Кількість абзаців - 513 Розмітка (ліва колонка)


Про землеустрій (Друге читання)

0. Проект  
1. ЗАКОН УКРАЇНИ  
2. "Про землеустрій"  
3. Цей Закон встановлює правові та організаційні основи діяльності в галузі землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, уповноваженими органами по управлінню земельними ресурсами, юридичними особами і громадянами по забезпеченню сталого розвитку землекористування.  
4. Розділ І. Загальні положення  
5. Стаття 1. Визначення термінів  
6. Землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом формування суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.  
7. Діяльність в галузі землеустрою - наукова, технічна, виробнича і управлінська діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, уповноважених органів по управлінню земельними ресурсами, юридичних осіб і громадян, що здійснюється при землеустрої.  
8. Види робіт із землеустрою - камеральні і польові обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та інші проектно-вишукувальні роботи, що виконуються при проведенні землеустрою і передбачають одержання конкретного результату ( документації із землеустрою).  
9. Проект землеустрою - сукупність правових, економічних, технічних документів, які вміщують розрахунки, опис, креслення щодо обґрунтування заходів, з використання і охорони земель, реалізація яких передбачається на конкретній території на 5-10 і більше років.  
10. Робочий проект - сукупність технічних і економічних документів, які вміщують розрахунки, опис, креслення технічних рішень, кошторис, реалізацію яких передбачається здійснити за 2-3 роки.  
11. Заходи із землеустрою - передбачені документацією із землеустрою роботи з формування та організації території об`єкта землеустрою, раціонального використання і охорони земель з урахуванням їх цільового призначення і обмежень у використанні та обтяжень правами інших осіб (сервітутів), збереження і підвищення родючості ґрунтів.  
12. Об`єкти землеустрою -територія України, територія адміністративно-територіального утворення або його частини, території землеволодіння та землекористування чи окремі ділянки, у відношенні яких здійснюється землеустрій.  
13. Суб'єкти землеустрою - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій або чиї інтереси зачіпаються при землеустрої.  
14. Документація із землеустрою - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється використання та охорони земельних ресурсів держави, регіону, підприємства, установи, організації, фізичної особи.  
15. Система землекористування - форма та відповідні їй методи взаємодії людини і природного середовища, що мають місце у процесі використання земель. В залежності від галузевої специфіки розрізняють системи сільськогосподарського, лісогосподарського, міського та інші, а від ієрархічного рівня території - глобальну, національні, регіональні, місцеві та господарські системи землекористування.  
16. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначенними щодо неї правами.  
17. Збалансоване землекористування - форма та відповідні їй методи використання земель, що забезпечують оптимальні (раціональні, невиснажливі) за певних умов параметри соціальних, економічних та екологічних функцій територій.  
18. Фахівець землеустрою - особа, яка має спеціальну освіту в галузі землеустрою, засвідчену відповідним дипломом чи посвідченням, якій надають право займатися діяльністю в галузі землеустрою.  
19. Формування землекористування - комплекс робіт по формуванню і встановленню місцеположення, площі, меж ділянки або їх сукупності, інших характеристик з врахуванням визначення цільового призначення, обмежень і обтяжень у використанні земель.  
20. Межування земель - комплекс робіт по встановленню (відновленню) в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних утворень, меж земельних ділянок власників, користувачів і орендарів із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка і прив'язкою до пунктів опорної геодезичної сітки.  
21. План земельної ділянки - графічний документ, що відображає місцезнаходження, розмір, розміщення зовнішніх меж земельної ділянки і меж земель, обмежених у використанні і обмежених правами інших осіб (сервітутів), а також розміщення об`єктів нерухомості, пов`язаних із використанням земельної ділянки.  
22. Відчуження земельної ділянки - передача земельної ділянки у власність іншій фізичній чи юридичній особі шляхом купівлі-продажу, дарування, успадкування або за вироком суду.  
23. Присадибна ділянка - земельна ділянка, на якій розташовані приватний житловий будинок (будинки), допоміжні будівлі та споруди, призначені для його обслуговування та господарських потреб власника (користувача земельної ділянки).  
24. Цільове використання земельної ділянки - використання земельної ділянки у відповідності із цільовим призначенням, яке визначене проектом землеустрою у відповідності з чинним законодавством.  
25. Стаття 2. Призначення землеустрою  
26. Землеустрій забезпечує:  
27. а) реалізацію політики держави щодо здійснення земельної реформи, удосконалення земельних відносин, науково обґрунтованого перерозподілу земель між галузями економіки і формами власності, формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у розташуванні земель, створення екологічно сталих агроландшафтів;  
28. б) отримання інформації для правового, економічного, екологічного і містобудівного механізмів регулювання земельних відносин на національному, регіональному і місцевому рівнях шляхом розробок щодо встановлення особливого режиму і умов використання земель;  
29. в) встановлення й закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідними режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів;  
30. г) здійснення прогнозування, планування і організації раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному і місцевому рівнях;  
31. ґ) здійснення організації території сільськогосподарських підприємств із створенням просторових умов для еколого-економічної оптимізації використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення структури і розміщення земельних угідь, посівних площ, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін;  
32. д) розробку і здійснення системи заходів щодо збереження і поліпшення природних ландшафтів, відновлення і підвищення родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землювання, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель, попередження інших негативних явищ;  
33. е) здійснення організації території несільськогосподарських підприємств, організацій і установ з метою створення умов сталого землекористування та встановлення обмежень і обтяжень у використанні земель;  
34. є) отримання інформації про кількісний і якісний стан, використання і оцінку земель та інших даних для ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, здійснення державного контролю за використанням і охороною земель.  
35. Стаття 3. Система землеустрою  
36. Система землеустрою включає:  
37. а) законодавчо визначену діяльність в галузі землеустрою та правове регулювання землеустрою;  
38. б) органи, що здійснюють державне регулювання у галузі землеустрою;  
39. в) організацію, регулювання та управління в галузі землеустрою;  
40. г) здійснення землеустрою на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях;  
41. ґ) державний і самоврядний контроль за здійсненням землеустрою;  
42. д) наукове, кадрове та фінансове забезпечення землеустрою;  
43. е) суб'єкти та об'єкти землеустрою;  
44. є) державні і комунальні науково-дослідні та проектно-вишукувальні організації і підприємства, приватні юридичні і фізичні особи, які здійснюють землеустрій.  
45. Стаття 4. Суб'єкти землеустрою  
46. Суб'єктами землеустрою є землевласники та землекористувачі в особі державних органів влади і органів місцевого самоврядування, юридичних осіб і громадян, які здійснюють землеустрій або чиї інтереси зачіпаються при землеустрої.  
47. Стаття 5. Об'єкти землеустрою  
48. Об`єктами землеустрою є землі адміністративно-територіальних утворень або їх частин, землеволодіння та землекористування, у відношенні яких здійснюється землеустрій - території держави, областей, районів; землі сільськогосподарських підприємств, особистих селянських господарств; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; оздоровчого; рекреаційного; історико-культурного призначення землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.  
49. Стаття 6. Принципи землеустрою  
50. Землеустрій має базуватися на наступних принципах:  
51. а) здійснення землеустрою на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівні провадиться у відповідності з положеннями Конституції України щодо землі як об'єкта права власності українського народу, Земельним кодексом України, Лісовим кодексом України, Водним кодексом України, Кодексом України про надра, іншими нормативно-правовими актами;  
52. б) забезпечення науково обґрунтованого розподілу земельних ресурсів між галузями економіки України з метою раціонального розміщення продуктивних сил, комплексного економічного і соціального розвитку країни, формування сприятливого навколишнього середовища;  
53. в) організації систем використання і охорони земель, що базуються на врахуванні конкретних зональних умов, узгодженості екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства, які забезпечують високу економічну і соціальну ефективність виробництва, екологічну збалансованість і стабільність довкілля та агроландшафтів;  
54. г) створення територіальних умов для реалізації суб'єктами господарювання, кожним громадянином своїх конституційних прав власності на землю;  
55. ґ) забезпечення пріоритету сільськогосподарського землекористу-вання, мінімального використання необхідних площ для розміщення несільськогосподарських об'єктів;  
56. д) пріоритету вимог екологічної безпеки.  
