Кількість абзаців - 376 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань інтелектуальної власності (Друге читання)

0. Закон України  
1. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань інтелектуальної власності"  
2. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:  
3. І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:  
4. 1. У Цивільному процесуальному кодексі України:  
5. 1) частину другу статті 10 після слів "з метою запобігання розголошенню" доповнити словами "конфіденційної інформації сторін";  
6. 2) у частині першій статті 48 слова "до одного неоподатковуваного мінімуму" замінити словами "до десяти неоподатковуваних мінімумів".  
7. 2. У Кримінальному кодексі України:  
8. 1) у статті 176: в абзаці другому частини першої слова "чотирьохсот" замінити словом "тисячі";  
9. в абзаці другому частини другої слова "від двохсот до восьмисот" замінити словами "від тисячі до двох тисяч";  
10. 2) у статті 177: у частині першій: в абзаці першому слова "кваліфікованого зазначення походження товару" виключити;  
11. в абзаці другому слово "чотирьохсот" замінити словом "дев'ятисот";  
12. у частині другій слова "від двохсот до восьмисот" замінити словами "від тисячі до тисячі п'ятисот";  
13. 3) статтю 229 викласти в такій редакції: "Стаття 229. Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару  
14. 1. Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару, маркування товару, якщо це було пов'язане з отриманням доходу у великих розмірах, -  
15. карається штрафом від чотирьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин з конфіскацією незаконно виготовленої продукції, обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення.  
16. 2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або пов'язані з отриманням доходу в особливо великому розмірі, - караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією незаконно виготовленої продукції, обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення.  
17. П р и м і т к а . Отримання доходу у великому розмірі вважається таким, коли дохід становить від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в особливо великому розмірі - якщо цей доход становить тисячу і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".  
18. 3. У Кримінально-процесуальному кодексі України:  
19. частину другу статті 20 Кримінально-процесуального кодексу України після слів "з метою запобігання розголошенню" доповнити словами "конфіденційної інформації учасників судового розгляду".  
20. 4. У Законі України "Про охорону прав на промислові зразки" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 7, ст. 34; 2001 р., № 8, ст. 37):  
21. 1) в абзаці сьомому статті 1 слово "громадянин" замінити словом "фізична";  
22. 2) у статті 5: у пункті 1 слова "суспільним інтересам" замінити словами "громадському порядку";  
23. пункт 3 доповнити абзацом такого змісту: "об'єкти, зовнішній вигляд яких зумовлений виключно технічною функцією виробу";  
24. пункт 4 виключити;  
25. у пункті 6 слова "зображених на фотографіях" замінити словами "представлених на зображеннях";  
26. 3) у статті 6: у пункті 1 слова "і промислово придатним" виключити; пункт 2 доповнити словами "за умови, що вони не відкликані"; пункт 4 виключити;  
27. 4) у статті 10 слова "не відхилена" замінити словами "щодо якої не прийнято рішення про відмову у видачі патенту";  
28. 5) у статті 11: абзац третій пункту 4 викласти в такій редакції: "комплект зображень виробу (його макета, малюнка), що дають повне уявлення про його зовнішній вигляд";  
29. пункт 8 доповнити реченням такого змісту: "Зазначений строк може бути продовжений, але не більше ніж на шість місяців. За продовження строку сплачується збір";  
30. 6) у статті 12: абзац перший пункту 2 викласти у такій редакції: "2. Якщо Установа встановила, що матеріали заявки на момент одержання не відповідають вимогам пункту 1 цієї статті, заявнику надсилається повідомлення"; пункт 4 доповнити словами "про що заявнику надсилається повідомлення";  
31. 7) доповнити статтю 13 пунктом 7 такого змісту: "7. Пріоритет може бути встановлено за датою надходження до Установи додаткових матеріалів, якщо вони оформлені заявником як самостійна заявка, яка подана протягом трьох місяців від дати одержання заявником повідомлення Установи про те, що додаткові матеріали не можуть бути взяті до уваги під час розгляду заявки у зв'язку з тим, що вони виходять за межі розкритої у поданій заявці суті промислового зразка";  
32. 8) у статті 14: у пункті 3: в абзаці першому перше речення після слова "заявки" доповнити словом "зміни", друге речення після слова "Ці" доповнити словом "зміни", слова "про відхилення заявки" замінити словами "рішення про відмову у видачі патенту";  
33. абзац другий після слів "з ініціативи заявника" доповнити словом "змін"; у пункті 6: в абзаці першому слова "про це повідомляється заявнику" замінити словами "заявнику надсилається повідомлення";  
34. в абзаці третьому слова "рішення про відхилення заявки" замінити словами "рішення про відмову у видачі патенту"; у пункті 9: абзац другий доповнити реченням такого змісту: "За поновлення пропущеного строку сплачується збір";  
35. доповнити пункт абзацом такого змісту: "Строки, передбачені цією статтею для заявника, можуть бути продовжені в установленому порядку, але не більше ніж на шість місяців. За подання клопотання про продовження строку сплачується збір";  
36. 9) у статті 16: доповнити пункт 1 абзацами такого змісту:  
37. "Зазначений строк може бути продовжений, але не більше ніж на шість місяців. За подання клопотання про продовження строку сплачується збір. Строк сплати державного мита за видачу патенту, пропущений заявником, може бути поновлений протягом двох місяців від дати закінчення пропущеного строку за наявності поважних причин. За поновлення строку сплачується збір";  
38. доповнити пункт 2 реченням такого змісту: "За ознайомлення з матеріалами заявки сплачується збір";  
39. 10) пункт 2 статті 17 викласти у такій редакції: "2. Після внесення до Реєстру відомостей будь-яка особа може подати клопотання про надання витягу з Реєстру щодо патенту. За надання витягу з Реєстру сплачується збір";  
40. 11) доповнити статтю 18 пунктом 4 такого змісту: "4. На вимогу власника патенту Установа видає дублікат патенту в установленому Установою порядку. За видачу дубліката сплачується збір";  
41. 12) абзац перший статті 19 викласти в такій редакції:  
42. "Заявник може подати в установленому порядку до Апеляційної палати заперечення на рішення Установи стосовно заявки протягом трьох місяців від дати одержання ним такого рішення чи копій матеріалів, надісланих на його вимогу. За подання заявником заперечення сплачується збір. Документ про сплату збору повинен надійти разом із запереченням. Якщо збір не сплачено, заперечення вважається неподаним"  
43. 13) у статті 20: абзац третій пункту 2 викласти в такій редакції: "Використанням промислового зразка визнається виготовлення, пропонування для продажу, продаж, застосування, імпорт, експорт, зберігання, інше введення в господарський обіг у зазначених цілях виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка";  
44. доповнити пункт 5 абзацами такого змісту: "Згідно з ліцензійним договором про виключну або невиключну ліцензію власник патенту (ліцензіар) передає право на використання промислового зразка іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару платежі та здійснювати інші дії, передбачені цим договором. Згідно з договором про виключну ліцензію ліцензіар передає ліцензіату право на використання промислового зразка в певному обсязі, на визначеній території і на обумовлений строк, залишаючи за собою право використовувати промисловий зразок у частині, що не передається ліцензіату.  
45. Ліцензіат, якому власником патенту передано право на використання промислового зразка згідно з договором про виключну ліцензію (власник виключної ліцензії), може видавати ліцензію на використання промислового зразка в межах строку дії виданої ліцензії та в обсязі переданих йому прав. Згідно з договором про невиключну ліцензію ліцензіар передає право на використання промислового зразка ліцензіату, залишаючи за собою право на використання промислового зразка, включаючи право надання ліцензій іншим особам";  
46. абзац другий пункту 6 замінити абзацами такого змісту: "Передача права власності на промисловий зразок та надання ліцензії на використання промислового зразка вважаються дійсними для будь-якої іншої особи з дати реєстрації відомостей про це в Установі. Відомості про передачу права власності на промисловий зразок та надання ліцензії на використання промислового зразка публікуються в офіційному бюлетені.  
47. Порядок реєстрації та публікації зазначених відомостей визначається Установою. За реєстрацію відомостей про передачу права власності на промисловий зразок і надання ліцензії на використання промислового зразка та за внесення змін до них за ініціативою сторін договору сплачуються відповідні збори";  
48. 14) статтю 21 викласти в такій редакції: "Стаття 21. Примусове відчуження прав  
49. 1. В умовах воєнного та надзвичайного стану Кабінет Міністрів України має право дозволити використання промислового зразка визначеній ним особі без згоди власника патенту у разі його відмови надати ліцензію на використання промислового зразка. При цьому:  
50. 1) обсяг і тривалість використання обмежуються з урахуванням мети, для якої таке використання було дозволене; 2) право на використання надається згідно з договором про невиключну ліцензію;  
51. 3) право на використання, надане згідно з договором про невиключну ліцензію, не може передаватися, крім випадку, коли воно передається разом з тією частиною підприємства чи ділової практики, в якій здійснюється це використання;  
52. 4) використання дозволяється в першу чергу для забезпечення потреб внутрішнього ринку; 5) про надання дозволу на використання промислового зразка власнику патенту надсилається повідомлення; 6) дозвіл на використання відміняється, якщо зникають обставини, що спричинили воєнний та надзвичайний стан; 7) власнику патенту сплачується відповідна компенсація.  
53. 2. Рішення Кабінету Міністрів України про надання дозволу на використання промислового зразка, строк і умови його надання, розмір та порядок сплати компенсації власнику патенту можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку";  
54. 15) останній абзац пункту 2 статті 22 доповнити словами "з наступним повідомленням власника патенту в найкоротший строк і з наступною виплатою йому відповідної компенсації";  
55. 16) підпункт "в" пункту 1 статті 25 виключити;  
56. 17) статтю 26 викласти в такій редакції: "Стаття 26. Порушення прав власника патенту  
57. Порушенням прав власника патенту є вчинення будь-якою особою дій, що порушують права власника патенту, передбачені статтею 20 цього Закону";  
58. 18) доповнити Закон статтями 26-1, 26-2 та 26-3 такого змісту: "Стаття 26-1. Порядок захисту прав Захист майнових та особистих немайнових прав власника патенту здійснюється в порядку, встановленому цивільним, адміністративним і кримінальним законодавством.  
59. Стаття 26-2. Способи цивільно-правового захисту прав  
60. 1. Власник патенту має право звертатися за захистом своїх прав у встановленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.  
61. 2. У разі порушення прав власника патенту, передбачених статтею 20 цього Закону, недодержання передбачених ліцензійним договором умов використання запатентованого промислового зразка, створення загрози порушення прав та інших порушень власник патенту має право: 1) вимагати визнання та поновлення своїх прав; 2) подавати позови про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують його права;  
62. 3) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 4) подавати позови про відшкодування збитків або виплату компенсації; 5) вимагати припинення підготовчих дій до порушення прав власника патенту, у тому числі припинення митних процедур, якщо є підозра, що на митну територію України чи з її митної території можуть бути пропущені вироби, виготовлені із застосуванням запатентованого промислового зразка, в порядку, передбаченому Митним кодексом України; 6) вимагати вилучення з обігу виробів, виготовлених із застосуванням запатентованого промислового зразка; 7) вимагати, в тому числі у судовому порядку, опублікування в друкованих засобах масової інформації даних про порушення прав власника патенту та судових рішень щодо цих порушень; 8) вимагати вжиття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом прав власника патенту.  
