Кількість абзаців - 106 Таблиця поправок


"Про продовольчу безпеку України" (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. ЗАКОН УКРАЇНИ
 		    ЗАКОН УКРАЇНИ
 
1. “Про продовольчу безпеку України”
 		 -1- Кармазін Ю.А.
 Змінити назву законопроекту, виклавши її у наступній редакції:
«Про засади продовольчої безпеки в Україні».
 		Відхилено   Про продовольчу безпеку України
 
2. Цей Закон визначає правові, економічні, соціальні, екологічні та організаційні засади державної політики в сфері формування продовольчої безпеки України, яка є складовою національної безпеки держави.
 		 -2- Сігал Є.Я.
 В преамбулі і у всьому тексті законопроекту слово «держава» замінити словами «країна».
 		Враховано   Цей Закон визначає правові, економічні, соціальні, екологічні та організаційні засади державної політики у сфері формування продовольчої безпеки, яка є складовою національної безпеки України.
 
3. Положення Закону визначають аграрну політику щодо гарантування продовольчої безпеки та є основою для розробки нормативно-правових актів, цільових програм розвитку та проектів, що стосуються питань формування продовольчої безпеки держави.
 		    Положення Закону визначають аграрну політику щодо гарантування продовольчої безпеки та є основою для розроблення нормативно-правових актів, цільових програм розвитку та проектів, що стосуються питань формування продовольчої безпеки України.
 
4. РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 		    РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
5. Стаття 1. Терміни та їх визначення
 		    Стаття 1. Терміни та їх визначення
 
6. У цьому Законі використовуються наступні основні поняття:
 		    1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
 
7. Продовольча безпека – соціально-економічний та екологічний стан в державі при якому всі її громадяни стабільно та гарантовано забезпечені продовольством в необхідній кількості, асортименті та відповідної якості.
 		 -3- Даниленко В.А.
 У статті 1, у терміні Продовольча безпека після слів необхідної кількості викласти термін у такому вигляді «асортименті, відповідної якості за ціною, що не перевищує середньою ціну продовольства за останні шість місяців».
 		Відхилено   продовольча безпека – соціально-економічне та екологічне становище, за якого всі соціальні і демографічні групи населення стабільно та гарантовано забезпечені безпечним і якісним продовольством у необхідній кількості та асортименті необхідних і достатніх для фізичного і соціального розвитку особистості, забезпечення здоров’я населення України;
 
    -4- Борт В.П.
Сідельник І.І.
 Визначення поняття «продовольча безпека» викласти в наступній редакції: «Продовольча безпека – соціально-економічний та екологічний стан в країні, при якому всі її громадяни стабільно та гарантовано забезпечені безпечним і якісним продовольством в необхідній кількості та асортименті.».
 		Враховано    
8. Продовольство – харчові продукти необхідні для забезпечення життєдіяльності організму людини та її розвитку.
 		 -5- Борт В.П.
Сідельник І.І.
 Визначення поняття «Продовольство» викласти у наступній редакції:
«Продовольство – харчові продукти та продовольча сировина тваринного, рослинного або мінерального походження, які виробляються, зберігаються, реалізуються для задоволення потреб країни у харчуванні населення».
 		Враховано   продовольство – харчові продукти та продовольча сировина тваринного, рослинного або мінерального походження, що виробляються, зберігаються, реалізуються для задоволення потреб населення України у харчуванні;
 
9. Формування продовольчої безпеки – розробка і реалізація комплексу заходів науково-методологічного, політико-правового, соціально-економічного, екологічного, інформаційно-комунікаційного та організаційного характеру, спрямованих на формування продовольчої безпеки держави.
 		    формування продовольчої безпеки – розроблення і реалізація комплексу заходів науково-методологічного, політико-правового, соціально-економічного, екологічного, інформаційно-комунікаційного та організаційного характеру, спрямованих на формування продовольчої безпеки держави;
 
10. Індикатори продовольчої безпеки – кількісна та якісна характеристика стану, динаміки і перспектив фізичної та економічної доступності харчових продуктів для всіх соціальних і демографічних груп населення, рівня та структури їх споживання, якості та безпеки продовольства, стійкості та ступеню незалежності внутрішнього продовольчого ринку, рівня розвитку аграрного сектора та пов’язаних з ним галузей економіки, а також ефективності використання аграрного природно-ресурсного потенціалу.
 		 -6- Борт В.П.
Сідельник І.І.
 Визначення поняття «Індикатори продовольчої безпеки» викласти у наступній редакції:
Індикатори продовольчої безпеки – кількісна та якісна характеристика стану, динаміки і перспектив фізичної та економічної доступності харчових продуктів для всіх соціальних і демографічних груп населення, рівня та структури їх споживання, якості та безпеки продовольства, стійкості та ступеню незалежності внутрішнього продовольчого ринку, рівня розвитку аграрного сектора та пов’язаних з ним галузей економіки, а також ефективності використання аграрного природно-ресурсного потенціалу.
 		Враховано   індикатори продовольчої безпеки – кількісна та якісна характеристика стану, динаміки і перспектив фізичної та економічної доступності харчових продуктів для всіх соціальних і демографічних груп населення, рівня та структури їх споживання, якості та безпеки продовольства, стійкості та ступеня незалежності внутрішнього продовольчого ринку, рівня розвитку аграрного сектору та пов’язаних з ним галузей економіки, а також ефективності використання аграрного природно-ресурсного потенціалу;
 
11. Критерії продовольчої безпеки – граничне (порогове) значення індикатора, що є межею, поза якою продовольча ситуація у країні (регіоні) вважається небезпечною.
 		 -7- Сігал Є.Я.
 У визначенні поняття «критерії продовольчої безпеки» прибрати слова в дужках – «порогове» та «регіоні», та викласти у редакції:
«Критерії продовольчої безпеки – граничне значення індикатора, що є межею, поза якою продовольча ситуація в країні вважається небезпечною».
 		Враховано   критерії продовольчої безпеки – граничне значення індикатора, що є межею, за якою продовольча ситуація в країні вважається небезпечною;
 
    -8- Кармазін Ю.А.
 У всьому тексті законопроекту слово «регіон» замінити словами «територіально-адміністративна одиниця» у відповідному відмінку.
 		Враховано    
12. Загрози продовольчої безпеки – будь-які негативні зміни факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, які знижують рівень продовольчої безпеки.
 		    загрози продовольчої безпеки – будь-які негативні зміни факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, які знижують рівень продовольчої безпеки;
 
13. Продовольча незалежність – вітчизняне виробництво основних харчових продуктів в обсягах, не менших встановленого граничного рівня їх питомої ваги в товарних ресурсах внутрішнього продовольчого ринку.
 		 -9- Борт В.П.
Сідельник І.І.
 У визначенні поняття «Продовольча незалежність» слова «основних харчових продуктів» замінити на «продовольства».
 		Враховано   продовольча незалежність – вітчизняне виробництво продовольства в обсязі, не меншому встановленого граничного рівня його питомої ваги у товарних ресурсах внутрішнього продовольчого ринку;
 
14. Фізична доступність харчових продуктів – постійна наявність для всіх соціальних і демографічних груп населення основних харчових продуктів в місцях їх споживання в обсягах, асортименті та відповідної якості, необхідних для забезпечення раціонального харчування.
 		 -10- Даниленко В.А.
 У статті перший зазначеного законопроекту у терміні Фізична доступність харчових продуктів після слів «в обсягах,» викласти термін у такому вигляді «асортименті, відповідної якості за ціною, що не перевищує середньою ціну продовольства за останні шість місяців, необхідних для забезпечення раціонального харчування».
 		Відхилено   фізична доступність харчових продуктів – постійна наявність для всіх соціальних і демографічних груп населення основних харчових продуктів у місцях їх споживання в обсязі, асортименті та відповідної якості, необхідних для забезпечення раціонального харчування;
 
15. Економічна доступність харчових продуктів – стабільна можливість придбання усіма соціальними і демографічними групами населення основних харчових продуктів в цінах, обсягах, асортименті та відповідної якості, необхідних для забезпечення раціонального харчування.
 		 -11- Сігал Є.Я.
 У визначенні поняття «економічна доступність харчових продуктів» слова «в цінах» прибрати.
 		Враховано   економічна доступність харчових продуктів – стабільна можливість придбання усіма соціальними і демографічними групами населення основних харчових продуктів в обсязі, асортименті та відповідної якості, необхідних для забезпечення раціонального харчування;
 
16. Раціональні норми споживання харчових продуктів – рекомендовані обсяги споживання основних харчових продуктів, які відповідають сучасним вимогам здорового харчування, необхідного для забезпечення активного і здорового життя.
 		 -12- Сігал Є.Я.
 У визначенні поняття «раціональні норми споживання харчових продуктів» слова «здорового харчування» замінити на «раціонального харчування».
 		Враховано редакційно   раціональні норми споживання харчових продуктів – регламентовані центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я обсяги споживання основних харчових продуктів, що відповідають сучасним вимогам раціонального харчування та є необхідними для забезпечення повноцінного активного і здорового життя;
 
    -13- Борт В.П.
Сідельник І.І.
 Визначення поняття «Раціональні норми споживання харчових продуктів» викласти в наступній редакції:
«Раціональні норми споживання харчових продуктів – регламентовані центральним органом #102082
 		Враховано    
17. Продовольчий кошик – набір основних харчових продуктів у обсягах, що відповідають раціональним нормам їх споживання. До продовольчого кошика входять такі продовольчі товари: хліб і хлібопродукти, м'ясо і м’ясопродукти, молоко і молокопродукти, риба і рибопродукти, яйця, овочі, плоди та ягоди, картопля, цукор, олія рослинна.
 		 -14- Сігал Є.Я.
 У визначенні поняття «продовольчий кошик» включити у структуру продовольчого кошика слово «сіль».
 		Враховано   продовольчий кошик – набір харчових продуктів в обсягах, що відповідають раціональним нормам їх споживання. До продовольчого кошика включаються такі продовольчі товари: хліб і хлібопродукти, картопля, овочі, баштанні культури, фрукти, ягоди і виноград, цукор, олія, м'ясо і м’ясопродукти, молоко і молокопродукти, риба і рибопродукти, яйця, сіль;
 
