Кількість абзаців - 777 Розмітка (ліва колонка)


Про ринок природного газу (Зміни) (Друге читання)

0. ПРОЕКТ
 
1. Про ринок природного газу
 
2. Цей Закон визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції із ринками природного газу держав — сторін Енергетичного Співтовариства, в тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
 
3. РОЗДІЛІ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
4. Стаття 1. Визначення термінів
 
5. 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
 
6. 1) безпека постачання природного газу — наявність джерел надходження природного газу, що можуть забезпечити надійне та безперебійне постачання необхідних обсягів природного газу споживачам, а також належний технічний стан газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ та установки LNG, який забезпечує можливість такого постачання;
 
7. 2) вертикально інтегрована організація — юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, фізична особа, що здійснює господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою, або група таких осіб, пов’язаних між собою прямо чи опосередковано відносинами контролю, що здійснює щонайменше одну із функцій транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу або надання послуг установки LNG (зрідження, регазифікації) і щонайменше одну із функцій постачання або видобутку природного газу;
 
8. 3) вільна потужність — частина технічної потужності об’єкта газової інфраструктури, право користування якою не було надане замовникам або не було реалізоване замовником згідно з договором про надання відповідних послуг;
 
9. 4) вразливі споживачі — соціально захищені побутові споживачі, яким надається спеціальний статус у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
 
10. 5) врегулювання перевантажень — вжиття заходів оператором газотранспортної системи, оператором газорозподільної системи, оператором газосховища або оператором установки LNG з метою забезпечення максимального використання потужності газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища або установки LNG з урахуванням вимог цілісності газотранспортної системи;
 
11. 6) газорозподільна система — технологічний комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов’язаних між собою об’єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам;
 
12. 7) газотранспортна система — технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об’єктами і спорудами, зв’язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу;
 
13. 8) постачальник «останньої надії» (гарантований постачальник) — визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу;
 
14. 9) доступ — право користування потужністю об’єкта газової інфраструктури в обсязі та на умовах, встановлених у договорі про надання послуг транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу або послуг установки LNG;
 
15. 10) замовник — фізична або юридична особа, яка на підставі договору замовляє надання однієї або кількох з таких послуг:
 
16. приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи;
 
17. транспортування природного газу;
 
18. розподіл природного газу;
 
19. зберігання (закачування, відбір) природного газу;
 
20. послуги установки LNG (зрідження, регазифікація);
 
21. 11) захищені споживачі — побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, які здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об’єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи;
 
22. 12) кодекс газотранспортної системи, кодекс газорозподільних систем, кодекс газосховища, кодекс установки LNG — правила доступу до газотранспортної системи, газорозподільних систем, газосховища, установки LNG, які затверджуються Регулятором;
 
23. 13) консультації — процедура взаємодії, погоджена Кабінетом Міністрів України, Регулятором та Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, яка полягає в обміні листами щодо питань, визначених у цьому Законі;
 
24. 14) контроль — вирішальний вплив або можливість здійснення вирішального впливу на господарську діяльність суб’єкта ринку природного газу, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами такого суб’єкта чи їх значною частиною, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування та прийняття рішення органами управління такого суб’єкта тощо;
 
25. 15) контролер — особа, відповідальна за моніторинг та звітування щодо стану виконання вимог про відокремлення і незалежність оператора газотранспортної системи;
 
26. 16) кризова ситуація з надходження природного газу (далі — кризова ситуація) — настання неочікуваних та непередбачуваних обставин, в тому числі обставин, які могли бути передбачені, але попередження яких відповідальними суб’єктами владних повноважень було об’єктивно неможливим, яке спричинило або може спричинити обмеження або припинення надходження природного газу в Україну або інші перешкоди для безпечної та безперебійної роботи газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища або установки LNG;
 
27. 17) національний план дій — національний план дій на випадок кризової ситуації, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі;
 
28. 18) оператор газотранспортної системи — суб’єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);
 
29. 19) оператор газорозподільної системи — суб’єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників);
 
30. 20) оператор газосховища — суб’єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу з використанням одного або декількох газосховищ на користь третіх осіб (замовників);
 
31. 21) оператор установки LNG — суб’єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність із зрідження природного газу або розвантаження і регазифікації зрідженого природного газу за допомогою установки LNG на користь третіх осіб (замовників);
 
32. 22) оптовий покупець — суб’єкт господарювання, який придбаває природний газ на підставі договору купівлі-продажу не для власного споживання;
 
33. 23) оптовий продавець — суб’єкт господарювання, який реалізує природний газ оптовому покупцю або постачальнику на підставі договору купівлі-продажу;
 
34. 24) побутовий споживач — споживач, що є фізичною особою та придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність;
 
35. 25) посадова особа органу юридичної особи (оператора газотранспортної системи, власника газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи, оператора газосховища, оператора установки LNG) — фізична особа — голова або член наглядової ради, виконавчого органу (член колегіального виконавчого органу; особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу), ревізійної комісії, ревізор, а також голова або член іншого органу юридичної особи, якщо утворення такого органу передбачено статутом або іншим установчим документом такої юридичної особи;
 
36. 26) послуги установки LNG — господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає у перетворенні природного газу з газоподібного у рідинний стан (зрідження) або перетворенні зрідженого природного газу з рідинного в газоподібний стан (регазифікація) за допомогою установки LNG;
 
37. 27) постачальник природного газу (далі — постачальник) — суб’єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу;
 
38. 28) постачання природного газу — господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів;
 
39. 29) потужність — максимально допустиме перетікання обсягу природного газу, виражене в одиницях енергії до одиниці часу, що надається замовнику у відповідності до договору про надання послуг транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу або послуг установки LNG;
 
40. 30) приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи (технологічний доступ) — надання послуги замовнику з виконання організаційних і технічних заходів, спрямованих на створення газової мережі до земельної ділянки або об’єкта замовника;
 
41. 31) природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі — природний газ) — суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск — 760 мм ртутного стовпа і температура — 20°С) і є товарною продукцією;
 
42. 32) Регулятор — національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг;
 
43. 33) ринок природного газу — сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG (зрідження, регазифікації);
 
44. 34) розподіл потужності — надання, встановлення умов та порядку реалізації, а також здійснення інших процедур, пов’язаних із правом користування потужністю об’єкта газової інфраструктури;
 
45. 35) розподіл природного газу — господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов’язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу;
 
46. 36) сертифікація — підтверджене прийнятим у встановленому порядку рішенням Регулятора виконання суб’єктом господарювання вимог про відокремлення та незалежність та інших вимог до оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом;
 
47. 37) споживач — фізична особа, фізична особа — підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу;
 
48. 38) страховий запас природного газу (далі — страховий запас) — обсяг природного газу, який постачальник зобов’язаний зберігати у газосховищах у відповідності до законодавства;
 
49. 39) суб’єкт ринку природного газу — оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач;
 
50. 40) сховище природного газу (далі — газосховище) — технологічний комплекс, створений у природній або штучній ємності з метою накопичення природного газу (включаючи ємність установки LNG, призначену для зберігання природного газу), і технологічно поєднані з цим комплексом споруди, призначені для зберігання (закачування, відбору) природного газу. Для цілей цього Закону до газосховища не відносяться:
 
51. а) ємності установки LNG, призначені виключно для виробничих потреб такої установки;
 
52. б) ємності, призначені виключно для здійснення оператором газотранспортної системи заходів, спрямованих на виконання вимог цілісності газотранспортної системи з урахуванням того, що ємності, призначені для надання послуг балансування оператором газотранспортної системи, відносяться до газосховища для цілей цього Закону;
 
53. 41) технічна потужність — максимальний обсяг потужності, право користування якою оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища або оператор установки LNG може надати замовникам з гарантією реалізації такого права, з урахуванням вимог цілісності газотранспортної системи та вимог щодо експлуатації газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища або установки LNG;
 
54. 42) точка входу — визначена точка у газотранспортній системі, у якій природний газ надходить до газотранспортної системи від об’єктів, пов’язаних із видобутком природного газу, газосховища, установки LNG, а також від інших газотранспортних або газорозподільних систем;
 
55. 43) точка виходу — визначена точка у газотранспортній системі, у якій оператор газотранспортної системи доставляє природний газ, що знаходиться у газотранспортній системі, до іншої газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або споживача, приєднаного до газотранспортної системи, або до об’єкта, пов’язаного із видобутком природного газу;
 
56. 44) транскордонний газопровід — магістральний газопровід, що пересікає лінію кордону між Україною та сусідньою державою та призначений для сполучення газотранспортних систем України із газотранспортними системами цієї держави;
 
57. 45) транспортування природного газу — господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов’язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу;
 
58. 46) установка зрідженого природного газу (далі — установка LNG) — технологічний комплекс, що складається із терміналу, призначеного для зрідження природного газу або завантаження, вивантаження та ре-газифікації зрідженого природного газу, а також об’єктів та споруд, що використовуються для надання допоміжних послуг та тимчасового зберігання в процесі ре-газифікації до моменту доставки природного газу до магістральних газопроводів, але не включаючи частини термінала, що використовуються у якості газосховища;
 
59. 47) цілісність газотранспортної системи — будь-яка ситуація в газотранспортній або газорозподільній системі, газосховищі або установці LNG, при якій тиск і фізико-хімічні показники природного газу залишаються в межах між мінімальним та максимальним рівнями, визначеними оператором газотранспортної системи, що технічно гарантують транспортування природного газу.
 
60. Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в законах України «Про нафту і газ», «Про трубопровідний транспорт» та інших законах України.
 
61. Стаття 2. Правова основа ринку природного газу
 
62. 1. На виконання зобов’язань України за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства та Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергетики і їхніми державами-членами, із іншої сторони, цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме: Директиви 2009/73/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку природного газу та про скасування Директиви 2003/55/ЄС; Регламенту (ЄС) 715/2009 про умови доступу до мереж транспортування природного газу та яким скасовується Регламент (ЄС) 1775/2005; та Директиви 2004/67/ЄС про здійснення заходів для забезпечення безпеки постачання природного газу.
 
63. 2. Суб’єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду та Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у частині 1 цієї статті, тощо.
 
64. 3. Рішення (заходи) суб’єктів владних повноважень, прийняті на виконання норм цього Закону, мають відповідати принципам пропорційності, прозорості та недискримінації.
 
65. Згідно з принципом пропорційності, рішення (заходи) суб’єктів владних повноважень повинні бути необхідними і мінімально достатніми для досягнення мети задоволення загальносуспільного інтересу.
 
66. Згідно з принципом прозорості, рішення (заходи) суб’єктів владних повноважень мають бути належним чином обґрунтовані та повідомлені колу суб’єктів, яких вони стосуються, у розумний строк до набуття ними чинності або їх введення в дію.
 
67. Згідно з принципом недискримінації, рішення (заходи) суб’єктів владних повноважень не повинні призводити до відмінностей в юридичному або фактичному обсязі прав та обов’язків особи в порівнянні з іншими особами в аналогічних ситуаціях, якщо тільки така відмінність не спрямована на мету задоволення загальносуспільного інтересу, способи досягнення якої є необхідними і мінімально достатніми для її досягнення.
 
68. Дія вищезазначених принципів розповсюджується також на суб’єктів ринку природного газу у випадках, передбачених цим Законом.
 
69. РОЗДІЛ ІІ. ПРИНЦИПИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИРОДНОГО ГАЗУ. РОЛЬ ДЕРЖАВИ НА РИНКУ ПРИРОДНОГО ГАЗУ
 
70. Стаття 3. Принципи функціонування ринку природного газу
 
71. Ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, за винятком діяльності суб’єктів природних монополій, та на принципах:
 
72. 1) забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, в тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу;
 
73. 2) вільної торгівлі природним газом та рівності учасників ринку незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені;
 
74. 3) вільного вибору постачальника;
 
75. 4) рівності прав на ввезення та вивезення природного газу;
 
76. 5) невтручання держави у функціонування ринку за винятком випадків, коли це є необхідним для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, та за умови, що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб;
 
77. 6) забезпечення рівних прав на доступ до газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG;
 
78. 7) недопущення та усунення обмежень конкуренції, спричинених діями суб’єктів ринку природного газу, в тому числі суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання державної форми власності;
 
79. 8) додержання встановлених технічних норм та стандартів безпеки;
 
80. 9) захисту навколишнього природного середовища та раціонального використання енергоресурсів.
 
81. Стаття 4. Державне регулювання, формування та реалізація державної політики на ринку природного газу
 
82. 1. Державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
 
83. 2. До основних завдань Регулятора на ринку природного газу належать:
 
84. 1) сприяння у тісній співпраці з Радою регуляторних органів Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав — сторін Енергетичного Співтовариства становленню конкурентоздатного єдиного ринку природного газу в рамках Енергетичного Співтовариства з урахуванням інтересів безпеки постачання природного газу та сталості навколишнього середовища, ефективному відкриттю ринку природного газу для всіх споживачів та постачальників, оптових покупців і оптових продавців Енергетичного Співтовариства, а також забезпечення належних умов для ефективного і надійного функціонування газотранспортних і газорозподільних систем, газосховищ і установки LNG з огляду на довгострокові цілі розвитку;
 
85. 2) розвиток конкуренції та належне функціонування регіональних (міжнародних) ринків в рамках Енергетичного Співтовариства, зокрема єдиного ринку Енергетичного Співтовариства, з метою досягнення цілей, зазначених у пункті 1) цієї частини;
 
86. 3) усунення перешкод та обмежень для торгівлі природним газом між державами — сторонами Енергетичного Співтовариства, зокрема забезпечення належного рівня транскордонного сполучення для задоволення попиту і посилення інтеграції ринків природного газу окремих держав — сторін Енергетичного Співтовариства, яка сприятиме транскордонній торгівлі природним газом в рамках Енергетичного Співтовариства;
 
87. 4) сприяння безпечному, надійному та економному функціонуванню газової інфраструктури (газотранспортних і газорозподільних систем, газосховищ та установки LNG), що дозволить забезпечити недискримінаційний доступ до неї для всіх замовників, орієнтованість на потреби замовників, достатність потужності для потреб ринку природного газу та енергоефективність, а також можливості для виходу на ринок природного газу виробників газу з альтернативних джерел незалежно від обсягів виробництва;
 
88. 5) забезпечення простих і необтяжливих умов приєднання до газотранспортних і газорозподільних систем для нових об’єктів замовників, забезпечення простих і необтяжливих умов доступу до газотранспортних і газорозподільних систем, газосховищ та установки LNG для нових замовників, зокрема усунення бар’єрів, які можуть зашкодити такому доступу для нових оптових продавців або постачальників, а також для оптових продавців або постачальників газу з альтернативних джерел;
 
89. 6) стимулювання суб’єктів ринку природного газу до підвищення ефективності газової інфраструктури та інтеграції ринку природного газу;
 
90. 7) створення передумов для отримання споживачами економічних вигод від ефективного функціонування ринку природного газу, конкуренції на ринку природного газу та діючих механізмів захисту їх прав;
 
91. 8) сприяння досягненню високих стандартів виконання спеціальних обов’язків для забезпечення загальносуспільних інтересів на ринку природного газу, захисту вразливих споживачів та налагодженню процесу обміну даними, необхідному для реалізації споживачами права на зміну постачальника.
 