57. Стаття 7. Правове регулювання землеустрою  
58. Правове регулювання землеустрою здійснюється у відповідності із Конституцією України, Земельним Кодексом України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, що будуть прийняті у відповідності з ними.  
59. Розділ ІІ. Повноваження органів державної влади і органів місцевого самоврядування у галузі землеустрою  
60. Стаття 8. Органи, що здійснюють державне регулювання у галузі землеустрою  
61. Державне регулювання у галузі землеустрою здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженими органами з питань земельних ресурсів, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.  
62. Стаття 9. Повноваження Верховної Ради України у галузі землеустрою  
63. До повноважень Верховної Ради України у галузі землеустрою відносяться:  
64. а) прийняття законодавчих актів з питань землеустрою;  
65. б) визначення засад державної політики в галузі використання та охорони земель;  
66. в) затвердження документації щодо делімітації та встановлення на місцевості державного кордону України;  
67. г) затвердження загальнодержавних програм з питань використання і охорони земель;  
68. ґ) встановлення і зміна меж районів і міст;  
69. д) погодження матеріалів щодо вилучення (викупу) особливо цінних земель.  
70. Стаття 10. Повноваження Кабінету Міністрів України у галузі землеустрою  
71. До повноважень Кабінету Міністрів України у галузі землеустрою відносяться:  
72. а) організація здійснення землеустрою;  
73. б) реалізація державної політики у галузі землеустрою;  
74. в) розроблення та забезпечення виконання загальнодержавних  
75. програм щодо використання та охорони земель;  
76. г) затвердження найважливіших регіональних програм використання та охорони земель;  
77. ґ) координація діяльності органів виконавчої влади, спеціально уповноважених органів з питань земельних ресурсів у галузі землеустрою;  
78. д) визначення порядку здійснення державного контролю у галузі землеустрою;  
79. е) вирішення інших питань у галузі землеустрою відповідно до закону.  
80. Стаття 11. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі землеустрою  
81. До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі землеустрою на території республіки відносяться:  
82. а) забезпечення реалізації державної політики у галузі використання та охорони земель;  
83. б) затвердження та участь у реалізації республіканських програм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель;  
84. в) участь у реалізації загальнодержавної програми використання та охорони земель в межах території Автономної Республіки Крим;  
85. г) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади;  
86. ґ) координація діяльності районних і міських (міст республіканського значення) рад у галузі землеустрою;  
87. д) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів у галузі землеустрою;  
88. е) координація здійснення контролю за використанням та охороною земель згідно проектів землеустрою;  
89. є) внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст;  
90. ж) встановлення і зміна меж сіл, селищ.  
91. Стаття 12. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі землеустрою  
92. До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі землеустрою відносяться:  
93. а) забезпечення реалізації державної політики у галузі землеустрою на території Автономної Республіки Крим;  
94. б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних та республіканських програм з питань використання та охорони земель;  
95. в) координація діяльності органів земельних ресурсів на території Автономної Республіки Крим при проведенні землеустрою;  
96. г) підготовка висновків про надання або вилучення (викуп) земельних ділянок, встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст на території Автономної Республіки Крим;  
97. ґ) координація здійснення землеустрою і державного контролю за використанням та охороною земель.  
98. Стаття 13. Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі землеустрою  
99. До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі землеустрою відносяться:  
100. а) забезпечення реалізації державної політики у галузі землеустрою;  
101. б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних програм з питань використання та охорони земель;  
102. в) координація діяльності державних органів земельних ресурсів при проведенні землеустрою;  
103. г) підготовка висновків про надання або вилучення (викуп) земельних ділянок, встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів у містах та міст;  
104. ґ) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель;  
105. д) підготовка пропозицій щодо планування здійснення землеустрою;  
106. е) інформування населення щодо заходів, передбачених землеустроєм.  
107. Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі землеустрою  
108. До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі землеустрою відносяться:  
109. а) внесення пропозицій до формування державної політики у галузі землеустрою і забезпечення її реалізації;  
110. б) участь у розробленні та реалізації загальнодержавних та регіональних програм використання та охорони земель;  
111. в) здійснення землеустрою;  
112. г) здійснення державної експертизи програм і проектів з питань землеустрою, а також техніко-економічних обґрунтувань цих програм і проектів;  
113. ґ) ліцензування робіт із землеустрою;  
114. д) розроблення нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил в галузі землеустрою;  
115. е) здійснення державного контролю в галузі землеустрою.  
116. Стаття 15. Повноваження обласних рад у галузі землеустрою  
117. До повноважень обласних рад у галузі землеустрою відносяться:  
118. а) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів у галузі землеустрою;  
119. б) забезпечення реалізації державної політики в галузі землеустрою;  
120. в) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади;  
121. г) затвердження та участь у реалізації регіональних програм використання і охорони земель;  
122. ґ) організація і здійснення контролю в галузі землеустрою;  
123. д) організація здійснення землеустрою на землях, що знаходяться у комунальній власності;  
124. е) вирішення інших питань землеустрою, передбачених законодавством;  
125. є) координація робіт із землеустрою;  
126. ж) встановлення та зміна меж сіл, селищ.  
127. Стаття 16. Повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі землеустрою  
128. До повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі землеустрою на їх території відносяться:  
129. а) розробка, затвердження і реалізація регіональних програм, схем і проектів землеустрою щодо використання та охорони земель;  
130. б) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводиться органами виконавчої влади;  
131. в) встановлення та зміна меж сіл, селищ, районів у містах;  
132. г) організація, координація та здійснення робіт із землеустрою;  
133. ґ) організація і здійснення контролю в галузі землеустрою;  
134. д) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;  
135. е) внесення у встановленому порядку пропозицій до Верховної Ради України щодо встановлення та зміни меж міст;  
136. є) інформування населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок при здійсненні землеустрою.  
137. Стаття 17. Повноваження районних рад у галузі землеустрою  
138. До повноважень районних рад у галузі землеустрою відносяться:  
139. а) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводиться органами виконавчої влади;  
140. б) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів у галузі землеустрою;  
141. в) затвердження проектів землеустрою та іншої документації із землеустрою.  
142. Стаття 18. Повноваження районних у містах рад у галузі землеустрою  
143. Повноваження районних у містах рад у галузі землеустрою визначаються міськими радами.  
144. Стаття 19. Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі землеустрою  
145. До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі землеустрою на території сіл, селищ, міст відносяться:  
146. а) організація землеустрою та затвердження проектної документації із землеустрою;  
147. б) здійснення контролю за впровадженням проектної документації із землеустрою;  
148. в) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до законодавства;  
149. г) координація робіт із землеустрою на території рад;  
150. ґ) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;  
151. д) інформування населення щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок.  
152. Розділ ІІІ. Організація і регулювання землеустрою та управління землевпорядною діяльністю  
153. Стаття 20. Обов'язковість землеустрою  
154. Землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях всіх категорій незалежно від форми власності і їх цільового призначення у випадках:  
155. а) розробки документації щодо організації раціонального використання та охорони земель;  
156. б) встановлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно - територіальних утворень, меж міст та інших поселень і зон з особливим правовим режимом використання земель;  
157. в) перерозподілу земель і їх приватизації;  
158. г) формування нових і упорядкування існуючих об'єктів землеустрою;  
159. ґ) формування земельних ділянок при наданні та обороті земель і закріпленні їх меж в натурі (на місцевості).  
