Кількість абзаців - 281 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до Концепції (основ державної політики) національної безпеки України (Друге читання)

0. Проект  
1. ЗАКОН УКРАЇНИ  
2. Про внесення змін до Концепції (основ державної політики) національної безпеки України  
3. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:  
4. 1. Внести до Концепції (основ державної політики) національної безпеки України, схваленої Постановою Верховної Ради України від 16 січня 1997 року № 3/97-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 10, ст. 85; 2001 р., № 9, ст. 38), зміни, виклавши її в редакції, що додається.  
5. 2. Цей Закон набирає чинності з дня опублікування.  
6. Концепція національної безпеки України  
7. Концепція національної безпеки України (далі - Концепція) визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і забезпечення національної безпеки та сталого розвитку України.  
8. І. Загальні положення і принципи  
9. Національна безпека - стан захищеності особи, суспільства і держави, за якого забезпечується своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних внутрішніх і зовнішніх загроз їх інтересам.  
10. Головними об'єктами національної безпеки є:  
11. громадянин - його конституційні права і свободи;  
12. суспільство - його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне, навколишнє природне середовище і природні ресурси;  
13. держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність кордонів.  
14. Основними суб'єктами забезпечення національної безпеки є:  
15. Український народ;  
16. Президент України як глава держави, визначений Конституцією України гарант державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України і Голова Ради національної безпеки і оборони України;  
17. Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади;  
18. Рада національної безпеки і оборони України як координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президентові України;  
19. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади;  
20. уповноважені органи виконавчої влади;  
21. Національний банк України;  
22. Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, суди загальної юрисдикції;  
23. прокуратура України як єдина система, на яку покладається підтримання державного обвинувачення, представництво інтересів громадянина або держави в суді та нагляд за додержанням законів у відповідній сфері;  
24. органи місцевого самоврядування як представники інтересів територіальних громад;  
25. воєнна організація держави, яка включає в себе Збройні Сили України, Службу безпеки України, внутрішні війська, органи і підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Прикордонні війська України, військові підрозділи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, інші військові формування, створені відповідно до законів України.  
26. Основними принципами забезпечення національної безпеки є:  
27. пріоритет прав і свобод людини і громадянина;  
28. верховенство права;  
29. пріоритет договірних (мирних) засобів у вирішенні конфліктів;  
30. адекватність і своєчасність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам;  
31. демократичний цивільний контроль за воєнною сферою та іншими структурами в системі забезпечення національної безпеки;  
32. додержання балансу інтересів особи, суспільства та держави, їх взаємна відповідальність;  
33. чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;  
34. додержання геополітичних орієнтирів та зобов'язань, визначених у міжнародних договорах України;  
35. використання можливостей кооперативної системи міжнародної безпеки.  
36. Національна безпека України досягається шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих доктрин, стратегій, концепцій і програм у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній, прикордонній та інших сферах.  
37. Конкретні засоби і шляхи забезпечення національної безпеки України обумовлюються пріоритетними національними інтересами, необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз цим інтересам, і грунтуються на засадах правової демократичної держави.  
38. ІІ. Національні інтереси України  
39. Національні інтереси України відображають фундаментальні цінності та прагнення Українського народу, його потреби в гідних умовах життєдіяльності.  
40. Пріоритетними національними інтересами України є:  
41. додержання конституційних прав і свобод громадян, у тому числі у сфері отримання інформації та користування нею;  
42. забезпечення державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, невтручання іноземних держав у внутрішні справи України;  
43. розвиток громадянського суспільства та демократичних інститутів для забезпечення прав і свобод людини і громадянина;  
44. зміцнення національної злагоди, політичної і соціальної стабільності;  
45. захист особи, суспільства і держави від тероризму, в тому числі міжнародного, та політичного, економічного і релігійного екстремізму;  
46. створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійно зростаючого рівня життя і добробуту населення;  
47. збереження та підвищення науково-технологічного потенціалу, утвердження інноваційної моделі розвитку;  
48. забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності кожної особи і суспільства, збереження навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів;  
49. зміцнення фізичного здоров'я, моральних засад та інтелектуального потенціалу Українського народу, розвиток його духовності, створення умов для розширеного відтворення населення;  
50. налагодження та підтримання рівноправних та взаємовигідних відносин з усіма державами, інтегрування в європейську та світову спільноту, євроатлантичну систему колективної безпеки.  