92. 3. До компетенції Регулятора на ринку природного газу належать:
 
93. 1) видача ліцензій на право провадження видів діяльності на ринку природного газу, що підлягають ліцензуванню, з урахуванням положень статті 9 цього Закону та нагляд за дотриманням ліцензійних умов ліцензіатами;
 
94. 2) прийняття рішення про сертифікацію операторів газотранспортних систем або відмову у сертифікації;
 
95. 3) затвердження та оприлюднення у встановленому порядку методології визначення тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу, методологій визначення тарифів на послуги розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу щодо газосховищ, до яких застосовується режим регульованого доступу у відповідності до статті 43 цього Закону, на послуги установки LNG та встановлення таких тарифів, які повинні забезпечити необхідні інвестиції в газотранспортні та газорозподільні системи, газосховища, а також установку LNG;
 
96. 4) встановлення плати за приєднання до газотранспортних і газорозподільних систем;
 
97. 5) затвердження правил для постачальника «останньої надії» (гарантованого постачальника), в тому числі правил для визначення ціни природного газу, який постачається таким постачальником, у відповідності до статті 14 цього Закону;
 
98. 6) затвердження кодексів газотранспортних систем, кодексу газорозподільних систем, кодексів газосховищ та кодексу установки LNG;
 
99. 7) затвердження правил балансування як частину кодексу відповідної газотранспортної системи (в тому числі методологію визначення платежів, пов’язаних із балансуванням), що мають бути справедливими, недискримінаційними, обумовленими об’єктивних чинниках та такими, що створюють економічні стимули для балансування обсягів закачування і відбору природного газу самими замовниками;
 
100. 8) встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу транскордонними газопроводами відповідно до методології визначення тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу, в тому числі затвердження правил розподілу потужності та врегулювання перевантажень транскордонних газопроводів як частину кодексу газотранспортної системи;
 
101. 9) моніторинг застосування тарифів, інших платежів, пов’язаних із доступом до газотранспортних і газорозподільних систем, газосховищ та установки LNG або приєднанням до газотранспортної або газорозподільної системи, а також моніторинг застосування та забезпечення дотримання методологій визначення таких тарифів та платежів;
 
102. 10) забезпечення дотримання операторами газотранспортних і газорозподільних систем, а також іншими суб’єктами ринку природного газу (крім споживачів) їх обов’язків за цим Законом та іншими відповідними актами законодавства, у тому числі обов’язків щодо співпраці та взаємодії із суб’єктами ринку природного газу інших держав — сторін Енергетичного Співтовариства;
 
103. 11) моніторинг стану врегулювання перевантажень газотранспортних систем, в тому числі транскордонних газопроводів, та застосування правил врегулювання перевантажень;
 
104. 12) моніторинг за дотриманням критеріїв для визначення режиму доступу, який застосовується оператором газосховищ до кожного конкретного газосховища у відповідності до статті 43 цього Закону;
 
105. 13) моніторинг виконання спеціальних обов’язків для забезпечення загальносуспільних інтересів на ринку природного газу на відповідність вимогам, передбаченим цим Законом та іншими актами законодавства;
 
106. 14) спільно з іншими суб’єктами владних повноважень забезпечення ефективного застосування заходів захисту прав споживачів, у тому числі тих, що передбачені цим Законом;
 
107. 15) забезпечення споживачам (оптовим покупцям) можливості вільно обирати та змінювати постачальника (оптового продавця) на умовах, передбачених цим Законом та іншими актами законодавства;
 
108. 16) затвердження загальних правил постачання природного газу;
 
109. 17) нагляд за виконанням операторами газотранспортної системи, оператором газорозподільної системи, оператором газосховища та оператором установки LNG та власниками корпоративних прав таких суб’єктів, вертикально інтегрованими організаціями зобов’язань про відокремлення і незалежність, передбачених цим Законом;
 
110. 18) затвердження та моніторинг виконання планів розвитку газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ та установки LNG та надання в щорічному звіті Регулятора їх оцінки, в тому числі зазначення необхідних змін до таких планів;
 
111. 19) затвердження форм звітності суб’єктів ринку природного газу (крім споживачів), а також порядку їх заповнення і подання на перевірку незалежному аудитору, що повинно забезпечити можливість для виявлення фактів перехресного субсидіювання між різними видами діяльності на ринку природного газу;
 
112. 20) встановлення мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання, особливо щодо максимального строку здійснення робіт з приєднання або ремонту, а також моніторинг дотримання та аналіз статистики виконання правил щодо безпеки та надійності газотранспортних і газорозподільних систем;
 
113. 21) моніторинг рівня прозорості в діяльності суб’єктів ринку природного газу, зокрема рівня оптових цін на природний газ, а також забезпечення дотримання суб’єктами ринку природного газу (крім споживачів) зобов’язань щодо розміщення інформації;
 
114. 22) моніторинг рівня та ефективності відкриття ринку природного газу і конкуренції на оптовому та роздрібному ринках природного газу, в тому числі цін на газових біржах, цін для побутових споживачів (включаючи статистику застосування умов про передоплату), статистики зміни постачальника, статистики відключень, рівня цін та якості робіт з технічного обслуговування, скарг побутових споживачів, а також будь-яких практик, що призводять до спотворення або обмеження конкуренції на ринку природного газу;
 
115. 23) моніторинг застосування положень договорів, що обмежують конкуренцію на ринку природного газу (зокрема умов договорів, які заважають споживачам, що не є побутовими, укладати договори постачання з більш ніж одним постачальником одночасно або обмежують їх у праві вибору постачальника), без втручання у договори, які передбачають можливість тимчасового зупинення постачання, та договори купівлі-продажу або постачання природного газу строком дії від 10 років за умови, що такі договори відповідають законодавству про захист економічної конкуренції;
 
116. 24) видання щонайменш раз на рік висновків щодо відповідності рівня цін на роздрібному ринку природного газу статті 11 цього Закону і законодавству про захист прав споживачів і доведення цих висновків до відома Антимонопольного комітету України;
 
117. 25) забезпечення доступу до інформації про обсяги та інші показники споживання природного газу споживачем у порядку та на умовах, передбачених цим Законом та іншими актами законодавства;
 
118. 26) моніторинг виконанням функцій та обов’язків суб’єктами ринку природного газу у відповідності до положень цього Закону та інших актів законодавства, які стосуються доступу до газотранспортних і газорозподільних систем, газосховищ та установки LNG;
 
119. 27) сприяння налагодженню процесу обміну даними для забезпечення розвитку ринку природного газу;
 
120. 28) інші функції, передбачені законом.
 
121. 4. У випадку обрання моделі відокремлення ІSО Регулятор:
 
122. 1) здійснює нагляд за дотриманням власником газотранспортної системи та оператором газотранспортної системи обов’язків, встановлених цим Законом, та накладає штрафи за їх недотримання відповідно до пункту 5) частини 5 цієї статті;
 
123. 2) здійснює моніторинг відносин між власником газотранспортної системи і оператором газотранспортної системи з метою забезпечення дотримання оператором газотранспортної системи своїх обов’язків, а також затверджує договори і вирішує спори між власником газотранспортної системи і оператором газотранспортної системи за запитом щонайменш одного із цих суб’єктів;
 
124. 3) затверджує план розвитку газотранспортної системи, який щорічно подається оператором газотранспортної системи;
 
125. 4) забезпечує, щоб рівень тарифу на послуги транспортування природного газу та інших платежів, пов’язаних із доступом або приєднанням до газотранспортної системи, для такого оператора враховував винагороду власнику газотранспортної системи за право користування газотранспортною системою (в тому числі складовими газотранспортної системи, які були реконструйовані або поліпшені за рахунок власника газотранспортної системи за умови, що такі роботи були здійсненні в економний та економічно обґрунтований спосіб).
 
126. 5. Регулятор має право:
 
127. 1) запитувати будь-яку інформацію, яка є необхідною для належного виконання ним своїх функцій, та отримувати її на умовах, передбачених цим Законом або іншими актами законодавства, від будь-якого суб’єкта владних повноважень, суб’єктів ринку природного газу (крім споживачів);
 
128. 2) ініціювати консультації, а також форми громадського обговорення;
 
129. 3) ініціювати і проводити розслідування щодо функціонування ринку природного газу в Україні, приймати рішення про вжиття заходів для сприяння ефективній конкуренції на ринку природного газу та забезпечення належного функціонування ринку природного газу після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства;
 
130. 4) видавати обов’язкові для виконання суб’єктами ринку природного газу (крім споживачів) рішення;
 
131. 5) накладати санкції на суб’єктів ринку природного газу (крім споживачів), які порушили свої обов’язки відповідно до цього Закону та інших актів законодавства, рішень Енергетичного Співтовариства у відповідності до статті 55 цього Закону;
 
132. 6) вимагати від оператора газотранспортної системи, а також оператора газосховища та оператора установки LNG, у відповідному випадку, змін до кодексу газотранспортної системи, кодексу газосховища або кодексу установки LNG, в тому числі тарифів на відповідні послуги, з метою додержання принципу пропорційності і недискримінації;
 
133. 7) встановлювати тимчасові тарифи на транспортування або розподіл природного газу у випадку, якщо оператор газотранспортної системи або оператор газорозподільної системи вчасно не надав розрахунки відповідних тарифів для їх встановлення Регулятором, та приймати рішення щодо механізму надання компенсації, якщо остаточні тарифи відрізняються від тимчасових;
 
134. 8) розглядати скарги і вирішувати спори у відповідності до статті 54 цього Закону;
 
135. 9) вживати заходи для запобігання зловживанням монопольним становищем, зокрема коли таке зловживання завдає економічну шкоду споживачам, та будь-якої поведінки, спрямованої на завищення цін;
 
136. 10) проводити виїзні перевірки, у тому числі без попереднього попередження, суб’єктів ринку природного газу (крім споживачів).
 
137. 6. Ціни на ринку природного газу, що регулюються державою (зокрема тарифи на послуги транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу та послуги установки LNG, а також інші платежі, пов’язані із доступом до газотранспортних і газорозподільних систем, газосховищ та установки LNG або приєднанням до газотранспортної або газорозподільної системи) повинні бути:
 
138. недискримінаційними,
 
139. прозорими,
 
140. встановленими з урахуванням вимог цілісності газотранспортної системи,
 
141. виходячи із економічно обґрунтованих та прозорих витрат відповідного суб’єкта ринку природного газу та із додаванням належного рівня рентабельності, а також,
 
142. де це є можливим, встановленими з урахуванням співставлення з показниками аналогічних категорій регульованих цін і тарифів, встановлених Регулятором для інших суб’єктів ринку природного газу, або таких, що діють на ринках природного газу інших держав.
 
143. Тарифи повинні сприяти ефективній торгівлі природним газом та розвитку конкуренції на ринку природного газу, не допускати перехресного субсидіювання між замовниками, а також створювати економічні стимули для здійснення інвестицій та підтримання у належному стані газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG та покращення взаємодії і сполучення між ними.
 
144. Тарифи на послуги транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу та послуги установки LNG не повинні обмежувати ліквідність ринку та спотворювати транскордонну торгівлю природним газом. Методології визначення таких тарифів затверджуються Регулятором щонайменш за п’ятнадцять днів до дати, з якої починають застосовуватися тарифи, визначені у відповідності до таких методологій.
 
145. Будь-які платежі, пов’язані із доступом до газотранспортних і газорозподільних систем, газосховищ та установки LNG або приєднанням до газотранспортної або газорозподільної системи (в тому числі тарифи на послуги транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу та послуги установки LNG), розраховуються незалежно від фізичного шляху слідування природного газу.
 
146. Тарифи на послуги транспортування і розподілу природного газу, а також інші платежі, пов’язані із доступом до газотранспортної або газорозподільної системи або приєднанням до газотранспортної або газорозподільної системи, повинні стимулювати оператора газотранспортної системи і оператора газорозподільної системи до підвищення ефективності газотранспортної або газорозподільної системи, інтеграції ринку природного газу і забезпечення безпеки постачання природного газу, а також до розвитку науково-технічних знань, пов’язаних із господарською діяльністю таких суб’єктів.
 
147. Тарифи на послуги транспортування природного газу встановлюються окремо для кожної точки входу та точки виходу на підставі методології визначення тарифу на послуги транспортування природного газу на основі точок входу і точок виходу, яка затверджується Регулятором.
 
148. У разі, якщо відмінності в структурі тарифів на послуги транспортування природного газу або правилах балансування, які застосовуються по відношенню до газотранспортної системи, перешкоджають транскордонній торгівлі природним газом, вживаються заходи для гармонізації структур тарифів і правил балансування, що застосовуються по відношенню до цієї газотранспортної системи та газотранспортної систем або систем сусідніх держав.
 
149. Рішення Регулятора про встановлення тарифів на послуги транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу, послуги установки LNG підлягають офіційному оприлюдненню шляхом розміщення на веб-сайті Регулятора.
 
150. Суб’єкт ринку природного газу зобов’язаний розміщувати на своєму веб-сайті інформацію про розрахунки тарифу під час їх подання Регулятору на затвердження.
 
151. 7. На ринку природного газу Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі:
 
152. 1) формує та реалізовує державну політики в нафтогазовому комплексі з урахуванням положень Енергетичної стратегії України;
 
153. 2) розробляє державні цільові програми, зокрема щодо диверсифікації джерел надходження природного газу;
 
154. 3) розробляє та координує виконання мінімальних стандартів безпеки постачання природного газу у відповідності до статті 5 цього Закону;
 
155. 4) розробляє, затверджує та впроваджує в межах своїх повноважень національний план дій у відповідності до статті 6 цього Закону;
 
156. 5) здійснює моніторинг безпеки постачання України у відповідності до статті 7 цього Закону;
 
157. 6) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладеними на нього Кабінетом Міністрів України.
 
158. Стаття 5. Заходи з безпеки постачання природного газу
 
159. 1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, розробляє та затверджує правила про безпеку постачання природного газу, які є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами ринку природного газу. Правила про безпеку постачання природного газу встановлюють мінімальні стандарти безпеки постачання природного газу та повинні визначати наступне:
 
160. 1) коло споживачів, які визнаються захищеними споживачами, з урахуванням того, що споживання природного газу захищеними споживачами, що не є побутовими споживачами, не має перевищувати 20% загального обсягу споживання України;
 
161. 2) заходи, які є обов’язковими до вжиття суб’єктами ринку природного газу (крім споживачів) для забезпечення безпеки постачання природного газу захищеним споживачам зокрема у наступних випадках:
 
162. а) надзвичайні температурні умови протягом семиденного пікового періоду, статистична ймовірність настання яких становить раз на 20 років;
 
163. б) будь-який період тривалістю 30 днів і більше, протягом якого спостерігається надзвичайно високий попит на природний газ, статистична ймовірність настання якого становить раз на 20 років; та
 
164. в) вихід із ладу одного магістрального газопроводу за звичайних зимових умов — на період тривалістю не менше 30 днів;
 
165. 3) коло суб’єктів ринку природного газу, які зобов’язані вживати заходи, передбачені у пункті 2) частини 1 цієї статті;
 
166. 4) виявлення і класифікації основних ризиків, які стосуються безпеки постачання природного газу (оцінка ризиків);
 
167. 5) заходи для зменшення впливу виявлених ризиків, зокрема ризику виходу з ладу транскордонного газопроводу, установки LNG або газосховища або зупинення чи суттєвого обмеження джерела надходження природного газу;
 
168. 6) форма та порядок подання звіту суб’єктів ринку природного газу (крім споживачів) про стан виконання заходів, передбачених пунктом 2) цієї частини;
 
169. 7) обов’язки суб’єктів ринку природного газу (крім споживачів) та суб’єктів владних повноважень, відповідальних за безпеку постачання природного газу.
 
170. 2. При розробці правил, передбачених частиною 1 цієї статті, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, зобов’язаний враховувати економічний вплив відповідних заходів, їх ефективність та економність, наслідки для функціонування ринку природного газу та впливу на довкілля та споживачів.
 
171. Такі правила повинні базуватися на ринкових засадах та не повинні створювати надмірного тягаря для суб’єктів ринку природного газу та мінімізувати негативні наслідки для функціонування ринку природного газу.
 
172. Стаття 6. Національний план дій
 
173. 1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, розробляє та за погодженням з Регулятором затверджує національний план дій, який є обов’язковим для виконання всіма суб’єктами ринку природного газу.
 
174. Національний план дій визначає заходи для усунення або зменшення загального негативного впливу кризової ситуації.
 
175. До 1 вересня кожного року центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, забезпечує оновлення національного плану дій на наступний календарний рік.
 
176. 2. У національному плані дій визначається зокрема наступне:
 
177. 1) рівні кризової ситуації;
 
178. 2) для кожного рівня кризової ситуації:
 
179. а) система заходів реагування, в тому числі відповідні процедури обміну інформацією; при цьому заходи реагування мають носити економічний характер; якщо вжиття заходів економічного характеру не дозволяє забезпечити безпеку постачання природного газу, зокрема захищеним споживачам, вживаються інші заходи;
 
180. б) обов’язки суб’єктів ринку природного газу (з урахуванням впливу на них кризової ситуації з надходженням природного газу), в тому числі їх обов’язки щодо взаємодії з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі;
 
181. в) завдання та повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, а також інших суб’єктів владних повноважень, уповноважених брати участь у подоланні кризової ситуації з надходженням природного газу;
 
182. 3) орган, особа або група осіб, відповідальна за управління кризовою ситуацією з надходженням природного газу;
 
183. 4) механізми співпраці з відповідальними органами інших держав (зокрема держав — сторін Енергетичного Співтовариства) на випадок кризової ситуації з надходженням природного газу;
 
184. 5) перелік першочергових заходів, що підлягають обов’язковому виконанню з метою поновлення надходження природного газу, в тому числі, у разі необхідності, механізм та джерела компенсації витрат відповідних суб’єктів ринку природного газу.
 
185. 3. У випадку кризової ситуації або якщо існує загроза безпеці населення, небезпека руйнування газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або загроза цілісності газотранспортної системи центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, ухвалює рішення про необхідність вжиття тимчасових запобіжних заходів та повідомляє про це Регулятора. Невідкладно після ухвалення такого рішення вживаються заходи, визначені як першочергові національним планом дій.
 
186. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, невідкладно повідомляє Секретаріат Енергетичного Співтовариства про ухвалення рішення про необхідність вжиття тимчасових запобіжних заходів, а також про заходи, які він планує вжити відповідно до національного плану дій. Такі заходи — як окремо, так і в сукупності — повинні відповідати наступним вимогам:
 
187. 1) бути передбаченими національним планом дій;
 
188. 2) мати визначений строк дії;
 
189. 3) не створювати необґрунтовані необхідністю перешкоди для руху природного газу в газотранспортних системах України та газотранспортних системах інших держав — сторін Енергетичного Співтовариства;
 
190. 4) не створювати ймовірну серйозну загрозу безпеці постачання природного газу іншої держави — сторони Енергетичного Співтовариства;
 
191. 5) не обмежувати доступ до газотранспортних систем або газосховищ України для замовників, створених відповідно до законодавства іншої держави — сторони Енергетичного Співтовариства, якщо надання такого доступу є технічно можливим та безпечним.
 