160. д) організації і упорядкування території сільськогосподарських підприємств та організації і розробки заходів по збереженню і підвищенню родючості ґрунтів;  
161. ж) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обтяжених правами інших осіб;  
162. є) виявленні порушених земель, які зазнають впливу негативних процесів та при проведенні заходів із відновлення та консервації земель, рекультивації порушених земель, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, висушування, ущільнення, забруднення відходами виробництва і споживання, радіоактивними і хімічними речовинами, зараження та інших негативних діянь.  
163. 2. Встановлені затвердженою документацією заходи з формування і організації території об'єкту землеустрою, раціонального використання і охорони земель, межі земельних ділянок і земель обмежених і обтяжених (сервітути) в їх використанні і інші заходи є обов'язковими для виконання власниками, користувачами і орендарями земельних ділянок, а також органами державної влади і органами місцевого самоврядування.  
164. 3. Внесення змін в документацію із землеустрою допускається лише з дозволу органу, який затвердив вказану документацію.  
165. 4. Власники землі, землекористувачі, орендарі під час проведення землеустрою зобов'язані забезпечити доступ розробникам землевпорядної документації до всіх земельних ділянок, що підлягають землеустрою.  
166. Стаття 21. Організація і планування землеустрою  
167. 1. Організація і планування землеустрою здійснюється з метою реалізації державної політики у галузі використання і охорони земель, удосконалення перерозподілу земель у відповідності з перспективами розвитку економіки, пріоритетними напрямами раціоналізації землекористування.  
168. 2. Організація і планування землеустрою на загальнодержавному та регіональному рівнях здійснюється Кабінетом Міністрів України, відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.  
169. 3. Організація і планування землеустрою на місцевому рівні здійснюється місцевими органами влади та самоврядування.  
170. 4. Організація і планування виконання робіт із землеустрою землеволодінь і землекористувань та окремих земельних ділянок, що належать на праві власності чи користування, здійснюється їх власниками чи користувачами.  
171. Стаття 22. Підстави для проведення землеустрою  
172. Землеустрій здійснюється на підставі:  
173. а) рішень органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;  
174. б) укладених договорів між юридичними і фізичними особами (власниками земельних ділянок, землекористувачами, орендарями) та розробниками документації із землеустрою;  
175. в) судових рішень.  
176. Стаття 23. Нормативно-технічні документи зі здійснення землеустрою  
177. 1. Нормативно-технічні документи зі здійснення землеустрою встановлюють порядок організації і виконання робіт, склад і зміст, вимоги до них, норми і правила їх виконання.  
178. 2. Нормативно-технічні документи зі здійснення землеустрою затверджуються Кабінетом Міністрів України.  
179. 3. Нормативно-технічні документи зі здійснення землеустрою обов'язкові для використання всіма суб'єктами землеустрою.  
180. Стаття 24. Стандартизація та нормування в галузі землеустрою  
181. 1. Державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників, параметрів, які регламентують розробку і реалізацію документації в галузі землеустрою з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, екологічних, економічних та інших умов.  
182. 2. Державні стандарти, норми і правила у галузі землеустрою затверджуються Кабінетом Міністрів України.  
183. Стаття 25. Види документації із землеустрою  
184. 1. По кожному об'єкту землеустрою розробляється (формується) документація із землеустрою у вигляді програм, схем, проектів, тематичних карт (атласів), матеріалів (технічних звітів) обстежень і вишукувань.  
185. 2. До видів документації із землеустрою відносяться:  
186. а) загальнодержавні і регіональні програми використання і охорони земель;  
187. б) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використан-ня та охорони земель адміністративно-територіальних утворень;  
188. в) проекти встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень, міст та інших поселень;  
189. г) проекти організації та встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;  
190. ґ) проекти формування земель комунальної власності територіальних громад в населених пунктах та розмежування земель державної і комунальної власності;  
191. д) проекти відведення земельних ділянок;  
192. е) проекти створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань;  
193. є) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та упорядкування угідь;  
194. ж) проекти впорядкування територій в межах міст та інших поселень;  
195. з) робочі проекти із рекультивації порушених земель, захисту грунтів від ерозії та інших негативних процесів, покращення сільськогосподарських земель, підвищення родючості земель, встановлення та закріплення меж земельних ділянок;  
196. и) документи, що посвідчують право власності або користування землею;  
197. і) матеріали по виявленню і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель;  
198. к) спеціальні тематичні карти (атласи) стану і використання земельних ресурсів.  
199. 3. Законами і іншими нормативно-правовими актами України можуть встановлюватися і інші види документації із землеустрою.  
200. 4. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідними технічними умовами і вимогами.  
201. 5. Документація із землеустрою формується і зберігається в порядку, встановленому нормативно-правовими актами України.  
202. Стаття 26. Замовники і розробники документації із землеустрою  
203. 1. Учасниками відносин при землеустрої є замовник і розробник документації із землеустрою, а також треті особи, права і законні інтереси яких можуть зачіпатися при проведенні землеустрою.  
204. 2. Замовником документації із землеустрою може бути орган державної влади, орган місцевого самоврядування, судовий орган, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів і його місцеві органи, юридичні і фізичні особи, які прийняли рішення або подали клопотання про проведення землеустрою і можуть забезпечити його фінансування.  
205. 3. Розробниками документації із землеустрою є науково-дослідні і проектно-вишукувальні організації із землеустрою, інші юридичні та фізичні особи, які отримали в установленому порядку ліцензії на виконання робіт із землеустрою у відповідності із діючим законодавством України.  
206. 4. Виконання робіт із землеустрою на загальнодержавному і регіональному рівні здійснюється державними науково-дослідними і проектно-вишукувальними організаціями. Виконання робіт на місцевому рівні здійснюється державними і комунальними науково-дослідними та проектно-вишукувальними організаціями. Виконання робіт із землеустрою землеволодінь, землекористувань та окремих ділянок, що належать на праві власності чи користуванні, здійснюється державними, комунальними і приватними організаціями та приватними фізичними особами.  
207. 5. Взаємовідносини між замовником і розробником документації із землеустрою регулюються у відповідності із законодавством України і договором.  
208. 6. Замовники мають право:  
209. а) доручати виконавцям проведення робіт по створенню науково-технічної продукції з землеустрою;  
210. б) встановлювати наукові, технічні, економічні та інші вимоги до науково-технічної продукції із землеустрою;  
211. в) визначати термін виконання замовлення та порядок розгляду матеріалів про виконання замовлення;  
212. г) встановлювати договірну ціну за виконання замовлення та порядок його оплати;  
213. ґ) виступати власником науково-технічної продукції із землеустрою;  
214. д) проводити в установленому порядку індексацію витрат на науково-технічну продукцію із землеустрою;  
215. е) здійснювати контроль за виконанням робіт і при необхідності проводити в установленому порядку їх експертизу;  
216. є) вирішувати всі спірні питання в порядку, передбаченому чинним законодавством.  
217. 7. Замовники зобов'язані виконувати всі умови договору, а в разі невиконання або неналежного їх виконання несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.  
218. 8. Відбір розробників документації із землеустрою, яка виконується за рахунок коштів бюджетів всіх рівнів, здійснюється, як правило, на конкурсній основі.  
219. 9. Юридичні та фізичні особи, замовники документації із землеустрою за рахунок власних коштів, мають право на вибір організації або приватної особи для укладання з ними договору, якщо інше не передбачено законодавством України.  
220. 10. Треті особи, права і законні інтереси яких можуть зачіпатися при проведенні землеустрою, мають право:  
221. а) брати участь в обговоренні питань землеустрою і отримувати безплатно інформацію про хід і результати землеустрою, які зачіпають їх інтереси;  
222. б) оскаржити неправомірні дії, які зачіпають їх інтереси в процесі землеустрою, у відповідності із законодавством.  