63. 3. За згодою власника патенту вимагати поновлення порушених прав може також особа, яка згідно з ліцензійним договором має право на використання запатентованого промислового зразка, якщо інше не передбачено цим договором.  
64. 4. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про: 1) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням прав власника патенту, з визначенням розміру відшкодування; 2) відшкодування збитків, завданих порушенням прав власника патенту; 3) стягнення з порушника прав власника патенту доходу, отриманого внаслідок порушення;  
65. 4) виплату компенсації, що визначається судом, замість відшкодування збитків або стягнення доходу; 5) опублікування в засобах масової інформації даних про порушення, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення прав власника патенту або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення його прав.  
66. 5. При визначенні розміру збитків, що мають бути відшкодовані власнику патенту, права якого порушено, для відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 4 цієї статті) суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої власнику патенту, а також із доходу, який би він міг одержати. До розміру збитків, завданих власнику патенту, права якого порушено, додатково можуть бути включені понесені ним судові витрати, а також витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката.  
67. При визначенні компенсації, що має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу (пункт 4 цієї статті), суд зобов'язаний визначити розмір компенсації враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.  
68. 6. Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів перераховується в установленому порядку до Державного бюджету України.  
69. 7. Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх виробів, щодо яких встановлено, що вони виготовлені з порушенням прав власника патенту. Це стосується також технічної документації, іншої інформації на матеріальному носії та засобів, необхідних для виготовлення саме цього промислового зразка. Вилучені вироби можуть бути передані за рішенням суду власнику патенту на його вимогу. Якщо власник патенту не вимагає такої передачі, вилучені вироби підлягають знищенню або можуть бути використані у благодійних цілях.  
70. Знищенню підлягають також технічна документація, інша інформація на матеріальному носії та засоби, необхідні для виготовлення запатентованого промислового зразка, якщо судом було встановлено, що ці матеріали і обладнання використовувалися для виготовлення саме цього промислового зразка.  
71. Стаття 26-3. Тимчасові заходи забезпечення доказів або позову у справах про порушення прав власника патенту на промисловий зразок  
72. 1. До завершення розгляду справи по суті суддя одноособово має право винести ухвалу про заборону відповідачеві, якого є достатні підстави вважати порушником прав власника патенту, вчиняти до винесення рішення чи ухвали суду дії, визначені частиною другою статті 20 цього Закону як використання промислового зразка.  
73. 2. За наявності достатніх даних про порушення прав власника патенту або підстав вважати, що докази буде знищено, або якщо будь-яке відстрочення може завдати непоправної шкоди власнику патенту, власник патенту може просити суд як до, так і після подання позовної заяви вжити тимчасових заходів з метою збереження доказів або запобігання порушенню прав.  
74. 3. Тимчасові заходи згідно з ухвалою суду можуть включати: 1) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав власника патенту; 2) накладення арешту на вироби, які є достатні підстави вважати виготовленими або введеними в господарський обіг з порушенням прав власника патенту; 3) тимчасове припинення операцій з банківськими рахунками та вилучення документів, які можуть бути доказом вчинення дій, що порушують права власника патенту або створюють загрозу порушення.  
75. 4. Заява про застосування тимчасових заходів розглядається за участю особи, яка подала цю заяву, у дводенний строк. Ухвала суду про застосування тимчасового заходу підлягає негайному виконанню органом державної виконавчої служби за участю особи, яка подала заяву.  
76. 5. До прийняття ухвали про застосування тимчасових заходів, зазначених у пункті 3 цієї статті, суд має право вимагати від особи, яка подала заяву, доказів того, що вона є власником прав на промисловий зразок і що ці права порушені або невідворотно будуть порушені, а також видати особі, яка подала заяву, судову ухвалу щодо внесення застави (внесення на депозит суду особою, яка подала заяву, чи іншими фізичними або юридичними особами грошей) або надання еквівалентної банківської гарантії, достатньої для того, щоб захистити відповідача. Розмір застави, (банківської гарантії) визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути менше ніж розмір заявленої шкоди.  
77. 6. Після застосування тимчасових заходів, передбачених пунктом 3 цієї статті, суд негайно повідомляє про них осіб, яких це стосується, і протягом 10 календарних днів призначає судове засідання, на якому вирішується питання про підтвердження, зміну чи скасування цих заходів. Особа, яка подала заяву про вжиття тимчасових заходів, не пізніше двох робочих днів з дня подання заяви повинна подати до суду позовну заяву. Судовий розгляд за такою заявою повинен відбутися не пізніше 15 календарних днів з дня подання позову. В іншому випадку тимчасові заходи скасовуються або припиняються. Застава (банківська гарантія) повертається особі, яка подала заяву, у разі відмови суду у прийнятті позову до розгляду чи задоволення позову повністю або частково. У разі відмови в задоволенні позову застава (банківська гарантія) звертається на виконання рішення про компенсацію шкоди відповідачеві, завданої застосуванням тимчасових заходів.  
78. 7. У разі скасування тимчасових заходів або з'ясування при розгляді справи відсутності факту порушення чи загрози порушення права відповідач має право на відшкодування будь-якої шкоди, завданої цими заходами, у порядку, встановленому законодавством";  
79. 19) у статті 27: у пункті 1 слово "арбітражним" замінити словом "господарським";  
80. пункт 2 доповнити після абзацу восьмого абзацами такого змісту: "визнання патенту недійсним; надання примусової ліцензії".  
81. У зв'язку з цим абзац дев'ятий вважати абзацом одинадцятим;  
82. 20) пункт 2 статті 29 визнати таким, що втратив чинність.  
83. 5. У Законі України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 7, ст. 36; 1999 р., № 32, ст. 266; 2001 р., № 8, ст. 37; 2002 р., № 7, ст. 51):  
84. 1) у статті 1: в абзаці третьому слово "громадянин" замінити словом "фізична";  
85. абзац дванадцятий доповнити словами "та визнання знака для товарів і послуг добре відомим в Україні";  
86. доповнити статтю абзацами такого змісту: "добре відомий знак - знак, що став в Україні широко відомим серед певного кола споживачів стосовно товарів і/або послуг певної особи і якому надано правову охорону відповідно до статті 6 bіs Паризької конвенції з охорони промислової власності; міжнародна реєстрація - міжнародна реєстрація знака, здійснена відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків або Протоколу до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків";  
87. 2) у пункті 2 статті 4 слово "реалізують" замінити словом "здійснюють";  
88. 3) у статті 5: пункт 1 викласти в такій редакції:  
89. "1. Правова охорона надається знаку, на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом, або відповідно до міжнародних договорів України, зокрема статті 6 bіs Паризької конвенції з охорони промислової власності, Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків та Протоколу до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків";  
90. пункт 2 доповнити словами "а також звукові позначення, запахи, кольори та комбінації кольорів";  
91. 4) у статті 6:  
92. у пункті 1: абзац перший доповнити словами "або імітують"; абзац четвертий доповнити словами "а також релігійні емблеми та символи";  
93. у пункті 2: абзац четвертий перед словом "вказують" доповнити словами "є описовими, зокрема"; абзац п'ятий виключити; в абзаці сьомому слова і цифри "в абзацах 2, 3, 4, 6 цього пункту" замінити словами "у цьому пункті"; доповнити пункт абзацом такого змісту: "Положення, передбачені цим пунктом, не стосуються позначень, які набули розрізняльної здатності в результаті їх використання";  
94. пункти 3, 4 і 5 викласти у такій редакції: "3. Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які: є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу; суперечать громадському порядку, принципам гуманності і моралі; є зазначеннями місця походження або містять у собі як елемент зазначення місця походження вин або міцних спиртних напоїв, що охороняються на підставі міжнародних договорів України, якщо ці позначення призначені для вин та міцних спиртних напоїв, які не походять із зазначених місць; відтворюють форму товару, що визначається виключно або головним чином характером або призначенням товару.  
95. 4. Не можуть бути зареєстровані як знаки для однорідних товарів позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна переплутати із: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я інших осіб; знаками, що належать іншим особам і охороняються на підставі міжнародних договорів України; міжнародними найменуваннями фармацевтичних препаратів (речовин), що не патентуються. Реєстрацію як знака позначення, схожого із знаками, згаданими в абзацах другому і третьому цього пункту, щодо однорідних товарів і/або послуг може бути здійснено за умови надання згоди на реєстрацію цього позначення власником права на знак.  
96. 5. Не можуть бути зареєстровані як знаки для будь-яких товарів позначення, які є: тотожними або схожими настільки, що їх можна переплутати із знаками інших осіб, які визнано добре відомими в Україні на дату подання заявки на реєстрацію такого позначення, або якщо заявлено пріоритет, на дату заявлення пріоритету; назвами місця походження або географічними зазначеннями походження товарів, крім випадків, коли ці назви включені до знака як елементи, що не охороняються, і знак реєструється на ім'я особи, яка має право користуватися такими назвами місця походження або географічними зазначеннями походження товарів"  
97. доповнити статтю пунктами 6, 7 і 8 такого змісту: "6. Не можуть бути зареєстровані як знаки для однорідних товарів позначення, які відтворюють фірмові найменування, що належать іншим особам і відомі в Україні.  
98. 7. Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які відтворюють: промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам; назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників; прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди; сертифікаційні знаки (знаки відповідності), зареєстровані в установленому порядку; назви сортів рослин, права на які належать в Україні іншим особам.  
99. 8. Не може бути зареєстрований в Україні знак на ім'я особи, яка провадить посередницьку діяльність за дозволом і в інтересах власника прав на цей знак в одній з держав-учасниць міжнародного договору України, без дозволу власника прав на цей знак, якщо зазначена особа не надасть докази, що підтверджують її повноваження на реєстрацію знака";  
100. 5) пункт 3 статті 8 доповнити словами "про що заявнику надсилається повідомлення";  
101. 6) у статті 10: у пункті 3: в абзаці першому перше речення після слова "заявки" доповнити словом "зміни";  
102. друге речення викласти у такій редакції: "Зміни, виправлення і уточнення не враховуються, якщо вони надійшли до закладу експертизи після здійснення державної реєстрації знака або після одержання заявником рішення про відмову в реєстрації знака";  
103. абзац другий після слова "заявника" доповнити словом "змін";  
104. у пункті 4: абзац перший доповнити реченням такого змісту: "Якщо додаткові матеріали виходять за межі розкритої у поданій заявці суті позначення та переліку зазначених у заявці товарів та послуг, заклад експертизи повідомляє про це заявника"; абзац третій доповнити словами "із встановленням дати подання за датою подання додаткових матеріалів, якщо така заявка оформлена протягом двох місяців від дати одержання заявником повідомлення закладу експертизи";  
105. в абзаці другому пункту 6 слова "відхилення заявки" замінити словами "відмову в реєстрації знака";  
106. пункт 7 викласти у такій редакції: "7. Якщо заявка відповідає вимогам статті 7 цього Закону і документ про сплату збору за подання заявки оформлено правильно, заявнику надсилається висновок за результатами формальної експертизи.  
