Кількість абзаців - 431 Розмітка (ліва колонка)


Про фінансову реструктуризацію (Друге читання)

0. Проект
 
1. Закон України
 
2. Про фінансову реструктуризацію
 
3. Цей Закон визначає умови та порядок проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації боржника та особливості проведення процедури досудової санації боржника із вжиттям заходів, передбачених цим Законом.
 
4. РОЗДІЛ І. Загальні положення
 
5. Стаття 1. Визначення термінів
 
6. 1. Для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні:
 
7. 1) арбітр - фізична особа, призначена арбітражним комітетом для вирішення спорів, що виникають під час проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації;
 
8. 2) арбітражна угода - угода сторін про передачу спорів, що виникають під час проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації, до арбітражу згідно з арбітражним регламентом;
 
9. 3) арбітражний регламент - документ, яким визначаються порядок та правила вирішення спорів, що виникають під час проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації, процедура проведення арбітражу, порядок формування списку арбітрів, положення про арбітражні збори та витрати, інші питання, пов’язані з вирішенням спорів під час проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації;
 
10. 4) боржник - юридична особа - суб’єкт підприємницької діяльності, яка має заборгованість перед хоча б однією фінансовою установою та ініціює проведення процедури фінансової реструктуризації відповідно до цього Закону, у тому числі комунальні та державні підприємства, за винятком юридичних осіб, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, казенних підприємств, органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
 
11. 5) грошове зобов’язання - зобов’язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору (правочину) та на інших підставах, передбачених законодавством України;
 
12. 6) державне підприємство - державне підприємство або підприємство, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків;
 
13. 7) державний банк - банк, у якому держава є власником більш як 50 відсотків статутного капіталу;
 
14. 8) договір про відстрочку - договір між боржником та залученими кредиторами про період та умови утримання кредиторів від дій щодо стягнення боргів та звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) у судовому або позасудовому порядку;
 
15. 9) забезпечений кредитор - кредитор, вимоги якого забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника;
 
16. 10) залучений кредитор - кредитор, визначений боржником, вимоги якого можуть бути реструктуризовані відповідно до процедур, передбачених цим Законом;
 
17. 11) згода на реструктуризацію - письмовий договір між боржником та залученими кредиторами, який є підставою для початку проведення процедури фінансової реструктуризації;
 
18. 12) ініціюючий кредитор - кредитор, який підписав згоду на реструктуризацію;
 
19. 13) ініціюючі сторони - боржник та ініціюючі кредитори;
 
20. 14) комунальне підприємство - комунальне підприємство або підприємство, у статутному капіталі якого частка комунальної власності перевищує 50 відсотків;
 
21. 15) кредитор - юридична особа, а також органи стягнення, які мають документально підтверджені вимоги до боржника щодо його грошових зобов’язань;
 
22. 16) критичний фінансовий стан - реальна або невідворотна неспроможність боржника своєчасно розрахуватися за своїми грошовими зобов’язаннями перед фінансовими установами;
 
23. 17) мораторій - зупинення виконання боржником вимог залучених кредиторів і пов’язаних осіб боржника та припинення заходів, спрямованих на виконання цих вимог;
 
24. 18) незабезпечений кредитор - кредитор, вимоги якого не забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника;
 
25. 19) незалежний експерт - фінансовий консультант або аудитор, який проводить огляд господарської діяльності боржника та готує звіт про проведення огляду господарської діяльності боржника;
 
26. 20) план реструктуризації - договір, укладений між боржником та залученими кредиторами, відповідно до якого проводиться реструктуризація заборгованості та/або господарської діяльності боржника у процедурі добровільної фінансової реструктуризації;
 
27. 21) план санації - договір, укладений між боржником та залученими кредиторами, затверджений судом у процедурі санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до статті 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;
 
28. 22) повідомлення про спір - документ, на підставі якого починається проведення процедури розгляду спору в арбітражі;
 
29. 23) пов’язана особа - особа вважається пов’язаною із боржником, якщо така особа має спільного з ним кінцевого (кінцевих) бенефіціарного (бенефіціарних) власника (власників) (контролера (контролерів); боржник володіє істотною участю у такій особі; особа володіє істотною участю у боржникові; особа і боржник мають спільного (спільних) власника (власників) істотної участі; або особа належить фізичній особі, або контролюється фізичною особою, яка перебуває у родинних стосунках (є чоловіком/дружиною, прямим родичем (батьком, матір’ю, дитиною, рідним братом, сестрою, дідом, бабою, онуком, онукою), прямим родичем чоловіка/дружини, дружиною/чоловіком прямих родичів) з кінцевим бенефіціарним власником (контролером) боржника або з власником (власниками) істотної участі у боржникові. Державні банки, інші державні підприємства або органи державної влади для цілей цього Закону не вважаються пов’язаними особами стосовно боржників, які є державними підприємствами;
 
30. 24) процедура фінансової реструктуризації - комплекс заходів щодо реструктуризації заборгованості та/або господарської діяльності боржника шляхом проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації або процедури досудової санації, що проводиться з особливостями, встановленими цим Законом;
 
31. 25) рамковий договір фінансової реструктуризації (далі - рамковий договір) - договір між фінансовими установами щодо координації їх дій у процедурі фінансової реструктуризації боржника;
 
32. 26) спір - протиріччя або суперечка між залученими кредиторами чи між залученими кредиторами та боржником щодо: пріоритетності та розміру вимог кредиторів; суперечки між залученими кредиторами, які є сторонами рамкового договору, щодо погодження плану реструктуризації або плану санації необхідною кількістю голосів, а також будь-які інші суперечки, що виникають з рамкового договору; внесення змін до погодженого плану реструктуризації;
 
33. 27) фінансова установа - банк, українська чи іноземна юридична особа, що надає послуги з факторингу, фінансового лізингу чи переважним видом діяльності якої є кредитування.
 
34. Для цілей цього Закону термін «істотна участь» вживається у значенні, наведеному у Законі України «Про банки і банківську діяльність», термін «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)» вживається у значенні, наведеному у Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Інші терміни, що вживаються в цьому Законі, наведені у значенні, встановленому законом.
 
35. Стаття 2. Мета та сфера дії Закону
 
36. 1. Фінансова реструктуризація здійснюється з метою:
 
37. сприяння відновленню господарської діяльності боржників, які перебувають у критичному фінансовому стані, шляхом реструктуризації їх заборгованості та/або їх господарської діяльності;
 
38. підтримки стабільності фінансової системи;
 
39. забезпечення доступу боржників до фінансування для відновлення їх господарської діяльності.
 
40. 2. Процедура фінансової реструктуризації застосовується до реструктуризації господарської діяльності та активів боржника, в тому числі таких, що розташовані за межами території України, і до будь-якої заборгованості боржника, включаючи заборгованість, що виникла на підставі договорів, які регулюються іноземним законодавством.
 
41. Стаття 3. Застосування інших законів
 
42. 1. На період дії цього Закону інші закони України діють з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
 
43. 2. Права та обов’язки кредиторів та боржників визначаються відповідно до норм законодавства України у частині, що не суперечить цьому Закону.
 
44. 3. Незалежно від суб’єктного складу сторін спору процедура вирішення спорів в арбітражі, передбачена цим Законом, регулюється положеннями Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
 
45. Стаття 4. Участь боржника у процедурі фінансової реструктуризації
 
46. 1. Боржник має право на участь у процедурі фінансової реструктуризації згідно з цим Законом у разі, коли він перебуває у критичному фінансовому стані, а його господарська діяльність може бути визнана перспективною.
 
47. Діяльність боржника визнається потенційно перспективною, якщо залучені кредитори підписали згоду на реструктуризацію.
 
48. Перспективність господарської діяльності боржника підтверджується звітом про проведення огляду господарської діяльності.
 
49. 2. Боржник не має права подавати заяву про реструктуризацію протягом одного року після початку проведення процедури фінансової реструктуризації за його попередньою заявою.
 
50. Якщо заяву про реструктуризацію подають кілька боржників, що є пов’язаними особами і мають хоча б одного спільного кредитора - фінансову установу, то процедура фінансової реструктуризації може проводитися разом за виконання таких умов:
 
51. окрема згода на реструктуризацію повинна бути надана стосовно кожного боржника;
 
52. кожен боржник розглядатиметься окремо для цілей проведення реструктуризації його заборгованості та господарської діяльності;
 
53. ініціюючі сторони повинні письмово погодити спільне проведення процедури фінансової реструктуризації.
 