223. 11. У разі необхідності основні напрями документації із землеустрою, що розробляється, можуть обговорюватися за участю населення.  
224. Стаття 27. Обов'язки розробників документації із землеустрою  
225. 1. Розробники документації із землеустрою в своїй діяльності зобов'язані:  
226. а) керуватися законодавством України, екологічними нормами і правилами, а також вимогами інструкцій, нормативно-технічних документів щодо здійснення землеустрою;  
227. б) повідомляти зацікавлених осіб про проведення землеустрою;  
228. в) дотримуватись вимог законодавства про державну таємницю по відношенню інформації, отриманої у зв'язку із проведенням землеустрою.  
229. 2. Розробники документації із землеустрою несуть відповідальність за її достовірність, якість і екологічну безпеку заходів, передбачених документацією із землеустрою.  
230. 3. Розробники зобов'язані виконувати всі умови по договору на здійснення землеустрою, а в разі невиконання або неналежного їх виконання, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.  
231. Стаття 28. Права розробників документації із землеустрою  
232. Розробники документації із землеустрою мають право:  
233. а) здійснювати на замовлення роботи по створенню науково-технічної продукції із землеустрою;  
234. б) погоджувати із замовником наукові, технічні, економічні та інші вимоги до замовленої документації із землеустрою, термін виконання замовлення, договірну ціну на замовлення та порядок проведення його оплати;  
235. в) вимагати від замовника індексації витрат на створення замовленої документації із землеустрою;  
236. г) вирішувати всі спірні питання в порядку, передбаченому чинним законодавством;  
237. ґ) зберігати за собою право авторства на створену документацію із землеустрою;  
238. д) здійснювати авторський нагляд за реалізацією документації із землеустрою;  
239. е) ставити питання про призупинення заходів, що виконуються з порушенням затвердженої документації із землеустрою і які приводять до нецільового використання земель, псування земель, погіршення їх якісного стану і порушення природних ландшафтів;  
240. є) вносити пропозиції щодо удосконалення або переробки застарілої документації із землеустрою.  
241. Стаття 29. Страхування цивільної відповідальності розробників документації із землеустрою  
242. 1. З метою захисту інтересів розробників документації із землеустрою запроваджується страхування їх цивільної відповідальності.  
243. 2. Страхування цивільної відповідальності розробників документації із землеустрою здійснюють страхові підрозділи фонду цієї документації на районному рівні.  
244. 3. Зазначене страхування є обов'язковим для всіх землевласників та землекористувачів.  
245. 4. Розмір страхових внесків встановлюють районні органи місцевого самоврядування.  
246. Стаття 30. Загальні вимоги до змісту документації із землеустрою  
247. 1. Документація із землеустрою включає в себе текстові і графічні матеріали і містить обов'язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.  
248. 2. Документація із землеустрою розробляється на основі технічного завдання, яке видається замовником документації із землеустрою.  
249. 3. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідними нормативно-технічними документами щодо проведення землеустрою.  
250. Стаття 31. Погодження документації із землеустрою  
251. 1. Загальнодержавні програми використання та охорони земель погоджуються Кабінетом Міністрів України.  
252. 2. Регіональні програми використання та охорони земель погоджуються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим і обласними державними адміністраціями.  
253. 3. Програми використання і охорони земель міста Києва і Севастополя погоджуються Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями.  
254. 4. Схеми землеустрою адміністративно-територіальних утворень, проекти створення нових землеволодінь і землекористувань погоджуються відповідними органами виконавчої влади.  
255. 5. Проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, особистих селянських, фермерських господарств погоджуються районними державними адміністраціями.  
256. 6. Робочі проекти, пов'язані з упорядкуванням, докорінним поліпшенням та охороною земель, раціональним їх використанням погоджуються і затверджуються замовниками цих проектів.  
257. 7. Зміни до документації із землеустрою вносяться за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, які затвердили ці проекти.  
258. 8. Прогнозні матеріали використання і охорони земель, проекти землеустрою, проекти з питань використання і охорони земель, а також матеріали техніко-економічних обґрунтувань використання і охорони земель підлягають державній експертизі.  
259. Стаття 32. Затвердження документації із землеустрою  
260. 1. Погоджена у встановленому порядку документація, яка отримала позитивний висновок державної експертизи, підлягає затвердженню.  
261. 2. Верховна Рада України затверджує:  
262. а) загальнодержавні програми використання та охорони земель;  
263. б) документацію щодо делімітації та встановлення на місцевості державного кордону України;  
264. в) матеріали щодо встановлення і зміни меж районів і міст.  
265. 3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні ради затверджують регіональні програми використання і охорони земель.  
266. 4. Київська та Севастопольська міські ради затверджують схеми використання і охорони земель міст Києва і Севастополя.  
267. 5. Районні ради затверджують схеми землеустрою адміністративних районів, а також проекти створення нових землеволодінь і землекористувань.  
268. 6. Проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, особистих селянських, фермерських господарств затверджуються відповідними землевласниками і землекористувачами.  
269. Стаття 33. Порядок внесення змін до документації із землеустрою  
270. Зміни до проектів із землеустрою та інших матеріалів з питань землеустрою вносяться за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, які затвердили ці проекти.  
271. Стаття 34. Державний фонд документації із землеустрою  
272. 1. Державний фонд даних, отриманих в результаті проведення землеустрою, формується на основі збору, обробки, обліку, зберігання і розповсюдження документованої інформації про проведення землеустрою.  
273. 2. Документація із землеустрою державного фонду, отримана в результаті проведення землеустрою, є державною власністю і не підлягає приватизації.  
274. 3. Доступ до матеріалів і документів державного фонду документації із землеустрою, які складають державну таємницю, здійснюється у відповідності із законодавством України про державну таємницю.  
275. 4. Юридичні і фізичні особи - розробники документації із землеустрою, які виконують роботи за кошти замовників, зобов'язані безкоштовно передавати один примірник підготовлених ними матеріалів і документів у державний фонд документації із землеустрою із збереженням авторських прав розробників.  
276. 5. Положення про державний фонд документації із землеустрою затверджується Кабінетом Міністрів України.  
277. Стаття 35. Відкритість даних про землеустрій та порядок користування ними  
278. 1. Дані про землеустрій носять відкритий характер для використання органами управління усіх рівнів, юридичними особами та громадянами.  
279. 2. Дані, які містяться в документації із землеустрою, надаються будь-якій особі, яка пред'являє паспорт (інше посвідчення особи) і подає заяву в письмовій формі (юридичній особі - документи, які підтверджують реєстрацію даної юридичної особи і повноваження її представника).  
280. 3. Запитувані дані або мотивована відмова в письмовій формі повинні бути видані на протязі 10-ти днів. Відмова може бути оскаржена особою, яка звернулася за інформацією, в суді.  
281. 4. Дані, що містяться в документації із землеустрою надаються за плату, якщо інше не встановлено законом. Розміри, порядок і строки плати за надання інформації встановлюються Кабінетом Міністрів України.  
282. 5. Безкоштовно надаються дані, що містяться в документації із землеустрою, по запитах:  
283. а) органів державної влади та органів місцевого самоврядування;  
284. б) правоохоронних органів і судів - по справах, що розслідуються;  
285. в) податкових органів - на території, що знаходиться в їх юрисдикції;  
286. г) органів державної статистики;  
287. ґ) інших органів і осіб, визначених законами України.  
288. 6. Орган, який надав інформацію, зобов'язаний по запиту власників і користувачів земельних ділянок надати їм інформацію про осіб, які отримали дані про земельні ділянки, на які вони мають права.  
