Кількість абзаців - 130 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення сфери застосування закону та удосконалення окремих положень (Друге читання)

0. Проект
 
1. ЗАКОН УКРАЇНИ
 
2. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо уточнення сфери застосування закону та удосконалення окремих положень передачі гуртожитків у власність територіальних громад і забезпечення реалізації житлових прав законними мешканцями гуртожитків)
 
3. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є :
 
4. І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
5. 1. У Житловому кодексі Української РСР 1983 р. (Відомості Верховної Ради УРСР, 1983 р., додаток до № 28, ст.573) { із змінами, внесеними згідно із законами } :
 
6. 1) у статті 128:
 
7. а) у частині першій слова «законодавством Союзу РСР» вилучити, а слова «Української РСР» замінити словом «України»;
 
8. б) частину другу викласти в такій редакції:
 
9. «Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім’ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, органу місцевого самоврядування.»;
 
10. 2) статтю 129 після слова «організації» доповнити словами «орган місцевого самоврядування», а після слів «жилу площу» - словами «в гуртожитку»;
 
11. 3) у статті 130:
 
12. а) слова «в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР» замінити словами «у гуртожитку визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера, відповідно до Положення про користування жилою площею в гуртожитку.»;
 
13. б) доповнити статтю частинами другою та третьою такого змісту:
 
14. «Положення про користування жилою площею в гуртожитку затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
15. Особливості користування жилою площею в гуртожитку, який підлягає передачі у власність територіальної громади визначаються законом.»;
 
16. 4) статтю 131 викласти в такій редакції:
 
17. «Стаття 131. Примірне положення про гуртожитки
 
18. Примірне положення про гуртожитки затверджується Кабінетом Міністрів України після консультацій з громадськістю проведених відповідно до законодавства.
 
19. Відповідно до Примірного положення про гуртожитки центральними органами державної влади, органами місцевого самоврядування, власниками гуртожитків за погодженням з відповідними профспілковими органами після консультацій з відповідними громадськими організаціями, метою статутної діяльності яких є захист інтересів мешканців гуртожитків, затверджуються Положення про гуртожитки, що перебувають в їх власності, управлінні, розпорядженні, користуванні.».
 
20. 2. Частину першу статті 268 Цивільного кодексу України 2003 р. (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст.356) {із змінами, внесеними згідно із законами} доповнити новим пунктом 7 такого змісту:
 
21. «7) на вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу гуртожитку (як об’єкта нерухомого майна та/або його частини), на який поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», про визнання недійсним свідоцтва про право власності на такий гуртожиток (як об’єкта нерухомого майна та/або його частини), про визнання недійсним акта передачі такого гуртожитку (як об’єкта нерухомого майна та/або його частини) до статутного капіталу (фонду) товариства (організації), створеного у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств.»
 
22. 3. У Законі України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» № 500 (Відомості Верховної Ради України України, 2008 р., № 46, ст.323){із змінами, внесеними згідно із Законам: № 3716-VІ від 08.09.2011, № 5459-VІ від 16.10.2012, № 1224-VІІ від 17.04.2014, № 68-VІІІ від 28.12.2014 } :
 
23. 1) преамбулу викласти в такій редакції:
« (Преамбула)
 
24. Цей Закон регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які не маючи власного житла тривалий час на законних підставах мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, житлі приміщення в яких можуть бути приватизовані відповідно до закону.»;
 
25. 2) у статті 1:
 
26. а) частину першу викласти в такій редакції:
 
27. «1. Сфера дії цього Закону поширюється на громадян (та членів їхніх сімей), які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, перебувають (перебували) у трудових (службових) правовідносинах з підприємством (організацією), яке надало їм право проживати в гуртожитку, тривалий час на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей та фактично проживають у них. «;
 
28. б) частину другу викласти в такій редакції:
 
29. «2. Цей Закон не поширюється на громадян, які:
 
30. а) проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання у зв'язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв'язку з роботою (службою) за контрактом;
 
31. б) мешкають у гуртожитку, але не перебували (не перебувають) у трудових (службових) відносинах з підприємством (організацією), яке надало їм право проживати в гуртожитку;
 
32. в) мешкають у гуртожитку без законних підстав і офіційної реєстрації місця проживання в гуртожитку;
 
