пункті 3 статті 1256 цього Кодексу, які відшкодували шкоду, завдану неповнолітнім або особою, яка визнана недієздатною, не мають права регресу до цих осіб.  
5767. Стаття 1241 Способи відшкодування шкоди, завданої майну      Стаття 1270 (1241) Способи залагодження шкоди, завданої майну  
5768. Присуджуючи відшкодування шкоди, суд відповідно до обставин справи зобов'язує особу, відповідальну за шкоду, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або повністю відшкодувати завдані збитки.   -460- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 "… передати річ того ж роду"  		Враховано   Присуджуючи відшкодування шкоди, суд відповідно до обставин справи зобов'язує особу, відповідальну за шкоду, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або повністю відшкодувати завдані збитки.  
5769. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, виконання робіт, необхідних для виправлення пошкодження речей.      Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для виправлення пошкодженої речі.  
5770. Стаття 1242 Врахування вини потерпілого і майнового становища особи, яка завдала шкоду   -461- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Викласти статтю в новій редакції. Назва: "Врахування протиправної поведінки потерпілого та …".  		Відхилено   Стаття 1271 (1242) Врахування вини потерпілого і майнового становища особи, яка заподіяла шкоду  
5771. 1. Шкода, яка виникла внаслідок умислу потерпілого, відшкодуванню не підлягає.      1. Шкода, яка виникла внаслідок умислу потерпілого, відшкодуванню не підлягає.  
5772. 2. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а з вини завдавача -і залежно від ступеня його вини) розмір відшкодування має бути зменшений, якщо інше не передбачено законом.   -462- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Якщо протиправна поведінка потерпілого, вчинена ним з грубою необережністю, сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то, залежно від ступеню його протиправної поведінки, розмір відшкодування може бути зменшено, або у відшкодуванні відмовлено судом.  		Відхилено   2. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а у разі вини завдавача -і залежно від ступеня його вини) розмір відшкодування має бути зменшений, якщо інше не встановлено законом.  
5773. 3. Вина потерпілого не враховується при відшкодуванні додаткових витрат (п. 1 статті 1244 цього Кодексу), при відшкодуванні шкоди у зв'язку зі смертю годувальника (стаття 1249 цього Кодексу), при відшкодуванні витрат на поховання (стаття 1250).      3. Вина потерпілого не враховується при відшкодуванні додаткових витрат (пункт 1 статті 1273 цього Кодексу), при відшкодуванні шкоди у зв'язку зі смертю годувальника (стаття 1278 цього Кодексу), при відшкодуванні витрат на поховання (стаття 1279 цього Кодексу).  
5774. 4. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її майнового становища, крім випадків, коли шкоду завдано злочином.      4. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, заподіяної фізичною особою, залежно від її майнового становища, крім випадків, коли шкоду завдано злочином.  
5775. Стаття 1243 Відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою відповідальність      Стаття 1272 (1243) Відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність  
5776. Фізична і юридична особа , відповідальність якої застрахована, у разі недостатності страхової суми (страхового відшкодування) для повного відшкодування шкоди зобов язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою сумою (страховим відшкодуванням) .   -463- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Змінити редакцію: "… особа, ризик відповідальності якої застрахований". Адже не можна писати: "зараховано за добровільним страхуванням", бо це означає, що укладено договір.  		Враховано   Фізична і юридична особа, цивільна відповідальність якої застрахована, у разі недостатності страхової суми (страхового відшкодування) для повного відшкодування шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою сумою (страховим відшкодуванням) .  
5777. § 2. Відшкодування шкоди, завданої життю і здоров'ю      § 2. Відшкодування шкоди, заподіяна життю і здоров'ю фізичної особи  
5778. Стаття 1244 Відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров'я      Стаття 1273 (1244) Відшкодування шкоди в разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я  
5779. 1. У разі заподіяння каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я фізична або юридична особа, відповідальна за шкоду, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, спричинені ушкодженням здоров'я (посилене харчування, санаторно-курортне лікування, придбання ліків, протезування, сторонній догляд тощо).   -464- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 А якщо людина не має професії? У разі ушкодження здоров я особи, яка в момент заподіяння шкоди не працювала, при визначенні розміру відшкодування враховується мінімальна заробітна плата.  		Враховано   1. У разі заподіяння каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я фізична або юридична особа, відповідальна за шкоду, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликани необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. 2. У разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я особи, яка в момент заподіяння шкоди не працювала, при визначенні розміру відшкодування враховується мінімальна заробітна плата.  
5780. 2. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується незалежно від одержуваних нею пенсії (допомоги) та інших доходів.   -465- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Написати: "… без врахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів".  		Враховано   2. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без врахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.  
5781. 3. Законом або договором може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування, що належить потерпілому внаслідок ушкодження здоров'я.   -466- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Написати: "Законом, трудовим контрактом, або іншим договором." Цього не слід знімати.  		Враховано   3. Законом, трудовим контрактом, або іншим договором може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування, що належить потерпілому внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я.  
5782. Стаття 1245 Відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть фізичної особи під час виконання договірних зобов'язань      Стаття 1274 (1245) Відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі під час виконання договірних зобов'язань  
5783. 1. Шкода, завдана життю і здоров'ю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов'язань (договір перевезення, трудовий договір тощо), підлягає відшкодуванню за підставами, передбаченими статтями 1220, 1236 цього Кодексу.      1. Шкода, завдана життю і здоров'ю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов'язань (договір перевезення, трудовий договір тощо), підлягає відшкодуванню за підставами, встановленими статтями 1244, 1264 цього Кодексу.  
5784. 2. У випадках, передбачених законом, відповідальність за шкоду при пошкодженні здоров'я і заподіянні смерті фізичної особи настає і за дії непереборної сили.   -467- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Частина друга нова редакція: "Законом може бути передбачено обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, якщо це сталося внаслідок непереборної сили." Не слід у цій ситуації писати про "відповідальність" і про "дію" непереборної сили. Тобто (в результаті повені а не "дії повені").  		Враховано частково   2. У випадках, встановлених законом, відповідальність за шкоду при пошкодженні здоров'я і заподіянні смерті фізичної особи настає, якщо це сталося внаслідок непереборної сили.  
5785. Стаття 1246 Визначення заробітку, втраченого внаслідок завдання шкоди здоров'ю осіб, які працюють за наймом   -468- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Узгодити статтю з статтею 1244.  		Враховано   Стаття 1275 (1246) Визначення заробітку, втраченого внаслідок заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я здоров'ю особи, яка працювала за наймом  
5786. 1. Розмір втраченого заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу) до каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, які відповідають ступеню втрати потерпілим професійної працездатності, а за відсутності її -загальної працездатності.      1. Розмір втраченого заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу) до каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, які відповідають ступеню втрати потерпілим професійної працездатності, а за відсутності її -загальної працездатності.  
5787. Середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку (або його частини) береться за дванадцять останніх або, за бажанням потерпілого, за три останніх календарних місяці роботи, що передують ушкодженню здоров'я або втраті працездатності у зв'язку з цим ушкодженням здоров'я.      Середньомісячний заробіток вичисляється за дванадцять останніх або, за бажанням потерпілого, за три останніх календарних місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок цього ушкодженням здоров'я.  
5788. 2. У випадку професійного захворювання за бажанням потерпілого для визначення розміру відшкодування може прийматися до уваги середньомісячний заробіток за дванадцять останніх або за три останніх календарних місяця перед припиненням роботи, що викликала це захворювання.   -469- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Написати: "може бути взято (або взято до уваги)"; замість "що" написати: "якою було спричинене…"  		Враховано   2. Для визначення розміру відшкодування у разі професійного захворювання може братися до уваги бажання потерпілого, середньомісячний заробіток за дванадцять останніх або за три останніх календарних місяця перед припиненням роботи, що викликала це захворювання.  
5789. 3. До складу втраченого заробітку (доходу) включаються всі види оплати праці за трудовими і цивільно-правовими договорами, як за місцем основної роботи, так і за сумісництвом, з яких сплачується прибутковий податок. Не враховуються виплати одноразового характеру (компенсації за невикористану відпустку, вихідна допомога при звільненні тощо). За період тимчасової непрацездатності і відпустки по вагітності й пологах враховується виплачена допомога.   -470- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Замість: "цивільно-правовими" написати "іншими".  		Враховано   3. До втраченого заробітку (доходу) включаються всі види оплати праці за трудовими, іншими договорами, як за місцем основної роботи, так і за сумісництвом, з яких сплачується прибутковий податок. До складу втраченого заробітку не враховуються одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога при звільненні тощо. А також допомога по вагітності й пологах.  
5790. 4. Середньомісячний заробіток (дохід) підраховують шляхом ділення загальної суми заробітку (доходу) за дванадцять місяців роботи, що передувала ушкодженню здоров'я, на дванадцять.       
5791. У разі якщо потерпілий на момент завдання шкоди не працював, враховується за його бажанням заробіток до звільнення або звичайний розмір винагороди працівника його кваліфікації у цій місцевості, але не менший від п'ятикратного встановленого законом мінімального розміру оплати праці.   -471- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Слова "встановленого законом" дати в кінці речення із редакційною зміною "що…".  		Враховано   Якщо потерпілий на момент заподіяння шкоди не працював, враховується за його бажанням заробіток до звільнення або звичайний розмір заробітної плати працівника його кваліфікації у цій місцевості, але не менший від п'ятикратного мінімального розміру оплати праці, встановленого законом.  
5792. 5. Якщо в заробітку (доходах) потерпілого до заподіяння йому каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я відбулися стійкі зміни, які поліпшують його майнове становище (підвищено заробітну плату за посадою, переведений на більш високо оплачувану роботу, став до роботи після закінчення освіти на денному відділенні), і в інших випадках, коли буде доведено стійкість зміни оплати праці, при визначенні середньомісячного заробітку враховується лише заробіток (дохід), який він одержав або мав одержати після відповідної зміни.      5. Якщо в заробітку (доходах) потерпілого до заподіяння йому каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я відбулися стійкі зміни, які поліпшують його матеріальне становище (підвищення заробітної плати за посадою, переведення на більш високо оплачувану роботу, прийняття на роботу після закінчення освіти та в інших випадках, коли буде доведено стійкість зміни оплати праці, при визначенні середньомісячного заробітку враховується лише заробіток (дохід), який він одержав або мав одержати після відповідної зміни.  
5793. Стаття 1247 Визначення доходу, що підлягає відшкодуванню внаслідок завдання шкоди здоров'ю осіб, що є учасниками (членами) підприємницького товариства або підприємцями, та осіб вільних професій   -472- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 У назві замість "що" написати "які". Користуватись слід одним терміном: або "упущена вигода" або "втрачений доход", "сторонній" чи "постійний" догляд? Див ст. 1244.  		Враховано   Стаття 1276 (1247) Визначення доходу, що підлягає відшкодуванню внаслідок заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я особи, яка є учасником (членом) господарського товариства або підприємцем вільної професії  
5794. Упущена вигода, яка підлягає відшкодуванню потерпілому учасникові (членові) підприємницького товариства, підприємцеві та особі вільної професії, визначається виходячи з їхнього річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо згадані особи мали дохід менш ніж дванадцять місяців, то їхній втрачений дохід визначається шляхом визначення сукупної суми доходів за фактичний час (відповідну кількість місяців).      Учасникові (членові) підприємницького товариства, підприємцеві та особі вільної професії шкода, що підлягає відшкодуванню, визначається з їхнього річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо згадані особи мали дохід менш ніж дванадцять місяців, то їхній втрачений дохід визначається шляхом визначення сукупної суми доходів за відповідну кількість місяців.  
5795. Доходи від підприємницької діяльності та авторський гонорар включаються до складу втраченого заробітку, при цьому доходи від підприємницької діяльності включаються на підставі даних податкової інспекції.      Доходи від підприємницької діяльності включаються до складу втраченого заробітку, на підставі даних податкової інспекції.  
5796. Усі види заробітку (доходу) враховуються в сумах, нарахованих до вирахування податків.      Усі види заробітку (доходу) враховуються у сумах, нарахованих до вирахування податків.  
5797. Стаття 1248 Відшкодування шкоди при ушкодженні здоров'я неповнолітнього      Стаття 1277 (1248) Відшкодування шкоди при заподіянні каліцтва або іншого ушкодження здоров'я неповнолітнього  
5798. 1. У разі ушкодження здоров'я неповнолітнього, який не досяг чотирнадцяти років (учень -вісімнадцяти років) і не має заробітку на час завдання шкоди, юридичні та фізичні особи, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати витрати, пов'язані з ушкодженням здоров'я потерпілого (лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо).      1. У разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я особи, яка не досягла чотирнадцяти років і не має заробітку на час заподіяння шкоди, юридичні та фізичні особи, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.  
5799. 2. Після досягнення потерпілим чотирнадцяти років (учнем -вісімнадцяти років) юридична або фізична особа, відповідальна за шкоду, зобов'язана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов'язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи із встановленого законом розміру неоподатковуваного мінімуму доходів.      2. Після досягнення потерпілим чотирнадцяти років (учнем -вісімнадцяти років) юридична або фізична особа, відповідальна за шкоду, зобов'язана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов'язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи із встановленої законом мінімальної заробітної плати.  
5800. 3. Якщо на момент ушкодження здоров'я неповнолітній, який досяг чотирнадцяти років, мав заробіток, шкода має бути відшкодована йому виходячи з розміру його заробітку, але не нижче встановленого законом розміру неоподатковуваного мінімуму доходу.      3. Якщо на момент ушкодження здоров'я неповнолітній, який досяг чотирнадцяти років, мав заробіток, шкода має бути відшкодована йому виходячи з розміру його заробітку, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.  