54. Стаття 5. Участь кредиторів у процедурі фінансової реструктуризації
 
55. 1. У процедурі фінансової реструктуризації мають право брати участь фінансові установи, які є кредиторами боржника.
 
56. Інші кредитори мають право брати участь у процедурі фінансової реструктуризації, якщо в такій процедурі бере участь принаймні одна фінансова установа.
 
57. Стаття 6. Участь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та державних банків у процедурі фінансової реструктуризації
 
58. 1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) та державні банки підписують рамковий договір та мають право брати участь у процедурах фінансової реструктуризації боржників, в тому числі погоджувати план реструктуризації, схвалювати план санації, підписувати договір про відстрочку, здійснювати реструктуризацію своїх вимог або заборгованості боржника у спосіб, передбачений цим Законом.
 
59. Фонд підписує рамковий договір та бере участь у процедурі фінансової реструктуризації боржників від імені усіх банків, до яких була введена тимчасова адміністрація або щодо яких була розпочата процедура ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
 
60. Стаття 7. Співробітництво між фінансовими установами
 
61. 1. Фінансові установи, які беруть участь у процедурі фінансової реструктуризації, мають право уповноважити одну з них для проведення переговорів з боржником або для представництва їх інтересів у процедурі фінансової реструктуризації.
 
62. 2. Фінансові установи, які підписали рамковий договір, зобов’язані співпрацювати відповідно до умов такого договору та цього Закону.
 
63. Стаття 8. Рамковий договір
 
64. 1. Рамковий договір урегульовує принципи та засади координації між фінансовими установами під час процедури фінансової реструктуризації, що проводиться відповідно до цього Закону.
 
65. 2. Рамковий договір розробляється і схвалюється Національним банком України та врегульовує такі питання:
 
66. 1) основні засади співпраці та обміну інформацією;
 
67. 2) порядок створення та діяльності координаційного комітету фінансових установ;
 
68. 3) порядок проведення переговорів з боржником та іншими кредиторами;
 
69. 4) порядок контролю за збереженням та використанням боржником предметів забезпечення;
 
70. 5) умови надання фінансування боржнику та умови щодо управління коштами боржника у процесі фінансової реструктуризації;
 
71. 6) порядок залучення незалежних експертів чи інших спеціалістів для допомоги у процедурі фінансової реструктуризації;
 
72. 7) порядок прийняття рішення та голосування фінансовими установами, які є сторонами рамкового договору, для погодження плану реструктуризації або плану санації;
 
73. 8) арбітражне застереження про передачу спорів до арбітражу згідно з арбітражним регламентом;
 
74. 9) порядок обрання уповноваженого представника фінансових установ, які є сторонами рамкового договору, для участі у зборах залучених кредиторів чи зборах кредиторів з метою погодження та підписання плану реструктуризації або схвалення плану санації;
 
75. 10) порядок співробітництва щодо внесення змін до плану реструктуризації або плану санації;
 
76. 11) порядок моніторингу за виконанням плану реструктуризації або плану санації.
 
77. Стаття 9. Комітети кредиторів
 
78. 1. Якщо у процедурі фінансової реструктуризації боржника беруть участь дві та більше фінансових установ, то такі установи створюють координаційний комітет фінансових установ (далі - координаційний комітет).
 
79. Координаційний комітет створюється у складі не більше п’яти фінансових установ для обміну інформацією, проведення переговорів від імені інших фінансових установ та вирішення інших питань, пов’язаних з процедурою фінансової реструктуризації.
 
80. 2. Залучені кредитори, що не є фінансовими установами, мають право сформувати комітет кредиторів у складі не більше трьох таких кредиторів для обміну інформацією, проведення переговорів від імені інших таких залучених кредиторів та вирішення інших питань, пов’язаних з процедурою фінансової реструктуризації.
 
81. Залучені кредитори, що не є фінансовими установами, також можуть уповноважити одного із залучених кредиторів на проведення переговорів від їх імені або для координації їх зусиль без створення комітету кредиторів.
 
82. 3. Залучений кредитор, який представляє інтереси інших залучених кредиторів у переговорах з боржником, регулярно та своєчасно звітує перед такими кредиторами з приводу перебігу, змісту та інших важливих аспектів переговорів щодо проведення фінансової реструктуризації.
 
83. Стаття 10. Надання інформації боржником
 
84. 1. Боржник зобов’язаний:
 
85. своєчасно надавати залученим кредиторам та інвесторам (за наявності) доступ до даних та інформації про свій фінансовий стан, активи, капітал, зобов’язання, комерційну діяльність та її перспективи, доходи та витрати, інформацію про свого кінцевого (кінцевих) бенефіціарного (бенефіціарних) власника (власників) (контролера (контролерів) та пов’язаних осіб для проведення належної оцінки фінансового стану та можливості успішного продовження своєї діяльності, а також для підготовки та погодження плану реструктуризації або плану санації. Такі дані та інформація надаються у строки та у порядку, визначені спостережною радою або відповідно до умов, погоджених сторонами у договорі про відстрочку;
 
86. надавати залученим кредиторам та інвесторам (за наявності) фінансову звітність, яка відповідає вимогам міжнародних стандартів фінансової звітності та/або українським національним стандартам бухгалтерського обліку, залежно від того, які стандарти використовує боржник, за кожен з трьох фінансових років, які передують початку проведення такої процедури, а також висновок незалежного аудитора (на вимогу залучених кредиторів);
 
87. співпрацювати з координаційним комітетом, комітетом кредиторів, незалежним експертом або з іншими уповноваженими представниками залучених кредиторів для забезпечення проведення своєчасної оцінки показників свого фінансового стану;
 
88. повідомити про існування інформації, що є необхідною для проведення належної оцінки його конкурентних переваг та комерційного потенціалу без обов’язку розголошувати комерційну таємницю чи ноу-хау в разі негативного впливу такого розголошення на його комерційну діяльність;
 
89. виконувати будь-які інші додаткові вимоги щодо надання інформації, передбачені законом.
 
90. Стаття 11. Огляд господарської діяльності боржника
 
91. 1. Боржник зобов’язаний:
 
92. забезпечити проведення огляду господарської діяльності незалежним експертом, визначеним координаційним комітетом або фінансовою установою - залученим кредитором, якщо координаційний комітет не був створений;
 
93. надати залученим кредиторам та інвесторам (за наявності) звіт про проведення огляду господарської діяльності.
 
94. 2. Послуги незалежного експерта щодо підготовки звіту про проведення огляду господарської діяльності оплачуються боржником, якщо інше не погоджено сторонами. Порядок та строки проведення огляду господарської діяльності, а також вимоги до звіту визначаються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
 
95. Стаття 12. Обмін інформацією та конфіденційність
 
96. 1. Боржник та залучені кредитори мають право обмінюватися інформацією, що стосується вимог кредиторів до боржника та забезпечення таких вимог.
 
97. 2. Банки, які беруть участь в процедурі фінансової реструктуризації, мають право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, залученим кредиторам та інвесторам (за наявності), а також органам, що забезпечують проведення процедури фінансової реструктуризації відповідно до цього Закону.
 
98. 3. Боржник та залучені кредитори, органи, що забезпечують проведення процедури фінансової реструктуризації, та інші особи, що залучаються до проведення процедури фінансової реструктуризації, зобов’язані не розголошувати дані, інформацію, документи та звіти, які пов’язані з процедурою фінансової реструктуризації та визначаються їх володільцями як конфіденційні.
 
99. Стаття 13. Фінансування боржника під час проведення процедури фінансової реструктуризації
 
100. 1. Боржник до погодження плану реструктуризації або затвердження плану санації має право за згодою ініціюючих кредиторів отримувати фінансування з усіх джерел, не заборонених законом, з метою забезпечення провадження своєї безперервної господарської діяльності.
 
101. 2. Якщо для отримання фінансування, передбаченого частиною першою цієї статті, необхідна передача майна в забезпечення, то таке забезпечення формується в першу чергу з необтяженого майна боржника. Боржник має право передати у забезпечення майно, яке вже є предметом забезпечення, за згодою кредитора, який має першочергове право вимоги на таке майно.
 
102. Стаття 14. Спостережна рада
 
103. 1. Спостережна рада є координаційним органом з питань організації та проведення процедури фінансової реструктуризації. Спостережна рада складається з п’яти осіб - два представникам Національного банку України, по одному представнику від Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства юстиції України, які беруть участь у її роботі на громадських засадах.
 
