Кількість абзаців - 966 Розмітка (ліва колонка)


Проект Кодексу України з процедур банкрутства (ч.ІІ) (Друге читання)

0. 1. Придбана на аукціоні рухома річ, майнове право передається, а право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни. Про передання рухомої речі на вимогу будь-якої сторони складається акт.
 
1. 2. Замовник аукціону, який не передав покупцю на його вимогу рухому річ, майнове право або не відступив право вимоги після повної сплати ціни, сплачує пеню у розмірі 0,5 відсотка на день від ціни продажу за період прострочення.
 
2.

 
3. Стаття 70. Акт про передання права власності на нерухоме майно
 
4. Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно, підписаний арбітражним керуючим – замовником аукціону, разом із копією судового рішення про призначення арбітражного керуючого, вірність якої засвідчується цим арбітражним керуючим, не пізніше трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни передається нотаріусу, а копії акта не пізніше наступного дня разом із відомостями про нотаріуса надсилаються (вручаються) покупцю та продавцю. За невчасне передання акта нотаріусу чи несвоєчасне надання його копії покупцю замовник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 відсотка на день від ціни продажу за період прострочення.
 
5. 2. Нотаріус видає покупцю свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні. Послуги нотаріуса оплачує організатор аукціону.
 
6. Стаття 71. Відповідальність за недоліки майна, проданого на аукціоні
 
7. 1. Особа, у власності якої перебувало майно до продажу на аукціоні, замовник та організатор аукціону не відповідають за недоліки майна, крім випадків їх навмисного приховування.
 
8. Розділ V ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО
 
9. Стаття 72. Закриття провадження у справі про банкрутство
 
10. 1. Господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо:
 
11. 10) у процедурі розпорядження майном не подано до господарського суду клопотання про перехід до наступної судової процедури;
 
12. 11) господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника;
 
13. 12) в інших випадках, передбачених Кодексом.
 
14. 2. Провадження у справі про банкрутство може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5, 9 і 10 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом); у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 і 11 частини першої цієї статті - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.
 
15. 3. Про закриття провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала.
 
16. 4. У випадках, передбачених пунктами 4 - 7 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
 
17. Розділ VІ ОСОБЛИВОСТІ БАНКРУТСТВА ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ БОРЖНИКІВ
 
18. Стаття 73. Загальні положення
 
19. 1. Відносини, пов'язані з банкрутством боржників, визначених у цьому розділі, регулюються Кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
 
20. Стаття 74. Особливості банкрутства суб'єктів підприємницької діяльності, що мають суспільну, іншу цінність або особливий статус
 
21. 7. Арбітражний керуючий продає майно боржника особі, що має право його переважного придбання, за ціною, визначеною на торгах. У разі якщо дві і більше заявки таких учасників торгів містять пропозиції щодо однакової ціни майна, переможцем торгів визнається учасник торгів, що раніше подав заявку на участь у торгах.
 
22. Стаття 76. Особливості банкрутства страховиків
 
23. Стаття 77. Особливості банкрутства професійних учасників ринку цінних паперів
 
24. Стаття 78. Особливості банкрутства емітента чи управителя іпотечних сертифікатів, управителя фонду фінансування будівництва чи управителя фонду операцій з нерухомістю
 
25. 1. У разі відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно емітента чи управителя іпотечних сертифікатів іпотечні активи не включаються до складу ліквідаційної маси такого емітента або управителя. Розпорядження цими активами здійснюється відповідно до законодавства про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати.
 
26. 2. У разі відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно управителя фонду фінансування будівництва чи управителя фонду операцій з нерухомістю кошти та майно, що перебувають в управлінні управителя, не включаються до складу ліквідаційної маси такого управителя. Розпорядження цими коштами та майном здійснюється відповідно до законодавства про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операцій з нерухомістю.
 
27. Стаття 79. Особливості банкрутства фермерського господарства
 
28. 10. У разі банкрутства фермерського господарства земельна ділянка, надана фермерському господарству в тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, використовується відповідно до Земельного кодексу України.
 
29. 11. Майно, що належить голові та членам фермерського господарства на праві приватної власності, а також інше майно, стосовно якого доведено, що воно набуто на доходи, які не є у спільній власності членів фермерського господарства, не включаються до складу ліквідаційної маси.
 
30. 12. Нерухоме майно, а також майнові права щодо нерухомого майна, які включаються до складу ліквідаційної маси фермерського господарства, можуть бути продані тільки на аукціоні, обов'язковими умовами якого є збереження цільового призначення сільськогосподарських об'єктів, що продаються.
 
31. 13. З дня прийняття постанови про визнання фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури діяльність фермерського господарства припиняється.
 
32. 14. Господарський суд надсилає копію постанови про визнання фермерського господарства банкрутом до органу, який здійснив державну реєстрацію фермерського господарства, та органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням фермерського господарства.
 
33. Стаття 80. Особливості провадження санації боржника його керівником
 
34. 1. Керівник боржника має право подати в порядку, встановленому цим Кодексом, заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за таких умов:
 
35. за наявності рішення органу, до повноважень якого згідно із законодавством або установчими документами боржника віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, а у разі якщо такі повноваження не визначені, - за наявності рішення органу боржника, до повноважень якого віднесено прийняття рішення щодо реорганізації чи ліквідації боржника;
 
36. за наявності плану санації та письмової згоди всіх забезпечених кредиторів, а також кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує 50 відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санацією керівника боржника.
 
37. 2. Для проведення санації боржника його керівником з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею, керівник боржника звертається у встановленому цим Кодексом порядку до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. До заяви керівника боржника додаються план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна.
 
38. 3. Після розгляду заяви боржника у разі, якщо заява і додані до неї документи відповідають вимогам, установленим цим Кодексом, суд не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить ухвалу про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, в якій зазначається дата проведення підготовчого засідання суду.
 
39. В ухвалі про прийняття заяви господарський суд має право зобов'язати заявника, боржника та інших учасників провадження у справі надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі про банкрутство.
 
40. Підготовче засідання суду, у якому здійснюється перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, проводиться у місячний строк з дня винесення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
 
41. За результатами розгляду обґрунтованості вимог заявника до боржника господарський суд виносить ухвалу про:
 
42. відкриття провадження у справі про банкрутство і відкриття процедури санації, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та призначення розпорядника майна в порядку, встановленому цим Кодексом, та керуючого санацією - керівника боржника, які діють відповідно до вимог цього Кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею;
 
43. відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
 
44. Після призначення керівника боржника керуючим санацією його трудові відносини з працедавцем зупиняються на час виконання повноважень керуючого санацією.
 
45. Керуючий санацією - керівник боржника здійснює свої повноваження згідно з цим Кодексом.
 
46. У разі пред'явлення боржником недостовірних відомостей про майнові активи боржника або неможливість відновлення платоспроможності згідно з планом санації можливе введення процедури ліквідації.
 
47. 4. Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство і відкриття процедури санації здійснюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
 
48. 5. Повідомлення повинно містити відомості про:
 
49. відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та відкриття процедури санації;
 
50. повне найменування боржника, його місцезнаходження, реквізити його рахунків в установах банків;
 
51. ідентифікаційний код боржника згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;
 
52. керуючого санацією - керівника боржника та розпорядника майна боржника.
 
53. 6. Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду у місячний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство і відкриття процедури санації письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують та/або заперечення кредиторів проти проведення процедури санації керівником боржника.
 
54. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
 
55. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
 
56. 7. Керуючий санацією - керівник боржника разом із розпорядником майна зобов'язані відповідно до вимог цього Кодексу розглянути вимоги кредиторів і скласти реєстр вимог кредиторів, письмово повідомивши про результати розгляду заявників і господарський суд.
 
57. 8. Господарський суд у порядку, передбаченому цим Кодексом, розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, затверджує реєстр вимог кредиторів і визначає дату проведення зборів кредиторів.
 
58. 9. Порядок проведення зборів кредиторів, утворення і діяльності комітету кредиторів визначається цим Кодексом. Комітет кредиторів у місячний строк від дати його утворення повинен подати господарському суду схвалений план санації боржника.
 
59. 10. Господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. Боржник розпочинає виконання плану санації після його затвердження судом.
 
60. 11. Якщо провадження у справі про банкрутство боржника відкрито за заявою кредитора (кредиторів), комітет кредиторів має право звернутися до господарського суду з клопотанням про призначення керуючим санацією керівника боржника, а також розпорядника майна в порядку, встановленому цим Кодексом. Керуючий санацією та розпорядник майна діють відповідно до вимог цього Кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.
 
61. Стаття 81. Особливості банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків
 
62. 1. Боржник зобов'язаний надати господарському суду докази, що підтверджують належність боржника до державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків.
 
63. 2. Кабінет Міністрів України вживає заходів для запобігання банкрутству державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, визначає оптимальні шляхи відновлення їх платоспроможності та координує дії відповідних органів виконавчої влади.
 
64. 3. Органи виконавчої влади приймають рішення щодо: доцільності надання державної підтримки неплатоспроможним підприємствам; розроблення заходів, спрямованих на забезпечення захисту інтересів держави і вибору оптимальних шляхів реструктуризації та погашення боргових зобов'язань; проведення аналізу фінансового стану боржника, його санації та погодження плану санації; доцільності виключення відповідних суб'єктів господарювання з переліку підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації та застосуванню до них процедури санації чи ліквідації.
 
65. 4. Державні підприємства та підприємства, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, подають на розгляд кредиторів план санації та мирову угоду, погоджені з органом, уповноваженим управляти державним майном.
 
66. 5. З метою запобігання банкрутству державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків, може застосовуватися порука у порядку, визначеному частинами дев'ятою - тринадцятою статті 74 цього Кодексу.
 
67. 6. Відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою боржника і відкриття процедури санації його керівником не є підставою для припинення повноважень органу, уповноваженого управляти майном боржника, щодо управління відповідним об'єктом державної власності.
 
68. 7. У разі якщо боржник є державним підприємством або підприємством, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, господарський суд залучає до участі у справі про банкрутство представників органу, уповноваженого управляти державним майном, з повідомленням про відкриття провадження у справі про банкрутство такого підприємства.
 
69. 8. У разі відкриття провадження у справі про банкрутство державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, участь у зборах кредиторів та роботі комітету кредиторів можуть брати з правом дорадчого голосу представники органу, уповноваженого управляти державним майном.
 
70. 9. Припинення, продовження повноважень та відсторонення від виконання обов'язків керуючих санацією, ліквідаторів державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, здійснюються господарським судом за наявності підстав та в порядку, встановленому цим Кодексом.
 
71. 10. Положення цієї статті не застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами власності Автономної Республіки Крим та комунальної власності.
 
72. 11. Початкова вартість майна, майнових прав державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, визначається відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
 
73. 12. Копії судових рішень у провадженнях у справах про банкрутство державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків або на балансі яких перебувають об'єкти державної власності, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшли до статутних капіталів цих підприємств, крім інших учасників, надсилаються органу, уповноваженому управляти державним майном.
 
74. Розділ VІІ АРБІТРАЖНИЙ КЕРУЮЧИЙ
 
75. Стаття 82. Вимоги до арбітражного керуючого
 
76. 1. Арбітражним керуючим може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну або економічну освіту, стаж роботи за фахом не менше трьох років або одного року на керівних посадах після отримання повної вищої освіти, пройшов навчання та стажування протягом шести місяців у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства, володіє державною мовою та склав кваліфікаційний іспит.
 
77. На підприємствах, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, арбітражний керуючий повинен мати допуск до державної таємниці, а в разі його відсутності - отримати такий допуск у встановленому законодавством порядку.
 
78. 2. Не може бути арбітражним керуючим особа:
 
79. 1) яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною;
 
80. 2) яка має судимість за вчинення корисливих злочинів;
 
81. 3) яка не здатна виконувати обов'язки арбітражного керуючого за станом здоров'я;
 
82. 4) якій заборонено обіймати керівні посади;
 
83. 5) якій відмовлено в наданні допуску до державної таємниці або скасовано раніше наданий допуск за порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, визначених цим Кодексом, у разі якщо з часу такої відмови або скасування пройшло менше року.
 
84. 3. Арбітражний керуючий має посвідчення та печатку, опис і порядок використання яких встановлює державний орган з питань банкрутства.
 
85. 4. Арбітражний керуючий повинен один раз на два роки підвищувати кваліфікацію в порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства.
 
86. Стаття 83. Права та обов'язки арбітражного керуючого
 
87. 1. Арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право:
 
88. 1) звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Кодексом;
 
89. 2) скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу;
 
90. 3) отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом;
 
91. 4) залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Кодексом чи угодою з кредиторами;
 
92. 5) запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їх згодою;
 
93. 6) отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом направлення офіційних запитів до держателя або адміністратора відповідного реєстру;
 
94. 7) подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх повноважень;
 
95. 8) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
 
96. 2. Арбітражний керуючий зобов'язаний:
 
97. 1) неухильно дотримуватися вимог законодавства;
 
98. 2) здійснювати заходи щодо захисту майна боржника;
 
99. 3) аналізувати фінансову, господарську, інвестиційну та іншу діяльність боржника, його становище на ринках та надавати результати таких аналізів господарському суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію;
 
100. 4) подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого у порядку, встановленому законодавством;
 
101. 5) розкривати інформації щодо фінансового стану боржника та хід провадження у справі про банкрутство на офіційному веб-сайті державного органу з питань банкрутства, до якої забезпечується доступ конкурсних і забезпечених кредиторів, а також (з моменту прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом) поточних кредиторів та забезпечити оновлення такої інформації не рідше ніж один раз на місяць у порядку, визначеному державним органом з питань банкрутства. До інформації про фінансовий стан боржника та хід провадження у справі про банкрутство належить інформація про:
 
102. значні правочини чи правочини з заінтересованістю, укладені боржником або від його імені (найменування сторін, суть зобов'язань, вартість майна, що передається за правочином, строк виконання зобов'язань);
 
103. 9) вживати заходів до недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність такого конфлікту;
 
104. 10) надсилати органам Національної поліції чи органам прокуратури повідомлення про факти порушення законності, виявлені в діяльності працівників підприємств та організацій, що містять ознаки дії (бездіяльності), переслідуваної у кримінальному чи адміністративному порядку;
 
105. 11) виконувати інші повноваження, передбачені законодавством про банкрутство.
 
106. 3. Під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
 
107. 4. Під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний додержуватися вимог Закону України "Про запобігання корупції" щодо обмеження використання своїх повноважень з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, одержання дарунків (пожертв).
 
108. 5. Порушення арбітражним керуючим вимог Закону України "Про запобігання корупції", а також виникнення конфлікту інтересів під час здійснення його повноважень є підставою для усунення його від виконання обов'язків арбітражного керуючого під час провадження у справі про банкрутство, про що господарський суд виносить ухвалу.
 
109. 6. Арбітражному керуючому забороняється розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з його діяльністю, і використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб.
 
110. Обов'язок збереження цієї інформації поширюється також на осіб, які перебувають з арбітражним керуючим у трудових відносинах, а також на інших осіб, які мають доступ до зазначеної інформації.
 
111. 7. Інформацію, зазначену у пункті 5 частини другої цієї статті, арбітражний керуючий може надавати іншим особам лише у випадках і порядку, встановлених законом.
 
112. Стаття 84. Незалежність арбітражного керуючого
 
113. 1. Під час здійснення своїх повноважень арбітражний керуючий є незалежним.
 
114. 2. У разі затримання уповноваженим органом арбітражного керуючого або повідомлення йому про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення орган, що здійснив затримання чи повідомив про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, зобов'язаний негайно повідомити про це державний орган з питань банкрутства.
 
115. 3. Вилучення документів у арбітражного керуючого допускається лише за рішенням суду в порядку, передбаченому законом.
 
116. Стаття 85. Помічник арбітражного керуючого
 
117. 1. Арбітражний керуючий може мати помічника (помічників) на підставі трудового договору (контракту).
 
118. 2. Помічником арбітражного керуючого може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну або економічну освіту та володіє державною мовою. Не може бути помічником особа, яка має судимість за вчинення корисливих злочинів, а також особа, визнана судом недієздатною (обмежено дієздатною).
 
119. 3. Добір і прийняття на роботу помічника є виключним правом арбітражного керуючого. При цьому арбітражний керуючий зобов'язаний перевірити відповідність особи вимогам цієї статті.
 
120. Права, обов'язки, відповідальність помічника арбітражного керуючого визначаються цим Кодексом та трудовим договором (контрактом), укладеним між арбітражним керуючим та помічником.
 
