Кількість абзаців - 46 Розмітка (ліва колонка)


Про електронну комерцію (Друге читання)

0. Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про електронну комерцію
 
1. Цей Закон визначає організаційно-правові засади здійснення електронної комерції в Україні та регулює відносини, що виникають під час укладення й виконання правочинів, вчинених в електронній формі із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем.
 
2. РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ В УКРАЇНИ
Стаття 1. Сфера застосування Закону
1. Цей Закон діє на всій території України.
2. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.
3. До послуг електронного банкінгу, обігу та емісії електронних грошей, електронного руху капіталу, страхування, та інших послуг щодо яких існує спеціальне законодавство цей Закон застосовується лише в частині правочинів вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству здійснення послуг банкінгу, електронних грошей, руху капіталу та страхування, а саме Закону України «Про електронні документи й електронний документообіг», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України “Про банки та банківську діяльність”, Закону України «Про страхування».
4. Цей Закон не застосовується до наступних правочинів:
- для яких законом встановлено спеціальний порядок переходу права власності або які передбачають операції з товарами, обіг яких обмежено законом;
- суб’єктом яких є особа, яка не має жодної реєстрації на території України, крім випадків, коли сторони правочину прямо не домовились про застосування норм цього закону до їх правовідносин;
- які повинні укладатися за участю органів державної влади, коли такий орган реалізує владні (управлінські) функції, або укладення відповідного договору здійснюється за процедурами державних закупівель;
- які потребують нотаріального засвідчення або державної реєстрації, відповідно до чинного законодавства України;
- які укладаються в межах та з метою представництва;
- що відносяться до сфери регулювання сімейного права;
- які передбачають операції з грошовими ставками в азартних іграх, включаючи лотереї та угоди про парі.
 
3. Стаття 2. Правове регулювання відносин у сфері електронної комерції
Правовою основою регулювання відносин в сфері електронної комерції (торгівлі) є Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про захист прав споживачів», Закон України «Про рекламу», Закон України «Про електронні документи й електронний документообіг», Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», Закон України «Про телекомунікації», Закон України «Про електронний цифровий підпис», Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закон України «Про страхування», цей Закон, а також інші нормативно-правові акти України, в тому числі прийняті на виконання цього Закону, а також міжнародні договори та міжнародні угоди України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
 
4. Стаття 3. Терміни й визначення
 
5. Для цілей цього Закону використовуються наступні терміни й визначення:
Електронна форма представлення інформації - спосіб документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації. Електронною формою представлення інформації вважається таке збереження чи передавання інформації, що дозволяє її відтворення у візуальну форму, придатну для сприйняття людиною.
 
6. Електронна комерція - суспільні відносини, що виникають при укладанні та/або виконанні правочину із постачання електронних товарів та/або продажу/постачання товарів, виконання робіт, надання послуг/електронних послуг та/або здійснення інших дій, спрямованих на отримання прибутку, створення зобов’язань з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, якщо в результаті вказаних дій у учасників таких відносин виникають зобов’язання майнового характеру.
 
7. Інформаційні електронні послуги - це послуги, які надаються, як правило, за винагороду дистанційно та за індивідуальним запитом одержувача послуг за допомогою електронного обладнання та інформаційно-телекомунікаційних систем, які використовуються для переробки (включаючи цифрове стиснення) та зберігання інформації.
 
8. Електронне повідомлення - інформація, надана сторонами правочину через телекомунікаційні системи, яка може бути у будь-який спосіб відтворена або збережена ними в електронному вигляді.
 
9. Комерційне електронне повідомлення - будь-яка форма електронного повідомлення, спрямованого на прямі чи опосередковані пропозицію та просування товарів, послуг чи іміджу компанії, організації або особи, яка займається комерційною, промисловою або професійною діяльністю.
 
10. Електронний правочин - правочин, що вчиняється за допомогою електронної форми представлення інформації, і за умови відсутності законодавчих обмеження щодо вчинення його у такий спосіб.
 
