Кількість абзаців - 435 Розмітка (ліва колонка)


Про третейські суди (арбітраж) (Повторне друге читання)

0. Проект  
1. З А К О Н У К Р А Ї Н И  
2. "Про третейські суди (арбітраж)"  
3. Цей Закон регулює порядок створення та діяльності третейських судів (арбітражу) в Україні та встановлює обов'язкові для дотримання і застосування третейськими судами вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, що охороняються законом.  
4. Розділ І. Загальні положення  
5. Стаття 1. Статус третейського суду (арбітражу)  
6. Третейський суд (арбітраж) повноважний вирішувати будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, за наявності угоди сторін про передачу спору на вирішення третейського суду, крім випадків, передбачених цим та іншими законами України.  
7. Третейський суд (арбітраж) не є суб'єктом підприємницької діяльності та не має на меті одержання прибутку. Третейський суд (арбітраж), що є юридичною особою, має статус неприбуткової організації.  
8. Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України встановлений інший порядок організації, діяльності та вирішення спорів третейським судом, ніж ті, що встановлені цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору.  
9. Стаття 2. Визначення термінів  
10. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:  
11. третейський суд (арбітраж) - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням зацікавлених фізичних та/або юридичних осіб, в порядку встановленому цим Законом для вирішення спорів, що виникають з цивільних та господарських правовідносин;  
12. третейський суддя (арбітр) - фізична особа, яка обрана чи призначена сторонами у погодженому сторонами порядку або призначена у відповідності до цього Законом для вирішення спорів в третейському суді;  
13. третейський розгляд - процес вирішення спору і прийняття рішення третейським судом;  
14. третейська (арбітражна) угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом;  
15. Регламент (Правила) третейського суду - документ, яким визначається порядок вирішення спорів в третейському суді, правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду;  
16. сторони третейського розгляду (сторони) - позивач та відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред'явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є фізичні та юридичні особи, яким пред'явлено позовні вимоги;  
17. компетентний орган - орган управління юридичної особи, який відповідно до її статуту чи положення має право приймати рішення про утворення третейського суду, затверджувати Статут (Положення) третейського суду, Регламент (Правила) та списки третейських суддів ;  
18. компетентний суд - місцевий суд загальної юрисдикції (суд першої інстанції), відповідно до підвідомчості та підсудності, встановлених законодавством України;  
19. склад третейського суду - персональний склад третейських суддів, що розглядають конкретну справу;  
20. Третейська Палата України - постійно діючий орган самоврядування третейських суддів, створений для забезпечення та організації діяльності третейських судів в Україні.  
21. Стаття 3. Завдання третейського суду  
22. Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду шляхом всебічного розгляду та вирішення справ у відповідності з чинним законодавством України.  
23. Стаття 4. Принципи організації і діяльності третейського суду  
24. Третейський суд створюється та діє на принципах:  
25. - законності;  
26. - незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові;  
27. - рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом;  
28. - змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;  
29. - обов'язковості для сторін рішень третейського суду;  
30. - добровільності утворення третейського суду;  
31. - добровільної згоди третейських суддів на їхнє обрання чи призначення у конкретній справі;  
32. - арбітрування;  
33. - самоврядування третейських суддів.  
34. Стаття 5. Право передачі спору на розгляд третейського суду  
35. Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейського угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.  
36. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих же підстав.  
37. Стаття 6. Справи, підвідомчі третейському суду  
38. Третейські суди, в порядку передбаченому цим Законом, можуть вирішувати будь-які справи, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, за винятком:  
39. а) справ про визнання недійсними нормативно-правових актів;  
40. б) справ, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;  
41. в) справ, пов'язаних з державною таємницею;  
42. г) справ, що виникають із сімейних правовідносин;  
43. д) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, місцевого самоврядування, державні установи та організації, казенні підприємства;  
44. є) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції.  
45. Стаття 7. Види третейських судів  
46. В Україні можуть створюватися та діяти третейські суди для вирішення окремого конкретного спору (тимчасові третейські суди) та постійно діючі третейські суди.  
47. Тимчасові третейські суди створюються без статусу юридичної особи. Постійно діючі третейські суди можуть створюватися як зі статусом юридичної особи, так і без такого статусу.  
48. За сферою діяльності третейські суди поділяються на:  
49. - міжнародні третейські суди, що здійснюють третейський розгляд у випадках, передбачених статтею 11 цього Закону;  
50. - внутрішні третейські суди, що розглядають спори виключно між резидентами;  
51. - змішані - що розглядають справи як між резидентами, так і у випадках, передбачених статтею 11 цього Закону.  
52. Вид третейського суду за сферою діяльності визначається Статутом чи Положенням постійно діючого третейського суду.  
53. Постійно діючий третейський суд очолює голова третейського суду, порядок обрання якого визначається відповідно Статутом чи Положенням цього третейського суду.  
54. Стаття 8. Порядок утворення третейських судів  
55. Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при:  
56. - зареєстрованих, згідно з чинним законодавством України, всеукраїнських громадських організаціях;  
57. - фондових і товарних біржах;  
58. - об'єднаннях підприємств;  
59. - торгово-промислових палатах.  
60. Утворення постійно діючих третейських судів нерезидентами не допускається.  
61. Утворення постійно діючого третейського суду компетентним органом суб'єктів, визначених у частині першій цієї статті вимагає:  
62. 1) прийняття рішення про утворення постійно діючого третейського суду;  
63. 2) затвердження Статуту постійно діючого третейського суду зі статусом юридичної особи, або Положення про постійно діючий третейський суд без статусу юридичної особи;  
64. 3) затвердження Регламенту (Правил) третейського суду;  
65. 4) затвердження списку третейських суддів.  
66. Списки третейських суддів постійно діючих третейських судів повинні містити такі відомості про третейських суддів: дата народження, освіта, отримана спеціальність, останнє місце роботи, загальний трудовий стаж, стаж роботи за спеціальністю.  
67. Постійно діючий третейський суд зі статусом юридичної особи визнається утвореним з моменту його державної реєстрації в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.  
68. Постійно діючий третейський суд без статусу юридичної особи визнається утвореним з моменту виконання всіх вимог, передбачених у частині третій цієї статті.  
69. Юридична особа, що утворила постійно діючий третейський суд без статусу юридичної особи, в семиденний термін від дня його утворення, направляє до Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції за місцезнаходженням цього постійно діючого третейського суду повідомлення про його утворення, скріплене підписом керівника та круглою печаткою цієї юридичної особи - засновника третейського суду. До повідомлення додаються належним чином посвідчені копії документів, зазначених у частині третій цієї статті, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, її статуту та довідка з органів державної статистики про включення до державного реєстру.  
70. Місцезнаходженням постійно діючого третейського суду без статусу юридичної особи є місцезнаходження його засновника.  
71. Місцезнаходженням постійно діючого третейського суду зі статусом юридичної особи є зазначена в свідоцтві про державну реєстрацію юридична адреса такого суду.  