    -15- Борт В.П.
Сідельник І.І.
 Визначення поняття «Продовольчий кошик» викласти в наступній редакції:
«Продовольчий кошик – набір харчових продуктів у обсягах, що відповідають раціональним нормам їх споживання. До продовольчого кошика входять такі продовольчі товари: хліб і хлібопродукти; картопля; овочі, баштанні; фрукти, ягоди і виноград; цукор; олія; м'ясо і м’ясопродукти; молоко і молокопродукти; риба і рибопродукти; яйця; сіль».
 		Враховано    
18. Моніторинг продовольчої безпеки – комплексна система спостережень, збору, обробки, систематизації та аналізу інформації щодо виробництва, управління запасами і постачання продовольства, якості і безпеки харчових продуктів, споживання продовольства та харчування населення.
 		 -16- Борт В.П.
Сідельник І.І.
 Визначення поняття «Моніторинг продовольчої безпеки» викласти в наступній редакції:
«Моніторинг продовольчої безпеки – комплексна система спостережень, збору, обробки, систематизації та аналізу інформації щодо фізичної та економічної доступності харчових продуктів, які входять до продовольчого кошика, рівня та структури їх споживання, безпечності та якості харчових продуктів, стійкості продовольчого ринку, продовольчої незалежності, стану розвитку аграрного сектора економіки, ефективності використання аграрного природно-ресурсного потенціалу».
 		Враховано   моніторинг продовольчої безпеки – комплексна система спостережень, збору, оброблення, систематизації та аналізу інформації щодо фізичної та економічної доступності харчових продуктів, що входять до продовольчого кошика, рівня та структури їх споживання, безпечності та якості харчових продуктів, стійкості продовольчого ринку, продовольчої незалежності, стану розвитку аграрного сектора економіки, ефективності використання аграрного природно-ресурсного потенціалу;
 
19. Державні цільові програми продовольчої безпеки – це комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, які спрямовані на формування продовольчої безпеки держави, окремих її регіонів.
 		 -17- Кармазін Ю.А.
 У статті 1 визначення поняття «Державні цільові програми продовольчої безпеки» викласти у такій редакції:
«Державні цільові програми продовольчої безпеки – це комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, які спрямовані на формування продовольчої безпеки держави або окремих адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням».
 		Враховано   державна цільова програма продовольчої безпеки –комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, спрямованих на формування продовольчої безпеки держави або окремих адміністративно-територіальних одиниць, що здійснюються з використанням коштів Державного бюджету та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням;
державні продовольчі ресурси – запаси продовольства у державному матеріальному резерві, державному інтервенційному фонді та регіональних продовольчих ресурсах;
основні харчові продукти – набір харчових продуктів, до якого включаються: борошно житнє, борошно пшеничне, хліб житній, хліб пшеничний, макаронні вироби, рис, пшоно, крупа гречана, крупа вівсяна, бобові культури, картопля, капуста, помідори, огірки, морква, буряк, цибуля, часник, фрукти, ягоди свіжі, цукор, олія соняшникова, яловичина, свинина, субпродукти, птиця домашня, сало, ковбасні вироби, риба свіжа, молоко незбиране, масло вершкове, сир твердий, сир м'який, сметана, яйця, сіль.
 
    -18- Сігал Є.Я.
 Додати до статті 1 «Терміни та їх визначення» визначення «Державні продовольчі ресурси»:
«Державні продовольчі ресурси – запаси продовольства у державному матеріальному резерві, державному інтервенційному фонді та регіональних продовольчих ресурсах».
 		Враховано    
    -19- Борт В.П.
Сідельник І.І.
 Дати визначення поняття «основні харчові продукти»:
«Основні харчові продукти – борошно житнє, борошно пшеничне, хліб житній, хліб пшеничний, макаронні вироби, рис, пшоно, гречана крупа, вівсяна крупа, бобові, картопля, капуста, помідори, огірки, морква, буряк, цибуля, часник, фрукти, ягоди свіжі, цукор, олія соняшникова, яловичина, свинина, субпродукти, птиця домашня, сало, ковбасні вироби, риба свіжа, молоко незбиране, масло вершкове, сир твердий, сир м'який, сметана, яйця, сіль».
 		Враховано    
20. Стаття 2. Правова основа продовольчої безпеки
 		    Стаття 2. Правова основа продовольчої безпеки
 
21. Відносини у сфері продовольчої безпеки регулюються Конституцією України, цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.
 		 -20- Сігал Є.Я.
 Зміст статті викласти у такій редакції:
«Правову основу у сфері продовольчої безпеки України становлять Конституція, цей Закон, Закони України «Про основи національної безпеки України», «Про прожитковий мінімум», ««, «Про державну підтримку сільського господарства України», «Про зерно та ринок зерна в Україні», «Про молоко та молочні продукти», «Про державний матеріальний резерв», «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про дитяче харчування», «Про стандартизацію», «Про підтвердження відповідності», «Про захист прав споживачів», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про ветеринарну медицину», «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них», «Про насіння та садивний матеріал» та інші закони, Указ Президента України «Про Міністерство аграрної політики та продовольства України» та інші нормативно-правові акти, що стосуються питань продовольчої безпеки країни.
Правовою основою продовольчої безпеки України є також міжнародні договори України, згода на обов‘язковість яких надана Верховною Радою України, міжнародні стандарти, інструкції та рекомендації, що розроблені та прийняті Комісією з Кодексу Аліментаріус, Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Продовольчою та сільськогосподарською організацією Організації об’єднаних націй та іншими міжнародними організаціями, якими розробляються рекомендації, інструкції та стандарти, пов'язані із питаннями продовольчої безпеки».
 		Враховано редакційно   1. Правову основу у сфері продовольчої безпеки України становлять Конституція України, цей Закон, закони України «Про основи національної безпеки України», «Про прожитковий мінімум», ««, «Про державну підтримку сільського господарства України», «Про зерно та ринок зерна в Україні», «Про молоко та молочні продукти», «Про державний матеріальний резерв», «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про дитяче харчування», «Про стандартизацію», «Про підтвердження відповідності», «Про захист прав споживачів», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів», інші нормативно-правові акти, що стосуються питань продовольчої безпеки держави.
 
22. Правовою основою забезпечення продовольчої безпеки є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про основи національної безпеки України», «Про прожитковий мінімум», ««, «Про державну підтримку сільського господарства України», «Про зерно та ринок зерна в Україні», «Про молоко та молочні продукти», «Про державний матеріальний резерв», «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про дитяче харчування», «Про стандартизацію», «Про підтвердження відповідності», «Про захист прав споживачів», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про ветеринарну медицину», «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них», «Про насіння та садивний матеріал» інші закони, міжнародні договори України, згода на обов‘язковість яких надана Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.
 		 -21- Борт В.П.
Сідельник І.І.
 Зміст статті викласти у такій редакції:
«Правову основу у сфері продовольчої безпеки України становлять Конституція, цей Закон, Закони України «Про основи національної безпеки України», «Про прожитковий мінімум», ««, «Про державну підтримку сільського господарства України», «Про зерно та ринок зерна в Україні», «Про молоко та молочні продукти», «Про державний матеріальний резерв», «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про дитяче харчування», «Про стандартизацію», «Про підтвердження відповідності», «Про захист прав споживачів», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів», інші закони та нормативно-правові акти, що стосуються питань продовольчої безпеки держави.
Правовою основою продовольчої безпеки України є також чинні міжнародні договори України, згода на обов‘язковість яких надана Верховною Радою України».
 		Враховано   2. Правовою основою продовольчої безпеки України є чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
 
23. Стаття 3. Об’єкти та суб’єкти продовольчої безпеки
 		    Стаття 3. Об’єкти та суб’єкти продовольчої безпеки
 
24. Об’єктами продовольчої безпеки є людина, домогосподарство, регіон, держава.
 		    1. Об’єктами продовольчої безпеки є людина, домогосподарство, адміністративно-територіальна одиниця, Україна.
 
25. Суб’єктами гарантування продовольчої безпеки є Президент України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки та оборони України, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни України і об’єднання громадян, неурядові організації, виробники сільськогосподарської продукції та продовольства, суб’єкти сфери торгівлі, інші суб’єкти, діяльність яких пов’язана з формуванням продовольчої безпеки в державі.
 		 -22- Сігал Є.Я.
 З переліку суб’єктів продовольчої безпеки виключити неурядові організації.
Замінити «суб’єкти сфери торгівлі» на «суб'єкти господарювання у сфері торгівлі харчовими продуктами та громадського харчування».
 		Відхилено   2. Суб’єктами забезпечення продовольчої безпеки є Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, громадяни України, об'єднання громадян.
 
    -23- Борт В.П.
Сідельник І.І.
 Уточнити перелік суб’єктів продовольчої безпеки, визначивши ними Президента України; Верховну Рада України; Кабінет Міністрів України; Раду національної безпеки і оборони України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування; громадяни України, об'єднання громадян.
 		Враховано    
26. Стаття 4. Сфера відповідальності та зобов’язання суб’єктів продовольчої безпеки
 		 -24- Борт В.П.
Сідельник І.І.
 Назву статті викласти у такій редакції: «Стаття 4. Повноваження суб’єктів продовольчої безпеки».
 		Враховано   Стаття 4. Повноваження суб’єктів у сфері забезпечення продовольчої безпеки
 
27. Органи державної виконавчої влади несуть відповідальність за формування і реалізацію державної політики продовольчої безпеки, забезпечення ефективної координації діяльності органів виконавчої влади щодо питань, пов’язаних з формуванням продовольчої безпеки.
 		 -25- Сігал Є.Я.
 Абзац перший статті 4 доповнити такими словами: «забезпечення умов для вітчизняного виробництва продовольства в обсягах, необхідних для гарантування продовольчої безпеки країни».
 		Відхилено   1. Президент України забезпечує продовольчу безпеку України, відповідно до Конституції України та законів України.
2. Верховна Рада України визначає засади державної політики у сфері продовольчої безпеки України, формує законодавчу базу у цій сфері в межах повноважень, визначених Конституцією України.
 
28. Виробники сільськогосподарської продукції та продовольства забезпечують виробництво якісних і безпечних продуктів для споживачів з наданням їм повної і зрозумілої інформації про продукти та їх харчові властивості.
 		 -26- Сігал Є.Я.
 Абзац другий статті 4 викласти в наступній редакції: «Виробники сільськогосподарської продукції та продовольства забезпечують виробництво якісних і безпечних продуктів для споживачів з наданням їм повної, зрозумілої і достовірної інформації про продукти та їх харчові властивості.».
 		Відхилено   3. Кабінет Міністрів України у сфері забезпечення продовольчої безпеки:
1) забезпечує проведення державної політики продовольчої безпеки;
2) забезпечує вітчизняне виробництво продовольства в обсязі, необхідному для гарантування продовольчої безпеки держави;
3) розробляє державні цільові програми продовольчої безпеки та забезпечує їх виконання;
4) забезпечує захист та підтримку національних виробників продовольства;
5) утворює згідно із законом державні фонди продовольчих ресурсів та приймає рішення про їх використання;
6) забезпечує реалізацію державної політики цін та здійснює державне регулювання ціноутворення на продовольство;
7) забезпечує підготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій у сфері продовольчого забезпечення населення.
 
