Кількість абзаців - 63 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо покращення захисту права дитини на належне утримання (Друге читання)

0. Проект
 
1. ЗАКОН УКРАЇНИ
 
2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення захисту права дитини на належне утримання
 
3. Верховна Рада України постановляє:
 
4. І. Внести зміни до таких законодавчих актів України :
 
5. 1. У Сімейному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 21-22, ст. 135):
 
6. 1) частину другу статті 70 після слів «якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї» доповнити словами «ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей)»;
 
7. 2) текст статті 179 викласти в такій редакції:
 
8. «1. Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
 
9. 2. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
 
10. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
 
11. 3. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України»;
 
12. 3) частину третю статті 181 викласти в такій редакції:
 
13. «3. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються як частка доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Спосіб стягнення аліментів визначає той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
 
14. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів або за домовленістю між батьками»;
 
15. 4) у статті 182:
 
16. частину першу доповнити пунктом 3-1 такого змісту:
 
17. «3-1) витрати платника аліментів, щодо яких він не довів джерело походження коштів»;
 
18. частину другу викласти в такій редакції:
 
19. «2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
 
20. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку»;
 
21. 5) у статті 183
 
22. у назві слова «у частці від» замінити словами «як частки»;
 
23. доповнити частиною четвертою такого змісту:
 
24. «4. Стягувач аліментів має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину»;
 
25. 6) текст статті 184 викласти в такій редакції:
 
26. «1. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
 
27. 2. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
 
28. 3. Стягувач аліментів має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку»;
 
29. 7) частину першу статті 191 доповнити словами «а в разі подання заяви про видачу судового наказу – від дня подання такої заяви»;
 
30. 8) статтю 195 викласти в такій редакції:
 
31. «Стаття 195. Визначення заборгованості за аліментами, присудженими як частка заробітку (доходу)
 
32. 1. Заборгованість за аліментами, присудженими як частка заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
 
33. 2. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою – підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
 
34. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.
 
35. 3. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору – судом»;
 
36. 9) у статті 196
 
37. назву доповнити словами «оплати додаткових витрат на дитину»;
 
38. частину першу після слів «сплачувати аліменти за рішенням суду» доповнити словами «або за домовленістю», а слово «від» виключити;
 
39. доповнити частиною четвертою такого змісту:
 
40. «4. У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника він зобов’язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
 
41. Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов’язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі невстановлення такого строку – після спливу семи днів після пред’явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив».
 
42. 2. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., №№ 40-42, ст. 492):
 
43. 1) у статті 96:
 
44. пункт 4 викласти в такій редакції:
 
45. «4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб»;
 
46. доповнити пунктом 4-1 такого змісту:
 
47. «4-1) заявлено вимогу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб;
 
48. 2) у статті 105:
 
49. перше речення частини першої доповнити словами «крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 4-1 частини першої статті 96 цього Кодексу»;
 
50. доповнити частиною сьомою такого змісту:
 
51. «7. У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4- частини першої статті 96 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів»;
 
52. 3) частину першу статті 110 після слів «про стягнення аліментів» доповнити словами «оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення»;
 
53. 4) статтю 201 після частини першою доповнити новою частиною такого змісту:
 
54. «2. Не допускається зупинення провадження у справі про стягнення аліментів з підстави наявності спору про батьківство, материнство, визначення місця проживання дитини, участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини, спілкуванні з дитиною».
 
55. У зв’язку з тим частину другу вважати частиною третьою.
 
56. 3. Пункт 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 14, ст. 87 із наступними змінами) доповнити словами «оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення».
 
57. ІІ. Прикінцеві положення
 
58. 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
 
59. 2. До правовідносин щодо стягнення аліментів на дитину у розмірі не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що виникли до набрання чинності цим Законом, у тому числі за рішенням суду про стягнення аліментів у розмірі не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, застосовуються положення цього Закону в частині стягнення аліментів на дитину у розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
 
60. 3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
 
61. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
 
62. забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.