107. Якщо протягом одного місяця від дати одержання заявником висновку до закладу експертизи не надійде заперечення щодо результатів формальної експертизи, висновок вважається узгодженим із заявником і заклад експертизи проводить експертизу заявки по суті, під час якої перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони";  
108. в абзаці першому пункту 8 слова "кваліфікаційної експертизи заявки" замінити словами "експертизи заявки по суті";  
109. у пункті 10: в абзаці першому слова "кваліфікаційної експертизи заявки" замінити словами "експертизи заявки по суті"; в абзаці другому слова "рішення про відхилення заявки" замінити словами "повідомлення про можливість відмови у реєстрації знака";  
110. доповнити пункт абзацами такого змісту: "Заявник має право протягом двох місяців від дати одержання повідомлення про можливість відмови в реєстрації знака надати закладу експертизи вмотивовану відповідь з доводами на користь реєстрації знака або клопотання про продовження строку надання такої відповіді. Якщо доводи, надані заявником, визнаються обґрунтованими, заявнику надсилається рішення про реєстрацію знака. Якщо строк надання відповіді порушено або докази, наведені заявником, не визнаються обґрунтованими, заявнику надсилається рішення про відмову в реєстрації знака";  
111. у пункті 12 слова і цифру " (крім визначених пунктом 8)" виключити;  
112. доповнити статтю пунктом 13 такого змісту: "13. Строки, передбачені цією статтею для заявника, можуть бути продовжені в установленому порядку, але не більше ніж на шість місяців. За подання клопотання про продовження строку сплачується збір";  
113. 7) у статті 11 слова "одержання ним рішення про реєстрацію знака" замінити словами "здійснення державної реєстрації знака або після одержання заявником рішення про відмову в реєстрації знака";  
114. 8) доповнити Закон статтею 11-1 такого змісту: "Стаття 11-1. Розділення заявки  
115. 1. За клопотанням заявника заклад експертизи здійснює розділення заявки за умови, що перелік товарів і/або послуг, зазначений у заявці, містить декілька товарів і /або послуг/  
116. 2. Для розділення заявки заявник повинен подати клопотання про розділення заявки, заявку, що містить перелік виділених товарів і/або послуг (виділена заявка) відповідно до пунктів 1 - 7 статті 7, та сплатити збір відповідно до пункту 8 статті 7 цього Закону. Виділена заявка зберігає дату подання заявки і, якщо заявлено пріоритет, дату заявлення її пріоритету.  
117. 3. Якщо протягом трьох місяців від дати подання заявником клопотання про розділення заявки виділену заявку не буде подано або не сплачено збір за її подання, клопотання про розділення заявки вважається відкликаним";  
118. 9) у статті 12: доповнити пункт 1 абзацами такого змісту:  
119. "Зазначений строк може бути продовжений, але не більше ніж на шість місяців. За подання клопотання про продовження строку сплачується збір.  
120. Строк сплати державного мита за видачу свідоцтва, пропущений заявником, може бути поновлений протягом двох місяців від дати закінчення пропущеного строку за наявності поважних причин. За поновлення строку сплачується збір";  
121. доповнити пункт 2 реченням такого змісту: "За ознайомлення з матеріалами заявки сплачується збір";  
122. 10) пункт 2 статті 13 викласти у такій редакції: "2. Після внесення до Реєстру відомостей щодо реєстрації знака будь-яка особа може подати клопотання про надання витягу з Реєстру щодо зареєстрованого знака. За надання витягу з Реєстру сплачується збір";  
123. 11) доповнити статтю 14 пунктом 4 такого змісту: "4. На вимогу власника свідоцтва Установа видає дублікат свідоцтва в установленому порядку. За видачу дубліката сплачується збір";  
124. 12) абзац перший статті 15 доповнити реченнями такого змісту:  
125. "За подання до Апеляційної палати заперечення сплачується збір. Документ про сплату збору повинен надійти разом із запереченням. Якщо збір не сплачено, заперечення вважається неподаним";  
126. 13) доповнити Закон статтею 15-1 такого змісту: "Стаття 15-1. Добре відомий знак  
127. 1. Знак може бути визнано добре відомим в Україні за рішенням Апеляційної палати або за рішенням суду.  
128. 2. Заява про визнання знака добре відомим в Україні подається до Апеляційної палати. Апеляційна палата розглядає заяву про визнання знака добре відомим в Україні у порядку, встановленому Установою. За подання заяви про визнання знака добре відомим в Україні сплачується збір.  
129. 3. За результатами розгляду заяви про визнання знака добре відомим в Україні Апеляційна палата приймає рішення, яке затверджується наказом Установи, та надсилає його особі, що подала заяву. Рішення Апеляційної палати може бути оскаржене у судовому порядку. 4. Відомості щодо визнання знака добре відомим в Україні публікуються Установою в офіційному бюлетені. 5. Власник прав на знак, який визнано в Україні добре відомим, має рівні права з власником свідоцтва, передбачені цим Законом";  
130. 14) у статті 16: абзац третій пункту 2 викласти у такій редакції:  
131. "Використанням знака визнається застосування його на товарах, при наданні послуг, для яких його зареєстровано, а також у рекламі, в тому числі у глобальній інформаційній мережі  
132. Інтернет, на упаковці товарів, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній із введенням зазначених товарів і послуг в господарський обіг. Використанням знака вважається також застосування знака у формі, що відрізняється від зареєстрованої, якщо при використанні знака у такій формі розрізняльний характер знака не змінюється";  
133. доповнити пункт 5 абзацами такого змісту: "Згідно з ліцензійним договором про виключну або невиключну ліцензію власник свідоцтва (ліцензіар) передає право на використання знака іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару платежі та здійснювати інші дії, передбачені цим договором. Згідно з договором про виключну ліцензію ліцензіар передає ліцензіату право на використання знака в певному обсязі, на визначеній території і на обумовлений строк залишаючи за собою право використовувати знак у частині, що не передається ліцензіату.  
134. Ліцензіат, якому власником свідоцтва передано право на використання знака згідно з договором про виключну ліцензію (власник виключної ліцензії), може видавати ліцензію на використання знака в межах строку дії виданої ліцензії та в обсязі переданих йому прав.  
135. Згідно з договором про невиключну ліцензію ліцензіар передає ліцензіату право на використання знака, залишаючи за собою право на використання знака, включаючи право надання ліцензій іншим особам"; абзац другий пункту 6 замінити абзацами такого змісту: "Передача права власності на знак та надання ліцензії на використання знака вважаються дійсними для будь-якої іншої особи з дати реєстрації відомостей про це в Установі. Відомості про передачу права власності на знак та надання ліцензії на використання знака публікуються в офіційному бюлетені. Порядок реєстрації та публікації зазначених відомостей визначається Установою.  
136. За реєстрацію відомостей про передачу права власності на знак і надання ліцензії на використання знака та за внесення змін до них за ініціативою сторін договору сплачуються відповідні збори";  
137. 15) у статті 17: абзац другий викласти у такій редакції: "Якщо знак не використовується для товарів і/або послуг, для яких його зареєстровано, або використовується не для всіх товарів і/або послуг власником свідоцтва або іншою особою за згодою власника протягом трьох років після набуття права власності на знак або від дати, коли використання знака було припинено, будь-яка особа має право звернутися до суду (господарського суду) із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або щодо частини товарів і/або послуг"; в абзаці третьому: слова " (арбітражний суд)" замінити словами " (господарський суд)"; доповнити абзац словами "зокрема, у зв'язку з обмеженнями на імпорт, іншими вимогами, встановленими законодавством"; доповнити статтю абзацом такого змісту: "Положення цього пункту застосовуються також до знаків, яким надано правову охорону на території України відповідно до міжнародних договорів, учасницею яких є Україна";  
138. 16) у пункті 3 статті 18 слова " (арбітражного суду)" замінити словами " (господарського суду)";  
139. 17) статтю 20 викласти у такій редакції: "Стаття 20. Порушення прав на знак  
140. 1. Порушенням прав на знак, передбачених цим Законом, визнається використання без дозволу власника прав на знак позначення: а) тотожного із знаком, якому надано правову охорону в Україні, для тотожних товарів і/ або послуг;  
141. б) схожого із знаком, якому надано правову охорону в Україні, для тотожних або однорідних товарів і/або послуг, якщо таке використання може ввести в оману споживачів;  
142. в) тотожного або схожого із знаком, який визнано в Україні добре відомим, для будь-яких товарів і/або послуг, якщо таке використання може ввести в оману споживачів або завдати шкоди репутації добре відомого знака.  
143. 2. Зазначені у пункті 1 цієї статті дії включають: а) нанесення тотожного або схожого із знаком, що охороняється в Україні, позначення на товари або їх упаковку, пропонування таких товарів та упаковок до продажу, їх продаж, а також зберігання, переміщення через митний кордон України таких товарів у зазначених цілях; б) пропонування або надання послуг, використовуючи позначення, що є тотожним або схожим із знаком, що охороняється в Україні;  
144. в) нанесення тотожного або схожого із знаком, що охороняється в Україні, позначення на елементи оформлення товарів або упаковку, або розрізняльні засоби, зокрема такі, як етикетки, нашивки тощо; г) пропонування до продажу, а також зберігання, переміщення через митний кордон України елементів оформлення товарів, упаковки або розрізняльних засобів у зазначених цілях, якщо є небезпека, що елементи оформлення товарів, упаковка або розрізняльні засоби будуть неправомірно використані для товарів або під час надання послуг.  
145. 3. Порушенням прав на знак може визнаватися також застосування без дозволу власника прав на знак тотожних або схожих із знаком, що охороняється в Україні, позначень у рекламі, у тому числі у глобальній інформаційній мережі Інтернет, у діловій документації з комерційною метою, а також вчинення будь-яких дій, що створюють загрозу порушення прав власника прав на знак.  
146. 4. Не визнається порушенням прав на знак: а) використання знака, що охороняється в Україні, на товарах, які були введені в господарський обіг безпосередньо власником права на знак або з його дозволу; б) застосування позначення, тотожного або схожого із знаком, який складається тільки із назви місця походження або географічного зазначення походження товару, особою, якій право на використання назви місця походження або географічного зазначення походження товару надано відповідно до законодавства;  
147. в) добросовісне застосування особистого імені або адреси; г) використання позначень, що є описовими стосовно товарів або послуг";  
148. 18) доповнити Закон статтями 20-1, 20-2 і 20-3 такого змісту: "Стаття 20-1. Порядок захисту прав Захист прав на знак здійснюється в порядку, встановленому цивільним, адміністративним і кримінальним законодавством.  
