Кількість абзаців - 500 Розмітка (ліва колонка)


Про соціальні послуги (Друге читання)

0. ЗАКОН УКРАЇНИ
 
1. Про соціальні послуги
 
2. Цей Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, допомогу у їх подоланні громадянам (особам), сім’ям, дітям, молоді, які потребують сторонньої допомоги.
 
3.

 
4.

 
5. Розділ І
 
6. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
7. Стаття 1. Визначення основних термінів
 
8. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
 
9. ведення випадку - спосіб організації надання соціальних послуг отримувачу, за якого визначений спеціаліст оцінює потреби, планує, організовує та координує процес надання соціальних послуг, у тому числі з іншими надавачами, проводить моніторинг та оцінює результативність наданих послуг, залучає отримувача та його соціальне оточення до взаємодії та стимулює до самостійності у процесі подолання, мінімізації складних життєвих обставин;
 
10. визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах - процес збору, узагальнення та аналізу уповноваженими органами у сфері надання соціальних послуг інформації про вразливі групи населення, осіб, сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати та проживають у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади, їх потреби у соціальних послугах з метою прийняття управлінських рішень щодо організації та надання таких послуг;
 
11. вразливі групи населення - потенційні отримувачі соціальних послуг, що мають найбільший ризик потрапляння у складні життєві обставини через вплив зовнішніх (соціальних, економічних, природних, політичних, екологічних тощо) та внутрішніх чинників (матеріальний стан, фізичні та розумові вади розвитку, вік, спосіб життя тощо);
 
12. державний стандарт соціальної послуги - визначені нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, зміст, обсяг, норми і нормативи, умови та порядок надання соціальної послуги, показники її якості;
 
13. договір про надання соціальної послуги - правочин, який укладається між отримувачем соціальних послуг або його законним представником та надавачем соціальних послуг, в якому зазначаються права та обов’язки кожної із сторін, обсяг соціальних послуг, цілі, строки та періодичність надання соціальної послуги;
 
14. індивідуальний план надання соціальної послуги - документ, складений на підставі проведеної оцінки потреб отримувача соціальних послуг, у якому зазначаються заходи, які потрібно здійснити для надання такої послуги, відомості про необхідні ресурси, періодичність і строки здійснення таких заходів, відповідальні виконавці, дані щодо моніторингу результатів;
 
15. мінімальний базовий комплекс соціальних послуг - заходи з виявлення потреб, проведення оцінки потреб у соціальних послугах та організації їх надання. Надання мінімального базового комплексу соціальних послуг в адміністративно-територіальній одиниці забезпечує фахівець із соціальної роботи, соціальний працівник;
 
16. надавачі соціальних послуг - підприємства, установи, організації та заклади незалежно від форми власності та господарювання, фізичні особи - підприємці, а також фізичні особи, які надають соціальні послуги, відповідно до вимог, встановлених цим Законом;
 
17. отримувачі соціальних послуг - громадяни (особи), сім’ї, діти, молодь (далі - особи, сім’ї), яким надаються соціальні послуги;
 
18. оцінка потреб - процес збору, узагальнення та аналізу надавачами соціальних послуг інформації про індивідуальні потреби та складні життєві обставини з метою визначення переліку та обсягу соціальних послуг, впливу таких послуг на процес подолання складних життєвих обставин;
 
19. показники якості соціальних послуг - сукупність показників, що використовуються для оцінювання результатів діяльності надавачів соціальних послуг і відображають результативність соціальних послуг стосовно отримувачів соціальних послуг та ступінь задоволення їх потреби у таких послугах;
 
20. система надання соціальних послуг - сукупність отримувачів, надавачів соціальних послуг, їх об’єднань та уповноважених органів у сфері надання соціальних послуг, що взаємодіють на всіх етапах організації надання таких послуг;
 
21. складні життєві обставини - обставини, виявлені за результатами оцінки потреб, внаслідок яких особи, сім’ї не можуть самостійно піклуватися про особисте/сімейне життя та брати участь у суспільному житті;
 
22. соціальна послуга - дії, спрямовані на запобігання виникненню та профілактику складних життєвих ситуацій, надання постійної, тимчасової, періодичної, разової допомоги особам, сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, для подолання таких обставин, адаптації до них або мінімізації їх негативних наслідків;
 
23. соціальне замовлення - засіб регулювання діяльності у сфері надання соціальних послуг шляхом залучення на договірній основі надавачів соціальних послуг для задоволення потреб у соціальних послугах відповідно до результатів визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах;
 
24. соціальний робітник - особа, яка надає соціальні послуги та має підготовку, що відповідає кваліфікаційним вимогам і характеру роботи, яка виконується;
 
25. супервізія - професійна підтримка особи, яка надає соціальні послуги, спрямована на підвищення її професійної компетентності, подолання професійних труднощів, аналіз недоліків та вдосконалення організації роботи, підтримку в особи мотивації до роботи, дотримання етичних норм та стандартів надання послуг, запобігання виникненню професійного вигорання, забезпечення емоційної підтримки;
 
26. уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування;
 
27. фахівець із соціальної роботи, соціальний працівник - особа, яка має відповідну освіту та кваліфікацію, відповідає вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, проводить оцінку потреб, підготовку договору та індивідуального плану надання соціальних послуг, організовує та надає соціальні послуги, що потребують фахової кваліфікації, а також організовує заходи з підтримки вразливих груп населення.
 
28. Стаття 2. Основні цілі надання соціальних послуг
 
29. Надання соціальних послуг здійснюється для досягнення таких цілей:
запобігання виникненню складних життєвих обставин;
сприяння подоланню складних життєвих обставин;
сприяння мінімізації негативних наслідків складних життєвих обставин.
 
30. Стаття 3. Основні принципи надання соціальних послуг
 
31. Надання соціальних послуг ґрунтується на таких принципах:
 
32. дотримання прав людини та дитини;
 
33. гуманізму;
 
34. забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків;
 
35. поваги до гідності;
 
36. толерантності;
 
37. законності;
 
38. соціальної справедливості;
 
39. доступності та відкритості;
 
40. неупередженості та безпечності;
 
41. добровільності вибору;
 
42. індивідуального підходу;
 
43. комплексності;
 
44. конфіденційності;
 
45. максимальної ефективності та результативності використання бюджетних та позабюджетних коштів надавачами соціальних послуг.
 
46. Стаття 4. Законодавство про соціальні послуги
 
47. Законодавство про соціальні послуги ґрунтується на Конституції України і складається із цього Закону, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України у сфері надання соціальних послуг.
 
48. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.
 
49. Стаття 5. Сфера дії Закону
 
50. Цей Закон поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах проживають/перебувають на території України та перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі на осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту».
 
51. Розділ ІІ
 
52. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ОТРИМУВАЧІВ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ
 
53. Стаття 6. Права отримувачів соціальних послуг
 
54. Отримувачі соціальних послуг мають право на:
 
55. отримання соціальних послуг відповідно до умов та порядку їх надання, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами;
 
56. поважливе ставлення з боку надавачів соціальних послуг;
 
57. інформацію про свої права, обов’язки та умови надання соціальних послуг у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом обмежень;
 
58. індивідуальний підхід, який враховує потреби осіб, сімей;
 
59. вільний вибір надавача соціальних послуг;
 
60. відмову від соціальних послуг;
 
61. конфіденційність інформації особистого характеру, що стала відомою надавачу соціальних послуг;
 
62. доступ до інформації, яка міститься в особовій справі отримувача соціальних послуг;
 
63. повагу до приватного життя, фізичної та моральної цілісності, безпеки, свободи пересування, свободи думки та висловлювання, свободи відносин з іншими людьми;
 
64. захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі в судовому порядку.
 