121. 4. Помічник арбітражного керуючого надає допомогу арбітражному керуючому під час здійснення ним заходів щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та виконує доручення арбітражного керуючого для забезпечення реалізації його повноважень.
 
122. Стаж роботи помічником арбітражного керуючого прирівнюється до строку стажування.
 
123. 5. Строк стажування у арбітражного керуючого становить шість місяців. Після закінчення цього строку арбітражний керуючий, який проводив стажування, готує відгук про проходження стажування і направляє його до кваліфікаційної комісії для вирішення питання про допуск до складення кваліфікаційного іспиту.
 
124. 6. Помічник арбітражного керуючого не може займатися підприємницькою (посередницькою) або адвокатською діяльністю, обіймати посади в органах державної влади або органах місцевого самоврядування чи інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової та творчої діяльності.
 
125. Стаття 86. Кваліфікаційна комісія
 
126. 1. Кваліфікаційна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для перевірки спеціальних знань осіб, які претендують на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
 
127. 2. До складу кваліфікаційної комісії входять сім осіб, три з яких призначаються наказом керівника державного органу з питань банкрутства, а чотири обираються саморегулівною організацією арбітражних керуючих.
 
128. 3. Очолює кваліфікаційну комісію керівник державного органу з питань банкрутства або визначена ним відповідальна особа зазначеного органу.
 
129. 4. Кваліфікаційна комісія формує графік складення кваліфікаційних іспитів; проводить кваліфікаційні іспити; затверджує результати кваліфікаційних іспитів; розглядає скарги щодо результатів кваліфікаційних іспитів; приймає рішення про видачу свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
 
130. 5. Рішення кваліфікаційної комісії приймаються на її засіданні шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. Кваліфікаційна комісія вважається повноважною у разі присутності не менше п'яти членів комісії.
 
131. 6. Рішення кваліфікаційної комісії оформлюється протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.
 
132. Стаття 87. Кваліфікаційний іспит
 
133. 1. Особа, яка має намір отримати свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, подає кваліфікаційній комісії відповідну заяву з документами, що підтверджують відповідність зазначеним у цьому Кодексі вимогам до арбітражного керуючого.
 
134. 2. Кваліфікаційна комісія проводить перевірку достовірності документів та відомостей, що подаються особою, за результатом якої приймає рішення про допуск чи відмову у складенні кваліфікаційного іспиту.
 
135. 3. Іспит проводиться шляхом автоматизованого анонімного тестування. Порядок складення кваліфікаційного іспиту та перелік питань, винесених на кваліфікаційний іспит, затверджує державний орган з питань банкрутства. Рішення кваліфікаційної комісії оформлюється протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.
 
136. 4. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може подати заяву про його повторне складення не раніше, ніж через шість місяців.
 
137. Стаття 88. Отримання права на здійснення діяльності арбітражного керуючого
 
138. 1. За результатами складеного кваліфікаційного іспиту кваліфікаційна комісія в десятиденний строк рекомендує державному органу з питань банкрутства надати особі, яка склала кваліфікаційний іспит, право на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
 
139. 2. Державний орган з питань банкрутства не пізніше ніж на десятий день з дня надходження рекомендації кваліфікаційної комісії видає свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого та вносить запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
 
140. 3. Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого видається без обмеження строку дії.
 
141. Стаття 89. Єдиний реєстр арбітражних керуючих України
 
142. 1. Єдиний реєстр арбітражних керуючих України формується державним органом з питань банкрутства у складі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
 
143. Стаття 90. Дисциплінарні проступки арбітражних керуючих
 
144. 1. Дисциплінарними проступками арбітражних керуючих є винне невиконання або неналежне виконання обов'язків арбітражного керуючого.
 
145. Стаття 91. Контроль за діяльністю арбітражних керуючих
 
146. 1. Планові перевірки здійснюються за певний період не частіше одного разу на два роки за місцезнаходженням державного органу з питань банкрутства або суб'єкта, щодо якого арбітражний керуючий здійснює свої повноваження, або у приміщенні, де знаходиться контора (офіс) арбітражного керуючого, з обов'язковим повідомленням арбітражного керуючого про час і місце проведення перевірки. Арбітражний керуючий зобов'язаний надавати особам, уповноваженим проводити перевірку, відомості, документи для огляду та їх копії для залучення до матеріалів перевірки. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями фізичної чи юридичної особи.
 
147. 2. Позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.
 
148. 3. У перевірках беруть участь представники державного органу з питань банкрутства та його територіальних органів з можливістю залучення найбільш досвідчених і висококваліфікованих арбітражних керуючих у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства.
 
149. 4. У разі виявлення під час перевірки порушень норм законодавства в роботі арбітражного керуючого, державний орган з питань банкрутства може зупинити діяльність арбітражного керуючого та передати матеріали на розгляд дисциплінарній комісії для накладення на порушника дисциплінарних стягнень.
 
150. Стаття 92. Відповідальність арбітражних керуючих
 
151. 1. Арбітражні керуючі несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом.
 
152. 2. Арбітражні керуючі несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Кодексом.
 
153. 3. Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих дисциплінарні стягнення.
 
154. 4. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
 
155. 5. Про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих України.
 
156. Стаття 93. Дисциплінарна комісія
 
157. 1. Дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики.
 
158. 2. Дисциплінарна комісія складається з семи осіб, три з яких призначаються наказом керівника державного органу з питань банкрутства, а чотири обираються саморегулівними організаціями арбітражних керуючих.
 
159. 3. Очолює дисциплінарну комісію керівник державного органу з питань банкрутства або визначена ним відповідальна особа зазначеного органу.
 
160. 4. Дисциплінарна комісія розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих; надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих дисциплінарних стягнень.
 
161. 5. Рішення дисциплінарної комісії приймаються на її засіданнях шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі присутності не менше п'яти членів комісії.
 
162. 6. Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.
 
163. Стаття 94. Дисциплінарні стягнення
 
164. 1. Дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого, є:
 
165. 1) попередження;
 
166. 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
 
167. 2. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.
 
168. 3. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
 
169. 4. Про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих України.
 
170. Стаття 95. Страхування відповідальності арбітражного керуючого
 
171. 1. Арбітражний керуючий укладає із страховиком договір страхування професійних ризиків арбітражних керуючих за шкоду, заподіяну внаслідок неумисних дій або помилки під час здійснення повноважень арбітражного керуючого.
 
172. 2. Страхування професійних ризиків арбітражного керуючого здійснюється арбітражним керуючим протягом трьох робочих днів з дня внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України запису про надання йому права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Здійснення діяльності арбітражного керуючого без договору страхування ризиків його діяльності забороняється.
 
173. 3. Мінімальний розмір щорічної страхової суми становить триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
 
174. 4. Порядок і умови страхування професійних ризиків арбітражного керуючого встановлюються законом.
 
175. Стаття 96. Відшкодування шкоди, заподіяної з вини арбітражного керуючого
 
176. 1. Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій арбітражного керуючого, відшкодовується відповідно до закону.
 
177. 2. Шкода, заподіяна особі внаслідок неумисних дій або помилки арбітражного керуючого, відшкодовується за рахунок страхової виплати.
 
178. 3. Шкода, заподіяна особі внаслідок умисних дій чи бездіяльності арбітражного керуючого, відшкодовується арбітражним керуючим.
 
179. Стаття 97. Припинення діяльності арбітражного керуючого
 
180. 1. Підставами для припинення діяльності арбітражного керуючого є:
 
181. 1) його письмова заява;
 
182. 2) неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
 
183. 3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
 
184. 4) визнання його недієздатним чи обмежено дієздатним, безвісно відсутнім або померлим;
 
185. 5) накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого;
 
186. 6) подання неправдивих відомостей, необхідних для отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого;
 
187. 7) скасування допуску до державної таємниці за порушення арбітражним керуючим законодавства у сфері охорони державної таємниці;
 
188. 8) його смерть.
 
189. 2. У разі припинення діяльності арбітражного керуючого він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, а його свідоцтво анулюється.
 
190. Стаття 98. Порядок припинення діяльності арбітражного керуючого
 
191. 1. У разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого на здійснення діяльності арбітражного керуючого дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання.
 
192. 2. Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого на здійснення діяльності арбітражного керуючого та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого.
 
193. 3. Державний орган з питань банкрутства зобов'язаний не пізніше ніж на третій день повідомити арбітражного керуючого про припинення його повноважень.
 
194. 4. Арбітражний керуючий зобов'язаний припинити діяльність з дня внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України запису про припинення його повноважень.
 
195. 5. Рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого права на здійснення діяльності арбітражного керуючого може бути оскаржено арбітражним керуючим до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію.
 
196. 6. Порядок та умови передачі і знищення особистої печатки арбітражного керуючого встановлюються та забезпечуються спеціально уповноваженим органом з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності.
 
197. Стаття 99. Призначення та усунення арбітражного керуючого у справі про банкрутство
 
198. 1. Кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України за принципом випадкового вибору.
 
199. Кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
 
200. 2. В ухвалі про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство суд пропонує трьом визначеним автоматизованим відбором арбітражним керуючим подати заяву на участь у цій справі.
 
201. У разі коли від жодного з арбітражних керуючих, визначених автоматизованим відбором, не надійшла заява про згоду стати розпорядником майна в цій справі, господарський суд для визначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна боржника повторно застосовує автоматизований відбір у порядку, встановленому цією статтею.
 
202. У разі коли заява про згоду стати розпорядником майна у справі надійшла лише від одного арбітражного керуючого, господарський суд призначає таку особу розпорядником майна.
 
203. У разі коли заява про згоду стати розпорядником майна у справі надійшла від двох або трьох арбітражних керуючих, визначених автоматизованим відбором, господарський суд призначає розпорядником майна особу, обрану трьома кредиторами, які, за інформацією, наданою боржником, мають найбільші грошові вимоги до боржника на дату прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
 
204. У разі коли жодна з кандидатур арбітражного керуючого не отримала погодження зазначених трьох кредиторів, або у випадку неявки таких кредиторів у попереднє засідання господарський суд призначає розпорядником майна особу, яка була першою обрана автоматизованим відбором.
 
205. Кандидатура розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора у разі припинення повноважень попереднього розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду.
 
206. 3. Розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором не можуть бути призначені арбітражні керуючі:
 
207. 1) які є заінтересованими у цій справі;
 
208. 2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня усунення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років;
 
209. 3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, покладених цим Кодексом;
 
210. 4) які мають конфлікт інтересів (особи, у яких виникає суперечність між власними чи їх близьких осіб майновими, немайновими інтересами та повноваженнями арбітражного керуючого);
 
211. 5) які здійснювали раніше повноваження приватного виконавця щодо примусового виконання судових рішень або рішень інших органів (посадових осіб), у яких боржник був стороною виконавчого провадження.
 
212. До призначення арбітражним керуючим особа повинна подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.
 
213. 4. Арбітражний керуючий може бути звільнений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора за його заявою.
 
214. Усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків здійснюється господарським судом за клопотанням комітету кредиторів, органу, уповноваженого управляти державним майном (для державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків) або за власною ініціативою у разі:
 
215. 1) невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого;
 
216. 2) зловживання правами арбітражного керуючого;
 
217. 3) подання до суду неправдивих відомостей;
 
218. 4) відмови в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску;
 
219. 5) припинення діяльності арбітражного керуючого;
 
220. 6) наявності конфлікту інтересів.
 
221. Суд протягом п'яти днів з дня, коли йому стало відомо про наявність підстав для усунення арбітражного керуючого, виносить ухвалу про його відсторонення від виконання відповідних повноважень під час провадження у справі про банкрутство.
 
222. 5. За клопотанням учасників провадження у справі про банкрутство державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, виконання обов'язків керівника боржника може тимчасово покладатися господарським судом на розпорядника майна до призначення нового керівника боржника в порядку, визначеному законодавством та установчими документами.
 
223. 6. Арбітражний керуючий зобов'язаний завчасно повідомляти орган, уповноважений управляти державним майном, про час, місце і порядок денний зборів кредиторів та засідань комітету кредиторів державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків.
 
224. 7. Керуючий санацією щоквартально звітує перед органом, уповноваженим управляти державним майном, про виконання плану санації державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків.
 
225. Звіт керуючого санацією державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, розглянутий комітетом кредиторів, та протокол засідання комітету кредиторів не пізніше п'яти днів з дня проведення засідання комітету кредиторів арбітражний керуючий надсилає органу, уповноваженому управляти державним майном.
 
226. Стаття 100. Тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого
 
227. 1. Тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого здійснюється на час дії таких обставин:
 
228. якщо арбітражного керуючого обрано або призначено на посаду, що не сумісна зі здійсненням діяльності арбітражного керуючого, - на весь строк перебування на відповідній посаді;
 
229. якщо арбітражний керуючий вважає за необхідне зупинити дію свідоцтва за власним бажанням на строк, що (сукупно) не перевищує 30 днів протягом календарного року, або на більший строк за наявності поважних причин (вагітність, догляд за дитиною, тимчасова непрацездатність (хвороба) тощо).
 
230. якщо арбітражний керуючий систематично, у строк, що (сукупно) перевищує 30 днів упродовж календарного року, перебуває у стані непрацездатності, що унеможливлює проведення державним органом з питань банкрутства перевірки його діяльності.
 
231. 2. У разі настання обставин, передбачених абзацом третім частини першої цієї статті, при тимчасовому зупиненні своєї діяльності на строк більше трьох днів арбітражний керуючий зобов'язаний не пізніше ніж за один робочий день до дня зупинення письмово повідомити відповідному територіальному органу державного органу з питань банкрутства за місцезнаходженням офісу (контори) арбітражного керуючого із зазначенням причин та строку відсутності.
 
232. 3. Арбітражний керуючий зобов'язаний зупинити свою діяльність з моменту отримання копії наказу про тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, про що повідомити господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
 
233. 4. У разі тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на строк понад 30 днів господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, призначає іншого арбітражного керуючого в порядку, встановленому цим Кодексом.
 
234. До призначення у справі про банкрутство іншого арбітражного керуючого, арбітражний керуючий, право на здійснення діяльності якого тимчасово зупинено, не має права здійснювати будь-які повноваження, визначені законодавством, крім вжиття заходів до забезпечення захисту та збереження майна боржника (банкрута), за винятком випадків, коли вжиття таких заходів неможливе з поважних причин.
 
235. 5. Порядок тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого встановлюється державним органом з питань банкрутства.
 
236. Стаття 101. Винагорода та відшкодування витрат арбітражного керуючого
 
237. 1. Арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
 
238. 2. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п’яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний місяць виконання ним повноважень.
 
239. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника.
 
240. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.
 
241. 3. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород.
 
242. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний місяць виконання ним повноважень.
 
243. Додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі 5 відсотків від суми стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів, майна, майнових прав), які на день відкриття провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, а також 3 відсотків від суми погашених вимог кредиторів, крім випадків, коли вимоги забезпечених кредиторів погашаються у зв’язку з продажем їм майна боржника відповідно до цього Кодексу.
 
244. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора.
 
245. Право вимоги арбітражного керуючого на додаткову грошову винагороду виникає з дня фактичного надходження до боржника стягнутих на його користь активів чи їх частини, які на день відкриття провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, або з дня фактичного повного або часткового погашення вимог конкурсних кредиторів пропорційно до їх обсягу.
 
246. 4. Витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов'язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.
 
247. 5. Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
 
248. 6. Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
 
249. Господарський суд має право зменшити розмір оплати послуг арбітражного керуючого, у разі якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.
 
250. 7. Розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника. Керуючий санацією не рідше одного разу на три місяці, а ліквідатор - щомісяця звітують перед комітетом кредиторів, а в частині витрат, які стосуються заставленого майна – перед забезпеченим кредитором про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат.
 
251. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат повинен бути схвалений комітетом кредиторів, а в частині витрат, які стосуються заставленого майна – з забезпеченим кредитором.
 
252. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
 
253. Стаття 102. Правила ведення діловодства та архіву арбітражного керуючого
 
254. 1. Правила ведення діловодства та архіву арбітражного керуючого затверджує державний орган з питань банкрутства за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань архівів.
 
255. 2. Арбітражні керуючі ведуть і подають статистичну звітність, оперативну звітність та інформацію в порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства.
 
256. 3. У разі припинення повноважень арбітражного керуючого архів арбітражного керуючого передається до відповідного державного архіву у встановленому законодавством порядку.
 
257. Стаття 103. Саморегулівна організація арбітражних керуючих
 
258. 1. Саморегулівною організацією арбітражних керуючих є всеукраїнська громадська організація, що об'єднує арбітражних керуючих, які отримали свій статус відповідно до вимог цього Кодексу, та здійснює повноваження з громадського регулювання діяльності арбітражних керуючих.
 