149. Стаття 20-2. Способи цивільно-правового захисту прав  
150. 1. Власник прав на знак може звертатися за захистом своїх прав у встановленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. У разі порушення прав власника прав на знак, передбачених статтею 16 цього Закону, недодержання передбачених договором умов використання знака, створення загрози порушення прав власник прав на знак має право:  
151. а) вимагати визнання та поновлення своїх прав; б) подавати позови про встановлення порушення прав, поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують його права чи створюють загрозу їх порушення; в) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; г) подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, одержаного порушником внаслідок порушення ним прав власника прав на знак, або виплату компенсації;  
152. ґ) вимагати припинення підготовчих дій до порушення прав власника прав на знак, у тому числі припинення митних процедур, якщо є підозра, що на митну територію України чи з її митної території можуть бути пропущені товари, марковані знаком, якому надано правову охорону в Україні, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;  
153. д) вимагати вилучення з обігу товарів, елементів оформлення товарів, упаковки або розрізняльних засобів, маркованих позначенням, схожим настільки, що його можна переплутати із знаком, який охороняється в Україні;  
154. е) вимагати вилучення з товару або його упаковки позначення, тотожного або схожого настільки, що його можна переплутати із знаком, який охороняється в Україні, а у разі неможливості цього - знищення товару; є) вимагати, в тому числі у судовому порядку, опублікування в засобах масової інформації даних про порушення прав власника прав на знак та судові рішення щодо цих порушень; ж) вимагати вжиття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом прав власника прав на знак.  
155. 2. За згодою власника прав на знак вимагати поновлення порушених прав може також особа, яка за ліцензійним договором має право на використання знака, якщо інше не передбачено таким договором.  
156. 3. Суд може постановити рішення чи ухвалу про: а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням прав власника прав на знак, з визначенням розміру відшкодування; б) відшкодування збитків, завданих порушенням прав власника прав на знак;  
157. в) стягнення з порушника прав власника прав на знак доходу, одержаного внаслідок порушення; г) виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу;  
158. ґ) опублікування в засобах масової інформації даних про порушення, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення прав власника прав на знак або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення його прав.  
159. При визначенні розміру збитків, які мають бути відшкодовані власнику прав на знак, права якого порушено, для відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої власнику прав на знак, а також із доходу, який би він міг одержати. До розміру збитків, завданих власнику прав на знак, права якого порушено, додатково можуть бути включені понесені ним судові витрати, а також витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката.  
160. При визначенні компенсації, що має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний визначити розмір компенсації в межах, встановлених підпунктом "г" цього пункту, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.  
161. 4. Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів перераховується в установленому порядку до Державного бюджету України.  
162. 5. Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх товарів або елементів оформлення, упаковки, розрізняльних засобів, що містять позначення, тотожне або схоже настільки, що його можна переплутати із знаком, який охороняється в Україні, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені з порушенням прав власника прав на знак. Це стосується також матеріалів і обладнання, що використовувалися для незаконного маркування зазначених товарів, або для виготовлення елементів оформлення, упаковки, етикеток, нашивок чи інших розрізняльних засобів, що містять позначення тотожне або схоже настільки, що його можна переплутати із знаком, який охороняється в Україні.  
163. Вилучені товари, елементи оформлення товарів, упаковки або розрізняльні засоби можуть бути передані за рішенням суду власнику прав на знак на його вимогу. Якщо власник прав на знак не вимагає такої передачі, вилучені товари чи розрізняльні засоби підлягають знищенню або можуть бути використані у благодійних цілях.  
164. Знищенню підлягають також матеріали і обладнання, що використовувалися для незаконного маркування зазначених товарів або виготовлення елементів оформлення товарів, упаковки або розрізняльних засобів, якщо судом було встановлено, що ці матеріали і обладнання використовувалися для незаконного маркування товарів або виготовлення елементів оформлення товарів, упаковки або розрізняльних засобів.  
165. Стаття 20-3. Тимчасові заходи забезпечення доказів або позову у справах про порушення прав власника прав на знак  
166. 1. До завершення розгляду справи по суті суддя одноособово має право винести ухвалу про заборону відповідачеві, якого є достатні підстави вважати порушником прав власника прав на знак, вчиняти до винесення рішення чи ухвали суду дії, визначені пунктом 2 статті 16 цього Закону як використання знака.  
167. 2. За наявності достатніх даних про вчинення порушення прав власника прав на знак або підстав вважати, що докази буде знищено, або якщо будь-яке відстрочення може завдати непоправної шкоди власнику прав на знак, він може просити суд як до, так і після подання позовної заяви вжити тимчасових заходів з метою збереження доказів або запобігання порушенню прав.  
168. 3. Тимчасові заходи згідно з ухвалою суду можуть включати: 1) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав власника прав на знак;  
169. 2) накладення арешту на товари, марковані позначенням, яке є тотожним або схожим настільки, що його можна переплутати із знаком, якому надано правову охорону в Україні; 3) накладення арешту на елементи оформлення товарів, упаковки або розрізняльні засоби, що містять позначення, яке є тотожним або схожим настільки, що його можна переплутати із знаком, якому надано правову охорону в Україні;  
170. 4) накладення арешту на матеріали і обладнання, призначені виключно для виготовлення товарів, елементів оформлення товарів, упаковки або розрізняльних засобів з порушенням прав власника прав на знак;  
171. 5) тимчасове припинення операцій з банківськими рахунками та вилучення документів, які можуть бути доказом вчинення дій, що порушують права власника прав на знак або створюють загрозу порушення.  
172. 4. Заява про застосування тимчасових заходів розглядається за участю особи, яка подала цю заяву, у дводенний строк. Ухвала суду про застосування тимчасового заходу підлягає негайному виконанню органом державної виконавчої служби за участю особи, яка подала заяву.  
173. 5. До прийняття ухвали про застосування тимчасових заходів, зазначених у пункті 3 цієї статті, суд має право вимагати від особи, яка подала заяву, доказів того, що вона є власником прав на знак і що ці права порушені або невідворотно будуть порушені, а також видати особі, яка подала заяву, судову ухвалу щодо внесення застави (внесення на депозит суду особою, яка подала заяву, чи іншими фізичними або юридичними особами грошей) або надання еквівалентної банківської гарантії, достатньої для того, щоб захистити відповідача. Розмір застави (банківської гарантії) визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути менше ніж розмір заявленої шкоди.  
174. 6. Після застосування тимчасових заходів, передбачених пунктом 3 цієї статті, суд негайно повідомляє про них осіб, яких це стосується, і протягом 10 календарних днів призначає судове засідання, на якому вирішується питання про підтвердження, зміну чи скасування цих заходів. Особа, яка подала заяву про вжиття тимчасових заходів, не пізніше двох робочих днів з дня подання заяви повинна подати до суду позовну заяву. Судовий розгляд за такою заявою повинен відбутися не пізніше 15 календарних днів з дня подання позову. В іншому випадку тимчасові заходи скасовуються або припиняються.  
175. Застава повертається особі, яка подала заяву, у разі відмови суду у прийнятті позову до розгляду чи задоволення позову повністю або частково. У разі відмови в задоволенні позову застава (банківська гарантія) звертається на виконання рішення про компенсацію шкоди відповідачеві, завданої застосуванням тимчасових заходів  
176. 7. У разі скасування тимчасових заходів або з'ясування при розгляді справи відсутності факту порушення чи загрози порушення прав відповідач має право на відшкодування будь-якої шкоди, завданої цими заходами, у порядку, встановленому законодавством";  
177. 19) у статті 21:  
178. у пункті 1 слово "арбітражним" замінити словом "господарським";  
179. пункт 2 викласти у такій редакції: "2. Суди відповідно до їх компетенції розглядають спори про: 1) визнання свідоцтва недійсним; 2) дострокове припинення дії свідоцтва або міжнародної реєстрації; 3) встановлення або поновлення прав власника свідоцтва або власника знака, що охороняється в Україні на підставі міжнародних договорів, учасницею яких є Україна; 4) укладення та виконання ліцензійних договорів; 5) порушення прав власника свідоцтва або власника знака, що охороняється в Україні на підставі міжнародних договорів, учасницею яких є Україна; 6) визнання знака добре відомим в Україні. Суди розглядають також інші спори, пов'язані з охороною прав, що надаються згідно з цим Законом";  
180. 20) пункт 2 статті 24 викласти у такій редакції: "2. Заявка на міжнародну реєстрацію знака або заява про поширення охорони, яка виникає в результаті міжнародної реєстрації (заява про територіальне поширення міжнародної реєстрації), подається в установленому порядку до Установи. За подання заявки або заяви сплачується збір".  
181. 6. У Законі України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 8, ст. 28; 2001 р., № 8, ст. 37):  
182. 1) у пункті 3 статті 4: в абзаці першому слова "за умови, що від цієї дати до дати подачі заявки до Установи пройшло не більше ніж два роки" виключити;  
183. в абзаці другому слова "та видачу свідоцтва "виключити;  
184. 2) пункт 11 статті 9 викласти в такій редакції: "11. За подання заявки на реєстрацію топографії ІМС сплачується збір. Документ про сплату збору повинен надійти до Установи разом із заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки. Зазначений строк може бути продовжений, але не більше ніж на 6 місяців. За продовження строку сплачується збір";  
185. 3) у статті 11:  
186. в абзацах четвертому і восьмому пункту 2 слова "державного мита за" замінити словами "збору за подання заявки на";  
187. у пункті 3: в абзаці першому слова "державного мита" замінити словами "збору за подання заявки на реєстрацію топографії ІМС"; в абзаці другому: слова "заявнику надсилається" замінити словами "Установа приймає";  
188. доповнити абзац реченнями такого змісту: "Зазначений строк може бути продовжений, але не більше ніж на шість місяців. За продовження строку сплачується збір"; доповнити пункт абзацом такого змісту: "Заявник має право з власної ініціативи вносити до матеріалів заявки зміни до дати прийняття рішення про реєстрацію заявленої топографії ІМС. За подання клопотання про внесення з ініціативи заявника змін до матеріалів заявки сплачується збір";  
189. у пункті 4 слова "заклад експертизи повідомляє про це заявника, заявка при цьому вважається відхиленою" замінити словами "Установа приймає рішення про відмову в реєстрації";  
190. у пункті 5 слова " (відхиленні заявки)" виключити, а слова "винесення рішення" замінити словами "прийняття рішення"; доповнити пункт 6 реченням такого змісту: "За подання клопотання про внесення змін сплачується збір";  
191. 4) статтю 12 викласти в такій редакції:  
192. "Стаття 12. Реєстрація топографії ІМС 1. Після прийняття рішення про реєстрацію заявленої топографії ІМС Установа здійснює реєстрацію заявленої топографії ІМС, для чого вносить відповідний запис до Реєстру. Форма Реєстру та порядок його ведення визначаються Установою.  
193. 2. Державна реєстрація топографії ІМС здійснюється за наявності документа про сплату державного мита за реєстрацію топографії ІМС. Цей документ має надійти до закладу експертизи протягом трьох місяців від дати одержання заявником рішення про реєстрацію заявленої топографії ІМС. Зазначений строк може бути продовжений, але не більше ніж на шість місяців. За подання клопотання про продовження строку сплачується збір. Якщо протягом трьох місяців від дати одержання заявником рішення про реєстрацію топографії ІМС документ про сплату державного мита за реєстрацію топографії ІМС до закладу експертизи не надійшов, реєстрація не проводиться, а заявка вважається відкликаною, про що заявнику надсилається повідомлення.  