289. 7. Використання отриманої інформації способами і в формі, які завдають шкоди правам і законним інтересам правовласників на землю тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством України.  
290. Стаття 36. Топографо-геодезичні, аерофотогеодезичні розвідування земель  
291. 1. Топографо-геодезичні, аерофотогеодезичні і інші зйомочні роботи проводяться періодично з метою створення і своєчасного поновлення планово-картографічної основи, яка застосовується для складання земельно-кадастрових і інших тематичних карт (планів) і атласів стану і використання земельних ресурсів, формування земельних ділянок і виготовлення планів їх меж, розробки схем і проектів землеустрою, проведення ґрунтових, агрохімічних, геоботанічних і інших обстежень і вишукувань, інвентаризації земель, планування раціонального використання земель.  
292. 2. Інформаційний зміст і масштаб топографо-геодезичних матеріалів визначаються з врахуванням використання цих матеріалів, детальності проектування, обстежень і вишукувань.  
293. Стаття 37. Інвентаризація земель  
294. Інвентаризація земель проводиться для уточнення або встановлення місцерозташування об'єктів землеустрою, їх меж (без закріплення на місцевості), розмірів, правового статусу, виявлення земель, які не використовуються, використовуються нераціонально або використовуються не за цільовим призначенням, інших необхідних кількісних і якісних характеристик земель, що відображаються в державному земельному кадастрі, а також необхідних для здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на цій основі рішень щодо використання і охорони земель.  
295. Стаття 38. Ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження земель  
296. 1. Ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження для землеустрою проводяться періодично на землях всіх категорій і форм власності з метою отримання інформації про якісний стан земель, а також з метою виявлення земель, що підлягають дії водної та вітрової ерозії, підтопленню, радіоактивному і хімічному забрудненню, біогенному зараженню, іншим негативним явищам.  
297. 2.Отримана в процесі обстежень інформація використовується:  
298. а) для проведення агроекологічної оцінки земель;  
299. б) для розробки прогнозів і програм використання та охорони земель, схем і проектів землеустрою;  
300. в) для ведення обліку якісного стану земельних ресурсів;  
301. г) для ведення моніторингу земель;  
302. ґ) для прийняття органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування рішень про проведення рекультивації, консервації, введення обмежень у використанні земель, відновлення, збереження та підвищення родючості ґрунтів, покращення природних ландшафтів;  
303. д) для розробки заходів із організації раціонального використання та охорони земель.  
304. Стаття 39. Бонітування ґрунтів при землеустрої  
305. 1. Бонітування ґрунтів - це порівняльна оцінка їх родючості, що відображається через показники (шкали) придатності ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур.  
306. 2. Критерієм бонітування слугують отримані при ґрунтових обстеженнях їх якісні показники, стійкі в часі, та що суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, найбільш повно відображають родючість ґрунту.  
307. Стаття 40. Земельно-оціночні роботи при землеустрої  
308. 1. Оцінка земель здійснюється з метою одержання інформації про властивість землі як природного ресурсу, основного засобу виробництва в сільському та лісовому господарствах та як просторового базису в суспільному виробництві.  
309. 2. Оцінка земель проводиться для встановлення еквівалента якості земель в грошовому виразі або інших оціночних показниках за методиками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України.  
310. 3. Показники оцінки земель використовуються при передачі земель у власність, у спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки, визначенні ставок земельного податку, ціноутворенні, визначенні внеску до статутних фондів підприємств, проектуванні, плануванні і організації господарської діяльності власників землі та землекористувачів, здійсненні економічних розрахунків, аналізі діяльності сільськогосподарських підприємств, виборі місць розташування об'єктів і для інших цілей.  
311. Стаття 41. Природно-сільськогосподарське районування земель при землеустрої  
312. 1. Природно-сільськогосподарське районування є основною формою обліку і відображення природного положення земель в єдиній системі класифікації прийнятих таксономічних одиниць.  
313. 2. Районування є природно-науковою основою для ведення земельного кадастру, розміщення сільськогосподарського виробництва, розробки схем і проектів використання і охорони земель, планування і здійснення гідротехнічних і інших меліорацій, агрономічних заходів, сортовипробування і сорторозміщення, а також при вирішенні інших питань використання земельних ресурсів.  
314. Стаття 42. Виявлення земель, які не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням  
315. 1. Виявлення земель, які не використовуються, використовуються нераціонально або використовуються не за цільовим призначенням проводиться систематично на землях всіх категорій і форм власності і спрямоване на удосконалення розподілу земельних ресурсів, створення умов для більш раціонального використання і охорони земель, формування земель запасу.  
316. 2. Виявлення земель, які не використовуються, використовуються нераціонально або використовуються не за цільовим призначенням здійснюється в процесі проведення державного контролю за використанням і охороною земель, розробки проектів і схем землеустрою, ведення державного земельного кадастру і моніторингу земель, оформлення прав власності на землю та права користування земельними ділянками, авторського нагляду за освоєнням проектів землеустрою, а в необхідних випадках шляхом інвентаризації земель.  
317. 3. Порядок проведення виявлення земель, які не використовуються, використовуються нераціонально або використовуються не за цільовим призначенням встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
318. Стаття 43. Технічне та технологічне забезпечення землеустрою  
319. 1. Технічне забезпечення землеустрою базується на використанні засобів обчислювальної та інформаційної техніки, технічних засобів для виконання геодезичних, фотограметричних та інших робіт.  
320. 2. Технологічне забезпечення землеустрою базується на використанні сучасних інформаційних технологій і систем для збору, введення, контролю, накопичення, зберігання, поновлення, пошуку, перетворення, переробки, відображення, видачі і передачі даних.  
321. 3. Основною формою інформатизації в землеустрої є автоматизовані системи, призначені для обробки даних земельно-кадастрових та інших зйомок і дистанційного зондування, ведення земельної статистики, прогнозування, планування, проектування, картографування, підтримки прийняття рішень, організаційного управління тощо.  
322. Стаття 44. Здійснення консалтингових послуг з питань землеустрою  
323. 1. Консалтинг з питань землеустрою передбачає:  
324. а) консультування власників землі та землекористувачів, зокрема, селян, фермерів, керівників і працівників сільськогосподарських підприємств щодо раціонального використання і охорони земель;  
325. б) надання широкої інформації про результати досліджень у галузі оптимізації використання земельних ресурсів, впровадження і функціонування природоохоронних заходів;  
326. в) надання інформаційно-консультативних послуг з питань земельного права, оцінки землі та їх оподаткування, оренди, застави, продажу, обміну, дарування, успадкування земельних ділянок;  
327. г) надання допомоги по здійсненню аналізу використання земель;  
328. ґ) участь в розробці бізнес-планів господарств;  
329. д) здійснення аудиту земельно-правових документів, проектів та іншої документації із землеустрою.  
330. 2. Консалтингові послуги землевласникам та землекористувачам здійснюють державні та комунальні науково-дослідні та проектно-вишукувальні організації, спеціалізовані госпрозрахункові групи фахівців при районних відділах земельних ресурсів, інші спеціалізовані приватні юридичні та фізичні особи, які мають на це ліцензії.  
331. Розділ ІV. Проведення землеустрою на загальнодержавному та регіональному рівнях  
332. Стаття 45. Делімітація державного кордону України  
333. 1. Для розробки документації по делімітації державного кордону України Кабінетом Міністрів України створюється комісія з представників відповідних міністерств і відомств, яка розглядає з відповідною комісією іншої прикордонної держави питання делімітації державного кордону України і відповідної держави. На основі узгодженого рішення цих комісій готується протокол делімітації державного кордону і відповідні графічні матеріали, які погоджуються Кабінетом Міністрів України і затверджуються Верховною Радою України.  