29. Підприємства торгівлі харчовими продуктами забезпечують територіальну і фізичну доступність продовольства та дотримання інструкцій з безпеки харчових продуктів.
 		 -27- Сігал Є.Я.
 Абзац третій статті 4 викласти у такій редакції:
«Суб'єкти господарювання у сфері торгівлі харчовими продуктами та громадського харчування забезпечують фізичну доступність продовольства та дотримання вимог щодо якості та безпечності харчових продуктів».
 		Відхилено   4. Рада національної безпеки і оборони України у сфері забезпечення продовольчої безпеки:
1) координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері продовольчої безпеки;
2) ініціює розроблення проектів нормативно-правових актів та документів з питань продовольчої безпеки, узагальнює практику їх застосування у цій сфері.
 
30. Науково-дослідні установи забезпечують формування і поширення знань з проблем гарантування продовольчої безпеки.
 		 -28- Сігал Є.Я.
 Абзац четвертий статті 4 викласти у такій редакції:
«Науково-дослідні установи проводять дослідження з проблем продовольчої безпеки, здійснюють розробку норм і нормативів харчування, визначення номенклатури та норм запасів для формування державного продовольчого резерву.
Освітні заклади забезпечують організацію харчування в освітніх закладах, реалізацію освітніх програм щодо раціонального харчування».
 		Відхилено   5. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади у сфері забезпечення продовольчої безпеки:
1) у межах своїх повноважень, передбачених законом забезпечує виконання завдань у сфері продовольчої безпеки;
2) розробляють нормативно-правові акти у сфері формування продовольчої безпеки;
3) інформують та надають роз'яснення щодо здійснення державної політики продовольчої безпеки;
4) узагальнюють практику застосування законодавства з питань, пов’язаних з формуванням продовольчої безпеки, розробляють пропозиції щодо його вдосконалення.
 
31. Неурядові організації виконують визначені законодавством функції щодо питань, пов’язаних з формуванням продовольчої безпеки.
 		 -29- Сігал Є.Я.
 Абзац п’ятий статті 4 викласти у такій редакції:
«Громадські організації приймають участь у розробленні і обговоренні проектів рішень з питань державної політики продовольчої безпеки, виконують визначені законодавством функції щодо питань, пов’язаних з формуванням та реалізацією політики продовольчої безпеки».
 		Відхилено   6. Місцеві державні адміністрації у сфері забезпечення продовольчої безпеки:
1) забезпечують реалізацію державної політики продовольчої безпеки на відповідній території;
2) складають баланси продовольства необхідні для економічного розвитку відповідної території;
3) відповідно до нормативів визначають необхідний рівень забезпечення населення продовольством;
4) розробляють прогнози та проекти індикативних планів розвитку аграрного сектору на відповідній території та забезпечують їх реалізацію;
5) розробляють і забезпечують виконання програм поліпшення продовольчого забезпечення населення, насамперед соціально вразливих верств.
 
32. Засоби масової інформації підтримують заходи щодо підвищення обізнаності з питань безпеки харчових продуктів, прав споживачів, раціонального харчування.
 		    7. Громадяни України та об'єднання громадян вносять до відповідних органів виконавчої влади пропозиції щодо питань, пов’язаних з формуванням продовольчої безпеки України.
 
33. Рекламні і маркетингові організації зобов’язані уникати недобросовісної реклами та нав’язування нездорових звичок у харчуванні.
 		 -30- Борт В.П.
Сідельник І.І.
 Текст статті 4 викласти в наступній редакції:
«1. Президент України забезпечує продовольчу безпеку держави.
2. Верховна Рада України приймає закони, визначає засади державної політики, затверджує загальнодержавні програми у сфері регулювання продовольчої безпеки.
#-10027
проводить державну політику продовольчої безпеки;
забезпечує вітчизняне виробництво продовольства в обсягах, необхідних для гарантування продовольчої безпеки держави;
розробляє державні цільові програми продовольчої безпеки та забезпечує їх виконання;
забезпечує захист та підтримку національних виробників продовольства;
утворює згідно із законом державні фонди продовольчих ресурсів та приймає рішення про їх використання;
забезпечує проведення державної політики цін та здійснює державне регулювання ціноутворення на продовольство;
забезпечує підготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій у сфері продовольчого забезпечення населення.
4. Рада національної безпеки і оборони України:
координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері продовольчої безпеки;
ініціює розроблення нормативних актів та документів з питань продовольчої безпеки, узагальнює практику їх застосування та результати перевірок їх виконання.
5. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади:
у межах, передбачених законодавством, забезпечують формування і реалізацію державної політики продовольчої безпеки;
забезпечують нормативно-правове регулювання у сфері формування продовольчої безпеки;
інформують та надають роз'яснення щодо здійснення державної політики продовольчої безпеки;
узагальнюють практику застосування законодавства з питань, пов’язаних з формуванням продовольчої безпеки, розробляють пропозиції щодо його вдосконалення.
6. Місцеві державні адміністрації:
забезпечують на відповідній території реалізацію державної політики продовольчої безпеки;
складають необхідні для управління соціально-економічним розвитком відповідної території баланси продовольства;
визначають необхідний рівень забезпечення населення продовольством відповідно до діючих нормативів;
розробляють та забезпечують реалізацію прогнозів та проектів індикативних планів розвитку аграрного сектора відповідної території,
розробляють і забезпечують виконання програм поліпшення продовольчого забезпечення населення, насамперед його соціально вразливих верств.
7. Громадяни України та об'єднання громадян вносять пропозиції до органів влади і управління щодо питань, пов’язаних з формуванням продовольчої безпеки країни».
 		Враховано      
34. Стаття 5. Принципи та завдання формування продовольчої безпеки
 		    Стаття 5. Основні принципи та завдання формування продовольчої безпеки
 
35. 1. Принципами формування продовольчої безпеки є:
фізична та економічна доступність якісних та безпечних харчових продуктів для всіх категорій населення в кількості, що необхідна для активного і здорового життя;
гарантування продовольчої незалежності держави;
пріоритетність доступу всіх категорій населення країни до харчових продуктів вітчизняного виробництва;
економічна обґрунтованість загальнодержавних потреб, пов’язаних із забезпеченням країни продовольством, достатність та стабільність запасів продовольства;
своєчасність та адекватність заходів щодо формування продовольчої безпеки реальним і потенційним, внутрішнім і зовнішнім загрозам;
забезпечення інтересів України у системі міжнародної продовольчої безпеки в умовах економічної інтеграції і глобалізації;
інформаційне забезпечення та узгодженість дій органів державної влади щодо стану продовольчої безпеки.
 		 -31- Сігал Є.Я.
 Зміст частини 1 статті 5 викласти у такій редакції:
«1. Принципами формування продовольчої безпеки є:
забезпечення інтересів України у системі міжнародної продовольчої безпеки в умовах глобалізації та регіональної економічної інтеграції;
продовольча незалежність країни;
економічна обґрунтованість загальнодержавних потреб, пов’язаних із забезпеченням країни продовольством, достатність і стабільність запасів продовольства;
своєчасність та адекватність заходів щодо формування продовольчої безпеки реальним і потенційним, внутрішнім і зовнішнім загрозам;
фізична та економічна доступність якісних і безпечних харчових продуктів для всіх категорій населення в кількості, що необхідна для активного і здорового життя».
 		Враховано   1. Основними принципами формування продовольчої безпеки є:
1) забезпечення інтересів України у системі міжнародної продовольчої безпеки в умовах глобалізації та регіональної економічної інтеграції;
2) продовольча незалежність держави;
3) економічна обґрунтованість загальнодержавних потреб, пов’язаних із забезпеченням України продовольством, достатність і стабільність запасів продовольства;
4) своєчасність та адекватність заходів щодо формування продовольчої безпеки реальним і потенційним, внутрішнім і зовнішнім загрозам;
5) фізична та економічна доступність якісних і безпечних харчових продуктів для всіх категорій населення в кількості, необхідної для забезпечення активного і здорового життя.
 
    -32- Кармазін Ю.А.
 У статті 5 у частині першій виключити абзац третій, а саме:
«гарантування продовольчої незалежності держави;».
 		Враховано    
36. 2. Основними завданнями у сфері формування продовольчої безпеки є:
– забезпечення стійкої фізичної та економічної доступності харчових продуктів;
– дотримання високого рівня якості та безпеки харчових продуктів і сільськогосподарської сировини;
– динамічний розвиток усіх галузей аграрного сектора економіки держави, забезпечення високого рівня їх конкурентоспроможності;
– гарантування продовольчої незалежності держави;
– підтримання стабільності вітчизняного продовольчого ринку, зокрема шляхом формування стратегічних запасів основних харчових продуктів;
– здійснення активної зовнішньоекономічної діяльності;
– запобігання внутрішнім та зовнішнім загрозам продовольчої безпеки, мінімізація їх негативних наслідків;
– формування здорового типу харчування населення.
 		 -33- Сігал Є.Я.
 Зміст частини 2 статті 5 викласти у такій редакції:
«2. Основними завданнями у сфері формування продовольчої безпеки є:
сприяння динамічному розвитку усіх галузей аграрного сектора економіки країни, підтримання високого рівня їх конкурентоспроможності;
запровадження ефективної системи охорони родючості ґрунтів земель сільськогосподарського призначення;
забезпечення вітчизняного виробництва якісного та безпечного продовольства в обсягах, необхідних для гарантування продовольчої безпеки країни;
забезпечення доступності харчових продуктів в достатній кількості і в широкому асортименті для всіх верств населення;
підтримання стабільності вітчизняного продовольчого ринку, зокрема шляхом формування стратегічних запасів основних харчових продуктів;
запобігання внутрішнім та зовнішнім загрозам продовольчої безпеки, мінімізація їх негативних наслідків;
пропаганда серед населення принципів раціонального харчування;
удосконалення системи державного регулювання та управління в сфері продовольчої безпеки».
 		Враховано   2. Основними завданнями у сфері формування продовольчої безпеки є:
1) сприяння динамічному розвитку всіх галузей аграрного сектору економіки України, підтримання високого рівня їх конкурентоспроможності;
2) запровадження ефективної системи охорони родючості ґрунтів земель сільськогосподарського призначення;
3) забезпечення вітчизняного виробництва якісного та безпечного продовольства в обсязі, необхідному для гарантування продовольчої безпеки України;
4) підтримання стабільності вітчизняного продовольчого ринку шляхом формування стратегічних запасів основних харчових продуктів;
5) запобігання внутрішнім та зовнішнім загрозам продовольчої безпеки, мінімізація їх негативних наслідків;
6) пропаганда серед населення принципів раціонального харчування;
7) удосконалення системи державного регулювання та управління у сфері продовольчої безпеки.
 