259. 2. Утворення та порядок діяльності саморегулівної організації арбітражних керуючих регулюється законодавством про об'єднання громадян з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом.
 
260. 3. Саморегулівна організація арбітражних керуючих є юридичною особою, яка діє на засадах самоврядування і діяльність якої не має на меті отримання прибутку.
 
261. 4. Всеукраїнська саморегулівна організація арбітражних керуючих повинна відповідати таким критеріям:
 
262. кількісний склад налічує не менше ста арбітражних керуючих;
 
263. участь її членів не менше ніж в ста (у сукупності) процедурах, що застосовуються у справах про банкрутство;
 
264. наявність розроблених відповідно до вимог цього Кодексу і таких, що є обов'язковими для виконання членами саморегулівної організації арбітражних керуючих, правил професійної діяльності арбітражних керуючих;
 
265. створення органів управління і спеціалізованих органів саморегулівної організації арбітражних керуючих, функції і повноваження яких відповідають вимогам цього Кодексу.
 
266. 5. Порядок визнання статусу Всеукраїнської саморегулівної організації арбітражних керуючих державним органом з питань банкрутства встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
267. Стаття 104. Функції та повноваження саморегулівної організації арбітражних керуючих
 
268. 1. Саморегулівна організація арбітражних керуючих здійснює такі функції та повноваження щодо громадського регулювання діяльності арбітражних керуючих:
 
269. 1) контроль за виконанням положень цього Кодексу та інших нормативно-правових актів у діяльності арбітражних керуючих - її членів;
 
270. 2) участь у розробленні нормативно-правових актів та заходах з питань відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;
 
271. 3) участь у професійній підготовці арбітражних керуючих та підвищенні їх професійного рівня;
 
272. 4) участь у складі кваліфікаційної та дисциплінарної комісій;
 
273. 5) захист інтересів членів саморегулівної організації арбітражних керуючих в органах державної влади та органах місцевого самоврядування;
 
274. 6) інформування суспільства про практику та проблемні питання у процедурах відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;
 
275. 7) інші повноваження, передбачені законодавством.
 
276. Розділ VІІІ ПРОЦЕДУРИ БАНКРУТСТВА, ПОВ'ЯЗАНІ З ІНОЗЕМНОЮ ПРОЦЕДУРОЮ БАНКРУТСТВА
 
277. Стаття 105. Застосування процедур банкрутства, пов'язаних з іноземним провадженням
 
278. 1. Для цілей цього розділу терміни вживаються в такому значенні:
 
279. іноземна процедура банкрутства - провадження у справі про банкрутство, що здійснюється в іноземній державі згідно з її законодавством;
 
280. іноземний суд - державний або інший уповноважений орган іноземної держави, компетентний здійснювати провадження у справах про банкрутство;
 
281. керуючий іноземною процедурою банкрутства - особа, призначена рішенням іноземного суду в межах іноземної процедури банкрутства на певний час та уповноважена керувати господарською діяльністю або реорганізацією чи ліквідацією боржника, вчиняти дії в інших державах.
 
282. 2. Процедури банкрутства, пов'язані з іноземним провадженням, зазначені в цьому розділі, якщо інше не передбачено цим Кодексом або міжнародним договором України, застосовуються за принципом взаємності у разі, якщо:
 
283. до господарського суду, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, подано заяву іноземним арбітражним керуючим щодо визнання іноземного провадження та судової допомоги або надійшло звернення іноземного суду щодо співробітництва у зв'язку з іноземним провадженням у справі про банкрутство;
 
284. господарським судом, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, надіслано звернення чи арбітражним керуючим подано заяву до іноземного суду щодо визнання провадження, відкритого відповідно до цього Кодексу, а також щодо судової допомоги та співробітництва у зв'язку з провадженням у справі про банкрутство, відкритим відповідно до цього Кодексу;
 
285. до господарського суду подано заяву керуючого іноземною процедурою банкрутства щодо визнання іноземної процедури банкрутства, а також щодо судової допомоги та співробітництва у зв'язку з іноземною процедурою банкрутства у справі про банкрутство.
 
286. Положення цього розділу не застосовуються до процедур банкрутства банків та інших фінансових установ.
 
287. 3. Взаємність вважається існуючою, якщо буде встановлено, що міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачена можливість такого співробітництва іноземної держави з Україною.
 
288. 4. Господарський суд відмовляє у застосуванні міжнародних аспектів банкрутства, якщо їх застосування суперечить публічному порядку, суверенітету та основним принципам законодавства України.
 
289. 5. Господарський суд має право відмовити у застосуванні положень цього розділу, якщо відповідний іноземний суд відмовився співпрацювати з господарським судом чи арбітражним керуючим.
 
290. 6. Під час провадження у справі про банкрутство господарський суд виходить з того, що:
 
291. провадження у справі про банкрутство боржника, який створений та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території, є основним провадженням стосовно будь-якого іншого іноземного провадження;
 
292. провадження у справі про банкрутство боржника - постійного представництва суб'єкта підприємницької діяльності України в іноземній державі є похідним іноземним провадженням стосовно основного провадження в Україні;
 
293. провадження у справі про банкрутство боржника, який створений та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави з місцезнаходженням за межами України, відкрите в іноземній державі, є основним іноземним провадженням;
 
294. провадження у справі про банкрутство боржника - постійного представництва в іноземній державі суб'єкта підприємницької діяльності, який створений та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави з місцезнаходженням за межами України в іноземній державі, є похідним іноземним провадженням.
 
295. 7. Визнання іноземної процедури банкрутства включає визнання судових рішень, прийнятих іноземним судом під час цього провадження, а також рішень щодо призначення, звільнення чи заміни іноземного арбітражного керуючого, рішень щодо перебігу іноземного провадження, його зупинення чи завершення.
 
296. Стаття 106. Підстави для надання судової допомоги та здійснення співробітництва
 
297. 1. Господарський суд або арбітражний керуючий, який діє на підставі цього Кодексу, зобов'язаний надавати допомогу керуючому іноземною процедурою банкрутства або здійснювати співробітництво з іноземним судом відповідно до цього Кодексу та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
 
298. Стаття 107. Керуючий іноземною процедурою банкрутства
 
299. 1. Керуючий іноземною процедурою банкрутства для реалізації прав та обов'язків в Україні має підтвердити свої повноваження у встановленому цим Кодексом порядку.
 
300. 2. Керуючий іноземною процедурою банкрутства має повноваження, передбачені відповідними міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
 
301. 3. Під час здійснення своїх повноважень в Україні керуючий іноземною процедурою банкрутства зобов'язаний діяти сумлінно та розумно.
 
302. Невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на керуючого іноземною процедурою банкрутства згідно з цим Кодексом, що завдало значної шкоди кредиторам чи боржнику, може бути підставою для відсторонення його від провадження, про що господарський суд виносить ухвалу, що надсилається особі, яку він представляє, а також притягнення його до відповідальності відповідно до Кодексу.
 
303. 4. Керуючий іноземною процедурою банкрутства зобов'язаний додавати до заяв та документів їх переклад українською мовою, а під час здійснення процедур у господарському суді користуватися послугами перекладача за власний рахунок.
 
304. Стаття 108. Заява про визнання іноземної процедури банкрутства та керуючого іноземною процедурою банкрутства
 
305. 1. Керуючий іноземною процедурою банкрутства подає до господарського суду, яким здійснюється провадження у справі про банкрутство, письмову заяву про визнання іноземного провадження, у рамках якого він був призначений, до прийняття цим судом рішення по суті (затвердження мирової угоди, плану санації, ліквідації). Заява про визнання іноземного провадження складається державною (офіційною) мовою держави, у якій здійснюється іноземне провадження у справі про банкрутство. До заяви додається її переклад українською мовою.
 
306. Заява, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, повинна містити:
 
307. найменування господарського суду, до якого вона подається;
 
308. ім'я (найменування) керуючого іноземною процедурою банкрутства, який подає заяву, із зазначенням його місця проживання (перебування) або місцезнаходження;
 
309. ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування) або місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;
 
310. зміст та мотиви подання заяви.
 
311. 2. У разі якщо міжнародними договорами України не визначено перелік документів, що повинні додаватися до заяви, або за відсутності таких договорів до заяви додаються:
 
312. засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду про відкриття іноземної процедури банкрутства та призначення керуючого іноземною процедурою банкрутства;
 
313. документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);
 
314. документ, який засвідчує, що боржник, стосовно якого прийнято рішення іноземного суду про відкриття іноземної процедури банкрутства та який не брав участі в судовому процесі, був належним чином попереджений про час і місце розгляду справи;
 
315. документ, що посвідчує повноваження керуючого іноземною процедурою банкрутства;
 
316. відомості про інші іноземні процедури банкрутства стосовно боржника, про які відомо керуючому іноземною процедурою банкрутства;
 
317. належним чином засвідчений переклад документів, зазначених у частині другій цієї статті, українською мовою.
 
318. 3. Господарський суд, встановивши, що заяву та документи, які додаються до неї, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією статтею, або до заяви не додано всі перелічені документи, залишає її без розгляду та повертає разом з доданими документами керуючому іноземною процедурою банкрутства не пізніш як на п'ятий день з дня її надходження.
 
319. Повернення заяви не позбавляє керуючого іноземною процедурою банкрутства права на її повторне подання до господарського суду після усунення причин повернення.
 
320. 4. Господарський суд, встановивши, що заяву та документи, що додаються до неї, оформлено відповідно до встановлених вимог, не пізніш як на третій день з дня її надходження приймає ухвалу про прийняття заяви до розгляду.
 
321. 5. Іноземні офіційні документи, що подаються до господарського суду відповідно до частини другої цієї статті, суд приймає у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
 
322. Стаття 109. Судова допомога, що може бути надана після подання заяви про визнання іноземної процедури банкрутства
 
323. 1. З дня подання заяви про визнання іноземної процедури банкрутства і до винесення відповідної ухвали господарський суд на підставі письмової заяви керуючого іноземною процедурою банкрутства вживає заходів щодо захисту активів боржника або інтересів кредиторів: здійснює заходи щодо забезпечення збору доказів або витребування інформації про активи, ділові операції, права, обов'язки або відповідальність боржника.
 
324. 2. Господарський суд може відмовити в наданні судової допомоги згідно з цією статтею, якщо така допомога буде заважати веденню основного провадження у справі про банкрутство в Україні.
 
325. Стаття 110. Розгляд заяви про визнання іноземної процедури банкрутства
 
326. 1. Про надходження заяви про визнання іноземної процедури банкрутства господарський суд повідомляє боржника письмово у триденний строк і встановлює тридцятиденний строк для подання можливих заперечень проти поданої заяви.
 
327. 2. Після подання боржником заперечень у письмовій формі або в разі, якщо у встановлений строк з дня повідомлення боржника заперечень не подано, суддя виносить ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду заяви, про що керуючий іноземною процедурою банкрутства і боржник повідомляються письмово протягом трьох днів з дня винесення ухвали.
 
328. 3. За заявою керуючого іноземною процедурою банкрутства або боржника і за наявності поважних причин господарський суд може перенести час розгляду заяви, про що повідомляє сторони.
 
329. 4. Неявка без поважних причин у судове засідання керуючого іноземною процедурою банкрутства боржника або його представників, стосовно яких відомо про своєчасне вручення повідомлення про виклик до господарського суду, не є перешкодою для розгляду заяви, якщо будь-якою із сторін не було заявлено про перенесення її розгляду.
 
330. 5. Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, господарський суд виносить ухвалу про визнання іноземної процедури банкрутства або про відмову в задоволенні заяви. Копія ухвали надсилається господарським судом керуючому іноземною процедурою банкрутства та боржнику у триденний строк з дня її винесення.
 
331. Стаття 111. Підстави для відмови в задоволенні заяви про визнання іноземної процедури банкрутства
 
332. 1. Заява про визнання іноземної процедури банкрутства не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами України. Якщо міжнародними договорами України такі випадки не передбачені, у задоволенні заяви може бути відмовлено у разі, якщо:
 
333. рішення іноземного суду щодо відкриття іноземної процедури банкрутства згідно із законодавством держави, на території якої воно прийнято, не набрало законної сили;
 
334. сторона, стосовно якої відкрито іноземну процедуру банкрутства у справі про банкрутство, не була належним чином повідомлена про розгляд справи;
 
335. господарським судом України вже винесена ухвала щодо заяви про визнання іноземної процедури банкрутства на тих самих підставах, що набрала законної сили;
 
336. іноземна процедура банкрутства стосується боржника, створеного відповідно до законодавства України;
 
337. в Україні вже завершено провадження про банкрутство, щодо якого надійшла заява;
 
338. пропущено встановлений законодавством України строк пред'явлення рішення іноземного суду до виконання в Україні;
 
339. виконання рішення іноземного суду суперечить публічному порядку, суверенітету та основним принципам законодавства України.
 
340. 2. У разі якщо обставини, у зв'язку з якими було відмовлено в задоволенні заяви про визнання іноземної процедури банкрутства, змінилися, керуючий іноземною процедурою банкрутства може повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою.
 
341. Стаття 112. Ухвала господарського суду про визнання іноземної процедури банкрутства
 
342. 1. В ухвалі господарського суду про визнання іноземної процедури банкрутства зазначаються:
 
343. повне найменування або ім'я боржника, щодо якого відкрито провадження про банкрутство, його місцезнаходження або місце проживання;
 
344. найменування іноземного суду, який відкрив провадження про банкрутство;
 
345. повне найменування або ім'я керуючого іноземною процедурою банкрутства, його місцезнаходження або місце проживання;
 
346. статус іноземної процедури банкрутства відповідно до положень цього Кодексу.
 
347. 2. Ухвала про визнання іноземної процедури банкрутства або про відмову у його визнанні може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
 
348. 3. Копія ухвали надається або надсилається господарським судом керуючому іноземною процедурою банкрутства та боржнику у триденний строк з дня винесення ухвали.
 
349. Стаття 113. Підстави для зміни чи скасування ухвали господарського суду про визнання іноземної процедури банкрутства
 
350. 1. Підставами для зміни чи скасування ухвали господарського суду про визнання іноземної процедури банкрутства є неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а також зміна чи припинення обставин, якими господарський суд керувався під час її винесення.
 
351. Стаття 114. Судова допомога, що може бути надана після визнання іноземного провадження
 
352. 1. Після визнання іноземної процедури банкрутства, крім випадків, передбачених цим Кодексом, для захисту активів боржника або інтересів кредиторів господарський суд на підставі заяви керуючого іноземної процедури банкрутства може надати таку судову допомогу:
 
353. 1) зупинення провадження у справі про банкрутство або інші процесуальні дії стосовно активів, прав, зобов'язань або відповідальності боржника, за умови, що вжито всіх необхідних заходів щодо гарантії задоволення інтересів кредиторів в Україні;
 
354. 2) зупинення права розпорядження будь-якими активами боржника;
 
355. 3) продовження надання судової допомоги, що була надана відповідно до цього Кодексу;
 
356. 4) надання додаткової судової допомоги відповідно до законодавства України або міжнародних договорів України.
 
357. 2. Надання судової допомоги припиняється з дня включення вимог кредиторів за іноземним провадженням до реєстру вимог кредиторів, затвердженого у провадженні про банкрутство боржника, відкритого відповідно до цього Кодексу, про що виноситься відповідна ухвала.
 
358. 3. Внесення змін до плану санації боржника після визнання господарським судом іноземного провадження здійснюється відповідно до положень цього Кодексу.
 
359. Стаття 115. Заява про надання судової допомоги
 
360. 1. Заява про надання судової допомоги складається державною офіційною мовою держави, від якої виступає керуючий іноземної процедури банкрутства. До заяви додається її переклад українською мовою.
 
361. Заява подається в письмовій формі і повинна містити:
 
362. найменування господарського суду, до якого подається заява;
 
363. ім'я (найменування) керуючого іноземної процедури банкрутства, що подає заяву, із зазначенням його місця проживання (перебування) або місцезнаходження;
 
364. назву справи, у якій подано заяву про судову допомогу;
 
365. суть клопотання і необхідну для його виконання інформацію, у тому числі щодо осіб, яких можуть стосуватися заходи судової допомоги;
 
366. необхідність забезпечення конфіденційності подання заяви та відомостей, одержаних під час надання допомоги;
 
367. перелік процесуальних дій, що належить вчинити.
 
368. 2. Під час розгляду заяви про надання допомоги та в разі прийняття рішення про надання допомоги господарський суд застосовує законодавство України.
 