65. Стаття 7. Конфіденційність відомостей про виявлені потреби отримувачів та надання соціальних послуг
 
66. Інформація про отримувачів соціальних послуг, а також інша, доступ до якої обмежений фізичною чи юридичною особою, є конфіденційною.
 
67. Конфіденційна інформація може поширюватись за бажанням (згодою) отримувача соціальних послуг або його законного представника.
 
68. Відносини, пов’язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
 
69. Надавачі соціальних послуг відповідно до законодавства повинні створити умови для нерозголошення відомостей про надання особі, сім’ї соціальних послуг, про факти звернення за соціальними послугами, а також інші відомості про потреби особи, сім’ї та її приватне життя.
 
70. За згодою отримувача соціальних послуг або його законного представника допускається передача інформації про отримувача соціальних послуг іншим особам, у тому числі посадовим особам, в інтересах отримувача соціальних послуг або його законного представника.
 
71. Надання інформації про отримувача соціальних послуг без його згоди або без згоди його законного представника допускається:
 
72. за запитом слідчих органів, суду у зв’язку з проведенням розслідування або судовим розглядом чи за запитом органів прокуратури у зв’язку із здійсненням ними прокурорського нагляду;
 
73. за запитом інших органів, наділених повноваженнями із здійснення контролю у сфері надання соціальних послуг;
 
74. за запитом органу опіки та піклування;
 
75. у випадку жорстокого поводження з дитиною чи наявності реальної загрози його вчинення;
 
76. в інших установлених законом випадках.
 
77. Стаття 8. Обов’язки отримувачів соціальних послуг
 
78. Отримувачі соціальних послуг або їх законні представники зобов’язані:
 
79. надавати повну і достовірну інформацію для визначення права на отримання соціальних послуг, потреби у соціальних послугах та визначення умов договорів про надання соціальних послуг;
 
80. не перешкоджати наданню соціальних послуг;
 
81. дотримуватися положень договорів про надання соціальних послуг, правил внутрішнього трудового розпорядку надавачів соціальних послуг;
 
82. своєчасно інформувати надавачів соціальних послуг про всі обставини, що впливають на надання або припинення надання соціальних послуг;
 
83. ставитися з повагою до працівників надавача соціальної послуги.
 
84. Стаття 9. Підстави для визначення складних життєвих обставин
 
85. Особи, сім’ї можуть бути визнані такими, що перебувають у складних життєвих обставинах, з таких підстав:
 
86. часткова або повна втрата рухової активності;
 
87. невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування або психічний розлад;
 
88. інвалідність;
 
89. бездомність;
 
90. безробіття;
 
91. бідність;
 
92. ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання своїх обов’язків із виховання дитини;
 
93. втрата соціальних зв’язків, у тому числі під час перебування в місцях позбавлення волі;
 
94. дискримінація за ознакою статі;
 
95. насильство в сім’ї, жорстоке поводження;
 
96. потрапляння в ситуацію торгівлі людьми;
 
97. заподіяння шкоди внаслідок пожежі, стихійного лиха, катастрофи, бойових дій, терористичного акту.
 
98. Розділ ІІІ
 
99. СИСТЕМА НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ
 
100. Стаття 10. Структура системи надання соціальних послуг
 
101. Система надання соціальних послуг складається з таких суб’єктів:
 
102. отримувачі соціальних послуг та їх об’єднання;
 
103. надавачі соціальних послуг та їх об’єднання;
 
104. уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг.
 
105. Суб’єкти системи надання соціальних послуг взаємодіють на всіх етапах управління цією системою, а саме:
 
106. визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах;
 
107. визначення пріоритетів щодо соціальних послуг;
 
108. розроблення та виконання державних цільових програм з надання соціальних послуг відповідно до пріоритетів за результатами визначення потреб;
 
109. організація, фінансування та надання соціальних послуг;
 
110. проведення моніторингу, контроль, оцінка якості надання соціальних послуг.
 
111. Стаття 11. Основні напрями державної політики у сфері надання соціальних послуг
 
112. Основними напрямами державної політики у сфері надання соціальних послуг є:
 
113. визначення правових засад надання соціальних послуг щодо запобігання ризиків потрапляння у складні життєві обставини та їх подолання або мінімізації негативних наслідків;
 
114. створення умов для формування та розвитку ринку соціальних послуг;
 
115. розроблення та виконання державних цільових програм;
 
116. організація надання соціальних послуг;
 
117. здійснення науково-методичного, інформаційного забезпечення надання соціальних послуг, сприяння підвищенню рівня професійної компетентності їх надавачів;
 
118. сприяння здійсненню кадрового забезпечення;
 
119. управління системою надання соціальних послуг;
 
120. забезпечення дотримання державних стандартів соціальних послуг;
 
121. забезпечення участі громадських об’єднань в управлінні системою надання соціальних послуг.
 
122. Стаття 12. Основні засади функціонування системи надання соціальних послуг
 
123. Основними засадами функціонування системи надання соціальних послуг є:
 
124. відповідність потребам осіб, сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати;
 
125. безперервність, наступність та різноманітність надання соціальних послуг шляхом забезпечення співпраці надавачів соціальних послуг;
 
126. попереджувально-профілактичний характер системи надання соціальних послуг;
 
127. поєднання державних гарантій з демонополізацією на ринку соціальних послуг;
 
128. рівність прав, обов’язків та відповідальності надавачів соціальних послуг незалежно від форми власності.
 
129. Стаття 13. Уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг
 
130. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення:
 
131. забезпечує формування державної політики з надання соціальних послуг з урахуванням потреб осіб, сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах;
 
132. здійснює управління та координацію у сфері надання соціальних послуг;
 
133. готує пропозиції щодо визначення державних пріоритетів надання соціальних послуг для включення у відповідні прогнозні та програмні документи економічного та соціального розвитку держави;
 
134. розробляє проекти нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у системі надання соціальних послуг;
 
135. затверджує державні стандарти соціальних послуг;
 
136. здійснює організаційно-методичне керівництво з питань надання соціальних послуг;
 
137. інформує та надає роз’яснення з питань надання соціальних послуг;
 
138. проводить моніторинг дотримання вимог законодавства щодо надання соціальних послуг;
 
139. формує Реєстр надавачів соціальних послуг та забезпечує його ведення відповідно до статті 16 цього Закону;
 
140. координує діяльність місцевих державних адміністрацій з питань організації та надання соціальних послуг;
 
141. збирає, узагальнює, застосовує і оприлюднює статистичні дані з урахуванням статі, віку і місця проживання;
 
142. здійснює інші повноваження у системі надання соціальних послуг відповідно до закону.
 
143. Державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності здійснюється відповідно до законодавства.
 
144. Місцеві державні адміністрації:
 
145. реалізують державну політику у сфері надання соціальних послуг;
 
146. визначають потреби населення адміністративно-територіальних одиниць/ територіальних громад у соціальних послугах;
 
147. збирають і застосовують статистичні дані, з урахуванням статі, віку і місця проживання;
 
148. формують пріоритети надання соціальних послуг;
 
149. формують Реєстр надавачів соціальних послуг та забезпечують його ведення відповідно до статті 16 цього Закону;
 
150. розробляють пропозиції до програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст у частині забезпечення потреб населення адміністративно-територіальних одиниць/територіальних громад у соціальних послугах;
 
151. організовують надання соціальних послуг, у тому числі шляхом соціального замовлення;
 
152. забезпечують контроль та координацію діяльності надавачів соціальних послуг, що здійснюють надання соціальних послуг за бюджетні кошти;
 
153. забезпечують проведення моніторингу та оцінки якості соціальних послуг.
 