192. У визначених законом випадках центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, вживає заходи, не передбачені національним планом дій, про що він невідкладно повідомляє Регулятора та Секретаріат Енергетичного Співтовариства, в тому числі щодо причин вжиття таких заходів.
 
193. 4. У випадках, коли вжиття тимчасових запобіжних заходів на національному рівні не призведе до врегулювання кризової ситуації із надходженням природного газу, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, зобов’язаний повідомити Голову Координаційної Групи Енергетичного Співтовариства з питань безпеки постачання для вжиття необхідних заходів на міжнародному рівні.
 
194. Статті 7. Моніторинг безпеки постачання природного газу
 
195. 1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, зобов’язаний здійснювати моніторинг безпеки постачання природного газу:
 
196. 1) стану впровадження заходів з безпеки постачання природного газу, передбачених статтею 5 цього Закону;
 
197. 2) балансу попиту та пропозиції природного газу в Україні;
 
198. 3) укладених протягом звітного року довгострокових зовнішньоекономічних договорів купівлі-продажу або постачання природного газу;
 
199. 4) стану ресурсного забезпечення ринку природного газу (ліквідності ринку природного газу);
 
200. 5) достатності потенціалу сполучення між газотранспортними системами України та газотранспортними системами інших держав;
 
201. 6) рівня очікуваного попиту, доступних надходжень та, відповідно, прогнозованої ситуації на ринку природного газу з урахуванням зміни попиту, автономності джерел надходження природного газу та можливої зміни таких джерел;
 
202. 7) обсягу нових потужностей газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG, будівництво яких планується або вже розпочато;
 
203. 8) технічного стану газотранспортних і газорозподільних систем;
 
204. 9) заходів, спрямовані на задоволення пікового попиту, а також покриття тимчасового дефіциту природного газу в одного або декількох постачальників.
 
205. 2. До 31 липня кожного року центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, готує та розміщує на своєму веб-сайті звіт за попередній календарний рік про результати моніторингу питань, зазначених у частині 1 цієї статті, а також вжиті або заплановані заходи, що стосуються цих питань.
 
206. Такий звіт повинен також містити наступну інформацію:
 
207. 1) вплив заходів, передбачених статтею 6 цього Закону, на конкуренцію на ринку природного газу;
 
208. 2) потужність газосховищ;
 
209. 3) тривалість та обсяг довгострокових зовнішньоекономічних договорів купівлі-продажу та постачання, принаймні однією стороною яких є суб’єкт господарювання України, із зазначенням строку дії таких договорів, а також вплив таких договорів на стан ресурсного забезпечення ринку природного газу в Україні та, відповідно, на безпеку постачання природного газу; та
 
210. 4) механізми стимулювання інвестицій у видобуток, транспортування, розподіл, зберігання природного газу та надання послуг LNG, закріплені у законодавстві України.
 
211. 3. Електронна версія звіту, передбаченого частиною 2 цієї статті, разом із його перекладом на англійську мову передається Секретаріату Енергетичного Співтовариства протягом 45 днів з дати розміщення звіту на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі.
 
212. Стаття 8. Технічні правила та правила безпеки на ринку природного газу
 
213. 1. Технічні правила та правила безпеки, які поширюються на газотранспортні та газорозподільні системи, газосховища, установку LNG, в тому числі правила техніки безпеки, мінімальні технічні вимоги до проектування та експлуатації, вимоги до проведення технічної перевірки, вимоги до професійної кваліфікації та досвіду фізичних та юридичних осіб, які виконують роботи з будівництва, інженерно-технічні роботи та технічне обслуговування газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установку LNG, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі.
 
214. Такі правила повинні бути об’єктивно необхідними, недискримінаційними та забезпечувати безаварійну та безперебійну роботу газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установку LNG.
 
215. 2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, сприяє впровадженню технічних правил і правил безпеки Європейського Союзу.
 
216. Стаття 9. Ліцензування господарської діяльності на ринку природного газу
 
217. 1. Господарська діяльність на ринку природного газу, пов’язана з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії.
 
218. 2. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності на ринку природного газу, пов’язаної з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
 
219. 3. Ліцензія на провадження господарської діяльності на ринку природного газу, пов’язаної з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, видається Регулятором.
 
220. 4. У видачі ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності на ринку природного газу може бути відмовлено виключно у недискримінаційний спосіб та на підставі повної і об’єктивної оцінки документів, поданих заявником, з урахуванням іншої відповідної інформації, яка є у розпорядженні Регулятора.
 
221. Причини відмови у видачі ліцензії повинні бути повідомлені заявнику і доведені до відома Секретаріату Енергетичного Співтовариства.
 
222. Стаття 10. Регіональне співробітництво
 
223. 1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, зобов’язаний співпрацює з відповідальними органами інших держав — сторін Енергетичного Співтовариства з метою налагодження механізмів дво- і багатосторонньої солідарності.
 
224. Така співпраця здійснюється зокрема у ситуаціях, які призвели або ймовірно призведуть до суттєвого збою з надходженням природного газу до України або іншої держави — сторони Енергетичного Співтовариства. У такому випадку центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, повинен створювати необхідні передумови для:
 
225. 1) координації заходів, передбачених статтею 6 цього Закону;
 
226. 2) виявлення необхідності будівництва або реконструкції транскордонних газопроводів, в тому числі з метою забезпечення двостороннього руху природного газу, та здійснення такого будівництва або реконструкції;
 
227. 3) надання взаємної допомоги.
 
228. 2. Інформація про заходи співробітництва, передбачені цією статтею, доводиться до відома Секретаріату Енергетичного Співтовариства.
 
229. РОЗДІЛ ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИРОДНОГО ГАЗУ
 
230. Глава І. Загальні положення про ринок природного газу
 
231. Стаття 11. Спеціальні обов’язки для забезпечення загальносуспільних інтересів в процесі функціонування ринку природного газу
 
232. 1. З метою забезпечення загальносуспільних інтересів в процесі функціонування ринку природного газу на суб’єктів ринку природного газу (крім споживачів) на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов’язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
 
233. Такі обов’язки мають бути прозорими, недискримінаційними та такими, що заздалегідь не передбачають неможливість їх виконання.
 
234. Такі обов’язки не повинні обмежувати постачальників, створених у відповідності до законодавства інших держав — сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання споживачам України.
 
235. 2. Обсяг та умови виконання спеціальних обов’язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб’єктів ринку природного газу, мають бути необхідними та пропорційними меті задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку природного газу.
 
236. 3. До загальносуспільних інтересів в процесі функціонування ринку природного газу належать:
 
237. а) національна безпека, а також безпека постачання природного газу;
 
238. б) стабільність, належна якість та доступність енергоресурсів;
 
239. в) захист навколишнього середовища, в тому числі енергоефективність, збільшення частки енергії з альтернативних джерел та зменшення викидів парникових газів;
 
240. г) захист здоров’я, життя та власності населення.
 
241. 4. Рішення Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу має визначати:
 
242. 1) загальносуспільний інтерес в процесі функціонування ринку природного газу, для забезпечення якого покладаються спеціальні обов’язки на суб’єктів ринку природного газу;
 
243. 2) обсяг спеціальних обов’язків;
 
244. 3) коло суб’єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов’язки;
 
245. 4) обсяг прав суб’єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов’язки, необхідних для виконання таких обов’язків;
 
246. 5) територію та строк виконання спеціальних обов’язків;
 
247. 6) джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб’єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов’язки, з урахуванням положення частини 6 цієї статті.
 
248. 5. Вибір суб’єкта або суб’єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов’язки у відповідності до частини 1 цієї статті, повинен бути здійснений у прозорий і недискримінаційний спосіб на підставі критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України, та не має створювати перешкод для реалізації прав споживачів на вільний вибір постачальника.
 
249. 6. Суб’єкт ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов’язки у відповідності до частини 1 цієї статті, має право на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат, понесених таким суб’єктом, зменшених на доходи, отримані в процесі виконання покладених на нього спеціальних обов’язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
 
250. 7. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, доводить до відома Секретаріату Енергетичного Співтовариства інформацію про заходи, вжиті на виконання цієї статті, в тому числі щодо можливих наслідків таких заходів для конкуренції на ринку природного газу України та на ринку природного газу Енергетичного Співтовариства.
 
251. Оновлення інформації про заходи, вжиті на виконання цієї статті, надається Секретаріату Енергетичного Співтовариства центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, раз на два роки.
 
252. ГЛАВА ІІ. ПОСТАЧАННЯ ПРИРОДНОГО ГАЗУ
 
253. Стаття 12. Загальні правила постачання
 
254. 1. Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов’язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості та в порядку, передбаченому договором, а споживач зобов’язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно з установленими стандартами та нормативно-правовими актами.
 
255. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі договору, підготовленого на основі типового договору, що затверджується Регулятором.
 
256. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» (гарантованим постачальником) здійснюється на підставі договору, підготовленого на основі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником «останньої надії» (гарантованим постачальником) є публічним.
 
257. 2. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, за виключенням випадків, передбачених цим Законом.
 
258. 3. Права та обов’язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, загальними правилами постачання, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
 
259. 4. Загальні правила постачання затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов’язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.
 
260. 5. Договір постачання повинен містити наступні істотні умови:
 
261. 1) обов’язок постачальника забезпечити споживача всією необхідною інформацією про загальні умови постачання (в тому числі ціни), права та обов’язки постачальника та споживача, чинне законодавство, яким регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з таким постачальником шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті постачальника;
 
262. 2) обов’язок постачальника забезпечити споживача інформацією про обсяги та інші показники споживання природного газу таким споживачем на безоплатній основі;
 
263. 3) обов’язок постачальника повідомити споживачу про намір внесення змін до договору постачання в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантія права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними;
 
264. 4) обов’язок постачальника забезпечити споживачу вибір способів оплати з метою уникнення дискримінації;
 
265. 5) обов’язок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирішення спорів з таким постачальником;
 
266. 6) порядок відшкодування та обрахування розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
 
267. 6. Постачальники зобов’язані створювати страховий запас природного газу в обсягах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України, та у відповідності до статті 11 цього Закону.
 
268. Стаття 13. Особливості реалізації права на зміну постачальника (оптового продавця)
 
269. 1. Всім споживачам (оптовим покупцям) гарантується право вибору постачальника (оптового продавця).
 
270. Забороняється стягувати плату або вимагати будь-яку іншу фінансову компенсацію у зв’язку із зміною постачальника (крім випадків, коли така плата або компенсація прямо передбачена договором постачання з споживачем, що не належить до категорії побутових споживачів).
 
271. Діючий постачальник не має права встановлювати умови для припинення договору постачання, які б обмежували право споживача на зміну постачальника.
 
272. 2. За умови виконання споживачем своїх зобов’язань за договором постачання:
 
273. 1) зміна постачальника за ініціативою споживача має бути завершена в термін, не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити постачальника;
 
274. 2) До припинення договору постачання діючий постачальник зобов’язаний забезпечити постачання природного газу споживачу.
 
275. Наявність спору між діючим постачальником і споживачем, який заявив про намір змінити постачальника, не є приводом для затримки у виконанні договору постачання з новим постачальником.
 
276. 3. Регулятор здійснює регулярний моніторинг стану додержання положень цієї статті.
 
277. Стаття 14. Постачальник «останньої надії» (гарантований постачальник)
 
278. 1. У випадках, коли постачальника було ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензія на провадження діяльності з постачання природного газу була скасована або її дія зупинена, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника «останньої надії» (гарантованого постачальника) споживач має право на постачання природного газу постачальником «останньої надії» (гарантований постачальник).
 
279. Постачальник «останньої надії» (гарантований постачальник) визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
280. 2. Постачальник «останньої надії» (гарантований постачальник) постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 45 діб. Після закінчення цього строку постачальник «останньої надії» (гарантований постачальник) зобов’язаний припинити постачання природного газу споживачу.
 
281. 3. Ціна природного газу, який постачається постачальником «останньої надії» (гарантованим постачальником), не повинна обмежувати конкуренцію на ринку природного газу і встановлюється на підставі правил для визначення ціни природного газу, який постачається постачальником «останньої надії» (гарантованим постачальником), що затверджуються Регулятором.
 
282. 4. Регулятор затверджує правила для постачальника «останньої надії» (гарантованих постачальників) та типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (гарантованим постачальником) після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
 
283. 5. Постачальник, визначений Кабінетом Міністрів України як постачальник «останньої надії» (гарантований постачальник), веде окремий облік господарської діяльності постачальник «останньої надії» (гарантованого постачальника).
 
284. 6. Постачальник «останньої надії» (гарантований постачальник) готує та розміщує на своєму веб-сайті щорічний звіт про господарську діяльність постачальника «останньої надії» (гарантованого постачальника), який має містити інформацію про кількість споживачів постачальника «останньої надії» (гарантованого постачальника), загальний обсяг природного газу, який був поставлений таким постачальником, а також середню тривалість постачання.
 
285. Стаття 15. Захист вразливих споживачів
 
286. 1. Кабінет Міністрів України визначає коло споживачів, які належать до категорії вразливих.
 
287. 2. Вразливі споживачі мають право на субсидію для відшкодування витрат на спожитий природний газ та інші адресні допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
288. Стаття 16. Обов’язки щодо збереження інформації
 
289. 1. Оптовий продавець зобов’язаний зберігати протягом п’яти років та пред’являти на вимогу суб’єктів владних повноважень, а також Секретаріату Енергетичного Співтовариства інформацію про всі операції на підставі договорів купівлі-продажу природного газу з оптовими покупцями, постачальниками, операторами газотранспортних систем, операторами газосховищ та оператором установки LNG в такому обсязі: строк дії відповідного договору, обсяг операції, дата та час здійснення операції, ціна, а також у відповідному випадку - загальні умови поставки та оплати, реквізити оптового покупця або постачальника, стан розрахунків.
 
290. 2. Регулятор приймає рішення про часткове розкриття цієї інформації на запит суб’єкт ринку природного газу за умови, що це не призведе до розкриття інформації, що містить комерційну цінність для суб’єктів ринку природного газу, або інформації про конкретні операції.
 
291. Глава ІІІ. Облік природного газу
 
292. Стаття 17. Приладовий облік природного газу
 
293. 1. Приладовий облік природного газу здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання.
 
294. 2. Приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб’єктів ринку природного газу.
 
295. 3. Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до строків, передбачених у частині 1 статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
 
296. Результати вимірювань вузла обліку природного газу можуть бути використані за умови забезпечення єдності вимірювань.
 
297. Вимоги до складових частин вузла обліку природного газу, правил експлуатації приладів обліку, порядку вимірювання його обсягів та визначення якості визначаються технічними регламентами та нормами, правилами і стандартами, які встановлюються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі.
 
298. 4. Держава повинна заохочувати впровадження новітніх систем (в тому числі апаратних засобів) обліку природного газу, зокрема тих, що забезпечують можливість споживача активно управляти власним споживанням.
 
299. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, у межах своєї компетенції координує проведення комплексного аналізу довгострокових економічних переваг та витрат впровадження таких заходів та їх оптимального переліку. На підставі результатів проведеного аналізу центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, затверджує план впровадження обраного комплексу заходів.
 
300. РОЗДІЛ ІV. ДОСТУП ДО ГАЗОТРАНСПОРТНИХ ТА ГАЗОРОЗПОДІЛЬНИХ СИСТЕМ, ГАЗОСХОВИЩ, УСТАНОВКИ LNG
 
301. Стаття 18. Загальні правила доступу до газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG
 
302. 1. Суб’єкти ринку природного газу є рівними у праві на отриманні доступу до газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG та приєднання до газотранспортних і газорозподільних систем.
 
303. Виробники біогазу або інших видів газу з альтернативних джерел мають право на отримання доступу до газотранспортних і газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG та приєднання до газотранспортних та газорозподільних систем за умови дотримання технічних норм та стандартів безпеки у відповідності до законодавства та за умови, що біогаз або інші види газу з альтернативних джерел за своїми фізико-технічними характеристиками відповідають стандартам на природний газ.
 
304. 2. Оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG зобов’язані за зверненням суб’єкта ринку природного газу (замовника) забезпечити йому доступ до газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища або установки LNG.
 
305. Оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи зобов’язані за зверненням суб’єкта ринку природного газу (замовника) забезпечити йому приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи.
 
306. Перед укладенням договору з суб’єктом ринку природного газу (замовником) оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG можуть вимагати від такого суб’єкта підтвердження його платоспроможності (зокрема банківську гарантію, попередню оплату послуг тощо) у відповідності до кодексу газотранспортної системи, кодексу газорозподільних систем, кодексу газосховищ або кодексу установки LNG. Така вимога має бути пропорційною і застосовуватися у недискримінаційний спосіб.
 
307. 3. Оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG можуть відмовити суб’єкту ринку природного газу (замовнику) в доступі до газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища або установки LNG за наявності однієї з наступних підстав:
 
308. 1) відсутності або недостатності вільної потужності;
 
309. 2) надання доступу стане перешкодою для виконання таким оператором спеціальних обов’язків, покладених на нього у відповідності до статті 11 цього Закону;
 
310. 3) відмова в доступі є виправданою на підставі рішення, прийнятого у відповідності до статті 51 цього Закону.
 