5801. 4. Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної потерпілим кваліфікації він має право вимагати збільшення відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру неоподатковуваного мінімуму доходу.      4. Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної потерпілим кваліфікації він має право вимагати збільшення відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.  
5802. 5. Потерпілі, які не мають професійної кваліфікації і після досягнення повноліття лишаються непрацездатними внаслідок ушкодження здоров'я, заподіяного їм до повноліття, мають право вимагати сплати відшкодування в обсязі не нижче встановленого законом розміру неоподатковуваного мінімуму доходу.      5. Потерпілий, який не має професійної кваліфікації і після досягнення повноліття продовжує залишатися непрацездатним внаслідок ушкодження здоров'я, заподіяного йому до повноліття, має право вимагати відшкодування шкоди в обсязі не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.  
5803. Стаття 1249 Відшкодування шкоди, спричиненої смертю потерпілого   -473- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Смертю "особи" чи "потерпілого"? Слід писати однаково. Замість "шкоду відшкодовують" написати: "право на відшкодування шкоди мають", із наступною зміною відмінків.  		Враховано   Стаття 1278 (1249) Відшкодування шкоди, яка виникла у зв'язку із заподіянням смерті потерпілого  
5804. 1. У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, дитина померлого, яка народилася після його смерті.      1. У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, дитина потерпілого, яка народилася після його смерті.  
5805. Шкоду відшкодовують:      Шкода відшкодовується:  
5806. 1) неповнолітнім особам -до досягнення вісімнадцяти років (учням професійно-технічних училищ, середніх спеціальних і вищих навчальних закладів -до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними двадцятитрьохрічного віку);      1) дітям -до досягнення вісімнадцяти років (учням професійно-технічних училищ, середніх спеціальних і вищих навчальних закладів -до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними двадцяти трьох років);  
5807. 2) жінкам понад 55 і чоловікам понад 60 років -довічно;   -474- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 "Жінки, яким виповнилося 55, чоловіки, яким виповнилося 60 років" - довічно.  		Враховано   2) дружині, чоловікові, батькам, які досягли пенсійного віку, встановленого законом - довічно;  
5808. 3) інвалідам -на строк інвалідності;      3) інвалідам -на строк інвалідності;  
5809. 4) одному з батьків, іншому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, онуками померлого, -до досягнення цими останніми чотирнадцяти років;   -475- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Не "інший", а "другий" з подружжя. Замість "цими останніми" - написати "ними".  		Враховано   4) одному з батьків, або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, онуками померлого, -до досягнення ними чотирнадцяти років;  
5810. 5) особам, які були на утриманні особи, що померла, і стали непрацездатними, -протягом п'яти років після її смерті.   -476- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Пункт 5 написано незрозуміло: коли вони мають стати непрацездатними? "Померлий" чи "особа, яка померла"?  		Враховано   5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого -протягом п'яти років після його смерті.  
5811. 2. Особам, визначеним у п. 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадає на нього самого, працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого разом із заробітком включають пенсію, суми, що належать йому за договором довічного утримання та інші аналогічні виплати, які він одержував за життя.   -477- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Ч.2. Не можна писати: "згаданим особам". Написати: "працездатних осіб, яких він фактично утримував."  		Враховано   2. Особам, визначеним у пункті 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого, працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого разом із заробітком включається пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання та інші аналогічні виплати, які він одержував.  
5812. 3. Шкода особам, які втратили годувальника, виплачується у повному розмірі без урахування призначеної їм пенсії внаслідок втрати годувальника та інших доходів.   -478- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Ч.3 Не слід писати "відшкодування шкоди…виплачується". Краще: "Шкода особам…, відшкодовується…" "Займаються доглядом", чи "здійснюють догляд", чи просто "доглядають". Має бути щось одне.  		Враховано   3. Шкода особам, які втратили годувальника, виплачується у повному розмірі, без урахування призначеної їм пенсії внаслідок втрати годувальника та інших доходів.  
5813. 4. Розмір відшкодування, обчислений для кожного з тих, хто має право на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що займаються доглядом за дітьми, онуками, братами і сестрами годувальника, який помер.      4. Розмір відшкодування, обчислений для кожного з тих, хто має право на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що займаються доглядом за дітьми, онуками, братами і сестрами годувальника, який помер.  
5814. Законом може бути збільшений розмір відшкодування.   -479- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Ч.4 Останнє речення виключити. Бо закон може зробити все.  		Відхилено   Законом може бути збільшений розмір відшкодування.  
5815. Стаття 1250 Відшкодування витрат на поховання   -480- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Чому "пов'язану із смертю"? В інших статтях писалося інакше. Написати, що входить у ці витрати.  		Відхилено   Стаття 1279 (1250) Відшкодування витрат на поховання  
5816. Особи, відповідальні за шкоду, пов'язану зі смертю потерпілого, зобов'язані відшкодувати необхідні витрати на поховання особі, яка зробила ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.      Особи, відповідальні за шкоду, заподіяну у зв'язку із смертю потерпілого, зобов'язані відшкодувати необхідні витрати на поховання особі, яка зробила ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.  
5817. Стаття 1251 Платежі з відшкодування шкоди   -481- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Назву слід змінити. Пропоную: "Порядок відшкодування шкоди". Замість: "фізичної особи, яка…" написати "потерпілого". Додати після слова "роки" слова "наперед". Чи мова йде про погашення заборгованості? Не зрозуміло.  		Враховано   Стаття 1280 (1251) Порядок відшкодування шкоди  
5818. 1. Відшкодування шкоди, пов'язаної із зниженням працездатності або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.      1. Відшкодування шкоди, пов'язаної із зниженням працездатності або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.  
5819. За наявності поважних причин суд с урахуванням можливостей завдавача шкоди може на вимогу фізичної особи, яка має право на відшкодування, присудити їй належні платежі одноразово, але не більш як за три роки наперед.      За наявності поважних причин суд с урахуванням можливостей заподіювача шкоди може на вимогу фізичної особи, яка має право на відшкодування, присудити їй належні платежі одноразово, але не більш як за три роки наперед.  
5820. 2. Стягнення додаткових витрат може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).   -482- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Ч.2. не медичної, а "медико соціальної" - експертизи. "Оплату проїзду" дати перед "тощо".  		Враховано частково   2. Стягнення додаткових витрат може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).  
5821. Стаття1251-1 (Стаття 1263 з внесеними змінами) Розмір компенсації моральної шкоди   -483- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Стаття 1251-1 Оскільки ця стаття має спеціальне призначення - лише щодо втрати здоров'я та заподіяння смерті, то слід змінити назву. Але чи принципово правильно щодо кожного виду порушених благ писати статтю про розмір моральної шкоди? Слід писати однаково: або моральні, або душевні страждання. Не "здібностей", а "прав та здібностей". Не "ступеня", а "форми" вини. Замість "за яких було завдано моральної шкоди" - замінити на "за яких було вчинене правопорушення". До чого тут "особистість" потерпілого? Якщо вбили сина - алкоголіка, то слід платити менше, а якщо "порядного" - то більше? Ч.3. Про суму якої "компенсації" іде мова? Ч.4. Вважаю його неправльним. Треба додати суду право це визначати самому, давши йому відповідні орієнтири. Пропоную виключити.  		Враховано    
5822. 1. Моральна шкода компенсується у розмірі, що визначається судом.       
5823. 2. Розмір компенсації моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та моральних страждань, погіршення або позбавлення можливості реалізації потерпілим своїх здібностей, а також ступеня вини завдавача у випадках, коли вина є підставою відшкодування. При визначенні розміру шкоди мають враховуватися вимоги розумності і справедливості.       
5824. Характер фізичних і душевних страждань оцінюється судом з урахуванням фактичних обставин, за яких було завдано моральної шкоди, та особистості потерпілого.       
5825. 3. Моральна шкода компенсується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, і не пов'язується із сумою цієї компенсації.       
5826. 4. Моральна шкода компенсується одноразово.   -484- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Порядок визначення розміру компенсації за моральну шкоду врегульований ст. 1263 проекту Цивільного кодексу, яку слід викласти в такій редакції: "Стаття 1263. Розмір компенсації моральної шкоди. 1.Розмір компенсації моральної шкоди визначається судом з урахуванням суті позовних вимог; характеру і глибини заподіяних потерпілому страждань; істотності негативних наслідків; суспільної оцінки правопорушення; ступеня вини сторін у випадках заподіяння фізичної шкоди; майнового стану особи, яка заподіяла шкоду. 2.Розмір компенсації моральної шкоди не пов'язується із розміром майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню. 3.При визначенні розміру компенсації суд має враховувати вимоги розумності, поміркованості і справедливості. Розмір компенсації моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумної втіхи і не має призводити до збагачення потерпілої особи."  		Відхилено    
    -485- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
 Ті і самі автори проекту , не маючи, упевненості у запропонованому нововеденні, уже в наступній 1263 статті розмір компенсації за моральну шкоду пов'язують лише з характером завданих потерпілому фізичних і моральних страждань і залишають поза увагою та на розсуд іншим визначенням цього критерію відносно юридичної особи.  		Відхилено    
5827. Стаття 1252 Збільшення розміру відшкодування шкоди на вимогу потерпілого у разі зміни стану його працездатності      Стаття 1282 (1252) Збільшення розміру відшкодування шкоди на вимогу потерпілого у разі зміни стану його працездатності  
5828. Потерпілий, який частково втратив працездатність, має право в будь-який час зажадати від особи, на яку покладено обов'язок відшкодування шкоди, відповідного збільшення розміру відшкодування, якщо працездатність потерпілого знизилася у зв'язку із завданим ушкодженням здоров'я порівняно з тією, що залишалася у нього на момент присудження йому відшкодування.   -486- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 До статті 1252. Знову різна термінологія. В інших статтях: "особа, відповідальна за …", у цій: "на яку покладено…" Написано дуже складно. Пропоную нову редакцію: "У разі наступного зниження працездатності потерпілий має право на збільшення розміру відшкодування, якщо завдавач шкоди доведе, що таке зниження працездатності не є наслідком його протиправної поведінки". Треба уточнити назву, бо про зміну "стану працездатності" йдеться і в наступній статті. Пропоную: "Збільшення розміру відшкодування за вимогою потерпілого".  		Враховано частково   Потерпілий, який частково втратив працездатність, має право на збільшення розміру відшкодування, якщо його працездатність знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент присудження відшкодування.  
5829. Стаття 1253 Зменшення розміру відшкодування на вимогу осіб, що завдали шкоду      Стаття 1283 (1253) Зменшення розміру відшкодування на вимогу особи, яка заподіяла шкоду  
5830. Особи, на яких покладено обов'язок відшкодування шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я потерпілого, мають право зажадати відповідного зменшення розміру відшкодування, якщо працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, що залишалася в нього на момент присудження відшкодування за шкоду.   -487- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Пропоную нову редакцію статті 1253. "У разі наступного часткового відновлення працездатності потерпілого завдавач шкоди має право на зменшення розміру відшкодування." Слід відповідно уточнити і назву цієї статті: "Збільшення розміру відшкодування за вимогою особи, яка завдала шкоди."  		Враховано частково   Особа, на яку покладено обов'язок відшкодування шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я потерпілого, мають право зажадати відповідного зменшення розміру відшкодування, якщо працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, яка була в нього на момент присудження відшкодування.  
5831. Стаття 1254 Відшкодування шкоди у разі припинення юридичної особи, зобов'язаної до відшкодування      Стаття 1284 (1254) Відшкодування шкоди у разі припинення юридичної особи, зобов'язаної до відшкодування  
5832. 1. У разі злиття, приєднання, розділення юридичної особи виплата щомісячних платежів, належних з неї у зв'язку із заподіянням каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я або заподіянням смерті, покладається на правонаступників юридичної особи.   -488- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Ч.1. Чи названі усі способи реорганізації. Чому нема "виділу"? Чому особи, зазначені у ст. 1249, не вважаються потерпілими?  		Враховано редакційно   1. У разі припинення юридичної особи виплата щомісячних платежів, належних з неї у зв'язку із заподіянням каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я або заподіянням смерті, покладається на її правонаступників.  
5833. 2. У разі ліквідації юридичної особи належні потерпілому або особам, зазначеним у статті 1249 цього Кодексу, платежі мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому за правилами, встановленими законом чи іншими правовими актами.   -489- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 ч.2. "нормативно-правовими" актами.  		Враховано   2. У разі ліквідації юридичної особи належні потерпілому або особам, зазначеним у статті 1278 цього Кодексу, платежі мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому за правилами, встановленими законом чи іншими нормативно-правовими актами.  
5834. 3. При відсутності у юридичної особи, що припиняє свою діяльність, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок по їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого (ст. 92, п. 4 цього Кодексу).   -490- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 ч.3. пропоную виключити. Звідки ліквідаційна комісія візьме такі кошти, якщо юридична особа їх немає? Посилання на ст. 92 нічого не дає.  		Відхилено   3. При відсутності у юридичної особи, що припиняє свою діяльність, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок по їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого (пункт 4 статті 89 цього Кодексу).  
5835. 4. Вимоги про збільшення або зменшення розміру відшкодування шкоди, передбачені статтями 1252, 1253 цього Кодексу, заявляються у разі припинення юридичної особи її правонаступникам.   -491- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Ч.4. викинути слово "шкоди". Слово "заявляються" дати після слова "особи".  		Враховано   4. У разі припинення юридичної особи вимоги про збільшення розміру відшкодування заявляються до її правонаступників.  
