Кількість абзаців - 899 Розмітка (ліва колонка)


"Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (до розділу ІІ проекту Закону (ч.2.3)) (Друге читання)

0. 1. Якщо під час судових дебатів виникає необхідність з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справі. Після закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати проводяться в загальному порядку.
 
1. Стаття 245. Вихід суду для ухвалення рішення
 
2. 1. Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його проголошення.
 
3. 2. Якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з'ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення певної процесуальної дії, суд, не приймаючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду.
 
4. 3. Розгляд справи у випадку, встановленому частиною другою цієї статті, проводиться виключно в межах з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.
 
5. 4. Після закінчення поновленого розгляду справи суд залежно від його результатів відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у даному судовому засіданні виявилося неможливим, оголошує перерву.
 
6. Стаття 246. Таємниця нарадчої кімнати
 
7. 1. Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу.
 
8. 2. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи.
 
9. 3. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті.
 
10. Стаття 247. Ухвалення рішення про судові витрати
 
11. 1. Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
 
12. 2. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
 
13. 3. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 271 цього Кодексу.
 
14. Глава 7. Фіксування судового процесу
 
15. Стаття 248. Фіксування судового засідання технічними засобами
 
16. 1. Суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
 
17. За наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного запису.
 
18. 2. Фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
 
19. 3. Повне або часткове відтворення технічного запису судового засідання здійснюється на вимогу учасника справи, або за ініціативою суду.
 
20. 4. Носій інформації, на який здійснювався технічний запис судового засідання, є додатком до протоколу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи.
 
21. 5. Учасник справи має право отримати копію інформації з носія, на який здійснювався технічний запис судового процесу.
 
22. 6. Розмір судового збору за видачу в електронній формі копії технічного запису судового засідання встановлюється законом.
 
23. Стаття 249. Протокол судового засідання
 
24. 1. У судовому засіданні секретар судового засідання забезпечує ведення протоколу судового засідання, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
 
25. 2. У протоколі судового засідання зазначаються такі відомості:
 
26. 1) рік, місяць, число і місце судового засідання;
 
27. 2) найменування суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді, секретаря судового засідання;
 
28. 3) справа, що розглядається, імена (найменування) сторін та інших учасників справи;
 
29. 4) порядковий номер вчинення процесуальної дії;
 
30. 5) назва процесуальної дії;
 
31. 6) час вчинення процесуальної дії;
 
32. 7) ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати;
 
33. 8) інші відомості, визначені цим Кодексом.
 
34. 3. Протокол судового засідання ведеться секретарем судового засідання та підписується ним невідкладно, але не пізніше наступного дня після судового засідання і приєднується до справи.
 
35. Стаття 250. Зауваження щодо технічного запису судового засідання, протоколу судового засідання та їх розгляд
 
36. 1. Учасники справи мають право ознайомитися із технічним записом судового засідання, протоколом судового засідання та протягом п'яти днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису.
 
37. 2. Головуючий розглядає зауваження щодо технічного запису судового засідання та протоколу судового засідання, про що постановляє відповідну ухвалу.
 
38. 3. У разі пропуску строку подання зауважень і відсутності підстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду.
 
39. 4. Зауваження щодо технічного запису судового засідання чи протоколу судового засідання повинні бути розглянуті не пізніше п'яти днів з дня їх подання.
 
40. Стаття 251. Порядок складання та оформлення протоколів про окремі процесуальні дії
 
41. 1. Під час вчинення окремої процесуальної дії поза судовим засіданням складається протокол. При його складанні можуть застосовуватися технічні засоби.
 
42. 2. У протоколі вчинення окремої процесуальної дії зазначаються такі відомості:
 
43. 1) рік, місяць, число і місце вчинення процесуальної дії;
 
44. 2) час початку вчинення процесуальної дії;
 
45. 3) найменування суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді, секретаря судового засідання;
 
46. 4) справа, що розглядається, імена (найменування) учасників справи;
 
47. 5) відомості про явку учасників справи, експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків;
 
48. 6) відомості про роз'яснення сторонам та іншим учасникам справи, їх процесуальних прав та обов'язків;
 
49. 7) усі розпорядження головуючого та постановлені ухвали;
 
50. 8) заяви і клопотання сторін та інших учасників справи;
 
51. 9) основний зміст пояснень сторін, третіх осіб, їх представників та інших учасників справи, а також показання свідків, усне роз'яснення експертами своїх висновків і відповідей на поставлені їм додаткові питання; консультацій та висновків спеціалістів;
 
52. 10) докази, а в разі якщо докази не додаються до справи, -номер, дата та зміст письмових доказів, опис доказів;
 
53. 11) час закінчення вчинення процесуальної дії;
 
54. 12) інші відомості, визначені цим Кодексом.
 
55. 3. Протокол повинен бути оформлений не пізніше наступного дня після вчинення окремої процесуальної дії.
 
56. 4. Протокол приєднується до справи.
 
57. Глава 8. Зупинення і закриття провадження у справі.
 
58. Залишення позову без розгляду
 
59. Стаття 252. Обов'язок суду зупинити провадження у справі
 
60. 1. Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі:
 
61. 1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;
 
62. 2) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан;
 
63. 3) призначення або заміни законного представника у випадках, передбачених статтею 64 цього Кодексу;
 
64. 4) надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
 
65. 5) прийняття рішення про врегулювання спору за участі судді.
 
66. 2. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
 
67. Стаття 253. Право суду зупинити провадження у справі
 
68. 1. Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках:
 
69. 1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі;
 
70. 2) захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу;
 
71. 3) перебування учасника справи у довгостроковому службовому відрядженні;
 
72. 4) розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності;
 
73. 5) призначення судом експертизи;
 
74. 6) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 88 цього Кодексу;
 
75. 7) надходження заяви про відвід;
 
76. 8) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;
 
77. 9) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом;
 
78. 10) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду;
 
79. 11) якщо суд доходить висновку про неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства. Суд не може посилатися на неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
 
80. 2. Суд не зупиняє провадження у випадках, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника.
 
81. 3. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
 
82. Стаття 254. Строки, на які зупиняється провадження у справі
 
83. 1. Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених:
 
84. 1) пунктами 1, 3 частини першої статті 252 цього Кодексу - до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника;
 
85. 2) пунктом 2 частини першої статті 252 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан;
 
86. 3) пунктом 4 частини першої статті 252 цього Кодексу - до закінчення строку для примирення, визначеного судом;
 
87. 4) пунктом 5 частини першої статті 252 цього Кодексу - до припинення врегулювання спору за участі судді;
 
88. 5) пунктами 1 та 3 частини першої статті 253 цього Кодексу - до припинення перебування на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; у службовому відрядженні;
 
89. 6) пунктом 2 частини першої статті 253 цього Кодексу - на час хвороби сторони;
 
90. 7) пунктом 4 частини першої статті 253 цього Кодексу - до розшуку відповідача;
 
91. 8) пунктом 5 частини першої статті 253 цього Кодексу - на час проведення експертизи;
 
92. 9) пунктом 6 частини першої статті 253 цього Кодексу - до надходження відповіді від суду на доручення щодо збирання доказів;
 
93. 10) пунктом 7 частини першої статті 253 цього Кодексу - до вирішення питання про відвід;
 
94. 11) пунктом 8 частини першої статті 253 цього Кодексу - до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів;
 
95. 12) пунктом 9 частини першої статті 253 цього Кодексу - до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом;
 
96. 13) пунктом 10 частини першої статті 253 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку;
 
97. 14) пунктом 11 частини першої статті 253 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
 
98. Стаття 255. Поновлення провадження у справі
 
99. 1. Провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
 
100. 2. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується.
 