311. Про відмову в доступі до газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища або установки LNG оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG повідомляють (із зазначенням причин відмови) суб’єкта ринку природного газу та Регулятора протягом 10 робочих днів.
 
312. У випадку відмови на підставі пункту 1) абзацу 1 частини 3 цієї статті оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG вживають всіх можливих заходів для збільшення потужності газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища або установки LNG за умови, що це є економічно виправданим або суб’єкт ринку природного газу (замовник) згодився покрити витрати такого оператора на збільшення потужності.
 
313. 4. Оператору газотранспортної системи, оператору газорозподільної системи, оператору газосховища, оператору установки LNG забороняється допускати дискримінацію між замовниками.
 
314. 5. Оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG зобов’язані надавати один одному інформацію, необхідну для забезпечення безпечного та економного руху природного газу між об’єктами газової інфраструктури, операторами яких вони є, на підставі нормативно-правових актів, встановлених цим Законом, або відповідних договорів.
 
315. 6. Оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної систем, оператор газосховища, оператор установки LNG зобов’язані забезпечувати замовників інформацією, необхідною для швидкого та економного доступу до газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища або установки LNG.
 
316. Інформація надається оператором газотранспортної системи, оператором газорозподільної системи, оператором газосховища або оператором установки LNG у відповідності до законодавства, у зрозумілій і чіткій формі та у недискримінаційний спосіб.
 
317. 7. Оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG зобов’язані забезпечувати конфіденційність інформації, що містить комерційну цінність, яка була отримана ними в процесі провадження господарської діяльності, а також вживати заходи для запобігання розкриття інформації про власну господарську діяльність, яка може нести комерційну цінність для інших осіб, у дискримінаційний спосіб.
 
318. 8. Методологія визначення тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу, методології визначення тарифів на послуги розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу та послуги установки LNG, а також тарифи на послуги транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу та послуги установки LNG затверджуються Регулятором.
 
319. 9. Технічні та комерційні умови приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи визначаються в кодексі відповідної системи.
 
320. ГЛАВА І. ТРАНСПОРТУВАННЯ ПРИРОДНОГО ГАЗУ
 
321. Стаття 19. Оператор газотранспортної системи
 
322. 1. Оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб’єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу.
 
323. 2. Суб’єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з транспортування природного газу, є оператором газотранспортної системи.
 
324. Ліцензія на провадження діяльності з транспортування природного газу видається виключно тому заявнику, щодо якого було прийнято остаточне рішення про сертифікацію у відповідності до статей 22, 24 цього Закону.
 
325. Стаття 20. Права та обов’язки оператора газотранспортної системи
 
326. 1. Права та обов’язки оператора газотранспортної системи визначаються цим Законом, кодексом газотранспортної системи, іншими нормативно-правовими актами, а також договором транспортування природного газу.
 
327. 2. З метою виконання функцій, передбачених частиною 1 статті 19 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов’язаний:
 
328. 1) розробляти, подавати на затвердження Регулятору та розміщувати на своєму веб-сайті кодекс газотранспортної системи;
 
329. 2) розробляти, щороку до 31 жовтня подавати на затвердження Регулятору, розміщувати на своєму веб-сайті та виконувати план розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років з урахуванням планів розвитку газорозподільних систем, газосховищ та установки LNG;
 
330. 3) вживати необхідних заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газотранспортної системи;
 
331. 4) здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб;
 
332. 5) розробити і впроваджувати програму відповідності та призначити контролера у відповідності до статті 29 цього Закону;
 
333. 6) налагоджувати співпрацю з операторами газотранспортних систем інших держав (зокрема держав — сторін Енергетичного Співтовариства), в тому числі шляхом досягнення операційних домовленостей, з метою створення регіонального (міжнародного) ринку природного газу; співпрацювати з Радою регуляторних органів Енергетичного Співтовариства та, у разі потреби, національними регуляторами енергетики інших країн;
 
334. 7) вживати заходів для підвищення раціонального використання енергоресурсів та охорони довкілля під час здійснення господарської діяльності;
 
335. 8) надавати інформацію, обов’язок надання якої встановлено законодавством;
 
336. 9) забезпечувати конфіденційність інформації, одержаної під час здійснення господарської діяльності, а також розміщувати на своєму веб-сайті у недискримінаційний спосіб інформацію, яка стимулюватиме розвитку ринку природного газу;
 
337. 10) вживати інших заходів, необхідних для безпечної та стабільної роботи газотранспортної системи, що передбачені цим Законом або не суперечать законодавству.
 
338. 3. Оператор газотранспортної системи має право безперешкодного доступу до земельних ділянок всіх форм власності, на яких розташовані об’єкти такого оператора або власника газотранспортної системи, для виконання службових обов’язків, передбачених правилами охорони магістральних трубопроводів, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, та іншими нормативно-правовими актами.
 
339. 4. Оператор газотранспортної системи зобов’язаний забезпечувати безперешкодний доступ посадових осіб органів державного нагляду до об’єктів такого оператора або власника газотранспортної системи.
 
340. 5. З урахуванням прогнозних показників попиту на послуги транспортування природного газу та технічних можливостей газотранспортної системи оператор газотранспортної системи зобов’язаний вживати всіх розумних і можливих заходів для забезпечення належного рівня сполучення газотранспортних систем України з газотранспортними системами інших держав, зокрема сторін Енергетичного Співтовариства.
 
341. 6. Оператор газотранспортної системи зобов’язаний співпрацювати з іншими операторами газотранспортних систем України, а також з операторами газотранспортних систем інших держав — сторін Енергетичного Співтовариства з метою гармонізації правил балансування та усунення перешкод для транскордонної торгівлі природним газом, а також створення передумов для проведення біржових торгів природним газом.
 
342. 7. Оператор газотранспортної системи придбаває енергоресурси, необхідні для здійснення своєї господарської діяльності, у недискримінаційний та прозорий спосіб.
 
343. Стаття 21. Загальні вимоги про відокремлення і незалежність оператора газотранспортної системи (модель відокремлення ОU)
 
344. 1. Оператор газотранспортної системи повинен бути окремою юридичною особою, яка не є складовою частиною вертикально інтегрованої організації.
 
345. Оператор газотранспортної системи не може провадити діяльність з видобутку або постачання природного газу.
 
346. 2. Оператором газотранспортної системи може бути виключно її власник, крім випадку, визначеного частиною 1 статті 25 цього Закону.
 
347. 3. З метою забезпечення незалежності оператора газотранспортної системи фізична або юридична особа не має право одночасно:
 
348. а) прямо або опосередковано здійснювати одноосібний або спільний контроль над принаймні одним суб’єктом господарювання (в тому числі іноземним), який провадить діяльність з видобутку (виробництва) та/або постачання природного газу та/або електричної енергії, та прямо чи опосередковано здійснювати одноосібний або спільний контроль над оператором газотранспортної системи (в тому числі бути власником газотранспортної системи) або користуватися будь-яким правом щодо оператора газотранспортної системи (в тому числі будь-якими правами щодо самої газотранспортної системи);
 
349. б) прямо або опосередковано здійснювати одноосібний або спільний контроль над оператором газотранспортної системи (в тому числі бути власником газотранспортної системи) та прямо або опосередковано здійснювати одноосібний або спільний контроль над принаймні одним суб’єктом господарювання (в тому числі іноземним), який провадить діяльність з видобутку (виробництва) та/або постачання природного газу та/або електричної енергії, або користуватися будь-яким правом щодо принаймні одного суб’єкта господарювання (в тому числі іноземного), який провадить діяльність з видобутку (виробництва) та/або постачання природного газу та/або електричної енергії;
 
350. в) призначати посадових осіб органів оператора газотранспортної системи та прямо або опосередковано здійснювати одноосібний або спільний контроль над принаймні одним суб’єктом господарювання, який провадить діяльність з видобутку та/або постачання природного газу, або користуватися будь-яким правом щодо принаймні одного суб’єкта господарювання, який провадить діяльність з видобутку та/або постачання природного газу; та
 
351. г) бути посадовою особою органу оператора газотранспортної системи і принаймні одного суб’єкта господарювання, який провадить діяльність з видобутку та/або постачання природного газу.
 
352. 4. Для цілей частини 3 цієї статті під «правом» розуміється:
 
353. а) право голосу в органах юридичної особи, якщо утворення такого органу передбачено статутом або іншим установчим документом такої юридичної особи;
 
354. б) право призначати посадових осіб органів юридичної особи;
 
355. в) володіння 50% і більше корпоративних прав юридичної особи.
 
356. 5. Оператор газотранспортної системи, який був складовою частиною вертикально інтегрованої організації, та співробітники такого оператора не мають права передавати інформацію, що містить комерційну цінність та знаходиться у їх розпорядженні, суб’єктам господарювання, які провадять діяльність з видобутку та/або постачання природного газу.
 
357. 6. Оператор газотранспортної системи повинен забезпечити здійснення функцій, передбачених частиною 1 статті 19 цього Закону, за рахунок власних фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів.
 
358. Стаття 22. Сертифікація оператора газотранспортної системи
 
359. 1. Під час процедури сертифікації Регулятор перевіряє відповідність суб’єкта господарювання, який подав запит на сертифікацію, вимогам про відокремлення і незалежність оператора газотранспортної системи, передбаченим цим Законом для обраної моделі відокремлення.
 
360. Якщо запит на сертифікацію подає суб’єкт господарювання, контроль над яким здійснює особа або особи з однієї або декількох держав, що не є сторонами Енергетичного Співтовариства, або сама держава, що не є стороною Енергетичного Співтовариства, то процедура сертифікації здійснюється у відповідності до вимог цієї статті з урахування особливостей, передбачених статтею 24 цього Закону.
 
361. 2. Порядок здійснення процедури сертифікації, який містить вимоги до повідомлень, документів, даних та інформації, що надаються суб’єктом, який подає запит на сертифікацію, строк їх подання, розмір та порядок стягнення плати за здійснення сертифікації, строк дії рішення про сертифікацію, затверджується Регулятором.
 
362. 3. Під час процедури сертифікації Регулятор має право вимагати всю необхідну інформацію, що має відношення до виконання функцій Регулятора згідно із цією статтею, від суб’єкта господарювання, який подав запит на сертифікацію, а також суб’єктів господарювання, які провадять діяльність з видобутку та/або постачання природного газу. Регулятор зобов’язаний зберігати конфіденційність отриманої інформації.
 
363. 4. протягом чотирьох місяців з дати отримання ним запиту на сертифікацію у відповідності до порядку здійснення процедури сертифікації Регулятор приймає попереднє рішення про сертифікацію або відмову у сертифікації.
 
364. 5. Регулятор невідкладно доводить до відома Секретаріату Енергетичного Співтовариства:
 
365. 1) інформацію про отримання запиту на сертифікацію; і
 
366. 2) попереднє рішення Регулятора про сертифікацію разом із усією інформацією, що має відношення до прийнятого рішення.
 
367. 6. Регулятор протягом двох місяців з дати отримання висновку Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо попереднього рішення про сертифікацію розглядає такий висновок та приймає остаточне рішення про сертифікацію або відмову у сертифікації.
 
368. 7. Якщо Регулятор приймає остаточне рішення про сертифікацію, яке враховує висновок Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо попереднього рішення про сертифікацію, то офіційному оприлюдненню шляхом розміщення на веб-сайті Регулятора підлягає таке рішення разом із висновком Секретаріату Енергетичного Співтовариства.
 
369. Якщо Регулятор приймає остаточне рішення про сертифікацію, яке не враховує висновок Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо попереднього рішення про сертифікацію, то офіційному оприлюдненню шляхом розміщення на веб-сайті Регулятора підлягає таке рішення разом із висновком Секретаріату Енергетичного Співтовариства, а також пояснення Регулятора причин неврахування такого висновку.
 
370. Стаття 23. Моніторинг виконання вимог про відокремлення і незалежності оператора газотранспортної системи
 
371. 1. Регулятор здійснює регулярний моніторинг виконання вимог про відокремлення і незалежність оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом, операторами газотранспортних систем.
 
372. 2. Регулятор ініціює проведення перевірки виконання оператором газотранспортної системи вимог про відокремлення і незалежність оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом, у наступних випадках:
 
373. 1) отримання повідомлення від оператора газотранспортної системи у відповідності до частини 3 цієї статті;
 
374. 2) отримання будь-яких відомостей про те, що запланована зміна контролю або прав інших осіб над оператором газотранспортної системи може призвести або призвела до порушення вимог про відокремлення і незалежність оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом;
 
375. 3) отримання обґрунтованої вимоги від Секретаріату Енергетичного Співтовариства.
 
376. 3. Оператор газотранспортної системи зобов’язаний повідомляти Регулятора про будь-яку заплановану операцію, яка може призвести до порушення вимог про відокремлення і незалежність оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом.
 
377. 4. Процедура перевірки виконання оператором газотранспортної системи вимог про відокремлення і незалежність оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом, здійснюється у відповідності до вимог статей 22, 24 цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цієї статтею.
 
378. 5. Регулятор проводить перевірку виконання оператором газотранспортної системи вимог про відокремлення і незалежність оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом, протягом чотирьох місяців з дати:
 
379. 1) отримання відповідного повідомлення від оператора газотранспортної системи — у випадку, визначеному пунктом 1) частини 2 цієї статті;
 
380. 2) повідомлення оператору газотранспортної системи про початок перевірки за власною ініціативою Регулятора — у випадку, визначеному пунктом 2) частини 2 цієї статті;
 
381. 3) отримання відповідної вимоги — у випадку, визначеному пунктом 3) частини 2 цієї статті.
 
382. 6. Про виявлення порушень вимог про відокремлення і незалежність оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом, Регулятор повідомляє оператора газотранспортної системи.
 
383. Оператор газотранспортної системи зобов’язаний усунути виявлені порушення протягом розумного строку, визначеного Регулятором, що не може перевищувати двох місяців, та надати документи, дані та інформацію про усунення таких порушень.
 
384. 7. У разі неусунення оператором газотранспортної системи виявлених Регулятором порушень вимог про відокремлення і незалежність оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом, Регулятор приймає рішення про невиконання оператором газотранспортної системи вимог про відокремлення і незалежність оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом. У такому випадку до оператора газотранспортної системи Регулятор застосовує санкцію у вигляді анулювання ліцензії на провадження діяльності з транспортування природного газу або фінансові санкції (штрафи), передбачені статтею 55 цього Закону.
 
385. У випадку анулювання ліцензії на провадження діяльності з транспортування природного газу суб’єкт господарювання не звільняється від обов’язку виконувати в повному обсязі і належної якості зобов’язання перед замовниками щодо транспортування природного газу до отримання ліцензії новим оператором газотранспортної системи.
 
386. 8. Регулятор зобов’язаний невідкладно повідомити Секретаріату Енергетичного Співтовариства про будь-які обставини, що можуть призвести до переходу контролю над оператором газотранспортної системи до особи або осіб з однієї або декількох держав, що не є сторонами Енергетичного Співтовариства, або до самої держави, що не є стороною Енергетичного Співтовариства.
 
387. Оператор газотранспортної системи зобов’язаний повідомити Регулятора про будь-які обставини, що можуть призвести до переходу контролю над оператором газотранспортної системи до особи або осіб з однієї або декількох держав, що не є сторонами Енергетичного Співтовариства, або до самої держави, що не є стороною Енергетичного Співтовариства.
 
388. Стаття 24. Сертифікація суб’єкта господарювання, контроль над яким здійснюють особа або особи з однієї або декількох держав, що не є сторонами Енергетичного Співтовариства, або сама держава, що не є стороною Енергетичного Співтовариства.
 
389. 1. Якщо запит на сертифікацію подає суб’єкт господарювання, контроль над яким здійснює особа або особи з однієї або декількох держав, що не є сторонами Енергетичного Співтовариства, або сама держава, що не є стороною Енергетичного Співтовариства, Регулятор повідомляє про це Секретаріат Енергетичного Співтовариства.
 
390. 2. Регулятор приймає попереднє рішення про відмову у сертифікації суб’єкта господарювання, контроль над яким здійснює особа або особи з однієї або декількох держав, що не є сторонами Енергетичного Співтовариства, або сама держава, що не є стороною Енергетичного Співтовариства, якщо:
 
391. 1) такий суб’єкт не виконує вимоги про відокремлення і незалежність оператора газотранспортної системи, передбачені цим Законом; або
 
392. 2) прийняття рішення про сертифікацію такого суб’єкта зашкодить безпеці постачання природного газу України або Енергетичного Співтовариства з урахуванням:
 
393. а) прав та обов’язків Енергетичного Співтовариства по відношенню до відповідної держави, що не є стороною Енергетичного Співтовариства, на підставі норм міжнародного права, зокрема міжнародних угод з питань безпеки постачання природного газу, сторонами яких є Енергетичне Співтовариство та відповідна держава;
 
394. б) прав та обов’язків України по відношенню до відповідної держави, що не є стороною Енергетичного Співтовариства, на підставі міжнародних договорів, укладених з такою державою за умови, що такі права та обов’язки не суперечать Договору про заснування Енергетичного Співтовариства;
 
395. в) прав та обов’язків, взятих на себе Україною на підставі Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом; та
 
396. г) інші факти та обставини, що стосуються такого суб’єкта та/або держави, що не є стороною Енергетичного Співтовариства, та мають значення для визначення відповідності такого суб’єкта вимогам про відокремлення і незалежність оператора газотранспортної системи, передбаченим цим Законом.
 
