Кількість абзаців - 207 Розмітка (ліва колонка)


Про правовий статус осіб, зниклих безвісти (Друге читання)

0. ЗАКОН УКРАЇНИ
 
1. "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти"
 
2. Цей Закон визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти та забезпечує правове регулювання відносин, пов’язаних з обліком цих осіб та їх розшуком.
 
3. Цей Закон спрямований на імплементацію міжнародних договорів з міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини щодо захисту осіб, зниклих безвісти та їх родичів, учасницею яких є Україна.
 
4.

 
5. РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
 
6. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
 
7. ексгумація останків померлих осіб - сукупність технічних і наукових процедур, що виконуються кваліфікованим персоналом з метою вилучення останків померлих осіб з необлікованих поховань для їх ідентифікації та подальшого перепоховання відповідно до чинних ритуальних (релігійних) обрядів;
 
8. Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти (далі - Реєстр) -електронна база даних, що містить відомості про осіб, зниклих безвісти, інформацію про невпізнані останки, а також про наявність чи відсутність рішення суду про визнання розшукуваних осіб безвісно відсутніми або оголошення померлими;
 
9. заявник - особа, яка подала заяву про розшук особи, щодо якої немає відомостей про її місцеперебування;
 
10. ідентифікація останків померлої особи - комплекс заходів, спрямований на достовірне встановлення особистості невпізнаного тіла в результаті комплексу науково-технічних процедур;
 
11. інформація, що може сприяти розшуку особи, зниклої безвісти - будь-які відомості та/або дані про особу, зниклу безвісти, що можуть бути підставою для визначення її місцеперебування, ідентифікації невпізнаних останків, визначення місця поховання або місцезнаходження останків;
 
12. медична ідентифікація - процес визначення приналежності останків конкретній особі шляхом порівняння відомої інформації про особу, зниклу безвісти, (прижиттєвої інформації), та інформації, отриманої під час дослідження мертвого тіла (посмертної інформації);
 
13. невпізнані останки - останки людини (тіло або частини тіла), приналежність яких конкретній особі не може бути встановлена без проведення додаткових заходів для ідентифікації;
 
14. особа, зникла безвісти - фізична особа, щодо якої немає відомостей про її місце перебування на момент подання заяви про її розшук;
 
15. особа, зникла безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом - особа, яка зникла в зоні збройного конфлікту (міжнародного або неміжнародного) під час проходження військової служби або за будь-яких інших обставин, що підтверджують факт перебування особи у цій зоні;
 
16. посмертна інформація - обставини смерті/зникнення, фізичні дані, дані медичної історії, особисті прикмети, стоматологічні дані, антропологічні дані та генетичний профіль;
 
17. родич особи, зниклої безвісти - батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брати та сестри (як повнорідні, так і неповнорідні), дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач, усиновлений, опікун, піклувальник, особа, яка перебуває під опікою чи піклуванням, а також, для цілей цього Закону, чоловік, дружина та особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки;
 
18. судово-медична ідентифікація - комплекс заходів та методів, спрямованих на встановлення приналежності останків конкретній людині з використанням словесного портрету, стоматологічного статусу, особливих прикмет (вроджені аномалії, сліди загоєння травм, лікарські втручання, татуювання, родимі плями та ін.), генетичного аналізу тканин у співставленні з прижиттєво задокументованими даними медичного та антропологічного характеру.
 
19. Термін "збройний конфлікт" для цілей цього Закону вживається у значенні, передбаченому Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року "Про нову редакцію Воєнної доктрини України" та Женевськими конвенціями про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року й Додатковими протоколами до них від 8 червня 1977 року.
 
20. Стаття 2. Законодавство про правовий статус осіб, зниклих безвісти
1. Правовий статус осіб, зниклих безвісти визначається цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
 
21. 2. У разі якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила, передбачені таким міжнародним договором.
 
22. Стаття 3. Сфера дії Закону
 
23. Цей Закон поширюється на правовідносини, пов’язані із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти в умовах збройного конфлікту, у зв’язку з воєнними діями, заворушеннями всередині держави, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, а також осіб, зниклих безвісти внаслідок будь-яких інших обставин.
 
24. Стаття 4. Набуття правового статусу особи, зниклої безвісти
 
25. 1. Особа набуває статусу такої, що зникла безвісти з моменту внесення про неї відомостей до Реєстру за рішенням уповноваженого на це органу в порядку, передбаченому цим Законом.
 
