Про пробацію (Друге читання)
0. |
Закон УкраЇни |
1. |
Про пробацію |
2. |
Розділ І |
3. |
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ |
4. |
Стаття 1. Сфера дії Закону |
5. |
1. Цей Закон визначає мету, завдання, підстави, види пробації, правовий статус персоналу органів пробації та клієнтів пробації. |
6. |
Стаття 2. Визначення термінів |
7. |
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: |
8. |
1) волонтер пробації — фізична особа, яка досягла вісімнадцятирічного віку, уповноважена органами пробації та волонтерською організацією на виконання окремих завдань, пов’язаних із пробацією, на добровільній та безоплатній основі; |
9. |
2) досудова доповідь — письмова інформація для суду, що характеризує особу, яка притягається до кримінальної відповідальності; |
10. |
3) клієнти пробації — особи, які притягаються або яких притягнуто до кримінальної відповідальності, щодо яких за рішенням суду та відповідно до закону застосовуються наглядові, соціально-виховні заходи та здійснюється підготовка досудової доповіді; |
11. |
4) персонал органів пробації — працівники, які відповідно до повноважень, передбачених цим Законом та іншими законами України, виконують завдання пробації; |
12. |
5) пробація — система наглядових та соціально-виховних заходів, які застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до осіб, яких притягнуто до кримінальної відповідальності, та забезпечення суду інформацією, що характеризує особу, яка притягається до кримінальної відповідальності; |
13. |
6) пробаційна програма — програма, що призначається за рішенням суду особі, звільненої від відбування покарання з випробуванням, та передбачає комплекс заходів, спрямований на корекцію соціальної поведінки або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об’єктивно перевірити; |
14. |
7) нагляд — заходи, які здійснюються органами пробації за місцем проживання, роботи та навчання осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності, з метою дотримання обов’язків, визначених законом та покладених на них судом. |
15. |
Стаття 3. Законодавство про пробацію |
16. |
1. Правову основу пробації та діяльності органів пробації становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кримінально-виконавчий кодекс України, цей Закон та інші закони України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. |
17. |
Стаття 4. Система органів пробації |
18. |
1. Систему органів пробації становлять: |
19. |
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації; |
20. |
органи, утворені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації (далі — органи пробації). |
21. |
Стаття 5. Мета пробації |
22. |
1. Метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення клієнтів пробації та попередження скоєння ними повторних кримінальних правопорушень. |
23. |
Стаття 6. Принципи пробації |
24. |
1. Пробація ґрунтується на принципах: |
25. |
законності; |
26. |
невідворотності виконання покарань; |
27. |
дотримання прав і свобод людини та громадянина; |
28. |
поваги до людської гідності; |
29. |
рівності перед законом; |
30. |
диференційованого та індивідуального підходу; |
31. |
конфіденційності; |
32. |
неупередженості; |
33. |
взаємодії з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями та громадянами. |
34. |
Стаття 7. Завдання пробації |
35. |
1. Завданнями пробації є: |
36. |
підготовка досудових доповідей щодо осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності; |
37. |
здійснення нагляду; |
38. |
виконання певних видів покарань, не пов’язаних з позбавленням волі; |
39. |
направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів; |
40. |
реалізація пробаційних програм щодо осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням; |
41. |
проведення соціально-виховної роботи; |
42. |
здійснення заходів щодо підготовки осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення. |
43. |
Розділ ІІ |
44. |
ПІДСТАВИ ТА ЗМІСТ ПРОБАЦІЇ |
45. |
Стаття 8. Підстави застосування пробації |
46. |
1. Під час вирішення питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характер скоєного кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику особи, яку притягнуто або яка притягається до кримінальної відповідальності. |
47. |
2. Підставами для застосування пробації є: |
48. |
письмовий запит суду до органів пробації щодо надання досудової доповіді стосовно особи, яка притягається до кримінальної відповідальності; |
49. |