51. Шляхи реалізації національних інтересів України та їх пріоритетність визначаються суб'єктами забезпечення національної безпеки відповідно до їх повноважень, визначених Конституцією та законами України, і обумовлюються конкретною ситуацією, що складається в державі та за її межами.  
52. ІІІ. Загрози національній безпеці України  
53. Загрози національній безпеці України - сукупність наявних чи потенційно можливих негативних явищ і дестабілізуючих чинників, які ускладнюють або унеможливлюють захист національних інтересів.  
54. Загрози національним інтересам і безпеці України визначаються за сферами життєдіяльності і, відповідно, сферами національної безпеки, рівнем небезпечності, джерелами виникнення та масштабами їх можливих наслідків (впливів).  
55. Основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України на сучасному етапі в найбільш важливих сферах життєдіяльності є:  
56. у політичній сфері:  
57. посягання на конституційний лад і державний суверенітет України, порушення прав і свобод людини і громадянина в Україні та за її межами;  
58. втручання у внутрішні справи України з боку іноземних держав;  
59. наявність сепаратистських тенденцій в окремих регіонах та в діяльності певних політичних сил в Україні;  
60. перманентне протистояння окремих соціальних верств населення та політичних сил;  
61. загострення міжетнічних і міжконфесійних відносин, політизація та радикалізація деяких об'єднань національних меншин та релігійних громад;  
62. спроби порушення принципу поділу державної влади, системи державної відповідальності і дисципліни;  
63. недостатня ефективність механізмів виконання вимог Конституції і законів України;  
64. структурна та функціональна незбалансованість політичної системи суспільства, її внутрішня суперечливість та нездатність до оперативного реагування на загрози національній безпеці;  
65. несформованість вітчизняної політичної еліти, її суперечливі геополітичні, економічні та інші орієнтації;  
66. намагання використати в політичних цілях мовне питання, змінити існуючий статус мов в Україні;  
67. в економічній сфері:  
68. неврахування всього комплексу національних інтересів України під час вибору методів та механізмів реформування економіки;  
69. низька ефективність системи державного регулювання соціально-економічних процесів та управління державним майном;  
70. нестабільне регулювання економічних правовідносин;  
71. нерівномірність соціально-економічного розвитку регіонів;  
72. неспроможність банківської системи України забезпечувати в повному обсязі розвиток фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємництва; наявність значних кредитних ризиків;  
73. відсутність національної програми запобігання фінансовим кризам;  
74. неналежний рівень відновлювальних процесів, структурні деформації в економіці;  
75. низький рівень інвестиційної та інноваційної діяльності суб'єктів господарювання, недостатній рівень залучення (інвестування) заощаджень населення в розвиток економіки;  
76. нераціональна структура експорту з переважно сировинним характером та низькою питомою вагою продукції з високою частиною доданої вартості;  
77. велика залежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків, обмеженість доступу на них, низькі темпи розширення внутрішнього ринку;  
78. недостатня прозорість функціонування фондового ринку і небанківських фінансових установ;  
79. значна боргова залежність держави, високий рівень державного зовнішнього і внутрішнього боргу;  
80. високий рівень ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від зовнішніх джерел, надмірне зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки;  
81. недостатній рівень ресурсного, фінансового, технологічного забезпечення життєдіяльності суспільства;  
82. невисокий рівень і невідповідність міжнародним стандартам економічного та фінансового менеджменту на всіх рівнях державного та корпоративного управління;  
83. порушення конкурентного середовища внаслідок неефективності антимонопольної політики та механізмів державного регулювання природних монополій;  
84. нерозвиненість інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції та продовольства, недостатня дієвість державної системи його регулювання;  
85. неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів та відсутність активної політики енергозбереження;  
86. недостатній рівень забезпечення мобілізаційної готовності національної економіки;  
87. платіжна криза;  
88. низька ефективність механізмів формування бюджету;  
89. значний вплив корупції та тіньової економічної діяльності на економічні відносини;  
90. відплив за межі України фінансових ресурсів, "тінізація" значної частини національної економіки;  
91. пасивна роль України у міжнародних економічних організаціях;  
92. у соціальній та гуманітарній сферах:  
