Кількість абзаців - 2202 Розмітка (ліва колонка)


Про забезпечення права на справедливий суд (Друге читання)

0. Проект
 
1. Закон України
 
2. Про забезпечення права на справедливий суд
 
3.

 
4.

 
5. З метою підвищення національних стандартів судоустрою і судочинства та забезпечення права на справедливий суд Верховна Рада України постановляє:
 
6. І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
7. 1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122 з наступними змінами):
 
8. 1) у статті 188-32:
 
9. а) у частині першій:
 
10. – в абзаці першому слова "відмова в ознайомленні із судовою справою, розгляд якої не закінчено" виключити;
 
11. – в абзаці другому слова "від двадцяти п'яти до ста" замінити словами "від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти";
 
12. б) в абзаці другому частини другої слова "від ста до двохсот" замінити словами "від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти";
 
13. 2) у статті 188-35:
 
14. а) в абзаці другому частини першої слова "від двадцяти до ста" замінити словами "від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти";
 
15. б) в абзаці другому частини другої слова "від ста до двохсот" замінити словами "від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти";
 
16. 3) у статті 297-2:
 
17. а) у частині третій слова "без виклику" замінити словами "без повідомлення";
 
18. б) доповнити частиною такого змісту:
 
19. "Питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду вирішується судом без виклику учасників судового провадження та за результатами розгляду постановляється відповідна ухвала";
 
20. 4) в абзаці першому статті 297-3 слова "особою, яка її подає, або представником особи" замінити словами "особою чи її захисником";
 
21. 5) в абзаці першому частини першої статті 297-4 слова "через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ" виключити;
 
22. 6) у статті 297-5:
 
23. а) у назві слова "Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ" виключити;
 
24. б) у частині першій слова "яка надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ" виключити;
 
25. в) у частині третій слова "Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ" замінити словами "Верховного Суду України";
 
26. г) частину четверту викласти в такій редакції:
 
27. "Заява повертається заявнику у разі, якщо:
 
28. 1) заяву подано без додержання вимог статей 297-3 та 297-4 цього Кодексу і заявник не усунув її недоліки протягом установленого строку;
 
29. 2) заява подана особою, яка не наділена правом на подання такої заяви;
 
30. 3) заяву від імені заявника підписано особою, яка не має повноважень на підписання заяви;
 
31. 4) є постанова Верховного Суду України про відмову у допуску справи до провадження за наслідками її розгляду, прийнята з аналогічних підстав";
 
32. 7) статті 297-6 – 297-10 викласти в такій редакції:
 
33. "Стаття 297-6. Допуск справи до провадження
 
34. Питання про допуск справи до провадження вирішується суддею-доповідачем, який визначається автоматизованою системою документообігу суду.
 
35. У разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана заява є обгрунтованою, він відкриває провадження у справі.
 
36. У разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана заява є необгрунтованою, вирішення питання про допуск справи до провадження здійснюється колегією з трьох суддів у складі судді-доповідача та двох суддів, визначених автоматизованою системою документообігу суду додатково. Провадження відкривається, якщо хоча б один суддя із складу колегії дійшов висновку про необхідність його відкриття.
 
37. Постанова про відкриття провадження у справі або про відмову у допуску справи до провадження приймається протягом п'ятнадцяти днів з дня надходження заяви або з дня усунення заявником недоліків, а в разі витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, – з дня надходження такої копії. Постанова ухвалюється без повідомлення осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення.
 
38. Копія постанови про відкриття провадження надсилається разом із копією заяви особам, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, а в разі відмови в допуску – особі, яка подала заяву.
 
39. Стаття 297-7. Підготовка справи до розгляду у Верховному Суді України
 
40. Суддя-доповідач протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження здійснює підготовку до перегляду судового рішення Верховним Судом України:
 
41. 1) надсилає постанову про відкриття провадження та витребування матеріалів справи про адміністративне правопорушення до відповідного суду, який не пізніше трьох робочих днів з дня її надходження надсилає справу до Верховного Суду України;
 
42. 2) визначає порядок розгляду справи (у відкритому або закритому судовому засіданні у випадках, установлених цим Кодексом);
 
43. 3) у разі необхідності визначає органи державної влади, представники яких можуть дати пояснення в суді щодо застосування відповідної норми права, та викликає цих представників до суду;
 
44. 4) здійснює інші заходи, необхідні для розгляду справи.
 
45. Після надходження витребуваних матеріалів справи та завершення інших підготовчих дій суддя-доповідач готує доповідь і виносить ухвалу про призначення справи до розгляду Верховним Судом України.
 
46. Стаття 297-8. Порядок розгляду справи Верховним Судом України
 
47. Справа про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої частиною другою статті 297-1 цього Кодексу, розглядається на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України.
 
48. Головує на засіданні суддя-доповідач.
 
49. Суддя-доповідач відкриває судове засідання, оголошує склад суду, роз'яснює особам, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, їх права та обов'язки. Після проведення зазначених процесуальних дій та розгляду клопотань осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі про зміст вимог, викладених у заяві, яка надійшла до Верховного Суду України, та результати проведених ним підготовчих дій.
 
50. Особа, яка подала заяву до Верховного Суду України, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, у разі їх прибуття у судове засідання мають право надати пояснення по суті заявлених вимог.
 
51. Неприбуття осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення і належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи для участі в судовому засіданні, не перешкоджає судовому розгляду справи.
 
52. Після закінчення заслуховування пояснень особи, яка подала заяву, та інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення постанови.
 
53. Строк розгляду заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України не може перевищувати одного місяця з дня призначення справи до розгляду.
 
54. Стаття 297-9. Повноваження Верховного Суду України
 
55. За наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу Верховного Суду України приймається одна з таких постанов:
 
56. 1) про повне або часткове задоволення заяви;
 
57. 2) про відмову у задоволенні заяви.
 
58. Стаття 297-10. Постанова Верховного Суду України
 
59. Верховний Суд України задовольняє заяву у разі наявності підстави, передбаченої частиною другою статті 297-1 цього Кодексу.
 
60. Якщо суд дійшов висновку про повне або часткове задоволення заяви, він має право:
 
61. 1) скасувати постанову (постанови) та закрити провадження у справі;
 
62. 2) скасувати постанову (постанови) та передати справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд до суду, який виніс оскаржувану постанову;
 
63. 3) змінити постанову (постанови).
 
64. Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
 
65. Постанова Верховного Суду України повинна бути виготовлена та направлена особам, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення не пізніше п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
 
66. Невиконання постанов Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
 
67. Постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня їх прийняття".
 
68. 2. У Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 6, ст. 56 із наступними змінами):
 
69. 1) статтю 49 доповнити частиною такого змісту:
 
70. "Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат";
 
71. 2) у статті 82:
 
72. а) частину третю викласти в такій редакції:
 
73. "Рішення викладається у письмовій формі та підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні. В разі розгляду справи трьома суддями суддя, не згодний з рішенням, зобов'язаний викласти у письмовій формі свою окрему думку, що приєднується до справи. При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин, суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу".
 
74. б) доповнити частиною четвертою такого змісту:
 
75. "Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів";
 
76. 3) статті 111-16 і 111-17 викласти в такій редакції:
 
77. "Стаття 111-16. Підстави для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів
 
78. Заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з таких підстав:
 
79. 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
 
80. 2) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підвідомчості або підсудності справ;
 
81. 3) невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права;
 
82. 4) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом, якщо для усунення такого порушення необхідно переглянути рішення національних судів.
 
83. Стаття 111-17. Строк подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів
 
84. Заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подається заява про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
 
85. Заява про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подається заява про перегляд, або з дня прийняття постанови Верховного Суду України, на яку здійснюється посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
 
86. Заява про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, подається не пізніше одного місяця з дня, коли особі, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало або повинно було стати відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного.
 
87. У разі пропущення строку, встановленого частинами першою – третьою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може відновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
 
88. Питання про відновлення строку вирішується колегією суддів під час вирішення питання про допуск справи до провадження";
 
89. 4) у статті 111-18:
 
90. а) у частині другій:
 
91. пункт третій викласти в такій редакції:
 
92. "3) обгрунтування підстав для перегляду судового рішення, передбачених статтею 111-16 цього Кодексу";
 
93. пункт четвертий виключити;
 
94. б) частину третю виключити;
 
95. 5) статті 111-19 – 111-23, 111-25, 111-26, 111-28 викласти в такій редакції:
 
96. "Стаття 111-19. Порядок подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів
 
97. Заява про перегляд судових рішень господарських судів подається до Верховного Суду України.
 
98. До заяви повинні бути додані:
 
99. 1) копії заяви відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі;
 
100. 2) копії судових рішень, про перегляд яких подано заяву;
 
101. 3) копії різних за змістом судових рішень, якщо заява подається з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу;
 
102. 4) копія постанови Верховного Суду України, якщо заява подається з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 111-16 цього Кодексу;
 
103. 5) копія рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, або клопотання особи про витребування копії такого рішення в органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи, якщо її немає у розпорядженні особи, яка подала заяву, – у разі подання заяви про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.
 
104. До заяви додається документ про сплату судового збору. За подання і розгляд заяви з підстави, встановленої пунктом 2 статті 111-16 цього Кодексу, судовий збір не сплачується.
 
105. Стаття 111-20. Перевірка відповідності заяви про перегляд судових рішень господарських судів вимогам цього Кодексу
 
106. Заява про перегляд судового рішення господарського суду реєструється у день її надходження та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному автоматизованою системою документообігу суду.
 
107. Суддя-доповідач протягом трьох днів здійснює перевірку відповідності заяви вимогам цього Кодексу. У разі якщо заяву подано без додержання вимог статей 111-18 та 111-19 цього Кодексу, заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.
 
108. Якщо заявник усунув недоліки заяви в установлений строк, вона вважається поданою в день первинного її подання до Верховного Суду України.
 
109. Заява повертається заявнику у разі якщо:
 
110. 1) заяву подано без додержання вимог статей 111-18 та 111-19 цього Кодексу і заявник не усунув її недоліки протягом установленого строку;
 
111. 2) заяву подано особою, яка не наділена правом на подання такої заяви;
 
112. 3) заяву підписано особою, яка не має права її підписувати;
 
113. 4) є ухвала Верховного Суду України про відмову у прийнятті справи до провадження за наслідками її розгляду, винесена у цій справі з аналогічних підстав.
 
114. Повернення заяви на підставах, зазначених у частині четвертій цієї статті, не перешкоджає повторному зверненню в разі належного оформлення заяви або на інших підставах, ніж ті, що були предметом розгляду.
 
115. За відсутності підстав для повернення заяви, в якій міститься клопотання особи про витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, суддя-доповідач невідкладно постановляє ухвалу про витребування такої копії рішення разом з її автентичним перекладом в органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи.
 
116. Стаття 111-21. Допуск справи до провадження
 
117. Питання про допуск справи до провадження вирішується суддею-доповідачем, визначеним у порядку, встановленому частиною третьою статті 21 цього Кодексу.
 
118. У разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана заява є обгрунтованою, він відкриває провадження.
 
119. У разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана заява є необгрунтованою, вирішення питання про допуск справи до провадження здійснюється колегією з трьох суддів у складі судді-доповідача та двох суддів, визначених автоматизованою системою документообігу суду додатково. Провадження відкривається, якщо хоча б один суддя зі складу колегії дійшов висновку про необхідність його відкриття.
 
120. Ухвала про відкриття провадження або ухвала про відмову у допуску справи до провадження виноситься протягом п'ятнадцяти днів з дня надходження заяви або усунення заявником недоліків, а в разі витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, – з дня надходження такої копії.
 
121. Розгляд питання про допуск справи до провадження здійснюється без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.
 
122. Копія ухвали про відкриття провадження або відмову у допуску справи до провадження надсилається разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі.
 
123. Стаття 111-22 . Підготовка справи до розгляду
 
124. Суддя-доповідач протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження здійснює підготовку справи до розгляду Верховним Судом України:
 
125. 1) надсилає ухвалу про відкриття провадження та витребування матеріалів справи до відповідного суду, який не пізніше трьох робочих днів з дня її надходження надсилає справу до Верховного Суду України;
 
126. 2) вирішує питання про зупинення виконання відповідних судових рішень;
 
127. 3) звертається до відповідних фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді України стосовно підготовки наукового висновку щодо норми права, яка неоднаково застосована судом (судами) касаційної інстанції, крім випадків, коли висновок щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах був раніше отриманий Верховним Судом України;
 
128. 4) у разі необхідності визначає органи державної влади, представники яких можуть дати пояснення в суді щодо застосування норми права, та викликає цих представників до суду;
 
129. 5) здійснює інші заходи, необхідні для розгляду справи.
 
130. Після надходження витребуваних матеріалів справи та завершення інших підготовчих дій суддя-доповідач виносить ухвалу про призначення справи до розгляду Верховним Судом України.
 
131. Стаття 111-23. Порядок розгляду справи Верховним Судом України
 
132. Справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, визначеними розділом ХІІ1 цього Кодексу, з особливостями, встановленими цим розділом.
 
133. У Верховному Суді України справа про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 – 3 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, розглядається Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України. Засідання судової палати є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу Судової палати у господарських справах Верховного Суду України.
 
134. Якщо судове рішення оскаржується з підстав неоднакового застосування однієї і тієї самої норми права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України.
 
135. У разі якщо під час розгляду справи Верховний Суд України встановить, що існує необхідність відійти від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду України, яка була прийнята іншим складом суду (іншою палатою чи палатами, які брали участь у спільному засіданні), справа передається на розгляд спільного засідання судових палат Верховного Суду України, яке проводиться за участю палати (палат), яка розглядала справу до моменту її передання, та палати (палат), яка приймала відповідну постанову Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України.
 
136. Справа про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, розглядається на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу кожної з судових палат Верховного Суду України.
 
137. На засіданнях Судової палати у господарських справах Верховного Суду України або на спільному засіданні судових палат головує суддя-доповідач.
 
138. Строк розгляду справи Верховним Судом України не може перевищувати одного місяця з дня призначення справи до розгляду";
 
139. "Стаття 111-25. Постанова Верховного Суду України про задоволення заяви
 
140. Суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 111-16 цього Кодексу.
 
141. За наявності підстав, передбачених пунктами 1 – 3 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, суд має право:
 
142. 1) в разі порушення судом (судами) норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі або полягає у порушенні правил підвідомчості (предметної підсудності):
 
143. а) скасувати судове рішення повністю або частково і передати справу на розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції або
 
144. б) скасувати судове рішення повністю або частково і припинити провадження у справі повністю або в певній частині;
 
145. 2) в разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору:
 
146. а) скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення або
 
147. б) скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції.
 
148. За наявності підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, суд має право:
 
149. 1) скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і прийняти нове судове рішення чи змінити судове рішення;
 
150. 2) скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду, який ухвалив оскаржуване судове рішення;
 
151. 3) скасувати судові рішення і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
 
152. Суд не має права передавати справу на новий розгляд в інших випадках, ніж зазначені у підпункті "а" пункту 1 частини другої та пункті 2 частини третьої цієї статті.
 
153. У постанові Верховного Суду України, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, що була неоднаково застосована.
 
154. Стаття 111-26. Постанова Верховного Суду України про відмову в задоволенні заяви
 
155. Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.
 
156. Постанова про відмову в задоволенні заяви має бути вмотивованою.
 
157. У постанові Верховного Суду України про відмову у задоволенні заяви, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу у зв'язку з правильністю застосування норми права, має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права";
 
158. "Стаття 111-28. Обов'язковість судових рішень Верховного Суду України
 
159. Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений в його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
 
160. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
 
161. Постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня їх прийняття".
 
162. 3. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., №№ 40 – 41, 42, ст. 492 із наступними змінами):
 
163. 1) частину п'яту статті 88 після слів "касаційної інстанції" доповнити словами "чи Верховний Суд України";
 
164. 2) частину другу статті 214 викласти в такій редакції:
 
165. "При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин, суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.
 
166. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів";
 
167. 3) статті 355 – 360-2, 360-4, 360-5, 360-7 викласти відповідно в такій редакції:
 
168. "Стаття 355. Підстави для подання заяви про перегляд судових рішень
 
169. 1. Заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:
 
170. 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
 
171. 2) неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ;
 
172. 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом;
 
173. 4) невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
 
174. Стаття 356. Строк подання заяви про перегляд судових рішень
 
175. 1. Заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
 
176. 2. Заява про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 355 цього Кодексу, подається не пізніше одного місяця з дня, коли особі, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало або повинно було стати відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного.
 
177. 3. Заява про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подається заява про перегляд, або з дня прийняття постанови Верховного Суду України, на яку здійснюється посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
 
178. 4. У разі пропущення строку, встановленого частинами першою – третьою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк. Питання про поновлення строку вирішується колегією суддів під час вирішення питання допуску справи до провадження.
 
179. Стаття 357. Вимоги до заяви про перегляд судових рішень
 
180. 1. Заява про перегляд судових рішень подається у письмовій формі.
 
181. 2. У заяві про перегляд судових рішень зазначаються:
 
182. 1) найменування суду, до якого подається заява;
 
183. 2) ім'я (найменування), поштова адреса особи, від імені якої діє представник, та осіб, які беруть участь у справі, а також їхні номери засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
 
184. 3) обгрунтування підстав для перегляду судового рішення, передбачених статтею 355 цього Кодексу.
 
185. 4) вимоги особи, яка подає заяву;
 
186. 5) у разі необхідності – клопотання;
 
187. 6) перелік матеріалів, які додаються.
 
188. 3. Заява підписується представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.
 
189. Стаття 358. Порядок подання заяви про перегляд судових рішень
 
190. 1. Заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України.
 
191. До заяви повинні бути додані:
 
192. 1) копії заяви відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі;
 
193. 2) копії судових рішень, про перегляд яких подано заяву;
 
194. 3) копії різних за змістом судових рішень, якщо заява подається з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу;
 
195. 4) копія постанови Верховного Суду України, якщо заява подається з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 цього Кодексу;
 
196. 5) копія рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, або клопотання особи про витребування копії такого рішення в органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи, якщо її немає у розпорядженні особи, яка подала заяву, – у разі подання заяви про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 355 цього Кодексу.
 
197. Стаття 359. Перевірка відповідності заяви вимогам цього Кодексу
 
198. 1. Заява про перегляд судового рішення реєструється у день її надходження та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному автоматизованою системою документообігу суду.
 
199. 2. Суддя-доповідач протягом трьох днів здійснює перевірку відповідності заяви вимогам цього Кодексу. У разі встановлення, що заяву подано без додержання вимог статей 357 та 358 цього Кодексу, заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.
 
200. 3. Якщо заявник усунув недоліки заяви в установлений строк, вона вважається поданою у день первинного її подання до Верховного Суду України.
 
201. 4. Заява повертається заявнику, якщо:
 
202. 1) заяву подано без додержання вимог статей 357 та 358 цього Кодексу і заявник не усунув недоліки протягом установленого строку;
 
203. 2) заяву подано особою, яка не має права на подання такої заяви;
 
204. 3) заяву від імені заявника підписано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
 
205. 4) є ухвала Верховного Суду України про відмову у прийнятті справи до провадження за наслідками її розгляду, винесена у цій же справі з аналогічних підстав.
 
206. 5. Повернення заяви з підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, не перешкоджає повторному зверненню у випадку належного оформлення заяви або з інших підстав ніж ті, що були предметом розгляду.
 
207. 6. За відсутності підстав для повернення заяви, в якій міститься клопотання особи про витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, суддя-доповідач невідкладно постановляє ухвалу про витребування такої копії рішення разом з її автентичним перекладом від органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи.
 
208. Стаття 360. Допуск справи до провадження
 
209. 1. Питання про допуск справи до провадження вирішується суддею-доповідачем, визначеним у порядку, встановленому частиною третьою статті 111 цього Кодексу.
 
210. У разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана заява є обгрунтованою, він відкриває провадження.
 
211. У разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана заява є необгрунтованою, вирішення питання про допуск справи до провадження здійснюється колегією з трьох суддів у складі судді-доповідача та двох суддів, визначених автоматизованою системою документообігу суду додатково. Провадження відкривається, якщо хоча б один суддя із складу колегії дійшов висновку про необхідність його відкриття.
 
212. 2. Ухвала про відкриття провадження або ухвала про відмову у допуску справи до провадження виноситься протягом п'ятнадцяти днів з дня надходження заяви або з дня усунення заявником недоліків, а в разі витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, – з дня надходження такої копії.
 
213. 3. Розгляд питання про допуск справи до провадження відбувається без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.
 
214. 4. Копія ухвали про відкриття провадження або про відмову у допуску справи до провадження надсилається разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі.
 
215. Стаття 360-1. Підготовка справи до розгляду у Верховному Суді України
 
216. 1. Суддя-доповідач протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження здійснює підготовку справи до розгляду Верховним Судом України:
 
217. 1) надсилає ухвалу про відкриття провадження та витребування матеріалів справи до відповідного суду, який не пізніше трьох робочих днів з дня її надходження надсилає справу до Верховного Суду України;
 
218. 2) вирішує питання про зупинення виконання відповідних судових рішень;
 
219. 3) звертається до відповідних фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді України стосовно підготовки наукового висновку щодо норми права, яка неоднаково застосована судом (судами) касаційної інстанції, крім випадків, коли висновок щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах був раніше отриманий Верховним Судом України;
 
220. 4) у разі необхідності визначає органи державної влади, представники яких можуть дати пояснення в суді щодо застосування норми права, та викликає цих представників до суду;
 
221. 5) здійснює інші заходи, необхідні для розгляду справи.
 
222. 2. Після надходження витребуваних матеріалів справи та завершення інших підготовчих дій, суддя-доповідач виносить ухвалу про призначення справи до розгляду Верховним Судом України.
 
223. Стаття 360-2. Порядок розгляду справи Верховним Судом України
 
224. 1. Справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу V цього Кодексу.
 
225. 2. У Верховному Суді України справа про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, розглядається Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України. Засідання Судової палати є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.
 
226. Якщо судове рішення оскаржується з підстав неоднакового застосування однієї і тієї самої норми права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України.
 
227. 3. У разі якщо під час розгляду справи Верховний Суд України встановить необхідність відійти від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду України, яка була прийнята іншим складом суду (іншою палатою чи палатами, які брали участь у спільному засіданні), справа передається на розгляд спільного засідання палат Верховного Суду України, яке проводиться за участю палати (палат), що розглядала справу до моменту її передання, та палати (палат), яка приймала відповідну постанову Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України.
 
228. 4. Справа про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 355 цього Кодексу, розглядається на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу кожної з судових палат Верховного Суду України.
 
229. На засіданнях Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України або на спільному засіданні судових палат головує суддя-доповідач.
 
230. 5. Строк розгляду справи Верховним Судом України не може перевищувати одного місяця з дня призначення справи до розгляду;
 
231. Стаття 360-4. Постанова Верховного Суду України про задоволення заяви
 
232. 1. Суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.
 
233. 2. За наявності підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, суд має право:
 
234. 1) у разі порушення судом (судами) норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі або полягає у порушенні правил підсудності справ або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ:
 
235. а) скасувати судове рішення повністю або частково і передати справу на розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції; або
 
236. б) скасувати судове рішення повністю або частково і закрити провадження у справі повністю або в певній частині;
 
237. 2) у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору:
 
238. а) скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення; або
 
239. б) скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції.
 
240. 3. За наявності підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 355 цього Кодексу, суд має право:
 
241. 1) скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і прийняти нове судове рішення чи змінити судове рішення;
 
242. 2) скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду, який ухвалив оскаржуване судове рішення;
 
243. 3) скасувати судові рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
 
244. 4. Суд не має права передати справу на новий розгляд в інших випадках, ніж зазначені у підпункті "а" пункту 1 частини другої та у пункті 2 частини третьої цієї статті.
 
245. 5. У постанові Верховного Суду України, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, що була неоднаково застосована.
 
246. Стаття 3605. Постанова Верховного Суду України про відмову у задоволенні заяви
 
247. 1. Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.
 
248. 2. У постанові Верховного Суду України про відмову у задоволенні заяви, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, у зв'язку з правильністю застосування норми права, має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права";
 
249. "Стаття 360-7. Обов'язковість судових рішень Верховного Суду України
 
250. 1. Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений в його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
 
251. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
 
252. 2. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
 
253. 3. Постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня їх прийняття".
 
254. 4. У Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 35 – 36, № 37, ст. 446 із наступними змінами):
 
255. 1) частину шосту статті 94 після слів "касаційної інстанції" доповнити словами "або Верховний Суд України";
 
256. 2) частину другу статті 161 викласти в такій редакції:
 
257. "2. При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
 
258. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів";
 
259. 3) статтю 237 викласти в такій редакції:
 
260. "Стаття 237. Підстави для подання заяви про перегляд судових рішень
 
261. 1. Заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстав:
 
262. 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
 
263. 2) неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів;
 
264. 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом;
 
265. 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу;
 
266. 5) невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права";
 
267. 4) у статті 238:
 
268. а) у частині першій слова і цифри "пунктом 1 частини першої статті 237" замінити словами і цифрами "пунктами 1 і 2 частини першої статті 237";
 
269. б) частину другу викласти в такій редакції:
 
270. "2. Заява про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 237 цього Кодексу, подається не пізніше одного місяця з дня, коли особі, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало або повинно було стати відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного";
 
271. в) у частині третій слова і цифри "пунктом 3 частини першої статті 237" замінити словами і цифрами "пунктом 4 частини першої статті 237";
 
272. г) частину четверту замінити двома частинами такого змісту:
 
273. "4. Заява про перегляд судового рішення на підставі, передбаченій пунктом 5 частини першої статті 237 цього Кодексу, подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подається заява про перегляд, або з дня прийняття постанови Верховного Суду України, на яку здійснюється посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 цього Кодексу, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
 
274. 5. У разі пропущення строку, встановленого частинами першою – четвертою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява. Питання про поновлення строку вирішується колегією суддів під час вирішення питання про допуск справи до провадження";
 
275. 5) у статті 239:
 
276. а) у частині другій:
 
277. у пункті 2 слова "яка подає заяву" замінити словами "від імені якої діє представник";
 
278. пункт 3 викласти в такій редакції:
 
279. "3) обгрунтування підстав для перегляду судових рішень, передбачених статтею 237 цього Кодексу";
 
280. пункти 4, 41 виключити;
 
281. б) у частині третій слова "особою, яка її подає, або" виключити;
 
282. 6) частину першу статті 239-1 викласти в такій редакції:
 
283. "1. Заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України. До заяви мають бути додані:
 
284. 1) копії заяви відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі;
 
285. 2) копії судових рішень, про перегляд яких подано заяву;
 
286. 3) копії різних за змістом судових рішень, якщо заява подається з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 237 цього Кодексу;
 
287. 4) копія постанови Верховного Суду України, якщо заява подається з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 цього Кодексу;
 
288. 5) копія рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, або клопотання особи про витребування копії такого рішення в органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи, якщо її немає у розпорядженні особи, яка подала заяву, – у разі подання заяви про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 237 цього Кодексу";
 
289. 7) у статті 239-2:
 
290. а) у назві статті слова "Вищим адміністративним судом України" виключити;
 
291. б) у частині першій слова "яка надійшла до Вищого адміністративного суду України" виключити;
 
292. в) у частині третій слова "Вищого адміністративного суду України" замінити словами "Верховного Суду України";
 
293. г) у частині четвертій:
 
294. пункти 1, 2 викласти в такій редакції:
 
295. "1) заяву подано без додержання вимог статей 239 та 239-1 цього Кодексу і заявник не усунув її недоліки протягом установленого строку;
 
296. 2) заяву від імені заявника підписано особою, яка не має повноважень на її підписання";
 
297. у пункті 4 слова "Вищого адміністративного суду України" замінити словами "Верховного Суду України";
 
298. д) частину сьому виключити;
 
299. 8) статті 240, 2401, 241, 243, 244, 2442 викласти відповідно в такій редакції:
 
300. "Стаття 240. Допуск справи до провадження
 
301. 1. Питання про допуск справи до провадження вирішується суддею-доповідачем, визначеним у порядку, встановленому частиною третьою статті 151 цього Кодексу.
 
302. У разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана заява є обгрунтованою, він відкриває провадження.
 
303. У разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана заява є необгрунтованою, вирішення питання про допуск справи до провадження здійснюється колегією з трьох суддів у складі судді-доповідача та двох суддів, визначених автоматизованою системою документообігу суду додатково. Провадження відкривається, якщо хоча б один суддя із складу колегії дійшов висновку про необхідність його відкриття.
 
304. 2. Ухвала про відкриття провадження або ухвала про відмову у допуску справи до провадження виноситься протягом п'ятнадцяти днів з дня надходження заяви або з дня усунення заявником недоліків, а в разі витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, – з дня надходження такої копії.
 
305. 3. Розгляд питання про допуск справи до провадження відбувається без виклику осіб, які беруть участь у справі.
 
306. 4. Копія ухвали про відкриття провадження або про відмову у допуску справи до провадження надсилається разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі.
 
307. Стаття 2401. Підготовка справи до розгляду
 
308. 1. Суддя-доповідач протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження здійснює підготовку справи до розгляду Верховним Судом України, для чого:
 
309. 1) надсилає ухвалу про відкриття провадження та витребування матеріалів справи до відповідного суду, який не пізніше трьох робочих днів з дня надходження справи надсилає її до Верховного Суду України;
 
310. 2) вирішує питання про зупинення виконання відповідних судових рішень;
 
311. 3) звертається до відповідних фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді України стосовно підготовки наукового висновку щодо норми права, яка неоднаково застосована судом (судами) касаційної інстанції, крім випадків, коли висновок щодо застосування цієї норми права у цих правовідносинах був раніше отриманий Верховним Судом України;
 
312. 4) у разі необхідності визначає органи державної влади, представники яких можуть дати пояснення в суді щодо застосування норми права, та викликає цих представників до суду;
 
313. 5) здійснює інші заходи, необхідні для розгляду справи.
 
314. 2. Після надходження витребуваних матеріалів справи та завершення інших підготовчих дій суддя-доповідач виносить ухвалу про призначення справи до розгляду Верховним Судом України.
 
315. Стаття 241. Порядок розгляду справи Верховним Судом України
 
316. 1. Справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу ІV цього Кодексу.
 
317. 2. У Верховному Суді України справа про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 237 цього Кодексу, розглядається Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України. Засідання Судової палати є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України.
 
318. Якщо судове рішення в адміністративній справі оскаржується з підстав неоднакового застосування однієї і тієї самої норми права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України.
 
319. 3. У разі якщо під час розгляду справи Верховний Суд України встановить, що існує необхідність відійти від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду України, яка була прийнята іншим складом суду (іншою палатою чи палатами, які брали участь у спільному засіданні), справа передається на розгляд спільного засідання судових палат Верховного Суду України, яке проводиться за участю палати (палат), яка розглядала справу до моменту її передання, та палати (палат), яка приймала відповідну постанову Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України.
 
320. 4. Справа про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 237 цього Кодексу, розглядається на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу кожної з судових палат Верховного Суду України.
 
321. 5. На засіданнях Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України або на спільному засіданні судових палат головує на засіданні суддя-доповідач.
 
322. 6. Строк розгляду справи Верховним Судом України не може перевищувати одного місяця з дня призначення справи до розгляду";
 
323. "Стаття 243. Постанова Верховного Суду України про задоволення заяви
 
324. 1. Суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 237 цього Кодексу.
 
325. 2. За наявності підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право:
 
326. 1) у разі порушення судом (судами) норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі або полягає у порушенні правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів:
 
327. а) скасувати судове рішення повністю або частково і передати справу на розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції; або
 
328. б) скасувати судове рішення повністю або частково і закрити провадження у справі повністю або в певній частині;
 
329. 2) у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору:
 
330. а) скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення; або
 
331. б) скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції.
 
332. 3. За наявності підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право:
 
333. 1) скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і прийняти нове судове рішення чи змінити судове рішення;
 
334. 2) скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду, який ухвалив оскаржуване судове рішення;
 
335. 3) скасувати судові рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
 
336. 4. Суд не має права передати справу на новий розгляд в інших випадках, ніж зазначені в підпункті "а" пункту 1 частини другої та у пункті 2 частини третьої цієї статті.
 
337. 5. У постанові Верховного Суду України, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, що була неоднаково застосована.
 
338. Стаття 244. Постанова Верховного Суду України про відмову у задоволенні заяви
 
339. 1. Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно.
 
