Кількість абзаців - 6298 Таблиця поправок


ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ (Третє читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УРАЇНИ      ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ  
1. КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА      КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА  
2. Розділ I Основні положення      Розділ I Основні положення  
3. Глава 1 Цивільні відносини. Цивільне законодавство України   -1- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
Назву глави 1 викласти в такій редакції: "Глава 1 Цивільне законодавство України"  
Враховано   Глава 1 (1) Цивільне законодавство України  
4. Стаття 1 Цивільні відносини   -2- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
Назву та текст статті 1 викласти в такій редакції: "Стаття 1 Відносини, що регулюються цивільним законодавством Цивільним законодавством регулюються майнові та особисті немайнові відносини (цивільні відносини)…" і далі за текстом.  
Враховано   Стаття 1 (1) Відносини, що регулюються цивільним законодавством  
5. Цивільними є майнові та особисті немайнові відносини, основані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, у тому числі відносини, які складаються у сфері підприємництва.      Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), що заснованi на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.  
6. Підприємництвом є самостійна, на власний ризик систематична діяльність з виконання робіт, надання послуг, продажу товарів, передання майна у користування -з метою одержання прибутку.       
7.   -3- Асадчев В.М. (реєстр. картка № 337)
Ст.1. ч.2. викласти у редакції: "Підприємництвом є самостійна, систематична, на власний ризик, діяльність спрямована на одержання прибутку." Наявність корпоративних прав не є підприємництвом.  
Відхилено    
8.   -4- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Статтю 1 викласти в такій редакції: "Цивільними визнаються майнові та особисті немайнові відносини, які виникають з дій громадян або організацій, що породжують цивільні права та обов'язки учасників цих відносин, а також з обставин чи подій, з якими законодавство пов'язує настання цивільно-правових наслідків. До майнових відносин, основаних на підпорядкуванні одного з учасників цих відносин іншому, а також до податкових і бюджетних відносин цей Кодекс не застосовується."  
Враховано частково   До майнових вiдносин, що заснованi на адмiнiстративному або iншому владному пiдпорядкуваннi однiєї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних вiдносин цивiльне законодавство не застосовується, якщо iнше не встановлено законом.  
9. Стаття 2 Учасники цивільних відносин      Стаття 2 (2) Учасники цивільних відносин  
10. 1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи, юридичні особи.      1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи, юридичні особи.  
11. 2. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.      2. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.  
12.   -5- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Статтю 2 викласти в такій редакції: "Учасниками цивільних відносин є громадяни та організації. Учасниками цивільних відносин можуть бути також інші суб'єкти права, в тому числі органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що мають статус юридичної особи."  
Враховано частково    
13. Стаття 3 Загальні принципи цивільного законодавства   -6- Кочерга В.Г. (реєстр. картка № 290)
Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Статтю 3 - вилучити або істотно доопрацювати, оскільки в ній перераховані не принципи цивільного законодавства, а набір різних загальних положень, що стосуються як інших галузей законодавства (кримінального тощо), так і взагалі не є принципами законодавства, а стосуються діяльності суб'єктів права і т.д.  
Враховано редакційно   Стаття 3 (3) Загальні засади цивільного законодавства  
14. Загальними принципами цивільного законодавства є:      Загальними засадами цивільного законодавства є:  
15.   -7- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Пункти 1) і 2) статті 3 перенести після пункту 4), відповідно змінивши нумерацію перших чотирьох пунктів.  
Відхилено    
16. 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя фізичної особи;   -8- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 1) статті 3 слова "фізичної особи" замінити словом "людини".  
Враховано   1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;  
17. 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, передбачених виключно законом;   -9- Асадчев В.М. (реєстр. картка № 337)
Ст.3. п.2. Слова "виключно законом" замінити на "виключно законодавством".  
Відхилено   2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених законом;  
18.   -10- Альохін В.І. (в.о. № 39)
Ст.3. п.2. - неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, передбачених законом, рішенням судової влади.  
Відхилено    
19.   -11- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 2) статті 3 вилучити слово "виключно".  
Враховано    
20. 3) свобода договору;      3) свобода договору;  
21. 4) свобода підприємництва;      4) свобода підприємництва;  
22. 5) судовий захист будь-якого цивільного права у разі його порушення.      5) судовий захист цивільного права;  
23. 6) справедливість, добросовісність та розумність.   -12- Шаров І.Ф.
Акопян В.Г. (в.о. № 131)
В пункті 6 статті 3 слово "розумність" замінити на "об'єктивність".  
Відхилено   6) справедливість, добросовісність та розумність.  
24. Стаття 4 Акти цивільного законодавства України      Стаття 4 (4) Акти цивільного законодавства України  
25. 1. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України.   -13- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Не можна погодитися з викладеним у статті 4 положенням про те що, основу цивільного законодавства становить Цивільний кодекс України. Основу будь-якої галузі законодавства, у тому числі й цивільного, становить Конституція України. Відповідно до цього і слід сформулювати п.1. ст.4.  
Враховано   1. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України.  
26. 2. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.      2. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.  
27. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які видаються відповідно до цього Кодексу (далі -закони).   -14- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У другому реченні пункту 2 статті 4 після слів "видаються відповідно до" доповнити словами "Конституції України".  
Враховано   Актом цивільного законодавства є також інші закони України, які видаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі -закони).  
28. 3. У разі прийняття закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, закон набуває чинності, якщо відповідні зміни внесені до цього Кодексу.   -15- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
У разі подання до Верховної Ради проекту закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, суб'єкт законодавчої ініціативи зобов'язаний одночасно подати проект закону про зміни у Цивільному Кодексі. Зазначені законопроекти можуть розглядатись Верховною Радою України тільки одночасно із відповідним проектом закону про зміни до Цивільного кодексу.  
Враховано редакційно   У разі подання до Верховної Ради України проекту закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, суб'єкт законодавчої ініціативи зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін у Цивільний Кодекс. Зазначений законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно із відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу.  
29.   -16- Асадчев В.М. (реєстр. картка № 337)
Така редакція пункту 3 статті 4 суперечить ст.94 Конституції України, якою визначено порядок за яким закон набуває чинності. На мій погляд краще викласти п.3. у наступній редакції: "При конкуренції правових норм, що регулюють цивільні правовідносини застосовуються правові норми цього Кодексу".  
Враховано частково    
30.   -17- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Пункт 3 статті 4 викласти у такій редакції: "3. У разі якщо норма іншого закону суперечить нормам цього Кодексу, застосовується відповідна норма цього Кодексу.".  
Відхилено    
31. 4. Актами цивільного законодавства є також укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України.   -18- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У першому реченні пункту 4 статті 4 після слів "цивільного законодавства є" доповнити словом "також".  
Враховано   4. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.  
32. У разі якщо указ Президента України або постанова Кабінету Міністрів України суперечать положенням цього Кодексу або іншому законові, застосовуються відповідно положення цього Кодексу або іншого закону.   -19- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
У частині четвертій вилучити слова в дужках та друге речення.  
  У разі якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому законові, застосовуються відповідно положення цього Кодексу або іншого закону.  
33.   -20- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Статтю 4 після пункту 4 доповнити пунктом: "Чинні міжнародні договори України, які регулюють цивільні відносини і згода на обов'язковість яких видана Верховною Радою України, також є актами цивільного законодавства України. Якщо таким міжнародним договором встановлені інші норми , ніж ті, що передбачені іншими актами цивільного законодавства, то застосовуються норми міжнародного договору.".  
Враховано у статті 10   
34. 5. Міністерства, відомства, інші вищі органи державної виконавчої влади України можуть видавати акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, передбачених цим Кодексом, іншими законами та іншими правовими актами.   -21- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Пункт 5 статті 4 викласти у такій редакції "5. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади України можуть видавати акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, передбачених законом.".  
Враховано   5. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади України можуть видавати акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених законом.  
35.   -22- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
- частину п'яту викласти в такій редакції: "Міністерства та інші органи державної влади, органи місцевого самоврядування можуть видавати акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, передбачених цим Кодексом, іншими законами, указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України".  
Враховано частково    
36. 6. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.      6. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.  
37.   -23- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
- додати частину сьому такого змісту: "Засади та інші питання цивільно-правової відповідальності особи визначаються виключно законом." в інших статтях  
Враховано    
38.   -24- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Пункт 6 статті 4 викласти в такій редакції "Акт цивільного законодлавства має одну й ту саму юридичну силу на всій території України.".  
Враховано редакційно    
39. Стаття 5 Дія цивільного законодавства у часі      Стаття 5 (5) Дія акту цивільного законодавства у часі  
40. 1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з моменту надання чинності цим актам.   -25- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Наприкінці пункту 1 статті 5 текст "моменту надання чинності цим актам" замінити текстом "дня набуття чинності цими актами".  
Враховано   1. Акт цивільного законодавства регулює відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.  
41.   -26- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
У частині першій статті 5 слова "з моменту" замінити словом "після";  
Враховано частково    
42. 2. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли до моменту надання їм чинності (зворотна дія) лише у випадках, передбачених Конституцією і законами України.   -27- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
Пункт 2 статті 5 виключити, відповідно змінивши нумерацію пунктів.  
Враховано частково   2. Акт цивiльного законодавства не має зворотньої дiї у часi, крiм випадкiв, коли він пом'якшує або скасовує цивiльну вiдповiдальнiсть особи.  
43.   -28- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
У частині другій слово "їм" замінити словами "цим актом", а слова після слів "лише у випадках" замінити слова: "коли вони пом'якшують або скасовують цивільно-правову відповідальність особи";  
Враховано частково    
44. 3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту надання йому чинності.   -29- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 3 статті 5 текст "прав та обов'язків, що виникли з моменту надання йому чинності" замінити текстом "цих відносин з дня набуття ним чинності".  
Враховано частково   3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язкiв, що виникли з моменту набрання ним чинності.  
45.   -30- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
У частину третю вилучити, як таку, що повторює зміст частини першої та частково суперечить частині другій. Взагалі ж зміст цієї статті є предметом регулювання закону про закони і законодавчу діяльність, тому доцільно вилучити дану статтю з проекту Кодексу.  
Враховано частково    
46. Стаття 6 Акти цивільного законодавства і договір   -31- Кочерга В.Г. (реєстр. картка № 290)
Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Стаття 6 - суперечить статтям 19, 68 та ч.3 статті 106 Конституції України. Пропонується: Частину першу викласти в такій редакції: "Сторони мають право укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, виходячи з загальних начал і змісту цивільного законодавства та відповідно до Конституції і законів України";  
Враховано частково   Стаття 6 (6) Акти цивільного законодавства і договір  
47. 1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства.      1. Сторони мають право укласти договір, який не встановлено актами цивільного законодавства, але вiдповiдає загальним засадам цивiльного законодавства.  
48. 2. Сторони мають право врегулювати у договорі, що передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.   -32- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Частину другу викласти в такій редакції: "Сторони мають право врегулювати в договорі, що передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, якщо це не суперечить Конституції і законам України";  
Враховано частково   2. Сторони мають право врегулювати у договорі, що передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.  
49. 3. Сторони в договорі мають право відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, і самостійно врегулювати свої відносини.   -33- Кочерга В.Г. (реєстр. картка № 290)
Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Частину третю - вилучити.  
Відхилено   3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і самостійно врегулювати свої відносини.  
50.   -34- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Частину 1 пункту 3 статті 6 доповнити текстом "За взаємною згодою", а текст "які визначені в актах" замінити словом "актів".  
Враховано частково    
51. Сторони в договорі не можуть відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, якщо у них прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.   -35- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
В частині 2 пункту 3 статті 6 текст ",які визначені в актах цивільного законодавства, якщо у них" замінити текстом "актів цивільного законодавства, якщо у цих актах".  
Враховано   Сторони в договорі не можуть відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.  
52.   -36- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
Доповнити статтю 6 пунктом 4 такого змісту: " 4.Положення п.п. 1, 2, 3 цієї статті застосовується і до односторонніх правочинів.".  
Враховано   4.Положення частин 1, 2, 3 цієї статті застосовується і до односторонніх правочинів.  
53. Стаття 7 Звичай      Стаття 7 (7) Звичай  
54. 1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм (в тому числі звичаєм ділового обороту).      1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту.  
55. Звичаєм визнається правило поведінки, яке не передбачене актами законодавства, але є усталеним, таким, що широко застосовується у певній сфері відносин.      Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивiльного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.  
56. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.   -37- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Наприкінці частини 3 пункту 1 статті 7 слова "відповідному документі" замінити словом "договорі".  
Відхилено   Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.  
57. 2. Звичай, що суперечить положенням актів цивільного законодавства або договору, не застосовується.   -38- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
- у частині другій додати перше речення: "Звичай застосовується, якщо відносини сторін не врегульовані законодавством або договором". У другому реченні виключити слово "цивільного".  
Враховано частково   2. Звичай, що суперечить актам цивільного законодавства або договору, не застосовується.  
58. Стаття 8 Аналогія      Стаття 8 (8) Аналогія  
59. 1. Якщо певні цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства та договором, їх регулювання здійснюється правовими нормами, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).   -39- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
В пункті 1 статті 8 текст "та договором, вони регулюються правовими нормами, які" замінити текстом "чи договором, вони регулюються правовими нормами, що".  
Враховано   1. Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються правовими нормами, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).  
60.   -40- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
У статті 8 у частині першій вилучити слова "та договором", оскільки дане положення суперечить статті 11 ЦПК України щодо застосування судом аналогії закону і права.  
Відхилено    
61. 2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до принципів цивільного законодавства (аналогія права).      2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин, вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).  
62. Стаття 9 Застосування Цивільного кодексу до врегулювання відносин у сферах найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля   -41- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
Назву та текст статті 9 викласти в такій редакції: " Стаття 9 Застосування Цивільного кодексу до врегулювання відносин у сферах підприємництва, найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля 1. Цивільні відносини в сфері підприємництва, що не врегульовані Цивільним кодексом, регулюються іншими актами законодавства. 2. Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання цивільних відносин, які виникають у сферах найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо ці відносини не врегульовані іншими актами законодавства."  
Враховано   Стаття 9 (9) Застосування Цивільного кодексу до врегулювання трудових відносин, а також відносин у сфері підприємництва, використання природних ресурсів та охорони довкілля  
63.      1. Відносини в сфері підприємництва, що не врегульовані цим Кодексом, регулюються іншими актами законодавства.  
64. Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо ці відносини не врегульовані спеціальним законом.      2. Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.  
65.   -42- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Залишити назву статті 9 у попередній редакції. Викласти текст статті у такій редакції: "Положення цього Кодексу застосовуються до регулювання майнових та особистих немайнових відносин, що виникають у господарській діяльності, у сферах найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо ці відносини не врегульовані господарським, трудовим та іншим відповідним спеціальним законодавством."  
Відхилено    
66.   -43- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Недоцільним вважаємо введення ст.9 "Застосування Цивільного кодексу до врегулювання інших відносин", де передбачена можливість врегулювання цим кодексом відносин, які виникають у зв'язку з укладенням трудового договору та охороною довкілля, оскільки ці питання можуть регулюватися відповідно до ст.8 "Аналогія" (закону і права).  
Відхилено    
67. Стаття 10 Цивільне законодавство та міжнародні договори   -44- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Назву статті 10 викласти в такій редакції: "Міжнародні договори".  
Враховано   Стаття 10 (10) Міжнародні договори 1.Міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.  
    -45- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Доповнити статтю 10 частиною 1 такого змісту: "1.Чинні міжнародні договори, які регулюють цивільні відносини, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України."  
Враховано    
68. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені актами цивільного законодавства, застосовуються правила міжнародного договору.   -46- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Статтю 10 вилучити. Якщо ця пропозиція не буде врахована, то після слова "України" додати текст ",згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України".  
Враховано частково   2. Якщо у міжнародному договорі України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені актами цивільного законодавства, застосовуються правила міжнародного договору.  
69. Глава 2 Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Здійснення цивільних прав і виконання обов'язків      Глава 2 (2) Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Здійснення цивільних прав та виконання обов'язків  
70. Стаття 11 Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків      Стаття 11 (11) Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків  
71. 1. Цивільні права та обов'язки виникають із тих дій осіб, що передбачені законами та іншими правовими актами, а також із тих їхніх дій, які не передбачені ними, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.   -47- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
В пункті 1 статті 11 текст "законами та іншими правовими актами" замінити словами "актами цивільного законодавства", а після слів "які не передбачені" слово "ними" замінити словами "цими актами".  
Враховано   1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осiб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.  
72.   -48- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
- частину першу викласти в такій редакції: "Цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також із дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законодавством, але виходячи із загальних начал та змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки";  
Відхилено    
73. 2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:      2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:  
74. 1) договори та інші правочини;      1) договори та інші правочини;  
75. 2) створення творів науки, літератури, мистецтва, винаходів та інших результатів інтелектуальної праці;   -49- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Підпункт 2) пункту 2 статті 11 викласти у редакції: "творів науки, літератури, мистецтва; винаходи; інші результати творчої, інтелектуальної діяльності".  
Враховано частково   2) створення літературних, мистецьких творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної дiяльностi;  
76. 3) заподіяння шкоди іншій особі;      3) заподіяння матеріальної та моральної шкоди іншій особі;  
77. 4) безпідставне збагачення;   -50- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Підпункт 4) пункту 2 статті 11 вилучити.  
Відхилено    
78. 5) інші юридичні факти.      4) інші юридичні факти.  
79. 3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з підстав, передбачених цим Кодексом, законами або іншими правовими актами.   -51- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пунті 3 статті 11 текст "цим Кодексом, законами або іншими правовими актами" замінити текстом "актами цивільного законодавства".  
Враховано   3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з акту цивільного законодавства.  
80. 4. У випадках, передбачених законами та іншими правовими актами, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів державних органів та органів місцевого самоврядування.   -52- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Пункт 4 статті 11 викласти в такій редакції: " 4.У випадках, передбачених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування".  
Враховано   4.У випадках, встановлених актом цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з акту органів державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування.  
81. 5. У випадках, передбачених законами, іншими правовими актами, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.   -53- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 5 статті 11 текст "законами, іншими правовими актами" замінити текстом "актами цивільного законодавства".  
Враховано   5. У випадках, встановлених актом цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.  
82. 6. У випадках, передбачених законами, іншими правовими актами та договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання певної події.   -54- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 6 статті 11 текст "законами, іншими правовими актами" замінити текстом "актами цивільного законодавства", а після тексту "бути настання" додати текст "або ненастання".  
Враховано   6. У випадках, встановлених актом цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.  
83.   -55- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
- у частині шостій після слів "правовими актами" слово "та" замінити на слово "або". Визначивши у ст.11 підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, автори проекту статтями 11-13 обмежилися розробленням положень відносно лише прав, залишивши поза увагою обов'язки. Тому необхідно цю прогалину усунути.  
Враховано    
84. Стаття 12 Здійснення цивільних прав      Стаття 12 (12) Здійснення цивільних прав  
85. 1. Особи здійснюють свої цивільні права вільно, на власний розсуд.      1. Особа здійснює своє цивільне право вільно, на власний розсуд.  
86. 2. Відмова від здійснення (нездійснення) особами своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, передбачених законом.      2. Нездійснення особою свого цивільного права не є підставою для його припинення, крім випадків, обов'язків встановлених законом.  
87. 3. Особа може відмовитися від свого майнового права.      3. Особа може відмовитися від свого майнового права.  
88. Відмова від права власності на транспортні засоби, нерухомі речі здійснюється у порядку, визначеному законом.      Відмова від права власності на транспортні засоби, тварини, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства.  
89. 4. Особа може за відплатним чи безвідплатним договором передати свої майнові права іншій особі, крім випадків, передбачених законом.      4. Особа може за відплатним чи безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, обов'язків встановлених законом.  
90. 5. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного чи нерозумного здійснення особою своїх прав, поведінка особи припускається добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.   -56- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 5 статті 12 після тексту ",поведінка особи" слово "припускається" замінити словом "вважається".  
Відхилено   5. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, поведінка особи припускається добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено рішенням суду.  
91. Стаття 13 Межі вільного здійснення цивільних прав   -57- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У назві статті 13 вилучити слово "вільного".  
Враховано   Стаття 13 (13) Межі здійснення цивільного права  
92. 1. Цивільні права здійснюються у межах, наданих особі законами, іншими правовими актами та договором.   -58- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 1 статті 13 текст "наданих особі законами, іншими правовими актами" замінити текстом "не заборонених особі актами цивільного законодавства".  
Враховано частково   1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй актами цивільного законодавства та договором.  
93.   -59- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
У ст. 13 "Межі вільного здійснення цивільних прав" ч.1 визначає, що вони здійснюються у межах, наданих особі законом, іншими правовими актами та договором, однак таке формулювання не узгоджується із загальним усталеним правилом "Дозволено все, що заборонено законом".  
Відхилено    
94. 2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які б порушували права інших осіб, заподіювали б шкоду довкіллю та культурній спадщині.   -60- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Підлягає виключенню ч.2 ст.13 про те, що "не допускаються дії осіб,що вчиняються виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах", оскільки зміст цієї норми не є цивільно-правовим.  
Відхилено   2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушувати права інших осіб, заподіяти шкоду довкіллю та культурній спадщині.  
95. 3. Не допускаються дії осіб, що вчиняються виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.   -61- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
У частині третій статті 13 вилучити слово "виключно";  
Враховано   3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.  
96.   -62- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 3 статті 13 вилучити текст ", а також зловживання правом в інших формах".  
Відхилено    
97. 4. При здійсненні цивільних прав особа має додержуватися моральних засад громадянського суспільства.   -63- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
У частині четвертій статті 13 вилучити слово "громадянського", оскільки мова йде про усіх юридичних осіб, в тому числі тих, що належать до суб'єктів публічного права.  
Враховано   4. При здійсненні цивільних прав особа має додержуватися моральних засад суспільства.  
98. 5. Не допускається використання цивільних прав з метою обмеження конкуренції, а також зловживання домінуючим становищем на ринку.      5. Не допускається використання цивільного права з метою обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовiсної конкуренцiї.  
99. 6. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які передбачені пп. 2, 3, 4 цієї статті, суд може зобов'язати її до припинення зловживання своїми правами та застосувати інші наслідки, передбачені законом.      6. У разі недодержання особою при здійсненні свого права вимог, які встановлені частинами 2, 3, 4 та 5 цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїм правом та застосувати інші наслідки, встановлені законом.  
100. Стаття 13-1 Виконання цивільних обов'язків      Стаття 14 (13-1 ) Виконання цивільного обов'язку  
101. 1. Цивільні обов'язки виконуються у межах, визначених договором, цим Кодексом, законами, іншими нормативно-правовими актами.      1. Цивільний обов'язок виконується у межах, встановлених договором або актами цивiльного законодавства.  
102. 2. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.      2. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.  
103. 3. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та застосування санкцій, які передбачені договором, цим Кодексом, законами або іншими нормативно-правовими актами.      3. Виконання цивільного обов'язку забезпечується засобами заохочення та застосування санкцій, які встановлені договором або актами цивiльного законодавства.  
104. 4. Особа може бути звільнена від обов'язку або його виконання у випадках, передбачених договором, цим Кодексом, законами або іншими нормативно-правовими актами або.      4. Особа може бути звільнена від обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивiльного законодавства.  
105. Глава 3 Захист цивільних прав      Глава 3 (3) Захист цивільного права  
106. Стаття 14 Право на захист      Стаття 15 (14) Право на захист цивiльного права та iнтересу  
107. 1. Кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.   -64- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
У частині першій статті 14 після слова "свого" додати слово "цивільного", узгодивши з назвою глави.  
Враховано   1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.  
108.   -65- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 1 статті 14 текст "свого права у разі його" замінити текстом "своїх цивільних прав у разі їх".  
Враховано частково    
109. 2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним принципам цивільного законодавства.   -66- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Пункт 2 статті 14 викласти у редакції: " Кожна особа має право на захист своїх законних інтересів".  
Враховано редакційно   2. Кожна особа має право на захист її інтересiв, якi не суперечать загальним засадам цивільного законодавства.  
110.   -67- Сергієнко О.І.
У пункті 2) статті 14 слова "свого права" замінити на "своїх прав".  
   
111.   -68- Сергієнко О.І.
У пункті 2) статті 14 вилучити фразу "вимогам справедливості, добросовісності, розумності"  
   
112. Стаття 15 Захист цивільних прав та інтересів судом   -69- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Назву статті 15 викласти у такій редакції: "Способи захисту цивільних прав";  
Відхилено   Стаття 16 (15) Захист цивільних прав та інтересів судом  
113. 1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого чи майнового права або інтересу.   -70- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Пункт 1 статті 15 вилучити і перенести її у статтю 16;  
Відхилено   1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права чи інтересу.  
114. 2. Способами захисту може бути:   -71- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Пункт 2 статті 15 доповнити підпунктом 11 такого змісту: "11) інші способи, передбачені законом"; у зв'язку з цим друге речення частини другої вилучити;  
Враховано   2. Способами захисту може бути:  
115. 1) визнання права;      1) визнання права;  
116. 2) визнання правочину недійсним;      2) визнання правочину недійсним;  
117. 3) припинення дій, які порушують право;      3) припинення дії, яка порушує право;  
118. 4) відновлення становища, яке існувало до порушення;      4) відновлення становища, яке існувало до порушення;  
119. 5) примусове виконання обов'язку особи в натурі;   -72- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У підпункті 5) пункту 2 статті 15 вилучити текст "в натурі".  
Відхилено   5) примусове виконання обов'язку особи в натурі;  
120. 6) зміни правовідношення;      6) зміна правовідношення;  
121. 7) припинення правовідношення;      7) припинення правовідношення;  
122. 8) відшкодування збитків, в тому числі завданих у стані крайньої необхідності (статті 1222, 1241 цього Кодексу) ;      8) відшкодування збитків та інші способи залагодження матеріальної шкоди;  
123. 9) компенсація моральної шкоди;      9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;  
124. 10) визнання незаконним акта державного органу або органу місцевого самоврядування.   -73- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У підпункті 10) пункту 2 статті 15 текст "державного органу або" замінити текстом "органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим".  
Враховано   10) визнання незаконним рiшення, дiй чи бездiяльностi органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.  
125. Суд здійснює захист цивільних прав та інтересів іншими способами, що передбачені законом.      Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.  
126. 3. Суд може відмовити у захисті особі, якщо вона вчинила дії, заборонені положеннями пп. 2, 3 і 4 статті 13 цього Кодексу.   -74- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
- частину третю вилучити і викласти її у статті 16 в іншій редакції.  
Відхилено   3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею вимог частин 2-5 статті 13 цього Кодексу.  
127.   -75- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 3 статті 15 текст "положеннями пп.2,3 і 4статті 13 цього Кодексу" замінити текстом "актами цивільного законодавства".  
Відхилено    
128.       
129. Стаття 16 Захист цивільних прав державними органами та органами місцевого самоврядування   -76- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У назві статті 16 текст "державними органами" замінити текстом "органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим"  
Враховано   Стаття 17 (16) Захист цивільного права та iнтересу органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування  
130. 1. У випадках, передбачених законом, особа має право звернутися за захистом до відповідних державних органів або органів місцевого самоврядування.   -77- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Пункт 1 статті 16 викласти у редакції: "1. У випадках, передбачених законом, особа має право звернутися за захистом цивільних прав до органів державної влади, органів влади автономної Республік Крим, органів місцевого самоврядування."  
Враховано   1. У випадках, встановлених законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та iнтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республік Крим, органу місцевого самоврядування.  
131.   -78- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Частиною першою статті 16 вважати редакцію частини першої статті 15;  
Відхилено    
132. 2. Державні органи та органи місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав шляхом скасування актів державних органів чи органів місцевого самоврядування, а також іншими способами, що визначені законом.   -79- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Пункт 2 статті 16 викласти у редакції: "2. Органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав шляхом застосування актів цивільного законодавства у межах, на підставах та у спосіб визначених законом, а також іншими способами, передбаченими цивільним законодавством."  
Враховано редакційно   2. Орган державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільного права та інтересу у межах, на підставах та у спосіб, встановлений законом. Рiшення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивiльного права та iнтересу може бути оскаржене до суду.  
133.   -80- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Частину другу викласти в такій редакції: "Суд може відмовити у захисті цивільних прав особі, якщо вона вчинила дії, якими порушуються вимоги частин 2, 3, 4 та 5 статті 13 цього Кодексу"; - у зв'язку з цим частини 1 і 2 статті 16 вважати відповідно частинами 3 і 4 цієї статті.  
Враховано у статті 16   
134. Стаття 17 Захист цивільних прав нотаріусами      Стаття 18 (17) Захист цивільного права нотаріусом  
135. Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі, у випадках і в порядку, визначених законом.      Нотаріус здійснює захист цивільного права шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі, у випадках і в порядку, встановлених законом.  
136. Стаття 18 Самозахист цивільних прав      Стаття 19 (18) Самозахист цивільного права  
137. 1. Особа має право на самозахист своїх прав від порушень і протиправних посягань.      1. Особа має право на самозахист свого права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.  
138. Самозахистом є застосування особою, право якої порушено, засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам громадянського суспільства.      Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.  
139. 2. Способи самозахисту мають відповідати змістові права, що порушене, та характерові дій, якими воно порушене.   -81- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Перше речення частини другої статті 18 доповнити словами: "а також наслідків цих дій".  
Враховано редакційно   2. Способи самозахисту мають відповідати змістові права, що порушене, характерові дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.  
140. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою або визначатися законом, іншими правовими актами чи договором.      Способи самозахисту можуть обиратися самою особою або встановлюватися актами цивiльного законодавства чи договором.  
141. Стаття 19 Здійснення права на захист      Стаття 20 (19) Здійснення права на захист  
142. 1. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.      1. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.  
143. 2. Відмова (нездійснення) особи від здійснення права на захист не є підставою для припинення права, що порушене, крім випадків, передбачених законом.      2. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.  
144. Стаття 20 Визнання недійсними актів державного органу або органу місцевого самоврядування   -82- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Назву статті 20 викласти у редакції: "Визнання незаконним акту органу державної влади , органу влади автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування."  
Враховано   Стаття 21 (20) Визнання незаконним акту органу державної влади , органу влади автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування  
145. 1. Суд може визнати незаконним правовий акт індивідуальної дії державного органу або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить положенням закону або інших правових актів і порушує цивільні права та інтереси певної особи.   -83- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Пункт 1 статті 20 викласти в редакції: "1. Суд може визнати незаконним правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, якщо цей акт суперечить закону або іншим актам цивільного законодавства і порушує цивільні права чи законні інтереси певної особи."  
Враховано   1. Суд визнає незаконним правовий акт індивідуальної дії, що виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивiльного законодавства і порушує цивільне право або інтерес особи, та скасовує його.  
146.   -84- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
У частині першій і другій статті 20 слово "незаконним" замінити словом "недійсним."  
Відхилено    
147.   -85- Сергієнко О.І.
У пункті 1) статті 20 слово "ненормативний" замінити на "правовий".  
Враховано    
148. 2. Суд може визнати незаконним нормативний акт державного органу або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить положенням цього Кодексу, законів, інших актів цивільного законодавства і порушує права фізичних або юридичних осіб.   -86- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 2 статті 20 текст "державного органу" замінити текстом "органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим".  
Враховано   2. Суд визнає незаконним нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивiльне право або iнтерес особи, і скасовує його.  
149. Стаття 21 Відшкодування збитків      Стаття 22 (21) Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди  
150. 1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.   -87- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 1 статті 21 текст "цивільного права, має право на відшкодування" замінити текстом "цивільних прав чи законних інтересів має право на відшкодування збитків".  
Відхилено   1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.  
151. 2. Збитками вважаються:      2. Збитками є:  
152. 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);   -88- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Підпункт 1) пункту 2 статті 21 після слів "порушеного права" доповнити текстом ", законного інтересу".  
Відхилено   1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);  
153. 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).   -89- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У підпункті 2) пункту 2 статті 21 текст "право не було порушене" замінити текстом "права, законні інтереси не були порушені".  
Відхилено   2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).  
154. 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо законом або договором не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.   -90- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
В частині 1 пункту 3 статті 21 текст "відшкодування у меншому або більшому розмірі" замінити текстом "інше".  
Відхилено   3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.  
155. Якщо особа, що порушила право, одержала завдяки цьому доходи, то розмір збитків, які відшкодовуються потерпілій особі у зв'язку з неодержанням нею доходів, не може бути меншим від тих доходів, що їх одержав порушник права.      Якщо особа, яка порушила право, одержала завдяки цьому доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних порушником права.  
156.      4. На вимогу особи, якій завдано шкоду та відповідно до обставин справи, майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, заподіяна майну може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та якості, полагодження пошкодженої речі, тощо).  
157. Стаття 22 "Відшкодування збитків, завданих державними органами та органами місцевого самоврядування" вилучена.   -91- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Доповнити главу параграфом 2"Полагодження майнової шкоди (збитків) Стаття 22. Поняття майнової шкоди (збитків) Майновою шкодою (збитками) є: 1)втрати, які зробила особа для відновлення становища, що існувало до порушення права; 2)втрата майна; 3)пошкодження майна; 4)доходи, які особа могла реально одержати, якби її право не було порушено (упущен вигода) Стаття 22-1.Способи полагодження майнової шкоди (збитків) Шкода (збитки), яка заподіяна в результаті пошкодження майна, може бути полагоджена його відновленням. 2.Шкода (збитки), завдана в результаті втрати майна, може бути полагоджена наданням взамін іншого майна. 3.Шкода, завдана особі, може бути полагоджена її відшкодуванням у грошах. 4.Особа, якій завдано шкоду (збитки) має право вибрати способи її полагодження. Стаття 22-2. Підстави виникнення права на полагодження майнової шкоди (збитків) 1.Особа, право якої порушено має право на полагодження збитків, навіть якщо це спеціально не застережено в законі або договорі. 2.Шкода (збитки) мають бути полагоджені, якщо вони заподіяні протиправною поведінкою. Законом або договором може бути визначено обов'язок полагодити заподіяну шкоду (збитки) і в тому разі, коли вона заподіяна правомірною поведінкою. 3.Шкода (збитки) має бути прямим наслідком протиправної поведінки того, хто її заподіяв. 4.Шкода (збитки) має бути полагоджена, якщо вона завдана з вини особи. законом або договором може бути визначено обов'язок полагодження шкоди (збитків), завданої випадково. 5.Укладена заздалегідь угода про відмову від права на полагодження майнової шкоди (збитків) є нікчемною. Стаття 22-3. Вина 1.Виною є психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її наслідків. 2.Шкода (збитки) вважається заподіяною умисно, якщо особа, яка її заподіяла, передбачила наслідки своєї протиправної поведінки, бажала або допускала можливість її настання. 3. Шкода (збитки) вважається завданою необережно (проста необачність, груба необережність), якщо особа допускала їх настання , але легковажно надіялася запобігти цьому або не допускала можливості заподіяння шкоди (збитків), але повинна була передбачити її настання. особа вважається такою, що діяла з грубою необережністю, якщо вона порушила основні правила безпеки праці чи безпеки руху. 4.Форма вини не впливає на розмір шкоди(збитків), яка підлягає відшкодуванню. 5. Припускається, що особа, яка заподіяла шкоду (збитки), є винуватою у цьому. Стаття 22-4. Розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню. 1.Особа має право на відшкодування шкоди (збитків) у повному обсязі. 2.Законом або договором може бути передбачено відшкодування збитків у меншому або більшому розмірі. 3.У виняткових випадках, з врахуванням майнового стану (збитків), належних до відшкодування з фізичної особи, якщо стягнення їх у повному обсязі неможливе або поставить її у дуже важке матеріальне становище. 4.Якщо, той, хто порушив право, одержав завдяки цьому доходи, то розмір упущеної вигоди, яка має бути відшкодована особі, не може бути меншим від суми цього доходу.  
Враховано редакційно    
158. Стаття 23 Компенсація моральної шкоди      Стаття 23 (23) Відшкодування моральної шкоди  
159. 1. Фізичні і юридичні особи мають право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної їм внаслідок порушення їх прав.      1. Фізичні і юридичні особи мають право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної їм внаслідок порушення їх прав.  
160. 2. Моральна шкода полягає:      2. Моральна шкода полягає:  
161. 1) у фізичному болю, якого фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;      1) у фізичному болю, якого фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;  
162. 2) у душевних стражданнях, які фізична особа перетерпіла у зв'язку з протиправною поведінкою як щодо неї самої, так і щодо членів її сім'ї та близьких родичів;   -92- Шаров І.Ф.
Акопян В.Г. (в.о. № 131)
В підпункті 2 пункту 2 статті 23 слова "які фізична особа перетерпіла" замінити на "які фізична особа зазнала".  
Враховано   2) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;  
163.   -93- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У підпункті 2) пункту 2 статті 23 текст "як щодо неї самої, так і щодо членів її сім'ї та близьких родичів" замінити текстом "щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів".  
Враховано    
164. 3) у душевних стражданнях, які фізична особа перетерпіла у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;   -94- Шаров І.Ф.
Акопян В.Г. (в.о. № 131)
В підпункті 3 пункту 2 статті 23 слова "які фізична особа перетерпіла" замінити на "які фізична особа зазнала".  
Враховано   3) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;  
165. 4) у приниженні честі, гідності і ділової репутації фізичної або юридичної особи. 3. Моральна шкода компенсується грішми або іншим майном, відповідно до положень параграфа 4 глави 80 цього Кодексу.   -95- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Статтю 23 викласти у такій редакції: 1. Особа має право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної їй внаслідок порушення її права. 1) Моральна шкода - це втрати немайнового характеру, спричинені моральними чи фізичними стражданнями, що виникли в результаті протиправних дій (бездіяльності), які посягають на належні громадянину від народження чи внаслідок закону права і блага. 2) Немайнова шкода юридичної особи полягає у приниженні її ділової репутації. 3. Моральна шкода компенсується у грошовій формі.  
Враховано в інших статтях  4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. 3. Моральна шкода відшкодовується грішми або іншим майном. Розмір відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення або позбавлення можливості реалізації потерпілим своїх здібностей, а також ступеня вини завдача, у випадках коли вона є підставою відшкодування. При визначенні розміру шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості. 4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню і не пов'язана з сумою цього відшкодування. 5.Майнова шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено законом.  
166.   -96- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Доповнити главу параграфом 3. Полагодження моральної (немайнової) шкоди Стаття 23. Поняття моральної (немайнової) шкоди Моральною, немайновою шкодою є: 1)фізичний біль, якого людина зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2)душевні страждання, які людина зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї, близьких родичів4 3)душевні страждання, які людина зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням майна; 4)Приниження честі, гідності і ділової репутації фізичної або юридичної особи. Стаття 23-1. Способи полагодження моральної шкоди 1.Особа має право вимагати від порушника її прав полагодження завданої моральної шкоди шляхом вчинення ним відповідної дії (публічне вибачення, спростування інформації тощо). 2.Фізичні і юридичні особи мають право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної їь внаслідок порушення їх прав. Моральна шкода відшкодовується грішми або іншим майном. 3. Моральна шкода відшкодовується незалежно від заподіяння особі майнової шкоди та її відшкодування. 4.Моральна шкода відшкодовується одноразово. Моральна шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, може відшкодовуватися періодично, протягом усього часу каліцтва або ушкодження здоров'я. Стаття 23-2.Підстави виникнення права полагодження моральної шкоди 1.Моральна шкода має бути полагоджена у разі її заподіяння протиправною поведінкою. 2.Моральна шкода має бути прямим наслідком протиправної поведінки того, хто її заподіяв. 3.Моральна шкода має бути полагоджена за наявності вини особи, яка її заподіяла. Законом або договором може бути передбачено обов'язок полагодження моральної шкоди незалежно від наявності вини. Стаття 23-3.Визначення розміру відшкодування моральної шкоди 1.Якщо законом встановлені межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розміри з урахуванням цих меж. 2. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, позбавлення життя члена сім'ї, близького родича, суд бере до уваги характер, обсяг, тривалість завданих потерпілому страждань, вимушені зміни у його житті, форму вини заподіювача шкоди, та інші обставини, які мають істотне значення. 3.При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті порушення інших прав особи, зокрема, честі, гідності та ділової репутації суд бере до уваги характер діяльності, посаду потерпілого, зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, форми вини заподіювача шкоди, намір з яким він діяв, а також інші обставини, які мають істотне значення.  
Враховано редакційно    
167. Розділ ІІ Особи      Розділ ІІ Особи  
168. Підрозділ 1 Фізичні особи      Підрозділ 1 Фізична особа  
169. Глава 4 Загальні положення про фізичних осіб      Глава 4 (4) Загальні положення про фізичну осібу  
170. Стаття 24 Поняття фізичної особи      Стаття 24 (24) Поняття фізичної особи  
171. Фізичною особою визнається людина.   -97- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Статтю 24 викласти в такій редакції: "Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою"  
Враховано   Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.  
    -98- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Статтю 24 після слова "визнається" доповнити словом "кожна".  
Враховано редакційно    
172.   -99- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Термін "фізична особа" у Кодексі замінити терміном "громадянин".  
Відхилено    
173. Стаття 25 Цивільна правоздатність фізичної особи      Стаття 25 (25) Цивільна правоздатність фізичної особи  
174. 1. Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільна правоздатність) визнається за всіма фізичними особами.      1. Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільна правоздатність) мають усі фізичні особи.  
175. 2. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.   -100- Сергієнко О.І.
У пункті 2) статті 25 слова "у момент" замінити на "з моменту".  
Відхилено   2. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.  
176. У випадках, передбачених законом, охороняються інтереси дитини, що зачата, але ще не народилася.      У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої дитини.  
177. 3. У випадках, передбачених законом, здатність мати окремі права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.      3. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.  
178. 4. Цивільна правоздатність припиняється у момент смерті.      4. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті .  
179. Стаття 26 Обсяг цивільної правоздатності      Стаття 26 (26) Обсяг цивільної правоздатності фiзичної особи  
180. 1. За всіма фізичними особами визнається рівна здатність мати цивільні права та обов'язки.      1. Усі фізичні особи рівні у здатності мати цивільні права та обов'язки.  
181. 2. Фізична особа посідає усі особисті немайнові права, передбачені цим Кодексом.   -101- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 2 статті 26 слово "посідає" замінити словом "має".  
Враховано   2. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцiєю України та цим Кодексом.  
182. 3. Фізична особа здатна посідати усі майнові права, передбачені цим Кодексом, зокрема право приватної власності, право користування житловими приміщеннями, право на підприємництво, право заповідати та успадковувати майно, бути стороною в договорах.   -102- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 3 статті 26 текст після слів "Фізична особа здатна" слово "посідати" замінити словом "мати".  
Враховано   3. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншими законами.  
183. Фізична особа здатна посідати інші цивільні права, не передбачені цим Кодексом, якщо вони не суперечать законам України та моральним засадам суспільства.   -103- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 2 пункту 3 статті 26 після слів "Фізична особа здатна" слово "посідати" замінити словом "мати", а наприкінці - текст "та моральним засадам суспільства" замінити текстом "актам цивільного законодавства".  
Враховано частково   4. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншими законами, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.  
184. 4. Фізична особа здатна мати обов'язки як власник, підприємець, сторона у договорі, а також як учасник інших цивільних правовідносин, передбачених законом.   -104- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 4 статті 26 наприкінці слово "законом" замінити словами "цивільним законодавством".  
Відхилено   5. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних правовідносин.  
185. Стаття 27 Недійсність правочинів, актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, якими обмежується обсяг цивільних прав та обов'язків фізичної особи      Стаття 27 (27) Недійсність правочину, незаконність акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, якими обмежена можливiсть фiзичної особи мати цивільнi права та обов'язки  
186. Правочини, акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування а також посадових осіб, що обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені законами цивільні права та обов'язки, є недійсними.   -105- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У статті 27 текст "виконавчої влади та" замінити текстом "органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим,".  
Враховано   1.Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є недійсним. 2.Акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, а також посадової особи, що обмежує можливість мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є незаконним.  
187. Стаття 28 Ім'я фізичної особи      Стаття 28 (28) Ім'я фізичної особи  
188. 1. Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям.      1. Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям.  
189. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, включає прізвище, власне ім'я та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини.      Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного ім'я та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.  
190. 2. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я), або діяти без вказання імені.   -106- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
У пункті 2 статті 28 добавити слова після (вигадане ім'я) "або без вказання імені".  
Враховано редакційно   2. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я), або діяти без вказання імені.  
191. 3. Ім'я дитині надається відповідно до положень Книги шостої цього Кодексу.      3. Ім'я дитині надається відповідно до Сімейного Кодексу України.  
192. Стаття 29 Місце проживання фізичної особи      Стаття 29 (29) Місце проживання фізичної особи  
193. 1. Місцем проживання визначається житловий будинок, квартира, інше помешкання у відповідному населеному пункті, де фізична особа постійно або переважно проживає.   -107- Сергієнко О.І.
У пункті 1) статті 29 слово "місце" замінити на "приміщення".  
  1. Місцем проживання є житловий будинок, квартира, інше приміщення придатне для проживання у ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, де фізична особа постійно, переважно або тимчасово проживає.  
194. 2. Фізична особа, якій виповнилося 14 років, вільно обирає собі місце проживання.      2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання.  
195. 3. Місцем проживання дитини віком від десяти до чотирнадцяти років визнається місце проживання її батьків, усиновлювача, опікуна або місце знаходження навчального чи лікувально-профілактичного закладу, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не передбачене погодженням між дитиною та батьками, усиновлювачем або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.      3. Місцем проживання дитини у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювача), опікуна або місце знаходження навчального чи лікувально-профілактичного закладу, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не передбачене погодженням між дитиною та батьками (усиновлювачем) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.  
196. У разі спору питання вирішується органами опіки та піклування і судом.      У разі спору мiсце проживання дитини визначається органам опіки та піклування або судом.  
197. 4. Місцем проживання дитини, яка не досягла десятирічного віку, визнається місце проживання її батьків, усиновлювача чи опікуна або місце знаходження навчального чи лікувально-профілактичного закладу, в якому вона проживає.      4. Місцем проживання дитини, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків, усиновлювача чи опікуна або місце знаходження навчального чи лікувально-профілактичного закладу, в якому вона проживає.  
198. 5. Місцем проживання недієздатної особи визнається місце проживання її опікуна або місце знаходження відповідного закладу, який виконує щодо неї функції опікуна.   -108- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Доповнити статтю 29 частиною 6 такого змісту "6.Фічна особа може мати кілька місць проживання."  
Враховано   5. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місце знаходження відповідного закладу, який виконує щодо неї функції опікуна. 6.Фічна особа може мати кілька місць проживання.  
199. Стаття 30 Цивільна дієздатність фізичної особи      Стаття 30 (30) Цивільна дієздатність фізичної особи  
200. 1. Цивільна дієздатність визнається за фізичними особами, які усвідомлюють значення своїх дій та можуть керувати ними.      1. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.  
201. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та відповідати у разі їх невиконання.      Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та відповідати у разі їх невиконання.  
202. 2. Обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб визначається цим Кодексом і не може бути обмежений інакше ніж у випадках і в порядку, передбачених законом.      2. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.  
203.   -109- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Статті 31 та 32 замінити однією статтею: "Стаття 31 Повна цивільна дієздатність фізичної особи та її набуття 1. Повна цивільна дієздатність фізичної особи настає з виповненням їй 18 років (повноліття). 2. У разі одруження до повноліття фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. У разі розірвання шлюбу до повноліття фізичної особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається. 3. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, якій виповнилось 16 років і яка працює за трудовим договором. Повна цивільна дієздатність такій особі надається органом опіки та піклування за письмовою згодою батьків (усиновлювача) або опікуна, а за відсутності такої згоди - судом.  
Враховано редакційно у статтях 31,32   
204. Стаття 31 Повна цивільна дієздатність      Стаття 31 (31) Повна цивільна дієздатність  
205. 1. Повна цивільна дієздатність настає з виповненням 18 років (повноліттям).      1. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, якій виповнилося 18 років (повноліття).  
206. 2. У разі одруження до досягнення повноліття фізична особа набуває повної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.   -110- Сергієнко О.І.
У пункті 2) статті 31 додати таку фразу: "У разі народження дитини неповнолітньою жінкою, наступає повна цивільна дієздатність".  
Враховано редакційно у ст.32  2. У разі укладення шлюбу до досягнення повноліття фізична особа набуває повної цивiльної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.  
207. У разі розірвання шлюбу до повноліття набута повна дієздатність зберігається. У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою того з подружжя, яке є неповнолітнім, набута ним повна цивільна дієздатність зберігається.      У разі розірвання шлюбу до досягнення фiзичною особою повноліття набута нею повна дієздатність зберігається. У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою особи, яка є неповнолітньою, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.  
208. Стаття 32 Надання повної цивільної дієздатності (емансипація)   -111- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
Статтю назвати "Емансипація".  
Враховано редакційно   Стаття 32 (32) Надання повної цивільної дієздатності (емансипація)  
209. 1. Повна цивільна дієздатність, як виняток, може бути надана особі, якій виповнилося 16 років і яка працює за трудовим договором або бажає займатися підприємництвом, а також особі яка записана матір'ю, батьком дитини до досягнення нею (ним) повноліття.      1. Повна цивільна дієздатність, як виняток, може бути надана особі, яка досягла шістнадцяти років і яка працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю, батьком дитини.  
210. 2. Надання повної дієздатності провадиться за заявою зацікавленої особи органом опіки та піклування за письмовою згодою батьків (усиновлювача) або піклувальника, а за відсутності такої згоди -судом.      2. Надання повної дієздатності провадиться за заявою заінтересованої особи органом опіки та піклування за письмовою згодою батьків (усиновлювача) або піклувальника, а за відсутності такої згоди -судом.  
211. 3. Якщо особа, якій виповнилося 16 років, бажає займатися підприємництвом, то за наявності згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування вона може бути зареєстрована як підприємець.      3. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, якій виповнилось 16 років і яка бажає займатися підприємництвом. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювача), опікуна або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець.  
212. Особа набуває повної цивільної дієздатності у момент її державної реєстрації як підприємця.      У цьому разі особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту її державної реєстрації як підприємця.  
213. 4. Повна цивільна дієздатність, надана особі, стосується усіх її цивільних прав та обов'язків.   -112- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Доповнити статтю 32 частиною 5 такого змісту: "5. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою прідприємницької діяльності, надана їй повна цивільна дієздатність зберігається."  
Враховано   4. Повна цивільна дієздатність, надана особі, поширюється на усi цивільнi права та обов'язки. 5. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.  
214.   -113- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Відповідно до вимог ст.188 Кодексу Законів про працю України неповнолітні особи за згодою батьків можуть прийматися на роботу у разі досягнення ними 15 років. У зв'язку з цим вважаємо ст.32 доповнити ч.5 такого змісту: "3. У разі прийняття на роботу за наявності згоди на це батьків особи, яка досягла 15 років, повна цивільна дієздатність її настає з моменту укладення трудового договору".  
Відхилено    
215. Стаття 33 Мінімальна цивільна дієздатність осіб, яким не виповнилося 14 років (малолітніх)      Стаття 33 (33) Часткова цивільна дієздатність особи, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітньої)  
216. 1. Діти, яким не виповнилося 14 років (малолітні), мають право:      1. Дитина, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня), має право:  
217. 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, стосується предмета, який має невисоку вартість, та відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвиткові;      1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвиткові та стосується предмета, який має невисоку вартість;  
218. 2) вкладати кошти у банківські (кредитні) установи та розпоряджатися ними.   -114- Альохін В.І. (в.о. № 39)
Викласти підпункт 2 пункту 1 статті 33 таким чином "Вкладати кошти у банківські (кредитні) страхові установи та розпоряджатися ними.".  
Відхилено   2) вкладати кошти у банківські (кредитні) установи та розпоряджатися ними.  
219.   -115- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Частину 2 підпінкту 2) пункту 1 статті 33 викласти у редакції: "Якщо кошти на ім'я малолітньої дитини внесені іншою особою, цими коштами мають право розпоряджатися батьки (один з них, який проживає разом з дитиною), усиновлювач, опікун або організація що виконує функції опікуна".  
Враховано редакційно    
220. Якщо кошти внесені на ім'я дитини іншими особами, ними мають право розпоряджатися батьки, або один з них, що проживає з дитиною, або опікун.      Якщо кошти внесені на ім'я дитини іншими особами, ними мають право розпоряджатися батьки, або один з них, що проживає з дитиною, або опікун;  
221.   -116- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
До пункту 1 статті 33 додати підпункт 3 такого змісту: "3) мати немайнові права авторів на результати творчої діяльності".  
Враховано редакційно   3) здійснювати особисті немайнові права автора на твори науки, літератури та мистецтва, об`єкти промислової власності або інші результати своєї творчої діяльності, що охороняються законом.  
222. 2. Малолітні не відповідають за заподіяну ними шкоду.   -117- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Пункт 2 статті 33 викласти у редакції: "2.Малолітній не несе цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну ним.".  
Враховано редакційно   2. Малолітні не несуть цивільно-правової відповідальністі за завдану ними шкоду.  
223. Стаття 34 Неповна цивільна дієздатність осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх)   -118- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
В назві статті 34 після слова "дієздатність" додати слово "фізичних".  
Відхилено   Стаття 34 (34) Неповна цивільна дієздатність особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітніх)  
224. 1. Крім правочинів, передбачених у статті 33 цього Кодексу, особи віком від 14 до 18 років (неповнолітні) мають право:   -119- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
В пункті 1 статті 34 перше речення після тексту "цього Кодексу," доповнити словом "фізичні".  
Відхилено   1. Крім правочинів, передбачених у статті 33 цього Кодексу, особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня) має право:  
225. 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;      1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;  
226. 2) самостійно здійснювати права автора на твори науки, літератури та мистецтва, об`єкти промислової власності або інші результати своєї творчої діяльності, що охороняються законом;      2) самостійно здійснювати авторські права на результати літературної, художньої, наукової і технічної творчості, що охороняються законом;  
227. 3) бути членами та засновниками громадських і кооперативних організацій відповідно до закону про такі організації та до їхніх статутів.      3) бути учасником та засновником юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи.  
228. 2. Неповнолітні особи вчиняють інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.      2. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.  
229. На правочини щодо транспортних засобів або нерухомого майна, які вчиняються неповнолітніми особами, згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників має бути дана письмово і нотаріально посвідчена.      На правочини щодо транспортних засобів або нерухомого майна, які вчиняє неповнолітня особа, згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника має бути дана письмово і нотаріально посвідчена.  
230. 3. Неповнолітні особи можуть розпоряджатися коштами, що внесені іншими особами у банківські (кредитні) установи на їхнє ім`я, за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.   -120- Альохін В.І. (в.о. № 39)
Ст.34. п.3 - Самостійно розпоряджатися майном, яке вони купили на свій заробіток, стипендію чи інший дохід (дар майна, грошей, цінностей), окрім нерухомих речей та транспортних засобів. Ст.34. п.3 - Неповнолітні особи можуть розпоряджатися коштами, що внесені іншими особами у банківські (кредитні), страхові установи на їхнє ім'я, за згодою батьків (усиновителів), або піклувальників.  
Відхилено   3. Неповнолітня особа може розпоряджатися коштами, що внесені іншими особами у банківські (кредитні) установи на її ім`я, за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника.  
231. 4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків, усиновлювачів, піклувальників. У разі заперечення того з батьків, з яким проживає дитина, правочин може бути здійснений з дозволу органів опіки та піклування.   -121- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 4 статті 34 наприкінці доповнити текстом ",усиновлювача, опікуна, піклувальника".  
Враховано   4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків (усиновлювачів). У разі заперечення того з батьків, з яким проживає дитина, правочин може бути здійснений з дозволу органів опіки та піклування.  
232.   -122- Сергієнко О.І.