101. 3. Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій його було зупинено.
 
102. Стаття 256. Підстави закриття провадження у справі
 
103. 1. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:
 
104. 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;
 
105. 2) відсутній предмет спору;
 
106. 3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;
 
107. 4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;
 
108. 5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом;
 
109. 6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 187 цього Кодексу;
 
110. 7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
 
111. 8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
 
112. 2. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
 
113. 3. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
 
114. Стаття 257. Наслідки закриття провадження у справі
 
115. 1. Якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 256 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
 
116. 2. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
 
117. Стаття 258. Залишення позову без розгляду
 
118. 1. Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо:
 
119. 1) позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності;
 
120. 2) позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
 
121. 3) належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи;
 
122. 4) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
 
123. 5) позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду;
 
124. 6) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору, надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;
 
125. 7) дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;
 
126. 8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 176 і 178 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;
 
127. 9) позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору;
 
128. 10) позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду;
 
129. 11) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього ж суду інший позов (позови) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;
 
130. 12) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
 
131. 2. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
 
132. 3. В ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
 
133. Глава 9. Судові рішення
 
134. Стаття 259. Види судових рішень
 
135. 1. Судовими рішеннями є:
 
136. 1) ухвали;
 
137. 2) рішення;
 
138. 3) постанови;
 
139. 4) судові накази.
 
140. 2. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
 
141. 3. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
 
142. 4. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.
 
143. 5. У випадках, передбачених цим Кодексом судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.
 
144. Стаття 260. Порядок ухвалення судових рішень
 
145. 1. Суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
 
146. 2. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
 
147. 3. Якщо в одному провадженні об'єднані кілька взаємопов'язаних самостійних вимог, суд може ухвалити по будь-якій вимозі часткове рішення та продовжити провадження в частині невирішених вимог. Якщо за вимогами, об'єднаними в одне провадження, відповідачем є одна особа, ухвалення часткового рішення не допускається у разі обґрунтованих заперечень з боку відповідача.
 
148. Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
 
149. 4. Ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
 
150. 5. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.
 
151. 6. У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк не більше десяти, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
 
152. Судове рішення, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи.
 
153. 7. Виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.
 
154. 8. Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.
 
155. Судові рішення викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, що входять до складу колегії).
 
156. Стаття 261. Зміст ухвали суду
 
157. 1. Ухвала, що викладається окремим документом, складається з:
 
158. 1) вступної частини із зазначенням:
 
159. а) дати і місця її постановлення;
 
160. б) найменування суду, прізвища та ініціалів судді (суддів);
 
161. в) імен (найменувань) учасників справи;
 
162. 2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, що його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою;
 
163. 3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов до висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;
 
164. 4) резолютивної частини із зазначенням:
 
165. а) висновків суду;
 
166. б) строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
 
167. 2. Ухвала, постановлена відповідно до статей 461, 480 та 488 цього Кодексу, також повинна відповідати вимогам, що містяться у зазначених статтях.
 
168. Стаття 262. Набрання ухвалою законної сили
 
169. 1. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
 
170. 2. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
 
171. Стаття 263. Окрема ухвала суду
 
172. 1. Суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
 
173. 2. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.
 
174. 3. Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких входить притягнення вказаних осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.
 
175. 4. Суд постановляє окрему ухвалу щодо свідка, експерта чи перекладача у разі виявлення під час розгляду справи відповідно неправдивих показань, неправдивого висновку експерта чи неправильного перекладу, підробки доказів та направляє її прокурору чи органу досудового розслідування.
 
176. 5. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
 
177. 6. Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
 
178. 7. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді в залежності від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
 
179. 8. Окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.
 
180. 9. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду оскарженню не підлягає.
 
181. 10. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
 
182. 11. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.
 
183. Стаття 264. Законність і обґрунтованість судового рішення
 
184. 1. Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
 
185. 2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
 
186. 3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
 
187. 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
 
188. 5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
 
189. 6. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 207 цього Кодексу.
 
190. Стаття 265. Питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду
 
191. 1. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
 
192. 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
 
193. 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
 
194. 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
 
195. 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
 
196. 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
 
197. 6) як розподілити між сторонами судові витрати;
 
198. 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
 
199. 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
 
200. 2. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
 
201. 3. Ухвалюючи рішення у справі, суд, за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний із предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.
 
202. Стаття 266. Зміст рішення суду
 
203. 1. Рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.
 
204. 2. У вступній частині рішення зазначаються:
 
205. 1) дата і місце його ухвалення;
 
206. 2) найменування суду;
 
207. 3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів;
 
208. 4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання;
 
209. 5) номер справи;
 
210. 6) ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи;
 
211. 7) вимоги позивача;
 
212. 8) прізвища та ініціали представників учасників справи.
 
213. 3. В описовій частині рішення зазначаються:
 
214. 1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача;
 
215. 2) заяви, клопотання;
 
216. 3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
 
217. 4. У мотивувальній частині рішення зазначаються:
 
218. 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;
 
219. 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;
 
220. 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмету спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;
 
221. 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду;
 
222. 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;
 
223. 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
 
224. 5. У резолютивній частині рішення зазначаються:
 
225. 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково по кожній з заявлених вимог;
 
226. 2) розподіл судових витрат;
 
227. 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження;
 
228. 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України;
 
229. 6. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково по кожній з заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).
 
230. 7. У разі необхідності, у резолютивній частині також вказується про:
 
231. 1) порядок і строк виконання рішення;
 
232. 2) надання відстрочення або розстрочення виконання рішення;
 
233. 3) забезпечення виконання рішення;
 
234. 4) повернення судового збору;
 
235. 5) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат;
 
236. 6) дата складення повного судового рішення.
 
237. 8. При розгляді первісного і зустрічного позовів та при розгляді позову третьої особи з самостійними вимогами у рішенні вказуються результати розгляду кожного з позовів.
 
238. 9. У спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
 
239. 10. Суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
 
240. 11. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), яка здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якої можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VІІ цього Кодексу.
 
241. 12. У разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
 
242. 13. У разі визнання судом недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна, а також у разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, суд накладає на таке майно арешт. Такий арешт може бути скасовано з підстав, передбачених законом.
 
243. Стаття 267. Рішення суду на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів
 
244. 1. Суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
 
245. Стаття 268. Визначення порядку і строку виконання рішення суду, забезпечення його виконання
 
246. 1. Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
 
247. 2. Забезпечення виконання рішення здійснюється в порядку забезпечення позову. Забезпечення виконання рішення скасовується після повного виконання відповідачем рішення суду.
 
248. Стаття 269. Проголошення судового рішення
 
249. 1. Рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частину рішення суду.
 