104. 2. До повноважень спостережної ради належить:
 
105. 1) створення та формування персонального складу секретаріату;
 
106. 2) розроблення та затвердження положення про секретаріат;
 
107. 3) здійснення контролю за діяльністю секретаріату та узагальнення звітності, яка надається секретаріатом, про перебіг та результати проведення процедури фінансової реструктуризації;
 
108. 4) створення та формування персонального складу арбітражного комітету;
 
109. 5) затвердження та внесення змін до списку арбітрів;
 
110. 6) затвердження та внесення змін до арбітражного регламенту;
 
111. 7) визначення строку та порядку надання боржником інформації, передбаченої частиною першою статті 10 цього Закону;
 
112. 8) затвердження форми згоди на реструктуризацію.
 
113. 3. Спостережна рада затверджує регламент своєї діяльності.
 
114. Стаття 15. Секретаріат
 
115. 1. Спостережна рада утворює секретаріат, основним завданням якого є інформаційно-аналітичне, організаційне та адміністративне забезпечення проведення процедури фінансової реструктуризації відповідно до положень цього Закону. Секретаріат у своїй діяльності підзвітний спостережній раді.
 
116. 2. Секретаріат відповідно до покладених на нього завдань:
 
117. 1) вирішує адміністративні та процедурні питання, пов’язані проведенням процедури фінансової реструктуризації, згідно з вимогами цього Закону;
 
118. 2) готує та надає спостережній раді звіти про перебіг та результати процедури фінансової реструктуризації;
 
119. 3) упорядковує та поширює інформацію про проведення процедури фінансової реструктуризації;
 
120. 4) розробляє рекомендації щодо проведення процедури фінансової реструктуризації.
 
121. 3. Секретаріат очолює голова, який призначається спостережною радою.
 
122. Стаття 16. Арбітраж
 
123. 1. Арбітражний комітет утворюється спостережною радою та складається з голови та двох заступників голови. Голова арбітражного комітету виконує обов’язки та функції, покладені на нього відповідно до арбітражного регламенту. За відсутності голови його обов’язки виконують заступники. Голова та заступники голови повинні бути незалежними від сторін і за наявності конфлікту інтересів їх функції повинен виконувати інший член арбітражного комітету.
 
124. 2. Залучені кредитори мають право передати на розгляд до арбітражу будь-який спір, який виникає під час проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації. Спір може бути переданий на розгляд до арбітражу за наявності арбітражної угоди, яка може бути укладена у вигляді:
 
125. арбітражного застереження у рамковому договорі або у плані реструктуризації;
 
126. письмової згоди боржника в заяві про реструктуризацію та письмової згоди залученого кредитора у повідомленні про спір.
 
127. 3. Процедура розгляду спору в арбітражі проводиться відповідно до арбітражного регламенту і вважається розпочатою після подання арбітражному комітету повідомлення про спір.
 
128. Повідомлення про спір повинно містити:
 
129. дату подання повідомлення;
 
130. зміст позовних вимог;
 
131. письмову згоду на розгляд спору в арбітражі відповідно до арбітражного регламенту.
 
132. Не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після отримання повідомлення про спір голова арбітражного комітету призначає арбітра із списку арбітрів, затвердженого спостережною радою. У випадках, передбачених в арбітражному регламенті, голова арбітражного комітету ухвалює рішення про відвід, усунення або заміну арбітра.
 
133. Арбітр виносить арбітражне рішення згідно з процедурою та в строки, передбачені в арбітражному регламенті. Таке арбітражне рішення є остаточним та обов’язковим для сторін спору.
 
134. Арбітражний регламент затверджується спостережною радою.
 
135. 4. Секретаріат за запитом арбітражного комітету або арбітра надає технічну та адміністративну підтримку під час арбітражу, включаючи зберігання матеріалів справ та арбітражних рішень.
 
136. РОЗДІЛ ІІ. Процедура добровільної фінансової реструктуризації
 
137. Стаття 17. Порядок проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації
 
138. 1. Процедура добровільної фінансової реструктуризації проводиться без звернення до суду шляхом переговорів між боржником, фінансовими установами та іншими залученими кредиторами щодо реструктуризації фінансових зобов’язань перед такими кредиторами в порядку, передбаченому розділом ІІ цього Закону.
 
139. 2. У разі коли у процедурі добровільної фінансової реструктуризації виникає спір, залучений кредитор має право звернутися для його вирішення до арбітражу шляхом подання повідомлення про спір. Розгляд спору здійснюється згідно з арбітражним регламентом у порядку, встановленому статтею 16 цього Закону.
 
140. Стаття 18. Ініціювання проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації
 
141. 1. Боржник має право ініціювати проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації шляхом подання письмової заяви про реструктуризацію до секретаріату.
 
142. 2. Заява про реструктуризацію повинна містити:
 
143. 1) письмову згоду боржника на передачу спорів до арбітражу згідно з арбітражним регламентом;
 
144. 2) відомості про наявність згоди кредиторів на участь у процедурі фінансової реструктуризації або пропозиції щодо дати, часу та місця проведення перших зборів залучених кредиторів. Дата проведення перших зборів залучених кредиторів повинна бути визначена не пізніше ніж протягом семи робочих днів від дати подання заяви про реструктуризацію до секретаріату.
 
145. 3. До заяви про реструктуризацію додаються:
 
146. 1) згода на реструктуризацію (за наявності);
 
147. 2) перелік залучених кредиторів, які визначені боржником для участі у процедурі фінансової реструктуризації, в тому числі які є пов’язаними особами боржника, із зазначенням поточних поштових адрес таких кредиторів, розміру заборгованості перед кожним з них;
 
148. 3) перелік забезпечених кредиторів, включаючи тих, що не були визначені як залучені кредитори, із зазначенням поточних поштових адрес таких кредиторів;
 
149. 4) перелік пов’язаних осіб боржника, включаючи тих, що не були визначені як залучені кредитори, із зазначенням поточних поштових адрес таких кредиторів;
 
150. 5) перелік існуючих судових проваджень щодо боржника, ініційованих кредиторами, із зазначенням: сторін судового провадження; номера справи; назви суду, арбітражу або іншого органу, який розглядає справу; стислого опису предмета спору та поточного статусу провадження.
 
151. 4. Письмова згода кредиторів на участь у процедурі фінансової реструктуризації повинна бути підписана не менше ніж трьома фінансовими установами, що є сторонами рамкового договору, жодна з яких не є пов’язаною особою боржника, або однією чи кількома фінансовими установами, яким належить щонайменше 25 відсотків загальної суми вимог фінансових установ до боржника, за винятком вимог пов’язаних осіб.
 
152. Стаття 19. Початок проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації
 
153. 1. Секретаріат реєструє заяву про реструктуризацію, отриману від боржника.
 
154. Якщо разом із заявою про реструктуризацію подана згода на реструктуризацію, то секретаріат перевіряє таку згоду на відповідність умовам, що визначені у частині четвертій статті 18 цього Закону, та приймає рішення про початок проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після реєстрації заяви.
 
155. Якщо у заяві про реструктуризацію боржник надав пропозиції щодо дати, часу та місця проведення перших зборів залучених кредиторів, то секретаріат не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після реєстрації заяви надсилає кредиторам, визначеним у додатках до заяви, повідомлення, в якому зазначається: дата, час та місце проведення перших зборів залучених кредиторів, запропоновані боржником, та контактні дані секретаріату і боржника.
 
156. 2. Під час перших зборів залучені кредитори приймають рішення про участь у процедурі добровільної фінансової реструктуризації та підписують згоду на реструктуризацію. Боржник подає згоду на реструктуризацію до секретаріату.
 
157. Секретаріат перевіряє згоду на реструктуризацію на відповідність умовам, що визначені у частині четвертій статті 18 цього Закону, та приймає рішення про початок проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після отримання такої згоди.
 
158. Проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації починається з дня прийняття секретаріатом відповідного рішення.
 
159. У разі невідповідності згоди на реструктуризацію вимогам частини четвертої статті 18 цього Закону секретаріат залишає заяву про реструктуризацію без розгляду та повертає її боржнику із зазначенням причини повернення.
 
160. 3. Не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після початку проведення процедури фінансової реструктуризації секретаріат надсилає усім кредиторам та пов’язаним особам боржника, визначеним у додатках до заяви про реструктуризацію, повідомлення про початок проведення процедури фінансової реструктуризації, а також розміщує таке повідомлення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та веб-сайті секретаріату.
 
161. Повідомлення про початок проведення процедури фінансової реструктуризації боржника повинно містити:
 
162. повне найменування боржника, його поштову адресу, ідентифікаційний код юридичної особи;
 
163. перелік залучених кредиторів;
 
164. перелік пов’язаних осіб боржника;
 
165. дату початку проведення процедури фінансової реструктуризації;
 
166. інформацію про введення мораторію.
 