У пункті 5) статті 34 додати слова "на деякий час".  
Відхилено    
233. 5. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальників, органів опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи або позбавити її права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами.   -123- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 5 статті 34 після слова "розпоряджатися" слово "своїм" замінити текстом "своїми коштами".  
Враховано редакційно   5. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи або позбавити її права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами.  
234. Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.      6. Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.  
235. Порядок обмеження дієздатності неповнолітньої особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.      7. Порядок обмеження дієздатності неповнолітньої особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.  
236. Стаття 35 Цивільна правова відповідальність осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх)      Стаття 35 (35) Цивільно-правова відповідальність неповнолітньої особи  
237. 1. Неповнолітній сам несе відповідальність за невиконання договору, укладеного ним самостійно згідно із законом.      1. Неповнолітня особа особисто відповідає за невиконання договору, укладеного ним самостійно згідно із законом.  
238. 2. Неповнолітній сам несе відповідальність за невиконання договору, укладеного зі згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітнього немає майна, якого було б достатньо для відшкодування збитків, додатково відповідають батьки (усиновлювачі) або піклувальники.      2. Неповнолітня особа особисто відповідає за невиконання договору, укладеного зі згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи немає майна, якого було б достатньо для відшкодування збитків, додатково відповідають батьки (усиновлювачі) або піклувальники.  
239. 3. Неповнолітній несе відповідальність за шкоду, що заподіяна ним іншим особам, згідно зі статтею 1230 цього Кодексу.   -124- Альохін В.І. (в.о. № 39)
Ст.35 п.3 - Неповнолітній за заподіяну ним шкоду іншим особам відповідає за правилами статті 1230 цього Кодексу.  
Враховано редакційно   3. Неповнолітня особа відповідає за шкоду, що завдана нею іншій особі, відповідно до статті 1257 цього Кодексу.  
240.   -125- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 3 статті 35 слово "правилом" замінити словом "нормами". Аналогічно у всьому тексті Кодексу.  
Враховано редакційно    
241. Стаття 36 Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи      Стаття 36 (36) Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи  
242. 1.Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад здоров'я, який суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.      1.Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад здоров'я, який суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.  
243. 2. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.      2. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.  
244. 3. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.      3. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.  
245. 4. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набуття чинності рішенням суду.      4. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання чинності рішення суду.  
246. Стаття 37 Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи      Стаття 37 (37) Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи  
247. 1. Над фізичною особою, яка обмежена у дієздатності, встановлюється піклування. Піклування встановлюється судом.   -126- Альохін В.І. (в.о. № 39)
Ст.37 п.1 - В разі видужання фізичної особи або поліпшення її психічного стану до такого, що призводить до відновлення у повному обсязі здатності цієї особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд поновлює її дієздатність.  
Враховано у ч.1 ст.38  1. Над фізичною особою, яка обмежена у дієздатності, встановлюється піклування (див. ст. 60).  
248. 2. Особа, яка обмежена у дієздатності, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.      2. Фізична особа, яка обмежена у дієздатності, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.  
249. 3. Правочини щодо розпорядження майном вчиняються нею за згодою піклувальника.      3. Правочини щодо розпорядження майном та iншi правочини, що виходять за межi дрiбних побутових, вчиняються особою, яка обмежена у дiєздатностi, за згодою піклувальника.  
250. Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, яка обмежена у дієздатності, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником.       
251. Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оспорена особою, дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду.      Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оспорена особою, яка обмежена у дієздатностi, до органу опіки та піклування або суду.  
252. 4. Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію й інші доходи та розпоряджатися ними.      4. Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, яка обмежена у дієздатності, та розпорядження ними здійснюються піклувальником. Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, яка обмежена у дiєздатностi, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними.  
253. 5. Особа, яка обмежена у дієздатності, самостійно несе відповідальність за невиконання своїх договірних зобов'язань або за заподіяння шкоди.      5. Особа, яка обмежена у дієздатності, самостійно відповідає за невиконання нею договору, укладеного зі згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.  
254. Стаття 38 Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи      Стаття 38 (38) Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи  
255. 1. У разі видужання фізичної особи або такого поліпшення її психічного стану, який призводить до відновлення у повному обсязі здатності цієї особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд поновлює її дієздатність.      1. У разі видужання фізичної особи або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд поновлює її дієздатність.  
256. 2. У разі припинення особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, суд, за заявою зацікавлених осіб (в тому числі самої особи, яка обмежена у дієздатності), поновлює її дієздатність.   -127- Альохін В.І. (в.о. № 39)
Ст.38. п.2 - У разі вилікування особи від алкогольної та наркотичної залежності суд за заявою зацікавлених осіб (в тому числі самої особи, яка обмежена у дієздатності), поновлює її дієздатність.  
Враховано редакційно   2. У разі припинення особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, суд, за особи, яка обмежена у дієздатності, поновлює її дієздатність.  
257. 3. На підставі рішення суду встановлене над фізичною особою піклування припиняється.      3. На підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності встановлене над фізичною особою піклування припиняється.  
258. 4. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.      4. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.  
259. Стаття 39 Визнання фізичної особи недієздатною      Стаття 39 (39) Визнання фізичної особи недієздатною  
260. 1. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу здоров"я не здатна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.   -128- Альохін В.І. (в.о. № 39)
Ст.39 п.1 - Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок тривалого або хронічного психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.  
Враховано редакційно   1. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу здоров'я не здатна усвідомлювати значення своїх дій і (або) керувати ними.  
261. 2. Порядок визнання фізичної особи недієздатною визначається Цивільним процесуальним кодексом України.      2. Порядок визнання фізичної особи недієздатною визначається Цивільним процесуальним кодексом України.  
262. 3. Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно, особа, якій такими діями була заподіяна моральна шкода, має право вимагати від заявника її компенсації.   -129- Сергієнко О.І.
У пункті 3) статті 39 слова "від заявника її компенсації" замінити на "компенсацію від заявника".  
Враховано редакційно   3. Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно, особа, якій такими діями була заподіяна моральна шкода, має право вимагати її відшкодування від заявника.  
263. Стаття 40 Момент визнання фізичної особи недієздатною      Стаття 40 (40) Момент визнання фізичної особи недієздатною  
264. 1. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набуття чинності рішенням суду.      1. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання чинності рішення суду.  
265. 2. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів про психічний стан особи може визначити у рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.      2. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів про психічний стан особи може визначити у рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.  
266. Стаття 41 Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною      Стаття 41 (41) Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною  
267. 1. Над недієздатною особою встановлюється опіка. Опіка встановлюється судом.   -130- Сергієнко О.І.
У пункті 1) статті 41 додати слова "чи піклування".  
Відхилено   1. Над недієздатною особою встановлюється опіка (див.ст.60).  
268. 2. Недієздатна особа не має права вчиняти будь-яких правочинів.      2. Недієздатна особа не має права вчиняти будь-якого правочину.  
269. 3. Правочини від імені недієздатної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.      3. Правочини від імені недієздатної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.  
270. 4. Відповідальність за здійснення шкоди недієздатною особою несе її опікун згідно зі статтею 1261 цього Кодексу.      4. Відповідальність за шкоду, завдану, недієздатною особою, відповідає її опікун (стаття 1261 цього Кодексу).  
271. Стаття 42 Поновлення дієздатності особи, яка визнана недієздатною      Стаття 42 (42) Поновлення дієздатності особи, яка визнана недієздатною  
272. 1. За позовом опікуна, органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність особи і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.      1. За позовом опікуна, органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність особи і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.  
273. 2. Порядок поновлення цивільної дієздатності визначається Цивільним процесуальним кодексом України.      2. Порядок поновлення цивільної дієздатності визначається Цивільним процесуальним кодексом України.  
274. Стаття 43 Визнання фізичної особи безвісно відсутньою      Стаття 43 (43) Визнання фізичної особи безвісно відсутньою  
275. 1. Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.   -131- Сергієнко О.І.
У пункті 1) статті 43 слова "одного року" замінити на "одного року і одного місяця".  
Відхилено   1. Фізична особа може бути за заявою заiнтересованих осiб визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.  
276. 2. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про особу початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані останні відомості про неї, а в разі неможливості встановити цей місяць -перше січня наступного року.      2. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про особу початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані останні відомості про неї, а в разі неможливості встановити цей місяць -перше січня наступного року.  
277. 3. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою визначається Цивільним процесуальним кодексом України.      3. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою визначається Цивільним процесуальним кодексом України.  
278. Стаття 44 Опіка над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме      Стаття 44 (44) Опіка над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме  
279. 1. На підставі рішення суду державний нотаріус за останнім місцем проживання фізичної особи, що визнана безвісно відсутньою, описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.   -132- Альохін В.І. (в.о. № 39)
Ст.44 п.1 - На підставі рішення суду нотаріус за останнім місцем проживання фізичної особи, що визнана безвісно відсутньою описує належне їм майно та встановлює над ним опіку.  
Враховано редакційно    
280.   -133- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 1 статті 44 після слів "рішення суду" вилучити слово "державний".  
Враховано   1. На підставі рішення суду нотаріус за останнім місцем проживання фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.  
281. 2. За заявою заінтересованої особи, органу опіки та піклування опіка може бути встановлена нотаріусом над майном фізичної особи, місце знаходження якої невідоме, до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.   -134- Альохін В.І. (в.о. № 39)
Залишити в тій же редакції  
Враховано   2. За заявою заінтересованої особи, органу опіки та піклування опіка може бути встановлена нотаріусом над майном фізичної особи, місце знаходження якої невідоме, до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.  
282. 3. Опікун над майном особи, що визнана безвісно відсутньою, або особи, місце знаходження якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на їхню користь, погашає за рахунок їхнього майна борги, управляє цим майном в їхніх інтересах.      3. Опікун над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, місце знаходження якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах.  
283. 4. За заявою заінтересованих осіб опікун над майном особи, що визнана безвісно відсутньою, або особи, місце знаходження якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати.      4. За заявою заінтересованої особи опікун над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, місце знаходження якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати.  
284. 5. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою, а також у разі появи особи, місце перебування якої було невідомим.      5. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою, а також у разі появи особи, місце перебування якої було невідомим.  
285. Стаття 45 Скасування рішення про визнання особи безвісно відсутньою      Стаття 45 (45) Скасування рішення про визнання фiзичної особи безвісно відсутньою  
286. Якщо особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи, скасовує його.      Якщо фiзична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що ухвалив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи, скасовує рішення про визнання фiзичної особи безвісно відсутньою.  
287. Стаття 46 Оголошення фізичної особи такою, що померла      Стаття 46 (46) Оголошення фізичної померлою  
288. 1. Фізична особа може бути оголошена судом такою, що померла, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісно за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, -протягом шести місяців.   -135- Сергієнко О.І.
У пункті 1) статті 46 слова "трьох років" замінити на "трьох років і одного місяця"; слова "шести місяців" замінити на "одного року".  
Відхилено   1. Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісно за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, -протягом шести місяців.  
289. 2. Фізична особа, яка пропала безвісно у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом такою, що померла, після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи, що заслуговують на увагу, суд може оголосити фізичну особу такою, що померла, і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.   -136- Сергієнко О.І.
У пункті 2) статті 46 слова "двох років" замінити на "двох років і одного місяця".  
Відхилено   2. Фізична особа, яка пропала безвісно у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою, після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи, що заслуговують на увагу, суд може оголосити фізичну особу померлою, і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.  
290. 3. Фізична особа оголошується такою, що померла, від дня набуття чинності рішенням суду про це. Фізична особа, що пропала безвісно за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або в зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена такою, що померла, від дня її гаданої смерті.      3. Фізична особа оголошується померлою, від дня набрання чинності рішення суду. Фізична особа, яка пропала безвісно за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або в зв'язку з воєнними діями, може бути померлою, від дня її гаданої смерті.  
291. 4. Порядок оголошення фізичної особи такою, що померла, визначається Цивільним процесуальним кодексом України.      4. Порядок оголошення фізичної особи такою, що померла, визначається Цивільним процесуальним кодексом України.  
292. Стаття 47 Правові наслідки оголошення особи такою, що померла      Стаття 47 (47) Правові наслідки оголошення фiзичної особи померлою  
293. 1. Правові наслідки оголошення фізичної особи такою, що померла, прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.      1. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою, прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.  
294. 2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена такою, що померла, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини.   -137- Сергієнко О.І.
У пункті 2) статті 47 слова "п'яти років" замінити на "п'яти років і одного місяця".  
Відхилено   2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини.  
295. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.      Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.  
296. Стаття 48 Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена такою, що померла      Стаття 48 (48) Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою  
297. 1. Якщо особа, яка була визнана такою, що померла, з'явилася або якщо виявлено місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про оголошення її такою, що померла, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує його.   -138- Альохін В.І. (в.о. № 39)
Ст.48 п.1 - Якщо особа, яка була визнана такою, що померла, з'явилася або якщо виявлено місце її перебування, та наявності інших підстав, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про оголошення її такою, що померла за заявою цієї особи, або іншої зацікавленої особи скасовує його.  
Враховано частково   1. Якщо фiзична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася або якщо виявлено місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про оголошення особи померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує його.  
298. 2. Незалежно від часу своєї появи особа може зажадати від будь-кого повернення майна, що збереглося та безоплатно перейшло до нього після оголошення фізичної особи такою, що померла, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника.      2. Незалежно від часу своєї появи фiзична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє майном, його повернення, якщо майно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника.  
299. 3. Особи, до яких майно перейшло за оплатними правочинами, зобов'язані повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття майна вони знали, що фізична особа, яка оголошена такою, що померла, жива.      3. Особа, до якої майно перейшло за оплатними правочинами, зобов'язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття майна вона знала, що фізична особа, яка оголошена померлою, жива.  
300. У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена такою, що померла, відшкодовується вартість цього майна.   -139- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У другому реченні пункту 3 статті 48 текст "в натурі" замінити текстом "," (комою).  
Відхилено   У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна.  
301. 4. Якщо майно фізичної особи, яка оголошена такою, що померла, перейшло до територіальної громади і було реалізоване нею, їй повертається сума, одержана від продажу від реалізації майна.   -140- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 4 статті 48 текст "ним, їй" замінити текстом "нею, цій особі".  
Враховано редакційно   4. Якщо майно фізичної особи, яка оголошена померлою, перейшло у власнiсть територіальної громади і було реалізоване нею, фiзичнiй особi, яка з'явилася, повертається сума, одержана від реалізації майна.  
302.   -141- Сергієнко О.І.
У пункті 4) статті 48 додати слова "або рівнозначне майно".  
Відхилено    
303. Стаття 49 Опіка   -142- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Статті 49 та 50 вилучити.  
Враховано    
304. 1. Опіка встановлюється над малолітніми особами віком до 14 років та над особами, які визнані судом недієздатними.       
305. 2. Порядок встановлення опіки, призначення опікуна, обсяг його прав та обов'язків визначаються правилами глав 96 та 97 Книги шостої цього Кодексу.   -143- Альохін В.І. (в.о. № 39)
Ст. 49 п.2 - Порядок встановлення опіки, призначення опікуна, обсяг його прав та обов'язків визначаються правилами цього Кодексу.  
   
306. Стаття 50 Піклування       
307. 1. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами віком від 14 до 18 років, над особами, які обмежені судом у дієздатності, а також над дієздатними особами, які не здатні виконувати свої права, на їх прохання.       
308. 2. Порядок встановлення піклування, призначення піклувальника, обсяг його прав та обов'язків визначаються правилами глав 96 та 97 Книги шостої цього Кодексу.   -144- Альохін В.І. (в.о. № 39)
Ст.50 п.2 - Порядок встановлення піклування призначення піклувальника, обсяг його прав та обов'язків визначаються правилами цього Кодексу.  
   
309. Стаття 51 Надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов'язків   -145- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Статтю 51 вилучити.  
Враховано    
310. 1. Дієздатна фізична особа, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права, у тому числі право на захист, та виконувати свої обов'язки, має право обрати собі помічника.       
311. 2. Помічником може бути дієздатна фізична особа.       
312. За заявою особи, яка потребує допомоги, ім'я її помічника реєструється в органі опіки та піклування, про що видається відповідне посвідчення.       
313. Помічник може бути відкликаний, а його повноваження припинені особою, яка потребувала допомоги, у будь-який час.       
314. 3. Послуги помічника є оплатними, якщо інше не визначено домовленістю сторін.       
315. 4. Якщо в особи, якій необхідна допомога, є майно, яке потребує догляду та управління, помічник за договором з нею здійснює довірче управління цим майном відповідно до правил глави 68 Книги п'ятої.       
316. Стаття 52 Акти цивільного стану      Стаття 49 (52) Акти цивільного стану  
317. 1. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з особою і започатковують, змінюють, доповнюють, припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.      1. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з особою і започатковують, змінюють, доповнюють, припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.  
318. 2. Актами цивільного стану є народження дитини, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної дієздатності, обмеження у дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.   -146- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Пункт 2 статті 52 після слів "зміні імені" доповнити текстом "зміна прізвища,".  
Відхилено   2. Актами цивільного стану є народження дитини, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної дієздатності, обмеження у дієздатності, визнання особи недієздатною, укладення шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.  
319. 3. Державній реєстрації підлягають народження дитини та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть.      3. Державній реєстрації підлягають народження дитини та її походження, громадянство, укладення шлюбу, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть.  
320. 4. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.      4. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.  
321. Глава 5 Фізична особа як підприємець      Глава 5 (5) Фізична особа як підприємець  
322. Стаття 53 Право фізичної особи на заняття підприємництвом      Стаття 50 (53) Право фізичної особи на заняття підприємництвом  
323. 1. Право на заняття підприємництвом має фізична особа з повною дієздатністю.      1. Право на заняття підприємництвом, яке не заборонено законом, має фізична особа з повною цивiльною дієздатністю, а також неповнолітня фізична особа відповідно до п.3) ч.1 статті 34 цього Кодексу.  
324. 2. В окремих випадках, визначених законом, дозволяється участь осіб з неповною дієздатністю в громадських і кооперативних організаціях.   -147- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
В частині 2 статті 53 вилучити текст "громадських і".  
Враховано   2. Фізична особа здійснює своє право на підприємництво за умови її державної реєстрації як підприємця у порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб як підприємців є відкритою.  
325.   -148- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Викласти стапттю 53 в такій редакції: "Громадяни мають право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, за умови державної реєстрації громадянина як підприємця відповідно до закону."  
Відхилено   3. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем. Суд при вирішенні спору може застосувати до таких договорів правила Книги п'ятої про зобов'язання, які пов'язані з підприємницькою діяльністю.  
326.   -149- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Статті 54, 57, 59 - вилучити.  
Враховано частково    
327. Стаття 54 Державна реєстрація фізичної особи як підприємця       
328. 1. Фізична особа здійснює своє право на підприємництво за умови державної реєстрації її як підприємця.   -150- Асадчев В.М. (реєстр. картка № 337)
Додати: "Реєстрація фізичних осіб як підприємців здійснюється за принципом повідомлення і не пізніш одного робочого дня, який настає за днем отримання реєструючим органом повідомлення від фізичної особи, що бажає зареєструватися як підприємець."  
   
329. Реєстрація фізичної особи як підприємця провадиться органами юстиції. Дані державної реєстрації включаються до єдиного реєстру фізичних осіб, що займаються підприємництвом, і є відкритими для загального ознайомлення.   -151- Жовтіс О.І. (в.о. № 138)
Пункт перший статті 54 викласти в редакції: "Фізична особа здійснює своє право на підприємництво за умови державної реєстрації у порядку, що визначається законом про систему державної реєстрації суб'єктів господарювання. Реєстрація фізичної особи як підприємця провадиться органами державної реєстрації. Дані державної реєстрації включаються до єдиного реєстру суб'єктів господарювання, і є відкритими для загального ознайомлення".  
Враховано у ст. 5о(53)   
    -152- Шишкін В.І. (в.о. № 133)
Пункт перший статті 54 викласти в редакції: "Фізична особа здійснює своє право на підприємництво за умови державної реєстрації у порядку, що визначається законом про систему державної реєстрації суб'єктів господарювання. Реєстрація фізичної особи як підприємця провадиться органами державної реєстрації. Дані державної реєстрації включаються до єдиного реєстру суб'єктів господарювання, і є відкритими для загального ознайомлення".  
Враховано у ст. 50(53)   
330. 2. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду.       
331. 3. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори з тих міркувань, що не є підприємцем.   -153- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У абзаці першому частини 3 статті 54 текст "з тих міркувань" замінити текстом "на тій підставі".  
Враховано у ч.3 ст.50(53)   
332. Суд при вирішенні спору може застосувати до таких договорів правила Книги п'ятої про зобов'язання, які пов'язані з підприємницькою діяльністю.       
333. Статтю 55 "Обмеження права фізичної особи на заняття підприємництвом" виключено.       
334.       
335. Статтю 56 "Правові наслідки порушення особою, яка займається підприємництвом, законодавства та прав інших осіб" виключено.       
336. Стаття 57 Підприємницька діяльність голови селянського (фермерського) господарства   -154- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Наявність ст.57 у Цивільному кодексі є недоцільною, оскільки існує Закон про селянське (фермерське) господарство, а дана стаття у проекті виглядає штучно вмонтованою.  
Враховано    
337. 1. Голова селянського (фермерського) господарства, яке не є юридичною особою, займається підприємництвом від імені усіх його членів за їхньою згодою.   -155- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 1 статті 57 текст "його членів" замінити текстом "членів господарства".  
Враховано    
338. 2. Голова селянського (фермерського) господарства має право на заняття підприємництвом з моменту державної реєстрації його як підприємця.       
339.       
340. Статтю 58 "Право подружжя на майно, яке використовується для підприємництва, та на доходи, одержані від нього" виключено.       
341.       
342. Стаття 59 Застосування до підприємницької діяльності фізичних осіб правил, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб      Стаття 51 (59) Застосування до підприємницької діяльності фізичних осіб правил, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб  
343. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються усі правила, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не випливає із закону або суті правовідносин.   -156- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У статті 59 текст "випливає із закону" замінити текстом "встановлено законом, або не випливає із".  
Враховано   До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються усі правила, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом, або не випливає із суті правовідносин.  
344. Стаття 60 Майнова відповідальність фізичної особи -підприємця      Стаття 52 (60) Цивільно-правова відповідальність фізичної особи -підприємця  
345. 1. Фізична особа -підприємець несе відповідальність за забов"язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.   -157- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частинах 1 і 2 статті 60 слово "цією" замінити "підприємницькою".  
Враховано   1. Фізична особа -підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.  
346. 2. Фізична особа -підприємець, що перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.   -158- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Сумнівною є необхідність визначення у ч.2 ст. 60 положення про те, що фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна, оскільки у книзі 6 "Сімейне право", детально регулюються майнові відносини подружжя і порядок накладення стягнення на майно подружжя за зобов'язаннями кожного з них.  
Відхилено   2. Фізична особа -підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.  
347. Стаття 61 Банкрутство фізичної особи, що є підприємцем      Стаття 53 (61) Банкрутство фізичної особи - підприємця  
348. Фізична особа, яка неспроможна задовільнити вимоги кредиторів, що пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом, на підставах, передбачених законом.      Фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, що пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.  
349. Стаття 62 Встановлення довірчого управління майном, що використовується в підприємництві, органами опіки і піклування      Стаття 54 (62) Управління майном, що використовується в підприємництві, органом опіки і піклування  
350. 1. Якщо особа, яка займалася підприємництвом, визнана безвісно відсутньою, недієздатною чи такою, що обмежена у дієздатності, або якщо майно, яке використовувалося у підприємництві, перейшло до неповнолітніх (малолітніх) осіб, органом опіки та піклування може бути призначений управитель цього майна.      1. Якщо особа, яка займалася підприємництвом, визнана безвісно відсутньою, недієздатною або обмежена у дієздатності, або якщо власником майна, яке використовувалося у підприємництві, стала неповнолітня (малолітня) особа, орган опіки та піклування може призначити управителя цього майна.  
351. Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про довірче управління цим майном.      Орган опіки та піклування укладає з управителем про довірче управління цим майном.  
352. 2. При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені, але в інтересах осіб, які є його власниками.      2. При здійсненні повноважень щодо довірчого управління майном управитель діє від свого імені, але в інтересах особи, яка є власником майна.  
353. 3. У договорі про довірче управління майном визначаються права та обов'язки управителя.      3. У договорі про управління майном визначаються права та обов'язки управителя.  
354. Органи опіки та піклування контролюють діяльність управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльністю опікуна і піклувальника.      Орган опіки та піклування контролює діяльність управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльністю опікуна і піклувальника.  
355. 4. Довірче управління майном припиняється, якщо відпали обставини, на підставі яких воно було встановлене.   -159- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Доповнити першу книгу Кодексу главою 5-1 "Опіка та піклування"  
Враховано   4. Договір про управління майном припиняється, якщо відпали обставини, на підставі яких він був укладений. Глава 6 .Опіка та піклування Стаття 55. Поняття опіки та піклування Опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх фізичних осіб , а також повнолітніх фізичних осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки. Стаття 56. Орган опіки та піклування Перелік органів, на які покладено функції органу опіки і піклування, їх права та обов'язки по забезпеченню прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, визначаються законом та іншими нормативно-правовими актами. Стаття 57. Обов'язок повідомляти про фізичних осіб, які потребують опіки або піклування Кожен, кому стало відомо про фізичну особу, яка потребує опіки або піклування, зобов'язаний негайно повідомити про це орган опіки та піклування. Стаття 58. Фізичні особи, над якими встановлюється опіка Опіка встановлюється над малолітніми фізичними особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. Стаття 59. Фізичні особи, над якими встановлюється піклування Піклування встановлюється над неповнолітніми фізичними особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які обмежені у дієздатності. Стаття 60. Встановлення опіки та піклування судом 1.Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною. 2.Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її дієздатності. 3.Суд встановлює опіку над малолітньою та піклування над неповнолітньою фізичною особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вони позбавлені батьківського піклування. Стаття 61. Встановлення опіки та піклування органом опіки та піклування 1.Орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою фізичною особою. 2.Орган опіки та піклування встановлює піклування над неповнолітньою фізичною особою. Стаття 62. Місце встановлення опіки та піклування Опіка та піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки та піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Стаття 63. Призначення опікуна та піклувальника 1. Опікуна та піклувальника призначає орган опіки та піклування. 2. Опікуном та піклувальником може бути лише фізична особа з повною дієздатністю; 3. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою; 4.Опікун та піклувальник призначається переважно з тих, хто є у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітнього та при призначенні піклувальника береться до уваги бажання підопічних; 5.Особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Стаття 64. Фізична особа, яка не може бути опікуном та піклувальником Опікуном та піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були відновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам того, хто потребує опіки або піклування. Стаття 65. Опіка або піклування над фізичною особою, щодо якої не призначено опікуна або піклувальника До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна або піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування. Стаття 66. Опіка або піклування над особою, яка перебуває у спеціальному закладі Якщо над фізичною особою, яка перебуває у дитячому, лікувальному, навчально-виховному закладі або закладі органу соціального захисту, не встановлена опіка або піклування або не призначено опікуна або піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад. Стаття 67. Права та обов'язки опікуна 1. Опікун зобов'язаний піклуватися про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітнього зобов'язаний дбати про його виховання, навчання та розвиток. 2.Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави. 3.Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. 4.Опікун зобов'язаний вживати заходів до захисту прав та інтересів підопічного . Стаття 68. Правочини, які не може вчиняти опікун 1.Опікун сам, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички. 2.Опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою. 3.Опікун не може представляти підопічного в суді при розгляді спору між підопічним і дружиною, чоловіком опікуна або його близькими родичами. Стаття 69. Права та обов'язки піклувальника 1. Піклувальник над неповнолітнім зобов'язаний дбати про створення йому необхідних побутових умов, про його виховання, навчання та розвиток. Піклувальник над фізичною особою, яка обмежена у дієздатності, зобов'язаний дбати про її лікування, створення необхідних побутових умов. 2. Піклувальник дає згоду на вчинення фізичною особою правочинів (стаття _____ цього Кодексу). 3. Піклувальник зобов'язаний вживати заходів до захисту прав та інтересів фізичної особи. Стаття 70. Правочини, на вчинення яких піклувальник не може давати згоду 1. Піклувальник не може давати згоду на укладення договорів між підопічним та своєю дружиною, чоловіком або своїми близькими родичами, крім передання майна підопічному у власність на підставі договору дарування або у безоплатне користування на підставі договору позички. 2. Піклувальник не може представляти підопічного в суді при розгляді спору між підопічним та дружиною, чоловіком піклувальника або його близькими родичами. Стаття 71. Правочини, вчинення яких неможливе без дозволу органу опіки та піклування 1.Опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування: 1)відмовитися від майнових прав підопічного; 2) видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; 3) укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори про розподіл або обмін житлового будинку, квартири; 4) укладати договори щодо іншого цінного майна; 2.Піклувальник має право дати дозвіл на вчинення правочинів, визначених у п. п.1-4 частини 1 цієї статті, лише при наявності дозволу органу опіки та піклування. Стаття 72. Управління майном особи, над якою встановлена опіка 1.Опікун зобов'язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах. 2.Якщо малолітній може самостійно визначити свої потреби та інтереси, опікун, здійснюючи управління майном, повинен враховувати його бажання. 3.Опіку самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок його пенсії, аліментів, інших доходів від його майна тощо. 4.Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном або передати його за договором в управління іншій особі. Стаття 73. Право опікуна та піклувальника на плату за виконання ними своїх обов'язків Кабінет Міністрів України визначає підстави виникнення права на оплату послуг опікуна та піклувальника, розмір та порядок її виплати. Стаття 74. Опіка над майном 1. Якщо у особи, над якою встановлена опіка чи піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості, то опіка над цим майном встановлюється органами опіки і піклування за місцем знаходження майна. 2. Опіка над майном встановлюється також в інших випадках, встановлених законом. Стаття 75. Звільнення опікуна та піклувальника 1.Орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Така заява має бути розглянута протягом одного місяця. До винесення рішення про звільнення від повноважень опікуна чи піклувальника або до закінчення місячного строку, якщо заява не розглянута, особа залишається опікуном або піклувальником. 2. Орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від своїх повноважень за заявою особи, над якою встановлено піклування. 3. За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов'язків, а також у разі поміщення підопічного до дитячого, лікувального, навчально-виховного закладу або закладу органу соціального захисту. Стаття 76. Припинення опіки 1.Опіка припиняється у разі передачі малолітнього батькам або усиновлювачам. 2.Опіка припиняється у разі досягнення підопічним чотирнадцяти років. Особа, яка здійснювала обов'язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього. 3.Опіка припиняється у разі поновлення дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною. Стаття 77. Припинення піклування Піклування припиняється у разі : 1) досягнення фізичною особою повноліття; 2)реєстрації шлюбу з неповнолітнім; 3)надання неповнолітньому повної дієздатності; 4) поновлення дієздатності фізичної особи, дієздатність якої була обмежена. Стаття 78. Надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов'язків 1. Дієздатна фізична особа, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов' язки, має право обрати собі помічника. 2. Помічником може бути дієздатна фізична особа. За заявою особи, яка потребує допомоги, ім'я її помічника реєструється органом опіки та піклування, про що видається відповідний документ, зразок якого встановлює Міністерство юстиції Укарїни. 3. Помічник має право на одержання пенсії, аліментів, заробітної плати, поштових відправлень, що належаться фізичній особі, яка потребувала допомоги. 4. Помічник має право на вчинення дрібних побутових правочинів, відповідно до наданих йому повноважень. 5. Помічник представляє особу у органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та організаціях, діяльність яких пов'язана із обслуговуванням населення. Помічник може представляти фізичну особу в суді лише на підставі окремої довіреності. 6. Послуги помічника є оплатними, якщо інше не визначено домовленістю сторін. 7.Помічник може бути відкликаний, а його повноваження анульовані особою, яка потребувала допомоги у будь-який час. Стаття 79. Оскарження дій опікуна, рішень органу опіки та піклування Дії опікуна можуть бути оскаржені заінтересованою особою, в тому числі родичами підопічного, до органу опіки та піклування або до суду. Рішення органу опіки та піклування може бути оскаржено до відповідного органу, якому підпорядкований орган опіки та піклування, або до суду.  
356. Підрозділ 2 Юридичні особи      Підрозділ 2 Юридична особа  
357. Глава 6 Загальні положення про юридичних осіб      Глава 7 (6) Загальні положення про юридичну особу  
358. Стаття 63 Поняття юридичної особи   -160- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Необхідно уточнити поняття юридичної особи, оскільки юридична особа є суб'єктом, а не об'єднанням майна у відокремлену організацію. Не може бути правоздатності у об'єднання майна. Крім того, слід уточнити, чи йде мова про об'єднання в організацію громадян, чи також інших осіб, в т.ч. юридичних осіб, чи може бути одна юридична особа у складі іншої?  
Враховано частково   Стаття 80 (63) Поняття юридичної особи  
359. Юридична особа є об'єднанням осіб та/або майна у відокремлену організацію, яка наділяється правоздатністю і яка внаслідок цього як така може мати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді.   -161- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Статтю викласти в такій редакції: "1.Юридичною особою є організація, яка зареєстрована у встановленому законом порядку. 2.Умови створення юридичної особи (склад засновників, наявність майна тощо) та її державної реєстрації встановлюється законом. 3.Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації та внесення відповідного запису до єдиного державного реєстру юридичних осіб."  
Відхилено   Юридичною особою є органiзацiя, створена шляхом об'єднання осіб та/або майна, яка наділяється правоздатністю і може від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа може бути створена однією особою, якщо це не заборонено законом.  
360.   -162- Сергієнко О.І.
У статті 63 перший абзац викласти в такій редакції: "Юридичними особами визнаються організації, які мають право власності, інші майнові та особисті немайнові права, а також несуть обов'язки і можуть бути позивачами та відповідачами у суді".  
Враховано редакційно    
361. Стаття 64 Види юридичних осіб      Стаття 81 (64) Види юридичних осіб  
362. 1. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.      1. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.  
363. Юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів відповідно до пп. 2 і 3 статті 72 цього Кодексу.      Юридична особа приватного права створює на підставі установчих документів відповідно до частин 2 і 3 статті 91 цього Кодексу.  
364. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади як юридичні особи публічного права визначаються такими і діють на підставі закону. Інші юридичні особи публічного права можуть створюватися розпорядчим способом державними органами, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.   -163- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
В абзаці третьому частини 1 статті 64 текст "державними органами, органами" замінити текстом "органами державної влади, органами влади".  
Враховано редакційно   Юридична особа публічного права створюються розпорядчим способом органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування.  
365. 2. Цим Кодексом регулюється порядок створення, організаційно-правові форми, правове становище юридичних осіб приватного права.      2. Цим Кодексом регулюється порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.  
366. Порядок створення, організаційно-правові форми, правове становище юридичних осіб публічного права визначаються законом.      Порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб публічного права визначаються законом.  
367. Стаття 64-1 Участь юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах      Стаття 82 (64-1) Участь юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах  
368. Юридичні особи публічного права у цивільних відносинах підлягають правилам цього Кодексу, якщо окремі винятки не будуть встановлені законом."   -164- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У статті 64-1 текст "якщо окремі винятки не будуть" замінити текстом ".Винятки можуть бути встановлені законом.".  
Враховано редакційно   На юридичних осiб публічного права у цивільних відносинах поширюються правила, встановленi цим Кодексом, якщо iнше не встановлено законом.  
369. Стаття 65 Організаційно-правові форми юридичних осіб      Стаття 83 (65) Організаційно-правові форми юридичних осіб  
370. 1. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств або установ.   -165- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
Частину першу статті 65 доповнити словами " інших формах, встановлених законом "  
Враховано   1. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ, інших формах, встановлених законом.  
    -166- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
Залишити частину першу статті 65 у редакції, прийнятій у другому читанні.  
Відхилено    
371. 2. Товариством є об'єднання осіб (учасників), яке має корпоративний устрій та управляється його учасниками. Товариство може бути створене й однією особою, якщо законом це прямо не заборонено.   -167- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Оскільки основною ознакою поділу юридичних осіб є вид їх діяльності, у ч.2 ст.65 слід зазначити: "Товариства можуть бути підприємницькі та непідприємницькі".  
Враховано   2. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створене однією особою, якщо інше не встановлено законом.  
372. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.      Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.  
373. 3. Установою є об'єднання майна у відокремлену організацію, без членів, створену однією або кількома особами (засновниками) для досягнення визначеної засновниками мети за рахунок цього майна. Установа може задовольняти культурні, соціальні чи економічні потреби суспільства (суспільно-корисна установа) чи потреби третіх осіб-дестинаторів (приватно-корисна установа).   -168- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
Частину 3 статті 65 викласти в такій редакції "3. Установою є організація без членів, створена однією або кількома особами (засновниками) шляхом об'єднання (видiлення) майна, для досягнення визначеної засновниками мети за рахунок цього майна. Особливостi правового статусу окремих видів установ визначаються законом."  
Враховано   3. Установою є організація без членів, створена однією або кількома особами (засновниками) шляхом об'єднання (видiлення) майна, для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Особливостi правового статусу окремих видів установ встановлюються законом.  
374. 4. До всіх товариств та установ застосовуються положення цієї глави Кодексу, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені цим Кодексом й іншими законами.   -169- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 4 статті 65 вилучити слово "кодексу".  
Враховано   4. До всіх товариств та установ застосовуються положення цієї глави, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законами.  
375. Стаття 66 Підприємницькі товариства   -170- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Організаційно-правові форми підприємницьких товариств безпідставно обмежуються лише двома видами, що суперечить чинному законодавству. У проекті мають розрізнятися організаційно-правові форми суб'єктів господарської діяльності та види або форми юридичних осіб.  
Враховано   Стаття 84 (66) Підприємницькі товариства  
376. Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання та наступного розподілу між учасниками прибутку (підприємницькі товариства), можуть бути організовані тільки як господарські товариства (акціонерне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, повне товариство та командитне товариство) або виробничі кооперативи.      Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками прибутку (підприємницькі товариства), можуть бути організовані тільки як господарські товариства (акціонерне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, повне товариство та командитне товариство) або виробничі кооперативи.  
377.   -171- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Регулювання господарської діяльності господарських товариств та виробничих кооперативів не є предметом цього Кодексу, а має бути врегульоване господарським законодавством. У Цивільному кодексі повинні регулюватися лише цивільні майнові відносини, що виникають між особами у процесі створення товариства чи кооперативу, до реєстрації його як суб'єкта господарювання та набуття статусу юридичної особи.  
Відхилено   Стаття 85 Непідприємницькі товариства Непідприємницькими товариствами вважаються товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статус окремих видів непідприємницьких товариств визначається законом.  
378. Стаття 67 Здійснення підприємницької діяльності непідприємницькими товариствами та установами      Стаття 86 (67) Здійснення підприємницької діяльності непідприємницькими товариствами та установами  
379. Непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об'єднання громадян тощо) та установи можуть, поряд зі своєю основною діяльністю, займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, якщо інше не встановлено законом.   -172- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Статтю 67 викласти у редакції "Непідприємницькі товариства можуть займатися підприємницькою діяльністю лише у випадках і в порядку передбачених законом.".  
Відхилено   Непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об'єднання громадян тощо) та установи можуть, поряд зі своєю основною діяльністю, займатися підприємницькою діяльністю, якщо інше не встановлено законом, i якщо ця дiяльнiсть вiдповiдає метi, для якої вони були створенi, та сприяє її досягненню.  
380. Стаття 68 Правоздатність юридичної особи      Стаття 87 (68) Правоздатність юридичної особи  
381. 1. Юридична особа, відповідно до її здатності мати цивільні права та обов'язки (цивільна правоздатність), має такі самі цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, за винятком тих, які за своєю природою можуть належати тільки людині.      1. Юридична особа здатна мати такі самі цивільні права та обов'язки (цивільна правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати тільки людині.  
382. 2. Юридична особа може бути обмежена у правах не інакше ніж у випадках і в порядку, встановлених законом. Рішення про обмеження прав може бути оскаржене юридичною особою до суду.   -173- Сергієнко О.І.
У пункті 2) статті 68 слова "не інакше ніж" замінити на "лише".  
Враховано   2. Юридична особа може бути обмежена у правоздатності лише за рішенням суду.  
383. 3. Окремими видами діяльності, перелік яких визначається законом, юридична особа може займатися тільки після одержання спеціального дозволу (ліцензії).   -174- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Статтю 68 викласти в такій редакції "1. Юридична особа здатна мати цивільні права та обов'язки, які відповідають профілю її діяльності та не суперечать меті, для досягнення якої вона створена. 2.Законом можуть бути передбачені права та обов'язки, якими не може володіти відповідна юридична особа. 3. Законом можуть бути передбачені права та обов'язки, якими відповідна юридична особа може володіти лише за наявності спеціального дозволу."  
Відхилено   3. Юридична особа може займатися окремими видами діяльності, перелік яких визначається законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).  
384. 4. Правоздатність юридичної особи виникає в момент її створення і припиняється в момент внесення запису до єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи.      4. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення, і припиняється з моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи.  
385. Стаття 69 Найменування юридичної особи      Стаття 88 (69) Найменування юридичної особи  
386. 1. Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить вказівку на її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити вказівку на характер її діяльності. Юридична особа може мати, крім повного найменування, скорочене найменування.      1. Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати, крім повного найменування, скорочене найменування.  
387. 2. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, повинна мати фірмове найменування.      2. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, повинна мати фірмове найменування (фірму).  
388. Порядок реєстрації та використання фірмового найменування визначається положеннями глави 42 цього Кодексу, іншими законами та правовими актами.      Порядок реєстрації та використання фірмового найменування визначається положеннями глави 42 цього Кодексу, іншими актами цивiльного законодавства.  
389. 3. Найменування юридичної особи зазначається в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру юридичних осіб.      3. Найменування юридичної особи зазначається в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.  
390. 4. У разі зміни свого найменування юридична особа, крім виконання інших вимог, встановлених законом, зобов'язана помістити оголошення про це в органах друку, в яких публікуються дані про державну реєстрацію юридичної особи, та сповістити про це всіх осіб, з якими вона перебуває у договірних відносинах.      4. У разі зміни свого найменування юридична особа, крім виконання інших вимог, встановлених законом, зобов'язана помістити оголошення про це в органах друку, в яких публікуються дані про державну реєстрацію юридичної особи, та сповістити про це всіх осіб, з якими вона перебуває у договірних відносинах.  
391. 5. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.      5. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.  
392. Стаття 70 Особисті немайнові права юридичної особи      Стаття 89 (70) Особисті немайнові права юридичної особи  
393. Права юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть належати юридичній особі, визначаються та захищаються так само, як і аналогічні права фізичних осіб (Книга друга).   -175- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У статті 70 слово "недоторканість" замінити словом "захист".  
Відхилено   Юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть належати юридичній особі, та які захищаються так само, як і аналогічні права фізичних осіб.  
394.   -176- Сергієнко О.І.
Статтю 70 викласти в такій редакції: "Юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, на таємницю телеграфної та іншої кореспонденції, телефонних розмов, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть належати юридичній особі".  
Враховано редакційно    
395. Стаття 71 Місцезнаходження юридичної особи      Стаття 90 (71) Місцезнаходження юридичної особи  
396. 1. Місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.      1. Місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.  
397. 2. Місцезнаходження юридичної особи зазначається в її установчих документах.      2. Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.  
398. Стаття 72 Створення юридичної особи      Стаття 91 (72) Створення юридичної особи  
399. 1. Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками, якщо законом не встановлений інший порядок їх установчих документів.      1. Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками, якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.  
400. 2. Установчими документами товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.   -177- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
Викласти пункт 2 статті 72 в новій редакції: "2. Для створення юридичної особи засновники розробляють та затверджують договір, в якому визначається порядок спільної діяльності по створенню юридичної особи, умови передання їй свого майна та участі в її діяльності. На підставі договору засновники розробляють та затверджують установчий документ юридичної особи. Юридична особа, створена однією особою, діє на підставі установчого документу, затвердженого цією особою."  
Враховано редакційно   2. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.  
401. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.      Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.  
402. 3. Установа створюється на основі індивідуального або спільного установчого акта. Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути у будь-який час скасований засновником.      3. Установа створюється на пiдставi індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками).  
403. 4. Юридична особа вважається створеною в момент її державної реєстрації.      4. Юридична особа вважається створеною з моменту її державної реєстрації.  
404. Стаття 73 Державна реєстрація юридичної особи   -178- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Статтю 73 виключити.  
Відхилено   Стаття 92 (73) Державна реєстрація юридичної особи  
405. 1. Юридична особа підлягає державній реєстрації органами юстиції у порядку, що визначається законом про реєстрацію юридичних осіб. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру юридичних осіб, відкритого для загального ознайомлення.   -179- Жовтіс О.І. (в.о. № 138)
Пункт перший статті 73 викласти в редакції: "Юридична особа підлягає державній реєстрації органами державної реєстрації у порядку, що визначається законом про систему державної реєстрації суб'єктів господарювання. Дані державної реєстрації включаються до єдиного реєстру суб'єктів господарювання, відкритого для загального ознайомлення"  
Враховано   1. Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру юридичних осіб, відкритого для загального ознайомлення.  
    -180- Шишкін В.І. (в.о. № 133)
Пункт перший статті 73 викласти в редакції: "Юридична особа підлягає державній реєстрації органами державної реєстрації у порядку, що визначається законом про систему державної реєстрації суб'єктів господарювання. Дані державної реєстрації включаються до єдиного реєстру суб'єктів господарювання, відкритого для загального ознайомлення".  
Враховано    
406. 2. Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів законові є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи. Відмова у державній реєстрації за іншими мотивами (недоцільність тощо) не допускається.      2. Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів законові є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи. Відмова у державній реєстрації за іншими мотивами (недоцільність тощо) не допускається.  
407. 3. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені в суді.   -181- Сергієнко О.І.
У пункті 3) статті 73 слова "в суді" замінити на "в судовому порядку".  
Відхилено   3. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені в суді.  
408. 4. До єдиного державного реєстру юридичних осіб вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування (фірмове найменування), місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, предмет діяльності товариства чи мета установи, а також інші відомості, якщо цього вимагає закон.      4. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування (фірмове найменування), місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мета установи, а також інші відомості, якщо цього вимагає закон.  
409. 5. Зміни установчих документів набувають чинності для третіх осіб із моменту їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, -із моменту сповіщення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Однак юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.      5. Зміни установчих документів набувають чинності для третіх осіб із моменту їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, -із моменту сповіщення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.  
410. Стаття 74 Вимоги до змісту установчих документів      Стаття 93 (74) Вимоги до змісту установчих документів  
411. 1. Статут товариства, якщо додаткові вимоги щодо його змісту не встановлені цим Кодексом або іншими законами, має включати найменування юридичної особи, вказівку на її місце знаходження, адресу, визначати органи управління товариством, їхню компетенцію, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього.      1. Статут товариства, якщо додаткові вимоги щодо його змісту не встановлені цим Кодексом або іншими законами, має включати найменування юридичної особи, вказівку на її місце знаходження, адресу, визначати органи управління товариством, їхню компетенцію, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього.  
412. 2. Засновницький договір товариства, якщо додаткові вимоги до його змісту не встановлені цим Кодексом та іншими законами, має містити обов'язок учасників створити юридичну особу, визначати порядок спільної діяльності щодо її створення, умови передання їй свого майна.      2. Засновницький договір товариства, якщо додаткові вимоги до його змісту не встановлені цим Кодексом та іншими законами, має містити обов'язок учасників створити юридичну особу, визначати порядок спільної діяльності щодо її створення, умови передання їй свого майна.  
413. 3. В установчому акті установи зазначається її мета, визначається, як правило, майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, організація управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні деякі із зазначених вище положень, їх встановлює відповідний орган юстиції, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб.   -182- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 3 статті 74 вилучити текст ",як правило".  
Враховано   3. В установчому акті установи зазначається її мета, визначається майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, організація управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні деякі із зазначених вище положень, їх встановлює орган, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб.  
    -183- Жовтіс О.І. (в.о. № 138)
У пункті третьому статті 74 слова: "орган юстиції, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб" замінити словами: "орган державної реєстрації".  
Враховано    
    -184- Шишкін В.І. (в.о. № 133)
У пункті третьому статті 74 слова "орган юстиції, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб" замінити словами "орган державної реєстрації".  
Враховано    
414. Стаття 75 Дієздатність юридичної особи      Стаття 94 (75) Дієздатність юридичної особи  
415. 1. Юридична особа набуває цивільних прав та бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, які діють відповідно до закону або установчого документа.   -185- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У першому реченні частини 1 статті 75 слово "або" замінити словом "та".  
Враховано   1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків через свої органи, які діють відповідно до закону та установчих документів (див. ст.81).  
416. Порядок створення органів юридичної особи визначається законом та установчим документом.      Порядок створення органів юридичної особи визначається законом та установчими документами.  
417. 2. У передбачених законом випадках юридична особа може набувати цивільних прав та брати на себе цивільні обов'язки через своїх учасників.      2. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків через своїх учасників.  
418. 3. Органи, які за законом чи установчими документами юридичної особи виступають від її імені, повинні діяти в інтересах юридичної особи, яку вони представляють, добросовісно і розумно, й не перевищувати повноважень.      3. Орган або особа, яка за законом чи установчими документами юридичної особи виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, та не перевищувати своїх повноважень.  
419. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень на представництво юридичної особи не має правової сили, за винятком випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.      У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має правової сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.  
420. 4. Члени органу юридичної особи, які порушують свої обов'язки по представництву, несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.      4. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, якi за законом чи установчими документами виступають вiд iменi юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.  
421. Стаття 76 Філії та представництва      Стаття 95 (76) Філії та представництва  
422. 1. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює усі або частину її функцій.      1. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює усі або частину її функцій.  
423. 2. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.   -186- Сергієнко О.І.
Пункт 2) статті 76 викласти в такій редакції: "Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження, який представляю і захищає інтереси юридичної особи".  
Враховано редакційно   2. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.  
424. 3. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.      3. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.  
425. 4. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.      4. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.  
426. 5. Відомості про відкриті філії та представництва мають бути внесені до єдиного державного реєстру юридичних осіб.      5. Відомості про відкриті філії та представництва мають бути внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.  
427. Стаття 77 Відповідальність юридичних осіб      Стаття 96 (77) Відповідальність юридичних осіб  
428. 1. Юридична особа несе самостійну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями.      1. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.  
429. 2. Юридична особа за своїми зобов'язаннями відповідає усім належним їй майном.      2. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.  
430. 3. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями учасника (засновника) юридичної особи, крім випадків, передбачених законами та установчими документами.      3. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених законами та установчими документами.  
431. 4. Особи, що створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації юридичної особи.      4. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до державної реєстрації юридичної особи.  
432. Юридична особа несе відповідальність за зобов'язаннями учасників (засновників), що пов'язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення іхніх дій відповідними органами.   -187- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Друге речення частини 4 статті 77 наприкінці доповнити текстом "юридичної особи".  
Враховано   Юридична особа відповідає за зобов'язаннями її учасників (засновників), що пов'язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.  
433. 5. Якщо банкрутство юридичної особи спричинене недобросовісними діями учасників юридичної особи, то в разі недостатності майна юридичної особи на таких учасників може бути покладена додаткова (субсидіарна) відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи.       
434. Стаття 78 Управління товариством      Стаття 97 (78) Управління товариством  
435. У товаристві мають бути такі органи управління, як загальні збори учасників і правління, якщо інше не встановлено законом.      Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.  
436. Стаття 79 Загальні збори учасників товариства      Стаття 98 (79) Загальні збори учасників товариства  
437. 1. Загальні збори учасників мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції правління.      1. Загальні збори учасників мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.  
438. 2. Якщо інше не встановлено законом або установчими документами, рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, крім рішень про зміну статуту товариства та про його ліквідацію, які приймаються більшістю у 3/4 голосів.   -188- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
В частині 2 статті 79 слова "статуту товариства" замінити словами "статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства та про ліквідацію товариства"  
Враховано   2. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено законом або установчими документами. Рішення про внесення змiн до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства та про ліквідацію товариства приймаються більшістю у 3/4 голосів.  
439. Рішення, що приймається без скликання загальних зборів, вважається прийнятим, якщо всі учасники товариства письмово висловили свою згоду з цим рішенням.   -189- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Абзац другий частини 2 статті 79 виключити.  
Враховано    
440. Якщо інше не встановлено в установчих документах, для зміни мети товариства вимагається згода всіх учасників товариства. Згода учасників, які не з'явилися, має бути висловлена письмово.       
441. 3. Учасник товариства не має права голосу з питань щодо вчинення з ним правочину, будь-яких дій у спорі між ним і товариством.      3. Учасник товариства не має права голосу з питань щодо вчинення з ним правочину, будь-яких дій у спорі між ним і товариством.  
442. 4. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах. У будь-якому разі скликання загальних зборів можуть вимагати учасники, що мають не менше десяти відсотків голосів.      4. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах. Учасники товариства, що володіють не менше десяти відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.  
443. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не задоволена, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.      Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.  
444. 5. Рішення загальних зборів може бути оскаржене до суду учасником, який був відсутній не зі своєї вини на загальних зборах або голосував проти такого рішення. Рішення може бути оскаржене до суду протягом двох місяців від дня, коли рішення було доведене до учасника, який звертається до суду.   -190- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Частину 5 статті 79 викласти в такій редакції "5. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду. ".  
Враховано   5. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.  
    -191- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
п.5. термін двох місяців замінити на 10 днів. (Чому треба чекати два місяця? За цей час може статися багато дій і подій, які вже не можливо буде повернути. Да і товариство такий великий термін, два місяця плюс судовий розгляд, буде у невизначеному стані).  
Враховано редакційно    
445. Стаття 80 Правління товариства      Стаття 99 (80) Виконавчий орган товариства  
446. 1. Загальні збори своїм рішенням створюють правління та встановлюють його компетенцію і склад.      1. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.  
447. 2. Правління може складатися з однієї або кількох осіб. Правління, що складається з кількох осіб, приймає рішення відповідно до положень п. 2 статті 79 цього Кодексу.   -192- Асадчев В.М. (реєстр. картка № 337)
Речення друге статті 80 викладено не зовсім вірно, так як у п.2. ст.79 мова йде про загальні збори, а не про правління, отже п.2.ст.79 може бути застосований як аналогія і тоді друге речення ст.80. п.2. треба викласти у наступній редакції: "Рішення Правління, що складається з кількох осіб приймається за аналогією п.2.ст.79. цього Кодексу."  
Враховано редакційно   2. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, визначеному частиною другою статті 98 цього Кодексу.  
448. 3. Члени правління у будь-який час можуть бути усунені, якщо в статуті не зазначені підстави, з яких допускається усунення членів правління.      3. Члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені вiд виконання своїх обов'язкiв, якщо в статуті не визначені підстави усунення членів виконавчого органу.  
449. 4. За законом або за установчим документом назва виконавчого органу може бути іншою ніж "правління".   -193- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 4 статті 80 текст "виконавчого органу" замінити текстом "органу управління" (узгодження зі статтею 78).  
Враховано частково   4. Назва виконавчого органу товариства відповідно до закону або установчих документів товариства може бути "правління", "дирекція" тощо.  
450. Стаття 81 Право участі у товаристві      Стаття 100 (81) Право участі у товаристві  
451. 1. Право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може передаватись іншим особам або успадковуватись.      1. Право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може передаватись іншій особі.  
452. Передача частки, акцій товариства тощо іншим особам не є передачею або успадкуванням права участі у товаристві.      Передача частки, акцій товариства тощо іншій особі не є передачею права участі у товаристві.  