72. Порядок утворення тимчасового третейського суду визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням цього Закону.  
73. Стаття 9. Статут (Положення) та Регламент (Правила) третейського суду  
74. Статут постійно діючого третейського суду зі статусом юридичної особи та Положення про постійно діючий третейський суд без статусу юридичної особи затверджується його засновником (засновниками).  
75. Статут третейського суду або Положення про нього повинні містити відомості про засновника (засновників) третейського суду (найменування, юридичну адресу), назву та місцезнаходження третейського суду, порядок утворення його майна, порядок його матеріального забезпечення засновниками, склад, компетенцію та порядок створення органів самоврядування третейських суддів, порядок обрання голови третейського суду, порядок фінансування діяльності третейського суду, підстави та порядок (процедуру) припинення діяльності третейського суду.  
76. Постійно діючий третейський суд зі статусом юридичної особи не може бути реорганізований в будь-який суб'єкт підприємницької діяльності.  
77. Порядок розгляду справ в третейських судах встановлюється цим Законом та Регламентом (Правилами) третейського суду.  
78. Невідповідність Статуту (Положення) третейського суду чи окремих його положень вимогам закону є підставою для звернення щодо визнання компетентним судом такого Статуту чи його окремих положень, недійсними.  
79. Разом із визнанням недійсним Статуту третейського суду компетентний суд приймає рішення про скасування державної реєстрації третейського суду.  
80. У випадку визнання компетентним судом недійсним Положення третейського суду, компетентний суд розглядає питання про визнання недійсним рішення засновника (засновників) про створення такого третейського суду.  
81. В разі визнання недійсними окремих положень Статуту (Положення) третейського суду, його засновник (засновники) протягом одного місяця зобов'язані привести положення Статуту (Положення) у відповідність до закону.  
82. Регламент (Правила) третейського суду повинні визначати порядок та правила звернення до третейського суду, формування складу третейського суду, вирішення спорів третейським судом, інші питання віднесені до компетенції третейського суду цим Законом. Регламент (Правила) третейського суду можуть містити положення, які хоча і не передбачені цим Законом, але не суперечать принципам організації та діяльності третейського суду та законодавству України.  
83. Регламент (Правила) третейського суду чи його окремі положення, в разі невідповідності їх закону, можуть бути оскаржені учасниками третейського розгляду до компетентного суду.  
84. Стаття 10. Реєстрація третейських судів  
85. Постійно діючі третейські суди, що утворюються зі статусом юридичної особи, підлягають державній реєстрації.  
86. Державна реєстрація таких постійно діючих третейських судів здійснюється Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній республіці Крим, обласними, Київським і Севастопольським міськими управліннями юстиції в десятиденний термін з дня надання засновником (засновниками) третейського суду вказаним органам документів, передбачених частиною третьою статті 8 цього Закону, та заяви, форму якої встановлює Міністерство юстиції України.  
87. Державна реєстрація постійно діючих третейських судів, засновниками яких є всеукраїнські об'єднання громадян, здійснюється Міністерством юстиції України.  
88. Про реєстрацію постійно діючого третейського суду видається свідоцтво встановленого зразка.  
89. Підставою для відмови в реєстрації третейського суду є порушення вимог частини третьої статті 8 цього Закону або невідповідність Статуту вимогам цього Закону.  
90. Відмова в реєстрації третейського суду може бути оскаржена до компетентного суду.  
91. За реєстрацію третейського суду стягується плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
92. Свідоцтво про державну реєстрацію може бути анульовано в судовому порядку за поданням органу, який зареєстрував третейський суд у випадках невиконання вимог, передбачених частиною восьмою статті 9 цього Закону або у разі порушення третейським судом вимог цього Закону або Статуту.  
93. Стаття 11. Здійснення третейським судом міжнародного арбітражу  
94. Міжнародний арбітраж в Україні здійснюється постійно діючими третейськими судами, заснованими у відповідності з цим Законом, Міжнародним комерційним третейським судом та Морською третейською комісією при Торгово-промисловій палаті України.  
95. Міжнародний арбітраж здійснюється у випадках, коли:  
96. а) сторони (або одна сторона) третейської угоди на момент її укладення є нерезидентами;  
97. б) місце виконання зобов'язання чи місце, де повинна бути виконана більша частина зобов'язань сторін, або місце, з яким найбільш тісно пов'язаний предмет спору, знаходиться за межами України.  
98. При здійсненні міжнародного арбітражу, з питань не врегульованих цим Законом, застосовуються норми Закону України "Про міжнародний комерційний арбітражний суд".  
99. Стаття 12. Законодавство, яке застосовується третейськими судами при вирішенні спору  
100. Третейські суді вирішують спори на підставі законів, інших нормативно-правових актів України та міжнародних договорів України.  
101. При розгляді справи третейськими судами застосовуються норми права інших держав у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством України або угодою сторін, між якими виник спір, що вирішується третейським судом.  
102. В разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини, третейські суди застосовують законодавство, яке регулює подібні відносини, а за відсутності такого, третейські суди застосовують аналогію права чи керуються торговими та іншими звичаями, якщо останні за своїм характером та змістом властиві спірним відносинам.  
103. Розділ ІІ. Третейська угода  
104. Стаття 13. Види і форма третейської угоди  
105. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського (арбітражного) застереження в договорі (контракті) або у вигляді окремої письмової угоди.  
106. Якщо сторони не домовились про інше, при передачі спору до постійно діючого третейського суду, Регламент (Правила) цього постійно діючого третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. В такому випадку третейський суд при розгляді спору керується цим Регламентом (Правилами).  
107. При конкуренції положень третейської угоди та Регламенту (Правил) третейського суду, застосовуються положення Регламенту (Правил).  
108. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу чи з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.  
109. Посилання у договорі на документ, який містить умову про третейський розгляд, є третейською угодою, за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.  
110. При недодержанні правил, передбачених у частинах третій та четвертій цієї статті, третейська угода є недійсною.  
111. Недійсність окремих положень договору, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.  
112. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.  
113. Стаття 14. Призначення (обрання) третейського суду та третейських суддів  
114. Сторони мають свободу призначення (обрання) третейського суду та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (фізичній або юридичній) призначення (обрання) третейського суду чи суддів.  
115. В постійно діючих третейських судах призначення (обрання) третейських суддів здійснюється із затвердженого у встановленому порядку списку третейських суддів.  
116. Стаття 15. Обмін документами та письмовими матеріалами  
117. Обмін документами і письмовими матеріалами між сторонами, а також між сторонами і третейським судом чи третейськими суддями здійснюється у порядку, погодженому сторонами і за вказаними ними адресами.  
