Кількість абзаців - 1224 Розмітка (ліва колонка)


Кримінальний процесуальний кодекс України (розділ VІІІ - розділ ХІ) (Друге читання)

0. Розділ VІІІ. Виконання судових рішень
 
1. Стаття 532. Набрання судовим рішенням законної сили
 
2. 1. Вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
 
3. 2. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
 
4. 3. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили.
 
5. 4. Судові рішення суду апеляційної, касаційної інстанції, Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
 
6. 5. Ухвали суду, слідчого судді, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту оголошення.
 
7. Стаття 533. Наслідки набрання законної сили судовим рішенням
 
8. 1. Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
 
9. Стаття 534. Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні
 
10. 1. У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.
 
11. 2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
 
12. 3. Виправдувальний вирок або судове рішення, що звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після їх проголошення в залі судового засідання.
 
13. 4. У разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження одночасно вирішується питання про зупинення виконання вироку або ухвали. Виконання вироку або ухвали може бути зупинене також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
 
14. 5. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
 
15. Стаття 535. Звернення судового рішення до виконання
 
16. 1. Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної, касаційної інстанції чи Верховного Суду України.
 
17. 2. Суд разом зі своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов'язок виконати судове рішення.
 
18. 3. У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.
 
19. 4. Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.
 
20. 5. До набрання обвинувальним вироком законної сили обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не може бути переведений у місце позбавлення волі в іншу місцевість.
 
21. Стаття 536. Відстрочка виконання вироку
 
22. 1. Виконання вироку про засудження особи до виправних робіт, арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі може бути відстрочено:
 
23. 1) при тяжкій хворобі засудженого, яка перешкоджає відбуванню покарання, -до його видужання;
 
24. 2) при вагітності засудженої або за наявності у неї малолітніх дітей - на час вагітності або до досягнення дитиною трьох років, якщо особу засуджено за злочин, що не є особливо тяжким;
 
25. 3) коли негайне відбування покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім'ї через особливі обставини (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сім'ї тощо) -на строк, встановлений судом, але не більше одного року з дня набрання вироком законної сили.
 
26. 2. Відстрочка виконання вироку не допускається щодо осіб, засуджених за тяжкі (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті) та особливо тяжкі злочини незалежно від строку покарання.
 
27. Стаття 537. Питання, які вирішуються судом під час виконання вироків
 
28. 1. Під час виконання вироків відповідний суд має право вирішувати такі питання:
 
29. 1) про відстрочку виконання вироку;
 
30. 2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;
 
31. 3) про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким;
 
32. 4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;
 
33. 5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років;
 
34. 6) про звільнення від покарання за хворобою;
 
35. 7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення;
 
36. 8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком;
 
37. 9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку;
 
38. 10) про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України;
 
39. 11) про застосування покарання при наявності декількох вироків;
 
40. 12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією ж особою, за який вона не була засуджена;
 
41. 13) про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України;
 
42. 14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
 
43. Стаття 538. Питання, які вирішуються судом після виконання вироку
 
44. 1. Після відбування покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням.
 
45. Стаття 539. Порядок вирішення судом питань, пов'язаних із виконанням вироку
 
46. 1. Питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
 
47. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особі мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів.
 
48. 2. Клопотання про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається:
 
49. 1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, -у випадку необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні) частини першої статті 537 цього Кодексу;
 
50. 2) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, -у випадку необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (в частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13 частини першої статті 537 цього Кодексу;
 
51. 3) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, -у випадку необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9 частини першої статті 537 цього Кодексу;
 
52. 4) до суду, який ухвалив вирок, -у випадку необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у випадку, якщо вирішення питання необхідне в зв'язку зі здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.
 
53. 3. Клопотання про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього Розділу.
 
54. 4. У судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого; лікарська комісія, що дала висновок стосовно питань застосування до засудженого примусового лікування або його припинення, у випадку розгляду відповідних питань; спостережна комісія, служба у справах дітей, якщо розглядається погоджене з ними клопотання; цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, інші особи у разі необхідності.
 
55. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання, не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
 
56. 5. За наслідками розгляду клопотання суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким зупиняє її виконання.
 
57. 6. У випадку набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням розгляд повторного клопотання з цього ж питання щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не нижче п'яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.
 
58. У випадку набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо зняття судимості розгляд повторного клопотання з цього ж питання може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову.
 
59. 7. У випадку задоволення клопотання про звільнення від подальшого відбування покарання засудженим, який захворів на психічну хворобу під час відбування покарання, суддя вправі застосувати примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92 - 95 Кримінального кодексу України.
 
60. Стаття 540. Зарахування у строк відбування покарання часу перебування засудженого в лікувальній установі
 
61. 1. Час перебування засудженого в лікувальній установі під час відбування покарання у виді позбавлення волі зараховується у строк позбавлення волі.
 
62. Розділ ІХ. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження
 
63. Глава 42. Загальні засади міжнародного співробітництва
 
64. Стаття 541. Роз'яснення термінів
 
65. 1. Терміни, що їх вжито в цьому Розділі Кодексу, коли немає спеціальних вказівок, мають таке значення:
 
66. 1) міжнародна правова допомога - проведення компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою;
 
67. 2) видача особи (екстрадиція) -видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактична передача такої особи під юрисдикцію запитуючої держави;
 
68. 3) перейняття кримінального провадження - здійснення компетентними органами однієї держави розслідування з метою притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені на території іншої держави, за її запитом;
 
69. 4) запитуюча сторона - держава, компетентний орган якої звертається із запитом, або міжнародна судова установа;
 
70. 5) запитувана сторона - держава, до компетентного органу якої направляється запит;
 
71. 6) уповноважений (центральний) орган - орган, який уповноважений від імені держави розглянути запит компетентного органу іншої держави або міжнародної судової установи і вжити заходів з метою його виконання, або направити до іншої держави запит компетентного органу про надання міжнародної правової допомоги;
 
72. 7) компетентний орган - орган, який здійснює кримінальне провадження, і який звертається із запитом згідно з цим Розділом або який забезпечує виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги.
 
73. Стаття 542. Обсяг міжнародного співробітництва під час кримінального провадження
 
74. 1. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків. Міжнародним договором України можуть бути передбачені інші, ніж у цьому Кодексі, форми співробітництва під час кримінального провадження.
 
75. Стаття 543. Законодавство, що регулює міжнародне співробітництво під час кримінального провадження
 
76. 1. Порядок направлення запиту до іншої держави, порядок розгляду уповноваженим (центральним) органом України запиту іншої держави або міжнародної судової установи про таку допомогу і порядок виконання такого запиту визначаються цим Кодексом і чинними міжнародними договорами України.
 
77. Стаття 544. Надання та отримання міжнародної правової допомоги чи іншого міжнародного співробітництва без договору
 
78. 1. За відсутності міжнародного договору України міжнародна правова допомога чи інше співробітництво може бути надано на підставі запиту іншої держави чи запитано на засадах взаємності.
 
79. 2. Уповноважений (центральний) орган України, направляючи до такої держави запит, письмово гарантує запитуваній стороні розглянути у майбутньому її запит про надання такого ж виду міжнародної правової допомоги.
 
80. 3. Згідно з умовами частини першої цієї статті уповноважений (центральний) орган України розглядає запит іноземної держави лише за наявності письмової гарантії запитуючої сторони прийняти і розглянути в майбутньому запит України на засадах взаємності.
 
81. 4. Уповноважений (центральний) орган України при зверненні за міжнародною правовою допомогою до такої держави та наданні такій державі міжнародної правової допомоги керується цим Кодексом.
 
82. 5. За відсутності міжнародного договору з відповідною державою уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання міжнародної правової допомоги до Міністерства закордонних справ України для подальшого передання його компетентному органу запитуваної сторони дипломатичним шляхом.
 
83. Стаття 545. Уповноважений (центральний) орган України
 
84. 1. Генеральна прокуратура України розглядає звернення слідчих, прокурорів щодо направлення запиту до іншої держави, забезпечує направлення такого запиту, а також розглядає запити, що надходять з інших держав, організовує їх виконання в Україні та контролює їх виконання.
 
85. 2. Міністерство юстиції України розглядає звернення судів щодо направлення запиту до іншої держави, забезпечує направлення такого запиту, а також розглядає запити, що надходять з інших держав, організовує їх виконання в Україні та контролює їх виконання.
 
86. 3. Якщо цим Кодексом або чинним міжнародним договором України передбачено інший порядок зносин, на визначений цими нормативними актами орган поширюються повноваження, передбачені частинами першою, другою цієї статті.
 
87. Стаття 546. Інформація, що містить державну таємницю
 
88. 1. Якщо внаслідок виконання в Україні запиту про міжнародну правову допомогу отримані відомості, які згідно із законом віднесені до державної таємниці, вони можуть бути передані запитуючій стороні виключно через уповноважений (центральний) орган України у разі, якщо ці відомості не спричинять шкоди інтересам України або іншої держави, що надала їх Україні, лише за наявності договору про взаємний захист інформації та згідно з передбаченими ним вимогами і правилами.
 
89. Стаття 547. Виконання процесуальних дій дипломатичними представництвами або консульськими установами
 
90. 1. Консульські установи або дипломатичні представництва інших держав в Україні мають право одержувати на добровільній основі пояснення, речі, документи від громадян держави, яку вони представляють, а також вручати документи таким особам.
 
91. Стаття 548. Запит про міжнародне співробітництво
 
92. 1. Запит (доручення, прохання, клопотання) про міжнародне співробітництво складається відповідно до вимог міжнародного договору України, на підставі якого запитується співробітництво, а якщо відповідним міжнародним договором такі вимоги не визначено - згідно з цим Кодексом.
 
93. 2. Запит і документи, що до нього додаються, складаються у письмовій формі, засвідчуються підписом уповноваженої особи та скріплюються печаткою органу, що їх склав або засвідчив.
 
94. 3. Запит і документи, що до нього додаються, супроводжуються засвідченим у встановленому порядку перекладом мовою, визначеною відповідним міжнародним договором України, а за відсутності міжнародного договору - офіційною мовою запитуваної сторони або іншою прийнятною для цієї сторони мовою.
 
95. 4. Запит надсилається за кордон поштою, а у невідкладних випадках попередньо може бути переданий електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв'язку. У такому разі оригінал запиту надсилається поштою не пізніше трьох днів з моменту його передання електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв'язку.
 
96. 5. Уповноважений (центральний) орган України може прийняти запит, який надійшов від запитуючої сторони електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв'язку. Виконання такого запиту може бути обумовлено підтвердженням передання його оригіналу поштою.
 
97. Стаття 549. Зберігання та передання речових доказів і документів
 
98. 1. Речові докази і документи, передані запитуваною стороною на виконання запиту (доручення, клопотання) компетентного органу України у порядку міжнародного співробітництва, зберігаються в порядку, встановленому цим Кодексом для зберігання речових доказів та документів, і після закінчення кримінального провадження повертаються запитуваній стороні, якщо не було досягнуто домовленості про інше.
 
99. 2. При переданні компетентному органу запитуючої сторони речових доказів і документів на виконання запиту (доручення, клопотання) у порядку міжнародного співробітництва компетентний орган України може відмовитись від вимоги їх повернення в Україну після закінчення кримінального провадження у запитуючій стороні у разі, якщо на території України відсутня потреба їх використання для досудового розслідування та судового розгляду в іншому кримінальному провадженні або відсутні правомірні вимоги третіх осіб щодо права на відповідне майно чи спір щодо нього розглядається у суді.
 
100. Стаття 550. Доказова сила офіційних документів
 
101. 1. Документи, які направляються у зв'язку із запитом про міжнародне співробітництво, якщо їх складено, засвідчено у відповідній формі офіційною особою компетентного органу запитуючої сторони або запитуваної сторони і скріплено гербовою печаткою компетентного органу, приймаються на території України без додаткового засвідчення (легалізації) у разі, якщо це передбачено міжнародним договором України.
 
102. 2. Відомості, які містяться в матеріалах, отриманих у результаті виконання дій, передбачених у запиті про міжнародне співробітництво, органами іноземної держави та за процедурою, передбаченою законодавством запитуваної держави, не потребують легалізації і визнаються судом допустимими, якщо під час їх отримання не було порушено засади справедливого судочинства, права людини і основоположні свободи.
 
103. Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій
 
104. Стаття 551. Запит про міжнародну правову допомогу
 
105. 1. Суд, прокурор або слідчий за погодженням з прокурором надсилає до уповноваженого (центрального) органу України запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, яке він здійснює.
 
106. 2. Уповноважений (центральний) орган України розглядає запит на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів та міжнародних договорів України.
 
107. 3. У разі прийняття рішення про направлення запиту уповноважений (центральний) орган України протягом десяти днів надсилає запит уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони безпосередньо або дипломатичним шляхом.
 
108. 4. У разі відмови у направленні запиту всі матеріали протягом десяти днів повертаються відповідному органу України з викладом недоліків, які потрібно усунути, або з поясненням причин неможливості направлення запиту.
 
109. Стаття 552. Зміст та форма запиту про міжнародну правову допомогу
 
110. 1. Зміст та форма запиту про міжнародну правову допомогу повинні відповідати вимогам цього Кодексу або міжнародного договору України, що застосовується у конкретному випадку. Запит може бути складений у формі доручення.
 
111. 2. Запит повинен містити:
 
112. 1) назву органу, який здійснює кримінальне провадження, та компетентного органу запитуваної сторони;
 
113. 2) посилання на міжнародний договір України або вказівку на дотримання засади взаємності;
 
114. 3) найменування кримінального провадження, щодо якого запитується міжнародна правова допомога;
 
115. 4) стислий опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження, його правову кваліфікацію;
 
116. 5) відомості про повідомлену підозру, обвинувачення з викладенням повного тексту відповідних статей Кримінального кодексу України;
 
117. 6) повне ім'я та процесуальний статус осіб, з якими необхідно виконати процесуальні дії, відомості про місце їхнього проживання або перебування, громадянство та рід занять, а також інші відомості, які можуть полегшити виконання доручення;
 
118. 7) чіткий перелік процесуальних дій, виконання яких запитується;
 
119. 8) відомості про осіб, присутність яких при виконанні процесуальних дій вважається необхідною, і обґрунтування цієї потреби;
 
120. 9) інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.
 
121. 3. До запиту про допит особи як свідка, потерпілого, експерта додається текст відповідної статті цього Кодексу з метою роз'яснення особі її процесуальних прав і обов'язків. До запиту також додається перелік питань, які слід поставити особі, або відомості, які слід одержати від особи.
 
122. 4. До запиту про проведення обшуку, огляду місця події, вилучення, арешту чи конфіскації майна або інших процесуальних дій, дозвіл на проведення яких надається судом згідно з цим Кодексом, додається інформація про докази, які обґрунтовують потребу у відповідних заходах.
 
123. 5. Не вимагається надання інформації згідно з пунктами 4, 5, 8 частини другої цієї статті, до запиту про вручення особі документів або викликів до суду.
 
124. Стаття 553. Наслідки виконання запиту в іноземній державі
 
125. 1. Докази та відомості, одержані від запитуваної сторони в результаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу, можуть бути використані лише у кримінальному провадженні, якого стосувався запит, крім випадків, коли досягнуто домовленості про інше із запитуваною стороною.
 
126. 2. Відомості, які містяться в матеріалах, отриманих внаслідок виконання запиту про міжнародну правову допомогу, не можуть визнаватися судом допустимими, якщо запит компетентного органу України був переданий запитуваній стороні з порушенням передбаченого порядку, встановленого цим Кодексом або міжнародним договором України.
 
127. Стаття 554. Розгляд запиту іноземного компетентного органу про міжнародну правову допомогу
 
128. 1. Отримавши запит про міжнародну правову допомогу від запитуючої сторони, уповноважений (центральний) орган України розглядає його на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів або міжнародних договорів України.
 
129. 2. У разі прийняття рішення про задоволення запиту уповноважений (центральний) орган України надсилає запит компетентному органу України для виконання.
 
130. 3. З метою виконання запиту уповноважений (центральний) орган України має право надавати вказівки компетентним органам, які виконують запит, спрямовані на сприяння скорішому та якіснішому виконанню запиту.
 
131. Стаття 555. Повідомлення про результати розгляду запиту
 
132. 1. У разі задоволення запиту уповноважений (центральний) орган України зобов'язаний забезпечити передання уповноваженому (центральному) органу запитуючої сторони матеріалів, одержаних у результаті виконання запиту.
 
133. 2. У разі відмови у задоволенні запиту уповноважений (центральний) орган України повідомляє запитуючій стороні причини відмови, а також умови, за яких запит може бути розглянутий повторно, і повертає запит.
 
134. 3. Якщо є підстави для відмови у задоволенні запиту або для його відкладення уповноважений (центральний) орган України може узгодити із запитуючою стороною порядок виконання запиту за певних обмежень. Якщо запитуюча сторона погоджується з визначеними умовами, запит задовольняється після виконання запитуючою стороною цих умов.
 
135. Стаття 556. Конфіденційність
 
136. 1. На прохання запитуючої сторони уповноважений (центральний) орган України має право вжити додаткових заходів для забезпечення конфіденційності факту отримання запиту про міжнародну правову допомогу, його змісту та відомостей, отриманих внаслідок його виконання.
 
137. 2. За необхідності погоджуються умови та терміни збереження конфіденційних відомостей, отриманих внаслідок виконання запиту.
 
138. Стаття 557. Відмова у виконанні запиту про міжнародну правову допомогу
 
139. 1. Запитуючій стороні може бути відмовлено у задоволенні запиту про правову допомогу у випадках, передбачених міжнародним договором України.
 
140. 2. За відсутності міжнародного договору України у виконанні запиту повинно бути відмовлено, якщо:
 
141. 1) виконання запиту суперечитиме конституційним засадам чи може завдати шкоди суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим суттєвим інтересам України;
 
142. 2) запит стосується правопорушення, за яке в Україні відносно тієї ж особи судом прийняте рішення, яке набрало законної сили;
 
143. 3) запитуюча сторона не забезпечує взаємності у цій сфері;
 
144. 4) запит стосується діяння, яке не є кримінальним правопорушенням за законом України про кримінальну відповідальність;
 
145. 5) є достатні підстави вважати, що запит спрямований на переслідування, засудження або покарання особи за ознаками її раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
 
146. 6) запит стосується кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування або судового розгляду в Україні.
 
147. Стаття 558. Виконання запиту
 
148. 1. Запит про міжнародну правову допомогу виконується протягом двох місяців з дати його отримання безпосереднім виконавцем. У разі необхідності строк виконання може бути продовжено уповноваженим (центральним) органом України. При виконанні запиту про міжнародну правову допомогу застосовуються норми цього Кодексу.
 
149. 2. За клопотанням запитуючої сторони і якщо це передбачено міжнародним договором України, можуть бути застосовані норми процесуального законодавства запитуючої сторони, якщо це не суперечить загальним засадам судочинства України і не порушує та не може призвести до порушення прав людини і основоположних свобод.
 
150. 3. За наявності обставин, що перешкоджають застосуванню положень частини другої цієї статті, з уповноваженим (центральним) органом запитуючої сторони з'ясовується можливість виконання запиту у порядку, передбаченому законом України.
 
151. 4. Якщо після задоволення запиту про міжнародну правову допомогу стане очевидною неможливість його виконання, про це невідкладно повідомляється уповноважений (центральний) орган запитуючої сторони із зазначенням причин, а також вивчається можливість виконання запиту згідно із частиною третьою статті 555 цього Кодексу.
 
152. Стаття 559. Відкладення надання міжнародної правової допомоги
 
153. 1. Надання правової допомоги може бути повністю або частково відкладене, якщо виконання доручення перешкоджатиме досудовому розслідуванню або судовому розгляду, що триває в Україні.
 
154. Стаття 560. Завершення процедури надання міжнародної правової допомоги
 
155. 1. Орган, якому було доручено виконання запиту, після здійснення необхідних процесуальних дій надсилає всі отримані матеріали уповноваженому (центральному) органу України. У разі неправильного або неповного виконання запиту уповноважений (центральний) орган має право вимагати додаткових заходів для виконання запиту.
 
156. 2. Документи, отримані внаслідок виконання запиту, засвідчуються гербовою печаткою компетентного органу, який проводив процесуальні дії, та передаються уповноваженому (центральному) органу України для передання запитуючій стороні без перекладу, якщо інше не передбачено міжнародним договором.
 
157. 3. Уповноважений (центральний) орган України надсилає матеріали, отримані під час виконання запиту, уповноваженому (центральному) органу запитуючої сторони протягом десяти календарних днів після їх отримання від компетентного органу України.
 
158. Стаття 561. Процесуальні дії, які можуть бути проведені в порядку надання міжнародної правової допомоги
 
159. 1. На території України з метою виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги можуть бути проведені будь-які процесуальні дії, передбачені цим Кодексом або міжнародним договором.
 
160. Стаття 562. Виконання процесуальних дій, які потребують спеціального дозволу
 
161. 1. Якщо для виконання запиту потрібно здійснити процесуальні дії, проведення яких в Україні можливе лише з дозволу прокурора або суду, такі дії здійснюються лише після отримання дозволу в порядку, передбаченому цим Кодексом, навіть якщо законодавство запитуючої сторони цього не передбачає.
 