194. 3. Після внесення до Реєстру відомостей щодо реєстрації топографії ІМС будь-яка особа може подати клопотання про надання витягу з Реєстру щодо зареєстрованої топографії ІМС. За надання витягу з Реєстру сплачується збір.  
195. 4. Внесені до Реєстру відомості можуть бути виправлені і (або) уточнені за ініціативою власника свідоцтва або Установи. За ініціативою власника свідоцтва до Реєстру можуть бути внесені зміни згідно з установленим переліком можливих змін. За внесення до Реєстру змін сплачується збір.  
196. Строк подання документа про сплату державного мита за реєстрацію топографії ІМС, пропущений заявником, може бути поновлений протягом двох місяців від дати закінчення пропущеного строку за наявності поважних причин. За поновлення строку сплачується збір.  
197. 5. Реєстрація топографії ІМС здійснюється під відповідальність заявника за її охороноздатність";  
198. 5) пункт 2 статті 13 доповнити реченням такого змісту: "За ознайомлення з матеріалами заявки сплачується збір";  
199. 6) доповнити статтю 14 пунктом 4 такого змісту : "4. На вимогу власника свідоцтва Установа видає дублікат свідоцтва в установленому Установою порядку. За видачу дубліката свідоцтва сплачується збір";  
200. 7) абзац перший статті 15 доповнити реченнями такого змісту:  
201. "За подання до Апеляційної палати заперечення сплачується збір. Документ про сплату збору повинен надійти разом із запереченням. Якщо збір не сплачено, заперечення вважається неподаним";  
202. 8) у статті 16: пункт 3 після абзацу четвертого доповнити абзацами такого змісту: "Згідно з ліцензійним договором про виключну або невиключну ліцензію власник топографії ІМС (ліцензіар) передає право на використання топографії ІМС іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару платежі та здійснювати інші дії, передбачені цим договором.  
203. Згідно з договором про виключну ліцензію ліцензіар передає ліцензіату право на використання топографії ІМС у певному обсязі, на визначеній території і на обумовлений строк залишаючи за собою право використовувати топографію ІМС у частині, що не передається ліцензіату.  
204. Ліцензіат, якому власником топографії ІМС передано право на використання топографії ІМС згідно з договором про виключну ліцензію (власник виключної ліцензії), може видавати ліцензію на використання топографії ІМС в межах строку дії виданої ліцензії та в обсязі переданих йому прав. Згідно з договором про невиключну ліцензію ліцензіар передає право на використання топографії ІМС ліцензіату, залишаючи за собою право на використання топографії ІМС, включаючи право надання ліцензій іншим особам".  
205. У зв'язку з цим абзаци п'ятий - одинадцятий вважати відповідно абзацами дев'ятим - п'ятнадцятим;  
206. у пункті 5: абзац другий викласти у такій редакції: "Передача права власності на топографію ІМС та надання ліцензії на використання топографії ІМС вважаються дійсними для будь-якої іншої особи з дати реєстрації відомостей про це в Установі";  
207. доповнити пункт абзацами такого змісту: "Відомості про передачу права власності на топографію ІМС та надання ліцензії на використання топографії ІМС публікуються в офіційному бюлетені. Порядок реєстрації та публікації зазначених відомостей визначається Установою. За реєстрацію відомостей про передачу права власності на топографію ІМС і надання ліцензії на використання топографії ІМС та за внесення змін до них за ініціативою сторін договору сплачуються відповідні збори";  
208. 9) останній абзац пункту 1 статті 17 доповнити словами: "з повідомленням власника прав на топографію ІМС у найкоротший строк і з наступною виплатою йому відповідної компенсації";  
209. 10) статтю 19 викласти в такій редакції: "Стаття 19. Використання зареєстрованої топографії ІМС без дозволу власника прав на неї  
210. 1. В умовах воєнного та надзвичайного стану Кабінет Міністрів України має право дозволити використання зареєстрованої топографії ІМС визначеній ним особі без згоди власника зареєстрованої топографії ІМС у разі його відмови надати ліцензію на її використання. При цьому:  
211. 1) обсяг і тривалість використання обмежуються метою, для якої таке використання було дозволено; 2) право на використання надається згідно з договором про невиключну ліцензію; 3) право на використання, надане згідно з договором про невиключну ліцензію, не може передаватися, крім випадку, коли воно передається разом з тією частиною підприємства чи ділової практики, в якій здійснюється це використання; 4) використання дозволяється в першу чергу для забезпечення потреб внутрішнього ринку; 5) про надання дозволу на використання зареєстрованої топографії ІМС її власнику надсилається повідомлення; 6) дозвіл на використання відміняється, якщо зникають обставини, що спричинили воєнний та надзвичайний стан; 7) власнику зареєстрованої топографії ІМС сплачується відповідна компенсація.  
212. 2. Рішення Кабінету Міністрів України про надання дозволу на використання зареєстрованої топографії ІМС, строк та умови його надання, розмір та порядок сплати компенсації власнику зареєстрованої топографії ІМС можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку";  
213. 11) статтю 21 викласти в такій редакції: "Стаття 21. Порушення прав власника зареєстрованої топографії ІМС  
214. Порушенням прав власника зареєстрованої топографії ІМС є вчинення будь-якою особою дій, що порушують права власника зареєстрованої топографії ІМС, передбачені статтею 16 цього Закону";  
215. 12) доповнити Закон статтями 21-1, 21-2 і 21-3 такого змісту: "Стаття 21-1. Порядок захисту прав  
216. Захист майнових та особистих немайнових прав власника зареєстрованої топографії ІМС здійснюється в порядку, встановленому цивільним, адміністративним і кримінальним законодавством.  
217. Стаття 21-2. Способи цивільно-правового захисту прав  
218. 1. Власник зареєстрованої топографії ІМС має право звертатися за захистом своїх прав у встановленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.  
219. 2. У разі порушення прав власника зареєстрованої топографії ІМС, передбачених статтею 16 цього Закону, недотримання передбачених ліцензійним договором умов використання зареєстрованої топографії ІМС, створення загрози порушення прав та інших порушень власник зареєстрованої топографії ІМС має право:  
220. 1) вимагати визнання та поновлення своїх прав; 2) подавати позови про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують його права; 3) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 4) подавати позови про відшкодування збитків або виплату компенсації; 5) вимагати припинення підготовчих дій до порушення прав власника зареєстрованої топографії ІМС, у тому числі припинення митних процедур, якщо є підозра, що на митну територію України чи з її митної території можуть бути пропущені вироби, виготовлені з використанням зареєстрованої топографії ІМС, у порядку, передбаченому Митним кодексом України;  
221. 6) вимагати вилучення з обігу виробів, виготовлених з використанням зареєстрованої топографії ІМС; 7) вимагати вилучення з виробу неправомірно використаної зареєстрованої топографії ІМС, а у разі неможливості цього - знищення виробу. Це стосується також фотошаблонів шарів топографії ІМС, технічної документації, іншої інформації на матеріальному носії та засобів, необхідних для виготовлення саме цієї топографії ІМС;  
222. 8) вимагати, в тому числі у судовому порядку, опублікування в засобах масової інформації даних про порушення прав власника зареєстрованої топографії ІМС та судових рішень щодо цих порушень; 9) вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом прав власника зареєстрованої топографії ІМС.  
223. 3. За згодою власника зареєстрованої топографії ІМС вимагати поновлення порушених прав може також особа, яка за ліцензійним договором має право на використання зареєстрованої топографії ІМС, якщо інше не передбачено цим договором.  
224. 4. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про: 1) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням прав власника зареєстрованої топографії ІМС, з визначенням розміру відшкодування; 2) відшкодування збитків, завданих порушенням прав власника зареєстрованої топографії ІМС;  
225. 3) стягнення з порушника прав власника зареєстрованої топографії ІМС доходу, отриманого внаслідок порушення; 4) виплату компенсації, що визначається судом, замість відшкодування збитків або стягнення доходу; 5) опублікування в засобах масової інформації даних про порушення, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення прав власника зареєстрованої топографії ІМС або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення його прав.  
226. 5. При визначенні розміру збитків, які мають бути відшкодовані власнику зареєстрованої топографії ІМС, права якого порушено, для відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 4 цієї статті) суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої власнику зареєстрованої топографії ІМС, а також із доходу, який би він міг одержати. До розміру збитків, завданих власнику зареєстрованої топографії ІМС, права якого порушено, додатково можуть бути включені понесені ним судові витрати, а також витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката.  
227. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу (пункт 4 цієї статті), суд зобов'язаний визначити розмір компенсації враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.  
228. 6. Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів перераховується в установленому порядку до Державного бюджету України.  
229. 7. Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх виробів, щодо яких встановлено, що вони виготовлені з порушенням прав власника зареєстрованої топографії ІМС. Це стосується також фотошаблонів шарів топографії ІМС, технічної документації, іншої інформації на матеріальному носії та засобів, необхідних для виготовлення саме цієї ІМС.  
230. Вилучені вироби можуть бути передані за рішенням суду власнику зареєстрованої топографії ІМС на його вимогу. Якщо власник зареєстрованої топографії ІМС не вимагає такої передачі, вилучені вироби підлягають знищенню або можуть бути використані у благодійних цілях.  
231. Знищенню підлягають також фотошаблони шарів топографії ІМС, технічна документація, інша інформація на матеріальному носії та засоби, необхідні для виготовлення ІМС, якщо судом було встановлено, що ці матеріали і обладнання використовувалися для виготовлення саме цієї топографії ІМС.  
232. Стаття 21-3. Тимчасові заходи забезпечення доказів або позову у справах про порушення прав власника прав на зареєстровану топографію ІМС  
233. 1. До завершення розгляду справи по суті суддя одноособово має право постановити ухвалу про заборону відповідачеві, якого є достатні підстави вважати порушником прав власника зареєстрованої топографії ІМС, вчиняти до винесення рішення чи ухвали суду дії, визначені частиною другою статті 16 цього Закону як використання зареєстрованої топографії ІМС.  
234. 2. За наявності достатніх даних про порушення прав власника зареєстрованої топографії ІМС або підстав вважати, що докази буде знищено, або якщо будь-яке відстрочення може завдати непоправної шкоди власнику зареєстрованої топографії ІМС, він може просити суд як до, так і після подання позовної заяви вжити тимчасових заходів з метою збереження доказів або запобігання порушенню прав.  
235. 3. Тимчасові заходи за ухвалою суду можуть включати: 1) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав власника зареєстрованої топографії ІМС; 2) накладення арешту на вироби, які є достатні підстави вважати виготовленими або введеними в господарський обіг з порушенням прав власника зареєстрованої топографії ІМС;  
236. 3) накладення арешту на матеріали та обладнання, призначені для виготовлення виробів з порушенням прав власника зареєстрованої топографії ІМС; 4) тимчасове припинення операцій з банківськими рахунками та вилучення документів, які можуть бути доказом вчинення дій, що порушують права власника зареєстрованої топографії ІМС або створюють загрозу порушення.  
237. 4. Заява про застосування тимчасових заходів розглядається за участю особи, яка подала цю заяву, у дводенний строк з дня її подання. Ухвала суду про застосування тимчасового заходу підлягає негайному виконанню органом державної виконавчої служби за участю особи, яка подала заяву.  
