Кількість абзаців - 636 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (до розділу І проекту Закону (ч1.3)) (Друге читання)

0. Стаття 287. Суд касаційної інстанції
 
1. 1. Судом касаційної інстанції у господарських справах є Верховний Суд.
 
2. .
;  
3. .
;  
4. .
;  
5. 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
 
6. 2) ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 256 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
 
7. 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали;
 
8. 4) ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
 
9. 2. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
 
10. 3. Не підлягають касаційному оскарженню:
 
11. 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;
 
12. 2) судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:
 
13. а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
 
14. б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
 
15. в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
 
16. г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
 
17. 4. Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права та обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.
 
18. Стаття 289. Строк на касаційне оскарження
 
19. 1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
 
20. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
 
21. 2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
 
22. 3. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 294 цього Кодексу.
 
23. Стаття 290. Порядок подання касаційної скарги
 
24. 1. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
 
25. Стаття 291. Форма і зміст касаційної скарги
 
26. 1. Касаційна скарга подається у письмовій формі.
 
27. 2. У касаційній скарзі повинно бути зазначено:
 
28. 1) найменування суду касаційної інстанції;
 
29. 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, якщо такі є;
 
30. 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
 
31. 4) судові рішення, що оскаржуються;
 
32. 5) обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень);
 
33. 6) вимоги особи, яка подає скаргу;
 
34. 7) дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується;
 
35. 8) перелік доданих до скарги документів.
 
36. 3. Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.
 
37. 4. До касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.
 
38. 5. Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
 
39. Стаття 292. Надсилання копії касаційної скарги сторонам у справі
 
40. 1. Особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
 
41. § 2. Відкриття касаційного провадження
 
42. Стаття 293. Залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги
 
43. 1. Касаційна скарга реєструється у день її надходження до суду касаційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
 
44. 2. У разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 291 цього Кодексу, застосовуються положення статті 175 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
 
45. 3. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 289 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
 
46. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 294 цього Кодексу.
 
47. Розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції, склад якої визначений в порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
 
48. 4. Касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо:
 
49. 1) касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;
 
50. 2) скаргу надіслано у інший спосіб, ніж до суду касаційної інстанції;
 
51. 3) до надіслання ухвали про відкриття касаційного провадження від особи, що подала скаргу, надійшла заява про її відкликання;
 
52. 4) у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
 
53. 5. Питання про залишення касаційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги. Питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
 
54. 6. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.
 
55. 7. Копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 243 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з доданими до скарги матеріалами, а касаційна скарга залишається в суді касаційної інстанції.
 
56. Стаття 294. Відмова у відкритті касаційного провадження
 
57. 1. Суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо:
 
58. 1) касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню;
 
59. 2) є ухвала про закриття провадження у зв'язку з відмовою від поданої раніше касаційної скарги цієї ж особи на це саме судове рішення;
 
60. 3) є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;
 
61. 4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
 
62. 2. У справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо:
 
63. 1) Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; або
 
64. 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
 
65. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
 
66. 3. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження підписується всім складом суду і повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
 
67. 4. Незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
 
68. 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права та (або) обов'язки;
 
69. 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок обставин непереборної сили.
 
70. 5. Ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє не пізніше ніж через десять днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
 
71. 6. Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
 
72. Стаття 295. Відкриття касаційного провадження у справі
 
73. 1. За відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій повідомляється про дату, час і місце розгляду скарги, а також про витребування матеріалів справи.
 
74. 2. До відкриття касаційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття касаційного провадження.
 
75. 3. Питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше десяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 293 цього Кодексу.
 
76. 4. В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
 
77. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії, якщо зупинити його виконання неможливо.
 
78. Стаття 296. Відзив на касаційну скаргу
 
79. 1. Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
 
80. 2. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень (рішення).
 
81. 3. До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
 
82. Стаття 297. Закриття касаційного провадження
 
83. 1. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:
 
84. 1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги;
 
85. 2) після відкриття касаційного провадження виявилось, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;
 
86. 3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права та (або) обов'язки такої особи не вирішувалось.
 
87. 2. Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.
 
88. Стаття 298. Приєднання до касаційної скарги
 
89. 1. Учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та (або) обов'язки.
 
90. 2. Заяву про приєднання до касаційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції.
 
91. 3. До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення скарги іншим учасникам справи.
 
92. Стаття 299. Доповнення, зміна касаційної скарги або відкликання її та відмова від неї
 
93. 1. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
 
94. 2. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.
 
95. 3. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження.
 
96. 4. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. При відмові від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження.
 
97. 5. У разі закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою від касаційної скарги повторне оскарження цих рішень, ухвал цією особою не допускається.
 
98. 6. Суд касаційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у частині п'ятій статті 192 цього Кодексу.
 
99. § 3. Касаційний розгляд
 
100. Стаття 300. Підготовка справи до касаційного розгляду
 
101. 1. Після отримання справи суддя-доповідач протягом десяти днів готує доповідь, у якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції, з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі.
 
102. Стаття 301. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
 
103. 1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
 
104. 2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
 
105. 3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
 
106. 4. Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
 
107. Стаття 302. Порядок розгляду касаційної скарги
 
108. 1. У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 301 цього Кодексу.
 
109. 2. Розгляд справ в суді касаційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання.
 
110. 3. Розгляд справ в суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
 
111. 4. Перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
 
112. 5. Перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
 
113. 6. З урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п'ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
 
114. 7. Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.
 
115. 8. Головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю скаргою та на рішення, ухвалу якого суду розглядається.
 
116. 9. Суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст оскаржуваного рішення суду та доводи касаційної скарги.
 
117. 10. Учасники справи дають свої пояснення щодо касаційної скарги та відзиву на неї в порядку, встановленому головуючим. Суд може обмежити тривалість пояснень, встановивши для всіх учасників справи рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання.
 