162. Стаття 563. Присутність представників компетентних органів запитуючої держави
 
163. 1. Компетентний орган України може дозволити представникам компетентного органу запитуючої сторони, сторони захисту або потерпілому чи його представнику бути присутніми при виконанні запиту про міжнародну правову допомогу.
 
164. 2. Особи, передбачені частиною першою цієї статті, не мають права самостійно проводити на території України будь-які процесуальні дії. У разі участі у проведенні процесуальних дій такі представники повинні дотримуватися вимог законів України.
 
165. 3. Особи, передбачені частиною першою цієї статті, мають право спостерігати за проведенням процесуальних дій і вносити зауваження та пропозиції щодо їх проведення, з дозволу слідчого, прокурора або суду ставити запитання, а також робити записи, у тому числі із застосуванням технічних засобів.
 
166. Стаття 564. Виклик підозрюваного, обвинуваченого з-за кордону та їхні гарантії
 
167. 1. Підозрюваному, обвинуваченому, який перебуває в іншій державі, може бути запропоновано добровільно прибути за викликом слідчого, прокурора чи суду.
 
168. 2. Підозрюваний, обвинувачений, незалежно від громадянства, викликаний згідно з частиною першою цієї статті, не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий, триматися під вартою, до нього не можуть бути застосовані інші заходи забезпечення кримінального провадження та обмеження його особистої свободи за будь-які кримінальні правопорушення, вчинені до перетинання державного кордону України за викликом та не зазначені у повідомленні про виклик. Така особа не може бути піддана покаранню, призначеному за такі кримінальні правопорушення.
 
169. 3. Підозрюваний, обвинувачений втрачає гарантії, передбачені частиною другою цієї статті, якщо він за власним розсудом не залишить територію України протягом п'ятнадцяти днів від моменту отримання повідомлення компетентного органу про те, що подальша його присутність в Україні не є необхідною.
 
170. Стаття 565. Виклик свідка, потерпілого, його представника
 
171. 1. Свідок, потерпілий, його представник, які перебувають за межами території України, можуть бути викликані або добровільно прибути до слідчого, прокурора, суду для проведення процесуальних дій на території України.
 
172. 2. Процесуальні дії за участю осіб, вказаних у частині першій цієї статті, які прибули за викликом, проводяться у передбаченому цим Кодексом порядку.
 
173. 3. Особа, зазначена у частині першій цієї статті, незалежно від її громадянства, яка прибула за викликом, не може бути притягнута до кримінальної відповідальності, затримана або триматися під вартою, до неї не можуть бути застосовані інші заходи забезпечення кримінального провадження та обмеження її особистої свободи як з приводу кримінального правопорушення, яке є предметом цього кримінального провадження, так і за будь-яке інше кримінальне правопорушення, вчинене до перетинання державного кордону України. Така особа не може бути піддана покаранню, призначеному за такі кримінальні правопорушення.
 
174. 4. Особа втрачає гарантії, передбачені частиною третьою цієї статті, якщо за власним розсудом не залишить територію України протягом п'ятнадцяти діб від моменту отримання повідомлення компетентного органу про те, що подальша її присутність в Україні не є необхідною.
 
175. 5. Викликаному свідку, потерпілому відшкодовуються витрати на проїзд і проживання в Україні, а також втрачений заробіток. На прохання викликаної особи компетентний орган, що склав запит про виклик, може виплатити авансом частину відшкодування для прибуття за викликом.
 
176. 6. У виклику, який вручається свідку, потерпілому, що постійно перебувають за кордоном, роз'яснюється зміст частин третьої-п'ятої цієї статті. У ньому не може міститися попередження про застосування заходів забезпечення кримінального провадження у зв'язку з неприбуттям.
 
177. Стаття 566. Допит на підставі запиту про міжнародну правову допомогу
 
178. 1. Особа, яка перебуває на території України, може бути викликана судом для допиту. Їй повинно бути повідомлено про те, що вона викликана на виконання запиту іноземної держави про міжнародну правову допомогу.
 
179. 2. Особа, вказана у частині першій цієї статті, має право відмовитись давати показання у випадках:
 
180. 1) якщо закон України дозволяв би їй відмовитися від показання, якби кримінальне провадження проводилося відповідними органами України;
 
181. 2) якщо закон запитуючої держави дозволяв би їй відмовитись від показання, якби допит проводився відповідним органом запитуючої сторони.
 
182. Стаття 567. Допит за запитом компетентного органу іноземної держави шляхом проведення відео- або телефонної конференції
 
183. 1. Допит за запитом компетентного органу іноземної держави може бути проведено у присутності слідчого судді за допомогою відео- або телефонної конференції у таких випадках:
 
184. 1) неможливості прибуття певних осіб до компетентного органу іноземної держави;
 
185. 2) для забезпечення безпеки осіб;
 
186. 3) з інших підстав, визначених слідчим суддею (судом).
 
187. 2. Допит шляхом відео- або телефонної конференції виконується у порядку, передбаченому процесуальним законом запитуючої сторони у тій мірі, у якій такий порядок не суперечить засадам кримінального процесуального законодавства України та загальновизнаним стандартам забезпечення прав людини і основоположних свобод.
 
188. 3. Уповноважений (центральний) орган України доручає відповідному прокурору звернутися до слідчого судді за місцем знаходження особи з клопотанням про проведення цих дій та фіксування допиту на відео- чи аудіоносії.
 
189. 4. Компетентний орган запитуючої сторони повинен забезпечити участь перекладача під час проведення відео- або телефонної конференції.
 
190. 5. Якщо під час допиту слідчий суддя виявив порушення порядку, передбаченого частиною другою цієї статті, особою, яка здійснює допит, він повідомляє про це учасників процесуальної дії та зупиняє допит з метою вжиття заходів для його усунення. Допит продовжується тільки після узгодження з компетентним органом запитуючої сторони необхідних змін у процедурі.
 
191. 6. Протокол допиту та носії відео- або аудіоінформації надсилаються до компетентного органу запитуючої сторони.
 
192. 7. За правилами, передбаченими цією статтею, проводяться допити за допомогою відео- або телефонної конференції за запитами компетентного органу України.
 
193. Стаття 568. Розшук, арешт і конфіскація майна
 
194. 1. На підставі запиту про міжнародну правову допомогу відповідні органи України проводять передбачені цим Кодексом процесуальні дії з метою виявлення та арешту майна, грошей і цінностей, отриманих злочинним шляхом, а також майна, яке належить підозрюваним, обвинуваченим або засудженим особам.
 
195. 2. При накладанні арешту на майно, вказане в частині першій цієї статті, забезпечуються необхідні заходи з метою його збереження до прийняття судом рішення щодо такого майна, про що повідомляють запитуючій стороні.
 
196. 3. За запитом запитуючої сторони виявлене майно:
 
197. 1) може бути передане компетентному органу запитуючої сторони як доказ у кримінальному провадженні з дотриманням вимог статті 562 цього Кодексу або для повернення власнику;
 
198. 2) може бути конфісковане, якщо це передбачено вироком чи іншим рішенням суду запитуючої сторони, які набрали законної сили.
 
199. 4. Майно, передбачене пунктом 1 частини третьої цієї статті, не передається запитуваній стороні або його передання може бути відстрочене чи тимчасовим, якщо це майно потребується для цілей розгляду цивільної або кримінальної справи в Україні або не може бути вивезено за кордон з інших підстав, передбачених законом.
 
200. 5. Майно, конфісковане згідно з пунктом 2 частини третьої цієї статті, передається у дохід Державного бюджету України, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
 
201. 6. Майно, конфісковане згідно з пунктом 2 частини третьої цієї статті, або його частина, а так само грошовий еквівалент може бути передано запитуючій стороні, яка прийняла рішення про конфіскацію:
 
202. 1) для відшкодування потерпілим шкоди, завданої злочином;
 
203. 2) пропорційною частиною з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні запитуваної сторони, за рішенням Кабінету Міністрів України у порядку, передбаченому законом;
 
204. 3) згідно з міжнародним договором України з питань розподілу конфіскованого майна або його грошового еквіваленту.
 
205. 7. Передання майна, на яке накладений арешт, а також конфіскованого майна може бути відкладене, якщо це необхідно для досудового розслідування та судового розгляду в Україні або розгляду спору про права інших осіб.
 
206. Стаття 569. Контрольована поставка
 
207. 1. Слідчий органу досудового розслідування України у разі виявлення ним контрабандної поставки при проведенні процесуальних дій, у тому числі за запитом про міжнародну правову допомогу, має право не вилучати її з місця закладки або транспортування, а за домовленістю з компетентними органами держави, куди її адресовано, безперешкодно пропустити її через митний кордон України з метою виявлення, викриття та документування злочинної діяльності міжнародних злочинних організацій.
 
208. 2. Про виявлення контрабандної поставки згідно з правилами цього Кодексу складається протокол, який направляється компетентному органу держави, на територію якої пропущено контрольовану поставку, а в разі одержання таких матеріалів від відповідних органів іншої держави вони долучаються до матеріалів досудового розслідування.
 
209. Стаття 570. Прикордонне переслідування
 
210. 1. У випадку проведення компетентними органами України прикордонного переслідування особи, яка вчинила незаконне переміщення через державний кордон України, проводиться розслідування її незаконної діяльності на території України згідно з вимогами цього Кодексу.
 
211. 2. Матеріали кримінального провадження щодо документування незаконної діяльності вказаної особи на території України згідно з міжнародними договорами про прикордонне переслідування передаються відповідним органам держави, де цю особу притягнуто до кримінальної відповідальності, а в разі одержання таких матеріалів від відповідних органів іншої держави, вони долучаються до матеріалів досудового розслідування.
 
212. Стаття 571. Створення і діяльність спільних слідчих груп
 
213. 1. Для проведення досудового розслідування обставин кримінальних правопорушень, вчинених на територіях декількох держав, або якщо порушуються інтереси цих держав, можуть створюватися спільні слідчі групи.
 
214. 2. Генеральна прокуратура України розглядає і вирішує питання про створення спільних слідчих груп за запитом слідчого органу досудового розслідування України, прокурора України та компетентних органів іноземних держав.
 
215. 3. Члени спільної слідчої групи безпосередньо взаємодіють між собою, узгоджують основні напрямки досудового розслідування, проведення процесуальних дій, обмінюються отриманою інформацією. Координацію їх діяльності здійснює ініціатор створення спільної слідчої групи або один з її членів.
 
216. 4. Слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії виконуються членами спільної слідчої групи тієї держави, на території якої вони проводяться.
 
217. Стаття 572. Оскарження рішення, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб, відшкодування завданої шкоди
 
218. 1. Особи, які вважають, що рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади України, їх посадових чи службових осіб, вчинених у зв'язку з виконанням запиту про міжнародну правову допомогу, завдано шкоди їх правам, свободам чи інтересам, мають право оскаржити рішення, дії та бездіяльність до суду.
 
219. 2. Якщо неправомірними діями чи бездіяльністю органів державної влади України, їх посадових чи службових осіб, а також присутніх при виконанні запиту представників запитуючої сторони завдана шкода фізичним або юридичним особам, то ці особи мають право вимагати її відшкодування за рахунок держави.
 
220. 3. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади України, їх посадових чи службових осіб та відшкодування завданої шкоди вирішується у порядку, передбаченому законами України.
 
221. Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
 
222. Стаття 573. Направлення запиту про видачу (екстрадицію)
 
223. 1. Запит про видачу іноземною державою особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, надсилається у випадку, якщо кримінальне правопорушення підсудне суду України або щодо цієї особи не виконаний вирок суду України.
 
224. 2. Компетентний орган України, який здійснює кримінальне провадження, при підготовці запиту згідно з цією Главою повинен враховувати існування обставин, передбачених цим Кодексом або міжнародним договором України, які можуть перешкоджати видачі.
 
225. 3. Уповноважений (центральний) орган України має право відмовити в направленні запиту до іноземної держави, якщо існують передбачені цим Кодексом або міжнародним договором України обставини, які можуть перешкоджати видачі. Він також має право відмовити компетентному органу України у зверненні до іноземної держави, якщо видача буде явно невиправданою з огляду на співвідношення тяжкості вчиненого особою кримінального правопорушення та ймовірних витрат, необхідних для екстрадиції.
 
226. Стаття 574. Органи, які звертаються із запитами про видачу
 
227. 1. Запит про видачу підозрюваного, обвинуваченого уповноваженому (центральному) органу відповідної держави надсилає Генеральна прокуратура України за клопотанням прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні щодо особи.
 
228. 2. Запит про видачу засудженого уповноваженому (центральному) органу відповідної держави надсилає Міністерство юстиції України за клопотанням суду, який постановив вирок.
 
229. 3. Уповноважені (центральні) органи також у відповідних випадках розглядають та приймають рішення щодо запитів, які надходять від іноземних держав про видачу осіб, що вчинили кримінальне правопорушення.
 
230. Стаття 575. Зміст та форма запиту про видачу
 
231. 1. Запит про видачу складається уповноваженим (центральним) органом України і повинен містити такі відомості:
 
232. 1) найменування органу, який здійснює кримінальне провадження;
 
233. 2) посилання на положення міжнародного договору України;
 
234. 3) найменування кримінального провадження, у зв'язку з яким запитується видача особи;
 
235. 4) опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження або вироку, його правова кваліфікація;
 
236. 5) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
 
237. 6) прізвище, ім'я, по батькові особи, щодо якої направляється запит про видачу, дата і місце її народження, місце проживання або місцеперебування за кордоном, громадянство та інші відомості про неї.
 
238. 2. Для складання запиту про видачу особи компетентний орган, що звертається з клопотанням згідно зі статтею 574 цього Кодексу, надає уповноваженому (центральному) органу такі документи:
 
239. 1) засвідчену копію ухвали слідчого судді або суду про тримання під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності;
 
240. 2) копію вироку з підтвердженням про набуття ним законної сили, якщо видача запитується для приведення вироку до виконання;
 
241. 3) довідку про відомості, які вказують на вчинення кримінального правопорушення особою, або довідку про докази, якими підтверджується винуватість розшукуваної особи у вчиненні кримінального правопорушення;
 
242. 4) положення статті закону України про кримінальну відповідальність, за яким кваліфікується кримінальне правопорушення;
 
243. 5) висновок компетентних органів України про громадянство особи, видача якої запитується, складений згідно з вимогами закону про громадянство України;
 
244. 6) довідку про частину невідбутого покарання, якщо йдеться про видачу особи, яка вже відбула частину призначеного судом покарання;
 
245. 7) дві фотокартки та дактилокарту розшукуваної особи (у разі наявності) та будь-яку іншу інформацію, яка може сприяти встановленню особи та її громадянства;
 
246. 8) інформацію про перебіг строків давності;
 
247. 9) письмові гарантії дотримання меж підтримання державного обвинувачення у разі задоволення запиту про видачу.
 
248. 3. Запит засвідчується підписом службової особи та скріплюється гербовою печаткою уповноваженого (центрального) органу.
 
249. 4. Передбачені цією статтею вимоги також застосовуються при розгляді в Україні запитів інших держав або міжнародних судових установ, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
 
250. 5. Якщо уповноважений (центральний) орган України встановив, що наданої інформації недостатньо для розгляду та вирішення по суті запиту про видачу осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, він має право запросити додаткову інформацію від запитуючої сторони та встановити строк для її отримання. Якщо інформація не надійшла у встановлений строк, запит розглядається на підставі наявної інформації.
 
251. Стаття 576. Тимчасовий арешт до надходження запиту про видачу
 
252. 1. У невідкладних випадках компетентний орган України має право звернутися до запитуваної сторони з проханням про тимчасовий арешт, тримання під вартою або затримання особи. У цьому проханні також підтверджується, що запит про видачу такої особи з усіма необхідними документами буде направлений додатково.
 
253. 2. При цьому надається копія судового рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або вироку суду, що набрав законної сили. Прохання надсилається в якомога стислий строк способом, передбаченим цим Кодексом, або через Міжнародну організацію кримінальної поліції (Інтерпол), або факсом, телеграфом чи у будь-який інший спосіб, який дозволяє мати письмове підтвердження або визнається запитуваною державою. Одночасно надається інформація про кримінальні правопорушення, у зв'язку з якими видачу буде запитано, де і коли кримінальне правопорушення було вчинено і по можливості опис зовнішності розшукуваної особи.
 
254. Стаття 577. Передача до України особи, щодо якої прийняте рішення про видачу
 
255. 1. Доставлення до установ системи виконання покарань особи, щодо якої запитуваною державою прийнято рішення про видачу в Україну, забезпечують органи внутрішніх справ і Національне центральне бюро Інтерполу в Україні (Укрбюро Інтерполу).
 
256. Стаття 578. Строки тримання під вартою особи, яка підлягає видачі
 
257. 1. Обчислення строків тримання під вартою особи, яка підлягає видачі з України, та їх продовження здійснюються у порядку, передбаченому цим Кодексом та положеннями відповідного міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
 
258. 2. Час тримання під вартою виданої особи на території запитуваної держави у зв'язку з вирішенням питання про видачу в Україну, а також час її етапування зараховуються до загального строку відбування покарання, призначеного вироком суду України.
 
259. Стаття 579. Межі підтримання державного обвинувачення щодо виданої особи
 
260. 1. Видана за запитом уповноваженого (центрального) органу України особа без згоди запитуваної держави не може підозрюватися, обвинувачуватися, бути засуджена або щодо неї не може бути виконаний вирок за інше кримінальне правопорушення, ніж те, у зв'язку з яким було задоволено запит про видачу. Без згоди запитуваної держави видана особа не може бути видана або передана третій державі.
 
261. 2. За наявності застережень запитуваної держави щодо обмежень у видачі особи для виконання вироку за окремі кримінальні правопорушення, суд, який ухвалив вирок, вирішує питання про приведення його до виконання лише за ті кримінальні правопорушення, щодо яких відбулась видача.
 
262. 3. Згода іноземної держави не потрібна, якщо видана особа за власним розсудом не залишила територію України протягом п'ятнадцяти діб з дня закриття кримінального провадження або завершення виконання вироку, чи, залишивши територію України, добровільно повернулася. У цьому випадку обмеження щодо інших кримінальних правопорушень, передбачених в частинах першій і другій цієї статті, не застосовуються і кримінальне провадження щодо них або виконання призначеного покарання відновлюється.
 
263. 4. Згода іноземної держави також не потрібна, якщо видана особа погоджується на притягнення її до кримінальної відповідальності за інші кримінальні правопорушення, ніж ті, у зв'язку з якими було задоволено запит про видачу. Така згода є дійсною, якщо особа дала її письмово у присутності слідчого судді та свого захисника.
 
264. 5. У разі порушення меж підтримання державного обвинувачення, передбачених цієї статтею або міжнародним договором України, прокурор самостійно або за дорученням уповноваженого (центрального) органу вживає заходів для усунення цих порушень згідно з вимогами закону.
 
265. Стаття 580. Інформування про результати кримінального провадження щодо виданої особи
 
266. 1. Прокурор надсилає уповноваженому (центральному) органу України повідомлення про результати кримінального провадження щодо виданої особи для подальшого інформування уповноваженого (центрального) органу запитуваної держави.
 
267. Стаття 581. Тимчасова видача
 
268. 1. У разі необхідності запобігання закінченню строків давності притягнення до кримінальної відповідальності або втраті доказів у кримінальному провадженні може бути направлений запит про тимчасову видачу в порядку, передбаченому статтею 573 цього Кодексу.
 
269. 2. У разі задоволення запиту про тимчасову видачу така особа має бути повернута до відповідної іноземної держави у погоджений строк.
 
270. 3. У разі необхідності компетентний орган України, який здійснює кримінальне провадження, готує документи про продовження строку тимчасової видачі, що надсилаються відповідному уповноваженому (центральному) органу не пізніш як за двадцять днів до закінчення строку тимчасової видачі.
 
271. Стаття 582. Порядок розгляду уповноваженим (центральним) органом України запиту про видачу особи в іноземну державу
 
272. 1. Уповноважений (центральний) орган України розглядає запит про видачу уповноваженому (центральному) органу запитуючої сторони по суті, якщо цей документ та додаткові матеріали складені або супроводжуються завіреним перекладом українською мовою чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або іншою погодженою ним мовою.
 
273. 2. За дорученням уповноваженого (центрального) органу України прокуратура Автономної Республіки Крим, області, міста Києва або Севастополя здійснює перевірку щодо можливих перешкод для видачі особи, передбачених цим Кодексом та міжнародним договором України, а також у разі потреби вживає заходів до збереження доказів, які перебувають в Україні.
 
274. 3. Перевірка щодо можливих перешкод для видачі особи здійснюється протягом тридцяти днів. Цей строк може бути продовжений уповноваженим (центральним) органом України.
 
275. 4. За результатами перевірки складається попередній висновок про можливість видачі, з яким ознайомлюється особа, щодо якої надійшов запит, після чого матеріали перевірки разом із висновком направляються уповноваженому (центральному) органу України.
 
276. 5. Після вивчення отриманих матеріалів та проведення у разі потреби додаткової перевірки уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про видачу, матеріали перевірки та попередній висновок на розгляд суду першої інстанції, у межах територіальної юрисдикції якого тримається під вартою або проживає особа, для вирішення питання про допустимість видачі особи іноземній державі.
 
277. 6. Судове рішення про недопустимість видачі особи є обов'язковим для уповноваженого (центрального) органу України, який негайно повідомляє уповноваженому (центральному) органу запитуючої сторони про відмову у видачі та надсилає засвідчену копію рішення суду.
 
