Кількість абзаців - 929 Розмітка (ліва колонка)


"Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (до розділу ІІ проекту Закону (ч.2.4)) (Друге читання)

0. Стаття 376. Підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін
1. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
 
1. Стаття 377. Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення
 
2. 1. Підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є:
 
3. 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
 
4. 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
 
5. 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
 
6. 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
 
7. 2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
 
8. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
 
9. 3. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:
 
10. 1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
 
11. 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;
 
12. 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
 
13. 4) суд прийняв судове рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;
 
14. 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;
 
15. 6) судове рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;
 
16. 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження;
 
17. 4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні, виключенні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
 
18. Стаття 378. Підстави для скасування судового рішення з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду
 
19. 1. Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду з підстав, передбачених статтями 256 та 258 цього Кодексу.
 
20. 2. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
 
21. 3. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.
 
22. Стаття 379. Підстави для скасування судового рішення і направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю
 
23. 1. Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
 
24. 2. Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
 
25. Стаття 380. Підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції
 
26. 1. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
 
27. 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
 
28. 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
 
29. 3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
 
30. 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
 
31. Стаття 381. Підстави для скасування ухвали суду і направлення справи на розгляд за встановленою підсудністю
 
32. 1. Суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу про відкриття провадження у справі та приймає постанову про направлення справи на розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю, якщо таку ухвалу прийнято судом із порушенням правил підсудності.
 
33. Стаття 382. Порядок прийняття постанов судом апеляційної інстанції
 
34. 1. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 36 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з винятками і доповненнями, зазначеними у статті 383 цього Кодексу.
 
35. 2. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
 
36. 3. Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
 
37. Стаття 383. Постанова суду апеляційної інстанції
 
38. 1. Постанова суду апеляційної інстанції складається з:
 
39. 1) вступної частини із зазначенням:
 
40. а) найменування суду апеляційної інстанції, який розглянув апеляційну скаргу, склад суду, номер справи і дата ухвалення постанови;
 
41. б) найменування сторін і найменування особи, яка подала скаргу;
 
42. в) найменування суду першої інстанції, рішення якого оскаржується, дата ухвалення рішення, прізвища судді (суддів); часу і місця його ухвалення, дати складання повного тексту рішення;
 
43. 2) описової частини із зазначенням:
 
44. а) короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;
 
45. б) короткого змісту вимог апеляційної скарги;
 
46. в) узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;
 
47. г) узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;
 
48. 3) мотивувальної частини із зазначенням:
 
49. а) встановлених судом першої інстанції та не оспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;
 
50. б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;
 
51. в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
 
52. г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;
 
53. ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
 
54. 4) резолютивної частини із зазначенням:
 
55. а) висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги;
 
56. б) нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, -у випадку скасування або зміни судового рішення;
 
57. в) розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції;
 
58. г) строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження.
 
59. 2. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.
 
60. Стаття 384. Проголошення постанови судом апеляційної інстанції
 
61. 1. Постанова суду апеляційної інстанції проголошується за правилами, встановленими статтею 269 цього Кодексу.
 
62. Стаття 385. Законна сила постанови суду апеляційної інстанції
 
63. 1. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
 
64. Стаття 386. Окрема ухвала суду апеляційної інстанції
 
65. 1. Суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 263 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
 
66. Стаття 387. Вручення постанов суду апеляційної інстанції
 
67. 1. Постанови апеляційного суду видаються або надсилаються в порядку, встановленому статтею 273 цього Кодексу.
 
68. 2. Копії судових рішень суду апеляційної інстанції повторно видаються судом, який розглядав таку справу як суд першої інстанції.
 
69. Стаття 388. Повернення справи
 
70. 1. Після закінчення апеляційного провадження справа у семиденний строк направляється до суду першої інстанції, який її розглянув.
 
71. Глава 2. Касаційне провадження
 
72. § 1. Касаційна скарга
 
73. Стаття 389. Суд касаційної інстанції
 
74. 1. Судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
 
75. Стаття 390. Право касаційного оскарження
 
76. 1. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:
 
77. 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
 
78. 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6 - 8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 354 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
 
79. 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
 
80. 2. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
 
81. 3. Не підлягають касаційному оскарженню:
 
82. 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;
 
83. 2) судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:
 
84. а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
 
85. б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
 
86. в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
 
87. г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
 
88. 4. Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення, лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участь у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи чи обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.
 
89. Стаття 391. Строк на касаційне оскарження
 
90. 1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
 
91. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
 
92. 2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
 
93. 3. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 395 цього Кодексу.
 
94. Стаття 392. Порядок подання касаційної скарги
 
95. 1. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
 
96. Стаття 393. Форма і зміст касаційної скарги
 
97. 1. Касаційна скарга подається у письмовій формі.
 
98. 2. У касаційній скарзі повинно бути зазначено:
 
99. 1) найменування суду, до якого подається скарга;
 
100. 2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;
 
101. 3) ім'я (найменування) учасників справи, їх місце проживання або місцезнаходження;
 
102. 4) рішення (ухвала), що оскаржується;
 
103. 5) в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;
 
104. 6) клопотання особи, яка подає скаргу;
 
105. 7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги;
 
106. 8) дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.
 
107. 3. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.
 
108. 4. До касаційної скарги додаються:
 
109. 1) копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи;
 
110. 2) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції - у разі наявності;
 
111. 3) докази сплати судового збору.
 
112. 5. Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
 
113. § 2. Відкриття касаційного провадження
 
114. Стаття 394. Залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги
 
115. 1. Касаційна скарга реєструється у день її надходження до суду касаційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 34 цього Кодексу.
 
116. 2. У разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 393 цього Кодексу, застосовуються положення статті 186 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
 
117. 3. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 391 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
 
118. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 395 цього Кодексу.
 
119. 4. Касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо:
 
120. 1) касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;
 
121. 2) скаргу надіслано у інший спосіб, ніж до суду касаційної інстанції;
 
122. 3) до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження від особи, що подала скаргу, надійшла заява про її відкликання;
 
123. 4) у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
 
124. 5. Питання про залишення касаційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги. Питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
 
125. 6. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.
 
126. 7. Копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 273 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з доданими до скарги матеріалами, а касаційна скарга залишається в суді касаційної інстанції.
 
127. Стаття 395. Відкриття касаційного провадження у справі
 
128. 1. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 393 цього Кодексу, суддя-доповідач (колегія суддів) вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
 
129. 2. Суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо:
 
130. 1) касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню;
 
131. 2) є ухвала про закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою цієї особи від поданої раніше касаційної скарги на це саме судове рішення;
 
132. 3) є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;
 
133. 4) скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
 
134. 5) суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, прийшов до висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
 
135. 3. Незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
 
136. 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права та (або) обов'язки;
 
137. 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок обставин непереборної сили.
 
138. 4. У справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо:
 
139. 1) Верховний Суд вже викладав в своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком; або
 
140. 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
 
141. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
 
142. 5. Питання про відкриття провадження у справах, передбачених частиною четвертою цієї статті, вирішує суддя-доповідач.
 
143. Якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є обґрунтованою, він відкриває провадження, про що постановляє відповідну ухвалу.
 
144. У разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.
 
145. Провадження відкривається, якщо хоча б один суддя із складу, колегії дійшов висновку про необхідність його відкриття.
 
146. Якщо жоден суддя із складу колегії не прийде до висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
 
147. 6. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
 
148. 7. За відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, суддя-доповідач постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій вирішує питання про витребування матеріалів справи.
 
149. 8. В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
 
150. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
 
151. 9. Ухвалу про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє не пізніше ніж через десять днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
 
152. 10. Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
 
153. Стаття 396. Відзив на касаційну скаргу
 
154. 1. Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
 
155. 2. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень (рішення).
 
156. 3. До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
 
157. Стаття 397. Закриття касаційного провадження
 
158. 1. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:
 
159. 1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги;
 
160. 2) після відкриття касаційного провадження виявилось, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;
 
161. 3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права та (або) обов'язки такої особи не вирішувалось.
 
162. 2. Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.
 
163. Стаття 398. Приєднання до касаційної скарги
 
164. 1. Учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки.
 
165. 2. Заяву про приєднання до касаційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції.
 
166. 3. До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази надсилання копії заяви іншим учасникам справи.
 
167. Стаття 399. Доповнення, зміна касаційної скарги або відкликання її та відмова від неї
 
168. 1. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
 
169. 2. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги, особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.
 