334. 2. У відповідності з затвердженими Верховною Радою України документами (протоколом і планово-картографічними матеріалами щодо делімітації державного кордону) розробляється спеціальна документація щодо визначення і закріплення в натурі (місцевості) державного кордону.  
335. Стаття 46. Встановлення меж державного кордону України  
336. 1. Державний кордон України визначається за рішеннями Верховної Ради України та міжнародними договорами.  
337. 2. Державний кордон України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, повинен встановлюватися:  
338. а) на суші - по характерних точках і лініях рельєфу або по орієнтирах, які чітко видимі;  
339. б) на морі - по зовнішній межі територіального моря України;  
340. в) на судноплавних ріках - по середині головного фарватеру або тальвегу ріки; на несудноплавних ріках (струмках) - по їх середині або по середині основного рукава ріки; на озерах і інших водоймах - по прямій лінії, яка з'єднує виходи державного кордону до берегів озера або іншої водойми;  
341. г) на водосховищах гідровузлів і інших штучних водоймах - у відповідності із лінією державного кордону України, яка проходила на місцевості до їх заповнення;  
342. ґ) на залізничних і автодорожніх мостах, греблях і інших спорудах, що пролягають через прикордонні ділянки судноплавних і не судноплавних рік (струмків) - по середині цих споруд або по їх технологічній осі, незалежно від пролягання державного кордону України на воді.  
343. 3. Державний кордон на місцевості позначається прикордонними знаками, форми, розмір, і порядок встановлення яких визначається законодавством України і міжнародними договорами України.  
344. 4. З метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Урядом України встановлюється прикордонна смуга. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних рік, озер і інших водойм із урахуванням місцевих особливостей. В прикордонну смугу не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.  
345. Стаття 47. Загальнодержавні і регіональні програми використання і охорони земель  
346. 1. Загальнодержавні і регіональні програми використання та охорони земель розробляються з метою ув'язки по ресурсах, виконавцях і строках здійснення повного комплексу соціально-економічних, виробничих, організаційно-господарських, науково-дослідних і інших заходів із організації раціонального і ефективного використання та охорони земель.  
347. 2. Порядок розробки загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
348. Стаття 48. Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно - територіальних утворень  
349. 1. Схеми землеустрою і техніко-економічні обгрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень розробляються з метою визначення довгострокової перспективи раціонального використання земель всіх категорій, незалежно від форм власності на землю і форм господарювання, для підготовки обгрунтованих пропозицій із удосконалення земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель із врахуванням потреби агропромислового комплексу, лісового господарства, розвитку міст та інших поселень, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.  
350. 2. Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень розробляються на період не менше 15 років.  
351. Стаття 49. Проекти встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень, міст та інших поселень  
352. 1. Для встановлення і зміни у відповідності із законодавством України меж адміністративно-територіальних утворень, міст та інших поселень розробляються проекти встановлення і зміни меж відповідних адміністративно-територіальних утворень і територіальних одиниць.  
353. 2. Проекти встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень, міст та інших поселень розробляються із врахуванням необхідності створення оптимальних територіальних умов їх розвитку, максимального збереження природних ландшафтів, а також із врахуванням інтересів власників, користувачів і орендарів земельних ділянок і затвердженої містобудівної документації.  
354. 3. Порядок розробки проектів встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень, міст та інших поселень встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
355. Стаття 50. Проекти організації та встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами  
356. 1. Проекти організації та встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами розробляються з метою збереження біорізноманіття живих організмів, природних ландшафтів, охорони довкілля, запобігання та припинення деградації, створення місць для організованого масового відпочинку і туризму, створення приміських зелених зон, відстеження природних процесів, проведення науково-дослідних робіт тощо.  
357. 2. Проекти організації та встановлення меж територій з особливими природоохоронними рекреаційними і заповідними режимами розробляються у відповідності із законами України, іншими нормативно-правовими актами. В проектах визначаються форми земельної власності, площі та розміри земельних ділянок, на яких розміщені природоохоронні об'єкти, охоронні та інші зони, а також встановлюється режим охорони і використання земельних ділянок у відповідності з рекреаційними і заповідними режимами.  
358. 3. Проекти організації та встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами розробляються державними спеціалізованими науковими та проектними установами.  
359. 4. Порядок розробки проектів організації та встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
360. Стаття 51. Врахування громадських інтересів при землеустрої на регіональному рівні  
361. З метою врахування громадських інтересів при землеустрої на регіональному рівні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень:  
362. а) інформують населення через засоби масової інформації та письмово про розроблення регіональних схем використання та охорони земель, схем землеустрою;  
363. б) залучають представників відповідних територіальних громад до участі в обговоренні регіональних програм використання і охорони земель та схем землеустрою адміністративно-територіальних одиниць;  
364. в) готують пропозиції щодо врахування інтересів територіальних громад у разі виникнення розбіжностей щодо зміни меж адміністративно-територіальних одиниць, формування нових землеволодінь і землекористувань, природно-заповідних та інших природоохоронних територій.  
365. Розділ V. Землеустрій на місцевому рівні  
366. Стаття 52. Проекти формування земель комунальної власності територіальних громад в населених пунктах та розмежування земель державної і комунальної власності  
367. 1. Проекти формування земель комунальної власності територіальних громад в населених пунктах та розмежування земель державної і комунальної власності визначають:  
368. а) розташування і розмір земель, які залишаються в державній власності;  
369. б) землі комунальної власності територіальної громади населеного пункту та за його межами, площі і місце розташування земельних ділянок за категоріями земель і функціональним призначенням;  
370. в) розташування земельних ділянок приватної власності;  
371. г) правове, організаційне і фінансове забезпечення, строки реалізації та економічну, соціальну і екологічну ефективність розмежування земель державної і комунальної власності.  
372. 2. Порядок розробки, розгляду і затвердження проектів розмежування земель права державної та комунальної власності встановлюється органами місцевого самоврядування та виконавчої влади відповідно до закону.  
373. Стаття 53. Складання проектів відведення земельних ділянок  
374. 1. Проекти відведення земельних ділянок складаються у випадках надання, передачі, вилучення (викупу) земельних ділянок.  
375. 2. Порядок складання проектів відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
376. Стаття 54. Проекти створення нових і впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань  
377. 1. Проекти створення нових землеволодінь і землекористувань розробляються на основі схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень та територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами із урахуванням матеріалів попереднього погодження місцеположення об'єкта. В проектах створення нових землеволодінь і землекористувань обґрунтовуються розміри і межі земельних ділянок із урахуванням вимог щодо раціонального використання суміжних земель, визначаються склад і цінність земельних ділянок, режим і умови користування землею, вихідні дані для розрахунку земельного податку.  
378. 2. В проектах впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань вирішуються питання усунення нераціональної структури земельних угідь, черезсмужжя, далекоземелля, ламаності меж, ерозійних процесів і інших екологічних наслідків нераціонального використання земель і створення територіальних умов для функціонування всіх галузей економіки, формування і удосконалення раціональної системи землекористування.  
379. Стаття 55. Проекти землеустрою, що забезпечують еколого- економічне обґрунтування сівозмін та упорядкування угідь  
380. 1. Проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та упорядкування угідь розробляються з метою впорядкування території сільськогосподарських угідь та організації виробництва сільськогосподарських підприємств в межах їх землекористування, що забезпечує сукупно з іншими засобами виробництва, ефективне ведення сільськогосподарського виробництва, раціональне використання земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращення природних ландшафтів.  