26. 2. Особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.
 
27. 3. Надання особі статусу зниклої безвісти відповідно до цього Закону, не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому чинним законодавством.
 
28. 4. Якщо особа, зникла безвісти, була оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не було встановлено, проведення розшуку в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.
 
29. 5. Іноземець та особа без громадянства, яка зникла на території України, набуває правового статусу особи, зниклої безвісти, в порядку, передбаченому цим Законом, за умови, що:
- така особа постійно або тимчасово проживала на території України;
- така особа не проживала на території України, проте існує достовірна інформація, що її зникнення відбулося на території України.
 
30. РОЗДІЛ ІІ ПРАВА ОСІБ, ЗНИКЛИХ БЕЗВІСТИ, ТА ЇХ РОДИЧІВ. ПРАВОВІ НАСЛІДКИ НАБУТТЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ОСОБИ, ЗНИКЛОЇ БЕЗВІСТИ
 
31. Стаття 5. Права особи, зниклої безвісти
 
32. 1. Особа, зникла безвісти, має право на життя, безпеку, повне та всебічне розслідування обставин її зникнення.
 
33. Держава зобов’язана вжити всіх можливих заходів щодо розшуку особи, зниклої безвісти.
 
34. 2. Права та інтереси особи, зниклої безвісти, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до чинного законодавства.
 
35. 3. У випадку, якщо особа, зникла безвісти, є громадянином іншої держави, уповноважений державний орган держави, на території якої відбулося зникнення, що здійснюють облік та/або розшук таких осіб, зобов’язані повідомити уповноважені органи держави, громадянином якої вона є, про включення такої особи до Реєстру та про результати її розшуку.
 
36. Стаття 6. Права родичів осіб, зниклих безвісти
 
37. 1. Будь-яка особа має право знати про долю своїх родичів, які зникли безвісти, що включає отримання достовірних відомостей про їх місцеперебування, обставини загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме), а також право отримати їх останки.
 
38. 2. Реалізація цього права відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти в порядку, визначеному цим Законом, та отримання інформації про хід та результати проведення розшуку.
 
39. 3. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти, зобов’язані надавати інформацію про хід та результати розшуку таких осіб їх родичам у порядку, встановленому цим Законом.
 
40. Стаття 7. Заборона дискримінації
 
41. Будь-яка дискримінація осіб, зниклих безвісти та їх родичів на підставі їхньої раси, кольору, шкіри, статі, віросповідання, політичних чи інших поглядів, національного чи соціального походження, належності до будь-якої соціальної групи, території походження чи зникнення, економічного чи соціального становища, сексуальної орієнтації, фізичних можливостей чи іншими ознаками заборонена.
 
42. Стаття 8. Правові наслідки набуття правового статусу особи, зниклої безвісти
 
43. 1. Набуття правового статусу особи, зниклої безвісти, не зменшує обсяг її цивільної правоздатності.
 
44. 2. З моменту внесення особи до Реєстру за заявою родичів або інших заінтересованих осіб над майном особи, зниклої безвісти, може бути встановлено опіку в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.
 
45. Опікун над майном особи, зниклої безвісти, здійснює управління цим майном, а також забезпечує виконання її зобов’язань за рахунок цього майна.
 
46. Припинення опіки над майном особи, зниклої безвісти, відбувається у випадку скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою, а також у разі оголошення її померлою.
 
47. 3. У випадку, якщо обидва з батьків малолітньої, неповнолітньої дитини є особами, зниклими безвісти, над такими дітьми встановлюється опіка/піклування в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.
 
48. У випадку наявності на утриманні особи, зниклої безвісти, повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки, опіка встановлюється і над такими особами.
 
49. 4. Набуття правового статусу особи, зниклої безвісти, не змінює її сімейного стану до моменту розірвання шлюбу за заявою другого з подружжя внаслідок визнання її безвісно відсутньою або до моменту оголошення її померлою.
 
50. 5. За особою, зниклою безвісти, зберігається місце роботи та займана посада, але не більш, ніж до моменту визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, встановленому чинним законодавством.
 