397. 3. Регулятор має право запитувати у центрального органа виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, та інших суб’єктів владних повноважень висновки щодо питань, перелічених у частині 2 цієї статті. Регулятор враховує такі висновки в процесі ухвалення рішення про сертифікацію або відмову у сертифікації.
 
398. 4. Остаточне рішення про сертифікацію суб’єкта господарювання, контроль над яким здійснюють особа або особи з однієї або декількох держав, що не є сторонами Енергетичного Співтовариства, або сама держава, що не є стороною Енергетичного Співтовариства, оприлюднюється у порядку, передбаченому частиною 7 статті 22 цього Закону.
 
399. 5. Регулятор приймає остаточне рішення про відмову у сертифікації суб’єкта господарювання, контроль над яким здійснює особа або особи з однієї або декількох держав, що не є сторонами Енергетичного Співтовариства, або сама держава, що не є стороною Енергетичного Співтовариства, без врахування висновку Секретаріату Енергетичного Співтовариства, якщо сертифікація такого суб’єкта створює загрозу для безпеки постачання природного газу України чи складає загрозу інтересам національної безпеки України.
 
400. Стаття 25. Особливі вимоги про відокремлення і незалежність оператора газотранспортної системи (модель відокремлення ІSО)
 
401. 1. Вимога частини 2 статті 21 цього Закону не застосовується, якщо до або станом на 6 жовтня 2011 року газотранспортна система знаходилася у складі вертикально інтегрованої організації і власник газотранспортної системи визначив суб’єкта господарювання, який має право подати запит на сертифікацію.
 
402. 2. Сертифікація оператора газотранспортної системи (модель відокремлення ІSО) на умовах, визначених цим Законом, здійснюється Регулятором згідно з процедурою, передбаченою статями 22, 24 цього Закону.
 
403. 3. Оператор газотранспортної системи (модель відокремлення ІSО) зобов’язаний:
 
404. а) відповідати вимогам частин 1, 3, 6 статті 21 цього Закону;
 
405. б) мати в своєму розпорядженні фінансові, технічні, матеріальні та кадрові ресурси, необхідні для виконання покладених на нього статтею 26 цього Закону функцій, зокрема взаємодії з операторами газотранспортних систем сусідніх держав.
 
406. 4. У випадку обрання моделі відокремлення ІSО власник газотранспортної системи зобов’язаний відповідати вимогам частини 2 статті 26 цього Закону.
 
407. Під час процедури сертифікації власник газотранспортної системи надає Регулятору проекти всіх договорів із суб’єктом господарювання, що подав запит на сертифікацію, та будь-якою іншою відповідною особою.
 
408. Стаття 26. Обов’язки оператора газотранспортної системи (модель відокремлення ІSО) та власника газотранспортної системи
 
409. 1. У випадку обрання моделі відокремлення ІSО до функцій оператора газотранспортної системи належать:
 
410. а) надання доступу до газотранспортної системи, включаючи отримання плати за відповідні послуги та платежів, пов’язаних із врегулюванням перевантажень;
 
411. б) експлуатація, підтримання у належному стані і розвиток газотранспортної системи, а також забезпечення довгострокової здатності системи задовольняти розумний попит шляхом інвестиційного планування у відповідності до статті 28 цього Закону. В процесі розвитку газотранспортної системи оператор газотранспортної системи (модель відокремлення ІSО) є відповідальним за інвестиційне планування (включаючи отримання необхідних документів дозвільного характеру), будівництво і введення в експлуатацію нових об’єктів газової інфраструктури. З цією метою до оператора газотранспортної системи (модель відокремлення ІSО) застосовуються положення статей 19 і 20 цього Закону.
 
412. 2. У випадку обрання моделі відокремлення ІSО власник газотранспортної системи зобов’язаний:
 
413. а) забезпечувати всю необхідну співпрацю і підтримку оператору газотранспортної системи (модель відокремлення ІSО) для виконання його функцій, включно з усією необхідною інформацією;
 
414. б) фінансувати інвестиції, передбачені планом розвитку газотранспортної системи, або давати свою згоду на фінансування такої інвестиції будь-якою зацікавленою стороною, в тому числі оператором газотранспортної системи (модель відокремлення ІSО);
 
415. в) забезпечувати виконання фінансових зобов’язань, пов’язаних з активами газотранспортної системи, за винятком зобов’язань, пов’язаних із функціями оператора газотранспортної системи (модель відокремлення ІSО); та
 
416. г) залучати інвестиції для цілей розвитку газотранспортної системи за винятком тих інвестицій, коли відповідно до пункту б) цієї частини, він дав свою згоду на фінансування будь-якою зацікавленою стороною, в тому числі оператором газотранспортної системи (модель відокремлення ІSО).
 
417. Стаття 27. Незалежність власника газотранспортної системи
 
418. 1. У випадку обрання моделі відокремлення ІSО власник газотранспортної системи, який є складовою частиною вертикально інтегрованої організації, повинен бути юридично та організаційно незалежним від інших видів діяльності вертикально інтегрованої організації, які не пов’язані з транспортуванням, розподілом та зберіганням природного газу.
 
419. 2. З метою забезпечення незалежності власника газотранспортної системи, як це передбачено частиною 1 цієї статті:
 
420. а) посадові особи органів власника газотранспортної системи не можуть брати участь у діяльності органів суб’єкта господарювання, що є складовою частиною вертикально інтегрованої організації, які прямо чи опосередковано відповідальні за поточну діяльність з видобутку та/або постачання природного газу;
 
421. б) власник газотранспортної системи зобов’язаний розробити і запровадити програму відповідності, в якій визначаються заходи для уникнення дискримінаційних дій та впливу на діяльність оператора газотранспортної системи та моніторингу виконання таких заходів. Програма відповідності повинна визначати конкретні обов’язки співробітників для досягнення цих цілей. Річний звіт, в якому викладаються вжиті заходи, повинен бути представлений Регулятору особою або органом власника газотранспортної системи, відповідальним за моніторинг програми відповідності, і повинен бути розміщений на веб-сайті Регулятора.
 
422. Стаття 28. Інвестиційне планування по відношенню до газотранспортної системи
 
423. 1. Оператор газотранспортної системи розробляє і щороку до 31 жовтня подає на затвердження Регулятору план розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років, складений на підставі даних про фактичні та прогнозні показники попиту і пропозиції на послуги транспортування природного газу. План розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років має забезпечувати відповідність газотранспортної системи потребам ринку природного газу та інтересам безпеки постачання природного газу.
 
424. 2. План розвитку газотранспортної системи визначає зокрема:
 
425. а) основні об’єкти, будівництво або реконструкція яких є доцільною в наступні 10 років;
 
426. б) підтверджені інвестиції, а також перелік нових інвестицій, які повинні бути здійснені протягом наступних трьох років; і
 
427. в) строки реалізації всіх інвестиційних проектів.
 
428. 3. При розробці плану розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років оператор газотранспортної системи зобов’язаний враховувати можливі зміни обсягів видобутку, купівлі-продажу, постачання, споживання природного газу (в тому числі обсягів транскордонної торгівлі природним газом), а також інвестиційні плани газотранспортних систем сусідніх держав, газосховищ та установки LNG.
 
429. 4. Регулятор здійснює оцінку відповідності заходів, передбачених планом розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років, потребам ринку природного газу.
 
430. 5. Регулятор здійснює моніторинг і оцінку стану виконання плану розвитку газотранспортної системи.
 
431. Стаття 29. Програма відповідності та контролер
 
432. 1. Оператор газотранспортної системи повинен розробити і запровадити програму відповідності, в якій визначаються заходи для уникнення дискримінаційних дій з боку оператора газотранспортної системи та моніторингу виконання таких заходів. Програма відповідності визначає конкретні обов’язки співробітників оператора газотранспортної системи для досягнення цих цілей та має бути затверджена Регулятором. Моніторинг за виконанням програми відповідності здійснюється контролером.
 
433. 2. Контролер призначається:
 
434. 1) наглядовою радою оператора газотранспортної системи; або
 
435. 2) у випадку відсутності наглядової ради — колегіальним виконавчим органом оператора газотранспортної системи.
 
436. Кандидатура контролера підлягає попередньому погодженню з Регулятором. Регулятор має право відмовити у погодженні кандидатури контролера тільки з причин недостатнього рівня його незалежності або професійних якостей.
 
437. Контролер може бути фізичною або юридичною особою.
 
438. Контролер повинен бути незалежним у своїй роботі та діях.
 
439. 3. Незалежність контролера забезпечується наступним чином:
 
440. а) контролер не повинен займати посади або володіти повноваженнями, мати інтерес чи ділові відносини, прямо або опосередковано, з вертикально інтегрованою організацією або будь-яким суб’єктом господарювання, що є її складовою частиною, або з власниками контрольного пакету корпоративних прав такої організації або, у відповідному випадку, з суб’єктами господарювання, які провадять господарську діяльність на ринку природного газу, не пов’язану з транспортування природного газу;
 
441. б) контролер не повинен займати посади або володіти повноваженнями, мати інтерес чи ділові відносини, прямо або опосередковано, з вертикально інтегрованою організацією або будь-яким суб’єктом господарювання, що є її складовою частиною (крім оператором газотранспортної системи), протягом трьох років до дати їх призначення;
 
442. в) після припинення договірних відносин з оператором газотранспортної системи контролер не повинен займати посади або володіти повноваженнями, мати інтерес чи ділові відносини, прямо або опосередковано, з будь-яким суб’єктом господарювання, що є складовою частиною вертикально інтегрованої організації, або з власниками контрольного пакету корпоративних прав такої організації або, у відповідному випадку, з суб’єктами господарювання, які провадять господарську діяльність на ринку природного газу, не пов’язану з транспортуванням природного газу, протягом не менш, ніж чотирьох років; і
 
443. г) контролер не повинен мати жодного економічного інтересу в діяльності або прямо або опосередковано отримувати будь-яку фінансову вигоду від будь-якого суб’єкта господарювання, що є складовою частиною вертикально інтегрованої організації, або, у відповідному випадку, від суб’єктів господарювання, які провадять господарську діяльність на ринку природного газу, не пов’язану з транспортування природного газу.
 
444. 4. Оператор газотранспортної системи повідомляє Регулятору кандидатуру контролера та запропоновані умови договору між контролером та оператором газотранспортної системи, в тому числі умови про початок, строки та підстави припинення виконання обов’язків контролера, умови оплати послуг контролера, матеріальні та інші права контролера.
 
445. 5. Протягом трьох тижнів з дня одержання інформації, зазначеної у частині 4 цієї статті, Регулятор може висловити свої заперечення проти запропонованої кандидатури або умов договору між контролером та оператором газотранспортної системи, якщо:
 
446. а) не виконуються вимоги частини 3 цієї статті; або
 
447. б) у разі дострокового припинення договірних відносин із контролером — існують підстави вважати, що таке дострокове припинення було здійснено з порушенням вимог про відокремлення і незалежність оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом.
 
448. 6. Контролер відповідає за:
 
449. а) моніторинг виконання програми відповідності;
 
450. б) розробку щорічного звіту, в якому викладаються заходи, вжиті з метою виконання програми відповідності, та надання її Регулятору;
 
451. в) звітування перед відповідальними органами оператора газотранспортної системи та надання рекомендацій щодо програми відповідності та її виконання;
 
452. г) повідомлення Регулятора про будь-які істотні порушень у зв’язку із виконанням програми відповідності; і
 
453. д) звітування перед Регулятором про будь-які комерційні і фінансові відносини між вертикально інтегрованою організацією та оператором газотранспортної системи.
 
454. 7. Контролер подає Регулятору пропозиції щодо рішень, які стосуються плану розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років, не пізніше ніж тоді, коли відповідне рішення приймається відповідальним органом оператора газотранспортної системи.
 
455. 8. Умови договору, що регулюють повноваження контролера, в тому числі строки виконання ним своїх обов’язків, підлягають затвердженню Регулятором. Ці умови повинні забезпечувати незалежність контролера, зокрема наданням йому усіх ресурсів, необхідних для виконання ним своїх обов’язків. Під час виконання своїх обов’язків контролер не повинен займати посади або володіти повноваженнями, мати інтерес чи ділові відносини, прямо або опосередковано, з вертикально інтегрованою організацією або будь-яким суб’єктом господарювання, що є її складовою частиною, або з власниками контрольного пакету корпоративних прав такої організації або, у відповідному випадку, з суб’єктами господарювання, які провадять господарську діяльність на ринку природного газу, не пов’язану з транспортуванням природного газу.
 
456. 9. Контролер регулярно звітує перед Регулятором в письмовій формі та повинен мати право регулярно звітувати в усній або письмовій формі перед відповідальними органами оператора газотранспортної системи. Контролер надає свій щорічний звіт Секретаріату Енергетичного Співтовариства.
 
457. 10. Контролер має право бути присутніми на всіх засіданнях органів оператора газотранспортної системи, зокрема загальних зборів учасників/акціонерів, наглядових органів, виконавчого органу, які зобов’язані повідомляти контролера про заплановані засідання та надавати йому всі необхідні матеріали для участі в засіданні. Контролер повинен бути присутніми на всіх засіданнях, що стосуються наступних питань:
 
458. а) умов доступу до газотранспортної системи, зокрема цін на послуги, пов’язані з доступом або приєднанням до газотранспортної системи, розподілом потужності газотранспортної системи та врегулюванням перевантажень, обов’язками щодо розміщення інформації, балансуванням та передачею прав щодо доступу до газотранспортної системи між суб’єктами ринку природного газу (замовниками);
 
459. б) діяльності щодо експлуатації газотранспортної системи, підтриманням її у належному стані та розвитку газотранспортної системи, в тому числі інвестицій в будівництво або реконструкцію транскордонних газопроводів; та
 
460. в) купівлі-продажу енергоресурсів, необхідних для забезпечення функціонування газотранспортної системи, у тому числі щодо допоміжних послуг та балансування.
 
461. 11. Контролер здійснює моніторинг виконання оператором газотранспортної системи положень цього Закону щодо конфіденційності у діяльності оператора газотранспортної системи.
 
462. 12. Контролер повинен мати доступ до всіх необхідних даних та приміщень оператора газотранспортної системи і до всієї інформації, необхідної для виконання його обов’язків. Контролер повинен мати доступ до приміщень оператора газотранспортної системи без попередження.
 
463. 13. За попередньою згодою Регулятора контролер може бути звільнений:
 
464. 1) наглядовою радою оператора газотранспортної системи; або
 
465. 2) у випадку відсутності наглядової ради — колегіальним виконавчим органом оператора газотранспортної системи.
 
466. 14. Відповідний орган звільняє контролера з причин недостатнього рівня його незалежності або професійних якостей за поданням Регулятора.
 
467. Стаття 30. Послуги транспортування природного газу
 
468. 1. Транспортування природного газу здійснюється на підставі та на умовах договору транспортування природного газу та в порядку, передбаченому у кодексі газотранспортної системи та інших нормативно-правових актах.
 
469. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов’язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов’язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.
 
470. 2. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
 
471. Оператор газотранспортної системи повинен забезпечити додержання принципу недискримінації при укладанні договорів транспортування природного газу із замовниками.
 
472. 3. Оператор газотранспортної системи зобов’язаний забезпечити надання послуг, що відповідають потребам ринку природного газу, а саме: послуги транспортування природного газу з або без гарантії реалізації права користування потужністю, послуги транспортування природного газу на періоди різної тривалості тощо.
 
473. Стаття 31. Кодекс газотранспортної системи
 
474. 1. Оператор газотранспортної системи розробляє кодекс газотранспортної системи за результатами консультацій з суб’єктами ринку природного газу та подає його Регулятору на затвердження. Після затвердження кодексу газотранспортної системи Регулятором оператор газотранспортної системи розміщує його на своєму веб-сайті.
 