11. Електронний товар - майно, майнові права, результати робіт, інформація, інші матеріальні і нематеріальні блага, а також права на їхнє одержання в майбутньому, які існують в електронній формі і можуть бути передані суб’єкту електронної комерції за допомогою програмно-апаратних комплексів або каналів зв’язку.
 
12. Електронна торгівля - це один з видів діяльності в сфері електронної комерції, який передбачає реалізацію товарів, робіт, послуг, спрямованих на отримання прибутку, шляхом укладення електронних правочинів із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
 
13. Інтернет-магазин - сайт (платформа) в мережі Інтернет, через який відбувається представлення товару та/або відбувається його реалізація, на визначених учасниками електронної комерції умовах.
 
14. Електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних.
 
15. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – долучання (приєднання) до електронного повідомлення від покупця (замовника) продавцю (виконавцю) алфавітно-цифрової послідовності, отриманої шляхом:
 
16. 1) реєстрації покупця/замовника товарів чи послуг у обліковій системі продавця або постачальника;
 
17. 2) формування продавцем або постачальником одноразового ідентифікатора та передача його покупцю/замовнику на мобільний телефон, електронну адресу або інший засіб зв’язку, вказаний при реєстрації, зазначеній у ч. 1 цього пункту;
 
18. Послуга проміжного характеру у інформаційній сфері - це послуга із передачі або зберігання інформації, у тому числі електронних повідомлень та присвоєння мережевих ідентифікаторів, якщо при постачанні цієї послуги постачальник забезпечує виключно передачу та / або зберігання інформації та при умові, що при виконанні цих послуг постачальник:
 
19. - не є ініціатором передачі інформації або електронного повідомлення;
 
20. -не обирає одержувача передачі;
 
21. -не обирає чи не змінює інформацію, що міститься в передачі.
 
22. Мережеві ідентифікатори - числові або алфавітно-числові послідовності (адреси), що використовуються у інформаційній системі для ідентифікації пристроїв та/або місце знаходження пристроїв чи електронних повідомлень. Мережеві ідентифікатори генеруються та присвоюються постачальниками послуг проміжного характеру у інформаційній сфері та не є об’єктами права власності.
 
23. Організатор електронних торгів (конкурсів, аукціонів) - суб’єкт підприємницької діяльності, що організує електронний торгівельний майданчик, який дозволяє інтерактивно здійснювати торги, конкурси, аукціони, знаходити покупців або продавців й інші форми взаємодії суб'єктів електронної торгівлі.
 
24. Стаття 4. Інформаційні електронні послуги
1. Інформаційні електронні послуги можуть включати в себе:
- послуги учасників електронної комерції, які пропонують інтерактивну інформацію чи комерційні повідомлення або забезпечують механізми, що дозволяють пошук, доступ та отримання інформації;
- послуги, що складаються з передачі інформації через мережу зв'язку, надання доступу до мережі зв'язку чи послуги по розміщенню інформації, що надається одержувачем послуг;
- послуги, що передаються від одного місця до іншого за запитом або відправлення комерційних повідомлень за допомогою електронної пошти;
- інші види послуг, що надаються суб'єктами електронної комерції.
2. До інформаційних електронних послуг не відносяться:
- послуги, які надаються не через інформаційно-телекомунікаційні системи;
- послуги, надання яких за технологією потребує безпосередньої присутності замовника чи постачальника послуг, включаючи послуги, що надаються з використанням електронних пристроїв (медичні консультації, що потребують фізичного огляду пацієнтів, аудит діяльності компаній тощо);
- послуги з одночасною передачею даних невизначеному колу осіб (телевізійне мовлення, радіомовлення тощо).
 