118. 11. У своїх поясненнях сторони та учасники справи можуть наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного перегляду судового рішення.
 
119. 12. Вислухавши пояснення учасників справи, суд виходить до нарадчої кімнати.
 
120. Стаття 303. Підстави для передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду
 
121. 1. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає необхідним відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
 
122. 2. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає необхідним відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
 
123. 3. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає необхідним відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
 
124. 4. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає необхідним відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
 
125. 5. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
 
126. 6. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
 
127. Стаття 304. Порядок передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду
 
128. 1. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
 
129. 2. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.
 
130. 3. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.
 
131. 4. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 303 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 303 цього Кодексу.
 
132. 5. Суддя, не згодний із рішенням про передачу (відмову у передачі) справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, письмово викладає свою окрему думку в ухвалі про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду або в постанові, прийнятій за результатами касаційного розгляду.
 
133. 6. Якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
 
134. 7. Після передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду визначений у ній суддя-доповідач у разі необхідності звертається до відповідних фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукового висновку щодо застосування норми права, питання щодо якого стало підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати, крім випадків, коли висновок щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах був раніше отриманий Верховним Судом.
 
135. Стаття 305. Касаційні скарги на ухвали господарських судів
 
136. 1. Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 288 цього Кодексу.
 
137. 2. Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
 
138. 3. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
 
139. 4. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
 
140. Стаття 306. Порядок розгляду касаційної скарги, що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення розгляду касаційної скарги іншої особи
 
141. 1. Якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає відповідну скаргу за правилами цієї Глави.
 
142. 2. У випадку відкриття касаційного провадження за такою скаргою суд касаційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та судових рішень, що оскаржуються.
 
143. 3. За результатами розгляду касаційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 316 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду касаційної інстанції.
 
144. 4. Суд касаційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядались під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи.
 
145. 5. Суд відмовляє у відкритті провадження за касаційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи.
 
146. Стаття 307. Строк розгляду касаційної скарги
 
147. 1. Касаційна скарга на судові рішення, передбачені пунктами 1, 4 частини першої статті 288 цього Кодексу, має бути розглянута протягом шістдесяти днів, а на ухвали, передбачені пунктами 2, 3 частини першої статті 288 цього Кодексу, -протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі.
 
148. Стаття 308. Відмова позивача від позову та мирова угода сторін
 
149. 1. У суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав касаційну скаргу.
 
150. 2. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 192, 193 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.
 
151. Стаття 309. Повноваження суду касаційної інстанції
 
152. 1. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
 
153. 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
 
154. 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
 
155. 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
 
156. 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції;
 
157. 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду повністю або частково;
 
158. 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і закрити провадження у справі;
 
159. 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.
 
160. Стаття 310. Підстави для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін
 
161. 1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
 
162. 2. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
 
163. Стаття 311. Підстави для повного або часткового скасування рішень і передачі справи повністю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду
 
164. 1. Судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
 
165. 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
 
166. 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими;
 
167. 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
 
168. 4) судове рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглянула справу;
 
169. 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
 
170. 6) судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
 
171. 7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження;
 
172. 8) суд прийняв рішення про права та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
 
173. 2. Судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд за встановленою законом підсудністю лише у випадку, коли скаржник довів, що не заявив у суді першої інстанції про непідсудність справи з поважних причин.
 
174. 3. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
 
175. 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або
 
176. 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
 
177. 3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
 
178. 4. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
 
179. 5. Висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
 
180. 6. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
 
181. Стаття 312. Підстави для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення або зміни рішення
 
182. 1. Підставами для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
 
183. 2. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
 
184. 3. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
 
185. 4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні, виключенні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
 
186. Стаття 313. Підстави для скасування судових рішень і залишення в силі судового рішення, скасованого помилково
 
187. 1. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
 
188. Стаття 314. Підстави для скасування рішення із закриттям провадження в справі або залишенням позову без розгляду
 
189. 1. Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 227 та 232 цього Кодексу.
 
190. 2. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 21 - 24 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
 
191. 3. Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.
 
192. Стаття 315. Порядок ухвалення судових рішень судом касаційної інстанції
 
193. 1. Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 35 та главою 9 розділу ІІІ цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.
 
194. 2. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
 
195. 3. Постанова або ухвала суду касаційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
 
196. Стаття 316. Постанова суду касаційної інстанції
 
197. 1. У постанові мають бути зазначені:
 
198. 1) найменування суду касаційної інстанції, склад суду, номер справи і дата прийняття постанови;
 
199. 2) найменування (ім'я) учасників справи і найменування (ім'я) особи, яка подала касаційну скаргу;
 
200. 3) найменування суду першої або апеляційної інстанції, рішення, постанова якого оскаржується, дата ухвалення рішення, постанови, прізвище судді (суддів);
 
201. 4) стислий виклад суті рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції;
 
202. 5) підстави, з яких оскаржено рішення, постанову;
 
203. 6) доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу;
 
204. 7) мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу;
 
205. 8) доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції;
 
206. 9) висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд;
 
207. 10) дії, що їх повинен виконати суд першої або апеляційної інстанції у разі скасування рішення, постанови і передачі справи на новий розгляд;
 
208. 11) новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, -у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення;
 
209. 12) розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції;
 
210. 13) поворот виконання у разі скасування рішень судів за наявності відповідної заяви та підстав.
 
211. 2. У постанові палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів або палата, що передала справу на розгляд палати, Великої Палати.
 
212. 3. Постанова суду касаційної інстанції проголошується за правилами, встановленими статтею 241 цього Кодексу.
 