118. Якщо сторони не дійшли згоди з цих питань, то документи та інші письмові матеріали направляються за останнім відомим місцем проживання фізичної особи чи юридичною адресою або місцезнаходженням юридичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи в інший спосіб, що передбачає отримання доказів доставки документів та інших письмових матеріалів адресатові та вважаються такими, що отримані в день такої доставки, навіть якщо на цей час одержувач за цією адресою не знаходиться чи не проживає, а про зміну своєї адреси ним не було повідомлено іншу сторону належним чином.  
119. Розділ ІІІ. Формування третейського суду  
120. Стаття 16. Склад третейського суду  
121. Склад третейського суду та порядок його формування визначається відповідно до третейської угоди або Регламенту (Правил) третейського суду, обраного сторонами.  
122. Сторони на свій розсуд можуть домовитись про кількісний та персональний склад третейських суддів або прийняти умови Регламенту (Правил) постійно діючого третейського суду щодо формування складу суддів.  
123. Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів.  
124. Для призначення (обрання) третейських суддів необхідна їхня згода. Склад третейського суду вважається сформованим з моменту погодження сторонами його персонального та кількісного складу або з моменту призначення необхідної кількості третейських суддів відповідно до статті 17 цього Закону.  
125. Стаття 17. Формування складу третейського суду  
126. Формування складу третейського суду для вирішення конкретного спору відбувається у порядку, який погоджується сторонами.  
127. Формування складу постійно діючого третейського суду відбувається у порядку, встановленому Регламентом (Правилами) постійно діючого третейського суду або третейською угодою сторін.  
128. У випадку, якщо Регламентом (Правилами) третейського суду чи третейською угодою не визначено порядок формування складу третейського суду, то формування відбувається у наступному порядку:  
129. а) При формуванні третейського суду в складі більше трьох третейських суддів кожна із сторін обирає однакову кількість третейських суддів і один третейський суддя обирається спільно обома сторонами. Якщо сторони впродовж п'яти днів з дня розгляду певної кандидатури третейського судді, який має бути обраний спільним рішенням сторін, не дійдуть згоди щодо обрання цієї кандидатури, будь-яка із сторін має право звернутися з клопотанням про призначення такого третейського судді до Третейської Палати України, яка в п'ятиденний строк призначає одного суддю в цій справі.  
130. Головуючий складу третейського суду у справі обирається кваліфікованою більшістю у 2/3 від обраного складу суду шляхом голосування.  
131. Якщо впродовж п'яти днів від дня обрання (призначення) повного складу третейського суду, третейські судді не оберуть головуючого, за зверненням будь-якої із сторін головуючий призначається Третейською Палатою України зі складу цього третейського суду в п'ятиденний термін від дня надходження відповідного звернення сторони.  
132. б) При формуванні складу третейського суду з трьох третейських суддів, кожна із сторін обирає одного третейського суддю, а два обраних сторонами третейських судді обирають третього третейського суддю. Якщо сторона не обере третейського суддю впродовж п'яти днів після одержання прохання про це від іншої сторони або якщо обрані третейські судді впродовж п'яти днів після свого обрання не оберуть третього третейського суддю, будь-яка із сторін має право передати спір на вирішення компетентного суду або звернутися з відповідним клопотанням до Третейської Палати України, якою в п'ятиденний термін від дня надходження клопотання призначається третій третейський суддя.  
133. в) Якщо спір підлягає одноособовому розгляду, і якщо після звернення однієї сторони до іншої з проханням про обрання третейського судді сторони впродовж п'яти днів не оберуть третейського суддю, будь-яка з сторін має право передати спір на вирішення компетентного суду або звернутися з відповідним клопотанням до Третейської Палати України, якою в п'ятиденний термін від дня надходження клопотання призначається третейський суддя.  
134. При зверненні сторін за вирішенням спору до постійно діючого третейського суду, функції щодо призначення третейських суддів чи головуючого складу третейського суду у випадках, визначених пунктами а - в цієї статті, виконують голови відповідних третейських судів. У цьому разі сторона може звернутися до Третейської Палати України за відповідним призначенням лише у разі, якщо таке призначення не буде здійснено головою відповідного третейського суду у встановлені строки.  
135. Третейська Палата України та голова третейського суду при призначенні у відповідних випадках третейських суддів або головуючого складу третейського суду забезпечують дотримання вимог статей 16 та 18 цього Закону.  
136. Стаття 18. Вимоги до третейських суддів  
137. Третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути обрана (призначена)особа, яка прямо чи опосередковано не зацікавлена в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору.  
138. Здійснення повноважень третейського судді не є підприємницькою діяльністю та носить творчий характер.  
139. Підстави і порядок відводу (самовідводу), припинення повноважень або заміни третейського судді визначаються цим Законом, угодою сторін чи Регламентом (Правилами) постійно діючих третейських судів.  
140. Третейськими суддями не можуть бути:  
141. - особи, які не досягли повноліття, та особи, які перебувають під опікою чи піклуванням;  
142. - судді Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції; працівники прокуратури, міліції, Державної виконавчої служби, Державної податковою служби та співробітники Служби безпеки України;  
143. - особи, які не мають кваліфікації, погодженої сторонами безпосередньо чи визначеної у Регламенті (Правилах) третейського суду;  
144. - особи, які мають судимість.  
145. У разі одноособового вирішення справи, третейський суддя повинен мати вищу юридичну освіту. У разі колегіального вирішення справи вимоги щодо наявності вищої юридичної освіти поширюються лише на головуючого складу третейського суду.  
146. У третейській угоді можуть бути визначені додаткові вимоги до третейських суддів.  
147. Стаття 19. Підстави відводу (самовідводу) третейського судді  
148. Третейський суддя не може брати участь у розгляді спору, а після його призначення підлягає відводу (самовідводу) у випадках:  
149. - якщо він особисто чи опосередковано зацікавлений в результаті розгляду справи;  
150. - якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках;  
151. - на його прохання або за рішенням сторін;  
152. - встановлення стороною (сторонами) обставин, які дають їй (їм) підстави вважати упередженим або необ'єктивним ставлення третейського судді до справи, про яке сторони дізнались після його обрання (призначення);  
153. - у разі тривалого, більш як один місяць від дня обрання (призначення) невиконання ним обов'язків третейського судді у конкретній справі;  
154. - у разі виявлення невідповідності третейського судді вимогам, встановленим статтею 18 цього Закону.  
155. Жодна особа не може бути третейським суддею у справі, в якій вона раніше брала участь в якості третейського судді, але була відведена чи заявила самовідвід; сторони; представника сторони або в будь-якій іншій якості.  
156. Стаття 20. Порядок відводу (самовідводу) третейського судді  
157. У разі звернення до особи за отриманням згоди на обрання (призначення) її третейським суддею у конкретній справі ця особа повинна повідомити про наявність обставин, які є підставами для відводу (самовідводу) у відповідності зі статтею 19 цього Закону.  
158. Третейський суддя повинен без зволікання повідомити сторони про підстави його відводу (самовідводу), зазначені у статті 19 цього Закону, що виникли після початку третейського розгляду та заявити самовідвід.  