278. 7. У разі ухвалення судом рішення про допустимість видачі особи, уповноважений (центральний) орган України має право прийняти рішення про відмову у задоволенні запиту та не здійснювати видачу у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 5 частини четвертої статті 584 цього Кодексу. Таке рішення уповноважений (центральний) орган України має право прийняти з урахуванням інформації відповідних міжнародних організацій та Міністерства закордонних справ України.
 
279. Стаття 583. Одночасні запити
 
280. 1. Якщо щодо видачі однієї особи надійшли декілька запитів про видачу, уповноважений (центральний) орган України приймає рішення про те, який із запитів буде розглядатися, з урахуванням таких обставин:
 
281. 1) при отриманні запитів про видачу особи для притягнення до відповідальності за одні й ті ж кримінальні правопорушення перевага надається запиту, поданому державою, на території якої вони були вчинені або ж настали найбільш тяжкі наслідки;
 
282. 2) якщо запити стосуються різних кримінальних правопорушень, перевага надається розгляду запиту щодо найбільш тяжкого правопорушення за законом України про кримінальну відповідальність.
 
283. 2. При розгляді питання про те, розгляду якого із запитів надати перевагу між запитуючими сторонами, уповноважений (центральний) орган України також бере до уваги послідовність надходження запитів, громадянство особи, видача якої запитується, можливості подальшої видачі цієї особи.
 
284. 3. У будь-якому випадку запит міжнародної судової установи має пріоритет перед запитами інших держав.
 
285. Стаття 584. Підстави для відмови у видачі
 
286. 1. У видачі повинно бути відмовлено, якщо особа, якої стосується запит про видачу, є громадянином України. Громадянство особи визначається на момент ухвалення рішення стосовно її видачі.
 
287. 2. У видачі повинно бути відмовлено, якщо особа визнана біженцем з держави, яка звернулася із запитом про видачу, або особою, яка потребує додаткового захисту, або їй надано тимчасовий захист чи притулок в Україні. Відмова у видачі з цієї підстави не позбавляє відповідні органи України права здійснити підтримання державного обвинувачення щодо такої особи за відповідним запитом іншої держави у порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
288. 3. Видача особи не здійснюється, якщо:
 
289. 1) за законом України про кримінальну відповідальність діяння, у зв'язку з вчиненням якого запитується видача, не є кримінальним правопорушенням. При вирішенні цього питання береться до уваги визначення законом України про кримінальну відповідальність певного діяння як кримінального правопорушення, без урахування особливостей його правової кваліфікації за законом іноземної держави;
 
290. 2) за законом України про кримінальну відповідальність або держави, яка звернулася за видачею, кримінальне правопорушення карається позбавленням волі на строк до одного року чи більш м'яким покаранням або невідбутий строк покарання, до якого засуджена особа, становить менше чотирьох місяців позбавлення волі. Проте видача за такі кримінальні правопорушення може бути дозволена, якщо особа одночасно видається за інше кримінальне правопорушення, що є екстрадиційним;
 
291. 3) у зв'язку з тим же кримінальним правопорушенням тієї ж особи в Україні здійснюється кримінальне провадження або воно проводилося і закінчено закриттям кримінального провадження чи ухваленням вироку;
 
292. 4) кримінальне провадження щодо кримінального правопорушення, у зв'язку з яким запитується видача, якщо б воно здійснювалося в Україні, було б неможливе внаслідок оголошеної амністії або акта помилування;
 
293. 5) кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким запитується видача, передбачене військовим правом і не є кримінальним правопорушенням за звичайним кримінальним правом;
 
294. 6) кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким запитується видача, розглядається як політичне правопорушення або правопорушення, пов'язане з політичним правопорушенням;
 
295. 7) за законом України кримінальне правопорушення підлягає розслідуванню та розгляду в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;
 
296. 8) запит про видачу особи за вчинення кримінального правопорушення був здійснений з метою підтримання державного обвинувачення або покарання особи на підставі її раси, релігії, національної приналежності чи політичних переконань або якщо становищу такої особи може бути завдано шкоди з будь-якої з цих причин;
 
297. 9) існують обґрунтовані підстави вважати, що особі у запитуючій стороні загрожують катування або інші жорстокі, нелюдські або такі, що принижують гідність, види поводження і покарання;
 
298. 10) за законом України або запитуючої сторони закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності.
 
299. 4. Крім випадків, передбачених у частині третій цієї статті, у видачі особи іноземній державі може бути відмовлено, якщо:
 
300. 1) кримінальне правопорушення було вчинено на території України або на водному чи повітряному судні України, а також, якщо кримінальне правопорушення вчинено частково на території України, або кримінальне провадження підсудне суду України;
 
301. 2) кримінальне правопорушення, за яке вимагається видача особи, карається смертною карою за законом держави, яка звернулася із запитом про видачу, і уповноважений (центральний) орган цієї держави не надав Україні достатніх гарантій того, що смертний вирок не буде ухвалений або виконаний;
 
302. 3) держава, яка звернулася із запитом про видачу, не забезпечує в цій сфері взаємності;
 
303. 4) видача може спричинити порушення зобов'язань України за міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, зокрема у сфері захисту прав людини;
 
304. 5) запитуюча сторона не надала на вимогу уповноваженого (центрального) органу України додаткових матеріалів або відомостей, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу по суті.
 
305. 5. У видачі особи іноземній державі або міжнародній судовій установі може бути відмовлено з інших підстав, передбачених міжнародним договором України.
 
306. 6. Відмова у видачі особи з підстав, передбачених частиною першою та другою, пунктами 2, 3 частини третьої, пунктами 1, 5 частини четвертої цієї статті, зобов'язує відповідні органи України за дорученням уповноваженого (центрального) органу України здійснити підтримання державного обвинувачення щодо цієї особи за відповідним запитом запитуючої сторони у порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
307. Стаття 585. Права особи, видача якої запитується
 
308. 1. Особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу, має право:
 
309. 1) знати, у зв'язку з яким кримінальним правопорушенням надійшов запит про її видачу;
 
310. 2) мати захисника і побачення з ним за умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, на присутність захисника під час допитів;
 
311. 3) у разі затримання - на повідомлення близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб про затримання і місце свого перебування;
 
312. 4) брати участь у розгляді судом питань, пов'язаних з її триманням під вартою і запитом про її видачу;
 
313. 5) ознайомлюватися з матеріалами запиту про видачу або одержати його копію;
 
314. 6) оскаржувати рішення про тримання особи під вартою та про задоволення запиту про видачу;
 
315. 7) висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо запиту про видачу;
 
316. 8) просити про застосування спрощеної процедури видачі.
 
317. 3. Особі, стосовно якої розглядається питання про видачу, і яка не володіє державною мовою, забезпечується право робити заяви, заявляти клопотання, знайомитися з матеріалами кримінального провадження, виступати в суді мовою, якою вона володіє, користуватися послугами перекладача, а також отримати переклад судового рішення та рішення уповноваженого (центрального) органу України мовою, якою вона користувалася під час розгляду.
 
318. 4. Якщо особа, стосовно якої розглядається питання про видачу, є іноземцем і тримається під вартою, то вона має право на зустрічі з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави.
 
319. Стаття 586. Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи
 
320. 1. У випадку надходження від уповноваженого (центрального) органу запитуючої сторони запиту про видачу особи, уповноважений (центральний) орган України для забезпечення виконання такого запиту вирішує питання про необхідність тримання цієї особи під вартою (екстрадиційного арешту).
 
321. 2. Уповноважений (центральний) орган України дає доручення прокурору за місцем затримання звернутися до слідчого судді з клопотанням про тримання під вартою особи щодо якої вирішується питання про видачу.
 
322. 3. При вирішенні питання тримання під вартою слідчий суддя керується положеннями цього Кодексу та міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Матеріали, що подаються до суду, мають бути перекладені на державну мову або іншу мову, передбачену міжнародним договором.
 
323. 4. У випадку, якщо особа, щодо якої вирішується питання про тримання під вартою, не володіє державною мовою, суд забезпечує участь перекладача.
 
324. 5. Строки тримання особи під вартою та порядок їх продовження визначаються цим Кодексом.
 
325. 6. До розшукуваної запитуючою державою особи може бути застосований тимчасовий арешт до отримання запиту про видачу, передбачений згідно зі статтею 576 цього Кодексу. За клопотанням компетентного органу України слідчий суддя у цьому випадку має право застосувати тримання особи під вартою, якщо уповноважений (центральний) орган запитуючої сторони просить застосувати такий запобіжний захід і запевняє, що відносно цієї особи є обвинувальний вирок, який набрав законної сили, або прийнято судове рішення про затримання чи тримання обвинуваченого під вартою та підтверджує намір звернутися із запитом про видачу. Тримання під вартою в такому випадку не може тривати більше сорока днів або іншого, передбаченого міжнародним договором України строку тимчасового арешту. Обчислення цього строку припиняється у день отримання запиту про видачу.
 
326. 7. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відповідно до порядку, передбаченого цією статтею, скасовується, якщо:
 
327. 1) протягом сорока днів з моменту затримання або арешту особи відповідно до частини шостої цієї статті до уповноваженого (центрального) органу України не надійшов запит про її видачу;
 
328. 2) відомості, які містяться у зверненні про видачу особи, є недостатніми і прокурор або суд бажає їх доповнення, але вони не надійшли протягом одного місяця від дня вручення цієї вимоги органу іноземної держави, який звернувся за видачею;
 
329. 3) запитуюча сторона, повідомлена про час і місце видачі особи, не прийме її протягом п'ятнадцяти діб з обумовленого дня видачі і не звернеться з обґрунтованим клопотанням про перенесення раніше погодженої дати передання з поважних причин;
 
330. 4) у видачі особи відмовлено судом або уповноваженим (центральним) органом України;
 
331. 5) запит про видачу або тимчасовий арешт особи відкликано уповноваженим (центральним) органом запитуючої сторони.
 
332. 8. Уповноважений (центральний) орган України невідкладно письмово інформує Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців про кожний випадок застосування тимчасового або екстрадиційного арешту до осіб, зазначених в частині другій статті 590 цього Кодексу.
 
333. Стаття 587. Застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави
 
334. 1. За наявності обставин, які гарантують, що особа прибуде на судове засідання про її видачу запитуючій стороні, суд має право обрати щодо такої особи запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою (арештом).
 
335. 2. При вирішенні питання про можливість застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, суд обов'язково враховує:
 
336. 1) відомості про ухилення особи від правосуддя у запитуючій стороні та дотримання нею умов, на яких відбулося звільнення її з-під варти під час цього або інших кримінальних проваджень;
 
337. 2) тяжкість покарання, що загрожує особі у разі засудження, виходячи з обставин, встановлених під час заявленого кримінального правопорушення, положень закону України про кримінальну відповідальність і усталеної судової практики;
 
338. 3) вік та стан здоров'я особи, видача якої запитується;
 
339. 4) міцність соціальних зв'язків особи, у тому числі наявність в неї родини та утриманців.
 
340. 3. У разі порушення особою, щодо якої розглядається запит про її видачу, умов обраного запобіжного заходу суд за клопотанням прокурора має право постановити ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи.
 
341. Стаття 588. Спрощений порядок видачі осіб з України
 
342. 1. Спрощений порядок видачі з України іноземного громадянина або особи без громадянства може бути застосований лише у випадку наявності письмової заяви такої особи про її згоду на видачу. Така заява оформляється особою, щодо якої запитується видача, за участю захисника або в присутності суду протягом десяти діб з дня повідомлення про право просити спрощений порядок видачі з України. У разі одержання відповідної заяви видача можлива без проведення у повному обсязі перевірки наявності можливих перешкод для видачі.
 
343. 2. Особі, затриманій на підставі запиту про видачу або про тимчасовий арешт, суд при обранні запобіжного заходу згідно зі статтями 586, 587 цього Кодексу повідомляє про право просити згідно з цією статтею застосування спрощеного порядку видачі і роз'яснює строки і порядок надання відповідної заяви.
 
344. 3. У випадку отримання заяви про згоду особи на видачу запитуючій стороні прокурор передає її на розгляд уповноваженому (центральному) органу України, який протягом трьох днів розглядає заяву та приймає рішення про можливість застосування спрощеного порядку видачі.
 
345. 4. Суд першої інстанції після отримання від уповноваженого (центрального) органу України запиту про видачу з додатками та рішення про можливість застосування спрощеного порядку видачі протягом трьох днів проводить розгляд, у якому беруть участь особа, що підлягає видачі, її захисник та прокурор.
 
346. 5. Під час засідання суд зобов'язаний переконатися, що особа, яка підлягає видачі, добровільно погоджується на свою видачу і усвідомлює усі наслідки цієї видачі, після чого він засвідчує таку згоду та постановляє ухвалу про видачу цієї особи.
 
347. 6. Якщо особа, щодо якої надійшов запит про видачу, не погоджується на свою видачу, суд зобов'язаний постановити ухвалу про застосування звичайного порядку розгляду запиту про видачу.
 
348. 7. Після підтвердження судом згоди особи на застосування спрощеного порядку видачі така згода не може бути відкликана.
 
349. Стаття 589. Розгляд судом запиту про видачу особи
 
350. 1. Розгляд запиту про видачу особи запитуючій стороні здійснюється судом протягом семи днів після надходження матеріалів. Участь захисника у розгляді клопотання про видачу особи є обов'язковою.
 
351. 2. У судовому засіданні суд розглядає запит про видачу, матеріали перевірки, заслуховує доводи учасників. Клопотання учасників розгляду, що не стосуються предмета запиту про видачу особи, не розглядаються.
 
352. 3. Судовий розгляд обмежується перевіркою наявності підстав для видачі або відмови у видачі особи згідно з частиною першою, другою, третьою статті 584 цього Кодексу з урахуванням особливостей, якщо вони встановлені міжнародним договором України, згідно з яким запитується видача. Питання винуватості особи, видача якої запитується, розгляду не підлягає.
 
353. 4. За результатами судового розгляду суд постановляє таку ухвалу:
 
354. 1) про допустимість видачі особи;
 
355. 2) про відмову у видачі особи;
 
356. 3) про необхідність проведення додаткової перевірки.
 
357. 5. У разі рішення про можливість видачі особи суд може одночасно прийняти рішення про тримання під вартою особи, яка перебуває на свободі.
 
358. 6. Копія рішення вручається особі, щодо якої прийняте це рішення, у триденний строк після його оголошення (за необхідності - з його перекладом).
 
359. 7. Про прийняте рішення суд невідкладно повідомляє уповноважений (центральний) орган України.
 
360. 8. Судове рішення про допустимість видачі особи, про відмову у видачі, про необхідність проведення додаткової перевірки може бути оскаржено в апеляційному порядку.
 
361. 9. У разі відмови у видачі особи і заяви прокурора про намір оскаржити рішення суд зобов'язаний вирішити питання щодо її звільнення або подальшого тримання під вартою.
 
362. Стаття 590. Рішення уповноваженого (центрального) органу України щодо запиту про видачу особи
 
363. 1. У разі одержання судового рішення про допустимість видачі уповноважений (центральний) орган України вирішує питання про задоволення або відмову у задоволенні запиту про видачу з підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 584 цього Кодексу з урахуванням особливостей, якщо вони передбачені міжнародним договором України, згідно з яким запитується видача.
 
364. 2. Рішення про задоволення запиту про видачу особи не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до чинного законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, в порядку встановленому законодавством України. Інформація про подання особою вказаних заяв або оскарження відповідних рішень не надається іноземній державі, що надіслала запит.
 
365. 3. Уповноважений (центральний) орган України, прийнявши рішення про задоволення запиту про видачу, має право відкласти прийняття рішення про можливість видачі особи іноземній державі, якщо:
 
366. 1) особа, щодо якої надійшов запит про видачу, притягається до кримінальної відповідальності або відбуває покарання у виді позбавлення волі за інші кримінальні правопорушення на території України - до закінчення досудового розслідування, відбуття покарання або звільнення з будь-яких законних підстав;
 
367. 2) особа, щодо якої надійшов запит про видачу, тяжко хворіє і за станом здоров'я не може бути видана без шкоди її здоров'ю - до покращення стану здоров'я.
 
368. 4. Уповноважений (центральний) орган України на підставі обґрунтованого клопотання відповідного органу іноземної держави може дозволити тимчасову видачу, якщо відкладення видачі згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті може потягти за собою закінчення строку давності або серйозно ускладнити досудове розслідування чи судовий розгляд запитуючою стороною.
 
369. 5. Тимчасова видача можлива за умови, якщо іноземна держава гарантує тримання виданої особи під вартою і повернення після проведення процесуальних дій, для яких вона була видана, але не пізніше дев'яноста днів із моменту видачі. За обґрунтованим клопотанням відповідного органу іноземної держави строк тимчасової видачі може бути продовжений уповноваженим (центральним) органом України.
 
370. Стаття 591. Повідомлення про результати розгляду запиту про видачу особи
 
371. 1. Про результати розгляду запиту про видачу особи уповноважений (центральний) орган України невідкладно інформує уповноважений (центральний) орган запитуючої сторони.
 
372. 2. Якщо після прийняття рішення про задоволення запиту про видачу виникнуть обставини, що унеможливлюють передачу особи, уповноважений (центральний) орган України відкладає передачу цієї особи до того часу, поки такі перешкоди не зникнуть або не будуть усунуті. Про це невідкладно повідомляється уповноважений (центральний) орган запитуючої сторони.
 
373. Стаття 592. Повторна видача
 
374. 1. Якщо видана іноземній державі особа втекла з-під варти або з місць позбавлення волі, її повторна видача може бути здійснена на підставі нового запиту компетентного органу запитуючої держави в порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
375. Стаття 593. Транзитне перевезення
 
376. 1. У разі виникнення потреби транзитного перевезення особи, виданої Україні, та виявлених при ній речей через територію третьої держави, запит про таке перевезення складається та надсилається у порядку, передбаченому цим Кодексом для запитів про видачу.
 
377. 2. Транзитне перевезення виданих осіб через територію України за запитом іноземної держави або міжнародної судової установи можливе лише за згоди уповноваженого (центрального) органу України, який приймає рішення щодо такого запиту згідно з вимогами та правилами розгляду запитів про видачу.
 
378. 3. У разі транзитного перевезення виданої особи через територію України літаком, якщо посадка не запланована, запитуюча сторона може надіслати лише повідомлення про транзитне перевезення. На випадок незапланованої посадки таке повідомлення матиме силу запиту про тимчасовий арешт.
 
379. 4. Транзитне перевезення особи, яка видається Україні, не здійснюється через територію третьої держави, якщо існують підстави вважати, що життя або свобода цієї особи на такій території можуть опинитися під загрозою з причин її раси, релігії, громадянства або політичних переконань.
 
380. Стаття 594. Витрати, пов'язані з вирішенням питання про видачу особи іноземній державі
 
381. 1. Витрати, що виникли на території України у зв'язку з вирішенням питання про видачу особи, а також витрати, що виникли у зв'язку із транзитним перевезенням через територію іншої держави особи, яка видається Україні, вважаються процесуальними витратами згідно з цим Кодексом.
 
382. Глава 45. Кримінальне провадження у порядку перейняття
 
383. Стаття 595. Порядок і умови перейняття кримінального провадження від іноземних держав
 
384. 1. Клопотання компетентних органів інших держав про перейняття Україною кримінального провадження розглядається Генеральною прокуратурою України протягом двадцяти днів із моменту його надходження.
 
385. 2. Кримінальне провадження, в якому судовими органами іноземної держави не було ухвалено вирок, може бути перейняте Україною за таких умов:
 
386. 1) особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є громадянином України і перебуває на її території;
 
387. 2) особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є іноземцем або особою без громадянства і перебуває на території України, а її видача згідно із цим Кодексом або міжнародним договором України неможлива або у видачі відмовлено;
 
388. 3) запитуюча держава надала гарантії, що в разі ухвалення вироку в Україні особа, яка притягається до кримінальній відповідальності, не піддаватиметься у запитуючій державі державному обвинуваченню за те ж кримінальне правопорушення;
 
389. 4) діяння, якого стосується запит, є кримінальним правопорушенням за законом України про кримінальну відповідальність.
 
390. 3. У разі перейняття кримінального провадження Генеральна прокуратура України в порядку, передбаченому цим Кодексом, доручає здійснення досудового розслідування відповідному прокурору, про що повідомляє державу, яка надіслала запит.
 
391. 4. При відмові перейняти кримінальне провадження Генеральна прокуратура України повертає матеріали відповідним органам іноземної держави з обґрунтуванням підстав відмови.
 
392. Стаття 596. Неможливість перейняття кримінального провадження
 
393. 1. Кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо:
 
394. 1) не дотримані вимоги частини третьої статті 579 цього Кодексу або міжнародного договору України згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
 
395. 2) щодо цієї ж особи у зв'язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні судом ухвалено виправдувальний вирок;
 
396. 3) щодо цієї ж особи у зв'язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні судом ухвалено обвинувальний вирок, за яким покарання вже відбуте або виконується;
 
397. 4) щодо цієї ж особи у зв'язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні закрите кримінальне провадження або звільнення від відбування покарання у зв'язку з помилуванням або амністією;
 
398. 5) провадження щодо заявленого кримінального правопорушення не може здійснюватися у зв'язку із закінченням строку давності.
 
399. Стаття 597. Тримання під вартою особи до отримання запиту про перейняття кримінального провадження
 
400. 1. За клопотанням компетентного органу іншої держави особа, щодо якої буде направлений запит про перейняття кримінального провадження, може триматися під вартою на території України не більш ніж сорок діб.
 