213. Стаття 317. Обов'язковість вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції
 
214. 1. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
 
215. 2. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
 
216. Стаття 318. Законна сила постанови суду касаційної інстанції
 
217. 1. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
 
218. 2. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
 
219. 3. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
 
220. Стаття 319. Вручення судових рішень суду касаційної інстанції
 
221. 1. Судові рішення суду касаційної інстанції видаються або надсилаються в порядку, встановленому статтею 243 цього Кодексу у десятиденний строк з дня їх ухвалення.
 
222. 2. За заявою учасника справи копії судових рішень суду касаційної інстанції повторно видаються судом, який розглядав таку справу як суд першої інстанції.
 
223. Стаття 320. Повернення справ
 
224. 1. Після закінчення касаційного розгляду матеріали справи повертаються до суду першої інстанції, який її розглядав, у п'ятиденний строк з дня вручення постанови учасникам справи.
 
225. Глава 3. Перегляд судових рішень за нововиявленими або
 
226. виключними обставинами
 
227. Стаття 321. Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами
 
228. 1. Рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
 
229. 2. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
 
230. 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
 
231. 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
 
232. 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
 
233. 3. Підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є:
 
234. 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
 
235. 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом;
 
236. 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.
 
237. 4. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
 
238. 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
 
239. 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були судом встановлені.
 
240. 5. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
 
241. Стаття 322. Порядок і строк подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами
 
242. 1. Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано:
 
243. 1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другою статті 321 цього Кодексу, можуть бути подані учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення;
 
244. 2) з підстави, визначеної пунктом 2 частини другої статті 321 цього Кодексу, -протягом тридцяти днів з дня, коли вирок (ухвала) у кримінальному провадженні набрав (набрала) законної сили;
 
245. 3) з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 321 цього Кодексу, -протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду;
 
246. 4) з підстави, визначеної пунктом 1 частини третьої статті 321 цього Кодексу, -протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України;
 
247. 5) з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 321 цього Кодексу, може бути подана особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, не пізніше тридцяти днів з дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного;
 
248. 6) з підстави, передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 321 цього Кодексу, -протягом тридцяти днів з дня, коли вирок у кримінальному провадженні набрав законної сили.
 
249. 2. З урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана:
 
250. 1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 321 цього Кодексу, -не пізніше ніж через три роки з дня набрання таким судовим рішенням законної сили;
 
251. 2) з підстав, визначених пунктами 2, 3 частини другої та частиною третьою статті 321 цього Кодексу, -не пізніше ніж через десять років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.
 
252. 3. Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.
 
253. 4. Заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 321 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
 
254. 5. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині четвертій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
 
255. 6. Заява про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 321 цього Кодексу, подається до Верховного Суду і розглядається у складі Великої Палати.
 
256. Стаття 323. Форма і зміст заяви
 
257. 1. Заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення позовних заяв до суду першої інстанції.
 
258. 2. У заяві про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються:
 
259. 1) найменування суду, якому адресується заява, номер справи;
 
260. 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, якщо такі є;
 
261. 3) інші учасники справи;
 
262. 4) судове рішення, про перегляд якого подано заяву;
 
263. 5) нововиявлені або виключні обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення і дата їх відкриття або встановлення;
 
264. 6) посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин.
 
265. 3. До заяви додаються:
 
266. 1) документи, що підтверджують надіслання іншим учасникам справи копії заяви та доданих до неї документів;
 
267. 2) документ про сплату судового збору;
 
268. 3) докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин;
 
269. 4) документ, який підтверджує повноваження представника особи, яка подає заяву, -якщо заява підписана таким представником;
 
270. 5) клопотання особи про витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, в органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи, якщо її немає у розпорядженні особи, яка подала заяву, -у разі подання заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 321 цього Кодексу.
 
271. 6) у разі пропуску строку на подання заяви - клопотання про його поновлення.
 
272. За подання і розгляд заяви з підстави, встановленої пунктом 2 частини третьої статті 321 цього Кодексу, судовий збір не сплачується.
 
273. Стаття 324. Відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами
 
274. 1. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до суду, передається судді, колегії суддів, які визначаються у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
 
275. 2. Протягом п'яти днів після надходження заяви до суду суддя-доповідач перевіряє її відповідність вимогам статті 323 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими чи виключними обставинами, про що постановляє відповідну ухвалу.
 
276. 3. До заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими чи виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 323 цього Кодексу, застосовуються правила статті 175 цього Кодексу.
 
277. 4. Якщо в заяві міститься клопотання особи про витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, суддя-доповідач невідкладно після відкриття провадження у справі постановляє ухвалу про витребування такої копії рішення разом з її автентичним перекладом від органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи.
 
278. Стаття 325. Відмова від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та її наслідки
 
279. 1. Особа, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може відмовитися від такої заяви до початку розгляду справи у судовому засіданні. У разі прийняття відмови від заяви суд закриває провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про що постановляє ухвалу.
 
280. 2. У разі прийняття відмови від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами або виключними обставинами інші учасники справи можуть вимагати компенсації особою, яка її подала, судових витрат, понесених ними під час перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами або виключними обставинами.
 
281. 3. Особа, яка відмовилася від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, не може повторно звертатися до суду із такою ж заявою на тих самих підставах.
 
282. Стаття 326. Порядок перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами
 
283. 1. Заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
 
284. 2. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
 
285. 3. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
 
286. 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
 
287. 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
 
288. 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
 
289. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.
 
290. 4. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 321 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд:
 
291. 1) ухвалює рішення - якщо переглядалось рішення суду;
 
292. 2) приймає постанову - якщо переглядалась постанова суду;
 
293. 3) постановляє ухвалу - якщо переглядалась ухвала суду.
 
294. Верховний Суд за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 321 цього Кодексу, приймає постанову.
 