25. Стаття 5. Основні принципи правового регулювання в сфері електронної комерції
1. Правове регулювання в сфері електронної комерції ґрунтується на принципах забезпечення рівності учасників, свободи договору, безперешкодного здійснення підприємницької діяльності, а також гарантій судового захисту прав суб'єктів електронної комерції.
2. Основними принципами електронної комерції є:
- забезпечення вільної можливості здійснення підприємницької діяльності з використанням інформаційно-телекомунікаційних технологій;
- свобода вибору суб’єктами комерції електронних засобів для здійснення діяльності, як одного з можливих способів ведення комерції;
- свобода вибору контрагента, а також видів та форм діяльності, пов'язаних з реалізацією товарів, виконанням робіт та наданням послуг в електронній комерції;
- свобода і забезпечення сумлінності конкуренції між суб'єктами електронної комерції;
- свобода здійснення електронних договорів;
- рівність і охорона прав учасників електронної комерції;
- суворе дотримання правових норм, які регламентують комерційну діяльність, ділової етики, а також прав та інтересів суб'єктів електронної комерції;
- забезпечення якості товарів, робіт та послуг, що реалізуються, у рамках електронної комерції;
- рівність юридичної сили правочинів, укладених з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, з правочинами укладеними у іншій передбаченій чинним законодавством формі.
- забезпечення доступу до інформації і комерційних повідомлень у рамках електронної комерції та можливості обмежити їх надходження.
3. Обмеження прав і обов'язків суб'єктів електронної комерції можуть бути встановлені виключно законом.
4. Правочини не можуть бути визнані недійсними виключно на тій підставі, що вони були укладені й здійснені за допомогою використання електронної форми представлення інформації, якщо інше не передбачено законом.
5. Права споживачів у рамках електронної торгівлі (комерції), а також механізм реалізації цих прав, регламентуються Законом України «Про захист прав споживачів» та іншими нормативними актами щодо споживчої політики та захисту прав споживачів.
 
26. РОЗДІЛ ІІ Суб'єкти правовідносин у сфері електронної комерції
 
27. Стаття 6. Суб’єкти у сфері електронної комерції
 
28. 1. Суб’єктами електронної комерції можуть бути будь-які особи, передбачені Цивільним та Господарським кодексом України, що володіють необхідним обсягом цивільної правоздатності і дієздатності, як суб’єкти господарювання, незалежно від форми здійснення підприємницької діяльності, так і фізичні особи, що пропонують до продажу товари, роботи, послуги без ознак підприємницької діяльності, споживачі та інші особи, що вчиняють електронний правочин в електронній комерції.
2. Суб’єкти електронної комерції поділяються на:
2.1. Сторін електронних правочинів:
- Продавці (постачальники) товарів, робіт, послуг в електронній торгівлі, постачальники або виконавці інформаційних електронних послуг;
- Покупці або споживачі товарів, робіт, послуг електронної торгівлі та замовники інформаційних електронних послуг;
2.2. Постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, що забезпечують функціонування електронної комерції.
3. Постачальниками послуг проміжного характеру, що забезпечують функціонування електронної комерції є:
- оператори (провайдери) телекомунікацій;
- оператори послуг платіжної інфраструктури;
- реєстратори і адміністратори, що присвоюють мережеві ідентифікатори, зокрема ІР-адреси, доменні імена, адреси електронної пошти.
4. Перелік суб’єктів, що забезпечують функціонування електронної комерції, не є вичерпним і залежить від розвитку технологій укладення електронних правочинів.
 
29. Стаття 7. Правовий статус продавців (постачальників) товарів в електронній торгівлі або виконавців (постачальників) інформаційних електронних послуг
 