369. 3. За результатами розгляду заяви про надання допомоги господарський суд виносить ухвалу, копію якої надсилає керуючому іноземною процедурою протягом трьох днів з дня її прийняття.
 
370. Стаття 116. Захист речових прав кредиторів та інших заінтересованих осіб
 
371. 1. Під час прийняття рішення про надання судової допомоги, відмову в її наданні або припинення її надання господарський суд повинен пересвідчитися в тому, що не будуть порушені права власності та інші речові права кредиторів та інших заінтересованих осіб, включаючи боржника.
 
372. 2. Господарський суд на підставі заяви керуючого іноземною процедурою може змінити зміст чи припинити надання судової допомоги.
 
373. Стаття 117. Співпраця з іноземними судами та керуючими іноземною процедурою банкрутства
 
374. 1. Під час провадження у справі про банкрутство, яке є основним чи похідним щодо іншого іноземного провадження:
 
375. господарський суд за принципом взаємності повинен співпрацювати з іноземними судами або іноземними керуючими іноземною процедурою банкрутства шляхом судових доручень арбітражному керуючому;
 
376. арбітражний керуючий має право під час виконання своїх функцій співпрацювати з іноземними судами та керуючими іноземною процедурою банкрутства;
 
377. арбітражний керуючий зобов'язаний невідкладно письмово повідомляти господарський суд про свою співпрацю з іноземним судом чи керуючим іноземною процедурою банкрутства.
 
378. 2. Співпраця може здійснюватися шляхом:
 
379. 1) вчинення дій в іноземній державі;
 
380. 2) передачі інформації іноземному суду чи керуючому іноземною процедурою банкрутства, якщо передача такої інформації не заборонена законом;
 
381. 3) координації дій з управління активами та господарською діяльністю боржника;
 
382. 4) координації дій з надання судової допомоги під час здійснення проваджень у справах про банкрутство стосовно одного і того самого боржника.
 
383. 3. У разі якщо дії, що вчиняються в порядку співробітництва, можуть заподіяти шкоду інтересам кредиторів чи боржника у провадженні, що здійснюється відповідно до цього Кодексу, господарський суд за власною ініціативою чи за заявою будь-якої із сторін ухвалою може зупинити чи заборонити відповідні дії.
 
384. Стаття 118. Координація надання судової допомоги під час одночасного здійснення провадження у справі про банкрутство, відкритого відповідно до цього Кодексу, та іноземної процедури банкрутства
 
385. 1. Якщо іноземна процедура банкрутства та провадження у справі про банкрутство, відкрите відповідно до цього Кодексу, є взаємопов’язаними, господарський суд надає судову допомогу, дотримуючись таких вимог:
 
386. якщо заява про визнання іноземної процедури банкрутства подається після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідно до цього Кодексу, надання судової допомоги відповідно до вимог цього Кодексу не повинно виключати можливість задоволення вимог кредиторів України;
 
387. якщо провадження у справі про банкрутство відкривається відповідно до цього Кодексу після визнання чи подання заяви про визнання іноземної процедури банкрутства, судова допомога, надана відповідно до вимог цього Кодексу, переглядається, змінюється або припиняється, якщо вона несумісна із провадженням у справі про банкрутство, відкритим відповідно до цього Кодексу.
 
388. Стаття 119. Надання судової допомоги під час здійснення кількох іноземних процедур банкрутства
 
389. 1. У разі визнання кількох іноземних процедур банкрутства стосовно одного і того самого боржника господарський суд надає судову допомогу, дотримуючись таких вимог:
 
390. надання судової допомоги керуючому іноземною процедурою банкрутства похідної іноземної процедури банкрутства повинно бути узгоджене з наданням допомоги під час основної іноземної процедури банкрутства;
 
391. якщо після визнання похідної іноземної процедури банкрутства визнається інша похідна іноземна процедура банкрутства, господарський суд надає, змінює або припиняє надання судової допомоги з метою узгодження таких проваджень.
 
392. Стаття 120. Виплати в рамках проваджень, що проводяться одночасно
 
393. 1. Кредитор, який отримав часткове відшкодування за своєю вимогою в рамках іноземної процедури банкрутства, не може отримати відшкодування за тією самою вимогою в рамках провадження у справі про банкрутство, відкритого відповідно до цього Кодексу, стосовно того самого боржника до того часу, поки відшкодування іншим кредиторам тієї самої черги буде в пропорційному відношенні меншим, ніж відшкодування, що вже отримане цим кредитором.
 
394. КНИГА ДРУГА. ВІДНОВЛЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ
 
395. Розділ ІЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
396. Стаття 121. Визначення термінів
 
397. 1. Для цілей Книги другої цього Кодексу терміни вживаються в такому значенні:
 
398. 1) реструктуризація боргів боржника – судова процедура у справі про банкрутство фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов’язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника;
 
399. 2) погашення боргів боржника – судова процедура у справі про банкрутство фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленим цим Кодексом;
 
400. 3) керуючий реструктуризацією – арбітражний керуючий, призначений господарським судом у справі про банкрутство фізичної особи для здійснення реструктуризації боргів боржника;
 
401. 4) керуючий реалізацією – арбітражний керуючий, призначений господарським судом у справі про банкрутство фізичної особи для здійснення реалізації майна банкрута та задоволення вимог кредиторів;
 
402. 5) боржник – фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов’язання та щодо якої наявні підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство згідно з цим Кодексом.
 
403. Стаття 122. Законодавство, що регулює провадження у справах про банкрутство фізичних осіб
 
404. 1. Провадження у справах про банкрутство фізичних осіб регулюється Господарським процесуальним кодексом України, Книгою другою цього Кодексу та іншими законодавчими актами України.
 
405. 2. Справи про банкрутство окремих категорій фізичних осіб провадяться з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
 
406. 3. Правовий статус арбітражного керуючого визначається Книгою першою цього Кодексу з урахуванням особливостей, передбачених Книгою другою цього Кодексу.
 
407. 4. Під час провадження справи про банкрутство фізичної особи, пов’язаної з іноземною процедурою банкрутства, застосовуються положення Розділу ІХ Книги першої цього Кодексу та іншими законодавчими актами України.
 
408. Стаття 123. Арбітражний керуючий у справі про банкрутство фізичної особи
 
409. 1. Участь арбітражного керуючого у справі про банкрутство є обов’язковою.
 
410. 2. Арбітражний керуючий для виконання повноважень керуючого реструктуризацією призначається господарським судом з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих, місцезнаходження офісу яких знаходиться на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного господарського суду.
 
411. У разі припинення повноважень керуючого реструктуризацією, господарський суд призначає нового керуючого реструктуризацією за клопотанням зборів кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання – господарським судом з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих, місцезнаходження офісу яких знаходиться на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного господарського суду.
 
412. Арбітражний керуючий для виконання повноважень керуючого реалізацією призначається господарським судом за клопотанням зборів кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - призначається господарським судом з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих, місцезнаходження офісу яких знаходиться на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного господарського суду.
 
413. 3. Арбітражний керуючий у справі про банкрутство фізичної особи користується усіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства, у тому числі має право:
 
414. 1) звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Кодексом;
 
415. 2) подавати заяви про визнання правочинів (договорів), укладених боржником, недійсними;
 
416. 3) запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їх згодою стосовно майна боржника - фізичної особи;
 
417. 4) отримувати інформацію з державних реєстрів, в тому числі з бюро кредитних історій, у порядку, передбаченому законодавством України;
 
418. 5) здійснювати огляд майна боржника;
 
419. 6) отримувати інформацію про рух коштів на рахунках боржника, відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».
 
420. 4. Арбітражний керуючий зобов’язаний:
 
421. 1) вживати заходів для збереження майна боржника;
 
422. 2) організувати виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації) та визначити його вартість;
 
423. 3) розглядати заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли в установленому цим Кодексом порядку, та повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог;
 
424. 4) вести реєстр вимог кредиторів;
 
425. 5) брати участь у розробці плану реструктуризації боргів боржника, забезпечити його розгляд зборами кредиторів та подання його на затвердження до господарського суду;
 
426. 6) відкрити спеціальний рахунок для розрахунків з кредиторами;
 
427. 7) здійснювати заходи щодо стягнення на користь боржника дебіторської заборгованості, а також стягнення заборгованості з осіб, які несуть з боржником відповідно до закону або договору субсидіарну чи солідарну відповідальність;
 
428. 8) погашати вимоги кредиторів відповідно до плану реструктуризації боргів або згідно черговості в процедурі погашення вимог кредиторів;
 
429. 9) не рідше одного разу на три місяці звітувати перед зборами кредиторів про виконання плану реструктуризації боргів;
 
430. 10) виконувати функції з управління та розпорядження майном боржника;
 
431. 11) скликати збори кредиторів, організовувати їх проведення;
 
432. 12) здійснювати інші повноваження відповідно до законодавства.
 
433. 5. Усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов’язків здійснюється господарським судом на підставах та в порядку, визначеному Книгою першою цього Кодексу.
 
434. У разі усунення арбітражного керуючого від виконання повноважень, установи банків, в яких відкрито спеціальний рахунок для розрахунків з кредиторами, зобов’язані переказати кошти з такого рахунку на рахунок нового арбітражного керуючого, призначеного господарським судом для виконання повноважень керуючого реструктуризацією або керуючого реалізацією.
 
435. Банк переказує кошти на спеціальний рахунок для розрахунків з кредиторами, відкритий новим арбітражним керуючим на підставі платіжної вимоги такого арбітражного керуючого.
 
436. 6. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого у справі про банкрутство визначається у розмірі:
 
437. 1) п’яти мінімальних заробітних плат за проведення процедури реструктуризації боргів боржника та трьох мінімальних заробітних плат за проведення процедури погашення вимог кредиторів;
 
438. 2) п’яти відсотків від стягнутих з третіх осіб на користь боржника грошових коштів та трьох відсотків від вартості реалізованого майна в процедурі реструктуризації боргів боржника або погашення вимог кредиторів.
 
439. 7. Кредитори мають право за рахунок власних коштів встановити арбітражному керуючому додаткову винагороду.
 
440. 8. Основна винагорода, визначена пунктом 1 частини шостої цієї статті авансується боржником або кредитором, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутством на депозитний рахунок нотаріуса, відкритий на власне ім’я та виплачується арбітражному керуючому одноразово після затвердження плану реструктуризації у процедурі реструктуризації боргів боржника або завершення процедури задоволення вимог кредиторів.
 
441. 9. Основна винагорода, визначена пунктом 2 частини шостої цієї статті виплачується після надходження відповідних коштів на спеціальний рахунок для розрахунків з кредиторами.
 
442. 10. Для забезпечення виконання повноважень керуючого реструктуризацією та/або керуючого реалізацією, арбітражний керуючий може залучати на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника. Дозвіл на залучення таких осіб надає господарський суд на підставі мотивованої заяви арбітражного керуючого про необхідність їх участі у справі та розміру оплати їх послуг.
 
443. Стаття 124. Процедури, які застосовуються щодо боржника
 
444. 1. Відповідно до цього Кодексу щодо боржника застосовуються такі процедури:
 
445. 1) реструктуризація боргів боржника;
 
446. 2) погашення боргів боржника;
 
447. 3) мирова угода.
 
448. 2. Процедура задоволення вимог кредиторів вводиться у справі про банкрутство разом з визнанням боржника банкрутом.
 
449. 3. У випадках, визначених цим Кодексом, господарський суд застосовує спрощений порядок провадження у справі про банкрутство.
 
450. Стаття 125. Спрощений порядок застосування процедур у справі про банкрутство
 
451. 1. Спрощений порядок розгляду справи про банкрутство застосовується у випадках, якщо:
 
452. 1) у боржника виявився тільки один кредитор;
 
453. 2) у боржника виявились тільки забезпечені кредитори;
 
454. 3) протягом розгляду справи про банкрутство боржник помер або відкрито провадження відносно померлої особи;
 
455. 4) у боржника є в наявності майно тільки для покриття судових витрат і вимог кредиторів першої черги;
 
456. 5) процедура задоволення вимог кредиторів була введена у разі невиконання плану реструктуризації.
 
457. 2. У спрощеній процедурі арбітражний керуючий (керуючий реструктуризацією, ліквідатор) може бути призначений на строк до двох місяців, голосування відбувається шляхом надання письмової згоди чи незгоди кредиторів на запропоновані пропозиції (заочне голосування).
 
458. 3. Справи, в яких застосовується спрощений порядок, розглядаються господарським судом з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
 
459. Стаття 126. Підвідомчість та підсудність справ про банкрутство фізичної особи
 
460. 1. Справи про банкрутство фізичних осіб підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцем проживання боржника - фізичної особи.
 
461. 2. Суддя в рамках справи про банкрутство, вирішує усі майнові спори з майновими вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі працівників боржника.
 
462. 3. Правочини (договори) фізичної особи, пов’язані з відчуженням або передачею іншим способом майна заінтересованим особам щодо боржника протягом року до відкриття провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані господарським судом недійсними за заявою арбітражного керуючого чи кредитора.
 
463. Визнання недійсними правочинів (договорів) здійснюється за правилами, передбаченими статтею 20 цього Кодексу.
 
464. 4. Судові рішення господарського суду у справі про банкрутство можуть бути оскаржені в порядку, встановленому процесуальним законодавством, з урахуванням особливостей, передбачених Книгою першою цього Кодексу.
 
465. 5. За наявності відомостей про відкриття спадщини на користь фізичної особи господарський суд має право зупинити провадження у справі про банкрутство для вирішення у встановленому законом порядку питання щодо спадщини.
 
466. 6. Кредитор, вимоги якого визнані боржником чи господарським судом, має право отримувати від боржника або арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією, ліквідатора) інформацію щодо вимог інших кредиторів у процедурах, передбачених цим Кодексом. Такий кредитор може подати боржнику, арбітражному керуючому та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.
 
467. Стаття 127. Підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство
 
468. 1. Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника – фізичної особи сукупно становлять не менше ста мінімальних розмірів заробітної плати, а до боржника фізичної особи-підприємця – не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом двох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
 
469. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили.
 
470. 2. Особи, вимоги яких пов’язані з зобов’язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян та стягненням заборгованості щодо аліментів, які мають підтверджені грошові вимоги до боржника, можуть подати заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство і визнання боржника банкрутом.
 
471. 3. Органи доходів і зборів та інші органи, що здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, які мають підтверджені грошові вимоги до боржника, мають право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство і визнання боржника банкрутом.
 
472. 4. Провадження у справі про банкрутство може бути відкрито за заявою спадкоємця (спадкоємців) після смерті боржника або визнання його померлим.
 
473. 5. До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
 
474. 6. Боржник має право звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у праві про банкрутство також у разі, якщо:
 
475. 1) боржник припинив погашати кредити чи здійснювати інші планові платежі у розмірі більше як п’ятдесят відсотків місячних платежів по кожному з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців;
 
476. 2) винесено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке можна звернути стягнення;
 
477. 3) скупний дохід боржника за останні півроку зменшився на п’ятдесят відсотків за наявності непогашених кредитів та іншої заборгованості;
 
478. 4) вартість майнових об’єктів, що належать фізичній особі на праві власності, зменшилась більше як на п’ятдесят відсотків за наявності непогашених кредитів та іншої заборгованості;
 
479. 5) розмір боргів боржника перевищує вартість його майна і майнових прав більше як на п’ятдесят відсотків;
 
480. 6) існують інші обставини, які можуть свідчити про те, що у найближчий час боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
 
481. 7. Боржник зобов’язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення таких обставин:
 
482. 1) сукупний розмір боргів боржника перевищує триста мінімальних розмірів заробітної плати (п’ятсот для фізичної особи-підприємця);
 
483. 2) задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності);
 
484. 3) втрата єдиного джерела доходів, тяжке захворювання, що перешкоджає виконанню своєї професійної чи іншої діяльності та інші обставини, що можуть істотно вплинути на виконання грошових зобов’язань боржника, яка має непогашені кредити та іншу заборгованість.
 
485. 8. Невиконання боржником вимоги щодо обов’язкового подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство тягне за собою незастосування до боржника положень цього Кодексу щодо звільнення від боргів.
 
486. РОЗДІЛ ІІ. ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО
 
487. Стаття 128. Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство
 
488. 1. Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
 
489. 2. Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство повинна містити:
 
490. 1) найменування господарського суду, до якого подається заява;
 
491. 2) ім’я боржника, його місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (в разі наявності), а також засобу зв'язку боржника;
 
492. 3) ім’я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків (в разі наявності); а також засоби зв’язку кредитора;
 
493. 4) виклад обставин, що є підставою для звернення до суду;
 
494. 5) перелік документів, що додаються до заяви.
 