33. г) мешкають у спеціальних гуртожитках, призначених для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі і потребують поліпшення житлових умов, або жила площа яких тимчасово заселена, або повернути колишнє жиле приміщення яким немає можливості;
 
34. д) потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз;
 
35. є) проживають у гуртожитках, що мають статус соціальних на момент набрання чинності цим Законом;»;
 
36. в) частину третю доповнити словами «і Національної академії наук України.», а слова «які є» замінити словами «що є»;
 
37. г) частину четверту викласти в такій редакції:
 
38. «4. Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані в радянські часи приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що було включено до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі і тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені іншим способом).»;
 
39. д) у частині п'ятій слова «зазначеної категорії гуртожитків» замінити словами «гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону та їх прибудинкових територій.»;
 
40. 3) статтю 1-1 «Визначення термінів» викласти в такій редакції:
 
41. «Стаття 1-1. Визначення термінів
 
42. Для цілей цього Закону, нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
 
43. 1) гуртожитки включені до статутних капіталів - гуртожитки, збудовані в радянські часи за загальнодержавні кошти (у тому числі за кошти державних і колективних підприємств та організацій), що було включено до статутних капіталів (фондів) господарських товариств та інших організацій, створених у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств (організацій), у тому числі ті, що у подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені іншим способом передбаченим законом;
 
44. 2) допоміжні приміщення у гуртожитку – приміщення у гуртожитку, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку як житлового комплексу та побутового обслуговування і задоволення санітарно-гігієнічних потреб його мешканців (кухні, санвузли, сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні (позакімнатні) коридори, колясочні, кладові, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення);
 
45. 3) жилі приміщення у гуртожитку - приміщення у гуртожитку (жилі кімнати, жилі блоки чи жилі секції), призначені та придатні відповідно до вимог законодавства до житла для постійного проживання у них;
 
46. 4) жила кімната у гуртожитку - окреме жиле приміщення у гуртожитку, призначене та придатне для постійного проживання у ньому;\
 
47. 5) жилий блок чи жила секція у гуртожитку - жиле приміщення у гуртожитку, що складається з декількох (двох і більше) жилих кімнат, мешканці яких мають можливість користуватися допоміжними приміщеннями у гуртожитку. Належність відповідних приміщень до жилого блоку чи жилої секції визначається проектною документацією на гуртожиток;
 
48. 6) житловий комплекс гуртожитку - гуртожиток як цілісний об’єкт нерухомого майна (будівля гуртожитку, та/або його частини, його мережі, відведена під ним земельна ділянка, його прибудинкова територія та розташовані на ній будівлі і споруди необхідні для утримання та обслуговування гуртожитку за прямим цільовим призначенням - для проживання мешканців);
 
49. 7) законне користування жилим приміщеннями в гуртожитку - право користування жилим приміщенням в гуртожитку на який поширюється дія цього Закону, що виникає на підставі спеціального ордеру, виданого відповідно до статті 129 Житлового кодексу Української РСР та цього Закону;
 
50. 8) законне володіння жилими приміщеннями у гуртожитках - право володіння жилими приміщеннями у гуртожитках на які поширюється дія цього Закону, яке виникає на підставі приватизації законними мешканцями гуртожитків жилих і нежилих приміщень у таких гуртожитках відповідно до цього Закону та Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також на підставі правочинів укладених відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не заборонено законом;
 
51. 9) ліжко-місце – умовна частина площі жилого приміщення у гуртожитку (кімнати, жилого блоку чи секції), визначеного та виділеного для тимчасового проживання в них одночасно декількох одиноких осіб однієї статі не пов’язаних між собою сімейними та/або родинними стосунками. Площа одного ліжко-місця визначається власником гуртожитку з розрахунку на одну особу для кожного типу гуртожитку та не може бути меншою за розмір, визначений відповідно до діючих в Україні санітарних норм;
 
52. 10) не використали право на приватизацію - не використали повністю або використали частково право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду за житловими чеками відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду. Право громадянина на приватизацію займаних ним жилих приміщень у гуртожитку зберігається у разі, якщо за ініціативою власника гуртожитку було здійснення переселення громадянина з одного гуртожитку до іншого з перереєстрацією місця проживання;
 
53. 11) нежилі приміщення у гуртожитку - приміщення адміністративного, господарського та іншого призначення (для проведення культурно-масових заходів та навчання, спортивних занять, відпочинку, громадського харчування, медичного і побутового обслуговування тощо), які входять до житлового комплексу гуртожитку але не належать до жилих приміщень і є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин;
 
54. 12) не мають власного житла - мешканці гуртожитку та члени їх сімей, у яких відсутнє будь-яке житло на праві власності на території України, розмір якого з розрахунку на одну особу є більшим за норму жилої прощі, встановлену відповідно до Житлового кодексу Української РСР.
 