340. 2. У постанові Верховного Суду України про відмову у задоволенні заяви, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, має міститися висновок про те, як саме має застосовуватися норма права, що була неоднаково застосована";
 
341. "Стаття 244-2. Обов'язковість судових рішень Верховного Суду України
 
342. 1. Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений в його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
 
343. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
 
344. 2. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
 
345. 3. Постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня їх прийняття".
 
346. 5. У Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 9 –10, № 11 – 12, № 13, ст. 88):
 
347. 1) частину шосту статті 31 викласти в такій редакції:
 
348. "6. Кримінальне провадження у Верховному Суді України здійснюється колегіально";
 
349. 2) частину четверту статті 33 викласти в такій редакції:
 
350. "4. Судові рішення переглядаються Верховним Судом України з підстав, передбачених частиною першою статті 445 цього Кодексу";
 
351. 3) частину п'яту статті 76 виключити;
 
352. 4) частину другу статті 110 після слова "ухвали" доповнити словом "постанови";
 
353. 5) частину шосту статті 368 викласти в такій редакції:
 
354. "6. Обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені в його постановах, у випадках, передбачених частиною четвертою статті 455 і частиною другою статті 456 цього Кодексу.
 
355. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів";
 
356. 6) статтю 445 викласти в такій редакції:
 
357. "Стаття 445. Підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України
 
358. 1. Підставами для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є:
 
359. 1) неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень (окрім питань неоднакового застосування санкцій кримінально-правових норм, звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання);
 
360. 2) неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої цим Кодексом, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень;
 
361. 3) невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Верховного Суду України;
 
362. 4) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом";
 
363. 7) частини першу і другу статті 446 викласти в такій редакції:
 
364. "1. Особи, визначені у статті 425 цього Кодексу, мають право подати заяву про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 – 3 частини першої статті 445 цього Кодексу, після його перегляду в касаційному порядку.
 
365. 2. Заяву про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 445 цього Кодексу, вправі подати особа, на користь якої ухвалено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, а також її захисник, законний представник чи представник юридичної особи";
 
366. 8) у статті 447:
 
367. а) у частині першій слова і цифри "пунктом 1 частини першої статті 445" замінити словами і цифрами "пунктом 1 або 2 частини першої статті 445";
 
368. б) частину другу замінити двома частинами такого змісту:
 
369. "2. Заява про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 445 цього Кодексу, подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подається заява про перегляд, або з дня прийняття постанови Верховного Суду України, на яку здійснюється посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 445 цього Кодексу.
 
370. 3. Заява про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 445 цього Кодексу, може бути подана протягом трьох місяців з дня, коли особі, на користь якої ухвалено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало або повинно було стати відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного".
 
371. У зв'язку з цим частини третю – п'яту вважати відповідно частинами четвертою – шостою;
 
372. в) у частині четвертій слова і цифри "з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 445" замінити словами і цифрами "з підстав, передбачених пунктами 1 – 3 частини першої статті 445";
 
373. 9) у частині другій статті 448:
 
374. а) пункт 3 викласти в такій редакції:
 
375. "3) обгрунтування підстав для перегляду судового рішення, передбачених статтею 445 цього Кодексу";
 
376. б) пункт 4 виключити;
 
377. 10) статті 449 – 453, 455 – 458 викласти відповідно в такій редакції:
 
378. "Стаття 449. Порядок подання заяви про перегляд судового рішення
 
379. 1. Заява про перегляд судового рішення подається до Верховного Суду України. До заяви додаються:
 
380. 1) копії заяви відповідно до кількості учасників судового провадження (крім випадку, якщо заява подається особою, яка тримається під вартою);
 
381. 2) копії судових рішень, про перегляд яких подано заяву;
 
382. 3) копії різних за змістом судових рішень, якщо заява подається з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 445 цього Кодексу;
 
383. 4) копія постанови Верховного Суду України, якщо заява подається з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 445 цього Кодексу;
 
384. 5) копія рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, або клопотання про витребування такої копії рішення, якщо її немає у розпорядженні особи, яка подає заяву, – якщо заява про перегляд судових рішень подається з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 445 цього Кодексу.
 
385. Стаття 450. Перевірка відповідності заяви вимогам цього Кодексу
 
386. 1. Заява про перегляд судового рішення реєструється в день її надходження та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу.
 
387. 2. Суддя-доповідач протягом трьох днів здійснює перевірку відповідності заяви вимогам цього Кодексу. У разі якщо заяву подано без додержання вимог статей 448 і 449 цього Кодексу, заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.
 
388. 3. Якщо заявник усунув недоліки заяви в установлений строк, вона вважається поданою у день первинного її подання до Верховного Суду України.
 
389. 4. Заява повертається заявнику у разі якщо:
 
390. 1) заяву подано без додержання вимог статей 448 та 449 цього Кодексу і заявник не усунув її недоліки протягом установленого строку;
 
391. 2) заяву подано особою, яка не наділена правом на подання такої заяви;
 
392. 3) заяву від імені заявника підписано особою, яка не має повноважень підписувати заяву;
 
393. 4) є ухвала Верховного Суду України про відмову у допуску справи до провадження за наслідками її розгляду, постановлена з аналогічних підстав.
 
394. 5. Повернення заяви з підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, не перешкоджає повторному зверненню у разі належного оформлення заяви або з інших підстав, ніж ті, які були предметом розгляду.
 
395. Стаття 451. Допуск справи до провадження
 
396. 1. Питання про допуск справи до провадження вирішується суддею-доповідачем, визначеним у порядку, встановленому статтею 35 цього Кодексу.
 
397. У разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана заява є обгрунтованою, він відкриває провадження.
 
398. У разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана заява є необгрунтованою, вирішення питання про допуск справи до провадження здійснюється колегією з трьох суддів у складі судді-доповідача та двох суддів, визначених автоматизованою системою документообігу суду додатково. Провадження відкривається, якщо хоча б один суддя із складу колегії дійшов висновку про необхідність його відкриття.
 
399. 2. Ухвала про відкриття провадження або про відмову у допуску виноситься без повідомлення учасників судового провадження протягом п'ятнадцяти днів з дня надходження заяви або з дня усунення заявником недоліків, а в разі витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, – з дня надходження такої копії.
 
400. 3. Копія ухвали про відкриття провадження надсилається разом із копією заяви учасникам судового провадження, а в разі відмови у допуску – особі, яка подала заяву.
 
401. Стаття 452. Підготовка до перегляду судового рішення у Верховному Суді України
 
402. 1. Суддя-доповідач протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження здійснює підготовку до перегляду судового рішення Верховним Судом України:
 
403. 1) надсилає ухвалу про відкриття провадження та витребування матеріалів справи до відповідного суду, який не пізніше трьох робочих днів з дня її надходження надсилає справу до Верховного Суду України;
 
404. 2) визначає порядок розгляду справи (у відкритому або закритому судовому засіданні у випадках, установлених цим Кодексом);
 
405. 3) звертається у разі необхідності до відповідних фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді України стосовно підготовки наукового висновку щодо відповідної норми права;
 
406. 4) визначає у разі необхідності органи державної влади, представники яких можуть дати пояснення в суді щодо застосування відповідної норми права, та викликає цих представників до суду;
 
407. 5) здійснює інші заходи, необхідні для розгляду справи.
 
408. 2. Після надходження витребуваних матеріалів справи та завершення інших підготовчих дій суддя-доповідач готує доповідь і виносить ухвалу про призначення справи до розгляду Верховним Судом України.
 
409. Стаття 453. Порядок розгляду справи Верховним Судом України
 
410. 1. Справи розглядаються Верховним Судом України за процедурою, визначеною главою 32, за винятками і особливостями, встановленими главою 33 розділу V цього Кодексу.
 
411. 2. У Верховному Суді України справа про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 – 3 частини першої статті 445 цього Кодексу, розглядається Судовою палатою у кримінальних справах Верховного Суду України. Засідання Судової палати є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України.
 
412. 3. Справа про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 445 цього Кодексу, розглядається на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу кожної з судових палат Верховного Суду України.
 
413. 4. При розгляді справи на засіданні головує суддя-доповідач.
 
414. 5. Верховний Суд України переглядає судові рішення у межах поданої заяви. Якщо задоволення заяви дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли заяви, Верховний Суд України зобов'язаний прийняти таке рішення.
 
415. 6. Строк розгляду заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України не може перевищувати одного місяця з дня призначення справи до розгляду";
 
416. "Стаття 455. Постанова Верховного Суду України про задоволення заяви
 
417. 1. Верховний Суд України задовольняє заяву в разі наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 445 цього Кодексу.
 
418. 2. За наявності підстав, передбачених пунктами 1 – 3 частини першої статті 445 цього Кодексу, Верховний Суд України має право:
 
419. 1) скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково й направити справу на новий розгляд до суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції;
 
420. 2) скасувати судові рішення й закрити провадження у справі;
 
421. 3) змінити судове рішення (судові рішення), не передаючи справу на новий розгляд.
 
422. 3. За наявності підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 445 цього Кодексу, Верховний Суд України має право:
 
423. 1) змінити судове рішення (судові рішення), не передаючи справу на новий розгляд;
 
424. 2) скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково та направити справу на новий розгляд до суду, який ухвалив оскаржуване судове рішення;
 
425. 3) скасувати судові рішення й закрити провадження у справі.
 
426. 4. У постанові Верховного Суду України, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, що була неоднаково застосована.
 
427. Стаття 456. Постанова Верховного Суду України про відмову в задоволенні заяви
 
428. 1. Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норма права застосована правильно.
 
429. 2. У постанові Верховного Суду України, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, що була неоднаково застосована.
 
430. Стаття 457. Повідомлення про ухвалення рішення та його виготовлення
 
431. 1. Постанова Верховного Суду України повинна бути виготовлена та направлена учасникам судового провадження не пізніше п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
 
432. Стаття 458. Обов'язковість судових рішень Верховного Суду України
 
433. 1. Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений в його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції, які зобов’язані привести свою судову практику у відповідність із судовим рішенням Верховного Суду України.
 
434. 2. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
 
435. 3. Постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня їх прийняття".
 
436. 6. У Законі України "Про Вищу раду юстиції" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 25, ст. 146 із наступними змінами):
 
437. 1) у статті 1:
 
438. а) частину першу виключити;
 
439. б) у частині другій:
 
440. після слова "колегіальним" доповнити словами "постійно діючим";
 
441. після слів "за формування" доповнити словом "незалежного";
 
442. в) частину третю викласти в такій редакції:
 
443. "Члени Вищої ради юстиції, крім тих, які входять до її складу за посадою, призначаються строком на чотири роки і можуть бути призначеними лише на один строк";
 
444. 2) у статті 2:
 
445. а) у частині першій слова "цим Законом та регламентом Вищої ради юстиції, який затверджується на її засіданні" замінити словами "та цим Законом";
 
446. б) доповнити частиною другою такого змісту:
 
447. "Вища рада юстиції затверджує Регламент, в якому регулюються відповідно до цього Закону процедурні питання її діяльності";
 
448. 3) частину другу статті 3 виключити;
 
449. 4) статтю 6 викласти в такій редакції:
 
450. "Стаття 6. Вимоги до членів Вищої ради юстиції та гарантії їх діяльності
 
451. На посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомендований громадянин України, не молодший тридцяти п'яти років, який проживає в Україні не менш як десять останніх років, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менше п'ятнадцяти років, є визнаним фахівцем у галузі права та має бездоганну професійну репутацію.
 
452. У разі якщо відповідно до цього Закону на посаду члена Вищої ради юстиції має бути призначений суддя, він призначається з числа суддів, обраних на посаду судді безстроково або суддів у відставці, які мають не менше п'ятнадцяти років стажу роботи суддею.
 
453. Вимоги частин першої та другої цієї статті не поширюються на осіб, які входять до складу Вищої ради юстиції за посадою.
 
454. Члени Вищої ради юстиції, крім тих, які входять до її складу за посадою, здійснюють свої повноваження на постійній основі. На час виконання цих повноважень члени Вищої ради юстиції з числа суддів та прокурорів відряджаються до Вищої ради юстиції.
 
455. На членів Вищої ради юстиції поширюються вимоги та обмеження, встановлені законодавством у сфері запобігання корупції.
 
456. Члени Вищої ради юстиції повинні у своїй діяльності та поза її межами дотримуватися найвищих стандартів етичної поведінки, в тому числі принципів та правил етики, які застосовуються до суддів.
 
457. Члени Вищої ради юстиції не мають права суміщати свою посаду з будь-якими посадами в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (крім осіб, які входять до складу Вищої ради юстиції за посадою), зі статусом народного депутата України, депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, районної у місті, сільської, селищної ради, підприємницькою діяльністю, будь-якою іншою оплачуваною роботою або отримувати винагороду (крім здійснення викладацької, наукової і творчої діяльності в позаробочий час та отримання винагороди за неї), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради юридичної особи, що має на меті одержання прибутку. Особи, які є власниками акцій або володіють іншими корпоративними правами чи мають інший майновий інтерес у діяльності будь-якої юридичної особи, що має на меті отримання прибутку, зобов’язані передати такі акції (корпоративні права) в управління незалежній третій особі на час перебування на посаді члена Вищої ради юстиції.
 
458. Вплив на членів Вищої ради юстиції у будь-який спосіб забороняється";
 
459. 5) доповнити Закон статтями 61 – 64 такого змісту:
 
460. "Стаття 61. Принципи добору кандидатів для призначення членами Вищої ради юстиції
 
461. Добір кандидатів для призначення членами Вищої ради юстиції здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, на основі принципів гласності та публічності, політичної нейтральності.
 
462. Стаття 62. Добір кандидатів для призначення членами Вищої ради юстиції
 
463. У випадку необхідності призначення нового члена Вищої ради юстиції з'їздом суддів України або з'їздом адвокатів України, або з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, або всеукраїнською конференцією працівників прокуратури орган, який скликає відповідно з'їзд або конференцію, не пізніше ніж за сорок п'ять днів повідомляє апарат Вищої ради юстиції про дату та місце їх проведення.
 
464. Не пізніше наступного робочого дня після надходження повідомлення про дату та місце проведення відповідно з'їзду або конференції апарат Вищої ради юстиції оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті оголошення, в якому зазначається:
 
465. 1) дата і місце проведення відповідно з'їзду або конференції;
 
466. 2) інформація про відкриття реєстрації кандидатів на посади членів Вищої ради юстиції.
 
467. Особа, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом до членів Вищої ради юстиції, та має намір бути призначеною членом Вищої ради юстиції з’їздом суддів України або з’їздом адвокатів України, або з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, або всеукраїнською конференцією працівників прокуратури, звертається до апарату Вищої ради юстиції не пізніше ніж за тридцять днів до дати проведення відповідно з'їзду або конференції із заявою про реєстрацію її кандидатом для призначення членом Вищої ради юстиції відповідно з’їздом або конференцією.
 
468. Разом із заявою про реєстрацію кандидатом для призначення членом Вищої ради юстиції претендент подає:
 
469. 1) автобіографію;
 
470. 2) мотиваційний лист, в якому викладаються мотиви бути призначеним членом Вищої ради юстиції;
 
471. 3) копію документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України;
 
472. 4) копію трудової книжки;
 
473. 5) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
 
474. 6) копії документів про освіту, вчені звання та наукові ступені;
 
475. 7) довідку медичної установи про стан здоров'я кандидата із висновком щодо його придатності до роботи на посаді, пов'язаній із виконанням функцій держави;
 
476. 8) копію військового квитка (для військовослужбовців або військовозобов'язаних);
 
477. 9) письмову згоду на обробку персональних даних та оприлюднення копій документів, визначених цією статтею, окрім копій документів передбачених пунктами 3, 7, 8 цієї частини;
 
478. 10) письмову заяву про відсутність обмежень щодо членства у Вищій раді юстиції відповідно до статті 7 цього Закону, а також про відповідність вимогам щодо несумісності або зобов'язання виконувати вимоги щодо несумісності у разі призначення членом Вищої ради юстиції;
 
479. 11) заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади";
 
480. 12) згоду на проведення спеціальної перевірки відповідно до закону;
 
481. 13) копію рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про встановлення кваліфікаційного класу (для суддів).
 
482. Апарат Вищої ради юстиції здійснює реєстрацію кандидатів за умови подання документів, зазначених у частині четвертій цієї статті. У випадку, якщо особа виявила бажання бути призначеною членом Вищої ради юстиції з’їздом суддів України, апарат Вищої ради юстиції для реєстрації такої особи зобов’язаний також встановити наявність статусу судді або судді у відставці. У разі звернення претендента за реєстрацією про призначення більше ніж одним органом апарат Вищої ради юстиції відмовляє такому претенденту у реєстрації кандидатом на посаду члена Вищої ради юстиції.
 
483. Апарат Вищої ради юстиції здійснює реєстрацію кандидатів у хронологічному порядку надходження заяв та не пізніше наступного робочого дня оприлюднює інформацію про кандидата разом із копіями поданих документів, крім документів, які передбачені пунктами 3, 7, 8 частини четвертої цієї статті, на своєму офіційному веб-сайті.
 
484. Реєстрація кандидатів завершується о 24 годині останнього дня строку, передбаченого частиною третьою цієї статті.
 
485. Не пізніше наступного дня після завершення реєстрації апарат Вищої ради юстиції формує:
 
486. 1) перелік зареєстрованих кандидатів – суддів та суддів у відставці;
 
487. 2) перелік зареєстрованих кандидатів, які не є суддями або суддями у відставці.
 
488. Ці переліки невідкладно оприлюднюються на офіційному веб-сайті Вищої ради юстиції та публікуються у газеті "Голос України", а також невідкладно надсилаються органу, який скликає відповідний з'їзд або конференцію.
 
489. Апарат Вищої ради юстиції забезпечує проведення спеціальної перевірки стосовно зареєстрованих кандидатів. У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про кандидата, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади члена Вищої ради юстиції, апарат Вищої ради юстиції виключає такого кандидата з переліку зареєстрованих кандидатів на посаду члена Вищої ради юстиції.
 
490. Стаття 63. Добір кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради юстиції
 
491. Президент України призначає членів Вищої ради юстиції на підставі результатів конкурсу, положення про проведення якого затверджується Президентом України.
 
492. Особа, яка претендує на участь у конкурсі, не пізніше ніж за тридцять днів до його проведення подає документи, зазначені у частині четвертій статті 62 цього Закону.
 
493. Інформація про осіб, які претендують на участь у конкурсі, разом із копіями поданих документів, крім документів, передбачених пунктами 3, 7, 8 частини четвертої статті 62 цього Закону, невідкладно оприлюднюється на офіційному Інтернет-представництві Президента України.
 
494. Стаття 64. Добір кандидатів для здійснення Верховною Радою України призначення членів Вищої ради юстиції
 
495. Верховна Рада України здійснює добір для призначення членів Вищої ради юстиції в порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України";
 
496. 6) статтю 7 викласти в такій редакції:
 
497. "Стаття 7. Обмеження щодо членства у Вищій раді юстиції
 
498. Не можуть бути членами Вищої ради юстиції:
 
499. 1) особи, визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними;
 
500. 2) особи, які мають судимість, не погашену або не зняту в установленому законом порядку;
 
501. 3) особи, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення;
 
502. 4) особи, які були членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або Вищої ради юстиції до набрання чинності Законом України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні", крім членів Вищої ради юстиції, які входять до складу Вищої ради юстиції за посадою;
 
503. 5) особи, які перебувають на адміністративних посадах у судах (крім Голови Верховного Суду України);
 
504. 6) особи, які не відповідають вимогам цього Закону щодо несумісності з іншими видами діяльності та не усунули таку невідповідність протягом розумного строку, але не більш ніж протягом 30 днів із дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності.
 
505. Перебування особи на посаді члена Вищої ради юстиції також несумісне із наявністю заборони такій особі обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади в порядку, передбаченому Законом України "Про очищення влади";
 
506. 7) статті 8 – 13 викласти в такій редакції:
 
507. "Стаття 8. Порядок призначення членів Вищої ради юстиції Верховною Радою України
 
508. Два із трьох членів Вищої ради юстиції, які призначаються Верховною Радою України, повинні бути суддями або суддями у відставці.
 
509. Верховна Рада України здійснює призначення членів Вищої ради юстиції в порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України.
 
510. Стаття 9. Порядок призначення членів Вищої ради юстиції Президентом України
 
511. Президент України, за результатами проведеного конкурсу, видає указ про призначення членів Вищої ради юстиції.
 
512. Два із трьох членів Вищої ради юстиції, які призначаються Президентом України, повинні бути суддями або суддями у відставці.
 
513. Стаття 10. Порядок призначення членів Вищої ради юстиції з'їздом суддів України
 
514. З'їзд суддів України призначає трьох членів Вищої ради юстиції, кожен з яких є суддею або суддею у відставці.
 
515. Голосування проводиться виключно по кандидатах для призначення членами Вищої ради юстиції, зареєстрованих у порядку, встановленому цим Законом.
 
516. Кожен із кандидатів для призначення членом Вищої ради юстиції має право виступити перед делегатами з'їзду до початку голосування. Рішенням з'їзду може бути встановлено розумне обмеження часу для виступу, однакове для всіх кандидатів. Кандидат надає делегатам з'їзду за їх запитом будь-яку інформацію про себе, крім інформації, яка стосується його приватного життя або становить державну таємницю.
 
517. Після виступів кандидатів та обговорення кандидатур проводиться голосування.
 
518. Призначеним на посаду члена Вищої ради юстиції вважається кандидат, який за результатами таємного голосування отримав більшість голосів обраних делегатів з’їзду суддів України.
 
519. За результатами голосування головуючим і секретарем з'їзду суддів України підписуються рішення про призначення членів Вищої ради юстиції.
 
520. Порядок скликання з'їзду суддів України визначається Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Порядок проведення з’їзду суддів України визначається Радою суддів України та рішеннями з’їзду.
 
521. Стаття 11. Порядок призначення членів Вищої ради юстиції з'їздом адвокатів України
 
522. З'їзд адвокатів України призначає трьох членів Вищої ради юстиції, один з яких має бути суддею або суддею у відставці.
 
523. Голосування проводиться виключно по кандидатах у члени Вищої ради юстиції, зареєстрованих у порядку, передбаченому цим Законом.
 
524. Кожен із кандидатів для призначення членом Вищої ради юстиції має право виступити перед делегатами з’їзду до початку голосування. Рішенням з’їзду адвокатів України може бути встановлено розумне обмеження часу виступу, однакове для всіх кандидатів. Кандидат надає делегатам з'їзду адвокатів України за їх запитом будь-яку інформацію про себе, крім інформації, яка стосується його приватного життя або становить державну таємницю.
 
525. Після виступів кандидатів та обговорення кандидатур проводиться голосування.
 
526. Призначеним на посаду члена Вищої ради юстиції вважається кандидат, який за результатами таємного голосування отримав більшість голосів від числа обраних делегатів з'їзду адвокатів України.
 
527. За результатами голосування головуючим і секретарем з'їзду адвокатів України підписуються рішення про призначення членів Вищої ради юстиції.
 
528. Порядок скликання з'їзду адвокатів України визначається Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Порядок проведення з’їзду адвокатів України визначається Радою адвокатів України та рішеннями з’їзду.
 
529. На час здійснення повноважень члена Вищої ради юстиції адвокатом він повинен зупинити адвокатську діяльність у порядку, передбаченому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
 
530. Стаття 12. Порядок призначення членів Вищої ради юстиції з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ
 
531. З'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначає трьох членів Вищої ради юстиції, один з яких має бути суддею або суддею у відставці.
 
532. Голосування проводиться виключно по кандидатах у члени Вищої ради юстиції, зареєстрованих у порядку, передбаченому цим Законом.
 
533. Кожен із кандидатів для призначення членом Вищої ради юстиції має право виступити перед делегатами з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ до початку голосування. Рішенням з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ може бути встановлено розумне обмеження часу виступу, однакове для всіх кандидатів. Кандидат надає делегатам з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ за їх запитом будь-яку інформацію про себе, крім інформації, яка стосується його приватного життя або становить державну таємницю.
 
534. Після виступів кандидатів та обговорення кандидатур проводиться голосування.
 
535. Призначеним на посаду члена Вищої ради юстиції вважається кандидат, який за результатами таємного голосування отримав більшість голосів від обраних делегатів з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.
 
536. За результатами голосування головуючим і секретарем з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ підписується рішення про призначення членів Вищої ради юстиції.
 
537. У з'їзді представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ беруть участь представники вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі навчальні підрозділи, що на дату проведення з'їзду здійснюють підготовку фахівців зі ступенем вищої освіти "магістр" протягом не менше десяти років, а також науково-дослідних установ, які на дату проведення з'їзду здійснюють наукову діяльність у галузі права як основну не менше десяти років. У з'їзді беруть участь по три представники від кожного вказаного навчального закладу та наукової установи.
 
538. Час і місце проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ визначається Вищою радою юстиції, а в разі неможливості прийняття рішення Вищою радою юстиції через відсутність достатньої кількості призначених її членів – центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Повідомлення про час і місце проведення з'їзду не пізніше ніж за сорок п'ять днів до його проведення публікується у газеті "Голос України" та оприлюднюється на веб-сайті Вищої ради юстиції або центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, якщо ним визначені час і місце проведення з'їзду, а також невідкладно надсилається навчальним закладам та науковим установам, які делегують своїх представників на з'їзд. З'їзд має проводитися в приміщенні навчального закладу або наукової установи. Порядок проведення з'їзду визначається рішенням з'їзду. Для вирішення організаційно-технічних питань підготовки з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ може бути створено організаційний комітет з їх представників у кількості до десяти осіб. Запрошення до участі в роботі організаційного комітету надсилає орган, який скликає з'їзд.
 
539. Стаття 13. Порядок призначення членів Вищої ради юстиції всеукраїнською конференцією працівників прокуратури
 
540. Всеукраїнська конференція працівників прокуратури призначає двох членів Вищої ради юстиції, один з яких має бути суддею або суддею у відставці.
 
541. Голосування проводиться виключно по кандидатах у члени Вищої ради юстиції, зареєстрованих у порядку, передбаченому цим Законом.
 
542. Кожен із кандидатів для призначення членом Вищої ради юстиції має право виступити перед делегатами всеукраїнської конференції працівників прокуратури до початку голосування. Рішенням всеукраїнської конференції працівників прокуратури може бути встановлено розумне обмеження часу виступу, однакове для всіх кандидатів. Кандидат надає делегатам всеукраїнської конференції працівників прокуратури за їх запитом будь-яку інформацію про себе, крім інформації, яка стосується його приватного життя або становить державну таємницю.
 
543. Після виступів кандидатів та обговорення кандидатур проводиться голосування.
 
544. Призначеним на посаду члена Вищої ради юстиції вважається кандидат, який за результатами таємного голосування отримав більшість голосів від числа обраних делегатів всеукраїнської конференції працівників прокуратури.
 
545. Порядок скликання та порядок проведення всеукраїнської конференції працівників прокуратури визначається Законом України "Про прокуратуру";
 
546. 8) статтю 15 викласти в такій редакції:
 
547. "Стаття 15. Порядок голосування на з’їзді та конференції
 
548. Голосування на з’їзді суддів України проводиться одним бюлетенем.
 
549. Голосування на з’їздах адвокатів України, представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, всеукраїнській конференції працівників прокуратури проводиться двома окремими бюлетенями, один з яких – для голосування за кандидатів, які є суддями або суддями у відставці, а інший – для інших кандидатів.
 
550. До кожного бюлетеня заносяться в алфавітному порядку прізвища всіх кандидатів, зареєстрованих у встановленому цим Законом порядку.
 
551. Голосування відбувається шляхом проставлення відмітки навпроти прізвищ кандидатів, за призначення яких голосує відповідний делегат.
 
552. Бюлетень, у якому проставлено відмітки навпроти більшої кількості прізвищ кандидатів, ніж ті, які мають бути обрані відповідним з'їздом або конференцією, а також бюлетень невстановленого зразка вважаються недійсними.
 
553. Форма бюлетенів та інші організаційно-технічні питання щодо порядку голосування та підрахунку голосів встановлюються з'їздами суддів України, адвокатів України, представників юридичних вищих навчальних закладів і наукових установ та всеукраїнською конференцією працівників прокуратури";
 
554. 9) у статті 16:
 
555. а) у частині першій слова "трьох четвертих від її конституційного складу" замінити словами "чотирнадцяти членів";
 
556. б) частину другу викласти в такій редакції:
 
557. "Перше засідання Вищої ради юстиції скликається не пізніше ніж через тиждень після набуття Вищою радою юстиції повноважності";
 
558. 10) частину першу статті 17 викласти в такій редакції:
 
559. "Член Вищої ради юстиції невідкладно після призначення на посаду складає перед органом, який його призначив, присягу такого змісту:
 
560. "Присягаю сумлінно, чесно і неупереджено здійснювати повноваження члена Вищої ради юстиції для забезпечення формування чесного, високопрофесійного, незалежного корпусу суддів з метою додержання закону та етики в діяльності суддів і прокурорів";
 
561. 11) у статті 18:
 
562. а) у частині першій:
 
563. пункт 3 викласти в такій редакції:
 
564. "3) припинення громадянства України";
 
565. у пункті 8:
 
566. – в абзаці першому слова "або скоєння аморального вчинку" виключити;
 
567. – абзац другий виключити;
 
568. пункт 11 викласти в такій редакції:
 
569. "11) скоєння аморального вчинку";
 
570. доповнити пунктами 12 – 14 такого змісту:
 
571. "12) виявлення обставин щодо його невідповідності вимогам, визначеним у статті 6 цього Закону, які не були відомі на момент прийняття рішення про призначення члена Вищої ради юстиції;
 
572. 13) порушення вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції;
 
573. 14) звільнення з посади судді з підстав, передбачених Законом України "Про судоустрій та статус суддів" (крім виходу у відставку судді)";
 
574. б) після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:
 
575. "Повноваження члена Вищої ради юстиції у випадках, передбачених пунктами 1 – 4, 9, 10, 14 частини першої цієї статті, припиняються з настанням відповідної події".
 
576. У зв'язку з цим частини другу і третю вважати відповідно частинами третьою і четвертою;
 
577. в) частину третю викласти в такій редакції:
 
578. "Рішення про припинення повноважень члена Вищої ради юстиції у випадках, передбачених пунктами 6, 7 частини першої цієї статті, приймає Вища рада юстиції. Питання про припинення повноважень члена Вищої ради юстиції та звільнення його з посади з таких підстав розглядається Вищою радою юстиції на найближчому засіданні відповідно після отримання заяви або судового рішення";
 
579. г) після частини третьої доповнити трьома новими частинами такого змісту:
 
580. "Рішення про припинення повноважень члена Вищої ради юстиції у випадках, передбачених пунктами 5, 8, 11 – 13 частини першої цієї статті, приймається органом, що призначив члена Вищої ради юстиції.
 
581. У разі встановлення підстав для припинення повноважень члена Вищої ради юстиції, передбачених пунктами 5, 8, 11 – 13 частини першої цієї статті, Вища рада юстиції може своїм рішенням надіслати до органу, який його призначив, подання щодо припинення повноважень відповідного члена Вищої ради юстиції. З дня надсилання зазначеного подання такий член Вищої ради юстиції відстороняється від посади, а його повноваження зупиняються до прийняття рішення відповідним органом.
 
582. Член Вищої ради юстиції, щодо якого Вищою радою юстиції приймається рішення про припинення повноважень або про подання щодо припинення повноважень, не бере участі у голосуванні щодо такого рішення".
 
583. У зв'язку з цим частину четверту вважати частиною сьомою;
 
584. д) частину сьому виключити;
 
585. 12) у статті 19:
 
586. а) після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:
 
587. "При Вищій раді юстиції можуть створюватися тимчасові колегіальні органи (комісії), компетенція, склад та порядок діяльності яких визначаються законом. Вища рада юстиції може залучати до своєї діяльності органи суддівського самоврядування, суддів, суддів у відставці, адвокатів, прокурорів для виконання допоміжних функцій на громадських засадах без делегування її повноважень".
 
588. У зв'язку з цим частини другу – п'яту вважати відповідно частинами третьою – шостою;
 
589. б) частини четверту – шосту виключити;
 
590. 13) доповнити Закон статтею 191 такого змісту:
 
591. "Стаття 191. Член Вищої ради юстиції
 
592. Член Вищої ради юстиції зобов'язаний:
 
593. 1) дотримуватися присяги;
 
594. 2) не розголошувати інформацію з обмеженим доступом;
 
595. 3) виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції, у тому числі подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку, встановленому законом.
 
596. Член Вищої ради юстиції, виконуючи повноваження, визначені цим Законом:
 
597. 1) зобов'язаний:
 
598. а) вести особистий прийом громадян;
 
599. б) брати участь у засіданнях Вищої ради юстиції та секції Вищої ради юстиції, до складу якої він входить;
 
600. 2) має право:
 
601. а) вносити пропозиції щодо вдосконалення роботи Вищої ради юстиції, її апарату;
 
602. б) залучати відповідно до внутрішніх процедур працівників структурних підрозділів секретаріату для підготовки питань, що виносяться на розгляд Вищої ради юстиції, секції Вищої ради юстиції, до складу якої він входить;
 
603. в) ознайомлюватися з усіма матеріалами, що стосуються питань порядку денного засідань Вищої ради юстиції, секції Вищої ради юстиції, до складу якої він входить;
 
604. г) наводити свої мотиви та міркування, а також подавати додаткові документи з питань, що розглядаються;
 
605. д) вносити пропозиції щодо проектів рішень Вищої ради юстиції з будь-яких питань, брати участь у прийнятті рішень, висловлювати письмово окрему думку щодо рішень Вищої ради юстиції;
 
606. е) ініціювати скликання засідання Вищої ради юстиції.
 
607. Член Вищої ради юстиції зобов'язаний відмовитися від проведення перевірки відомостей, викладених у зверненні або рішенні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у таких випадках:
 
608. 1) якщо він перебуває у дружніх чи інших особистих стосунках із суддею, стосовно якого повинна здійснюватися перевірка, або
 
609. 2) якщо він причетний до справ, які розглядав чи розглядає такий суддя, або
 
610. 3) за наявності конфлікту інтересів, або
 
611. 4) є інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості";
 
612. 14) у статті 20:
 
613. а) у частині другій слова "на три роки" замінити словами "на два роки", слова "без права переобрання" доповнити словами "на другий строк поспіль", слово "першому" виключити;
 
614. б) у частині четвертій слова "Міністр юстиції України" замінити словами "найстарший за віком член Вищої ради юстиції";
 
615. 15) статтю 21 викласти в такій редакції:
 
616. "Стаття 21. Повноваження Голови Вищої ради юстиції
 
617. До повноважень Голови Вищої ради юстиції належить:
 
618. організація роботи Вищої ради юстиції, призначення засідань та головування на них;
 
619. координація роботи секцій Вищої ради юстиції;
 
620. направлення подання Вищої ради юстиції про призначення суддів Президентові України і про звільнення їх з посади;
 
621. підписання прийнятих Вищою радою юстиції актів, протоколів засідань;
 
622. загальне керівництво апаратом Вищої ради юстиції;
 
623. призначення на посади та звільнення з посад працівників секретаріату; застосування до них заходів заохочення, дисциплінарного впливу, вирішення або порушення в установленому порядку питання про присвоєння рангів державного службовця працівникам секретаріату Вищої ради юстиції відповідно до Закону України "Про державну службу";
 
624. розпорядження бюджетними асигнуваннями на утримання і забезпечення діяльності Вищої ради юстиції;
 
625. представництво Вищої ради юстиції у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування України, підприємствами, установами і організаціями, органами влади інших держав та міжнародними організаціями.
 
626. Голова Вищої Ради юстиції здійснює також інші повноваження, передбачені регламентом Вищої ради юстиції.
 
627. Голова Вищої ради юстиції з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження";
 
628. 16) у частині першій статті 22 слова "та регламентом Вищої ради юстиції" замінити словами "а також регламентом Вищої ради юстиції";
 
629. 17) у частині другій статті 23 слова "цим Законом і регламентом Вищої ради юстиції" замінити словами "Вищою радою юстиції";
 
630. 18) у статті 24:
 
631. а) у другому реченні частини другої слова "за рішенням більшості від її конституційного складу" замінити словами "у виняткових випадках, за наявності підстав, передбачених законом для проведення закритих судових засідань. Рішення про проведення закритого засідання приймається більшістю від конституційного складу Вищої ради юстиції";
 
632. б) у частині четвертій:
 
633. друге речення після слів "у приміщенні" доповнити словами " (нарадчій кімнаті)";
 
634. доповнити реченням такого змісту: "Рішення Вищої ради юстиції оголошується публічно, безпосередньо після його винесення та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради юстиції";
 
635. 19) у статті 25:
 
636. а) у частині третій слова "ознайомлюватися з судовими справами, розгляд яких не закінчено" виключити;
 
637. б) частину четверту доповнити словами "або вимагати ознайомлення з такими справами";
 
638. в) частину шосту доповнити словами "або стосується його дій";
 
639. г) у частині восьмій слова "відмова в ознайомленні з судовою справою, розгляд якої не закінчено" виключити;
 
640. 20) у статті 26:
 
641. а) частину другу викласти в такій редакції:
 
642. "Відвід повинен бути мотивований і викладений у письмовій формі до початку розгляду відповідного питання. Відвід може бути заявлений після початку розгляду відповідного питання тільки за умови, що особа, яка заявляє відвід, доведе, що про обставини, які є підставою для відводу, вона не могла дізнатися до початку розгляду відповідного питання";
 
643. б) у частині третій слово "таємно" замінити словами "шляхом таємного голосування";
 
644. 21) у частині першій статті 27:
 
645. у пункті 6 слово "увільнення" замінити словами "припинення повноважень";
 
646. пункти 61 і 62 виключити;
 
647. 22) статтю 29 викласти в такій редакції:
 
648. "Стаття 29. Подання про призначення на посаду судді вперше
 
649. Призначення на посаду судді вперше здійснюється Президентом України на підставі подання Вищої ради юстиції.
 
650. Вища рада юстиції приймає рішення щодо внесення подання про призначення на посаду судді вперше на підставі розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, до якої обов'язково додається особова справа кандидата на посаду судді вперше та будь-які інші матеріали, які дозволяють перевірити дотримання передбаченого Законом України "Про судоустрій і статус суддів" порядку призначення на посаду судді вперше. У разі необхідності Вища рада юстиції має право отримати такі матеріали від Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, робити запити до будь-яких підприємств, установ і організацій з метою перевірки відповідної інформації.
 
651. Кандидатура на посаду судді розглядається після доповіді члена Вищої ради юстиції, який діє за дорученням відповідної секції, якою попередньо проводиться перевірка дотримання передбаченого Законом України "Про судоустрій і статус суддів" порядку призначення на посаду судді вперше.
 
652. У разі встановлення порушень порядку, які призвели або могли призвести до неправильних результатів добору, Вища рада юстиції приймає вмотивоване рішення про відмову у внесенні подання щодо призначення кандидата (кандидатів) на посаду судді, а також визначає дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, необхідні для усунення наслідків цих порушень.
 
653. Рішення щодо кандидата на посаду судді приймається на засіданні Вищої ради юстиції відкритим голосуванням.
 
654. Пропозиція щодо внесення подання Президентові України про призначення на посаду судді вважається прийнятою, якщо за неї проголосувало не менш ніж дві третини від конституційного складу Вищої ради юстиції. В інших випадках приймається рішення про відмову у внесенні подання щодо призначення кандидата на посаду судді";
 
655. 23) статтю 292 виключити;
 
656. 24) доповнити Закон статтею 293 такого змісту:
 
657. "Стаття 293. Внесення Вищою радою юстиції пропозиції про переведення судді до суду нижчого рівня у порядку застосування до нього дисциплінарного стягнення
 
658. У разі застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді переведення до суду нижчого рівня Вища рада юстиції вносить пропозицію про переведення судді до суду нижчого рівня органу, що його обрав або призначив, у порядку, встановленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів";
 
659. 25) у статті 30:
 
660. а) у пункті 3 частини першої слово "законом" замінити словами "Законом України "Про судоустрій і статус суддів";
 
661. б) доповнити частиною другою такого змісту:
 
662. "Член Вищої ради юстиції, який порушив питання перед Вищою радою юстиції про звільнення з посади судді, не бере участі в голосуванні при прийнятті рішення";
 
663. 26) у статті 31:
 
664. а) у частині першій слова "кваліфікаційної комісії суддів" замінити словами "Вищої кваліфікаційної комісії суддів України";
 
665. б) у частині другій слова "які брали участь у засіданні" виключити;
 
666. 27) у статті 32:
 
667. а) частину другу викласти в такій редакції:
 
668. "Провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для дисциплінарного провадження";
 
669. б) частину третю виключити;
 
670. в) частину четверту після слів "мають право" доповнити словами "знайомитись з матеріалами перевірки", а після слова "надавати" – словами "докази та";
 
671. г) четверте речення частини п'ятої викласти в такій редакції: "Повторне неприбуття такого судді без поважних причин є підставою для розгляду справи за його відсутності";
 
672. д) частину шосту після слова "приймається" доповнити словами "шляхом таємного голосування";
 
673. 28) пункти 1 і 2 частини другої статті 33 викласти в такій редакції:
 
674. "1) про визнання порушення суддею вимог щодо несумісності з іншою діяльністю і внесення подання відповідним органам про звільнення його з посади;
 
675. 2) про визнання порушення прокурором вимог щодо несумісності з іншою діяльністю і внесення в установленому порядку подання про звільнення його з посади";
 
676. 29) статті 34 і 35 викласти в такій редакції:
 
677. "Стаття 34. Суб'єкти звернення стосовно порушення вимог законодавства щодо несумісності
 
678. До Вищої ради юстиції з пропозицією розглянути питання стосовно порушення суддями, прокурорами вимог щодо несумісності може звернутися будь-яка особа, якій відомі відповідні факти.
 
679. Стаття 35. Рішення про порушення суддею вимог щодо несумісності з іншою діяльністю
 
680. Вища рада юстиції за поданням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або за власною ініціативою розглядає питання про порушення суддею вимог щодо несумісності з іншою діяльністю.
 
681. Суддя, щодо якого розглядається питання про порушення вимог щодо несумісності з іншою діяльністю, та/або його представник мають право давати пояснення, ставити питання учасникам засідання, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи.
 
682. Запрошення на засідання Вищої ради юстиції судді, щодо якого розглядається питання про порушення вимог щодо несумісності з іншою діяльністю, є обов'язковим. У разі неможливості брати участь у засіданні з поважних причин такий суддя може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які додаються до матеріалів перевірки. Письмові пояснення судді оголошуються на засіданні Вищої ради юстиції в обов'язковому порядку. Повторне неприбуття такого судді на засідання є підставою для розгляду питання про порушення вимог щодо несумісності з іншою діяльністю за його відсутності.
 
683. Рішення про порушення вимог несумісності приймається на засіданні більшістю голосів конституційного складу Вищої ради юстиції і в разі встановлення порушення вимог щодо несумісності є підставою для звільнення судді з посади";
 
684. 30) у статті 36:
 
685. а) назву та частину першу викласти в такій редакції:
 
686. "Стаття 36. Рішення про порушення прокурором вимог щодо несумісності з іншою діяльністю
 
687. Вища рада юстиції за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів або за власною ініціативою розглядає питання про порушення прокурором вимог щодо несумісності з іншою діяльністю";
 
688. б) частину четверту викласти в такій редакції:
 
689. "Рішення про порушення прокурором вимог щодо несумісності з іншою діяльністю приймається на засіданні Вищої ради юстиції більшістю голосів від її конституційного складу і в разі встановлення такого порушення є підставою для звільнення прокурора з посади";
 
690. 31) частини першу і другу статті 37 викласти в такій редакції:
 
691. "Вища рада юстиції може притягнути до дисциплінарної відповідальності суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів з підстав, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
 
692. Вища рада юстиції може накласти на цих суддів дисциплінарні стягнення, передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів", а у разі застосування до них дисциплінарного стягнення у виді переведення до суду нижчого рівня Вища рада юстиції вносить пропозицію про переведення судді до суду нижчого рівня органу, що його обрав або призначив, у порядку, встановленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів";
 
693. 32) статтю 38 викласти в такій редакції:
 
694. "Стаття 38. Підстава для відкриття дисциплінарного провадження
 
695. Підставою для відкриття дисциплінарного провадження є подання члена Вищої ради юстиції за результатами перевірки даних про дисциплінарний проступок";
 
696. 33) у частині першій статті 40 слова "та ознайомлення з судовими справами, розгляд яких не закінчено" виключити;
 
697. 34) текст статті 41 викласти в такій редакції:
 
698. "За наявності підстав для дисциплінарного провадження щодо судді Верховного Суду України, судді вищого спеціалізованого суду дисциплінарне провадження відкривається за постановою Вищої ради юстиції в десятиденний строк з дня одержання даних про дисциплінарний проступок судді, а в разі, якщо ці дані потребують перевірки, – у строк, не більший десяти днів з дня закінчення перевірки";
 
699. 35) частину четверту статті 42 викласти в такій редакції:
 
700. "Вирішуючи питання про дисциплінарну відповідальність судді, Вища рада юстиції повинна вислухати його пояснення. У разі неможливості взяти участь у засіданні Вищої ради юстиції з поважних причин суддя може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які долучаються до матеріалів справи. Письмові пояснення судді виголошуються на засіданні Вищої ради юстиції в обов'язковому порядку. Повторне неприбуття такого судді без поважних причин є підставою для розгляду справи за його відсутності. Суддя, стосовно якого розглядається питання про дисциплінарну відповідальність, та/або його представник мають право знайомитись з матеріалами перевірки, надавати докази та пояснення, ставити запитання учасникам засідання, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи";
 
701. 36) статті 43 і 44 викласти в такій редакції:
 
702. "Стаття 43. Строки застосування дисциплінарного стягнення
 
703. Дисциплінарне стягнення до судді застосовується Вищою радою юстиції не пізніше трьох років із дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
 
704. У разі якщо рішенням Європейського суду з прав людини встановлені факти, які можуть бути підставою для застосування дисциплінарного стягнення до судді, зазначений строк обраховується з дня набуття таким рішенням статусу остаточного.
 
705. Стаття 44. Строки погашення дисциплінарного стягнення
 
706. Дисциплінарні стягнення погашаються у строки, визначені Законом України "Про судоустрій і статус суддів";
 
707. 37) текст статті 45 після слів "скарги на рішення" доповнити словами "Вищої кваліфікаційної комісії суддів України";
 
708. 38) у статті 46:
 
709. а) назву після слів "на рішення" доповнити словами "Вищої кваліфікаційної комісії суддів України";
 
710. б) четверте речення частини шостої викласти в такій редакції: "Повторне неприбуття такого судді без поважних причин є підставою для розгляду справи за його відсутності";
 
711. 39) Останнє речення частини четвертої статті 47 після слів "такого прокурора" доповнити словами "без поважних причин";
 
712. 40) частину першу статті 49 викласти в такій редакції:
 
713. "Офіційні матеріали Вищої ради юстиції публікуються в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр", а також на офіційному веб-сайті Вищої ради юстиції".
 
714. 7. У Законі України "Про доступ до судових рішень" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 15, ст. 128 із наступними змінами):
 
715. 1) статтю 2 викласти в такій редакції:
 
716. "Стаття 2. Відкритість судових рішень
 
717. 1. Рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.
 
718. 2. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
 
719. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється із виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення";
 
720. 2) частину третю статті 3 викласти в такій редакції:
 
721. "3. До Реєстру включаються всі судові рішення судів загальної юрисдикції";
 
722. 3) частину четверту статті 4 викласти в такій редакції:
 
723. "4. Обмеження права вільного користування офіційним веб-порталом судової влади України допускається настільки, наскільки це необхідно для захисту інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення";
 
724. 4) частини другу і третю статті 7 викласти в такій редакції:
 
725. "2. До відомостей, зазначених у частині першій цієї статті, які не підлягають розголошенню, належать:
 
726. 1) імена (ім'я, по батькові, прізвище) фізичних осіб;
 
727. 2) місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв'язку, адреси електронної пошти, ідентифікаційні номери (коди);
 
728. 3) реєстраційні номери транспортних засобів, реєстраційні відомості реєстрів нерухомого майна;
 
729. 4) номери банківських рахунків, номери платіжних карток;
 
730. 5) інша інформація, що дає можливість ідентифікувати фізичну особу.
 
731. 3. До відомостей, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, не належать:
 
732. 1) прізвища та ініціали суддів, які ухвалили судове рішення;
 
733. 2) імена (ім'я, по батькові, прізвище) учасників судового процесу та посадових чи службових осіб, які, виконуючи свої повноваження, беруть участь у цивільній, господарській, адміністративній чи кримінальній справах, справах про адміністративні правопорушення (проступки);
 
734. 3) імена (ім'я, по батькові, прізвище) фізичних осіб – сторін у справі, що розглядалася міжнародною судовою чи іншою міжнародною установою, на рішення якої міститься посилання в тексті судового рішення";
 
735. 5) частину третю статті 8 після слова "виправлення" доповнити словом "технічної";
 
736. 6) статтю 9 викласти в такій редакції:
 
737. "Стаття 9. Ознайомлення із судовим рішенням та виготовлення його копії за зверненням особи, яка не бере (не брала) участі у справі
 
738. 1. Особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов'язків, може звернутися до апарату відповідного суду з письмовою заявою про:
 
739. 1) надання можливості ознайомитися із судовим рішенням у приміщенні суду;
 
740. 2) надання можливості виготовити копії судового рішення за допомогою власних технічних засобів;
 
741. 3) виготовлення копії судового рішення апаратом суду.
 
742. 2. У заяві особа повинна обгрунтувати, чому вона не змогла ознайомитися із судовим рішенням у Реєстрі, а також чому вона вважає, що судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов'язків.
 
743. 3. Заява розглядається відповідальною службовою особою апарату суду невідкладно, а якщо вона потребує додаткового вивчення, – протягом трьох робочих днів.
 
744. 4. Про результати розгляду заяви службова особа апарату суду вносить запис до відповідного журналу із зазначенням відомостей про особу, яка звернулася із заявою.
 
745. 5. Копія судового рішення, виготовлена апаратом суду, засвідчується відповідальною службовою особою апарату суду та печаткою суду із зазначенням дати.
 
746. 6. За виготовлення копії судового рішення справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.
 
747. 7. В ознайомленні із судовим рішенням та у виготовленні його копії належить відмовити, якщо:
 
748. 1) до суду звернулася особа, яка не має процесуальної дієздатності, або особа від імені заінтересованої особи за відсутності відповідних повноважень;
 
749. 2) матеріали справи передані до іншого суду чи на зберігання до державної архівної установи;
 
750. 3) судове рішення безпосередньо не стосується прав, свобод, інтересів чи обов'язків цієї особи.
 
751. 8. Забороняється відмовляти в доступі до відповідного судового рішення заявникам, стосовно яких судом вжито заходів щодо забезпечення позову або запобіжних заходів.
 
752. 9. Рішення про відмову у наданні доступу до судового рішення викладається службовою особою апарату суду в письмовій формі із зазначенням порядку його оскарження. Воно повинно бути вмотивованим.
 
753. 10. Надання дозволу на доступ до судового рішення або відмова в цьому можуть бути оскаржені до голови відповідного суду або до суду в порядку, передбаченому законом.
 
754. 11. За правилами цієї статті забезпечується також доступ осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до матеріалів справи, що необхідні для оскарження судового рішення".
 
755. 8. У Регламенті Верховної Ради України, затвердженому Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 14 – 17, ст. 133 із наступними змінами):
 
756. 1) у статті 208:
 
757. а) у назві статті слова "та призначення членів Вищої ради юстиції" виключити;
 
758. б) у частині першій слова та цифри "та частини другої статті 131", слова "призначає членів Вищої ради юстиції" виключити;
 
759. в) у частині другій слова "Про Вищу раду юстиції" виключити;
 
760. г) у частині третій:
 
761. у першому реченні слова "членів Вищої ради юстиції" виключити;
 
762. у другому реченні слова "та членів Вищої ради юстиції" виключити;
 
763. д) у частині шостій слова "та членів Вищої ради юстиції" виключити;
 
764. 2) доповнити статтею 2081 такого змісту:
 
765. "Стаття 2081. Порядок призначення членів Вищої ради юстиції та порядок припинення їх повноважень
 
766. 1. Відповідно до частини другої статті 131 Конституції України Верховна Рада призначає членів Вищої ради юстиції.
 
767. 2. Кандидатури на посади членів Вищої ради юстиції пропонує Верховній Раді Голова Верховної Ради України на підставі внесених пропозицій депутатських фракцій (депутатських груп) з дотриманням вимог Закону України "Про Вищу раду юстиції".
 
768. 3. До пропозицій депутатських фракцій (депутатських груп) додаються документи, передбачені Законом України "Про Вищу раду юстиції".
 
769. 4. Відомості про запропоновані кандидатури на посаду члена Вищої ради юстиції оприлюднюються на офіційному веб-порталі Верховної Ради України не пізніш як за десять днів до розгляду питання про призначення.
 
770. 5. Рішення про призначення членів Вищої ради юстиції приймаються відкритим поіменним голосуванням і оформляються постановами Верховної Ради.
 
771. 6. Голосування здійснюється окремо по кожному кандидату на посаду члена Вищої ради юстиції.
 
772. 7. Кожен із кандидатів для призначення членом Вищої ради юстиції має право до початку голосування виступити на пленарному засіданні Верховної Ради.
 
773. 8. Після виступів кандидатів та обговорення кандидатур проводиться голосування.
 
774. 9. Подання про припинення повноважень члена Вищої ради юстиції вноситься Вищою радою юстиції. З письмовим поданням одночасно подаються документи, що підтверджують наявність передбачених Законом України "Про Вищу раду юстиції" підстав для припинення повноважень члена Вищої ради юстиції.
 
775. 10. Обговорення питання про припинення повноважень члена Вищої ради юстиції на пленарному засіданні Верховної Ради починається з оголошення головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради подання Вищої ради юстиції.
 
776. 11. Обговорення питання про припинення повноважень члена Вищої ради юстиції розглядається в його присутності.
 
777. Після оголошення подання Вищої ради юстиції члену Вищої ради юстиції, щодо якого розглядається питання про припинення повноважень, надається слово для виступу, він відповідає на запитання народних депутатів.
 
778. У разі повторного неприбуття члена Вищої ради юстиції, щодо якого розглядається питання про припинення повноважень, на засідання Верховної Ради таке питання може бути розглянуто за його відсутності.
 
779. 12. За наявності зауважень до подання Вищої ради юстиції, що потребують додаткової перевірки Вищою радою юстиції, голосування щодо припинення повноважень члена Вищої ради юстиції не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється за умов перевірки Вищою радою юстиції обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення нею про результати такої перевірки та невідкликання внесеного подання.
 
780. 13. Рішення про припинення повноважень члена Вищої ради юстиції приймається відкритим поіменним голосуванням і оформлюється постановами Верховної Ради.
 
781. 14. У разі якщо рішення про припинення повноважень члена Вищої ради юстиції не набрало необхідної кількості голосів і не прийнято, повторне голосування і повторний розгляд цього ж питання з тих самих підстав не допускається";
 
782. 3) у статті 214:
 
783. а) пункт 3 частини першої, частини четверту, п'яту і восьму виключити;
 
784. б) у частині третій слова і цифри "визначені статтею 75" замінити словами і цифрами "визначені статтею 77";
 
785. в) частину шосту викласти в такій редакції:
 
786. "6. Обговорення на пленарному засіданні Верховної Ради питання про обрання кандидата на посаду судді безстроково починається з оголошення головуючим подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України";
 
787. г) у частині сьомій слова "доповідачу та безпосередньо" виключити;
 
788. 4) статті 2141, 2142, 2143 виключити;
 
789. 5) статтю 215 викласти в такій редакції:
 
790. "Стаття 215. Порядок розгляду Верховною Радою питань про переведення судді, обраного безстроково, до суду такого ж рівня або до суду нижчого рівня
 
791. 1. Розгляд питань про переведення судді, обраного безстроково, до суду того ж рівня в порядку дисциплінарного стягнення, а також розгляд питань про переведення судді до суду нижчого рівня внаслідок пониження судді у кваліфікаційному класі, якщо отриманий у результаті пониження нижчий клас не дозволяє судді здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня, здійснюється Верховною Радою України відповідно до подання або пропозиції органу, який прийняв згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, та в порядку, встановленому цим Регламентом для обрання судді безстроково";
 
792. 6) частину першу статті 216 після слів "Конституційного Суду України" доповнити словами "призначених Верховною Радою";
 
793. 7) доповнити статтею 2161 такого змісту:
 
794. "Стаття 2161. Порядок розгляду питань про звільнення суддів
 
795. 1. Відповідно до пункту 26 частини першої статті 85, статті 126 Конституції України, Законів України "Про Конституційний Суд України" та "Про судоустрій і статус суддів" Верховна Рада звільняє:
 
796. 1) суддів Конституційного Суду України, призначених Верховною Радою;
 
797. 2) суддів, обраних Верховною Радою безстроково.
 
798. 2. Подання про звільнення з посади судді Конституційного Суду України, призначеного Верховною Радою, вноситься Головою Верховної Ради України, а в разі його відсутності – Першим заступником або заступником Голови Верховної Ради України. До подання додаються документи, що підтверджують підстави звільнення, передбачені частиною п'ятою статті 126 Конституції України.
 
799. 3. Подання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, вноситься до Верховної Ради Вищою радою юстиції. До подання додаються документи, що підтверджують підстави звільнення, передбачені частиною п'ятою статті 126 Конституції України.
 
800. 4. Обговорення питання про звільнення судді Конституційного Суду України на пленарному засіданні Верховної Ради починається з доповіді Голови Верховної Ради України на пленарному засіданні щодо обставин, підстав, оцінки доказів та висновків з обговорюваного питання.
 
801. Обговорення питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради починається з оголошення головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради подання Вищої ради юстиції.
 
802. 5. Після доповіді суддя, питання стосовно якого розглядається, має право на виступ.
 
803. При звільненні судді на підставі пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України присутність судді є обов'язковою. Такий суддя має право на представника. У разі повторного неприбуття судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, на засідання Верховної Ради таке питання може бути розглянуто за його відсутності.
 
804. 6. Кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали.
 
805. 7. За наявності зауважень до подання про звільнення судді, що потребують додаткової перевірки органом, що вніс таке подання, голосування щодо звільнення судді не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється за умов перевірки органом, що вніс подання, обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення цим органом про результати такої перевірки та невідкликання внесеного подання.
 
806. 8. Рішення про звільнення судді приймається відкритим поіменним голосуванням і оформлюється постановою Верховної Ради. Голосування про звільнення суддів може проводитись списком, а з підстав, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України, – щодо кожного судді окремо.
 
807. 9. У разі неодержання необхідної для прийняття рішення кількості голосів народних депутатів щодо звільнення з посади судді, обраного безстроково, з підстав, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України, проводиться повторне голосування";
 
808. 8) частину першу статті 217 після слів "Вищої ради юстиції" доповнити словами "які призначені Верховною Радою".
 
809. 9. У Законі України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41 – 45, ст. 529 із наступними змінами), виклавши його в такій редакції:
 
810. "ЗАКОН УКРАЇНИ
 
811. Про судоустрій і статус суддів
 
812. Цей Закон визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.
 
813. РозділІ. ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СУДОВОЇ ВЛАДИ
 
814. Стаття 1. Судова влада
 
815. 1. Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.
 
816. 2. Судову владу реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур.
 
817. 3. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
 
818. Стаття 2. Завдання суду
 
819. 1. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
 
820. Стаття 3. Судова система України
 
821. 1. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.
 
822. 2. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
 
823. 3. Порядок організації, діяльності Конституційного Суду України та статус судді Конституційного Суду України встановлюються Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України".
 
824. Стаття 4. Законодавство про судоустрій і статус суддів
 
825. 1. Судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
 
826. Стаття 5. Здійснення правосуддя
 
827. 1. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.
 
828. 2. Особи, які привласнили функції суду, несуть відповідальність, установлену законом.
 
829. 3. Народ бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.
 
830. Стаття 6. Незалежність судів
 
831. 1. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
 
832. 2. Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з приводу розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом.
 
833. 3. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
 
834. 4. Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно до цього Закону діє суддівське самоврядування.
 
835. Стаття 7. Право на справедливий суд
 
836. 1. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
 
837. 2. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України.
 
838. 3. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
 
839. Стаття 8. Право на повноважний суд
 
840. 1. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
 
841. 2. Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
 
842. Стаття 9. Рівність перед законом і судом
 
843. 1. Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.
 
844. 2. Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, передбачених процесуальним законом.
 
845. Стаття 10. Правова допомога при реалізації права на справедливий суд
 
846. 1. Кожен має право на правову допомогу. У випадках, визначених законом, ця допомога надається безоплатно.
 
847. 2. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Порядок та умови надання правової допомоги визначаються законом.
 
848. 3. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура.
 
849. 4. Витрати на правову допомогу учасників судового процесу відшкодовуються в порядку та розмірі, визначеному законом.
 
850. Стаття 11. Гласність і відкритість судового процесу
 
851. 1. Судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, за винятком випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом.
 
852. 2. Інформація щодо суду, який розглядає справу, сторін спору та предмета позову, дати надходження позовної заяви або будь-якої іншої заяви у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України, за винятком випадків, установлених законом.
 
853. 3. Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом. У відкритому судовому засіданні мають право бути присутніми будь-які особи. У випадку вчинення особою дій, що свідчать про явну зневагу до суду або учасників судового процесу, така особа, за вмотивованим рішенням суду, може бути видалена із зали судового засідання.
 
854. Сторони, інші учасники судового процесу, інші особи, присутні у залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, установлених законом. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, а також трансляція судового засідання повинні здійснюватися без створення перешкод у веденні засідання та здійсненні учасниками судового процесу їх процесуальних прав.
 
855. 4. Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за вмотивованим рішенням суду виключно у випадках, передбачених законом.
 
856. 5. При розгляді справ перебіг судового процесу фіксується технічними засобами в порядку, встановленому законом.
 
857. 6. Учасникам судового процесу на підставі рішення суду забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов'язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.
 
858. 7. Судові засідання проводяться виключно в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду – залі засідань, яке придатне для розміщення сторін та інших учасників судового процесу і дає змогу реалізувати надані їм процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки, передбачені законом.
 
859. Стаття 12. Мова судочинства і діловодства в судах
 
860. 1. Судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
 
861. 2. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.
 
862. 3. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
 
863. 4. Використання в судочинстві регіональних мов або мов меншин гарантується державою та забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
 
864. Стаття 13. Обов'язковість судових рішень
 
865. 1. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
 
866. 2. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
 
867. 3. Невиконання судових рішень тягне за собою адміністративну, кримінальну відповідальність, установлену законом.
 
868. 4. Висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
 
869. 5. Висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
 
870. 6. Судові рішення інших держав, рішення міжнародних арбітражів, рішення міжнародних судових установ та аналогічні рішення інших міжнародних організацій щодо вирішення спорів є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, а також відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
 
871. Стаття 14. Право на оскарження судового рішення
 
872. 1. Учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.
 
873. Стаття 15. Склад суду та його визначення
 
874. 1. Справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, – колегією суддів, а також за участю народних засідателів і присяжних.
 
875. 2. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.
 
876. 3. У судах загальної юрисдикції функціонує автоматизована система документообігу суду.
 
877. 4. Визначення судді та/або суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду за принципом випадковості розподілу справ під час реєстрації в суді заяв, позовних заяв, клопотань, скарг, подань та інших документів, наслідком подання яких є необхідність визначення судді та/або суддів для розгляду, відповідно до процесуального закону та у порядку їх хронологічного надходження.
 
878. Відомості про результати розподілу зберігаються в автоматизованій системі документообігу суду та мають бути захищені від несанкціонованого доступу.
 
879. 5. У випадках, передбачених законом, уповноваженою особою може бути здійснено повторний розподіл справ, про що в системі здійснюється відповідний запис із зазначенням передбачених законом підстав. Несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду та в розподіл справ між суддями тягне за собою кримінальну відповідальність, установлену законом.
 
880. 6. При визначенні судді або суддів для розгляду конкретної справи автоматизованою системою документообігу суду забезпечується врахування ступеня завантаженості кожного судді, спеціалізації, а також вимог процесуального закону.
 
881. 7. Автоматизована система документообігу суду не застосовується для визначення судді (складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально) для розгляду конкретної справи виключно у разі настання обставин, які об'єктивно унеможливили її функціонування та тривають понад п'ять робочих днів. Особливості розподілу судових справ у таких випадках визначаються Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.
 