93. низький рівень життя та соціальної захищеності значних верств населення, негативні тенденції щодо зростання кількості громадян працездатного віку, не зайнятих суспільно корисною діяльністю;  
94. недостатність умов для формування середнього класу;  
95. зростання майнового розшарування населення, бідність значної його частини;  
96. падіння рівня здоров'я населення, незадовільний стан системи його охорони;  
97. зменшення чисельності населення та його природного приросту;  
98. бездоглядність, безпритульність, бродяжництво дітей і підлітків;  
99. тенденції моральної та духовної деградації в суспільстві;  
100. неконтрольовані міграційні процеси, відплив із країни кваліфікованої робочої сили;  
101. переважання особистих, корпоративних чи регіональних інтересів над національними, зниження рівня патріотичності;  
102. недостатня духовна, етична і моральна свідомість у діяльності посадових осіб органів державної влади;  
103. істотне зниження освіченості нації, якості освіти та доступності її здобуття всіма прошарками суспільства;  
104. загострення демографічної кризи, посилення тенденції старіння нації;  
105. у воєнній сфері:  
106. посягання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність з боку іноземних держав або іноземних військових угруповань;  
107. нарощування іноземними державами поблизу кордонів України угруповань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося;  
108. втягування України в регіональні збройні конфлікти чи у протистояння з іншими державами;  
109. можливість застосування ядерної зброї, інших видів зброї масового ураження проти України або використання з терористичною метою ядерних та інших об'єктів на її території;  
110. зниження рівня боєздатності Збройних Сил України та інших військових формувань;  
111. політизація силових структур держави;  
112. створення та функціонування незаконних збройних формувань;  
113. створення та функціонування на території України терористичних формувань, діяльність яких може бути спрямована як проти України, так і проти іноземних держав;  
114. в екологічній сфері:  
115. значне антропогенне порушення і техногенна перевантаженість території України, зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;  
116. нераціональне, виснажливе використання мінеральних, земельних, водних, лісових та інших природних ресурсів;  
117. посилення шкідливого впливу глобальних екологічних проблем на стан екологічної безпеки України;  
118. наявність тенденцій до зростання масштабів негативного впливу стихійних природних явищ (повені, зсуви, селі, підтоплення, метеорологічні аномалії тощо);  
119. загострення проблеми впливу наслідків Чорнобильської катастрофи (перш за все радіаційних) на здоров'я людини, накопичення токсичних відходів та посилення їх впливу на навколишнє середовище, погіршення стану цього середовища;  
120. погіршення екологічного стану водних басейнів, загострення проблеми транскордонного забруднення і зниження якості води;  
121. загострення проблем техногенного стану гідротехнічних споруд каскаду водосховищ на р. Дніпро;  
122. неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів і трансгенних рослин, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин і організмів, екологічно необгрунтоване використання генетичних та генетично змінених рослин, організмів, речовин та продуктів з них;  
123. неврахування екологічних вимог у процесі господарської діяльності;  
124. нерозвиненість системи екологічної освіти, недостатній рівень екологічної освіченості посадових та службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також системи інформування суспільства з екологічних питань;  
125. негативні екологічні наслідки оборонної, військової та іншої екологічно небезпечної діяльності;  
126. техногенний, у тому числі ядерний тероризм;  
127. протизаконні дії з використанням біологічних матеріалів (біотероризм);  
128. посилення впливу шкідливих генетичних ефектів у популяціях живих організмів, зокрема генетично змінених організмів, та біотехнологій;  
129. застарілі та малоефективні комплекси з утилізації токсичних і екологічно небезпечних відходів;  
130. у науково-технологічній сфері:  
131. фінансування науково-технічної діяльності на рівні, що не забезпечує достатніх темпів розвитку науки і технологій;  
132. науково-технологічне відставання України від розвинутих країн;  
133. низька дієвість державної інноваційної політики, неефективність механізмів стимулювання інноваційної діяльності;  
134. відсутність ефективного механізму захисту прав інтелектуальної власності та цивілізованого трансферу технологій, недостатній рівень кадрового забезпечення у сфері охорони інтелектуальної власності в центральних органах виконавчої влади, установах і на підприємствах різних форм власності;  
135. відплив інтелектуального та наукового потенціалу за межі України;  