167. Стаття 20. Зупинення процедури банкрутства
 
168. 1. Якщо на дату початку процедури добровільної фінансової реструктуризації до господарського суду подана заява про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, ініціюючі сторони мають право до прийняття судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство подати клопотання про зупинення процедури банкрутства.
 
169. До клопотання додаються докази реєстрації секретаріатом згоди на реструктуризацію боржника.
 
170. 2. Господарський суд:
 
171. зупиняє розгляд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство до моменту завершення процедури добровільної фінансової реструктуризації відповідно до статті 27 цього Закону;
 
172. поновлює розгляд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо за результатами процедури добровільної фінансової реструктуризації не був затверджений план реструктуризації боржника;
 
173. відмовляє у порушенні провадження у справі про банкрутство боржника, якщо за результатами процедури добровільної фінансової реструктуризації був затверджений план реструктуризації, який передбачає задоволення або реструктуризацію вимог кредитора (кредиторів), який (які) подав (подали) заяву про порушення справи про банкрутство боржника.
 
174. Стаття 21. Мораторій
 
175. 1. Мораторій вводиться з дати початку проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації, крім випадку відмови від введення мораторію залученими кредиторами, яким належить більше 50 відсотків вимог усіх залучених кредиторів, без урахування вимог пов’язаних осіб, під час підписання ними згоди на реструктуризацію.
 
176. Мораторій діє до завершення процедури добровільної фінансової реструктуризації, але не більше ніж протягом 120 днів.
 
177. Залучені кредитори, яким належить більше 50 відсотків вимог усіх залучених кредиторів, без урахування вимог пов’язаних осіб, також мають право прийняти рішення про припинення дії мораторію в будь-який час після початку проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації.
 
178. 2. Протягом дії мораторію забороняється:
 
179. 1) виконувати боржнику вимоги кредиторів, за винятком випадків, коли таке виконання вимог погоджене залученими кредиторами та боржником як частина порядку проведення діяльності у період проведення переговорів;
 
180. 2) примусово звертати стягнення на майно боржника на підставі виконавчих документів, а також на підставі виконавчого напису нотаріуса або шляхом будь-яких інших позасудових способів звернення стягнення;
 
181. 3) укладати угоди про заставу чи іпотеку майна боржника, крім випадків, коли укладення таких угод необхідне для отримання фінансування під час проведення процедури фінансової реструктуризації відповідно до статті 13 цього Закону;
 
182. 4) вчиняти дії з метою отримання у володіння майна боржника чи отримання контролю над майном боржника, в тому числі шляхом укладення будь-яких договорів;
 
183. 5) зараховувати зустрічні однорідні вимоги.
 
184. Протягом дії мораторію:
 
185. не нараховується неустойка (штраф, пеня) або інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань із задоволення боржником будь-яких вимог, на які поширюється мораторій;
 
186. зупиняється перебіг позовної давності та будь-якого іншого строку, встановленого законом чи договором, у межах якого кредитори можуть реалізовувати свої права.
 
187. Дія мораторію не поширюється на вимоги кредиторів, які не є залученими кредиторами, за винятком кредиторів - пов’язаних осіб боржника.
 
188. У період дії мораторію будь-який кредитор, на вимоги якого поширюється дія мораторію, має право розпочати або продовжити судове провадження для отримання рішення суду проти боржника про стягнення заборгованості або звернення стягнення на майно боржника.
 
189. Дія мораторію припиняється з моменту завершення процедури добровільної фінансової реструктуризації згідно із статтею 27 цього Закону або з моменту спливу строку, встановленого частиною другою цієї статті.
 
190. Під час дії мораторію боржник та залучені кредитори можуть укласти договір, в якому визначити будь-які з умов, встановлених у частині третій статті 22 цього Закону.
 
191. 3. Під час проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації боржник зобов’язаний вживати необхідних заходів з метою захисту та збереження свого майна. Боржнику заборонено проводити операції з відчуження майна, крім тих, що проводяться в рамках провадження ним звичайної господарської діяльності, а також приймати рішення про реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення) без отримання згоди залучених кредиторів, яким належить більше 50 відсотків вимог залучених кредиторів, без урахування вимог пов’язаних осіб.
 
192. Стаття 22. Договір про відстрочку
 
193. 1. У разі коли залучені кредитори відмовилися від введення мораторію або прийняли рішення про припинення дії мораторію у порядку, передбаченому статтею 21 цього Закону, боржник та один або кілька залучених кредиторів мають право укласти між собою договір про відстрочку, який укладається у письмовій формі та подається до секретаріату.
 
194. 2. Договір про відстрочку повинен містити такі істотні умови:
 
195. 1) дата та умови вступу в силу договору про відстрочку;
 
196. 2) дата та умови припинення дії договору про відстрочку. Дата припинення дії договору про відстрочку не може бути пізнішою дати затвердження плану реструктуризації;
 
197. 3) умови та обсяг заборони на вчинення залученими кредиторами, які підписали договір про відстрочку, дій щодо стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмети застави (іпотеки) у судовому або позасудовому порядку протягом строку дії договору про відстрочку.
 
198. 3. Договір про відстрочку може містити такі додаткові умови:
 
199. 1) надання боржником інформації про наявність забезпечення вимог;
 
200. 2) обмеження на переказ коштів боржником, обмеження прав боржника щодо розпорядження грошовими коштами, що містяться на його банківському рахунку, виконання договірних зобов’язань, залучення фінансування, відчуження майна боржника, а також положення щодо отримання попереднього дозволу на вчинення боржником таких дій;
 
201. 3) відкриття боржником нових банківських рахунків у визначеному сторонами банку, на які переказуються кошти боржника. Кошти, які є предметом забезпечення, щодо яких існують інші майнові права на користь кредиторів, а також інші обтяження, передбачені законом або договором, можуть бути переказані на такі рахунки за письмовою згодою кредиторів, які володіють такими майновими правами або на користь яких було створене обтяження;
 
202. 4) обмеження на відступлення залученими кредиторами своїх прав вимоги;
 
203. 5) відповідальність сторін за порушення умов договору;
 
204. 6) порядок обміну інформацією між сторонами договору;
 
205. 7) порядок вирішення спорів;
 
206. 8) умови продовження строку дії договору про відстрочку.
 
207. 4. Залучені кредитори, які не уклали договір про відстрочку, зберігають усі права залучених кредиторів у процедурі фінансової реструктуризації, у тому числі можуть брати участь у переговорах та голосувати за затвердження плану реструктуризації на умовах, визначених цим Законом.
 
208. Стаття 23. Перебіг процедури добровільної фінансової реструктуризації
 
209. 1. Після початку проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації залучені кредитори вирішують питання про:
 
210. 1) створення координаційного комітету фінансових установ;
 
211. 2) створення комітету кредиторів;
 
212. 3) припинення дії мораторію;
 
213. 4) укладення договору про відстрочку;
 
214. 5) порядок співпраці та проведення переговорів між залученими кредиторами та боржником щодо підготовки плану реструктуризації.
 
215. 2. Рішення щодо питань, зазначених у частині першій цієї статті, оформляється письмово та підписується уповноваженими представниками боржника та/або залучених кредиторів.
 
216. 3. Боржник або залучені кредитори мають право скликати збори залучених кредиторів шляхом подання до секретаріату повідомлення із зазначенням пропозицій щодо місця, часу та дати проведення таких зборів. Дата проведення зборів повинна бути визначена не раніше ніж протягом п’яти робочих днів від дати подання повідомлення до секретаріату.
 
217. Боржник подає план реструктуризації до секретаріату з копіями відповідно до кількості залучених кредиторів. Секретаріат надсилає такий план та повідомлення про проведення зборів для його погодження усім залученим кредиторам не пізніше ніж за 10 робочих днів до запропонованої дати проведення зборів.
 
218. Рішення про погодження плану реструктуризації приймається на зборах залучених кредиторів.
 
219. Боржник та залучені кредитори зобов’язані закінчити переговори та погодити план реструктуризації не пізніше ніж протягом 90 днів з дати початку проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації. Зазначений строк може бути продовжено за згодою залучених кредиторів, яким належить більше 50 відсотків вимог усіх залучених кредиторів, без урахування вимог пов’язаних осіб, на строк, що не може перевищувати 90 днів.
 