170. 3. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження.
 
171. 4. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. При відмові від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження.
 
172. 5. У разі закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою від касаційної скарги повторне оскарження цих рішень, ухвал цією особою не допускається.
 
173. 6. Суд касаційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у частині п'ятій статті 207 цього Кодексу.
 
174. § 3. Касаційний розгляд
 
175. Стаття 400. Підготовка справи до касаційного розгляду
 
176. 1. Після отримання справи суддя-доповідач протягом десяти днів готує доповідь, у якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції.
 
177. Стаття 401. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
 
178. 1. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
 
179. 2. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
 
180. 3. Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
 
181. Стаття 402. Попередній розгляд справи
 
182. 1. Попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
 
183. Попередній розгляд справи палатою, Великою Палатою не проводиться.
 
184. 2. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.
 
185. 3. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
 
186. 4. Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.
 
187. 5. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоч один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
 
188. Стаття 403. Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
 
189. 1. У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 401 цього Кодексу.
 
190. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
 
191. 2. Розгляд справи в суді касаційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання.
 
192. 3. Головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю скаргою та на судове рішення якого суду розглядається.
 
193. 4. Суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст оскаржуваного судового рішення та доводи касаційної скарги і відзиву на касаційну скаргу.
 
194. 5. Сторони та інші учасники справи дають свої пояснення, першою дає пояснення сторона, яка подала касаційну скаргу. Якщо рішення оскаржили обидві сторони, першим дає пояснення позивач. Суд може обмежити тривалість пояснень, встановивши для всіх учасників справи рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання.
 
195. 6. У своїх поясненнях сторони та інші учасники справи можуть наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного розгляду справи.
 
196. 7. Вислухавши пояснення учасників справи, суд виходить до нарадчої кімнати.
 
197. 8. У разі потреби під час розгляду справи може бути оголошено перерву або розгляд її відкладено.
 
198. Стаття 404. Підстави для передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду
 
199. 1. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає необхідним відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
 
200. 2. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає необхідним відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
 
201. 3. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає необхідним відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
 
202. 4. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає необхідним відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
 
203. 5. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде до висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
 
204. 6. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
 
205. Стаття 405. Порядок передачі справи на розгляд палати, Великої Палати Верховного Суду
 
206. 1. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
 
207. 2. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.
 
208. 3. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.
 
209. 4. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 404 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 404 цього Кодексу.
 
210. 5. Суддя, не згодний із рішенням про передачу (відмову у передачі) справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати, письмово викладає свою окрему думку в ухвалі про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду або в постанові, прийнятій за результатами касаційного розгляду.
 
211. 6. Якщо Велика Палата дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
 
212. 7. Після передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати визначений у ній суддя-доповідач у разі необхідності звертається до відповідних фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукового висновку щодо застосування норми права, питання щодо якого стало підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати, крім випадків, коли висновок щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах був раніше отриманий Верховним Судом.
 
213. Стаття 406. Порядок розгляду касаційної скарги, що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи
 
214. 1. Якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає відповідну скаргу за правилами цієї Глави.
 
215. 2. У випадку відкриття касаційного провадження за такою скаргою суд касаційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та судових рішень, що оскаржуються.
 
216. 3. За результатами розгляду касаційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 417 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду касаційної інстанції.
 
217. 4. Суд касаційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядались під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи.
 
218. 5. Суд відмовляє у відкритті провадження за касаційною скаргою, поданою у відповідності до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи.
 
219. Стаття 407. Касаційні скарги на ухвали суду
 
220. 1. Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 390 цього Кодексу.
 
221. 2. Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
 
222. 3. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
 
223. 4. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
 
224. Стаття 408. Строки розгляду касаційної скарги
 
225. 1. Касаційна скарга на судові рішення, передбачені пунктом 1 частини першої статті 390 цього Кодексу, має бути розглянута протягом шістдесяти днів, а на ухвали, передбачені пунктами 2 і 3 частини першої статті 390 цього Кодексу, -протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі.
 
226. Стаття 409. Відмова позивача від позову та укладення сторонами мирової угоди
 
227. 1. Незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій.
 
228. 2. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статтей 207 і 208 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.
 
229. Стаття 410. Повноваження суду касаційної інстанції
 
230. 1. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
 
231. 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
 
232. 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
 
233. 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
 
234. 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції;
 
235. 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанції повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду повністю або частково;
 
236. 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і закрити провадження у справі;
 
237. 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.
 
238. Стаття 411. Підстави для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін
 
239. 1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
 
240. 2. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
 
241. Стаття 412. Підстави для повного або часткового скасування рішень і передачі справи повністю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду
 
242. 1. Судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
 
243. 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
 
244. 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відводу обґрунтованими;
 
245. 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
 
246. 4) судове рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглянула справу;
 
247. 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
 
248. 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
 
249. 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження;
 
250. 8) суд прийняв рішення про права та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
 
251. 2. Судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд за встановленою законом підсудністю лише у випадку, коли скаржник довів, що не заявив у суді першої інстанції про непідсудність справи з поважних причин.
 
252. 3. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
 
253. 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або
 
254. 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
 
255. 3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
 
256. 4. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
 
257. 5. Висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
 
258. 6. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
 
259. Стаття 413. Підстави для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення або зміни рішення
 
260. 1. Підставами для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
 
261. 2. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
 
262. 3. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
 
263. 4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні, виключенні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
 
264. Стаття 414. Підстави для скасування судових рішень і залишення в силі судового рішення, скасованого помилково
 
265. 1. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
 
266. Стаття 415. Підстави для скасування рішення із закриттям провадження в справі або залишенням позову без розгляду
 
267. 1. Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду з підстав, передбачених статтями 256 та 258 цього Кодексу.
 
268. 2. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
 
269. 3. Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.
 
270. Стаття 416. Порядок прийняття постанов судом касаційної інстанції
 
271. 1. Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги приймає постанову відповідно до правил, встановлених статтею 36 та главою 9 розділу ІІІ цього Кодексу з винятками і доповненнями, зазначеними в статті 417 цього Кодексу.
 
272. 2. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
 
273. 3. Постанова або ухвала суду касаційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
 
274. Стаття 417. Постанова суду касаційної інстанції
 
275. 1. У постанові мають бути зазначені:
 
276. 1) найменування суду касаційної інстанції, склад суду, номер справи і дата прийняття постанови;
 
277. 2) найменування (ім'я) учасників справи і найменування (ім'я) особи, яка подала касаційну скаргу;
 
278. 3) найменування суду першої або апеляційної інстанції, судове рішення якого оскаржується, дата ухвалення рішення, постанови, прізвище судді (суддів);
 
279. 4) стислий виклад суті рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції;
 
280. 5) підстави, з яких оскаржено рішення, постанову;
 
281. 6) доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу;
 
282. 7) мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу;
 
283. 8) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду;
 
284. 9) доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції;
 
285. 10) висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд;
 
286. 11) дії, що їх повинен виконати суд першої або апеляційної інстанції у разі скасування рішення, постанови і передачі справи на новий розгляд;
 
287. 12) новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення;
 
288. 13) розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
 
289. 14) поворот виконання у разі скасування рішень судів за наявності відповідної заяви та підстав.
 
290. 2. У постанові палати, Великої Палати має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів або палата, що передала справу на розгляд палати, Великої Палати.
 
291. Стаття 418. Обов'язковість вказівок, що містяться в постанові суду касаційної інстанції
 
292. 1. Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
 
293. 2. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
 
294. Стаття 419. Проголошення постанови судом касаційної інстанції
 
295. 1. Постанова суду касаційної інстанції проголошується за правилами, встановленими статтею 269 цього Кодексу.
 
296. Стаття 420. Законна сила постанови суду касаційної інстанції
 
297. 1. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
 
298. 2. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
 
299. 3. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
 
300. Стаття 421. Окрема ухвала суду касаційної інстанції
 
301. 1. Суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 263 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
 
302. Стаття 422. Вручення судових рішень суду касаційної інстанції
 
303. 1. Судові рішення суду касаційної інстанції видаються або надсилаються в порядку, встановленому статтею 273 цього Кодексу.
 
304. 2. Копії судових рішень суду касаційної інстанції повторно видаються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
 
305. Стаття 423. Повернення справ
 
306. 1. Після закінчення касаційного провадження справа протягом десяти днів повертається до суду, який її розглядав.
 
