Кількість абзаців - 275 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до Закону України ''Про оподаткування прибутку підприємств'' (Друге читання)

0. Проект ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ "ПРО ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ"  
1. ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ п о с т а н о в л я є:  
2. І. Внести до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 27, ст. 181; 1998 р., № 2, ст. 7, № 10, ст. 35, № 18, ст. 94; 1999 р., № 2-3, ст. 21, № 28, ст. 229, № 32, ст. 264, № 38, ст. 338, № 39, ст. 357; 2000 р., № 22, ст. 172, № 39, ст. 333, № 43, ст. 363, № 45, ст. 375; 2001 р., № 10, ст. 44, № 30, ст. 143, № 32, ст. 169; 2002 р., № 2, ст. 11, 12, № 8, ст. 63, № 10, ст. 78) такі зміни:  
3. 1. У статті 1:  
4. а) пункт 1.9 доповнити частиною такого змісту:  
5. "Дивіденди нараховуються та сплачуються виключно юридичними особами, створеними як господарські товариства, а також некорпоратизованими казенними чи комунальними підприємствами згідно із законом";  
6. б) у пункті 1.18:  
7. у абзаці першому після слів "господарська операція" доповнити словами " (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден)";  
8. в) підпункти 1.18.1 - 1.18.2 викласти у такій редакції:  
9. "1.18.1. Оперативний лізинг (оренда) -господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах, інших ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).  
10. 1.18.2. Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.  
11. Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з наступних умов.  
12. Об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 цього Закону (крім прискореної амортизації), та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;  
13. залишкова оціночна вартість об'єкту лізингу на момент закінчення дії лізингового договору становить не більше 25 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору;  
14. якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;  
15. майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря) виходячи з його технологічних та якісних характеристик.  
16. Для цілей цього підпункту під терміном "строк фінансового лізингу" розуміється строк, який розпочинається від дати передання майна лізингоотримувачу (орендарю) до закінчення дії лізингового договору.  
17. Незалежно від того, чи відноситься господарська операція до фінансового лізингу відповідно до норм цього підпункту або ні, платник податку має право при укладенні договору (угоди) визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору";  
18. г) пункт 1.20 викласти у такій редакції:  
19. "1.20. Звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), що склалася при взаємодії попиту та пропонування на ринку ідентичних (у разі відсутності - однорідних) товарів, робіт, послуг (далі - товари) в порівняних економічних умовах.  
20. Ринком товарів визнається сфера обігу товарів, що визначається узгодженими інтересами, намірами і можливостями покупця та продавця при купівлі-продажу таких товарів як на митній території України так і за її межами.  
21. Ідентичні товари - товари, що мають однакові характерні для них основні ознаки.  
22. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.  
23. Однорідні товари - товари, які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються з аналогічних компонентів, внаслідок чого вони можуть виконувати одні і ті ж функції та (або) бути взаємозамінними.  
24. Під час визначення однорідності товарів беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знаку, репутація на ринку, країна походження та виробник.  
25. Під час визначення звичайних цін товарів приймаються до уваги ціни за угодами між непов'язаними особами. Угоди між пов'язаними особами можуть братися до уваги тільки в тих випадках, коли взаємозалежність цих осіб не вплинула на результати виконання таких договорів.  
26. Умови угод, що укладаються на ринку ідентичних (у разі відсутності - однорідних) товарів, визнаються порівнянними, якщо розбіжності між такими умовами або істотно не впливають на ціну таких товарів або можуть бути враховані з допомогою відповідних поправок.  
27. Для визначення звичайної ціни товару за угодою використовується офіційна інформація про звичайні ціни продажу ідентичних (однорідних) товарів в порівнянних умовах продажу, оприлюднена на момент укладання такої угоди. До такої інформації належать умови угод, що як правило застосовуються в угодах даного виду, зокрема такі як кількість (обсяг) товарів, що поставляються, строки виконання зобов'язань, умови здійснення платежів, а також інші розумні умови, які можуть вплинути на ціну.  
28. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з:  
29. - сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги);  
30. - втратою товарами якості або інших властивостей;  
31. - закінченням (наближенням дати закінчення) строку гідності;  
32. - збутом неліквідних або низьколіквідних товарів;  
33. - маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки;  
34. - наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів;  
35. При розгляді справи, суд вправі врахувати будь які інші обставини, що мають значення для визначення результатів угоди, не обмежуючись обставинами, переліченими у цьому пункті.  
36. У разі коли ціни підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.  
37. У разі продажу товарів через аукціони або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, фактично отримана при такому продажі.  
38. Під час визначення звичайної ціни товару використовується тільки оприлюднена в офіційних загальнодоступних джерелах інформація про ринкові ціни товарів та біржові котирування.  
39. У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг), не здійснюються операції з ідентичними (однорідними) товарами або неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною визнається ціна угоди.  
40. Звичайна процентна ставка за депозит - процентна ставка, що встановлюється в залежності від строків та розміру депозиту за рішенням платника податку, яке має бути оприлюдненим та встановлювати однакові правила щодо укладення депозитного договору з будь-якими категоріями осіб з урахуванням обмежень, установлених законом. Порядок оприлюднення інформації щодо умов укладення депозитного договору визначається для банківських установ Національним банком України, для небанківських фінансових установ - державним органом, визначеним законом. До депозитів не належать суми завдатку, внесеного як забезпечення договірних зобов'язань однією стороною договору перед іншою.  
41. У всіх інших випадках, для цілей оподаткування, приймається ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами угоди. Поки не доведено інше, вважається, що така ціна відповідає рівню звичайних цін.  
42. Для цілей оподаткування, у випадках передбачених цим Законом, платник податку зобов'язаний визначати валові доходи виходячи із договірних цін, але не нижчих за звичайні ціни, та валові витрати - виходячи із договірних цін, але не вищих за звичайні ціни.  
43. д) пункт 1.22 викласти у такій редакції:  
44. "1.22. Фінансова допомога - безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога.  
45. 1.22.1. Безповоротна фінансова допомога - це:  
46. сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;  
47. сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;  
48. сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;  
49. основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах;  
50. сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.  
51. 1.22.2. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк, відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами";  
52. е) у пункті 1.29 слова „податок на дивіденди, репатріацію доходів" замінити словами: "попередній податок на прибуток при виплаті дивідендів, податки, визначені статтею 13 цього Закону";  
53. ж) доповнити статтю пунктами 1.35 - 1.36 такого змісту:  
54. "1.35. Фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за використання (найм) морського судна для перевезення вантажів (включаючи їх навантаження, розвантаження, перевантаження) та пасажирів.  
55. 1.36. Інжиніринг - надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об'єктів, техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, консультації економічного, фінансового або іншого характеру";  
56. 2. У статті 4:  
57. а) підпункт 4.1.6 пункту 4.1 викласти у такій редакції:  
58. „4.1.6. Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:  
59. сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;  
60. сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді від осіб, що не є платниками цього податку, або згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку, нижчу ніж установлена статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі так і при її зворотному отриманні. Правило, визначене цим абзацом, не розповсюджуються на операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи;  
61. сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;  
62. сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;  
63. сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;  
64. вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;  
65. сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного чи третейського суду;  
66. сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду (арбітражного суду);  
67. сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів";  
68. б) підпункт 4.2.1 пункту 4.2 викласти у такій редакції:  
69. "4.2.1. Суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство - продавець не є платником податку на додану вартість";  
70. 3. У статті 5:  
71. а) у пункті 5.2:  
72. підпункт 5.2.2 викласти у такій редакції:  
73. "5.2.2. Суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, але не менше 2 та не більше 5 відсотків прибутку попереднього звітного року, за винятком відрахувань, визначених пунктом 5.8 цієї статті";  
74. підпункт 5.2.4 викласти у такій редакції:  
75. 5.2.4. Суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, та внески банків до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у частині, що є обов'язковою згідно із законом";  
76. у частині першій підпункту 5.2.5 слова "Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених Законом України "Про систему оподаткування" замінити словами "Суми сплачених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених Законом України "Про систему оподаткування", включаючи акцизний збір та рентних платежів";  
77. у підпункті 5.2.13 слова "але не більше ніж десять відсотків" замінити словами "але не менше 2 та не більше 5 відсотків";  
78. доповнити пункт підпунктом 5.2.17 такого змісту:  
79. "5.2.17. Суми витрат, понесені як оплата фрахту";  
80. в) у пункті 5.4:  
81. у абзаці другому підпункту 5.4.4 слово "квартал" замінити словом "рік";  
82. у підпункті 5.4.9:  
83. у частині першій слова "утримання та експлуатацію" замінити словами: "утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності;  
84. доповнити підпункт частиною такого змісту: "Платники податку, які здійснюють господарську діяльність з надання платних послуг, пов'язану з використанням зазначених об'єктів, мають право включити витрати на їх утримання, експлуатацію та забезпечення такої господарської діяльності відповідно до складу валових витрат або відповідних груп основних фондів у частині, що безпосередньо пов'язана з отриманням доходу від такої господарської діяльності. Правила визначення такої частини встановлюються центральним податковим органом";  
85. у абзаці четвертому підпункту 5.4.10 слова "витрати на пально-мастильні матеріали" замінити словами і цифрами "50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів";  
86. в) у підпункті 5.5.3 пункту 5.5 слова "пункту 7.11 статті 7" замінити словами "пунктів 7.11 - 7.14 статті 7 цього Закону, чи тих, що відповідно до законодавства мають ставки оподаткування, інші ніж зазначені у статті 10 цього Закону";  
87. г) підпункт 5.6.1 доповнити словами такого змісту:  
88. " (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами законодавчого акту, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб)";  
89. д) пункт 5.9 викласти у такій редакції:  
90. "5.9. Платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) згідно з цим Законом.  
91. Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку-покупцем до приросту запасів не включається.  
92. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку-продавцем до убутку запасів не включається.  
93. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному періоді.  
94. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця відноситься на збільшення валових витрат платника податку у такому звітному періоді.  
95. У такому ж порядку здійснюється облік приросту (убутку) вартості цінних паперів або деривативів платниками податку, що мають статус торгівців цінними паперами (деривативами) відповідно до законодавства.  
96. Для виробників сільськогосподарьскої продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює звітному податковому року.  
97. При вибутті запасів (убутку) оцінка їх вартості здійснюється за методом вартості перших за часом надходжень (ФІФО) або за методом ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів, що визначається згідно з відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку";  
98. е) ввести пункт 5.10 статті 5 такого змісту:  
99. "5.10. У разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.  
100. Цей пункт не регулює правила визначення та корегування валових витрат та валових доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнанням боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 12 цього Закону".  
101. У цьому зв'язку пункт 5.10 закону, до якого вносяться зміни, вважати пунктом 5.12.  
102. 4. Статтю 6 викласти у такій редакції:  
103. "Стаття 6. Порядок врахування від'ємного значення об'єкту оподаткування у результатах наступних податкових періодів  
104. 6.1. Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкту оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення;  
105. 6.2. Податковий орган не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення об'єкту оподаткування, за причинами наявності такого від'ємного значення.  
106. 6.3. У разі коли від'ємне значення об'єкту оподаткування декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів та при цьому такий платник податку декларує валові доходи, отримані протягом таких періодів, податковий орган має право провести позачергову перевірку правильності визначення об'єкту оподаткування цим податком".  
107. 5. У статті 7:  
108. а) підпункт 7.1.2 вилучити.  
109. б) у підпункті 7.2.1:  
110. у другому реченні слова "за винятком суми валових внесків, переданих у перестрахування, отриманих (нарахованих) страховиками протягом звітного періоду по договорах страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами" замінити словами: "за винятком сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), фактично сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом чи нерезидентом";  
111. в) у підпункті 7.2.3:  
112. слова "у загальному порядку" замінити словами "за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону";  
113. г) у пункті 7.3:  
114. підпункт 7.3.3 викласти у такій редакції:  
115. "7.3.3. Балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми у гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).  
116. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).  
117. Заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість заборгованості, вираженої в іноземній валюті, наступного звітного періоду визначається на підставі такого перерахунку.  
118. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини) у випадку, визначеному частиною другою цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості у випадку, визначеному частиною третьою цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), у залежності від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).  
119. У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду.  
120. Для цілей цього підпункту під терміном „заборгованість" розуміється:  
121. основна сума фінансового кредиту або вартість об'єкту фінансового лізингу;  
122. сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;  
123. основна сума зобов'язань за цінними паперами, які засвідчують відносини боргу, а також за товарними чи фондовими деривативами";  
124. підпункт 7.3.6 виключити. У цьому зв'язку підпункти 7.3.7 - 7.3.8 вважати підпунктами 7.3.6 - 7.3.7;  
125. у підпункті 7.3.8 останній абзац виключити;  
126. д) абзац другий підпункту 7.6.1 викласти у такій редакції:  
127. "У разі коли протягом звітного року витрати, понесені (нараховані) платником податку у зв'язку із придбанням цінних паперів і деривативів, перевищують доходи, отримані від продажу (відчуження) цінних паперів і деривативів протягом такого звітного року, балансові збитки переносяться на зменшення доходів майбутніх звітних періодів від таких операцій."  
128. е) у підпункті 7.7.3:  
129. цифри „7.8.6-7.8.8" замінити цифрами „7.8.6, 7.8.8, 7.8.10";  
130. є) у пункті 7.8:  
131. підпункт 7.8.1 доповнити словами такого змісту:  
132. "а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами бухгалтерського обліку, чи ні";  
133. підпункти 7.8.2 - 7.8.8 викласти у такій редакції:  
134. "7.8.2 Крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цієї статті, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету попередній податок на прибуток у розмірі 30 відсотків, нарахованих на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений податок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.  
135. Обов'язок із нарахування та сплати попереднього податку за визначеною цим підпунктом ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку, іншої ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників податку за ставкою, встановленою підпунктом 10.2.3 цього пункту).  
136. Це правило поширюється також на некорпоратизовані казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.  
137. 7.8.3. Платник податку - емітент корпоративних прав, казенне чи муніципальне підприємство (далі - платник податку) зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму податку на прибуток підприємств, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим пунктом 7.2 цієї статті чи пунктом 10.2 статті 10 цього Закону.  
138. 7.8.4. У разі коли за наслідками звітного періоду сума податкових зобов'язань платника податку має від'ємне значення, сума податку на прибуток підприємств, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів, додається у збільшення такого від'ємного значення. У разі коли сума податку на прибуток підприємств, попередньо сплаченого протягом звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, різниця переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення податкового зобов'язання такого наступного періоду, - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів до повного її погашення.  
139. 7.8.5. Попередній податок на прибуток підприємств, передбачений підпунктом 7.8.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих (випущених) підприємством, яке нараховує дивіденди, за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді підприємства-емітента, незалежно від того чи були такі акції (частки, паї) належним чином зареєстровані (відображені у зміні до статутних документів) чи ні.  
140. 7.8.6. Юридичні особи - резиденти, які отримують дивіденди, не включають їх суму до складу валового доходу (крім постійних представництв нерезидентів).  
141. 7.8.7. Додатково до правил, встановлених цим пунктом, при виплаті дивідендів на користь фізичних осіб - резидентів, емітент корпоративних прав нараховує, утримує та вносить до відповідного бюджету прибутковий податок з громадян (податок з доходів фізичних осіб) у розмірі 15 відсотків від суми виплати за її рахунок до або під час такої виплати у порядку, визначеному законом. Платіжне доручення на виплату таких дивідендів приймається банками виключно при наявності доручення на перерахування такого додаткового податку.  
142. 7.8.8. Виплата дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями (іншими корпоративними правами), які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, прирівнюється з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням та включенням суми виплат до складу валових витрат платника податку, та не підлягає попередньому оподаткуванню згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту.  
143. 7.8.9. Сума податку на прибуток підприємств, попередньо сплачена при нарахуванні дивідендів, є частиною податку на прибуток підприємств та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 13 цього Закону або міжнародних договорів України.  
144. 7.8.10. У разі коли під час розподілу ліквідаційною комісією коштів чи майна платника податку, що ліквідується, власник корпоративних прав отримує кошти або майно, сума (для майна - звичайна вартість) яких відрізняється від суми витрат, понесених таким платником на придбання таких корпоративних прав, то сума такого перевищення включається до складу валових доходів такого платника податку, а від'ємна сума включається до складу його валових витрат. При цьому такий розподіл не вважається виплатою дивідендів."  
145. ж) у пункті 7.9:  
146. у абзаці четвертому підпункту 7.9.1:  
147. слова "лізингу (оренди)" вилучити, доповнити абзац словами такого змісту: "з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту";  
148. у абзаці четвертому підпункту 7.9.2 виключити слова "лізингу (оренди)", доповнити абзац словами такого змісту: "з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту";  
149. ввести підпункт 7.9.6 такого змісту:  
150. "7.9.6. Оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку:  
151. передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень;  
152. передання майна у фінансовий лізинг (оренду), для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання. При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без врахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У разі коли у майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкту орендодавцю за звичайною ціною, діючою на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості такого основного фонду, зменшену на суму нарахованої амортизації. У разі коли вартість об'єкту фінансового лізингу, що вперше вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою вартості витрат на його придбання або спорудження, податковий орган має право провести позачергову перевірку для визначення рівня звичайної ціни;  
153. передання в оренду житлового фонду або землі здійснюється за правилами оперативного лізингу";  
154. з) у пункті 7.11:  
155. підпункти 7.11.2 - 7.11.6 доповнити частиною такого змісту:  
156. "дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, які набрали чинності, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін";  
157. підпункт 7.11.12 доповнити реченням такого змісту:  
158. "Набуття статусу неприбуткової організації здійснюється при її первісній реєстрації. Перереєстрація такої неприбуткової організації за рішенням податкового органу або іншого органу виконавчої влади згідно із законом, здійснюється без справляння будь-якої плати з такої неприбуткової організації";  
159. абзац третій підпункту 7.11.13 викласти у такій редакції:  
160. "Під терміном "основна діяльність" розуміється діяльність неприбуткових організацій з надання благодійної допомоги, просвітніх, культурних, наукових, освітніх та інших подібних послуг для суспільного споживання, зі створення систем соціального самозабезпечення громадян (додаткові пенсійні фонди, кредитні спілки та інші подібні організації). До основної діяльності також включається продаж неприбутковою організацією товарів (послуг), які пропагують принципи та ідеї, для захисту яких було створено таку неприбуткову організацію, та які є тісно пов'язаними з її основною діяльністю, якщо ціна таких товарів (послуг) є нижчою за звичайну або коли така ціна регулюється державою. До основної діяльності не включаються операції з надання товарів (послуг) неприбутковими організаціями, визначеними у частинах "в" -"д" підпункту 7.11.1 цього пункту, особам, іншим ніж засновники (члени, учасники) таких організацій. Кабінет Міністрів України може вводити тимчасові обмеження щодо поширення норм цього пункту на продаж неприбутковими організаціями окремих товарів чи послуг, у разі коли такий продаж загрожує або протирічить правилам конкуренції на ринку визначеного товару, при існуванні достатніх доказів, наданих особами, які оподатковуються цим податком, та надають аналогічні товари (послуги) про таке порушення. Статутні документи неприбуткових організацій мають містити вичерпний перелік видів їх діяльності.  
161. 6. У статті 8:  
162. а) підпункт 8.1.2 пункту 8.1 доповнити частинами такого змісту:  
163. "Платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об'єкту власності. Витрати, пов'язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з метою амортизації. Якщо у майбутньому такий окремий об'єкт власності продається, платник податку має право зменшити суму валового доходу, отриманого внаслідок такого продажу, на суму витрат, пов'язаних із купівлею такого окремого об'єкту власності. У разі коли витрати, понесені у зв'язку з придбанням такого об'єкту власності, перевищують доходи, отримані внаслідок його продажу, збиток від такої операції не включається до складу валових витрат та покривається за рахунок власних джерел платника податку.  
164. При продажі землі, отриманої у власність в процесі приватизації, платник податку має право зменшити суму отриманого доходу на суму оціночної вартості такої землі, визначеної згідно зі встановленою методикою вартісної оцінки земель з урахуванням коефіциентів її функціонального використання.  
165. У разі коли об'єкт нерухомого майна (нерухомість) придбається платником податку разом із землею, яка знаходиться під таким об'єктом чи є передумовою для забезпечення функціонального використання такого об'єкту нерухомості, амортизації підлягає сукупна вартість такого основного фонду та такої землі";  
166. б) у частині першій підпункту 8.2.1 пункту 8.2 слова "що використовуються" замінити словами "що призначаються платником податку для використання";  
167. в) у пункті 8.3:  
168. підпункт 8.3.1 викласти у редакції:  
169. 8.3.1. Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду.  
170. Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.  
171. Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).  
172. підпункт 8.3.2 викласти у редакції:  
173. "8.3.2. Балансова вартість групи основних фондів (окремого фонду групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:  
174. Б (а) = Б (а-1) + П (а-1) - В (а-1) - А (а-1), де  
175. Б (а) - балансова вартість групи (окремого фонду групи 1) на початок розрахункового кварталу;  
176. Б (а-1) - балансова вартість групи (окремого фонду групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;  
177. П (а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів протягом кварталу, що передував розрахунковому;  
178. В (а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого фонду групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;  
179. А (а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.  
180. г)у підпункті 8.4:  
181. підпункти 8.4.5 -8.4.6 викласти у редакції:  
182. "8.4.5. У разі передачі до складу невиробничих фондів або виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 за рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України, балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються.  
183. Зворотне введення таких об'єктів до складу основних фондів здійснюється у порядку, встановленому підпунктом 8.4.2 цієї статті.  
184. 8.4.6. У разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2 і 3 за рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України балансова вартість груп не змінюється.  
185. Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію після проведення їх ремонту, реконструкції та модернізації збільшує баланс групи тільки на суму витрат, пов'язаних з цими роботами";  
186. підпункт 8.4.8 - 8.4.10 викласти у такій редакції:  
187. "8.4.8 У разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають знесенню або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або знесення, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:  
188. а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;  
189. б) не змінює балансову вартість груп 2 і 3 стосовно основних фондів цих груп.  
190. 8.4.9. У разі коли страхова організація або інша юридична чи фізична особа, визнана винною у заподіяній шкоді, компенсує платнику податку втрати, пов'язані з виникненням обставин, визначених у підпункті 8.4.8 цього пункту, платник податку в податковий період, на який припадає така компенсація:  
191. а) збільшує валовий дохід на суму компенсації за основні фонди групи 1;  
192. б) зменшує баланс відповідної групи основних фондів на суму компенсації за основні фонди груп 2 і 3.  
193. 8.4.10. У разі ліквідації окремого об'єкта основного фонду групи 1 за рішенням платника податку та наявності відповідних документів про його знищення, розібрання або перетворення іншими способами, внаслідок чого такий об'єкт не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням, балансова вартість такого окремого об'єкту основних фондів включається до складу валових витрат;  
194. д) доповнити підпункт 8.7.1 абзацами такого змісту:  
195. Виведення із експлуатації основних фондів будь якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або рішення Кабінету Міністрів України.  
196. Проведення будь яких робіт, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів із експлуатації";  
197. е) увести підпункт 8.8.2 пункту 8.8 статті 8 такого змісту:  
198. "8.8.2. У разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу (оренди) орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового (орендного) договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об'єкта оперативного лізингу (оренди), такий орендар користується правилами, визначеними підпунктом 8.4.8 пункту 8.4 цієї статті для заміни основних фондів. При цьому орендодавець не змінює балансову вартість основних фондів або валові доходи (валові витрати) на суму витрат, понесених орендарем на поліпшення такого об'єкту".  
199. 7. У статті 9:  
200. а) у пункті 9.4:  
201. слова "за звітний квартал" замінити словами "за звітний період" у відповідних відмінках;  
202. б) абзац третій пункту 9.5 викласти у такій редакції:  
203. "Витрати, що перевищують зазначену суму, включаються до складу відповідної групи основних фондів";  
204. 9. У статті 11:  
205. а) пункт 11.1 викласти у такій редакції:  
206. "11.1 Для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.  
207. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.  
208. У разі коли платник податку розпочинає оподатковувані операції або формування валових витрат всередині календарного кварталу, то перший податковий період починається з кварталу, на який припадає отримання такого валового доходу або валових витрат та закінчується податковим періодом, який вважається першим оподатковуваним періодом. Якщо платник податку ліквідується, останнім податковим періодом вважається період, який починається згідно з нормами цієї статті, та закінчується днем такої ліквідації";  
209. б) викласти підпункт 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 частиною у такій редакції:  
210. "11.2.3. Датою збільшення валових витрат при розрахунках з особами, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентами) або відповідно до законодавства сплачують податок за ставкою, нижчою ніж зазначена у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, є дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (при імпорті - послуг, супутніх чи допоміжних імпорту товарів)";  
211. в) підпункт 11.3.4 пункту 11.3 статті 11 виключити.  
212. У цьому зв'язку підпункти 11.3.5 - 11.3.6 вважати підпунктами 11.3.4 - 11.3.5;  
213. 10. У статті 12:  
214. а) у пункті 12.1:  
215. підпункти 12.1.1 - 12.1.2 викласти у такій редакції:  
216. "12.1.1 Платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах, у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду:  
217. платник податку звертається до суду (господарського суду) з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про визнання його банкрутом;  
218. зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку доарбітражного врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;  
219. за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий надпис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).  
220. 12.1.2. Платник податку - продавець зобов'язаний збільшити валовий доход відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту або відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3 цієї статті, у разі коли протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій:  
221. а) суд (господарський суд) не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини;  
222. б) сторони договору у позасудовому порядку досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом);  
223. в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законодавством, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків, та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) з поданням про стягнення заборгованості або про визнання покупця банкрутом.  
224. На суму додаткового податкового зобов'язання, розрахованого внаслідок такого збільшення, нараховується пеня у розмірах, визначених законом для несвоєчасного погашення податкового зобов'язання. Зазначена пеня розраховується за строк з першого дня податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого відбулося зменшення валового доходу згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, до останнього дня податкового періоду, на який припадає таке збільшення валового доходу, та сплачується незалежно від значення податкового зобов'язання платника податку за відповідний звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства, починаючи з моменту такого укладення;  
225. підпункт 12.1.4 викласти у такій редакції:  
226. "12.1.4. Повідомлення про збільшення валових витрат або валового доходу, з посиланням на відповідні положення підпунктів 12.1.1 та 12.1.2 цього пункту, платник податку - продавець надає податковому органу разом з декларацією за звітний період.  
227. підпункт 12.1.5 викласти у такій редакції:  
228. "12.1.5. Платник податку-покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку доарбітражного врегулювання спорів або судом (господарським судом) чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:  
229. а) або 90 календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;  
230. б) або 30 календарний день від дня прийняття рішення судом (господарським судом) про визнання (стягнення) такої заборгованості або її частини (вчинення нотаріусом виконавчого надпису).  
231. Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, розповсюджуються також на випадки коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у терміни, визначені арбітражно-процесуальним законодавством.  
232. Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу або ні.  
233. Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту.  
234. Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.  
235. Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, або відшкодована за рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, об'явленого банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання як покупця так і продавця у зв'язку із таким визнанням її такою";  
236. б) у пункті 12.3:  
237. підпункт 12.3.1 викласти у такій редакції:  
238. "12.3.1. Сума заборгованості відноситься на валові витрати кредитора, у разі, якщо строк позовної давності за відповідним договором з дебітором минув до моменту набрання чинності цим Законом.  
239. Заборгованість, яка не може бути примусово стягнутою з дебітора у зв'язку зі спливом строків позовної давності після набрання чинності цим Законом або внаслідок укладення мирової угоди в межах процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначеної законом, не включається до складу валових витрат кредитора згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 цієї статті та не може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів, а також не включається до складу валових доходів такого дебітора".  
240. Слова "арбітражний суд" за текстом статті 12 замінити словами "господарський суд" у відповідних відмінках.  
241. 11. У статті 13:  
242. а) у частині "а" пункту 13.1 після слів "проценти" додати слова "дисконтні доходи";  
243. б) у пункті 13.2:  
244. після слів "на користь нерезидента" додати слова "або уповноваженої ним особи"; цифри "13.3-13.7" замінити цифрами "13.3-13.6";  
245. замість слів "зобов'язані утримувати під час виплати такого доходу та додатково сплачувати податок на репатріацію доходів у розмірі 15 відсотків від суми такого доходу за рахунок такої виплати" записати слова: "зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати";  
246. в) у пункті 13.3 абзац перший виключити; в абзаці другому виключити слова "за ставкою 30 відсотків";  
247. г) пункт 13.7 виключити, у цьому зв'язку пункти 13.8 -13.9 вважати пунктами 13.7 -13.8.  
