Кількість абзаців - 640 Розмітка (ліва колонка)


Про повну загальну середню освіту (Друге читання)

0. Закон України
 
1. Про повну загальну середню освіту
 
2.

 
3. Цей Закон визначає правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти.
 
4.

 
5. Розділ І
 
6. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
7. Стаття 1. Основні терміни та їх визначення
 
8. 1. Для цілей цього Закону наведені терміни вживаються в такому значенні:
 
9. 1) безпечне освітнє середовище - сукупність умов у закладі освіти, що унеможливлюють заподіяння учасникам освітнього процесу фізичної, майнової та/або моральної шкоди, зокрема внаслідок недотримання вимог санітарних та/або будівельних норм і правил, шляхом фізичного та/або психологічного насильства, експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, приниження честі, гідності, ділової репутації (цькування, поширення неправдивих відомостей тощо), пропаганди та/або агітації, а також унеможливлюють вживання на території закладу освіти алкогольних напоїв, тютюнових виробів, наркотичних засобів, психотропних речовин;
 
10. 2) державний стандарт повної загальної середньої освіти (далі - державний стандарт) - документ, що визначає загальний обсяг навчального навантаження здобувачів початкової, базової середньої чи профільної середньої освіти, вимоги до їх компетентностей і до згрупованих за відповідними освітніми галузями обов’язкових результатів навчання, яких вони мають досягти на відповідному рівні повної загальної середньої освіти;
3) доступність повної загальної середньої освіти - сукупність умов, що сприяють задоволенню освітніх потреб осіб та забезпечують можливість здобуття кожною особою повної загальної середньої освіти відповідно до державних стандартів, у тому числі наявність достатньої кількості закладів освіти, що забезпечують безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти, відсутність дискримінації за будь-якою ознакою чи обставиною;
4) заклад загальної середньої освіти - юридична особа, основним видом діяльності якої є освітня діяльність, що провадиться на певному рівні (рівнях) повної загальної середньої освіти;
 
11. 5) заклад освіти, що забезпечує здобуття повної загальної середньої освіти (далі - заклад освіти), - заклад загальної середньої освіти або заклад професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти, що провадить освітню діяльність на певному рівні (рівнях) повної загальної середньої освіти;
 
12. 6) засновник закладу загальної середньої освіти (далі - засновник) - орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад загальної середньої освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов’язків засновника;
7) модельна навчальна програма - документ, що містить опис очікуваних результатів навчання з навчального предмета (інтегрованого курсу), перелік та послідовність вивчення тем навчального матеріалу, рекомендації щодо кількості годин на кожну тему, розподіл тем за роками навчання та кількістю годин, відведених на вивчення навчального предмета (інтегрованого курсу), рекомендований для використання в освітньому процесі в порядку, визначеному законодавством;
8) навчальна програма - документ, в якому визначаються очікувані результати навчання учнів з навчального предмета (інтегрованого курсу) в обсязі, не меншому ніж у відповідній модельній навчальній програмі, перелік та послідовність вивчення тем навчального матеріалу, орієнтовна кількість годин на кожну тему, розподіл тем за роками навчання та кількістю годин, відведених на вивчення навчального предмета (інтегрованого курсу), що затверджується педагогічною радою закладу освіти;
9) освітня програма закладу освіти - документ, який містить комплекс освітніх компонентів, спланованих та організованих закладом освіти для досягнення учнями визначених цією програмою очікуваних результатів навчання, та розробляється і затверджується відповідно до цього Закону;
 
13. 10) пансіон - структурний підрозділ закладу освіти, що забезпечує проживання та утримання учнів відповідно до законодавства;
 
14. 11) педагогічна інтернатура - система заходів, спрямованих на підтримку педагогічного працівника закладу освіти, призначеного на посаду вперше, у провадженні ним педагогічної діяльності та набутті (вдосконаленні) його фахової майстерності;
 
15. 12) повна загальна середня освіта - систематизована та передбачена відповідними державними стандартами сукупність результатів навчання і компетентностей, здобутих особою на рівнях початкової, базової середньої та профільної середньої освіти;
13) стандарт спеціалізованої освіти - документ, який містить вимоги до компетентностей та результатів навчання учнів, що мають досягти учні закладів спеціалізованої освіти за мистецьким, спортивним, військовим чи науковим спрямуванням з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти відповідно до державних стандартів;
14) територіальна доступність - сукупність умов, що сприяють забезпеченню права дитини на здобуття якісної повної загальної середньої освіти за кошти державного та місцевого бюджетів у найбільш доступному і наближеному до її місця проживання закладі освіти;
15) територія обслуговування - адміністративно-територіальна одиниця (або її частина чи окремі будинки), визначена і закріплена відповідним органом місцевого самоврядування (або уповноваженим ним органом) за закладом освіти для забезпечення права кожної дитини, яка проживає на цій території, на здобуття початкової та/або базової середньої освіти у найбільш доступному та наближеному до місця проживання дитини закладі освіти;
16) типова освітня програма - документ, який містить комплекс обов’язкових та варіативних освітніх компонентів, що забезпечують досягнення учнями очікуваних результатів навчання, визначених державним стандартом (стандартом спеціалізованої освіти) для відповідного рівня повної загальної середньої освіти, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (для закладів спеціалізованої освіти - центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать відповідні заклади спеціалізованої освіти);
 
16. 17) типовий навчальний план - документ, що визначає загальний обсяг навчального навантаження на відповідному рівні (циклі) повної загальної середньої освіти (в годинах), його рекомендований розподіл за роками навчання між навчальними предметами (інтегрованими курсами), обов’язковими для вивчення, послідовність їх вивчення, а також кількість годин на вивчення навчальних предметів (інтегрованих курсів) за вибором, та який затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (для закладів спеціалізованої освіти - центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать відповідні заклади спеціалізованої освіти);
 
17. 18) учні - особи, у тому числі з особливими освітніми потребами, зараховані до закладу загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти, які здобувають у будь-якій формі початкову, базову середню чи профільну середню освіту;
19) цикл освітнього процесу - складова рівня початкової чи базової середньої освіти, що враховує спільні вікові особливості розвитку учнів в організації їх навчальної діяльності (освітнього процесу) та під час формування змісту освіти;
20) якість повної загальної середньої освіти - відповідність результатів навчання, здобутих учнем на відповідних рівнях повної загальної середньої освіти, державним стандартам;
21) якість освітньої діяльності - рівень організації, забезпечення та реалізації освітнього процесу, що забезпечує здобуття особами загальної середньої освіти та відповідає вимогам, встановленим законодавством.
2. Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про освіту» та інших законах.
 
18. 3. Положення цього Закону щодо батьків стосуються також інших законних представників учнів. Батьки, інші законні представники реалізують відповідні положення цього Закону стосовно осіб, які не досягли повноліття, а також відповідно до законодавства стосовно осіб, дієздатність яких обмежена.
 
19. Стаття 2. Законодавство України про загальну середню освіту та його основні завдання
 
20. 1. Законодавство України про загальну середню освіту складається з Конституції України, Закону України «Про освіту», цього Закону, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
 
21. 2. Основними завданнями законодавства України про загальну середню освіту є:
регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі реалізації права особи на повну загальну середню освіту;
забезпечення права особи на доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти;
забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти;
забезпечення обов’язковості здобуття громадянами України повної загальної середньої освіти;
забезпечення якості повної загальної середньої освіти та якості освітньої діяльності;
визначення структури та змісту повної загальної середньої освіти;
визначення органів управління у сфері загальної середньої освіти та їх повноважень;
визначення прав та обов’язків учасників освітнього процесу;
встановлення відповідальності за порушення законодавства України про загальну середню освіту.
Стаття 3. Система загальної середньої освіти
 
22. 1. Система загальної середньої освіти складається з рівнів загальної середньої освіти, кваліфікацій, освітніх програм, державних стандартів, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб’єктів освітньої діяльності, які забезпечують здобуття загальної середньої освіти, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, установ, що забезпечують здійснення зовнішнього незалежного оцінювання, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними.
 
23. 2. Система загальної середньої освіти функціонує з метою забезпечення:
 
24. всебічного розвитку, навчання, виховання, виявлення обдарувань, соціалізації особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і здобуття освіти упродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності, дбайливого ставлення до родини, власної країни, довкілля, спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству;
 
25. формування в учнів компетентностей, визначених Законом України «Про освіту» та державними стандартами.
 
26. 3. Державна політика та освітня діяльність у сфері повної загальної середньої освіти ґрунтуються на засадах та принципах, визначених Законом України «Про освіту».
 
27. Стаття 4. Рівні, строки та форми здобуття повної загальної середньої освіти
 
28. 1. Повна загальна середня освіта здобувається на таких рівнях:
 
29. початкова освіта - перший рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання особою вимог до результатів навчання, що визначені державним стандартом початкової освіти;
 
30. базова середня освіта - другий рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання особою вимог до результатів навчання, що визначені державним стандартом базової середньої освіти;
профільна середня освіта - третій рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання особою вимог до результатів навчання, що визначені державним стандартом профільної середньої освіти.
2. У закладах освіти:
початкова освіта здобувається протягом чотирьох років;
базова середня освіта здобувається протягом п’яти років;
профільна середня освіта здобувається протягом трьох років.
Законодавством можуть бути визначені інші строки здобуття повної загальної середньої освіти (на кожному її рівні залежно від форми здобуття та індивідуальної освітньої траєкторії).
Строк здобуття загальної середньої освіти особами з особливими освітніми потребами у закладах загальної середньої освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
31. 3. Повна загальна середня освіта може здобуватися в очній (денній), дистанційній, мережевій, екстернатній, сімейній (домашній) формах чи формі педагогічного патронажу, а також в очній (вечірній), заочній формах (на рівнях базової та профільної середньої освіти). Профільна середня освіта професійного спрямування може здобуватися за дуальною формою здобуття освіти.
 
32. Положення про форми здобуття повної загальної середньої освіти затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
33. Стаття 5. Мова освіти в закладах загальної середньої освіти
 
34. 1. Мовою освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти є державна мова.
 
35. Кожен, хто здобуває в закладі освіти повну загальну середню освіту, вивчає у цьому закладі державну мову відповідно до державних стандартів.
 
36. 2. Кожному учневі гарантується право на здобуття повної загальної середньої освіти державною мовою в державних, комунальних і корпоративних закладах освіти, що забезпечується шляхом організації викладання всіх навчальних предметів (інтегрованих курсів) державною мовою, крім випадків, визначених цим Законом.
 
37. 3. Особам, які належать до корінних народів або національних меншин України, гарантується і забезпечується право вивчати мову відповідного корінного народу або національної меншини в державних, комунальних і корпоративних закладах загальної середньої освіти або через національні культурні товариства.
 
38. 4. Особи, які належать до корінних народів України, мають право здобувати повну загальну середню освіту в державному, комунальному чи корпоративному закладі освіти мовою відповідного корінного народу поряд з державною мовою.
 
39. 5. Особи, які належать до національних меншин України, мають право здобувати початкову освіту в державному, комунальному чи корпоративному закладі освіти мовою відповідної національної меншини поряд з державною мовою.
 
40. 6. Особи, які належать до національних меншин, мови яких є офіційними мовами Європейського Союзу, та реалізують право на навчання відповідними мовами в державних, комунальних чи корпоративних закладах освіти, здобувають:
 
41. базову середню освіту державною мовою в обсязі не менше 20 відсотків річного обсягу навчального часу у 5 класі із щорічним збільшенням такого обсягу (не менше 40 відсотків у 9 класі);
 
42. профільну середню освіту державною мовою в обсязі не менше 60 відсотків річного обсягу навчального часу.
 
43. Особи, які належать до інших національних меншин, здобувають в державних, комунальних чи корпоративних закладах освіти базову та профільну середню освіту державною мовою в обсязі не менше 80 відсотків річного обсягу навчального часу.
 
44. Перелік навчальних предметів, що вивчаються державною мовою і мовою національної меншини, визначається освітньою програмою закладу освіти згідно з вимогами державних стандартів та з урахуванням особливостей мовного середовища.
 
45. 7. Право на навчання мовою корінного народу чи національної меншини України поряд із державною мовою реалізується в окремих класах з навчанням відповідною мовою, що відкриваються відповідно до вимог цього Закону.
 
46. 8. Особам з порушенням слуху забезпечується право на навчання українською жестовою мовою та на вивчення української жестової мови.
 
47. 9. Освітні програми закладів загальної середньої освіти можуть передбачати викладання одного чи декількох навчальних предметів поряд із державною мовою англійською чи іншою офіційною мовою Європейського Союзу.
 
48. 10. Приватні заклади освіти, які забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти за кошти фізичних та/або юридичних осіб, мають право вільного вибору мови освітнього процесу (крім тих закладів, що отримують публічні кошти) та зобов’язані забезпечити оволодіння їх учнями державною мовою відповідно до державних стандартів.
 
49. 11. Держава сприяє створенню та функціонуванню за кордоном закладів загальної середньої освіти, в яких навчання здійснюється українською мовою або вивчається українська мова.
Розділ ІІ
ДОСТУПНІСТЬ ПОВНОЇ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
Стаття 6. Право на здобуття повної загальної середньої освіти
1. В Україні створюються рівні умови для здобуття повної загальної середньої освіти.
2. Кожному забезпечується доступність та якість повної загальної середньої освіти.
 
50. 3. Кожному громадянину України, іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, а також кожній дитині незалежно від підстав її перебування в Україні гарантується безоплатність здобуття у державних та комунальних закладах освіти повної загальної середньої освіти на кожному її рівні за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів один раз протягом життя.
 
51. 4. Здобуття профільної середньої освіти гарантується за академічним або професійним спрямуванням. Здобуття профільної середньої освіти за будь-яким спрямуванням не обмежує право особи на його зміну, а також на здобуття освіти на інших рівнях освіти.
5. Іноземці та особи без громадянства здобувають повну загальну середню освіту в Україні відповідно до законодавства та/або міжнародних договорів України.
Стаття 7. Заборона дискримінації у сфері загальної середньої освіти
1. Не може бути обмежень у доступі до здобуття повної загальної середньої освіти.
2. Право на здобуття повної загальної середньої освіти гарантується незалежно від віку, статі, раси, кольору шкіри, стану здоров’я, інвалідності, особливих освітніх потреб, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, місця проживання, мови спілкування, походження, сімейного, соціального та майнового стану, складних життєвих обставин, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.
3. Встановлення актами законодавства спеціальних правил та/або вжиття заходів, які забезпечують можливості у здобутті повної загальної середньої освіти, у тому числі забезпечення розумного пристосування, не вважається дискримінацією.
 
52. 4. Жодна особа не повинна зазнавати жодних форм дискримінації, зокрема мати будь-які обмеження в освітньому процесі або у праві брати участь у заходах, що проводяться в закладі освіти, у тому числі на підставі надання чи ненадання благодійної допомоги закладу освіти.
 
53. Стаття 8. Забезпечення територіальної доступності
1. Територіальну доступність повної загальної середньої освіти забезпечують в межах повноважень органи державної влади та органи місцевого самоврядування шляхом:
формування та утримання мережі закладів освіти, у тому числі опорних, їх структурних підрозділів (філій);
створення освітніх округів;
 
54. функціонування міжшкільних ресурсних центрів;
закріплення території обслуговування за комунальними закладами освіти (їх структурними підрозділами), що забезпечують здобуття початкової та/або базової середньої освіти;
підвезення учнів та педагогічних працівників до закладу освіти і у зворотному напрямку;
створення та утримання пансіонів;
сприяння запровадженню з урахуванням вибору батьків дітей або осіб, які досягли повноліття, різних форм здобуття повної загальної середньої освіти, їх забезпечення та підтримки тощо.
 
55. 2. Кожна дитина має право здобувати початкову та базову середню освіту в найбільш доступному та наближеному до місця її проживання закладі освіти (його структурному підрозділі).
 
56. Право дитини здобувати початкову та базову середню освіту у комунальному закладі освіти (його структурному підрозділі), за яким закріплена територія обслуговування, на якій проживає дитина, гарантується, що не обмежує право батьків дитини або особи, яка досягла повноліття, обирати інший заклад освіти відповідно до законодавства.
 
57. Для належного та ефективного визначення і закріплення за закладом освіти території обслуговування місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування ведуть облік дітей дошкільного та шкільного віку, враховують спроможність кожного закладу освіти і демографічну ситуацію на відповідній території та у разі необхідності мають забезпечити створення додаткових класів. При цьому кількість класів початкової школи має забезпечувати здобуття початкової освіти всіма дітьми, які проживають на території обслуговування відповідного закладу освіти, з обов’язковим дотриманням вимог щодо наповнюваності класів.
 
58. 3. Територія обслуговування не закріплюється за:
закладами загальної середньої освіти, що забезпечують здобуття виключно профільної середньої освіти;
закладами професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, що забезпечують здобуття профільної середньої освіти;
державними, приватними і корпоративними закладами освіти;
закладами спеціалізованої освіти;
спеціальними закладами загальної середньої освіти.
Територія обслуговування може не закріплюватися за закладами загальної середньої освіти, особливості освітньої діяльності яких визначені міжнародними договорами України.
4. Здобуття повної загальної середньої освіти особою, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров’я, забезпечують заклади загальної середньої освіти, їх філії, за якими засновниками було закріплено заклади охорони здоров’я, або інші заклади освіти, їх філії, зокрема на території закладу охорони здоров’я (за вибором батьків дитини або особи, яка досягла повноліття, та погодженням з адміністрацією закладу освіти) шляхом створення додаткових класів, визначення форми здобуття освіти, затвердження індивідуального навчального плану чи визначення іншого найбільш сприятливого для дитини способу здобуття освіти з використанням приміщень, обладнання, іншої матеріально-технічної бази відповідного закладу охорони здоров’я. Порядок організації здобуття загальної середньої освіти у закладах охорони здоров’я затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки спільно з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.
 
59. 5. Підвезення до закладу освіти (місця навчання, роботи) та у зворотному напрямку (місця проживання) учнів і педагогічних працівників, які проживають в сільській місцевості, забезпечують органи місцевого самоврядування за рахунок місцевих бюджетів спеціально обладнаним транспортом (шкільним автобусом), доступним для осіб з порушенням зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення, іншим транспортом та/або регулярним перевезенням (з попередньо визначеними зупинками відповідного транспорту) відповідно до вимог санітарного законодавства.
 
60. Стаття 9. Забезпечення рівного доступу до здобуття повної загальної середньої освіти
1. Рівний доступ до здобуття повної загальної середньої освіти забезпечується шляхом:
визначення правил зарахування до закладів освіти;
зарахування до початкової школи без проведення конкурсу, крім випадків визначених законодавством;
 
61. територіальної доступності повної загальної середньої освіти;
фінансування закладів освіти за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів в обсязі, достатньому для виконання державних стандартів та ліцензійних умов;
дотримання вимог законодавства щодо доступності закладів освіти для осіб з особливими освітніми потребами;
викладання навчальних предметів (інтегрованих курсів) способами, що є найбільш прийнятними для осіб відповідного віку, у тому числі шляхом адаптації/модифікації змісту навчальних предметів для осіб з особливими освітніми потребами;
використання розвиваючих засобів і методів навчання, що враховують особливі освітні потреби учнів та сприяють успішному засвоєнню змісту навчання і розвитку дитини;
навчання дітей, які є сліпими, глухими чи сліпоглухими за допомогою найбільш прийнятних для таких дітей мов, методів і способів спілкування і в освітньому середовищі (просторі), яке максимально сприяє засвоєнню знань і соціальному розвитку, зокрема шляхом використання в освітньому процесі української жестової мови та/або абетки Брайля;
 
62. дотримання принципів універсального дизайну та/або розумного пристосування відповідно до найкращих інтересів дитини.
 
63. 2. Зарахування дітей до закладу освіти на конкурсних засадах (проведення будь-яких заходів, спрямованих на перевірку їх знань, умінь, навичок чи інших компетентностей дитини) для здобуття початкової освіти забороняється, крім закладів спеціалізованої освіти і приватних закладів освіти.
 
64. До комунального закладу освіти для здобуття початкової та базової середньої освіти у порядку, визначеному законодавством, обов’язково зараховуються всі діти, які:
проживають на території обслуговування закладу освіти;
є рідними братами та/або сестрами дітей, які здобувають освіту у цьому закладі освіти;
є дітьми працівників цього закладу освіти.
Діти з особливими освітніми потребами, які проживають на території обслуговування комунального закладу освіти, мають право на першочергове зарахування до нього у порядку, визначеному законодавством, для здобуття початкової та базової середньої освіти.
 
65. Зарахування дітей для здобуття базової середньої освіти до класів з поглибленим вивченням окремих предметів державних, комунальних закладів освіти для здобуття базової середньої освіти може здійснюватися на конкурсних засадах, якщо це не буде порушувати право учнів, які здобули початкову освіту у цьому закладі освіти, на продовження навчання в ньому, та за умови, що кількість поданих заяв про зарахування перевищує загальну кількість вільних місць у відповідних класах.
 
66. 3. Зарахування дітей до державних, комунальних і корпоративних закладів освіти для здобуття профільної середньої освіти (академічного або професійного спрямування) відбувається на конкурсних засадах. Конкурс може не проводитися, якщо кількість поданих заяв про зарахування не перевищує загальну кількість вільних місць у відповідних класах.
4. Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до державних і комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до приватних і корпоративних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти визначається засновником (засновниками).
Порядки зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів спеціалізованої освіти затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідній сфері.
 
67. 5. Зарахування осіб з особливими освітніми потребами до спеціальних закладів загальної середньої освіти, переведення з одного типу закладу до іншого та відрахування таких осіб здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
68. Розділ ІІІ
 
69. ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС
 
70. Стаття 10. Організація освітнього процесу
 
71. 1. Освітній процес у закладах освіти організовується відповідно до Закону України «Про освіту», цього Закону, інших актів законодавства, освітньої програми (освітніх програм) закладу освіти та спрямовується на виявлення та розвиток обдарувань особистості, досягнення результатів навчання, прогресу у розвитку, зокрема формування і застосування відповідних компетентностей, визначених державними стандартами.
 
72. 2. На кожному рівні повної загальної середньої освіти освітній процес організовується в безпечному освітньому середовищі та здійснюється з урахуванням вікових особливостей, фізичного, психічного та інтелектуального розвитку дітей, їх особливих освітніх потреб.
 
73. На рівнях початкової та базової середньої освіти освітній процес організовується за такими циклами:
 
74. перший цикл початкової освіти - адаптаційно-ігровий (1-2 класи);
 
75. другий цикл початкової освіти - основний (3-4 класи);
перший цикл базової середньої освіти - адаптаційний (5-6 класи);
другий цикл базової середньої освіти - базове предметне навчання (7-9 класи).
3. Освітній процес у закладах загальної середньої освіти організовується в межах навчального року, що розпочинається у День знань - 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року. Якщо 1 вересня припадає на вихідний день, навчальний рік розпочинається у перший за ним робочий день.
 
76. 4. Тривалість навчального року визначається закладом освіти відповідно до обсягу навчального навантаження, встановленого річним навчальним планом.
 
77. 5. Структура та тривалість навчального року, навчального тижня, дня, занять, відпочинку між ними, форми організації освітнього процесу визначаються педагогічною радою закладу освіти у межах часу, передбаченого освітньою програмою, та з урахуванням вікових особливостей, фізичного, психічного та інтелектуального розвитку дітей, особливостей регіону тощо.
 
78. Безперервна навчальна діяльність учнів закладів загальної середньої освіти не може перевищувати 35 хвилин (для 1 класів), 40 хвилин (для 2-4 класів), 45 хвилин (5-12 класів), крім випадків, визначених законодавством.
 
79. Тривалість канікул у закладах освіти протягом навчального року не може бути меншою 30 календарних днів.
 
80. 6. Під час освітнього процесу, що забезпечує досягнення результатів навчання, передбачених відповідним державним стандартом, у державних і комунальних закладах освіти не можуть проводитися платні заходи чи надаватися платні послуги, за винятком додаткового до передбаченого законодавством поділу класів на групи для вивчення окремих предметів.
 
81. Стаття 11. Освітня програма
 
82. 1. Заклад освіти розробляє та використовує в освітній діяльності на кожному рівні (циклі) повної загальної середньої освіти одну освітню програму закладу освіти, розроблену на основі відповідної типової освітньої програми або освітніх програм, розроблених суб’єктами освітньої діяльності, науковими установами, фізичними чи юридичними особами і затверджених центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти відповідно до вимог цього Закону.
 
83. Рішення про використання закладом освіти освітньої програми, розробленої на основі типової освітньої програми, або іншої освітньої програми приймається педагогічною радою закладу освіти.
Освітня програма закладу освіти схвалюється педагогічною радою закладу освіти та затверджується його керівником.
2. Структура типової освітньої програми складається з обов’язкових та варіативних освітніх компонентів.
До обов’язкових освітніх компонентів належать:
 
84. вимоги до осіб, які можуть розпочати навчання за освітньою програмою;
загальний обсяг навчального навантаження на відповідному рівні (циклі) повної загальної середньої освіти (в годинах), його розподіл між освітніми галузями за роками навчання;
опис очікуваних результатів навчання за освітніми галузями.
До варіативних освітніх компонентів належать:
невичерпний перелік варіантів типових навчальних планів та модельних навчальних програм;
рекомендовані форми організації освітнього процесу;
опис інструментарію формувального та підсумкового оцінювання.
3. Освітні програми, розроблені на основі типових освітніх програм:
мають відповідати структурі типової освітньої програми та визначеним нею вимогам до осіб, які можуть розпочати навчання за освітньою програмою закладу освіти;
мають визначати (в обсязі не меншому, ніж встановлено відповідною типовою освітньою програмою) загальний обсяг навчального навантаження на відповідному рівні (циклі) повної загальної середньої освіти (в годинах), його розподіл між освітніми галузями за роками навчання, опис очікуваних результатів навчання за освітніми галузями;
мають передбачати використання виключно типових навчальних планів;
 
85. можуть містити перерозподіл годин (не більше 15 відсотків рекомендованого типовим навчальним планом) між навчальними предметами (крім державної мови) певної освітньої галузі, що є обов’язковими для вивчення здобувачами освіти, які можуть вивчатися окремо та/або інтегровано з іншими навчальними предметами;
 
86. мають передбачати використання модельних навчальних програм або навчальних програм, затверджених педагогічною радою закладу освіти, що містять описи результатів навчання учнів з навчальних предметів (інтегрованих курсів) в обсязі не меншому, ніж встановлено відповідними модельними навчальними програмами;
 
87. можуть повністю або частково змінювати інші варіативні освітні компоненти типової освітньої програми.
 
88. 4. Освітні програми (крім типових та розроблених на основі типових) затверджуються центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
До освітніх програм, що підлягають затвердженню центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти, належать освітні програми, що не відповідають вимогам частини третьої цієї статті.
5. Не можуть бути затверджені та використовуватися освітні програми, що не передбачають досягнення учнями результатів навчання, визначених державними стандартами.
6. Освітня програма може бути розроблена для декількох рівнів освіти (наскрізна освітня програма).
 
89. 7. На основі освітньої програми закладу освіти педагогічна рада відповідного закладу освіти складає, а його керівник затверджує річний навчальний план (один або декілька), в якому конкретизується перелік навчальних предметів (інтегрованих курсів) та кількість навчальних годин на тиждень.
 
90. 8. Освітня програма державного та комунального закладу освіти не може реалізовуватися чи забезпечуватися (повністю або частково) за кошти батьків та/або учнів. Освітні програми приватних та корпоративних закладів освіти можуть містити (за рахунок власних надходжень) збільшену кількість навчальних предметів (інтегрованих курсів) порівняно з відповідними типовими освітніми програмами, за умови дотримання вимог санітарного законодавства.
 
91. Стаття 12. Формування класів (груп) у закладах загальної середньої освіти
 
92. 1. З метою належної організації освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти формуються класи, у тому числі спеціальні, інклюзивні, з поглибленим вивченням окремих навчальних предметів, з дистанційною, вечірньою формою здобуття освіти. Класи з поглибленим вивченням окремих навчальних предметів, спеціальні та інклюзивні класи створюються керівником закладу освіти за погодженням із засновником цього закладу освіти або уповноваженим ним органом. У разі звернення батьків дитини з особливими освітніми потребами інклюзивні та/або спеціальні класи утворюються в обов’язковому порядку.
 
93. Порядок створення та умови функціонування класів з поглибленим вивченням окремих предметів та спеціальних, інклюзивних класів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
94. Класи з навчанням мовою корінного народу чи національної меншини України поряд із державною мовою відкриваються за наявності достатньої кількості заяв батьків чи осіб, які досягли повноліття, що належать до відповідного корінного народу чи національної меншини України, згідно з частиною другою цієї статті.
 
95. 2. Кількість учнів у класі (наповнюваність класу) державного, комунального закладу освіти не може бути менше п’яти осіб (в сільській місцевості) та не може перевищувати тридцяти осіб, крім випадків, коли таке перевищення не порушує вимоги санітарного законодавства.
 
96. У разі коли кількість учнів не дозволяє створити клас, учні можуть продовжити навчання в цьому закладі освіти за однією з інших (крім очної) форм здобуття повної загальної середньої освіти або в іншому закладі освіти із забезпеченням територіальної доступності. Зменшення кількості учнів у класі протягом навчального року не є підставою для припинення функціонування цього класу до закінчення навчального року.
 
97. 3. Кількість учнів у приміщеннях (класних кімнатах, навчальних кабінетах) має відповідати вимогам санітарного законодавства та не має порушувати права учнів (педагогічних працівників) на належні, безпечні та здорові умови їх навчання (роботи).
 
98. 4. Наповнюваність класів у спеціальних закладах загальної середньої освіти визначається положеннями про такі заклади освіти. Наповнюваність спеціальних класів у закладах загальної середньої освіти має відповідати нормам наповнюваності класів у спеціальних закладах загальної середньої освіти.
 
99. 5. Початкова школа в сільській місцевості може забезпечувати здобуття початкової освіти дітьми (незалежно від їх кількості) одного або різного віку, які можуть навчатися в одному з’єднаному класі (класі-комплекті) або в різних класах. Освітній процес у такій школі може організовуватися одним чи кількома вчителями або в будь-якій іншій формі, яка є найбільш зручною та доцільною для забезпечення здобуття дітьми початкової освіти відповідно до державного стандарту початкової освіти.
 
100. Положення про з’єднаний клас (клас-комплект) початкової школи затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
6. З метою забезпечення належної якості вивчення окремих навчальних предметів клас державного, комунального закладу освіти ділиться не більше ніж на три групи з кількістю учнів не менше восьми осіб. Порядок поділу класів на групи під час вивчення окремих навчальних предметів державних, комунальних закладів освіти встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Порядок поділу класу на групи та інші умови організації освітнього процесу в державних, комунальних закладах спеціалізованої освіти визначаються положеннями про них, затвердженими в установленому порядку.
 
101. 7. Для вивчення навчальних предметів (інтегрованих курсів) за вибором можуть формуватися та функціонувати міжкласні групи, що включатимуть учнів різних класів одного або різних років навчання.
 
102. 8. Учні розподіляються між класами (групами) керівником закладу освіти.
 
103. 9. За письмовими зверненнями батьків учнів керівник закладу загальної середньої освіти приймає рішення про створення групи (груп) подовженого дня, у тому числі інклюзивної та/або спеціальної, фінансування якої (яких) здійснюється за кошти засновника та за інші кошти, не заборонені законодавством.
 
104. Порядок створення та організації діяльності груп подовженого дня у державних і комунальних закладах загальної середньої освіти визначається центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
105. Стаття 13. Переведення учнів до наступного класу в закладі освіти
 
106. 1. Учні переводяться на наступний рік навчання до наступного класу після завершення навчального року, крім випадків, визначених законодавством.
 
107. Рішення про переведення учнів, які здобувають освіту за сімейною (домашньою) формою здобуття освіти, приймається з урахуванням результатів навчання та співбесіди з практичним психологом відповідного закладу освіти.
 
108. 2. Учні, які здобули початкову освіту та/або базову середню освіту та продовжують навчання у цьому ж закладі освіти, переводяться до наступного класу у порядку, визначеному законодавством.
 
109. 3. Порядок переведення учнів до наступного класу затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
110. Стаття 14. Забезпечення індивідуальної освітньої траєкторії учнів
 
111. 1. Індивідуальна освітня траєкторія учнів формується шляхом вибору суб’єктів освітньої діяльності та запропонованих ними:
 
112. форм здобуття загальної середньої освіти;
навчальних планів та програм;
навчальних предметів (інтегрованих курсів) і рівнів їх складності;
засобів навчання;
темпів засвоєння освітньої програми чи окремих навчальних предметів.
 
113. 2. Індивідуальна освітня траєкторія учня в закладі освіти реалізується з урахуванням наявності необхідних для цього ресурсів та на підставі індивідуальної програми розвитку, індивідуального навчального плану, що розробляється педагогічними працівниками у взаємодії із учнем та/або його батьками, схвалюється педагогічною радою та затверджується керівником.
 
114. Індивідуальний навчальний план учня має забезпечувати виконання ним освітньої програми закладу освіти та передбачати його участь в контрольних заходах, а також може враховувати (у разі необхідності) особливі освітні потреби учня, визначені індивідуальною програмою розвитку.
 
115. Індивідуальний навчальний план може визначати відмінні від освітньої програми закладу освіти послідовність, форму і темп засвоєння учнем освітніх компонентів.
 
116. Під час здобуття освіти за сімейною (домашньою), екстернатною формами та педагогічним патронажем індивідуальний навчальний план складається в обов’язковому порядку.
 
117. 3. Питання спроможності закладу освіти забезпечити реалізацію індивідуальної освітньої траєкторії та розроблення індивідуального навчального плану розглядається педагогічною радою на підставі поданої батьками дитини чи особою, яка досягла повноліття, письмової заяви (крім осіб з особливими освітніми потребами). Заява, зокрема, має містити обґрунтовані причини та сформульовані пропозиції щодо особливостей засвоєння освітньої програми закладу освіти (її окремих освітніх компонентів). Відмову у задоволенні реалізації індивідуальної освітньої траєкторії в закладі освіти та розробленні індивідуального навчального плану може бути оскаржено до керівника та/або засновника закладу освіти або уповноваженого ним органу відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».
 
118. 4. Учень має право на визнання закладом освіти результатів його навчання, передбачених освітньою програмою закладу освіти, що були здобуті ним шляхом неформальної та/або інформальної освіти.
 
119. Визнання таких результатів навчання учня здійснюється шляхом їх річного оцінювання та/або державної підсумкової атестації, що відбувається на загальних засадах і в загальному порядку, визначених для очної або екстернатної форми здобуття загальної середньої освіти.
 
120. За результатами річного оцінювання та/або державної підсумкової атестації педагогічна рада приймає рішення про визнання результатів навчання учня та про затвердження індивідуального навчального плану на наступний навчальний рік або про продовження здобуття ним загальної середньої освіти (у тому числі з окремих навчальних предметів) у загальному порядку за денною або іншою формою її здобуття.
 
121. Стаття 15. Виховний процес
 
122. 1. Виховний процес є невід’ємною складовою освітнього процесу у закладах освіти, що має спрямовуватися на формування:
 
123. відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству;
поваги до гідності, прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина; нетерпимості до приниження честі та гідності людини, фізичного або психологічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками;
патріотизму, поваги до державної мови та державних символів України, поваги та дбайливого ставлення до національних, історичних, культурних цінностей, традицій і надбань Українського народу;
усвідомленої потреби в дотриманні Конституції та законів України, нетерпимості до їх порушення, проявів корупції та хабарництва, усвідомленого обов’язку у разі потреби захищати суверенітет і територіальну цілісність України;
 
124. громадянської культури та культури демократії;
 
125. культури та навичок здорового способу життя, екологічної культури і дбайливого ставлення до довкілля;
прагнення до взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;
почуттів доброти, милосердя, толерантності, терпимості, шанобливого ставлення до сім’ї, відповідальності за свої дії.
 
126. 2. В рамках освітнього процесу в закладі освіти єдність навчання, виховання і розвитку учнів забезпечують особи, які провадять педагогічну діяльність.
 
127. Стаття 16. Заохочення та відзначення учнів
 
128. 1. За особливі успіхи у навчанні, дослідницькій, пошуковій та іншій науковій діяльності, культурних заходах, спортивних змаганнях тощо до учнів можуть застосовуватися різні види моральних та/або матеріальних заохочень і відзначень.
 
129. 2. Види та форми заохочень і відзначень учнів у закладі освіти визначаються установчими документами закладу освіти та/або положенням про заохочення і відзначення учнів, що затверджується педагогічною радою закладу освіти. До таких заохочень і відзначень, зокрема, можуть бути віднесені нагородження похвальними листами, грамотами, золотою чи срібною медалями.
 
130. 3. Рішення про заохочення (відзначення) учня приймає педагогічна рада закладу освіти.
 
131. Заходи заохочення (відзначення) мають ґрунтуватися на принципах об’єктивності, справедливості, враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів.
4. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, громадські об’єднання, юридичні, фізичні особи можуть заохочувати та відзначати академічні та інші досягнення учнів.
Стаття 17. Оцінювання результатів навчання учнів та їх атестація
1. Кожен учень має право на справедливе, неупереджене, об’єктивне, незалежне, недискримінаційне та доброчесне оцінювання результатів його навчання, здобутих незалежно від виду та форми здобуття освіти.
2. Основними видами оцінювання результатів навчання учнів є:
1) формувальне оцінювання;
2) поточне оцінювання;
3) підсумкове оцінювання (тематичне, семестрове та річне);
4) державна підсумкова атестація;
5) зовнішнє незалежне оцінювання.
 
132. 3. Формувальне, поточне та підсумкове оцінювання результатів навчання учнів на предмет їх відповідності вимогам навчальної програми, вибір їх форм, змісту та способу здійснюють педагогічні працівники закладів освіти.
 
133. Підсумкове оцінювання результатів навчання здобувачів освіти за сімейною (домашньою) формою здійснюється не рідше ніж двічі на рік.
 
134. 4. За вибором закладу освіти формувальне, поточне та семестрове оцінювання може здійснюватися за 12-бальною або за власною шкалою оцінювання результатів навчання учнів.
 
135. Річне оцінювання та державна підсумкова атестація здійснюється за 12-бальною шкалою оцінювання навчальних досягнень і відображається у свідоцтві досягнень, що видається щороку учневі у разі переведення на наступний рік навчання.
 
136. У випадку запровадження власної шкали оцінювання результатів навчання учнів нею має бути визначено правила переведення до оцінювання за 12-бальною шкалою.
 
137. 5. Оцінювання відповідності результатів навчання учнів, які завершили здобуття початкової, базової середньої чи профільної середньої освіти, вимогам державних стандартів здійснюється шляхом їх державної підсумкової атестації.
Кожен учень має пройти державну підсумкову атестацію за кожен рівень повної загальної середньої освіти, крім випадків, визначених законодавством.
У разі відсутності результатів з річного оцінювання та/або державної підсумкової атестації після завершення навчання за освітньою програмою закладу освіти учень має право до початку нового навчального року пройти річне оцінювання та/або державну підсумкову атестацію. У разі повторного непроходження річного оцінювання та/або державної підсумкової атестації педагогічна рада цього закладу спільно з батьками учнів до початку нового навчального року вирішує питання щодо визначення форм та умов подальшого здобуття такими учнями загальної середньої освіти.
 
138. Зміст, форми і порядок проведення державної підсумкової атестації визначаються і затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
139. Учні закладів спеціалізованої освіти по завершенню певного рівня повної загальної середньої освіти, крім державної підсумкової атестації, мають пройти атестацію з навчальних предметів, визначених відповідним стандартом спеціалізованої освіти. Зміст, форми і порядок атестації в закладах спеціалізованої освіти затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідних сферах.
 
140. 6. У разі вибуття учня із закладу освіти (виїзд за кордон, надання соціальної відпустки, призов на військову службу тощо) оцінювання може проводитися достроково.
 
141. Оцінювання результатів навчання учня незалежно від форми здобуття ним освіти має здійснюватися особами, які провадять педагогічну діяльність.
7. Оцінювання учня з особливими освітніми потребами в закладах освіти здійснюється згідно із загальними критеріями оцінювання та з урахуванням його індивідуального навчального плану (у разі наявності).
8. Загальні критерії оцінювання результатів навчання учнів, у тому числі з особливими освітніми потребами, затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Стаття 18. Документи про освіту
1. Після завершення навчання за освітньою програмою відповідного рівня повної загальної середньої освіти незалежно від форми її здобуття та на підставі результатів річного оцінювання і державної підсумкової атестації учні отримують такі документи про освіту:
свідоцтво про початкову освіту;
свідоцтво про базову середню освіту;
свідоцтво про повну загальну середню освіту.
2. У документах про освіту результати підсумкового оцінювання визначаються за 12-бальною шкалою.
 
142. Учні, які завершили здобуття початкової освіти, базової чи профільної середньої освіти з результатами річного оцінювання не нижчими, ніж 10 балів з кожного предмета, що вивчався на відповідному рівні повної загальної середньої освіти, отримують відповідне свідоцтво з відзнакою.
 
143. 3. Документи про загальну середню освіту видаються закладами освіти, які мають ліцензію на освітню діяльність на відповідному рівні повної загальної середньої освіти.
 
144. 4. Свідоцтва про початкову, базову середню та повну загальну середню освіту або їх бланки виготовляються за рахунок коштів державного бюджету з присвоєнням їм відповідного реєстраційного номера в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
5. Свідоцтва про початкову, базову середню та повну загальну середню освіту для учнів з порушеннями зору виготовляються з урахуванням забезпечення доступності відтвореної на ньому інформації (з використанням шрифту Брайля).
Розділ ІV
УЧАСНИКИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ
Стаття 19. Учасники освітнього процесу
1. Учасниками освітнього процесу в закладах освіти є:
 
145. учні;
 
146. педагогічні працівники та інші працівники закладу освіти;
 
147. батьки учнів.
 
148. 2. Залучення будь-яких інших осіб до участі в освітньому процесі (проведення навчальних занять, лекцій, тренінгів, семінарів, майстер-класів, конкурсів тощо) здійснюється за рішенням керівника закладу освіти. Відповідальність за зміст таких заходів несе керівник закладу освіти.
 
149. Стаття 20. Учні
 
150. 1. Права та обов’язки учнів визначаються Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими законодавчими актами. Учні можуть мати також інші права та нести обов’язки, передбачені законодавством та установчими документами закладу освіти.
 
151. 2. Засновникам та працівникам закладів освіти, органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється залучати учнів до участі в заходах, організованих воєнізованими формуваннями, політичними партіями, релігійними організаціями (об’єднаннями), крім випадків, визначених статтею 31 Закону України «Про освіту».
 
152. 3. Учням може надаватися матеріальна допомога за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів, коштів юридичних та/або фізичних осіб, інших джерел, не заборонених законодавством.
 
153. Органи місцевого самоврядування визначають порядок підвезення учнів до місця навчання і додому та забезпечують його за кошти місцевих бюджетів.
4. Особи з особливими освітніми потребами забезпечуються засобами індивідуальної корекції в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
5. Особи з особливими освітніми потребами здобувають повну загальну середню освіту в порядку, встановленому законодавством України.
6. Учні проживають та утримуються у пансіонах закладів освіти (забезпечуються одягом (формою), харчуванням та іншими послугами) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
7. Харчування учнів у закладах освіти здійснюється відповідно до Закону України «Про освіту» та інших актів законодавства.
Відповідальність за організацію харчування учнів у закладах освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, додержання в них вимог санітарного законодавства, законодавства про безпечність та якість харчових продуктів покладається на засновників та керівників відповідних закладів освіти. Норми та порядок організації харчування учнів у закладах освіти встановлюються Кабінетом Міністрів України.
 
154. Стаття 21. Охорона та зміцнення здоров’я учнів
 
155. 1. Заклад освіти забезпечує належні та безпечні умови навчання, виховання, розвитку, збереження та зміцнення здоров’я, формує гігієнічні навички та засади здорового способу життя учнів.
 
156. 2. Учні закладів освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності забезпечуються медичним обслуговуванням, що здійснюється медичними працівниками, які входять до штату таких закладів або відповідних закладів охорони здоров’я, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
157. Заклади охорони здоров’я разом з органами управління освітою та органами охорони здоров’я щороку забезпечують безоплатний медичний огляд учнів, моніторинг і корекцію стану здоров’я, проведення лікувально-профілактичних заходів у закладах освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності.
 
158. 3. Контроль за охороною здоров’я та якістю харчування учнів здійснюється відповідно до законодавства.
 
159. Стаття 22. Педагогічні працівники
 
160. 1. На посади педагогічних працівників приймаються особи, які мають педагогічну освіту за відповідний освітній рівень та/або професійну кваліфікацію, вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства), моральні якості та стан здоров’я яких дозволяють виконувати професійні обов’язки.
 
161. Перелік посад педагогічних працівників і вимоги до освітнього рівня щодо заміщення цих посад у закладах освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
162. 2. Педагогічні працівники мають права, визначені Законом України «Про освіту», цим та іншими законами України, а також установчими документами закладу освіти і трудовим договором.
 
163. Педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю.
 
164. За бажанням особи, яка приймається на посаду педагогічного працівника державного, комунального закладу освіти, з нею може бути укладено строковий трудовий договір відповідно до вимог законодавства про працю.
 
165. За ініціативою однієї із сторін трудовий договір може бути укладений в письмовій формі.
 
166. Педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.
 
167. Засновники приватних та корпоративних закладів освіти самостійно визначають порядок укладення трудових договорів, у тому числі строкових, з особами, які приймаються на посади працівників відповідних закладів освіти відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю.
 
168. 3. Педагогічні працівники зобов’язані:
 
169. дотримуватись принципів дитиноцентризму та педагогіки партнерства у відносинах з учнями та їх батьками;
 
170. виконувати обов’язки, визначені Законом України «Про освіту», цим Законом, іншими актами законодавства, установчими документами закладу освіти, трудовим договором та/або їх посадовими обов’язками;
забезпечувати єдність навчання, виховання та розвитку учнів, а також дотримуватися у своїй педагогічній діяльності інших принципів освітньої діяльності, визначених статтею 6 Закону України «Про освіту»;
використовувати державну мову в освітньому процесі відповідно до вимог цього Закону;
володіти навичками з надання домедичної допомоги дітям;
постійно підвищувати педагогічну майстерність.
 
171. Стаття 23. Педагогічна інтернатура
 
172. 1. Особи, які не мають досвіду педагогічної діяльності, приймаються на посаду педагогічного працівника та протягом першого року роботи повинні пройти педагогічну інтернатуру.
 
173. 2. Педагогічна інтернатура організовується відповідно до наказу керівника закладу освіти, що видається в день призначення особи на посаду педагогічного працівника.
Педагогічна інтернатура має передбачати заходи, що забезпечать здобуття та/або вдосконалення професійних компетентностей і педагогічної майстерності протягом першого року професійної діяльності педагогічного працівника, зокрема:
супровід та підтримку у педагогічній діяльності з боку досвідченого педагогічного працівника (педагога-наставника);
різні форми професійного розвитку (відвідування навчальних занять, опрацювання відповідної літератури тощо).
3. Виконання обов’язків педагога-наставника покладається на педагогічного працівника з досвідом педагогічної діяльності, як правило, не менше п’яти років за відповідною спеціальністю (такою самою або спорідненою предметною спеціальністю або спеціалізацією).
 
174. 4. Відповідно до рішення керівника закладу освіти педагогічному працівникові за виконання обов’язків педагога-наставника призначається доплата у граничному розмірі 20 відсотків його посадового окладу в межах фонду оплати праці закладу освіти.
 
175. Стаття 24. Робочий час та оплата праці педагогічних працівників
 
176. 1. Робочий час педагогічного працівника включає час, необхідний для виконання ним навчальної, виховної, методичної, організаційної роботи та іншої педагогічної діяльності, передбаченої трудовим договором та посадовими обов’язками.
2. Засновник або уповноважений ним орган, керівники закладів освіти та їх структурних підрозділів не мають права вимагати від педагогічних працівників виконання роботи, не передбаченої укладеним письмовим трудовим договором та/або посадовими обов’язками.
3. Педагогічна діяльність вчителя включає:
1) діяльність в межах його педагогічного навантаження;
2) окремі види педагогічної діяльності, за які встановлюються доплати в такому співвідношенні до тарифної ставки:
а) класне керівництво у 1-11 (12) класах - 20-25 відсотків;
б) перевірка навчальних робіт учнів - 10-20 відсотків (пропорційно педагогічному навантаженню вчителя);
в) завідування:
майстернями, кабінетами інформатики - 15-20 відсотків;
навчальними (навчально-методичними) кабінетами, ресурсними кімнатами, лабораторіями, спортивними залами, навчально-дослідними ділянками - 10-15 відсотків;
 
177. г) за роботу в інклюзивних класах (групах) - у граничному розмірі 20 відсотків;
 
178. 3) інші види педагогічної (навчальної, виховної, методичної, організаційної) діяльності, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства, трудовим договором та/або посадовими обов’язками.
 
179. За інші види педагогічної діяльності законодавством та/або засновником можуть встановлюватися доплати.
Вимоги до видів педагогічної діяльності, за які передбачено доплати, розмір таких доплат, порядок та умови встановлення в державних та комунальних закладах освіти визначаються Кабінетом Міністрів України.
Засновник має право встановлювати інші види доплат за рахунок власних надходжень.
4. Робочий час (скорочена тривалість робочого часу) вихователя закладу загальної середньої освіти, вихователя спеціального закладу загальної середньої освіти та асистента вчителя у закладі загальної середньої освіти становить 36 годин на тиждень. Педагогічне навантаження вихователя закладу загальної середньої освіти становить 30 годин, вихователя спеціального закладу загальної середньої освіти та асистента вчителя у закладі загальної середньої освіти - 25 годин на тиждень.
Розміри тарифних ставок педагогічних працівників державних і комунальних закладів освіти встановлюються Кабінетом Міністрів України.
 
180. 5. Розподіл педагогічного навантаження у закладі освіти затверджується його керівником.
 
181. Педагогічне навантаження педагогічного працівника закладу освіти обсягом менше тарифної ставки, передбаченої цією статтею, встановлюється тільки за його згодою.
Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року допускається у разі зміни кількості годин з окремих навчальних предметів, що передбачається навчальним планом закладу освіти, або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства про працю.
6. Оплата праці педагогічних працівників здійснюється відповідно до Законів України «Про освіту», «Про оплату праці» та інших законів.
Норма педагогічного навантаження вчителя на одну тарифну ставку становить 18 навчальних годин на тиждень.
Порядок обчислення заробітної плати педагогічних працівників державних, комунальних закладів загальної середньої освіти визначається центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
7. Оплата праці вихователів груп подовженого дня здійснюється:
для комунальних закладів освіти - за рахунок коштів освітньої субвенції;
 
182. для інших закладів освіти - за рахунок коштів засновника (засновників).
 
183. Стаття 25. Права, обов’язки та відповідальність батьків учнів
 
184. 1. Батьки учнів мають права та обов’язки у сфері загальної середньої освіти, передбачені цим Законом та Законом України «Про освіту».
 
185. 2. На батьків учнів, а також керівників закладів освіти, які виконують обов’язки опікунів дитини у випадках, визначених законом, покладається відповідальність за здобуття ними повної загальної середньої освіти.
 
186. 3. Батьки за власною ініціативою та на добровільних засадах можуть надавати закладу освіти благодійну допомогу відповідно до законодавства про благодійну діяльність та благодійні організації.
 
187. Стаття 26. Інклюзивне навчання
1. Заклади загальної середньої освіти на підставі письмових звернень батьків дітей з особливими освітніми потребами утворюють інклюзивні та/або спеціальні класи у порядку, визначеному законодавством.
Для учнів з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних та спеціальних класах закладів загальної середньої освіти, на підставі письмового звернення їх батьків утворюються інклюзивні та/або спеціальні групи подовженого дня.
 
188. 2. Організація інклюзивного навчання у державних і комунальних закладах загальної середньої освіти здійснюється у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
189. 3. Потреба учня з особливими освітніми потребами в індивідуальній програмі розвитку, індивідуальному навчальному плані визначається згідно з висновком інклюзивно-ресурсного центру про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини.
 
190. 4. Відповідно до індивідуальних особливостей освітньої діяльності для кожного учня з особливими освітніми потребами, який навчається в інклюзивному класі, та у порядку, визначеному законодавством, складається індивідуальна програма розвитку дитини та індивідуальний навчальний план (за потреби).
 
191. 5. Індивідуальна програма розвитку визначає перелік необхідних психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг дитині, що надаються індивідуально та/або в груповій формі.
 
192. 6. Особистісно орієнтоване спрямування освітнього процесу для учня з особливими освітніми потребами забезпечує асистент вчителя.
 
193. 7. В освітньому процесі соціальні потреби учнів з особливими освітніми потребами забезпечуються асистентом дитини - соціальним працівником, одним із батьків або особою, уповноваженою ними.
 
194. Асистент дитини може допускатися до участі в освітньому процесі для виконання його функцій виключно за умови проходження спеціальної підготовки, що підтверджена відповідним документом. Умови допущення асистента дитини до освітнього процесу для виконання його функцій та вимоги до нього визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
195. Допущення асистента дитини до участі в освітньому процесі вирішує керівник закладу освіти на підставі укладення відповідного договору між закладом освіти та асистентом дитини за згодою батьків.
 
196. 8. Для організації процесу навчання учнів з особливими освітніми потребами у закладі, що забезпечує здобуття повної загальної середньої освіти, облаштовуються ресурсні кімнати та медіатеки.
 
197. 9. Оскарження рішень, пов’язаних з реалізацією індивідуальної освітньої траєкторії в закладі освіти, індивідуального навчального плану та індивідуальної програми розвитку, здійснюється шляхом подання відповідної скарги до керівника, засновника закладу освіти чи уповноваженого ним органу відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та/або в інший спосіб, визначений законодавством.
 
198. Стаття 27. Громадське самоврядування в закладі освіти
1. Громадське самоврядування в закладі освіти - право учасників освітнього процесу як безпосередньо, так і через органи громадського самоврядування, колективно вирішувати питання організації та забезпечення освітнього процесу в закладі освіти, захисту їх прав та інтересів, організації дозвілля та оздоровлення, брати участь у громадському нагляді (контролі) та в управлінні закладом освіти у межах повноважень, визначених Законом України «Про освіту», цим Законом та установчими документами закладу освіти.
2. Громадське самоврядування в закладі освіти здійснюється на принципах, визначених частиною восьмою статті 70 Закону України «Про освіту».
3. У закладі освіти можуть діяти:
органи самоврядування працівників закладу освіти;
органи учнівського самоврядування;
органи батьківського самоврядування.
Інші органи громадського самоврядування учасників освітнього процесу можуть утворюватися і діяти відповідно до установчого документа закладу освіти.
4. Повноваження, відповідальність, засади формування та діяльності органів громадського самоврядування визначаються цим Законом та установчими документами закладу освіти.
У діяльність будь-якого органу громадського самоврядування закладу не мають права втручатися представники іншого органу громадського самоврядування закладу.
5. Вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу освіти є загальні збори (конференція) колективу закладу освіти, які скликаються не рідше одного разу на рік та формуються з уповноважених представників усіх учасників освітнього процесу (їх органів самоврядування - за наявності).
Інформація про час і місце проведення загальних зборів (конференції) колективу закладу освіти розміщується в закладі освіти та оприлюднюється на офіційному веб-сайті закладу освіти не пізніше ніж за місяць до їх проведення.
Загальні збори (конференція) колективу закладу освіти заслуховують щороку звіт керівника закладу освіти, оцінюють його діяльність і за результатами оцінки можуть ініціювати проведення позапланового інституційного аудиту закладу освіти.
Стаття 28. Учнівське самоврядування
1. У закладах освіти та їх структурних підрозділах може діяти учнівське самоврядування з метою формування та розвитку громадянських і соціальних компетентностей учнів, пов’язаних з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту, здорового способу життя тощо.
Учнівське самоврядування здійснюється учнями безпосередньо і через органи учнівського самоврядування.
Учні мають рівні права на участь в учнівському самоврядуванні, зокрема брати участь у роботі дорадчих (консультативних з певних питань), робочих (робочих групах тощо) та інших органів учнівського самоврядування, а також вільно обирати та бути обраними до виборних органів учнівського самоврядування.
2. Учнівське самоврядування може здійснюватися на рівні класу, пансіону (у разі його наявності) та іншого структурного підрозділу закладу освіти.
Органи учнівського самоврядування утворюються за ініціативою учнів та можуть бути одноособовими, колегіальними, а також можуть мати різноманітні форми і назви.
3. Керівник закладу освіти сприяє та створює умови для діяльності органів учнівського самоврядування.
4. Інші учасники освітнього процесу не повинні перешкоджати і втручатися в діяльність органів учнівського самоврядування.
5. З питань захисту честі, гідності та/або прав учнів закладу освіти керівник учнівського самоврядування має право на невідкладний прийом керівником закладу освіти. Керівник закладу освіти зобов’язаний розглянути усну чи письмову вимогу керівника учнівського самоврядування про усунення порушень щодо честі, гідності чи прав учня закладу освіти та вжити заходів відповідно до правил внутрішнього розпорядку та/або законодавства.
Органи учнівського самоврядування мають право, але не зобов’язані вести протоколи чи будь-які інші документи, що стосуються їх діяльності.
6. Органи учнівського самоврядування мають право:
брати участь в обговоренні питань удосконалення освітнього процесу, науково-дослідної роботи, організації дозвілля, оздоровлення, побуту та харчування;
проводити за погодженням з керівником закладу освіти організаційні, просвітницькі, наукові, спортивні, оздоровчі та інші заходи та/або ініціювати їх проведення перед керівництвом закладу освіти;
брати участь у заходах (процесах) із забезпечення якості освіти відповідно до процедур внутрішньої системи забезпечення якості освіти;
захищати права та інтереси учнів, які здобувають освіту у цьому закладі;
вносити пропозиції до плану роботи закладу освіти, змісту освітніх і навчальних програм.
7. Діяльність органів учнівського самоврядування не повинна призводити до порушення законодавства, установчих документів закладу освіти, правил внутрішнього розпорядку, прав та законних інтересів інших учасників освітнього процесу.
8. Засади учнівського самоврядування визначаються цим Законом та положенням про учнівське самоврядування закладу освіти (у разі його наявності), що приймається вищим колегіальним органом учнівського самоврядування цього закладу освіти.
У своїй діяльності органи учнівського самоврядування керуються законодавством, правилами внутрішнього розпорядку та положенням про учнівське самоврядування закладу освіти (у разі його наявності), що затверджується загальними зборами уповноважених представників класів закладу освіти.
9. Рішення органу учнівського самоврядування виконується учнями на добровільних засадах.
Стаття 29. Органи самоврядування працівників закладу освіти
1. Вищим органом громадського самоврядування працівників закладу є загальні збори трудового колективу закладу освіти.
 
199. Порядок та періодичність скликання (не менш як один раз на рік), порядок прийняття рішень, чисельність, склад загальних зборів трудового колективу, інші питання діяльності, що не врегульовані законодавством, визначаються статутом і колективним договором (у разі наявності) закладу освіти.
 
200. 2. Загальні збори трудового колективу:
 
201. розглядають та схвалюють проект колективного договору;
 
202. затверджують правила внутрішнього трудового розпорядку;
 
203. визначають порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії з трудових спорів;
обирають комісію з трудових спорів.
Загальні збори трудового колективу можуть утворювати комісію з питань охорони праці та здійснювати інші повноваження, визначені законодавством.
3. Рішення загальних зборів трудового колективу підписуються головуючим на засіданні та секретарем.
Рішення загальних зборів трудового колективу, прийняті у межах їх повноважень, є обов’язковими до виконання всіма працівниками закладу освіти.
Стаття 30. Органи батьківського самоврядування закладу освіти
1. Батьківське самоврядування - право батьків учнів як безпосередньо, так і через органи батьківського самоврядування, колективно вирішувати окремі питання організації освітнього процесу в закладі освіти, захисту прав та інтересів учнів, організації їх дозвілля та оздоровлення, брати участь у громадському нагляді (контролі) в межах повноважень, визначених цим Законом та статутом закладу освіти.
2. Батьки мають право створювати різні органи батьківського самоврядування (в межах класу, закладу освіти, за інтересами тощо).
3. Батьки можуть розглядати будь-які питання і приймати рішення, крім тих, що відносяться до компетенції інших органів управління чи органів громадського самоврядування закладу освіти.
4. Рішення органу батьківського самоврядування виконується батьками виключно на добровільних засадах.
Рішення органу батьківського самоврядування з питань організації освітнього процесу та/або діяльності закладу освіти можуть бути реалізовані виключно рішенням керівника закладу освіти та за умови, що таке рішення не суперечить законодавству.
Рішення, заходи та форми батьківського самоврядування не повинні призводити до надання іншим учасникам освітнього процесу привілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками, порушувати їх права та/або законні інтереси, а також не можуть бути підставою для прийняття управлінських рішень, що не відповідають законодавству.
5. Органи батьківського самоврядування мають право, але не зобов’язані, оформляти свої рішення відповідними протоколами.
6. Працівники закладів освіти не мають права втручатися в діяльність батьківського самоврядування, а також збирати чи зберігати протоколи засідань органів батьківського самоврядування.
 
204. Розділ V
ЗАКЛАД ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ
ОСВІТИ ТА УПРАВЛІННЯ НИМ
Стаття 31. Заклад загальної середньої освіти
1. Юридична особа має статус закладу загальної середньої освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність, що здійснюється на одному чи декількох рівнях повної загальної середньої освіти.
Заклад загальної середньої освіти має право набувати майнові та немайнові права, нести обов’язки, виступати стороною у судовому процесі, мати у власності кошти та інше майно відповідно до законодавства.
Заклад загальної середньої освіти має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки у фінансових установах та може мати бланки, печатки та штампи із своїм найменуванням та символікою.
Заклад освіти провадить освітню діяльність на певному рівні повної загальної середньої освіти за умови наявності відповідної ліцензії, виданої в установленому законодавством порядку.
Заклади освіти мають право проводити інноваційну діяльність та можуть укладати з цією метою відповідні договори про співпрацю з іншими закладами освіти (науковими установами), підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами.
 
205. 2. Заклад загальної середньої освіти за формою власності може бути:
 
206. державним - заснованим розпорядчим актом органу державної влади;
 
207. комунальним - заснованим розпорядчим актом сільської, селищної, міської, районної, обласної ради;
 
208. приватним - заснованим рішенням фізичної та/або юридичної особи приватного права;
 
209. корпоративним - заснованим шляхом укладення засновницького договору кількома засновниками різних форм власності на засадах державно-приватного партнерства.
 
210. 3. Заклади загальної середньої освіти незалежно від форми власності мають рівні права і обов’язки у провадженні освітньої діяльності відповідно до законодавства.
Права і обов’язки закладів загальної середньої освіти реалізуються через їх органи управління відповідно до законодавства та установчих документів.
4. Заклади загальної середньої освіти можуть мати у своєму складі внутрішні структурні підрозділи, зокрема:
дошкільний підрозділ;
початкову школу (у складі гімназії або ліцею);
гімназію (у складі ліцею);
позашкільний підрозділ;
пансіон;
інші внутрішні структурні підрозділи.
Заклад загальної середньої освіти може мати у своєму складі територіально відокремлений структурний підрозділ (філію).
5. Структурний підрозділ діє відповідно до установчих документів закладу загальної середньої освіти та на підставі положення про нього, затвердженого керівником закладу загальної середньої освіти.
6. Заклад загальної середньої освіти може входити до складу освітнього округу, а також мати статус опорного. Положення про освітній округ і опорний заклад освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
211. 7. Відносини між закладами загальної середньої освіти та політичними партіями (об’єднаннями) і релігійними організаціями регулюються статтею 31 Закону України «Про освіту».
 
212. Стаття 32. Утворення, реорганізація, ліквідація та перепрофілювання закладу загальної середньої освіти
1. Рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти приймає його засновник (засновники).
Мережа закладів загальної середньої освіти формується відповідно до законодавства та з урахуванням соціально-економічної та демографічної ситуації, а також відповідно до культурно-освітніх та інших потреб територіальної громади та/або суспільства.
З метою задоволення духовних потреб громадян приватні заклади освіти, зокрема засновані релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, мають право визначати релігійну спрямованість своєї освітньої діяльності.
Під час утворення закладу загальної середньої освіти засновник зобов’язаний враховувати вимоги ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти.
 
213. 2. У разі реорганізації чи ліквідації закладу загальної середньої освіти засновник зобов’язаний забезпечити учням можливість продовжити здобуття загальної середньої освіти на відповідному рівні освіти.
 
214. 3. Заклади загальної середньої освіти можуть бути передані засновниками у комунальну чи державну власність відповідно до законодавства.
4. Порядок утворення, реорганізації, ліквідації чи перепрофілювання (зміни типу) корпоративного закладу загальної середньої освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 33. Установчі документи закладу загальної середньої освіти
1. Установчими документами закладу загальної середньої освіти є рішення засновника (засновників) про його утворення та статут, а також у випадках, визначених цим Законом, засновницький договір, укладений між засновниками закладу.
2. Статут закладу загальної середньої освіти затверджується засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом та має містити інформацію про:
 
215. повне та скорочене найменування;
статус, форму власності, організаційно-правову форму та тип закладу;
місцезнаходження;
структурні підрозділи закладу;
систему управління закладом, права та обов’язки його органів управління, порядок прийняття ними рішень;
мету, завдання, принципи діяльності;
мови, що використовуються в освітньому процесі;
джерела надходження і порядок використання коштів і майна;
інші положення, що визначають функції закладу загальної середньої освіти відповідно до законодавства.
Статут може містити інші положення з питань, передбачених цим Законом та/або з тих, що не врегульовані законодавством, у тому числі що стосуються особливостей утворення і діяльності закладу загальної середньої освіти.
 
216. Положення статуту не повинні суперечити законодавству.
 
217. 3. Засновники корпоративного закладу загальної середньої освіти укладають засновницький договір про утворення закладу та його структурних підрозділів.
 
218. 4. Засновницький договір має містити інформацію про:
засновників;
повне найменування закладу загальної середньої освіти та порядок затвердження його статуту;
права, обов’язки, порядок взаємодії засновників;
особливості організації освітнього процесу в закладі загальної середньої освіти та його структурних підрозділах;
порядок підвезення учнів і педагогічних працівників до місця навчання, роботи та у зворотному напрямку (у разі потреби);
організацію харчування учнів;
належне забезпечення освітнього простору у закладі загальної середньої освіти та його структурних підрозділах;
особливості управління закладом загальної середньої освіти та його рухомим і нерухомим майном.
Засновницький договір може врегульовувати інші питання співпраці засновників, діяльності закладу загальної середньої освіти та його структурних підрозділів.
Стаття 34. Найменування закладу загальної середньої освіти
1. Повне найменування закладу загальної середньої освіти включає інформацію про його тип, територіальну приналежність (найменування адміністративно-територіальної одиниці за його місцезнаходженням) та організаційно-правову форму (для приватних і корпоративних закладів).
 
219. 2. Повне найменування закладу загальної середньої освіти може додатково містити інформацію про власну назву, номер закладу чи найменування засновника (засновників), а також присвоєне відповідно до вимог законодавства ім’я (псевдонім) суспільно-політичного і громадського діяча, захисника Вітчизни, діяча науки, освіти, культури та інших сфер суспільного життя.
 
220. Повне найменування закладу загальної середньої освіти може містити інформацію про поглиблене вивчення окремих навчальних предметів.
 
221. Стаття 35. Типи закладів освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти
 
222. 1. Здобуття повної загальної середньої освіти на певному рівні забезпечують:
 
223. початкова школа - заклад освіти Іступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує здобуття початкової освіти;
 
224. гімназія - заклад середньої освіти ІІ ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує здобуття базової середньої освіти;
 
225. ліцей - заклад середньої освіти ІІІ ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує здобуття профільної середньої освіти.
 
226. Початкова школа, гімназія і ліцей можуть функціонувати як окремі юридичні особи або як структурні підрозділи іншого закладу освіти (зокрема закладу загальної середньої освіти І-ІІ, ІІ-ІІІ чи І-ІІІ ступенів). Ліцеї функціонують, як правило, як самостійні юридичні особи.
 
227. Заклад загальної середньої освіти, що реалізує освітні програми на декількох рівнях загальної середньої освіти, має тип закладу вищого рівня, на якому провадиться освітня діяльність.
 
228. 2. Здобуття повної загальної середньої освіти забезпечують також спеціальні заклади загальної середньої освіти:
спеціальна школа - заклад загальної середньої освіти для осіб з особливими освітніми потребами, зумовленими порушеннями інтелектуального розвитку, фізичними та/або сенсорними порушеннями;
санаторна школа - заклад загальної середньої освіти для осіб, які потребують профілактичного лікування (за відповідним профілем);
навчально-реабілітаційний центр - заклад загальної середньої освіти для осіб з особливими освітніми потребами, зумовленими складними порушеннями розвитку.
Зазначені заклади освіти можуть функціонувати на одному і на декількох рівнях загальної середньої освіти.
Положення про спеціальні заклади загальної середньої освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України.
3. Здобуття загальної середньої освіти також можуть забезпечувати заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та інші заклади освіти, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти.
 
229. 4. До виконання закладом загальної середньої освіти освітньої програми може залучатися міжшкільний ресурсний центр, положення про який затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
230. 5. У системі спеціалізованої освіти здобуття повної загальної середньої освіти забезпечують заклади спеціалізованої освіти:
спеціалізована мистецька школа (школа з пансіоном) - заклад спеціалізованої освіти І-ІІІ або ІІ-ІІІ ступенів мистецького профілю;
спортивна школа (ліцей з пансіоном) -заклад спеціалізованої освіти І-ІІІ або ІІ-ІІІ ступенів спортивного профілю;
військовий (військово-морський) ліцей, ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою - заклад спеціалізованої освіти ІІ-ІІІ або ІІІ ступенів військового профілю для осіб з 13 років;
науковий ліцей (науковий ліцей з пансіоном) - заклад спеціалізованої освіти ІІ-ІІІ або ІІІ ступеня наукового профілю;
професійний коледж (коледж) спортивного профілю - заклад спеціалізованої освіти спортивного профілю;
коледж мистецького спрямування - заклад спеціалізованої освіти, який забезпечує здобуття фахової передвищої мистецької освіти;
інші заклади спеціалізованої освіти, визначені законодавством.
 
231. Положення про заклади спеціалізованої освіти (крім військового (військово-спортивного) профілю) затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідній сфері.
 
232. Положення про заклади спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю затверджуються органами державної влади, до сфери управління яких належать такі заклади освіти.
 
233. Визначення типу та перепрофілювання (зміна типу) закладу спеціалізованої освіти здійснюється згідно з положеннями про спеціалізовані заклади відповідного спрямування.
Заклади спеціалізованої освіти зобов’язані забезпечувати досягнення учнями результатів навчання, визначених відповідними стандартами повної загальної середньої та спеціалізованої освіти.
Стаття 36. Система управління закладом загальної середньої освіти
1. Управління закладом загальної середньої освіти здійснюють:
засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган;
керівник закладу освіти;
педагогічна рада;
вищий колегіальний орган громадського самоврядування закладу освіти.
 
234. 2. Органи громадського самоврядування та піклувальна рада мають право брати участь в управлінні закладом загальної середньої освіти у порядку та межах, визначених Законом України «Про освіту», цим Законом та його установчими документами.
 
235. Стаття 37. Засновник (засновники) закладу загальної середньої освіти
 
236. 1. Права та обов’язки засновника (засновників) закладу загальної середньої освіти визначаються цим Законом, Законом України «Про освіту» та іншими законами.
 
237. 2. Засновник закладу загальної середньої освіти або уповноважений ним орган (посадова особа):
 
238. затверджує статут (його нову редакцію), укладає засновницький договір у випадках, визначених законом;
 
239. затверджує положення про конкурс на посаду керівника закладу загальної середньої освіти та склад конкурсної комісії;
 
240. приймає рішення про проведення конкурсу на посаду керівника закладу загальної середньої освіти;
 
241. затверджує за поданням закладу загальної середньої освіти стратегію і перспективний план його розвитку;
 
242. фінансує виконання перспективного плану розвитку закладу загальної середньої освіти (крім приватних та корпоративних закладів загальної середньої освіти);
 
243. створює та ліквідує структурні підрозділи у заснованих ним закладах загальної середньої освіти;
 
244. здійснює контроль за використанням закладом загальної середньої освіти публічних коштів;
 
245. здійснює контроль за недопущенням привілеїв чи обмежень (дискримінації) за ознаками віку, статі, раси, кольору шкіри, стану здоров’я, інвалідності, особливих освітніх потреб, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, місця проживання, мови спілкування, походження, сімейного, соціального та майнового стану, складних життєвих обставин, наявності судимості та іншими ознаками;
 
246. затверджує кошторис закладу загальної середньої освіти, у тому числі обсяг коштів, що передбачається на підвищення кваліфікації вчителів, та контролює його виконання;
 
247. реалізує інші права, передбачені цим та іншими законами.
 
248. 3. Засновник закладу загальної середньої освіти зобов’язаний забезпечити:
 
249. утримання та розвиток матеріально-технічної бази заснованого ним закладу загальної середньої освіти на рівні, достатньому для виконання вимог державних стандартів, ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти, вимог законодавства щодо охорони праці, безпеки життєдіяльності, пожежної безпеки тощо;
 
250. дотримання принципів універсального дизайну та/або розумного пристосування під час проектування, будівництва та реконструкції будівель, споруд, приміщень закладів загальної середньої освіти;
 
251. можливість учнів продовжити навчання на відповідному рівні освіти у разі реорганізації чи ліквідації закладу загальної середньої освіти;
 
252. оприлюднення всієї публічної інформації відповідно до вимог Законів України «Про освіту», «Про доступ до публічної інформації» та «Про відкритість використання публічних коштів».
 
253. 4. Засновники державних та комунальних закладів загальної середньої освіти не можуть делегувати керівникам, педагогічним чи піклувальним радам, органам громадського самоврядування закладів загальної середньої освіти власні повноваження, визначені цим Законом та Законом України «Про освіту».
 
254. Стаття 38. Керівник закладу загальної середньої освіти
 
255. 1. Керівником закладу загальної середньої освіти може бути особа, яка є громадянином України, вільно володіє державною мовою, має вищу освіту ступеня не нижче магістра (спеціаліста), стаж педагогічної та/або науково-педагогічної роботи не менше трьох років, організаторські здібності, стан фізичного і психічного здоров’я, що не перешкоджає виконанню професійних обов’язків.
 
256. Повноваження та відповідальність керівника закладу загальної середньої освіти визначаються законом та установчими документами закладу освіти.
 
257. 2. Не може обіймати посаду керівника закладу загальної середньої освіти особа, яка:
 
258. 1) є недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена;
 
259. 2) має судимість за вчинення злочину;
 
260. 3) позбавлена права обіймати відповідну посаду;
 
261. 4) за рішенням суду визнана винною у вчиненні корупційного правопорушення;
 
262. 5) за рішенням суду визнана винною у вчиненні правопорушення, пов’язаного з корупцією;
 
263. 6) підпадає під заборону, встановлену Законом України «Про очищення влади»;
 
264. 7) не пройшла конкурсного відбору відповідно до цього Закону.
 
265. 3. Керівник закладу загальної середньої освіти має право:
 
266. діяти від мені закладу без довіреності та представляти заклад у відносинах з іншими особами;
 
267. підписувати документи з питань освітньої, фінансово-господарської та іншої діяльності закладу;
 
268. приймати рішення щодо діяльності закладу в межах повноважень, визначених законодавством та строковим трудовим договором, у тому числі розпоряджатися в установленому порядку майном закладу та його коштами;
 
269. призначати на посаду, переводити на іншу посаду та звільняти з посади працівників закладу освіти, визначати їх посадові обов’язки, заохочувати та притягати до дисциплінарної відповідальності, а також вирішувати інші питання, пов’язані з трудовими відносинами, відповідно до вимог законодавства;
 
270. визначати режим роботи закладу;
 
271. ініціювати перед засновником або уповноваженим ним органом питання щодо створення або ліквідації структурних підрозділів;
 
272. видавати відповідно до своєї компетенції накази і контролювати їх виконання;
 
273. укладати угоди (договори, контракти) з фізичними та/або юридичними особами відповідно до своєї компетенції;
 
274. ініціювати проведення зовнішнього моніторингу якості освіти та/або освітньої діяльності закладу, позапланового інституційного аудиту та/або громадської акредитації закладу;
 
275. приймати рішення з інших питань діяльності закладу освіти.
 
276. 4. Керівник закладу загальної середньої освіти зобов’язаний:
 
277. виконувати цей Закон, Закон України «Про освіту» та інші акти законодавства, а також забезпечувати та контролювати їх виконання працівниками, зокрема в частині організації освітнього процесу державною мовою;
 
278. планувати та організовувати діяльність закладу загальної середньої освіти;
 
279. розробляти проект кошторису та подавати його засновнику або уповноваженому ним органу на затвердження;
 
280. надавати щороку засновнику пропозиції щодо обсягу коштів, необхідних на підвищення кваліфікації педагогічних працівників;
 
281. організовувати фінансово-господарську діяльність закладу загальної середньої освіти в межах затвердженого кошторису;
 
282. забезпечувати розроблення та виконання стратегії і перспективного плану розвитку закладу загальної середньої освіти;
 
283. затверджувати посадові обов’язки працівників закладу загальної середньої освіти;
 
284. організовувати освітній процес та видачу документів про освіту;
 
285. затверджувати освітню (освітні) програму (програми) закладу загальної середньої освіти відповідно до цього Закону;
 
286. створювати умови для реалізації прав та обов’язків усіх учасників освітнього процесу, в тому числі реалізації академічних свобод педагогічних працівників, індивідуальної освітньої траєкторії та/або індивідуальної програми розвитку учнів, формування у разі потреби індивідуального навчального плану;
 
287. затверджувати положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти в закладі загальної середньої освіти, забезпечити її створення та функціонування;
 
288. забезпечувати розроблення, затвердження, виконання та моніторинг виконання індивідуальної програми розвитку учня;
 
289. контролювати виконання освітньої програми педагогічними працівниками та учнями;
 
290. забезпечувати здійснення контролю за досягненням учнями результатів навчання, визначених державними стандартами повної загальної середньої освіти, індивідуальною програмою розвитку дитини, індивідуальним навчальним планом;
 
291. створювати необхідні умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами;
 
292. сприяти проходженню сертифікації педагогічними працівниками;
 
293. створювати умови для здійснення дієвого та відкритого громадського нагляду (контролю) за діяльністю закладу загальної середньої освіти;
 
294. сприяти та створювати умови для діяльності органів самоврядування закладу загальної середньої освіти;
 
295. формувати засади здорового способу життя учнів та працівників закладу загальної середньої освіти;
 
296. створювати у закладі загальної середньої освіти безпечне освітнє середовище, в тому числі забезпечувати умови для захисту учнів та педагогічних працівників від будь-яких форм фізичного або психологічного насильства на території закладу загальної середньої освіти;
 
297. організовувати харчування та сприяти медичному обслуговуванню учнів;
 
298. забезпечувати відкритість і прозорість діяльності закладу загальної середньої освіти, зокрема шляхом оприлюднення публічної інформації відповідно до вимог Законів України «Про освіту», «Про доступ до публічної інформації» та «Про відкритість використання публічних коштів» та інших законів України;
 
299. забезпечувати дотримання вимог щодо охорони дитинства, охорони праці, санітарно-протиепідемічних, санітарно-гігієнічних та протипожежних норм і правил, вимог техніки безпеки;
 
300. здійснювати зарахування, переведення, відрахування учнів, а також їх заохочення та притягнення до відповідальності відповідно до вимог законодавства;
 
301. організовувати документообіг, бухгалтерський облік та звітність відповідно до законодавства.
 
302. звітувати щороку про свою роботу на загальних зборах (конференції) колективу;
 
303. виконувати інші обов’язки, покладені на нього законодавством, засновником, установчими документами закладу загальної середньої освіти, колективним договором (у разі наявності) та строковим трудовим договором.
 
304. Керівник закладу загальної середньої освіти, крім приватного закладу загальної середньої освіти, зобов’язаний протягом першого року після призначення на посаду пройти курс підвищення кваліфікації з управлінської діяльності обсягом не менше 90 навчальних годин.
 
305. 5. Керівник закладу загальної середньої освіти має права та обов’язки педагогічного працівника, визначені Законом України «Про освіту», та несе відповідальність за виконання обов’язків, визначених законодавством, установчими документами закладу і строковим трудовим договором.
 
306. Стаття 39. Обрання, призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу загальної середньої освіти
 
307. 1. Керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти обирається на посаду за результатами конкурсу, що проводиться відповідно до вимог цього Закону та положення про конкурс, затвердженого засновником або уповноваженим ним органом (посадовою особою).
 
308. Керівник приватного, корпоративного закладу загальної середньої освіти обирається та призначається на посаду засновником (засновниками) відповідно до установчих документів закладу.
 
309. 2. Рішення про проведення конкурсу приймається засновником державного чи комунального закладу загальної середньої освіти або уповноваженим ним органом (посадовою особою):
 
310. одночасно з прийняттям рішення про утворення нового закладу загальної середньої освіти;
 
311. не менше ніж за два місяці до завершення строкового трудового договору, укладеного з керівником закладу загальної середньої освіти;
 
312. не пізніше десяти робочих днів з дня дострокового припинення договору, укладеного з керівником відповідного закладу загальної середньої освіти, чи визнання попереднього конкурсу таким, що не відбувся.
 
313. 3. Оголошення про проведення конкурсу оприлюднюється на офіційному веб-сайті засновника та на офіційному веб-сайті закладу освіти (у разі його наявності) наступного робочого дня з дня прийняття рішення про проведення конкурсу та повинне містити:
 
314. найменування і місцезнаходження закладу;
 
315. найменування посади та умови оплати праці;
 
316. кваліфікаційні вимоги до керівника закладу відповідно до цього Закону;
 
317. вичерпний перелік, кінцевий строк і місце подання документів для участі у конкурсі;
 
318. дату та місце початку конкурсного відбору, етапи його проведення та тривалість;
 
319. прізвище та ім’я, номер телефону та адресу електронної пошти особи, уповноваженої надавати інформацію про конкурс та приймати документи для участі у конкурсі.
 
320. 4. Для проведення конкурсу засновник формує та затверджує конкурсну комісію, чисельність якої повинна становити від 6 до 15 осіб, до складу якої на паритетних засадах входять представники:
 
321. засновника (посадові особи органу державної влади чи депутати відповідного представницького органу місцевого самоврядування (не більше однієї особи від однієї фракції чи групи);
 
322. відповідної місцевої державної адміністрації чи територіального органу центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти (державні службовці);
 
323. інститутів громадянського суспільства (зокрема громадських об’єднань керівників закладів освіти, професійних об’єднань педагогічних працівників, а також експертів, фахівців у сфері загальної середньої освіти тощо).
 
324. Вимоги до членів конкурсної комісії та порядок її формування визначаються положенням про конкурс на посаду керівника закладу загальної середньої освіти.
 
325. До складу конкурсної комісії не може бути включена особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена, особа, яка має судимість або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, є близькою особою учасника конкурсу або особою, яка може мати конфлікт інтересів відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
 
326. До участі в роботі конкурсної комісії з правом дорадчого голосу можуть залучатися представники органів громадського самоврядування закладу освіти, на посаду керівника якого оголошено конкурс.
 
327. Члени конкурсної комісії зобов’язані:
 
328. брати участь у роботі конкурсної комісії та голосувати з питань порядку денного;
 
329. заявляти самовідвід за умови наявності чи настання підстав, передбачених цією статтею, що унеможливлюють його участь у складі конкурсної комісії.
 
330. Конкурсна комісія є повноважною за умови присутності на її засіданні не менше двох третин її затвердженого складу. Конкурсна комісія приймає рішення більшістю голосів від її затвердженого складу. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови конкурсної комісії.
 
331. Рішення конкурсної комісії оформляється протоколом, який підписується усіма присутніми членами конкурсної комісії та оприлюднюється на офіційному веб-сайті засновника протягом наступного робочого дня з дня проведення засідання конкурсної комісії.
 
332. Конкурсна комісія та її члени діють на засадах неупередженості, об’єктивності, незалежності, недискримінації, відкритості, прозорості, доброчесності. Не допускається будь-яке втручання в діяльність конкурсної комісії, тиск на членів комісії та учасників конкурсу.
 
333. 5. Для участі у конкурсі повинні бути подані такі документи:
 
334. заява про участь у конкурсі з наданням згоди на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»;
 
335. автобіографія та/або резюме (за вибором учасника конкурсу);
 
336. копія паспорта громадянина України;
 
337. копія документа про вищу освіту (з додатком, що є його невід’ємною частиною) не нижче освітнього ступеня магістра (спеціаліста);
 
338. посвідчення щодо вільного володіння державною мовою;
 
339. копія трудової книжки чи інших документів, що підтверджують стаж педагогічної (науково-педагогічної) роботи не менше трьох років на момент їх подання;
 
340. довідка про відсутність судимості;
 
341. довідка про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду;
 
342. мотиваційний лист, складений у довільній формі.
 
343. Особа може надати інші документи, які можуть підтверджувати її професійні та/або моральні якості.
 
344. Визначені у цьому пункті документи подаються особисто (або уповноваженою згідно з довіреністю особою) до конкурсної комісії у визначений в оголошенні строк, що може становити від 20 до 30 календарних днів з дня оприлюднення оголошення про проведення конкурсу.
 
345. Уповноважена особа приймає документи за описом, копію якого надає особі, яка їх подає.
 
346. 6. Протягом п’яти робочих днів з дня завершення строку подання документів для участі в конкурсі конкурсна комісія:
 
347. перевіряє подані документи щодо відповідності установленим вимогам;
 
348. приймає рішення про допущення та/або недопущення до участі у конкурсі;
 
349. оприлюднює на офіційному веб-сайті засновника перелік осіб, допущених до участі у конкурсному відборі (далі - кандидати).
 
350. До участі у конкурсі не можуть бути допущені особи, які:
 
351. не можуть обіймати посаду керівника закладу загальної середньої освіти відповідно до цього Закону;
 
352. подали не всі документи, визначені цим Законом, для участі в конкурсі;
 
353. подали документи після завершення строку їх подання.
 
354. 7. Засновник зобов’язаний організувати та забезпечити ознайомлення кандидатів із закладом загальної середньої освіти, його трудовим колективом та представниками органів громадського самоврядування такого закладу не пізніше п’яти робочих днів до початку проведення конкурсного відбору.
 
355. 8. Конкурсний відбір переможця конкурсу здійснюється за результатами:
 
356. перевірки знання законодавства у сфері загальної середньої освіти, зокрема цього Закону, Закону України «Про освіту» та інших нормативно-правових актів у сфері загальної середньої освіти;
 
357. перевірки професійних компетентностей шляхом письмового виконання ситуаційного завдання;
 
358. публічної та відкритої презентації державною мовою перспективного плану розвитку закладу загальної середньої освіти, а також надання відповідей на запитання членів конкурсної комісії в межах змісту конкурсного випробування.
 
359. Перелік питань для перевірки знання законодавства у сфері загальної середньої освіти затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
360. Форма перевірки знання законодавства (письмове чи комп’ютерне тестування), зразок ситуаційного завдання та критерії їх оцінювання визначаються у положенні про конкурс на посаду керівника закладу загальної середньої освіти.
 
361. Засновник зобов’язаний забезпечити відеофіксацію та (у разі можливості) відеотрансляцію конкурсного відбору з подальшим оприлюдненням на своєму офіційному веб-сайті відеозапису протягом одного робочого дня з дня його проведення.
 
362. 9. Конкурсна комісія протягом двох робочих днів з дня завершення конкурсного відбору визначає переможця конкурсу та оприлюднює результати конкурсу на офіційному веб-сайті засновника.
 
363. За результатами конкурсних випробувань конкурсна комісія визначає переможця конкурсу або визнає конкурс таким, що не відбувся.
 
364. Не може бути визнано переможцем конкурсу особу, яка не може обіймати посаду керівника закладу загальної середньої освіти відповідно до цього Закону.
 
365. Загальна тривалість конкурсу не може перевищувати двох місяців з дня його оголошення.
 
366. 10. Конкурсна комісія визнає конкурс таким, що не відбувся, якщо:
 
367. відсутні заяви про участь у конкурсі;
 
368. до участі у конкурсі не допущено жодного кандидата;
 
369. жоден з кандидатів не визначений переможцем конкурсу.
 
370. У разі визнання конкурсу таким, що не відбувся, проводиться повторний конкурс.
 
371. 11. Протягом трьох робочих днів з дня оприлюднення рішення про переможця конкурсу посадова особа засновника (голова відповідної ради чи керівник державного органу) або керівник уповноваженого ним органу (структурного підрозділу з питань освіти) призначає переможця конкурсу на посаду та укладає з ним строковий трудовий договір.
 
372. Не може бути укладено трудовий договір з особою, яка не може обіймати посаду керівника закладу загальної середньої освіти відповідно до цього Закону.
 
373. 12. Трудовий договір укладається на шість років на підставі рішення конкурсної комісії. Після закінчення строку, на який укладено строковий трудовий договір, трудові відносини припиняються та не можуть бути продовжені на невизначений строк.
 
374. З особою, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше, укладається трудовий договір строком на два роки. Після закінчення строку дії такого строкового трудового договору та за умови його належного виконання сторони мають право продовжити строк дії відповідного строкового трудового договору ще на чотири роки без проведення конкурсу.
 
375. Одна і та сама особа не може бути керівником відповідного закладу загальної середньої освіти більше ніж два строки підряд (крім тих, що розташовані у селах з одним закладом загальної середньої освіти). До першого шестирічного строку включається дворічний строк перебування на посаді керівника закладу загальної середньої освіти, призначеного вперше.
 
376. 13. Керівник закладу загальної середньої освіти звільняється з посади у зв’язку із закінченням строку трудового договору або достроково відповідно до вимог законодавства та умов укладеного трудового договору.
 
377. Припинення трудового договору у зв’язку із закінченням строку його дії або його дострокове розірвання здійснюється відповідною посадовою особою засновника (головою відповідної ради чи керівником державного органу) або керівником уповноваженого ним органу (структурного підрозділу з питань освіти) з підстав та у порядку, визначених законодавством про працю.
 
378. Підставами для дострокового звільнення керівника закладу загальної середньої освіти, які повинні бути передбачені у трудовому договорі, є:
 
379. порушення вимог цього Закону щодо мови освітнього процесу;
 
380. порушення вимог статей 30 і 31 Закону України «Про освіту»;
 
381. порушення прав учнів чи працівників, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
 
382. систематичне неналежне виконання інших обов’язків керівника, визначених цим Законом;
 
383. не усунення у визначений строк порушень вимог законодавства, виявлених під час інституційного аудиту чи позапланового заходу державного нагляду (контролю).
 
384. Стаття 40. Педагогічна рада
 
385. 1. Педагогічна рада є основним постійно діючим колегіальним органом управління закладу загальної середньої освіти (структурного підрозділу закладу професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (у разі його створення).
 
386. Повноваження педагогічної ради визначаються цим Законом, статутом закладу загальної середньої освіти чи положеннями про початкову школу, гімназію, ліцей як структурні підрозділи закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти.
 
387. 2. Педагогічна рада утворюється за наявності не менше трьох педагогічних працівників. Усі педагогічні працівники зобов’язані брати участь у засіданнях педагогічної ради. Головою педагогічної ради є керівник закладу загальної середньої освіти (структурного підрозділу, що забезпечує здобуття загальної середньої освіти, закладу професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти).
 
388. 3. Педагогічна рада:
 
389. схвалює перспективний план розвитку та річний план роботи;
 
390. схвалює освітню (освітні) програму (програми), зміни до неї (них) та оцінює результати її (їх) виконання;
 
391. схвалює правила внутрішнього розпорядку, положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти, що повинна включати систему та механізми забезпечення академічної доброчесності, порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності, види академічної відповідальності педагогічних працівників та учнів за конкретні порушення академічної доброчесності;
 
392. розглядає питання щодо вдосконалення і методичного забезпечення освітнього процесу;
 
393. приймає рішення щодо переведення учнів до наступного класу, їх відрахування, притягнення до відповідальності за невиконання обов’язків, а також щодо відзначення, морального та матеріального заохочення учнів та інших учасників освітнього процесу;
 
394. розглядає питання підвищення кваліфікації педагогічних працівників, розвитку їх творчої ініціативи, визначає заходи щодо підвищення кваліфікації педагогічних працівників, формує та затверджує річний план підвищення кваліфікації педагогічних працівників;
 
395. приймає рішення щодо визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічного працівника, отриманих ним поза закладами освіти, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою;
 
396. розглядає питання впровадження в освітній процес найкращого педагогічного досвіду та інновацій, участі в дослідницькій, експериментальній, інноваційній діяльності, співпраці з іншими закладами освіти, науковими установами, фізичними та юридичними особами, які сприяють розвитку освіти;
 
397. може ініціювати проведення позапланового інституційного аудиту, громадської акредитації, зовнішнього моніторингу якості освіти та/або освітньої діяльності закладу загальної середньої освіти;
 
398. розглядає інші питання, віднесені законом та/або статутом закладу освіти до її повноважень.
 
399. 4. Засідання педагогічної ради є правоможним, якщо на ньому присутні не менше двох третин її складу. Рішення з усіх питань приймаються більшістю голосів від її складу. У разі рівного розподілу голосів голос голови педагогічної ради є визначальним. Рішення педагогічної ради оформлюються протоколом її засідання, підписуються головою та секретарем педагогічної ради.
 
400. 5. Рішення педагогічної ради, прийняті в межах її повноважень, вводяться в дію наказами керівника закладу освіти та є обов’язковими до виконання всіма учасниками освітнього процесу у закладі освіти.
 
401. Стаття 41. Піклувальна рада закладу (закладів) загальної середньої освіти
 
402. 1. Піклувальну раду може бути утворено за рішенням засновника або уповноваженого ним органу для одного чи кількох закладів загальної середньої освіти на визначений засновником строк.
 
403. 2. Піклувальна рада сприяє виконанню перспективних завдань розвитку закладу (закладів), залученню фінансових ресурсів для забезпечення його (їх) діяльності з основних напрямів розвитку і здійсненню контролю за їх використанням, ефективній взаємодії закладу (закладів) з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, громадськістю, громадськими об’єднаннями, юридичними та фізичними особами.
 
404. 3. Піклувальна рада:
 
405. аналізує та оцінює діяльність закладу загальної середньої освіти та його керівника;
 
406. розробляє пропозиції до стратегії та перспективного плану розвитку закладу загальної середньої освіти та аналізує стан їх виконання;
 
407. сприяє залученню додаткових джерел фінансування, що не заборонені законом;
 
408. проводить моніторинг виконання кошторису закладу освіти і вносить відповідні рекомендації та пропозиції, що є обов’язковими для розгляду керівником закладу загальної середньої освіти;
 
409. має право звернутися до центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти щодо проведення позапланового інституційного аудиту закладу освіти;
 
410. може вносити засновнику закладу освіти подання про заохочення керівника закладу освіти або притягнення його до дисциплінарної відповідальності з підстав, визначених законом;
 
411. здійснює інші повноваження, визначені установчими документами закладу освіти.
 
412. 4. Склад піклувальної ради формується засновником або уповноваженим ним органом з урахуванням пропозицій органів управління закладу освіти (закладів освіти), органів громадського самоврядування закладу освіти, депутатів відповідної місцевої ради.
 
413. До складу піклувальної ради не можуть входити учні та працівники закладу (закладів) освіти, для якого (яких) вона утворюється.
 
414. 5. Піклувальна рада є колегіальним органом. Засідання піклувальної ради є правоможним, якщо на ньому присутні не менше двох третин її затвердженого складу. Рішення з усіх питань приймаються більшістю голосів від її затвердженого складу. У разі рівного розподілу голосів голос голови піклувальної ради є визначальним. Рішення піклувальної ради оформлюються протоколом її засідання, підписуються головуючим на засіданні та секретарем.
 
415. 6. Члени піклувальної ради мають право брати участь у роботі колегіальних органів управління закладом загальної середньої освіти з правом дорадчого голосу.
 
416. 7. Піклувальна рада діє на підставі положення, затвердженого засновником закладу (закладів) загальної середньої освіти.
 
417. Розділ VІ
 
418. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ПОВНОЇ
 
419. ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
 
420. Стаття 42. Система забезпечення якості повної загальної середньої освіти
 
421. 1. Система забезпечення якості у сфері повної загальної середньої освіти формується відповідно до Закону України «Про освіту» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та включає такі складові:
 
422. систему забезпечення якості в закладах освіти (внутрішня система забезпечення якості освіти);
 
423. систему зовнішнього забезпечення якості освіти;
 
424. систему забезпечення якості в діяльності органів управління та установ, що здійснюють зовнішнє забезпечення якості освіти.
 
425. 2. Внутрішня система забезпечення якості освіти формується закладом освіти з урахуванням методичних рекомендацій, що розробляються центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти та затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
426. Методичні рекомендації з питань формування внутрішньої системи забезпечення якості освіти оприлюднюються на офіційних веб-сайтах центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки та центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти протягом 10 робочих днів з дня їх затвердження.
 
427. 3. Система зовнішнього забезпечення якості загальної середньої освіти та система забезпечення якості в діяльності органів управління та установ, що здійснюють зовнішнє забезпечення якості освіти у сфері загальної середньої освіти, визначаються Законом України «Про освіту» та цим Законом.
 
428. До органів управління та установ, що здійснюють у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими законами України, зовнішнє забезпечення якості освіти у сфері загальної середньої освіти належать центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи, спеціально уповноважені державою установи, що проводять зовнішнє незалежне оцінювання, їх регіональні відділення, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, акредитовані фахові об’єднання чи інші акредитовані юридичні особи, що здійснюють незалежне оцінювання якості освіти та освітньої діяльності закладів освіти.
 
429. Стаття 43. Забезпечення академічної доброчесності у сфері загальної середньої освіти
 
430. 1. Кожен учасник освітнього процесу в закладі освіти зобов’язаний дотримуватися академічної доброчесності.
 
431. 2. Система та механізми забезпечення академічної доброчесності в закладах освіти формуються відповідно до Закону України «Про освіту» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
 
432. 3. Керівник та педагогічні працівники закладу освіти забезпечують дотримання принципів академічної доброчесності в закладі освіти відповідно до своєї компетенції.
 
433. 4. Порушеннями академічної доброчесності у системі загальної середньої освіти є академічний плагіат, фабрикація, фальсифікація, списування, обман, хабарництво, необ’єктивне оцінювання, що визначені Законом України «Про освіту», а також такі форми обману, як:
 
434. надання педагогічними працівниками та іншими особами допомоги учням під час проходження ними підсумкового оцінювання (семестрового та річного), державної підсумкової атестації, зовнішнього незалежного оцінювання, не передбаченої умовами та/або процедурами їх проходження;
 
435. використання учнем під час контрольних заходів непередбачених допоміжних матеріалів та/або технічних засобів;
 
436. проходження процедури оцінювання результатів навчання замість інших осіб;
 
437. необ’єктивне оцінювання компетентностей педагогічних працівників під час атестації чи сертифікації.
 
438. 5. Педагогічні працівники, щодо яких встановлено факт порушення академічної доброчесності:
 
439. 1) не можуть бути залучені до проведення процедур атестації педагогічних працівників, акредитації освітніх програм, інституційного аудиту закладів освіти та інших процедур зовнішнього забезпечення якості освіти; учнівських олімпіад та інших змагань;
 
440. 2) не можуть бути допущені до позачергової атестації, що має на меті підвищення кваліфікаційної категорії або присвоєння педагогічного звання;
 
441. 3) не можуть отримувати будь-які види заохочення (премії, інші заохочувальні виплати, нагороди тощо) протягом одного року.
 
442. 6. Факт порушення академічної доброчесності враховується під час:
 
443. 1) вирішення питання про притягнення педагогічного працівника до дисциплінарної відповідальності;
 
444. 2) конкурсного відбору на посаду керівника закладу освіти.
 
445. 7. За порушення академічної доброчесності до учня може бути застосовано такі види академічної відповідальності:
 
446. 1) зауваження;
 
447. 2) повторне проходження підсумкового оцінювання;
 
448. 3) повторне проходження державної підсумкової атестації;
 
449. 4) повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми;
 
450. 5) позбавлення отриманих з порушеннями академічної доброчесності академічної стипендії, призових місць на учнівських змаганнях, турнірах, олімпіадах, конкурсах.
 
451. 8. Рішення про встановлення факту порушення педагогічним працівником академічної доброчесності та визначення виду академічної відповідальності приймає педагогічна рада за участю працівника та/або його законного представника.
 
452. 9. Рішення про академічну відповідальність здобувачів освіти приймає педагогічний працівник, який виявив порушення академічної доброчесності, або педагогічна рада закладу освіти відповідно до положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти.
 
453. Рішення про позбавлення учня академічної стипендії, призових місць на учнівських змаганнях, турнірах, олімпіадах, конкурсах, отриманих з порушеннями академічної доброчесності, приймає орган (посадова особа), який їх надав (присвоїв) у порядку, визначеному законодавством.
 
454. 10. Види академічної відповідальності, що можуть бути застосовані до учнів та педагогічних працівників, повинні бути співмірними із вчиненими порушеннями. За одне порушення може бути застосовано лише один з видів академічної відповідальності.
 
455. Рішення про притягнення до академічної відповідальності може бути оскаржене у порядку, визначеному положенням про внутрішню систему забезпечення якості освіти закладу освіти.
 
456. Стаття 44. Державні стандарти
 
457. 1. Державні стандарти розробляються і затверджуються за відповідними рівнями освіти: для початкової, базової середньої і профільної середньої освіти.
 
458. Державні стандарти містять опис вимог до результатів навчання учнів за освітніми галузями та загальний обсяг навчального навантаження учнів на відповідному рівні повної загальної середньої освіти.
 
459. Державні стандарти повинні передбачати вільне володіння державною мовою всіма учнями закладів освіти, які завершують здобуття повної загальної середньої освіти. У державних стандартах можуть бути окремо визначені обов’язкові результати навчання з української мови як державної для осіб, які належать до національних меншин чи корінних народів України, рідна мова яких не належить до однієї з українською мовної групи.
 
460. 2. Загальний обсяг навчального навантаження учнів на відповідному рівні визначається за роками навчання у формі базового навчального плану, який містить:
 
461. навчальне навантаження учнів за освітніми галузями;
 
462. обсяг та розподіл навчальних годин між освітніми галузями;
 
463. обсяг навчальних годин для вивчення навчальних предметів (інтегрованих курсів) за вибором.
 
464. 3. Виконання державних стандартів початкової, базової і профільної загальної середньої освіти є обов’язковим для закладів освіти, що забезпечують здобуття освіти на відповідному рівні.
 
465. 4. Державні стандарти розробляються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки та затверджуються Кабінетом Міністрів України і переглядаються не рідше одного разу на 12 років.
 
466. 5. Навчально-методичне забезпечення реалізації державних стандартів здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
467. Навчально-методичне забезпечення реалізації стандартів спеціалізованої освіти здійснюється центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідних сферах.
 
468. 6. До розроблення державних стандартів долучаються Національна академія наук України, Національна академія педагогічних наук України, органи із забезпечення якості освіти, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади загальної середньої освіти, академічні, галузеві науково-дослідні інститути, заклади освіти, інші науково-методичні та методичні установи, громадські об’єднання, у тому числі фахові організації (професійні асоціації), об’єднання роботодавців, незалежні установи оцінювання та забезпечення якості освіти, інші інститути громадянського суспільства, експерти.
 
469. 7. Заклад освіти зобов’язаний створити умови для виконання учнями вимог відповідних державних стандартів.
 
470. 8. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані забезпечити в межах повноважень створення умов для здобуття учнями повної загальної середньої освіти на рівні державних стандартів.
 
471. 9. Для забезпечення досягнення особами з особливими освітніми потребами результатів навчання, передбачених відповідним державним стандартом, до штату закладу освіти вводяться посади асистента вчителя та інші посади, необхідні для роботи з такими особами.
 
472. Стаття 45. Ліцензування освітньої діяльності
 
473. 1. Заклади освіти можуть провадити освітню діяльність на певному рівні повної загальної середньої освіти виключно на підставі відповідної ліцензії, що видається органом ліцензування відповідно до вимог Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та ліцензійними умовами.
 
474. 2. Органами ліцензування у сфері загальної середньої освіти є органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України.
 
475. 3. Рішення про видачу закладу освіти ліцензії приймаються органами ліцензування за місцем провадження освітньої діяльності окремо за кожним рівнем повної загальної середньої освіти із зазначенням місця (місць) провадження освітньої діяльності.
 
476. Ліцензія підтверджує спроможність закладу освіти провадити освітню діяльність на певному рівні повної загальної середньої освіти та в певному місці (місцях) провадження такої діяльності відповідно до ліцензійних умов.
 
477. 4. Ліцензійні умови повинні містити вичерпний перелік вимог до кадрового, навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення, обов’язкових до виконання для започаткування та під час провадження освітньої діяльності на кожному рівні повної загальної середньої освіти, вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії. Ліцензійні умови можуть містити особливі вимоги до провадження освітньої діяльності закладами спеціалізованої освіти.
 
478. До ліцензійних умов не можуть бути включені вимоги щодо:
 
479. визначення ліцензованого обсягу;
 
480. спеціалізованої освіти, що здобувається в рамках повної загальної середньої освіти;
 
481. якості освіти та освітньої діяльності.
 
482. 5. Ліцензію може бути анульовано з підстав і в порядку, визначеному Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
 
483. 6. Ліцензії підлягають переоформленню у разі зміни найменувань закладів освіти та/або їх реорганізації шляхом злиття чи приєднання.
 
484. Переоформлення ліцензії здійснюється без проведення процедури ліцензування шляхом внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У разі реорганізації закладів освіти шляхом злиття чи приєднання переоформлення ліцензії здійснюється на основі їх ліцензій.
 
485. Стаття 46. Інституційний аудит
 
486. 1. Інституційний аудит - це комплексна зовнішня перевірка та оцінювання освітніх і управлінських процесів закладу освіти, які повинні забезпечувати його ефективну роботу та сталий розвиток.
 
487. Інституційний аудит проводиться з метою оцінювання якості освітньої діяльності закладу освіти та визначення рекомендацій засновнику та закладу освіти щодо:
 
488. підвищення якості освітньої діяльності та вдосконалення внутрішньої системи забезпечення якості освіти;
 
489. приведення освітнього та управлінського процесів у відповідність з вимогами законодавства, зокрема ліцензійних умов.
 
490. 2. Інституційний аудит є плановим заходом, що проводиться центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальними органами не частіше одного разу на 10 років.
 
491. 3. Інституційний аудит проводиться працівниками центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальних органів відповідно до вимог цього Закону та у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. До інституційного аудиту можуть бути залучені інші фахівці (експерти) у сфері загальної середньої освіти.
 
492. Плани проведення інституційних аудитів формуються на підставі показників освітньої діяльності закладів, результатів навчання учнів та з урахуванням наявності (відсутності) ознак низької якості освітньої діяльності.
 
493. Критерії для визначення якості освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки за поданням центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти.
 
494. Інституційний аудит проводиться у позаплановому порядку в закладі освіти, який має низьку якість освітньої діяльності. Інституційний аудит може бути проведений у позаплановому порядку також за ініціативою засновника, керівника, педагогічної ради, загальних зборів трудового колективу або піклувальної ради закладу освіти.
 
495. 4. За результатами проведення інституційного аудиту засновнику та закладу освіти надаються:
 
496. висновок про якість освітньої та управлінської діяльності закладу освіти, внутрішню систему забезпечення якості освіти;
 
497. рекомендації щодо вдосконалення діяльності закладу освіти, а також приведення освітнього та управлінського процесів у відповідність із вимогами законодавства, зокрема ліцензійними умовами.
 
498. У випадках, визначених законодавством, за результатами проведення інституційного аудиту може бути наданий висновок щодо можливості визначення закладу освіти як закладу спеціалізованої освіти наукового профілю.
 
499. 5. Керівник закладу освіти має право подати до центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти обґрунтовані заперечення щодо висновку та рекомендацій протягом п’яти робочих днів з дня їх отримання. Заперечення повинні бути розглянуті протягом 20 робочих днів з дня їх надходження.
 
500. 6. Висновок про якість освітньої та управлінської діяльності закладу та рекомендації щодо вдосконалення діяльності закладу освіти, уточнені за результатами розгляду заперечень, оприлюднюються на веб-сайтах закладу освіти (за наявності), засновника (крім засновника приватного закладу освіти) та органу, що проводив інституційний аудит, протягом трьох робочих днів з дня завершення розгляду заперечень.
 
501. 7. У разі виявлення невідповідності освітньої діяльності закладу освіти законодавству, зокрема ліцензійним умовам, орган, який провів інституційний аудит, визначає строк усунення порушень у роботі закладу освіти, який не може перевищувати одного року. До усунення порушень у роботі закладу освіти до керівника закладу освіти не застосовуються засоби заохочення (премії, інші заохочувальні виплати, нагороди тощо).
 
502. Після закінчення визначеного строку проводиться перевірка результатів усунення відповідних порушень. У разі негативних результатів такої перевірки засновнику закладу освіти можуть бути надані рекомендації щодо зміни керівника закладу освіти, реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації закладу освіти.
 
503. Стаття 47. Зовнішнє незалежне оцінювання
 
504. 1. Зовнішнє незалежне оцінювання є однією з форм державної підсумкової атестації результатів навчання, здобутих учнями на певному рівні загальної середньої освіти, що здійснюється відповідно до Закону України «Про освіту» з урахуванням цього Закону.
 
505. Учні, які завершують здобуття базової середньої чи профільної середньої освіти проходять державну підсумкову атестацію у формі зовнішнього незалежного оцінювання, крім випадків, визначених законодавством.
 
506. Зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання учнів початкової школи може бути проведене лише з метою моніторингу якості освіти.
 
507. Результати зовнішнього незалежного оцінювання осіб, які здобули базову середню освіти, можуть використовуватися для зарахування до ліцеїв та інших закладів освіти, що забезпечують здобуття профільної середньої освіти.
 
508. 2. Зовнішнє незалежне оцінювання проводиться спеціально уповноваженою державою установою, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
509. У підготовці та проведенні зовнішнього незалежного оцінювання беруть участь регіональні структурні підрозділи спеціально уповноваженої державою установи (регіональні центри оцінювання якості освіти), органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також інші установи, організації відповідно до законодавства.
 
510. 3. Доступність до будівель, споруд та приміщень закладів освіти, в яких проводиться зовнішнє незалежне оцінювання, для учасників зовнішнього незалежного оцінювання, які є особами з особливими освітніми потребами, забезпечується засновниками цих закладів освіти.
 
511. Для осіб з особливими освітніми потребами забезпечуються спеціальні умови для проходження зовнішнього незалежного оцінювання з урахуванням розумного пристосування та/або універсального дизайну, в тому числі можливості для використання спеціального особистого обладнання та адаптація змісту тестування відповідно до їх освітніх потреб.
 
512. 4. Відкритість зовнішнього незалежного оцінювання забезпечується шляхом:
 
513. здійснення державного контролю та громадського спостереження за його проведенням;
 
514. повного і своєчасного інформування осіб, які мають його проходити, про програми, форми завдань робіт, строки, час, місце та порядок проведення зовнішнього незалежного оцінювання.
 
515. 5. Завдання роботи зовнішнього незалежного оцінювання укладаються державною мовою. За бажанням особи, яка здобуває чи здобувала повну загальну середню освіту іншою мовою, завдання надаються у перекладі відповідною мовою (крім завдань із навчальних предметів мовного компонента).
 
516. 6. Для забезпечення організованого проведення зовнішнього незалежного оцінювання центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки:
 
517. 1) затверджує:
 
518. перелік програм зовнішнього незалежного оцінювання;
 
519. перелік навчальних предметів, з яких проводиться зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання, здобутих на певному освітньому рівні;
 
520. положення про колегіальні робочі органи з підготовки та проведення зовнішнього незалежного оцінювання;
 
521. порядок використання технічних пристроїв, необхідних для здійснення контролю за проведенням зовнішнього незалежного оцінювання, разом з центральним органом виконавчої влади у сфері внутрішніх справ;
 
522. перелік захворювань та/або патологічних станів, що можуть бути перешкодою для проходження зовнішнього незалежного оцінювання, перелік особливих (спеціальних) умов, що створюються для осіб з особливими освітніми потребами в пунктах проведення зовнішнього незалежного оцінювання, форму медичних висновків органів або закладів охорони здоров’я про створення особливих (спеціальних) умов для проходження зовнішнього незалежного оцінювання, порядок їх видачі та обліку разом з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я;
 
523. форми документів, що засвідчують факт проходження зовнішнього незалежного оцінювання;
 
524. 2) встановлює:
 
525. максимальну кількість навчальних предметів, з яких особа може в певному році пройти зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти (на основі профільної середньої освіти) за кошти державного бюджету;
 
526. строки організації та проведення зовнішнього незалежного оцінювання;
 
527. рівні складності завдань робіт зовнішнього незалежного оцінювання.
 
528. 7. Фінансування заходів з підготовки та проведення зовнішнього незалежного оцінювання здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в установленому законодавством порядку та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
 
529. Проходження зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти (на основі профільної середньої освіти), із встановленої центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки кількості навчальних предметів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Особа має право пройти зовнішнє незалежне оцінювання понад встановлену центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки кількість навчальних предметів за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
530. Стаття 48. Атестація педагогічних працівників
 
531. 1. Атестація педагогічних працівників здійснюється відповідно до Закону України «Про освіту» з урахуванням цього Закону та в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
532. Атестація педагогічних працівників закладів спеціалізованої освіти, які забезпечують здобуття фахових компетентностей спеціалізованої освіти, здійснюється відповідно до положень, затверджених центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідній сфері.
 
533. 2. За результатами атестації визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюється кваліфікаційна категорія, тарифний розряд та може бути присвоєно педагогічне звання. Перелік категорій і педагогічних звань педагогічних працівників визначається Кабінетом Міністрів України.
 
534. Стаття 49. Сертифікація вчителів
 
535. 1. Сертифікація здійснюється з метою виявлення та заохочення педагогічних працівників з високим рівнем педагогічної майстерності, які володіють методиками компетентнісного навчання і новими освітніми технологіями та сприяють їх поширенню.
 
536. 2. Засади сертифікації вчителів визначаються Законом України «Про освіту».
 
537. 3. Сертифікація передбачає:
 
538. 1) експертне оцінювання професійних компетентностей учасників сертифікації шляхом вивчення практичного досвіду їх роботи;
 
539. 2) самооцінювання учасником сертифікації власної педагогічної майстерності;
 
540. 3) оцінювання фахових знань та умінь учасників сертифікації шляхом їх незалежного тестування.
 
541. 4. Право на проходження сертифікації мають вчителі, які працюють не менше двох років у закладах освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти та мають педагогічне навантаження.
 
542. 5. Вчитель має право на проходження сертифікації безоплатно один раз на три роки. Вчитель, який не отримав сертифіката, має право на повторне проходження сертифікації не раніше ніж через рік.
 
543. 6. Вчителі, які отримали сертифікат:
 
544. отримують щомісячну доплату в розмірі 20 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати) пропорційно до обсягу педагогічного навантаження протягом строку дії сертифіката (крім вчителів, щодо яких встановлено факт порушення академічної доброчесності);
 
545. впроваджують і поширюють методики компетентнісного навчання та нові освітні технології;
 
546. можуть бути залучені до процедур і заходів, пов’язаних із забезпеченням якості та впровадженням інновацій, педагогічних новацій і технологій у системі освіти.
 
547. 7. Успішне проходження сертифікації зараховується як проходження атестації вчителем, а також є підставою для присвоєння відповідної кваліфікаційної категорії та/або педагогічного звання.
 
548. Стаття 50. Громадська акредитація закладу загальної середньої освіти
 
549. 1. Громадська акредитація закладу загальної середньої освіти проводиться за ініціативою його керівника відповідно до вимог Закону України «Про освіту» за рахунок коштів засновника, інших джерел, не заборонених законодавством, та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
 
550. 2. Громадська акредитація здійснюється юридичними особами, акредитованими у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, з урахуванням вимог до проведення інституційного аудиту закладів загальної середньої освіти.
 
551. 3. Успішні результати громадської акредитації закладу загальної середньої освіти засвідчуються сертифікатом, що є чинним протягом п’яти років.
 
552. 4. Заклади загальної середньої освіти, що мають чинний сертифікат про громадську акредитацію закладу освіти, вважаються такими, що успішно пройшли інституційний аудит у плановому порядку.
 
553. 5. Інформація про проведення та результати громадської акредитації закладу загальної середньої освіти оприлюднюється на веб-сайті закладу освіти та/або його засновника протягом десяти днів з дня видачі сертифікату і надсилається до центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти.
 
554. Стаття 51. Підвищення кваліфікації педагогічних працівників
 
555. 1. Кожен педагогічний працівник зобов’язаний щороку підвищувати кваліфікацію відповідно до Закону України «Про освіту» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
 
556. 2. Загальна кількість академічних годин для підвищення кваліфікації педагогічного працівника протягом п’яти років, яка оплачується за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, не може бути меншою за 150 годин, з яких не менше 10 відсотків загальної кількості годин повинно бути обов’язково спрямоване на вдосконалення знань, вмінь і практичних навичок у частині роботи з учнями з особливими освітніми потребами.
 
557. Обсяг щорічного підвищення кваліфікації педагогічного працівника не може бути меншим, ніж 30 академічних годин.
 
558. 3. На основі пропозицій педагогічних працівників педагогічна рада закладу освіти формує та затверджує річний план підвищення кваліфікації педагогічних працівників на наступний календарний рік, що визначає вид, форму, суб’єктів підвищення кваліфікації, кількість годин і строки проходження підвищення кваліфікації педагогічними працівниками закладу.
 
559. Стаття 52. Ресурсне (інформаційне, науково-методичне, матеріально-технічне) забезпечення
1. Інформаційне забезпечення учасників освітнього процесу здійснюється шляхом надання доступу до публічних освітніх, наукових та інформаційних ресурсів, у тому числі до Інтернету, надання електронних підручників та інших мультимедійних навчальних ресурсів у порядку, визначеному законодавством.
Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки забезпечує створення та функціонування спеціального інформаційного ресурсу в Інтернеті, на якому у вільному доступі в повному обсязі розміщуються безоплатні електронні версії підручників або електронні підручники для здобуття повної загальної середньої освіти.
2. Відкриті та загальнодоступні ресурси з інформацією про діяльність закладу загальної середньої освіти формуються та оприлюднюються ним відповідно до статті 30 Закону України «Про освіту».
3. Наукове і методичне забезпечення системи загальної середньої освіти здійснюється відповідно до статті 75 Закону України «Про освіту» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
4. З метою забезпечення належного рівня організації освітнього процесу заклади загальної середньої освіти можуть використовувати матеріально-технічну базу міжшкільних ресурсних центрів.
Розділ VІІ
УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ПОВНОЇ
ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
Стаття 53. Органи управління у сфері повної загальної середньої освіти
1. До органів управління у сфері повної загальної середньої освіти належать:
Кабінет Міністрів України;
центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки;
центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти;
державні органи, яким підпорядковані заклади спеціалізованої загальної середньої освіти;
Верховна Рада Автономної Республіки Крим;
Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
місцеві державні адміністрації;
органи місцевого самоврядування.
 
560. 2. Основними завданнями органів управління у сфері загальної середньої освіти є:
 
561. забезпечення безоплатного здобуття особами, які проживають на відповідній території, повної загальної середньої освіти;
 
562. прогнозування потреб населення у загальній середній освіті, планування та забезпечення відповідно до компетенції розвитку системи повної загальної середньої освіти та мережі закладів освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти;
 
563. забезпечення рівного доступу до якісної повної загальної середньої освіти, прав учасників освітнього процесу, підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників.
 
564. Стаття 54. Повноваження Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки та інших центральних органів виконавчої влади у сфері загальної середньої освіти
 
565. 1. У сфері повної загальної середньої освіти Кабінет Міністрів України здійснює повноваження, передбачені цим Законом та Законом України «Про освіту», а також іншими законодавчими актами.
 
566. 2. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки:
 
567. організовує та координує аналітично-прогностичну діяльність у сфері повної загальної середньої освіти, визначає та формує стратегічні напрями її розвитку з урахуванням науково-технічного прогресу та інших факторів, узагальнює світовий і вітчизняний досвід у відповідній сфері;
 
568. здійснює в межах своїх повноважень нормативно-правове регулювання відносин у системі повної загальної середньої освіти;
 
569. розробляє і подає на затвердження Кабінету Міністрів України формули розподілу освітніх субвенцій, порядки та умови розподілу інших трансфертів з державного бюджету на загальну середню освіту місцевим бюджетам;
 
570. здійснює повноваження головного розпорядника бюджетних коштів для закладів освіти, що перебувають у сфері його управління;
 
571. затверджує типові освітні програми, типові навчальні плани, державні стандарти початкової, базової та профільної середньої освіти;
 
572. затверджує типові та примірні переліки обов’язкового навчального та іншого обладнання закладів освіти, навчально-методичних та навчально-наочних посібників, підручників, що необхідні, зокрема, для осіб з особливими освітніми потребами;
 
573. затверджує порядок надання навчальній літературі, підручникам, посібникам, засобам навчання, навчальним програмам і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв і відповідно до зазначеного порядку надає рекомендації для використання їх в освітньому процесі;
 
574. організовує забезпечення учнів та педагогічних працівників підручниками, посібниками для здобуття повної загальної середньої освіти за кошти державного бюджету;
 
575. забезпечує створення та функціонування (адміністрування) державних інформаційних систем у сфері освіти;
забезпечує створення та функціонування спеціального інформаційного ресурсу в Інтернеті, на якому у вільному доступі в повному обсязі розміщуються безоплатні електронні версії підручників або електронні підручники для здобуття повної загальної середньої освіти, що видані (надруковані, придбані) за кошти державного та/або місцевих бюджетів;
організовує науково-методичне та інформаційне забезпечення системи повної загальної середньої освіти;
координує підготовку та підвищення кваліфікації педагогічних працівників, які забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти;
затверджує порядок заохочення та відзначення учнів, педагогічних та інших працівників системи освіти відомчими заохочувальними відзнаками;
координує діяльність структурних підрозділів з питань освіти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
 
576. затверджує порядок акредитації та ведення реєстру громадських фахових об’єднань чи інших юридичних осіб, що здійснюють незалежне оцінювання якості освіти та освітньої діяльності закладів освіти;
 
577. затверджує порядок проведення експертизи освітніх програм, поданих до центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти для їх затвердження;
здійснює міжнародне співробітництво у встановленому законодавством порядку, забезпечує участь України у міжнародних дослідженнях якості освіти;
здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом, Законом України «Про освіту» та іншими законодавчими актами.
3. Інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать заклади освіти:
беруть участь у реалізації державної політики в сфері повної загальної середньої освіти;
проводять аналіз, моніторинг якості освітньої діяльності закладів освіти, що перебувають у сфері їх управління, та розподіляють між ними державне фінансування;
за дорученням і в межах, встановлених Кабінетом Міністрів України, здійснюють повноваження засновника щодо державних закладів загальної середньої освіти, що перебувають у сфері їх управління;
здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, Законом України «Про освіту» та іншими законодавчими актами.
Стаття 55. Повноваження центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальних органів
1. Центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи:
проводять інституційний аудит закладів освіти;
надають рекомендації закладам освіти щодо організації та функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти;
за результатами експертизи затверджують освітні програми загальної середньої освіти (крім типових і тих, що розроблені на основі типових);
у порядку, визначеному законодавством, проводять моніторинг якості освітньої діяльності закладів освіти та якості здобутої в них загальної середньої освіти;
 
578. беруть участь у сертифікації педагогічних працівників;
 
579. у межах повноважень, передбачених Законом України «Про освіту» та цим Законом, здійснюють державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства закладами освіти;
 
580. у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, аналізують діяльність місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів з питань освіти (у разі наявності) в частині, що стосується дотримання законодавства з питань освіти і забезпечення якості освіти на відповідній території та надають їм відповідні висновки і рекомендації, що оприлюднюються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти та відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування протягом п’яти робочих днів з дня їх надання;
 
581. звертаються до суду з позовами про зобов’язання місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб усунути порушення та виконати вимоги законодавства у сфері загальної середньої освіти;
 
582. здійснюють інші повноваження, передбачені законом.
 
583. Стаття 56. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій у сфері загальної середньої освіти
 
584. 1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні, сільські ради здійснюють повноваження у сфері загальної середньої освіти, що визначені Законом України «Про освіту», а також інші повноваження відповідно до Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим, Законів України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших законодавчих актів.
 
585. 2. Місцеві державні адміністрації:
 
586. проводять моніторинг роботи та рішень органів місцевого самоврядування, їх виконавчих органів у частині реалізації ними державної політики та дотримання законодавства у сфері освіти, а також виконання ними прав і обов’язків засновників закладів освіти, визначених цим Законом та Законом України «Про освіту»;
 
587. надають органам місцевого самоврядування, їх виконавчим органам, посадовим особам рекомендації щодо усунення порушень законодавства з питань освіти та виконання ними прав і обов’язків засновників закладів освіти, визначених цим Законом та Законом України «Про освіту»;
звертаються до суду з позовами про зобов’язання органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб усунути порушення та виконати вимоги законодавства у сфері загальної середньої освіти;
можуть ініціювати проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю);
можуть здійснювати окремі повноваження органів місцевого самоврядування, а також окремі функції засновників закладів освіти на відповідній території у разі уповноваження їх на це місцевою радою шляхом прийняття відповідного рішення;
здійснюють інші повноваження відповідно до Конституції України, Законів України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших законодавчих актів.
 
588. Стаття 57. Державний нагляд (контроль) у сфері загальної середньої освіти
 
589. 1. Державний нагляд (контроль) у сфері загальної середньої освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальними органами, що діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про освіту» та цим Законом.
 
590. 2. Формами заходів державного нагляду (контролю) у сфері загальної середньої освіти є:
 
591. плановий (позаплановий) інституційний аудит;
 
592. позапланова перевірка.
 
593. 3. Центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи проводять інституційний аудит, позапланові перевірки відповідно до цього Закону у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
594. Розділ VІІІ
 
595. ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ У СФЕРІ ПОВНОЇ
 
596. ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
 
597. Стаття 58. Фінансування системи повної загальної середньої освіти
 
598. 1. Фінансування здобуття повної загальної середньої освіти здійснюється за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
 
599. Фінансування здобуття повної загальної середньої освіти за рахунок коштів державного бюджету здійснюється шляхом надання освітньої субвенції та інших трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам.
 
600. Освітня субвенція спрямовується на оплату праці педагогічних працівників.
 
601. Кошти інших трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам на загальну середню освіту можуть спрямовуватися на підвищення кваліфікації педагогічних працівників, забезпечення учнів та педагогічних працівників підручниками (посібниками), навчальним обладнанням, засобами навчання та на інші цілі, визначені законодавством.
 
602. 2. Фінансування з державного бюджету здобуття повної загальної середньої освіти, у тому числі у приватному чи корпоративному закладі освіти, що має ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти, здійснюється на підставі фінансового нормативу бюджетної забезпеченості на одного учня (з урахуванням відповідних коригуючих коефіцієнтів) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одного учня визначається за формулою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
3. Фінансування забезпечення (виготовлення, поширення, зберігання та доставки до засновників закладів освіти чи відповідного органу управління у сфері освіти) підручниками (посібниками), у тому числі електронними, з навчальних предметів відповідно до освітніх галузей, визначених державними стандартами, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Стаття 59. Фінансово-господарська діяльність закладів загальної середньої освіти
1. Заклади загальної середньої освіти провадять фінансово-господарську діяльність відповідно до Бюджетного кодексу України, цього Закону, Закону України «Про освіту» та інших нормативно-правових актів.
 
603. Фінансова автономія закладів загальної середньої освіти в частині використання бюджетних коштів полягає у самостійному у межах, установлених затвердженими кошторисами, здійсненні витрат, зокрема на:
 
604. формування структури закладу загальної середньої освіти та його штатного розпису;
 
605. встановлення доплат, надбавок, виплати матеріальної допомоги, премій та/або їх розмірів, інших видів стимулювання та відзначення працівників;
 
606. оплату поточних ремонтних робіт приміщень і споруд закладів загальної середньої освіти;
 
607. оплату підвищення кваліфікації педагогічних працівників;
 
608. укладення відповідно до законодавства цивільно-правових угод (господарських договорів) для забезпечення діяльності закладу освіти.
2. Фінансування закладів загальної середньої освіти здійснюється з державного та місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України.
Іншими джерелами фінансування закладів загальної середньої освіти можуть бути:
доходи від надання платних освітніх та інших послуг;
благодійна допомога;
гранти;
інші джерела фінансування, що не заборонені законодавством.
Отримані із зазначених джерел кошти можуть використовуватися закладами загальної середньої освіти відповідно до власного кошторису.
 
609. Одержання закладом загальної середньої освіти власних надходжень не є підставою для зменшення обсягу його бюджетного фінансування.
 
610. 3. Отримані закладом загальної середньої освіти кошти повинні бути використані для організації та забезпечення діяльності закладу, не можуть бути вилучені в дохід державного або місцевих бюджетів, крім випадків, передбачених законом.
 
611. 4. Фінансово-господарська діяльність закладу загальної середньої освіти здійснюється на основі кошторису, що затверджується засновником з урахуванням пропозицій закладу загальної середньої освіти.
 
612. 5. Державні, комунальні заклади загальної середньої освіти можуть надавати платні освітні та інші послуги, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України. Керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти визначає перелік платних освітніх та інших послуг, що надаються закладом, із зазначенням часу, місця, способу та порядку надання кожної з послуг, їх вартості та особи, відповідальної за їх надання.
 
613. Державні, комунальні заклади загальної середньої освіти не можуть надавати (повністю чи частково) платні освітні послуги для досягнення їх учнями результатів навчання (компетентностей), визначених державними стандартами.
 
614. Учні та їх батьки можуть отримувати в закладі загальної середньої освіти платні освітні та інші послуги виключно на добровільних засадах.
 
615. Стаття 60. Штатні розписи закладів загальної середньої освіти
 
616. 1. Штатні розписи державних і комунальних закладів загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування і типів розробляються на підставі типових штатних нормативів закладів загальної середньої освіти, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, та затверджуються керівником закладу загальної середньої освіти за погодженням із засновником або уповноваженим ним органом.
 
617. 2. Штатні розписи державних і комунальних закладів спеціалізованої освіти розробляються на підставі типових штатних нормативів закладів спеціалізованої освіти, затверджених центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідних сферах, та затверджуються керівниками відповідних закладів за погодженням із засновником або уповноваженим ним органом.
3. Штатні розписи приватних і корпоративних закладів загальної середньої освіти затверджуються керівниками відповідних закладів за погодженням з їх засновниками.
 
618. Стаття 61. Майно закладів загальної середньої освіти
1. Правові засади володіння, користування і розпорядження майном закладів загальної середньої освіти визначаються Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими актами законодавства.
2. Майно, у тому числі земельні ділянки, ліквідованих закладів загальної середньої освіти або тих, діяльність яких зупинена, у сільській місцевості відповідно до рішення засновника може бути використане для забезпечення здобуття освіти, надання послуг у сфері соціального захисту, культури та охорони здоров’я, у тому числі на засадах державно-приватного партнерства. Відповідне майно не може бути предметом застави, стягнення, джерелом погашення боргу і щодо такого майна не можуть вчинятися будь-які дії, наслідком яких може бути припинення державної (комунальної) власності на таке майно.
Державні, комунальні заклади загальної середньої освіти та/або державна, комунальна частка корпоративного закладу загальної середньої освіти не можуть бути приватизовані або в будь-який іншій спосіб передані у приватну власність.
 
619. Стаття 62. Державно-приватне партнерство у сфері загальної середньої освіти
1. Правовими засадами державно-приватного партнерства у сфері освіти і науки є Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про державно-приватне партнерство», цей Закон, Закон України «Про освіту», інші закони України, а також міжнародні договори України, укладені в установленому законом порядку.
Розділ ІХ
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Стаття 63. Міжнародне співробітництво у системі загальної середньої освіти
1. Заклади освіти, наукові установи системи загальної середньої освіти, їх засновники, органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють міжнародне співробітництво у сфері загальної середньої освіти відповідно до цього Закону, Закону України «Про освіту», мають право укладати угоди про співробітництво, встановлювати прямі зв’язки з органами управління освітою та закладами освіти інших держав, міжнародними організаціями, фондами у встановленому законодавством порядку.
2. Держава сприяє міжнародному співробітництву у системі загальної середньої освіти.
Стаття 64. Участь у міжнародних дослідженнях якості освіти
1. Рішення про участь України у міжнародних порівняльних дослідженнях якості освіти за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки приймає Кабінет Міністрів України.
2. З метою незалежного оцінювання якості освіти держава забезпечує участь учнів закладів загальної середньої освіти у ТІМSS, РІSА, РІRLS та в інших міжнародних порівняльних дослідженнях якості освіти.
3. Результати міжнародних порівняльних досліджень у сфері загальної середньої освіти оприлюднюються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки та враховуються під час формування та реалізації державної політики у відповідній сфері.
Стаття 65. Міжнародна академічна мобільність
1. Міжнародна академічна мобільність учнів та педагогічних працівників реалізується шляхом їх участі у програмах двостороннього та багатостороннього міжнародного обміну учнів та/або педагогічних працівників.
 
620. 2. За учнями зберігається їх статус та місце навчання у відповідному закладі освіти України за умови продовження здобуття ним повної загальної середньої освіти в Україні за однією з визначених цим Законом форм здобуття освіти (крім очної), у тому числі з оформленням індивідуального навчального плану. Такі особи зобов’язані пройти відповідно до законодавства державну підсумкову атестацію (оцінювання результатів навчання) для переведення до наступного класу та/або отримання відповідного документа про освіту.
 
621. Участь у програмах міжнародного обміну незалежно від їх тривалості не є підставою для припинення виплати особам стипендій Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших стипендій, позбавлення відзнак (заохочень) (крім випадків припинення громадянства України).
 
622. 3. За педагогічними працівниками закладів освіти, які беруть участь у програмах міжнародного обміну, зберігається місце роботи у відповідному закладі освіти України без збереження заробітної плати. На час тимчасової відсутності педагогічного працівника на відповідну посаду може бути призначена інша особа за строковим трудовим договором відповідно до законодавства.
 
623. Розділ Х
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім абзацу другого частини шостої статті 49, який набирає чинності з 1 січня 2020 року.
2. Визнати такими, що втратили чинність:
Закон України «Про загальну середню освіту» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 28, ст. 230 із наступними змінами);
абзац п’ятий пункту 1 та підпункт 17 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про освіту» (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 38-39, ст. 380).
3. Установити, що:
1) набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
 
624. Протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом засновники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти або уповноважені ними органи зобов’язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками цих закладів та одночасно укласти з ними (за їх згодою) трудові договори строком на шість років без проведення конкурсу або у разі їх незгоди на продовження трудових відносин на основі відповідного трудового договору звільнити їх згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після завершення строку трудового договору такі особи мають право обиратися на посаду керівника цього ж закладу освіти на ще один строк відповідно до статті 39 цього Закону;
 
625. 2) набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
 
626. Протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов’язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками цих закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними (за їх згодою) трудових договорів строком від одного до трьох років або звільнити їх згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України;
3) особи, місцем проживання яких є тимчасово окупована територія України (Автономна Республіка Крим та м. Севастополь), тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, райони здійснення заходів із забезпечення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, територія населених пунктів на лінії зіткнення, мають право пройти державну підсумкову атестацію та отримати документ про повну загальну середню освіту у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки;
4) після набрання чинності цим Законом абзац третій частини дванадцятої статті 39 цього Закону застосовується до посад, що стали вакантними в установленому законодавством про працю порядку;
5) до затвердження центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки порядку проведення експертизи освітніх програм, поданих до центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти для їх затвердження, відповідна експертиза організовується центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти в установленому ним порядку;
6) державна підсумкова атестація учнів, які завершують здобуття базової середньої освіти, може здійснюватися у формі зовнішнього незалежного оцінювання з 2027 року. До 2027 року запровадження державної підсумкової атестації у формі зовнішнього незалежного оцінювання можливе за рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки;
7) до приведення законодавства і установчих документів закладів освіти у відповідність із цим Законом терміни «інтернат» і «пансіон» є ідентичними, а всі суб’єкти владних повноважень і заклади освіти керуються всіма положеннями цього Закону, що стосуються пансіонів, а також положеннями законодавства, що стосуються інтернатів у частині, що не суперечить цьому Закону;
8) вимога абзацу третього частини першої статті 31 цього Закону в частині обов’язку закладів загальної середньої освіти мати самостійний баланс повинна бути виконана усіма закладами освіти протягом п’яти років з дня набрання чинності цим Законом.
4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):
доповнити Кодекс статтею 188-52 такого змісту:
«Стаття 188-52. Невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальних органів
Невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальних органів щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері освіти, а також ненадання інформації або надання завідомо недостовірних документів, матеріалів, іншої недостовірної інформації на їх запит -
тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -
 
627. тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;
 
628. пункт 1 частини першої статті 255 Кодексу після абзацу «Комісії з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (стаття 188-51)» доповнити абзацом такого змісту:
«центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальних органів (стаття 188-52); «;
2) у підпункті 10 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170; 2000 р., № 46, ст. 393; 2009 р., № 19, ст. 260) слова «, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів» виключити;
3) підпункт 3 статті 22 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 20-21, ст. 190) викласти в такій редакції:
«3) може здійснювати функції засновника щодо наукових установ, закладів освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту, що належать до сфери її управління, їх матеріально-фінансове забезпечення; «;
 
629. 4) підпункт 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 21-22, ст. 135) викласти в такій редакції:
«2) ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; «;
5) частину другу статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 29, ст. 389; 2017 р., № 4, ст. 36) після слів «державного нагляду (контролю)» доповнити словами «у сфері освіти і науки та»;
 
630. 6) у Законі України «Про освіту» (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 38-39, ст. 380; 2019 р., № 5, ст. 33):
 
631. у підпункті 26 частини першої статті 1 слова «Про загальну середню освіту» замінити словами «Про повну загальну середню освіту»;
абзац перший частини третьої статті 4 після слів «на законних підставах» доповнити словами «а також кожній дитині незалежно від підстав її перебування в Україні»;
в абзаці двадцять п’ятому частини першої статті 6 слово «психічного» замінити словом «психологічного»;
 
632. абзац другий частини четвертої статті 20 викласти в такій редакції:
«Психолого-педагогічні послуги - це комплексна система заходів з організації освітнього процесу та розвитку особи з особливими освітніми потребами, що передбачені індивідуальною програмою розвитку та надаються педагогічними працівниками закладів освіти, інклюзивно-ресурсних центрів, іншими фахівцями.»;
в абзаці сьомому частини другої статті 21 слова «гуртожитках (інтернатах)» замінити словом «пансіонах»;
частину третю статті 22 викласти в такій редакції:
«3. Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.
Засновником (співзасновником) приватного чи корпоративного закладу освіти не може бути:
фізична особа, яка є громадянином (підданим) держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом (далі - держава-агресор);
юридична особа з іноземними інвестиціями держави-агресора, або зареєстрована на території держави-агресора, або кінцевий бенефіціарний власник (контролер) якої є резидентом держави-агресора.»;
 
633. абзац другий частини другої статті 25 викласти в такій редакції:
«приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію, зміну типу закладу освіти, затверджує статут (його нову редакцію), укладає засновницький договір у випадках, визначених законами України.»;
у статті 43:
в абзаці третьому частини другої слова «для закладів дошкільної та загальної середньої освіти» замінити словами «для закладів освіти, що забезпечують здобуття дошкільної та загальної середньої освіти, «;
доповнити статтю частиною п’ятою такого змісту:
«5. Ліцензія на провадження освітньої діяльності не може бути видана, а видана ліцензія підлягає анулюванню у разі, якщо засновником (співзасновником) приватного чи корпоративного закладу освіти є:
1) фізична особа, яка є громадянином (підданим) держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом;
2) юридична особа з іноземними інвестиціями держави-агресора, або зареєстрована на території держави-агресора, або кінцевий бенефіціарний власник (контролер) якої є резидентом держави-агресора. «;
 
634. в абзаці дванадцятому частини другої статті 54 слово «психічного» замінити словом «психологічного»;
 
635. у частині першій статті 64:
абзац двадцять третій викласти в такій редакції:
«затверджує порядки проведення інституційного аудиту та позапланових перевірок закладів освіти; «;
доповнити частину після абзацу двадцять п’ятого новим абзацом такого змісту:
«затверджує вимоги до рівня володіння українською мовою як іноземною та порядок проведення сертифікаційного іспиту з української мови; «.
У зв’язку з цим абзаци двадцять шостий - двадцять восьмий вважати відповідно абзацами двадцять сьомим - двадцять дев’ятим;
у частині четвертій статті 69 слова «передбаченому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» замінити словами «визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки»;
 
636. у статті 72:
у частині першій:
абзац другий виключити;
абзац п’ятий після слів «системи освіти» доповнити словами «та ринку праці»;
частину другу викласти в такій редакції:
«2. Методологію і звітну документацію, які пов’язані з розробленням, збиранням, обробленням і використанням статистичної інформації у сфері освіти розробляє та затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.»;
статтю 79 після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:
«2. Суб’єкти освітньої діяльності не можуть фінансуватися за рахунок коштів:
1) фізичної особи, яка є громадянином (підданим) держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом;
2) юридичної особи з іноземними інвестиціями держави-агресора, або зареєстрована на території держави-агресора, або кінцевий бенефіціарний власник (контролер) якої є резидентом держави-агресора.».
У зв’язку з цим частини другу - дев’яту вважати відповідно частинами третьою - десятою;
статтю 82 доповнити частиною восьмою такого змісту:
«8. Держава сприяє вивченню української мови та популяризації української мови та культури за кордоном, у тому числі шляхом відрядження педагогічних (науково-педагогічних) працівників для викладання в іноземних закладах освіти української мови, літератури, культури, історії, географії тощо.
Порядок відрядження педагогічних (науково-педагогічних) працівників для викладання в іноземних закладах освіти, а також умови оплати їх праці затверджує Кабінет Міністрів України.»;
 
637. у підпункті 18 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цифри «2020» замінити цифрами «2023».
 
638. 5. Кабінету Міністрів України протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;
привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.
 
639. Голова Верховної Ради України