5836. Стаття 1255 Відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину   -492- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 У назві та в тексті: "що" замінити на "яка".  		Враховано   Стаття 1285 (1255) Відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину  
5837. 1. Витрати закладу охорони здоров'я на лікування особи, яка потерпіла від злочину, - крім випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, - підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.   -493- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Ч.1 написана важко. Розділити на два речення. Пропоную нову редакцію: "1. Особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, за винятком вчинення злочину при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.  		Враховано   1. Особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, за винятком вчинення злочину при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.  
5838. 2. У разі завдання шкоди здоров'ю потерпілого неповнолітніми (статті 1229, 1230 цього Кодексу) витрати на його лікування відшкодовуються особами, які за законом несуть матеріальну відповідальність за дії неповнолітніх.   -494- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 2. Якщо злочин вчинено неповнолітнім, витрати на лікування потерпілого несуть особи, зазначені у статтях_____цього Кодексу.  		Враховано   2. Якщо злочин вчинено неповнолітнім, витрати на лікування потерпілого несуть особи, зазначені у статтях_____цього Кодексу.  
5839. 3. Стягнуті кошти зараховуються залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, який зробив витрати, до відповідного бюджету (державний, Автономної Республіки Крим, відповідної територіальної громади або на користь юридичної особи, якій належить заклад охорони здоров'я.   -495- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 3. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є власністю держави, АРК або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування, зараховуються до відповідного бюджету.  		Враховано   3.Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є власністю держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.  
5840. 4. Підлягають відшкодуванню витрати на лікування особи, що потерпіла від злочинної дії, і у випадках припинення кримінальної справи або при відмові в порушенні кримінальної справи з нереабілітуючих підстав.   -496- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Частина 4 суперечить презумпції невинуватості і новому погляду на реабілітацію. Пропоную її зняти.  		Враховано    
5841. Стаття 1256 Обов'язок держави відшкодувати шкоду, завдану життю та здоров'ю особи внаслідок злочину      Стаття 1286 (1256) Обов'язок держави відшкодувати шкоду, завдану життю та здоров'ю особи внаслідок злочину  
5842. У разі ушкодження здоров'я, а також смерті внаслідок злочину шкода відшкодовується потерпілому або особам, які втратили годувальника, державою відповідно до положень глави 80 цього Кодексу, якщо не встановлено особу, що вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.   -497- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 У назві слово "злочином" дати після "завдану". Пропоную написати чіткіше і коротше. 1. Якщо каліцтво, інше пошкодження здоров'я або смерть є результатом злочину, то у разі неплатоспроможності злочинця або невиявлення особи, яка вчинила його, завдана майнова шкода відшкодовується з державного бюджету.  		Відхилено   У разі ушкодження здоров'я, а також смерті внаслідок злочину шкода відшкодовується потерпілому або особам, які втратили годувальника, державою відповідно до положень глави 81 цього Кодексу, якщо не встановлено особу, що вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.  
    -498- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 2. У разі виявлення і засудження особи, а також у разі поліпшення майнового стану злочинця, державна скарбниця має право регресу". Пропоную у назві замість "держави" написати "державної скарбниці".  		Відхилено    
5843. Стаття 1257 Збільшення відшкодування шкоди у зв'язку з підвищенням вартості життя і збільшенням розміру оплати праці   -499- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 До назви: "збільшення розміру відшкодування…" З тексту вилучити "у встановленому законом порядку". Звісно, що лише так. Ці слова зайві, обтyжують текст. 1. Пропоную легшу редакцію: 1.У разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здров'я або смертю, за заявою потерпілого підлягає індексації за рішенням суду 2. У разі підвищення заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої …, за заявою потерпілого підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.  		Враховано   Стаття 1287 (1257) Збільшення розміру відшкодування шкоди у зв'язку з підвищенням вартості життя і збільшенням розміру оплати праці  
5844. Суми відшкодування шкоди, яка сплачується особам у зв'язку з ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, підлягають індексації у встановленому законом порядку при підвищенні вартості життя.      1.У разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здров'я або смертю, за заявою потерпілого підлягає індексації за рішенням суду  
5845. У разі підвищення у встановленому законом порядку розміру оплати праці суми відшкодування втраченого заробітку (доходу), інших платежів, присуджених у зв'язку з ушкодженням здоров'я і смертю потерпілого, збільшуються пропорційно підвищенню розміру оплати праці.      2. У разі підвищення заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, за заявою потерпілого підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.  
5846. § 3. Відшкодування шкоди, внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг   -500- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Параграф 3. У назві: не "завдану через", а "внаслідок".  		Враховано   § 3. Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг  
5847. Стаття 1258 Підстави відповідальності за шкоду, завдану через недоліки товарів, робіт, послуг      Стаття 1288 (1258) Підстави відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг  
5848. Шкода, завдана життю, здоров'ю або майну фізичної чи юридичної особи через конструкційні, рецептурні чи інші недоліки товарів (робіт, послуг), а також через недостовірну чи недостатню інформацію про товар (роботу, послугу), підлягає відшкодуванню продавцем або виробником (виконавцем) незалежно від їхньої вини і від того, перебував потерпілий з ними у договірних відносинах чи не перебував.   -501- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Пропоную нову редакцію: "Продавець, виготувач, той хто надає послуги, зобов'язаний відшкодувати шкоду завдану фізичній чи юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товарів, робіт, послуг, а також недостовірної або недостатньої інформації про них. Відшкодування шлоди не залежить від їх вини, а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах.  		Враховано   1. Продавець, виготувач, той, хто надає послуги, зобов'язаний відшкодувати шкоду заподіяну фізичній чи юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товарів, робіт, послуг, а також недостовірної або недостатньої інформації про них. Відшкодування шкоди не залежить від їх вини, а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах. 2. Продавець або виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) звільняються від відшкодування шкоди, якщо доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару (результатів робіт, послуг).  
5849. Стаття 1259 Особи, відповідальні за шкоду, завдану через недоліки товарів, робіт, послуг   -502- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Уточнити назву.  		Враховано   Стаття 1289 (1259) Особи, зобов'язані відшкодовувати шкоду заподіяну внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг  
5850. 1. Шкода, завдана через недоліки товару, підлягає відшкодуванню за вибором потерпілого -продавцем або виготовлювачем товару.   -503- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Пропоную нову редакцію: 1. Якщо шкода виникла внаслідок недоліків товару, недостовірної або недостатньої інформації про нього, покупець має право зажадати її відшкодування від продавця або від виготовлювача, чи від їх обох частково або солідарно.  		Відхилено   1. Шкода, заподіяна внаслідок недоліків товару, підлягає відшкодуванню за вибором потерпілого -продавцем або виготовлювачем товару.  
5851. 2. Шкода, завдана через недоліки робіт (послуг), підлягає відшкодуванню їх виконавцем.   -504- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Якщо шкода виникла внаслідок недоліків роботи чи послуги або недостовірної чи недостатньої про них інформації, вона відшкодовується виконавцем роботи, надавачем послуги.  		Відхилено   2. Шкода, заподіяна внаслідок недоліків робіт (послуг), підлягає відшкодуванню їх виконавцем.  
5852. 3. Шкода, завдана внаслідок ненадання повної чи достовірної інформації щодо властивостей і правил користування товаром, підлягає відшкодуванню відповідно до правил пп. 1, 2 цієї статті.      3. Шкода, заподіяна внаслідок ненадання повної чи достовірної інформації щодо властивостей і правил користування товаром, підлягає відшкодуванню відповідно до пунктів 1, 2 цієї статті.  
5853. Стаття 1260 Строки відшкодування шкоди, внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг   -505- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Уточнити назву. Заперечую проти статті 1260. Невже на ремонт квартири буде також поширюватись 10 років? Те ж і щодо статті 1261.  		Враховано частково   Стаття 1290 (1260) Строки відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг  
5854. 1. Шкода підлягає відшкодуванню, якщо її завдано протягом встановлених строків придатності товару (роботи, послуги), а якщо вони не встановлені, -протягом десяти років від дня вироблення товару (виконання роботи, надання послуги).   -506- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Чому цей параграф серед деліктів, адже мова йде про неналежне виконання умов договору?  		Відхилено   1. Шкода підлягає відшкодуванню, якщо її заподіяно протягом встановлених строків придатності товару (роботи, послуги), а якщо вони не встановлені, -протягом десяти років від дня виготовлення товару (виконання роботи, надання послуги).  
5855. 2. За межами зазначених строків шкода підлягає відшкодуванню:      2. Шкода підлягає відшкодуванню незалежно від:  
5856. 1) якщо на порушення вимог закону строку придатності не встановлено;      1) якщо на порушення вимог закону строку придатності не встановлено;  
5857. 2) якщо особу не було попереджено про необхідні дії після спливу строку придатності і про можливі наслідки в разі невиконання згаданих дій.      2) якщо особу не було попереджено про необхідні дії після спливу строку придатності і про можливі наслідки в разі невиконання цих дій.  
5858. Стаття 1261 Підстави звільнення від відповідальності за шкоду, завдану через недоліки товарів, робіт, послуг       
5859. Продавець або виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) звільняються від відповідальності лише у випадках, якщо доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару (результатів робіт, послуг).       
5860. § 4. Компенсація моральної шкоди      § 4. Відшкодування моральної шкоди  
5861. Стаття 1262 поставлена після статті 1220 (з внесеними змінами)       
5862. Стаття 1263 поставлена після статті 1251 ( з внесеними змінами)       
5863. Стаття 1263-1 Компенсація моральної шкоди, завданої смертю особи      Стаття 1292 (1263-1)- Відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи  
5864. Моральна шкода, завдана смертю (втратою) дружини (чоловіка), дітей, в тому числі усиновлених, батьків компенсується особам, які зв'язані із загиблим (загиблою) сімейними відносинами (стаття 1270 цього Кодексу).      Моральна шкода, що настала в результаті заподіяння смерті особи відшкодовується її чоловікові, дружини. Батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також тим, хто проживав з нею однією сім'єю.  
5865. Підстави відповідальності та розмір компенсації моральної шкоди визначаються на підставі статтей 1262, 1263 цього Кодексу.      Підстави та розмір відшкодування моральної шкоди визначаються статтями 1245, 1281 цього Кодексу.  
5866. Глава 81 Безпідставне збагачення      Глава 82 (81) Набуття, збереження майна без достатньої підстави  
5867. Стаття 1264 Загальні положення про зобов'язання із безпідставного збагачення      Стаття 1293 (1264) Загальні положення про зобов'язання у зв'язку із набуттям, збереженням майна без достатньої підстави  
5868. 1. Особа, яка набула майно (набувач) за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої підстави, встановленої законом, іншими правовими актами або правочином, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі.      1. Особа, яка набула або зберегла за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави зобов'язана повернути їй це майно.  
5869. 2. Такий самий обов'язок виникає, коли підстава, за якою набуте майно, згодом відпала.      2. Такий самий обов'язок виникає і тоді, коли підстава, за якою набуте майно, згодом відпала.  
5870. 3. Правила цієї глави застосовуються незалежно від того, чи стало безпідставне збагачення результатом поведінки набувача майна, самого потерпілого або третіх осіб, чи наслідком події.      3. Правила цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача майна, самого потерпілого або третіх осіб, чи наслідком події.  
5871. Стаття 1265 Співвідношення вимог щодо повернення безпідставно набутого майна з іншими вимогами захисту цивільних прав       
5872. Оскільки інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами чи правовими актами і не випливає із суті відповідних відносин, правила цієї глави підлягають застосуванню також до вимог:      4. Правила цієї глави підлягають застосуванню також до вимог:  
5873. 1) щодо повернення виконаного за недійсним правочином;      1) щодо повернення виконаного за недійсним правочином;  
5874. 2) щодо витребування майна власником з чужого незаконного володіння;      2) щодо витребування майна власником з чужого незаконного володіння;  
5875. 3) однієї сторони у зобов'язанні до іншої щодо повернення виконаного у зв'язку з цим зобов'язанням;      3) однієї сторони у зобов'язанні до іншої щодо повернення виконаного у зв'язку з цим зобов'язанням;  
5876. 4) відшкодування шкоди, у тому числі завданої недобросовісною поведінкою збагатілої особи.      4) відшкодування шкоди, у тому числі завданої недобросовісною поведінкою збагатілої особи.  
5877. Стаття 1266 Повернення безпідставно набутого майна в натурі      Стаття 1295 (1266) Повернення безпідставно набутого майна в натурі  
5878. 1. Безпідставно набуте майно має бути повернене набувачем потерпілому в натурі.      1. Безпідставно набуте майно має бути повернене набувачем потерпілому в натурі.  
5879. 2. В разі неможливості повернути безпідставно набуте майно в натурі повинна бути відшкодована його вартість, яка визначається на момент розгляду справи в суді про повернення майна.      2. В разі неможливості повернути безпідставно набуте майно в натурі повинна бути відшкодована його вартість, яка визначається на момент розгляду справи в суді про повернення майна.  
5880. Стаття 1267 виключена.       
5881. Стаття 1296 (1268) Відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання      Стаття 1296 (1268) Відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання  
5882. 1. Особа, яка безпідставно набула чи зберегла майно, зобов'язана також повернути або відшкодувати всі доходи, які вона одержала або повинна була одержати від цього майна відтоді, як ця особа дізналася або повинна була дізнатися про безпідставне збагачення. Від цього ж часу вона відповідає за допущене нею погіршення майна.      1. Особа, яка безпідставно набула чи зберегла майно, зобов'язана також повернути або відшкодувати всі доходи, які вона одержала або повинна була одержати від цього майна відтоді, як ця особа дізналася або повинна була дізнатися про безпідставне збагачення. Від цього ж часу вона відповідає за допущене нею погіршення майна.  