51. Стаття 9. Особливості правового статусу осіб, уповноважених на виконання функцій держави, зниклих безвісти у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час збройного конфлікту, воєнних дій, заворушень всередині держави, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру
 
52. 1. За особами, уповноваженими на виконання функцій держави, зниклими безвісти у зв’язку з виконанням службових обов’язків з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, під час збройного конфлікту, воєнних дій, заворушень всередині держави, зберігаються місце роботи, займана посада та середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування, але не більше ніж до моменту оголошення їх померлими у порядку, встановленому чинним законодавством.
 
53. 2. Особам, зниклим безвісти, під час проходження військової служби у зв’язку із збройним конфліктом та/або воєнними діями, надаються гарантії, передбачені Кодексом законів про працю України.
 
54. 3. Виплата в межах середнього заробітку у випадках, передбачених цією статтею, проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
55. Розділ ІІІ КОМІСІЯ З ПИТАНЬ ОСІБ, ЗНИКЛИХ БЕЗВІСТИ
 
56. Стаття 10. Комісія з питань осіб, зниклих безвісти
 
57. 1. Комісія з питань осіб, зниклих безвісти (далі - Комісія) є постійно діючим допоміжним органом Кабінету Міністрів України, утвореним з метою забезпечення координації діяльності органів, уповноважених на облік/розшук осіб, зниклих безвісти.
 
58. 2. Основним завданням Комісії є з’ясування долі та місцезнаходження осіб, зниклих безвісти.
 
59. 3. Комісія створюється Кабінетом Міністрів України, який розробляє та затверджує положення про Комісію.
Організаційне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Комісії здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань застосування норм міжнародного гуманітарного права на території України.
Видатки на роботу Комісії здійснюються за окремою бюджетною програмою центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань застосування норм міжнародного гуманітарного права на території України.
 
60. 4. До складу Комісії входять представники, визначені:
 
61. 1) центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань застосування норм міжнародного гуманітарного права на території України;
 
62. 2) центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері;
 
63. 3) центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню;
 
64. 4) Генеральною прокуратурою України;
 
65. 5) Національною поліцією України;
 
66. 6) Службою безпеки України.
 
67. Чисельність та персональний склад Комісії затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
68. 5. У складі Комісії утворюється Консультативна рада, до якої входять представники від об’єднань громадян та міжнародних гуманітарних організацій, залучених до розшуку осіб, зниклих безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом, та ідентифікації їх останків, обраних у порядку, встановленому положенням про Комісію.
 
69. 6.Члени Комісії виконують свої повноваження на громадських засадах, якщо інше не визначено Кабінетом Міністрів України.
 
70. Стаття 11. Основні повноваження Комісії з питань осіб, зниклих безвісти
 
71. Основними повноваженнями Комісії є:
 
72. координація діяльності органів, уповноважених на облік/розшук осіб, зниклих безвісти;
 
73. прийняття повідомлень про зникнення осіб;
 
74. направлення заяв про розшук осіб, зниклих безвісти та пов’язаної з цими заявами інформації Національній поліції України;
 
75. забезпечення функціонування Реєстру;
 
76. збір та управління інформацією, необхідною для проведення розшуку осіб, зниклих безвісти;
 
77. забезпечення обміну інформацією, необхідною для проведення розшуку осіб, зниклих безвісти між Комісією та органами, уповноваженими на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти;
 
78. здійснення моніторингу вжитих Національною поліцією України заходів щодо розшуку осіб, зниклих безвісти;
 
79. надання висновків про встановлення місцеперебування осіб, зниклих безвісти, місця їх поховання чи місцезнаходження їх останків;
 
80. сприяння у поверненні останків та особистих речей особи, зниклої безвісти її родичам;
 
81. комунікація з родичами осіб, зниклих безвісти та надання їм інформації про хід проведення розшуку та його результати;
 
82. координація діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, міжнародних гуманітарних організацій та осіб, залучених до розшуку осіб, зниклих безвісти, та ідентифікації їх останків;
 
83. взаємодія з органами державної влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України та тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також з підприємствами, установами і організаціями щодо розшуку осіб, зниклих безвісти;
 
84. прийняття участі у розробці нормативно-правових актів з питань, пов’язаних зі правовим статусом осіб, зниклих безвісти та їх родичів;
 
85. підготовка і надання рекомендацій органам державної влади щодо виконання міжнародних зобов’язань України стосовно осіб, зниклих безвісти.
 
