Про внесення змін до статті 21-4 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо удосконалення окремих питань виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановл (Друге читання)
0. |
Проект |
1. |
Закон України |
2. |
Про внесення змін до ст. 21-4 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (щодо удосконалення окремих питань виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності іноземців або осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України) |
3. |
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: |
4. |
І. Внести зміни до таких законів України: |
5. |
1. У статті 21-4 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 27, ст.385): |
6. |
1) пункт 5 викласти в такій редакції: |
7. |
«5. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується: |
8. |
1) у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; |
9. |
у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; |
10. |
2) у разі визначення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті у розмірі: |
11. |
- 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності Ігрупи; |
12. |
- 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи; |
13. |
- 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи.» |
14. |
2) додати пункт 6 наступного змісту: |
15. |
«6. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України у випадках: |
16. |
1) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; |
17. |
2) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності. |
18. |
При цьому у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 6 статті 21-4 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.» |
19. |
ІІ. Прикінцеві положення |
20. |
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. |
21. |
2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом: |
22. |
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; |
23. |
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. |
24. |
Голова Верховної Ради України |