495. 3. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються:
 
496. 1) докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті;
 
497. 2) докази авансування основної винагороди арбітражного керуючого, передбаченої частиною восьмою статті 4 цього Кодексу;
 
498. 3) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
 
499. 4) документи, що підтверджують наявність грошових вимог кредитора, підставу їх виникнення;
 
500. 5) докази безспірності вимог кредитора та їх розмір;
 
501. 6) докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
 
502. До заяви кредитора - органу доходів і зборів чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), додаються також докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.
 
503. 4. До заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються:
 
504. 1) докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті;
 
505. 2) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
 
506. 3) документи, що підтверджують наявність або відсутність у боржника статусу фізичної особи – підприємця;
 
507. 4) бухгалтерський баланс фізичної особи-підприємця на останню звітну дату;
 
508. 5) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) – його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов’язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов’язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
 
509. 6) опис майна боржника, що належить йому на праві власності із зазначенням місця знаходження або зберігання майна;
 
510. 7) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
 
511. 8) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім’я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов’язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором;
 
512. 9) копії документів про вчинені боржником, протягом року до моменту подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобах та угодах на суму понад 50 мінімальних заробітних плат;
 
513. 10) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити;
 
514. 11) копія трудової книжки;
 
515. 12) відомості про роботодавця (-ів) боржника;
 
516. 13) інші документи, які підтверджують банкрутство боржника.
 
517. 5. Заява кредитора може ґрунтуватися на об’єднаній заборгованості боржника за сукупністю його різних зобов’язань перед цим кредитором.
 
518. Кредитори мають право об’єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією спільною заявою. Така заява підписується всіма кредиторами, які об’єднали свої вимоги до боржника.
 
519. 6. За подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника справляється судовий збір у порядку, передбаченому законом.
 
520. 7. Боржник і кредитори мають право подавати до господарського суду документи, передбачені цим Кодексом, в електронній формі, використовувати форми, розміщені на офіційних веб-сайті уповноваженого органу з питань банкрутства та веб-порталі судової влади України.
 
521. 8. Боржник і кредитор, які ініціюють відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов’язані подати разом з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
 
522. Стаття 129. Прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, відкриття провадження у справі про банкрутство
 
523. 1. У разі відсутності підстав для відмови у прийнятті або повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд не пізніше п’яти днів з дня надходження такої заяви виносить ухвалу про прийняття заяви до розгляду, в якій зазначається:
 
524. 1) дата підготовчого засідання, яке повинно відбутись не пізніше п’ятнадцяти робочих днів з дня винесення ухвали;
 
525. 2) прізвище, ім’я та по батькові арбітражного керуючого для призначення його керуючим реструктуризацією.
 
526. 2. Ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника господарський суд має право вирішити питання про:
 
527. 1) зобов’язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника;
 
528. 2) вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику відчужувати майно.
 
529. 3. Ухвала про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника надсилається сторонам та органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника, визначеному судом арбітражному керуючому, органу доходів і зборів за місцем проживання боржника.
 
530. 4. Боржник, за умови подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство кредитором, до дати проведення підготовчого засідання надає до господарського суду та заявнику відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. У відзиві боржник обов’язково вказує про можливість проведення реструктуризації боргів або про введення процедури погашення боргів.
 
531. До відзиву боржника мають бути додані докази відправлення кредитору копії відзиву.
 
532. 5. Відсутність відзиву на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника не перешкоджає провадженню у справі про банкрутство боржника.
 
533. Стаття 130. Забезпечення вимог кредиторів
 
534. 1. Господарський суд має право за мотивованим клопотанням сторін у справі про банкрутство боржника чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.
 
535. 2. До заходів забезпечення вимог кредиторів належать зокрема: заборона боржнику укладати правочини (договори); зобов’язання боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам; вчинення або утримання від вчинення певних дій; заборона боржнику розпоряджатись його нерухомим майном; накладення арешту на конкретне майно боржника, інші заходи для збереження майна боржника; заборона виїзду боржника за кордон.
 
536. 3. Про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів виноситься ухвала.
 
537. 4. Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють до закриття провадження у справі. Господарський суд має право скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання зазначених обставин, про що виноситься ухвала.
 
538. Стаття 131. Відкриття провадження у справі про банкрутство
 
539. 1. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з’ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
540. Неявка у підготовче засідання сторін не перешкоджає проведенню засідання.
 
541. 2. У підготовчому засідання господарський суд розглядає подані документи, з’ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, здійснює перевірку обґрунтованості вимог заявника, з’ясовує ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози, оцінює обґрунтованість заперечень сторін за їх наявності, а також вирішує інші питання, пов’язані з розглядом заяви.
 
542. 3. За наслідками підготовчого засідання господарський суд виносить одне з таких рішень:
 
543. 1) відкриває провадження у справі про банкрутство та вводить процедуру реструктуризації боргів боржника;
 
544. 2) відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство.
 
545. 4. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство виноситься, якщо:
 
546. 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство;
 
547. 2) вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;
 
548. 3) вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду;
 
549. 4) особи, які є родичами боржника першого ступеня споріднення, володіють майном сукупною вартістю понад суму безспірних вимог кредиторів;
 
550. 5) боржник, або особи, які є родичами боржника першого ступеня споріднення безоплатно чи за ціною нижче ринкової відчужили нерухоме майно, транспортні засоби чи інше майно, сукупною вартістю понад 20 відсотків безспірних вимог кредиторів, протягом 1 року до дати подання боржником заяви про банкрутство;
 
551. 6) боржник має непогашену судимість за економічні злочини, у тому числі й пов’язані з банкрутством;
 
552. 7) боржник притягався протягом попередніх трьох років до відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері економіки, у тому числі й пов’язані з банкрутством;
 
553. 8) боржник був визнаний банкрутом протягом попередніх п’яти років.
 
554. 5. В ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника господарський суд зазначає про:
 
555. 1) відкриття провадження у справі про банкрутство боржника;
 
556. 2) визнання вимог кредиторів та їх розмір;
 
557. 3) введення процедури реструктуризації боргів боржника;
 
558. 4) введення мораторію на задоволення вимог кредиторів;
 
559. 5) призначення керуючого реструктуризацією;
 
560. 6) застосування заходів забезпечення вимог кредиторів;
 
561. 7) строк подання арбітражним керуючим до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, який не може перевищувати місяця та десяти днів з дня проведення підготовчого засідання суду;
 
562. 8) проведення арбітражним керуючим виявлення, складання опису майна боржника (проведення інвентаризації) та визначення його вартості;
 
563. 9) строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду.
 
564. 6. З метою виявлення усіх рахунків боржника (поточних та депозитних) господарський суд окремо вирішує питання про направлення запиту до Національного банку України, який має надати інформацію про такі рахунки боржника в усіх комерційних банках України.
 
565. Господарський суд, у разі ненадання боржником інформації про рахунки та залишки коштів на них, може за клопотанням арбітражного керуючого зобов’язати банки в порядку, визначеному Законом України «Про банки і банківську діяльність» надати таку інформацію.
 
566. 7. З метою виявлення усіх кредиторів, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Офіційне оприлюднення здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом.
 
567. 8. Боржник зобов’язаний надати керуючому реструктуризацією всю інформацію про договірні зобов’язання, наявні борги та дебіторську заборгованість перед боржником.
 
568. Невиконання боржником цих вимог тягне за собою відмову у звільненні від боргів за результатами розгляду справи про банкрутство.
 
569. 9. Ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство не пізніше трьох днів з дня її винесення надсилається боржнику, кредитору (кредиторам), органу доходів і зборів та іншим органам, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, місцевому суду загальної юрисдикції та органу державної виконавчої служби за місцем проживання боржника, а також іншим учасникам справи та особам, які мають право взяти участь у цій справі.
 
570. У разі вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів копія ухвали надсилається також установам, що здійснюють облік нерухомого та рухомого майна, органам державної автомобільної інспекції за місцем проживання боржника тощо, установам банків, що обслуговують рахунки боржника, особам, які ведуть облік цінних паперів, що належать боржнику, а також органам прикордонної служби.
 
571. 10. Ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство і введення процедури реструктуризації боргів боржника набирає законної сили з моменту їх винесення.
 
572. Стаття 132. Наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство
 
573. 1. З моменту відкриття провадження у справі про банкрутство:
 
574. 1) пред’явлення кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише в межах провадження у справі про банкрутство та у порядку, передбаченому цим Кодексом;
 
575. 2) арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду;
 
576. 3) припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов’язаннями;
 
577. 4) здійснення корпоративних прав боржника та реалізація майнових прав відбувається з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом;
 
578. 5) вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів;
 
579. 6) строк виконання всіх грошових зобов’язань вважається таким, що настав;
 
580. 7) будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника здійснюється виключно в порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
581. 2. Господарський суд за клопотанням кредитора або з власної ініціативи може прийняти рішення про тимчасову заборону без дозволу суду виїжджати за кордон на період розгляду справи у суді.
 
582. Стаття 133. Мораторій на задоволення вимог кредиторів
 
583. 1. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала про запровадження мораторію є підставою для зупинення виконавчого провадження.
 
584. 2. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
 
585. 1) зупиняється виконання боржником грошових зобов’язань, у тому числі і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про банкрутство;
 
586. 2) припиняється стягнення з фізичної особи за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян;
 
587. 3) не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій;
 
588. 4) зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;
 
589. 5) не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання.
 
590. 3. Мораторій не поширюється на:
 
591. 1) відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян;
 
592. 2) виплату аліментів;
 
593. 3) виконання вимог за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов’язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення;
 
594. 4) задоволення вимог кредиторів процедурі реструктуризації боргів боржника, відповідно до затвердженого плану та задоволення вимог кредиторів в процедурі погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу.
 
595. 4. Задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.
 
596. 5. Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.
 
597. Стаття 134. Виявлення кредиторів
 
598. 1. Кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
 
599. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня наступного за днем офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
 
600. За вмотивованим клопотанням кредитора, суд може поновити кредитору пропущений строк на звернення з грошовими вимогами до боржника. У разі, якщо судом цей строк не поновлено, вимоги такого кредитора погашаються в процедурі погашення боргів боржника в четверту чергу.
 
601. Особи, вимоги яких не заявлені взагалі, не є кредиторами, та їх вимоги вважаються погашеними.
 
602. 2. Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.
 
603. Кредитори за вимогами щодо виплати аліментів та відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам такої особи, а також шкоди, завданої майну фізичної або юридичної особи мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
 
604. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають арбітражному керуючому.
 
605. 3. Керуючий реструктуризацією зобов’язаний самостійно подати до господарського суду відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів та відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкоди, завданої майну фізичної або юридичної особи, згідно із даними обліку боржника, якщо протягом строку подання заяв з грошовими вимогами такі кредитори не звернулись з відповідними заявами.
 
606. Керуючий реструктуризацією зобов’язаний самостійно подати до господарського суду відомості про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно із даними обліку боржника, якщо протягом строку подання заяв з грошовими вимогами такі кредитори не звернулись з відповідними заявами.
 
607. 4. Керуючий реструктуризацією розглядає заяви з грошовими вимогами з залученням боржника та зобов’язаний не пізніше одного місяця та десяти днів повідомити господарський суд та кредиторів про результати розгляду їх заяв.
 
608. 5. Господарський суд розглядає вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення керуючого реструктуризацією, протягом двох місяців з дня проведення підготовчого засідання господарського суду.
 
609. Про розгляд вимог кредиторів господарський суд повідомляє сторони та інших учасників провадження у справі про банкрутство.
 
610. 6. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд ухвалою визнає їх чи відхиляє (повністю або частково).
 
611. В ухвалі господарський суд зазначає відомості про кредитора, мотиви визнання чи відхилення його вимог, розмір визнаних вимог кредитора та черговість їх задоволення.
 
612. В ухвалі також зазначається:
 
613. 1) обов’язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які повинні відбутись не пізніше двох місяців та десяти днів з дня проведення підготовчого засідання;
 
614. 2) дата засідання господарського суду, на якому має бути розглянуто проект плану реструктуризації боргів, яке повинно відбутись не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання.
 
615. 7. Ухвала про визнання вимог кредиторів є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору під час прийняття рішення на зборах кредиторів.
 
616. Стаття 135. Збори кредиторів
 
617. 1. Протягом трьох робочих днів після винесення ухвали про визнання вимог кредиторів арбітражний керуючий письмово повідомляє кредиторів згідно ухвали про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.
 
618. Учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких визнані господарським судом, крім кредиторів з вимогами щодо виплати заробітної плати, аліментів та відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкоди, завданої майну фізичної або юридичної особи, які мають право брати участь у зборах кредиторів з правом дорадчого голосу.
 
619. У зборах кредиторів боржника із правом дорадчого голосу також має право брати участь арбітражний керуючий та боржник.
 
620. 2. Збори кредиторів вважаються повноважними, якщо на них присутні кредитори, що мають більше половини голосів.
 
621. 3. Кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі визнаних судом вимог кредитора та кратну одній тисячі гривень.
 
622. При визначення кількості голосів кредиторів до складу вимог кредитора не включається неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції, моральна шкода, судовий збір у справі про банкрутство, заявлений або сплачений кредиторами у справі про банкрутство.
 
623. 4. На першому засіданні зборів кредиторів кредитори обирають Голову зборів кредиторів та визначають порядок скликання та проведення засідання зборів кредиторів.
 
624. До порядку скликання та проведення засідань зборів кредиторів відносяться:
 
625. 1) місце проведення засідання зборів кредиторів;
 
626. 2) порядок повідомлення кредиторів про проведення засідання зборів кредиторів;
 
627. 3) можливість та порядок проведення заочного голосування кредиторами на засіданні зборів кредиторів.
 
628. 5. Збори кредиторів скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою, за ініціативою Голови зборів кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж десять відсотків всіх вимог, визнаних господарським судом.
 
629. 6. Збори кредиторів скликаються по мірі необхідності, але не рідше одного разу на три місяці.
 
630. 7. У разі, якщо арбітражний керуючий ігнорує вимогу Голови зборів кредиторів або окремих кредиторів щодо скликання зборів кредиторів, у випадках, передбачених цим Кодексом або не проводить засідання зборів кредиторів в строк, визначений частиною шостою цієї статті Голова зборів кредиторів має право скликати та організувати проведення засідання зборів кредиторів особисто.
 
631. 8. Арбітражний керуючий повідомляє кредиторів про проведення засідання зборів кредиторів не пізніше ніж за десять днів до його проведення.
 
632. Збори кредиторів за ініціативою Голови зборів кредиторів або окремих кредиторів скликаються та проводяться арбітражним керуючим не пізніше ніж через 15 днів з дня отримання ним вимоги про їх скликання.
 
633. 9. Разом з повідомленням про проведення засідання зборів кредиторів арбітражний керуючий надсилає кредиторам порядок денний засідання.
 
634. Кредитори мають право до дня повідомлення про проведення зборів кредиторів вносити арбітражному керуючому пропозиції щодо включення питань до порядку денного засідання. Пропозиції кредиторів щодо питань порядку денного є обов’язковими до включення арбітражним керуючим до порядку денного.
 
635. 10. У разі, якщо засідання зборів кредиторів скликається за ініціативою Голови зборів кредиторів або окремих кредиторів, ініціатор скликання зборів кредиторів разом з вимогою про їх скликання надсилає арбітражному керуючому порядок денний засідання.
 
636. 11. Якщо засідання зборів кредиторів не відбулось у зв’язку з відсутністю кворуму, передбаченого частиною другою цієї статті Кодексу, арбітражний керуючий проводить повторне засідання зборів кредиторів.
 
637. Повторне засідання зборів кредиторів вважається повноважним не залежно від кількості кредиторів.
 
638. На повторне засідання зборів кредиторів може приймати рішення лише в межах порядку денного попередніх зборів кредиторів.
 
639. 12. Кредитор має право проголосувати заочно в письмовій формі відносно кожного питання порядку денного засідання зборів кредиторів. Якщо інший порядок заочного голосування не затверджено зборами кредиторів, то кредитор, який голосує заочно, зобов’язаний надіслати арбітражному керуючому результати свого голосування в письмовій формі на адресу арбітражного керуючого до дати проведення засідання зборів кредиторів.
 
640. Голоси кредитора при заочному голосуванні враховуються арбітражним керуючим при підведенні підсумків голосування по кожному питанню порядку денного, а результат голосування такого кредитора оголошується іншим кредиторам на засіданні зборів кредиторів.
 