37. РОЗДІЛ ІІ. ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В СФЕРІ ФОРМУВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ
 		 -34- Сігал Є.Я.
 Назву розділу ІІ викласти у такій редакції:
«РОЗДІЛ ІІ. ПОВНОВАЖЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В СФЕРІ ФОРМУВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ»
 		Враховано   РОЗДІЛ ІІ. ПОВНОВАЖЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ ФОРМУВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ
 
38. Стаття 6. Органи виконавчої влади у сфері формування продовольчої безпеки
 		 -35- Сігал Є.Я.
 Викласти назву статті 6 у такій редакції:
«Стаття 6. Центральні органи виконавчої влади у сфері формування продовольчої безпеки».
 		Враховано   Стаття 6. Центральні органи виконавчої влади у сфері формування продовольчої безпеки
 
39. Органами управління і регулювання у сфері формування продовольчої безпеки є Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства, центральний орган виконавчої влади з питань економічного розвитку і торгівлі, центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я, які здійснюють контроль та координацію діяльності усіх центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо питань, пов’язаних із формуванням продовольчої безпеки України.
 		 -36- Сігал Є.Я.
 Зміст статті 6 проекту Закону викласти у редакції:
«Центральними органами виконавчої влади у сфері формування продовольчої безпеки є #102069
 		Враховано   1. Центральними органами виконавчої влади у сфері формування продовольчої безпеки є Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства, центральний орган виконавчої влади з питань економічного розвитку і торгівлі, центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я, центральний орган виконавчої влади з питань соціальної політики.
 
40. Стаття 7. Повноваження органів виконавчої влади
 		 -37- Сігал Є.Я.
 Назву Статті 7 викласти у такій редакції:
«Стаття 7. Повноваження центральних органів державної виконавчої влади».
 		Враховано   Стаття 7. Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері формування продовольчої безпеки
 
    -38- Борт В.П.
Сідельник І.І.
 У назві Статті 7 законопроекту необхідно уточнити, в якій саме сфері визначаються повноваження органів виконавчої влади.
 		Враховано    
41. Органи виконавчої влади проводять єдину державну політику в сфері продовольчої безпеки, розробляють та реалізують загальнонаціональні та регіональні стратегії і цільові програми формування продовольчої безпеки, забезпечують управління державними продовольчими резервами, контролюють відповідність якості харчових продуктів та продовольчої сировини стандартам, організують моніторинг продовольчої безпеки держави і її регіонів, підтримують наукові дослідження у вказаній сфері, виконують інші функції, спрямовані на формування національної продовольчої безпеки.
 		 -39- Сігал Є.Я.
 Зміст Статті 7 викласти у такій редакції:
#102069
1) здійснює аналіз діяльності та планує розвиток галузей аграрного сектору економіки з урахуванням необхідності насичення продовольчого ринку продукцією вітчизняного виробництва;
2) здійснює заходи щодо підтримки та економічного стимулювання виробників продовольства, спрямовує їх діяльність на розв'язання завдань, пов'язаних із забезпеченням потреб населення в харчових продуктах;
3) здійснює заходи, спрямовані на захист інтересів вітчизняних товаровиробників продовольства на зовнішньому ринку, їх захист від недобросовісної конкуренції, дискримінаційних умов діяльності, а також на ефективне застосування антидемпінгового законодавства та розвиток внутрішнього продовольчого ринку;
4) розробляє і здійснює заходи щодо розвитку інфраструктури аграрного та продовольчого ринку;
5) забезпечує контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, безпечністю та якістю сільськогосподарської продукції;
6) координує роботу з відновлення продуктивної цінності земель сільськогосподарського призначення, розробляє і сприяє впровадженню ґрунтозахисних технологій та відновленню родючості ґрунтів;
7) здійснює розрахунки прогнозних та фактичних потреб країни в продовольстві;
8) у межах своїх повноважень здійснює нормативно-правове регулювання питань, пов’язаних з формуванням продовольчої безпеки країни;
9) здійснює інші повноваження у сфері формування продовольчої безпеки відповідно до діючого законодавства.
2. Центральний орган виконавчої влади з питань економічного розвитку і торгівлі:
1) забезпечує формування державної політики щодо створення, розміщення, зберігання, поповнення та використання запасів продовольчих ресурсів у складі державного матеріального резерву і здійснює контроль за її реалізацією;
2) забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів продовольства та здійснює контроль за її реалізацією;
3) організовує розроблення проектів нормативно-правових актів з питань захисту прав і інтересів споживачів, реклами, стандартизації, метрології, сертифікації, оцінки відповідності, управління якістю харчових продуктів та погоджує їх;
4) розробляє та затверджує правила торгівлі окремими групами харчових продуктів, роботи закладів ресторанного господарства, здійснення різних видів і форм торгівлі харчовими продуктами;
5) здійснює інші повноваження у сфері формування продовольчої безпеки відповідно до діючого законодавства.
#102082
1) забезпечує розробку раціональних норм споживання харчових продуктів для основних соціальних і демографічних груп населення з урахуванням регіональних традицій і звичок, екологічної ситуації тощо;
2) розробляє параметри безпечності харчових продуктів, їх мінімальні специфікації якості, інші санітарні заходи з безпечності та якості харчових продуктів і харчування населення, вимоги санітарного законодавства щодо об’єктів з виробництва та обігу харчових продуктів, допоміжних засобів і матеріалів, що застосовуються в харчовій промисловості.
3) здійснює інші повноваження у сфері формування продовольчої безпеки відповідно до діючого законодавства.
#102092
1) розробляє та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо надання державної адресної соціальної допомоги соціально вразливим верствам населення;
2) здійснює в межах своїх повноважень координацію діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій;
3) проводить координаційно-аналітичну роботу щодо подолання бідності та здійснює моніторинг показників бідності;
4) здійснює нормативно-правове регулювання у сферах оплати праці, надання адресної соціальної допомоги;
5) здійснює інші повноваження у сфері формування продовольчої безпеки відповідно до діючого законодавства.
Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації політики продовольчої безпеки держави, який здійснює координацію та узгодження діяльності усіх інших органів виконавчої влади з питань, що стосуються продовольчої безпеки, є Міністерство аграрної політики та продовольства України».».
 		Враховано   1. Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства у сфері формування продовольчої безпеки:
1) здійснює аналіз діяльності та планує розвиток галузей аграрного сектору економіки з урахуванням необхідності насичення продовольчого ринку продукцією вітчизняного виробництва;
2) здійснює заходи щодо підтримки та економічного стимулювання виробників продовольства, спрямовує їх діяльність на розв'язання завдань, пов'язаних із забезпеченням потреб населення в харчових продуктах;
3) здійснює заходи, спрямовані на захист інтересів вітчизняних виробників продовольства на зовнішньому ринку, їх захист від недобросовісної конкуренції, дискримінаційних умов діяльності, а також на ефективне застосування антидемпінгового законодавства та розвиток внутрішнього продовольчого ринку;
4) розробляє і здійснює заходи щодо розвитку інфраструктури аграрного та продовольчого ринку;
5) забезпечує контроль за використанням та охороною земель усіх категорій незалежно від форми власності, за безпечністю та якістю сільськогосподарської продукції;
6) координує роботу з відновлення продуктивної цінності земель сільськогосподарського призначення, розробляє і сприяє впровадженню ґрунтозахисних технологій та відновленню родючості ґрунтів;
7) здійснює розрахунки прогнозних та фактичних потреб України у продовольстві;
8) у межах своїх повноважень здійснює нормативно-правове регулювання питань, пов’язаних з формуванням продовольчої безпеки держави;
9) здійснює інші повноваження у сфері формування продовольчої безпеки відповідно до закону.
2. Центральний орган виконавчої влади з питань економічного розвитку і торгівлі у сфері формування продовольчої безпеки:
1) забезпечує формування державної політики щодо створення, розміщення, зберігання, поповнення та використання запасів продовольчих ресурсів у складі державного матеріального резерву і здійснює контроль за її реалізацією;
2) забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів продовольства та здійснює контроль за її реалізацією;
3) організовує розроблення проектів нормативно-правових актів з питань захисту прав і інтересів споживачів, реклами, стандартизації, метрології, сертифікації, оцінки відповідності, управління якістю харчових продуктів та погоджує їх;
4) розробляє та затверджує правила торгівлі окремими групами харчових продуктів, правила роботи закладів ресторанного господарства, здійснення різних видів і форм торгівлі харчовими продуктами;
5) здійснює інші повноваження у сфері формування продовольчої безпеки відповідно до закону.
3. Центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері формування продовольчої безпеки:
1) забезпечує розроблення раціональних норм споживання харчових продуктів для основних соціальних і демографічних груп населення з урахуванням регіональних традицій і звичок, екологічної ситуації тощо;
2) затверджує параметри безпечності харчових продуктів, їх мінімальні специфікації якості, інші санітарні заходи з безпечності та якості харчових продуктів і харчування населення, вимоги санітарного законодавства щодо об’єктів з виробництва та обігу харчових продуктів, допоміжних засобів і матеріалів, що застосовуються в харчовій промисловості;
3) здійснює інші повноваження у сфері формування продовольчої безпеки відповідно до закону.
4. Центральний орган виконавчої влади з питань соціальної політики у сфері формування продовольчої безпеки:
1) розробляє та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо надання державної адресної соціальної допомоги соціально вразливим верствам населення;
2) здійснює в межах своїх повноважень координацію діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій;
3) проводить координаційно-аналітичну роботу щодо подолання бідності та здійснює моніторинг показників бідності;
4) здійснює нормативно-правове регулювання у сферах оплати праці, надання адресної соціальної допомоги;
5) здійснює інші повноваження у сфері формування продовольчої безпеки відповідно до закону.
 