307. Глава 3. Перегляд судових рішень за нововиявленими або
 
308. виключними обставинами
 
309. Стаття 424. Підстави перегляду
 
310. 1. Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
 
311. 2. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
 
312. 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
 
313. 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
 
314. 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
 
315. 3. Підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є:
 
316. 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;
 
317. 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом;
 
318. 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.
 
319. 4. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
 
320. 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
 
321. 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були судом встановлені.
 
322. 5. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
 
323. Стаття 425. Строк подання заяв про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами
 
324. 1. Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано:
 
325. 1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 424 цього Кодексу, можуть бути подані учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення;
 
326. 2) з підстави, визначеної пунктом 2 частини другої статті 424 цього Кодексу, - протягом тридцяти днів з дня, коли вирок (ухвала) у кримінальному провадженні набрав законної сили;
 
327. 3) з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 424 цього Кодексу, - протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду;
 
328. 4) з підстави, визначеної пунктом 1 частини третьої статті 424 цього Кодексу, - протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України;
 
329. 5) з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 424 цього Кодексу, може бути подана особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, не пізніше тридцяти днів з дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного;
 
330. 6) з підстави, передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 424 цього Кодексу, -протягом тридцяти днів з дня, коли вирок у кримінальному провадженні набрав законної сили.
 
331. 2. З урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана:
 
332. 1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 424 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через три роки з дня набрання таким судовим рішенням законної сили;
 
333. 2) з підстав, визначених пунктами 2 - 3 частини другої та частиною третьою статті 424 цього Кодексу, -не пізніше, ніж через десять років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.
 
334. 3. Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.
 
335. Стаття 426. Порядок подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами
 
336. 1. Заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 424 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
 
337. 2. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині четвертій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
 
338. 3. Заява про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 424 цього Кодексу, подається до Верховного Суду і розглядається у складі Великої Палати.
 
339. Стаття 427. Форма і зміст заяви
 
340. 1. Заяви про перегляд судових рішень суду за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення заяв до суду першої інстанції.
 
341. 2. У заяві зазначаються:
 
342. 1) найменування суду, якому адресується заява;
 
343. 2) ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, місце її проживання чи місцезнаходження;
 
344. 3) інші особи, які брали участь у справі;
 
345. 4) дата ухвалення і зміст судового рішення, про перегляд якого подано заяву;
 
346. 5) нововиявлені або виключні обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення;
 
347. 6) посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин.
 
348. 3. До заяви додаються:
 
349. 1) копії заяви відповідно до кількості осіб, які брали участь у справі;
 
350. 2) документ про сплату судового збору;
 
351. 3) докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин;
 
352. 4) документ, який підтверджує повноваження представника особи, яка подає заяву, -якщо заява підписана таким представником;
 
353. 5) клопотання особи про витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, в органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи, якщо її немає у розпорядженні особи, яка подала заяву, -у разі подання заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 424 цього Кодексу.
 
354. 6) у разі пропуску строку на подання заяви - клопотання про його поновлення.
 
355. За подання і розгляд заяви з підстави, встановленої пунктом 2 частини третьої статті 424 цього Кодексу, судовий збір не сплачується.
 
356. Стаття 428. Відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами
 
357. 1. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до суду, передається судді або колегії суддів, які визначаються у порядку, встановленому статтею 34 цього Кодексу.
 
358. 2. Протягом п'яти днів після надходження заяви до суду суддя-доповідач перевіряє її відповідність вимогам статті 427 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
 
359. 3. До заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 427 цього Кодексу, застосовуються положення статті 186 цього Кодексу.
 
360. 4. Відкривши провадження за нововиявленими або виключними обставинами, суддя надсилає учасникам справи копії заяви про перегляд і призначає дату, час та місце судового засідання, про що повідомляє учасників справи.
 
361. 5. Якщо в заяві міститься клопотання особи про витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, суддя-доповідач невідкладно після відкриття провадження у справі постановляє ухвалу про витребування такої копії рішення разом з її автентичним перекладом від органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи.
 
362. Стаття 429. Відмова від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та її наслідки
 
363. 1. Особа, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може відмовитися від такої заяви до початку розгляду справи у судовому засіданні. У разі прийняття відмови від заяви суд закриває провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про що постановляє ухвалу.
 
364. 2. У разі прийняття відмови від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами інші учасники справи можуть вимагати компенсації особою, яка її подала, судових витрат, понесених ними під час перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
 
365. 3. Особа, яка відмовилася від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, не може повторно звертатися до суду із такою ж заявою на тих самих підставах.
 
366. Стаття 430. Розгляд заяви
 
367. 1. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
 
368. 2. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
 
369. 3. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
 
370. 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
 
371. 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
 
372. 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
 
373. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.
 
374. 4. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 424 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд:
 
375. 1) ухвалює рішення - якщо переглядалось рішення суду;
 
376. 2) постановляє ухвалу - якщо переглядалась ухвала суду;
 
377. 3) приймає постанову - якщо переглядалась постанова.
 
378. Верховний Суд за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 424 цього Кодексу, приймає постанову.
 
379. 5. Судове рішення, прийняте за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, видається або надсилається учасникам справи у порядку, передбаченому статтею 273 цього Кодексу.
 
380. 6. З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.
 
381. 7. Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.
 
382. Розділ VІ
 
383. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ, ПОВ'ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ТА РІШЕНЬ ІНШИХ ОРГАНІВ (ПОСАДОВИХ ОСІБ)
 
384. Стаття 431. Негайне виконання судових рішень
 
385. 1. Суд допускає негайне виконання рішень у справах про:
 
386. 1) стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць;
 
387. 2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;
 
388. 3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, -у межах суми стягнення за один місяць;
 
389. 4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;
 
390. 5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;
 
391. 6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб;
 
392. 7) примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу;
 
393. 8) встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України;
 
394. 9) про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.
 
395. 2. Суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті.
 
396. Стаття 432. Звернення судових рішень до виконання
 
397. 1. Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
 
398. Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, що входять до складу колегії).
 
399. 2. Підставою для виконання суб'єктом державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судового рішення, що набрало законної сили, є його примірник в електронній формі, надісланий суб'єкту державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень та Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, затвердженому Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.
 
400. 3. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, -ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
 
401. 4. Протягом п'яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений в частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу, або, у разі її відсутності, рекомендованим чи цінним листом.
 
402. 5. Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих листів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
 
403. 6. За заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу.
 
404. 7. У разі вирішення питання про виправлення помилки у виконавчому документі; визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; забезпечення виконання судового рішення; стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; відстрочення чи розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання; звернення стягнення на грошові кошти, що належать третім особам та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; зупинення виконання (дії) судового рішення; заміну сторони виконавчого провадження суд вносить відповідну ухвалу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше двох днів з дня її постановлення у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті.
 
405. 8. Якщо судом вживались заходи забезпечення позову, суд вносить до Єдиного державного реєстру виконавчих документів наявні у суді документи, що підтверджують виконання відповідної ухвали суду.
 
406. 9. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів затверджується спільним нормативно-правовим актом Державної судової адміністрації України та Міністерства юстиції України за погодженням з Вищою радою правосуддя.
 
407. Стаття 433. Виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню
 
408. 1. Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
 
409. 2. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
 
410. 3. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
 
411. 4. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.
 
412. 5. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.
 
413. Стаття 434. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання
 
414. 1. У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
 
415. 2. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
 
416. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення.
 
417. 3. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.
 
418. 4. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.
 
419. Стаття 435. Мирова угода в процесі виконання
 
420. 1. Мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.
 
421. 2. Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала.
 
422. 3. Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 208 цього Кодексу, а у задоволенні заяви про відмову від примусового виконання рішення - з підстав, визначених статтею 207 цього Кодексу.
 
423. Стаття 436. Відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання
 
424. 1. За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), -встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
 
425. 2. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
 
426. 3. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що суттєво ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
 
427. 4. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
 
428. 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
 
429. 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан;
 
430. 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
 
431. 5. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
 
432. 6. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
 
433. 7. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
 
434. Стаття 437. Зупинення виконання судового рішення
 
435. 1. Суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
 
436. 2. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала.
 
437. 3. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
 
438. Стаття 438. Тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу
 
439. 1. Питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу вирішується судом за поданням державного виконавця.
 