641. 13. До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про:
 
642. 1) схвалення плану реструктуризації боргів;
 
643. 2) відмова в схвалені плану реструктуризації та клопотання до господарського суду про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника;
 
644. 3) звернення у випадках, передбачених цим Кодексом до господарського суду з клопотанням про призначення керуючого реструктуризації або керуючого реалізацією;
 
645. 4) звернення до господарського суду з клопотанням про закриття процедури реструктуризації боргів у зв’язку з невиконанням або неможливістю виконання плану реструктуризації боргів та введення процедури погашення боргів боржника;
 
646. 5) підготовка та укладення мирової угоди, звернення до господарського суду про затвердження мирової угоди;
 
647. 6) звернення до господарського суду з клопотанням про припинення повноважень арбітражного керуючого;
 
648. 7) інші питання, передбачені законодавством.
 
649. 14. Рішення зборів кредиторів вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більшість голосів кредиторів, які присутні на зборах кредиторів та тих кредиторів, які голосували заочно.
 
650. 15. Рішення зборів кредиторів оформлюється протоколом засідання зборів кредиторів, який підписується Головою зборів кредиторів та арбітражним керуючим. Протокол засідання зборів кредиторів направляється арбітражним керуючим до господарського суду, а також кредиторам, які голосували заочно.
 
651. Розділ ІІІ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ БОРГІВ БОРЖНИКА
 
652. Стаття 136. План реструктуризації
 
653. 1. План реструктуризації боргів боржника розробляється з метою вирішення проблем заборгованості боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов’язань засобами, передбаченими законодавством.
 
654. 2. План реструктуризації боргів боржника повинен містити:
 
655. 1) виклад обставин, які привели до неплатоспроможності боржника;
 
656. 2) інформацію про визнані судом вимоги кредиторів, їх розмір та черговість їх задоволення;
 
657. 3) інформацію про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації);
 
658. 4) інформацію про всі доходи боржника, в тому числі, доходи, які боржник розраховує отримувати протягом процедури реструктуризації боргів;
 
659. 5) розмір суми, яка буде щомісяця виділятися для погашення вимог кредиторів;
 
660. 6) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржникові на задоволення побутових потреб, яка не може бути меншою за один прожитковий мінімум на боржника та на кожну особу, яка знаходиться на його утримані;
 
661. 7) графік задоволення вимог кредиторів, в якому зазначається порядок та черговість задоволення вимог кредиторів.
 
662. 3. План реструктуризації боргів боржника може містити положення про:
 
663. 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість реалізації такого майна, строки реалізації та кошти, які планується отримати від його реалізації;
 
664. 2) зміну способу та порядку виконання зобов’язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів;
 
665. 3) відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини;
 
666. 4) виконання зобов'язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладання договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством;
 
667. 5) інші заходи направлені на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування та ін.).
 
668. 4. Задоволення вимог кредиторів здійснюється арбітражним керуючим пропорційно за рахунок коштів, отриманих від виконання плану реструктуризації в черговості, визначеній цим Кодексом.
 
669. У разі реалізації в процедурі реструктуризації боргів майна боржника, яке є предметом забезпечення план реструктуризації повинен передбачати позачергове задоволення вимог кредитора за зобов’язаннями, які воно забезпечує.
 
670. Кошти, які залишились після реалізації майна боржника, яке є предметом забезпечення направляються на задоволення вимог кредиторів згідно з затвердженим господарським судом планом реструктуризації в черговості, визначеній цим Кодексом.
 
671. 5. Особа, яка виявила бажання взяти участь у плані реструктуризації боргів боржника в якості поручителя (гаранта) має право брати участь в обговоренні умов реструктуризації боргів.
 
672. 6. Строк виконання плану реструктуризації боргів боржника у справі про банкрутство не може перевищувати три роки.
 
673. У разі погашення боргів за кредитами, отриманими боржником на придбання житла, строк виконання плану реструктуризації боргів боржника може становити до п’ять років.
 
674. За вмотивованим клопотанням боржника, у виключних випадках за умови погашення понад 80 відсотків вимог кредиторів, господарський суд може продовжити строк виконання плану реструктуризації боргів боржника понад граничний строк.
 
675. Стаття 137. Борги, що не підлягають реструктуризації
 
676. 1. Не підлягають реструктуризації борги боржника щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
 
677. 2. Податковий борг, який виник за три роки до винесення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, у процедурі реструктуризації боргів боржника визнається безнадійним та списується.
 
678. 3. Не підлягають реструктуризації чи прощенню (списанню) борги за кредитами, отриманими боржником на відпочинок, розваги, придбання предметів розкоші, а також борги, які виникли з участі боржника у азартних іграх, парі тощо.
 
679. 3. План реструктуризації боргів боржника затверджується господарським судом лише після повного погашення боргів боржника щодо відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, виплати аліментів, якщо така заборгованість існує.
 
680. Стаття 138. Розробка плану реструктуризації боргів та його схвалення зборами кредиторів
 
681. 1. Керуючий реструктуризацією зобов’язаний протягом трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання розробити план реструктуризації боргів, організувати його схвалення зборами кредиторів та подати його на затвердження до господарського суду.
 
682. Цей строк за поважних причин може бути продовжений господарським судом на два місяці.
 
683. 2. Керуючий реструктуризацією розробляє план реструктуризації боргів спільно з боржником.
 
684. У розробці плану реструктуризації боргів можуть брати участь кредитори, а також особа, яка виявила бажання взяти на себе виконання зобов’язань боржника перед кредиторами.
 
685. 3. В ході процедури реструктуризації боргів кредитори мають право направити керуючому реструктуризацією та боржнику власний проект плану реструктуризації.
 
686. 4. Арбітражний керуючий при розробці плану реструктуризації зобов’язаний враховувати всі пропозиції, які надходять до нього від кредиторів та інших осіб.
 
687. 5. План реструктуризації боргів, який арбітражний керуючий виносить на розгляд зборів кредиторів повинен бути погоджений та підписаний боржником.
 
688. 6. Відносини щодо розробки, схвалення, затвердження та виконання плану реструктуризації боргів боржника, які не врегульовані Книгою другою, регулюються положеннями Книги першої цього Кодексу, в частині, що стосується процедури санації боржника.
 
689. Стаття 139. Затвердження плану реструктуризації боргів боржника
 
690. 1. Керуючий реструктуризацією, протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів повинен подати господарському суду заяву про затвердження плану реструктуризації боргів.
 
691. 2. До заяви про затвердження плану реструктуризації боргів боржника додаються:
 
692. 1) план реструктуризації боргів;
 
693. 2) протокол засідання зборів кредиторів;
 
694. 3) письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні чи проголосували проти схвалення плану реструктуризації боргів (за їх наявності).
 
695. 3. Господарський суд повинен розглянути заяву про затвердження плану реструктуризації боргів боржника протягом десяти днів з дня її отримання.
 
696. Про дату розгляду заяви про затвердження плану реструктуризації боргів господарський суд повідомляє боржника, кредиторів, керуючого реструктуризацією, а також, якщо план реструктуризації передбачає виконання зобов’язань боржника третьою особою, таку особу.
 
697. 4. Господарський суд заслуховує кожного присутнього на засіданні кредитора, який має заперечення щодо плану реструктуризації боргів.
 
698. 5. Явка кредиторів, які не брали участь у голосуванні або голосували проти схвалення плану реструктуризації боргів боржника, є обов’язковою.
 
699. У разі відсутності зазначених у цій частині кредиторів, господарський суд призначає нове засідання суду для затвердження плану реструктуризації боргів боржника.
 
700. Повторна неявка на судове засідання кредиторів, які не брали участь у голосування або голосували проти схвалення плану реструктуризації боргів боржника, не перешкоджає розгляду справи.
 
701. 6. Неявка належно повідомлених про засідання господарського суду боржника та кредиторів, які схвалили план реструктуризації боргів, керуючого реструктуризацією, а також особи, яка взяла на себе виконання зобов’язань боржника не перешкоджає розгляду справи.
 
702. 7. Господарський суд зобов’язаний затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником.
 
703. Господарський суд має право затвердити план реструктуризації боргів боржника навіть за умови, якщо план реструктуризації не схвалено зборами кредиторів, якщо в господарського суду є обґрунтовані підстави вважати, що такий план реструктуризації буде виконаний та вимоги кредиторів будуть задоволені.
 
704. Господарський суд має право за вмотивованим клопотанням боржника чи кредиторів змінити план погашення боргів, у тому числі збільшити чи зменшити строк його виконання, розмір суми, яка щомісяця виділятися для погашення вимог кредиторів або залишається боржникові і членам його сім’ї на споживання.
 
705. 8. Господарський суд виносить ухвалу про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про банкрутство, якщо:
 
706. 1) виявлено порушення порядку розробки і узгодження плану реструктуризації боргів, встановленого цим Кодексом;
 
707. 2) умови реструктуризації боргів суперечать законодавству;
 
708. 3) при схваленні плану реструктуризації боргів були допущені порушення законодавства, що вплинули на результат голосування;
 
709. 4) кредитор, який не брав участі в голосуванні або ж голосував проти схвалення плану реструктуризації боргів, доведе, що в разі визнання боржника банкрутом у порядку, визначеному цим Кодексом, його вимоги були б задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану реструктуризації боргів;
 
710. 5) боржник відмовився погасити борги, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, у зв’язку з несплатою аліментів, а також борги щодо виконання зобов’язань перед бюджетом та фондами державного пенсійного та іншого соціального страхування до початку виконання плану реструктуризації боргів боржника.
 
711. 6) боржником були надані недостовірні відомості щодо кредиторської заборгованості;
 
712. 7) план реструктуризації боргів не погоджено боржником.
 
713. 9. Винесення ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство не є перешкодою для повторного звернення до суду із заявою про затвердження плану реструктуризації боргів боржника.
 
714. 10. У разі винесення господарським судом ухвали про відмову в затвердженні плану реструктуризації боргів боржник або кредитори мають право ініціювати судову процедуру погашення боргів боржника.
 
715. 11. Якщо протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не буде поданий узгоджений з боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу.
 
716. Стаття 140. Наслідки затвердження плану реструктуризації боргів боржника
 
717. 1. План реструктуризації боргів боржника набирає чинності з дня його затвердження господарським судом і є обов'язковим для боржника та кредиторів.
 
718. 2. Від дня затвердження плану реструктуризації боргів боржника вимоги, внесені у план реструктуризації боргів, можуть бути задоволені тільки у порядку і спосіб, визначений у плані реструктуризації боргів.
 
719. 3. Кредитори, вимоги яких не включені у план реструктуризації боргів, можуть заявити свої вимоги у період дії плану реструктуризації боргів у порядку, визначеному законодавчими актами України.
 
720. 4. У процесі реалізації плану реструктуризації боржник має здійснювати правочини тільки за згоди господарського суду щодо:
 
721. 1) придбання, відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, включаючи майнові і немайнові об’єкти, цінні папери тощо, вартість яких складає більше десяти мінімальних заробітних плат;
 
722. 2) укладання договорів позики, довічного утримання, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;
 
723. 3) виступати засновником чи брати участь у статутному (складеному) капіталі товариств;
 
724. 4) виступати поручителем за зобов’язаннями інших осіб.
 
725. 5. Протягом дії плану реструктуризації боргів боржника боржник повинен повідомляти кредиторів, включених до плану реструктуризації боргів про істотні зміни у своєму майновому стані, а також про отримання позик і кредитів (в т. ч. придбання товарів у кредит), повідомляти про введення щодо нього процедури реструктуризації боргів.
 
726. Стаття 141. Виконання плану реструктуризації боргів боржника
 
727. 1. З дня затвердження плану реструктуризації боргів боржник починає погашення вимог кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів.
 
728. 2. Затвердження господарським судом плану реструктуризації боргів може бути підставою для переукладення цивільно-правових договорів з новими умовами виконання зобов’язань кредиторів.
 
729. 3. Кредитори, вимоги яких включені у план реструктуризації боргів, мають право в період виконання плану реструктуризації боргів звернутися до господарського суду, в якому розглядалась справа про банкрутство боржника, зі скаргами на дії боржника щодо виконання плану реструктуризації боргів. У разі порушення умов, передбачених у плані реструктуризації боргів, господарський суд за наявності обґрунтованих підстав може задовольнити клопотання кредиторів та припинити виконання плану реструктуризації боргів і визнати боржника банкрутом з введенням процедури погашення боргів боржника.
 
730. Таке рішення може бути винесено у випадку неможливості виконання боржником затвердженого плану реструктуризації боргів на визначених умовах.
 
731. Стаття 142. Завершення виконання плану реструктуризації боргів боржника
 
732. 1. За п’ятнадцять днів до закінчення строку виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів боржник зобов’язаний надати суду та кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів, звіт про виконання плану реструктуризації боргів або клопотання про дострокове виконання плану реструктуризації боргів.
 
733. До звіту боржника додаються докази задоволення вимог кредиторів згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
 
734. 2. Господарський суд у строк до закінчення дії плану реструктуризації боргів призначає засідання для розгляду звіту боржника про виконання плану реструктуризації боргів. У цьому судовому засіданні кредитори можуть висловити свої скарги на дії боржника щодо виконання плану реструктуризації боргів.
 
735. 3. За результатами розгляду звіту боржника про виконання плану реструктуризації боргів чи клопотання про дострокове припинення процедури реструктуризації боргів, а також скарг кредиторів господарський суд постановляє одне з таких рішень:
 
736. 1) про припинення процедури реструктуризації боргів боржника у зв’язку з виконанням плану реструктуризації боргів;
 
737. 2) про дострокове припинення процедури реструктуризації боргів боржника у зв’язку з достроковим виконанням плану реструктуризації боргів;
 
738. 3) про невиконання боржником плану реструктуризації боргів, визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника.
 
739. 4. Якщо в результаті виконання боржником плану реструктуризації боргів вимоги кредиторів задоволені в повному обсязі, провадження у справі про банкрутство закривається і наступають наслідки, передбачені цим Кодексом щодо звільнення боржника від боргів.
 
740. 5. У разі невиконання умов плану реструктуризації боргів боржника кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому договорами.
 
741. Розділ ІV. Визнання боржника банкрутом і введення процедури ПОГАШЕННЯ БОРГІВ БОРЖНИКА
 
742. Стаття 143. Процедура задоволення вимог кредиторів
 
743. 1. Господарський суд визнає фізичну особу – боржника банкрутом за її заявою або заявою кредитора у разі підтвердження в судовому засіданні нездатності боржника задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями та/або виконати обов’язок зі сплати обов’язкових платежів.
 
744. 2. Господарський суд визнає боржника банкрутом і вводить процедуру погашення боргів боржника за заявою керуючого реструктуризацією у разі неподання, незатвердження або невиконання плану реструктуризації боргів боржника.
 
745. 3. Оголошення про визнання фізичної особи банкрутом та відкриття процедури погашення боргів боржника публікується на веб-порталі судової влади України.
 
746. Після опублікування оголошення про визнання фізичної особи банкрутом та відкриття процедури погашення боргів боржника кредитори можуть звертатись з кредиторськими вимогами до боржника.
 
747. Стаття 144. Визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника
 
748. 1. Господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі:
 
749. 1) наявності такої вимоги у заяві боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство або наявності такої вимоги у заяві кредитора та згоди на це боржника;
 
750. 2) відсутності у фізичної особи постійних доходів чи інших джерел виконання грошових зобов’язань.
 
751. Разом з постановою про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника господарський суд призначає керуючого реалізацією.
 
752. Кандидатура керуючого реалізацією визначається судом за клопотанням кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
 
753. Під час призначення керуючого реалізацією господарський суд не пов’язаний з кандидатурами арбітражних керуючих, запропонованими комітетом кредиторів, та має право призначити арбітражного керуючого самостійно.
 
754. 2. Не пізніше десяти днів з дня введення процедури погашення боргів боржника призначений керуючий реалізацією разом з боржником проводить інвентаризацію майна боржника та визначають його вартість.
 
755. 3. З метою формування ліквідаційної маси банкрута керуючий реалізацією звертається до установ, що ведуть облік нерухомого та рухомого майна, установ банків, що обслуговують рахунки, установ, які ведуть облік цінних паперів тощо для з’ясування його майнового стану.
 
756. 4. Призначений господарським судом керуючий реалізацією разом з боржником складають реєстр вимог кредиторів, повідомивши про результати розгляду заявників і господарський суд.
 
757. Стаття 145. Майно боржника у процедурі погашення боргів боржника
 
758. 1. Майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника складає ліквідаційну масу.
 
759. 2. До ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано ним у власність після визнання боржника банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, за виключенням майна, визначеного у статті 146 цього Кодексу.
 