401. 2. Тримання під вартою особи здійснюється в порядку та згідно з правилами, передбаченими статтею 586 цього Кодексу.
 
402. 3. Якщо після закінчення передбаченого частиною першою цієї статті строку запит про перейняття кримінального провадження не надійде, зазначена особа звільняється з-під варти.
 
403. Стаття 598. Порядок кримінального провадження, що перейняте від іншої держави
 
404. 1. Кримінальне провадження, яка перейняте від компетентного органу іншої держави, починається зі стадії досудового розслідування та здійснюється згідно з цим Кодексом.
 
405. 2. Відомості, які містяться в матеріалах, отриманих до перейняття кримінального провадження відповідними органами іншої держави на її території та згідно з її законодавством, можуть бути визнані допустимими під час судового розгляду в Україні, якщо це не порушує засад судочинства, передбачених Конституцією України та цим Кодексом, і вони не отримані із порушенням прав людини і основоположних свобод. Не потребують легалізації відомості, визнані судом допустимими.
 
406. 3. Слідчий, прокурор України після перейняття кримінального провадження мають право здійснювати будь-які передбачені цим Кодексом процесуальні дії.
 
407. 4. За наявності достатніх підстав для повідомлення про підозру, воно повинно бути здійснене згідно із законом України про кримінальну відповідальність і в порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
408. 5. Покарання, що призначається судом, не повинно бути суворішим від покарання, передбаченого законом запитуючої держави за таке ж кримінальне правопорушення.
 
409. 6. Компетентному органу запитуючої держави надсилається копія остаточного процесуального рішення, що набуло чинності.
 
410. Стаття 599. Порядок і умови передання кримінального провадження компетентному органу іншої держави
 
411. 1. Клопотання слідчого, погоджене з прокурором, прокурора або суду про передання кримінального провадження компетентному органу іншої держави розглядаються уповноваженим (центральним) органом України протягом двадцяти днів із моменту надходження.
 
412. 2. Незакінчене кримінальне провадження може бути передане іншій державі за умови, що видача особи, яка підлягає притягненню до кримінальної відповідальності, неможлива або у видачі такої особи Україні відмовлено.
 
413. 3. Слідчий, прокурор або суд на вимогу уповноваженого (центрального) органу України поновлює кримінальне провадження, продовжує - якщо це дозволяється цим Кодексом - строки розслідування або тримання під вартою з урахуванням часу, необхідного для перейняття його компетентним органом іноземної держави.
 
414. Стаття 600. Зміст та форма клопотання про передання кримінального провадження іншій державі
 
415. 1. Зміст та форма клопотання про передання кримінального провадження повинні відповідати вимогам цього Кодексу та відповідних міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
 
416. 2. Клопотання про передання кримінального провадження повинно містити:
 
417. 1) назву органу, який здійснює кримінальне провадження;
 
418. 2) посилання на відповідний міжнародний договір про надання правової допомоги;
 
419. 3) найменування кримінального провадження, передання якого запитується;
 
420. 4) опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження, та його правова кваліфікація;
 
421. 5) прізвище, ім'я, по батькові особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, дата і місце народження, місце проживання або перебування та інші відомості про неї.
 
422. 3. До клопотання додаються такі документи:
 
423. 1) матеріали кримінального провадження;
 
424. 2) текст статті закону України про кримінальну відповідальність, за яким кваліфікується кримінальне правопорушення, щодо якого здійснюється провадження;
 
425. 3) відомості про громадянство особи.
 
426. 4. Разом з клопотанням та документами, передбаченими частиною третьою цієї статті, компетентному органу іншої держави передаються наявні речові докази.
 
427. 5. Копії матеріалів залишаються в органі, який здійснював кримінальне провадження в Україні.
 
428. Стаття 601. Наслідки передання кримінального провадження компетентному органу іншої держави
 
429. 1. З моменту перейняття компетентним органом іншої держави кримінального провадження відповідні органи України не мають права здійснювати будь-які процесуальні дії щодо особи у зв'язку з кримінальним правопорушенням, щодо якого передано кримінальне провадження, інакше, ніж на підставі запиту про надання міжнародної правової допомоги з боку держави, яка перейняла кримінальне провадження.
 
430. Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб
 
431. Стаття 602. Підстави і порядок виконання вироків судів іноземних держав
 
432. 1. Вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбаченими міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
 
433. 2. У разі відсутності міжнародного договору положення цієї Глави можуть бути застосовані при вирішенні питання про передачу засудженої особи для подальшого відбування покарання.
 
434. 3. Запит про виконання вироку суду іноземної держави, крім запиту про передання засудженої особи, Міністерство юстиції України розглядає протягом тридцяти днів з моменту надходження запиту. Якщо запит і додаткові матеріали надійшли іноземною мовою, цей строк продовжується до трьох місяців.
 
435. 4. При розгляді запиту про виконання вироку суду іноземної держави згідно з частиною третьою цієї статті Міністерство юстиції України з'ясовує наявність підстав, передбачених міжнародним договором України, для його задоволення. З цією метою Міністерство юстиції України може запитувати необхідні матеріали та інформацію в Україні або у компетентного органу іноземної держави.
 
436. 5. Встановивши відповідність запиту про визнання і виконання вироку суду іноземної держави умовам, передбаченим міжнародним договором України, Міністерство юстиції України направляє до суду клопотання про визнання і виконання вироку суду іноземної держави і передає наявні матеріали.
 
437. 6. При відмові у задоволенні запиту Міністерство юстиції України повідомляє про це іноземний орган, від якого надійшов запит, з роз'ясненням підстав відмови.
 
438. 7. Не підлягають виконанню в Україні вироки судів іноземних держав, ухвалені заочно (іn аbsеntіа), тобто без участі особи під час кримінального провадження - крім випадків, коли засудженій особі було вручено копію вироку і надано можливість його оскаржити.
 
439. 8. Вирішення питання про визнання і виконання вироку суду іноземної держави у частині цивільного позову вирішується у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
 
440. 9. У випадках, передбачених міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, якщо вирок суду іноземної держави передбачає покарання у виді позбавлення волі, Міністерство юстиції України надсилає засвідчену копію запиту, передбаченого цією статтею, прокурору для внесення до суду з метою організації застосування запобіжного заходу до вирішення питання про виконання вироку суду іноземної держави.
 
441. Стаття 603. Розгляд судом питання про виконання вироку суду іноземної держави
 
442. 1. Клопотання Міністерства юстиції України про виконання вироку суду іноземної держави розглядається протягом одного місяця з дня його подачі судом першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місце проживання чи останнє відоме місце проживання особи, засудженої вироком, або місце перебування майна такої особи, а у разі їх відсутності - місце знаходження Міністерства юстиції України.
 
443. 2. Про дату судового засідання повідомляють особі, щодо якої ухвалено вирок, якщо така особа перебуває на території України.
 
444. 3. При розгляді клопотання Міністерства юстиції України про виконання вироку суду іноземної держави суд встановлює, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або цією главою. При цьому суд не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.
 
445. 4. За результатами судового розгляду суд постановляє ухвалу:
 
446. 1) про виконання вироку суду іноземної держави повністю або частково. При цьому суд визначає, яка частина покарання може бути виконана в Україні, керуючись положеннями Кримінального кодексу України, що передбачають кримінальну відповідальність за злочин, у зв'язку з яким винесено вирок, та вирішує питання про застосування запобіжного заходу до набрання ухвалою законної сили;
 
447. 2) про відмову у виконанні вироку суду іноземної держави.
 
448. 5. У разі необхідності проведення додаткової перевірки суд може постановити ухвалу про відкладення розгляду та отримання додаткових матеріалів.
 
449. 6. Період, протягом якого особа перебувала під вартою в Україні у зв'язку з розглядом запиту про виконання вироку суду іноземної держави, зараховується до загального строку відбування покарання, визначеного відповідно до пункту 1 частини четвертої цієї статті.
 
450. 7. У разі ухвалення рішення про виконання вироку суду іноземної держави суд може одночасно ухвалити рішення про обрання запобіжного заходу стосовно особи.
 
451. 8. Копії ухвали суд надсилає Міністерству юстиції України та вручає особі, засудженій вироком суду іноземної держави, якщо така особа перебуває на території України.
 
452. 9. Судове рішення стосовно виконання вироку суду іноземної держави може бути оскаржено в апеляційному порядку.
 
453. Стаття 604. Виконання вироку суду іноземної держави
 
454. 1. Ухвала про виконання вироку суду іноземної держави звертається до виконання згідно з цим Кодексом.
 
455. 2. Міністерство юстиції України повідомляє запитуючій стороні про результати виконання вироку суду іноземної держави.
 
456. Стаття 605. Підстави розгляду питання про передачу засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання
 
457. 1. Підставою для прийняття рішення про передачу засудженого можуть бути запит уповноваженого органу іноземної держави, звернення засудженого, його законного представника або близьких родичів чи членів сім'ї, а також інші обставини, передбачені законом України або міжнародним договором.
 
458. Стаття 606. Умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання
 
459. 1. Засуджену судом України особу може бути передано для відбування покарання в іншу державу, а засудженого іноземним судом громадянина України прийнято для відбування покарання в Україні тільки за умов:
 
460. 1) якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку;
 
461. 2) якщо вирок набрав законної сили;
 
462. 3) якщо на час отримання запиту про передання засуджений має відбувати покарання упродовж якнайменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув'язнення на невизначений строк;
 
463. 4) якщо на передачу згодний засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого;
 
464. 5) якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі;
 
465. 6) якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а у разі наявності - також процесуальні витрати;
 
466. 7) якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.
 
467. 2. Перед вирішенням питання про передачу засудженої особи для відбування покарання з України в іншу державу остання має надати гарантії того, що засуджений не буде підданий катуванню або іншому жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню.
 
468. 3. Згода засудженого чи його законного представника повинна бути висловлена у письмовій формі з усвідомленням усіх правових наслідків такої згоди. Засуджений чи його законний представник мають право на отримання правової допомоги у вигляді юридичної консультації щодо наслідків своєї згоди. Згода засудженої особи не вимагається, якщо на момент вирішення питання згідно з положеннями цієї Глави вона перебуває на території держави свого громадянства.
 
469. 4. У разі недотримання хоча б однієї з умов, перелічених у частинах першій-третій цієї статті, Міністерство юстиції України може відмовити у передачі або прийнятті засудженого, якщо інше не передбачено цим Кодексом або міжнародним договором України.
 
470. 5. У разі, якщо при вирішені питання про передачу засудженого в Україні громадянина іноземної держави встановлено, що законодавство держави виконання вироку відповідає умовам пункту 5 частини першої цієї статті, але максимальний передбачений строк покарання у виді позбавлення волі за відповідне діяння є меншим, ніж строк покарання, призначений вироком, передача засудженої особи можлива лише після фактичного відбуття засудженим частини покарання, визначеної відповідно до частини третьої статті 81 Кримінального кодексу України. Таке саме правило може бути застосовано, якщо законодавство держави виконання вироку не відповідає умовам пункту 5 частини першої цієї статті стосовно виду покарання.
 
471. 6. У разі прийняття рішення про відмову в передачі засудженого для подальшого відбування покарання наводяться обґрунтовані підстави прийняття такого рішення.
 
472. 7. Засуджена особа, яка надала згоду на передачу в іноземну державу для подальшого відбування покарання, може відмовитись від такої передачі у будь-який час до перетину кордону України відповідно до статті 607 цього Кодексу. У разі отримання інформації про таку відмову Міністерство юстиції України негайно припиняє розгляд питання про передачу або, у відповідних випадках, вживає заходів для припинення передачі.
 
473. 8. У випадках, передбачених пунктами 4 та 7 цієї статті, новий розгляд питання про передачу засудженої особи можливий не раніше, ніж через три роки після відмови у передачі або відмови засудженої особи від передачі.
 
474. Стаття 607. Порядок і строки вирішення питання про передачу осіб, засуджених судами України, для відбування покарання в іноземних державах
 
475. 1. Питання про передачу осіб, засуджених судами України до позбавлення волі, для відбування покарання в державах, громадянами яких вони є, вирішується Міністерством юстиції України.
 
476. 2. Якщо засуджений є громадянином іноземної держави - учасниці міжнародного договору про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для відбування покарання в державі, громадянами якої вони є, орган, на який покладено обов'язок приведення вироку до виконання, роз'яснює засудженому його право звернутися до Міністерства юстиції України або до компетентного органу держави, громадянином якої він є, з клопотанням про передачу його для відбування покарання в цій державі на підставі та в порядку, передбаченому цим Кодексом. Положення цієї частини не перешкоджають засудженим громадянам інших держав звертатися з проханням про передачу в державу свого громадянства для подальшого відбування покарання.
 
477. 3. Міністерство юстиції України після вивчення та перевірки матеріалів у разі їх належного оформлення та за наявності підстав, передбачених цим Кодексом або міжнародним договором, приймає рішення щодо передання особи, засудженої судом України до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання у державі, громадянином якої вона є, про що надсилає інформацію відповідному органу іноземної держави та особі, за ініціативою якої розглядалося питання передачі засудженої особи.
 
478. 4. Після отримання від компетентного органу іноземної держави інформації про згоду на прийняття засудженого для відбування покарання Міністерство юстиції України надсилає Міністерству внутрішніх справ України доручення про узгодження місця, часу і порядку передачі та організацію передачі цієї особи з установи системи виконання покарань України в іноземну державу.
 
479. 5. Передача засудженого громадянина іноземної держави для подальшого відбування покарання відповідно до цієї статті не позбавляє його права порушувати питання про його умовно-дострокове звільнення у строки, передбачені Кримінальним кодексом України, а також про помилування у порядку, передбаченому законодавством України. Будь-які документи чи інформація, необхідні для розгляду цього питання в Україні, можуть бути запитані від компетентних органів держави виконання вироку через Міністерство юстиції України.
 
480. 6. Міністерство юстиції України повідомляє суд, що ухвалив вирок, про рішення про передачу засудженої особи, а також забезпечує інформування суду про результати виконання вироку в іноземній державі.
 
481. 7. У разі проголошення в Україні акта амністії суд, який отримав інформацію про рішення про передачу засудженої особи відповідно до цієї статті, розглядає питання про застосування амністії до такої засудженої особи. У разі потреби суд може звернутися до Міністерства юстиції України з метою отримання від компетентних органів держави виконання вироку інформації, необхідної для розгляду питання про застосування амністії.
 
482. 8. Орган, що прийняв рішення відповідно до частин п'ятої та сьомої цієї статті за результатами розгляду питань про умовно-дострокове звільнення, помилування чи амністію, надсилає копію відповідного рішення Міністерству юстиції України для відповідного інформування держави виконання вироку.
 
483. Стаття 608. Повідомлення про зміну або скасування вироку суду України щодо громадянина іноземної держави
 
484. 1. У разі зміни або скасування вироку суду України щодо засудженого, переданого для відбування покарання в іншу державу, а також у разі застосування до нього виданого в Україні акта амністії чи помилування, Міністерство юстиції України направляє уповноваженому (центральному) органу іноземної держави копію ухвали суду про зміну або скасування вироку або копію рішення відповідних органів України про застосування до засудженого амністії чи помилування.
 
485. 2. Якщо вирок скасовано і призначений новий судовий розгляд, одночасно направляються інші необхідні для цього документи.
 
486. Стаття 609. Порядок розгляду пропозицій про передачу громадян України, засуджених судами іноземних держав, для відбування покарання в Україні
 
487. 1. Пропозиції компетентних органів іноземних держав про передачу для відбування покарання в Україні засуджених судами цих держав до позбавлення волі громадян України, а також клопотання таких засуджених або їхніх законних представників чи родичів про передачу розглядаються Міністерством юстиції України в можливо короткий строк.
 
488. 2. Після порушення перед Міністерством юстиції України клопотання про прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання в Україні та підтвердження громадянства України цієї особи, Міністерство юстиції України запитує у відповідного органу іноземної держави документи, необхідні для вирішення питання по суті.
 
489. 3. Після надходження всіх необхідних документів Міністерство юстиції України протягом місяця розглядає надіслані матеріали та, у разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України, звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України. Якщо запит і додаткові матеріали надійшли іноземною мовою, строк розгляду продовжується до трьох місяців.
 
490. 4. У разі відмови Міністерством юстиції України в задоволенні прохання про передачу засудженої особи в Україну відповідна інформація направляється державі, судом якої ухвалено вирок, а також особі, за ініціативою якої розглядалося питання передачі засудженої особи, з роз'ясненням підстав її прийняття.
 
491. 5. У разі задоволення запиту Міністерство юстиції України направляє державі, судом якої ухвалено вирок, інформацію про це разом з копією ухвали суду за результатами розгляду клопотання згідно з частиною третьою цієї статті.
 
492. Стаття 610. Розгляд судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України
 
493. 1. Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до частини третьої статті 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження.
 
494. 2. До клопотання Міністерство юстиції України подає на розгляд суду такі документи:
 
495. 1) копію вироку разом з документом, що підтверджує набрання ним законної сили;
 
496. 2) текст статей кримінального закону іноземної держави, на якому ґрунтується вирок;
 
497. 3) документ про тривалість відбутої частини строку покарання, в тому числі інформацію про будь-яке попереднє ув'язнення, звільнення від покарання і про будь-які інші обставини щодо виконання вироку;
 
498. 4) заяву засудженого про згоду на передачу його для відбування покарання в Україні, а у випадку, передбаченому міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, заява законного представника засудженого;
 
499. 5) інформацію про стан здоров'я і поведінку засудженого.
 
500. 3. Під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України, суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.
 
501. 4. При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:
 
502. 1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;
 
503. 2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.
 
504. 5. Відповідно до клопотання Міністерства юстиції України суд може також розглянути питання про виконання додаткового покарання, призначеного вироком суду іноземної держави. Невиконане додаткове покарання, призначене вироком суду іноземної держави, підлягає виконанню, якщо таке покарання за вчинення цього кримінального правопорушення передбачено законом України. Воно виконується в межах і в порядку, передбаченими законодавством України.
 
505. 6. При розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави у частині цивільного позову і процесуальних витрат, у разі наявності відповідного клопотання.
 
506. 7. Ухвала, постановлена згідно з цією статтею, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
 
507. Стаття 611. Організація виконання покарання щодо переданої засудженої особи
 
508. Стаття 611. Організація виконання покарання щодо переданої засудженої особи
 
509. 1. Після задоволення прохання про передачу засудженої особи в Україну і одержання згоди компетентного органу іноземної держави на таку передачу Міністерство юстиції України надсилає Міністерству внутрішніх справ України доручення про узгодження місця, часу і порядку передачі та організацію передачі цієї особи в установу системи виконання покарань в Україні.
 
510. 2. Виконання покарання в Україні стосовно переданої особи, засудженої вироком суду іноземної держави, здійснюється згідно з кримінально-виконавчим законодавством України. Щодо засудженого, переданого для відбування покарання в Україні, настають такі самі правові наслідки, як і щодо осіб, засуджених в Україні за вчинення такого ж кримінального правопорушення.
 
511. 3. До особи, переданої в Україну для подальшого відбування покарання, може бути застосовано умовно-дострокове звільнення, амністію або здійснено помилування у порядку, передбаченому законом.
 
512. 4. Міністерство юстиції України повідомляє уповноважений (центральний) орган держави, судом якої було ухвалено вирок, про стан або результати виконання покарання у випадку:
 
513. 1) завершення відбування покарання згідно із законодавством України;
 
514. 2) смерті засудженої особи;
 
515. 3) втечі засудженої особи.
 
516. Стаття 612. Повідомлення про зміну або скасування вироку суду іншої держави
 
517. 1. Будь-які питання, пов'язані з переглядом вироку суду іноземної держави, вирішуються судом держави, в якій ухвалено вирок.
 
518. 2. У разі зміни або скасування судом іноземної держави вироку, питання про виконання такого рішення розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
519. 3. У разі скасування судом іноземної держави вироку із закриттям кримінального провадження або застосування до засудженого акта помилування, амністії, пом'якшення вироку, ухваленого судом іншої держави, Міністерство юстиції України інформує центральний орган виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні про необхідність звільнення особи.
 
520. 4. Якщо вирок судом іноземної держави скасовано і призначено нове досудове розслідування або новий судовий розгляд, питання про подальше здійснення кримінального провадження вирішується Генеральною прокуратурою України згідно з цим Кодексом.
 
521. Стаття 613. Витрати, пов'язані з передачею засудженої особи
 
522. 1. Витрати, пов'язані з передачею засудженого в Україні іноземця для подальшого відбування покарання в державу його громадянства, крім тих, що виникли на території України, покриває держава, громадянином якої є засуджена особа.
 
523. 2. Витрати, пов'язані з переданням засудженого в іноземній державі громадянина України, здійснюються органом, що виконує перевезення, за рахунок Державного бюджету України або покриваються засудженою особою чи іншою особою, яка діє в інтересах засудженої особи.
 