5883. Зі свого боку, ця особа має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від того часу, від якого вона зобов'язана повернути доходи.      Зі свого боку, ця особа має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від того часу, від якого вона зобов'язана повернути доходи.  
5884. 2. На суму безпідставного грошового збагачення підлягають нарахуванню проценти за користування чужими коштами (стаття 576 цього Кодексу).      2. На суму безпідставного грошового збагачення підлягають нарахуванню проценти за користування чужими коштами (стаття 576 цього Кодексу).  
5885. Стаття 1269 Майно, що не підлягає поверненню      Стаття 1297 (1269) Майно, що не підлягає поверненню  
5886. Не підлягає поверненню:      Не підлягає поверненню:  
5887. 1) заробітна плата і прирівнені до неї платежі, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої життю та здоров'ю, аліменти і інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо виплата сум проведена юридичною чи фізичною особою добровільно, при відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;      1) заробітна плата і прирівнені до неї платежі, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої життю та здоров'ю, аліменти і інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо виплата сум проведена юридичною чи фізичною особою добровільно, при відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;  
5888. 2) інше майно, якщо це передбачено законом.      2) інше майно, якщо це передбачено законом.  
5889. Стаття 1269-1 Збереження майна за рахунок іншої особи      Стаття 1298 (1269-1)- Збереження майна за рахунок іншої особи  
5890. Правила цієї глави поширюються на випадки збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав, встановлених законом або договором.      Правила цієї глави поширюються на випадки збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав, встановлених договором або законом.  
5891. КНИГА CЬОМА СПАДКОВЕ ПРАВО      КНИГА ШОСТА СПАДКОВЕ ПРАВО  
5892. Глава 99 Загальні положення про спадкування      Глава 101 (99) Загальні положення про спадкування  
5893. Стаття 1456 Поняття спадкування      Стаття 1503 (1456) Поняття спадкування  
5894. Спадкуванням визнається перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, що померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).      Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).  
5895. Стаття 1457 Види спадкування      Стаття 1504 (1457) Види спадкування  
5896. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.      Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.  
5897. Стаття 1458 Склад спадщини      Стаття 1505 (1458) Склад спадщини  
5898. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, існування яких не припиняється його смертю.      До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, існування яких не припиняється його смертю.  
5899. Стаття 1459 Права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини      Стаття 1506 (1459) Права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини  
5900. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:      1. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:  
5901. 1) особисті немайнові права;      1) особисті немайнові права;  
5902. 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не передбачено законом або їх установчими документами;      2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;  
5903. 3) право на відшкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я;      3) право на відшкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;  
5904. 4) права на аліменти, права на пенсію, допомогу чи інші виплати, передбачені законом.      4) права на аліменти, на пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;  
5905. 5) права та обов'язки особи як кредитора чи боржника, відповідно до статті 656 цього Кодексу.      5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, відповідно до статті 673 цього Кодексу.  
5906. Стаття 1460 Відкриття спадщини      Стаття 1507 (1460) Відкриття спадщини  
5907. 1. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її судом такою, що померла.      1. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.  
5908. 2. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого особа вважається такою, що померла (п. 3 статті 46 цього Кодексу).      2. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого особа вважається померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).  
5909. 3. Якщо протягом однієї календарної доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них.      3. Якщо протягом однієї календарної доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них.  
5910.   -507- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Доповнити статтю 1460 новим пунктом 4 такого змісту:" 4. Якщо кілька осіб, які могли би бути спадкоємцями один після одного, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи, тощо), вважається , що вони померли одночасно."  		Враховано   4. Якщо кілька осіб, які могли би бути спадкоємцями один після одного, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи, тощо), припускається , що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається окремо щодо кожної з них.  
5911. Стаття 1461 Місце відкриття спадщини      Стаття 1508 (1461) Місце відкриття спадщини  
5912. 1.Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. 2.Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місце знаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місце знаходження основної частини рухомого майна.      1.Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. 2.Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місце знаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місце знаходження основної частини рухомого майна.  
5913. Стаття 1462 Спадкоємці      Стаття 1509 (1462) Спадкоємці  
5914. 1. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, що є живими на момент відкриття спадщини, а також зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.      1. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також ті, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.  
5915. 2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути також юридичні особи, держава та інші особи.      2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).  
5916. Стаття 1463 Підстави виникнення права на спадкування      Стаття 1510 (1463) Право на спадкування  
5917. 1. Право на спадкування мають особи, зазначені у заповіті.      1. Право на спадкування мають особи, зазначені у заповіті.  
5918. 2. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, відмови від спадщини спадкоємців за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують особи, зазначені у статтях 1500-1505 цього Кодексу.      2. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, відмови від прийняття спадщини спадкоємців за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, зазначені у статтях 1548-1552 цього Кодексу.  
5919.      3. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.  
5920. Стаття 1464 Усунення від права на спадкування      Стаття 1511 (1464) Усунення від права на спадкування  
5921. 1. Не мають права на спадкування ні за заповітом, ні за законом особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.      1. Не мають права на спадкування ні за заповітом, ні за законом особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.  
5922. Це правило не стосується особи, що вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначає її своїм спадкоємцем.      Це правило не стосується особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.  
5923. 2. Не мають права на спадкування ні за заповітом, ні за законом особи, які умисно перешкоджали здійсненню спадкодавцем своєї останньої волі і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих або у близьких їм осіб, або ж до збільшення їхньої частки у спадщині.      2. Не мають права на спадкування ні за заповітом, ні за законом особи, які умисно перешкоджали спадкоємцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих або інших осіб, або ж сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.  
5924. 3. Не мають права на спадкування за законом батьки після дітей, щодо яких вони позбавлені батьківських прав і не були відновлені у цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), інші особи, що ухилялися від виконання покладених на них за законом обов'язків щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.      3. Не мають права на спадкування за законом батьки після дітей, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини. Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання покладених на них за законом обов'язків щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.  
5925. 4. Не мають права на спадкування за законом один після одного особи, шлюб між якими визнаний судом недійсним.      4. Не мають права на спадкування за законом один після одного особи, шлюб між якими визнаний недійсним.  
5926. Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за тим, хто пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до укладення шлюбу, суд може визнати право на спадкування щодо частки у майні того, хто помер, яке було нажите ними за час цього шлюбу.      Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за тим, хто пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.  
5927. 5. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, важку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.      5. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, важку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.  
5928. 6. Правила цієї статті поширюються на будь-яких спадкоємців, у тому числі й на тих, що мають право на обов'язкову частку.      6. Правила цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.  
5929. 7. Правила цієї статті поширюються на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.       
5930. Стаття 1465 Спадкування права на земельну ділянку      Стаття 1512 (1465) Спадкування права на земельну ділянку  
5931. 1. У разі смерті власника земельної ділянки право власності на земельну ділянку переходить до його спадкоємців.   -508- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
 Викласти пункт 1 статті 1465 в такій редакції: "Стаття 1465 Спадкування права на земельну ділянку У разі смерті власника земельної ділянки право власності на земельну ділянку переходить до його спадкоємців, з збереженням цільового призначення цих ділянок, відповідно до правил, передбачених цим Кодексом."  		Враховано редакційно   1. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, зі збереженням її цільового призначення.  
5932.   -509- Шаров І.Ф.
 Н.д. Акопян В.Г. (округ№131) Пункті 1 статті 1465 доповнити словами "згідно з чинним законодавством".  		Відхилено    
5933. 2. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності, право користування чи право найму (оренди) земельної ділянки, що є під ними.      2. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться будинок, інші будинки та споруди.  
5934. 3. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності, право користування чи право найму (оренди) цієї земельної ділянки, яка призначена для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.      3 До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка призначена для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.  
5935. Стаття 1466 Спадкування майна, що є спільною сумісною власністю      Стаття 1513 (1466) Спадкування частки у праві спільної сумісної власності  
5936. 1. Частка учасника спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.      1. Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.  
5937. 2. Учасник спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у спільному майні, яка буде визначена після його смерті.      2. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку, яка буде визначена після його смерті.  
5938. Стаття 1467 Право на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, соціальних виплат, які належали спадкодавцеві      Стаття 1514 (1467) Право на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, соціальних виплат, які належали спадкодавцеві  
5939. Суми заробітної плати, стипендії, аліментів, пенсії, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а за їх відсутності входять до складу спадщини.      Суми заробітної плати, стипендії, аліментів, пенсії, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.  
5940. Стаття 1468 Спадкування права на вклад у банківських (кредитних) установах      Стаття 1515 (1468) Спадкування права на вклад у банківській (кредитній) установі  
5941. 1. Вкладник має право розпорядитися своїм вкладом у банківських (кредитних) установах на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банківській (кредитній) установі.      1. Вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банківській (кредитній) установі на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банківській (кредитній) установі.  
5942. 2. Незалежно від способу розпорядження вкладом право на нього входить до складу спадщини.      2. Право на вклад входить до складу спадщини, незалежно від способу розпорядження ним. 3. Заповіт, складений після того як було зроблене розпорядження банківській (кредитній) установі, повністю або частково скасовує його, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується усього майна спадкодавця.  
5943. Стаття 1469 Спадкування права на одержання страхових сум (страхового відшкодування)      Стаття 1516 (1469) Спадкування права на одержання страхових сум (страхового відшкодування)  
5944. 1. Страхові суми (страхове відшкодування) успадковуються на загальних підставах.      1. Страхові суми (страхове відшкодування) спадкуються на загальних підставах.  
5945. 2. Якщо страхувальник у договорі особистого страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової суми у разі його смерті, це право не входить до складу спадщини.      2. Якщо страхувальник у договорі особистого страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової суми у разі його смерті, це право не входить до складу спадщини.  
5946. Стаття 1470 Покладення на спадкоємця обов'язку відшкодувати збитки (шкоду), які були завдані спадкодавцем      Стаття 1517 (1470) Покладення на спадкоємця обов'язку відшкодувати матеріальні збитки та моральну шкоду, які були завдані спадкодавцем  
5947. 1. На спадкоємця покладається обов'язок відшкодувати збитки, які були завдані спадкодавцем у договірних чи недоговірних зобов'язаннях.      1. На спадкоємця покладається обов'язок відшкодувати матеріальні збитки, які були завдані спадкодавцем у договірних чи недоговірних зобов'язаннях.  
5948. 2. На спадкоємця покладається обов'язок компенсувати моральну шкоду, завдану спадкодавцем у договірних чи недоговірних зобов'язаннях.   -510- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
 Викласти пункт 2 статті 1470 в такій редакції: "2. На спадкоємця покладається обов'язок компенсувати моральну шкоду, завдану спадкодавцем у договірних зобов'язаннях, якщо особа, право якої порушено, довела факт порушення в суді і не змогла отримати грошеві суми за життя спадкоємця."  		Враховано редакційно   2. На спадкоємця покладається обов'язок відшкодувати моральну шкоду, завдану спадкодавцем, яка була присуджена судом за його життя.  
5949. 3. На спадкоємця покладається обов'язок сплати неустойки (штрафу, пені), яку спадкодавець зобов'язаний був сплатити у зв'язку з невиконанням свого договірного обов'язку.   -511- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
 Викласти пункт 3 статті 1470 в такій редакції: "3. На спадкоємця покладається обов'язок сплати неустойки (штрафу, пені), яку спадковець зобов'язаний був сплатити у зв'язку з невиконанням свого договірного обов'язку за життя."  		Враховано редакційно   3. На спадкоємця покладається обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом з спадкодавця за його життя.  
5950. 4. Збитки (шкода), які були завдані спадкодавцем, відшкодовуються спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було ними одержане.      4. Матеріальні збитки та моральна шкода, які були завдані спадкодавцем, відшкодовуються спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними.  
5951. 5. За позовом спадкоємців суд може зменшити суму відшкодування (компенсації), якщо вона є непомірно високою порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними.      5. За позовом спадкоємців суд може зменшити суму неустойки (штрафу, пені), відшкодування моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними.  
5952. Стаття 1471 Спадкування права на відшкодування збитків (шкоди), сплати неустойки      Стаття 1518 (1471) Спадкування права на відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, сплати неустойки  
5953. 1. До спадкоємців переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях.      1. До спадкоємців переходить право на відшкодування матеріальних збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях.  
5954. 2. До спадкоємців переходить право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржниками спадкодавця своїх договірних обов'язків.      2. До спадкоємців переходить право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржниками спадкодавця своїх договірних обов'язків, яка була присуджена судом з спадкодавця за його життя.  
5955. 3. До спадкоємців переходить право на компенсацію моральної шкоди, присудженої судом за життя спадковця.      3. До спадкоємців переходить право на відшкодування моральної шкоди, яка була присуджена судом з спадкодавця за його життя.  
5956. Стаття 1472 Обов'язок спадкоємців відшкодувати витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця      Стаття 1519 (1472) Обов'язок спадкоємців відшкодувати витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця  
5957. 1. Спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, яких зазнав один із них або інша особа на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.      1. Спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.  
5958. 2. Витрати на утримання, догляд, лікування можуть бути стягнені не більше як за три роки до смерті спадкодавця.      2. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більше як за три роки до його смерті.  