475. 2. Кодекс газотранспортної системи повинен містити наступні положення:
 
476. 1) умови надійної та безпечної експлуатації газотранспортної системи, основні правила технічної експлуатації газотранспортної системи, планування, оперативно-технологічного управління та розвитку газотранспортної системи та механізми нагляду за їх додержанням;
 
477. 2) умови, в тому числі комерційні та технічні умови, доступу до газотранспортної системи, включаючи перелік послуг транспортування природного газу, що надаються оператором газотранспортної системи, а також умови приєднання нових об’єктів замовників до газотранспортної системи;
 
478. 3) визначення точок входу і точок виходу, щодо яких оператор газотранспортної системи зобов’язаний розміщувати інформацію у відповідності до статті 34 цього Закону, а також детальний перелік такої інформації і графік її оновлення;
 
479. 4) правила обліку природного газу;
 
480. 5) правила обміну даними стосовно планованих та фактичних обсягів природного газу, що переміщуються газотранспортною системою, у разі неможливості здійснення обліку на щоденній основі;
 
481. 6) визначення віртуальних точок газотранспортної системи, точок входу і точок виходу;
 
482. 7) норми якості, фізико-хімічні та інші характеристики природного газу, що допускається до транспортування газотранспортною системою;
 
483. 8) правила розподілу потужності та врегулювання перевантажень газотранспортної системи з урахуванням основних принципів, викладених у статті 31 цього Закону;
 
484. 9) правила балансування з урахуванням основних принципів, викладених у статті 32 цього Закону;
 
485. 10) правила обміну даними з операторами інших газотранспортних систем, операторами газосховищ, оператором установки LNG;
 
486. 11) порядок та обсяг інформації, що надається суб’єктами ринку природного газу оператору газотранспортної системи на підставі цього Закону та інших нормативно-правових актів;
 
487. 12) правила поведінки на випадок збоїв у роботі газотранспортної системи та порушення безпеки постачання природного газу;
 
488. 13) процедура врегулювання суперечок з замовниками, в тому числі суб’єктами ринку природного газу, яким було відмовлено у доступі до газотранспортної системи;
 
489. 14) інші питання, що мають відношення до експлуатації газотранспортної системи.
 
490. Стаття 32. Основні принципи розподілу потужності газотранспортної системи та врегулювання перевантажень
 
491. 1. Оператор газотранспортної системи вживає всіх можливих і розумних заходів для забезпечення максимального обсягу потужності газотранспортної системи для потреб замовників.
 
492. 2. Правила розподілу потужності газотранспортної системи у недискримінаційний спосіб повинні створювати економічні стимули для ефективного використання технічної потужності газотранспортної системи, розвитку нової газової інфраструктури та збільшення обсягів транскордонної торгівлі природним газом.
 
493. Такі правила не мають перешкоджати розвитку ринку природного газу. Вони мають відповідати потребам суб’єктів ринку природного газу, зокрема вимогам організованих ринків природного газу, а також бути співмірними з діяльністю організованих точок торгівлі природним газом.
 
494. Такі правила мають розроблятися з урахуванням правил доступу до газотранспортних систем держав — сторін Енергетичного Співтовариства.
 
495. 3. Правила врегулювання перевантажень газотранспортної мають бути недискримінаційними та такими, що не перешкоджають транскордонній торгівлі природним газом. Вони мають бути засновані на наступним принципах:
 
496. 1) у випадку нестачі вільної потужності з причини договірного перевантаження (переважання попиту на послуги транспортування природного газу з гарантією реалізації права користування потужністю газотранспортної системи над обсягом технічної потужності газотранспортної системи) оператор газотранспортної системи зобов’язаний пропонувати суб’єктам ринку природного газу (замовникам) послуги транспортування природного газу з використанням потужності, право користування якою було надане, але не було реалізоване замовниками згідно з договором транспортування природного газу, щонайменш за одну добу до фактичної операції;
 
497. 2) замовникам, які уклали договір транспортування природного газу, має бути забезпечене право передати права щодо доступу до газотранспортної системи іншим суб’єктам ринку природного газу за умови повідомлення про це оператора газотранспортної системи у порядку і строки, передбачені кодексом газотранспортної системи;
 
498. 3) у випадку нестачі вільної потужності з причини фізичного перевантаження (переважання попиту на послуги транспортування природного газу над обсягом технічної потужності газотранспортної системи) оператор газотранспортної системи, а у виключних випадках — Регулятор забезпечують застосування прозорих та недискримінаційних правил розподілу потужності газотранспортної системи.
 
499. 4. Оператор газотранспортної системи здійснює регулярний моніторинг попиту на послуги транспортування природного газу серед суб’єктів ринку природного газу та враховує результати такого моніторингу при розробці та прийнятті плану розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років.
 
500. Стаття 33. Основні принципи балансування
 
501. 1. Правила балансування повинні бути справедливими, недискримінаційними, прозорими та обумовленими об’єктивними чинниками.
 
502. Такі правила мають відображати реальні потреби газотранспортної системи з урахуванням ресурсів у розпорядженні оператора газотранспортної системи.
 
503. Такі правила мають бути засновані на ринкових принципах.
 
504. Такі правила мають створювати економічні стимули для балансування обсягів закачування і відбору природного газу самими замовниками.
 
505. 2. Розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із розумних та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов’язаних із здійсненням балансування. При визначенні розміру плати за небаланси замовників не допускається перехресне субсидіювання між замовниками, в тому числі шляхом збільшення вартості приєднання нових об’єктів замовників до газотранспортної системи.
 
506. 3. Оператор газотранспортної системи повинен забезпечити замовників безкоштовною, достатньою, своєчасною та достовірною інформацією про статус балансування в межах інформації, що знаходиться у розпорядженні оператора газотранспортної системи у відповідний момент часу. Така інформація має надаватися відповідному замовнику в електронному форматі.
 
507. Стаття 34. Обов’язок щодо розміщення інформації
 
508. 1. Оператор газотранспортної системи зобов’язаний розміщувати на своєму веб-сайті наступну інформацію:
 
509. 1) перелік послуг, що надаються таким оператором, а саме: інформацію про тарифи та інші умови надання таких послуг, включаючи технічні умови для отримання доступу та приєднання до газотранспортної системи;
 
510. 2) методологію визначення тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу;
 
511. 3) цифрову інформацію про обсяги технічної потужності, потужності, право користування якою було надане замовникам згідно з діючими договорами транспортування природного газу, та вільної потужності газотранспортної системи у розрізі точок входу та точок виходу, перелік яких затверджується Регулятором, — на щомісячній основі;
 
512. 4) дані про плановані та фактичні обсяги природного газу, що переміщуються газотранспортною системою, в обсязі, що знаходиться у розпорядженні такого оператора.
 
513. 2. Оператор газотранспортної системи отримує інформацію, передбачену частиною 1 цієї статті, від суб’єктів ринку природного газу у порядку та на умовах, визначених у кодексі газотранспортної системи.
 
514. 3. Оператор газотранспортної системи зобов’язаний зберігати інформацію, передбачену частиною 1 цієї статті, протягом п’яти років з дати її розміщення та надавати її на запит суб’єктів владних повноважень або Секретаріату Енергетичного Співтовариства.
 
515. ГЛАВА 2. РОЗПОДІЛ ПРИРОДНОГО ГАЗУ
 
516. Стаття 35. Оператор газорозподільної системи
 
517. 1. Оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних засадах.
 
518. 2. Оператор газорозподільної системи здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається Регулятором.
 
519. 3. Оператор газорозподільної системи повинен забезпечити здійснення покладених на нього цим Законом функцій за рахунок власних фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів.
 
520. Стаття 36. Права та обов’язки оператора газорозподільної системи
 
521. 1. Права та обов’язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.
 
522. 2. З метою виконання функцій, передбачених частиною 1 статті 35 цього Закону, оператор газорозподільної системи зобов’язаний:
 
523. 1) щорічно розробляти, до 31 липня поточного року подавати на затвердження Регулятору, розміщувати на своєму веб-сайті та виконувати план розвитку газорозподільної системи на наступні 10 років;
 
524. 2) вживати заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи;
 
525. 3) розробити і впроваджувати програму відповідності згідно із статтею 37 цього Закону;
 
526. 4) вживати заходів для підвищення раціонального використання енергоресурсів та охорони довкілля під час здійснення своєї господарської діяльності;
 
527. 5) надавати інформацію, обов’язок надання якої встановлено законодавством;
 
528. 6) забезпечувати конфіденційність інформації, одержаної під час здійснення господарської діяльності, а також розміщувати на своєму веб-сайті у недискримінаційний спосіб інформацію, яка стимулюватиме розвиток ринку природного газу;
 
529. 7) вживати інших заходів, необхідних для безпечної та стабільної роботи газорозподільної системи, що передбачені цим Законом або не суперечать законодавству.
 
530. 3. Оператор газорозподільної системи має право безперешкодного доступу до земельних ділянок всіх форм власності, на яких розташована газорозподільна система, для виконання службових обов’язків, передбачених законодавством.
 
531. 4. Оператор газорозподільної системи зобов’язаний забезпечувати безперешкодний доступ посадових осіб органу державного нагляду до газорозподільної системи.
 
532. 5. Оператор газорозподільної системи придбаває енергоресурси, необхідні для здійснення своєї господарської діяльності, у недискримінаційний та прозорий спосіб.
 
533. Стаття 37. Вимоги про відокремлення і незалежність оператора газорозподільної системи
 
534. 1. Оператор газорозподільної системи не може провадити діяльність з видобутку або постачання природного газу.
 
535. 2. Оператор газорозподільної системи повинен бути юридично та організаційно незалежним від інших видів діяльності вертикально інтегрованої організації, не пов’язаних з розподілом природного разу.
 
536. 3. Посадові особи органів оператора газорозподільної системи не можуть одночасно брати участь в господарській діяльності інших суб’єктів господарювання, що є складовою частиною вертикально інтегрованої організації.
 
537. 4. Виконавчий або інший орган оператора газорозподільної системи, відповідальний за експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток газорозподільної системи, має бути незалежним у своїй діяльності (зокрема у праві прийняття рішень виходячи із інтересів оператора газорозподільної системи) від впливу власників корпоративних прав оператора газорозподільної системи, які є складовою частиною вертикально інтегрованої організації. Не вважається таким впливом право власників корпоративних прав оператора газорозподільної системи затверджувати річний фінансовий план оператора газорозподільної системи та право встановлювати загальний рівень боргових зобов’язань такого оператора.
 
538. 5. Оператор газорозподільної системи розробляє і впроваджує програму відповідності, яка повинна застосовуватися до всіх співробітників такого оператора. Ця програма повинна містити заходи для забезпечення безперешкодного виконання оператором газорозподільної системи функцій, передбачених частиною 1 статті 35 цього Закону. Звіт про виконання програми відповідності щорічно подається Регулятору посадовою особою або органом оператора газорозподільної системи, відповідальним за моніторинг впровадження програми відповідності, та розміщується на веб-сайті Регулятора. Така посадова особа або члени такого органу не повинні займати посади або володіти повноваженнями, мати інтерес чи ділові відносини, прямо або опосередковано, з вертикально інтегрованою організацією або будь-яким суб’єктом господарювання, що є її складовою частиною (крім оператора газорозподільної системи). Така посадова особа або члени такого органу мають володіти достатньою кваліфікацією та досвідом для здійснення своїх функцій та бути повністю неупередженими, а також мати доступ до всієї необхідної інформації оператора газорозподільної системи та осіб, пов’язаних із ним відносинами контролю. Кандидатури такої посадової особи або членів такого органу затверджуються Регулятором.
 
539. 6. Під час здійснення господарської діяльності оператор газорозподільної системи для ідентифікації себе або послуг розподілу природного газу не повинен використовувати об’єкти права інтелектуальної власності, корпоративне оформлення, ідентичні або схожі до об’єктів права інтелектуальної власності, корпоративного оформлення постачальника зі складу вертикально інтегрованої організації.
 
540. 7. За умови, що оператор газорозподільної системи має менше 100 000 підключених споживачів, Регулятор має право прийняти рішення про звільнення такого оператора від вимог цієї статті.
 
541. Стаття 38. Послуги розподілу природного газу
 
542. 1. Розподіл природного газу здійснюється на підставі та на умовах договору розподілу природного газу та в порядку, передбаченому у кодексі газорозподільних систем та інших нормативно-правових актах.
 
543. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов’язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених у договорі розподілу природного газу, а замовник зобов’язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу.
 
544. 2. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором.
 
545. Оператор газорозподільної системи повинен забезпечити додержання принципу недискримінації при укладанні договорів розподілу природного газу з замовниками.
 
546. Договір розподілу природного газу є публічним.
 
547. Стаття 39. Кодекс газорозподільних систем
 
548. 1. Регулятор затверджує кодекс газорозподільних систем за результатами консультацій з суб’єктами ринку природного газу. Оператор газорозподільної системи розміщує кодекс газорозподільних систем на своєму веб-сайті.
 
549. 2. Кодекс газорозподільних систем повинен містити наступні положення:
 
550. 1) основні правила технічної експлуатації газорозподільних систем, планування, оперативно-технологічного управління та розвитку газорозподільних систем та механізми нагляду за їх додержанням;
 
551. 2) умови, в тому числі комерційні та технічні умови, доступу до газорозподільних систем, включаючи комерційні та технічні умови приєднання нових об’єктів замовника до газорозподільної системи;
 
552. 3) правила обліку природного газу (у тому числі приладового);
 
553. 4) правила поведінки на випадок збоїв у роботі газорозподільних систем;
 
554. 5) порядок обміну інформацією з іншими суб’єктами ринку природного газу;
 
555. 6) інші питання, що мають відношення до експлуатації газорозподільних систем.
 
556. Стаття 40. Розвиток газорозподільної системи
 
557. 1. З метою забезпечення безпеки, надійності, регулярності та якості постачання газу газорозподільною системою та з урахуванням законодавства з питань охорони довкілля та енергоефективності оператор газорозподільної системи розробляє та щороку до 31 липня поточного року подає на затвердження Регулятору план розвитку газорозподільної системи на наступні 10 років.
 
558. 2. Після затвердження Регулятором оператор газорозподільної системи надсилає оператору газотранспортної системи інформацію, яка міститься у плані розвитку газорозподільної системи в обсязі, необхідному оператору газотранспортної системи для розробки ним плану розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років.
 
559. ГЛАВА 3. ЗБЕРІГАННЯ (ЗАКАЧУВАННЯ, ВІДБІР) ПРИРОДНОГО ГАЗУ
 
560. Стаття 41. Оператор газосховища
 
561. 1. Оператор газосховища є відповідальним за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) одного або декількох газосховищ, якими він користується на законних засадах.
 
562. 2. Оператор газосховища здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором.
 
563. Стаття 42. Права та обов’язки оператора газосховища
 
564. 1. Права та обов’язки оператора газосховища визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газосховища, а також договором зберігання (закачування, відбору) природного газу.
 
565. 2. Типовий договір зберігання (закачування, відбору) природного газу затверджується Регулятором. Оператор газосховища повинен забезпечити додержання принципу недискримінації при укладенні договорів зберігання (закачування, відбору) з замовниками.
 
566. 3. Оператор газосховища зобов’язаний пропонувати послуги, що відповідають потребам ринку природного газу, у відповідності до кодексу газосховища. Для цього оператор газосховища зобов’язаний співпрацювати з оператором газотранспортної системи.
 
567. 4. З метою виконання функцій, передбачених частиною 1 статті 41 цього Закону, оператор газосховищ зобов’язаний:
 
568. 1) розробляти, подавати на затвердження Регулятору та розміщувати на своєму веб-сайті кодекс газосховищ;
 
569. 2) розробляти, щороку до 31 жовтня подавати на затвердження Регулятору, розміщувати на своєму веб-сайті та виконувати план розвитку газосховища на наступні 10 років з урахуванням планів розвитку газотранспортних систем, газорозподільних систем, установки LNG;
 
570. 3) вживати заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газосховищ;
 
571. 4) вживати заходів для підвищення раціонального використання енергоресурсів та охорони довкілля під час здійснення господарської діяльності;
 
572. 5) надавати інформацію, обов’язок надання якої встановлено законодавством;
 
573. 6) забезпечувати конфіденційність інформації, одержаної під час здійснення господарської діяльності, а також розміщувати на своєму веб-сайті у недискримінаційний спосіб інформацію, яка стимулюватиме розвиток ринку природного газу;
 
574. 7) надавати інформацію, необхідну для забезпечення функціонування газотранспортної системи у встановленому законодавством порядку;
 
575. 8) розробляти і впроваджувати програму відповідності згідно із статтею 43 цього Закону;
 
576. 9) узгоджувати систему управління та обміну даними, необхідними для безпечної експлуатації газосховища, з оператором газотранспортної системи;
 
577. 10) вживати інших заходів, необхідних для безпечної та стабільної роботи газосховищ, що передбачені цим Законом або не суперечать законодавству.
 
578. 4. Оператор газосховища придбаває енергоресурси, необхідні для здійснення його господарської діяльності, у недискримінаційний та прозорий спосіб.
 
579. Стаття 43. Вимоги про відокремлення і незалежність оператора газосховища
 
580. 1. Оператор газосховища не може провадити діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу.
 
581. 2. Оператор газосховища повинен бути юридично та організаційно незалежним від інших видів діяльності вертикально інтегрованої організації, не пов’язаних із транспортуванням та зберіганням природного газу.
 
582. 3. Посадові особи органів управління оператора газосховища не можуть одночасно брати участь в господарській діяльності суб’єктів господарювання, що входять до складу вертикально інтегрованої організації.
 
583. 4. Виконавчий або інший орган оператора газосховиша, відповідальний за експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток газосховища, має бути незалежним у своїй діяльності (зокрема у праві прийняття рішень виходячи із інтересів оператора газосховища) від впливу власників корпоративних прав оператора газосховища, які є складовою частиною вертикально інтегрованої організації.
 
584. Не вважається таким впливом право власників корпоративних прав оператора газосховища затверджувати річний фінансовий план оператора газосховища та право встановлювати загальний рівень боргових зобов’язань такого оператора.
 