440. 2. Суд у десятиденний строк розглядає це питання в судовому засіданні з викликом сторін та за обов'язковою участю представників органів опіки та піклування. Неявка сторін не є перешкодою для вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу.
 
441. Стаття 439. Оголошення розшуку боржника або дитини, привід боржника
 
442. 1. Розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.
 
443. 2. Суд має право витребувати від виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку.
 
444. 3. Суд розглядає подання виконавця протягом десяти днів.
 
445. Стаття 440. Вирішення питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи
 
446. 1. Питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
 
447. 2. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
 
448. Стаття 441. Звернення стягнення на грошові кошти, що належать третім особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку
 
449. 1. Суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, що має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
 
450. 2. Суд відмовляє в задоволенні такої заяви, якщо вона подана після закінчення строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до такої особи, або строку на пред'явлення до виконання виконавчого документа про стягнення коштів з такої особи на користь боржника за судовим рішенням, що набрало законної сили.
 
451. 3. Заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження.
 
452. 4. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про час і місце розгляду справи.
 
453. 5. За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, що має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
 
454. Арешт накладається у межах загальної суми стягнення в порядку, встановленому цим Кодексом для накладення арешту при вжитті заходів забезпечення позову.
 
455. 6. Одночасно суд вирішує питання про зустрічне забезпечення та про заборону такій особі вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником та (або) зупиняє виконання судового рішення, згідно з яким з такої особи на користь боржника стягуються грошові кошти в межах загальної суми стягнення, до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.
 
456. 7. Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу.
 
457. 8. У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником.
 
458. 9. Звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.
 
459. 10. Питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
 
460. 11. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
 
461. Стаття 442. Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України
 
462. 1. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
 
463. 2. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
 
464. 3. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
 
465. 4. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
 
466. Стаття 443. Заміна сторони виконавчого провадження
 
467. 1. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
 
468. 2. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
 
469. 3. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
 
470. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
 
471. 4. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 273 цього Кодексу.
 
472. 5. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
 
473. Стаття 444. Визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами
 
474. 1. Питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
 
475. 2. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
 
476. Стаття 445. Поворот виконання рішення, постанови
 
477. 1. Суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він:
 
478. 1) закриває провадження у справі;
 
479. 2) залишає позов без розгляду;
 
480. 3) відмовляє в позові повністю;
 
481. 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
 
482. 2. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він:
 
483. 1) закриває провадження у справі;
 
484. 2) залишає позов без розгляду;
 
485. 3) відмовляє в позові повністю;
 
486. 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
 
487. 3. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він:
 
488. 1) закриває провадження у справі;
 
489. 2) залишає позов без розгляду;
 
490. 3) відмовляє в позові повністю;
 
491. 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
 
492. 4. Якщо скасовано рішення третейського суду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рішенням.
 
493. 5. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
 
494. 6. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
 
495. 7. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується.
 
496. 8. При вирішенні питання про поворот виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
 
497. 9. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом у відповідності до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
 
498. 10. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.
 
499. Стаття 446. Особливості повороту виконання в окремих категоріях справ
 
500. 1. У разі скасування за нововиявленими чи виключними обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
 
501. 2. У справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.
 
502. Стаття 447. Підсудність справ
 
503. 1. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим Розділом.
 
504. 2. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
 
505. Розділ VІІ
 
506. СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ
 
507. Стаття 448. Право на звернення із скаргою до суду
 
508. 1. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
 
509. Стаття 449. Подання скарги
 
510. 1. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
 
511. 2. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
 
512. Стаття 450. Строки для звернення зі скаргою
 
513. 1. Скаргу може бути подано до суду:
 
514. а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права;
 
515. б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
 
516. 2. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
 
517. Стаття 451. Розгляд скарги
 
518. 1. Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
 
519. 2. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
 
520. 3. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника.
 
521. Стаття 452. Судове рішення за скаргою
 
522. 1. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
 
523. 2. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
 
524. 3. У разі скасування постанови державного виконавця про арешт коштів боржника, відповідна ухвала підлягає негайному виконанню шляхом внесення суддею відповідного запису до системи автоматизованого арешту коштів про зняття арешту.
 
525. 4. Порядок внесення суддею запису про зняття арешту на грошові кошти боржника до системи автоматизованого арешту коштів визначається Положенням про систему автоматизованого арешту коштів.
 
526. 5. Запис про зняття арешту повинен містити:
 
527. 1) інформацію про боржника, щодо коштів якого було накладено арешт постановою державного виконавця;
 
528. 2) суму грошових коштів, на яку було накладено арешт;
 
529. 3) у разі необхідності інші дані.
 
530. 6. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
 
531. Стаття 453. Розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги
 
532. 1. Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
 
533. Стаття 454. Виконання ухвали суду
 
534. 1. Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
 
535. Розділ VІІІ
 
536. ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ ТРЕТЕЙСЬКИХ СУДІВ, ОСПОРЮВАННЯ РІШЕНЬ МІЖНАРОДНИХ КОМЕРЦІЙНИХ АРБІТРАЖІВ
 
537. Стаття 455. Оскарження рішення третейського суду, оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу
 
538. 1. Сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
 
539. Сторони мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу.
 
540. 2. Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оспорено в порядку, передбаченому цим Розділом, якщо місце арбітражу знаходиться на території України.
 
541. 3. Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом.
 
542. 4. Заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного загального суду за місцем знаходження арбітражу.
 
543. 5. Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев'яноста днів:
 
544. 1) стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, -з дня прийняття рішення третейським судом;
 
545. 2) особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, -з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.
 
546. 6. Заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу не може бути подана після закінчення трьох місяців, рахуючи з дня, коли сторона, що заявляє це клопотання, отримала арбітражне рішення, а у разі подання такою стороною клопотання до міжнародного комерційного арбітражу про виправлення або роз'яснення рішення чи ухвалення додаткового рішення, -з дня винесення міжнародним комерційним арбітражем рішення з цього прохання.
 
547. 7. Заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п'ятою або шостою цієї статті, повертається.
 
548. 8. Суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1 - 3 і 6 частини першої статті 187 цього Кодексу, а також у разі якщо рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу оскаржено (оспорено) з підстав, не передбачених законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
 
549. Стаття 456. Форма і зміст заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу
 
550. 1. Заява про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу подається у письмовій формі і підписується особою, яка його оскаржує.
 
551. 2. У заяві мають бути зазначені:
 
552. 1) найменування суду, до якого подається заява;
 
553. 2) ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, а також ім'я (найменування) її представника, якщо заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження;
 
554. 3) ім'я (найменування) учасників третейського або арбітражного розгляду, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження;
 
555. 4) найменування (за наявності) та склад третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, який прийняв рішення;
 
556. 5) відомості про рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, яке оскаржується (оспорюється), а саме: номер справи (за наявності), дата і місце прийняття рішення, предмет спору, зміст резолютивної частини рішення, арбітражні правила (регламент), згідно з якими було вирішено справу;
 
557. 6) дата отримання особою, яка звертається із заявою, рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, яке оскаржується (оспорюється);
 
558. 7) підстава для оскарження і скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу;
 
559. 8) зміст вимоги особи, яка подає заяву;
 
560. 9) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до заяви.
 
561. 3. У заяві можуть бути зазначені й інші відомості, якщо вони мають значення для розгляду цієї заяви (номери засобів зв'язку, факсів, офіційна електронна адреса, адреса електронної пошти сторін та третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу тощо).
 
562. 4. До заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу додаються:
 
563. 1) оригінал рішення третейського суду, оригінал належним чином засвідченого рішення міжнародного комерційного арбітражу або належним чином завірені їх копії. Копія рішення постійно діючого третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, який знаходиться на території України, може також посвідчуватися головою постійно діючого третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, а копія рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу для вирішення конкретного спору має бути нотаріально завірена;
 
564. 2) оригінал третейської або арбітражної угоди, або належним чином завірена її копія;
 
565. 3) документи, які подані на обґрунтування підстав для скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу;
 
566. 4) документ, що підтверджує сплату судового збору;
 
567. 5) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження особи на подання заяви;
 
568. 6) копії заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та доданих до неї документів відповідно до кількості учасників судового розгляду;
 
569. 7) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених у пунктах 1 - 3 цієї частини документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародним договором України, якщо вони викладені іншою мовою.
 
570. 5. До заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, поданої без додержання вимог, визначених у цій статті, застосовуються положення статті 186 цього Кодексу.
 