154. Органи місцевого самоврядування:
 
155. визначають потреби населення адміністративно-територіальних одиниць/територіальних громад у соціальних послугах;
 
156. організовують надання соціальних послуг, у тому числі шляхом соціального замовлення;
 
157. забезпечують надання мінімального базового комплексу соціальних послуг у територіальній громаді;
 
158. затверджують та здійснюють фінансування програми економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст з урахуванням потреб населення адміністративно-територіальних одиниць/територіальних громад у соціальних послугах;
 
159. забезпечують розвиток, удосконалення та оптимізацію мережі надавачів соціальних послуг комунальної сфери, підвищення рівня професійної компетентності працівників та якості надання соціальних послуг.
 
160. Стаття 14. Надавачі соціальних послуг
 
161. Надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до установчих документів (для юридичних осіб), цивільно-правових договорів (для фізичних осіб - підприємців), у яких визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, сімей, яким вони надаються, а також критеріїв діяльності надавачів соціальних послуг, встановлених Кабінетом Міністрів України.
 
162. До державного сектору відносяться надавачі соціальних послуг державної форми власності.
 
163. До комунального сектору відносяться надавачі соціальних послуг комунальної форми власності.
 
164. До недержавного сектору відносяться громадські об’єднання, благодійні, релігійні організації, комерційні структури, фізичні особи -підприємці та фізичні особи, діяльність яких пов’язана з наданням соціальних послуг.
 
165. Порядок утворення, реорганізації та ліквідації надавачів соціальних послуг незалежно від форми власності визначається законодавством
 
166. Фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Ч.6
 
167. Стаття 15. Завдання надавачів соціальних послуг
 
168. Завданнями надавачів соціальних послуг є:
 
169. надання соціальних послуг відповідно до потреб населення адміністративно-територіальних одиниць/територіальних громад, які були визначені місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;
 
170. проведення оцінки потреб осіб, сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати;
 
171. визначення альтернативних підходів до розв’язання проблем отримувачів соціальних послуг;
 
172. надання соціальних послуг отримувачам соціальних послуг відповідно до індивідуальних потреб згідно з укладеним договором про надання соціальних послуг або зверненням з урахуванням індивідуальних потреб за індивідуальним планом з дотриманням вимог державних стандартів соціальних послуг;
 
173. збір статистичних даних щодо отримувачів соціальних послуг, у тому числі з урахуванням статі, віку і місця проживання;
 
174. проведення інформаційно-просвітницької та соціально-профілактичної роботи, спрямованої на запобігання складним життєвим обставинам;
 
175. надання в доступній формі консультативної допомоги з питань отримання соціальних послуг, строків, порядку та умов їх надання, тарифів на такі послуги та їх вартість, можливості отримання таких послуг безкоштовно тощо;
 
176. надання допомоги отримувачам соціальних послуг з розвитку необхідних умінь та навичок, а також забезпечення їх доступу до відповідних ресурсів, у тому числі органів, установ, організацій;
 
177. планування та надання допомоги отримувачам соціальних послуг, включаючи кризове втручання та направлення до органів, підприємств, закладів, установ, організацій, які надають фінансову, юридичну і медичну допомогу, житло тощо;
 
178. представництво інтересів вразливих груп населення та отримувачів соціальних послуг у територіальній громаді, вжиття заходів щодо розв’язання їх проблем;
 
179. підтримка зв’язків з надавачами соціальних послуг, навчальними закладами та закладами охорони здоров’я для надання отримувачам соціальних послуг інформації і забезпечення зворотного зв’язку щодо загального стану отримувачів соціальних послуг та їх досягнень;
 
180. забезпечення участі у розслідуванні випадків недбалості або зловживань та вжиття заходів щодо захисту осіб, сімей;
 
181. участь у розробленні та виконанні програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст у частині надання соціальних послуг вразливим групам населення;
 
182. створення інформаційних матеріалів про діяльність надавачів соціальних послуг і забезпечення доступу до них шляхом розміщення на інформаційних стендах у приміщеннях надавачів соціальних послуг, засобах масової інформації, в Інтернеті;
 
183. підвищення ефективності системи надання соціальних послуг та ресурсів, що залучаються для надання соціальних послуг;
 
184. підтримка створення та розвиток різних форм самоорганізації отримувачів соціальних послуг;
 
185. подання пропозицій щодо розвитку та вдосконалення соціальної політики з метою кращого задоволення основних потреб представників вразливих груп населення;
 
186. виконання інших завдань, пов’язаних з реалізацією прав отримувачів соціальних послуг;
 
187. формування Реєстру отримувачів соціальних послуг та забезпечення його ведення.
 
188. Стаття 16. Реєстри надавачів та отримувачів соціальних послуг
 
189. Надавачі соціальних послуг, які відповідають критеріям діяльності надавачів таких послуг, включаються до Реєстру надавачів соціальних послуг (далі - Реєстр).
 
190. Реєстр містить дані про надавачів соціальних послуг (найменування, адреса, прізвище та ініціали керівника), перелік соціальних послуг, що надаються, а також про вразливі групи населення, яким надаються такі послуги.
 
191. Включення до Реєстру надавачів соціальних послуг здійснюється безоплатно протягом 14 днів на підставі письмової заяви надавача соціальних послуг до відповідного уповноваженого органу у сфері надання соціальних послуг за місцем державної реєстрації надавачів соціальних послуг.
 
192. Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, до Реєстру включаються надавачі соціальних послуг державного сектору та громадські об’єднання, благодійні організації із статусом всеукраїнських.
 
193. Місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування включаються надавачі соціальних послуг комунального та недержавного секторів.
 
194. У заяві надавачів соціальних послуг зазначаються найменування юридичної особи чи фізичної особи - підприємця, її місцезнаходження, поштова адреса, номери засобів зв’язку, а також (за наявності) адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти. До заяви також додаються копія статуту (положення) юридичної особи та інформація за підписом керівника надавача соціальних послуг або уповноваженої ним особи, що підтверджує відповідність критеріям діяльності, і містить дані про:
 
195. фаховий рівень працівників, які надають соціальні послуги, що підтверджується документом про освіту державного зразка; кваліфікацію медичних працівників (для надавачів соціальних послуг, що надають соціальні послуги з догляду);
 
196. наявність у працівників особистих медичних книжок та вчасність проходження обов’язкових медичних оглядів;
 
197. відсутність заборгованості із сплати податків і зборів;
 
198. наявність матеріально-технічної бази, необхідної для надання соціальних послуг; власного чи орендованого приміщення для проживання (розміщення на ніч) (для надавачів соціальних послуг, що надають соціальні послуги з проживання (розміщення на ніч), притулку; автотранспортних засобів (для надавачів соціальних послуг, що надають соціальні послуги з кризового та екстреного втручання, соціальної профілактики);
 
199. можливість забезпечення харчуванням (для надавачів соціальних послуг, що надають соціальні послуги з догляду, надання притулку, соціально-психологічної реабілітації, які передбачають харчування);
 
200. наявність навчальних програм для:
 
201. - прийомних батьків (для надавачів соціальних послуг з влаштування до сімейних форм виховання);
 
202. - осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, з метою набуття ними соціально-побутових навичок, запобігання виникненню складних життєвих обставин (для надавачів соціальних послуг, що надають соціальні послуги з підтриманого проживання, соціальної адаптації, соціальної інтеграції та реінтеграції, соціальної реабілітації, соціального супроводу/патронажу, соціальної профілактики).
 
203. Витребування інших відомостей та документів, не передбачених цією статтею, забороняється.
 