55. 13) одинокі громадяни – мешканці гуртожитку, які разом (спільно) проживають у жилих приміщеннях в гуртожитках, на яких поширюється дія цього Закону, але відповідно до чинного законодавства визнаються такими, які не перебувають між собою у сімейних та/або родинних стосунках;
 
56. 14) проживають у гуртожитку на законних підставах - проживають у гуртожитку відповідно до спеціального ордера, виданого на підставі рішення про надання жилої площі у гуртожитку, згідно статті 129 Житлового кодексу Української РСР. Громадяни, які проживають у гуртожитках на законних підставах вважаються законними мешканцями гуртожитків відповідно до цього Закону;
 
57. 15) проживають у гуртожитку тривалий час – проживають у гуртожитку постійно п’ять і більше років. Вимога щодо проживання у гуртожитку тривалий час не поширюється на членів сім’ї громадянина, якому було видано ордер на жилу площу в гуртожитку та який є основним наймачем жилого приміщення в гуртожитку.»;
 
58. 4) у статті 3:
 
59. а) у назві та у абзаці першому частини першої слово «мешканців» замінити словами «законних мешканців»;
 
60. б) пункт 2 частини першої викласти в такій редакції:
 
61. «2) передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону має бути здійснена в порядку та в строки, передбачені Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвердженою законом;»;
 
62. в) пункт 4 частини першої викласти в такій редакції:
 
63. «4) гуртожитки, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі ті, що у подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені іншим способом, передаються у власність територіальних громад відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.»;
 
64. г) пункт 6 частини першої викласти в такій редакції:
 
65. «6) видатки, пов'язані з капітальним ремонтом гуртожитків (їх житлових комплексів та/або їх частин), що передаються у власність територіальних громад згідно з цим Законом, здійснюються за рахунок передбачених на це відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших не заборонених законодавством джерел. В разі погіршення стану гуртожитку включеного до статутного капіталу, який підлягає передачі у комунальну власність, понад норми фізичного зносу за час його перебування у приватній власності, місцева рада має право вимагати від власника гуртожитку виконати ремонт гуртожитку, або стягнути з власника в договірному чи судовому порядку вартість такого ремонту та/або відповідних відновлювальних робіт.»;
 
66. д) доповнити частину першу новим пунктом 11-2 такого змісту:
 
67. «11-2) громадяни, які на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитку та фактично проживають у ньому на умовах надання їм ліжко-місця, набувають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитку відповідно до цього Закону після їх розселення в окремі жилі приміщення в гуртожитку. У разі надання місцевою радою згоди на приватизацію жилих і нежилих приміщень в гуртожитку (або в його частині), в якому жилі приміщення (або їх частина) використовуються для проживання громадян на умовах надання ліжко-місць, такі жилі приміщення можуть бути приватизовані лише після розселення громадян, які в них проживають на умовах надання ліжко-місця, в окремі жилі приміщення;»;
 
68. 5) статтю 4 викласти в такій редакції:
 
69. «Стаття 4. Реалізація законними мешканцями гуртожитку права на житло шляхом приватизації жилих приміщень у гуртожитках
 
70. 1. Громадяни та члени їх сімей, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради.
 
71. Приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
 
72. Приватизація жилих і нежилих приміщень в гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, які були раніше самовільно переплановані, може відбуватися після визнання перепланування таким, що відповідає законодавству України щодо технічних умов і будівельних норм до житла.
 
73. 2. Законні мешканці гуртожитку, які проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону (як державної форми власності так і в гуртожитках, що було включено до статутних капіталів товариств, у тому числі і тих, що у подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені іншим способом), набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади згідно цього Закону та Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у комунальну власність.».
 