30. 1. Електронна комерція може здійснюватися суб’єктами господарювання, передбаченими Цивільним та Господарським кодексом України, а саме юридичними та фізичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності.
2. У випадках, коли для здійснення діяльності із розповсюдження певних товарів, виконання робіт чи надання послуг необхідно одержати ліцензію або дозвіл, електронна комерція, що передбачає реалізацію таких товарів, робіт, послуг може здійснюватись виключно з моменту отримання ліцензії або дозволу на здійснення відповідного виду діяльності.
3. Фізичні особи мають право реалізувати свої особисті майнові та пов’язані із ними немайнові права шляхом укладення електронних правочинів на основі власних оферт, якщо такі дії, не пов’язані із систематичною підприємницькою діяльністю.
4. Продавці (постачальники) товарів та виконавців (постачальники) інформаційних електронних послуг під час поширення комерційних електронних повідомлень та здійснення електронної комерції зобов’язані забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших суб’єктів електронної комерції та компетентних органів до такої інформації про себе:
- повне найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім’я, по батькові (для фізичної особи);
- місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та фактичного проживання фізичної особи;
- адреса електронної пошти та/або адресу Інтернет-магазину;
- код згідно з ЄДРПОУ (для юридичної особи) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичної особи) чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);
- номер свідоцтва про реєстрацію постачальника платником податку на додану вартість, якщо така реєстрація здійснена відповідно до вимог Податкового кодексу України;
- відомості про наявні діючі ліцензії, якщо здійснювана діяльність підлягає ліцензуванню;
- інші відомості, які відповідно до законодавства України є обов’язковими для оприлюднення по деяким видам правочинів.
5. Продавці (постачальники) товарів та виконавці (постачальники) інформаційних електронних послуг зобов’язані при укладенні електронного правочину забезпечити повну відповідність предмета договору заявленим в оферті кількісним та якісним вимогам.
Стаття 8. Правовий статус покупців товарів електронної торгівлі та замовників інформаційних електронних послуг в електронній комерції
1. Покупець/покупці товарів електронної торгівлі та замовники інформаційних електронних послуг у сфері електронної комерції користуються усіма правами, передбаченими Законом України «Про захист прав споживачів».
2. Покупець/покупці товарів електронної торгівлі та замовники інформаційних електронних послуг, які відправляють від свого імені акцепт або згоду з пропозицією оферента, за допомогою електронної форми представлення інформації зобов'язані повідомляти про себе наступні відомості:
- повне найменування суб’єкта господарювання, включаючи інформацію щодо організаційно-правової форми, або прізвище, ім’я фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності;
- у випадках, передбачених договором, точну адресу доставки товару чи надання послуги;
- в разі оплати платіжними інструментами - всі відомості, які дозволяють провести оплату продавцю (постачальнику) товарів, робіт, послуг в електронній торгівлі/постачальнику (виконавцю) інформаційних електронних послуг або вимагаються відповідними правилами платіжних систем;
- інші відомості, необхідні для здійснення електронного правочину або обов’язковість яких визначена законодавством.
1.2. Фізична особа - покупець надає інформацію про себе, необхідну для подальшого вчинення правочинів у сфері електронної комерції, у тому числі укладення договорів, створення електронного підпису, який використовуватиметься при придбанні товарів, послуг чи здійснення інших дій (вчиненні інших правочинів) в системі учасника електронної комерції, а також введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, які дозволять ідентифікуватися їй в обліковій системі продавця (постачальника) товарів, робіт, послуг в електронній торгівлі/постачальника (виконавця) інформаційних електронних послуг.
Перелік необхідної інформації визначається сторонами електронної комерції. Інформація про покупця/покупців в електронній комерції повинна містити тільки ті відомості, без яких продавець не зможе оформити правочин й виконати свої зобов'язання по його вчиненню.
 
31. Стаття 9. Правовий статус постачальників послуг проміжного характеру у інформаційній сфері
1. Сторони електронного правочину мають право звертатися до послуг постачальників послуг проміжного характеру для цілей обміну та зберігання електронних документів та повідомлень.
2. Постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері користуються правами й мають обов'язки, передбачені правочинами про надання таких послуг відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, положень цього Закону й законодавства України, що регулює відносини в сфері телекомунікацій та інформації.
3. Доступ до мережі Інтернет, інших відкритих і корпоративних мереж, що надається сторонам електронного правочину постачальником послуг проміжного характеру у інформаційній сфері, оформлюється окремими, в тому числі електронними, правочинами про надання таких послуг.
4. Постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері не є стороною електронного правочину і не несе відповідальності за наслідки використання та/або не використання переданої/збереженої ним інформації при умові, що при виконанні цих послуг постачальник:
- не є ініціатором передачі електронного повідомлення;
- не обирає одержувача передачі;
- не обирає чи не змінює інформацію, що міститься в передачі.
5. Постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, які надають послуги із забезпечення здійснення дій в електронній комерції при оформленні та виконанні електронного правочину (реєстрація доменних імен та ІР-адрес, присвоєння інших мережевих ідентифікаторів, фіксація часу відправлення/надходження електронних повідомлень, з’єднання із Інтернетом та іншими мережами передачі даних, тощо) не є сторонами правочинів в електронній комерції і не несуть відповідальності за правопорушення, які вчинені з використанням/невикористанням наданих ними мережевих ідентифікаторів послуг.
6. Постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, які надають послуги із забезпечення здійснення дій в електронній комерції при оформленні та виконанні електронного правочину не зобов’язані контролювати і перевіряти законність електронних повідомлень, які вони передають та зберігають, за виключенням тих випадків, коли законодавство прямо вказує на такий обов’язок.
 