250. 2. При проголошенні рішення суду суддя не оголошує наступні відомості щодо учасників справи:
 
251. 1) місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв'язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;
 
252. 2) реєстраційні номери транспортних засобів;
 
253. 3) номери банківських рахунків, номери платіжних карток;
 
254. 4) інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувались в закритому судовому засіданні.
 
255. 3. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.
 
256. 4. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
 
257. 5. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
 
258. 6. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення.
 
259. 7. Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
 
260. 8. Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених статтею 270 цього Кодексу.
 
261. 9. Ухвали суду проголошуються негайно після їх постановлення за правилами проголошення рішень суду.
 
262. 10. В ухвалі, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку.
 
263. Стаття 270. Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні
 
264. 1. Суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.
 
265. 2. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участі учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.
 
266. 3. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів після її надходження.
 
267. 4. Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.
 
268. Стаття 271. Додаткове рішення суду
 
269. 1. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
 
270. 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
 
271. 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, які треба виконати;
 
272. 3) судом не вирішено питання про судові витрати;
 
273. 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 431 цього Кодексу;
 
274. 2. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
 
275. 3. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому ж складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
 
276. 4. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
 
277. 5. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
 
278. Стаття 272. Роз'яснення судового рішення
 
279. 1. За заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
 
280. 2. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
 
281. 3. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності, суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.
 
282. 4. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
 
283. Стаття 273. Вручення судового рішення
 
284. 1. Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
 
285. 2. У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їх заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.
 
286. 3. У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня.
 
287. 4. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.
 
288. 5. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, -у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
 
289. 6. Днем вручення судового рішення є:
 
290. 1) день вручення судового рішення під розписку;
 
291. 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
 
292. 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
 
293. 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місця знаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
 
294. 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місця знаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
 
295. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше, ніж о 17: 00, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
 
296. 7. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
 
297. 8. Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії або накладено арешт на його майно і виконання такого рішення потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, в тому числі внесення записів до відповідних реєстрів, копія такого судового рішення також надсилається судом цим органам та (або) особам у строки та порядку, визначені цією статтею для негайного виконання.
 
298. 9. Копії судових рішень можуть бути видані повторно за заявою особи у порядку, встановленому законодавством.
 
299. 10. Судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
 
300. 11. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
 
301. 12. Особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи чи обов'язки може отримати в суді, який розглядав справу як суд першої інстанції, копію рішення, що є в матеріалах цієї справи, ухваленого судом будь-якої інстанції.
 
302. Стаття 274. Набрання рішенням суду законної сили
 
303. 1. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
 
304. 2. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
 
305. 3. Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.
 
306. 4. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
 
307. Глава 10. Розгляд справ у порядку спрощеного провадження
 
308. Стаття 275. Справи, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження
 
309. 1. У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи:
 
310. 1) визнані судом малозначними;
 
311. 2) що виникають з трудових відносин.
 
312. 2. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
 
313. 3. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
 
314. 1) ціну позову;
 
315. 2) значення справи для сторін;
 
316. 3) обраний позивачем спосіб захисту;
 
317. 4) категорію та складність справи;
 
318. 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;
 
319. 6) кількість сторін та інших учасників справи;
 
320. 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;
 
321. 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
 
322. 4. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
 
323. 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя;
 
324. 2) щодо спадкування;
 
325. 3) щодо приватизації державного житлового фонду;
 
326. 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу;
 
327. 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
 
328. 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.
 
329. 5. Суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову, відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
 
330. Стаття 276. Строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження
 
331. 1. Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
 
332. Стаття 277. Клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження
 
333. 1. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститись у ній.
 
334. 2. Таке клопотання має стосуватися розгляду в порядку спрощеного позовного провадження всієї справи і не може стосуватись лише певної частини позовних вимог, інакше суд не приймає його до розгляду, про що зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.
 
335. Стаття 278. Вирішення питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження
 
336. 1. Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
 
337. 2. У випадку, передбаченому частиною другою статті 275 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:
 
338. 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або
 
339. 2) відмовити в його задоволенні та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.
 
340. 3. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, в ухвалі про відкриття провадження у справі визначається дата, час і місце судового засідання для розгляду справи по суті.
 
341. 4. Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд в залежності від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:
 
342. 1) про залишення заяви відповідача без задоволення;
 
343. 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
 
344. 5. Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.
 
345. 6. Якщо суд ухвалив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.
 
346. 7. Частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
 
347. Стаття 279. Особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні
 
348. 1. Відзив подається протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
 
349. 2. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
 
350. 3. Треті особи мають право подати пояснення щодо позову в строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів із дня його отримання.
 
351. Стаття 280. Особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження
 
352. 1. Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
 
353. 2. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання.
 
354. 3. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
 
355. 4. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
 
356. 5. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
 
357. 6. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
 
358. 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
 
359. 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
 
360. 7. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
 
361. 8. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
 
362. Глава 11. Заочний розгляд справи
 
363. Стаття 281. Умови проведення заочного розгляду справи
 
364. 1. Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за наявності всіх наступних умов:
 
365. 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
 
366. 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
 
367. 3) відповідач не подав відзив;
 
368. 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
 
369. 2. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
 
370. 3. У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.
 
371. Стаття 282. Порядок заочного розгляду справи
 
372. 1. Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
 
373. 2. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.
 
374. Стаття 283. Форма і зміст заочного рішення
 
375. 1. За формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 264 і 266 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
 
376. Стаття 284. Повідомлення про заочне рішення
 
377. 1. Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 273 цього Кодексу.
 
378. Стаття 285. Порядок і строк подання заяви про перегляд заочного рішення
 
379. 1. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
 
380. 2. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
 
381. 3. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
 
382. 4. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
 
383. Стаття 286. Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення
 
384. 1. Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі.
 
385. 2. У заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено:
 
386. 1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення;
 
387. 2) ім'я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв'язку;
 
388. 3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це;
 
389. 4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача;
 
390. 5) клопотання про перегляд заочного рішення;
 
391. 6) перелік доданих до заяви матеріалів.
 
392. 3. Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає.
 
393. 4. До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії за кількістю учасників справи, та копії всіх доданих до неї матеріалів.
 
394. 5. До заяви про перегляд заочного рішення, поданої представником відповідача, додається довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження.
 
395. 6. До заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору.
 
396. 7. До заяви про перегляд заочного рішення додаються докази, на які посилається заявник.
 
397. 8. До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення статті 186 цього Кодексу.
 
398. Стаття 287. Дії суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення
 
399. 1. Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви.
 
400. 2. Заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження.
 
401. Стаття 288. Порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення
 
402. 1. Заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
 
403. 2. Головуючий відкриває судове засідання і з'ясовує, хто з учасників справи з'явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви і з'ясовує думку сторін та інших учасників справи щодо вимог про перегляд заочного рішення.
 