238. 5. До прийняття ухвали про застосування тимчасових заходів, зазначених у пункті 3 цієї статті, суд має право вимагати від особи, яка подала заяву, доказів того, що вона є власником прав на зареєстровану топографію ІМС і що ці права порушені або невідворотно будуть порушені, а також видати особі, яка подала заяву, судову ухвалу щодо внесення застави (внесення на депозит суду особою, яка подала заяву, чи іншими фізичними або юридичними особами грошей) або надання еквівалентної банківської гарантії, достатньої для того, щоб захистити відповідача. Розмір застави (банківської гарантії) визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути менше ніж розмір заявленої шкоди.  
239. 6. Після застосування тимчасових заходів, передбачених пунктом 3 цієї статті, суд негайно повідомляє про них осіб, яких це стосується, і протягом 10 календарних днів призначає судове засідання, на якому вирішується питання про підтвердження, зміну чи скасування цих заходів. Особа, яка подала заяву про вжиття тимчасових заходів, не пізніше двох робочих днів з дня подання заяви повинна подати до суду позовну заяву. Судовий розгляд за такою заявою повинен відбутися не пізніше 15 календарних днів з дня подання позову. В іншому випадку тимчасові заходи скасовуються або припиняються.  
240. Застава (банківська гарантія) повертається особі, яка подала заяву, у разі відмови суду у прийнятті позову до розгляду чи задоволення позову повністю або частково. У разі відмови в задоволенні позову застава (банківська гарантія) звертається на виконання рішення про компенсацію шкоди відповідачеві, завданої застосуванням тимчасових заходів.  
241. 7. У разі скасування тимчасових заходів або з'ясування при розгляді справи відсутності факту порушення чи загрози порушення права відповідач має право на відшкодування будь-якої шкоди, завданої цими заходами, у порядку, встановленому законодавством";  
242. 13) пункт 2 статті 22 після абзацу сьомого доповнити абзацами такого змісту: "визнання реєстрації топографії ІМС недійсною; надання примусової ліцензії". У зв'язку з цим абзац восьмий вважати абзацом десятим.  
243. 7. У Законі України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 31, ст. 267; 2001 р., № 8, ст. 37):  
244. 1) у статті 1: абзац сьомий доповнити реченням такого змісту: "Ним може бути і назва географічного місця, яка вживається для позначення товару або як складова частина такого позначення";  
245. в абзацах одинадцятому і дванадцятому слова "як позначення у назві товару" замінити словами "для позначення товару";  
246. в абзаці двадцятому слово "цього" замінити словом "зареєстрованого";  
247. 2) у частині першій статті 5 слова "за винятком тих, що встановлені міжнародними договорами України" замінити словами "відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України";  
248. 3) частину першу статті 6 доповнити після абзацу першого абзацом такого змісту: "Простим зазначенням походження товару є будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на конкретне географічне місце походження товару. Ним може бути і назва географічного місця, яка вживається для позначення товару або як складова частина такого позначення".  
249. У зв'язку з цим абзаци другий і третій вважати відповідно абзацами третім і четвертим;  
250. 4) у статті 7: частину другу визнати такою, що втратила чинність; у пункті "в" частини третьої слова "у вказаному цією назвою географічному місці" замінити словами "у зазначеному в цій назві географічному місці";  
251. 5) у пункті "б" частини першої статті 8 слова "суспільним інтересам" замінити словами "громадському порядку";  
252. 6) частину дев'яту статті 11 доповнити реченням такого змісту: "За ознайомлення з матеріалами заявки сплачується збір";  
253. 7) у статті 15: частину першу доповнити абзацами такого змісту: "Строк сплати державного мита може бути продовжений, але не більше ніж на шість місяців. За подання клопотання про продовження строку сплачується збір. Строк сплати державного мита, пропущений заявником, може бути поновлений протягом двох місяців від дати закінчення пропущеного строку за наявності поважних причин. За поновлення пропущеного строку сплачується збір";  
254. доповнити статтю частиною п'ятою такого змісту: "5. На вимогу власника свідоцтва Установа видає дублікат свідоцтва в установленому нею порядку. За видачу дубліката сплачується збір";  
255. 8) у пункті "б" частини четвертої статті 17 слово "неправомірного" виключити;  
256. 9) у частині другій статті 20: в абзаці першому слова "може бути визнана судом недійсною, якщо вона" замінити словами "та свідоцтво, що посвідчує право на використання кваліфікованого зазначення походження товару, можуть бути визнані судом недійсними, якщо реєстрація";  
257. в абзаці другому слово "реєстрації" виключити;  
258. 10) у статті 21: у назві статті слово "охорони" виключити;  
259. друге і третє речення пункту "а" частини третьої замінити реченням такого змісту: "За рішенням суду про припинення дії реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару право на використання цього кваліфікованого зазначення походження товару припиняється від дати припинення дії реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару";  
260. 11) назву розділу VІ та статті 23, 24 і 25 викласти в такій редакції: "РОЗДІЛ VІ ЗАХИСТ ПРАВ  
261. Стаття 23. Порушення прав власника свідоцтва 1. Порушенням прав власника свідоцтва є: а) використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару особою, яка не має права на його використання;  
262. б) використання на товарах зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару, якщо цей товар не походить із зареєстрованого для цього зазначення географічного місця, навіть якщо зазначення походження товару використовується у перекладі або супроводжується словами "вид", "тип", "стиль", "марка", "імітація" тощо;  
263. в) використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару або подібного до нього позначення для відмінних від описаних у Реєстрі однорідних товарів, якщо таке використання вводить в оману споживачів щодо походження товару та його особливих властивостей або інших характеристик, а також для неоднорідних товарів, якщо таке використання завдає шкоди репутації зареєстрованого зазначення або є неправомірним використанням його репутації;  
264. г) використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару як видової назви товару;  
265. ґ) переміщення через митний кордон України з комерційною метою без дозволу власника свідоцтва товарів, маркованих кваліфікованим зазначенням походження товару, якому надано правову охорону в Україні; д) використання кваліфікованого зазначення походження у глобальній інформаційній мережі Інтернет без дозволу власника свідоцтва, у тому числі у доменній назві у комерційних цілях;  
266. е) вчинення будь-яких дій, що створюють загрозу порушення прав власника свідоцтва.  
267. 2. Не вважається порушенням прав власника свідоцтва: а) використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару, передбачене пунктами "б" і "в" частини п'ятої статті 17 цього Закону, будь-якою особою, яка на законних підставах придбала товар, позначений цим кваліфікованим зазначенням походження, у власника свідоцтва і повторно вводить його в обіг;  
268. б) використання кваліфікованого зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва на його використання, але добросовісно його використовувала до дати реєстрації. Якщо ця особа протягом дванадцяти місяців від дати реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару не подасть до Установи заявку про реєстрацію права на використання цього зазначення, подальше його використання вважається порушенням прав власника свідоцтва.  
269. Стаття 24. Порядок захисту прав власника свідоцтва  
270. Захист прав власника свідоцтва здійснюється у порядку, встановленому цивільним, адміністративним або кримінальним законодавством.  
271. Стаття 25. Способи цивільно-правового захисту прав власника свідоцтва  
272. 1. За захистом прав власник свідоцтва має право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.  
273. У разі порушення прав власника свідоцтва, передбачених статтею 17 цього Закону, або створення загрози порушення прав власник свідоцтва має право: а) вимагати визнання та поновлення своїх прав; б) подавати позов про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують його права чи створюють загрозу їх порушення; в) подавати позови про відшкодування моральної шкоди; г) подавати позови про відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, одержаного порушником внаслідок порушення ним прав власника свідоцтва, або виплату компенсацій;  
274. ґ) вимагати припинення підготовчих дій до порушення прав власника свідоцтва, у тому числі припинення митних процедур, якщо є підозра, що на митну територію України чи з її митної території можуть бути пропущені товари, марковані зареєстрованим кваліфікованим зазначенням походження товару, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;  
275. д) вимагати вилучення з обігу товарів, на яких неправомірно використано кваліфіковане зазначення походження товару; е) вимагати вилучення з товару чи його упаковки неправомірно нанесеного кваліфікованого зазначення походження товару, а у разі неможливості цього - знищення товару;  
276. є) вимагати, в тому числі у судовому порядку, опублікування в засобах масової інформації даних про порушення прав власника свідоцтва та судові рішення щодо цих порушень;  
277. ж) вимагати вжиття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом прав власника свідоцтва.  
278. 2. Суди, відповідно до їх компетенції, розглядають спори про: встановлення або поновлення прав власника свідоцтва; порушення прав власника свідоцтва; переміщення через митну територію України неправомірно маркованих товарів. Суди розглядають також інші спори, пов'язані з охороною прав, що надаються цим Законом.  
279. 3. Суд має право постановити рішення або ухвалу про: а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням прав власника свідоцтва, з визначенням розміру відшкодування; б) відшкодування збитків, завданих порушенням прав власника свідоцтва; в) стягнення із порушника прав власника свідоцтва доходу, одержаного внаслідок порушення; г) виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;  
280. ґ) опублікування в засобах масової інформації даних про порушення, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення прав власника свідоцтва або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення його прав.  
281. 4. При визначенні розміру збитків, які мають бути відшкодовані власнику свідоцтва, права якого порушено, для відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої власнику свідоцтва, а також із його можливого доходу, який би він міг одержати. До розміру збитків, завданих власнику свідоцтва, права якого порушено, додатково можуть бути включені понесені ним судові витрати, а також витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний визначити розмір компенсації у встановлених межах, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.  
282. 5. Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів перераховується в установленому порядку до Державного бюджету України.  
283. 6. Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх товарів, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені з порушенням прав власника свідоцтва. Це стосується також матеріалів і обладнання, що використовувалося для незаконного маркування зазначених товарів. Вилучені товари можуть бути передані за рішенням суду власнику свідоцтва на його вимогу. Якщо власник свідоцтва не вимагає такої передачі, вилучені товари підлягають знищенню або можуть бути використані у благодійних цілях. Знищенню підлягають також матеріали і обладнання, що використовувалося для незаконного маркування зазначених товарів, якщо судом було встановлено, що ці матеріали і обладнання використовувалися для незаконного маркування товарів.";  
284. 12) доповнити Закон статтею 25-1 такого змісту: "Стаття 25-1. Тимчасові заходи забезпечення доказів або позову у справах про порушення прав власника свідоцтва 1. До завершення розгляду справи по суті суддя одноособово має право винести ухвалу про заборону відповідачеві, щодо якого є достатні підстави вважати, що він є порушником права власника свідоцтва, вчиняти до винесення рішення чи ухвали суду дії, визначені частиною п'ятою статті 17 цього Закону як використання кваліфікованого зазначення походження.  
285. 2. За наявності достатніх даних про порушення прав власника свідоцтва підстав вважати, що докази буде знищено, або якщо будь-яке відстрочення може завдати непоправної шкоди власнику свідоцтва, власник свідоцтва може просити суд як до, так і після подання позовної заяви вжити тимчасових заходів з метою збереження доказів або запобігання порушенню прав.  