882. 8. Положення про автоматизовану систему документообігу суду затверджується Радою суддів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України з урахуванням специфіки спеціалізації судів.
 
883. Стаття 16. Символи судової влади
 
884. 1. Символами судової влади є державні символи України – Державний Герб України і Державний Прапор України.
 
885. 2. Суддя здійснює правосуддя в мантії та з нагрудним знаком. Зразки мантії та нагрудного знака затверджуються Радою суддів України.
 
886. Розділ ІІ. СУДИ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ
 
887. Глава 1. Організаційні основи системи судів загальної юрисдикції
 
888. Стаття 17. Система судів загальної юрисдикції
 
889. 1. Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
 
890. 2. Систему судів загальної юрисдикції складають:
 
891. 1) місцеві суди;
 
892. 2) апеляційні суди;
 
893. 3) вищі спеціалізовані суди;
 
894. 4) Верховний Суд України.
 
895. 3. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.
 
896. 4. Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:
 
897. єдиними засадами організації та діяльності судів;
 
898. єдиним статусом суддів;
 
899. обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом;
 
900. єдністю судової практики;
 
901. обов'язковістю виконання на території України судових рішень;
 
902. єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;
 
903. фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України;
 
904. вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.
 
905. Стаття 18. Спеціалізація судів загальної юрисдикції
 
906. 1. Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
 
907. 2. У судах загальної юрисдикції може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ.
 
908. 3. У місцевих загальних судах та апеляційних судах діє спеціалізація зі здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.
 
909. Судді (суддя), уповноважені здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обираються з числа суддів відповідного суду зборами суддів цього суду за пропозицією голови суду або за пропозицією будь-якого судді цього суду, якщо пропозиція голови суду не була підтримана, на строк не більше трьох років і можуть бути переобрані повторно. Кількість суддів, уповноважених здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, визначається окремо для кожного суду зборами суддів цього суду. Суддею, уповноваженим здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, може бути обрано суддю зі стажем роботи суддею не менше десяти років, досвідом здійснення кримінального провадження в суді і високими морально-діловими та професійними якостями. У разі відсутності в суді суддів з необхідним стажем роботи суддя, уповноважений здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обирається з числа суддів, які мають найбільший стаж роботи на посаді судді.
 
910. Судді, уповноважені здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, не звільняються від виконання обов'язків судді відповідної інстанції, проте здійснення ними таких повноважень ураховується при розподілі судових справ та має пріоритетне значення.
 
911. Стаття 19. Порядок утворення і ліквідації судів загальної юрисдикції
 
912. 1. Суди загальної юрисдикції утворюються, реорганізуються та ліквідовуються Президентом України на підставі пропозиції Державної судової адміністрації України.
 
913. 2. Місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності.
 
914. 3. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судів, потреба поліпшити доступність правосуддя, необхідність оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою.
 
915. 4. Кількість суддів у суді загальної юрисдикції визначає Державна судова адміністрація України за погодженням з Радою суддів України з урахуванням судового навантаження та в межах видатків, передбачених у Державному бюджеті України на утримання судів та оплату праці суддів.
 
916. Кількість суддів у Верховному Суді України встановлюється цим Законом.
 
917. Стаття 20. Порядок обрання суддів на адміністративні посади
 
918. 1. Адміністративними посадами в суді вважаються посади голови суду та заступника (заступників) голови суду.
 
919. 2. Голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники обираються на посади зборами суддів відповідного суду із числа суддів цього суду.
 
920. Голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники обираються на посади строком на два роки, але не більш як на строк повноважень судді, шляхом таємного голосування більшістю від кількості суддів, які працюють у відповідному суді.
 
921. Голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники можуть бути достроково звільнені з посади за ініціативою не менш ніж однієї третини від загальної кількості суддів відповідного суду шляхом таємного голосування не менш як двома третинами суддів, які працюють у відповідному суді.
 
922. 3. Голова Верховного Суду України та його заступники обираються на посаду та звільняються з посади Пленумом Верховного Суду України у порядку, встановленому цим Законом.
 
923. 4. Суддя, обраний на адміністративну посаду у порядку, визначеному цією статтею, не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки підряд.
 
924. 5. У суді, кількість суддів в якому перевищує десять суддів, може бути обраний один заступник голови суду, а у суді, кількість суддів в якому перевищує тридцять суддів, – не більше двох заступників голови суду.
 
925. 6. Обрання судді на адміністративну посаду без додержання вимог цього Закону не допускається.
 
926. 7. Перебування судді на адміністративній посаді в суді не звільняє його від здійснення повноважень судді відповідного суду, передбачених цим Законом.
 
927. Глава 2. Місцеві суди
 
928. Стаття 21. Види і склад місцевих судів
 
929. 1. Місцевими загальними судами є районні, міжрайонні, районні у містах, міські та міськрайонні суди.
 
930. 2. Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
 
931. 3. Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, передбачені процесуальним законом.
 
932. 4. Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, з числа яких обирається голова суду та, у передбачених законом випадках, заступник або заступники голови суду.
 
933. 5. З числа суддів місцевого загального суду обираються слідчі судді (суддя), які здійснюють повноваження з судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні в порядку, передбаченому процесуальним законом. Кількість слідчих суддів визначається окремо для кожного суду зборами суддів цього суду. Слідчі судді (суддя) обираються зборами суддів цього суду за пропозицією голови суду або за пропозицією будь-якого судді цього суду, якщо пропозиція голови суду не була підтримана, на строк не більше трьох років і можуть бути переобрані повторно. До обрання слідчого судді відповідного суду його повноваження здійснює найстарший за віком суддя цього суду. Слідчий суддя не звільняється від виконання обов'язків судді першої інстанції, проте здійснення ним повноважень із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні враховується при розподілі судових справ та має пріоритетне значення.
 
934. Стаття 22. Повноваження місцевого суду
 
935. 1. Місцевий суд є судом першої інстанції і здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом.
 
936. 2. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених законом.
 
937. 3. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.
 
938. 4. Місцеві адміністративні суди розглядають справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи).
 
939. 5. Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються законом.
 
940. Стаття 23. Суддя місцевого суду
 
941. 1. Суддя місцевого суду здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.
 
942. Стаття 24. Голова місцевого суду
 
943. 1. Голова місцевого суду:
 
944. 1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;
 
945. 2) визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду;
 
946. 3) контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить керівникові територіального управління Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;
 
947. 4) видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ;
 
948. 5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України про наявність вакантних посад суддів у суді в триденний строк з дня їх утворення;
 
949. 6) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду;
 
950. 7) організовує ведення в суді судової статистики та інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;
 
951. 8) сприяє виконанню вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду;
 
952. 9) вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів;
 
953. 10) здійснює інші повноваження, визначені законом.
 
954. 2. Голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.
 
955. 3. У разі відсутності голови місцевого суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення – заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду – суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.
 
956. Стаття 25. Заступник голови місцевого суду
 
957. 1. Заступник голови місцевого суду здійснює адміністративні повноваження, визначені головою суду.
 
958. Глава 3. Апеляційні суди
 
959. Стаття 26. Види і склад апеляційних судів
 
960. 1. У системі судів загальної юрисдикції діють апеляційні суди як суди апеляційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення.
 
961. 2. Апеляційними судами з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є апеляційні суди, які утворюються відповідно до указу Президента України в апеляційних округах.
 
962. 3. Апеляційними судами з розгляду господарських справ, апеляційними судами з розгляду адміністративних справ є відповідно апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються відповідно до указу Президента України в апеляційних округах.
 
963. 4. Суддею апеляційного суду може бути суддя, якому присвоєно не нижче четвертого кваліфікаційного класу.
 
964. 5. У складі апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ. Судову палату очолює секретар судової палати, який обирається з числа суддів цього суду. Рішення про утворення судової палати, її склад, а також про обрання секретаря судової палати приймаються зборами суддів апеляційного суду за пропозицією голови суду. Секретар судової палати організовує роботу відповідної палати, контролює здійснення аналізу та узагальнення судової практики у справах, віднесених до компетенції палати, інформує збори суддів апеляційного суду про діяльність судової палати.
 
965. Стаття 27. Повноваження апеляційного суду
 
966. 1. Апеляційний суд:
 
967. 1) здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом;
 
968. 2) у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої інстанції;
 
969. 3) аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику;
 
970. 4) надає місцевим судам методичну допомогу в застосуванні законодавства;
 
971. 5) здійснює інші повноваження, визначені законом.
 
972. Стаття 28. Суддя апеляційного суду
 
973. 1. Суддя апеляційного суду здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.
 
974. Стаття 29. Голова апеляційного суду
 
975. 1. Голова апеляційного суду:
 
976. 1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;
 
977. 2) визначає адміністративні повноваження заступників голови апеляційного суду;
 
978. 3) контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить Голові Державної судової адміністрації України подання про призначення на посади керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;
 
979. 4) видає на підставі акта про обрання на посаду судді чи звільнення судді з посади відповідний наказ;
 
980. 5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України про наявність вакантних посад суддів у апеляційному суді у триденний строк з дня їх утворення;
 
981. 6) забезпечує виконання рішень зборів суддів апеляційного суду;
 
982. 7) організовує ведення та аналіз судової статистики, організовує вивчення та узагальнення судової практики, інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;
 
983. 8) сприяє виконанню вимог щодо підвищення кваліфікації суддів апеляційного суду;
 
984. 9) здійснює повноваження слідчого судді та призначає з числа суддів апеляційного суду суддів (суддю) для здійснення таких повноважень у випадках, передбачених процесуальним законом;
 
985. 10) здійснює інші повноваження, визначені законом.
 
986. 2. Голова апеляційного суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.
 
987. 3. У разі відсутності голови апеляційного суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення – заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду – суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.
 
988. Стаття 30. Заступник голови апеляційного суду
 
989. 1. Заступник голови апеляційного суду здійснює адміністративні повноваження, визначені головою суду.
 
990. Глава 4. Вищі спеціалізовані суди
 
991. Стаття 31. Види і склад вищих спеціалізованих судів
 
992. 1. У системі судів загальної юрисдикції діють вищі спеціалізовані суди як суди касаційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ.
 
993. 2. Вищими спеціалізованими судами є: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.
 
994. 3. Суддею вищого спеціалізованого суду може бути суддя, якому присвоєно не нижче третього кваліфікаційного класу.
 
995. 4. У вищому спеціалізованому суді утворюються палати з розгляду окремих категорій справ. Судову палату очолює секретар судової палати, який обирається з числа суддів цього суду. Рішення про утворення судової палати, її склад, а також про обрання секретаря судової палати приймаються зборами суддів вищого спеціалізованого суду за пропозицією голови суду. Секретар судової палати організовує роботу відповідної палати, контролює здійснення аналізу та узагальнення судової практики у справах, віднесених до компетенції палати, інформує збори суддів вищого спеціалізованого суду про діяльність судової палати.
 
996. 5. У вищому спеціалізованому суді діє пленум вищого спеціалізованого суду для вирішення питань, визначених цим Законом. Склад і порядок діяльності пленуму вищого спеціалізованого суду визначаються цим Законом.
 
997. Стаття 32. Повноваження вищого спеціалізованого суду
 
998. 1. Вищий спеціалізований суд:
 
999. 1) здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом;
 
1000. 2) у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає справи відповідної судової спеціалізації як суд першої або апеляційної інстанції;
 
1001. 3) аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику;
 
1002. 4) надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової спеціалізації;
 
1003. 5) здійснює інші повноваження, визначені законом.
 
1004. Стаття 33. Суддя вищого спеціалізованого суду
 
1005. 1. Суддя вищого спеціалізованого суду здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.
 
1006. Стаття 34. Голова вищого спеціалізованого суду
 
1007. 1. Голова вищого спеціалізованого суду:
 
1008. 1) представляє суд та відповідні спеціалізовані суди як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, а також із судовими органами інших держав та міжнародними організаціями;
 
1009. 2) визначає адміністративні повноваження заступників голови вищого спеціалізованого суду;
 
1010. 3) контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить Голові Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;
 
1011. 4) видає на підставі акта про обрання на посаду судді чи звільнення судді з посади відповідний наказ;
 
1012. 5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України про наявність вакантних посад суддів у вищому спеціалізованому суді у триденний строк з дня їх утворення;
 
1013. 6) скликає пленум вищого спеціалізованого суду; вносить на розгляд пленуму подання про призначення на посаду секретаря пленуму; вносить на розгляд пленуму питання та головує на його засіданнях;
 
1014. 7) інформує пленум вищого спеціалізованого суду про стан правосуддя у відповідній судовій спеціалізації та практику вирішення окремих категорій справ;
 
1015. 8) забезпечує виконання рішень зборів суддів вищого спеціалізованого суду;
 
1016. 9) організовує ведення та аналіз судової статистики, вивчення та узагальнення судової практики, інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;
 
1017. 10) сприяє виконанню вимог щодо підвищення кваліфікації суддів вищого спеціалізованого суду;
 
1018. 11) здійснює інші повноваження, визначені законом.
 
1019. 2. Голова вищого спеціалізованого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.
 
1020. 3. У разі відсутності голови вищого спеціалізованого суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення – заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду – суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.
 
1021. Стаття 35. Заступник голови вищого спеціалізованого суду
 
1022. 1. Заступник голови вищого спеціалізованого суду здійснює адміністративні повноваження, визначені головою суду.
 
1023. Стаття 36. Пленум вищого спеціалізованого суду
 
1024. 1. Пленум вищого спеціалізованого суду діє у складі всіх суддів вищого спеціалізованого суду для вирішення питань, віднесених до його повноважень цим Законом.
 
1025. 2. Пленум вищого спеціалізованого суду:
 
1026. 1) обирає за поданням голови вищого спеціалізованого суду з числа суддів вищого спеціалізованого суду та увільняє від обов'язків секретаря пленуму вищого спеціалізованого суду;
 
1027. 2) з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні окремих категорій справ відповідної судової спеціалізації узагальнює практику застосування матеріального і процесуального законів;
 
1028. 3) заслуховує інформацію про стан правосуддя у відповідній судовій спеціалізації та практику вирішення окремих категорій справ; заслуховує інформацію голови та заступників голови вищого спеціалізованого суду про їх діяльність;
 
1029. 4) приймає рішення про звернення до Верховного Суду України про направлення конституційного подання щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України;
 
1030. 5) затверджує Регламент пленуму вищого спеціалізованого суду;
 
1031. 6) за результатами аналізу судової статистики та узагальнення судової практики дає роз'яснення рекомендаційного характеру з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової спеціалізації;
 
1032. 7) надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов'язаних із функціонуванням судової системи України;
 
1033. 8) затверджує положення про Науково-консультативну раду вищого спеціалізованого суду та визначає її персональний склад;
 
1034. 9) визначає персональний склад редакційної колегії друкованого органу вищого спеціалізованого суду;
 
1035. 10) розглядає та вирішує інші питання, віднесені законом до його повноважень.
 
1036. 3. Пленум вищого спеціалізованого суду скликається головою вищого спеціалізованого суду в разі потреби або на вимогу не менш як п'ятої частини від складу суддів вищого спеціалізованого суду, але не рідше двох разів на рік. Про день і час скликання пленуму його учасники повідомляються не пізніше як за п'ять робочих днів до дня засідання. У цей же строк надсилаються матеріали щодо питань, які виносяться на розгляд пленуму.
 
1037. 4. Засідання пленуму вищого спеціалізованого суду є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин від складу пленуму.
 
1038. 5. На засідання пленуму можуть бути запрошені судді судів відповідної спеціалізації, представники органів державної влади, наукових установ, громадських організацій, засобів масової інформації та інші особи.
 
1039. 6. Постанови пленуму приймаються відкритим або таємним голосуванням більшістю голосів членів пленуму, підписуються головуючим на засіданні пленуму та секретарем пленуму і публікуються в офіційному друкованому органі вищого спеціалізованого суду.
 
1040. 7. Секретар пленуму вищого спеціалізованого суду організовує роботу секретаріату пленуму, підготовку засідань пленуму, забезпечує ведення протоколу та контролює виконання постанов, прийнятих пленумом вищого спеціалізованого суду.
 
1041. Стаття 37. Науково-консультативна рада та офіційний друкований орган вищого спеціалізованого суду
 
1042. 1. Науково-консультативна рада утворюється при вищому спеціалізованому суді з числа висококваліфікованих фахівців у галузі права для розгляду проблемних питань застосування норм права, попереднього розгляду проектів постанов вищого спеціалізованого суду, підготовка яких потребує наукового забезпечення.
 
1043. 2. Порядок організації та діяльності Науково-консультативної ради визначається положенням, що затверджується пленумом вищого спеціалізованого суду.
 
1044. 3. Вищий спеціалізований суд має офіційний друкований орган, в якому публікуються матеріали судової практики вищого спеціалізованого суду та інших судів відповідної судової спеціалізації, матеріали з питань організації діяльності судів відповідної судової спеціалізації та інші матеріали.
 
1045. Офіційний друкований орган може видаватися в електронному вигляді.
 
1046. Глава 5. Верховний Суд України
 
1047. Стаття 38. Верховний Суд України – найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції
 
1048. 1. Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції України, який забезпечує єдність судової практики у порядку та у спосіб, що визначені процесуальним законом.
 
1049. 2. Верховний Суд України:
 
1050. 1) здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом;
 
1051. 2) у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає справи відповідної судової спеціалізації як суд апеляційної або касаційної інстанції;
 
1052. 3) здійснює аналіз судової статистики, узагальнення судової практики;
 
1053. 4) надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов’язаних із функціонуванням судової системи України;
 
1054. 5) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;
 
1055. 6) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України;
 
1056. 7) забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та у спосіб, що визначені процесуальним законом;
 
1057. 8) здійснює інші повноваження, визначені законом.
 
1058. Стаття 39. Склад Верховного Суду України
 
1059. 1. До складу Верховного Суду України входять сорок вісім суддів, із числа яких обираються Голова Верховного Суду України та заступники Голови Верховного Суду України.
 
1060. 2. Суддею Верховного Суду України може бути суддя не нижче першого кваліфікаційного класу. Рекомендація до обрання суддею Верховного Суду України вноситься Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за результатами відкритого конкурсу.
 
1061. 3. У Верховному Суді України діють:
 
1062. 1) Судова палата в адміністративних справах;
 
1063. 2) Судова палата у господарських справах;
 
1064. 3) Судова палата у кримінальних справах;
 
1065. 4) Судова палата у цивільних справах.
 
1066. До складу судової палати входять судді відповідної спеціалізації (адміністративної, господарської, кримінальної, цивільної).
 
1067. 4. У Верховному Суді України діє Пленум Верховного Суду України для вирішення питань, визначених Конституцією України та цим Законом. Склад і порядок діяльності Пленуму Верховного Суду України визначаються цим Законом.
 
1068. Стаття 40. Суддя Верховного Суду України
 
1069. 1. Суддя Верховного Суду України:
 
1070. 1) здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом;
 
1071. 2) бере участь у розгляді питань, що виносяться на засідання Пленуму Верховного Суду України;
 
1072. 3) аналізує судову практику, бере участь у її узагальненні;
 
1073. 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
 
1074. Стаття 41. Голова Верховного Суду України
 
1075. 1. Голова Верховного Суду України:
 
1076. 1) представляє суд як орган державної влади та систему судів загальної юрисдикції у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, а також із судовими органами інших держав та міжнародними організаціями;
 
1077. 2) визначає адміністративні повноваження заступників Голови Верховного Суду України;
 
1078. 3) скликає Пленум Верховного Суду України; вносить на розгляд Пленуму подання щодо призначення на посаду секретаря Пленуму та секретарів палат; виносить на розгляд Пленуму питання та головує на його засіданнях;
 
1079. 4) видає на підставі акта про обрання на посаду судді Верховного Суду України або звільнення судді з посади відповідний наказ;
 
1080. 5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про наявність вакантних посад суддів у Верховному Суді України у триденний строк з дня їх утворення;
 
1081. 6) контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить Голові Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;
 
1082. 7) інформує Пленум Верховного Суду України про діяльність Верховного Суду України;
 
1083. 8) здійснює інші повноваження, визначені законом.
 
1084. 2. Голова Верховного Суду України з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.
 
1085. 3. Голова Верховного Суду України за посадою входить до складу Вищої ради юстиції.
 
1086. 4. У разі відсутності Голови Верховного Суду України його адміністративні повноваження здійснює один із заступників Голови Верховного Суду України за його визначенням. У разі відсутності заступників адміністративні повноваження Голови Верховного Суду України здійснює суддя, який має більший стаж роботи на посаді судді Верховного Суду України.
 
1087. Стаття 42. Порядок обрання Голови Верховного Суду України
 
1088. 1. Голова Верховного Суду України обирається на посаду строком на п'ять років та звільняється з посади Пленумом Верховного Суду України більшістю голосів від загального складу Пленуму шляхом таємного голосування.
 
1089. Суддя Верховного Суду України не може бути обраний Головою Верховного Суду України більше ніж на один строк.
 
1090. 2. Пленум Верховного Суду України з питання обрання Голови Верховного Суду України скликається не пізніше одного місяця з дня припинення повноважень попереднього Голови Верховного Суду України.
 
1091. 3. Процедура обрання на посаду Голови Верховного Суду України та звільнення його з посади встановлюється Регламентом Пленуму Верховного Суду України, що затверджується Пленумом. Зміна регламентної процедури менше ніж за шість місяців до закінчення строку повноважень Голови Верховного Суду України не допускається.
 
1092. Стаття 43. Порядок дострокового звільнення з посади Голови Верховного Суду України
 
1093. 1. Голова Верховного Суду України може бути достроково звільнений з посади з підстав, установлених законом. Повноваження Голови Верховного Суду України також припиняються достроково внаслідок висловлення йому недовіри Пленумом Верховного Суду України.
 
1094. 2. Порядок дострокового припинення повноважень Голови Верховного Суду України внаслідок висловлення йому недовіри Пленумом Верховного Суду України визначається виключно цією статтею. Регламент Пленуму Верховного Суду України щодо цього порядку не застосовується.
 
1095. 3. Питання про висловлення недовіри Голові Верховного Суду України розглядається Пленумом Верховного Суду України за поданням не менш як п'ятої частини суддів від складу Пленуму Верховного Суду України, скріпленим їх підписами. Подання має бути вмотивованим.
 
1096. 4. Для проведення Пленуму Верховного Суду України з питання висловлення недовіри Голові Верховного Суду України судді, визначені в частині третій цієї статті, створюють організаційний комітет та призначають його голову і заступника, про що складається протокол.
 
1097. 5. Організаційний комітет забезпечує підготовку і проведення Пленуму Верховного Суду України з питання висловлення недовіри Голові Верховного Суду України у двадцятиденний термін з дня його створення. Учасники засідання Пленуму Верховного Суду України повідомляються організаційним комітетом про день і час скликання Пленуму Верховного Суду України та питання, що виноситься на його розгляд, з надсиланням відповідних матеріалів у порядку, встановленому цим Законом. Внесення до порядку денного Пленуму Верховного Суду України інших питань, крім висловлення недовіри Голові Верховного Суду України, забороняється.
 
1098. 6. Засідання Пленуму Верховного Суду України з питання висловлення недовіри Голові Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому більше половини суддів від складу Пленуму Верховного Суду України. На засіданні Пленуму Верховного Суду України головує голова організаційного комітету, а в разі його відсутності – заступник голови організаційного комітету.
 
1099. 7. Головуючий виносить на затвердження Пленуму Верховного Суду України пропозиції щодо секретаря засідання Пленуму Верховного Суду України, персонального складу лічильної комісії, а також форми бюлетеня та протоколу голосування, які затверджуються відкритим голосуванням.
 
1100. 8. Питання про висловлення недовіри Голові Верховного Суду України розглядається за участю Голови Верховного Суду України або без його участі. Голова Верховного Суду України по суті порушених питань може також надати письмові пояснення, які висвітлюються ним або уповноваженою ним особою на засіданні Пленуму Верховного Суду України.
 
1101. 9. Організаційний комітет визначає порядок проведення засідання і процедуру голосування з урахуванням вимог цього Закону і здійснює контроль за їх дотриманням.
 
1102. 10. Рішення про висловлення недовіри Голові Верховного Суду України приймається шляхом таємного голосування більшістю голосів від складу Пленуму Верховного Суду України.
 
1103. 11. Рішення про висловлення недовіри Голові Верховного Суду України оформлюється Постановою Пленуму Верховного Суду України, яка підписується головуючим та секретарем засідання, обраним Пленумом Верховного Суду України за пропозицією головуючого.
 
1104. 12. Висловлення недовіри Голові Верховного Суду України не позбавляє його повноважень судді Верховного Суду України. У разі дострокового припинення повноважень Голови Верховного Суду України обрання Голови Верховного Суду України здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.
 
1105. 13. Питання про недовіру Голові Верховного Суду України не може повторно ініціюватися протягом року з дня його розгляду на засіданні Пленуму Верховного Суду України.
 
1106. 14. Порядок звільнення з посади Голови Верховного Суду України з підстав, не пов'язаних із висловленням йому недовіри Пленумом Верховного Суду України, визначається законом та Регламентом Пленуму Верховного Суду України.
 
1107. Стаття 44. Заступник Голови Верховного Суду України
 
1108. 1. Заступник Голови Верховного Суду України обирається на посаду строком на п'ять років та звільняється з посади Пленумом Верховного Суду України за пропозицією суддів Верховного Суду України. Рішення про його обрання на посаду та про звільнення з посади приймається більшістю голосів від загального складу Пленуму Верховного Суду України шляхом таємного голосування.
 
1109. 2. Заступник Голови Верховного Суду України може бути достроково звільнений з посади у порядку, встановленому Регламентом Пленуму Верховного Суду України.
 
1110. 3. Заступник Голови Верховного Суду України здійснює адміністративні повноваження, визначені законом, а також Головою Верховного Суду України, та інформує Пленум Верховного Суду України про свою діяльність.
 
1111. Стаття 45. Судові палати Верховного Суду України
 
1112. 1. Судові палати Верховного Суду України:
 
1113. 1) здійснюють правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом;
 
1114. 2) аналізують судову статистику та вивчають судову практику, здійснюють узагальнення судової практики;
 
1115. 3) здійснюють інші повноваження, передбачені законом.
 
1116. 2. Персональний склад судових палат визначається Пленумом Верховного Суду України за пропозицією суддів Верховного Суду України.
 
1117. 3. Судову палату Верховного Суду України очолює секретар судової палати, який:
 
1118. 1) організовує роботу відповідної судової палати та головує на її засіданнях;
 
1119. 2) організовує аналіз судової статистики, вивчення і узагальнення судової практики;
 
1120. 3) інформує Пленум Верховного Суду України про діяльність судової палати;
 
1121. 4) здійснює інші передбачені законом повноваження.
 
1122. 4. У разі відсутності секретаря судової палати його обов'язки виконує суддя палати, який має найбільший стаж роботи на посаді судді Верховного Суду України.
 
1123. Стаття 46. Пленум Верховного Суду України
 
1124. 1. Пленум Верховного Суду України є колегіальним органом, до складу якого входять усі судді Верховного Суду України.
 
1125. 2. Пленум Верховного Суду України:
 
1126. 1) обирає на посаду та звільняє з посади Голову Верховного Суду України у порядку, встановленому цим Законом;
 
1127. 2) обирає з числа суддів Верховного Суду України за поданням Голови Верховного Суду України та увільняє від виконання обов'язків секретаря Пленуму Верховного Суду України та секретарів судових палат;
 
1128. 3) заслуховує інформацію Голови Верховного Суду України про його діяльність;
 
1129. 4) надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов'язаних із функціонуванням судової системи України;
 
1130. 5) приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України;
 
1131. 6) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;
 
1132. 7) затверджує Регламент Пленуму Верховного Суду України;
 
1133. 8) затверджує Положення про Науково-консультативну раду при Верховному Суді України та її склад;
 
1134. 9) затверджує склад редакційної колегії офіційного друкованого органу Верховного Суду України;
 
1135. 10) розглядає та вирішує інші питання, віднесені законом до його повноважень.
 
1136. 3. Засідання Пленуму Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин від складу Пленуму, крім випадків, установлених цим Законом.
 
1137. 4. На засідання Пленуму можуть бути запрошені представники органів державної влади, наукових установ, громадських організацій, засобів масової інформації та інші особи.
 
1138. 5. Пленум Верховного Суду України скликається Головою Верховного Суду України в разі потреби або на вимогу не менш як четвертої частини від складу суддів Верховного Суду України, але не рідше одного разу на три місяці. У разі відсутності Голови Верховного Суду України Пленум скликається одним із заступників Голови Верховного Суду України. Про день і час скликання Пленуму та питання, що виносяться на його розгляд, учасники засідання Пленуму повідомляються не пізніше як за п’ять робочих днів до засідання. У цей же строк надсилаються матеріали щодо питань, які виносяться на розгляд Пленуму.
 
1139. 6. Засідання Пленуму веде Голова Верховного Суду України. У разі відсутності Голови Верховного Суду України засідання Пленуму веде заступник Голови Верховного Суду України.
 
1140. 7. Порядок роботи Пленуму Верховного Суду України встановлюється цим Законом та прийнятим відповідно до нього Регламентом Пленуму Верховного Суду України.
 
1141. 8. Пленум Верховного Суду України приймає з розглянутих питань постанови. Постанови Пленуму Верховного Суду України підписуються головуючим на засіданні Пленуму та секретарем Пленуму і публікуються в офіційному друкованому органі Верховного Суду України.
 
1142. 9. Секретар Пленуму Верховного Суду України організовує роботу секретаріату Пленуму, підготовку засідань Пленуму, забезпечує ведення протоколу та контролює виконання постанов, прийнятих Пленумом Верховного Суду України.
 
1143. 10. Особливості проведення Пленуму Верховного Суду України з розгляду окремих питань, у тому числі щодо процедури скликання, повноважності засідання, порядку роботи, процедури голосування, порядку прийняття рішень та підписання постанов, прийнятих Пленумом Верховного Суду України, встановлюються законом.
 
1144. Стаття 47. Науково-консультативна рада та офіційний друкований орган Верховного Суду України
 
1145. 1. Науково-консультативна рада утворюється при Верховному Суді України з числа висококваліфікованих фахівців у галузі права для підготовки наукових висновків з питань діяльності Верховного Суду України, підготовка яких потребує наукового забезпечення.
 
1146. 2. Порядок організації та діяльності Науково-консультативної ради визначається положенням, що затверджується Пленумом Верховного Суду України.
 
1147. 3. Верховний Суд України має офіційний друкований орган, в якому публікуються матеріали судової практики Верховного Суду України та інших судів загальної юрисдикції, матеріали з питань організації діяльності судів загальної юрисдикції та інші матеріали. Офіційний друкований орган може видаватися в електронному вигляді.
 
1148. Розділ ІІІ. ПРОФЕСІЙНІ СУДДІ, НАРОДНІ ЗАСІДАТЕЛІ ТА ПРИСЯЖНІ
 
1149. Глава 1. Загальні положення статусу судді
 
1150. Стаття 48. Незалежність судді
 
1151. 1. Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
 
1152. 2. Суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.
 
1153. 3. Суддя зобов'язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до органів суддівського самоврядування та правоохоронних органів.
 
1154. 4. Незалежність судді забезпечується:
 
1155. 1) особливим порядком його призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення;
 
1156. 2) недоторканністю та імунітетом судді;
 
1157. 3) незмінюваністю судді;
 
1158. 4) порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення;
 
1159. 5) забороною втручання у здійснення правосуддя;
 
1160. 6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді;
 
1161. 7) окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом;
 
1162. 8) належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді;
 
1163. 9) функціонуванням органів суддівського самоврядування;
 
1164. 10) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту;
 
1165. 11) правом судді на відставку.
 
1166. 5. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
 
1167. 6. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
 
1168. Стаття 49. Недоторканність судді
 
1169. 1. Суддя є недоторканним. Затримання судді або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту до ухвалення обвинувального вироку судом не може бути здійснено без згоди Верховної Ради України.
 
1170. 2. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з'ясування його особи. Суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду.
 
1171. 3. Судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором України або його заступником.
 
1172. 4. Суддя може бути відсторонений від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України виключно в порядку, встановленому цим Законом. Таке відсторонення здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на строк не більше двох місяців.
 
1173. Продовження строку відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в тому ж порядку на строк не більше одного місяця. Клопотання про продовження строку такого відсторонення судді від посади подається не пізніше п'ятнадцяти днів до закінчення строку, на який суддю було відсторонено. Вимоги до клопотання про відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності встановлюються процесуальним законом.
 