136. довготривалість інноваційного циклу впровадження конкурентоспроможної продукції;  
137. широке застосування застарілих технологій, виробничих фондів, що знаходяться в критичному стані;  
138. загострення проблеми технічного стану ядерних об'єктів на території України;  
139. зниження рівня підготовки висококваліфікованих наукових та інженерно-технічних кадрів;  
140. в інформаційній сфері:  
141. неефективність державної інформаційної політики щодо стимулювання розвитку національної інформаційної системи;  
142. поширення в Україні засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, порнографії;  
143. недостатня і неадекватна інформаційна активність України у міжнародному інформаційному просторі;  
144. інформаційна експансія з боку іноземних держав, комп'ютерний тероризм;  
145. витік інформації, яка становить державну та іншу, передбачену законом, таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави або спрямована на забезпечення потреб та національних інтересів суспільства і держави;  
146. монополізм в інформаційній сфері;  
147. масштабне маніпулювання суспільною свідомістю шляхом поширення недостовірної інформації;  
148. у прикордонній сфері:  
149. посягання на недоторканність державного кордону;  
150. незавершеність договірно-правового оформлення державного кордону;  
151. наявні та потенційні територіальні вимоги до України з боку іноземних держав;  
152. етнічна автономізація окремих прикордонних районів України;  
153. воєнно-політична нестабільність, регіональні та локальні війни (конфлікти) в сусідніх державах;  
154. наявність транскордонних злочинних угруповань, які діють через державний кордон України, в пунктах пропуску та виключній (морській) економічній зоні і здійснюють незаконний обіг через кордон зброї, боєприпасів, вибухових речовин, інших засобів терору, радіоактивних і наркотичних засобів;  
155. незаконні міграція, переміщення через кордон товарів та інших предметів, неконтрольоване використання морських біоресурсів у виключній (морській) економічній зоні України;  
156. неадекватність можливостей органів охорони державного кордону, митних та інших органів, які здійснюють контроль на кордоні, характеру і ступеню загроз, що виникають, та невідповідність дій щодо їх локалізації.  
157. ІV. Основні напрями державної політики національної безпеки України  
158. Державна політика національної безпеки визначається виходячи з пріоритетності національних інтересів та загроз національній безпеці України і здійснюється шляхом реалізації відповідних доктрин, стратегій, концепцій і програм у різних сферах національної безпеки згідно із законодавством.  
159. Основними напрямами державної політики національної безпеки України є:  
160. у політичній сфері:  
161. забезпечення реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина, непорушності конституційного устрою, зміцнення демократії, духовних та моральних підвалин суспільства;  
162. створення дійових механізмів захисту прав громадян України незалежно від місця перебування;  
163. забезпечення політичної стабільності, громадянського миру та взаєморозуміння в суспільстві, запобігання поширенню небезпечних форм політичного, етнічного, релігійного, соціального радикалізму та екстремізму;  
164. запобігання та усунення спроб втручання у внутрішні справи України;  
165. входження в існуючі та створювані системи універсальної та регіональної безпеки;  
166. узгодження глобальних, національних та регіональних інтересів, підтримання збалансованих відносин із стратегічно важливими державами та їх об'єднаннями;  
167. підвищення ефективності та дієвості функціонування політичних інститутів влади;  
168. забезпечення боротьби з корупцією та злочинністю, особливо з її організованими формами, виявлення та усунення умов і причин, що сприяють вчиненню правопорушень;  
169. формування та вдосконалення політико-правових, соціально-економічних та духовно-культурних засад етнонаціональної стабільності, розроблення ефективних механізмів узгодження інтересів етнічних спільнот і розв'язання міжнаціональних суперечностей, створення умов для неконфронтаційної взаємодії всіх етносів, мов та культур в Україні;  
170. забезпечення міжконфесійної стабільності та запобігання конфліктним загостренням на релігійній основі, недопущення протистояння різних церков щодо розподілу сфер впливу на території України;  
171. формування атмосфери добросусідства по периметру кордонів України, сприяння усуненню конфліктів у прикордонних регіонах;  
172. підвищення ролі України як регіонального лідера та суб'єкта забезпечення загальноєвропейської системи безпеки;  
173. участь у врегулюванні конфліктів, включаючи миротворчу діяльність під егідою ООН, ОБСЄ, НАТО;  
174. боротьба з міжнародним тероризмом;  
175. в економічній сфері:  
176. забезпечення сприятливих умов для економічного зростання і підвищення конкурентоспроможності національної економіки;  