404. 3. У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:
 
405. 1) залишити заяву без задоволення;
 
406. 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
 
407. 4. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
 
408. Стаття 289. Скасування та оскарження заочного рішення
 
409. 1. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
 
410. 2. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
 
411. 3. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
 
412. Стаття 290. Законна сила заочного рішення
 
413. 1. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
 
414. Глава 12. Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх витребування
 
415. Стаття 291. Пред'явлення позову про визнання необґрунтованими активів та їх витребування
 
416. 1. Позов про визнання необґрунтованими активів та їх витребування від визначених в цій статті осіб подається в інтересах держави прокурором упродовж строку загальної позовної давності з дня набрання законної сили обвинувальним вироком щодо особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
 
417. 2. Позов про визнання необґрунтованими активів та їх витребування може бути пред'явлено до:
 
418. 1) особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої набрав законної сили обвинувальний вирок суду за вчинення корупційного злочину або легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;
 
419. 2) особи, пов'язаної з особою, зазначеною у пункті 1 цієї частини, -юридичної особи, яка є власником (користувачем) майна, стосовно якого існують докази того, що воно отримано або що ним користується чи розпоряджається (розпоряджалася) особа, зазначена у пункті 1 цієї частини.
 
420. У разі пред'явлення позову до особи, зазначеної у пункті 1 цієї частини, прокурор вживає заходів щодо встановлення майна, стосовно якого існують докази того, що воно отримано особою, зазначеною у пункті 1 цієї частини, або що ним користується чи розпоряджається (розпоряджалася) така особа. У разі встановлення такого майна, обов'язковим є також пред'явлення позову до юридичної особи, яка є його власником (користувачем).
 
421. 3. Для цілей цієї глави:
 
422. 1) термін "активи" означає грошові кошти або інше майно, а також доходи від них;
 
423. 2) особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції".
 
424. Стаття 292. Визнання необґрунтованими активів
 
425. 1. Суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті на законній підставі.
 
426. Стаття 293. Правові наслідки визнання активів необґрунтованими
 
427. 1. Активи, визнані судом відповідно до статті 292 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави.
 
428. 2. Якщо суд відповідно до статті 292 цього Кодексу визнає необґрунтованими частину активів, в дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість.
 
429. 3. У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов'язок сплатити вартість таких активів.
 
430. 4. Стягнення в дохід держави активів, визнаних судом необґрунтованими, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", крім випадків здійснення такого стягнення в порядку, встановленому Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".
 
431. Розділ ІV
 
432. ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ
 
433. Глава 1. Загальні положення
 
434. Стаття 294. Окреме провадження
 
435. 1. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
 
436. 2. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:
 
437. 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
 
438. 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
 
439. 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;
 
440. 4) усиновлення;
 
441. 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;
 
442. 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;
 
443. 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;
 
444. 8) визнання спадщини відумерлою;
 
445. 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
 
446. 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
 
447. 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
 
448. 3. У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
 
449. 4. У випадках, встановлених пунктами 1, 3, 4, 9, 10 частини другої цієї статті, розгляд справ проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних.
 
450. Стаття 295. Порядок розгляду справ окремого провадження
 
451. 1. Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
 
452. 2. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
 
453. 3. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ, встановлені цим розділом.
 
454. 4. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
 
455. Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі, може бути розглянута судом за участю представника такої особи.
 
456. 5. Справи окремого провадження не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв'язку з укладенням мирової угоди.
 
457. 6. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
 
458. 7. При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
 
459. 8. У рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.
 
460. Глава 2. Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи
 
461. Стаття 296. Підсудність
 
462. 1. Заяв про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі - за місцезнаходженням цього закладу.
 
463. 2. Підсудність справ про обмеження цивільної дієздатності чи визнання недієздатним громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду.
 
464. Стаття 297. Особи, які можуть бути заявниками
 
465. 1. Заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано членами її сім'ї, органом опіки та піклування, наркологічним або психіатричним закладом.
 
466. 2. Заяву про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права може бути подано батьками (усиновлювачами), піклувальниками, органом опіки та піклування.
 
467. 3. Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом.
 
468. Стаття 298. Зміст заяви
 
469. 1. У заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи мають бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
 
470. 2. У заяві про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права мають бути викладені обставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші наслідки для неповнолітнього здійснення ним цього права.
 
471. 3. У заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
 
472. Стаття 299. Призначення експертизи
 
473. 1. Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.
 
474. 2. У виняткових випадках, коли особа щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу.
 
475. Стаття 300. Розгляд справ
 
476. 1. Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров'я особи щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.
 
477. Питання про виклик фізичної особи щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров'я.
 
478. Для визначення фактичної можливості такої особи з'явитися в судове засідання, а також про можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну експертизу.
 
479. 2. Судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.
 
480. 3. Суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно без достатньої для цього підстави, стягує із заявника всі судові витрати.
 
481. Стаття 301. Рішення суду
 
482. 1. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
 
483. 2. Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу.
 
484. Суд розглядає питання про звільнення опікуна або піклувальника в судовому засіданні з повідомленням заінтересованих осіб. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про звільнення опікуна або піклувальника.
 
485. 3. Скасування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, здійснюється за рішенням суду за заявою самої фізичної особи, її піклувальника, членів сім'ї або органу опіки та піклування.
 
486. 4. Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім'ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною.
 
487. 5. Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.
 
488. 6. Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
 
489. 7. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною першою цієї статті.
 
490. 8. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.
 
491. 9. Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною до закінчення строку його дії в порядку, встановленому статтею 300 цього Кодексу.
 
492. Глава 3. Розгляд судом справ про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності
 
493. Стаття 302. Підсудність
 
494. 1. Заява неповнолітньої особи, яка досягла шістнадцятирічного віку, про надання їй повної цивільної дієздатності у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, за відсутності згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника подається до суду за місцем її проживання.
 
495. 2. Підсудність справ про надання неповнолітній особі - громадянину України, який проживає за її межами, у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, повної цивільної дієздатності, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду.
 
496. Стаття 303. Зміст заяви
 
497. 1. У заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності повинні бути викладені дані про те, що неповнолітня особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного стану.
 
498. Стаття 304. Розгляд справи
 
499. 1. Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності суд розглядає за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представників органів опіки та піклування. Участь представників органів опіки та піклування у розгляді справи є обов'язковою.
 
500. Стаття 305. Рішення суду
 
501. 1. Суд, розглянувши заяву про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності по суті, ухвалює рішення, яким задовольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника.
 
502. 2. У разі задоволення заявленої вимоги неповнолітній особі надається повна цивільна дієздатність після набрання рішенням суду законної сили.
 
503. 3. Рішення суду про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності після набрання ним законної сили надсилається органові опіки та піклування.
 
504. Глава 4. Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою
 
505. Стаття 306. Підсудність
 
506. 1. Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
 
507. Стаття 307. Зміст заяви
 
508. 1. У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
 
509. Стаття 308. Підготовка справи до розгляду
 
510. 1. Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.
 
511. 2. Одночасно суд вживає заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено.
 
512. Стаття 309. Розгляд справи
 
513. 1. Суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою.
 
514. 2. Після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, -відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. У разі наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.
 
515. Стаття 310. Дії суду в разі появи фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою
 
516. 1. У разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або померлою, або іншою заінтересованою особою.
 
517. 2. Копію рішення суд надсилає відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для анулювання актового запису про смерть.
 
518. Глава 5. Розгляд судом справ про усиновлення
 
519. Стаття 311. Підсудність
 
520. 1. Заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.
 
521. Стаття 312. Зміст заяви
 
522. 1. Заява про усиновлення дитини повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, ім'я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан здоров'я дитини. Заява про усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір'ю або батьком дитини.
 