86. Розділ ІV ЄДИНИЙ РЕЄСТР ОСІБ, ЗНИКЛИХ БЕЗВІСТИ
 
87. Стаття 12. Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти
 
88. 1. Відомості в Реєстрі накопичуються та зберігаються з метою обліку інформації, необхідної для розшуку осіб, зниклих безвісти.
 
89. 2. Держателем Реєстру є Комісія.
 
90. Держатель має право доступу до відомостей, що внесені до Реєстру, у повному обсязі.
 
91. Держатель визначає механізм інформаційної взаємодії між Реєстром та Єдиним реєстром досудових розслідувань, іншими базами даних органів державної влади.
 
92. 3. Адміністратором Реєстру є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України і уповноважене ним на ведення Реєстру.
 
93. 4. Адміністратор Реєстру здійснює заходи зі створення і супроводження програмного забезпечення Реєстру, збереження та захисту бази даних, відповідає за його функціонування, надає доступ до його розділів в порядку, визначеному цим Законом, забезпечує реєстрацію такого доступу та збереження відомостей про кожний доступ.
 
94. 5. Порядок ведення Реєстру встановлюється Кабінетом Міністрів України з урахуванням положень цього Закону.
 
95. Стаття 13. Структура Реєстру
 
96. В Реєстрі містяться відомості про:
 
97. розшук осіб, зниклих безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом, воєнними діями;
 
98. розшук осіб, зниклих безвісти у зв’язку з надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру;
 
99. розшук осіб, зниклих безвісти у зв’язку із заворушеннями всередині держави та будь-якими іншими обставинами;
 
100. наявність або відсутність рішення суду про визнання розшукуваних осіб безвісно відсутніми або оголошення померлими у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України;
 
101. невпізнані останки та пов’язані з ними речі і предмети.
 
102. Стаття 14. Внесення відомостей до Реєстру
 
103. 1. Внесення відомостей до розділу Реєстру, що містить відомості про розшук осіб, зниклих безвісти здійснюється Комісією, Національною поліцією України, Службою безпеки України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері.
 
104. 2. Внесення відомостей до Реєстру щодо розшуку осіб, зниклих безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом, воєнними діями здійснюється Комісією.
 
105. У випадку надходження до Комісії повідомлення про зникнення особи з інших причин або будь-якої інформації про таку особу, внесення відомостей може здійснюватись безпосередньо Комісією з повідомленням органу, уповноваженого на внесення таких відомостей відповідно до цього Закону.
 
106. 3. Внесення відомостей до Реєстру про розшук осіб, зниклих безвісти у зв’язку з надзвичайними ситуаціями техногенного чи природного характеру, заворушеннями всередині держави, будь-якими іншими обставинами, здійснюється Національною поліцією України, Службою безпеки України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню та Національною гвардією України.
 
107. 4. Внесення інформації про наявність або відсутність рішення суду про визнання розшуку осіб безвісно відсутніми або оголошення померлими у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, здійснюється судами.
 
108. 5. Внесення відомостей до розділу Реєстру, що містить відомості про невпізнані останки та пов’язані з ними речі здійснюється Комісією, Національною поліцією України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та місцевими органами влади.
 
109. 6. Органи, вказані в пунктах 1-5 цієї статті, зобов’язані вносити відомості до Реєстру протягом 24 годин з моменту їх отримання.
 
110. 7. Комісія здійснює перевірку правильності внесення відомостей до Реєстру.
 
111. 8. Протягом 24 годин з моменту встановлення місцеперебування особи, зниклої безвісти, її місця поховання чи місцезнаходження її останків, у відповідному розділі Реєстру органом, уповноваженим на винесення остаточного рішення згідно з цим Законом та законодавством України робиться відмітка про те, що особу знайдено.
 
112. Протягом 24 годин з моменту визнання судом особи, зниклої безвісти, безвісно відсутньою або оголошення померлою відповідно до Цивільного кодексу України та в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, судом, який прийняв відповідне рішення, робиться відповідна відмітка у Реєстрі.
 
113. Стаття 15. Порядок надання інформації з Реєстру
 
114. 1. Особи, зниклі безвісти мають право на отримання про себе інформації з Реєстру в порядку, передбаченому чинним законодавством.
2. Інформація щодо осіб, зниклих безвісти, що міститься в Реєстрі, може бути надана її родичам, заінтересованим особам, заявнику, органам, уповноваженим на облік/розшук осіб, на підставі запиту про надання інформації, поданого до Комісії.
 