571. 6. У випадку подання заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу в електронній формі документи, зазначені в пунктах 1, 2 частини четвертої цієї статті, можуть подаватись в копіях, проте заявник повинен надати такі документи до суду до початку судового розгляду вказаної заяви. У разі неподання вказаних документів заява повертається без розгляду, про що судом постановляється відповідна ухвала.
 
572. Стаття 457. Підготовка справи до розгляду
 
573. 1. Суд за відсутності підстав для відмови у відкритті провадження у справі або повернення заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, не пізніше п'яти днів з дня надходження такої заяви відкриває провадження у справі та пропонує учасникам справи подати свої заперечення (пояснення) з приводу поданої заяви та докази, на яких такі заперечення (пояснення) ґрунтуються, та визначає строк для подання таких заперечень (пояснень) і доказів.
 
574. 2. Суд до початку розгляду справи за клопотанням будь-кого з учасників судового розгляду або з власної ініціативи може запитати у третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу необхідні матеріали справи, що стосуються підстав для скасування рішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу. Витребувані матеріали направляються до суду протягом п'яти днів з дня надходження такої вимоги.
 
575. Стаття 458. Судовий розгляд справи
 
576. 1. Справа про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу розглядається суддею одноособово протягом тридцяти днів з дня надходження до суду заяви про скасування рішення третейського суду в судовому засіданні з повідомленням сторін.
 
577. 2. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
 
578. 3. При розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу.
 
579. 4. Суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, визначені пунктом 1 частини другої статті 459, пунктом 2 частини другої статті 460 цього Кодексу.
 
580. 5. Справа розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
 
581. 6. За наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу суд має право:
 
582. 1) постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви і залишення рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу без змін;
 
583. 2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу.
 
584. 7. За клопотанням однієї із сторін третейського або арбітражного розгляду суд, у разі визнання такого клопотання обґрунтованим, може зупинити провадження у справі на встановлений ним строк, з тим щоб надати третейському суду, міжнародному комерційному арбітражу можливість відновити третейський, арбітражний розгляд або вжити інших дій, які на розсуд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу можуть усунути підстави для скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу.
 
585. Провадження у справі відновлюється ухвалою суду за заявою сторони третейського, арбітражного розгляду або з ініціативи суду після надходження до суду відомостей про результати виконання ухвали про зупинення провадження третейським судом, міжнародним комерційним арбітражем, а в разі відсутності таких відомостей - після спливу строку, встановленого судом на їх подання.
 
586. 8. До постановлення ухвали за наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу будь-яка сторона має право в установлені законом порядку та строки звернутись до цього ж суду із заявою про видачу виконавчого листа (надання дозволу) на виконання цього ж рішення та просити розглянути її спільно із заявою про скасування цього рішення в одному провадженні.
 
587. До заяви про видачу виконавчого листа (надання дозволу) на виконання рішення застосовуються загальні вимоги, передбачені статтями 477, 485 цього Кодексу.
 
588. Про спільний розгляд таких заяв та об'єднання їх в одне провадження суд постановляє ухвалу в день надходження до суду заяви про видачу виконавчого листа (надання дозволу) на виконання рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, а якщо це неможливо - не пізніше наступного дня.
 
589. 9. Після розгляду судом заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу відповідні матеріали справи підлягають поверненню до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, якщо суд витребував такі матеріали з третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу.
 
590. Стаття 459. Підстави для скасування рішення третейського суду
 
591. 1. Рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.
 
592. 2. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо:
 
593. 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
 
594. 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
 
595. 3) третейську угоду визнано судом недійсною;
 
596. 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
 
597. 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
 
598. 3. Скасування судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених законом.
 
599. Стаття 460. Підстави для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу
 
600. 1. Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж".
 
601. 2. Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо:
 
602. 1) сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що:
 
603. а) одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або
 
604. б) її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або
 
605. в) рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте, якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або
 
606. г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; або
 
607. 2) суд визначить, що:
 
608. а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або
 
609. б) арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.
 
610. Стаття 461. Ухвала суду у справі про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу
 
611. 1. За наслідками розгляду справи про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
 
612. 2. В ухвалі суду мають бути також зазначені:
 
613. 1) відомості про рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, що оскаржується (оспорюється), місце його прийняття;
 
614. 2) найменування і склад третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, що прийняв рішення, яке оскаржується;
 
615. 3) ім'я (найменування) сторін третейського (арбітражного) спору;
 
616. 4) вказівка про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу повністю або частково чи про відмову в задоволенні вимог заявника повністю або частково.
 
617. 3. Ухвала суду про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або про відмову в його скасуванні може бути оскаржена в апеляційному порядку, передбаченому для оскарження рішень суду.
 
618. 4. Ухвала суду за наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або про відмову в його скасуванні, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
 
619. 5. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
 
620. Стаття 462. Порядок оскарження постанов міжнародного комерційного арбітражу щодо наявності у нього компетенції, винесених в порядку розгляду питань попереднього характеру
 
621. 1. Оскарження постанов міжнародного комерційного арбітражу про наявність у нього компетенції, винесених з питання попереднього характеру, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється в порядку, передбаченому цією Главою, з особливостями, встановленими міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж".
 
622. Розділ ІХ
 
623. ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ, МІЖНАРОДНИХ КОМЕРЦІЙНИХ АРБІТРАЖІВ В УКРАЇНІ,
 
624. НАДАННЯ ДОЗВОЛУ НА ПРИМУСОВЕ ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ТРЕТЕЙСЬКИХ СУДІВ
 
625. Глава 1. Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню
 
626. Стаття 463. Умови визнання та виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню
 
627. 1. Рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
 
628. 2. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
 
629. Стаття 464. Строки пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання
 
630. 1. Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.
 
631. Стаття 465. Суди, що розглядають справи про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду
 
632. 1. Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.
 
633. 2. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.
 
634. Стаття 466. Порядок подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду
 
635. 1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).
 
636. 2. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.
 
637. Стаття 467. Вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду
 
638. 1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити:
 
639. 1) ім'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження;
 
640. 2) ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;
 
641. 3) мотиви подання клопотання.
 
642. Суд за заявою особи, яка подає клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду такого клопотання, якщо невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
 
643. 2. До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
 
644. 3. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи:
 
645. 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання;
 
646. 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);
 
647. 3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи;
 
648. 4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше);
 
649. 5) документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником);
 
650. 6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.
 
651. 4. Суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, які додані до нього, особі, що його подала.
 
652. 5. У випадку подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в електронній формі документи, зазначені в пунктах 1 - 4 частини третьої цієї статті, можуть подаватись у копіях, проте заявник повинен надати такі документи до суду до початку судового розгляду вказаного клопотання. У разі неподання вказаних документів клопотання повертається без розгляду, про що судом постановляється відповідна ухвала.
 
653. Стаття 468. Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду
 
654. 1. Про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.
 
655. 2. Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від подання заперечень, а також якщо у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що сторони повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.
 
656. 3. За заявою будь-якої із сторін і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє сторони.
 
657. 4. Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
 
658. 5. Неявка без поважних причин у судове засідання будь-якої із сторін або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою з сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду.
 
659. 6. Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. Копія ухвали надсилається судом сторонам у триденний строк з дня постановлення ухвали.
 
660. 7. Якщо рішення іноземного суду вже виконувалося раніше, суд визначає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню.
 
661. 8. Якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.
 
662. 9. Розгляд питання про вжиття передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову здійснюється відповідно до Глави 10 Розділу І цього Кодексу.
 
663. Стаття 469. Підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду
 
664. 1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
 
665. 2. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:
 
666. 1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;
 
667. 2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи;
 
668. 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;
 
669. 4) якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді;
 
670. 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Законом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні;
 
671. 6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;
 
672. 7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;
 
673. 8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що і рішення, що запитується до виконання;
 
674. 9) в інших випадках, встановлених законами України.
 
675. Стаття 470. Оскарження ухвали суду
 
676. 1. Ухвала про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені цим Кодексом.
 
677. Стаття 471. Звернення до примусового виконання рішення іноземного суду
 
678. 1. На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, суд видає виконавчий лист, який пред'являється для виконання в порядку, встановленому законом.
 
679. 2. Виконавчий лист вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів в порядку, встановленому Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих документів.
 
680. Глава 2. Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню
 
681. Стаття 472. Умови визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню
 
682. 1. Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
 
683. Стаття 473. Порядок подання клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню
 
684. 1. Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 465 - 467 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.
 