295. 5. Рішення, ухвала, постанова, прийняті за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, видаються або надсилаються учасникам справи у порядку, передбаченому статтею 243 цього Кодексу.
 
296. 6. З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.
 
297. 7. Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.
 
298. Розділ V
 
299. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ, ПОВ'ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
 
300. Стаття 327. Обов'язковість судових рішень
 
301. 1. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, -і за її межами.
 
302. 2. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
 
303. Стаття 328. Звернення судових рішень до виконання
 
304. 1. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
 
305. Накази суду викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, що входять до складу колегії).
 
306. 2. Підставою для виконання суб'єктом державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судового рішення, що набрало законної сили, є його примірник в електронній формі, надісланий суб'єкту державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень та Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженому Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.
 
307. 3. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, -ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
 
308. 4. Протягом п'яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений в частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу, або, у разі її відсутності, рекомендованим чи цінним листом.
 
309. 5. Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів чи проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
 
310. 6. За заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходи, передбачені статтею 138 цього Кодексу.
 
311. 7. У разі вирішення питання про:
 
312. виправлення помилки у виконавчому документі; визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; забезпечення виконання судового рішення; стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; відстрочення чи розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання; звернення стягнення на грошові кошти, що належать третім особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; зупинення виконання (дії) судового рішення; заміну сторони виконавчого провадження - суд вносить відповідну ухвалу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше двох днів з дня її постановлення у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті.
 
313. 8. Якщо судом вживались заходи забезпечення позову, суд вносить до Єдиного державного реєстру виконавчих документів наявні у суді документи, що підтверджують виконання відповідної ухвали суду.
 
314. 9. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів затверджується спільним нормативно-правовим актом Державної судової адміністрації України та Міністерства юстиції України за погодженням з Вищою радою правосуддя.
 
315. Стаття 329. Виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню
 
316. 1. Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
 
317. 2. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
 
318. 3. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
 
319. 4. Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.
 
320. 5. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.
 
321. Стаття 330. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання
 
322. 1. У разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
 
323. 2. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.
 
324. 3. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.
 
325. Стаття 331. Мирова угода в процесі виконання
 
326. 1. Мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.
 
327. 2. Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала.
 
328. 3. Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 193 цього Кодексу, а у задоволенні заяви про відмову від примусового виконання рішення - з підстав, визначених статтею 192 цього Кодексу.
 
329. Стаття 332. Відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення
 
330. 1. За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), -встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
 
331. 2. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
 
332. 3. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що суттєво ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
 
333. 4. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
 
334. 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
 
335. 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан;
 
336. 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
 
337. 5. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
 
338. 6. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
 
339. 7. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
 
340. Стаття 333. Зупинення виконання судового рішення
 
341. 1. Суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
 
342. 2. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала.
 
343. 3. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
 
344. Стаття 334. Поворот виконання рішення, постанови
 
345. 1. Суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він:
 
346. 1) закриває провадження у справі;
 
347. 2) залишає позов без розгляду;
 
348. 3) відмовляє в позові повністю;
 
349. 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
 
350. 2. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він:
 
351. 1) закриває провадження у справі;
 
352. 2) залишає позов без розгляду;
 
353. 3) відмовляє в позові повністю;
 
354. 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
 
355. 3. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він:
 
356. 1) закриває провадження у справі;
 
357. 2) залишає позов без розгляду;
 
358. 3) відмовляє в позові повністю;
 
359. 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
 
360. 4. Якщо скасовано рішення третейського суду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рішенням.
 
361. 5. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
 
362. 6. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
 
363. 7. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується.
 
364. 8. При вирішенні питання про поворот виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
 
365. 9. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
 
366. 10. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.
 
367. Стаття 335. Заміна сторони виконавчого провадження
 
368. 1. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
 
369. 2. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
 
370. 3. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
 
371. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
 
372. 4. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 243 цього Кодексу.
 
373. 5. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
 
374. Стаття 336. Визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами
 
375. 1. Питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
 
376. 2. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
 
377. Стаття 337. Звернення стягнення на грошові кошти, що належать третім особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку
 
378. 1. Суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, що має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
 
379. 2. Суд відмовляє в задоволенні такої заяви, якщо вона подана після закінчення строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до такої особи, або строку на пред'явлення до виконання виконавчого документа про стягнення коштів з такої особи на користь боржника за судовим рішенням, що набрало законної сили.
 
380. 3. Заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження.
 
381. 4. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про час і місце розгляду справи.
 
382. 5. За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, що має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
 
383. Арешт накладається у межах загальної суми стягнення в порядку, встановленому цим Кодексом для накладення арешту при вжитті заходів забезпечення позову.
 
384. 6. Одночасно суд вирішує питання про зустрічне забезпечення та про заборону такій особі вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником та (або) зупиняє виконання судового рішення, згідно з яким з такої особи на користь боржника стягуються грошові кошти в межах загальної суми стягнення, до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.
 
385. 7. Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу.
 
386. 8. У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником.
 
387. 9. Звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.
 
388. 10. Питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
 
389. 11. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
 
390. Стаття 338. Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України
 
391. 1. Тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.
 
392. 2. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
 
393. 3. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
 
394. 4. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
 
395. Стаття 339. Підсудність справ
 
396. 1. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим Розділом.
 
397. Розділ VІ
 
398. СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ
 
399. Стаття 340. Право на звернення із скаргою до суду
 
400. 1. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права.
 
401. Стаття 341. Подання скарги
 
402. 1. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
 
403. 2. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
 
404. Стаття 342. Строки для звернення із скаргою
 
405. 1. Скаргу може бути подано до суду:
 
406. а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права;
 
407. б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
 
408. 2. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
 
409. Стаття 343. Розгляд скарги
 
410. 1. Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
 
411. 2. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
 
412. 3. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника.
 