32. РОЗДІЛ ІІІ Порядок вчинення правочинів та укладення договорів у сфері електронної комерції
 
33. Стаття 10. Розповсюдження комерційної інформації у сфері електронної комерції
1. Правочини в електронній комерції здійснюються на основі відповідних оферт. Інформування потенційних покупців/замовників про товари та послуги, які пропонуються сторонами, може здійснюватись за допомогою комерційних електронних повідомлень.
2. Основною умовою поширення комерційних електронних повідомлень є згода споживача на їх отримання.
3. Комерційне електронне повідомлення може бути надіслане споживачу без його згоди лише за умови наявності в нього можливості відмови від подальшого отримання таких комерційних електронних повідомлень від такого продавця товарів, робіт, послуг в електронній торгівлі/постачальника (виконавця) інформаційних електронних послуг.
4. Процедура надання комерційної інформації повинна відповідати таким вимогам:
- комерційна інформація повинна чітко ідентифікуватися як така;
- особа, від імені якої надається комерційна інформація, повинна чітко ідентифікуватися відповідно до статті 5 цього Закону;
- пільгові пропозиції постачальника (знижки, премії, заохочувальні подарунки тощо) повинні чітко ідентифікуватися як такі, а умови їх отримання повинні бути легкодоступними, чітко і недвозначно викладеними;
- зазначені в комерційній інформації ціни повинні чітко та недвозначно вказувати на наявність або відсутність у їх складі податків та вартості доставки.
5. Отримання комерційної інформації електронними засобами зв’язку без згоди споживача на її отримання не може додатково збільшувати вартість інформаційних електронних послуг для споживача.
 