453. 2. Учасники можуть вільно вийти з товариства, якщо у статуті не встановлений обов'язок учасника письмово попередити товариство про свій вихід у визначений строк, який не може перевищувати одного року.      1. Учасники мають право вільно вийти з товариства, якщо у статуті не встановлений обов'язок учасника письмово попередити товариство про свій вихід у визначений строк, який не може перевищувати одного року.  
454. 3. Учасник товариства у випадках та порядку, передбачених законом та/або установчими документами, може бути виключений з товариства.      2. Учасник товариства у випадках та порядку, встановлених законом та/або установчими документами, може бути виключений з товариства.  
455. Стаття 82 Управління установою   -194- Сіренко В.Ф. (реєстр. картка № 233)
Райковський Б.С. (реєстр. картка № 290)
Статтю 82 виключити  
Відхилено   Стаття 101 (82) Управління установою  
456. 1. Засновники установи не беруть участі в її управлінні. В установі обов'язково створюється правління, до якого застосовується положення п. 2 статті 80 цього Кодексу. Установчий акт може передбачати створення й інших органів, визначати порядок формування органів та їх склад.      1. Засновники установи не беруть участі в управлінні нею. В установі обов'язково створюється правління, до якого застосовується положення частини другої статті 99 цього Кодексу. Установчий акт може передбачати створення також інших органів, визначати порядок формування цих органів та їх склад.  
457. 2. Наглядає за діяльністю установи її наглядова рада.      2. Нагляд за діяльністю установи здiйснює її наглядова рада.  
458. Наглядова рада наглядає за управлінням майном, додержанням мети установи та за іншою її діяльністю, відповідно до установчого акта.      Наглядова рада здiйснює нагляд за управлінням майном, додержанням мети установи та за іншою її діяльністю, відповідно до установчого акта.  
459. Стаття 83 Передання майна установі      Стаття 102 (83) Передання майна установі  
460. Якщо в установчому акті зазначається майно, яке передається установі, то засновник (а в разі його смерті -зобов'язана особа відповідно до положень Книги сьомої цього Кодексу) зобов'язаний передати його установі після державної реєстрації установи.      Якщо в установчому акті визначається майно, яке передається установі, то засновник (а в разі його смерті -зобов'язана особа відповідно до положень Книги сьомої цього Кодексу) зобов'язаний передати майно установі після державної реєстрації установи.  
461. Стаття 84 Зміна мети установи та її структури управління      Стаття 103 (84) Зміна мети установи та її структури управління  
462. 1. Якщо здійснення мети установи стало неможливим або воно загрожує суспільним інтересам, то відповідний орган юстиції може звернутися до суду з заявою про визначення їй іншої мети.   -195- Сергієнко О.І.
У пункті 1) статті 84 додати словами "за погодженням з органами управління установою".  
Враховано   1. Якщо здійснення мети установи стало неможливим або воно загрожує суспільним інтересам, то відповідний орган, який здiйснює державну реєстрацiю, може звернутися до суду з заявою про визначення їй іншої мети за погодженням з органами управління установою.  
    -196- Жовтіс О.І. (в.о. № 138)
Шишкін В.І. (в.о. № 133)
У пункті першому статті 84 слово "юстиції" замінити словами "державної реєстрації".  
Враховано    
463. 2. При зміні мети установи суд повинен по можливості враховувати наміри засновника та особливо піклуватися про те, щоб вигоди від використання майна установи передавалися тим дестинаторам, яким ці вигоди призначалися наміром засновника.   -197- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункт 2 статті 84 вилучити текст "по можливості", а також текст "особливо".  
Враховано   2. При зміні мети установи суд повинен враховувати наміри засновника та дбати про те, щоб вигоди від використання майна установи передавалися тим дестинаторам, яким ці вигоди призначалися наміром засновника.  
464. 3. Суд може змінити структуру управління установи, якщо це необхідно внаслідок зміни мети установи або з інших поважних причин.      3. Суд може змінити структуру управління установи, якщо це необхідно внаслідок зміни мети установи або з інших поважних причин.  
465. 4. При зміні мети установи або її структури суд повинен мати письмову думку правління установи про це.      4. При зміні мети установи або структури її управління, правління установи зобов'язане надати суду письмову думку з цього питання.  
466. Стаття 85 Припинення юридичної особи      Стаття 104 (85) Припинення юридичної особи  
467. 1. Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу), або в результаті ліквідації.      1. Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу) або в результаті ліквідації.  
468. 2. Юридична особа вважається такою, що припинила існування, після внесення про це запису до єдиного державного реєстру юридичних осіб.      2. Юридична особа вважається такою, що припинена, після внесення запису про припинення до єдиного державного реєстру юридичних осіб.  
469. 3. Припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства визначається законом.      3. Припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства визначається законом.  
470. Стаття 86 Обов'язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи      Стаття 105 (86) Обов'язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи  
471. 1. Учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, який вносить до єдиного державного реєстру юридичних осіб відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.      1. Учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.  
472. 2. Учасники юридичної особи або орган, що прийняли рішення про припинення юридичної особи, призначають за погодженням з органом, який здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, комісію щодо припинення юридичної особи (ліквідаційна комісія, ліквідатор, зовнішній управляючий тощо) та встановлюють відповідно до цього Кодексу порядок та строки припинення.      2. Учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають за погодженням з органом, який здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, комісію щодо припинення юридичної особи (ліквідаційна комісія, ліквідатор тощо) та встановлюють відповідно до цього Кодексу порядок та строки припинення.  
473. Виконання функцій комісії щодо припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи.      Виконання функцій комісії щодо припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи.  
474. 3. З моменту призначення відповідної комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія від імені юридичної особи, яка припиняється, виступає у суді.   -198- Сергієнко О.І.
У пункті 3) статті 86 наприкінці першого речення додати слова "щодо припинення".  
Відхилено   3. З моменту призначення відповідної комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія від імені юридичної особи, яка припиняється, виступає у суді.  
475. 4. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в органах друку, в яких публікуються дані про реєстрацію юридичних осіб, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення вимог її кредиторами. Цей строк не може бути меншим двох місяців з моменту публікації про припинення.      4. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в органах друку, в яких публікуються дані про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення вимог її кредиторами. Цей строк не може бути меншим двох місяців з моменту публікації повідомлення про припинення юридичної особи.  
476. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово сповіщає їх про припинення юридичної особи.      Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово сповіщає їх про припинення юридичної особи.  
477. Стаття 87 Злиття, приєднання та поділ юридичної особи      Стаття 106 (87) Злиття, приєднання та поділ юридичної особи  
478. 1. Злиття, приєднання та поділ юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або ж органу юридичної особи, правоуповноваженої на те установчими документами, а в передбачених законом випадках -за рішенням суду або відповідних органів державної виконавчої влади.   -199- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 1 статті 87 текст "юридичної особи, право уповноваженої" замінити текстом "управління юридичної особи, уповноваженої".  
Враховано редакційно   1. Злиття, приєднання та поділ юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а в передбачених законом випадках -за рішенням суду або відповідних органів державної влади.  
479. 2. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної виконавчої влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.      2. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.  
480. Стаття 88 Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання та поділ      Стаття 107 (88) Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання та поділу  
481. 1. Кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання та відшкодування збитків.      1. Кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання та відшкодування збитків.  
482. 2. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (злиття, приєднання) або роздільний баланс (поділ), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно до всіх її кредиторів та боржників, враховуючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.      2. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (злиття, приєднання) або розподільчий баланс (поділ), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно до всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.  
483. 3. Передавальний акт та роздільний баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про її припинення.      3. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про її припинення.  
484. Нотаріально посвідчені копії передавального акта та роздільного балансу передаються в органи, які здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб, як за місцем реєстрації юридичної особи, що припиняється, так і за місцем реєстрації юридичної особи-правонаступника.      Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в органи, які здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб, за місцем реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в органи, які здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб, за місцем реєстрації юридичної особи-правонаступника.  
485. 4. Порушення правил пп. 2 та 3 цієї статті є підставою для відмови у державній реєстрації припинення юридичної особи та створюваних юридичних осіб-правонаступників.      4. Порушення правил частин 2 та 3 цієї статті є підставою для відмови у внесеннi до державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державнiй реєстрацiї створюваних юридичних осіб-правонаступників.  
486. 5. Якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб, а точно з'ясувати правонаступника юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи-правонаступники солідарно відповідають перед кредиторами юридичної особи, що припинила існування.      5. Якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб, i точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків, що припинилася, неможливо, юридичні особи-правонаступники солідарно відповідають перед кредиторами юридичної особи, що припинила існування.  
487. Стаття 89 Виокремлення      Стаття 108 (89) Видiлення  
488. Якщо частина майна, прав та обов'язків юридичної особи переходять до створюваних нових юридичних осіб (виокремлення), то за аналогією застосовуються правила пп. 1, 2, 4 статті 86 та статей 87 і 88.   -200- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
Доповнити Кодекс статтею "Стаття . Перетворення юридичної особи Перетворенням вважається зміна організаційно-правової форми юридичної особи. Перетворення юридичної особи не має наслідком її припинення"  
Враховано   Виділенням вважається перехід по розподільчому балансу частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або декількох створюваних нових юридичних осіб. До виділення за аналогією застосовуються правила частин 1, 2, 4 статті 105 та статей 106 і 107. Стаття 109 Перетворення юридичної особи Перетворенням вважається зміна організаційно-правової форми юридичної особи. Перетворення юридичної особи не має наслідком її припинення. До перетворення за аналогією застосовуються правила частини 1 статті 105.  
489. Стаття 90 Ліквідація юридичної особи      Стаття 110 (90) Ліквідація юридичної особи  
490. 1. Юридична особа ліквідовується:      1. Юридична особа ліквідується:  
491. 1) за рішенням її учасників або ж органу юридичної особи, правоуповноваженої на те установчими документами, в тому числі у зв'язку зі спливом строку, на який створено юридичну особу, з досягненням мети, для якої її створено, або з визнанням судом недійсною реєстрації юридичної особи у зв'язку з допущеними при її створенні порушеннями закону або інших правових актів, які мають характер таких, що їх не можна позбутися, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;      1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який створено юридичну особу, з досягненням мети, для якої її створено, або з визнанням судом недійсною державної реєстрації юридичної особи у зв'язку з допущеними при її створенні порушеннями, які не можна усунути, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;  
492. 2) за рішенням суду в разі заняття діяльністю без належного дозволу (ліцензії) чи діяльністю, забороненою законом, а також в інших випадках передбачених законом.      2) за рішенням суду в разі заняття діяльністю без належного дозволу (ліцензії) чи діяльністю, забороненою законом, а також в інших випадках передбачених законом.  
493. 2. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у підпункті 2 п. 1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, а також учасником юридичної особи.   -201- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 1 пункту 2 статті 90 текст "юридичної особи, право уповноваженої" замінити текстом "управління юридичної особи, уповноваженої".  
Враховано редакційно у абз.2 ч.2  2. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини 1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, а також учасником юридичної особи.  
494. Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, правоуповноважений на ліквідацію юридичної особи її установчими документами, можуть бути покладені обов'язки щодо здійснення ліквідації юридичної особи.      Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, уповноважений установчими документами приймати рiшення про ліквідацію юридичної особи, можуть бути покладені обов'язки щодо проведення ліквідації юридичної особи.  
495. 3. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа може ліквідуватися тільки у порядку, передбаченому законодавством про неспроможність.      3. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.  
496. Стаття 91 Порядок ліквідації юридичної особи      Стаття 111 (91) Порядок ліквідації юридичної особи  
497. 1. Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідовується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.      1. Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.  
498. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.      Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.  
499. 2. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, яка ліквідовується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 92 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів п'ятої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.      2. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів п'ятої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу. У разi недостатностi у юридичної особи, що лiквiдується, грошових коштiв для задоволення вимог кредиторiв, лiквiдацiйна комiсiя здiйснює продаж майна юридичної особи.  
500. 3. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.      3. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.  
501. 4. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не передбачено законом або установчими документами юридичної особи.      4. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасниками, якщо інше не передбачено законом або установчими документами юридичної особи.  
502. 5. Ліквідація юридичної особи вважається завершеною після внесення запису до єдиного державного реєстру юридичних осіб про припинення юридичної особи.      5. Ліквідація юридичної особи вважається завершеною після внесення запису до єдиного державного реєстру юридичних осіб про припинення юридичної особи.  
503. Стаття 92 Задоволення вимог кредиторів   -202- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Частину 1 статті 92 редакційно узгодити зі статтею 44 Закону України "Про виконавче провадження"  
Враховано   Стаття 112 (92) Задоволення вимог кредиторів  
504. 1. При ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:   -203- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
Частину 1 статті 92 викласти в такі редакції: " 1. При ліквідації платоспроможної юридичної особи після задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою чи іншим способом, вимоги решти її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги фізичних осіб, перед якими юридична особа, яка ліквідовується, несе відповідальність за заподіяння шкоди життю чи здоров'ю, шляхом капіталізації відповідних почасових платежів; 2) у другу чергу провадяться розрахунки з виплати вихідної допомоги та оплати праці з особами, що працюють за трудовим договором, і з виплати винагороди авторам обє'ктів інтелектуальної власності; 3) у третю чергу погашається заборгованість iз сплати податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв); 4) у четверту чергу провадяться розрахунки з іншими кредиторами.  
Відхилено   1. При ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:  
505. 1) у першу чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, які забезпечені заставою майна юридичної особи, що ліквідується, а також за зобов'язаннями, які забезпечені іншими способами;      1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;  
506. 2) у другу чергу задовольняються вимоги фізичних осіб, перед якими юридична особа, яка ліквідовується, несе відповідальність за заподіяння шкоди життю чи здоров'ю, шляхом капіталізації відповідних почасових платежів;      2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги щодо виплати винагороди, що належить автору за використання його твору, винаходу, промислового зразка та інших об'єктів права інтелектуальної власності;  
507. 3) у третю чергу провадяться розрахунки з виплати вихідної допомоги та оплати праці з особами, що працюють за трудовим договором, і з виплати винагороди авторам об'єктів інтелектуальної власності;      3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);  
508. 4) у четверту чергу погашається заборгованість за обов'язковими платежами до бюджету та до небюджетних фондів;      4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.  
509. 5) у п'яту чергу провадяться розрахунки з іншими кредиторами.   -204- Сергієнко О.І.
У пункті 1) пп. 2) статті 92 викласти в такій редакції: "у другу чергу провадяться розрахунки з виплати вихідної допомоги, поточної заробітної плати, заборгованості по заробітній платі особам, що працюють за трудовим договором і з виплати винагороди авторам об'єктів інтелектуальної власності".  
Відхилено   Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору однієї черги.  
510. 2. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ж ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися в суд із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося, юридичної особи, яку ліквідували.      2. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ж ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися в суд із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося пiсля лiквiдацiї юридичної особи.  
511. 3. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.      3. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.  
512. 4. Вимоги кредиторів, не задоволені через недостатність майна юридичної особи, яку ліквідовують, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених законом. Погашеними вважаються також вимоги кредиторів, не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор не звертався до суду з позовом, а також вимоги, у задоволенні яких рішенням суду кредиторові відмовлено.   -205- Сергієнко О.І.
У пункті 4) статті 92 після слова "пред'явлення" додати слова "але не пізніше одного року".  
  4. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор не звертався до суду з позовом, а також вимоги, у задоволенні яких рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними.  
513. Стаття 93 "Банкрутство юридичної особи" виключена.       
514. Глава 7 Підприємницькі товариства      Глава 8 (7) Підприємницькі товариства  
515. § 1. Господарські товариства      § 1. Господарські товариства  
516. 1. Загальні положення      1. Загальні положення  
517. Стаття 94 Поняття та види господарських товариств      Стаття 113 (94) Поняття та види господарських товариств  
518. 1. Господарськими товариствами визнаються юридичні особи з поділеним на частки учасників статутним (складеним) капіталом.      1. Господарськими товариствами визнаються юридичні особи з поділеним на частки учасників статутним (складеним) капіталом.  
519. 2. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.      2. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.  
520. Стаття 95 Учасники господарських товариств      Стаття 114 (95) Учасники господарських товариств  
521. Учасниками господарських товариств можуть бути юридичні та фізичні особи.      Учасниками господарських товариств можуть бути юридичні та фізичні особи.  
522. Законом може бути заборонена чи обмежена участь окремих категорій громадян у господарських товариствах, за винятком відкритих акціонерних товариств.      Законом може бути заборонена чи обмежена участь окремих категорій громадян у господарських товариствах, за винятком відкритих акціонерних товариств.  
523. Господарське товариство (за винятком повного і командитного товариств) може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.      Господарське товариство (за винятком повного і командитного товариств) може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.  
524. Стаття 96 Майно господарського товариства      Стаття 115 (96) Майно господарського товариства  
525. 1. Товариство є власником:      1. Товариство є власником:  
526. 1) майна, переданого йому учасниками у власність;      1) майна, переданого йому учасниками у власність як внесок до статутного (складеного) капiталу;  
527. 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;      2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;  
528. 3) одержаних доходів;      3) одержаних доходів;  
529. 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.      4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.  
530. 2. Внеском до майна господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або ж майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку.   -206- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
2. До складу майна господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або ж майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку.  
Враховано редакційно   2. Внеском до майна господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або ж майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку.  
531. Грошова оцінка внеску учасника господарського товариства здійснюється за угодою між учасниками товариства; у випадках, передбачених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.      Грошова оцінка внеску учасника господарського товариства здійснюється за угодою між учасниками товариства; у випадках, передбачених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.  
532. Стаття 97 Права учасників господарського товариства      Стаття 116 (97) Права учасників господарського товариства  
533. Учасники товариства мають право:   -207- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
Частину 1 статті 97 викласти у такій редакції: "Учасники товариства мають право у порядку, визначеному законом та установчими документами: 1) брати участь у керуванні справами товариства; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти зі складу товариства; 4) здійснити відчуження часток, пайових цінних паперів; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства".  
Враховано редакційно   Учасники товариства мають право у порядку, визначеному законом та установчим документом:  
534. 1) брати участь у керуванні справами товариства у порядку, визначеному в установчих документах, -крім випадків, передбачених законом;      1) брати участь в управлiннi товариством у порядку, визначеному в установчому документі, -крім випадків, передбачених законом;  
535. 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);      2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);  
536. 3) вийти у встановленому порядку з товариства;      3) вийти у встановленому порядку з товариства;  
537. 4) здійснити відчуження часток, пайових цінних паперів у порядку, передбаченому установчими документами;   -208- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
В ч.4 статті 97 після слова "передбаченому" доповнити слово "законом"  
Враховано   4) здійснити відчуження часток, пайових цінних паперів, що засвiдчують участь у товариствi у порядку, встановленому законом;  
538. 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, передбаченому установчими документами.      5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, передбаченому установчим документом.  
539. Учасники можуть також мати інші права, що передбачені законом та установчими документами товариства.      Учасники можуть також мати інші права, що передбачені законом та установчим документом товариства.  
540. Стаття 98 Обов'язки учасників господарського товариства      Стаття 117 (98) Обов'язки учасників господарського товариства  
541. Учасники товариства зобов'язані:      Учасники товариства зобов'язані:  
542. 1) додержуватися установчих документів товариства та виконувати рішення загальних зборів;      1) додержуватися установчих документів товариства та виконувати рішення загальних зборів;  
543. 2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити внески (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, які передбачені установчими документами;      2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити внески (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, які передбачені установчим документом;  
544. 3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;      3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;  
545. 4) нести інші зобов'язання, якщо це передбачено законом і установчими документами.      4) нести інші зобов'язання, якщо це передбачено законом і установчим документом.  
546.   -209- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
Доповнити кодекс новою сттею наступного змісту: "Стаття 98-1 Дочірнє господарське товариство 1. Господарське товариство визнається дочірнім, якщо іншому (головному) господарське товариству належать 50 або більше відсотків статутного капіталу першого господарського товариства, або якщо інше (головне) господарське товариство відповідно закону має можливість визначати рішення, що приймаються таким господарським товариством. 2. Дочірнє господарське товариство не відповідає за боргами головного господарського товариства. 3. Головне господарське товариство, яке має право надавати дочірньому господарському товариству обов'язкові до виконання вказівки, несе солідарну з дочірнім господарським товариством відповідальність за правочинами, здійсненими на виконання таких вказівок. Головне господарське товариство вважається таким, що має право давати дочірньому господарському товариству вказівки, обов'язкові до виконання останнім, у випадку, коли це право передбачено законом. 4. Учасники (акціонери) дочірнього господарського товариства мають право вимагати відшкодування головним господарським товариством дочірньому господарському товариству збитків, завданих з вини головного господарського товариства. Збитки вважаються завданими з вини головного господарського товариства тільки у випадку, коли вони стали наслідком виконання дочірнім товариством обов'язкової для нього вказівки головного господарського товариства. 5. Якщо банкрутство дочірнього господарського товариства сталося з вини головного господарського товариства, останнє несе субсидіарну відповідальність за боргами дочірнього господарського товариства. Банкрутство дочірнього господарського товариства вважається таким, що сталося з вини головного господарського товариства, тільки у випадку, коли воно стало наслідком виконання дочірнім товариством обов'язкової для нього вказівки головного господарського товариства.  
Відхилено    
547.   -210- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
Доповнити кодекс новою статтею наступного змісту "Стаття 98-2 Залежне господарське товариство 1. Господарське товариство (товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) визнається залежним господарським товариством, якщо іншому (переважному) господарському товариству належать 20 або більше відсотків статутного капіталу, (у випадку акціонерних товариств 20 або більше відсотків простих акцій) першого господарського товариства. 2. Господарське товариство, яке придбало або іншим чином набуло 20 або більше відсотків часток товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, або 20 або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства, зобов'язане оприлюднити цю інформацію в порядку, передбаченому законом.  
Враховано   Стаття 118 (98-2) Залежне господарське товариство  
548.      1. Господарське товариство (товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) визнається залежним господарським товариством, якщо іншому (переважному) господарському товариству належать 20 або більше відсотків статутного капіталу, (у випадку акціонерних товариств 20 або більше відсотків простих акцій) першого господарського товариства.  
549.      2. Господарське товариство, яке придбало або іншим чином набуло 20 або більше відсотків часток товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, або 20 або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства, зобов'язане оприлюднити цю інформацію в порядку, передбаченому законом.  
550. 2. Повне товариство      2. Повне товариство  
551. Стаття 99 Поняття повного товариства      Стаття 119 (99) Поняття повного товариства  
552. 1. Повним визнається товариство, учасники якого (повні учасники) відповідно до укладеного між ними договору займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і солідарно відповідають за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить.      1. Повним визнається товариство, учасники якого (повні учасники) відповідно до укладеного між ними договору займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і відповідають за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить.  
553. 2. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.      2. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.  
554. 3. Учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.      3. Учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.  
555. При порушенні цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або ж передання товариству усієї набутої за такими правочинами вигоди.      При порушенні цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або ж передання товариству усієї набутої за такими правочинами вигоди.  
556. 4. Фірмове найменування повного товариства має містити:      4. Фірмове найменування повного товариства має містити:  
557. імена (найменування) всіх його учасників, а також слова "повне товариство", або ж ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів "і компанія", а також слова "повне товариство".      Імена (найменування) всіх його учасників, а також слова "повне товариство", або ж ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів "і компанія", а також слiв "повне товариство".  
558. Стаття 100 Засновницький договір повного товариства      Стаття 120 (100) Засновницький договір повного товариства  
559. Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується всіма його учасниками.      Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується всіма його учасниками.  
560. Засновницький договір повного товариства має містити, крім відомостей, що зазначені у статті 74 цього Кодексу, умови про розмір і склад складеного капіталу товариства; про розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у цьому капіталі; про розмір, склад, строки і внесення ними вкладів.      Засновницький договір повного товариства має містити, крім відомостей, що зазначені у статті 93 цього Кодексу, умови про розмір і склад складеного капіталу товариства; про розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у цьому капіталі; про розмір, склад, строки і внесення ними вкладів.  
561. Стаття 101 Управління повним товариством      Стаття 121 (101) Управління повним товариством  
562. 1. Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників.      1. Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників.  
563. 2. Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.      2. Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.  
564. 3. Кожний учасник товариства, незалежно від того, чи уповноважений він вести загальні справи, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства. Відмова від цього права чи його обмеження -у тому числі за домовленістю учасників товариства -є недійсними.      3. Кожний учасник повного товариства, незалежно від того, чи уповноважений він вести справи товариства, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства. Відмова від цього права чи його обмеження -у тому числі за домовленістю учасників товариства -є недійсними.  
565. Стаття 102 Ведення справ повного товариства      Стаття 122 (102) Ведення справ повного товариства  
566. 1. Кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або ж що ведення справ доручено окремим учасникам.      1. Кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або ж що ведення справ доручено окремим учасникам.  
567. При спільному веденні учасниками справ товариства для вчинення кожного правочину необхідною є згода всіх учасників товариства.   -211- Сергієнко О.І.
У пункті 1) статті 102 другий абзац викласти в такій редакції "При спільному веденні справ учасниками товариства для вчинення кожного правочину необхідна згода всіх учасників товариства".  
Враховано   При спільному веденні учасниками справ товариства для вчинення кожного правочину необхідною є згода всіх учасників товариства. Якщо ведення справ доручено окремим учасникам повного товариства, iншi учасники можуть вчиняти правочини вiд iменi товариства за наявностi у них довiреностi виданої окремими учасниками, яким доручено ведення справ товариства.  
568. У відносинах з третіми особами товариство не має права посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників товариства, -крім випадків, коли товариство доведе, що третя особа у момент вчинення правочину знала чи наперед повинна була знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.      У відносинах з третіми особами повне товариство не може посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників повного товариства щодо права дiяти вiд iменi товариства, -крім випадків, коли товариство доведе, що третя особа у момент вчинення правочину знала чи наперед повинна була знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.  
569. 2. Учасник повного товариства, що діяв на спільний інтерес, але не мав повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, зажадати від товариства відшкодування здійснених ним витрат -якщо він доведе, що завдяки його діям товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.      2. Учасник повного товариства, що діяв у спільних інтересах, але не мав повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, зажадати від товариства відшкодування здійснених ним витрат -якщо він доведе, що завдяки його діям товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.  
570. 3. У разі спору між учасниками товариства повноваження на ведення справ товариства, надані одному чи кільком учасникам, можуть бути припинені судом на вимогу одного чи кількох інших учасників товариства за наявності для цього достатніх підстав, зокрема внаслідок грубого порушення управоможеною особою своїх обов'язків чи виявленої його (їхньої) нездатності до розумного ведення справ. На підставі судового рішення до засновницького договору товариства вносяться необхідні зміни.      3. У разі спору між учасниками повного товариства повноваження на ведення справ товариства, надані одному чи кільком учасникам, можуть бути припинені судом на вимогу одного чи кількох інших учасників товариства за наявності для цього достатніх підстав, зокрема внаслідок грубого порушення уповноваженою особою своїх обов'язків чи виявленої його (їхньої) нездатності до розумного ведення справ. На підставі судового рішення до засновницького договору товариства вносяться необхідні зміни.  
571. Стаття 103 Розподіл прибутку та збитків повного товариства      Стаття 123 (103) Розподіл прибутку та збитків повного товариства  
572. Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або іншою угодою учасників. Не допускається угода про усунення будь-кого з учасників товариства від участі в прибутку чи у розподілі збитків.      Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або іншою угодою учасників. Не допускається угода про усунення будь-кого з учасників товариства від участі у розподілі прибутку чи збитків.  
573. Стаття 104 Відповідальність учасників повного товариства за його зобов'язаннями      Стаття 124 (104) Відповідальність учасників повного товариства за його зобов'язаннями  
574. 1. Якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна недостатньо для виплати усіх боргів, за товариство у частині, якої не вистачає, несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Учасник товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги після чи до його вступу в товариство.      1. Учасники повного товариства солiдарно несуть субсидiарну вiдповiдальнiсть своїм майном за зобов'язаннями товариства.  
575. 2. Учасник повного товариства, який не є його засновником, рівною мірою з іншими учасниками відповідає і за боргами, що виникли до його вступу в товариство.      2. Учасник товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги після чи до його вступу в товариство.  
576. 3. Учасник, який вибув із товариства, відповідає за боргами товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства.      3. Учасник повного товариства, який вибув із товариства, відповідає за зобов'язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства.  
577. 4. Учасник, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у майні товариства.      4. Учасник, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у складеному капiталi товариства.  
578. Стаття 105 Зміни у складі учасників повного товариства      Стаття 125 (105) Зміни у складі учасників повного товариства  
579. 1. Зміни у складі учасників повного товариства можуть бути у зв'язку з:      1. Зміни у складі учасників повного товариства можуть бути у зв'язку з:  
580. 1) виходом учасника товариства із його складу з власної ініціативи;      1) виходом учасника повного товариства із його складу з власної ініціативи;  
581. 2) виключенням із числа повних учасників;      2) виключенням із складу повних учасників;  
582. 3) вибуттям із числа повних учасників з причин, що не залежать від учасника або передбачені статутом.      3) вибуттям із складу повних учасників з причин, що не залежать від учасника або передбачені статутом.  
583. 2. Порядок і особливості виходу, виключення та вибуття повних учасників зі складу товариства визначаються цим Кодексом, законом чи засновницьким договором.      2. Порядок і особливості виходу, виключення та вибуття повних учасників зі складу товариства визначаються цим Кодексом, законом чи засновницьким договором.  
584. Стаття 106 Вихід з повного товариства      Стаття 126 (106) Вихід з повного товариства  
585. 1. Учасник повного товариства, яке було створене на невизначений строк, може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства. Дострокова відмова від участі у повному товаристві, що засноване на певний строк, допускається лише з поважних причин.      1. Учасник повного товариства, яке було створене на невизначений строк, може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства. Дострокова відмова від участі у повному товаристві, що засноване на певний строк, допускається лише з поважних причин.  
586. 2. Угода між учасниками товариства про відмову від права вийти з товариства є нікчемною.   -212- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 2 статті 106 наприкінці слово "нікчемною" замінити словом "нечинною".  
Відхилено   2. Угода між учасниками товариства про відмову від права вийти з товариства є нікчемною.  
587. Стаття 107 Відступлення частки (її частини) у майні повного товариства      Стаття 127 (107) Відступлення частки (її частини) у складеному капiталi повного товариства  
588. 1. Учасник повного товариства має право за згодою інших його учасників передати свою частку у складеному капіталі чи її частину іншому учасникові товариства або ж третій особі.      1. Учасник повного товариства має право за згодою інших його учасників передати свою частку у складеному капіталі чи її частину іншому учасникові товариства або ж третій особі.  
589. 2. При переданні частки (її частини) новому учасникові до нього переходять повністю чи у відповідній частині права, що належали учасникові, який передав частку (її частину). Особа, якій передано частку (її частину), несе відповідальність за зобов'язаннями товариства у порядку, встановленому п. 2 статті 104 цього Кодексу.      2. При переданні частки (її частини) новому учасникові до нього переходять повністю чи у відповідній частині права, що належали учасникові, який передав частку (її частину). Особа, якій передано частку (її частину), несе відповідальність за зобов'язаннями товариства у порядку, встановленому частиною другою статті 124 цього Кодексу.  
590. 3. Передання учасником товариства усієї частки іншій особі припиняє участь цього учасника в товаристві і породжує для нього наслідки, передбачені п. 3 статті 104 цього Кодексу.      3. Передання учасником товариства усієї частки іншій особі припиняє участь цього учасника в товаристві і породжує для нього наслідки, передбачені частиною третьою статті 124 цього Кодексу.  
591. Стаття 108 Виключення зі складу повних учасників      Стаття 128 (108) Виключення зі складу учасників повного товариства  
592. 1. Учасник повного товариства, який систематично не виконує чи виконує неналежним чином обов'язки, покладені на нього товариством, або ж який перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства, може бути виключений із товариства у порядку, передбаченому установчими документами.      1. Учасник повного товариства, який систематично не виконує чи виконує неналежним чином обов'язки, покладені на нього товариством, або ж який перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства, може бути виключений із товариства у порядку, передбаченому засновницьким договором.  
593. 2. Рішення про виключення з повного товариства може бути оскаржене виключеним учасником у суді.      2. Рішення про виключення з повного товариства приймається одноголосно i може бути оскаржене виключеним учасником у суді.  
594. Стаття 109 Вибуття з повного товариства      Стаття 129 (109) Вибуття з повного товариства  
595. 1. Повне товариство може ухвалити рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, у випадках:      1. Повне товариство може ухвалити рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, у випадках:  
596. 1) смерті учасника, оголошення його таким, що помер, -за відсутності правонаступництва;      1) смерті учасника, оголошення його таким, що помер, -за відсутності спадкоємцiв;  
597. 2) ліквідації юридичної особи, що є учасником товариства, в тому числі у зв'язку з оголошенням її банкрутом;      2) ліквідації юридичної особи, що є учасником товариства, в тому числі у зв'язку з визнанням її банкрутом;  
598. 3) визнання учасника недієздатним, обмежено дієздатним або ж безвісно відсутнім;      3) визнання учасника недієздатним, обмежено дієздатним або ж безвісно відсутнім;  
599. 4) призначення примусової реорганізації юридичної особи-учасника, в тому числі у зв'язку з її неплатоспроможністю.      4) призначення за рiшенням суду примусової реорганізації юридичної особи-учасника, в тому числі у зв'язку з її неплатоспроможністю. 5) звернення стягнення повного товариства частину майна, що вiдповiдає частцi учасника повного товариства у складеному капiталi.  
600. 2. Рішення про вибуття приймається одноголосно і може бути оскаржене заінтересованими особами в суді.      2. Рішення про вибуття приймається одноголосно і може бути оскаржене заінтересованими особами в суді.  
601. 3. При вибутті учасника з повного товариства за підставами, передбаченими у п. 1 цієї статті, товариство може продовжити свою діяльність, якщо інше не передбачено засновницьким договором товариства чи іншою угодою учасників, що залишаються.      3. При вибутті учасника з повного товариства за підставами, передбаченими у частині першій цієї статті, товариство може продовжити свою діяльність, якщо інше не передбачено засновницьким договором товариства чи угодою учасників, що залишаються.  
602. Стаття 110 Розрахунки при виході, виключенні та вибутті з повного товариства      Стаття 130 (110) Розрахунки при виході, виключенні та вибутті з повного товариства  
603. 1. Учасникові, що вийшов, якого виключено або який вибув за підставами, передбаченими у статтях 106, 108, 109 цього Кодексу, виплачується вартість частини майна товариства, яка відповідає частці цього учасника у складеному капіталі товариства, - якщо інше не передбачено засновницьким договором.      1. Учасникові, що вийшов, якого виключено або який вибув за підставами, передбаченими у статтях 126, 128, 129 цього Кодексу, виплачується вартість частини майна товариства, яка відповідає частці цього учасника у складеному капіталі товариства, - якщо інше не передбачено засновницьким договором.  
604. 2. Розрахунки з такими, що не вступили у товариство, спадкоємцем учасника повного товариства та правонаступником юридичної особи, яка є його учасником, здійснюються відповідно до п. 1 цієї статті.      2. Якщо спадкоємець учасника повного товариства або правонаступник юридичної особи, не вступили у товариство, розрахунки з ними здійснюються відповідно до частини першої цієї статті.  
605. 3. Порядок визначення вартості частки учасника у майні товариства та строки її виплати встановлюються законом і засновницьким договором.      3. Порядок визначення вартості частки учасника у майні товариства та строки її виплати встановлюються законом і засновницьким договором.  
606. 4. У разі виникнення спору учасник, його спадкоємець, правонаступник мають право звернутися до суду.      4. У разі виникнення спору учасник, його спадкоємець, правонаступник мають право звернутися до суду.  
607. Стаття 111 Накладення стягнення на частку учасників у майні повного товариства      Стаття 131 (111) Звернення стягнення на частину майна повного товариства, що вiдповiдає частцi учасника повного товариства у складеному капiталi  
608. Накладення стягнення на частку учасника повного товариства за його власними зобов'язаннями не допускається. При недостатності майна учасника для покриття його боргів за зобов'язаннями кредитори можуть вимагати у встановленому порядку ліквідації товариства або виділення частки учасника-боржника.      1. Звернення стягнення на частку учасника у складеному капiталi повного товариства за його власними зобов'язаннями допускається тільки у разі недостатності іншого майна для задоволення вимог кредиторів. При недостатності майна учасника повного товариства для виконання його зобов'язань перед кредиторами, вони можуть вимагати у встановленому порядку виділення частини майна повного товариства, що вiдповiдає частцi учасника-боржника у складеному капiталi.  
609. Інші учасники мають право з метою збереження товариства виділити частку учасника-боржника у грошовій чи натуральній формі відповідно до балансу, складеного на момент виходу такого учасника з товариства.      2. Частина майна повного товариства, що відповідає частці учасника-боржника у складеному капіталі виділяється у грошовій чи натуральній формі відповідно до балансу, складеного на момент вибуття такого учасника з товариства.  
610. Стаття 112 Ліквідація повного товариства      Стаття 132 (112) Ліквідація повного товариства  
611. 1. Повне товариство ліквідовується за підставами, зазначеними у статті 85 цього Кодексу, а також у разі якщо в товаристві залишається один-єдиний учасник. Останній має право протягом шести місяців з моменту, коли він став одним-єдиним учасником товариства, перетворити таке товариство в інше господарське товариство у порядку, встановленому цим Кодексом.   -213- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 1 статті 112 текст "один-єдиний" замінити текстом "один", а текст "одним-єдиним" замінити текстом "єдиним".  
Враховано   1. Повне товариство ліквідовується за підставами, зазначеними у статті 110 цього Кодексу, а також у разі якщо в товаристві залишається єдиний учасник. Цей учасник має право протягом шести місяців з моменту, коли він став єдиним учасником товариства, перетворити таке товариство в інше господарське товариство у порядку, встановленому цим Кодексом.  
612. 2. У разі виходу з товариства чи смерті кого-небудь із учасників повного товариства, виключення одного з його учасників із товариства, ліквідації тієї, що бере участь у товаристві, юридичної особи або ж звернення кредитором одного з учасників стягнення на частину майна, яка відповідає його частці у складеному капіталі, товариство може продовжити свою діяльність, якщо це передбачено засновницьким договором товариства чи угодою учасників, що залишаються.      2. У разі виходу з товариства чи смерті кого-небудь із учасників повного товариства, виключення одного з його учасників із товариства, ліквідації тієї, що бере участь у товаристві, юридичної особи або ж звернення кредитором одного з учасників стягнення на частину майна, яка відповідає його частці у складеному капіталі, товариство може продовжити свою діяльність, якщо це передбачено засновницьким договором товариства чи угодою учасників, що залишаються.  
613. 3. Командитне товариство      3. Командитне товариство  
614. Стаття 113 Основні положення про командитне товариство      Стаття 133 (113) Основні положення про командитне товариство  
615. 1. Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають за зобов'язаннями товариства солідарно усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів, та не беруть участі в діяльності товариства.      1. Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників, командитистiв), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів, та не беруть участі в діяльності товариства.  
616. 2. Фірмове найменування командитного товариства має містити:      2. Фірмове найменування командитного товариства має містити:  
617. імена (найменування) усіх повних учасників, а також слова "командитне товариство", або ж ім'я (найменування) не менш як одного повного учасника з доданням слів "і компанія", а також слова "командитне товариство".      імена (найменування) усіх повних учасників, а також слова "командитне товариство", або ж ім'я (найменування) не менш як одного повного учасника з доданням слів "і компанія", а також слова "командитне товариство".  
618. Якщо у фірмове найменування командитного товариства включене ім'я вкладника, такий вкладник стає повним учасником.      Якщо у фірмове найменування командитного товариства включене ім'я вкладника, такий вкладник стає повним учасником.  
619. 3. До командитного товариства застосовуються правила цього Кодексу про повне товариство -наскільки це не суперечить положенням цього Кодексу про командитне товариство.      3. До командитного товариства застосовуються правила цього Кодексу про повне товариство, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.  
620. Стаття 114 Засновницький договір командитного товариства      Стаття 134 (114) Засновницький договір командитного товариства  
621. 1. Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується усіма повними учасниками.      1. Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується усіма повними учасниками.  
622. 2. Засновницький договір командитного товариства має містити, крім відомостей, зазначених у статті 74 цього Кодексу, умови про розмір та склад складеного капіталу товариства, про розмір і порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі, про сукупний розмір вкладу вкладників.      2. Засновницький договір командитного товариства має містити, крім відомостей, зазначених у статті 93 цього Кодексу, умови про розмір та склад складеного капіталу товариства, про розмір і порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі, про сукупний розмір вкладу вкладників.  
623. 3. Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноосібну заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то засновницьким документом є одноосібна заява (меморандум), яка містить усі реквізити, встановлені цією статтею для командитного товариства.      3. Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі реквізити, встановлені цією статтею для командитного товариства.  
624. Стаття 115 Учасники командитного товариства      Стаття 135 (115) Учасники командитного товариства  
625. 1. Становище повних учасників, які беруть участь у командитному товаристві, та їхня відповідальність за зобов'язаннями товариства визначаються правилами цього Кодексу про учасників повного товариства.      1. Становище повних учасників, які беруть участь у командитному товаристві, та їхня відповідальність за зобов'язаннями товариства визначаються правилами цього Кодексу про учасників повного товариства.  
626. 2. Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві.   -214- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 2 статті 115 після першого речення додати текст: "Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства".  
Враховано   2. Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві. Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства.  
627. Учасник повного товариства не може бути повним учасником командитного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства.      Учасник повного товариства не може бути повним учасником командитного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства.  
628. 3. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати п'ятдесяти відсотків майна товариства, зазначеного у засновницькому договорі.      3. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати п'ятдесяти відсотків складеного капiталу товариства, зазначеного у засновницькому договорі.  
629. На момент реєстрації командитного товариства кожний із вкладників повинен зробити внесок у розмірі, визначеному законом.      На момент реєстрації командитного товариства кожний із вкладників повинен зробити внесок у розмірі, визначеному законом.  
630. Стаття 116 Управління командитним товариством      Стаття 136 (116) Управління командитним товариством  
631. 1. Управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками у порядку, встановленому для повного товариства.      1. Управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками у порядку, встановленому для повного товариства.  
632. 2. Вкладники не мають права брати участь в управлінні справами командитного товариства та заперечувати дії повних учасників щодо управління справами товариства. Вони можуть виступати від імені товариства тільки за довіреністю.      2. Вкладники не мають права брати участь в управлінні справами командитного товариства та заперечувати дії повних учасників щодо управління справами товариства. Вони можуть виступати від імені товариства тільки за довіреністю.  
633. Стаття 117 Права та обов'язки вкладника командитного товариства      Стаття 137 (117) Права та обов'язки вкладника командитного товариства  
634. 1. Вкладник зобов'язаний зробити вклад до складеного капіталу. Внесення вкладів посвідчується свідоцтвом про участь, яке видається вкладникові товариства.      1. Вкладник зобов'язаний зробити вклад до складеного капіталу. Внесення вкладів посвідчується свідоцтвом про участь, яке видається вкладникові товариства.  
635. 2. Вкладник командитного товариства має право:      2. Вкладник командитного товариства має право:  
636. 1) одержувати частину прибутку товариства, яка припадає на його вклад, у порядку, передбаченому засновницьким договором;   -215- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 2 пунктах 1) та 5) статті 117 наприкінці доповнити текстом "чи меморандумом".  
Враховано   1) одержувати частину прибутку товариства, пропорцiйно до їх часток у складеному капiталi у порядку, передбаченому засновницьким договором (меморандумом);  
637. 2) діяти від імені командитного товариства у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї;      2) діяти від імені командитного товариства у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї;  
638.   -216- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
Доповнити частину 2 статті 117 новим пунктом 3 ) та змінити нумерацію виклавши її в такій редакції: "Вкладники користуються переважним перед третіми особами правом придбання відчужуваної частки в складеному капіталі. Якщо бажання викупити частку виявили декілька вкладників, зазначена частка розподіляється між ними відповідно до їх часток у складеному капіталі товариства. Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у товаристві"  
Враховано редакційно   3) переважно перед третіми особами набувати відчужувану частку (її частину) в складеному капіталі за правилами статтi 147 цього Кодексу. Якщо бажання викупити частку виявили декілька вкладників, зазначена частка розподіляється між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталі товариства;  
639. 3) вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;      4) вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;  
640. 4) ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;      5) ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;  
641. 5) після закінчення фінансового року вийти з товариства й одержати свій вклад у порядку, передбаченому засновницьким договором;      6) після закінчення фінансового року вийти з товариства й одержати свій вклад у порядку, передбаченому засновницьким договором (меморандумом);  
642. 6) передати свою частку у майні чи її частину іншому вкладникові чи третій особі зі сповіщенням про це товариства.      7) передати свою частку у складеному капiталі чи її частину іншому вкладнику чи третій особі зі сповіщенням про це товариства.  
643. Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у товаристві.      Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у товаристві.  
644. Засновницьким договором командитного товариства можуть бути передбачені й інші права вкладника.   -217- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У статті 117 останнє речення після слів "командитного товариства" доповнити текстом "чи меморандуму".  
Враховано   Засновницьким договором (меморандумом) командитного товариства можуть бути передбачені й інші права вкладника.  
645. Стаття 118 Відповідальність вкладника командитного товариства      Стаття 138 (118) Відповідальність вкладника командитного товариства  
646. 1. Якщо вкладник командитного товариства вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то в разі схвалення його дій командитним товариством разом з повними учасниками він відповідає за правочин перед кредиторами усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення.   -218- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
Викласти пункт 1 статті 118 в новій редакції: "Якщо вкладник командитного товариства вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то в разі схвалення його дій командитним товариством він звільняється від відповідальності перед кредиторами за правочин."  
Враховано   1. Якщо вкладник командитного товариства вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то в разі схвалення його дій командитним товариством він звільняється від відповідальності перед кредиторами за вчинений правочин.  
647. 2. Якщо схвалення не буде отримано, вкладник відповідає перед третіми особами самостійно усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути накладене стягнення.      Якщо схвалення командитного товариства не буде отримано, вкладник відповідає перед третіми особами та вчиненим ним правочином усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення.  
648. 3. Вкладник, який не зробив передбаченого засновницьким договором чи заявою (меморандумом) відповідного внеску, несе відповідальність перед товариством у порядку, передбаченому засновницьким договором чи меморандумом.      2. Вкладник, який не зробив передбаченого засновницьким договором (меморандумом) відповідного внеску, несе відповідальність перед товариством у порядку, передбаченому засновницьким договором (меморандумом).  
649. Стаття 119 Ліквідація командитного товариства      Стаття 139 (119) Ліквідація командитного товариства  
650. 1. Командитне товариство ліквідовується при вибутті усіх вкладників. Однак повні учасники мають право замість ліквідації перетворити командитне товариство у повне товариство. Командитне товариство ліквідовується також за підставами ліквідації повного товариства (стаття 112). Командитне товариство зберігається, якщо в ньому залишається один повний учасник і один вкладник.      1. Командитне товариство ліквідовується при вибутті усіх вкладників. Повні учасники мають право у разi вибуття всiх вкладникiв перетворити командитне товариство у повне товариство. Командитне товариство ліквідується також за підставами ліквідації повного товариства (стаття 134). Командитне товариство зберігається, якщо в ньому залишається один повний учасник і один вкладник.  
651. 2. При ліквідації кошти, що є у командитного товариства, включаючи і виторг від продажу його майна при ліквідації, після розрахунків з кредиторами у першу чергу розподіляються між вкладниками для повернення їм їхніх вкладів, а потім -між повними учасниками у порядку та на умовах, передбачених цим Кодексом і засновницьким договором. При недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їхніх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками пропорційно до їхніх часток у майні товариства.   -219- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 2 статті 119 перше речення наприкінці доповнити текстом "чи меморандуму".  
Враховано   2. При ліквідації командитного товариства, після розрахунків з кредиторами, вкладники мають переважне право перед повними учасниками на одержання вкладів у порядку та на умовах, передбачених цим Кодексом і засновницьким договором (меморандумом). При недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їхніх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками пропорційно до їхніх часток у складеному капiталi товариства.  
652. 4. Товариство з обмеженою відповідальністю і товариство з додатковою відповідальністю   -220- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
Змінити назву підрозділу четвертого, виділивши товариство з додатковою відповідальністю в окремий підрозділ "4. Товариство з обмеженою відповідальністю" По тексту всього підрозділу замінити слово сполучення "установчий документ" на "статут"  
Враховано   4. Товариство з обмеженою відповідальністю  
653. Стаття 120 Поняття товариства з обмеженою відповідальністю      Стаття 140 (120) Поняття товариства з обмеженою відповідальністю  
654. 1. Товариством з обмеженою відповідальністю визнається засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених установчим документом розмірів.      1. Товариством з обмеженою відповідальністю визнається засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених статутом розмірів.  
655. 2. Товариство з обмеженою відповідальністю за своїми зобов'язаннями відповідає самостійно усім своїм майном.       
656. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості внесених ними вкладів.      2. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості внесених ними вкладів.  
657. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.      Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.  
658. 3. Фірмове найменування товариства з обмеженою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова "товариство з обмеженою відповідальністю".      3. Фірмове найменування товариства з обмеженою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова "товариство з обмеженою відповідальністю".  
659. Стаття 121 Учасники товариства з обмеженою відповідальністю      Стаття 141 (121) Учасники товариства з обмеженою відповідальністю  
660. 1. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється законом. При перевищенні цієї кількості товариство з обмеженою відповідальністю підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом року, а зі спливом цього строку -ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі.      1. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється законом. При перевищенні цієї кількості товариство з обмеженою відповідальністю підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом року, а зі спливом цього строку -ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі.  
661. 2. Товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, що складається з однієї особи.      2. Товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, що складається з однієї особи.  
662. Одна особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке складається з одного-єдиного учасника.      Одна особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке складається з єдиного учасника.  
663. Стаття 122-1 Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю      Стаття 142 (122-1) Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю  
664. 1. При необхідності визначити взаємовідносини між собою, особи, що засновують товариство з обмеженою відповідальністю, укладають письмовий договір, який передбачає порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності по створенню товариства, розмір статутного капіталу, частку кожного з них, строки та порядок внесення вкладів та інші умови.      1. Якщо товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю засновується кiлькома особами, цi особи при необхідності визначити взаємовідносини між собою, укладають письмовий договір, який передбачає порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності по створенню товариства, розмір статутного капіталу, частку кожного з них, строки та порядок внесення вкладів та інші умови.  
665. 2. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації не є обов'язковим.      2. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації не є обов'язковим.  
666. Умови цього договору є обов'язковими для нових учасників товариства, якщо інше не передбачене договором.       
667. Стаття 122-2 Статут товариства з обмеженою відповідальністю      Стаття 143 (122-2) Статут товариства з обмеженою відповідальністю  
668. 1. Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.      1. Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.  
669. Крім відомостей, зазначених у статті 74 цього Кодексу, статут повинен визначати умови щодо розміру статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника, склад та компетенції органів управління і порядок прийняття ними рішень -у тому числі і з питань, рішення з яких приймаються одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів, відомості про розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передачі (переходу) часток у статутному фонді.      Крім відомостей, зазначених у статті 93 цього Кодексу, статут повинен визначати умови щодо розміру статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника, склад та компетенції органів управління і порядок прийняття ними рішень -у тому числі і з питань, рішення з яких приймаються одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів, відомості про розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передачі (переходу) часток у статутному фонді.  
670. 2. Статут товариства зі всіма наступними змінами і доповненнями зберігається в органі, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, і є відкритим для ознайомлення.   -221- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 2 статті 122-2 текст "здійснює державну реєстрацію юридичних осіб" замінити текстом "здійснив його державну реєстрацію".  
Враховано   2. Статут товариства зі всіма наступними змінами і доповненнями зберігається в органі, що здійснив його державну реєстрацію, і є відкритим для ознайомлення.  
671. Стаття 123 Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю      Стаття 144 (123) Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю  
672. 1. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.      1. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.  
673. Статутний капітал визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим від суми, що визначається законом.      Статутний капітал визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим від суми, що визначається законом.  
674. 2. Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом урахування вимог до товариства.      2. Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.  
675. 3. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю має бути на момент реєстрації товариства сплачений його учасниками не менш як наполовину. Та частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті його учасниками протягом першого року діяльності товариства. У разі невиконання цього обов'язку товариство має або оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати це зменшення у встановленому порядку, або ж припинити свою діяльність шляхом ліквідації.   -222- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
Викласти пункт 3 Статті 123 в новій редакції "3. До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю засновники мають сплатити не менш, ніж п'ятдесят відсотків обсягу статутного капіталу. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Відчуження часток в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, статутний капітал якого не повністю сплачений, не дозволяється. При несплаті протягом року засновниками своїх внесків повністю товариство має або оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати це зменшення у встановленому порядку, або заявити про свою ліквідацію."  
Враховано редакційно   3. До моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю засновники повиннi сплатити не менш, ніж п'ятдесят відсотків обсягу статутного капіталу. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. При несплаті протягом року засновниками своїх внесків повністю товариство має або оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку, або прийняти рiшення про ліквідацію.  
676. 4. Якщо на закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від зареєстрованого статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати це зменшення у встановленому порядку -якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість зазначених активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу (частина перша цієї статті), товариство підлягає ліквідації.      4. Якщо на закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від зареєстрованого статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку -якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість зазначених активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу (частина перша цієї статті), товариство підлягає ліквідації.  
677. 5. Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після оповіщення у порядку, передбаченому законом, усіх його кредиторів. У цьому випадку останні мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.      5. Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після оповіщення у порядку, передбаченому законом, усіх його кредиторів. У цьому випадку останні мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.  
678. 6. Збільшення статутного капіталу товариства допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів визначається законом.      6. Збільшення статутного капіталу товариства допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів визначається законом i статутом товариства.  
679. Стаття 124 Управління товариством з обмеженою відповідальністю      Стаття 145 (124) Управління товариством з обмеженою відповідальністю  
680. 1. Найвищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.      1. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.  
681. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний не зі складу учасників товариства.      У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також i не зі складу учасників товариства.  
682. 2. Компетенція виконавчих органів товариства, а також порядок ухвалення ними рішень і порядок виступання від імені товариства визначаються відповідно до цього Кодексу, закону та установчих документів.      2. Компетенція виконавчих органів товариства, а також порядок ухвалення ними рішень і порядок виступання від імені товариства визначаються відповідно до цього Кодексу, закону та статуту товариства.  
683. 3. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:      3. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:  
684. 1) визначення основних напрямів діяльності товариства з обмеженою відповідальністю, затвердження його планів і звітів про їх виконання;      1) визначення основних напрямів діяльності товариства з обмеженою відповідальністю, затвердження його планів і звітів про їх виконання;  
685. 2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;      2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;  
686. 3) утворення та відкликання виконавчих органів товариства;      3) утворення та відкликання виконавчих органів товариства;  
687. 4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу або утворення відповідних контрольних органів;      4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу або утворення відповідних контрольних органів;  
688. 5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства;      5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства;  
689. 6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;      6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;  
690. 7) виключення учасника із товариства.      7) виключення учасника із товариства.  
691. 8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.      8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.  
692. Законом та статутом товариства до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.      Законом та статутом товариства до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.  
693. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчим органам товариства.      Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчим органам товариства.  
694. Черговість та порядок скликання зборів визначаються законом та статутом товариства.      Черговість та порядок скликання зборів визначаються законом та статутом товариства.  
695. Стаття 125 Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю      Стаття 146 (125) Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю  
696. 1. Контроль за діяльністю виконавчого органу здійснюється у порядку, визначеному статутом.      1. Контроль за діяльністю виконавчого органу здійснюється у порядку, визначеному статутом.  