204. Надавачеві соціальних послуг відмовляється у включенні відомостей про нього до Реєстру у разі:
 
205. подання не повного комплекту документів;
 
206. невідповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг.
 
207. Надавачі соціальних послуг ведуть Реєстр отримувачів соціальних послуг, який містить інформацію про отримувачів соціальних послуг (прізвище, ім’я, по батькові), підстави для отримання соціальних послуг, перелік соціальних послуг, які необхідно надати і наданих, та іншу інформацію, пов’язану з наданням соціальних послуг.
 
208. Порядок формування та ведення реєстрів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
 
209. Одержання, використання, поширення та зберігання конфіденційної інформації, що міститься в реєстрах, здійснюється з дотриманням вимог закону.
 
210. Стаття 17. Співпраця в системі надання соціальних послуг
 
211. З метою забезпечення безперервності, наступності та різноманітності соціальних послуг надавачі соціальних послуг взаємодіють з іншими надавачами, а також органами, організаціями, установами, закладами системи соціального захисту, охорони здоров’я, освіти, установами виконання покарань, органами опіки та піклування, прокуратури, правоохоронними органами.
 
212. Взаємодія надавачів соціальних послуг з іншими установами та закладами стосовно виявлення отримувачів соціальних послуг та надання їм таких послуг здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
213. Умови взаємодії надавачів соціальних послуг визначаються договорами про надання соціальних послуг.
 
214. Розділ ІV
 
215. ПОРЯДОК НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ
 
216. Стаття 18. Класифікація соціальних послуг
 
217. Соціальні послуги залежно від спрямування та змісту поділяються на:
 
218. послуги соціальної профілактики - соціальні послуги, спрямовані на запобігання виникненню або погіршенню складних життєвих обставин особи, сім’ї;
 
219. послуги соціальної підтримки - соціальні послуги, що сприяють та допомагають отримувачу соціальних послуг подолати складні життєві обставини або мінімізувати їх негативні наслідки;
 
220. послуги соціального обслуговування - соціальні послуги, спрямовані на подолання або пом’якшення складних життєвих обставин громадян похилого віку, інвалідів, хворих на невиліковні хвороби для підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності.
 
221. Соціальні послуги залежно від місця надання поділяються на:
 
222. за місцем проживання (вдома) - соціальні послуги, що надаються в домашніх умовах отримувачів соціальних послуг;
 
223. за місцем знаходження надавача соціальних послуг:
 
224. - стаціонарні - соціальні послуги, що надаються постійно, тимчасово (протягом строку, визначеного договором про надання соціальних послуг) або протягом п’яти днів на тиждень в умовах цілодобового перебування (проживання) отримувачів соціальних послуг у надавачів соціальних послуг. Отримувачі стаціонарних соціальних послуг забезпечуються житловим приміщенням, комунальними послугами, харчуванням;
 
225. - напівстаціонарні - соціальні послуги, що надаються у приміщенні надавача соціальних послуг протягом визначеного періоду доби:
 
226. - з умовами для нічного перебування (проживання) отримувачів у надавачів соціальних послуг;
 
227. - з місцем для прийому або денного перебування осіб протягом визначеного часу доби;
 
228. у територіальній громаді - соціальні послуги, що надаються за місцем перебування отримувачів, у тому числі на вулиці.
 
229. Соціальні послуги залежно від способу надання поділяються на:
 
230. базові - соціальні послуги, що не передбачають надання постійної або систематичної комплексної допомоги (інформування, консультування, посередництво, надання притулку, представництво інтересів тощо);
 
231. комплексні - соціальні послуги, що передбачають узгоджені дії фахівців з надання постійної або систематичної комплексної допомоги (догляд, влаштування до сімейних форм виховання, соціальний супровід/патронаж, кризове втручання, підтримане проживання, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція тощо);
 
232. спеціалізовані - специфічні соціальні послуги, що надаються певній категорії отримувачів соціальних послуг (ВІЛ-інфікованим особам, особам, які постраждали від торгівлі людьми, потерпілим від насильства в сім’ї, трудовим мігрантам, вимушеним переселенцям; корекційна робота з особами, які вчинили насильство в сім’ї тощо);
 
233. технічні (матеріальні) - соціальні послуги, що надаються отримувачу, який потребує надання натуральної допомоги (продукти харчування, засоби санітарії і особистої гігієни, засоби догляду за дітьми, одяг, взуття та інші предмети першої необхідності, паливо, транспортні послуги, сурдопереклад, тифлосурдопереклад тощо);
 
234. екстрені (кризові) - соціальні послуги, що невідкладно (протягом доби) надаються отримувачам у зв’язку з обставинами, які загрожують їх життю та / або здоров’ю.
 
235. Соціальні послуги залежно від строку надання поділяються на:
 
236. постійні - соціальні послуги, що надаються не рідше 1 разу на місяць більше одного року;
 
237. тимчасові - соціальні послуги, що надаються не рідше 1 разу на місяць до одного року;
 
238. разові - соціальні послуги, що мають разовий характер.
 
239. Перелік соціальних послуг визначається та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.\
Ч.5
 
240. Зміст, умови і порядок надання соціальних послуг, показники (індикатори) якості їх надання визначаються державним стандартом соціальних послуг.
 
241. Стаття 19. Державний стандарт соціальних послуг
 
242. Соціальні послуги надаються відповідно до державних стандартів соціальних послуг надавачами соціальних послуг державного, комунального, недержавного секторів незалежно від джерел фінансування.
 
243. Державний стандарт соціальних послуг розробляється з метою встановлення вимог щодо забезпечення необхідного рівня доступності та якості соціальних послуг у цілому, а також на кожному етапі їх надання.
 
244. Державним стандартом соціальних послуг визначаються зміст та обсяг, норми і нормативи, умови та порядок надання соціальних послуг, показники їх якості.
 
245. Порядок розроблення державних стандартів соціальних послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
 
246. Стаття 20. Порядок надання соціальних послуг
 
247. Надання соціальних послуг здійснюється шляхом ведення випадку і включає такі етапи:
 
248. аналіз звернення/повідомлення про надання соціальних послуг;
 
249. оцінка потреб особи, сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах;
 
250. прийняття рішення про надання соціальних послуг з урахуванням індивідуальних потреб отримувача соціальних послуг;
 
251. підписання договору про надання соціальної послуги між отримувачем та надавачем соціальних послуг, розроблення індивідуального плану надання соціальних послуг;
 
252. надання соціальних послуг;
 
253. проведення моніторингу та оцінки ефективності соціальних послуг.
 
254. Стаття 21. Звернення про надання соціальних послуг
 
255. Підставою для розгляду питання про надання соціальних послуг є подана місцевій державній адміністрації, органу місцевого самоврядування у письмовій або електронній формі:
 
256. заява особи або її законного представника про надання соціальних послуг;
 
257. звернення інших осіб в інтересах особи, сім’ї, які потребують соціальних послуг;
 
258. звернення центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, благодійних, релігійних організацій;
 
259. заява або звернення в рамках міжвідомчої взаємодії, зокрема про ситуації, що загрожують життю та здоров’ю особі, сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах;
 
260. звернення або повідомлення з приводу насильства в сім’ї або жорстокого поводження з дітьми.
 
261. У разі звернення до надавача соціальних послуг особи, сім’ї або їх законного представника надавач соціальних послуг зобов’язаний протягом робочого дня допомогти оформити заяву до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування особі, сім’ї або їх законному представнику, які звернулися.
 