159. За наявності підстав, вказаних у статті 19 цього Закону, сторона може заявити про відвід обраного нею третейського судді лише у разі, якщо обставини, які є підставою для відводу обраного нею третейського судді, стали відомі цій стороні після його обрання. Сторони можуть погоджувати процедуру відводу третейського судді у тимчасовому третейському суді при вирішенні конкретного спору.  
160. Процедура відводу третейського судді у постійно діючому третейському суді визначається Регламентом (Правилами) постійно діючого третейського суду з додержанням вимог цього Закону.  
161. Якщо в третейській угоді або у Регламенті (Правилах) постійно діючого третейського суду не визначена процедура відводу третейського судді, то письмова мотивована заява про відвід третейського судді має бути подана стороною впродовж трьох днів після того, як цій стороні стали відомі обставини, які є підставою для відводу третейського судді у відповідності з цим Законом.  
162. У разі пропуску встановленого строку, питання про прийняття заяви вирішується головою третейського суду в залежності від причин пропуску строку, якщо інше не передбачено Регламентом (Правилами) третейського суду.  
163. Заява сторони про відвід подається третейському судді тимчасового третейського суду, кандидатура якого відводиться чи голові постійно діючого третейського суду. За відсутності заперечень іншої сторони щодо заявленого відводу, третейський суддя є відведеним з дня подання стороною заяви про його відвід.  
164. Якщо інша сторона не погоджується з відводом третейського судді, вона має право, протягом трьох днів, подати голові третейського суду свої мотивовані заперечення. В цьому випадку питання про відвід вирішується головою третейського суду спільно з іншими третейськими суддями, обраними (призначеними) у справі, протягом п'яти днів з моменту отримання заяви сторони, рішення яких є обов'язковим для сторін.  
165. Незалежно від заперечень сторони, третейський суддя тимчасового третейського суду, якому заявлений відвід не може брати участь у справі. Якщо протягом десяти днів після відводу третейського судді тимчасового третейського суду сторони не погодять іншої кандидатури, зацікавлена сторона має право передати спір на вирішення компетентного суду.  
166. Стаття 21. Припинення повноважень третейського судді, складу третейського суду  
167. Повноваження третейського судді припиняються:  
168. - за погодженням сторін;  
169. - у разі відводу (самовідводу) у відповідності до цього Закону;  
170. - у разі смерті або оголошення його померлим рішенням суду, що набрало законної сили;  
171. - у разі набрання чинності обвинувального вироку суду щодо цього третейського судді;  
172. - у разі набрання законної сили судовим рішенням про визнання цього третейського судді обмежено дієздатним чи недієздатним.  
173. Повноваження складу третейського суду, яким розглядався спір, припиняються після прийняття ним рішення по конкретній справі.  
174. У випадках, передбачених статтями 46-48 цього Закону, повноваження складу третейського суду поновлюються і припиняються після проведення зазначених у цих статтях процесуальних дій.  
175. Стаття 22. Невиконання третейськими суддями своїх обов'язків  
176. У разі невиконання або неналежного виконання третейськими суддями своїх обов'язків, вони несуть відповідальність, передбачену Статутом (Положенням) або Регламентом (Правилами) третейського суду чи контрактом, укладеним згідно зі статтею 24 цього Закону, крім випадків, коли дії третейських суддів містять ознаки складу правопорушень, за вчинення яких чинним законодавством України передбачено цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність.  
177. Стаття 23. Заміна третейського судді  
178. У разі, якщо повноваження третейського судді припинені відповідно до цього Закону, інший третейський суддя обирається (призначається) згідно з правилами, які застосовувались при обранні (призначенні) третейського судді, який замінюється.  
179. Стаття 24. Контракти третейських суддів  
180. При прийнятті справи до розгляду тимчасовим третейським судом сторони та третейський суддя такого третейського суду можуть укладати між собою контракт, в якому обумовлюються взаємні права та обов'язки, а також інші питання.  
181. Третейський суддя тимчасового третейського суду отримує гонорар за свої послуги, розмір якого обумовлюється в контракті між ним та сторонами.  
182. Розділ ІV. Витрати, які пов'язані з вирішенням спору третейським судом  
183. Стаття 25. Склад витрат, які пов'язані з вирішенням спору третейським судом  
184. До складу витрат, які пов'язані з вирішенням спору третейським судом, належать:  
185. - гонорари третейських суддів;  
186. - третейський збір, розмір, строки та порядок сплати якого визначається Регламентом (Правилами) третейського суду або контрактом, укладеним згідно зі статтею 24 цього Закону;  
187. - витрати пов'язані із третейським розглядом.  
188. До складу витрат, пов'язаних з третейським розглядом можуть включатися:  
189. - витрати, які були понесені третейськими суддями в зв'язку з участю в третейському розгляді;  
190. - суми для оплати участі експертів і перекладачів, якщо такі були запрошені чи призначені для участі в третейському розгляді;  
191. - виплати, пов'язані з оглядом і дослідженням речових та письмових доказів у місці їх знаходження;  
192. - витрати, які були понесені свідками;  
193. - витрати, пов'язані з оплатою стороною, на користь якої було прийняте рішення третейського суду, послуг представника, пов'язаних із наданням правової допомоги;  
194. - витрати, пов'язані з організаційним забезпеченням третейського розгляду;  
195. - гонорар секретаря третейського суду (за його наявності) та інші витрати визначені Регламентом (Правилами) третейського суду або контрактом з третейським суддею.  
196. Розміри гонорарів третейських суддів постійно діючих третейських судів за розгляд конкретної справи та порядок їх виплати визначається у відповідності зі Статутом, (Положенням) або Регламентом (Правилами) постійно діючого третейського суду.  
197. Стаття 26. Розподіл витрат, які пов'язані з вирішенням спору третейським судом  
198. Розподіл витрат між сторонами, які пов'язані з вирішенням спору третейським судом, здійснюється третейським судом згідно з третейською угодою між сторонами або Регламентом (Правилами) третейського суду. В разі відсутності посилань в третейській угоді або Регламенті (Правилах) на порядок розподілу витрат розподіл між сторонами витрат, які пов'язані з вирішенням спору, він здійснюється третейським судом у такому порядку:  
199. при задоволенні позову витрати покладаються на відповідача;  
200. при відмові в позові - на позивача;  
201. при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.  
202. Порядок розподілу витрат, які пов'язані з вирішенням спору, зазначається у рішенні або ухвалі третейського суду.  
203. Розділ V. Третейський розгляд  
204. Стаття 27. Компетенція третейського суду  
205. Третейський суд, з дотриманням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи.  
206. Сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції відносно переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи.  
207. Сторона має право заявити про перевищення третейським судом меж його компетенції, якщо в процесі третейського розгляду виникне питання, розгляд якого не передбачено третейською угодою або яке не може бути предметом такого розгляду відповідно до Регламенту (Правил) третейського суду чи цього Закону.  