42. РОЗДІЛ ІІІ. ІНСТРУМЕНТИ ФОРМУВАННЯ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ
 		    РОЗДІЛ ІІІ. ІНСТРУМЕНТИ ФОРМУВАННЯ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ
 
43. Стаття 8. Стратегія та державні цільові програми в сфері формування продовольчої безпеки України
З метою формування продовольчої безпеки України Кабінетом Міністрів України розробляється та приймається національна стратегія продовольчої безпеки, на основі якої місцеві державні адміністрації з урахуванням територіальних особливостей розробляють відповідні регіональні стратегії.
З урахуванням зміни соціальних, економічних та екологічних умов, пов’язаних як з розвитком аграрного сектору, так і загальним станом національної і світової економіки, органами виконавчої влади у сфері формування продовольчої безпеки вносяться відповідні зміни до національної Стратегії продовольчої безпеки.
На вирішення проблем, пов’язаних з формуванням продовольчої безпеки розробляються загальнодержавні та регіональні цільові програми з організації підтримки виробництва та постачання сільськогосподарської продукції і продовольства.
 		 -40- Сігал Є.Я.
 Назву Статті 8 викласти у такій редакції:
«Стаття 8. Державні цільові програми продовольчої безпеки».
«Для реалізації основних напрямів державної політики продовольчої безпеки органами виконавчої влади у сфері формування продовольчої безпеки розробляються державні цільові програми продовольчої безпеки.
Порядок розроблення та виконання державних цільових програм продовольчої безпеки здійснюється у відповідності до Закону України «Про державні цільові програми».
 		Враховано   Стаття 8. Державні цільові програми продовольчої безпеки
1. Для реалізації основних напрямів державної політики у сфері формування продовольчої безпеки розробляються державні цільові програми продовольчої безпеки.
2. Розроблення та виконання державних цільових програм продовольчої безпеки здійснюється відповідно до Закону України «Про державні цільові програми».
 
44. Стаття 9. Державні продовольчі резерви
 		 -41- Сігал Є.Я.
 Назву Статті 9 викласти у такій редакції:
«Стаття 9. Державні продовольчі ресурси».
 		Враховано   Стаття 9. Державні продовольчі ресурси
 
45. Державні продовольчі резерви створюються для запобігання дестабілізації продовольчого забезпечення населення. До державних резервів відносяться державний продовольчий резерв та запаси сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства, придбані в рамках розміщення державного замовлення.
Функції формування державного продовольчого резерву забезпечують відповідні спеціалізовані установи, підпорядковані, підзвітні та підконтрольні Кабінету Міністрів України та центральному органу виконавчої влади з питань формування продовольчої безпеки держави.
Центральний орган виконавчої влади з питань формування продовольчої безпеки держави в межах своїх повноважень здійснює розподіл, розпорядження державними продовольчими резервами, виходячи з необхідності регулювання ринків продовольства для гарантування продовольчої безпеки.
 		 -42- Сігал Є.Я.
 Зміст Статті 9 викласти у такій редакції:
«Державні продовольчі ресурси формуються та використовуються для запобігання дестабілізації продовольчого забезпечення населення.
Функції формування державних продовольчих ресурсів забезпечують відповідні спеціалізовані установи, підпорядковані, підзвітні та підконтрольні Кабінету Міністрів України та центральному органу #102069
#102069
Формування, розподіл, розпорядження державним матеріальним резервом здійснюється відповідно до Закону України «Про державний матеріальний резерв».
Місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень забезпечують формування, розподіл, розпорядження регіональними продовольчими ресурсами для розв’язання проблем, пов’язаних з формуванням продовольчої безпеки відповідних адміністративно-територіальних одиниць».
 		Враховано   1. Державні продовольчі ресурси формуються та використовуються для запобігання дестабілізації продовольчого забезпечення населення.
2. Функції формування державних продовольчих ресурсів забезпечують відповідні спеціалізовані підприємства, установи, організації, підзвітні та підконтрольні Кабінету Міністрів України та належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства.
3. Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства в межах своїх повноважень здійснює формування, розподіл, розпорядження державними продовольчими ресурсами, крім запасів продовольчих ресурсів у складі державного матеріального резерву, враховуючи необхідність регулювання ринків продовольства для гарантування продовольчої безпеки.
4. Формування, розподіл, розпорядження державним матеріальним резервом здійснюється відповідно до Закону України «Про державний матеріальний резерв».
5. Місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень забезпечують формування, розподіл, розпорядження регіональними продовольчими ресурсами для розв’язання проблем, пов’язаних з формуванням продовольчої безпеки відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
 
46. Стаття 10. Моніторинг та інформаційне забезпечення процесів формування продовольчої безпеки
 		    Стаття 10. Моніторинг та інформаційне забезпечення процесів формування продовольчої безпеки
 
47. Уповноважені Кабінетом Міністрів України органи виконавчої влади забезпечують регулярне дослідження складу харчових продуктів, що надходять на споживчий ринок України, та створення відповідного інформаційного банку даних; розробку рекомендованих харчових раціонів для основних соціальних і демографічних груп населення з урахуванням регіональних традицій і звичок, екологічної ситуації; здійснюють розрахунки прогнозних та фактичних потреб держави в основних видах харчових продуктів.
Процес формування продовольчої безпеки супроводжується організованим моніторингом за характером змін, їх кількісною і якісною оцінкою з метою підготовки відповідних рекомендацій та управлінських рішень. Система моніторингу базується на поєднанні економічних та соціальних індикаторів з показниками, які відображають результативність діяльності органів державної влади з вирішення проблеми продовольчої безпеки.
За результатами моніторингу уповноважені органи виконавчої влади приймають рішення щодо змін продовольчого кошика для основних соціальних і демографічних груп населення.
 		 -43- Сігал Є.Я.
 Статтю 10 викласти у такій редакції:
«Процес формування продовольчої безпеки супроводжується організованим моніторингом за характером змін, їх кількісною і якісною оцінкою з метою підготовки відповідних рекомендацій та управлінських рішень. Система моніторингу базується на поєднанні економічних, соціальних та екологічних індикаторів з показниками, які відображають результативність діяльності суб’єктів продовольчої безпеки з вирішення проблем продовольчої безпеки країни.
Моніторинг продовольчої безпеки здійснюється центральними органами виконавчої влади у сфері формування продовольчої безпеки у межах визначених повноважень та узагальнюється центральним #102069
Результати моніторингу щорічно оприлюднюються на офіційних сайтах Кабінету Міністрів України, #102069
 		Враховано   1. Процес формування продовольчої безпеки супроводжується організованим моніторингом за характером змін, їх кількісною і якісною оцінкою з метою підготовки відповідних рекомендацій та управлінських рішень. Система моніторингу базується на поєднанні економічних, соціальних та екологічних індикаторів з показниками, що відображають результативність діяльності суб’єктів продовольчої безпеки щодо вирішення проблем продовольчої безпеки України.
2. Моніторинг продовольчої безпеки здійснюється центральними органами виконавчої влади у сфері формування продовольчої безпеки в межах їх повноважень та узагальнюється центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства.
3. Результати моніторингу щорічно оприлюднюються на офіційних сайтах Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства, центрального органу виконавчої влади з питань економічного розвитку і торгівлі та в засобах масової інформації.
 
48. За результатами моніторингу уповноважені органи виконавчої влади приймають рішення щодо змін і затверджують набори харчових продуктів для основних соціальних і демографічних груп населення.
 		       
49. Результати моніторингу щорічно оприлюднюються на офіційних сайтах Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства, економічного розвитку і торгівлі та у засобах масової інформації.
 		       
50. РОЗДІЛ ІV. ІНДИКАТОРИ ТА КРИТЕРІЇ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ
 		    РОЗДІЛ ІV. ІНДИКАТОРИ ТА КРИТЕРІЇ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ
 
51. Стаття 11. Індикатори продовольчої безпеки
 		    Стаття 11. Індикатори продовольчої безпеки
 
52. Оцінка стану продовольчої безпеки здійснюється на основі наступної системи індикаторів:
 		    1. Оцінка стану продовольчої безпеки здійснюється на основі системи таких індикаторів:
 
53. Рівень споживання населенням харчових продуктів визначається як сукупний показник фактичного споживання окремих видів харчових продуктів в розрахунку на душу населення, а також добова калорійність харчового раціону, враховуючи його збалансованість за вмістом білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, макро- та мікроелементів. Розрізняється рівень споживання населенням харчових продуктів в домогосподарствах з дітьми в залежності від кількості дітей у їхньому складі; споживання харчових продуктів в домогосподарствах за рівнем сукупних витрат на одну особу.
 		 -44- Сігал Є.Я.
 Абзац 2 Статті 11 викласти у такій редакції:
«Рівень споживання населенням харчових продуктів, що визначається індикаторами фактичного споживання окремих видів харчових продуктів в розрахунку на душу населення, добовою енергетичною цінністю раціону людини, його збалансованістю за вмістом білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, макро- та мікроелементів».
 		Враховано   1) рівень споживання населенням харчових продуктів, що визначається фактичним споживанням окремих видів харчових продуктів у розрахунку на душу населення, добовою енергетичною цінністю раціону людини, його збалансованістю за вмістом білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, макро- та мікроелементів;
 
54. Економічна доступність харчових продуктів визначається як вартість набору харчових продуктів відповідно до раціональних норм їхнього споживання у відношенні до рівня середньомісячної номінальної і реальної заробітної плати, із урахуванням розподілу населення за рівнем сукупних витрат на одну особу, частки сукупних і грошових витрат на продукти харчування в загальній структурі витрат населення; індексу споживчих цін на продовольчі товари, в т.ч. у розрізі окремих видів товарів, а також корелюючись на обсяги адресної продовольчої допомоги населенню та рівень монополізації продовольчого ринку.
 		 -45- Сігал Є.Я.
 Абзац 3 Статті 11 викласти у такій редакції:
«Економічна доступність харчових продуктів, що визначається вартістю продовольчого кошика у відношенні до рівня середньомісячної реальної заробітної плати; часткою сукупних витрат на харчування у загальному підсумку сукупних витрат домогосподарств».
 		Враховано   2) економічна доступність харчових продуктів, що визначається вартістю продовольчого кошика у відношенні до рівня середньомісячної реальної заробітної плати та/або часткою сукупних витрат на харчування у загальному обсязі сукупних витрат домогосподарств;
 
55. Фізична доступність харчових продуктів визначається як структура джерел реалізації продовольчих товарів на ринку, наявність мережі роздрібної торгівлі у розрахунку на 10 тис. осіб, чисельність торгових місць на продовольчих ринках у розрахунку на 10 тис. осіб, чисельність підприємств малого бізнесу у сфері торгової діяльності на відповідній території, стан розвитку оптової торгівлі продовольчими товарами, наявність основних видів продовольчих товарів у роздрібній торговій мережі та на ринках на відповідній території та асортимент продовольчих товарів у роздрібній торговій мережі на відповідній території.
 		 -46- Сігал Є.Я.
 Абзац 4 Статті 11 викласти у такій редакції:
«Фізична доступність харчових продуктів визначається структурою джерел реалізації харчових продуктів на ринку; наявністю мережі роздрібної торгівлі у розрахунку на 10 тис. осіб; чисельністю торгівельних місць на продовольчих ринках у розрахунку на 10 тис. осіб; станом розвитку оптової торгівлі продовольчими товарами; наявністю та асортиментом основних видів харчових продуктів у роздрібній торгівельній мережі та на ринках на відповідній території».
 		Враховано   3) фізична доступність харчових продуктів, що визначається структурою джерел реалізації харчових продуктів на ринку, наявністю мережі роздрібної торгівлі у розрахунку на 10 тисяч осіб, чисельністю торговельних місць на продовольчих ринках у розрахунку на 10 тисяч осіб, станом розвитку оптової торгівлі продовольчими товарами, наявністю та асортиментом основних видів харчових продуктів у роздрібній торговельній мережі та на ринках на відповідній території;
 