262. У разі коли особа, яка потребує соціальних послуг, не спроможна самостійно прийняти рішення про необхідність їх надання, з письмовою заявою має звернутися законний представник особи відповідно до законодавства.
Ч.3
 
263. Стаття 22. Оцінка потреб
 
264. Оцінка потреб особи, сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах, здійснюється на підставі звернення чи заяви про надання соціальних послуг шляхом аналізу документів, фактів та інформації, зібраних під час спілкування з особою, сім’єю та їх найближчим оточенням, отриманих від установ та організацій, фізичних осіб у встановленому порядку.
 
265. Оцінку потреб особи, сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах, здійснюють спеціаліст, фахівець із соціальної роботи, соціальний працівник чи група спеціалістів, визначені надавачем соціальних послуг. До оцінки потреб особи, сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах, можуть залучатися інші спеціалісти соціальної сфери.
 
266. Спеціаліст (фахівець), відповідальний за здійснення оцінки, інформує особу, сім’ю, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, або їх законних представників про права та обов’язки, соціальні послуги та їх надавачів і соціальні виплати, а також обов’язково ознайомлює з висновком за результатами оцінки індивідуальних потреб.
Ч.3
 
267. У разі звернення про надання соціальних послуг здійснюється початкова оцінка потреб, після укладення договору про надання соціальних послуг - комплексна оцінка потреб.
Ч.4
 
268. Порядок здійснення та документування оцінки потреб заявника затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Ч.5
 
269. Стаття 23. Прийняття рішення про надання соціальних послуг
 
270. Місцева державна адміністрація, орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання соціальних послуг або про відмову в наданні соціальних послуг протягом десяти робочих днів з дати подання заяви. Про прийняте рішення заявник інформується у письмовій або електронній формі протягом трьох робочих днів. Рішення про надання невідкладних (кризових) соціальних послуг приймається негайно.
 
271. Рішення про відмову в наданні соціальних послуг може бути оскаржено у судовому порядку.
 
272. Рішення про обов’язкове надання соціальних послуг (проходження індивідуальних корекційних програм) може бути прийняте щодо:
 
273. батьків, які не виконують батьківських обов’язків;
 
274. осіб, які вчинили насильство в сім’ї.
 
275. Стаття 24. Договір про надання соціальних послуг та індивідуальний план надання соціальних послуг
 
276. З отримувачем соціальних послуг або його законним представником укладається договір про надання соціальних послуг.
 
277. Укладення договору про надання соціальних послуг здійснюється за участю отримувача соціальної послуги або його законного представника. У разі необхідності до укладення договору залучаються члени родини отримувача соціальної послуги.
 
278. Типова форма договору про надання соціальних послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
 
279. Індивідуальний план надання соціальної послуги складається з урахуванням результатів оцінки потреб особи, сім’ї, а у разі надання комплексних соціальних послуг - комплексної оцінки.
 
280. Індивідуальний план може бути додатком до договору про надання соціальних послуг.
 
281. Стаття 25. Надання соціальних послуг
 
282. Надання постійних або тимчасових соціальних послуг здійснюється надавачами соціальних послуг усіх форм власності на основі договору про надання соціальних послуг та індивідуального плану надання соціальних послуг.
 
283. Надання разових соціальних послуг здійснюється надавачами соціальних послуг усіх форм власності з урахуванням результатів оцінки потреб особи, сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах.
 
284. Надання соціальних послуг здійснюється:
 
285. за місцем проживання/перебування особи (вдома, на вулиці);
 
286. у стаціонарних інтернатних установах та закладах;
 
287. у реабілітаційних установах та закладах;
 
288. в установах та закладах денного перебування;
 
289. в установах та закладах тимчасового або постійного перебування;
 
290. в установах та закладах соціального захисту дітей і закладах соціального обслуговування;
 
291. у територіальних центрах соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
 
292. у центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
 
293. в інших закладах соціальної підтримки (догляду).
 
294. З метою оптимізації та комплексного підходу до надання соціальних послуг можуть утворюватися комплексні центри надання соціальних послуг, структурні або відокремлені підрозділи яких надаватимуть послуги, що надаються закладами соціальної підтримки (догляду), зазначеними в частині третій цієї статті.
 
295. Типові положення про зазначені заклади та установи затверджуються Кабінетом Міністрів України.
 
296. Соціальні послуги можуть надаватися громадськими об’єднаннями, благодійними організаціями без утворення ними суб’єктів господарювання - установ, закладів, підприємств тощо.
 
297. Надавачі соціальних послуг повинні:
 
298. поінформувати кожного отримувача соціальних послуг про зміст та обсяг, умови і порядок надання соціальних послуг;
 
299. надати кожному отримувачу соціальних послуг договір про надання соціальних послуг та індивідуальний план надання соціальних послуг (за наявності).
 
300. Стаття 26. Екстрені (кризові) соціальні послуги
 
301. Надання екстрених (кризових) соціальних послуг з метою надання невідкладної допомоги здійснюється в строки, обумовлені потребою отримувача соціальних послуг, без складення індивідуального плану надання соціальних послуг та укладення договору про надання соціальних послуг. Підставою для надання екстрених (кризових) соціальних послуг є звернення, у тому числі усне, отримувача соціальних послуг або одержання від закладів охорони здоров’я, навчальних закладів, правоохоронних органів чи інших організацій, фізичних осіб інформації про осіб, які потрапили в ситуацію, що загрожує їх життю та здоров’ю, постраждали від насильства в сім’ї або жорстокого поводження з дітьми.
 
302. Підтвердженням надання екстрених (кризових) соціальних послуг є акт про надання екстрених (кризових) соціальних послуг, що містить відомості про отримувача соціальних послуг та надавача таких послуг, надані соціальні послуги, строки, дати та умови їх надання. Акт про надання екстрених (кризових) соціальних послуг підписується їх отримувачем. Форма акта затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
 
303. Стаття 27. Відмова від отримання/надання соціальних послуг
 
304. Отримувач соціальних послуг або його законний представник має право відмовитися від отримання соціальних послуг, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 23 цього Закону. Відмова оформляється в письмовій формі (заява).
 
305. Отримувачу соціальних послуг може бути відмовлено у їх наданні, якщо надавач соціальних послуг не здатний задовольнити індивідуальні потреби отримувача соціальних послуг. Відмова повинна супроводжуватися поясненням причини та довідковою інформацією про можливість отримати відповідну послугу в іншого надавача соціальних послуг.
 
306. Отримувачу соціальних послуг може бути відмовлено, зокрема тимчасово, у наданні стаціонарних соціальних послуг у зв’язку з наявністю медичних протипоказань, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Така відмова можлива тільки за наявності відповідного медичного висновку.
 
307. Відмова оформляється і надається отримувачу в письмовій формі.
 
308. Отримувачу соціальних послуг не може бути відмовлено у наданні соціальних послуг у разі наявної загрози його життю та здоров’ю, насильства в сім’ї або жорстокого поводження з дітьми.
 
309. Стаття 28. Підстави для припинення надання соціальних послуг
 
310. Підставою для припинення надання соціальних послуг є:
 
311. подолання або мінімізації наслідків складної життєвої ситуації отримувача соціальних послуг;
 
312. відмова отримувача соціальних послуг або його законного представника від отримання соціальних послуг, якщо це не загрожує життю і здоров’ю отримувача соціальних послуг та інших осіб;
 
313. закінчення строку дії договору про надання соціальних послуг та індивідуального плану надання соціальних послуг;
 
314. зміна місця проживання отримувача соціальної послуги;
 
315. невиконання отримувачем соціальних послуг вимог, визначених індивідуальним планом надання соціальних послуг, договору про надання соціальних послуг, та наявність письмового попередження про можливість відмови у їх наданні;
 
316. наявність медичних протипоказань для отримання соціальних послуг;
 
317. подання отримувачем соціальних послуг недостовірної інформації, що стала підставою для надання соціальних послуг;
 
318. смерть отримувача соціальної послуги;
 
319. ліквідація (припинення діяльності) надавача соціальних послуг.
 