1174. Суддя на час відсторонення від посади позбавляється права на отримання доплат до посадового окладу судді.
 
1175. 5. Проведення стосовно судді оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися лише з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора України або його заступників, керівника регіональної прокуратури або його заступників.
 
1176. 6. Кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення, а також прийняття рішення про проведення стосовно судді оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, застосування запобіжних заходів не може здійснюватися тим судом, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. У разі якщо згідно із загальними правилами підсудності кримінальне провадження стосовно судді має здійснюватися або рішення про проведення стосовно судді оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій або застосування запобіжних заходів має прийматися тим судом, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження або прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій здійснюється судом, найбільш територіально наближеним до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя).
 
1177. 7. За шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.
 
1178. Стаття 50. Відповідальність за неповагу до суду чи судді
 
1179. 1. Прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, тягне за собою відповідальність, установлену законом.
 
1180. Стаття 51. Посвідчення судді
 
1181. 1. Судді, голови судів та їх заступники, судді у відставці, народні засідателі та присяжні мають посвідчення, зразки яких затверджуються Радою суддів України.
 
1182. 2. Посвідчення судді, призначеного на посаду вперше, голови суду, заступника голови суду підписує Президент України. Посвідчення судді, обраного на посаду безстроково, судді у відставці підписує Голова Верховної Ради України.
 
1183. 3. Посвідчення Голови Верховного Суду України та заступника Голови Верховного Суду України підписує секретар Пленуму Верховного Суду України.
 
1184. 4. Посвідчення народного засідателя, присяжного підписує голова суду, в якому народний засідатель, присяжний здійснює правосуддя.
 
1185. 5. Вручення посвідчення здійснює особа, яка його підписала, або за її дорученням інша особа.
 
1186. Глава 2. Суддя
 
1187. Стаття 52. Статус судді
 
1188. 1. Суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
 
1189. 2. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.
 
1190. Стаття 53. Незмінюваність судді
 
1191. 1. Судді, який обіймає посаду безстроково, гарантується перебування на посаді судді до досягнення ним шістдесяти п'яти років, за винятком випадків звільнення судді з посади або відставки судді відповідно до цього Закону.
 
1192. 2. Суддю не може бути переведено до іншого суду без його згоди, крім переведення:
 
1193. 1) у разі реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду;
 
1194. 2) в порядку дисциплінарного стягнення або у зв'язку з позбавленням кваліфікаційного класу, мінімально необхідного для суду відповідного рівня.
 
1195. Стаття 54. Вимоги щодо несумісності
 
1196. 1. Перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом. Перебування на посаді судді також несумісне із наявністю заборони такій особі обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади в порядку, передбаченому Законом України "Про очищення влади".
 
1197. 2. Суддя не має права поєднувати свою діяльність із підприємницькою або адвокатською діяльністю, будь-якою іншою оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової і творчої діяльності), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.
 
1198. 3. Суддя не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках. Перебуваючи на посаді, суддя не може бути кандидатом на виборні посади в органах державної влади (крім судової) та органах місцевого самоврядування, а також брати участь у передвиборчій агітації.
 
1199. 4. У разі призначення судді членом Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України він відряджається для роботи в цих органах на постійній основі. За членами цих органів – суддями зберігаються гарантії матеріального, соціального та побутового забезпечення, передбачені законодавством для суддів.
 
1200. Суддю за його заявою може бути відряджено для роботи у Національній школі суддів України із збереженням розміру суддівської винагороди за основним місцем роботи та встановлених законом доплат.
 
1201. 5. Суддя повинен дотримуватися вимог щодо несумісності, визначених законодавством у сфері запобігання корупції. Не вважається сумісництвом відрядження на роботу до Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України.
 
1202. Стаття 55. Права та обов'язки судді
 
1203. 1. Права судді, пов'язані зі здійсненням правосуддя, визначаються Конституцією України, процесуальним та іншими законами.
 
1204. 2. Суддя має право брати участь у суддівському самоврядуванні.
 
1205. Судді можуть утворювати громадські об'єднання та брати участь у них з метою захисту своїх прав та інтересів, підвищення професійного рівня.
 
1206. Суддя може бути членом національних або міжнародних асоціацій та інших організацій, що мають метою захист інтересів суддів, утвердження авторитету судової влади в суспільстві або розвиток юридичної професії та науки.
 
1207. 3. Суддя має право вдосконалювати свій професійний рівень та проходити з цією метою відповідну підготовку.
 
1208. 4. Суддя повинен додержуватися присяги.
 
1209. 5. Суддя зобов'язаний:
 
1210. 1) своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;
 
1211. 2) дотримуватися правил суддівської етики;
 
1212. 3) виявляти повагу до учасників процесу;
 
1213. 4) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання;
 
1214. 5) виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції;
 
1215. 6) подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
 
1216. 7) систематично підтримувати та розвивати професійні навички (уміння);
 
1217. 8) звертатися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до органів суддівського самоврядування та правоохоронних органів упродовж п'яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання.
 
1218. 6. Суддя, призначений на посаду судді вперше, проходить щорічну двотижневу підготовку у Національній школі суддів України. Суддя, який обіймає посаду судді безстроково, проходить двотижневу підготовку у Національній школі суддів України не менше ніж раз на три роки.
 
1219. 7. Суддя до звільнення з посади не може бути нагороджений державними нагородами, а також будь-якими іншими нагородами, відзнаками, грамотами. Суддя може бути нагороджений державними нагородами лише за проявлену ним особисту мужність і героїзм в умовах, пов'язаних із ризиком для життя.
 
1220. Стаття 56. Присяга судді
 
1221. 1. Особа, вперше призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги судді такого змісту:
 
1222. "Я, (ім'я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов'язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя".
 
1223. 2. Суддя складає присягу під час урочистої церемонії у присутності Президента України. Текст присяги підписується суддею і зберігається в його особовій справі.
 
1224. Стаття 57. Етика судді
 
1225. 1. Питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з'їздом суддів України.
 
1226. Глава 3. Народні засідателі та присяжні
 
1227. Стаття 58. Статус народного засідателя та присяжного
 
1228. 1. Народним засідателем є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом, та за його згодою вирішує справи у складі суду разом із професійним суддею, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.
 
1229. Народні засідателі під час розгляду і вирішення справ користуються повноваженнями судді.
 
1230. 2. Присяжним є громадянин України, якого у випадках, визначених процесуальним законом, залучають до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.
 
1231. 3. Народні засідателі та присяжні виконують обов'язки, визначені пунктами 1 – 5 частини п'ятої статті 55 цього Закону.
 
1232. Стаття 59. Список народних засідателів
 
1233. 1. До списку народних засідателів у кількості, зазначеній у поданні голови суду, включаються громадяни, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам статті 61 цього Закону і дали згоду бути народними засідателями.
 
1234. 2. Список народних засідателів формує за зверненням голови відповідного місцевого суду комісія, склад якої затверджує відповідна місцева рада.
 
1235. Список народних засідателів затверджується рішенням відповідної місцевої ради (за місцем розташування суду).
 
1236. Для міжрайонних судів склад комісії та список народних засідателів затверджується рішенням обласних рад.
 
1237. Список народних засідателів затверджується на чотири роки і переглядається у разі необхідності для заміни осіб, які вибули зі списку.
 
1238. 3. Після затвердження списку народних засідателів такий список передається до відповідного суду. Інформацію, що міститься у зазначеному списку, не може бути використано для цілей, що не пов'язані із добором народних засідателів.
 
1239. Стаття 60. Список присяжних
 
1240. 1. Для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідної місцевої ради, що формує і затверджує у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам статті 61 цього Закону і дали згоду бути присяжними.
 
1241. 2. У разі неприйняття місцевою радою протягом двох місяців з моменту отримання подання рішення про затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням щодо затвердження списку присяжних до відповідної обласної ради.
 
1242. 3. Список присяжних затверджується на два роки і переглядається в разі необхідності для заміни осіб, які вибули зі списку, за поданням територіального управління Державної судової адміністрації України.
 
1243. 4. Після затвердження списку присяжних такий список передається до відповідного суду. Інформацію, що міститься у зазначеному списку, не може бути використано для цілей, що не пов'язані із добором присяжних.
 
1244. Стаття 61. Вимоги до народного засідателя, присяжного
 
1245. 1. Народним засідателем, присяжним може бути громадянин України, який досяг тридцятирічного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду.
 
1246. 2. Не підлягають включенню до списків народних засідателів та списків присяжних громадяни:
 
1247. 1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;
 
1248. 2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків народного засідателя, присяжного;
 
1249. 3) які мають незняту чи непогашену судимість;
 
1250. 4) народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування, адвокати, нотаріуси, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції;
 
1251. 5) особи, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення;
 
1252. 6) громадяни, які досягли шістдесяти п'яти років;
 
1253. 7) особи, які не володіють державною мовою.
 
1254. 3. Особа, включена до списку народних засідателів або списку присяжних, зобов'язана повідомити суд про обставини, що унеможливлюють її участь у здійсненні правосуддя, у разі їх наявності.
 
1255. 4. Особа, включена до списку народних засідателів, не може залучатися до розгляду справи як присяжний.
 
1256. Особа, включена до списку присяжних, не може залучатися до розгляду справи як народний засідатель.
 
1257. Стаття 62. Підстави і порядок увільнення від виконання обов'язків народного засідателя та присяжного
 
1258. 1. За наявності обставин, зазначених у частині другій статті 61 цього Закону, голова суду повинен увільнити особу, яку було включено до списку народних засідателів або списку присяжних, від виконання обов'язків народного засідателя чи присяжного.
 
1259. 2. Голова суду також увільняє від виконання обов'язків народного засідателя чи присяжного:
 
1260. 1) особу, яка перебуває у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, у відпустці по догляду за дитиною, а також особу, яка має дітей дошкільного чи молодшого шкільного віку або утримує дітей-інвалідів або членів сім'ї похилого віку;
 
1261. 2) керівника або заступника керівника органу місцевого самоврядування;
 
1262. 3) особу, яка через свої релігійні переконання вважає для себе неможливою участь у здійсненні правосуддя;
 
1263. 4) іншу особу, якщо голова суду визнає поважними причини, на які вона посилається.
 
1264. 3. Особу, зазначену в частині другій цієї статті, увільняють від виконання обов'язків народного засідателя або присяжного за її заявою, поданою до початку виконання цих обов'язків.
 
1265. 4. Увільнення від виконання обов'язків народного засідателя або присяжного внаслідок відводу (самовідводу) в конкретній справі здійснюється в порядку, встановленому процесуальним законом.
 
1266. Стаття 63. Залучення народних засідателів, присяжних до виконання обов'язків у суді
 
1267. 1. Суд залучає народних засідателів до здійснення правосуддя у порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньої участі.
 
1268. 2. Письмове запрошення для участі у здійсненні правосуддя суд надсилає народному засідателю або присяжному не пізніше ніж за сім днів до початку судового засідання. Запрошення містить інформацію про права та обов'язки народного засідателя чи присяжного, вимоги до них, а також підстави для увільнення від виконання обов'язків. Одночасно із запрошенням надсилається письмове повідомлення для роботодавця про залучення особи як народного засідателя або присяжного.
 
1269. 3. Залучення присяжних до виконання обов'язків у суді та їх виклик здійснюються в порядку, визначеному процесуальним законом.
 
1270. 4. Роботодавець зобов'язаний увільнити народного засідателя, присяжного від роботи на час виконання ними обов'язків зі здійснення правосуддя. Відмова в увільненні від роботи вважається неповагою до суду.
 
1271. 5. Народний засідатель, присяжний зобов'язані вчасно з'явитися на запрошення суду для участі в судовому засіданні. Неприбуття в судове засідання без поважних причин є неповагою до суду.
 
1272. Стаття 64. Гарантії прав народних засідателів і присяжних
 
1273. 1. Народним засідателям, присяжним за час виконання ними обов'язків у суді в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, виплачується винагорода. Їм відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Зазначені виплати здійснюються територіальними управліннями Державної судової адміністрації України за рахунок коштів Державного бюджету України.
 
1274. 2. За народними засідателями, присяжними на час виконання ними обов'язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законом. Час виконання народним засідателем чи присяжним обов'язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення народного засідателя, присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов'язків у суді не допускається.
 
1275. 3. На народних засідателів, присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків зі здійснення правосуддя. За обгрунтованим клопотанням народного засідателя, присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов'язків.
 
1276. Розділ ІV. ПОРЯДОК ЗАЙНЯТТЯ ПОСАДИ СУДДІ СУДУ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ
 
1277. Глава 1. Загальні положення
 
1278. Стаття 65. Вимоги до кандидатів на посаду судді
 
1279. 1. На посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
 
1280. 2. Не можуть бути рекомендовані на посаду судді громадяни:
 
1281. 1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;
 
1282. 2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню функцій зі здійснення правосуддя;
 
1283. 3) які мають незняту чи непогашену судимість.
 
1284. 3. Для цілей цієї статті вважається:
 
1285. 1) вищою юридичною освітою – вища юридична освіта ступеня магістра (або прирівняна до неї вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста), здобута в Україні, а також вища юридична освіта відповідного ступеня, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;
 
1286. 2) стажем роботи у галузі права – стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти.
 
1287. Глава 2. Призначення на посаду судді
 
1288. Стаття 66. Порядок призначення на посаду судді вперше
 
1289. 1. Призначення на посаду судді вперше здійснюється виключно в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії:
 
1290. 1) прийняття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рішення про оголошення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів;
 
1291. 2) розміщення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на своєму офіційному веб-сайті оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді та опублікування такого оголошення у визначеному нею друкованому засобі масової інформації.
 
1292. В оголошенні має бути зазначено кінцевий термін подання документів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, що не може бути меншим ніж 30 днів з дати розміщення оголошення, а також прогнозована кількість вакантних посад суддів на наступний рік;
 
1293. 3) подання особами, які виявили намір стати суддею, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відповідної заяви та документів, визначених статтею 67 цього Закону;
 
1294. 4) здійснення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України перевірки відповідності осіб, які звернулися із заявою для участі в доборі, установленим Законом вимогам до кандидата на посаду судді на основі поданих документів;
 
1295. 5) допуск Вищою кваліфікаційною комісією суддів України осіб, які за результатами перевірки на час звернення відповідають установленим Законом вимогам до кандидата на посаду судді, до участі у доборі та складенні відбіркового іспиту;
 
1296. 6) складення особою, яка допущена до участі у доборі, відбіркового іспиту;
 
1297. 7) встановлення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України результатів відбіркового іспиту та їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
 
1298. 8) проведення стосовно осіб, які успішно склали відбірковий іспит, спеціальної перевірки в порядку, визначеному законодавством про запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених статтею 70 цього Закону;
 
1299. 9) проходження кандидатами, які успішно склали відбірковий іспит та пройшли спеціальну перевірку, спеціальної підготовки; отримання свідоцтва про проходження спеціальної підготовки;
 
1300. 10) складення кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, кваліфікаційного іспиту та встановлення його результатів;
 
1301. 11) зарахування Вищою кваліфікаційною комісією суддів України кандидатів на посаду судді за результатами кваліфікаційного іспиту до резерву на заміщення вакантних посад судді, визначення їх рейтингу, оприлюднення списку кандидатів на посаду судді, включених до резерву та рейтингового списку, на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
 
1302. 12) оголошення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідно до кількості наявних вакантних посад судді у місцевих судах загальної юрисдикції конкурсу на заміщення таких посад;
 
1303. 13) проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді юстиції щодо призначення кандидата на посаду судді;
 
1304. 14) розгляд Вищою радою юстиції питання про дотримання визначеної цим Законом процедури на стадіях, передбачених пунктами 1 – 13 цієї частини, та внесення подання Президентові України про призначення кандидата на посаду судді;
 
1305. 15) прийняття Президентом України рішення про призначення кандидата на посаду судді.
 
1306. Стаття 67. Подання кандидатом на посаду судді документів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
 
1307. 1. Для участі у доборі кандидатів на посаду судді особа подає:
 
1308. 1) письмову заяву про участь у доборі кандидатів на посаду судді;
 
1309. 2) копію паспорта громадянина України;
 
1310. 3) анкету кандидата на посаду судді, що містить інформацію про нього;
 
1311. 4) копії дипломів про вищу юридичну освіту (з додатками), здобуту в Україні, копії документів про вищу юридичну освіту, здобуту за кордоном, разом із копіями документів, що підтверджують їх визнання в Україні, а також копії документів про науковий ступінь, вчене звання (за наявності);
 
1312. 5) копію трудової книжки, послужного списку (за наявності);
 
1313. 6) довідку медичної установи про стан здоров'я кандидата із висновком щодо його придатності до роботи на посаді, пов’язаній із виконанням функцій держави;
 
1314. 7) письмову згоду на збирання, зберігання, обробку та використання інформації про кандидата з метою оцінки його готовності до роботи на посаді судді;
 
1315. 8) згоду на проведення щодо нього спеціальної перевірки відповідно до закону;
 
1316. 9) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку, встановленому законодавством про запобігання корупції;
 
1317. 10) копію військового квитка (для військовослужбовців або військовозобов'язаних);
 
1318. 11) заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
 
1319. Форма і зміст заяви про участь у доборі кандидатів на посаду судді, анкети кандидата на посаду судді затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та розміщуються на її офіційному веб-сайті.
 
1320. Вимагати від кандидата надання документів, не передбачених цією статтею, забороняється.
 
1321. 2. Приймання документів завершується у день, визначений в оголошенні як кінцевий термін їх подання. Заяви, що надійшли після зазначеного строку, не розглядаються.
 
1322. 3. До добору кандидатів на посаду судді допускаються особи, що подали всі необхідні документи, передбачені частиною першою цієї статті, та відповідають установленим Законом вимогам до кандидата на посаду судді.
 
1323. Особи, які не подали всіх необхідних документів та/ або подали документи, що не відповідають вимогам, до добору не допускаються. У разі недопуску особи до добору кандидатів на посаду судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає вмотивоване рішення.
 
1324. Стаття 68. Порядок проведення добору кандидатів на посаду судді
 
1325. 1. Добір кандидатів на посаду судді полягає у проходженні особами, які допущені до добору, відбіркового іспиту, організації проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України щодо осіб спеціальної перевірки в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції, з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею; проходженні спеціальної підготовки та складенні кваліфікаційного іспиту.
 
1326. 2. Вища кваліфікаційна комісія суддів України зобов’язана забезпечити прозорість відбіркового та кваліфікаційного іспитів. На кожному з їх етапів та під час перевірки робіт можуть бути присутніми представники засобів масової інформації, громадських об'єднань, судді, адвокати, представники органів суддівського самоврядування.
 
1327. Стаття 69. Відбірковий іспит
 
1328. 1. Відбірковий іспит проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у формі анонімного тестування з метою перевірки рівня загальних теоретичних знань кандидата на посаду судді у галузі права, володіння ним державною мовою, особистих морально-психологічних якостей кандидата.
 
1329. 2. Вища кваліфікаційна комісія суддів України на своєму офіційному веб-сайті повідомляє кандидатів на посаду судді, допущених до відбіркового іспиту, про дату, час і місце його проведення не пізніше ніж за десять днів до визначеної дати іспиту.
 
1330. 3. Невідкладно після закінчення відбіркового іспиту Вища кваліфікаційна комісія суддів України у присутності кандидатів на посаду судді забезпечує перевірку робіт і визначає з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад прохідний бал, який не може бути нижчим ніж 75 відсотків від максимально можливого балу відповідного відбіркового іспиту.
 
1331. 4. Результати відбіркового іспиту оприлюднюються на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не пізніше наступного дня після проведення іспиту.
 
1332. 5. За результатами відбіркового іспиту Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає попереднє рішення про допуск осіб, які успішно склали відбірковий іспит, до наступної стадії добору й оприлюднює це рішення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
 
1333. Стаття 70. Проведення спеціальної перевірки щодо кандидата на посаду судді
 
1334. 1. Для проведення спеціальної перевірки Вища кваліфікаційна комісія суддів України не пізніше наступного дня після прийняття попереднього рішення про допуск осіб, які успішно склали відбірковий іспит, до наступної стадії добору надсилає до уповноважених органів запити про перевірку відповідних відомостей щодо вказаних осіб. Зазначені запити підписує голова або заступник голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
 
1335. На підставі одержаної інформації Вища кваліфікаційна комісія суддів України готує довідку про результати проведення спеціальної перевірки.
 
1336. 2. Фізичні та юридичні особи мають право подавати до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України інформацію щодо кандидатів на посаду судді.
 
1337. 3. За результатами спеціальної перевірки Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає рішення щодо направлення осіб, які відповідають установленим до кандидата на посаду судді вимогам, до проходження спеціальної підготовки в Національній школі суддів України.
 
1338. У разі одержання інформації, що може свідчити про невідповідність кандидата на посаду судді установленим цим Законом вимогам, Вища кваліфікаційна комісія суддів України розглядає її на своєму засіданні із запрошенням такого кандидата. Кандидат на посаду судді має право ознайомитися з цією інформацією, надати відповідні пояснення, спростувати та заперечити її. За результатами розгляду інформації Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає вмотивоване рішення про припинення подальшої участі у доборі кандидата.
 
1339. Стаття 71. Спеціальна підготовка кандидата на посаду судді
 
1340. 1. Спеціальна підготовка кандидата на посаду судді включає теоретичну та практичну підготовку судді в Національній школі суддів України.
 
1341. 2. Програму, навчальний план та порядок проходження спеціальної підготовки кандидатами на посаду судді затверджує Вища кваліфікаційна комісія суддів України за рекомендацією Національної школи суддів України.
 
1342. 3. Спеціальна підготовка проводиться протягом дванадцяти місяців за рахунок коштів Державного бюджету України. На період проходження кандидатом підготовки за ним зберігається основне місце роботи, виплачується стипендія в розмірі не менше половини від посадового окладу судді місцевого суду загальної юрисдикції. Строк проходження спеціальної підготовки в Національній школі суддів України зараховується до стажу роботи в галузі права.
 
1343. 4. За результатами спеціальної підготовки кандидати отримують свідоцтво установленого Вищою кваліфікаційною комісією суддів України зразка. Проходженням кандидатом спеціальної підготовки вважається успішне виконання програми підготовки.
 
1344. 5. Національна школа суддів України надсилає матеріали щодо кандидатів, які пройшли спеціальну підготовку, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для складення кваліфікаційного іспиту.
 
1345. 6. У разі порушення кандидатом на посаду судді порядку проходження спеціальної підготовки, що призвело до його відрахування, припинення кандидатом проходження такої підготовки за власною ініціативою, неуспішного виконання кандидатом на посаду судді програми спеціальної підготовки він повинен відшкодувати кошти, витрачені на його підготовку. Кандидат на посаду судді зобов'язаний відшкодувати кошти, витрачені на його спеціальну підготовку, також у разі, якщо він без поважних причин не з’явився для складення кваліфікаційного іспиту або протягом трьох років з часу зарахування до резерву не подав заяву для участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді, або якщо за власним бажанням він виключений з резерву.
 
1346. Стаття 72. Кваліфікаційний іспит
 
1347. 1. Кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила намір бути рекомендованою для призначення на посаду судді.
 
1348. 2. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, в тому числі отриманого за результатами спеціальної підготовки, ступеня його готовності здійснювати правосуддя.
 
1349. 3. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складення кандидатом на посаду судді письмового анонімного тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону та веденні судового засідання.
 
1350. 4. Кваліфікаційний іспит проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у спеціально обладнаному для цього приміщенні. Перебіг кваліфікаційного іспиту фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
 
1351. 5. Порядок складення кваліфікаційного іспиту, методика оцінювання кандидатів визначаються положенням, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
 
1352. 6. Результати кваліфікаційного іспиту дійсні протягом трьох років з дня їх затвердження.
 
1353. 7. Якщо особа набрала менше ніж 75 відсотків від максимально можливого балу кваліфікаційного іспиту, вона вважається такою, що не склала кваліфікаційний іспит. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до складення такого іспиту повторно не раніше ніж через рік. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит повторно, може бути допущена до наступного іспиту не раніш як через два роки.
 
1354. 8. Вища кваліфікаційна комісія суддів України визначає рейтинг кандидатів на посаду судді відповідно до кількості набраних кандидатами балів за результатами кваліфікаційного іспиту. У рейтингу також окремо відображаються бали із завдань, які перевіряють здатність кандидата бути суддею за різними спеціалізаціями. Вища кваліфікаційна комісія суддів України зараховує до резерву на заміщення вакантних посад суддів тих кандидатів, які набрали не менше ніж 75 відсотків від максимально можливого балу кваліфікаційного іспиту.
 
1355. 9. Інформація про результати кваліфікаційного іспиту та місце кандидата на посаду судді за рейтингом є загальнодоступною і оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
 
1356. 10. Порушення процедури проведення кваліфікаційного іспиту щодо кандидата на посаду судді може бути оскаржено в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
 
1357. Стаття 73. Проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді
 
1358. 1. Для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає рішення про його оголошення, розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті та публікує її у визначених нею друкованих засобах масової інформації не пізніше ніж за місяць до дня проведення конкурсу. Загальний порядок подання заяви для участі в конкурсі та умови його проведення визначаються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. Інформація про подання заяви для участі у конкурсі кожним кандидатом на заміщення конкретної вакантної посади судді оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
 
1359. 2. В оголошенні про конкурс зазначаються найменування судів, де є вакантні посади судді, кількість таких посад, умови проведення конкурсу, дата, час і місце його проведення.
 
1360. 3. Кандидати на посаду судді, які перебувають у резерві та виявили бажання взяти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад, у встановлений строк подають до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України письмові заяви.
 
1361. 4. Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів на підставі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного (для судів першої інстанції) або атестаційного (для судів інших інстанцій) іспиту. Конкурс полягає у доборі для зайняття вакантної посади судді кандидатом, який серед інших учасників конкурсу має вищу позицію за рейтингом. У разі однакової позиції за рейтингом перевагу має кандидат, який набрав більшу кількість балів із виконаного під час кваліфікаційного (атестаційного) іспиту практичного завдання, яким перевірена його здатність бути суддею за відповідною спеціалізацією або суддею суду відповідної інстанції, а за однакової кількості балів – кандидат, який має більший стаж роботи в галузі права.
 
1362. 5. За результатами конкурсного добору Вища кваліфікаційна комісія суддів України надсилає до Вищої ради юстиції відповідно до кількості вакантних посад судді рекомендації про призначення кандидатів суддями.
 
1363. 6. Відповідно до внесеної Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рекомендації Вища рада юстиції на своєму засіданні розглядає питання про призначення кандидата на посаду судді та в разі прийняття позитивного рішення вносить подання Президентові України про призначення кандидата на посаду судді.
 
1364. Вища рада юстиції може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення кандидата суддею виключно з підстав порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді.
 
1365. У разі відмови у внесенні Президентові України подання про призначення кандидата суддею Вища рада юстиції приймає вмотивоване рішення, яке може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України у порядку, встановленому процесуальним законом.
 
1366. Кандидат на посаду судді, якому Вищою радою юстиції відмовлено у внесенні подання про призначення його суддею вперше, без нового проходження процедури добору не може бути повторно зарахований до резерву.
 
1367. Стаття 74. Призначення на посаду судді
 
1368. 1. Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання Вищої ради юстиції, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору кандидатів на посаду судді.
 
1369. Будь-які звернення щодо кандидата на посаду судді не перешкоджають його призначенню на посаду судді. Викладені в таких зверненнях факти можуть бути підставою для порушення Президентом України перед компетентними органами питання про проведення в установленому законом порядку перевірки цих фактів.
 
1370. 2. Президент України видає указ про призначення судді не пізніше тридцяти днів із дня отримання відповідного подання Вищої ради юстиції.
 
1371. Стаття 75. Переведення судді до іншого суду у межах п'ятирічного строку
 
1372. 1. Суддя у межах п'ятирічного строку може бути переведений на посаду судді до іншого суду Президентом України в порядку, передбаченому цим Законом.
 
1373. 2. Переведення судді на посаду судді до іншого суду здійснюється за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади судді, проведеного в порядку, визначеному статтею 73 цього Закону.
 
1374. У разі участі в конкурсі на заміщення вакантної посади судді в іншому суді того ж рівня за бажанням судді можуть бути враховані результати його попереднього кваліфікаційного або атестаційного іспиту або суддя може скласти кваліфікаційний (атестаційний) іспит відповідно до цього Закону (але не раніше ніж через три роки після попереднього складання відповідного іспиту).
 
1375. За однакових результатів конкурсу перевага надається тому кандидату, який має більший стаж роботи на посаді судді.
 
1376. 3. Переведення судді на посаду судді до іншого суду того ж рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді, а також у порядку дисциплінарного стягнення.
 
1377. Переведення на посаду судді нижчого рівня може здійснюватися у випадку пониження кваліфікаційного класу судді, якщо отриманий в результаті пониження нижчий клас не дозволяє судді здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня.
 
1378. Переведення судді у межах п'ятирічного строку до іншого суду в порядку дисциплінарної відповідальності здійснюється Президентом на підставі подання або пропозиції органу, який прийняв рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
 
1379. Глава 3. Розгляд питання про обрання на посаду судді безстроково
 
1380. Стаття 76. Порядок обрання на посаду судді безстроково
 
1381. 1. Суддя, строк повноважень якого закінчується, за його заявою має бути рекомендований Вищою кваліфікаційною комісією суддів України для обрання його Верховною Радою України на посаду судді безстроково, якщо відсутні визначені законом обставини, що перешкоджають цьому.
 
1382. 2. Обрання на посаду судді безстроково здійснюється в такому порядку:
 
1383. 1) кандидат звертається з письмовою заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про рекомендування його для обрання на посаду судді безстроково;
 
1384. 2) Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про підготовку матеріалів щодо кандидата на посаду судді безстроково на офіційному веб-сайті та в офіційних засобах масової інформації;
 
1385. 3) Вища кваліфікаційна комісія суддів України перевіряє відомості про кандидата, досліджує його суддівське досьє, враховує показники розгляду кандидатом за час його роботи на посаді судді та у випадках, передбачених цим Законом, – результати його кваліфікаційної атестації;
 
1386. 4) Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає вмотивоване рішення про рекомендування чи відмову у рекомендуванні його для обрання на посаду судді безстроково і в разі рекомендування направляє відповідне подання до Верховної Ради України;
 
1387. 5) Верховна Рада України приймає рішення про обрання кандидата на посаду судді безстроково.
 
1388. Стаття 77. Звернення кандидата на посаду судді безстроково до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
 
1389. 1. Кандидат на посаду судді безстроково не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку перебування на посаді судді звертається до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про рекомендування його для обрання на посаду судді безстроково.
 
1390. 2. Із заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про рекомендування для обрання на посаду судді безстроково може звернутися також кандидат, якого звільнено з посади судді у зв'язку із закінченням строку, на який його було призначено, та який раніше не звертався до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про обрання його на посаду судді безстроково, кандидат, звільнений з посади судді за його заявою про відставку, або кандидат, який раніше вже був обраний суддею безстроково і звільнений з посади за власним бажанням, протягом трьох років з дня звільнення.
 
1391. 3. Кандидат, час звільнення якого з посади судді перевищує зазначений у частині другій цієї статті строк, може бути рекомендований Вищою кваліфікаційною комісією суддів України для обрання на посаду судді безстроково після складення кваліфікаційного іспиту відповідно до вимог цього Закону.
 
1392. 4. Для участі у доборі кандидат на обрання суддею безстроково подає:
 
1393. 1) письмову заяву про рекомендування кандидата для обрання на посаду судді безстроково;
 
1394. 2) копію паспорта громадянина України;
 
1395. 3) анкету кандидата на посаду судді безстроково, що містить інформацію про нього;
 
1396. 4) копії дипломів про вищу юридичну освіту (з додатками), здобуту в Україні, копії документів про вищу юридичну освіту, здобуту за кордоном, разом із копіями документів, що підтверджують їх визнання в Україні, а також копії документів про науковий ступінь, вчене звання (за наявності);
 
1397. 5) копію рішення про встановлення кваліфікаційного класу (крім п'ятого кваліфікаційного класу);
 
1398. 6) виписку з трудової книжки про стаж роботи на посаді судді;
 
1399. 7) довідку медичної установи про стан здоров'я кандидата з висновком щодо його придатності до роботи на посаді, пов'язаній із виконанням функцій держави;
 
1400. 8) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції;
 
1401. 9) письмову згоду на збирання, зберігання, обробку та використання інформації про нього з метою оцінки його готовності до роботи на посаді судді безстроково;
 
1402. 10) заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
 
1403. Форма і зміст заяви про рекомендування кандидата для обрання на посаду судді безстроково, анкети кандидата на посаду судді безстроково затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та розміщуються на її офіційному веб-сайті.
 