413. Стаття 344. Судове рішення за скаргою
 
414. 1. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
 
415. 2. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
 
416. 3. У разі скасування постанови державного виконавця про арешт коштів боржника відповідна ухвала підлягає негайному виконанню шляхом внесення відповідного запису до системи автоматизованого арешту коштів про зняття арешту.
 
417. 4. Порядок внесення суддею запису про зняття арешту на грошові кошти боржника до системи автоматизованого арешту коштів визначається Положенням про систему автоматизованого арешту коштів.
 
418. 5. Запис про зняття арешту повинен містити:
 
419. 1) інформацію про боржника, щодо коштів якого було накладено арешт постановою державного виконавця;
 
420. 2) суму грошових коштів, на яку було накладено арешт;
 
421. 3) у разі необхідності інші дані.
 
422. 6. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
 
423. Стаття 345. Розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги
 
424. 1. Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
 
425. Стаття 346. Виконання ухвали суду
 
426. 1. Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
 
427. Розділ VІІ
 
428. ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ ТРЕТЕЙСЬКИХ СУДІВ ТА ПРО ВИДАЧУ НАКАЗІВ НА ПРИМУСОВЕ ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ТРЕТЕЙСЬКИХ СУДІВ
 
429. Глава 1. Оскарження рішення третейського суду
 
430. Стаття 347. Порядок оскарження рішення третейського суду
 
431. 1. Сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права та (або) обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
 
432. 2. Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем розгляду справи третейським судом стороною, третьою особою протягом дев'яноста днів з дня ухвалення рішення третейським судом, а особою, яка не брала участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про її права та (або) обов'язки, -протягом дев'яноста днів з дня, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про ухвалення рішення третейського суду.
 
433. 3. Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, повертається. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.
 
434. 4. Суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1 - 3 і 6 частини першої статті 176 цього Кодексу, а також у разі якщо рішення третейського суду оскаржено з підстав, не передбачених законом.
 
435. Стаття 348. Форма і зміст заяви про скасування рішення третейського суду
 
436. 1. Заява про скасування рішення третейського суду подається у письмовій формі і підписується особою, яка його оскаржує, чи її представником.
 
437. 2. У заяві мають бути зазначені:
 
438. 1) найменування господарського суду, до якого подається заява;
 
439. 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта заявника для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційні електронні адреси та адреси електронної пошти, якщо такі є та відомі заявнику;
 
440. 3) прізвища, імена та по батькові (для фізичних осіб), повне найменування (для юридичних осіб) учасників третейського розгляду, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження;
 
441. 4) найменування та склад третейського суду, який прийняв рішення;
 
442. 5) відомості про рішення третейського суду, яке оскаржується, а саме: номер справи, дата і місце ухвалення рішення, предмет спору, зміст резолютивної частини рішення;
 
443. 6) дата отримання особою, яка звертається із заявою, рішення третейського суду, яке оскаржується;
 
444. 7) підстава для оскарження і скасування рішення третейського суду;
 
445. 8) зміст вимоги особи, яка подає заяву;
 
446. 9) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до заяви.
 
447. 3. У заяві можуть бути зазначені й інші відомості, якщо вони мають значення для розгляду цієї заяви (номери засобів зв'язку, факсів, адреса електронної пошти сторін та третейського суду тощо).
 
448. 4. До заяви про скасування рішення третейського суду додаються:
 
449. 1) оригінал рішення третейського суду або належним чином завірена його копія. Копія рішення постійно діючого третейського суду завіряється головою постійно діючого третейського суду, а копія рішення третейського суду для вирішення конкретного спору має бути нотаріально завірена;
 
450. 2) оригінал третейської угоди або належним чином завірена її копія;
 
451. 3) документи, які подані на обґрунтування підстав для скасування рішення третейського суду;
 
452. 4) документ, що підтверджує сплату судового збору;
 
453. 5) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника;
 
454. 6) докази направлення копій заяви про скасування рішення третейського суду та доданих до неї документів (матеріалів) учасникам судового розгляду.
 
455. 5. До заяви про скасування рішення третейського суду, яка подана без додержання вимог, визначених у цій статті, застосовуються правила статті 175 цього Кодексу.
 
456. 6. У випадку подання заяви про скасування рішення третейського суду в електронній формі, документи, зазначені в пунктах 1, 2 частини четвертої цієї статті, можуть подаватись у копіях, проте заявник повинен надати такі документи до суду до початку судового розгляду вказаної заяви. У разі неподання вказаних документів заява повертається, про що судом постановляється відповідна ухвала.
 
457. Стаття 349. Підготовка справи до розгляду
 
458. 1. Суд до початку розгляду справи за клопотанням будь-кого з учасників судового розгляду може витребувати матеріали справи третейського розгляду, рішення в якій оскаржується, а також докази у порядку, встановленому цим Кодексом. Справа направляється до суду протягом п'яти днів з дня надходження такої вимоги.
 
459. Стаття 350. Судовий розгляд справи
 
460. 1. Справа про оскарження рішення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом тридцяти днів з дня надходження до господарського суду заяви про скасування рішення третейського суду.
 
461. 2. Про дату, час і місце розгляду справи повідомляються учасники справи. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
 
462. 3. При розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.
 
463. 4. Суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 351 цього Кодексу.
 
464. 5. Справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цим Розділом.
 
465. 6. За наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд має право:
 
466. 1) постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви і залишення рішення третейського суду без змін;
 
467. 2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення третейського суду.
 
468. 7. Після розгляду судом заяви про скасування рішення третейського суду справа підлягає поверненню до третейського суду, якщо господарський суд витребував справу з третейського суду.
 
469. 8. До постановлення ухвали за наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду будь-яка сторона має право в установлені законом порядку та строки звернутись до цього ж суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання цього ж рішення та просити розглянути її спільно із заявою про скасування цього рішення в одному провадженні.
 