523. 2. До заяви про усиновлення дитини за наявності мають бути додані такі документи:
 
524. 1) копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, -при усиновленні дитини одним із подружжя;
 
525. 2) медичний висновок про стан здоров'я заявника;
 
526. 3) довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи;
 
527. 4) документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням;
 
528. 5) інші документи, визначені законом.
 
529. 3. До заяви про усиновлення дитини особами без громадянства, що постійно проживають за межами України, або іноземцями, крім документів, зазначених у частині другій цієї статті, додаються дозвіл уповноваженого органу виконавчої влади, висновок компетентного органу відповідної держави про умови їх життя і можливість бути усиновлювачами, дозвіл компетентного органу відповідної держави на в'їзд усиновленої дитини та її постійне проживання на території цієї держави, зобов'язання усиновлювача, оформлене в нотаріальному порядку, про надання представникам дипломатичної установи України за кордоном інформації про усиновлену дитину та можливості спілкування з дитиною.
 
530. 4. До заяви громадян України про усиновлення дитини, яка є громадянином іншої держави, крім документів, зазначених у частині другій цієї статті, додаються згода законного представника дитини та згода компетентного органу держави, громадянином якої є дитина.
 
531. 5. Документи усиновлювачів, які є громадянами інших держав, мають бути у встановленому законодавством порядку легалізовані, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Такі документи повинні бути перекладені українською мовою, а переклад має бути засвідчений нотаріально.
 
532. 6. Заява про усиновлення повнолітньої особи повинна містити відомості, зазначені у частині першій цієї статті, а також дані про відсутність матері, батька або позбавлення піклування. До заяви мають бути додані документи, зазначені у пункті 1 частини другої цієї статті, а також згода особи на усиновлення.
 
533. Стаття 313. Підготовка справи до розгляду
 
534. 1. Суддя під час підготовки справи про усиновлення дитини до розгляду вирішує питання про участь у ній як заінтересованих осіб відповідного органу опіки та піклування, а у справах, провадження в яких відкрито за заявами іноземних громадян, -уповноваженого органу виконавчої влади.
 
535. 2. Орган опіки та піклування повинен подати суду висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.
 
536. 3. До висновку органу опіки та піклування мають бути додані:
 
537. 1) акт обстеження умов життя заявника, складений за місцем його проживання;
 
538. 2) свідоцтво про народження дитини;
 
539. 3) медичний висновок про стан здоров'я дитини, про її фізичний і розумовий розвиток;
 
540. 4) у випадках, встановлених законом, згода батьків, опікуна, піклувальника дитини, закладу охорони здоров'я або навчального закладу, а також самої дитини на усиновлення.
 
541. Суд у разі необхідності може вимагати подання інших документів.
 
542. Стаття 314. Розгляд справи
 
543. 1. Суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов'язковою участю заявника, органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.
 
544. 2. Суд розглядає справу про усиновлення повнолітньої особи з обов'язковою участю заявника (заявників), усиновлюваної особи, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.
 
545. 3. Для забезпечення таємниці усиновлення у випадках, встановлених Сімейним кодексом України, суд розглядає справу в закритому судовому засіданні.
 
546. 4. Суд перевіряє законність підстав для усиновлення, в тому числі наявність згоди усиновлюваної дитини, якщо така згода є необхідною, або наявність згоди усиновлюваної повнолітньої особи.
 
547. Стаття 315. Рішення суду
 
548. 1. За результатами розгляду заяви про усиновлення суд ухвалює рішення.
 
549. 2. У разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивній частині рішення про усиновлення дитини або повнолітньої особи заявником (заявниками).
 
550. 3. За клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками.
 
551. 4. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на рахунок заявника (заявників).
 
552. 5. Якщо після ухвалення рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили батьки дитини відкликали свою згоду на її усиновлення, суд скасовує своє рішення і поновлює розгляд справи.
 
553. 6. У разі відкликання заяви про усиновлення після ухвалення рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили, суд скасовує своє рішення і залишає заяву без розгляду.
 
554. 7. Усиновлення вважається здійсненим із дня набрання законної сили рішенням суду. Для внесення змін до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолітньої особи копія рішення суду надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення, а у справах про усиновлення дітей іноземцями - також до уповноваженого органу виконавчої влади.
 
555. Глава 6. Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення
 
556. Стаття 316. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення
 
557. 1. Суд розглядає справи про встановлення факту:
 
558. 1) родинних відносин між фізичними особами;
 
559. 2) перебування фізичної особи на утриманні;
 
560. 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
 
561. 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
 
562. 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
 
563. 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
 
564. 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
 
565. 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
 
566. 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
 
567. 2. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
 
568. 3. Справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
 
569. 4. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, -залишає заяву без розгляду.
 
570. Стаття 317. Підсудність
 
571. 1. Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
 
572. 2. Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду.
 
573. Стаття 318. Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України
 
574. 1. Заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
 
575. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
 
576. 2. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
 
577. 3. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
 
578. 4. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
 
579. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
 
580. 5. Копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
 
581. Стаття 319. Зміст заяви
 
582. 1. У заяві повинно бути зазначено:
 
583. 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
 
584. 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
 
585. 3) докази, що підтверджують факт.
 
586. 2. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
 
587. Стаття 320. Зміст рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення
 
588. 1. У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
 
589. 2. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
 
590. Глава 7. Розгляд судом справ про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі
 
591. Стаття 321. Підсудність
 
592. 1. Особа, яка втратила цінний папір на пред'явника або вексель, може звернутися до суду із заявою про визнання їх недійсними і про відновлення її прав на втрачений цінний папір.
 
593. 2. Заява подається до суду за місцезнаходженням емітента цінного папера на пред'явника або за місцем платежу за векселем.
 
594. Стаття 322. Зміст заяви
 
595. 1. У заяві до суду про визнання втраченого цінного папера на пред'явника або векселя недійсним та відновлення прав на них повинно бути зазначено:
 
596. 1) ім'я і місце проживання заявника, найменування та місцезнаходження юридичної особи-заявника;
 
597. 2) обставини, за яких втрачено цінний папір на пред'явника або вексель;
 
598. 3) повну і точну назву емітента втраченого цінного папера на пред'явника і його реквізити, а для векселя - вид, номер бланка, суму векселя, дату і місце складання, строк та місце платежу, найменування векселедавця та інших, відомих заявнику, зобов'язаних за векселем осіб, а також першого векселедержателя.
 
599. Стаття 323. Ухвала суду до судового розгляду
 
600. 1. Суд, одержавши заяву, своєю ухвалою постановляє:
 
601. 1) зробити публікацію про виклик держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя до суду;
 
602. 2) заборонити здійснювати будь-які операції за втраченим цінним папером на пред'явника або за векселем.
 
603. 2. Ухвала надсилається емітенту втраченого цінного папера на пред'явника. У справі про визнання недійсним втраченого векселя та відновлення прав на нього ухвала суду надсилається негайно зобов'язаним за векселем особам, якщо їх адреси відомі суду, а також, якщо строк платежу за векселем не настав, на адресу всіх нотаріусів відповідного нотаріального округу, на території якого знаходиться місце платежу за векселем. При пред'явленні векселя нотаріусу для вчинення протесту, щодо якого постановлено ухвалу, якою заборонено будь-які операції за ним, нотаріус зобов'язаний повідомити відповідний суд про пред'явлення такого векселя для вчинення протесту.
 