760. 3. До ліквідаційної маси може бути включено майно, що є долею у спільній власності. У такому випадку відбувається виділення долі боржника із спільного майна за правилами, передбаченими цивільним законодавством.
 
761. 4. З моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, яке входить у ліквідаційну масу, здійснюється керуючий реалізацією від імені боржника.
 
762. 5. З моменту визнання боржника банкрутом і до винесення судового рішення про закриття процедури банкрутства реєстрація переходу права власності боржника та обтяжень майна, включаючи нерухомість і цінні папери, випущені в електронній формі, відбувається виключно на підставі заяви керуючого реалізацією.
 
763. 7. Для консолідації коштів з метою їх розподілу між кредиторами у порядку, визначеному цим Кодексом, керуючий реалізацією відкриває окремий банківський рахунок.
 
764. 8. До складу ліквідаційної маси не включається єдине соціальне житло (квартира, загальна площа якої не перевищує 60 кв. метрів, або житлова площа якої не перевищує 13.65 кв. метрів на кожного члена сім’ї боржника, місце проживання якого зареєстроване у цій квартирі; житловий будинок, загальна площа якого не перевищує 120 кв. метрів) та інше майно боржника, на яке згідно з законодавчими актами України не може бути звернено стягнення.
 
765. 9. Не включаються до ліквідаційної маси кошти, що перебувають на рахунках боржника у пенсійних фондах та спеціальних фондах соціального страхування.
 
766. Стаття 146. Виключення окремих майнових об’єктів боржника з ліквідаційної маси
 
767. 1. Господарський суд має право за вмотивованим клопотанням боржника та інших учасників провадження у справі про банкрутство, виключити зі складу ліквідаційної маси майно боржника, на яке згідно з законодавчими актами України може бути звернено стягнення, але воно є необхідним для задоволення нагальних потреб боржника та його сім’ї.
 
768. 2. Господарський суд може виключити зі складу ліквідаційної маси майнові об’єкти, які є неліквідними чи дохід від реалізації яких істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів, вартістю не більше п’яти мінімальних заробітних плат.
 
769. 3. Загальна вартість майна боржника, яка виключається зі складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, не може перевищувати п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат.
 
770. 4. Перелік майна, що виключається зі складу ліквідаційної маси згідно з положеннями цієї статті, затверджується господарським судом, про що виноситься ухвала.
 
771. Дана ухвала господарського суду підлягає оскарженню.
 
772. Стаття 147. Особливості реалізації майна боржника
 
773. 1. Призначений у процедурі задоволення вимог кредиторів керуючий реалізацією подає на розгляд і затвердження господарському суду перелік майна, що підлягає продажу, із зазначенням строків та способу продажу, а також первинної ціни кожного об’єкта.
 
774. 2. Керуючий реалізацією вправі залучати спеціалістів для проведення оцінки майнових об’єктів, що підлягають продажу, а також для проведення аукціону. Оплата таких послуг здійснюється за рахунок боржника або кредиторів, які голосували за таке рішення, після його затвердження господарським судом.
 
775. 3. Продаж об’єктів застави здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
 
776. 4. Продаж майнових об’єктів, що знаходяться за кордоном, здійснюється згідно з чинним законодавством України з урахуванням особливостей, передбачених законодавством відповідної країни.
 
777. 5. Майно, що належить боржнику на праві спільної власності підлягає продажу з урахуванням особливостей, передбачених цивільним законодавством.
 
778. 6. Порядок продажу об’єктів нерухомості, зокрема житла, що є у власності боржника, визнаного банкрутом, здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених Книгою першою цього Кодексу та Житловим кодексом УРСР.
 
779. 7. За клопотанням боржника та за наявності згоди кредитора, який надав кредит на придбання житла, а також за умов погашення кредиту на суму не менш як п’ятдесят відсотків і згоди щодо перенесення погашення залишкової частини на майбутні періоди господарський суд має право не поширювати положення цього Кодексу щодо реалізації майна банкрута на цей об’єкт нерухомості, про що виноситься окрема ухвала суду.
 
780. 8. У разі продажу об’єктів нерухомості, які є власністю боржника визнаного банкрутом, переважне право на придбання зазначених об’єктів належить членам його сім’ї.
 
781. Стаття 148. Порядок задоволення вимог кредиторів
 
782. 1. Для задоволення вимог кредиторів кошти від продажу майна боржника вносяться на окремий відкритий банківський рахунок.
 
783. 2. До задоволення вимог кредиторів відшкодовуються витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство фізичної особи (витрати на оплату судового збору, винагорода і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов’язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплата послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об’єктів, що підлягають продажу, а також для проведення аукціону).
 
784. 3. Вимоги кредиторів за зобов’язаннями, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються із заставного майна.
 
785. 4. Вимоги кредиторів, включені до реєстру кредиторів, задовольняються в такому порядку:
 
786. 1) у першу чергу задовольняються вимоги осіб, перед якими боржник несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, а також задовольняються вимоги, що виникли із зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
 
787. 3) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);
 
788. 4) у третю чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами.
 
789. 5) у четверту чергу сплачуються неустойка (штраф, пеня), що внесені до реєстру вимог кредиторів.
 
790. Вимоги кредиторів однієї черги задовольняються у порядку календарної черговості їх виникнення.
 
791. 5. Не задоволені за рахунок реалізації предмету застави вимоги кредиторів за зобов’язаннями, забезпеченими заставою майна боржника, задовольняються у третю чергу.
 
792. 6. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
 
793. 7. Вимоги до боржника щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені або погашені частково у процедурі задоволення вимог кредиторів, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство фізичної особи в порядку, встановленому цивільним законодавством.
 
794. Розділ V МИРОВА УГОДА
 
795. Стаття 149. Мирова угода у справі про банкрутство
 
796. 1. Мирова угода укладається сторонами у справі про банкрутство фізичної особи – боржника з метою закриття судового провадження у справі шляхом врегулювання заборгованості фізичної особи на основі взаємних поступок.
 
797. 2. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії розгляду справи про банкрутство.
 
798. 3. У справі про банкрутство мирова угода може бути укладена лише після виявлення всіх кредиторів.
 
799. 4. Рішення про укладення мирової угоди приймається боржником та кредиторами, яким належить більше п’ятдесяти відсотків вимог до боржника. Згода на укладення мирової угоди кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, є обов’язковою.
 
800. 5. Боржник подає до господарського суду заяву про затвердження мирової угоди, до якої додається текст узгодженої з кредиторами мирової угоди.
 
801. 6. У судовому засіданні щодо затвердження мирової угоди господарський суд заслуховує заперечення кредиторів, які не дали згоду на укладення мирової угоди.
 
802. 7. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно закриває провадження у справі зі всіма наслідками, передбаченими цим Кодексом і процесуальним законодавством, зокрема, припиняється виконання плану реструктуризації боргів боржника.
 
803. 8. У разі поновлення провадження у справі про банкрутство на підставі невиконання боржником умов мирової угоди фізична особа визнається банкрутом і вводиться процедура погашення боргів боржника.
 
804. 9. Суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди, якщо її умови суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, і продовжує судовий розгляд справи.
 
805. 10. Розробка умов, укладення, затвердження мирової угоди здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених Книгою першою цього Кодексу та процесуальним законодавством.
 
806. РОЗДІЛ VІ. НАСЛІДКИ ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРТСТВО
 
807. Стаття 150. Звільнення від боргів у справі про банкрутство
 
808. 1. Господарський суд при винесенні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про банкрутство ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів.
 
809. 2. Фізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про банкрутство та обов’язку повернення непогашених боргів щодо:
 
810. 1) відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян;
 
811. 2) стягнення аліментів;
 
812. 3) інших вимог, які нерозривно пов’язані з особистістю фізичної особи.
 
813. Такі вимоги, що не були погашені у справі про банкрутство, можуть бути заявлені після завершення провадження у справі про банкрутство у повному обсязі або у непогашеній частині.
 
814. Стаття 151. Виключення із правила щодо звільнення від боргів фізичної особи
 
815. 1. Господарський суд за вмотивованим клопотанням кредитора, арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією) або за власною ініціативою може відмовити у звільненні фізичної особи від зобов’язань після завершення процедури задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, якщо боржник:
 
816. 1) не надав керуючому реструктуризацією чи керуючому реалізацією необхідну для розгляду справи про банкрутство інформацію і це було встановлено при розгляді справи про банкрутство;
 
817. 2) надав керуючому реструктуризацією чи керуючому реалізацією або суду недостовірну інформацію, що було встановлено при розгляді справи про банкрутство;
 
818. 3) вчинив дії щодо приховування чи знищення майна, що було встановлено при розгляді справи про банкрутство;
 
819. 4) ухилявся від виконання своїх зобов’язань або злісно не виконував зобов’язання з погашення боргів;
 
820. 5) штучно створив борг для введення у процедуру банкрутства кредитора;
 
821. 6) у період, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство безпідставно надавав пріоритет одному кредитору чи кредиторам за рахунок інших кредиторів.
 
822. Такі самі наслідки наступають у разі, коли такі дії відбулись у спрощеній процедурі реструктуризації протягом трьох років до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
 
823. 2. Звільнення фізичної особи від зобов’язань не допускається у разі, якщо судовим рішенням, що набрало законної сили, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов’язані з банкрутством.
 
824. Стаття 152. Обмеження, що встановлюються щодо осіб, які були визнані банкрутом
 
825. 1. Протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про банкрутство за його заявою.
 
826. Таке правило не стосується випадків, коли боржник ініціює спрощену процедуру реструктуризації боргів боржника.
 
827. 2. У разі відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора повторно у період дії п’ятирічного строку після визнання боржника банкрутом не застосовуються до цієї фізичної особи положення цього Кодексу щодо звільнення від боргів.
 
828. Правило, передбачене цією частиною, не застосовується до фізичної особи, яка погасила усі борги повністю у порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
829. 3. Протягом п’яти років після визнання боржника банкрутом фізична особа не може брати на себе зобов’язання за договорами позики і кредитними договорами, а також не може укладати договір поруки, передавати майно у заставу без зазначення цього факту.
 
830. 4. Протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом ця особа повинна зазначати цей факт при реєстрації себе фізичної особи - підприємця.
 
831. Розділ VІІ.ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ФІЗИЧНИХ ОСІБ
 
832. Стаття 153. Особливості застосування процедур банкрутства до фізичної особи у разі її смерті
 
833. 1. У разі смерті боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд за своєю ініціативою або ініціативою учасника (учасників) справи про банкрутство, приймає рішення про продовження розгляду справи за спрощеною процедурою з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
 
834. 2. До розгляду справи в якості учасника провадження у справі про банкрутство залучається спадкоємець померлої особи. До встановлення такої особи функції представника померлої особи виконує управитель спадщиною, а за його відсутності нотаріус або призначена судом інша особа із числа найближчих родичів.
 
835. Такі особи мають усі права, що надаються учасникам провадження у справі про банкрутство.
 
836. 3. До складу майна померлої особи входить усе майно і майнові права, що увійшло у спадщину.
 
837. Стаття 154. Особливості розгляду справи про банкрутство боржників, зайнятих у сільському господарстві
 
838. 1. У разі відкриття провадження у справі про банкрутство щодо боржника, який зайнятий у сільському господарстві, план реструктуризації боргів розробляється з урахуванням особливостей ведення такої діяльності – сезонності сільськогосподарського виробництва та його залежності від природно-кліматичних умов, а також можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані боржником від такої діяльності.
 
839. 2. У разі визнанням боржника, який зайнятий у сільському господарстві, банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника рішення щодо земельних ділянок, які є власністю такого боржника або перебувають в постійному чи тимчасовому користуванні, приймається з урахуванням вимог Земельного кодексу України.
 
840. Стаття 155. Особливості розгляду справ про банкрутство фізичних осіб – підприємців
 
841. 1. У разі відкриття провадження у справі про банкрутство фізичної особи – підприємця в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вноситься відповідний запис.
 
842. 2. У випадку закриття провадження у справі про банкрутство фізичної особи – підприємця за наслідками процедури задоволення вимог кредиторів, державний реєстратор скасовує запис про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.
 
843. ІІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
844. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
845. 1. У Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст.144) абзац третій частини першої статті 212 виключити.
 
846. 2. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356):
 
847. Доповнити новою статтею такого змісту:
 
848. «Стаття 48-1. Правові наслідки нездатності фізичної особи виконати свої майнові зобов’язання і погасити борги
 
849. 1. Відносно фізичної особи, яка є нездатною виконати свої майнові зобов’язання і погасити борги, може бути відкрито провадження у справі про банкрутство і введена процедура реструктуризації боргів боржника або така особа може бути визнана банкрутом у справі про банкрутство із застосуванням до нього процедури задоволення вимог кредиторів за правилами, передбаченими Кодексом України з процедур банкрутства».
 
850. Частину третю статті 191 виключити.
 
851. Частину другу статті 349 виключити.
 
852. Статтю 520 викласти в такій редакції:
 
853. «Стаття 520. Переведення боргу
 
854. 1. У разі переведення боргу первісний боржник відповідає перед кредитором солідарно з новим боржником.
 
855. 2. Первісний боржник, який виконав зобов’язання як солідарний боржник, має право на зворотну вимогу (регрес) до нового боржника.
 
856. 3. Первісний боржник, новий боржник та кредитор можуть укласти договір про звільнення первісного боржника від його обов’язку.
 
857. 4. Первісний боржник та новий боржник можуть розірвати договір про переведення боргу, якщо первісний боржник не звільнений від його обов’язку».
 
858. В статті 521 в назві та в частині першій слова «заміни боржника у зобов'язанні» замінити словами «переведення боргу».
 
859. 3. У Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 6, ст.56):
 
860. Доповнити статтею 6-2 такого змісту:
 
861. «Стаття 6-2. Система автоматизованого арешту коштів
 
862. У господарських судах функціонує система автоматизованого арешту коштів, що забезпечує в автоматизований спосіб у порядку забезпечення позову оперативне накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках.
 
863. Система автоматизованого арешту коштів забезпечує: здійснення обробки інформації, внесеної користувачами такої системи, щодо арешту коштів, що належать відповідачу та знаходяться на банківських рахунках; надсилання запитів до банків з метою виявлення рахунків відповідачів, кошти яких підлягають арешту; надсилання інформації до банків щодо необхідності здійснення арешту коштів, що знаходяться на банківських рахунках; здійснення обробки інформації, одержаної від банків, щодо наявності (відсутності) рахунків відповідачів, кошти яких підлягають арешту; арешт коштів, що належать відповідачу та знаходяться на банківських рахунках у межах суми, визначеної господарським судом у порядку забезпечення позову; зняття арешту з коштів, що знаходяться на банківських рахунках; вчинення інших дій, необхідних для здійснення арешту коштів, що знаходяться на банківських рахунках.
 
864. Інформаційна взаємодія між системою автоматизованого арешту коштів та системами автоматизації банків здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі без втручання працівників банків у роботу системи автоматизованого арешту коштів у порядку, визначеному законодавством.
 
865. Користувачами системи автоматизованого арешту коштів на банківських рахунках є судді.
 
866. Інформація щодо арешту коштів на підставі ухвали господарського суду про забезпечення позову вноситься суддею (головуючим суддею у разі колегіального розгляду справи) до системи автоматизованого арешту коштів, скріплюється його електронним цифровим підписом та підлягає кодуванню.
 
867. Інформація про процеси у системі автоматизованого арешту коштів підлягає фіксації, архівуванню та зберіганню протягом десяти років.
 
868. Система автоматизованого арешту коштів підлягає захисту із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю.
 
869. Розпорядником системи автоматизованого арешту коштів є Державна судова адміністрація України.
 
870. Технічним адміністратором системи автоматизованого арешту коштів є визначене Державною судовою адміністрацією України державне унітарне підприємство, що належить до сфери її управління, яке здійснює заходи зі створення, доопрацювання та супроводження програмного забезпечення системи автоматизованого арешту коштів та відповідає за її технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться в системі автоматизованого арешту коштів, надає, блокує та анулює доступ до системи автоматизованого арешту коштів, проводить навчання для роботи з цією системою, а також здійснює інші заходи, визначені Положенням про систему автоматизованого арешту коштів.
 
871. Розпорядник та технічний адміністратор системи автоматизованого арешту коштів мають доступ до інформації, що передається (обробляється) в системі автоматизованого арешту коштів, виключно у випадках та обсязі, необхідних для забезпечення належного функціонування системи автоматизованого арешту коштів.
 
872. Порядок функціонування системи автоматизованого арешту коштів визначається Положенням про систему автоматизованого арешту коштів, що затверджується Міністерством юстиції України разом із Державною судовою адміністрацією України за погодженням із Радою суддів України.
 