34. Стаття 11. Порядок укладення електронного правочину
 
35. 1. Пропозиція укласти електронний правочин, в тому числі адресована невизначеному колу осіб, повинна включати всі істотні умови, передбачені чинним законодавством України для відповідного виду договору, у відповідності до законодавства України, а також умови, погоджені сторонами правочину.
2. Договір в електронній комерції, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов, може містити наступні умови:
- технологію (процедуру) укладення договору;
- порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору;
- можливість та порядок внесення змін до умов договору;
- спосіб та порядок акцепту;
- порядок обміну електронними повідомленнями та документами між сторонами при виконанні ними своїх зобов’язань за договором;
- технічні засоби ідентифікації та порядок виправлення можливого помилкового акцепту;
- посилання на умови, що включаються до договору шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа та порядок технічного доступу до відповідного відсилання;
- спосіб зберігання та пред’явлення електронних документів, повідомлень іншої електронної інформації і умов електронного доступу до них, а також умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів;
- мови, запропоновані для укладення договору.
3. Електронний правочин в електронній комерції укладається шляхом пропонування та акцептування оферти сторонами правочину.
4. В електронній комерції пропонування оферти може відбуватися за допомогою надсилання комерційного електронного повідомлення та/або розміщення оферти на сайтах в мережі Інтернет та в інших відкритих або корпоративних мережах.
5. В оферті та акцепті може бути передбачено, що деякі умови включаються у договір, оферту або акцепт, шляхом перенаправлення до іншого електронного документу. Вказані умови не можуть бути визнаними недійсними тільки тому, що вони встановлені шляхом перенаправлення.
6. Акцепт оферти може відбуватися:
- за допомогою надсилання електронного повідомлення або заповненням електронної форми, формуляра з відповідним їх направленням до сторони, яка запропонувала оферту;
- за допомогою здійснення дій, що становлять акцепт, якщо такі дії чітко роз’яснені на сайтах мережі Інтернет, інших відкритих або корпоративних мереж, де розміщена оферта і такі роз’яснення логічно пов’язані із офертою.
7. Порядок укладення електронних договорів повинен відповідати вимогам законодавства до оферти і акцепту. Всі умови оферти мають бути викладені чітко та однозначно у формі, яка є доступною для сприйняття учасниками, та передбачати для сторін правочину можливість отримати за вимогою оферту у формі, що дозволяє подальше її збереження в незмінному вигляді.
8. Якщо процедура підписання електронного правочину суб’єктом електронної комерції відбувається шляхом акцептування оферти в інформаційній системі оферента, то таке акцептування відбувається не менш ніж у два етапи, де першим етапом є ідентифікація особи суб’єкта електронної комерції в системі та створення електронного документу або повідомлення, яке підтверджує акцепт оферти. Інформаційна система сторони суб’єкта електронної комерції, що пропонує оферту, повинна передбачати можливість споживача повертатися до попереднього етапу, до моменту акцепту.
9. Місцем укладання договору в електронній комерції є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, які є продавцями товарів, робіт, послуг в електронній торгівлі/ постачальниками інформаційних електронних послуг.
10. Електронний правочин, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний за допомогою електронного підпису, електронного цифрового підпису, або іншим аналогом власноручного підпису за своїми правовими наслідками прирівнюється до укладеного у простій письмовій формі, визначеній Цивільним кодексом України.
11. Електронні повідомлення чи електронні документи, що становлять електронний правочин, можуть представлятися в якості судових доказів. Допустимість доказів не може заперечуватися виключно на тій підставі, що вони представлені у електронній формі або у формі паперових копій електронних повідомлень. Тягар доказування факту існування електронного правочину та цілісності і незмінності електронних повідомлень, що становлять зміст цього правочину, лежить на сторонах такого правочину.
 
36. Стаття 12. Підпис у сфері електронної комерції
1. Якщо у відповідності до законодавства України або угоди сторін документ має бути підписаний будь-якою особою, то цій вимозі відповідає використання одного з таких варіантів електронного підпису:
- електронний підпис відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис»;
- електронний цифровий підпис відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», якщо інформаційні системи всіх сторін електронної комерції можуть його зчитувати.
- електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначений цим Законом;
- аналог власноручного підпису, який відповідає вимогам Цивільного кодексу України;
 
37. Стаття 13. Розрахунки у сфері електронної комерції
1. Розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються у будь-який спосіб, не заборонений законодавством України. Розрахунки з продавцями, постачальниками послуг за товари, роботи чи отримані послуги в електронній комерції можуть здійснюватись із застосуванням спеціальних платіжних засобів, електронних грошей, а також шляхом переказу коштів на користь продавця/ постачальника послуг через фінансові установи, а також готівкою із дотриманням відповідних вимог законодавства щодо оформлення готівкових розрахунків та у інші способи, передбачені чинним законодавством України.
2. Способи, строки та порядок розрахунків визначаються в договорі.
3. Безготівкові розрахунки в електронній комерції повинні здійснюються у відповідності до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів, а також нормативно-правових актів Національного банку України.
4. Акцепт оферти без оплати в строк та на умовах оферти не може вважатися виконаним зобов’язанням з боку покупця або отримувача послуг.
5. Оплата без належного виконання умов акцепту оферти або без надання усіх даних необхідних для акцепту не може вважатися виконанням зобов’язання з боку покупця або отримувача послуг.
 