604. 3. З дати постановлення ухвали суду зупиняється перебіг усіх строків щодо обігу втраченого цінного папера на пред'явника або векселя, встановлених законодавством про обіг векселів.
 
605. Стаття 324. Зміст публікації
 
606. 1. Публікація про виклик держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя, з приводу яких подано заяву до суду, повинна містити інформацію, визначену пунктами 1 і 3 статті 322 цього Кодексу, а також пропозицію держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя повідомити суд у тримісячний строк про свої права на цінний папір або вексель.
 
607. 2. Публікація робиться за рахунок заявника у місцевій газеті за місцезнаходженням емітента цінного папера або за місцем платежу векселя, а також в одному з офіційних друкованих видань.
 
608. Стаття 325. Обов'язки держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя
 
609. 1. Держатель втраченого цінного папера на пред'явника або векселя повинен у встановлений строк подати до суду, який постановив ухвалу, разом з цінним папером на пред'явника або векселем заяву про те, що він є його держателем.
 
610. Стаття 326. Строк пред'явлення позову заявником до держателя втраченого цінного папера або векселя
 
611. 1. Якщо держатель втраченого цінного папера на пред'явника або векселя подасть заяву до суду, суд постановляє ухвалу про залишення заяви про визнання втраченого цінного папера на пред'явника або векселя недійсним і відновлення прав на нього без розгляду та встановлює строк для пред'явлення заявником позову в загальному порядку до держателя цього цінного папера на пред'явника або векселя про їх витребування.
 
612. 2. Строк пред'явлення позову заявником до держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя не може бути більшим двох місяців.
 
613. 3. Якщо заявник у встановлений судом строк не пред'явить позову до держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя, суд постановляє ухвалу про зняття заборони здійснювати будь-які операції за цінним папером на пред'явника або за векселем.
 
614. 4. Копія ухвали надсилається особам, зазначеним у частині другій статті 323 цього Кодексу.
 
615. Стаття 327. Призначення справи до розгляду
 
616. 1. Якщо протягом тримісячного строку з дня публікації про виклик держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя не надійде заяви, зазначеної у статті 325 цього Кодексу, суд призначає справу до розгляду.
 
617. 2. Про день розгляду справи суд повідомляє заявника, емітента втраченого цінного папера на пред'явника або зобов'язаних за векселем осіб.
 
618. Стаття 328. Вирішення справи
 
619. 1. За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення про визнання втраченого цінного папера на пред'явника або векселя недійсним або про відмову в задоволенні заявленої вимоги. Рішення про визнання втраченого цінного папера на пред'явника або векселя недійсним є підставою для видачі заявникові цінного папера на пред'явника замість визнаного недійсним або проведення визначених ним операцій; для здійснення платежу за векселем або для видачі заявникові векселя замість визнаного недійсним та для відновлення зобов'язаними за векселем особами передавальних написів.
 
620. 2. Рішення суду про визнання недійсним втраченого цінного папера на пред'явника або векселя публікується в порядку, встановленому частиною другою статті 324 цього Кодексу.
 
621. Стаття 329. Права держателя цінного папера на пред'явника або векселя щодо відшкодування збитків
 
622. 1. У разі ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні заявленої вимоги держатель цінного папера на пред'явника або векселя має право звернутися до суду із заявою про відшкодування за рахунок заявника збитків, заподіяних йому забороною здійснювати будь-які операції за цінним папером на пред'явника або за векселем.
 
623. 2. Держатель цінного папера на пред'явника або векселя, який не заявив вчасно з будь-яких причин про своє право на цінний папір на пред'явника або вексель, може пред'явити позов до особи, за якою визнано право на цінний папір на пред'явника або на вексель.
 
624. Глава 8. Розгляд судом справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність
 
625. Стаття 330. Підсудність
 
626. 1. Заява про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади за умов, визначених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцезнаходженням цієї речі органом, уповноваженим управляти майном відповідної територіальної громади.
 
627. Стаття 331. Зміст заяви
 
628. 1. У заяві про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади повинно бути зазначено, яку нерухому річ заявник просить передати у власність територіальної громади, основні характеристики нерухомої речі, посилання на документи про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, друковані засоби масової інформації, в яких було зроблено оголошення про взяття відповідної нерухомої речі на облік.
 
629. Стаття 332. Відмова в прийнятті заяви
 
630. 1. Суд відмовляє в прийнятті заяви про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади, якщо вона не взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію права на нерухоме майно, або якщо заяву подано до закінчення одного року з дня прийняття її на облік.
 
631. Стаття 333. Розгляд справи
 
632. 1. Справа про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади розглядається судом за участі заявника з обов'язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.
 
633. Стаття 334. Рішення суду
 
634. 1. Суд, встановивши, що нерухома річ є безхазяйною та взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а також що сплив один рік з дня взяття на облік нерухомої речі, ухвалює рішення про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади.
 
635. Глава 9. Розгляд судом справ про визнання спадщини відумерлою
 
636. Стаття 335. Підсудність
 
637. 1. Заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.
 
638. Стаття 336. Зміст заяви
 
639. 1. У заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.
 
640. Стаття 337. Відмова в прийнятті заяви
 
641. 1. Суд відмовляє в прийнятті заяви про визнання спадщини відумерлою, якщо заява подана до закінчення одного року з часу відкриття спадщини.
 
642. Стаття 338. Розгляд справи
 
643. 1. Справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов'язковою участю заявника та з обов'язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.
 
644. 2. Справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов'язковим залученням до участі у справі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та (або) за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.
 
645. Стаття 339. Рішення суду
 
646. 1. Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
 
647. Глава 10. Розгляд заяви про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку
 
648. Стаття 340. Підсудність
 
649. 1. За умов, визначених Законом України "Про психіатричну допомогу", заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи, а заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.
 
650. 2. Заява особи, якій за рішенням суду надається амбулаторна психіатрична допомога у примусовому порядку, або її законного представника про припинення цієї допомоги подається до суду за місцем проживанням особи, а про припинення госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку - до суду за місцезнаходженням психіатричного закладу.
 
651. Стаття 341. Зміст заяви і строк її подання
 
652. 1. У заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.
 
653. 2. До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусово амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.
 
654. 3. У заяві фізичної особи або її законного представника про припинення амбулаторної психіатричної допомоги чи госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку мають бути зазначені обставини і докази, на яких ґрунтуються ці вимоги.
 
655. 4. У випадках, коли відповідно до закону госпіталізація у примусовому порядку була проведена за рішенням лікаря-психіатра і визнана доцільною комісією лікарів-психіатрів, психіатричний заклад, в якому перебуває особа, направляє до суду заяву про її госпіталізацію у примусовому порядку протягом 24 годин.
 
656. Стаття 342. Розгляд справи
 
657. 1. Заява про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку розглядається судом у такі строки з дня її надходження до суду: про госпіталізацію особи до психіатричного закладу - протягом 24 годин; про психіатричний огляд - протягом трьох днів; про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації - протягом десяти днів.
 