208. У випадках, передбачених частинами другою та третьою цієї статті, третейський суд повинен відкласти розгляд справи або зупинити розгляд справи по суті до вирішення ним питання щодо наявності у нього відповідної компетенції.  
209. З питань наявності чи відсутності компетенції третейський суд у вказаних випадках виносить мотивовану ухвалу.  
210. Якщо третейський суд дійде висновку щодо неможливості розгляду ним конкретного спору внаслідок відсутності у нього компетенції, провадження у цій справі закривається, а витрати, понесені третейським судом, відшкодовуються сторонами в рівних частках.  
211. Третейський суд вирішує питання про наявність і дійсність угоди про передачу спору на розгляд третейського суду.  
212. В разі, якщо третейський суд дійде висновку про відсутність або недійсність зазначеної угоди, він повинен відмовитись від розгляду справи.  
213. Про відмову у розгляді справи виноситься мотивована ухвала, яка надсилається сторонам, при цьому заявнику разом з ухвалою повертаються позовні матеріали.  
214. Стаття 28. Визначення правил третейського розгляду  
215. Правила третейського розгляду спорів тимчасовим третейським судом визначаються цим Законом та третейською угодою.  
216. Правила третейського розгляду постійно діючим третейським судом визначаються його Регламентом (Правилами), який не повинен суперечити цьому Закону.  
217. У випадку, коли Регламент (Правила) постійно діючого третейського суду не визначає правил третейського розгляду, третейський суд застосовує норми цього Закону та може визначити власні правила третейського розгляду лише в тій частині, що не суперечить цьому Закону.  
218. Строки вчинення процесуальних дій, передбачені цим Законом, можуть бути подовжені лише за спільною згодою сторін та складу третейського суду, яким вирішується справа. Про продовження строку третейського розгляду постановляється відповідна ухвала.  
219. Стаття 29. Гласність третейського розгляду  
220. У випадках, коли проти відкритого розгляду справи третейським судом висунуті заперечення (з мотивів дотримання та збереження комерційної або банківської таємниці чи забезпечення конфіденційності інформації) навіть однією стороною, справа розглядається у закритому засіданні.  
221. Стаття 30. Місце проведення третейського розгляду  
222. За загальним правилом місцем проведення третейського розгляду є місцезнаходження третейського суду.  
223. Сторони можуть на свій розсуд обрати місце третейського розгляду для вирішення конкретного спору тимчасовим третейським судом.  
224. При відсутності такої домовленості місце третейського розгляду визначається третейським судом з урахуванням усіх обставин справи, зокрема характеру справи та зручності обраного місця третейського розгляду для сторін та складу третейського суду.  
225. Стаття 31. Мова третейського розгляду  
226. Розгляд справ в третейському суді проводиться мовою чи мовами, визначеними Регламентом (Правилами) третейського суду, а в разі відсутності таких - мовою чи мовами, погодженими третейським судом зі сторонами.  
227. Сторона, яка представляє документи та письмові матеріали мовою чи мовами, іншими, ніж ті, якими здійснюється третейський розгляд, забезпечує переклад цих документів та письмових матеріалів на мову чи мови третейського розгляду.  
228. Стаття 32. Конфіденційність  
229. Третейський суд не в праві розголошувати відомості та інформацію, що стали йому відомі під час третейського розгляду, без згоди сторін або їх правонаступників. Забороняється вимагати від третейських суддів надання документів, відомостей та інформації, якими він володіє у зв'язку з третейським розглядом справи, крім випадків, передбачених законами України.  
230. Стаття 33. Розгляд справ третейським судом та мирова угода  
231. Розгляд справи третейським судом починається з винесення відповідної ухвали та направлення її сторонам.  
232. Розгляд справ третейським судом не обмежений будь-якими строками, якщо інше не встановлено Регламентом (Правилами) третейського суду або третейською угодою.  
233. При розгляді справи третейським судом можуть встановлюватись строки для надання пояснень, подання заяв, документів, доказів по справі та вчинення інших процесуальних дій.  
234. Третейський суд на початку розгляду повинен з'ясувати у сторін можливість закінчити справу мировою угодою та в подальшому сприяє вирішенню спору шляхом укладення мирової угоди на всіх стадіях процесу.  
235. Сторони мають право закінчити справу укладенням мирової угоди як до початку третейського розгляду, так і на будь-якій його стадії, до прийняття рішення.  
236. За клопотанням сторін третейський суд приймає рішення про затвердження мирової угоди. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету спору.  
237. Зміст мирової угоди викладається безпосередньо в рішенні третейського суду.  
238. До рішень третейського суду, прийнятих відповідно до цієї статті, застосовуються правила розділу VІ цього Закону.  
239. Стаття 34. Учасники третейського розгляду  
240. Учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники.  
241. Питання щодо участі третіх осіб в третейському розгляді вирішується третейським судом згідно положень третейської угоди або Регламенту (Правил) постійно діючого третейського суду.  
242. У випадку участі третіх осіб в третейському розгляді вони користуються правами сторін. Неявка третіх осіб у засідання третейського суду не перешкоджає подальшому третейському розгляду.  
243. Стаття 35. Форма та зміст позовної заяви  
244. Позовна заява подається у письмовій формі.  
245. В позовній заяві, що подається до третейського суду повинні зазначатися:  
246. - назва постійно діючого третейського суду або склад тимчасового третейського суду;  
247. - дата подання заяви;  
248. - найменування і юридичні адреси сторін, які є юридичними особами, та/або прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, місце проживання і місце роботи сторін, які є фізичними особами;  
249. - найменування і юридична адреса представника позивача, якщо він є юридичною особою або прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, місце проживання і місце роботи представника, який є фізичною особою у випадках, коли позов подається представником;  
250. - зміст вимог, ціна позову, якщо вимога підлягає оцінці;  
251. - обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, докази, що їх підтверджують, розрахунок вимог;  
252. - посилання на наявність третейської угоди між сторонами та докази її укладення;  
253. - перелік письмових матеріалів, які додаються до позовної заяви;  
254. - підпис позивача або його представника з посиланням на документ, що засвідчує повноваження представника;  
255. До заяви додаються документи, що підтверджують:  
256. а) наявність угоди сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (третейської угоди);  
257. б) обгрунтованість позовних вимог;  
258. в) повноваження представника;  
259. в) направлення копії позовної заяви іншій стороні (поштова квитанція, виписка з реєстру поштових відправлень тощо).  
260. Стаття 36. Відзив на позовну заяву  
261. Відповідач повинен надати третейському суду письмовий відзив на позовну заяву. Відзив на позовну заяву направляється позивачу та третейському суду в порядку та строки, передбачені третейською угодою або Регламентом (Правилами) третейського суду.  
262. Якщо в третейській угоді або Регламенті (Правилах) третейського суду строк надання відзиву на позовну заяву не визначений, а також у випадку розгляду спору тимчасовим третейським судом, відзив на позовну заяву надається не менш, ніж за три дні до першого засідання третейського суду, який розглядає спір.  