248. 12. Виключити абзац четвертий пункту 14.1 статті 14.  
249. 13. У статті 16:  
250. а) абзаци перший - третій пункту 16.4 статті 16 викласти у такій редакції:  
251. "16.4. Податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету до останнього дня строку (включаючи такий день), встановленого законом для квартального податкового періоду.  
252. Платники податку у строки, визначені таким законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики".  
253. У разі коли платник податку вважає за доцільне роз'яснити окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у податковій декларації з цього податку, такий платник податку може надіслати податковому органу таке пояснення, складене у довільній формі. Податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших не передбачених цим Законом балансів чи звітності, у тому числі при проведенні податкових перевірок. Статистична та бухгалтерська звітність подається виключно органам державної статистики згідно із законом. Це правило поширюється також на будь-які інші податки, збори чи обов'язкові платежі, включені до системи оподаткування. У цьому зв'язку платник податку не несе податкової відповідальності за затримку, неподання або неповне подання бухгалтерської звітності";  
254. б) пункти 16.7 -16.8 виключити.  
255. У цьому зв'язку пункти 16.9 - 16.16 вважати пунктами 16.6 - 16.14;  
256. в) в абзаці першому пункту 16.12 статті 16 слово "щоквартально" виключити;  
257. г) у пункті 16.13 статті 16 виключити четвертий абзац.  
258. 14. Статтю 17 викласти у такій редакції:  
259. "Стаття 17. Зарахування податку до бюджету  
260. Податок зараховується до бюджетів за правилами, встановленими Бюджетним кодексом України.  
261. 15. У пункті 18.3 статті 18:  
262. а) у частині першій слова „нерезидентів, розташованих в офшорних зонах" замінити словами „нерезидентів, що мають офшорний статус" та вилучити слово „оплаченої".  
263. частину другу викласти у такій редакції:  
264. "Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, наступного за кварталом, на який припадає офіційна публікація переліку офшорних зон, затвердженого Кабінетом Міністрів України.  
265. Для цілей цього пункту під терміном "нерезиденти, що мають офшорний статус" розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента. При існуванні договорів, визначених частиною першою цього пункту, платник податку має послатися на наявність зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації";  
266. ІІ. Перехідні положення  
267. а) Поворотна фінансова допомога, надана до моменту набрання чинності цим Законом, оподатковується за правилами, які діяли на момент її надання. При цьому, якщо відповідно до роз'яснень контролюючих органів платник податку включив суми такої поворотної допомоги до складу валових доходів, такий платник податку має право включити суми такої поворотної фінансової допомоги (її частини) до складу валових витрат за результатами податкового періоду, у якому відбувається її повернення. Це правило діє до 1 січня 2004 року.  
268. б) Операції з фінансового лізингу, згідно з якими об'єкт фінансового лізингу був переданий орендарю до моменту набрання чинності цим Законом, оподатковується за правилами, які діяли на момент передання такого об'єкту або за правилами, визначеними цим Законом, за вибором лізингодавця (орендодавця).  
269. в) Оподаткування бартерних операцій, якщо заключна операція не була завершена до моменту набрання чинності цим Законом, здійснюється за правилами, що діяли до моменту такого набрання.  
270. г) Для нарахування податкових зобов'язань при виплаті дивідендів за результатами 2001 року або попередніх років, що здійснюється після набрання чинності цим Законом, застосовуються правила, визначені цим Законом.  
271. д) Порядок урегулювання безнадійної заборгованості, визначений статтею 12 цього Закону, застосовується для цілей оподаткування щодо заборгованості, віднесеної до складу валових витрат продавця або до страхового резерву кредитора після набрання чинності цим Законом.  
272. ІІІ. Прикінцеві положення  
273. а) Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2003 року.  
274. б) Кабінет Міністрів України до 1 жовтня 2002 року забезпечує розробку нормативних актів, що випливають з цього Закону.