220. Якщо боржник та залучені кредитори, які беруть участь у процедурі добровільної фінансової реструктуризації, не зможуть досягти повної згоди щодо погодження плану реструктуризації, то боржник може звернутися за затвердженням плану реструктуризації до суду в рамках процедури досудової санації згідно з розділом ІІІ цього Закону або сторони можуть припинити проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації.
 
221. Боржник має право вносити зміни до переліку залучених кредиторів шляхом надіслання повідомлення до секретаріату. Такі зміни можуть бути внесені не пізніше ніж за 20 днів до дати проведення зборів залучених кредиторів, на яких вирішується питання щодо погодження плану реструктуризації.
 
222. 4. Не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після отримання повідомлення про внесення змін до переліку залучених кредиторів секретаріат повідомляє усім залученим кредиторам про такі зміни та оновлює повідомлення про початок проведення процедури фінансової реструктуризації, розміщене на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та на веб-сайті секретаріату.
 
223. Стаття 24. Відступлення права вимоги у процедурі добровільної фінансової реструктуризації
 
224. 1. У разі відступлення залученим кредитором до нового кредитора права вимоги у процедурі добровільної фінансової реструктуризації до нового кредитора переходять усі права та обов’язки учасника процедури добровільної фінансової реструктуризації. Усі дії, вчинені попереднім кредитором у процедурі добровільної фінансової реструктуризації, включаючи вчинені під час розгляду спору в арбітражі та арбітражне рішення, є обов’язковими для нового кредитора.
 
225. Стаття 25. План реструктуризації
 
226. 1. План реструктуризації розробляється боржником разом із залученими кредиторами та інвесторами (за наявності) та повинен містити:
 
227. 1) суми та умови проведення боржником виплат за вимогами залучених кредиторів;
 
228. 2) суми та умови сплати боржником зобов’язань за податками, зборами та іншими обов’язковими платежами, які здійснюються на умовах, встановлених статтею 29 цього Закону (за наявності);
 
229. 3) умови участі інвесторів у плані реструктуризації (за наявності);
 
230. 4) умови відкриття боржником банківського (банківських) рахунка (рахунків) у визначеному сторонами банку (банках), на який (які) переказуються кошти від продажу майна боржника виключно для цілей погашення його заборгованості перед залученими кредиторами;
 
231. 5) інформацію про порядок погашення заборгованості перед іншими кредиторами боржника, які не беруть участі у процедурі фінансової реструктуризації;
 
232. 6) умови отримання фінансування боржником (за потреби);
 
233. 7) арбітражне застереження про передачу спорів стосовно внесення змін до плану реструктуризації до арбітражу згідно з арбітражним регламентом;
 
234. 8) порядок здійснення контролю за виконанням плану реструктуризації.
 
235. 2. План реструктуризації може передбачати реструктуризацію заборгованості та/або господарської діяльності боржника шляхом:
 
236. 1) внесення змін до кредитних договорів, в тому числі погашення заборгованості окремими траншами (розстрочки), перегляд строків погашення, розміру процентних ставок чи інших умов, пов’язаних з відповідним кредитним договором або забезпеченням за таким кредитним договором;
 
237. 2) внесення змін до умов боргових зобов’язань або зміни форми таких зобов’язань;
 
238. 3) надання нового фінансування боржнику;
 
239. 4) продажу майна боржника із збереженням або без збереження іпотеки, застави або інших видів забезпечення щодо такого майна; або передачі права власності на таке майно в рахунок повного задоволення вимог;
 
240. 5) відчуження майна боржника, яке не є предметом застави або іпотеки;
 
241. 6) прощення частини боргу;
 
242. 7) припинення або внесення змін до договорів;
 
243. 8) звернення стягнення на предмет забезпечення, внесення змін до договорів іпотеки та застави чи добровільної відмови від забезпечення;
 
244. 9) надання додаткового забезпечення боржником або третіми особами, включаючи гарантію та поруки;
 
245. 10) переведення зобов’язань боржника в капітал;
 
246. 11) залучення нових інвестицій у капітал боржника;
 
247. 12) задоволення вимог;
 
248. 13) випуску цінних паперів;
 
249. 14) реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення) боржника;
 
250. 15) зміни керівника та/або членів органів управління і контролю боржника;
 
251. 16) внесення змін до структури корпоративного управління боржника;
 
252. 17) вжиття інших заходів до проведення фінансової реструктуризації.
 
253. У разі коли планом реструктуризації передбачено реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення) боржника, кредитори не мають права вимагати від боржника дострокового виконання зобов’язань або забезпечення виконання зобов’язань.
 
254. План реструктуризації погоджується усіма залученими кредиторами та є обов’язковим для виконання усіма його сторонами.
 
255. План реструктуризації вважається погодженим всіма залученими кредиторами, які є сторонами рамкового договору, якщо за нього проголосували залучені кредитори, яким належить не менш як 75 відсотків вимог залучених кредиторів, які є сторонами рамкового договору, в порядку, встановленому таким договором. Якщо за погодження плану реструктуризації проголосували залучені кредитори, яким належить більш як 50 відсотків вимог залучених кредиторів, але менш як 75 відсотків вимог залучених кредиторів, які є сторонами рамкового договору, то для остаточного прийняття рішення щодо погодження плану реструктуризації спір передається будь-яким залученим кредитором, який є стороною рамкового договору, до арбітражу в порядку, передбаченому статтею 16 цього Закону. В такому разі план реструктуризації вважається погодженим всіма залученими кредиторами, які є сторонами рамкового договору, з моменту винесення арбітром рішення про погодження плану реструктуризації. Під час голосування за погодження плану реструктуризації вимоги залучених кредиторів - пов’язаних осіб боржника не враховуються.
 
256. План реструктуризації підписується від імені залучених кредиторів, які є сторонами рамкового договору, уповноваженим представником, призначеним відповідно до положень рамкового договору.
 
257. Залучені кредитори, які не є сторонами рамкового договору, мають право укласти між собою договір, в якому врегулювати порядок голосування та необхідну кількість голосів для погодження плану реструктуризації та визначити уповноваженого представника для підписання плану реструктуризації. План реструктуризації вважається погодженим такими залученими кредиторами, якщо він був схвалений необхідною кількістю голосів в порядку, встановленому зазначеним договором.
 
258. Залучені кредитори можуть брати участь у зборах залучених кредиторів та голосувати через своїх уповноважених представників.
 
259. План реструктуризації, погоджений залученими кредиторами, не потребує погодження органом стягнення.
 
260. Боржник зобов’язаний надіслати повідомлення про погодження плану реструктуризації до секретаріату.
 
261. До плану реструктуризації можуть вноситися зміни за згодою усіх залучених кредиторів.
 
262. Зміна до плану реструктуризації, яка стосується одного залученого кредитора, може бути погоджена між боржником та таким залученим кредитором шляхом укладення відповідного договору у разі дотримання таких умов:
 
263. погашення заборгованості на користь залученого кредитора не буде більш сприятливим, ніж умови, узгоджені в плані реструктуризації для такого залученого кредитора;
 
264. повідомлення про зміну до плану реструктуризації буде надіслане всім залученим кредиторам.
 
265. Спори щодо внесення змін до плану реструктуризації можуть бути передані будь-яким залученим кредитором до арбітражу в порядку, передбаченому статтею 16 цього Закону.
 
266. План реструктуризації може бути розірваний з підстав, встановлених планом реструктуризації. Наслідки розірвання плану реструктуризації визначаються умовами плану реструктуризації.
 
267. План реструктуризації може бути визнаний судом недійсним за заявою будь-якого залученого кредитора з підстав, визначених цивільним законодавством.
 
268. Стаття 26. Вплив фінансової реструктуризації на іпотеку та заставу
 
269. 1. Погодження сторонами плану реструктуризації не є новацією та не призводить до припинення договорів щодо забезпечення виконання зобов’язань, в тому числі договорів іпотеки чи застави майна боржника, якщо сторони не домовилися про інше.
 
270. Договори про забезпечення виконання зобов’язань, в тому числі договори іпотеки чи застави майна боржника, залишаються чинними та не змінюють пріоритет обтяження, якщо інше не передбачено планом реструктуризації, за умови згоди забезпеченого кредитора, на користь якого створене забезпечення.
 
271. 2. Якщо планом реструктуризації передбачена зміна обсягу, умов та пріоритету іпотеки, застави чи обтяження, забезпечений кредитор та боржник протягом десяти робочих днів з моменту підписання плану реструктуризації повинні внести зміни до відповідних договорів іпотеки, застави чи обтяження майна боржника, та в разі необхідності вжити заходів до реєстрації зміни відомостей про обтяження.
 