56. Стійкість продовольчого ринку визначається рівнем роздрібних і закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію з урахуванням нормативної рентабельності її виробництва та рівень залучення місцевих виробничих та переробних потужностей для насичення локальних ринків продукцією власного виробництва, що вимірюється у відсотках продажу окремих видів продовольчих товарів місцевого виробництва в загальному обсязі їх реалізації);
 		 -47- Сігал Є.Я.
 Абзац 5 Статті 11 викласти у такій редакції:
«Стійкість продовольчого ринку визначається рівнем роздрібних і закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію з урахуванням нормативної рентабельності її виробництва».
 		Враховано   4) стійкість продовольчого ринку, що визначається рівнем роздрібних і закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію з урахуванням нормативної рентабельності її виробництва;
 
57. Ступінь незалежності продовольчого ринку визначається як частка імпортних харчових продуктів у загальній структурі їх реалізації, окремо визначаючи рівень самозабезпеченості продовольчими товарами, обсяг державних запасів продовольства та баланс зовнішньої торгівлі продовольчими товарами
 		 -48- Сігал Є.Я.
 Абзац 6 Статті 11 викласти у такій редакції:
«Ступінь незалежності продовольчого ринку визначається часткою імпортних харчових продуктів у загальній структурі їх реалізації, рівнем самозабезпеченості основними видами продовольства, обсягом державних запасів продовольства та балансом зовнішньої торгівлі продовольчими товарами».
 		Враховано   5) ступінь незалежності продовольчого ринку, що визначається часткою імпортних харчових продуктів у загальній структурі їх реалізації, рівнем самозабезпеченості основними видами продовольства, обсягом державних запасів продовольства та балансом зовнішньої торгівлі продовольчими товарами;
 
58. Якість і безпечність харчової продукції визначається як частка харчової продукції, виявлена як невідповідна діючим вимогам щодо якості та безпечності також окремо розраховується обсяг окремих видів харчових продуктів та сільськогосподарської сировини, що виробляється за міжнародними стандартами якості в загальному обсязі їх виробництва; обсяги виробництва та реалізації на вітчизняному ринку органічної харчової продукції.
 		 -49- Сігал Є.Я.
 Абзац 7 Статті 11 викласти у такій редакції:
«Якість і безпечність харчової продукції визначається часткою харчової продукції, виявленою як такою, що не відповідає діючим вимогам щодо якості та безпечності; обсягом окремих видів харчових продуктів та сільськогосподарської сировини, що виробляється за міжнародними стандартами якості в загальному обсязі їх виробництва; обсягом виробництва та реалізації на вітчизняному ринку органічної харчової продукції».
 		Відхилено   6) безпечність і якість харчових продуктів, що визначається станом харчових продуктів, що є результатом діяльності з їх виробництва та обігу, яка здійснюється з дотриманням вимог, встановлених санітарними заходами та/або технічними регламентами, і забезпечує впевненість у тому, що харчові продукти не завдають шкоди здоров'ю людини, якщо вони спожиті за призначенням, а також ступенем досконалості властивостей та характерних рис харчових продуктів, які здатні задовольнити потреби та побажання споживачів;
 
    -50- Борт В.П.
Сідельник І.І.
 Індикатор «Якість і безпечність харчових продуктів» привести у відповідність із положеннями Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів».
 		Враховано    
59. Рівень розвитку агропродовольчої сфери вимірюється за допомогою оцінки обсягів виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів, урожайності основних видів сільськогосподарських культур, продуктивності худоби і птиці, частки господарств населення у виробництві окремих видів сільськогосподарської продукції, рентабельності виробництва основних видів сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів, фінансових результатів діяльності сільськогосподарських і переробних підприємств а також обсягів інвестицій в агропродовольчу сферу, у т.ч. іноземних; рівень державної підтримки аграрних товаровиробників).
 		 -51- Сігал Є.Я.
 Абзац 8 Статті 11 викласти у такій редакції:
«Рівень розвитку аграрного сектора вимірюється за допомогою оцінки обсягів виробництва окремих видів продовольства; урожайності основних видів сільськогосподарських культур; продуктивності худоби і птиці; частки господарств населення у виробництві окремих видів сільськогосподарської продукції; рентабельності виробництва основних видів продовольства; фінансових результатів підприємств сільського та рибного господарства, харчової промисловості і перероблення сільськогосподарських продуктів, а також обсягів інвестицій в аграрний сектор, у т.ч. іноземних; рівня державної підтримки аграрних товаровиробників».
 		Враховано   7) рівень розвитку аграрного сектору, що визначається за допомогою оцінки обсягу виробництва окремих видів продовольства, урожайності основних видів сільськогосподарських культур, продуктивності худоби і птиці, частки господарств населення у виробництві окремих видів сільськогосподарської продукції, рентабельності виробництва основних видів продовольства; фінансових результатів підприємств сільського та рибного господарства, харчової промисловості і з перероблення сільськогосподарських продуктів, а також обсягу інвестицій в аграрний сектор, у тому числі іноземних, рівня державної підтримки аграрних товаровиробників;
 
60. Природно-ресурсний потенціал і ефективність його використання визначається за показниками родючості земель сільськогосподарського призначення, у тому числі в розрізі окремих територій, частки деградованих земель у загальній їх структурі та рівнем розораності земель.
 		    8) природно-ресурсний потенціал і ефективність його використання, що визначаються за показниками родючості земель сільськогосподарського призначення, у тому числі в розрізі окремих територій, частки деградованих земель у загальній їх структурі та рівнем розораності земель.
 
61. Стаття 12. Критерії продовольчої безпеки
 		    Стаття 12. Критерії продовольчої безпеки
 
62. Граничним (пороговим) значенням індикатора достатності запасів зерна у державних ресурсах, що визначається як співвідношення між обсягами продовольчого зерна у державному продовольчому резерві та обсягами внутрішнього споживання населенням хліба і хлібопродуктів у перерахунку на зерно вважається його 17-відсотковий рівень, що відповідає 60-ти дням споживання.
 		 -52- Сігал Є.Я.
 Абзац 1 Статті 12 викласти у такій редакції:
«Граничним значенням індикатора достатності державних ресурсів зерна, що визначається як співвідношення між обсягами продовольчого зерна у державних продовольчих ресурсах та обсягами внутрішнього споживання населенням хліба і хлібопродуктів у перерахунку на зерно вважається його 20-відсотковий рівень, що відповідає не менш ніж 60-ти дням споживання».
 		Враховано   1. Оцінка стану продовольчої безпеки здійснюється на основі системи таких критеріїв:
1) граничний критерій індикатора незалежності продовольчого ринку, що визначається як співвідношення обсягу продовольчого зерна у державних продовольчих ресурсах і обсягу внутрішнього споживання населенням хліба і хлібопродуктів у перерахунку на зерно, а також як співвідношення обсягу імпорту окремого продукту в натуральному виразі та ємністю його внутрішнього ринку, і становить 20 відсотків;
 
63. Граничним (пороговим) значенням індикатора економічної доступності продуктів, що визначається як частка сукупних витрат на харчування у загальному підсумку сукупних витрат домогосподарств вважається його 50-відсотковий рівень.
 		 -53- Сігал Є.Я.
 Абзац 2 Статті 12 викласти у такій редакції:
«Граничним значенням індикатора економічної доступності продуктів, що визначається як частка сукупних витрат на харчування у загальному підсумку сукупних витрат домогосподарств, вважається його 50-відсотковий рівень. Граничне значення цього індикатора змінюватиметься при зростанні реальних доходів населення».
 		Враховано   2) граничний критерій індикатора економічної доступності харчових продуктів, що визначається як частка сукупних витрат на харчування у загальному підсумку сукупних витрат домогосподарств, становить 50 відсотків. Граничний критерій цього індикатора змінюватиметься при зростанні реальних доходів населення;
 
    -54- Даниленко В.А.
 У абзаці 2 статті 12 цифри 50 замінити на 25.
 		Відхилено    
64. Граничним (пороговим) значенням індикатора продовольчої незалежності за окремим продуктом, що визначається як співвідношення між обсягом імпорту окремого продукту у натуральному виразі та ємністю його внутрішнього ринку вважається його 20-відсотковий рівень.
 		 -55- Сігал Є.Я.
 У змісті абзацу 3 Статті 12 слово « (пороговим)» виключити.
 		Враховано   3) граничний критерій індикатора споживання населенням харчових продуктів, що визначається як сума добутків одиниці маси окремих видів продуктів, які споживаються людиною протягом доби, та їх енергетичної цінності, становить 3000 кілокалорій на добу.
 
    -56- Даниленко В.А.
 У абзаці 3 статті 12 цифри цифри 20 замінити на 15.
 		Відхилено    
    -57- Сігал Є.Я.
 Доповнити Статтю 12 абзацем такого змісту:
«Граничне значення індикатора добової енергетичної цінності раціону людини, що визначається як сума добутків одиниці маси окремих видів продуктів, які споживаються людиною протягом доби, та їх енергетичної цінності, становить 3400 ккал на добу. При цьому 55 відсотків добового раціону повинне забезпечуватися за рахунок споживання продуктів тваринного походження».
 		Враховано редакційно    
    -58- Борт В.П.
Сідельник І.І.
 Доповнити Статтю 12 абзацем такого змісту:
«Граничне значення індикатора добової енергетичної цінності раціону людини, що визначається як сума добутків одиниці маси окремих видів продуктів, які споживаються людиною протягом доби, та їх енергетичної цінності, становить 3000 ккал на добу».
 		Враховано    
65. РОЗДІЛ V. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА В СФЕРІ ФОРМУВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ
 		    РОЗДІЛ V. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ
 
66. Стаття 13. Основні напрями державної політики у формуванні продовольчої безпеки
 		 -59- Сігал Є.Я.
 Назву Статті 13 проекту Закону викласти у такій редакції:
«Стаття 13. Основні напрями державної політики продовольчої безпеки».
 		Враховано   Стаття 13. Основні напрями державної політики у сфері формування продовольчої безпеки
 
    -60- Даниленко В.А.
 У статті 13 ввести нумерацію частин та пунктів.
 		Враховано    
67. Основні напрями державної політики у формуванні продовольчої безпеки спрямовані:
 		    1. Основні напрями державної політики у сфері формування продовольчої безпеки спрямовані:
 