177. проведення структурних та інституціональних змін в економіці, поліпшення інвестиційного клімату, підвищення ефективності інвестиційних процесів;  
178. удосконалення антимонопольної політики та створення ефективного механізму державного регулювання природних монополій;  
179. стимулювання випереджувального розвитку наукоємних високотехнологічних виробництв;  
180. розвиток і підтримка підприємництва;  
181. зменшення рівня "тінізації" економіки за рахунок оздоровлення фінансово-кредитної сфери та припинення відпливу капіталів за кордон, реформування податкової системи, зменшення позабанківського обігу грошової маси;  
182. реалізація програми запобігання фінансовим кризам;  
183. оптимізація бюджетного процесу на основі дальшого реформування міжбюджетних відносин та податкової системи, вдосконалення управління державним боргом;  
184. подолання платіжної кризи;  
185. забезпечення сталого функціонування і розвитку паливно-енергетичного комплексу на основі політики енергозбереження як однієї із складових енергетичної безпеки держави;  
186. забезпечення продовольчої безпеки;  
187. стимулювання розвитку внутрішнього ринку, підвищення платоспроможного попиту;  
188. захист внутрішнього ринку від недобросовісного імпорту, продукції, яка може завдати шкоди національним виробникам, здоров'ю людей та навколишньому природному середовищу;  
189. посилення участі України в міжнародному розподілі праці, розвиток експортного потенціалу високотехнологічної продукції, поглиблення інтеграції у світову економічну систему та активізація участі в міжнародних економічних і фінансових організаціях;  
190. у соціальній та гуманітарній сферах:  
191. забезпечення соціальної стабільності шляхом істотного посилення соціальної складової курсу реформ, реального підвищення життєвого рівня населення, посилення цільової спрямованості матеріальної підтримки, зниження рівня безробіття, зміцнення моральних засад суспільства;  
192. забезпечення законодавчо встановлених соціальних гарантій населенню України;  
193. створення умов і механізмів для соціально-політичної консолідації суспільства та подолання чинників надмірного соціального розшарування;  
194. збереження та зміцнення демографічного і трудоресурсного потенціалу країни;  
195. ужиття заходів щодо протидії кризовим демографічним процесам;  
196. забезпечення ліквідації безпритульності та бродяжництва серед дітей і підлітків;  
197. створення ефективної системи соціального захисту людини, охорони та відновлення її фізичного і духовного здоров'я, ліквідації алкоголізму, наркоманії, інших негативних явищ;  
198. стимулювання розвитку та забезпечення всебічного захисту освітнього та культурного потенціалу країни, утвердження гуманізму та інших загальнолюдських цінностей, поваги до історії та традицій Українського народу, високої культури стосунків між людьми, любові до природи;  
199. у воєнній сфері:  
200. створення ефективних механізмів і проведення комплексних заходів щодо запобігання можливій агресії або воєнному конфлікту, локалізації та ліквідації їх наслідків;  
201. запобігання спробам та усунення порушень державного кордону і територіальної цілісності України;  
202. реформування Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення їх максимальної ефективності та адекватності реальним та потенційним загрозам;  
203. забезпечення якісної підготовки військових кадрів та навчання військовозобов'язаних у запасі;  
204. забезпечення модернізації існуючих, розроблення та впровадження новітніх зразків бойової техніки та озброєння;  
205. запровадження системи демократичного цивільного контролю над Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями;  
206. в екологічній сфері:  
207. гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;  
208. впровадження у виробництво сучасних, екологічно безпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій, підвищення ефективності використання природних ресурсів, забезпечення зменшення кількості відходів;  
209. поліпшення екологічного стану річок України, зокрема басейну р. Дніпро, та якості питної води;  
210. запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів і поліпшення їх екологічного стану;  
211. стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;  
212. підвищення ефективності діяльності щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і ліквідації їх наслідків;  
213. недопущення неконтрольованого ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів;  
214. реалізація заходів щодо пом'якшення негативного впливу глобальних екологічних проблем на стан екологічної безпеки України, розширення участі України у міжнародному співробітництві з цих питань;  
215. удосконалення системи збирання, оброблення, аналізу та поширення інформації про стан навколишнього природного середовища, об'єктів підвищеної небезпеки, загрози виникнення надзвичайних ситуацій екологічного, техногенного і природного характеру та їх наслідки;  