обвинувальний вирок суду, яким особу засуджено до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт; |
50. |
обвинувальний вирок суду, яким особу засуджено до обмеження волі; |
51. |
обвинувальний вирок суду, яким особу звільнено від відбування покарання з випробуванням; |
52. |
ухвала суду про заміну покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт; |
53. |
ухвала суду про звільнення від відбування покарання вагітної жінки або жінки, яка має дітей віком до трьох років; |
54. |
акт про помилування, яким засудженому замінено покарання або невідбуту частину покарання покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт. |
55. |
Стаття 9. Види пробації |
56. |
1. Видами пробації є: |
57. |
досудова пробація; |
58. |
наглядова пробація; |
59. |
пенітенціарна пробація. |
60. |
Стаття 10. Досудова пробація |
61. |
1. Досудова пробація — забезпечення суду формалізованою інформацією, що характеризує особу, яка притягається до кримінальної відповідальності, з метою прийняття судом рішення про міру відповідальності особи. |
62. |
2. Для підготовки досудової доповіді персонал органів пробації має право отримувати інформацію про особу, яка притягається до кримінальної відповідальності, від підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів та від громадян. |
63. |
3. Досудова доповідь стосовно особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, повинна містити: |
64. |
соціально-психологічну характеристику; |
65. |
оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення; |
66. |
висновок щодо можливості виправлення без обмеження волі або позбавлення волі на певний строк. |
67. |
4. Особі, яка притягається до кримінальної відповідальності, надається можливість брати участь у підготовці досудової доповіді. Участь особи у підготовці досудової доповіді полягає у наданні персоналу органів пробації інформації, необхідної для підготовки такої доповіді. |
68. |
5. Порядок складення досудової доповіді затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. |
69. |
Стаття 11. Наглядова пробація |
70. |
1. Наглядова пробація — здійснення наглядових та соціально-виховних заходів щодо засуджених до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, а також направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів. |
71. |
2. Порядок здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи з клієнтами пробації затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. |
72. |
3. Органи пробації під час наглядової пробації реалізовують пробаційні програми щодо осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням. |
73. |
4. До реалізації пробаційних програм можуть залучатися підприємства, установи та організації незалежно від форми власності. |
74. |
5. Порядок розроблення та реалізації пробаційних програм визначається Кабінетом Міністрів України. |
75. |
Стаття 12. Пенітенціарна пробація |
76. |
1. Пенітенціарна пробація — підготовка осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення з метою трудового і побутового влаштування таких осіб за обраним ними місцем проживання після звільнення. |
77. |
2. Органи пробації у взаємодії з установами виконання покарань, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування сприяють засудженим, які готуються до звільнення у: |
78. |
визначенні місця проживання після звільнення; |
79. |
влаштуванні до спеціалізованих установ для звільнених; |
80. |
госпіталізації до закладів охорони здоров’я осіб, які потребують стаціонарної медичної допомоги; |
81. |
працевлаштуванні працездатних осіб. |
82. |
3. Порядок взаємодії органів пробації, установ виконання покарань та органів виконавчої влади під час здійснення заходів пенітенціарної пробації затверджується нормативно-правовими актами центральних органів виконавчої влади, що формують державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, у сфері соціальної політики, у сфері охорони здоров’я, та Міністерством внутрішніх справ України. |
83. |
Стаття 13. Особливості пробації щодо неповнолітніх |
84. |
1. Пробація щодо неповнолітніх — пробація стосовно осіб віком від 14 до 18 років. Пробація здійснюється з урахуванням вікових та психологічних особливостей неповнолітніх. |
85. |
2. Пробація щодо неповнолітніх спрямована на забезпечення їх нормального фізичного і психічного розвитку, профілактику агресивної поведінки, мотивацію позитивних змін особистості та поліпшення соціальних стосунків. |
86. |
3. Досудова доповідь щодо неповнолітньої особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, додатково повинна містити: |