272. Стаття 27. Завершення проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації
 
273. 1. Процедура добровільної фінансової реструктуризації вважається завершеною з моменту настання будь-якої з таких подій:
 
274. 1) підписання плану реструктуризації;
 
275. 2) надання незалежним експертом звіту про огляд господарської діяльності, яким не підтверджується перспективність господарської діяльності боржника;
 
276. 3) подання боржником до секретаріату письмової заяви про відкликання своєї заяви про реструктуризацію;
 
277. 4) подання боржником до секретаріату письмової заяви про намір провести процедуру досудової санації;
 
278. 5) подання ініціюючими кредиторами до секретаріату письмової заяви про те, що переговори з приводу реструктуризації були припинені без досягнення згоди, за винятком випадку, якщо інші залучені кредитори підписують згоду на реструктуризацію і така згода відповідає вимогам, зазначеним у частині четвертій статті 18;
 
279. 6) якщо жоден із залучених кредиторів не є фінансовою установою;
 
280. 7) закінчення строку, передбаченого частиною шостою статті 23 цього Закону.
 
281. 2. Боржник зобов’язаний повідомити секретаріату про настання однієї з подій, передбачених пунктами 1, 2, 6 і 7 частини першої цієї статті. Секретаріат реєструє таке повідомлення або письмову заяву, надану згідно пунктами 3-5 частини першої цієї статті, та не пізніше ніж протягом наступного робочого дня публікує його (її) на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та веб-сайті секретаріату.
 
282. 3. Якщо процедура добровільної фінансової реструктуризації завершується у зв’язку з настанням події, передбаченої пунктом 4 частини першої цієї статті, процедура фінансової реструктуризації продовжується відповідно до розділу ІІІ цього Закону, а всі договори, які були укладені під час проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації, будуть залишатися чинними до моменту завершення проведення процедури досудової санації.
 
283. РОЗДІЛ ІІІ. Процедура досудової санації
 
284. Стаття 28. Особливості проведення процедури досудової санації
 
285. 1. Процедура досудової санації проводиться відповідно до статті 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
 
286. Боржник має право ініціювати проведення процедури досудової санації у будь-який час після початку проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації.
 
287. Якщо під час проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації боржник підготував план реструктуризації, який не був погоджений всіма залученими кредиторами у встановленому цим Законом порядку, але такий план реструктуризації був схвалений необхідною кількістю голосів кредиторів згідно з вимогами статті 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник має право додати такий план до заяви про затвердження плану санації як план санації без скликання зборів кредиторів.
 
288. Якщо під час проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації боржник не підготував план реструктуризації або такий план реструктуризації не був схвалений необхідною кількістю голосів кредиторів згідно з вимогами статті 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник повинен розробити окремий план санації та скликати збори кредиторів для його схвалення. Під час визначення кількості голосів залучених кредиторів, необхідних для схвалення плану санації на зборах кредиторів, також застосовуються положення частин п’ятої, сьомої та дев’ятої статті 24 цього Закону щодо погодження плану реструктуризації.
 
289. Крім вимог, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», план санації повинен містити умови відкриття боржником банківського (банківських) рахунка (рахунків) у визначеному сторонами банку (банках), на який (які) переказуються кошти від продажу майна боржника виключно для цілей погашення його заборгованості перед залученими кредиторами.
 
290. Боржник зобов’язаний повідомити секретаріату про свій намір провести процедуру досудової санації до моменту подання відповідної заяви до суду.
 
291. У процедурі досудової санації кредитори, які є заінтересованими особами стосовно боржника згідно з положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», також включають кредиторів, які є пов’язаними особами боржника згідно з положеннями цього Закону.
 
292. До процедури досудової санації також застосовуються положення розділу ІV цього Закону.
 
293. РОЗДІЛ ІV. Інші положення
 
294. Стаття 29. Податковий режим
 
295. 1. Особливості оподаткування окремих операцій, пов’язаних з проведенням процедури фінансової реструктуризації згідно з цим Законом, встановлюються Податковим кодексом України.
 
296. Стаття 30. Правочини, вчинені у процедурі фінансової реструктуризації
 
297. 1. Правочини, вчинені в рамках проведення процедури фінансової реструктуризації, а також майнові дії боржника, вчинені з метою виконання плану реструктуризації, не можуть бути визнані недійсними або спростовані господарським судом в межах провадження справи про банкрутство боржника з підстав, передбачених статтею 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», за умови, якщо судом буде встановлено, що сторони діяли добросовісно і не мали наміру порушити права та законні інтереси інших кредиторів такого боржника.
 
298. Стаття 31. Відповідальність за порушення вимог цього Закону
 
299. 1. За порушення вимог цього Закону боржник несе таку відповідальність:
 
300. 1) порушення свого обов’язку щодо розкриття інформації відповідно до статті 10 цього Закону або порушення обов’язку щодо надання достовірної фінансової звітності, яка відповідає вимогам статті 11 цього Закону, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 500 мінімальних заробітних плат;
 
301. 2) відчуження свого майна під час проведення процедури фінансової реструктуризації без попередньої згоди залучених кредиторів, яким належить більше 50 відсотків вимог усіх залучених кредиторів, без урахування вимог пов’язаних осіб - тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості відчуженого майна;
 
302. 3) прийняття ним рішення про реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення) під час проведення процедури фінансової реструктуризації без попередньої згоди залучених кредиторів, яким належить більше 50 відсотків вимог усіх залучених кредиторів, без урахування вимог пов’язаних осіб - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 1000 мінімальних заробітних плат;
 
303. 4) переказ ним коштів без отримання попереднього дозволу залучених кредиторів, якщо отримання такого дозволу передбачено умовами договору про відстрочку або договору, укладеного відповідно до частини восьмої статті 21 цього Закону, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі суми здійсненого переказу;
 
304. 5) порушення ним пункту 1 частини четвертої статті 21 цього Закону під час дії мораторію - тягне за собою накладення штрафу у розмірі суми виконаної вимоги;
 
305. 6) порушення ним пункту 3 частини четвертої статті 21 цього Закону під час дії мораторію - тягне за собою накладення штрафу у розмірі вартості предмета застави (іпотеки).
 
306. Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) та/або посадові особи боржника несуть субсидіарну відповідальність за порушення боржником вимог цього Закону, якщо таке порушення сталося з вини таких осіб.
 
307. 2. За порушення вимог цього Закону залучений кредитор або пов’язана особа боржника несе таку відповідальність:
 
308. 1) ненадання залученим кредитором фінансування боржнику, якщо надання такого фінансування передбачено затвердженим планом реструктуризації або планом санації, погодженим таким залученим кредитором, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 5 відсотків суми ненаданого фінансування;
 
309. 2) порушення залученим кредитором або пов’язаною особою боржника пунктів 2 і 4 частини четвертої статті 21 цього Закону під час дії мораторію - тягне за собою накладення штрафу у розмірі вартості майна, на яке було звернено стягнення або щодо якого було отримано володіння або контроль, а будь-яке таке майно повинно бути повернуто боржнику;
 
310. 3) порушення залученим кредитором або пов’язаною особою боржника пункту 5 частини четвертої статті 21 цього Закону під час дії мораторію - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 125 відсотків суми вимоги, щодо якої було здійснено зарахування зустрічних вимог;
 
311. 4) порушення залученим кредитором умов договору про відстрочку щодо стягнення заборгованості або звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) протягом строку дії договору про відстрочку - тягне за собою накладення штрафу у розмірі стягненої заборгованості або вартості предмета застави (іпотеки), а залучений кредитор повинен повернути суму такої заборгованості або предмет застави (іпотеки) боржнику.
 
312. 3. Невиконання арбітражного рішення, винесеного в порядку, передбаченому статтею 16 цього Закону, стороною щодо якої було винесене таке рішення, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 1000 мінімальних заробітних плат.
 
313. 4. Санкції, передбачені цією статтею, застосовуються Національним банком України за письмовим зверненням будь-якого учасника процедури фінансової реструктуризації. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку. Суми стягнення штрафів спрямовуються до Державного бюджету України.
 
314. Розділ V. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
315. 1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування та втрачає чинність через три роки з дня набрання ним чинності.
 
316. 2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
317. 1) доповнити Господарський процесуальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 6, ст. 56) розділом ХVІ такого змісту:
 
318. «Розділ ХVІ. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
319. 1. На період дії Закону України «Про фінансову реструктуризацію» цей Кодекс діє з урахуванням нижченаведеного.
 