873. Система автоматизованого арешту коштів та її програмне забезпечення є об'єктом права державної власності.
 
874. Несанкціоноване втручання в роботу системи автоматизованого арешту коштів тягне відповідальність, установлену законом».
 
875. Статтю 144 доповнити новими частинами такого змісту:
 
876. «2.Ухвала про забезпечення позову шляхом арешту коштів, що належать відповідачу та знаходяться на банківському рахунку, підлягає негайному виконанню з моменту її постановлення шляхом внесення відповідної інформації до системи автоматизованого арешту коштів.
 
877. 3.Інформація про накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу та знаходяться на банківському рахунку, яка вноситься до системи автоматизованого арешту коштів, повинна містити:
 
878. відомості про відповідача, кошти якого підлягають арешту в порядку забезпечення позову;
 
879. відомості про суму грошових коштів, яка підлягає арешту;
 
880. текст ухвали в електронному вигляді.».
 
881. Статтю 145 доповнити новою частиною такого змісту:
 
882. «14. У разі якщо забезпечення позову здійснювалось шляхом арешту коштів, що знаходяться на банківських рахунках, рішення господарського суду в частині зняття арешту або ухвала про скасування забезпечення позову підлягають виконанню після закінчення строків на їх оскарження шляхом внесення відповідної інформації до системи автоматизованого арешту коштів, яке здійснюється у тому ж порядку, що і під час вжиття заходів до забезпечення позову».
 
883. Статтю 343 доповнити новою частиною такого змісту:
 
884. «3. У разі скасування постанови державного або приватного виконавця про арешт коштів боржника, що знаходяться на банківських рахунках, суддя вносить відповідну інформацію до системи автоматизованого арешту коштів».
 
885. 4. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492):
 
886. Доповнити новою статтею такого змісту:
 
887. «Стаття 14-1. Система автоматизованого арешту коштів
 
888. 1. У суді функціонує система автоматизованого арешту коштів, що забезпечує в автоматизований спосіб у порядку забезпечення позову оперативне накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках.
 
889. 2. Система автоматизованого арешту коштів забезпечує: здійснення обробки інформації, внесеної користувачами такої системи, щодо арешту коштів, що належать відповідачу та знаходяться на банківських рахунках; надсилання запитів до банків з метою виявлення рахунків відповідачів, кошти яких підлягають арешту; надсилання інформації до банків щодо необхідності здійснення арешту коштів, що знаходяться на банківських рахунках; здійснення обробки інформації, одержаної від банків, щодо наявності (відсутності) рахунків відповідачів, кошти яких підлягають арешту; арешт коштів, що належать відповідачу та знаходяться на банківських рахунках у межах суми, визначеної судом у порядку забезпечення позову; зняття арешту з коштів, що знаходяться на банківських рахунках; вчинення інших дій, необхідних для здійснення арешту коштів, що знаходяться на банківських рахунках.
 
890. 3. Інформаційна взаємодія між системою автоматизованого арешту коштів та системами автоматизації банків здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі без втручання працівників банків у роботу системи автоматизованого арешту коштів у порядку, визначеному законодавством.
 
891. 4. Користувачами системи автоматизованого арешту коштів на банківських рахунках є судді.
 
892. 5. Інформація щодо арешту коштів на підставі ухвали суду про забезпечення позову вноситься суддею (головуючим суддею у разі колегіального розгляду справи) до системи автоматизованого арешту коштів, скріплюється його електронним цифровим підписом та підлягає кодуванню.
 
893. 6. Інформація про процеси у системі автоматизованого арешту коштів підлягає фіксації, архівуванню та зберіганню протягом десяти років.
 
894. 7. Система автоматизованого арешту коштів підлягає захисту із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю.
 
895. 8. Розпорядником системи автоматизованого арешту коштів є Державна судова адміністрація України.
 
896. 9. Технічним адміністратором системи автоматизованого арешту коштів є визначене Державною судовою адміністрацією України державне унітарне підприємство, що належить до сфери її управління, яке здійснює заходи зі створення, доопрацювання та супроводження програмного забезпечення системи автоматизованого арешту коштів та відповідає за її технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться в системі автоматизованого арешту коштів, надає, блокує та анулює доступ до системи автоматизованого арешту коштів, проводить навчання для роботи з цією системою, а також здійснює інші заходи, визначені Положенням про систему автоматизованого арешту коштів.
 
897. 10. Розпорядник та технічний адміністратор системи автоматизованого арешту коштів мають доступ до інформації, що передається (обробляється) в системі автоматизованого арешту коштів, виключно у випадках та обсязі, необхідних для забезпечення належного функціонування системи автоматизованого арешту коштів.
 
898. 11. Порядок функціонування системи автоматизованого арешту коштів визначається Положенням про систему автоматизованого арешту коштів, що затверджується Міністерством юстиції України разом із Державною судовою адміністрацією України за погодженням із Радою суддів України.
 
899. 12. Система автоматизованого арешту коштів та її програмне забезпечення є об'єктом права державної власності.
 
900. 13. Несанкціоноване втручання в роботу системи автоматизованого арешту коштів тягне відповідальність, установлену законом».
 
901. Статтю 157 доповнити новими частинами такого змісту:
 
902. «2. Ухвала про забезпечення позову шляхом арешту коштів, що належать відповідачу та знаходяться на банківському рахунку, підлягає негайному виконанню з моменту її постановлення шляхом внесення відповідної інформації до системи автоматизованого арешту коштів.
 
903. 3. Інформація про накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу та знаходяться на банківському рахунку, яка вноситься до системи автоматизованого арешту коштів, повинна містити:
 
904. 1) відомості про відповідача, кошти якого підлягають арешту в порядку забезпечення позову;
 
905. 2) відомості про суму грошових коштів, яка підлягає арешту;
 
906. 3) текст ухвали в електронному вигляді».
 
907. Статтю 158 доповнити новою частиною такого змісту:
 
908. «15. У разі якщо забезпечення позову здійснювалось шляхом арешту коштів, що знаходяться на банківських рахунках, рішення суду в частині зняття арешту, ухвала про скасування забезпечення позову підлягають виконанню після закінчення строків на їх оскарження.
 
909. Виконання рішення суду в частині зняття арешту коштів, що знаходяться на банківських рахунках, ухвала про заміну одного способу забезпечення позову іншим у частині накладення або зняття арешту коштів, що знаходяться на банківських рахунках, ухвала про скасування забезпечення позову здійснюється шляхом внесення відповідної інформації до системи автоматизованого арешту коштів у тому ж порядку, що і під час вжиття заходів до забезпечення позову».
 
910. Статтю 451 доповнити новою частиною такого змісту:
 
911. «3. У разі скасування постанови державного або приватного виконавця про арешт коштів боржника, що знаходяться на банківських рахунках, суддя вносить відповідну інформацію до системи автоматизованого арешту коштів».
 
912. 5. У Законі України «Про іпотеку» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 38, ст.313):
 
913. Частину шосту статті 5 виключити.
 
914. В частині третій статті 18 слова «вартості предмета» замінити словами «суми, на яку має бути застрахований предмет».
 
915. Абзац сьомий частини першої статті 39 виключити.
 
916. 6. У Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 51, ст.553) в статті 5 в частині першій слова «підприємства як єдині майнові комплекси» виключити, в частині третій слова «підприємство як єдиний майновий комплекс» виключити.
 
917. 7. У Законі України Закон України «Про виконавче провадження» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 30, ст.542):
 
918. Пункт третій частини четвертої статті 4 виключити.
 
919. Статтю 8 доповнити новими частинами такого змісту:
 
920. «3. Автоматизованою системою виконавчого провадження забезпечується функціонування системи автоматизованого арешту коштів, що забезпечує в автоматизований спосіб оперативне накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках.
 
921. 4. Система автоматизованого арешту коштів забезпечує: здійснення обробки інформації, внесеної користувачами такої системи, щодо арешту коштів, що належать боржнику та знаходяться на банківських рахунках; надсилання запитів до банків з метою виявлення рахунків боржників, кошти яких підлягають арешту; надсилання інформації до банків щодо необхідності здійснення арешту коштів, що знаходяться на банківських рахунках; здійснення обробки інформації, одержаної від банків, щодо наявності (відсутності) рахунків боржників, кошти яких підлягають арешту, арешт коштів, що належать боржнику та знаходяться на банківських рахунках у межах суми, визначеної у виконавчому документі, зняття арешту з коштів, що знаходяться на банківських рахунках, вчинення інших дій, необхідних для здійснення арешту коштів, що знаходяться на банківських рахунках.
 
922. 5. Інформаційна взаємодія між системою автоматизованого арешту коштів та системами автоматизації банків здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі без втручання працівників банків у роботу системи автоматизованого арешту коштів у порядку, визначеному законодавством.
 
923. 6. Користувачами системи автоматизованого арешту коштів на банківських рахунках є виконавці.
 
924. 7. Інформація щодо арешту коштів на підставі виконавчого документа вноситься виконавцем до системи автоматизованого арешту коштів, скріплюється його електронним цифровим підписом та підлягає кодуванню.
 
925. 8. Інформація про процеси у системі автоматизованого арешту коштів підлягає фіксації, архівуванню та зберіганню протягом десяти років.
 
926. 9. Система автоматизованого арешту коштів підлягає захисту із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю.
 
927. 10. Розпорядником системи автоматизованого арешту коштів є Державна судова адміністрація України.
 
928. 11. Технічним адміністратором системи автоматизованого арешту коштів є визначене Державною судовою адміністрацією України державне унітарне підприємство, що належить до сфери її управління, яке здійснює заходи зі створення, доопрацювання та супроводження програмного забезпечення системи автоматизованого арешту коштів та відповідає за її технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться в системі автоматизованого арешту коштів, надає, блокує та анулює доступ до системи автоматизованого арешту коштів, проводить навчання для роботи з цією системою, а також здійснює інші заходи, визначені Положенням про систему автоматизованого арешту коштів.
 
929. 12. Розпорядник та технічний адміністратор системи автоматизованого арешту коштів мають доступ до інформації, що передається (обробляється) в системі автоматизованого арешту коштів, виключно у випадках та обсязі, необхідних для забезпечення належного функціонування системи автоматизованого арешту коштів.
 
930. 13. Порядок функціонування системи автоматизованого арешту коштів визначається Положенням про систему автоматизованого арешту коштів, що затверджується Міністерством юстиції України разом із Державною судовою адміністрацією України за погодженням із Радою суддів України.
 
931. 14. Система автоматизованого арешту коштів та її програмне забезпечення є об'єктом права державної власності.
 
932. 15. Несанкціоноване втручання в роботу системи автоматизованого арешту коштів тягне відповідальність, установлену законом.».
 
933. В частині першій статті 34 в пункті четвертому слова «за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру,» виключити, пункт восьмий доповнити словами «якщо стягувач включений до плану санації».
 
934. В статті 39 пункт восьмий частини першої та частину п’яту виключити.
 
935. В абзаці першому частини першої статті 40 слова «офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури,» виключити.
 
936. Статтю 48 доповнити новою частиною такого змісту:
 
937. «5. Постанова виконавця про арешт коштів, що належать боржнику та знаходяться на банківському рахунку, підлягає негайному виконанню з моменту її винесення шляхом внесення відповідної інформації до системи автоматизованого арешту коштів.
 
938. Інформація про накладення арешту на грошові кошти, що належать боржнику та знаходяться на банківському рахунку, яка вноситься до системи автоматизованого арешту коштів, повинна містити:
 
939. 1) відомості про боржника, кошти якого підлягають арешту;
 
940. 2) відомості про суму грошових коштів, яка підлягає арешту;
 
941. 3) постанову в електронному вигляді;
 
942. 4) виконавчий документ в електронному вигляді.
 
943. Зняття арешту коштів, що знаходяться на банківських рахунках, здійснюється у тому ж порядку, як і його накладення».
 
944. 8. У Законі України «Про банки та банківську діяльність» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 5-6, ст.30):
 
945. В статті 62 частину першу доповнити новим пунктом такого змісту:
 
946. «11) суддям на підставі ухвали про забезпечення позову та про заміну одного способу забезпечення позову іншим, державним та приватним виконавцям на підставі постанови про арешт коштів боржника, що надійшла в електронному вигляді через систему автоматизованого арешту коштів.» абзац перший частини другою після слова «таємницю» доповнити словами « (крім вимоги, що надійшла через систему автоматизованого арешту коштів)».
 
947. 9. У Законі України «Про нотаріат» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 39, ст.383) в статті 72 в назві слова «, яке було предметом застави (іпотеки)» виключити, частину четверту після слів «або реалізацію предмета іпотеки» доповнити словами «чи акта про передання права власності на нерухоме майно».
 
948. 10. У Законі України «Про страхування» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 18, ст. 78) в пункті 21-1 частини четвертої статті 6 слова « (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)» виключити.
 
949. 11. У Законі України «Про судовий збір» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 14, ст.87) в пункті другому частини другої статті 4 в підпункті восьмому слова «санації до порушення» замінити словами «санації, реструктуризації до відкриття», в підпункті дев’ятому слова «про порушення справи» замінити словами «кредитора про відкриття».
 
950. 12. У Законі України «Про фінансову реструктуризацію» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 32, ст.555):
 
951. Доповнити новою статтею такого змісту:
 
952. Стаття 25-1. Спеціальні положення, пов'язані з досудовими процедурами санації
 
953. 1. Якщо під час проведення добровільної фінансової реструктуризації боржник підготував план реструктуризації, який не був схвалений залученими кредиторами у порядку, встановленому цим Законом, але такий план реструктуризації був затверджений необхідною кількістю голосів кредиторів відповідно до умов, викладених у статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства для затвердження плану санації, боржник має право приєднати такий план реструктуризації як План санації до заяви про затвердження плану санації без проведення зборів кредиторів, за умови, що такий план відповідає іншим положенням статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства.
 
954. 2. План реструктуризації може включати положення про відмову від арбітражного підтвердження плану в порядку, передбаченому частиною 4 статті 25 цього Закону, та встановлення обов’язкового підтвердження плану в порядку передбаченому статтею 6 Кодексу України з процедур банкрутства. У випадку, якщо план реструктуризації затверджується голосуванням залучених кредиторів, що володіють понад двома третинами вимог залучених кредиторів, боржник повинен подати заяву про його затвердження в господарський суд за місцезнаходженням боржника протягом п'яти днів від схвалення плану. Господарський суд застосовує процедуру, передбачену статтею 6 Кодексу України з процедур банкрутства, для затвердження або відхилення плану, без проведення зборів кредиторів, за умови, що такий план відповідає іншим положенням статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства. Для цілей затвердження плану, господарський суд використовує звіт незалежного експерта про проведення огляду фінансово-господарської діяльності боржника, передбаченого статтею 11 цього Закону.
 
955. 3. Положення статей 8, 28, 29 та 30 цього Закону також застосовуються до процедур досудової санації, ініційованих боржником відповідно до цієї статті.
 
956. ІІІ. У текстах всіх нормативно-правових актів слова «Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у всіх відмінках і числах замінено відповідно словами «Кодекс України з процедур банкрутства» у відповідному відмінку і числі.
 
957. ІV. У текстах Законів України «Про виконавче провадження», «Про судовий збір», «Про іпотеку»:
 
958. слова "порушення справи", "справа порушується", "провадження справи про банкрутство порушено", "провадження, порушеного" у всіх відмінках і числах замінити відповідно словами "відкриття провадження у справі", "провадження у справі відкривається", "провадження справи про банкрутство відкрито", "провадження, відкритого".
 
959. У текстах Законів України «Про виконавче провадження», «Про судовий збір», «Про іпотеку»:
 
960. слова "особа, яка бере участь у справі", "порушення провадження", "провадження у справі про банкрутство, порушеного", "провадження в яких порушено", "порушує провадження", "порушено провадження", "порушив провадження", "припинення провадження", "припиняє провадження", "провадження підлягає припиненню", "провадження припинено", "припиняється провадження", "припинити провадження" у всіх відмінках і числах замінено відповідно словами "учасник (учасники) справи", "відкриття провадження (проваджень)", "провадження у справі про банкрутство, відкритого", "провадження в яких відкрито", "відкриває провадження", "відкрито провадження", "відкрив провадження", "закриття провадження", "закриває провадження", "провадження підлягає закриттю", "провадження закрито", "закривається провадження", "закрити провадження" у відповідному відмінку і числі.
 
961. V. Цей Кодекс набирає чинності через 3 місяці з дня його офіційного опублікування.
 
962. З моменту набуття чинності цього Кодексу втрачає чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
 
963. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Кодексом:
 
964. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Кодексом;
 
965. забезпечити прийняття та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із ци Кодексом.