286. 3. Тимчасові заходи за ухвалою суду можуть включати: а) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав власника свідоцтва; б) накладення арешту на товари, неправомірно марковані позначенням, що є тотожним або схожим настільки, що його можна переплутати із зареєстрованим кваліфікованим зазначенням походження товару; в) накладення арешту на елементи оформлення товарів, упаковки або розрізняльні засоби, що містять позначення, яке є тотожним або схожим настільки, що його можна переплутати із зареєстрованим кваліфікованим зазначенням походження товару;  
287. г) накладення арешту на матеріали і обладнання, призначені виключно для виготовлення товарів, елементів оформлення товарів, упаковки розрізняльні засоби з порушенням прав власника свідоцтва; д) тимчасове припинення операцій з банківськими рахунками та вилучення документів, які можуть бути доказом вчинення дій, що порушують права власника свідоцтва або створюють загрозу порушення.  
288. 4. Заява про застосування тимчасових заходів розглядається за участю особи, яка подала цю заяву, у дводенний строк з дня її подання. Ухвала суду про застосування тимчасового заходу підлягає негайному виконанню органом державної виконавчої служби за участю особи, яка подала заяву.  
289. 5. До прийняття ухвали про застосування тимчасових заходів, зазначених в частині третій цієї статті, суд має право вимагати від особи, яка подала заяву, доказів того, що вона має право на використання кваліфікованого зазначення походження товару і що ці права порушені або невідворотно будуть порушені, а також видати особі, яка подала заяву, судову ухвалу щодо внесення застави (внесення на депозит суду особою, яка подала заяву, чи іншими фізичними або юридичними особами грошей) або надання еквівалентної банківської гарантії, достатньої для того, щоб захистити відповідача. Розмір застави (банківської гарантії) визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути менше ніж розмір заявленої шкоди.  
290. 6. Після застосування тимчасових заходів, передбачених частиною третьою цієї статті, суд негайно повідомляє про них осіб, яких це стосується, і протягом 10 календарних днів призначає судове засідання, на якому вирішується питання про підтвердження, зміну чи скасування цих заходів. Особа, яка подала заяву про вжиття тимчасових заходів, не пізніше двох робочих днів з дня подання заяви повинна подати до суду позовну заяву. Судовий розгляд за такою заявою повинен відбутися не пізніше 15 календарних днів з дня подання позову. В іншому випадку тимчасові заходи скасовуються або припиняються.  
291. Застава (банківська гарантія) повертається особі, яка подала заяву, у разі відмови суду у прийнятті позову до розгляду чи задоволення позову повністю або частково. У разі відмови в задоволенні позову застава (банківська гарантія) звертається на виконання рішення про компенсацію шкоди відповідачеві, завданої застосуванням тимчасових заходів. 7. У разі скасування тимчасових заходів або зясування при розгляді справи відсутності факту порушення чи загрози порушення прав відповідач має право на відшкодування будь-якої шкоди, завданої цими заходами, у порядку, встановленому законодавством."  
292. 8. У Законі України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 37, ст. 307; 2001 р., № 8, ст. 37):  
293. 1) у статті 1: в абзаці шістнадцятому слова "та експертизи на локальну новизну" виключити;  
294. абзаци двадцять перший і двадцять другий виключити;  
295. 2) у статті 6: у частині першій слова "що не суперечить суспільним інтересам" замінити словами "використання якого (якої) не суперечить громадському порядку";  
296. частину третю викласти у такій редакції: "3. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону: відкриття, наукові теорії та математичні методи; схеми, правила або методи організації виробництва; методи виконання розумових розрахунків або ігор; комп'ютерні програми як такі; сорти рослин, породи тварин або суто біологічні способи вирощування рослин або тварин, крім мікробіологічних способів та продуктів, одержаних такими способами"; абзац п'ятий частини четвертої доповнити реченням такого змісту: "За подання клопотання сплачується збір";  
297. 3) в абзаці третьому частини першої статті 14 слова "до шести місяців від дати надходження міжнародної заявки" замінити словами "в установленому порядку, але не більше ніж на три місяці";  
298. 4) статтю 15 доповнити частиною восьмою такого змісту: "8. Пріоритет може бути встановлено за датою надходження до Установи додаткових матеріалів, якщо вони оформлені заявником як самостійна заявка, яку подано протягом трьох місяців від дати одержання заявником повідомлення Установи про те, що додаткові матеріали не можуть бути взяті до уваги під час розгляду заявки у зв'язку з тим, що вони виходять за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу (корисної моделі)";  
299. 5) у статті 16: частину десяту викласти у такій редакції: "10. Якщо заявка на видачу деклараційного патенту на винахід відповідає вимогам статті 12 цього Закону та подано документ про сплату збору за подання заявки, заявнику надсилається рішення про видачу деклараційного патенту на винахід. У протилежному випадку заявнику надсилається рішення про відмову у видачі деклараційного патенту";  
300. у частині дванадцятій: абзац другий доповнити реченням такого змісту: "За подання клопотання про опублікування відомостей про заявку раніше встановленого строку сплачується збір"; абзац третій доповнити реченням такого змісту: "За ознайомлення з матеріалами заявки сплачується збір";  
301. 6) доповнити статтю 18 частинами такого змісту: "За перетворення заявки на видачу патенту на винахід на заявку на видачу деклараційного патенту на винахід і навпаки сплачується збір. За перетворення заявки на видачу патенту (деклараційного патенту) на винахід на заявку на видачу деклараційного патенту на корисну модель і навпаки сплачується збір";  
302. 7) статтю 20 доповнити частиною такого змісту: "За подання заяви про заміну заявника, яка здійснюється з його ініціативи, сплачується збір";  
303. 8) у статті 22: частину другу викласти у такій редакції: "2. Державна реєстрація патенту (деклараційного патенту) на винахід та деклараційного патенту на корисну модель здійснюється за наявності документа про сплату державного мита за його видачу та документа про сплату збору за опублікування опису до патенту. Ці документи мають надійти до закладу експертизи протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про видачу патенту.  
304. Якщо протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про видачу патенту документи про сплату державного мита за видачу патенту та про сплату збору за опублікування опису до патенту до закладу експертизи не надійшли, державна реєстрація патенту не здійснюється, а заявка вважається відкликаною. Зазначений строк може бути продовжений, але не більше ніж на шість місяців. За подання клопотання про продовження строку сплачується збір.  
305. Строк сплати державного мита за видачу патенту та сплати збору за опублікування опису до патенту, пропущений заявником, може бути поновлений протягом двох місяців від дати закінчення пропущеного строку за наявності поважних причин. За поновлення строку сплачується збір";  
306. абзац перший частини третьої викласти у такій редакції: "3. Після внесення до Реєстру відомостей щодо патенту (деклараційного патенту) на винахід та деклараційного патенту на корисну модель будь-яка особа може подати клопотання про надання витягу з Реєстру щодо патенту (деклараційного патенту). За надання витягу з Реєстру сплачується збір";  
307. 9) доповнити частину третю статті 23 реченням такого змісту: "За ознайомлення з матеріалами заявки сплачується збір";  
308. 10) доповнити статтю 25 частиною четвертою такого змісту: "4. На вимогу власника патенту Установа видає дублікат патенту в установленому Установою порядку. За видачу дубліката сплачується збір";  
309. 11) у статті 28: доповнити частину шосту абзацом такого змісту: "Право власності на винахід (корисну модель) може переходити у спадок";  
310. у частині сьомій: абзаци другий і третій викласти у такій редакції: "Згідно з ліцензійним договором про виключну або невиключну ліцензію власник патенту (ліцензіар) передає право на використання винаходу (корисної моделі) іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару платежі та здійснювати інші дії, передбачені цим договором.  
311. Згідно з договором про виключну ліцензію ліцензіар передає ліцензіату право на використання винаходу (корисної моделі) в певному обсязі, на визначеній території і на обумовлений строк, залишаючи за собою право використовувати винахід (корисну модель) в частині, що не передається ліцензіату";  
312. доповнити частину після абзацу третього абзацом такого змісту: "Ліцензіат, якому власником патенту передано право на використання винаходу (корисної моделі) згідно з договором про виключну ліцензію (власник виключної ліцензії), може видавати ліцензію на використання винаходу (корисної моделі) в межах строку дії виданої ліцензії та в обсязі переданих йому прав".  
313. У зв'язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п'ятим;  
314. у частині восьмій: абзац другий замінити абзацами такого змісту: "Передача права власності на винахід (корисну модель) та надання ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) вважаються дійсними для будь-якої іншої особи з дати реєстрації відомостей про це в Установі.  
315. Відомості про передачу права власності на винахід (корисну модель) та надання ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) публікуються в офіційному бюлетені. Порядок реєстрації та публікації зазначених відомостей визначається Установою.  
316. За реєстрацію відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) і надання ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) та за внесення змін до них за ініціативою сторін договору сплачуються відповідні збори".  
317. У зв'язку з цим абзац третій вважати абзацом шостим.  
318. 12) у статті 30: у абзаці першому частини першої слова "або не повністю використовується" виключити;  
319. частину третю викласти у такій редакції: "3. В умовах воєнного та надзвичайного стану Кабінет Міністрів України має право дозволити використання винаходу (корисної моделі) визначеній ним особі без згоди власника патенту (деклараційного патенту) у разі його відмови надати ліцензію на використання винаходу (корисної моделі). При цьому:  
320. 1) обсяг і тривалість використання обмежуються метою, для якої таке використання було дозволене; 2) право на використання надається згідно з договором про невиключну ліцензію; 3) право на використання, надане згідно з договором про невиключну ліцензію, не може передаватися, крім випадку, коли воно передається разом з тією частиною підприємства чи ділової практики, в якій здійснюється це використання;  
321. 4) використання дозволяється в першу чергу для забезпечення потреб внутрішнього ринку; 5) про надання дозволу на використання винаходу (корисної моделі) власнику патенту надсилається повідомлення; 6) дозвіл на використання відміняється, якщо зникають обставини, що спричинили воєнний та надзвичайний стан; 7) власнику патенту сплачується відповідна компенсація.  
322. Рішення Кабінету Міністрів України про надання дозволу на використання винаходу (корисної моделі), строк і умови його надання, розмір та порядок сплати компенсації власнику патенту можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку";  
323. 13) у частині другій статті 31: абзац п'ятий доповнити словами "з повідомленням власника патенту в найкоротший строк і з наступною виплатою йому відповідної компенсації"; останній абзац виключити;  
324. 14) статтю 34 викласти в такій редакції: "Стаття 34. Порушення прав власника патенту Порушенням прав власника патенту є вчинення будь-якою особою дій, які порушують права власника патенту, передбачені статтею 28 цього Закону";  
325. 15) доповнити Закон статтями 34-1, 34-2 і 34-3 такого змісту: "Стаття 34-1. Порядок захисту прав Захист майнових та особистих немайнових прав власника патенту здійснюється в порядку, встановленому цивільним, адміністративним і кримінальним законодавством.  