38. Стаття 14. Захист персональних даних
1. Суб’єкти електронної комерції, мають право вимагати від споживачів і інших фізичних осіб (суб’єктів електронної комерції) тільки ті персональні дані, без яких вони не зможуть укласти договір та/або виконати свої зобов'язання за електронним правочином.
2. Суб’єкти електронної комерції зобов'язані забезпечити захист електронних документів та/або повідомлень, що містять персональні дані суб’єктів електронної комерції та інших фізичних осіб, в тому числі від третіх осіб, що стали їм відомими з електронних документів та/або повідомлень, отриманих у ході оформлення і здійснення електронних правочинів, в порядку, передбаченому Законом України «Про захист персональних даних».
3. Суб’єктам електронної комерції забороняється використовувати персональні дані сторони електронного правочину в будь-яких цілях, що виходять за рамки їх зобов'язань за договорами, якщо інше не передбачено сторонами в договорі.
4. Реєстрація в інформаційній системі суб’єкта електронної комерції означає надання згоди суб’єктом електронної комерції на використання та обробку його персональних даних та вчинення інших дій, передбачених Законом України «Про захист персональних даних».
5. Ідентифікація особи в системі повинна здійснюватися при кожному вході з метою укладення договору чи вчинення інших правочинів за допомогою хоча б одного з варіантів електронного підпису, передбачених ст.11 цього Закону.
З метою недопущення несанкціонованого доступу, ідентифікації покупців або споживачів товарів електронної торгівлі та замовників інформаційно електронних послуг в електронній комерції, сторони можуть додатково передбачати надсилання (надання) унікального набору електронних даних, які використовуються додатково до введеного (створеного) особою спеціального набору електронних даних під час реєстрації.
 
39. Стаття 15. Зберігання електронних документів
1. У випадку, якщо відповідно до законодавства або домовленості сторін потрібне архівне зберігання окремих видів документів, пов'язаних з укладенням електронних правочинів, кожна сторона правочину та інші суб'єкти, уповноважені сторонами, зобов'язані організувати архівне зберігання відповідних форм і форматів електронних документів (повідомлень), баз даних і забезпечити їх охорону, захист, необхідне резервне копіювання, цілісність і достовірність документованої інформації, а також апаратних і програмних засобів та устаткування, у яких розміщені, зберігаються електронні документи і за допомогою яких можна відобразити інформацію електронних документів для їх візуального сприйняття, копіювання та іншого використання.
2. Строки архівного зберігання електронних документів (повідомлень), а також апаратних і програмних засобів та устаткування, у яких вони розміщені та зберігаються, повинні відповідати строкам зберігання, встановленим чинним законодавством для відповідних видів документів на паперовому носії.
3. Зберігачем електронних документів може бути юридична особа незалежно від форми власності або фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності, одним із видів діяльності, якої є надання послуг із зберігання електронних документів (повідомлень) за допомогою програмно-апаратних засобів та забезпечення їх цілісності і незмінності. Право надавати вказані послуги виникає з моменту державної реєстрації і не потребує попереднього отримання спеціальних дозволів та ліцензій.
 
40. Стаття 16. Час і місце відправки та отримання електронного повідомлення та/або документа
1. Якщо інше не передбачено договором між відправником та отримувачем, електронний документ чи повідомлення вважається відправленим в момент, коли він надходить до інформаційної системи, яка не знаходиться під контролем відправника або особи, яка відправляє електронний документ чи повідомлення від імені відправника.
2. Якщо інше не передбачено договором між відправником та отримувачем, час отримання електронного документа чи повідомлення визначається наступним чином:
- якщо отримувач вказує інформаційну систему для цілей отримання такого документа чи повідомлення, даних, то отримання здійснюється в момент коли електронний документ чи повідомлення потрапляє у вказану отримувачем інформаційну систему, або
- якщо електронний документ чи повідомлення відправлено в інформаційну систему, яке не є вказаною отримувачем інформаційною системою, в момент, коли електронний документ чи повідомлення отримано отримувачем, а саме: в момент надходження електронного документа в інформаційну систему отримувача.
3. Якщо відправник або отримувач не мають комерційної адреси підприємства, то місцем вчинення електронного правочину вважається місце їх проживання.
 