658. 2. Справа за заявою про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку чи про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядку розглядається за присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, з обов'язковою участю прокурора, лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника особи, щодо якої розглядаються питання, пов'язані з наданням психіатричної допомоги.
 
659. 3. З урахуванням стану здоров'я особи, щодо якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.
 
660. Стаття 343. Рішення суду
 
661. 1. Залежно від встановлених обставин суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні, яке підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
 
662. 2. Рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
 
663. 3. Рішення про відмову в задоволенні заяви про продовження амбулаторної психіатричної допомоги, продовження госпіталізації, а також рішення про задоволення заяви фізичної особи чи її законного представника є підставою для припинення надання зазначеної примусової психіатричної допомоги.
 
664. 4. Якщо під час судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час примусової госпіталізації або незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час примусової госпіталізації, суддя зобов'язаний забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи, доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів застосування насильства та вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
 
665. Глава 11. Розгляд судом справ про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу
 
666. Стаття 344. Підсудність
 
667. 1. Заява про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації хворого на заразну форму туберкульозу подається до суду за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду за місцем виявлення такого хворого.
 
668. Стаття 345. Зміст і строк подання заяви
 
669. 1. У заяві про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації мають бути зазначені встановлені законом підстави для такої госпіталізації. До заяви додається мотивований висновок лікаря про необхідність примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації, в якому зазначається строк, протягом якого буде проведено лікування.
 
670. 2. Заява подається протягом 24-х годин з часу виявлення порушення хворим на заразну форму туберкульозу протиепідемічного режиму.
 
671. Стаття 346. Розгляд справи
 
672. 1. Справи про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації суд розглядає не пізніше 24 годин після відкриття провадження у справі. Особі має бути надано право особистої участі в судовому засіданні, за винятком випадків, коли за даними протитуберкульозного закладу така особа становить загрозу розповсюдження хвороби.
 
673. 2. Участь у розгляді справи представника протитуберкульозного закладу, за заявою якого відкрито провадження у справі, представника особи, стосовно якої вирішується питання про примусову госпіталізацію або про продовження строку примусової госпіталізації, є обов'язковою.
 
674. Стаття 347. Рішення суду
 
675. 1. Розглянувши заяву про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації, суд ухвалює рішення, яким відхиляє або задовольняє заяву.
 
676. 2. Рішення про задоволення заяви, зазначеної у частині першій цієї статті, підлягає негайному виконанню та є підставою для примусової госпіталізації або продовження строку примусової госпіталізації особи в протитуберкульозному закладі на встановлений законом строк.
 
677. 3. Після набрання законної сили рішенням суду про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації суд надсилає рішення відповідному органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони майна особи, стосовно якої ухвалено рішення суду.
 
678. Глава 12. Розгляд судом справ про розкриття банками інформації,
 
679. яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб
 
680. Стаття 348. Підсудність
 
681. 1. Заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи у випадках, встановлених законом, подається до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу.
 
682. Стаття 349. Зміст заяви
 
683. 1. У заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено:
 
684. 1) найменування суду, до якого подається заява;
 
685. 2) ім'я (найменування) заявника та особи, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, їх місце проживання або місцезнаходження, а також ім'я представника заявника, коли заява подається представником;
 
686. 3) найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю;
 
687. 4) обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено;
 
688. 5) обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.
 
689. Стаття 350. Розгляд справи
 
690. 1. Справа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, розглядається у п'ятиденний строк з дня надходження заяви у закритому судовому засіданні з повідомленням заявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, та банку, а у випадках, коли справа розглядається з метою охорони державних інтересів та національної безпеки, -з повідомленням лише заявника.
 
691. 2. Неявка в судове засідання без поважних причин заявника та (або) особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, чи їх представників або представника банку не перешкоджає розгляду справи, якщо суд не визнав їхню участь обов'язковою.
 
692. 3. Якщо під час розгляду справи буде встановлено, що заява ґрунтується на спорі, який розглядається в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
 
693. Стаття 351. Рішення суду
 
694. 1. У рішенні про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи зазначаються:
 
695. 1) ім'я (найменування) одержувача інформації, його місце проживання або місцезнаходження, а також ім'я представника одержувача, якщо інформація надається представникові;
 
696. 2) ім'я (найменування) особи, щодо якої банк має розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, місце проживання або місцезнаходження цієї особи;
 
697. 3) найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю;
 
698. 4) обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, що має бути надана банком одержувачу, та мету її використання.
 
699. 2. Якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви.
 
700. 3. Ухвалене судом рішення підлягає негайному виконанню. Копії рішення суд надсилає банку, що обслуговує юридичну або фізичну особу, заявнику та особі, щодо якої надається інформація. Особа, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, або заявник мають право у п'ятиденний строк оскаржити ухвалене судом рішення до апеляційного суду в установленому порядку. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
 
701. Розділ V
 
702. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ
 
703. Глава 1. Апеляційне провадження
 
704. § 1. Апеляційна скарга
 
705. Стаття 352. Суди апеляційної інстанції
 
706. 1. Судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду), знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
 
707. 2. Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
 
708. Стаття 353. Право апеляційного оскарження
 
709. 1. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
 
710. 2. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 354 цього Кодексу.
 
711. 3. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи чи обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.
 
712. Стаття 354. Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду
 
713. 1. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:
 
714. 1) відмови у видачі судового наказу;
 
715. 2) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, зміни чи скасування ухвали про забезпечення доказів;
 
716. 3) забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову;
 
717. 4) скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи зміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову;
 
718. 5) зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення;
 
719. 6) повернення заяви позивачеві (заявникові);
 
720. 7) відмови у відкритті провадження у справі;
 
721. 8) відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності;
 
722. 9) передачі справи на розгляд іншого суду;
 
723. 10) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;
 
724. 11) затвердження мирової угоди;
 
725. 12) призначення експертизи;
 
726. 13) визначення розміру судових витрат;
 
727. 14) зупинення провадження у справі;
 
728. 15) закриття провадження у справі;
 
729. 16) залишення позову (заяви) без розгляду;
 
730. 17) окрема ухвала;
 
731. 18) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;
 
732. 19) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення;
 
733. 20) відмови ухвалити додаткове рішення;
 
734. 21) роз'яснення або відмови у роз'ясненні судового рішення;
 
735. 22) залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду;
 
736. 23) відмови у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами;
 
737. 24) поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання;
 
738. 25) виправлення помилки у виконавчому документі або визнання виконавчого листа чи судового наказу таким, що не підлягає виконанню;
 
739. 26) відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення;
 
740. 27) розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця;
 
741. 28) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження;
 
742. 29) повороту виконання рішення суду чи відмови у повороті виконання рішення;
 
743. 30) звернення стягнення на грошові кошти, що належать третім особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку;
 
744. 31) тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;
 
745. 32) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;
 
746. 33) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу;
 
747. 34) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини;
 
748. 35) примусового проникнення до житла;
 
749. 36) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника;
 
750. 37) відмови у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу;
 
751. 38) повернення заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу;
 
752. 39) повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу;
 
753. 40) залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження;
 
754. 41) відновлення повністю або частково втраченого судового провадження чи відмови в його відновленні.
 