320. У разі коли отримувач соціальних послуг без поважних причин не виконує вимоги щодо їх отримання, надавач соціальних послуг інформує у письмовій формі отримувача соціальних послуг або його законного представника про можливість припинення або обмеження надання соціальних послуг.
 
321. У разі коли отримувач соціальних послуг після отримання письмового повідомлення надавача соціальних послуг про можливість припинення або обмеження їх надання продовжує не виконувати вимоги щодо отримання соціальних послуг, надавач соціальних послуг може в односторонньому порядку обмежити або припинити надання соціальних послуг такому отримувачу.
 
322. Надавач соціальних послуг інформує у письмовій формі отримувача соціальних послуг або його законного представника та місцеву державну адміністрацію або орган місцевого самоврядування про припинення або обмеження надання соціальних послуг із зазначенням причини.
 
323. Обмеження в отриманні одних соціальних послуг не може бути підставою для обмеження в наданні інших соціальних послуг.
 
324. Розділ V
 
325. УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ
 
326. Стаття 29. Визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах
 
327. Місцева державна адміністрація та орган місцевого самоврядування проводить щорічне визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах шляхом збору, узагальнення та аналізу інформації, у тому числі з урахуванням статі, віку, місця проживання, для прийняття управлінських рішень щодо розвитку та оптимізації системи надання соціальних послуг.
 
328. Визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах здійснюється шляхом:
 
329. проведення аналізу соціально-демографічних даних про вразливі групи населення;
 
330. оцінки потреб осіб, сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати;
 
331. визначення надавачів соціальних послуг та їх можливостей.
 
332. Порядок визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
 
333. На основі результатів аналізу визначених потреб уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг визначають пріоритети надання соціальних послуг і розробляють пропозиції до програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст у частині забезпечення осіб, сімей соціальними послугами.
 
334. Пріоритети надання соціальних послуг передбачають перелік соціальних послуг, що надаються за рахунок бюджетних коштів, у тому числі із залученням громадських об’єднань, благодійних, релігійних організацій шляхом проведення соціального замовлення, перелік соціальних послуг, що надаються за плату, зокрема диференційовану.
 
335. Стаття 30. Соціальне замовлення
 
336. Місцеві державні адміністрації або органи місцевого самоврядування забезпечують надання соціальних послуг, у тому числі шляхом проведення соціального замовлення за рахунок коштів місцевих бюджетів.
 
337. У межах соціального замовлення забезпечується надання соціальних послуг в обсягах та з дотриманням вимог, визначених державними стандартами, нормами та нормативами надання соціальних послуг або договором про надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів.
 
338. Залучення надавачів соціальних послуг до виконання соціального замовлення здійснюється шляхом оголошення місцевими державними адміністраціями або органами місцевого самоврядування конкурсу на надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів.
 
339. Місцеві державні адміністрації або органи місцевого самоврядування, що уклали договір про надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів з надавачами недержавного сектору, які перемогли у конкурсі, здійснюють контроль за цільовим використанням бюджетних коштів та оцінку якості надання соціальних послуг.
 
340. Забезпечення надання соціальних послуг здійснюється шляхом компенсації їх вартості надавачам цих послуг.
 
341. Забезпечення контролю та оцінки якості соціальних послуг, моніторингу їх надання здійснюється уповноваженими органами у сфері надання соціальних послуг.
 
342. Порядок здійснення соціального замовлення за рахунок бюджетних коштів установлюється Кабінетом Міністрів України.
 
343. Стаття 31. Моніторинг, контроль та оцінка якості соціальних послуг
 
344. Моніторинг, контроль за наданням соціальних послуг та оцінка їх якості проводяться для забезпечення відповідності соціальних послуг потребам населення адміністративно-територіальних одиниць/територіальних громад у таких послугах, рівня якості соціальних послуг та подальшого розвитку системи надання соціальних послуг.
 
345. Уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг проводять моніторинг, контроль та оцінку якості соціальних послуг, надавачі соціальних послуг - оцінку якості соціальних послуг та сприяють проведенню моніторингу і контролю за наданням соціальних послуг відповідно до законодавства.
 
346. Моніторинг, контроль за наданням соціальних послуг та оцінка їх якості здійснюються за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
 
347. Стаття 32. Аналіз досвіду надання соціальних послуг
 
348. Аналіз досвіду надання соціальних послуг здійснюється з метою вдосконалення діяльності надавачів соціальних послуг, покращення якості соціальних послуг.
 
349. Уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг оприлюднюють за результатами аналізу кращий національний та міжнародний досвід надання соціальних послуг.
 
350. Стаття 33. Поширення інформації
 
351. Основні результати моніторингу, оцінки якості та аналізу кращого досвіду надання соціальних послуг, що сприяють регулюванню, координації та підвищенню якості соціальних послуг, опубліковуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
 
352. Розділ VІ
 
353. ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ
 
354. Стаття 34. Фінансування соціальних послуг
 
355. Фінансування соціальних послуг здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, спеціальних фондів, коштів підприємств, установ та організацій, плати за соціальні послуги, коштів благодійної допомоги (пожертвувань) та інших джерел, передбачених законодавством.
 
356. Стаття 35. Оплата соціальних послуг
 
357. Соціальні послуги надаються отримувачам:
 
358. за рахунок бюджетних коштів;
 
359. з установленням диференційованої плати залежно від доходу отримувача соціальних послуг;
 
360. за рахунок отримувача соціальної послуги або третіх осіб.
 
361. Держава гарантує надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів:
 
362. отримувачам соціальних послуг, середньомісячний дохід яких менший подвійного розміру прожиткового мінімума для відповідної категорії осіб;
 
363. особам, які постраждали від торгівлі людьми і отримують соціальну допомогу відповідно до законодавства у сфері протидії торгівлі людьми.
 
364. За рахунок бюджетних коштів також надаються такі соціальні послуги, як інформування, консультування, надання притулку, представництво інтересів, екстрені (кризові), сурдопереклад, тифлосурдопереклад, натуральна допомога.
 
365. Розмір плати за соціальні послуги встановлюється з урахуванням обсягу соціальної послуги, що надається, та фінансових можливостей отримувача послуги.
 
366. Розмір плати за соціальну послугу не може перевищувати розміру витрат на її надання.
 
367. Порядок регулювання тарифів на соціальні послуги встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
368. Розмір плати за соціальну послугу визначає надавач соціальних послуг залежно від змісту та обсягу послуги, що замовляється, відповідно до методології, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
 
369. Отримувачам соціальних послуг, середньомісячний дохід яких не перевищує чотирьох прожиткових мінімумів для відповідної категорії осіб, соціальні послуги можуть надаватися з установленням диференційованої плати залежно від доходу таких осіб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
370. Соціальні послуги понад обсяги, визначені державними стандартами, надаються за плату.
 
371. Розділ VІІ
 
372. КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ
 
373. Стаття 36. Працівники, які надають соціальні послуги
 
374. Оцінку потреб, складення договору про надання соціальних послуг та індивідуального плану надання соціальних послуг, а також надання соціальних послуг, передбачених цим Законом, здійснюють фахівці із соціальної роботи, соціальні працівники, фізичні особи - підприємці з належним рівнем фахової кваліфікації. До оцінки потреб можуть залучатися інші спеціалісти.
 
375. Надання соціальних послуг, що не потребують фахової кваліфікації, здійснюють соціальні робітники, фізичні особи - підприємці, фізичні особи.
 
