Про внесення змін до деяких законів України за результатами парламентських слухань"Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова та цензура в Україні" (Друге читання)
| 0. | Закон України "Про внесення змін до деяких законів України за результатами парламентських слухань "Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова та цензура в Україні" Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: І. Внести до Законів України такі зміни та доповнення: |
| 1. | 1.1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР), 1984, додаток до № 51, ст. 1122): |
| 2. | 1) доповнити статтею 212-3 наступного змісту: "Стаття 212-3. Порушення права на інформацію Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, або надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація має бути надана на запит фізичної або юридичної особи відповідно до Закону України "Про інформацію" або Закону України "Про звернення громадян", - |
| 3. | тягне за собою накладання штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. |
| 4. | Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - |
| 5. | тягне за собою накладання штрафу на посадових осіб від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян." |
| 6. | 2) статтю 221, частину першу статті 294 після цифр "212-2" доповнити цифрами "212-3" |
| 7. | 3) Пункт 1 частини першої статті 255 доповнити новим абзацом такого змісту: "органів прокуратури (стаття 212-3);" |
| 8. | 2. У Законі України "Про інформацію" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, № 48, ст. 650; ВВР, 2000, № 27, ст. 213; ВВР, 2002, № 29, ст. 194): |
| 9. | 1) доповнити статтею 45-1 наступного змісту: "Стаття 45-1. Заборона цензури Цензура в Україні заборонена. Під цензурою розуміється контроль за змістом або тиск у будь-яких протизаконних формах на засоби масової інформації чи журналістів, що здійснюється органами державної влади або місцевого самоврядування, державними службовцями або посадовими особами цих органів у формі прямого або опосередкованого впливу на керівників, засновників (співзасновників), журналістів (творчих працівників) засобів масової інформації з метою поширення чи непоширення певної інформації, зокрема замовчування суспільно-значимої інформації, введення заборони на показ або згадування певних осіб, заборони критикувати органи влади або окремих осіб. Цензура, яка застосовується до журналістів, є формою перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, що тягне за собою кримінальну відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України." |
| 10. | 2) абзац 7 статті 47 після слів "поширення певної інформації" доповнити словами ", у тому числі цензура;"; |
| 11. | 3) доповнити статтею 47-1 наступного змісту: "Стаття 47-1. Звільнення від відповідальності Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. До оціночних суджень відносяться висловлювання, які не містять фактичних даних (критика, оцінка дій тощо), а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири тощо). Оціночні судження не підлягають спростуванню. Особа звільняється від відповідальності за розголошення конфіденційної чи іншої інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що право громадськості отримати цю інформацію переважало права інших осіб, в тому числі держави, щодо нерозголошення такої інформації. Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів визначаються законами "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про телебачення і радіомовлення", "Про інформаційні агентства" та "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів."; |
| 12. | 4) у статті 49: слова "та державним органам" вилучити; доповнити частиною другою наступного змісту: "Органи державної влади, місцевого самоврядування не можуть подавати позови про захист честі, гідності та ділової репутації, а також вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадову особу органу державної влади чи місцевого самоврядування можливості судового захисту честі та гідності від власного імені, якщо вона доведе, що оприлюднені відомості безпосередньо стосуються її та прямо порушують її права."; |
| 13. | 3. У статті 17 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 50, ст. 302; 2002 р., № 2, ст. 5, № 29, ст. 200): |
| 14. | 1) частину 4 викласти у наступній редакції: "У разі конфлікту щодо завданої моральної (немайнової) шкоди між журналістом і засобом масової інформації, з одного боку, та органом державної влади або органом місцевого самоврядування чи офіційною, посадовою особою (офіційними, посадовими особами) - з другого, позивач повинен довести недостовірність опублікованих відомостей та наявність злого умислу журналіста чи засобу масової інформації. Суд також враховує наслідки використання потерпілим можливостей позасудового (досудового) спростування неправдивих відомостей, відстоювання його честі і гідності та врегулювання конфлікту в цілому." |
| 15. | 2) доповнити частинами п'ятою та шостою наступного змісту: "Під злим умислом журналіста чи засобу масової інформації необхідно розуміти такі їхні дії, коли вони перед поширенням інформації усвідомлювали її недостовірність. Журналіст та засіб масової інформації звільняються від відповідальності за поширення відомостей, що не відповідають дійсності, у тому випадку, коли такі відомості становлять громадський інтерес, а журналіст діяв добросовісно, здійснивши їх перевірку." |
| 16. | 4. Підпункт "ж" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113; 1995 р., № 30, ст. 229; 2000, № 29, ст. 229) викласти в такій редакції: "ж) із позовних заяв про розгляд питань захисту честі та гідності: із позовних заяв немайнового характеру: 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян; із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: 1 відсоток ціни позову, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову від 100 до 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: 5 відсотків ціни позову; із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову понад 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: 10 відсотків ціни позову." |
| 17. | ІІ. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. З моменту набрання чинності цим Законом інші закони та нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить положенням цього Закону. |