216. у науково-технологічній сфері:  
217. державна підтримка пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки як основи створення високих технологій та забезпечення переходу економіки на інноваційну модель розвитку, створення ефективної системи інноваційної діяльності в Україні;  
218. поетапне збільшення обсягів бюджетних видатків на розвиток освіти і науки, створення умов для залучення в науково-технічну сферу позабюджетних асигнувань;  
219. створення економічних і суспільно-політичних умов для підвищення соціального статусу наукової та технічної інтелігенції;  
220. забезпечення реалізації прав інтелектуальної власності;  
221. недопущення монополізму у сфері використання конкурентоспроможної науково-технологічної продукції, необхідної для забезпечення потреб суспільства і держави;  
222. розв'язання проблем безпечної експлуатації промислових, сільськогосподарських і військових об'єктів, споруд та інженерних мереж;  
223. визначення технічного стану і збільшення залишкового ресурсу безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки;  
224. реалізація прогресивних освітніх програм підготовки і підвищення кваліфікації кадрів з новітніх науково-технічних напрямів;  
225. в інформаційній сфері:  
226. забезпечення інформаційного суверенітету України;  
227. удосконалення державного регулювання у сфері інформаційної політики та розвитку національної інформаційної інфраструктури, усунення монополізму в цій сфері;  
228. ужиття комплексних заходів щодо захисту національного інформаційного простору та входження України у світовий інформаційний простір;  
229. створення системи протидії спробам маніпулювання суспільною свідомістю, в тому числі за допомогою засобів масової інформації та мережі "Інтернет";  
230. сприяння розвитку україномовних видавництв та засобів масової інформації;  
231. у прикордонній сфері:  
232. забезпечення надійного захисту та охорони державного кордону України та її суверенних прав у виключній (морській) економічній зоні;  
233. завершення процесів делімітації та демаркації кордонів;  
234. проведення комплексних заходів щодо запобігання висуненню до України територіальних вимог з боку сусідніх держав, ефективного і вичерпного вирішення (деескалації) прикордонних інцидентів та конфліктів;  
235. сприяння розвитку регіональних економічних, гуманітарних та етнічних зв'язків із суміжними державами;  
236. боротьба з міжнародними та національними організованими злочинними угрупованнями, які діють через державний кордон України, в пунктах пропуску та виключній (морській) економічній зоні України (припинення незаконного обігу через державний кордон зброї, боєприпасів, вибухових речовин, інших засобів терору, а також радіоактивних і наркотичних засобів; протидія незаконній міграції, незаконному переміщенню через кордон товарів та інших предметів, неконтрольованому використанню морських біоресурсів у виключній (морській) економічній зоні України);  
237. удосконалення законодавства України в галузі прикордонного, митного, інших видів контролю на державному кордоні та його адаптація до законодавства Європейського Союзу;  
238. підвищення ефективності діяльності органів охорони державного кордону та створення надійної системи соціального захисту осіб, які здійснюють повноваження щодо реалізації прикордонної та міграційної політики.  
239. V. Система забезпечення національної безпеки України  
240. Для формування збалансованої державної політики та ефективного проведення комплексу узгоджених заходів щодо захисту національних інтересів у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній, прикордонній та інших сферах удосконалюється система забезпечення національної безпеки України.  
241. Правову основу забезпечення національної безпеки України становлять Конституція і закони України, інші нормативно-правові акти, а також міжнародні договори України.  
242. Діяльність щодо забезпечення національної безпеки має бути доступною для контролю відповідно до законодавства України.  
243. Основними функціями системи забезпечення національної безпеки в усіх сферах її діяльності є:  
244. 1. Створення і підтримання у стані готовності системи, сил та засобів забезпечення національної безпеки, що включає:  
245. створення правових засад для побудови, розвитку та функціонування такої системи;  
246. удосконалення організаційної структури системи та державних органів забезпечення національної безпеки, що входять до її складу, розподіл їх функцій;  
247. комплексне забезпечення життєдіяльності складових (структурних елементів) системи: кадрове, фінансове, матеріальне, технічне, інформаційне тощо;  
248. підготовку сил та засобів суб'єктів системи до їх застосування згідно з призначенням.  