115. 3. Комісія розглядає запит та приймає відповідне рішення протягом 5-ти робочих днів.
Комісія надає запитувану інформацію з Реєстру протягом 10-ти робочих днів після прийняття відповідного рішення.
 
116. 4. Рішення Комісії може бути оскаржено в судовому порядку.
 
117. Стаття 16. Захист персональних даних Персональні дані, що зберігаються в Реєстрі, не можуть бути розкриті або передані особам та органам, не зазначеним у статті 14 цього Закону, окрім випадків, визначених законодавством.
 
118. Розділ V РОЗШУК ОСІБ, ЗНИКЛИХ БЕЗВІСТИ
 
119. Стаття 17. Органи, уповноважені на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти
 
120. 1. До органів, уповноважених на облік осіб, зниклих безвісти, а також на виконання інших функцій, пов’язаних з реалізацією цього Закону, належать:
 
121. центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері;
 
122. центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;
 
123. центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері міграції;
 
124. центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації;
 
125. центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню;
 
126. центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства;
 
127. Державна прикордонна служба України;
 
128. Національна гвардія України;
 
129. Національна поліція України;
 
130. Служба безпеки України;
 
131. органи прокуратури;
 
132. місцеві органи влади.
 
133. 2. До органів, уповноважених на розшук осіб, зниклих безвісти, а також на виконання інших функцій, пов’язаних з реалізацією цього Закону, належить Національна поліція України.
 
134. Стаття 18. Заява про розшук особи
 
135. 1. Заява про розшук особи, зниклої безвісти подається до відповідного територіального органу Національної поліції України.
 
136. Заява про розшук особи, зниклої безвісти може бути подана родичем такої особи, представником військового формування, органу державної влади, органу місцевого самоврядування, об’єднання громадян або будь-якою іншою особою, якій стало відомо про зникнення.
 
137. Заява про розшук особи може бути подана Комісією у випадку, якщо зазначені вище особи звернулися до неї із повідомленням про зникнення особи.
 
138. У заяві зазначається інформація, що може сприяти розшуку особи, зниклої безвісти.
 
139. 2. Про отримання Національною поліцією України інформації про зникнення особи, або заяви про розшук такої особи, вона зобов’язана проінформувати Комісію протягом 3-х днів з моменту отримання такої інформації або заяви.
 
140. 3. Відомості, зазначені у заяві про розшук особи, зниклої безвісти, підлягають внесенню до Реєстру у порядку, передбаченому цим Законом протягом 24-х годин після отримання заяви.
 
141. Стаття 19. Розшук особи, зниклої безвісти
 
142. 1. З метою отримання інформації, що може сприяти розшуку особи, зниклої безвісти, Комісія направляє запити на отримання інформації особам, органам державної влади, органам місцевого самоврядування, в тому числі органам, уповноваженими на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, об’єднанням громадян та міжнародним гуманітарним організаціям, що можуть володіти необхідною інформацією.
 
143. Керівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, в тому числі органів, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, та об’єднань громадян, до яких звернуто запит, зобов’язані повідомити Комісію у письмовій формі про результати розгляду її запиту у триденний строк з дня його одержання.
 
144. Якщо запит з об’єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений строк, керівник відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, в тому числі органу, уповноваженого на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, або об’єднання громадян, до якого звернуто запит, зобов’язаний письмово повідомити про це Комісію та розглянути запит у інший строк, який не перевищує одного місяця після одержання запиту.
 
145. Якщо запит з об’єктивних причин не може бути розглянуто протягом одного місяця після його одержання, керівник відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, в тому числі органу, уповноваженого на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, або об’єднання громадян, до якого звернуто запит, продовжує вживати всіх можливих заходів з метою отримання інформації, що може сприяти розшуку особи, зниклої безвісти та повідомляє про це Комісію із зазначенням причин неможливості надати інформацію у встановлений строк.
 
146. Ненадання керівником відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, в тому числі органу, уповноваженого на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, або об’єднання громадян, до якого звернуто запит, відповіді на запит Комісії тягне за собою адміністративну відповідальність у порядку, визначеному законодавством.
 
147. 2. Комісія узагальнює отриману інформацію та протягом 3-х днів передає її до відповідного територіального органу Національної поліції України для здійснення заходів щодо розшуку особи, зниклої безвісти, про що повідомляє Заявника у будь-який прийнятний спосіб.
 