685. 2. До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи:
 
686. 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;
 
687. 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;
 
688. 3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
 
689. Стаття 474. Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню
 
690. 1. Про надходження клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє заінтересовану особу і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.
 
691. 2. Після подання заінтересованою особою заперечень у письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а також якщо у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої особи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що заінтересовані особи повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.
 
692. 3. За заявою заінтересованої особи і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє заінтересовані особи.
 
693. 4. Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
 
694. 5. Неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду.
 
695. 6. За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
 
696. 7. У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених статтею 469 цього Кодексу.
 
697. 8. Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам у триденний строк з дня постановлення ухвали.
 
698. 9. Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені цим Кодексом.
 
699. Глава 3. Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу
 
700. Стаття 475. Умови визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо його місце знаходиться за межами України
 
701. 1. Рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
 
702. 2. У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
 
703. Стаття 476. Порядок і строки подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу
 
704. 1. Питання визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом за заявою стягувача відповідно до цієї глави, якщо боржник має місце проживання (перебування) або місцезнаходження на території України.
 
705. 2. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом, якщо на території України знаходиться майно боржника.
 
706. 3. Заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем.
 
707. 4. Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, повертається без розгляду. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо визнає причини його пропуску поважними.
 
708. Стаття 477. Форма і зміст заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу
 
709. 1. Заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається у письмовій формі і має бути підписана особою, на користь якої прийнято рішення міжнародного комерційного арбітражу або її представником.
 
710. 2. У заяві про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу мають бути зазначені:
 
711. 1) найменування суду, до якого подається заява;
 
712. 2) найменування (за наявності) і склад міжнародного комерційного арбітражу, який прийняв рішення, за яким має бути виданий виконавчий лист;
 
713. 3) ім'я (найменування) учасників арбітражного розгляду (їх представників), їх місце проживання (перебування) чи місцезнаходження;
 
714. 4) дата і місце прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем;
 
715. 5) дата отримання рішення міжнародного комерційного арбітражу особою, яка звернулася із заявою;
 
716. 6) вимога заявника про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
 
717. 3. У заяві можуть бути зазначені й інші відомості, якщо вони мають значення для розгляду цієї заяви (номери засобів зв'язку, факсів, офіційна електронна адреса, адреса електронної пошти сторін та міжнародного комерційного арбітражу тощо).
 
718. 4. До заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу додаються:
 
719. 1) оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або нотаріально завірена копія такого рішення;
 
720. 2) оригінал арбітражної угоди або нотаріально завірена копія такої угоди;
 
721. 3) документ, що підтверджує сплату судового збору;
 
722. 4) копії заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу відповідно до кількості учасників судового розгляду;
 
723. 5) довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження особи на підписання заяви;
 
724. 6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених у пунктах 1 - 3 та 5 цієї частини документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, якщо вони викладені іншою мовою.
 
725. 5. До заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, поданої без додержання вимог, визначених у цій статті, застосовуються положення статті 186 цього Кодексу.
 
726. 6. У випадку подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу в електронній формі документи, зазначені в пунктах 1, 2 частини четвертої цієї статті, можуть подаватись в копіях, проте заявник повинен надати такі документи до суду до початку судового розгляду вказаної заяви. У разі неподання вказаних документів заява повертається без розгляду, про що судом постановляється відповідна ухвала.
 
727. Стаття 478. Порядок розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу
 
728. 1. Заява про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається суддею одноособово протягом двох місяців з дня її надходження до суду в судовому засіданні з повідомленням сторін.
 
729. Неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.
 
730. 2. За клопотанням однієї із сторін суд витребовує докази у порядку, встановленому цим Кодексом.
 
731. 3. Суд за заявою особи, яка подає заяву про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду такої заяви, якщо невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу у разі надання дозволу на його виконання.
 
732. Розгляд питання про вжиття передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову здійснюється відповідно до глави 10 розділу І цього Кодексу.
 
733. 4. Про надходження заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення щодо цієї заяви.
 
734. 5. Після надходження заперечень боржника, а також якщо у місячний строк заперечення не подані, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду заяви, про що сторони повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.
 
735. 6. За заявою будь-якої із сторін і за наявності поважних причин суд може відкласти розгляд заяви, про що повідомляє сторони.
 
736. 7. Суд може зупинити провадження у справі за заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо в провадженні компетентного суду є заява про скасування цього рішення, -до набрання законної сили ухвалою суду, якою вирішена така заява.
 
737. Стаття 479. Підстави для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу
 
738. 1. Суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо:
 
739. 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що:
 
740. а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, -за законом держави, де рішення було винесено; або
 
741. б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або
 
742. в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте, якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або
 
743. г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або
 
744. ґ) рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або
 
745. 2) якщо суд визнає, що:
 
746. а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або
 
747. б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
 
748. Стаття 480. Ухвала суду про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання
 
749. 1. За результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
 
750. 2. В ухвалі суду мають бути також зазначені:
 
751. 1) найменування і склад міжнародного комерційного арбітражу, який прийняв рішення;
 
752. 2) ім'я (найменування) сторін арбітражного спору;
 
753. 3) дані про рішення міжнародного комерційного арбітражу, за яким заявник просить видати виконавчий лист;
 
754. 4) вказівка про видачу виконавчого листа або про відмову у його видачі.
 
755. 3. Якщо рішення міжнародного комерційного арбітражу вже виконувалося раніше, суд визначає, в якій частині або з якого часу воно підлягає виконанню.
 
756. 4. Якщо в рішенні міжнародного комерційного арбітражу передбачена сплата відсотків та (або) пеня, які нараховуються відповідно до умов, вказаних в рішенні міжнародного арбітражу, суд вказує в своїй ухвалі про визнання та надання дозволу на виконання такого рішення про нарахування таких відсотків та (або) пені до моменту виконання рішення з урахуванням чинного законодавства, що регулює таке нарахування.
 
757. 5. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який (яка) здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого (якої) можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VІІ цього Кодексу.
 
758. 6. Якщо в рішенні міжнародного комерційного арбітражу суму стягнення зазначено в іноземній валюті або валютах, суд, який розглядає це клопотання, вказує в своїй ухвалі суму стягнення у валюті, зазначеній в рішенні міжнародного комерційного арбітражу, а за заявою стягувача суд визначає суму стягнення в національній валюті України за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.
 
759. 7. Ухвала суду про визнання і надання дозволу на виконання або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, передбаченому цим Кодексом для оскарження рішень суду.
 
760. 8. Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
 
761. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
 
762. 9. Ухвала про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу направляється сторонам в порядку, передбаченому статтею 273 цього Кодексу.
 
763. 10. Виконавчий лист вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше наступного дня з дня його видання в порядку, встановленому Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих документів.
 
764. Стаття 481. Добровільне виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу про стягнення грошових коштів
 
765. 1. Заява про визнання і надання дозволу на добровільне виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу про стягнення грошових коштів подається до суду боржником в порядку та відповідно до вимог, встановлених статтями 475 - 477 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.
 
766. 2. Заява може бути подана щодо добровільного виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу лише в повному обсязі, а якщо рішення винесене проти декількох боржників - в частині, яка стосується боржника, який подає заяву. У разі недотримання цих вимог суд повертає таку заяву без розгляду.
 
767. 3. Заява про надання дозволу на добровільне виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається суддею одноособово протягом десяти днів з дня надходження до суду заяви про надання дозволу на добровільне виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу в судовому засіданні без повідомлення учасників арбітражного розгляду.
 
768. 4. За відсутності підстав, визначених у пункті другому частини першої статті 479 цього Кодексу, суд задовольняє заяву про надання дозволу на добровільне виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу та постановляє ухвалу про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу в частині, яка стосується боржника, який подає заяву.
 
769. 5. Ухвала суду про визнання і надання дозволу на добровільне виконання або про відмову у визнанні і виконанні рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, передбаченому цим Кодексом для оскарження рішень суду.
 
770. 6. Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
 
771. 7. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
 
772. 8. Копії ухвали вручаються всім сторонам арбітражного розгляду в порядку, встановленому статтею 273 цього Кодексу.
 
773. 9. На підставі ухвали суду про задоволення заяви про надання дозволу на добровільне виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд за заявою стягувача видає виконавчий лист, який не пізніше наступного дня з дня його видання вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів у порядку, встановленому Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих документів.
 