470. До заяви про надання дозволу на виконання рішення застосовуються загальні вимоги, передбачені статтями 353, 354 цього Кодексу.
 
471. Про спільний розгляд таких заяв та об'єднання їх в одне провадження суд постановляє ухвалу в день надходження до суду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, а якщо це неможливо - не пізніше наступного дня.
 
472. Стаття 351. Підстави для скасування рішення третейського суду
 
473. 1. Рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.
 
474. 2. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо:
 
475. 1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
 
476. 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
 
477. 3) третейську угоду визнано судом недійсною;
 
478. 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
 
479. 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
 
480. 3. Скасування господарським судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених законом.
 
481. Стаття 352. Ухвала суду у справі про оскарження рішення третейського суду
 
482. 1. За наслідками розгляду справи про оскарження рішення третейського суду господарський суд постановляє ухвалу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
 
483. 2. В ухвалі господарського суду мають бути також зазначені:
 
484. 1) відомості про рішення третейського суду, що оскаржується, місце його ухвалення;
 
485. 2) найменування і склад третейського суду, що прийняв рішення, яке оскаржується;
 
486. 3) прізвища, імена та по батькові (найменування) сторін третейського спору;
 
487. 4) вказівка про скасування рішення третейського суду повністю або частково чи про відмову в задоволенні вимог заявника повністю або частково.
 
488. 3. Ухвала господарського суду про скасування рішення третейського суду або про відмову в його скасуванні може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому для оскарження рішення суду першої інстанції.
 
489. 4. Ухвала суду за наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
 
490. 5. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
 
491. Глава 2. Видача наказу на примусове виконання рішення третейського суду
 
492. Стаття 353. Порядок видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду
 
493. 1. Питання видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду.
 
494. 2. Заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.
 
495. 3. Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, повертається без розгляду. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.
 
496. Стаття 354. Форма і зміст заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду
 
497. 1. Заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається у письмовій формі і має бути підписана особою, на користь якої прийнято рішення третейського суду, чи її представником.
 
498. 2. У заяві про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду мають бути зазначені:
 
499. 1) найменування господарського суду, до якого подається заява;
 
500. 2) найменування і склад третейського суду, який прийняв рішення, за яким має бути виданий наказ;
 
501. 3) повне найменування (для юридичних осіб) або імена (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) учасників третейського розгляду, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - учасників третейського розгляду, реєстраційний номер облікової картки платника податків учасників третейського розгляду (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта учасників третейського розгляду для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку, офіційні електронні адреси та адреси електронної пошти;
 
502. 4) дата і місце ухвалення рішення третейським судом;
 
503. 5) дата отримання рішення третейського суду особою, яка звернулася із заявою;
 
504. 6) вимога заявника про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
 
505. 3. У заяві можуть бути зазначені й інші відомості, якщо вони мають значення для розгляду цієї заяви (номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти сторін та третейського суду тощо).
 
506. 4. До заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду додаються:
 
507. 1) оригінал рішення третейського суду або належним чином завірена його копія. Копія рішення постійно діючого третейського суду завіряється головою постійно діючого третейського суду, а копія рішення третейського суду для вирішення конкретного спору має бути нотаріально завірена;
 
508. 2) оригінал третейської угоди або належним чином завірена її копія;
 
509. 3) документ, що підтверджує сплату судового збору;
 
510. 4) докази направлення копії заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду учасникам третейського розгляду;
 
511. 5) довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження особи на підписання заяви.
 
512. 5. До заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, подана без додержання вимог, визначених у цій статті, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 175 цього Кодексу.
 
513. 6. У випадку подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду в електронній формі документи, зазначені в пунктах 1, 2 частини четвертої цієї статті, можуть подаватись в копіях, проте заявник повинен надати такі документи до суду до початку судового розгляду вказаної заяви. У разі неподання вказаних документів заява повертається без розгляду, про що судом постановляється відповідна ухвала.
 
514. Стаття 355. Порядок розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду
 
515. 1. Заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження до суду в судовому засіданні з повідомленням сторін. Неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.
 
516. 2. При розгляді заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду за клопотанням однієї із сторін господарський суд витребовує справу з постійно діючого третейського суду, в якому вона зберігається. Справа має бути направлена до господарського суду протягом п'яти днів від дня надходження вимоги. У такому разі строк розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду продовжується до тридцяти днів з дня її надходження до суду.
 
517. 3. При розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 356 цього Кодексу.
 
518. 4. Якщо до господарського суду надійшла заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, а в його провадженні чи в провадженні іншого суду є заява про оскарження і скасування цього рішення третейського суду, господарський суд на підставі статті 229 цього Кодексу зупиняє провадження по заяві про видачу наказу до набрання законної сили ухвалою суду, якою задоволено або відмовлено в задоволенні заяви про скасування оскарженого рішення третейського суду.
 
519. 5. До постановлення ухвали по суті поданої заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду будь-яка сторона арбітражного розгляду в установлені законом порядку та строки має право звернутися до суду із заявою про скасування цього ж рішення та просити розглянути його спільно із заявою про надання дозволу на виконання цього рішення в одному провадженні.
 
520. Про спільний розгляд заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду і заяви про його скасування, та об'єднання їх в одне провадження суд постановляє ухвалу в день надходження до суду заяви про скасування рішення третейського суду, а якщо це не можливо - не пізніше наступного дня.
 
521. До заяви про скасування рішення третейського суду застосовуються загальні положення, передбачені статтями 347, 348 цього Кодексу.
 