5959. 3. Витрати на поховання, у тому числі на спорудження надгробного пам'ятника, а також інші розумні витрати відшкодовуються спадкоємцями тим особам, які їх фактично понесли.      3. Витрати на поховання спадкодавця, у тому числі на спорудження надгробного пам'ятника, а також інші розумні витрати відшкодовуються спадкоємцями тим особам, які їх фактично понесли.  
5960. Глава 100 Спадкування за заповітом      Глава 102 (100) Спадкування за заповітом  
5961. Стаття 1473 Поняття заповіту      Стаття 1520 (1473) Поняття заповіту  
5962. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.      Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.  
5963. Стаття 1474 Право на заповіт      Стаття 1521 (1474) Право на заповіт  
5964. 1. Право на заповіт має фізична особа з повною дієздатністю.      1. Право на заповіт має фізична особа з повною дієздатністю.  
5965. 2. Право на заповіт здійснюється особою особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.      2. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.  
5966. Стаття 1475 Право заповідача на призначення спадкоємців      Стаття 1522 (1475) Право заповідача на призначення спадкоємців  
5967. 1. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності між ними сімейних, родинних відносин, а також осіб, зазначених у п. 2 статті 1462 цього Кодексу.      1. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності з ними сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.  
5968. 2. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-кого з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування ні за заповітом, ні за законом.      2. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-кого з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати права на спадкування ні за заповітом, ні за законом.  
5969. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.      3. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, визначається на момент відкриття спадщини.  
5970. 3. У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (онуки) цієї особи одержують право на спадкування за правилами статті 1507 цього Кодексу на загальних підставах.      4. У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи одержують право на спадкування відповідно до статті 1554 цього Кодексу на загальних підставах.  
5971. Стаття 1476 Право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має успадковуватися за заповітом      Стаття 1523 (1476) Право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має спадковуватися за заповітом  
5972. 1. Заповідач має право охопити заповітом ті права та обов'язки, які йому належать, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.      1. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.  
5973. 2. Заповідач має право охопити заповітом усю спадщину або її частину.      2. Заповідач має право охопити заповітом усю спадщину або її частину.  
5974. 3. Якщо заповідач розподілив у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.      3. Якщо заповідач розподілив у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.  
5975. 4. Чинність заповіту щодо складу спадщини визначається на момент її відкриття.      4. Чинність заповіту щодо складу спадщини визначається на момент відкриття спадщини.  
5976. Стаття 1477 Право заповідача на заповідальний відказ      Стаття 1524 (1477) Право заповідача на заповідальний відказ  
5977. 1. Заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ.      1. Заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ.  
5978. 2. Відказоодержувачами можуть бути особи, що входять, а також ті, що не входять до числа спадкоємців за законом.      2. Відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом.  
5979. Стаття 1478 Предмет заповідального відказу      Стаття 1525 (1478) Предмет заповідального відказу  
5980. 1. Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речевим правом майнового права або речі, що входить до складу спадщини.      1. Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речевим правом майнового права або речі, що входить до складу спадщини.  
5981. 2. На спадкоємця, до якого переходять житловий будинок, квартира або інша будівля, заповідач має право покласти обов'язок надати іншій особі право користування ними. Це право користування зберігає чинність у разі наступної зміни їх власників.      2. На спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інша будівля, заповідач має право покласти обов'язок надати іншій особі право користування ними. Право користування житловим будинком, квартирою або іншою будівлею зберігає чинність у разі наступної зміни їх власника.  
5982. Право користування є таким, що не відчужується, не передається та не переходить до спадкоємців відказоодержувача.      Право користування житловим будинком, квартирою або іншою будівлею є таким, що не відчужується, не передається та не переходить до спадкоємців відказоодержувача.  
5983. Право користування, надане відказоодержувачеві, не є підставою для проживання членів його сім'ї, якщо у заповіті не зазначено інше.      Право користування житловим будинком, квартирою або іншою будівлею, надане відказоодержувачеві, не є підставою для проживання у них членів його сім'ї, якщо у заповіті не зазначено інше.  
5984. 3. Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відказ, зобов'язаний виконати його лише у межах реальної вартості спадщини, що перейшла до нього, з вирахуванням частини боргів спадкодавця, що на нього припадають.      3. Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відказ, зобов'язаний виконати його лише у межах реальної вартості майна, яке перейшло до нього, з вирахуванням частки боргів спадкодавця, що на нього припадають на це майно.  
5985. 4. Відказоодержувач має право вимоги до спадкоємця з моменту смерті.      4. Відказоодержувач має право вимоги до спадкоємця з часу відкриття спадщини.  
5986. Стаття 1479 Припинення чинності заповідального відказу      Стаття 1526 (1479) Припинення чинності заповідального відказу  
5987. 1. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача, що сталася до відкриття спадщини.      1. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача, що сталася до відкриття спадщини.  
5988. 2. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі визнання спадщини відумерлою.      2. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі визнання спадщини відумерлою.  
5989. Стаття 1480 Право заповідача на покладення на спадкоємця інших обов'язків      Стаття 1527 (1480) Право заповідача на покладення на спадкоємця інших обов'язків  
5990. 1. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання.      1. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання.  
5991. 2. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети.      2. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети.  
5992. Стаття 1481 Право на обов'язкову частку у спадщині      Стаття 1528 (1481) Право на обов'язкову частку у спадщині  
5993. 1. Неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, а також той з подружжя, що пережив іншого, який є непрацездатним, та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).      1. Неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).  
5994. В окремих випадках розмір обов' язкової частки в спадщині може бути зменшений судом з урахуванням конкретних обставин справи.      Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.  
5995. 2. До обов'язкової частки зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, що має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.      2. До обов'язкової частки зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.  
5996. 3. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка переходить до нього і перевищує обов'язкову частку.      3. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перейшла до нього і перевищує обов'язкову частку.  
5997. Стаття 1482 Заповіт з умовою      Стаття 1529 (1482) Заповіт з умовою  
5998. 1. Заповідач може обумовити виникнення в особи, що призначена у заповіті, права на спадкування наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших осіб, проживання в певному місці, народження дітей, здобуття освіти тощо).      1. Заповідач може обумовити виникнення в особи, яка призначена у заповіті, права на спадкування наявністю певної умови як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дітей, здобуття освіти тощо).  
5999. Умова, зазначена в заповіті, має існувати на час відкриття спадщини.      Умова, зазначена в заповіті, має існувати на час відкриття спадщини.  
6000. 2. Умова, зазначена у заповіті, є недійсною, якщо вона суперечить законові або моральним засадам суспільства.      2. Умова, зазначена у заповіті, є недійсною, якщо вона суперечить законові або моральним засадам суспільства.  
6001. 3. Особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що не знала про неї, або якщо настання її від неї не залежало.      3. Особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що не знала про неї, або якщо настання умови від неї не залежало.  
6002. Стаття 1483 Заповіт подружжя      Стаття 1530 (1483) Заповіт подружжя  
6003. 1. Подружжя може скласти угоду про спільний заповіт. Цим заповітом призначаються спадкоємці певних об'єктів спільної сумісної власності.      1. Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо об'єктів права спільної сумісної власності.  
6004. 2. У разі складення подружжям спільного заповіту частка у спільній сумісній власності після одного з подружжя переходить до того, хто його пережив.      2. У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до того, хто його пережив.  
6005. 3. У разі смерті останнього з подружжя спадщина переходить до осіб, зазначених подружжям у заповіті.      3. А у разі смерті останнього право на спадкування мають особи, зазначені подружжям у заповіті.  
6006. 4. За життя обох з подружжя кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту, така відмова посвідчується нотаріально.      4. За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова посвідчується нотаріусом.  
6007. 5. У разі смерті першого з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження цього майна.      5. У разі смерті першого з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті.  
6008. Стаття 1484 Підпризначення спадкоємців      Стаття 1531 (1484) Підпризначення спадкоємця  
6009. 1. Якщо призначений у заповіті спадкоємець помре до відкриття спадщини, не прийме її або ж відмовиться від неї чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті, заповідач може призначити іншого спадкоємця.      1. Заповідач має право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме її або ж відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті.  
6010. 2. Підпризначеним спадкоємцем може бути будь-яка особа (стаття 1462 цього Кодексу).      2. Підпризначеним спадкоємцем може бути будь-яка особа, зазначена у статті 1509 цього Кодексу.  
6011. Стаття 1485 Спадкування частини спадщини, що не охоплена заповітом      Стаття 1532 (1485) Спадкування частини спадщини, що не охоплена заповітом  
6012. 1. Частина спадщини, що не охоплена заповітом, розподіляється між спадкоємцями за законом на загальних підставах.      Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.  
6013. 2. До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.       
6014. Стаття 1486 Встановлення сервітутного права на користь третьої особи      Стаття 1533 (1486) Встановлення сервітутного права на користь третьої особи  
6015. Спадкоємець має право встановити у заповіті сервітутне право на користь третьої особи, яке обтяжує право власності спадкоємця, який прийняв обтяжену спадщину.      1. Спадкоємець має право встановити у заповіті сервітутне право на користь третьої особи, яке обтяжує право власності спадкоємця, який прийняв спадщину.  
6016. Стаття 1487 Загальні вимоги до форми заповіту      Стаття 1534 (1487) Загальні вимоги до форми заповіту  
6017. 1. Заповіт має бути складений письмово, із зазначенням місця та часу його складення.      1. Заповіт має бути складений письмово, із зазначенням місця та часу його складення.  
6018. 2. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.      2. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.  
6019. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, застосовуються правила, передбачені п. 4 статті 198 цього Кодексу.      Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 189 цього Кодексу.  
6020. 3. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими службовими, посадовими особами, зазначеними у статтях 1488-1491 цього Кодексу.      3. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими службовими, посадовими особами, зазначеними у статтях 1535-1539 цього Кодексу.  
6021. Стаття 1488 Посвідчення заповіту нотаріусом      Стаття 1535 (1488) Посвідчення заповіту нотаріусом  
6022. 1. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.      1. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.  
6023. 2. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.      2. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.  
6024. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.      У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.  
6025. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбутися при свідках (стаття 1492 цього Кодексу).      Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1540 цього Кодексу).  
6026. Стаття 1489 Посвідчення нотаріусом секретних заповітів      Стаття 1536 (1489) Посвідчення нотаріусом секретних заповітів  
6027. 1. Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознаймлення з його змістом.      1. Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом.  
6028. 2. Особа, що склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача.      2. Особа, що склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача.  
6029. Нотаріус ставить на конверті свій подсвідчувальний напис, скріплює його печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт і опечатує.      Нотаріус ставить на конверті свій подсвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт і опечатує.  
6030. Стаття 14891 Оголошення нотаріусом секретного заповіту      Стаття 1537 (14891) Оголошення нотаріусом секретного заповіту  
6031. 1. Одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про це він повідомляє членів сім`ї та родичів спадкодавця, якщо їх місце проживання йому відоме, або робить про це відповідне повідомлення в пресі.      1. Одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про це він повідомляє членів сім`ї та родичів спадкодавця, якщо їх місце проживання йому відоме, або робить про це повідомлення в пресі.  
6032. 2. В присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверти, у яких зберігався заповіт, та оголошує заповіт.      2. В присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує заповіт.  
6033. 3. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. До протоколу записується весь зміст заповіту.      3. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. До протоколу записується весь зміст заповіту.  
6034. Стаття 1490 Посвідчення заповіту посадовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування      Стаття 1538 (1490) Посвідчення заповіту посадовими особами органів місцевого самоврядування  
6035. Якщо у населеному пункті немає державного або приватного нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений посадовою особою відповідних органів місцевого самоврядування.      Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це службовою (посадовою) особою відповідного органу місцевого самоврядування.  
6036. Стаття 1491 Посвідчення заповіту іншими службовими, посадовими особами      Стаття 1539 (1491) Посвідчення заповіту іншими службовими, посадовими особами  
6037. 1. Заповіти фізичних осіб, які      1. Заповіти фізичних осіб, які перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, інших стаціонарних закладах охорони здоров'я, а також осіб, які проживають у будинках для осіб похилого віку та інвалідів, можуть бути посвідчені головними лікарями, їхніми заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів та інших стаціонарних закладів охорони здоров'я, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та інвалідів.  
6038. Перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, інших стаціонарних лікувальних закладах, а також осіб, що проживають у будинках для осіб похилого віку та інвалідів можуть бути посвідчені головними лікарями, їхніми заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів та інших стаціонарних лікувальних закладів, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та інвалідів.       
6039. 2. Заповіти фізичних осіб, які плавають на морських, річкових суднах, що ходять під прапором України, можуть бути посвідчені капітанами цих суден.      2. Заповіти фізичних осіб, які плавають на морських, річкових суднах, що ходять під прапором України, можуть бути посвідчені капітанами цих суден.  
6040. 3. Заповіти фізичних осіб, які беруть у участь у пошукових та інших експедиціях, можуть бути посвідчені начальниками цих експедицій.      3. Заповіти фізичних осіб, які беруть участь у пошукових та інших експедиціях, можуть бути посвідчені начальниками цих експедицій.  
6041. 4. Заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, де немає нотаріусів, також заповіти цивільних осіб, що працюють у цих частинах, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців можуть бути посвідчені командирами військових частин.      4. Заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, де немає нотаріусів, також заповіти цивільних осіб, які працюють у цих частинах, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців можуть бути посвідчені командирами військових частин.  
6042. 5. Заповіти осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, можуть бути посвідчені начальниками виправно-трудових установ.      5. Заповіти осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть бути посвідчені начальниками кримінально-виконавчих установ.  
6043. 6. Заповіти вкладниківбанківських (кредитних) установ щодо вкладу можуть бути посвідчені посадовою особою банківської (кредитної) установи.       