87. |
інформацію про вплив криміногенних факторів на поведінку; |
88. |
рекомендації щодо заходів, спрямованих на мінімізацію ризику вчинення повторних кримінальних правопорушень. |
89. |
4. Пробація щодо неповнолітніх здійснюється органами пробації у взаємодії з органами і службами у справах дітей, спеціальними установами та закладами, які здійснюють їх соціальний захист і профілактику правопорушень. |
90. |
5. Органи пробації сприяють залученню неповнолітніх до навчання та здобуттю ними повної загальної середньої освіти. |
91. |
6. Соціально-виховна робота щодо неповнолітніх може проводитися із залученням батьків або їх законних представників. |
92. |
7. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, разом із центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері соціальної політики, забезпечує реалізацію пробаційних програм щодо неповнолітніх. |
93. |
8. Пробація застосовується до неповнолітніх за нормами цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею. |
94. |
Стаття 14. Соціально-виховна робота |
95. |
1. Соціально-виховна робота — цілеспрямована діяльність персоналу органів пробації для досягнення мети виправлення клієнтів пробації. |
96. |
2. Соціально-виховна робота проводиться за індивідуальним планом роботи з клієнтом пробації з урахуванням оцінки ризиків вчинення повторних кримінальних правопорушень та передбачає диференційований підхід під час надання консультативної, психологічної та інших видів допомоги; сприяння працевлаштуванню; залучення до навчання; участь у виховних заходах та соціально корисній діяльності; проведення індивідуально-профілактичної роботи. |
97. |
3. Заходи соціально-виховної роботи разом із заходами нагляду включаються до індивідуального плану роботи з клієнтом пробації. |
98. |
4. Соціально-виховна робота проводиться з усіма категоріями клієнтів пробації, крім осіб, щодо яких готується досудова доповідь, та засуджених до обмеження волі, які направляються для відбування покарання до виправних центрів. |
99. |
Розділ ІІІ |
100. |
КЛІЄНТИ ПРОБАЦІЇ |
101. |
Стаття 15. Клієнти пробації |
102. |
1. Клієнтами пробації є: |
103. |
особи, які притягаються до кримінальної відповідальності, щодо яких органами пробації готується досудова доповідь; |
104. |
особи, засуджені до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт; |
105. |
особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням; |
106. |
звільнені від відбування покарання вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до трьох років; |
107. |
особи, засуджені до обмеження волі, які направляються для відбування покарання до виправних центрів; |
108. |
особи, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, стосовно яких вживаються заходи з підготовки їх до звільнення. |
109. |
Стаття 16. Основи правового статусу клієнтів пробації |
110. |
1. Клієнти пробації користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених законами України і встановлених рішенням суду. |
111. |
Стаття 17. Основні права клієнтів пробації |
112. |
1. Клієнти пробації мають право на: |
113. |
участь у підготовці досудової доповіді; |
114. |
участь у складенні індивідуального плану роботи з клієнтом пробації; |
115. |
роз’яснення своїх прав та обов’язків; |
116. |
отримання інформації про умови відбування покарань та здійснення органами пробації нагляду; |
117. |
отримання інформації про можливу допомогу і консультації; |
118. |
участь у програмах і заходах, що організовуються органами пробації; |
119. |
дотримання правового режиму інформації з обмеженим доступом; |
120. |
оскарження рішень, дій або бездіяльності персоналу органів пробації. |
121. |
Стаття 18. Основні обов’язки клієнтів пробації |
122. |
1. Клієнти пробації зобов’язані: |
123. |
виконувати встановлені законом та покладені рішенням суду обов’язки; |
124. |
не вчиняти правопорушень; |
125. |
виконувати законні вимоги персоналу органів пробації; |
126. |
надавати достовірну інформацію персоналу органів пробації. |
127. |
Розділ ІV |
128. |
ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОБАЦІЇ |
129. |
Стаття 19. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації |
130. |
1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації у межах своїх повноважень організовує: |
131. |
забезпечення суду досудовими доповідями щодо осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності; |
132. |
здійснення нагляду за особами, які притягнуті до кримінальної відповідальності; |