148. Комісія здійснює моніторинг заходів щодо розшуку особи, зниклої безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом та має право витребувати інформацію про результати проведення таких заходів з урахуванням обмежень, визначених чинним законодавством, на будь-якій їх стадії від відповідного територіального органу Національної поліції України на підставі запиту від Заявника або за власною ініціативою.
 
149. 3. Після закриття кримінального провадження щодо розшуку особи, зниклої безвісти відповідний територіальний орган Національної поліції України повідомляє про це Комісію протягом 10 днів із зазначенням підстав для прийняття такого рішення.
 
150. 4. На підставі інформації, отриманої від Національної поліції України, Комісія надає висновок про місцезнаходження особи, зниклої безвісти, місце її поховання чи місцезнаходження її останків та протягом 3-х днів направляє його Заявнику.
Комісія повідомляє родичів особи, зниклої безвісти про їх право на отримання копії такого висновку.
 
151. Стаття 20. Припинення розшуку особи, зниклої безвісти
 
152. 1. Розшук у розумінні цього Закону припиняється через 3 дні після встановлення місцеперебування особи, зниклої безвісти місця її поховання чи місцезнаходження останків такої особи з повідомленням про це родичів та Заявника, якщо Заявник не є родичем, про що робиться відмітка у Реєстрі у спосіб, визначений цим Законом.
 
153. 2. Рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою не є підставою для припинення її розшуку в розумінні цього Закону.
 
154. Якщо особа, зникла безвісти оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця її поховання чи місцезнаходження останків такої особи.
 
155. Розділ VІ РОЗШУК ОСТАНКІВ, ЇХ ЕКСГУМАЦІЯ ТА ПОВОДЖЕННЯ З НИМИ
 
156. Стаття 21. Встановлення наявності обставин, що свідчать про смерть особи
 
157. 1. У разі наявності достовірної інформації про те, що особа, зникла безвісти померла, Комісія надає висновок про наявність обставин, що свідчать про смерть цієї особи та направляє його її родичам.
 
158. Достовірною інформацією про смерть особи є результати аналізу і зіставлення інформації про вилучення людських останків, наданої пошуковими групами, посмертної інформації про такі останки, наданої бюро судово-медичної експертизи, інформації про профілі ДНК та результати зіставлення ДНК, надані ДНК-лабораторіями, з інформацією, що відома про особу, зниклу безвісти, в тому числі у зв’язку зі збройним конфліктом та/або особливими обставинами. Ця інформація міститься у комплексному звіті про ідентифікацію.
 
159. Достовірність цієї інформації підтверджується Комісією в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
160. 2. Висновок Комісії про наявність обставин, що свідчать про смерть особи не є фактом, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, що встановлюється в судовому порядку.
 
161. Стаття 22. Поховання та ексгумація
 
162. 1. Порядок проведення процедури поховання, належного ставлення до тіла (останків, праху) та збереження місця поховання встановлюється законодавством України, що визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
 
163. 2. Людські останки мають бути ідентифіковані та поховані в індивідуально позначених могилах у визначених та зареєстрованих місцях поховань відповідно до чинних ритуальних (релігійних) обрядів.
 
164. Позначення місць поховання здійснюється в порядку, встановленому законодавством.
 
165. 3. У разі неможливості ідентифікації людських останків інформація, що може сприяти її здійсненню, така як дата та місце знайдення людських останків, дані повного посмертного вивчення, в тому числі особливі прикмети, вік, статура та ін., одяг і особисті речі, зразки та профілі ДНК, отримані в ДНК-лабораторіях, фіксується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я та Національною поліцією України та вноситься до Реєстру.
 
166. Поховання невпізнаних останків здійснюється після фіксації інформації, що може сприяти здійсненню ідентифікації людських останків.
 
167. Інформація, що може сприяти здійсненню ідентифікації людських останків, оприлюднюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
168. У разі поховання невпізнаних останків, у Книзі реєстрації поховань та перепоховань померлих громадян, відповідно до Закону України "Про поховання та похоронну справу", зазначається стать померлої особи, дата виявлення її останків, дата і місце поховання останків, причина смерті та номер свідоцтва про смерть.
 
169. На місці поховання невпізнаних останків встановлюється табличка, на якій зазначається номер ділянки, ряду і могили, реєстраційний номер і дата поховання останків.
 