697. 2. Загальні збори можуть формувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу.      2. Загальні збори можуть формувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу.  
698. Порядок утворення та повноваження контрольного органу визначаються загальними зборами учасників.      Порядок утворення та повноваження контрольного органу визначаються загальними зборами учасників.  
699. 3. Для здійснення контролю за фінансовою діяльністю згідно з рішенням загальних зборів, а також в інших випадках, передбачених законом чи установчими документами товариства, може призначатися аудиторська перевірка.      3. Для здійснення контролю за фінансовою діяльністю згідно з рішенням загальних зборів, а також в інших випадках, передбачених законом чи статутом товариства, може призначатися аудиторська перевірка.  
700. 4. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства визначається законом і статутом товариства.      4. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства визначається законом і статутом товариства.  
701. На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками (зовнішній аудит).      На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками (зовнішній аудит).  
702.   -223- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
Доповнити частину 2 пункту 4 статті 125 реченням такого змісту " Витрати по проведенню такої перевірки покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка, якщо інший порядок не передбачено установчим документом товариства. "  
Враховано   Витрати по проведенню такої перевірки покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка, якщо інший порядок не передбачено статутом товариства.  
703. 5. Публічна звітність товариства про результати ведення його справ не вимагається, крім випадків, передбачених законом.      5. Публічна звітність товариства про результати ведення його справ не вимагається, крім випадків, передбачених законом.  
704. Стаття 126 Перехід частки учасника у майні товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи      Стаття 147 (126) Перехід частки учасника у статутному капiталi товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи  
705. 1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку у майні товариства, яка відповідає його вкладові у статутний капітал товариства, чи її частину одному або кільком учасникам цього товариства.      1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку у статутному капiталi, чи її частину одному або кільком учасникам цього товариства.  
706. 2. Відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається -якщо інше не передбачено статутом товариства.      2. Відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається -якщо інше не передбачено статутом товариства.  
707. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки учасника (її частини) пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи угодою його учасників не передбачений інший порядок здійснення цього права. У разі якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня сповіщення або ж протягом іншого строку, передбаченого статутом товариства чи угодою його учасників, частка учасника може бути відчужена будь-якій третій особі.      Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки учасника (її частини) пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи угодою його учасників не передбачений інший порядок здійснення цього права. Купівля здiйснюється за цiною та на iнших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалась для продажу третiм особам. У разі якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня сповіщення або ж протягом іншого строку, передбаченого статутом товариства чи угодою його учасників, частка учасника може бути відчужена будь-якій третій особі.  
708. 3. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.      3. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.  
709. 4. У разі придбання частки учасника (її частини) самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, що передбачені законом та статутом, або ж зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 123 цього Кодексу.      4. У разі придбання частки учасника (її частини) самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, що передбачені законом та статутом, або ж зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 144 цього Кодексу.  
710. 5. Частки у майні товариства з обмеженою відповідальністю переходять до спадкоємців фізичних осіб і правонаступників юридичних осіб, які є учасниками товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається тільки за згодою інших учасників товариства.      5. Частки у статутному капiталi товариства з обмеженою відповідальністю переходять до спадкоємців фізичних осіб і правонаступників юридичних осіб, які є учасниками товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається тільки за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються у відповідності з правилами статті 149.  
711. Стаття 127 Вихід учасника із товариства з обмеженою відповідальністю      Стаття 148 (127) Вихід учасника із товариства з обмеженою відповідальністю  
712. 1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, сповістивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.      1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, сповістивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.  
713. 2. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, яка відповідає його частці у статутному капіталі товариства.   -224- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
Доповнити частину 1 пункту 2 статті 127 реченням наступного змісту: "За угодою між учасником та товариством виплата частки учасника може бути замінена передачею майна в натурі."  
Враховано   2.Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, яка відповідає його частці у статутному капіталі товариства. За угодою між учасником та товариством виплата частки учасника може бути замінена передачею майна в натурі. Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.  
714. Порядок і спосіб визначення вартості частки, а також строки її виплати встановлюються законом та статутом.      Порядок і спосіб визначення вартості частки, а також порядок i строки її виплати встановлюються законом та статутом.  
715. 3. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори про порядок визначення частки, її розмір і строки виплати, вирішуються судом.   -225- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
Викласти пункт 3 статті 127 в новій редакції : "3. Якщо в якості внеску до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю було внесене право користування майном, відповідне майно має бути повернене учаснику. Зниження вартості майна внаслідок його нормального використання не відшкодовується. "  
Враховано редакційно   3. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори про порядок визначення частки, її розмір і строки виплати, вирішуються судом.  
716. 4. Якщо внесок до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, при виході з товариства це право повертається без сплати винагороди.       
717.   -226- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
Доповнити кодекс новою статтею такого змісту: "Стаття 127-1 Накладення стягнення на частку учасника в майні товариства з обмеженою відповідальністю 1. Накладення стягнення на частку учасника в майні товариства з обмеженою відповідальністю за його особистими боргами допускається лише при недостатності іншого його майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, що припадає на частку боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення стягнення на нього. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, визначаються згідно з балансом, який складається на дату заявлення вимог кредиторами. 2. Накладення стягнення на всю частку учасника в майні товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь в товаристві."  
Враховано   Стаття 149 (127-1) Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, що вiдповiдає частцi учасника у статутному капiталi  
718.      1. Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, що вiдповiдає частцi учасника у статутному капiталi, за його особистими боргами допускається лише при недостатності іншого його майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, що вiдповiдає частцi боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для накладення стягнення на нього. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, визначаються згідно з балансом, який складається на дату заявлення вимог кредиторами.  
719.      2. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капiталi товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь в товаристві.  
720. Стаття 128 Ліквідація товариства з обмеженою відповідальністю      Стаття 150 (128) Ліквідація товариства з обмеженою відповідальністю  
721. 1. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому числі у зв'язку зі спливом строку, на який товариство було створене, у зв'язку із досягненням мети, заради якої воно було створене, а також за рішенням суду - в інших випадках, передбачених цим Кодексом і законом.   -227- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
Викласти пункт 1 статті 128 в новій редакції : "1. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути реорганізоване або ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, прийнятим одностайно, якщо інший порядок прийняття рішення з цих питань не встановлений в статуті товариства. Інші підстави реорганізації та ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю, а також порядок його реорганізації і ліквідації визначаються цим Кодексом та іншими законами."  
Враховано частково   1. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому числі у зв'язку зі спливом строку, на який товариство було створене, а також за рішенням суду - в інших випадках, встановлених законом.  
722. 2. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути перетворене в акціонерне товариство чи у виробничий кооператив.      2. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути перетворене в акціонерне товариство чи у виробничий кооператив.  
723. Стаття 129 Поняття товариства з додатковою відповідальністю      Стаття 151 (129) Поняття товариства з додатковою відповідальністю  
724. 1. Товариством з додатковою відповідальністю визнається засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений установчими документами.   -228- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
В пункті 1 та 2 статті 129 слова "установчими документами" замінити словом "статутом".  
Враховано   1. Товариством з додатковою відповідальністю визнається засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом.  
725. 2. Учасники товариства з додатковою відповідальністю несуть субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном в однаковому для всіх розмірі, кратному до вартості внесених ними вкладів, який визначається статутом.      2. Учасники товариства з додатковою відповідальністю несуть субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном в однаковому для всіх розмірі, кратному до вартості внесених ними вкладів, який визначається статутом. У разi визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність по зобов'язанням товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.  
726. 3. Фірмове найменування товариства з додатковою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова "товариство з додатковою відповідальністю".      3. Фірмове найменування товариства з додатковою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова "товариство з додатковою відповідальністю".  
727. 4. До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються правила цього Кодексу про товариства з обмеженою відповідальністю -оскільки інше не передбачено цією статтею та установчими документами товариства.   -229- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 4 статті 129 текст "оскільки" замінити текстом ", якщо", а текст "цією статтею" замінити текстом "цим Кодексом".  
Враховано редакційно   4. До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються правила цього Кодексу про товариства з обмеженою відповідальністю -якщо інше не передбачено цією статтею та статутом товариства.  
728. 5. Акціонерне товариство      5. Акціонерне товариство  
729. Стаття 130 Поняття акціонерного товариства      Стаття 152 (130) Поняття акціонерного товариства  
730. 1. Акціонерним визнається товариство, статутний капітал якого поділений на певне число акцій.      1. Акціонерним визнається товариство, статутний капітал якого поділений на певне число акцій.  
731. 2. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.      2. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.  
732. Акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть у випадках, передбачених статутом, відповідальність за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій. Акціонери мають право відчужувати акції, що їм належать, без згоди інших акціонерів.      Акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть у випадках, передбачених статутом, відповідальність за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій. Акціонери мають право відчужувати акції, що їм належать, без згоди інших акціонерів.  
733. 3. Фірмове найменування акціонерного товариства має містити його найменування і вказівку на те, що товариство є акціонерним.      3. Фірмове найменування акціонерного товариства має містити його найменування і вказівку на те, що товариство є акціонерним.  
734. 4. Особливості правового становища акціонерних товариств, створених шляхом приватизації державних підприємств, визначаються також законами та іншими правовими актами про приватизацію державних підприємств.      4. Особливості правового становища акціонерних товариств, створених шляхом приватизації державних підприємств, визначаються також законами та іншими нормативно-правовими актами про приватизацію державних підприємств.  
735. 5. Акціонерне товариство, яке проводить відкриту підписку на акції, зобов'язане щорічно публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом.      5. Акціонерне товариство, яке проводить відкриту підписку на акції, зобов'язане щорічно публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом.  
736. Стаття 131 Створення акціонерного товариства      Стаття 153 (131) Створення акціонерного товариства  
737. 1. Акціонерне товариство може бути створене юридичними та фізичними особами.      1. Акціонерне товариство може бути створене юридичними та фізичними особами.  
738. Обмеження щодо участі у заснуванні акціонерних товариств можуть встановлюватися законом.      Обмеження щодо участі у заснуванні акціонерних товариств можуть встановлюватися законом.  
739. 2. Особи, що створюють акціонерне товариство, укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Договір не є установчим документом.      2. Якщо осіб, що створюють акціонерне товариство, декілька, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства.  
740. Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, -договір підлягає нотаріальному посвідченню.      Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, -договір підлягає нотаріальному посвідченню.  
741. 3. Особи, що створюють акціонерне товариство, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації товариства.      3. Особи, що створюють акціонерне товариство, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації товариства.  
742. Товариство несе відповідальність за такими, що пов'язані з його створенням, зобов'язаннями учасників тільки у разі наступного схвалення їхніх дій загальними зборами акціонерів.      Товариство несе відповідальність за зобов'язаннями учасників, пов'язаними з його створенням, тільки у разі наступного схвалення їх дій засновників загальними зборами акціонерів.  
743. 4. Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це мають бути зареєстровані і підлягають опублікуванню для загального відома.      4. Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це мають бути зареєстровані і підлягають опублікуванню для загального відома.  
744. Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, що складається з однієї особи.   -230- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У другому абзаці частини 4 статті 131 вилучити слово "підприємницьке".  
Відхилено   Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, що складається з однієї особи.  
745. 5. Порядок і строки вчинення дій щодо створення акціонерного товариства, у тому числі порядок проведення установчих зборів та їхня компетенція визначаються законом.      5. Порядок і строки вчинення дій щодо створення акціонерного товариства, у тому числі порядок проведення установчих зборів та їхня компетенція визначаються законом.  
746. Стаття 132 Статут акціонерного товариства      Стаття 154 (132) Статут акціонерного товариства  
747. 1. Установчим документом акціонерного товариства є його статут.      1. Установчим документом акціонерного товариства є його статут.  
748. 2. Статут акціонерного товариства, крім відомостей, зазначених у статті 74 цього Кодексу, має містити відомості про розмір статутного капіталу, умови про категорії акцій, що випускаються товариством, про їхню номінальну вартість і кількість, про права акціонерів, про склад і компетенцію органів управління товариством і про порядок ухвалення ними рішень -у тому числі з питань, рішення щодо яких приймається кваліфікованою більшістю голосів. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.      2. Статут акціонерного товариства, крім відомостей, зазначених у статті 93 цього Кодексу, має містити відомості про розмір статутного капіталу, умови про категорії акцій, що випускаються товариством, про їхню номінальну вартість і кількість, про права акціонерів, про склад і компетенцію органів управління товариством і про порядок ухвалення ними рішень -у тому числі з питань, рішення щодо яких приймається кваліфікованою більшістю голосів. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.  
749. Стаття 133 Статутний капітал акціонерного товариства      Стаття 155 (133) Статутний капітал акціонерного товариства  
750. 1. Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.      1. Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.  
751. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим, ніж розмір, передбачений законом.      Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим, ніж розмір, передбачений законом.  
752. 2. Не допускається звільнення акціонера від обов'язку оплати акцій товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.   -231- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
В статті 133 вилучити частини 2 і 5  
Враховано    
753. 3. При заснуванні акціонерного товариства усі його акції мають бути розподілені між засновниками. Відкрита підписка на акції акціонерного товариства не провадиться до повної сплати статутного капіталу. Порядок проведення відкритої підписки визначається законом.      2. При заснуванні акціонерного товариства усі його акції мають бути розподілені між засновниками. Відкрита підписка на акції акціонерного товариства не провадиться до повної сплати статутного капіталу. Порядок проведення відкритої підписки визначається законом.  
754. 4. Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити та зареєструвати у встановленому порядку зменшення свого статутного капіталу. Якщо вартість зазначених активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу (частина перша цієї статті), товариство підлягає ліквідації.      3. Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити та зареєструвати у встановленому порядку зменшення свого статутного капіталу. Якщо вартість зазначених активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, передбаченого законом, товариство підлягає ліквідації.  
755. 5. Законом чи статутом товариства можуть бути встановлені обмеження кількості, сумарної номінальної вартості акцій чи максимальної кількості голосів, які можуть належати одному акціонерові.       
756. Стаття 134 Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства      Стаття 156 (134) Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства  
757. 1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів збільшити статутний капітал шляхом збільшення номінальної вартості акцій або випуску додаткових акцій. У випадках, передбачених законом, рішення про збільшення статутного капіталу може прийматися також іншими органами акціонерного товариства.      1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів збільшити статутний капітал шляхом збільшення номінальної вартості акцій або випуску додаткових акцій.  
758. 2. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після його повної сплати. Збільшення статутного капіталу товариства для покриття зазнаних ним збитків не допускається.      2. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після його повної сплати. Збільшення статутного капіталу товариства для покриття зазнаних ним збитків не допускається.  
759. 3. У випадках, передбачених законом або статутом товариства, може бути встановлене переважне право акціонерів на купівлю акцій, що додатково випускаються товариством.      3. У випадках, передбачених законом або статутом товариства, може бути встановлене переважне право акціонерів на купівлю акцій, що додатково випускаються товариством.  
760. Стаття 135 Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства      Стаття 157 (135) Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства  
761. 1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів зменшити статутний капітал шляхом зменшення номінальної вартості акцій або ж шляхом купівлі частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості.      1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів зменшити статутний капітал шляхом зменшення номінальної вартості акцій або ж шляхом купівлі товариством частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості.  
762. Зменшення статутного капіталу товариства допускається після оповіщення всіх його кредиторів у порядку, що визначається законом. При цьому кредитори товариства мають право зажадати або дострокового припинення, або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.      Зменшення статутного капіталу товариства допускається після оповіщення всіх його кредиторів у порядку, що визначається законом. При цьому кредитори товариства мають право зажадати або дострокового припинення, або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.  
763. 2. Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом купівлі та погашення частини акцій допускається, якщо така можливість передбачена у статуті товариства.      2. Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом купівлі та погашення частини акцій допускається, якщо така можливість передбачена у статуті товариства.  
764. 3. Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче від визначеного законом мінімального розміру (частина перша статті 133 цього Кодексу) має наслідком ліквідацію товариства.      3. Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче від визначеного законом мінімального розміру має наслідком ліквідацію товариства.  
765. Стаття 136 Обмеження на випуск цінних паперів і на виплату дивідендів акціонерного товариства      Стаття 158 (136) Обмеження на випуск цінних паперів і на виплату дивідендів акціонерного товариства  
766. 1. Частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу не може перевищувати двадцяти п'яти відсотків.      1. Частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу не може перевищувати двадцяти п'яти відсотків.  
767. 2. Акціонерне товариство має право випускати облігації на суму, яка не перевищує розміру статутного капіталу або ж розміру забезпечення, що надається товариству з цією метою третіми особами.      2. Акціонерне товариство має право випускати облігації на суму, яка не перевищує розміру статутного капіталу або ж розміру забезпечення, що надається товариству з цією метою третіми особами.  
768. 3. Акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди:      3. Акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди:  
769. 1) до повної сплати всього статутного капіталу;      1) до повної сплати всього статутного капіталу;  
770. 2) при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду, розміру;   -232- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У підпункті 2 пункту 3 статті 136 вилучити слово "чистих".  
Відхилено   2) при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду, розміру;  
771. 3) в інших випадках, передбачених законом.      3) в інших випадках, передбачених законом.  
772. Стаття 137 Загальні збори акціонерів      Стаття 159 (137) Загальні збори акціонерів  
773. 1. Найвищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.      1. Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.  
774. Акціонери (їхні представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний учасник.      Акціонери (їхні представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний учасник.  
775. 2. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить:      2. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить:  
776. 1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;      1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;  
777. 2) обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;      2) обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;  
778. 3) затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства;      3) затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства;  
779. 4) рішення про ліквідацію товариства.      4) рішення про ліквідацію товариства.  
780. До виключної компетенції загальних зборів законом може бути також віднесене вирішення інших питань.      До виключної компетенції загальних зборів законом та статутом товариства може бути також віднесене вирішення інших питань.  
781. Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчим органам товариства.   -233- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 2 підпункті 4 статті 137 останнє речення після слів "для вирішення" доповнити текстом "наглядовій раді чи".  
Враховано редакційно   Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства.  
782. 3. Порядок голосування на загальних зборах визначається законом.      3. Порядок голосування на загальних зборах визначається законом.  
783. Акціонер має право призначити свого представника для участі у зборах. Представник може бути постійним чи призначеним на певний строк. Акціонер має право у будь-який момент замінити свого представника у найвищому органі товариства, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства.      Акціонер має право призначити свого представника для участі у зборах. Представник може бути постійним чи призначеним на певний строк. Акціонер має право у будь-який момент замінити свого представника у найвищому органі товариства, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства.  
784. 4. Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з питань:      4. Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з питань:  
785. 1) внесення змін до статуту товариства;      1) внесення змін до статуту товариства;  
786. 2) ухвалення рішення про ліквідацію.      2) ухвалення рішення про ліквідацію.  
787. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.      З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.  
788. 5. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше ніж один раз на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства.      5. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше ніж один раз на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства.  
789.   -234- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 5 статті 137 у першому реченні вилучити текст ", якщо інше не передбачено статутом товариства".  
Враховано    
790. Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин, визначених у статуті товариства, та в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.      Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин, визначених у статуті товариства, та в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.  
791. Порядок скликання і проведення загальних зборів, а також умови скликання і проведення позачергових зборів та оповіщення акціонерів визначаються законом і статутом товариства.      Порядок скликання і проведення загальних зборів, а також умови скликання і проведення позачергових зборів та оповіщення акціонерів визначаються законом і статутом товариства.  
792. Стаття 138 Наглядова рада акціонерного товариства      Стаття 160 (138) Наглядова рада акціонерного товариства  
793. 1. В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.   -235- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
Пункт 1 статті 138 доповнити словами "та захист прав акціонерів товариства".  
Враховано   1. В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.  
794. Випадки обов'язкового створення наглядової ради встановлюються законом.      Випадки обов'язкового створення наглядової ради встановлюються законом.  
795. 2. Законом і статутом товариства встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.      2. Законом і статутом товариства встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.  
796. 3. Члени наглядової ради не можуть бути членами виконавчого органу.      3. Члени наглядової ради не можуть бути членами виконавчого органу.  
797. 4. Наглядова рада товариства визначає форми контролю за діяльністю виконавчого органу.      4. Наглядова рада товариства визначає форми контролю за діяльністю виконавчого органу.  
798. Стаття 139 Виконавчий орган акціонерного товариства      Стаття 161 (139) Виконавчий орган акціонерного товариства  
799. 1. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.   -236- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
В частинах третій та четвертій пункту 1 статті 139 слово "Правління" замінити словами "Виконавчий орган".  
Враховано   1. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.  
800. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.      Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.  
801. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, передбачених законом і статутом акціонерного товариства.      Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, передбачених законом і статутом акціонерного товариства.  
802. 2. Виконавчий орган товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).      2. Виконавчий орган товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).  
803. Стаття 140 Аудиторська перевірка в акціонерному товаристві      Стаття 162 (140) Аудиторська перевірка в акціонерному товаристві  
804. Акціонерне товариство, яке зобов'язане відповідно до цього Кодексу або закону публікувати для загального відома документи, зазначені у частині п'ятій статті 130 цього Кодексу, повинне для перевірки та підтвердження правильності річної фінансової звітності щорічно залучати професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками (зовнішній аудит).      Акціонерне товариство, яке зобов'язане відповідно до цього Кодексу або закону публікувати для загального відома документи, зазначені у частині п'ятій статті 152 цього Кодексу, повинне для перевірки та підтвердження правильності річної фінансової звітності щорічно залучати професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками (зовнішній аудит).  
805. Аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства, у тому числі й такого, що не зобов'язане публікувати для загального відома документи, має бути проведена у будь-який час на вимогу акціонерів, які володіють 10 відсотками акцій. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності акціонерного товариства визначається законом і статутом товариства.   -237- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У першому реченні абзацу 2 статті 140 текст "володіють" замінити текстом "разом володіють не менше як".  
Враховано   Аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства, у тому числі й такого, що не зобов'язане публікувати для загального відома документи, має бути проведена у будь-який час на вимогу акціонерів, які разом володіють не менше як 10 відсотками акцій.  
806.      Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності акціонерного товариства визначається законом і статутом товариства.  
807.      Витрати по проведенню такої перевірки покладаються на осіб, на вимогу яких проводиться аудиторська перевірка, якщо загальними зборами акціонерів не буде ухвалене рішення про інше.  
808.   -238- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
Викласти статтю 140 в новій редакції: " 1. Акціонерне товариство, яке відповідно до закону зобов'язане публікувати для загального відома інформацію про фінансовий стан та результати господарювання, повинне для перевірки та підтвердження правильності цієї інформації щорічно залучати аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасникам. Вимоги до порядку та змісту проведення обов'язкової аудиторської перевірки акціонерного товариства встановлюються законом. Залежно від мети створення або видів діяльності акціонерного товариства, законом можуть бути встановлені додаткові вимоги щодо звітності такого товариства."  
Враховано редакційно    
809.   -239- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
Доповнити статтю 140 новим пунктом такого змісту: "2. Особи що у сукупності є власниками 10 або більше відсотків простих акцій товариства мають право у будь-який момент вимагати проведення аудиторської перевірки діяльності акціонерного товариства. Витрати по проведенню такої перевірки покладаються на осіб, на вимогу яких проводиться аудиторська перевірка, якщо загальними зборами акціонерів не буде ухвалене рішення про інше."  
Враховано частково    
810. § 2. Виробничий кооператив      § 2. Виробничий кооператив  
811. Стаття 141 Поняття виробничого кооперативу      Стаття 163 (141) Поняття виробничого кооперативу  
812. 1. Виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній власній трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Законом і установчими документами виробничого кооперативу може бути передбачена участь у його діяльності на засадах членства також інших осіб.   -240- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У реченні 2 частини 1 статті 141 текст "і установчими документами виробничого кооперативу може бути передбачена участь у його діяльності" замінити текстом "може бути передбачена участь у діяльності виробничого кооперативу".  
Враховано   1. Виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній власній трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Законом та статутом кооперативу може бути передбачена участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб.  
813. 2. Члени виробничого кооперативу несуть за зобов'язаннями кооперативу субсидіарну відповідальність у розмірах та порядку, передбачених законом і статутом кооперативу.   -241- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
Викласти пункт 2 статті 141 в новій редакції : "2. Члени виробничого кооперативу солідарно несуть за зобов'язаннями кооперативу субсидіарну відповідальність у розмірах та порядку, передбачених законом і статутом кооперативу "  
Враховано редакційно   2. Члени виробничого кооперативу несуть за зобов'язаннями кооперативу субсидіарну відповідальність у розмірах та порядку, передбачених законом і статутом кооперативу.  
814. 3. Фірмове найменування кооперативу має містити його найменування, а також слова "виробничий кооператив".      3. Фірмове найменування кооперативу має містити його найменування, а також слова "виробничий кооператив".  
815. 4. Правове становище виробничих кооперативів, права та обов'язки їх членів визначаються відповідно до цього Кодексу і Законом про кооперацію.      4. Правове становище виробничих кооперативів, права та обов'язки їх членів визначаються відповідно до цього Кодексу і закону про кооперацію.  
816. Стаття 142 Установчі документи виробничого кооперативу      Стаття 164 (142) Установчі документи виробничого кооперативу  
817. 1. Установчим документом виробничого кооперативу є його статут, що затверджується загальними зборами його членів.      1. Установчим документом виробничого кооперативу є його статут, що затверджується загальними зборами його членів.  
818. 2. Статут кооперативу має містити, крім відомостей, зазначених у статті 74 цього Кодексу, умову про розмір пайового внеску членів кооперативу, відомості про склад і порядок внесення пайових внесків членами кооперативу та про їхню відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення пайового внеску, відомості про характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та їхньої відповідальності за порушення зобов'язань щодо особистої трудової участі, відомості про порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу, відомості про розмір і умови субсидіарної відповідальності його членів за боргами кооперативу, відомості про склад і компетенцію органів управління кооперативу і про порядок ухвалення ним рішень, у тому числі щодо питань, рішення з яких приймаються одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів.      2. Статут кооперативу має містити, крім відомостей, зазначених у статті 93 цього Кодексу, умову про розмір пайового внеску членів кооперативу, відомості про склад і порядок внесення пайових внесків членами кооперативу та про їхню відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення пайового внеску, відомості про характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та їхньої відповідальності за порушення зобов'язань щодо особистої трудової участі, відомості про порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу, відомості про розмір і умови субсидіарної відповідальності його членів за боргами кооперативу, відомості про склад і компетенцію органів управління кооперативу і про порядок ухвалення ним рішень, у тому числі щодо питань, рішення з яких приймаються одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів.  
819. 3. Кількість членів кооперативу не може бути меншою ніж та, що встановлена у законі.      3. Кількість членів кооперативу не може бути меншою ніж та, що встановлена у законі.  
820. Стаття 143 Майно виробничого кооперативу      Стаття 165 (143) Майно виробничого кооперативу  
821. 1. Майно, що перебуває у власності виробничого кооперативу, поділяється на паї його членів відповідно до статуту кооперативу.      1. Майно, що перебуває у власності виробничого кооперативу, поділяється на паї його членів відповідно до статуту кооперативу.  
822. 2. Член кооперативу зобов'язаний внести на момент реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового внеску, а частину, що залишилася, -протягом року з моменту реєстрації, якщо статутом кооперативу не передбачений інший строк.      2. Член кооперативу зобов'язаний внести до моменту державної реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового внеску, а частину, що залишилася, -протягом року з моменту державної реєстрації, якщо статутом кооперативу не передбачений інший строк.  
823. Порядок внесення пайових внесків членами кооперативу встановлюється законом і статутом.      Порядок внесення пайових внесків членами кооперативу встановлюється законом і статутом.  
824. 3. Кооператив не має права випускати акції.      3. Кооператив не має права випускати акції.  
825. Прибуток кооперативу розподіляється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не передбачений статутом кооперативу.      Прибуток кооперативу розподіляється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не передбачений статутом кооперативу.  
826. У такому самому порядку розподіляється майно, що залишилося після ліквідації кооперативу та задоволення вимог його кредиторів.      У такому самому порядку розподіляється майно, що залишилося після ліквідації кооперативу та задоволення вимог його кредиторів.  
827. Стаття 144 Управління виробничим кооперативом   -242- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Статтю 144 вилучити  
Враховано    
828. 1. Найвищим органом кооперативу є загальні збори його членів.   -243- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
Статтю 144 залишити в редакції прийнятій у другому читанні.  
Відхилено    
829. У кооперативі з кількістю членів, що є більшою ніж 50 осіб, створюється наглядова рада, яка здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу кооперативу. Члени наглядової ради не мають права діяти від імені кооперативу.   -244- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
Статтю 144 викласти в такій редакції "Органи управління виробничим кооперативом, їх компетенція, участь в управлінні членів кооперативу встановлюються законом"  
Відхилено    
830. Виконавчим органом кооперативу є правління чи голова кооперативу. Виконавчий орган здійснює поточне керівництво діяльністю кооперативу і є підзвітним наглядовій раді та загальним зборам членів кооперативу.       
831. Членами наглядової ради та правління кооперативу, а також головою кооперативу можуть бути тільки члени кооперативу.       
832. Член кооперативу не може бути членом наглядової ради і членом правління або головою кооперативу одночасно.       
833. 2. Компетенція органів управління кооперативу, а також порядок ухвалення ними рішень та представлення інтересів кооперативу визначається законом і статутом кооперативу.       
834. 3. До виключної компетенції загальних зборів членів кооперативу належить:       
835. 1) зміна статуту кооперативу;       
836. 2) формування наглядової ради і виконавчих органів та відкликання їх членів;       
837. 3) прийняття у члени кооперативу та виключення з членів кооперативу;       
838. 4) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів кооперативу і розподіл його прибутку та збитків;       
839. 5) рішення про припинення діяльності кооперативу.       
840. Законом і статутом кооперативу до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.       
841. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів чи наглядової ради кооперативу, не можуть бути передані ними на вирішення виконавчим органам кооперативу.       
842. 4. Член кооперативу має один голос при ухваленні рішень загальними зборами.       
843. Стаття 145 Припинення членства у виробничому кооперативі і перехід паю      Стаття 166 (145) Припинення членства у виробничому кооперативі і перехід паю  
844. 1. Член кооперативу має право на свій розсуд вийти з кооперативу. У цьому разі йому має бути виплачена вартість паю або видане майно, яке відповідає розмірові його паю, а також здійснені інші виплати, передбачені статутом кооперативу.      1. Член кооперативу має право вихід із кооперативу. У цьому разі йому має бути виплачена вартість паю або видано майно, яке відповідає розміру його паю, а також здійснені виплати, передбачені статутом кооперативу.  
845. Видача паю та іншого майна членові кооперативу, що виходить, здійснюється у порядку, передбаченому законом і статутом кооперативу.      Видача паю, виплата вартості паю та інші виплати членові кооперативу, що виходить, здійснюється у порядку, передбаченому законом і статутом кооперативу.  
846. 2. Член кооперативу може бути виключений із кооперативу за рішенням загальних зборів у разі невиконання чи неналежного виконання обов'язків, покладених на нього статутом кооперативу, а також в інших випадках, передбачених законом і статутом кооперативу.      2. Член кооперативу може бути виключений із кооперативу за рішенням загальних зборів у разі невиконання чи неналежного виконання обов'язків, покладених на нього статутом кооперативу, а також в інших випадках, передбачених законом і статутом кооперативу.  
847. Член кооперативу, якого виключили, має відповідно до частини першої цієї статті право на одержання паю та інших виплат, передбачених статутом кооперативу.      Член кооперативу, якого виключили, має відповідно до частини першої цієї статті право на одержання паю та інших виплат, передбачених статутом кооперативу.  
848. 3. Член кооперативу має право передати свій пай чи його частину іншому членові кооперативу, якщо інше не передбачено законом і статутом кооперативу.      3. Член кооперативу має право передати свій пай чи його частину іншому членові кооперативу, якщо інше не передбачено законом і статутом кооперативу.  
849. Передання паю (його частини) особі, що не є членом кооперативу, допускається лише за згодою кооперативу. У цьому разі інші члени кооперативу користуються переважним правом купівлі такого паю (його частини). Порядок відчуження паю чи його частини іншому членові кооперативу або третій особі встановлюється законом чи статутом кооперативу.      Передання паю (його частини) особі, що не є членом кооперативу, допускається лише за згодою кооперативу. У цьому разі інші члени кооперативу користуються переважним правом купівлі такого паю (його частини). Порядок відчуження паю чи його частини іншому членові кооперативу або третій особі встановлюється законом чи статутом кооперативу.  
850. 4. У разі смерті члена виробничого кооперативу його спадкоємців може бути прийнято у члени кооперативу, якщо інше не визначено статутом кооперативу. При відмові прийняти спадкоємців у члени кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю померлого члена кооперативу.      4. У разі смерті члена виробничого кооперативу його спадкоємців може бути прийнято у члени кооперативу, якщо інше не визначено статутом кооперативу. При відмові прийняти спадкоємців у члени кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю померлого члена кооперативу.  
851. 5. Накладення стягнення на пай члена виробничого кооперативу за його власними боргами допускається лише при нестачі іншого його майна для покриття таких боргів -у порядку, передбаченому законом і статутом кооперативу.      5. Накладення стягнення на пай члена виробничого кооперативу за його власними боргами допускається лише при нестачі іншого його майна для покриття таких боргів -у порядку, передбаченому законом і статутом кооперативу.  
852. 6. При заставі паю та наступному зверненні заставоутримувачем стягнення на цей пай відповідно застосовується правило частини другої п. 3 цієї статті.      6. При заставі паю та наступному зверненні заставоутримувачем стягнення на цей пай відповідно застосовується правило абзацу другого частини третьої цієї статті.  
853. Підрозділ 3 Участь держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством      Підрозділ 3 Участь держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством  
854. Глава 8 Правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством      Глава 9 (8) Правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством  
855. Стаття 146 Правові форми участі держави у відносинах, що регулюються цивільним законодавством      Стаття 167 (146) Правові форми участі держави у відносинах, що регулюються цивільним законодавством  
856. 1. Держава діє у відносинах, що регулюються цивільним законодавством як юридична особа публічного права.      1. Держава діє у відносинах, що регулюються цивільним законодавством на рівних правах з іншими учасниками цивільних відносин.  
857. 2. Матеріальною основою участі держави у цивільних відносинах є державна скарбниця.       
858. 3. Держава може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, передбачених законом.      2. Держава може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених законом.  
859. 4. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом".      3. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.  
860. Стаття 147 Правові форми участі Автономної Республіки Крим у відносинах, що регулюються цивільним законодавством      Стаття 168 (147) Правові форми участі Автономної Республіки Крим у відносинах, що регулюються цивільним законодавством  
861. 1. Автономна Республіка Крим діє у відносинах, що регулюються цивільним законодавством як юридична особа публічного права.      1. Автономна Республіка Крим діє у відносинах, що регулюються цивільним законодавством на рівних правах з іншими учасниками цивільних відносин.  
862. 2. Матеріальною основою участі Автономної Республіки Крим у цивільних відносинах є скарбниця Автономної Республіки Крим.       
863. 3. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, передбачених законом.      2. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених законом.  
864. 4. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.      3. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.  
865. Стаття 148 Правові форми участі територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством      Стаття 169 (148) Правові форми участі територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством  
866. 1. Територіальні громади діють у відносинах, що регулюються цивільним законодавством як юридична особа публічного права.      1. Територіальні громади діють у відносинах, що регулюються цивільним законодавством на рівних права з іншими учасниками цивільних відносин.  
867. 2. Матеріальною основою участі територіальних громад у цивільних відносинах є скарбниці територіальних громад.       
868. 3. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, передбачених законом.      2. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених законом.  
869. 4. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.      4. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.  
870. Стаття 149 "Скарбниці як юридичні особи публічного права" виключена.   -245- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Ст.149-152 виключити  
Враховано    
871. Стаття 150 Майно державної скарбниці       
872. Майно державної скарбниці становлять кошти державного бюджету та інше державне майно, не закріплене за створеними державою юридичними особами.       
873. Стаття 151 Майно скарбниці Автономної Республіки Крим       
874. Майно скарбниці Автономної Республіки Крим становлять кошти бюджету Автономної Республіки Крим та інше майно, не закріплене за створеними нею юридичними особами.       
875. Стаття 152 Майно скарбниць територіальних громад       
876. Майно скарбниць територіальних громад становлять кошти бюджету цих територіальних громад та інше майно, не закріплене за створеними ними юридичними особами.       
877. Глава 9 Органи та представники, через яких діють держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади      Глава 10 (9) Органи та представники, через яких діють держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади у цивільних відносинах  
878. Стаття 153 Органи, через які діє держава      Стаття 170 (153) Органи, через які діє держава у цивільних відносинах  
879. Держава діє через державні органи у межах їхньої компетенції, встановленої актами, які визначають статус цих органів.   -246- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У статті 153 текст "державні органи" замінити текстом "органи державної влади".  
Враховано   Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їх компетенції, встановленої законодавством  
880. Стаття 154 Органи, через які діє Автономна Республіка Крим      Стаття 171 (154) Органи, через які діє Автономна Республіка Крим у цивільних відносинах  
881. Автономна Республіка Крим діє через відповідні республіканські органи у межах їхньої компетенції, встановленої актами, які визначають статус цих органів.   -247- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У статті 154 текст "відповідні республіканські органи" замінити текстом "органи влади Автономної Республіки Крим".  
Враховано   Автономна Республіка Крим набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи влади Автономної Республіки Крим у межах їхньої компетенції, встановленої законодавством.  
882. Стаття 155 Органи, через які діють територіальні громади      Стаття 172 (155) Органи, через які діють територіальні громади у цивільних відносинах  
883. Територіальні громади діють через органи місцевого самоврядування цих утворень у межах компетенції, встановленої актами, які визначають статус цих органів.   -248- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У статті 155 вилучити текст "цих утворень".  
Враховано   Територіальні громади набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах компетенції, встановленої законодавством.  
884. Стаття 156 Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад      Стаття 173 (156) Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад  
885. У випадках і в порядку, що передбачені законами, іншими правовими актами, нормативними актами територіальних громад, від імені держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, державні органи, органи Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.   -249- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У статті 156 текст "правовими" замінити текстом "нормативно-правовими", текст "державні органи, органи" замінити текстом "органи державної влади, органи влади".  
Враховано   У випадках і в порядку, що передбачені законами, іншими нормативно-правовими актами, нормативними актами територіальних громад, від імені держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.  
886. Глава 10 Відповідальність за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад      Глава 11 (10) Відповідальність за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад  
887. Стаття 157 Відповідальність за зобов'язаннями держави      Стаття 174 (157) Відповідальність за зобов'язаннями держави  
888. Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення.      Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення.  
889. Стаття 158 Відповідальність за зобов'язаннями Автономної Республіки Крим      Стаття 175 (158) Відповідальність за зобов'язаннями Автономної Республіки Крим  
890. Автономна Республіка Крим відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення.      Автономна Республіка Крим відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення.  
891. Стаття 159 Відповідальність за зобов'язаннями територіальних громад      Стаття 176 (159) Відповідальність за зобов'язаннями територіальних громад  
892. Територіальні громади відповідають за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено накладати стягнення.      Територіальні громади відповідають за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення.  
893. Стаття 160 Розмежування відповідальності за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад та створених ними юридичних осіб      Стаття 177 (160) Розмежування відповідальності за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад та створених ними юридичних осіб  
894. 1. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, передбачених законом.      1. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, передбачених законом.  
895. 2. Юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.      2. Юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.  
896. 3. Держава не відповідає за зобов'язаннями Автономної Республіки Крим і територіальних громад.      3. Держава не відповідає за зобов'язаннями Автономної Республіки Крим і територіальних громад.  
897. 4. Автономна Республіка Крим та територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями одна одної, а також за зобов'язаннями держави.      4. Автономна Республіка Крим та територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями одна одної, а також за зобов'язаннями держави.  
898. Розділ ІІІ Об'єкти цивільних прав      Розділ ІІІ Об'єкти цивільних прав  
899. Глава 11 Загальні положення про об'єкти цивільних прав      Глава 12 (11) Загальні положення про об'єкти цивільних прав  
900. Стаття 161 Види об'єктів цивільних прав      Стаття 178 (161) Види об'єктів цивільних прав  
901. Об'єктами цивільного права є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної діяльності, конфіденційна інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.   -250- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
У ст. 161 "Види об'єктів цивільних прав", до переліку об'єктів цивільних правовідносин не включені інформації, які за чинним Законом України "Про інформацію" можуть бути об'єктом права власності. Тому текст статті після слів "службова та комерційна таємниця" слід доповнити словом "інформація".  
Враховано   Об'єктами цивільного права є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.  
902. Стаття 162 Оборотоздатність об'єктів цивільних прав      Стаття 179 (162) Оборотоздатність об'єктів цивільних прав  
903. 1. Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку універсального правонаступництва (успадкування) або іншим чином, якщо вони не вилучені з обороту, або не обмежені в обороті, або є невід'ємними від фізичної або юридичної особи.   -251- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Внести редакційне уточнення, виклавши ч.1 ст.162 у такій редакції: "... в обороті, або не є невід'ємними від особистості фізичної або юридичної особи".  
Враховано   1. Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва або успадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної або юридичної особи.  
904. 2. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких в обороті не допускається (об'єкти, вилучені з обороту), мають бути прямо зазначені у законі.      2. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких в обороті не допускається (об'єкти, вилучені з обороту), мають бути прямо зазначені у законі.  
905. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких в обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти обмежено оборотоздатні), визначаються у порядку, встановленому законом.      Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких в обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти обмежено оборотоздатні), визначаються у порядку, встановленому законом.  
906. 3. Земля та інші природні ресурси можуть відчужуватися або іншим чином переходити від однієї особи до іншої в межах, яких їхній оборот визнається законом про землю та інші природні ресурси.      3. Земля та інші природні ресурси можуть відчужуватися або іншим чином переходити від однієї особи до іншої відповідно до закону.  
907. Глава 12 Речі. Майно      Глава 13 (12) Речі. Майно  
908. Стаття 163 Поняття речі      Стаття 180 (163) Поняття речі  
909. Річчю визнається предмет матеріального світу, який задовольняє потреби людей і щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.   -252- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Доповнити Кодекс Статтею 162-1 такого змісту "Стаття 162-1. Тварини 1. Тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюються правовий режим речі крім випадків встановлених законом. 2. Правила поводження з тваринами визначаються законом. 3. Тварини, занесені до Червоної Книги, можуть бути предметом цивільного обігу лише у випадках та порядку, встановлених законом  
Враховано   Річчю визнається предмет матеріального світу, який задовольняє потреби людей і щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Стаття 181 Тварини 1. Тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюються правовий режим речі крім випадків встановлених законом. 2. Правила поводження з тваринами визначаються законом. 3. Тварини, занесені до Червоної Книги, можуть бути предметом цивільного обігу лише у випадках та порядку, встановлених законом  
910. Стаття 164 Нерухомі та рухомі речі      Стаття 182(164) Нерухомі та рухомі речі  
911. 1. До нерухомих речей належать земельні ділянки та все, що розташоване на них і міцно з ними пов'язане, тобто об'єкти, переміщення яких без непропорційного збитку їх призначенню є неможливим.      1. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки та все, що розташоване на них і нерозривно з ними пов'язане, тобто об'єкти, переміщення яких без непропорційної шкоди для їх призначення є неможливим.  
912. Режим нерухомої речі може бути поширений законом і на інші речі, зокрема на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, -як такі, що підлягають державній реєстрації.      Режим нерухомої речі може бути поширений законом і на інші речі, зокрема на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, -права на які підлягають державній реєстрації.  
913. 2. Рухомими речами визнаються такі, що їх можна вільно переміщувати у просторі.      2. Рухомими речами визнаються такі, що їх можна вільно переміщувати у просторі.  
914. Стаття 165 Державна реєстрація нерухомості      Стаття 183 (165) Державна реєстрація прав на нерухомість  
915. 1. Право власності та інші речеві права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.      1. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.  
916. 2. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів з нею є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, передбаченому законом.      2. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, передбаченому законом.  
917. 3. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів з нею, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені в суді.      3. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені в суді.  
918. 4. Порядок державної реєстрації та підстави відмови у ній передбачаються законом.   -253- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 4 статті 165 наприкінці доповнити текстом "та іншими законами".  
Враховано   4. Порядок проведення державної реєстрації пра не нерухомість та підстави відмови у ній встановлюються законом.  
919. Стаття 166 Речі подільні та неподільні      Стаття 184 (166) Речі подільні та неподільні  
920. 1. Подільною визнається річ, внаслідок користування якою кожна її частина зберігає свої властивості цілого та не втрачає при цьому свого господарського (цільового) призначення.      1. Подільною вважається річ, яку можна поділити без втрати цільового призначення.  
921. 2. Неподільною визнається річ, внаслідок поділу якої її частини втрачають властивості первісної речі та змінюють господарське (цільове) призначення.      2. Неподільною вважається річ, яку не можна поділити без втрати цільового призначення.  
922. Стаття 167 Індивідуально-визначені речі та речі, що визначаються родовими ознаками      Стаття 185 (167) Речі, визначені індивідуальними та родовими ознаками  
923. 1. Індивідуально-визначеною визнається річ, наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з безлічі однорідних речей і тим самим індивідуалізують цю річ. Індивідуально-визначені речі є незамінними.   -254- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 1 статті 167 слово "безлічі" замінити словом "інших".  
Враховано редакційно   1. Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей та індивідуалізують цю річ. Речі, визначені індивідуальними ознаками є незамінними.  
924. 2. Родовими визнаються речі, що визначаються родовими ознаками, властивими усім речам того самого роду, та вимірюються числом, вагою, мірою. Речі, що визначаються родовими ознаками, є замінними.      2. Речі є визначеними родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюються числом, вагою, мірою. Речі, що визначаються родовими ознаками, є замінними.  
925. Стаття 168 Речі споживні та неспоживні      Стаття 186 (168) Речі споживні та неспоживні  
926. 1. Споживними визнаються речі, які внаслідок одноразового їх використання знищуються або припиняють існувати у первісному вигляді.      1. Споживними вважаються речі, які внаслідок одноразового їх використання знищуються або припиняють існувати у первісному вигляді.  
927. 2. Неспоживними визнаються речі, призначені для неодноразового використання, які зберігають при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.      2. Неспоживними вважаються речі, призначені для неодноразового використання, які зберігають при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.  
928. Стаття 169 Головна річ і приналежність      Стаття 187 (169) Головна річ і приналежність  
929. 1. Головною річчю визнається самостійна річ, пов'язана з іншою річчю (приналежністю), що покликана слугувати головній речі та пов'язана з нею спільним господарським призначенням.      1. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням є її приналежністю.  
930. 2. Приналежність поділяє долю головної речі, якщо інше не визначено законодавчими актами або договором.      2. Приналежність поділяє долю головної речі, якщо інше не визначено законом або договором.  
931. Стаття 170 Складові частини речі      Стаття 188 (170) Складові частини речі  
932. Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від неї без пошкодження або істотного знецінення речі.      Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від неї без пошкодження або істотного знецінення речі.  
933. При переході права на річ складові частини не підлягають відокремленню.      При переході права на річ складові частини не підлягають відокремленню.  
934. Стаття 171 Складні речі      Стаття 189 (171) Складні речі  
935. Якщо різнорідні речі утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, яке визначається сутністю з'єднання, вони вважаються за одну річ (складна річ).      Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).  
936. Дія правочину, вчиненого щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо договором не визначено інше.      Дія правочину, вчиненого щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо договором не визначено інше.  
937. Стаття 172 Продукція, плоди та доходи      Стаття 190 (172) Продукція, плоди та доходи  
938. 1. Продукцією, плодами та доходами визнається все те, що виробляється, добувається, дістається з речі або приноситься річчю.   -255- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Вважається за доцільне викласти ч.1 ст.172 у такій редакції: "Продукцією, плодами та доходами визнається все те, що вилучається з речі чи одержується внаслідок її використання".  
Враховано редакційно   1. Продукцією, плодами та доходами вважається все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю.  
939. 2. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не визначено законом або договором власника з іншою особою.      2. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено законом або договором власника з іншою особою.  
940. Стаття 173 Майно      Стаття 191 (173) Майно  
941. Майном як особливим об'єктом визнаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.      Майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.  
942. Стаття 174 Підприємство як майновий комплекс      Стаття 192 (174) Підприємство як єдиний майновий комплекс  
943. 1. Підприємством визнається єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.      1. Підприємством вважається єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.  
944. 2. До складу підприємства як майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також права на позначення, що індивідуалізують підприємство, його продукцію, роботи та послуги (фірмові найменування, знаки для товарів і послуг), та інші виключні права, якщо інше не передбачено договором або законом.      2. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також права на позначення, що індивідуалізують підприємство, його продукцію, роботи та послуги (фірмові найменування, знаки для товарів і послуг), та інші виключні права, якщо інше не передбачено законом або договором.  
945. 3. Підприємство в цілому як майновий комплекс визнається нерухомістю.      3. Підприємство в цілому як єдиний майновий комплекс визнається нерухомістю.  
946. 4. Підприємство в цілому або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів, пов'язаних із встановленням, зміною та припиненням речевих прав.      4. Підприємство в цілому або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів, пов'язаних із встановленням, зміною та припиненням речових прав.  
947. Стаття 175 Гроші (валюта)      Стаття 193 (175) Гроші (валюта)  
948. 1. Гривня -це національна валюта, яка є законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України.      1. Гривня -це національна валюта, яка є законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України.  
949. 2. Іноземна валюта може використовуватися у випадках і в порядку, передбачених законом України.      2. Іноземна валюта може використовуватися у випадках і в порядку, передбачених законом.  
950. Стаття 176 Валютні цінності      Стаття 194 (176) Валютні цінності  
951. Види майна, що визнаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними визначаються законом.      1. Види майна, що визнаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними визначаються законом.  
952. Право власності на валютні цінності захищається на загальних підставах.      2. Право власності на валютні цінності захищається на загальних підставах.  
953. Глава 13 Цінні папери      Глава 14 (13) Цінні папери  
954. § 1. Загальні положення про цінні папери       
955. Стаття 177 Поняття цінних паперів   -256- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
Викласти статтю 177 в такій редакції: "Стаття 177 Поняття цінних паперів 1. Цінні папери є документами встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошове або інше майнове право і визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила і власником, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цих документів, іншим особам. З переданням цінного паперу переходять усі права, які посвідчуються ним, у сукупності. 2. Віднесення окремих документів до цінних паперів здійснюється в порядку, передбаченому законом."  
Враховано   Стаття 195 (177) Поняття цінних паперів  
956. 1. Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, здійснення або передання якого можливі тільки у разі пред'явлення цінного паперу.      Цінні папери є документами встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошове або інше майнове право і визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила (видала) і власником, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цих документів, іншим особам.  
957. З переданням цінного паперу переходять усі права, які посвідчуються ним, у сукупності.      З переданням цінного паперу переходять усі права, які посвідчуються ним, у сукупності.  
958. 2. У випадках, передбачених законом, для здійснення та передання прав, посвідчених цінним папером, достатньо доказів їх закріплення у спеціальному реєстрі (звичайному або комп'ютеризованому) особи, яка здійснює випуск цінного паперу від свого імені та несе відповідальність згідно з вираженим у ньому зобов'язанням.       
959. 3. Віднесення окремих об'єктів/документів до цінних паперів здійснюється в порядку, передбаченому законом.   -257- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
Частину 2 статті 177 вилучити  
Враховано    
960. Стаття 178 Види і форми цінних паперів   -258- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
Назву статті 178 викласти в такій редакції "Групи і види цінних паперів"  
Враховано   Стаття 196 (178) Групи та види цінних паперів  
961. В Україні можуть випускатися і знаходитися в обігу такі групи і види цінних паперів:   -259- Головатий С.П. (в.о. № 222)
Статтю 178 викласти в такій редакції Види цінних паперів 1.Види цінних паперів, порядок їх випуску та обігу визначаються законом. 2.Цінні папери можуть випускатися в документарній та бездокументарній формі.  
Враховано частково   1. В Україні можуть знаходитися в обігу такі групи цінних паперів:  
962. 1) пайові цінні папери -такі папери, які засвідчують участь у статутному фонді, надають їх власникам корпоративні права з управління справами емітента і одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента. До пайових цінних паперів належать акції, інвестиційні сертифікати та інші цінні папери, передбачені законом;      1) пайові цінні папери -такі цінні папери, які засвідчують участь у статутному фонді, надають їх власникам права на участь в управлінні справами емітента і одержання частини прибутку, у тому числі у вигляді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента;  
963. 2) боргові цінні папери -такі папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента повернути у визначений строк кошти, інвестовані в його діяльність. До боргових цінних паперів належать облігації, державні казначейські зобов'язання, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі та інші, передбачені законом;      2) боргові цінні папери -такі цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання;  
964. 3) похідні цінні папери (деривативи) -такі папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, визначеного договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів. До похідних цінних паперів належать опціони, ф'ючерсні контракти, форвардні контракти, варанти, депозитарні свідоцтва, інші види документів, передбачені законом;      3) похідні цінні папери -такі цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, визначеного договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;  
965. 4) товаророзпорядчі цінні папери -документи, які надають їх держателю право розпоряджатися майном, зазначеним в цих документах. До товаророзпорядчих цінних паперів належать коносамент, складське свідоцтво та інші документи, визнані таким законом.      4) товаророзпорядчі цінні папери -документи, які надають їх держателю право розпоряджатися майном, зазначеним в цих документах. Законом можуть визначатися й інші групи цінних паперів. 2. Види цінних паперів, порядок їх обігу встановлюються законом.  
966. Законом можуть визначатися й інші групи цінних паперів.      3. Цінні папери можуть випускатися в документарній та бездокументарній формі відповідно до закону.  
967. Стаття 179 Вимоги до цінного паперу   -260- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
Викласти статтю в новій редакції: "Стаття 179 Вимоги до цінного паперу 1. Емісія цінних паперів в готівковій формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів. Цінні папери в готівковій формі повинні виготовлятися з урахуванням вимог, встановлених законом для технології друкування бланків цінних паперів та реквізитів цінних паперів. 2. Емісію цінних паперів у безготівковій формі здійснює емітент шляхом розміщення глобального сертифікату у Національній депозитарній системі та вимогами, встановленими окремим законом. 3. Знерухомлення власниками цінних паперів, випущених у готівковій формі здійснюється без розміщення глобального сертифікату. 4. Відсутність обов'язкових реквізитів цінного паперу або невідповідність цінного паперу встановленій для нього формі має наслідком його недійсність.  
Враховано частково   Стаття 197 (179) Вимоги до цінного паперу  
968. 1. Обов'язкові реквізити цінних паперів та вимоги щодо їх форми цінного паперу та інші необхідні вимоги визначаються законом.      1. Обов'язкові реквізити цінних паперів та вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом.  
969. 2. Відсутність обов'язкових реквізитів цінного паперу або невідповідність цінного паперу встановленій для нього формі має наслідком його недійсність.   -261- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
Частину 2 статті 179 викласти в такій редакції: "2. Документ, якеий не містить обов язкових реквізитів для цінних паперів і не вдповідає формі, встановленій для цінних паперів - не є цінним папером."  
Враховано   2. Документ, який не містить обов'язкових реквізитів для цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів - не є цінним папером.  