68. В сфері економічної доступності продовольства:
 		    1) у сфері економічної доступності продовольства:
 
69. - на формування підходів до регулювання ринків окремих видів харчових продуктів, спрямованих на забезпечення економічної та фізичної доступності продукції вітчизняного виробництва, незалежно від кон’юнктури світових ринків за допомогою інтервенційних заходів держави.
- на використання відповідних важелів державного регулювання залежно від зміни індикаторів продовольчої безпеки, наведених в Статті 11 цього Закону, які дають можливість впливати на стан продовольчої безпеки держави та можливі загрози для її дестабілізації.
- на удосконалення механізму ціноутворення на ринку продовольства у напрямі оптимізації витрат населення на харчові продукти, забезпечення цінової доступності продовольчих товарів і сільськогосподарської продукції по яких держава є нетто-експортером.
- на пріоритетну підтримку найбільш незабезпечених категорій населення у вигляді запровадження окремих програм для організації раціонального харчування найбільш незахищених верств населення, шляхом організації мережі соціального харчування, запровадження харчових карток, окремих програм для вагітних та годуючих матерів, особливо в частині доступності харчових продуктів, необхідних для дотримання відповідних дієт протягом всього періоду, а також виокремлення програм, направлених на забезпечення харчування дітей раннього, дошкільного та шкільного віку через державні контракти на постачання харчових продуктів, що в сукупності з іншими заходами держави дасть змогу сформувати загальну концепцію доступності продовольства для населення країни.
 		 -61- Сігал Є.Я.
 Зміст частини 1 Статті 13 проекту Закону викласти у такій редакції:
«- на пріоритетну підтримку соціально вразливих верств населення у вигляді запровадження програм соціального харчування, зокрема для вагітних та годуючих матерів, дітей раннього, дошкільного та шкільного віку;
- на регулювання ринків окремих видів продовольства, спрямованого на забезпечення економічної та фізичної доступності харчових продуктів вітчизняного виробництва, незалежно від кон’юнктури світових ринків, в тому числі за допомогою інтервенційних заходів держави.
- на використання відповідних важелів державного регулювання залежно від зміни індикаторів продовольчої безпеки, наведених в Статті 11 цього Закону, які дають можливість впливати на стан продовольчої безпеки країни та можливі загрози для її дестабілізації.
- на удосконалення механізмів ціноутворення на ринку продовольства з метою забезпечення його цінової доступності для споживачів».
 		Враховано   на пріоритетну підтримку соціально вразливих верств населення шляхом запровадження програм соціального харчування, зокрема для вагітних та годуючих матерів, дітей раннього, дошкільного та шкільного віку;
на регулювання ринків окремих видів продовольства, спрямованого на забезпечення економічної та фізичної доступності харчових продуктів вітчизняного виробництва незалежно від кон’юнктури світових ринків, у тому числі за допомогою інтервенційних заходів держави;
на застосування засобів державного регулювання залежно від зміни індикаторів продовольчої безпеки, передбачених статтею 11 цього Закону, з метою забезпечення стабільного стану продовольчої безпеки України та усунення можливих загроз для його дестабілізації;
на вдосконалення механізмів ціноутворення на ринку продовольства з метою забезпечення його цінової доступності для споживачів;
 
70. В сфері фізичної доступності продовольства
 		    2) у сфері фізичної доступності продовольства:
 
71. – на формування сучасної системи ланцюгів постачання продовольства, до яких відносяться системи оптових продовольчих ринків, мережі заготівельних пунктів, створення умов для розширення чисельності об’єктів торговельної інфраструктури різних типів, поліпшення транспортної доступності окремих територій для гарантованого забезпечення основними видами харчових продуктів, розвиток міждержавної та міжрегіональної інтеграції в сфері забезпечення населення продовольством шляхом стимулювання упорядкованих економічних взаємовідносин всіх ринкових та державних інститутів.
 		 -62- Сігал Є.Я.
 Зміст частини 2 Статті 13 проекту Закону викласти у такій редакції:
«– на формування сучасної системи ланцюгів постачання продовольства, до яких відносяться системи оптових продовольчих ринків, мережі заготівельних пунктів;
– на створення умов для розширення чисельності об’єктів торговельної інфраструктури, поліпшення транспортної доступності окремих територій для гарантованого забезпечення основними видами харчових продуктів,
– на розвиток міждержавної та міжрегіональної інтеграції в сфері забезпечення населення продовольством».
 		Враховано   на формування системи постачання продовольства, до яких належать системи оптових продовольчих ринків, мережі заготівельних пунктів;
на створення умов для розширення чисельності об’єктів торговельної інфраструктури, поліпшення транспортної доступності окремих територій для гарантованого забезпечення основними видами харчових продуктів;
на розвиток міждержавної та міжрегіональної інтеграції у сфері забезпечення населення продовольством;
 
72. В сфері забезпечення якості та безпеки продовольства:
 		 -63- Борт В.П.
Сідельник І.І.
 Викласти назву у редакції: «В сфері забезпечення безпечності та якості продовольства:».
 		Враховано   3) у сфері забезпечення безпечності та якості продовольства:
 
73. – на стимулювання виробників харчових продуктів щодо застосування систем управління якістю продукції шляхом налагодження ефективного співробітництва з усіма суб’єктами діяльності в ланцюгу постачання харчових продуктів, включаючи галузеві асоціації, наукові установи, переробні підприємства і виробників, постачальників сировини, експортерів та імпортерів; інвестиційну, фінансову, інформаційну підтримку підприємств, які впроваджують системи якості на рівні міжнародних стандартів;
 		    на стимулювання виробників харчових продуктів до застосування систем управління якістю продукції шляхом налагодження ефективного співробітництва з усіма суб’єктами діяльності в системі постачання харчових продуктів, включаючи галузеві асоціації, наукові установи, переробні підприємства і виробників, постачальників сировини, експортерів та імпортерів, а також на інвестиційну, фінансову, інформаційну підтримку підприємств, які впроваджують системи якості на рівні міжнародних стандартів;
 
74. – на розвиток наукових досліджень щодо оцінки якості та безпеки харчових продуктів і інгредієнтів, впровадження інноваційних технологій, які включають біо- та нанотехнології, технології органічного виробництва харчових продуктів і продовольчої сировини, виробництво збагачених, дієтичних і функціональних харчових продуктів;
 		 -64- Борт В.П.
Сідельник І.І.
 У підпункті 2 пункту 3 слова «якості та безпеки» замінити на «безпечності та якості».
 		Враховано   на розвиток наукових досліджень щодо оцінки безпечності та якості харчових продуктів та інгредієнтів, впровадження інноваційних технологій, технологій органічного виробництва харчових продуктів і продовольчої сировини, виробництво збагачених, дієтичних і функціональних харчових продуктів;
 
75. – на реалізацію програм щодо підготовки кадрів в сфері управління якістю харчової продукції, технічної підтримки, розвитку інфраструктури, налагодження комунікаційного процесу між державними установами та виробниками, оцінки результатів впровадження систем управління якістю, їх ефективності та консультування стосовно можливих способів удосконалення;
 		    на реалізацію програм щодо підготовки кадрів у сфері управління якістю харчової продукції, технічної підтримки, розвитку інфраструктури, налагодження комунікаційного процесу між державними підприємствами, установами, організаціями та виробниками, оцінки результатів впровадження систем управління якістю, їх ефективності та консультування щодо можливих способів удосконалення;
 
76. – на розповсюдження інформації щодо законодавства з питань якості та безпеки продовольства, міжнародного досвіду у вказаній сфері, результатів контролю якості харчових продуктів у вигляді наукових публікацій, популярних публікацій у засобах масової інформації, оглядів, листівок, прес-релізів, бюлетенів, сторінок в мережі Інтернет;
 		    на поширення інформації щодо законодавства з питань якості та безпеки продовольства, міжнародного досвіду у цій сфері, результатів контролю якості харчових продуктів у вигляді наукових публікацій, популярних публікацій у засобах масової інформації, оглядів, листівок, прес-релізів, бюлетенів, сторінок у мережі Інтернет;
 
77. – на гармонізацію з міжнародними вимогами показників безпеки продовольчої сировини і харчових продуктів на основі досліджень в сфері науки про харчування;
 		 -65- Борт В.П.
Сідельник І.І.
 В підпункті 5 пункту 3 слова «безпеки» замінити на «безпечності».
 		Враховано   на гармонізацію з міжнародними вимогами показників безпечності продовольчої сировини і харчових продуктів на основі досліджень у сфері науки про харчування;
 
78. – на заохочення якісного маркування харчових продуктів для покращення розуміння характеристик продуктів споживачами, підтримки здорового вибору і сприяння безпечному зберіганню та приготуванню харчових продуктів шляхом розробки відповідних норм та методичних рекомендацій.
 		    на заохочення якісного маркування харчових продуктів для покращення розуміння характеристик продуктів споживачами, підтримки здорового вибору і сприяння безпечному зберіганню та приготуванню харчових продуктів шляхом розроблення відповідних норм та методичних рекомендацій;
 
79. В сфері харчування населення:
 		    4) у сфері харчування населення:
 
80. – на організацію здорового харчування дітей раннього, дошкільного та шкільного віку; розробку відповідних державних програм здорового харчування як найважливішого компонента здорового способу життя із залученням засобів масової інформації, створення спеціальних освітніх програм;
- на створення відповідних рекомендацій щодо формування медично-обґрунтованих та економічно-забезпечених стандартів та раціонів харчування і безпеки харчових продуктів в дошкільних закладах і школах;
- на надання малозабезпеченим верствам населення у відповідності до принципів продовольчої безпеки економічно та фізично доступних харчових продуктів;
- на удосконалення економічних взаємовідносин споживачів, виробників та держави в напрямку врахування та захисту інтересів суспільства.
 		 -66- Сігал Є.Я.
 Зміст частини 4 Статті 13 проекту Закону викласти у такій редакції:
«– на розробку відповідних державних програм раціонального харчування як найважливішого компонента здорового способу життя із залученням засобів масової інформації, створення спеціальних освітніх програм;
- на створення відповідних рекомендацій щодо формування медично-обґрунтованих та економічно-забезпечених стандартів та раціонів харчування і безпечності харчових продуктів в освітніх закладах;
- на інформування споживачів щодо безпечності харчових продуктів, а також ризиків, пов’язаних з харчуванням і безпечністю харчових продуктів».
 		Враховано   на розроблення відповідних державних програм раціонального харчування як найважливішого компонента здорового способу життя із залученням засобів масової інформації, створення спеціальних освітніх програм;
на створення відповідних рекомендацій щодо формування медично обґрунтованих та економічно забезпечених стандартів та раціонів харчування і безпечності харчових продуктів в освітніх закладах;
на інформування споживачів щодо безпечності харчових продуктів, а також ризиків, пов’язаних з харчуванням і безпечністю харчових продуктів;
 