522. Стаття 356. Підстави для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду
 
523. 1. Суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:
 
524. 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;
 
525. 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
 
526. 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;
 
527. 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
 
528. 5) третейська угода визнана недійсною;
 
529. 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
 
530. 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;
 
531. 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;
 
532. 9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
 
533. Стаття 357. Ухвала господарського суду про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду або про відмову у його видачі
 
534. 1. За результатами розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду господарський суд постановляє ухвалу про видачу наказу або про відмову у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, передбаченими цим Кодексом для ухвалення рішення.
 
535. 2. В ухвалі господарського суду мають бути також зазначені:
 
536. 1) найменування і склад третейського суду, який прийняв рішення;
 
537. 2) прізвища, імена та по батькові (найменування) сторін третейського спору;
 
538. 3) дані про рішення третейського суду, за яким заявник просить видати наказ;
 
539. 4) вказівка про видачу наказу або про відмову у його видачі.
 
540. 3. Ухвала господарського суду про видачу або відмову у видачі наказу може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, встановленому для оскарження рішення суду першої інстанції.
 
541. 4. Після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі наказу спір між сторонами може бути вирішений господарським судом у загальному порядку.
 
542. 5. Ухвала суду за наслідками розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
 
543. 6. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
 
544. 7. Ухвала про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду вручається сторонам у порядку, передбаченому статтею 243 цього Кодексу.
 
545. 8. Наказ вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше наступного дня з дня його видання в порядку, встановленому Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих документів.
 
546. 9. Після розгляду господарським судом заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду справа підлягає поверненню до постійно діючого третейського суду.
 
547. РОЗДІЛ VІІІ
 
548. ВІДНОВЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИМ СУДОМ ВТРАЧЕНОГО
 
549. СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ
 
550. Стаття 358. Порядок відновлення втраченого судового провадження в господарській справі
 
551. 1. Відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
 
552. Стаття 359. Особи, які мають право звертатися до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження
 
553. 1. Втрачене судове провадження у справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
 
554. Стаття 360. Подання заяви про відновлення втраченого судового провадження
 
555. 1. Заява про відновлення повністю або частково втраченого судового провадження подається в письмовій формі до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
 
556. Стаття 361. Форма і зміст заяви про відновлення втраченого судового провадження
 
557. 1. Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду в письмовій формі.
 
558. 2. У заяві повинно бути зазначено:
 
559. 1) про відновлення якого судового провадження або якої його частини просить заявник;
 
560. 2) які особи брали участь у справі і в якому процесуальному статусі, їх найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб), їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб); ідентифікаційні коди юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, якщо відповідні дані відомі заявникові;
 
561. 3) номери засобів зв'язку учасників судового процесу (телефон, факс, засоби електронного зв'язку, офіційна електронна адреса тощо), якщо вони відомі заявникові;
 
562. 4) наявні у заявника відомості про обставини втрати судового провадження, місцезнаходження копій матеріалів провадження або даних стосовно таких копій;
 
563. 5) документи, відновлення яких заявник вважає необхідним, і з якою метою.
 
564. 3. До заяви про відновлення втраченого судового провадження додаються документи або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку, що збереглися в заявника або у справі, копії заяви відповідно до кількості учасників справи, а у разі необхідності - клопотання про поновлення строку на подання заяви про відновлення втраченого судового провадження.
 
565. 4. Заява про відновлення втраченого судового провадження може бути подана до суду незалежно від строку зберігання судового провадження, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
 
566. 5. Заява про відновлення втраченого судового провадження для виконання судового рішення може бути подана до закінчення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Суд може поновити зазначений строк, якщо за клопотанням заявника визнає причини його пропуску поважними.
 
567. Стаття 362. Наслідки недодержання вимог до змісту заяви, залишення заяви без розгляду чи відмова у відкритті провадження за заявою
 
568. 1. У разі невідповідності заяви про відновлення втраченого судового провадження вимогам, встановленим статтею 361 цього Кодексу, застосовуються правила статті 175 цього Кодексу.
 
569. 2. Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов'язана із захистом його прав та інтересів, або заявник відкликав заяву про відновлення втраченого судового провадження, суд своєю ухвалою повертає заяву або залишає її без розгляду, якщо провадження було відкрито.
 
570. 3. Повернення заяви або залишення її без розгляду з підстав, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження.
 
571. 4. Суд відмовляє у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження у випадках:
 
572. 1) подання заяви про відновлення судового провадження, втраченого до закінчення судового розгляду;
 
573. 2) заява подана після закінчення строку, встановленого частиною п'ятою статті 361 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення.
 
574. 5. У випадку, визначеному пунктом 1 частини четвертої цієї статті, суд роз'яснює заявнику право звернутись до суду з новим позовом в установленому цим Кодексом порядку. В ухвалі суду про відкриття провадження в новій справі у зв'язку з втратою незакінченого провадження обов'язково має бути зазначено про цю обставину.
 
575. Стаття 363. Розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження
 
576. 1. При розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги:
 
577. а) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо);
 
578. б) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів;
 
579. в) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи;
 
580. г) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи;
 
581. ґ) відомості Єдиного державного реєстру судових рішень;
 
582. д) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі;
 
583. е) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.
 
584. 2. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.
 
585. 3. Розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом, протягом тридцяти днів з дня надходження заяви до суду.
 
586. Стаття 364. Ухвала суду за наслідками розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження
 
587. 1. На підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
 
588. 2. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з утраченого провадження.
 
589. 3. У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз'яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.
 
590. Стаття 365. Звільнення заявника від судових витрат
 
591. 1. У справі про відновлення втраченого судового провадження заявник звільняється від сплати судових витрат. У разі подання завідомо неправдивої заяви судові витрати, понесені іншими учасниками справи, відшкодовуються заявником у повному обсязі, про що суд постановляє ухвалу.
 