585. 5. Оператор газосховища розробляє і впроваджує програму відповідності, яка повинна застосовуватися до всіх співробітників такого оператора. Ця програма повинна містити заходи для забезпечення безперешкодного виконання оператором газосховища функцій, передбачених частиною 1 статті 41 цього Закону. Звіт про виконання програми відповідності щорічно подається Регулятору посадовою особою або органом оператора газосховища, що є відповідальним за моніторинг впровадження програми відповідності, та розміщується на веб-сайті Регулятора.
 
586. Стаття 44. Особливості визначення плати за послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу
 
587. 1. Згідно з режимом договірного доступу, вартість послуг зберігання (закачування, відбору) природного газу вільно визначаються між оператором газосховища і замовником. Під час переговорів про укладання договору про надання послуг зберігання (закачування, відбору) природного газу щодо газосховищ, до яких застосовується режим договірного доступу, сторони зобов’язані діяти добросовісно.
 
588. Оператор газосховища розміщує на своєму веб-сайті та регулярно, але не рідше ніж раз на рік, оновлює інформацію про основні комерційні умови доступу до газосховищ, до яких застосовується режим договірного доступу. При розробці таких умов оператор газосховища зобов’язаний проводити консультації із зацікавленими суб’єктами природного газу.
 
589. Регулятор зобов’язаний вживати заходів з метою забезпечення доступу суб’єктів ринку природного газу до газосховищ, до яких застосовується режим договірного доступу.
 
590. 2. Згідно з режимом регульованого доступу, тарифи на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу затверджуються Регулятором.
 
591. 3. Регулятор затверджує та оприлюднює критерії, згідно з якими до конкретного газосховища застосовується режим договірного доступу або режим регульованого доступу.
 
592. На підставі цих критеріїв оператор газосховища у прозорий і недискримінаційний спосіб визначає режим доступу, що застосовується до кожного конкретного газосховища, та розміщує цю інформацію на своєму веб-сайті.
 
593. Стаття 45. Кодекс газосховища
 
594. 1. Оператор газосховища розробляє кодекс газосховища щодо газосховища або газосховищ, оператором яких він є, за результатами консультацій з суб’єктами ринку природного газу та подає його Регулятору на затвердження. Після затвердження кодексу газосховища Регулятором оператор газосховища розміщує його на своєму веб-сайті.
 
595. 2. Кодекс газосховища повинен містити наступні положення:
 
596. 1) умови надійної та безпечної експлуатації газосховища, основні правила технічної експлуатації газосховища, планування, оперативно-технологічного управління та розвитку газосховища та механізми нагляду за їх додержанням;
 
597. 2) умови, в тому числі комерційні та технічні умови, доступу до газосховища, включаючи перелік послуг, що надаються оператором газосховища;
 
598. 3) правила обліку природного газу;
 
599. 4) правила обміну даними стосовно планованих та фактичних обсягів природного газу, що зберігається;
 
600. 5) норми якості, фізико-хімічні та інші характеристики природного газу, що допускається до зберігання в газосховищі;
 
601. 6) порядок та обсяг інформації, що надається суб’єктами ринку природного газу оператору газосховища;
 
602. 7) правила розподілу потужності та врегулювання перевантажень газосховища з урахуванням основних принципів, викладених у статті 47 цього Закону;
 
603. 8) правила поведінки на випадок збоїв у роботі газосховища та порушення безпеки постачання природного газу;
 
604. 9) правила обміну даними з операторами газотранспортних систем, операторами газорозподільних систем, операторами інших газосховищ;
 
605. 10) визначення точки входу та точки виходу;
 
606. 11) процедура врегулювання суперечок з замовниками, в тому числі суб’єктами ринку природного газу, яким було відмовлено у доступі до газосховища;
 
607. 12) інші питання, що мають відношення до експлуатації газосховища.
 
608. Стаття 46. План розвитку газосховища
 
609. 1. Оператор газосховища до 31 жовтня кожного року розробляє та подає на затвердження Регулятору план розвитку газосховища на наступні 10 років, складений на підставі даних про фактичні та прогнозні показники попиту і пропозиції на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу.План розвитку газосховища на наступні 10 років має забезпечувати відповідність газосховища потребам ринку та інтересам безпеки постачання природного газу.
 
610. 2. План розвитку газосховища на наступні десять років повинен визначати:
 
611. 1) перелік основних об’єктів, пов’язаних із наданням послуг зберігання (закачування, відбору) природного газу, будівництво або реконструкція яких доцільно здійснити протягом наступних 10 років;
 
612. 2) перелік підтверджених інвестиційних проектів незалежно від джерел фінансування, а також перелік інвестицій, які доцільно здійснити протягом наступних трьох років;
 
613. 3) передбачені строки реалізації інвестиційних проектів.
 
614. 3. Регулятор здійснює оцінку відповідності заходів, передбачених планом розвитку газосховища на наступні 10 років, потребам ринку природного газу.
 
615. 4. Регулятор здійснює моніторинг і оцінку стану виконанням плану розвитку газосховища на наступні 10 років.
 
616. Стаття 47. Основні принципи розподілу потужності та врегулювання перевантажень газосховища
 
617. 1. Оператор газосховища вживає всіх можливих і розумних заходів для забезпечення максимального обсягу потужності газосховища для потреб замовників.
 
618. 2. Правила розподілу потужності газосховища повинні у недискримінаційний спосіб створювати економічні стимули для ефективного використання технічної потужності газосховища та розвитку нової інфраструктури.
 
619. Такі правила не мають перешкоджати розвитку ринку природного газу. Вони мають відповідати потребам суб’єктів ринку природного газу, зокрема організованих ринків природного газу, а також бути співмірними з діяльністю організованих точок торгівлі природним газом.
 
620. Такі правила мають розроблятися з урахуванням правил доступу до газотранспортних систем держав — сторін Енергетичного Співтовариства.
 
621. 3. Правила врегулювання перевантажень газосховища повинні містити положення для запобігання штучного створення перевантажень, виходячи з наступних принципів:
 
622. 1) оператор газосховища зобов’язаний пропонувати суб’єктам ринку природного газу (замовникам) послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу з використанням потужності, право користування якою було надане, але не було реалізоване замовником згідно з договором зберігання (закачування, відбір) природного газу, щонайменш за одну добу до фактичної операції;
 
623. 2) замовникам, які уклали договір зберігання (закачування, відбору) природного газу, має бути забезпечене право передати права щодо доступу до газотранспортної системи іншим суб’єктам ринку природного газу.
 
624. Стаття 48. Обов’язок щодо розміщення інформації
 
625. 1. Оператор газосховища зобов’язаний розміщувати на своєму веб-сайті наступну інформацію:
 
626. 1) перелік послуг, що надаються таким оператором, а саме: інформацію про ціну або тарифи та інші умови надання таких послуг;
 
627. 2) цифрову інформацію про обсяги потужності газосховища, право користування якою було надане замовникам згідно з діючими договорами зберігання (закачування, відбору) природного газу, та вільної потужності газосховища;
 
628. 3) інформацію про обсяги природного газу, наявного у кожному газосховищі, обсяги закачування та відбору, а також обсяги вільної потужності газосховища — щоденно.
 
629. Оператор газосховища надає інформацію, зазначену у пункті 3) абзацу 1 цієї частини, оператору газотранспортної системи у порядку та на умовах, визначених у кодексі газотранспортної системи.
 
630. 2. У випадку, коли оператор газосховища уклав договір тільки з одним замовником, такий замовник може звернутися до Регулятора з вимогою заборонити розміщення інформації, зазначеної у пункті 3) абзацу 1 частини 1 цієї статті. Якщо Регулятор прийде до висновку, що така вимога є вмотивованою враховуючи необхідність захисту інформації, що містить комерційну цінність, Регулятор може зобов’язати оператора газосховища не розміщувати таку інформацію на період до одного року.
 
631. 3. Оператор газосховища зобов’язаний зберігати інформацію, визначену у цій статті, протягом п’яти років з дати її розміщення та надавати її у відповідь на запит суб’єктів владних повноважень або Секретаріату Енергетичного Співтовариства.
 
632. ГЛАВА 4. ПОСЛУГИ УСТАНОВКИ LNG
 
633. Стаття 49. Оператор установки LNG
 
634. 1. Оператор установки LNG є відповідальним за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) установки LNG, якою він користується на законних підставах.
 
635. 2. Оператор установки LNG здійснює свою господарську діяльність на підставі ліцензії, що видається Регулятором.
 
636. 3. До оператора установки LNG застосовуються за аналогією положення статей 43, 45-48 цього Закону.
 
637. ГЛАВА 5. ОСОБЛИВОСТІ ДОСТУПУ В ОКРЕМИХ ВИПАДКАХ
 
638. Стаття 50. Спеціальні правила доступу до нової інфраструктури
 
639. 1. За зверненням інвестора Регулятор приймає рішення про незастосування одного або кількох з наступних положень цього Закону, а саме: частин 1-3, 8 статті 18, статей 21, 52 цього Закону — по відношенню до нового об’єкта газової інфраструктури (транскордонного газопроводу, установки LNG, газосховища) або, у випадку незастосування статті 21 цього Закону, до інвестора у такий новий об’єкт при виконанні всіх наступних умов:
 
640. 1) інвестиція в новий об’єкт сприятиме розвитку конкуренції на ринку природного газу та безпеці постачання природного газу;
 
641. 2) в силу рівня комерційного ризику такої інвестиції за відсутності рішення про незастосування окремих вимог цього Закону у відповідності до цієї статті інвестиція в новий об’єкт не буде здійснена;
 
642. 3) інвестор і оператор газотранспортної або газорозподільної системи, до якої буде приєднаний новий об’єкт, будуть двома різними юридичними особами;
 
643. 4) доступ до нового об’єкта здійснюватиметься на платній основі;
 
644. 5) рішення про незастосування окремих вимог цього Закону у відповідності до цієї статті не буде чинити негативного впливу на конкуренцію або ефективне функціонування ринку природного газу або належне функціонування газотранспортної або газорозподільної системи, до якої буде приєднаний новий об’єкт.
 
645. 2. На підставі частини 1 цієї статті Регулятор приймає рішення про незастосування одного або декількох положень цього Закону, а саме: частин 1-3, 8 статті 18 або статті 52 цього Закону — до всієї або частини потужності нового об’єкта.
 
646. 3. Рішення Регулятора про незастосування окремих вимог цього Закону у відповідності до цієї статті має передбачати визначений строк його дії. Таке рішення розміщується на веб-сайті Регулятора.
 
647. У рішенні про незастосування окремих вимог цього Закону у відповідності до цієї статті Регулятор зобов’язаний передбачити правила розподілу потужності та врегулювання перевантажень нового об’єкта (або частини потужності нового об’єкта, як це передбачено у частині 2 цієї статті). Такі правила повинні містити обов’язок власника (власників) такого об’єкта щодо забезпечення доступу до нього (зокрема шляхом передачі іншим суб’єктам ринку природного газу прав щодо доступу до нового об’єкта) у випадку, коли право користування потужністю нового об’єкта не було реалізоване. З цієї метою Регулятор проводить процедуру попереднього збору заявок від суб’єктів ринку природного газу, зацікавлених в отриманні доступу до нового об’єкта.
 
648. 4. На підставі частини 1 цієї статті Регулятор може прийняти рішення про незастосування окремих вимог цього Закону у відповідності до цієї статті по відношенню до реконструйованого об’єкта (або частини потужності такого об’єкта, як це передбачено у частині 2 цієї статті) або, у випадку незастосування статті 21, до інвестора у такий новий об’єкт, якщо в результаті проведеної реконструкції потужність такого об’єкта буде суттєво збільшена або буде забезпечено нове джерело надходження природного газу.
 
649. 5. Якщо передбачається, що новий об’єкт буде знаходитися на території більш ніж однієї держави — сторони Енергетичного Співтовариства, то при прийнятті рішення у відповідності до частини 1 цієї статті Регулятор зобов’язаний співпрацювати із національними регуляторами енергетики таких держав (далі — зацікавлені національні регулятори енергетики).
 
650. Протягом шести місяців з дати подання інвестором останнього звернення до зацікавлених національних регуляторів енергетики (в тому числі Регулятора) на підставі положення національного законодавства цієї держави, яким впроваджується стаття 36 Директиви 2009/73/ЄС, Регулятор розглядає звернення інвестора з урахуванням висновку Ради регуляторних органів Енергетичного Співтовариства.
 
651. Якщо протягом вищезазначеного строку Регулятор не досягне консенсусу із зацікавленими національними регуляторами енергетики щодо спільного рішення з питань, передбачених частинами 1-4 цієї статті, то Регулятор зобов’язаний прийняти рішення, яке відповідатиме рішенню Ради регуляторних органів Енергетичного Співтовариства по відношенню до відповідного звернення інвестора.
 
652. Регулятор разом із зацікавленими національними регуляторами енергетики може подати клопотання про продовження Радою регуляторних органів Енергетичного Співтовариства строку для узгодження спільного рішення на додаткові три місяці.
 
653. 6. Регулятор повідомляє Секретаріату Енергетичного Співтовариства про всі запити, надані у відповідності до частини 1 цієї статті.
 
654. Рішення Регулятора про незастосування окремих вимог цього Закону у відповідності до цієї статті доводиться до відома Секретаріату Енергетичного Співтовариства разом із супровідною інформацією згідно з наступним переліком:
 
655. 1) детальне юридичне обґрунтування прийнятого рішення;
 
656. 2) фінансова та інша інформація, на підставі якої було прийнято рішення;
 
657. 3) причини встановлення конкретного строку дії рішення;
 
658. 4) інформація про долю потужності, якої стосується рішення, у загальному обсязі технічної потужності газотранспортної системи, газорозподільних систем, газосховищ або установки LNG;
 
659. 5) у випадку рішення щодо транскордонного газопроводу — звіт про консультації із національним регулятором енергетики сусідньої держави;
 
660. 6) інформація про роль нового об’єкта у диверсифікації джерел надходження природного газу.
 
661. 7. Протягом двох місяців з дати одержання повідомлення від Регулятора відповідно до абзацу 2 частини 6 цієї статті Секретаріат Енергетичного Співтовариства направляє висновок про необхідність зміни або скасування рішення про незастосування окремих вимог цього Закону у відповідності до цієї статті, прийнятого Регулятором. Строк для направлення висновку Секретаріатом Енергетичного Співтовариства продовжується на додаткові два місяці, якщо додаткова інформація запитана Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Відлік такого додаткового строку починається з дати одержання Секретаріатом Енергетичного Співтовариства необхідної інформації у повному обсязі. Початковий двохмісячний строк для направлення висновку Секретаріатом Енергетичного Співтовариства може бути також збільшений за згодою Регулятора.
 
662. 8. На підставі висновку Секретаріату Енергетичного Співтовариства Регулятор приймає рішення про зміну або скасування рішення про незастосування окремих вимог цього Закону у відповідності до цієї статті за виключенням випадків, коли у Регулятора існують вагомі причини не погоджуватися із висновком Секретаріату Енергетичного Співтовариства.
 
663. Якщо після отримання висновку Секретаріату Енергетичного Співтовариства про необхідність зміни або скасування рішення про незастосування окремих вимог цього Закону у відповідності до цієї статті, прийнятого Регулятором, Регулятор не вносить запропоновані зміни до рішення або не скасовує його, то офіційному оприлюдненню шляхом розміщення на веб-сайті Регулятора підлягають офіційні пояснення причин неврахування висновку Секретаріату Енергетичного Співтовариства.
 
664. Стаття 51. Спеціальні правила доступу у випадку зобов’язання «бери або плати»
 
665. 1. Правила цієї статті застосовуються у випадку наявності зобов’язань щодо обов’язкової оплати оптовим покупцем, постачальником або споживачем визначеного договором з оптовим продавцем або постачальником обсягу природного газу незалежно від того, чи був відповідний обсяг природного газу відібраний таким оптовим покупцем, постачальником або споживачем у відповідному періоді (зобов’язання «бери або плати»), що встановлені договором купівлі-продажу або постачання природного газу, укладеним до набуття чинності цим Законом.
 
666. 2. Якщо суб’єкт ринку природного газу (далі — заявник) стикається або ймовірно стикнеться з серйозними економічними та фінансовими труднощами внаслідок невиконання ним зобов’язання «бери або плати», що закріплене у договорі купівлі-продажу або постачання природного газу, укладеному таким заявником, заявник має право звернутися до Регулятора із запитом про тимчасове незастосування щодо нього положень частин 1—3 статті 18 цього Закону.
 
667. Запит подається до або негайно після отримання заявником відмови у доступі до газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища або установки LNG. Запит повинен супроводжуватися всією необхідною інформацією для підтвердження серйозності економічних і фінансових труднощів заявника, спричинених невиконанням зобов’язання «бери або плати», та описом заходів, здійснених заявником для вирішення ситуації, що склалася.
 