326. Стаття 34-2. Способи цивільно-правового захисту прав  
327. 1. Власник патенту має право звертатися за захистом своїх прав у встановленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.  
328. 2. У разі порушення прав власника патенту, передбачених статтею 28 цього Закону, недодержання передбачених ліцензійним договором умов використання запатентованого винаходу (корисної моделі), створення загрози порушення прав та інших порушень власник патенту має право:  
329. 1) вимагати визнання та поновлення своїх прав; 2) подавати позови про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують його права; 3) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 4) подавати позови про відшкодування збитків або виплату компенсацій;  
330. 5) вимагати припинення підготовчих дій до порушення прав власника патенту, у тому числі припинення митних процедур, якщо є підозра, що на митну територію України чи з її митної території можуть бути пропущені продукти, виготовлені із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі) чи за допомогою способу, що охороняється патентом, у порядку, передбаченому Митним кодексом України;  
331. 6) вимагати вилучення з обігу продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), або за допомогою способу, що охороняється патентом, або продукту, що містить у собі запатентований винахід (корисну модель); 7) вимагати вилучення неправомірно використаного запатентованого винаходу (корисної моделі), а у разі неможливості цього - знищення товару;  
332. 8) вимагати, в тому числі у судовому порядку, опублікування в друкованих засобах масової інформації даних про порушення прав власника патенту та судових рішень щодо цих порушень; 9) вимагати вжиття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом прав власника патенту.  
333. 3. У разі коли патент видано на спосіб виготовлення продукту при розгляді справ щодо порушення прав власника цього патенту обов'язок доведення того, що спосіб виготовлення продукту, ідентичного тому, що виготовляється способом, на який видано патент, відрізняється від останнього, покладається на можливого порушника прав.  
334. При цьому зазначений ідентичний продукт, що виготовляється без згоди власника патенту, за відсутністю доказів протилежного, вважається виготовленим способом, на який видано патент, за умови виконання принаймні однієї з двох вимог: якщо продукт, виготовлений способом, на який видано патент, є новим; якщо існують підстави вважати, що зазначений ідентичний продукт був виготовлений з використанням даного способу і власник патенту не може визначити спосіб, що використовувався при виготовленні цього ідентичного продукту.  
335. 4. За згодою власника патенту вимагати поновлення порушених прав може також особа, яка за ліцензійним договором має право на використання запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо інше не передбачено цим договором.  
336. 5. Суд може постановити рішення чи ухвалу про: 1) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням прав власника патенту, з визначенням розміру відшкодування; 2) відшкодування збитків, завданих порушенням прав власника патенту; 3) стягнення з порушника прав власника патенту доходу, одержаного внаслідок порушення;  
337. 4) виплату компенсації, що визначається судом, замість відшкодування збитків або стягнення доходу; 5) опублікування в засобах масової інформації даних про порушення, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення прав власника патенту або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення його прав.  
338. 6. При визначенні розміру збитків, які мають бути відшкодовані власнику патенту, права якого порушено, для відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частина 5 цієї статті) суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої власнику патенту, а також із доходу, який би він міг одержати. До розміру збитків, завданих власнику патенту, права якого порушено, додатково можуть бути включені понесені ним судові витрати, а також витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката.  
339. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу (частина 5 цієї статті), суд зобов'язаний визначити розмір компенсації враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.  
340. 7. Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів перераховується в установленому порядку до Державного бюджету України.  
341. 8. Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх товарів, щодо яких встановлено, що вони виготовлені з порушенням прав власника патенту. Це стосується також технічної документації, іншої інформації на матеріальному носії та засобів, необхідних для виготовлення саме цього винаходу (корисної моделі).  
342. Вилучені товари можуть бути передані за рішенням суду власнику патенту на його вимогу. Якщо власник патенту не вимагає такої передачі, вилучені товари підлягають знищенню або можуть бути використані у благодійних цілях.  
343. Знищенню підлягають також технічна документація, інша інформація на матеріальному носії та засоби, необхідні для виготовлення запатентованого винаходу (корисної моделі) чи товару, що містить у собі запатентований винахід (корисну модель) або для застосування способу, що охороняється патентом, якщо судом було встановлено, що ці матеріали і обладнання використовувалися лише для виготовлення саме цього винаходу (корисної моделі).  
344. Стаття 34-3. Тимчасові заходи забезпечення доказів або позову у справах про порушення прав власника патенту на винахід (корисну модель)  
345. 1. До завершення розгляду справи по суті суддя одноособово має право постановити ухвалу про заборону відповідачеві, якого є достатні підстави вважати порушником прав власника патенту на винахід (корисну модель), вчиняти до винесення рішення чи ухвали суду дії, визначені частиною другою статті 28 цього Закону як використання винаходу (корисної моделі).  
346. 2. За наявності достатніх даних про порушення прав власника патенту на винахід (корисну модель) або підстав вважати, що докази буде знищено, або якщо будь-яке відстрочення може завдати непоправної шкоди власнику патенту на винахід (корисну модель), він може просити суд як до, так і після подання позовної заяви вжити тимчасових заходів з метою збереження доказів або запобігання порушенню прав.  
347. 3. Тимчасові заходи згідно з ухвалою суду можуть включати: 1) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав власника патенту на винахід (корисну модель); 2) накладення арешту на товари, які є достатні підстави вважати виготовленими або введеними в господарський обіг з порушенням прав власника патенту на винахід (корисну модель);  
348. 3) накладення арешту на матеріали і обладнання, призначені для виготовлення товарів з порушенням прав власника патенту на винахід (корисну модель); 4) тимчасове припинення операцій з банківськими рахунками та вилучення документів, які можуть бути доказом вчинення дій, що порушують права власника патенту на винахід (корисну модель) або створюють загрозу порушення.  
349. 4. Заява про застосування тимчасових заходів розглядається за участю особи, яка подала заяву, у дводенний строк з дня її подання. Ухвала суду про застосування тимчасового заходу підлягає негайному виконанню органом державної виконавчої служби за участю особи, яка подала заяву.  
350. 5. До прийняття ухвали про застосування тимчасових заходів, зазначених у частині третій цієї статті, суд має право вимагати від особи, яка подала заяву, доказів того, що вона є власником патенту на винахід (корисну модель) і що ці права порушені або невідворотно будуть порушені, а також видати особі, яка подала заяву, судову ухвалу щодо внесення застави (внесення на депозит суду особою, яка подала заяву, чи іншими фізичними або юридичними особами грошей) або надання еквівалентної банківської гарантії, достатньої для того, щоб захистити відповідача. Розмір застави (банківської гарантії) визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути менше ніж розмір заявленої шкоди.  
351. 6. Після застосування тимчасових заходів, передбачених пунктом 3 цієї статті, суд негайно повідомляє про них осіб, яких це стосується, і протягом 10 календарних днів призначає судове засідання, на якому вирішується питання про підтвердження, зміну чи скасування цих заходів. Особа, яка подала заяву про вжиття тимчасових заходів, не пізніше двох робочих днів з дня подання заяви повинна подати до суду позовну заяву. Судовий розгляд за такою заявою повинен відбутися не пізніше 15 календарних днів з дня подання позову. В іншому випадку тимчасові заходи скасовуються або припиняються.  
352. Застава (банківська гарантія) повертається особі, яка подала заяву, у разі відмови суду у прийнятті позову до розгляду чи задоволення позову повністю або частково. У разі відмови в задоволенні позову застава (банківська гарантія) звертається на виконання рішення про компенсацію шкоди відповідачеві, завданої застосуванням тимчасових заходів.  
353. 7. У разі скасування тимчасових заходів або з'ясування при розгляді справи відсутності факту порушення чи загрози порушення права власності відповідач має право на відшкодування будь-якої шкоди, завданої цими заходами, у порядку, встановленому законодавством";  
354. 16) у частині першій статті 35 слово "арбітражним" замінити словом "господарським".  
355. 9. У Законі України "Про авторське право і суміжні права" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 43, ст. 214):  
356. 1) статтю 1 доповнити абзацами такого змісту: "звичайне коло сім`ї - родичі, які можуть виступати спадкоємцями першої черги за законом; державна система правової охорони інтелектуальної власності - Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших державних закладів відповідної спеціалізації, що входять до сфери управління Установи";  
357. 2) у пункті 11 частини першої статті 8 слова "якщо вони не охороняються законами України про правову охорону об`єктів промислової власності" виключити;  
358. 3) абзаци третій і четвертий частини п`ятої статті 11 викласти у такій редакції: "Про реєстрацію авторського права на твір Установою видається свідоцтво. За видачу свідоцтва та за підготовку Установою до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, сплачуються збори. Перелік, розміри, строки і порядок сплати зборів визначаються Кабінетом Міністрів України.  
359. Передбачені цим Законом збори сплачуються на розрахункові рахунки уповноважених Установою закладів, що входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності і згідно з розпорядженням Установи використовуються виключно для забезпечення діяльності державної системи правової охорони інтелектуальної власності у сфері авторського права";  
360. 4) пункт п'ятий частини першої статті 21 викласти в такій редакції: "5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях, для висвітлення зазначених заходів без використання цих каталогів у комерційних цілях";  
361. 5) підпункт "в" пункту 1 статті 22 виключити;  
362. 6) підпункт "в" пункту 2 статті 23 виключити;  
363. 7) абзац перший частини першої статті 24 після слів "правомірно володіє" доповнити словами "правомірно виготовленим";  
364. 8) у статті 25: пункт "г" частини першої виключити;  
365. частину другу викласти у такій редакції: "2. Твори і виконання, зафіксовані у фонограмах і відеограмах, їх примірники, а також аудіовізуальні твори та їх примірники, допускається відтворювати у домашніх умовах виключно в особистих цілях або для звичайного кола сім`ї без дозволу автора (авторів), виконавців, виробників фонограм, відеограм, але з виплатою їм винагороди. Особливості виплати винагороди у цьому випадку визначені статтею 42 цього Закону";  
366. 9) частину дев'яту статті 28 викласти в такій редакції: "9. Строк дії авторського права, визначений у частинах другій-сьомій цієї статті, починається від дати настання події, з якою він пов'язаний, але відраховується (вважається таким, що починається) з 1 січня року, наступного за роком, в якому відбулася зазначена подія";  
367. 10) у частині першій статті 49: пункт "в" викласти в такій редакції: "в) збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб`єктам прав відповідно до цього Закону";  
368. пункт "г" виключити.  
369. ІІ. Прикінцеві положення  
370. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
371. 2. Установити, що: заявки на видачу патентів на промислові зразки та свідоцтв на знаки для товарів і послуг, діловодство щодо яких не завершене до введення в дію цього Закону, розглядаються у порядку, встановленому цим Законом. При цьому відповідність промислових зразків умовам патентоспроможності та знаків для товарів і послуг умовам надання правової охорони визначається згідно із законодавством, що діяло на дату подання заявки;  
372. патенти на промислові зразки та свідоцтва на знаки для товарів і послуг можуть бути визнані недійсними у порядку, встановленому цим Законом, у разі невідповідності промислового зразка умовам патентоспроможності та знаків для товарів і послуг умовам надання правової охорони, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.  
373. 3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:  
374. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;  
375. забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.