774. Стаття 482. Визнання рішень міжнародного комерційного арбітражу, що не підлягають примусовому виконанню.
 
775. 1. Визнання рішень міжнародного комерційного арбітражу, що не підлягають примусовому виконанню, здійснюється в порядку, передбаченому цією главою, з урахуванням особливостей, встановлених главою 2 цього розділу.
 
776. Стаття 483. Надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України
 
777. 1. Надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями передбаченими цією статтею.
 
778. 2. Суд може зупинити провадження у справі за заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо в провадженні суду є заява про скасування цього рішення, -до набрання законної сили ухвалою суду, якою вирішена така заява.
 
779. 3. До постановлення ухвали по суті поданої заяви про надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу будь-яка сторона арбітражного розгляду в установлені законом порядку та строки має право звернутися до суду із заявою про скасування цього ж рішення та просити розглянути його спільно із заявою про надання дозволу на виконання цього рішення в одному провадженні.
 
780. Про спільний розгляд заяви про надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу і заяви про його скасування, та об'єднання їх в одне провадження суд постановляє ухвалу в день надходження до суду заяви про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу, а якщо це не можливо - не пізніше наступного дня.
 
781. До заяви про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу застосовуються загальні положення, передбачені статтями 455, 456 цього Кодексу.
 
782. Глава 4. Провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів
 
783. Стаття 484. Видача виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду
 
784. 1. Питання видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду.
 
785. 2. Заява про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.
 
786. 3. Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.
 
787. Стаття 485. Форма і зміст заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду
 
788. 1. Заява про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду подається у письмовій формі і має бути підписана особою, на користь якої прийнято рішення третейського суду, чи її представником.
 
789. 2. У заяві про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду мають бути зазначені:
 
790. 1) найменування суду, до якого подається заява;
 
791. 2) найменування і склад третейського суду, який прийняв рішення, за яким має бути виданий виконавчий лист;
 
792. 3) ім'я (найменування) учасників третейського розгляду, їх місце проживання (перебування) чи місцезнаходження;
 
793. 4) дата і місце прийняття рішення третейським судом;
 
794. 5) дата отримання рішення третейського суду особою, яка звернулася із заявою;
 
795. 6) вимога заявника про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.
 
796. У заяві можуть бути зазначені й інші відомості, якщо вони мають значення для розгляду цієї заяви (номери засобів зв'язку, факсів, офіційна електронна адреса, адреса електронної пошти сторін та третейського суду тощо).
 
797. 3. До заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду додаються:
 
798. 1) оригінал рішення третейського суду або належним чином завірена його копія. Копія рішення постійно діючого третейського суду завіряється головою постійно діючого третейського суду, а копія рішення третейського суду для вирішення конкретного спору має бути нотаріально завірена;
 
799. 2) оригінал третейської угоди або належним чином завірена її копія;
 
800. 3) документ, що підтверджує сплату судового збору;
 
801. 4) копія заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду відповідно до кількості учасників судового розгляду;
 
802. 5) довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження особи на підписання заяви.
 
803. 4. До заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, поданої без додержання вимог, визначених у цій статті, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 186 цього Кодексу.
 
804. 5. У випадку подання заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду в електронній формі документи, зазначені в пунктах 1, 2 частини третьої цієї статті, можуть подаватись в копіях, проте заявник повинен надати такі документи до суду до початку судового розгляду вказаної заяви. У разі неподання вказаних документів заява повертається без розгляду, про що судом постановляється відповідна ухвала.
 
805. Стаття 486. Порядок розгляду заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду
 
806. 1. Заява про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження до суду в судовому засіданні з повідомленням сторін. Неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.
 
807. 2. При розгляді заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду за клопотанням однієї із сторін суд витребовує справу з постійно діючого третейського суду, в якому вона зберігається. Справа має бути направлена до суду протягом п'яти днів від дня надходження вимоги. У такому разі строк розгляду заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду продовжується до тридцяти днів з дня її надходження до суду.
 
808. 3. При розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 487 цього Кодексу.
 
809. 4. Якщо до суду надійшла заява про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, а в його провадженні чи в провадженні іншого суду є заява про оскарження і скасування цього рішення третейського суду, суд на підставі пункту 11 частини першої статті 253 цього Кодексу зупиняє провадження по заяві про видачу виконавчого листа до набрання законної сили ухвалою суду, якою відмовлено в задоволенні заяви про скасування оскарженого рішення третейського суду.
 
810. 5. До постановлення ухвали по суті поданої заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду будь-яка сторона арбітражного розгляду в установлені законом порядку та строки має право звернутися до суду із заявою про скасування цього ж рішення та просити розглянути його спільно із заявою про надання дозволу на виконання цього рішення в одному провадженні.
 
811. Про спільний розгляд заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду і заяви про його скасування, та об'єднання їх в одне провадження суд постановляє ухвалу в день надходження до суду заяви про скасування рішення третейського суду, а якщо це не можливо - не пізніше наступного дня.
 
812. До заяви про скасування рішення третейського суду застосовуються загальні положення, передбачені статтями 455, 456 цього Кодексу.
 
813. Стаття 487. Підстави для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду
 
814. 1. Суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:
 
815. 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу виконавчого листа рішення третейського суду скасовано судом;
 
816. 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
 
817. 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого листа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;
 
818. 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
 
819. 5) третейська угода визнана недійсною;
 
820. 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
 
821. 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;
 
822. 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу суду відповідну справу;
 
823. 9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
 
824. Стаття 488. Ухвала суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або про відмову у його видачі
 
825. 1. За результатами розгляду заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду суд постановляє ухвалу про видачу виконавчого листа або про відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
 
826. 2. В ухвалі суду мають бути також зазначені:
 
827. 1) найменування і склад третейського суду, який прийняв рішення;
 
828. 2) ім'я (найменування) сторін третейського спору;
 
829. 3) дані про рішення третейського суду, за яким заявник просить видати виконавчий лист;
 
830. 4) вказівка про видачу виконавчого листа або про відмову у його видачі.
 
831. 3. Ухвала суду про відмову у видачі виконавчого листа може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, встановленому для оскарження рішення суду першої інстанції.
 
832. 4. Після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі виконавчого листа спір між сторонами може бути вирішений судом у загальному порядку.
 
833. 5. Ухвала суду за наслідками розгляду заяви про видачу виконавчого листа, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
 
834. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
 
835. 6. Ухвала про видачу виконавчого листа направляється сторонам протягом п'яти днів з дня її постановлення.
 
836. 7. Виконавчий лист вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше наступного дня з дня його видання в порядку, встановленому Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих документів.
 
837. 8. Після розгляду судом заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду справа підлягає поверненню до постійно діючого третейського суду.
 
838. Розділ Х
 
839. ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНОГО СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ
 
840. Стаття 489. Порядок відновлення втраченого судового провадження
 
841. 1. Відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
 
842. Стаття 490. Особи, які мають право звертатися до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження
 
843. 1. Втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
 
844. Стаття 491. Підсудність заяви про відновлення втраченого провадження
 
845. 1. Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
 
846. Стаття 492. Форма і зміст заяви про відновлення втраченого судового провадження
 
847. 1. Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду в письмовій формі.
 
848. 2. У заяві повинно бути зазначено:
 
849. 1) про відновлення якого судового провадження або якої його частини просить заявник;
 
850. 2) які особи брали участь у справі і в якому процесуальному статусі, їх найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб), їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб); ідентифікаційні коди юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України - якщо відповідні дані відомі заявникові;
 
851. 3) номери засобів зв'язку учасників судового процесу (телефон, факс, засоби електронного зв'язку, офіційна електронна адреса тощо) -якщо вони відомі заявникові;
 
852. 4) наявні у заявника відомості про обставини втрати судового провадження, місцезнаходження копій матеріалів провадження або даних стосовно таких копій;
 
853. 5) документи, відновлення яких заявник вважає необхідним, і з якою метою.
 
854. 3. До заяви про відновлення втраченого судового провадження додаються документи або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку, що збереглися в заявника або у справі, копії заяви відповідно до кількості учасників справи, а у разі необхідності - клопотання про поновлення строку на подання заяви про відновлення втраченого судового провадження.
 
855. 4. Заява про відновлення втраченого судового провадження може бути подана до суду незалежно від строку зберігання судового провадження, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
 
856. 5. Заява про відновлення втраченого судового провадження для виконання судового рішення може бути подана до закінчення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Суд може поновити зазначений строк, якщо за клопотанням заявника визнає причини його пропуску поважними.
 