524. Стаття 614. Визнання та виконання вироків міжнародних судових установ
 
525. 1. Визнання та виконання в Україні вироків міжнародних судових установ, а також прийняття громадян України, засуджених такими судами до позбавлення волі, здійснюється згідно з правилами цього Кодексу на підставі міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
 
526. РозділХ. Прикінцеві положення
 
527. 1. Цей Кодекс набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім:
 
528. положень, що стосуються кримінального провадження щодо кримінальних проступків, які вводяться в дію одночасно з набранням чинності Законом України про кримінальні проступки;
 
529. пункту 2 частини першої, пункту 1 (у частині положень щодо повноважень здійснення досудового розслідування злочинів, передбачених статтями 402 - 421, 423 - 435 Кримінального кодексу України) та пункту 2 частини другої статті 216 цього Кодексу, які вводяться в дію через п'ять років після набрання чинності цим Кодексом;
 
530. частини другої статті 45 цього Кодексу, яка вводиться в дію через рік після створення Єдиного реєстру адвокатів та адвокатських утворень;
 
531. частини п'ятої статті 181 (в частині можливості використання електронних засобів контролю), пункту 9 частини п'ятої статті 194, статті 195, які вводяться в дію з дня набрання чинності положенням про порядок їх застосування, затвердженого Міністерством внутрішніх справ України;
 
532. підпункту 2 підпункту 3.4, підпунктів 1, 2, 3, 12, 13, 14 підпункту 3.11 пункту 3 розділу Х"Прикінцеві положення", які вводяться в дію з дня опублікування цього Кодексу;
 
533. підпунктів 2, 3 (у частині виключення словосполучення "слідчих прокуратури"), 4, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 підпункту 3.13 пункту 3 розділу Х"Прикінцеві положення", які вводяться в дію через п'ять років після набрання чинності цим Кодексом;
 
534. пунктів 17, 18, 19, 20, 21, 22 розділу ХІ "Перехідні положення", які вводяться в дію з дня опублікування цього Кодексу.
 
535. 2. Визнати такими, що втратили чинність:
 
536. 1) Кримінально-процесуальний кодекс України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1961 р., № 2, ст.15 із наступними змінами і доповненнями);
 
537. 2) Закон Української РСР "Про затвердження Кримінально-процесуального кодексу Української РСР" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1961 р., № 2, ст.15).
 
538. 3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
539. 3.1. У Податковому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112):
 
540. 1) пункт 56.22. статті 56 викласти в такій редакції:
 
541. "56.22. Якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу в адміністративному порядку до контролюючих органів та/або до суду, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у вигляді ухилення від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом. Це правило не поширюється на випадки, коли таке повідомлення про підозру базується не тільки на рішенні контролюючого органу, а й підтверджується додатково зібраними доказами відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України.
 
542. Початок досудового розслідування стосовно платника податків або повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення його службовим (посадовим) особам не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду у межах процедури апеляційного узгодження";
 
543. 2) у пункті 58.4 статті 58:
 
544. абзац перший викласти в такій редакції:
 
545. "58.4. У разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом";
 
546. в абзаці другому слова "рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами" замінити словами "судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами";
 
547. в абзаці третьому слова "порушення кримінальної справи" замінити словами "повідомлення особі про підозру у кримінальному провадженні";
 
548. 3) у статті 78:
 
549. підпункт 78.1.11 пункту 78.1 викласти в такій редакції:
 
550. "78.1.11. отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону";
 
551. в абзаці другому підпункту 78.1.12 пункту 78.1 слова "або порушено кримінальну справу" замінити словами "або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення";
 
552. у пункті 78.2 слова "порушеної кримінальної справи" замінити словами "кримінального провадження";
 
553. пункт 78.3 викласти в такій редакції:
 
554. "78.3. Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або здійсненням кримінального провадження стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та у порядку, передбаченому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими законами України";
 
555. 4) у пункті 85.5 статті 85 слова "кримінально-процесуальним законом" замінити словами "кримінальним процесуальним законодавством";
 
556. 5) у пункті 86.9 статті 86 слова "кримінально-процесуальний закон" у всіх відмінках замінити словами "кримінально-процесуальне законодавство" у відповідному відмінку;
 
557. 6) у підпункті 102.2.2 пункту 102.2 статті 102 слова "кримінальній справі винесено рішення про її" замінити словами "кримінальному провадженні винесено рішення про його";
 
558. 7) у підпунктах 159.3.10 та 159.3.11 пункту 159.3 статті 159 слова "Кримінально-процесуальним кодексом України" в усіх відмінках замінити словами "Кримінальний процесуальний кодекс України" у відповідному відмінку;
 
559. 8) у підпункті 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 слова "дізнання, досудового слідства" замінити словами "що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування";
 
560. 3.2. У Кримінально-виконавчому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 3-4, ст. 21):
 
561. 1) у частині першій статті 1 слово "злочинів" замінити словами "кримінальних правопорушень";
 
562. 2) у частині четвертій статті 6 слово "злочину" замінити словами "кримінального правопорушення";
 
563. 3) у статтях 35, 40, 46, 154, 166 слова "кримінально-процесуальне" в усіх відмінках замінити словами "кримінальне процесуальне" у відповідному відмінку;
 
564. 4) у частині третій статті 43 слова "з іншої кримінальної справи" замінити словами "в іншому кримінальному провадженні";
 
565. 5) у частині другій статті 57 слово "справи" замінити словами "кримінального провадження";
 
566. 6) у частині другій статті 88 слова "по одній справі" замінити словами "в одному кримінальному провадженні";
 
567. 7) частину першу статті 90 викласти в такій редакції:
 
568. "У порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, засуджений у разі необхідності провадження слідчих дій у кримінальному провадженні про кримінальне правопорушення, вчинене іншою особою або цією ж особою, за яке вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді може бути тимчасово залишений у слідчому ізоляторі або переведений з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора; "
 
569. 8) у частині першій статті 104:
 
570. в абзаці третьому слова "виявлення, попередження і розкриття" замінити словами "попередження і виявлення";
 
571. абзац п'ятий після слів "оперативно-розшукову діяльність" доповнити словами "або кримінальне провадження";
 
572. 9) частину п'яту статті 113 викласти в такій редакції:
 
573. "5. Кореспонденція, яку засуджені адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від такого захисника, перегляду не підлягає."
 
574. 10) у статті 152 слова "кримінальної справи" замінити словами "кримінального провадження".
 
575. 3.3. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):
 
576. 1) частину третю статті 38 викласти в такій редакції:
 
577. "У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження";
 
578. 2) у статті 185-5:
 
579. назву статті доповнити словом "присяжного";
 
580. частину першу після слів "народного засідателя" доповнити словом "присяжного";
 
581. 3) у пункті 8 частини першої статті 247 слова "порушення по даному факту кримінальної справи" замінити словами "повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту";
 
582. 4) статтю 263 викласти в такій редакції:
 
583. "Стаття 263. Строки адміністративного затримання
 
584. Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як три години.
 
585. Осіб, які порушили прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон України, може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.
 
586. Осіб, які порушили правила обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, може бути затримано на строк до трьох годин для складання протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи, проведення медичного огляду, з'ясування обставин придбання вилучених наркотичних засобів і психотропних речовин та їх дослідження - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання".
 
587. 3.4. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131):
 
588. 1) у статті 48 слова "розслідування або розгляду справи в суді" замінити словами "кримінального провадження";
 
589. 2) у частині другій статті 53 слова "від тридцяти до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян" замінити словами "від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";
 
590. 3) статтю 65 доповнити частиною такого змісту:
 
591. "5. Суд призначає покарання, узгоджене сторонами кримінального провадження, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини";
 
592. 4) у частині третій статті 91 слово "Кримінально-процесуальним" замінити словами "Кримінальним процесуальним";
 
593. 5) частину шосту статті 369 викласти в такій редакції:
 
594. "6. Особа, яка пропонувала чи дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до повідомлення їй про підозру у вчиненні цього злочину, органу, наділеному законом правом починати кримінальне провадження";
 
595. 6) у статті 374:
 
596. у частині першій слова "особою, яка проводить дізнання" виключити;
 
597. у частині другій слово "злочину" замінити словами "кримінального правопорушення";
 
598. 7) доповнити Кодекс статтями 381-1 та 389-1 такого змісту:
 
599. "Стаття 381-1. Невиконання слідчим вказівок прокурора
 
600. 1. Умисне систематичне невиконання слідчим органу досудового розслідування законних вказівок прокурора, наданих ним письмово в установленому кримінальним процесуальним законом порядку, при здійсненні кримінального провадження -
 
601. карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого";
 
602. "Стаття 389-1. Умисне невиконання угоди про примирення або угоди про визнання вини
 
603. 1. Умисне невиконання засудженим угоди про примирення або угоди про визнання вини -
 
604. карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років";
 
605. 8) у частині першій статті 383 слова "органу дізнання" замінити словами "органу досудового розслідування";
 
606. 9) у статті 385:
 
607. абзац перший частини першої викласти в такій редакції:
 
608. "Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України -";
 
609. у частині другій слова "дізнання, досудового слідства" замінити словами "досудового розслідування";
 
610. 10) у частині першій статті 386 слово "слідства" замінити словом "розслідування";
 
611. 11) у статті 387:
 
612. у назві статті слова "досудового слідства або дізнання" замінити словами "оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування";
 
613. абзац перший частини першої викласти в такій редакції:
 
614. "Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила оперативно-розшукову діяльність, даних оперативно-розшукової діяльності або досудового розслідування особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, -";
 
615. абзац перший частини другої викласти в такій редакції:
 
616. "Розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи приймала ця особа безпосередню участь в оперативно-розшуковій діяльності, досудовому розслідуванні, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність, -"
 
617. 12) абзац перший частини першої статті 426 викласти в такій редакції:
 
618. "Умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, або ненаправлення військовою службовою особою до органу досудового розслідування повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду, -".
 
619. 3.5. У пункті 2 частини другої статті 65 Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 35-36, № 37, ст. 446) слова "кримінальних справах" замінити словами "кримінальному провадженні".
 
620. 3.6. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 40-41, 42, ст. 492):
 
621. 1) у частині четвертій статті 110 слова "органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду" замінити словами "органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду";
 
622. 2) у частині другій статті 120 слова "органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду" замінити словами "органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду".
 
623. 3.7. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356):
 
624. 1) частину другу статті 265 викласти в такій редакції:
 
625. "2. Якщо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.
 
626. Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців";
 
627. 2) у частині п'ятій статті 306 слова "чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи" замінити словами "чи під час кримінального провадження";
 
628. 3) пункт 2 частини другої статті 1167 викласти в такій редакції:
 
629. "2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт";
 
630. 4) статтю 1176 викласти в такій редакції:
 
631. "Стаття 1176. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду
 
632. 1. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
 
633. 2. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
 
634. 3. Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає.
 
635. 4. Фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.
 
636. 5. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
 
637. 6. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
 
638. 7. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом".
 
639. 3.8. У Митному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 38-39, ст. 288):
 
640. 1) у частині другій статті 308 слова "досудового слідства у зв'язку з рослідуванням кримінальних справ" замінити словами "досудового розслідування у зв'язку з кримінальним провадженням";
 
641. 2) частину другу статті 328 викласти в такій редакції:
 
642. "У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення митних правил, стягнення у вигляді попередження, штрафу може бути накладено не пізніш як через місяць із дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження."
 
643. 3) у частині першій статті 364 слова "кримінальної справи" замінити словами "кримінального провадження";
 
644. 4) пункт 4 частини першої статті 391 виключити;
 
645. 3.9. У Сімейному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 21-22, ст. 135):
 
646. 1) у частині четвертій статті 164 слова "злочину, він порушує кримінальну справу" замінити словами "кримінального правопорушення, він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування, який у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, розпочинає досудове розслідування";
 
647. 2) у частині другій статті 228 слова "чи кримінальною справою, яка є у їх провадженні" замінити словами "справою чи кримінальним провадженням".
 
648. 3.10. У статті 67 Кодексу торговельного мореплавства України (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., №№ 47-52, ст. 349):
 
649. 1) у назві статті слово "дізнання" замінити словами "посадова особа, уповноважена на вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні";
 
650. 2) частину першу викласти в такій редакції:
 
651. "Якщо на судні, що перебуває у плаванні, вчиняються діяння, передбачені законом України про кримінальну відповідальність, капітан судна уповноважений на вчинення процесуальних дій в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України та відповідною Інструкцією, яка затверджується Генеральним прокурором України за погодженням центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту та центральним органом виконавчої влади забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства";
 
652. 3) у частині другій слова "матеріали дізнання" замінити словами "зібрані матеріали";
 
653. 4) у частині третій слово "кримінально-процесуальним" замінити словами "кримінальним процесуальним".
 
654. 3.11.У Законі України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529):
 
655. 1) статтю 21 доповнити частиною п'ятою такого змісту:
 
656. "5. З числа суддів місцевого загального суду обираються слідчі судді (суддя), які здійснюють повноваження з судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні у порядку, передбаченому процесуальним законом.
 
657. Слідчі судді (суддя) обираються зборами суддів цього суду за пропозицією голови суду або за пропозицію будь-якого судді цього суду, якщо пропозиція голови суду не була підтримана, на строк не більше трьох років і можуть бути переобрані повторно. До обрання слідчого судді відповідного суду його повноваження здійснює найстарший за віком суддя цього суду. Слідчий суддя не звільняється від виконання обов'язків судді першої інстанції, проте здійснення ним повноважень із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні враховується при розподілі судових справ та має пріоритетне значення".
 
658. 2) частину першу статті 24 доповнити пунктом 8-1 такого змісту:
 
659. "8-1) вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів";
 
660. 3) частину першу статті 29 доповнити пунктом 8-1 такого змісту:
 
661. "8-1) здійснює повноваження слідчого судді та призначає з числа суддів апеляційного суду суддів (суддю) для здійснення таких повноважень у випадках, передбачених процесуальним законом";
 
662. 4) у статті 48:
 
663. у частині третій слова "Кримінальна справа щодо судді може бути порушена" замінити словами "Судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення";
 
664. у частині четвертій слова "вмотивованої постанови" замінити словами "вмотивованого клопотання";
 
665. частину шосту викласти в такій редакції:
 
666. "6. Кримінальне провадження по обвинуваченню судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватися тим судом, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. У випадку, якщо згідно із загальними правилами підсудності кримінальне провадження стосовно судді має здійснюватися тим судом, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження здійснюється судом, найбільш територіально наближеним до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя)";
 
667. 5) статтю 57 викласти в такій редакції:
 
668. "Стаття 57. Статус народного засідателя, присяжного
 
669. 1. Народним засідателем, присяжним є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом, вирішує справи у складі суду разом із суддею (суддями), забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.
 
670. 2. Народні засідателі, присяжні під час розгляду і вирішення справ користуються повноваженнями судді. Народні засідателі, присяжні виконують обов'язки, визначені пунктами 1 - 5 частини четвертої статті 54 цього Закону";
 
671. 6) доповнити статтею 58-1 такого змісту:
 
672. "Стаття 58-1. Список присяжних
 
673. 1. Для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідної місцевої ради, що формує і затверджує у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам статті 59 цього Закону і дали згоду бути присяжними.
 
674. 2. У разі неприйняття місцевою радою протягом двох місяців з моменту отримання подання рішення про затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням щодо затвердження списку присяжних до відповідної обласної ради.
 
675. 3. Список присяжних затверджується один раз на два роки і переглядається в разі необхідності за поданням територіального управління Державної судової адміністрації України";
 
676. 7) у статті 59:
 
677. назву статті доповнити словом "присяжного";
 
678. частину першу після слів "народним засідателем" доповнити словом "присяжним";
 
679. частину другу після слів "народних засідателів" доповнити словами "та списків присяжних";
 
680. частину третю після слів "народних засідателів" доповнити словами "або списку присяжних";
 
681. 8) у статті 60:
 
682. назву статті доповнити словом "присяжного";
 
683. частину першу викласти в такій редакції:
 
684. "1. Особа, яка відповідно до цього Закону не може бути включена до списку народних засідателів або списку присяжних, але включена до нього, увільняється від виконання обов'язків народного засідателя чи присяжного головою відповідного суду";
 
685. частину другу та третю після слів "народного засідателя" доповнити словом "присяжного";
 
686. частину четверту викласти в такій редакції:
 
687. "4. Увільнення від виконання обов'язків народного засідателя, присяжного у конкретній справі, у тому числі внаслідок відводу (самовідводу), здійснюється у порядку, встановленому процесуальним законом. "
 
688. 9) у статті 61:
 
689. назву після слів "народних засідателів" доповнити словом "присяжних";
 
690. після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:
 
691. "3. Залучення присяжних до виконання обов'язків у суді та їх виклик здійснюється у порядку, визначеному процесуальним законом".
 
692. У зв'язку з цим частину третю та четверту вважати відповідно частинами четвертою та п'ятою;
 
693. частину четверту після слів "народного засідателя" доповнити словом "присяжного";
 
694. частину п'яту після слів "народний засідатель" доповнити словом "присяжний";
 
695. 10) у статті 62:
 
696. назву після слів "народних засідателів" доповнити словом "присяжних";
 
697. перше речення частини першої викласти в такій редакції:
 
698. "Народним засідателям, присяжним за час виконання ними обов'язків у суді у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, виплачується винагорода";
 
699. частину третю викласти в такій редакції:
 
700. "3. На народних засідателів та присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків зі здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням народного засідателя, присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов'язків";
 
701. 11) статтю 63 виключити;
 
702. 12) у пункті 1 частини першої статті 66 слова "в газетах "Голос України" або "Урядовий кур'єр" замінити словами "у визначених нею друкованих засобах масової інформації";
 
703. 13) у частині першій статті 71 слова "в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр"" замінити словами "у визначених нею друкованих засобах масової інформації";
 
704. 14) статтю 115 доповнити частиною такого змісту:
 
705. "8. Збори суддів місцевих загальних судів у порядку, встановленому цим Законом, обирають слідчих суддів".
 
706. 3.12. У Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 22, ст. 303):
 
707. 1) у статті 3 слово "Кримінально-процесуальний" замінити словами "Кримінальний процесуальний";
 
708. 2) частину першу статті 4 викласти в такій редакції:
 
709. "Оперативно-розшукова діяльність ґрунтується на принципах верховенства права, законності, дотримання прав і свобод людини";
 
710. 3) в абзаці восьмому частини першої статті 5 слова "Державної кримінально-виконавчої служби України" замінити словами "Державної пенітенціарної служби України";
 
711. 4) у статті 6:
 
712. пункт 1 частини першої викласти в такій редакції:
 
713. "1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про:
 
714. - злочини, що готуються;
 
715. - осіб, які готують вчинення злочину;
 
716. - осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;
 
717. - осіб безвісно відсутніх;
 
718. - розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України;
 
719. - реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв'язку з їх службовою діяльністю, а також осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьким родичів, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв'язку із службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей з метою належного здійснення розвідувальної діяльності";
 
720. частину другу викласти в такій редакції:
 
721. "Зазначені підстави можуть міститися в заявах, повідомленнях громадян, посадових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, у письмових дорученнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ухвалах слідчого судді, суду, матеріалах правоохоронних органів, у запитах і повідомленнях правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій, а також запитах повноважних державних органів, установ та організацій, визначених Кабінетом Міністрів України, про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці, до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках";
 
722. 5) у статті 7:
 
723. у пункті 1 частини першої слова "виявлення, припинення і розкриття" замінити словами "виявлення і припинення";
 
724. пункт 2 частини першої після слів "та ухвали" доповнити словами "слідчого судді";
 
725. у пункті 5 частини першої слова "з метою швидкого і повного розкриття злочинів та викриття винних" замінити словами "з метою швидкого і повного попередження, виявлення та припинення злочинів";
 
726. доповнити новими частинами такого змісту:
 
727. "У разі виявлення ознак злочину оперативний підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, зобов'язаний невідкладно направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
 
728. У випадку, якщо ознаки злочину виявлені під час проведення оперативно-розшукових заходів, які тривають і припинення яких може негативно вплинути на результати кримінального провадження, підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, повідомляє відповідний орган досудового розслідування про виявлення ознак злочину, закінчує проведення оперативно-розшукового заходу, після чого направляє зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування.
 
729. Оперативні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, податкової міліції Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України проводять слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні за дорученням слідчого, прокурора у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Письмові доручення щодо проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, надані слідчим, прокурором у межах компетенції та в установленому порядку, є обов'язковими до виконання оперативним підрозділом";
 
730. 6) статтю 8 викласти в такій редакції:
 
731. "Стаття 8. Права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність
 
732. Оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності за наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право:
 
733. 1) опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу;
 
734. 2) проводити контрольоване постачання та контрольну і оперативну закупівлю товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Проведення контрольованого постачання, контрольованої та оперативної закупівель здійснюється згідно з положеннями статті 271 Кримінального процесуального кодексу України в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції Державної податкової служби України, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України;
 
735. 3) порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні;
 
736. 4) ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовляти копії з таких документів, на вимогу керівників підприємств, установ та організацій - виключно на території таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу слідчого судді в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, - витребовувати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення в установленому порядку. Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських документів забороняється, крім випадків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України;
 
737. 5) проводити операції із захоплення злочинців, припинення злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб;
 
738. 6) відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставин злочину, що готується, а також збирати відомості про протиправну діяльність осіб, щодо яких провадиться перевірка;
 
739. 7) негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи згідно з положеннями статті 267 Кримінального процесуального кодексу України;
 
740. 8) виконувати спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації згідно з положеннями статті 272 Кримінального процесуального кодексу України;
 
741. 9) здійснювати аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно з положеннями статей 260, 263-265 Кримінального процесуального кодексу України;
 
742. 10) накладати арешт на кореспонденцію, здійснювати її огляд та виїмку згідно положень статей 261, 262 Кримінального процесуального кодексу України;
 
743. 11) здійснювати спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо-, відеоконтроль місця згідно з положеннями статей 269, 270 Кримінального процесуального кодексу України;
 
744. 12) здійснювати установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу згідно положень статті 268 Кримінального процесуального кодексу України;
 
745. 13) мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників;
 
746. 14) використовувати конфіденційне співробітництво згідно з положеннями статті 275 Кримінального процесуального кодексу України;
 
747. 15) отримувати від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, які готуються або вчинені, та про загрозу безпеці суспільства і держави;
 
748. 16) використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб - житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать;
 
749. 17) створювати та використовувати заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби згідно з положеннями статті 273 Кримінального процесуального кодексу України;
 
750. 18) створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи;
 
751. 19) застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставах і в порядку, встановлених законами про міліцію, Службу безпеки України, Державну прикордонну службу України, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб;
 
752. 20) звертатися у межах своєї компетенції із запитами до правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних правоохоронних організацій, членом яких є Україна.
 
753. Прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів, подання та розгляд відповідних клопотань, проведення оперативно-розшукових заходів, фіксація та використання їх результатів, проведення цих заходів до постановлення ухвали слідчого судді та інші питання їх проведення регулюються згідно з положеннями глави 21 Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, щодо мети проведення оперативно-розшукових заходів, суб'єкта ініціювання та проведення цих заходів, обґрунтування клопотання про їх проведення та підстав для його задоволення слідчим суддею, використання результатів оперативно-розшукових заходів та інших питань, обумовлених специфікою мети їх проведення. Прийняття рішень про проведення оперативно-розшукових заходів, які не потребують дозволу слідчого судді або рішення прокурора, здійснюється керівником відповідного оперативного підрозділу або його заступником з повідомленням про прийняте рішення прокурора.
 
754. Негласне обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, аудіо-, відеоконтроль особи, спостереження за особою, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж, накладення арешту на кореспонденцію, здійснення її огляду та виїмки, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу проводяться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника, погодженого з прокурором. Ці заходи застосовуються виключно з метою запобігання вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо.
 
755. Виключно з метою отримання розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки України, запобігання і припинення терористичних актів, розвідувально-підривних посягань спеціальних служб іноземних держав та іноземних організацій зазначені заходи можуть здійснюватися лише за ухвалою слідчого судді без розголошення третій стороні, а заходи, що не потребують дозволу слідчого судді, -без повідомлення прокурора.
 
756. До виконання окремих доручень у ході проведення оперативно-розшукової діяльності можуть залучатися працівники інших підрозділів.
 
757. Під час виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, пов'язаних із припиненням правопорушень у сфері податкового законодавства, права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції.
 
758. Координація дій щодо реалізації прав підрозділів, які проводять оперативно-розшукову діяльність з метою боротьби з тероризмом, здійснюється Службою безпеки України.
 
759. Розвідувальним органам України надаються права, передбачені частиною першою цієї статті, крім пунктів 2, 3, 5, 6, а також пункту 7 у частині негласного виявлення та фіксування слідів тяжкого або особливо тяжкого злочину, документів та інших предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину";
 
760. 7) у статті 9:
 
761. у частині другій слово "адміністрацією" замінити словом "службою";
 
762. перше речення частини третьої викласти в такій редакції:
 
763. "На особу, яка підозрюється в підготовці до вчинення злочину, переховується від органів досудового розслідування, суду або ухиляється від відбування кримінального покарання, безвісти зникла, ведеться тільки одна оперативно-розшукова справа";
 
764. у частині п'ятій слова "суду щодо особи, в діях якої є ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину" замінити словами "слідчого судді з метою виявлення, попередження чи припинення тяжкого або особливо тяжкого злочину";
 
765. у частині восьмій слово "адміністрація" замінити словом "служба";
 
766. у частині десятій слова "нерозкриті злочини" виключити;
 
767. частину одинадцяту після слів "на запит органів" доповнити словом "досудового";
 
768. частини чотирнадцяту та п'ятнадцяту викласти в такій редакції:
 
769. "Оперативно-розшукові заходи, пов'язані з тимчасовим обмеженням прав людини, проводяться з метою запобігання тяжким або особливо тяжким злочинам, їх виявлення та припинення, розшуку осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання або безвісти зникли, захисту життя, здоров'я, житла і майна працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, припинення розвідувально-підривної діяльності проти України.
 
770. Спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо-, відеоконтроль місця може проводитися з метою встановлення даних про особу та про її зв'язки у разі, коли є факти, які підтверджують, що нею готується тяжкий або особливо тяжкий злочин, для отримання відомостей, які вказують на ознаки такого злочину, для забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб, а також з метою отримання розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави";
 
771. 8) у статті 9-1:
 
772. а) у частині першій:
 
773. пункт 1 викласти в такій редакції:
 
774. "1) щодо невстановлених осіб, які готують вчинення злочину, а також осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, -до їх встановлення або розшуку, але не більше строків давності притягнення до кримінальної відповідальності чи строків давності виконання обвинувального вироку";
 
775. пункт 2 виключити;
 
776. пункт 4 викласти в такій редакції:
 
777. "4) щодо осіб, стосовно яких є дані про участь у підготовці до вчинення злочину, - до встановлення та фіксації фактичних даних про протиправні діяння, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, але не більше шести місяців";
 
778. б) частину другу та третю викласти в такій редакції:
 
779. "За наявності даних, отриманих у ході ведення оперативно-розшукової справи, про участь особи у підготовці тяжкого чи особливо тяжкого злочину строк ведення справи може бути продовжений до 12 місяців начальниками головних, самостійних управлінь Міністерства внутрішніх справ України, Центрального управління Служби безпеки України, головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України та податкової міліції Державної податкової служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, регіональних органів та органів військової контррозвідки Служби безпеки України, розвідувального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону України, територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Головою Державної прикордонної служби України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, керівником розвідувального органу Міністерства оборони України або їх заступниками за погодженням із Генеральним прокурором України, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя і прирівняними до них прокурорами, їх заступниками. Продовження строку ведення оперативно-розшукової справи, у рамках якої проводяться заходи, передбачені частиною четвертою статті 8 цього Закону та пунктом 6 частини другою статті 7 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність", здійснюється без погодження з прокурором.
 
780. Дальше продовження строку ведення оперативно-розшукової справи, але не більш як до 18 місяців, може бути здійснено Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, першим заступником Голови Державної податкової служби України - начальником податкової міліції, а також Головою Державної прикордонної служби України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, керівником розвідувального органу Міністерства оборони України та начальником Управління державної охорони України за погодженням із Генеральним прокурором України або його заступником. Продовження строку ведення оперативно-розшукової справи, у рамках якої проводяться заходи, передбачені частиною четвертою статті 8 цього Закону та пунктом 6 частини другою статті 7 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність", здійснюється без погодження з прокурором";
 
781. а) у частині першій:
 
782. пункт 1 після слів "від органів" доповнити словом "досудового";
 
783. у пункті 2 слово "постановою" виключити;
 
784. пункт 3 частини першої викласти в такій редакції:
 
785. "3) закриття кримінального провадження слідчим, прокурором або судом";
 
786. б) друге речення частини другої викласти в такій редакції:
 
787. "Якщо у такій справі здійснювались оперативно-розшукові заходи за рішенням слідчого судді, повідомлення про її закриття надсилається до відповідного суду у тридобовий строк";
 
788. 10) у статті 10:
 
789. у пункті 1 слова "порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій" замінити словами "початку досудового розслідування";
 
790. у пункті 2 слова "кримінальній справі" замінити словами "кримінальному провадженні";
 
791. пункт 3 після слів "для попередження" доповнити словом "виявлення";
 
792. 11) частину четверту статті 11 викласти в такій редакції:
 
793. "Забороняється залучати до виконання оперативно-розшукових завдань осіб, професійна діяльність яких пов'язана зі збереженням професійної таємниці, а саме: адвокатів, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, якщо таке співробітництво буде пов'язано з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру";
 
794. 12) у частині третій статті 12 слово "розкриттю" замінити словом "виявленню";
 
795. 13) пункт 4 частини другої статті 14 викласти в такій редакції:
 
796. "4) дає письмові вказівки про проведення оперативно-розшукових заходів з метою попередження та виявлення злочинів, про розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно відсутні".
 
797. 3.13. У Законі України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 53, ст. 793):
 
798. 1) частину четверту статті 7 викласти в такій редакції:
 
799. "Ніхто не має права без дозволу прокурора розголошувати дані перевірок і досудового розслідування до їх закінчення."
 
800. 2) у частині другій статті 8 слова "або слідчого" виключити;
 
801. 3) у статті 15:
 
802. у пункті 6 частини першої слова "слідчих прокуратури" виключити;
 
803. частину другу викласти в такій редакції:
 
804. "Письмові вказівки Генерального прокурора України з питань розслідування є обов'язковими до виконання всіма органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування."
 
805. 4) статтю 17 виключити;
 
806. 5) у пункті 3 частини другої статті 20 слова "порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу" замінити словами "у встановленому законом порядку починати досудове розслідування, порушувати";
 
807. 6) у статті 29:
 
808. а) у частині другій:
 
809. пункт 1 викласти в такій редакції:
 
810. "1) розкриттю кримінальних правопорушень, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних та кримінально протиправних посягань; "
 
811. у пункті 2 слова "вчинений злочин" замінити словами "вчинене кримінальне правопорушення";
 
812. у пункті 4 слова "громадян, які перебувають під слідством" замінити словами "осіб при здійсненні кримінального провадження";
 
813. у пункті 5 слово "злочинам" замінити словами "кримінальним правопорушенням";
 
814. б) у частині третій слово "злочинністю" замінити словами "вчиненням кримінальних правопорушень";
 
815. 7) статті 30, 32, 33, 36 та 37 викласти відповідно в такій редакції:
 
816. "Стаття 30. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство
 
817. Прокурор уживає заходів до того, щоб органи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування (дізнання та досудове слідство):
 
818. 1) додержували передбачений законом порядок початку та проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, закриття кримінального провадження, а також додержували строки здійснення досудового розслідування та тримання осіб під вартою;
 
819. 2) не допускали порушення законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування;
 
820. 3) виявляли причини вчинення кримінальних правопорушень і умови, що сприяють цьому, вживали заходів до їх усунення.
 
821. Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування (дізнання та досудового слідства) у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, що здійснюють досудове розслідування, визначаються кримінальним процесуальним законодавством.
 
822. Прокурор має право в необхідних випадках доручати керівникам органів досудового розслідування, внутрішніх справ, національної безпеки проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень та забезпечення повного розкриття діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення";
 
823. "Стаття 32. Обов'язковість вказівок прокурора
 
824. Письмові вказівки прокурора, його заступника органам, що проводять оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, які даються відповідно до положень Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" та Кримінального процесуального кодексу України, є обов'язковими для цих органів.
 
825. Стаття 33. Пред'явлення цивільного позову у кримінальному провадженні
 
826. З метою захисту інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров'я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права, прокурор пред'являє цивільний позов у кримінальному провадженні";
 
827. "Стаття 36. Підтримання державного обвинувачення в суді
 
828. Прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов'язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.
 
829. Під час судового провадження прокурор має право змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення або відмовитися від обвинувачення у випадках та порядку, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.
 
830. Стаття 37. Апеляційна, касаційна скарга прокурора
 
831. Право внесення апеляційної, касаційної скарги на рішення, ухвали і постанови судів у цивільних, адміністративних, господарських справах надається прокурору і заступнику прокурора у межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні, касаційні і окремі подання тільки у справах, у розгляді яких вони брали участь.
 
832. Право внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення в кримінальному провадженні надається службовим особам органів прокуратури, які брали участь у судовому розгляді як прокурори, а також прокурору вищого рівня - Генеральному прокурору України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя і прирівняним до них прокурорам, їх заступникам";
 
833. 8) у статті 40:
 
834. у назві слова "відкликання справи із суду" виключити;
 
835. у частині другій слова "відкликати із суду кримінальну справу, по якій обвинувачений не відданий до суду" виключити;
 
836. 9) у назві глави 4 слова "у кримінальних справах" замінити словами "у кримінальному провадженні";
 
837. 10) у статті 46:
 
838. слова "і слідчими", "слідчих прокуратури", "і слідчий", "і слідчі прокуратури", "або слідчого прокуратури" виключити;
 
839. у частині третій слово "підписують" замінити словом "підписує";
 
840. 11) у статті 46-2 слова "і слідчі" виключити;
 
841. 12) у частині першій статті 47 слова "і слідчим органів прокуратури" виключити;
 
842. 13) у статті 48:
 
843. у назві слова "і слідчих" виключити;
 
844. у частині першій та третій слова "і слідчі" виключити;
 
845. у частині другій слова "прокурорсько-слідчі" замінити словом "прокурорські";
 
846. 14) у статті 49 слова "і слідчі прокуратури", "і слідчі", "та слідчі прокуратури", "та слідчі" в усіх відмінках виключити;
 
847. 15) у статті 50 слова "і слідчий", "або слідчим прокуратури", "слідчому", "слідчий прокуратури", "і слідчі прокуратури" виключити;
 
848. 16) назву статті 50-1 доповнити словом "прокуратури";
 
849. 17) у статті 55 слова "і слідчі прокуратури" виключити.
 
850. 3.14. У Законі України "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20):
 
851. 1) у частині першій статті 2:
 
852. абзац п'ятий викласти в такій редакції:
 
853. "виявлення кримінальних правопорушень";
 
854. після абзацу п'ятого доповнити новим абзацом такого змісту:
 
855. "участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством".
 
856. У зв'язку з цим абзаци шостий - дев'ятий вважати відповідно абзацами сьомим - десятим;
 
857. абзац восьмий після слів "від злочинних" доповнити словом "та кримінально-протиправних";
 
858. 2) у частині першій статті 10:
 
859. у пункті 2 слова "припиняти та розкривати злочини" замінити словами "і припиняти кримінальні правопорушення";
 
860. у пункті 3 слово "злочини" замінити словом "кримінальні";
 
861. пункт 4 викласти в такій редакції:
 
862. "4) брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством";
 
863. у пункті 7 слово "злочинів" замінити словами "кримінальних правопорушень";
 
864. у пункті 9 слова "дізнання, слідства" замінити словами "досудового розслідування, слідчого судді";
 
865. пункт 11 після слів "прокурора, слідчого" доповнити словами "слідчого судді";
 
866. 3) у статті 11:
 
867. у частині першій:
 
868. пункти 3, 5 та 9 викласти відповідно в такій редакції:
 
869. "3) викликати громадян і службових осіб у зв'язку з матеріалами, що знаходяться в їх провадженні";
 
870. "5) затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях:
 
871. осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання, -на строки і в порядку, передбачені законом;
 
872. осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, -на строк до трьох годин;
 
873. неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опікування, -на строк до передачі законним представникам або до влаштування в установленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, -до передачі їх законним представникам або направлення у приймальники-розподільники для дітей, але не більш як на вісім годин;
 
874. осіб, які перебували у громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, -до передачі їх в спеціальні медичні заклади або для доставки до місця проживання, а за відсутності таких - до їх витвереження;
 
875. військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки кримінального або адміністративного правопорушення, -до передачі їх військовослужбовцям Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або військового командування;
 
876. осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих, -до передачі їх у лікувальні заклади, але не більш як на 24 години;
 
877. іноземців та осіб без громадянства, які розшукуються правоохоронними органами інших держав як підозрювані, обвинувачені у вчиненні злочину або як засуджені, які ухиляються від виконання кримінального покарання, -в порядку та на строки, передбачені законодавством України, міжнародними договорами України";
 
878. "9) за дорученням слідчого органу досудового розслідування, прокурора проводити або брати участь у проведенні процесуальних дій у кримінальному провадженні та виконувати ухвали слідчого судді, суду про привід учасників кримінального провадження у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України";
 
879. доповнити частину пунктом 9-1 такого змісту:
 
880. "9-1) застосовувати до особи електронні засоби контролю у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України";
 
881. у пункті 10 слова "фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослухування телефонних розмов з метою розкриття злочинів" виключити;
 
882. пункт 11 викласти в такій редакції:
 
883. "11) проводити фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку, дактилоскопію осіб, які затримані за підозрою у вчиненні злочину, взяті під варту, підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, а також осіб, підданих адміністративному арешту; "
 
884. у пункті 12 слова "кіно-, фото- і звукофіксацію" замінити словами "аудіо, відео-, фотофіксацію";
 
885. підпункт "в" пункту 15 після слів "перебуває під" доповнити словами "домашнім арештом або";
 
886. у пункті 21-1 слово "злочину" замінити словом "кримінального";
 
887. у пункті 29 слово "злочинністю" замінити словами "кримінальними правопорушеннями";
 
888. у частині другій слово "злочинів" замінити словами "кримінальних правопорушень";
 
889. 4) у частині третій статті 13 слова "розслідування кримінальних справ" замінити словами "кримінального провадження".
 
890. 3.15. У Законі України "Про Службу безпеки України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 27, ст. 382):
 
891. 1) у частині першій статті 24:
 
892. пункт 3 викласти в такій редакції:
 
893. "3) виявляти, припиняти та розкривати кримінальні правопорушення, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції Служби безпеки України, проводити їх досудове розслідування; розшукувати осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням зазначених кримінальних правопорушень";
 
894. у пункті 12 слово "злочинністю" замінити словами "вчиненням кримінальних правопорушень";
 
895. 2) у статті 25:
 
896. у пункті 7 частини першої слова "з наступним повідомленням прокурора протягом 24 годин" замінити словами "в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України";
 
897. у пункті 6 частини другої слова "накладати арешт на грошові кошти та інші цінності фізичних та юридичних осіб, вилучати предмети і документи із складанням відповідного акта. Копії акта вручаються громадянину чи представнику підприємства, установи, організації" замінити словами "а також вилучати предмети і документи у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України";
 
898. частину третю виключити.
 
899. 3.16. Пункт 6 частини другої статті 7 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 12, ст.89) викласти в такій редакції:
 
900. "6) виключно з метою попередження, своєчасного виявлення і припинення розвідувальних, терористичних та інших посягань на державну безпеку України, отримання інформації в інтересах контррозвідки здійснювати на підставі відповідної контррозвідувальної справи заходи, визначені частиною третьою статті 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", - лише за ухвалою слідчого судді, без розголошення третій стороні".
 
901. 3.17. У Законі України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 1, ст. 1):
 
902. 1) у назві Закону слова "органів дізнання, досудового слідства" замінити словами "правоохоронних органів, суду";
 
903. 2) у статті 1:
 
904. пункт 1 частини першої викласти в такій редакції:
 
905. "1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян";
 
906. у частині другій слова "дізнання, досудового слідства" замінити словами "що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, ";
 
907. 3) у статті 2:
 
908. у частині першій пункти 1-1 та 2 викласти в такій редакції:
 
909. "1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про повернення справи на новий судовий розгляд) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
 
910. 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленні достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанні можливостей їх отримати";
 
911. пункт 3 виключити;
 
912. б) частину другу викласти в такій редакції:
 
913. "Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів";
 
914. 4) у пункті 2 частини першої статті 3 слова "дізнання чи досудового слідства" замінити словами "досудового розслідування";
 
915. 5) у частині п'ятій статті 4 слова "дізнання, досудового слідства" замінити словами "що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування";
 
916. 6) частину першу статті 6 викласти в такій редакції:
 
917. "Громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше ніж через один місяць з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з моменту набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленні достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанні можливостей їх отримати";
 
918. 7) у статті 11:
 
919. у частинах першій та третій слово "дізнання" замінити словами "що здійснює оперативно-розшукову діяльність";
 
920. частину другу викласти в такій редакції:
 
921. "У разі постановлення виправдувального вироку, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленні достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанні можливостей їх отримати, а також у разі закриття справи про адміністративне правопорушення орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов'язані на прохання особи письмово повідомити у місячний строк про своє рішення трудовий колектив, в якому працює особа, або за її місцем проживання";
 
922. 8) частину першу статті 12 викласти в такій редакції:
 
923. "Розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції."
 
924. 9) статтю 14 викласти в такій редакції:
 
925. "Стаття 14. Заяву про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування чи прокуратури, на вибір громадянина може бути подано до суду за місцем його проживання або за місцезнаходженням відповідного органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування чи прокуратури. Сторони в цих справах звільняються від сплати судових витрат".
 
926. 3.18. У Законі України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 11, ст. 50):
 
927. 1)підпункти "б" та "д" пункту 1 статті 2 викласти відповідно в такій редакції:
 
928. "б) кримінальному провадженні та провадженні у справах про адміністративні правопорушення";
 
929. "д) виконанні вироків, рішень, ухвал і постанов судів, постанов органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування та прокурорів";
 
930. 2) у статті 4 слово "Кримінально-процесуальний" замінити словами "Кримінальний процесуальний", слова "Про статус суддів" замінити словами "Про судоустрій і статус суддів";
 
931. 3) частину другу статті 16 викласти в такій редакції:
 
932. "У разі коли є достатньо даних, що вказують на ознаки кримінального правопорушення, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, здійснюється початок досудового розслідування".
 