81. В сфері виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції та продовольства:
 		 -67- Даниленко В.А.
 У статті 13 при визначенні основних напрямків державної політики у формуванні продовольчої безпеки в сфері виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції та продовольства доповнити новим пунктом такого змісту:
- на створення необхідної фінансової бази для забезпечення національних виробників харчових продуктів пільговими кредитними коштами у національній валюті за процентною ставкою не вище 5 відсотків.
 		Відхилено   5) у сфері виробництва і реалізації продовольства:
 
    -68- Сігал Є.Я.
 Викласти назву у редакції: «5. В сфері виробництва і реалізації продовольства:».
 		Враховано    
82. - на підвищення родючості земель сільськогосподарського призначення і урожайності сільськогосподарських культур, розвиток тваринництва і його кормової бази;
 		 -69- Сігал Є.Я.
 В абзаці 24 статті 13 словосполучення «земель сільськогосподарського призначення» замінити на «ґрунтів»
 		Враховано   на підвищення родючості земель сільськогосподарського призначення та урожайності сільськогосподарських культур, розвиток тваринництва і його кормової бази;
 
83. - на формування фактичних та прогнозних балансів сільськогосподарської продукції і продовольства з урахуванням затверджених раціональних обсягів споживання основних харчових продуктів, які відповідають сучасним вимогам здорового харчування;
 		 -70- Сігал Є.Я.
 У змісті вираз «здорове харчування» замінити на «раціональне харчування».
 		Відхилено   на формування фактичних та прогнозних балансів сільськогосподарської продукції і продовольства;
 
    -71- Борт В.П.
Сідельник І.І.
 У підпункті 2 пункту 5 слова «з урахуванням затверджених раціональних обсягів споживання основних харчових продуктів, які відповідають сучасним вимогам здорового харчування» виключити.
 		Враховано    
84. - на створення та впровадження нових технологій глибокої і комплексної переробки продовольчої сировини, методів зберігання і транспортування сільськогосподарської сировини і харчових продуктів;
 		 -72- Сігал Є.Я.
 У змісті слово «сільськогосподарської» замінити на «продовольчої».
 		Враховано   на створення та впровадження нових технологій глибокої і комплексної переробки продовольчої сировини, методів зберігання і транспортування сільськогосподарської сировини та харчових продуктів;
 
85. - на розвиток системи індикативного планування в аграрному секторі економіки як механізму координації інтересів і діяльності державних та комерційних господарюючих суб’єктів, що поєднує державне регулювання економіки з її саморегулюванням;
 		    на розвиток системи індикативного планування в аграрному секторі економіки як механізму координації інтересів і діяльності державних та комерційних суб’єктів господарювання, що поєднує державне регулювання економіки з її саморегулюванням;
 
86. - на активізацію інноваційної діяльності в галузях продовольчого комплексу шляхом розвитку освіти і науки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, стимулювання фундаментальних досліджень за ключовими напрямами, маркетингу інновацій, формування територіальних агротехнічних парків як інструментів інтеграції наукового, освітнього, інформаційного, фінансового і виробничого потенціалу на відповідній території в інноваційний комплекс та створення економічних умов стимулювання інноваційної діяльності;
 		 -73- Сігал Є.Я.
 У змісті «продовольчого комплексу» замінити на «аграрного сектору»
 		Враховано   на активізацію інноваційної діяльності в галузях продовольчого комплексу шляхом розвитку освіти і науки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, стимулювання фундаментальних досліджень за ключовими напрямами, маркетингу інновацій, формування територіальних агротехнопарків як інструментів інтеграції наукового, освітнього, інформаційного, фінансового і виробничого потенціалу на відповідній території в інноваційний комплекс та створення економічних умов стимулювання інноваційної діяльності;
 
87. - на реалізацію інвестиційної політики, спрямованої на впровадження інновацій, здатних за рахунок оновлення техніко-технологічної та організаційної бази виробництва забезпечити отримання конкурентоспроможної продукції;
 		 -74- Сігал Є.Я.
 У змісті вираз «конкурентоспроможної продукції» замінити на «конкурентоспроможного вітчизняного продовольства».
 		Враховано   на реалізацію інвестиційної політики, спрямованої на впровадження інновацій, здатних за рахунок оновлення техніко-технологічної та організаційної бази виробництва забезпечити виробництво конкурентоспроможної продукції;
 
88. - на формування доступного інформаційного бізнес-середовища функціонування аграрного ринку шляхом надання відповідної інформації, проведення рекламних заходів, інвестиційних семінарів, конференцій, форумів, виставок-ярмарків, розробки інвестиційних паспортів агропродовольчої сфери регіонів на різних рівнях.
 		 -75- Сігал Є.Я.
 У змісті слова «агропродовольчої сфери регіонів на різних рівнях» замінити на «аграрного сектора».
 		Враховано   на формування доступного інформаційного бізнес-середовища функціонування аграрного ринку шляхом надання відповідної інформації, проведення рекламних заходів, інвестиційних семінарів, конференцій, форумів, виставок-ярмарків, розроблення інвестиційних паспортів аграрного сектору;
 
89. В сфері зовнішньоекономічної політики:
 		 -76- Даниленко В.А.
 У статті 13 при визначенні основних напрямків державної політики у формуванні продовольчої безпеки в сфері зовнішньоекономічної політики доповнити новим пунктом такого змісту:
- на захист вітчизняних виробників продуктів харчування шляхом часткового обмеження імпорту іноземних товарів, що в належній кількості виробляється на території України.
 		Відхилено   6) у сфері зовнішньоекономічної політики:
 
90. – на раціоналізацію співвідношення експорту та імпорту сільськогосподарської сировини і продовольства; використання інструментів митно-тарифного регулювання для цілей формування продовольчої безпеки держави, оперативне використання заходів торгового захисту при демпінговому, субсидованому чи різко зростаючому імпорті; скорочення залежності вітчизняного агропромислового комплексу від імпорту технологій, машин, обладнання та інших ресурсів.
 		 -77- Сігал Є.Я.
 Зміст пункту викласти у редакції:
«1) на раціоналізацію співвідношення експорту та імпорту продовольства;
2) на використання інструментів митно-тарифного регулювання для цілей формування продовольчої безпеки країни, оперативне використання заходів торгового захисту при демпінговому, субсидованому чи різко зростаючому імпорті продовольства;
3) на скорочення залежності вітчизняного аграрного сектору від імпорту технологій, машин, обладнання та інших ресурсів».
 		Враховано   на раціоналізацію співвідношення експорту та імпорту продовольства;
на використання інструментів митно-тарифного регулювання для цілей формування продовольчої безпеки держави, оперативне застосування заходів торгового захисту в разі демпінгового, субсидованого чи різко зростаючого імпорту продовольства;
на скорочення залежності вітчизняного аграрного сектору від імпорту технологій, машин, обладнання та інших ресурсів.
 
91. В сфері сталого розвитку сільських територій:
 		 -78- Борт В.П.
Сідельник І.І.
 Виключити напрям державної політики у сфері сталого розвитку сільських територій як такий, що не є предметом регулювання цього проекту Закону.
 		Враховано      
92. - розвиток мотиваційних механізмів щодо спонукання економічних суб’єктів, господарюючих на селі, до створення нових робочих місць та розширення сфери економічної діяльності шляхом її диверсифікації і модернізації;
 		       
93. - працевлаштування незайнятих, їх соціальна і психологічна адаптація, професійне навчання та консультування, підтримка підприємництва і самозайнятості, стимулювання розвитку альтернативних видів зайнятості на селі;
 		       
94. - формування територіальних інформаційних систем регулювання попиту і пропозиції на ринку праці в сільській місцевості, спрямованих на забезпечення варіативності пошуку роботи та зниження господарюючими суб’єктами рівня трансакційних витрат на ньому;
 		       
95. - всебічна підтримка розвитку особистих селянських господарств, формування передумов для трансформації найбільш активних з них в підприємницькі структури, насамперед шляхом створення відповідної інфраструктури, яка б забезпечувала особисті селянські господарства всіма видами ресурсів, зокрема інформаційними;
 		 -79- Сігал Є.Я.
 Зміст пункту викласти у такій редакції:
«- на всебічну підтримку розвитку особистих селянських господарств, формування передумов для їх трансформації в підприємницькі структури, насамперед шляхом створення відповідної інфраструктури, яка б забезпечувала такі господарства фінансовими, матеріальними, інформаційними та іншими необхідними ресурсами».
 		Враховано      
96. - розвиток інституту дорадництва на селі, орієнтованого на надання дорадчих послуг щодо можливостей розвитку різних видів альтернативного підприємництва в сільській місцевості; методів, форм і сучасних технологій господарювання; формування практичних навичок прибуткового ведення господарства; забезпечення якості і безпеки продукції; врегулювання відносин власності на майно, землю, їх ефективне використання у господарській діяльності; порядку одержання державної допомоги, інвестиційних, кредитних та інших видів ресурсів; можливостей застосування ресурсо- і енергозберігаючих технологій, альтернативних видів палива, відновлюваних джерел енергії.
 		       
97. Стаття 14. Міжнародне співробітництво у сфері дії Закону
 		    Стаття 14. Міжнародне співробітництво у сфері забезпечення продовольчої безпеки України
 
98. Кабінет Міністрів України розробляє і впроваджує заходи щодо розвитку міжнародного співробітництва з урахуванням необхідності захисту національних інтересів України у сфері формування продовольчої безпеки.
 		    Кабінет Міністрів України розробляє і впроваджує заходи щодо розвитку міжнародного співробітництва з урахуванням необхідності захисту національних інтересів України у сфері забезпечення продовольчої безпеки.
 
99. РОЗДІЛ VІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 		    РОЗДІЛ VІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
100. 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
 		    1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
 
101. 2. Даний Закон не потребує внесення змін до діючих Законів України.
 		 -80- Сігал Є.Я.
 Пункт 2 Розділу ІV виключити.
 		Враховано      
102. 3. Кабінету Міністрів України протягом 3-х місяців з дня опублікування цього Закону:
 		    2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону:
 
103. привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;
 		    привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
104. забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
 		    забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
 
105. розробити та прийняти Стратегію формування продовольчої безпеки України на 2012-2020 роки.

-81- Сігал Є.Я.
 Останній абзац Розділу ІV викласти в наступній редакції:
«подати на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо внесення змін до законів та інших законодавчих актів, які випливають з норм цього Закону».
 		Враховано   подати на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо внесення змін до законів та інших законодавчих актів, які випливають з норм цього Закону.