1404. 5. Вимагати від кандидата надання документів, не передбачених цією статтею, забороняється.
 
1405. Стаття 78. Порядок розгляду Вищою кваліфікаційною комісією суддів України питання про обрання кандидата на посаду судді безстроково
 
1406. 1. Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про підготовку матеріалів щодо кандидата на посаду судді безстроково на своєму офіційному веб-сайті та в офіційних засобах масової інформації.
 
1407. 2. Вища кваліфікаційна комісія суддів України розглядає питання, пов'язані з обранням кандидата на посаду судді безстроково, не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку перебування його на посаді судді.
 
1408. 3. Вища кваліфікаційна комісія суддів України здійснює перевірку дотримання кандидатом на посаду судді безстроково вимог статті 127 Конституції України, статей 54, 65 цього Закону.
 
1409. 4. Кандидат, стосовно якого розглядається питання про обрання на посаду судді безстроково, має право ознайомитися з інформацією щодо його діяльності, запитами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та відповідями на них.
 
1410. Стаття 79. Прийняття рішення про рекомендування чи відмову у рекомендуванні кандидата для обрання на посаду судді безстроково
 
1411. 1. Рішення про рекомендування чи відмову у рекомендуванні кандидата для обрання на посаду судді безстроково приймається на відкритому засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у присутності кандидата в порядку, встановленому Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, та оголошується відразу після прийняття. На такому засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України можуть бути присутні будь-які заінтересовані особи.
 
1412. 2. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відмову у рекомендуванні кандидата для обрання на посаду судді безстроково у разі недотримання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України порядку обрання на посаду судді безстроково може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому законом.
 
1413. 3. На підставі прийнятого Вищою кваліфікаційною комісію суддів України рішення про відмову у рекомендуванні кандидата для обрання на посаду судді безстроково (яке не оскаржено або яке залишено в силі судом) Вища рада юстиції вносить Президентові України подання про звільнення цього кандидата з посади судді.
 
1414. Стаття 80. Подання про обрання кандидата на посаду судді безстроково
 
1415. 1. Подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та прийняте нею рішення про рекомендування кандидата для обрання на посаду судді безстроково направляється до Верховної Ради України не пізніше як за місяць до закінчення строку перебування такого кандидата на посаді судді.
 
1416. 2. У поданні зазначаються прізвище, ім'я, по батькові кандидата та найменування суду, до якого пропонується обрати кандидата.
 
1417. Стаття 81. Розгляд питання та прийняття Верховною Радою України рішення про обрання кандидата на посаду судді безстроково
 
1418. 1. Порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про обрання кандидата на посаду судді безстроково встановлюється цим Законом та Регламентом Верховної Ради України.
 
1419. 2. У разі якщо кандидата на посаду судді безстроково не обрано, Вищою радою юстиції вноситься подання про звільнення цього кандидата з посади судді у зв'язку із закінченням строку, на який його призначено.
 
1420. Стаття 82. Переведення судді, обраного безстроково, до іншого суду
 
1421. 1. Переведення судді, обраного безстроково, з одного до іншого суду здійснюється Президентом України за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади судді, передбаченого статтею 73 цього Закону, на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.
 
1422. 2. Переведення судді, обраного безстроково, до іншого суду того ж рівня може здійснюватися Президентом України без конкурсу тільки у випадку реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.
 
1423. 3. Переведення судді, обраного безстроково, до суду того ж рівня в порядку дисциплінарного стягнення, а також переведення судді до суду нижчого рівня внаслідок пониження судді у кваліфікаційному класі, якщо отриманий в результаті пониження нижчий клас не дозволяє судді здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня, здійснюється Верховною Радою України за пропозицією або поданням органу, який прийняв рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
 
1424. Розділ V. КВАЛІФІКАЦІЙНИЙ РІВЕНЬ СУДДІ
 
1425. Глава 1. Кваліфікаційна атестація суддів
 
1426. Стаття 83. Завдання та підстави кваліфікаційної атестації
 
1427. 1. Кваліфікаційна атестація проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України і полягає в оцінці професійного рівня судді та прийнятті Вищою кваліфікаційною комісією суддів України вмотивованого рішення щодо присвоєння судді відповідного кваліфікаційного класу.
 
1428. Кваліфікаційна атестація здійснюється на основі об'єктивних критеріїв, у прозорий спосіб, а також з урахуванням заслуг, кваліфікації та сумлінності судді, його вмінь та ефективності роботи.
 
1429. 2. Підставами для призначення кваліфікаційної атестації судді є:
 
1430. 1) заява судді про встановлення відповідного кваліфікаційного класу (крім п'ятого);
 
1431. 2) рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення кваліфікаційної атестації судді у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення в порядку, передбаченому цим Законом.
 
1432. Стаття 84. Кваліфікаційні класи суддів
 
1433. 1. Залежно від відповідності судді вимогам, передбаченим цим Законом, судді може бути встановлений один із п'яти кваліфікаційних класів суддів: перший, другий, третій, четвертий або п'ятий.
 
1434. 2. Критеріями кваліфікаційної атестації є: професійна компетентність (знання права, здатність проводити судове засідання та ухвалювати рішення), особиста компетентність (здатність справлятися з обсягом роботи, самоорганізованість), соціальна компетентність (урівноваженість, стресова стійкість, комунікативність) та здатність підвищувати свій фаховий рівень і здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня.
 
1435. Порядок та методологію встановлення відповідності судді вимогам, передбаченим для відповідних кваліфікаційних класів, визначаються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за погодженням з Радою суддів України.
 
1436. 3. Перший кваліфікаційний клас може бути встановлений судді, який успішно склав атестаційний іспит за критеріями, визначеними Вищою кваліфікаційною комісією суддів України для першого кваліфікаційного класу, та має досвід роботи на посаді судді не менше 15 років.
 
1437. 4. Другий кваліфікаційний клас може бути встановлений судді, який успішно склав атестаційний іспит за критеріями, визначеними Вищою кваліфікаційною комісією суддів України для другого кваліфікаційного класу, та має досвід роботи на посаді судді суду не менше 10 років.
 
1438. 5. Третій кваліфікаційний клас може бути встановлений судді, який успішно склав атестаційний іспит за критеріями, визначеними Вищою кваліфікаційною комісією суддів України для третього кваліфікаційного класу, та має досвід роботи на посаді судді суду апеляційної інстанції не менше 5 років.
 
1439. 6. Четвертий кваліфікаційний клас може бути встановлений судді, який успішно склав атестаційний іспит за критеріями, визначеними Вищою кваліфікаційною комісією суддів України для четвертого кваліфікаційного класу, та має досвід роботи на посаді судді не менше 3 років.
 
1440. 7. Передбачені цією статтею вимоги щодо досвіду роботи на посаді судді не застосовуються до особи, яка має науковий ступінь та стаж наукової діяльності у галузі права, або науково-педагогічної діяльності у галузі права у вищому навчальному закладі або вищих навчальних закладах, що здійснюють підготовку фахівців освітнього ступеня "магістр", не менше двадцяти років, або є суддею Конституційного Суду України у відставці.
 
1441. 8. У виключних випадках Вища кваліфікаційна комісія суддів України в інтересах належного здійснення правосуддя у конкретному суді може, за умови належного обгрунтування, прийняти рішення про встановлення відповідного кваліфікаційного класу судді особі, яка має досвід роботи на посаді судді менший, ніж встановлений цим Законом.
 
1442. 9. У встановленні кваліфікаційного класу може бути відмовлено з підстав, визначених рішенням Вищої кваліфікаційної комісії України, незалежно від успішного складення відповідного іспиту та незалежно від наявності визначеного цим Законом досвіду роботи.
 
1443. Стаття 85. Встановлення кваліфікаційного класу
 
1444. 1. Перший, другий, третій та четвертий кваліфікаційні класи встановлюються за результатами кваліфікаційної атестації.
 
1445. 2. Судді, який склав присягу, встановлюється п'ятий кваліфікаційний клас.
 
1446. 3. За суддею, який вийшов у відставку, зберігається присвоєний йому кваліфікаційний клас.
 
1447. 4. Суддя позбавляється кваліфікаційного класу в разі його звільнення з посади з підстав, зазначених у пунктах 5, 6 частини п’ятої статті 126 Конституції України, в порядку, встановленому законом.
 
1448. Стаття 86. Кваліфікаційна атестація
 
1449. 1. Кваліфікаційна атестація судді проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України не пізніше двох місяців з дня надходження відповідного письмового звернення судді.
 
1450. 2. За результатами проведення кваліфікаційної атестації Вища кваліфікаційна комісія суддів України складає вмотивований висновок, на підставі якого приймається одне з рішень, передбачених статтею 88 цього Закону.
 
1451. Незалежно від прийнятого рішення суддя може звернутися до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з відповідною заявою про проведення його кваліфікаційної атестації не раніше ніж через один рік з дня прийняття рішення Комісією за результатами його останньої атестації.
 
1452. 3. Кваліфікаційна атестація проводиться публічно, у присутності судді, який атестується, та будь-яких заінтересованих осіб. У розгляді питання про атестацію судді можуть брати участь представники органу суддівського самоврядування.
 
1453. Стаття 87. Проведення кваліфікаційної атестації
 
1454. 1. Кваліфікаційна атестація проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та включає такі етапи:
 
1455. 1) складення суддею атестаційного іспиту;
 
1456. 2) дослідження суддівського досьє та проведення атестаційної співбесіди.
 
1457. 2. Атестаційний іспит проводиться шляхом складення суддею письмового анонімного тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону.
 
1458. Порядок складення атестаційного іспиту, методика оцінювання визначаються положенням, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за погодженням із Радою суддів України.
 
1459. Тестові запитання та практичні завдання атестаційного іспиту для суддів складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.
 
1460. Вища кваліфікаційна комісія суддів України зобов’язана забезпечити прозорість атестаційного іспиту. На кожному його етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.
 
1461. 3. Суддівське досьє має містити інформацію про:
 
1462. 1) ефективність здійснення судочинства суддею, а саме:
 
1463. а) загальна кількість розглянутих справ;
 
1464. б) кількість скасованих судових рішень та підстави їх скасування;
 
1465. в) наявність та кількість рішень, які стали підставою для винесення рішень міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, якими встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов'язань;
 
1466. г) кількість змінених судових рішень та підстави їх зміни;
 
1467. г) дотримання строків розгляду справ;
 
1468. д) середня тривалість виготовлення тексту мотивованого рішення;
 
1469. е) судове навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, регіоні з урахуванням інстанційності, спеціалізації суду та судді;
 
1470. 2) дисциплінарну відповідальність судді, а саме:
 
1471. а) кількість скарг на дії судді;
 
1472. б) кількість дисциплінарних проваджень та їх результати;
 
1473. 3) дані щодо відповідності судді етичним та антикорупційним критеріям, а саме:
 
1474. а) відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам;
 
1475. б) інші дані стосовно відповідності судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції;
 
1476. в) дані стосовно відповідності поведінки судді правилам суддівської етики;
 
1477. 4) інформація про проходження суддею підготовки та підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України.
 
1478. Ведення суддівського досьє забезпечує Вища кваліфікаційна комісія суддів України на підставі положення, яке затверджується Радою суддів України.
 
1479. 4. Атестаційна співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження суддівського досьє.
 
1480. Стаття 88. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
 
1481. 1. Вища кваліфікаційна комісія суддів України на підставі вмотивованого висновку приймає рішення про:
 
1482. 1) встановлення судді вищого кваліфікаційного класу, ніж раніше встановлений (набутий);
 
1483. 2) підтвердження раніше встановленого кваліфікаційного класу судді;
 
1484. 3) встановлення нижчого кваліфікаційного класу, ніж раніше встановлений.
 
1485. 2. Приймаючи рішення про встановлення нижчого кваліфікаційного класу ніж той, який відповідає посаді судді у відповідному суді, Вища кваліфікаційна комісія суддів України вносить подання про переведення судді до суду нижчого рівня органу, що його обрав або призначив (щодо суддів апеляційних судів), або до Вищої ради юстиції (щодо суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів).
 
1486. Стаття 89. Оскарження рішень з питань кваліфікаційної атестації
 
1487. 1. Суддя, не згодний з рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційної атестації, може оскаржити це рішення у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
 
1488. Глава 2. Національна школа суддів України
 
1489. Стаття 90. Статус і структура Національної школи суддів України
 
1490. 1. Національна школа суддів України є державною установою зі спеціальним статусом, яка забезпечує підготовку висококваліфікованих кадрів для судової системи та здійснює науково-дослідну діяльність. На Національну школу суддів України не поширюється законодавство про вищу освіту.
 
1491. 2. Національна школа суддів України утворюється при Вищій кваліфікаційній комісії суддів України і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону та статуту, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
 
1492. 3. Національну школу суддів України очолює ректор, якого призначає на посаду і звільняє з посади Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Проректорів Національної школи суддів України призначає на посади і звільняє з посад Вища кваліфікаційна комісія суддів України за поданням ректора Національної школи суддів України. Ректор Національної школи суддів України надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України пропозиції до кандидатур на заміщення відповідних вакантних посад проректорів.
 
1493. 4. Ректор, проректори, викладачі, які працюють на постійній основі, та працівники апарату Національної школи суддів України є державними службовцями.
 
1494. 5. Національна школа суддів України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в органах Державного казначейства України та може мати регіональні відділення.
 
1495. Стаття 91. Завдання Національної школи суддів України
 
1496. 1. Національна школа суддів України здійснює:
 
1497. 1) спеціальну підготовку кандидатів на посаду судді;
 
1498. 2) підготовку суддів:
 
1499. яких призначено на посаду судді вперше;
 
1500. яких обрано на посаду судді безстроково;
 
1501. яких призначено на адміністративні посади в судах;
 
1502. 3) періодичне навчання суддів з метою підвищення рівня кваліфікації;
 
1503. 4) проведення курсів навчання, визначених дисциплінарним органом, для підвищення кваліфікації суддів, які тимчасово відсторонені від здійснення правосуддя;
 
1504. 5) підготовку працівників апаратів судів;
 
1505. 6) проведення наукових досліджень з питань удосконалення судочинства;
 
1506. 7) вивчення міжнародного досвіду організації діяльності судів;
 
1507. 8) науково-методичне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції.
 
1508. Розділ VІ. ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУДДІ
 
1509. Глава 1. Підстави та порядок застосування до судді дисциплінарної відповідальності
 
1510. Стаття 92. Підстави дисциплінарної відповідальності судді
 
1511. 1. Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
 
1512. 1) умисне або внаслідок недбалості:
 
1513. а) незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків або призвело до порушення правил підсудності чи підвідомчості;
 
1514. б) незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;
 
1515. в) порушення засад гласності і відкритості судового процесу;
 
1516. г) порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
 
1517. г) незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу;
 
1518. д) порушення правил щодо відводу (самовідводу);
 
1519. 2) безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень;
 
1520. 3) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, у тому числі прояв неповаги у процесі здійснення судочинства до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу;
 
1521. 4) умисне або у зв'язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод;
 
1522. 5) розголошення суддею таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати, або інформації, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;
 
1523. 6) неповідомлення суддею органів суддівського самоврядування та правоохоронних органів про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, які перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення відбулося в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п'яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок;
 
1524. 7) неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Ради суддів України про реальний чи потенційний конфлікт інтересів судді (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному процесуальним законом);
 
1525. 8) втручання у процес здійснення судочинства іншими суддями;
 
1526. 9) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції;
 
1527. 10) зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, які вимагаються законодавством;
 
1528. 11) використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку;
 
1529. 12) допущення суддею недоброчесної поведінки, у тому числі здійснення суддею або членами його сім'ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім'ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам;
 
1530. 13) ненадання інформації або надання завідомо недостовірної інформації на законну вимогу члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та/ або члена Вищої ради юстиції;
 
1531. 14) визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією, у випадках, установлених законом.
 
1532. 2. Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.
 
1533. Стаття 93. Дисциплінарне провадження щодо судді
 
1534. 1. Дисциплінарне провадження – це процедура розгляду звернення з метою встановлення обставин, що можуть бути підставою дисциплінарної відповідальності судді.
 
1535. 2. Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має будь-яка особа. Громадяни здійснюють вказане право особисто або через адвоката, юридичні особи – через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування – через адвоката або прокурора.
 
1536. Адвокат, прокурор зобов'язаний перевірити факти, які можуть тягнути дисциплінарну відповідальність судді, до подання відповідної скарги (заяви). Адвокат, прокурор зобов'язаний відмовити у зверненні зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, за наявності конфлікту інтересів, а також у випадку, коли такий адвокат, прокурор є учасником судового процесу, в якому бере участь суддя, щодо поведінки якого подається відповідне звернення.
 
1537. 3. Скарга (заява) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, подається у письмовій формі та повинна містити такі відомості:
 
1538. 1) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку;
 
1539. 2) прізвище, ім'я, по батькові та посада судді (суддів), на дії якого скаржиться заявник;
 
1540. 3) конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного правопорушення, що відповідно до частини першої статті 92 цього Закону може бути підставою дисциплінарної відповідальності судді;
 
1541. 4) посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені заявником відомості.
 
1542. Скарга (заява) підписується заявником із зазначенням дати її підписання.
 
1543. Вища кваліфікаційна комісія суддів України затверджує та розміщує на своєму офіційному веб-сайті зразок скарги (заяви) щодо поведінки судді.
 
1544. 4. Не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права як засобу тиску на суддю у зв'язку зі здійсненням ним правосуддя. За подання завідомо безпідставної скарги про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності адвокатом або прокурором такий адвокат, прокурор може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності відповідно до закону.
 
1545. 5. Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.
 
1546. 6. Перевірка звернення на прийнятність до розгляду Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або, за його дорученням, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
 
1547. Звернення повертається членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України без розгляду, якщо:
 
1548. 1) звернення не відповідає визначеним цим Законом вимогам;
 
1549. 2) звернення містить виражені у непристойній формі висловлювання, що принижують честь і гідність будь-яких осіб;
 
1550. 3) наведені у зверненні відомості стосуються тільки поведінки учасників процесу, працівників апарату суду або інших осіб;
 
1551. 4) у зверненні порушується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, звільнених з посади судді, суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, а також суддів, повноваження яких припинено у зв'язку зі смертю;
 
1552. 5) звернення стосується оскарження судового рішення, грунтується на доводах, що можуть бути перевірені лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законодавством;
 
1553. 6) факти неналежної поведінки судді, що повідомляються, вже були предметом перевірки і щодо них у дисциплінарному провадженні прийнято рішення.
 
1554. Стаття 94. Органи, що здійснюють дисциплінарне провадження щодо судді
 
1555. 1. Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють:
 
1556. 1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України – щодо суддів місцевих та апеляційних судів;
 
1557. 2) Вища рада юстиції – щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.
 
1558. Стаття 95. Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді
 
1559. 1. Дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення.
 
1560. 2. За зверненням, яке відповідає встановленим цим Законом вимогам та не підлягає поверненню членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, проводиться перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарного провадження.
 
1561. Така перевірка проводиться у порядку, встановленому цим Законом.
 
1562. 3. Під час здійснення перевірки член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України має право знайомитися з матеріалами судових справ, робити з них копії, опитувати суддів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного правопорушення, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян та їх об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію.
 
1563. 4. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань, особи, яким направлено запит члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зобов'язані протягом десяти днів з дня його отримання надати відповідну інформацію. У разі необхідності зазначений строк може бути продовжено до тридцяти днів, про що член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повідомляє безпосередньо у запиті.
 
1564. 5. Ненадання члену Вищої кваліфікаційної комісії суддів України інформації, а також надання завідомо недостовірних відомостей тягне за собою притягнення винних осіб до відповідальності, встановленої законом.
 
1565. 6. Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Висновок члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
 
1566. 7. Питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який проводив перевірку, не бере участі у прийнятті рішення про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.
 
1567. Рішення про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.
 
1568. 8. Копія рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відкриття дисциплінарної справи не пізніше як через три дні з дня його прийняття надсилається судді, щодо якого відкрито дисциплінарну справу. До рішення додається копія висновку члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
 
1569. 9. У разі відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, закінчення строку давності притягнення або виявлення обставин, передбачених частиною п’ятою статті 93 цього Закону, Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді.
 
1570. 10. Розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні, на яке запрошуються особа, за скаргою (заявою) якої відкрито справу або її представник, та суддя, стосовно якого відкрито справу. Будь-які заінтересовані особи мають право бути присутніми на засіданні.
 
1571. 11. У разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України суддя, справа стосовно якого розглядається, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які додаються до матеріалів справи. Письмові пояснення судді оголошуються на засіданні в обов'язковому порядку. Повторна неявка цього судді на засідання є підставою для розгляду дисциплінарної справи за його відсутності.
 
1572. Неприбуття особи, за зверненням якої відкрито дисциплінарну справу, не перешкоджає її розгляду.
 
1573. 12. Розгляд дисциплінарної справи стосовно судді відбувається на засадах змагальності. На засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України заслуховуються повідомлення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який здійснював перевірку, про результати перевірки, пояснення судді, стосовно якого розглядається справа, та/або його представника, свідків, а також інших заінтересованих осіб.
 
1574. 13. Суддя, стосовно якого розглядається питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, та/або його представник мають право надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи.
 
1575. 14. Перебіг розгляду дисциплінарної справи стосовно судді та оголошення результатів її розгляду фіксуються технічними засобами.
 
1576. 15. Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду юстиції".
 
1577. Стаття 96. Рішення у дисциплінарній справі стосовно судді
 
1578. 1. Вища кваліфікаційна комісія суддів України обговорює результати розгляду дисциплінарної справи за відсутності судді, стосовно якого розглядалася справа, і запрошених осіб. За результатами розгляду Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення або відмову в накладенні дисциплінарного стягнення. Рішення у дисциплінарній справі приймається більшістю від її загального складу. Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який проводив перевірку, не бере участі в голосуванні під час прийняття рішення.
 
1579. 2. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
 
1580. 3. Якщо Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення про відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється з одночасним повідомленням про це заінтересованих осіб.
 
1581. Рішення про припинення дисциплінарного провадження оскарженню не підлягає.
 
1582. 4. Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
 
1583. У разі якщо рішенням Європейського суду з прав людини встановлені факти, які можуть бути підставою для застосування дисциплінарного стягнення до судді, вказаний строк обраховується з дня набуття таким рішенням Європейського суду з прав людини статусу остаточного.
 
1584. 5. За наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.
 
1585. 6. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України викладається у письмовій формі, підписується головуючим і членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які брали участь у прийнятті рішення, і оголошується на засіданні. Рішення у дисциплінарній справі повинно містити:
 
1586. 1) прізвище, ім'я, по батькові і посаду судді, який притягається до дисциплінарної відповідальності;
 
1587. 2) встановлені обставини у справі з посиланням на докази;
 
1588. 3) мотиви, з яких ухвалено рішення;
 
1589. 4) суть рішення за результатами розгляду із зазначенням дисциплінарного стягнення в разі його застосування;
 
1590. 5) порядок і строк оскарження рішення.
 
1591. 7. За наявності окремої думки члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України така думка викладається у письмовій формі і додається до справи, про що головуючий повідомляє на засіданні. Зміст окремої думки оголошенню на засіданні не підлягає.
 
1592. 8. Копія рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у семиденний строк вручається чи надсилається судді, стосовно якого розглядалася дисциплінарна справа, або його представнику.
 
1593. 9. Вища кваліфікаційна комісія суддів України може встановити у рішенні про застосування дисциплінарного стягнення порядок його виконання.
 
1594. Стаття 97. Дисциплінарне стягнення стосовно судді
 
1595. 1. До суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді:
 
1596. 1) попередження;
 
1597. 2) догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця;
 
1598. 3) суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців;
 
1599. 4) тимчасового (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим проходженням атестації для підтвердження кваліфікаційного класу;
 
1600. 5) переведення судді до іншого суду того ж рівня цієї ж спеціалізації;
 
1601. 6) пониження судді у кваліфікаційному класі:
 
1602. а) без переведення до суду нижчого рівня, якщо отриманий в результаті пониження нижчий клас дозволяє судді здійснювати правосуддя в суді відповідного рівня;
 
1603. б) з переведенням до суду нижчого рівня, якщо отриманий в результаті пониження нижчий клас не дозволяє судді здійснювати правосуддя в суді відповідного рівня;
 
1604. 7) висновку про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги.
 
1605. Під час обрання дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер правопорушення, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, а також наявність непогашених дисциплінарних стягнень, та інші обставини, що стосуються вчиненого суддею дисциплінарного правопорушення. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципів пропорційності. Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 1 – 3, не застосовуються у випадку вчинення суддею правопорушень, передбачених пунктами 10, 11, 12, 14 частини першої статті 92 цього Закону. У разі прийняття рішення про застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді пониження судді у кваліфікаційному класі, що не дозволяє судді здійснювати правосуддя в суді відповідного рівня, суддя відстороняється від здійснення правосуддя у цьому судді з моменту прийняття рішення про застосування до нього дисциплінарного стягнення.
 
1606. За наявності непогашених дисциплінарних стягнень до судді має бути застосовано більш суворе дисциплінарне стягнення.
 
1607. Суддя, який має непогашене дисциплінарне стягнення, не може брати участі у конкурсі на зайняття посади в іншому суді.
 
1608. 2. Висновок про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може бути прийнятий у разі, якщо:
 
1609. 1) суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя;
 
1610. 2) суддя вчинив дисциплінарне правопорушення, маючи непогашене дисциплінарне стягнення (крім попередження та догани), або має два непогашених дисциплінарних стягнення;
 
1611. 3) установлено факт недоброчесної поведінки судді, у тому числі здійснення суддею або членами його сім'ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім'ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим ним та членами його сім'ї майну і доходам; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди;
 
1612. 4) визнання судом судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією.
 
1613. 3. Інформація про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та на веб-сайті суду, в якому працює суддя. Ця інформація повинна містити дані про суддю, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, про накладене дисциплінарне стягнення та копію рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про накладення такого стягнення.
 
1614. Стаття 98. Погашення дисциплінарного стягнення
 
1615. 1. Суддя вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо:
 
1616. 1) протягом шести місяців з дня прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню;
 
1617. 2) протягом одного року з дня прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню;
 
1618. 3) протягом вісімнадцяти місяців із дня прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді суворої догани його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню;
 
1619. 4) протягом двох років із дня прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню та за умови підтвердження кваліфікаційного класу за результатами атестації;
 
1620. 5) протягом трьох років із дня прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді переведення до іншого суду того ж рівня суддю не буде піддано новому дисциплінарному стягненню;
 
1621. 6) протягом трьох років із дня прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді пониження у кваліфікаційному класі суддю не буде піддано новому дисциплінарному стягненню.
 
1622. 2. Погашення дисциплінарного стягнення відповідно до пунктів 5 і 6 частини першої цієї статті не тягне відповідно повернення на посаду судді до суду, в якому такий суддя здійснював правосуддя до накладення дисциплінарного стягнення, поновлення у кваліфікаційному класі, якого суддя був позбавлений.
 
1623. Стаття 99. Оскарження рішення у дисциплінарній справі стосовно судді
 
1624. 1. Суддя місцевого чи апеляційного суду може оскаржити рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції або до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, не пізніше одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.
 
1625. 2. Скарга до Вищої ради юстиції подається суддею через Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.
 
1626. 3. Вища кваліфікаційна комісія суддів України не пізніше як у триденний строк після отримання скарги надсилає її разом із матеріалами дисциплінарної справи до Вищої ради юстиції.
 
1627. 4. Розгляд скарг Вищою радою юстиції здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду юстиції".
 
1628. 5. Розгляд адміністративного позову щодо оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності здійснюється в порядку, передбаченому процесуальним законом.
 
1629. 6. Подання скарги до Вищої ради юстиції чи адміністративного позову до суду на рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності зупиняє застосування дисциплінарного стягнення.
 
1630. Глава 2. Вища кваліфікаційна комісія суддів України
 
1631. Стаття 100. Статус Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
 
1632. 1. Вища кваліфікаційна комісія суддів України є постійно діючим органом у системі судоустрою України.
 
1633. 2. Вища кваліфікаційна комісія суддів України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державного казначейства України.
 
1634. 3. Порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначається цим Законом. Вища кваліфікаційна комісія суддів України більшістю голосів від її складу, передбаченого законом, затверджує регламент, що визначає порядок роботи Комісії в межах, установлених цим Законом.
 
1635. 4. Вища кваліфікаційна комісія суддів України має офіційний веб-сайт та офіційний друкований орган, які є офіційними джерелами інформації про роботу Комісії.
 
1636. Офіційний друкований орган може видаватися в електронному вигляді.
 
1637. Стаття 101. Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
 
1638. 1. Вища кваліфікаційна комісія суддів України:
 
1639. 1) веде облік даних про кількість посад суддів у судах загальної юрисдикції, у тому числі вакантних;
 
1640. 2) проводить добір кандидатів для призначення на посаду судді вперше, у тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит;
 
1641. 3) вносить до Вищої ради юстиції рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді для подальшого внесення відповідного подання Президентові України;
 
1642. 4) надає рекомендацію про обрання на посаду судді безстроково або відмовляє у наданні такої рекомендації;
 
1643. 5) вносить подання про переведення судді відповідно до цього Закону;
 
1644. 6) визначає потреби у державному замовленні на професійну підготовку кандидатів на посаду судді у Національній школі суддів України;
 
1645. 7) затверджує порядок проходження спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді;
 
1646. 8) проводить кваліфікаційну атестацію та присвоює кваліфікаційні класи суддів;
 
1647. 9) на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України приймає рішення про відсторонення судді від посади у зв'язку із притягненням до кримінальної відповідальності;
 
1648. 10) розглядає в порядку дисциплінарного провадження звернення стосовно суддів місцевих та апеляційних судів з підстав, визначених статтею 92 цього Закону;
 
1649. 11) приймає рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав застосовує дисциплінарне стягнення до суддів місцевих та апеляційних судів;
 
1650. 12) забезпечує ведення суддівського досьє;
 
1651. 13) бере у межах компетенції участь у міжнародному співробітництві, у тому числі встановлює зв'язки з іноземними закладами, установами та організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги;
 
1652. 14) здійснює інші повноваження, передбачені законом.
 
1653. 2. Вища кваліфікаційна комісія суддів України для здійснення своїх повноважень має право витребувати та одержувати необхідну інформацію від суддів, Державної судової адміністрації України, органів суддівського самоврядування та інших судових органів, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, об'єднань громадян та окремих фізичних осіб, ненадання якої тягне за собою відповідальність, установлену законом.
 
1654. Стаття 102. Склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
 
1655. 1. До складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України обираються (призначаються) чотирнадцять членів, які є громадянами України, мають повну вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менше двадцяти років.
 
1656. 2. Вища кваліфікаційна комісія суддів України діє у складі двох палат – кваліфікаційної та дисциплінарної. До складу Комісії обираються (призначаються):
 
1657. 1) з'їздом суддів України – по чотири члени дисциплінарної і кваліфікаційної палат з числа суддів, обраних на посаду судді безстроково або суддів у відставці;
 
1658. 2) з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ – по одному члену дисциплінарної і кваліфікаційної палат;
 
1659. 3) з'їздом адвокатів України – по одному члену дисциплінарної і кваліфікаційної палат;
 
1660. 4) Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини – один член дисциплінарної палати з числа осіб, які не є суддями;
 
1661. 5) Головою Державної судової адміністрації України – один член кваліфікаційної палати з числа осіб, які не є суддями.
 
1662. Вища кваліфікаційна комісія суддів України виконує функції та здійснює повноваження:
 
1663. 1) з питань призначення суддів на посади та атестації суддів – у складі кваліфікаційної палати;
 
1664. 2) з питань дисциплінарної відповідальності суддів – у складі дисциплінарної палати;
 
1665. 3) з питань організації діяльності комісії та інших питань, що стосуються діяльності обох палат комісії, – у спільному складі обох палат.
 
1666. У разі необхідності Вища кваліфікаційна комісія суддів України у спільному складі обох палат може прийняти рішення про залучення членів однієї палати до роботи іншої палати.
 