381. 2. Вказані проекти включають:  
382. а) розміщення виробничих центрів;  
383. б) організацію території ріллі сільськогосподарських підприємств з виділенням сівозмінних масивів виходячи із екологічних та економічних умов, формування інженерної та соціальної інфраструктури;  
384. в) визначення типів і видів сівозмін з урахуванням спеціалізації підприємств;  
385. г) складання схем чергування сільськогосподарських культур в сівозмінах;  
386. ґ) проектування полів сівозмін;  
387. д) розробку плану переходу до прийнятих сівозмін;  
388. е) перенесення в натуру (на місцевість) запроектованих меж полів сівозмін.  
389. Стаття 56. Проекти впорядкування території в межах міст та інших поселень  
390. 1. Проекти впорядкування території в межах міст та інших поселень складаються на основі генеральних планів поселень і затверджуються в установленому порядку. Вони можуть виконуватись також як розділ генерального плану і затверджуватись в його складі.  
391. 2. Проекти впорядкування територій використовуються для обґрунтування, розробки і подальшої реалізації в межах міст і інших поселень необхідного обсягу організаційних та інженерно-технічних заходів з освоєння, поліпшення якості земель, їх раціонального використання, охорони та захисту від руйнівних процесів і складаються з:  
392. а) графічних, інженерно-економічних матеріалів щодо структури і стану земель в межах міст та інших поселень на час складання плану та на кінець розрахункового періоду (період часу, протягом якого намічено здійснення запланованих заходів);  
393. б) текстового матеріалу, які включають заходи щодо забезпечення впорядкування території і їх обґрунтування, економічної, фінансової та іншої інформації.  
394. 3. Проекти впорядкування територій розробляються на період із етапністю, яка визначена для генеральних планів міст та інших поселень і містять дані про:  
395. а) поділ земель за використанням відповідно до цільового призначення;  
396. б) поділ земель за формами власності і користуванням;  
397. в) організаційні, правові, фінансові та інші заходи щодо вдосконалення структури території, освоєння земель, покращання їх якості, рекультивації і консервації, інженерного захисту;  
398. г) необхідність і обсяги економічного стимулювання щодо раціонального використання і охорони земель;  
399. ґ) вихідні дані для обчислення розмірів земельного податку і орендної плати, надання пільг із земельного оподаткування, обґрунтування і визначення загального обсягу земельного податку;  
400. д) заходи щодо забезпечення режиму використання земель в охоронних і захисних зонах, відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам внаслідок встановлення таких зон;  
401. е) напрямки природоохоронної діяльності.  
402. 4. У проекті впорядкування територій відображаються інженерно-технічні заходи, пов'язані з будівництвом захисних споруд, вертикальним плануванням, регулюванням рівня ґрунтових вод та режиму стоку поверхневих вод, інженерним обладнанням територій.  
403. Стаття 57. Робочі проекти із рекультивації порушених земель, захисту ґрунтів від ерозії і інших негативних процесів, покращення сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів  
404. 1. Робочі проекти із рекультивації порушених земель, захисту ґрунтів від ерозії і інших негативних процесів, покращення сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів складаються для реалізації заходів, передбачених схемами використання і охорони земельних ресурсів, схемами і проектами землеустрою на основі спеціальних вишукувань (детальних обстежень). Робочі проекти складаються на всі заходи, які потребують капітальних вкладень.  
405. 2. Склад і зміст робочих проектів із рекультивації порушених земель, захисту ґрунтів від ерозії і інших негативних процесів, покращення сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів встановлюється в залежності від видів заходів, конкретних природних і економічних умов на основі відповідних інструктивно-методичних документів.  
406. Стаття 58. Встановлення та закріплення меж земельних ділянок  
407. 1. Встановлення та закріплення меж земельних ділянок проводиться з метою безспірного визначення і розпізнання в натурі (на місцевості) місцеположення меж земельних ділянок (межових знаків), визначених на планово - картографічних матеріалах.  
408. 2. Встановлення та закріплення меж земельних ділянок здійснюється на основі документації із землеустрою, на графічній частині якої вказуються проектні межі, місцеположення межових знаків і вихідні геодезичні дані, необхідні для визначення місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і може здійснюватися геодезичними, аерофотогеодезичними та іншими методами, які забезпечують необхідну точність визначення координат поворотних точок меж і розміру земельної ділянки.  
409. 3. Документація із землеустрою щодо встановлення і закріплення меж міських земель та інших поселень розробляється в складі проектів планування територій міських та сільських поселень і міських та сільських поселень і є основою для встановлення меж земельних ділянок на місцевості.  
410. 4. Межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками. Допускається закріплення меж земельних ділянок без встановлення межових знаків у випадку, коли вони співпадають із природними і штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами).  
411. 5. Межі земельної ділянки, закріплені в натурі (на місцевості) знаками встановленого зразка признаються безспірними і дотримуються власниками землі та землекористувачами. Межові знаки здаються по акту під нагляд за збереженням фізичним і юридичним особам, у власності і користуванні яких знаходяться земельні ділянки.  
412. Стаття 59. Підготовка документів, що посвідчують право власності або право користування землею  
413. Підготовка документів, що посвідчують право власності або право користування землею, здійснюється на основі документації із землеустрою, яка включає:  
414. а) пояснювальну записку;  
415. б) технічне завдання на складання державних актів та договору оренди землі;  
416. в) копії відповідних заяв громадян та клопотання юридичних осіб;  
417. г) матеріали польових геодезичних робіт та план земельних масивів, складений за результатами зйомки;  
418. ґ) рішення місцевої ради або розпорядження районної державної адміністрації про надання у користування або передачу у власність земельної ділянки;  
419. д) акт передачі межових знаків на зберігання;  
420. е) акт перенесення на місцевість меж зон обмежень;  
421. є) кадастровий план земельної ділянки;  
422. ж) перелік обмежень землекористування в межах охоронних зон та наявні сервітути.  
423. Стаття 60. Врахування державних інтересів при землеустрої на місцевому рівні  
424. Врахування державних інтересів при землеустрої на місцевому рівні здійснюється шляхом врахування вимог прогнозних, передпроектних розробок, проведення державної експертизи, державного контролю.  
425. Стаття 61. Врахування громадських і приватних інтересів при землеустрої на місцевому рівні  
426. 1. При землеустрої на місцевому рівні врахування громадських інтересів здійснюється шляхом забезпечення комплексного розвитку соціальної та інженерної інфраструктури.  
427. 2. Врахування приватних інтересів при землеустрої на місцевому рівні здійснюється шляхом забезпечення фізичним та юридичним особам рівних можливостей набуття у власність або користування земельних ділянок, отримання консалтингових послуг по землеустрою.  
428. Розділ VІ. Державний і самоврядний контроль за здійсненням землеустрою  
429. Стаття 62. Державний контроль за здійсненням землеустрою  
430. 1. Держаний контроль спрямований на забезпечення додержання суб'єктами землеустрою встановленого порядку щодо виконання робіт із землеустрою.  
431. 2. Основними завданнями контролю є:  
432. а) забезпечення дотримання вимог даного Закону;  
433. б) забезпечення дотримання встановлених норм, правил і технічних вимог при проведенні землеустрою;  
434. в) забезпечення виконання заходів, передбачених документацією із землеустрою;  
435. г) попередження та усунення недоліків при розробці документації із землеустрою.  
436. 3. Державний контроль за проведенням землеустрою, здійсненням запроектованих заходів і дотриманням встановлених вимог нормативно-технічних документів при розробці документації із землеустрою проводиться уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах.  
437. Стаття 63. Ліцензування діяльності в галузі землеустрою  
438. 1. Завданням ліцензування з діяльності в галузі землеустрою є:  
439. а) створення конкурентного середовища;  
440. б) забезпечення надання послуг за встановленими рівнями якості;  
441. в) забезпечення доступності послуг;  
442. г) захист прав споживачів.  
443. 2. Органом ліцензування в галузі землеустрою є центральний орган виконавчої влади по земельних ресурсах.  