74. 6) у статті 5:
 
75. а) у назві слова «жилих приміщень (кімнат)» замінити словами «жилих і нежилих приміщень»;
 
76. б) у абзаці першому частини першої слова «житлових і нежитлових» замінити словами «жилих і нежилих»;
 
77. в) пункт 4 частини першої викласти в такій редакції:
 
78. «4) передача гуртожитків, що було включено до статутних капіталів товариств, у тому числі і тих, що у подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені іншим способом, у власність територіальних громад здійснюється на добровільних (договірних) умовах або, у випадку відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від такої передачі - за рішенням суду;»;
 
79. г) абзац перший пункту 5 частини першої після слів «цим Законом» доповнити словами «та відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад»;
 
80. д) підпункт «а» пункту 5 частини першої викласти в такій редакції:
 
81. «а) залишити житловий комплекс гуртожитку у статусі «гуртожиток» та дозволити приватизацію його жилих і нежилих приміщень. У цьому випадку здійснюється приватизація приміщень гуртожитку його законними мешканцями в порядку, передбаченому цим Законом.»;
 
82. 7) частину першу статті 8 викласти в такій редакції:
 
83. «1. Громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, які проживають у гуртожитках, віднесених до недержавного житлового фонду (які перебувають у власності чи в управлінні, чи у повному господарському віданні відповідних державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також підприємств та організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації колишніх державних та комунальних підприємств, у тому числі і тих, яким цими підприємствами та організаціями у подальшому було передано такі гуртожитки до статутних капіталів чи фондів або були відчужені іншим способом, крім тих організацій, які створено органами державної влади, органами місцевого самоврядування для управління житловим фондом) та призначених для проживання працівників (членів їх сімей), які не мають можливості самостійно придбати чи побудувати власне житло, у разі, коли такі гуртожитки не передаються їх власниками у власність територіальних громад, мають право подальшого проживання в таких гуртожитках до розв’язання їх житлової проблеми.»;
 
84. 8) у статті 14:
 
85. а) частину першу викласти в такій редакції:
 
86. «1. Гуртожитки (як об’єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність відповідних територіальних громад згідно цього Закону у строки та з послідовністю визначеною Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у комунальну власність, затвердженою законом.»;
 
87. б) у частині другій слово «безоплатно» замінити словами «відповідно до цього Закону на безкомпенсаційній основі»;
 
88. в) абзац перший частини третьої вважати частиною третьою, яку викласти в такій редакції:
 
89. «3. Гуртожитки включені до статутних капіталів передаються у власність територіальної громади одним із способів:
 
90. 1) на безкомпенсаційній основі відповідно до цього Закону – за рішенням власника гуртожитку;
 
91. 2) на частково-компенсаційній основі відповідно до цього Закону – за спільним рішенням власника гуртожитку та сесії місцевої ради;
 
92. 3) на частково-компенсаційній основі відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей визначених цим Законом (на договірних засадах) в розмірі, меншому ніж розмір визначений відповідно до частини четвертої цієї статті – за спільним рішенням власника гуртожитку та сесії місцевої ради або за рішенням суду за позовом місцевої ради;
 
93. 4) на повній компенсаційній основі за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті - за рішення суду за позовом власника гуртожитку.».
 
94. Г) перше речення абзацу другого частини третьої вважати абзацом першим частини четвертої, у якій слово « (корпоратизації)» замінити словами «чи корпоратизації»;
 
95. Д) друге речення абзацу другого частини третьої вважати абзацом другим частини четвертої;
 
96. Є) абзац третій частини третьої вважати абзацом третім частини четвертої, який викласти в такій редакції:
 
97. «За згодою власника гуртожитку та місцевої ради компенсація власнику гуртожитку відповідно до цього Закону може здійснюватися грошима, векселями (належним чином оформленими) або майном (майновими правами).»;
 
98. і) частину п’яту вважати частиною шостою, яку викласти в такій редакції:
 
99. «6. Видатки, пов'язані з передачею гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону, здійснюються за рахунок передбачених на це відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших коштів не заборонених законом.».
 