970. Стаття 180 Передання прав за цінним папером   -262- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
Викласти статтю в новій редакції: "Стаття 180 Передання прав за цінним папером 1. Права, посвідчені цінним папером, можуть належати: 1) пред'явнику цінного паперу, або 2) особі, вказаній у цінному папері (при готівковій формі) або ідентифікованій за рахунком у цінних паперах (іменний цінний папір), або 3) названий у цінному папері особі, яка може сама здійснити ці права, або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу управомочену особу (ордерний цінний папір). 2. Законом може бути виключена можливість випуску цінних паперів визначеного виду як іменних, або як ордерних, або як паперів на пред'явника. 3. Права за цінним папером на пред'явника передаються шляхом вручення сертифікату цінного паперу набувачеві. 4. Права за іменним цінним папером передаються в порядку сесії шляхом перереєстрації в системі реєстру власників іменних цінних паперів (при готівковій формі) або зарахуванням на рахунок у цінних паперів (при безготівковій формі). Особа, яка передає право за цінним папером, несе відповідальність за недійсність відповідної вимоги, але не за її невиконанням. 5. Права за ордерним цінним папером передаються через учинення на цьому папері передавального напису - індосаменту, індосант несе відповідальність не лише за існування права, але й за його здійснення. Індосамент, учинений на цінному папері, переносить усі права, посвідчені цінним папером, на особу, якій або за наказом якої передаються права за цінним папером - індосант. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає, як представник.  
Враховано   Стаття 198 (180) Передання прав за цінним папером  
971. 1. Права, посвідчені цінним папером, можуть належати:      1. Права, посвідчені цінним папером, можуть належати:  
972. 1) пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника);      1) пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника);  
973. 2) названій у цінному папері особі (іменний цінний папір);      2) названій у цінному папері особі (іменний цінний папір);  
974. 3) названій у цінному папері особі, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу управоможену особу (ордерний цінний папір).      3) названій у цінному папері особі, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).  
975. 2. Законом може бути виключена можливість випуску цінних паперів визначеного виду як іменних, або як ордерних, або як паперів на пред'явника.      2. Законом може бути виключена можливість випуску цінних паперів визначеного виду як іменних, або як ордерних, або як паперів на пред'явника.  
976. 3. Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручення цінного паперу цій особі.      3. Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручення цінного паперу цій особі.  
977. 4. Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення вимог (цесії). Особа, яка передає право за цінним папером, несе відповідальність за недійсність відповідної вимоги, але не за її невиконання.      4. Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення вимог (цесії). Особа, яка передає право за цінним папером, несе відповідальність за недійсність відповідної вимоги, але не за її невиконання.  
978.       
979. 5. Права за ордерним цінним папером передаються через учинення на цьому папері передавального напису -індосаменту. Індосант несе відповідальність не лише за існування права, а й за його здійснення.      5. Права за ордерним цінним папером передаються шляхом учинення на цьому папері передавального напису -індосаменту. Індосант несе відповідальність за існування та здійснення права.  
980. Індосамент, учинений на цінному папері, переносить усі права, посвідчені цінним папером, на особу, якій або за наказом якої передаються права за цінним папером -індосата. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник.      Індосамент, учинений на цінному папері, переносить усі права, посвідчені цінним папером, на особу, якій або за наказом якої передаються права за цінним папером -індосата. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник.  
981. Стаття 181 Виконання за цінним папером      Стаття 199 (181) Виконання за цінним папером  
982. 1. Особа, що видала цінний папір, та всі особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця цінного паперу про виконання посвідченого цим папером обов'язку однією або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набувають права зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером.      1. Особа, що видала (випустила) цінний папір, та всі особи, що інвестували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця цінного паперу про виконання посвідченого цим папером зобов'язання однією або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набувають права зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером.  
983. 2. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.      2. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.  
984. Володілець такого цінного паперу, щодо якого встановлено фальшування або підробку, має право виставити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов'язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків.      Володілець незаконно виготовленого або підробленого цінного паперу має право пред'явити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов'язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків.  
985. Стаття 182 Бездокументарні цінні папери   -263- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
Статтю 182. ("Бездокументарні цінні папери") виключити оскільки її зміст вже охоплюється запропонованою редакцією ст. 178 ("Форми випуску цінних паперів") та ст. 181, "Вимоги до цінного паперу").  
Враховано    
986. 1. У випадках, визначених законом, або в порядку, що ним встановлений, організація-депозитарій, яка має спеціальну ліцензію, може за договором з емітентом (депозитарним договором) провадити фіксацію прав, які закріплюються іменним або ордерним цінним папером, у тому числі в бездокументарній формі (за допомогою засобів електронно-обчислювальної техніки тощо). До такої форми фіксації прав застосовуються правила, встановлені цим Кодексом й іншими законами для цінних паперів, якщо інше не випливає з особливостей фіксації.       
987. Фіксація, що провадиться за клопотанням емітента або особи, яка зареєстрована як така, що володіє відповідними правами, прирівнюється до цінного паперу і є достатньою для здійснення та передання прав за цінним папером. На вимогу володільця права депозитарій зобов'язаний видати йому документ, який свідчить про закріплені права.       
988. Права, що посвідчуються фіксацією у депозитарія, порядок діяльності депозитарія цінних паперів і видачі ліцензій на проведення операцій з цінними паперами, порядок офіційної фіксації прав і правоволодільців депозитарієм, порядок документального підтвердження напису у депозитарія та порядок вчинення операцій з бездокументарними цінними паперами визначаються законом або у встановленому порядку.       
989. 2. Операції з бездокументарними цінними паперами можуть вчинятися тільки при зверненні до депозитарія, який офіційно вчиняє написи прав. Здійснення, передання, надання та обмеження прав мають офіційно фіксуватися депозитарієм. Депозитарій несе відповідальність за збереження офіційних написів, забезпечення їх конфіденційності, подання правильних даних про такі написи та за вчинення офіційних написів про проведені операції.       
990. §2. Окремі види цінних паперів   -264- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
Параграф 2, ст.183-189. Окремі види цінних паперів. Пропоную повністю виключити з проекту Цивільного Кодексу України і внести відповідні зміни в нумерацію параграфів.  
Враховано    
991. Стаття 183 Акція       
992. Акція -пайовий цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує участь у статутному фонді акціонерного товариства, закріплює права її власника (акціонера) на одержання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством та відповідну частку майна при його ліквідації."       
993. Стаття 184 Інвестиційні сертифікати       
994. Інвестиційний сертифікат -пайовий цінний папір, який засвідчує право власності на частку в інвестиційному фонді чи відповідному фонді іншого інституційного інвестора.       
995. Стаття 185 Облігації       
996. Облігація -борговий цінний папір, який засвідчує внесення її власником грошових коштів, визначає відносини позики між власником облігацій та емітентом і підтверджує зобов'язання повернути власникові облігацій номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в умовах строк. Облігація може передаватися з премією або з дисконтом до номінальної вартості з подальшим погашенням за номіналом та/або з купоном (купонним листом), за яким передбачається виплата процентних доходів. Список майнових прав, що надаються власникові облігацій, визначається умовами випуску.   -265- Сергієнко О.І.
Статтю 185 викласти в такій редакції: "Векселем називається цінний папір, що містить безумовне боргове зобов'язання векселедавця про сплату визначеної суми векселедержателю у конкретному місці та в указаний строк".  
   
997. Стаття 186 Казначейські зобов'язання України       
998. Казначейські зобов'язання України (надалі -казначейські зобов'язання) -боргові цінні папери, що розміщуються на добровільних засадах виключно серед резидентів України -фізичних і юридичних осіб, засвідчують факт заборгованості Державного бюджету України перед їх власниками, дають право останнім на одержання грошового доходу і погашаються при здійсненні обов'язкових платежів до Державного бюджету.   -266- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Доцільно ч.2 ст. 186 викласти у такій редакції: "Акції можуть бути іменними або на пред'явника, такими, що перебувають у вільному обігу, або з обмеженим колом обігу".  
   
999. Стаття 187 Ощадний (депозитний) сертифікат       
1000. Ощадний (депозитний) сертифікат -борговий цінний папір, який містить письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів і засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту та процентів по ньому.       
1001. Стаття 188 Вексель       
1002. Вексель -борговий цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).       
1003. Стаття 189-1 Закладна       
1004. Закладна -борговий цінний папір, який посвідчує право його володільця на одержання виконання за грошовим зобов'язанням, що забезпечене заставою (іпотекою) майна, зазначеного у закладній, а також право на накладення стягнення на заставлене майно, зазначене у заставній, з метою одержання виконання за грошовим зобов'язанням, забезпеченим заставою цього майна.       
1005. Стаття 189-2 Чек       
1006. Чеком визнається цінний папір, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження чекодавця банкові видати утримувачеві чека зазначену в ньому суму. Чек має бути поданий до виплати протягом строку, встановленого законом.       
1007. Стаття 189-3. Опціони       
1008. Опціон -похідний цінний папір у формі контракту, який передбачає право однієї особи придбати у іншої особи чи продати іншій особі цінні папери, інші фінансові та/або товарні ресурси протягом визначеного часу з фіксацією ціни реалізації на дату укладення (придбання) опціону. Продавець опціону несе зобов'язання щодо збереження безумовної та безвідкличної пропозиції про реалізацію права покупця опціону на придбання (продаж) цінних паперів протягом строку дії опціону. Покупець опціону має право на відмову від придбання (продажу) цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.       
1009. Стаття 189-4 Ф'ючерсні контракти       
1010. Ф'ючерсний контракт (далі -ф'ючерс) -похідний цінний папір у формі строкового контракту, який передбачає зобов'язання щодо майбутнього продажу (купівлі) цінних паперів, інших фінансових або товарних ресурсів, або на оплату чи одержання плати, розрахованим у залежності до ціни цінних паперів, інших фінансових або товарних ресурсів у визначений час у майбутньому. Покупець (продавець) ф'ючерсу має право на відмову від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони.       
1011. Стаття 189-5 Форвардні контракти       
1012. Форвардні контракти (далі -форварди) -похідний цінний папір, який засвідчує безумовне зобов'язання особи щодо продажу (придбання) відповідної кількості цінних паперів на зафіксований в момент укладання ціни у визначений час у майбутньому. Покупець (продавець) форварду має право на відмову від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони.       
1013. Стаття 189-6 Варанти       
1014. Варант -похідний цінний папір (різновид опціону), який випускається емітентом щодо власних цінних паперів і дає його власникам право на придбання акцій чи боргових цінних паперів даного емітанта протягом певного періоду за певною ціною.       
1015. Стаття 189-7 Депозитарні свідоцтва (розписки)       
1016. Депозитарне свідоцтво (розписка) -похідний цінний папір, випущений в установленому порядку, який свідчить про право власності інвестора -резидента України на певну кількість депонованих у цій іноземній фінансовій установі акцій чи облігацій емітента, який не є резидентом України.       
1017. Глава 14 Нематеріальні блага      Глава 15 (14) Нематеріальні блага  
1018. Стаття 190 Результати творчої діяльності      Стаття 200 (190) Результати творчої діяльності  
1019. У випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами, визнається виключне право фізичної або юридичної особи на результати творчої діяльності та прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичної особи, індивідуалізації продукції фізичної або юридичної особи, виконуваних ними робіт і послуг, що надаються (фірмове найменування, знак для товарів і послуг).      У випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами, визнається виключне право фізичної або юридичної особи на результати творчої діяльності та прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичної особи, індивідуалізації продукції фізичної або юридичної особи, виконуваних ними робіт і послуг, що надаються (фірмове найменування, знак для товарів і послуг).  
1020. Використання результатів творчої діяльності та засобів індивідуалізації, що є об'єктом виключних прав, може здійснюватися третіми особами тільки за згодою правоутримувача.   -267- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
В останньому реченні статті 190 після слів "особами тільки за" доповнити словами "письмовою, нотаріально завіреною".  
Відхилено   Використання результатів творчої діяльності та засобів індивідуалізації, що є об'єктом виключних прав, може здійснюватися третіми особами тільки за згодою правоутримувача.  
1021. Стаття 191 Інформація   -268- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Статтю 191 викласти у такій редакції: 1. Під інформацією розуміються документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. 2. Суб'єкт права та інформацію може вимагати усунення будь-яких порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями."  
Враховано частково   Стаття 201 (191) Інформація  
1022. 1. Інформацією визнається документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали, або мають місце у суспільстві державі та навколишньому середовищі.      1. Інформацією визнається документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали, або мають місце у суспільстві державі та навколишньому середовищі.  
1023. 2. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права та відшкодування майнової і немайнової (моральної) шкоди, завданої такими правопорушеннями.      2. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.  
1024. 3. Порядок використання інформації та захисту права на неї визначаються законами та нормативно-правовими актами.      3. Порядок використання інформації та захисту права на неї визначаються законами та нормативно-правовими актами.  
1025. Стаття 192 Особисті немайнові блага фізичної особи      Стаття 202 (192) Особисті немайнові блага фізичної особи  
1026. 1. Особистими немайновими благами фізичної особи є життя і здоров'я; честь, гідність і ділова репутація; ім'я; вільний розвиток своєї особистості; свобода та особиста недоторканність; недоторканність житла; таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; сім'я; недоторканність особистого і сімейного життя; таємниця свого особистого життя; вільний вибір роду занять; свобода пересування, вільний вибір місця проживання; інформація; свобода об'єднань; авторство; безпечне для життя і здоров'я довкілля; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються законом.      1. Особистими немайновими благами фізичної особи є життя і здоров'я; честь, гідність і ділова репутація; ім'я; вільний розвиток своєї особистості; свобода та особиста недоторканність; недоторканність житла; таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; сім'я; недоторканність особистого і сімейного життя; таємниця свого особистого життя; вільний вибір роду занять; свобода пересування, вільний вибір місця проживання; інформація; свобода об'єднань; авторство; безпечне для життя і здоров'я довкілля; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються законом.  
1027. 2. Відповідно до Конституції життя і здоров'я людини та її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.      2. Відповідно до Конституції життя і здоров'я людини та її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.  
1028. Розділ IV Правочини. Представництво      Розділ IV Правочини. Представництво  
1029. Глава 15 Правочини      Глава 16 (15) Правочини  
1030. § 1. Загальні положення про правочини      § 1. Загальні положення про правочини  
1031. Стаття 193 Поняття та види правочинів      Стаття 203 (193) Поняття та види правочинів  
1032. 1. Правочином визнається дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.      1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.  
1033. 2. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).      2. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).  
1034. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, що його вчинила.      3. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.  
1035. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.      4. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.  
1036. 3. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні правила про зобов'язання та договори, якщо це не суперечить вимогам закону, іншим нормативно-правовим актам або суті одностороннього правочину.      5. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні правила про зобов'язання та договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.  
1037. Стаття 194 Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину      Стаття 204 (194) Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину  
1038. 1. Зміст правочину не може суперечити вимогам закону, інших нормативно-правових актів, а також моральним засадам суспільства.      1. Зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.  
1039. 2. Особи, що вчиняють правочин, повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.      2. Особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.  
1040. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.      3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.  
1041. 4. Правочин має вчинятися у формі, передбаченій законом.      4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.  
1042. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.      5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.  
1043. 6. Правочини, що вчиняються батьками (усиновлювачами), не можуть суперечити інтересам їхніх неповнолітніх дітей.      6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не можуть суперечити правам та інтересам їх малолітніх, та неповнолітніх та непрацездатних дітей.  
1044. Стаття 195 Презумпція правозгідності правочину      Стаття 205 (195) Презумпція правомірності правочину  
1045. Правочин є правозгідності, якщо тільки його недійсність прямо не випливає із закону, інших нормативно-правових актів або якщо він не визнаний судом недійсним.   -269- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
Ст. 195 Навряд чи варто вносити новий термін "правозгідний" (згідно з правом). Термін правомірний більш широкий і інколи може переважати в приватних відносинах модель гіпотези правової норми. Більш того, він укорінився. Вводити нові терміни треба: а) з огляду на установлену термінологію; б) з огляду на зрозумілість та спрямування розвитку правничої термінології. в) на латинські корені; г) якщо вже абсолютно нічого нема. Намагання все "обукраїнити" за правилами граматики може лише зашкодити.  
Враховано   Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.  
1046.   -270- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У статті 195 текст "його недійсність прямо не впливає" замінити текстом "він не суперечить нормам".  
Враховано редакційно    
1047. Стаття 196 Форма правочину      Стаття 206 (196) Форма правочину. Способи волевиявлення  
1048. 1. Правочини можуть вчинятися усно або письмово.      1. Правочини можуть вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.  
1049. 2. Правочин, для якого законом не встановлена письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання певних правових наслідків.      2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.  
1050. 3. У випадках, передбачених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.      3. У випадках, встановлених договором або законом , воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.  
1051. 4. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.       
1052. Стаття 197 Правочини, які можуть вчинятися усно      Стаття 207 (197) Правочини, які можуть вчинятися усно  
1053. 1. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент його вчинення, за винятком правочинів, щодо яких потрібне нотаріальне посвідчення або державна реєстрація, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.      1. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент його вчинення, за винятком правочинів, щодо яких потрібне нотаріальне посвідчення або державна реєстрація, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.  
1054. 2. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з іншою стороною, має бути виданий документ, що підтверджує підставу та суму одержаних коштів.      2. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з іншою стороною, має бути виданий документ, що підтверджує підставу та суму одержаних коштів.  
1055. 3. Правочини на виконання договору, укладеного письмово, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить положенням закону та договору.      3. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить положенням договору або закону.  
1056. Стаття 198 Вимоги до письмової форми правочину      Стаття 208 (198) Вимоги до письмової форми правочину  
1057. 1. Правочин вважається таким, що вчинений письмово, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.      1. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.  
1058. Правочин вважається таким, що вчинений письмово, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного та іншого технічного засобу зв'язку.      Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.  
1059. 2. Правочин вважається таким, що вчинений письмово, якщо він підписаний його учасниками.      2. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його учасниками.  
1060. Правочин, який вчиняється юридичною особою, підписується особами, що правоуповноважені на те законом, іншими правовими актами або установчими документами, та скріплюється печаткою.      Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це законом, іншими нормативно-правовими актами або установчими документами, та скріплюється печаткою.  
1061. 3. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, передбачених законом, іншими правовими актами або письмовою згодою сторін, яка містить зразки відповідного аналога власноручного підпису.   -271- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 3 статті 198 текст "правовими актами" замінити текстом "нормативно-правовими актами", аналогічні зміни зробити у всьому тексті Кодексу.  
Враховано   3. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами або письмовою згодою сторін, яка містить зразки відповідного аналога власноручного підпису.  
1062. 4. Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину підписує інша особа.      4. Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.  
1063. Підпис цієї особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний його учасниками.      Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.  
1064. Підпис такої особи на тексті правочину, стосовно якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений керівником підприємства, установи або організації за місцем роботи чи навчання, або ж за місцем проживання, або керівником лікувально-профілактичного закладу за місцем лікування учасника правочину чи особи, що підписала правочин замість нього.      Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.  
1065. Стаття 199 Правочини, що мають вчинятися письмово      Стаття 209 (199) Правочини, які належить вчиняти у письмовій формі  
1066. 1. Письмово мають вчинятися:      1. У письмовій формі належить вчиняти:  
1067. 1) правочини між юридичними особами;      1) правочин між юридичними особами;  
1068. 2) правочини між фізичними та юридичними особами, за винятком правочинів, передбачених у п. 1 статті 197 цього Кодексу;      2) правочин між фізичною та юридичною особою, за винятком правочинів, встанолених у частині першій статті 207 цього Кодексу;  
1069. 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує щонайменше у десять разів розмір доходу, який не оподатковується, за винятком правочинів, передбачених у п. 1 статті 197 цього Кодексу;   -272- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
В статті 199 в п.3) слово "десять" замінити словом "двадцять"  
Враховано   3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує не менш як у двадцять разів розмір неоподаткованого мінімуму доходу громадян, за винятком правочинів, встановлених у частині першій статті 207 цього Кодексу;  
1070. 4) інші правочини, щодо яких законом, іншими правовими актами вимагається письмова форма.      4) інші правочини, щодо яких актами цивільного законодавства вимагається письмова форма.  
1071. 2. Правочини, які вчинені письмово, потребують нотаріального посвідчення лише у випадках, передбачених законом або договором.      2. Правочин, який вчинений у письмовій формі, потребує нотаріального посвідчення лише у випадку, встановленому законом або домовленістю сторін.  
1072. Стаття 200 Нотаріальне посвідчення правочину      Стаття 210 (200) Нотаріальне посвідчення правочину  
1073. 1. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.      1. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.  
1074. 2. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, що містяться у статті 194 цього Кодексу.      2. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, що встановлені у статті 204 цього Кодексу.  
1075. 3. На вимогу особи будь-який правочин з її участю може бути посвідчений нотаріально.      3. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути посвідчений нотаріально.  
1076. Стаття 201 Державна реєстрація правочину      Стаття 211 (201) Державна реєстрація правочину  
1077. 1. Правочини підлягають державній реєстрації лише у випадках, передбачених законом. Такі правочини вважаються вчиненими з моменту державної реєстрації.      1. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадку, встановленому законом. Такі правочини вважаються вчиненими з моменту державної реєстрації.  
1078. 2. Перелік органів, які здійснюють реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів визначаються законами та іншими нормативно-правовими актами.      2. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів визначаються законом.  
1079. Стаття 202 Місце вчинення правочину      Стаття 212 (202) Місце вчинення правочину  
1080. Якщо у правочині не вказане місце його вчинення, то: 1) місцем вчинення одностороннього правочину є місце вираження волі сторони;      Якщо у правочині не вказане місце його вчинення, то: 1) місцем вчинення одностороннього правочину є місце вираження волі сторони;  
1081. 2) місцем вчинення двостороннього правочину є місце одержання згоди (акцепту) на пропозицію укласти договір (стаття 679 цього Кодексу).      2) місце вчинення двостороннього правочину визначається відповідно до статті 696 цього Кодексу.  
1082. Стаття 203 Правочини, щодо яких правові наслідки пов'язуються з настанням певної обставини      Стаття 213 (203) Правочини, щодо яких правові наслідки пов'язуються з настанням певної обставини  
1083. 1. Особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).      1. Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).  
1084. 2. Особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).      2. Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).  
1085. 3. Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.      3. Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.  
1086. 4. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.      4. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.  
1087. Стаття 204 Тлумачення змісту правочину      Стаття 214 (204) Тлумачення змісту правочину  
1088. 1. Зміст правочину може бути витлумачений самими сторонами.      1. Зміст правочину може бути витлумачений самою стороною (сторонами).  
1089. 2. На вимогу однієї або обох сторін суд може винести рішення про тлумачення змісту правочину.      2. На вимогу однієї або обох сторін суд може винести рішення про тлумачення змісту правочину.  
1090. 3. При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і виразів, загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.      3. При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і виразів, загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.  
1091. Якщо буквальне значення слів і виразів, загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати змісту окремих частин правочину, цей зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину з змістом інших його частин,усім його змістом, намірами сторін.      Якщо буквальне значення слів і виразів, загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати змісту окремих частин правочину, цей зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин,усім його змістом, намірами сторін.  
1092. 4. Якщо за правилами, передбаченими у п. 3 цієї статті, немає можливості встановити справжню волю особи, що вчинила правочин, до уваги береться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін та інші обставини, що мають істотне значення.   -273- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Доповнити частину четверту словами: "текст взірцевого договору"  
Враховано редакційно   4. Якщо за правилами, встановлеими у частині третій цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги береться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.  
1093. Стаття 205 Відмова від правочину      Стаття 215 (205) Відмова від правочину  
1094. 1. Особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.      1. Особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.  
1095. 2. Особи, які вчинили дво- чи багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.      2. Особи, які вчинили дво- чи багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.  
1096. 3. Відмова від правочину вчиняється у тій самій формі, в якій правочин було вчинено.      3. Відмова від правочину вчиняється у такій же формі, в якій правочин було вчинено.  
1097. 4. Правові наслідки відмови від правочину визначаються домовленістю сторін.      4. Правові наслідки відмови від правочину визначаються законом або домовленістю сторін.  
1098. § 2. Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону      § 2. Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону  
1099. Стаття 206 Поняття недійсності правочину      Стаття 216 (206) Недійсність правочину  
1100. 1. Підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які передбачені у пп. 1-3, 5, 6 статті 194 цього Кодексу, в момент вчинення правочину.      1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені у частинах першій - третій, п'ятій та шостій статті 204 цього Кодексу.  
1101. 2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо випливає із закону, інших правових актів (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом правочину недійсним не вимагається.      2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена у законі (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом правочину недійсним не вимагається.  
1102. У випадках, передбачених у п. 2 статті 210, п. 1 статті 211, п. 2 статті 212, п. 3 статті 216, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.      У випадках, встановлених у частині другій статті 220, частині другій статті 221, частині другій статті 222, частині другій статті 227, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.  
1103. 3. Якщо недійсність правочину прямо не випливає із закону, інших нормативно-правових актів, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним (заперечуваний правочин).      3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена у законі, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).  
1104. 4. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути виставлена будь-якою заінтересованою особою.   -274- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Частину четверту статті 206 перенести до статті 207 як частину п'яту.  
Враховано    
1105. Суд має право застосувати такі наслідки з власної ініціативи.       
1106. Стаття 207 Правові наслідки недійсності правочину      Стаття 217 (207) Правові наслідки недійсності правочину  
1107. 1. У разі недійсності правочину сторони зобов'язані повернути одна одній у натурі все, що одержали на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, у тому числі тоді, коли те, що одержано, полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент взаємних розрахунків.      1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.  
1108. 2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину завдано збитків іншій стороні або третій особі, вони підлягають відшкодуванню винною стороною у випадках, передбачених законом.   -275- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
У частині другій ст.207 вилучити слова: "у випадках, передбачених законом".  
Враховано   2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину завдані збитки другій стороні або третій особі, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.  
1109. 3. Правові наслідки, передбачені у пп. 1, 2 цієї статті, застосовуються завжди, якщо положеннями закону стосовно окремих видів недійсних правочинів не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки.      3. Правові наслідки, встановлені у частинах першій та другій цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.  
1110. 4. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину завдано моральної шкоди, сторона, що є винною у вчиненні цього правочину, зобов'язана її компенсувати у випадках, передбачених законом.   -276- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
У ч.4. ст. 207 визначено: "Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину завдано моральної шкоди, сторона, що є винною у вчиненні цього правочину зобов'язана її компенсувати у випадках, передбачених законом." Дана норма у сформувльованому вигляді фактично нічого нового не вносить, лише повторює зміст більш загальних норм, наприклад, ч.1 ст. 23, тому її слід виключити.  
Враховано    
1111.   -277- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Пункти 4, 5 статті 207 вилучити.  
Враховано    
1112. 5. Законом можуть встановлюватися додаткові правові наслідки недійсності правочинів.       
1113. 6. Правові наслідки недійсності правочину, передбачені законом, не можуть змінюватися домовленістю сторін.   -278- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
Ст. 207 ч.6 додати після слова "недійсності" слово "нікчемного".  
Враховано   4. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, встановлені законом, не можуть змінюватися домовленістю сторін. 5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсного нікчемного правочину з власної ініціативи.  
1114. Стаття 208 Правові наслідки недійсності окремих частин правочину      Стаття 218 (208) Правові наслідки недійсності окремих частин правочину  
1115. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність решти його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.      Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.  
1116. Стаття 209 Наслідки недодержання письмової форми правочину      Стаття 219 (209) Наслідки недодержання письмової форми правочину  
1117. 1. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка передбачена цим Кодексом, іншими законами, не має наслідком його недійсність.      1. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена актами цивільного законодавства, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.  
1118. У разі заперечення однією із сторін наявності правочину або оспорювання окремих його частин сторони не мають права посилатися на свідчення свідків. Наявність самого правочину, його зміст можуть доводитися письмовими доказами або за допомогою засобів аудіо- та відеозапису.   -279- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Доцільно ч. 1 ст. 209 абзац 2 - викласти у такій редакції: " У разі заперечення однією із сторін самого факту вчинення правочину, для якого законом передбачена письмова форма укладання, або оспорювання окремих його частин, сторони не мають права посилатися на свідчення свідків…" і далі по тексту.  
Враховано редакційно   Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин має доводитися письмовими доказами, засобами аудіо- та відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. 2. Якщо за правочином , для якого встановлена обов'язкова письмова форма, укладеним усно, одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.  
1119. 2. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка передбачена цим Кодексом, має наслідком його недійсність лише у випадках, що прямо зазначені у законі.      3. Недодержання сторонами письмової форми правочину має наслідком його недійсність лише у випадках, встановлених законом.  
1120. Стаття 210 Наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину      Стаття 220 (210) Наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину  
1121. 1. Недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину має наслідком його недійсність.      1. У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.  
1122. 2. У виняткових випадках суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.   -280- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 2 статті 210 вилучити текст "у виняткових випадках".  
Враховано   2. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.  
1123. Стаття 211 Наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору      Стаття 221 (211) Наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору  
1124. 1. Недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору має наслідком його недійсність.      1. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.  
1125. 2. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. В цьому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не потребується.      2. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.  
1126. Стаття 212 Правові наслідки вчинення правочину особою, яка не досягла 14 років (малолітнім), за межами її дієздатності   -281- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Частину 1 статті 212 викласти в такій редакції: " 1.Правочин, який вчинено малолітним за межами його дієздатності, може бути згодом схвалений його батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким він проживає, або опікуном. Правочин вважається схвалений, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. У разі відсутності такого схвалення правочин є недійсним ".  
Враховано   Стаття 222 (212) Правові наслідки вчинення правочину малолітньою фізичною особою, за межами її дієздатності 1.Правочин, який вчинено малолітнім за межами його дієздатності, може бути згодом схвалений його батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким він проживає, або опікуном. Правочин вважається схвалений, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. У разі відсутності такого схвалення правочин є нікчемним.  
1127. 1. За позовом заінтересованої особи суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він не суперечить інтересам малолітнього.      2. За позовом заінтересованої особи суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь малолітнього.  
1128. 2. Якщо правочин з малолітнім вчинила особа з повною дієздатністю, то в разі його недійсності вона зобов'язана повернути особам, що перелічені в п. 1 цієї статті, все те, що вона одержала за таким правочином від малолітнього.      3. Якщо правочин з малолітнім вчинила особа з повною дієздатністю, то вона зобов'язана повернути особам, вказаним у частині першій цієї статті, все те, що вона одержала за таким правочином від малолітнього.  
1129. 3. Дієздатна сторона зобов'язана також відшкодувати збитки, завдані укладенням недійсного правочину, якщо у момент вчинення правочину вона знала або повина була знати про вік іншої сторони. Батьки (усиновлювачі) або опікуни малолітнього зобов'язані повернути дієздатній стороні майно, яке було одержане ним за цим правочином, а якщо майно не збереглося, -відшкодувати його вартість за цінами, що існують на момент відшкодування.      4. Дієздатна сторона зобов'язана також відшкодувати збитки, завдані укладенням недійсного правочину, якщо у момент вчинення правочину вона знала або могла знати про вік другої сторони. Батьки (усиновлювачі) або опікуни малолітнього зобов'язані повернути дієздатній стороні все одержане ним за цим правочином у натурі, а при неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість за цінами, які існують на момент відшкодування.  
1130. 4. Якщо обома сторонами правочину є малолітні, то в разі його недійсності кожна з них зобов'язана повернути одна одній усе, що одержала за цим правочином. У разі неможливості повернення майна в натурі відшкодування його вартості провадиться батьками (усиновлювачами) чи опікуном, якщо буде встановлено, що вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла їхня винна поведінка.      5. Якщо обома сторонами правочину є малолітні, то кожна з них зобов'язана повернути другій стороні все, що одержала за цим правочином у натурі. У разі неможливості повернення майна відшкодування його вартості провадиться батьками (усиновлювачами) чи опікуном, якщо буде встановлено, що вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла їхня винна поведінка.  
1131. 5. Якщо правочин з малолітнім вчинила особа віком від 14 до 18 років, то в разі його недійсності настають наслідки, передбачені п. 3 статті 213 цього Кодексу.      6. У разі вчинення особою у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років правочину з малолітнім настають наслідки, встановлені частиною третьою статті 223 цього Кодексу.  
1132. Стаття 213 Правові наслідки вчинення правочину особою віком від 14 до 18 років (неповнолітнім) за межами її дієздатності      Стаття 223 (213) Правові наслідки вчинення правочину неповнолітньою фізичною особою за межами її дієздатності  
1133. 1. Правочин, який неповнолітній вчинив без згоди батьків, усиновлювачів, піклувальника (стаття 34 цього Кодексу), може бути згодом схвалений ними. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про вчинення правочину, протягом трьох місяців не заявили претензій іншій стороні.      1. Правочин, який неповнолітній вчинив за межами його дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому частиною першою статті 222. 2. Правочин, вчинений неповнолітнім за межами його дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.  
1134. 2. Якщо обома сторонами недійсного правочину є неповнолітні особи, то кожна з них зобов'язана повернути одна одній усе, що одержала за цим правочином. У разі неможливості повернення майна в натурі відшкодовується його вартість за ціною, що існує на момент відшкодування. Якщо у неповнолітнього відсутні кошти, необхідні для відшкодування, його виплата провадиться батьками (усиновлювачами), піклувальниками, якщо вони своєю винною поведінкою сприяли вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину.      3. Якщо обома сторонами недійсного правочину є неповнолітні особи, то кожна з них зобов'язана повернути другій стороні усе одержане нею за цим правочином у натурі. У разі неможливості повернення одержаного в натурі відшкодовується його вартість за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у неповнолітнього немає коштів, достатніх для відшкодування, батьки (усиновлювачі) або піклувальник зобов'язані відшкодувати заподіяні збитки, якщо вони своєю винною поведінкою сприяли вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину.  
1135. Стаття 214 Правові наслідки вчинення правочину особою, що обмежена у дієздатності, за межами її дієздатності      Стаття 224 (214) Правові наслідки вчинення правочину особою, що обмежена у дієздатності, за межами її дієздатності  
1136. Правочин, який вчинила особа, що обмежена у дієздатності, без згоди піклувальника, може бути згодом схвалений ним (п. 1 статті 212 цього Кодексу).      1. Правочин, який вчинила особа, яка обмежена у дієздатності, за межами її дієздатності без згоди піклувальника, може бути згодом схвалений ним у порядку, встановленому частиною першою статті 222 цього Кодексу).  
1137. Якщо такого схвалення немає, правочин за позовом піклувальника може бути визнаний судом недійсним, якщо буде встановлено, що він суперечить інтересам самого підопічного та членів його сім'ї або осіб, яких він відповідно до закону зобов'язаний утримувати.   -282- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Доповнити Кодекс новою статтею 205-1, виклавши її в редакції: Стаття 205-1.Правові наслідки вчинення правочину без згоди органу опіки та піклування 1.Правочин, вчинений без згоди органу опіки та піклування (стаття___цього Кодексу), є нікчемним. 2.За позовом заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний дійсним судом, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам особи, над якою встановлена опіка або піклування.  
Враховано   2. У разі відсутності такого схвалення, правочин за позовом піклувальника може бути визнаний судом недійсним, якщо буде встановлено, що він суперечить інтересам самого підопічного, членів його сім'ї або осіб, яких він відповідно до закону зобов'язаний утримувати. Стаття 225 Правові наслідки вчинення правочину без згоди органу опіки та піклування Правочин, вчинений без згоди органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним. За позовом заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний дійсним судом, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам особи, над якою встановлена опіка або піклування.  
1138. Стаття 215 Правові наслідки вчинення правочину дієздатною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними      Стаття 226 (215) Правові наслідки вчинення правочину дієздатною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними  
1139. 1. Правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними, визнається судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті -за позовом інших осіб, чиї права або інтереси, що охороняються законом, порушені.      1. Правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті -за позовом інших осіб, чиї права або інтереси, що охороняються законом, порушені.  
1140. 2. У разі наступного визнання особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може вчинити її опікун.      2. У разі наступного визнання особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може вчинити її опікун.  
1141. 3. Сторона, яка знала про стан особи у момент вчинення правочину, зобов'язана компенсувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.      3. Сторона, яка знала про стан особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.  
1142. Стаття 216 Правові наслідки вчинення правочину недієздатною особою      Стаття 227 (216) Правові наслідки вчинення правочину недієздатною особою  
1143. 1. Правочин, який вчинила недієздатна особа, є недійсним.   -283- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
1.частину першу ст.216 викласти в редакції: "Опікун може схвалити у порядку, встановленому частиною першою статті 203 цього Кодексу, дрібний побутовий правочин, вчинений недієздатною особою. У разі відсутності такого схвалення такий правочин та інші правочини, які вчиняє недієздатна особа, є нікчемними".  
Враховано   1.1. Опікун може схвалити дрібний побутовий правочин, вчинений недієздатною особою, у порядку, встановленому частиною першою статті 222 цього Кодексу. У разі відсутності такого схвалення такий правочин та інші правочини, які вчинені недієздатною особою, є нікчемними.  
1144. 2. На вимогу опікуна правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо він вчинений на користь недієздатної особи.      2. На вимогу опікуна правочин, вчинений недієздатною особою, може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь недієздатної особи.  
1145. 3. Дієздатна сторона зобов'язана повернути опікунові недієздатної особи все те, що вона одержала за цим правочином, а в разі неможливості такого повернення -відшкодувати вартість майна за цінами, які існували на момент відшкодування.      3. Дієздатна сторона зобов'язана повернути опікунові недієздатної особи все одержане нею за цим правочином, а в разі неможливості такого повернення -відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодування.  
1146. Опікун зобов'язаний повернути дієздатній стороні все те, що недієздатна особа одержала за цим правочином. Якщо майно не збереглося, опікун зобов'язаний відшкодувати його вартість, якщо вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла його винна поведінка.      Опікун зобов'язаний повернути дієздатній стороні все одержане недієздатною особою за нікчемним правочином. Якщо майно не збереглося, опікун зобов'язаний відшкодувати його вартість, якщо вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла його винна поведінка.  
1147. 4. Дієздатна сторона зобов'язана компенсувати опікунові недієздатної особи або членам його сім'ї моральну шкоду, якщо буде встановлено, що вона знала про психічний розлад здоров'я або недоумство іншої сторони або могла припустити такий стан особи.      4. Дієздатна сторона зобов'язана відшкодувати опікунові недієздатної особи або членам її сім'ї моральну шкоду, якщо буде встановлено, що вона знала про психічний розлад здоров'я або недоумство другої сторони або могла припустити такий стан особи.  
1148. Стаття 217 Правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти      Стаття 228 (217) Правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти  
1149. 1. Правочин юридичної особи, який заборонений її установчими документами, а також правочин, який вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), є недійсним.   -284- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
Частину першу ст.217 викласти в редакції: "Правочин юридичної особи, який заборонений її установчими документами, а також правочин, який вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним".  
Враховано редакційно   1. Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.  
1150. 2. Якщо юридична особа ввела іншу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана компенсувати їй збитки і моральну шкоду, завдану таким правочином.      2. Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.  
1151. Стаття 218 Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок      Стаття 229 (218) Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок  
1152. 1. Правочин, який порушує публічний порядок, є недійсним.      1. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.  
1153. 2. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо дії сторін (або однієї з них), що його вчинили, були спрямовані на ушкодження здоров'я, заподіяння смерті громадян, приниження їхньої честі та гідності, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, незаконне заволодіння ним, приниження ділової репутації, організацію масових заворушень та вчинення інших дій на підрив існуючого суспільного ладу.      2. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо дії сторін (або однієї з них), були спрямовані на ушкодження здоров'я людини, заподіяння смерті, приниження її честі та гідності, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, приниження ділової репутації, організацію заворушень.  
1154. 3. Якщо правочин виконано сторонами, то при наявності умислу в обох сторін, все те, що взаємно передано ними, стягується до державного бюджету за рішенням суду.   -285- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
Частини 3 та 4 статті 218 вилучити  
Враховано    
1155. 4. За наявності умислу однієї сторони, все те, що вона передала другій стороні, повертається їй, а все те, що вона мала одержати або одержала від другої сторони, яка діяла умисно, стягується до державного бюджету за рішенням суду.       
1156. За наявності умислу збитки і моральна шкода відшкодовуються іншій стороні на загальних підставах.       
1157. Стаття 219 Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки      Стаття 230 (219) Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки  
1158. 1. Правочин визнається судом недійсним, якщо особа, що вчинила його, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення.      1. Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.  
1159. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей предмета, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, передбачених законом.      Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.  
1160. 2. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилялася, зобов'язана відшкодувати іншій стороні завдані їй збитки, якщо буде встановлено, що помилка позивача була результатом його власного недбальства.      2. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки, якщо буде встановлено, що помилка цієї особи була результатом її власного недбальства.  
1161. 3. Особа, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати іншій стороні завдані їй збитки.      Особа, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати іншій стороні завдані їй збитки.  
1162. Стаття 220 Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману      Стаття 231 (220) Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману  
1163. 1. Правочин визнається судом недійсним, якщо буде встановлено, що одна із сторін навмисно ввела іншу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (п. 1 статті 219 цього Кодексу).      1. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 230 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.  
1164. Обман має місце як тоді, коли сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, так і тоді, коли вона замовчує їх існування.      Обман має місце як тоді, коли сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, так і тоді, коли вона замовчує їх існування.  
1165. 2. Якщо угода визнана недійсною, то потерпілому повертається другою стороною все одержане нею за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодовується його вартість. Майно, одержане за угодою потерпілим від другої сторони (або належне йому) стягується за рішенням суду до державного бюджету.   -286- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
Частину 2 статті 220 вилучити.  
Враховано    
1166. 3. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана компенсувати іншій стороні завдані їй у зв'язку із вчиненням такого правочину збитки і моральну шкоду.   -287- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Частину 3 статті 220 викласти в такій редакції: "2. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв"язку з вчиненням цього правочину."  
Враховано   2. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.  
1167.   -288- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 2 статті 220 після слів "такого правочину" доповнити текстом "збитки і".  
Відхилено    
1168. Стаття 221 Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства      Стаття 232 (221) Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства  
1169. 1. Правочин визнається судом недійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений внаслідок застосування до однієї із сторін фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, що призвело до вчинення правочину однією із сторін проти її справжньої волі.      1. Якщо правочин вчинений внаслідок застосування до однієї із сторін фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, що призвело до вчинення правочину однією із сторін проти її справжньої волі, такий правочин визнається судом недійсним.  
1170. 2. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, передбачені частиною 2 статті 220 цього Кодексу. Винна сторона, яка застосувала фізичний або психічний тиск до іншої сторони, зобов'язана компенсувати їй завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину моральну шкоду.   -289- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 2 статті 221 після слів "такого правочину" доповнити текстом "збитки і".  
Відхилено   2. Винна сторона (особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов'язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.  
1171. Стаття 222 Правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною      Стаття 233 (222) Правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною  
1172. 1. Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.      1. Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.  
1173. 2. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, передбачені частиною 2 статті 220 цього Кодексу. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та компенсації моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням такого правочину.      2. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням цього правочину.  
1174. Стаття 223 Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом збігу тяжких обставин      Стаття 234 (223) Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини  
1175. 1. Правочин, який вчинено особою через збіг тяжких для неї обставин і на вкрай невигідних умовах, визнається судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.   -290- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
У частині першій ст. 223 слова "через збіг тяжких обставин" замінити на слова "під впливом тяжкої обставини"  
Враховано   1. Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.  
1176. 2. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, передбачені статтею 207 цього Кодексу. Сторона яка скористалася збігом тяжких обставин при укладенні цієї угоди відшкодовує другій стороні збитки і моральну шкоду.      2. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 217 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною зобов'язана відшкодовувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.  
1177. Стаття 224 Правові наслідки фіктивного правочину      Стаття 235 (224) Правові наслідки фіктивного правочину  
1178. 1. Фіктивним є правочин, який вчинено однією стороною або усіма сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.   -291- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
У частині першій ст.224 вилучити слова: "однією стороною або усіма сторонами".  
Враховано   1. Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.  
1179. 2. Фіктивний правочин є недійсним.   -292- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
Частину 2 статті 224 викласти в такій редакції: "2. Фіктивний правочин може бути визнаний судом недійсним. "  
Враховано   2. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.  
1180. Стаття 225 Правові наслідки удаваного правочину      Стаття 236 (225) Правові наслідки удаваного правочину  
1181. 1. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.      Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.  
1182. 2. Удаваний правочин є недійсним. Відносини сторін у цьому разі регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.   -293- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
Перше речення частини 2 статті 225 викласти в такій редакції: " Удаваний правочин може бути визнаний судом недійсним. "  
Враховано   У разі встановлення цієї обставини відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.  
1183. Стаття 226 Момент недійсності правочину      Стаття 237 (226) Момент недійсності правочину  
1184. 1. Правочин вважається недійсним з моменту його вчинення.      1. Правочин вважається недійсним з моменту його вчинення.  
1185. 2. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.      2. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.  
1186. Глава 16 Представництво      Глава 17 (16) Представництво  
1187. Стаття 227 Поняття та підстави представництва      Стаття 238 (227) Поняття та підстави представництва  
1188. 1. Представництвом є правовідношення, у якому одна сторона (представник) зобов'язана за повноваженнями вчинити правочин від імені іншої сторони, яку вона представляє.      1. Представництвом є правовідношення, у якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.  
1189. 2. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.      2. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.  
1190. 3. Представництво виникає на підставі закону, договору, акта органу юридичної особи та з інших законних підстав.      3. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.  
1191. Стаття 228 Правочини, які можуть вчинятися представником      Стаття 239 (228) Правочини, які може вчиняти представник  
1192. 1. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.      1. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.  
1193. 2. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.      2. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.  
1194. 3. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, ні щодо себе особисто, ні щодо іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва.      3. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, ні щодо себе особисто, ні щодо іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.  
1195. Стаття 229 Правові наслідки вчинення правочину представником      Стаття 240 (229) Правові наслідки вчинення правочину представником  
1196. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.      Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.  
1197. Стаття 230 Передоручення      Стаття 241 (230) Передоручення  
1198. 1. Представник зобов'язаний вчиняти правочин особисто. Він може перекласти свої повноваження повністю або частково на іншу особу, якщо це передбачено законом чи договором між особою, яку представляють, і представником або ж якщо представник був примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яку представляє.      1. Представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може перекласти свої повноваження повністю або частково на іншу особу, якщо це встановлено законом чи договором між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яку представляє.  
1199. 2. Представник, який переклав свої повноваження на іншу особу, повинен сповістити про це особу, яку представляють, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку накладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за власні.      2. Представник, який переклав свої повноваження на іншу особу, повинен сповістити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні.  
1200. 3. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки безпосередньо для особи, яку представляють.      3. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.  
1201. Стаття 231 Вчинення правочинів з перевищенням повноважень      Стаття 242 (231) Вчинення правочинів з перевищенням повноважень  
1202. 1. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки для особи, яку представляють, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин визнається схваленим також у тому разі, якщо особа, яку представляють, учинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.      1. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема, тоді, коли особа, яку представляють, вчинила дії, які свідчать про прийняття його до виконання.  
1203. 2. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє для цієї особи цивільні права та обов'язки щодо даного правочину з моменту його вчинення.   -294- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Доповнити Кодекс статтею "Предстаництво за законом" 1. Батьки (усиновлювачі) є законними представнгиками своїх малолітніх , неповнолітніх дітей. 2. Опікун є законним представником малолітніх та фізичних осіб, визнаних недієздатними. 3. Законними представниками у випадках встановлених законом можуть бути інші особи.  
Враховано   2. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Стаття 243 Представництво за законом 1. Батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх , неповнолітніх дітей. 2. Опікун є законним представником малолітніх та фізичних осіб, визнаних недієздатними. 3. Законними представниками у випадках, встановлених законом, можуть бути інші особи.  
1204. Стаття 232 Комерційне представництво      Стаття 244 (232) Комерційне представництво  
1205. 1. Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.      1. Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.  
1206. 2. Одночасне комерційне представництво різних сторін правочину допускається за згодою цих сторін і в інших випадках, передбачених законом.      2. Одночасне комерційне представництво кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом.  
1207. 3. Повноваження комерційного представника може бути підтверджене письмовою угодою між ним та особою, яку представляють, або довіреністю.      3. Повноваження комерційного представника може бути підтверджене письмовим договором між ним та особою, яку представляють, або довіреністю.  
1208. 4. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом та іншими правовими актами.      4. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.  
1209. Стаття 233 Представництво за довіреністю      Стаття 245 (233) Представництво за довіреністю  
1210. 1. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.      1. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. 2. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.  
1211. 2. Довіреністю визнається письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надане особою, яку представляють, безпосередньо третій особі.      3. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.  
1212. Стаття 234 Форма довіреності      Стаття 246 (234) Форма довіреності  
1213. 1. Форма довіреності має відповідати тій формі, в якій вчиняється правочин.      1. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій вчиняється правочин.  
1214. 2. Довіреність, що видається у порядку передоручення, має бути нотаріально посвідчена, крім випадків, передбачених у п. 4 цієї статті.      2. Довіреність, що видається у порядку передоручення, повинна бути нотаріально посвідчена, крім випадків, встановлених у частині четвертій цієї статті.  
1215. 3. До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:      3. Довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, може бути посвідчена начальником такого закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем.  
1216. 1) довіреності військовослужбовців та інших осіб, що перебувають на лікуванні у госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальником такого закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем;      Довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає нотаріусів чи органів, що вчиняють нотаріальні дії, також довіреність робітника, службовця, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців, можуть бути посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів;  
1217. 2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає нотаріусів чи органів, що вчиняють нотаріальні дії, також довіреності робітників і службовців, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів;      Довіреність особи, яка перебуває у місцях позбавлення волі (слідчих ізоляторах), може бути посвідчена начальником місць позбавлення волі. Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.  
1218. 3) довіреності осіб, що перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.       
1219. 4. Довіреність на одержання заробітної плати й інших платежів, пов'язаних з трудовими відносинами, на одержання винагороди авторів і винахідників, пенсій, допомог і стипендій, вкладів осіб у банках і на одержання кореспонденції, в тому числі грошової і посилкової, а також на вчинення інших правочинів у простій письмовій формі може бути посвідчена також організацією, в якій довіритель працює або навчається, житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання та адміністрацією стаціонарного лікувального закладу, в якому він перебуває на лікуванні.      4. Довіреність на одержання заробітної плати та інших платежів, пов'язаних з цивільними, трудовими відносинами, пенсій, допомог і стипендій, і на одержання кореспонденції, (грошових переказів тощо), в тому числі грошової і посилкової, а також на вчинення інших правочинів у письмовій формі може бути посвідчена також посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, або перебуває на стаціонарному лікуванні за місцем його проживання.  
1220. Стаття 235 Довіреність юридичної особи      Стаття 247 (235) Довіреність юридичної особи  
1221. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, правоуповноваженою на це її установчими документами, з прикладенням печатки цієї юридичної особи.      Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, з прикладенням печатки цієї юридичної особи.  
1222. Стаття 236 Строк довіреності      Стаття 248 (236) Строк довіреності  
1223. 1. Строк дії довіреності зазначається у довіреності. Якщо строк її дії не зазначений, довіреність зберігає чинність до її припинення.      1. Строк довіреності зазначається у довіреності. Якщо строк довіреності не зазначений, вона зберігає чинність до її припинення.  
1224. 2. Строк дії довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої вона видана.      2. Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана.  
1225. 3. Довіреність, у якій не зазначена дата її вчинення, є нікчемною.   -295- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 3 статті 236 слово "нікчемного" замінити словом "нечинного".  
Відхилено   3. Довіреність, у якій не зазначена дата її вчинення, є нікчемною.  
1226. Стаття 237 Припинення представництва за довіреністю      Стаття 249 (237) Припинення представництва за довіреністю  
1227. 1. Представництво за довіреністю припиняється у разі:      1. Представництво за довіреністю припиняється у разі:  
1228. 1) закінчення строку довіреності;      1) закінчення строку довіреності;  
1229. 2) скасування довіреності особою, що її видала;      2) скасування довіреності особою, яка її видала;  
1230. 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;      3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;  
1231. 4) ліквідації юридичної особи, від імені якої видана довіреність;      4) припинення юридичної особи, від імені якої видана довіреність;  
1232. 5) ліквідації юридичної особи, якій видана довіреність;      5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;  
1233. 6) смерті особи, яка видала довіреність, визнання особи недієздатною, обмеженою у дієздатності або безвісно відсутньою. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає свої повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до збитків;      6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її дієздатності. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає свої повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до збитків;  
1234. 7) смерті особи, якій видана довіреність, визнання особи недієздатною, обмеженою у дієздатності або безвісно відсутньою.      7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її дієздатності.  
1235. 2. З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення.      2. З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення.  
1236. 3. З припиненням представництва за довіреністю представник або його правонаступники повинні негайно повернути довіреність.      3. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність.  
1237. Стаття 238 Скасування довіреності      Стаття 250 (238) Скасування довіреності  
1238. 1. Особа, що видала довіреність, може у будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Угода про відмову від цього права є нікчемною.   -296- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 1 статті 238 наприкінці слово "нікчемною" замінити словом "нечинною".  
Відхилено   1. Особа, яка видала довіреність, може у будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Договір про відмову від цього права є нікчемним.  
1239. 2. Особа, що видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно сповістити про скасування представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими видана довіреність.      2. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно сповістити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими видана довіреність.  
1240. 3. Права та обов'язки, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або повинен був довідатися про її припинення, зберігають чинність для особи, що видала довіреність, і її правонаступників щодо третіх осіб. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або повинна була знати, що дія довіреності припинилася.      3. Права та обов'язки, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність або міг для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників щодо третіх осіб. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.  
1241. 4. Законом можуть бути передбачені випадки, коли дозволяється видавати безвідкличні довіреності на певний час.      4. Законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час.  
1242. Стаття 239 Відмова представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю      Стаття 251 (239) Відмова представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю  
1243. 1. Представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю.      1. Представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю.  
1244. 2. Представник зобов'язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю.      2. Представник зобов'язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю.  
1245. 3. Представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними, такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, або іншим особам.      3. Представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними, такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, або іншим особам.  
1246. 4. Представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог, передбачених у пп. 2, 3 цієї статті.      4. Представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог, встановлених у частинах другій та третій цієї статті.  
1247. Розділ V Строки та терміни. Позовна давність      Розділ V Строки та терміни. Позовна давність  
1248. Глава 17 Визначення та обчислення строків      Глава 18 (17) Визначення та обчислення строків  
1249. Стаття 240 Поняття строку та терміну      Стаття 252 (240) Поняття строку та терміну  
1250. 1. Строком визнається період у часі, зі спливом якого пов'язана певна дія чи подія, яка має юридичне значення.   -297- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
Викласти в ред. "Строком визнається визначений період в часі", а далі за текстом.  
Враховано редакційно   1. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.  
1251. 2. Терміном визнається момент у часі, із настанням якого пов'язана певна дія чи подія, яка має юридичне значення.      2. Терміном є певний момент у часі, із настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.  
1252.   -298- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частинах 1 і 2 статті 240 слово "пов'язана" замінити текстом "вже відбулася чи має неминуче настати".  
Відхилено   3. Строк та термін може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.  
1253. Стаття 241 Визначення строку та терміну      Стаття 253 (241) Визначення строку та терміну  
1254. 1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями чи годинами.      1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.  
1255. Початок строку чи його закінчення можуть визначатись вказівкою на календарну дату або подію, яка має неминуче настати.   -299- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 1 статті 241 друге речення після тексту "подію, яка" доповнити текстом "вже відбулася, або".  
Відхилено    
1256. 2. Термін, установлений законом, іншими правовими актами, правочином або судом, визначається календарною датою або ж вказівкою на подію, яка має неминуче настати.   -300- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 2 статті 241 після тексту "подію, яка" доповнити текстом "вже відбулася, або".  
Відхилено   2. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.  