170. 4. У разі проведення ексгумації ідентифікація останків та встановлення причин смерті здійснюється в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
 
171. Інформація про невпізнані останки, отримана внаслідок ідентифікації, вноситься до розділу Реєстру, що містить відомості про невпізнані останки та пов’язані з ними речі і предмети.
 
172. Розділ VІІ МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
 
173. Стаття 23. Міжнародне співробітництво у сфері розшуку осіб, зниклих безвісти
Україна здійснює міжнародне співробітництво у сфері розшуку, осіб, зниклих безвісти з іноземними державами, Міжнародним комітетом Червоного Хреста в якості нейтрального посередника, міжнародними організаціями, що здійснюють заходи щодо розшуку цих осіб відповідно до національного законодавства, та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
 
174. Стаття 24. Міжнародний обмін інформацією у сфері розшуку осіб, зниклих безвісти
 
175. 1. Органи, уповноважені на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, можуть надавати відповідним органам іноземних держав та одержувати від них інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, з питань розшуку таких осіб з дотриманням вимог законодавства та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
 
176. 2. Надання органам іноземних держав інформації з питань, пов’язаних з розшуком осіб, зниклих безвісти, можливе лише в разі, якщо ці органи та відповідний компетентний орган України можуть установити такий режим доступу до інформації, який унеможливлює розкриття інформації для інших цілей чи її розголошення у будь-який спосіб, у тому числі шляхом несанкціонованого доступу.
 
177. Розділ VІІІ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
 
178. Стаття 25. Відповідальність
Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.
 
179. Розділ ІХ ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
180. 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
 
181. 2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
182. 1) Закону України "Про Національну поліцію" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 40-41, ст.379):
 
183. а) пункт 4 частини 1статті 26 викласти в такій редакції:
 
184. "4) розшуку осіб, зниклих безвісти".
 
185. б) статтю 26 доповнити частиною 3 такого змісту: "3. Поліція забезпечує внесення відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти та здійснює підтримку цих відомостей в актуальному стані в межах, визначених законодавством.".
 
186. 2) Закону України "Про Службу безпеки України" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 27, ст.382):
 
187. а) статтю 24 доповнити новим пунктом такого змісту:
"18) внесення відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти та забезпечення підтримання цих відомостей в актуальному стані в межах, визначених законодавством"
 
188. 3) Закону України "Про Національну гвардію України" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2014, № 17, ст.594):
 
189. а) частину першу статті 2 доповнити новим пунктом такого змісту:
"20) внесення відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти та забезпечення підтримання цих відомостей в актуальному стані в межах, визначених законодавством"
 
190. 4) Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до № 51, ст.1122):
 
191. а) доповнити Кодекс статтею 188-49 такого змісту:
 
192. «Стаття 188-49. Невиконання законних вимог Комісії з питань осіб, зниклих безвісти, члена Комісії з питань осіб, зниклих безвісти
 
193. Невиконання законних вимог Комісії з питань осіб, зниклих безвісти, члена Комісії з питань осіб, зниклих безвісти, створення перешкод у їх роботі під час здійснення ними своїх повноважень, надання неправдивої або неповної інформації або ненадання інформації у строк, встановлений законом, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
194. Повторне вчинення такого порушення протягом року, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двохсот п’ятдесяти до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
 
195. б) пункт 1 статті 255 після слів «центрального органу виконавчої влади з питань цивільної авіації (частина друга статті 112, частина третя статті 133)» доповнити словами «центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань застосування норм міжнародного гуманітарного права на території України (стаття 188-49)».
 
196. 5) Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 22, ст.303):
 
197. а) пункт 3 частини 1 статті 9-1 викласти у такій редакції:
«3) щодо осіб, зниклих безвісти, в тому числі у зв’язку зі збройним конфліктом та/або особливими обставинами – до встановлення їх місцезнаходження, місць поховання чи місцезнаходження їх останків».
 
198. 6) Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356):
 
199. а) у назві статті 44 слова «фізичної особи, місце перебування якої невідоме» замінити словами «особи, зниклої безвісти»;
 
200. б) у частинах 2-5 статті 44 слова «фізичної особи, місце перебування якої невідоме» замінити словами «особи, зниклої безвісти»;
 
201. в) частину 2 та 3 статті 46 після слів «воєнними діями» доповнити словами «збройним конфліктом».
 
202. 3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:
 
203. створити про Комісію з питань осіб, зниклих безвісти та затвердити Положення про неї;
 
204. затвердити Положення про Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти;
 
205. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
206. забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.