857. Стаття 493. Наслідки недодержання вимог до змісту заяви, залишення заяви без розгляду чи відмова у відкритті провадження за заявою
 
858. 1. У разі невідповідності заяви про відновлення втраченого судового провадження вимогам, встановленим статтею 492 цього Кодексу, застосовуються правила статті 186 цього Кодексу.
 
859. 2. Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов'язана із захистом його прав та інтересів, або заявник відкликав заяву про відновлення втраченого судового провадження - суд своєю ухвалою повертає заяву або залишає її без розгляду, якщо провадження було відкрито.
 
860. 3. Повернення заяви або залишення її без розгляду з підстав, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження.
 
861. 4. Суд відмовляє у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження у випадках:
 
862. 1) подання заяви про відновлення судового провадження, втраченого до закінчення судового розгляду;
 
863. 2) заява подана після закінчення строку, встановленого частиною п'ятою статті 492 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення.
 
864. 5. У випадку, визначеному пунктом 1 частини четвертої цієї статті, суд роз'яснює заявнику право звернутись до суду з новим позовом в установленому цим Кодексом порядку. В ухвалі суду про відкриття провадження в новій справі у зв'язку з втратою незакінченого провадження обов'язково має бути зазначено про цю обставину.
 
865. Стаття 494. Розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження
 
866. 1. При розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги:
 
867. а) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо);
 
868. б) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів;
 
869. в) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи;
 
870. г) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи;
 
871. ґ) відомості Єдиного державного реєстру судових рішень;
 
872. д) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі;
 
873. е) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.
 
874. 2. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.
 
875. 3. Розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи з урахуванням особливостей, передбачених цим Розділом, протягом тридцяти днів з дня надходження заяви до суду.
 
876. Стаття 495. Ухвала суду за наслідками розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження
 
877. 1. На підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
 
878. 2. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з утраченого провадження.
 
879. 3. У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз'яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.
 
880. 4. Після набрання законної сили ухвалою суду, визначеною частиною третьою цієї статті, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження за касаційною скаргою у справі, провадження у якій втрачено.
 
881. Стаття 496. Звільнення заявника від судових витрат
 
882. 1. У справі про відновлення втраченого провадження заявник звільняється від оплати судових витрат. У разі подання завідомо неправдивої заяви судові витрати, понесені іншими учасниками справи, відшкодовуються заявником у повному обсязі, про що суд постановляє ухвалу.
 
883. Розділ ХІ
 
884. ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНИХ ОСІБ
 
885. Стаття 497. Процесуальні права та обов'язки іноземних осіб
 
886. 1. Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
 
887. 2. Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
 
888. Стаття 498. Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом
 
889. 1. Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
 
890. Стаття 499. Звернення суду України із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави
 
891. 1. У разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
 
892. 2. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
 
893. Стаття 500. Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги
 
894. 1. Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги мають відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам частин другої - четвертої цієї статті.
 
895. 2. У судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються:
 
896. 1) назва суду, що розглядає справу;
 
897. 2) за наявності міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна і держава, до якої звернено доручення, -посилання на його положення;
 
898. 3) найменування справи, що розглядається;
 
899. 4) прізвище, ім'я, по батькові та рік народження фізичної особи або найменування юридичної особи, відомості про їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, а також інші дані, необхідні для виконання доручення;
 
900. 5) процесуальне становище осіб, щодо яких необхідно вчинити процесуальні дії;
 
901. 6) чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити;
 
902. 7) інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає іноземний суд, який виконуватиме доручення.
 
903. 3. Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
 
904. 4. Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що до нього додаються, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.
 
905. Стаття 501. Виконання в Україні судових доручень іноземних судів
 
906. 1. Суди України виконують доручення іноземних судів про надання правової допомоги щодо вручення викликів до суду чи інших документів, допиту сторін чи свідків, проведення експертизи чи огляду на місці, вчинення інших процесуальних дій, переданих їм у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - дипломатичними каналами.
 
907. 2. Судове доручення не приймається до виконання, у разі якщо воно:
 
908. 1) може призвести до порушення суверенітету України або створити загрозу її національній безпеці;
 
909. 2) не належить до юрисдикції цього суду;
 
910. 3) суперечить законам або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
 
911. 3. Виконання судового доручення здійснюється відповідно до цього Кодексу. На прохання іноземного суду процесуальні дії можуть вчинятися під час виконання судового доручення із застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України.
 
912. 4. У разі надходження від іноземного суду прохання щодо особистої присутності його уповноважених представників чи учасників судового розгляду під час виконання судового доручення суд України, який виконує доручення, вирішує питання про надання згоди щодо такої участі.
 
913. 5. Виконання судового доручення підтверджується протоколом судового засідання, іншими документами, складеними чи отриманими під час виконання доручення, що засвідчуються підписом судді та скріплюються гербовою печаткою.
 
914. 6. У разі якщо немає можливості виконати доручення іноземного суду, суд України у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або якщо міжнародний договір не укладено - дипломатичними каналами, повертає таке доручення іноземному суду без виконання із зазначенням причин та подає відповідні документи, що це підтверджують.
 
915. Стаття 502. Виконання судового доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів
 
916. 1. Доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів виконується у судовому засіданні або уповноваженим працівником суду за місцем проживання (перебування, місцем роботи) фізичної особи чи місцезнаходженням юридичної особи.
 
917. 2. Виклик до суду чи інші документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, вручаються особисто фізичній особі чи її представникові або представникові юридичної особи під розписку.
 
918. 3. У судовій повістці, що направляється з метою виконання доручення іноземного суду про вручення документів, крім відомостей, зазначених у статті 130 цього Кодексу, додатково зазначається інформація про наслідки відмови від отримання документів та неявки до суду для отримання документів згідно із частинами п'ятою і шостою цієї статті.
 
919. 4. У разі якщо особа, якій необхідно вручити виклик до суду чи інші документи за дорученням іноземного суду, перебуває під вартою або відбуває такий вид покарання як довічне позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешт, суд надсилає документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, до адміністрації місця тримання особи, яка здійснює їх вручення під розписку та невідкладно надсилає розписку і письмові пояснення цієї особи до суду.
 
920. 5. У разі відмови особи отримати виклик до суду чи інші документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, суддя, уповноважений працівник суду або представник адміністрації місця тримання особи робить відповідну позначку на документах, що підлягають врученню. У такому разі документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, вважаються врученими.
 
921. 6. У разі неявки до суду без поважних причин особи, яку належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, у якому мають бути вручені виклик до суду чи інші документи за дорученням іноземного суду, такі документи вважаються врученими.
 
922. 7. Доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів вважається виконаним у день, коли особа або її представник отримали такі документи чи відмовилися від їх отримання або якщо така особа чи її представник, яких належним чином повідомлено про дату, день, час та місце судового засідання, на якому має бути вручено виклик до суду чи інші документи, без поважних причин не з'явилися до суду, -у день такого судового засідання.
 
923. 8. Виконання доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів підтверджується протоколом судового засідання, у якому зазначаються заяви чи повідомлення, зроблені особами у зв'язку з отриманням документів, а також підтвердженням про повідомлення особи про необхідність явки до суду для отримання документів та іншими документами, складеними чи отриманими під час виконання доручення, що засвідчуються підписом судді та скріплюються гербовою печаткою.
 
924. Стаття 503. Виконання судових доручень закордонними дипломатичними установами України
 
925. 1. Судове доручення про вручення документів громадянину України, який проживає на території іноземної держави, може бути виконано працівниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у відповідній державі. Такі документи особа отримує добровільно. Вручення документів здійснюється під розписку із зазначенням дня вручення, підписується посадовою особою та скріплюється печаткою відповідної закордонної дипломатичної установи України.
 
926. 2. Доручення суду про виконання певних процесуальних дій стосовно громадянина України, який проживає на території іноземної держави, може бути виконано працівниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у відповідній державі, якщо це передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У разі вчинення певних процесуальних дій складається протокол, що підписується особою, стосовно якої вчинені процесуальні дії, та особою, яка вчинила процесуальні дії, і скріплюється печаткою відповідної закордонної дипломатичної установи України. У протоколі зазначаються день, час і місце виконання доручення.
 
927. 3. Під час виконання судового доручення застосовується процесуальний закон України. Для виконання доручення не можуть застосовуватися примусові заходи.
 
928. Розділ ХІІ