1257. Стаття 242 Початок строку      Стаття 254 (242) Початок строку  
1258. Строк починається або наступного дня після календарної дати, або з настанням події, якими визначено його початок.      Строк починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якими пов'язано його початок.  
1259. Стаття 243 Закінчення строку      Стаття 255 (243) Закінчення строку  
1260. 1. Строк, що обчислюється роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку.      1. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.  
1261. 2. До строку, визначеного півроком або кварталами року, застосовуються правила для строків, які обчислюються місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.      2. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.  
1262. 3. Строк, що обчислюється місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.      3. Строк, що визначений місяцем, спливає у відповідне число останнього місяця строку.  
1263. Строк, що визначається у півмісяця, розглядається як строк, який обчислюється днями, і вважається таким, що дорівнює п'ятнадцяти дням.      Строк, що визначений у півмісяця дорівнює п'ятнадцяти дням.  
1264. Якщо закінчення строку, що обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, то строк спливає в останній день цього місяця.      Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, то строк спливає в останній день цього місяця.  
1265. 4. Строк, що обчислюється тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.      4. Строк, що визначається тижнем, спливає у відповідний день останнього тижня строку.  
1266. Стаття 244 Закінчення строку в неробочий день   -301- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Статтю 244 вилучити, її зміст зробити частиною 5 статті 243.  
Враховано   5. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або неробочий день, що офіційно визначений таким у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.  
1267. Якщо останній день строку припадає на неділю або неробочий день, що офіційно визначений таким у місці подання заяви або вчинення певної дії, днем закінчення строку вважається найближчий за ним робочий день.       
1268. Стаття 245 Порядок вчинення дій в останній день строку      Стаття 256 (245) Порядок вчинення дій в останній день строку  
1269. 1. Якщо строк встановлено для вчинення будь-якої дії, вона може бути виконана до закінчення 24 години останнього дня строку. Проте якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.      1. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути виконана до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.  
1270. 2. Письмові заяви та повідомлення, що їх здали до установи зв'язку до закінчення 24 години останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.      2. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.  
1271. Глава 18 Позовна давність      Глава 19 (18) Позовна давність  
1272. Стаття 246 Поняття позовної давності      Стаття 257 (246) Поняття позовної давності  
1273. Позовна давність -це встановлений законом строк, у межах якого особа може захистити своє порушене право шляхом вчинення позову.      Позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.  
1274. Стаття 247 Загальна позовна давність      Стаття 258 (247) Загальна позовна давність  
1275. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.      Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.  
1276. Стаття 248 Спеціальна позовна давність      Стаття 259 (248) Спеціальна позовна давність  
1277. 1. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність - скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.      1. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність - скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.  
1278. 2. Зокрема, позовна давність тривалістю у:   -302- Богословська І.Г. (в.о. № 169)
Ромовська З.В. (в.о. № 122)
У частині другій ст.248 пропонується: змінити позовну давність на вимогу про стягнення неустойки (штрафу), пені, а саме: замість шести місяців - один рік;  
Враховано   2. Позовна давність у один рік застосовується до вимог:  
1279. 1) шість місяців -на вимогу про стягнення неустойки (штрафу, пені);      1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);  
1280. 2) один рік:       
1281. -на вимогу про спростування поміщених у засобах масової інформації відомостей, що ганьблять честь, гідність, ділову репутацію, який обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про ці відомості;      2) спростування поміщених у засобах масової інформації відомостей, що ганьблять честь, гідність, ділову репутацію, який обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про ці відомості;  
1282. -на вимогу у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 711 цього Кодексу);      3) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 730 цього Кодексу);  
1283. -на вимогу про скасування договору дарування (стаття 780 цього Кодексу);      4) про скасування договору дарування (стаття 799 цього Кодексу);  
1284. -на вимоги про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачів за договором найму, а також на вимогу про відшкодування витрат на поліпшення цієї речі (п. 1 статті 829 цього Кодексу);   -303- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Богословська І.Г. (в.о. № 169)
В п.2) частини 2 статті 248 абзац 5 та 6 вилучити.  
Враховано    
1285. -на вимоги щодо неналежної якості робіт, виконаних за договором підряду (стаття 918 цього Кодексу);       
1286. -на вимоги, що виникають у зв'язку з перевезенням вантажу (стаття 982 цього Кодексу);      5) у зв'язку з перевезенням вантажу (стаття 1002 цього Кодексу);  
1287. -на вимоги про оскарження дій виконавця заповіту (п. 2 статті 1535 цього Кодексу);      6) про оскарження дій виконавця заповіту (частина друга статті 1582 цього Кодексу);  
1288. 3) п'ять років -на вимогу про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, якщо він був вчинений під впливом насильства, погрози, обману;      3. Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, обману;  
1289. 4) десять років -на вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.      4. Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.  
1290. Стаття 249 Зміна тривалості позовної давності      Стаття 260 (249) Зміна тривалості позовної давності  
1291. 1. За взаємною згодою сторони можуть збільшувати позовну давність, встановлену законом. 2. Скорочення позовної давності за угодою сторін не допускається.      1. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. 2. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.  
1292. Стаття 250 Обчислення позовної давності      Стаття 261 (250) Обчислення позовної давності  
1293. 1. Порядок обчислення позовної давності визначається за загальними правилами обчислення строків, передбаченими статтями 242-245 цього Кодексу.      1. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 254-256 цього Кодексу.  
1294. 2. Не допускається зміна порядку обчислення позовної давності угодою сторін.      2. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.  
1295. Стаття 251 Застосування позовної давності   -304- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Статтю 251 вилучити.  
Враховано    
1296. 1. Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом незалежно від спливу позовної давності.       
1297. 2. Позовна давність застосовується судом тільки за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.       
1298. 3. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.       
1299. Стаття 252 Початок перебігу позовної давності      Стаття 262 (252) Початок перебігу позовної давності  
1300. 1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про порушення свого права.   -305- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Частину 1 статті 252 доповнити словами: " або про особу, яка порушила право  
Враховано   1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка порушила право.  
1301. 2. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.      2. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.  
1302. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом зажадання, перебіг позовної давності починається від моменту, коли у кредитора виникає право поставити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, обчислення позовної давності починається зі спливом зазначеного строку.      За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від моменту, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом зазначеного строку.  
1303. 3. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, вчиненого під впливом насильства, погрози або обману, починається від дня припинення насильства, погрози, обману або від дня, коли позивач довідався або повинен був довідатися про ці обставини.      3. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства.  
1304. 4. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.   -306- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 4 статті 252 слово "нікчемного" замінити словом "нечинного".  
Відхилено   4. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.  
1305. 5. Винятки з правил, передбачених у пп. 1, 2 цієї статті, можуть бути встановлені цим Кодексом, законом або іншими правовими актами.      5. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої фізичної особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.  
1306. 6. У разі порушення права чи такого, що охороняється законом, інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.      6. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від моменту виконання основного зобов'язання.  
1307. 7. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від моменту виконання основного зобов'язання.   -307- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 5 статті 252 вилучити текст "або іншими правовими актами".  
Враховано   7. Винятки з правил, у частинах першій та другій цієї статті, можуть встановлених бути встановлені цим Кодексом, законом.  
1308. Стаття 253 Позовна давність при зміні осіб у зобов'язанні      Стаття 263 (253) Позовна давність при зміні осіб у зобов'язанні  
1309. Зміна осіб у зобов'язанні не має наслідком зміни позовної давності та порядку її обчислення.      Зміна осіб у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності .  
1310. Стаття 254 Зупинення перебігу позовної давності      Стаття 264 (254) Зупинення перебігу позовної давності  
1311. 1. Перебіг позовної давності зупиняється:      1. Перебіг позовної давності зупиняється:  
1312. 1) якщо вчиненню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за цих умов подія (непереборна сила);      1) якщо вчиненню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за цих умов подія (непереборна сила);  
1313. 2) за встановленим Кабінетом Міністрів України відстроченням виконання зобов'язання (мораторій);      2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;  
1314. 3) за зупиненням дії закону або іншого правового акта, який регулює відповідні відносини;      3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;  
1315. 4) якщо позивач або відповідач перебувають у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.      4) якщо позивач або відповідач перебувають у складі Збройних Сил України та інших створених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.  
1316. 2. Перебіг позовної давності зупиняється за умови, що зазначені у цій статті обставини виникли чи продовжували існувати в останні шість місяців давності, а якщо ця давність дорівнює шести місяцям чи є меншою ніж шість місяців, - протягом давності.   -308- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Потребує уточнення ст. 254, що регулює зупинення перебігу строків позовної давності. У ч. 2 визначено, що перебіг строків позовної давності зупиняється за умови, що названі обставини виникли чи породжували існувати в останні 6 місяців давності, а якщо ця давність дорівнює 6 місяцями чи є меншою, ніє 6 місяців, - протягом давності. Однак, ст.ст. 247 і 248 не передбачають строку позовної давності менше 6 місяців.  
Враховано   2.У разі виникнення обставин, визначених в частині першій цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування таких обставин.  
1317. 3. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення давності, перебіг позовної давності продовжується. При цьому частина строку, що залишилася, подовжується до шести місяців, а якщо позовна давність була меншою ніж шість місяців, -до позовної давності.      3. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.  
1318. Стаття 255 Переривання перебігу позовної давності      Стаття 265 (255) Переривання перебігу позовної давності  
1319. 1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням позову у встановленому порядку, а також вчиненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу чи іншого зобов'язання.      1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. 2. Позовна давність переривається у разі вчинення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.  
1320. 2. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, - час, що сплинув до переривання, до нового строку не зараховується.      3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується.  
1321. Стаття 256 Перебіг позовної давності у разі залишення позову без розгляду      Стаття 266 (256) Перебіг позовної давності у разі залишення позову без розгляду  
1322. 1. Залишення позову без розгляду не перериває перебігу позовної давності.      1. Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.  
1323. 2. Якщо судом залишений без розгляду позов, вчинений у кримінальній справі, то перебіг позовної давності, що почався до вчинення позову, зупиняється до набуття чинності вироком, яким позов було залишено без розгляду, а час, протягом якого давність була зупинена, не зараховується до тривалості позовної давності. При цьому, якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.      2. Якщо судом залишений без розгляду позов, поданий у кримінальному процесі, перебіг позовної давності, що почався до подання позову, зупиняється до вступу у законну силу вироку, яким позов було залишено без розгляду. Час, протягом якого перебіг позовної давності був зупинений, не зараховується до позовної давності. Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.  
1324. Стаття 257 Застосування позовної давності щодо додаткових вимог      Стаття 267 (257) Застосування позовної давності щодо додаткових вимог  
1325. Зі спливом позовної давності щодо головної вимоги вважається, що позовна давність спливла і щодо додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).      Зі спливом позовної давності щодо основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і щодо додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).  
1326. Стаття 259 Наслідки спливу позовної давності      Стаття 268 (259) Наслідки спливу позовної давності  
1327. 1. Особа, яка виконала зобов'язання після закінчення позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, хоча б у момент виконання вона не знала про її закінчення.   -309- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Доповнити статтю 259 положеннями статті 251  
Враховано   1. Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. 2. Вимога про захист цивільного права або інтересу приймається до розгляду судом незалежно від спливу позовної давності. 3. Позовна давність застосовується судом тільки за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення. 4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.  
1328. 2. Якщо суд визнає поважними причини прогаяння позовної давності, порушене право підлягає захисту.      5. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.  
1329. Стаття 258 Вимоги, на які позовна давність не поширюється      Стаття 269 (258) Вимоги, на які позовна давність не поширюється  
1330. 1. Позовна давність не поширюється:      1. Позовна давність не поширюється:  
1331. 1) на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, - крім випадків, передбачених законодавчими актами;   -310- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 1 пункту 1) статті 258 текст "законодавчими актами" замінити текстом "законом".  
Враховано   1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;  
1332. 2) на вимоги вкладників до кредитних установ про видачу вкладів;      2) на вимогу вкладника до банківської (кредитної) установи про видачу вкладу;  
1333. 3) на вимоги про відшкодування шкоди, завданої життю чи здоров'ю фізичної особи, - крім випадків, передбачених законом;   -311- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
У пункті третьому частини першої вилучити слова: "крім випадків, передбачених законом"  
Враховано   3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої життю чи здоров'ю фізичної особи;  
1334. 4) на вимогу власника або інших осіб про визнання недійсними актів органів державної влади або органів влади Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування, якими порушуються права зазначених осіб щодо володіння, користування та розпоряджання належним їм майном.   -312- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 1 пункту 5) статті 258 текст "державних органів" замінити текстом "органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим".  
Враховано   4) на вимоги власників або іншої особи про визнання незаконним акту органу державної влади або органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, якими порушено їх право власності або інші речові права. 5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про виплату страхової суми, страхового відшкодування.  
    -313- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Доповнити частину першу пунктом п'ятим такого змісту "на вимоги страхувальника (застрахованої особи) до страховика про виплату страхової суми, страхового відшкодування."  
Враховано    
1335. 2. Законодавчими актами можуть бути передбачені й інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.   -314- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 2 статті 258 текст "Законодавчими актами" замінити текстом "Законом".  
Враховано   2. Законом можуть бути встановлені й інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.  
1336. КНИГА ДРУГА ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНИХ ОСІБ      КНИГА ДРУГА ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ  
1337. Глава 19 Загальні положення про особисті немайнові права фізичних осіб      Глава 20 (19) Загальні положення про особисті немайнові права фізичної особи  
1338. Стаття 260 Поняття особистого немайнового права      Стаття 270 (260) Поняття особистого немайнового права  
1339. 1. Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.      1. Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.  
1340. 2. Особисті немайнові права фізичних осіб не мають економічного змісту.      2. Особисті немайнові права фізичних осіб не мають економічного змісту.  
1341. 3. Особисті немайнові права тісно пов'язані з особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.      3. Особисті немайнові права тісно пов'язані з особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.  
1342. 4. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.      4. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.  
1343. Стаття 261 Види особистих немайнових прав      Стаття 271 (261) Види особистих немайнових прав  
1344. 1. Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вибір місця проживання та на вільне пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.      1. Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вибір місця проживання та на вільне пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.  
1345. 2. Цим Кодексом передбачаються й інші особисті немайнові права фізичної особи.      2. Цим Кодексом та іншими законами можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи.  
1346. 3. Перелік особистих немайнових прав, які закріплені Конституцією України та цим Кодексом, не є вичерпним.      3. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та законами України, не є вичерпним.  
1347. Стаття 262 Зміст особистого немайнового права      Стаття 272 (262) Зміст особистого немайнового права  
1348. Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи на власний розсуд, без втручання інших осіб, визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.      Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.  
1349. Стаття 263 Рівність особистих немайнових прав фізичних осіб   -315- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Статтю 263 вилучити  
Враховано    
1350. 1. Кожна фізична особа має рівні особисті немайнові права -незалежно від віку, дієздатності та інших обставин.       
1351. 2. Забороняються будь-які обмеження особистих немайнових прав фізичних осіб, крім тих, які прямо передбачені цим Кодексом та іншими законами.       
1352. Стаття 264 Здійснення особистих немайнових прав      Стаття 273 (264) Здійснення особистих немайнових прав  
1353. 1. Особисті немайнові права фізичні особи здійснюють самостійно. В інтересах малолітніх і неповнолітніх дітей, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком,чи за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті права, їх здійснюють батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники.      1. Особисті немайнові права фізична особа здійснює самостійно. В інтересах малолітніх і неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком чи за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі) опікуни, піклувальники.  
1354. 2. При здійсненні особистих немайнових прав фізична особа може діяти лише у межах наданої їй свободи поведінки.      2. Фізична особа має право вимагати від службових (посадових) осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення своїх особистих немайнових прав.  
1355. Стаття 265 Забезпечення здійснення особистих немайнових прав      Стаття 274 (265) Забезпечення здійснення особистих немайнових прав  
1356. 1. Дії органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших організацій, службових і посадових осіб, що ними порушуються особисті немайнові права, є неправомірними.   -316- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 1 статті 265 текст "виконавчої влади" замінити текстом "влади, органів влади Автономної Республіки Крим", а текст "інших" замінити текстом "установ, підприємств".  
Враховано   1. Рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, службових і посадових осіб, якими порушені особисті немайнові права, є незаконними.  
1357. 2. Організації, їх працівники, професійні обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.   -317- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У частині 2 статті 265 на початку доповнити текстом "Установи, підприємства".  
Враховано редакційно   2. Юридичні особи , організації, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.  
1358. 3. Фізична особа, позбавлена можливості здійснювати свої особисті немайнові права, а також особа, особисте немайнове право якої порушене іншим чином, мають право на захист.      3. Діяльність юридичних осіб , організацій, якими порушуються особисті немайнові права, є неправомірною.  
1359. Стаття 266 Обмеження у здійсненні особистих немайнових прав      Стаття 275 (266) Обмеження особистих немайнових прав  
1360. 1. Обмеження у здійсненні особистих немайнових прав, передбачених Конституцією України, можливе лише у випадках, визначених нею.      1. Обмеження особистих немайнових прав, встановлених Конституцією України, можливе лише у випадках, визначених нею.  
1361. 2. Обмеження у здійсненні особистих немайнових прав, передбачених цим Кодексом та законами України, можливе лише у випадках, визначених ними.      2. Обмеження особистих немайнових прав, встановлених цим Кодексом та законами України, можливе лише у випадках, визначених ними.  
1362. Стаття 267 Захист особистих немайнових прав      Стаття 276 (267) Захист особистого немайнового права  
1363. 1. Захист особистих немайнових прав здійснюється способами, передбаченими у статтях 15, 16 цього Кодексу.      1. Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими у статтях 16, 17 цього Кодексу.  
1364. 2. Захист особистих немайнових прав може здійснюватися й іншими способами -відповідно до змісту цих прав, способу їх порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.      2. Захист особистого немайнового права може здійснюватися й іншим способом -відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.  
1365. Стаття 268 Поновлення порушеного особистого немайнового права      Стаття 277 (268) Поновлення порушеного особистого немайнового права  
1366. 1. Фізична особа, юридична особа, якими порушено особисте немайнове право, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.      1. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.  
1367. 2. Якщо особа не вчиняє необхідних дій для негайного поновлення порушеного нею права, суд може примусити її до їх вчинення, оголосити їй догану і стягнути завдані нею збитки та компенсувати моральну шкоду.   -318- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 2 статті 268 вилучити текст "оголосити їй догану".  
Враховано   2. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного права, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди.  
1368. Стаття 269 Спростування неправдивої інформації      Стаття 278 (269) Спростування неправдивої інформації  
1369. 1. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї неправдивої інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.      1. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї неправдивої інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.  
1370. 2. Право на відповідь, а також на спростування інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї та родичам.      2. Право на відповідь, а також на спростування інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, родичам та іншим заінтересованим особам.  
1371. 3. Негативна інформація, поширена про особу, вважається неправдивою, якщо той, хто її поширив, не доведе протилежного.      3. Негативна інформація, поширена про особу, припускається неправдивою.  
1372. 4. Спростування здійснюється особою, яка поширила інформацію.      4. Спростування здійснюється особою, яка поширила інформацію.  
1373. Поширювачем інформації, яку подає службова особа при виконанні своїх службових обов'язків, вважається організація, у якій вона працює.   -319- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 4 статті 269 після слів "яку подає" доповнити текстом "посадова чи", а слово "організація" замінити словами "юридична особа".  
Враховано   Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх службових обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.  
1374. Якщо особа, яка поширила інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може подати в суд заяву про встановлення факту неправдивості цієї інформації та її спростування.      Якщо особа, яка поширила інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може подати в суд заяву про встановлення факту неправдивості цієї інформації та її спростування.  
1375. 5. Якщо неправдива інформація міститься у документі, який видала юридична особа, цей документ має бути відкликаний.      5. Якщо неправдива інформація міститься у документі, який видала юридична особа, цей документ має бути відкликаний.  
1376. 6. Особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих та інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування у тому самому засобі масової інформації.      6. Особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування у тому ж засобі масової інформації у порядку, встановленому законом.  
1377. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його ліквідацією, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила неправдиву інформацію.   -320- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 6 статті 269 друге речення після тексту "друкованому засобі," доповнити текстом "оприлюднена в іншому засобі масової інформації".  
Враховано редакційно   Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його ліквідацією, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила неправдиву інформацію.  
1378. Спростування здійснюється незалежно від вини особи, яка поширила інформацію.      Спростування здійснюється незалежно від вини особи, яка поширила інформацію.  
1379. 7. Спростування здійснюється у такий самий спосіб, у який була поширена неправдива інформація.      7. Спростування здійснюється у такий же спосіб, у який була поширена неправдива інформація.  
1380. Стаття 270 Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права      Стаття 279 (270) Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права  
1381. 1. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушується у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які готуються до випуску у світ, суд може заборонити такий випуск у світ до усунення порушення права.      1. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які готуються до випуску у світ, суд може заборонити їх випуск у світ до усунення порушення права.  
1382. 2. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити або припинити їх розповсюдження до усунення такого порушення, а якщо усунення порушення неможливе, -вилучити тираж газети, книги, кінофільму, телезапис тощо та знищити його.      2. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити або припинити їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, -постановити рішення про вилучення тиражу газети, книги, кінофільму, телезапису тощо та знищення його.  
1383. Стаття 271 Правові наслідки невиконання рішення суду про захист особистого немайнового права      Стаття 280 (271) Правові наслідки невиконання рішення суду про захист особистого немайнового права  
1384. 1. Якщо особа, яку суд зобов'язав вчинити відповідні дії для усунення порушення особистого немайнового права, ухиляється від виконання судового рішення, вона може бути оштрафована відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.      1. Якщо особа, яку суд зобов'язав вчинити відповідні дії для усунення порушення особистого немайнового права, ухиляється від виконання судового рішення, на неї може бути накладено штраф відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.  
1385. 2. Сплата штрафу не звільняє особу від обов'язку виконати рішення суду.      2. Сплата штрафу не звільняє особу від обов'язку виконати рішення суду.  
1386. Стаття 272 Право фізичної особи, особисті немайнові права якої порушено, на відшкодування завданих їй збитків та компенсацію моральної шкоди      Стаття 281 (272) Право фізичної особи, особисті немайнові права якої порушено, на відшкодування шкоди  
1387. Якщо фізичній особі внаслідок порушення особистого немайнового права завдано майнової або моральної шкоди, вона підлягає відшкодуванню.   -321- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
щодо змісту ст. 272, в якій визначено: якщо особі внаслідок порушення особистого немайнового права завдана майнова шкода, вона підлягає відшкодуванню у всіх випадках (ч.1), а якщо завдана моральна шкода вона підлягає компенсації (ч.2). Отже можна дійти висновку, що майнова шкода відшкодовується у всіх випадках, оскільки на цьому зауважено, а моральна - не завжди. Це б означало, що має діяти певний спеціальний режим регулювання немайнової шкоди. Проте умови відшкодування шкоди майнової чи немайнової однакові. Тому розмежування відповідальності за майнову і немайнову шкоду в ст. 272 слід визнати необгрунтованим.  
Враховано частково   Якщо фізичній особі внаслідок порушення особистого немайнового права завдано матеріальної і (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.  
1388. Глава 20 Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи      Глава 21 (20) Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи  
1389. Стаття 273 Право на життя      Стаття 282 (273) Право на життя  
1390. 1. Кожна людина має невід'ємне право на життя.      1. Кожна людина має невід'ємне право на життя.  
1391. 2. Фізична особа не може бути позбавлена життя.      2. Фізична особа не може бути позбавлена життя.  
1392. Фізична особа має право захищати своє життя будь-якими засобами, незабороненими законом.      Фізична особа має право захищати від протиправних посягань своє життя та здоров'я, а також життя та здоров'я інших людей будь-якими засобами, незабороненими законом.  
1393. 3. Медико-біологічні та інші дослідження і експерименти, що є небезпечними для життя, можуть провадитися лише щодо повнолітньої фізичної особи і за її згодою.      3. Медичні, наукові та інші досліди можуть провадитися лише щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільною згодою.  
1394. 4. Забороняється задоволення прохання фізичної особи про припинення її життя.      4. Забороняється задоволення прохання фізичної особи про припинення її життя.  
1395. 5. Стерилізація може відбутися лише за бажанням повнолітньої фізичної особи.      5. Стерилізація може відбутися лише за бажанням повнолітньої фізичної особи.  
1396. Стерилізація недієздатної фізичної особи за наявності медико-соціальних показань може бути проведена за згодою опікуна з попереднім повідомленням прокурора.      Стерилізація недієздатної фізичної особи за наявності медико-соціальних показань може бути проведена за згодою опікуна, з попереднім повідомленням прокурора.  
1397. 6. Штучне переривання вагітності, якщо вона не перевищує 12 тижнів, може здійснюватись за бажанням жінки. У виключних випадках, визначених законом, штучне переривання вагітності може бути проведене без згоди жінки.   -322- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 6 статті 273 у другому реченні вилучити слово "виключних".  
Враховано   6. Штучне переривання вагітності, якщо вона не перевищує 12 тижнів, може здійснюватись за бажанням жінки. У випадках, встановлених законом, штучне переривання вагітності може бути проведене без згоди жінки.  
1398. Перелік обставин, що дають право на переривання вагітності після 12 тижнів вагітності за медичними та соціальними показаннями, визначається законом.      Перелік обставин, що дають право на переривання вагітності після 12 тижнів вагітності за медичними та соціальними показаннями, встановлюється законом.  
1399. 7. Повнолітня жінка має право за медичними показаннями на штучне запліднення та імплантацію зародка.      7. Повнолітня жінка має право за медичними показаннями на штучне запліднення та імплантацію зародка.  
1400. Стаття 274 Право на охорону здоров'я      Стаття 283 (274) Право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю  
1401. 1. Фізична особа має право на охорону здоров'я.      Фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю, що створена внаслідок підприємницької або іншої діяльності.  
1402. Здоров'я є станом повного фізичного, духовного і соціального благополуччя і не пов'язується лише з відсутністю хвороб та фізичних вад.       
1403. 2. Здоров'я забезпечується власним відповідальним ставленням особи до нього, а також системною діяльністю державних та інших організацій, що передбачені Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами.       
1404. Стаття 275 Право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю      Стаття 284 (275) Право на охорону здоров'я  
1405. Фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю, що створена внаслідок господарської та іншої діяльності.      1. Фізична особа має право на охорону здоров'я. 2. Охорона здоров'я забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами.  
1406. Стаття 276 Право на надання медичної допомоги      Стаття 285 (276) Право на медичну допомогу та медичне страхування  
1407. 1. Фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.      1. Фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.  
1408. 2. Фізична особа, яка звернулася за наданням медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.      2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування, відповідно до його рекомендацій.  
1409. 3. Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла 14-річного віку, провадиться за її згодою.      3. Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою.  
1410. Медична допомога надається фізичній особі, яка досягла 14-річного віку, проти її волі, якщо вона внаслідок хвороби або каліцтва перебуває у стані, який є небезпечним для життя, і не може повною мірою оцінити того, що відбувається з нею.      Медична допомога надається фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, проти її волі, якщо вона внаслідок хвороби або каліцтва перебуває у стані, який є небезпечним для життя, і не може повною мірою оцінити того, що відбувається з нею.  
1411. 4. Повнолітня фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.      4. Повнолітня фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.  
1412. 5. Медична допомога надається неповнолітній фізичній особі, яка не досягла 14-річного віку, незалежно від її згоди, а також згоди батьків (усиновлювачів), опікуна.      5. Медична допомога надається малолітньому, незалежно від його згоди, згоди батьків (усиновлювачів), опікуна.  
1413. 6. Медична допомога надається недієздатній фізичній особі незалежно від згоди опікуна.      6. Медична допомога надається недієздатній фізичній особі незалежно від згоди опікуна.  
1414. 7. Відповідно до висновку уповноваженної лікарської комісії, за згодою батьків, іншими членами сім'ї, опікуном чи піклувальником, може бути припинене надання медичної допомоги особі, яка втратила притомність, якщо за даних умов врятування її життя є неможливим.      7. Відповідно до висновку уповноваженої лікарської комісії, за згодою батьків, інших членів сім'ї, опікуна чи піклувальника може бути припинене надання медичної допомоги особі, яка втратила притомність, якщо за даних умов врятувати її життя неможливо.  
1415. 8. Надання фізичній особі психіатричної допомоги здійсненюється відповідно до закону.      8. Надання фізичній особі психіатричної допомоги здійснюється відповідно до закону. 9. Фізична особа має право на медичне страхування відповідно до закону.  
1416. Стаття 277 Право на інформацію про стан свого здоров'я      Стаття 286 (277) Право на інформацію про стан свого здоров'я  
1417. 1. Повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров'я.      1. Повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров'я.  
1418. 2. Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на інформацію про стан здоров'я дитини чи підопічного.      2. Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на інформацію про стан здоров'я дитини або підопічного.  
1419. 3. Якщо інформація про хворобу фізичної особи може погіршити її стан, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право дати неповну інформацію про стан здоров'я фізичних осіб, що перелічені у пп. 1, 2 цієї статті, обмежити їх доступ до окремих медичних документів.      3. Якщо інформація про хворобу фізичної особи може погіршити стан її здоров'я, або погіршити стан здоров'я фізичних осіб, визначених в частині другій цієї статті, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право дати неповну інформацію про стан здоров'я фізичної особи, обмежити можливість ознайомлення з окремими медичними документами.  
1420. 4. У разі смерті фізичної особи члени її сім'ї або інші фізичні особи, що уповноважені ними, мають право бути присутніми при дослідженні причин її смерті.      4. У разі смерті фізичної особи члени її сім'ї або інші фізичні особи, уповноважені ними, мають право бути присутніми при дослідженні причин її смерті та ознайомитись із висновками щодо причин смерті.  
1421. Стаття 278 Право на таємницю про стан здоров'я      Стаття 287 (278) Право на таємницю про стан здоров'я  
1422. 1. Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також відомості, одержані при її медичному обстеженні.      . 1. Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також відомості, одержані при її медичному обстеженні.  
1423. 2. Забороняється подання за місцем праці або навчання інформації про діагноз та методи лікування фізичної особи.      2. Забороняється вимагати та подавати за місцем праці або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.  
1424. 3. Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, перерахованої у п. 1 цієї статті, що стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.   -323- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 3 статті 278 слово "йому" замінити словом "їй".  
Враховано   3. Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.  
1425. Стаття 279 Права особи, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі      Стаття 288 (279) Права особи, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі  
1426. 1. Фізична особа, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі, має право на допуск до неї інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса, а також адвоката для захисту своїх інтересів.      1. Фізична особа, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі, має право на допуск до неї інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката.  
1427. 2. Фізична особа, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі, має право на допуск до неї священослужителя та на відправлення релігійного обряду.      2. Фізична особа, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі, має право на допуск до неї священнослужителя та на відправлення релігійного обряду.  
1428. Стаття 280 Право на свободу      Стаття 289 (280) Право на свободу  
1429. 1. Фізична особа має право на свободу.      1. Фізична особа має право на свободу.  
1430. 2.Забороняються будь-які форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу, втягування її до вживання наркотичних та психотропних засобів, вчинення дій, що порушують публічний порядок.   -324- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 2 статті 280 у першому реченні текст "не допускається" замінити текстом "забороняється". Аналогічну заміну зробити у всьому тексті Кодексу.  
Враховано   2.Забороняються будь-які форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу, втягування її до вживання наркотичних та психотропних засобів, вчинення дій, що порушують публічний порядок.  
1431. 3. Тримання фізичної особи в неволі не допускається.      3. Забороняється тримання фізичної особи в неволі.  
1432. 4. Фізична особа може бути затримана лише у випадках і в порядку, встановлених законом.      4. Фізична особа може бути затримана лише у випадках і в порядку, встановлених законом.  
1433. 5. Фізична особа не може бути заарештована або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом.      5. Фізична особа не може бути заарештована або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом.  
1434. Стаття 280-1 Право на особисту недоторканність      Стаття 290 (280-1) Право на особисту недоторканність  
1435. 1. Фізична особа має право на особисту недорканність.      1. Фізична особа має право на особисту недоторканність.  
1436. 2. Фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню.      2. Фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню.  
1437. 3.Фізичне покарання батьками (усиновлювачами), опікунами, піклувальниками, вихователями малолітніх, неповнолітніх дітей та підопічних не допускається. У разі жорстокої, аморальної поведінки фізичних осіб щодо неповнолітніх дітей, інших осіб, які є в безпорадному стані вживаються заходи, передбачені цим Кодексом та іншими законами.      3.Фізичне покарання батьками (усиновлювачами), опікунами, піклувальниками, вихователями малолітніх, неповнолітніх дітей та підопічних не допускається. У разі жорстокої, аморальної поведінки фізичних осіб щодо інших осіб, які є в безпорадному стані, вживаються заходи, встановлені цим Кодексом та іншими законами.  
1438. 4. Взяття органів (тканин) з тіла фізичної особи, яка померла, не допускається, крім випадків і в порядку, встановлених законом.       
1439. 5. Фізична особа має право розпорядитися щодо передачі після її смерті органів та тканин її тіла науковим, навчальним закладам.   -325- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 5 статті 280-1 друге речення після слова "науковим" доповнити текстом ", медичним".  
Враховано редакційно   4. Фізична особа має право розпорядитися щодо передачі після її смерті органів та інших анатомічних матеріалів її тіла науковим, медичним або навчальним закладам.  
1440. 6. Забороняється підприємницька діяльність щодо збирання та збування тканин і органів людини, у тому числі і тієї, що померла.       
1441. Стаття 281 Право на донорство      Стаття 291 (281) Право на донорство  
1442. 1. Повнолітня дієздатна фізична особа має право бути донором крові, її компонентів, а також репродуктивних речовин та інших тканин.      1. Повнолітня дієздатна фізична особа має право бути донором крові, її компонентів, а також органів інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин.  
1443. Донорство органів (тканин, клітин) може здійснюватися з дотриманням вимог, встановлених законом.      Донорство крові, її компонентів, органів інших анатомічних матеріалів, репродуктивних речовин та репродуктивних клітин здійснюється відповідно до закону.  
1444. Донорство непарного органу не допускається.       
1445. Донорство парного органу дозволяється лише в тому разі, якщо донор і реципієнт перебувають у шлюбі або кровному спорідненні між собою.       
1446. У невідкладних випадках, коли реальна загроза життю не може бути відвернена ніяким іншим способом, повнолітня дієздатна особа має право на донорство такого органу для пересадки іншій вказаній нею близькій особі.      2. Взяття органів та інших анатомічних матеріалів з тіла фізичної особи, яка померла, не допускається, крім випадків і в порядку, встановлених законом.  
1447. 2. Фізична особа має право дати письмову згоду на донорство тканин та органів на випадок своєї смерті або заборонити його.      3. Фізична особа може дати письмову згоду на донорство анатомічних матеріалів на випадок своєї смерті або заборонити його.  
1448. Якщо фізична особа письмово не заборонила донорства тканин та органів після своєї смерті, вважається, що вона погоджується на це.       
1449. Донорство у цьому випадку можливе лише після констатації смерті особи. Ознаки смерті фізичної особи визначаються законом.       
1450. Члени сім'ї донора мають право знати ім'я фізичної особи-реципієнта.      Члени сім'ї донора мають право знати ім'я фізичної особи-реципієнта.  
1451. 3. Фізична особа має право дати згоду на донорство тканин та органів на випадок своєї смерті.       
1452. 4. Донорство є безоплатним. За домовленістю між донором і відповідним медичним закладом або реципієнтом донорові може бути виплачена грошова компенсація або компенсація в натурі за тимчасовий розлад здоров'я та перенесений біль, спричинені донорством.       
1453. Стаття 282 Право на сім'ю      Стаття 292 (282) Право на сім'ю  
1454. 1. Фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я має право на сім'ю.      1. Фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я має право на сім'ю.  
1455. 2. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім'єю, крім випадків, передбачених законом.      2. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім'єю, крім випадків, встановлених законом.  
1456. 3. Фізична особа має право на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває.      3. Фізична особа має право на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває.  
1457. 4. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи.      4. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, встановлених Конституцією України.  
1458. Стаття 283 Право на опіку та піклування      Стаття 293 (283) Право на опіку та піклування  
1459. 1. Фізична особа, що є малолітньою, неповнолітньою, недієздатною або обмеженою у дієздатності, має право на опіку та піклування.      1. Фізична особа, яка є малолітньою, неповнолітньою, визнана недієздатною або обмежена у дієздатності, має право на опіку або піклування.  
1460. 2. Опіка та піклування над особами, переліченими в п. 1 цієї статті, здійснюється батьками (усиновлювачами), опікунами та піклувальниками.   -326- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
Частину другу ст.283 вилучити у зв'язку з приведенням у відповідність із Кигою 1.  
Враховано    
1461. Стаття 284 Право на вибір опікуна та піклувальника   -327- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
статтю 284 вилучити  
Враховано    
1462. 1. Діти, яким виповнилося десять років, мають право на вибір опікуна.       
1463. 2. Фізичні особи, яким виповнилося 14 років, за винятком недієздатних, мають право на вибір піклувальника.       
1464. Стаття 285 Право на патронатне піклування   -328- Лавринович О.В. (в.о. № 121)
статтю 285 вилучити  
Враховано    
1465. Дієздатна фізична особа, що є немічною за станом здоров'я, має право на патронатне піклування, яке здійснюється органами соціального захисту, відповідно до закону.       
1466. Стаття 286 Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля      Стаття 294 (286) Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля  
1467. 1. Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, а також право на достовірну інформацію про стан довкілля.      1. Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, а також право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту.  
1468. 2. Будь-які дії фізичної та юридичної особи, що призводять до нищення, псування, забруднення довкілля, є протизаконними. Кожен має право вимагати припинення зазначених дій.      2. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводять до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності.  
1469. 3. Фізичним та юридичним особам, які здійснюють господарську та інші види діяльності і цим завдають шкоди довкіллю, може бути присуджено судом припинення такої діяльності.      Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду.  
1470. 4. Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання. Майнова шкода, заподіяна придбаними в інших осіб неякісними продуктами, підлягає відшкодуванню цими особами за правилами статті 742 цього Кодексу.      3. Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту).  
1471. 5. Фізична особа має право на безпечні, сприятливі умови праці, проживання, навчання тощо.      4. Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.  
1472. Глава 21 Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи      Глава 22 (21) Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи  
1473. Стаття 287 Право на ім'я      Стаття 295 (287) Право на ім'я  
1474. 1. Кожна фізична особа має право на ім'я. Дитина має бути зареєстрована відразу після народження і з моменту народження має право на ім'я.      1. Кожна фізична особа має право на ім'я. Дитина має бути зареєстрована відразу після народження і з моменту народження має право на ім'я.  
1475. 2. Фізична особа має право на транскрибований запис свого прізвища та власного імені відповідно до традиції національної меншини до якої вона належить.      2. Фізична особа має право на транскрибований запис свого прізвища та власного імені відповідно до своєї національної традиції.  
1476. 3. У разі спотворення імені воно має бути виправлене. Якщо спотворення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якщо спотворення імені допущене у пресі або інших засобах масової інформації, воно має бути виправлене також відповідно у пресі або в інших засобах масової інформації.      3. У разі спотворення імені воно має бути виправлене. Якщо спотворення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якщо спотворення імені допущене у пресі або інших засобах масової інформації, воно має бути виправлене також відповідно у пресі або в інших засобах масової інформації.  
1477. Стаття 288 Право на зміну імені      Стаття 296 (288) Право на зміну імені  
1478. 1. Фізична особа, якій виповнилося 16 років, має право змінити своє прізвище та ім'я у порядку, встановленому законом.      1. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право змінити своє прізвище та ім'я у порядку, встановленому законом.  
1479. 2. Фізична особа, якій виповнилося 14 років, має право у порядку, встановленому законом, за згодою батьків або одного з батьків, з ким вона проживає, чи піклувальника змінити своє прізвище та ім'я.   -329- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 2 статті 288 вилучити текст "якщо це відповідає її інтересам - ".  
Враховано   2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право у порядку, встановленому законом, за згодою батьків або одного з батьків, з ким вона проживає, чи піклувальника змінити своє прізвище та ім'я.  
1480. 3. По батькові може бути змінене у разі зміни батьком свого імені.      3. По батькові може бути змінене у разі зміни батьком свого імені.  
1481. 4. Прізвище, ім'я та по батькові дитини можуть бути змінені у разі її усиновлення -відповідно до правил Книги шостої цього Кодексу.      4. Прізвище, ім'я та по батькові дитини можуть бути змінені у разі її усиновлення відповідно до закону.  
1482. 5. Прізвище фізичної особи може бути змінене у разі реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу чи визнання його недійсним, відповідно до правил Книги шостої цього Кодексу.      5. Прізвище фізичної особи може бути змінене у разі реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу або визнання його недійсним, відповідно до закону.  
1483. Стаття 289 Право на використання імені      Стаття 297 (289) Право на використання імені  
1484. 1. Кожна фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах своєї життєдіяльності.   -330- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 1 статті 289 слово "життєдіяльності" замінити словом "діяльності".  
Враховано   1. Кожна фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах своєї діяльності.  
1485. 2. Використання імені фізичної особи в літературних та інших творах як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті -за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, -батьків, братів та сестер.   -331- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У статті 289 вилучити пункт 2.  
Відхилено   2. Використання імені фізичної особи в літературних та інших творах як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті -за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, -батьків, братів та сестер.  
1486. 3. Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди.   -332- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 3 статті 289 слово "імені" замінити словом "прізвища".  
Відхилено   3. Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди.  
1487. 4. Ім'я фізичної особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину або адміністративної провинності, може бути використане (обнародуване) лише у разі набуття чинності відповідно вироком суду чи постановою адміністративного органу.   -333- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 4 статті 289 слово "Ім'я" замінити словом "Прізвище". Зробити аналогічну заміну у пунктах 5 та 6 цієї статті.  
Відхилено   4. Ім'я фізичної особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише у разі набрання законної сили обвинувального вироку щодо неї або винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення.  
1488. 5. Ім'я потерпілого від правопорушення може бути обнародуване лише за його згодою.      5. Ім'я потерпілого від правопорушення може бути обнародуване лише за його згодою.  
1489. 6. Ім'я учасників цивільного спору, який стосується особистого життя сторін, може бути використане іншими особами лише за їхньою згодою.      6. Ім'я учасників цивільного спору, який стосується особистого життя сторін, може бути використане іншими особами лише за їхньою згодою.  
1490. 7. Використання початкової літери прізвища особи у пресі, науковій та іншій літературі не є порушенням її права.      7. Використання початкової літери прізвища особи у пресі, літературних творах не є порушенням її права.  
1491. Стаття 290 Право на повагу до гідності та честі      Стаття 298 (290) Право на повагу до гідності та честі  
1492. 1. Людська гідність та честь є недоторканними.      1. Людська гідність та честь є недоторканними.  
1493. 2. Фізична особа, людська гідність або честь якої зганьблена усно, письмово чи будь-яким іншим чином, має право звернутися в суд з вимогою про винесення особі, винній у такому порушенні, догани та/або застосування інших способів захисту, передбачених цим Кодексом.   -334- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 2 статті 290 текст "в суд з вимогою про винесення особі, винній у такому порушенні, догани та застосування інших способів захисту, передбачених цим Кодексом" замінити текстом "до суду з позовом про захист своєї честі та гідності".  
Враховано   2. Фізична особа має право звернутись до суду з позовом про захист своєї честі та гідності.  
1494. Стаття 290-1 Повага до особи, що померла      Стаття 299 (290-1) Повага до людини, яка померла  
1495. 1. Кожен зобов'язаний шанобливо ставитися до тіла особи, що померла.      1. Кожен зобов'язаний шанобливо ставитися до тіла людини, яка померла.  
1496. 2. Кожен зобов'язаний шанобливо ставитися до місця поховання особи.      2. Кожен зобов'язаний шанобливо ставитися до місця поховання людини.  
1497. 3. У разі глуму над тілом особи, що померла, або над місцем її поховання члени її сім'ї, родичі мають право на компенсацію завданої їм моральної шкоди.      3. У разі глуму над тілом людини, яка померла, або над місцем її поховання члени її сім'ї, родичі мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.  
1498. Стаття 291 Право на недоторканність ділової репутації   -335- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Аналізуючи норми глави про особисті немайнові права слушно було б зупинити увагу на захисті честі і гідності (ст. 290) і ділової репутації (ст. 291): чому автори проекту при порушенні права фізичної особи на повагу до її гідності та честі надають право потерпілому звернутися в суд з вимогою про винесення винній особі громадського осуду та застосування інших способів захисту передбачених Кодексом (ч.2 ст. 290), а у випадках ушкодження ділової репутації - лише з вимогою про винесення винній особі громадської догани (ч. 2 ст. 291). Чи означає це, що в останньому випадку не можуть бути застосовані інші способи захисту, зокрема і компенсація моральної шкоди? У такому разі це не узгоджується зі змістом ст.ст. 23, 272, 268.  
Враховано редакційно   Стаття 300 (291) Право на недоторканність ділової репутації  
1499. 1. Фізична особа має право на недоторканність ділової репутації.      1. Фізична особа має право на недоторканність ділової репутації.  
1500. 2. Фізична особа, ділова репутація якої зганьблена усно, письмово чи будь-яким іншим чином, має право звернутися в суд із вимогою про винесення особі, винній у такому порушенні, догани та застосування інших способів захисту, передбачених цим Кодексом.   -336- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 2 статті 291 текст "в суд із вимогою про винесення особі, винній у такому порушенні, догани та застосування інших способів захисту, передбачених цим Кодексом" замінити текстом "до суду з позовом про захист своєї ділової репутації".  
Враховано   2.Фізична особа може звернутись до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.  
1501. Стаття 292 Право на індивідуальність      Стаття 301 (292) Право на індивідуальність  
1502. 1. Фізична особа має право на індивідуальність.      1. Фізична особа має право на індивідуальність.  
1503. 2. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, що не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.      2. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, що не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.  
1504. Стаття 293 Право на особисте життя та його таємницю      Стаття 302 (293) Право на особисте життя та його таємницю  
1505. 1. Фізична особа має право на особисте життя.      1. Фізична особа має право на особисте життя.  
1506. 2. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб.      2. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб.  
1507. 3. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя.      3. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя.  
1508. 4. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджені вироком, рішенням (постановою) суду.   -337- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 4 статті 293 вилучити текст "або постановою адміністративного органу".  
Враховано   4. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду.  
1509. Стаття 294 Право на інформацію      Стаття 303 (294) Право на інформацію  
1510. 1. Фізична особа має право відповідно до закону шукати, одержувати та поширювати інформацію.      1. Фізична особа має право відповідно до закону шукати, одержувати та поширювати інформацію.  
1511. Збирання, збереження, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи проти її волі не допускається. Не допускається також збирання інформації, яка є державною таємницею або конфіденційною таємницею юридичної особи.      Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи проти її волі не допускається. Не допускається також збирання інформації, яка є державною таємницею або конфіденційною інформацією юридичної особи.  
1512. 2. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.      2. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.  
1513. 3. Інформація, яка подається посадовою або службовою особою при виконанні нею своїх службових обов'язків, а також інформація, яка міститься в офіційних джерелах (звіти, стенограми, повідомлення засобів масової інформації), припускається правдивою.   -338- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 3 статті 294 перше речення після слів "яка подається" доповнити текстом "посадовою чи".  
Враховано редакційно   3. Припускається, що інформація, яка подається посадовою або службовою особою при виконанні нею своїх службових обов'язків, а також інформація, яка міститься в офіційних джерелах (звіти, стенограми, повідомлення засобів масової інформації, засновниками яких є відповідні державні органи), є правдивою.  
1514. Особа, яка поширює таку інформацію, не зобов'язана перевіряти її достовірність і не відповідає у разі її спростування.      Особа, яка поширює таку інформацію, не зобов'язана перевіряти її достовірність і не відповідає у разі її спростування.  
1515. Стаття 295 Право на особисті папери      Стаття 304 (295) Право на особисті папери  
1516. 1. Особисті папери (документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо) фізичної особи є її власністю.      1. Особисті папери (документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо) фізичної особи є її власністю.  
1517. 2. Ознайомлення з особистими паперами, їх використання, у тому числі шляхом опублікування, допускається лише за згодою фізичної особи.      2. Ознайомлення з особистими паперами, їх використання, зокрема, шляхом опублікування, допускається лише за згодою фізичної особи.  
1518. 3. Якщо особисті папери стосуються особистого життя інших осіб, для їх використання, у тому числі шляхом опублікування, потрібна згода цих осіб.      3. Якщо особисті папери стосуються особистого життя фізичної особи, іншої особи, для їх використання, у тому числі шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи.  
1519. 4. У разі смерті осіб, перелічених у пп. 2, 3 цієї статті, особисті папери, можуть бути використані, у тому числі шляхом опублікування, лише за згодою їхніх дітей, вдови (вдівця) а якщо їх немає, -батьків, братів та сестер.      4. У разі смерті фізичних осіб, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, особисті папери, можуть бути використані, у тому числі шляхом опублікування, лише за згодою їхніх дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, -батьків, братів та сестер.  
1520. Стаття 296 Розпорядження особистими паперами      Стаття 305 (296) Розпорядження особистими паперами  
1521. Особа, якій належать особисті папери (п. 1 статті 295), може усно або письмово розпорядитися ними на власний розсуд, у тому числі і на випадок своєї смерті.      Фізична особа, якій належать особисті папери, може усно або письмово розпорядитися ними, у тому числі і на випадок своєї смерті.  
1522. Стаття 297 Право на ознайомлення з особистими паперами, які передані до фонду бібліотек або архівів      Стаття 306 (297) Право на ознайомлення з особистими паперами, які передані до фонду бібліотек або архівів  
1523. Фізична особа має право вільно ознайомлюватися і використовувати, у тому числі шляхом опублікування, будь-які особисті папери, передані до фонду бібліотек або архівів, з додержанням прав осіб, зазначених у пп. 3, 4 статті 295 цього Кодексу, -якщо інше не визначено умовами такого передання.      Фізична особа має право вільно ознайомлюватися і використовувати, зокрема, шляхом опублікування, будь-які особисті папери, передані до фонду бібліотек або архівів, з додержанням прав осіб, зазначених у частинах третій та четвертій статті 304 цього Кодексу, -якщо інше не визначено умовами відповідного договору, на підставі якого були передані особисті папери.  
1524. Стаття 298 Право на таємницю кореспонденції      Стаття 307 (298) Право на таємницю кореспонденції  
1525. 1. Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов та інших видів кореспонденції.      1. Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов та інших видів кореспонденції.  
1526. Листи, телеграми тощо є власністю адресата.      Листи, телеграми тощо є власністю адресата.  
1527. 2. Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть бути доведені до відома третіх осіб, у тому числі шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила кореспонденцію, і адресата.   -339- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 2 статті 298 у другому реченні наприкінці текст "її згода замінити текстом "згода цієї особи".  
Враховано   2. Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть використовуватись, зокрема, шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата.  
1528. Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої особи, то на її опублікування потрібна її згода.      Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, для її використання, зокрема, шляхом опублікування потрібна згода цієї особи.  
1529. 3. У разі смерті особи, яка направила кореспонденцію, і адресата, ознайомлення з кореспонденцією, її опублікування можливе лише за згоди осіб, перелічених у п.4 статті 295.   -340- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 3 статті 298 у другому реченні наприкінці текст "правовими актами" замінити текстом "актами цивільного законодавства".  
  3. У разі смерті фізичної особи, яка направила кореспонденцію, і адресата, використання кореспонденції, зокрема, шляхом її опублікування можливе лише за згодою фізичних осіб, зазначених у частині четвертій статті 304.  
1530. У разі смерті того, хто направив кореспонденцію, і адресата, а також у разі смерті осіб, зазначених у абзаці першому цього пункту, кореспонденція, яка має наукову, художню, історичну цінність, може бути опублікована у порядку, визначеному законом.      У разі смерті того, хто направив кореспонденцію, і адресата, а також у разі смерті фізичних осіб, зазначених у абзаці першому цієї частини, кореспонденція, яка має наукову, художню, історичну цінність, може бути опублікована у порядку, визначеному законом.  
1531. 4. Кореспонденція, яка стосується особи, може бути долучена до судової справи лише у випадку, якщо у ній містяться докази, що мають значення для вирішення справи.      4. Кореспонденція, яка стосується фізичної особи, може бути долучена до судової справи лише у випадку, якщо у ній містяться докази, що мають значення для вирішення справи. Інформація, яка міститься в такій кореспонденції, розголошенню не підлягає.  
1532. 5. Порушення таємниці кореспонденції може бути дозволено судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігання злочинові чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.      5. Порушення таємниці кореспонденції може бути дозволено судом у випадках, встановлених законом, з метою запобігання злочинові або з'ясування обставин під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.  
1533. Стаття 299 Захист інтересів особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок      Стаття 308 (299) Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок  
1534. 1. Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.      1. Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.  
1535. 2. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на кіно-, відео-, телеплівку, може зажадати припинення її публічного показу в тій частині, у якій це стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем запису, відшкодовуються цією фізичною особою.      2. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на кіно-, відео-, телеплівку, може зажадати припинення її публічного показу в тій частині, у якій це стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем запису, відшкодовуються цією фізичною особою.  
1536. 3. У разі проведення зборів, мітингів, конференцій знімання осіб, які беруть у них участь, може бути проведене лише особами, які мають на це дозвіл їх організаторів.   -341- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У статті 299 вилучити пункт 3.  
Враховано    
1537. 4. Знімання особи на фото-, кіно-, теле-, відеоплівку без її згоди може бути проведене лише у випадках, передбачених законом.      3. Знімання особи на фото-, кіно-, теле-, відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди фізичної особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.  
1538. Стаття 300 Охорона інтересів особи, яка зображена на фотографіях та у творах образотворчого мистецтва      Стаття 309 (300) Охорона інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та у інших творах образотворчого мистецтва  
1539. 1. Фотографія, твір образотворчого мистецтва, де зображено особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті -за згоди осіб, перелічених у пункті 4 статті 295.      1. Фотографія, інші твори образотворчого мистецтва, на якому зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті -за згодою осіб, зазначених у частині четвертій статті 304.  
1540. 2. Згода, яку дала особа, зображена на фотографії, у творі образотворчого мистецтва, може бути після її смерті відкликана її дітьми, вдовою (вдівцем). Збитки у вигляді витрат, яких зазнав той, хто здійснював публічний показ, відтворення чи розповсюдження фотографій, твору образотворчого мистецтва, мають бути відшкодовані йому цими особами.      2. Згода, яку дала фізична особа, яка зображена на фотографії, іншому творі образотворчого мистецтва, може бути після її смерті відкликана особами, зазначеними у частині четвертій статті 304. Збитки у вигляді витрат, яких зазнав той, хто здійснював публічний показ, відтворення чи розповсюдження фотографії чи іншого твору образотворчого мистецтва, мають бути відшкодовані йому цими особами.  
1541. 3. Якщо особа позувала авторові за плату, твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди.      3. Якщо фізична особа позувала авторові за плату, твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди  
1542. Особа, яка позувала за плату, а після її смерті -її діти та вдова (вдівець), батьки, можуть вимагати припинення публічного показу, відтворення чи розповсюдження фотографії, твору образотворчого мистецтва -з умовою компенсації авторові або іншій особі пов'язаних із цим збитків.   -342- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 3 статті 300 наприкінці доповнити текстом "у розмірі, визначеному договором між автором та зазначеними особами".  
Відхилено   Фізична особа, яка позувала за плату, а після її смерті -її діти та вдова (вдівець), батьки, можуть вимагати припинення публічного показу, відтворення чи розповсюдження фотографії чи іншого твору образотворчого мистецтва -з умовою відшкодування автору або іншій особі пов'язаних із цим збитків.  
1543. 4. Фотографія може бути розповсюджена проти волі особи, яка зображена на ній, якщо це зумовлено необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.      4. Фотографія може бути розповсюджена проти волі фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це зумовлено необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.  