933. 3.19. У Законі України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 11, ст.51):
 
934. 1) у статті 1 слово "злочинів" замінити словами "кримінальних правопорушень", слово "справ" - словом "проваджень";
 
935. 2) пункти "а", "б" та "г" частини першої статті 2 викласти в такій редакції:
 
936. "а) особа, яка заявила до правоохоронного органу про кримінальне правопорушення або в іншій формі брала участь чи сприяла у виявленні, попередженню, припиненню або розкриттю кримінальних правопорушень";
 
937. б) потерпілий та його представник у кримінальному провадженні";
 
938. "г) цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники у справі про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням";
 
939. 3) у статті 3:
частину другу викласти в такій редакції:
 
940. "2. Рішення про застосування заходів безпеки приймається слідчим, прокурором, судом, у провадженні яких знаходяться кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали або беруть участь особи, зазначені у статті 2 цього Закону, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, щодо осіб, які брали участь або сприяли виявленню, попередженню, припиненню злочинів.
 
941. Рішення про застосування заходів безпеки може бути прийнято слідчим суддею у випадках, передбачених статтею 206 Кримінального процесуального кодексу України";
 
942. абзац перший частини третьої викласти в такій редакції:
 
943. "Здійснення заходів безпеки покладається за підслідністю на органи служби безпеки або внутрішніх справ, у складі структур яких з цією метою створюються спеціальні підрозділи. Безпека осіб, яких беруть під захист, якщо кримінальні провадження знаходяться у провадженні податкової міліції, прокуратури або суду, забезпечується за їх рішенням відповідно органами Служби безпеки України, органами внутрішніх справ чи органами і установами виконання покарань та слідчими ізоляторами";
 
944. 4) у статті 4 слово "Кримінально-процесуальний" замінити словами "Кримінальний процесуальний";
 
945. 5) пункт "в" частини другої статті 6 викласти в такій редакції:
 
946. "в) звертатися до слідчого, прокурора, суду, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, з клопотанням щодо прийняття рішення про застосування заходів безпеки при провадженні процесуальних дій або про скасування здійснюваних заходів";
 
947. 6) у частині першій статті 15:
 
948. пункти "а" та "в" викласти в такій редакції:
 
949. "а) обмеження відомостей про особу в матеріалах перевірки (заявах, поясненнях тощо), а також протоколах слідчих дій та інших матеріалах кримінального провадження, заміни прізвища, імені, по батькові в цих документах псевдонімами за постановою органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора або за ухвалою слідчого судді, суду про зміну анкетних даних. Ці постанови (ухвали) до матеріалів справи не приєднуються, а зберігаються окремо в органі, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження";
 
950. "в) неоголошення будь-яким способом дійсних анкетних даних про осіб, які взяті під захист і підлягають виклику в судове засідання";
 
951. у пункті "б" слово "кримінально-процесуального" замінити словами "кримінального процесуального";
 
952. 7) у частині другій статті 19 слово "кримінально-процесуальним" замінити словами "кримінальним процесуальним";
 
953. 8) у статті 22:
 
954. а) у частині другій перше речення викласти в такій редакції:
 
955. "Орган, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд, одержавши заяву або повідомлення про загрозу безпеці особи, зазначеної у статті 2 цього Закону, зобов'язані перевірити цю заяву (повідомлення) і в строк не більше трьох діб, а у невідкладних випадках - негайно прийняти рішення про застосування або про відмову у застосуванні заходів безпеки";
 
956. абзац другий частини другої викласти в такій редакції:
 
957. "У разі наявності в заяві (повідомленні) про загрозу безпеці особи, зазначеної у статті 2 цього Закону, відомостей про кримінальне правопорушення слідчий, прокурор у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, починає досудове розслідування, а орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий суддя, суд спрямовує заяву (повідомлення) відповідному органу досудового розслідування для початку досудового розслідування";
 
958. б) абзац другий частини третьої викласти в такій редакції:
 
959. "Про вжиті заходи безпеки та їх результати орган, який здійснює заходи, інформує слідчого, прокурора, суд, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, а також слідчого суддю, якщо рішення про застосування заходів безпеки приймалося ним, а в разі усунення загрози подає відповідному органу за місцем перебування особи, взятої під захист, клопотання про скасування заходів безпеки";
 
960. в) у частині п'ятій слова "дізнання, слідчим, прокурором, судом" замінити словами "слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом".
 
961. 3.20. У Законі України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 35, ст. 358):
 
962. 1) у статтях 4, 11 слово "Кримінально-процесуальний" в усіх відмінках замінити словами у відповідному відмінку "Кримінальний процесуальний" у відповідних відмінках;
 
963. 2) у статті 12:
 
964. у частині третій слова "кримінальних справ" замінити словами "кримінального провадження";
 
965. у пункті "б" частини четвертої слова "накладати арешт на грошові кошти та інші цінності фізичних та юридичних осіб, вилучати предмети і документи із складанням відповідного акта. Копії акта вручаються громадянину чи представнику підприємства, установи, організації" замінити словами "а також вилучати предмети і документи у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України";
 
966. у частині п'ятій слова "кримінально-процесуальним законом" замінити словами "кримінальним процесуальним законодавством";
 
967. частину шосту викласти в такій редакції:
 
968. "6. Спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю можуть починати та здійснювати досудове розслідування, передавати через відповідного прокурора по нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами за підслідністю в інші органи внутрішніх справ і органи Служби безпеки України кримінальні провадженні, що були ними розпочаті, у такому ж порядку витребовувати і приймати від них до свого провадження кримінальні провадження про злочини, вчинені організованими злочинними угрупованнями. Питання вирішення спорів про підслідність зазначених кримінальних проваджень регулюються цим Законом і Кримінальним процесуальним кодексом України";
 
969. 3) у частині другій статті 14 слова "попереднього розслідування чи судового розгляду справ" замінити словами "досудового розслідування чи судового провадження";
 
970. 4) у частині шостій статті 16 слова "кримінальні справи" замінити словами "кримінальні провадження";
 
971. 5) пункти "в", "г" частини першої статті 25 виключити;
 
972. 6) у статті 26:
 
973. частину другу викласти в такій редакції:
 
974. "2. Для здійснення нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, здійсненням досудового розслідування відповідних злочинів, а також підтриманням державного обвинувачення в суді по цим кримінальним провадженням у Генеральній прокуратурі України створюється управління, а в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - його відділи";
 
975. у частині п'ятій слова "мають право давати санкції на арешт та інші повноваження" замінити словами "здійснюють повноваження";
 
976. 3.21. У Законі України "Про попереднє ув'язнення" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 35, ст. 360):
 
977. 1) частини першу та другу статті 1 викласти в такій редакції:
 
978. "Попереднє ув'язнення є відповідно до кримінального процесуального законодавства України запобіжним заходом щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі, та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
 
979. Порядок попереднього ув'язнення визначається цим Законом, Кримінальним процесуальним і Кримінально-виконавчим кодексами України та іншими актами законодавства";
 
980. 2) у статті 2 слова "слідства і суду, перешкоджанню встановленню істини в кримінальній справі" замінити словами "органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню";
 
981. 3) у статті 3 слова "взяття під варту" замінити словами "тримання під вартою", слово "Кримінально-процесуального" - словами "Кримінального процесуального";
 
982. 4) у статті 4 слова "взяття під варту" замінити словами "тримання під вартою";
 
983. 5) у частині третій статті 7 слова "взяття під варту" замінити словами "тримання під вартою";
 
984. 6) у статті 9:
 
985. в абзаці сьомому частини першої слова "кримінальної справи" замінити словами "кримінального провадження";
 
986. у частині четвертій слова "взяття під варту в зв'язку з провадженням в іншій справі" замінити словами "тримання під вартою у зв'язку з іншим кримінальним провадженням";
 
987. 7) у статті 12 частину третю доповнити реченням такого змісту: "Особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, побачення із співробітниками Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців надається адміністрацією місця попереднього ув'язнення без обмеження кількості таких побачень та їх тривалості згідно з Угодою між Управлінням Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців та Урядом України";
 
988. частину четверту доповнити реченням такого змісту: "Побачення осіб, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, зі співробітниками Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців проводиться в умовах, що забезпечують їх конфіденційність";
 
989. 8) у статті 13:
 
990. у частині першій слова "в провадженні яких знаходиться справа" замінити словами "які здійснюють кримінальне провадження";
 
991. у частині четвертій слова "постанови судді на обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або на постанову про продовження строків тримання під вартою" замінити словами "ухвал слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строків тримання під вартою";
 
992. частину п'яту викласти в такій редакції:
 
993. "Інші скарги, заяви, клопотання і листи, пов'язані з кримінальним провадженням, не пізніше трьох діб із часу їх подачі надсилаються адміністрацією місця попереднього ув'язнення особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Ця особа або орган розглядають їх у встановленому законом порядку. Скарги, заяви і листи, що містять відомості, розголошення яких може перешкодити кримінальному провадженню, за належністю не надсилаються, а передаються на розгляд особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження, про що сповіщається особа, яка перебуває під вартою, та прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування";
 
994. у частині шостій слова "провадженням у справі" замінити словами "кримінальним провадженням";
 
995. у частині дев'ятій слова "у справі" замінити словами "у кримінальному провадженні", слова "статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України" -словами "положень Кримінального процесуального кодексу України";
 
996. 9) статтю 20 викласти в такій редакції:
 
997. "Стаття 20. Підстави та порядок звільнення осіб, що тримаються під вартою
 
998. Підставами для звільнення з-під варти є:
 
999. скасування запобіжного заходу;
 
1000. зміна запобіжного заходу;
 
1001. внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
 
1002. закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або закінчення передбаченого законом строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку;
 
1003. закінчення максимального строку тимчасового або екстрадиційного арешту, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України;
 
1004. припинення (скасування) тимчасового або екстрадиційного арешту;
 
1005. звільнення особи з-під екстрадиційного арешту судом.
 
1006. Звільнення особи з-під варти в разі скасування або зміни цього запобіжного заходу провадить начальник установи попереднього ув'язнення на підставі ухвали слідчого судді, ухвали або вироку суду.
 
1007. Начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити з-під варти підозрюваного, обвинуваченого, стосовно якого на день закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або закінчення строку тримання під вартою, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, не надійшла ухвала слідчого судді, суду про продовження такого строку. При цьому начальник установи попереднього ув'язнення надсилає повідомлення особі чи органу, які здійснюють кримінальне провадження, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування.
 
1008. Начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити особу з-під варти у разі закінчення максимального строку тимчасового арешту, передбаченого частиною шостою статті 586 Кримінального процесуального кодексу України, повідомивши про це прокурора та суд, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту. За п'ять днів до закінчення максимального строку тимчасового арешту начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний надіслати прокурору та суду, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту, повідомлення про день його закінчення.
 
1009. Начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити особу з-під варти в разі закінчення максимального строку екстрадиційного арешту, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, повідомивши про це прокурора області або його заступника, а також суд, що прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту. За десять днів до закінчення максимального строку екстрадиційного арешту начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний надіслати прокурору області або його заступнику, а також суду, який прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту, повідомлення про день його закінчення.
 
1010. Звільнення особи з-під варти в разі припинення тимчасового чи екстрадиційного арешту провадить начальник установи попереднього ув'язнення на підставі постанови прокурора області або його заступника відповідно до статті 586 Кримінального процесуального кодексу України.
 
1011. Начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний звільнити з-під варти підозрюваного, обвинуваченого після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування до такої особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Після отримання документа, що підтверджує внесення застави, та його перевірки начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити з-під варти особу та повідомити про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження, -прокурора та суд. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.
 
1012. Вирок або ухвала про звільнення особи, взятої під варту, підлягає виконанню негайно після їх надходження до місця попереднього ув'язнення.
 
1013. Особи, яких звільняють з-під варти, забезпечуються адміністрацією місця попереднього ув'язнення безоплатним проїздом до місця проживання. У необхідних випадках їм видаються грошова допомога і одяг";
 
1014. 10) у частині третій статті 21:
 
1015. в абзаці четвертому слова "слідчого, особи, яка проводить дізнання, прокурора та суду (судді)" замінити словами "слідчого, прокурора, слідчого судді та суду";
 
1016. абзац п'ятий викласти в такій редакції:
 
1017. "повідомити особам під час взяття їх під варту про підстави та мотиви взяття під варту, роз'яснити право на оскарження в суді підстав та мотивів взяття під варту, надати у друкованому вигляді роз'яснення положень статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 та 63 Конституції України, статті 9 цього Закону та інших прав осіб, взятих під варту, які встановлені законом, а також забезпечити можливість реалізації інших прав осіб, взятих під варту, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, забезпечити наявність у достатній кількості текстів Конституції України, Кримінального, Кримінального процесуального, Кримінально-виконавчого, Цивільного, Цивільного процесуального кодексів України, законів України "Про попереднє ув'язнення", "Про прокуратуру", "Про міліцію", "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями правоохоронних органів, суду", інших нормативно-правових актів, що визначають статус та повноваження правоохоронних органів, права та обов'язки осіб, що тримаються під вартою, порядок тримання під вартою, порядок відшкодування збитків, завданих неправомірними діями або бездіяльністю працівників правоохоронних органів та місць попереднього ув'язнення, а також забезпечити можливість користування особами, що тримаються під вартою, текстами зазначених нормативно-правових актів та науково-методичною літературою з цих питань".
 
1018. 3.22. У Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 1, ст. 2):
 
1019. 1) у статтях 1, 12 слово "Кримінально-процесуальний" в усіх випадках замінити словами "Кримінальний процесуальний" у відповідному відмінку;
 
1020. 2) пункт 18 частини другої статті 18 викласти в такій редакції:
 
1021. "18) повідомляє суб'єкта первинного фінансового моніторингу після надходження відповідної інформації від правоохоронних органів, уповноважених приймати рішення відповідно до кримінального процесуального законодавства, про факт початку досудового розслідування (або про факт закриття кримінального провадження в ході досудового розслідування) за повідомленнями такого суб'єкта, що надійшло до спеціально уповноваженого органу відповідно до вимог статей 15, 16 цього Закону, а також надає йому інформацію про прийняті судами рішення за такими кримінальними провадженнями з одночасним повідомленням відповідного суб'єкта державного фінансового моніторингу. Порядок такого повідомлення та інформування суб'єкта первинного фінансового моніторингу і суб'єкта державного фінансового моніторингу встановлюється Спеціально уповноваженим органом";
 
1022. 3) у частині шостій статті 22 слова "розслідування кримінальних справ" замінити словами "кримінального провадження".
 
1023. 3.23. Частину третю статті 88 Закону України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207) викласти в такій редакції:
 
1024. "3. У разі проведення виїмки у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, державний виконавець на підставі ухвали слідчого судді, суду про виїмку документа виконавчого провадження зобов'язаний пред'явити або виготовити та видати слідчому копії документів виконавчого провадження. У разі якщо слідчий вимагає видати оригінал документа виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний додати до документів виконавчого провадження копію документа, засвідчену в порядку, встановленому частиною першою цієї статті, після чого видати оригінал документа. Ухвала слідчого судді, суду про проведення виїмки, другий примірник протоколу виїмки та другий примірник опису додаються до документів виконавчого провадження".
 
1025. 3.24. У Законі України "Про нотаріат" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 39, ст. 383):
 
1026. 1) у частині п'ятій статті 8 слова "органів дізнання і досудового слідства у зв'язку з" замінити словами "органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв'язку з кримінальним провадженням";
 
1027. 2) у підпункті "г" пункту 2 частини першої статті 12 слова "винесення постанови про припинення кримінальної справи" замінити словами "закриття кримінального провадження".
 
1028. 3.25. У пункті 2 частини десятої статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30) слова "є обвинуваченою по кримінальній справі" замінити словами "якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення";
 
1029. 3.26. У пункті 12 частини першої статті 11 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 21, ст. 144) слово "злочину" замінити словами "кримінального правопорушення".
 
1030. 3.27. У Регламенті Верховної Ради України, затвердженому Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 14-17, ст. 133):
 
1031. 1) у частині п'ятій статті 174 слова "прокуратури для порушення кримінальної справи" замінити словами "досудового розслідування для здійснення досудового розслідування";
 
1032. 2) у частині третій статті 176 слова "висновку, передбачених Кримінально-процесуальним" замінити словами "акта, передбачених Кримінальним процесуальним".
 
1033. 3.28. У пункті 5 частини п'ятої статті 2 Закону України "Про прикордонний контроль" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 6, ст. 46) слово "кримінально-процесуальних" виключити;
 
1034. 3.29. Пункт 4 частини першої статті 37 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 11, ст. 140) виключити;
 
1035. 3.30.Частину третю статті 7 Закону України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 46, ст. 366) викласти в такій редакції:
 
1036. "Контроль за діяльністю Служби безпеки України, розвідувальних і контррозвідувальних органів України, оперативних підрозділів, які проводять оперативно-розшукову діяльність, а також органів досудового розслідування здійснюється з дотриманням вимог законів України "Про Службу безпеки України", "Про розвідувальні органи України", "Про контррозвідувальну діяльність", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про Військову службу правопорядку в Збройних Силах України", інших законів та Кримінального процесуального кодексу України".
 
1037. 3.31. Статтю 31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 40, ст. 290) викласти в такій редакції:
 
1038. "Стаття 31. Особливості повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутата місцевої ради
 
1039. 1. Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутата місцевої ради може бути здійснено відповідно Генеральним прокурором України, заступником Генерального прокурора України, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міста Києва або Севастополя у межах його повноважень.
 
1040. Прокурор, який здійснив повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату місцевої ради повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення про підозру.
 
1041. 2. Суд, який обрав запобіжний захід стосовно депутата місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня застосування запобіжного заходу".
 
1042. 3.32. У Законі України "Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 32, ст.225):
 
1043. 1) у частині першій статті 3:
 
1044. абзац п'ятий виключити.
 
1045. У зв'язку з цим абзаци шостий - дванадцятий вважати відповідно абзацами п'ятим - одинадцятим;
 
1046. в абзаці десятому слова "іншим органам дізнання, органам попереднього (досудового) слідства" замінити словами "органам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органам досудового розслідування";
 
1047. 2) у статті 5:
 
1048. абзац п'ятий пункту 2 частини п'ятої виключити.
 
1049. У зв'язку з цим абзац шостий вважати абзацом п'ятим;
 
1050. у частині одинадцятій слова "керівники підрозділів дізнання" виключити;
 
1051. 3) у частині першій статті 7:
 
1052. пункти 3 та 11 викласти в такій редакції:
 
1053. "3) викликати осіб, зазначених у пункті 2 цієї статті, для дачі пояснень у справах про правопорушення, що знаходяться в її провадженні";
 
1054. "11) вести облік кримінальних та інших правопорушень у Збройних Силах України та проводити періодичні звірки з даними відповідних військових прокуратур";
 
1055. абзац другий пункту 4 викласти в такій редакції:
 
1056. "підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених (підсудних), які переховуються від органів досудового розслідування або суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання";
 
1057. пункти 10 та 29 виключити;
 
1058. 4) у частині першій статті 8:
 
1059. пункт 3 виключити;
 
1060. у пункті 6 слова "від органів дізнання, попереднього (досудового) слідства" замінити словами "від органів досудового розслідування";
 
1061. 3.33. У пункті 2 частини десятої статті 47 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 1, ст. 1) слова "є обвинуваченою по кримінальній справі" замінити словами "якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину".
 
1062. 3.34. У пункті 2 частини першої статті 10 Закону України "Про імміграцію" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 41, ст. 197) слова "або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено" замінити словами "або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено".
 
1063. 3.35. Частину чотирнадцяту статті 18 Закону України "Про громадянство України" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 13, ст. 65) викласти в такій редакції:
 
1064. "Вихід із громадянства України не допускається, якщо особі, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили і підлягає виконанню";
 
1065. 3.36. У частині другій статті 16 Закону України "Про Всеукраїнський перепис населення" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 51-52, ст.446) слова "цивільних та кримінальних справ" замінити словами "цивільних справ та кримінального провадження".
 
1066. 3.37. У Законі України "Про психіатричну допомогу" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 19, ст. 143):
 
1067. 1) пункт 2 частини четвертої статті 6 викласти в такій редакції:
 
1068. "2) провадження досудового розслідування або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора та суду";
 
1069. 2) у частині першій статті 19 слово "Кримінально-процесуальним" замінити словами "Кримінальним процесуальним";
 
1070. 3.38. В абзаці другому частини дев'ятої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 40, ст. 365) слова "кримінально-процесуальним законом" замінити словами "кримінальним процесуальним законодавством";
 
1071. 3.39. В абзаці сімнадцятому статті 67 Розділу 3. "Обов'язки посадових осіб, рядових і матросів. Командир полку (корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону)" Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 22-23, ст. 194) слова "у разі вчинення військовослужбовцем злочину порушувати кримінальну справу і провадити дізнання" замінити словами "у разі вчинення військовослужбовцем кримінального правопорушення письмово повідомити про це орган досудового розслідування".
 
1072. 3.40. У Статуті гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, затвердженому Законом України "Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 22-23, ст. 196; 2005 р., № 3, ст. 76; 2009 р., № 41, ст. 600):
 
1073. 1) у статті 23:
а) частину першу викласти в такій редакції
 
1074. "Начальник органу управління Служби правопорядку в гарнізоні підпорядковується начальникові відповідного органу управління Служби правопорядку. Він відповідає за забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій гарнізону, у військових містечках, на вулицях і в громадських місцях, за організацію діяльності підрозділів Служби правопорядку щодо запобігання кримінальним та іншим правопорушенням серед військовослужбовців Збройних Сил України, їх виявлення і припинення, а також за забезпечення захисту життя, здоров'я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов'язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України, захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, участь у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об'єктах."
 