133. |
виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт; |
134. |
реалізацію пробаційних програм; |
135. |
соціально-виховну роботу; |
136. |
підготовку до звільнення засуджених, які відбувають покарання у виді обмеження волі та позбавлення волі на певний строк. |
137. |
Стаття 20. Правовий статус персоналу органів пробації |
138. |
1. Права, обов’язки, відповідальність, правовий та соціальний захист персоналу органів пробації визначаються Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України". |
139. |
2. Під час здійснення нагляду персонал органів пробації має право: |
140. |
перебувати на земельних ділянках, в жилих та інших приміщеннях громадян за їх згодою, а також на території і в приміщеннях підприємств, установ і організацій з повідомленням про це керівника або уповноваженої ним особи; |
141. |
відвідувати клієнтів пробації за місцем їх проживання, роботи або навчання; |
142. |
викликати клієнтів пробації до органів пробації та отримувати від них усні чи письмові пояснення. |
143. |
3. Персоналу органів пробації повинна бути безоплатно надана у встановлений ним строк інформація, необхідна для здійснення його повноважень. |
144. |
4. Невиконання законних вимог персоналу органів пробації тягне за собою відповідальність згідно із законом. |
145. |
Стаття 21. Волонтерська діяльність, пов’язана з пробацією |
146. |
1. Волонтерська діяльність, пов’язана з пробацією, здійснюється відповідно до Закону України "Про волонтерську діяльність" |
147. |
з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. |
148. |
2. Основним завданням волонтерів пробації є сприяння органам пробації у здійсненні нагляду за клієнтами пробації та проведенні з ними соціально-виховної роботи. |
149. |
3. Волонтери пробації здійснюють свої повноваження під керівництвом персоналу органів пробації. |
150. |
4. Положення про організацію діяльності волонтерів пробації затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. |
151. |
Стаття 22.Взаємодія органів пробації з органами влади, підприємствами, установами та організаціями |
152. |
1. Органи пробації під час виконання покладених на них завдань взаємодіють в установленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами порядку із судами, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, зокрема з громадськими об’єднаннями. |
153. |
Розділ V |
154. |
НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ ПРОБАЦІЇ |
155. |
Стаття 23. Контроль за діяльністю органів пробації |
156. |
1. Контроль за діяльністю органів пробації здійснюється відповідно до закону. |
157. |
2. Безпосередній контроль за діяльністю органів пробації здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. |
158. |
Стаття 24. Нагляд за дотриманням законності в діяльності органів пробації |
159. |
1. Прокурорський нагляд за додержанням законів під час виконання кримінальних покарань здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами відповідно до Закону України |
160. |
"Про прокуратуру". |
161. |
Розділ VІ |
162. |
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ |
163. |
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2014 року. |
164. |
2. Внести зміни до таких законодавчих актів України: |
165. |
1) у Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25—26, ст. 131): |
166. |
статтю 76 викласти у такій редакції: |
167. |
"Стаття 76. Обов’язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням |
168. |
1. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого такі обов’язки: |
169. |
1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; |
170. |
2) утримуватися від контактів з особами, які визначені судом; |
171. |
3) утримуватися від відвідування місць та територій, визначених судом; |
172. |
4) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації (далі – органи пробації); |
173. |
5) не залишати місце проживання у визначені судом години; |
174. |
6) повідомляти органам пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; |
175. |
7) пройти курс лікування від психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб; |
176. |
8) офіційно працевлаштуватися; |
177. |
9) здобути повну загальну середню освіту; |
178. |
10) взяти участь у пробаційних програмах. |
179. |
2. Нагляд за поведінкою таких засуджених здійснюється органами пробації за місцем проживання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців — командирами військових частин."; |
180. |
у статті 79: |
181. |
частину третю викласти у такій редакції: |