1544. Стаття 301 Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості      Стаття 310 (301) Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості  
1545. 1. Фізична особа має право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.      1. Фізична особа має право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.  
1546. 2. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості.      2. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості.  
1547. Цензура процесу творчості та результатів творчої діяльності не допускається.      Цензура процесу творчості та результатів творчої діяльності не допускається.  
1548. Стаття 302 Право на місце проживання      Стаття 311 (302) Право на місце проживання  
1549. 1. Фізична особа має право на місце проживання. Новонароджена дитина одержує право на місце проживання за місцем проживання своїх батьків (усиновлювачів).   -343- Сергієнко О.І.
У пункті 1) статті 302 додати таке речення: "Право на житло гарантується Конституцією України".  
Відхилено   1. Фізична особа має право на місце проживання. Новонароджена дитина має право на місце проживання за місцем проживання своїх батьків (усиновлювачів).  
1550. 2. Фізична особа має право на вибір місця проживання та його зміну.      2. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом  
1551. Стаття 303 Право на недоторканність житла      Стаття 312 (303) Право на недоторканність житла  
1552. 1. Житло особи є недоторканним.      1. Житло фізичної особи є недоторканним.  
1553. 2. Вхід у житло інших осіб може відбутися лише за згодою тих, хто у ньому проживає.      2. Проникнення до житла може відбутися лише за згодою тих, хто у ньому проживає, або за вмотивованим рішенням суду.  
1554. 3. У невідкладних випадках, пов'язаних із рятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, законом може бути встановлено інший порядок проникнення в житло чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в них огляду та обшуку.      3. У невідкладних випадках, пов'язаних із рятуванням життя людей та майна або з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, законом може бути встановлено інший порядок проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в них огляду та обшуку.  
1555. 4. Фізична особа не може бути виселена з житла, крім випадків, передбачених законом або договором.      4. Фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом за рішенням суду.  
1556. Стаття 304 Право на вибір роду занять      Стаття 313 (304) Право на вибір роду занять  
1557. 1. Фізична особа має право на вибір та зміну роду занять.      1. Фізична особа має право на вибір та зміну роду занять.  
1558. 2. Фізичній особі може бути заборонено виконувати певну роботу або обіймати певні посади за рішенням суду у випадках, передбачених законом.   -344- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 2 статті 304 після слів "за рішенням" доповнити текстом "чи вироком".  
Відхилено   2. Фізичній особі може бути заборонено виконувати певну роботу або обіймати певні посади у випадках і в порядку, встановлених законом.  
1559. 3. Фізична особа не може бути присилувана до виконання примусової чи обов'язкової праці.   -345- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 3 статті 304 вилучити текст "чи постановою адміністративного органу", наприкінці доповнити текстом "перддбаченими законом".  
  3. Фізична особа не може бути примушена до виконання роботи.  
1560. Не вважвється примусовою військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншими рішеннями суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.      Не вважається примусовою військова або альтернативна (невійськова) служба, робота, яка виконується особою за вироком чи іншими рішеннями суду, а також робота чи служба відповідно до закону під час воєнного та надзвичайного стану.  
1561. Стаття 305 Право на пересування      Стаття 314 (305) Право на пересування  
1562. 1. Фізична особа має право на пересування.      1. Фізична особа має право на пересування.  
1563. 2. Фізична особа, якій виповнилося 14 років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування.      2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування.  
1564. Фізична особа, якій не виповнилося 14 років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.      Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.  
1565. 3. Фізична особа, якій виповнилося 16 років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну.      3. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну.  
1566. Фізична особа, якій не виповнилося 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.      Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.  
1567. 4. Військовослужбовці строкової служби, а також ті, що відбувають альтернативну (невійськову) службу, можуть бути обмежені у здійсненні права на пересування.   -346- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 5 статті 305 текст "ті, що" замінити текстом "особи, які".  
  4. Фізичні особи можуть бути обмежені у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом .  
    -347- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
частину четверту ст.305 викласти в редакції: "Фізичні особи можуть бути обмежені у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом ."  
Враховано    
1568. 5. Фізична особа не може бути видворена з обраного нею місця перебування, доступу до якого не заборонений законом.      5. Фізична особа не може бути видворена з обраного нею місця перебування, доступ до якого не заборонений законом.  
1569. 6. Законом можуть бути встановлені особливі правила в'їзду на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров'я людей.   -348- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 7 статті 305 слово "в'їзду" замінити словом "доступу".  
Враховано   6. Законом можуть бути встановлені особливі правила доступу на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров'я людей.  
1570. Стаття 306 Право на свободу об'єднань      Стаття 315 (306) Право на свободу об'єднань  
1571. 1.Фізичні особи мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадської організації.      1.Фізичні особи мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації.  
1572. 2. Законом, статутами об'єднань громадян можуть бути встановлені вимоги до особи, згідно з якими вона може бути засновником цього об'єднання або її членом.      2. Законом, статутами об'єднань громадян можуть бути встановлені вимоги до особи, згідно з якими вона може бути засновником цього об'єднання або її членом.  
1573. 3. Належність чи неналежність фізичної особи до об'єднання не є підставою для обмеження її прав, надання їй пільг чи переваг.      3. Належність чи неналежність фізичної особи до об'єднання не є підставою для обмеження її прав, надання їй пільг чи переваг.  
1574. Стаття 307 Право на мирні зібрання      Стаття 316 (307) Право на мирні зібрання  
1575. 1. Фізичні особи мають право вільно збиратися на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі тощо.      1. Фізичні особи мають право вільно збиратися на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі тощо.  
1576. 2. Суд, відповідно до закону, може заборонити або припинити проведення зібрань, якщо вони порушують громадський порядок, створюють загрозу життю та здоров'ю їх учасників та інших осіб.   -349- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 2 статті 307 текст "Державні органи" замінити текстом "Органи державної влади".  
Враховано   2. Обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюватись судом відповідно до закону.  
1577. КНИГА ТРЕТЯ РЕЧЕВЕ ПРАВО   -350- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Назву книги уточнити: "Право власності та інші речеві права"  
Враховано   КНИГА ТРЕТЯ ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧЕВІ ПРАВА Розділ І. Право власності  
    -351- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Ввести розділ 1. Право власності  
Враховано    
1578. Глава 22 Загальні положення про речеве право   -352- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Назву глави 23 записати: "Загальні положення про право власності"  
Враховано   Глава 23 (23) Загальні положення про право власності  
1579. Стаття 308 Поняття речевого права   -353- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Статті 308 - 313 вилучити  
Враховано    
1580. 1. Речевим визнається право, яке забезпечує задоволення інтересів управоможеної особи шляхом безпосереднього впливу на річ без сприяння інших осіб.       
1581. 2. Перехід права власності на майно від власника до інших осіб не є підставою для припинення речевих прав інших управоможених осіб на це майно за винятками, встановленими законом або договором.   -354- Беспалий Б.Я. (реєстр. картка № 404)
У пункті 2 статті 308 текст "за винятками встановленими" замінити текстом "якщо інше не передбачено".  
Враховано    
1582. Стаття 309 Підстави виникнення речевих прав       
1583. Речеві права встановлюються законом, а у випадках, передбачених законом, можуть встановлюватися правочином (договором) або рішенням суду.       
1584. Стаття 310 Об'єкти речевих прав       
1585. Об'єктами речевих прав можуть бути речі та речеві права.       
1586. Стаття 311 Суб'єкти речевих прав       
1587. Суб'єктами речевих прав можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальна громада, Автономна Республіка Крим, держава.       
1588. Стаття 312 Види речевих прав       
1589. 1. Речевими правами є право власності, володіння, а також сервітутні права (ст. 407), емфітевзис (ст. 417), суперфіцій (ст. 422), застава та інші права на чужі речі.       
1590. 2. Не можуть бути об'єктом речевих прав на чужі речі такі речі, що вилучені з обігу.       
1591. Стаття 313 Захист речевих прав       
1592. 1. Речеві права в разі їх порушення захищаються позовами, предметом яких є безпосередньо речі (речеві позови). Речеві позови йдуть слідом за речами і заявляються до того, хто на даний момент незаконно володіє річчю або створює перешкоди користуватися нею.       
1593. 2. Речеві права управоможених осіб підлягають такому самому захисту, як і права власника (статті 385-395).       
1594. Розділ І Право власності       
1595. Глава 23 Загальні положення про право власності       
1596. Стаття 314 Поняття права власності   -355- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Статтю 314 викласти в редакції: " Стаття 314. Зміст права власності Суб'єкт права власності на свій розсуд одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому майном незалежно від волі інших осіб. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб. Власник має право передавати (закріплювати) майно, що є у його власності за іншими суб'єктами на основі інших речевих прав, передбачених законом".  
Враховано редакційно в ст.ст. 317, 320  Стаття 317 (314) Поняття права власності  
1597. Правом власності є найбільш повне право на річ яке здійснює особа своєю волею і в своїх інтересах незалежно від волі інших осіб.      Правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі іншої особи.  
1598. Особа, яка є власником майна, безпосередньо впливає на це майно, спираючись на закон. Право власності є безстроковим. Усі інші особи зобов'язані утримуватися від вчинення будь-яких дій, які можуть порушити право власності.       
1599. Особа вважається власником майна доки інше не буде доведено в суді.       
1600. Стаття 315 Зміст права власності   -356- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Статтю 315 вилучити  
Відхилено   Стаття 318 (315) Зміст права власності  
1601. 1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.   -357- -8- Н.д.Бандурка О.М. (Округ 175) Ст. 315 ч.1 доповнити словами "Та на захист від будь-якого порушення цих прав".  Враховано у гл.30  1. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.  
1602. 2. Правом володіння визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над річчю.      2. На зміст права власності не впливає місце проживання власника та місце знаходження майна.  
1603. 3. Правом користування визнається юридично забезпечена можливість власника здобувати з майна, що йому належить, його корисні властивості для задоволення своїх особистих та майнових потреб.       
1604. 4. Правом розпоряджання визнається юридично забезпечена можливість визначати долю речі.       
1605. 5. Власник має право вимагати усунення будь-яких порушень його права власності Право захисту права власності належить йому відповідно до способів захисту, визначених пунктом 2 статті 14 цього Кодексу.       
1606. 6. На зміст права власності не впливає зміна громадянства, місце проживання власника та місце знаходження майна.      Стаття 319 (319-1) Суб'єкти права власності 1. Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені у статті 2 цього Кодексу. 2. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.  
1607. Стаття 316 Здійснення права власності   -358- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Назву статті 316 викласти: "Умови здійснення права власності" При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних... і далі за текстом. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення та захисту своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може... і далі за текстом.  
Враховано редакційно   Стаття 320 (316) Здійснення права власності  
    -359- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Викласти статтю 316 в новій редакції: "Стаття316 Здійснення права власності 6. Держава не втручається у здійснення особою свого права власності. 7. У випадках і в порядку, встановлених законом, діяльність власника може бути обмежена чи припинена, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами. 8. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності визначаються законом."  
Враховано редакційно    
1608. 1. Власник володіє, користується, розпоряджається майном на свій розсуд.      1. Власник володіє, користується, розпоряджається майном на свій розсуд.  
1609. 2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.      2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.  
1610. При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.      При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.  
1611. 3. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.      3. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.  
1612. 4. Держава не втручається у здійснення особою свого права власності.      4. Власність зобов'язує.  
1613. 5. У випадках і в порядку, встановлених законом, діяльність власника може бути обмежена чи припинена, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.      5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.  
1614. 6. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності визначаються законом.      6. Держава не втручається у здійснення особою права власності.  
1615.      7. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами лише у випадках і в порядку, встановлених законом.  
1616.      8. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності визначаються законом.  
1617. Стаття 316-1 Використання власником свого майна для підприємницької діяльності   -360- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Статтю 316-1 вилучити 1. Власник володіє, користується, розпоряджається майном на свій розсуд. 2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. 3. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. 4. Власність зобов'язує. 5. Власник не може використовувати право власновсті на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтрсесам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.  
Відхилено   Стаття 321 (316-1)- Використання власником свого майна для підприємницької діяльності  
1618. Власник має право використовувати своє майно для підприємницької діяльності.      Власник має право використовувати своє майно для підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.  
1619. Стаття 317 Непорушність права власності      Стаття 322 (317) Непорушність права власності  
1620. 1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.      1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.  
1621. 2. Випадки позбавлення права власності чи обмеження його здійснення допускаються лише на основі Конституції України або іншого закону.      2 Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.  
1622. 3. Примусове відчуження майна для державних і суспільних потреб може бути здійснено лише за умови попереднього та повного його відшкодування.   -361- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
У частині третій ст.317 не враховано конфіскацію  
Враховано у ст.348(342), 356(350)  3. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості. 4. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.  
1623. Стаття 318 Тягар утримання майна      Стаття 323 (318) Тягар утримання майна  
1624. Власник несе тягар утримання майна, що йому належить, якщо інше не передбачено законом або договором.      Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.  
1625. Стаття 319 Ризик випадкового знищення та пошкодження майна      Стаття 324 (319) Ризик випадкового знищення та пошкодження майна  
1626. Ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не передбачено законом або договором.      Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.  
1627. Стаття 319-1 Суб'єкти права власності       
1628. 1. Суб'єктами права власності є Український народ, фізичні особи, юридичні особи, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади.       
1629. 2. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.       
1630. Стаття 320 Право власності Українського народу      Стаття 325 (320) Право власності Українського народу  
1631. 1. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу.      1. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.  
1632. 2. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.      2. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.  
1633. 3. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.   -362- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
Доповнення не "вилучними", а "виключними". Мова йде про "исключительную" власність народу України. Частина 2 як що вже і ставити, то не органи місцевого самоврядування, а територіальні громади. Бажано викласти у редакції: "Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади. Органи державної влади в порядку та межах визначених Конституцією можуть делегувати це право територіальним громадам в особі їх органів самоврядування".  
Враховано редакційно   3. Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу відповідно до закону.  
1634. Стаття 321 Право приватної власності фізичних та юридичних осіб      Стаття 326 (321) Право приватної власності  
1635. 1. Право приватної власності належить фізичним та юридичним особам. Кожна фізична та юридична особа має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.      1. Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.  
1636. 2. Право приватної власності набувається і може бути припинене в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами.       
1637. 3. У власності фізичних та юридичних осіб - суб'єктів права приватної власності може перебувати будь-яке майно, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть належати фізичним особам.      2. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.  
1638. 4. Склад, кількість та вартість майна, яке може перебувати у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими - крім випадків, якщо такі обмеження встановлені законом.      3. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.  
1639. 5. Особливості набуття та припинення права власності юридичних осіб на майно, володіння, користування та розпоряджання ним встановлюються цим Кодексом, іншими законами.       
1640. Статтю 322 "Право власності юридичних осіб" виключено.       
1641. Стаття 323 Право власності держави Україна   -363- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Статтю 323 уточнити  
Враховано   Стаття 327 (323) Право державної власності  
1642. 1. Держава має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.      1. Державною власністю є майно у тому числі, кошти, які належать державі Україна.  
1643. 2. Право власності держави поширюється на кошти, що їй належать у формі державної скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб'єктам права власності. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідні органи державної влади.      2. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади.  
1644. 3. Суб'єктами права власності на майно, передане державою створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи.       
1645. Стаття 323-1 Право власності Автономної Республіки Крим   -364- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Статтю 323-1 уточнити  
Враховано   Стаття 328 (323-1) Право власності Автономної Республіки Крим  
1646. 1. Автономна Республіка Крим має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.      1. Автономна Республіка Крим є власником майна, що належить їй відповідно до закону.  
1647. 2. Право власності Автономної Республіки Крим поширюється на кошти, що їй належать у формі її скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб'єктам права власності. Від імені та в інтересах Автономної Республіки Крим право власності здійснюють відповідні органи Автономної Республіки Крим.      2. Від імені та в інтересах Автономної Республіки Крим право власності здійснюють відповідні органи Автономної Республіки Крим.  
1648. 3. Суб'єктами права власності на майно, передане Автономною Республікою Крим створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи.       
1649. Стаття 323-2 Право комунальної власності      Стаття 329 (323-2) Право комунальної власності  
1650. 1. Територіальні громади мають право володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм майном (право комунальної власності).      1. Комунальною власністю є майно, у тому числі, кошти, яке належить територіальній громаді.  
1651. 2. Право власності територіальної громади поширюється на кошти, що їй належать у формі комунальної скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб'єктам права власності. Від імені та в інтересах територіальної громади право власності здійснюють органи місцевого самоврядування.   -365- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Частину другу ст.323-2 уточнити  
Враховано   2. Управління майном, що є комунальною власністю, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.  
1652. 3. Суб'єктами права власності на майно, передане територіальною громадою створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи".   -366- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Частину третю ст.323-2 вилучити  
Враховано    
1653. Глава 24 Виникнення права власності      Глава 24 (24) Набуття права власності  
1654. Стаття 324 Підстави виникнення права власності      Стаття 330 (324) Підстави набуття права власності  
1655. Право власності виникає із підстав що не заборонені законом в тому числі правочинів.   -367- Бандурка О.М. (в.о. № 175)
Ст. 324 передбачити ч.1 наступної редакції "Право власності виникає із підстав що не заборонені законом в тому числі і через учинення правочинів".  
Враховано   1. Право власності набувається із підстав, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. 2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена рішенням суду. Стаття 331 Набуття права власності юридичною особою публічного права Юридична особа публічного права набуває право власності на те майно, яке передане їй у власність, та на майно, яке вона одержала (створила) в результаті своєї господарської діяльності. Стаття 332(324-2). Набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це право Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до статті 390 (388) цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.  
    -368- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Доповнити кодекс статтею 331 такого змісту: " Стаття 331 .Набуття права власності юридичною особою публічного права Юридична особа публічного право набуває права власності на те майно, яке передане їй у власність, та на майно, яке вона одержала (створила) в результаті своєї господарської діяльності".  
Враховано    
1656. Стаття 325 Виникнення права власності на новостворене майно      Стаття 333 (325) Набуття права власності на новостворене майно  
1657. 1. Право власності на нову річ, що виготовлена та створена особою для себе з додержанням закону та інших правових актів, набувається цією особою.   -369- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Частину першу ст.325 уточнити  
Враховано   1.Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору з іншою особою, є власником цієї речі.  
1658. 2. Право власності на нерухоме майно (будівлі, споруди, а також на інше таке, що створюється, нерухоме майно) виникає з моменту завершення створення цього майна.      2. Право власності на новостворене нерухоме майно (будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).  
1659. Якщо законом або договором передбачено прийняття будівель і споруд до експлуатації, право власності виникає з моменту такого прийняття.      Якщо законом або договором передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації  
1660. Якщо право на будівлю, споруду, відповідно до закону, підлягає державній реєстрації право власності виникає з моменту такої реєстрації.      Якщо право власності на нерухоме майно, відповідно до закону, підлягають державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.  
1661. 3. До завершення будівництва особа, що створює річ, вважається власником матеріалів, обладнання тощо які використані в процесі цього будівництва.   -370- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Частину третю ст.325 уточнити  
Враховано редакційно   3. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).  
1662. 4. За заявою зацікавленої особи суд може визнати за нею право власності на недобудовану будівлю, споруду у разі, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту є незначною.      4. За заявою заінтересованої особи суд може визнати її власником на недобудоване нерухоме майно у разі, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною.  
1663. Стаття 326 Переробка      Стаття 334 (326) Набуття права власності на перероблену річ  
1664. 1. Переробкою є створення нової речі в результаті використання іншої речі (матеріалу).      1. Переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.  
1665. 2. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не стає власником нової речі.      2. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває права власності на нову річ.  
1666. 3. Право власності на нову рухому річ, яку особа виготовила шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу, якщо інше не передбачено законом.      3. Право власності на рухому річ, створену особою шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу, якщо інше не встановлено законом або договором.  
1667. 4. Якщо вартість переробки істотно перевищує вартість матеріалів, право власності на нову річ набуває особа, яка здійснила переробку, - за умови, що вона діяла добросовісно.      4. Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває особа, яка здійснила таку переробку. Власник самочинно переробленого матеріалу, має право на компенсацію його вартості.  
1668. 5. Якщо інше не передбачено договором, власник матеріалу, що набув право власності на виготовлену ним річ, зобов'язаний компенсувати особі, що здійснила переробку, її вартість.      5. Власник матеріалу, який набув право власності на виготовлену з нього річ, зобов'язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не встановлено договором.  
1669. У разі набуття права власності на нову річ особою, що здійснила переробку, ця особа зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість та завдані збитки.      У разі набуття права власності на нову річ особою, яка здійснила переробку, вона зобов'язана відповідно відшкодувати власникові матеріалу його вартість та завдані збитки.  
1670. Стаття 327 Привласнення загальнодоступних дарів природи      Стаття 335 (327) Привласнення загальнодоступних дарів природи  
1671. У разі якщо відповідно до закону, місцевих звичаїв чи за наданим власником загальним дозволом у лісах, водоймах і на іншій території допускається збирання ягід, ловля риби, збирання чи здобування інших речей, право власності на відповідні речі набуває особа, що здійснює збирання або здобування.      Особа, яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зловила рибу або здобула іншу річ в лісі, водоймі тощо, є їх власником, якщо вона діяла відповідно закону, місцевого звичаю або загального дозволу власника відповідної земельної ділянки.  
1672. Стаття 328 Самочинне будівництво       
1673. 1. Житловий будинок, інша будівля, споруда або інше нерухоме майно вважаються зведеними самочинно, якщо їх споруджено на земельній ділянці, яку не відведено для цієї мети у встановленому порядку чи без належного дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від будівельних норм і правил. Особа, що зводить таку будівлю, не набуває на неї права власності. Вона не має права розпоряджатися цією будівлею - продавати її, дарувати, здавати в оренду, вчиняти щодо неї інші правочини.   -371- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Статтю 328 перенести до наступної глави, після статті, яке надає особі право забудови земельної ділянки в такій редакції: "1. Фізична та юридична особа, яка збудувала або будує жилий будинок, будівлю чи споруду, здійснила або здійснює їх перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням будівельних норм і правил не має права розпоряджатися цим будинком чи його частиною. За позовом органу місцевого самоврядування такий будинок, будівля, споруда або їх частина можуть бути вилучені судом з компенсацією і зараховані до фонду органу місцевого самоврядування або за рішенням суду знесено фізичною чи юридичною особою, яка провадила самовільне будівництво, за її рахунок. Знесення чи вилучення будинку, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, провадиться, коли фізична чи юридична особа не привела його, після офіційного попередження у відповідність з проектом чи зазначеними нормами і правилами. 2. Незначне відхилення від проекту (порушення внутрішнього планування, незначна зміна його зовнішніх габаритів тощо) не є підставою для вилучення будинку, будівлі, споруди. В таких випадках, за наявності законних підстав до того, орган місцевого самоврядування має право пред'явити до забудовника вимоги про усунення порушень. 3. У разі передачі будинку, будівлі чи споруди у власність держави або територіальної громада, забудовник має право на компенсацію їх вартості.  
Враховано   Статтю перенесено після статті 377 (374).  
1674. 2. Самочинно зведена будівля за позовом відповідного органу місцевого самоврядування може бути безоплатно вилучена судом і зарахована у власність територіальної громади, а також за рішенням цього органу знесена самою особою, що здійснила самочинне будівництво, або ж її коштом.       
1675. 3. За особою, що самочинно звела будівлю, право власності на цю будівлю може бути визнане рішенням суду тільки за умови, що цій особі буде надано у встановленому порядку земельну ділянку, на якій знаходиться будівля, або земельна ділянка вже їй належить.       
1676. 4. Право власності на самочинно зведену будівлю може бути визнане судом також за особою, якій належить земельна ділянка, де зведено будівлю. У цьому випадку особа, у власності, у володінні чи в користуванні якої перебуває земельна ділянка, відшкодовує самочинному забудовникові витрати у справжньому розмірі, що його визначає суд. За відсутності на це згоди особи, на земельній ділянці якої самочинно споруджено будівлю, зазначена будівля підлягає знесенню за рахунок самочинного забудовника.       
1677. 5. Право власності на самочинно зведену будівлю не може бути визнане за особами, зазначеними у пп. 3, 4 цієї статті, якщо збереження самочинно зведеної будівлі матиме наслідком порушення прав і таких, що охороняються законом, інтересів будь-яких осіб.       
1678. 6. Якщо будівля споруджується або споруджена на земельній ділянці, яка є власністю держави або територіальної громади без відповідного дозволу, районна, міська державна адміністрація або орган територіальної громади має подати до суду позовну заяву про передачу будівлі у власність держави або територіальної громади або про її знесення. У разі передачі будівлі у власність держави або територіальної громади забудовник має право на компенсацію її вартості.       
1679. Якщо така перебудова неможлива, або забудовник відмовляється від її проведення, за рішенням суду така будівля підлягає зносу за рахунок забудовника. Крім цього, забудовник зобов'язується відшкодувати витрати, пов'язані із приведенням земельної ділянки до попереднього стану.       
1680. Стаття 329 Набуття права власності за договором      Стаття 336 (329) Момент набуття права власності за договором  
1681. 1.Право власності може набуваєтися за договором.       
1682. 2. Право власності у набувача за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не обумовлено договором чи не встановлено законом.      1. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.  
1683. 3. Переданням речі визнається вручення речі набувачеві, а також і здача речі транспортній організації для відправлення її набувачеві, і здача речі на пошту для пересилання набувачеві речі, відчуженої без зобов'язання доставки. До передання речі прирівнюється передання коносамента обо ж іншого товарно-розпорядчого документа на річ. Якщо на момент укладення договору набувач уже володіє річчю, вона вважається такою, що передана йому з моменту фактичного надходження у володіння.      2. Переданням майна вважається вручення його набувачеві, перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.  
1684. 4. Право власності на річ за договором, який потребує нотаріального посвідчення, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або ж з моменту набуття рішенням суду законної сили про визнання дійсним договору, не посвідченого нотаріально, -крім випадків, передбачених пп. 2, 3, 5 цієї статті.      3. Право власності на майно за договором, який потребує нотаріального посвідчення, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання дійсним договору, не посвідченого нотаріально.  
1685. 5. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту його реєстрації.      4. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої державної реєстрації.  
1686. Стаття 329-1 Набуття права власності на цінні папери   -372- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
Статтю 329-1 вилучити  
Враховано    
1687. 1. Право власності на цінні папери може набувататися за юридичними фактами, передбаченими законом.       
1688. 2. Право власності на цінні папери на пред'явника набувається:       
1689. 1) при документарній формі -з моменту передачі (поставки) цінних паперів;       
1690. 2) при бездокументарній формі випуску та по знерухомленим документарним цінним паперам -із моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.       
1691. 3. Право власності на іменні цінні папери набувається:       
1692. 1) при документарній формі випуску -з моменту перереєстрації цінних паперів на ім'я нового власника в реєстрі власників іменних цінних паперів;       
1693. 2) при бездокументарній формі випуску та по знерухомленим документарним цінним паперам -з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.       
1694. 4. Права за ордерним цінним папером передаються шляхом учинення на цьому папері передавального напису -індосамента.       
1695. Стаття 330 Набуття права власності на безгосподарне майно   -373- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Статтю 330 слід озаглавити "Безхазяйне майно" (ст. 137 чинного кодексу).  
Враховано редакційно   Стаття 337 (330) Набуття права власності на безхазяйну річ  
1696. 1. Безгосподарним вважається майно, яке не має власника або власник якого невідомий.      1. Безхазяйною вважається річ, яка не має власника або власник якої невідомий.  
1697. 2. Право власності на безгосподарне рухоме майно може набуватися за набувальною давністю, якщо це не виключається правилами про набуття права власності на майно, від якого власник відмовився (стаття 332 цього Кодексу), про набуття права власності на знахідку (стаття 334 цього Кодексу), про скарб (стаття 339 цього Кодексу).      2. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Після спливу одного року з дня взяття безхазяйної нерухомої речі на облік, вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана судом у комунальну власність.  
1698. 3. Безгосподарні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію нерухомого майна, за заявою відповідного органу.      3. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, якщо це не виключається правилами про набуття права власності на речі, від яких власник відмовився (стаття 338 (332) цього Кодексу); на знахідку (стаття 340 (334) цього Кодексу); на бездоглядних домашніх тварин (стаття 343(337) цього Кодексу); на скарб (стаття 345 (339) цього Кодексу).  
1699. Наявність рішення суду про визнання майна таким, що надійшло у власність відповідної територіальної громади, не перешкоджає вчиненню позову про повернення цього нерухомого майна колишньому власникові.       
1700. Після спливу одного року з дня взяття безгосподарного нерухомого майна на облік, орган управління відповідної територіальної громади має право подати до суду заяву про надання громаді права володіння та користування цим майном.       
1701. Безгосподарне нерухоме майно, не визнане за рішенням суду таким, що надійшло у власність територіальної громади, може бути знову прийняте у володіння, користування та розпоряджання власником, що його залишив, або ж набуватися у володіння за набувальною давністю.       
1702. Стаття 331 Відумерлість майна   -374- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Статтю 331 перенести в книгу "Спадкове право".  
Враховано    
1703. 1. Відумерлим вважається майно у разі смерті особи, якій воно належало на праві власності, і якщо у цієї особи немає спадкоємців за заповітом або за законом. Відумерлість майна визначається судом.       
1704. 2. Порядок визнання майна відумерлим і набуття права власності на відумерле майно визначається згідно зі статтею 1518 цього Кодексу.       
1705. Стаття 332 Набуття права власності на рухоме майно, від якого власник відмовився      Стаття 338 (332) Набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився  
1706. 1. Рухоме майно, покинуте власником чи залишене ним іншим чином з метою відмови від права власності, може набуватися у власність іншою особою у порядку, встановленому п. 2 цієї статті.      Особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився (ст.349 (343), набуває права власності на цю річ в момент заволодіння нею.  
1707. 2. Особа, у власності, володінні або користуванні якої знаходиться земельна ділянка, водоймище або інший об' єкт, де знаходиться покинуте майно, вартість якого нижче розміру п' ятикратного неоподатковуваного мінімуму заробітної плати або покинутий лом , бракована продукція, відходи від виробництва і інші відходи, має право обернути це майно у свою власність, розпочавши його використання чи вчинивши інші дії, що свідчать про звернення майна у власність. Інше покинуте власником майно надходить у власність особи, яка вступила у володіння ним, якщо за заявою цієї особи воно визнано судом безгосподарним.       
1708. Стаття 333 Знахідка      Стаття 339 (333) Знахідка  
1709. 1. Той, хто знайшов загублену річ, зобов'язаний негайно (але не пізніше 10 днів) сповістити про це особу, яка її загубила або власника речі, і повернути знайдену річ цій особі.      1. Особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана негайно сповістити про це особі, яка її загубила, або власникові речі і повернути знайдену річ цій особі.  
1710. Якщо річ знайдено у приміщенні чи на транспорті, вона має бути передана особі, що представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу.      Особа, яка знайшла загублену річ у приміщенні або транспортному засобі, зобов'язана передати її особі, яка представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу. Особа, якій передана знахідка, набуває права та обов'язки особи, яка знайшла загублену річ.  
1711. 2. Якщо особа, що має право вимагати повернення знайденої речі, є невідомою чи є невідомим місце її перебування, той, хто знайшов річ, зобов'язаний заявити про знахідку до міліції або до відповідного органу місцевого самоврядування.      2. Якщо особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі є невідомою або невідоме місце її перебування, особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана заявити про знахідку до міліції або до відповідного органу місцевого самоврядування.  
1712. 3. Той, хто знайшов річ, має право зберігати її у себе або ж здати на зберігання до міліції, або до відповідного органу місцевого самоврядування або особі, яку вони вказали.      3. Особа, яка знайшла загублену річ, має право зберігати її у себе або здати на зберігання до міліції, або до відповідного органу місцевого самоврядування, або передати особі, яку вони вказали.  
1713. Річ, що швидко псується, чи річ, витрати на зберігання якої є невідповідно великими порівняно з її вартістю, може бути продана тому, хто її знайшов, з одержанням письмових доказів, які підтверджують суму виторгу. Гроші, одержані від продажу знайденої речі, підлягають поверненню особі, що управоможена на її одержання.      Річ, що швидко псується, або річ, витрати на зберігання якої є невідповідно великими порівняно з її вартістю, може бути продана особою, яка її знайшла річ, з одержанням письмових доказів, що підтверджують суму виторгу. Гроші, одержані від продажу знайденої речі, підлягають поверненню особі, яка мала право вимагати її повернення.  
1714. 4. Той, хто знайшов річ, відповідає за її втрату чи пошкодження лише у разі умислу чи грубої необережності - у межах вартості речі.      4. Особа, яка знайшла загублену річ, відповідає за її втрату чи пошкодження у межах її вартості лише у разі свого умислу або грубої необережності.  
1715. Стаття 334 Набуття права власності на знахідку      Стаття 340 (334) Набуття права власності на знахідку  
1716. 1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про знахідку до міліції чи до відповідного органу місцевого самоврядування (п. 2 статті 333 цього Кодексу) особу, управоможену одержати загублену річ, не буде встановлено і вона не заявить про своє право на річ тому, хто її знайшов, або міліції, або ж відповідному органові місцевого самоврядування, той, хто знайшов річ, набуває право власності на неї.      1.Особа, яка знайшла загублену річ, набуває право власності на неї, після спливу шести місяців з моменту заявлення про знахідку до органу міліції або до відповідного органу місцевого самоврядування, якщо: 1) не буде встановлено власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення загубленої речі; 2) власник або інша особа яка має право вимагати повернення загубленої речі не заявить про своє право на річ особі, яка знайшла загублену річ, або органові міліції, чи відповідному органові місцевого самоврядування.  
1717. 2. Якщо той, хто знайшов загублену річ, не виявить бажання набути на неї право власності, ця річ переходить у власність відповідної територіальної громади після подання особою, яка знайшла річ, заяви про відмову щодо набуття права власності на цю річ до відповідного органу місцевого самоврядування.      2. Якщо особа, яка знайшла загублену річ, подасть до відповідного органу місцевого самоврядування письмову заяву про відмову від набуття права власності на неї, ця річ переходить у власність територіальної громади.  
1718. 3. Знайдені транспортні засоби передаються на зберігання органу міліції, про що робиться оголошення в пресі. Якщо протягом шести місяців не буде виявлено власника чи володільця або жоден з них не заявить про свої права на транспортний засіб, орган міліції має право продати його, а суму виторгу внести на спеціальний рахунок в комерційному банку. Після спливу трьох років ця сума стає власністю територіальної громади.      3. Знайдені транспортні засоби передаються на зберігання органові міліції, про що робиться оголошення в пресі. Якщо протягом шести місяців не буде виявлено власника чи володільця, або вони не заявлять про свої права на транспортний засіб, орган міліції має право продати його, а суму виторгу внести на спеціальний рахунок в банку. Якщо протягом трьох років колишній власник транспортного засобу не зажадає передання йому суми виторгу, ця сума переходить у власність відповідної територіальної громади.  
1719. Стаття 335 Відшкодування витрат, пов'язаних із знахідкою      Стаття 341 (335) Право особи, яка знайшла загублену річ, на винагороду та відшкодування витрат, пов'язаних із знахідкою  
1720. 1. Той, хто знайшов та повернув річ особі, управоможеній на її одержання, має право одержати від цієї особи, а в разі переходу речі у власність територіальної громади -від відповідного органу місцевого самоврядування, відшкодування необхідних витрат, пов'язаних із зберіганням, здаванням чи продажем речі, а також відшкодування витрат на виявлення особи, управоможеної на одержання речі.      1. Особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від особи, якій вона повернута, або особи, яка набула право власності на неї, відшкодування необхідних витрат, пов'язаних із знахідкою (зберігання, розшук власника, продаж речі тощо).  
1721. 2. Той, хто знайшов річ, має право вимагати від особи, управоможеної на одержання речі, винагороду за знахідку в розмірі до 20 відсотків вартості речі.      2. Особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від її власника (володільця) винагороду за знахідку в розмірі до 20 відсотків вартості речі.  
1722. У разі недосягнення домовленості про розмір винагороди спір вирішується судом. Якщо особа, управоможена вимагати повернення знайденої речі, публічно обіцяла винагороду за знахідку, винагорода виплачується на умовах публічної обіцянки винагороди.      3. Якщо власник (володілець) публічно обіцяв винагороду за знахідку, винагорода виплачується на умовах публічної обіцянки.  
1723. Право на винагороду не виникає, якщо той, хто знайшов річ, не заявив про знахідку та вчинив спробу її приховати.      4. Право на одержання винагороди не виникає, якщо особа, яка знайшла загублену річ, не заявила про знахідку або вчинила спробу її приховати.  
1724. Стаття 336 Бездоглядні тварини   -375- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Назву статті 336 слід викласти у такій редакції: "Бездоглядні домашні тварини". Відповідні корективи слід внести також до статтей 337 та 338.  
Враховано   Стаття 342 (336) Бездоглядна домашня тварина  
1725. 1. Особа, що затримала домашню бездоглядну тварину, пригульну худобу або інших бездоглядних домашніх тварин, зобов'язана негайно повідомити про це власника і повернути їх йому, а якщо власник або його місцеперебування невідомі, не пізніше ніж через три дні після такого затримання заявити про виявлених тварин до міліції чи до відповідного органу територіальної громади, який вживає заходів для розшуку власника.      1. Особа, яка затримала домашню бездоглядну тварину, зобов'язана негайно повідомити про це власника і повернути її. Якщо власник домашньої бездоглядної тварини або місце його перебування невідомі, особа, яка затримала тварину, зобов'язана протягом трьох днів заявити про це органові міліції або органові місцевого самоврядування, який вживає заходів для розшуку власника.  
1726. 2. На час розшуку власника тварин вони можуть бути залишені особою, що їх затримала, у себе на утриманні та в користуванні або передані нею на утримання іншій особі, яка має для цього необхідні умови, включаючи додержання ветеринарних правил. На прохання особи, що затримала бездоглядних тварин, підшукання особи, яка має необхідні умови для їх утримання і використання, і передання їй тварин здійснює міліція або органи територіальної громади.      2. Особа, яка затримала тварину, може на час розшуку власника залишити її у себе на утриманні та в користуванні або передати іншій особі, якщо вони можуть забезпечити її утримання та догляд, з додержанням ветеринарних правил, або передати її органові міліції або органові місцевого самоврядування.  
1727. 3. Особа, що затримала бездоглядних тварин, і особа, якій вони передані на утримання, зобов'язані їх належним чином утримувати, і за наявності вини ці особи відповідають у межах вартості тварин за їхню загибель і ушкодження.      3. Особа, у якої залишена бездоглядна домашня тварина, відповідає за її загибель або ушкодження у межах її вартості лише у разі свого умислу або грубої необережності.  
1728. Стаття 337 Набуття права власності на бездоглядних тварин      Стаття 343 (337) Набуття права власності на бездоглядну домашню тварину  
1729. 1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців - інших тварин їхнього власника не буде виявлено або він не заявить про своє право на них, право власності на цих тварин переходить до особи, у якої вони перебували на утриманні і в користуванні.      1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців щодо інших тварин не буде виявлено їхнього власника, або він не заявить про своє право на них, право власності на цих тварин переходить до особи, у якої вони були на утриманні та в користуванні.  
1730. 2. При відмові цієї особи від набуття у власність тварин, що у неї утримуються, вони переходять у власність територіальної громади, на території якої їх було виявлено, і використовуються в порядку, що визначається відповідним органом місцевого самоврядування.      2. У разі відмови особи, у якої бездоглядна домашня тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї, ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.  
1731. Стаття 338 Відшкодування витрат на утримання бездоглядних тварин і винагорода за них      Стаття 344 (338) Відшкодування витрат на утримання бездоглядної домашньої тварини та виплата винагороди  
1732. 1. У разі повернення домашніх тварин власникові особа, яка затримала тварин, та особа, у якої вони були на утриманні і в користуванні, мають право одержати від власника відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням тварин, з урахуванням вигод, здобутих від користування ними.      1. У разі повернення бездоглядної домашньої тварини власникові особа, яка затримала тварину, та особа, якій вона була передана на утримання та в користування, мають право на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням тварини, з урахуванням вигод, здобутих від користування нею.  
1733. 2. Особа, яка затримала домашніх тварин, має право вимагати від власника виплати винагороди відповідно до статті 335 цього Кодексу.      2. Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, має право на винагороду відповідно до статті 341(335) цього Кодексу.  
1734. Стаття 339 Набуття права власності на скарб      Стаття 345 (339) Набуття права власності на скарб  
1735. 1. Скарб, тобто зариті у землі чи приховані іншим способом гроші або цінні предмети, власник яких невідомий чи за законом втратив на них право, переходять у власність в рівних частках власникові того майна, у якому скарб був прихований, і особі, яка виявила скарб, якщо угодою між ними не встановлено інше.      1. Скарбом є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності. 2. Особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього. Якщо скарб був прихований у майні, що належить на праві власності іншій особі, особа, яка виявила його, та власник майна, у якому скарб був прихований, набувають в рівних частках право спільної часткової власності на нього.  
1736. 2. У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника земельної ділянки чи іншого майна, де був прихований скарб, він підлягає переданню цьому власникові.      3. У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника майна, в якому він був прихований, право власності на скарб набуває власник цього майна.  
1737. 3. У разі виявлення скарбу, що містить речі, які належать до пам'яток історії та культури, вони є власністю держави. При цьому власник земельної ділянки чи іншого майна, в якому було виявлено скарб, і особа, що виявила скарб, мають право на одержання винагороди у розмірі 50 відсотків від вартості скарбу на момент виявлення. Винагорода розподіляється між цими особами у рівних частках, якщо домовленістю між ними не передбачено інше.      4. У разі виявлення скарбу, що містить пам'ятки історії та культури, право власності на них набуває держава. Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від держави винагороди у розмірі 20 відсотків від його вартості на момент виявлення, якщо вона невідкладно повідомила орган міліції або орган місцевого самоврядування про скарб і передала його відповідному державному органові або органові місцевого самоврядування. Якщо пам'ятка історії та культури була виявлена у майні, що належить іншій особі, ця особа, а також особа, яка виявила скарб, мають право на винагороду у розмірі по 10 відсотків від вартості скарбу.  
1738. 4. Правила цієї статті не застосовуються до осіб, у коло трудових та службових обов'язків яких входило проведення розкопок та пошуку, що спрямовані на виявлення скарбу.      5. Правила цієї статті не поширюються на осіб, які виявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводилися відповідно до їх трудових (договірних) обов'язків.  
1739. Стаття 340 Набувальна давність      Стаття 346 (340) Набувальна давність  
1740. 1. Фізична чи юридична особа, що не є власником майна, але добросовісно, відкрито, безперервно і беззаперечно володіє нерухомим майном як своїм власним протягом 10 років або рухомим майном протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), - крім випадків, передбачених правилами цього Кодексу.   -376- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
У частині першій ст.340 замінити "10" на "15".  
Відхилено   1. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном - протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.  
1741. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає в особи, яка набула це майно за набувальною давністю, з моменту такої реєстрації.      Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.  
1742. 2. До набуття права власності на майно особа, яка володіє ним як своїм власним, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна, а також які не мають прав на володіння ним з підстав, передбачених законом, іншими правовими актами або договором.      2. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм правонаступником (спадкоємцем) вона є.  
1743. 3. Особа, яка посилається на давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володів той, чиїм правонаступником вона є.      3. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, ця особа набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять та на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата володільцем майна помимо його волі не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або вчинення протягом цього строку позову про його витребування.  
1744. 4. Перебіг набувальної давності стосовно речей, що знаходяться в особи, з володіння якої вони могли бути витребувані відповідно до правил цього Кодексу, починається зі спливом позовної давності за відповідними вимогами.      4. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.  
1745. Втрата володіння всупереч волі володільця не перериває набувальної давності, якщо володіння відновлюється протягом року чи протягом року вчиняється позов про відновлення володіння.       
1746. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається на підставі рішення суду.       
1747. 5. На майно, набуте злочинним шляхом, правила цієї статті не застосовуються       
1748. Стаття 341 Набуття права власності при приватизації державного майна та майна територіальної громади      Стаття 347 (341) Набуття права власності при приватизації державного майна та майна, що є комунальною власністю  
1749. 1.Фізичні та юридичні особи можуть набувати право власності шляхом приватизації державного майна та майна територіальної громади.      1.Фізична особа може набути право власності шляхом приватизації державного майна та майна, що є комунальною власністю.  
1750. 2. Приватизація зазначеного майна здійснюється у порядку, передбаченому.      2. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.  
1751. Глава 25 Припинення права власності      Глава 25 (25) Припинення права власності  
1752. Стаття 342 Підстави припинення права власності   -377- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
У ст. 342 серед підстав припинення права власності не визначено таких, як споживання речей і витрати грошових коштів, переробки майна для створення нових об'єктів, смерті власника, ліквідації юридичної особи, оплатного вилучення майна.  
Відхилено   Стаття 348 (342) Підстави припинення права власності  
1753. Право власності припиняється у разі:      1. Право власності припиняється у разі:  
1754. 1) відчуження власником свого майна;      1) відчуження власником свого майна;  
1755. 2) відмови власника від права власності;      2) відмови власника від права власності;  
1756. 3) відчуження майна, яке за законом не може належати цій особі;      3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;  
1757. 4) знищення майна;      4) знищення майна;  
1758. 5) викупу безгосподарно утримуваних пам'яток історії та культури;      5) викупу безгосподарно утримуваних пам'яток історії та культури; 6) викупу земельної ділянки з метою суспільної необхідності;  
1759. 6) відчуження нерухомого майна за підставами, передбаченими законом, у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій воно знаходиться;      7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;  
1760. 7) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;      8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;  
1761. 8) реквізиції;      9) реквізиції;  
1762. 9) конфіскації;      10) конфіскації;  
1763. 10) ліквідації юридичної особи за рішенням суду;       
1764. 11) націоналізації;       
1765. 12) приватизації;       
1766. 13) смерті власника;   -378- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Підпункт 13) статті 342 виключити  
Враховано    
1767. 14) ліквідації юридичної особи.       
1768. 15) в інших випадках, передбачених цим Кодексом.      2. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.  
1769. Стаття 343 Відмова від права власності      Стаття 349 (343) Відмова від права власності  
1770. 1.Фізичні та юридичні особи можуть відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або ж вчинивши інші дії, які свідчать про їх відмову від права власності, без наміру зберегти за собою право володіння, користування цим майном.      1.Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або учинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.  
1771. 2. У разі відмови від права власності на майно, що не потребує державної реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про цю відмову.      2. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про цю відмову.  
1772. 3. У разі відмови від права власності на майно, що потребує державної реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення змін до відповідного реєстру, за заявою власника.      3. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до відповідного реєстру.  
1773.   -379- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Змінити структуру глави згідно зі статтею 342  
Враховано    
1774. Стаття 344 Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати      Стаття 350(344) Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати  
1775. 1. Якщо у власності особи є майно, яке за чинним законом не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом.      1. Якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом не може їй належати, це майно повинно бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом.  
1776. 2. У випадках коли майно не відчужене власником у строки, зазначені у п. 1 цієї статті, таке майно -з урахуванням його характеру і призначення -за рішенням суду, винесеним за заявою відповідного державного органу, підлягає примусовому продажу з переданням колишньому власникові виторгуваної суми або ж передання у державну власність з відшкодуванням власникові майна суми, визначеної судом. При цьому вираховуються витрати на відчуження майна.      2. У випадках, якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду, винесеним за заявою відповідного органу державної влади, підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна, його колишньому власникові передається сума, одержана від продажу, за вирахуванням витрат, пов'язаних з відчуженням майна. 3. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.  
1777. 3. Якщо у власності особи за підставами, що допускаються законом, опиниться річ, на набуття якої необхідний особливий дозвіл, а в його видачі власникові відмовлено, ця річ підлягає відчуженню у порядку, встановленому для майна, яке не може належати цьому власникові.      4. Якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, на набуття якого за новим законом потрібен особливий дозвіл, а в його видачі цій особі відмовлено, це майно підлягає відчуженню у порядку, встановленому частинами першою, другою та третьою цієї статті.  
1778. Стаття 345 Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати   -380- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Викласти статтю 345 в такій редакції: Припинення права власності внаслідок знищення майна 1. Право власності може бути припинено внаслідок знищення майна. 2. Право власності на майно, що підлягало державній реєстрації, у разі його знищення вважається припиненим з моменту внесення зміни до відповідного реєстру, за заявою власника."  
Враховано   Стаття 351 (345) Припинення права власності внаслідок знищення майна  
1779. 1. Якщо у власності особи є майно, яке за чинним законом не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом.      1. Право власності на майно припиняється в разі його знищення.  
1780. 2. У випадках коли майно не відчужене власником у строки, зазначені у п. 1 цієї статті, таке майно -з урахуванням його характеру і призначення -за рішенням суду, винесеним за заявою відповідного державного органу, підлягає примусовому продажу з переданням колишньому власникові виторгуваної суми або ж передання у державну власність з відшкодуванням власникові майна суми, визначеної судом. При цьому вираховуються витрати на відчуження майна.      2. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до відповідного реєстру.  
1781. 3. Якщо у власності особи за підставами, що допускаються законом, опиниться річ, на набуття якої необхідний особливий дозвіл, а в його видачі власникові відмовлено, ця річ підлягає відчуженню у порядку, встановленому для майна, яке не може належати цьому власникові.      Стаття 352 (345-1). Викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності 1. Викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду в порядку, встановленому законом. 2. Суд постановляє рішення про викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності за позовом відповідного органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. 3. Власник земельної ділянки має бути повідомлений письмово про необхідність викупу не пізніше ніж за рік до вчинення позову про викуп земельної ділянки. 4. Плата за земельну ділянку, що викуповується (викупна ціна), строки та інші умови викупу визначаються за домовленістю з власником ділянки, а в разі спору -судом. 5. До викупної ціни включаються ринкова вартість земельної ділянки і нерухомого майна, що на ній розміщене, та всі збитки, завдані власникові у зв'язку з викупом земельної ділянки (у тому числі упущена вигода). 6. За домовленістю з власником земельної ділянки, яка підлягає викупу, йому може бути надана органом, який вчинив позов про викуп земельної ділянки, інша земельна ділянка, вартість якої враховується при визначенні викупної ціни.  
1782. Стаття 346 Відчуження нерухомого майна у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій воно знаходиться      Стаття 353 (346) Припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщене  
1783. 1. Припинення права власності на будинок, інші будови, будівлі чи споруди у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій вони знаходяться (ст. 376), здійснюються судом лише у випадках та в порядку, встановлених законом і з обов'язковим попереднім відшкодуванням збитків (у які включається і реальна вартість земельної ділянки) в обсязі, передбаченому статтею 21 цього Кодексу.      1. Припинення права власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій вони розміщені (стаття 352 (345-1) цього Кодексу), здійснюються за рішенням суду шляхом викупу зазначеного нерухомого майна і з обов'язковим попереднім відшкодуванням збитків у повному обсязі.  
1784. Вимоги щодо викупу зазначеного майна не підлягають задоволенню, якщо відповідний орган, який звернувся з ними до суду, не доведе, що використання земельної ділянки з метою суспільної необхідності є неможливим без припинення права власності на це майно.      2. Позов про припинення права власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій вони розміщені, подається органами, вказаними у частині другій статті 352 (345-1). Вимога про викуп зазначеного майна підлягає задоволенню, якщо позивач доведе, що використання земельної ділянки, вилученої з метою суспільної необхідності, є неможливим без припинення права власності на це майно. 3. Суд може постановити рішення про знесення житлового будинку, інших будівель, споруд, насаджень, які розміщені на земельній ділянці, що підлягає викупу, або про перенесення їх, за бажанням власника на іншу земельну ділянку та їх відбудову, якщо це можливо. У разі знесення або перенесення цих об'єктів на іншу земельну ділянку особа має право на попереднє відшкодування збитків, у тому числі витрат на покращання земельної ділянки, та упущеної вигоди.  
1785. 2. Особа, право власності якої припинилося, має право вимагати надання їй іншої, рівноцінної за якістю земельної ділянки в межах даного населеного пункту.      4. Особа, право власності якої припинилося, має право вимагати надання їй іншої, рівноцінної за якістю земельної ділянки в межах даного населеного пункту. 5. Знесення житлового будинку не допускається до забезпечення осіб, які у проживали ньому як власники, та члени їх сімей, а також як наймачі та члени їх сімей, помешканням у розмірі та у порядку, встановленому законом.  
1786. 3. Якщо власник земельної ділянки є одночасно власником житлового будинку, іншої будівлі, споруди чи насаджень, що розташовані на ній, разом з вимогою про викуп земельної ділянки розглядається вимога про припинення права власності на ці об'єкти.      6. Якщо власник земельної ділянки, що підлягає викупу, є власником житлового будинку, іншої будівлі, споруди чи насаджень, що розміщені на ній, вимога про припинення права власності на ці об'єкти розглядається разом з вимогою про викуп земельної ділянки.  
1787. 4. Якщо власник земельної ділянки не є власником житлового будинку, інших будівель та насаджень, що розташовані на ній, власник цих об'єктів має бути залучений до участі у справі.      7. Якщо власник земельної ділянки, що підлягає викупу, не є власником житлового будинку, інших будівель, споруд та насаджень, що розміщені на ній, власник цих об'єктів залучається до участі у справі.  
1788. 5. До винесення рішення про припинення права власності на земельну ділянку, власник має право розпоряджатися житловим будинком, іншими будівлями на свій розсуд.      8. До винесення рішення про викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю власник має право розпорядитися житловим будинком, іншими будівлями, спорудами, насадженнями, що розміщені на цій земельній ділянці, на власний розсуд.  
1789.   -381- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Доповнити проект статтею 346-1. "Стаття346-1 Припинення права власності на земельну ділянку за постановою Верховної Ради України 1. Верховна Рада України має право прийняти постанову про припинення права власності на земельну ділянку та вилучення її, якщо цього вимагають загальнодержавні інтереси. 2. Права власника земельної ділянки у цьому разі визначаються статтею 346 цього Кодексу".  
Відхилено    
1790. Стаття 346-2 Припинення права власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження, які розміщені на земельній ділянці, що вилучена з метою суспільної необхідності       
1791. 1. Припинення права власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження, які розміщені на земельній ділянці, що вилучена з метою суспільної необхідності, здійснюється судом лише у випадках та в порядку, встановлених законом.       
1792. Суд може постановити рішення про знесення житлового будинку, інших будівель, споруд, насаджень, які на ній розміщені, або про перенесення їх, якщо це можливо , на іншу земельну ділянку.       
1793. У разі знесення або перенесення цих об'єктів на інше місце особа має право на попереднє відшкодування збитків, у тому числі витрат на покращення земельної ділянки, а також упущеної вигоди у розмірах, які вона в змозі довести.       
1794. 2. Знесення житлового будинку не допускається до забезпечення осіб, які у ньому проживали як наймачі чи члени сімей власників, які не є співвласниками, або члени сімей наймачів помешканням у розмірі, передбаченому законом.       
1795. Стаття 347 Викуп безгосподарно утримуваних пам'яток історії та культури      Стаття 354 (347) Викуп пам'ятки історії та культури, що утримуються безгосподарно  
1796. 1. Якщо власник безгосподарно ставиться до належного йому майна, що є пам'яткою історії та культури, державні органи охорони пам'яток роблять попередження про припинення безгосподарного ставлення до цього майна. Якщо власник не виконає цієї вимоги, то за позовом зазначених органів суд може вилучити це майно. При невідкладній необхідності забезпечення схоронності майна, що є пам'яткою історії та культури, позов про вилучення цього майна може бути пред'явлено без попередження.      1. Якщо власник безгосподарно ставиться до пам'ятки історії та культури, державний орган охорони пам'яток історії та культури робить попередження про припинення безгосподарного ставлення до цього майна.  