755. 2. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
 
756. Стаття 355. Строк на апеляційне оскарження
 
757. 1. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
 
758. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
 
759. 2. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
 
760. 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
 
761. 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
 
762. 3. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 359 цього Кодексу.
 
763. Стаття 356. Порядок подання апеляційної скарги
 
764. 1. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
 
765. Стаття 357. Форма і зміст апеляційної скарги
 
766. 1. Апеляційна скарга подається у письмовій формі.
 
767. 2. В апеляційній скарзі мають бути зазначені:
 
768. 1) найменування суду, до якого подається скарга;
 
769. 2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;
 
770. 3) ім'я (найменування) учасників справи, їх місце проживання або місцезнаходження;
 
771. 4) рішення або ухвала, що оскаржуються;
 
772. 5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);
 
773. 6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;
 
774. 7) клопотання особи, яка подала скаргу;
 
775. 8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;
 
776. 9) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
 
777. 3. Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.
 
778. 4. До апеляційної скарги додаються:
 
779. 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися;
 
780. 2) копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи;
 
781. 3) документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
 
782. 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції (у разі наявності).
 
783. 5. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
 
784. § 2. Відкриття апеляційного провадження
 
785. Стаття 358. Залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги
 
786. 1. Апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 34 цього Кодексу.
 
787. 2. До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 357 цього Кодексу, застосовуються положення статті 186 цього Кодексу.
 
788. 3. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 355 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
 
789. 4. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 359 цього Кодексу.
 
790. 5. Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо:
 
791. 1) апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;
 
792. 2) до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання;
 
793. 3) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції;
 
794. 4) скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
 
795. 6. Питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
 
796. 7. Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
 
797. 8. Копія ухвали про повернення апеляційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 273 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
 
798. Стаття 359. Відмова у відкритті апеляційного провадження
 
799. 1. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо:
 
800. 1) апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню;
 
801. 2) є ухвала про закриття провадження у зв'язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї ж особи на це саме судове рішення;
 
802. 3) є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;
 
803. 4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
 
804. 2. Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
 
805. 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права та (або) обов'язки;
 
806. 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок обставин непереборної сили.
 
807. 3. Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
 
808. 4. Копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи в порядку, визначеному статтею 273 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
 
809. Стаття 360. Відкриття апеляційного провадження
 
810. 1. Про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу.
 
811. 2. Питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, передбаченому статтею 358 цього Кодексу.
 
812. 3. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
 
813. 4. Якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
 
814. Стаття 361. Відзив на апеляційну скаргу
 
815. 1. Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
 
816. 2. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
 
817. 3. До відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
 
818. Стаття 362. Надсилання копій апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи
 
819. 1. Разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи.
 
820. Стаття 363. Закриття апеляційного провадження
 
821. 1. Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо:
 
822. 1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;
 
823. 2) після відкриття апеляційного провадження виявилось, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;
 
824. 3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права та (або) обов'язки такої особи не вирішувалось.
 
825. 2. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
 
826. Стаття 364. Приєднання до апеляційної скарги
 
827. 1. Учасники справи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки.
 
828. 2. Заяву про приєднання до апеляційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в апеляційному суді.
 
829. 3. До заяви про приєднання до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази надсилання (направлення) копії заяви іншим учасникам справи.
 
830. Стаття 365. Доповнення, зміна апеляційної скарги або відкликання її чи відмова від неї
 
831. 1. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
 
832. 2. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.
 
833. 3. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
 
834. 4. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. За відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження.
 
835. Визнання апеляційної скарги іншою стороною враховується судом апеляційної інстанції у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи.
 
836. 5. У разі закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги повторне оскарження цих рішень, ухвал цією особою не допускається.
 
837. 6. Суд апеляційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у частині п'ятій статті 207 цього Кодексу.
 
838. § 3. Апеляційний розгляд
 
839. Стаття 366. Підготовка розгляду справи апеляційним судом
 
840. 1. Суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду:
 
841. 1) з'ясовує питання про склад учасників судового процесу;
 
842. 2) визначає характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює;
 
843. 3) з'ясовує обставини, на які посилаються сторони та інші учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень;
 
844. 4) з'ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються сторонами та іншими особами;
 
845. 5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;
 
846. 6) за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача;
 
847. 7) за клопотанням учасників справи вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову;
 
848. 8) вчиняє інші дії, пов'язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи.
 
849. 2. Підготовчі дії, визначені пунктами 5, 6 частини першої цієї статті, вчиняються з дотриманням прав всіх учасників справи висловити свої міркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
 
850. 3. Якщо під час вивчення матеріалів справи суд виявить нерозглянуті зауваження на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами, нерозглянуті письмові зауваження щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, невирішене питання про ухвалення додаткового рішення, суд постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.
 
851. Стаття 367. Призначення справи до розгляду в суді апеляційної інстанції
 
852. 1. Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду.
 
853. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.
 
854. Стаття 368. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
 
855. 1. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
 
856. 2. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
 
857. 3. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
 
858. 4. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.
 
859. 5. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі.
 
860. 6. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
 
861. Стаття 369. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції
 
862. 1. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.
 
863. 2. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання.
 
864. 3. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засідання з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 370 цього Кодексу.
 
865. 4. Суддя-доповідач доповідає зміст рішення (ухвали), яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення (ухвали), встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
 
866. 5. Після доповіді судді-доповідача пояснення дає особа, яка подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, -першим дає пояснення позивач. Далі дають пояснення інші учасники справи.
 
867. 6. Закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції надає учасникам справи, можливість виступити у судових дебатах в такій самій послідовності, в якій вони давали пояснення.
 
868. 7. На початку судового засідання суд може оголосити про час, який відводиться для судових дебатів. Кожній особі, яка бере участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, надається однаковий проміжок часу для виступу.
 
869. 8. Після закінчення дебатів суд виходить до нарадчої кімнати.
 
870. Стаття 370. Особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ
 
871. 1. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
 
872. 2. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 статті 354 цього Кодексу розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
 
873. 3. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
 
874. Стаття 371. Порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи
 
875. 1. Якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї Глави.
 
876. 2. У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятого ним судового рішення та рішення суду першої інстанції, що оскаржується.
 
877. 3. За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 383 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.
 
878. 4. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядались під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
 
879. 5. Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою у відповідності до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
 
880. Стаття 372. Строк розгляду апеляційної скарги
 
881. 1. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
 
882. 2. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи суд апеляційної інстанції може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє відповідну ухвалу.
 
883. Стаття 373. Наслідки неявки в судове засідання учасників справи
 
884. 1. Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
 
885. 2. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
 
886. Стаття 374. Відмова позивача від позову та мирова угода сторін
 
887. 1. В суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
 
888. 2. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 207, 208 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
 
889. Стаття 375. Повноваження суду апеляційної інстанції
 
890. 1. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:
 
891. 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;
 
892. 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення;
 
893. 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі;
 
894. 4) скасувати судове рішення повністю або частково і закрити провадження у справі або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;
 
895. 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;
 
896. 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;
 
897. 7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і ухвалити рішення про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;
 
898. 8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 7 частини першої цієї статті.