263. Неподання відповідачем відзиву у встановлені цією статтею строки не звільняє в подальшому від виконання вимог третейського суду про надання відзиву на позов.  
264. Наслідки невиконання вимог третейського суду можуть бути передбачені третейського угодою сторін або Регламентом (Правилами) третейського суду чи встановлені складом тимчасового третейського суду.  
265. Якщо сторони не домовились про інше, до прийняття рішення третейським судом сторона має право змінити, доповнити або уточнити свої позовні вимоги чи заперечення на позов.  
266. Стаття 37. Зустрічний позов  
267. Відповідач вправі подати зустрічний позов для розгляду третейським судом.  
268. Зустрічний позов може бути подано на будь-якій стадії третейського розгляду до прийняття рішення у справі.  
269. Третейський суд приймає зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємно пов'язані та спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони випливають з одного правовідношення або коли вимоги за ними можуть зараховуватися.  
270. Зустрічний позов має відповідати вимогам статті 35 цього Закону.  
271. Сторона зобов'язана надати відзив на пред'явлений до неї зустрічний позов в порядку і у строки, передбачені третейською угодою або Регламентом (Правилами) третейського суду.  
272. Стаття 38. Докази  
273. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких третейський суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.  
274. Засоби доказування визначаються Регламентом (Правилами) третейського суду.  
275. В разі, якщо спір розглядатиметься тимчасовим третейським судом, засоби доказування визначаються третейською угодою.  
276. У випадку невизначеності цього питання Регламентом (Правилами) третейського суду або третейською угодою засоби доказування визначаються третейським судом, що розглядає відповідну справу.  
277. Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.  
278. При здійсненні третейським судом міжнародного арбітражу засоби доказування визначаються законодавством, обраним сторонами при укладенні третейської угоди, якщо інше не передбачено законодавством України.  
279. Третейський суд має право вимагати від сторін надання доказів, необхідних для повного, всебічного і об'єктивного вирішення спору.  
280. Якщо третейський суд визнає за необхідне одержати документи від підприємств, установ, організацій, які не є учасниками третейського розгляду, він своєю ухвалою уповноважує сторони (одну із сторін) одержати відповідні документи та надати їх третейському суду.  
281. Сторони повинні надавати третейську суду докази в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Всі зібрані письмові докази, разом з процесуальними документами сторін (позов, відзив на позов тощо) та третейського суду, повинні зберігатися у справі в прошитому та пронумерованому вигляді.  
282. Стаття 39. Участь та права сторін у засіданні третейського суду  
283. Третейський розгляд здійснюється у засіданні третейського суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не домовились про інше щодо їхньої участі в засіданні.  
284. Третейський суд вправі визнати явку сторін у засідання обов'язковою.  
285. Сторонам має бути направлене повідомлення про день, час та місце проведення засідання третейського суду не пізніше ніж за десять днів до такого засідання. Повідомлення направляється або вручається в порядку, визначеному статтею 15 цього Закону.  
286. Третейський суд під час розгляду справи повинен забезпечити дотримання принципу змагальності сторін, рівні можливості та свободу сторонам в наданні ними доказів і у доведенні перед третейським судом їх переконливості.  
287. Сторони мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у засіданнях третейського суду, надавати докази, брати участь у дослідженні доказів, подавати клопотання, давати письмові та усні пояснення, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників розгляду, користуватися іншими правами відповідно до третейської угоди, Регламенту (Правил), цього Закону  
288. Стаття 40. Наслідки неподання сторонами документів, інших письмових матеріалів або неявки сторін  
289. Ненадання витребуваних третейським судом доказів, інших письмових документів чи матеріалів, неявка сторін у засідання третейського суду або їхніх представників, які належним чином були повідомлені про розгляд справи і проведення засідання третейського суду, не є перешкодою для третейського розгляду і прийняття рішення, якщо причина ненадання документів або неявки сторін у засідання визнана третейським судом неповажною.  
290. Стаття 41. Невиконання чи неналежне виконання стороною процесуальних дій  
291. Невиконання або неналежне виконання однією зі сторін вимог, передбачених третейською угодою чи Регламентом (Правилами) не є підставою для надання третейським судом переваг аргументам та доказам, наведеним та поданим іншою стороною.  
292. Наслідки невиконання чи неналежного виконання стороною вимог, встановлених третейською угодою чи Регламентом (Правилами), можуть бути передбачені Регламентом (Правилами) третейського суду або третейською угодою.  
293. Стаття 42. Призначення експертизи  
294. З метою правильного вирішення справи третейський суд має право зобов'язати сторони чи одну зі сторін замовити проведення експертизи для роз'яснення питань, що потребують спеціальних знань, про що третейський суд виносить відповідну ухвалу. Наслідки невиконання стороною (сторонами) цих вимог визначаються за Регламентом (Правилами) третейського суду чи складом тимчасового третейського суду.  
295. Стаття 43. Протокол засідання третейського суду  
296. Протокол засідань третейського суду ведеться лише в разі наявності угоди між сторонами про ведення протоколу чи у випадку, коли ведення протоколу передбачено Регламентом (Правилами) третейського суду.  
297. Для ведення протоколу за згодою третейських суддів (третейського судді) сторонами може бути призначений секретар третейського розгляду. За його відсутності третейські судді можуть обрати секретаря зі складу (крім голови) третейського суду, яким вирішується спір.  
298. У протоколі зазначається:  
299. - дата та місце розгляду справи;  
300. - прізвища третейських суддів і секретаря;  
301. - суть спору;  
302. - найменування сторін, їхніх представників, свідків, експертів, інших осіб, що беруть участь у розгляді справи;  
303. - заяви та клопотання сторін  
304. - вказівки та вимоги до сторін по справі, висунуті третейським судом;  
305. - розклад засідань третейського суду;  
306. - зміст пояснень сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;  
307. - подані під час третейського розгляду докази, відомості про їх огляд;  
308. - узгодження сторонами питання про необхідність збереження та умови збереження рішень третейського суду;  
309. - витрати, понесені сторонами;  
310. Протокол підписується секретарем та всіма третейськими суддями, які розглядали справу.  
311. Розділ VІ. Рішення третейського суду  
312. Стаття 44. Прийняття рішення третейським судом  
313. Рішення третейського суду приймається після дослідження усіх обставин справи третейським суддею, що одноособово розглядав справу, або більшістю голосів третейських суддів, які входять до складу третейського суду. Рішення оголошується в засіданні третейського суду.  
314. Третейський суд вправі оголосити лише резолютивну частину рішення. У цьому випадку, якщо сторони не погодили строк направлення їм рішення, мотивоване рішення має бути направлене сторонам у строк, який не перевищує п'яти днів з дня оголошення резолютивної частини рішення.  
315. Кожній стороні направляється по одному примірнику рішення.  
316. У разі відмови сторони одержати рішення третейського суду або її неявки без поважних причин в засідання третейського суду, де воно оголошується, рішення вважається таким, що оголошене сторонам, про що на рішенні робиться відповідна відмітка, а копія такого рішення надсилається такій стороні у встановленому порядку.  