376. Кваліфікаційні вимоги до фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників, інших фахівців, соціальних робітників, які надають соціальні послуги, порядок їх атестації визначають відповідні центральні органи виконавчої влади.
 
377. До надання соціальних послуг можуть бути залучені волонтери відповідно до законодавства.
 
378. Стаття 37. Зобов’язання працівників, які надають соціальні послуги
 
379. Фахівці із соціальної роботи, соціальні працівники, соціальні робітники, фізичні особи - підприємці, інші фахівці, які надають соціальні послуги, зобов’язані:
 
380. надавати якісні соціальні послуги;
 
381. керуватися у своїй діяльності основними принципами надання соціальних послуг, визначеними цим Законом;
 
382. поважати гідність громадян;
 
383. не допускати негуманних і дискримінаційних дій за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками щодо отримувачів соціальних послуг;
 
384. зберігати в таємниці інформацію, отриману в процесі виконання своїх обов’язків, відповідно до законодавства;
 
385. дотримуватися правил професійної етики та державних стандартів соціальних послуг.
 
386. Стаття 38. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників, які надають соціальні послуги
 
387. Підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників та інших фахівців, які надають соціальні послуги, проводять навчальні заклади (у тому числі заклади післядипломної освіти), що мають відповідну ліцензію, видану в установленому порядку. До підвищення кваліфікації соціальних працівників зазначені заклади можуть залучати громадські об’єднання, благодійні організації, установи та організації, що мають досвід роботи з відповідними вразливими групами населення.
 
388. Програми підвищення кваліфікації фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
 
389. Для соціальних робітників проводиться формальне та неформальне професійне навчання відповідно до законодавства.
 
390. Стаття 39. Гарантії працівникам, які надають соціальні послуги
 
391. Держава створює належні умови, необхідні для професійної діяльності фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників, соціальних робітників, інших фахівців, які надають соціальні послуги.
 
392. Надавачі соціальних послуг гарантують фахівцям із соціальної роботи, соціальним працівникам, соціальним робітникам, іншим фахівцям, які надають соціальні послуги, право на:
 
393. належні умови професійної діяльності, у тому числі супервізію;
 
394. профілактичний медичний огляд і диспансерний нагляд за рахунок роботодавця;
 
395. захист професійної честі, гідності та ділової репутації, у тому числі в судовому порядку;
 
396. підвищення кваліфікації у встановленому порядку за рахунок роботодавця;
 
397. забезпечення спеціальним одягом, взуттям та інвентарем, проїзними квитками або виплату грошової компенсації за їх придбання, велосипедами за рахунок роботодавця;
 
398. під час виконання службових обов’язків позачергове обслуговування на підприємствах, в установах, організаціях, зокрема підприємствах зв’язку, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, служби побуту, торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;
 
399. створення безпечних умов праці.
 
400. Супервізія фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників, інших фахівців забезпечується надавачами соціальних послуг та здійснюється відповідно до методичних рекомендацій щодо організації та здійснення супервізії, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
 
401. Розділ VІІІ
 
402. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЗАКОНОДАВСТВА
 
403. Стаття 40. Відповідальність за порушення вимог законодавства про соціальні послуги
 
404. Особи, винні у порушенні вимог законодавства про соціальні послуги, несуть цивільно-правову, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.
 
405. Стаття 41. Оскарження рішень щодо надання соціальних послуг
 
406. Рішення про відмову в наданні, обмеженні або припиненні надання соціальних послуг може бути оскаржено до уповноваженого органу у сфері надання соціальних послуг або суду.
 
407. Розділ VІІІ
 
408. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ
 
409. Стаття 42. Участь України у міжнародному співробітництві із забезпечення надання соціальних послуг
 
410. Україна бере участь у міжнародному співробітництві із забезпечення надання соціальних послуг відповідно до національного та міжнародного законодавства.
 
411. Розділ ІХ
 
412. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
413. 1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.
 
414. 2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про соціальні послуги» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 45, ст. 358; 2004 р., № 50, ст. 537; 2009 р., № 38, ст. 535; 2010 р., № 9, ст. 76; 2011 р., № 42, ст. 435; 2012 р., № 19-20, ст. 173; 2013 р., № 3, ст. 22, № 27, ст. 282, № 41, ст. 549).
 
415. 3. У Законі України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю» (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., № 23, ст. 284; 2014 р., № 6-7, ст. 80):
 
416. 1) у частині першій статті 1:
 
417. абзац третій викласти у такій редакції:
 
418. «оцінка потреб - процес збору, узагальнення та аналізу надавачами соціальних послуг інформації про індивідуальні потреби та складні життєві обставини з метою визначення переліку та обсягів соціальних послуг, впливу таких послуг на процес подолання складних життєвих обставин; «;
 
419. абзац п’ятий виключити;
 
420. абзац дев’ятий викласти у такій редакції:
 
421. «соціальний супровід - комплекс заходів, спрямованих на запобігання потраплянню сімей, дітей, молоді та інших осіб у складні життєві обставини, подолання таких обставин та мінімізацію їх наслідків; «;
 
422. абзац десятий виключити;
 
423. абзац одинадцятий викласти у такій редакції:
 
424. «фахівець із соціальної роботи - особа, яка має відповідну освіту та кваліфікацію, відповідає вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, здійснює оцінку потреб, підготовку договору та індивідуального плану надання соціальних послуг, організовує та надає соціальні послуги, що потребують фахової кваліфікації, а також організовує заходи з підтримки вразливих груп населення; «;
 
425. 2) статтю 8 викласти у такій редакції:
 
426. «Стаття 8. Соціальне обслуговування сімей, дітей та молоді
 
427. Соціальне обслуговування сімей, дітей та молоді здійснюється шляхом надання комплексу соціальних послуг. Соціальні послуги сім’ям, дітям та молоді надаються відповідно до законодавства.»;
 
428. 3) частину другу статті 10 викласти у такій редакції:
 
429. «Соціальна реабілітація передбачає також працевлаштування, надання соціальних послуг дітям, які відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та молоді, яка відбувала покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.»;
 
430. 4) статтю 11 викласти у такій редакції:
 
431. «Стаття 11. Оцінка потреб сім’ї, дітей, молоді та інших осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах
 
432. Оцінка потреб сім’ї, дітей, молоді та інших осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть їх самостійно подолати, здійснюється з метою визначення видів та обсягу соціальної допомоги і соціальних послуг, їх впливу на подолання складних життєвих обставин.
 
433. Оцінка потреб сімей, дітей, молоді та інших осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть їх самостійно подолати, здійснюється районними, міськими, районними у містах центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із залученням інших суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю.
 
434. Порядок здійснення оцінки потреб центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.»;
 
435. 5) статтю 15 виключити;
 
436. 6) статті 17 і 18 викласти у такій редакції:
 
437. «Стаття 17. Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді
 
438. Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді утворюються, реорганізуються і ліквідуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними, районними у мм. Києві та Севастополі держадміністраціями. Діяльність зазначених центрів спрямовується відповідним органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій з питань соціального захисту населення.
 
439. Міські, районні у містах, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді утворюються, реорганізуються і ліквідуються міськими, районними у містах (за умови їх утворення) радами. Діяльність зазначених центрів спрямовується відповідним виконавчим органом міських, районних у містах (за умови їх утворення) рад.
 
440. Типові структура і штати республіканського (Автономної Республіки Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
 
441. Стаття 18. Кадрове забезпечення соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю, підготовка фахівців із соціальної роботи та підвищення їх кваліфікації
 
442. Соціальна робота із сім’ями, дітьми та молоддю, надання соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді здійснюються на професійній основі, що передбачає відповідний рівень професійної компетентності.
 