320. Справи щодо досудової санації до порушення провадження у справі про банкрутство боржника відповідно до статті 6 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі, якщо такий боржник бере участь у процедурі фінансової реструктуризації відповідно до Закону України «Про фінансову реструктуризацію», розглядаються Київським апеляційним господарським судом як судом першої інстанції.
 
321. Справи, визначені абзацом другим цього пункту, віднесені до виключної підсудності Київського апеляційного господарського суду.
 
322. Рішення у справах, визначених абзацом другим цього пункту, набирають чинності з моменту їх ухвалення та можуть бути оскаржені до Вищого господарського суду України у порядку, визначеному розділом ХІІ цього Кодексу.
 
323. Рішення Вищого господарського суду України щодо перегляду справ, визначених абзацом другим цього пункту, є остаточними і оскарженню не підлягають.»;
 
324. 2) доповнити Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 25, ст. 198; 2003 р., № 30, ст. 247; 2005 р., № 42, ст. 464) розділом ІХ такого змісту:
 
325. «Розділ ІХ. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
326. 1. На період дії Закону України «Про фінансову реструктуризацію» цей Закон застосовується до процедури вирішення спорів в арбітражі, передбаченої Законом України «Про фінансову реструктуризацію», незалежно від суб’єктного складу сторін спору.»;
 
327. 3) статтю 6 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 37, ст. 237) доповнити пунктом 3 такого змісту:
 
328. «3. На період дії Закону України «Про фінансову реструктуризацію» цей Закон застосовується з урахуванням того, що збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій придбання нерухомого майна не сплачують особи, що придбавають таке майно у боржників в рамках процедури фінансової реструктуризації.»;
 
329. 4) розділ VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про банки і банківську діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30) доповнити пунктом 5 такого змісту:
 
330. «5. На період дії Закону України «Про фінансову реструктуризацію» стаття 62 цього Закону застосовується з урахуванням того, що банки, які беруть участь у процедурі фінансової реструктуризації, мають право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, іншим учасникам процедури фінансової реструктуризації, а також органам, що забезпечують проведення процедури фінансової реструктуризації відповідно до Закону України «Про фінансову реструктуризацію».»;
 
331. 5) частину першу статті 12 і перше речення частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 38, ст. 313) після слова «іпотеки» доповнити словами «, якщо інше не передбачено законом»;
 
332. 6) частину першу статті 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 11, ст. 140) після слів «на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, « доповнити словами «якщо інше не передбачено законом чи договором, «;
 
333. 7) розділ ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 50-51, ст. 384; 2011 р., № 35, ст. 344) доповнити пунктом 8 такого змісту:
 
334. «8. На період дії Закону України «Про фінансову реструктуризацію» положення цього Закону щодо обов’язкового викупу акціонерним товариством акцій на вимогу акціонерів не застосовується до боржників - акціонерних товариств, які беруть участь у процедурі фінансової реструктуризації.»;
 
335. 8) доповнити Закон України «Про виконавче провадження» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 19-20, ст. 142 із наступними змінами) главою 11 такого змісту:
 
336. «Глава 11. Перехідні положення
 
337. 1. На період дії Закону України «Про фінансову реструктуризацію» норми цього Закону застосовуються з урахуванням нижченаведеного.
 
338. Виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню у разі:
 
339. 1) введення мораторію відповідно до статті 21 Закону України «Про фінансову реструктуризацію»;
 
340. 2) укладення договору про відстрочку відповідно до статті 22 Закону України «Про фінансову реструктуризацію». У такому разі зупинення виконавчого провадження здійснюється відповідно до умов, передбачених договором про відстрочку.
 
341. Зупинення виконавчого провадження із зазначених підстав також поширюється на стягнення заборгованості з податків і зборів.
 
342. Виконавче провадження у зазначених у цьому пункті випадках зупиняється до закінчення строку дії відповідних обставин.»;
 
343. 9) у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 32-33, ст. 413; 2013 р., № 40, ст. 540; 2014 р., № 10, ст. 106, № 28, ст. 936, № 34, ст. 1176):
 
344. статтю 6 викласти в такій редакції:
 
345. «Стаття 6. Санація боржника до порушення провадження у справі про банкрутство
 
346. 1. Боржник за рішенням засновників (учасників, акціонерів) боржника, власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) має право ініціювати проведення процедури санації до порушення провадження у справі про банкрутство.
 
347. Санація боржника до порушення провадження у справі про банкрутство здійснюється відповідно до плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство (далі - план санації).
 
348. План санації розробляється боржником, схвалюється кредиторами у порядку, передбаченому цією статтею, інвесторами (за наявності) та затверджується господарським судом.
 
349. 2. Боржник у плані санації зобов’язаний визначити:
 
350. розміри, порядок і строки погашення вимог кредиторів, які беруть участь у санації;
 
351. заходи щодо виконання плану санації та нагляду за виконанням плану санації;
 
352. обсяг повноважень керуючого санацією (у разі його призначення).
 
353. Боржник у плані санації має право визначити:
 
354. поділ кредиторів, які беруть участь у санації, на категорії залежно від виду вимог та наявності (відсутності) забезпечення вимог таких кредиторів;
 
355. різні умови задоволення вимог для кредиторів різних категорій;
 
356. заходи з отримання позик чи кредитів;
 
357. умови, передбачені в частині другій статті 29 цього Закону.
 
358. До плану санації додається ліквідаційний аналіз, який свідчить про вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника. За необхідності до плану санації може додаватись проведений компетентним та незалежним експертом фінансовий аналіз, який підтверджує здатність боржника виконувати умови плану санації.
 
359. 3. У разі якщо план санації передбачає розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, план санації вважається схваленим органом стягнення в частині задоволення вимог з податків, зборів (обов’язкових платежів) на умовах плану санації без необхідності голосування органом стягнення. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом рокам до дня проведення зборів кредиторів, визнається безнадійним та списується, а податковий борг, який виник пізніше, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах плану санації, які повинні бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог кредиторів, які голосували за схвалення плану санації.
 
360. Умови плану санації щодо задоволення вимог кредиторів, які не брали участі в голосуванні або голосували проти схвалення плану санації боржника, повинні бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог кредиторів, які голосували за схвалення плану санації.
 
361. До плану санації не включаються вимоги першої та другої черг задоволення вимог кредиторів, визначених цим Законом.
 
362. Вимоги кредиторів, які не були змінені або реструктуризовані боржником, можуть бути виключені боржником з плану санації. Погодження та реалізація плану санація не вважається порушенням договору між боржником та будь-яким кредитором, який не бере участі в плані санації.
 
363. 4. Для схвалення плану санації боржник скликає збори кредиторів шляхом письмового повідомлення усіх кредиторів, які відповідно до плану санації беруть участь у санації. Одночасно боржник надає цим кредиторам план санації, а також розміщує оголошення про проведення зборів кредиторів на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України. Збори кредиторів скликаються не раніше ніж через 10 днів після розміщення такого оголошення.
 
364. У зборах кредиторів мають право взяти участь усі кредитори, навіть якщо їх вимоги не були включені до плану санації.
 
365. Якщо план санації передбачає участь у санації забезпечених кредиторів, то такий план санації повинен бути схваленим у кожній категорії забезпеченими кредиторами, які володіють більше ніж 75 відсотків загальної суми забезпечених вимог, включених до плану санації, у такій категорії. При цьому вимоги забезпечених кредиторів, які є заінтересованими особами стосовно боржника, не враховуються для цілей голосування під час схвалення плану санації.
 
366. Якщо планом санації передбачається зміна пріоритету вимог забезпечених кредиторів, план санації повинен бути схваленим кожним таким кредитором.
 
367. За заявою забезпеченого кредитора до плану санації включається положення про відмову забезпеченого кредитора від забезпечення. Такий кредитор є незабезпеченим кредитором в частині тих вимог, щодо яких він відмовився від забезпечення. Вимога забезпеченого кредитора може вважатися незабезпеченою в тій частині, в якій розмір такої вимоги перевищує вартість предмета забезпечення.
 
368. План санації повинен бути схваленим у кожній категорії незабезпеченими кредиторами, які володіють більше ніж 50 відсотків загальної суми незабезпечених вимог, включених до плану санації, у такій категорії. При цьому вимоги незабезпечених кредиторів, які є заінтересованими особами стосовно боржника, не враховуються для цілей голосування під час схвалення плану санації.
 
369. Якщо план санації передбачає задоволення вимог окремого кредитора негайно після затвердження плану санації, такі вимоги не враховуються для цілей голосування під час схвалення плану санації.
 