6044.      6. Заповіти осіб, які тримаються під вартою, можуть бути посвідчені начальниками слідчих ізоляторів.  
6045. 7. Заповіти осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї статті, посвідчуються при свідках.      7. Заповіти осіб, зазначених у частинах першій-шостій цієї статті, посвідчуються при свідках.  
6046. 8. До заповітів, посвідчених службовими або посадовими особами, застосовуються правила статті 1487 цього Кодексу.      8. До заповітів, посвідчених службовими (посадовими) особами, застосовуються правила статті 1534 цього Кодексу.  
6047. 9. Заповіти, посвідчені службовими, посадовими особами, зазначеними у п. 1 цієї статті, прирівнюються за своєю силою до заповітів, посвідчених нотаріусами.      9. Заповіти, посвідчені службовими (посадовими) особами, зазначеними у частинах першій-шостій цієї статті, прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами.  
6048. Стаття 1492 Посвідчення заповіту при свідках      Стаття 1540 (1492) Посвідчення заповіту при свідках  
6049. 1. На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.      1. На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.  
6050. 2. У випадках, передбачених статтями 1488-1491 цього Кодексу, присутність не менше двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.      2. У випадках, встановлених статтями 1535-1539 цього Кодексу, присутність не менше двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.  
6051. 3. Свідками можуть бути лише особи з повною дієздатністю.      3. Свідками можуть бути лише особи з повною дієздатністю.  
6052. 4. Свідками не можуть бути:      4. Свідками не можуть бути:  
6053. 1) нотаріус або інша службова чи посадова особа, яка посвідчує заповіт;      1) нотаріус або інша службова (посадова) особа, яка посвідчує заповіт;  
6054. 2) інші спадкоємці за заповітом;      2) інші спадкоємці за заповітом;  
6055. 3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;      3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;  
6056. 4) особи, які через фізичні вади не можуть прочитати заповіту.   -512- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
 Викласти 4 підпункт статті 1492 в такій редакції: "4). Особи, які через фізичні вади не можуть прочитати або підписати заповіту."  		Враховано редакційно   4) особи, які не можуть прочитати і підписати заповіту.  
6057. 5. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.      5. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.  
6058. 6. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.      6. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.  
6059. Стаття 1493 Право заповідача на скасування та зміну заповіту      Стаття 1541 (1493) Право заповідача на скасування та зміну заповіту  
6060. 1. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.      1. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.  
6061. 2. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, у якій він йому суперечить.      2. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, у якій він йому суперечить.  
6062. 3Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, що його заповідач склав перед ним.      3. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, що його заповідач склав перед ним.  
6063. 4. Якщо новий заповіт, що його склав заповідач, був визнаний недійсним, то відновлюється чинність попереднього заповіту.      4. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених у статтях 215, 221 цього Кодексу.  
6064. 5. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни та доповнення.      5. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.  
6065. 6. Скасування заповіту, внесення до нього змін та доповнень проводяться заповідачем особисто.      6. Скасування заповіту, внесення до нього змін проводяться заповідачем особисто.  
6066. 7. Скасування заповіту, внесення до нього змін і доповнень проводиться у формі, передбаченій статтями 1488-1491 цього Кодексу.      7. Скасування заповіту, внесення до нього змін проводиться відповідно до статей 1535, 1536, 1538, 1539 цього Кодексу.  
6067. Стаття 1494 Таємниця заповіту      Стаття 1542 (1494) Таємниця заповіту  
6068. Нотаріус, інша особа, що посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, що підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості стосовно факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни.      Нотаріус, інша службова або посадова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни.  
6069. Стаття 1495 Тлумачення заповіту      Стаття 1543 (1495) Тлумачення заповіту  
6070. 1. Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.      1. Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.  
6071. 2. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту проводиться судом, відповідно до правил статті 204 цього Кодексу.      2. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту проводиться судом відповідно до статті 195 цього Кодексу.  
6072. Стаття 1496 Недійсність заповіту      Стаття 1544 (1496) Недійсність заповіту  
6073. 1. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є недійсним.      1. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.  
6074. 2. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.      2. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.  
6075. 3. Недійсність окремих розпоряджень, що містяться у заповіті, не мають наслідком недійсність іншої його частини.      3. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.  
6076. 4. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.      4. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.  
6077. Глава 101 Спадкування за законом      Глава 103 (101) Спадкування за законом  
6078. Стаття 1497 Черговість спадкування за законом      Стаття 1545 (1497) Черговість спадкування за законом  
6079. 1. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.      1. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.  
6080. 2. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або ж відмови від неї, крім випадків, передбачених у статті 1498 цього Кодексу.      2. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених у статті 1546 цього Кодексу.  
6081. Стаття 1498 Зміна черговості одержання права на спадкування      Стаття 1546 (1498) Зміна черговості одержання права на спадкування  
6082. 1. Правила про черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування можуть бути змінені нотаріально посвідченою угодою заінтересованих спадкоємців, укладеною після відкриття спадщини. Така угода не може порушити прав спадкоємців, що не беруть у ній участі, а також спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку.      1. Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченою угодою заінтересованих спадкоємців, укладеною після відкриття спадщини. Така угода не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ній участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку.  
6083. 2. За рішенням суду особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може одержати право на спадкування разом з іншими спадкоємцями, що закликаються до спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.      2. За рішенням суду особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка закликає до спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.  
6084. Стаття 1499 Спадкування усиновленими та усиновлювачами      Стаття 1547 (1499) Спадкування усиновленими та усиновлювачами  
6085. 1. У разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі - з іншого, прирівнюються до родичів за походженням.      1. У разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі - з другого, прирівнюються до родичів за походженням.  
6086. 2. Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів по висхідній лінії.      2. Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів по висхідній лінії.  
6087. Батьки усиновленого та інші його кровні родичі по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків.      Батьки усиновленого та інші його кровні родичі по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків.  
6088. 3. Якщо за рішенням суду збережений правовий зв'язок між усиновленим та його дідом, бабою, братами та сестрами за походженням (п. 2 статті 1419 цього Кодексу), то у разі смерті діда, баби за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті рідних повнорідних і неповнорідних братів і сестер за походженням - має право на спадкування як спадкоємець другої черги.      3. Якщо за рішенням суду про усиновлення збережений правовий зв'язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням, то у разі смерті баби, діда, за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі брата і сестри за походженням - має право на спадкування як спадкоємець другої черги.  
6089. У разі смерті усиновленого його брати, сестри, дід і баба за походженням, з якими був збережений правовий зв'язок, спадкують на загальних підставах (п.2 статті 1419 цього Кодексу)      У разі смерті усиновленого його баба, дід, брат, сестра за походженням, з якими був збережений правовий зв'язок, спадкують на загальних підставах.  
6090. Стаття 1500 Перша черга спадкоємців за законом      Стаття 1548 (1500) Перша черга спадкоємців за законом  
6091. У першу чергу право на спадкування за законом одержують діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, а також той з подружжя, який його пережив, та батьки спадкодавця.      У першу чергу право на спадкування за законом одержують діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.  
6092. Стаття 1501 Друга черга спадкоємців за законом   -513-  Немає висновку   Стаття 1549 (1501) Друга черга спадкоємців за законом  
6093. У другу чергу право на спадкування за законом одержують рідні повнорідні і неповнорідні брати та сестри спадкодавця, його дід і баба як з боку батька, так і з боку матері.      У другу чергу право на спадкування за законом одержують рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.  
6094. Стаття 1502 Третя черга спадкоємців за законом      Стаття 1550 (1502) Третя черга спадкоємців за законом  
6095. У третю чергу право на спадкування за законом одержують особи, які були членами сім'ї спадкодавця і проживали з ним не менше п'яти років до відкриття спадщини.      У третю чергу право на спадкування за законом одержують рідні дядько та тітка спадкодавця.  
6096. Стаття 1503 Четверта черга спадкоємців за законом      Стаття 1551 (1503) Четверта черга спадкоємців за законом  
6097. У четверту чергу право на спадкування за законом одержують рідні дядько та тітка, дворідні брати і сестри спадкодавця.      У четверту чергу право на спадкування за законом одержують особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.  
6098. Стаття 1504 П'ята черга спадкоємців за законом      Стаття 1552 (1504) П'ята черга спадкоємців за законом  
6099. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця.   -514- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
 Статтю 1504 викласти в новій редакції: " 1. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують інші родичі спадкодавця до шостого ступеня спорідненості включно, причому родичі наступного ступеня спорідненості усувають від спадкування родичів подальшого ступеня спорідненості. 2. Ступінь спорідненості визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. 3. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня та(або) непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї, протягом щонайменше п'яти років одержувала від спадкодавця матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним засобом для життя." Статтю 1505 виключити.  		Враховано   1. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі наступного ступеня споріднення усувають від спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.  
6100. Утриманцем вважається неповнолітня та(або) непрацездатна особа, яка протягом щонайменше п'яти років одержувала від спадкодавця матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним засобом для життя.      2. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.  
6101.      3. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.  
6102.      Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним засобом для життя.  
6103. Стаття 1505 Шоста черга спадкоємців за законом       
6104. 1. У шосту чергу право на спадкування за законом одержують інші родичі спадкодавця до шостого ступеня спорідненості включно, причому родичі ближчого ступеня спорідненості усувають від спадкування родичів дальшого ступеня спорідненості.       
6105. 2. Ступінь спорідненості визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.       
6106. 3. У шосту чергу право на спадкування одержують: 1) родичі четвертого ступеня спорідненості - діти рідних племінників (двоюрідні онуки) і рідні брати та сестри діда, баби (двоюрідні дід і баба) спадкодавця; 2) родичі п'ятого ступеня спорідненості - діти двоюрідних братів і сестер (двоюрідні племінники і племінниці) і діти двоюрідних діда і баби (двоюрідні дядьки і тітки) спадкодавця; 3) родичі шостого ступеня спорідненості - діти двоюрідних правнуків і правнучок (двоюрідні праправнуки і праправнучки), діти двоюрідних племінників і племінниць (троюрідні онуки і онучки) і діти двоюрідних дядька і тітки (троюрідні брати і сестри) спадкодавця.       
6107. Стаття 1506 Спадкування за правом представлення      Стаття 1553 (1506) Спадкування за правом представлення  
6108. 1. Онуки (правнуки) спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (дідові, бабі), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.      1. Внуки (правнуки) спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, (бабі, дідові), якби вони були б живими на момент відкриття спадщини.  
6109. 2. Прадід, прабаба спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (дідові, бабі спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.      2. Прабаба, прадід, спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були б живими на момент відкриття спадщини.  
6110. 3. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (братові або сестрі спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.      3. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (братові або сестрі спадкодавця), якби вони були б живими на момент відкриття спадщини.  
6111. 4. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (дядькові та тітці спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.      4. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (дядькові та тітці спадкодавця), якби вони були б живими на момент відкриття спадщини.  
6112. 5. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.      5. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.  
6113. 6. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня спорідненості.      6. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.  
6114. Стаття 1507 Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом      Стаття 1554 (1507) Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом  
6115. 1. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.      1. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.  
6116. 2. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.      2. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.  
6117. 3. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.      3. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.  
6118. Глава 102 Здійснення права на спадкування      Глава 104 (102) Здійснення права на спадкування  
6119. Стаття 1508 Право на прийняття спадщини      Стаття 1555 (1508) Право на прийняття спадщини  
6120. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, не приймати спадщини або відмовитися від неї.      Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, не приймати спадщини або відмовитися від її прийняття.  
6121. Стаття 1509 Прийняття спадщини      Стаття 1556 (1509) Прийняття спадщини  
6122. 1. Спадщина приймається спадкоємцем особисто. Спадщину від імені малолітніх, недієздатних приймають їхні батьки, опікуни.      1. Спадщина приймається спадкоємцем особисто. Спадщину від імені малолітніх дітей, недієздатних осіб приймають їхні батьки, опікуни.  
6123. 2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.      2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.  
6124. 3. Незалежно від часу прийняття спадщини вона вважається такою, що належить спадкоємцеві, від дня відкриття спадщини.      3. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.  
6125. Стаття 1510 Строки для прийняття спадщини      Стаття 1557 (1510) Строки для прийняття спадщини  
6126. 1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається від дня відкриття спадщини.      1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.  
6127. 2. Якщо виникнення в особи права на спадкування залежить від неприйняття (відмови) від спадщини спадкоємцями за заповітом або спадкоємцями за законом попередньої черги, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття ними спадщини або відмови від неї.      2. Якщо виникнення в особи права на спадкування залежить від неприйняття (відмови) спадщини іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.  
6128. Якщо строк, що залишився, коротший за три місяці, він продовжується до трьох місяців.      Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.  
6129. Стаття 1511 Дії, які засвідчують згоду прийняти спадщину      Стаття 1558 (1511) Дії, які засвідчують згоду прийняти спадщину  
6130. 1. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого у статті 1510 цього Кодексу, не заявить про відмову від неї.      1. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого у статті 1557 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.  
6131. 2. Спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем і бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусові заяву про прийняття спадщини.      2. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину але на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем і, має подати нотаріусові заяву про прийняття спадщини.  
6132. 3. Неповнолітній, недієздатна фізична особа, а також особа, обмежена у дієздатності, вважаються завжди такими, що прийняли спадщину, крім випадків, передбачених пп. 2, 3, 4 статті 1514 цього Кодексу.      3. Неповнолітній, недієздатна фізична особа, а також особа, обмежена у дієздатності, вважаються завжди такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою -четвертою статті 1561 цього Кодексу.  