444. Стаття 64. Державна експертиза програм і проектів в галузі землеустрою  
445. 1.Об'єктами державної експертизи є програми і проекти, а також техніко-економічні обґрунтування цих програм і проектів.  
446. 2. Державна експертиза проводиться у відповідності з вимогами Земельного кодексу України, інших нормативно-правових актів України.  
447. 3. Головними завданнями державної експертизи з питань землеустрою є:  
448. а) організація комплексної оцінки об'єктів державної експертизи;  
449. б) перевірка відповідності проектної документації вимогам земельного законодавства України та діючим нормативно-технічним документам;  
450. в) підвищення якості проектної документації;  
451. г) впровадження передових методів проектування та досягнень науково-технічного прогресу;  
452. ґ) підготовка об'єктивних висновків державної експертизи.  
453. 4. Порядок державної експертизи програм і проектів в галузі землеустрою визначається законодавством України.  
454. Стаття 65. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про землеустрій  
455. 1. Адміністративну відповідальність за порушення в галузі землеустрою несуть юридичні та фізичні особи при:  
456. а) порушенні встановленого порядку погодження та затвердження документації із землеустрою;  
457. б) внесенні змін у документацію із землеустрою без погодження з органами, що її затвердили;  
458. в) здійсненні діяльності в галузі землеустрою без спеціальних дозволів (ліцензій);  
459. г) перешкоджанні проведенню робіт і здійсненню контролю за реалізацією заходів, передбачених документацією із землеустрою;  
460. ґ) екологічно не обґрунтованому здійсненні землеустрою;  
461. д) недодержанні вимог нормативно-правових актів з питань землеустрою, що призвело до пошкодження, погіршення стану земельних ресурсів;  
462. е) невиконанні вимог осіб, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про землеустрій;  
463. є) приховуванні або наданні неправдивої інформації про дії щодо здійснення землеустрою;  
464. ж) порушенні затвердженої документації із землеустрою;  
465. з) порушенні порядку обліку та зберігання документації із землеустрою;  
466. и) знищенні або псуванні межових знаків.  
467. 2. Адміністративні стягнення накладаються відповідними службовими особами у відповідності із їх повноваженнями.  
468. 3. Накладання штрафів і інших адміністративних стягнень не звільняє осіб, які винні у скоєнні адміністративного правопорушення, від усунення допущених порушень і відшкодування завданих збитків.  
469. Стаття 66. Відшкодування збитків, заподіяних в результаті діяльності у галузі землеустрою  
470. Збитки, завдані неправомірними діями (бездіяльністю) в результаті здійснення землеустрою громадянину або майну громадянина чи юридичної особи, підлягають відшкодуванню в повному обсязі особою, яка винна в заподіянні шкоди, в порядку, встановленому законодавством України.  
471. Стаття 67. Вирішення спорів з питань землеустрою  
472. Спори між учасниками відносин, що виникають при землеустрою, вирішуються судом або арбітражним судом в межах їх компетенції і у відповідності із законодавством України.  
473. Стаття 68. Самоврядний контроль за здійсненням землеустрою  
474. Самоврядний контроль за здійсненням землеустрою проводиться сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами у відповідності із законодавством України.  
475. Стаття 69. Авторський нагляд за здійсненням проектів з землеустрою  
476. 1. Розробники документації з питань землеустрою мають право здійснювати авторський нагляд за впровадженням замовником проектів та іншої документації із землеустрою.  
477. Завданням авторського нагляду є:  
478. а) перевірка повноти і якості впровадження заходів і окремих рішень, які намічаються проектною документацією;  
479. б) проведення у випадку необхідності додаткових розрахунків і уточнення проектних рішень;  
480. в) надання методичної і технічної допомоги власникам та користувачам земель.  
481. 2. Авторський нагляд ведеться за своєчасним і правильним впровадженням проектних рішень, дотриманням технологій і кошторисної вартості робіт, .  
482. 3. В процесі здійснення авторського нагляду в обов'язковому порядку перевіряють дотримання меж землеволодінь і землекористувань, умов використання і охорони земель в межах територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами; проведення робіт із відновлення і підвищення родючості грунтів, захисту земель від ерозії та інших несприятливих факторів, рекультивації порушених та малопродуктивних земель.  
483. 4. Розробники документації з питань землеустрою, які здійснюють авторський нагляд, мають право вносити пропозиції щодо призупинення виконання проекту з порушеннями, які приводять до негативних наслідків у використанні земель і дестабілізації екосистем.  
484. Розділ VІІ. Наукове, кадрове і фінансове забезпечення землеустрою.  
485. Стаття 70. Наукове забезпечення землеустрою  
486. Наукове забезпечення землеустрою здійснюється Національною академією наук України, Українською академією аграрних наук, мережею науково-дослідних установ і навчальних закладів.  
487. Стаття 71. Підготовка кадрів, підвищення кваліфікації, перепідготовка та атестація спеціалістів  
488. 1. Професійною діяльністю у галузі землеустрою можуть займатися громадяни, які мають вищу та середню спеціальну освіту відповідного рівня і професійного спрямування.  
489. 2. Підготовка спеціалістів в галузі землеустрою здійснюється на факультетах землевпорядного профілю (спеціальності: землевпорядкування, землевпорядкування і земельний кадастр) у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах.  
490. 3. У розробці проектної документації і науковому забезпеченні землеустрою разом із спеціалістами землевпорядного профілю можуть брати участь (займатись професійною діяльністю в галузі землеустрою) і фахівці інших професій, а саме: юристи, агрономи, ґрунтознавці, геодезисти, агролісомеліоратори, економісти та інші спеціалісти з вищою та середньою спеціальною освітою.  
491. 4. Післядипломне навчання спеціалістів в галузі землеустрою здійснюється на факультетах землевпорядкування вищих навчальних закладів, курсах підвищення кваліфікації у вищих навчальних закладах, навчальних центрах, спеціалізованих курсах. Періодичність підвищення кваліфікації - не рідше одного разу на 5 - 8 років.  
492. 5. Спеціалісти державних органів, в компетенції яких знаходяться питання землеустрою, підлягають атестації у встановленому законодавством порядку. За результатами атестації визначаються відповідність працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації.  
493. Стаття 72. Фінансування робіт із землеустрою  
494. 1. Фінансування робіт із землеустрою здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій усіх форм власності, громадян та інших не заборонених законодавством України джерел.  
495. 2. За рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, що визначається Кабінетом Міністром України, фінансуються наступні роботи:  
496. а) встановлення (відновлення) на місцевості кордону держави;  
497. б) розробка загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель;  
498. в) розробка законодавчих, нормативних документів з питань землеустрою;  
499. г) найважливіші науково-дослідні роботи та фундаментальні дослідження в галузі землеустрою;  
500. ґ) обґрунтування розміщення та встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;  
501. д) розробка експериментальних проектів;  
502. е) розробка нормативно-технічної документації з питань ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земельного фонду з метою отримання земельно-кадастрової інформації для здійснення землеустрою;  
503. є) роботи із землеустрою на землях державної власності.  
504. 3. Фінансування робіт з установлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень (область, район, місто, район у місті, селище, село); складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань з використання та охорони земельних ресурсів адміністративно територіальних утворень; інвентаризації земель усіх категорій; інших робіт на землях комунальної власності здійснюється за рахунок коштів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих бюджетів.  
505. 4. Інші види робіт з питань землеустрою фінансуються за власний рахунок замовників цих робіт та інших не заборонених законодавством України коштів відповідно до укладених договорів.  
506. Розділ VІІІ. Прикінцеві положення  
507. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
508. 2. До приведення інших нормативно-правових актів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.  
509. 3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:  
510. а) забезпечити розробку і прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;  
511. б) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;  
512. в) забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативних актів, що суперечать цьому Закону.