1797. 2. Якщо власник не забезпечує схоронності належного йому майна, що є пам'яткою історії та культури, у зв'язку з неможливістю створити необхідний режим його утримання, це майно може бути викуплено державою. Якщо власник не дає згоди на викуп такого майна, то за позовом державних органів охорони пам'яток суд може вилучити його у власника.      2. Якщо власник не припинить безгосподарного утримання пам'ятки історії та культури, зокрема у зв'язку з неможливістю створення умов, необхідних для її збереження, суд за позовом державного органу охорони пам'яток історії та культури може постановити рішення про її викуп. 3.При невідкладній необхідності забезпечення збереження пам'ятки позов про її викуп може бути пред'явлено без попередження.  
1798. 3. Вилучене майно, що є пам'яткою історії та культури, переходить у власність держави. Власникові відшкодовується вартість вилученого майна в розмірі, встановленому за згодою сторін, в разі спору - судом.      4. Викуплена пам'ятка історії та культури переходить у власність держави. 5. Викупна ціна пам'ятки історії та культури визначається за згодою сторін, в разі спору -судом.  
1799. Стаття 348 Реквізиція      Стаття 355 (348) Реквізиція  
1800. У випадках стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших обставин, що мають надзвичайний характер, майно в інтересах суспільства рішенням органів державної влади може бути вилучене у власника в порядку та на умовах, встановлених законом, з виплатою йому вартості майна (реквізиція).      1.У випадку стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово викуплено у власника за умови попереднього і повного відшкодування його вартості, в порядку, встановленому законом (реквізиція). В умовах воєнного та надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості. 2. Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується.  
1801. Оцінка, за якою власникові було відшкодовано вартість реквізованого майна, може бути заперечена ним у суді. На вимогу власника відшкодування реквізованого майна має бути здійснене в натурі.      3. Оцінка, за якою власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду. 4. У зв'язку з реквізицією майна його власник може вимагати, якщо це можливо, надання йому взамін іншого майна.  
1802. Особа, майно якої було реквізоване, має право після припинення дії обставин, у зв'язку з якими було здійснено реквізицію, вимагати повернення їй майна, що збереглося.      5. Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення.  
1803. У разі повернення майна у особи поновлюється право власності на нього, одночасно вона зобов'язується повернути грошову суму або річ, що була нею одержана у зв'язку з реквізицією, з відрахуванням розумної плати за використання цього майна.      У разі повернення майна у особи поновлюється право власності на нього, одночасно вона зобов'язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв'язку з реквізицією, з відрахуванням розумної плати за використання цього майна.  
1804. Стаття 349 Припинення права власності при оплатному вилученні майна у власника за рішенням суду   -382- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Статтю 349 вилучити.  
Враховано    
1805. 1. У випадках, передбачених законом, є можливим оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду. Власникові виплачується дійсна вартість цього майна в порядку і в розмірах, встановлених законом.       
1806. 2. Оцінка, за якою власникові було відшкодовано вартість вилученого майна, може бути оспорена ним у суді.       
1807. Стаття 350 Конфіскація      Стаття 356 (350) Конфіскація  
1808. 1. У випадках, передбачених законом, право власності фізичної чи юридичної особи припиняється а майно може бути безвідплатно вилучене у неї за рішенням або вироком суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація). Конфісковане майно стає власністю держави.      1. Фізична та юридична особа може бути позбавлена права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація), у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави.  
1809. 2. Порядок конфіскації майна визначається законом.      2. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.  
1810. Стаття 351 Націоналізація       
1811. 1. Звернення у власність держави певного майна, що перебуває у власності фізичних чи юридичних осіб (націоналізація), здійснюється на підставі закону із відшкодуванням власникові майна його вартості та інших завданих збитків у порядку, встановленому цим Кодексом.   -383- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Статтю 351 викласти в такій редакції: "1. Націоналізацією є позбавлення усіх фізичних осіб та(або) усіх юридичних осіб права власності на певні види нерухомого або рухомого майна і набуття державою права власності на це майно. 2. Вилучення націоналізованого майна здійснюється за умови попереднього і повного відшкодування його вартості. 3. Націоналізація здійснюється на підставі закону."  
Відхилено    
1812. 2. У разі наступної денаціоналізації колишні власники мають право вимагати повернення зазначеного майна, якщо інше не передбачено наступним законом про денаціоналізацію.       
1813. У разі заявлення такої вимоги колишнім власником він зобов'язаний повернути державі виплачену йому в порядку відшкодування вартість майна, повернення якого в натурі він вимагає.       
1814. Стаття 352 Припинення права власності у разі приватизації державного майна і майна територіальної громади       
1815. Право власності на майно держави або відповідної територіальної громади припиняється у разі його приватизації. Підстави, умови і порядок приватизації державного і комунального майна встановлюється.       
1816. Глава 26 Право спільної власності      Глава 26 (26) Право спільної власності  
1817. Стаття 353 Поняття і підстави виникнення спільної власності      Стаття 357 (353) Поняття і види права спільної власності  
1818. 1. Майно, що перебуває у власності двох чи більше осіб (співвласників), належить їм за правом спільної власності.   -384- Головатий С.П. (в.о. № 222)
Статтю 353 викласти в такій редакції: "1. Майно, що перебуває у власності двох чи більше осіб (співвласників), належить їм за правом спільної власності. 2. Спільна власність виникає з підстав, не заборонених законом. 3. Спільна власність визначається як часткова, якщо в договорі або законі не передбачена спільна сумісна власність на майно."  
Враховано   1. Майно, що є власністю двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).  
1819. Спільна власність виникає при надходженні у власність двох чи кількох осіб майна, яке не може бути поділене без зміни його призначення (неподільні речі) або ж не підлягає поділу за законом. Спільна власність на подільне майно виникає у випадках, передбачених законом чи договором.      2. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.  
1820. 2. Спільна власність виникає з підстав, незаборонених законом.   -385- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Частину 2 п.1 та п. 2 статті 353 виключити, доповнити статтю новим п.2 "2. Спільна власність виникає на підставі закону або договору."  
Враховано   3. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. 4. Спільна власність вважається частковою, якщо в договорі або законі не встановлена спільна сумісна власність на майно.  
1821. Стаття 354 Види спільної власності      Стаття 358 (354) Право спільної часткової власності  
1822. 1. Спільна власність двох чи більше власників із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.      1. Спільна власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.  
1823. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава або територіальна громада у будь-якому їх поєднанні.      2. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.  
1824. 2. Спільною частковою власністю є майно, набуте в результаті спільної діяльності фізичних та (або) юридичних осіб, що об'єдналися для досягнення спільної мети.   -386- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Пункт 2 статті 354 виключити  
Враховано    
1825. 3. Спільною сумісною власністю є власність двох або більше власників без визначення часток у праві власності.       
1826. Суб'єктами спільної сумісної власності можуть бути лише фізичні особи.   -387- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Частину 2 п. 2 та п.6 статті 354 виключити, відповідно змінивши нумерацію пунктів.  
Враховано    
1827. 4. Спільною сумісною власністю є майно, нажите подружжям за час шлюбу, якщо інше не передбачено цим Кодексом або шлюбним договором.       
1828. 5. Спільною сумісною власністю є майно, набуте в результаті спільної праці членів сім'ї, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними.       
1829. 6. Майно осіб, що ведуть селянське (фермерське) господарство, належить їм за правом спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними або якщо ними не утворено селянське (фермерське) господарство у формі юридичної особи (п. 3 статті 336 цього Кодексу).       
1830. Стаття 355 Визначення часток у праві спільної часткової власності      Стаття 359 (355) Визначення часток у праві спільної часткової власності  
1831. 1. Частки у праві спільної часткової власності визначаються з урахуванням вкладу в майно кожного з співвласників, якщо інше не визначено угодою між ними чи не встановлено законом.      1. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено законом або правочином. 2. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не визначений законом або правочином, він визначається з урахуванням вкладу придбання (виготовлення, спорудження) майна кожного з співвласників.  
1832. 2. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві на спільне майно, якщо здійснені ним своїм коштом невіддільні поліпшення цього майна, які не можна відокремити, зроблені за згодою всіх співвласників з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.      Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.  
1833. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх здійснив, якщо інше не передбачено угодою співвласників.      3.Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.  
1834. Стаття 356 Здійснення права спільної часткової власності      Стаття 360 (356) Здійснення права спільної часткової власності  
1835. 1. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою, а за відсутності згоди спір вирішується судом.      1. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.  
1836. 2. Кожен із учасників спільної часткової власності має право використовувати майно, що перебуває у спільній частковій власності, за умови, що використання не суперечить інтересам інших учасників.   -388- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Перше речення п.2 статті 356 виключити  
Враховано   2. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є у їх спільній власності. У разі відсутності такої домовленості спір вирішується судом.  
1837. Кожен із учасників спільної часткової власності має право на надання в його володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка є відповідною до його частки у праві спільної власності. При неможливості цього він має право вимагати від інших учасників, що володіють і користуються майном, відповідної компенсації.      3. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. При неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.  
1838. Якщо угода між учасниками спільної часткової власності про порядок користування майном відповідно до часток учасників нотаріально посвідчена, то вона є обов'язковою для особи, яка надалі набуває частку в праві спільної власності на це майно.      4. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.  
1839. Стаття 357 Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є спільною частковою власністю      Стаття 361 (357) Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є спільною частковою власністю  
1840. Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є спільною частковою власністю, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток, якщо інше не передбачено угодою між ними.      Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є спільною частковою власністю, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.  
1841. Стаття 358 Утримання майна, що є спільною частковою власністю      Стаття 362 (358) Утримання майна, що є спільною частковою власністю  
1842. Кожний співвласник відповідно до своєї частки зобов'язаний брати участь у витратах щодо управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів, платежів, а також відповідати перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними зі спільним майном.      Кожен співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також відповідати перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними зі спільним майном.  
1843. Стаття 359 Право співвласника розпоряджатися своєю часткою      Стаття 363 (359) Право співвласника розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності  
1844. Кожен співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у майні, яке перебуває у спільній частковій власності, з урахуванням прав інших учасників, що передбачені статтею 360 цього Кодексу.      Кожен співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.  
1845. Стаття 360 Переважне право купівлі частки у спільній частковій власності      Стаття 364 (360) Переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності  
1846. 1. При продажу частки у спільній частковій власності сторонній особі інші співвласники мають переважне право купівлі частки, що продається, за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.      1.При продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.  
1847. 2. Продавець частки у спільній частковій власності зобов'язаний сповістити у письмовій формі інших співвласників про намір продати свою частку сторонній особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовляються від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять це право стосовно нерухомого майна -протягом одного місяця, а стосовно рухомого майна -протягом десяти днів від дня отримання ними сповіщення, продавець має право продати свою частку будь-якій особі.      2. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, із зазначенням ціни та інших умов, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права стосовно нерухомого майна -протягом одного місяця, а стосовно рухомого майна -протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку будь-якій особі.  
1848. 3. Якщо кілька співвласників виявили бажання придбати частку у спільній власності, право вибору покупця надається продавцеві.      3. Якщо кілька співвласників виявили бажання придбати частку у праві спільної часткової власності, продавець має право вибору покупця.  
1849. 4. Власники спільної часткової власності не мають переважного права купівлі частки у спільній власності при продажу одним із них своєї частки власникові -учаснику спільної часткової власності.   -389- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
П. 4 статті 360 виключити  
Враховано    
1850. 5. При продажу частки з порушенням переважного права купівлі інший співвласник протягом трьох місяців може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав та обов'язків покупця і внести на депозитний рахунок суду всі суми, які має за договором сплатити покупець.      4. При продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може вчинити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду всі суми, які за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність у 1 рік.  
1851. 6. Передача співвласником переважного права купівлі частки іншим особам не допускається.      5. Передача співвласником переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.  
1852. Стаття 361 Момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором      Стаття 365 (361) Момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором  
1853. 1. Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо угодою сторін не передбачено інше.      1. Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.  
1854. 2. Момент переходу частки у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, визначається відповідно до пп. 3, 4 статті 329 цього Кодексу.      2 Частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 336(329) цього Кодексу.  
1855. Стаття 362 Поділ майна, що є спільною частковою власністю, та виділ із нього частки      Стаття 366 (362) Виділ з частки майна, що є спільною частковою власністю  
1856. 1. Майно, що перебуває у спільній частковій власності, може бути поділене між співвласниками згідно з їх домовленістю.      1. Кожен із співвласників майна, що є спільною частковою власністю, має право на виділ з нього частки в натурі.  
1857. 2. За бажанням кожного із співвласників може відбутися виділ із спільної власності належної цьому співвласнику частки майна в натурі.       
1858. 3. У разі недосягнення співвласниками згоди про спосіб і умови поділу спільного майна або виділу частки майна того із співвласників, який бажає виділу, спір між співвласниками вирішується судом.       
1859. 4. Якщо виділ частки в натурі не допускається законом або є неможливим без неспівмірної шкоди для майна, що перебуває у спільній частковій власності, співвласник, який бажає виділу, має право на виплату йому грошової або на надання йому іншої компенсації вартості його частки іншими співвласниками.      2. Якщо виділ частки із спільного майна в натурі не допускається законом або є неможливим (частина друга статті 184), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.  
1860. Надання такої компенсації співвласнику, який бажає виділу, відбуватися лише за його згодою, а у виняткових випадках, коли здійснення ним своїх прав порушує права і охоронювані законом інтереси інших співвласників, виплата такої компенсації провадиться без його згоди за рішенням суду.   -390- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Доповнити Кодекс статтею 367 такого змісту: " Стаття 367 Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників 1. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) ця частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) спільне володіння і користування майном є неможливим; 3) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та його сім'ї ".  
Враховано   3. Договір про виділ частки нерухомого спільного майна в натурі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Стаття 367 Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників 1. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) ця частка є незначною і не може бути виділена в натурі або річ є неподільною; 2) спільне володіння і користування майном є неможливим; 3)таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членами його сім'ї. 2. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.  
1861. Стаття 363 Звернення стягнення на частку учасника спільної часткової власності у спільному майні      Стаття 368 (363) Звернення стягнення на частку у майні, що є спільною частковою власністю  
1862. 1. Кредитор учасника спільної часткової власності має право вчинити позов про виділення частки його боржника в натурі для звернення на неї стягнення. Якщо виділення частки в натурі має наслідком зміну призначення спільного майна або ж проти цього заперечують інші учасники спільної часткової власності, спір вирішується судом.      1. Кредитор співвласника майна, що є спільною частковою власністю, при недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може вчинити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ частки майна в натурі має наслідком зміну призначення спільного майна або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.  
1863. 2. У разі неможливості виділення частки в натурі або при запереченні інших учасників спільної часткової власності проти цього кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки іншим учасникам спільної часткової власності із зверненням виторгуваних коштів на погашення боргу, а в разі відмови боржника від продажу своєї частки іншим учасникам спільної часткової власності чи відмови інших учасників спільної часткової власності від придбання частки боржника -вимагати продажу частки у спільній частковій власності сторонній особі. Кредитор також має право вимагати через суд звернути стягнення на частку боржника у праві спільної часткової власності чи перевести на нього права та обов'язки власника-боржника з проведенням відповідних перерахунків.      2. У разі неможливості виділу частки спільного майна в натурі або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності із направленням виторгуваних коштів на погашення боргу. 3. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідних перерахунків. Стаття 369. Поділ майна, що є спільною частковою власністю 1. Майно, що є спільною частковою власністю, може бути поділене в натурі між співвласниками згідно з домовленістю між ними. 2. У разі поділу майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. 3. Договір про поділ нерухомого майна, що є спільною частковою власністю, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Стаття 370 Право спільної сумісної власності 1. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. 2. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні та (або) юридичні особи, держава, територіальна громада, якщо інше не встановлено законом. 3. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено законом або шлюбним договором. 4. Майно, набуте в результаті спільної праці членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.  
1864. Стаття 364 Здійснення спільної сумісної власності      Стаття 371 (364) Здійснення права спільної сумісної власності  
1865. 1. Учасники спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними, разом володіють і користуються усім спільним майном.      1 Співвласники майна спільно володіють і користуються ним, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.  
1866. 2. Розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності, здійснюється за взаємною згодою всіх її учасників, яка передбачається, незалежно від того, ким із учасників учинено правочин щодо розпорядження майном.      2. Розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном, вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.  
1867. Щодо правочинів, які потребують нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації, згода інших учасників спільної сумісної власності на розпорядження майном має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.      Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, якій підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.  
1868. 3. Правочини щодо розпорядження спільним майном може здійснювати кожний учасник спільної сумісної власності, якщо інше не передбачається домовленістю між ними.      3. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.  
1869. Учасники спільної сумісної власності мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.       
1870. 4. Вчинений одним із учасників правочин, пов'язаний із розпорядженням спільним майном, може бути визнаний судом недійсним на вимогу інших учасників з мотивів відсутності в учасника, який вчинив правочин, необхідних повноважень, а також у зв'язку з обманом або із введенням ним в оману інших учасників спільної сумісної власності.      4. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним на вимогу інших співвласників у разі відсутності в співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.  
1871. Стаття 365 Поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, та виділення з неї частки окремого власника      Стаття 372 (365) Виділ частки із майна, що є спільною сумісною власністю  
1872. 1. Учасники спільної сумісної власності мають право на поділ майна або на виділ з нього окремої частки.      1. Співвласники мають право на виділення частки із майна, що є спільною сумісною власністю, у натурі  
1873. 2. При поділі майна, що перебуває у спільній сумісній власності, передбачається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено законом, домовленістю сторін або не встановлено судом, коли для цього є підстави, передбачені законом.      2. При виділі частки із майна, що є спільною сумісною власністю, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.  
1874. 3. Порядок поділу спільної сумісної власності та виділу із неї частки визначається за правилами статті 362 цього Кодексу.      3. Виділ частки із майна, що є спільною сумісною власністю, здійснюється у порядку, встановленому статтею 366(362) цього Кодексу. Стаття 373 Звернення стягнення на частку майна, що є спільною сумісною власністю 1. Кредитор співвласника майна, що є спільною сумісною власністю, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може вчинити позов про виділ із спільного майна частки цього співвласника в натурі для звернення стягнення на неї. 2. Виділ частки із майна, що є спільною сумісною власністю, здійснюється у порядку, встановленому статтею 368(363) цього Кодексу. Стаття 374 Поділ майна, що є спільною сумісною власністю 1. Майно, що є спільною сумісною власністю, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. 2. При поділі майна, що є спільною сумісною власністю, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю сторін, законом або рішенням суду. 3. У разі поділу майна між співвласниками, припиняється право спільної сумісної власності на нього. 4. Договір про поділ нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.  
1875. Стаття 366 Власність селянського (фермерського) господарства   -391- Головатий С.П. (в.о. № 222)
Статті 366 - 369 вилучити  
Враховано    
1876. 1. У спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства перебувають виділені йому у власність чи придбані ним земельна ділянка, засоби виробництва, житловий будинок, господарські будівлі, вироблена продукція та інше майно, придбане для господарства на спільні кошти його членів.       
1877. 2. Не становлять власності селянського (фермерського) господарства особисті трудові доходи і заощадження члена селянського (фермерського) господарства, а також майно, придбане ним власним коштом або ж одержане на інших підставах відповідно до цього Кодексу, інших законів та інших правових актів і не передане ним у спільну сумісну власність господарства.       
1878. 3. У разі утворення селянського (фермерського) господарства у формі юридичної особи власником майна цього господарства є ця юридична особа в одній із форм господарських товариств чи кооперативу.       
1879. Стаття 367 Володіння, користування та розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства       
1880. 1. Володіння, користування та розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства, здійснюється за згодою всіх членів господарства, а в разі незгоди спір вирішується судом.       
1881. 2. Правочини щодо розпорядження майном господарства вчиняються главою господарства або ж уповноваженим ним членом господарства, при цьому в разі відчуження майна, а також при його заставі необхідна згода усіх членів господарства.       
1882. Стаття 368 Вихід із селянського (фермерського) господарства       
1883. 1. У разі виходу одного або кількох членів селянського (фермерського) господарства з його складу (крім випадків, передбачених п. 3 цієї статті) земельна ділянка та засоби виробництва поділу не підлягають.       
1884. 2. Той, хто вийшов із господарства, має право на одержання грошової компенсації, відповідної його частці у праві спільної власності на це майно, яка могла б бути йому виділена при поділі.       
1885. 3. Право одержання частки в натуральній формі, включаючи поділ земельної ділянки та засобів виробництва, мають ті члени селянського (фермерського) господарства, що виходять із нього з метою створення нового селянського (фермерського) господарства. При цьому виділення частки в натуральній формі для нового селянського (фермерського) господарства здійснюється таким чином, щоб не позбавити перше селянське (фермерське) господарство необхідних для його нормального функціонування виробничих фондів.       
1886. 4. Порядок виплати компенсації встановлюється взаємною домовленістю усіх членів селянського (фермерського) господарства, а при недосягненні такої домовленості спір вирішується в судовому порядку.       
1887. Стаття 369 Припинення права власності селянського (фермерського) господарства       
1888. 1. Спільна сумісна власність селянського (фермерського) господарства припиняється поділом господарства на два чи більше, а також виходом із нього всіх його членів.       
1889. 2. При поділі селянського (фермерського) господарства на два і більше застосовуються правила статті 365 цього Кодексу.       
1890. 3. У разі припинення селянського (фермерського) господарства у зв'язку з виходом із нього всіх його членів або за іншими підставами, передбаченими законом, його майно, що залишилося після сплати податків та інших платежів, належить членам колишнього господарства за правом спільної сумісної власності і може підлягати поділу між ними відповідно до правил цього Кодексу.       
1891. Правовий режим земельної ділянки у цих випадках визначається за правилами, встановленими законодавчими актами про землю.       
1892. Глава 27 Право власності на землю   -392- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Главу 27 вилучити  
Відхилено   Глава 27 (27) Право власності на землю (земельну ділянку)  
1893. Стаття 370 Земля як об'єкт права власності      Стаття 375 (370) Земля (земельна ділянка) як об'єкт права власності  
1894. 1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.      1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.  
1895. 2. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується фізичними та юридичними особами, державою та територіальними громадами виключно відповідно до закону.      2. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. 3. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар, у межах цієї ділянки, на шари ґрунту під нею, на замкнені водойми, а також на рослини, що знаходяться на ній. 4. Власник земельної ділянки має право використовувати її на власний розсуд, відповідно до її цільового призначення. 5. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.  
1896. Стаття 370-1 Земельна ділянка як об'єкт права власності       
1897. 1. Земельною ділянкою вважається площа землі, яка включає в себе ґрунт, замкнені водойми, багаторічні насадження, що знаходяться на ній.       
1898. 2. Надання земельної ділянки у власність здійснюється відповідно до Земельного кодексу. Право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації і виникає з моменту такої реєстрації.       
1899. 3. Розміри і територіальні межі земельної ділянки, що перебуває у власності відповідної фізичної або юридичної особи, визначаються в порядку, встановленим Земельним кодексом, іншими законами та нормативно-правовими актами.       
1900. 4. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар, який знаходиться у межах цієї ділянки, на шари ґрунту, що знаходяться під нею, на замкнені водойми, а також на рослини, що знаходяться на ній.       
1901. 5. Особа, що має право власності на земельну ділянку, може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не передбачено законами та не порушує прав третіх осіб.       
1902. Стаття 371 Набуття права власності на земельну ділянку   -393- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Статтю виключити.  
Відхилено   Стаття 376(371) Суб'єкти права власності на землю (земельну ділянку)  
1903. 1. Право власності на земельну ділянку гарантується Конституцією України.      1. Суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи - громадяни України, юридичні особи, створені на території України, держава, територіальні громади.  
1904. 2. Право власності на земельну ділянку набувається і реалізовується фізичними та юридичними особами, державою та територіальними громадами виключно відповідно до закону.      2. Іноземці, особи без громадянства можуть бути суб'єктами права власності на землю (земельні ділянки) крім випадків, встановлених законом. 3. Іноземні юридичні особи, іноземні держави та міжнародні організації можуть бути суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) у випадках, встановлених законом. 4. Права та обов'язки суб'єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.  
1905. Стаття 372 Право власності на земельну ділянку фізичних осіб       
1906. 1. Право мати земельну ділянку у власності належить фізичним особам, які є громадянами України. За іноземними фізичними особами, а також за особами без громадянства це право визнається лише у випадках, передбачених законом.       
1907. 2. Земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних осіб, можуть використовуватися для ведення селянського (фермерського) господарства, індивідуального житлового будівництва та ведення підсобного господарства у містах і сільських населених пунктах, для садівництва, городництва, тваринництва, а також для інших цілей, передбачених законом.       
1908. Стаття 373 Право власності на земельну ділянку юридичних осіб       
1909. Право мати земельну ділянку у власності визнається за юридичними особами, яким вона надається згідно з її цільовим призначенням і з додержанням вимог, встановлених Земельним кодексом та іншими законами. За іноземними юридичними особами це право визнається лише у випадках, передбачених законом.       
1910. Cтaття 373-1 Пpaвo влacнocтi нa зeмeльнi дiлянки iнoзeмнoї дepжaви, мiжнapoдниx opгaнiзaцiй.       
1911. За іноземними державами і міжнародними організаціями право мати земельну ділянку визнається у випадках, передбачених законом.       
1912. Стаття 373-2 Права власника земельної ділянки       
1913. 1. Власник земельної ділянки має право використовувати її на власний розсуд, але відповідно до її цільового призначення.       
1914. 2. Власник має право без будь-яких обмежень закладати сади, виноградники, пасіки тощо.       
1915. 3. Власник має право вільно користуватися загально-поширеними корисними копалинами, торфом, лісними угіддями, водними об'єктами, прісними підземними водами.       
1916. 4. Власник має право споруджувати межеві знаки, огорожі за погодженням із власником сусідньої земельної ділянки.       
1917. Стаття 373-3 Обов'язки власника земельної ділянки.       
1918. Власник земельної ділянки зобов'язаний:       
1919. 1) ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватись від дій, які могли б привести до погіршення екологічної ситуації;       
1920. 2) здійснювати комплекс заходів по охороні землі;       
1921. 3) дотримуватися правил добросусідства з власниками і користувачами суміжних земельних ділянок: а) утримуватися від спуску на сусідню ділянку стічних вод; б) у разі використання отрутохімікатів та мінеральних добрив вживати заходів до того, щоб усунути можливість їх проникнення на сусідню земельну ділянку, а також сповіщати про час їх використання; в) споруджувати будівлі, насаджувати дерева тощо на відповідній відстані від сусідньої земельної ділянки; г) обрізати гілки та коріння дерев, що виходять за межу сусідньої ділянки; плоди, які є на гілці, що вийшла за межу сусідньої ділянки, є спільною власністю сусідів.       
1922. Стаття 374 Право власника на забудову земельної ділянки      Стаття 377 (374) Право власника на забудову земельної ділянки  
1923. 1. Власник земельної ділянки може зводити на ньому будівлі та споруди, закриті водойми, здійснювати перебудову або знесення, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.      1. Власник земельної ділянки може зводити на ній будівлі та споруди, закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.  
1924. 2. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно, яке міцно з'єднане або з землею безпосередньо, або з іншими будівлями та спорудами, якщо останні не становлять частини іншого нерухомого майна.      2. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.  
1925. 3. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних та екологічних норм і правил, а також за умови додержання вимог про призначення земельної ділянки.      3. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови додержання вимог про цільове призначення земельної ділянки.  
1926. 4. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, визначаються статтею 328 цього Кодексу.      4. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, визначаються статтею 378(328) цього Кодексу. Стаття 378 (328) Самочинне будівництво 1. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається збудованим самочинно, якщо їх споруджено на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. 2. Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього . Самочинно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка його здійснила, або за її рахунок, якщо інше не встановлено цим Кодексом. 3. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови, надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній. За відсутності згоди власника (користувача) земельної ділянки, на якій було здійснене самочинне будівництво, на визнання за нею права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, будівля підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі, якщо визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особами, вказаними у цій частині, та його збереження , порушує права інших осіб, самочинно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню. 4. У разі, якщо самочинно збудоване нерухоме майно розміщується на земельній ділянці, що є державною або комунальною власністю, відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування може подати позов про визнання права державної або комунальної власності на це нерухоме майно, або про його знесення. 5. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, у разі якщо право власності на будівлю визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій вона розміщена. 6. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування суд може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим, або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) будівництво зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані із приведенням земельної ділянки до попереднього стану.  
1927. Стаття 374-1 Право власника на земельну ділянку при відчужені будівлі або споруди, що знаходиться на ній      Стаття 379 (374-1) Право на земельну ділянку при придбанні житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній  
1928. 1. При відчуженні будівлі або споруди разом з ними переходить і право власності на земельну ділянку, на якій вони знаходяться і яка належить власникові, без зміни її цільового призначення та у розмірах, визначених договором. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її у власність провадиться в порядку надання земельних ділянок згідно із законом та іншими правовими актами.      1. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду переходить і право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.  
1929. Якщо у договорі про відчуження будівлі або споруди сторони не обумовили розмірів земельної ділянки, яка переходить до набувача будівлі або споруди, останній набуває право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею або спорудою, а також є необхідною для її використання. У разі виникнення спору про розмір земельної ділянки, необхідної для використання будівлі або споруди, він вирішується судом.      Якщо у договорі про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, і на ту, яка є необхідною для їх обслуговування.  
1930. 2. При відчуженні будівлі або споруди, розташованої на земельній ділянці, наданій власникові цієї будівлі або споруди на праві користування, разом з ними переходить і право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розташоване зазначене нерухоме майно і яка необхідна для його обслуговування.      2. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій на праві користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, і тією, яка необхідна для їх обслуговування.  
1931. Стаття 375 Звернення стягнення на земельну ділянку       
1932. Звернення стягнення на земельну ділянку за зобов'язаннями її власника допускається на підставі рішення суду та в порядку, передбаченому законом.       
1933. Стаття 376 Викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності       
1934. 1. Викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності може здійснюватись в порядку, визначеному судом.       
1935. 2. Рішення про викуп земельної ділянки приймається судом за позовом відповідного органу держави, Автономної Республіки Крим та територіальної громади.       
1936. 3. Власник земельної ділянки має бути не пізніше ніж за рік до вчинення позову письмово сповіщений про викуп.       
1937. Стаття 377 Права власника земельної ділянки, яка підлягає викупу   -394- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Статтю 377 виключити.  
Враховано    
1938. Власник земельної ділянки, попереджений про майбутнє вчинення позову, має право здійснювати свої права на ділянку на власний розсуд, а також здійснити необхідні витрати, які забезпечують використання ділянки відповідно до її призначення. При цьому, однак, власник несе ризик покладення на нього при визначенні викупної ціни земельної ділянки (стаття 378 цього Кодексу) витрат і збитків, пов'язаних із здійсненням у зазначений період на земельній ділянці нового будівництва, із розширенням і реконструкцією будівель і споруд та із зниженням ціни земельної ділянки внаслідок її обтяження правами інших осіб.       
1939. Стаття 378 Викупна ціна земельної ділянки       
1940. 1. Плата за земельну ділянку, яка викуповується на підставі рішення суду (викупна ціна), строки та інші умови викупу визначаються домовленістю з власником ділянки, а в разі спору - судом.       
1941. 2. При визначенні викупної ціни судом до неї включаються ринкова вартість земельної ділянки і нерухомого майна, що знаходиться на ній, та всі збитки, завдані власникові викупом земельної ділянки (у тому числі втрачена вигода), які він несе у зв'язку з достроковим припиненням своїх зобов'язань перед третіми особами.       
1942. 3. За домовленістю з власником йому замість ділянки, що викуповується, може бути надана органом, який вчинив позов про викуп земельної ділянки, інша земельна ділянка, із зарахуванням її вартості до викупної ціни.       
1943. Стаття 379 Позбавлення права власності на земельну ділянку      Стаття 380 (379) Позбавлення права власності на земельну ділянку  
1944. 1. Власник може бути позбавлений права власності на земельну ділянку за рішенням суду у випадках, передбачених законом за позовом відповідного державного органу або органу місцевого самоврядування.      Особа може бути позбавлена права власності на земельну ділянку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.  
1945. 2. Відповідний державний орган або органу місцевого самоврядування, який вчиняє позову до суду про припинення права власності на земельну ділянку зобов'язаний у порядку, визначеному законом, завчасно попередити власника ділянки про допущені порушення.       
1946. Глава 28 Право власності на помешкання      Глава 28 (28) Право власності на помешкання  
1947. Стаття 379-1 Поняття помешкання      Стаття 381 (379-1) Поняття помешкання  
1948. Помешканням є будинки, квартири, інші приміщення, які призначені та придатні для постійного проживання в них.      Помешканням є житловий будинок, квартира, інше приміщення, якщо вони призначені та придатні для постійного проживання в ньому.  
1949. Стаття 380 Житловий будинок як об'єкт права власності      Стаття 382 (380) Житловий будинок як об'єкт права власності  
1950. 1. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог , що встановлені законом, іншими нормативно-правовими актами і призначена для постійного у ній проживання. До складу житлового будинку входять усі господарсько-побутові будівлі (сараї, гаражі тощо), що обслуговують житловий будинок і розташовані на одній з ним ділянці.      Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, що встановлені законом, іншими нормативно-правовими актами і призначена для постійного у ній проживання.  
1951. 2. Право власності на житловий будинок підлягає державній реєстрації.       
1952. Стаття 381 Садиба як об'єкт права власності      Стаття 383 (381) Садиба як об'єкт права власності  
1953. 1. Садибою є земельна ділянка, розташовані на ній житловий будинок, господарські будівлі, наземні і підземні комунікації, багаторічні насадження.      1. Садибою є земельна ділянка, разом з розташованою на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.  
1954. 2. У разі відчуження житлового будинку, якщо інше не передбачено договором або законом, вважається разом з ним відчужується уся садиба.      2. У разі відчуження житлового будинку, вважається, що відчужується уся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.  
1955. Стаття 381-1 Квартира як об'єкт права власності      Стаття 384 (381-1) Квартира як об'єкт права власності  
1956. 1. Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, придатне для постійного у ньому проживання однієї особи або однієї сім'ї, і таке, що відповідає передбаченим у законі санітарно-технічним вимогам.      1. Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, придатне для постійного у ньому проживання, і таке, що відповідає санітарно-технічним вимогам, встановленим законом.  
1957. 2. Власникові квартири у багатоквартирному будинку разом з житловим приміщенням та елементами благоустрою у цьому приміщенні, яке йому належить за правом приватної власності і яке він займає під квартиру, належить також частка у праві власності на спільне майно будинку.       
1958. 3. Власникові квартири у багатоквартирному будинку належать за правом спільної часткової власності спільні приміщення будинку, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб всіх мешканців будинку та власників нежитлових приміщень.      2. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.  
1959. Розмір часток власників квартир у праві власності на спільне майно та порядок поділення будинку між його власниками, порядок здійснення витрат на утримання та збереження цього майна визначаються відповідно до житлових законів.       
1960. 4. Власник квартири не має права відчужувати свою частку у праві власності на спільне майно житлового будинку, а також вчиняти інші дії, які мають наслідком передання цієї частки окремо від права власності на квартиру.       
1961. Стаття 382 Права власника житлового будинку та квартири      Стаття 385 (382) Права власника житлового будинку та квартири  
1962. 1. Власник житлового будинку та квартири має право володіти ним, використовувати його та розпоряджатися ним на свій розсуд.       
1963. 2. Власник квартири має право відчужувати квартиру цілком або в частині (окремі житлові приміщення), віддавати її в заставу, не запитуючи згоди на це в інших власників квартир у багатоквартирному будинку чи у товариства власників квартир.       
1964. Інші власники квартир у багатоквартирному будинку, наймачі або товариство власників квартир права переважної купівлі не мають.       
1965. Відчуження або застава житлового будинку чи квартири, в яких проживають або мають частку в праві спільної часткової власності на квартиру неповнолітні члени сім'ї власника, допускається тільки за письмовою згодою органів опіки та піклування.       
1966. 3. Власник квартири може використовувати її для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати її для промислового виробництва.      1. Власник житлового будинку квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.  
1967. 4. Житлові приміщення у квартирі, а також уся квартира можуть здаватися власником у найм або в безоплатне користування для проживання іншим особам на підставі договору або закону.       
1968. 5. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданої йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не завдадуть матеріальної або моральної шкоди іншим власникам квартир у багатоквартирному будинку та не суперечитимуть санітарно-технічним правилам і правилам експлуатації будинку.      2. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, -за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.  
1969. Стаття 383 Права житлобудівного і житлового кооперативу, а також членів цих кооперативів на невикуплену квартиру в будинку кооперативу      Стаття 386 (383) Права житлово-будівельного (житлового) кооперативу та їх членів на невикуплену квартиру в будинку кооперативу  
1970. 1. Власником невикупленої квартири в будинку, що належить житлобудівному або житловому кооперативу, є відповідно житлобудівний або житловий кооператив.      1. Будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю.  
1971. 2. Член житлобудівного або житлового кооперативу має право володіння і користування, а зі згоди кооперативу -і розпоряджання житловим приміщенням, яке він займає в будинку кооперативу, до викупу ним наданої йому кооперативом квартири.      2. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу -і розпорядження квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, до її викупу. 3. У разі викупу квартири член житлово-будівельного(житлового) кооперативу стає її власником.  
1972. Стаття 384 Товариство власників квартир      Стаття 387 (384) Об'єднання власників житлових будинків, квартир  
1973. 1. Власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та своїм спільним майном можуть створювати товариство власників квартир (житла).      1. Власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об'єднання власників квартир (житла). Таке об'єднання може бути створене і власниками житлових будинків.  
1974. 2. Товариство власників квартир є організацією, що створюється та діє згідно із законом та його статутом про зазначене товариство.      2. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до закону та його статуту.  
1975. 3. Товариство власників квартир є юридичною особою.       
1976. 4. Кожний власник квартири, у тому числі учасник спільної часткової та спільної сумісної власності, може бути членом товариства власників квартир.       
1977. 5. Товариство власників квартир здійснює управління спільним майном житлового будинку та території, що до нього належить, стежить за виконанням зобов'язань власників квартир щодо оплати витрат на збереження та на утримання будинку, організовує в разі необхідності капітальний ремонт житлового будинку.       
1978. 6. У межах повноважень, визначених статутом товариства або законом, товариство власників квартир може представляти кожного із власників квартир.       
1979. Глава 29 Захист права власності      Глава 29 (29) Захист права власності  
1980. Стаття 385 Засади захисту права власності      Стаття 388 (385) Засади захисту права власності  
1981. 1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.      1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.  
1982. 2. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.      2. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної (немайнової) шкоди  
1983. 3. Власник має право вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були пов'язані з позбавленням володіння, а також вимагати усунення будь-яких перешкод з боку інших осіб, пов'язаних із здійсненням ним володіння, користування або розпоряджання належним йому майном.       
1984. 4. У разі завдання власникові внаслідок порушення його права збитків власник має право вимагати повного їх відшкодування.       
1985. Статтю 386 виключено.       
1986. Стаття 387 Право витребування майна власником із чужого незаконного володіння      Стаття 389 (387) Право власника на витребування майна від особи, яка незаконно заволоділа ним  
1987. Власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння (віндікаційний позов). Незаконним визнається володіння без відповідної правової підстави.      Власник має право витребувати своє майно від будь - якої особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.  
1988. Стаття 388 Витребування майна власником від добросовісного набувача      Стаття 390 (388) Право власника на витребування майна від добросовісного набувача  
1989. 1. Якщо майно оплатно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у тому разі, якщо майно загублене власником чи особою, якій майно було передане власником у володіння, або було вкрадене у них, або якщо воно вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею      1. Якщо майно оплатно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо ним або особою, якій передав майно було: 1) загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) викрадене у власника або у його володільця; 3) вибуло з їхнього володіння іншим шляхом помимо їх волі.  
1990. 2. Витребування майна за підставами, зазначеними в п. 1 цієї статті, не допускається, якщо майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.      2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.  
1991. 3. Якщо майно було набуте безоплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати майно в усіх випадках.      3. Якщо майно було набуте безоплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.  
1992. Статтю 389 "Наслідки відмови власникові у витребуванні його майна" вилучено.       
1993. Стаття 390 Витребування грошей та цінних паперів      Стаття 391 (390) Витребування грошей та цінних паперів  
1994. Гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.      Гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.  
1995. Стаття 391 Розрахунки при витребуванні речей із незаконного володіння      Стаття 392 (391) Розрахунки при витребуванні майна із чужого незаконного володіння  
1996. 1. При витребуванні майна із чужого незаконного володіння власник має право вимагати від особи, яка знала або повинна була знати, що її володіння є незаконним (недобросовісний набувач), повернення або відшкодування усіх доходів, що їх особа набула або мала набути за весь час володіння. Від добросовісного ж набувача - усіх доходів, що він їх набув або мав би набути з часу, коли дізнався або повинен був дізнатися про неправозгідність володіння чи отримав повістку за позовом власника про повернення майна.      1. Власник має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що її володіння є незаконним (недобросовісний набувач), передачі усіх доходів, які вона одержала або могла б одержати за весь час володіння. 2.Власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передачі усіх доходів, які він одержав або міг би одержати з часу, коли дізнався або міг дізнатися про незаконність володіння, або з часу, коли йому було вручено повістку у справі за позовом власника про повернення майна.  
1997. 2. Володілець -як добросовісний, так і недобросовісний - у свою чергу має право вимагати від власника відшкодування здійснених ним необхідних витрат на майно з того часу, з якого власникові належать доходи на майно.      3. Добросовісний або недобросовісний володілець має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на майно, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передачу доходів.  
1998. 3. Добросовісний володілець має право залишити за собою здійснені ним поліпшення, якщо вони можуть бути відділені від речі без завдання їй шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відділені від речі, добросовісний володілець має право вимагати відшкодування здійснених ним на поліпшення витрат, -але не більше ніж у розмірах збільшення вартості речі.      4. Добросовісний володілець має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний володілець має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилась вартість речі.  
1999. Стаття 392 Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння      Стаття 393 (392) Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння  
2000. 1. Власник має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, які можуть бути і не пов'язані з позбавленням володіння.      1. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.  
2001. 2. Власник, який має підстави очікувати порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою, аби ця особа утрималася від дій чи бездіяльності, які можуть порушити право власника, -під загрозою відповідальності за шкоду, що може бути завдана.      2. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такого порушення.  
2002. Стаття 393 Позов про визнання права власності      Стаття 394 (393) Визнання права власності  
2003. Особа, яка є власником майна, може вчинити позов про визнання її прав власника, якщо ці права оспорюються або не визнаються іншими особами.      Особа, яка є власником майна, може вчинити позов про визнання її права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати нею документа, який засвідчує її право власності.  
2004. Стаття 394 Недійсність актів, що порушують право власності      Стаття 395 (394) Незаконність актів, що порушують право власності  
2005. 1. Якщо в результаті видання державним органом чи органом територіальної громади акта, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.      1. Якщо в результаті видання органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законові і порушує права власника, такий акт за позовом власника визнається судом незаконним і анулюється.  
2006. 2. Власник, права якого порушені зазначеним актом, має право вимагати відновлення того становища, в якому він перебував до прийняття цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища збитки, завдані фізичним та юридичним особам в результаті видання зазначеного акту, підлягають відшкодуванню в обсязі, передбаченому ст. 21 цього Кодексу.      2. Власник, права якого порушені актом органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до прийняття цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища, власник має право на відшкодування збитків у повному обсязі.  
2007. Стаття 395 Особливості відшкодування збитків, завданих власнику земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель, пов'язаних із зниженням цінності цих об'єктів      Стаття 396 (395) Особливості відшкодування збитків, завданих власникові земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель, пов'язаних із зниженням їх цінності  
2008. Власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на компенсацію, що пов'язана із зниженням цінності цих об'єктів в результаті діяльності підприємств, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі.   -395-  Немає висновку   Власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на компенсацію, у зв'язку із зниженням цінності цих об'єктів в результаті діяльності підприємства, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі.  
2009. Розділ ІІ Інші речеві права      Розділ ІІ Речеві права на чуже майно Глава 30 Загальні положення про речеві права на чуже майно. Стаття 397 Види речевих прав на чуже майно. 1. Речевими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право обмеженого користування (сервітут); 3) право забудови земельної ділянки (суперфіцій); 4) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). 2. Законом можуть бути передбачені інші речеві права на чуже майно. Стаття 398 Захист речевих прав на чуже майно Особа, яка має речеве право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень гл.29 цього Кодексу.  
2010. Глава 30 Захист володіння   -396- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Назву глави 30 викласти - "Інші речеві права"  
Враховано редакційно   Глава 31 (30) Право володіння чужим майном  
2011. Стаття 396 Поняття володіння   -397- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Статті 396 - 406 переробити.  
Враховано редакційно   Стаття 399 (396) Суб'єкти права володіння чужим майном  
2012. 1. Володінням визнається фактична наявність майна в особи, яка вважає його своїм.      1. Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе 2. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам.  
2013. 2. Володіння вважається правомірним доти, доки інше не буде встановлено судом.      3. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.  
2014. Стаття 397 Суб'єкти володіння       
2015. Суб'єктами володіння є особи, що здатні бути суб'єктами права власності на це майно.       
2016. Стаття 398 Об'єкти володіння       
2017. Об'єктом володіння може бути майно, яке здатне бути об'єктом права власності.       
2018. Стаття 399 Спільне володіння   -398- Ромовська З.В. (в.о. № 122)
Статтю 399 перенести частиною другою до статті 396 із подальшою зміною нумерації.  
Враховано    
2019. Спільним вважається володіння одним і тим самим майном двох або більше осіб.       
2020. Стаття 400 Виникнення володіння      Стаття 400 (400) Виникнення права володіння  
2021. Володіння виникає:      Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.  
2022. 1) набуттям речі від особи, яка не мала права на її відчуження;       
2023. 2) заволодінням речі, власник якої невідомий;       
2024. 3) набуттям речі без достатньої правової підстави;       
2025. 4) переданням майна володільцеві попереднім володільцем, в інших випадках, передбачених законом.       
2026. Стаття 401 Припинення володіння      Стаття 401 (401) Припинення права володіння  
2027. Володіння припиняється:      1. Право володіння припиняється у разі:  
2028. 1) втратою володіння;       
2029. 2) відмовою володільця від володіння;      1) відмови володільця від володіння майном;  
2030. 3) витребуванням речі від володільця власником речі або іншою управоможеною особою;      2) витребуванням майна від володільця власником майна або іншою особою;  
2031. 4) знищенням речі;      3) знищення майна;  
2032. 5) в інших випадках, передбачених законом.      2. Право володіння припиняється в інших випадках, встановлених законом.  
2033. Стаття 402 Захист володіння майном       
2034. 1. Держава забезпечує захист володіння, у тому числі і від власника, який втратив володіння із своєї волі.       
2035. 2. Володілець має право зажадати своє майно від будь-якої особи, що самоправно ним заволоділа, у тому числі і від власника чи від особи, яка має на майно інші права, за умови, що судом не визнано право останніх на це майно.       
2036. 3. Незаконне недобросовісне володіння не захищається.       
2037. Стаття 403 Захист володіння від порушень, не пов'язаних із втратою володіння       
2038. Володілець може вимагати усунення будь-яких порушень свого володіння, навіть якби ці порушення і не були пов'язані із втратою реального володіння майном.       
2039. Статтю 404 виключено       
2040. Стаття 405 Обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на це майно право власності чи інше право або яка є добросовісним володільцем      Стаття 402 (405). Обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності чи інше право або яка є добросовісним володільцем  
2041. 1. Недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на це майно право власності чи інше право, передбачене договором чи законом, або яка є добросовісним володільцем цього майна.      Недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право, передбачене договором чи законом, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем зазначеного цього обов'язку, заінтересована особа має право вчинити до суду позов про витребування цього майна.  
2042. 2. У разі невиконання недобросовісним володільцем зазначеного у п. 1 обов'язку майно вилучається у нього у встановленому законом порядку та передається власникові чи особі, яка має на це майно інше законне право, передбачене договором чи законом, або передається особі, яка є добросовісним володільцем.       
2043. Стаття 406 Захист володіння майном до набуття на нього права власності за давністю володіння (набувальна давність)       
2044. 1. До набуття права власності на майно за набувальною давністю (стаття 340 цього Кодексу) володілець має таке саме, як і власник, право на захист проти третіх осіб, які не є власниками майна, а також проти осіб, які не мають права на володіння за іншою підставою.       
2045. 2. У разі втрати володільцем майна до набуття ним права власності на нього за давністю володіння володілець не може зажадати це майно за правилами п. 1 цієї статті, якщо воно опинилося у володінні власника чи добросовісного набувача цього майна.   -399- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
Доповнити главу статтею "Види інших речових прав", де передбачити такі права як "право повного господарського відання" і "право оперативного управління" з відсилками на чинне законодавство.  
Враховано у інших статтях Кодексу   
2046. Глава 31 Право обмеженого користування чужими речами (сервітути)   -400- Ющик О.І. (реєстр. картка № 360)
У главі 31 статті про земельні сервітути - вилучити, статті про володіння - переробити.  
Враховано частково   Глава 32 (31) Право обмеженого користування чужим майном  
2047. Стаття 407 Поняття сервітуту      Стаття 403 (407) Поняття обмеженого користування чужим майном  
2048. Сервітут - це право обмеженого користування чужими речами (майном) певною мірою. Таке право може бути встановлене на користь власника сусідньої земельної ділянки (земельні сервітути) або на користь певної особи (особисті сервітути).      Право обмеженого користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також певній особі (особистий сервітут). Стаття 404 (413) Встановлення сервітуту 1. Сервітути можуть бути встановлені законом, договором, заповітом або рішенням суду. 2. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. 3. В разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Стаття 405 (414). Зміст сервітуту 1. Особа може користуватися чужим майном лише у межах, визначених сервітутом. 2. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. 3. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. 4. Суб'єкт сервітуту зобов'язаний внести плату за користування майном, якщо інше не встановлено законом, договором, заповітом або рішенням суду. 5. Сервітут не підлягає відчуженню. 6. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка мала сервітут, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.  
2049. Стаття 408 Право обмеженого користування чужою земельною ділянкою (земельний сервітут)      Стаття 406 (408) Право обмеженого користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном  
2050. 1. Земельним сервітутом визнається право обмеженого користування чужою земельною ділянкою та іншими природними ресурсами. Він може полягати в праві проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній передач, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, випасу худоби, сінокосу тощо, а також в інших способах задоволення потреб, які не можуть бути забезпечені без встановлення сервітуту.      1. Земельний сервітут полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередач, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.  
2051. 2. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника іншої земельної ділянки (далі - сусідньої земельної ділянки) надання права обмеженого користування земельною ділянкою, якщо в нього немає тих вигід, заради яких має бути встановлений сервітут.      2. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності -від власника (володільця) іншої земельної ділянки (далі -сусідньої земельної ділянки) надання земельного сервітуту.  
2052. 3. На умовах та в порядку, передбачених у пп. 1, 2 цієї статті, сервітут може бути встановлений в інтересах та на вимогу особи, яка законно володіє земельною ділянкою чи іншим нерухомим майном на іншій правовій підставі.      3. Земельний сервітут встановлюється на визначений або на невизначений строк.  
2053. 4. Право обмеженого користування (сервітут) може бути встановлено і на інше нерухоме майно (будинки, будівлі, споруди тощо), обмежене користування якими необхідне для задоволення потреб іншого власника нерухомого майна.      4. Право обмеженого користування може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).  
2054. 5. Земельні сервітути встановлюються на визначений або на невизначений строк.       
2055. Стаття 409 Право користування чужим рухомим майном без одержання доходу (узус)       
2056. Право користування чужим рухомим майном без одержання доходу (узус) надається його власником певній особі на визначений строк або довічно.       
2057. Стаття 410 Право членів сім'ї власника на користування помешканням, яке йому належить      Стаття 407 (410) Право членів сім'ї власника помешкання на користування цим помешканням  
2058. 1. Члени сім'ї власника помешкання, які проживають разом з ним, мають право на користування цим помешканням.      1. Члени сім'ї власника помешкання, які проживають разом з ним, мають право на користування цим помешканням відповідно до закону.  
2059. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається власником.      Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається власником.  
2060. 2. Член сім'ї власника помешкання втрачає право на проживання у ньому у разі його відсутності без поважних причин понад 1 рік.      2. Член сім'ї власника помешкання втрачає право на користування цим помешканням у разі його відсутності без поважних причин понад 1 рік, якщо інше не встановлено законом.  
2061. 3. Перехід права власності на житловий будинок або квартиру до іншої особи не є підставою для припинення права користування житловим приміщенням членами сім'ї попереднього власника, яке у них існувало.       
2062. Статтю 411 "Право члена житлобудівного і житлового кооперативу на невикуплену кооперативну квартиру" вилучено.       
2063. Стаття 412 Право користування чужим майном із одержанням доходів (узуфрукт)       
2064. 1. Право користування чужим майном із одержанням доходів від нього надається власником певній особі на визначений строк або довічно.       
2065. 2. Суб'єкт цього сервітуту має право на одержання доходів від майна, на яке встановлено зазначений сервітут, у розмірі, що визначається сервітутом.       
2066. Стаття 413 Встановлення сервітутів       
2067. 1. Сервітути можуть бути встановлені законом, заповітом, постановою суду, а також давністю користування а також звичаєм (зокрема давністю користування).       
2068. 2. Земельний сервітут може бути встановлений договором про встановлення сервітуту між особою, яка просить про встановлення сервітуту та власником земельної ділянки, яка буде обмежена сервітутом.       
2069. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації нерухомого майна.       
2070. В разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, що вимагає встановлення сервітуту.       
2071. Стаття 414 Зміст сервітутних прав       
2072. 1. Суб'єкти сервітутного права можуть користуватися чужим майном лише у межах, визначених сервітутом.       
2073. 2. Особа, зобов'язана надати сервітут, не може перешкоджати суб'єктові сервітутного права користуватися майном, якщо користування здійснюється у межах сервітуту правомірно.       
2074. 3. Обмеження, встановлені сервітутом, не позбавляють власника майна права на володіння, користування та розпоряджання цим майном.       
2075. 4. Власник майна, обтяженого сервітутом, має право -якщо інше не передбачено законом -вимагати від суб'єкта сервітутного права, в інтересах якого встановлено сервітут, відповідної плати за користування майном.       
2076. 5. Сервітут не може бути самостійним об'єктом купівлі-продажу чи застави і не може передаватися у будь-який інший спосіб особам, що не є власниками майна, для забезпечення користування яким встановлено сервітут.       
2077. 6. Земельний сервітут зберігає свою чинність у разі переходу до інших осіб права власності на земельну ділянку чи на інше нерухоме майно, обтяжене сервітутом.       
2078. 7. Власникові земельної ділянки чи іншого нерухомого майна, на яке встановлено сервітут, мають бути відшкодовані збитки, завдані внаслідок користування сервітутом.       
2079. Стаття 415 Припинення сервітутів      Стаття 408(415) Припинення сервітуту  
2080. 1. Сервітути припиняються:      1. Сервітут припиняється у разі:  
2081. 1) законом, що забороняє певний вид сервітуту з належним відшкодуванням завданих збитків;       
2082. 2) поєднанням в одній особі суб'єкта сервітутного права і власника майна, на яке встановлено сервітут;      1) поєднання в одній особі суб'єкта сервітуту і власника майна, обтяженого сервітутом;  
2083. 3) відмовою суб'єкта сервітутного права від подальшого використання сервітуту;      2) відмови суб'єкта сервітуту від подальшого його використання;  
2084. 4) рішенням суду;