668. 3. При ухваленні рішення на підставі запиту, поданого заявником у відповідності до частини 1 цієї статті, Регулятор приймає до уваги наступні фактори:
 
669. 1) першочергова ціль створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції;
 
670. 2) необхідність забезпечення належних умов для виконання спеціальних обов’язків суб’єктів ринку природного газу у відповідності до статті 11 цього Закону та безпеки постачання природного газу;
 
671. 3) фактичний стан конкуренції на ринку природного газу та місце заявника на цьому ринку;
 
672. 4) серйозність економічних і фінансових труднощів заявника, спричинених невиконання ним зобов’язання «бери або плати»;
 
673. 5) час та умови підписання відповідного договору або договорів, в тому числі механізми, передбачені на випадок зміни ситуації на ринку;
 
674. 6) заходи, здійснені заявником для вирішення ситуації, що склалася;
 
675. 7) ймовірність, з якою заявник міг би передбачити виникнення таких труднощів у момент взяття на себе зобов’язання «бери або плати» з огляду на положення цього Закону;
 
676. 8) рівень розвитку та сполучення між газотранспортними та газорозподільними системами, газосховищами та установкою LNG, зокрема об’єктами газовою інфраструктури інших держав; та
 
677. 9) наслідки рішення для правозастосовної практики на підставі цього Закону.
 
678. 4. Не вважається, що труднощі, з якими стикається або може стикнутися заявник, є серйозними, якщо:
 
679. 1) заявник має доступ до газотранспортних або газорозподільних систем, газосховищ або установки LNG, який забезпечує можливість отримання природного газу в обсязі, що дорівняє або перевищує мінімальний обсяг для цілей зобов’язання «бери або плати» на підставі відповідного договору, або
 
680. 2) існують реальні можливості для внесення змін до договору, що містить зобов’язання «бери або плати», або
 
681. 3) заявник володіє альтернативними шляхами реалізації природного газу і доступ до газотранспортних або газорозподільних систем, газосховищ або установки LNG, у якому було відмовлено, не є необхідним для такої реалізації.
 
682. 5. Якщо з огляду на вищезазначені фактори Регулятор приходить до висновку, що у цій ситуації не існує належної альтернативи незастосуванню частин 1-3 статті 18 цього Закону, він приймає рішення про тимчасове незастосування положень частин 1-3 статті 18 цього Закону. Таке рішення має бути розміщене на веб-сайті Регулятора і належним чином вмотивоване.
 
683. 6. Рішення Регулятора, прийняте у відповідності до частини 5 цієї статті, доводиться до відома Секретаріату Енергетичного Співтовариства разом із достатньою супровідною інформацією. Протягом восьми тижнів з моменту одержання такого повідомлення Секретаріат Енергетичного Співтовариства направляє висновок щодо необхідності зміни або скасування рішення Регулятора.
 
684. Стаття 52. Доступ до газопроводів, які складають частину інфраструктури родовища нафти і газу
 
685. 1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, за погодженням із Регулятором вживає заходів з метою встановлення правил доступу суб’єктів ринку природного газу до газопроводів, які складають частину інфраструктури родовища нафти і газу або призначені для переміщення видобутого природного газу від місцезнаходження родовища до станції переробки. До таких газопроводів не відносяться газопроводи, які використовуються у виробничому процесі видобутку нафти і газу на конкретному родовищі.
 
686. 2. Заходи, передбачені частиною 1 цієї статті, доводяться до відома Секретаріату Енергетичного Співтовариства.
 
687. ГЛАВА 6. ОБЛІК ТА ЗВІТНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ РИНКУ ПРИРОДНОГО ГАЗУ
 
688. Стаття 53. Особливості обліку та звітності суб’єктів ринку природного газу
 
689. 1. Суб’єкти ринку природного газу (крім споживачів), господарська діяльність яких підлягає ліцензуванню, за кожним видом діяльності відповідно до законодавства ведуть окремий облік у встановленому законодавством порядку з обов’язковим розкриттям фінансової інформації про види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
 
690. У випадку здійснення одночасно декількох видів господарської діяльності на ринку природного газу, що підлягають ліцензуванню (транспортування, розподіл, зберігання природного газу, послуги установки LNG), суб’єкт ринку природного газу зобов’язаний складати звітність, затверджену Регулятором, щодо кожного такого виду господарської діяльності окремо. Для цього суб’єкти ринку природного газу затверджують правила розподілу активів та пасивів, доходів та витрат між різними видами господарської діяльності.
 
691. 2. Суб’єкти ринку природного газу (крім споживачів) подають Регулятору фінансову звітність у встановленому законодавством порядку і звітність за видами господарської діяльності на ринку природного газу.
 
692. 3. Річна звітність по видам господарської діяльності суб’єкта ринку природного газу (крім споживача) підлягає обов’язковій перевірці незалежним аудитором та має бути розміщена на веб-сайті такого суб’єкта у встановленому законом порядку.
 
693. Суб’єкти ринку природного газу, яких закон не зобов’язує розміщувати річну фінансову звітність на своєму веб-сайті, зобов’язані надавати доступ до такої звітності за місцем реєстрації такого суб’єкта.
 
694. 4. Під час аудиторської перевірки незалежний аудитор зобов’язаний перевіряти звітність на предмет відсутності дискримінації та перехресного субсидіювання між замовниками.
 
695. РОЗДІЛ V. ПОРЯДОК ВРЕГУЛЮВАННЯ СУПЕРЕЧОК
 
696. Стаття 54. Порядок розгляду скарг та вирішення спорів
 
697. 1. Регулятор забезпечує розгляд скарг на дії суб’єктів ринку природного газу (крім споживачів) і вирішення спорів між суб’єктами ринку природного газу у відповідності до правил процедури, що затверджуються Регулятором.
 
698. 2. У відповідності до правил процедури Регулятор протягом визначеного строку приймає рішення, які є обов’язковими для виконання суб’єктами ринку природного газу, яких воно стосується.
 
699. Такі рішення підлягають розміщенню на веб-сайті Регулятора, за винятком тих частин рішення, що містять конфіденційну інформацію. Обсяг конфіденційної інформації, що не підлягає розкриттю, визначається Регулятором на підставі клопотання зацікавлених осіб.
 
700. 3. Рішення Регулятора, зазначене у частині 2 цієї статті, може бути оскаржене у суді.
 
701. РОЗДІЛ VІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ РИНКУ ПРИРОДНОГО ГАЗУ
 
702. Стаття 55. Відповідальність за порушення законодавства, що регулює функціонування ринку природного газу
 
703. 1. Суб’єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом.
 
704. 2. Правопорушеннями на ринку природного газу є зокрема:
 
705. 1) порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності;
 
706. 2) несанкціонований відбір природного газу;
 
707. 3) використання природного газу споживачами в обсягах, що перевищують підтверджені в установленому порядку постачальниками;
 
708. 4) неподання або несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, а також подання недостовірної інформації у такій звітності;
 
709. 5) використання приладів обліку природного газу, неповірених або не атестованих в установленому порядку;
 
710. 6) необґрунтована відмова в доступі до газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища або установки LNG або у приєднанні до газотранспортної або газорозподільної системи;
 
711. 7) несанкціоноване втручання в роботу газової інфраструктури;
 
712. 8) самовільне під’єднання до системи, зривання або пошкодження цілісності пломб, повірочного тавра, заглушок тощо, що впливає на безпеку постачання природного газу або результати вимірювання;
 
713. 9) відмова у доступі працівників уповноважених оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи, постачальника до приміщень, житлових та підсобних приміщень, де розташовані газові прилади (пристрої), лічильники газу, якщо обов’язок надання такого доступу закріплений законодавством;
 
714. 10) невиконання законних постанов, розпоряджень, наказів, рішень та приписів суб’єктів владних повноважень на ринку природного газу, а також створення перешкод для виконання службових обов’язків представниками таких суб’єктів;
 
715. 11) неподання або несвоєчасне подання оператору газотранспортної системи, оператору газосховища та суб’єктам владних повноважень на ринку природного газу інформації, необхідної для виконання їх функцій, або подання завідомо неправдивої інформації;
 
716. 12) створення перешкод у виконанні робіт, пов’язаних з обслуговуванням об’єктів постачання природного газу, та вжиття заходів до повного або часткового припинення постачання природного газу споживачам;
 
717. 13) порушення технічних регламентів, норм, правил і стандартів;
 
718. 14) необґрунтована відмова у складенні та підписанні актів приймання-передачі природного газу;
 
719. 15) невиконання вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо встановлення вузлів обліку природного газу та/або припинення розподілу природного газу споживачам, які використовують природний газ без його комерційного обліку.
 
720. 3. У разі скоєння правопорушення на ринку природного газу до відповідних суб’єктів ринку природного газу можуть застосовуватися санкції у вигляді:
 
721. 1) попередження про необхідність усунення порушень;
 
722. 2) штрафу;
 
723. 3) зупинення дії ліцензії;
 
724. 4) анулювання ліцензії.
 
725. 4. Регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на суб’єктів ринку природного газу (крім споживачів) у наступних розмірах:
 
726. 1) до 10% від річного доходу (виручки) вертикально інтегрованої організації, який визначається як сумарна вартість доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) усіх юридичних та фізичних осіб, що входять до складу такої організації, — на вертикально інтегровану організацію за порушення вимог про відокремлення і незалежність оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом;
 
727. 2) до 10% від річного доходу (виручки) оператора газотранспортної системи — на оператора газотранспортної системи за порушення вимог про відокремлення і незалежність оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом;
 
728. 3) до 10% від річного доходу (виручки) власника газотранспортної системи — на власника газотранспортної системи за порушення вимог про відокремлення і незалежність оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом;
 
729. 4) від 900 до 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на посадових осіб вертикально інтегрованої організації або оператора газотранспортної системи за порушення вимог про відокремлення і незалежність оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом;
 
730. 5) від 3 000 до 50 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — на суб’єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню:
 
731. а) за провадження господарської діяльності на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії, в тому числі провадження господарської діяльності на ринку природного газу за відсутності остаточного рішення про сертифікацію, прийнятого щодо відповідного суб’єкта;
 
732. б) за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню;
 
733. б) за порушення правил обліку та звітності суб’єктів ринку природного газу, передбачених цим Законом;
 
734. в) за неподання інформації Регулятору, оператору газотранспортної системи або іншому суб’єкту ринку природного газу, якщо обов’язок подання такої інформації передбачений законодавством;
 
735. г) за відмову у доступі до газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища або установки LNG у непередбачених законом випадках;
 
736. ґ) за недодержання встановлених технічних норм та стандартів безпеки;
 
737. 6) від 20 до 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — на посадових осіб суб’єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню, за порушення, визначені пунктом 5) цієї частини.
 
738. 5. При визначені санкції за порушення, передбачені цією статтею, Регулятор враховує серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку природного газу та його суб’єктів, пом’якшуючі та обтяжуючі обставини.
 
739. Поведінка правопорушника, спрямована на зменшення негативних наслідків правопорушення, негайне припинення правопорушення після його виявлення, надання допомоги Регулятору під час перевірки вважаються пом’якшуючими обставинами.
 
740. Поведінка правопорушника, спрямована на приховання правопорушення та його негативних наслідків, на продовження вчинення правопорушення, а також повторне вчинення правопорушення на ринку природного газу вважаються обтяжуючими обставинами.
 
741. 6. Рішення Регулятора про накладання санкцій за порушення, передбачені цією статтею, може бути видане протягом п’яти днів з дати виявлення правопорушення Регулятором.
 
742. Накладання санкцій, передбачених цією статтею, не допускається, якщо порушення було виявлено через три або більше років після його скоєння (у випадку триваючого порушення — його припинення) або виявлення його наслідків.
 
743. 7. За одне порушення, передбачене цією статтею, може застосуватися тільки один вид штрафної санкції (штраф) або штраф разом із зупиненням дії ліцензії.
 
744. 8. Рішення щодо накладення санкцій Регулятором оскаржуються в судовому порядку.
 
745. 9. Суми стягнених штрафів зараховуються до Державного бюджету України.
 
746. Суми штрафів у разі їх несплати стягуються в судовому порядку.
 
747. РОЗДІЛ VІІІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
748. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, але Розділи І—VІІ починають застосовуватися з 1 жовтня 2015 року, окрім:
 
749. пункту 1) частини 2 статті 20, статті 31, які застосовуються з дня опублікування цього Закону з урахуванням частини 4 цього розділу;
 
750. пункту 5) частини 2 статті 20, статей 21—29, які починають застосовуватися з 1 квітня 2016 року;
 
751. пункту 3) частини 2 статті 36, статті 37, які починають застосовуватися з 1 січня 2016 року.
 
752. До 1 червня 2016 року або до 1 січня 2017 року (у випадку суб’єкта господарювання, контроль над яким здійснює фізична або юридична особа (особи) з однієї або декількох держав, що не є сторонами Енергетичного Співтовариства, або сама держава, що не є стороною Енергетичного Співтовариства) санкції за порушення вимог пункту 5) частини 2 статті 20, статей 21-29 не застосовуються.
 
753. З 1 жовтня 2015 року закон України «Про засади функціонування ринку природного газу» втрачає чинність.
 
754. З 1 жовтня 2015 року по 1 січня 2016 року до суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність із розподілу природного газу, застосовується наступний режим:
 
755. 1) суб’єктам господарювання, що здійснюють діяльність із розподілу природного газу, забороняється провадити діяльність з видобутку, постачання, зберігання і транспортування природного газу;
 
756. 2) якщо суб’єкт господарювання, що здійснюють діяльність із розподілу природного газу, є складовою частиною вертикально інтегрованої організації, він має бути юридично та організаційно незалежним щодо інших видів господарської діяльності вертикально інтегрованої організації, які не пов’язані з розподілом природного газу;
 
757. 3) до суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність із розподілу природного газу, застосовуються основні принципи, що визначають незалежність господарської діяльності такого суб’єкта у складі вертикально інтегрованої організації:
 
758. а) заборона суміщення посад у складі вертикально інтегрованої організації;
 
759. б) самостійність прийняття рішень щодо поточних фінансових операцій, експлуатації, будівництва чи модернізації об’єктів газорозподільної системи для провадження відповідної ліцензійної діяльності;
 
760. 4) суб’єкт господарювання, що здійснюють діяльність із розподілу природного газу, щороку готує план заходів, що забезпечує відокремлення та незалежність господарської, зокрема ліцензійної, діяльності такого суб’єкта від господарської діяльності вертикально інтегрованої організації; такий план заходів та звіти про його виконання подаються Регулятору.
 
761. З 1 жовтня 2015 року по 1 квітня 2016 року до суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність із транспортування природного газу, застосовується наступний режим:
 
762. 1) суб’єктам господарювання, що здійснюють діяльність із транспортування природного газу, забороняється провадити діяльність з видобутку та постачання природного газу;
 
763. 2) якщо суб’єкт господарювання, що здійснюють діяльність із транспортування природного газу, є складовою частиною вертикально інтегрованої організації, він має бути юридично та організаційно незалежним щодо інших видів господарської діяльності вертикально інтегрованої організації, які не пов’язані з транспортуванням природного газу;
 
764. 3) до суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність із транспортування природного газу, застосовуються основні принципи, що визначають незалежність господарської діяльності такого суб’єкта у складі вертикально інтегрованої організації:
 
765. а) заборона суміщення посад у складі вертикально інтегрованої організації;
 
766. б) самостійність прийняття рішень щодо поточних фінансових операцій, експлуатації, будівництва чи модернізації об’єктів газотранспортної системи для провадження відповідної ліцензійної діяльності;
 
767. 4) суб’єкт господарювання, що здійснюють діяльність із транспортування природного газу, щороку готує план заходів, що забезпечує відокремлення та незалежність господарської, зокрема ліцензійної, діяльності такого суб’єкта від господарської діяльності вертикально інтегрованої організації; такий план заходів та звіти про його виконання подаються Регулятору.
 
768. 2. Кабінету Міністрів України у двомісячний термін з дня набрання чинності цим Законом внести на розгляд Верховної Ради України проект змін до актів законодавства, які випливають із цього Закону.
 
769. 3. До 1 жовтня 2015 року Кабінету Міністрів України, центральним органам виконавчої влади, Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг:
 
770. забезпечити прийняття та затвердження підзаконних нормативно-правових актів, передбачених цим Законом (крім процедури сертифікації операторів газотранспортних систем);
 
771. забезпечити перегляд і скасування власних нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
 
772. 4. До 1 квітня 2015 року Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, забезпечити затвердження кодексу газотранспортної системи щодо діючого оператора газотранспортної системи.
 
773. 5. До 1 січня 2016 року Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, забезпечити прийняття порядку здійснення сертифікації операторів газотранспортних систем.
 
774. 6. Провадження діяльності з постачання, розподілу та зберігання природного газу здійснюється на підставі діючих ліцензій, що були видані до дати початку застосування положень Розділів І—VІІ цього Закону, протягом трьохмісячного періоду після затвердження ліцензійних умов на провадження відповідного виду господарської діяльності згідно з положеннями цього Закону.
 
775. Ліцензія на провадження господарської діяльності з транспортування природного газу, що була видана до набуття чинності цим Законом, діє до видачі відповідної ліцензії діючому оператору газотранспортної системи згідно з положеннями цього Закону.
 
776. 7. Перший звіт про результати моніторингу питань, зазначених у частині 1 статті 7 цього Закону, а також вжиті або заплановані заходи, що стосуються цих питань, за 2015 рік має бути підготовлений та опублікований до 1 жовтня 2015 року.