182. |
"3. Нагляд за поведінкою засуджених здійснюється органами пробації."; |
183. |
у частині п’ятій слова "контролюючого органу" замінити словами "органів пробації"; |
184. |
2) у Кримінально-виконавчому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 3—4, ст. 21): |
185. |
у статті 11: |
186. |
назву статті викласти у такій редакції: |
187. |
"Стаття 11. Види органів і установ виконання покарань та пробації"; |
188. |
у частині першій після слів "кримінальних покарань" доповнити словами "та пробації", а слова ", кримінально-виконавча інспекція" виключити; |
189. |
доповнити статтю після частини першої новою частиною другою такого змісту: |
190. |
"2. Органами пробації є органи, утворені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.". |
191. |
У зв’язку з цим частини другу—восьму вважати відповідно частинами третьою—дев’ятою; |
192. |
у частині дев’ятій слова "кримінально-виконавча інспекція" замінити словами "органи пробації", а після слів "кримінальних покарань" доповнити словами "та пробації"; |
193. |
статтю 13 викласти у такій редакції: |
194. |
"Стаття 13. Органи пробації |
195. |
1. Органи пробації виконують покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт. |
196. |
2. Органи пробації здійснюють нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. |
197. |
3. Органи пробацї встановлюють періодичність та дні проведення реєстрації засуджених до покарань у виді громадських і виправних робіт, |
198. |
а також осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням."; |
199. |
3) у статті 2 Закону України "Про чисельність Державної кримінально-виконавчої служби України" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 20, ст. 151; 2003 р., № 15, ст. 108; 2005 р., № 11, |
200. |
ст. 198; 2009 р., № 36—37, ст. 511) слова ", персоналу кримінально-виконавчої інспекції — п’яти відсотків кількості осіб, які перебувають на обліку в цій інспекції" замінити словами "; персоналу органів пробації —п’яти відсотків кількості осіб, які перебувають на обліку в цих органах"; |
201. |
4) у Законі України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 30, ст. 409; |
202. |
2009 р., № 36—37, ст. 511; із змінами, внесеними Законом України від |
203. |
16 жовтня 2012 року № 5461-VІ): |
204. |
у статті 6: |
205. |
у частинах першій та п’ятій слова "кримінально-виконавчої інспекції" замінити словами "органів пробації"; |
206. |
у частині четвертій слова "підрозділів кримінально-виконавчої інспекції" замінити словами "органів пробації"; |
207. |
частину шосту після слів "заклади охорони здоров’я" доповнити словами ", органи пробації"; |
208. |
статтю 10 викласти у такій редакції: |
209. |
"Стаття 10. Органи пробації |
210. |
1. Органи пробації – органи, утворені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, які відповідно до повноважень: |
211. |
готують за запитом суду письмову інформацію, що характеризує особу, яка притягається до кримінальної відповідальності; |
212. |
здійснюють нагляд за особами, засудженими до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей до трьох років, та проводять з ними соціально-виховну роботу; |
213. |
здійснюють оцінку ризику вчинення повторного кримінального правопорушення клієнтами пробації та визначення їх потреб щодо виправлення; |
214. |
реалізують пробаційні програми щодо осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням; |
215. |
направляють засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів; |
216. |
здійснюють заходи щодо підготовки осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення. |
217. |
2. Органи пробації здійснюють функції та повноваження, передбачені законом. |
218. |
3. Положення про органи пробації затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.". |
219. |
3. Кабінету Міністрів України з метою створення належних умов для реалізації цього Закону: |
220. |
1) у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям цього Закону; |
221. |
2) вжити заходів до приведення у відповідність із цим Законом підзаконних нормативно-правових актів, забезпечивши набрання ними чинності одночасно з введенням у дію цього Закону, шляхом: |
222. |
приведення власних нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; |
223. |
забезпечення приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом та прийняття ними нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; |
224. |
3) вжити інших заходів до реалізації цього Закону. |
225. |
Голова |
226. |
Верховної Ради України |