6133. 4. Особа, який подав заяву про прийняття спадщини, може відкикати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини      4. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини  
6134. Стаття 1512 Прийняття заповідального відказу      Стаття 1559 (1512) Прийняття заповідального відказу  
6135. Особа, на користь якої зроблено заповідальний відказ, має право прийняти його. Якщо протягом шести місяців відказоодержувач не відмовився від заповідального відказу, вважається, що він його прийняв.      Особа, на користь якої зроблено заповідальний відказ, має право прийняти його. Якщо протягом шести місяців відказоодержувач не відмовився від заповідального відказу, вважається, що він його прийняв.  
6136. Стаття 1513 Наслідки прогаяння строку для прийняття спадщини      Стаття 1560 (1513) Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини  
6137. 1. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого у статті 1510, не вчинить дій, які засвідчували б його волю прийняти спадщину, він вважається таким, що не прийняв її.      1. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого у статті 1557, не вчинив дій, які засвідчували б його волю прийняти спадщину, він вважається таким, що не прийняв її.  
6138. 2. За письмовою згодою інших спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, що запізнився, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусові за місцем відкриття спадщини.      2. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який запізнився, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусові за місцем відкриття спадщини.  
6139. 3. За позовом спадкоємця, який запізнився з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.      3. За позовом спадкоємця, який запізнився з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.  
6140. Стаття 1514 Право на відмову від прийняття спадщини      Стаття 1561 (1514) Право на відмову від прийняття спадщини  
6141. 1. Спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від спадщини протягом строку, який встановлений у статті 1510 цього Кодексу. Заява про відмову від спадщини подається нотаріусові за місцем відкриття спадщини.      1. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого у статті 1557 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусові за місцем відкриття спадщини.  
6142. 2. Фізична особа, обмежена у дієздатності, може відмовитися від спадщини за згодою піклувальника й органу опіки та піклування.      2. Фізична особа, обмежена у дієздатності, може відмовитися від прийняття спадщини, за згодою піклувальника та органу опіки та піклування.  
6143. 3. Неповнолітні віком від 14 до 18 років можуть самі відмовитися від спадщини за згодою своїх батьків (усиновлювачів), піклувальника й органу опіки та піклування.      3. Неповнолітні віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років можуть самі відмовитися від прийняття спадщини, за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника та органу опіки та піклування.  
6144. 4. Опікун може відмовитися від прийняття спадщини, належної підопічному, лише з дозволу органу опіки та піклування.      4. Опікун може відмовитися від прийняття спадщини, належної підопічному, лише з дозволу органу опіки та піклування.  
6145. 5. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.      5. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.  
6146. 6. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, передбаченого для прийняття спадщини.      6. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.  
6147. Стаття 1515 Право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи      Стаття 1562 (1515) Право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи  
6148. 1. Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців за заповітом.      1. Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців за заповітом.  
6149. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом - незалежно від черги.      2. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом - незалежно від черги.  
6150. 2. Спадкоємець має право відмовитися від частки того із спадкоємців, хто відмовився на його користь.      3. Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині того із спадкоємців, хто відмовився на його користь.  
6151. 3. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця (стаття 1484 цього Кодексу), особа, на ім'я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, що є підпризначеним спадкоємцем.      4. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.  
6152. 4. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною - за правилами глави 14 Книги першої цього Кодексу.      5. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених у статтях 215, 219-221, 223 цього Кодексу.  
6153. Стаття 1516 Правові наслідки відмови від спадщини      Стаття 1563 (1516) Правові наслідки відмови від прийняття спадщини  
6154. 1. Якщо від спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яка йому належала, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.      1. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.  
6155. 2. Якщо від спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яка йому належала, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.      2. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.  
6156. 3. Правила цієї статті не застосовуються до випадків, коли спадкоємець відмовився від спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.      3. Правила цієї статті не застосовуються до випадків, коли спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.  
6157. 4. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, порівну.      4. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, порівну.  
6158. 5. Відмова спадкоємця за заповітом від спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.      5. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.  
6159. Стаття 1517 Перехід права на прийняття спадщини      Стаття 1564 (1517) Перехід права на прийняття спадщини  
6160. 1. Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).      Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців.  
6161. До спадкоємців не переходить право на прийняття обов'язкової частки у спадщині.      Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах, протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.  
6162. 2. Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах, протягом строку (стаття 1510 цього Кодексу), що залишився. Якщо строк, що залишився, менший ніж три місяці, він подовжується до трьох місяців.       
6163. Стаття 1518 Відумерлість спадщини      Стаття 1565 (1518) Відумерлість спадщини  
6164. 1. Суд визначає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, а також відмови чи неприйняття ними спадщини.      1. Суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, а також відмови від прийняття спадщини чи неприйняття її.  
6165. 2. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з моменту відкриття спадщини.      2. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.  
6166. 3. Спадщина, визнана судом відумерлою, стає власністю територіальної громади за місцем відкриття спадщини.      3. Спадщина, визнана судом відумерлою, стає власністю територіальної громади за місцем відкриття спадщини.  
6167. 4. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1471 цього Кодексу.      4. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1517 цього Кодексу.  
6168. 5. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою за правилами статті 1524 цього Кодексу.      5. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою, відповідно до статті 1571 цього Кодексу.  
6169. Стаття 1519 Поділ спадщини між спадкоємцями      Стаття 1566 (1519) Поділ спадщини між спадкоємцями  
6170. 1. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.      1. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.  
6171. 2. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки.      2. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.  
6172. Стаття 1520 Переважне право окремих спадкоємців на виділення їм певного майна в натурі      Стаття 1567 (1520) Переважне право окремих спадкоємців на виділення їм певного майна в натурі  
6173. 1. Спадкоємці, які протягом щонайменше одного року проживали разом із спадкодавцем, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділення їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку в розмірі частки у спадщині, яка належить цим спадкоємцям.      1. Спадкоємці, які протягом не менше як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім'єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділення їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка належить їм.  
6174. 2. Спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділення їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що заслуговують на увагу.      2. Спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділення їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що заслуговують на увагу.  
6175. Стаття 1521 Перерозподіл спадщини      Стаття 1568 (1521) Перерозподіл спадщини  
6176. 1. Якщо після поділу спадщини між спадкоємцями її прийняли інші спадкоємці (пп. 2, 3 статті 1513 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними.      1. Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга, третя статті 1560 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними.  
6177. 2. Спадкоємець, який запізнився, має право вимагати передання йому в натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.      2. Спадкоємець, який запізнився, має право вимагати передання йому в натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.  
6178. 3. Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що запізнився, перейшло як відумерле до держави і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.      3. Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, який запізнився, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.  
6179. Стаття 1522 Пред'явлення кредиторами спадкодавця претензій до спадкоємців      Стаття 1569 (1522) Пред'явлення кредиторами спадкодавця претензій до спадкоємців  
6180. 1. Спадкоємці зобов'язані повідомити кредиторів про відкриття спадщини, якщо їм відомо про борги спадкодавця.      1. Спадкоємці зобов'язані повідомити кредиторів спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.  
6181. 2. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.      2. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.  
6182. 3. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, йому належить пред'явити свої претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.      3. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, йому належить пред'явити свої претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.  
6183. 4. Непред'явлення кредитором спадкодавця претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, погашає його право вимоги.      4. Непред'явлення кредитором спадкодавця претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, погашає його право вимоги.  
6184. Стаття 1523 Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора      Стаття 1570 (1523) Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора  
6185. 1. Спадкоємці зобов'язані задовольнити претензії кредитора повністю, але в межах одержаних активів. Кожен із спадкоємців відповідає перед кредитором особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.      1. Спадкоємці зобов'язані задовольнити претензії кредитора повністю, але в межах вартості одержаного майна. Кожен із спадкоємців відповідає перед кредитором особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.  
6186. 2. Претензії кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між ними не встановлено інше.      2. Претензії кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між ними не встановлено інше.  
6187. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцеві в натурі.      У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцеві в натурі.  
6188. Стаття 1524 Охорона спадщини      Стаття 1571 (1524) Охорона спадщини  
6189. 1. Охорона спадщини здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця, з метою збереження її до появи спадкоємців та прийняття ними спадщини.      1. Охорона спадщини здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця, з метою збереження її до появи спадкоємців та прийняття ними спадщини.  
6190. 2. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів для охорони спадщини.      2. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів для охорони спадщини.  
6191. 3. Охорона майна спадкодавця триває до закінчення строку для прийняття спадщини.      3. Охорона майна спадкодавця триває до закінчення строку для прийняття спадщини.  
6192. 4. Витрати на охорону майна компенсуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині.      4. Витрати на охорону майна відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині.  
6193. Стаття 1525 Охорона спадщини виконавцем заповіту      Стаття 1572 (1525) Охорона спадщини виконавцем заповіту  
6194. 1. У разі, якщо спадкування здійснюється не лише за заповітом, а й за законом, виконавець заповіту, якого призначив спадкодавець, охороняє всю спадщину.      1. У разі, якщо спадкування здійснюється не лише за заповітом, а й за законом, виконавець заповіту, якого призначив спадкодавець, охороняє всю спадщину.  
6195. 2. Спадкоємці за законом мають право призначити іншу особу, яка охоронятиме частину спадщини, що успадковується за законом.      2. Спадкоємці за законом мають право призначити іншу особу, яка охоронятиме частину спадщини, що успадковується за законом.  
6196. Стаття 1526 Управління спадщиною      Стаття 1573 (1526) Управління спадщиною  
6197. 1. Якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса,- відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців за законом і за заповітом або виконавця заповіту укладають договір на управіння спадщиною з третьою особою      1. Якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса,- відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з третьою особою  
6198. 2. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких розумних дій, спрямованих на збереження спадщини до появи спадкоємців.      2. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких розумних дій, спрямованих на збереження спадщини до появи спадкоємців.  
6199. 3. Особа, яка управляє спадщиною, має право на плату.      3. Особа, яка управляє спадщиною, має право на оплату виконання своїх повноважень.  
6200. Глава 103 Виконання заповіту      Глава 105 (103) Виконання заповіту  
6201. Стаття 1527 Право заповідача на призначення виконавця заповіту      Стаття 1574 (1527) Право заповідача на призначення виконавця заповіту  
6202. 1. Заповідач може доручити виконання заповіту фізичній особі, що має повну дієздатність, або юридичній особі (виконавцеві заповіту).      1. Заповідач може доручити виконання заповіту фізичній особі, яка має повну дієздатність, або юридичній особі (виконавцеві заповіту).  
6203. 2. Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, виконання заповіту може бути доручено комусь із них.      2. Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, виконання заповіту може бути доручено комусь із них.  
6204. 3. Якщо заповіт складено на користь однієї особи, виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом.      3. Якщо заповіт складено на користь однієї особи, виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом.  
6205. Стаття 1528 Призначення виконавця заповіту за ініціативою спадкоємців      Стаття 1575 (1528) Призначення виконавця заповіту за ініціативою спадкоємців  
6206. 1. Спадкоємці мають право вимагати усунення виконавця заповіту, призначеного заповідачем, від виконання ним своїх повноважень, якщо у суді буде доведено, що виконання ним волі заповідача є неможливим.      1. Спадкоємці мають право вчинити позов про усунення виконавця заповіту, призначеного заповідачем, від виконання ним своїх повноважень, якщо він не може забезпечити виконання волі заповідача.  
6207. 2. Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо особа, яка була ним призначена, відмовилася від виконання волі спадкодавця або була усунена від виконання заповіту, спадкоємці мають право обрати виконавця з-поміж себе або призначити іншу особу.      2. Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту, або якщо особа, яка була ним призначена, відмовилася від виконання заповіту або була усунена від виконання заповіту, спадкоємці мають право обрати виконавця з-поміж себе або призначити іншу особу.  
6208. 3. Якщо спадкоємці не можуть досягти згоди щодо особи виконавця заповіту, він за вимогою когось із них може бути призначений судом.      3. Якщо спадкоємці не можуть досягти згоди щодо виконавця заповіту, він на вимогу когось із них може бути призначений судом.  
6209. Стаття 1529 Призначення виконавця заповіту нотаріусом      Стаття 1576 (1529) Призначення виконавця заповіту нотаріусом  
6210. Виконавець заповіту може бути призначений нотаріусом за місцем відкриття спадщини, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту, або якщо він відмовився від виконання своїх повноважень, або був усунений від виконання заповіту, якщо цього потребують інтереси спадкоємців.      Виконавець заповіту може бути призначений нотаріусом за місцем відкриття спадщини, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту, або якщо виконавець заповіту відмовився від виконання заповіту, або був усунений від його виконання, якщо цього потребують інтереси спадкоємців.  
6211. Стаття 1530 Згода особи на призначення її виконавцем заповіту      Стаття 1577 (1530) Згода особи на призначення її виконавцем заповіту  
6212. 1. Особа може бути призначена виконавцем заповіту лише з її згоди.      1. Особа може бути призначена виконавцем заповіту лише з її згоди.  
6213. 2. Згода особи бути виконавцем заповіту може бути виражена на тексті самого заповіту або додана до нього.      2. Згода особи бути виконавцем заповіту може бути виражена на тексті самого заповіту або додана до нього.  
6214. 3. Особа може подати до нотаріуса за місцем відкриття спадщини згоду бути виконавцем заповіту після відкриття спадщини.      3. Особа може подати до нотаріуса за місцем відкриття спадщини згоду бути виконавцем заповіту після відкриття спадщини.  