317. Стаття 45. Вимоги до рішення третейського суду  
318. Рішення третейського суду викладається у письмовій формі і підписується третейським суддею, який одноособово розглядав справу або повним складом третейського суду, що розглядав справу, у тому числі і третейським суддею, який має окрему думку, суть якої має бути викладена в самому рішенні.  
319. Рішення постійно діючого третейського суду скріплюється круглою печаткою цього суду, а у відповідному випадку - печаткою юридичної особи - засновника цього третейського суду, а також підписом керівника цієї юридичної особи. Підписи складу тимчасового третейського суду на рішенні посвідчуються нотаріально.  
320. В рішенні третейського суду повинні бути зазначені:  
321. - назва третейського суду;  
322. - дата прийняття рішення;  
323. - склад третейського суду і порядок його формування;  
324. - місце третейського розгляду;  
325. - сторони, їх представники та інші учасники третейського розгляду, що брали участь у розгляді справи третейським судом;  
326. - висновок про компетенцію третейського суду (обсяг його повноважень за третейською угодою);  
327. - стислий виклад позовної заяви, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень, клопотань сторін та їхніх представників, інших учасників третейського розгляду;  
328. - встановлені обставини справи, підстави виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, зміст мирової угоди, якщо вона укладена сторонами, доводи, за яких третейський суд відхилив клопотання та докази сторін;  
329. - висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю або частково по кожній із заявлених вимог;  
330. - норми законодавства, якими керувався третейський суд при прийнятті рішення.  
331. Висновки третейського суду, що містяться в рішенні по справі, не можуть залежати від настання або ненастання будь-яких обставин.  
332. В разі задоволення позовних вимог в резолютивній частині рішення зазначається:  
333. - сторона, на користь якої вирішено спір;  
334. - сторона, з якої за рішенням третейського суду має бути здійснено стягнення грошових сум та/або яка зобов'язана виконати певні дії або утриматись від виконання певних дій;  
335. - розмір грошової суми, яка підлягає стягненню, та/або дії, які підлягають виконанню або від виконання яких сторона має утриматись за рішенням третейського суду;  
336. - строк сплати коштів та/або строк виконання таких дій;  
337. - порядок розподілу між сторонами витрат третейського суду;  
338. - інші обставини, які третейський суд вважає за необхідне зазначити.  
339. Стаття 46. Додаткове рішення  
340. Якщо сторони не домовились про інше, будь-яка із сторін, повідомивши про це іншу сторону, може впродовж п'яти днів після одержання рішення звернутися до третейського суду із заявою про прийняття додаткового рішення щодо вимог, які були заявлені під час третейського розгляду, але не знайшли від ображення у рішенні.  
341. Заяву про прийняття додаткового рішення має бути розглянуто тим складом третейського суду, який вирішував спір, впродовж семи днів після її одержання третейським судом.  
342. За результатами розгляду заяви приймається додаткове рішення, яке є складовою частиною рішення третейського суду, або виноситься мотивована ухвала про відмову у задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення.  
343. Стаття 47. Роз'яснення рішення  
344. Якщо сторони не домовились про інше, будь-яка зі сторін, повідомивши про це іншу сторону, має право впродовж п'яти днів після одержання рішення звернутися до третейського суду з заявою про роз'яснення резолютивної частини рішення.  
345. Заяву про роз'яснення резолютивної частини рішення має бути розглянуто тим складом третейського суду, який вирішував спір, протягом семи днів після її одержання третейським судом.  
346. За результатами розгляду заяви виноситься ухвала про роз'яснення рішення, яка є складовою частиною рішення, або мотивована ухвала про відмову у роз'ясненні рішення.  
347. Здійснюючи роз'яснення резолютивної частини рішення, третейський суд не має права змінювати зміст рішення.  
348. Стаття 48. Виправлення рішення  
349. Третейський суд у тому ж складі, з власної ініціативи або за заявою сторони третейського розгляду може виправити у рішенні описки, арифметичні помилки або будь-які інші неточності, про що виноситься ухвала, яка є складовою частиною рішення.  
350. Стаття 49. Обов'язковість рішення третейського суду  
351. Сторони, які передали спір на вирішення третейського суду зобов'язані виконати рішення третейського суду, яке набрало чинності, без будь-яких зволікань чи застережень.  
352. Рішення третейських судів набирають чинності та є обов'язковими для виконання з дня видання компетентним судом виконавчого документу, в порядку передбаченому статтею 54 цього Закону.  
353. Стаття 50. Оскарження рішення третейського суду  
354. Рішення третейського суду може бути оскаржене стороною до компетентного суду відповідно до встановлених чинним законодавством України підвідомчості та підсудності спору.  
355. Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване з таких підстав:  
356. - порушення третейським судом під час розгляду справи вимог, встановлених цим Законом, Регламентом (Правилами) третейського суду, якщо ці порушення призвели до прийняття неправильного рішення;  
357. - визнання недійсною в судовому порядку третейської угоди;  
358. - визнання в судовому порядку недійсним Регламенту (Правил) третейського суду або його окремих положень, на підставі яких вирішувався спір, якщо це призвело до прийняття неправильного рішення;  
359. - невідповідності рішення третейського суду публічному порядку України;  
360. - рішення прийнято в неправомочному складі третейського суду.  
361. Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду впродовж трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом.  
362. Скасування компетентним судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права за їх згодою передати спір на розгляд до того ж самого або іншого третейського суду.  
363. Стаття 51. Ухвали третейського суду З питань, що виникають в процесі розгляду справи і не стосуються суті спору, третейський суд постановляє ухвали.  
364. Стаття 52. Припинення третейського розгляду  
365. Третейський суд постановляє ухвалу про припинення третейського розгляду в наступних випадках:  
366. - спір не підлягає вирішенню в третейських судах України;  
367. - є рішення компетентного суду між тими ж сторонами, з того ж предмету і з тих самих підстав;  
368. - позивач відмовився від позову;  
369. - сторони уклали угоду про припинення третейського розгляду;  
370. - підприємство, установу чи організацію, які є стороною третейського розгляду, ліквідовано;  
371. - третейський суд є не компетентним щодо переданого на його розгляд спору;  
372. - смерті громадянина, який був стороною по справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.  
373. Стаття 53. Зберігання матеріалів справ, розглянутих третейським судом  
374. Справи, розглянуті постійно діючим третейським судом зберігаються у цьому третейському суді.  
375. Справи, розглянуті тимчасовим третейським судом, зберігаються у відповідному компетентному суді, за місцем здійснення третейського розгляду. За домовленістю сторін або Регламентом (Правилами) третейського суду можуть встановлюватись інші умови та порядок зберігання справ, розглянутих третейським судом, а також вирішуватись всі інші питання пов'язані зі зберіганням справ.  