41. РОЗДІЛ ІV Вирішення спорів та відповідальність у сфері електронної комерції
 
42. Стаття 17. Відповідальність суб’єктів електронної комерції
1. Сторони електронних правочинів відповідають за виконання своїх зобов'язань, відповідно до норм встановлених законодавством та договором.
2. Постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері несуть відповідальність в межах, встановлених законодавством та відповідними договорами з постачання таких послуг.
2. Якщо суб’єкт, що забезпечує функціонування електронної комерції передає в інформаційну мережу інформацію, яку постачають інші учасники електронної комерції, або надає їм доступ до інформаційної мережі, він не несе відповідальності за автоматичне, проміжне і тимчасове зберігання цієї інформації, яке здійснюється лише з метою підвищення ефективності передавання інформації до інших отримувачів на їх запит, та не відповідає за інформацію, яка передається, якщо він:
- не ініціює передачу;
- не обирає отримувача передачі;
- не вибирає і не модифікує інформацію;
- не змінює інформації;
- виконує умови доступу до інформації;
- виконує правила щодо оновлення інформації, визначені широко відомим способом, який використовується в галузі;
- не перешкоджає законному використанню технологій, широко визнаних і прийнятих в галузі, для отримання даних щодо використання інформації;
- діє швидко, щоб відхилити або унеможливити доступ до інформації, яку він зберіг, якщо йому стає відомо, що інформація первинного джерела передачі була відхилена мережею або що доступ до неї був ушкоджений.
3. Суб’єкти, що забезпечують функціонування електронної комерції несуть відповідальність за виконання вимог безпеки, забезпечення охорони та достовірності документів, за втрату, перекручування та/або зміну документованої інформації, за перлюстрацію, підробку документів (повідомлень) і інше несанкціоноване втручання третіх осіб, відповідно до чинного законодавства України та у межах угоди сторін.
4. Постачальник проміжних інформаційних електронних послуг звільняється від відповідальності лише у тих випадках, коли діяльність такого постачальника обмежується технічним процесом експлуатації та надання доступу до інформаційної мережі, через яку інформація, надана третіми сторонами, передається або тимчасово зберігається.
 
43. Стаття 18. Вирішення спорів між суб'єктами електронної комерції
Вирішення спорів між суб'єктами електронної комерції здійснюється в порядку, встановленому Законом.
 
44. Стаття 19. Відповідальність за порушення законодавства у сфері електронної комерції
Особи, винні в порушенні законодавства про електронну комерцію та/або винні в порушенні договірних зобов’язань у сфері електронної комерції, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
 
45. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Внести зміни до таких Законів:
1) абзац п’ятий статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 34, ст. 481) доповнити новим реченням такого змісту:
«В сфері електронної комерції згода суб’єкта персональних даних може оформлюватись шляхом реєстрації в інформаційній системі учасника електронної комерції»;
2) частину другу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 40, ст.365) викласти у такій редакції:
«2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних (електронних) носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис, або аналог власноручного підпису або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.»;
3) пункт тринадцятий статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 28, ст.205) викласти у такій редакції:
«13) при реалізації товарів дистанційним способом у рамках електронної комерції відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
4) У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№40 - 44, ст. 356):
1) пункт перший статті 205 викласти у такій редакції:
«Стаття 205. Форма правочину. Способи волевиявлення.
1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі (в тому числі у електронній формі). Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
2) частину першу статті 207 викласти у такій редакції:
«Стаття 207. Вимоги до письмової форми правочину.
1. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, електронних повідомленнях, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
3) частину другу статті 207 викласти у такій редакції:
«Стаття 207. Вимоги до письмової форми правочину.
2. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,
якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами,
уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю,
законом або іншими актами цивільного законодавства, та
скріплюється печаткою. Вимога щодо печатки не застосовується до правочинів, що укладаються відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
4) частину третю статті 207 викласти у такій редакції:
«Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якіи? мають міститися зразки відповідного аналога і?хніх власноручних підписів або процедурою отримання та використання електронного підпису».
5) частину третю статті 639 доповнити абзацом другим такого змісту:
"Договір також вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо він укладається за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв'язку".
5) статтю 7 Закону Україні «Про електронні документи та електронний документообіг», вид 22 травня 2003 року N 851-ІV викласти в наступній редакції:
«Стаття 7. Оригінал електронного документа
Оригіналом електронного документа вважається електронний
примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з
електронним підписом автора.»
3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:
- привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом.
- забезпечити перегляд і скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
4. До приведення нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом, вони застосовуються в частині, що йому не суперечить.