6215. Стаття 1531 Право виконавця заповіту на відмову від здійснення своїх повноважень      Статтю перенесено після статті 1582 (1536).  
6216. 1. Виконавець заповіту, незалежно від того, ким його було призначено, має право відмовитися від здійснення своїх повноважень.       
6217. 2. Виконавець заповіту зобов'язаний негайно повідомити спадкоємців, а також інших осіб, щодо яких він повинен був вчинити певні дії, про відмову від здійснення своїх повноважень.       
6218. 3. Виконавець заповіту не може відмовитися від здійснення своїх повноважень, якщо вони пов'язані із вчиненням невідкладних дій, зволікання з якими загрожує завданням збитків спадкоємцям.       
6219. 4. Виконавець заповіту відповідає перед спадкоємцями за збитки, що були їм завдані у зв'язку з невиконанням вимог, передбачених у пп. 2, 3 цієї статті.       
6220. Стаття 1532 Повноваження виконавця заповіту      Стаття 1578 (1532) Повноваження виконавця заповіту  
6221. 1. Виконавець заповіту зобов'язаний:      1. Виконавець заповіту зобов'язаний:  
6222. 1) вжити заходів для охорони спадщини;      1) вжити заходів для охорони спадщини;  
6223. 2) вжити заходів для повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини;      2) вжити заходів для повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини;  
6224. 3) зажадати від боржників спадкодавця виконання ними своїх обов'язків;      3) зажадати від боржників спадкодавця виконання ними своїх обов'язків;  
6225. 4) управляти спадщиною;      4) управляти спадщиною;  
6226. 5) видати кожному із спадкоємців ту частку спадщини, яка визначена у заповіті;      5) видати кожному із спадкоємців ту частку спадщини, яка визначена у заповіті;  
6227. 6) видати частку у спадщині тим особам, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.      6) видати частку у спадщині тим особам, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.  
6228. 2. Виконавець заповіту зобов'язаний забезпечити виконання спадкоємцями дій, до яких вони були зобов'язані заповітом.      2. Виконавець заповіту зобов'язаний забезпечити виконання спадкоємцями дій, до яких вони були зобов'язані заповітом.  
6229. 3. Повноваження виконавця заповіту посвідчуються відповідним документом, який видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.      3. Повноваження виконавця заповіту посвідчуються документом, який видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.  
6230. Стаття 1533 Право виконавця заповіту на оплату виконання ним своїх повноважень      Стаття 1579 (1533) Право виконавця заповіту на оплату виконання своїх повноважень  
6231. 1. Заповідач має право визначити у заповіті те майно (в натурі або у грошах), яке виконавець заповіту має право одержати зі складу спадщини як винагороду за виконання своїх повноважень.      1. Заповідач має право визначити у заповіті те майно (в натурі або у грошах), яке виконавець заповіту має право одержати зі складу спадщини як винагороду за виконання своїх повноважень.  
6232. 2. Якщо розмір винагороди не визначений заповідачем, він може бути визначений за домовленістю виконавця заповіту та спадкоємців, а в разі спору - судом.      2. Якщо розмір винагороди не визначений заповідачем, він може бути визначений за домовленістю виконавця заповіту та спадкоємців, а в разі спору - судом.  
6233. 3. Виконавець заповіту має право вимагати від спадкоємців відшкодування тих витрат, які були ним зроблені з охорони спадщини, управління нею та виконання заповіту.      3. Виконавець заповіту має право вимагати від спадкоємців відшкодування тих витрат, які були ним зроблені з охорони спадщини, управління нею та виконання заповіту.  
6234. Стаття 1534 Контроль за виконанням заповіту      Стаття 1580 (1534) Контроль за виконанням заповіту  
6235. 1. Спадкоємці мають право контролювати дії виконавця заповіту.      1. Спадкоємці мають право контролювати дії виконавця заповіту.  
6236. 2. Якщо спадкоємцями є неповнолітні (малолітні) діти, недієздатні особи або особи, обмежені у дієздатності, контроль за виконанням заповіту здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, а також органи опіки та піклування.      2. Якщо спадкоємцями є неповнолітні (малолітні) діти, недієздатні особи або особи, обмежені у дієздатності, контроль за виконанням заповіту здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, а також органи опіки та піклування.  
6237. 3. За вимогою осіб, зазначених у пп. 1, 2 цієї статті, виконавець заповіту повинен звітувати про дії, які були ним вчинені.      3. За вимогою осіб, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, виконавець заповіту повинен звітувати про дії, які були ним вчинені.  
6238. 4. Після виконання заповіту виконавець подає спадкоємцям або їхнім законним представникам остаточний звіт про виконання своїх повноважень.      4. Після виконання заповіту виконавець подає спадкоємцям або їхнім законним представникам остаточний звіт про виконання своїх повноважень.  
6239. Стаття 1535 Право на оскарження дій виконавця заповіту      Стаття 1581 (1535) Право на оскарження дій виконавця заповіту  
6240. 1. Спадкоємці, їхні законні представники, а також орган опіки та піклування мають право оскаржити в суд дії виконавця заповіту, якщо вони не відповідають цьому Кодексу, іншим законам, порушують інтереси спадкоємців.      1. Спадкоємці, їхні законні представники, а також орган опіки та піклування мають право оскаржити в суд дії виконавця заповіту, якщо вони не відповідають цьому Кодексу, іншим законам, порушують інтереси спадкоємців.  
6241. 2. На вимоги про визнання неправомірними дій виконавця заповіту поширюється позовна давність в один рік.      2. На вимоги про визнання неправомірними дій виконавця заповіту поширюється позовна давність в один рік.  
6242. Стаття 1536 Строк чинності повноважень виконавця заповіту      Стаття 1582 (1536) Строк чинності повноважень виконавця заповіту  
6243. 1. Повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена у заповіті.      1. Повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена у заповіті.  
6244. 2. Припинення чинності повноважень виконавця заповіту проводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини, за погодженням із спадкоємцями та відказоодержувачами.      2. Припинення чинності повноважень виконавця заповіту проводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини, за погодженням із спадкоємцями та відказоодержувачами.  
6245. 3. Після припинення повноважень виконавець заповіту повинен повернути нотаріусові документ, який був йому виданий (п. 3 статті 1532 цього Кодексу).      3. Після припинення повноважень виконавець заповіту повинен повернути нотаріусові документ, який був йому виданий (частина третя статті 1578 цього Кодексу).  
6246. 4. У разі неповернення виконавцем заповіту документа, який засвідчував його повноваження, спадкоємці мають право витребувати документ, а також вимагати відшкодування збитків.      4. У разі неповернення виконавцем заповіту документа, який засвідчував його повноваження, спадкоємці мають право витребувати документ, а також вимагати відшкодування збитків.  
6247.      Стаття 1583 (1531) Право виконавця заповіту на відмову від здійснення своїх повноважень  
6248.      1. Виконавець заповіту, незалежно від того, ким його було призначено, має право відмовитися від здійснення своїх повноважень.  
6249.      2. Виконавець заповіту зобов'язаний негайно повідомити спадкоємців, а також інших осіб, щодо яких він повинен був вчинити певні дії, про відмову від здійснення своїх повноважень.  
6250.      3. Виконавець заповіту не може відмовитися від здійснення своїх повноважень у разі необхідності вчинення невідкладних дій, зволікання з якими загрожує завданням збитків спадкоємцям.  
6251.      4. Виконавець заповіту відповідає перед спадкоємцями за збитки, що були їм завдані у зв'язку з невиконанням вимог, встановлених у частинах другій та третій цієї статті.  
6252. Глава 104 Оформлення права на спадщину      Глава 106 (104) Оформлення права на спадщину  
6253. Стаття 1537 Право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину      Стаття 1584 (1537) Право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину  
6254. 1. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може зажадати видачі йому свідоцтва про право на спадщину.      1. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може зажадати видачі йому свідоцтва про право на спадщину.  
6255. 2. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво видається кожномуз них з зазначенням імен та розмірів часток інших спадкоємців      2. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво видається кожному з них з зазначенням імен та розмірів часток інших спадкоємців  
6256. 3. Відсутність свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.      3. Відсутність свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.  
6257. Стаття 1538 Обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину      Стаття 1585 (1538) Обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно  
6258. 1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, він зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.      1. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.  
6259. 2. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших співвласників.      2. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших співвласників.  
6260. Стаття 1539 Строк видачі свідоцтва про право на спадщину      Стаття 1586 (1539) Строк видачі свідоцтва про право на спадщину  
6261.      1. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.  
6262. 1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є право на нерухомі речі, він зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.      2. Якщо заповіт складено на користь зачатого, але ще не народженого спадкоємця, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини.  
6263. 2. Якщо заповіт складено на користь зачатого, але ще не народженого спадкоємця, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження цієї дитини.      Це правило стосується і дитини зачатої при житті батька, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом.  
6264. Це правило стосується і дитини, зачатої при житті батька, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом.      3. До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банківських (кредитних) установах, якщо це викликане обставинами, які мають істотне значення.  
6265. 3. До закінчення строку на прийняття спадщини державний нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банківських (кредитних) установах, якщо це спричинено невідкладними обставинами.       
6266. Стаття 1540 Державна реєстрація прийняття спадщини      Стаття 1587 (1540) Державна реєстрація прийняття спадщини  
6267. 1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати свідоцтво про право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію (стаття 201 цього Кодексу).      1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію (стаття 192 цього Кодексу).  
6268. 2. Право власності у спадкоємця на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.      2. Право власності у спадкоємця на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.  
6269. Стаття 1541 Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину      Стаття 1588 (1541) Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину  
6270. 1. За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни, доповнення до свідоцтва про право на спадщину.      1. За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.  
6271. 2. На вимогу одного із спадкоємців суд може винести рішення про внесення змін і доповнень до свідоцтва про право на спадщину.      2. На вимогу одного із спадкоємців суд може винести рішення про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.  
6272. 3. У випадках, передбачених пп. 1, 2 цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.      3. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.  
6273. Стаття 1542 Визначення недійсним свідоцтва про право на спадщину      Стаття 1589 (1542) Визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину  
6274. Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним судом, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також у разі інших порушень положень цього Кодексу та інших законів.      1. Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним судом, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також у інших випадках встановлених законом.  
6275. Глава 105 Спадковий договір      Глава 107 (105) Спадковий договір  
6276. Стаття 1543 Поняття спадкового договору      Стаття 1590 (1543) Поняття спадкового договору  
6277. За спадковим договором одна сторона (відчужувач) передає на випадок своєї смерті іншій стороні (набувачеві) своє майно або його частину у власність, взамін чого остання зобов'язується виконати її розпорядження.      За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача), взамін чого стає власником майна відчужувача у разі його смерті.  
6278. Стаття 1544 Сторони у спадковому договорі      Стаття 1591 (1544) Сторони у спадковому договорі  
6279. 1. Відчужувачем за спадковим договором може бути подружжя або інша особа.      1. Відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один з подружжя або інша особа.  
6280. 2. Набувачем за спадковим договором може бути фізична особа та юридична особа.      2. Набувачем у спадковому договорі може бути фізична особа або юридична особа.  
6281. Стаття 1545 Форма спадкового договору      Стаття 1592 (1545) Форма спадкового договору  
6282. Спадковий договір складається письмово і посвідчується нотаріусом.      Спадковий договір складається письмово і посвідчується нотаріусом.  
6283. Стаття 1546 Обов'язки набувача за спадковим договором      Стаття 1593 (1546) Обов'язки набувача у спадковому договорі  
6284. Набувач за спадковим договором може бути зобов'язаний до вчинення будь-яких дій майнового чи немайнового характеру як до відкриття, так і після відкриття спадщини.      1. Набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний до вчинення будь-яких дій майнового чи немайнового характеру як до відкриття, так і після відкриття спадщини.  
6285. Стаття 1547 Особливості спадкового договору з участю подружжя      Стаття 1594 (1547) Особливості спадкового договору з участю подружжя  
6286. 1. Спадковим договором може бути охоплене майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю кожного з подружжя.      1. Спадковим договором може бути охоплене майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю кожного з подружжя.  
6287. 2. У спадковому договорі може бути обумовлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого. А в разі смерті другого його майно переходить до набувача за договором.      2. У спадковому договорі може бути обумовлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого. А в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.  
6288. 3. Сторони можуть зазначити у договорі інші умови, не заборонені законом.      3. Сторони можуть зазначити у договорі інші умови, не заборонені законом.  
6289. Стаття 1548 Право набувача у разі смерті відчужувача       
6290. У разі смерті відчужувача набувач стає власником майна, визначеного у спадковому договорі.       
6291. Стаття 1549 Забезпечення виконання спадкового договору      Стаття 1595 (1549) Забезпечення виконання спадкового договору  
6292. 1. На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.      1. На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.  
6293. 2. Заповіт, яким відчужувач склав щодо майна, зазначене у спадковому договорі, є повністю або частково недійсним.      2. Заповіт, які відчужувач склав щодо майна, зазначеного у спадковому договорі, є повністю або частково недійсним.  
6294. 3. Відчужувач має право призначити особу, яка буде контролювати виконання спадкового договору після його смерті. У разі відсутності такої особи виконання спадкового договору контролює нотаріус за місцем відкриття спадщини.      3. Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті. У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.  
6295. Стаття 1550 Розірвання спадкового договору      Стаття 1596 (1550) Розірвання спадкового договору  
6296. 1. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.      1. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.  
6297. 2. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.      2. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.