376. Якщо Регламент (Правила) постійно діючого третейського суду не визначає іншого строку, справа, розглянута в постійно діючому третейському суді, зберігається в ньому впродовж п'яти років з дня прийняття рішення по цій справі.  
377. Розділ VІІ. Виконання рішення третейського суду  
378. Стаття 54. Порядок виконання рішення третейського суду  
379. Рішення третейського суду, яке набрало чинності, має бути виконане сторонами в порядку, у спосіб та у строки, які ним встановлені.  
380. Зацікавлена сторона може протягом одного місяця з дня прийняття рішення третейським судом звернутися до компетентного суду з письмовою заявою про видачу виконавчого документу. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї з сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви.  
381. При розгляді заяви про видачу виконавчого документу компетентний суд має право витребувати справу з третейського суду чи компетентного суду, в якому зберігається справа, яка має бути направлена третейським судом чи суддею до компетентного суду протягом п'яти днів від дня надходження вимоги. У такому випадку строк вирішення заяви про видачу виконавчого документу продовжується до одного місяця.  
382. Після розгляду компетентним судом заяви про видачу виконавчого документу, справа підлягає поверненню до третейського суду.  
383. Компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документу, якщо:  
384. на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документу рішення третейського суду скасоване компетентним судом;  
385. рішення третейського суду прийнято з порушення вимог цього Закону;  
386. пропущений, встановлений цією статтею, строк для звернення за видачею виконавчого документу, а причини його пропуску не визнані судом поважними;  
387. третейський суд чи третейський суддя не надали на вимогу суду відповідну справу;  
388. рішення третейського суду не відповідає публічному порядку України.  
389. Сторони мають право протягом п'ятнадцяти днів після винесення компетентним судом ухвали про відмову у видачі виконавчого документу, оскаржити цю ухвалу в апеляційному порядку. Після закінчення строку на апеляційне оскарження і набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі виконавчого документа, спір між сторонами може бути вирішений компетентним судом в загальному порядку.  
390. Стаття 55. Примусове виконання рішення третейського суду  
391. Якщо рішення третейського суду, яке набрало чинності, не виконано добровільно, воно підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.  
392. Виконавчий документ за рішенням третейського суду, яке набрало чинності, може бути пред'явлений до примусового виконання впродовж одного року з наступного дня після закінчення строку, вказаного в рішенні третейського суду для його виконання, а у випадку, якщо такий строк у рішенні третейського суду не встановлений - протягом одного року з дня наступного за днем набрання чинності рішенням третейського суду.  
393. Розділ VІІІ. Третейське самоврядування  
394. Стаття 56. Самоврядування третейських суддів  
395. Для координації діяльності третейських судів, захисту інтересів третейських судів та третейських суддів, та з метою виконання функцій, визначених цим Законом створюються органи третейського самоврядування.  
396. Вищим органом третейського самоврядування є Всеукраїнський з'їзд (конференція) третейських суддів.  
397. Для забезпечення та організації поточної діяльності третейських судів в Україні, виконання ними покладених цим Законом завдань Всеукраїнський з'їзд (конференція) третейських суддів утворює (обирає) Третейську Палату України.  
398. Третейську Палату України очолює Голова (Головний третейський суддя), який обирається вищим органом самоврядування третейських суддів терміном на три роки.  
399. Повноваження та компетенція Третейської Палати України визначаються цим Законом та Положенням про Третейську Палату України, що затверджується Всеукраїнським з'їздом (конференцією) третейських суддів.  
400. Стаття 57. Повноваження Головного третейського судді  
401. Головний третейський суддя:  
402. 1) представляє Третейську Палату України у взаємовідносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадянами;  
403. 2) організовує діяльність Третейської Палати України та Всеукраїнського з'їзду (конференції) третейських суддів;  
404. 3) має право бути третейським суддею у вирішенні спорів третейським судом;  
405. 4) від імені Третейської Палати України підписує рішення про призначення третейських суддів у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону;  
406. 5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та Положенням про Третейську Палату України.  
407. Розділ ІХ. Прикінцеві положення  
408. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
409. 2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:  
410. 2.1. У Законі України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 1999р., № 24, ст. 207):  
411. у пункті 6 частини 1 статті 3 та пункті 2 частини 1 статті 21 слово "арбітражних" замінити на "господарських".  
412. 2.2 У Законі України "Про державну виконавчу службу" (Відомості Верховної Ради, 1998, № 36-37, ст.243):  
413. частину першу статті 1 після слів "…рішень судів…" доповнити словами: "третейських судів", далі за текстом.  
414. 2.3. У Цивільному кодексі Української РСР:  
415. в частині першій статті 6:  
416. слово "арбітражем" виключити.  
417. 2.4. У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997р. (Відомості Верховної Ради України, 1997р., № 27, ст. 181):  
418. 2.4.1. Пункт 7.11.1. статті 7 доповнити абзацем ж) наступного змісту:  
419. "ж) третейськими судами, створеними відповідно до Закону України "Про третейські суди (арбітраж)",  
420. 2.4.2. Після підпункту 7.11.7. доповнити пункт 7.11.1. новим підпунктом 7.11.7.-1 наступного змісту:  
421. "7.11.7.-1. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених в абзаці "ж" підпункту 7.11.1., отримані у вигляді коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям від проведення їх основної діяльності, внесків засновників та у вигляді пасивних доходів".  
422. 2.4.3. В абзаці третьому підпункту 7.11.13. пункту 7.11.1. статті 7 після слів "…з надання благодійної допомоги,…" доповнити словами "здійснення третейського розгляду спорів", далі за текстом.  
423. 2.5. У Законі України "Про податок на додану вартість", в редакції Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (Відомості Верховної Ради України, 1997р., № 21, ст. 156):  
424. пункт 3.2. статті 3 доповнити підпунктом 3.2.12. наступного змісту:  
425. "3.2.12. оплата вартості послуг з третейського вирішення спорів, які надаються фізичним та/або юридичним особам третейськими судами (арбітражем), створеними відповідно до Закону України "Про третейські суди (арбітраж)", і в тому числі внески засновників, третейські збір та інше, відповідно до вказаного Закону.  
426. 2.6. У Цивільному процесуальному кодексі України:  
427. 2.6.1. Статтю 25 викласти в редакції:  
428. "Стаття 25. Підвідомчість цивільних справ третейським судам  
429. У випадках, передбачених законом або міжнародними договорами, спори, що виникають з цивільних правовідносин можуть вирішуватися третейськими судами (арбітражем), в порядку передбаченому Законом України "Про третейські суди (арбітраж)" та Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж";  
430. 2.6.2. Положення про третейський суд (Додаток № 2) вважати таким, що втратило чинність.  
431. 3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:  
432. розробити і внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність до цього Закону;  
433. привести свої рішення у відповідність до цього Закону;  
434. забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України всіх нормативних актів, що суперечать цьому Закону, та прийняття відповідних актів, направлених на реалізацію положень цього Закону.