443. Соціальну роботу із сім’ями, дітьми та молоддю здійснюють штатні працівники відповідних закладів, установ, підприємств і служб.
 
444. До надання соціальних послуг можуть бути залучені волонтери відповідно до законодавства.
 
445. Підвищення кваліфікації працівників здійснюється відповідно до законодавства.»;
 
446. 7) у статті 19 слова «державному та» виключити.
 
447. 4. Пункт «а» частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170; 2003 р., № 45, ст. 360; 2006 р., № 12, ст. 104; 2013 р., № 15, ст. 97; 2014 р., № 14, ст. 251, № 20-21, ст. 731; 2015 р., № 13, ст. 85) доповнити підпунктами 5-7 такого змісту:
 
448. «5) визначення потреб населення сіл, селищ, міст у соціальних послугах з метою їх планування та фінансування у рамках програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст відповідно до закону;
 
449. 6) організація надання соціальних послуг, у тому числі шляхом соціального замовлення, відповідно до закону;
 
450. 7) забезпечення надання мінімального базового комплексу соціальних послуг у територіальній громаді відповідно до закону; «.
 
451. 5. У частині першій статті 23 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 20, ст. 190; 2006 р., № 12, ст. 104; 2011 р., № 44, ст. 461; 2014 р., № 20-21, ст. 731):
 
452. пункт 1 доповнити абзацом такого змісту:
 
453. «реалізує державну політику у сфері надання соціальних послуг особам, сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, відповідно до законодавства; «;
 
454. пункт 2 після слів «розвиток матеріально-технічної бази» доповнити словами «установ та закладів, що надають соціальні послуги, «;
 
455. пункт 3 викласти у такій редакції:
 
456. «3) розробляє і забезпечує виконання комплексних програм поліпшення обслуговування, соціального супроводу соціально незахищених громадян, сімей, зокрема тих, що потрапили у складні життєві обставини, організовує надання соціальних послуг відповідно до їх потреб, сприяє розвиткові системи надання соціальних послуг; «;
 
457. доповнити частину пунктами 12 і 13 такого змісту:
 
458. «12) визначає потреби населення у соціальних послугах, розробляє програми економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст з урахуванням необхідності надання соціальних послуг, організовує надання соціальних послуг, у тому числі шляхом соціального замовлення, забезпечує проведення моніторингу та оцінки якості соціальних послуг;
 
459. 13) формує та веде Реєстр надавачів соціальних послуг.».
 
460. 6. У частині першій статті 31 Закону України «Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 2-3, ст. 3; 2013 р., № 7, ст. 64, № 14, ст. 89, № 36, ст. 472, № 41, ст. 549, № 38, ст. 501; 2015 р., № 11, ст. 75):
 
461. пункт 1 доповнити абзацом такого змісту:
 
462. «реалізація державної політики у сфері надання соціальних послуг особам, сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги; «;
 
463. доповнити частину пунктами 19-21 такого змісту:
 
464. «19) створення мережі надавачів соціальних послуг, забезпечення їх удосконалення та оптимізації, зміцнення матеріально-технічної бази установ та закладів, що надають соціальні послуги, підвищення рівня і якості обслуговування в них;
 
465. 20) визначення потреб населення у соціальних послугах, підготовка пропозицій до програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим в частині забезпечення осіб, сімей соціальними послугами, забезпечення надання соціальних послуг, у тому числі шляхом соціального замовлення, забезпечення проведення моніторингу та оцінки якості соціальних послуг;
 
466. 21) формування та ведення Реєстру надавачів соціальних послуг.».
 
467. 7. Пункт 8 частини першої статті 14 Закону України «Про органи самоорганізації населення» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 48, ст. 254) після слів «позбавленим батьківського піклування» доповнити словами «, іншим вразливим групам населення, особам, сім’ям».
 
468. 8. У Законі України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 4, ст. 18; 2005 р., № 25, ст. 1404; 2006 р., № 22, ст. 199):
 
469. 1) абзац шостий статті 1 викласти у такій редакції:
 
470. «організації надання соціальних послуг, розвитку мережі матеріально-технічної бази для стаціонарних інтернатних установ, територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг), інших установ, що надають соціальні послуги громадянам похилого віку, а також підготовки відповідних спеціалістів.»;
 
471. 2) у статті 24 слова «надається соціально-побутове обслуговування вдома державними установами» виключити;
 
472. 3) статті 35 і 36 викласти у такій редакції:
 
473. «Стаття 35. Соціальні послуги громадянам похилого віку
 
474. Громадянам похилого віку надаються відповідно до законодавства соціальні послуги, спрямовані на підтримання їх життєдіяльності і соціальної активності.
 
475. Стаття 36. Право на соціальну послугу догляду вдома і в спеціальних установах
 
476. Соціальна послуга догляду громадян, які частково або повністю втратили здатність до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, надається безпосередньо вдома або у відповідній установі (будинку-інтернаті, територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг), будинку для ветеранів, пансіонаті для громадян похилого віку або в іншій установі, що надають соціальні послуги), у якій вони проживають/перебувають тимчасово або постійно.
 
477. Типові положення про установи, що надають соціальні послуги догляду (у яких визначаються умови і порядок надання соціальних послуг, паспорт будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів), затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.»;
 
478. 4) статті 37 і 38 виключити.
 
479. 9. У Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425 із наступними змінами):
 
480. 1) пункт 21 частини першої статті 12 викласти у такій редакції:
 
481. «21) позачергове влаштування до установ, що надають соціальну послугу догляду. У разі неможливості надання соціальної послуги догляду відшкодовуються витрати, пов’язані з доглядом за таким ветераном війни, в порядку і розмірах, установлених законодавством; «;
 
482. 2) пункт 25 частини першої статті 13 викласти у такій редакції:
 
483. «25) позачергове влаштування до установ, що надають соціальну послугу догляду. У разі неможливості надання соціальної послуги догляду відшкодовуються витрати, пов’язані з доглядом за таким інвалідом, в порядку і розмірах, установлених законодавством; «;
 
484. 3) пункт 20 частини першої статті 14 викласти у такій редакції:
 
485. 20) позачергове влаштування до установ, що надають соціальну послугу догляду. У разі неможливості надання соціальної послуги догляду відшкодовуються витрати, пов’язані з доглядом за учасником війни, в порядку і розмірах, визначеними Кабінетом Міністрів України.»;
 
486. 4) пункт 22 частини першої статті 15 викласти у такій редакції:
 
487. «22) позачергове влаштування до установ, що надають соціальну послугу догляду. У разі неможливості надання соціальної послуги догляду відшкодовуються витрати, пов’язані з доглядом за ветераном війни, в порядку і розмірах, визначеними Кабінетом Міністрів України; «.
 
488. 10. У Законі України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 2-3, ст. 36; 2012 р., № 31, ст. 381; 2014 р., № 6-7, ст. 80):
 
489. 1) в абзаці двадцятому частини першої статті 1 слова «, соціальне обслуговування» виключити;
 
490. 2) у частині першій статті 9:
 
491. в абзаці п’ятому слова «, соціальним обслуговуванням» виключити;
 
492. в абзаці шостому слова «закладів соціального обслуговування» виключити;
 
493. 3) абзац одинадцятий частини першої статті 12 після слова «власності» доповнити словами «, що надають реабілітаційні послуги»;
 
494. 4) в абзаці сьомому частини першої статті 24 слова «, соціальне обслуговування» виключити;
 
495. 5) у частині другій статті 37 слова «, соціально-побутове влаштування та обслуговування» виключити.
 
496. 11. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:
 
497. забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
 
498. забезпечити перегляд та скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
 
499. Голова Верховної Ради
України