249. 2. Державний моніторинг національної безпеки України, що включає:  
250. спостереження за станом і проявами міжнародного та інших видів тероризму;  
251. спостереження за станом безпеки в політичній, економічній, воєнній, соціальній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній, прикордонній та інших сферах;  
252. аналіз стану національної безпеки в різних сферах і прогнозування його змін;  
253. розроблення науково обгрунтованих рекомендацій щодо прийняття управлінських рішень відповідно до національних інтересів і потенційних загроз національній безпеці.  
254. 3. Управління діяльністю системи забезпечення національної безпеки, що включає:  
255. вироблення стратегії і планування конкретних заходів щодо забезпечення національної безпеки;  
256. організація і безпосереднє керівництво системою та її структурними елементами;  
257. оцінка результативності дій, витрат на проведення заходів щодо забезпечення національної безпеки.  
258. 4. Здійснення планової та оперативної діяльності щодо забезпечення національної безпеки, що включає:  
259. визначення національних інтересів та корегування їх пріоритетів;  
260. прогнозування, виявлення та оцінка можливих загроз, дестабілізуючих чинників та конфліктів, причин їх виникнення та наслідків прояву;  
261. запобігання та усунення впливу загроз та дестабілізуючих чинників на національні інтереси;  
262. локалізація, деескалація та розв'язання конфліктів;  
263. ліквідація наслідків конфліктів або впливу дестабілізуючих чинників.  
264. 5. Використання міжнародних механізмів співробітництва для зміцнення національної безпеки, що включає:  
265. входження в існуючі та утворення нових систем міжнародної безпеки й участь у них;  
266. утворення та участь у роботі двосторонніх і багатосторонніх керівних, виконавчих та забезпечуючих органів (політичних, економічних, воєнних тощо);  
267. розроблення нормативно-правової бази з метою врегулювання відносин між державами та їх взаємодії в галузі безпеки;  
268. спільне проведення планових та оперативних заходів у рамках міжнародних систем безпеки.  
269. Повноваження основних суб'єктів системи забезпечення національної безпеки:  
270. Український народ - громадяни України всіх національностей на виборах, референдумах та через інші форми безпосередньої демократії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування висловлюють і реалізують національні інтереси України, визначають засоби і способи їх захисту, а також добровільно та в порядку виконання своїх конституційних обов'язків здійснюють заходи, визначені органами державної влади та органами місцевого самоврядування щодо забезпечення національної безпеки України; привертають увагу суспільних і державних інститутів до небезпечних явищ і процесів у різних сферах життєдіяльності країни; захищають власні права та інтереси, а також власну безпеку всіма законними способами і засобами;  
271. Президент України забезпечує державну незалежність, здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони України;  
272. Верховна Рада України у межах повноважень, визначених Конституцією України, здійснює прийняття законів, визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики, приймає інші рішення з питань відбиття збройної агресії проти України, введення надзвичайного і воєнного стану, мобілізації, визначення загальної структури, чисельності, функцій Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законів України;  
273. Рада національної безпеки і оборони України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сферах національної безпеки і оборони;  
274. Кабінет Міністрів України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, обороноздатності, національної безпеки України, громадського порядку і боротьби зі злочинністю;  
275. Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя у сфері забезпечення національної безпеки України згідно із законами України;  
276. прокуратура України здійснює свої повноваження у сфері національної безпеки відповідно до Конституції України;  
277. Національний банк України відповідно до основних засад грошово-кредитної політики, розроблених Радою Національного банку України, визначає та проводить грошово-кредитну політику в інтересах національної безпеки України;  
278. міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень, наявних засобів бюджетного і позабюджетного фінансування забезпечують виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, здійснюють реалізацію концепцій, програм у сфері національної безпеки, створення, підтримання в стані готовності і застосування сил та засобів забезпечення національної безпеки, управління їх діяльністю;  
279. органи місцевого самоврядування забезпечують вирішення питань у сфері національної безпеки, віднесених законодавством до їхньої компетенції;  
280. воєнна організація держави забезпечує оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності кордонів; протидіє зовнішнім і внутрішнім загрозам воєнного характеру; бореться з організованою злочинністю і тероризмом; забезпечує захист населення та територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.