1667. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України приймаються кожною з палат Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у межах їх повноважень та складом обох палат з питань організації діяльності комісії та інших питань, що стосуються діяльності обох палат.
 
1668. 3. Строк повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України становить чотири роки з дня обрання (призначення). Одна і та сама особа не може здійснювати повноваження два строки підряд.
 
1669. 4. За членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який є суддею або державним службовцем, на час здійснення повноважень зберігаються посада, статус і місце роботи.
 
1670. 5. Члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на час здійснення повноважень відряджаються до Комісії та не можуть виконувати будь-яку іншу оплачувану роботу, крім викладацької, творчої та наукової.
 
1671. Члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, обрані з'їздом суддів України, не можуть здійснювати правосуддя. При цьому за ними зберігається право брати участь у вирішенні питань, що розглядаються органами суддівського самоврядування, а за суддями Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів – також у вирішенні питань, що розглядаються пленумами цих судів.
 
1672. Члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які є адвокатами, на час виконання повноважень членів Комісії повинні зупинити адвокатську діяльність.
 
1673. На членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України поширюються вимоги та обмеження, встановлені законодавством у сфері запобігання корупції.
 
1674. Члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повинні у своїй діяльності та поза її межами дотримуватися найвищих стандартів етичної поведінки, в тому числі принципів та правил етики, які застосовуються до суддів.
 
1675. Члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не мають права суміщати свою посаду з будь-якими посадами в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, зі статусом народного депутата України, депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, районної у місті, сільської, селищної ради, підприємницькою діяльністю, будь-якою іншою оплачуваною роботою або отримувати винагороду (крім здійснення викладацької, наукової і творчої діяльності в позаробочий час та отримання винагороди за неї), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради юридичної особи, що має на меті одержання прибутку. Особи, які є власниками акцій або володіють іншими корпоративними правами чи мають інший майновий інтерес у діяльності будь-якої юридичної особи, що має на меті отримання прибутку, зобов’язані передати такі акції (корпоративні права) в управління незалежній третій особі на час перебування на посаді члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
 
1676. Вплив на членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у будь-який спосіб забороняється.
 
1677. 6. Не можуть бути членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України:
 
1678. 1) особи, визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними;
 
1679. 2) особи, які мають судимість, не погашену або не зняту в установленому законом порядку;
 
1680. 3) особи, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення;
 
1681. 4) особи, які були членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або Вищої ради юстиції до набрання чинності Законом України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні";
 
1682. 5) особи, які перебувають на адміністративних посадах у судах;
 
1683. 6) особи, які не відповідають вимогам цього Закону щодо несумісності з іншими видами діяльності та не усунули таку невідповідність протягом розумного строку, але не більш ніж протягом тридцяти днів із дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності.
 
1684. Перебування особи на посаді члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України також несумісне із наявністю заборони такій особі обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади в порядку, передбаченому Законом України "Про очищення влади".
 
1685. Стаття 103. Порядок формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
 
1686. 1. Вища кваліфікаційна комісія суддів України формується на основі принципів гласності та публічності в порядку, передбаченому цим Законом.
 
1687. 2. У разі необхідності обрання нового члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з'їздом суддів України, або з'їздом адвокатів України, або з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ орган, який скликає з'їзд, не пізніше ніж за сорок п'ять днів повідомляє Комісію про дату та місце проведення з'їзду.
 
1688. Не пізніше наступного робочого дня після надходження повідомлення про дату та місце проведення з'їзду, Комісія оприлюднює оголошення на своєму веб-сайті, в якому зазначається:
 
1689. 1) дата і місце проведення з'їзду;
 
1690. 2) інформація про відкриття реєстрації кандидатів на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
 
1691. 3. Особа, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом до членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, та має намір бути обраною членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з'їздом суддів України, або з'їздом адвокатів України, або з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, звертається до секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не пізніше ніж за тридцять днів до дати проведення відповідного з'їзду із заявою про реєстрацію її кандидатом для обрання членом Комісії відповідним з’їздом. Форма заяви затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
 
1692. Разом із заявою про реєстрацію кандидатом для обрання членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України претендент подає:
 
1693. 1) автобіографію;
 
1694. 2) мотиваційний лист, в якому викладаються мотиви бути обраним членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
 
1695. 3) копію документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України;
 
1696. 4) копію трудової книжки;
 
1697. 5) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
 
1698. 6) копії документів про освіту, вчені звання та наукові ступені;
 
1699. 7) довідку медичної установи про стан здоров'я кандидата із висновком щодо його придатності до роботи на посаді, пов'язаній із виконанням функцій держави;
 
1700. 8) копію військового квитка (для військовослужбовців або військовозобов'язаних);
 
1701. 9) письмову згоду на обробку персональних даних та оприлюднення копій документів, визначених цією статтею, крім копій документів, передбачених пунктами 3, 7, 8 цієї статті;
 
1702. 10) письмову заяву про відсутність обмежень щодо членства у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, а також про відповідність вимогам щодо несумісності або зобов'язання виконувати вимоги щодо несумісності у разі обрання членом Комісії;
 
1703. 11) заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади";
 
1704. 12) згоду на проведення спеціальної перевірки відповідно до закону.
 
1705. 4. Секретаріат Вищої кваліфікаційної комісії суддів України здійснює реєстрацію кандидатів за умови подання документів, зазначених у частині третій цієї статті. У випадку якщо особа виявила бажання бути обраною членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з'їздом суддів України, секретаріат Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для реєстрації такої особи зобов'язаний також установити наявність статусу судді. У разі звернення претендента за реєстрацією про обрання більше ніж одним органом секретаріат Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відмовляє такому претенденту у реєстрації членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
 
1706. 5. Секретаріат Вищої кваліфікаційної комісії суддів України здійснює реєстрацію кандидатів у хронологічному порядку надходження заяв та не пізніше наступного робочого дня оприлюднює інформацію про кандидата разом із копіями поданих документів, крім документів, які передбачені пунктами 3, 7, 8 частини третьої цієї статті, на своєму веб-сайті.
 
1707. 6. Реєстрація кандидатів завершується о 24 годині останнього дня строку, визначеного частиною третьою цієї статті.
 
1708. 7. Не пізніше наступного дня після завершення реєстрації секретаріат Вищої кваліфікаційної комісії суддів України формує:
 
1709. 1) перелік реєстрованих кандидатів – суддів та суддів у відставці;
 
1710. 2) перелік зареєстрованих кандидатів, які не є суддями або суддями у відставці.
 
1711. Ці переліки невідкладно оприлюднюються на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та публікуються у газеті "Голос України", а також невідкладно надсилаються органу, який скликає відповідний з’їзд.
 
1712. Секретаріат Вищої кваліфікаційної комісії суддів України забезпечує проведення спеціальної перевірки стосовно зареєстрованих кандидатів. У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про кандидата, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, секретаріат Вищої кваліфікаційної комісії суддів України виключає такого кандидата з переліку зареєстрованих кандидатів на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
 
1713. 8. Голосування на відповідному з'їзді проводиться виключно по кандидатах для обрання членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зареєстрованих у порядку, встановленому цим Законом.
 
1714. Кожен із кандидатів для обрання членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України має право виступити перед делегатами відповідного з'їзду до початку голосування. Рішенням відповідного з'їзду може бути встановлене розумне обмеження часу для виступу, однакове для всіх кандидатів. Кандидат надає делегатам відповідного з'їзду за їх запитом будь-яку інформацію про себе, крім інформації, яка стосується його приватного життя або становить державну таємницю.
 
1715. Після виступів кандидатів та обговорення кандидатур проводиться голосування. Обраним на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вважається кандидат, який за результатами таємного голосування отримав більшість голосів обраних делегатів відповідного з'їзду.
 
1716. За результатами голосування головуючим і секретарем відповідного з'їзду підписується рішення про обрання членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
 
1717. 9. Порядок скликання з'їзду суддів України визначається цим Законом. Порядок проведення з'їзду суддів України визначається Радою суддів України та рішеннями з'їзду.
 
1718. Порядок скликання з'їзду адвокатів України визначається Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Порядок проведення з'їзду адвокатів України визначається Радою адвокатів України та рішеннями з'їзду.
 
1719. 10. У з'їзді представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ беруть участь представники вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі навчальні підрозділи, що на дату проведення з'їзду здійснюють підготовку фахівців зі ступенем вищої освіти "магістр" протягом не менше десяти років, а також науково-дослідних установ, які на дату проведення з'їзду здійснюють наукову діяльність у галузі права як основну не менше десяти років. У з'їзді беруть участь по три представники від кожного вказаного навчального закладу та наукової установи.
 
1720. Час і місце проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ визначається Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, а у разі неможливості прийняття рішення Комісією через відсутність достатньої кількості обраних членів Комісії – центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Повідомлення про час і місце проведення з'їзду не пізніше ніж за сорок п'ять днів до його проведення публікується у газеті "Голос України" та оприлюднюється на веб-сайті Комісії або центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, якщо ним визначені час і місце проведення з'їзду, а також невідкладно надсилається навчальним закладам та науковим установам, які делегують своїх представників на з'їзд. З'їзд має проводитися в приміщенні навчального закладу або наукової установи. Порядок проведення з'їзду визначається рішенням з'їзду. Для вирішення організаційно-технічних питань підготовки з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ може бути створено організаційний комітет з їх представників у кількості до десяти осіб. Запрошення до участі в роботі організаційного комітету надсилає орган, який скликає з'їзд.
 
1721. 11. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Державної судової адміністрації України призначають члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з числа суддів у відставці або інших осіб за результатами проведення публічного конкурсу.
 
1722. 12. До складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не можуть бути обрані народні депутати України поточного скликання Верховної Ради України, члени Кабінету Міністрів України, голови судів, їх заступники, секретарі судових палат, їх заступники, члени Ради суддів України, Вищої ради юстиції, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, особи, які притягувалися до відповідальності за вчинення корупційного діяння, а також особи, які були членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або Вищої ради юстиції до набрання чинності Законом України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні".
 
1723. 13. Вища кваліфікаційна комісія суддів України вважається повноважною за умови обрання до її складу не менше восьми членів. При цьому кваліфікаційна і дисциплінарна палати повноважні за наявності в їх складі не менше чотирьох членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
 
1724. Стаття 104. Припинення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
 
1725. 1. Повноваження члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припиняються в разі:
 
1726. 1) закінчення строку, на який його призначено;
 
1727. 2) подання ним заяви про припинення повноважень за власним бажанням;
 
1728. 3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
 
1729. 4) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
 
1730. 5) припинення громадянства України;
 
1731. 6) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
 
1732. 7) його смерті;
 
1733. 8) якщо законом передбачено таке припинення;
 
1734. 9) скоєння аморального вчинку;
 
1735. 10) виявлення обставин щодо його невідповідності вимогам, визначеним у частині першій статті 102 цього Закону, які не були відомі на момент прийняття рішення про призначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
 
1736. 11) порушення вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції;
 
1737. 12) звільнення його з посади судді з підстав, передбачених цим Законом (крім виходу у відставку судді).
 
1738. 2. Рішення про припинення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України приймає Вища кваліфікаційна комісія суддів України або орган, що обрав відповідного члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
 
1739. Стаття 105. Організація роботи та засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
 
1740. 1. Вища кваліфікаційна комісія суддів України на спільному засіданні палат за наявності кворуму обирає таємним голосуванням більшістю голосів від загального складу голову Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і заступника голови, які є головами кваліфікаційної та дисциплінарної палат, та секретарів палат Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Головує на цьому засіданні член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який має найбільший стаж роботи у галузі права.
 
1741. 2. Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України організовує роботу Комісії, визначає обов'язки заступника голови, веде засідання Комісії, здійснює підготовку засідань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та організовує діловодство. Обов'язки голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в разі його відсутності виконує заступник голови Комісії, а за відсутності заступника голови – член Комісії, обраний за квотою з'їзду суддів України, який має більший стаж роботи на посаді судді.
 
1742. 3. Секретарі палат Вищої кваліфікаційної комісії суддів України здійснюють підготовку засідань палат та несуть відповідальність за організацію діловодства у цих палатах.
 
1743. 4. Для здійснення розподілу справ у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України діє автоматизована система визначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який проводить підготовку до розгляду і доповідає справу. Положення про автоматизовану систему визначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для підготовки до розгляду і доповіді справ затверджується Радою суддів України.
 
1744. 5. Голови палат Вищої кваліфікаційної комісії суддів України організовують їх роботу та ведуть засідання палат. Обов’язки голів палат у разі їх відсутності виконують члени палат, призначені за квотою з’їзду суддів України, які мають більший стаж роботи на посаді судді.
 
1745. 6. Вища кваліфікаційна комісія суддів України затверджує Регламент, в якому регулюються відповідно до цього Закону процедурні питання її діяльності.
 
1746. 7. Засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та її палат проводяться відкрито, крім випадків, установлених законом.
 
1747. Засідання Комісії, її палат є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від установленого законом складу Комісії або палати відповідно.
 
1748. 8. Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначає дату, час і місце проведення засідання Комісії, перелік питань, що виносяться на засідання, і не пізніше як за десять днів до засідання повідомляє про це особу, щодо якої має розглядатися питання, та оприлюднює цю інформацію на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (крім засідань з організаційних питань). Голови палат Комісії визначають дату, час і місце проведення засідань відповідних палат, перелік питань, що виносяться для розгляду на засіданні, і не пізніше як за десять днів до засідання повідомляють про це осіб, щодо яких має розглядатися питання, та оприлюднюють цю інформацію на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
 
1749. Стаття 106. Права члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
 
1750. 1. Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України має право:
 
1751. 1) знайомитися з матеріалами, поданими на розгляд Комісії або відповідної палати, членом якої він є, брати участь у їх дослідженні та перевірці;
 
1752. 2) наводити свої мотиви та міркування, а також подавати додаткові документи з питань, що розглядаються;
 
1753. 3) вносити пропозиції щодо проекту рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або відповідної палати, членом якої він є, з будь-яких питань та голосувати "за" або "проти" того чи іншого рішення;
 
1754. 4) висловлювати письмово окрему думку щодо рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України чи палати, членом якої він є;
 
1755. 5) здійснювати інші повноваження, встановлені законом.
 
1756. Стаття 107. Відвід члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
 
1757. 1. Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не має права проводити перевірку щодо наявності підстав для притягнення судді місцевого, апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності, брати участь у розгляді питання та прийнятті рішення і підлягає відводу (самовідводу), якщо наявні дані про конфлікт інтересів або обставини, що викликають сумнів у його безсторонності. За наявності таких обставин член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повинен заявити самовідвід. Із тих самих підстав відвід члену Комісії можуть заявити особи, щодо яких або за поданням яких розглядається питання.
 
1758. 2. Відвід має бути вмотивованим і поданим до початку розгляду питання у формі письмової заяви на ім'я голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Головуючий на засіданні зобов'язаний ознайомити із заявою про відвід члена Комісії, якому заявлено відвід.
 
1759. 3. Рішення про відвід (самовідвід) приймається більшістю голосів членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які беруть участь у засіданні. Голосування проводиться за відсутності члена Комісії, щодо якого вирішується питання про відвід (самовідвід).
 
1760. Стаття 108. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
 
1761. 1. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України приймається більшістю від установленого цим Законом складу. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої вирішується питання, та інших осіб, які не є членами Комісії.
 
1762. Рішення палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів України приймаються більшістю від установленого цим Законом складу.
 
1763. Палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів України виносять свої рішення від імені Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зазначаючи склад палати, який розглядав конкретну справу.
 
1764. 2. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та палат Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад Комісії (палати), питання, що розглядалося, мотиви прийнятого рішення. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати), які брали участь у прийнятті рішення.
 
1765. 3. За наявності окремої думки члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вона викладається у письмовій формі і додається до справи, про що головуючий повідомляє на засіданні.
 
1766. 4. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України може бути оскаржено до суду в порядку, встановленому законом. У випадках, передбачених цим Законом, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України може бути оскаржено до Вищої ради юстиції.
 
1767. Стаття 109. Забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
 
1768. 1. Організаційне забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України здійснює секретаріат, працівники якого є державними службовцями.
 
1769. Положення про секретаріат Вищої кваліфікаційної комісії суддів України затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
 
1770. 2. Для здійснення членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України своїх повноважень діє служба інспекторів у кількості сорока двох інспекторів.
 
1771. 3. Працівники секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України призначаються на посади та звільняються з посад головою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, визначеному Законом України "Про державну службу".
 
1772. Інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України призначаються на посади та звільняються з посад головою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за пропозицією відповідного члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
 
1773. 4. Розмір заробітної плати працівників секретаріату та інспекторів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, їх побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються Законом України "Про державну службу", іншими нормативно-правовими актами і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців апаратів центральних органів виконавчої влади.
 
1774. 5. Посадовий оклад члена Комісії встановлюється у розмірі винагороди судді Верховного Суду України.
 
1775. 6. Виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України.
 
1776. Стаття 110. Служба інспекторів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
 
1777. 1. Служба інспекторів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України формується з числа осіб, які мають повну вищу юридичну освіту і досвід роботи в галузі права понад п’ять років.
 
1778. 2. Інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України діють виключно за дорученням члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
 
1779. За дорученням члена Комісії інспектори:
 
1780. 1) попередньо аналізують заяви (скарги) щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, готують проекти висновків про наявність підстав для притягнення суддів місцевих та апеляційних судів до дисциплінарної відповідальності;
 
1781. 2) попередньо аналізують матеріали справ щодо атестації суддів та дисциплінарної практики щодо суддів;
 
1782. 3) виконують інші доручення члена Комісії під час атестаційного або дисциплінарного провадження відповідно до цього Закону.
 
1783. Розділ VІІ. ЗВІЛЬНЕННЯ СУДДІ СУДУ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ З ПОСАДИ
 
1784. Глава 1. Загальні положення
 
1785. Стаття 111. Загальні умови звільнення судді з посади
 
1786. 1. Суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.
 
1787. Стаття 112. Звільнення судді з посади у разі закінчення строку, на який його призначено
 
1788. 1. Вища рада юстиції вносить подання Президентові України про звільнення судді з посади в разі закінчення строку, на який його призначено, якщо:
 
1789. 1) суддя за повідомленням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України своєчасно не подав без поважних причин заяву про обрання його на посаду судді безстроково;
 
1790. 2) щодо судді Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення про відмову у рекомендуванні його для обрання на посаду судді безстроково;
 
1791. 3) кандидата на посаду судді безстроково не обрано Верховною Радою України.
 
1792. 2. Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді з посади у зв'язку із закінченням строку, на який його призначено, із зазначенням дати, з якої суддя має бути звільнений.
 
1793. 3. Суддя звільняється з посади Президентом України.
 
1794. 4. Якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може виконувати свої повноваження із здійснення правосуддя з наступного дня після закінчення строку, на який його було призначено.
 
1795. Стаття 113. Звільнення судді з посади за віком
 
1796. 1. Суддя звільняється з посади за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років.
 
1797. 2. Вища кваліфікаційна комісія суддів України не пізніш як за місяць до дня, зазначеного у частині першій цієї статті, зобов'язана повідомити Вищу раду юстиції про наявність підстави для звільнення судді.
 
1798. 3. Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді у зв'язку із досягненням ним шістдесяти п'яти років до органу, який обрав або призначив суддю, не пізніш як за п'ятнадцять днів до дня, зазначеного у частині першій цієї статті.
 
1799. 4. Якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може здійснювати свої повноваження зі здійснення правосуддя з наступного дня після досягнення шістдесяти п'яти років.
 
1800. Стаття 114. Звільнення судді з посади за станом здоров'я
 
1801. 1. Суддя звільняється з посади у разі неможливості здійснювати повноваження за станом здоров'я за наявності медичного висновку, що надається медичною комісією, утвореною спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я, або за рішенням суду про визнання судді обмежено дієздатним або недієздатним, яке набрало законної сили.
 
1802. Суд, який ухвалив рішення про визнання особи, яка є суддею, обмежено дієздатною або недієздатною, негайно повідомляє про це Вищу раду юстиції.
 
1803. 2. Визнавши, що стан здоров'я не дає змоги судді протягом тривалого часу або постійно здійснювати свої повноваження, Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді до органу, який його обрав або призначив.
 
1804. Стаття 115. Звільнення судді з посади у разі порушення ним вимог щодо несумісності
 
1805. 1. Суддя звільняється з посади у разі порушення ним вимог щодо несумісності за поданням Вищої ради юстиції, яке вноситься до органу, який обрав або призначив суддю, в порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду юстиції".
 
1806. Стаття 116. Звільнення судді з посади у разі порушення ним присяги
 
1807. 1. Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади у зв'язку з порушенням ним присяги судді.
 
1808. 2. Факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.
 
1809. 3. Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції".
 
1810. 4. На підставі подання Вищої ради юстиції Президент України видає указ про звільнення судді з посади.
 
1811. 5. На підставі подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.
 
1812. Стаття 117. Звільнення судді з посади у разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього
 
1813. 1. Суд, який ухвалив обвинувальний вирок щодо особи, яка є суддею, негайно повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України.
 
1814. 2. У разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка є суддею, Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про це Вищу раду юстиції, яка вносить подання про звільнення судді з посади.
 
1815. 3. Суддя, щодо якого обвинувальний вирок суду набрав законної сили, не може продовжувати здійснювати свої повноваження і втрачає передбачені законом гарантії незалежності і недоторканності судді, право на грошове та інше забезпечення.
 
1816. Стаття 118. Звільнення судді з посади у разі припинення його громадянства
 
1817. 1. Суддя звільняється з посади за поданням Вищої ради юстиції у разі припинення його громадянства відповідно до Закону України "Про громадянство України".
 
1818. 2. Суддя з моменту припинення його громадянства не може продовжувати здійснювати свої повноваження.
 
1819. Стаття 119. Звільнення судді з посади у разі визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим
 
1820. 1. Суд, який ухвалив рішення про визнання особи, яка є суддею, безвісно відсутньою або оголошення її померлою, негайно повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України. У разі набрання таким рішенням законної сили Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про це Вищу раду юстиції, яка вносить подання про звільнення судді з посади.
 
1821. Стаття 120. Звільнення судді з посади за його заявою про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням
 
1822. 1. Суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 139 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
 
1823. 2. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.
 
1824. 3. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.
 
1825. 4. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.
 
1826. 5. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
 
1827. Стаття 121. Вимоги до подання про звільнення судді з посади
 
1828. 1. У поданні Вищої ради юстиції про звільнення судді з посади зазначаються:
 
1829. 1) дата внесення подання;
 
1830. 2) прізвище, ім'я та по батькові судді;
 
1831. 3) рік народження судді;
 
1832. 4) відомості про перебування на посаді судді;
 
1833. 5) найменування суду;
 
1834. 6) підстава внесення подання про звільнення, визначена частиною п'ятою статті 126 Конституції України;
 
1835. 7) фактичні обставини (у разі внесення подання про звільнення судді за особливих обставин, визначених Законом України "Про Вищу раду юстиції");
 
1836. 8) інші відомості, визначені законом.
 
1837. Стаття 122. Розгляд питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково
 
1838. 1. Порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається цим Законом та Регламентом Верховної Ради України.
 
1839. 2. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.
 
1840. 3. Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.
 
1841. Стаття 123. Припинення повноважень судді
 
1842. 1. Повноваження судді припиняються у разі його смерті.
 
1843. 2. Про наявність підстави для припинення повноважень судді голова суду, в якому суддя обіймав посаду, повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України. До повідомлення додаються документи на підтвердження факту смерті.
 
1844. Розділ VІІІ. Суддівське самоврядування
 
1845. Глава 1. Загальні засади суддівського самоврядування
 
1846. Стаття 124. Завдання суддівського самоврядування
 
1847. 1. Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування – самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями.
 
1848. 2. Суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення самостійності судів і незалежності суддів. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в їх діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів.
 
1849. 3. До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані із здійсненням правосуддя.
 
1850. 4. До завдань суддівського самоврядування належить вирішення питань щодо:
 
1851. 1) забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади;
 
1852. 2) зміцнення незалежності судів, суддів, захист від втручання в їхню діяльність;
 
1853. 3) участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням установлених нормативів такого забезпечення;
 
1854. 4) призначення суддів на адміністративні посади в судах у порядку, встановленому цим Законом;
 
1855. 5) призначення суддів Конституційного Суду України;
 
1856. 6) призначення суддів до складу Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, встановленому законом.
 
1857. Стаття 125. Організаційні форми суддівського самоврядування
 
1858. 1. Організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, конференції суддів, Рада суддів України, з'їзд суддів України.
 
1859. 2. Суддівське самоврядування в Україні здійснюється через:
 
1860. 1) збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду України;
 
1861. 2) конференції суддів відповідної спеціалізації;
 
1862. 3) Раду суддів України;
 
1863. 4) з'їзд суддів України.
 
1864. 3. Порядок здійснення суддівського самоврядування визначається відповідно до Конституції України цим Законом, іншими законами, а також регламентами і положеннями, що приймаються органами суддівського самоврядування згідно з Конституцією України та цим Законом.
 
1865. Глава 2. Збори суддів та конференції суддів
 
1866. Стаття 126. Збори суддів
 
1867. 1. Збори суддів – це зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.
 
1868. 2. Збори суддів скликаються головою відповідного суду за власною ініціативою або на вимогу не менш як третини від загальної кількості суддів, які працюють у цьому суді.
 
1869. 3. Збори суддів скликаються у міру потреби, але не рідше одного разу на три місяці.
 
1870. 4. Збори суддів є повноважними, якщо на них присутні не менше двох третин від кількості суддів, які працюють у цьому суді. На збори суддів можуть запрошуватися працівники апарату суду, судді у відставці, представники громадськості, інші особи. У голосуванні беруть участь лише судді цього суду.
 
1871. 5. Збори суддів:
 
1872. 1) обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають із цих питань рішення, які є обов'язковими для суддів та працівників даного суду;
 
1873. 2) визначають спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ за пропозицією голови суду;
 
1874. 3) приймають рішення про обрання суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад;
 
1875. 4) визначають рівень навантаження на суддів відповідного суду з урахуванням виконання ними адміністративних або інших обов’язків;
 
1876. 5) заслуховують звіти суддів, які обіймають адміністративні посади в даному суді, та керівника апарату суду;
 
1877. 6) обирають таємним голосуванням з числа суддів цього суду делегатів на конференцію суддів;
 
1878. 7) здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом.
 
1879. 6. Збори суддів вищого спеціалізованого суду за пропозицією голови цього суду визначають спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ відповідної судової спеціалізації, а також приймають рішення про утворення та склад судових палат вищого спеціалізованого суду.
 
1880. Збори суддів Верховного Суду України, вищого спеціалізованого суду затверджують положення про апарат, структуру і штатний розпис апарату відповідного суду за поданням голови відповідного суду.
 
1881. 7. Збори суддів можуть звертатися з пропозиціями щодо питань діяльності суду до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які зобов'язані розглянути ці пропозиції і дати відповідь по суті.
 
1882. 8. Збори суддів можуть обговорювати питання щодо практики застосування законодавства, розробляти відповідні пропозиції щодо вдосконалення такої практики та законодавства. Збори суддів місцевого чи апеляційного суду можуть вносити відповідні пропозиції на розгляд вищого спеціалізованого суду та Верховного Суду України.
 
1883. 9. Збори суддів місцевих загальних судів у порядку, встановленому цим Законом, обирають слідчих суддів.
 
1884. 10. Збори суддів приймають рішення більшістю голосів суддів, присутніх на зборах, відкритим голосуванням, якщо не буде прийнято рішення про проведення таємного голосування. Рішення щодо обрання на адміністративні посади або звільнення з цих посад, а також про обрання делегатів на конференцію суддів приймаються таємним голосуванням.
 
1885. 11. Виконання рішень зборів суддів за дорученням зборів покладається на голову відповідного суду або його заступника.
 
1886. Стаття 127. Конференції суддів
 
1887. 1. Конференція суддів – це зібрання делегатів зборів суддів.
 
1888. 2. У системі суддівського самоврядування діють конференція суддів загальних судів, конференція суддів господарських судів та конференція суддів адміністративних судів.
 
1889. 3. Конференція суддів:
 
1890. 1) обговорює і вирішує питання щодо фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів відповідної спеціалізації, заслуховує з цих питань інформацію представників Державної судової адміністрації України;
 
1891. 2) здійснює контроль за організацією діяльності судів відповідної спеціалізації, заслуховує інформацію голів цих судів про діяльність судів, інформацію Голови Державної судової адміністрації України з питань організаційно-матеріального забезпечення відповідних судів;
 
1892. 3) розробляє пропозиції для внесення на розгляд з'їзду суддів України;
 
1893. 4) звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності судів відповідної спеціалізації до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
 
1894. 5) розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту і побутового забезпечення суддів та їхніх сімей, заслуховує з цих питань представників Державної судової адміністрації України, приймає відповідні рішення;
 
1895. 6) обирає делегатів на з'їзд суддів України;
 
1896. 7) ініціює проведення позачергового з'їзду суддів України в порядку, встановленому цим Законом;
 
1897. 8) обговорює та вирішує в межах своєї компетенції інші питання відповідно до цього Закону.
 
1898. Стаття 128. Порядок формування конференцій суддів
 
1899. 1. До складу конференції суддів загальних судів входять:
 
1900. 1) по два судді від кожного апеляційного округу, з яких один суддя є представником місцевих загальних судів та один суддя є представником апеляційного суду відповідного апеляційного округу;
 
1901. 2) шість суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ;
 
1902. 3) один суддя Верховного Суду України Судової палати у кримінальних справах або Судової палати у цивільних справах.
 
1903. 2. Збори суддів апеляційних загальних судів обирають на основі пропозицій, поданих зборами суддів місцевих загальних судів, делегатів цих судів на конференцію суддів загальних судів.
 
1904. 3. До складу конференції суддів господарських судів та конференції суддів адміністративних судів входять:
 
1905. 1) по одному судді від кожного місцевого, апеляційного суду відповідної судової спеціалізації;
 
1906. 2) шість суддів відповідного вищого спеціалізованого суду;
 
1907. 3) один суддя Верховного Суду України відповідної Судової палати.
 
1908. Стаття 129. Порядок скликання конференції суддів
 
1909. 1. Конференція суддів скликається не рідше одного разу на рік за ініціативою зборів суддів не менш як однієї чверті всіх судів відповідної спеціалізації або за ініціативою Ради суддів України.
 
1910. 2. Про день і час початку роботи конференції суддів та питання, що вносяться на її обговорення, судді відповідних судів повідомляються не пізніш як за п'ятнадцять днів до початку роботи конференції.
 
1911. Стаття 130. Порядок проведення конференції суддів
 
1912. 1. Конференція суддів вважається повноважною, якщо в її роботі беруть участь не менш як дві третини від складу делегатів.
 
1913. 2. Конференцію суддів відкриває суддя, який має найбільший стаж роботи суддею.
 
1914. 3. Конференція суддів обирає відкритим голосуванням з числа делегатів конференції президію конференції в кількості, визначеній рішенням конференції, а також інші робочі органи конференції. Президія організовує роботу конференції суддів.
 
1915. 4. Конференція суддів затверджує порядок денний конференції та визначає регламент її роботи.
 
1916. 5. Рішення конференції суддів приймається більшістю голосів делегатів конференції відкритим або таємним голосуванням.
 
1917. 6. Інші питання порядку проведення конференції суддів регулюються регламентом відповідної конференції суддів.
 
1918. Глава 3. Вищі органи суддівського самоврядування
 
1919. Стаття 131. З'їзд суддів України
 
1920. 1. Найвищим органом суддівського самоврядування є з'їзд суддів України.
 
1921. 2. З'їзд суддів України:
 
1922. 1) заслуховує звіти Ради суддів України про виконання завдань органів суддівського самоврядування щодо забезпечення незалежності судів і суддів, стан організаційного та фінансового забезпечення діяльності судів;
 
1923. 2) заслуховує інформацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про її діяльність, зокрема, про дисциплінарну практику щодо суддів;
 
1924. 3) заслуховує інформацію Голови Державної судової адміністрації України щодо діяльності Адміністрації;
 
1925. 4) призначає та звільняє суддів Конституційного Суду України відповідно до Конституції і законів України;
 
1926. 5) призначає членів Вищої ради юстиції та приймає рішення про припинення їх повноважень відповідно до Конституції і законів України;
 
1927. 6) призначає членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
 
1928. 7) звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності судів до органів державної влади та їх посадових осіб;
 
1929. 8) обирає Раду суддів України;
 
1930. 9) розглядає інші питання суддівського самоврядування відповідно до закону.
 