370. 5. Боржник протягом п’яти днів з дня схвалення кредиторами плану санації подає до господарського суду за місцезнаходженням боржника заяву про його затвердження.
 
371. До заяви про затвердження плану санації додаються:
 
372. план санації;
 
373. докази схвалення плану санації;
 
374. список кредиторів із зазначенням їх найменування або ім’я, місцезнаходження або місця проживання чи перебування, ідентифікаційного коду або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності цих відомостей) та суми заборгованості.
 
375. За подання заяви про затвердження плану санації справляється судовий збір.
 
376. 6. Господарський суд виносить ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті заяви про затвердження плану санації протягом п’яти днів з дня її отримання.
 
377. В ухвалі про прийняття заяви до розгляду зазначаються час та місце проведення судового засідання у справі та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, які включені до плану санації. Копія ухвали надсилається боржнику, кредиторам та інвесторам, які відповідно до плану санації беруть участь у санації.
 
378. Ухвала про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації оскарженню не підлягає.
 
379. Господарський суд відмовляє у прийнятті заяви про затвердження плану санації, якщо:
 
380. провадження у справі про банкрутство боржника не допускається згідно із законом;
 
381. справа не підсудна даному господарському суду;
 
382. стосовно боржника порушено справу про банкрутство;
 
383. юридичну особу - боржника припинено в установленому законодавством порядку.
 
384. Про відмову у прийнятті заяви виноситься ухвала, яка надсилається заявнику разом із заявою та доданими до неї документами.
 
385. Господарський суд не пізніше ніж протягом п’яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про затвердження плану санації повертає її та додані до неї документи без розгляду з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.
 
386. 7. Господарський суд публікує повідомлення про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України. Повідомлення повинно містити найменування боржника і його ідентифікаційний код, номер справи, найменування господарського суду, у провадженні якого перебуває справа, а також дату судового засідання у справі.
 
387. За заявою боржника або кредитора господарський суд протягом п’яти днів з дня прийняття заяви проводить судове засідання у справі для розгляду питань про призначення керуючого санацією, вжиття заходів відповідно до статті 18 цього Закону, обмеження дії мораторію.
 
388. Господарський суд призначає керуючого санацією, якщо призначення такого керуючого та обсяг його повноважень визначені планом санації. Кандидатура керуючого санацією вноситься забезпеченими кредиторами, що володіють більше ніж 50 відсотків загальної суми забезпечених вимог, включених до плану санації, за винятком вимог забезпечених кредиторів, які є заінтересованими особами стосовно боржника. Якщо керуючий санацією призначений до моменту винесення ухвали стосовно погодження плану санації, а в погодженні плану санації відмовлено, повноваження керуючого санацією припиняються в момент винесення ухвали про відмову в затвердженні плану санації.
 
389. Господарський суд може обмежити дію мораторію у виняткових випадках, якщо такий мораторій може спричинити втрату предмета застави забезпеченого кредитора.
 
390. 8. Господарський суд повинен розглянути заяву про затвердження плану санації не пізніше ніж протягом одного місяця з дня прийняття відповідної заяви до розгляду.
 
391. Господарський суд зобов’язаний заслухати кожного присутнього на засіданні кредитора, який має заперечення щодо плану санації, навіть якщо такий кредитор голосував за схвалення плану санації боржника.
 
392. За відсутності підстав для відмови в затвердженні плану санації господарський суд виносить ухвалу про затвердження плану санації боржника. Цією ухвалою скасовується мораторій. Ухвала про затвердження плану санації боржника набирає чинності з моменту її винесення.
 
393. Господарський суд виносить ухвалу про відмову в затвердженні плану санації, якщо:
 
394. під час схвалення плану санації були допущені порушення законодавства, що могли вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів;
 
395. кредитор, який не брав участі в голосуванні або голосував проти схвалення плану санації, доведе, що в разі ліквідації боржника у порядку, визначеному цим Законом, його вимоги були б задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану санації;
 
396. боржником були надані недостовірні дані, які є суттєвими для визначення успішності плану санації.
 
397. Винесення ухвали про відмову у затвердженні плану санації не є перешкодою для повторного схвалення такого плану санації зборами кредиторів відповідно до вимог законодавства та звернення боржника до господарського суду із заявою про його затвердження.
 
398. Ухвала господарського суду про відмову в затвердженні плану санації скасовує мораторій та всі інші заходи, вжиті судом.
 
399. 9. Господарський суд відстороняє керуючого санацією від виконання ним своїх обов’язків за клопотанням боржника, кредитора або за власною ініціативою у разі:
 
400. невиконання або неналежного виконання обов’язків, покладених на керуючого санацією;
 
401. зловживання правами керуючого санацією;
 
402. подання до суду неправдивих відомостей;
 
403. відмови в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску;
 
404. наявності конфлікту інтересів.
 
405. Господарський суд відстороняє керуючого санацією від виконання ним своїх обов’язків за поданою ним заявою.
 
406. Суд відстороняє керуючого санацією від виконання його повноважень протягом п’яти днів з дня, коли йому стало відомо про наявність підстав для цього, про що виносить ухвалу.
 
407. У разі відсторонення керуючого санацією господарський суд призначає нового керуючого санацією в порядку, встановленому частиною сьомою цієї статті.
 
408. Господарський суд змінює керуючого санацією за клопотанням забезпечених кредиторів, що володіють більше ніж 50 відсотків загальної суми забезпечених вимог, включених до плану санації, шляхом призначення нового керуючого санацією в порядку, встановленому частиною сьомою цієї статті.
 
409. 10. Затверджений господарським судом план санації є обов’язковим для всіх кредиторів, вимоги яких включені до плану санації, включаючи тих кредиторів, що не брали участі в голосуванні чи проголосували проти схвалення плану санації.
 
410. План санації може бути змінений в порядку, встановленому для його затвердження.
 
411. Боржник і кредитор можуть договором змінити свої права і обов’язки, передбачені планом санації, зокрема передбачити відстрочення чи розстрочення виконання, якщо така зміна не надає переваги кредитору порівняно з умовами плану санації. Копія договору надсилається керуючому санацією, кредиторам, які беруть участь у санації, та інвесторам.
 
412. За заявою боржника або кредитора господарський суд може припинити проведення процедури санації у разі порушення плану санації за наявності підстав вважати, що такий план санації не буде виконаний. Господарський суд також припиняє проведення процедури санації за власною ініціативою, якщо стосовно боржника порушено справу про банкрутство.
 
413. Ухвала господарського суду про припинення проведення процедури санації скасовує заходи, вжиті судом, а план санації вважається розірваним. В такому разі вимоги кредиторів відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині.
 
414. 11. За результатами виконання плану санації боржник або керуючий санацією (у разі його призначення) подає до господарського суду заяву про затвердження звіту про виконання плану санації, до якої додається:
 
415. звіт про виконання плану санації;
 
416. докази надсилання копії заяви та звіту кредиторам, які беруть участь у санації, інвесторам та боржнику (якщо заява подана керуючим санацією).
 
417. Господарський суд повинен розглянути заяву про затвердження звіту про виконання плану санації протягом десяти днів з дня надходження. Ухвала про призначення судового засідання для розгляду зазначеної заяви надсилається кредиторам, які беруть участь у санації, інвесторам, боржнику та керуючому санацією.
 
418. Про затвердження звіту про виконання плану санації або про відмову у затвердженні зазначеного звіту виноситься ухвала господарського суду. Ухвала господарського суду про затвердження звіту про виконання плану санації скасовує усі заходи, вжиті судом.»;
 
419. абзац восьмий частини першої статті 14 після слів «майна боржника» доповнити словами «, до якого включені вимоги, на які посилається заявник»;
 
420. статтю 94 виключити;
 
421. розділ Х «Прикінцеві та перехідні положення» доповнити пунктом 8 такого змісту:
 
422. «8. На період дії Закону України «Про фінансову реструктуризацію» положення цього Закону діють з урахуванням Закону України «Про фінансову реструктуризацію».»;
 
423. 10) статтю 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113; 1995 р., № 30, ст. 229) доповнити пунктом 4 такого змісту:
 
424. «4. На період дії Закону України «Про фінансову реструктуризацію» учасники процедури фінансової реструктуризації звільняються від сплати державного мита за посвідчення договорів відчуження об’єктів нерухомого майна.».
 
425. 3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:
 
426. привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
427. забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом та прийняття нормативно-правових актів на виконання положень цього Закону.
 
428. 4. Національному банку України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:
 
429. розробити документи, передбачені цим Законом;
 
430. забезпечити створення та функціонування спостережної ради, секретаріату та арбітражного комітету.