592. РОЗДІЛ ІХ
 
593. ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНИХ ОСІБ
 
594. Стаття 366. Процесуальні права і обов'язки іноземних осіб
 
595. 1. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
 
596. Стаття 367. Підсудність судам справ за участю іноземних осіб
 
597. 1. Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
 
598. Стаття 368. Звернення господарських судів із судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави
 
599. 1. У разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
 
600. 2. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
 
601. Стаття 369. Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги
 
602. 1. Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги повинні відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам частин другої - четвертої цієї статті.
 
603. 2. У судовому дорученні про надання правової допомоги зазначається:
 
604. 1) назва суду, що розглядає справу;
 
605. 2) за наявності міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна і держава, до якої звернено доручення, -посилання на його положення;
 
606. 3) найменування справи, що розглядається;
 
607. 4) прізвище, ім'я, по батькові та рік народження фізичної особи або найменування юридичної особи, відомості про її місце проживання (перебування) або місцезнаходження та інші дані, необхідні для виконання доручення;
 
608. 5) процесуальне становище осіб, стосовно яких необхідно вчинити процесуальні дії;
 
609. 6) чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити;
 
610. 7) інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає іноземний суд, який виконуватиме доручення.
 
611. 3. Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
 
612. 4. Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що додано до нього, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.
 
613. Стаття 370. Виконання в Україні судових доручень іноземних судів
 
614. 1. Суд виконує доручення іноземних судів щодо надання правової допомоги - вручення викликів до суду чи інших документів, допит сторін чи свідків, проведення експертизи чи огляду на місці, вчинення інших процесуальних дій, передані їм у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено, -дипломатичними каналами.
 
615. 2. Судове доручення не приймається до виконання, якщо воно:
 
616. 1) може призвести до порушення суверенітету України або створити загрозу її національній безпеці;
 
617. 2) не належить до юрисдикції цього суду;
 
618. 3) суперечить закону або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
 
619. 3. Виконання судового доручення здійснюється відповідно до цього Кодексу. На прохання іноземного суду процесуальні дії можуть вчинятися під час виконання судового доручення із застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України.
 
620. 4. У разі надходження від іноземного суду прохання щодо особистої присутності його уповноважених представників чи учасників судового розгляду під час виконання судового доручення суд, який його виконує, вирішує питання про надання згоди на таку участь.
 
621. 5. Виконання судового доручення підтверджується протоколом судового засідання, іншими документами, складеними чи отриманими в ході виконання доручення, які засвідчуються підписом судді та скріплюються гербовою печаткою.
 
622. 6. У разі неможливості виконання судового доручення суд у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - дипломатичними каналами повертає це доручення іноземного суду без виконання із зазначенням причин та подає відповідні документи, що це підтверджують.
 
623. Стаття 371. Виконання доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів
 
624. 1. Доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів виконується у судовому засіданні або уповноваженим працівником суду за місцем проживання (перебування, місцем роботи) фізичної особи чи місцезнаходженням юридичної особи.
 
625. 2. Виклик до суду чи інші документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, вручаються особисто фізичній особі чи її представникові або представникові юридичної особи під розписку.
 
626. 3. У виклику до суду, який направляється з метою виконання доручення іноземного суду про вручення документів згідно із частинами п'ятою і шостою цієї статті зазначається інформація про наслідки відмови від отримання документів та неявки до суду для отримання документів.
 
627. 4. У разі якщо особа, якій необхідно вручити виклик до суду чи інші документи за дорученням іноземного суду, перебуває під вартою або відбуває такий вид покарання, як довічне позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешт, суд надсилає документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, до адміністрації місця тримання особи, яка здійснює їх вручення під розписку та негайно надсилає розписку і письмові пояснення цієї особи до суду.
 
628. 5. У разі відмови особи отримати виклик до суду чи інші документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, суддя, уповноважений працівник суду, представник адміністрації місця тримання особи робить відповідну позначку на документах, що підлягають врученню. У такому разі документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, вважаються врученими.
 
629. 6. У разі неявки до суду без поважних причин особи, яку належним чином повідомлено про день, час та місце судового засідання, якій мають бути вручені виклик до суду чи інші документи за дорученням іноземного суду, такі документи вважаються врученими.
 
630. 7. Доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів вважається виконаним у день, коли особа або її представник отримали такі документи чи відмовилися від їх отримання або якщо така особа чи її представник, яких належним чином повідомлено про день, час та місце судового засідання, на якому має бути вручено виклик до суду чи інші документи, без поважних причин не з'явилися до суду - у день такого судового засідання.
 
631. 8. Виконання доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів підтверджується протоколом судового засідання, у якому зазначаються заяви чи повідомлення, зроблені особами у зв'язку з отриманням документів, а також підтвердженням про повідомлення особи про необхідність явки до суду для отримання документів та іншими документами, складеними чи отриманими в ході виконання доручення, які засвідчуються підписом судді та скріплюються гербовою печаткою.
 
632. Стаття 372. Виконання судових доручень закордонними дипломатичними установами України
 
633. 1. Судове доручення про вручення документів громадянину України, який проживає на території іноземної держави, може бути виконано працівниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у відповідній державі. Такі документи особа отримує добровільно. Вручення документа здійснюється під розписку із зазначенням дати вручення, підписується посадовою особою та скріплюється печаткою відповідної закордонної дипломатичної установи України.
 
634. 2. Доручення суду про виконання певних процесуальних дій стосовно громадянина України, який проживає на території іноземної держави, може бути виконано працівниками дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, якщо це передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У разі вчинення певних процесуальних дій складається протокол, що підписується особою, стосовно якої вчинено процесуальні дії, та особою, яка вчинила процесуальні дії, і скріплюється печаткою відповідної закордонної дипломатичної установи України. У протоколі зазначаються день, час і місце виконання доручення.
 
635. 3. Під час виконання судового доручення застосовується процесуальний закон України. Для виконання доручення не можуть застосовуватися примусові заходи.