1075. б) у частині другій:
 
1076. в абзаці другому слово "дізнання" виключити;
 
1077. абзац восьмий виключити.
 
1078. У зв'язку з цим абзаци дев'ятий - тридцять сьомий вважати відповідно абзацами восьмим - тридцять шостим;
 
1079. в абзаці чотирнадцятому слова "органам дізнання, органам досудового слідства" замінити словами "органам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органам досудового розслідування";
 
1080. в абзаці двадцять третьому слова "органів дізнання, досудового слідства" замінити словами "органів досудового розслідування";
 
1081. 2) у Додатку 12 до цього Статуту частини першу та третю статті 27 викласти відповідно в такій редакції:
 
1082. "Порядок тримання та охорони на гауптвахті і під час переміщення поза гауптвахтою військовослужбовців, заарештованих за рішенням суду, затриманих правоохоронними органами, встановлює начальник органу управління Служби правопорядку в гарнізоні за погодженням із військовим прокурором гарнізону";
 
1083. "Військові прокурори, їх заступники і помічники з метою здійснення нагляду за додержанням законів, а також слідчі при здійсненні досудового розслідування за пред'явленням посвідчення особи допускаються у будь-який час на гарнізонну гауптвахту черговим варт із повідомленням військовому комендантові, а на військову гауптвахту - черговим частини із повідомленням командирові військової частини";
 
1084. 3) абзац другий частини першої статті 218 Додатку 12 до цього Статуту викласти в такій редакції:
 
1085. "приймати за вказівкою начальника гауптвахти (чергового органу управління Служби правопорядку в гарнізоні) заарештованих під охорону на підставі ухвали чи вироку суду, постанови слідчого, прокурора".
 
1086. 3.41. У Дисциплінарному статуті Збройних Сил України, затвердженому Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 22-23, ст. 197; 2002 р., № 2, ст. 6; 2005 р., № 3, ст. 76; 2009 р., № 41, ст. 600):
 
1087. 1) частини другу та третю статті 45 викласти в такій редакції:
 
1088. "За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
 
1089. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення, не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом";
 
1090. 2) частину четверту статті 85 викласти в такій редакції:
 
1091. "Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування".
 
1092. 3.42. У статті 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженому Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 29, ст. 245):
 
1093. 1) частину другу викласти в такій редакції:
 
1094. "У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці."
 
1095. 2) у частині третій слова "провадження в кримінальній справі чи" замінити словами "кримінального провадження або провадження у".
 
1096. 3.43. У частині третій статті 20 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 20, ст. 99) слова "Кримінальну справу проти Уповноваженого може бути порушено" замінити словами "Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснено Уповноваженому".
 
1097. 3.44. Частину другу статті 37 Закону України "Про Рахункову палату" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 43, ст.212) викласти в такій редакції:
 
1098. "Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення Голові Рахункової палати, Першому заступнику і заступнику Голови, головним контролерам, Секретарю Рахункової палати може бути здійснено лише Генеральним прокурором України".
 
1099. 3.45. Статтю 25 Закону України "Про статус депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим" (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 14, ст. 168) викласти в такій редакції:
 
1100. "Стаття 25. Особливості порушення кримінальної справи та застосування запобіжного заходу щодо депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим
 
1101. 1. Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату може бути здійснено Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурором Автономної Республіки Крим.
 
1102. 2. Про повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату, а також про обраний щодо нього запобіжний захід відповідний прокурор або суд, що здійснив повідомлення про підозру або обрав запобіжний захід, повідомляють Верховну Раду Автономної Республіки Крим не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення про підозру або обрання запобіжного заходу".
 
1103. 3.46. В абзаці четвертому частини третьої статті 40 Закону України "Про страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 18, ст. 78) слова "порушення кримінальної справи щодо даної фізичної або юридичної особи" замінити словами "повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення даній особі".
 
1104. 3.47. У Законі України "Про судову експертизу" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 28, ст. 232):
 
1105. 1) у статті 1 слова "органів дізнання, досудового та судового слідства" замінити словами "суду, органу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, чи органу досудового розслідування";
 
1106. 2) в абзаці четвертому частини першої статті 4 слова "дізнання, досудового та судового слідства" замінити словами "що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду";
 
1107. 3) у пункті 2 частини першої статті 12 слова "органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду" замінити словами "особи або органу, які залучили експерта, судді, суду";
 
1108. 4) у статті 15:
 
1109. частину другу викласти в такій редакції:
 
1110. "Проведення судових експертиз державними спеціалізованими установами у кримінальних провадженнях за дорученням слідчого, прокурора, суду та у справах про адміністративні правопорушення здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з Державного бюджету України";
 
1111. частину третю доповнити словами "за винятком випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті";
 
1112. після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:
 
1113. "Проведення судових експертиз, обстежень і досліджень у кримінальному провадженні державними спеціалізованими установами, судово-медичними та судово-психіатричними установами на замовлення підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, їх захисників, законного представника, потерпілого, його представника здійснюється за рахунок замовника".
 
1114. У зв'язку з цим частини четверту-шосту вважати відповідно частинами п'ятою-сьомою;
 
1115. 5) частину другу статті 20 викласти в такій редакції:
 
1116. "Державні спеціалізовані установи, що проводять судові експертизи, мають право одержувати від судів, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування знаряддя кримінального правопорушення та інші речові докази, щодо яких закінчено кримінальне провадження, для використання в експертній і науковій діяльності".
 
1117. 3.48. Абзаци другий та третій частини другої статті 22 Закону України від 22 вересня 2011 року № 3773-VІ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" викласти в такій редакції:
 
1118. "йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або кримінальна справа розглядається судом - до закінчення кримінального провадження;
 
1119. його засуджено за вчинення кримінального правопорушення - до відбування покарання або звільнення від покарання".
 
1120. 3.49. У частині першій статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзду до України громадян України" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 18, ст.101):
 
1121. пункт 3 викласти в такій редакції:
 
1122. "3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, -до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень";
 
1123. у пункті 4 слово "злочину" замінити словами "кримінального правопорушення";
 
1124. 3.50. У статті 11 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 110):
 
1125. 1) в абзаці першому пункту 6 частини п'ятої слова "або порушено кримінальну справу" замінити словами "або у випадку повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення";
 
1126. 2) у частині сьомій слова "винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи" замінити словами "винесеним на підставі клопотання слідчого, прокурора для забезпечення розслідування під час кримінального провадження";
 
1127. 3) частину тринадцяту викласти в такій редакції:
 
1128. "Обмеження у підставах проведення ревізій, визначені цим Законом, не поширюються на ревізії, що проводяться на звернення підконтрольної установи, або ревізії, що проводяться після повідомлення посадовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, про підозру у вчиненні ними кримінального правопорушення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України";
 
1129. 4) у пункті 2 частини чотирнадцятої слова "номер, дата та підстави порушення кримінальної справи, орган, що порушив кримінальну справу" замінити словами "номер кримінального провадження, орган, що здійснює досудове розслідування, дата та підстави повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення".
 
1130. 3.51 У Законі України "Про військовий обов'язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 27, ст. 385):
 
1131. 1) у частині чотирнадцятій статті 17 слова "щодо яких провадиться дізнання чи досудове слідство" замінити словами "яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення";
 
1132. 2) частину п'яту статті 38 викласти в такій редакції:
 
1133. "5. Органи досудового розслідування зобов'язані в семиденний строк повідомити районні (міські) військові комісаріати про призовників, яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а суди - про призовників, кримінальні справи стосовно яких розглядаються судом, а також про вироки щодо призовників і військовозобов'язаних, які набрали законної сили";
 
1134. 3.52. У пункті 5 статті 28 Закону України "Про державний кордон України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 2, ст. 5) слова "органам дізнання і слідства" замінити словами "органам досудового розслідування".
 
1135. 3.53. Пункт 5 статті 19 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 27, ст. 208) викласти в такій редакції:
 
1136. "5) організація запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами".
 
1137. 3.54. Абзац сьомий частини першої статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 39, ст.350) викласти в такій редакції:
 
1138. "передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення".
 
1139. 3.55. В абзаці чотирнадцятому пункту 1 частини першої статті 30 Закону України "Про правові засади цивільного захисту" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 39, ст.488) слова "дізнання та" виключити.
 
1140. 3.56. У частині другій статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 29, ст.389) слова "дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства" замінити словами "прокурорського нагляду, досудового розслідування".
 
1141. 3.57. Частину третю статті 23 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 23, ст. 148) викласти в такій редакції:
 
1142. "За наявності достатньої інформації про намір вчинення або про вчинення встановленими чи невстановленими особами кримінальних правопорушень, предметом яких є товари, що підлягають державному експортному контролю, спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань державного експортного контролю інформує про це відповідні органи досудового розслідування".
 
1143. 3.58. У статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 28, ст. 224) слова "органів дізнання та слідства" замінити словами "органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування";
 
1144. 3.59. У статті 11 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 23, ст. 176) слова "органів дізнання та слідства" замінити словами "органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування".
 
1145. 3.60. В абзаці одинадцятому пункту 4 частини першої статті 8 Закону України "Про державну таємницю" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 16, ст. 93) слова "дізнання, досудового слідства" замінити словами "оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування".
 
1146. 3.61. У пункті 11 частини першої статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 30, ст. 379) слова "злочину, органам дізнання чи досудового слідства" замінити словами "кримінального правопорушення, органам досудового розслідування".
 
1147. 3.62. В абзаці сьомому частини першої статті 15 Закону України "Про лікарські засоби" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 22, ст. 86) слова "злочину, органам дізнання чи попереднього слідства" замінити словами "кримінального правопорушення, органам досудового розслідування".
 
1148. 3.63. У частині третій статті 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 28, ст.205) слова "постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду" замінити словами "постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого або відповідно до рішення суду".
 
1149. 3.64. Частину третю статті 6 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 10, ст. 62) викласти в такій редакції:
 
1150. "Після розгляду судом справ про кримінальні правопорушення, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, 50 відсотків вартості конфіскованого майна і коштів, визнаних судом такими, що набуті в ході цієї злочинної діяльності, передається органам, які безпосередньо проводили оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".
 
1151. 3.65. У Законі України "Про державну податкову службу в Україні" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 6, ст. 37):
 
1152. 1) у частині четвертій статті 17 слова "про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами або про припинення попереднього слідства" замінити словами "про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами";
 
1153. 2) в абзаці другому частини другої статті 19 слово "злочинам" замінити словом "кримінальним";
 
1154. 3) у частині першій статті 21:
 
1155. у пункті 1 слова "злочини і" замінити словами "кримінальні та інші";
 
1156. у пункті 2 слова "досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство" замінити словами "а також проводить досудове розслідування".
 
1157. 3.66. У частині першій статті 18 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 30, ст. 409):
 
1158. 1) у пунктах 10 та 14 слова "злочини" в усіх відмінках замінити словами "кримінальні правопорушення" у відповідному відмінку;
 
1159. 2) пункт 12 викласти в такій редакції:
 
1160. "12) виявляти, припиняти кримінальні правопорушення, вчинені в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, брати участь в їх розкритті у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України".
 
1161. 3.67. У частині третій статті 14 Закону України "Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 21, ст. 158) слова "порушення кримінальної справи проти нього" замінити словами "повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення".
 
1162. 3.68 В абзаці першому частини другої статті 53 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 13, ст. 64) слова "орган дізнання, слідства" замінити словами "орган досудового розслідування".
 
1163. 3.69. Перше речення частини восьмої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399) викласти в такій редакції:
 
1164. "Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які звільнені зі служби у зв'язку із засудженням або притягненням до кримінальної відповідальності, стосовно яких за відсутністю події або складу злочину чи за недоведеністю їхньої участі у вчиненні злочину були винесені відповідно виправдувальний вирок або ухвала суду про закриття щодо них кримінального провадження, а також членам сімей військовослужбовців, інших осіб, щодо яких ухвала суду про закриття кримінального провадження винесена посмертно, пенсії обчислюються за наявності в них права на пенсію за цим Законом із розміру існуючих на день призначення пенсії окладів грошового забезпечення, встановлених законодавством для відповідних категорій військовослужбовців, інших зазначених осіб".
 
1165. 3.70. У статті 16 Закону України "Про статус народного депутата України" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 3, ст. 17):
 
1166. 1) частину другу доповнити абзацом такого змісту:
 
1167. "Депутатське звернення до правоохоронного органу або його посадової особи може бути розглянуто регіональним підрозділом цього органу, до компетенції якого безпосередньо належить вирішення порушених народним депутатом питань. Керівник регіонального підрозділу зобов'язаний надати відповідь народному депутату з дотриманням строків, визначених цією статтею";
 
1168. 2) частину четверту після слів "об'єднання громадян" доповнити словами "крім випадків, установлених цим Законом".
 
1169. 3.71. У Законі України "Про адвокатуру" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 9, ст. 62):
 
1170. 1) у частині першій статті 5 слова "кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства" замінити словами "кримінального процесуального законодавства у процесі досудового розслідування";
 
1171. 2) в абзаці третьому частини першої статті 6 слова "кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення" замінити словами "справах, справах про адміністративні правопорушення, а також у кримінальному провадженні";
 
1172. 3) частину другу статті 7 викласти в такій редакції:
 
1173. "Адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчій, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, у випадках, коли він є родичем слідчого, прокурора, будь-кого зі складу суду, потерпілого, а також в інших випадках, передбачених статтею 78 Кримінального процесуального кодексу України";
 
1174. 4) у статті 10:
 
1175. друге речення частини другої викласти в такій редакції: "Забороняється втручання у приватне спілкування адвокатів з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим".
 
1176. перше речення частини п'ятої викласти в такій редакції:
 
1177. "Адвокат повідомляється про підозру Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва, Севастополя в межах його повноважень";
 
1178. 5) частину другу статті 12 викласти в такій редакції:
 
1179. "У разі участі адвоката у кримінальному провадженні за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги через його малозабезпеченість оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок призначення адвоката для подання юридичної допомоги громадянам визначається кримінальним процесуальним законодавством";
 
1180. 6) в абзаці другому частини першої статті 18 слова "кримінальній справі" замінити словами "кримінальному провадженні".
 
1181. 3.72. У частині першій статті 8 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 32, ст. 314) слово "слідство" замінити словами "досудового розслідування".
 
1182. 3.73 Пункт "а" частини першої статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 51, ст.580) викласти в такій редакції:
 
1183. "а) осіб, стосовно яких здійснюється досудове розслідування або судове провадження до постановлення судом обвинувального вироку".
 
1184. Розділ ХІ. Перехідні положення
 
1185. 1. До дня введення в дію пункту 2 частини першої, пункту 1 (у частині положень щодо повноважень здійснення досудового розслідування злочинів, передбачених статтями 402 - 421, 423 - 435 Кримінального кодексу України) та пункту 2 частини другої статті 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених зазначеними пунктами, здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначених цим Кодексом.
 
1186. Після введення в дію пункту 2 частини першої, пункту 1 (у частині положень щодо повноважень здійснення досудового розслідування злочинів, передбачених статтями 402 - 421, 423 - 435 Кримінального кодексу України) та пункту 2 частини другої статті 216 цього Кодексу матеріали кримінальних проваджень, досудове розслідування яких здійснюється органами прокуратури, передаються слідчими органів прокуратури відповідним органам досудового розслідування з урахуванням підслідності, визначеної цим Кодексом.
 
1187. 2. Заяви та повідомлення про злочини, які надійшли до органів дізнання, слідчих, прокурорів до набрання чинності цим Кодексом і по яких не прийнято рішення про порушення кримінальної справи або про відмову у порушенні кримінальної справи, передаються органам досудового розслідування згідно з цим Кодексом для початку досудового розслідування в порядку, встановленому цим Кодексом.
 
1188. 3. Ведення оперативно-розшукових справ, які на день набрання чинності цим Кодексом перебувають у провадженні підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, продовжується. За наявності відповідних підстав такі оперативно-розшукові справи передаються органам досудового розслідування для початку досудового розслідування у порядку, встановленому цим Кодексом, з урахуванням підслідності.
 
1189. 4. Кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом перебувають у провадженні органів дізнання, протягом десяти днів з дня набрання ним чинності передаються відповідним органам досудового розслідування з урахуванням підслідності для здійснення досудового розслідування.
 
1190. 5. Кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом перебувають у провадженні органів досудового слідства, залишаються у провадженні цих органів до завершення розслідування незалежно від зміни їх підслідності відповідно до цього Кодексу.
 
1191. 6. Оперативно-розшукові заходи, слідчі та процесуальні дії, розпочаті до дня набрання чинності цим Кодексом, завершуються у порядку, який діяв до набрання ним чинності. Після набрання чинності цим Кодексом оперативно-розшукові заходи, слідчі та процесуальні дії здійснюються згідно з положеннями Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" та положеннями цього Кодексу.
 
1192. 7. Допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.
 
1193. 8. Запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
 
1194. 9. Кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом не направлені до суду з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розслідуються, надсилаються до суду та розглядаються судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховним Судом України згідно з положеннями цього Кодексу.
 
1195. 10. Кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій та Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.
 
1196. 11. Розслідування кримінальних справ, передбачених пунктом 10 цих Перехідних положень, у випадку повернення таких кримінальних справ судом прокурору для проведення додаткового розслідування проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
1197. 12. Судові рішення, які ухвалені в суді першої інстанції і не набрали законної сили на день набрання чинності цим Кодексом, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку та строки, що діяли до набрання чинності цим Кодексом.
 
1198. 13. Неоскаржені судові рішення, які ухвалені в суді першої інстанції і не набрали законної сили на день набрання чинності цим Кодексом, набирають законної сили в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
 
1199. 14. Апеляційні, касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
 
1200. 15. Клопотання про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, подані відповідним прокурорам до дня набрання чинності цим Кодексом, розглядаються та подаються ними до суду в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
 
1201. Заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, подані до суду до дня набрання чинності цим Кодексом, а також заяви, подані прокурорами відповідно до абзацу першого цього пункту після набрання ним чинності, розглядаються відповідними судами у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
 
1202. 16. Особи, які на день набрання чинності цим Кодексом, беруть участь у кримінальному провадженні в якості захисників і не мають статусу адвоката, продовжують здійснювати повноваження захисника під час досудового розслідування, а також судового провадження у судах першої, апеляційної, касаційної інстанцій та Верховному Суді України.
 
1203. 17. Не пізніше трьох місяців з дня опублікування цього Кодексу у місцевих загальних судах проводяться збори суддів з метою обрання слідчих суддів у порядку, встановленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
 
1204. У випадку, якщо у зазначений строк слідчого суддю не було обрано, його повноваження, передбачені цим Кодексом, виконує найстарший за віком суддя цього суду до дня обрання слідчого судді.
 
1205. 18. Кабінету Міністрів України:
 
1206. 1) у тримісячний строк з дня опублікування цього Кодексу:
 
1207. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Кодексом;
 
1208. забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Кодексом;
 
1209. забезпечити підготовку та впровадження в юридичних вищих навчальних закладах нових навчальних програм з вивчення нового кримінального процесуального законодавства;
 
1210. 2) у місячний строк з дня опублікування цього Кодексу внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Кодексом, у тому числі з метою забезпечення фінансування:
 
1211. оснащення органів досудового розслідування електронними засобами контролю;
 
1212. створення та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань;
 
1213. обладнання органів досудового розслідування технічними засобами фіксування кримінального провадження і технічними засобами проведення дистанційного провадження в режимі відеоконференції;
 
1214. заміни у судах загальної юрисдикції металевих загороджень, які відокремлюють підсудних від складу суду і присутніх громадян, на загородження зі скла чи органічного скла;
 
1215. обладнання залів судового засідання у необхідній кількості технічними засобами фіксування кримінального провадження та технічними засобами проведення дистанційного провадження в режимі відеоконференції у кількості не менше двох залів на кожний місцевий суд, не менше чотирьох залів на кожний апеляційний суд, не менше п'яти залів на Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, не менше п'яти залів на Верховний Суд України;
 
1216. обладнання установ попереднього ув'язнення та установ виконання покарань технічними засобами проведення дистанційного провадження в режимі відеоконференції з судами у кількості не менше двох приміщень у кожній установі;
 
1217. збільшення кількості суддів місцевих загальних судів та апарату цих судів у зв'язку з необхідністю забезпечення здійснення функцій слідчого судді.
 
1218. 19. Рекомендувати Генеральній прокуратурі України протягом трьох місяців із дня опублікування цього Кодексу:
 
1219. 1) створити Єдиний реєстр досудових розслідувань, розробити та затвердити за погодженням із Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, положення про порядок його ведення;
 
1220. 2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Кодексом.
 
1221. 20. Рекомендувати Міністерству внутрішніх справ України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Кодексу розробити та затвердити положення про порядок застосування електронних засобів контролю згідно з вимогами цього Кодексу.
 
1222. 21. Рекомендувати Державній судовій адміністрації України, Службі безпеки України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Кодексу привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Кодексом.
 
1223. 22. Кабінету Міністрів України за участю Генеральної прокуратури України та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України підготувати і забезпечити виконання програм перепідготовки працівників органів кримінальної юстиції з питань застосування нових положень кримінального процесуального законодавства.