1931. 3. З'їзд суддів України приймає рішення, що є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування та всіх суддів.
 
1932. Стаття 132. Порядок скликання з'їзду суддів України
 
1933. 1. З'їзд суддів України скликається Радою суддів України один раз на два роки. Позачерговий з'їзд суддів України може бути скликаний за рішенням Ради суддів України.
 
1934. 2. У разі необхідності збори суддів можуть звертатися до Ради суддів України з пропозицією щодо скликання позачергового з'їзду суддів України. Рада суддів України зобов’язана скликати позачерговий з’їзд суддів України на вимогу зборів суддів не менш ніж однієї чверті всіх судів або на вимогу конференції суддів.
 
1935. 3. Рада суддів України, яка скликає з'їзд суддів України в порядку, передбаченому частиною першою цієї статті, схвалює попередній перелік питань, що виносяться на обговорення з'їзду, та визначає дату і місце проведення з'їзду. У разі скликання з'їзду суддів України на вимогу зборів суддів або конференції суддів до попереднього переліку питань мають бути включені всі питання, які є предметом зазначеної вимоги.
 
1936. 4. На з'їзд суддів України можуть бути запрошені інші особи, крім делегатів. Запрошені особи не беруть участі у голосуванні при прийнятті рішень з'їзду суддів України.
 
1937. 5. У разі якщо Рада суддів України не скликає з'їзд суддів України у строки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, то такий з'їзд може бути скликаний на вимогу зборів суддів не менш ніж однієї чверті усіх судів або конференцією суддів без участі Ради суддів України.
 
1938. У такому випадку ініціатори скликання позачергового з'їзду суддів України утворюють організаційний комітет зі скликання з'їзду суддів України, що має повноваження Ради суддів України щодо скликання з'їзду. Організаційний комітет невідкладно публікує інформацію про його утворення в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр" і призначає дату проведення позачергового з'їзду суддів не раніш як через два місяці з дня утворення організаційного комітету.
 
1939. 6. Делегати та особи, запрошені на з'їзд суддів України, повідомляються про день проведення з'їзду та питання, що виносяться на його розгляд, не пізніш як за тридцять днів до початку роботи з'їзду, а у випадках скликання відповідно до частини другої цієї статті позачергового з'їзду на вимогу зборів суддів або конференції суддів – за п'ятнадцять днів до початку роботи з'їзду.
 
1940. Стаття 133. Обрання делегатів на з'їзд суддів України
 
1941. 1. Делегати на з'їзд суддів України обираються конференціями суддів загальних судів, конференціями суддів адміністративних та господарських судів у кожній області, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі. Делегати на з'їзд суддів обираються за принципом: один делегат від двадцяти суддів. Порядок проведення конференцій суддів загальних судів, конференцій суддів адміністративних та господарських судів установлюється Радою суддів України. Від кожного вищого спеціалізованого суду на загальних зборах цих судів обирається один делегат від двадцяти суддів із числа суддів цих судів.
 
1942. 2. Збори суддів Конституційного Суду України та Верховного Суду України обирають на з'їзд суддів України по три делегати з числа суддів цих судів.
 
1943. 3. Делегати на з'їзд суддів України обираються таємним голосуванням на альтернативній основі, при вільному висуненні кандидатур для обрання.
 
1944. 4. Делегатами на з'їзд суддів України не можуть бути обрані судді, які займають адміністративні посади в судах, судді, які є членами Вищої ради юстиції або Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
 
1945. Стаття 134. Порядок проведення з'їзду суддів України
 
1946. 1. З'їзд суддів України є повноважним за умови присутності на ньому не менш як двох третин від загальної кількості обраних делегатів.
 
1947. 2. З'їзд суддів України відкриває голова Ради суддів України, а у разі його відсутності – найстарший за віком член Ради суддів України.
 
1948. 3. З'їзд суддів України обирає шляхом відкритого голосування президію з'їзду в кількісному складі, що визначається рішенням з'їзду. Президія організовує роботу з'їзду суддів України.
 
1949. 4. З'їзд суддів України обговорює і затверджує порядок денний та регламент роботи з'їзду, обирає лічильну комісію, секретаріат та інші робочі органи з'їзду.
 
1950. 5. Хід роботи з'їзду суддів України протоколюється.
 
1951. 6. Рішення з'їзду суддів України приймаються більшістю голосів від числа обраних делегатів відкритим або таємним голосуванням. Рішення з питань, зазначених у пунктах 4 – 6, 8 частини другої статті 131 цього Закону, приймаються з'їздом шляхом таємного голосування.
 
1952. 7. Інші питання порядку проведення з'їзду суддів України регулюються регламентом з'їзду суддів України, прийнятим з'їздом.
 
1953. Стаття 135. Рада суддів України
 
1954. 1. У період між з'їздами суддів України вищим органом суддівського самоврядування є Рада суддів України.
 
1955. 2. Раду суддів України обирає з'їзд суддів України. До складу Ради суддів України входять:
 
1956. 1) одинадцять суддів від місцевих загальних судів;
 
1957. 2) п’ять суддів від місцевих адміністративних судів;
 
1958. 3) п’ять суддів від місцевих господарських судів;
 
1959. 4) чотири судді від апеляційних судів з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення;
 
1960. 5) два судді від апеляційних адміністративних судів;
 
1961. 6) два судді від апеляційних господарських судів;
 
1962. 7) по одному судді від вищих спеціалізованих судів і один суддя Верховного Суду України.
 
1963. Пропозиції щодо кандидатур до складу Ради суддів України можуть вносити судді, які беруть участь у з'їзді суддів України. Не можуть бути обраними до Ради суддів України судді, які обіймають адміністративні посади у судах. У разі обрання члена Ради суддів України на адміністративну посаду в суді його повноваження у Раді суддів України припиняються.
 
1964. 3. Члени Ради суддів України на засіданні Ради обирають зі свого складу таємним голосуванням голову Ради суддів України, його заступника та секретаря.
 
1965. 4. Рада суддів України у період між з'їздами суддів України організовує виконання рішень з'їзду та контроль за їх виконанням, а також вирішує питання про скликання з'їзду суддів України, конференцій суддів. Повноваження та порядок роботи Ради суддів України визначаються цим Законом та положенням про Раду суддів України, яке затверджується з'їздом суддів України.
 
1966. 5. Рада суддів України:
 
1967. 1) розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів;
 
1968. 2) розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їхніх сімей, приймає відповідні рішення з цих питань;
 
1969. 3) призначає та звільняє Голову Державної судової адміністрації України та його заступників;
 
1970. 4) визначає за поданням Голови Державної судової адміністрації України граничну чисельність працівників Державної судової адміністрації України, у тому числі її територіальних управлінь, у межах видатків на утримання Державної судової адміністрації України;
 
1971. 5) здійснює контроль за організацією діяльності судів, заслуховує з цих питань Голову Державної судової адміністрації України, його заступників, керівників структурних підрозділів і територіальних управлінь Державної судової адміністрації України;
 
1972. 6) звертається з пропозиціями щодо питань діяльності судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
 
1973. 7) затверджує зразки посвідчень судді, судді у відставці, народного засідателя, присяжного;
 
1974. 8) здійснює контроль за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів судів загальної юрисдикції, голови та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України та його заступників; приймає рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності вказаних осіб (у випадках, коли такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному законом);
 
1975. 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
 
1976. 6. Рішення Ради суддів України, прийняті в межах визначених цим Законом повноважень, є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування. Рішення Ради суддів України може бути скасовано з'їздом суддів України.
 
1977. Стаття 136. Забезпечення діяльності органів суддівського самоврядування
 
1978. 1. Забезпечення роботи з'їзду суддів України та конференцій суддів, діяльності Ради суддів України здійснюється Державною судовою адміністрацією України та її територіальними управліннями за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з вимогами розділу ХІ цього Закону.
 
1979. Розділ ІХ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУДДІВ
 
1980. Стаття 137. Суддівська винагорода
 
1981. 1. Суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
 
1982. 2. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
 
1983. 1) вислугу років;
 
1984. 2) перебування на адміністративній посаді в суді;
 
1985. 3) науковий ступінь;
 
1986. 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
 
1987. 3. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат.
 
1988. 4. Посадові оклади інших суддів установлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом:
 
1989. 1) судді апеляційного суду – 1,1;
 
1990. 2) судді вищого спеціалізованого суду – 1,2;
 
1991. 3) судді Верховного Суду України, судді Конституційного Суду України – 1,3.
 
1992. 5. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років – 15 відсотків, більше 5 років – 20 відсотків, більше 10 років – 30 відсотків, більше 15 років – 40 відсотків, більше 20 років – 50 відсотків, більше 25 років – 60 відсотків, більше 30 років – 70 відсотків, більше 35 років – 80 відсотків посадового окладу.
 
1993. Суддям Конституційного Суду України, які вперше призначені на посаду судді, виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 5,5 відсотка за кожен рік роботи.
 
1994. 6. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря судової палати, секретаря пленуму вищого спеціалізованого суду, секретаря Пленуму Верховного Суду України, виплачується щомісячна доплата у розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду – 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
 
1995. 7. Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
 
1996. 8. Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", – 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", – 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
 
1997. 9. Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
 
1998. 10. Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
 
1999. Стаття 138. Відпустка
 
2000. 1. Суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
 
2001. Стаття 139. Стаж роботи судді
 
2002. 1. До стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
 
2003. 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;
 
2004. 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
 
2005. 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
 
2006. 2. До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
 
2007. Стаття 140. Забезпечення житлових умов судді
 
2008. 1. Після призначення на посаду суддя Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищого спеціалізованого суду, апеляційного, місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
2009. Стаття 141. Забезпечення потреб судді, пов'язаних з його діяльністю
 
2010. 1. Суддя забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України мантією та нагрудним знаком.
 
2011. 2. Суддя забезпечується окремим кабінетом, робочим місцем та необхідними для роботи засобами.
 
2012. Стаття 142. Державний захист суддів та членів їхніх сімей
 
2013. 1. Судді, члени їхніх сімей та їх майно перебувають під особливим захистом держави. Органи внутрішніх справ зобов'язані вживати необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів його сім'ї, збереження їхнього майна, якщо від судді надійде відповідна заява.
 
2014. 2. Вчинені у зв'язку зі службовою діяльністю судді посягання на його життя і здоров'я, знищення чи пошкодження його майна, погроза вбивством, насильством чи пошкодженням майна судді, образа чи наклеп на нього, а також посягання на життя і здоров'я близьких родичів судді (батьків, дружини, чоловіка, дітей), погроза їм вбивством, пошкодженням майна тягнуть за собою відповідальність, установлену законом.
 
2015. 3. Суддя має право на забезпечення засобами захисту, які йому надаються органами внутрішніх справ.
 
2016. Стаття 143. Соціальне страхування судді
 
2017. 1. Життя і здоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
 
2018. РозділХ. СТАТУС СУДДІ У ВІДСТАВЦІ
 
2019. Стаття 144. Медичне обслуговування та санаторно-курортне лікування суддів та членів їхніх сімей
 
2020. 1. Суддя та члени його сім'ї мають право на безоплатне медичне обслуговування у державних закладах охорони здоров'я. Члени сім'ї судді можуть обслуговуватися в тих медичних закладах, де обслуговується суддя.
 
2021. Стаття 145. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці
 
2022. 1. Судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками – пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
 
2023. 60 років 6 місяців – які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;
 
2024. 61 рік – які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
 
2025. 61 рік 6 місяців – які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
 
2026. 2. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
 
2027. 3. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
 
2028. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
 
2029. 4. У разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
 
2030. 5. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
 
2031. Стаття 146. Припинення відставки судді
 
2032. 1. Відставка судді припиняється у разі:
 
2033. 1) повторного обрання на посаду судді;
 
2034. 2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину;
 
2035. 3) припинення його громадянства;
 
2036. 4) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим.
 
2037. 2. Припинення відставки судді є підставою для припинення виплати йому щомісячного довічного грошового утримання, що було нараховано у зв'язку з відставкою. У разі припинення відставки судді з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, пенсія судді нараховується на загальних підставах.
 
2038. 3. Рішення про припинення відставки судді приймається Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
 
2039. Розділ ХІ. ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУДІВ
 
2040. Глава 1. Загальні питання забезпечення діяльності судів
 
2041. Стаття 147. Особливості забезпечення функціонування судової влади
 
2042. 1. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України.
 
2043. 2. Забезпечення функціонування судової влади передбачає:
 
2044. 1) окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону;
 
2045. 2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів;
 
2046. 3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.
 
2047. Стаття 148. Система забезпечення функціонування судової влади
 
2048. 1. В Україні діє єдина система забезпечення функціонування судової влади – судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України.
 
2049. 2. Судові органи, інші органи державної влади беруть участь в організаційному забезпеченні діяльності судів у випадках і порядку, передбачених цим та іншими законами.
 
2050. 3. Порядок організаційного забезпечення діяльності Конституційного Суду України встановлюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та іншими законами.
 
2051. Стаття 149. Засади фінансування судів
 
2052. 1. Фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
 
2053. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
 
2054. 2. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:
 
2055. Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди – щодо фінансового забезпечення діяльності цих органів;
 
2056. Державна судова адміністрація України – щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації України.
 
2057. 3. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, а також у цілому за кожним видом та спеціалізацією щодо місцевих та апеляційних судів.
 
2058. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.
 
2059. 4. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
 
2060. 5. Контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснюється у порядку, встановленому законом.
 
2061. 6. Особливості підготовки і розгляду проекту закону про Державний бюджет України в частині фінансування судів, інших органів та установ судової системи визначаються законом.
 
2062. Стаття 150. Порядок фінансування судів
 
2063. 1. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
 
2064. Стаття 151. Матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи
 
2065. 1. Розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.
 
2066. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
 
2067. 2. Головні розпорядники коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють видатки на поховання та увічнення пам'яті суддів, у тому числі суддів у відставці.
 
2068. 3. У кошторисах судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України передбачаються кошти на представницькі витрати.
 
2069. Глава 2. Державна судова адміністрація України
 
2070. Стаття 152. Статус Державної судової адміністрації України
 
2071. 1. Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
 
2072. 2. Державна судова адміністрація України підзвітна з'їзду суддів України, а у період між з’їздами суддів – Раді суддів України у межах, визначених цим Законом.
 
2073. 3. Територіальні управління Державної судової адміністрації України утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
 
2074. 4. Посадові особи Державної судової адміністрації України, її територіальних управлінь є державними службовцями.
 
2075. 5. Державна судова адміністрація України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.
 
2076. 6. Положення про Державну судову адміністрацію України затверджується Радою суддів України.
 
2077. Стаття 153. Повноваження Державної судової адміністрації України
 
2078. 1. Державна судова адміністрація України:
 
2079. 1) представляє суди у відносинах із Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах повноважень, визначених цим Законом;
 
2080. 2) забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом;
 
2081. 3) вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і вносить у встановленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення;
 
2082. 4) вивчає кадрові питання апарату судів, прогнозує потребу у спеціалістах, здійснює замовлення на підготовку відповідних спеціалістів;
 
2083. 5) забезпечує необхідні умови для підвищення кваліфікації працівників апарату судів, створює систему підвищення кваліфікації;
 
2084. 6) організовує роботу з ведення судової статистики, діловодства та архіву; контролює стан діловодства у судах загальної юрисдикції;
 
2085. 7) готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів;
 
2086. 8) організовує комп'ютеризацію судів для здійснення судочинства, діловодства, інформаційно-нормативного забезпечення судової діяльності та забезпечення функціонування автоматизованої системи документообігу в судах; забезпечує суди необхідними технічними засобами фіксування судового процесу в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування відповідних судів;
 
2087. 9) забезпечує впровадження електронного суду; здійснює заходи щодо організації обміну електронними документами між судами та іншими державними органами і установами;
 
2088. 10) забезпечує функціонування автоматизованої системи визначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
 
2089. 11) забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень та Реєстру електронних адрес органів державної влади, їх посадових та службових осіб, забезпечує функціонування системи відеоконференц-зв'язку для участі осіб у засіданні суду в режимі відеоконференції;
 
2090. 12) взаємодіє з відповідними органами та установами, в тому числі інших держав, з метою вдосконалення організаційного забезпечення діяльності судів;
 
2091. 13) розробляє та затверджує за погодженням із Радою суддів України Типове положення про апарат суду;
 
2092. 14) організовує діяльність служби судових розпорядників;
 
2093. 15) затверджує положення про бібліотеку суду;
 
2094. 16) здійснює інші повноваження, визначені законом.
 
2095. Стаття 154. Голова Державної судової адміністрації України
 
2096. 1. Державну судову адміністрацію України очолює Голова Державної судової адміністрації України.
 
2097. 2. Голова Державної судової адміністрації України призначається на посаду і звільняється з посади Радою суддів України.
 
2098. 3. Голова Державної судової адміністрації України не має права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової і творчої діяльності у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради господарської організації, що має на меті одержання прибутку.
 
2099. 4. Голова Державної судової адміністрації України:
 
2100. 1) керує діяльністю Державної судової адміністрації України, несе персональну відповідальність за виконання покладених на неї завдань;
 
2101. 2) організовує роботу Державної судової адміністрації України;
 
2102. 3) вносить на розгляд Ради суддів України подання щодо визначення граничної чисельності працівників Державної судової адміністрації України, у тому числі її територіальних управлінь;
 
2103. 4) призначає на посади та звільняє з посад працівників Державної судової адміністрації України; призначає за поданням голів відповідних судів керівників апаратів апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, Верховного Суду України, їх заступників та звільняє їх з посад у порядку, визначеному законодавством про державну службу;
 
2104. 5) застосовує до керівників апаратів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду України, їх заступників заохочення або накладає дисциплінарні стягнення за поданням голови відповідного суду;
 
2105. 6) присвоює керівникам апаратів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду України, їх заступникам ранги державного службовця відповідно до законодавства про державну службу;
 
2106. 7) затверджує типове положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України та положення про структурні підрозділи Державної судової адміністрації України;
 
2107. 8) встановлює посадові оклади працівників Державної судової адміністрації України, присвоює їм ранги державного службовця, застосовує заохочення та накладає дисциплінарні стягнення відповідно до закону;
 
2108. 9) звітує про діяльність Державної судової адміністрації України перед з'їздом суддів України, інформує про діяльність Державної судової адміністрації України Раду суддів України та конференції суддів щодо питань організаційно-матеріального забезпечення діяльності судів відповідної судової спеціалізації;
 
2109. 10) бере участь у підготовці пропозицій до проекту Державного бюджету України щодо фінансування судової влади;
 
2110. 11) затверджує структуру, штатний розпис Державної судової адміністрації України та її територіальних управлінь;
 
2111. 12) здійснює інші передбачені законом повноваження.
 
2112. 5. Голова Державної судової адміністрації України з питань, що належать до його повноважень, видає накази.
 
2113. 6. Голова Державної судової адміністрації України має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади Радою суддів України за поданням Голови Державної судової адміністрації України. Заступники Голови Державної судової адміністрації України виконують функції, визначені Головою Державної судової адміністрації України. Голова Державної судової адміністрації України розподіляє повноваження між першим заступником та заступниками Голови Державної судової адміністрації України.
 
2114. 7. Голова Державної судової адміністрації України вносить на розгляд Ради суддів України подання щодо визначення граничної чисельності працівників Державної судової адміністрації України, у тому числі її територіальних управлінь.
 
2115. Стаття 155. Територіальні органи Державної судової адміністрації України
 
2116. 1. Територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України.
 
2117. 2. Територіальне управління Державної судової адміністрації України очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою Державної судової адміністрації України. Начальник територіального управління Державної судової адміністрації України має заступника, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою Державної судової адміністрації України.
 
2118. 3. Начальник територіального управління Державної судової адміністрації України за поданням голови місцевого суду призначає на посаду керівника апарату місцевого суду, заступника керівника апарату місцевого суду та звільняє їх з посади, за поданням голови місцевого суду застосовує до них заохочення або накладає дисциплінарні стягнення відповідно до закону; присвоює керівнику апарату місцевого суду, його заступнику ранги державного службовця відповідно до законодавства про державну службу.
 
2119. 4. Структура і штатний розпис територіального управління Державної судової адміністрації України затверджуються Головою Державної судової адміністрації України за поданням начальника територіального управління Державної судової адміністрації України.
 
2120. 5. Територіальне управління Державної судової адміністрації України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в органах Державної казначейської служби України.
 
2121. 6. Територіальні управління Державної судової адміністрації України здійснюють свою діяльність відповідно до положення про них, що затверджується Головою Державної судової адміністрації України.
 
2122. Стаття 156. Апарат суду
 
2123. 1. Організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату.
 
2124. 2. Положення про апарат суду розробляється на підставі типового положення про апарат суду та затверджується зборами суддів відповідного суду.
 
2125. Типове положення про апарат суду затверджує Державна судова адміністрація України за погодженням із Радою суддів України.
 
2126. 3. Керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування автоматизованої системи документообігу, інформує збори суддів про свою діяльність. Збори суддів можуть висловити недовіру керівнику апарату суду, що тягне за собою звільнення його з посади.
 
2127. 4. Керівника апарату місцевого суду, його заступника призначає на посаду та звільняє з посади начальник відповідного територіального управління Державної судової адміністрації України за поданням голови місцевого суду, а керівників апаратів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду України, їх заступників – Голова Державної судової адміністрації України за поданням голови відповідного суду.
 
2128. 5. Керівник апарату суду призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату суду, застосовує до них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення. Добір працівників апарату суду здійснюється на конкурсній основі.
 
2129. 6. Правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу". Умови оплати праці, матеріально-побутового, медичного, санаторно-курортного і транспортного забезпечення працівників апарату суду визначаються на засадах, що встановлені для відповідної категорії працівників апаратів центральних та місцевих органів виконавчої влади.
 
2130. 7. Структура і штатна чисельність апаратів місцевих судів за погодженням із головою суду затверджуються відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України, апаратів апеляційних судів – Державною судовою адміністрацією України за погодженням із головою суду, в межах видатків на утримання відповідного суду.
 
2131. 8. В апаратах судів загальної юрисдикції можуть створюватися управління, відділи, що здійснюють свої функції на підставі положень, які затверджуються керівником апарату відповідного суду.
 
2132. 9. Апаратом суду забезпечується ведення особових справ суддів у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України за погодженням із Радою суддів України.
 
2133. 10. В апараті суду загальної юрисдикції утворюється канцелярія, яка щоденно протягом робочого часу суду забезпечує прийняття та реєстрацію документів, що подаються до відповідного суду. Канцелярія також виконує інші завдання, визначені положенням, затвердженим керівником апарату відповідного суду.
 
2134. 11. До штату апарату судів загальної юрисдикції входять також секретарі судового засідання, наукові консультанти та судові розпорядники. Наукові консультанти повинні мати науковий ступінь кандидата або доктора юридичних наук.
 
2135. Стаття 157. Особливості апаратів Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів
 
2136. 1. Організаційне забезпечення діяльності Верховного Суду України, вищого спеціалізованого суду здійснюється апаратом відповідного суду.
 
2137. 2. Положення про апарат, структура і штатний розпис апарату Верховного Суду України, апарату вищого спеціалізованого суду затверджуються зборами суддів відповідного суду за поданням голови відповідного суду.
 
2138. 3. Апарат Верховного Суду України очолює керівник апарату. Керівник апарату Верховного Суду України представляє Верховний Суд України як юридичну особу, затверджує положення про структурні підрозділи апарату Верховного Суду України.
 
2139. 4. Матеріали, пов'язані з діяльністю Верховного Суду України, вищого спеціалізованого суду, зберігаються в архіві відповідного суду.
 
2140. Стаття 158. Помічники суддів судів загальної юрисдикції
 
2141. 1. Кожний суддя суду загальної юрисдикції має помічника, статус і умови діяльності якого визначаються цим Законом, Законом України "Про державну службу" та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.
 
2142. 2. Помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і вільно володіє державною мовою. Помічники суддів Верховного Суду України повинні також мати стаж роботи в галузі права не менше трьох років.
 
2143. 3. Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.
 
2144. 4. Помічники суддів з питань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді.
 
2145. Стаття 159. Бібліотека суду
 
2146. 1. Для забезпечення судів нормативно-правовими актами, спеціальною науковою літературою, матеріалами судової практики в кожному суді створюється бібліотека суду. Фонди бібліотеки формують друковані видання та комп'ютерні бази даних.
 
2147. 2. Положення про бібліотеку суду затверджується Державною судовою адміністрацією України.
 
2148. Стаття 160. Служба судових розпорядників
 
2149. 1. У кожному суді діє служба судових розпорядників. Судові розпорядники забезпечують додержання особами, які перебувають у суді, встановлених правил, виконання ними розпоряджень головуючого в судовому засіданні.
 
2150. 2. Судові розпорядники призначаються на посаду і звільняються з посади керівником апарату відповідного суду.
 
2151. 3. Судові розпорядники забезпечуються форменим одягом, зразки якого затверджуються Головою Державної судової адміністрації України за погодженням із Радою суддів України.
 
2152. 4. Судові розпорядники керуються у своїй діяльності цим Законом, вимогами процесуального закону, відповідними правилами та інструкціями, розпорядженнями голови суду та судді.
 
2153. 5. Порядок створення та діяльності служби судових розпорядників визначається положенням, що затверджується Головою Державної судової адміністрації України за погодженням із Радою суддів України.
 
2154. Стаття 161. Забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах
 
2155. 1. Підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів суддівської системи, виконання функцій щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу здійснюють спеціалізовані підрозділи органів Міністерства внутрішніх справ України".
 
2156. 10. Статтю 9 Закону України "Про судовий збір" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., №№ 14, ст. 87 із наступними змінами) викласти в такій редакції:
 
2157. "Стаття 9. Зарахування судового збору до Державного бюджету України
 
2158. 1. Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
 
2159. 2. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади".
 
2160. ІІ. Прикінцеві та перехідні положення
 
2161. 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
 
2162. 2. Установити, що:
 
2163. 1) заяви про перегляд Верховним Судом України рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом;
 
2164. 2) заяви, що надійшли до Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, переглядаються у порядку, що діяв на день їх надходження.
 
2165. 3. З набранням чинності цим Законом повноваження членів Вищої ради юстиції, призначених Верховною Радою України, Президентом України, з'їздом адвокатів України, з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, всеукраїнською конференцією працівників прокуратури, припиняються.
 
2166. 4. З'їзд суддів України призначає нових членів Вищої ради юстиції в порядку, передбаченому Законом України "Про Вищу раду юстиції", з урахуванням внесених цим Законом змін, не пізніше спливу четвертого року повноважень членів Вищої ради юстиції, призначених з'їздом суддів України до набрання чинності цим Законом. Інші уповноважені суб'єкти призначають членів Вищої ради юстиції у порядку, передбаченому Законом України "Про Вищу раду юстиції", з урахуванням внесених цим Законом змін та не пізніше трьох місяців з дня набрання ним чинності.
 
2167. 5. Після набрання чинності цим Законом:
 
2168. 1) члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначені з’їздом суддів України до набуття чинності цим Законом, здійснюють свої повноваження протягом чотирьох років з дня набуття чинності цим Законом;
 
2169. 2) з'їзд суддів України обирає додатково двох членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, передбаченому цим Законом;
 
2170. 3) з'їзд представників вищих юридичних навчальних закладів та наукових установ обирає членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, передбаченому цим Законом, після закінчення повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, обраних до набрання чинності цим Законом;
 
2171. 4) з'їзд адвокатів обирає одного члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, передбаченому цим Законом, а після закінчення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначеного до набрання чинності цим Законом Міністром юстиції України, – додатково одного члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
 
2172. 5) члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначені Міністром юстиції України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Головою Державної судової адміністрації України до набрання чинності цим Законом, здійснюють свої повноваження протягом чотирьох років з дня їх призначення;
 
2173. 6) Вища кваліфікаційна комісія суддів України на першому засіданні, яке буде проведене після набрання чинності цим Законом, за наявності кворуму у вісім членів затверджує персональний склад кваліфікаційної та дисциплінарної палат у кількості не менше чотирьох членів кожної палати.
 
2174. 6. З набранням чинності цим Законом всі судді судів загальної юрисдикції продовжують здійснювати правосуддя без встановленого класу.
 
2175. Вища кваліфікаційна комісія суддів України забезпечує проведення кваліфікаційної атестації суддів з метою прийняття рішень про встановлення відповідних кваліфікаційних класів:
 
2176. 1) суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів – протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом;
 
2177. 2) суддів апеляційних судів – протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом;
 
2178. 3) суддів, які подали на момент набуття чинності цим Законом заяву про обрання суддею безстроково – першочергово відповідно до графіка, встановленого Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
 
2179. Первинна кваліфікаційна атестація суддів місцевих судів, які склали присягу судді до набрання чинності цим Законом та відправляють правосуддя, проводиться у терміни, визначені Вищою кваліфікаційною комісією суддів.
 
2180. Якщо за результатами первинної кваліфікаційної атестації судді не встановлено кваліфікаційний клас, він відстороняється від здійснення правосуддя та направляється для перепідготовки до Національної школи суддів України із подальшим проведенням повторної первинної кваліфікаційної атестації. Повторне невстановлення найнижчого п'ятого кваліфікаційного класу є підставою для висновку Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги.
 
2181. Встановлення судді кваліфікаційної класу, який не відповідає рівню суду, в якому він займає посаду, є підставою для його переведення в суд нижчого рівня.
 
2182. 7. Первинна кваліфікаційна атестація суддів Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних судів здійснюється кваліфікаційною та дисциплінарною палатами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України спільно, шляхом формування колегій із трьох членів за принципом змішаного представництва кожної з палат Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
 
2183. 8. Дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, яка діяла на момент відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
 
2184. 9. До створення апеляційних округів загальних судів в порядку, встановленому цим Законом, апеляційними округами загальних судів є місто Київ, місто Севастополь, Автономна Республіка Крим, області, а апеляційними судами у відповідних апеляційних округах є відповідно Апеляційний суд міста Києва, Апеляційний суд міста Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди областей.
 
2185. 10. У разі якщо суд припиняє роботу у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, проведенням антитерористичної операції або іншими надзвичайними обставинами, суддя, який обіймає посаду в такому суді, може бути, за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, на строк не більше ніж на шість місяців прикріплений до іншого суду того ж рівня в іншій місцевості із збереженням за ним посадового окладу, але без відповідних доплат.
 
2186. 11. До обладнання необхідної кількості залів судових засідань в місцевому суді допускається проведення судових засідань в інших приміщеннях суду, які є придатними для проведення судових засідань, але не пізніше ніж протягом двадцяти чотирьох місяців з дня набрання чинності цим Законом.
 
2187. 12. Вимоги частини першої статті 110 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" щодо досвіду роботи у галузі права понад п'ять років для інспекторів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України поширюються лише на осіб, які претендують на зайняття вакантних посад після набрання чинності цим Законом.
 
2188. 13. Кабінету Міністрів України:
 
2189. 1) у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень у відповідність із цим Законом;
 
2190. 2) у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
 
2191. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
2192. забезпечити в межах своїх повноважень перегляд та скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;
 
2193. забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
 
2194. 14. Державній судовій адміністрації України:
 
2195. 1) забезпечити створення та передачу Вищій кваліфікаційній комісії суддів України суддівських досьє за період з 1 січня 2010 року:
 
2196. а) щодо суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих суддів – протягом трьох місяців з дня набуття чинності цим Законом;
 
2197. б) щодо суддів апеляційних судів – протягом шести місяців з дня набуття чинності цим Законом;
 
2198. в) щодо суддів місцевих судів – протягом дванадцяти місяців з дня набуття чинності цим Законом;
 
2199. 2) у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом здійснити належне організаційно-технічне забезпечення функціонування Єдиного державного реєстру судових рішень з метою реалізації доступу до судових рішень відповідно до цього Закону;
 
2200. 3) у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень тих судових рішень, які не були внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, починаючи з 1 січня 2010 року;
 
2201. 4) здійснити протягом двадцяти чотирьох місяців з дня набуття чинності цим Законом організаційно-технічні заходи щодо забезпечення реалізації судами загальної юрисдикції положень частини сьомої статті 11 цього Закону стосовно проведення судових засідань виключно в спеціально обладнаному приміщенні суду.