100. 9) у частині першій статті 18:
 
101. а) абзац перший доповнити словами «на які поширюється дія цього Закону»;
 
102. б) доповнити новим пунктом 2-1 такого змісту:
 
103. «2-1) після передачі гуртожитків у комунальну власність відповідно до цього Закону, видають мешканцям таких гуртожитків, які мають право проживати в гуртожитках, спеціальні ордери на право вселення на жилу площу в гуртожитках відповідно до Житлового кодексу УРСР»;
 
104. в) пункт 13 викласти в такій редакції:
 
105. «13) ведуть суцільний облік громадян, які не мають власного житла, на законних підставах зареєстровані в гуртожитках, фактично проживають у них та мають право на отримання соціального житла;
 
106. г) пункт 19 викласти в такій редакції:
 
107. «19) звертаються до суду з позовом про примусову передачу гуртожитків в належному стані у власність територіальної громади відповідно до цього Закону у випадку відмови власника гуртожитку добровільно здійснити передачу гуртожитку згідно цього Закону (пункт 3 частини третьої статті 14 цього Закону);»;
 
108. д) доповнити новими пунктами 20) і 21) такого змісту:
 
109. «20) звертаються до суду з позовом про визначення розміру відшкодування власнику гуртожитку за передачу гуртожитку у власність територіальної громади на частково компенсаційній основі відповідно до цього Закону, у меншому розмірі, ніж передбачено частиною четвертою статті 14 цього Закону (пункт 3 частини третьої статті 14 цього Закону);
 
110. 21) звертаються до суду з позовом про визначення розміру відшкодування власнику гуртожитку за передачу гуртожитку у власність територіальної громади на повній компенсаційній основі відповідно до цього Закону, у меншому розмірі, ніж розмір, на якому наполягає власник гуртожитку (пункт 4 частини третьої статті 14 цього Закону).».
 
111. 10) у частині першій статті 23 слова «цілісних майнових» замінити словом «житлових», після слова «територій)» доповнити словами «на які поширюється дія цього Закону», а після слова «представників)» доповнити словами «громадські організації мешканців таких гуртожитків»;
 
112. 11) пункт 3 Розділу VІІІ «Прикінцеві положення» викласти в такій редакції:
 
113. «3. З метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх незаконного виселення із займаних ними жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, які будувалися за загальнодержавні кошти, УСТАНОВЛЕНО МОРАТОРІЙ на виселення з гуртожитків законних мешканців (крім виселення незаконних мешканців гуртожитків за рішенням суду) та відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад відповідно до цього Закону) гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, або увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації, (у тому числі і тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені іншим способом), протягом строку реалізації Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, але не менше одинадцяти років з дня опублікування цього Закону.
 
114. Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків (як об’єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин та їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій) на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права.».
 
115. 0
;  
116. 4. Закон України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» ( Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 34, ст.228){ із змінами, внесеними згідно із законами } :
 
117. 1) у абзаці шостому частини першої статті 2 слова «фонду, гуртожитки», замінити словами «фонду (у тому числі гуртожитки, як об’єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини)»;
 
118. 2) у частині першій статті 4-2 слова «та інших об’єктів соціальної інфраструктури, що передаються в комунальну власність (крім видатків, пов'язаних з капітальним ремонтом об’єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об’єктів соціальної інфраструктури, які передаються в комунальну власність відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12),», замінити словами « (як об’єктів нерухомого майна, їх житлових комплексів та/або їх частин) та інших об’єктів соціальної інфраструктури, що передаються в комунальну власність (крім видатків, пов'язаних з капітальним ремонтом об’єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об’єктів соціальної інфраструктури, які передаються в комунальну власність відповідно до законів України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"«.
 
119. 5. статтю 4 Закону України «Про заставу» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 47, ст.642){ із змінами, внесеними згідно із законами } доповнити новою частиною восьмою такого змісту:
 
120. «Предметом застави не можуть бути гуртожитки (як об’єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».».
 
121. У зв’язку з цим частину восьму вважати частиною дев’ятою.
 
122. ІІ. Прикінцеві положення
 
123. 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
 
124. 2. Кабінету Міністрів України :
 
125. 2.1. протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
126. 2.2. протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
 
127. 2.3. протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про поширення сфери дії Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012-2015 роки на гуртожитки включені до статутних капіталів (фондів) товариств (організацій) створених у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних і комунальних підприємств.
 
128. 3. Органам місцевого самоврядування протягом шести місяців після прийняття у власність територіальних громад гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону видати ордери мешканцям гуртожитків, стосовно яких в установленому порядку було прийнято рішення про надання їм жилої площі у гуртожитку, але які їх не отримали з незалежних від них причин.
 
129. 4. Встановити, що фінансування зазначених у цьому Законі виплат пов’язаних з передачею гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад, здійснюється за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів відповідно до затвердженої законом Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад.